Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
2 липня 2018 г. 13:05
Раздел: Територія розуму
Афери з нерухомістю: як не попастись на гачок?
На сьогодні одним із найвіртуозніших та найпродуманіших видів шахрайства є афери у сфері нерухомості, зокрема, це стосується купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна. Не зважаючи на те, що схеми далеко не нові, безліч громадян продовжують ставати жертвами аферистів. Як наслідок – затяжні судові тяжби або взагалі безнадійні кримінальні та судові справи.
При купівлі нерухомості існує велика кількість шахрайських схем, але, не дарма кажуть, “хто попереджений – той озброєний”. Спробую описати найпоширеніші з них.
1. Продаж майна за підробленим дорученням. Довіреність від власника на розпорядження нерухомістю та правовстановлюючі документи підробляються за сприяння нечесних нотаріусів. Об’єкт нерухомого майна продається без згоди власника на декількох підставних осіб, а потім на ринку перепродається “добросовісному набувачу”, фактично жертві. В такій схемі у справжнього власника є всі правові підстави для повернення майна навіть у “добросовісного набувача”, оскільки відповідно до Ст. 388 ЦК України власник має право витребувати майно у тому випадку, якщо воно вибуло з його володіння не з його волі. Особі ж, яка сплатила кошти за це майно, навряд вдасться їх повернути.
Оскільки зазвичай покупець хоче оглянути майно, яке він купляє, ця схема застосовується до полишеного майна, коли власник помер чи покинув його надовго. Інколи такі випадки трапляються, коли майно передано в оренду, а орендар підробивши документи його продає.
Аби не попастись на гачок, покупцю потрібно уважно перевіряти не лише правовстановлюючі документи, а і з’ясовувати як давно була придбана нерухомість, поспілкуватись з сусідами та інше.
Чим довше відсутній господар – тим привабливіше стає нерухомість для аферистів, і вони вже шукають 101 спосіб оформити право власності на підконтрольних осіб. Доволі часто право власності визнається за такими особами на підставі чи підроблених рішень судів чи в результаті штучного судового спору.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
2. Продаж майна за підробленими документами. На даний час майно реєструється в державному реєстрі, і кому воно належить, може пересвідчитись кожен охочий, тому підробка документів є доволі складною схемою. Тим не менш, значна частина майна зареєстрована в комунальних БТІ без відображення в реєстрі прав власності, тому для продажу такого майна потрібно мати оригінали правовстановлюючих документів (свідоцтво про право власності, договір купівлі продажу тощо) та отримати довідку з БТІ про те, що майно дійсно було зареєстровано за цією особою. Ось саме ці документи можуть бути і підробленими.
Аби вберегти себе від такої ситуації, раджу такі правочини вчиняти самостійно у вашого нотаріуса або через юриста перевіряти інформацію в комунальному БТІ.
Схема з підробленими документами спрацьовує, коли зловмисники підроблюють паспорт власника і з цим паспортом (з переклеєною фотографією), підробивши правовстановлюючі документи, продають майно.
3. Квартира з мешканцями. Купуючи квартиру, можна навіть і не здогадуватись, що в ній хтось живе. Бувають випадки, коли зареєстровані в квартирі особи, родичі продавця відмовляються знятись з реєстрації, при цьому фізично вони можуть знаходитись будь-де (у місці позбавлення волі, психоневрологічному диспансері, на військовій службі тощо). У моїй практиці були випадки, коли в проданій квартирі залишалися жити родичі продавця, які хоча і були зняті з реєстрації, виїжджати відмовлялись. Мій клієнт був змушений діяти через суд.
4. Занижена вартість в угоді за домовленістю. Відповідно до діючого законодавства України для посвідчення договору купівлі-продажу квартир, житлових будинків, земельних ділянок та їх частин/часток обов’язково виготовляється оцінка такого майна з визначенням цілі оцінки – для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства. Бажання зменшити податкове навантаження через оформлення купівлі нерухомості за значно заниженою ціною також може бути небезпечним. У випадку визнання таких правочинів недійсними покупець має право отримати назад лише сплачену суму, але цей ризики має більше значення у випадку придбання так званої ризикованої нерухомості – майно придбане з прилюдних торгів, майно продане банком у зв’язку з несплатою боргу боржником, майно щодо якого ідуть судові спори тощо.
5. Продаж майна з попереднім створенням юридичних проблем. Трапляються випадки, коли продавець завчасно готується до збагачення шляхом укладання правочинів з “юридичними дефектами”. Українське законодавство та судова практика, як я вже пояснював, дозволяє власнику майна, у якого воно вибуло поза його волею, витребувати майно навіть від добросовісного набувача. У зв’язку з цим справжній власник продаючи майно перший раз закладає завчасно юридичні проблеми – не отримано згоду органу опіки і піклування, не отримано згоди дружини, підробка довіреності на продаж, не знято іпотеку тощо. Після такого продажу “жертва” купляє майно на ринку, а власник починає його витребувати пославшись на завчасно заготовлені “проблеми”.
Був випадок, коли власник майна сприяв його продажу через прилюдні торги, які проводились на підставі виконавчого напису нотаріуса виданого за заявою банку, а потім у судовому порядку без участі покупця визнав виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню і пред’явив позов про витребування майна від добросовісного набувача. Суд позов задовольнив. Зараз справа переглядається у Верховному Суді.
6. Підміна. Великою популярністю користується схема, коли покупцю демонструється одна квартира, а у дійсності шахраї оформлюють документи купівлі-продажу зовсім на іншу. Зазвичай, для такого обману аферисти примудряються навіть замінювати номера квартир у під’їзді на момент проведення огляду житла.
Одним з видів підміни можна назвати і паралельну реєстрацію майна, створення “клонів”, коли одне і те саме майно реєструється на те саме майно і продається. Наприклад, у власника є право власності на будівлю площею 1000 кВ м за адресою Хрещатик, 10, а зловмисники на підставі підроблених документів реєструють право власності на нежитлове приміщення площею 990 метрів по вул Хрещатик, 10 і його продають. Потім доводь, хто з цих власників є законним господарем існуючого майна.
7. Аванс за придбання – найпростіша схема. Нечистий на руку продавець домовляється з покупцями про купівлю-продаж, отримує аванси та зникає.
Що робити, аби захистити свої капіталовкладення у нерухомість? Зазначу, що бути уважним вже чимало. Перед внесенням задатку потрібно ретельно перевірити усі можливі правовстановлюючі документи, попередні правочини, наявність судових спорів. Важливе значення для порядку здійснення купівлі-продажу нерухомого майна на території України має сімейний стан покупця та продавця. Так, якщо покупець або продавець перебуває у шлюбі на час посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна обов’язковим є надання згоди іншого з подружжя покупця чи продавця на укладання такого договору. Відповідно до частини 3 Ст. 65 Сімейного кодексу України згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Важливо також перевірити чи зареєстровані особи, в тому числі і малолітні діти, в квартирі, яку ви плануєте придбати; технічну документацію на об’єкт; наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги. Якщо психологічний стан продавця викликає сумніви, досить поширеною практикою перед підписанням правочину є огляд продавця психіатром.
Будьте обачними та безпечних вам інвестицій!
Читайте: Чи мають юридичну силу боргові розписки? Та як їх оформлювати?
Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", депутат Київської обласної ради
KиевVласть
22 травня 2018 г. 12:00
Раздел: Територія розуму
Інформацією про пацієнтів може користуватися будь-хто, навіть іноземці
Приватне життя і інформація про людину має охоронятися державою так само, як і недоторканність житла. Уявіть, що хтось заліз до Вас у квартиру і почав там господарювати. Це те ж саме, що хтось поширив Вашу персональну інформацію без Вашого дозволу. Щоб убезпечити від цього українців, у Кримінальному кодексі навіть існує окрема стаття 182 “Порушення недоторканності приватного життя”:
“Ніхто не може без згоди людини поширювати, передавати зберігати або обробляти конфіденційну інформацію про нього, до якої відносяться відомості про приватне життя особи, що складають його особисту або сімейну таємницю (зокрема, інформація про освіту, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані)”.
На жаль, влада цього не розуміє (або не хоче розуміти) і не забезпечує безпеку персональної інформації українських пацієнтів.
У ході псевдореформи медицини, пацієнт підписує декларацію з медзакладом. Він надає згоду на обробку своїх конфіденційних даних (паспортні дані, податковий номер, дата народження, телефон, а в деяких випадках - дані зі свідоцтва про народження дитини та копії паспорта та інших документів) електронною системою охорони здоров'я. А медичний заклад без його згоди передає дані в абсолютно іншу інформаційну систему - “електронну систему обміну медичною інформацією”.
До того ж, декларація на вибір медзакладу вступає в силу не в момент підписання між пацієнтом і медичним закладом, а тоді, коли медичний заклад підпише договір з НСЗУ на медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій. Так, персональні дані пацієнта вже зберігаються і обробляються і в самому медичному закладі, і в електронній інформаційній системі ще до того, як починає діяти згода.
Це говорить у першу чергу про непрофесіональність МОЗівської команди, адже медзаклади вимушені обманювати пацієнтів і передавати інформацію – паспортні дані, ідентифікаційний код, - стороннім людям. МОЗ мав би убезпечити українців, а не розкидатися політичними слоганами.
Ще одна цікава річ. Інформація до “електронної системи обміну медичною інформацією” надходить через посередника, який підключив медичний заклад - власника і оператора медичної інформаційної системи. Зараз таких посередників 8, які МОЗ відібрав за незрозумілими критеріями.
Все виглядає правильним. Та от відповідальність за збереження зберігання конфіденційних даних і правила роботи цих посередників нічим не визначені. Немає типового договору між ними і медичними установами, в якому чітко визначається доступність інформації, відповідальність за її розголошення. Немає затвердженого регламенту роботи електронної системи охорони здоров'я, а той, який є, затверджений громадською (!) організацією.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У деяких випадках конфіденційна інформація українських пацієнтів у операторів МІС знаходиться за межами України!
У століття дистанційного продажу, соціальних мереж і єдиної світової інформаційної павутини персональна інформація про кожну людину і є найціннішим ресурсом. За нею полюють, її крадуть і купують.
Як можуть використовувати цю інформацію? Так як завгодно, і з метою нав'язати вам свій товар - дзвінками, СМСками або навіть особистими візитами продавців. Можуть приходити непрохані гості - представники небезпечних/небажаних для Вас і Ваших дітей організацій. Можуть включати Вас в опитування і дослідження. Можуть їх використовувати шахраї - ви раптом станете поручителем за кредитом або покупцем непотрібного Вам товару, продавець якого вимагає від Вас гроші або неустойку за невиконану угоду. Та й багато ще як. Шахрайських схем безліч.
Хто відповідатиме за збереження інформації? Зовсім не МОЗ, адже персональні дані до системи передають медзаклади. І саме їхні дії підпадають під ст.182 Кримінального кодексу і ст. 188-39 і 188-40 Кодексу адміністративних правопорушень. Ми знову бачимо реформу заради реформи. Такі непрофесіональні дії представників Міністерства можуть призвести до непередбачуваних наслідків!
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”KиевVласть
25 жовтня 2017 г. 16:20
Раздел: Територія розуму
Онлайн-сервіси Мін’юсту. Як онлайн зареєструвати чи ліквідувати ФОП в Україні?
За статистикою, близько 10 тисяч фізичних осіб-підприємців щомісяця ліквідовується, при цьому така ж сама кількість реєструється.
Сервіс “Он-лайн будинок юстиції” https://online.minjust.gov.ua надає допомогу в отриманні державних послуг усім бажаючим. За останні два місяці його відвідали 163562 особи.
Це – повністю прозора автоматизована система, яка забезпечує отримання послуг в електронному режимі без контакту з представниками влади. Нагадаю, що 23 лютого 2017 року відбулась презентація проекту Міністерства юстиції “Он-лайн будинок юстиції” на всеукраїнський рівень. Відтепер послугами, в тому числі з реєстрації громадського об’єднання зі статусом юридичної особи, можуть скористатися всі українці. Для цього достатньо зайти на сайт сервісу: http://online.minjust.gov.ua.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Проект увібрав у себе сервіси, які Міністерство юстиції надає в електронному вигляді та за допомогою мережі Інтернет, не виходячи з дому чи офісу, що дозволяє:
- отримувати інформацію з усіх реєстрів Мін’юсту;
- контролювати реєстраційні дії відносно своєї нерухомості за допомогою SMS-Маяка;
- зареєструвати громадське об’єднання або засіб масової інформації;
- отримувати дані про електронний цифровий підпис;
- користуватись послугами з повторного отримання документів у сфері реєстрації актів цивільного стану;
- здійснювати державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, державну реєстрацію змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та інше.
На порталі сервісу можна знайти інструкцію з отримання кожної запропонованої послуги, а також залишити відгук.
Хотілось би звернути увагу на деякі цікаві функції, які є у сервісі. Для того, щоб ним скористатись, треба перейти за посиланням https://online.minjust.gov.ua. За його допомогою можна замовити повторну видачу документів. Що це означає? Якщо ви втратили свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, про зміну імені чи будь-які інші документи, то можна подати електронну заяву і без зайвих черг отримати бажаний документ.
Існує також і послуга отримання електронного цифрового підпису. Він необхідний для того, щоб зареєструвати чи ліквідувати бізнес.
Активно працює розділ “Соціальний ліфт”. Сюди управління юстиції з усіх регіонів викладає свої вакансії для бажаючих влаштуватися на роботу.
Згодом буде запущена функція під назвою “Стажування”. За її допомогою стане можливим стажування в органах юстиції, в результаті чого можна буде поповнити їхні ряди.
Так само цікава послуга “SMS-Маяк”, яка допоможе відслідкувати стан вашого майна. Наприклад, коли ви придбали квартиру чи земельну ділянку і хочете бути впевненими, що у вас її ніхто не забере, можна ввімкнути інформування через смс-повідомлення. Тоді ви точно знатимете, що відбувається з вашою власністю. Те саме стосується й бізнесу.
Міністерство юстиції України є тримачем 21 реєстрів, серед яких– Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів, Реєстр спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства юстиції України, Єдиний реєстр спеціальних бланків нотаріальних документів, Єдиний реєстр нотаріусів України, Спадковий реєстр, Єдиний реєстр довіреностей та інші.
Розділ “Інформація з реєстрів” дає можливість направити запит для отримання даних із цих реєстрів.
Для тих, кому потрібна послуга припинення чи реєстрації фізичної особи-підприємця, слід обрати опцію “Фізична особа-підприємець”, заповнити необхідні реєстраційні форми та вказати, як саме ви хочете отримати витяг із Єдиного державного реєстру про те, що ваша фізична особа-підприємець є припинена. Його можливо отримати особисто чи за допомогою поштового повідомлення.
Після всіх цих кроків відбувається найцікавіше – потрібно вибрати опцію “подати заяву” та підписати її електронним цифровим підписом. Нагадаю, що “Он-лайн будинок юстиції” підкаже вам,де можна взяти електронний цифровий підпис. Зокрема, його можна отримати в будь-якій районній податковій інспекції, авторизованих центрах Міністерства юстиції України.
Міністерство юстиції та сервіс “Он-лайн будинок юстиції” декларує ліквідацію бізнесу за 24 години.
Виникає логічне запитання: що у такому випадку робити з податковою службою та Пенсійним фондом? Ці органи також освоюють онлайн-технології та мають доступ до реєстрів Міністерства юстиції України.
Чи не скористаються цією системою шахраї? Систему буде захищено на найвищому рівні найбільш сучасними засобами, в тому числі і криптографічними шифруваннями. За це відповідає ціле підприємство при Мін’юсті – “Національні інформаційні системи”. І якщо хтось раптом несанкціоновано внесе зміни в чиїсь дані – ми будемо знати точно, хто і коли це зробив. У такому випадку цього реєстратора можна буде притягнути до відповідальності. До реєстрів має доступ обмежене коло осіб – це 7000 (державних та приватних) нотаріусів по Україні, а також конкретні люди у кожній районній (якщо говорити про Київ) держадміністрації. Спеціалісти, яким відкритий доступ, мають свій логін і пароль, і варто їм зайти в систему, як усі їхні дії відслідковуватимуться.
Ми боролись із бюрократичною системою тисяч папірців і все-таки подолали її. Ще три роки тому електронні сервіси та Міністерство юстиції були несумісними. Нині юстиція – одна з лідерів серед державних органів, де запроваджуються електронні технології та проводяться реформи у сфері дерегуляції. Це спільна робота працівників Міністерства юстиції, колег та волонтерів із ІТ-галузі, які з перших днів допомагали створювати новий простір свободи і простоти у комунікаціях із державними органами.
Читайте:МАФи Vs Київ
Безкоштовна земля. Як отримати свої гектари?
П'ять основних фактів, які слід знати про право поліції на огляд приватних речейЯк громадянин може отримати допомогу з депутатського фонду
Чому українці мають не менше право на спокійний сон, ніж жителі інших країн Європи
24 квітня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Віктор Романюк: “Сидиш собі, бамбук куриш, а потім ще й жалієшся на державу”
Український парламент рясніє обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своєму окрузі, дехто перебуває із місцевою владою на ножах, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть започаткувала серію інтерв’ю із обранцями народу, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представляє до уваги читачів розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Віктором Романюком (фракція "Народний Фронт").
KV: Які проблеми Київщини, на вашу думку, не вирішуються роками?
Віктор Романюк: Совок. Глибокий совок. Подолати його можна лише двома шляхами, один із яких - децентралізація. Децентралізація в нинішньому вигляді - це тільки початок, який стимулює людей щось робити, думати головою і брати на себе відповідальність. Бо зараз коли я їжджу по Київській області, у мене складається враження, начебто більшості громадянам просто нічого не треба, і їх усе влаштовує.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
30% сільських голів уже нічого не хочуть робити. Приїжджаєш на округ, пропонуєш залучити ресурсів, а вони кажуть “не чіпайте”. Вони ліниві і немотивовані, їх усе влаштовує. Бояться будь-яких змін. Звичайно ж, легше сидіти, склавши руки, ніж проявляти ініціативу і отримати перевірки від різних служб. Навчились маніпулювати земелькою і повноваженнями, як службові особи практично нічого не роблять і за це ще й заробітну платню отримують.
Другий шлях - це створення національної селянської буржуазії, як активного прошарку суспільства.
KV: Тобто, формування нового прошарку суспільства? Яким чином?
Віктор Романюк: Європейська цивілізація будується не на “соціалці”. Вона будується на середньому прошарку соціуму. Щоб він у нас сформувався, основні фонди, зокрема земля, повинні перейти в руки людей - господарів. Держава має створювати стимули для формування і зростання такого прошарку українців. Сьогодні так, земля роздана людям, - тільки в Обухівському районі є більше 50 тисяч власників паїв. А фермерів знаєте, скільки? Всього 7. Це - нездорова ситуація. Фермерів має бути 50 тисяч. Вони і повинні стати цим новим соціальним класом - національною селянською буржуазією.
Саме тому мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення - це історичний нонсенс. Він демонструє імпотентність нашої політичної системи. Завдяки мораторію ми “виростили” цілу плеяду земельних олігархів, люмпенізували і зробили покірними мільйони наших громадян і започаткували сучасну панщину. Я бачу це по ситуації у Верховній Раді, де мораторій лобіюють саме великі латифундисти.
KV: Хіба тільки латифундисти? Деякі політичні сили, наприклад, ВО “Свобода” на програмному рівні борються проти зняття мораторію?
Віктор Романюк: Зачекайте… Покричати за ідею - це політична складова процесу. Якщо спілкуватися в площині здорового глузду, то Мораторій вигідний лише латифундистам. Коли немає нормального законодавчого поля, селяни зі своїми паями безправні. Таким селянам ні кредиту, ні розвитку ні стратегії. Це безправні сучасні кріпаки якими маніпулюють вже 16 років політикани і пройдисвіти різних кольорів. А тим часом в Україні тільки за минулий рік було близько 700 рейдерських атак, коли у безправних селян скоробагатьки відбирали їхні наділи.
Тому я спільно з групою 54 депутатів робив подання до Конституційного суду про відміну мораторію на продаж сільськогосподарських земель. Подав законопроект про приватизацію землі сільськогосподарського призначення.
KV: Чи можлива ситуація, коли всі землі будуть скуплені тими ж самими латифундистами?
Віктор Романюк: Щоб цього уникнути, законопроект передбачає встановлення запобіжників: власник - лише фізична особа громадянин України, яка не може мати у власності більше 300-500 гектарів.
KV: Тобто, відміна мораторію і запровадження законодавчих обмежень повністю ліквідує великі аграрні компанії?
Віктор Романюк: Так. Класична монополізація завжди невигідна для економіки. Електроенергія у нас монополізована, газ монополізований, 1800 платників податків формують 80% надходження в бюджет. Розвиток ринкової економіки при цьому неможливий. Що вам хто не обіцяв це все утопія!
KV: Чи відомі вам випадки діяльності агрогіганта“Кернел” напередодні зняття мораторію у вас на окрузі? Власне, оформлення так званих договорів “першої ночі” з селянами.
Віктор Романюк: Я думаю, це фейк. Якби такі факти справді мали місце, до мене уже досі хтось би звернувся. Зараз такого не було. Я перший раз таке від вас чую.
KV: Чи співпрацюєте ви з місцевою владою Обухівщини та Васильківщини?
Віктор Романюк: З деякими представниками спілкуюся і працюю. Наприклад, з головою Васильківської районної ради Наталією Баласинович, з мером Обухова Олександром Левченком. Щодо багатьох людей при владі у мене конформістська позиція. Здебільшого через те, що вони не розуміють і не хочуть розуміти реальність та не сприймають класику державного управління.
Не маю ніякого діалогу з мером Василькова, колишнім головою місцевої РДА Володимиром Сабадашем. Я знаю, яким чином ця людина працювала на минулій посаді, і особисто звертався до правоохоронних органів щодо його діяльності і розкрадання більше 1500 гектарів землі. Сільські голови мені не раз розповідали, з якою метою людина приїжджала в район. Сабадаш оглядав ласий земельний шмат, наприклад дубовий гайок і вже через кілька днів підписував розпорядження, віддаючи землю дерибанникам.
Свого часу я звертався до колишнього голови АПУ Бориса Ложкіна щодо неможливості призначення головою райдержадміністрації Олександра Туренка. Бачили його декларацію? Стільки земель він отримав саме тоді, коли був головою земельної комісії в Обухівській районній раді? Ситуація очевидна. Хоча зараз люди кажуть, що Олександр Туренко досить непогано себе зарекомендував на посаді.
KV: Обухівська районна рада свого часу висловила вам недовіру. Прокоментуйте це рішення.
Віктор Романюк: Це було десь рік тому. Голова районної ради пан Шушаков постійно мене начебто тролить на засіданнях, викликає до депутатів. Не бачу в цьому діалозі ніякого сенсу, адже всі питання, які мені ставить районна рада, стосуються не безпосередньо моєї роботи, а компетенції органів місцевого самоврядування. Таке враження, що люди взагалі не розуміють, які функції вони виконують. Законотворець має займатися законотворенням, а місцева рада - місцевими питаннями. Я бачу лише те, що люди поки що намагаються створити дисбаланс. На запит районної ради дав вичерпну відповідь.
KV: З якими питаннями до вас найчастіше звертаються виборці?
Віктор Романюк: Перше - це гроші, друге - це земля. Прохання виконую залежно від ситуації.
Мій округ, а особливо Обухівський і Васильківський райони, - це серце розкрадання громадських земель за часів бурхливого розвитку економіки України (2005-2012 рр). Прикладів - десятки. У пресі вже всі ці речі давно висвітлені, крадії відомі. Позовів до прокуратури вже більше сотні спрямовано, хоча переділ проводжується досі. Землі вже практично всі розкрадені, а шахраї досі зазіхають на поодинокі клапті.
KV: Ви спілкуєтеся зі своїм колегою по фракції, сином екс-голови КОДА Олександром Присяжнюком?
Віктор Романюк: Я знаю, що Анатолій Присяжнюк переховується від слідства. Я одного разу написав депутатське звернення в правоохоронні органи, здається, по земельному епізоду в Кодаках. Олександр приходив поспілкуватися про це, але для мене “обраних” немає.
KV: Він просив вас забрати заяву?
Віктор Романюк: Щось схоже на те.
KV: Чи мав, на вашу думку, Анатолій Присяжнюк певний вплив на результати парламентських виборів у 2014 році?
Віктор Романюк: У 2014 році, коли він уже не був при владі, - навряд. У 2012 та 2013 роках - безумовно, мав. Про це свідчить перемога Тетяни Засухи у 2012 році та Руслана Бадаєва у 2013 році. Таке враження, що виборці округу взагалі себе не ідентифікували, як громадяни України, якщо Бадаєву, “парашутисту”, людині, яка навіть не володіла українською мовою, - вдалося купити 60 тисяч виборців Обухівського і Васильківського районів. У 2014 році це також працювало. Взяти хоча б “красавчик-шоу” Гліба Лірника. Чернігівський стандартний варіант з прихованим скуповуванням голосів: “платимо тобі 300 гривень, а ти проводиш за нас агітацію”. І мені здається, така схема взагалі по всій Київській області працювала.
KV: Хто керував цією фальсифікацією у 2014 році? Керівництво БПП? Лев Парцхаладзе?
Віктор Романюк: Усюди є купка людей, які цим займаються. Парцхаладзе знав про це - 100%. Не знати про це неможливо. А от чи мав стосунок до системи - історія змовчує. Загальна практика така - всі люди, які займаються виборами як перші особи, все прекрасно знають.
KV: Чи можна очікувати від нової команди ОДА нових підходів у роботі?
Віктор Романюк: Ні, думаю, не варто чекати чогось нового. Навіть той самий Присяжнюк хіба мав вагомий вплив? Всі голови адміністрацій на Київщині займаються одним і тим же - тарабанять землю і розділяють бюджетні потоки. Третій пріоритет - це забезпечення виборів для провладної партії.
KV: Чому Ви не ввійшли до новоствореного МДО “Київщина”?
Віктор Романюк: Я вважаю це формування неефективним. Мене запрошували взяти участь в роботі групи, але які цілі стоять перед цим формуванням, мені ніхто не відповів. Така діяльність займає невиправдано багато часу. А взагалі, подивимося через рік на результати її роботи і зможемо давати оцінку. Кожного дня в парламентському залі створюються десятки різноманітних депутатських груп. Крім того, в цій групі є ряд одіозних особистостей, поруч із якими мені б не хотілося сидіти. Перше засідання справило враження, ніби люди просто зібралися поговорити.
KV: Обрання головою МДО “Київщина” народного депутата Ярослава Москаленка - це політична закономірність? Чи має він прямий вплив на прийняття рішень у Київській ОДА?
Віктор Романюк: Викликало подив, чому губернатор сидить поряд, а не в центрі. Для мене це - символічно. Я не хочу робити жодних оцінок, просто констатую факт. Щодо впливу - я таких фактів не маю, а чутки коментувати не буду. Теоретично це цілком можливо, адже ми живемо у так званій візантійській (пострадянській, посттоталітарній) системі, де практично немає незалежних управлінців.
KV: Тобто, можемо стверджувати, що проблема клановості політичної еліти після Революції нікуди не зникла? Її взагалі можна подолати у нашій системі координат?
Віктор Романюк: Абсолютно. Сучасна модель управління передбачає групи людей, яких об’єднують спільні вузькокорпоративні інтереси. Ієрархічна система, при якій люди виконують свої обов’язки за вислугою, наприклад, у нас практично відсутня. Такого, щоб людина піднімалась по кар’єрних сходинках після певних заслуг перед державою, а не перед “феодалом”, у нас не практикується.
Як це подолати, я вже розповів - шляхом створення нового класу національної буржуазії, яка буде власником держави. Тобто людей, які зможуть брати на себе відповідальність і щось робити у житті, а не просто паразитувати на ресурсах.
KV: Що можуть зробити люди вже сьогодні, щоб покращити рівень свого життя?
Віктор Романюк: Зайнятися двома речами: перша - просвітництво, друга - підприємництво. Я так усім людям на зустрічах говорю. Хочете бути успішними та заможними? Читайте книги та періодику, перестаньте дивитися телебачення, бо там одні брехуни, які розказують зло. Почніть займатися своїм здоров’ям, перейдіть на здорове харчування, відмовтесь від алкоголю і солодощів.
KV: А ви часто з’являєтеся в телешоу? До речі, вам у будь-якому селі (та й у місті) скажуть, що здорове харчування і якісні продукти - це дорого.
Віктор Романюк: Ні, я на телебачення практично не ходжу.
У нас чомусь всі переконані, що здорове харчування - це їсти ковбасу. Та ні дорогенькі... Здорове харчування - це зранку каша, якась рослина з городу, курочка, яйця і т.д. А у нас їдять з ранку до вечора і мріють, щоб у них якесь здоров’я з’явилось. Я був в багатьох країнах світу і ніде не бачив, щоб люди так багато їли, як у нас! Думаєте, у світі люди менше працюють, ніж наші? Я б не сказав, що у нас взагалі люди дуже рухливі. Київська область - це дуже специфічний і багатий регіон. Всі ніби розслаблені. В інших країнах з набагато гіршими природними умовами, ніж у нас, люди зі своїми кількома гектарами стають мільйонерами. Прокидаються о шостій ранку, їдять овочі і рис і, вибачте, “арбайтен”... А у нас землю віддав фермеру чи латифундисту, отримав за неї копійки - і сидиш собі, бамбук куриш, а потім ще й жалієшся на державу. Люди ліниві, тому й бідні.
KV: Ви і своїм виборцям прямо кажете - бідні, бо ліниві?
Віктор Романюк: Звичайно. Я ні з ким не заграю. Люди, які не хочуть працювати на своїй землі, перебувають у світоглядному глухому куті.
Я якось привіз з Італії Зіновія Свереду (президент Українського кооперативного альянсу) . Організували людям курси підприємництва у Васильківському та Обухівському районах. Дали гранти на відкриття власної справи. Я вклав туди не буду казати скільки особистих коштів. Люди приходили, позабирали гранти, але, думаєте, запрацювало? Один тільки проект мав результат.
Успішна цивілізація - це щоденна і клопітка праця, а не режим очікування. Очікування вбиває все і позбавляє можливості самостійно щось змінити. Україна - це круто. Київська область - це круто. Мабуть, варто вже перестати чогось чекати і почати самим щось робити.
Читайте:
Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
Олександр Марченко: “Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі”
Руслан Сольвар: “Жодного стосунку до сім`ї Януковича я не маю”
Александр Онищенко: Губернатор Горган выполняет свою задачу - давить на глав районов
КиевVласть
21 лютого 2017 г. 09:00
Раздел: Тексти
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Бориспільської районної ради Владиславом Байчасом.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Бориспільського району за 2016-2017 роки. За рахунок чого відбулося зростання?
Владислав Байчас: Районний бюджет у цьому році складає 554 млн гривень. Бюджет 2016 року перевиконано на 54,6 млн гривень. Ріст відбувся за рахунок столичних фірм, які почали працювати в районі завдяки тому, що Бориспільщина інвестиційно приваблива.
Головними бюджетоутворюючими підприємствами є державне підприємство “Украерорух”, регіональний структурний підрозділ “Київцентраеро”, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Старинська птахофабрика”, державне підприємство “Ейвон Косметікс Юкрейн”, ТОВ “Амако Україна” та інші.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Яка ситуація з реформою децентралізації? Які об’єднані територіальні громади (ОТГ) планується створити?
Владислав Байчас: Тут ситуація надзвичайно складна. Ніхто до кінця не розуміє, що таке децентралізація. В район приїздили спеціалісти з області, розповідали людям теорію. І жодного позитивного прикладу. Принаймні, у нашій Київській області такого досвіду немає.
Загалом обласна рада схвалила у 2015 році чотири ОТГ: Бориспільська, Щасливська, Вороньківська і Мирненська. Кабінет Міністрів затвердив тільки дві останні. Але усі сільські ради району прийняли рішення про небажання об’єднуватись.
Коли “згори” вирішили впроваджувати реформу децентралізації, нас ніхто не запитав. Вони планують “витягнути” бідні села за рахунок багатших. Та коли бідні об’єднаються з бідними, нічого не зміниться.
До того ж, не всі села мають громадський транспорт. Як стара бабуся з далекого села дістанеться до лікарні, яка буде у центрі ОТГ? А ви уявіть, які будуть черги, людей стане набагато більше. Таким чином ми віддаляємо послуги від людей.
KV: Розкажіть, які інфраструктурні проекти були завершені у 2016 році і які плануються на цей рік.
Владислав Байчас: За минулий рік ми додатково витратили 47,2 млн гривень на освіту, тепер у нас немає жодної школи зі старими вікнами. Зробили ремонти в харчоблоках, провели утеплення приміщень. Також було виділено 19 млн гривень на охорону здоров’я - на ремонти в травматологічному і пологовому відділеннях, сільських медичних амбулаторіях, на придбання нового медичного обладнання.
У цьому році в пріоритеті знову медицина і освіта. Планується модернізувати сільські дільничні лікарні та амбулаторії, розпочати будівництво лікувального корпусу центральної районної лікарні, двох дитячих садочків, школи в с. Чубинське, школи мистецтв і ремесел в с. Велика Олександрівка, добудову шкіл в с. Гора та Проців. Але наш бюджет не витягне ці проекти. З областю взаємодії майже немає і я не впевнений, чи допоможуть нам з коштами на ці об’єкти.
KV: Чи працює в районі система "Прозорро"?
Владислав Байчас: Система електронних закупівель працює згідно Закону “Про публічні закупівлі”. При закупівлі товарів і послуг на суму до 50 тисяч гривень проводиться пряма закупівля або допорогова закупівля в системі “Прозорро”. При закупівлі товарів і послуг на суму від 50 до 200 тисяч гривень проводиться допорогова закупівля або оприлюднюються звіти про укладені договори, а при закупівлі понад 200 тисяч гривень проводяться відкриті торги, конкурентний діалог або переговорна процедура закупівель. Зараз ми плануємо прийняти Програму соціально-економічного розвитку району, виділяти кошти і працювати з ними через систему “Прозорро”.
Однак, це не завжди зручно. І там є шахраї. Наприклад, був випадок: виграла фірма, ми їй перерахували передоплату, а вона зникла. До того ж, іноді бракує часу на тендери - щоб придбати щось через систему потрібно мінімум три місяці.
KV: Чому район свариться з містом за лікарню?
Владислав Байчас: Ніхто не свариться. Просто деякі депутати полюбляють піаритись. Проблема в тому, що лікарня – районний комунальний заклад. Місто згодне вкладати в нього кошти. Можна зробити 50 на 50, але тоді постає питання спільного управління. А згідно Закону може бути тільки один орган управління.
Поки що питання призупинено, бо невідомо, що буде з лікарнею після медичної реформи і реформи децентралізації. Але все одно, разом із міськрадою ми плануємо будувати новий лікувальний корпус, вже готовий проект і частково виділені кошти з районного та міського бюджетів.
KV: Розкажіть про “маршруточні” бунти. Чи є механізми, які може впровадити район по зниженню вартості проїзду і поліпшенню якості перевезень?
Владислав Байчас: У чомусь я розумію перевізників. Ставлення до них з боку держави не найкраще. У минулому році держава заборонила місцевим радам компенсувати їм кошти за пільгове перевезення громадян. Мала зробити це сама, але не виконала.
У цьому році маємо виплатити близько 600 тис. гривень компенсації з районного бюджету.
Я думаю, після цього ситуація зміниться на краще.
KV: Бортницька станція аерації (БСА) забруднює питну воду в колодязях селян і псує екологію, відлякуючи потенційних інвесторів, охочих вкластися в освоєння земель Бориспільщини. Наскільки гостро стоїть питання сьогодні? Які бачите шляхи вирішення ситуації?
Владислав Байчас: Діяльність БСА наносить велику шкоду здоров’ю місцевих мешканців. Вода у колодязях переважно не придатна для вживання. Ми просили у Києва, звідки йде більшість відходів, хоча б компенсацію на оздоровлення дітей, але марно. Ця проблема вже не на рівні області, вона стала загальнодержавною. Як на мене, її можна вирішити тільки на державному рівні. Проте, належної уваги цьому не приділяють.
KV: Наскільки гостро стоїть земельне питання в районі?
Владислав Байчас: Із земельними питаннями є проблеми, які, як відомо, повинна вирішувати відповідна структура. Зокрема, управління Держгеокадастру в Бориспільському районі Київської області. Насправді, в районі відбувається не децентралізація, а централізація. У нас відібрали всі повноваження. Раніше керівника такої ланки призначали на місці, а зараз конкурс на посаду проводить область. У січні 2017 року на сесії районної ради було висловлено недовіру керівнику та реєстраторам управління Держгеокадастру за вкрай незадовільну роботу. До районної ради звернулися фермери, які не могли укладати договори на паї, а Гірська сільська рада вже два місяці не може отримати висновок щодо розширення своїх меж на 500 га.
Мені незрозуміло, чому так відбувається. Власники фірм, які працюють в районі, скаржаться, що неможливо своєчасно отримати документи. В управлінні Держгеокадастру заявників направляють у Центр надання адміністративних послуг. Там документи лежать місяць, після чого управління дає відмову. З 600 заяв близько 500 відмов. Я вважаю, що в управлінні Держгеокадастру просто саботують роботу.
KV: Чи є взаєморозуміння між райрадою та райдержадміністрацією Бориспільщини?
Владислав Байчас: Між нами конфлікт. Ми постійно ділимо сфери впливу з Бориспільською РДА. Вони перетягують на себе всі повноваження. Голова адміністрації керується винятково власними амбіціями, а не законами.
На його думку, ми перевищуємо свої повноваження. Наприклад, під час призначення головного лікаря районної лікарні. Голова адміністрації вважає, що це у його компетенції. Проте, в Статуті Бориспільської ЦРЛ чітко зазначено, що лікарня - це комунальний заклад районної ради, яка делегує свої певні повноваження.
Була ситуація, пов'язана з прийняттям бюджету на 2017 рік. Нам він видався неприйнятним і ми вирішили внести до нього зміни. У раді є депутати від кожного села і кожен знає, що потрібно його громаді. Ми проводимо з кожним бесіду, виділяємо пріоритети. Адміністрація розподіляє кошти на свій розсуд, пропускає через колегію і вважає, що ми повинні приймати їх рішення. Але за Регламентом роботи районної ради за нами право прийняття остаточного рішення.
Нещодавно голова РДА надіслав мені листа, в якому просить змінити Регламент так, щоб ми не могли змінювати їх рішення. В разі, якщо ми не згодні, то мусимо відправляти рішення назад, потім вони перешлють нам його без змін і так - по колу. А потім він скаже, що адміністрація не може працювати, бо рада не голосує.
Раніше я також був членом колегії, але вийшов з неї, бо побачив, що це - орган, який у більшості сформований із представників адміністрації і мій голос там нічого не вирішує.
KV: Яка ситуація з міжнародним аеропортом “Бориспіль”?
Владислав Байчас: З аеропортом “Бориспіль” наступна історія: частина його розташована на території району, дозвільні документи на проектування і будівництво вони отримують у нас, але платять податки у місто.
З одного боку, нам вигідно, щоб він розвивався, а з іншого - ми все одно нічого не отримуємо. Тут є політичний момент - за законом він мав би платити податки у районний бюджет.
KV: Чи правильно вважати, що Бориспільщина - це "повітряні ворота" України? Можливо, якась інша сфера району розвинута краще?
Владислав Байчас: Це дійсно так. Бориспільщина - це "повітряні ворота" України. Та поряд з цим район завжди був аграрним. Але останнім часом багато земельних ділянок змінили своє цільове призначення і в нас з'явилось більше забудовників та садових товариств.
Цілком можливо, що скоро ми перетворимося на великий житловий масив, яким вже став Києво-Святошинський район.
KV: Завод “Рошен” планують будувати на території району чи міста?
Владислав Байчас: Вони розглядали два варіанти, але місце у Борисполі їм більше сподобалось. По-перше, там вільна ділянка, по-друге, поряд об'їзна автомобільна дорога і залізнична колія. Тут нічого дивного, я б також надав перевагу ділянці у місті.
KV: В якому стані дороги району?
Владислав Байчас: Найбільше ця проблема відчутна в селах. Є дороги, які район і село на свої кошти ремонтувати не можуть. І таке є, що посеред села йде дорога державного значення. Якщо ви приїдете в село і побачите дві дороги - гарну і погану, то остання - це державна. Їх не ремонтує ніхто. Ми просили “Облавтодор” передати ці дороги на наш баланс, але безрезультатно.
Була ситуація, коли старівський сільський голова відремонтував “державну” дорогу і на нього відкрили кримінальну справу за нецільове використання бюджетних коштів.
А от у звітах “Облавтодор” вказує відремонтовані дороги по селах. Та варто проїхати і побачити той розбитий асфальт.
KV: Чим ви займались до старту політичної кар'єри?
Владислав Байчас: З 1992 року я почав займатись бізнесом. У 1995 році в мене були свої бензовози, потім автозаправні станції, потім став головою правління “Євронафтопродукт”, є у Борисполі така нафтова база. Також займався нерухомістю.
Зараз цим управляє дружина. Бізнес працює як і раніше - ведуть його люди, з якими я працював у свій час.
Окрім нафтового бізнесу я маю дві бази відпочинку, одна з яких вже не працює. Перша - так звані “мисливські угіддя”. Колись ми викупили їх частку. За Радянських часів там була база відпочинку: 40 човнів і двоповерховий будиночок з фанери. Приїздили рибалки, брали човника, платили 3гривні за годину і пливли рибачити. Закрилась вона, бо човни тепер нікому не потрібні, всі мають власні. Вона існує тільки на папері.
Друга база досі працює. Але базою відпочинку її складно назвати - це невеличкий будиночок, де збираються мисливці, щоб відпочити.
Читайте: Досье: Байчас Владислав Михайлович
KV: Чи бачите ви в подальшому свою політичну кар'єру? З якою метою ви прийшли на посаду голови райради?
Владислав Байчас: Я народився в одному із сіл Бориспільського району - у Процеві. І коли у 2010 році балотувався від свого села в депутати районної ради, то переслідував мету допомогти своїм виборцям у розбудові соціальної сфери. Та так трапилось, що мене обрали головою райради. Уже тоді у мене було бажання допомогти не одному селу, а домогтися змін на краще у всьому районі. Хотів реалізуватись у новій сфері діяльності. На початку політичної кар'єри ми з депутатами у селі збудували дитячий садок, медичну амбулаторію, будинок на 16 квартир для працівників цих закладів. З бюджету не взяли ні копійки, все це - за інвестиції. Якщо відверто, то політичних планів ніяких не маю.
Насправді, я розчарувався в політиці. По своїй природі я господарник. Люблю займатися конкретними справами, які приносять результат. Можливо, як доведеться, повернусь у бізнес. Зараз потрібні такі закони, які б давали справжню повноту влади місцевому самоврядуванню. Тоді б і працювати було б набагато більше бажання і, звісно, виходило б результативніше.
У КОДА також ситуація змінилась. У попереднього голови адміністрації я навіть у кабінеті не був, а бачив його всього раз. З нинішнім головою обласної адміністрації бачився один раз, але, думаю, він зможе розібратись з ситуацією в області і напрацює правильний курс на вирішення проблем.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
КиевVласть
16 січня 2017 г. 09:04
Раздел: Тексти
Київ: спадок у руїнах (розслідування Радіо Свобода)
У центрі української столиці – десятки занедбаних історичних будівель. Це частина історії та національної ідентичності, яку так важливо зберігати для наступних поколінь. Вона може повністю зникнути. Значна кількість історичних та архітектурних пам'яток давно перейшла у приватні руки подекуди недобросовісних власників. Будинки часто діставались їм за безцінь, а тепер просто стоять, руйнуючись. Згодом на місці занедбаної будівлі можна буде звести комерційну сучасну нерухомість або ж просто перепродати безцінну землю в історичній місцині. Держава при цьому не просто бездіяльно відсторонюється – мовляв, безсила проти приватної форми власності. А нерідко просто банально не знає і не може встановити, хто є реальним власником будівлі. На практиці максимальне покарання за невиконання так званого охоронного договору та руйнацію пам’ятки – це штраф.
Кому належить історичний Київ і що буде з культурними скарбами українців – у спеціальному розслідуванні програми "Схеми", спільному проекті Радіо Свобода та каналу "UA:Перший".
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У 1990 році ЮНЕСКО надала статус об’єктів всесвітньої спадщини собору Святої Софiї та ансамблю Києво-Печерської лаври.
Вони мають і охоронювані зони – так звані буферні.
Це означає, що частина Києва навколо цих пам’яток забезпечує збереження історичного середовища пам’ятки ЮНЕСКО – наприклад, у цих зонах заборонене нове будівництво, не пов’язане з історичною забудовою. А про всі дії, стан та наміри щось робити у буферній зоні треба інформувати спеціальний комітет ЮНЕСКО.
Приватний замок
До цієї зони належить і, наприклад, будинок Підгорського на Ярославовому Валу. Кияни знають його як “Замок Барона”, але це історична плутанина.
Фото: Садиба Підгорського (так званий "Замок барона") у центрі Києва на Ярославовому Валу. Будинок кінця XIX століття
Однієї з найкрасивіших пам’яток Києва могло б і не бути. Адже саме на його місці спершу запланували звести Володимирський собор, але потім плани змінилися. У середині XlX століття ділянку перекупив польський шляхтич Підгорський.
Фото: Садиба Підгорського (так званий "Замок барона") у центрі Києва на Ярославовому Валу. Фото Д. Маркова (представлене Музеєм історії Києва)
"Він вирішив вразити містян і замовив проект такого будинку, який би був схожий чимось на французькі романтичні замки. Але! Жоден власник, який володів цим майном, тут не жив", – каже історик, молодший науковий співробітник Національного музею історії України Софія Грабовецька.
Ніколи не мешкали тут і теперішні власники – бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київської міської ради Олександр Лойфенфельд та його дочка Інна. Історична будівля перейшла до рук сучасного мільйонера типовим способом: від 1990-х років він почав скуповувати квартири в будинку одну за одною. За документами, ця будівля досі житлова.
Фото: Бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київської міської ради Олександр Лойфенфельд
"Але він зараз стоїть закритий, не використовується, перебуває в незадовільному технічному стані", – зауважує начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" Євген Кравченко.
Проте Олександр Лойфенфельд іншої думки: "А чого ви зараз займаєтесь цим питанням, що він у мене в незадовільному стані? У нас будівля в нормальному стані. За царя будували так, що воно 200 років буде стояти. Поки стоїть тільки 100".
У 2014 році Верховний суд України створив прецедент. Коли столична прокуратура намагалася довести, що деякі приміщення будинку продали Лойфенфельдам незаконно, суд не тільки не витребував будинок у комунальну власність, а й визнав, що будинок нібито не є пам’яткою. Що, по суті, повністю розв’язує руки власнику – він може перебудовувати будинок на власний розсуд або й узагалі знести його. Сам же власник стверджує, що просто боровся за свою власність.
Мер Києва Віталій Кличко назвав позбавлення історичного будинку статусу пам’ятки неприпустимим і пообіцяв “у стислі терміни” розібратися. "Схеми" поцікавилися в нього, що зроблено за два роки і чому будинок досі не занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
У Міністерстві культури також роз’яснили, що вже два роки взагалі не вносили нових пам’яток – мовляв, таким чином оберігали пам’ятки від схеми штучного вилучення судами з Реєстру.
"Так склалася наша судова практика, і зараз складно сказати, під впливом яких умовно “чинників” вона формувалася. Зараз на підписі у міністра наказ, у якому серед пам’яток є вулиця Ярославів Вал, 1", – зазначила заступник міністра культури Тамара Мазур у грудні 2016 року.
Проте в наказі, який невдовзі з’явився, не виявилося будинку Підгорського. Після кількох нагадувань практично під Новий рік Міністерство все ж внесло будинок до реєстру.
"Схеми" поцікавилися в очільника апарату КМДА, чому міська влада, знаючи власника будинку, не може з ним домовитися й примусити відреставрувати пам’ятку.
"Давайте ще раз скажемо чесно, що якщо ніхто не нагадував пану Лойфенфельду або іншим особам про необхідність збереження об’єктів культурної спадщини, у тому числі після відповідного рішення суду, то, мабуть, ті розмови, які ведуться з 2011 року про його знесення, вони б уже відбулись", – зазначив керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко.
Нині київська влада стверджує, що налаштована не допустити руйнації будинку у будь-який спосіб. Проте доведеться домовлятися із приватним власником, адже про викуп містом не йдеться.
"Я навіть не можу уявити, скільки сьогодні може коштувати експертна оцінка цієї будівлі. Власник продає її за 4 мільйони доларів. Ну розуміємо?" – додає Володимир Бондаренко.
Та і сам власник каже, що продавати пам’ятку передумав. І, схоже, розлучатися з будинком не налаштований взагалі.
"У єврея відбирати взагалі нічого не можна. Нікому. Ні єврею, ні росіянину, ні українцеві, не можна нічого відбирати за законами релігійними. Не можна створювати євреям проблеми. А якщо нам створювати проблеми, то будуть і проблеми в держави. Не тому, що євреї погані, а тому, що ви порушуєте релігійні речі", – зазначив бізнесмен, екс-депутат Київради Олександр Лойфенфельд у коментарі "Схемам".
Він обіцяє відреставрувати будинок тоді, коли мине фінансова криза. Тепер його зобов’язує і закон.
Чи буде висотка?
Метод придбання цілого будинку – через скуповування окремих квартир – доволі поширений. Саме так компанія “Грааль”, яку ЗМІ пов’язують із братами Табачниками, придбала й відомий будинок на Грушевського, 4б.
Фото: Історичний будинок на вулиці Грушевського, 4б у Києві
"Цей будинок був побудований у XIX столітті. Після того пережив дві війни, революції. Він є прикладом, по суті, первинної забудови вулиці Грушевського. І цих будинків залишилося кілька штук", – каже засновник МГО "Мистецька платформа" Микола Марусик.
На початку 2000-х років, коли Дмитро Табачник керував парламентським комітетом закордонних справ, а його брат Михайло – комерційними структурами, пов’язана з останнім фірма “Грааль” представила скандальний проект так званої реконструкції Європейської площі – з готельним комплексом заввишки 160 метрів на місці старої забудови.
Фото: Проект, який раніше представляв “Грааль”
"Схеми" запитали в новопризначеного головного архітектора Києва, чи можливе таке будівництво в центрі Києва і чи має він вплив на ситуацію?
"Я пам’ятаю всю історію цього проекту. Я зацікавлений у тому, щоб ця дірка заповнилася хорошою архітектурою, повноцінною, були тактично знайдені об’єми. Я не знаю, що хочуть побудувати висотку. Так, у конкурсі виграли висотки. Але я не зустрічався ще з інвесторами. Хочеш ти побудувати 80 поверхів? Ну прийди, покажи, послухай", – каже Олександр Свистунов.
Та керівництво "Граалю" регулярно приходить до КМДА – подовжувати оренду земельних ділянок на Європейській площі. "Схеми" запитали у директора ТОВ "Грааль", яка всіляко заперечує причетність братів Табачників до проекту. То хто ж стоїть за майбутнім будівництвом?
"Інвестор цього проекту дуже потужний, який вклав дуже багато грошей в Україну. Це Офер Керцнер, якого визнали інвестором минулого року. Ось він власник цього проекту", – заявила директор товариства Ірина Окунєва.
Офер Керцнер, почесний консул України в Ізраїлі, на запит "Схем" щодо фінансування проекту на Грушевського так і не відповів.
Фото: Історичний будинок на вулиці Грушевського, 4б у Києві
А поки приватний власник роками залагоджує зі владою паперові справи, в будинку-пам’ятці влаштували сквот – люди потроху ремонтують його, гріються пічкою, бо всі комунікації, які вони намагалися провести, відрубає власник – у “Граалі” знають про них. Проте люди все ж вважають історичний будинок пам’яткою і не збираються віддавати його під знесення.
Справа Міхельсона
Минулого року садибі Міхельсона на Пушкінській, 35-37, виповнилося рівно 120 років. Зараз заходити сюди можна тільки в касці і з дозволу приватного власника.
Фото: Флігельна частина садиби Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві
"Вже після зведення цього будинку його придбав відомий київський підприємець Фрідріх Густавич Міхельсон. Він, з одного боку, заробляв будівельними матеріалами, а з другого – їх використовував і для власного будівництва. Він купував садиби в центральній частині Києва і забудовував їх великими комплексами. У нього в Києві було нерухомості на кілька мільйонів, а тоді весь бюджет Києва складав 4-5 мільйонів", – розповідає києвознавець Михайло Кальницький.
Фото: Відомий київський підприємець Фрідріх Густавич Міхельсон
За ціле століття садиба Міхельсона неодноразово переходила з рук у руки. І ось теперішній власник – фірма "Дім на Пушкінській", яка належить маловідомому підприємцю Тетяні Чорнак, – разом із компанією "НЕСТ" готує спільний проект реставрації садиби.
"Це буде житло, елітне житло. Це саме те, що зробив Міхельсон більш ніж 120 років тому. Це були будинки для дуже багатих людей", – каже радник з інформаційної політики компанії "НЕСТ" Вікторія Яковлева.
Проте перед початком реставрації, власники мусять провести протиаварійні роботи – будинок у вкрай небезпечному стані, навіть ходити біля нього небезпечно.
Фото: Садиба Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві
"Це було зроблено нашими попередниками. Ми вже треті володарі. Не можна говорити, що ми за це 15 років відповідаємо – ні", – запевняє представник власника будинків Вікторія Яковлева.
Теоретично власник великої садиби на Пушкінській міг слугувати позитивним прикладом – вочевидь, компанія має і гроші, і бажання своєрідно продовжувати справу Міхельсона, якби не одна обставина. Раніше інспектори-пам’яткоохоронці наклали на фірму штраф через поганий стан будинку. Але через небажання платити штраф, до того ж, майже символічний для такої компанії, їхні юристи не просто оскаржили його, а й тим самим відкрили лазівку в законі і подали приклад іншим власникам, як можна оскаржити будь-який припис пам’яткоохоронців.
Сучасні Терещенки
Садиба Терещенків на бульварі Шевченка, 34 – будинок із визначною історією.
Фото: Бібіковський бульвар,34 (нині – бульвар Шевченка). 1-й праворуч, поч. ХХ ст. Фото надане Музеєм історії Києва
"Це будинок моїх прадіда та прабабусі – Івана та Елізабет Терещенків. Іван придбав цей будинок у 1879 році, після весілля. І тут народився мій дідусь. Це був будинок сім’ї. Цей будинок бачив багато краси, тут були багато художників. Більшість картин, які сьогодні є в Музеї російського мистецтва, були тут", – розповідає нащадок знаменитого роду українських промисловців і меценатів, міський голова Глухова Мішель Терещенко.
Фото: Міський голова Глухова Мішель Терещенко біля садиби своїх пращурів
Уже багато років будинок стоїть порожній. Але міська влада визнає – вплинути на власника, який розпоряджається будинком уже багато років, фактично не може.
Фото: Садиба Терещенків на бульварі Шевченка у Києві
На запитання щодо перевірок начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП “Київжитлоспецексплуатація” Євген Кравченко відповідає так: “А хто його буде перевіряти? За все відповідає власник. І хто там має право міститись? Ніхто”.
Фото: Садиба Терещенків
Як свідчать отримані "Схемами" документи з інвестиційного конкурсу на будинки, "Центрелеватормлинбуд" і раніше орендував приміщення комплексу будинку Терещенків. А в 2004 році місто оголосило конкурс для потенційних інвесторів, адже будинок треба було реставрувати. Зрештою "Центрелеватормлинбуд" (одним із засновників якого є Тимур Міндич – відомий бізнесмен, пов’язаний із каналом "1+1" та Ігорем Коломойським) до конкурсу не допустили, а переможцем обрали "Укрнафту" (акції якої майже порівну належать державі та структурам Ігоря Коломойського). Уже невдовзі після укладання інвестиційного договору з містом, "Укрнафта" передала свої права на будинки "Центрелеватормлинбуду".
Невже два підприємства, пов’язані через третіх осіб, просто розіграли схему, за якою садиба дісталася нинішньому власнику попри те, що саме його і не допустили до конкурсу? Нинішній керівник відповідає, що в цих питаннях просто не обізнаний, як і в планах своєї ж фірми щодо будинку.
"Я не знаю тих часів, не можу коментувати. Я вже потім прийшов співпрацювати. Я ще раз кажу, я не маю права розкривати плани інвестора, я з ним говорив", – запевнив директор ПрАТ "Центрелеватормлинбуд" Олег Івченко.
Проте запевняє, що вже цього року влада побачить власне проект реставрації садиби. Раніше проект "Доступ до правди" у своєму дослідженні власників історичної нерухомості писав про те, що власники цієї садиби вже отримували припис за неукладання обов’язкового для власників документа (охоронного договору), а також через те, що будівля у занедбаному стані. Тепер власник каже, що всі порушення пам’яткоохоронного законодавства усунуті.
Фото: Будинок зсередини. Фото проекту "Доступ до правди"
Але з цим не згоден нащадок власника старовинної садиби Мішель Терещенко. "Я вже починаю працювати з юристами. І ми будемо судитися. Будинок Терещенків буде показувати киянам, що це можна захищати і давати нове життя гарному історичному будинку, який у нас є", – каже він.
Паперові справи
Історичне серце столиці – Андріївський узвіз. У 2009 році влада вирішила його відреставрувати до "Євро-2012" і доручила цю справу інституту "УкрНДІпроектреставрація".
Фото: Проект реставрації Андріївського узвозу
"Під час роботи ми зіткнулися з тим, що якісь будинки продані приватним підприємцям. Насправді власники не пускали в будівлі на обстеження. Тому проект ми зробили, включили туди не тільки фасади, а й аварійні дахи, і таким чином привели в порядок Андріївській узвіз, але не в повному обсязі", – зазначає реставратор, головний архітектор "УкрНДІпроектреставрація" Лариса Цяук.
Окрім того, що сам Андріївський узвіз – територіальна пам’ятка, більшість будинків тут – також пам’ятки. І багато з них давно у приватній власності.
Наприклад елегантний будинок XVIII століття на самому початку узвозу.
"Першими власниками садиби, до складу якої входив цей будинок, була родина київських купців Лакерд. Уявіть собі, наскільки заможні люди жили на Андріївському узвозі, що вони могли володіти ділянками, які займають цілі квартали. Після радянської влади до кінця 1998 року фактично весь перший поверх цієї садиби був зайнятий швейним училищем, але його розформували. Тоді будівлі почали приватизовувати, розкуповувати. І ось тоді з цього будинку пішло життя. Він вже майже 20 років порожній. І це пам’ятка", – каже керівник Центру урбаністичних студій Національного університету "Києво-Могилянська академія" Владислава Осьмак.
Наразі будівля повільно руйнується. Якщо зовні будинок виглядає охайно, то всередині ходити по ньому страшно. Це визнає і нинішній власник – "Діамантбанк", публічним акціонером якого є екс-міністр МНС та колишній народний депутат Давид Жванія. Банк має головний офіс на тій же ділянці, тож може фізично контролювати стан сусіднього будинку.
Фото: Будинок на Андріївському узвозі, 2 та банк “Діамантбанк”, який ним володіє. стоять стіна до стіни
У самому банку запевняють, що рятувати пам’ятку хочуть, навіть уклали охоронний договір на будинок, але не можуть почати роботи через бюрократію.
"Нам ще необхідно отримати містобудівні умови та обмеження. Але, починаючи з червня 2015 року, ми не можемо отримати цей документ. У нас усі погодження є, але застаріла корупційна схема в цій сфері як діяла, так і діє. Складнощі отримання цього документа виникають у багатьох замовників, хто володіє будівлями, такими смачними, як, наприклад ця, на розі Андріївського узвозу та Контрактової площі", – каже радник голови правління "Діамантбанку" Наталія Бєлан.
Фото: Всередині будинок на Андріївському узвозі, 2 виглядає значно гірше, ніж зовні
На підтвердження її слів "Схеми" отримали копії кількох звернень банку до міської влади, в яких вони просили надати їм останній документ, який необхідний для початку роботи.
Про цю ситуацію журналісти запитали в очільника департаменту, який повинен надати документ, – головного архітектора Києва.
"Реставрація – це дуже тонка річ. Коли до мене потрапляють документи, із п’яти може один проходить", – відповів на запитання знімальної групи програми Олександр Свистунов.
Гараж замість пам’ятки?
Наріжний будинок на Боричевому Току, 23/3 – один із найстаріших, збудованих після пожежі на Подолі 1811 року. Зараз він майже перетворився на руїну, проте це охоронювана законом пам’ятка архітектури. Дозвіл на його будівництво надавав ще перший офіційний головний архітектор Києва Андрій Меленський.
Фото: Будинок на Боричевому Току в Києві. Фото 1984 року (з альбому Яковлева та Равчева "Київ 70-80-ті")
"Цей один із найперших, найстаріших. Щоб дерев’яний будинок зберігся майже 200 років! То це вже само собою достатньо важлива причина, щоб зберігати його і надалі", – зазначає Владислава Осьмак.
Фото: Пам'ятка архітектури початку ХІХ століття на Боричевому Току в Києві
Теперішня власниця історичного скарбу – Галина Іванівна Лосєва. Має в Києві низку ресторанів. Лосєва – член родини Калетників, політиків-комуністів. Рідна дочка Лосєвої – це Оксана Калетник, колишній депутат парламенту.
Фото: Галина Лосєва, член родини Калетників
За результатами минулорічної інвентаризації, яку проводила міська влада, інспектори дійшли висновку, що будинок невідомо чий. Але прослідкувати власника легко можна завдяки земельному кадастру. Щоправда, тут цільове призначення землі під стародавньою пам’яткою архітектури вказане як "для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва".
Сама ж Галина Лосєва підтвердила "Схема" у листі – будинок її.
Проте замість відповіді на запитання про те, чому за стільки років після переходу в її руки пам’ятка так і не отримала другого життя, вона повідомила, що будинок у неї відібрали шахраї-рейдери – мовляв, офшорна фірма “Магнолія ассоушиейтс лімітед” отримала підробне рішення суду, що закріпив за нею право власності на історичний об’єкт. Тепер Галина Лосєва планує звернутися із цим питанням до правоохоронців.
"А тому розповісти Вам про плани будівництва на цій ділянці в найближчій період, на жаль, не можу", – пояснила вона.
Жертви кризи
На вулиці Тургенівській руйнуються колись величні будинки початку XX cтоліття під номерами 17 та 19.
Фото: Будинок початку ХХ століття на вулиці Тургенівській у Києві
"Якщо ми подивимося на проектні креслення, то побачимо п’ятиповерховий будинок із виразною баштою. Але побудували триповерховий і без неї. Вочевидь, у домовласника не вистачило грошей, і він поміняв проект. Але ця цікава деталь в історії київської архітектури, до речі, доволі характерна. Щодо будинку №17, він біля 10 років був виявленим об’єктом культурної спадщини, але втратив свій статус, мабуть, через технічний стан", – розповідає історик, пам’яткознавець Олена Мокроусова.
Нинішні власники будинків – товариство “Українська індустріальна група”. Наразі засновником фірми значиться його керівник Віктор Слишик. Проте раніше, коли фірма офіційно купувала землю під будинком №17, до переліку засновників товариства увійшла Олена Ставицька – дружина розшукуваного екс-міністра енергетики Едуарда Ставицького. Також серед уповноважених осіб були його батько, мати та теща міністра-втікача.
Фото: Михайло Гріншпон та Віктор Слишик
Про свою власність бізнесмени розповідають неохоче. “Будівлю у 2001 році “Українська індустріальна група” купила в банку "Приват", тому які питання?” – каже керівник фірми Віктор Слишик.
Фото: Будинок початку ХХ століття на вулиці Тургенівській у Києві
Розмова проходить в кабінеті екс-радника голови Державного космічного агентства, представника компанії GX Satellite Communication Management в Україні Михайла Гріншпона. За його словами, ще раніше товариство викупило землю під одним із будинків, а вже після цього міська влада сама попросили розселити інший – сусідній. Тепер компанія чекає, коли мине криза.
Фото: План майбутніх будинків на вулиці Тургенівській
Стверджують, що готові відбудовувати пам’ятки, але, схоже, що, купуючи будинки, не дуже цікавилися пам’яткоохоронним законодавством, адже охоронні договори на будинки не укладали.
Охоронні зобов’язання
Саме охоронний договір, укладати який власники зобов’язані при купівлі будинку-пам’ятки та підписання якого часто уникають, може зобов’язати їх розпоряджатися майном не на власний розсуд, а так, як того вимагає закон.
"Дійсно, законодавство про охорону культурної спадщини практично ніяк не співвідноситься із законодавством щодо приватної власності. Єдиним документом, який може зобов’язати власника щось робити, є охоронний договір. Ми, звісно, якимось чином можемо на це вплинути, але, знову ж таки, приватна власність в Україні недоторканна", – пояснює спеціаліст "УкрНДІпроектреставрація" Катерина Гончарова.
Фото: Власники пам'яток зобов'язані укладати охоронні договори, але не всі з них про це знають
Тож охоронний договір на будинок – чи не єдиний документ, за невиконання якого можна притягнути власника до відповідальності. Але, як кажуть пам’яткоохоронці, суто символічно.
Фото: Садиба Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві
"За ухилення від підписання охоронного договору максимальний штраф 17 тисяч. Від 1700 гривень до 17 тисяч. За проведення робіт без дозволу – від 17 тисяч до 170 тисяч", – зазначає головний спеціаліст відділу інспекції Управління охорони культурної спадщини Вартан Азатьян.
Чи є вихід?
Хто ж буде контролювати дії власників будинків-пам’яток і карати їх у разі порушення законодавства? У березні “Схеми” зустрічалися із заступником мера Києва Петром Пантелеєвим, якому Кличко доручив провести повну інвентаризацію будинків, що занепадають. Перед початком справи з наведення порядку у цих питаннях представник влади був налаштований ламати систему.
"Там, де є власник. Власник ігнорує, не хоче спілкуватися, не хоче домовлятися і не хоче робити нічого по цьому будинку, то ми вимушені будемо звертатися до суду", – рішуче казав він у коментарі "Схемам".
Понад півроку по тому "Схеми" поставили йому ті ж запитання, але цього разу у влади чомусь кардинально змінилася думка. "Ми вивчали судові перспективи, але прийшли до того, що судова практика, на жаль, негативна в цьому плані", – зазначив цього разу Петро Пантелеєв.
При цьому в міській адміністрації зазначають, що можуть повертати пам’ятки у комунальну власність, але не так швидко, як хотілося б. "Одну пам’ятку в рік можемо стовідсотково повертати", – заявляє керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко, при цьому зазначає, що більше не вийде через обмежений бюджет.
Проте є у міській владі й оптимістичні прогнози. Зазвичай, до якоїсь визначної дати киянам обіцяють привести все до ладу. У тому числі й вулиці Києва – відреставрувати фасади і знову спробувати домовитися з бізнесменами.
"Ми маємо чудовий дедлайн – "Євробачення". Я гадаю, що нам це потрібно. Такий струс щоразу. "Ось вам прапорець, ось вам фініш" і тепер до фінішу треба зробити", – зазначає Олексанр Свистунов.
Чи готова влада взяти контроль над ситуацією і тверду відповідальність? Про це журналісти запитали у міського голови Києва Віталія Кличка. Відповідь, здавалося б, опозиційної до приватних власників сторони напрочуд схожа: зараз не найкращі часи.
Фото: Андріївський узвіз
"Зараз складна ситуація, чому складна? Тому що ми можемо почати процес, але на сьогоднішній день ми розуміємо, що коли ми забираємо будинки у комунальну власність, нам потрібно буде також передбачити кошти, які ми вкладаємо для того, аби вивести будинок з аварійного стану. Можу сказати відверто, в нас не найкращі зараз часи і дійсно проблеми з бюджетом. І взяти забрати в комунальну власність, а потім нас будуть звинувачувати – а чому ви забрали і нічого не робите?" – пояснив позицію Віталій Кличко.
Бездіяльність стає вбивчою. Столичні пам’ятки – минуле, яке варто зберігати заради майбутнього, повільно гинуть, зберігають їх лише архівні кадри.
Історичні будинки сприймаються їхніми сучасними власниками як черговий актив. Адже це вигідна угода: заплатити максимальний штраф 6 тисяч доларів за руйнацію пам’ятки, довести, що відтворити її не можна і на виході отримати землю в серці Києва під нові, комерційні цілі.
У цьому сенсі українські закони охороняють приватну власність значно краще, ніж пам’ятки. У цих умовах можна змінити ситуацію, тільки якщо повністю переробити законодавчу базу – повернути практику примусового вилучення пам’яток, посилити покарання за їхню руйнацію, запровадити публічні конкурси на реставрацію з громадським обговоренням проектів та визначенням чітких термінів їхньої реалізації, налагодити комунікацію між різними органами влади, що мають різні дані про власників і не можуть їх встановити, нарешті перенести всі дані з паперових реєстрів у електронні, аби не дати їм остаточно загубитися.
Фото: Поділ, Київ
Журналісти та громадські активісти роками намагаються привернути увагу до проблеми збереження пам’яток, щоб разом врятувати хоч одну. Алe все це спрацює лише за політичної волі, сміливості брати відповідальність і публічно звітувати про кожен свій крок.
Читайте: Забытый Киев: прогулочный маршрут по заброшенным зданиям столицы
КиевVласть
22 червня 2016 г. 13:50
Раздел: Територія розуму
Боротьба з корупцією як прибутковий бізнес
Ще на момент створення Національного антикорупційного бюро України я неодноразово підкреслював у своїх статтях та інтерв’ю, що НАБУ дуже скоро стане найкорумпованішою установою країни. По-інакшому й бути не може в умовах неофеодалізму, де корупція є становим хребтом держави, а "боротьба з корупцією" - найприбутковішим бізнесом.
Власне, створити черговий орган, який буде "боротись з корупцією", запропонували в 2014 році кілька аферистів, що міцно присмоктались до струмочка іноземних грантів. Під цю задумку вони отримали черговий закордонний транш і пропхнули через знайомих народних депутатів законопроект у Верховну Раду. А з тим, щоби депутати не передумали голосувати й не залишили професійних "громадських активістів" без нетрудової копійки, ця купка шахраїв 14 жовтня 2014 року прийшла під парламент з відрами помідорів і погрожувала закидати народних депутатів цим корисним овочем у випадку, якщо законопроект не буде прийнятий.
Всмоктавши, таким чином першу порцію грошей, шахраї в наступному зібрались під дахом Ради громадського контролю при НАБУ. Я вже чимало розповідав про голову цієї Ради – керівника псевдо-громадської організації "Центр протидії корупції" приватного підприємця Віталія Шабуніна, який забув зазначити в декларації про доходи земельну ділянку, придбану в 2014 році на кошти, які він видурив у посольства Нідерландів в Україні для, начебто, "боротьби з корупцією"; про секретаря Ради громадського контролю при НАБУ члена правління псевдо-громадської організації "Центр протидії корупції" приватного підприємця Олександру Устінову, якій "громадська діяльність" приносить на місяць 5,5 тис. доларів доходу; та ще одного члена правління псевдо-громадської організації "Центр протидії корупції" приватного підприємця Дмитра Шерембея, який має рідкісну професію домушника й до того, як потрапити до складу Ради громадського контролю при НАБУ, три рази відбував покарання за квартирні крадіжки.
Але наша повість буде неповною без розповіді про людину, яка керує основними грошовими потоками, що омивають кишені полум’яних "борців з корупцією" - Володимира Івановича Курпіту.
Володимир Іванович не входить до складу Ради громадського контролю при НАБУ, він, взагалі, людина не публічна. Тим не менш, саме він стоїть за спиною "борців з корупцією", контролюючи закупівлю медикаментів для ВІЛ-інфікованих українців за гроші розташованого в Женеві "Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом і малярією" (The Global Fund to Fight AIDS,Tuberculosis and Malaria). Йдеться про десятки мільйонів доларів міжнародної фінансової допомоги, які потрапляють не на рахунки урядових установ України, де їх легко можна було б проконтролювати, а на рахунки псевдо-громадських організацій, які становлять собою, по-суті, конвертаційні центри і які засновані кількома пов’язаними між особами.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Саме так: Шабунін і Ко, насправді, основний доход отримують не від "боротьби з корупцією", а від лобіювання інтересів транснаціональних фармацевтивтичх корпорацій, які виготовляють ліки для хворих на ВІЛ/СНІД, та лобіювання інтересів кількох українських фармацевтичних виробників, пов’язаних з Борисом Литовським. Пишномовні назви на кшталт "Центр протидії корупції" та плескання язиком про необхідність створення якогось "антикорупційного суду" слугують виключно прикриттям справжньої діяльності “громадських активістів”.
Безпосередньо Курпіта разом з тричі судимим Дмитром Шерембеєм очолює громадську організацію "Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД", яка отримує гроші, зокрема, від "Глобального Фонду" завдяки зусиллям менеджера цього фонду на ім’я Георгій Сакварелідзе (сподіваюсь, тепер читачі зрозуміли, звідкіля в екс-заступника генпрокурора Давида Сакварелідзе куртки по 180 тис. грн., сорочки по 20 тис. грн. і оформлений на іншу особу автомобіль "Тойота-Лендкрузер").
Частина грошей розходяться по рахунках псевдо-громадської організації "Пацієнти України" (засновники – Шерембей та помічники-консультанти народного депутата Ганни Гапко Інна Бойко та Ольга Стефанишина) та створеної як відгалуження "Пацієнтів України" псевдо-громадської організації "Центр протидії корупції" (голова правління Віталій Шабунін, члени правління Дмитро Шерембей, Олександра Устінова та Дарина Каленюк – всі четверо були членами Ради громадського контролю при НАБУ, при цьому Шабунін очолював цю Ради, а Устінова була секретарем).
Одночасно вся ця гоп-компанія регулярно перебуває на утриманні в кількох фармацевтичних компаній, на користь яких Шабунін і Шерембей влаштовують мітинги, вимагаючи від Кабінету Міністрів України здійснювати закупівлю певних медичних препаратів. Зокрема, як свідчить інформація про рух коштів по рахунках "борців з корупцією", вони систематично отримують гроші від компанії "Еббві" - виробника скандально відомого антиретровірусного препарату "Алувія". Шабунін, Шерембей і Курпіта домоглись, що на сьогодні 55% усіх бюджетних коштів, які виділяються на закупівлю антиретровірусних препаратів, витрачається на придбання "Алувії".
Широкі можливості для затоптування власних кишень "борці з корупцією" отримали після того, як 27 травня 2014 року Курпіта був призначений на посаду голови Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань. Ця служба проіснувала недовго й вже 5 листопада 2014 року Кабмін приймає рішення її ліквідувати, при цьому ліквідаційну комісію очолює спільник Курпіти, Шабуніна та Шерембея – заступник міністра охорони здоров’я Ігор Перегінець. Але цих кількох місяців цілком вистачило для того, щоби "борці з корупцією" побачили небо в діамантах.
Наприклад, одним з монопольних дорогих препаратів, що закупляються для хворих на ВІЛ/СНІД, є препарат "Презиста" виробництва "Янссен-Сілаг". Компанія-виробник належить транснаціональній корпорації "Джонсон і Джонсон". Неодноразово в МОЗ порушувалось питання про необхідність закупівля інших препаратів заміст "Презисти" (наприклад, "Риспетрил" канадського виробництва). Але кожного разу "борці з корупціє" вчиняли страшенний ґвалт, посилаючись на думку свого соратника Курпіти, який разом з Шерембеєм є фактичним керівником двох псевдо-громадських організацій – "Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ/СНІД" та "Пацієнти України" (нагадаю, що обидві ці організації виплачували чималі гроші секретарю Ради громадського контролю при НАБУ Устиновій – я публікував дані про рух коштів по її рахунку).
А тепер пропоную ознайомитись з даними про рух коштів по рахунку самого Володимира Івановича Курпіти за 2013 рік – незадовго перед тим, як Курпіта очолив Державну службу України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань. У червоній рамочці – надходження від ТОВ "Джонсон і Джонсон Україна", тобто фірми, головна компанія якої є власником виробництва препарату "Презиста".
Читайте: Занимаются не тем: НАБУ погрязло в нарушениях законодательства и протекционизме
Джерело: Фейсбук автора
КиевVласть
12 січня 2016 г. 13:25
Раздел: Новини
Киевлянам предлагают оплатить фальшивые счета за капремонт
В почтовые ящики жителей Оболони в Киеве кладут счета на оплату капитального ремонта подъезда от ООО "Відді-трейд".
Об этом KV стало известно из сообщения в Facebook главы Оболонской РГА Александра Цибульщака,
Цибульщак ссылается на информацию КП "Управляющая компания по обслуживанию жилого фонда Оболонского района г. Киева".
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
"Предостерегаю – эти счета являются мошенническими! Будьте бдительны!", – пишет Цибульщак.
(function(d, s, id) { var js, fjs = d.getElementsByTagName(s)[0]; if (d.getElementById(id)) return; js = d.createElement(s); js.id = id; js.src = "//connect.facebook.net/uk_UA/sdk.js#xfbml=1&version=v2.3"; fjs.parentNode.insertBefore(js, fjs);}(document, 'script', 'facebook-jssdk'));
Друзі, важлива інформація!Будьте обережні — шахраї!За інформацією КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фо...
Опубліковано Олександром Цибульщаком 12 січня 2016 р.
"До тех пор, пока расчеты будут проходить в бумажной форме – будут разные схемы как еще нахлобучить обывателей. До тех пор, пока не будет единого информационно-платежного портала – будут проблемы с перерасчетами, начислениями и прочим", – пишет в комментариях один из читателей.
Читайте также: "Киевводоканал" запустил контакт-центр, работающий онлайн
Фото взято отсюда.
КиевVласть
12 серпня 2015 г. 14:16
Раздел: Новини
Команда “Центру протидії корупції” добивається притягнення до кримінальної відповідальності голови Святошинської райдержадміністрації Іллі Сагайдака
Команда “Центру протидії корупції” добивається притягнення до кримінальної відповідальності голови Святошинської райдержадміністрації Іллі Сагайдака. Цей “новий” політик, який з’явився після Революції гідності і відразу за кілька місяців заклеїв своїми фотографіями всі сітілайти Києва задекларував в тисячі разів менші статки, ніж лежать в нього на рахунках.
Про це KV повідомили в прес-службі “Центру протидії корупції”.
Пояснити походження 1,5 млн гривень на рахунку в банку чиновник не зміг, а дорогі авто купив, виявляється за втричі зниженою ціною невідомо де. Елітне авто “BMW 750 LI” 2012 року випуску, за його словами було придбане з неймовірним дисконтом за 150 000 гривень, тобто менш ніж 20 тисяч доларів на той час, хоча навіть зараз через кілька років після покупки таке авто коштує близько 50 тисяч доларів на ринку.
Фактично, спосіб життя чиновника та його дорогі автомобілі не відповідають його декларації. Проаналізувавши декларації чиновника за 2013 та 2014 роки, виникають питання щодо джерел збагачення Сагайдака та його родини.
Статки 29-річного чиновника досліджували журналісти “Слідство.Інфо”, які опублікували розслідування на сайті “Громадського”. В матеріалі йдеться про суттєве збільшення доходів та придбання цінних активів молодим чиновником.
Наприклад, згідно з декларацією за 2013 рік, Сагайдак при доході в 30 тисяч гривень зміг покласти на банківський рахунок більше 240 тисяч. Натомість у декларації за 2014 рік при зарплаті в 57 тисяч загальна сума доходу вже складає майже 600 тисяч гривень. Якщо вірити Сагайдаку, окрім зарплати, йому вдалось отримати дивіденди та продати майно, яке, до речі, не згадувалось у попередній декларації.
Окрім того, Сагайдак за 2014 рік задекларував ¼ квартири та 2 автомобіля преміум-класу, а саме “BMW 750 LI” 2012 року випуску, придбане з неймовірним дисконтом за 150 000 гривень, а також “Range Rover Autobiography” 2011 року випуску вартістю 570 000 грн. Цікаво, що Range Rover Сагайдак перепродав “всього” за 350 000 грн.
Аналізуючи доходи голови Святошинської РДА, варто звернути увагу на статки його дружини Ірини, яка у 2013 році заробила понад 4,5 мільйони, а на банківських рахунках мала більше 51 млн. Протягом 2014 року Ірина Сагайдак дозволила собі придбати 6 земельних ділянок, 8 житлових будинків, 29 квартир, 15 гаражів-паркомісць та 8 об’єктів іншої нерухомості. В Святошинській РДА пояснили, що майно, яке знаходиться у власності Ірини, було отримано від її батьків.
Як виявилось, дружина Сагайдака є донькою Олексія Івченка ще одного “бідного” державного службовця, колишнього керівника НАК “Нафтогаз України”. В свій час Івченко разом із близькими родичами, дружиною Галиною, доньками Іриною та Христиною заснували ТОВ “Європейська газова група” та ПАТ “Європейський газовий банк”.
Однак зараз компанії родини Івченків переживають не найкращі часи. Минулого року Фонд гарантування вкладів запропонував НБУ ліквідувати ПАТ “Європейський газовий банк” через неплатоспроможність, при цьому в листопаді 2014 року Єврогазбанк отримував кошти в якості рефінансування.
Невдовзі МВС розпочало кримінальне провадження за фактом привласнення коштів Фонду гарантування вкладів службовими особами Єврогазбанку. За інформацією міліції, шахраї уклали низку фіктивних депозитних договорів з підставними особами, що дозволило банку необґрунтовано різко збільшити суму відшкодування за вкладами фізичних осіб. Ці кошти намагалися привласнити зловмисники.
Також було встановлено, що при безпосередній участі службових осіб Єврогазбанку банк безпідставно видав кредити на підставних осіб під неіснуючі застави на суму понад 75 млн грн, які, звісно, досі не погашені. Крім цього, банкіри організували схему фальсифікації операцій із заставним майном, що завдало банку збитків ще на 11,5 млн грн.
Таким чином, неважко здогадатись, що надалі власники Єврогазбанку намагались вивести “брудні” кошти зі сфери обігу тіньового капіталу з наданням їм видимості законного походження. З урахування викладеного, можна припустити, що придбання Іриною Сагайдак десятків квартир та земельних ділянок є легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
З огляду на вищенаведені факти, Команда “Центру протидії корупції”:
ЗВЕРНУЛИСЬ з заявою про злочин до Генерального прокурора України Шокіна В.М. Просимо внести відомості про вчинення Сагайдаком злочину та розпочати досудове розслідування. Генеральна прокуратура з порушенням строків листом від 20.07.2015 року направила заяву про злочин до прокуратури міста Києва. Заступник прокурора міста Києва Авраменко О. у листі від 29.07.2015 року безпідставно прийняв рішення не вносити відомості про злочин до ЄРДР.
ЗВЕРНУЛИСЬ до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність прокуратури міста Києва та просимо суд зобов’язати прокурорів внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування, за фактом незаконного збагачення Сагайдака І.В.
КиевVласть
24 березня 2014 г. 10:16
Раздел: Новини
Бондаренко рвет и мечет, обвиняя провокаторов и смутьянов в дискредитации новой власти
На фоне внешней интервенции российских войск на нашу землю, ежедневно и ежеминутно идет и внутренняя война - информационная диверсия. Она не менее угрожающая, ибо цель ее - заморочить людям голову, расколоть общество и сеять сомнения.
Я, Владимир Бондаренко, председатель Киевской городской государственной администрации, стал одним из объектов такой спланированной, заранее лживой информационной атаки, которая длится не один день.
Об этом говорится в обращении главы КГГА к киевлянам.
Понятно, что главной целью такой провокации является дискредитация не просто Бондаренко, а новой власти в городе Киеве. Ведь с первого дня своей работы на этом посту я начал тотальную ревизию деятельности всех структурных подразделений администрации, чтобы выявить явных и теневых коррупционеров и пресечь годы процветающий дерибан.
Одновременно я предложил все без исключения кадровые решения обсуждать публично, проводить через Люстрационный комитет и обнародовать списки с помощью СМИ. Мои принципы в этом вопросе: опыт работы, профессионализм, честность. Я отсек любые попытки кулуарных назначений, чем, безусловно, сломал планы многим, кто стремился сменить на должностях лица, не меняя системный дерибан, подчеркнул Бондаренко.
Эта разворошенная мной кучка мошенников решила спастись тем, что постоянно распространяет ложь. В частности, начали распространяться слухи, будто я назначаю родственников на должности в столичных районах. Уверяю всех - это откровенная ложь! Ни одного родственника ни на одну должность даже не было рекомендовано!
Чтобы пресечь эту клевету и наказать злоумышленников, я буду инициировать проверку каждого кандидата на должность в районах на предмет родственных связей со мной. Одновременно я обратился в правоохранительные органы, чтобы они выявляли клеветников и наказывали согласно действующему законодательству, заявил чиновник.
Отметим, по информации некоторых СМИ, для обсуждения кандидатур глав районных администраций на конкурсной основе были поданы по два претендента на каждый район города. В Соломенском районе было предложено четырех кандидатов. Все кандидаты, так или иначе, имеют отношение к Ивану Сидорову, который возглавлял район до Максима Луцкого. Так, среди претендентов - некто Шкуро, первый заместитель Сидорова, занимавшийся при нем вопросами аренды и Конобас - хозяин помещения, в котором расположен клуб “Звездный носорог” и эксклюзивный владелец всех ларьков в районе, находивший общий язык и с Сидоровым, и с Луцким. Далее идет Татьяна Хитрик - журналистка и глава ручной районной Народной Рады, по совместительству куратор БЮТ в районе и подруга нардепа Николая Томенко. Венчает список претендентов некая личность из Хмельницкой области - некто Богдан Щербицкий. Как оказалось, он женат на племяннице главы КГГА.
Читайте также: Бондаренко дал на люстрацию список претендентов на должности глав столичных РГА
Но самое страшное, что эти мошенники умело манипулируют сознанием людей, которые пережили трагические дни противостояния на Майдане, и боятся снова быть обманутыми. Они, прикрываясь лозунгами, сеют сомнения среди граждан.
Обращаюсь к каждому из вас, кто прошел горнило борьбы и выстоял: будьте бдительны! Ибо зло умело меняет свою личину, не переставая быть злом! Все те страшные дни и ночи борьбы я был вместе с вами, не прятался, не боялся. Стоял, чувствуя ваше плечо, когда нас оттеснял “Беркут”, грелся ночью у костра, когда были морозы и не ушел с Майдана, когда начали стрелять.
Чтобы защитить митингующих от штурма, я купил четыре старых грузовика, оформил их на себя (чтобы не подставлять никого) и поставил в правительственном квартале перед рядами милиции. На меня сразу режим завел уголовное дело, и наказанием быть до пятнадцати лет заключения. Но я делал это сознательно и готов был ко всему!
Теперь эти проходимцы в своих информационных войнах распространяют ложь, будто я имею целый автопарк. Опомнитесь и побойтесь Бога! Эти грузовики сгорели во время противостояний! Даже у таких, как вы, должна быть хоть капля совести, взывает Бондаренко.
Только проходимец или провокатор может говорить, что после всего пройденного и пережитого, я обратился бы к такому дешевому гешефту, как назначать родственников, продавать какие-то разрешения или пачкаться об какое-то примитивное использование служебного положения.
Хочу сказать каждому такому лгуну, что в условиях угрозы войны вы превращаетесь в преступников в первую очередь перед своими родственниками и близкими. Ибо вы расшатываете общество, сеете сомнения и разрушаете наше монолитное единство, родившегося Майданом. Вы делаете нас более уязвимыми перед внешним врагом. Но вам это не удастся! Если люди смогли преодолеть так страшный режим, то такую морально измельчавшую полову раскусят и выплюнут достаточно быстро!
Вместе с тем, уверяю, от намеченной цели не отступлю! Торговать должностями не дам! Коррупционные схемы будут разоблачены и уничтожены!, уверяет глава КГГА.
Читайте также: Бондаренко – счастливый обладатель ГАЗов и кусочка Крыма
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій