Демонополізація декомунізації. Нова промислова політика
Оголосивши і привчивши, що державне це погано, українців з радістю відправили в ринкову економіку, забравши комуністично-промислове набуття українського народу (природньо-національні монополії) собі по кишеням-карманам. В Україні чи для України сформували особливе бачення ринкової економіки - без держави і недержавними монополіями.
От і поїдаємо наслідки: ні державної, ні ринкової економіки, а суцільна монопольна економіка.
Ми недооцінюємо негативний вплив недержавних монополій на наше соціально-економічне життя, на розвиток промисловості і сільського господарства.
Держава скута в приватно-монопольних ліщатах. Сировинність економіки, її антисоціальність спричинені, також, недержавною монополізацією.
Постачання газу, електрики населенню і виробництву – все в приватних монополіях. Автомобільне пальне (бензин, дизель, газ) в монополії. Вода в Києві і та в приватній монополії.
Наявність навіть незначної частки недержавного видобутку газу, нафти чи вугілля буде спричиняти надмірне зростання цін на вуглеводні - заради свого прибутку власники недержавного видобутку готові лобіювати завищення цін. Так, держава теж отримає прибутки, але вони десь хаотично втратяться розбігаючись по нескінченним перерозподілам бюджетів, потрапляючи, знову ж таки, в нові пастки монополій. В таких видобувних галузях нереально створити конкуренцію, хіба що надати кожному українцю невідчужуване право на свердловину чи частку в вугільній шахті.
В розвинених країнах боротьба з монополіями – основа існування ринкової економіки. Держави цих країн не раз “розривали” навпіл економічні монополії найбагатших людей країни. І це нормально – країна і її громадяни понад усе. Існування недержавних монополій суперечить існування ринкової економіки.
В Україні ж антимонопольні органи не працюють в інтересах держави і суспільства, а скоріше обслуговують інтереси тих же приватних монополій.
Відтворення і розвиток промислового виробництва та існування недержавних монополі не сумісні речі. Поняття ринкового ціноутворення буде зневільовано монопольним ціноутворенням, робитиме організацію і існування виробництв не конкурентоспроможнім, а державну підтримку не доцільною.
Існуєче антимонопольне законодавство досить потужне, але не застусовальне – існуючий антимонопольний орган неефективно і несвоєчасно реалізує антимонопольну політику. Крім того, антимонопольне законодавство, фактично, не розповсюджується на природньо-національні монополії “захоплені” олігархічними оточенням влади різних періодів.
Тому, треба переглянути ставлення до монополій, як в суспільно-економічному баченні так і в законодавчому.
НЕДЕРЖАВНІ МОНОПОЛІЇ НЕОБХІДНО ПРИПИНИТИ
Форми, методи і інструменти припинення монополій можуть бути різні.
Так, зміна форми земельних відносин дасть змогу припинити аграрні монополії орендарів і, як наслідок, спричинить зростання доходів власників землі і усуспільненню прибутків – запрацюють ринкові механізми в земельних відносинах. Також, така зміна не допустить формування монопольної власності на землю.
А заміна чи започаткування нових організаційних форм відносин власності у створенні чи реорганізації промислових підприємств матиме суттєвий вплив на монополії через підвищення конкурентності в галузях, а також надасть суспільно-правові підстави до державного втручання в діяльність монополій в суспільно значимих інтересах.
Держава може пропонувати викупити або прийняти монополію без викупу. Це стосується також недіючих монополій, відтворення яких в інтересах унітарного власника не доцільно з точки зору відсутності суспільного інтересу. У нас в країні існують підприємства, які практично призупинили виробництво, не мають можливості для відтворення повноцінного виробництва. При прийнятті монополії до державної власності чи передачі об’єднанню громадян, держава може фінансувати і забезпечувати відновлювальний процес виробництва. Як приклад, це підприємства автопрому – підприємства є, а продукції немає.
Держава може на підставі діючого законодавства урегулювати монополію, визначивши порядок ціноутворення, конролю витрат, призначення менеджменту.
Держава повинна повернути природньо-національні монополії, які передані до приватного управління і є джерелом перешкоджання розвитку виробництва та високих цін та тарифів для населення. Варіантів для повернення може бути достатньо.
Держава в інтересах українців повинна реорганізовувати і управляти природними і економічними монополіями. Для цього необхідне впровадження нової якості державного управління власністю українського народу. Для цього необхідна воля.
В результаті запропонованих дій будуть створені в суспільних інтересах державні монополії. Буде накладено обмеження на діяльність приватних монополій. Сформовані і розвинені ринкові механізми замість монопольного гальма розвитку виробництв. І, нарешті, припинено монополії, які не можливо реорганізувати в суспільних інтересах.
Вигодонабувачами від нової антимонопольної політики будуть громадяни і виробничі підприємства. Це знижені тарифи, спрощений доступ до ресурсів природньо-національних монополій – це чинник всебічного розвитку країни.
Право на монополії має тільки український народ в особі держави.
Існувати можуть тільки суспільно-державні монополії на підставі діючих справедливих законів України і бути під суспільно-державним контролем.
Читайте: Повернення ресурсів українському народу
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
