Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
4 лютого 2020 г. 11:00
Раздел: Територія розуму
Земля для українців: проєкт Закону Головіна “Про прогресивні земельні відносини”
Я розіслав усім депутатам Верховної Ради розроблений мною проєкт Закону України “Про припинення дискримінації власників сільськогосподарської землі, підтримку самостійної виробничої сільськогосподарської діяльності та ефективний обмін правами на землю (Про прогресивні земельні відносини)”.
До проєкту Закону додано:
- пояснювальну записку, в якій обґрунтовано необхідність Закону для регулювання земельних відносин;
- порівняльну таблицю до проекту Закону, в якій наведені необхідні зміни до діючих Законів України.
Основні тези проєкту Закону “Про прогресивні земельні відносини”:
- підтримка самостійного господарювання на власній землі безпосередньо чи через участь у товариствах власників землі;
- надати селянам-власникам землі право розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору;
- фінансове забезпечення селян-власників землі для повернення отриманих авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірванні договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення;
- обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему);
- кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних.
- кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в у сумі п’ятикратного розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних;
- кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних;
- допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі).
- формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі.
- набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно:
- фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше максимального розміру земельної ділянки, отриманої в результаті розпаювання;
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені українського народу, – в межах, визначених Конституцією України.
Формування основних тез законопроекту відбувалося, зважаючи на ситуацію, яка склалася, на основі бажань та мотивацій власників землі сільськогосподарського призначення, розуміння ситуації громадянами України, забезпечення національної і продовольчої безпеки, практичності реалізації законопроекту.
Мої пропозиції не ідеальні, але суть їх проста. Хочемо ринкових відносин – давайте звільнимо селян з кріпацтва і дамо право розривати договори оренди, про що так мріють селяни-власники землі. Хочемо інвестицій – давайте зробимо об’єкти для інвестування у вигляді товариств власників землі і проінвестуємо об’єднання власників землі і кожного селянина окремо. Хочемо повернення українців додому – давайте робити їх реальними власниками, і почнемо цей процес із земельних відносин, зробивши власників землі власниками аграрних виробництв. Давайте робити все самі, а не чекати, що хтось зробить за нас, робімо все самі: від дітей до економічного розвитку країни – навіщо підміняти себе у своїй сім’ї незрозумілими сусідами.
Ми можемо разом дискутувати, змінювати і покращувати запропонований мною текст законопроекту та його назву, виправляти граматичні помилки, вносити законопроект разом чи об’єднано з іншими депутатами, вносити пропозиції і поправки – покращення в інтересах українців не має меж, але суть повинна залишитися: законопроект повинен бути в інтересах українців і української держави, а не в інтересах бізнесу, орендарів, латифундистів, транснаціонального капіталу, агресорів та інших ворогів.
Основними позитивними наслідками законопроєкту стане:
- припинення дискримінація власників землі її користувачами (орендарями);
- припинення дії необґрунтованих перепон у володінні та розпорядженні землею її власниками;
- отримання країною ефективного власника землі в результаті ефективного обміну землею без втрати суб’єктності права власності на землі;
- формування і впровадження ринкових механізмів у земельні відносини;
- зростання доходів власників землі від землі, що їм належить;
- об’єднання власників землі з метою повноцінного розвитку аграрного виробництва на території територіальної громади (громад);
- справедливе усуспільнення результатів діяльності підприємства між усіма учасниками утворення відповідно до внеску учасника чи виконуваної роботи;
- формування умов для переходу до самостійного господарювання на землі її власниками;
- формування сприятливих інвестиційних умов для розвитку аграрної галузі;
- унеможливлення будь-якої концентрації землі як негативного чинника для соціально-економічного розвитку країни;
- початок зростання цінності землі;
- унеможливлення загрози національній та продовольчій безпеці країни від формування ірраціональних земельних відносин;
- унеможливлення політичних і соціальних конфліктів на грунті земельних відносин.
У зв’язку з важливістю питання земельних відносин я не став очікувати законодавство про “народовладдя”, щоб ним скористатися для реалізації своєї ініціативи з впровадження прогресивних форм земельних відносин. Зараз законодавство про “народовладдя” не потрібне для тих, хто задумав розпродати, віддати в концесію, продати, приватизувати, втратити, знищити все, що стосується українців і їхньої держави, а після – воно не потрібно народу, бо не буде над чим в законний спосіб встановлювати народовладдя.
Запропонована мною форма законодавчої ініціативи в певній мірі є проявом народовладдя. Вона зумовлена тим, що необхідного Закону про земельні відносини в інтересах українців, України, власників землі і тих громадян України, які хочуть стати власниками землі, ще не було ініційовано.
Народовладдя можемо творити вже зараз без удаваної більшості, творити розумом і розумінням беззаперечної необхідності діяти в інтересах людей – в суспільних інтересах. Сподіваюся, що мій приклад наслідуватимуть й інші громадяни України.
Сподіваюся, що народовладдя живе в душі кожного депутата та реалізується в обов’язках зробити життя кожного громадянина України кращим.
Народний депутат – носій законодавчої ініціативи, яка реалізується у формі внесення до Верховної Ради Законопроекту, і саме тому я звернувся з пропозицією до депутатів внести запропонований мною проект Закону “Про прогресивні земельні відносини”.
Я не маю відношення до жодної політичної партії. Запропонований мною проект Закону відображає моє особисте бачення, але з урахуванням наявних обставин і оптимально-необхідних результатів. Сподіваюся, моє особисте бачення буде відповідати баченню більшості громадян України.
Антинародні законопроекти про так званий обіг земель чи так званий ринок земель, які є на розгляді у Верховної Ради (законопроекти №2178-10, №2194), не несуть ніяких позитивних змін для українців, а прописані в інтересах суто обмеженого кола осіб, в який ви, шановний депутате, навряд чи попадаєте. Ці законопроекти не про ринок в земельних відносинах, ці закони про монополію на землю – безправне право селян продати землю заздалегідь визначеним особам. Ці законопроекти не про перетворення селянина на власника аграрного виробництва і не про збільшення доходів власників від землі. Ці законопроекти не про створення робочих місць і не європейський рівень оплати праці. Ці законопроекти не про усуспільнення прибутку і не соціальну спрямованість економіки, як визначає Конституція України. Ці законопроекти проти селян-власників землі і проти українського народу в цілому.
Окрім того, що неможливо допустити, щоб законопроекти №2178-10 та №2194 були проголосовані, необхідно вже визначатися з національно-орієнтованим законодавством з земельних відносин, яке забезпечить ефективне відновлення та зростання аграрної галузі в інтересах українців.
P.S.
Хтось може сказати, що закон з такими принципами не буде прийнятий, бо не має зараз в Раді національно-орієнтованої більшості і не має смислу займатися цим законопроектом. Але законопроект не для більшості у Верховній Раді, законопроект для українців. Всі повинні знати, яким могло бути чи може бути національно-орієнтоване законодавство з земельних відносин. Тому обговорюємо, думаємо, вирішуємо.
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
1 лютого 2020 г. 12:00
Раздел: Стиль
Шлях до волі - не лише історія, а й сучасність
Вихованці ІТА “ЮН-ПРЕС” взяли участь у творчій вітальні “Шлях до волі”, приуроченій до Дня Соборності України, яка відбулася в Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого.
Учасники творчої вітальні розповідали про те, яким важким був шлях українців протягом століть і як важливо для народу об'єднуватися, щоб зберегти державу і незалежність.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Відкривав цей цікавий та змістовний вечір його організатор Володимир Петровський – український громадський діяч, керівник громадської організації “Всеукраїнський парламент працездатних інвалідів”, один з двох людей у світі, які отримали розряд з парашутного спорту після втрати зору, багаторазовий номінант Книги рекордів Гіннеса за здійснення парашутних стрибків, будучи повністю незрячим. Володимир Петровський виконав пісню “Переведіть мене через Майдан”, акомпонуючи собі на гітарі. Він розповів, що Майдан насправді почався зовсім не за часів незалежної України, а значно раніше, ще коли в далекому 1654 році відбувся перший Майдан, відомий під назвою “Переяславська рада”. Далі розповіли про те, яким був Київ за часів Ярослава Мудрого. Нагадали про славетну Києво-Могилянську академію, яка була прикладом для наслідування усій Європі, шляхетність гетьмана Івана Мазепи, який своїм коштом відбудував найцінніші для українців пам’ятки культури, зокрема й відомі в усьому світі Софіївський та Михайлівський собори.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Соборність, єдність народу – шлях майбутнього благополуччя країни. Якщо ми це зрозуміємо, то станемо найкращою і найпотужнішою державою у світі”, – наголосив Володимир Борисович.
Було згадано про важливий період розвитку України – шістдесятництво. “Шістдесятники – це люди, які заклали за часів Радянського союзу фундамент незалежної України. Це борці за волю українського народу ” – зазначив Володимир Борисович.
На вечорі звучали вірші й пісні у виконанні Володимира Петровського, Жоржа Шанаєва – поета, музиканта, художника, члена Національної спілки художників України,
Поетеса Наталія Кащенко виконала власні пісні про Україну, війну на сході країни та наших захисників. Також виконувались авторські вірші Євгена Познанського.
Окрасою вечора став дитячий хор “Гармонія” під керівництвом Анни Стоянової, який виконав “Молитву за Україну” та пісню Євгена Познанського “Квіти України”.
День Соборності для кожного українця є надзвичайно важливою датою. Об’єднуватись – ось що потрібно для процвітання України.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"КиевVласть
27 січня 2020 г. 11:00
Раздел: Територія розуму
Народна ініціатива: закон про прогресивні земельні відносини
Влада говорить з бізнесом, думає про бізнес, турбується про бізнес, в тому числі влада вирішує з бізнесом і питання як бути з людьми - це все одно що запитувати у вовка про долю овець чи у лисиці про долю курей.
Власники землі в більшості хочуть продати землю. Не можна не погодитися, що вони хочуть розпоряджатися отриманою від всього українського народу землею. Тільки є певні нюанси. Ті, хто хочуть відкрити так званий вільний ринок земель, хочуть скуповувати землю у селян по ціні до 1000 доларів за 1 гектар чорнозему, при цьому селяни-власники землі хочуть не менше 5000 доларів за 1 гектар.
Мрії продавців землі і мрії покупців-спекулянтів землі живуть в різних площинах. Тому проект закону №2178-10 (про ринок землі) передбачає, що скуповувати землю будуть тільки “свої” – на вигідних їм умовам, дешево, не поспішаючи, з тиском на селян і без конкурентів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В проекті закону №2178-10 нічого не говориться про людей, громадян України, власників землі. Там про тільки бізнес і тільки про бізнес. Ви помітили, що влада не говорить з людьми, не думає про людей, не турбується про людей.
Проект закону №2178-10 ще не встигли прийняти (він прийнятий тільки в першому читанні), але він встиг вже застаріти своїми феодальними підходами. Проблемність ситуації з прийняттям такого закону буде всебічна та і сам закон поправками доведено до абсурду навіть з точки зору прихильників торгівлею землею, як самоціллю.
Відносно земельних відносин Україні необхідний народний закон, який би оптимально вирішив проблемні питання земельних відносин і започаткував перехід до прогресивних земельних відносин. Грубо кажучи, законом повинен бути задоволений Український народ, а не бізнес, іноземні інвестори, транснаціональний капітал чи діюча влада.
На жаль, так необхідного закону про земельні відносини в інтересах українців, України, власників землі і тих, хто хоче стати власниками землі ще не було ні ініційовано ні подано. Мною, як українцем, як громадянином України, прийнято рішення про ініціювання так необхідного Закону України “Про прогресивні земельні відносини”.
Цей закон спрямований на припинення дискримінації власників землі в відносинах, які виникають при передачі ними земель сільськогосподарського призначення в користування, надає власникам земель сільськогосподарського призначення можливості для переходу до ефективної самостійної виробничої сільськогосподарської діяльності на своїй землі, забезпечує значне зростання доходів від користування землею, надає право власникам землі розпоряджатися землею, впроваджує ринкові механізми у земельні відносини, сприяє зростанню цінності земель сільськогосподарського призначення, забезпечує відновлення та зростання аграрної галузі, сприяє появі нових робочих місць, гарантує посилення національної і продовольчої безпеки, припиняє соціально-економічний конфлікт відносно земельних відносин.
Основні тези Закону України “Про прогресивні земельні відносини”:
1. Термін закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
2. Власники земельних ділянок сільськогосподарського призначення матимуть право достроково, попередивши за 1 рік, розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі вимоги про дострокове розірвання.
3. Власники земель фінансуються (3% річних) в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державне кредитування для оплати заборгованості, яка виникає у разі розірвання ними договорів користування землею у вигляді різниці між отриманою сумою за договором користування та фактичною сумою за користування.
4. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна – громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 8 гектар (не більше максимального розміру земельної ділянки отриманою в результаті розпаювання), що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть набуватися у власність однієї особи;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України.
5. Повернення незаконно відчужених земельних ділянок (під час дії заборони на відчуження землі) їх власникам.
6. Кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування(3-5% річних) в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки для задоволення нагальних споживчих потреб.
7. Обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною в двох-чотирьох кратному розмірі нормативно-грошової оцінки.
8. Кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування (3-5% річних) для купівлі земельних ділянок в двох-чотирьох кратному розмірі нормативно-грошової оцінки.
9. Формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі.
10. Кредитування товариств власників землі за рахунок прямого державного кредитування (1-3% річних)
Наслідки прийняття Закону України “Про прогресивні земельні відносини”:
припиниться дискримінація власників землі її користувачами (орендарями);
припиниться дія необґрунтованих перепон у володінні та розпорядженні землею її власниками;
отримання країною ефективного власника землі в результаті ефективного обміну землею без втрати суб’єктності права власності на землі;
сформуються і будуть впроваджені ринкові механізми в земельні відносини;
відбудеться зростанню доходів власників землі від належної їм землі;
об’єднання власників землі з метою повноцінного розвитку аграрного виробництва на території територіальної громади (громад);
справедливе усуспільнення результатів діяльності підприємства між всіма учасниками утворення відповідно до внеску учасника чи виконуваної роботи;
будуть виправлені законодавчі та судові суперечності, які діяли проти селян-власників землі;
сформуються умови і почнеться перехід до самостійного господарювання власниками землі на ній;
сформуються сприятливі інвестиційні умови для розвитку аграрної галузі;
унеможливиться будь-яка концентрація землі як негативного чинника для соціально-економічного розвитку країни;
почнеться зростання цінності землі;
унеможливиться загроза національній та продовольчій безпеці країни від формування ірраціональних земельних відносин;
унеможливляться політичні і соціальні конфлікти на ґрунті земельних відносин.
Абсурдність дій влади, економічний занепад аграрної галузі і сільської інфраструктури, поява запиту на нові рішення проблем земельних відносин, говорить про те, що час ідеї прогресивних відносин настає.
Можна приймати антинародні закони в будь якій кількості і з будь якою швидкістю, але робити такими діями спротив ідеї час якої настав, значить пришвидшувати реалізацію самої ідеї.
Читайте: Земельні поправки: голосувати не можна зняти з розгляду – де поставити кому української державності
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
20 січня 2020 г. 13:15
Раздел: Територія розуму
Земельні поправки: голосувати не можна зняти з розгляду – де поставити кому української державності
Поправки лише трьох народних депутатів від “Слуги народу” до другого читання законопроекту №2178-10, який Верховна Рада (ВР) могла прийняти вже 14 січня, були прийняті на засіданні комітету ВР з питань аграрної та земельної політики, а саме – Марини Нікітіної, Павла Халімона та Артема Чорноморова.
У порівняльній таблиці, що на сайті ВР, нескладно побачити, що комітет з питань аграрної та земельної політики розглянув 28 грудня 2019 року начебто 4018 пропозицій і поправок, хоча ще 16 грудня комітет розглядав 2385 поправок. 2385 поправок – результат скорочення початкової кількості пропозицій і поправок, яких було більше 4000.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У світлі меморандуму щодо розгляду законопроекту передбачено 2 хвилини на 1 пропозицію чи поправку. Тому, розуміючи, що розгляд 2385 поправок забере забагато часу, керівнитво комітету вирішило повернути всю кількість поправок у первинний стан 4018 поправок, але розглянути тільки 9 з них і тільки їх врахувати – поправки від Халімона, Чорноморова і Нікітіної, цієї атакуючої президентської трійки. Бо законопроект №2178-10 де-факто – це законопроект від президента Володимира Зеленського. В той же час, важливо пам`ятати, що у голови аграрного комітету ВР є ще свій законопроект №2194 – козир в рукаві.
Отже, дев’ять поправок розглянуто і враховано: 1, 4, 2590, 2689, 2885, 3382, 3525, 3686, 3937.
Поправка за №1 – це поправка в назві законопроекту. Замінили “щодо обігу земель” на “щодо умов обігу земель”. Тут можемо довго думати: ми про обіг чи умови обігу; ми про бігуна чи про стадіон; ми про бігуна чи про чемпіонати з бігу? А головним є те, що земля – це нерухомість, яка нерухоміша за найбільші будівлі. То ж, земля апріорі не може бути “товаром в обігу”. Можливо говорити тільки про обіг прав на землю, при цьому не піддаючи сумніву, що земля – не товар і ринку землі не може бути.
Поправка №4 – це суть розпродажу української землі, яку чомусь назвали земельною реформою. Вона стосується Земельного кодексу, визначає, хто може купувати українську землю, в якій кількості концентрувати і навіть передбачає конфіскацію землі. Поправка №4 у тому вигляді, у якому вона прийнята аграрним комітетом, не подавалася для розгляду до комітету на умовах та в строки, визначені законодавством, і в тому складі депутатів, який відображений в порівняльній таблиці. Ця поправка формувалась в комітеті під президента, отримавши позначку “враховано редакційно”.
Головна стаття Земельного кодексу, до якої вносяться зміни проектом закону №2178-10 і відносно якої врахована поправка №4- це ст. 130, яка буде виглядати тепер так: “Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Набувачами прав власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
а) громадяни України;
б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава та/або територіальні громади;
в) територіальні громади;
г) держава.
д) Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками та кредитними установами в порядку звернення стягнення на них як предмет застави (такі земельні ділянки мають бути відчужені банками та кредитними установами на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності)”.
Згідно до поправки №4, іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім банків та кредитних установ), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Але така заборона тільки до дня схвалення на референдумі рішення про надання права іноземцям набувати прав власності на землю – фактично ніколи або при умові існування України як території, а не української держави в інтересах українців.
Логічно-декоративний перелік осіб, яким не може дістатися українська земля за будь-яких обставин, надає поправка №4. Тут і агресори, окупанти, терористи, невідомі бенефіціари, ті, хто під українськими санкціями і під контролем FATF.
За врахованою поправкою №4 до ст. 130 Земельного кодексу визначено, що оптимальною за довідником “Стеля” кількістю землі в “одних руках”, чи юридичних, чи фізичних, яку декларував і президент, є 10 тис. гектарів.
Іноземцям залишається можливість бути власниками землі через юридичні особи. Заборона на кінцевого бенефіціара-іноземця дієва, тільки якщо іноземець володіє в юридичній особі часткою більше 25%, а всіх, хто з меншою долею, гостинно просимо у власники української землі.
Іноземці напряму або співпрацюючи з іноземними банками в Україні, можуть кредитувати українську юридичну компанію з учасниками громадянами України або фізичних осіб громадян України для абсолютно легальної купівлі землі в інтересах іноземців, а потім, як кредитори, управляти і українськими особами, і купленою в такий спосіб землею.
Та і самі банки в Україні, які спроможні кредитувати, майже всі іноземні чи під іноземним контролем, мають право, згідно до нових поправок, бути набувачами землі без обмеження і можуть концентрувати землю розорених землевласників через стягнення заставної землі.
Отже, ніякого захисту від іноземців не існує.
Цікавим є те, що за запропонованими поправками до ст. 130 Земельного кодексу не допускається набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за відплатними договорами у разі відсутності у набувача права власності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувається таке право.
Тобто або даруватимуть землю – і це безоплатне набуття земельних ділянок (читаємо “кеш”). Або банківське кредитування, яке можливе іноземними банками, або, фактично, через рефінансування НБУ.
По суті, землю скуповувати зможуть тільки обрані громадяни держави.
До поправки №4 попали пропозиції про зміни ст. 143 та 145 Земельного кодексу, мова про які не йшла в проекті закону №2178-10, і є вимушеною, у зв’язку з запропонованими обмеженнями до ст. 130 Земельного кодексу. Суть змін полягає в тому, що земельні ділянки будуть конфісковані у разі, коли особа, яка відповідно до законодавства зобов’язані відчужити земельні ділянки, не зробила це у визначений законом строк. Раніше змінами передбачалося примусове припинення права на земельні ділянки, а не конфіскація. Конфісковані ділянки будуть продаватися на торгах, а отримані гроші будуть виплачуватися колишньому власнику за вирахуванням витрат, пов’язаних з її продажем.
Розуміючи абсолютну спроможність доступу іноземців до української землі, поправками було скасовано п. 14 перехідних положень Земельного кодексу, який надавав можливість українським юридичним особам за участю іноземців набувати у власність земельні ділянки, у разі користування такою юридичною особою земельними ділянками на правах оренди чи емфітевзису і існування юридичної особи не менше трьох років.
Інші поправки несуть технічний характер, окрім “веселої” поправки №3937 стосовно перехідних положень до проекту закону №2178-10. Цією поправкою передбачено, що Кабінет міністрів у тримісячний строк з дня опублікування закону №2178-10 повинен розробити та подати до ВР законопроект про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо створення у складі спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів Фонду розвитку сільських територій, кошти з якого формуються, у тому числі, за рахунок частини коштів від продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності і спрямовуються на видатки розвитку інфраструктури, енергозбереження, освіти та медицини у сільській місцевості та реалізацію державних програм розвитку малих та середніх сільськогосподарських товаровиробників.
Погодьтесь, нелогічно продати державні і комунальні землі і побудувати інфраструктуру. Схоже на те, як продати землю, щоб купити техніку для роботи на землі.
Також у тримісячний строк Кабмін повинен розробити та затвердити порядок здійснення фінансової підтримки громадян і юридичних осіб (у тому числі фермерських господарств) для придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Якщо передбачається фінансова підтримка одних громадян задля купівлі землі у інших громадян, то для чого городити весь цей город?
Давайте приймемо національно-орієнтоване законодавство з земельних відносин, в якому передбачено перехід прав власності від одних громадян України до інших громадян України і тільки – від неефективних власників до ефективних власників землі.
Проаналізувавши законопроект №2178-10 до другого читання, можна зробити висновок: відсутність закладеної стратегії розвитку аграрної галузі, відновлення та зростання економіки країни, відсутність національних пріоритетів, порушення і підміна норм Конституції, що проявляється в прагненні монополізації українських земель через контрольовану їх концентрацію певними особами.
На підтвердження такого висновку свідчить закладання неринкових механізмів формування ціни на землю через обмеження доступу широкого кола осіб в якості набувачів землі – без доступу іноземців і без доступу, через фінансові та правові обмеження, громадян України.
Такий законопроект явно не може влаштовувати легальних іноземних партнерів і не влаштовує більшість українців, а влаштовує все те ж вузьке коло осіб, яке на колінах писало цей закон. Тепер у них задача шукати гроші для купівлю землі і не розірватися в шпагаті такого закону у разі його прийняття.
Крім того, прийняття цього закону можна піддати сумніву з ряду причин:
Порушено меморандум щодо умов розгляду поправок до нього.
Він не задовольняє представників у ВРі від так званих іноземних партнерів, які входять до фракції “Слуга народу”.
Він не задовольняє МВФ і Світовий банк – цей закон для них просто назва.
Він не задовольняє і виключену з фракції “Слуги” за активну протидію розпродажу держави Ганну Скороход та її друзів, чисельність яких, ймовірно, зростає.
Він не задовольняє мажоритарників від “Слуги народу”, які декларували набагато менші граничні обсяги землі “в одні руки” на прес-конференціях. Мова про Олександра Дубінського і друзів, які підтримали проект закону №2178-10 в першому читанні. Зазначу, що Дубінський та його друзі – це від 25 до 40 нардепів.
Він не задовольняє багатьох інших мажоритарників від “Слуги народу”, ряди яких мали б поповнитися з огляду на те, хто і як лобіює просування закону і з якими порушеннями.
Навряд чи будуть компенсовані втрати голосувальників від “Слуги народу” за рахунок “Батьківщини”, “Голосу, “Європейської солідарності” чи “Опозиційної платформи – За життя”.
Голосування “грального закону” показало, що принтер може давати збій, бо злі на цей закон парламентарі можуть бути знову відсутні чи утриматися.
Біля Ради зберуться противники закону – і це теж фактор.
Читайте: Стратегія 2020: продай землю – програй гроші
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
13 грудня 2019 г. 11:30
Раздел: Територія розуму
Аналіз антилюдського трудового кодексу Милованова
Друзі, до Вашої уваги попередній правовий аналіз миловановського ліберал- замінника Трудового Кодексу... Статті з урядового проекту і їх правовий аналіз.
Урядовий законопроєкт
Правовий аналіз
Стаття 7. Заборона примусової праці
2. Не вважається примусовою працею:
1) військова або альтернативна (невійськова) служба, якщо робота має суто військовий чи службовий характер;
2) робота, яка виконується особою за вироком чи рішенням суду;
3) робота, що виконується відповідно до законів України „Про правовий режим воєнного стану” та „Про правовий режим надзвичайного стану”.
Стаття 7 проекту дає можливість більш широкого застосування примусової праці.
Стаття 2 Конвенції МОП №29
“Про примусову чи обов'язкову працю”:
1. В розумінні цієї Конвенції термін примусова чи обов'язкова праця означає будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи під загрозою якогось покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.
2. Проте термін примусова чи обов'язкова праця в розумінні цієї Конвенції не включає в себе:
а) будь-яку роботу чи службу, що її вимагають на підставі законів про обов'язкову військову службу і застосовують для робіт суто воєнного характеру;
б) будь-яку роботу чи службу, що є частиною звичайних громадянських обов'язків громадян повністю самоврядної країни;
в) будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи внаслідок вироку, винесеного рішенням судового органу, при умові, що ця робота чи служба виконуватиметься під наглядом і контролем державних властей і що зазначена особа не буде віддана або передана в розпорядження приватних осіб, компаній чи товариств;Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Стаття 9. Облік трудової діяльності працівників
1. Облік трудової діяльності працівників здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхуванням у порядку визначеному законодавством.
Облік трудової діяльності працівників буде здійснюватись виключно в електронній формі
В чинному КЗпП Стаття 48. Трудові книжки
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Ризик втрати даних і як наслідок – трудового стажу
Стаття 10. Представники працівників
1. Представниками працівників є первинна профспілкова організація (організації), а у разі її відсутності – вільно обраний представник (представники) працівників.
Представники працівників здійснюють свою діяльність із захисту трудових, соціальних та економічних права та інтересів працівників у встановленому законом порядку.
Роботодавець сприяє законній діяльності представників працівників.
Замість профспілок – “представники працівників” та “первинна профспілкова організація” без визначеного правового статусу
(Закон “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” втрачає чинність)
В чинному КЗпП Стаття 243. Право громадян на об'єднання у професійні спілки
Відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.
Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.
Стаття 12. Трудові відносини
1. Трудові відносини – це відносини між працівником і роботодавцем, що передбачають виконання за дорученням, під керівництвом і контролем роботодавця особисто працівником за винагороду визначеної роботодавцем роботи.
2. Сторонами трудових відносин є працівник і роботодавець.
3. Працівник – це фізична особа, яка виконує оплачувану роботу або надає оплачувані послуги на користь (в інтересах) іншої особи (роботодавця).
4. Роботодавець – це належна до юрисдикції України юридична чи фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність, а також зареєстроване в Україні представництво іноземної юридичної особи, належна до юрисдикції іноземної держави юридична чи фізична особа або група таких осіб, яка (які) використовує найману працю.
Роботодавець може уповноважити представників (представника) бути стороною трудових відносин.
Легалізація використання праці на території України іноземними юридичними і фізичними особами без реєстрації представництва або по довіреності
В КЗпП відповідні норми відсутні
Працівник буде позбавлений можливості захищати свої права так як відповідач не знаходиться на території України.
Стаття 18. Строковий трудовий договір
1. Строковий трудовий договір може укладатися на визначений строк або на час виконання певної роботи, але не більше ніж на 5 років.
2. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законом, колективним договором.
3. Строковий трудовий договір укладається:
14) за згодою сторін трудового договору.
В КЗпП відповідні норми відсутні.
Роботодавець отримує право наймати працівників виключно на умовах строкових трудових договорів
Порушення Конвенції МОП №158
(ч.3 ст.2 та ст.4)
Стаття 27. Випробування при прийнятті на роботу
1. З метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, при прийнятті на роботу допускається погодження роботодавцем і працівником умови про випробування. Така умова вважається погодженою, якщо домовленість про неї зафіксована у трудовому договорі. У разі недосягнення домовленості про встановлення випробування роботодавець має право відмовити працівнику у прийнятті на роботу.
2. Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством, не може перевищувати трьох місяців.
До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
3. У разі встановлення роботодавцем невідповідності працівника виконуваній роботі або займаній посаді роботодавець має право протягом строку випробування звільнити такого працівника за статтею 40 цього Кодексу, письмово або визначеними у трудовому договорі засобами електронного зв’язку попередивши його про це за три дні, з обов’язковим зазначенням підстав невідповідності працівника.
4. Період випробування не може бути встановлений при укладенні трудового договору:
1) з особою, яка не досягла вісімнадцяти років;
2) з вагітною жінкою;
3) строком до 12 місяців;
4) з особою з інвалідністю, направленою на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік звільнених від випробування категорій звужено з 13 до 5 (ст. 27).
Виключено матерів з дітьми до 3 років, переселенців, колишніх військовослужбовців.
Відсутні заборони на звільнення жінок з дітьми віком до 3 років, а також одиноких жінок з дитиною віком до 14 років.
Жінки користуватимуться захистом від звільнення лише у період використання відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами (70 днів до і 56 днів після пологів).
Допускається залучення до роботи вночі й надурочно жінок з дітьми без їх згоди. Працюючі мами втратять право на додаткову оплачувану відпустку (сьогодні – 10 днів).
Стаття 35. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
1. Роботодавець має право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником.
2. Про рішення розірвати трудовий договір з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, роботодавець повинен письмово або зазначеними у трудовому договорі засобами 48електронного зв’язку повідомити працівника у строк:
1) не менше ніж 15 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить не більше 6 місяців.
2) не менше ніж 30 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 6 місяців;
3) не менше ніж за 60 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад п’ять років;
4) не менше ніж за 90 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 10 років.
3. За домовленістю сторін строки попередження, зазначені у частині другій цієї статті можуть бути замінені грошовою компенсацією у розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше середньоденного заробітку працівника за кожен робочий день зменшення строку такого повідомлення.
4. Роботодавець має право без згоди працівника замінити строки попередження, передбачені частиною першою цієї статті, грошовою компенсацією у суму розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше подвійного середньоденного заробітку за кожен робочий день зменшення строку такого попередження.
Порядок розрахунку середньоденного заробітку визначається Кабінетом Міністрів України.
5. У разі відмови працівника підписувати додаткову угоду, що передбачає розірвання трудового договору на цій підставі, трудовий договір розривається роботодавцем в односторонньому порядку шляхом надання працівнику в спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення інформації про розірвання трудового договору.
6. Спори, пов’язані з відсутністю згоди працівника на розірвання трудового договору за цією підставою, вирішуються в порядку встановленому для вирішення індивідуальних трудових спорів.
Стаття 36. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв’язку з порушенням працівником умов трудового договору
1. Трудовий договір може бути розірвано з ініціативи роботодавця у зв’язку з порушенням працівником умов трудового договору понад два рази протягом 180 календарних днів. Перелік умов трудового договору, порушення яких є підставою для його припинення відповідно до цієї статті, визначається у трудовому договорі.
2. Роботодавець зобов’язаний навести фактичні дані, що підтверджують порушення працівником умов трудового договору.
3. У разі відмови працівника підписувати додаткову угоду, що передбачає розірвання трудового договору на цій підставі, трудовий договір розривається роботодавцем в односторонньому порядку шляхом надання працівнику в спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення інформації про розірвання трудового договору у зв’язку з порушенням працівником його умов з наведенням фактичних даних, що стосуються порушення працівником умов трудового договору.
4. Спори, пов’язані з відсутністю згоди працівника на розірвання трудового договору за цією підставою, вирішуються в порядку встановленому для вирішення індивідуальних трудових спорів.
5. Невідповідність працівника займаній посаді, виконуваній роботі не вважається порушенням працівником умов трудового договору.
У частині 1 ст.35 визначено як підставу для звільнення бажання роботодавця.
Умовою є попередження або виплата компенсації (мінімум за 15 днів).
Також за винні дії можна звільнити, якщо працівник вчинить проступок вдруге за півроку
(ст. 36).
Стаття 52. Гарантії щодо відпочинку
1. Гарантії щодо відпочинку передбачають обов’язки з надання:
1) перерви протягом робочого дня (зміни);
2) мінімального щоденного (міжзмінного) відпочинку;
3) мінімального щотижневого безперервного відпочинку (вихідних днів);
4) права на відпочинок у святкові і неробочі дні;
5) відпусток.
2. Працівникам на умовах визначених трудовим та/або колективним договором надається перерва для відпочинку і харчування, що не включається в робочий час. У разі перевищення тривалості щоденної роботи (зміни) шести годин надання такої перерви є обов'язковим.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Умови надання такої можливості визначаються у трудовому договорі та/або колективному договорі.
3. Жінкам, які мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини.
Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години.
Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються згідно умов оплати праці.
4. Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку не може становити менше 12 годин впродовж кожних 24 годин.
5. Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні) має становити не менше 24 годин протягом кожного семиденного періоду, без урахування тривалості щоденного (міжзмінного) відпочинку.
Дні щотижневого відпочинку встановлюють у трудовому договорі та/або колективному договорі.
6. Залучення працівників до роботи у їх вихідний день допускається лише у виняткових випадках, що визначаються трудовим договором та/або колективним договором. Робота у вихідний день може за згодою сторін компенсуватися наданням іншого дня відпочинку.
7. Порядок оплати за роботу у вихідні дні встановлюється трудовим договором та/або колективним договором з урахуванням гарантій, визначених статтею 71 цього Кодексу.
Стаття 56. Порядок і умови надання щорічної оплачуваної відпустки
1. Порядок та умови надання щорічної відпустки, в т.ч. і її поділу на частини, визначається трудовим договором.
2. У перший рік роботи у даного роботодавця працівник набуває право на повну тривалість щорічної оплачуваної відпустки на умовах та в порядку, визначеному трудовим договором, але у будь-якому випадку не пізніше закінчення шести місяців безперервної роботи.
3. Вагітній жінці щорічна оплачувана відпустка повної тривалості надається незалежно від відпрацьованого часу в робочому році.
4. Щорічна основна оплачувана відпустки за учнівським трудовим договором, робота за яким поєднується з навчанням за дуальною формою освіти, надається одночасно з канікулярним періодом у закладі освіти.
5. Для збалансування інтересів працівників і роботодавця при плануванні графіку роботи і відпочинку, у порядку визначеному у колективному договорі, а за його відсутності – роботодавцем, може укладатись графік відпусток.
6. Якщо інше не визначено трудовим договором та/або колективним договором, одна з частин щорічної оплачуваної відпустки, яка повинна бути надана протягом робочого року, має складатись щонайменше з 14 безперервних календарних днів.
7. Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості щорічних оплачуваних відпусток не враховуються.
8. Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включаються.
9. Невикористана частина щорічної оплачуваної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
10. Ненадання роботодавцем або відмова роботодавцем у наданні працівникові щорічної оплачуваної відпустки з урахуванням положень цієї статті є грубим порушенням трудового законодавства.
11. Відкликання з щорічної оплачуваної відпустки допускається лише у виняткових випадках, що передбачені у трудовому договорі та/або колективному договорі. У разі відкликання працівника з щорічної оплачуваної відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини цієї відпустки
Стаття 62. Оплата відпусток
1. Витрати, пов'язані з оплатою визначених законодавством, колективними, трудовими договорами оплачуваних відпусток, здійснюються за рахунок коштів роботодавця, призначених на оплату праці, якщо інше не передбачене законодавством.
2. Оплата відпустки здійснюється до її початку.
3. Порядок визначення розміру оплати відпусток та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 81. Загальні засади матеріальної відповідальності працівників
1. Матеріальна відповідальність полягає в обов’язку відшкодування прямої дійсної майнової шкоди, заподіяної працівником роботодавцеві внаслідок порушення трудових обов’язків.
2. Пряма дійсна майнова шкода – це втрата, погіршення або зниження цінності майна роботодавця, а також витрати роботодавця на відновлення, придбання майна чи інших цінностей, що сталися внаслідок порушення працівником умов трудового договору.
3. Пряма дійсна майнова шкода вважається заподіяною діями (бездіяльністю) працівника, якщо за відсутності цих дій (бездіяльності) такої шкоди не було б заподіяно.
4. Матеріальна відповідальність працівника настає лише за наявності вини. Працівник вважається невинним, якщо під час виконання трудових обов’язків він виявив такий рівень сумлінності, який вимагався від нього відповідно до трудового договору, а також якщо він діяв за наявності обставин необхідної оборони або крайньої необхідності.
5. Працівник не може нести матеріальну відповідальність за заподіяну пряму дійсну майнову шкоду внаслідок дій, що належать до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також внаслідок невиконання роботодавцем зобов’язань щодо забезпечення необхідних умов для збереження його майна чи майнових прав працівника.
6. Для покладення на працівника матеріальної відповідальності роботодавець повинен довести наявність прямої дійсної майнової шкоди, заподіяної працівником внаслідок порушення трудових обов’язків.
7. На умовах визначених колективним договором може запроваджуватися колективна матеріальна відповідальність та умови її застосування.
8. За пряму дійсну майнову шкоду, заподіяну роботодавцеві, працівник несе матеріальну відповідальність у межах його середньомісячної заробітної плати.
Матеріальна відповідальність працівника в розмірі, що перевищує його середньомісячну заробітну плату, допускається у випадках, передбачених цим Кодексом та законом.
Якщо відповідні права договором не прописані,
то їх працівник не має.
Роботодавець зможе укласти угоду,
щоб погіршити становище працівника
(прописати там підстави відсторонення).
Згідно з проектом, у договірному порядку визначається:
• тривалість перерв (ч. 2 ст. 52)
• умови залучення до роботи у вихідні дні (ч. 6 ст. 52)
• умови відкликання з відпустки (ч. 11 ст. 56)
• випадки надання відпустки без збереження заробітної плати (ч. 2 ст. 62)
• запровадження колективної матеріальної відповідальності (ч. 7 ст. 81)
Стаття 54. Відпустки та їх види
1. Право на відпустки мають працівники, які уклали трудовий договір з роботодавцем.
2. Тривалість відпусток розраховується в календарних днях.
3. Встановлюються такі види відпусток:
1) щорічні оплачувані відпустки:
1.1) щорічна основна оплачувана відпустка (стаття 55 цього Кодексу);
1.2) щорічна додаткова оплачувана відпустка, передбачена законодавством та трудовим чи колективним договором;
2) відпустки у зв’язку з навчанням (стаття 58 цього Кодексу);
3) соціальні відпустки:
3.1) відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (стаття 59 цього Кодексу);
3.2) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 60 цього Кодексу);
3.3) відпустка працівникам, які усиновили дитину (дітей) (стаття 61 цього Кодексу);
4) відпустки без збереження заробітної плати (стаття 63 цього Кодексу).
4. Законодавством, колективним договором та/або трудовим договором можуть встановлюватись інші види оплачуваних відпусток.
У ст. 54 проекту не передбачено
відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці,
а також за особливий характер праці
(ст. 76 чинного КЗпП).
Стаття 71. Гарантії щодо оплати роботи у нічний час, вихідні, святкові і неробочі дні, за надурочні роботи
1. За роботу в нічний час здійснюється доплата у розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором, але не менше ніж 20 відсотків ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
2. Оплата праці за роботу у вихідні, святкові чи неробочі дні здійснюється у підвищеному розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором. З урахуванням такого підвищення оплата праці має бути принаймні на 20 відсотків вищою від оплати праці працівника в межах встановленої у трудовому договорі норми праці.
3. При застосуванні надурочних робіт оплата праці здійснюється у підвищеному розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором. З урахуванням такого підвищення оплата праці має бути принаймні на 20 відсотків вищою від оплати праці працівника в межах встановленої у трудовому договорі норми праці.
4. Оплата у зазначених розмірах провадиться за фактично відпрацьовані години.
У разі одночасного виконання кількох умов, визначених у частинах першій-третій цієї статті, оплата здійснюється з урахуванням відповідних гарантій.
Доплата за роботу понаднормово,
на свята й вихідні становитиме 20%,
а не 100% як сьогодні (ст.71 проекту)
Підстави для залучення до надурочних робіт
законом не визначаються –
їх буде встановлено в договірному порядку
(ст. 48 проекту).
Верхня межа надурочних не передбачена
(сьогодні – 120 годин на рік).
Стаття 87. Медіація у сфері трудових відносин
1. Медіацією у сфері трудових відносин є досудова та позасудова процедура врегулювання трудового спору шляхом переговорів сторін трудових відносин за допомогою одного або декількох медіаторів.
4. Договір укладається у кількості примірників, що дорівнює кількості учасників процедури медіації, які зберігаються по одному у кожної із сторін і мають однакову юридичну силу.
У договорі про проведення медіації зазначаються:
4) порядок, розмір та форма відшкодування витрат на підготовку та проведення медіації та винагорода медіатора (медіаторів);
9. У разі проведення процедури медіації незалежно від її результатів, сторони трудового спору звільняються від сплати судового збору та інших судових витрат при зверненні до суду з позовом, який стосується предмету спору.
Вводиться платна процедура досудової медіації
В чинному КЗпП платна процедура досудової медіації відсутня
Звільнення від судового збору – тільки після звернення до медіатора
Звільнення від судового збору:
Закон України “Про судовий збір”
Стаття 5. Пільги щодо сплати судового збору
1. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
1) позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
Стаття 89. Строки звернення до місцевих судів за вирішенням трудових спорів
1. Працівник має право звернутися до місцевого суду з позовом про вирішення трудового спор, в тому числі щодо незаконного на його думку звільнення, в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
2. Працівник має право звернутися до місцевого суду з позовом про стягнення належних йому сум заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат протягом року з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про таке порушення.
Встановлюється позовна давність 1 рік
для позовів про стягнення зарплати
В чинному КЗпП:
Стаття 233. Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Глава Х. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Пункт 3.
З дня набрання чинності цим Кодексом визнаються такими, що втратили чинність:
1) Кодекс законів про працю України
2) Закон України “Про оплату праці”
3) Закон України “Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей”
4) Закон України “Про відпустки”
5) Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”
Скасовується законодавче врегулювання
діяльності профспілок
1. Втрачає чинність Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”
2. Самим проєктом
діяльність профспілок не врегульована
Це є грубим порушенням базових принципів та Конвенцій МОП про трипартизм
Закон України “Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності” не скасовується, що, таким чином, знищує баланс сторін у трудових відносинах.
Трипартизм означає конструктивну взаємодію контрагентів виробничого процесу (робітників і підприємців, роботодавців) за участю держави. Історичний досвід довів, що регулювання соціально-трудових відносин за участю трьох зазначених сторін є найефективнішим.
Пункт 4.
Установити, що з дня набрання чинності цим Кодексом акти органів державної влади і управління Союзу РСР та Української РСР з питань трудових відносин не діють на території України.
Фактично пропонується. скасувати дію більше 40 Конвенцій МОП !!
Серед них – 6 з 8 основоположних (фундаментальних) Конвенцій (які є обов’язковими з точки зору міжнародних трудових стандартів).
Україна є членом Міжнародної організації праці з 1954 р. Більшість діючих Конвенцій МОП були ратифіковані Україною в часи СРСР.
Зокрема, це:
К111 (ратиф. у 1961 р.) “Про дискримінацію в галузі праці та занять”, К100 (ратиф. у 1956 р.) “Про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності”, К29 (ратиф. у 1956 р.) “Про примусову чи обов'язкову працю”, К87 (ратиф.1956 р.) “Про свободу асоціації і захисту прав на організацію”, К98 (ратиф. 1956) “Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів”.
Слід наголосити, що Конвенції МОП встановлюють мінімальні трудові, соціально-економічні гарантії, відтак дотримання та врахування положень Конвенцій є пріоритетним при здійсненні державою соціально-економічної політики.
Андрей Павловский, член политсовета КГО "Батькивщина"КиевVласть
25 листопада 2019 г. 08:00
Раздел: Територія розуму
Поле битви – Земля. Земельні поправки 2178-10: зрада чи революція?
13 листопада народні депутати прийняли в першому читанні та за основу законопроект №2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення”. Цей проект закону – зрада за всіма напрямами. Поле втрат від закону – земля України. Поле битви ще не визначено. І на поле битви потрібно приходити зі своїми пропозиціями й поправками – поки що.
А 14 листопада – ще одна трагічна дата. Тоді парламентарі проголосували в першому читанні за законопроект №2194 та №2195 – і сформували зрадницький пакет законів проти українців та їх землі. Але про ці два проекти законів поговоримо пізніше, оскільки основна зрада – саме в законопроекті №2178-10.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В середу, 27 листопада, закінчується 14 днів щодо подання пропозицій і поправок для законопроекту №2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення”. Нагадаю, 13 листопада за нього проголосували 240 нардепів, серед яких – 227 “Слуг народу” та 13 мажоритарників.
З фракції “Слуги народу” проти законопроекту проголосувало три депутати: Анна Скороход, Сергій Нагорняк і Георгій Мазурашу. 16 “слуг” утрималось, 5 були відсутні і один не голосував. Всього втрат голосів у Слуг від свідомих депутатів і “відсутніх” – 26. Якщо до голосування усвідомлять і перейдуть на “світлу сторону добра” ще 15 “слуг” (відсутній, утримався, не проголосував або проти), то закон №2178-10 про земельну зраду не буде підтримано в другому читанні.
Читайте: Земельна революція проти Земельної зРади
Щоб гарантувати “земельну більшість” у парламенті для недопущення земельної зради, виходячи з поточної ситуації, достатньо зформувати національно-орієнтовану коаліцію в середині фракції “Слуга народу” – в кількості мінімум 68 депутатів, 19 з яких вже себе проявили як справжні Слуги Народу. Така національно-орієнтована коаліція Слуг може об’єднуватися в голосуваннях за закони в інтересах Українського народу з іншими фракціями і депутатами.
Для непідтримання депутатами зі “Слуг” законопроекту №2178-10 про земельну зраду у них повинна бути, крім простого бажання не зраджувати Україну, об’єднавча ідея, яка задовольнить депутатів – і тих, хто не проголосував за цей закон в першому читанні, і тих, хто б з радістю “спригнули” з цього поїзду зради, але не мають приводу чи достатніх аргументів.
На жаль, жодна політична сила не спромоглася законопроекту №2178-10 про земельну зраду протиставити повноцінні національно-орієнтовані зміни до законодавства – як у вигляді змін, так і у вигляді повноцінних законів. І зараз об’єднавчу ідею можна “загорнути” лише в пропозиції і поправки до законопроекту №2178-10. Такі національно-орієнтовані пропозиції і поправки можуть вплинути на перебіг подій – протидіяти зраді.
Розумію, що свідомими фракціями і депутатами будуть подані пропозиції і поправки. Але, виходячи зі свого досвіду, наукових напрацювань, я вважаю за необхідне включитися в законотворчий процес. Мною вже запропоновано певним парламентським і непарламентським політичним силам та окремим депутатам консолідоване бачення можливих правок – правок в інтересах власників землі, правок в інтересах Українського народу, а не в інтересах іноземців, латифундистів, орендарів, дезорієнтованих політиків та меркантильних зрадників.
Уже в самій назві законопроекту озвучена безграмотність, що виражена в обігу того, що не може бути обігом. Земля не може бути в обігу, вона не може бути в обігу навколо нас. Все, що земля може робити – давати все неоціненне, що забезпечує існування людства та обертатися навколо Сонця. Хоча, можливо, “придумувачі” земельної зради і вирішили, що вони і є наше Сонце.
Отже, мої національно-орієнтовані пропозиції і правки дадуть можливість:
визначити національно-орієнтовану суб’єктність набувачів земель;
забезпечити власникам землі отримувати в 2-4 рази більше доходів від власної землі;
забезпечити вільний обміну правами на землю сільськогосподарського призначення без втрати (зміни) соціально-значимої структури суб’єктності прав власності на українську землю;
забезпечити формування ефективного власника в особі українських громадян та їх соціальних утворень, як уособлення Українського народу та його права на землю;
зробити неможливою концентрацію земель у певного обмеженого кола осіб – земля не буде у власності ні іноземців, ні латифундистів, ні у транснаціонального капіталу;
забезпечити формування умов для впровадження ринкових механізмів в земельні відносини;
забезпечити формування можливостей і умов для самостійного господарювання на своїй землі її власників;
формування умов для пришвидшеного відтворення та розвитку аграрного виробництва, зокрема, тваринництва та переробки;
забезпечити умови для створення нових робочих місць;
забезпечити формування надійної інвестиційної бази для розширеного кредитування інвестицій в аграрну галузь і економіку країни;
забезпечити соціально-спрямований розвиток економіки країни в інтересах українців;
зростанню цінності землі, як за економічною ефективністю, так і за морально-етичними нормами – бути власником землі стане престижно і економічно вигідно;
забезпечити зняття з питання денного економічних, суспільних, світоглядних суперечностей з приводу земельних відносин.
Пропозиції і правки повинні об’єднати всі національно-орієнтовані політичні сили і депутатів, як в раді, так і поза нею, а головне – об’єднати український народ, який за Конституцією України є власником українських земель.
У національно-орієнтованих депутатів зі “Слуги народу” є можливість об’єднатися і довести, хто є справжнім слугою народу, а хто такий за назвою партії. Усім нам необхідно підтримати справжніх слуг, підтримати тих депутатів з фракції “Слуги народу”, які хочуть приєднатися до своїх колег-справжніх слуг, що вже не голосували за земельну зраду.
Тому, в першу чергу, звертаюся з пропозицією до депутатів з фракції “Слуга народу” (ті, які зараз там і ті, які вийшли з фракції) про співпрацю не тільки з подання національно-орієнтованих пропозицій і поправок до проекту закону №2178-10, але і подальшого формування законодавства у сфері земельних відносин в інтересах українського народу. Національно-орієнтовані (справжні) слуги народу можуть і повинні стати об’єднавчою силою в парламенті.
Також, я готовий до співпраці і з іншими фракціями, депутатами і позапарламентськими політичними силами.
Земля – питання №1.
Ми є Влада!
Читайте: Земельний уряд: законодавча ініціатива з національно-орієнтованого законодавства з земельних відносин
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
16 листопада 2019 г. 10:30
Раздел: Територія розуму
Земельна революція проти Земельної зРади
В країні з'явилися своя Жанна д`Арк – Анна Скороход, єдина жінка в “Зе!команді”, яка сказала категоричне “ні” захопленню землі Українського народу – і заплатила за це переслідуваннями свого чоловіка з боку влади Зеленського та виключенням з фракції “Слуга народу”.
З нею “слуги народу” викинули з монобільшості Антона Полякова, який разом і іншими 16 нардепами утримався від голосування за геноцид Українського народу. Ще двоє нардепів, що проголосували проти розпродажу Української землі, були залишені у фракції, але це не робить їх вчинок менш героїчним. Ось їхні імена – Георгій Мазурашу та Сергій Нагорняк.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Інші “слуги народу” показали своє справжнє нутро – нутро Іуд, які зібралися кагалом остаточно пограбувати Україну та Український народ.
Але нас спасуть Товариства власників землі – об'єднання українців власників землі – інструмент земельної революції і об’єднання навколо збереження землі за Українським народом всіх національно орієнтованих політичних сил.
Саме відношення до землі сьогодні визначає політичну орієнтацію партії, депутата, політика, громадянина та селянина-власника землі, якому весь український народ доручив бути власником первинного і неоціненного ресурсу Української нації. “Батьківщина”, “ОПЗЖ”, “ЄС, “Голос”, позафракційні, справжні Слуги зі “Слуг” повинні об’єднуватися, хай не надовго, але заради України.
Єврей ти чи молдаван, грек чи руський,вірмен чи німець, закоханий в українку, – ти українець, якщо говориш що земля не товар, ти громадянин, якщо любиш українську землю. Українці не торгують землею, як бог не торгує любов’ю.
Земельна зрада
Прийнятий в першому читанні та за основу законопроект №2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” передбачає відкриття цілого набору негативів та їх наслідків, а головне – втрату можливостей.
Незаперечні негативи:
Чи буде чи не буде заборона іноземцям купувати українську землю на пряму чи через участь в юридичних особах, поки буде присутність в набувачах української землі юридичних осіб, доти буде існувати можливість будь кому володіти, користуватися і розпоряджатися українською землею;
Земля з часом буде сконцентрована у декількох компаніях. Концентрація – це монополії і олігополії, з якими йде боротьба в усіх розвинених країнах;
Будуть узаконені усі чорно-сірі схеми з купівлі землі у селян-власників, які були можливі виключно на потребі селян вирішити нагальні потреби, зокрема потреби які ставили питання життя чи смерті – медичні – проблеми здоров’я. Отже, мільйони гектарів “віджаті” на здоров’ї українців легко офіційно капіталізуються і почнуть приносити ще більші прибутку на крові українців минулих і крові та здоров’ї українців сучасності.
Втрата українцями землі буде відбуватися з різних приводів, але буде у українців, як наслідок, об’єднуючий привід – шукати роботу будь де, а не біля рідної оселі чи в рідній країні.
Колосальні втрати:
Україна вже не зможе жити за Конституцією. Земля вже не буде об'єктом права Українського народу, земля вже не буде основним національним багатством (13 та 14 статті Конституції України);
Україна остаточно вже ніколи не стане країною соціально спрямованої економіки (стаття 13 Конституції України);
Український селянин вже ніколи не стане власником аграрного виробництва;
Села вже ніколи не будуть такими як раніше.
Мільйони українців не бачитимуть майбутнього в Україні.
Без Українців, народної Конституції та Української землі не буде Української Держави, буде “територія україна”.
Незаперечно, що головним питання сьогодення у кожного національно-орієнтованого українця, а іншим українець і не може бути, є питання що робити, як не віддати землю, як стати її ефективним власником, як спасти Україну.
Окрім соціально-культурних, духовних переваг земля для українського власника повинна стати джерелом економічного натхнення, мотивацією до праці, мотивацією бути її власником.
Земля повинна давати: більший дохід, давати робочі місця, давати перспективу стати селянину власником аграрного виробництва.
Товариства власників землі та Земельна революція
Безальтернативний і найкращий варіант реформування земельних відносин в інтересах держави і українського народу є перехід від користувальної (оренда землі, емфітевзис) до самостійного обробітку землі її власниками. Консолідація земель через об’єднання українців-власників землі коротший та надефективний шлях для відновлення та розвитку сільського господарства.
В свою чергу, концентрація земель в руках кількох монополій, в результаті прийняття антинародного законопроекту №2178-10, не тільки не є альтернативним шляхом розвитку земельних відносин, а не може розглядатися таким з точки зору порушення відкриттям так званого ринку земель принципів існування держави Україна. Крім того, по всім параметрам економічної ефективності концентрація земель програє об’єднанню власників землі, консолідації їх земель.
Перехід до консолідації земель можна зробити через створення Товариств власників землі.
В Товаристві звичайний власник землі становиться шанованим власником аграрного виробництва незалежно від віку чи фізичних можливостей.
Власники землі, а не орендар, через участь у Товаристві стануть головними на землі і диктуватимуть свої умови вже підрядникам. І через це самі стануть формувати свій прибуток.
Товариство власників землі це:
збільшення доходів від землі в 2-4 рази;
абсолютна неможливість рейдерства;
формування надійної бази для відтворення та розвитку виробництва;
нові високооплачувані робочі місця, створені власноруч власниками на селі – тваринництва та переробки сільгосппродукції;землі для себе і членів своїх родин;
забезпечення рідного села додатковими мільйонними надходженнями до бюджету рідної громади.
Участь у Товаристві дасть можливість селянину-власнику землі отримати споживче кредитування для вирішення нагальних побутових і медичних питань. Це значить, що землю не потрібно буде продавати (чи здавати в оренду на 49 років) орендареві, як це зараз. Товариство в термін до 10 років розрахується за кредитом свого учасника-власника землі як поручитель – власника землі і земля залишиться у власності селянина і його родини.
Формування Товариства власників землі, консолідація в них українців-власників, стане ключовим моментом у формуванні, зміні та перерозподілі виробничих процесів в інтересах українців. Сформуються нові умови для кредитування, інвестування та капіталовкладенні.
Консолідація земель – це не тільки швидкий механізм розвитку аграрної галузі, але і універсальний механізм вирішення накопичених соціально-економічних і національно-безпекових проблем та формування оптимального базису системно-стратегічних рішень для зростання економіки країни із випереджаючим темпом.
Товариство власників землі було складовою Народної земельної реформи Головіна, тепер це складова Земельної революції.
Ми є Влада!
Читайте: Земельний шпагат президента Зеленського: земельна революція чи земельний анбандлінг
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
КиевVласть
12 листопада 2019 г. 14:00
Раздел: Територія розуму
Земельний уряд: законодавча ініціатива з національно-орієнтованого законодавства з земельних відносин
Все, що до цього пропонувалося в якості законодавства про ринок земель чи обігу земель не визначало і не визначає пріоритетів за Українським народом, як суб’єкта права власності на українську землю, а українська земля не визначається як об’єкт права власності Українського народу.
Українська земля стала об’єктом інтересів лихварів, які тимчасово мають можливості маніпулювати поняттями, примітивно спускаючи поняття “земля” до пляшки горілки.
Українська земля роздирається між великими і малими орендарями, які вже давно відібрали землю у селян і хочуть легалізації награбованого, але кожен за своїми правилами.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Народ поки що стоїть осторонь, хоч і має свою думку, та дивиться, як воює велика і мала буржуазія. Народ не відчуває що може втратити. Народові не дали розуміння втрати. Опитування “за” чи “проти” так званого ринку не є відповідними до швидкої зміни цінових параметрів землі. Та і показник в 60% людей, які проти продажу землі, – це вже перемога земельної олігархії, а референдуми про продажність чи не продажність землі це вже програш, програш тому, що українці повинні відстоювати своє по праву від народження в грі в рулетку з “джокером”.
Необхідно припинити зазіхання на цінність української землі з занижуванням її значимості. Спекуляції навколо землі необхідно припинити через прийняття національно-орієнтованого законодавства з земельних відносин.
Законодавча ініціатива з національно-орієнтованого законодавства з земельних відносин передбачає певну кількість послідовних законопроектів, які повинні вивести країну з десятилітнього стану кризи в земельних відносинах. Дані законопроекти не є альтернативою законам, які відкривають вільний ринок землі з єдиною ціллю концентрації земель та остаточною монополізацією аграрної галузі, а формують протилежний напрямок розвитку земельних відносин у відповідності з конституцією та соціальною спрямованістю економіки.
Метою законопроектів буде логічне послідовне впровадження ефективних національно-орієнтованих ініціатив, які мають запит, як у власників землі, так і народу України. Перш за все, це усунення порушення конституційних прав власників землі, поновлення в правах власників землі, формування можливостей для впровадження ринкових механізмів в земельні відносини, які виникають при користуванні землями сільськогосподарського призначення, припинення грошових спекуляцій і рейдерства “на землі” та формування умов для розвитку самостійного господарювання власників землі з реалізацією віковічної мрії українців бути власниками аграрного виробництва.
Загальна характеристика і основні положення законопроектів.
Законопроектами пропонується внесення змін до Цивільного кодексу України, до Земельного кодексу України, Закону України “Про оренду землі”.
Такі законодавчі зміни:
визначать національно-орієнтовану суб’єктність набувача землі;
забезпечать можливість вільного обміну правами на землю сільськогосподарського призначення без втрати (зміни) соціально значимої структури суб’єктності прав власності на українську землю та формування ефективного власника в особі українського громадянина та їх соціальних утворень як уособлення Українського народу та його прав власності на землю;
зроблять неможливою концентрацію земель у певних осіб, що є головною загрозою олігополістичних законопроектів з відкриття ринку земель. Земля не буде у власності ні іноземців, ні орендарів латифундистів ні транскапіталістів;
переорієнтують законодавство з оренди землі на користь власників землі – будуть надані переважні права власнику землі при наданні і поверненні землі з користування;
забезпечать реалізацію ринкових механізмів в земельних відносинах. Плата за користування землею буде, нарешті, формуватися на конкурентних засадах;
забезпечать формування можливостей для самостійного господарювання на власній землі;
забезпечить мінімізацію перепон при переходові власників землі від орендних відносин до самостійного аграрного виробництва на власній землі. Власники землі будуть ставати власниками аграрних виробництв;
сформують умови для пришвидшеного розвитку самостійного господарювання власників на своїй землі;
сформують умови для пришвидшеного відтворення та розвитку аграрного виробництва, зокрема тваринництва та переробки;
забезпечать умови для створення робочих місць;
забезпечать можливість власникам землі отримувати в 2-4 рази більші доходи від власної землі;
забезпечать формування надійної інвестиційного бази для розширеного кредитування інвестицій в економіку країни;
забезпечать соціально-спрямований розвиток економіки країни в інтересах українців;
піднімуть поріг “не продажності” землі – зростання цінності землі як за економічною ефективністю, так і морально-етичною. Продавати землю буде економічно не вигідно, а бути власником землі стане престижно;
забезпечать з економічної точки зору ірраціональне бажання відкриття так “званого ринку земель”;
забезпечать зняття з питання денного економічних, суспільних, світоглядних суперечностей з приводу земельних відносин;
забезпечать всебічну підтримку власниками землі та українським народом в цілому ініціаторів запропонованих законодавчих змін;
сформують умови для об’єднання навколо національно-орієнтованого законодавства нової неформальної коаліції з метою раціональних “земних” перетворень як основи і старту для відновлення і розвитку економіки країни в цілому – разом з національно-орієнтованим законодавством нам необхідна і національно-орієнтована влада.
Читайте: Земельний шпагат президента Зеленського: земельна революція чи земельний анбандлінг
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
5 листопада 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Земельний шпагат президента Зеленського: земельна революція чи земельний анбандлінг
Необхідно припиняти дитячі забавки з землею. Необхідно визначитися відносно землі і країни – ефективне рішення тільки одне. Це стосується МВФ і Світового банку.
Земля може стати роздором і причиною формування неформальної земельної коаліції в Верховній Раді під “земельний” уряд. Земельне об’єднання - єдине, що може збалансувати країну економічно і політично.
Найстрашніше в так званому “ринку землі” – це не право іноземців купувати землю і не бажання владних хлопців заробити на посередництві. Найстрашніше – це концентрація земель в одних руках на рівні від села до країни, остаточне повернення панства і феодалізму.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Неважливо, хто скупить землю – українські фермери з латифундистами чи іноземці, в тому числі, китайці, саудити, індуси, які матимуть права на рівні європейців. Бажання скуповувати землю об’єднує і псевдофермерів-орендарів, і латифундистів, і транснаціональний капітал – в єдиному пориві до грабіжних прибутках і суцільного володарювання. У будь-якому випадку концентрація земель призведе до безнадійного розподілення на класи, де будуть переважати злидні, але виключно чисельно.
На жаль, логічний термін земельної реформи підмінили банальним перетворенням землі в товар, що породило конфліктну ситуацію, яка тільки поглиблюється – і до головного конфлікту ще не дійшло.
В боротьбі між офісно-президентською моделлю так званого “ринку землі” та олігополістичною моделлю, перемогла остання. Президент здався чи з радістю змінив свою думку, зваживши на вимоги дутих аграрних асоціацій.
Олігархи, а з ними орендарі і фермери вимагали неможливе і отримали максимальне – право видушувати за дешево землю у селян. Такий стан в земельних відносинах влаштовує всіх орендарів.
Наразі в узагальненому баченні є дві активні сторони, які протидіють в земельному питанні між собою. Одні хочуть прописати законодавство під себе, а інші – не дати це зробити. “Слугам народу” необхідно політично встояти, щоб встигнути пограбувати своїх панів, тобто – Український народ. Інші на цьому фоні формують свій електорат, нарощують власні політичні рейтинги.
Ті, кого представляють політичні дуелянти з обох сторін, хочуть сконцентрувати в своїх руках якомога більше землі – виходячи зі своїх можливостей та за своїми правилами. Тобто кожен з них хоче закон, який визначить саме його єдиним оператором ринку зі скупки земель – таким собі земним “богом землі”.
Ті, хто мають сьогодні законодавчу силу, вже ділять між собою переважні права контролювати процес скупки земель, а може вже почали війну за право “першої ночі”. І наступними нормативними ініціативами повинні визначити, хто і в який спосіб буде вести контроль за скупкою земель і хто отримуватиме свої 100 доларів за гектар по курсу 0,30 срібних за долар.
Але все це у певних “слуг” передчасно. Бо рано ще ділити ще невмерлу Україну. Земельний договорняк – дуже важка річ. Мирно-добровільно землю не поділили, як не вдалося поділити її раніше. Консервація через “мораторій” була вимушеною мірою, щоб не повбивати одне одного через земельні війни. Земля була переведена в ранг святої корови, яку можна тільки доїти.
Бажаючі змінити святість на товар поступово становляться очевидними політичними мерцями. Земля – всім і нікому.
Сьогодні, насправді, ще не було чути голосу народу з приводу землі. Все спілкування зводилося до міжсобойчику орендарів, які називають себе аграріями та різними гілками влади, в тому числі – президентом Володимиром Зеленським, який послухав, що йому сказали орендарі, а не селяни-власники землі.
А як відомо, орендар – ворог селянина. І у більшості власників землі головне бажання отримати право “розривати” договори користування землею – це шлях до отримання до свободи, а з нею і більших доходів користування чи продажу землі.
Читайте: Народна земельна реформа Головіна. Головний ворог селянина – орендар
Не почутими чи без уваги залишилися і МВФ зі Світовим банком. Бо офісно-президентське бачення так званого “ринку земель” виключило можливість іноземному капіталу до 2024 року напряму приймати участь у купівлі земель. А це свідчить про спекулятивний напрямок бачення владою так званого “ринку земель” – скупити за найближчі чотири роки по максимуму землі за найдешевшою ціною.
Трудяги-аграрники з Європи не будуть допущені до купівлі земель – і ціни на землю не буде кому піднімати. Ціна на землі залишиться тією ж, що й зараз. Збільшиться тільки тиск на селян, щоб вони за дешево продавали землю.
Дешева ціна на землю та відносно низькі темпи зміни власників землі не влаштовують МВФ – з точки зору відсутності зростання доходів державного бюджету, як джерела надходжень коштів для розрахунків з МВФ.
МВФ, як і будь-якій кредитній установі важливо повернення кредиту (грошей). І неважливо – за рахунок чого це буде зроблено. А пропозиції до повернення грошей писала і пише наша влада. Саме вона і робила і робить пропозиції відкриття ринку земель як чинника зростання бюджетних доходів. Саме наші уряди та президенти неспроможні нічим іншим наповнювати бюджет, крім грошима від продажу землі. І претензії потрібно направляти до них, а не до МВФ чи Світовому банку.
Для Світового банку “ринок землі” и розпродаж державних підприємств так само не може бути метою. Бо мета Світового банку – розвиток соціально спрямованої економіки, що вочевидь аж ніяк не узгоджується з люмпенізацією селян і українців в цілому, яку пропонують прислугуваті законотворці.
МВФ та Світовий банк стали прикриттям для проведення міжсобойчиків, корупції, збереження олігархії та появи нових олігархів. Весь негатив від антиукраїнських меркантильних прагнень та дій перекинуто на світових “узурпаторів”.
Я не бачив жодного документу від МВФ з вимогою розпродажу земель. Наприклад, на сайті НБУ є лист №23751/0/2-18 від 5 грудня 2018 року за підписами президента Петра Порошенка, прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та голови НБУ Якова Смолія до Директора-розпорядника МВФ Крістін Лагард про відкриття так званого ринку землі – “Україна: Лист про наміри”.
Реакція Світового банку і МВФ на погоджений профільним комітетом Ради на “таємному сніданку” законопроекту №2178-10 буде. Бо важко не відреагувати на більше ніж на 4-річний мораторій на іноземців та, в тому числі, на США, які, фактично, є власниками і МВФ і Світового банку.
США, безумовно, можуть вплинути на Зеленського та його команду. Але вже важко говорити про можливість “вставити” норму про право іноземцям напряму купувати українську землю. Фактично, Офіс президента Зеленського “надурив Держдеп”.
Та і ймовірний розпродаж української землі китайцям, безумовно, не в інтересах США. Якщо США так повстало проти продажу китайцям “Мотор Січі”, то що вони думають і скажуть про землю?
Отже є і сумнів: чи зацікавлені США у ринку земель в Україні? Як контролювати китайців, іранців та інші країни ресурсних економік, в тому числі, росіян, які, як ніхто інший, тримають руку на пульсі?
Президент Володимир Зеленський системно нехтує (чи його втягують у це) мріями та баченням головних фінансових установ світу. А покарання може бути серйозним.
Тільки від МВФ залежить курс гривні, який завищений і скоро не втримається. Питання тільки в тому, як це буде відбуватися. Курс гривні – дамоклів меч над президентом і його урядом, який перетвориться рано чи пізно в меч-кладенець економіки.
Навіть, якщо влада включить гримасу, що українці проти участі іноземців в так званому “ринку землі”, а українці за те, щоб скуповували тільки орендарі-фермери та орендарі-олігархи, то МВФ та Світовий банк може задовольнити інша модель земельних відносин, яка, як мінімум, буде їх влаштовувати позбуттям земельної олігархії і, як максимум, соціально-економічним зростання в країні.
Це модель земельних відносин, яка діаметрально протилежна так званому “ринку земель”, що пропонується. Модель земельних відносин, при якій ефективно працюють ринкові механізми, збільшуються доходи власників земель, створюються нові робочі місця в системі економічного зростання, відновлюється та зростає аграрна галузь, яка дає підґрунтя для відновлення та зростання інших галузей економіки.
Як бачимо, відкриття так званого “ринку земель” сформує багатовекторну систему залежностей, впливів та наслідків, які не матимуть позитивного рішення для країни. Не з таких відкриттів необхідно починати відновлювати економіку за ринковими механізмами. Не з таких шпагатів президентствувати.
Необхідне не відкриття ринку, а впровадження ринку в земельні відносини через повернення конституційного права селянам-власникам землі розривати договори користування (оренда, емфітевзис) землею.
Читайте: Головна умова для відкриття “вільного ринку земель”: звільнення за власним бажанням
Боротьба з корупцією в Україні розпочнеться з повернення земель видурених-викуплених орендарями за незаконними сіро-чорними схемами. Необхідно показати що в країні діє закон і все потрібно повернути в первинний стан.
Економічне зростання почнеться тоді, коли селяни-власники землі розпочнуть ставати власниками аграрних підприємств, незалежно від віку, фізичних та фінансових можливостей.
Нам потрібен земельний анбандлінг – демонополізація аграрного сектору з формування за об’єднавчим принципом справжньої кооперації, в основі якої власники землі.
Необхідні земельні відносини, які забезпечать швидкий розвиток аграрної галузі за всіма критеріями ефективності. Таким вимогам відповідає тільки самостійний обробіток землі через об'єднання власників паїв у товариства з метою кооперації ресурсів і зусиль для більш ефективного господарювання. Бо колективне господарювання переважає одноосібне за сукупною ефективністю.
Саме таку форму, а відповідно, і реформу земельних відносин варто впроваджувати і починати це вже можна зараз, не чекаючи реєстрів, кадастрів, договорняків “чия земля буде”. Земля повинна бути за Українським народом, без втрати існуючої суб’єктності права власності на землю і ототожнення її з правом власності Українського народу.
Доцільно формувати з існуючих власників землі власників аграрних виробництв, створювати товариства власників землі. Товариства — це надійна база для кредитування й інвестування у відтворення та розвиток виробництва на селі: тваринництва та переробки. Товариства — це нові робочі місця, створені учасниками для себе і членів своїх родин. Жителі сіл будуть гарантовано забезпечені надходженнями до бюджету від товариств, учасниками яких і є члени їхніх громад. Товариства зможуть ефективно протидіяти рейдерству.
Таке реформування забезпечить усуспільнення прибутку. Це позитивно впливатиме на соціально-економічний розвиток країни, забезпечить непорушність національної та продовольчої безпеки.
Головне для такої реформи — бажання власників землі об'єднуватися. Таке бажання є, і воно матеріально і соціально мотивоване. Для створення товариств не потрібні законодавчі зміни, вони створюються і працюють згідно з чинним законодавством.
Товариства можуть наймати підрядника, особу, яка спроможна і має бажання забезпечити проведення всього комплексу аграрно-польових робіт для товариства, з розрахунком після продажу врожаю. Власникам землі залишається чекати "звільнення" землі від неефективних орендарів-користувачів, — це єдине, що може затягувати впровадження такої моделі реформування. Але і ця проблема може бути вирішена.
Національно-орієнтоване законодавство з регулювання земельних відносин прискорить і розширить впровадження такої реформи, дасть право власнику землі припиняти за власним бажанням кабальні договори оренди землі, забезпечить кредитуванням товариства, дасть можливість обігу (відчуження) прав на землю виключно між українцями.
Таке законодавство унеможливить концентрацію земель в одних руках і за рахунок збільшення прибутковості знизить бажання у власників її продавати, сформує нове поняття цінності землі та високий попит на землі власне серед українців.
Уже зрозуміло, що пропозиція прийняття національно-орієнтованого законодавства остаточно робить безальтернативною пропозицію відкриття так званого “ринку земель”.
Отже, все в земельних відносинах можливо змінити швидко, якісно, без спаду економіки і соціальної напруги, за рахунок національних інвестицій і кредитування, з національним управлінням і власним контролем та прискореним економічним зростанням.
В принципі, це і є метою Світового банку і більш цікаве МВФ, як кредитору.
Концентрація ж земель через так званий ринок земель будуть все більш і більш робити націоналізацію земель “суспільною необхідністю”, проти якої безсилі всякі міркування про права власності. Наполегливі потреби суспільства повинні бути і будуть задоволені, зміни, продиктовані суспільною необхідністю, самі прокладуть собі шлях і рано чи пізно пристосують законодавство до своїх інтересів.
А до цього буде земельна революція.
Можна було б говорити, що шпагат у президента міг би вдатися якби було б більше ніг. Але, нажаль, в нього дві ноги і тільки одна шия з головою.
Розтяжка – так розтяжка.
Читайте: Ринок земель: останній геноцид українців
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
Частично текст опубликован на сайте “Зеркала недели”КиевVласть
20 жовтня 2019 г. 09:00
Раздел: Стиль
Любов допомагає вижити на війні
... Увагу привертає жінка в камуфляжі і віночку на голові, що схилилася над дитячою коляскою. Поруч – високий чоловік з бойовими нагородами на грудях. Підходжу, знайомлюся. Це – медсестра батальйону “Київ-12” Тетяна Пузійчук зі своїм чоловіком Андрієм і доньками – 20-річною Катериною і Надією, якій нещодавно виповнився рік.
Тетяна дуже спокійно, хоча досить хаотично, хвилями натовпу спогадів, розповідає незнайомій людині про себе, про військову службу, про свою любов.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
До війни Тетяна працювала лаборантом-криміналістом Київського бюро судово-медичної експертизи. Каже, що просто не мала морального права сидіти вдома, коли в країні почалася війна.
- У складі зведеного загону медиків-волонтерів я вперше приїхала в зону АТО 1-го серпня 2014 го. Разом з моєю колегою Ольгою Омельчук ми надавали допомогу бійцям прямо на передку. Тут побачили, що медиків катастрофічно не вистачає. Повернувшись до Києва, я пішла до військкомату і записалася добровольцем в 12-ий територіальний батальйон “Київ-12”. Перший свій бій я прийняла 30 серпня біля Щастя, під селом Весела Гора. Веселощів було – хоч відбавляй! До сих пір перед очима стоїть мій перший “200-й” – киянин Олег Войтенко, який загинув 22 серпня від осколкового поранення правого передсердя. Через три місяці у нього народилася донечка. Ми з побратимами підтримуємо вдову і малятко, щоб вона з самого дитинства знала, що її батько – герой, що він загинув, захищаючи нашу Батьківщину.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
- Що було найважчим на війні?
- Важко, коли втрачаєш своїх. Це дуже важко психологічно. За кожного бійця ми боролися до кінця. Кожен день на війні міг стати останнім днем життя. Але серед усіх обстрілів, вибухів, найбільше мені запам'ятався обстріл села Дмитрівка в ніч з 3 на 4 вересня 2014 року. Ми з Олею прокинулися від страшного гуркоту. Вилітаємо з землянки, а навколо – паніка, крики, біганина, палаючі намети, заклики про допомогу... Ми намагаємося в цьому хаосі витягувати поранених, надаємо їм якусь першу допомогу і відправляємо їх машинами в Новоайдар… Величезне спасибі Новоайдарським медикам, які спрацювали чітко і професійно, звівши втрати до мінімуму! Слава Богу, що в тут ніч ніхто в наметах не ночував. Увечері нам наказали перебратися в бліндажі та окопи. Інакше не вижив би ніхто! Це так страшно! Вранці нас з Олею привезли до військкомату: брудних, закривавлених, чорних від кіптяви. Бажання було тільки два: помитися і спати! І лише після того, як вийшли з душу, ми усвідомили, що втратили всі свої речі, залишилися тільки в тому, що на нас, а воно виявилося абсолютно непридатним для подальшого використання. Але головне, що ми – живі і навіть цілі!
А ще дуже страшно, коли на війні страждають діти! Я сама мати і для мене діти – найбільша цінність! І коли діти голодують, ховаються від бомбардувань – це дуже страшно! Скажу чесно: мене давно не лякають поранені солдати, а ось голодні діти – це розриває серце! Що винесуть вони з цієї війни?
Але для мене найважчим було повернення додому. Це біль і сльози. А ось чи важко мені було на війні як жінці? Скоріше – ні, навіть навпаки. Про жінок на фронті завжди дбають, постійно підтримують і всіляко оберігають, наскільки можна оберігати на війні. Іноді, коли дуже небезпечно, навіть не беруть на виклик. Замість мене за пораненими неодноразово їздили хлопці. Берегли мене.
- А як вони вас називали?
- В основному – Танюшка. Ну, ще іноді сестричка, док... Ви знаєте, я хочу сказати про волонтерів ”, – відходить від теми Тетяна, – У мене велика частина медикаментів була завдяки допомозі волонтерів з Києва. Волонтери надсилали не лише ліки – вони забезпечували всім необхідним. Не всіх з них ми навіть знаємо по імені. Величезне їм спасибі! А ще ми дуже вдячні дітям за їхні малюнки. Після кожної посилки у нас збільшувалася “картинна галерея”. Якби ви знали, скільки тепла і радості несуть в собі ці малюнки! А взагалі, я нічого геройського не робила, я просто виконувала свою роботу, як і всі медики на фронті – витягала з поля бою поранених і робила все, щоб вони залишилися живими, – абсолютно буденним тоном, без найменшого “хизування” розповідає Тетяна – Прикро до сліз було списувати наших бійців за станом здоров'я. Мені запам'ятався один хлопець, який воював в миротворчому батальйоні в Іраку. Він потрапив в санчастину після того, як у нього відмовили нирки. А він все рвався в бій. Довелося його списати. Інакше ми б втратили цю людину. Воюють мужики з високою гіпертонією, з одним легким, є зовсім вже пенсійного віку... Я не знаю, як вони обійшли медкомісію! Хоча, яка там медкомісія в14-му році, та ще й для добровольців! ...
- Але війна – це не тільки кров, бруд, сльози, війна – це ще і любов, – продовжує свою розповідь Таня – Саме так! На війні я зустріла свою любов, свого Андрія. Він розвідник. І я кожну хвилину за нього страшенно переживала, чекала будь звісточки! Ми одружилися в Бахмуті. Просто зайшли, розписалися і вийшли. А потім я дізналася, що ношу під серцем ще одне життя. Але до п'яти місяців вагітності я була на фронті. Звичайно, на бойові вже не рвалася, та й хлопці, і чоловік не пускали – берегли. Мені вже 39 років було, знала, що якщо зараз не виношу цього дитинку, то більше вже ніколи не зможу народити! А так хотілося! Ви знаєте, на фронті найстрашніша фраза: “Рятуємо медика!” Ось і допомагали мені все навколо.
- Таня, а хто вас чекав удома?
- Донечка Катя, їй було 16 років, коли я пішла на війну. А ще – мама, сестра і ... онук. Катерина у мене розумниця. Вона вчиться в медичному коледжі і розуміє, що наша професія спочатку означає: “військовозобов'язаний”. Звичайно, їй було дуже страшно і важко відпускати маму на війну, але вона розуміла, що я все одно не буду сидіти вдома. Так вона і сама не сидить склавши руки. Катюша часто провідує хлопців в госпіталі – за покликом серця.
- А ось зараз ви б повернулися назад на війну?
- Якби було де і з ким залишити мою Надійку – повернулася б. Знаєте, в серпні 14-го року ми зайшли в Луганськ, вже його зачищали. І раптом – божевільний і безглуздий наказ: “Відходимо!” Як? Ви що там, в штабах з глузду з'їхали?! Ми ж практично видавили ворога з міста! Тому я хотіла б повернутися, щоб бачити звільнений, відвойований у загарбників Донбас!
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
А ще я хотіла б повернутися до мирного життя, адже я до сих пір не повернулася з війни! Це і прохання до оточуючих бути до нас терпимими, оскільки себе ми з війни вигнали, а війну з себе не можемо. Адже війна в Україні не закінчилася. Вона зовсім недалеко від нас. І там вбивають, там працюють, і там живуть. І я хочу, щоб мої дочки не бачили війни, – сказала Тетяна Пузійчук.
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій