Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Вишгородської районної ради Ростиславом Кириченко.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Ростислав Кириченко: План доходів загального та спеціального фонду районного бюджету на 2016 рік з урахуванням змін складав 437,8 млн гривень. Фактичні надходження доходів районного бюджету за звітний рік з офіційними трансфертами складали 472,2 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Порівняно із 2015 роком надходження до районного бюджету збільшились на 27,3%. Доходи загального фонду без офіційних трансфертів становлять 178,3 тис. гривень. Ріст надходжень до відповідного періоду минулого року збільшився на 48,6%. За І квартал цього року надходження збільшились на 47,9 %.
Приріст до бюджету був зумовлений збільшенням обсягів наданих послуг та виконаних робіт суб’єктами господарювання, а також за рахунок податків та зборів на доходи фізичних осіб.
Найбільшими платниками податків в районі є ТОВ “Хенкель Баутехнік”, ТОВ “Київська енергетична будівельна компанія”, ТОВ “Перший столичний хлібзавод”, ТОВ “Сандора”, філія “Каскад Київських ГЕС і ГАЕС”, ПАТ “Укргідроенерго”, ТОВ ”Кен-Пак”, ТОВ “Комплекс Агромарс”.
KV: Які дії спрямовані на залучення інвесторів у Вишгородський район?
Ростислав Кириченко: Вишгородський район є привабливим для інвесторів і в змозі забезпечити їхні вимоги на відповідному партнерському рівні, про що свідчить позитивна динаміка капітальних інвестицій, які були спрямовані на модернізацію підприємств Вишгородщини в останні роки: 2012 рік – 2920,9 млн гривень, 2013 рік – 3502,2 млн гривень. За 2016 рік обсяг капітальних інвестицій склав 2 065,36 млн гривень, що на 771,7 млн гривень менше, ніж у 2015 році.
В районі розвивається інфраструктура підтримки підприємництва, яка включає сукупність державних та громадських інститутів, що обслуговують інтереси суб’єктів підприємницької діяльності та забезпечують їх господарську діяльність, сприяють підвищенню її ефективності.
На території району функціонує 23 об’єкти інфраструктури з підтримки підприємництва. Крім того, ми розпочали створення бізнес-ради при Вишгородській районній раді, суть якої полягає в створенні ефективної комунікації між бізнес-суспільством та державою, адже у співпраці з владою бізнес зможе дати суспільству набагато більше.
В свою чергу “Банк проектів” – рушій створення інноваційних ідей та нових робочих місць, що є запорукою успішної економіки. А за наявності резерву бізнес-проектів, які сприятимуть створенню робочих місць, розвитку інфраструктури та пріоритетних галузевих напрямків, місцева влада зможе запропонувати механізм підтримки підприємців.
KV: Вишгородський район – аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Ростислав Кириченко: Вишгородський район можна назвати аграрно-промисловим.
Протягом 2016 року в усіх категоріях господарств району відбулось зменшення виробництва валової продукції за рахунок зменшення виробництва м’яса птиці на 9 тис. тонн у ТОВ “Комплекс Агромарс”.
Промисловість протягом останніх років набула більш стійких тенденцій розвитку у всіх галузях. У структурі промисловості району основними галузями є: виробництво готових металевих виробів, харчових продуктів, іншої неметалевої мінеральної продукції, а також електроенергії.
KV: Які земельні скандали у Вишгородському районі? Де розміщені “гарячі точки”?
Ростислав Кириченко: Проблема є із земельними ділянками, які садове товариство “Глядин”, що зареєстроване в Хотянівській сільській раді Вишгородського району, разом із Вищедубечанським лісництвом надавали в оренду.
В процесі проведення слідчих дій було встановлено, що шляхом зловживання службовим становищем, під виглядом надання земельних ділянок безкоштовно в приватну власність, особи заволоділи чужими земельними ділянками. На даний час створюється комісія з представників Вишгородської районної ради, представників Ревізійної комісії, та з представників органів управління СТ “Глядин” з метою перевірки незаконного заволодіння земельних ділянок підставним особам на зазначеній території.
Також був скандал навколо будівлі Новопетрівської районної лікарні. На підставі рішення Новопетрівської сільради їх державний реєстратор провів державну реєстрацію права власності на дану будівлю за територіальною громадою села Нові Петрівці в особі Новопетрівської сільської ради.
Однак, Новопетрівська районна лікарня входить до складу комунального закладу “Вишгородська центральна районна лікарня”, є її відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи. Майно Новопетрівської районної лікарні є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селища, міста Вишгородського району в особі Вишгородської районної ради, знаходиться на балансі комунального закладу “Вишгородська центральна районна лікарня”.
Тому ми разом із Фондом комунального майна Вишгородського району, комунальним закладом “Вишгородська центральна районна лікарня” звернулися до Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури. Справу розглядав суд, але станом на сьогоднішні провадження у даній справі зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Ростислав Кириченко: Вишгородський район входить до складу Бородянського госпітального округу, до якого також увійшли медичні заклади м.Бучі, м.Ірпеня, Іванківського, Поліського та Бородянського районів.
У 2017 році місцеві ради кожного округу повинні створити спільний майданчик для ухвалення рішень та розробки спільної позиції щодо майбутнього округу – Госпітальну раду. Ми готуємо туди трьох представників району.
Головна проблема у створенні округу – відсутність достатнього нормативно-правового забезпечення. Міністерством охорони здоров’я України дотепер не затверджено обсяг надання вторинної медичної допомоги, що має забезпечуватися багатопрофільними лікарнями інтенсивного лікування першого та другого рівня.
Також серед проблем – значна відстань між населеними пунктами, вкрай низька якість доріг, відсутність прямого транспортного сполучення, високі ціни на пальне та проїзні квитки, що ускладнює доїзд пацієнтів з інших районів до місць розташування майбутніх багатопрофільних лікарень інтенсивного лікування.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Ростислав Кириченко: В 2015 році Київська обласна рада схвалила 4 об’єднані територіальні громади (ОТГ): Вишгородську, Петрівську, Димерську та Пірнівську.
Кабінет Міністрів України затвердив тільки дві: Димерську (до її складу мають увійти 15 сільських рад - Абрамівська, Богданівська, Вахівська, Глібівська, Демидівська, Катюжанська, Козаровицька, Литвинівська, Любимівська , Руднє-Димерська, Сухолучька, Толокунська, Ровівська, Ясногородська та Димерська селищна рада) та Пірнівську ОТГ (туди увійдуть Пірнівська, Вищедубечанська, Воропаївська, Жукинська, Лебедівська, Нижчедубечанська, Новосілківська і Сувидська сільські ради).
Громади Гаврилівської та Синяківської сільських рад, які також розташовані у Вишгородському районі, згідно перспективного плану КМУ у складі Бучанської ОТГ.
На початку квітня 2017 року Вишгородська міська рада ініціювала добровільне об’єднання територіальних громад Хотянівської, Новосілківської, Лебедівської, Нижчедубечанської, Вищедубечанської, Пірнівської, Воропаївської, Жукинської, Сувидської, Новопетрівської, Старопетрівської, Лютізької сільських рад з адміністративним центром у місті Вишгороді.
На громадських слуханнях мешканці лівобережних сіл Лебедівки, Нижчої Дубечні, Вищої Дубечні, Новосілок, Пірнового та Воропаєва були проти такої ОТГ. На думку місцевості, ці села краще об’єднати відповідно до перспективного плану КМУ - в Пірновську ОТГ.
На правобережній частині району мешканці Нових Петрівців та Старих Петрівців відмовили міськраді. Громада міста Вишгород майже одноголосно підтримала створення Вишгородської об’єднаної територіальної громади.
Димерська селищна рада також виступила з пропозицією щодо добровільного об’єднання територіальних громад сільських рад, які затвердив Кабмін, а також приєднання громади Гаврилівської сільської ради. Станом на сьогодні, громадські слухання проведені в селі Любимівка, де місцеві жителі одноголосно підтримали приєднання до Димера.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Ростислав Кириченко: Станом на сьогодні в районі проводяться капітальні ремонти відділень та холу Вишгородської центральної районної лікарні (ЦРЛ) та Димерської районної лікарні.
Проводяться проектні та вишукувальні роботи у Вишгородській районній гімназії “Інтелект”, Новопетрівській ЗОШ №3, Лютізькій, Вищедубечанській, Ясногородській, Любедівській та Синяківській загальноосвітніхніх школах, а також у Жукинській опорній школі.
Планується проведення капітальних ремонтів покрівель та фасаду Катюжанської, Ясногородської, Любиміської шкіл, у Новосілківській ЗОШ заплановані роботи по реконструкції з прибудовою спортивного залу с. Новосілки. В Вишгородській ДЮСШ проводиться капітальний ремонт басейну. У Вишгородській спеціалізованій школі “Сузір’я” заплановано капітальний ремонт спортивних майданчиків (стадіону) на території школи.
Також ми продовжуємо активну роботу по розширення місць у дошкільних навчальних закладах Вишгородського району. Капітальні ремонти з прибудовою проводяться у Лютізькому, Пірнівському садочках, капітальні ремонтні роботи – в Катюжанському, Литвинівському та Димерському садочках.
Шляхом перепланування приміщення КЗ “Соціальний гуртожиток” планується збільшення місць дитячого садочку в с. Жукин. В минулому році з районного бюджету було виділено 4 465 тис. гривень та придбано приміщення з прилеглою територією для подальшого відкриття ДНЗ в с. Лебедівка на 80 місць. Станом на сьогодні виготовляється документація щодо зміни цільового призначення об′єкту.
Підходить до завершення капітальний ремонт ремонт спортивного залу РБК “Енергетик”, проводяться капітальні ремонти Катюжансього, Пірнівського, Сухолуцього та Сувидського будинків культури.
Також заплановані капітальні ремонти доріг вулиць у селах Савенка, Дудки, Абрамівка, Вища Дубечня, Сухолуччя, Лебедівка, Воропаїв, Козаровичі, Жукин, Катюжанка, Нижча Дубечня та Литвинівка.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Ростислав Кириченко: Так, ми активно використовуємо систему електронних закупівель, але була проблема. Нещодавно для райради купували папір через “Прозорро”. Компанія, яка була на першому місці, не вийшла на зв'язок. Довелось проводити тендер повторно.
KV: Чи зберіг Олександр Горган вплив на Вишгородську райраду? Чи є стабільність в її роботі?
Ростислав Кириченко: Я не можу сказати, що хтось має на нас вплив. До райради пройшли депутати восьми політичних сил, комісії було створено демократично, тобто кожна партія в нас бере участь у всіх сферах життя району. В нас одна ціль, не дивлячись на різні партії - це розвиток Вишгородського району.
KV: Ширяться чутки, що більшість депутатів райради вже довгий час підконтрольні народному депутату Ярославу Москаленку. Чи справді це так?
Ростислав Кириченко: Я думаю, що це не більше, ніж чиєсь оціночне судження. Якщо нам потрібно підтримати Ярослава Миколайовича, то ми робимо це винятково у питаннях покращення життя району. Часто ми звертаємось до нього із проблемами і отримуємо допомогу.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою?
Ростислав Кириченко: Є деякі непорозуміння, але вони більше технічні, за більше року роботи ми навчились знаходити спільну мову. В нас побудована така співпраця, що один без одного ми існувати не можемо. Незважаючи на те, що кожен займається своєю роботою, ми обов’язково радимось у важливих питаннях.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Ростислав Кириченко: Є проблема із перевізниками, але вона помалу вирішується після приходу нового губернатора. Скарг від людей стало значно менше. Раніше їх не влаштовувало ставлення водіїв до пасажирів, стан транспорту та, звісно, ціна проїзду.
Зараз до Києва з Вишгорода можна доїхати за 7 гривень. Була ідея створити два маршрути - з лівого та правого берега столиці до Вишгорода. Тоді б наша райдержадміністрація оголосила конкурс і в подальшому ми б мали вплив на цих перевізників. Але тут є певні проблеми.
Є також проблеми із екологічним станом Київського водосховища. Коли температура повітря піднімається до 30 градусів із позначкою плюс, то тут ціла катастрофа. Але це не можна вирішити за один день. До того ж ми не маємо ні коштів, ні спеціалістів.
Взагалі наші проблеми в області чують, співпраця є. Часто нам виділяють кошти на соціальні проекти. Та це все робиться поступово.
KV: Яка наразі ситуація із Межигір’ям?
Ростислав Кириченко: По цьому питанню ми співпрацюємо із народним депутатом кількох скликань, юристом та сенатором Міжнародного парламенту безпеки і миру Юрієм Кармазіним.
Землі, які раніше були володінням екс-президента Віктора Януковича, зараз у державній власності. Майно знаходиться під арештом, прокуратура веде слідство. За історичною довідкою там був розташований монастир та інші значимі об’єкти. Зараз наша ціль - відтворити знищене.
Читайте: Досье: Кириченко Ростислав Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Ростислав Кириченко: Після двох революцій я зрозумів – час змінювати щось власними руками. Я бачу, як зробити життя кращим, але для цього не завжди є можливості.
Можливо, посада голови райради – це старт моєї політичної кар'єри.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Фото: Вышгородский райсовет
КиевVласть
Уже чверть століття ми живемо в якісно іншій системі координат. Час немалий. Та багато міфів старої системи ніяк не покинуть нас. Вони і далі насаджуються абсолютною більшістю українських політиків, а тому (і це набагато гірше) продовжують панувати в наших головах.
Один з таких міфів – це міф про безоплатність медицини, освіти та інших сфер. Змінилося тільки одне: раніше ми дякували партії за цю безоплатність, а зараз – державі. На жаль, ця, м’яко кажучи, неправильна ідеологія безоплатності зафіксована в нашій Конституції.
Та задайте собі неминуче очевидне питання: а звідки беруться кошти на зарплати лікарів, учителів, на утримання шкіл, лікарень тощо? Може ці витрати бере на себе США чи Росія? Та нібито ні. Оплата йде через бюджет з наших із вами кишень, із кишені тих, кому надаються так звані безоплатні медична допомога та освіта.
Кашу в наших головах, напевно, робить наступна обставина. Коли ми купуємо хліб, то розуміємо, за що платимо. Насправді, крім очевидної і зрозумілої оплати хліба, ми водночас платимо й за багато чого іншого, абсолютно не пов’язаного з хлібом, наприклад, за освіту, медицину, оборону та інше. Бо крім ціни хліба ми, громадяни, ще сплачуємо ПДВ, а точніше сплачуємо через цей податок уже згадані “безоплатні” послуги. Тільки, купуючи хліб, ми розуміємо, що платимо тим, хто на всіх ланках виробляв цей хліб. Сплачуючи ПДВ чи інші податки, ми не знаємо, на які цілі в кінцевому рахунку підуть наші гривні. Бо така природа бюджету. Це кошик, а ще простіше – “общак” усієї української громади.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Дана обставина (відсутності прямої прив’язки оплати) не міняє суті. Бо не буває нічого безоплатного. За все треба платити. Усім. І всі громадяни України завжди це робили і роблять. Минулого, 2016 року, кожен з нас заплатив тільки 5,5 тис. грн. ПДВ. До речі, це більше, ніж прибуткового податку – в середньому 3,3 тис. грн. на людину.
Нав’язувана нам політика “безоплатності” реально обходиться всім багатократною платністю. Перший раз ми платимо за “безоплатну” медицину, сплачуючи податки. Другий раз платимо, коли чиновник знаходить схеми, як дорожче купити ліки чи отримати відкати на будівництві лікарні або школи. Ці гроші йдуть у чиїсь кишені, минаючи медицину, хоча у звітності проходять як видатки на медицину. Третій раз ми платимо під час візиту до лікаря системи “безоплатної” медицини.
Неправильність системи і в тому, що платна “безоплатність” по-різному стосується нас. Бо одні відвідують заклади, де є краще обладнання і навіть безоплатні медикаменти, інші не бачать ні першого, ні другого.
Насамкінець мушу зазначити ще два моменти. Перший: даний матеріал не має відношення до медичної реформи, яку пробують зараз почати в Україні. Бо нею не передбачається фундаментального демонтажу системи та відмови від бюджетного фінансування. Такий демонтаж потребує передусім “промивки” наших мізків. І в першу чергу в тих, кого ми уповноважуємо приймати рішення. А тому це швидше реакція на сплеск активності щодо захисту видатного досягнення комунізму – “безоплатної” медицини.
Другий момент. Очевидно, є необхідність пояснити, як і хто платить податки, наповнює наш спільний український казан. Бо це допоможе краще зрозуміти феномен “безоплатної платності”. Про це скажу окремо.
Віктор Пинзеник, парламентар, член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету
Джерело
КиевVласть
Український музичний андеграунд, який він? Про що співають романтики в своїх домашніх студіях та що хочуть донести в своїх піснях? Своїм творчим генієм поділилися бандуристка Жанна Ємець та гітарист Сергій Хилько, учасники колективу "Інглія" - дуету, що бачить красу етнічного і не боїться її удосконалювати.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
- Бандуру можна назвати повноправним членом вашої команди. Жанно, скажіть, чому саме вона? Ви вмієте грати і на інших, більш звичних для сучасної музичної культури інструментах, наприклад: скрипка, гітара.
Жанна: Так, вибір музичних інструментів в мене дійсно великий, але от душа лежить до бандури. Серце підказало, чому б і не послухатись? Вирішила таки проштовхнути ЇЇ звучання в сучасний світ. Виявляється, це не так і легко. Дуже засмучує, що в Україні сьогодні цей інструмент не для широких мас. Тому ми намагаємось робити оригінальну музику, аби нас слухали, щоб це було цікаво людям, щоб бандура асоціювалася не лише з давніми козацькими піснями, до яких у суспільстві у нас досить упереджене ставлення. Фольклор нікуди не подінеш, для цього бандура і була створена. Але ми живемо в сучасному світі, в якому, на мою думку, є місце такому красивому інструментові.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Шкода, що в рідній країні бандуристи мало кому цікаві, зараз дуже багато з них вимушені їхати за кордон, наприклад, в Китай. Бандура дещо схожа на їхню баною. Не мало моїх знайомих з університету таким чином заробляють гроші.
Сергій: Дуже сакральний інструмент, я сам в свій час відкрив його по-новому. Він такі особливі почуття викликає. Але дійсно затребуваність у нас дуже-дуже мала в народних інструментах.. Тому стереотипи потрібно терміново ламати, адже на бандурі можна грати що завгодно.
Ось у нас, років п’ять-шість назад, у музичну школу приїжджав бандурист. Чесно кажучи, так упереджено до цього спочатку ставився ( всі в більшій чи меншій мірі живуть у світі стереотипів, як не крути). Не хотів спочатку йти, все думав: "Ну шо я там буду ці народні пісні слухати, вже давно все це чув". Але все-таки пішов.
Дядько дві години творив такі речі на бандурі, що ти навіть не встигав перехопити подих. Він і джаз грав, і рок-н-рол, і народні пісні, і класику. Він з тією бандурою ,як Джоні Хендрікс просто (сміється). І жодних мікрофонів, спеціальної апаратури – просто чудо!
- Ви чули про такий український колектив, як "B&B project"? Чудовий приклад того, як потрібно виходити за рамки стандартів, деякі їхні відео на Youtube набирають мільйони переглядів. Концепція "Інглії" дуже схожа на їхню, тільки у вас, Сергій, в руках не баян, а гітара.
Сергій: Звісно чули про них! І це класно, що є люди, які не бояться робити такі круті речі. По суті, це і є головною формулою популяризації української музики – просто робити круті речі.
Жанна: Так, взагалі таких виконавців, яких особисто б я слухала дуже мало. Адже яку зараз музику пропонує сучасна культура? Два-три слова не пов’язані між собою і ритм. Пісні ні про що, я так їх називаю. Багато хто зі мною погодиться. Хочеться, аби музика було із сенсом, щоб після того як ти її послухаєш, в тобі зароджувалося бажання жити, розвиватися.
Сергій: Але приємно, коли з’являються по хорошому особливі, талановиті люди на сцені. Дуже подобається Onuka, хотілось би до них потрапити на концерт. Неймовірно, коли український гурт викликає у тебе відчуття ходити до них на виступи! Змішати електронну музику і фольк - це треба уміти. У солістки дідусь був майстром народних інструментів, вона продовжує усі ці традиції... Є все-таки нам з кого брати приклад, є.
- Що можете сказати про власну творчість? Які привиди переслідують вас тут?
Сергій: Поняття формату. З ним наче і боремось усі, але при цьому подвійні стандарти залишаються. Можу сказати на прикладі спільнот в соціальних мережах, що популяризують сучасну українську музику та займаються пошуком нових звучань: пропонуєш свої записи, а вони роблять вигляд, що тебе не існує. Хочеш дізнатися, чи людям подобається те, що ти робиш, а тобі просто кажуть: "Плати гроші", "Не формат". До цих пір незрозуміло те, як формується це поняття. Звідки хтось може знати, що це формат, а це не формат. Дайте спробуємо. Шукають нового і постійно тримаються за старе: це дуже засмучує. Я дуже сподіваюсь, що щось зміниться. Мені хочеться здивовуватись, не розчаровуватись.
Є свої Шевчуки, є свої Цої. От виступаєш в андеграунді, бачиш, що приходять настільки цікаві люди, тебе дивує, чому їх ніде немає, от чому ти зараз сидиш в цьому кафе і чуєш їх лише тут. Єдина перепона між слухачем та автором – слово "формат", на жаль.
Я не хочу, щоб це було шоубізом. Нехай це буде такий особливий пласт, і нехай він називається як завгодно: рок, фольк-рок, рок. Але щоб при цьому це було доступно, щоб ніхто не робив вигляд що такої музики не існує. Часом навіть бажання писати українською зникає... За чесність прощають багато чого, як казав Цой, Нам хочеться, щоб музика була насамперед щирою, а не продажною. Щоб виконавці не були заручниками різних термінів. Щоб ми могли експериментувати, не замикатися в рамках, шукати нового.
Я сказав, що музикою буду займатися до останнього дня. Якщо з публікою не складеться, сяду десь на порозі, буду коту співать (може сусід почує).
- Які плани для подальшого розвитку?
Сергій: Хочеться побільше наробити пісень. Максимально розкрити свій творчий потенціал.
Жанна: І виступати!
Сергій: Так, і виступати. Заявити про себе , щоб люди цікавилися. У нас майже не було концертів. Була скромна концертна програма в декілька композицій. Помітив, що у людей уже починають запалюватися очі. Скоро плануємо виступити на вечорі пам’яті Володимира Івасюка, готуємо номер з піснею "Пісня буде поміж нас".
І знову ж таки, Івасюк, це такий культурний пласт. Знаєш лише "Червону Руту", живеш собі спокійно, а коли починаєш цікавитися глибше його творчістю, світ немов перевертається з ніг на голову. Такі геніальні речі!
Хотілось би, щоб молодь цікавилась. Мені здається, що мені, як музикантові, є що сказати.
Якщо я до цих пір з музикою не зав’язав – вона для чогось потрібна. Хоч були до цього різні часи: і крапку хотілось поставити у творчості, і взагалі цим перестати займатись.. Але якась сила примушувала знову брати себе в руки, знову братися за інструмент і щось робити.
Для нас з Жанною цією силою, вочевидь, є Інглія, що стала вогнем творчості, який ніколи не згасає.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Фото надані героями з особистого архіву
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Рокитнянської районної ради Олександром Конопчуком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Олександр Конопчук: У 2016 році бюджет району складав 39,9 млн гривень, разом із державними субвенціями - 191,7 млн гривень. Перевиконання склало близько 6 млн гривень.
На поточний рік планується власних надходжень 40,8 млн. За І квартал маємо 11,6 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Збільшення відбулось в першу чергу за рахунок ПДФО, а також податків із підприємств, що працюють на території району. Найбільші - АПК “Насташка”, СТОВ “Росія”, ТДВ “Рокитнянський спецкар’єр”, “Ясенсвіт”, елеватор “Успіх” та ПП “Сімол”.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Рокитнянського району, але сплачують податки у місто?
Олександр Конопчук: Ні, всі підприємства в нас зареєстровані в Рокитнянському районі і добросовісно сплачують податки. Звичайно, є багато пустих площадок, де раніше були заводи. Звідти коштів ми не отримуємо.
KV: Рокитнянський район - аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Олександр Конопчук: Для порівняння - підприємства, які працювали на теренах району 20-30 років назад: завод залізобетонних виробів, деревообробний завод, завод продтоварів, цукровий завод, плодоконсервний завод, цукрозавод, маслозавод, два заводи з виробництва цегли та три гранітні кар'єри.
Багато років Рокитнянщиною керували люди з інших районів. Як результат - зараз працює тільки маслозавод та ООО АПК “Насташка”, яке займається відгодівлею свиней. Жодний кар'єр фактично не працює, ТДВ “Рокитнянський спецкар’єр” близько семи місяців чекає видачі ліцензії.
Для розвитку промисловості на території району є все - і камінь, і пісок, і вода, і глина, а головне - люди, здатні працювати у цих галузях. Якщо відродити те, що зараз не працює, Рокитнянщина стане потужним агро-промисловим районом.
KV: Які дії спрямовані на залучення інвесторів у Рокитнянський район?
Олександр Конопчук: У нас є вся необхідна база. Ми розміщуємо інформацію про привабливі інвестиційні об'єкти у мережі інтернет. Але інвесторів відлякує корупція в нашій країні і те, що законодавча база не зовсім відповідає міжнародним стандартам.
Просимо також обласну раду посприяти в залученні інвесторів. Цим питанням займаємось, але бажаного результату поки не маємо.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Олександр Конопчук: Минулого губернатора і його заступників я не бачив жодного разу. Зараз співпраця із областю є, наші проблеми чують і допомагають вирішувати. Я мав особисту коротку зустріч з губернатором. Але більше підтримую контакт із куратором нашого району заступником губернатора Вячеславом Кучером. Сьогодні ми сподіваємось на виділення коштів по співфінансуванню з обласного бюджету.
KV: Після підвищення мінімальної заробітної платні в районі скоротилась кількість ФОПів?
Олександр Конопчук: Так, 1 січня 2017 року закрилось 240 ФОПів. Проблема тут справді є. Більшість підприємців, які припинили свою діяльність, займались сезонною роботою. Їм не вистачало коштів на сплату податків.
На життя району це вплинуло негативно - люди втратили робочі місця. До того ж підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету, адже кошти від перевиконання довелось витратити не на розвиток Рокитнянщини, а на підняття зарплат.
KV: Чи є проблема із виділенням землі участникам АТО?
Олександр Конопчук: У 2015 році, коли я прийшов на посаду, застав “земельний майдан”, на який зібрались учасники АТО. Вони вимагали виділити їм по 2 га обіцяної землі. Враховуючи, що в нас їх близько 200 чоловік, одразу питання вирішити не вдалось. Перше, про що ми домовились - провести інвентаризацію землі. Створили комісію. Але ж ви розумієте, що повноваження її були виключно рекомендаційні. Інвентаризацію провели. Це не вирішило проблему, адже видачею землі займається Держгеокадастр.
На території сільської ради Житні Гори ми знайшли 20 га землі для участників АТО Рокитнянського району. Її віддали бійцям з Білоцерківщини. Позиція Держгеокадастру була проста - кожен учасник АТО має право отримати землю. Звинувачувати когось чи сперечатись сенсу немає.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Олександр Конопчук: Ми поки не готові говорити про продаж землі. Нещодавно районна рада прийняла два документи. Перший - це звернення до прем’єр-міністра, Верховної Ради та Президента з проханням повернути району повноваження розпоряджатися землею. Відповідь була короткою - спочатку створіть об’єднану територіальну громаду, потім, можливо, розглянемо ваше звернення. Другий - це рішення про підтримку мораторію на продаж землі, який також був відправлений до відповідних інстанцій. Тут нам відповіли, що у Верховній Раді лежить чотири законопроекти на відміну мораторію, які скоріше за все будуть проголосовані.
Ми за те, щоб селяни працювали на своїй землі. Вони гарно її обробляють, створюють робочі місця. У людей немає грошей купувати землю. Якщо дозволити її продаж - сільська рада, на території якої вона знаходиться, фактично ту землю втратить. Бо невідомо хто її придбає і з якою метою.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між селищем і районом? За що?
Олександр Конопчук: Конфліктів немає, в нас нормальна співпраця. Із адміністрацією повноваження не ділимо. Ми об’єднані спільними проблемами, і бажання їх вирішити є в кожного. Якщо виникає непорозуміння, ми сідаємо за стіл переговорів і приймаємо спільне рішення. Із селищним головою так само.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Олександр Конопчук: У нас представлені такі політичні сили - “Батьківщина”, БПП, УКРОП, “Свобода”, Радикальна партія Олега Ляшка і “Наш край”. Нас об’єднує два прапори - прапор України та прапор Рокитнянщини. Я взагалі вважаю, що на рівні району політичних сил не має бути.
Наші депутати - це в першу чергу - патріоти. Вони розуміють відповідальність за виборців та країну, вони вболівають за це, а не грають в популізм. Прозорість, чесність в роботі дає бажаний результат.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Олександр Конопчук: Кабінетом Міністрів у нас затверджена одна ОТГ - Рокитнянська, у яку мають увійти 14 сіл та селище. На мою думку, перша проблема децентралізації - це знищення економічного потенціалу кожного населеного пункту. Якби ми могли в повній мірі розпоряджатися власними ресурсами - тоді реформа була б корисною.
По цьому питанню був тиск з боку голови райадміністрації. Він вважав, що за два тижні ми маємо створити ОТГ. Але в мене виникло питання - що буде далі? Бюджет більшим не стане. Я вважаю, що реформи в першу чергу мають передбачати зростання економічного потенціалу. Тому я його все ж переконав, що до децентралізації ми маємо підійти зважено.
Терміни проведення реформи повинні визначатись економічною доцільністю, а не вказівками зверху. Європа підходила до даної реформи протягом багатьох років, подолавши корупцію, встановивши верховенство права, запровадивши демократичні інститути.
У порядок денний питання об‘єднання поки не включено. Зараз нам потрібно створити людям робочі місця, відродити об'єкти соціально-культурного призначення. Тоді ми будемо в громаді сильними, самодостатніми і здатними самостійно вирішувати свої проблеми.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Олександр Конопчук: Вартість проїзду до Києва в нас піднялась від 50 до 65 гривень. Це багато, адже деякі люди в нас щодня їздять до столиці на роботу. Районна рада законодавчо вплинути на цю ситуацію не може.
Але у жителів Рокитнянщини є альтернатива - електопотяг. Звісно, це займає більше часу, але потребує менше коштів.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Олександр Конопчук: Рокитнянський, як і 11 інших районів, входить до Південного госпітального округу із центром у Білій Церкві. Голови райрад не проти його створення, але ми маємо побачити прорахований результат.
На зустрічі із губернатором і головою облради ми поцікавились, що буде із нашими лікарнями та ФАПами. На сьогоднішній день відомо тільки те, що ФАПи ми за бажанням будемо утримувати за місцевий бюджет.
Ми, як і всі райони, делегували двох представників до госпітальної комісії до області. Я вважаю, що медична реформа має покращити рівень надання послуг у лікарнях. Але є сумніви, що створення госпітального округу принесе саме цей результат.
KV: Чи є в районі проблема із недостатньою наповнюваністю шкіл?
Олександр Конопчук: Наразі питання закриття шкіл через недостатню наповнюваність в нас не стоїть. У минулому році був створений опорний заклад на базі Синявської школи. За рахунок держбюджету були обладнані кабінети фізики, хімії та біології. Область подарувала нам два шкільні автобуси.
Ми працюємо за таким принципом - перш, ніж щось закрити, потрібно створити краще.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Олександр Конопчук: Нещодавно за рахунок райради був облаштований футбольний майданчик зі штучним покриттям у школі №3. В цьому році плануємо провести ремонт дитячого дошкільного закладу ”Білосніжка” в селі Острів, розпочати будівництво спортивної школи, відремонтувати спортивну залу у школі №1, відремонтувати дороги на вулицях Остапа Вишні, Дружби, Цегельній, Польовій у Рокитному. Все це буде реалізововано за рахунок співфінансування із обласного та районного бюджету, усі об’єкти готові на тендер.
Також планується ремонт неврологічного відділення районної лікарні, ремонт ФАПу в селі Пугачівка, ремонт бібліотеки та музичної школи і ремонт даху Ольшаницької загальноосвітньої школи.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Олександр Конопчук: Система доволі корисна, у районі нею користуються. Із цим немає жодних проблем.
KV: В Рокитнянському районі доволі багато ставків. Їх орендарі сплачують податки?
Олександр Конопчук: Бувають різні ситуації. Наприклад, у селі Насташки, Ольшаниці орендарі ставків досить справно сплачують податки до бюджету. Є питання у Голубій Ниві - ми не впевнені, що податки сплачують за всю площу водного об’єкта. До того ж частина ставків була виведена за межі району.
Це робилось за часів минулої влади та, мабуть, для того, щоб ні сільська, ні районна ради не мали впливу на дані об’єкти.
Наразі районна рада ініціювала створення відповідної комісії, яка проаналізує сплату податків.
Читайте: Досье: Конопчук Александр Григорьевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Олександр Конопчук: Народився я на Житомирщині, у Рокитнянському районі живу з 1989 року. Тут народились два моїх сини, одружились на рокитнянських дівчатах.
У місцевих людей після правління “варягів” виникла велика недовіра до “чужих” у районній владі. Перший час до мене довго придивлялись, але зараз всі вважають за свого.
Посада голови районної ради вимагає жити проблемами громади, разом з депутатським корпусом щоденно їх вирішувати.
У нас чудова команда як серед депутатів, так і в апараті ради. Я їм за це вдячний. Якщо по завершенні цієї каденції запропонують залишитись, то я з радістю продовжу свою діяльність.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Фото: KV
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Таращанської районної ради Людмилою Урожай.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Людмила Урожай: За останні два роки бюджет району помітно зріс. Але, зважаючи на те, що Кабінет Міністрів переклав “на місця” додаткові видатки, бюджет у нас дефіцитний. До кінця року нам не вистачає 9,5 млн гривень на зарплати і 1 млн на енергоносії.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За I квартал 2017 року ми маємо бюджет у сумі близько 64 млн гривень, перевиконання склало 1,8 млн гривень. Незважаючи на це, буде складно знайти кошти на усі потреби, а найголовніше - зарплати медикам і освітянам. Є надія, що на початку осені сільгосппідприємства будуть розраховуватись зі своїми орендодавцями і за рахунок більшого перевиконання бюджету ми зможемо хоча б частково задовольнити потреби.
Ми звертались до Кабінету Міністрів з проханням додатково виділити кошти на медичну галузь району. Нам відповіли, що у Міністерстві охорони здоров'я є резервні кошти, можливо, їх перерозподілять між місцевими бюджетами..
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Людмила Урожай: У цьому році за рахунок обласного бюджету закінчуємо заміну вікон у найбільших школах району, плануємо ще провести заходи із енергозбереження та утеплення. На стадії завершення - будівництво спортивного майданчику зі штучним покриттям в місті Тараща та селі Лука, туди потрібно вкласти ще близько 200 тис. гривень.
Також проводимо ремонти у дитячих садочках та ФАПах, кошти на це отримуємо із сільських бюджетів
На співфінансування до області ми подали 5 проектів. Серед них - заміна вікон у школах та ремонт доріг. У місті Тараща є проблеми із водопостачанням та сміттєзвалищем, зараз вони працюють над документацією, думаю, також будуть подавати на співфінансування.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Людмила Урожай: Так, бюджетні організації в нас працюють через “Прозорро”. Про проблеми із його використанням я не чула.
KV: Наскільки Таращанський район інвестиційно привабливий?
Людмила Урожай: Великих інвестицій в районі немає. І це - проблема. Якщо дивитись статистику, то і розмір середньої заробітної плати в районі займає друге місце з кінця. Є проблема безробіття серед населення району. Основні галузі, які працюють - приватні підприємці і сільгоспвиробництво.
Було в нас велике підприємство “Лучанський цукровий завод”, зараз він не працює, його вже практично знищили. Така ж ситуація із заводом “Мотор”. У свій час їх власники продали майнові паї, а нові господарі не зберегли роботу компаній. Відповідно місцеві залишились без роботи.
KV: Тобто, в районі великий дефіцит робочих місць?
Людмила Урожай: Так. Таращанському району ще далеко до стабілізації, вже не кажучи про розвиток. Робочих місць не вистачає, тому молодь їде у столицю чи за кордон.
У минулому році відкрився магазин “Фора”, з'явилось близько 50 робочих місць. Це добре, але почало страждати мале підприємництво, яке не може конкурувати із мережевим супермаркетом.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Людмила Урожай: Наш район доволі компактний, тому Кабмін нам затвердив одну громаду - Таращанську. У 2015 році були зроблені певні кроки до об’єднання і на цьому процес благополучно зупинився.
Як на мене, то законодавець трохи не продумав виконання реформи. На сьогоднішній день майже всі сільські ради самодостатні, у міської ради доволі потужний бюджет. Люди не бачать сенсу в об’єднанні.
Сільські голови в нас теж не в захваті від реформи. Звичайно, вони не хочуть втратити свої повноваження. Тому про вибори говорити дуже рано, я не бачу ніяких рухів у бік створення об”єднаної громади на Таращанщині.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Людмила Урожай: Земельні скандали у нас з'явились після роботи вже колишнього голови райдержадміністрації. Нагадаю, що районна рада у земельних питаннях повноважень не має, ми тільки затверджуємо технічну документацію. Землями за межами сіл займається райдержадміністрація і Держгеокадастр.
Минулого року було незаконно виділено кілька земельних ділянок невідомим особам. Зараз справою займається СБУ.
Також є деякі непорозуміння між орендарями паїв. Хтось пропонує селянам кращі умови, хтось більшу плату. Але я вважаю, що це нормальна конкуренція, від якої виграють люди.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Людмила Урожай: Особисто я землі не маю, тому в мене двояке ставлення до мораторію. З одного боку, уявіть - до вас приходять і кажуть, що ви не маєте права продати свою власність. А з іншого боку є пересторога, бо невідомо, як законодавець випише закон про обіг землі. Можуть постраждати люди, які безпосередньо працюють на землі. Це і фермери, і орендарі паїв, які добросовісно обробляють землю.
На наші землі можуть прийти латифундисти та великі корпорації з мішками грошей. Що залишиться нам? Люди на селі живуть бідно, тому можуть продати свої паї за безцінь. З великими підприємствами в районі так і сталося - запропонували гроші, люди продали свої частки, підприємства закрили. Якщо бабусі запропонують гроші, яких вона ніколи в руках не тримала, хіба відмовиться? Ніхто не знає реальної ціни на наші родючі землі. Їх розберуть за копійки.
Поки влада не випише всі закони, які стосуються земель сільськогосподарського призначення, говорити про продаж землі зарано.
KV: Чи є проблема із створенням госпітального округу?
Людмила Урожай: Це також одне із болючих питань. Ми вже три рази збирались з приводу створення Південного госпітального округу із центром у Білій Церкві. На останньому засіданні комісії районної ради ми делегували в раду госпітального округу двох лікарів. Найголовніше питання по реформі - що буде з нашими ЦРЛ? Поки ніхто не може цього сказати.
Та як пацієнт я розумію, що залишати медицину у тому стані, який є сьогодні, не можна. Із серйозною хворобою ти залишаєшся сам на сам і, щоб не казали, безкоштовної медицини в нас не існує.
З госпітальних округів, які будуть створені в області, наш найбільший. Ми просили почати створення з менших округів. Тоді б нам стало зрозуміло як він працює і як рухатись далі. Але ж ми розуміємо, що процес реформування вже не зупинити. Тому вимушено йдемо цією дорогою.
KV: Чи є в районі проблема із перевезенням пільгових категорій громадян?
Людмила Урожай: Після того, як держава припинила фінансування перевезень пільгових категорій пасажирів, ми порахували, що на рік район має виділяти на це біля 1 млн гривень. В нас таких коштів немає, і ми людям про це чесно сказали.
KV: Таращанський район - аграрний? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Людмила Урожай: Наш район глибоко аграрний. Промислові підприємства в нас переважно приватні і їх залишилось всього декілька.
Розвиток промисловості в районі можливий. Але поки він не відбувається.
На території “Лучанського цукрозаводу” є ділянка землі площею біля 40 га. Інвестори із Німеччини там хотіли поставити сонячні батареї, передумали.
Є інвестор, який хоче біля залізнодорожної станції побудувати елеватор. Вже декілька років пройшло, нічого не відбувається.
Прийшли інвестори в одне із сіл, мали будувати завод. Знову ж таки, поки руху я не бачу.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Таращанського району, але сплачують податки у місто?
Людмила Урожай: Я нещодавно спілкувалась із податковою службою і впевнена, що такої проблеми в районі немає.
KV: Чи є проблема із недостатньою наповнюваністю шкіл?
Людмила Урожай: Так. У 2012 році довелось закрити дві школи у селах Чернин і Мала Березянка, ще одну, у селі Круті Горби, понизити до I ступеня.
В цьому році ми понизили ступінь ще однієї школи. Але закрити всі школи - це не вихід.
KV: Чи є у Таращанському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Людмила Урожай: Співпраця із облдержадміністрацією є. Не можу сказати, що наші проблеми залишають без уваги.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Людмила Урожай: У Таращанському районі представлені такі політичні сили як БПП, “Батьківщина”, УКРОП, Радикальна партія Олега Ляшка, “Опозиційний блок” та ВО ”Свобода”. Але ж в районній раді ми вирішуємо не політичні питання, а питання життя району. Тому політичних дебатів в нас не відбувається.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Людмила Урожай: Із РДА ми повноваження розділили згідно закону. Майже рік голови адміністрації в нас немає, зараз проходить конкурс на цю посаду.
Місто нам дуже допомагає, разом із селами забезпечує харчування дітей у школах, садочках та лікарні. Сваритись нам немає причин.
Читайте: Досье: Урожай Людмила Борисовна
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Людмила Урожай: На посаду голови райради я прийшла у 2014 році. До цього була депутатом. Зараз працюю вже другу каденцію.
Моєю метою було і є об’єднати зусилля всіх депутатів для розвитку району.
Цю посаду не розглядаю як старт політичної кар'єри. Я пройшла довгу дорогу в освіті - від вчителя до начальника відділу освіти і знову вчителя.
Чи йти на наступну каденцію - вирішу, зважаючи на обставини. Кожна людина хоче залишити добру пам’ять про себе, і я так само. Найважливіше для мене - щоб було не соромно дивитись у вічі людям.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
КиевVласть
“Опозиційний блок” із бордів, розміщених по Києву, “требует обеспечить достойную жизнь и работу”. Свій реваншистський рух ці недоторкані політичні послідовники Януковича спокійно продовжують після того, як організація так званого маршу “Бессмертного полка” минула для них безкарно. Така реклама почала з’являтися по всій Україні з гаслами дебільного змісту, навмисно “написана” російською мовою, з єдиною метою – розхитати мир на вільних від зброї та військових дій територіях. У 2010 р. “Партія регіонів” взяла реванш після Помаранчевої революції. Як результат, через три роки країна отримала кривавий Майдан, глибоку фінансову кризу, війну й тимчасову окупацію територій. Цього разу, схоже, вони вирішили остаточно знищити українську державність.
Колишні регіонали постійно виступають проти проукраїнських законів: проти квот на мову, проти антиросійських санкцій, проти введення візового режиму з Росією. Вони повсякчас повторюють, що це роз’єднує народ України. Невже її об’єднують російські соціальні мережі, російська мова і “братні” окупаційні російські війська?
Нестор Шуфрич днями з трибуни Верховної Ради сказав, що заборона російських соціальних мереж – це цензура й порушення демократичних свобод. Несторе, якщо ви хочете написати якусь фігню на фасаді будинку й вам не дають цього зробити, то це не тому, що ви хочете написати якусь фігню, а тому, що це фасад будинку. Цензура – це коли вам указують, ЩО можна говорити й писати, а не ДЕ. Цензура – це коли Об’єднання “Сила Громад” хоче розмістити інформацію про збір підписів за відставку Кличка на площинах міста на правах реклами (тобто за гроші), а йому відмовляють абсолютно всі компанії, виконуючи доручення влади. А ще на сто відсотків впевнений, нічого страшного не станеться з українцями, якщо вони не матимуть доступу до “ВКонтакті”. Швидше за все, про цю “трагічну” втрату через декілька місяців забудуть, як забули про крики невдоволених на вимогу дубляжу іноземних фільмів або за страшилки про шкоду торгової блокади із окупованими територіями.
Загалом “Опозиційний блок” не приховує своєї проросійської позиції, водночас галасуючи про недемократичність та утиски щодо них, прикриваючись світовими інституціями, які рекомендують нам бути терпимими до альтернативної думки. Але ми не можемо бути терпимими до лоббіста “Русского міра” по тій причині, що крім війни і розбрату цей “двохголовий орел” на нашу землю більше нічого не приніс. Цікаво було б подивитися: якби в США, одній з найбільш демократичних країн світу, була політична сила з альтернативною думкою, яка виступить за дружбу, наприклад, з ІДІЛ… Як довго вона там буде існувати? Приблизно від першої своєї публічної заяви до приїзду машин ФБР.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Постає резонне питання: а чому ця опозиція до державності й цілісності України досі сидить у Верховній Раді, а не у в’язниці? Бо це просто невигідно Президентові. Якщо подивитися, хто голосує за важливі для Петра Порошенка закони, то побачимо, що його одноголосно підтримує “Опозиційний блок”. Вони підтримали й закон, який дозволив призначити Луценка на пост Генпрокурора, і за призначення Гройсмана, і за зміни до Конституції для так званої судової реформи голосували. Воно й не дивно: у “Блоці Петра Порошенка” найбільше регіоналів після самого “Опозиційного блоку”. А якщо підвести риску під вищесказаним, то реальна опозиція в нас – це “Батьківщина” й “Самопоміч”. Всі ж інші – провладна коаліція, яка нас із вами має за дурнів і кожного тижня підкидає нам все нові й нові циркові сюжети, як-от: боротьба з корупцією на гелікоптерах та самий справедливий суд в світі, сподіваючись, що ми за цим “хлібом і видовищами” ніколи так і не прозріємо...
Читайте: В Киеве собрано почти 118 тыс. подписей за отставку Кличко (видео)
Андрій Карпенко, лідер Об’єднання “Сила Громад”
КиевVласть
В районі села Лісники Києво-Святошинського району Київської області уздовж Дніпропетровського шосе (Старообухівська траса) зі сторони м. Києва в сторону с. Ходосіївка системно знищують ліс. Багаторічні дерева спилюють через бажання мешканців та сільської ради с. Лісники мати вільний доступ до Дніпропетровського шосе для проведення стихійної незаконної торгівлі. Також однією із причин знищення насаджень є бажання облаштувати дорогу для членів місцевого елітного кінного клубу. Звичайно, про якісь податки до бюджету Києва, сплату орендної плати за користування земельною ділянкою, не йдеться. Вигідний бізнес, ніякої звітності, ніяких норм, тільки гроші.
Між тим, ліс, що вирубується, входить до складу "Національного природного парка "Голосіївський”, та згідно земельного кадастру м. Києва закріплений за комунальним підприємством "Лісопаркове підприємство “Конча-Заспа” і входить до складу земель Голосіївського району м. Києва. Безконтрольне та безвідповідальне багаторічне знищення лісу та самовільне зайняття київських земельних ділянок з цільовим призначенням земель лісового фонду мало місце, поки мешканці с. Лісники спільно з небайдужими киянами не організували громадську організацію "Громадський рух "Чернечий ліс", метою якої є захист лісових масивів с. Лісники та Ходосіївка.
Так, з початку своєї роботи, активісти Громадського руху "Чернечий ліс" спільно з працівниками КП "Лісопаркове підприємство "Конча-Заспа" встановили інформаційні таблички з даними про те, що земельні ділянки та дерева входять до складу "Національного природного парку "Голосіївський”. Окрім інформаційних таблиць уздовж Дніпропетровського шосе були виставлені межові знаки біло-зеленого кольору, які визначають межі лісу та землі лісового фонду. Спільними зусиллями рухівців та КП "Лісопаркове підприємство "Конча-Заспа" у квітні 2017 р. на земельній ділянці парку "Голосіївський" на Дніпропетровському шосе біля зупинки транспорту с. Лісники було висаджено 90 молодих дерев.
Однак, напередодні травневих свят невідомі вирвали всі 90 дерев, що були висаджені біля зупинки.
Працівники КП "Лісопаркове підприємство "Конча-Заспа" викликали національну поліцію м. Києва для фіксації правопорушення та проведення слідчих дій, проте працівники поліції лише прийняли заяву та пообіцяли встановити винних.
Ми думаємо, що дерева вирвали для стихійного продажу на ринку, що станом на момент звернення до поліції вже був розташований на вказаній земельній ділянці. Це - ринок, на якому продають рослини. Межові стовпчики з біло-зеленого кольору місцевими торгашами перефарбовані в кольори державного прапору, мабуть, як надія, що ці патріотичні кольори збережуть їх від чогось надзвичайного.
Одночасно сільська рада села Лісники Києво-Святошинського району Київської області на землях "Національного природного парку "Голосіївський" встановила паркан біля якого з’явилися торгові ряди, мафи, та інші тимчасові споруди, які без дозвільних документів продають товар сумнівної якості і, за традицією, без сплати жодних податків до бюджету м. Києва.
Столична влада відрядила на місце торгівлі представника департаменту земельних ресурсів м. Києва, за результатами його виїзду було складено акт з описом виявлених порушень землекористування, самовільного заняття невідомими особами земельної ділянки на який провадиться торгівля та облаштування торгових рядів, а також зазначено законного користувача об’єкта обстеження - КП "Лісопаркове підприємство "Конча-Заспа”.
КП "Лісопаркове підприємство "Конча Заспа" на підставі картографічних матеріалів 2010 року, даних земельного кадастру м. Києва та п. 5. Перехідних та прикінцевих положень Лісового кодексу України є єдиним балансоутримувачем вказаної земельної ділянки, а власником – територіальна громада м. Києва.
В силу різних обставин і нормативних положень КП не може в повній мірі реагувати та припиняти порушення норм лісового законодавства України, керівництво може лише звернутися до компетентних органів з проханням встати на захист лісу та земель лісового фонду.
Лісопаркове підприємство "Конча-Заспа" неодноразово зверталося до Міністерства Екології та природних ресурсів України, до керівництва Національної поліції у м. Києві, державної екологічної інспекції у м. Києві з проханням захистити землі лісового фонду від стихійної торгівлі та очисти їх від незаконно встановлених торгівельних рядів, проте всі ці звернення поки що не принесли жодних плодів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тим часом, сільська рада села Лісники Києво-Святошинського району Київської області досить активно реалізує свої плани щодо незаконного заволодіння земельними ділянками Голосіївського району м. Києва та "Національного природного парку "Голосіївський”.
У 2014 році підписами сільського голови та сільського землевпорядника було затверджено розвиток села за рахунок земель лісового фонду м. Києва, а саме земель "Національного природного парка "Голосіївський”, як вбачається з генерального плану с. Лісники, замість лісів, сільська рада запланувала будівництво ринку, очисних споруд, та дороги для членів кінного клубу.
Київська влада поки мовчить і не може або не хоче встати на захист своїх земель.
Олександр Ворона, Голова ГО "Громадянський рух "Чернечий ліс"
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Ставищанської районної ради Віктором Малашем.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Віктор Малаш: Бюджет району у 2016 році виконаний у сумі 173,8 млн гривень, що становить 104,7% до уточнених планових показників на звітну дату. Власних коштів ми мали 36,5 млн.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За I квартал 2017 року ми маємо бюджет у сумі 50,7 млн гривень, що становить 100,9% від планових показників. Власних надходжень - 7 млн гривень, це 127,6% від плану. Порівняно із аналогічним періодом минулого року ця цифра збільшилась на 3,7 млн.
Перевиконання відбулося за рахунок бонусних виплат власникам земельних паїв завдяки укладанню нових договорів оренди на паї, а також співпраці з податковими службами та керівниками підприємств та організацій, які працюють на теренах району, що дало змогу вирішити питання сплати податків.
Перевиконання бюджету - це, звісно, добре, але, враховуючи те, що медичної і освітянської державної субвенції не вистачає на утримання освіти та медицини району, ми не змогли направити ці кошти на соціальний розвиток району, адже були вимушені використати на виплату заробітної плати працівникам освітянської та медичної галузей і оплату енергоносіїв. Ставищенський район досі незабезпечений цими коштами з боку держави.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Віктор Малаш: В минулому році за рахунок співфінансування із областю ми провели заміну тепломережі у с. Іванівка та утеплили Ставищенський НВК №1. Багато населених пунктів потребують реалізації подібних проектів, над чим і працюємо спільно з депутатами Київської обласної ради.
Є велика потреба у ремонті навчальних закладів та закладів охорони здоров’я, гостра необхідність заміни вікон, дверей та систем обігріву. У 2017 році будуть реалізовані проекти з енергозбереження, а саме: заміна вікон і дверей в навчальних закладах сіл Гейсиха, Стрижавка, Бесідка, Гостра Могила та НВК №2 смт Ставище, котрі включені в програму енергозбереження (підвищення енергоефективності) Київської області на 2017-2020 роки. Також в цю програму включені дитячі садочки сіл Розкішна і Красилівка. Проекти будуть реалізовуватись за рахунок співфінансування обласного та місцевих бюджетів. На даний час вирішується питання проведення капітального ремонту (санації) поліклініки в смт Ставище та капітального ремонту (заміна вікон і дверей) Іванівського опорного навчального закладу за рахунок співфінансування з Державного фонду регіонального розвитку та місцевих бюджетів.
На території села Розкішна завершується будівництво полігону твердих побутових відходів. У минулому році область виділила на ці потреби понад 6 млн гривень, найближчим часом чекаємо ще коштів. В цьому році, завдяки включенню в програму поводження з твердими побутовими відходами у Київській області на 2017-2020 роки та виділенню коштів на придбання необхідного обладнання для роботи полігону, сподіваємось, що ми введемо даний полігон в експлуатацію в цьому році, що дасть змогу вирішити проблему утилізації твердих побутових відходів в Ставищенському районі.
На превеликий жаль, в районі немає Будинку культури. На його будівництво потрібно великі кошти, яких в бюджеті району немає. На сьогоднішній день питання розміщення районного будинку культури будемо вирішувати за рахунок приміщень санаторно-оздоровчого комплексу “Дружба”, який є комунальною власністю району.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Віктор Малаш: Так, працює. Найчастіше ми користуємося системою електронних закупівель у сфері освіти. Однак, в її роботі є неточності, інколи приходиться проводити повторно процедури, на що йде багато часу, іноді не встигаємо з цієї причини втілювати необхідні проекти. Думаю, систему слід вдосконалити.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Віктор Малаш: Кабміном в нас затверджено одну об’єднану територіальну громаду (ОТГ) - Ставищенську, із центром у смт Ставище, до неї мають увійти всі населенні пункти району.
Проте сьогодні ставлення до ОТГ у людей різне, сільські голови мають сумніви в ефективності цієї реформи. Я їхню позицію підтримую. Річ не в тім, що вони бояться втратити повноваження. Наші громади справді не налаштовані на об’єднання. Раніше всі сільські ради не були самодостатніми. Тільки нещодавно, завдячуючи бюджетній децентралізації, в районі почався процес відродження. Села проводять самостійно ремонти ФАПів, навчальних закладів, доріг, закладів культури. Вони починають жити. Я вважаю, що цей розвиток потрібно підтримати. А при створенні ОТГ у кожного села вже власних коштів не буде, вони будуть зосереджені в центрі.
Також багато складнощів виникає через те, що у нас реформи ініціюються не з нижньої ланки, а спускаються “зверху”. Їх не погоджують із місцевими громадами. Одначе, як покращити наше життя краще за інших знаємо ми самі.
Вважаю, що перш, ніж проводити реформи, потрібно розробити законодавчу базу. А в нашій державі роблять навпаки. Тому на вибори наша ОТГ у цьому році точно не піде.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Віктор Малаш: Головною проблемою нашої землі є те, що вона роздається Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області. Районна влада та органи місцевого самоврядування не мають жодного впливу на землі, які розташовані у адміністративних межах відповідних сільських рад (за межами населених пунктів).
В районі наразі назріває конфлікт стосовно земель пасовищ. Вони роздаються невідомо кому. Ми розуміємо, що люди в селі тримають худобу і виживають практично на ті кошти, які вона приносить. А в області цього не бачать.
Ось у селі Красилівка на сьогоднішній день є понад 150 голів великої рогатої худоби. За нормативами там має бути 125 га пасовищ. Після того, як більша частина земель була роздана та розібрана, залишилось 20-30 га. Така ситуація майже в кожному селі.
Неодноразово ми звертались до Головного управління Держгеокадастру Київської області, реакції - нуль. Сільські ради постійно просять передати землю в комунальну власність сільських громад. Отримують відмови. Знову ж таки, поки законодавча база не буде врегульована, питання не вирішиться.
KV: Чи є в районі проблеми із виділенням землі учасникам АТО?
Віктор Малаш: Проблема справді є, але цим питанням зайнялась постійна комісія Ставищенської районної ради з питань агропромислового комплексу та земельних відносин, тому будемо вирішувати. Якби землі були в розпорядженні в органів місцевого самоврядування, процес видачі землі був би набагато простішим.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Віктор Малаш: Поки я двома руками проти його відміни. В нас немає ринку землі. У середньому нашу землю оцінюють у тисячу доларів за 1 га. В Євросоюзі ця цифра 10-15 тис. Всі забули, як під час Другої світової війни німці наш родючий чорнозем вагонами вивозили? Чому так дешево він оцінюється сьогодні? Я вважаю, це спекуляція.
Ринок землі з'явиться тоді, коли буде проведена адекватна оцінка її вартості. Можливо, тоді мораторій варто буде відмінити. Хоча б для тих людей, котрі мають ділянки, але не мають спадкоємців.
KV: Чи є проблема із створенням госпітального округу?
Віктор Малаш: Я не бачу в державі законодавчої бази зі створення госпітального округу. Нам мають пояснити цю реформу. Хоча б поспілкуватись із головними лікарями, громадою.
Ми маємо обслуговуватись у Білоцерківському госпітальному окрузі. Наш район віддалений від Білої Церкви. Звичайно, нам кажуть, що працюватимуть машини швидкої допомоги. Знаючи стан доріг і швидких, то це просто казки.
Вже була реформа швидкої допомоги - зробили екстрену і невідкладну. Хіба в Україні вона повноцінно працює? Я вважаю, що перш, ніж проводити нову реформу, потрібно довести до кінця раніше запроваджену.
До того ж, мене дуже вразило, коли під час презентації Білоцерківського госпітального округу серед переваг реформи на перше місце ставиться ефект від економії коштів. Наприклад, щорічна економія за рахунок оптимізації, а попросту - скорочення робочих місць, має складати 98 млн гривень. Я думаю, людське життя безцінне і не вимірюється коштами.
KV: Наскільки Ставищанський район інвестиційно привабливий?
Віктор Малаш: Відомі підприємства нашого району - ТОВ “Ропа Україна”, що займається сільськогосподарською технікою, ЗАТ “Малинове”, яке спеціалізується на виробництві курячих яєць. Також - ТОВ “Насташка” та інші.
Звісно, район аграрний. Маємо добрі врожаї. Сільське господарство на сьогодні приносить один з найвагоміших внесків в розвиток економіки нашої держави та наповнення бюджету. Не останню роль відіграє ставлення держави до аграріїв. Якщо не хочуть цю сферу розвивати, то нехай хоча б не заважають робити це сільгоспвиробникам. Враховуючи ситуацію в країні та віддаленість району від обласного центру, інвестори до нас не дуже рвуться. Хоча Ставищенський район є привабливим для вкладання інвестицій і завжди готовий йти назустріч інвесторам.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Ставищенського району, але сплачують податки у місто?
Віктор Малаш: Така проблема є. Вважаю, що підприємство, яке працює на теренах району, має сплачувати податки саме йому. Впливу районна рада на цю ситуацію немає.
Це має бути вирішено законодавством України.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Віктор Малаш: Ми не маємо повноважень для вирішення цього питання. Але якщо люди звертаються, то ми намагаємось вести перемовини із перевізниками. До Києва вартість проїзду останнім часом підвищилась на 10%, але серйозних страйків в районі не було. Зрозуміло, що ціни на все ростуть. Це потрібно прийняти і усвідомити.
KV: Після підвищення мінімальної заробітної платні в районі скоротилась кількість ФОПів?
Віктор Малаш: Так, і я думаю така проблема є в усіх районах. ФОПам не вистачає коштів на сплату податків.
До того ж, я вважаю, що держава мала не просто підвищити “мінімалку”, але й забезпечити райони відповідними коштами, а не перекладати це на місцеві бюджети.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Віктор Малаш: В нас представлено сім політичних сил - “БПП “Солідарність”, “Свобода”, Аграрна партія, УКРОП, Радикальна партія Олега Ляшка, “Батьківщина” і “Громадянська позиція”.
Коли мене обрали головою районної ради, я відразу сказав депутатському корпусу, що на території району ділити немає чого, а грати в політичні ігри немає часу. Ми маємо працювати на благо жителів Ставищенщини.
Я дуже вдячний депутатам, що співпраця налагоджена і конфліктних ситуацій ніхто не створює. Звичайно, бувають дебати з тих чи інших питань. Але це нормальна практика.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між селищем і районом? За що?
Віктор Малаш: Повноваження ми не ділимо із адміністрацією, вони визначені законом. Бувають різні погляди на якісь ситуації. Але все вирішується, є діалог. Селищна і сільські ради ідуть на співпрацю та допомагають у вирішенні загальнорайонних проблем.
Я вважаю, що ми живемо у великій районній рідні. Сьогодні ти керівник ради чи адміністрації, а завтра - звичайний мешканець Ставища. У нас всі один одного знають, тому ми працюємо так, щоб не було соромно дивитись односельцям у вічі.
KV: Чи є у Ставищенському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Віктор Малаш: Так. Просили вирішити питання із землями пасовищ. Можливо, вони й не мають впливу на Держгеокадастр, але могли хоча б спробувати.
З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює, навіть з тими самими госпітальними округами. Поки не написали офіційне звернення із головами районів, ніхто й не поворухнувся. Провели слухання, але скоріше “для галочки”. Нічого вирішено не було.
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Віктор Малаш: Основна моя мета - працювати на благо громади. Ми, спільно з депутатами райради, хочемо зберегти якомога більше соціальних об’єктів та робочих місць. Особистих амбіцій не маю. Як застерігав колись Конфуцій - не дай вам Боже жити в епоху змін. Насправді із цими “реформами” стає працювати все тяжче. Та, звичайно, не потрібно здаватись. В час, відведений мені на роботу головою районної ради, буду робити все можливе для соціального, культурного і економічного розвитку громади Ставищенського району.
Нікуди звідси їхати я не збираюсь. Я не великий політик, скоріше - завзятий господарник.
Та й по життю оптиміст, тому вірю, що район буде розвиватись, не зважаючи ні на що, а рівень життя людей ставатиме кращим.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Фото: stavrayrada.in.ua
КиевVласть
Український парламент рясніє обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своєму окрузі, дехто перебуває із місцевою владою на ножах, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть започаткувала серію інтерв’ю із обранцями народу, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представляє до уваги читачів розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Віталієм Гудзенком (позафракційний).
KV: Протягом своєї політичної кар’єри ви працювали у різних командах: були соратником Сергія Тигіпка в “Сильній Україні”, заступником губернатора-“регіонала” Анатолія Присяжнюка, у 2014 році зайшли в парламент від Блока Петра Порошенка. Наскільки Ви самостійний політик?
Віталій Гудзенко: Я вже на тому етапі політичної кар’єри, коли можу сміливо стверждувати: політика - це тотальний бруд. Щоправда, у ньому є багато позитивних моментів. “Сильна Україна”, яку я колись очолював на Київщині, асоціюється зазвичай зі злиттям з Партією регіонів. Коли нас у 2012 партія “кинула”, я в ПР не вступив, але зберіг хороші стосунки з людьми, яких свого часу об’єднував навколо “Сильної України”. Тоді навіть створив наш внутрішній бізнес-клуб. Ми й досі спілкуємося.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Працював кілька місяців заступником Анатолія Присяжнюка з аграрного сектору. Багато речей у роботі з ним мені навіть подобалися, зокрема, практично всі проблемні питання вирішувалися миттєво. А в цілому почував себе людиною для “галочки”. На закриті засідання ніхто мене не пускав, в ПР ніхто ніколи не любив, особливо після виборів у 2012 році, коли я балотувався проти Сергія Кацуби. Взагалі, був опонентом всієї команди - як Кацуби, так і самого Присяжнюка та Юрія Бойко особисто.
А з фракції БПП, незважаючи на підтримку президентської партії на виборах у 2014 році, вийшов одразу після прийняття Радою адміністративно-територіальної реформи.
KV: Ви не прихильник децентралізації?
Віталій Гудзенко: Я один із всієї фракції під час прийняття відповідного закону голосував червоною кнопкою, а на другий день написав заяву про вихід. Як я можу ставитися до цього позитивно, якщо вона відбувається не з користю для моїх виборців? Мета децентралізації, наприклад, у Білоцерківському районі, - приєднати довколишні села до Білої Церкви. І річ не тільки конкретно в цьому випадку.
Коли приймався Закон, я запитував на засіданні Кабміну про те, чи може об’єднання громад бути примусовим, якщо воно не стане добровільним. І він тоді на всю країну відповів - так. Якщо села не захочуть це робити самостійно, їх доведеться примусити. А для чого примусити? Децентралізація робиться для того, щоб який-небудь багатий політик став у себе в громаді “царем”. І хіба виграє від цього село? Більшість завжди буде у міста, і фінансування, відповідно, буде зосереджене здебільшого у місті.
Я не кажу, що не треба об’єднувати села. Коли у сільських школах по 3 учні і 18 вчителів - це ненормально. І така ситуація потребує втручання. Такі села треба навіть примусово об’єднувати в громади, не забираючи у них їхні права, сільські ради і т.д. Але приєднувати, наприклад, Фурси чи Шкарівку до Білої Церкви - нерозумно.
KV: Громада на чолі з Білою Церквою, на вашу думку, не буде ефективною?
Віталій Гудзенко: Ні, абсолютно. І я буду робити все, щоб вона не була створена, хоча вся районна влада і народні депутати виступають за її створення.
KV: Хіба? Ваш колега-“свободівець” Олександр Марченко взагалі проти будь-яких об’єднань в такому вигляді, як передбачено нинішнім законодавством.
Віталій Гудзенко: Він так тільки говорить на публіку, бо він зі “Свободи”. Але його округ - це місто. І він відстоює інтереси міста.
KV: Виходить, що в селах подекуди виступають категорично проти адмінтерреформи, щоб зберегти власний вплив у громаді і якісь політичні важелі?
Віталій Гудзенко: Я б не був таким категоричним щодо збереження впливу. Знаю купу хороших прикладів коли сільський голова займається проблемами кожного жителя свого села. Навіть їздить у Білу Церкву за конкретними проханнями селян. А щодо важелів, вже не раз було сказано - все вкрадене до нас.
KV: Яка проблема на вашому окрузі, окрім питань децентралізації, потребує особливої уваги?
Віталій Гудзенко: Найбільш проблемне - це цукровий завод в Узині. Я зробив дуже багато депутатських запитів та звернень щодо припинення діяльності цього підприємства, але не як цукрового заводу, а як виробника біоетанолу. Через це виробництво від жахливого смороду страждає близько 30 тисяч населення, яке проживає навколо Узина.
Відразу після свого обрання я зустрівся із власником, і ми домовилися про те, що протягом шести місяців я його чіпати не буду (і це не погроза, а звичайна людська угода). Він же зобов’язаний за цей час зробити фільтрацію на заводі. Закривати його просто так не можна, бо там робочі місця, але привести у відповідність екологічним нормам - цілком. І справді викидів стало десь на 50% менше, хоча на заводі працюють саме тоді, коли прохолодна погода, щоб це менше відчувалося. Зараз потеплішало, і сморід відновився.
Свого часу я викликав туди абсолютно всі інспекції, всі правоохоронні структури, але безрезультатно. Це таке підприємство, на якому водяться дуже великі кошти, які вирішують навіть те, що у заводу на виробництво біоетанолу немає ліцензії.
KV: Ви натякаєте на корупційні зв’язки між бізнесом та силовиками?
Віталій Гудзенко: Саме так. Не буду конкретизувати, про кого йде мова і про які конкретно відомства, але мені здається, що так і є. На заводі багато проблем, які чомусь роками не вирішуються.
KV: Ваше ставлення до мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.
Віталій Гудзенко: Я проти зняття мораторію, хоча це питання також неоднозначне. Не стверджую, що землю взагалі не треба продавати, але зараз цього робити не варто, бо її всі намагатимуться купити якомога дешевше. Державну землю, якої у нас дуже багато, і за яку зараз ніхто не платить податок, будуть намагатися купити взагалі за 1 гривню. А у нас такої землі лише в Міністерстві АПК близько мільйона гектарів. І дуже багато землі “гуляє”, хоча перебуває в оренді. Я це пам’ятаю ще з часів роботи в адміністрації. Так не повинно бути, земля не повинна стояти без діла. Крадіжка землі часто починається з того, що земля довго не використовується. Дали землю? Використовуйте її. Якщо дали для будівництва - будуйте одразу, не треба чекати чогось. Дали для сільського господарства? Вирощуте на ній щось. Орна земля? Паши на ній, саджай щось. Не будуєте і не вирощуєте на земельній ділянці нічого кілька років? До побачення. Земля не повинна заростати бур’янами, їй кожного дня потрібен господар. А такої у нас на Київщині дуже багато, це видно неозброєним оком. І я вже вніс для розгляду відповідний законопроект.
KV: Чи відомі вам випадки укладання так званих договорів “першої ночі” між аграріями та селянами? Така практика діяльності агрогіганта “Кернел”обговорюється в Обухівському районі. Це взагалі законно?
Віталій Гудзенко: Так, іншими словами це називається “шахматка”, коли украдається договір з пайовиком в центрі всього масиву.
Закон не забороняє, тому можна говорити, що це законно, хоча цей поодинокий пай буде потім як більмо на оці. І вирішити цю ситуацію може лише дозвіл оформляти договори оренди на певну кількість років в межах одного земельного масиву.
Але, гадаю, ще більшу проблему складають одноосібники, які забрали землю і не обробляють її, а здають якомусь фермеру і отримують за свою ділянку плату “кешем”. Податки не платять, ніякі соціальні проекти не реалізовують. У мене на окрузі таких дуже багато. Є фермери, які ніколи навіть банку фарби на школу не дадуть. Моя воля, я б у таких відбирав землю без обговорень. І взагалі краще б замість податків на аграріїв “повісили” всю інфраструктуру сіл. Не розумію, чому аграрії не можуть офіційно брати участь у розвитку інфраструктури села і при цьому не платити податок, який все одно потім краде вся вертикаль влади. Зі свого досвіду можу запевнити, що як тільки у селі є якась проблема, люди йдуть до “батька”, до місцевого аграрія. До соціально безвідповідальних фермерів ніхто не ходить. Вони подекуди ведуть себе так, ніби це не їхня країна… Як і деякі депутати, загалом.
KV: Які проблеми у Київській області не вирішуються роками?
Віталій Гудзенко: Проблеми з головами адміністрацій. Деякі з голів РДА взагалі не розуміють середовище, у якому їм доручив працювати Президент. У мене на окрузі я до таких можу віднести голову Володарської РДА (Сергій Табалюк, - KV). У нас немає жодних відносин,- ми лише один раз бачилися. Що це за людина, я також не знаю. Знаю, що з колишніх прокурорів. Він позвільняв з адміністрації людей, які якісно працюють, і яких у інші райони позабирали “з руками і з ногами”.
Крім того, минулого року на райони з мого округу перепало близько 37 млн гривень на реалізацію інфраструктурних проектів. Коли я зателефонував у РДА і запитав, на який проект будуть спрямовані кошти, голова РДА розсердився, мовляв, “хто такий Гудзенко, це не його кошти”.
KV: І він, загалом, правий. В компетенцію народного депутата України входять лише законодавчі ініціативи.
Віталій Гудзенко: Так, кошти не мої, але якщо я маю таку можливість, мені хотілося б лобіювати (хоча не люблю це слово) інтереси свого округу. Так склалося, що інфраструктура на округах розвивається саме там, де виділення коштів на той чи інший об’єкт просуває народний обранець.
Більше того, якщо береш на себе таку відповідальність - займатися розвитком округу, то треба займатися не тільки лобіюванням виділення коштів, але й контролем витрат. І доводити треба все до кінця.
Наприклад, уже багато років триває будівництво звалища у Ставищі. Кожного року виділялася певна сума на цей проект, і цьогоріч залишилося буквально 10-15% робіт. Якщо це не закінчити вже, то дуже багато роботи і коштів будуть витрачені безрезультатно.
А ще після того, як ремонтували будинок культури і військкомат в Тетієві, я ходив і перевіряв виконані роботи (добре, що розбираюся трохи в цьому). Після мене там ходила ще й прокуратура… Або, наприклад, на мою рідну школу в селі Іванівка ще минулого року було виділено кошти, і районна адміністрація, поки перекидала їх із рахунку на рахунок, встигла, мабуть, на цьому добряче вкрасти. Плюс до того, коли там нещодавно встановлювали двері, також вкрали на тому близько 10 тисяч гривень. І тут також розбирається прокуратура. Тим паче, уже в липні очікується нове надходження на цю школу.
Але я не берусь казати, хто конкретно є фігурантами у цих справах, - чи рада, чи адміністрація. Там взагалі зараз бардак. Кожен новий голова райдержадміністрації з часом показує, з якою метою прийшов до влади.
KV: Гаразд, якщо проблема в конкретному керівникові, то хто повинен вирішити цю проблему?
Віталій Гудзенко: Президент, який підписує укази про призначення. Це - його відповідальність, і ніякої демократії тут не має бути, лише пряма вертикаль влади: Президент призначає губернатора, губернатор - голів РДА. І як тільки у того чи іншого голови РДА чи губернатора “вилізло” щось нечисте - миттєво звільняти! Тому Президентові в областях потрібні саме його люди.
У Таращі цілий рік не було голови РДА - хіба це нормально? І чи нормально те, що у Ставищі голова РДА - особистий друг Володимира Сівковича (народний депутат 4-6 скликань ВР, - KV)? Конкурси на голову РДА, кажете? Які там конкурси! Ця вся гра відбувається лише для того, щоб крісло зайняла конкретна людина, яка виконує чужі побажання. Те саме з головою обласної адміністрації. Ми всі прекрасно розуміємо, що це - політична домовленість, про яку немає сенсу говорити на диктофон. І взагалі, всі ці конкурси з відбору губернатора, судді та прокурора - повна дурня. Чому їх пошуками повинні займатися якісь організації? А надто - політичні.
Я дуже жалкую, що свого часу зголосився брати участь у роботі конкурсної комісії з відбору прокурорів Харківської області. Тільки штани дарма там протирав кілька місяців замість того, щоб виконувати свою безпосередню роботу. Тим паче, там і вибирати не було з кого. Приходили одні тільки старі прокурори з величезним корупційним шлейфом. Багаті люди, хоча за наших обласних прокурорів не багатші.
KV: Чи може бути продуктивною робота адміністрації в нинішньому її складі?
Віталій Гудзенко: Навряд чи. Це просто оновлена система політичних домовленостей. Будуть прийматися якісь рішення, автоматично перенаправлятися гроші, але навряд чи з цього вийде щось добре. Починати треба з простих речей, а ці всі інновації з демократією - це “фількіна грамота”.
KV: Ваш син балотувався на минулих місцевих виборах у Київській області, брав участь у столичній “мажоритарці” у 2014 році. Ви бачите його у політиці?
Віталій Гудзенко: Коли він ішов на вибори, я йому зразу сказав: не лізь у ту політику! Там один бруд. І грошей я не дам, і за руку водити не буду. Але в 2015 році він у себе на окрузі переміг із солідним відривом, хоча завдяки дурнуватій виборчій системі так і не потрапив у обласну раду. На тому окрузі взагалі тепер немає “мажоритарника”.
Зараз він - мій помічник на громадських засадах. Хоча він бачить, що я політикою не задоволений, і сам від того трохи “здувається”. Бо поки займався бізнесом, почував себе зовсім інакше. Але справа не в тому. Ця країна дала мені можливість добре заробити чесним шляхом, тому прийшов час і віддавати.
Мені приємно, коли я зараз, наприклад, на сесії, а моя рідна людина працює з людьми на окрузі. Думаєте, то так легко - знайти нормального помічника? Всі хочуть мати роботу, а реально працювати не хоче ніхто. Прийшли, попонтувалися і пішли… Вже скільки в мене їх було - не порахуєш! Прийшла, наприклад, одна двометрова по рекомендації колег, а нормально нічого зробити не може. Був час, у мене помічником на громадських засадах був нинішній голова Білоцерківської районної ради Віталій Гринчук, - я від його роботи відмовився. Тож зараз оцих всіх помічників розганяю потихеньку...
KV: Чи готується нині Київська область до виборів під якийсь конкретний політичний проект?
Віталій Гудзенко: Політичний процес не зупиняється ніколи. Якщо я “мажоритарник” і виграв вибори (чи навіть програв) сьогодні, то вже завтра я їду в село в гості до доярок. Бо я - “мажоритарник”. Цей процес постійний.
Чи готується зараз Київщина до виборів? Так. Під який проект? Я не знаю. Навіть нема в кого запитати, бо я з високопоставленими олігархами, в тому числі з головами партій, не спілкуюся.
KV: Чи актуальна сьогодні у Київській області проблема кланів? Чи можна її подолати і яким чином?
Віталій Гудзенко: Звичайно, актуальна. І винна у всьому гречка. Винні люди. Винні ви особисто. Хочете подолати - ідіть в депутати і долайте. В мене була улюблена робота, яку я покинув заради цього гадюшника, де нових депутатів аби 25% набралось… А Київщина справді заживе інакше, коли депутатами стануть наші діти. Було б бажання!
Читайте:
Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
Олександр Марченко: “Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі”
Руслан Сольвар: “Жодного стосунку до сім`ї Януковича я не маю”
Александр Онищенко: Губернатор Горган выполняет свою задачу - давить на глав районов
Віктор Романюк: “Сидиш собі, бамбук куриш, а потім ще й жалієшся на державу”
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Миронівської районної ради Валентиною Усик.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Валентина Усик: Миронівський район є одним із самодостатніх у Київській області. Власних доходів за 2016 рік до районного бюджету надійшло у сумі 94,8 млн гривень, що більше плану на 13,8 млн.
У порівнянні з відповідним періодом минулого року надходження до районного бюджету власних доходів збільшилось на 29,9 млн гривень. Це відбулося за рахунок змін, які були вжиті до бюджетного та податкового законодавства, а також нарощування темпів виробництва промисловості та аграрного сектору економіки району.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За І квартал 2017 року власних і закріплених доходів до районного бюджету надійшло у сумі 24,8 млн гривень при плані 17 млн гривень виконання становить 145,7%, що більше плану на 7,8 млн гривень, в порівнянні з відповідним періодом минулого року власні доходи збільшились на 9,3 млн гривень.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Миронівщини, але сплачують податки у місто?
Валентина Усик: Довго боролися із заправками, вони всі реєструються у місті Києві та інших обласних центрах. Та зараз не думаю, що хоч одне підприємство в нас знайдеться, яке б не сплачувало податки до місцевих бюджетів. Я працювала багато років над цією проблемою, тому зараз вона вирішена.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Валентина Усик: Наявність власних залишків коштів дозволяє вкладати їх у розвиток соціальної інфраструктури району, це перш за все охорона здоров’я, освіта, культура, спорт та програми по соціальному захисту населення Миронівщини. Основними з яких є: Програма “Турбота”, Програма “Місцевих стимулів”, “Оздоровлення та відпочинку дітей”, “Цукровий діабет”, Програма будівництва, реконструкції та ремонту інфраструктури району, Програма “Сільські дороги”, “Зовнішнє освітлення”, “Благоустрій” та інші.
В цому році плануємо запустити в експлуатацію два дошкільні заклади, на які виділено 2 млн гривень районного бюджету, що дасть можливість стовідсотково забезпечити дітей дошкільного віку, понад 5 млн гривеньвиділено на ремонти сільських доріг, 1 млн гривень виділено з районного бюджету на придбання інсулінів, 682 тис. гривень виділено на безкоштовне отримання ліків орхофанних хворих та інвалідів групи “А”, понад 2,5 млн виділено коштів на придбання сучасного хірургічного та діагностичного обладнання для центральної районної лікарні та сільських амбулаторій сімейного типу.
Відповідно до Плану модернізації закладів освіти району в 2016 році створено опорну школу в с. Потоки, на яку з районного бюджету виділено кошти для проведення капітального ремонту на суму понад 2 млн гривень. В 2017 році передбачається виділити на дану школу ще 1,2 млн. Також буде створено ще одну опорону школу в с. Карапиші.
Хочу відзначити, що всі діти, які ходять до дошкільних закладів харчуються безкоштовно за рахунок районного бюджету, а також діти 1-4 класів усіх шкіл району та діти всіх усіх учасників АТО.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Валентина Усик: Програма у районі працює ще з дня її затвердження. Не можу сказати, що з нею є серйозні проблеми. Але трохи забагато часу займає створення, подача, перевірка документів. Було б чудово, якби уряд, який приймав програму, передивився ці терміни. А в цілому це дуже хороша програма.
KV: Миронівщина - це привабливий для інвесторів район?
Валентина Усик: В нас розроблена програма з залучення інвестицій. Але на жаль ситуація в країні та недостатня врегульованість земельного ринку цьому не сприяють. Хотілося б більше інвесторів, які б створювали робочі місця. З цим у районі справді є проблема.
Через збільшення мінімалки в нас закрились близько 300 ФОПів. Вони просто не в змозі платити податки, а це відповідно робочі місця.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Валентина Усик: Звичайно, ми над цим питанням працюємо. Хочемо, щоб в районі було хоча б три ОТГ: Миронівська, Карапишівська та Потіцька. Однак, усі села в нас мають власний потужний бюджет, тому деякі проти об’єднання. Кажуть, що їм краще жити окремо і вони будуть створювати свої ОТГ. Але по одному селу в громаді - це неможливо.
Та й взагалі, більшість наших людей не в захваті від проведення децентралізації. Можливо, якщо держава прийме закон про децентралізацію та зміни до Конституції, тоді стане чітко видно призначення реформи. Багато реформ було проведено, які не дали результатів, тому люди так налаштовані. Я думаю для початку влада має вивчити показники економіки, освіти, медицини кожного населеного пункту, а потім приймати рішення.
Взагалі на цьому рівні є багато питань, тому поки про вибори в Миронівському районі говорити зарано.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Валентина Усик: Є проблема із використанням земель запасу. У 2002 році їх розділили, і ті, що залишились за межами населених пунктів, стали державною власністю. Ними почали розпоряджатися районні державні адміністрації і конкретно кожна територіальна громада села, на території якого розташована земельна ділянка.
Урядом у 2008 році прийнято рішення щодо проведення земельних аукціонів для продажу земельних ділянок або надання права на їх оренду. Рішенням Конституційного суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів”.
Найстрашніше відбулося у 2012 році, коли повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів були передані Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам. На сьогодні це Держгеокадастр.
Через всі ці події сьогодні землі продовжують розкрадатися. На торгах їх отримують ті, хто має більше грошей. Всі пасовища, всі сіножаті віддаються людям не з району. Я розумію, що є інвестиції, але завжди перевагу надавали місцевому сільгоспвиробнику. В нього хоча б є відповідальність перед своїми людьми. Зараз відбувається земельний хаос.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Валентина Усик: Вважаю,що питання продажу землі є не на часі. Для продажу сільськогосподарських земель необхідне прийняття низки нормативних актів на державному рівні. В нас закони взагалі не захищають вітчизняного виробника. Тому сьогодні відмінити мораторій - це поставити крапку на житті селян.
KV: Охарактеризуйте розвиток промисловості у Миронівському районі.
Валентина Усик: Миронівщина - це промислово-аграрний район. Ці сфери в нас розвинуті майже на одному рівні. В нас дуже потужна промисловість, це перш за все підприємства ПрАТ “Миронівських хлібопродукт”, завод по виготовленню круп та комбікормів, м’ясоперобний завод “Легко” та українсько-американське підприємство “Київ-Атлантик”.
Якщо порівнювати рівень промислового виробництва на душу населення в Київській області, то нас обігнав тільки Києво-Святошинський район. У аграрній сфері маємо доволі високі показники в рослинництві та тваринництві, стовідсотковий рівень розораності усіх сільськогосподарських угідь. У цій галузі народного господарства району перш за все слід відзначити агрофірму “Агросвіт” у с. Карапиші.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Валентина Усик: На минулій сесії ми виділили 900 тис. гривень на компенсацію перевізникам. Хоча ці кошти мала виділити держава. Всі категорії пільговиків ми забезпечити не можемо, в першу чергу це - чорнобильці I та II категорій і воїни АТО.
Звичайно, люди незадоволені підвищенням вартості проїзду. Районна рада не може вплинути на ситуацію. Іноді звертаються пільговики, то ми їм виписуємо безкоштовні проїзні. Хоча таким чином ситуація не вирішиться.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Валентина Усик: В нас не дуже багато політичних сил, найбільше представлена Радикальна партія Олега Ляшка - 12 депутатів, “БПП “Солідарність” - 9 депутатів, “Батькивщина”, - 5 депутатів. Також представлені партії УКРОП, “Свобода” і “Воля”. Серйозних протистоянь в нас не відбувається. Депутатський корпус дуже потужний, 90% - це керівники великих підприємств, люди із політичним досвідом.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Валентина Усик: В нас дуже тісна співпраця з районною адміністрацією. На початку роботи були непорозуміння, поки не звикли один до одного. Зараз все вирішено, повноваження не ділимо. Із містом так само. В нас дуже великий фронт роботи, тому часу на сварки немає.
KV: Чи є у Миронівському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Валентина Усик: У 2014 році був сформований Миронівський адміністративний округ. Була створена у Миронівці об’єднана податкова служба, санітарна служба, мала бути ветеринарна та дорожня служба. Через рік не було в місті нічого, служби перевели в інші, набагато слабші райони. Я не розумію чому, адже в нас потужна економіка, ми маємо змогу забезпечувати ці служби.
Скільки разів ми писали до КОДА, все марно. Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують.
Читайте: Досье: Усик Валентина Сергеевна
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Валентина Усик: Голова Миронівської районної ради - це не старт моєї політичної кар'єри. Раніше я працювала головою Переяслав-Хмельницької райради, потім головою райдержадміністрації. Була також головою Миронівської райдержадміністрації.
Я не кар’єристка. Але люблю свою роботу. Мені подобається спонукати сільські громади до змін, вдихати життя в район. Зараз я хочу закінчити почате, покращити рівень життя людей. Якщо встигну реалізувати задумане, то можливо це буде моя остання каденція на виборчій посаді.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Фото предоставлено Мироновским районным советом
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0005
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 19:26:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 2
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 19:26:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145248', '145190', '145142')
ORDER BY `published` DESC
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 19:26:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0008
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.3798
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 19:26:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 2050, 10
0.0031
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('55378', '2328', '53052', '55366', '55354', '2310', '2306', '55341', '55339', '55327')
0.3694
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 19:26:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)