Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Кагарлицької районної ради Іваном Семцовим. KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Чи “переманюєте” в район компанії з Києва, як це роблять інші? Іван Семцов: Районний бюджет 2016 року склав 195,1 млн гривень, з них 44,6 млн гривень власних коштів та 150,5 млн гривень міжбюджетних трансфертів з яких освітня субвенція - 38,1 млн гривень та медична субвенція – 21,3 млн гривень. На 2017 рік планується збільшити районний бюджет на 15% за рахунок зростання мінімальної заробітної плати,  відповідно, власних надходжень має бути в межах 50 млн гривень, планова сума міжбюджетних трансфертів збільшилась на 26,5 млн гривень. Ми не переманюємо підприємства зі столиці, але завжди готові до співпраці. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані в 2017 році? Які будуть початі, які завершені? Іван Семцов: Реалізацію одного з основних інфраструктурних проектів довелось розпочати цією зимою. Склалась така ситуація - комунальне підприємство Київської обласної ради “Кагарликтепломережа”, яке надає  послуги з теплопостачання,  передало свої котельні в оренду немісцевим підприємцям, які поставили котли, що працюють на дровах, і замість того, щоб знизити вартість опалення, як це передбачалося попередньо, підвищили її настільки, що в мене волосся дибки стало, коли побачив рахунки. Тому ми встановили сучасний котел у адмінбудинку районної ради. Окрім того, що це допомогло зекономити 2 млн гривень на рік, в приміщенні стало справді тепло. Ми плануємо до наступного опалювального сезону побудувати ще три котельні, які будуть опалювати бібліотеки та школу мистецтв і приміщення управління соціального захисту населення. Надалі плануємо перевести на власне опалення районну лікарню, міські школи та військкомат. Також ремонтуємо їдальню у школі №1. В районних опорних закладах триває ремонт актової зали та  даху. Ремонт туалетів проводиться за рахунок гранту, який нам надає Америка. У минулому році були проведені ремонти у дитячих садочках та за обласні кошти закуплені інтерактивні дошки і інше обладнання у школи. KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування? Іван Семцов: Так. За рахунок співфінансування із областю вже монтується поле з штучним покриттям для гри у міні-футбол, встановлюються 16 нових тренажерів. Окрім цього буде реконструйовано два тенісних корти. Також подали проекти з ремонту доріг. Ще подали до області проекти заходів з енергоефективності у двох сільських школах, ремонту центральної лікарні та опорної школи в селі Стайки. На минулому тижні до нас приїздив губернатор. Пообіцяв кошти на будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу, де буде басейн для дітей та дорослих, зала для боксу, три сауни і  фіто-бар. Коштуватиме будівництво 25 млн гривень, на утримання на рік потрібно 2 млн. Тому ми домовились із Олександром Горганом, що районна рада оплачує проект, який в нас вже готовий, а обласна адміністрація двома траншами передає нам усю необхідну для будівництва суму. KV: Чи працює в районі “Прозорро”? Іван Семцов: Так, система електронних закупівель працює, але не без недоліків. До прикладу: у нас була необхідність придбати газовий котел. Виставили оголошення про закупівлю на “Прозорро”, у конкурсі  брали участь декілька учасників. Виграв той, у якого найдешевше. Та як виявилось, він займається продажем дров’яних котлів. Ми ж це заздалегідь перевірити ніяк не могли. На щастя переможець пішов нам на зустріч. Тож  ми придбали котел у іншої компанії. Втратили майже півтора місяця, хоча роботи потрібно було виконати терміново. Тому я вважаю, що “Прозорро” - це система, яка потребує удосконалення. KV: Чи є в районі проблема зі сміттям? Іван Семцов: Так, але ми її вирішуємо. Зараз разом із містом оформляємо землю під полігон. Потім займемось розробкою проекту. Крім того, нещодавно на базі районної ради було створено комунальне підприємство, яке буде займатись вивозом сміття, прибиранням снігу та іншими подібними роботами. KV: Чи проводяться в районі аукціони, форуми? Іван Семцов: Так, проводили інвестиційний форум. Було виставлено близько 20 об’єктів для ведення бізнесу, але жоден інвестор поки не з'явився. Хоча наш район доволі привабливий у цій сфері. На жаль, така ситуація не тільки у нашому районі, а всюди. KV: Є проблема з підприємствами, які працюють у Кагарлицькому районі, але податки сплачують у місто? Іван Семцов: Кагарлик - це місто районного значення. А тому тут проблем не виникає. Але у нас є два великих підприємства - “Гаврилівські курчата” і “Лагода”, - які сплачують у районний бюджет тільки ПДФО. Всі інші податки вони сплачують у Києві, бо там зареєстровані. Ми ставили питання про їх перереєстрацію, але марно. KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні? Іван Семцов: Кабінетом Міністрів у нас затверджено дві ОТГ – Кагарлицьку та Ржищівську. Однак депутатами районної та міської рад було запропоновано всім селам об’єднатися навколо Кагарлика. Але села, що розташовані уздовж Дніпра, пристали на пропозицію ініціативної групи з міста Ржищева щодо входження до Ржищівської ОТГ. Звичайно, є сумніви щодо спроможності функціонування Ржищівської ОТГ. Місто  Ржищів не зможе виконувати роль повноцінного центру ОТГ. Там лікарня лише на 14 ліжко-місць, комунальні служби “слабкі”. Скоріше за все, вони у цьому році підуть на вибори. З утворенням Кагарлицької  ОТГ ми не поспішаємо, вивчаємо досвід громад, які вже об’єдналися. KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду? Іван Семцов: В нас цієї проблеми і не було. Вже другий рік вартість проїзду до Києва не перевищує 40 гривень. Ми знаходимо спільну мову із перевізниками і контролюємо вартість проїзду. KV: Розкажіть про земельні скандали в районі. На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі? Іван Семцов: У минулому році був гучний скандал між ТОВ “Роза-Л” і  ТОВ “Агромарс”. В останніх закінчувався договір на оренду паїв, а селяни відмовились його продовжувати через невиконання умов договору. На ті землі почала претендувати “Роза-Л”. Кожен з  претендентів привіз якусь свою “армію” людей у формі зі зброєю. Нам із головою райдержадміністрації довелось просити правоохоронні органи розібратись у ситуації, щоб вони один одного не повбивали. А з приводу мораторію на продаж землі - відміняти не можна. Я підтримую точку зору багатьох аграріїв - сьогодні аграрний сектор нормально піднявся і жодних реформ у ньому не потрібно проводити. Україна на рік виробляє 60 млн тон зерна, 40 з яких йде на продаж. Такого врожаю ніколи не було. Немає клаптика землі, який би не оброблявся. Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити. Ось коли буде законом врегульовано питання розстрочки на покупку землі, та кредити  під 2 відсотки, як це відбувається в інших країнах, тоді можна буде про щось балакати. Наші люди також повинні мати можливість купити собі ділянку. Вважаю, що розпаювання землі - це неправильне рішення. У Кагарлицькому районі майже 60 тис. га орної землі. За один гектар  орендарі в середньому платять власникам по 4 тис. гривень. Якби  ця земля була районна, то у бюджет сплачували б за неї, як платять людям за паї, і ми б у рік отримували 240 млн. Нам би не довелось просити у держави субвенції на освіту та медицину. Подробнее: Золотые гектары. Под Киевом готовят грандиозный передел земли KV: Чому голови районних рад проти створення госпітального округу у Білій Церкві? Іван Семцов: Це не лише голови райрад проти створення госпітальних округів, а й люди, які довірили нам вирішувати їхні питання. Одну реформу медицини ми вже пережили, але нічого корисного вона не дала. Люди не розуміють, куди дзвонити, де екстрена допомога, де звичайна швидка. До минулої реформи в медичній сфері району лікарні було 500 працівників, після її проведення стало 630. При цьому, лікарів більше не стало, додалося обслуговуючого персоналу і з'явилося додаткове навантаження на бюджет. Я схиляюся до того, щоб повернутися до колишньої системи медицини. Всі операції, крім кардіохірургії, ми можемо проводити в центральній лікарні. А до Білої Церкви нам їхати 60 кілометрів. Скільки грошей треба, щоб туди наїздитися? І це називається наближення послуг до населення? Тому всі  ми і  проти. Голови районів, які хочуть перенести в госпітальні округи, всі нещодавно збиралися на нараду. І навіть голова Білоцерківської райради каже, що вони не зможуть надавати медичні послуги такій кількості людей. Потрібно добудовувати корпуси лікарні. З огляду на інші витрати, на один госпітальний округ піде 280 млн. доларів. Де взяти такі гроші? Ті, хто затівають цю реформу, хочуть, щоб люди в селі взагалі вимерли? Та не поїде старенька бабуся в Білу Церкву, та й нема на чому. Машини "швидкої" по району ледве їздять. KV: Чи є у Кагарлицькому районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Іван Семцов: Так, проблеми є. У районі є загальнодержавний меморіальний комплекс  “Букринський плацдарм”, який є нашим комунальним закладом. Ми намагаємось його підтримувати у належному стані, але виникла необхідність у заміні там сходів. Необхідно 1,7 млн гривень на проведення робіт. Такої суми  у нас немає. Звернулись до області - сказали підготувати проект. Ми цю умову виконали. Пообіцяли виділити гроші до лютого 2017. Досі чекаємо. KV: Чи є стабільність в роботі  районної ради? Іван Семцов: Коли мене обрали головою райради, я відразу сказав - у Кагарлицькому районі великі політичні баталії не відбуваються. Незважаючи на те, що в нас представлені різні політичні сили - БПП, “Батьківщина”, УКРОП, “Громадянська позиція”, Радикальна партія Олега Ляшко, Опозиційний блок та “Свобода” - чужих немає, усі місцеві. Тому все стабільно, без протистоянь. KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що? Іван Семцов: Наші та районної держадміністрації повноваження чітко визначені законом. Над проблемами району ми працюємо згуртовано. Нам немає через що сваритися.  Конфліктів між містом та районом не буває. Читайте: Досье: Семцов Иван Михайлович KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру? Іван Семцов: При Радянській владі я працював у райкомі. Потім зайнявся фермерським господарством. Після цього п'ять років пропрацював заступником голови Білоцерківської районної державної адміністрації. Разом з цим займався питаннями деяких сіл Кагарлицького району, тому мене тут добре знали. Люди обрали мене депутатом Кагарлицької райради. Депутати довірили мені посаду голови районної ради. Тому бачу себе лише в команді, яка працює на благо громади Кагарлицького району. В усіх нас попереду реалізація великого обсягу завдань на шляху до сталого економічного, культурного і соціального розвитку району, вирішення яких можливе за умови співпраці всіх гілок влади, розуміння спільних  цілей і об’єднання зусиль. Свою подальшу кар’єру бачу не як політика, а як господарника. Сьогодні в нашій державі досить політиків та політиканів, а господарників на жаль, дуже мало, через  що   і такий стан економіки в державі. Читайте: Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було” Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки” Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи” Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти” Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі” Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто” Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини” КиевVласть

4 квітня виповнюється 80 років з часу створення Броварського і Києво-Святошинського районів постановою Президії ЦВК УРСР про створення адміністративних районів на території приміських зон міських Рад обласних центрів.  Голова ГО “Рух територіальних громад” Олександр Тигов привітав мешканців району зі святом та відмітив, що чималий внесок у розвиток району  зробило старше покоління його жителів. Про це KV повідомили в громадському об’єднанні “Рух територіальних громад”. “80-річчя славного Києво-Святошинського краю - це свято не лише для мешканців району, а й для Київщини та всієї України. Адже тут живуть і творять гарні, щирі люди, працьовиті та завзяті. Неабиякий внесок у розвиток та розбудову району вклали представники старшого покоління, мудрі наставники, вони є прикладом завзятого служіння малій Батьківщині. Також слід покладати великі сподівання на молодь, якій судилося визначати долю рідного краю в майбутньому”, - відмітив Олександр Тигов. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”     За його словами, Києво-Святошинський район багатий і на природні ресурси, і на культурні пам’ятки, має потужний промисловий потенціал, привабливий інвестиційний клімат. “Але найголовніша цінність, це -  люди, які живуть і творять у районі. То ж шановна громадо району, дорогі Києво-Святошинці, у День народження нашого району, зичу нових досягнень, наснаги, добробуту, міцного здоров’я, миру і злагоди, терпимості та порозуміння!” - побажав голова ГО “Рух територіальних громад”. Довідка KV:  Києво-Святошинський район славиться багатовіковою історією, яка сягає у сиву давнину. Становлення, розквіт і занепад Київської держави, поневолення українських земель іноземними загарбниками і боротьба українського народу проти соціального та духовного рабства, трагічно-героїчні сторінки Української революції, “Сталінська індустріалізація” та соціальна колективізація, Голодомор 32-33-х років та інші злочини тоталітаризму, події Великої Вітчизняної війни та післявоєнної відбудови, неоднозначні та суперечливі наступні декілька десятиріч, непрості роки після проголошення Незалежності України. Впродовж всього періоду до соціалістичної революції, відбувся цілий ряд адміністративно – територіальних змін. Київський уїзд входив до складу тодішньої Київської губернії, яка поділялась на 12 уїздів та 203 волості, із них Київський уїзд складався з 18 волостей. У перші роки радянської влади в територіальному поділі Київської губернії відбулися незначні зміни. 27 квітня 1921 р. було видано постанову ВУЦПК про включення Переяславського уїзду до складу Київської губернії. Київська губернія ділилась на 12 уїздів, Київський уїзд на 20 волостей. У вересні 1920 р. Київський округ був ліквідований. З цього часу і до створення областей райони підпорядковувались безпосередньо центру. Після реформи 1930 р. на Київщині залишилось два самостійних міста: Київ, Бердичів підпорядковані центру – Харкову, а також 19 районів і 1 міськвиконком. Київському міськвиконкому підпорядковувались наступні 48 сільських і 3 селищних виконкоми, з них Білогородський, Бобрицький, Гатнянський, Горбовицький, Гореницький, Горенський, Мощунський, Петропавлівсько-Борщагівський, Петрушківський, Поштово-Вітянський, Княжицький, Крюківщинський, Лісниківський, Михайлівсько-Рубежівський, Мостищенський, селищні виконкоми: Софіївсько-Борщагівський, Тарасівський, Ходосіївський, Шпитьківський, Юрівський. 4 квітня 1937 р. Президія ЦВК УРСР видала постанову про створення адміністративних районів на території приміських зон міських Рад обласних центрів. Були створені Броварський і Київський (Святошинський) райони. До складу Київського (Святошинського) району ввійшло 33 сільські ради і 3 селишних ради: Білгородська, Бобрицька, Гатнянська, Горбовицька, Гореницька, Горенська, Крюківщинська, Лісниківська, Мощунська, Музичанська, Петрушківська, Петропавлівcько-Борщагівська, Поштово-Вітянська, Софіївсько-Борщагівська, Тарасівська, Хотівська, Шпитьківська, Юрівська, Личанська, Михайлівсько-Рубежівська, Мостищенська, Ходосіївська сільська рада в складі Обухівського району. Про назву походження району - “Святошинський” “Святошинський”, походить від імені людини, яка здійснила миротворчий, віколомний подвиг. Ім'я цієї людини - Святослав (жив у ХІІ столітті), преподобний Микола Святоша, який був сином Чернігівського князя Данила Святославовича та онуком Святослава Ярославовича, князя Київського та Чернігівського. В дитинстві князевича Святослава, лагідно називали Святошею, а коли Святоша підріс, то виявив потяг до віри в Бога та бажання служити йому. Тому будучи уже дорослим в 1107 році, прибув він до Києво-Печерського монастиря, де прийняв чернецтво під ім'ям Микола. А через надзвичайну його набожність мирське його лагідне ім'я Святоша поєдналося з монашеським. Так і увійшов він навіки в історію рідного краю. Чернець Микола Святоша був працьовитим, три роки роботи  на кухні, рубав дрова над Дніпром та носив їх на плечах аж до монастиря. Наступні три роки він був сторожем при монастирській брамі, а потім перейшов служити до трапезної. Де б він не працював – усе робив з великим бажанням. І навіть тоді, коли після відбуття посуху він став мовчальником в окремій келії (щоб піклуватися про спасіння своєї душі), не облишив праці: біля своєї келії посадив багато овочів і ніколи не сидів без роботи. Був Микола Святоша чорним кравцем (шив одяг). Коли ж випадав йому вільний час – багато молився. Він був миролюбним, під час суперечок князів у 1142 році виступав як посередник і примирювач. Був дуже безкорисним, усе що одержував від батька та братів, віддавав на будівлю церков, обдаровував бідних. На його кошти купувалися книжки для багатьох церков. Сам преподобний Микола любив читати, мав гарну бібліотеку, яка стала основою для великої бібліотеки Києво-Печерської лаври. На кошт Миколи Святоші у 1108 році було побудовано церкву Святої Трійці, і окремо – шпиталь із церквою Святого Миколи. У Києво-Печерському монастирі він прожив 36 років і вже за свого життя зазнав слави великого подвижника. Упокоївся Микола Святоша 14 жовтня 1143 року, а провести його в останню дорогу прийшло майже все населення Києва. Мощі преподобного Миколи покояться у ближніх (Антонієвих) печерах. Землі біля Києва, що належали Миколі Святоші, і які він за життя роздав, вказують на велику духовну приналежність їх цій віколомній особистості, життєвий приклад якої світитиме людям і в наступних тисячоліттях. Ось чому найближчий до Києва район і названо Києво-Святошинським. Розташування Києво-Святошинський район (пристоличний), входить до складу Київської області. Розташований в центральній частині регіону, в лісостеповій зоні правобережжя Дніпра. Своєю східною межею (понад 60 км) прилягає до Києва. На півночі межує з Вишгородським районом, Бучанською та Ірпінською міськрадами, на заході - з Бородянським і Макарівським районами, на півдні - з Васильківським і Обухівським районами. До 1973 року до Києво-Свято́шинського райо́ну входила значна частина території теперішнього Вишгородського району. Природні та водні ресурси Корисні копалини району представлені в основному неметалічними (цегельно-черепичними глинами, будівельними пісками) та паливними торфовими покладами. Розвідано ряд родовищ підземних вод, які використовуються в господарсько-питних цілях. По території району протікають 15 річок, серед яких: Ірпінь, Рокач, Буча, Козинці, Бобриця, Нивка, Мощунка, Горенка, Горлянка, Віта, Сіверка та інші. Адміністративний устрій Адміністративно-територіально район поділяється на 2 міські ради, 1 селищну раду та 25 сільських рад, які об'єднують 52 населені пункти. Адміністративний центр - місто Київ, яке є містом державного значення та не входить до складу району. Транспорт Районом проходить низка важливих автошляхів, зокрема: E40 - європейський маршрут - найдовший євро автошлях, довжиною 8500 км, що з'єднує французьке місто Кале через Бельгію, Німеччину, Польщу, Україну, Росію, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан і Киргизстан із казахським містом Ріддер біля кордону з Китаєм, М06 - автошлях міжнародного значення на території України, Київ - Чоп (державний кордон з Угорщиною), E95 - європейський маршрут, автомобільна дорога в Східній Європі на території Росії, Білорусі, України, Туреччини, М05 - автомагістраль міжнародного значення на території України, Київ - Одеса, E373 - європейський автомобільний маршрут, що проходить територією України і Польщі, траса пролягає від Києва через Коростень, Сарни, Ковель, міжнародний пункт пропуску Ягодин-Дорогуськ, Холм, П'яскі до Любліна, в народі називають - “Варшавка”. Населення Середня чисельність наявного населення становить 170 644 осіб (на 1 грудня 2015), національний склад: українці - 92,0%, росіяни - 6,5%, білоруси - 0,5%, поляки - 0,2%. Промисловість, освіта, медицина Район є економічно розвиненим, тут працює багато потужних промислових та сільськогосподарських підприємств. Освіта представлена одним вищим навчальним закладом - “Боярський коледж екології і природних ресурсів” (відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України). Є близько 100 загальноосвітніх закладів - школи, дитсадки, працює 44 лікувальні установи (поліклініки, амбулаторії, профілакторії). Визначні об'єкти району: Києво-Святошинський район, славиться своєю історією, заповідними та екскурсійними об’єктами, зокрема: садиба відомого українського художника Миколи Пимоненка в Малютянці, Михайлівська церква, Будинок Кістяківських, Городище скіфських часів, VI-V ст. до н. е. у Хотові, Городище Х-ХІІІ ст. у Білогородці, Дачні будиночки в Боярці, Покровська церква, Курган та Могильник у Гатному, Краєзнавчий музей, Поштова станція, церква Святого Сімеона Столпника, Михайлівська церква, Залишки садиби Олександра Терещенка та парк у Шпитьках, ДОТи Київського укріпрайону (Лісники, Кременище, Круглик, Юрівка, Тарасівка, Білогородка, Горенка), тощо. Боярка Це порівняно молоде місто. Проте Будаївка - його колиска - одне з найдавніших поселень в Україні. Пагорб, на якому стоїть старовинна дерев’яна місцева церква та старий цвинтар, у минулому був невеликим слов’янським городищем часів Київської Русі. Розміщення, розмір, форма городища, навіть те, що воно з усіх боків омивалось водою виритої навкруги канави, засвідчують штучне походження пагорба та дають підставу вважати його оборонною спорудою для захисту від нападу ворогів. Будаївське городище охороняється державою як історична пам’ятка. Щодо походження назви “Будаївка” існує кілька версій. Перша згадка про село Будаївка в історичних документах з’являється на поч. XVI ст. У цей час його територія перебувала під владою Литви, а потім її захопила шляхетська Польща, а на початку XVII  Будаївка належала магнатові Корецькому. У 1648 р. Будаївку визволено від польсько-шляхетської влади, а з 1649 р. включено до Білогородської сотні Київського полку. У зв’язку з будівництвом у 60-х роках минулого століття залізничної колії Київ-Фастів, що проходила поблизу Будаївки, тут виникла залізнична станція Боярка (22 км від Києва). Назву вона отримала від сусіднього села, яке з 1926 р. перейменовано на Тарасівку. Назву міста “Боярка” етимологи пов’язують зі словом буєрах. На складеному Ушаковим плані Києва 1695 р. в його околицях трапляються назви Боярак, Бояраки. Село Тарасівка розміщено в ярах, у розмитій водою долині, а сусідня з ним Юрівка розкинулась на горбках, дослівно по-старослов’янському “на юру”. Отже, логічно маємо: на юру - Юрівка, на буєраках - Боярка.  В цій місцевості стрімко почало розбудовуватися дачне поселення, на тодішній вулиці Хрещатик, серед могутніх дубів та сосен з’явилися вишукані казкові будиночки, які й досі вражають мереживом дерев’яних фронтонів і віконниць. В одному з них у 1885 році відпочивав Микола Лисенко, основоположник української класичної музики залишив нам величезну творчу спадщину, одна з частин до опери “Тарас Бульба” була написана ним у Боярці. Шолом Нохумович Рабинович (літературний псевдонім - Шолом-Алейхем) часто бував у Боярці. Цю місцевість він змалював під назвою “Бойберик” у відомому його творі “Тев’є-молочник”.  “Облетели цветы, догорели огни…”- цими словами марив весь Київ. А належать вони перу відомого поета Надсона, у 1886 року 23-річний юнак відпочивав у Боярці, як згадка про той час залишилась назва “долина Надсона” в лісі, де полюбляв гуляти поет. Читайте также: Киево-Святошинский район готовится к децентрализации КиевVласть

Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Макарівської районної ради Олександром Гулаком. KV: Розкажіть про бюджетні показники Макарівського району за 2016-2017 рік. За рахунок чого відбулося зростання? Олександр Гулак: Доходи загального та спеціального фонду районного бюджету за 2016 рік склали 287 млн гривень. Виконання районного бюджету – 121,7 %. При прогнозному показнику 74,6 млн гривень, отримано – 90,8 млн гривень. У цьому році ми вперше отримали бюджет перевиконання. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Одним з бюджетоутворюючих підприємств району є ТОВ “Аеротехніка-МЛТ”. Багато підприємств, що працюють у інших районах, зареєстровані в Макарівському районі і платять нам податки. Ми намагаємось залучати нових платників податків, допомагаючи їм долати бюрократичні перепони, які справді заважають мобільності будь-якого бізнесу.  Ми намагаємось допомогти і завжди готові до співпраці з усіма, хто працює на території Макарівщини. KV: Розкажіть про інфраструктурні проекти на цей рік. Олександр Гулак: Раніше інфраструктура району була в занедбаному стані. Останнім часом дитячі садочки не відкривались, а навпаки, закривались, у районній лікарні не було належних умов для якісного надання медичних послуг, машин швидкої допомоги “на ходу” було лише декілька. З початку своєї каденції на посаді очільника району я вирішив навести лад у, здавалося б простих, але важливих справах. У 2016 році у селах району було відкрито 9 дитячих садочків, в тому числі і додаткові групи в навчально-виховних комплексах. Із січня цього року знову продовжено відкриття додаткових груп. Раніше вони фінансувались з бюджету села, тепер це - бюджет району. Фінансове навантаження значне, але, якщо в селах не буде молоді і дітей, то вони приречені на занепад. Моя мета – щоби жителі як районного центру, так і віддалених сіл, почувалися комфортно і мали змогу надати своїм дітям якісну дошкільну освіту. За цей рік планується втілити два інфраструктурні проекти - будівництво нового приміщення для початкових класів Макарівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – природничо-математичний ліцей” та реконструкція або будування нових приміщень центральної районної лікарні. Співфінансування на ці об’єкти ми плануємо отримати з обласного або державного бюджетів. Також у 2017 має стартувати “зовнішній” проект - будівництво дороги, яка з'єднає смт. Калинівку Васильківського району з с. Калинівкою Макарівського району Київської області. Таким чином ми плануємо розвантажити Житомирську трасу. KV: Чи є в районі проблеми з використанням системи ProZorro? Олександр Гулак: Відсоток використання системи у нас невеликий. За минулий рік не було великих об'єктів, оскільки ми намагались вирішити дрібні потреби. Зокрема, закупівля обладнання, устаткування та господарських речей для лікарні, шкіл, навчально-виховне об’єднання та ін. Але працювати в цій системі не так і просто. Наприклад, нам потрібно було придбати машину швидкої допомоги у місцеву лікарю. Тричі виставляли цю потребу на ProZorro, подавались 2 компанії: іноземне підприємство “АІС - Полтава” та ТОВ “Радіал – Україна”. У останнього пропозиції не відповідали вимогам тендерної документації. Лише з третьої спроби меншу ціну за авто запропонувала Макарівська компанія ТОВ “Техкомплект”, яка займається переобладнанням автомобілів. CHEVROLET Niva обійшлася нам в 379,8 тис. гривень. В цьому році плануємо щільніше працювати з системою електронних закупівель. KV: А як щодо проекту, який передбачає встановлення на території району комплексу сонячних батарей? Олександр Гулак: Така пропозиція виникла нещодавно. Громадяни, у власності яких перебуває земельна  ділянка у с. Юрів, вирішили займатись енергетичним бізнесом. На спільній зустрічі просили змінити цільове призначення цієї земельної ділянки. Таким чином, вони б звільнились від сплати податків, сума яких на сьогодні становить близько 5 млн гривень. та сплати втрат земель сільськогосподарського призначення. Але реального підтвердження виконання цього проекту я не побачив. Натомість, реальні ризики - бюджет села може втратити мільйони гривень. Є ще один проект в Макарівському районі, який реалізує ТОВ “С.Енерджі”. Планується будівництво сонячної електростанції потужністю 17,4/18,3 МВт. Вартість його реалізації - 980 млн гривень, період окупності - 6 років. На об'єкті мають створити 6 нових робочих місць. Проект покликаний забезпечити потреби жителів Київської області в електроенергії з альтернативних джерел і зменшити шкідливі викиди в атмосферу. Наразі він знаходиться на стадії реалізації. KV: Розкажіть про конфлікт навколо Соснівського гранітного кар’єру, який належить ТОВ “Енергетична група”. Олександр Гулак: В Радянські часи Соснівський гранітний кар’єр був одним з бюджетоутворюючих підприємств району. Потім він працював на бюджет с. Соснівка, яке у свій час було одним з найбагатших в районі. За історію його існування там змінювались власники і робота підприємства була нестабільною. Шум, який з'являється під час роботи кар'єру, став причиною конфлікту. Ініціаторами суперечки виступили здебільшого немісцеві жителі. Деякі люди купили у Соснівці дачі і зараз вимагають провести технічні заходи щодо діяльності підприємства. В селі немає однозначної думки з цього приводу. Близько 50-ти його мешканців працює на кар'єрі. При тому, що всього у селі близько 350 жителів. Власники підприємства за словами мешканців села неохоче йдуть назустріч громаді. Наприклад, працівники місцевого ФАПу просили купити кардіограф, який коштує 16 тис. гривень. Проте, необхідний прилад  придбали лише після декількох місяців переговорів. KV: Наприкінці минулого року в районі розгорівся скандал навколо використання коштів на ремонт доріг. Розкрийте його деталі, чим все завершилося? Олександр Гулак: Так, був такий. Чотири сільські ради - Андріївська, Небелицька, Ясногородська, і Колонщинська - підписали 28 грудня 2016 року 6 договорів на капітальний ремонт доріг або дорожнього покриття. Ці дані з'явилися в системі Prozorro. А вже 29 грудня, тобто, через день після дати укладання договорів на ремонт, голови рад підписали із підрядником акти виконаних робіт. Це викликало підозру, але після перевірки логіка дій сільрад стала зрозумілішою. Справа в тому, що в минулому місяці району було виділено 5 млн гривень з державного бюджету на ремонт доріг. Чому вони лежали невикористані до грудня - окреме питання, але щоб вони не повернулись назад, очільники 4 сіл майже відразу затвердили акти виконаних робіт і перерахували гроші. Зробили вони це, як кажуть, з гарних намірів, просто не розібрались у документах. На вулиці тоді було приблизно -5 градусів. Тому, реальне виконання робіт, разом з громадами сіл, вирішили перенести на весняний період. Дуже сподіваюсь, що все буде добре і цей асфальт навесні не розтане разом зі снігом. Подробнее: В Макаровском районе отдали почти 5 млн гривен за попытку ремонта дорог KV: В пристоличній зоні владі часто дорікають, що затвердження генеральних планів населених пунктів йде доволі повільно. Що в Макарівському районі? Олександр Гулак: Нещодавно були змінені межі і затверджений генплан смт Кодра. За рахунок земель за межами населених пунктів його територія збільшилась на 206 га. Місцеві вже запланували на нових територіях зону громадської забудови та зону промисловості. Планується розширити межі сіл Колонщина і Копилів, але вже 5 років вони не можуть вирішити це питання. Процес іде, але я не можу сказати, що задоволений його якістю. Крім того, в цьому році планується збільшити межі сіл Калинівка, Соболівка, Волосінь, Королівка. KV: Як стрімко проводиться реформа децентралізації у районі? Олександр Гулак: Згідно перспективного плану в Макарівському районі планується сформувати дві об’єднані територіальні громади - Макарівську і Бишівську.  Враховуючи умови добровільного об’єднання громад, в с. Гавронщина люди хочуть бути самостійною громадою. А ось в Новосілках - приєднатись до Києво-Святошинського району. Зараз організовується Березівська ОТГ, яка планує об'єднатись з Мотижиінською і Копилівською. Вона буде доволі потужна. Робота йде. Проте, гадаю, що в 2017 році Бишівська ОТГ таки буде остаточно сформована і там можна буде проводити вибори. KV: Депутат Макарівської районної ради Матвій Євсеєнко, який влаштував стрільбу та ДТП у Києві, досі під вартою? Олександр Гулак: За останньою інформацією, він знаходиться у СІЗО. Справа у суді. Після того, як сталося це горе, поповзли розмови, мовляв, давайте позбавляти його мандата. Ми не можемо позбавити його депутатства - у районної ради нема таких повноважень, його може відкликати тільки народ. Але це навряд чи. Поганого про нього не кажуть. Звичайно, він вчинив помилку. Але кажуть, що навіть з СІЗО він організовує допомогу учасникам АТО. Багато хто засуджує його вчинок, але не його, як особистість. Подробнее: Волонтер: неизвестный, устроивший стрельбу в Киеве - депутат Макаровского райсовета KV: Кажуть, що для заналагодження співпраці в районних адміністраціях депутатам “нарізають” бюджетні підряди. Цей конфлікт інтересів присутній в Макарівському районі? Олександр Гулак: На сьогодні в нас є тільки одне підприємство депутата, яке отримало бюджетний підряд. Однак, це було зроблено через систему ProZоrro, було декілька учасників, в тому числі і наших депутатів. Виграв один. Доступу до системи, як ви розумієте, у нас немає. В адміністрації немає такого, щоб районний голова вирішував свої питання через бюджетні підряди. Два останніх голови РДА були взагалі не місцеві. Одному з них висловили недовіру в перший день роботи. Здається, це єдиний такий випадок в Україні. Можу сказати, що у районі відсутні політичні інтереси. Для прикладу, з 139 рішень було прийнято 137 одноголосно. В двох інших - один проти, двоє утримались. У нас представлені майже всі політичні сили, крім “Свободи” і “Самопомочі”. Життєво важливі питання ми вирішуємо без конфліктів. KV: Як Ви вважаєте, районні ради мають працювати на професійній основі, депутатам потрібні зарплати? Олександр Гулак: Не знаю як депутати, але голови комісій мають працювати на професійній основі. Наразі плануємо запустити роботу депутатських фондів та підвищити їх суму до 50 тис. гривень на депутата на рік. В минулому році вперше ми зробили умовний фонд: кожен депутат міг використати 30 тис. гривень на чотири напрямки - освіта, культура, спорт і медицина. Наприклад, приходить директор бібліотеки до депутата і просить оновити фонд закладу. Депутат йде до керівника відділу культури і озвучує ці потреби. Після цього в рамках депутатського фонду виділяються кошти. Ми хочемо юридично правильно оформити цей процес, тому що виникають проблеми зі звітами. Зараз працюємо над цим. KV: З якою ціллю Ви прийшли на посаду? Олександр Гулак: Я починав свою кар'єру в якості штатного помічника народного депутата у Верховній Раді. Але це було не пов'язано з політикою, скоріше,  адміністративна посада. Хотів роботу Ради побачити зсередини. Спочатку було цікаво, потім інтерес зник. Для мене будівля, де лежать тонни паперів у час електронного листування, де працює механізм бюрократичної машини, яка поглинала, особливо таких молодих, яким був на той час я, заважала розвитку сучасної працюючої особистості. Вперше депутатом Макарівської районної ради мене було обрано під час VI скликання. У ході виборчої кампанії у 2015 році в нас склалась команда з молодих і амбітних людей, які бажали запровадження якісних змін у житті свого рідного краю. Я мав бажання не просто стати депутатом, ходити на засідання сесій і голосувати. Мені хотілося почати втілювати свої ідеї розвитку Макарівщини в життя. На якомусь етапі зрозумів, що маю для цього інтелектуальні, організаторські можливості та досвід. Тому, коли депутатська більшість довірила мені очолювати район, прийняв цей виклик долі і почав працювати. Не скажу, що це легко, адже спочатку щодня доводилося ламати усталені роками стереотипи, як відносин у колективі, так і організації роботи депутатського корпусу. Це, насамперед, стосується публічності депутатської діяльності, виконання основної функції депутата – зв’язної ланки між громадою та владними структурами. І, думаю, мені це вдалося.  Минулоріч започаткував практику спільних виїзних прийомів в селах району із головою адміністрації та керівниками управлінь і організацій. Зробив це для того, щоб і я, і вони з перших вуст дізнатись про існуючі проблеми, які, можливо, з різних причин  не були нам відомі. Завдяки такій роботі вдалося вирішити ряд земельних, соціальних та господарських питань. Аналізуючи зроблене, розумію, що керівники на даний час просто не мають морального права керувати будь-якою справою з “високих” кабінетів. Лише шляхом ведення діалогу (живого або інтерактивного), аналізуючи критику і приймаючи пропозиції, можливо досягти результату. KV: Якою бачите вашу подальшу політичну кар’єру? Олександр Гулак: Сьогодні я, голова районної ради, зважаючи на нестабільність політичної, економічної і соціальної ситуації в країні, не знаю, які зміни можуть чекати на нас завтра. Звичайно, я хочу залишити по собі слід в історії своєї рідної Макарівщини, щоб люди згадували мене добрим словом. З приводу подальшої політичної кар'єри, є така мудрість - якщо ти зупинився, ти зробив крок назад. В моєму віці вважати, що район - це остаточна ціль - неправильно. Але на сьогоднішній день я відчуваю, що поки не готовий іти далі. В мене замало управлінського досвіду, якого я набуваю саме на цій посаді. І можу з впевненістю сказати, що я – на своєму місці.  Тут поступово виходить вирішувати навіть найскладніші проблеми. Не без підтримки людей, звісно. Якби відчував опір, не зміг би організувати ані роботу депутатів, ані зв’язок з громадою. А що буде завтра – невідомо нікому. Це залежить від політичного стану в країні і мільйона інших факторів.  Чи хотів би я рости? Так. Але я не буду займатись політикою до 65 років. Психологи не даремно радять змінювати рід діяльності через 10 років, а місце роботи – кожні 5. У іншому випадку  людина професійно “вигорає” і не приносить користі ані собі, ані суспільству. Якби більшість діячів українського політикуму це розуміла, можливо, ми зараз жили б інакше і мали впевненість у стабільному завтра. Читайте: Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри КиевVласть

Нема в Києві “дому Булгакова”. І не було ніколи. Меморіальний музей – слава Богу, є, а от “дому” – вибачте, нема. Наша пісня гарна й нова… Похвалилися мені добрі люди свіжовиданим (до Дня Києва) альбомом – “Дом Булгакова”. І взяв мене сум: люди щиро вірять, що займаються культурою, – і не усвідомлюють, що сам цей заголовок є по суті войовничо АНТИкультурним, у стилі “ДНР/ЛНР”: за давністю літ уже мовби й не завважуваний, але від того не менш брутальний “отжим недвиги”. Зав’язуйте вже з цим мемом, панове, годі. Нема в Києві “дому Булгакова”. І не було ніколи. Меморіальний музей – слава Богу, є, а от “дому” – вибачте, нема. Бо будинки в Києві, якщо хто не в курсі, ще на початку минулого століття маркувались (і на поштових адресах значились!) – за ІМЕНАМИ ВЛАСНИКІВ, і аж ніяк не “понаєхавших” квартирантів. Всяк киянин знає, що Шевченко жив на Козинці у домі Житницького (меморіальний музей біля Майдану), а резиденція американського посла міститься на Покровській у домі Стрельбицького. І тільки “домик Петра I” (київського війта Биковського) і “дом Булгакова” радянська влада рішуче й навідріз позбавила їхніх справжніх імен. Просто, взяла й “отжала” у міста – разом із добрячим шматком його, міста, історії. Перепрошую, але нині час не тільки на перейменування міст і вулиць, охрещених на честь “ґіві-моторол” свого часу, – а й на “культурні реституції” після всього, ними наброєного. А це якраз і вимагає фахового підходу. І ще – звичайної людської чесноти, і (зовсім трошки) – інтелектуальної відваги (рівно стільки, щоб “переступити через стереотип”). Адже ж небагато, так? Господарі й квартиранти Андріївський узвіз, 13 – це дім Василя Листовничого. Українського архітектора, інженера, почесного громадянина Києва, чоловіка по-своєму визначного – в культурних націй таким присвячують окремі монографії. (Я навіть застала змалку міську леґенду, ніби саме його батько, збанкрутілий синок славного на весь Київ “купця з-за Канави” – тільки не “цилюрника”, а, як Сірки, по “вірьовках і ґвоздках”, – послужив Михайлу Старицькому прототипом до образу Голохвостого: безтурботний консумеризм, це вічна проблема “дітей-мажорів”, одначе Листовничий-молодший, як виглядає, вдався в козарлюгу-діда, замолоду заприсягся відновити родинний маєток та сплатити батьківські борги – і свого слова додержав!). Збереглись по цілій Україні проектовані ним будинки (у Вінниці точно один зацілів, в Острозі це була жіноча гімназія, а взагалі гімназій він набудував із десяток!), фахівці знають його підручники з будівельної механіки; кузен його дружини, Ядвіґи з Кринських, композитор Вітольд Малішевський, був першим ректором Одеської консерваторії, вся родина дружини брала участь у польському повстанні 1863-го, а перше, що зробив сам Василь Павлович, придбавши садибу на Узвозі, – це викинув із фліґеля друкарню “Союза Михаила Архангела”: правильний був чоловік!.. І ось це й були наші київські еліти – свої, тутешні, глибоко закорінені: шляхетські й козацькі. І російська колоніальна адміністрація мусила з ними рахуватись. Прибулому з Орловщини на доплату “за обрусение края” батюшці могли дати кафедру в натоді вже давно “опущеній” до стану “Духовної” Київській Академії, – але НЕ “квартиру в центрі”, як це потім робилося за СРСР: навіть на дачу за містом Афанасій Булґаков мусив підробляти додатково, на вельми “хлібному” тоді в Києві місці – цензором у міській управі (не помри батюшка завчасу, Листовничий, дуже ймовірно, і Булґаковим відмовив би квартири: цензорів корінна київська еліта зазвичай у себе не приймала – то вважались люди “ганебного бізнесу”). Штука в тому, що після поразки 1918-1920 років майже на ціле століття “місцевим” було відмовлено у праві на власну “сторі” – елементарно позбавлено голосу (переважно разом із головою!). Зате доплата “за обрусение края” й далі лилася щедрим потоком – і ніколи не убувала. От і “маємо, що маємо”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook  Прописка-на-крові Василя Листовничого Радянська влада знищила двічі. У 1919 році його розстріляла ЧК – тричі (!!!) виводили в Лук’янівській тюрмі “к стєнкє” на імітацію розстрілу, а потім застрелили під час вивозу з міста при спробі втечі (ох і кріпкий, видать, чоловік був!..). Друге ж, витонченіше знищення можна, в термінах сьогоднішньої війни, назвати “інформаційним” – і вирішальну роль у ньому відіграв таки його квартирант, “Мішка-венеролог”, який, виїхавши з Києва до Москви й завоювавши там оглушливий успіх “Турбіними”, твердо вписав себе в золотий фонд російської літератури 20-го століття, як Михаїл Афанасійович Булґаков. Михаїл Булґаков В те, що огидний “Васіліса” міфопоетичної “Білої Ґвардії” – це й був булґаковський “домохозяин”, свято вірило кілька поколінь радянських людей, щиро зачарованих романом як “історичним” (що безумовно свідчить на користь булґаковського хисту: таки “Мастер”, послуговуючись Сталіновим улюбленим слівцем!) – а до того ж (що не менш важливо в історії успіху цього видатного фейку), позбавлених доступу до будь-яких альтернативних джерел інформації, “голосу другої сторони”. (“Біла Ґвардія” справді дуже тонко маневрує між “фікшин” і “нон-фікшин”, і я давно мрію прочитати, замість “восторженного лепета” київських булґакознавців, що чисто як діти тішаться з упізнавання в тексті загублених камінчиків міської топографії, який-небудь кваліфікований розбір цього роману як видатного взірця пропаґандистської літератури – створеного не тільки за законами “худліту”, а й за політтехнологіями тодішньої більшовицької журналістики: крім Ільфа з Петровим, більше нікому в російській літературі це так вдало не вийшло, Сурков-Дубовіцкій з усіма своїми потугами просто жалюгідний графоман!) І можна тепер скільки завгодно трясти історичними документами, доводячи, що “все було зовсім не так”, що насправді в Києві 1919 року “білі” мали ненабагато більше підтримки в населення, ніж сьогоднішня “вата”, й запам’ятались головно єврейськими погромами, і що Булґаков писав, властиво, утопію, чи пак, а-топію: “Город” своєї мрії, фантазійний “русскій Кієв”, у якому Булґакови, чи пак, Турбіни – то не якісь там сумнівні орловські приблуди, а, коли й не “аристократія”, то принаймні ТЕЖ “біла кість”, духовні господарі “Города” – інтеліґенція, “професура”, словом, культурмісіонери “в лапах у мужиков” (міф, що в третьому поколінні неперервної трансляції спокусив і погубив Бузину, Чалєнка і цілу когорту їм подібних “аристократів”: страшна річ сила слова!), – але ніяка деконструкція міфа вже не скасує того незаперечного факту, що своєї головної мети втеклий зі свого-“несвого” Города син орловського батюшки-цензора цим романом таки домігся – “київської прописки”, хай і заднім числом. І це вже назавжди. Як незаперечний і той факт, що для цього йому довелося “виселити господарів” – усього тільки зі сфери читацького співчуття, решту зробила за нього радянська влада. Але без емоційного “ключика”, поданого “Майстром”, вона навряд чи б упоралась. Як цей ключик працює, видно з досвіду автора, котрого начебто ні в етичній глухоті, ні в любові до радянської влади не запідозриш, – Віктора Некрасова. У 1960-ті він став першим, хто “відкрив” на Андріївському, 13 живу й здорову, нікуди не виеміґрувану доньку Листовничого, Інну Василівну, в шлюбі Кончаковську, що мешкала з родиною в тому самому своєму домі, тільки, як усі зацілілі (а небагатечко їх і лишалось…) екс-господарі київських кам’яниць, нещадно “ущільнена” – якраз до колишніх булґаковських кімнат… Віктор Платонович сам був “з ущільнених” і “даму” в Інні Василівні безпомильно впізнав одразу, навіть за прасувальною дошкою. Але Віктор Платонович палко любив Турбіних – і, разом із ними, так само палко не любив “Васілісу”. І в результаті нічого в “немолодої дами” не розпитав – і нічого не зрозумів. (“Вряд ли это нужно”, написав глибокодумно…) Це, до речі, найкращий тест на те, що роман таки пропаґандистський: чиста “художка” завжди “відкриває до діалогу”, тоді як пропаґанда, навпаки, – замикає вам вуха на всякого “іншого”, виводячи його з зони людського інтересу. І чим вона майстерніша, тим краще це робить. Булґаков – першорядний сатирик, і годі недобачити, що “Васіліса” ним виписаний жирно, жовчно, смачно, як плювок “від душі” на підлогу в хазяйському домі, – з тою живою (до вже мертвого!) ненавистю (більшовики називали її “класовою” й високо цінували!), яка родиться тільки з потреби реваншу. І тут не відбутись, як досі заведено в наших булґаковських студіях, зніченою скоромовкою в дусі “он художник, он так видит”. Студії – вони на те й студії, щоб задаватись питанням, ЧОМУ “художник видит” саме так, а не інакше, – які “універсальніші” (крім того, що йому наступили на ногу в трамваї чи написали неґативну рецензію) душевні імпульси ретранслює собою – і тим притягує читача. “Нам тільки сакля очі коле”? Те, що Булґаков мав на все життя глибоко укритий, болючий “комплекс парвеню” (знаменитий “квартирный вопрос” – у дійсності замаскована “під жарт” страшна “травма безґрунтянства”, психологічні витоки російської аґресії й до сьогодні!) – і навіть художньо не раз маніфестував готовність продати душу хоч ЧК, хоч дияволу за можливість поквитатися з тими, хто йому на цей комплекс “наступав” (квартиру погромити, червоного півня пустити, щоб заграва стала на всю Москву…), – це для всякого його уважного читача річ очевидна, і в Росії про це трошки писали й без мене. Але чому наші київські “булґаковєди й булґаколюби” за чверть віку, вже чудово знаючи, “для себе”, ким насправді був Василь Листовничий, так і не зацікавилися джерелом булґаковської до нього ненависти – аж такої палючої, що втамувати її могла лиш переможно накладена на гріб убієнного, перепрошую, купа (а це, погодьтесь, куди крутіше, ніж якісь там побиті вікна критика Латунського!), – отут уже лишається хіба руками розвести... “Ленивы и нелюбопытны”? Але ж неправда, бо прелюбовно видзьобали за молодим Міхал-Афанасьїчем кожен його київський слідочок! І тільки “слона не приметили” – Командора, господаря дому, величного красеня-вусаня, любимого й шанованого всім київським “великим світом” пана полковника з бельетажу (полковником Василь Павлович став під час Першої світової, викладав у школі кадетів), – у білому кітелі, з власним виїздом, з розкішною бібліотекою, де писав вечорами при лампі свої книжки (серед сконфіскованого ЧК при арешті був рукопис його історичної розвідки про матерів великих людей, від Гракхів починаючи), з королевистою аристократкою-дружиною, що грала йому Шуберта на роялі і походжала з ним навесні в садку під квітучими вишнями… Ну що, впізнали? Впізнали, звідки “єсть пішов” на все життя застряглий квартирантові в душі недосяжним ідеалом “небесний дім” Майстра й Маргарити? Михаїл Булґаков А в Булґакових не було бібліотеки – не призбирав “професор від Синоду”… І рояля не було – тільки гітара, інструмент натоді плебейський, “прикажчицький”: не для Шуберта… І “дом постройки изумительной” (насправді – цілком звичайної, за тодішніми київськими стандартами, але заздрі очі й “сакля коле”!) – був не їхній… “Абыдна, да”? О панно Інно, панно Інно… В цій історії мені найбільше шкода Інни Листовничої. Нелегке це має бути випробування – на старості літ опинитися в себе в домі “приживалкою” (коли не покоївкою!) при новостворюваному культі того, хто на весь світ поглумився з твого замордованого батька. Я не знала Інни Василівни особисто, але добре знаю цей тип “старих дам” – “останніх зацілілих”, із вічно-незламною спиною й сотнями годин під тюрмою НКВД в анамнезі: ці жінки вміли мовчати, але вони ніколи не брехали. Інна Василівна також розповідала правду, наскільки це в “щербицькі” часи було можна, – тільки що ніхто її не чув (“вряд ли нужно” було!). Судячи з усіх публікацій, випробування вона витримала гідно: атмосферу дому допомогла відтворити з усією спадково-“інженерною” сумлінністю (без неї не було б музею!), але підігрувати “новим господарям” у їхньому прагненні матеріалізувати булґаковський міф про шляхетну “професорську сім’ю” (із своїм “духовноскрєпним” правом на “Город”) все-таки не стала, ієрархію ще тримала чітко… Це від неї ми знаємо, звідки в автора “Білої Гвардії” такий сласний опис кабінету “Васіліси”: Листовничий дозволяв квартирантам користуватися своєю бібліотекою. Попри те, що ті були вкрай неспокійними, а часом і хамуватими пожильцями (потім Міхал-Афанасьїчу за те “прилетіла карма” в московських комуналках!). Але просвітницьку віру в силу знання українські еліти тоді сповідували свято й беззастережно: хто рветься до книжок – має бути підтриманий і заохочений. (Своїм здібним студентам з убогих Василь Павлович, звичаєм тодішніх наших меценатів, потай – щоб не принизити – уділяв і грошової позички, і принаймні один із таких у 1950-ті роки з’явивсь до пані Інни “повернути борг” – на ту саму адресу, яку проніс крізь найстрашніше в історії Києва сорокаліття – і яку давно пора повернути в культурний обіг: Андріївський узвіз, 13, дім Листовничого…) І ще на ввесь вік запам’ятала Інна Василівна, як дев’ятилітньою, прийшовши гратись до булґаковської Льолі, вгледіла перед дзеркалом Булґакову-маму – та завершила туалет, вдоволено оглянула себе з усіх сторін і хвацько підморгнула дівчаткам: – Ничего бабец, а? Легко уявити, що для панської дитини ефект мусив бути десь такий, як коли б квартирантка зненацька впала рачки й загавкала (мене в дев’ять років теж такий дискурс би приголомшив, але тоді російська мова Києва ще не була настільки “простонародною”, як нині, і на сусіда з Тамбовщини ми, діти, ходили витріщатися цілим двором, а потім пошепки переказували почуті від нього “страшні слова”). І ось таке – ТЕЖ не прощається: коли ти працьовито, камінь по каменю, вибудовуєш любий тобі образ “професорського кабінету” як ВЛАСНОГО “духовного дому”, і вже й сам віриш, що ти професор Прєображенскій серед Шарікових, – а десь там, у місті, де ти народився і яке вважав своїм (а воно, кляте, “побігло до Петлюри”, – але ти його собі повернеш, перепишеш усе наново!), живуть люди, котрі бачили всю твою, так старанно зачищену, “шерсть” – і можуть і через півстоліття на згадку про тебе осміхнутись у тій нестерпно-чемній великопанській манері, що ти її так і не освоїв: хто, Мішка? Наш пожилець? Став знаменитим, кажете? Та що ви, як мило, він завжди такий невезучий був… Мораль, або ж сила Комплекси – дуже тяжка штука для життя, але дуже непоганий мотиватор для творчости. Українському булґакознавству пора всього-навсього перестати потурати комплексам покійного Булґакова так, ніби він і досі живий, – і тоді й його творчість відкриється новими (цікавезними!) гранями. Ширше – пора переставати бути “обласним філіалом” “общесоюзної” русистики (і це вже не тільки булґаковських студій стосується!). “Український слід” у російський культурі глибочезний і для доль її таки вирішальний – і ні з Москви, ні з Пітера ніхто його світові на яв не покаже: самі-самі… Але для цього слід як мінімум ЗНАТИ українську культуру. І не плутати місцями господарів – і квартирантів. А Василеві Листовничому пора нам, дорогі кияни, для початку хоча б меморіальну дошку повісити. На ЙОГО домі. Джерело: Радіо Свобода КиевVласть

В Киеве, на Софийской площади, открылся IV Всеукраинский фестиваль писанок, который начал серию общегородских мероприятий к Пасхе. Как стало известно KV из сообщения пресс-службы КГГА, во всех районах города также пройдут различные интересные мероприятия, в частности, мастер-классы по росписи писанок. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook  По словам заместителя председателя КГГА Анны Старостенко, городские власти подготовили насыщенную программу. В частности, в детских библиотеках, школах, домах детского творчества города состоятся тематические книжные ярмарки, часы духовности, выставки писанок и концерты духовной музыки. ЗАХОДИ, які відбудуться у районах міста Києва з нагоди свята Світлого Христового Воскресіння (Великодня) у квітні 2015 року   № п/п Назва заходу Дата Місце проведення ГОЛОСІЇВСЬКИЙ 1. Виставка-побажання “Великдень – світле і рідне свято життя” 01-20.04.2015 Бібліотека ім. М. П. Стельмаха 2. Книжкова виставка-привітання “Так натхненно дзвонять православні дзвони!” 06-15.04.2015 Бібліотека №142 для дітей 3. Книжкова виставка “І буде радісне осяйне воскресіння” 06-19.04.2015 Бібліотека “Деміївська” 4. Виставка творчих робіт “Писанка мальована – з любов’ю подарована” 06-20.04.2015 Бібліотека №142 для дітей 5. Година народознавства “На дзвіниці дзвонять дзвони Великодні, голосні – всюди втіха, всюди гомін, всюди радісні пісні” 07.04.2015 16:30 ДЮК “Віночок” ЦС “Щасливе дитинство” 6. Народознавча бесіда “Веселково на Великдень сонце виграє” 08.04.2015 Бібліотека ім. Наталі Забіли для дітей 7. Майстер-клас “Писанкові очі Всесвіту” 09.04.2015 Бібліотека ім. М.П.Стельмаха 8. Книжкова виставка “Великдень” 09.04.2015 Бібліотека ім. М.В.Гоголя 9. Майстер-клас “Магічні писанки” 09.04.2015 16:00 ДЮК “Веселка” ЦС “Щасливе дитинство” 10. Віртуальна розвідка “Великдень: традиції світу” 09.04.2015 17:00 ДЮК “Веселка” ЦС “Щасливе дитинство” 11. Перегляд літератури “Весна красна наступає – Великдень благословляє…” 10.04.2015 Бібліотека “Чапаєвка” сімейного читання 12. Народознавча година “Сяйво Великодньої писанки” 10.04.2015 Бібліотека № 15 для дітей 13. Година духовності “Світлого всім Великодня!” 10.04.2015 Бібліотека №142 для дітей 14. Бесіда “Кошик Великодній” 10.04.2015 Бібліотека ім.В.А.Симоненка для дітей 15. Година народознавства “Великий день, Великий день!” 10.04.2015 17:00 ДЮК “Романтик” ЦС “Щасливе дитинство” 16. Виставка дитячих малюнків “Розмалюю писанку, розмалюю…” 10-30.04.2015 Бібліотека ім.М.Т.Рильського 17. Урок народознавства “Линуть дзвони із небес, Христос воскрес!” 11.04.2015 Бібліотека “Деміївська” ДАРНИЦЬКИЙ 18. Участь учнів закладу у міському фестивалі “Писанок-2015”, конкурс малюнку “Свято Великодня” 01.04.2015 -03.04.2015- Дитяча художня школа № 11 (вул. Ілліча,15-А) 19.  Святковий захід для членів клубу “Молоді серця” “Христос Воскрес! Воістину Воскрес!” 10.04.2015 12.00 Культурно-мистецький центр (вул. Ревуцького,6) 20. Засідання клубу “Здорового довголіття в мегаполісі” з теми: “Українські народні традиції на Великдень”. 11.04.2015. 11.00 Культурно-мистецький центр (вул. Ревуцького,6) 21. Народознавча година “В небі, в зоряній безодні тануть дзвони Великодні” 11.04.2015р. час проведення буде узгоджено Бібліотека №157 (вул. Вербицького,9-Ї) 22. Засідання гуртка “Дивоцвіт” – етностудія “Христос воскрес! Воскресне й Україна!” 11.04.2015р. час проведення буде узгоджено Бібліотека ім. З. Космодем’янської (вул. Вереснева,9) 23. Народознавча вистава “Великодня казка” 11.04.2015р. час проведення буде узгоджено Бібліотека №117 (вул. Кошиця,9-а) 24. Бесіда біля книжкової виставки “Завітала Пасха красна” 12.04.2015р. час проведення буде узгоджено Бібліотека ім. А.Чехова (вул. Поліська,6) 25. Майстер - клас “О, писанко! Ти символ України! Любові й миру вірна берегиня! Ти – Воскресіння весняний цілунок! Ти мамин Великодній подарунок!” 12.04.2015р. час проведення буде узгоджено Бібліотека №160 (прос. Григоренко22/20) 26. Народознавча година “Незвичайний день сьогодні – день святковий, Великодній” 12.04.2015р. час проведення буде узгоджено Бібліотека №143 (вул. Леніна,39-а) 27. Година духовності “Весна іде, наповнена чудес, Христос Воскрес!” 12.04.2015р. час проведення буде узгоджено Бібліотека ім. Г.Квітки – Основ’яненка (вул. Завальна,1-в) 28. Виставка Великодньої атрибутики “Веселкою на Великдень сонце виграє” 6.04.2015 – 12.04.2015 Бібліотека №159 (вул. Заслонова,18) 29. Виставка - свято “Христос воскрес! Радійте люди!” 6.04.2015 – 12.04.2015 Бібліотека ім. Ю.Смолича (вул. Здолбунівська,3-А) 30. Народознавчий календар “Іде Великдень світлий по Землі” 6.04.2015 – 12.04.2015 Бібліотека №133 (вул. Олійника,10) 31. Книжкова експозиція “Радіймо, друзі, Великодня казка гаївкою хай серце звеселя!” 6.04.2015 – 12.04.2015 Бібліотека №160 (вул. Григоренко 22/20) 32. Краєзнавча експозиція “Великодня райдуга” 6.04.2015 – 12.04.2015 Бібліотека №156 (вул. Бажана, 9-є) 33. Виставка дитячих малюнків “Писанкові очі Всесвіту” 6.04.2015 – 12.04.2015 Бібліотека №117 (вул. Кошиця,9-а) 34. Книжкова виставка “Великодні традиції: історія свята” 6.04.2015 – 12.04.2015 Бібліотека імені С.Руданського ( вул. Ревуцького,6) 35. Книжкова виставка “В день щасливий серед квітня, навесні Христос воскрес” 6.04.2015 – 12.04.2015 Бібліотека №157 (вул. Вербицького,9-і) 36. Виставка дитячих саморобок “Великоднє диво” 6.04.2015 – 12.04.2015 Бібліотека №143 (вул. Леніна,39-а) 37. Шкільна виставка учнівських робіт та участь у творчому заході “Писанкове воскресіння”. 06.04.2015-24.04.2015 Дитяча школа мистецтв № 9 (вул. Леніна,39-а) 38.  Святковий захід для членів клубу для молоді з обмеженими можливостями “Гармонія” “ з днем Великодня” 18.04.2015р. 14.00 Культурно-мистецький центр (вул. Ревуцького,6) 39. Шкільна виставка творчих робіт учнів школи “Великодні дзвони” протягом квітня Дитяча художня школа № 11 (вул. Ілліча,15-а) 40. Виставка творчих робіт учнів художнього відділення “Великодні фантазії” протягом квітня Дитяча школа мистецтв № 9 (вул. Леніна,39-а) 41. Міський конкурс дитячих творчих робіт художніх шкіл м. Києва “Писанкове Воскресіння”. квітень Дитяча художня школа № 11 (вул. Ілліча,15-а) ДЕСНЯНСЬКИЙ 42. Народознавча виставка “На Великдень, в день великий”. 1-20.04.2015 Бібліотека для дітей ім. В.Кучера 43. Тематична полиця “Свята паска йде до хати – Будемо Великдень святкувати”. 6 – 15.04.2015 Бібліотека для дітей №115 44. Виставка-вітання “Нехай по всій лунає Україні: Христос Воскрес! Воістину Воскрес!”. 6 – 16.04.2015 Центральна районна бібліотека №141 45. Книжкова виставка “Писанковий дивосвіт”. 7 – 15.04.2015 Бібліотека для дітей ім. Ю.Гагаріна 46. Тематична розкладка “Нехай по всій лунає Україні: Христос Воскрес! Воістину Воскрес!”. 7 – 22.04.2015 Бібліотека-філія №1 47.  Майстер-клас у рамках творчої майстерні “Сонечко” “Подарунки до Великодня”. 8.04.2015 Бібліотека для дітей ім. Ю.Гагаріна 48. Майстер-клас “Яйце-мальованка”. 9.04.2015 Бібліотека для дітей №115 49. Майстер – клас “Великдень природи, Великдень душі” (за проектом “Два храми, що духовністю єдині”). 9.04.2015 Бібліотека ім. С.Олійника 50. Тематична виставка “Христос воскрес!”. 7 - 17.04.2015 Бібліотека №119 51. Книжкова виставка “Ясний Великдень на землі приніс нам янгол на крилі” (з циклу “Без коріння саду не цвісти”). 10-20.04.2015 Бібліотека для дітей №119 52. Відвідування святкових богослужінь у храмах Деснянського району.     ДНІПРОВСЬКИЙ 53. Майстер-клас “Світле свято Пасхи” 03.04.2015 12:00 Бібліотека №118 (вул. Малишка, 25/1) 54. Майстер-клас “Пасхальна веселка” (Гурток “Місто майстрів”) 04.04.2015. 13:00 Бібліотека ім. П.Усенка (вул. Серафимовича, 7) 55. Майстер-клас “Писанкове Воскресіння” 04-05.04.2015 ДШМ №6 ім. Г.Жуковського (бульв. Верховної Ради,15) 56. Майстер клас “Знесла курочка яєчко!” 06.04.2015 12:00 Бібліотека ім. В.Сосюри (Харківське шосе, 13) 57. Майстер-клас “На Великдень сонце грає” (Клуб “Промінчик”) 08.04.2015 12:00 Бібліотека ім. П.Усенка (вул. Серафимовича, 7) 58. Майстер-клас по виготовленню писанок “Великодній оберіг” 09.04.2015 12:00 ЦРБ ім. П.Тичини (вул. Луначарського, 24) ПЕЧЕРСЬКИЙ 59. Комплекс заходів „Христос народився!” Квітень 2015 р. ЦРБ,філії 60. Книжкова виставка „І сонце світить нам з небес – Христос народився” Квітень 2015 р. ЦРБ 61. Книжкова виставка „Великодні дзвони чути в кожнім домі” Квітень 2015 р. Бібліотека ім. І.Кудрі 62. Книжкова виставка Світле свято Великодня” Квітень 2015 р. Бібліотека для дітей №8 63. Бесіда „Писанковий всесвіт” Квітень 2015 р. Бібліотека для дітей „Веселка” 64. Бесіда „Сяють наші писанки, як весняні квіточки” Квітень 2015 р. Бібліотека для дітей ім. А.Макаренка 65. Бесіда „Ясний Великдень на землі” Квітень 2015 р. Бібліотека для дітей ім. М.Трублаїні 66. Конкурс на краще знання приказок „Дороге яєчко до Великого Дня” Квітень 2015 р. Дитячі бібліотеки ПОДІЛЬСЬКИЙ 67. Конкурс „Писанкове Воскресіння” Квітень 2015 р. Дитяча художня школа №4 68. Відкритий урок писанкарства Квітень 2015 р. Дитяча художня школа №4 69. Підготовка та проведення мистецького свята „Писанкове Воскресіння” 1 – 10.04.2015 Дитяча художня школа №10 70. Перегляд літератури „Великодні передзвони” 02.04.2015 Центральна районна бібліотека ім. І. Франка 71. Виставка-свято „Святкові дзвони Великодня” 06.04.2015 Бібліотека ім. О. Грибоєдова 72. Виставка-свято „Воля Божа нам з небес: Христос Воскрес!” 06.04.2015 Бібліотека № 123 73. Фольклорно-етнографічна виставка „Благословення сходить з небес! Христос Воскрес!” 07.04.2015 Бібліотека ім. А. Головка 74. Майстер-клас „Чарівне яєчко” 08.04.2015 Бібліотека № 123 75. Книжковий дивограй „Весняне сонечко з небес – Христос Воскрес!” 08.04.2015 Бібліотека ім. К. Чуковського 76. Книжкова виставка „Свято свят і торжество торжеств” 08.04.2015 Бібліотека ім. О. Копиленка 77. Майстер-клас „Великодні декори з яєць” 09.04.2015 Бібліотека ім. С. Айні 78. Виставка виробів народних умільців „Йде Великдень до нас з писанками” 09.04.2015 Бібліотека ім. Джамбула 79. Виставка-свято „Весна тепло дарує, Великдень світлий нам звітує” 09.04.2015 Бібліотека ім. Ю. Збанацького 80. Майстер-клас „Писанковий рай” 09.04.2015 Центральна районна бібліотека ім. І. Франка 81. Народознавча година „В наших писанках Великдень дзвоном трепетним луна” 09.04.2015 Бібліотека ім. Валі Котика 82. Свято писанки „Писачок у віск пірнув – яєчко візерунком огорнув” 10.04.2015 Бібліотека ім. О. Копиленка 83. Майстер-клас „ Писанки святкові, різнокольорові. Ми їх розписали, вам подарували” 10.04.2015 Бібліотека ім. Ю. Збанацького 84. Духовне свято „Христос воскрес! Сьогодні й сонце не заходить, а сяє й сяє із небес!” 14.04.2015 Бібліотека ім. Ю. Збанацького СВЯТОШИНСЬКИЙ 85. Концерт духовної музики “Великодні пісне співи” за участю учнів вокально-хорового 17.04.2015 Київська дитяча музична школа № 23 86. Цикл народознавчих заходів Квітень 2015 р. Бібліотеки Централізованої бібліотечної системи “Свічадо” 87. Години народознавства “Пасхальне свято у відображенні художньої літератури”, “Великодня писанка – символ Воскресіння”, “Славимо Великодень”, “Чому на землі так святково сьогодні? Бо з неба зійшло Воскресіння Господнє!” для широкого кола користувачів  6 – 15.04.2015 Бібліотеки ім. Махтумкулі, ім. В. Стефаника,бібліотеках “Джерело” та “Книжкова світлиця”; 88. Вечір народознавства “Славимо Великодень!” для широкого кола користувачів 10.04.2015 Бібліотека ім. В.Стефаника 89. Бесіди “Великий день Пасхальний”, “Христос воскрес! радійте діти” для дітей 10.04.2015 Бібліотеки “Промінець” та ім. М.Дубова 90. Книжкова виставка “Як Великодень на дворі, то й писанки на столі” із проведенням майстер-класів із розпису Великодніх писанок з 8 до 15.04.2015 2015 року у Центральній районній бібліотеці Централізованої бібліотечної системи “Свічадо” 91. Бібліотечні зустрічі “Свято єдності родини” для широкого кола користувачів 9.04.2015 2015 року Бібліотека ім. О.Герцена 92. Літературний калейдоскоп “Христос воскрес! Радіє світ” для юнацтва  8 – 15.04.2015 2015 року Бібліотека ім. Н.Рибака СОЛОМ’ЯНСЬКИЙ 93. Виставка інсталяція “Озвались дзвони Великоднi” 09. 04. 2015 ЦРБ 94. Книжкова виставка “Христос воскрес! Радіє світ!” 09. 04. 2015 Бібліотека ім. М.Лермонтова 95. Виставка-привітання “Великодні дзвони” 09. 04. 2015 Бібліотека ім. Гончара 96. Святкова виставка “Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни!”(Великдень) 10. 04. 2015 Бібліотека ім. Довженка 97. Книжкова виставка Світле Воскресіння – принесло нам спасіння (Великдень) 10. 04. 2015 Бібліотека ім. Бажана 98. Тематична виставка літератури “Весна воскресла на полями і нам Великдень принесла” 14.04.2015 ЦРБ 99. Народознавча година “Великодній передзвін” 9. 04. 2015 Бібліотека №11 100. Великоднє свято “Да воскресне Бог!” 9. 04. 2015 Бібліотека ім. Чкалова 101. Виставка-привітання “Христос Воскрес! Співають наші душі!” Квітень 2015 р. Бібліотека ім. Новікова-Прибоя 102. Виставка писанок “Великдень –земне причастя небом” Квітень 2015 р. Бібліотека №13 103. Майстер-клас з виготовлення витинанок “Великоднє мереживо” 9. 04. 2015 Бібліотека ім. П.Вершигори 104. Виставка-композиція “Кольорова палітра писанки” Квітень 2015 р. Бібліотека ім. Чапаєва 105. Майстер клас “Писанка як символ початку Всесвіту” 9.04.2015 ЦРБ 106. Виставка витинанок “Величне свято Воскресіння” Квітень 2015 р. Бібліотека ім. П.Вершигори ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ 107. Виставка-подорож “Весна духовна: Великодні традиції в Україні та світі” 08.04-18.04 Бібліотека ім. І. Котляревського 108. Майстер-клас “Писанки мальовані, писанки чудові” 09.04.2015 Бібліотека ім. І. Котляревського 109. Майстер-клас “Про що розповідає писанка” 09.04.2015 Бібліотека ім. А.Міцкевича за участі ГО інвалідів “Джерело натхнення” 110. Народознавча година “Дзвонять дзвони величально” 09.04.2015 Бібліотека ім. О. Матросова 111. Інформаційно-пізнавальна година “Воскресіння – то велика радість, Благодать Господня навесні” 09.04.2015 Бібліотека ім. С. Васильченка 112. Майстер-клас “Гарна писанка у мене, мабуть, кращої нема” 10.04.2015 Бібліотека ім. С. Васильченка за участі дитячо-юнацького клубу “Талант” 113. Виставка писанок “У писанці й надія воскресіння” 9.04-14.04 Бібліотека ім. Т.Шевченка 114. Майстер-клас по розпису писанок для учнів образотворчого відділу 08.04.2015 КДШМ № 2 ім. М. Вериківського 115. Виставка “Великодень у школі” зі встановленням пасхальної екібани у холі школи 18.03.-10.04 КДХШ №7 116. Майстер-клас “Великодня писанка” з виготовлення розписних яєць та ескізів великодніх писанок 18.03.-10.04 КДХШ №7 117. Художня виставка “Писанкове воскресіння” 06.04.-15.04 КДШМ № 5 ім. Л.Ревуцького 118. Етнокультурний проект Folk Ukraine “Фестиваль писанок 2015” 09.04.2015 Софійська площа ОБОЛОНЬ 119. “Великодні грають дзвони” - книжкова виставка 12.04.15 Центральна публічна районна бібліотека ім. О.С.Пушкіна 120. “Із світлим Христовим Воскресінням” - тематичний урок 09.04.15 Бібліотека ім. С. Чекаліна 121. Великдень – свято Воскресіння” - бесіда 10.04.15 Бібліотека № 120 для дітей 122. “Великодні дзвони дзвонять” - сторінками Інтернет – видань 08.04.15 Публічна бібліотека ім. Самеда Вургуна 123. “Великдень писанку як усмішку підносить” - народознавча година 09.04.15 ЦРБ ім. Аркадія Гайдара для дітей 124. “Писанкове воскресіння” - мистецьке свято 08.04.15 Дитяча школа мистецтв № 5 125. Виставка витинанок “Нащадки народних традицій” 21.04.15 Дитяча школа мистецтв № 5 Читайте также: На праздник Пасхи в Киеве и области пройдут фестивали, ярмарки и народные гулянья КиевVласть фото kiyany.obozrevatel.com

Мэр Киева Виталий Кличко принял участие в акции “100 000 книг для сельских библиотек” и перед началом заседания Киевсовета принес книги в КГГА. Как стало известно KV, Виталий Кличко принес семь книг для детей, среди которых “Алые паруса” Александра Грина, “Страна Муми-троллей” Туве Янссон и другие. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook  “Это очень замечательная инициатива и я призываю всех присоединиться. Если у вас есть дома книги, есть возможность купить, передайте их в библиотеки сел, чтобы дети имели возможность ознакомиться с художественными произведениями, или научно-популярными. Это очень хорошо, когда в библиотеке достаточно разных интересных книг. Говорю из собственного опыта. Когда моя мама работала в библиотеке, я проводил там в детстве много времени”, сказал мэр. При этом Кличко признался, что ни одно из произведений, которые он принес для детей, лично не читал. Всего же депутаты Киевсовета собрали более 300 экземпляров книг. КиевVласть фото kiev.klichko.org

Председатель КГГА Владимир Бондаренко поддержал инициативу общества с ограниченной ответственностью “Киев Фешн Парк” по реализации в столице проекта Kiev Fashion Park в 2014 году.   Подписано соответствующее распоряжение с целью привлечь внимание общественности к вопросам отечественной культуры и обеспечить развитие современного искусства. Организационно-техническое и финансовое обеспечение проекта берет на себя ООО “Киев Фешн Парк”. Элементы благоустройства перед изготовлением будут предоставлены на рассмотрение Художественной секции Архитектурно-градостроительного совета при Департаменте градостроительства и архитектуры, а также проектные материалы сможет увидеть и оценить общественность. Размещение элементов благоустройства перед установкой общество обязательно согласует с Департаментом градостроительства и архитектуры и с коммунальным объединением “Киевзеленстрой”. Элементы благоустройства при реализации проекта Kiev Fashion Park планируют установить по следующим адресам:  Дарницький район: парк імені воїнів-інтернаціоналістів на вул. Академіка Вербицького, 3; парк “Позняки” на перетині просп. Петра Григоренка та вул. Драгоманова; парк “Таращанець” на перетині вулиць Ялтинської і Сормовської; сквер напроти залізничного вокзалу “Дарниця”; сквер “Привокзальний” на перетині вул. Привокзальної та Харківського шосе; сквер на просп. Петра Григоренка, 1-А-7; сквер на просп. Петра Григоренка, 38-40; сквер на вул. Драгоманова, 42; сквер на вул. Олександра Кошиця на перетині з вул. Драгоманова; сквер на Ревуцького, 42/46; сквер Трудової Слави на перетині вулиць Заслонова та Бориспільської. Деснянський район: парк імені генерала Ватутіна на просп. Генерала Ватутіна; парк Деснянський на розі просп. Володимира Маяковського та вул. Архітектора Ніколаєва; парк імені Олександра Сабурова, 12-26; парк імені Володимира Маяковського; парк Броварський на Броварському проспекті; сквер на вул. Олександра Сабурова, 8; сквер біля кінотеатру “Росія”; сквер на розі вул. Теодора Драйзера, 30-32; сквер на розі вул. Братиславської та Лісового проспекту; сквер на розі вул. Теодора Драйзера та просп. Володимира Маяковського; сквер на вул. Архітектора Ніколаєва, 7; сквер на вул. Архітектора Ніколаєва, 11; сквер на вул. Теодора Драйзера, 9-11; сквер на просп. Володимира Маяковського, 10; сквер на вул. Милославській, 23-Г. Дніпровський район: парк “Перемога”; парк біля кінотеатру “Аврора”; парк вздовж вул. Попудренка; парк біля озера “Тельбін”; парк біля будинку культури ДВРЗ; парк на Русанівській набережній; парк на Дніпровській набережній; сквер біля Дарницького бульвару; сквер на вул. Празькій; сквер 1-й на перетині вулиць Алма-Атинської та Гродненської; сквер 2-й між вулицями Празькою та Астраханською; сквер біля Київського академічного театру “Драми і комедії на лівому березі Дніпра”; сквер на вул. Серафимовича, З; сквер на просп. Возз’єднання. Голосіївський район: Голосіївський парк культури та відпочинку імені Максима Рильського; парк “Диск” (Столичне шосе); сквер Чекістів (біля станції метро “Либідська”); Поліцейський сквер на вул. Івана Федорова; сквер споріднених міст на вул. Маршала Якубовського; сквер на вул. Жилянській; Міжквартальний сквер на вул. Васильківській, 45-47; скверна вул. Весняній; сквер на проспекті 40-річчя Жовтня, 96; сквер на Амурській площі; сквер пам’яті воїнам-автомобілістам (просп. 40-річчя Жовтня); сквер на вул. Академіка Заболотного; сквер на вул. Івана Сірка; сквер на вул. Маршала Конєва; сквер на вул. Бориса Грінченка; сквер біля Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського; сквер на вул. Васильківській, 2-А; сквер біля станції метро “Виставковий центр”. Оболонський район: парк відпочинку “Оболонь”; парк відпочинку біля озера “Вербне”; сквер на розі Оболонського проспекту та вул. Маршала Тимошенка; сквер на вул. Маршала Тимошенка, 16-18; сквер на вул. Маршала Тимошенка, 18; сквер на просп. Маршала Рокоссовського, 2; сквер на площі Дружби народів, 1-3; сквер на просп. Героїв Сталінграда, 39-43; сквер на просп. Героїв Сталінграда, 50-60; сквер на просп. Героїв Сталінграда, 64/56; сквер кінотеатру “Братислава”; сквер на вул. Північній, 6-Ю; сквер на розі вулиць Семена Скляренка, 6 та Фрунзе, 160/20; сквер на площі Тараса Шевченка; сквер на розі вулиць Богатирської, 4-А та Маршала Тимошенка, 1; сквер біля станції метро “Героїв Дніпра”; сквер на розі вулиць Героїв Дніпра, 6 та Зої Гайдай, 9/8. Печерський район: центральний парк культури та відпочинку;  Печерський ландшафтний парк; парк Наводницький (у тому числі стара та нова частина); сквер на вул. Марії Заньковецької, 8; сквер у пров. Бастіонному; сквер на вул. Димитрова, 2; сквер на вул. Червоноармійській, 75; сквер на вул. Інститутській; сквер у пров. Івана Козловського; сквер на площі Івана Франка (фонтан); сквер у пров. Музейному; сквер на вул. Суворова; сквер на вул. Архітектора Городецького; сквер на вул. Хрещатик, 17; зелена зона на вул. Володимиро-Либідській; сквер на бульв. Лесі Українки, 36; сквер на вул. Мечникова; сквер на розі вулиць Івана Мазепи та Цитадельної. Подільський район: Куренівський парк (вул. Фрунзе, 134); парк біля кінотеатру ім. Т. Шевченка; лісопарк на Замковій горі; сквер біля кінотеатру “Жовтень”; сквер на Андріївській гірці; сквер №1 на Контрактовій площі; сквер №2 на Контрактовій площі; сквер №3 на Контрактовій площі; сквер на вул. Вишгородській, 27; сквер на вул. Вишгородській, 41; сквер на вул. Костянтинівській, 39-31 Святошинський район: парк “Юність”; парк імені генерала Потапова; сквер на розі вул. Гната Юри та просп. Леся Курбаса; сквер на вул. Академіка Корольова сквер на просп. Перемоги, 117-119; сквер на просп. Перемоги, 121-123; сквер на розі вулиць Григоровича-Барського та вул. Симиренка; сквер між вул. Семашка та просп. Академіка Палладіна; сквер на просп. Перемоги, 131; сквер біля школи № 304 (вул. Прилужна). Солом’янський район: парк “Відрадний”; парк біля кінотеатру “Тампере”; сквер на вул. Сурикова; сквер на розі вулиць Івана Клименка та Андрія Головка; сквер на Чоколівському бульварі, 25 (біля музичної школи); сквер на вул. Солом’янській, 24; сквер на вул. Суздальській, 11-А – 7-А; сквер біля заводу імені С.П. Корольова (бульв. Івана Лепсе, 10); сквер біля Центрального та Південного залізничних вокзалів; сквер на вул. Миколи Василенка, 23; сквер на вул. Миколи Василенка, 63-65; сквер на бульварі Івана Лепсе, 77; сквер на бульварі Івана Лепсе, 83; сквер на бульварі Івана Лепсе, 1/28. Шевченківський район: парк імені Пушкіна; парк імені Тараса Шевченка; парк Володимирська гірка; парк “Пейзажна алея”; сквер на вул. Олеся Гончара; сквер на вул. Саксаганського, 118; сквер на вул. Прорізній; сквер на вул. Богдана Хмельницького, 24; сквер № 1 на Володимирському проїзді; сквер № 2 на Володимирському проїзді; сквер № 3 на Володимирському проїзді; сквер на площі Перемоги; сквер на вул. Воровського, 14-16; сквер на вул. Костьольній; сквер на вул. Артема, 18; сквер на вул. Артема, 16; сквер на вул. Артема, 87; сквер на вул. Артема, 89-А сквер на вул. Артема, 28; сквер на вул. Артема, 27; сквер на вул. Артема, 80-84; сквер на вул. Тургенєвській, 40; сквер ім. Котляревського (вул. Мельникова); сквер на розі вул. Багговутівської та Овруцької; сквер на вул. Мельникова, 39-51; сквери на розі вулиць Мельникова та Пугачова; сквер на вул. Зоологічній; сквер біля кіностудії Імені Олександра Довженка; сквер біля Національного медичного університету імені О.О.Богомольця; сквер на Львівській площі; сквер на вул. Ризькій. При установке элементов, общество с ограниченной ответственностью “Киев Фешн Парк” обеспечит соблюдение правил благоустройства. После завершения работ, все будет передано в коммунальную собственность территориальной общины Киева. Читайте также: В Киеве появится памятник из арматуры

Кияни звернулися до Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля з електронною петицією, у якій просять скасувати наказ Міністерства культури про реорганізацію Державної бібліотеки України для юнацтва з подальшим приєднанням закладу до Національної бібліотеки України для дітей.  Про це KВ дізналася з електронної петиції №41/006114-24еп “Про відміну Наказу МКІП про реорганізацію Державної бібліотеки України для юнацтва від 11 грудня 2023 року, що передбачає фактичну ліквідацію та закриття бібліотеки”, розміщеної на Урядовому порталі.Підписуйтесь на “КиївВладу”  “Наказ МКІП про реорганізацію Державної бібліотеки України для юнацтва від 11 грудня 2023 року було прийнято т. в. о. міністра Р. В. Карандєєвим лише на підставі доповідної записки директора Департаменту креативних індустрій і культурних послуг О. О. Панамарчук від 22 листопада 2023 р. No341/61/41-23. Це рішення нібито має на меті підвищення стандартів надання культурних послуг для дітей та юнацтва/молоді, а саме доступність, диджиталізація, інклюзивність тощо”, – нагадує передісторію авторка петиції Ольга Корнюшина, не погоджуючись з вказаною реорганізацією. Вона пояснює: “У наказі МКІП вказано про приєднання Державної бібліотеки України для юнацтва до Національної бібліотеки України для дітей, при цьому відбувається ліквідація Державної бібліотеки України для юнацтва”, але при цьому Національна бібліотека України для дітей не змінює власну назву, а, відповідно, не змінює цільову аудиторію, тобто обслуговування дітей: “Згідно із Сімейним Кодексом України діти – це до 16 років, в окремих випадках – до 18. Згідно із Законом України “Про молодь” –молодь/юнацтво визначається віком 14–35 років. Таким чином категорія молодь/юнацтво не входить в цільову категорію обслуговування Національною бібліотекою України для дітей”. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться “Необхідно зазначити, що ліквідація Державної бібліотеки України для юнацтва в першу чергу вплине на молодіжне середовище м. Києва в цілому та Голосіївського району, зокрема. В Україні, де йде війна, і ментальне та емоційне здоров'я юнацтва/молоді піддається щохвилинним ударам, закриття громадського простору, де молодь може читати книжки та брати участь у заходах в дружній атмосфері, – є неприпустимим”, – додає Корнюшина. “Просимо розглянути питання про відміну наказу про ліквідацію Державної бібліотеки України для юнацтва та зберегти Бібліотеку, як осередок студентської та учнівської молоді”, – сказано в петиції, що має набрати 25 тис. голосів для того, щоб бути розглянутою Прем’єр-міністром Денисом Шмигалем (до кінця збору підписів залишилось 54 дні). Читайте: У столиці відкривається перша в Україні бібліотека настільних ігор (фото) Фото: з відкритих джерел КиївВлада

Київські митники запобігли незаконному переміщенню за кордон у міжнародному поштовому відправленні колекції журналів “Советское фото” та довідників фотографа, які, за висновком експертів, мають не лише культурну, а й історичну, художню та наукову цінність. Надрукована ця періодика у 1929-1941 роках. Про це KВ стало відомо з повідомлення Київської митниці. Підписуйтесь на “КиївВладу”   Друковані видання з явними ознаками старовини київські митники виявили під час митного контролю посилки, яка прямувала з Вінничини до Китаю. Для визначення належності видань до культурних цінностей, їх було скеровано на експертизу до Національного музею історії України. "За висновками експертів, збірка матеріалів, наданих до експертизи, має ознаки колекції. До неї увійшли підшивка журналів “Советское фото” 1938-1941 років, окремо – 21 журнал “Советское фото” цього ж періоду та два календарі-довідники фотографа на 1929-1931 років", – йдеться у повідомленні. Як зауважили фахівці музею, ці календарі-довідники – одні з перших спеціалізованих радянських видань, присвячених різним аспектам фотографічної справи. Видання ж “Советское фото” можна вважати унікальним свідченням як загальної радянської, так і української радянської історії. Інформація, яка міститься на сторінках видання, є цінною для дослідників історії фотомистецтва, розвитку прийомів та засобів фоторепортажу. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Частина текстового матеріалу та фотоілюстрації в журналах повністю відображали всі ідеологічні засади радянської тоталітарної держави. Тож видання є цінним історичним джерелом для дослідників радянського повсякдення та особливостей радянської тоталітарної пропаганди. Враховуючи всі ці аргументи та значну зацікавленість виданням серед колекціонерів, фахівці констатують його історичну, художню, наукову та культурну цінність. Окрім іншого, на багатьох примірниках журналу є відбитки штампів, що свідчать про їх приналежність до Державної публічної бібліотеки УРСР (сучасна Національна бібліотека України ім. В.Вернадського). Збережені штампи та інвентарні номери не містять поміток про погашення, тобто ймовірно вони не були вилучені із облікової документації бібліотеки. Цікаво: один з примірників має штамп, який може свідчити про його належність видатному українському вченому, академіку О.Богомольцю, що надає цьому примірнику меморіального значення. Згідно з чинним законодавством України, на вивезення культурних цінностей за кордон потрібне відповідне свідоцтво. Такого дозвільного документу митникам надано не було. Стосовно громадянина, який відправляв культурні цінності за кордон, Київською митницею складено протокол про порушення митних правил за ст. 473 Митного кодексу України. Культурні цінності вилучено. Читайте: З посилки до Болгарії київські митники вилучили українську авторську порцеляну (фото) Фото: Київської митниці КиївВлада

Столична міськрада надала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо надання ділянки на вул. Б. Хмельницького, 34, літ. Б, Б' в оренду ТОВ “ВІТ-Плюс”, бенефіціаром якого є брат очільника Києва Володимир Кличко. Надалі Київрада зможе здійснити відповідний землевідвід, а вказана компанія отримає можливість побудувати там адміністративний або офісний будинок. Таким чином, депутатський корпус заплющив очі на багаторічні скандали щодо цієї адреси: саме там знаходиться будівля, яка свого часу знаходилася в комунальній власності, яка, ймовірно, неправомірно використовувалася готелем Кличка-молодшого “11 Mirrors” і яка на сумнівних підставах опинилася в його власності. Як стало відомо KВ, під час сьогоднішнього засідання столична міськрада погодила проєкт рішення №08/231-887/ПР від 14 липня 2023 року щодо надання ТОВ “ВІТ-Плюс” дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки на вул. Б. Хмельницького, 34, літ. Б, Б' у Шевченківському районі Києва.Підписуйтесь на “КиївВладу”  Суб'єктами подання цього документу виступили заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) з питань здійснення самоврядних повноважень Петро Оленич і Департамент земельних ресурсів КМДА. У сесійній залі за затвердження вказаного проєкту рішення проголосували 63 депутати. Йдеться про ділянку площею 0,11 га з обліковим номером 76:013:0204. ТОВ “ВІТ-Плюс” планує отримати цю землю “для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку”. Як зазначено в пояснювальній записці до проєкту рішення, на цій ділянці розташований нежитловий будинок загальною площею 1419,3 кв.м, який належить вищезгаданій компанії. Також уточнюється, що, відповідно до Генерального плану Києва, ця земля за функціональним призначенням належить до території громадських будівель і споруд (існуючі). Матеріали аерофотозйомки цієї ділянки Варто зазначити, що, як повідомив під час пленарного засідання секретар Київради Володимир Бондаренко, міський голова Києва Віталій Кличко заявив про конфлікт інтересів при розгляді даного питання. Відповідно, якби очільник столиці був присутній на засіданні, він не мав би права голосувати за цей проєкт рішення і брати участь в його обговоренні. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Як повідомляла KВ, вищезгадана будівля тривалий час знаходилась у комунальній власності, а її орендарем до 2019 року було ТОВ “Альтернатива” – компанія із орбіти Сергія Алєксєєва та Сергія Боярчукова, які є близькими товаришами Віталія Кличка. При цьому, в Київраді неодноразово піднімалося питання щодо нецільового використання даного об'єкту нерухомості. Так, замість розміщення там музею та бібліотеки, як це було передбачено відповідним договором оренди, укладеним з КМДА, ця будівля використовувалася готелем “11 Mirrors”, який належить брату очільника міста – відомому в минулому боксеру та готельєру Володимиру Кличку. У зв'язку з цим, зокрема, деякі депутати міськради закликали столичну міськдержадміністрацію застосовувати штрафні санкції до орендаря або "виселити" його. Втім, жодного результату такі заяви не мали.  Читайте: Тройное лобби: семейство Кличко не готово отказаться от здания в центре Киева Надалі, наприкінці 2019 року, власником даної споруди стало вищезгадане ТОВ “ВІТ-Плюс”, власником якого є все той же Кличко-молодший. При цьому, і порушення умов орендної угоди, і приватизація вказаної будівлі ще влітку 2019 року зацікавили правоохоронців – відповідне кримінальне провадження було відкрито Державним бюро розслідувань (ДБР). Зокрема, слідчі припускали, що посадові особи КМДА “за попередньою змовою з невстановленими особами вчинили дії, спрямовані на заволодіння майном територіальної громади Києва”.  Читайте: Новогодний подарок: “отель Владимира Кличко” вновь попал под арест Станом на сьогодні жоден з можливих фігурантів відповідного слідства не був притягнутий до відповідальності. Департамент земельних ресурсів КМДА з 29 червня 2021 року очолює Валентина Пелих (виконувала обов'язки керівника цієї структури з 2 квітня 2021 року). З 27 липня 2018 року по 1 квітня 2021 року, цим департаментом керував вищезгаданий Петро Оленич, який з 2 квітня 2021 року обіймає посаду заступника голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень та курує в Києві земельні та містобудівні питання. Читайте: Засідання Київради 29.02.2024 року: онлайн-трансляція та порядок денний Фото: з відкритих джерел КиївВлада