Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко сама для себе неочікувано завітала до Копенгагену - столиці Данії. Що з того смачного вийшло - в кулінарному гіді для читачів КиевVласти.
Продовжуючи тему гастрономічних подорожей, цього разу буду знайомити вас з датською кухнею. Ніколи не думала, що вона мене вразить. Можливо, вона не настільки різноманітна, як іспанська чи італійська, але точно дуже смачна, витончена і однозначно заслуговує на те, щоб про неї написати.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Найпопулярніша традиційна страва - смореброди
Насправді, смореброд - це бутерброд з безліччю компонентів, який прийнято їсти за допомогою ножа та виделки. Найпоширенішими складовими таких бутербродів є різні види риби та морепродуктів. Також це може бути шинка, сир, печінковий паштет, ростбіф, копчений окіст, картопля, свіжі овочі і зелень.
Жителів Копенгагена сміливо можна назвати одними з головних у світі любителів таких бутербродів. В місцевих ресторанах і кафе їх готують сотні варіантів.
Деякі бутерброди нагадують справжні шедеври кулінарного мистецтва. Зверху вони обов’язково приправляються різними доповненнями для краси та безперечно смаку.
Хоча традиційно їх готують на житньому датському хлібі, ви безперечно можете замовити на тому, який вам більш до вподоби.
Один з найпопулярніших закладів, куди я і завітала на смореброди - Nyhavns Faergekro. Розташований він одразу поруч з каналом Нюхавн, що перекладається як Нова Гавань. Це місце - візитна картка Копенгагену, відповідно тут збирається найбільша кількість туристів.
Якщо ви потрапите в це кафе з 11:30 до 17:00, то вам запропонують безліч варіантів сморебродів: овочевий і картопляний за 75 крон (10 євро); з ростбіфом, копченим лососем, креветкою, курячим салатом, традиційними датськими тефтелями, сиром брі та іншими за 80 крон (11 євро).
Якщо ж ваш обід був в іншому місці і ви опинилися в Nyhvans Faergekro після 17:00, ви зможете замовити смореброди лише за основним меню. І тоді це буде страва з трьох бутербродів: з ростбіфом та карамелізованою цибулею, лососем та каперсами, курячим салатом та скибкою смаженого бекона за 130 крон (18 євро).
Ці види сморебродів - найпопулярніші. Хоча в інших закладах я зустрічала замість останнього - з креветкою та вареним яйцем. Звучить дивно, але насправді - смакота неймовірна.
Оселедець - як сало для України
Оселедець тут усюди: безліч варіантів консерв в супермаркетах, величезний вибір в різних засолах на ринку Torvehallerne, неймовірна кількість закусок з оселедця в ресторанах. Навіть на основну страву можна замовити смажений оселедець!
Але я все ж таки радила би вам потрапити на “оселедцевий буфет”, аби спробувати оселедець, приготовлений різними способами: на грилі, сковороді, копчений, маринований в найрізноманітніших соусах.
Такий буфет працює саме в згаданій вже ресторації на набережній Нюхавн. Ми випадково дізналися про цю опцію, коли завітали в цей заклад на смореброди. Тому наступного дня відправилися смакувати оселедець в усій так би мовити його красі.
“Оселедцевий буфет” працює в форматі “шведського столу” (про нього трохи пізніше) лише до 17:00. Платите 130 крон (18 євро) і можете брати оселедця стільки, скільки ваша душа забажає.
Крім копченого та тушкованого, мене особливо вразив маринований оселедець. В таких видах маринаду ви його точно більш ніде не скуштуєте - гірчичний і майонезний, цибулевий та буряковий, з додаванням грибів, перцю, фенхелю, карі та укропу.
Я накладала і накладала собі нові тарілки, думала просто лусну від такої кількості оселедця, але зупинитись не могла.
До речі, таким самим способом готують тут і лосося. Якщо ви завітаєте на вже згаданий мною самий великий продуктовий ринок Копенгагена, то зможете купити лосося та оселедець в найрізноманітніших засолах, спеціях та маринадах. Від побаченого та запахів у вас просто поїде дах!
Риба та морепродукти - обов’язковий пункт програми
Щоб зрозуміти наскільки тут вони свіжі та запашні відправляйтеся на місцевий ринок. Камбала, палтус, тріска, и звичайно лосось та оселедець пропонують місцеві торговці в широкому асортименті.
Ми не втримались і замовили холоднокопченого палтуса, бо вже мали уявлення про його якість. Під датській “Туборг” смакував він просто бездоганно.
Проте справжню насолоду ви отримаєте від рибки, якщо спробуєте її в місцевому ресторанчику. В перший день нашого приїзду до Копенгагену ми завітали до ресторану Il Buco - і точно не прогадали.
Кухня працює майже в усіх закладах до 22:00, тому на наш візит саме в цей час офіціантка розвела руками: “Вибачте, але нічим не можу вам допомогти”.
На допомогу прийшов кухар ресторації, який побачив наші засмучені обличчя та голодний погляд. Оскільки кухня в ресторані відкрита и він завершував приготування останньої страви для клієнтів, запропонував нам підсмажити палтуса, як найпростіший та найшвидший варіант.
Те що предстало перед нашими очима через 15 хвилин перевершило всі наші очікування. Подача палтуса - кулінарний шедевр! З лисичками, аспарагусом та приправлена устричним соусом - риба просто танула в роті.
Звичайно коштувала така страва не дешево - 185 крон (25 євро порція). Але, як виявилося, за місцевими мірками - це середня ціна на основну страву.
“Шведській стіл” в Данії - det store kolde bord (“холодний стіл”)
Це не означає, що вам подадуть виключно холодні закуски – гарячі страви також присутні і у великій кількості. Як правило, датський “буфет” пропонує безліч страв з локальної кухні – смореброди, оселедець, печінкові паштети, сосиски, тефтелі, смажена риба та свинина, різноманітні салати та звичайно солодощі.
Щоправда, знайти заклад, який пропонує “шведський стіл” з національною кухнею не так просто. Зазвичай, це азіатські ресторанчики. Але мені вдалося знайти чудове місце саме з локальною кухнею і доступними цінами.
Отже, раджу вам мережу Dаlle Vаllе, що має декілька ресторанів у столиці Данії. Три з них - в самому центрі. Ми завітали до того, що біля Круглої башти. І поєднали приємне з корисним: спочатку оглянули башту, піднялись на 42-метрову висоту (в 1642 році найвища будівля в місті), а потім посмакували чудовим обідом.
Візит до буфету на одну особу коштує 89 крон (12 євро), якщо ви завітали з 12:00 до 16:00.Для Данії - це доступний прайс. В середньому, основні страви в ресторанах стартують із 120 крон (16 євро).
На вечерю ціна інш.! З 16:00 вимушені будете віддати 129 крон (майже 17 євро). Але і страви у цей час більш різноманітні та вишукані.
Спробуйте тут найпопулярніші види сморебродів - з креветкою та яйцем, ростбіфом та карамелізованою цибулею, огірком та смаженою білою рибою.
Також візьміть свининку - датчани вміють її готувати. Наприклад, маленькі шматочки пісної вирізки або свинний стейк, або філе, тушковане у вершковому соусі, чи подрібнену свинячу печінку з грибами. Це дуже дуже смачно!
Ще раджу скуштувати тефтелі – вони готуються із суміші дрібно рубленої свинини та телятини. Краще їх смакувати в класичному варіанті – з картопляним салатом та червонокачанною капустою.
М’ясо та рибу не забудьте приправити соусами – їх велика кількість, але обов’язково мусите спробувати “ремулад”. Хоч його батьківщина - Франція, в Данії він отримав особливу популярність. Смакує чудово навіть із сморебродами, і славнозвісним датським хот-догом!
Датський хот-дог - улюблена страва місцевих жителів
Хот-доги можна знайти в будь-якій країні, але в Данії – це просто культова страва. Продаються вони скрізь в пересувних кіосках (pølsevogn)! Самі датчане настільки люблять цю просту вуличну їжу, що один кіоск з хот-догами був встановлений навіть в аеропорту в терміналі прибуття – в зоні отримання багажу – до послуг місцевих жителів, які повертаються додому із своїх мандрівок.
Основні інгредієнти датського хот-догу - булочка і сосиска, переважно свиняча червоного кольору (Rød Pølse), приправлена гірчицею або кетчупом, підсмаженою хрусткою цибулею та маринованими огірками.
Існують різний історії про ці червоні сосиски, але найвірогідніша з усіх така. Десь в 30-х роках минулого століття, в умовах світової кризи виробники м'ясної продукції вирішили позбавитися від зайвого товару, викинувши його подалі в море, але потім чи то совість проявилася у них, чи то жадібність здолала, надлишки, точніше сказати (свинячі сосиски) вони продали роздрібним торговцям за безцінь.
Оскільки термін придатності добігав кінця, торговці, змовившись вирішили сосиски відварити, що продовжило б їх термін зберігання, а що б надати сосискам більш привабливий вид умочили їх в харчовий червоний барвник (буряковий сік) і потім розпродали за низькими цінами. Торгова операція принесла істотний прибуток.
Сосиски припали до смаку, новина швидко розійшлася і народ став вишукувати схожі червоні ковбаски у торговців. Незабаром подібні червоні сосиски перетворилися в різновид м'ясних продуктів - Rød Pølse.
Потім додали до сосисок булочки, гірчицю, цибульку, солоні огірочки і отримали той самий знаменитий Danish Rød Pølse. Коштує він всього на всього 30 крон, це дешевше ніж кава в Копенгагені (50 крон). Під хот-дог однозначно раджу взяти місцевого пива.
Обов’язково візьміть Pilsner – він тут пропонується на кожному кроці і в кожній ресторації. Але особливо раджу спробувати ель і стаут – це більш міцні за вмістом алкоголю сорти, але вони бездоганні за смаком.
Читайте та смакуйте: Гід по 13 рестораціях Одеси, частина перша (фото, меню, ціни)
Як правило, розливне пиво в закладах стартує від 50 крон (7 євро) за маленький келих, і до 75 крон за великий (10 євро). Щоправда в супермаркеті ви можете знайти Pilsner в скляній пляшці за 2,40 крон (майже 3 євро), і Carlsberg чи Tuborg в бляшаній за 4,40 (майже 6 євро).
Останній куточок хіппі-утопізму
Бути в Копенгагені і не відвідати Христианію - це неприпустимо. Держава в державі, в якій діють свої закони, валюта, і навіть своя гастрокультура. Самоврядна комуна, де вже понад 40 років живуть анархісти, сквотери та хіппі розташована в 10 хвилинах від центру міста. Орієнтир – Храм Христа Спасителя.
До речі, це найвища точка в Копенгагені. Якщо наважитесь і підніметесь – побачите один із кращих краєвидів.
На вході до Христианії висить вивіска “Ви залишаєте територію Євросоюзу”. Уся територія республіки обнесена дерев’яним парканом.
Почалося все в 70-х, коли група людей освоїла територію колишніх військових бараків і створила нове суспільство на принципах свободи і рівності. В 1990 році після довгих переговорів із датським урядом жителі Христианії створили житловий кооператив і на зібрані гроші викупили у муніципалітету 34 гектара землі. Сьогодні тут живуть близько 1 000 осіб.
Сюди перебралися не тільки вільні художники, музиканти і театральні режисери, а й наркомани, яких традиційне суспільство не приймало.
На головній вулиці Христиании – Пушер-стріт - розташувався найбільший ринок марихуани в світі. Місцеві вважають, що якщо в Данії продаж легких наркотиків буде легалізований, то прибуток Христианії і її економічна забезпеченість виросте в рази. А поки на Пушер-стріт категорично заборонено фотографувати.
Звичайно, сфотографувати процес продажу наркотиків на вулицях Христианії мені не вдалося, проте я увіковічила свій процес смакування джойнту із марихуаною.
Косяк коноплі в залежності від країни виробництва стартує від 50 крон (7 євро) за датську марихуану, і до 150 крон (20 євро) за ямайську і колумбійську. Один грам гашиша коштує 50 крон, так як і печенюшки та мафіни.
Із найцікавіших смачних місць раджу відвідати кафе Spiseloppen із сезонним меню, випити в барі Nemoland, а потім відправитися на концерт до рок-клубу Loppen, де колись виступали Боб Ділан і Metallica.
І звісно, таку колоритну мандрівку потрібно шліфанути христианівським Pilsner. Рецептура цього незвичного пивка є незмінною із 1972 року. Продається у всіх барах та коштує 30 крон за пляшку.
Насправді Христианія - не брудний район із наркотрафіком, сміттям і підозрілими персонажами, а спокійне затишне місце серед зелені на березі озера. В Христианії заборонено автомобільний рух: жителі переміщуються або пішки, або на велосипедах.
Всі будинки побудовані зі старого дерева і скла місцевим людом. Найяскравіші представники хіппарської архітектури розташовані на березі озера. Ось такий соціалізм, чудово вписаний в капіталістичний світ, який ви просто зобов’язані побачити на власні очі, якщо хочете мати повноцінне уявлення про гастрономічну культуру Данії.
Наступна країна буде не менш цікавою та насиченою на кулінарні шедеври та гастрономічну екзотику. Чекайте вже на неї в жовтні.
А щоб не пропустити, звичайно, мусите стежити за моєю сторінкою на Фейсбуці
Читайте та смакуйте: Гід по 13 рестораціях Одеси, частина друга (фото, відео, меню, ціни)
Фото та відео автораKиевVласть
Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко вигулює читачів КиевVласти по найсмачнішим закладам Одеси.
Сподіваюсь, мій минулий джазово-гастрономічний тур львівськими рестораціями прийшовся вам до смаку і став корисним гідом по столиці Галичини. Цього разу - Одеський міжнародний кінофестиваль, і я вирішила не псувати традицію - і зробила для вас гід по найсмачнішим закладам Південної Пальміри.
Читайте та смакуйте: Гід рестораціями Львова, частина перша (фото, відео, адреси)
В цей візит я відкрила Одесу, як скупчення надзвичайних та різноманітних гастрономічних місць! Думаю, що навіть Київ може позаздрити і взяти приклад з одеських ресторацій - тут відмінний сервіс, прийнятні ціни, смачна та дуже різноманітна кухня, цікава атмосфера, вишукані інтер’єри та дизайн.
Ну що, розпочнемо тур по 13 рестораціям Одеси.
“NudelMan Odessa”, вул. Єврейська, 47
Ізраїльський стріт-фуд, музичне оформлення - 80-90 роки, акцент на веганській їжі та дуже демократичні ціни.
Бути в Одесі і не спробувати єврейську кухню - це фатальна помилка. Тому я розпочала своє знайомство з гастрономічною Одесою саме з такого закладу.
NudelMan спочатку позиціонував себе як локшина-бар. Але власники обіграли цю назву - і тепер це ресторан співзвучний з відомим єврейським прізвищем “Нудельман”. А згодом з’ясувалося, що саме тут були майстерні Нудельмана.
В основі ресторану - проста їжа за дуже прийнятними, навіть дешевими цінами. Це не зовсім єврейська кухня: більшість продуктів, що використовуються тут, є автентичними для середземноморської та близькосхідної кухонь.
Чим нас частували:
фалафель: хумус, фалафель, табуле салат, соус амба, тхіна, свіжі та мариновані овочі (99 гривень);
єрусалимська суміш: хумус, хариса, куряча печінка, серце, шлуночки, сочевиця, зелений перець гриль, овочі (110 гривень);
рибні фрикадельки фрі: хумус, зелена тхіна, дзадзикі, солоні лимони, овочі (120 гривень).
Ці основні страви можна замовити в піті, в тарілці і в лаваші. Відповідно до цього міняється ціна. Найдешевша - в піті, в тарілці і лаваші - однакова.
Ще раджу в піті “Томлену щоку” (105 гривень) і рублений стейк - 99 (гривень).
Також ми їли страви з розділу меню “Мезе, Мізнони, Салати”:
кольорова капуста з лабане і тхіною (55 гривень);
салат із помідор мікадо (85 гривень);
перець-гриль з с хугом (30 гривень).
А ще тут неймовірно смачний “Наполеон” з кремом з халви (55 гривень) та сезонний компот з кавуна (25 гривень).
Відвідувати цей заклад в Одесі - обов`язково!
“Бенедикт”, вул. Садова, 19
Цілодобові сніданки різних країн світу, веганськи сніданки, 12 видів круасанів власного приготування.
В Одесі неможливо лягати спати вчасно, та й не потрібно: нічні романтичні прогулянки, посиденьки в коктейльних барах, дискотеки до ранку. І “Бенедикт”, де сніданки подають 24 години на добу.
Тут на вас чекають вівсянка, манка, млинці, сирники, деруни, зрази, різні варіанти яєшні, омлетів, сосиски, сендвічі. Якщо опівдні, щойно прокинувшись, ви же готові до котлет, тут є “Сніданки м`ясоїда” зі стейкми та біфштексами.
Також можна взяти:
швейцарський сніданок з медальйонами з телятини (305 гривень);
класичну шакшуку з фрикадельками (129 гривень) або з беконом (139 гривень);
нью-йоркський - бейгл з телятиною та курячим філе (189 гривень);
скандинавський з котлетою із сьомги та креветок (179 гривень).
Якщо хочете більш класичний сніданок, я рекомендую:
азербайджанський кюкю - омлет з зеленню, фетою та томатами чері (109 гривень);
флорентійський - запечене яйце із шпинатом у вершковому соусі і тертим пармезаном, яке подається з круасаном або тостами (89 гривень);
іспанський - два яйця на подушці із солодкого перцю, баклажанів та томатів чері, подаються з картоплею ом фрайз (169 гривень);
французький “Бенедикт” - слайси сьомги з припущеним шпинатом, яйцем пашот на бріоші під голландським соусом (119 гривень) або з беконом (99 гривень), або з червоним кав’яром (139 гривень).
Веганам тут теж є чим поснідати:
салат “Табуле” (99 гривень);
крем-суп з сочевиці (89 гривень);
овочі WOG (89 гривень).
Я тут поласувала сирниками з курагою (4шт за 109 гривень) та “Українським сніданком” (чотири зрази з курячим філе і сметанковим соусом за 95 гривень).
Ситно, дуже смачно і по домашньому!
“Рыба”, Фонтанська дорога, 155
Страви з морепродуктів та риби, панорама з видом на море та жива музика кожного вечора.
Праворуч та ліворуч від закладу розташовані найліпші пляжі Одеси: Пляжник, Куба, Рів`єра. Тут пропонують безліч видів будь-якої риби у будь-якому вигляді. Можна замовити різноманітні морепродукти, починаючи від устриць (49 гривень за чорноморську устрицю), мідій та рапанів - і закінчуючи раками, равликами та лобстерами (1298 гривень за лобстера).
Є окреме креветочне меню - в різних соусах по 260 гривень за 250 грамів. І, звичайно, величезний вибір ролів, сашимі і гунканів. Ціна на роли від 138-198 гривень за 8 шт.
Також в меню:
строганина із судака (132 гривні);
тар-тар з підкопченоі бєлуги (189 гривень);
лазанья з лососем та судаком (179 гривень);
царська юшка з осетра (167 гривень);
салат з чорноморських рапанів (164 гривні);
спагеті з мідіями (77 гривень);
раки в таджині (264 гривен);
котлетки з краба з пюре із зеленого горошка (256 гривень).
Я вагалась між дорадо, сібасом (ціла риба 246 гривень) та стерлядью (284 гривень). Вибрала стерлядь з запеченими овочами - і вона чудово смакувала під совіньйон блан з Нової Зеландії (100 мл - 100 гривень).
Порівняно з рибними ресторанами в центрі Одеси - тут прийнятні ціни!
Кафе-бар “Молодость”, вул. Грецька, 19
Популярні страви радянських часів, демократичні ціни, вечірки знайомств, акустичні концерти.
“Розовые лосины - боже мой, какие были моды:
Группа Эйс оф бейз, девяностые годы.
В каждом ларьке “Абсолют” и сигареты поштучно.
Четвертый час обтираем подъезд - нифига не скучно”.
Це шматок з газети, яку вам принесуть почитати в якості паперової серветки під їжу.
Перше, що вражає в меню - назви та ціни. Наприклад, обіднє меню:
“Татковий обід”: свиняча відбивна з молодою картоплею та соліннями (94 гривні);
“Матусин обід”: курячі котлетки з картопляним пюре та салатом з капусти (89 гривень);
“Обід тітки Соні”: рибні котлетки з рисом та овочевим салатом (94 гривні);
“Обід дядьки Гіві”: шашлик з курки з картоплею та овочевим салатом (92 гривні).
Також в меню є: мамин борщ, курячий бульйон та окрошка (все - по 39 гривень).
Основне меню розділено на рубрики:
“Краще з дитинства: варто взяти пельмені на всю стипендію (89 гривень), бефстоганов з грибами (97 гривень) та млинці з творогом (69 гривень);
“Випити та закусити”: ми спробували тюльку фрі (79 гривень) та олів’є (72 гривні);
“Ситно поїсти”: тут нас привабили вареники “Від тьоті Валі” з картоплею (69 гривень) та “Котлета Пожарського з маминим пюре” (99 гривень);
“Картопля: пропонується сім видів картоплі, особливо вражає “Пательня картоплі” - як в гуртожитку, з цибулею або часником (46 грн гривень).
Ми потрапили до ресторації в обідній час. Тому я спробувала “Матусин обід” та окрошку, яку тут подають в “радянській” пляшці з під кефіру.
Отримала масу задоволення - від їжі, атмосфери, спогадів своєї молодості, коли найсмачніша їжа дійсно готувалася і споживалася в гуртожитку, коли банка кабачкової ікри намащувалась на батон, а під неї ящиками пилося жигулівське пиво. “Такая, блин, вечная Молодость”, - так співає мій улюблений Чиж і Ко.
Обід був дійсно, як у мами в дитинстві!
“Zelda Bar”, вул. Ланжеронівська, 26
Перший абсент бар в Україні, богемне місце в стилістиці 20-30 років, жива музика.
Гастрономічний тур Одесою буде неповноцінним, якщо ви не відвідаєте нічні клуби в Аркадії та коктейльні бари в центрі міста. Але саме в Zelda Bar ви спрбуєте 24 види абсенту.
Цінова політика на абсент - від 100 до 270 гривень за порцію. І кожного дня в “зелені години” з 19:00 до 21:00 на весь абсент діє знижка 50%.
Його тут подають в один з найпопулярніших способів La louche (франц.: мильний, мутний, такий що світиться) - абсент насичений ефірними маслами і, коли в нього потрапляє вода, він мутніє та починає світитись.
Я замовляла австрійський абсент “Мата Харі” (унція - 125 гривень) - абсент без анісу. Тому готували його нам з використанням цукру, який підсилює смак та пом’якшує сам абсент.
Інтер’єр закладу виконаний в стилістиці 20-30 років Америки. Бо Зельда, на честь якої названо бар, була музою та дружиною відомого на весь світ письменника Френсіса Скотта Фіцджеральда. Ця парочка вела богемне та світське життя, а кожна їхня поява в нічному барі ставала реальним шоу.
В “Zelda” влаштовують вечірки - і по п`ятницях та суботах тут нема де яблуку впасти!
“Decolette” (ДеКольте), вул. Грецька, 12
Винний бар, місце для зустрічі місцевої богемної молоді, живий вокал, смачна їжа.
Іноді хочеться спробувати всі вина в одному місті - італійські, іспанські, чілійські, місцеві. Якщо таке бажання накрило вас - вам в “ДеКольте”, чудовий заклад в центрі міста напроти Одеської філармонії.
З білих вин раджу:
іспанське з квітковим смаком Moscato Cappo (75 гривень за келих, 370 гривень за пляшку);
португальське Escapada, Casa Santos lima (80 гривень за келих, 440 гривень за пляшку).
З червоних вин варто взяти французьке Baron D’Arignac, Temprinillio (70 гривень за келих, 360 гривень за пляшку), з ігристих - Pino Grigio Brut (420 гривень за пляшку).
Незважаючи на те, що заклад позиціонується як винний бар, тут дуже смачна їжа. Раджу взяти мідії - вони найкращі з тих, що я пробувала в інших місцях Одеси, і найдешевші. Наприклад, мідії у винному та вершковому соусі за 1 кг коштують, відповідно, 160 та 195 гривень.
Також візьміть:
брускети з печінкою тріски (1 шт - 45 гривень);
форшмак (порція - 75 гривень);
антіпасті, до якої входять баклажани, цукіні, перець, артишоки, вялені томати (105 гривень).
В якості основної страви рекомендую:
тар-тар з яловичини з пармезаном та печеною картоплею (165 гривень);
томлену яловичину з відвареною картоплею (135 гривень).
Тут збирається богемна молодь, завжди людно, голосно, а коли звучить вокал, то заповнюється навіть тротуар на вулиці. Тому столик замовляйте заздалегідь!
Читайте та смакуйте: Гід рестораціями Львова, частина друга (фото, відео)Фото автораKиевVласть
Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко вигулює читачів КиевVласти найсмачнішими закладами Іспанії. Разом з Інною ви відчуєте неперевершені смаки традиційних страв та найкращих вин і коктейлів.
Зважаючи на те, що українці багато подорожують, а з приходом літнього сезону, потік наших громадян за кордон буде тільки збільшуватися, вирішила інформувати вас час від часу про кухні та ресторації тих країн, де я вже побувала. Якщо ви раптом збираєтесь в Іспанію, то ця інформація саме для вас.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тапаси
Тапас - це та сама українська канапка, щоправда іноді він може бути повноцінною стравою, якою можна абсолютно спокійно наїстися. Туристи та і самі іспанці обожнюють тапас-бари, вони тут на кожному кроці.
Tapa в перекладі з іспанської - кришка. Існує декілька версій, чому ці маленькі закуски назвали tapas. Але, згідно до самої найбільш схожої на правду, в XIII столітті король Кастилії та Леону Альфонсо X Мудрий видав закон, за яким власникам постоялих дворів наказувалося подавати хмільні напої виключно із закускою, щоб відвідувачі не п’яніли на голодний шлунок та не порушували порядку. Закуску, клали прямо на кружки з пивом або вином - як кришку.
Згідно іншої версії “їстівними” кришками накривали напої, щоб уберегти їх від мух.
Заходиш до тапас-бару, береш келих вина або сангрії - і вибираєш на свій смак закусочки. Легко, швидко, ситно і зовсім недорого - коштують тапаси від 1 до 10 євро. Наприклад, найкраще місце в Мадриді, де можна спробувати безліч різних тапасів від 1-1,5 євро за штуку - це ринок San Miguel.
Я спробувала безліч тапасів: оливки фаршировані артишоками, анчоусами, хамоном та в’яленими помідорами; шматочки багету з хамоном і ковбаскою чироззо; смажені шампіньйони на шпажках; зелені маленькі перчики на грилі “пімієнтос де падрон” присипані сіллю; фрикадельки та щічки; знамениту piscato frito (риба в клярі); пульпо - восьминіга; улюблену українцями кров’янку.
В Мадриді раджу вам ресторанчик ABACO Taberna, що знаходиться в самому центрі на Calle Toledo біля Plaza de Mayor. Тут дуже смачна кухня, величезний вибір тапасів, чудове обслуговування і демократичні ціни.
В Севільї рекомендую відвідати мережу ресторанів Cervezas vinos y tapas. Тут пропонують безліч тапасів (від 3,20 до 4євро). Якщо вам здасться, що одного чи двох тапасів замало - можете взяти тапас як повноцінну страву, тоді це коштуватиме близько 10 євро.
Про один з тапасів, хочу розказати окремо. Спробувала я його саме в Севільї, оскільки ця страва вважається андалузькою. Думаю, всі чули про “рабо де торо”, що в перекладі на українську означає “бичачий хвіст”.
В Україні цю страву не зустрічала жодного разу. Хоча не буду стверджувати, що її ніде не готують. А страва настільки смачна, що ви навіть не уявляєте!
Кажуть, її рецепт з’явився в Андалузії одночасно з коридою - багато століть тому. Розділення туші бика, вбитого на арені, робили за особливими правилами - найсмачніші шматочки потрапляли на стіл місцевої знаті, а хвіст діставася прислузі. Проте сьогодні “рабо де торо” подається в найкращих ресторанах Іспанії.
Основний принцип приготування: хвости мають довго тушкуватися не менше двох годин. Тоді м’ясо буде просто танути на губах.
Паелья
Іспанці кажуть, що це страва Валенсії, а самі валенсійці вважають її символом свого регіону. Якби там не було - паелью ви можете зустріти на кожному кроці в будь-якому іспанському місті.
Існує неймовірна кількість рецептів та варіантів паельї. Я сама готую за трьома рецептами. А іспанці кажуть, що їх більше 300.
Все дуже просто: основа страви - це рис, до якого додають рибу або морепродукти, або курку, або кролика, або все це разом. Іі обов’язково - овочі. Так до справжньої валенсійської паельї з м’ясом кролика та курки додають равликів, а з овочей використовують артишоки, зелену та білу квасолю і томати.
Основна фішка - рис для паельї обирають певного сорту, зерна якого мусять бути невеликого розміру та округленої форми. Він нагадує рис для різотто. В Іспанії, як правило використовують сорт “альбуфера” - назва селища біля Валенсії, де його вирощують.
Інша важлива деталь. Ррис до всіх приготованих інгредієнтів додається на сам кінець в сирому вигляді, а потім просто заливається бульйоном. Рис насичується бульйоном протягом 15 хвилин - і паелья готова.
В залежності від того, готуємо паелью з морепродуктами чи крім них ще додаємо і м`ясо - отримуємо Paella de Marisco або Paella Mixta. Остання -змішана - дуже популярна в самій Іспанії і вважається класичною.
З латинської мови patella перекладається як “пательня”. Тобто готується паелья і подається саме і виключно в пательні.
Я люблю паелью на білому рисі, підфарбованому шафраном. Але існує паелья на чорному рисі, вона підфарбовується чорнилами каракатиці.
Спробувати смачну паелью в Іспанії можна навіть в маленьких непримітних ресторанах. Коштує ця страва від 12 до 16 євро, і порцію можна спокійно розділити на двох.
Раджу вам в Мадриді скуштувати паелью в Restaurante La Catedral, що знаходиться в самому центрі на вулиці Cruz, а в Севільї в ресторані Postiguillo.
В Києві ви можете поласувати паельєю в ресторанах La Paella, Arbequina, “Три Вилки” і можливо ще в якихось іспанських. Найближчим часом відправлюся на пошуки і обов’язково дам вам знати.
Гаспачо
Холодний ситний томатний суп - альтернатива нашої окрошки. Готується традиційний гаспачо з перетертих або сирих помідорів у вигляді пюре та інших овочів за бажанням.
Ця традиційна страва іспанської кухні теж походить з Андалузїї.
Існує безліч варіацій приготування томатного супу. У Хересі його роблять з кільцями сирої цибулі. На Малазі - з телячим бульйоном, виноградом і мигдалем. У Кадісі взимку сервірують гарячим. У Кордові люблять густий - з кукурудзяним борошном і вершками.
Я їла севільский гаспачо, який подавався з шматочками хамону та сухариками.
Смакував мій гаспачо дуже добре, тому раджу вам завітати в ресторацію Manolete, що знаходиться одразу біля головного кафедрального собору в Севільї. Тут його можна скуштувати за 4,75 євро, загалом же вартість супу від 4 до 7 євро.
Іспанці чітко розділяють історію гаспачо на "до" і "після" Колумба. До відкриття Америки в Європі не було томатів і перцю, тому суп готували з хліба, часнику, оливкової олії та оцту - білий гаспачо (ajo blanco).
Але світовій популярності гаспачо іспанці завдячують Колумбу та конкістадорам, які привезли томати та перець на територію сучасної Іспанії.
Втім, існує безліч інших чудових та смачних іспанських страв, які я раджу вам:
Калсоц (Calcots) - це сорт цибулі, який вирощують переважно в Північних регіонах Іспанії, але популярний він на всій території країни. Його смажать на вугіллях і подають з соусом на горіховій основі.
Каре ягня (Patos de cordero) – дуже популярна страва. Пробувала її в різних ресторанах, але раджу завітати до мережі ресторанів El Asador de Aranda, які спеціалізуються саме на ягнятині. Лопатку ягня готують таким чином, що скоринка зверху має бути дуже хрумкою, а всередині м'ясо настільки протушковане, що тягнеться за виделкою як желе.
Богаванте асуль (Bogavante azul de Galicia) - синій омар. Фактично, це звичайний омар, але плавники у нього синього кольору. Страва смакує як в запеченому вигляді, так і в тушкованому. Я скептично ставлюся до ракоподібних, бо всі вони трупоїди, але страва неймовірно смачна, і замовляють її як королі, так і звичайні іспанці.
Кальдосо (Caldoso) – це щось середнє між рибним супом та паельєю, рідка паелья. Страва неймовірно смачна, особливо, якщо ви любите паелью, то вона точно стане вам до вподоби.
Всі ці страви найкраще смакують із cангрією (sangría від ісп. sangre — кров). Lуже популярний алкогольний напій на основі вина (частіше — червоного) с додаванням шматочків фруктів, ягід, цукру, а також невеликої кількості бренді, якій просто л’ється на вулицях Іспанії. Ціна на неї різна, залежить від закладу. Келих від 5 євро. Але як правило, замовляють cангрію цілими глечиками – від 30 до 50 євро.
Сангрію, як правило замовляють під ситний обід або вечерю, але це не означає, що ви не можете замовити її пізно увечері в одному з місцевих барів. Мадрид славиться своїми барами - їх тут просто безліч і на любий смак. Самі мадридці кажуть, що між площею Аточа і Сан-Мартін, відстань між якими близько 500 метрів, барів більше ніж в усій Норвегії. І я здатна думати, що це таки правда, бо переконалася на власному досвіді.
Бари завжди заповнені відвідувачами незалежно від дня тижня. Мій візит в бар в неділю, що знаходився в Латинському кварталі, де я мешкала, нічим не відрізнявся від понеділка.
І саме цікаве, що коли я зайшла на коктейль в Cafe Pavon вдруге, офіціант на барі запитався мене: “Вам як вчора - сosmopolitan?”. Виявляється, власники та офіціанти завжди запам’ятовують смаки своїх клієнтів - а якщо ви прийшли більше ніж 2-3 рази, вже на вході вас очікуватиме улюблений напій.
Є також особливі бари зі своєю історією. В один з таких, я планувала свій візит ще в Києві.
Коктейль-бар Museo Chіcote, що знаходиться на центральній променаді Мадриду, вулиці Гран Віа, заснований ще в 1930 році і був першим американським баром в Іспанії. Але відомий він не цим фактом, а тим, що в свій час тут бували різні знаменитості - від Софі Лорен та Ави Гарднер до Ернста Хемінгвея. Названий він на честь колишнього власника.
Періко Чікоте, який протягом декількох десятиліть був дуже популярною особою в Мадриді. Ще в 1927 році він випустив першу в Іспанії книжку про коктейлі. Але головна його заслуга в тому, що за своє життя він зібрав унікальну колекцію пляшок, перетворивши її в свого роду музей, рівного якому не було в світі. В цьому зібранні зберігалися напої, подаровані королем Альфонсо ХІІІ та Папою Римським; віскі від Хемінгвея; пляшка, розмальована Пабло Пікассо і навіть римська амфора з вином з II соліття до н.е. На жаль, після його смерті цю колекцію не вдалося зберігти.
Всі коктейлі коштують 10 євро. Це звичайна класика - Cosmopolitan, Aviator, Dry Martini, Singapore Sling, Bloody Mary, Negroni. Але офіціанти та бармени кажуть, що всі вони готуються за рецептами самого Періко.
Тож, якщо будете в Мадриді, рекомендую відвідати це місце і спробувати декілька. Наприклад, Daiquiri – улюблений коктейль Хемінгвея.
Сподіваюсь, мій гастро-тур Іспанією прийшовся вам до вподоби і стане в нагоді, якщо ви все ж таки наважитесь поїхати до цієї смачної країни хамону, тапасів, хересу та сангрії.
А я обіцяю продовжувати знайомити вас з іншими кухнями світу та Європи. Тому, Подорожуй та #СмакуйзІннаГордієнко.
Читайте та смакуйте: Українське “Sho” разом з Карпою та “Титановим Джексоном”
Фото та відео автораKиевVласть
28 грудня 2017 року Президент підписав закони “Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів” (реєстраційний номер 6327) та “Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості (№7117). Тож 2018 рік можна вважати початком медичної реформи, яка передбачає зміну фінансування системи охорони здоров’я.
Відтепер медичні послуги формально надаватимуться на страховій основі, але жодних додаткових відрахувань через це українці не робитимуть. Збирати ці кошти будуть із загального оподаткування. Окремих дій, що треба кудись іти та купляти поліс, робити не потрібно. Людина платить загальні податки, з них держава візьме частку на медичне страхування.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Робиться це з метою принципово змінити фінансування медицини. Якщо раніше держава утримувала медичні заклади, то тепер бюджетні кошти йтимуть на закупівлю у медичних закладів їхніх послуг. Держава платитиме за послуги не лише державним і комунальним, але й приватним медичним закладам. Що має змусити медичні заклади змагатися за пацієнтів, позбавить необхідності фінансування лікарень, які не мають навантаження, на яке вони розраховані, а також дасть свободу лікарям, що зможуть надавати власні послуги як приватні підприємці. Таким чином, система охорони здоров’я, яка до цього функціонувала за принципом планової економіки, тепер реформується до сучасних ринкових реалій.
Основних моментів, на які слід звернути увагу, декілька.
Планується запровадження державного гарантованого пакету медичних послуг. До якого ввійде перелік безкоштовних послуг і тільки ті, що щорічно буде розробляти Національна служба здоров'я, узгоджувати МОЗ і затверджувати Кабмін. Це типовий перелік послуг (консультації, направлення, довідки, профілактичні огляди, основні аналізи):
екстрена допомога (невідкладна допомога - термінові операції, в тому числі гострий серцевий напад, інсульт, апендицит, переломи);
первинна допомога (допомога лікарів первинної ланки, що працюють в поліклініках, амбулаторіях, мають приватну практику);
паліативна допомога (допомога пацієнтам, що мають смертельні захворювання, щоб полегшити їх страждання, перш за все надання адекватного знеболювання);
медична допомога дітям до 16 років;
медична допомога у зв’язку з вагітністю та пологами.
Згодом цей перелік буде ще конкретизовано спеціалізованою та високоспеціалізованою медичною допомогою. Загалом перелік безкоштовних послуг буде єдиним по всій країні, і вони обраховуватимуться за єдиною тарифною сіткою, незалежно від місця надання послуги.
Утім, наразі, списку державного гарантованого пакету медичних послуг ще немає. Як і не має остаточної ясності, яка частина послуг стане офіційно платною та який механізм додаткового їх покриття.
2. Впровадження принципу “ гроші ходять за пацієнтом” означає, що оплата роботи лікаря буде залежати від кількості пацієнтів та якості послуг, які він їм надає. Спершу цей принцип запрацює для первинної ланки медичних працівників. У бюджетній резолюції, ухваленій у липні 2017 року, закладений середній тариф у 370 грн на одну особу на 2018 рік. З 2019 року цю суму планують збільшити до 450 грн. Стільки в середньому отримуватиме первинна ланка медичної допомоги за пацієнта.
Принцип розрахунку кількості таких звернень впродовж року одного і того ж самого пацієнта та надання медичних послуг у разі переїзду чи незадовільного сприйняття якості медичних послуг, поки не уточнюється.
Ще один важливий факт, гроші за пацієнтом прийдуть не лікареві, а закладу. Зарплатню буде призначати керівник, а підлеглі матимуть право вимагати її у співвідношенні до кількості пацієнтів. От тільки знов, ця кількість ніде не прописана. Раніше в МОЗ говорили про обмеження в 2000 декларацій від пацієнтів на одного лікаря. Ця цифра ще буде затверджуватись в підзаконних нормативно-правових актах.
Розрахунки для вторинної та третинної ланки медичної допомоги досі тривають і, згідно очікувань міністерства, на це піде ще близько двох років. Тому поки що вторинна та третинна ланки працюватимуть у старому режимі і лише з 2020 року перейдуть на нові принципи роботи.
Втім скористатися допомогою спеціалізованого лікаря після запровадження реформи можна буде лише після призначення лікаря первинної ланки. Якщо всупереч рішенню сімейного лікаря, пацієнт звернеться до профільного фахівця самостійно, він муситиме самостійно сплатити його послуги.
Читайте: Директор по личному страхованию СК “КРОНА”: “Оплата конкретной медицинской услуги за конкретного пациента – одно из верных решений”
3. Впровадження електронної системи обліку. Передбачається впровадження електронної системи обліку інформації eHealth, завдяки якій медичні картки українців будуть електронними, а записатися на візит до лікаря можна буде онлайн, отримати електронний рецепт, перевірити, що виписав лікар, мати доступ до електронної картки, мати можливість електронного направлення до спеціаліста, вносити інформацію про розклади прийому лікарів. Планується, що першими в ній почнуть реєструватися сімейні лікарі, а вже потім до неї приєднаються спеціалізовані лікарі. Щоправда, швидкість цього приєднання залежить і від наявності відповідної техніки - далеко не усі лікарні зараз обладнані комп'ютерами та доступом до інтернету, але у міністерстві охорони здоров'я обіцяють, що eHealth функціонуватиме по всій країні.
Очікується, що з 1 січня 2020 року, після прийняття і набуття сили всіх нормативних актів щодо медреформи, тарифи реімбурсації та перелік гарантованих послуг затверджуватиметься Верховною Радою в рамках держбюджету на наступний рік.
Нова система фінансування охорони здоров’я передбачає активне залучення механізму приватного медичного страхування.
Передбачаються зміни взаємовідносин між приватними страховими компаніями та медичними закладами. По-перше будуть визначені державні гарантії що є безоплатним, а що держава не покриває. Сьогодні є просто загальна декларація, що все безоплатно, але ми всі оплачую емпіричну суму з власної кишені у неформальній формі.
По-друге Закон “Про автономізацію закладів охорони здоров’я”, який набрав чинності 06.11.17, передбачає перепрофілювання бюджетних закладів охорони здоров'я, починаючи з амбулаторії і закінчуючи обласною лікарнею, до форми власності некомерційне комунальне підприємство. Керівництво такого лікувального закладу зможе свій бюджет використовувати на власний розсуд, самостійно встановлюватимуть тарифні сітки для свого персоналу, та зможуть залучати інші кошти, окрім тих, що йдуть з медичної субвенції. Тож медичні установи прямо зацікавлені у співпраці з приватними страховими компаніями та якості обслуговування застрахованих осіб.
По-третє, буде запроваджена єдина, офіційна, обов'язкова тарифікація медичних послуг, що дозволить заздалегідь узгодити оплату цих послуг. Медичні послуги стають ринковим товаром, що спрощує лікарням процес формування кошторисів та оформлювати договірні відносин зі страховиками.
Пацієнт, отримуючи розуміння, на що може розраховувати від держави, має додатковий вибір, долучитись до солідарної системи добровільного медичного страхування (чим більше застрахованих, тим дешевше поліс для кожного) чи розраховувати на власні заощадження.
Статус застрахованої особи з добровільного медичного страхування дає людині більше можливостей. Не залежно від наявності декларації про співпрацю з сімейним лікарем, така особа отримує своєчасну комплексну медичну допомогу - стаціонарне лікування, швидка і невідкладна допомога, амбулаторно-поліклінічне лікування, стоматологічна допомога.
Добровільне медичне страхування (безперервне страхування здоров’я) – передбачає гарантовану громадянам (застрахованим особам) при настанні страхового випадку:
організацію медичних послуг в межах програми страхування у будь-якому медичному закладі на території України;
фінансування медичних послуг (консультацій, діагностичних досліджень, хірургічних операцій, медичних маніпуляцій) безпосередньо медичним установам без попередньої оплати з боку застрахованого;
цілодобову підтримку власним консультативно-диспетчерським центром;
медикаментозне забезпечення та організація доставки ліків;
проведення медичних профілактичних заходів та оздоровчих процедур;
контроль якості медичної допомоги та процедур.
Читайте: О перспективах развития медицинского страхования в Украине
Отже, з одного боку, можна говорити, що держава продовжує фінансувати 100% надання медичної допомоги людині. Але слід звернути увагу, що на програму медичних гарантій буде виділена конкретна сума в держбюджеті. Обсяг коштів, який спрямовується на реалізацію програми медгарантій має бути не менше 5% ВВП України. На цю суму держава через уповноважений орган закупить певну кількість медичних послуг, у тому числі планових операцій. Згідно прогнозу по зростанню державних витрат на охорону здоров'я: у 2018 році - 65,7 млрд грн; у 2019 році - 73,9 млрд грн; у 2020 році — 81,2 млрд грн. Тож фінансування охорони здоров'я суттєвих змін не передбачає і очікувати швидких змін не варто.
Тому розраховувати людям на лікування слід, як і раніше, на свої можливості. А щоб отримати медичну послугу своєчасно, доведеться звернутися до приватної лікарні або купити поліс добровільного медичного страхування. Тобто платити за медичні послуги. Проте оплата вже не буде тіньовою.
Фактично для реформи повноцінним початком є 2020 рік, те, що буде до 2020 року - це елементи реформи, підготовча робота. Тож у перехідних умовах української системи охорони здоров'я, залучення можливостей ринку медичного страхування для вирішення проблем забезпечення громадян України якісними медичними послугами набуває особливого значення.
Юлія Добренкова, генеральний директор страхової компанії "КРОНА"KиевVласть
На питання, що я можу сказати про хитрим чином анонсований візит Порошенка до США я віджартувався: думаю, що у Трампа все дуже погано, якщо доводиться аж на таке йти.
Ну, це жарт звичайно. До певної міри жарт.
Чому хитрим чином анонсований? Ніколи раніше ні Петро Порошенко, ні українська влада не випускали можливості похизуватися досягненнями на американському напрямку. Запрошення від президентів США завжди вважалися у нас здобутком незалежно від продуктивності вояжів до Вашингтона. Цього разу пальму першості профанфарити про візит до Вашингтона віддали журналістам і "незалежним експертам". Останні, природно, не мали підстав відмовитися від пропозиції підіграти. Зрештою, це дійсно круто першими повідомити про неабиякий саміт.
Хитрий фінт з анонсом може бути ще й безпечним способом поширення інформації, яку пізніше можна буде офіційно спростувати, якщо щось не зростеться і візит чи зустріч не відбудеться.
Але як би там не було виверт з "достовірними чутками" замість офіційного прес-релізу особисто я оцінив. Як у тому анекдоті:
- Рабинович, говорят Вы большой интриган?
- Да! Но кто теперь это ценит?!
На місці українських політтехнологів я би не став виносити у заголовки тему "Порошенко зустрінеться з Трампом до Путіна".
По-перше, щось у цьому є меншовартісне. По-друге, ну зустрінеться до Путіна - і що? Перемога? А якщо Путін потім говоритиме з Трампом на три години довше Порошенка, то що - поразка?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Справи Трампа дійсно паршиві. Заганяють норовливого мільйонера\мільярдера як вовка на полюванні. Та ще й мало чи не всією країною. Може не зовсім саме через любов до Росії, але через Росію - це точно.
Пару тижнів тому Дональд Трамп, виставивши в одному твітті фотографії своїх зустрічей з Павлом Клімкіним та Сергієм Лавром практично і не приховував, що використовує українського гостя для пом"якшення звинувачень у проросійськості.
Той факт, що можливу майбутню зустріч з Петром Порошенком Дональд Трамп використовуватиме з тією ж метою - дати сигнал у внутрішній політиці, що звинувачення у проросійськості є даремними, оскільки його підтримує навіть український президент - зовсім не применшує ролі української дипломатії у просуванні ідеї та організації зустрічі. Буду здивований, якщо цього року наш посол у Вашингтоні Валерій Чалий не отримає якусь серйозну державну нагороду. Очевидно зорі зараз привітні до української дипломатії в США, але скільки негірших шансів було втрачено у минулому?! Це і є одним з виявів майстерності дипломата - скористатися шансом.
Не тривожив би мене і той факт, що Дональд Трамп фактично може приховувати проросійські наміри за контактами з українським лідером. Не тривожив би, якби...
Якби я розумів, що Петро Порошенко сповна скористається майстерно організованим для нього шансом особистої зустрічі з Дональдом Трампом.
Що викликає мій сумнів, і я особисто, і Майдан Закордонних Справ вже неодноразово пояснювали. Мова йде про відсутність нових, цікавих, перспективних пропозицій з боку Української держави.
Навіщо ця зустріч потрібна Трампу ми розуміємо.
Але навіщо вона потрібна Порошенку? Переконувати продовжувати санкції проти РФ? Так, схоже, там у Трампа це вже без варіантів.
Переконувати, що Мінські домовленості безальтернативні? Так, у кого є сумніви, що Трамп це не заперечуватиме? Це якраз і є проблема, що Трамп, швидше за все, наполягатиме, що Мінські домовленості потрібно виконувати. А от чи може дозволити собі Україна або навіть Петро Порошенко виконати ці домовленості - that is the question!
Але який толк з того, що за результатами візиту до Вашингтона українського президента ми дізнаємось, що Високі Сторони погодилися, що не існує альтернативи дипломатичному вирішенню конфлікту?
Ми це почуємо, а через кілька годин знову дізнаємось про чергового загиблого чи пораненого на Сході України.
Тому побажаємо Петру Олексійовичу "бон вояж". Щоправда ми не очікуємо, що повернувшись з Вашингтону він нас чимось приємно здивує або порадує.
А допомагати і підтримувати нас американці будуть. Вони завжди нас підтримували. Як не Україну, то демократію. За цією новиною я би у Вашингтон не полетів.
Богдан Яременко, експерт, голова правління фонду "Майдан закордонних справ"
КиевVласть
Дивлячись на велику увагу до Гіларі Клінтон, пригадується її перший візит до Києва у 1995 році у ранзі дружини Президента Сполучених Штатів. Це був безпрецедентний випадок, коли під час державного візиту Президент США змінив свій графік. Вражений самобутністю і красою Києва, він продовжив візит ще на один день - спеціально, щоб подивитися це дивовижне місто.
Відтоді минув 21 рік. Чи дізнався світ про велич нашого Києва?
Ще кілька років тому наша столиця входила до переліку світових міст регіонального рівня (Східної Європи). Тисячолітня історія посилювала її значимість у всесвітній системі глобальних міст-центрів. На жаль, і міська влада, і кияни дозволили, щоб Київ втратив ці позиції.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За всі ці роки в української столиці так і не була напрацьована Програма формування та просування іміджевої політики міста. Більше того, жоден заступник Голови КМДА не має у своїх обов’язках координації цього важливого питання. Хоча, саме імідж Києва нарівні з наданням якісних послуг киянам – це головні завдання всіх без винятку міських чиновників.
Діяльність кожного департаменту КМДА – це певна складова іміджу столиці. І по них сьогодні Київ має найбільші проблеми:
Якість пасажирських перевезень
Забудова і розміщення зовнішньої реклами
Кіоски, мобільні кав’ярні і стихійна тогргівля
Паркувальний простір і якість доріг
Якість і доступність освіти і медицини
Рівень злочинності і безпека мешканців міста
Збереження історико-архітектурної спадщини
Екологія, доступність до чистої питної води.
За що адміністрація несе відповідальність? За ті умови, які вона створює для діяльності бізнесу та громадянського суспільства.
Тобто, коли існують чесні, прозорі правила гри, бізнес може планувати довготермінову перспективу. Він має стимули розвиватися і зацікавлений впроваджувати нові рішення. Киянам добре відомо, що саме невиконання чиновниками своїх прямих обов’язків, корупція і тіньові схеми міської адміністрації завадили:
приватним перевізникам – укладати Угоди на обслуговування маршрутів та мати підстави для отримання кредитів на оновлення автопарків;
операторам зовнішньої реклами – вкладати кошти в нові, сучасні рекламні конструкції;
створити єдину схему розташування кіосків, не допустити хаотичного їх розміщення по всьому Києву, та захистити тих підприємців, що працюють на законних підставах;
витратити цільові бюджетні кошти на створення умов доступності до різних будівель і споруд для людей з обмеженими можливостями;
обладнати парковки для автомобілів, звільнивши тротуари для проходу пішоходів,
і цей перелік можна довго продовжувати.
Зайве говорити, що Київ - це "регіональний бренд" - колиска Київської Русі; у нього чудове географічне положення та природні умови, що визначають образ міста: річка Дніпро, що протікає Києвом, численні парки, мальовничі острови; значимі історичні події, що відбулися на території міста.
Перший серйозний документ, що визначав візію Києва, був розроблений у 2010-му році. Стратегія розвитку міста до 2025 року була затверджена сесією міськради, але так і не знайшла своєї покрокової реалізації у конкретних діях адміністрації.
Ще один шанс для Києва був упущений під час Євро-2012. Значні кошти, непрозоро витрачені на розробку візії і брендування міста, дали місту щось прісне і непоказне, неорганічне для міста, що не запам’яталося гостям та не прийшлося до смаку киянам.
Під час суспільно-політичних подій 2013-2014 рр. увага майже всього світу була прикута до Києва. Та міська влада упустила і цей шанс заявити про значущість міста, його виняткову привабливість, як і не змогла налаштуватися в унісон з хвилею патріотизму та волонтерства серед містян.
Окрім іншого, відірваність влади від громадян, що, на жаль вже стала традиційною, завадить впровадженню якісних рішень у повсякденне життя міста.
А між тим, імідж Києва як столиці міг би стати ключовим фактором просування не лише міських, а й загальнодержавних зовнішньоекономічних і культурних проектів, найважливішим конкурентним ресурсом для налагодження партнерських відносин.
Звичайно, киянам самим варто змінити ставлення до свого міста. Але в першу чергу - влада повинна змінити своє некомпетентне і недоброзичливе ставлення до Києва.
Один з найголовніших пріоритетів - щоб Київ став комфортним для киян. Чиновникам варто перейняти цивілізовані методи адміністрування і зрештою поцікавитися думкою мешканців міста: наскільки люди задоволені роботою влади, які очікування у киян, і які конкретні кроки влада повинна зробити, щоб досягти цієї комфортності.
А поки наша влада все ще боїться запитувати у громадян, як вони оцінюють її діяльність, в інших країнах при плануванні та розвитку міського середовища почали розглядати індекс щастя громадян. Сьогодні для чиновників та урбаністів ефемерне ненаукове поняття "щастя міського жителя" стає таким же важливим індикатором, як традиційний ВВП.
Кияни живуть у сьогоденні і вибудовують своє щастя, користуючись обшарпаними маршрутками, лавіюючи між кіосками та припаркованими на тротуарах автомобілями.
Цікаво, у якому часовому вимірі живе міська влада?
Марина Бурмака, політолог, соціолог, президент Українського Центру суспільного розвитку
КиевVласть
Якби мені, тій схвильованій і викрикуючій “банду геть” “майданутій”, сказали, що вже за півроку я зрозумію, як глобально я помилялася, а через рік буду гірко каятися за свій “майдан” - я не повірила б! Хоча каяття - це не зовсім те, що я насправді відчуваю.
Да, Тетяна Монтян ще тоді, як могла, намагалася і попередити, і застерегти нас, таких ось “схвильованих” - від скоєння державного перевороту. Намагалася попередити, що ми приведемо до влади ще страшніших монстрів і людожерів, ніж попередники-”януковичі”! Що ціна буде – десятки тисяч життів! Що війна буде неминучою, і нас пустять реально на м’ясо! Це була правда... Жорстка і нічим не прикрита.
Що я зрозуміла? Та те, що натовп - це стовідсотково керовані і “куди треба” спрямовані маси. А от ким? Та тими, хто зараз у влади – бариги і невігласи, гопота і школота, малолітні дівахи і продажні журналісти. Якщо комусь потрібні матеріальні докази, то раджу зазирнути в комунальні платіжки та подивитись на цінники в магазинах. А ще - в очі матерів, дружин, наречених та сестер з подругами вбитих на війні хлопців. Можна ще в очі хлопцям, що залишилися каліками, і тим, кому пощастило повернутися фізично не ушкодженими, але морально вбитими. Проукраїнським мешканцям Криму, яких просто кинули напризволяще.
Ми натовп! Щоправда, натовп у вишиванках і співаючий гімн. Дресований натовп. Ура…
Чи соромно мені?
Мені боляче. Беззуба злість душить від розуміння того, що люди не хочуть бачити правди! Не хочуть чути кричущого! Не хочуть розуміти очевидного! Ненавидять тих, хто каже їм правду, попереджає про небезпеку!..
...Можливо, зі шкільного курсу ви пам’ятаєте історію троянської пророчиці Кассандри. Вона мала дар віщування, бачила у своїх видіннях темне майбутнє Трої - та їй ніхто не вірив. Троянці натомість вірили у фальшиві пророцтва брата Кассандри – Гелена. Він солодко “віщував” перемогу і славу, а натовп його за це славив. Коли ж саме пророцтва Кассандри справджувалися, її саму звинувачували в “накликанні біди”. Ну, зрештою, всім відомо, що Троя впала, засліплена самовпевненістю і спокушена троянським конем, з якого потім повалили ахейці.
Мораль цієї байки така, що змінити хід подій неможливо, допоки “нема пророка в своєму краї”: спочатку люди не вірять, а потім пророка в усьому й звинувачують. Якби ж то хоч раз хтось помітив колоду у власному оці, все могло бути інакше.
Кассандра не воліла зла своєму місту. Навпаки, вона хотіла врятувати Трою, попередивши про майбутнє. Але люди сприймають попередження як приречення, тому сліпо хапаються за солодку брехню, тільки б не втратити почуття впевненості та задоволення собою. Це фальшива втіха. Коли всі продовжують чинити по-старому, то самі справджують погані пророцтва.
Тетяна Монтян (на відміну від багатьох солодкоголосих солов’їв з телевізора) – людина принципова. Можна виділити два головних її принципи: любов до правди та любов до людей. “Що?! Ця чорнорота базарна хабалка – любить людей?! Не смішіть мої капці!” - скаже який-небудь обурений користувач фейсбука.
Однак у відповідь можна тільки спокійно покивати і відповісти: “Саме так!” Погана і зла Монтян ще жодного разу не відвернулася від людини в біді, багатьом своїм клієнтам: незаможним людям у скруті, мешканцям будинків, що потерпали від свавілля комунальної мафії – вона допомагала і досі допомагає безоплатно.
Зазвичай для аудиторії з поп-корном на животі такі аргументи звучать, мов “захищала в молодості котиків”, однак десятки реальних людей після того ставали прихильниками Монтян. Своєрідна манера комунікації, звісно, часто служить їй погану службу, але це є неминучим наслідком радикальної прямоти і чесності характеру. Людину рідко можуть належно оцінити, коли вона відверто каже в обличчя все, що думає. Так само, як і коли пророчить зле.
Прогнози Тетяни щодо розвитку подій не завжди справджуються стовідсотково. І розлючена невигідним собі віщуванням аудиторія зі зловтіхою накидається на кожну припущену нею помилку, хоча варто було би проаналізувати ту частину пророцтва, яка все-таки справдилася. Натомість великій кількості людей простіше уявляти її ледве не головним ворогом держави.
Зараз хвостом тягнуться за Монтян злощасні фото з поїздки в “ЛНР/ДНР”. Нікого особливо не цікавить їх контекст, усім досить, що поруч із Монтян – Мозговий, це вважається достатньою умовою для запису в зрадники. Але давайте звернемо увагу на наступні зображення…
Тож “нащо вона туди їздила?” Головна причина: треба було допомогти людині. Друга: оскільки Монтян – адвокат з кримінальних справ, то отримала змогу дізнатися підноготну всіх нинішніх героїв телевізора, із президентом включно. Не вірячи гримучій суміші правди й брехні з провладних каналів (як телевізійних, так і мережних), Монтян бажала на власні очі побачити ситуацію на Донбасі.
Крутолевич Владимир Владимирович
09.05.1975 года рождения, житель Днепроперовской области
Был мобилизован 04.06.2014 года и зачислен в 45-тый тербат, рота огневой поддержки. Кировоград. Место дислокации Краматорск.
26.08 во время сопровождения конвоя его подразделение попало в засаду и было рассеяно. Он защищая 23-тнего парня своим телом был ранен. Перебита рука, пулевое ноги и осколочные лица и тела. Потерял три литра крови. Был пленен бойцами ополчения бригады "Призрак". Сегодня он получил свободу. Вместе с ним отправляюсь на днях в Днепропетровск. Нет паспорта e него, а потому буду сопровождать его до жены, которая так же является инвалидом. Не передвижная. У них семилетний сын. Скоро семья воссоединится. – Дмитро Філімонов.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
Це фото майже не публікують. На ньому боєць 40-го батальйону територіальної оборони “Кривбас” Крутолевіч Володимир Володимирович. Людина лишилася без ока, до кінця життя буде інвалідом, який виживатиме разом із дружиною, теж інвалідом. Мозговий, чия бригада бойовиків забрала солдата в полон, віддавав його напевне що з метою показати, який “насправді чудовий” він є, мовляв, “ай-яй-яй, як це так – ніхто не хоче забрати полоненого, якого ми виходили”.
В цій ситуації Монтян за будь-яких умов лишалася в програші. Адже, по-перше, вона дала слово, що забере полоненого, і тому відмовитися від поїздки вже не могла. По-друге, настрої в суспільства такі, що поки ти не маєш “дозволу” від прихильників Майдана являтися на публіці поруч із неприйнятними суб’єктами (як, наприклад, неодноразово з’являвся поруч із Путіним і навіть потискав йому руку Порошенко), то автоматично стаєш записаний у зрадники.
І наміри твої нікого не хвилюють, бо накручена аудиторія побачить лише те, що захоче. Так сталося і з Олегом Мочановим після його недавнього візиту до Донецька. А він, зауважте, палкий прихильник Майдану і сам звинувачував Монтян у підтримці сепаратизму. І саме те, що він усе-таки мав авторитет серед майданної аудиторії, змусило хоча би певну частину її задуматися, а чи справедливо отак одразу ліпити на нього ярлик зрадника.
Оскільки Тетяна є адвокатом з кримінальних справ, то мала змогу дуже добре вивчити спіднє вітчизняного політикума, населеного персонажами, родом з буремних дев’яностих. Відтоді ці люди не змінилися, хіба що навчилися акторській майстерності й тримають серйозні обличчя на камеру.
Тому вірити їм, коли вони раптом вигулькують на барикадах, у Монтян нема жоднісінької причини. І оскільки ті самі люди тримають у своїх руках українські медіа, нема причин вірити їм також.
Щоб отримати змогу адекватно судити про події на Сході, розібратися в місиві правдивих та неправдивих повідомлень, Монтян довелося їхати на Донбас особисто.
Крім того, для неї це був обов’язок інституціоналіста – вченого, що спостерігає і вивчає громадські відносини. Якщо раптом забулося, вона переклала книгу американської економістки, нобелівського лауреата Елінор Остром саме про формування громадських інституцій.
На телемості з Донбасом Монтян так і заявила, що збирається нанести візит. І попутно з’ясувалося, що в Мозгового є український полонений. Відома своєю опозиційністю до всіх політиків, Монтян могла розраховувати на безпечний прийом. Ідеї, які вона хотіла донести до тамтешніх “самовисуванців”, не тільки не зашкодили б Україні, а ще й допомогли б мирному населенню, “підписаному” на цю війну без їхньої згоди і полишеному між двох вогнів безголосим. Тому вона зважилася на поїздку, свідома втрат на публічній арені, але переконана, що полоненому необхідно допомогти.
Так Монтян домовилась про звільнення полоненого
“Чому вона так мило вела бесіду з терористами?!” - гнівно кричать користувачі Фейсбука. Оскільки Тетяна Монтян за професією адвокат, а одна з її спеціалізацій – кримінальне право, за роки практики вона стала професійним переговорником. Це означає, що вона знає, як правильно поводитися з лідерами ОЗУ, аби не загинути від їх руки і добитися очікуваного результату.
І, як сказав один з інструкторів добровольчих батальйонів, коли в мережі скандалили довкола відео з офіцером за позивним “Купол”, що потис руку Мотролі: “Я ладен хоч сатані руку потиснути, якщо від цього залежатиме життя моїх людей чи доля полонених”.
На карті було життя самої Тетяни, полоненого Володимира Крутолевіча, а також журналіста Дмитра Філімонова. Отже, маючи досвід лише з перегляду бойовиків і телесеріалів, і попиваючи каву за комп’ютером, не варто судити професіоналів за роботою.
За підсумками поїздки, Тетяна Монтян була змушена констатувати, що “ДНР/ЛНР” є інституціонально неспроможними квазі-державними утвореннями, тобто такими, що не стануться і не дадуть народу омріяних цілей, адже там царює той самий безлад і протистояння внутрішніх угрупувань, що й в усій останній Україні. Тобто, нічого нового і відмінного на Сході не утворилося, окрім хіба що необхідної для війни сторони під опікою Росії.
Змістовні пояснення щодо Мозгового
Тіньовий бік війни вони разом із журналістом Дмитром Філімоновим висвітлили в документальному відео, презентованому на прес-конференції “Гуманітарна катастрофа на Донбасі”. Ця правда не зробила сепаратистів кращими, але розкрила дійсність по той бік фронту, показавши під “маскою ворога” таку саму ошуканість і запаморочення, як і на Майдані, сформованому щирим обуренням, проте осідланому спритними політиканами. Абсолютно аналогічний хід зробив Путін, збуривши з дна психіки донбасців ще за радянщини поселені страхи, скориставшись розгубленістю та інформаційним безладом, аби сформувати собі платформу для вторгнення.
Грамотний політик розхитав би ту платформу і вибив би її з-під ніг ворога, відвоював би собі увагу та прихильність забитого і нещасного народу, віддавши під суд його мучителів. Але Україною досі керують не грамотні, а жадібні політики, що країну розглядають як дійну корову, котру можна безкарно обманювати і мучити голодом, вичавлюючи залишки молока вже з кров’ю. Аніж вчасно знешкодити підбурювачів до конфлікту і домовитися з людьми, їм вигідніше було розпалити війну. Це дало їм утриматися при владі та відвести від себе увагу народу, відправивши його на фронт, голим і босим, покинувши армію на волонтерів, давши ворогу перетворити частину українського народу на терористів, використати їх як пішаків у своїй грі. Тому, кажучи про ворогів, несамохіть доводиться дивитися не тільки в бік Москви, але й у бік Банкової. Знову.
Що є більш патріотичним – жертвувати життями чи зберігати їх? Що є більш патріотичним – розігрівати в країні збройний конфлікт чи докладати всіх зусиль, аби не сталося кровопролиття? Ізраїль, котрому навряд чи можна дорікнути відсутністю патріотизму, наприклад, вважає, що полонений солдат повинен розказати ворогу все що знає, аби тільки зберегти життя. І стратегії свої розробляє відповідно до цієї доктрини. Ми натомість досі живемо заповітами тоталітарної епохи, за якої маси людські тому й називалися масами, що життю їхньому особливої ціни не було, й уряди кидали їх у м’ясорубку, не зморгнувши оком.
Ні один з усіх президентів України і ні один з депутатів, які там були, які просиджували штани і крали у нас бабки, не зробив нічого, ні грама, аби тої війни не було. І теперішній теж, – Андрій “Кузьма Скрябін” Кузьменко.
Мріяти про “лобову” перемогу через знищення – легко, поки це відбувається виключно в уяві. В уяві взагалі все легко і просто. Але жорстока дійсність викриває “слабкі місця” уявних планів, і виставляє рахунок на тисячі вбитих і десятки тисяч знедолених. І тоді доводиться шукати обхідні шляхи.
На цій війні всі винні, й біда на всіх – одна. По-справжньому перемогти тут можна не через придушення ворога силою, а через віднаходження взаємного розуміння. Не між кримінальними верхівками, які стрижуть свої бариші, а між людьми, у котрих насправді нема жодного приводу ворогувати, котрі часто сповідують одні й ті самі цінності, а тому стоять по різні боки фронту виключно через потворну політичну гру зарубіжних та вітчизняних воротил.
В цьому нема шкоди інтересам України. Навпаки, якщо українці Сходу та Заходу нарешті знайдуть спільну мову, це зашкодить Росії більше, ніж навіть найуспішніша воєнна операція, це також не дасть Заходу перетворити Україну на залежний сировинний придаток.
Саме про це свідчить Монтян, і саме це не подобається ані сепаратистам, за що вони охрещують її “агентом Госдепа”, ані ура-патріотам, які в свою чергу хрестять її в “агенти Кремля”. То хто ж вона така, врешті-решт?!
Та сама Кассандра, заручниця своїх принципів, заручниця правди, що нікому не подобається. Так само, як люди йшли в добровольчі батальйони задля захисту Батьківщини, так само, як волонтери з останніх сил налагоджували постачання армії, Тетяна Монтян попри слабкість свого одинокого голосу намагалася донести до народу просту істину: не Донбас із Україною є ворогами, а політики українські, російські та світові не відчувають жодної прихильності до нас, попри “занепокоєні” фізіономії.
Закликати обидві сторони схаменутися, відкрити очі й зрозуміти, що їх використовують, під час війни – наївно. Така позиція вельми немодна сьогодні, як і рік тому. Надія на мир була до певної межі, яку було перетнуто разом із першими пострілами. Далі механізм закрутився в рознос, і все пішло так, як пішло.
Але така вже вона є – Тетяна Монтян. Вона не мириться з насильством і вірить у Закон навіть тоді, коли всі скорилися ненависті. Її не лякає втрата рейтингів, бо вона працює не на фальшивий імідж “копійки, яка всім подобається”, а заради цінностей у які вірить. І це не сепаратизм, не “русскій мір” і навіть не український націоналізм, як багато хто норовить їй інкримінувати, а гуманізм та інституціоналізм, за які вона незмінно бореться ось уже 15 років. У своїй боротьбі вона одночасно захищає Руслана Коцабу та Вікторію Заверуху, двох людей під вогнем ненависті з обох сторін, - в ім’я справедливості та верховенства Закону і Права.
Це – те, що Європа вистраждала в століттях воєн та революцій! Ви – боролися на Майдані за це! І тепер ви обираєте правило вибіркових покарань, “революційні потреби” замість Права, так, як це робили більшовики, як це роблять путіністи! Вам здається, що можна так робити, маючи благі наміри, але саме так і моститься дорога до пекла. Люди - такі істоти, що тільки й чекають, коли можна було б порушити правила і віддатися свавіллю – заради своїх інтересів і симпатій. Натомість в результаті страждають усі. Треба визнати, борючись із чудовиськами, ми самі стали чудовиськами, і тепер у жаданні свободи ми погоджуємося на тиранію…
А знаєте, що найцікавіше? Погана Монтян навіть таких нас захищатиме, якщо з кимось трапиться несправедливість, якщо ми станемо жертвою Молоха, якого самі ж і створили. Такою жертвою несамохіть стала малолітня націоналістка Віта Заверуха. Такою жертвою несамохіть став дорослий патріот Руслан Коцаба. Такою жертвою несамохіть став солдат Володимир Крутолевіч.
На те й потрібен справжній адвокат, щоби право було повним, щоб держава, олігархи або суспільство – не зловживали своєю владою. Подеколи сам тільки адвокат і лишається одиноким воїном на захисті людини, єдиним тонким прошарком між людиною і свавіллям системи. Не через особисту симпатію, а через почуття обов’язку перед колись обраними цінностями.
“Так неможна! Так неможливо! Треба пристати на якийсь бік!” - закричить обурений користувач мас-медіа.
А Монтян і так на боці – України, на боці реального, а не лише декларованого, розвитку українського суспільства. Вона не розмахує прапорами і не викрикує гасла, тому що вже 20 років займається просвітництвом щодо оптимальної побудови громадських відносин – і саме це, а не магічні ритуали, є її внеском у розвиток України.
Тому відповіддю на питання, хто ж така ненависна всім Тетяна Монтян, можна просто відповісти: “Юрист, адвокат, захисник… України, як правової держави”.
КиевVласть
Буквально днями столична прокуратура поповнилася цікавими кадрами. Крісло заступника прокурора Києва отримав колись фастівський, обухівський і васильківський обвинувач Ян Стрелюк.
Колишнє місце працевлаштування - Васильківську міжрайпрокуратуру - пан Стрелюк покинув за власним бажанням, але не без скандалів.
Детальніше: Бывшего обвинителя Васильковщины назначили замом прокурора Киева
Втім, з 2011 року на цій посаді спромігся “напрацювати” собі справжній фан-клуб. Цікавий випадок юридичної практики не лише на місцевому, але й обласному рівні - публіка не хотіла відпускати свого “улюбленого” прокурора. І навіть трохи за нього поборолася. Мовляв, вина усьому - хронічна профнепридатність пана Стрелюка для служби у такому корупційному регіоні, як Васильківщина. До когорти місцевих “князьків”, дерибанників та нечистих на руку чинуш він нібито так і не вписався, проте отримав авторитет серед багатьох жителів району.
Однак, під кістляву руку люстрації Ян Стрілюк таки потрапив. Приводом для заяви про звільнення за власним бажанням екс-прокурора офіційно вважають візит “проЛяшковськи” налаштованих активістів батальйону “Україна”. Люстратори, за традицією, завітали до службовця на місце роботи і виставили відповідний ультиматум.
Крім того, “втекти з корабля” його, начебто, змусили високопоставлені лоббісти тих же місцевих “князьків” й дерибанників. Мовляв, і сам “не гам і тобі не дам”. Долила “олії у вогонь” ще й справа 23 земельних наділів по 0,1 га Глевахівської селищної ради на території військового містечка №11, приватизованих ще в 2010 році. Прокуратура “під егідою” Стрелюка виставила вимоги про арешт цієї землі та скасування рішення Васильківської міської ради, яка чомусь вирішила, що має законне право розпоряджатися ласими шматками передмістя.
Читайте також: Васильковская прокуратура забирает у “частников” отжатые земли в Глевахе
Втім, 18 червня цього року Ян Стрелюк все ж офіційно заявив про звільнення за власним бажанням, чим викликав обурення вагомої частки активної громадськості. Наприклад, голова ГО “Рідне місто” Василькова Анатолій Боровик говорить, що ліпшого прокурора не було й нема. З місцевою міліцією і владними верхівками він не ладнав, перекривав наркопотоки, боровся з ігровим бізнесом у місті.
З цього приводу деякі ГО навіть зверталися до генпрокурора, прохали провести службове розслідування і повернути Стрелюку крісло у Васильківській прокуратурі, а Стрелюка - васильківській громаді.
ТЕКСТ ЗВЕРНЕННЯ
Однак, скептики пригадують екс-прокурору і багато грішків, як “інертність” у місцевих інтригах навколо підпалу будинку одного з депутатів міськради або ж відсутність реакції на спецпідрозділи “Тигр” і “Барс” у Василькові під час Майдану. Крім того - бюджетні афери, нерозкриті комунальні справи і т.п.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
І взагалі, начебто такий от “прокурор всім прокурорам” Стрелюк мабуть добре знав, куди потрапить після Васильківської “контори” й насправді вже давно хотів звідти “накивати п’ятами”.
Сам теперішній столичний зам каже, що ці всі походи батальйонів і земельні афери - це тільки приводи та місцеві версії, а піти з Василківської прокуратури його змусило все “в комплексі”. Бо там він справді усім заважав.
Про те, здогадувався він про можливе призначення на достойну посаду чи ні, пан Стрелюк спілкуватися бажанням не горів, та все ж…Про хепі-енд недбало “люстрованого” колишнього васильківського прокурора може потрібно доддати до фейсбучних постів під оптимістичними тегами на кшталт #миздобули.
І хай нам будуть прокурори, за яких громада захоче стояти горою. Амінь.
КиевVласть
умаю більшість з нас не дуже любить ходити по лікарях. Чекаємо до останнього, сподіваємось що “само пройде” тощо. Водночас технічний огляд автомобіля проводимо щороку… І, ніде правди діти, я власне теж обходжу поліклініки подалі. Але маючи з дитинства певну хворобу, змушений слідкувати за власним здоров’ям , компенсуючи її прояви регулярними фізичними навантаженнями. В останні роки був в лікарнях виключно щоб зробити щеплення від COVID-19. Але минулий місяць змушений був добряче походити по лікарням, різним лікарям і діагностичним центрам.
Причиною стало поновлення облікових документів у ТЦК, якому передує, принаймні у моєму випадку, проходження військово-лікарської комісії. Проходженню ВЛК потребую здачі певних аналізів та проходження діагностики. Спочатку звернувся до сімейного лікаря, добре що завчасно підписав декларацію, і власне більшість аналізів зробив у невеличкій амбулаторії сімейної медицини. І саме ці результати, виявили що моя хронічна хвороба, має певні вікові погіршення і потребує додаткового обстеження. Знову ж таки сімейний лікар виписала направлення до двох спеціалістів і я вже самостійно через додаток Helsi (прийшлось терміново завантажити в смартфон), записався на прийом до лікарів у зручний для мене час.
Візит до першого лікаря вилився ще в три знову ж таки до нього, точніше до неї, бо це була жінка. На моє здивування, лікар призначила мені ціле комплексне обстеження, яке проводилось в три етапи, при цьому погодила зі мною дні і час моїх візитів до неї. І це важливо, бо на роботу теж треба ходити. В один з прийомів мене обвішали датчиками і видали такий собі “пульт управління” і змусили добу бути піддослідним, продовжуючи звичайний спосіб життя. Зізнаюсь, відчував себе як космонавт якого готують до польоту. Потім були інші обстеження, як на мій погляд, на сучасному обладнанні і звісно висновок і рекомендації лікаря. Ледь не забув! Всі ці діагностичні процедури я отримав абсолютно безкоштовно у комунальній клініці свого району, як я потім дізнався, передбачених програмою державних гарантій медичного обслуговування населення.
Натхненний таким рівнем охорони здоров’я і поважним ставленням я зібрався до іншого спеціаліста. Змушений був пошукати бо в попередній клініці такого лікаря просто не було. Але додаток Helsi знову виручив. Знайшов необхідного фахівця знову ж таки в державній клініці і у своєму районі. І знову дуже приємна жінка-лікар, уважне ставлення, призначення певних діагностичних процедур, але їх проведення потребувало звернення вже до іншого закладу і лікаря з функціональної діагностики. І ось візит до лікаря-діагноста змусив мене так би мовити “повернутися на землю” і пригадати власні неприємні спогади про походи до поліклініки.
Прийшовши в зазначений час до кабінету консультативно-діагностичного центру і звернувшись до лікаря зі словами: “Вітаю, я прийшов до Вас на діагностику” почув голосну відповідь: “Я очень рада”… І це почули всі хто прийшов у той день на до неї на прийом. Що можу сказати, я промовчав, хоча звичайно відчув себе…Ну ви розумієте. Чекаючи своєї черги, був свідком що манера спілкування цієї лікарки з пацієнтами і навіть з медсестрею доволі специфічна, якщо не сказати зверхня і зневажлива… Коли власне я зайшов у кабінет, в очікуванні проведення двох діагностичних процедур (а саме стільки було зазначено у призначенні лікаря і до другої процедури я навіть купив відповідні ліки (про що мене попередила лікар яка дала направлення), мені зробили тільки один етап діагностики. Коли я нагадав про другий, у відповідь почув: “перший аналіз показав що у вас все в межах норми, тому другий не потрібно робити”. На моє прохання його провести і апеляцію до призначення лікаря-спеціаліста, почув категоричну відмову це зробити. Сперечатись не було сенсу, в коридорі очікували інші пацієнти та і мені власне треба було поспішати по справах… Але як викладач-науковець розумів що чим більше результатів дослідження ти більше можливостей зробити правильні висновки. А в моєму випадку мова йде про стан здоров’я. Тому вирішив звернутись зі скаргою на дії лікаря-діагноста до Національної служби здоров’я України. Зробити це виявилось абсолютно не важко, власне у смартфоні на сайті НСЗУ за кілька хвилин заповнив відповідну форму. Відразу отримав на електронну пошту повідомлення щодо отримання мого звернення. Через деякий час отримав листа від НСЗУ з проханням уточнити певні деталі, тут знову допоміг Helsi, який зберігає всі результати прийомів у лікарів і результати досліджень. Прийшло ще кілька днів і мені зателефонували з того самого діагностичного центру, де тиждень тому мені відмовили у проведені діагностики. В розмові керівник лікувального закладу запропонувала … знову прийти до їхнього центру і пройти діагностичну процедуру у якій мені власне було відмовлено. Наступного ранку, я знову був біля кабінету того самого лікаря-діагноста, яка і провела або точніше завершила призначену мені діагностику.
Увечері того ж дня я отримав листа на електронну пошту вже від директора діагностичного центру, де мене повідомили що “непорозуміння зі мною вирішене і повне дослідження проведене” і на останок мені було “запропоновано з будь яких проблемних медичних питань звертатись до завідувача філії консультативно-діагностичного центру…”
Нехай на думку пані директора Центру діагностики ситуація зі мною була “непорозумінням”, але ось щодо майбутнього “звернення з проблемних медичних питань до керівництва філії…” ?!
То може, правильніше буде директору провести відповідну роботу зі своїми підлеглими щоб не виникало подібних “непорозумінь” і майбутніх “проблемних медичних питань”.
Всім доброго здоров’я і… не бійтеся захищати свої права щодо державних медичних гарантій звернувшись за потреби до Національної служби здоров’я України.
До наближення другої річниці звільнення Бучі від російського загарбника до міста почастішали візити іноземних делегацій: цього разу Бучу відвідав Посол Федеративної Республіки Німеччина в Україні Мартін Єґер.
Про це KВ стало відомо з публікації Бучанської міської ради.
Підписуйтесь на “КиївВладу”
Так, гостям показали фотовиставку у Храмі Святого Апостола Андрія Первозванного, де зафіксовані наслідки російського вторгнення. Делегації розповіли про звірства росіян на території громади, катування мирного населення та обстріли інфраструктури.
Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм
Подписаться
“Те, що сталося у Бучі – жахливо. Бракує слів, щоб описати ті звірства, які довелося пережити усім вам. Ми бачимо наше спільне майбутнє – це Європа. І ми усіма силами працюємо задля цього”, – прокоментував Мартін Єґер.
Як раніше писала KВ, це вже не перший візит німецької делегації до Бучі. У травні 2022 року міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок також відвідала місто з робочим візитом.
Читайте: В Ірпінь прибув міністр МЗС Нідерландів Вопке Гукстра, глава МЗС Німеччини Анналена Бербок відвідала Бучу
Фото: Бучанська міська рада
КиївВлада
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0008
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-09 02:25:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 3
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-09 02:25:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0009
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri, articles.text AS text, users.avatar AS image, CONCAT(users.first_name, " ", users.last_name) as author_name, users.id as author_id, users.bio as bio
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
LEFT JOIN `users` ON `users`.`id` = `articles`.`user_id`
WHERE `articles`.`id` IN('145211', '145173', '144225')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-09 02:25:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0008
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.0854
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"візит"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-09 02:25:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"візит"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 170, 10
0.0554
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"візит"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-09 02:25:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"візит"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 2
0.0012
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('67121', '66832', '63806', '59229', '2333', '2108', '1846', '53840', '145173', '144824')
0.0578
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-09 02:25:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"візит"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)