Оголосивши і привчивши, що державне це погано, українців з радістю відправили в ринкову економіку, забравши комуністично-промислове набуття українського народу  (природньо-національні  монополії) собі по кишеням-карманам. В Україні чи для України сформували особливе бачення ринкової економіки - без держави і недержавними монополіями. От і поїдаємо наслідки: ні державної, ні ринкової економіки, а суцільна монопольна економіка. Ми недооцінюємо негативний вплив недержавних монополій на наше соціально-економічне життя, на розвиток промисловості і сільського господарства. Держава скута в приватно-монопольних ліщатах. Сировинність економіки, її антисоціальність спричинені, також, недержавною монополізацією. Постачання газу, електрики населенню і виробництву – все в приватних монополіях. Автомобільне пальне (бензин, дизель, газ) в монополії. Вода в Києві і та в приватній монополії. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Наявність навіть незначної частки недержавного видобутку газу, нафти чи вугілля буде спричиняти надмірне зростання цін на вуглеводні - заради свого прибутку  власники недержавного видобутку готові лобіювати завищення цін. Так, держава теж отримає прибутки, але вони десь хаотично втратяться розбігаючись по нескінченним перерозподілам бюджетів, потрапляючи, знову ж таки, в нові пастки монополій. В таких видобувних галузях нереально створити конкуренцію, хіба що надати кожному українцю невідчужуване право на свердловину чи частку в вугільній шахті. В розвинених країнах боротьба з монополіями – основа існування ринкової економіки. Держави цих країн не раз “розривали” навпіл економічні монополії найбагатших людей країни. І це нормально – країна і її громадяни понад усе. Існування недержавних монополій суперечить існування ринкової економіки. В Україні ж антимонопольні органи не працюють в інтересах держави і суспільства, а скоріше обслуговують інтереси тих же приватних монополій. Відтворення і розвиток промислового виробництва та існування недержавних монополі не сумісні речі. Поняття ринкового ціноутворення буде зневільовано монопольним ціноутворенням, робитиме організацію і існування виробництв не конкурентоспроможнім, а державну підтримку не доцільною. Існуєче антимонопольне законодавство досить потужне, але не застусовальне – існуючий антимонопольний орган неефективно і несвоєчасно реалізує антимонопольну політику. Крім того, антимонопольне законодавство, фактично, не розповсюджується на природньо-національні монополії “захоплені” олігархічними оточенням влади різних періодів. Тому, треба переглянути ставлення до монополій, як в суспільно-економічному баченні так і в законодавчому. НЕДЕРЖАВНІ МОНОПОЛІЇ НЕОБХІДНО ПРИПИНИТИ Форми, методи і інструменти припинення монополій можуть бути різні. Так, зміна форми земельних відносин дасть змогу припинити аграрні монополії орендарів і, як наслідок, спричинить зростання доходів власників землі і усуспільненню прибутків – запрацюють ринкові механізми в земельних відносинах. Також, така зміна не допустить формування монопольної власності на землю.  А заміна чи започаткування нових організаційних форм відносин власності у створенні чи реорганізації промислових підприємств матиме суттєвий вплив на монополії через підвищення конкурентності в галузях, а також надасть суспільно-правові підстави до державного втручання в діяльність монополій в суспільно значимих інтересах. Держава може пропонувати викупити або прийняти монополію без викупу. Це стосується також недіючих монополій, відтворення яких в інтересах унітарного власника не доцільно з точки зору відсутності суспільного інтересу. У нас в країні існують підприємства, які практично призупинили виробництво, не мають можливості для відтворення повноцінного виробництва. При прийнятті монополії до державної власності чи передачі об’єднанню громадян, держава може фінансувати і забезпечувати відновлювальний процес виробництва. Як приклад, це підприємства автопрому – підприємства є, а продукції немає. Держава може на підставі діючого законодавства урегулювати монополію, визначивши порядок ціноутворення, конролю витрат, призначення менеджменту. Держава повинна повернути природньо-національні монополії, які передані до приватного управління і є джерелом перешкоджання розвитку виробництва та високих цін та тарифів для населення. Варіантів для повернення може бути достатньо. Держава в інтересах українців повинна реорганізовувати і управляти природними і економічними монополіями. Для цього необхідне впровадження нової якості державного управління власністю українського народу. Для цього необхідна воля. В результаті запропонованих дій будуть створені в суспільних інтересах державні монополії. Буде накладено обмеження на діяльність приватних монополій. Сформовані і розвинені ринкові механізми замість монопольного гальма розвитку виробництв. І, нарешті, припинено монополії, які не можливо реорганізувати в суспільних інтересах. Вигодонабувачами від нової антимонопольної політики будуть громадяни і виробничі підприємства. Це знижені тарифи, спрощений доступ до ресурсів природньо-національних монополій – це чинник всебічного розвитку країни. Право на монополії має тільки український народ в особі держави. Існувати можуть тільки суспільно-державні монополії на підставі діючих справедливих законів України і бути під суспільно-державним контролем.  Читайте: Повернення ресурсів українському народу Роман Головін, кандидат наук з державного управлінняKиевVласть

5 лютого 2018 року єдиний кандидат на посаду Президента України від націоналістів Руслан Кошулинський провів кілька зустрічей з працівниками медичної галузі у Білій Церкві та поспілкувався з газовиками та громадою Таращанського району. Заходи відбулись за участи голови фракції ВО “Свобода” в Київській обласній раді, голови обласної організації ВО “Свобода” Ігоря Сабія, місцевих депутатів-свободівців та голів районних організацій. Про це KV стало відомо з повідомлення на сайті ВО "Свобода".Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Кандидат-націоналіст представив колективам підприємств та громаді передвиборчу “Програму докорінних перетворень”. Найчастіше лунали запитання про шляхи подолання корупції в Україні та шляхи економічного зростання держави. “Зараз українську економіку називають сировинно-експортною, ми прекрасно розуміємо, що більшість стратегічних підприємств – в руках олігархів, а їм не вигідно, щоб українці заробляли тут і розвивалася українська економіка. Необхідно, насамперед, заборонити монополії та олігополії, вивести гроші з офшорів, повернути в державну власність стратегічні підприємства, зацікавити українців працювати у власній державі”, – наголосив Руслан Кошулинський під час спілкування. Читайте: Кошулинский и Данилюк зарегистрированы кандидатами в президенты УкраиныФото: сайт ВО "Свобода"KиевVласть

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності українського народу. А права власника повинні здійснювати органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Так визначено Конституцією України.  Не вдаючись в деталі ситуації, яка склалася в країні, в усіх є повне розуміння необхідності приведення до норм Конституції України і повернення прав власності на ресурси українському народу. Таке можливо при трансформації промисловості через реформування організаційних форм відносин власності та промислового виробництва. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Трансформацію галузі потрібно починати, перш за все, з реформування організаційних форм відносин власності у створенні чи реорганізації промислових підприємств – започаткування і впровадження співволодіння і співуправління. Це не тільки заохочувальна і мотивуюча складова – це і основа для розвитку засад соціально-ринкової економіки. Оптимальне формування відносин власності буде позитивно впливати на функціонування та розвиток промисловості. Тільки завдяки оптимальній формі відносин власності може бути досягнута ефективність промислового виробництва за всіма критеріями ефективності, основними з яких є: структурний, технічний, технологічний, економічний, витратний, соціальний, екологічний, енергетичний, інвестиційний критерії. Колективне господарювання на землі матиме не тільки економічні переваги, але цим, в певній мірі, забезпечується норми конституції і не прописні норми співволодіння природними ресурсами і усуспільнення прибутків від користування ними українським народом. Крім земельних ресурсів, надр, природних ресурсів є ще багато ресурсів як природних, так і створених фізичною і інтелектуальною працею, які є надбанням українського народу і повинні слугувати українському народу. До таких надбань відносяться і механізми державного управління (механізми грошово-кредитної політики, механізми аграрної та промислової політики та інші), промислова  і створені монополії (природні, економічні), і вони повинні слугувати суспільству з максимальною віддачею. Все це ресурси для співволодіння та співуправління. Отже, щоб нові чи реорганізовані промислові підприємства мали максимальну успішність при виробничій діяльності вони повинні відповідати суспільним інтересам і бути суспільно значимими. Тільки в такому випадку можна розглядати доступ таких підприємств до ресурсів країни на умовах співволодіння та співуправління.  Такі підприємства можуть бути створені об’єднаннями громадянами за об'єднавчими принципами, необхідними для створення суспільно значимого промислового виробництва. Головними з таких принципів є: - за однорідністю засобів виробництва; - територіальний; - професійний; - науково-технічний; - масовий; - за спільними засобами виробництва; - за спільною метою діяльності. Держава теж може, а інколи і повинна, створювати підприємства спільно з об’єднаннями громадян практично на тих же об’єднавчих принципах,  до яких можна додати ще і монопольний принцип. Суто державні підприємства можуть створюватися з метою  реалізації функцій державного управління,  забезпечення державних монополій, відновлення та повернення природних монополій в державне управління. Створені (реорганізовані) на таких принципах промислові підприємства повинні отримати всебічне ресурсне забезпечення. Для таких підприємств буде і логічним застосування певних преференцій. Читайте: Загарбницька економіка України. Пріоритети Нової промислової політики Роман Головін, кандидат наук з державного управлінняKиевVласть

При впровадженні Нової промислової політики дуже важлива правильна пріоритетність у виборі напрямків розвитку, модернізації, підтримки чи створенні нових промислових виробництв. Від правильної пріоритетності буде залежати і отримання перших результатів і їх вагомість для економіки країни та суспільства. Визначення пріоритетів у створенні, відновленні чи розвитку промислового виробництва повинно ґрунтуватися на принципах від простого до складного, від менших витрат до більших, від швидкої до більш тривалої окупності інвестицій в капіталовкладення. Пріоритети виробництва необхідно формувати за наступними напрямками: імпортозаміщення, експортно орієнтоване виробництво та розвиток внутрішнього споживання.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Імпортозаміщення, обсяги його виробництва, визначається за простою схемою, яка передбачає визначення асортименту та кількості імпортованого товару шляхом аналізу даних про імпортовані в країну товари. Після цього необхідно провести економічний аналіз ресурсних обмежень, які можуть виникнуть в процесі організації виробництва та безпосереднього самого виробництва продукції з подальшим наданням висновків щодо можливості виробництва промислових товарів, його асортименту і кількості. Потім визначаються можливі організаційні форми підприємства та його учасники, ресурсне та фінансове забезпечення. Фактично це план виробництва з технічно-економічним обґрунтуванням. Далі, після затвердження плану виробництва, відбуваються етапи практичної організації створення виробництва і виготовлення промислової продукції з налагодженням її збуту. Експортна орієнтація виробництва промислової продукції, формування її обсягів, повинна базуватися на існуючій сировинній базі, продукції первинної переробки, яка формує експорт зараз і може бути спожита країнами імпортерами вже у якості готової продукції, що пройшла оптимальну кількість переділів виробництва в Україні. Іншими словами, країни експортери експортують з України сировину, переробляють її у себе в країні для кінцевого споживання у вигляді готової продукції.  При дефіциті сировини, країни експортери будуть вимушені поступово переходити від переробки сировини з України до споживання продукції української переробної галузі. Одним з наслідків розширеного зростання виробництва в промисловості буде зростання зайнятості і доходів населення, а як наслідок - зростання споживання. Таке зростання необхідно задовольнити збільшенням власного виробництва. Прикладом зростання такого споживання може бути будівництво житла, соціально-економічної інфраструктури в тому числі і доріг. Таке споживання не може бути ні імпортоване, ні експортоване. На шляху до  відтворення економіки країни та зростання благополуччя українців не можуть стояти перепонами монополії, відсутність дієвих державних механізмів управління, обмеженість у фінансових ресурсах. Це національні інтереси і Нова промислова політика повинна бути спрямована в забезпечення її реалізації. Читайте: Вступ до Нової промислової політики Роман Головін, кандидат наук з державного управління KиевVласть

На початку 90-х  в країні відбулися  кардинальні зміни: загальний економічний спад; приватизація підприємств; майже відмова держави від участі в економіці країни і заміна функцій державного управління на самоорганізацію ринкової економіки. Все відбувалося з явним негативним перебільшенням: занадто багато ринкової свободи, занадто багато приватизації, занадто мало державної підтримки і управління та формуванням прихованих загроз для економічної безпеки держави. Економіка держави отримала багатовекторність, яка з самого започаткування несла в собі суперечливість і приводила до занепаду промисловість країни. Втрачено час і втрачено можливості. Багато напрямків галузі перестало існувати, а на їх місце прийшов імпорт, за який приходиться розраховуватися надрами, лісом, негативними змінами в навколишньому  середовищі та трудовими ресурсами країни. Порівнюючи стан  промисловості за статистичними даними необхідно враховувати те, що відбулися структурні зміни в споживанні товарів, поява нових товарів, заміна певних груп товарів на інші товари. Також розглядати втрати необхідно не тільки з точки зору зменшення виробництва, а і з точки зору збільшення імпорту промислових товарів і продуктів. Візьмемо для приклада більш показові товари чи продукцію. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Незаперечним є той факт, що загальною характеристикою  динаміки виробництва і споживання є виробництво електроенергії. З 1991 року воно скоротилося з 298 до 189 млрд*кВт*год. Скоротилося виробництво легкових автомобілів з 196 до 8 тисяч. В грошовому еквіваленті таке скорочення можна оцінити в 50-70 млрд гривень. Виробництво тваринного масла скоротилося з 444 до 100 тис. тон, при цьому ні в кого не має впевненості, що в маслі зараз саме тваринний жир. Виробництво ковбасних виробів скоротилося з 900 до 247 тис. тон. Скоротилося більше ніж в 10 разів виробництво тканин та взуття. Майже вдвічі скоротилося виробництво добрив та цементу. Отже промислове виробництво в Україні з 1991 року зазнало колосального зменшення. Говорити, що причиною такого зменшення було розірвання економічних та виробничих зв’язків, які існували до цього, які створювалися не  на базі єдиного промислового комплексу України,  а як частина народного господарського комплексу  колишнього СРСР абсолютно безпідставно. І це підтверджують дані статистики - спад відбувався поступово. Відбувалося імпортозаміщення, знижувався експорт. Відсутня державна політика в промисловому виробництві, хибні уяви про ринкову економіку і вже налагоджений імпорт і скорочений експорт формують умови для спаду виробництва. Перехідними процесами потрібно було управляти. Це не було зроблено, і тому маємо негативні наслідки. Спроби почати відновлення промисловості несли декларативний характер у вигляді державних програм її розвитку, які мали слабке формулювання завдань, відсутність заходів та механізмів для їх реалізації з метою  відновлення та розвитку промисловості в країні.  А головне - не визначалися  суб’єкти та ресурси для виконання цих програм.  Фактично Україна живе з відсутністю промислової політики. Врешті-решт, до чого спромігся передостанній уряд, в черговий раз ліквідувати Міністерство промислової політики шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі, відповідно до постанови КМУ від 23 березня 2014 р. № 94. А діючий уряд має в активі несхвалену стратегію розвитку промислового комплексу, яка запропонована Міністерством економічного розвитку і не містить пропозицій, які б кардинально могли змінити ситуацію в промисловості з негативної в позитивну. Такі пропозиції повинні були б містити реформаторські ідеї, які запроваджували б зміни підходів в організації виробництв, форм відносин власності при створенні нових виробництв та реанімації чи модернізації діючих. Чекати відновлення промислового  виробництво на засадах тих ринкових  механізмів які є зараз – втрачати час, економіку країни і, врешті-решт, саму країну в абсолютному і відносному відставанні. За десятки років очікувань технологічний рівень виробництва не зріс. Іноземні інвестиції в технологічне виробництво не прийшли. Іноземному капіталу не вигідно інвестувати в нові виробничі технології, виробництво нових товарів та загальне збільшення виробництва промислових товарів – йому не вигідно  породжувати конкуренцію самому собі. Інвестувати іноземцям в таку промисловість – значить створювати зайву конкуренцію не тільки безпосередньо виробникам промислової продукції в своїй країні, а і капіталу взагалі. Світовий капітал, не говорячи вже про капітал в певній країні, дуже пов’язаний між собою і навряд чи готовий до створення ризиків самому собі такими інвестиціями. Зате, іноземний капітал завжди буде зацікавлений в інвестування в природні ресурси – вивезення лісових ресурсів, надр та забруднення нашого довкілля. Ті поодинокі приклади відкриття нових підприємств формуються на сировинній основі чи дешевому трудовому ресурсу. Незаперечно негативним фактом є абсолютна відсутність зі сторони держави кредитної політики, направленої на кредитування промисловості, особливо  нових напрямків виробництв з високою технологічністю. На фоні цього негативно впливають на економіку країни і іноземні кредити, які заміщають природну монополію національною валютою на кредитування і направлені на розвиток сировинних галузей, ще більше послаблюючи національну валюту. Не на користь розвитку промисловості є і недержавна монополізація важливих галузей промисловості, які є ресурсними для виробництва промислових товарів. Це паливно-енергетичні галузі, хімічна промисловість, аграрна промисловість. Також, дуже негативним є те, що одиничні виробництва важливі для впровадження політики імпортозаміщення, перебувають у приватній власності і за рядом причин зупинили виробничу діяльність або вона знаходиться в незадовільному стані і не задовольняє внутрішні потреби. Не сприяють розвитку і відносини щодо форми чи структури власності виробництв. Часто форма власності  виробництва не дає можливості державі ефективно втрутиться в процес виробництва, підтримати його на державному рівні. Причиною цьому є закладене в основу суто ринкове бачення економічних процесів, а не соціально (суспільно) - ринкове, корупційна складова, яка стоїть як перепона з обох сторін. В результаті втрачає держава і втрачає власник підприємства. Звісно, держава не може як формування в суспільних інтересах, займатися допомогою і організацією отримання прибутку в інтересах власника виробництва чи кількох власників. Навіть таке “прикриття”, як створення робочих місць, сплата податків, не визнають за власником підприємства ні за самим підприємством соціальної функції окрім отримання прибутку. Отже, для підтримки будь-якого виробництва державою – воно повинно мати усуспільнений характер діяльності, який буде виражений чи колективною формою власності підприємства, сформованою за певним принципом, чи  масовим видом діяльності або масовою участю в ній громадян України, чи буде державним виробничим підприємством. Державі необхідно бачити об’єкт фінансування інвестицій і що від цього отримає держава і суспільство, в тому числі можливі негативні наслідки. Питання розвитку промислового виробництва, розширення його асортименту – це питання національного інтересу, в якому можуть бути зацікавлені тільки українське суспільство та держава, як суверенна політико-територіальна організація суспільства. Падіння економіки, збільшення її сировинної складової,  неуспішні спроби відновлення виробництва формує усвідомлення того, що державі необхідна дієва промислова політика – Нова промислова політика. Завдання Нової промислової політики Нова промислова політика передбачає впровадження сукупності механізмів та заходів, направлених на зміну форм відносин власності у створенні чи реорганізації виробництв, зміни ставлення держави до управління її власністю, зміни відношення до монополії та, головне, зміни кредитної політики як джерела фінансування  реформи структури та відносин в промисловості.   Нова промислова політика має потенційно високий інтерес, який пов'язаний з можливістю здійснення конкретних змін в структурі економіки, включаючи компенсацію “провалів ринку” - там де не можуть бути застосовані ринкові механізми. Формування Нової промислової політики не простий процес, що обумовлюється складністю, яка виникає у зв’язку з координацією спільної дії різних державних механізмів та інструментів і тих позитивних результатів, які потенційно вона може принести.  В сучасних умовах промислову політику необхідно розглядати як діяльність, направлену на компенсацію “провалів ринку”, формування сприятливого середовища, яке приведе до трансформації структури економіки та формування передумов економічного зростання. Для впровадження Нової промислової політики необхідне принципове розуміння учасників політики – її об’єктів і суб’єктів, джерел фінансування розвитку, механізмів конкуренції та протекціонізму, напрямків розширення виробництва. Об’єктом політики повинно стати збільшення промислового виробництва, завдяки створенню нових напрямків промислового виробництва, модернізації та розширенню діючих напрямків, відновлення виробництва певних груп товарів.  Створення нових виробництв повинно базуватися в першу чергу на імпортозаміщенні, експортній орієнтації та збільшенні внутрішнього попиту. Ініціатором, суб’єктом розвитку промисловості повинна стати держава та її громадяни. Держава повинна визначати пріоритетні напрямки для нового промислового виробництва, за ініціативи спеціальних державних органів чи  громадян та їх господарських об’єднань. Власниками нових виробництв можуть ставати громадяни, як члени трудового колективу, держава як тимчасовий власник, співвласник.  Реалізація Нової промислової політики повинна базуватися на сукупності скоординованих  спільних дій різних державних механізмів та інструментів. Отже, метою Нової промислової політики повинно стати формування оптимального промислового виробництва, направленого на розвиток чи збільшення імпортозаміщення, експорт та максимальне забезпечення внутрішніх виробничих чи споживчих потреб в інтересах соціально-економічного розвитку. Досягнення мети передбачатиме виконання певних завдань, головними з яких є:  - визначення пріоритетних напрямків промислового виробництва  відповідно до мети Нової промислової політики  для створення нових виробництв промислової продукції; - відновлення державних монополій, вплив і регулювання діяльності існуючих монополій для зосередженого розвитку галузей промисловості; - створення держаних механізмів формування умов і засад колективного господарювання та колективної власності при створенні нових підприємств з виробництва промислової продукції за ініціативу колективу, яке відповідає меті Нової промислової політики; - створення державних механізмів організації, підтримки та захисту нових напрямків промислового виробництва; - створення державних механізмів організації та підтримки  відновлення чи модернізації промислового виробництва; - створення механізмів державної кредитної політики, направленої на забезпечення реалізації Нової промислової політики; - створення галузевої та міжгалузевої кооперації; - взяття під державний контроль чи управління важливих чи одиничних  напрямків промислового виробництва; - створення господарюючих суб’єктів державної власності для формування виробництв, діяльність яких буде направлена на досягнення мети Нової промислової політики; - впровадження нової якості  управління державною власністю через інститут управлінців нової формації. Результатами впровадження Нової промислової політики буде: - сформовані (повернені) і діючі в інтересах суспільства державні монополії; - мінімізація впливу монополій на розвиток промисловості і економіки в цілому; - організовані і працюючі нові промислові виробництва з приорітетних груп товарів відповідно до оптимальності виробництва; - усуспільнення прибутку від виробничої діяльності; - модернізації існуючого промислового виробництва для підвищення якості та зниження собівартості технологічних процесів; -  відновлення і модернізація промислового виробництва; - створення високооплачуваних робочих місць. Читайте: Обіг землі і нова аграрна політика. Пропозиції щодо нових основних законодавчих змін Роман Головін, кандидат наук з державного управлінняKиевVласть

За останній час наша держава дуже обмежила свою присутність в розвитку економіки країни, віддавши її на відкуп “невидимій руці” ринку. При тому, що в економіках розвинутих країн присутні і розвинені державні механізми управління, жорстко націлені не тільки на захист власної економіки, а і на її активну підтримку та розвиток. У них держава активно втручається, мобілізуючи для цього найефективніші трудові та матеріальні ресурси. Рівень довіри у громадян до держави буде залежати від ефективності державного управління. Чим ефективніше, тим довіра зростає. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Держава втратила довіру. На сьогодні функції держави обмежилися і зосередилися суто на фіскальному механізмі та легальному апаратові примусу. Органи влади не займаються активним розвитком економіки, не створюють механізмів для реалізації можливостей українцями. Держава захоплена іноземними капіталами, невіглаством власного бізнесу і тому є об’єктивні і суб’єктивні причини. Державний підхід “ви зробіть, а ми компенсуємо або підтримаємо” чи “нам треба створювати умови…” не дав результатів. Так, як і не дав результатів розвиток ринкових відносини. Сама по собі, ринкова економіка, виправдана з економічного та морального погляду доти, доки вона повніше та краще за будь-яку іншу економічну систему забезпечує всі потреби суспільства. Вже важко за ринковим механізмом стимулювати аграрні підприємства купувати вітчизняні трактори та іншу техніку – маркетинг і реклама не діють. Іноземний капітал звик до свого виробника, власні виробники вважають, що своє гірше. Аграрний холдинг навряд чи буде купувати “Т-150” і навряд чи йому цікаво підтримувати власного виробника. Винні в такій ситуації і національні виробники тих же тракторів і техніки, замінюючи цілі технологічні ланки власного виробництва іноземними комплектуючими – фактично займаються тим же, що і їхні потенційні споживачі - аграрні підприємства. В країні потрібні нові механізми державного управління. Розробка і впровадження таких механізмів потребує і аграрний сектор економіки. Механізми державного управління Нової аграрної політики будуть направлені на реалізацію економічних, організаційних, нормативно-правових і мотиваційних заходів з розвитку. Нова аграрна політика вплине на розвиток і інших галузей економіки. Одним із головних суб’єктів Нової аграрної політики, поряд з державою, повинен стати селянин, власник землі та члени його родини. Перш за все, доцільно розробити механізм прямого державного кредитування товариств (об’єднань) власників землі, одноосібних чи сімейних господарств, товаровиробників без застави та за відсотками й комісіями, що передбачають лише відновлення витрат кредитних установ в межах 3%. Також, первинний товаровиробник може бути замовником із проектування та створення (будівництва) інфраструктури сільськогосподарського виробництва, а держава забезпечить кредитування відповідних капіталовкладень. Разом з цим, важливу роль буде відігравати спрощення і пришвидшення отримання дозвільної документації на будівництво, безплатне підключення до енергетичних систем та введення в експлуатацію інфраструктури аграрного виробництва. Також, необхідною є розробка механізмів забезпечення споживчого кредитування власників землі для задоволення гострих споживчих потреб для зняття напруження щодо потреби продавати землю в межах процентної ставки у розмірі 3%. Актуальність цих механізмів в тому, що, на жаль, іноземний капітал, існуючий аграрний і банківський бізнес не зацікавлені і неспроможні в формуванні первинного товаровиробника і отримання селянином, власником землі, більшого доходу від землі. Не зацікавлені вони і у появі у селянина, достатнього рівня забезпеченості, як у вигляді роботи, так і достойної оплати результатів цієї роботи. Необхідні механізми державного управління направлені на формування кооперації між товариствами власників землі та міжгалузевої кооперації - між товариствами і національними виробниками продукції, необхідної для аграрного виробництва, яка багаторазово збільшать ефект від розвитку аграрної галузі. У такому запропонованому Новою аграрною політикою інтенсивному режимі організації розвитку сільського господарства, тваринництва та переробної галузі, важливим завданням буде забезпечення збільшення споживання продукції первинного виробника, не тільки на внутрішньому ринку, а і інтенсивне просування українських товарів на зовнішні ринки. Для забезпечення цього необхідний механізм захисту власного виробника та експортної орієнтації розвитку галузі через експортно-кредитну функцію. Серйозне ставлення до механізмів державного управління, закладання в них ініціативно-організаційних складових – єдине, що може зупинити абсолютне і відносне падіння економіки країни та бути відправною точкою для пришвидшеного її зростання під егідою держави. Селяни, власники землі, зачекались на державу, як в принципі і інші громадяни України. Читайте: Обіг землі і нова аграрна політика. Пропозиції щодо нових основних законодавчих змін Роман Головін, кандидат наук з державного управління KиевVласть

Щоб дізнатися реальну ситуацію у районах столиці та з'ясувати, що зроблено за 2018 рік для підвищення комфорту мешканців, КиевVласть вирішила провести серію інтерв'ю з головами райдержадміністрацій Києва. Кожний очільник району читачам КиевVласть детально розкаже скільки коштів витрачається на розвиток району, що робиться для покращення умов життя, на що люди скаржаться частіше за все, які проблеми існують, скільки будується нових об'єктів, чи є проблеми із забудовниками, як вони вирішуються та які наявні плани щодо розвитку району. Перше інтерв'ю цієї серії з головою Дніпровської райдержадміністрації Петром Онофрійчуком. Довідка KV: Дніпровський район Києва з'явився у 1969 році. Сьогодні до його складу входять Райдужний масив, Воскресенка, Труханів острів, Гідропарк, Лівобережний масив, Микільська слобідка, Північно-Броварський масив, Соцмісто, Русанівка, Березняки, Стара Дарниця, Нова Дарниця, Ліски і ДВРЗ. Район із західного боку обмежено правим берегом Дніпра, з північного боку - проспектом Генерала Ватутіна, зі східного боку - вулицею Братиславською, а з півдня - залізницею ніжинського напрямку. Фінансування KV: Скільки коштів у 2018 році витрачено на розвиток Дніпровського району Києва? Петро Онофрійчук: На розвиток нашого району у 2018 році було виділено 204,2 млн гривень, з яких 196,7 млн гривень з бюджету Києва та 7,5 млн гривень - субвенції з державного бюджету. Кошти державного бюджету пішли на фінансування нової української школи (освітня субвенція – 7,2 млн гривень) та на проектні роботи по заміні ліфтів (соціально-економічний розвиток регіонів - 0,3 млн гривень). Значні кошти були витрачені на проведення капітальних ремонтів (103,4 млн гривень). Найбільша частина з них на об’єкти освіти (38,3 млн гривень) та житлового господарства (62,2 млн гривень). 21,9 млн гривень нами витрачено на придбання обладнання в освітні заклади. На реконструкцію та будівництво витрачено 4,3 млн гривень. Першочергово кошти пішли на реконструкцію мереж водопостачання (2,8 млн гривень) та каналізування (1,2 млн гривень) приватного сектора ДВРЗ. KV: Хтось з народних депутатів допомагав району у 2018 році? П.О.: Дуже мало. По району обрані три депутати Верховної Ради (округ №124 - Віктор Чумак, округ №215 - Андрій Іллєнко, №216 - Олександр Супруненко - KV). Але за рік на потреби району було виділено кошти завдяки тільки одному з народних депутатів - 300 тис. гривень субвенції, які пішли на шкільну освіту. По району обрано 17 депутатів Київради. З них досить активно себе проявляють Сергій Артеменко, Олександр Міщенко, Тарас Криворучко, Олесь Маляревич, Павло Тесленко та Андрій Странніков. Вони допомагають і у питаннях виділення коштів з міського бюджету на потреби району, і опікуються своїми мікрорайонами. Наприклад, Маляревич активно займається розвитком Русанівки. Роботи по облаштуванню у сучасну зону відпочинку Райдужного озера - результат співпраці з Артеменко, Криворучко та Авраменко. Міщенко опікується Старою Дарницею. Странніков - Березняками. KV: Чи реалізовані у 2018 році у Дніпровському районі громадські проекти? П.О.: У рамках Громадського бюджету у нашому районі реалізується 17 проектів-переможців на загальну суму 15,8 млн гривень. З них 6 проектів завершені. Проведено реконструкцію стадіонів шкіл № 11 та 66, створено дитячі майданчики “Дитяча мрія” у дитсадочку № 433 “Дивосвіт” та “Дитяча посмішка” у садочку № 655, реалізовано проект “Русанівка. Теплі школи” (у 2 школах замінено системи опалення) та проекти “Новій школі – Нова майстерня” і “BIBLIO HUB для людей з вадами зору”. Читайте: Победителем Общественного бюджета-2019 в Киеве стал 341 проект Наразі авторами громадських проектів-переможців підтверджено виконання робіт ще по 4 громадським проектам: "Спорт для жінок на Воскресенці" , "Спортивний двір - Вільде 8", "Реконструкція приміщення ЖЕД-405 вул. Челябінська 9-г" та "Сортуванню сміття в Україні бути!". Зазначені проекти знаходяться на кінцевому етапі проведення розрахунків. По іншим проектам Громадського бюджету-2018 роботи продовжуються. Зокрема, на стадії реалізації проект по освітленню дворових територій. У зв'язку з погодними умовами не встигли завершити роледром на Русанівці. Також скоро розпочнеться реалізація проектів Громадського бюджету-2019. Дорожньо-транспортна інфраструктура KV: Що зроблено протягом поточного року для оновлення дорожньо-транспортної інфраструктури Дніпровського району? П.О.: Загалом у цьому році (станом на 30 листопада) районними шляховиками відремонтовано поточним (середнім) ремонтом більше 41 тис. кв м доріг та майже 7 тис. кв м прибудинкових територій та міжквартальних проїздів. Було виконано капітальний ремонт дорожнього покриття проспекту Павла Тичини від Дніпровської набережної до вул. Березняківської. Завершено будівництво виїзду з вулиці Віфлеємської на проспект Соборності. Закінчено у повному обсязі капітальний ремонт вулиці Віфлеємської та відновлене покриття проїзної частини та тротуарів вулиць Березневої, Каунаської, Фанерної після прокладання інженерних мереж до житлово-офісного та торгівельного комплексу “Комфорт Таун” (проект “К.А.Н. Девелопмент” - KV). Ці роботи проведено виключно за інвестиційні кошти без використання бюджету. Тут створена розв'язка, яка досить серйозно відвела потік транспорту з основних магістралей району на другорядні вулиці. Читайте: “Комфорт Таун” - это первый проект по концепции “город в городе”, - президент KAN Development Никонов Є роботи, які на 100% поки не закінчені, але дуже важливі. Йде мова про капітальний ремонт вулиці Алматинської від вул. Празької до вул. Літинської. Наразі це єдиний виїзд з району від Дарницького вагоноремонтного заводу. Дорога тут не ремонтувалася понад 60 років, а шляхопровід, який йде по цій ділянці, був в аварійному стані. На сьогодні шляхопровід капітально відремонтовано, розширено проїзну частину - відкрито дві додаткові полоси руху транспорту, прокладено систему зливоприймальної каналізації, на нове та сучасне замінено освітлення. Йде реконструкція трамвайної колії. На шляхопроводі у поточному році прокладено частину нових трамвайних колій. У наступному році планується продовжити їх заміну та влаштувати нові зупинкові комплекси. А також здійснити укладку чистового дорожнього покриття. KV: Крім цього, які плани щодо розвитку дорожньої інфраструктури? П.О.: Дуже важливе питання реконструкції транспортної розв’язки біля станції метро “Чернігівська”. У цьому році ми розпочали проводити відповідні проектні роботи. У 2019 році ці роботи будуть продовжені, а у 2020 році плануємо розпочати капітальний ремонт. Наразі узгоджено питання заміни повітряної лінії ЛЕП 110 кВ на підземну кабельну, розроблено два варіанти ТЕО для подальшого вибору одного із його варіантів: будівництво естакади чи будівництво тунелю при реконструкції проспекту. Також плануємо переобладнати зупинку трамвайної лінії “Станція метро “Чернігівська” під транспортний пересадочний вузол з терміналом та реконструкцію ділянки трамвайної лінії від проспекта Юрія Гагаріна по вул. Хоткевича до трамвайного розворотного кола на вул. Миропільській. Для цього вже замовниками - КП “Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд” та КП “Київпастранс” - проводиться визначення видів робіт та меж проведення робіт при реконструкції об’єктів транспортної інфраструктури. Відповідно буде реконструйовано і розширено підземний перехід. Все це забезпечить можливість розширити проїзну частину дороги на дві полоси - по одній в одну і другу сторону - та облаштувати зупинки автотранспорту. Плануємо всю цю масштабну роботу провести у повному обсязі до 2025 року. KV: Але комплексна реконструкція вулиці Гагаріна вже ведеться. П.О.: Так, комплексна реконструкцію вулиці Гагаріна була розпочата ще у 2009 році і частина вулиці була розширена. Фактично до вулиці Гната Хоткевича вже зроблено гарний проїзд з відновленими підземними переходами, але ця робота не завершена. Тому сьогодні проводяться проектні роботи, і я думаю, що через 3-5 років там буде зроблено комфортну розв'язку. KV: Є ще плани по будівництву транспортних розв’язок? П.О.: Так. Завершуються роботи з розробки ТЕО по будівництву транспортної розв’язки на перетині вул. Євгена Сверстюка та бульвару Верховної Ради. Цей документ незабаром буде передано на проходження експертизи для визначення обсягів фінансування на розробку проектної документації. Такий шляхопровід зможе зменшити навантаження Дарницької площі. В перспективі ми плануємо на Дарницькій площі зробити багаторівневу розв'язку. Розроблено проектну документацію по будівництву автодороги на ділянці між вул. Олекси Довбуша та Броварським проспектом. Вона вже отримала експертний звіт Державного підприємства "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут “Дніпроектреконструкція” і затверджена розпорядженням №184 Київської міської державної адміністрації (КМДА) від 08.02.2018. KV: Автодорогу розпочнуть будувати у наступному році? П.О.: Плануємо. При  розробці проекту землеустрою під будівництво дороги виявлено земельну ділянку, що перебуває в орендному користуванні і перешкоджає реалізації  розробленого проекту. Ця ділянка розташована на з’єднанні дороги з існуючою транспортною розв’язкою на Броварському проспекті. Сьогодні Дніпровська РДА спільно з депутатським корпусом ініціює припинення договору оренди цієї земельної ділянки. Також ми ініціюємо завершення робіт з реконструкції транспортної розв’язки на перетині Дніпровської набережної, просп. Соборності та вул. Івана Миколайчука. Тут частина робіт вже виконана. У 2008-2009 роках було перекладено та прокладено інженерні мережі, збудовано тунель та підпірні стіни, влаштовано нижні шари дорожнього покриття, влаштовано водопровід та водосток по Дніпровській набережній. Все це складає 78,2% від запланованого обсягу робіт з реконструкції. Залишилося влаштувати верхній шар асфальтобетонного покриття, систему катодного захисту інженерних мереж, завершити роботи по мережам зовнішнього освітлення, озеленення та благоустрою. KV: Біля станції метро “Лівобережна” при кожній потужній зливі підтоплює дорогу. Чи будуть проведені роботи з реконструкції дощової каналізації? П.О.: Біля метро “Лівобережна” запроектовано прокладання нової гілки зливної каналізації діаметром 1200 мм із зміною напрямків підключення збору води до очисних споруд та будівництво очисної споруди (розпорядження №498 КМДА від 27.03.18 “Про реконструкцію дощової каналізації на проспекті Броварському від вул. Митрополита Андрія Шептицького до мосту Метро через Русанівську протоку в Дніпровському  районі”). KV: Чи вистачить на все це грошей? П.О.: Для того, що потрібно зробити у Дніпровському районі і вже поставлено в плани, потрібно 1,5-2 млрд гривень. Такі кошти виділити на район на рік неможливо. Ми запросили на 2019 рік 600 млн гривень, щоб продовжити роботу над найбільш важливими об'єктами. Читайте: Бюджет Киева на 2019 год “дотянули” до 57,4 млрд гривен KV: Чому небагато уваги приділяється ремонту придомових територій? П.О.: У 2018 році був проведений ремонт асфальтового покриття лише на 19 прибудинкових територіях. Основна увага приділялася магістральним вулицям. У 2019 році плануємо значну суму коштів саме на ремонт прибудинкових територій. Наша пропозиція була понад 50 млн гривень, проте очікуємо на ці цілі біля 40 млн гривень. KV: Цих коштів вистачить на оновлення всіх прибудинкових територій в районі? П.О.: У нас практично 1 400 житлових багатоквартирних будинків. Для того, щоб відновити всі прибудинкові території району потрібно орієнтовно 1,3-1,5 млрд гривень. Зараз у першу чергу будемо ремонтувати ті, де немає підземних інженерних мереж, які КП “Київтеплоенерго” і “Київводоканал” планують міняти найближчим часом. Житлово-комунальне господарство KV: Багато інженерних мереж потребують заміни? П.О.: Житловим будинкам, які збудовані у нашому районі, приблизно 50-60 років. Відповідно, стільки ж й інженерним мережам. Звичайно вони зношені, багато поривів, їх треба міняти. Проте столичному КП також не вистачає на ці цілі коштів. Відновлення проводиться, починаючи з найбільш аварійних ділянок. Хоча сьогодні у нас стан мереж більш-менш задовільний. 100% будинків підключені до тепла. Прориви були, але питання вирішувалося оперативно - протягом доби. У поточному опалювальному сезоні був проблемним тільки один житловий будинок на вул. Туманяна, 15-а (ОСББ “Лазурний бриз”). У будинку працює приватна котельня, але мешканці своєчасно не сплачують за газ. Заборгованість за тепло була понад 3 млн гривень. Перемовини йшли протягом 3 місяців і з мешканцями, і з правлінням ОСББ щодо погашення заборгованості. НАК “Нафтогаз України” з 1 грудня підключив їм газ після частково погашення боргу та укладання чергового договору про реструктуризацію боргу. У минулому році була аналогічна ситуація. Це був єдиний проблемний об'єкт району. Всі будинки і будівлі різних форм управління були підготовлені до зими і протягом тижня підключені до теплопостачання. Зараз все працює в штатному режимі. KV: Але ж є те, що не задовольняє мешканців. На що вони скаржаться? П.О.: Звернень з питань житлового господарства дуже багато. Нами отримано майже 25,5 тисяч. Найбільше звернень - скарги на недотримання температурного режиму при теплопостачанні та постачанні гарячої води. Наші фахівці здійснювали комісійні обстеження житлових будинків та прибудинкових територій, у тому числі із залученням мешканців. За минулий опалювальний сезон на підставі звітів таких комісій, мешканцям проводили перерахунки. У цьому опалювальному сезоні ми також практикуємо цю роботу із залученням представників КП “Київтеплоенерго”. За 1,5 місяці опалювального сезону було проведено 81 обстеження. Читайте: В Днепровской РГА не хотят расследовать вредные выбросы на Березняках Якщо підтверджено заниження температурного режиму, то мешканцям обов'язково буде проведено перерахунок. До 20% випадків питання відновлення температурного режиму вирішується на місці - десь треба повітря спустити, десь вентиль замінити. У старих будинках, як правило, треба міняти циркуляційну систему та насосну групу, потрібно оновити теплові пункти та замінити облаштування  в них. Якщо говоримо про гаряче водопостачання, то треба міняти систему гарячого водопостачання і водопідігрівачі. Такі питання вирішуємо спільно з “Київтеплоєнерго”. Одразу це відновити неможливо. Спочатку робимо там, де є найбільші проблеми. KV: На що ще скаржаться мешканці району? П.О.: На відсутність освітлення у під’їзді, неякісне прибирання приміщень, утримання підвалів, колясочних, технічних поверхів, незадовільний вивіз сміття з контейнерів та урн тощо. Майже 8 тисяч звернень стосувалося прибирання та санітарного стану територій, вивезення, утилізації твердих та негабаритних відходів, видалення аварійних дерев. Всі звернення оперативно опрацьовуються. Проблеми з вивозом сміття з'явилися через зміну оператора - зараз цю послугу, як відомо, надає КП “Київкомунсервіс”. Раніше це було обов'язком КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району Києва”. У зв'язку з цим переходом були змінені підприємства, які вивозять сміття, та сталися певні збої через те, що не було узгоджено час вивозу. Сьогодні ситуація дещо стабілізувалася, проблем стало менше. Читайте: Не прошло и полгода: столичные власти уже запланировали повысить тариф на вывоз мусора KV: Чи скаржаться мешканці району на наявність щурів у підвалах будинків? П.О.: За 2018 рік надійшли лише 3 скарги щодо наявності щурів у підвалах житлових будинків. Було проведено додаткову дератизацію приміщень. Загалом у всіх будинках, які перебувають на обслуговуванні нашого КП дератизація підвальних приміщень проводиться підрядною організацією не менше двох разів на рік. У разі звернень від мешканців  - проводиться додатково. KV: Скільки у районі будинків, які відмовилися від послуг КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району Києва” та створили ОСББ? П.О.: У районі 1 348 багатоповерхових будинків, з них: 1 011 – обслуговує КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району Києва”, 129 будинків житлово-будівельних кооперативів; 62 будинків ОСББ; 39 - відомчих; 85 інвестиційних будинків; 22 гуртожитка та 1 060 будинків приватного сектору. У 2017 році була створена значна кількість ОСББ. Проте у 2018 році активність дещо зменшилася. ОСББ має меньше можливостей щодо отримання дотацій з місцевого бюджету на капітальні ремонти будинків. Мешканці також звернули увагу на те, що КП почало краще працювати, а місто проводить роботи по відновленню житлових будинків за кошти міського бюджету. Читайте: Коммунальщиков Днепровского района столицы уличили в закупке негодных окон До речі, за комунальні послуги у нашому районі люди платять. Боржників фактично немає. Сплата від населення зараз на рівні 96%. У нас був лише один випадок відключення споживача від електроенергії - людина принципово не платила за послуги понад 15 років. KV: Скільки житлових будинків у 2018 році було відремонтовано за кошти бюджету міста? П.О.: На кінець листопада ремонти проведені на 249 об’єктах житлово-комунального господарства Дніпровського району. З них 220 об’єктів обслуговує наше КП та 29 об’єктів, що перебувають на обслуговуванні у ЖБК та ОСББ. Проводили капітальний ремонт сходових клітин у 35 будинках, покрівлю ремонтували у 26 будинках, інженерні мережі – у 24, електричні мережі та електрощитові - у 16. Також у 74 будинках замінили вікна, облаштували 24 ігрових та 6 спортивних (бульв. Перова, 48, вул. Стальського, 16, вул. Березняківська, 16 та 30-а, вул. Райдужна, 2 та 3-а) майданчика, 15 контейнерних майданчиків для сміття. Розуміємо, що треба кошти на оновлення ліфтового парку. Адже близько 60% від загальної кількості ліфтів відпрацювали 25 і більше років та підлягають заміні чи модернізації. Нове будівництво та конфлікти з забудовниками KV: Багато у районі зводиться нових об’єктів? П.О.: Забудова новими житловими кварталами йде досить активно. На території Дніпровського району зараз 18 будівельних майданчиків, де здійснюється будівництво житла. Активно йдуть роботи по спорудженню 10 ЖК. У стадії завершення будівництва знаходяться житлові будинки на перетині вул. Червоногвардійської та Краківської у складі реконструкції мікрорайону обмеженого вул. Попудренка, Мініна, Червоноткацькою та Гната Хоткевича (забудовник КП "Житлоінвестбуд-УКБ" - KV). № Адреса Назва ЖК Забудовник 1 вул. Воскресенська, 7 ЖК “Паркові озера” Інтергал-Буд 2 вул. Микільсько-Слобідська ЖК “Сонячна Рив’єра” Укрбуд 3 вул. Регенераторна, 4, просп. Возз’єднання, 19, вул. Березнева, 12 ЖК “Комфорт Таун” К.А.Н. Девелопмент 4 вул. Євгена Маланюка, 101 ЖК “Русанівська гавань” Ковальская недвижимость 5 вул. Євгена Маланюка, 101-а ЖК “Кассіопея” Банк “Аркада” 6 вул. Євгена Сверстюка, 4 ЖК “Галактика” Stolitsa Group 7 вул. Каховська, 60 ЖК “Каховська” ХК “Київміськбуд” 8 вул. Генерала Жмаченка, 28 ЖК “Автограф” DIM Group 9 вул. Каунаська, 2-а ЖК “Каунаська” Укрреставрація 10 перетин просп. Броварського та Визволителів ЖК “Фреедом” Укрбуд Крім цього, активно проводиться будівництво комплексу будівель і споруд Міжнародного виставкового центру на  Броварському проспекті, 15, реконструкція ринку з малих архітектурних форм під торгівельний центр на просп. Генерала Ватутіна, 10-а, та нежитлового примiщення по вул. Миропiльська, 19, пiд багатопрофiльний культурний центр "Театр української традицiї "Дзеркало". KV: Чи збираються відселяти та зносити хрущовки і на їх місці будувати нові будинки? П.О.: Так званих “хрущовок” у нашому районі біля 60%. Будинкам 50-60 років. Сказати, що сьогодні є можливість проводити заміну цих будинків, не можна. Цього не дозволяє ні економіка, ні законодавча база. До того ж вони ще не вичерпали свій потенціал і придатні до використання. Звичайно, частина цих будинків у перспективі повинна бути замінена та реконструйована. Але це перспектива, яка може бути реалізована років через 10-15, не раніше. Над цією перспективою ми працюємо. Зараз по детальному плану території, де запланована нова забудова у Соцмістечку, заплановане обговорення з громадою. Один квартал Соцмістечка, де були аварійні будинки, зноситься і вже забудовується. KV: Проблемних забудов у районі багато? П.О.: Є так звані будинки Войцеховського поряд з Харківським шосе. Там декілька комплексів, які будувалися за замовленням групи компаній ТОВ “Укогруп”. Загалом 10 будинків. З них 4 введено в експлуатацію, але на жаль забудовник не виконав технічні умови стосовно прокладання інженерних мереж, енергомереж, будівництва трансформаторних підстанцій. Зараз ці будинки приєднані по тимчасовій схемі. Це створює певні незручності їх мешканцям, бо в них часті відключення від електроенергії через недобудовану інфраструктуру. Читайте: Киевляне перекрыли Харьковское шоссе: левый берег остановился в заторах (фото, видео) Зараз актуальним є завершення будівництва комплексу житлових будинків на вул. Лохвицькій (рекомендовані поштові адреси: Харківське шосе, 15-а (ЖК “Нова хвиля”), пров. Лобачевського, 7, 7-а (ЖК “Флагман”) та бульв. Ярослава Гашека, 20, 22 (ЖК “Родинний затишок”), яке було розпочато у 2006 році ТОВ “Еверест плюс” (входить до групи компаній ТОВ “Укогруп”). У зв’язку з порушенням забудовником містобудівного законодавства, ухвалою Печерського суду Києва від 17.03.2015 у справі № 757/8879/15-к було накладено арешт на земельну ділянку на вул. Лохвицька із забороною розпорядження нею. Порушуючи вимоги статті 39 закону “Про регулювання містобудівної діяльності” та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (постанова Кабміну від 13.04.2011 №461), забудовник самостійно здійснив заселення інвесторів у житлові будинки за цими адресами, де незакінчено будівництво. Сьогодні заселено приблизно 620 квартир. У цих житлових будинках інвесторами створено експлуатуючі організації. Проте забудовником не виконані технічні умови по забезпеченню водопостачання, водовідведення, теплопостачання та електропостачання житлових будинків. Ще один проблемний будівельний майданчик на вул. Сиваській, 12/2. Цільове призначення цієї земельної ділянки: будівництво, експлуатація та обслуговування культурно-оздоровчого центру та офісу. ТОВ “Класика будівництва” (одна з групи компаній “Укогруп”) без дозвільних документів збудувало першу секцію житлового комплексу “Лего Хаус”. У цій незаконній забудові вже заселено 109 квартир інвесторами, які вимагають від Київської влади надати їм комунальні послуги всупереч законодавству. За ініціативи Дніпровської РДА в КМДА було створено робочу групу для опрацювання питання завершення будівництва зазначених житлових будинків та підключення їх до міських інженерних мереж. У її складі представники трьох профільних департаментів КМДА (Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю Києва, Департаменту земельних ресурсів, Департаменту містобудування та архітектури), Нацполіції Дніпровського району та СБУ. Департаментом будівництва та житлового забезпечення КМДА розроблено алгоритм дій фізичних осіб-інвесторів будівництва, які придбали квартири у групи компаній ТОВ “Укогруп”. Роботи проводяться. Ми будемо надавати свої рекомендації і робити все від нас залежне, щоб інвестори не втратили свої кошти. KV: У Дніпровському районі є будівництва, які викликали обурення громади. Навіть були сутички. Що зараз з цими об'єктами? П.О.: У 2018 році до Дніпровської РДА надходили численні скарги від громадян, які виступали проти будівництва торговельного закладу на бульв. Перова, 12-а, та житлового будинку на вул. Андрія Малишка, 9-а. Ми офіційно зверталися до Київського міського голови, структурних підрозділів КМДА та органів державного архітектурно-будівельного контролю з проханням здійснити перевірку законності забудови зазначених земельних ділянок та розглянути питання щодо повернення їх громаді Києва. За поданням Дніпровської РДА та ініціативи Київського міського голови Віталія Кличка Київрада прийняла рішення по наданню цим земельним ділянкам статусу скверів. Зараз КО “Київзеленбуд” отримує вихідні дані на розробку проектної документації з облаштування скверу на земельній ділянці по вул. Андрія Малишка, 9-а. Читайте: В Киевсовете решили забрать у ЧП “Радуга” земельный участок на Малышко, 9-А Школи, садочки та спортивна інфраструктура Дніпровського району KV: Чи будують або реконструюють у районі школи та дитячі садочки? П.О.: Так. Наразі проводиться будівництво середньої школи № 42 на вул. Хорольській, 19. На цьому місці школа була вже понад 100 років назад. Була розпочата її реконструкція. Але після проведення додаткової експертизи вже у процесі реконструкції вирішили, що раціональніше її знести і збудувати нову. Внесли зміни у проектно-кошторисну документацію. Зараз зводимо нову 4-поверхову школу на 1 080 місць. Роботи розпочато у червні 2017 року, орієнтовний термін їх завершення - серпень 2019 року, якщо, звісно, будуть виділені кошти. Для завершення будівництва потрібно біля 295 млн гривень. Це буде одна з найбільших шкіл району. Загалом часткова реконструкція і відновлювальні ремонти проводяться у 60% шкіл району перед початком нового року. Була реконструйована школа на вул. Раїсі Окіпної, планується реконструкція на вул. Гагаріна. У 2018 році у 17 дитячих садках (№ 303, 515 “Березняки”, 522, 525, 577, 53, 166, 274, 311, 368, 443, 446, 453, 566, 576, 688, 700) проведено роботи з термомодернізації та капітальні ремонти. Капітально відремонтована спеціалізована школа № 325 “Щастя” (просп. Генерала Ватутіна, 22-б) та навчально-виховний комплекс “Щастя” (вул. Кибальчича, 3). KV: Чи є випадки, коли забудовники зводять навчальні заклади в межах своїх ЖК? П.О.: Є і такі випадки. У 2018 році була збудована і введена в експлуатацію приватна школа у ЖК “Комфорт таун”. Там же збудований і дитячій садок. У ЖК “Паркові озера” за рахунок забудовника зведено приватний дитячій садок. За допомогою інвестора була відновлена робота дитсадка № 220 на вул. Плєханова. Ми отримали ряд звернень мешканців району з проханням повернути громаді цей навчальний заклад. Будівля була в оренді, але не використовувалася 6 років. На відновлення коштів не було, тому ми залучили приватного інвестора, який вклав понад 20 млн гривень. Зараз інвестор є орендарем цього приміщення. І у 2018 році в ньому він відкрив приватний дитсадок. Сьогодні там сформовано 7 дитячих груп. Орендар звернувся до Київради щодо продовження строку оренди. KV: Чи достатньо шкіл і садочків у Дніпровському районі? П.О.: Зараз у нашому районі працює 140 шкільних і дошкільних навчальних закладів. Шкіл достатньо. Вони не переповнені. Звісно, по мірі збільшення кількості мешканців району ми будемо реконструювати їх та розширювати. Черга у дитсадкі за останні роки суттєво зменшилася: з 5 тисяч до 1 260 дітей у черзі. За останні три роки нами відновлено роботу 65 групп на 1 300 місць. Тільки у 2018 році відновлено роботу 11 груп для 190 дітей (дитсадки № 274 (1 група), 503 (1 група), 535 (1 група), 559 (1 група), 461 (1 група), 670 (1 група), 680 (5 груп). Зараз у Дніпровському районі працює 86 садочків (73 - комунальні, 1 - відомчий (Державного управління справами Президента), 4 - приватні, 6 - навчально-виховні комплекси, де створені виховні групи, 2 – приватні навчально-виховних комплекси, де працюють 7 дошкільних груп). Наразі на 100 місцях виховується 114 дітей. На цей час в районі у дитячих садках наявні близько 250 вільних місць (ця цифра постійно змінюється). Діти при бажанні батьків можуть бути влаштовані. KV: Що зроблено для розвитку спортивної інфраструктури? П.О.: У Дніпровському районі культивується близько 50 видів спорту. Збережена мережа дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Нам підпорядковується 4 ДЮСШ (№ 3, 10, 16, 21) і ще 8 шкіл різних форм власності базуються на території району. Я дуже гордий тим, що вихованка районної дитячо-юнацької спортивної школи №16 Юлія Левченко стала срібною призеркою Чемпіонату Світу з легкої атлетики у стрибках в висоту з результатом 201 см. А у Гідропарку проходив чемпіонат Європи з міні футболу. Також у районі діє 48 спортивних клубів, з яких 13 - входять до мережі клубів Центру по роботі з дітьми та молоддю за місцем проживання. Також до послуг любителів спорту в районі 3 стадіони, 8 басейнів, 345 площинних спортивних споруд, 72 спортзали. Загалом 608 спортивних об’єктів. Читайте: Жители Русановки возмущены долгосрочной остановкой реконструкции стадиона “Русановец” Протягом 2018 року за рахунок державної субвенції створено 10 шкільних футбольних майданчиків з штучним покриттям розміром 42х22 м (школи № 98, 126, 136, 146, 158, 188, 191, 234, 246 та інтернат 14). Також завершуються капітальні ремонти 5-ти шкільних стадіонів (школи № 11, 31, 66, 158, 228). Відремонтовано спортивні клуби районного Центру по роботі з дітьми та молоддю за місцем проживання “Рубін” (бокс) та “Ракетка” (настільний теніс). Ведеться реконструкція легкоатлетичного манежу на просп. Павла Тичини, 18. Сам манеж вже запущено в експлуатацію. Будівельні роботи проводяться у прибудові. Плануємо здати цей об'єкт у 2020 році. KV: Є занедбані об'єкти освітньої чи спортивної інфраструктури? П.О.: Комунальні заклади всі поступово відновлюються, занедбаних об'єктів немає. Є бассейн на Воскресенці в районі вул. Курнатовського, який було приватизовано і на сьогодні він не використовується. Є будівля дитячого садочка, яку планується здати в оренду зі збереженням цільового призначення. Зелені зони та безпека мешканців Дніпровського району KV: Скільки на території району зелених зон і чи є проблеми з їх обслуговуванням? П.О.: На території нашого району знаходиться 19 парків, 2 з яких загальноміського значення - парк “Перемога” і Гідропарк, 79 скверів та 8 бульварів. Сквери та бульвари поступово реконструюються. Протягом 2018 року були капітально відремонтовані парк на “Русанівській набережній” та сквер між житловими будинками на бульварі Ярослава Гашека, 6-8. Продовжуються роботи і з капітального ремонту 6-ти скверів (вул. Празька, Краківська, 11, Шумського, Миколайчука, 3-3-а, між житловими будинками на Харківському шосе, 9-13, біля будівлі школи № 4 на вулиці Стальського, 26-а). У Гідропарку проведені відновлювальні роботи інфраструктури у “Місці спорту” та ремонту центральної доріжки. Плануємо продовжити роботи по встановленню атракціонів. Із великих проектів завершено капітальний ремонт першої черги парку “Перемога”. Реконструкція розпочата з самої дальньої частини парку - перетин вул. Генерала Жмаченка та просп. Алішера Навої, де неподалік зараз будуються два нових мікрорайони. Зі сторони вул. Генерала Жмаченка навіть облаштовано еко-парковку на 800 кв м. У 2019 році плануємо завершити реконструкцію другої частини і розпочати реконструкцію третьої. KV: Які зелені об'єкти району потребують додаткової уваги? П.О.: Зараз пильна увага приділяється озеру Тельбін. Продовжуємо облаштовувати зону відпочинку на озері Райдужне та на ДВРЗ. Труханів острів ми ще не прийняли з державної власності у комунальну. Це суттєво стримує виконання наших планів щодо оновлення інфраструктури. Хоча вже у 2019 році плануємо роботи з розширення центральної дороги. Читайте: КП “Плесо” потратит более 88 млн гривен на реконструкцию зоны отдыха на Трухановом острове Занедбаних та небезпечних територій у Дніпровському районі немає. KV: Адміністрація опікується питаннями безпеки мешканців району? П.О.: Дніпровською РДА налагоджено взаємодію з правоохоронними органами, що дислокуються на території району. Щотижнево на нарадах представник Дніпровського райуправління поліції інформує про оперативний стан у районі за минулий тиждень. На засіданні Колегії райдержадміністрації керівництво райуправління поліції звітує про виконання міської цільової програми “Безпечна столиця”. З окремих питань проводяться спільні з правоохоронцями наради. Наприклад, нещодавно розглядали ситуацію з викраденням телефонних кабелів та ліфтового обладнання. Співпрацюємо з громадським формуванням “Муніципальна варта”. У 2018 році рівень злочинності у районі знизився на 37%. Дніпровське управління поліції за результатами діяльності стабільно утримує 2-3 місце по ефективності протидії злочинності. Останнім часом підвищено взаємодію РДА та Патрульної поліції з питань звернень громадян щодо неправильного паркування та покинутих авто, а також по роботі над проектом міської цільової програми з підвищення організації та безпеки дорожнього руху. Співпрацюємо з КП “Інформатика” щодо відеоспостереження. У школах району ще у минулому році було встановлено камери. Зараз вони підключаються у загальноміську мережу відеоспостереження. Проводяться роботи по встановленню камер на проспекті Соборності, Броварському проспекті та вул. Жмаченка, а також у місцях великого скупчення людей біля метро “Лівобережна”, “Дарниця” та “Чернігівська”. У разі виникнення надзвичайної ситуації, оперативним черговим РДА використовується 12-ти канальна автоматизована система централізованого оповіщення “Озон С”. KV: У районі досить часто з'являються поселення ромів. Як на це реагує РДА? П.О.: Вони досить часто проживають у будинках на Русанівських садах, які були звільнені для будівництва Подільського мостового переходу, але ще не знесені. Це незаконне проживання, хоча виселити людей маємо право не завжди. Наприклад, у випадку, коли людина проживає з дозволу власника або будинок зданий в оренду. Читайте: На столичных Русановских садах ночью сгорел дом, в котором проживали ромы (фото, видео) Якщо з'являються поселення у палатках, то проводимо бесіду, пропонуємо переселитися на інші території, аби не створювати проблем іншим мешканцям. Цю роботу проводимо як нашими силами, так і силами поліції. На рівень злочинності та безпеку мешканців ці поселення не мають суттєвого впливу. Фото: KV Фото галереї: надано Дніпровською РДАKиевVласть

На питанні введення в Україні страхової медицини  багато політиків маніпулюють, а люди просто не розуміють кому вірити. Спробую пояснити, чому страхова медицина вигідна бізнесу, працівникам і взагалі всьому населенню України. Раніше я вже писав про те, що з кожних 10 гривень бюджету української системи охорони здоров’я, 4 гривні українці сплачують через податки, і ще 6 – з власної кишені. За оцінками ВВОЗ, система охорони здоров’я не вважається ефективною, якщо приватні платежі складають понад 15%. І тому в Україні кожен рік 4% домогосподарств терплять фінансову катастрофу через хвороби своїх членів, а близько 92% відчувають таку загрозу. Аналізуючи досвід різних країн, дійшов до висновку: мінімально  нам потрібно 6-7% від ВВП фінансування з консолідованих джерел (бюджету або обов'язкового медстрахування), щоб зробити нашу систему охорони здоров’я діючою. В Україні з держбюджету на неї виділяється небагато більше 3% від ВВП. Якщо ж врахувати частку тіньової економіки, то обсяг фінансування має бути збільшений мінімум втричі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Частково це можна вирішити, перезавантаживши нашу економіку. Наша лідер Юлія Тимошенко нещодавно запропонувала 5 перших кроків до розбудови економіки, план у нас є. З ростом економіки з’явиться більше грошей на медицину. Та досвід Польщі, про який я писав у попередньому блозі, показав – одними бюджетними видатками всі проблеми галузі не вирішиш. Читайте: Медреформа: навіщо Україна наступає на польські граблі Від недоступної медицини страждають не окремо люди, страждає у тому числі й економіка. У нас дуже висока передчасна смертність і інвалідизація у продуктивному віці. І через це Україна недоотримує в рік понад 220 млрд грн ВВП – на неї ярмом лягають додаткові соціальні видатки на забезпечення життєдіяльності непрацездатної частини населення. На допомогу державі має прийти бізнес. Здоров’я працівників (і членів сімей працівників) важливе, бо впливає на продуктивність праці. І саме його має забезпечувати ефективна система охорони здоров’я, яку бізнес також буде оплачувати. Є чотири способи фінансування бізнесом СОЗ: бюджетне фінансування, обов'язкове медичне страхування, підвищення доходів працівників і пряма оплата ними медичних послуг. Чому я запропонував ввести саме загальнообов’язкове медичне страхування? Відповідь – далі. Якщо ми збільшимо податкове навантаження і відрахування податків до загального фонду бюджету, то гроші просто розмиються іншими статтями бюджетних витрат. Окрім того, в Україні на охорону здоров’я йде 10% бюджету. А щоб йшло, наприклад, як у Великобританії - 16,5%, потрібно збільшити податковий тиск на бізнес у 1,5-2 разу. На противагу скажу, що завдяки адресності та цільовій спрямованості механізму обов'язкового медичного страхування, додаткове навантаження на бізнес складе тільки 6-8% від ЄСВ. До речі, адресна оплата страховки  зміцнює соціальний зв'язок між роботодавцем та працівником і підвищує лояльність останнього. У роботодавця будуть широкі можливості сформувати додаткові стимули через надання працівникам додаткової корпоративної добровільної медичної страховки. Перекладати фінансування системи охорони здоров’я на самого працівника також не вигідно. По-перше, коли він платить напряму за послугу, він платить за хворобу, а не одужання – бо лікар зацікавлений у пролонгації хвороби, а не у одужанні. Так можна збільшити кількість аналізів, медпрепаратів, проводити необґрунтоване призначення та ін. По-друге, пацієнт сам не може контролювати якість лікування, і тому не отримує якісне і ефективне лікування. Знову процес одужання штучно затягується лікарем, і від цього хвороба може стати хронічною. А вже при хронічному захворюванні продуктивність його праці зменшується, бо він постійно відволікається на організацію свого лікування. По-третє, домогосподарство не може оплатити критичні медичні витрати без зміни способу життя – отже, продуктивність праці робітника знижується. Бо замість роботи він займається організацією лікування, пошуком коштів, супроводжує лікування члена родини. А соціально відповідальний роботодавець змушений буде взяти на себе хоч частину з критичних медичних витрат свого працівника. А це - додаткові, непередбачувані і значні витрати, яких можна уникнути в системі медичного страхування. Бізнес не може самостійно створити локальну ефективно функціонуючу систему надання медичних послуг для своїх працівників. Ні створивши корпоративні медичні центри, ні надаючи добровільну медичну страховку за неефективно функціонуючої національної системи охорони здоров'я. Адже ємність ринку такого добровільного медичного страхування не перевищує 10-15%, і це аж ніяк не забезпечить необхідний обсяг фінансування всієї медичної мережі. Добровільне страхування лише експлуатує можливості існуючої медичної мережі, і не є її системоутворюючим фактором. Створення ж корпоративних клінік (які обслуговуватимуть тільки співробітників корпорації) економічно необґрунтоване. Бо сучасні медичні технології затратні, і щоб вони існували, потрібно забезпечити широкий ринок збуту їхніх медичних послуг. А для цього потрібно у рази більше людей, аніж працівників у корпорації. Використовуючи один із цих трьох механізмів фінансування, витрати на достатній рівень медобслуговування своїх працівників можуть навіть зробити роботодавця банкрутом. Залишається останній, найвигідніший і збалансований шлях – обов’язкове медичне страхування. Цей механізм – найбільш економічно ефективний, соціально виправданий і зручний. Система загальнообов’язкового медичного страхування поліпшить якість і об’єм медичних послуг – і у результаті інвалідизація і передчасна смертність у нашій країні знизиться. Виграє не тільки народ, а й економіка нашої країни. Читайте: МОЗ підставляє місцеву владу Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” KиевVласть

У 1959 році у Рязанській області, тодішній перший секретар Рязанського обкому КПРС Ларіонов, у відповідь на заклик Хрущова пообіцяв збільшити за один рік заготівлю м’яса в області  втричі. Керівництво країни високо оцінило таку заяву і  не чекаючи результату Ларіонову було присвоєно звання Героя соціалістичної праці. Для виправдання високого довір’я партії, в області був забитий весь приплод скота, більша частина молочного стада, прибрано до рук всю домашню скотину колгоспників але для рекорду все рівно не вистачало. Тоді було організовано закупку м’яса у сусідніх областях та в Казахстані на що витрачались кошти, виділені на будівництво шкіл та житла. Одночасно, продаж м’яса в магазинах припинився. В кінці року область переможно відрапортувала про виконання взятих на себе зобов’язань і передала в держзакупівлю 150 тис. тон м’яса, втричі більше ніж минулого року та проголосила чергову обіцянку - заготовити наступного 1959 року ще більше мяса – 180 тис. тон. Але наступного року вдалося зібрати лише 30 тис. тон. Вся скотина в області була вирізана, а на закупівлю м’яса в інших регіонах коштів вже не було. В 1960 році рекордсмен та Герой соціалістичної праці Ларіонов покінчив життя самогубством. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Коли в економіці засоби підміняють мету, це основна ознака адміністративно-командної системи як способу економічної організації суспільства. Саме такий варіант економічно-суспільних відносин нам продовжують нав’язувати наші керманичі ось уже двадцять вісім незалежних років, а ми продовжуємо дивуватись, чому країни Східної Європи пішли так далеко, а ми ні. Є ще дві важливі ознаки такої системи – це набір масштабних, як за кількістю залучених ресурсів так і  за глибиною безглуздості, урядових ініціатив та наявність чітко визначеного кола винних у невдачах і провалах. Радянська економіка, яка була жорстко затиснута в ідеологічній клітці,  у спробах дістатися до марева під назвою комунізм породжувала грандіозні проекти з мізерною економічною результативністю, такі як Байкало-Амурська залізнична магістраль в нікуди,  які врешті решт виснажили країну до повного її руйнування. Звісно, радянське суспільство на всіх етапах “вєлікіх строєк” чітко знало хто винен у невдачах – контрреволюціонери, куркулі, вороги народу, зрадники, шпіони, шкідники,  дисиденти,  спекулянти, фарцовщики та інші несвідомі елементи плюс зовнішні вороги просякнуті лютою заздрістю. Формально, в 1991 році ми вирвались із радянщини і вона  зникла разом з союзом нерушимих,  але неформально нам вдалося неймовірне -  ми втягли іржавий паровоз радянської економіки в XXI століття та ще й сподіваємось його розігнати до швидкості Гіперлупу. “Стою на асфальті я в лижі обутий…” це точно про нас і нашу країну. Постає питання, яка ж грандіозна ідеологія  зараз виконує роль комуністичного марева, мобілізує  суспільну свідомість та виправдовує безглузде урядування? Є така. І зветься вона -  наповнення бюджету. Наповнення бюджету у вітчизняній інтерпретації це класичний приклад підміни понять, підміни мети засобами, порушення причинно-наслідкових зв’язків, грандіозна маніпуляція суспільною свідомістю  і як результат  - здобуття Україною статусу найбіднішої країни Європи з гігантським зовнішнім боргом і з повним набором усіх можливих негативних метастазів які могли вразити механізм державного управління. Слава КПСС! Бюджет країни, міста, села, підприємства, сімї це завжди результат, це наслідок здатності заробляти стільки коштів, щоб вистачало на забезпечення основних потреб і залишалось на розвиток. В основі будь якого бюджету лежить економічна  спроможність. Чим вона вища - тим багатший бюджет і ніяк не навпаки. В основі економічної спроможності країни лежить підприємницька ініціатива реалізована певними людьми – підприємцями.  Ці люди, а ніяк не уряди, створюють економічну потужність країни і необхідний фінансовий ресурс, створюють робочі місця та підвищують добробут населення. Уряди економічно розвинених країн зосереджують свої зусилля на створенні умов для вільної реалізації підприємницької ініціативи через впровадження ринкових принципів і механізмів, через правове забезпечення, через збалансовану податкову систему. Жодна країна не досягла успіхів, де всі зусилля держави були направлені на максимальне вилучення коштів у підприємців під виглядом податків, а значить на позбавлення економіки можливості для розвитку. Двадцять вісім років триває економічна “продрозверстка” заради примарного бюджетного комунізму. Вилучити все! - суть стосунків влада-бізнес і цілком закономірний результат -  ВВП на душу населення жалюгідні $2 500, коли, приміром,  в Польщі, - яка ставила за мету не  наповнення бюджету, а максимальне втягнення громадян у підприємницьку діяльність, - понад $13 000. В якій країні багатший бюджет, кращі дороги, вищі зарплати і пенсії? Відповідь очевидна. Наповнення бюджету це відсутність мислення навіть на короткотривалу перспективу, саме тому у нас не було жодного уряду який би мав чітку стратегію дій наповнену реальними кроками, а не пустими гаслами. Наповнення бюджету – це життя одним днем без майбутнього  і запорука того, що щасливе завтра не наступить ніколи. Система, де економічно активний громадянин є об’єктом постійних претензій та тиску з боку держави і майже офіційно визнаний причиною всіх суспільно-економічних негараздів як “ворог народу” не здатна забезпечити в повній мірі фінансовими ресурсами  суспільні потреби. Фіскальна служба постійно рапортує про встановлення все нових і нових рекордів у наповненні бюджету, а стан економіки тільки погіршується і ось уже стандартних заходів не вистачає для залучення коштів  до державної скарбниці. Теперішній уряд вже ініціює перевірки бізнесу з залученням до цього поліцейських органів. А потім що? В хід піде армія яка вилучить все, в останній раз наповнить бюджет, відрапортує про черговий рекорд і країну чекатиме доля Ларіонова? Читайте: Дві економіки або присмак стабільного падіння у прірву Михайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців" KиевVласть

Карл Маркс був беззаперечно правий коли сформував тезу про економіку як базис суспільно-економічних відносин. Фундаментом будь-якої країни є її економічна здатність виробляти стільки грошей, щоб вистачило на забезпечення потреб суспільства та залишалось на розвиток. Якщо розібратися, як влаштована сучасна українська соціально-економічна система можна отримати відповідь - чому, незважаючи на промислово-економічний потенціал та значні ресурси, Україна залишається найбіднішою країною Європи; чому не вистачає коштів на найнеобхідніше; чому активна частина суспільства яка здатна створювати економіку країни, підприємці, знаходиться під надмірним державним пресом; чому тиск держави знищує саму можливість підприємницької діяльності; що треба зробити для виправлення ситуації та чому існуючі політичні еліти вперто саботують системні зміни і ніколи на проведення необхідних країні реформ не підуть.  Що маємо. Україна за даними агенції Moody's має найнижчий рівень ВВП на душу населення серед європейських країн, трохи більше 2 тис. доларів. Для порівняння - Грузія понад 4 тис. доларів, Білорусь - понад 5 тис. доларів, Польща - понад  13 тис. доларів. В рейтингу легкості ведення бізнесу Світового Банку Doing Business наша країна займає 76 місце між Бутаном та Киргизстаном. Грузія посіла 9 місце, Польща - 27, Білорусь - 38, Молдова - 44. У  світовому рейтингу індексу сприйняття корупції оприлюдненому Transparency International, Україна посіла 130-те місце серед 180-ти країн.  Поруч Гамбія, Іран, М’янма, Сьєрра-Леоне та Росія з кращим на один бал результатом. Україна - найкорумпованіша країна Європи. Читайте: Розшукуються понад 100 тис. літрів скрапленого газу, поцуплені у підприємців київськими комунальниками Згідно класифікації МВФ та Світового Банку типів держав за співвідношенням ефективності урядування та впливу держави на економічні процеси Україна знаходиться у особливій групі країн з латино-американським типом економіки. Перш за все це характеризується надмірною вагою державних інституцій, які переросли свою ефективну спроможність та виступають гальмом розвитку. Крім цього,  великий розрив у доходах між багатими і бідними, процвітає корупція, тіньова економіка, не менше 80% економіки контролюється фінансово-промисловими групами. У США, до речі, ФПГ не контролюють і половини економіки. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Чому так трапилось. Тут допоможе короткий екскурс в історію не нашої країни, а країни яка вперше у світі спробами та помилками побудувала ринкову економіку, окреслила принципи і закони її розвитку та показала приклад для наслідування  іншим країнам. У другій половині 19 ст. основним напрямком урядових ініціатив у США стала боротьба проти монополій які почали визначати напрямок розвитку американської економіки. Найкращий приклад - “Стандарт Ойл” Рокфеллера. Він підкорив всю нафтопереробку, добування нафти та її транспортування. До 1880 року “Стандарт Ойл” стала найбагатшою компанією Америки яка контролювала 90% нафтової промисловості.Не відставали й інші потужні фінансово-промислові монополії. Банки, трести та синдикати активно брали під контроль всю економіку країни. Така ситуація призвела до появи в кінці 19 ст. перших антитрестівських законів оскільки федеральний уряд усвідомив ризики які несе країні монополізація ринків. Законодавча боротьба продовжувалась кілька десятиліть доки не сформувалася нормативно-правова основа, що забезпечувала функціонування вільної ринкової економіки.США показали всьому світу, що монополії призводять до неефективного розподілу ресурсів, стагнації економіки та необгрунтованому зростанню цін. Також продемонстрували, що однією з ключових функцій держави є збереження вільної конкуренції як основного економічного механізму. Зрештою, США побудували найефективнішу в світі економіку. Читайте: Монополізація паливного ринку руками чиновників триває. Київщині приготуватись В чому принципова різниця між США 19 ст, та сучасною Україною? Політичні еліти США того часу не стали обслуговувати інтереси монополій, а навпаки розробили такі правила гри, які обмежили їх вплив та надали рівні умови всім учасникам ринків.В Україні ж політичні еліти - це продовження еліт фінансово-промислових. Суть цієї зв’язки - замкнене коло за принципом: великі гроші роблять великих політиків, а великі політики дають змогу робити  великі гроші. Слова Фірташа сказані на суді у Відні кращий тому доказ: ”Ми досягли чого хотіли, Порошенко став президентом, а Кличко мером”. Після розпаду СРСР у приватних руках накопичилися значні фінанси, сировинні та промислові ресурси для яких командно-адміністративна система економіки типу радянської виявилася більш сприятливою для збереження та примноження капіталу ніж класична ринкова економіка. Сучасна українська соціально-економічна система має командно-адміністративний характер з дуже незначним впливом ринкових механізмів. Така система вигідна лише крупному бізнесу та роздутому державному апарату, який крупний бізнес обслуговує.Для великого бізнесу держава лише інструмент для заробляння грошей з подальшим виведенням їх з вітчизняної економіки за кордон. За даними Інституту економіки та прогнозування НАН України, за 26 років з України виведено понад 167 млрд доларів. Ця цифра підтверджується і даними інших досліджень. На фоні цього вже десятиліттями суспільству нав’язується думка, що бідність країни через те, що підприємці не платять податки. Звичайно, маються на увазі ті підприємці, що не входять до пулу великого бізнесу, а намагаються виживати у вкрай монополізованій економіці з ручним управлінням,  з відсутністю чітких правил, гарантій власності, без права на справедливе судове рішення, захмарному податковому та корупційному тиску.Фактично, в Україні в рамках однієї держави існує дві економіки - економіка обраних, яка сама собі встановлює правила через підконтрольний державний апарат, та економіка виживання, представлена в основному малим та середнім бізнесом, який, між іншим, дає близько 80% робочих місць. За рахунок останніх державний апарат і намагається латати бюджетні дірки та покривати дефіцит коштів на державні видатки.“Друзям - все, ворогам - закон”, незмінний девіз державних інституцій які спочатку загнали незалежну підприємницьку ініціативу у “сіру” зону легальності, а потім різними способами намагаються виявити та вилучити грошові “ізлішкі”. Найяскравіший приклад останнього часу - блокування податкових накладних. Знову ж таки, впроваджено механізм абсолютно ручного втручання в економічні відносини, який зачіпає лише малий та середній бізнес. Традиційно, держава запевняє в “перемозі”, оскільки, мовляв, впроваджена система СМКОР дозволила вирішити питання автоматичного повернення ПДВ через іншу систему - СЕА ПДВ.Ось тільки є один нюанс. Експортні операції, при яких держава повертає ПДВ, тепер уже автоматично, майже повністю підконтрольні економіці обраних, в економіці виживання доля таких операцій мізерна. А тільки за тримісячний тестовий період роботи системи СМКОР з економіки виживання вилучили 7 млрд. гривень, а на даний час називають суму від 40 до 100 млрд гривень. Не складно здогадатись, до чиїх кишень держава “перекачала” ці кошти. Система двох економік призвела до того, що держава вже не спроможна заробити більше грошей ніж вона заробляє. Економіка обраних не вважає за потрібне віддавати більшу частку на державні видатки,  економіка виживання  і так на межі виживання, гроші у корумповану країну із значними інвестиційними ризиками не йдуть. Патова ситуація. Вирішення вимагає системних інституційних змін, але такі зміни - пряма загроза економіці обраних та корумпованим чиновникам. Можливо, дехто не задіяний у підприємницькій діяльності вважає, що це його не стосується. Марні надії. Економіка обраних це і необгрунтовані тарифи, і низька якість доріг, мізерні зарплати, пенсії, захмарна вартість автомобілів, Роттердам +, аварії на інфраструктурних об’єктах  тощо. Читайте: Торгівля індульгенціями: державна політика промислової та техногенної безпеки на ринку автомобільного палива Підприємці і просто громадяни повинні зрозуміти, що апелювати до держави і старих політичних еліт вже нема ніякого сенсу. Проблеми бізнесу, які нероздільно пов’язані з загальними проблемами держави, можливо вирішити лише політичним шляхом - через зміну політичних  еліт.Існуючі багаторічні політичні лідери, які напередодні виборів традиційно щедро роздають обіцянки підтримки малого та середнього бізнесу, ніколи на проведення необхідних країні економічних реформ не підуть, для них це самогубство. Вони і далі продовжуватимуть героїчно боротися із наслідками, але жодним чином не торкнуться причин.Вільна конкуренція, вільний доступ на ринки, однакові умови для всіх, чіткі правила гри в основі яких ринкові, а не командно-адміністративні механізми, принцип “дозволено все, що прямо не заборонено”, податкова реформа, економічно обгрунтований податковий тиск, верховенство права, незалежні суди  - всі ці речі пряма загроза для них і економіки обраних. Наостанок, приведу слова одного успішного одеського підприємця, який отримав стартап-візу і назавжди переїхав працювати до Італії: “Я вам, громадяни України, одну розумну річ скажу, тільки ви не ображайтесь. Ви прямо зараз втрачаєте свою країну. Кожен день. І кожного дня все більше і більше. Тому, що кожного дня з України виїжджають ті, хто ще здатен витягти країну з дупи, в якій вона опинилась - підприємці”. Читайте: Чи наступить Київська область на київські автогазові граблі Михайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців" KиевVласть