… “Мені не можна сміятися. Мені не можна плакати.  І це не тому, що в мене якийсь бзик в голові. Це тому,що ці емоції негативно впливають на фізичний стан. Якщо зі слізьми все зрозуміло,то чому ж не можна сміятися? Поясню. Коли ви смієтеся,у вас починають активно рухатись легені. А мені цього категорично не можна, бо це може спровокувати те, про що я навіть згадувати не хочу. От і живи без сліз, без сміху, без емоцій. Та я вірю. Вірю, що настане день і я зможу засміятися. А привід буде. І це – життя”. Я випадково наштовхнулася в Фейсбуці на цей пост. А за кілька днів зателефонувала знайома й попросила якось допомогти її фейсбучній подрузі Маргариті Смілянець з Миколаївщини, яка виготовляє унікальні прикраси з бісеру. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  “Звати мене Маргарита, мені 32 роки, я мама 5 діток. Стою в черзі на трансплантацію легень в Україні.  На моє лікування, щоб мати змогу дочекатися донора, йдуть великі кошти. Також я вимушена винаймати доглядальницю, яка зі мною цілодобово (я маю 1 групу інвалідності, не можу навіть рухатися).Єдиний мій дохід – це пенсія 2200 грн... Я всіма силами намагаюся хоч якось заробити, виготовляючи прикраси.  Буду дуже вдячна, якщо хтось зможе придбати у мене вироби! Я маю шанс на життя, але без Вас не впораюсь. +380931540989” – звертається Маргарита Смілянець до небайдужих людей. Її пости в соцмережах – як зведення з фронту: … “Здається, я скоро познайомлюся з усіма бригадами швидкої в нашому місті.  Сьогодні знову викликала. Дякую, що приїхали швидко. Пройшов усього тиждень від приїзду попередньої. Щось зачастило. Але це очікувано. Стан погіршується, легені не витримують. І це не мої видумки, а підтверджений бригадами швидкої факт. Морально я тримаюся. Готова до всього. А от мої легені ,на  жаль, ні. В мене від одного вигляду крові завмирає все всередині. А серце, якби могло, справді залізло б у п'яти. Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги міста Львова , Інститут серця МОЗ України,  я не знаю, готові ви там до таких трансплантацій легень чи ні, але я  маю надію, що ви встигнете і мої п'ятеро діток не залишаться сиротами”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  П’ять років тому Маргарита перехворіла на туберкульоз, який спричинив тяжкі вади легень. Має вроджену дуже сильну алергію на цвітіння амброзії Спочатку хвороба виглядала як загострення алергії, важко було дихати. Потім їй стало дуже зле, поклали на місяць до реанімації. Три роки тому Маргарита отримала дивну травму легень з  пневмотораксом – вона просто чхнула, а легеня взяла й лопнула! Виявляється, в легенях через пошкодження збиралося повітря, яке не виходило, а стискало легеню. І ось – результат!  Операція.. Після того вже в Києві поставили діагноз – вроджена кістозна гіпоплазія легень. Тобто ця хвороба сиділа всередині з народження, але про неї ніхто не знав. Коли виписували додому після операцій – сказали, що зарадити може лише трансплантація", – розповідає Маргарита. А нещодавно у хворої в легенях знайшли грибок, який з’їдає хворі органи зсередини. Маргарита вже кілька років стоїть в черзі  на трансплантацію. Але поки не знищать грибок – це неможливо. Лікування страшенно дороге, до того ж,  постійно потрібні кровоспинні препарати.  Зараз діагноз молодої жінки – вроджена кістозна аденоматозна мальформація легень, гігантська булла правої легені, респіраторна недостатність, її стан постійно ускладнюється частими захворюваннями, які ставлять під загрозу її життя. Лікарі дали їй  півроку на життя. В нашій країні допомогти не можуть. Але два роки тому заступник  міністра охорони здоров’я  Михайло Загрійчук  під час телепередачі "Говорить Україна" пообіцяв допомогу Міністерства. Пообіцяв тримати все на контролі. Сума самої операції приблизно 90 000$ , потрібні кошти на переліт, паспорти та інші трати, які супроводжуються лікуванням за кордоном. А потім реабілітація. Тож допомога потрібна. Передача закінчилась. Обіцянки… після того – тиша. Маргарита й сама шукала шляхи. Намагалась сама знайти країну, лікарню, яка б допомогла – через посередників. Їй сказали, де приблизно шукати – орієнтувалась на Південну Корею. З країнами, які раніше робили пересадку легень українцям, домовитись не вдалось – через ряд обставин вони не приймають наших пацієнтів. “Було до того 2 країни, які робили трансплантації українцям – Індія та Білорусь. У Індії змінили законодавство, наші пацієнти повернулись звідти без операції. Одна жінка досі там, бо її стан не дозволяє перельоти, вона не витримає просто. Кілька людей померли там, так і не дочекавшись легень. У Білорусі операції оплачує МОЗ. З місяць тому українці зробили там операцію. Але зараз ситуація в Білорусі така, що, швидше за все, ця країна також відпаде. Країни ЄС не роблять українцям операції", – розповідає Маргарита. Жінка – мама п’яти дітей. Вони зараз мешкають з батьком, чоловіком Маргарити, який пішов від неї, коли жінка захворіла. Діти зрідка провідують маму, але Маргарита не може їх навіть обійняти. “Легені самі по собі не болять. Сатурація середня за цілий день 85. Через кожні 4,5 години приймаю по 2 таблетки кровоспинного. Вночі ставлю будильник. Колю препарати. Буває, що уколи роблю сама собі. Коли потрібно – ставлю сама собі крапельницю. Якщо вчасно не прийняти 2 таблетки – почнеться кровохаркання, за 6 годин мене вже не відкачаєте. Тож живу, лежу, намагаюсь не рухатись", – розповідає Маргарита, –  Лист очікування – це не та черга, яку ми звикли бачити в магазині за якоюсь новинкою. Це скоріш база репіцієнтів з усіма їх даними, до якої звертається трансплант-команда, коли з'являється орган. А критерії вибору у них прості: Донор і репіцієнт мають ідеально підходити по імунологічним та фізичним параметрам. Якщо з'являються два претенденти на один орган з однаковими параметрами, оберуть того, хто довше чекав. Дитина має пріоритет у черзі.  Тобто, пільг  немає. Але є медична ургентність. У так званий ургентний список потрапляють ті, кому орган потрібен негайно, інакше він його просто не дочекається. Для тих, хто чекає легені  і має постійні кровотечі – пряма дорога до такого списку. І як би прикро не було б це писати, але я належу до таких...  Але що там писати про ургентних, якщо трансплантації легень не роблять у нас взагалі нікому. Поки що(сподіваюсь). В Україні поки що не зробили жодної трансплантації легень від донора.  Людські легені митці часто порівнюють із крилами. Тим, хто має проблеми з цим органом – такий символізм зрозумілий. Як то – жити і не мати змоги вільно вдихати повітря? Чи часто ми замислюємось над цим? Що здатне допомогти людині побороти страшну недугу, яка в прямому сенсі душить і не дає вдихнути на повні груди? Два роки тому в Україні дозволили трансплантацію за згодою донора –нещодавно провели перші операції з пересадки серця, печінки й нирок. Люди, які чекають на пересадку легень – лишаються у невизначеності і єдине, що чують "незабаром зможемо", ще "трохи почекайте". Але проблема полягає в тому, що чекати нема сил… і часу. 13 квітня 2021 р.  Маргариту Смілянець  поставили в лист очікування в Україні на трансплантацію легень. 6 травня виписали додому, чекати на операцію . "Зараз почали робити операції – трансплантували серце, печінку, нирки. Все успішно в нас пересаджують, слава Богу. А легені довго вже обіцяють – на жаль, ніхто ще нічого не зробив. Кажуть, що скоро робитимуть – лікарі готові. А ми лежимо й чекаємо. А на що чекаємо? Хотіли разом з іншими дівчатами й хлопцями, які чекають на легені записати відео, щоби нагадати: "Ми тут, ми ще живі!", – наголошує Маргарита. Зараз Маргариті збирають кошти на підтримуючу терапію. Сама операція має бути безкоштовною, а от згодом волонтери планують розпочати збір коштів на реабілітацію.  Фінансовий стан Маргарити зараз не дозволяє купувати все необхідне, але дівчина не здається. Райфайзен Банк Аваль – Картка для допомоги 4149 5001 4073 4305,  Ощадбанк, 5167 4901 1829 9347 Смілянець Маргарита. За даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні щороку потребують пересадки різних органів майже п’ять тисяч людей, але більшість з них помирають, так і не дочекавшись операції. З початку 2021 стався справжній поступ – вперше відбулися мультиорганні забори органів і проведено посмертні пересадки.  Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"

Тема вакцинації від коронавірусу є чи не однією з найбільш обговорюваних у суспільстві. Воно й не дивно: поряд із беззаперечними перевагами вакцинації, ширяться чутки про ймовірні ускладнення, різновиди вакцин, їх порівняння “гірше-краще”, а також набирає обертів антивакцинальна кампанія. І у цій інформаційній центрифузі, більшість українців взагалі не розуміють, де правда і що робити. Думаю, в першу чергу, варто звернутись до цифр. За даними ВООЗ, своєчасна вакцинація від інфекційних хвороб дозволяє зберегти життя 2-3 мільйонів людей щорічно. Мова про такі хвороби, як кір, краснуха, паротит, кашлюк, поліомієліт, правець, дифтерія, гепатит В, гемофільна інфекція, туберкульоз. Усі вони включені до Національного календаря щеплень в Україні. Тож у нас, на відміну від деяких інших країн, створено усі умови для якісного та своєчасного проведення щеплень дітям. А значить ми можемо не допустити поширення цих хвороб. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Вакцинація рятує життя. До винайдення вакцини від віспи, хвороба забрала життя більше 300 мільйонів людей. Поліомієліт не настільки смертельна, але надзвичайно жорстока з точки зору ускладнень інфекція. Не рідко діти, що перенесли цю хворобу, залишаються паралізованими інвалідами на усе життя. Завдяки вакцині, понад 1,5 мільйона людей у світі змогли вижити, і 18 мільйонів – ходити після перенесеного поліомієліту. Ще однією показовою з точки зору вакцинації інфекцією, є кір. Щорічно він забирав життя близько 2,6 млн людей. Після винайдення вакцини, ситуація значно покращилась, але на жаль, хвороба повністю не зникла. Вірус кору є дуже заразним – хворій людині достатньо кашлянути, аби інфікувати іншого. Зважаючи на це, повністю побороти хворобу можна буде лише у разі, якщо кількість щеплених сягне 95%. На жаль, антивакцинальні кампанії роблять свою справу, тож досягти необхідного показника поки що не вдається. Через це спалахи кору трапляються і досі у різних куточках світу. Лише у минулому році через ускладнення від кору померло більше 200 тисяч осіб. Будь-яка інфекція циркулюватиме, доки у країні не буде сформовано колективний імунітет. І якщо у декого є запитання до вакцини від кору, винайденої ще у 1963 році, то що вже казати про Covishield. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Більшості з нас треба розуміти, що вакцина не захищає від хвороби. Але вона захищає від тяжких ускладнень, які ця інфекція викликає. І той факт, що Головний санітарний лікар України Віктор Ляшко захворів на коронавірус говорить лише про те, що перебіг його хвороби, ймовірно, буде легшим, ніж міг би бути без щеплення. І зовсім не говорить про той факт, що вакцина не ефективна. Аби розірвати ланцюг зараження коронавірусом, необхідно аби десь 70% населення мали імунітет від коронавірусу. Зробити це можна двома шляхами: перехворіти або щепитись. Але чи кожен з нас впевнений, що зможе перехворіти і легко одужати? Коронавірус вже вбив мільйони людей у світі, тож чи варто ризикувати ще й власним життям? Ілля Кушнір, депутат Київради ІХ скликання, фракція "Удар"КиевVласть

Протягом останніх років нам, науковцям, говорять про те, що проблема якості повітря – несуттєва, вирішувати її не на часі, а контроль важливих для здоров’я показників повітря –то взагалі наші забаганки. Тільки тоді, коли Київ накрили пилові бурі і дим від пожеж, люди нарешті почали перейматися: а чим же насправді ми дихаємо? Звичайне повітря, навіть без запаху диму, може вбивати імунітет. Перебування в приміщенні, де від стін йдуть токсичні виділення, призводить до фатальних наслідків для здоров’я і життя. Це підтверджує гучна історія про будинок-вбивцю на Лісовому масиві в Києві. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Майже 70 мешканців цього будинку померли від хвороб, спровокованих забрудненим повітрям у приміщенні, де рівень концентрації токсинів перевищував норму в десятки разів, були виявлені грибкові забруднення, у тому числі, "вбивці імунітету", які провокують рак легень, туберкульоз і астму. Нарешті будинок-вбивцю знесуть, але цьому передували роки звернень і протестів жителів. Щоб привернути увагу до проблеми, люди навіть перекривали дороги. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Ми живемо в такий час, коли зміни в державі відбуваються тільки під тиском громадськості. Зараз, коли обговорюється формат безпечного навчання дітей з 1 вересня, батьки мають підняти питання: а чи безпечні приміщення навчальних закладів, де перебувають їх діти? Експертно дати відповідь на це може тільки фахівець. Але в Україні з боку держави сьогодні не здійснюється жодного контролю за безпекою повітря у школах і дитячих садочках. В Україні слід терміново провести обстеження всіх приміщень шкіл і дитсадків на предмет вмісту в повітрі небезпечних для організму хімічних сполук. Шкідливі речовини можуть виділяти будівельні матеріали і навіть звичайні меблі. З цим були пов’язані кілька резонансних випадків, коли школярам під час занять раптово ставало зле і доводилося звертатися по медичну допомогу і госпіталізацію. А проведені постфактум епідеміологічні розслідування констатували, що причина – синтетичні будівельні матеріали і меблі, які виділяють шкідливі токсичні речовини (формальдегід, ксилол, толуол), що використовуються під час їх виробництва. Коли хімічні токсичні речовини виділяються одночасно з підлоги, зі стелі, і зі стін, в результаті ми отримуємо шкідливий ефект, коли норми критично перевищуються і перебувати в цьому приміщенні небезпечно для здоров'я. Якщо головне джерело забруднення – меблі, їх потрібно виносити в окреме провітрюване приміщення і чекати, поки дія хімічних речовин вичерпається. Якщо це покрівельні матеріали, в приміщенні потрібно заборонити перебування людей і кілька місяців максимально його провітрювати. Якщо це проблему не вирішує, залишається радикальний варіант – повна заміна будівельних матеріалів, які є джерелом розповсюдження токсичних хімічних речовин. Терміново слід вирішити ще одну серйозну проблему – загрозливі концентрації радіоактивного газу радону в приміщеннях. Внаслідок хвороб, які спричиняє радон, щороку помирають 6 тис. українців. Цей радіоактивний газ просочується в приміщення з грунту і не має запаху, тому без експертизи його виявити неможливо. Через це про вплив радону дізнаються уже маючи наслідки, серед яких і дитяча онкологія. Головна небезпека впливу радону – в організмі залишаються радіоактивні продукти його розпаду, які накопичуються в кістках, внутрішніх органах, і викликають найважчі форми раку. В Кіровоградській області у 50% навчальних закладів перевищені рівні радону. А потім ми дивуємося, чому ж так різко помолодшав рак? Організм дитини надзвичайно вразливий до впливу будь-якого шкідливого фактору і хімічних подразників. Через це діти частіше хворіють, а будь-яка хвороба не минає безслідно для дитячого здоров’я. Батьки мають вимагати від влади, щоб навчальні заклади, де перебувають їхні діти, як мінімум, двічі на рік обстежувались. І щоб за результатами обстеження якості повітря влада вживала заходи і впроваджувала технічні рішення. Лише за умов фахового контролю нормативів і комплексного вирішення питань хімічної і радіаційної безпеки, наші будівлі будуть безпечним простором для людей. Читайте: Независимый экомониторинг показывает превышение допустимого загрязнения воздуха в Киеве до 8 раз (карта) Святослав Протас, кандидат медичних наук, голова Державної СЕС України в 2014-2016 ррКиевVласть

Навіть якщо у вас є авто, не завжди є бажання, можливість і сенс сідати за кермо. Теоретично на допомогу має приходити громадський транспорт. Але у Києві він ходить від слова “ніяк”. На автобус можна чекати півгодини, тролейбус навертає неймовірні кола і 4 км по прямій їде 40 хвилин, трамваї можуть просто зупинитися. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Що ж робити, коли поруч нема метро, таксі дорого, а їхати треба і, бажано, не за всі гроші світу? Залишається маршрутка! Багаторічні заручники Виходить, кожен киянин є заручником цього “антигромадського транспорту”, адже він змушений ним користуватися,  хоч іноді. Менеджер, вчитель, продавець, пенсіонер з візком, студент з велосипедом, батьки з дитиною – всі мають пакуватися у брудний, смердючий, страшний “богдан”. У той самий бусик, де можна порвати одяг, де сплатити можна лише готівкою і де після прохання дати талончик на вас подивляться, як на прибульця. У маршрутку, чий розклад має гриф “цілком таємно”, і чий водій буде стояти по 10 хвилин біля кожної станції метро, допоки салон напхається ущерть. Всі розуміють, що маршрутки – зло. І що від них слід відмовитися. Останні 20 років кожна нова влада нам розповідає про “європейську столицю” без маршруток, обіцяючи замінити їх нормальним громадським транспортом. Натомість щойно “нові обличчя” дістаються годівнички – статус-кво зберігається. Єдині “рішучі транспортні реформи”, на які наважують очільники “європейської столиці” – це підняття тарифів у громадському транспорті. І щоразу киянам обіцяють належну транспортну послугу. Нам кажуть: ви платіть більше, а ми пустимо більше автобусів, замінимо трамваї, додамо маршрутів тролейбусів та навіть збудуємо нову лінію метро. Але нічого не змінюється – і ми знову сідаємо у маршрутки. Бо альтернативи немає! Всі ці "убер шаттл", каршерінги та інші спроби змінити хоч щось були тільки локальним явищем, нездатним змінити системної картини. Карантин: втрачена можливість На все це замкнене коло обіцянок-підвищення тарифів-брехні-нових обіцянок можна було заплющувати очі (насправді – ні) до коронавіруса. Бо влада мала іще один “залізобетонний аргумент”: не можна отак взяти і скасувати маршрутки, бо це занадто радикальне рішення для мегаполіса, і в ньому просто зупиниться рух. Але коронавірус і карантин довели, що це – не аргумент, а лише виправдання для свідомого ігнорування обіцянок. І доказом, що маршрутки і теперішня ситуація з міським транспортом просто ВИГІДНІ міській владі. Адже карантин став першою і єдиною за десятки років нагодою, коли радикальне рішення щодо маршруток можна було ухвалити! При цьому практично не завдаючи жодних додаткових незручностей місту та пасажирам.  Погодьтеся, два місяці – більш ніж достатній термін для: - зупинки угод з приватними перевізниками; - якісного ремонту всього рухомого складу; - закупівлі нових транспортних одиниць; - повної переорганізації руху відповідно до реалій за маршрутами та пасажиропотоками. Так, весь цей час, коли кожен киянин був змушений витрачати купу грошей на таксі або стояти годинами у багатокілометрових заторах, був більш ніж достатнім! Але карантин стали згортати, транспорт пустили, а з ним – поїхали і маршрутки. Маршрутки після карантину Перевізники протягом цих двох місяців і не подумали щось зробити з маршрутками: привести до ладу, відремонтувати, елементарно відмити. Вже пару тижнів, як вулицями “європейської столиці” їздять ті самі “богданчики” – такі самі брудні, неохайні, переповнені, як і до карантину. Вони так само продовжують стояти біля метро “до перемоги”. Так само там ніхто не обліковує кількість пасажирів. І так само всі розраховуються готівкою, передаючи її через кілька рук. Проте до традиційних незручностей – додалося кілька нових факторів. Стало зрозуміло, що маршрутки – це розсадник інфекційних хвороб, не лише коронавіруса. Адже з тим самим успіхом ви можете підчепити, припустимо, туберкульоз, вітрянку чи вошей. Як правило, у маршрутках не дотримуються рекомендацій МОЗ – їх просто ігнорують. Спробуйте поспостерігати: кожен другий водій – без маски, не кажучи вже про рукавички. “Мені заважає”, “Я прочинив вікно”, “Коронавірус – це застуда”, “А ви цілий день попрацюйте у масці – тоді казатимете”, “Не подобається – виходьте" – це лише кілька реальних найбільш ввічливих варіантів відповідей водіїв на прохання пасажирів вдягнути маску. Звичайно, чим далі, тим більше пасажири поводяться так само: знімають маску, опускають її на підборіддя чи вухо. І що їм можна зробити, скандалити? А сенс, якщо так само поводиться водій?Читайте: Як вивести громадський транспорт з карантинуЗрозуміло, що у міської влади немає ані бажання, ані реальних важелів контролю поведінки водіїв та дотримання ними маскового режиму. Про такі радикальні речі, як проведення дезінфекцій, рекомендованих МОЗ після кожного рейсу, зміну засобів індивідуального захисту водіями кожні пару годин, кількості пасажирів у салоні, стану здоров’я водіїв, кондукторів, технічного персоналу – годі й казати. І на додачу до цього – згадаймо події у Броварах тижневої давнини. Тоді зранку, в час пік, на зупинці, де маса людей очікувала можливості дістатися роботи, сталася масова стрілянина. Чи є якась гарантія, що таке саме "з’ясосування стосунків” між маршрутниками не станеться завтра у вашому тихому спальному районі? І жертв може бути набагато більше! Що можна вдіяти І все ж таки маршрутки нав`язуються владою, як "безальтернативний варіант" пересування громадським транспортом. Прості запитання: чому  владі вигідно не розвивати трамвайну мережу? Чому владі вигідно, щоб ми не чекали на тролейбус, а  автобус біля вашого будинку їздив раз на годину? Чому владі вигідно заганяти нас  до маршруток, бідкаючись та розводячи руками? Тому що міський транспорт має бути підзвітним, облік пасажирів і грошей у ньому – прозорим, а питання дезінфекції та контролю здоров’я персоналу – контрольованим. Натомість, приватні перевізники  і “заносять”, і відповідальності за них влада не несе. Зручно і вигідно. Тож слід чітко зрозуміти, що влада позбавляє нас, пасажирів, альтернативи цілком свідомо, бо у міста ця альтернатива є. Місто має бюджет, інфраструктуру, можливість купувати автобуси і тролейбуси вітчизняного виробництва, була би воля і бажання! То що ми можемо зробити реально? Якщо відкинути радикальні варіанти типу революцій, то єдине, що ми можемо зробити – це просто не користуватися маршрутками. Не сідати в них і “голосувати ногами”, як кажуть. Виходити раніше, чекати на автобус. Іти пару зупинок пішки на трамвай. Домовлятися про спільні поїздки до метро. Придбати велосипед. Так, це дуже незручно. Але це можливість подбати про здоров’я та безпеку – свою та своїх близьких. А також це, можливо,  останній шанс вплинути на міську владу та змусити її врешті-решт, організувати нормальний громадський транспорт. Чим більше нас буде, чим послідовніше ми діятимемо – тим більшим буде цей тиск. Якщо у маршрутки ніхто не сідатиме, вони стоятимуть біля метро по не по 10, а по 30 хвилин. І люди тоді сідатимуть не в ці “розсадники”, а на трамвай. Тоді припиняться битви за маршрути, ніхто не захоче платити хабарі та “заносити нагору” частину виручки, бо маршрутки стануть нерентабельними. А міська влада буде змушена скасувати це неподобство та вжити реальних заходів з організації нормального громадського транспорту. Кияни на нього давно заслуговують. Не сідайте до маршруток! Вимагайте їх заміни безпечним, надійним громадським транспортом. Читайте: Транспортний колапс у Києві: наслідки та рішення Валентина Антоненко, екс-заступник директора Департаменту містобудування та архітектури КМДАКиевVласть

На Київщині кількість хворих на COVID-19 невпинно зростає: зафіксовано 664 випадки захворювання, із них тільки 21 випадок – за останню добу. Продовжують працювати санітарно-контрольні пункти та проходити обстеження у гуртожитках Вишневого, Петропавлівській-Борщагівці та пансіонаті “Зазим’я”. Також в області відновлено роботу агропродовольчих ринків. Щоправда, за умови жорсткого дотримання карантинних норм. У святкові дні місцевому самоврядуванню рекомендують обмежити у часі пересування та перебування жителів у громадських місцях. Про це KV стало відомо за підсумками онлайн-брифінгу т.в.о. голови Київської обласної державної адміністрації (КОДА) Василя Володіна 30 квітня.  Поточна епідеміологічна ситуація Підводячи підсумки чергового передсвяткового тижня, т.в.о. губернатора зазначив, що в області тривають заходи, спрямовані на протидію поширенню коронавірусу. Сукупно в столичному регіоні лабораторно зафіксовано вже 664 випадки захворювання. За останню добу виявлено 21 новий випадок, в тому числі серед хворих – дитина. Госпіталізації потребував з них лише один хворий, решта перебувають на самоізоляції. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  У числі інфікованих також опинилися 46 медпрацівників, з яких 25 працюють у столиці, решта  – у районних лікарнях. Всього ж по області на стаціонарному лікуванні 137 осіб, на амбулаторному – 527. Подолали хворобу 73 мешканця Київщини, у тому числі і чотири дитини. На жаль, за час пандемії на Київщині померло 15 жителів. Під медичним наглядом перебуває 4 188 контактних осіб.  Читайте: На Киевщине больше всего случаев заражения коронавирусом зафиксировано в Киево-Святошинском районе Ситуація в гуртожитках Останнім часом ситуація у гуртожитку міста Вишневе стабільна. Проведені тут 241 ПЛР-тести допомогли виявити 80 позитивних результатів. Наразі кількість інфікованих не змінилася – 78 мешканців та два співробітники (з них 2 – померли, 5 – на стаціонарі). У восьми мешканців спостерігається легкий перебіг хвороби, у решти – несимптомний.  В іншому гуртожитку, що розташований у Петропавлівській Борщагівці Києво-Святошинського району, наразі перебуває 152 особи. Так, вже вдалося отримати 70 результатів ПЛР-тестів, з них позитивні – 13, у лікарні перебуває один хворий, решта  – у задовільному стані на самоізоляції в окремих блоках. Володін відмітив, що 26 квітня було госпіталізовано одного із підопічних пансіонату для осіб похилого віку “Любов”, що розміщений у селі Зазим’я Броварського району. Це – приватне домоволодіння, де проживає 23 підопічних та п’ять працівників.  У хворого підтвердився діагноз, була проведена терапія, але врятувати інфікованого не вдалося. Експрес-тести попередньо підтвердили ще 13 позитивних результатів. Та ПЛР-тести керівництво закладу вирішило провести у приватній лабораторії. Наразі обстеження триває.  Також голова КОДА додав, що захворіла медпрацівниця Обухівського райцентру ПМСД, де і була обстежена як контактна особа. Вона – мешканка гуртожитку Професійного ліцею в місті Українка Обухівського району, перебуває наразі на самоізоляції в окремій квартирі. Симптомів захворювання немає, як і клінічних проявів у контактних осіб. В приміщенні провели всі необхідні заходи дезінфекції.  Закуплено два ПЛР-аналізатори Коштом області за цей тиждень придбано два ПЛР-аналізатори високої точності (100%) з отримання результату лише за дві години та дві тисячі тестів виробництва Німеччини. Це дозволяє повноцінно запустити прилади одразу після встановлення без додаткових витрат часу та коштів та допоможе спростити виявлення нових випадків захворювання ще до клінічних ознак. Апарати можуть одночасно тестувати до чотирьох зразків або 48 зразків на добу кожний. Ці прилади повністю автономні, що також дозволяє захистити лікарів з потенційно інфікованими зразками. Крім того, аналізатори можуть робити ряд інших тестів: вірусів гепатиту В та С, туберкульоз тощо.  Так, перший прилад вже отримав опорний медичний заклад – Білоцерківська міська лікарня №3, де вже було проведено навчання лікарів. Другий апарат буде розподілено вже наступного тижня.  Відкриття ринків Сьогодні на позачерговому засіданні Київської обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій прийнято рішення відновити роботу агропродовольчих ринків Київщини за умови жорсткого дотримання норм, встановлених головним санітарним лікарем.  Зокрема, аби працювати законно, ринок має бути зареєстрованим як оператор ринку харчових продуктів, має проводитись температурний скринінг усіх працівників ринку та відвідувачів. Перебувати на ринку можна лише у масках, а на кожному вході мають бути встановлені диспенсери з антисептиком. Кількість покупців – не більше одного на 10 кв.м торговельної площі ринку. Відстань між продавцями – не менше трьох метрів. Кожна торгова точка має бути відокремлена прозорими захисними екранами, всі контактні поверхні мають дезінфікувати кожні три години, а у кінці робочого дня має бути продезинфіковане усе торгівельне місце. Також ринки зобов'язані постійно інформувати відвідувачів про дотримання встановлених обмежень.  Великі будівництва Цього тижня спостерігається позитивна динаміка щодо будівництва закладів освіти, охорони здоров'я, культури, спортивної інфраструктури та дорожнього господарства. За даними КОДА, укладено 109 договорів із підрядникам, ще тендерні процедури стартували ще для 17 об’єктів будівництва. Наразі тривають роботи з будівництва, реконструкцій та капітального ремонту на об'єктах соціальної інфраструктури, це – 12 закладів освіти, один – охорони здоров’я, два – культури і спорту та 9 – житлово-комунального господарства та 39 – дорожнього господарства. Виготовлено дві проєктно-кошторисні документації. Проведено авансові платежі з обласного та місцевих бюджетів на загальну суму майже 30,5 млн гривень.  Також за даними КОДА, на сьогодні завершено капітальний ремонт 23 вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах Білоцерківського, Бориспільського, Васильківського, Згурівського, Кагарлицького, Києво-Святошинського, Миронівського, Рокитнянського, Сквирського, Таращанського та Яготинського районів.  На тематичній нараді було визначено терміни встановлення 46 вуличних спортмайданчиків у опорних школах області. Крайній термін – 1 вересня.  Підготовка до осінньо-зимового періоду Згідно з планом заходів з підготовки господарського комплексу та об'єктів соціально-культурного призначення Київської області до роботи в осінньо-зимовий період, підготовку буде розпочато 15 травня.  Перше травня Наостанок в.о. губернатора Київщини Василь Володін привітав жителів області зі святом миру та праці та побажав здоров'я і високооплачуваної роботи, а також зазначив, що органам місцевого самоврядування рекомендовано і на ці святкові дні ввести додаткові обмежувальні та протиепідеміологічні заходи.  Зокрема, щодо пересування та перебування у громадських місцях із 13 години п'ятниці, 1 травня, по 18 годину понеділка, 4 травня. А також з 13 години вівторка, 9 травня, до 18 години п'ятниці, 12 травня.  Читайте: Хроники коронавируса в Украине: обновляется фото: коллаж KVКиевVласть

Три роки в’язниці за порушення Правил карантину 17 березня 2020 року Верховна Рада схвалила закон про протидію коронавірусу. Документом передбачена кримінальна відповідальність за умисне зараження коронавірусом. Верховна рада України прийняла за основу і в цілому законопроект №3219 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19)”. Передбачається, що порушення правил карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними захворюваннями, тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – у розмірі від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 44 3 КУпАП). Зокрема внесено зміни до Статті 325 Кримінального кодексу України “Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням”. 1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, - карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років”. Деталі Законопроєкту №3219 від 16.03.2020 року за посиланням. Основи законодавства України про охорону здоров'я  Закон України “Про ветеринарну медицину” в редакції від 5 грудня 1996 р.Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 р. (ст. ст. 1, 9, 28-30).Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” від 6 квітня 2000 р.Закон України “Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз” від 5 липня 2001 р.Правила санітарної охорони території України, Затверджені постановою КМ № 696 від 24 квітня 1999 р.Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затверджений наказом МОЗ № 133 від 19 липня 1995 р. Карантин як обмеження діяльності: дефініція, обставини введення, межі, терміни У Міжнародних медико-санітарних правилах (далі –  Правила) під карантином розуміється обмеження діяльності та/або відділення від інших підозрілих на зараження осіб, які не хворі, або підозрілих на зараження багажу, контейнерів, перевізних коштів або товарів таким чином, щоб запобігти можливому поширення інфекції або контамінації. Згідно зі ст. 1 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, карантин – адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Регламент встановлення карантину передбачений у ст. 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та ст. 40 Закону України “Про санітарне та епідемічне благополуччя”. Карантин встановлюється і відміняється Кабінетом Міністрів України за зверненням Міністерства охорони здоров’я України за поданням головного державного санітарного лікаря України. У рішенні про встановлення карантину мають бути вказані: обставини, що призвели до цього;визначаються межі території карантину;затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення;встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Залишати територію, на якій встановлено карантин до його відміни, зможуть лише особи, які надали довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. Особам, які виявили бажання залишити територію карантину до його відміни, необхідно впродовж інкубаційного періоду відповідної хвороби перебувати в обсервації під медичним наглядом і пройти необхідні обстеження. Після закінчення терміну перебування в обсервації з урахуванням результатів медичного нагляду та обстежень їм видається довідка, що дає право на виїзд за межі території карантину. Дотримання Міжнародних медико-санітарних правил Згідно зі ст. 427 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами –  з іншого боку, ратифікованої Законом України від 16.09.2014, співробітництво у галузі охорони здоров’я передбачає попередження і контроль над інфекційними хворобами, такими як ВІЛ/СНІД і туберкульоз, підвищення готовності до ризику спалахів високо патогенних хвороб та імплементацію Міжнародних медико-санітарних правил (п. b). Ст. 30 Правил констатує, що особа, яка здійснює поїздку, з підозрою на зараження після прибуття поміщена під медичний нагляд, може продовжити свою міжнародну поїздку, якщо, на думку держави-учасниці, дана особа не становить неминучого ризику для здоров’я населення. У ст. 31 Правил передбачено, що при наявності даних про неминучий ризик для здоров’я населення держава-учасниця, відповідно до національного законодавства і в тій мірі, в якій це необхідно для встановлення контролю над таким ризиком, може змусити особу, що здійснює поїздку, піддатися або рекомендувати їй зазнати додаткових медико-санітарних заходів, які дозволяють запобігти або встановити контроль над поширенням хвороби, включаючи ізоляцію, карантин або поміщення особи, що здійснює поїздку, під медичний нагляд. Слід врахувати, що, відповідно до ст. 23 Правил, медичне обстеження, вакцинація, профілактика або будь-який медико-санітарний захід можуть здійснюватися на підставі цих Правил стосовно осіб, які здійснюють поїздку, тільки за умови їхньої чітко вираженої попередньої інформованої згоди або згоди їхніх батьків або опікунів. Аналогічні положення відображені у Правилах санітарної охорони території України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2011 №893. Надзвичайний стан: обмеження У разі виникнення пандемії, вводиться надзвичайний стан згідно зі ст. 4 Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану”, що вже зроблено в Україні. В умовах надзвичайного стану встановлюються обмежування окремих прав людини, що закріплено у ст. 64 Конституції України, зокрема, може бути обмежено конституційне право, гарантоване у ст. 33 Основного Закону держави, а саме свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. Під час введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану головний державний санітарний лікар України вносить МОЗ України обґрунтоване подання для прийняття рішення щодо звернення до Кабміну з пропозицією про встановлення карантину. У поданні зазначаються: період і межі території встановлення карантину;перелік проведення необхідних профілактичних, протиепідемічних та інших заходів, які можуть бути проведені у зв’язку з введенням режиму надзвичайного стану і встановленням карантину, виконавці цих заходів;вичерпні тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб, додаткові обов’язки, що покладаються на них. Часом права фізичної особи можуть зазнати законних обмежень, що зумовлено потребою охорони громадського здоров’я. Баланс інтересів індивідуального і громадського здоров’я відображений в практиці Європейського суду з прав людини. В Україні розроблено стандарт надання медичної допомоги “Коронавірусна інфекція 2019 (COVID 2019)”, затверджений наказом МОЗ України від 25.02.2020 №552. Привертає увагу, приміром, додаток 4 до стандарту, в якому закріплено рекомендації та застереження з розміщення та догляду за пацієнтом з COVID 2019 в домашніх умовах. Хоча в ст. 31 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” передбачено, що обов'язковій госпіталізації у спеціалізовані лікарні підлягають хворі на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, а також особи з симптомами таких хвороб. Порушення правил боротьби з епідеміями Коментар до статті 325 Кримінального кодексу України Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань,- карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 1. Об'єктом злочину є встановлений з метою захисту здоров'я населення порядок запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними. 2. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням (діями або бездіяльністю) – порушенням правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними; 2) наслідками у вигляді: а) поширення епідемічних та інших заразних захворювань; б) загрози поширення вказаних захворювань; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками. До заразних захворювань належать, зокрема, такі як чума, холера, віспа, тиф, дифтерія, туберкульоз, поліомієліт, грип, правець, кір тощо. Поширення епідемічних та інших заразних захворювань означає епідемію. Про поняття епідемії див, коментар до ст. 113. Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, може виразитися в: неусуненні від роботи чи іншої діяльності осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення; непроведенні в порядку, передбаченому законодавством, профілактичних щеплень, медичних оглядів, дезинфекційних, дезинсекційних, дератизаційних, інших протиепідемічних, а також карантинних заходів; незапровадженні особливих умов і режимів праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях тощо. 3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути лише особи, до службових або професійних обов'язків яких входить виконання правил, встановлених з метою запобігання заразним захворюванням і боротьби з ними (працівники санітарно-епідеміологічної служби, інших органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, службові особи підприємств, установ та організацій). 4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю стосовно порушення вказаних правил, непрямим умислом або необережністю стосовно наслідку у вигляді поширення заразних захворювань і прямим умислом стосовно наслідку у вигляді загрози їх поширення. В Україні на час карантину оголосили про закриття торгових центрів, ресторанів, кафе, барів, спортзалів та інших закладів, а також про заборону проведення заходів. Відчиненими залишаться аптеки, заправки, продуктові магазини і банки. Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть

18 лютого з Китаю до столиці має вилетіти літак з українцями та аргентинцями із зони епідемії коронавірусу. Між тим, місць, де б можна було розмістити евакуйованих на карантин, стає все менше. Санаторій “Пролісок” у Козині, де планували поселити людей – відмовився, а Обухівська районна рада навіть просила Володимира Зеленського знайти для тимчасової ізоляції більш пристосовані місця. На вухах і Гостомель. Незнамо звідки взялася інформація, що борт з провінції Хубей має сісти в тутешньому аеропорту, а розмістити евакуйованих на карантин хочуть в місцевій туберкульозній лікарні. Поки адміністрації летовища і медзакладу спростовують чутки, гостомельські депутати скликають позачергову сесію.  Як стало відомо KV, на вівторок, 18 лютого запланована евакуація людей із охопленого коронавірусом Китайського Уханю (провінція Хубей). Орієнтовний час прибуття борту до Києва (враховуючи технічну посадку в місті Алма-Ати) – 20 лютого, 8 ранку. Цивільний літак авіакомпанії SkyUp привезе до України 74 пасажирів, з них 49 – українці, 11 – громадяни Аргентини, решта громадяни: Ізраілю, Норвегії, Чорногорії, Панами, Коста-Ріки, Домініканської республіки, Еквадору та Іспанії.   Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Міністерство закордонних справ Аргентини вже висловило подяку Україні за те, що наша країна погодилась разом зі своїми евакуювати й громадян Аргентини з епіцентру поширення коронавірусу — китайського Уханя. Після прибуття до України, всіх пасажирів рейсу планують розмістити на 14-денний карантин.  На евакуацію з Китаю Кабінет Міністрів виділив 4,5 млн гривень з резервного фонду, відповідне розпорядження ще 5 лютого було оприлюднено на “Урядовому порталі”. Міністерка охорони здоров’я Зоряна Скалецька в ефірі програми “Право на владу” на каналі “1+1” заявила, що в Україну приїдуть лишень здорові громадяни і місцевим мешканцям нема чого переживати. “Я хотіла би повідомити, що в Україну приїдуть тільки ті громадяни, які не мають симптомів, які є здоровими, яких перевірила китайська влада”, – сказала керівниця МОЗ. Але слова очільниці МОЗу заспокоїли не усіх. Оскільки ймовірна локація для карантину евакуйованих осіб може бути розміщена на Київщині, деякі громади та місцеве самоврядування територій області вже здійняли паніку.  Обухівщина За даними прес-служби Обухівської районної ради, 14 лютого відбулась термінова сесія, єдиним питання порядку денного якої було недопущення проникнення і поширення інфекції коронавірусу COVID-19 на території населених пунктів Обухівського району. Враховуючи пропозиції депутатів та з огляду на відсутність на території Обухівського району спеціалізованих закладів охорони здоров’я, призначених для тимчасової ізоляції потенційно інфікованих осіб (карантину), районна рада вирішила звернутись до Президента України Володимира Зеленського щодо недопущення розміщення евакуйованих громадян України з міста Ухань в непристосованих для тимчасової ізоляції потенційно інфікованих осіб закладах, тим самим унеможливити додаткові ризики для місцевого населення. Також депутати вирішити направити аналогічне звернення до народного депутата Олександра Дубінського (“Слуга народу”). Ймовірним місцем для розміщення евакуйованих осіб в Обухівському районі є культурно-оздоровчий центр “Пролісок”, що у селі Козин.  14 лютого директор центру Ольга Земницька направила голові Обухівської райради Ларисі Іллєнко повідомлення про те, що товариство заперечує проти розміщення осіб із підозрою на коронавірус на території закладу, оскільки він приймає на відпочинок та оздоровлення дітей.  Підтвердження відмови санаторію "Пролісок" прийняти на карантин евакуйованих з Китаю наводить і ТСН. Крім цього, журналісти програми отримали інформацію, що козинчани навіть готові громадою блокувати вхід до санаторію, аби не пустити туди українців та аргентинців з Хубею. Річ у тім, що люди не ймуть віри даним про те, що всі доправлені на батьківщину громадяни здорові, а карантинне перебування у ізоляції – необхідна, але безпечна процедура, застосувати яку вимагають всі українські і міжнародні протоколи безпеки.  Приірпіння Ще більш карколомна історія в Гостомелі. Майже одночасно зі скандалом, здійнятим на Обухівщині соціальними мережами, почали ширитися дані про те, що рейс з Уханю сяде в місцевому аеропорту “Антонов”, а розмістять евакуйованих у Київській міській туберкульозній лікарні №2, яка розміщена у селищі за адресою Гостомельське шосе, 8. Український міжнародний вантажний аеропорт “Антонов” розташований за 25 кілометрів на північний захід від Києва та за два кілометри на північний захід від смт Гостомель. Аеропорт використовується авіакомпанією “Авіалінії Антонова” та як база льотних випробувань АНТК ім. Антонова. KV звернулася до прес-служби летовища із запитаннями як готуються служби до прийому рейсу з Китаю. Між тим, запитання видання викликало здивування в прес-офісі “Антонова”. “Наразі така посадка в нас не планується”, – зазначили там. Ще одне ймовірне місце для розміщення евакуйованих – Київська міська туберкульозна лікарня №2. За даними медичного порталу Київської міської ради, лікарня розрахована на 400 ліжок, 140 з яких наразі недоступні через капремонт. Також наразі проводиться реконструкція корпусу легеневого туберкульозу, де враховані всі сучасні вимоги з інфекційного контролю та санітарно-епідеміологічні норми.  Проте у коментарі KV головний лікар Київської міської туберкульозної лікарні №2 Григорій Целюк розповів, що офіційно їм ніхто не повідомляв про прибуття до лікарні евакуйованих із Уханю українців.  “Я чув таку інформацію, але це маячня. Офіційно нас ніхто не повідомляв. Ми не маємо необхідних умов, щоб прийняти цих людей. Немає технічної, епідеміологічної спроможності. Мають бути закриті бокси, в нас їх немає. Тут туберкульоз, це не закритий об'єкт. Якщо привезуть евакуйованих людей – буде повний гаплик і порушення всіх норм. Тому питання треба ставити міністру охорони здоров'я”, – говорить він. Але відсутність офіційних підверджень “китайського сліду” з боку лікарні та летовища не заспокоїла місцеву владу. 17 лютого депутат Гостомельської селищної ради Олена Чорна (самовисуванка) направила депутатське завернення голові ради Юрію Прилипку “Про проведення попереджувальних заходів щодо недопущення поширення коронавірусу в Київській області”.  “Висловлюючи думку громади округу №22 (мікрорайон Мостище) та зважаючи на поширення повідомлень про перспективи розміщення українців, евакуйованих з Китайського Уханя, які перебувають у групі ризику захворювання на коронавірус, прошу терміново (у понеділок) зібрати позачергову сесію Гостомельської селищної ради для ухвалення рішень щодо недоцільності розміщення доставленних з Китаю людей в Київській міській туберкульозній лікарні №2, яка територіально розташована в смт Гостомель”, – йдеться у зверненні.  Рішення із протестом проти розміщення евакуйованих у Гостомелі депутат закликає надіслати меру Києва Віталію Кличку, Київській обласній раді, Міністерству охорони здоров'я України, Кабінету Міністрів.  Як розповіла у коментарі KV Чорна, інформацію про ймовірне прибуття до Гостомелю гостей з Китаю вона, як і багато інших місцевих мешканців, довідалися зі ЗМІ. За її словами керівництво ради досить оперативно відреагувало на її звернення і призначила проведення позачергової сесії Гостомельської селищної ради на 18-ту годину вечора 17-го лютого. “До мене звернулися мешканці округу із інформацією про те, що евакуйованих осіб із Уханю можуть розмістити на карантин у Київській міській туберкульозній лікарні №2 у Гостомелі. Це вони почули із новин у засобах масової інформації. Звісно, що ми маємо відреагувати. Мені відомо, що селище Козин Обухівського району вже відреагувало на наміри розмістити людей на їхній території. Я вважаю, що ми також не маємо мовчати. Тому оперативно запланували сесію сьогодні на 18-ту годину”, – говорить вона. Як стало відомо пізніше, сесія не відбулась через відсутність кворуму, але присутні депутати підписали лист-звернення до мера Києва Віталія Кличко, голови Київоблради Миколи Стариченка та міністра охорони здоров'я Зоряни Скалецької, у якому зазначили, що вважають недопустимим розміщення евакуйованих громадян у туберкульозній лікарні №2, оскільки заклад для цього непристосований.  Депутат Олена Чорна також додала, що підтримати позицію депутатів прийшли небайдужі мешканці селища.  Читайте: В Киеве больных с подозрением на коронавирус будут отправлять в Александровскую больницу До речі, хвиля паніки накрила не лише Обухівщину та Приірпіння. В переддень вильоту нашого борту нічим не підтверджені чутки про привіз евакуйованих на карантин до Білої церкви почали ширитися місцевими пабліками у соціальних мережах.  Паралельно із Київщиною паніка шириться і по інших областях. Наприклад, бунтує селище Шкло на Львівщині. Тутешні звідкись довідалися, що людей з Китаю можуть привезти до місцевого санаторію і влаштували протест. Фото: agency-press.eu КиевVласть

Свої та чужі Євген та Ірина Остапенко – майбутні випускники кафедри соціології. Минулого року, після двох років симпатії, вони офіційно уклали шлюб. Їх об’єднувало не стільки фізичне або інше побутове тяжіння одне до одного, скільки  спільна пристрасть до науки. Ще з минулого року вони разом вивчають завжди гостру тему, що розбурхує уми багатьох поколінь – тему дискримінації. Вони прочитали багато книг, відвідали чимало вітчизняних і зарубіжних бібліотек і пам’ятних місць, проникли лазером ретроспективного погляду майже у кожну шпарину в історії суспільства. Вони проводили експерименти, аналогічні тим, що були проведені знаменитими вченими-соціологами, аби довести або спростувати їх висновки. Вони доводили, спростовували, укріплювали та розвивали теоретико-прикладну базу дослідження. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  Одного прекрасного ранку, коли сонце крадькома лоскотало обличчя молодої сім’ї, до одного з Остапенків прийшла, як їм здалося, геніальна ідея. Дивно, але був помічений факт. Чим більше людина відкривається, тим краще до неї ставлення. Власне, геї, що здійснили камінг-аут, часто сприймаються як менш огидні, ніж приховані геї або бісексуали. Вони справляють враження твердих особистостей, яким вистачило духу чесно заявити усім про своє істинне, як вони вважають, “Я”. Саме так, чесністю, ці товариші ( так звані “голубі”) вимолили собі місце під сонцем, у деяких країнах навіть більш достойне, ніж у нас із вами, звичайних людей. Тепер простіше попасти “під роздачу” за гомофобію, ніж за потурання дивному та неприйнятному багатьом віянню моди. Така сама ситуація і з іншими примхами ситого людства, такими, як мода на недостатню або зайву вагу, легку поведінку як дівчат, так і хлопців, надмірний гедонізм, або навпаки, релігійний фанатизм та забобони. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Також, у зв’язку з розвитком медицини, ми більше не виганяємо із кола спілкування хворих людей, які раніше були б вигнаними через незнання природи й наслідків деяких хвороб та побоювання за власне життя (наприклад, хворих на туберкульоз,  СНІД чи “рожисте запалення”…)…. Слово “прокажений”, яке давно вже не означає саму хворобу або хворого, стало синонімом вигнанця у суспільстві, адже почалася ця гілка дискримінації саме з побоювань за інших. А переросла вона у конкретний привід для нескінченних дискусій за круглими столами між чистими та ситими докторськими ковбасами, які, можливо, й не уявляють собі регіони, у яких досі немає води у достатку, регіони, у яких людина запросто може стати їжею для інших людей. Ми допомагаємо своїм, а чужі нехай слідують повчанням Єгора Лєтова: “допоможи собі сам”. Ми рятуємо по одному життю, але що для світу людське життя? Піщинка! Навіть для одного народу, не уявляючи навіть регіонального, та упаси Господи, планетарного масштабу. Але, тим не менш, ми ведемо війни, позбавляючи життів інших, які часом більше потребують того самого життя, ніж ті, хто  врятовані сучасними технологіями. Ми руйнуємо глобальний Дім, без кінця облаштовуючи локальні. Ми робимо це для своїх. А чужі – хто? Раніше, на світанку еволюції, чужими вважалися ті, хто не має кровної спорідненості. Згодом “чужих” почали відрізняти за територіями, а потім, після Великих відкриттів, до цього додалися ще й расові ознаки. Але що було не так із нами, зі слов’янами? Чужі для нас були такими самими білими, такими же зовнішньо своїми.. Ми звикли до штучної нерівності, що насаджується так званими “альфа-особистостями”, найсильнішими та найнахабнішими. Вони формують образ “своїх”. Ми звикли змінювати уявлення про чужих часто, та, не дивлячись на бурхливий розківт гуманізму та загальної емансипації, схильність до дискримінації нікуди не поділася. - Слухай, Іро, - перервав міркування за чашкою чаю Женя, - але ж навіть у середовищі, де усі рівні, рано чи пізно з’являться  свої “чужі”. - Звичайно, еволюція надмірно потурбувалася про інстинкт самозбереження. І саме йому зобов’язана та біда, яку ми вивчаємо. - А що, якщо взяти АБСОЛЮТНО РІВНИХ між собою людей  та помістити їх в умови, щоб виростити в кожного злість на кожного, а потім… А потім, у їхню “тусовку” включити абсолютно незнайому їм людину? - До того ж, створити умови повної деанонімізації кожного з них? - Чудова думка! Але навіщо нам витрачати зайві ресурси на утримання цих людей в експериментальних умовах, та ще й на насадження серед них “потрібних” ідей може знадобитися немало часу. Я маю кращу ідею. Знайомство з героями - Добрий день, ви також за оголошенням? - спитала руда жінка років тридцяти, - Олена, 28 років. Освіта: вища. Має дитину. Працює менеджером з продажів у журналі. Оголошення знайшла на сайті Феміністки.ком - Так, а ви також? - здивовано поцікавився двадцятирічний студент Максим,  який полюбляє гуляти, пити. Його питання було скоріше не питанням, а здивуванням, змішаним із радістю. Він знайшов оголошення на сайті Чайлдфрі.орг Поряд жваво базікали дві дівчино-жінки, здавалося, вони давні знайомі. До системи звукозапису дійшли тільки уривки їх фраз: - Реально? - Да ладно! - Нічого собі! Потім ці дві дами довго стояли, обнявшись. Ірина, 30 років. Дизайнер інтер’єру. Двоє дітей, чоловік.  Знайшла оголошення на сайті Яжемама.орг Марина, 30 років. Графічний дизайнер. Оголошення знайшла на сайті Лесбійки.орг Поряд курив люльку представник темношкірої раси. Він був одягнений у вишиванку та джинси. Олег, 32 роки. Журналіст, український націоналіст. Ветеран АТО.  На оголошення потрапив з сайту Героїневмирають.орг Він жваво сперечався про політику із товаришем, чий рюкзак прикрашала георгіївська стрічка. Мабуть, обидва мали вищу освіту, з чого випливає те, що вони ще досі не побилися. Велемир, 35 років.  Російський націоналіст. Неоязичник. Проживає у Криму та має два громадянства. В Україну приїжджає до родичів.  Знайшов оголошення на сайті Русскиймир.орг Поряд пила якийсь коктейль симпатична дівчина модельної зовнішності. Тільки зростом вона занадто вийшла.  Владлєн(а), нетрадиційна жінка, 23 роки. Була чоловіком ще два роки тому. Працює… Ким же вона працює? Припустимо, моделлю. Така собі слов’янська Ханна Габі Оділь. Зустрічається зі звичайним хлопцем. На оголошення потрапила з сайту Красатамода.ком Іван(на), нетрадиційний чоловік. Ну, майже. Останньої, вирішальної, операції вона уникла. Був жінкою. Живе з чоловіком та виховує дитину.  Працює копірайтером-фрілансером.  На оголошення потрапив з сайту Сеокопірайтинг.ком У кожному з їхніх оголошень стояв час початку о п ’я т і й годині вечора. Чай з печивом - Отже, нагадайте мені, навіщо ми тут зібралися, - загадковим голосом почав зустріч Євген Остапенко. Зустріч відбувалася у напівтемній кімнаті з великим столом, з усіх сторін обставленим стільцями. - Для участі в семінарі, присвяченому поняттю дискримінації? - уточнив(ла) Іван(на). - Для участі у тренінгу особистого зростання? - спитала Марина. - Для участі в обговоренні впливу політичної ситуації, що склалася у країні, на відносини у суспільстві? - спитали хором Олег та Велемир. Ще було висказано близько десятка припущень абсолютно різних мастей. Але їх потік перервав ведучий Євген. - Так, ви усі маєте рацію. Частково. Сьогодні ми проведемо деяку гру. Кожен з вас, по колу, за чашкою чаю з’їдає по одному печиву. У кожному печиві – номер. Ви кажете цей номер мені. Номер може нести удачу, а може – навпаки. Все залежить від того, чи схильна до вас удача. Сьогоднішній експеримент покаже, кого з вас любить випадок. Ми й насправді будемо вивчати відносини, але відносини непрості. Відносини із самою пані Фортуною! Приглушене світло та аромат трав, що димилися у кутку, зробили свою справу. Група піддослідних занурилась у легкий транс, їхні очі горіли зеленим світлом та усі вони прагнули продовження бенкету. Перше коло обійшлося без жертв. Печива були порожніми. На другому колі перший номер із печива дістає Максим. - Номер три, - оголошує він. Раптом усі підстрибнули від музики, що почала грати. На стіні навпроти стола почали з’являтися з коханням три родини тарганів. До стіни присунуте ліжко, вікно відсутнє. Меблі, окрім ліжка, також відсутні. Ось зайшла до кімнати, якщо її можна назвати кімнатою, вагітна кішка. - МАААААААУ, - прокотилося луною по кімнаті. - МААААААААААУУУУУУУ, - і так ще разів п’ять. Вона вляглася на ліжко й почала народжувати. Усе ліжко було в крові та кошенятах. Але він, головний герой, був щасливим. Кішка нарешті народила. Шипіння екрану, білий шум. І знову картинка. Залітає до кімнати велетенський чоловік, знімає ремінь та лупцює хлопчика з усієї, що в нього була, дурі. - Ти якого фіга не простежив за тим, що ця мразота накоїла? Через цю тварюку ти будеш спати на підлозі! На підлозі, до речі, пробігло ще біля трьох десятків різних комах. - Ти обов’язково втопиш їх ПРЯМО ЗАРАЗ!!!! - Але тату, це ж діти нашої Мусі! - Проститутка твоя Муся! Якщо ти не викинеш її з вікна прямо зараз, я викину тебе, а потім матиму твій теплий труп! - Муся ж к і ш к а !!!!!!!! - А ти гадав, що проститутки бувають тільки людьми? Наприклад, з твоєю, як ти її називаєш, кішкою, я сплю вже другий рік поспіль за тарілку “віскаса” в день. Найсправжнісінька вона проститутка! Спала зі мною, а народила від якогось КОТА! Викинь її з вікна, або сам улетиш до чортової матері! Хлопчик стиснув кішку в руках. Чоловік видрав її з його рук та викинув у вікно. Дев’ятого. Поверху. Кішка впала та залишила по собі кривавий слід та спогади. - Іди. Топи. Кошенят. - Можна залишити хоча б одного? Його будуть звати Мусиком. - НІ!!! ТОПИ КОШЕНЯТ, АБО Я ВТОПЛЮ ТЕБЕ! Краще я втоплю тебе, їй-богу. Ти мені життя зіпсував, а не кошенята. Ну що ж, сьогодні ти жити залишишся. Якщо втопиш кошенят. Почувся звук води, що набиралася до тазику та жалібний писк кошенят. Хвилина. Тиша. В тазу лишилися ті, хто ще нагадував про те, що в цьому будинку жила кішка. В кінці вони полетіли вслід за матір’ю. У вікно. - Ну що, малий. Сьогодні житимеш. Але ось невдача – Муся моя випадково випала у вікно та померла.. Кішок вдома більш не буде, щоб ситуація не повторювалася. Будеш замість неї, або будеш спати на вулиці. Білий шум. Новий кадр. Ніч. Хлопчик лежить під ковдрою та намагається заснути. Але не може, тому що до кімнати зайшов той самий чоловік. Він знову розстібає ремінь, але цього разу вже не збирається бити хлопчика. Чорний екран, чутно лише здавлені спітнілою долонею дитячі стогони та фрази “кішенька моя”, “Мусенька моя”. На цьому відеоряд перервався. І знову почався. На екрані хлопець б’є вагітну жінку. Це – звичайна бійка у черзі.  - Ну й що, що ти вагітна? Ми усі тут стоїмо, - впирається хлопець. Уся черга благає його заспокоїтися, але дарма. Він вчепився в мадам і кинув її на підлогу, як мішок зі сміттям. Переступив і пішов до потрібного кабінету. Звичайна довідка з ЖЕКу. Але в житті цієї жінки ця довідка стала роковою. На цьому відео скінчилося та пішов запис голосу. “Так, я ненавиджу дітей. Не самих дітей, а те, що хтось їх може відібрати. Цю проблему потрібно попереджувати та знищувати надмірно нахабних матусь та татусів”. Після цього відео натовп кинув з кожного по хижому погляду на номер три. Максим був готовий зірватися з місця, але люди його не випустили. Товариш із георгіївською стрічкою пересів поближче до нього та помінявся місцем з Іриною. Наступною була Олена. - Номер тринадцять. І знову згасло світло. І знову запрацював проектор. До уваги глядачів була звичайна кімната, чиста та охайна. На ліжку з шовковою постільною білизною займалася коханням родина.. ..ні, не тарганів і не котів. Звичайних людей. Але до чого до них Олена? А ось до чого. Вона зайшла у квартиру, відкривши її своїм ключем. З нею була маленька дівчинка. - Милий, я вдома! - радісно крикнула Олена. Ніхто їй нічого не відповів. Вона попросила доньку піти попити молока на кухні, а сама пішла до спальні. Миттю, зі швидкістю звуку, вхопила донечку й поїхала до матері. Подала на розлучення. Наступний кадр. Олена в числі феміністок, що протестують. Завіса. Натовп косився то на Максима, то на Олену. Й навпаки. Потім, коли війни на поглядах стихли, пішли кадри про решту. Усі були в готовій консистенції. Кожен зіштовхнувся обличчям до обличчя з тим, що ненавидів. Кожен шукав того, з ким та проти кого об’єднуватися. Стояла жахливо гучна суперечка, літало шмаття волосся, але бійка не була загальною. Вона була розділена на багато бійок. В процесі стало відомо, що Максим, той самий номер три – брат колись зданої до дитбудинку зразкової матері, Ірини. Іван та Владлєна, з’ясувалося, мали стосунки з однією людиною. За мірою подальшої детальнішої деанонімізації, кожен з них ставав лояльнішим один до одного та переглянув свій категоричний світогляд, як раптом… Номер нуль - Вибачте, я часом не запізнився?, - спитав новенький на ім’я Олександр. - Та що ви, ми тут вже годину сидимо. Лише годину, - відповів Іван. - О-па, наступна жертва під’їхала, - іронізувала Марина. Олександр, який не розумів буквально нічого, сідає за стіл. Кожного кола йому трапляються пусті печива. Чимдалі дивнішим стає для нього кожне коло. Все більше поглядів зупиняються на ньому, на незвіданому, покритому тінню загадковості, найзвичайнішому з них усіх, чоловікові. Натовп почав здогадуватися за Олександра, ким він був та хто він є. Сам Олександр вже зрозумів, що він тут – зайвий. Кожного кола його намагалися впевнити у тому, що він – латентний темношкірий транссексуальний гей-націоналіст із роздвоєнням особистості, при якому він то український, то російський націоналіст. До того ж, йому приписали ненависть до жінок та дітей. Олександр не говорив нічого, це було в умовах на участь у грі. Шкода, але він не взяв з собою документів. Смартфон та інші гаджети було сказано здати до спеціальної камери перед заходом. Він не міг довести, що не є тим, ким його вже вважав натовп, не міг донести правду. В кінці кінців, Олександр дістає номер із печива. І це був номер 0. І знову цей проектор. І знову кіно. Кіно, що підтвердило найстрашніші здогадки натовпу. А в кінці – заява про те, що він проніс із собою бомбу. Натовп, в ажіотажі, негайно накинувся на чоловіка. Вони роздягнули його, перевірили всюди. Так, і там також. Один із чоловіків ударив Олександра ножом в живіт. Звідти витікло кілька літрів прозорого гелю, в якому бовталася записка: “Це була помилка. Бомби в нього немає. Ви програли та вбили невинну людину”. При вході, Олександру сказали надягнути під одяг спеціальний костюм, так зване штучне друге тіло. Якби б не воно, чоловіка би вбили насправді. Адже він не зміг би довести розлюченому натовпу те, що його оббрехали. Печиво із номерами було розраховано лише на решту гостей. Було неважливо, який номер витягне той чи інший. Відео було змонтоване з фільмів за мотивами результатів особистих бесід з героями та бесід з їхнім оточенням. Сюжети вмикали незалежно від номера, все залежало лише від того, хто його витягнув. І тільки номер нуль не був пов'язаний з реальною історією. Він був лише кадрами з фільму якогось невідомого режисера. І тільки номер нуль та пусті печива не мали у складі наркотичної речовини.  Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  Післямова І все-таки, неважливо, який ти насправді. Імідж – штука доволі оманлива, але липка до жаху. Будь ти хоч золотою людиною, якщо попадеш у поле загальної ненависті, тут же станеш її об’єктом.  Ті люди, що знають сильні та слабкі сторони один одного, втягуються у взаємозалежність. Невидиму залежність. Залежність іншого рівня. Вони відчувають на собі важелі впливу, й від цього їм спокійніше. А одвічний страх перед невідомістю зазвичай народжує апріорі негативне ставлення до скритних людей. Й наостанок: у кожному колективі будуть свої “чужі”. Це норма. Головне – не допустити криміналу. КиевVласть

Вже другий аудит Рахункової палати міжнародних закупівель ліків довів чиновників МОЗу до істерики – вони почали кидатися образами і вигаданими звинуваченнями на опонентів, і я не здивований. Є така гарна українська приказка - хто порося вкрав, у того в вухах квичить. Тож чому законне звернення Юлії Тимошенко до парламентського контролюючого органу про перевірку ефективного і законного використання бюджетних грошей викликало такий резонанс у провладних чиновників? Маю на руках результати аудиту, які шокують - влада ніяк не відреагувала на результати попереднього аудиту і не почала захищати інтереси держави і пацієнта. Останні по декілька років так і чекають на поставки вже давно оплачених державою медикаментів, що рятують життя. Хоча й обіцяла це зробити у найкоротші терміни. Не виправляючи свої помилки, керівництво МОЗу так і вважає закупівлі через міжнародні організації “найдієвішою реформою в охороні здоров’я”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Нагадаю, у 2015-2016 роках Рахункова палата вказала у своєму звіті, що замість підвищення доступності медикаментів, міжнародні закупівлі призвели до фактичної їхньої відсутності – середній термін поставок склав тоді 20 місяців. Окрім того, закупали за новою схемою і прострочені ліки, і ліки з невеликим терміном придатності, і ліки невідповідної якості або без показань для пацієнтів, яким вони передбачалися, і ще багато чого. Результати нового аудиту стану централізованих закупівель медикаментів на 2017-2018 роки показали, що до старих причин збитків для бюджету, які створила МОЗівська “реформа” у закупівлях, з часом нові тільки додаються. Це і прострочена заборгованість міжнародних бюджетів, неправильне і несправедливе планування МОЗом закупівель (через що для одних пацієнтів закуповують 101% ліків від потреби, а для інших – ледь 0,3%) тощо. Перерахую найкричущі. Причина №1: На комісійні міжнародним посередникам тільки за два роки було витрачено більше, ніж на лікування дітей з онкологічними захворюваннями або на боротьбу з туберкульозом! Середній рівень комісійної винагороди за договорами – 5%. За 2017-2018 роки міжнародним організаціям на закупівлю ліків з українського бюджету виплатили авансом 11,9 млрд грн. Тобто, вони заробили майже 600 млн грн. Порівняємо: на онкохворих дітей у 2018 році бюджет витратив 558 млн грн, на боротьбу з туберкульозом – 552,5 млн грн, на пацієнтів, хворих на гемофілію – 552,5 млн грн. Держава передає сотні мільйонів за посередницькі послуги, коли у неї не вистачає на лікування своїх громадян: потреба на лікування серцево-судинних хвороб покривається на 30%, гемофілії – на 34%. Причина №2: Міжнародні організації продовжують роками затримувати поставки необхідних ліків. 1,2 млрд грн знаходяться на рахунках посередників від 16 до 28 місяців! На початок квітня 2019 року через перерахованих міжнародних посередників 11,9 млрд бюджетних коштів поставлено ліків тільки на 6,1 млрд, або на 51% від перерахованої їм суми. За кошти бюджету 2018 взагалі не розпочато поставки лікарських засобів, вакцин і медичних виробів по 16 з 40 напрямків закупівель, зокрема для лікування дітей, хворих на онкологічні та онкогематологічні захворювання і хронічний вірусний гепатит, дорослих, хворих на онкогематологічні захворювання і вкрай актуальних засобів імунопрофілактики захворювань з високим рівнем смертності. В цілому, на рахунках міжнародних організацій знаходиться не закритих поставками авансів на суму 5,8 млрд бюджетних гривень. До сих пір ще не виконане постачання більш ніж 1,2 млрд з коштів бюджетів 2016-2017 років, а ці кошти знаходяться на рахунках посередників від 16 до 28 місяців. Багатомісячні і навіть багаторічні затримки з поставками ліків – не просто розбазарювання і неефективне використання коштів. За ними стоять смерті людей, які не дочекалися лікування! Скільки коштують ці затримки простим людям я вже писав. Причина №3: Міжнародні посередники продовжують незаконно використовувати понад 344 млн грн з коштів, які їм перерахували в 2015-2017 роках. До впровадження механізму міжнародних закупівель максимальний термін від перерахування авансу - до здійснення поставок ліків становив 3 місяці. Впроваджуючи міжнародні закупівлі, його збільшили до одного року. Але цього виявилося недостатньо для “оперативної” роботи міжнародних посередників, адже поставки за рахунок бюджету 2015 року завершили тільки нещодавно. Вже в 2016 році граничний термін поставки збільшили спочатку до 18 місяців, а потім і до двох років. Однак, навіть таких вкрай великих дозволених термінів поставки і можливості роками “крутити” бюджетними грошима виявилося недостатньо для задоволення апетитів іноземних посередників. На сьогодні вони мають прострочену заборгованість перед українським бюджетом у сумі 344 млн грн. За підписаними з ними договорами ці гроші вони мали повернути до бюджету і на них можна було оплатити лікування або купити ліки іншим пацієнтам. Пам’ятаєте, як восени важкохворі добивалися додаткового фінансування? Їхні родичі майже 80 днів пікетували МОЗ в наметовому містечку! Спеціально створена комісія в Бюджетному комітеті за моїм головуванням пропонувала їх використати, але МОЗ категорично відмовився проводити роботу по їх поверненню з рахунків посередників. Вже після цього, в період проведення аудиту і при підготовці аудиторського звіту три організації повернули до бюджету кошти, взяті в 2015-2016 роках в сумі 114 700 000 грн та 300,2 тис. дол. США. Причина №4: Поставка ліків зі зменшеним терміном придатності на суму близько 118 млн грн без гарантії можливості їх заміни при неможливості використання. МОЗ прийняв їх, порушуючи умови підписаних договорів. У списку - медпрепарати для лікування дітей та дорослих, хворих на онкологічні захворювання, дітей та дорослих, хворих на хронічні вірусні гепатити, лікування серцево-судинних захворювань та ін. Через такий крок прямі втрати бюджету вже склали 6,8 млн грн – бо використати прострочені ліки неможливо. І сума ця ще зросте. Причина №5: Ліки на суму 44 млн грн не використовуються через відмову пацієнтів від їхнього прийому. На складах держпідприємств, в установах ОЗ накопичилася величезна кількість ліків, медвиорбів і вакцин, які від 2 до 15 місяців не використовуються: по-перше, є ліки неналежної якості, від яких пацієнти відмовляються, по-друге – МОЗ формує обсяги замовлень без аналізу реальних потреб. Термін їхньої придатності закінчується і виникає ризик нанесення шкоди державі. Причина №6: МОЗ не забезпечує справедливого розподілу бюджетних коштів відповідно до актуальних потреб пацієнтів. Для одних пацієнтів виділяли з бюджету менше 1% від потреби, а для інших – понад 101%. Зокрема, потреба в лікуванні онкологічних захворювань у дорослих у 2017 році була профінансована на рівні 26,9%, а в 2018 році на 67,2%, дитячої онкології - на 68,6 і 75,2% відповідно; хворих з серцево-судинними та судинно-мозковими захворюваннями - відповідно на 31,7% і 56,6%. У той же час, саме ці захворювання займають провідне місце серед захворювань з високим рівнем смертності та саме вони повинні забезпечуватися фінансуванням у повному обсязі. Це далеко не повний перелік проблем, виявлених Рахунковою палатою при аналізі реального стану справ тільки за два роки (2017-2018) з “найдієвішою реформою в охороні здоров'я”. І проблема тут не в міжнародних організаціях. Всі знайдені державними аудиторами порушення пов'язані саме з діями “реформаторської команди” МОЗу. З їхньою некомпетентністю, небажанням або невмінням працювати, а також небажанням визнавати свої помилки і працювати над їхнім усуненням. А заручниками ситуації стають прості пацієнти, які не можуть отримати вже оплачене державою лікування і не місяць-два, а роки! Наша фракція робитиме все можливе, щоб до нового складу Міністерства прийшли справжні професіонали. Ми ж зі свого боку готові консультувати і ділитися досвідом з тими, від кого залежатиме життя і здоров’я мільйонів українців. Кожна людина має однакове право на доступну і якісну медицину! Читайте: МОЗ пропонує діагностувати туберкульоз за допомогою анкетування Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” КиевVласть

Доки два кандидати на посаду Президента вирішують де їм помірятися здоров’ям, українці можуть залишитися без повноцінної діагностики туберкульозу і закладів, де його лікують. У країні, другій у світі за поширеністю цієї недуги. Нині в Україні 34 тис. хворих на туберкульоз. 11 людей в день від хвороби помирають. Замість зупинити її, чиновники, здається, роблять все, щоб вона ширилась – то провалюють міжнародні закупівлі ліків (у результаті – стрибок захворюваності у 2016 році), то майже 82% коштів, призначених для боротьби з туберкульозом, а це - 3,2 млрд грн, чиновники витрачають неефективно (згідно з аудитом Рахункової палати). Тепер ще й три роки державну програму з боротьби з загрозою не можуть прийняти. Та, мабуть, ключове – не можуть (чи не хочуть?) побороти бідність. А більша частина хворих на туберкульоз – люди зі скрутним матеріальним становищем. Тепер ще й інша проблема з’явилася – влада хоче ліквідувати противотуберкульозні диспансери і лікувати хворих вдома. Саме про це нещодавно заявила т.в.о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. А внесений нещодавно до Верховної Ради Урядом проект нової Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018-2021 роки прямо вказує, що влада хоче зробити акцент на амбулаторне лікування. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Що пропонують? Дефіцит фінансування вузькопрофільних медзакладів (у т.ч. диспансерів) через “медреформу” і перекидання відповідальності за хворих на сімейних лікарів – спеціалістів просто скоротять, ресурсу ж відвідувати пацієнтів вдома у них немає. А у сімейних лікарів немає необхідних знань і часу, бо їх у країні не вистачає. І ще – замість повноцінного обстеження українців пропонують анкетувати! Знову ж, лікарів у нас не вистачає, часу в них немає. Чи буде це анкетування якісним? Адже на обстеження пацієнта може направити тільки лікар. Зараз кожен четвертий випадок захворювання на туберкульоз у нас не діагностований – статистика може погіршитися після таких нововведень. Що отримаємо? Хворі спокійно їздитимуть у громадському транспорті, ходитимуть у магазини, сидітимуть у черзі в лікарні – хвороба ширитиметься. А ще у них може сформуватися ультрарезистентна форма туберкульозу – через невчасне чи неправильне лікування, що означає у більшості випадків смерть. Амбулаторне лікування можливе, та тільки коли на це є ресурс. МОЗ його передбачив? Ні. Навіть на реалізацію програми на 2018-2021 роки, яка, нагадаю, ще не затверджена, на 2019 рік коштів у бюджеті немає. Невже влада думає, що вилікує людей одними гарними словами? Не факт, що й наступного року гроші на програму будуть. Є велика вірогідність того, що новий склад парламенту проаналізує проект і визначить його недосконалим, поверхневим, застарілим (який він і є) й просто розробить новий, дієвий. Тому поданий проект можна сміливо назвати популістичним, зробленим для відводу очей. Не дарма нещодавно українці вийшли мітингувати під МОЗ проти такої сліпої політики чиновників. Для успішної боротьби з епідемією туберкульозу в нашій країні потрібно не на папері, а  реально об’єднати зусилля всіх сторін. Наша Нацплатформа охорони здоров’я розробить проект реальних змін до Програми - щоб її реалізація стала ефективною. Прийняти їх можна буде вже після переформатування влади під час парламентських виборів. А доти ми вимагаємо від Уряду найшвидше затвердити нову дієву Загальнодержавну цільову програму протидії захворюванню на туберкульоз та забезпечити її фінансування вже з цього року – ми не можемо втрачати час! Обов’язково – спланувати як розвиватиметься фтизіатрична служба та мережа протитуберкульозних закладів та припинити перекладати їхнє фінансування на органи місцевого самоврядування. За державний кошт впроваджувати нові сучасні методи, технології та лікарські засоби для діагностування та лікування туберкульозу. Всі рішення зі зміни лікування необхідно приймати виключно разом із провідними фахівцями! Ми готові допомогти це все зробити. У боротьбі з туберкульозом немає місця поверхневим та недолугим рішенням, некомпетентності та бездіяльності. Це не жарти, а життя та здоров’я мільйонів громадян, національна безпека нашої країни!  Читайте: Реформована” зарплата лікарів - мильна бульбашка Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” КиевVласть