ВО “Свобода” налагодила активну співпрацю з обласною Асоціацією фермерів та приватних землевласників України. На різних рівнях влади свободівці представляють та захищають інтереси й аграріїв Київщини. Здебільшого піднімаються питання надання підтримки АПК, порушень законодавства у сфері земельних відносин та махінацій. Про це KV розповів в інтерв’ю депутат обласної ради від ВО "Свобода" Євген Чубук. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “За останні роки ми не словом, а ділом довели: вміємо та можемо захищати підприємців, фермерів, вчителів, військових та інші соціальні групи. І на вулиці, і в судах, і в органах влади і місцевого самоврядування. Ми пам’ятаємо активну підтримку “Свободи” у акціях “Save ФОП” під час протестів щодо запровадження ринку землі. На Київщині протягом останніх п’яти років використовуємо широкий та потужний спектр інструментів захисту прав та інтересів аграріїв”, – розповів Чубук. І додав, що сьогодні “Свобода” активно співпрацює з обласною Асоціацією фермерів та приватних землевласників України, представляє інтереси аграріїв на різних рівнях влади.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться За словами депутата, очолюючи обласну комісію з питань АПК, найчастіше до нього аграрії зверталися з питаннями щодо створення й реалізації дієвих програм підтримки агропромислового комплексу Київщини. А особливо – малих та сімейних фермерських господарств. Крім того, постійно розглядаються звернення щодо порушення законодавства у сфері земельних відносин, мисливського господарства та полювання.  “Велика увага приділялася детальному розгляду пакетів документів щодо виділення мисливських угідь облрадою. У цьому питанні комісією було розроблено та затверджено спеціальний Порядок. Кожне угіддя розглядалося “під мікроскопом” щодо вимог до букви Закону та процедури”, – говорить Чубук.  Також він зауважив, що сьогодні на Київщині є суттєва проблема і земельними оборудками та махінаціями. Нині багатьох нечесних на руку бізнесменів зацікавила земля, а корумповані чиновники радо готові їх обслуговувати. Тому ті, хто роками жив і працював на землі та для села, створював робочі місця, справно сплачував податки, забезпечував продовольчу безпеку держави – відчувають себе незахищеними. Їх не бажає захищати держава, місцева влада, поліція. І це – нонсенс та непорозуміння, яке має бути виправлено найближчим часом. Зміни починаються знизу”, – резюмував він.  Нагадаємо, відкриття “ринку землі” та збільшення земельного податку змусили дрібних фермерів пророкувати своє зникнення під ударами конкурентів з іноземним капіталом. ВО “Свобода” впевнена, що єдиним покупцем землі має стати держава, щоб вберегти від розпродажу найцінніший національний ресурс. Читайте: “Свобода” не зраджує, не продає та не купує виборців, – депутат облради Чубук Фото: 4.bp.blogspot.comКиевVласть

У жовтні Згурівський сільськогосподарський район об’єднають в єдину тергромаду. Єдиним центром прийняття рішень стане ОТГ і селянам обіцяють дати шанс на розвиток.  На Згурівщині ВО “Свобода” заручилася вагомою підтримкою та високим рівнем довіри від громади. Тож про наболілі проблеми району та земельні питання на часі хвилюючих реформаторських змін – у інтерв’ю KV розповів депутат обласної ради від ВО "Свобода", ексголова комісії з питань земельних відносин та агропромислового комплексу Євген Чубук. KV: У 2014–2015 роках Ви очолювали Згурівську райраду: які завдання ставили перед собою й що вдалося реалізувати за такий короткий проміжок часу? Євген Чубук: Після Революції Гідності депутатський корпус районної ради VI скликання обрав мене головою. З першого дня роботи окреслив для себе основне завдання – забезпечити стабільну й ефективну роботу ради, налагодити співпрацю з виконавчою владою. А саме: забезпечити лад та спокій у районі, стабільне функціонування закладів освіти та медицини Згурівщини, безперебійну виплату заробітної плати та раціональне використання бюджету.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Крім того, тоді у розпалі була війна на Сході країни. Хлопці зі Згурівщини із першого дня боронили Україну. Тож тоді одне із головних завдань було – надати адресну й персональну допомогу нашим воїнам. Адже без перебільшення, тоді вони були голі та босі, без бронежилетів та найнеобхіднішого спорядження. А ще – їжі, а подекуди, навіть, і води. Це були часи, коли вони потребували реальної підтримки з рідного краю. І завдяки потужному патріотичному піднесенню на Згурівщині, небайдужості та дружності її жителів, підприємців, фермерів нам вдалося передати захисникам не просто найнеобхідніше, а й тепло рідного дому. Гостинці від рідних, листи та малюнки дітей з рідної школи, смаколики – все це посилювало бойовий дух на передовій. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Вважаю, ми впоралися. Індикатором була оцінка земляків на місцевих виборах у 2015 році, коли від “Свободи” до Згурівської райради обрали п’ять депутатів. До прикладу, у 2010 році я був єдиним свободівцем, який пройшов до ради. KV: З якими проблемами звертаються до Вас виборці з вашого 25-го округу (Згурівський район) сьогодні? Євген Чубук: Із тими проблемами, які не можуть вирішити самостійно або на які взагалі не реагує виконавча влада, правоохоронні органи. Це і звернення щодо матеріальної допомоги: на лікування тяжких захворювань чи дороговартісне оперування, протезування, реабілітацію. Звичайно, це допомога тим, хто опинився у важких життєвих умовах. Особисто розглянув кожне звернення й жодне не проігнорував. Люди часто звертаються тоді, коли відчувають – їх більше немає кому захистити. Поліція не виконує належно свою роботу, нахабно відбирається земля, порушуються права, а місцева влада ігнорує. Крім того, є одноосібні та колективні звернення допомогти вирішити інфраструктурні питання населених пунктів. KV: Які основні проблеми є в Згурівському районі і як їх вирішити? Євген Чубук: Згурівський район, передусім, сільськогосподарський регіон. Тож і проблеми, відповідні. Це – відсутність доріг, безробіття, порушення земельного законодавства, злочинність, брак належної уваги до проблем сільського населення та села загалом. Виконавчій владі байдуже до розвитку сільських територій. Вона не думає, як створити робочі місця, затримати молодь у селі, як зберегти інфраструктуру і наповнити її життям. Ви не повірите, але й донині, і це в ХХІ столітті, у деяких селах Згурівщини немає водопостачання. Воду беруть із колодязів. Але цьогоріч, у зв’язку із посухою, пересохли й вони. До прикладу, село Щасливе. Жителі вже п’ять років просять селищну раду провести воду, але їхня проблема просто ігнорується. І це при наявності артезіанських свердловин під селом. Це вже є показником того, як деякі “господарі” будуть дбати про села в ОТГ. Як на мене, за майже 30 років не відбулося жодного руху вперед. Влада була в руках як сільських, районних та обласних рад, так і адміністрацій, але ніхто ні за що не відповідав. Нині ми одержали реальний шанс на зміни. Коли створиться ОТГ – за все, що є на території, відповідатиме голова громади та рада. Більше ніхто не зможе зняти відповідальність із себе та перекласти на когось, ганяти людей із кабінета в кабінет. Єдиним центром прийняття рішень буде ОТГ. Крапка. Громади зможуть нарешті обирати. Рухатися вперед, обравши справжніх господарів, чи тупцювати на місці й занепадати далі разом із корупціонерами та місцевими князьками, для яких село та земля – особистий ресурс, а не інструмент для будівництва та процвітання. KV: Чи вдалося вирішити “земельні війни" на Згурівщині та повернути ділянки учасникам АТО? Євген Чубук: Так, після майже п’ятирічної боротьби в судах усіх інстанцій Згурівській громаді повернуто стратегічну землю за межами населеного пункту. Землю, яку цинічно, без конкурсу та в незаконний спосіб, обласне земельне відомство передало на 49 років (фактично пожиттєво) в оренду жителю Черкаської області. Чому цинічно, бо місцева влада ще у 2014 році зарезервувала її для учасників АТО. Навіть цей факт не зупинив земельних махінаторів. За всі ці роки було направлено десятки особистих звернень, від Згурівської райради та РДА, обласної ради, були залучені народні депутати, ЗМІ. Потрачено сотні годин особистого часу на чисельні судові засідання, особисті прийоми у високих кабінетах Держгеокадастру. Але хто стукає, тому відчиняють. Ми – гупали! Користуючись нагодою, дякую всім небайдужим, хто долучився до боротьби. Сьогодні, як результат, обома земельними ділянками загальною площею майже 70 га розпоряджається місцева влада – Згурівська селищна рада. KV: Загалом незаконна передача земельних ділянок на Київщині – це часте явище? Євген Чубук: Так, земельні оборудки та махінації – це суттєва проблема на Київщині. Втім, як і по всій Україні. Але пристолична область, звичайно ж, має більший градус напруги в цьому питанні. Нині багатьох нечесних на руку бізнесменів зацікавила земля, а корумповані чиновники радо готові їх обслуговувати. Тому ті, хто роками жив і працював на землі та для села, створював робочі місця, справно сплачував податки, забезпечував продовольчу безпеку держави – відчувають себе незахищеними. Їх не бажає захищати держава, місцева влада, поліція. І це – нонсенс та непорозуміння, яке має бути виправлено найближчим часом. Зміни починаються знизу! KV: Як голові комісії агропромислового комплексу, які проблеми доводилося піднімати на комісіях найчастіше? Євген Чубук: Найчастіше – це питання створення й реалізації дієвих програм підтримки агропромислового комплексу Київщини. А особливо – малих та сімейних фермерських господарств. Крім того, постійно розглядалися звернення щодо порушення законодавства у сфері земельних відносин, мисливського господарства та полювання. Велика увага приділялася детальному розгляду пакетів документів щодо виділення мисливських угідь облрадою. У цьому питанні комісією було розроблено та затверджено спеціальний Порядок. Кожне угіддя розглядалося “під мікроскопом” щодо вимог до букви Закону та процедури. KV: Чи підтримує ВО “Свобода” запровадження ринку землі? Аргументуйте Євген Чубук: “Свобода” категорично не підтримувала й не підтримує той “дикий” ринок землі, нав’язаний українському народу новою владою. Наша позиція перегукується із думкою більшості фермерів і селян. З 2015 року “Свобода” запропонувала реальну альтернативу тому, що назвали “ринок землі”. Ще у Верховній Раді минулого скликання народними депутатами-свободівцями був зареєстрований законопроєкт, згідно до якого єдиним покупцем землі може бути лише держава. Найцінніший національний ресурс мусить залишитися саме у власності держави.  До речі, за мого головування Згурівська райрада була першою в Україні, що підтримала цей законопроєкт та звернулася до парламенту із закликом розглянути та прийняти його. Таке ж звернення пізніше за поданням фракції ВО “Свобода” зробила Київська обласна рада. KV: Як на Вашу думку вплине відкриття ринку землі на аграріїв загалом і сільськогосподарську галузь Згурівського району, зокрема? Євген Чубук: Фермер не зможе конкурувати на так званому “ринку землі” із великим капіталом, а особливо – іноземним. Тому з його відкриттям, без дієвої підтримки держави, багато фермерських господарств просто не витримають нездорової конкуренції і перестануть існувати. Загинуть і тисячі потенційних ФГ. Адже за останні роки значно збільшилася кількість фермерів-одноосібників, які конкурують на ринку оренди землі із малим та середнім бізнесом. Сьогодні саме вони інтенсивно розвивають овочівництво, ягідництво, оріхівництво та ін. Тому держава мала би, передусім, думати про те, як простимулювати їх сплачувати податки та працювати офіційно. Ринок землі, а за ним і прогнозоване нами ще рік тому збільшення земельного податку, призведе до того, що робота малого товаровиробника стане збитковою. Тому той, хто бажає працювати на своїй землі – буде просто змушений її продати. Держава створює нереальні умови господарювання для фермера та простого землевласника. Звичайно, це зачепить і Згурівський район. Скоротиться кількість дрібних фермерських господарств, робочих місць, а відтак, – і надходжень до бюджету. Перекроїться і сама карта агропідприємств району. Можливо, в район увійдуть нові гравці із серйозним капіталом, які, звичайно ж, вестимуть агресивну політику. Та найгірше, що все це в результаті, безумовно, призведе до напруги, протистоянь та серйозних конфліктів. KV: Як “Свобода” захищатиме права аграріїв на Київщині? Євген Чубук: За останні роки ми не словом, а ділом довели: вміємо та можемо захищати підприємців, фермерів, вчителів, військових та інші соціальні групи. І на вулиці, і в судах, і в органах влади і місцевого самоврядування. Ми пам’ятаємо активну підтримку “Свободи” у акціях “Save ФОП” під час протестів щодо запровадження ринку землі.  На Київщині протягом останніх п’яти років використовуємо широкий та потужний спектр інструментів захисту прав та інтересів аграріїв. Активно співпрацюємо з обласною Асоціацією фермерів та приватних землевласників України, представляємо інтереси аграріїв на різних рівнях влади, захищаємо, як депутати місцевих рад. Будучи головою обласної комісії з питань АПК, значну увагу приділяв кожному зверненню сільгоспвиробників, аби комісія надала виважені висновки та рекомендації. Безумовно, аграрії все це знають та цінують. Відтак продовжимо роботу в цьому напрямку. KV: Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації та хід террформи? Євген Чубук: Як і п’ять років тому не вважаю це реформою децентралізації, а скоріше – централізації. До прикладу Згурівський район, із більше ніж 20 центрів прийняття рішень залишається один. Раніше з усіма проблемами селяни йшли до сільського голови. Тепер же мають їхати за 30 кілометрів до голови ОТГ, у підпорядкуванні якого буде десятки сіл. Це буде вже менш мобільний орган влади. Аби зняти прапор зі сільської ради – багато часу та розуму не треба. Але, чи піде це на користь селу? Побачимо. Єдиним позитивним моментом від реформи є значна економія бюджету, який раніше йшов на утримання голів сільради та апарату. Плюси від фінансової децентралізації вичерпалися тоді, коли на плечі ОТГ переклали утримання об’єктів, які раніше фінансувалися з держбюджету. Стосовно терреформ. На мою думку, це взагалі провал. Райони ділили за абсолютно незрозумілим принципом без урахування думки громад. Якщо взяти Броварський район, то з деяких населених пунктів Згурівщини відстань до райцентру понад 100 км. Сполучення громадським транспортом немає. Хіба це прийнятно? Для кого й під кого робилася ця реформа – велике питання. Але точно не для людей та ефективного функціонування громад. KV: Згурівщину із 21 сільради об’єднають в одну велику ОТГ. Чи спроможною буде така громада? Чи можливо район необхідно було розділити на декілька ОТГ? Євген Чубук: Однозначно правильно, що громада залишилася в межах району. Це найбільш прийнятний варіант із погляду фінансової спроможності та історії. Будь-який інший поділ, без сумніву, створив би гірші можливості для об’єднаної громади та окремого населеного пункту, зокрема. KV: Чи висуватиме “Свобода” свого кандидата на пост Згурівської ОТГ? І якого, на Вашу думку, громада потребує очільника? Євген Чубук: Високий рівень довіри жителів Згурівщини до місцевої організації ВО “Свобода” зобов’язує нас висунути гідного кандидата на пост голови ОТГ та команду депутатів. Як і будь-коли, на вибори ми йдемо не для участі, а для перемоги. Наша команда сформована і маємо чітке розуміння, які завдання та проблеми необхідно розв’язувати в об’єднаній громаді. На мою думку, майбутня Згурівська ОТГ потребує господаря, а не чергового царя чи корупціонера. Очолити ОТГ має людина із високими моральними принципами, позитивним досвідом роботи, чітким розумінням проблематики кожного населеного пункту Згурівщини та надійною командою однодумців. Це мусить бути людина, яка не має за собою корупційного шлейфу, яка йде працювати й розвивати Згурівщину, а не робити бізнес на бюджеті. Майбутній голова має притримуватися передусім принципу рівності. Він повинен дбати не лише про розвиток Згурівки, а й кожного села. KV: Що думаєте з приводу виборчого законодавства? Найбільше суперечок було навколо партизації. Ваше ставлення до цього? Євген Чубук: Виборче законодавство є дуже недосконалим і далеким від запиту суспільства. Зрозуміло, всі ці зміни для того, аби місцеві лідери думок не змогли самостійно піти на вибори і продовжити працювати на благо громади. А були змушені обрати партію чи ще гірше – черговий політичний проєкт. Є ціла армія політичних пристосуванців, яким однаково, з ким і під яким прапором йти на вибори. Цілком вірогідно, поза виборчим процесом залишаться більшість тих, хто не знайшов  політичну силу, з ким вони готові йти на вибори. “Свобода” ж Згурівщини має міцну команду ідейників, яка постійно збільшується і поповнює ряди молоддю, сільською інтелігенцією, підприємцями, фермерами. Тому розбудована за 29 років партійна структура “Свободи”, навіть у цих умовах дозволяє брати участь у виборах тим, хто дійсно хоче працювати. Багато питань і щодо грошової застави для участі у виборах. Це робилося не для реальних лідерів думок, а старих-нових політпроєктів олігархів, які куплені та фінансуються місцевими князями. Грошові застави та й загалом фінансові витрати на передвиборчу кампанію для когось тягар, а для когось – чергова можливість “купити” владу. Тому беззаперечно: нинішнє виборче законодавство гірше за минуле. KV: На цих місцевих виборах плануєте знову балотуватися депутатом в обласну раду чи, можливо, і до Згурівської громади? Євген Чубук: Суспільний запит, позитивний досвід, оцінка роботи й підтримка з боку земляків стимулюють мене й надалі брати активну участь у суспільно-політичному житті Згурівщини та Київщини. Тому планую балотуватися й до Київської обласної ради, і йти з командою однодумців у Згурівську ОТГ. Такі наміри повністю підтримує ВО “Свобода”. KV: Із чим йдете на вибори, які Ваші програмні засади? Євген Чубук: Моя програма абсолютно перегукується із засадами “Свободи” – Програмою захисту українців. Якщо її розглядати через призму роботи місцевих органів влади Згурівщини, то це, передусім, захист і підтримка малого підприємництва та фермерства, якісне будівництво. А також: ремонт та реконструкція доріг, залучення інвестицій, створення нових виробничих потужностей, робочих місць, інфраструктурних умов, аби молоді було цікаво жити та працювати в селі. Село – колиска нації, яка має квітнути та розвиватися. Глибоко переконаний, що будинки культури мають трансформуватися під вимоги часу. Жителям сіл має бути цікаво ходити в такі заклади: на кінопокази, зустрічі, творчі вечори художньої самодіяльності. У всіх сільських бібліотеках має бути інтернет із солідною базою електронних та аудіокнижок. Є дуже багато цікавих ідей та планів, які, сподіваюсь, реалізуємо найближчим часом. KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори? Євген Чубук: Виборці знають, що свободівці – передбачувані, послідовні, державники. Ми залишаємося собою вже багато років і не перефарбовуємося під вибори. Не змінюємо партії, не зраджуємо, не продаємо та не купуємо виборців. Згадайте, скільки політичних титаників лежить на дні української історії. “Свободі” – 29 років, а вона залишилася собою, бо не продалася. Українці це цінують та поважають. Стабільність та порядок – це те, до чого тяжіє народ. І “Свобода” відповідає цим критеріям, має потужну партійну структуру, фахівців, які знають, як із руїни зробити окрасу, навести лад на місцях. Візьмемо до прикладу свободівців, які вже декілька каденцій є головами таких міст обласного значення, як Тернопіль, Івано-Франківськ, Хмельницький. Сьогодні – це найуспішніші міста в Україні. Мери-свободівці мають найвищий рівень довіри. Але це результат копіткої та чесної праці їхніх команд. Секрет простий: не красти та самовіддано працювати. Вони довели, що місто може бути сучасним, цікавим, розвиненим та комфортним. Читайте:  Степан Кузьмич: “Позиція “Свободи” – єдиним і ефективним покупцем землі має стати держава” Олександр Однороманенко: “Свобода” – це перш за все ідея та ефективний менеджмент по її впровадженню” Вячеслав Хмельницький: “Свобода” ніколи не зраджувала своєму виборцю Керівник обласної “Свободи” Ігор Сабій: “Влада боїться двох речей – преси й людей на вулицях” Олег Береговий: “У “Свободи” є головне – послідовність у боротьбі за права громад” Віталій Гордієнко: “Свобода” має чітке бачення взаємодії громад із фермерами” Олександр Кириченко: “За підтримки “Свободи” змагатимусь на виборах голови Борщагівської ОТГ” Олександр Головня: ВО “Свобода” гарантує жителям Вишневої ОТГ прозорість використання бюджету” Фото: з особистого архіву Євгена Чубука КиевVласть

Економічна криза, яку спричинила пандемія коронавірусу, стала найбільшою з часів Великої депресії 1929-1930-х років. За словами голови Міжнародного валютного фонду Кристаліни Георгієви, МВФ прогнозує падіння показника ВВП на душу населення для 170 країн світу, хоча ще декілька місяців тому прогнозували зростання цього показника для 160 країн. Однак робити прогнози – це справа невдячна. Аналітики та інвестори з усього світу прагнуть хоча б приблизно спрогнозувати базові макроекономічні показники у найближчому майбутньому і допомогти учасникам ринку в ухваленні рішень. Спалах COVID-19  створив три макроекономічних імпульси: глобальний удар по попиту, глобальний удар по пропозиції і нафтову війну, що збила ціни на ринку до багатомісячних мінімумів. Ці події спричинять масштабне знецінення капіталу і згодом — структурне безробіття. Аналітики Bank of America очікують падіння динаміки світового ВВП на 2,7%. Раніше вони прогнозували зростання світової економіки на 0,3%. Вони зазначають, що зниження світового ВВП майже на 3% — це значно гірше, ніж рецесія 2008-2009 років. Аналітики вважають, що головною причиною погіршення прогнозу є відсутність ефективних політичних заходів щодо боротьби з коронавірусом на розвинених ринках і в деяких країнах, що розвиваються. Більше всього нова криза вдарила по країнах, що розвиваються. Україна, на жаль, входить до переліку цих країн. За розрахунками МВФ, з цих країн вивели близько 100 мільярдів доларів іноземних інвестицій — це втричі більше, ніж за аналогічний період під час економічної кризи 2008-2009 років. Існує значна невизначеність щодо глибини і тривалості кризи. Багато що тут залежить від епідеміології та ефективності заходів стримування, а також – від розробки вакцин, швидкість якої складно передбачити. У базовому сценарії МВФ передбачає, що не тільки всі прийняті державами світу заходи щодо стримування коронавіруса виявляться вдалими, але в тому числі зусилля щодо запобігання широкомасштабного банкрутства компаній, не буде втрати робочих місць і масштабних проблем фінансового сектора, в тому числі великої кількості проблемних кредитів. Менш оптимістичний сценарій – якщо пандемію не вдасться стримати в другому півріччі 2020 року – глобальна економіка може знизитися на 6%. А в разі переходу шоку від пандемії на 2021 рік, падіння економіки в 2021 році може скласти ще 8%. Оновлений базовий прогноз компанії Dragon Capital на 2020 рік передбачає падіння ВВП України на 4% і девальвацію гривні до 30 грн за долар на кінець року – за умови, що карантинні заходи триватимуть до травня (середній курс очікується на рівні 29 грн долар, тобто девальвація становитиме близько 11% до минулорічного курсу). За менш оптимістичним прогнозом, якщо карантин буде продовжено на більш довгий термін, ВВП може впасти на 9%, а гривня подешевшає до 35 грн долар. Проте, прогноз  Dragon Capital більше схожий на чиїсь фантазії, ніж на реальні дані. Майже 156 тисяч українців отримали статус безробітного. Кількість офіційних безробітних наближається до 500 тисяч. Станом на травень кількість зареєстрованих безробітних в Україні зросла на 48%, повідомляє прес-служба Держцентру зайнятості. За оцінками Торгово-промислової палати України, рівень безробіття сьогодні складає 13,7-15,4%. Це найвищий показник за останні 15 років. Всього в "зупинених" галузях зайнято близько 4 млн осіб. Також в більшості випадків роботу втратили ті працівники, які не змогли регулярно добиратися на роботу через зупинку пасажирського сполучення. Лідерами по безробіттю серед областей залишаються Дніпропетровська, Харківська та Львівська області. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль, в свою чергу, заявив, що Кабінет міністрів найближчим часом представить поетапний план підтримки бізнесу. Прем'єр зазначив, що перш за все допомога потрібна мікро – і малому бізнесу, яким і будуть допомагати в першу чергу. За його словами, і на рівні уряду, і на щоденних нарадах у президента триває робота над планом заходів для всіх галузей економіки, в тому числі для розвитку промисловості. Він підкреслив, що вже діє програма рефінансування кредитів для бізнесу під 0% з відстрочкою виплати тіла кредиту, завершується робота над впровадженням програми "Нові гроші" для малого та середнього бізнесу. Варто також зазначити про підтримку від уряду та додаткові 6 млрд грн, спрямовані на збільшення мінімальної допомоги по безробіттю, а також на допомогу роботодавцям, які через коронавірус зупинили свою діяльність. Якщо криза триватиме лише один квартал, і ми зможемо повернутись до нормального життя, то цей короткостроковий період буде профінансований урядами країн за рахунок збільшення боргу, який розписаний на багато років. Якщо ситуація буде набагато гірше і ситуація з пандемією не буде взята під контроль, то і в уряду не вистачить інструментів. Багато в чому уряди і центральні банки візьмуть на себе роль рятівників, іншу частину візьмуть на себе міжнародні фінансові організації. Є два варіанти вирішення: можна дати 100 гривень допомоги бізнесу від держави, а можна дати 5% компенсації відсоткової ставки за кредитом в розмірі 100 гривень, який дасть комерційний банк за нижчою ставкою. Банк, в свою чергу, може отримати рефінансування центрального банку. Багато центробанків в світі так і працюють, представляючи ліквідність банківської системи, а банківська система, в свою чергу, допомагає людям. Держава частково гарантує ці кредити. Так, з одного боку, якщо певна кількість людей не погасить кредити, держава повинна буде їх покрити, але це не буде 100%. В результаті можливість використання банківської системи для подолання кризи буде збільшувати можливості держави. Катерина Одарченко, партнер SIC Group UkraineКиевVласть

Карантин – це не канікули, а час, який необхідно проводити із користю. КНП “Освітня агенція міста Києва” Київської міської державної адміністрації в рамках реалізації соціального проєкту “Освітній Хаб міста Києва” надає можливість киянам безкоштовно оволодіти навичками, які потрібні кожному. Будь-який контроль без зворотного зв'язку за його результатами, це просто марна робота. Зворотній зв'язок може, як подарувати вам крила так і демотивувати, як допомогти працювати краще, так і послужити причиною того, що ви звільнитеся зі свого робочого місця. Зворотній зв'язок – це дуже потужний комунікаційний інструмент і дуже важливо правильно його використовувати. Для того, щоб визначиться як треба, давайте з вами спочатку поговоримо про те, як не треба. Помилки зворотного зв'язку. Кожен з нас їх здійснював і часто вони були фатальними, фатальними для нас або для наших співробітників. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Перша найпоширеніша помилка зворотного зв'язку – це публічний осуд. Чого ми добиваємося? Ми хочемо щоб у людини впала самооцінка? Або можливо ми хочемо, щоб він озлобився на нас і став будувати підступи? Або можливо, ми хочемо показати, які ми важливі на тлі цієї людини? Ми ж керівники, ми ж безгрішні. Друга помилка зворотного зв'язку називається залякування. Третя помилка зворотного зв'язку – це відсутність конкретики. Ми не пояснюємо співробітнику, що саме в його роботі не так, ми просто говоримо: “Перероби, виправ, все перероби, все не так” – якісь загальні фрази, загальні фрази, що не дають нам розуміння суті. В чому моя помилка? Наступна помилка зворотного зв'язку – це узагальнення. “Ти завжди, ти постійно, кожного разу одне й те саме”.Що кожен раз одне і те ж саме? По-перше, приймаючи рішення узагальнювати, ви стаєте в слабку позицію тому, що співробітник може вам заперечити: “Чому кожен раз? Минулого разу все було добре, два тижні тому, все було добре”. І ваша комунікація на цьому обривається. По-друге, це просто некомпетентно з управлінської точки зору, завжди будь конкретним, говори про справи, а не про якісь узагальнення. Ще одна помилка – це порівняння з іншими людьми. Те, що ми називаємо “син маминої подруги”. Той самий, самий неулюблений наш персонаж з дитинства. “А чому син тітки Олі добре вчиться, а ти погано?”, “А син тітки Олі в комп'ютерні ігри не грає, він на секцію боротьби записався”, “А син тітки Олі в університет на бюджет вступив, а ти на контракт”. Що роблять керівники? “А чому у Іванова виходить, а у Петрова – ні?”, “А чому Коля виконує план продажів, а ти Вася – ні?”. Який меседж ми несемо людині? Знову, він поганий, хтось краще за нього, що  й викликає у нього природне роздратування і конкуренцію в порівнянні з цією людиною, а по-третє, це не дає йому ніяких інструментів, для того щоб стати як Петя, та й врешті-решт “Петя, а чого я повинен бути як Петя, нехай він іде своєю дорогою, а я буду йти своєю дорогою.” Негатив і роздратування. І все це узагальнюється останньою і найстрашнішою помилкою зворотного зв'язку – оцінка особистості, а не дії. Зворотній зв'язок буває як коригувальний, так і мотивуючий. У помилках ми більше говорили, звичайно ж про коригувальний. Коригувальний зворотний зв'язок означає те, що ми знаходимо помилку в процесі робочої людини і пояснюємо їй, як цю помилку виправити. Але є і мотивуючий зворотний зв'язок. Це те, що американці називають “Welldone, welldone”, добре, добре зроблено, до речі, в нашій мові це переводиться як “Молодець”, відчуваєте різницю, так? В англійському, англійці кажуть про дії, welldone, ми говоримо про людину, молодець, така наша ментальність, доводиться з цим боротися. І ми забуваємо чомусь про цей мотивуючий зворотній зв'язок. Людина провела хорошу презентацію, сприйняли це як само собою зрозуміле. Людина провела успішну зустріч з клієнтом і закрила його на велику суму, теж нормально, це його робота, в кінці кінців. Правильним є – дати йому feedback за результатами цієї роботи і сказати “як ти добре виступив”, або “як ти прекрасно провів зустріч, ось так от і дій далі”, це підкріплення його поведінки, це пояснення того, що він на вірному шляху і щоб він з нього нікуди не сходив. Це дуже важливо в кінці кінців, для самооцінки і для сприйняття свого власного професіоналізму. Але як коригувальний, так і мотивуючий зворотний зв'язок повинен бути побудований по одному дуже простому алгоритму, який ми зараз з вами розберемо. Алгоритм зворотного зв'язку складається всього лише з трьох пунктів: факт, наслідок і рекомендації. Факт – що сталося, конкретно результат роботи, процес, і де помилка. Наслідок – до чого це призвело. До чого призвела ця дія? До того що, наприклад, звіт був невірно складений, і я не зміг отримати з нього інформацію, до того що, наприклад, клієнт зіскочив або до того, що, наприклад, презентація не справила належного ефекту на оточуючих. І третій пункт – рекомендація. А що потрібно зробити в наступний раз, щоб ця помилка не повторилася, наприклад “Коля, ти забув у цьому звіті додати рядок про балансові активи нашої компанії, через це цей звіт не повний, я не можу його нести генеральному директору на узгодження, будь ласка, додай цей рядок і принеси мені його знову”. Зрозуміло, конкретно і ясно, що потрібно виправити. Або “Ти провів приголомшливу презентацію, ось особливо було круто те, що ти додав сюди ось ці ось фотографії людей, які у нас працюють, це справило приголомшливе враження на інвесторів, і вони погодилися виділити нам хорошу суму грошей. У всіх наступних презентаціях обов'язково додавай цей слайд.” Конкретно, чітко, зрозуміло. Давайте підіб'ємо підсумки по другому модулю по комунікації. Ми з вами знаємо що будь-який керівник незалежно від рівня ієрархії або незалежно від того, де він працює, повинен володіти одним найважливішим інструментом – комунікацією з людьми. Персональна комунікація будується на трьох китах – це правильна постановка завдань за методом SMART, щоб не було когнітивних спотворень. Це контроль виконання цих завдань, їх результатів. Це зворотний зв'язок, про який ні в якому разі не можна забувати. Якщо ви хочете продовжити опановувати навички "емоційний інтелект", "управління людьми і проєктами", "персональна ефективність", "продажі і комунікації" та дізнаватись ще більше цікавої та корисної інформації – заходьте на портал соціального проєкту “Освітній Хаб міста Києва: територія нових можливостей для кожного” eduhub.in.ua, де ви абсолютно безкоштовно, за інноваційною моделлю “змішаного” навчання (blended learning), в якій ефективно поєднується он-лайн навчання із практичними тренінгами, зможете набути цю навичку та багато інших корисних навичок, які допоможуть вам отримати роботу своєї мрії, відкрити власну справу, покращити взаєморозуміння із близькими та друзями, і просто відчути себе щасливою та успішною людиною. Володимир Страшко, тренер з особистої ефективності Освітнього Хабу міста Києва: території нових можливостей для кожногоКиевVласть

Як вже відомо, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 р. до 3 квітня 2020 р. (термін подовжений Кабінетом Міністрів України до 24 квітня 2020р.) та у відповідності до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” на усій території України встановлений карантин. Що це означає? Якщо дослівно, то “карантин” – це адміністративні та медико-санітарні заходи, котрі застосовують для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Це передбачено ст.1 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”. Регламент встановлення карантину передбачають ст. 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” та ст. 40 Закону України “Про санітарне та епідемічне благополуччя”. Звісно, що в першу чергу, з метою недопущення розповсюдження інфекції, збереження життя, здоров’я й безпеки працівників та оточуючих люде, держава дбає про запобігання скопленню людей в одному місці, що тягне за собою зміну умов у роботі підприємств, установ та організацій.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  З метою реалізації заходів, передбачених законодавством у разі встановлення карантину, роботодавці зобов’язані вжити всіх можливих заходів, а саме: надати працівникам щорічні основні та додаткові відпустки, інші оплачувані відпустки, передбачені чинним законодавством; надати відпустки без збереження заробітної плати за заявою працівників; встановити працівникам неповний або скорочений робочий час; запровадити роботу змінами; тимчасово запровадити дистанційну або надомну роботу; ввести простой; продовжити роботу за умови застосування засобів індивідуального та колективного захисту. У випадку виявлення у працівника первинних ознак захворювання, роботодавцям рекомендується негайно забезпечити направлення такого працівника до медичного закладу для встановлення відповідного діагнозу. Надання працівникам щорічних основних та додаткових відпусток, інших оплачуваних відпусток, передбачених законодавством, на час карантину Запровадження карантину не визначено законодавством, як підставу для перенесення щорічної відпустки. В той же час чинне законодавство не забороняє надання працівнику щорічної відпустки за угодою сторін, під час карантину, на весь час або частково. Відповідно до частини 2 статті 80 Кодексу законів про працю України (КЗпП) щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо у працівника є невикористані дні щорічної відпустки, за його бажанням (на підставі особистої заяви) та за згодою роботодавця, може бути надана щорічна основна або додаткова відпустка, а також інші оплачувані відпустки, передбачені законодавством (відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності тощо). Надання відпусток без збереження заробітної плати за заявою працівників, на карантині Відповідно до частини 2 статті 84 КЗпП України за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. Частиною 3 цієї статті зазначено, що у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті. Слід зауважити, що зазначені відпустки надаються працівникам виключно на підставі їх особистої заяви. Надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати за виключною ініціативою роботодавця законодавством про працю не передбачено. Якщо працівник відмовляється написати заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, роботодавець не має права примушувати його до цього. Встановлення працівникам неповного або скороченого робочого часу Статтею 56 КЗпП України передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в таких випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Відповідно до статті 51 КЗпП України за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністюможе встановлюватись скорочена тривалість робочого часу. Запровадження неповного робочого часу відповідно до статті 32 КЗпП України –  є зміною істотних умов праці, відповідно його запровадження потребує завчасного попередження працівників не менше ніж за два місяці. Якщо ж неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника, то попередження працівника за два місяці не вимагається, і неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту. У разі написання працівником заяви про встановлення йому неповного робочого часу, він має зазначити наступне: режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи); вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень) період, на який встановлюється неповний робочий час тощо. Запровадження роботи змінами За бажанням працівників та за можливості виробничих процесів і згодою роботодавця може бути запроваджена робота змінами, яка відрізняється від звичайного режиму роботи. Як і у попередньому випадку, оплата проводиться за фактично виконану роботу (відпрацьований час). Запровадження дистанційної або надомної роботи Працювати дистанційно або вдома мають можливість обмежені категорії працівників. Як правило, це категорії спеціалістів і фахівців, робота яких полягає у створенні документів, текстів, звітів, програм за допомогою персональної техніки, окремі категорії робітничих професій по виготовленню продукції, що не вимагає спеціальних умов та обладнання. Питання дистанційної або надомної праці чинним законодавством практично не урегульовано, але Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці від 29.09.1981 № 275/17-99, передбачено, що надомниками вважаються особи, які уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома особисто з матеріалів і з використанням знарядь та засобів праці, виділених роботодавцем або придбаних за рахунок його коштів, а також із власних матеріалів та з використанням особистих механізмів й інструментів із дозволу керівництва. На час карантину  робоче місце працівника визначається не у виробничому, службовому або адміністративному приміщенні роботодавця, а за місцем проживання працівника (іншому місці за вибором працівника) на підставі його особистої заяви. При такому режимі роботи працівник зобов’язаний упродовж всієї тривалості робочого часу виконувати роботу, доручену роботодавцем, та перебувати під контролем роботодавця за допомогою сучасної техніки (телефон, інтернет, інші засоби зв’язку). Введення простою У разі, якщо неможлива реалізація вище запропонованих рішень, роботодавець може запровадити простій. Простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Запровадження простою не вимагає згоди працівника. Це питання вирішується роботодавцем за погодженням (за наявності) з первинною профспілковою організацією або представником трудового колективу. Звільнення працівників у зв’язку з карантином Законодавство не передбачає особливої процедури звільнення працівників у зв’язку з карантином. Тому, якщо роботодавець вважає за доцільне звільнити працівників у зв’язку з призупиненням діяльності, оптимальною серед наявних підстав звільнення буде звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності та/або штату працівників у результаті змін в організації виробництва і праці роботодавця. В такому випадку роботодавець зобов’язаний прийняти відповідне рішення та повідомити працівників письмово під розпис про звільнення не пізніше, ніж за два місяці до запланованої дати звільнення. Також роботодавець, звільняючи працівників у зв’язку зі скороченням чисельності та/або штату працівників, зобов’язаний виплатити працівникам вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку. Таким чином, у випадку скорочення роботодавець повинен виплатити працівникам у середньому три заробітні плати (дві заробітні плати за період роботи протягом двомісячного строку до дати звільнення та один середньомісячний заробіток як вихідна допомога Слід звернути увагу, що прийняття роботодавцем рішення про скорочення працівників та повідомлення працівників про майбутнє звільнення, роботодавець може скасувати своє рішення в будь-який час до дати фактичного звільнення працівників. Застосування засобів індивідуального та колективного захисту Якщо ж всі перераховані варіанти вирішення проблеми організації роботи під час карантину не підходять, залишається варіант продовження роботи із забезпеченням засобів індивідуального та колективного захисту. У такому випадку роботодавець має безоплатно забезпечити працівників  засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними, антисептичними та дезінфікуючими засобами, проінформувати працівників про профілактичні заходи, розміщенні на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України, організувати максимально безпечну доставку працівників до місця роботи та у зворотньому напрямку тощо. Неявка працівника на роботу або запізнення є порушенням трудової дисципліни. Але, чи може бути працівник притягнутий до дисциплінарної відповідальності у разі неможливості прибути на роботу вчасно через запровадження заходів, пов’язаних із карантином? Звісно, що ні. Однією із умов притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є наявність особистої вини працівника у порушенні трудової дисципліни та відсутність поважних причин. Якщо ж порушення трудової дисципліни є наслідком поважних причин у вигляді заходів, пов’язаних із запровадженням карантину, роботодавець не має підстав для застосування до працівника заходів дисциплінарного впливу. На період перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я, а також й на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, застрахованим особам надається допомога по тимчасовій непрацездатності. За вказаним страховим випадком вищезгаданим особам допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. На останок, слід зазначити, що у подібних надзвичайних ситуаціях, головним ворогом є паніка. Тому, необхідно дотримуватись норм національного законодавства, обрати для себе зручний та безпечний спосіб виконання роботи та зберігати спокій.  Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної ради КиевVласть

Полювання є досить поширеним хобі серед українців. Втім навколо нього існує багато міфів. Дехто вважає, що мисливці лише знищують природу, а для когось мисливець та браконьєр – тотожні. Такі хибні думки можна почути навіть від народних депутатів Верховної Ради (ВР), котрі нещодавно запропонували низку законопроєктів, які, на думку мисливської спільноти, зруйнують цілу галузь. Мисливці також пропонують зміни до законодавства та збираються не допустити прийняття шкідливих, на їх думку, законодавчих ініціатив. Про це в інтерв’ю KV розповів голова науково-технічної ради Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, доктор сільськогосподарських наук за спеціальністю “Екологія” Василь Новицький (на фото). Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь (далі – Асоціація), як розповів Василь Новицький, на сьогодні має 24 регіональні представництва, а також жіночий підрозділ "Діана-Магнум", об'єднує понад сотню користувачів мисливських угідь та декілька сотень фізичних осіб-членів Асоціації. Асоціація не має своїх мисливських угідь, натомість займається об’єднанням їх користувачів, виступає як комунікатор, в тому числі на парламентських слуханнях та в міністерствах. Асоціація також займається законотворчою діяльністю, наприклад, подає законопроекти про внесення змін до різних законів, зокрема про жорстоке поводження з тваринами, про мисливське господарство та полювання, про тваринний світ, кримінальний та адміністративний кодекси.  Серед членів Асоціації багато вчених-екологів, лісівників, спеціалістів у галузі мисливства. Партнерами Асоціації є Українське товариство мисливців та рибалок (УТМР), Товариство лісівників України, Федерація мисливського собаківництва України.  Головною метою Асоціації є створення нової та удосконалення діючої нормативно-правової бази з питань ведення мисливського господарства, формування об’єктивної громадської думки про мисливське господарство та позитивного образу мисливця як людини, котра дбає про довкілля. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  В інтерв’ю KV Василь Новицький розповів про те, як запропоновані до розгляду у Верховній  Раді (ВР) законопроєкти можуть знищити мисливську галузь та призвести до спалаху сказу, чому заборона полювання на лося не призведе до збільшення його поголів’я, та досвід Білорусі у збільшенні поголів'я зубрів в той час, коли в Україні вони майже зникли. KV: Розкажіть про законопроєкти, що зараз подані та розглядаються у ВР. Як запропоновані законопроєкти №2448 (автор законопроєкту – депутат Олександр Качура (фракція “Слуга народу”) написав заяву про відкликання після інтерв’ю), №2351, №0870 та №2232 вплинуть на мисливську галузь в Україні?  Василь Новицький: На сьогодні подано чотири таких законопроєкти. Два з них прийняті в першому читанні, два зареєстровані. Законопроєкт №0870 перейшов ще з переднього скликання ВР – він стосується заборони використання свинцевого шроту у водоохоронних зонах. Але вони не виділені в натурі, і за цим законом можна буде заборонити будь-яке полювання на качку зі свинцевим шротом. Але металева форма свинцю, за даними ЄС, займає лише долі відсотку від забруднення свинцем довкілля, основне – це вихлопні гази та заводські стоки. Але зоозахисники борються чомусь лише зі шротом.  В цьому законопроєкті піднімається питання занесення вовка в охоронювані види за вимогами Бернської конвенції, хоча вона у нас прийнята із застереженнями якраз по цьому виду. Тож вовк в Україні стане умовно червонокнижним видом.  Також перше читання пройшов законопроєкт №2351, який стосується багатьох сфер – і мисливців, і лісівників, і навіть тваринників. Цим законопроєктом передбачається, якщо по-простому, що рішенням сільради можна заборонити полювання або лісокористування на певній території. За законопроєктом, якщо сільрада знаходить реліктовий для своєї території вид, в радіусі 500 м від цього виду можуть заборонити лісокористування та полювання. Радіус 500 метрів – це 75 гектарів. Дві-три рослини, пару гнізд, і на території лісгоспу можна заборонити полювання і лісокористування.  Також цей законопроєкт вносить правки до закону про жорстоке поводження з тваринами, зокрема, ним забороняється позбавляти життя тварин до втрати свідомості. Таким чином він блокує роботу норкових ферм, птахофабрик, всіх забійних комбінатів. Також цей законопроєкт частково дублює інший, №2232, який забороняє регулювання чисельності бродячих котів і собак. Законопроєкт №2351 дозволяє комунальникам залишати бродячих котів та собак в містах і селах. Якщо раніше комунальники мали їх відловлювати, то зараз можна просто стерилізувати, кліпсувати та випустити назад в “ареал перебування”.  KV: Але ж зараз по Києву теж бігають чіповані собаки. Василь Новицький: Наскільки мені відомо, ці чіповані собаки стерилізовані благодійним фондом, а позначки повідомляють комунальникам, що ці собаки несуть найменшу загрозу, в плані свого розмноження, але не агресивності. Але згідно діючому законодавству про жорстоке поводження з тваринами, безпритульні собаки та коти мають бути відловлені та перебувати у спеціальних закладах для перетримки або у притулках. KV: А що з приводу двох інших законопроєктів? Василь Новицький: Сумновідомий законопроєкт №2232 містить в собі три блоки. Зоозахисники прикриваються першим блоком – забороною станцій для притравки мисливських собак.  На жаль, наші зоозахисники при написанні законів маніпулюють фактами. Наприклад, брехня, що в Європі немає контактної притравки. В ЄС контактна притравка є у Франції, Словенії та Словаччині. А законопроєкт №2232 забороняє навіть безконтактну притравку, котра є в кожній європейській країні, хоч вона і неефективна! Франція свого часу залишала контактну притравку, бо мала проблему з лисицями, і з ними треба боротись.  Щодо гуманності цього законопроєкту теж виникають питання. Це вибіркова гуманність. Сьогодні на десятку притравочних станцій є близько 100 лисиць. Припустимо, зоозахисники рятують тих 100 лисиць від жорстокого поводження. Натомість в поле випускають десятки тисяч норних собак, абсолютно не підготовлених до контакту зі звіром. В результаті отримаємо тисячі покалічених лисиць, тому що собаки не навчені. Вони будуть помирати в природі, переносити коросту, сказ. Також отримаємо тисячі покалічених собак!  Де гуманність? Другий блок – повна заборона регуляції чисельності бродячих котів та собак у природних екосистемах.  Але ж при цьому не пропонується жодна альтернатива! Є досвід Аргентини та Австралії з безконтрольного розповсюдження домашніх тварин, де бродячі собаки та коти знищили біорізноманіття.  В Угорщині чиновники відзвітували перед громадянами, що мисливці в маленькій Угорщині відстріляли, здається, 6,5 тис. бродячих собак.  Польща має велику проблему, бо бродячі коти щороку вбивають сотні мільйонів диких тварин. Скільки в Україні бродячих котів та собак – достеменно невідомо. З іншого боку це має бути досить динамічна і непередбачувана цифра, адже має два джерела виникнення – розмноження в природі та періодичне залишення тварин людьми. Мисливці не звітують про кількість відстріляних бродячих котів та собак. Є лише звіти єгерської служби, згідно з якими 6 тис. єгерів за останні роки відстрілювали порядку 34-36 тис. бродячих котів і собак щороку Якщо ці дані екстраполювати на 350 тис. активних мисливців, отримаємо близько мільйону бродячих котів і собак. Мільйон – це лише на рік! А що буде, якщо їх перестануть відстрілювати? Це буде екологічна катастрофа. Епідемія сказу, загроза для населення, знищення біорізноманіття, зачистка території – від горобця до лелеки, від миші до лося. Третій блок – обмеження добування шкідливих видів, таких як лисиця чи єнот уссурійський, більш відомий як єнотовидний собака, з 9 місяців на рік – до 3 місяців. В результаті в Україні може бути спалах захворюваності на сказ. KV: А що пропонують з приводу переобліків тварин?  Василь Новицький: Четвертий законопроєкт, №2448, стосується переобліків тварин в мисливських господарствах на вимогу будь-якого громадянина України чи організації, яка має відношення, згідно статутній діяльності, до природоохорони чи екології. В 40-денний термін після проведення обліку представники громадської організації (ГО) мають право приїхати в будь-яке мисливське господарство, і провести переоблік. Це нісенітниця, бо перерахувати на початку квітня тварин, котрих рахували в лютому, за відсутністю снігового покриву, буде неможливо.  За моїми даними, ще декілька подібних законопроєктів знаходяться на стадії розгляду та реєстрації.  Останні два законопроєкти за авторством депутата Качури, котрий має високі рейтинги в колах юристів, підготовлені, на мій погляд, досить безграмотно, особливо №2448. Таке відчуття, що ні юристи, ні фахівці їх і не читали. KV: Законопроєкт про переоблік має якісь корупційні ризики? Василь Новицький: Законопроєкт №2448 просто суперечить конституційним нормам. Він мав би бути направлений на експертизу до комітету із запобігання корупції, оскільки має прямі корупційні ризики.  Чому зоозахисники не хочуть прописати в законопроєктах, що беруть участь у обліках? Чому їм потрібні саме переобліки? Це дуже насторожує. Цей законопроєкт залишає більше питань, ніж слів у ньому. Серед його авторів здається чотири громадських активіста і троє вчених, котрі працюють в об'єктах природно-заповідного фонду (до речі,в ПЗФах України обліки взагалі ніхто не контролює і вони як прави і не проводяться), при цьому немає жодного спеціаліста із мисливського господарства. Автори плутаються в термінології, в пояснювальній записці пишуть про облік мисливських тварин, а в законі – облік видів мисливських тварин.  Більшість обліків четвероногих проводиться методом суцільного прогону. Для цього треба зо два десятки фахових обліковців та стільки ж загоничів. В законопроекті пишуть, що вони можуть проводити переоблік навіть утрьох. Як можна після сорока чоловік утрьох провести переоблік? Це буде інша методика, але хіба можна результати за різними методиками між собою порівнювати? За чий рахунок проводити переоблік? Сьогодні облік проводиться за рахунок господарства. Хто буде фінансувати бажання громадянина чи ГО повторити облік? Якщо сам цей громадянин, питання немає, хай відшкодовує. Жоден користувач не піде на такий переоблік. А три людини походять по лісу на підборах, і скажуть, що нічого з того, що в акті первинного обліку вказано, вони не побачили, і складуть інший акт, котрий навіть не зобов'язані погодити з користувачем. KV: А яку вагу буде мати цей акт? Таку ж як облік, чи вище? Василь Новицький: Вище, бо це ж переоблік. Вони будуть користуватись другим актом. KV: Тобто, потім можно актом переобліку шантажувати користувача угідь? Василь Новицький: На кожному кроці можна шантажувати. Можна надіслати “гонця”, котрий скаже, що приїдуть з переобліками і давайте щось думати. Потім можна приїхати, провести переоблік і сказати, що у нас от такий акт, давайте цей акт викупіть. Були вже прецеденти в Україні, коли під удар екорадикалів попадали лісогосподарства, за якими стояли бізнесмени, мільйонери, яких можна було шантажувати. Але саме найбагатші господарства, а не голі заповідники, сьогодні і відіграють роль найкращих резерватів для відтворення тварин в Україні! Моя особиста думка, що цей законопроєкт є проміжною ланкою для того щоб просто зупинити мисливську галузь і закрити полювання в Україні. KV: З якою метою? Василь Новицький: Перша версія – відпрацювання закордонних зоозахисних грантів, котрі передбачають закриття полювання.  Але все більше користувачів схиляються до думки, що все це робиться під майбутній продаж земель в Україні. Таким чином усуваються співкористувачі, які де-юре є перепоною для земельного дерибану. А щоб прибрати співкористувачів, треба вбити мисливську галузь, в якій договора оренди землі на строк від 15 до 49 років. І ще ж є плани як уряду Гройсмана, так і теперішнього (уряду Олексія Гончарука, який відправлено у відставку, – KV) про лісову концесію. І я вважаю, що прямий обов’язок влади спростувати ці припущення, вийти до народу, і сказати що такі законопроєкти при них не пройдуть. KV: Які дії ви плануєте, щоб зупинити ці законопроєкти? Василь Новицький: Буде мирний марш (після інтерв’ю у зв'язку із всеукраїнським карантином стало відомо про перенесення маршу, – KV), щоб продемонструвати владі, що нас не купка маргиналів. Ми йдемо на цей захід з двома простими вимогами.  Перша – зупинити утиски конституційних прав мисливців в Україні, і публічні звинувачення, котрі навіть з уст народних депутатів сипляться на мисливців.  Друга – зупинити нищення мисливської галузі, надати їй вектор європейського розвитку. Якщо сьогодні держава декларує своє прагнення до Європи, чому ми не євроінтегруємось в аспекті розвитку мисливської галузі? KV: Ви маєте якесь представництво ВР? Можливо, ви внесли якісь зустрічні законопроєкти? Василь Новицький: На останньому круглому столі у ВР, присвяченому розгляду законопроєкту №2448, нас відкрито підтримали депутати Сергій Литвиненко (фракція “Слуга народу”) та Сергій Шахов (депутатська група “Довіра”), а також помічник нардепа Дмитра Шенцева (позафракційний). Також є неперевірена інформація, що близько 40 депутатів звернулись до міністра екології Олексія Оржеля (був міністром на момент інтерв’ю, – KV) з вимогою спростувати свої слова, що мисливці для нього диковина і він сподівається, що в Україні це явище незабаром зникне.  KV: Можете прокоментувати звинувачення, що мисливці лише беруть від природи, і нічого їй не дають, нічого не створюють? Василь Новицький: Треба визнати вину в дезінформованості гомадян і мисливської спільноти, бо наші спілки активно почали створюватись лише в 2014-2015 роках, в той час як антимисливське лобі весь час працювало. І необізнаність населення ми маємо з двох причин.  По-перше – дезінформація від антимисливців, наприклад, що немає різниці між мисливцем та браконьєром, бо і один і другий – “вбивці”.  Але і ми, мисливці, також винні, бо наша мисливська культура подекуди далека від європейської і бажає бути кращою. В цьому аспекті нам є над чим працювати, бо інколи ми самі собі створюємо антипіар поведінкою на полюванні, і це бачать пересічні мешканці. Людям треба пояснювати, що мисливська галузь була, є і буде. І, якщо побороти мисливство, на його місце негайно прийде тотальне браконьєрство. В жодній країні світу державі не під силу зберегти тваринний світ без допомоги мисливців. Для цього треба тримати за бюджетні гроші мільйонні армії єгерів.  Мисливська галузь серед іншого регулює кількість тварин.  Наприклад, в США щороку відстрілюють понад мільйон голів оленів. Якщо цього не робити, що буде з екосистемами? Є прецеденти, коли дикими тваринами знищуються цілі ліси й поля. На жаль, зараз для України це не актуально. Але хто, крім мисливців, буде регулювати кількість лисиць, вовків, єнотів уссурійських, котрі розносять сказ? Хто буде охороняти тварин від браконьєрів? Це можуть зробити лише мисливські господарства, котрі зацікавлені в тому економічно.  KV: Наскільки значна роль мисливців у зменшенні природного різноманіття?  Василь Новицький: На початку століття львівські вчені провели дослідження, які показали, що в лісостепу України у 62% смертності диких тварин винні сільгоспвиробники, через порушення процесів механізації та використання хімії. У смерті понад 15% диких тварин винні браконьєри. Близько 12% вилучення тварин – це мисливці, решта – ДТП і так далі. KV: Як можна боротись із браконьєрами? Василь Новицький: З 2015 року ми бились головою об стіну, вимагаючи кримінальної відповідальності за незаконне видобування ліцензійних видів. На рівні Мінюсту ці рішення завжди блокувались. Чому? Бо система не може себе перезавантажити, ми ж знаємо, хто основні браконьєри сьогодні – судді, прокурори, поліція.  Але ми добились з 2015 до 2017 року хоча б підняття такс за відшкодування. Відшкодування за браконьєрське видобування зайця до 2017 року складало здається 200 гривень, а зараз коштує 8 тис. гривень.  В проєкті нового закону, який ми подаємо до ВР, ми знижуємо планку для кримінальної відповідальності до приблизно 10 тис. гривень. Якщо не в’язниця, то великий штраф та умовний строк. Тільки так можна побороти браконьєрство, і саме таким шляхом пішла свого часу сусідня Білорусь.  Сьогодні влада хоче передати всі природоохоронні функції, як по мисливству, так і по рибалці, екологічній інспекції. Таким чином цей орган стане монопольним, і це лякає. Хочуть ліквідувати рибоохоронний патруль, за зразком якого ми і планували створити державну мисливську варту, хочуть ліквідувати лісову охорону. Останнім часом на рік складалось 3-4 тис. протоколів за незаконне полювання. Це дуже мало. З них всього 9% складалось екологами, решта – єгерські служби. Але досі єгерська служба користувача угідь позбавлена права затримувати порушника. Вони можуть лише затримати на своїх угіддях підозрюваного у порушенні до приїзду поліції, але це якщо їм не чинять спротив. Якщо в Екоінспекції будуть підрозділи по охороні тваринного світу, по охороні лісових ресурсів, по охороні водних ресурсів, тоді можна працювати. Але якщо це буде одна велика структура, і на область дадуть 5 чи 10 інспекторів, котрі будуть займатись всім, це буде катастрофою. KV: Розкажіть більше про ситуацію з полюванням на Київщині. Василь Новицький: Київська область має свою специфіку. В першу чергу тим, що це область з великою кількістю користувачів мисливських угідь. Київщина має посилений мисливський прес на територію. Тому для Київщини дуже важливо розподіляти мисливське навантаження рівномірно по області, наприклад, працювати над тим, щоб полювання на качку було не лише по руслу Дніпра.  Важливо вести боротьбу з браконьєрством, бо там де багато населення, багато не лише мисливців, але й браконьєрів. Наприклад, в 2017 році на Київщині було складено 227 протоколів на порушників правил полювання на суму майже 60 тис. гривень.  На території Київської області також активно проводиться боротьба із хижими та шкідливими тваринами. В тому ж 2017 році було відстріляно 1 754 лисиці, 35 вовків, 147 єнотовидних собак. Єнотовидний собака це інвазивний вид для України. Колись, за часів радянського режиму він був завезений до України, і він живе здебільшого по руслах великих річок, оскільки любить воду. Також в 2017 році на Київщині відстріляли 1137 бродячих собак та 419 бродячих котів. KV: Кілька років тому був скандал із забороною полюванням на лося в Україні. Можете пояснити, що тоді відбувалось?  Василь Новицький: Ситуацію з лосем я знаю досконально. Лось став жертвою дешевого політичного піару. Напади зоозахисників на полювання на цей вид були давно, був введений 10-річний мораторій на добування лося – з 1996 до 2006 року. До мораторію було 8,4 тис. голів лося, тоді казали, що цього мало, хоча не було жодного наукового висновку про оптимальну кількість лосів в угіддях України. Як фахівець, можу сказати, що для України, як південної межі ареалу лося, оптимальна кількість не перевищує 9 тис. голів. За 10 років дії мораторію в Україні залишилось 4,1 тис. голів лося.  KV: Як таке могло статись? В цьому вина браконьєрів? Василь Новицький: Коли користувачі мисливських угідь економічно вмотивовані, вони охороняють вид. Коли вони з цього нічого не мають, вид стає нецікавим. Жоден зоозахисник не може запропонувати кращих природоохоронних інструментів, ніж економічні. Тому за 10 років мораторію ми втратили більше половини популяції лося. Другий мораторій був з 2009 до 2012 року – приросту поголів'я лосів не було.  KV: А коли мораторію не було, між 2006 і 2009 роками, як змінилась ситуація? Василь Новицький: Приріст був дуже малий, здається 3-4%. Під час влади Януковича, коли при владі було багато мисливців, на лося відкрили полювання. З 2012 до 2017 року чисельність лося виросла на 46% – офіційно їх було 6,3 тис. Потім окремі зоорадикали зайшли до тодішнього міністра екології Остапа Семерака, і він виписав “царський указ” про заборону полювання на лося на 25 років. Цей указ заблокували Мінюст і Мінагрополітики. На цьому Семерак не зупинився, пішов на принцип, і вирішив провести заборону через Червону книгу України (ЧКУ). З'явилося “експертне заключення” яке можна кваліфікувати як “липове”, що лося в Україні не більше 1-2 тис. Потім суд першої інстанції здається визнав його оціночним судженням.  Вони прикрились цим папірцем, визнання котрого ми потім добились в суді недійсним. В результаті ми виграли суд першої інстанції. Семерак тоді обіцяв, що проведуть всеукраїнський облік кількості лося, розроблять програму порятунку виду. Тому що ми апелювали, що в ЧКУ є вже зубр, ведмідь та рись, котрі у ній тихо здихають. Не можна просто заборонити полювання на мисливські види, які можуть бути жертвами браконьєрства. ЧКУ і закон для браконьєра не аргумент, на відміну від покарання – штрафа та в’язниці. Міністерство екології подало апеляцію, провели комісію по ЧКУ, де не фахівці з лося проголосували за внесення його туди. Це при тому, що був звіт Інституту зоології від 2009 року про те, що занесення лося до ЧКУ при чисельності більше 5 тис. осіб є неефективним. В апеляції суддя послався на суспільний резонанс справи, мовляв зоозахисників багато, а мисливців на суд прийшло мало. За моєю неперевіреною інформацією, була пряма вказівка з Банкової (на вул. Банковій знаходиться Офіс президента, – KV), не розгойдувати ситуацію, щоб мисливці суд програли. Читайте: Суд вернул лося в Красную книгу Украины Проте Семераком не було проведено ані всеукраїнського обліку, ані розроблено програму відтворення лося. KV: Чи є статистика по кількості лося зараз? Василь Новицький: За моїми оцінками, через браконьєрів ми вже втратили близько 2 тис. голів лося. І його може очікувати доля зубра, також занесеного в Червону книгу. KV: Що ви маєте на увазі? Василь Новицький: В 1991 році в Україні було десь 650 зубрів, а в Білорусі 120. Ми одразу занесли зубра в ЧКУ, а в Білорусі йому надали подвійного статусу. Це дуже проста, але дієва схема. Якщо в заповіднику добули зубра, то браконьєр сідає до в'язниці. Але мисливське господарство може купити собі зубрів і розвести їх для комерційного полювання, котре сьогодні в Білорусі коштує 20 тис. євро. В такому випадку для зубра діє статус суворо охоронюваного вида з лімітованим добуванням. Для полювання часто обирають старого зубра, котрому скоро вмирати, і його вже добуває іноземець. За 20 тис. євро у нас можна купити кормів на рік для стада в 50 голів зубрів.  Станом на минулий рік в Білорусі налічувалось 1,8 тис. зубрів, в той час як в Україні – 220. Ми втратили дві третини популяції, а білоруси наростили в 15 разів. От вам приклад дбайливого господарювання. Я був свідком того, як відмовили у добуванні старого лежачого зубра, котрий не відходив від годівниці та майже весь час лежав. І в той час лісівники бідкались, що немає грошей на корми, бо влада вчасно не перерахувала кошти. Тоді єгер розповідав, що в Харкові є німець, бізнесмен, який хотів би добути зубра. Були б ми у Білорусі, він заплатив би гроші, і було б за що купити корми.  Але тоді зоозахисники сказали: “Хай здохне, ми приїдемо та поставимо йому хрест”. Той зубр загинув давно. Був я недавно у Конотопі, де все це відбувалось, і ніякого хреста не бачив. Прикро констатувати, але в Україні сучасний так званий “зоозахист” більше про здирництво аніж вкладення в довкілля. Ситуація з поголів’ям лося взагалі не залежить за великим рахунком від внутрішньої обстановки в Україні. У нас живе маргінальна частина популяції, основна – у Фінляндії, Швеції, на півночі Росії. Чисельність лося в Україні залежить від чисельності саме в основному ареалі. Коли йде ріст чисельності на півночі, за пару років відбувається витіснення поголів’я на периферію ареалу, і чисельність зростає.  Після Другої світової війни в Україні було кілька сотень лосів. В 1960-ті роки полювання на нього заборонили, лося було кілька тисяч. А за 5 років – порядка 20 тис. Таке збільшення не могла статись за 5 років за рахунок народжуваності. Це була міграційна хвиля. Є дрібні хвилі в 11 років, і велика хвиля періодичністю в 70-90 років.  KV: Яка ситуація зі звірами зараз у Чорнобильській зоні?  Василь Новицький: Регулювання чисельності тварин як такого там не відбувається, час від часу туди заходять браконьєри. На сьогодні Чорнобильська зона – замкнута самодостатня екосистема, яка здатна займатись саморегуляцією.  Але переносити ті дані на територію всієї України, де лісів всього 15%, землі розорані, буде неправильно. Відсутність полювання в Україні не призведе до таких самих наслідків, як відсутність полювання у Чорнобильській зоні. А гарантовано – навпаки! KV: А вовки, чи інші види тварин, виходять з Чорнобильської зони, як з такого собі розплідника? Василь Новицький: Насправді сьогодні вона є резерватом для розмноження вовка. Але точного обліку тварин там нема. Наприклад, працівники Чорнобильської зони кажуть, що в них живе близько 1,5 тис. лося. Тому можна підрахувати, що до занесення до ЧКУ лося було не 6 тис., а близько 8 тис. Згідно з положенням Мінекології (зараз – Мінекоенерго), саме вони мають вести моніторинг чисельності фауни, в тому числі мисливської. Але вони того не роблять, і нахабно користуються даними користувачів мисливських угідь. Хочеться запитати в міністра екології – чому й досі ми не знаємо, скільки тварин, зокрема лосів, у Чорнобильському заповіднику, скільки їх у інших заповідниках? Чому у відповіді на наші запити щодо чисельності лося в окремих об'єктах природозаповідного фонду (ПЗФ) ми отримували відповідь “від одного до десяти”?  Коли ми співставили площі всіх об’єктів ПЗФ, а їх сьогодні 10% від площі мисливських угідь, зі всією чисельністю лося, у нас вийшло, що в цих 10% площі ПЗФ живе всього 3% лосів. А це територія з найкращими умовами, де не ведеться полювання! Чому ж така ситуація? Чому ж тоді в ПЗФах лосей втричі менше, ніж в середньостатистичному мисливському господарстві? А відповідь проста. На сьогодні середній об’єкт ПЗФ – зоологічна пустеля в порівнянні з нормальним середнім мисливським господарством, де є нормальна охорона. А якщо приїхати до об’єкта ПЗФ, буде стояти браконьєрська канонада. KV: Як Україна може заробляти на мисливській галузі? Василь Новицький: Сьогодні окупність галузі тримається на рівні 46-48%. Україна з досить посередніми зоогеографічними умовами, де немає трофейних лосів чи оленів, могла б завдяки весняному полюванню зробити цю галузь рентабельною, як в Росії чи Білорусі.  Весняне полювання можна вести на гусака, який у нас не живе, чи на самця крижня. Самець крижня, котрий не знайшов самку, руйнує перші кладки, а другі вже не життєздатні. Більш того, якщо він спарувався, а потім знайшов гніздо, він його знову зруйнує, щоб знову паруватись. Він заважає жити самкам та виводкам до відкриття полювання. Це дуже негативно б’є по приросту качки. Чому б під час весняного полювання не відстріляти самця крижня, у присутності єгеря, все офіційно, по ліцензії?  Весняне полювання заборонили о 2004 році, яке було відкрите три сезони. Воно було заборонено, як я вважаю, з подачі східних сусідів, які таким чином усунули конкуренцію, щоб європейці їздили до них, а не до нас.  Також можна зайнятись зубром і скласти конкуренцію Білорусі, розводити інших копитних. Для того, щоб привабити європейського мисливця, можна запровадити вольєрне полювання. KV: Але, вибачте, де тут спортивний елемент, якщо тварина у вольєрі? Василь Новицький: Зараз у нас є вольєри на кілька тисяч гектар. Чому це не спортивно? Ви можете день ходити і сітки не побачити. Але точно знаєте, що тварина там є, трофейна, яку ви вже замовили на сайті. Багато кому це цікаво. Ми нікуди від цього не дінемось, якщо мова йде про заробляння грошей.  KV: Що має зробити влада для розвитку полювання як галузі економіки? Василь Новицький: Для початку треба, щоб влада припинила займатись популізмом, і зрозуміла, що підтримка мисливської галузі має не лише прямі фінансові вигоди, вона є запобіжником від екологічних збитків, які можуть бути в принципі. Як приклад, після Великої депресії в США майже не залишилось дикої качки та індички. Там сьогодні стоять пам'ятники мисливцям, які відновили фауну. Держава зрозуміла, що сама не може цього зробити, і почала допомагати мисливцям субсидіями.  В Чехії міністерство сільського господарства накладає значний податок на аграріїв, щоб передати його мисливцям на відновлення фауни.  Німеччина добуває козулі та оленя в кілька разів більше, ніж усього обліковується в Україні. Треба законодавчо вивести мисливських користувачів із залежності від основного користувача земельної ділянки. Такого становища, як у нас, немає в жодній країні з нормальним законодавством. Не має аграрій вирішувати, який мисливський користувач буде там хазяйнувати.  Зараз УТМР не може звинуватити аграрія в потруєних тваринах, бо завтра той аграрій відкличе своє погодження на користування угіддями. Треба робити як у Австрії, Словаччині, Німеччині, де мисливець практично не залежить від сільгоспкористувача. В Німеччині взагалі сільгоспкористувач не має права не займатись мисливським господарством. Хочеш – займайся безпосередньо, хочеш – передавай в користування. Не вести галузь ти не маєш права. Держава не буде боротись зі шкідниками, регулювати кількість тварин, охороняти від браконьєрів за свій рахунок тільки тому, що хтось там чогось не хоче. Якщо ми зараз відкриємо ринок землі при діючому законодавстві, агрохолдинги легко заблокують ведення галузі.  KV: А у випадку мисливських угідь в лісі яка ситуація? Василь Новицький: Там хочуть запровадити лісову концесію. Тоді теж користувачі там заборонять мисливство. Тому перше – це вивести новими законодавчими поправками, і ми це вже робимо, мисливського користувача від прямої юридичної залежності від основного користувача земельної ділянки. KV: Тобто буде паралельне користування? Василь Новицький: Воно і зараз паралельне. Одні сіють та жнуть, інші зайця добувають. Але це галузі антагоністи, вони мають бути зрівноважені. Якщо ми захищаємо зайців від пестицидів, не треба екологічні інспектори, ми перші перевіримо, хто зайців потруїв.  А зараз сільгоспкористувачі можуть відізвати погодження на користування мисливцям. KV: Що заважає функціонувати Асоціації? Василь Новицький: Головне – це байдужість мисливської спільноти. Багато мисливців не цінують роботу, яку ми проводимо із владою, із населенням, законотворчу роботу. Мисливці цінують більш практичні речі, а фінансувати організацію, котра не проводить сама полювання, не має своїх угідь, вони не хочуть.  KV: Співпраця з органами державної влади якимось чином ведеться? Василь Новицький: Наразі чіткої співпраці нема, міністерство не виявляє бажання співпрацювати. З Держлісагенством працюємо. Але ми вдячні, зокрема, комітету ВР з питань екології та природокористування, за те що більшість депутатів на чолі з головою комітету паном Олегом Бондаренком (фракція “Слуга народу”) абсолютно прагматично підходять до вирішення питань та проблем мисливської галузі. Ми були свідками того, як ці люди ставали жертвами кібербулінгу з боку екорадикалів за підтримку раціональних діалогів з мисливцями, або навіть за те, що просто давали нам слово сказати. Щоправда, наша подяка не стосується депутатів Олександра Фельдмана (фракція “Опозиційна платформа – За життя”) та Антона Яценка (депутатська група "За майбутнє" ), які дозволяли собі, на наш погляд, ксенофобські висловлювання в бік мисливців. KV: Ви якось співпрацюєте з Українською асоціацією власників зброї (УАВЗ)? Василь Новицький: Ми недавно познайомились з паном Учайкіним (Георгій Учайкін – голова наглядової ради УАВЗ, – KV), і у нас є пряма зацікавленість у співпраці, бо нас об'єднують спільні інтереси.  Ми домовились про координацію дій в плані проведення мітингу. Щодо закону про зброю, я не готовий коментувати, бо недостатньо знайомий з законопроєктами.  KV: Чи намагались ви якось співпрацювати з екологічними організаціями? Василь Новицький: Звичайно. Ще в 2016 році я розробив Проєкт постанови Кабміну про запобігання загибелі об'єктів тваринного світу під час механізованих агротехнічних робіт. Подібна постанова навіть в РФ була введена ще в 1996 році. Вона вводила прості правила, наприклад що при збиранні врожаю  треба рухатись з центру до краю польового контуру, щоб тварини мали можливість на порятунок. Якщо молотьба йде від дороги до лісу, то добре, якщо навпаки – погано, бо тварини будуть боятись авто. Я звернувся тоді в добрий десяток громадських екологічних організацій, які не виявили зацікавленості, або пообіцяли що зв’яжуться з цього приводу, і мовчать. На жаль, в нас майже немає ідейного екологічного активізму. Але я з великою повагою відношусь, наприклад, до WWF Україна (Всесвітній фонд дикої природи, – KV), котрий хоча б не говорить, що полювання має зникнути, і в той час робить багато корисних практичних справ. Наприклад, по законопроєкту №2232 їх представники казали, що вони проти нього, бо не можна залишити в природі бродячих котів та собак. Домашнім тваринам місце вдома, диким у лісі, і одні іншим не мають заважати жити. Але на цьому круглому столі у них не було можливості висловитись. Ми запрошуємо всі зацікавлені сторони до тісної співпраці в законодавчій площині, в справі охорони тваринного світу від браконьєрства, від шкідливого впливу промислового та іншого виробництва. KV: Який досвід іноземних мисливських організацій ви хотіли б застосувати в Україні? Василь Новицький: В Європі є така організація, як FACE (Федерація мисливських і природоохоронних асоціацій Європейського союзу). Її представники є в Європарламенті, Єврокомісії, органах місцевих влад. Вона об’єднує 7 млн європейських мисливців. В Європі мисливці та природозахисники мають спільну організацію! Там люди розуміють, що мисливці не є злом, адже саме в них є ті гроші та ресурс, який можуть піти на захист природи.  А у нас міністр говорив, що в Європі немає полювання, і воно – середньовіччя. Ще є Міжнародна рада з полювання та охорони тваринного світу (СІС), котра  налічує 188 країн-членів. І знову, як видно з назви, вона поєднує мисливців та охорону тварин. Ми плануємо бути на їх з'їзді у травні в Ризі, хочемо набути членства в цій організації. Щодо FACE, плани на співпрацю маємо, але поки що є проблеми із фінансуванням.  Ми готові співпрацювати з іноземними колегами у моніторингу рідкісних мисливських видів тощо. Читайте: Георгій Учайкін: “Треба спитати в людей, чи хочуть вони мати право на збройний самозахист або цілком розраховують на захист поліції” Фото: надано Всеукраїнською асоціацією мисливців та користувачів мисливських угідьКиевVласть

В ІТА “ЮН-ПРЕС” відбувся 10-й щорічний міський фестиваль-конкурс авторської прози, поезії та пісні  „Як тебе не любити…” Кохання і любов – це слабкість людей, перед якою вони безсилі. Кожна клітина тіла відчуває це почуття і чим сильніше прислухаєшся, тим більше воно бере тебе у полон. Колись, не так уже й давно, і не за тридев’ять земель, а зовсім поруч, у королівстві “ЮН- ПРЕС” вирішили створити свято. Таке, щоб кожен міг вважати його своїм, щоб від нього тепло розливалось по серцю. А що може бути сильнішим за любов? А як ще можна отримати найбільшу втіху, як не поділившись власною творчістю та почуттями? Порадилися “ЮНПРЕСівці” та й заснували літературний конкурс авторської прози, поезії та пісні  „Легенда про кохання”, аби знайти та відзначити найталановитіших майстрів “проби пера”. А три  роки тому  літературно обдарована молодь Києва мала можливість представити свої роботи в новому формат і- “Як тебе не любити…”. Адже любов – це не лише кохання. А й любов до матері, до музики, до друзів, до Батьківщини… Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Роботи літераторів-початківців оцінювали справжні професіонали:  Анна Похно, письменниця,  фелінолог, кандидат медичних наук; Марина Куценко,поетеса, актриса театру і кіно, фотожурналіст; Михайло Цибулько, керівник ансамблю духових інструментів  зразкового естрадно- духового оркестру “Юність”  КПДЮ. Конкурсанти номінації „поезія ” порадували слухачів і витонченістю рим, і безпосередністю викладення; цікавою сюжетністю і широтою гамми почуттів. Це було настільки натхненно та щиро, що, здавалось, починаєш думати віршами і шукати сенсу між рядками.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  ІІІ місце в номінації “Поезія” отримала Софія Андрущенко, II місце дісталося Анастасії Калініченко і Евеліні Тупіченко, на I місці – Марія Карпова і  Діана-Катерина Редько. У номінації “Проза” перемогу виборола Анна Косцова зі своєю сагою про Київ,  ІІ місце  дісталося Кирилу Матюхі, а ІІІ – Анастасії Пономаренко. Цікавою була номінація “Акторська майстерність”. Досить несподівано журі віддали перевагу Анастасії Носок за майстерне виконання  пейзажних замальовок. Дуже талановитою й яскравою актрисою виявилася Катерина Редько, а Олександр Кухар настільки тонко й оголено передав настрій і почуття бійця, який повернувся з війни, що викликав сльози не лише у дорослих, а й у підлітків. Номінація “Авторська пісня”  піднесла сюрприз. Надзвичайно яскраві емоції подарували учасникам і гостям  фестивалю-конкурсу юні артисти  естрадного ансамблю “FEEL SOUND” Центру дитячої та юнацької творчості Дарницького району столиці. Вони виконали не лише авторську пісню “Дарниця талантами славиться” учасниці ансамблю Уляни Холохоренко, а й вразили майстерним виконанням сучасних пісень. Недаремно вони розділили призове місце з зовсім юним вихованцем ансамблю “Експромт” Ярославом Забіякою, який на акордеоні виконав власний музичний твір – веселу полечку “Запашний сонях”. Веселий настрій позитивні  враження подарували юні музиканти естрадно-духового  оркестру “Юність” та ансамблю “Експромт” Київського Палацу дітей та юнацтва. А вихованці театральної студії “Юність” ДЮК “Олімпія” в літературно-музичній композиції показали, як  кохання зберігає бійців на війні.  Кожен учасник конкурсу отримав подарунки від Київського Палацу дітей та юнацтва, сертифікати на знижку  в оплаті навчання в Київському Міжнародному університеті йіі професійні поради від членів журі. За їх словами, з кожним роком рівень професіоналізму юних дарувань підвищується, тому залишається лиш уявляти, що ж чекає на нас наступного року.   На запитання “Що б Ви порадили учасникам конкурсу?” члени журі були одностайними: – Читайте. Перш за все читайте багато і навіть те, що здається важким чи не подобається. Чим більше прочитаного, тим більше ви знаєте того, що вже створено і тим більша вірогідність, що ви вигадаєте щось нове. А у творчості це найголовніше. Цьогорічний конкурс завершився. Він відкрив нові таланти, знову прийняв щорічних учасників, помітивши їхній розвиток та самовдосконалення.  Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"КиевVласть

2020 рік на ринку житла відзначатиметься зростом вимог покупця до якості інфраструктурної складової житлових комплексів. Девелопери будуть ретельніше планувати інфраструктуру ЖК та уважніше ставитись до виконання планів з її реалізації. Про це KV стало відомо з заяви керуючої партнерки Спільноти девелоперів житла (RED Community) Тетяни Шульги-Забєльської. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Окрім того, на думку експертки, у 2020 році триватиме посилення конкуренції між забудовниками за гроші покупця, що проявлятиметься не стільки у дисконтних “війнах”, скільки в покращенні якості проектів, сервісів на етапі купівлі, і особливо, сервісів для жителів майбутнього ЖК. “Також сильною залишиться інвестиційна складова в структурі угод на купівлю. Житло поки залишається одним з найпривабливіших для українців інструментів інвестування. Наразі дохідність від здачі квартир в оренду становить 7-10% на рік”, – зауважила Тетяна Шульга-Забєльська. Як правило, інвестиційно привабливими є об’єкти з унікальною інфраструктурою, унікальним місцерозташуванням (наприклад, біля станції метро або в центральній частині міста, що дає змогу досягти ліквідності за рахунок певних характеристик), або ж проєкти комплексної забудови. Щодо цін на “квадрати”: на думку керівника проєктів компанії Strakhovskyi Group Анни Страховської, вартість житла у 2020 році залежатиме як від зовнішніх, так і від внутрішніх факторів. “Якщо гривня залишатиметься міцною, а вартість будівельних матеріалів зростатиме, то забудовник, попри існуючий попит, навряд чи знижуватиме ціни. Наразі у більшості компаній досягнути гранична межа рентабельності, що становить 25%”, – повідомила вона. Надія Ляшко, керівник відділу продажу ЖК Bavaria City, зазначила, що в передмісті Києва у 2020 році найбільш затребуваними будуть житлові комплекси комфорт-класу, а також таунхауси. “Таунхаус коштує на 35-40% дешевше, ніж приватний будинок, а його власники мають всі переваги заміського будинку: вільні планування, великі кухні-студії з виходом в свій дворик, свої паркувальні місця перед будинком”, – сказала експертка. На її погляд, у Київській області також користуватиметься попитом формат житла, який ближче до бізнес-класу. Адже співвідношення ціни на смарт-квартири в Києві та квартири бізнес-класу за містом приблизно однакове. “У 2020 році покупець обиратиме зручну локацію або вищий клас житла”, – підсумувала Надія Ляшко. Читайте: Вперед, к совершенству: украинские девелоперы подвели итоги 2019 года Фото: RED Community КиевVласть

Фонд розвитку підприємництва 30 січня підписав з Укргазбанком першу угоду щодо державної програми “Доступні кредити 5-7-9%” для українського бізнесу. Таким чином, державна програма, створена за ініціативи президента Володимира Зеленського, уже має надійного партнера та стане доступною для підприємців вже з 3 лютого.  Про це KV стало відомо з повідомлення Міністерства фінансів України.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Ми першими долучилися до співпраці з Фондом, а тому вже з 3-го лютого державна програма “Доступні кредити 5-7-9%” стане доступною для кожного підприємця. Фінансування зможуть отримати як і бізнесмени з досвідом, так і новачки. Це нові робочі місця, це мільярди інвестицій в економіку, це поступове покращення ділового і звичайного життя в цілому”, –  зазначив заступник голови правління Укргазбанку Євген Мецгер. “Таким чином, державна програма, створена за ініціативи президента Володимира Зеленського, уже має надійного партнера в особі Укргазбанку, який допоможе забезпечити малих підприємців доступними фінансовими ресурсами для розвитку своєї справи”, – йдеться на сайті Міністерства фінансів України. Реалізація цієї програми передбачає створення низки інструментів здешевлення та доступності кредитів. Здешевлення кредитів шляхом компенсації відсоткової ставки до рівня 5, 7 та 9% річних за кредитами у національній валюті (додатково сплачуватиметься комісія банків у 0,5-1%). Відсоток залежить від розміру та типу бізнесу: 5% річних – якщо виручка до 25 млн грн і створюються мінімум 2 робочих місця протягом першого кварталу; 7% річних – для бізнесу з виручкою до 25 млн грн; 9% річних – для бізнесу з виручкою до 50 млн грн. Читайте: Директор департамента Укргазбанка: Мы наблюдаем позитивную динамику по удешевлению ресурсов в банковской системе При цьому, для підприємців, які отримали кредит за програмою під 7% або 9%, ставка знижується на 0,5 в.п. за кожне створене робоче місце (але ставка не може бути нижчою за 5%). Надання часткових гарантій за кредитами, наданими мікро та малому бізнесу, якщо у них не вистачає застави (оплата за гарантію становить 0,5% від розміру кредиту). За попередніми оцінками Міністерства фінансів, близько 50 тисяч позичальників зможуть взяти участь в цій програмі вже у 2020 році. Це сприятиме зростанню рівня зайнятості в Україні, розвитку інноваційних та ефективних підприємств, а відтак розширюватиме податкову базу та збільшуватиме доходи до державного бюджету України, що дозволить безперебійно фінансувати програму. Раніше KV повідомляла, що Укргазбанк є єдиним державним банком, який входить в ТОП-5 найбільш стійких банків України. Читайте: Євген Мецгер: Укргазбанк виходить в лідери по обслуговуванню підприємців Фото: Фейсбук КиевVласть

Безпечне середовище — обов’язкова складова розумного міста. Жителі smart-міст в усіх частинах світу свідомо довіряють свій захист та спокій високотехнологічним камерам, встановленим на вулицях, у метро та в місцях великого скупчення людей. Дані з камер відеоспостереження опрацьовують правоохоронці для розшуку злочинців та підтримки громадського порядку.  Київ також входить до числа таких міст та використовує інноваційні інструменти у секторі безпеки. У столиці камери відеоспостереження допомагають поліції затримувати зловмисників, а міській владі — контролювати роботу комунальників і керувати дорожнім рухом.  Наразі комплексна система відеоспостереження Києва налічує близько 7 000 камер на вулицях, біля об’єктів соціальної сфери, пам’яток культури, на автошляхах, в’їздах та виїздах з міста.  Дані з камер надходять та обробляються в міському Центрі обробки даних. Інформація надійно захищена від хакерських атак, а доступ до неї мають лише спеціальні служби та Нацполіція. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Знайти авто за держномером в Центрі обробки даних можуть за секунди — незалежно від часу доби та погодних умов. Оператори також отримують трекінг переміщення транспортного засобу на карті.  Статистика підтверджує загальні позитивні тенденції для міської безпеки після впровадження системи. За даними Національної поліції, у 2016 році щоденно відбувалося в середньому 16-17 грабежів, а у 2019 — вже 5. Крім того, з початку 2018 року рівень злочинів у публічних місцях знизився на 56%. Головна функція камер відеоспостереження — надати столичним правоохоронним органам інформацію для розкриття злочинів. Читайте: Работа столичных камер видеонаблюдения обернулась уменьшением количества преступлений Випадок із захопленням мосту Метро вчергове довів ефективність сучасних технологій у секторі безпеки. 18 вересня озброєного чоловіка, який погрожував підірвати міст Метро, вдалося знешкодити завдяки професійності спецслужб та застосуванню інноваційних рішень.  Спецавтомобіль, який КМДА придбало та передало Нацполіції Києва, виїхав на місце події та допоміг визначити особу чоловіка. Цей автомобіль — повноцінний мобільний штаб з дронами, роботизованими камерами з функцією детекції облич, моніторами, приєднаними до міської системи відеоспостереження, а також з кількома робочими місцями. Завдяки цьому функціоналу, а також встановленим на мосту камерам з високою роздільною здатністю, правоохоронці змогли максимально детально оцінити ситуацію та прийняти оптимальні рішення для відновлення правопорядку.  Читайте: Разобраться с “минированием” моста Метро помогли технологии КГГА Завдяки системі відеоспостереження вдається розшукати правопорушників навіть в метро. Камери також допомогли встановити маршрут зловмисника, який викрав дівчинку у дитячому садочку на Оболоні, і її вдалося повернути батькам впродовж доби, а викрадача — затримати. Інтелектуальний функціонал камер дає поліції більше інструментів для швидкого розслідування злочинів та пошуку зниклих людей.  Читайте: Похищенного вчера в столице младенца нашли в Вышгороде (фото, видео) Згідно з дослідженням ресурсу Comparitech, Київ посів 49 місце в світовому рейтингу міст з найбільшим покриттям камерами відеоспостереження. Наразі в Києві індекс камер на 1000 жителів складає 2,10. Українська столиця випередила столицю Італії Рим з індексом 1,96 камер і незначною мірою поступилася валійському місту Кардіфф (Велика Британія) з індексом 2,16. Читайте: Киев опередил Рим по количеству камер слежения на 1000 жителей Камери відеоспостереження є важливою частиною смарт-інфраструктури Києва. Цей інструмент збору даних для знешкодження потенційних загроз у місті не зазіхає на приватне життя громадян. Найближчим часом завершиться оснащення системи відеоспостереження на північній стороні Залізничного вокзалу, а також встановлення камер на Дарницькому вокзалі. Це черговий крок у створенні безпечного та комфортного міського простору у Києві. Юрий Назаров, директор Департамента информационно-коммуникационных технологий КГГА, секретарь экспертного совета инициативы “Kyiv Smart City”КиевVласть