На словах кияни проти поборів у навчальних закладах і за прозорість та європейські стандарти освіти для своїх дітей. Тим парадоксальнішою виглядає ситуація у муніципальному закладі вищої освіти “Київська Академія мистецтв”, де вдалося це зробити. За останній рік у закладі відбулися суттєві зміни, які ініціювала ректор Академії і підтримала Київська міська державна адміністрація (КМДА). Київська дитяча Академія Мистецтв до 2019 року юридично була середньою школою, з обов’язковим платним навчанням і мережею “благодійних фондів”, які збирали гроші батьків на різні потреби. Тепер у закладі є відповідне фінансування з муніципального бюджету, а у випускників – можливість безкоштовно одержувати фахову мистецьку освіту за державним стандартом. Але зміни зустріли опір батьків і стали темою замовних телесюжетів із наклепами на ректора Академії Ольгу Бенч (на фото).
Ця історія – про те, що на її місці може опинитися будь-який керівник навчального закладу, який почне приводити в порядок документацію, систематизує фінанси і знищить тіньові схеми збирання грошей.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Ольго Григорівно, рік тому Департамент культури КМДА провів конкурс на посаду ректора Київської дитячої Академії мистецтв і Ви очолили цей заклад. Що за цей час Вам вдалося зробити?
Ольга Бенч: Перший рік моєї діяльності на посаді ректора Академії – це кропітка робота з документами та приведення всіх аспектів діяльності закладу (в навчальній, фінансовій та господарській сферах) у відповідність до чинних нормативів.
Концепція виховання митця в єдиному неперервному процесі освіти в одному закладі (яку створив перший ректор КДАМ, академік Михайло Чембержі) була прекрасною ідеєю. Ця структура вертикалі мистецької освіти в одному закладі (школа-коледж-вища школа) мала б регулюватися відповідною законодавчою базою. Але це було не так.
Коли я почала працювати на посаді в кінці жовтня 2018 року, стала аналізувати документи в навчальній, фінансовій та господарській сферах Академії, побачила багато дивних речей. “Інноваційність” закладу полягала в тому, що він діяв поза правовим полем України, жив в уявній паралельній реальності. Заклад мав назву Академія мистецтв, учнів називали студентами, класи — курсами.
Але, проаналізувавши навчальні плани, ми побачили: Київська дитяча Академія мистецтв не мала в своїй основі мистецької школи! Де-юре, діти здобували освіту в середній загальноосвітній школі з поглибленим вивченням іноземних мов!
KV: А де ж було мистецтво?
Ольга Бенч: Мистецтво в Академії функціонувало винятково на платній основі, за кошти батьків. Ця модель навчання дуже нагадувала комерційний проект і не мала жодного стосунку до мистецької освіти! При вступі до Академії укладали “Договори про навчання” на 11 років наперед, з фіксованою сумою оплати.
Це виглядало, наче середня школа надавала платну послугу цій другій структурі – мистецькій, яка повністю забезпечувалася за батьківські кошти. Батьківські кошти, які становили 30% обсягу фінансування закладу, йшли у спецфонд і звідти платили гроші педагогам, які вели фахові предмети.
А в підсумку по закінченні Київської дитячої Академії мистецтв, випускники отримували лише Атестат про загальну середню освіту, без жодного мистецького компонента. Папірець із переліком прослуханих платних курсів з мистецьких напрямів, який додавали до Атестату – не документ, який би давав право підтверджувати здобуття мистецької освіти за фахом. За вісім останніх років, лише четверо випускників школи пішли в мистецтво, решта дітей йшла не в мистецькі виші. Педагоги, які мали хоч якісь наукові звання, залишили Академію.
Тому моїм першочерговим завданням на посаді ректора Академії стала упорядкування діяльності закладу відповідно чинного законодавства. Щоб випускники мали підтвердження своєї мистецької освіти за державним зразком, щоб стаж та оплата праці викладачам стали нараховуватися за усіма правилами. Щоб Академія почала отримувати належне фінансування як заклад вищої освіти (а не середньої чи середньої спеціальної), а сплата за навчання була спрямована на розвиток навчального закладу.
Департамент культури КМДА повністю підтримав наші кроки і за рік ми здійснили цей перехід — від приватної структури, яка викладала за батьківські гроші мистецькі предмети, до Спеціалізованої школи, яка надає державні документи про мистецьку освіту.
По завершенню 2018/2019 навчального року випускники вперше отримали атестати державного зразка з офіційно внесеними фаховими предметами. З 1 вересня 2019 року почали діяти навчальні плани Спеціалізованої мистецької школи. Відтепер випускники вищої школи отримуватимуть дипломи державного зразка із вказаними у них предметами як загальноосвітнього, так і мистецького циклу.
KV: Навіщо змінювали назву закладу – з Київської дитячої Академії мистецтв на муніципальний заклад вищої освіти “Київська Академія мистецтв”?
Ольга Бенч: Крім ліцензії на середню освіту, заклад мав ліцензію на вищу школу (бакалавр і спеціаліст). Але в закладі не було ні кафедр, ні професорів, ні доцентів, не було навчальної частини. Лише так звані проректори і декани, які насправді мали навантаження лише у школі. Цей вищий навчальний заклад фінансувався з бюджетної програми “Коледжі”. І водночас не мав ліцензії на коледж!
Я постала перед проблемою видачі нелегітимних дипломів. Цю ситуацію я довела до відома Департаменту культури КМДА і там підтримали наші пропозиції по реструктуризації закладу. Щоб легалізувати дипломи про вищу освіту, розпорядженням КМДА заклад було перейменовано. Затверджено Статут. Структура закладу уже відповідає закону “Про вищу освіту”, а фінансування відбувається з бюджетної програми “вищі навчальні заклади”. Це також відкрило нам можливості для залучення найкращих фахівців.
Попередня назва “Київська дитяча Академія мистецтв” була причиною відтоку випускників середньої ланки КДАМ в інші навчальні заклади для отримання повної вищої освіти в галузі мистецтв. І робила неможливою втілення концепції безперервності мистецької освіти, за якою дитина заходить в перший клас закладу і завершує своє мистецьке навчання як бакалавр, магістр і як аспірант.
Перейменування було потрібне, щоб посилити сприйняття Академії як закладу вищої освіти і для полегшення подальшої нострифікації (визнання в інших країнах) наших дипломів. Зміна назви вже дала позитивний результат. За підсумками вступної кампанії 2019 року заповнено 100% ліцензійних місць, які фінансуються за кошти бюджету, а також 80% ліцензійних місць на здобуття вищої освіти за освітнім рівнем “бакалавр” за кошти фізичних осіб. Також заповнені вільні місця на другому курсі за напрямом підготовки “образотворче мистецтво”.
KV: Але в телевізійному просторі говоряться протилежні речі. Що незважаючи на покращення фінансування з муніципального і державного бюджетів, Ви запровадили примусове платне навчання в Академії, яке коштує 17 тис. гривень. І діти, чиї батьки не мають цих коштів, нібито зазнають утисків. Прокоментуйте це.
Ольга Бенч: Навчання в Академії – БЕЗКОШТОВНЕ, як загальноосвітнє, так і фахове. Навпаки, це в попередні роки воно було обов'язково платним. Бо мистецький компонент взагалі не фінансувавсяні з державного, ні з муніципального бюджетів, оскільки Академія була не мистецькою школою (тому діти отримували документ про освіту звичайної школи).
Зараз діти одержують безкоштовне навчання з загальноосвітніх і фахових предметів мистецьких напрямків – хореографія, образотворче мистецтво, музичне мистецтво, акторська майстерність. Вперше за весь час діяльності у Академії з’явилася можливість законно оплачувати працю викладачів фахових дисциплін з муніципального бюджету та мати в штаті вихователів, які працюють з дітьми в другій половині дня.
Влітку в класах було зроблено косметичний ремонт, для перших класів були закуплені нові парти та стільці, класи обладнали інтерактивними дошками, створили зону відпочинку за правилами “Нової української школи”. І всі ці ремонти відбуваються за муніципальні кошти, жодної копійки батьківських коштів на це не витрачається.
А додаткові навчальні послуги, де передбачено оплату 17 тис. гривень/рік – це добровільно, і лише з тими батьками, які бажають, щоб діти отримали додаткові практичні активності під час навчання.
KV: Поясніть докладніше – про які саме активності та послуги йдеться?
Ольга Бенч: Це пленери і виставки, винятково практичний компонент мистецької освіти. Раніше вони проводилися за гроші батьків, які збиралися готівкою. Ми зробили цей компонент прозорим і запропонували батькам укласти відповідні договори, де є чіткий перелік послуг і відповідальність за виконання.
Предмет цього договору – надання освітніх послуг у вигляді практичного компонента, до складу якого входить і організація пленерів, і організація виставок. Вони потрібні, бо це дає можливість вивести дитину з замкненого простору класу і розширити її світогляд як майбутнього митця.
Але ці активності – додаткові до навчального процесу, і відповідно, не підпадають у рамки визначеного державного фінансування. Кошти за надання додаткових послуг надходять на спеціальний рахунок академії і цільовим методом йдуть на оплату додаткових годин викладачів, закупівлю матеріалів, замовлення автобуса, оформлення робіт для виставки, організацію і проведення виставок тощо.
В Академії навчається 450 учнів, і майже 50% батьків уклали такі договори. Всі додаткові активності дитини – фіксуються. І за підсумками виконання цього договору, дитина одержує портфоліо. Додаткові послуги Академія має право надавати тільки дітям, чиї батьки їх оплачують відповідно до договору. Про жодну “дискримінацію” дітей не може бути і мови; не підписання договору не може бути причиною відрахування дитини з закладу.
KV: КМДА майже щодня одержує звернення батьків учнів Академії, які протестують проти дій адміністрації закладу. Чим викликаний конфлікт, чи намагалися Ви з ними порозумітися?
Ольга Бенч: Насправді мова йде не про конфлікт. А про реакцію людей, яким існування Академії за рамками правового поля давало можливість для вигідних бізнес-схем на її базі. Деякі батьки створили собі благодійні фонди, організували збір готівкових коштів.
Покійний ректор Академії Михайло Іванович Чембержі намагався з цим боротись. В жовтні 2017 року навіть видав наказ “Про заборону збору готівкових коштів у Київській дитячій Академії мистецтв” і отримав таку ж реакцію – батьки почали писати скарги у різні інстанції.
Мова йде лише про кількох людей, які цілеспрямовано займаються дискредитацією закладу, засипають місцеві органи влади наклепницькими листами і намагаються заблокувати нашу роботу. Якою насправді є їхня мета – сподіваюсь, правоохоронні органи дадуть на це відповідь.
Так, перехід від приватної структури, яка викладала за батьківські гроші мистецькі предмети, до Спеціалізованої школи не є простим. З Департаментом культури КМДА ми працюємо щодня з цих питань. Адміністрація Академії діє в межах законодавства, разом із державними та місцевими органами влади.
Думаю, що якби люди бачили не лише замовні сюжети, а також і документи — дійсно б змінили свою думку і зрозуміли, що іншого шляху у нас бути не може. Читайте: Ирина Черникова: “Мы хотим сделать для киевлян и гостей нашего города праздник”
Фото надано КДАМКиевVласть
В кінці минулого року відбувся відкритий Форум ДАБІ та громадськості, на якому ГО “Асоціація містобудівельників України”, кафедра геоінформатики КНУ ім.Т.Шевченка та ГО “Сила Громад” презентували модернізацію сайту “Прозора ДАБІ” з підключенням зведеного геопорталу містобудівної, проектної, землевпорядної та дозвільної документації. Побачивши загрозу публікації у відкритому доступі матеріалів, що викривають корупційні домовленості та схеми легалізації відхилення від ДБН, будівельна мафія терміново звільнила керівника ДАБІ Олексія Кудрявцева.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В середу 06 березня 2019 року відбулась ніким особливо не помічена подія: знову ж таки громадські організації та науковці, через свого представника, презентували на секції НТР Мінрегіону відкриту і публічну систему геопросторових даних “Електронна НТР” по всім забудовам, які розглядаються Мінрегіоном на предмет погодження відхилення від державних будівельних норм (ДБН).
Перше питання порядку денного здивувало не тільки чиновників – навіть присутні на секції забудовники були шоковані розмахом зловживань в ДАБІ. Зокрема, корупційна карусель видачі дозвільних документів головними інспекторами будівельного нагляду та дозвільним департаментом Н. Чекомасової, просто вражає своїм цинізмом. Але найбільш корумпованими в цій схемі виявились “комерційні” експерти (якщо можна назвати експертом фахівця, який не бачить порушень у проекті).
ТОВ “Еквілібріум Трейд” заплатив ТОВ “Українська будівельна експертиза” за те, щоб псевдоексперти не побачили порушень будівельних норм і дали “зелене світло” забудовникам отримати Дозвіл на забудову рекреаційної території Парку Покол – Наддніпрянське шосе 2. Фактично, саме так звані експертні звіти (нічого спільного з державною експертизою проектів) стали основною перепусткою в світ порушення законів та будівельних норм, всупереч ст.10 ЗУ “Про будівельні норми”.
Сумнівні документи землевідведення, завідомо в корупційний спосіб надані Містобудівні умови і обмеження, у злочинний спосіб наданий Дозвіл ДАБІ протягом 5 хвилин висвітились на екрані перед здивованими членами секції НТР та чиновниками Мінрегіону. Всі побачили підлог документів, завідомо неправдиві відомості та корупцію в діях посадових осіб, які надали ДОЗВІЛ, але Замовник при цьому звернувся до Мінрегіону з клопотанням “погодити відхилення від будівельних норм”. Тобто норми не порушені, як випливає з документів Експертного звіту, але в листі ТОВ “Еквілібріум Трейд” мова йде про відхилення! Просто когнітивний дисонанс, який може призвести до чергових звільнень в системі Мінрегіону (звільнення Кудрявцева проходило під особистим контролем Гройсмана).
Що ж такого в цій системі “відкритих геопросторових даних”? Нічого особливого, просто зібрана і зведена на один веб-портал (доступно для перегляду з мобільних телефонів) інформація про кожен об’єкт будівництва, з прив’язкою до земельних файлів ДЗК (публічна карта) і проектної документації, дає можливість Мінрегіону побачити протягом 5 хвилин відповідність проекту містобудівній документації, земельному, памяткоохоронному, природоохоронному законодавству. Це перший крок на шляху повноцінного нагляду і контролю за містобудуванням в Україні і він може стати останнім, зважаючи на боротьбу будівельних кланів за сфери впливу.
Через інтернет, кожний бажаючий може передивитись відеозапис проходження секції НТР, а після адаптації веб-ресурсів з системою gov.ua можна буде переглядати всі проекти, які направлялись в Мінрегіон для отримання погодження відхилення від будівельних норм. На екрані видно навігацію зручного сервісу з простим доступом до всіх відкритих даних. Але система дозволяє миттєво виявити, що згідно Генплану Києва 2020, територія забудови ТОВ “Еквілібріу Трейд” обліковується як зелені насадження загального користування. Тобто мова йде про контроль через офіційний ресурс Мінрегіону всіх порушень Київської міської державної адміністрації (чиновники якої підписували Висновки щодо землевідведення та подавали на голосування Київради пакет документів з нецільовим використанням території).
Але налякало чиновників Мінрегіону не тільки порушення містобудівного законодавства. Виявилось, що наданий на розгляд проект будівництва має довгу кримінальну історію, в якій Генпрокуратура грає ключову роль. Дозвіл ДАБІ видано на об’єкт, який фігурує в слідчих діях і секція НТР мала б легалізувати злочини замовників будівництва. Що буде далі, коли з наведених нижче слайдів стане зрозуміло, що “відкрита” система таки діє і можна вже не доводити тезу про злочини забудовників, а просто дивитись за ними на екрані разом з присутнім на секції Прокурором або слідчими МВС.
Виявляється, що “папєрєдніки” з Мінрегіону в 2015 році вже один раз легалізували злочини по забудові рекреаційного Урощища Покол, але забудовнику виявилось цього замало. Шалені порушення санітарних норм, архітектурних вимог, заходів пожежної безпеки, що погоджувались Мінрегіоном в період з 2011 по 2017 роки, стали окремою “нормою” в будівельному бізнесі. Спроба виявити в архіві Мінрегіону зазначені нижче документи від 20.08.2015 року не принесли результатів – ні Протоколу №4 від 13.08.2015, ні самого листа-погодження не існує. Це тотальна маніпуляція і шахрайство.
Саме тому, колишній міністр Мінрегіону, а потім Прем’єр-Міністр України Володимир Гройсман нещадно звільняє тих, хто намагається зробити будівельну сферу публічною і відкритою. Після Революції Гідності, “напарник” Гройсмана пан Яценюк скасував усі перевірки будівельного бізнесу, відкривши “ящик пандори” незаконних і самовільних забудов (адже однією з ознак самовільного будівництва є порушення державних будівельних норм).
Подивіться уважно на малюнок внизу – це інформація з сайту забудовника: житлово-готельно-офісно-торговельний комплекс з 90% об’єктів житлового призначення. По міркам Європи, куди ми прагнемо, мова йде про мікрорайон з чисельністю мешканців, як у малому місті. Школи і садочки, поліклініки та громадські зони не були затверджені відповідним ДПТ. Що ж спонукало КМДА оформити документи на будівництво? Лише прибуток і комерційна вигода світиться в очах чиновників, які дозволили це будувати і замовників, які прагнуть знищити рекреаційні території столиці.
Віктор Глеба, незалежний експерт з державного управління у галузі містобудування, член-кореспондент Української академії архітектури, доцент кафедри, громадський діяч
КиевVласть
На початку поточного року сьогодні вже екс-голова Деснянської райдержадміністрації (РДА) Геннадій Заболотний став єдиним із очільників районів Києва, хто розповів КиевVласть про ведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення боргів за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій. Чи ефективна ця робота, скільки вже стягнуто боргів чи розповсюджується ця практика на всі райони Києва і на що саме витрачаються кошти сплачені мешканцями Деснянського району за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в інтерв'ю КиевVласть розповів профільний заступник голови Деснянської РДА Владислав Сюр.
KV: Які на сьогодні результати роботи по стягненню боргів мешканців району за житлові послуги?
Владислав Сюр: По Деснянському району зараз обліковується 94 872 абонентських рахунка. Заборгованість наявна у 20 476 абонентів. Проте є заборгованість статистична, яка виникає щомісяця через сплати мешканцями не до, а після 20 числа. Є разові несплати. Такі борги, як правило, швидко погашаються. Борг більше 1 тис. гривень вже є приводом подачі позову до суду. Зараз такі борги наявні у 9 793 абонентів. Саме серед них ті, які не платять за ЖКП роками.
З боржниками активно працює наше комунальне підприємство “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району Києва”. Робиться смс-розсилка щодо наявності боргу, направляються листи на електронну пошту та у поштові скриньки. Певна частина боржників згоджується погашати борг на етапі досудових попереджень.
Так, з січня по червень 2019 року нашою керуючою компанією укладено 13 договорів про реструктуризацію заборгованості за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкової території на загальну суму 55,14 тис. гривень. На сьогодні по факту виконання цих договорів мешканцями вже сплачено 28,7 тис. гривень.
KV: А скільки позовів направлено до суду, і по скільком з них завершено проваджено і стягнуті кошти?
Владислав Сюр: Керуючою компанією до Деснянського районного суду Києва подано 807 позовів про стягнення заборгованості за комунальні послуги на загальну суму 5,2 млн гривень. За результатами їх розгляду було прийнято 248 рішень про стягнення на користь КП 1,86 млн гривень.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Відділом Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в примусовому порядку виконано 62 рішення та стягнуто 208,51 тис. гривень. Ми постійно на зв'язку з районним відділом виконавчої служби, проте розуміємо, що є черга і пріоритети.
KV: Борги за послуги керуючої компанії продовжують збільшуватися?
Владислав Сюр: На жаль, так. На початок року заборгованість мешканців нашого району перед комунальною керуючою компанією складала 74,99 млн гривен. На початок липня 2019 року вона зросла на 15,1% до 86,31 млн гривен.
KV: У Деснянському районі, порівняно з іншими, найбільші борги за послуги комунальної керуючої компанії?
Владислав Сюр: Ні, у порівнянні з іншими районами у нас дуже гарні показники, ми на другому місці по рівню поточної оплати за ці послуги (80,91%).
KV: Будете продовжувати застосовують судову практику по стягненню боргів?
Владислав Сюр: Роботу по стягненню заборгованості за послугу з утримання будинків та прибудинкових територій, у тому числі в судовому порядку, ми продовжимо. За моєю інформацією, всі комунальні керуючи компанії Києва стикаються з несплатою за їх послуги і займаються стягненням боргів в судовому порядку. Наразі це єдиний шлях. В середньому за кожним будинком тільки нашого Деснянського району накопичений борг біля 150 тис. гривень, але припинити обслуговування будинків через борги ми не можемо.
Крім роботи по стягненню боргів, ми постійно проводимо роз'яснювальну та мотиваційну роботу. Інформуємо мешканців, на що спрямовані сплачені ними кошти. Для нашого району 86 млн гривень – це значна сума для поліпшення та підтримки житлових будинків у гарному стані.
KV: Багато будинків Деснянського району сьогодні користуються послугами саме комунальної керуючої компанії?
Владислав Сюр: У Деснянському районі 778 будинків, з них 534 обслуговуються комунальною керуючою компанією.
ОСББ створили мешканці лише 45 будинків. Частина будинків, де створено ОСББ, намагаються організувати отримання житлово-комунальних послуг своїми силами – самостійно наймають прибиральників, двірника, замовляють вивіз сміття тощо. Така сама ситуація і у ЖБК (157 будинків). 33 інвестиційні будинки обслуговує приватна компанія.
KV: На що саме витрачаються кошти, сплачені мешканцями району за утримання будинків та прибудинкових територій?
Владислав Сюр: Робиться все потрібне, але по можливості. Зараз у Деснянській РДА робота налагоджена. Ми створили базу даних, де акумулюється інформація про потреби кожного будинку (заміна вікон, герметизація, ремонти тощо), проведені ремонти і рівень сплати за надані послуги.
У нас, в РДА, зведені дані по всьому району, а у ЖЕДів у такій же формі наявна інформація по їх об'єктах. Їх працівники постійно моніторять стан будинків та оновлюють інформацію. Обов'язково відпрацьовуються всі скарги мешканців. Це дозволяє оптимізувати та підвищити ефективність робіт по утриманню будинків всього району.
Завдяки тому, що вся інформація міститься в одній базі, можно встановити пріоритети та черговість проведення планових ремонтів (графік ремонтних робіт) та одразу бачити, які роботи вже проведені (звіт про виконання ремонтів).
Графік ремонтних робіт у 2019 році по житловим будинкам за рахунок квартирної плати (адреси)
Проведені у 2019 році поточні планові ремонти (адреси)
KV: Які роботи у цьому році били першочерговими, та скільки коштів на них витрачено?
Владислав Сюр: Більше за все коштів у першому півріччі 2019 року витрачено на ремонт внутрішньобудинкового обладнання та мереж водо- та теплопостачання і каналізації (4,55 млн гривень), ремонт сходових клітин (4,12 млн гривень) та покрівель (3,62 млн гривень).
Проте найбільш пріоритетними цього літа були роботи з герметизації стиків зовнішніх панелей. Адже у Деснянському районі більшість саме панельних будинків, переважна частина яких відносяться до старого житлового фонду і треба не допускати їх руйнації. Ці роботи наразі продовжуються по всьому району. Будинки визначаються за поданням ЖЕДів та на підставі звернень мешканців.
Загалом за перше півріччя 2019 року роботи з поточного ремонту у житлових будинках були виконані на 15,73 млн гривень.
KV: Чи виділяються кошти безпосередньо на ЖКГ району з бюджету Києва?
Владислав Сюр: Так, але у цьому році сума дещо менша, ніж у 2018 році. На капітальний ремонт житлово-комунального господарства району з бюджету міста у 2018 році було спрямовано 126,99 млн гривень, а у 2019 році – 116,31 млн гривень.
Найбільше коштів направлено на капітальний ремонт міжквартальних проїздів та прибудинкових територій (44,86 млн гривень), заміну вікон (26,27 млн гривень), капітальний ремонт сходових клітин (10,76 млн гривень) та утеплення фасадів (9,17 млн гривень).
Зараз заплановані роботи виконані більше ніж на половину. З запланованих 116,3’ млн гривень виконані роботи на суму біля 72 млн гривень.
Проведені у 2019 році капітальні ремонти житлового фонду Деснянського району (адреси)
KV: Чи були претензії до підрядних організацій?
Владислав Сюр: Їх не може не бути. Проте ми контролюємо роботи під час виконання, тому багато недоліків усувається оперативно, а, отже, на етапі приймання робіт їх вже майже немає. Це звичайна поточна робота. Але є і суттєві проблеми.
Наприклад, на вул. Жукова, 45 пробита лівневка. Коли проходить злива, то заливає весь двір. Проблема існує декілька років і її дуже складно ліквідувати. З приводу цієї ситуації ми неодноразово проводили наради. Зараз ми знайшли дієвий спосіб її вирішення. Впевнений, що до кінця року проблему буде усунуто повністю.
KV: Чи впливають борги за комунальні послуги на підготовку до опалювального сезону?
Владислав Сюр: Підготовка до опалювального сезону йде за графіком. На це борги за ЖКП вплинути не повинні. Але за рахунок заборгованості ми могли би зробити набагато більше робіт по заміні труб в будинках, щоб не виникало поточних проблем і розривів.
Зараз продовжується перевірка стану готовності житлових будинків та об'єктів соціальної сфери до роботи в опалювальному сезоні 2019-2020 рр. Житловий фонд та установи району вже підготовлені на 70% та отримали паспорти готовності. Плануємо до 25 вересня завершити підготовку у повному обсязі.
KV: Чи всі будинки району оснащені лічильниками тепла?
Владислав Сюр: У Деснянському районі було оснащено лічильниками теплової енергії 511 будинків (645 лічильників комунальної власності). На 28 серпня 2019 року з них 78 викрадено та 50 – непрацюючих.
Згідно проекту поадресного переліку будинків з встановлення та відновлення приладів обліку теплової енергії у 2019 році, розробленого КП “Київтеплоенерго”, у житлових будинках Деснянського району заплановано встановити 97 та виконати ремонт 35 приладів обліку тепла. Між нашими профільними підрозділами та КП “Київтеплоєнерго” налагоджена ефективна взаємодія, ми постійно підтримуємо робочі стосунки та наразі очікуємо отримання графіків виконання цих робіт.
Також нашою керуючою компанією ведеться роз'яснювальна робота для збереження комунального майна та запобігання несанкціонованого доступу до приміщень, де знаходяться вузли обліку теплової енергії. Розроблено та роз'яснюється мешканцям алгоритм дій у разі виявлення такого несанкціонованого доступу та підозрілих осіб.
Здійснюється і встановлення додаткових засобів захисту підвальних та спеціальних приміщень житлових будинків. Мається на увазі встановлення металевих дверей, захисних грат, виготовлення та встановлення нестандартних замків власного виробництва, навісних замків типу “краб” тощо.
За кошти мешканців приміщення, де знаходяться вузли обліку тепла, оснащуються системами охоронної сигналізації (датчики руху та кінцеві вимикачі) з виводом сигналу на пульт консьержа.
Для попередження фактів викрадення комунального майна здійснюється патрулювання територій представниками поліції. Одночасно нами здійснюються рейди спільно з Деснянським районним управлінням поліції по пунктах прийому вторинної сировини щодо виявлення викраденого обладнання.
Читайте: Геннадій Заболотний: “Поки немає метро на Троєщину, транспортну проблему масиву треба вирішувати іншим шляхом”
KV: В липні Нацполіція Києва відкрила кримінальне провадження по факту нападу на Вас. Тоді до вашого кабінету увірвалися представники Громадської ради при Деснянській РДА, декілька кандидатів у народні депутати та підприємець-власник приватної школи танців, які вимагали не розривати договір оренди зі школою танців, погрожували та вимагали звільнення з посади. Як просувається це розслідування?
Владислав Сюр: В мене немає інформації щодо деталей розслідування кримінальної справи.
Читайте: Нацполиция открыла уголовное производство по факту нападения членов Общественного совета при Деснянской РГА на замглавы этой РГА (видео)
Проте я звернувся до адвокатів. З їх допомогою мною було скеровано позов до суду щодо захисту честі та гідності і спростування недостовірної інформації. Відповідачем є людина, яка увірвалася до мого кабінету і називає себе власником школи танців. Попереднє засідання суду призначено на 11 вересня.
KV: Підприємець публічно заявив, що РДА його примусово виселяє з приміщення, де ним зроблено капітальний ремонт. Це правда?
Владислав Сюр: Ні, ми лише направили власнику школи танців листа, що не плануємо продовжувати договір оренди займаного ним приміщення у зв'язку з власними потребами. Нам зараз дійсно потрібно знайти близько 4,5 тис. кв. м. приміщень для розміщення бюджетних установ району.
Для мене ця ситуація взагалі дуже дивна. Коли до мене в кабінет увірвалися люди, я очікував власника школи танців на зустріч, щоб обговорити з ним питання і знайти компромісне рішення.
Наразі документів щодо проведення орендарем капітального ремонту приміщення, де зараз розміщується ця приватна школа танців, в нас немає. Він до нас не звертався за дозволом на проведення капітального ремонту і ніяким чином не намагався документально зафіксувати проведені ним, якщо такі дійсно були, покращення. Для мене це не зрозуміло, бо орендарю на час проведення ремонту можуть давати суттєву знижку на орендну плату або взагалі звільнити від її сплати.
Більше того на 1 липня 2019 року за підприємцем обліковувалася заборгованість з орендних платежів на суму більше 12 тис. гривень. І якщо прослідкувати історію його сплат, то починаючи з 2017 року щорічно за ним фіксувалися борги протягом 9 із 12 місяців.
KV: Для яких саме потреб району потрібно приміщення, яке займає приватна школа танців?
Владислав Сюр: Нам потрібно це приміщення для разміщення там Центра пробації. Переїзд цього центру повністю звільнить адміністративне приміщення великої площі і дозволить перемістити туди районні бюджетні установи, що сьогодні знаходяться у приміщеннях дитячих садочків. Йде мова про Районне управління освіти, Управління пенсійного фонду у Деснянському районі, Центр естетичного виховання “Гармонія” при Управлінні культури Деснянського району.
Це дасть нам можливість сформувати бюджетний запит для відновлення цих приміщень і подальше їх використання за цільовим призначенням. Тобто ми зможемо відкрити сучасні дитячі садки на 300-400 місць. Це суттєво скоротить чергу у дитячі садки району, а також дасть змогу ефективно використовувати майно в інтересах громади.
KV: Але у Деснянському районі є комунальні приміщення, які пропонуються під оренду...
Владислав Сюр: Так, є. Ознайомитись з інформацією щодо вільних нежитлових приміщень, які перебувають на балансі Деснянської РДА можна на нашому сайті desn.kyivcity.gov.ua у розділі “Оренда приміщень”. Але вони не настільки великі за розмірами, як нам потрібно. Адже не можна розкидати підрозділи однієї бюджетної установи по всьому району. Нам потрібно для кожної з них приміщення, площею від 800 до 2 тис. кв. м.
Читайте: Во всех районах Киева большинство детсадов переполнено свыше проектной мощности (списки)
Фото: KVКиевVласть
На сторінці інтернет-видання КиевVласть 27.08.19 була опублікована стаття, щодо можливих втрат компанії “ТАС АГРО”, в який автор та “втілювач” “народної реформи” Головін Р. висловив свою позицію щодо роботи холдингу.
Доводжу до відома, що компанія “ТАС Агро” – успішне, стабільне і надійне підприємство, яке більше 10 років сумлінно і прозоро розвиває аграрний бізнес в різних регіонах України.
Протягом цього часу нам вдалося розширити земельний банк до 80 тис. га (у планах розширення до 200 тис. га), об’єднати навколо себе більше 25 тис. пайовиків. У компанії працює 2 500 працівників, які отримують конкурентну офіційну заробітну плату та інші соціальні виплати.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У порівнянні з 2017 прибуток компанії виріс майже у 2 рази. По прибутковості з гектара ми не поступаємося іншим великим агрохолдингам. Показники врожайності по культурах, що вирощуються, зараз знаходяться на максимальному рівні у порівнянні с попередніми роками роботи підприємства та набагато більші, ніж середні показники врожайності по Україні. Середньо зважені показники врожайності за 2018 рік “ТАС АГРО” по всіх регіонах розташування підприємств холдингу: пшениця – 5 тн/га, кукурудза – 10,3 тн/га, соняшник та соя – 3 тн/га. Торік “ТАС Агро” сплатило понад 225 млн. грн. податків до бюджетів усіх рівнів. У 2018 році компанія виплатила 240 млн грн орендної плати, що на 10% вище ніж у 2017 році. Щорічно “ТАС Агро” виділяє понад 10 млн грн на реалізацію соціальних та інфраструктурних проектів у місцевих громадах. За ці кошти ремонтуються школи, дитячі садочки, закуповуються медикаменти для ФАПів, встановлюються дитячі майданчики, відновлюється освітлення, модернізуються водопроводи тощо (більш детальніше про життя компанії на сторінці у Фейсбуку).
За останній час у всіх відділеннях компанії встановлено нові вагові з підключенням до програми 1С, реалізовано проект підключення техніки до GPS моніторингу, посилено контроль за всіма процесами, на елеваторах компанії проведено модернізацію з приймання зернових. І це лише частина інвестицій у розвиток виробничих потужностей компанії, не враховуючи придбання новітньої сільськогосподарської техніки.
Повідомляю, що основна кількість договорів оренди агрохолдингу укладено до 2025-2035 рр., а не 2019-2020 рр., як вважає “втілювач” “народної” реформи. Незначний процес перепідписання договорів оренди відбувається постійно і він доволі успішний. Звичайно, є поодинокі власники паїв, які бажають обробляти землю самостійно, водночас є значна кількість землевласників, які не хочуть працювати самостійно або переходять до компанії “ТАС Агро” від фермерів та інших агропідприємств. Загалом, це традиційний, природній для аграрної галузі процес. Таким чином земельний банк агрохолдингу залишається стабільним протягом останніх років і має послідовну динаміку зростання. Зокрема, протягом 2018-19 рр. земельний банк компанії було збільшено в місцях розташування виробничих підприємств холдингу на 9,9 тис га., в тому числі майже 1 тис. га. за рахунок переходу пайовиків від інших орендарів. Це ознака того, що компанії довіряють, що ми надійний і передбачуваний партнер.
Компанія “ТАС Агро” завжди виступала і виступає за чесні і прозорі відносини з пайовиками. Ми маємо право застерігати пайовиків агрохолдингу про діяльність різного роду аферистів. Особливо, якщо це стосується найціннішого, що у них залишилося – землі. Адже необдумані кроки можуть призвести до втрати їхньої власності. Слід пам’ятати, що сільське господарство – це важка, надзвичайно ризикована, капіталомістка галузь економіки. Для ефективної роботи у аграрній сфері необхідний досвід, знання, матеріально-технічні засоби, фінансові ресурси та відповідні фахівці.
Роман Польовий, керівник PR відділу ТОВ “ТАС АГРО”КиевVласть
Київ — історичне місто, не схоже на інші міста України. Його можна порівняти з Копенгагеном, можливо, через свій спокій. Однак не всі бажають жити тут, то ж давайте поміркуємо, яке майбутнє чекає на Київ, і чому він має бути містом вашої мрії?
Уявіть собі, ви прокидаєтесь о сьомій ранку, сонце пробивається крізь фіранки. Ви заварюєте собі чашку міцної кави і снідаєте. Потім сідаєте на велосипед і їдете на роботу. Чи можливий інший сценарій вашого ранку? Думаю, ні. Такий ранок може бути у кожного із нас. Але для цього потрібно бути терплячим та працьовитим.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Ми всі хочемо бути найкращими, але що кожен із нас для цього зробив? На жаль, нічого. Все, що ми робимо, це жаліємося та звинувачуємо інших. Ніхто не хоче хоча б викидати сміття у смітник, а не просто на тротуар. На мою думку, це, мабуть, одна з причин того, чому ми ще не у ЄС.
Деякі думають, що зупинити війну, звільнитись від корупції можна за 5 років. Ні! Нас багато років грабували, і все виправити дуже важко! Тому, по-перше, потрібно почати з себе. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Що робити, щоб до нас приїжджали, а не виїжджали?
Я спілкувалася з багатьма людьми і, здається, знайшла закони й підтвердження їх необхідності.
1. Ми – не смітник, ми – країна. Тому сміття повинне бути у смітнику, а не на землі. Для цього потрібно більше сміттєвих баків, щоб люди не шукали його годинами і кидали сміття на землю, а відразу могли викинути усе.
2. Розвивати агробізнес, бо наш чорнозем родючий і вважається “царем ґрунтів”.
3. Підвищити рівень освіти. Тоді люди знатимуть, що можуть здобути якісну освіту і на Батьківщині.
4. Також було б непогано віддати усі борги. Лише тоді ми зможемо відчути себе по-справжньому незалежними.
Ми маємо бути одним цілим, а не 24-ма різними містами. Якщо над нашим майбутнім працювати усім разом, можна отримати позитивний результат, але, звісно, не так швидко.
Усі ми маємо таланти, які або приховуємо, або не розвиваємо. Звісно, є дуже багато спортсменів, науковців, але якщо з дитинства привчити до роботи над собою, прагнути до перемог, працювати над своєю мрією та розвивати свої таланти - ми будемо переможцями усюди.
Київ дуже красиве місто. І ми маємо цим пишатися! Якщо дивитися на хороше, красиве, то погане вже буде не таким помітним.
Як багато я чую від своїх однолітків різних думок про те, що ми жахлива країна, маємо погані дороги, і все у нас погано!... Але, здавалося б, чому вони мають такі думки? Чи вони пенсіонери, політики або мають кредит? Ні, жодна проблема у нашій країні їх не торкається. Дивлячись очима дітей на Україну, можна у неї лише закохатися, а не міркувати з таких серйозних проблем. Скільки ми маємо атракціонів та торгових центрів! А ще, в нас смачна їжа та напої! Тому мої однолітки мають радіти тому, що особливо війна не зачепила їх, і наше місто зокрема. Але вони вважають себе вже дорослими.
Я думаю, буде краще закрити цю тему щодо недоліків та уявити собі майбутнє Києва. Натомість, бажаю Україні всього найкращого і знаю, що ми ще станемо ідеалом для інших.
2030 рік. Хмари закрили сонце, і тепер окрім сірого неба нічого не видно. У тумані можна побачити багато людей, найгірше за все це те, що вони мають однакове минуле й будуть мати однакове майбутнє. Всі ці люди йдуть на роботу, щоб хоча б трохи поїсти потім. Не ступиш і кроку, побачиш сміття, немає ніяких місць для розваг. А найгірше – це нікого не цікавить. Не дуже приємна картина, так? Ось що на нас чекає, якщо ми не об`єднаємося та не почнемо виправляти самих себе. А тепер пропоную подивитися на те, як ми можемо жити, якщо почнемо по-справжньому любити і цінувати свою країну.
2030 рік. Погода не з найкращих, але всі мають гарний настрій. Як багато людей! Всі кудись йдуть: хтось – знімати кіно, хтось – лікувати людей, а хтось навчатися…. Всі мають різні мрії та амбіції. Машин нема, всі люди їздять лише на велосипедах, гіроскутерах, роликах. Немає сміття, але є дуже багато сміттєвих баків. Ідуть до нас, але не від нас. Також, до нас приїжджає багато туристів! Не тільки тому, що хочуть подивитися на знамениту Софіївську площу, а ще й тому, що хочуть скупити усі шоколадки без цукру, які ми виробляємо. Так, ми дуже розвинули виробництво органічних продуктів! А ще ми розвинули власний кінематограф, зняли більш ніж 500 фільмів, які були перекладені різними мовами, й відомі в усьому світі! Ми маємо шість ресторанів із зіркою Мішлен. А це – велика гордість.
Скільки ж талановитих письменників ми мали і скількох ще можемо мати! Те ж саме я можу сказати і про художників, які тут народилися, які тут розвиваються. Хочу додати, що нині дуже розвинені комп'ютерні школи, що дуже добре і корисно, тому що комп'ютерних геніїв нам не вистачає. Вони можуть програмувати, створювати щось нове, тим самим просувати країну вперед!
Я любила Київ, люблю і буду любити. Хоча у дитинстві Київ для мене був як інша країна. Я народилася в Криму, та іноді мені здавалося, що Крим це окрема країна, а все інше не пов`язано з ним, але зараз я просто згадую про це з посмішкою.
Київ – один із найбільших у Європі діловий, комерційний та промисловий центр, через який здійснюється координація економіки країни.
З 2000 року і до світової економічної кризи, яка прийшла в Україну в 2009 році, швидкими темпами розвивалась економіка Києва і України в цілому. Будівельний бум, прямі іноземні інвестиції, розвиток біржової торгівлі перетворили Київ на світове місто. Тому, щоб економіка зростала, Україна має підвищити рівень економічної свободи. Але багато про економіку я говорити не зможу – я на цьому геть не розуміюся! Тому пропоную змінити тему!
Ще одна річ, про яку я хочу розповісти, це те, що у нас дуже талановиті актори! Я люблю ходити до театру, дивитися вистави, бо це класно! Пізнаєш багато чого нового, нібито стаєш тією людиною, яку грає актор.
До речі, люблю знаходити якусь цікаву, з першого погляду, людину та придумувати цікаву історію про її життя.
Ось ви коли-небудь міркували, чому ось ця жінка вдягає одяг саме такого кольору? А я люблю спостерігати й вигадувати. Потім ці історії я записую у свій блокнот, і, перечитуючи, намагаюсь пригадати, як виглядала та чи інша людина, яку я зустріла.
Я можу розповідати про Київ дуже багато, годинами, роками. Але насправді, я тут не дуже довго живу, і для того щоб доповнити свою розповідь, я повинна прожити тут хоча б років 7. Але все одно, я сумую за ним, коли у від`їздах, і мені буде гріти душу те, що Київ зовсім скоро стане найкращим, навіть, якщо у цей час я буду не на Батьківщині.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Якщо ви дочитали цей текст до кінця – я вам вдячна, бо намагалася показати вам, що Київ є кращим за всі інші міста.
Я бажаю кожному із нас прокидатися з думкою, що все ще попереду, і що ми усе зможемо; щоб кожен із нас ішов на роботу чи на навчання з думкою, що сьогодні він зробить більше, ніж учора. І так кожного дня.
КиевVласть
Біля трибуни стадіону “Піонер”, де проходили Національні Ігри Нескорених, весело сміється жінка років сорока. Навіть не подумаєш, що вона має якісь поранення… Так весело і легко вона стріляла з лука, плавала…
Одеситка Ганна Ільющенкова, повернувшись в 2015 році після багатомісячного лікування з Литви, дізналася, що її навіть немає в списках добровольчого підрозділу. Їй чиновники кинули в обличчя: “Вас ніхто не посилав, ви ж самі пішли воювати….”.. Аня виховала сина, має освіту медсестри і ще дві вищих освіти. В 2014 році жінка допомагала в військкоматі під час медкомісії. Один із командирів батальйону “Донбас” розповів, що його молодший брат загинув лише тому, що поряд не було медика. Бійці всі як один стверджували що на передовій дуже не вистачає медперсоналу, а самі вони часто не знають, як надати собі й товаришам першу медичну допомогу. І Аня лишає свого чотирнадцятирічного сина на батьків, бере на роботі додаткову відпустку, й їде на фронт. Спочатку було Курахово, а через кілька днів – Іловайськ.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
– Ви підписали контракт?
- Ні, все було на словах. Я спитала: “Що привезти?” Мені відповіли: “Лише бинти”. Ну, я взяла найнеобхідніші речі й поїхала. Так я потрапила в Курахово. Там тоді був штаб…Я уявляла собі великий шпиталь, де не вистачає медперсоналу й де я, поки у відпустці, зможу допомагати хлопцям. Насправді, все було зовсім не так.
Анна згадує перших поранених бійців, які померли в неї на руках:
- Прямо у нас на руках загинув “Котик”, ми не могли йому навіть першу допомогу нормально надати , тому, що там через велику кровотечу потрібно було негайне хірургічне втручання. Того ж дня помер ще один боєць, позивний “Кущ”, – у нього развинувся перитоніт. Він не дожив до евакуації буквально години 3-4.
Жінка згадує найстрашніші бої 16 і 26 серпня 2014 року під Іловайськом: “16 серпня, під обстрілом мене переправили на околицю Іловайська, де в приміщенні школи тримали оборону бійці кількох підрозділів. Лазарет розмістили в спортзалі. З його вікон постійно вівся вогонь по наступаючим терористам, а на підлозі щодня прибавлялися поранені бійці. Лікарів було два: психотерапевт с позивним “Дрин”, медсестра “Мері” й досвідчений лікар “Мир”. Але він повіз партію поранених і в школу вже не повернувся, а “Дрину” довелося взяти в руки автомат, – згадує Анна, — Я колись працювала в реанімації, знала, як провести протишокову терапію, зупинити кров, вводити препарати в вену. Але тут довелося згадати навіть те, чого я ніколи сама не робила. Найтяжчими днями були 26 -28 серпня, коли нас ГРАДами покривали кожну годину, з 6 ранку й до глибокої ночі. Ми з нетерпінням чекали підтримку. Обіцяли, що техніку з параду на День Незалежності направлять до нас. Але так і недочекалися... 26-го машина, яка повезла поранених на наш блокпост, повернулася назад — ми опинилися в повному оточенні. З ранку до ночі школу поливали снарядами з “Градів”. Спочатку закінчилися продукти, потім медикаменти – нічим було навіть поранених перев’язати – і, нарешті, скінчилися боєприпаси. В школі разом з нами потрапили в оточення кореспонденти якогось німецького телеканалу. З їх телефонів ми вийшли на зв’язок з керівництвом. Відповідь шокувала: “Чекайте, вас виведуть”. Дочекалися не всі: бійці помирали без медичної допомоги. Ми тоді ще не знали, що обіцяний “зелений коридор” стане коридором смерті. Нам було наказано йти під білими прапорами, здавши зброю, але наші бійці на таке не погодилися, тому ми йшли зі зброєю під нашими прапорами. Ми всі вже тоді зрозуміли, що йдемо на смерть, але іншого виходу не було. 29 серпня нас обстрілювали з усіх боків, проти нас перли танки й артилерія. Переді мною підірвався автобус, в якому заживо згоріли наші хлопці. Ми чудом встигли проскочити. Але тут мене й зачепило.
Аня з посмішкою, ховаючи біль і сльози, розповідає страшну правду виходу з оточення: як горіли машини разом з бійцями, як їх розстрілювали російські танки, гранатомети й кулемети… Про своє поранення медик говорить знехотя, мовляв, усе – в минулому, попереду – життя. А поранення Аня отримала майже не сумісні з життям: розірвані ноги, розтрощений хребет, осколочні поранення в живіт, легені, руки – не було живого місця. “… Було відчуття, що ти на секунди піднімаєшся над землею. Мізки працюють, голова працює. Ти усвідомлюєш, що з тобою щось трапилося, але поки що не розумієш, що саме. І болі немає зовсім… лише страшенне безсилля… Мене витягнув на собі Володя з позивним “Вєтєрок”. Я то втрачала свідомість, то приходила до тями… Пам’ятаю, як нас захопили в полон російські військові (шевронів у них, звичайно ж, не було, але ніхто своєї приналежності до російської армії не приховував), як один з них вигріб у мене з кишень усе: гроші, банківські картки, документи, два телефони, і навіть здер два золотих колечка й сережки. Залишив лише дерев’яний хрестик на мотузці. …. І, мабуть, навіки врізався в свідомість обіцяний Росією “зелений коридор” в бік окупованого Іловайська. Всі обочини були буквально завалені тілами вбитих українських солдат. Спалений автобус “Богдан”, всередині якого сиділи й стояли, притулившись один до одного, обвуглені люди – наші бійці, які намагалися вийти з оточення”.
А далі був жах полону, знущання, голод, вмирання від страшної крововтрати, нестерпного болю й інфекції, яка потрапила у відкриті рани.
“Три доби мені не давали ні їжі, ні води. Мабуть, найтяжчим було очікування. Очікування смерті через зґвалтування. Це було озвучено в деталях – як усе відбуватиметься. А потім мене зариють десь у посадці... Легка смерть була бажаною. і я просила: “Просто застреліть мене, просто застреліть”...
Але доля дала шанс на життя. Третього вересня представники Червоного Хреста забрали полонених поранених українських солдат (разом з Ганною обміняли десять українських бійців) і відвезли до польового шпиталю в Запорізьку область, а звідти вертолітом – в Дніпропетровську лікарню імені Мечникова. Стан Ганни був критичним, якщо не сказати безнадійним. І тут Литва запропонувала допомогу в лікуванні найтяжчих поранених українських бійців. І сталося диво! Пацієнтка вижила і всупереч прогнозам і засторогам лікарів уже через місяць почала ставати на ноги. А напередодні нового року Аня умовила лікарів, щоб її відпустили додому. Насамперед бойова медсестра поїхала до Дніпра, в лікарню імені Мечникова, щоб оформити свої документи. Але виявилося, що у неї немає двох довідок по формі “N1” и “N5”, без яких неможливо отримати документи. Ці довідки надає батальйон Ливно, але ні в списках учасників АТО, ні в особовому складі батальйону “Донбас” прізвище Ганни не значиться. Хоча є й довідка, підписана в. о. командира батальйону майором резерву С. Стояном і заступником командира в/ч 3027 полковником І. Юрченком, і медаль “За доблесну службу”. Але не було військового квитка і довідки, що поранення жінка отримала саме в ході бойової операції під Іловайськом. В батальйоні медику цинічно сказали, що зарахувати її на службу можуть, але не заднім числом, а груднем місяцем, тобто, через півроку після бойових дій, після поранення, полону, Іловайського котла…
- Дуже боляче усвідомлювати, що ти, після всього, що пережив, повертаєшся додому й розумієш, що тебе тут ніхто не чекає (окрім сина), ти нікому не потрібен і нічого не можеш довести, – каже медик-волонтер, – Практично всі, хто пройшов через Іловайськ, мають поранення, але не мають грошей, ледве виживають. Їх просто забули. Наприклад, Сергій із Києва до війни був прекрасним штукатуром і добре заробляв – йому ампутували ногу, в нього німіють руки, іноді – все тіло, і тепер йому не під силу стрибати з кельмою. Його потрібно переучувати. Але йому ніхто не дає ні копійки. Він навіть інвалідність не отримав. Мені дали групу чисто випадково, в зв’язку з тим, що я пішла в АТО, будучи в штаті поліклініки. Багато колишніх бійців уже згодні з тим, щоб їм давали не військову групу, а звичайну. Нехай поранення, кулі закреслюються, нехай пишуть хоча б, що у людини була серйозна травма. Але адвокати нас застерігають: “Нам буде набагато складніше потім доказати, що було поранення”. Ну чому люди повинні підтверджувати очевидне? У них витягали кулі, а наша дурацька медицина ставить їм діагноз “травма”. Зі мною було те ж саме. Багато колишніх добробатівців реально голодують, злидарюють, не мають ні грошей, ні ліків…. Але ж це – вчорашній воїн, який вийшов живим з-під вогню, а тепер принижений, як останній бомж. Батальйон “Донбас” – це добровольчий батальйон. Його юридично просто не існує. Тобто, фактично він є, а на папері його немає. Оскільки ми формально відносимося до в/ч ЗСУ номер 3027, мене потрібно було якось включити в особовий склад цієї частини, а вже з Іловайськом будемо розбиратися потім. Мені видають направлення на проходження медкомісії, а там починається маячня. Лікарі мені кажуть: “Ти що, збожеволіла? Ти ж зі своїми болячками до військової служби непридатна”. Але з таким приговором я не можу потрапити до складу частини. Після поранень це неможливо. Замкнуте коло! Хто ж міг передбачити? Звідки я черпаю сили? Так ось, зовсім недавно я була близька до повного відчаю. У меня був дуже сильний больовий синдром, але не було ні потрібних ліків – налбуфіна, ні грошей, щоб їх купити. Закралась зрадницька думка: “Блін, краще б мене тоді розстріляли….”. І раптом – телефонний дзвінок від побратима: “Анют, привіт, як ти себе почуваєш? Дякую, що ти нас тоді, в Іловайську, витягла”. І біль почав стихати. До речі, я і в Литву потрапила завдяки хлопцям з мого батальйону. Вони тоді такий кіпіш підняли, що ці злякалися й відправили мене в Прибалтику.
Розповідати про всі кола пекла, які їй довелося пройти, ветеран війни Ганна Ільющенкова не хоче. Вона говорить про те, що треба жити, про те, що змагатиметься у спорті: стрільба з лука й плавання. Головне для неї перемога над собою, над своїм болем, і спілкування з друзям й рідними. Вона налаштована йти до кінця, через суди й усі можливі інстанції. Ганна запевняє, що її випадок не унікальний, і є багато героїв, які пройшли Іловайськ, але й досі не можуть відновити свої документи. Але через важкі поранення вони не мають ні сил, ні бажання продовжувати паперову тяганину. Ганна хоче добитися будь-якою ціною. З боями їй вдалося оформити статус учасника бойових дій. Минулого року вона вступила до вишу на юридичний факультет, каже, щоб захищати бойових побратимів.
“В Одесі ми відкрили реабілітаційний центр допомоги військовим – сімейна реабілітація. Час лікує й заспокоює, хоча ти згадуєш про це щодня. Зараз мені допомагає те, що за моїми плечима є родини загиблих, хлопці, які добиваються статусу УБД, і я своїм прикладом хочу показати їм, що потрібно боротися. Два роки я ходила по інстанціях, доводила, що я була в Іловайську, збирала купи документів…. Я відчуваю себе потрібною. Я розумію, що не врятую світ, не врятую країну, але я роблю маленькі кроки, щоб допомогти хоча б одній людині”, – каже Анна Ільющенкова.
Про результати минулорічного Національного відбору “Ігор нескорених” Ганна відгукується досить скептично, каже, що були підсуди. Хоча позаминулого року в Миколаєві на 1-му Всеукраїнському турнірі “Warrior legend” серед ветеранів війни, які отримали травми, поранення чи захворювання під час або в результаті виконання службових обов’язків вона виборола 2 перших місця. Зараз вона готується знову брати участь у “Іграх нескорених”.
Але доля продовжує підкидати випробування бойовій медсестрі. Як написала минулого року в Facebook журналістка і режисер фільму "Війна химер" Марія Старожицька, “Мурку” разом із сином-студентом виселяють з одеського центру соціально-психологічної допомоги у зв’язку з закінченням терміну перебування, просто на вулицю. Після розголосу в соцмережах, втручання Павла Розенка, питання негайного виселення зняте, втім, вирішення проблеми забезпечення гідним житлом медика, що врятувала життя дуже багатьом, лишається на порядку денному. А тодішній голова Одеської обласної держадміністрації Максим Степанов написав: “Вже нікого не виселяють, написав Анні Ільющенковій координати свого помічника. Не хвилюйтеся, знайдемо рішення!” Казав сліпий: “Побачимо…”.
Анні чітко сказали: “30 серпня 2019 року вас просто викинуть із приміщення! Будете жити в парку на Дерибасівскій”. Але Анна сподівається, що все якось вирішиться.
Це лише одна історія. Однієї з нескорених.КиевVласть
До виборів залишилося кілька днів, тож “година ікс” все ближче і ближче. Аби дати читачеві можливість залишатися спокійним і виваженим у вирі обіцянок політиків і “гречаних” концертів, KV продовжує цикл розмов із кандидатами в нардепи. Сьогодні спілкуємось з Ольгою Туній – кандидатом по 93 мажоритарному одномандатному округу Київської області.
KV: Ви працюєте в ДАБІ, тобто при старій владі, якій пропонуєте дати гарбуза. Що штовхнуло Вас на таке рішення чи це просто політичний трюк?
Ольга Туній (ОТ): У жодному разі. Я дійсно маю досвід роботи в державних установах і за цей час пересвідчилась, що державна служба потребує перезавантаження. Її потрібно очистити від чиновників, які обіймаючи державну посаду, приймають рішення всупереч інтересам громади чи розвитку країни; які так і не усвідомили, що державна служба – це сервіс, який має допомагати людям і бізнесу отримувати якісні послуги, передбачені законом. Також є прошарок держслужбовців, які є суто статистами, що проїдають бюджет, адже їх робота зводиться до перекладання паперів і, по суті, може бути замінена автоматизованими електронними системами. Вважаю, що потрібно прибрати з держустанов зайву бюрократію, очистити їх від шкідників, а решті – фаховим, професійним, патріотичним службовцям – підвищити заробітну плату, створити гідні умови праці , мотивуючи їх чесно нести державну службу. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Тому гарбуза – всім корупціонерам, схемам і договорнякам, а українцям – молодих, чесних і готових працювати.
У тому ж ДАБІ ми з командою вже розпочали боротьбу з зайвою бюрократією, яка дає, не побоюсь цього слова, дармоїдам роботу. Ми розпочали діджиталізацію у сфері будівництва і успішно перевели 14 держпослуг в електронний формат, а одна надається в повністю автоматизованій формі, тобто без участі чиновника.
Я розумію, що потрібно впроваджувати такі речі на загальнонаціональному рівні. Більше того – на мою думку, всі реєстри в межах правового поля мають бути взаємопов‘язані, а епоха “довідок про наявність довідки” – завершитись. Це усуває корупційні ризики, адже комп‘ютер не бере хабарів.
KV: Гучне твердження, але не можу сказати, що не підтримую його. Як я розумію, Ви підтримуєте про-он-лайн ідеї, але інтернет зараз доступний все ще не для всіх. Що Ви можете запропонувати такого, що точно торкнеться кожного українця?
ОТ: Медичну реформу. Я підтримую ідею впровадження страхової медицини в Україні. Мені імпонує, як влаштована така система в Німеччині. Від них Україні варто запозичити ідею постійної підтримки здоров‘я пацієнта, забезпечення фінансування необхідних профілактичних оглядів, а не лише лікування в екстрених випадках.
Страхова медицина в Україні має дотримуватися принципу рівності і бути однаково доступною для всіх. Кожному громадянину має бути забезпечений однаковий перелік послуг незалежно від фактичного розміру страхового внеску.
Перехід до такої системи займе роки, а то й десятиліття, адже необхідно буде забезпечити державну підтримку для пенсіонерів, які вже не мають змоги сформувати свій страховий фонд, розробити механізми “сімейного капіталу” для страхування здоров‘я дітей і непрацездатних родичів тощо. Це довгий і непростий шлях, але я вірю, що це шлях у майбутнє.
KV: Що ж, успіхів Вам у втіленні цієї ідеї...
ОТ: Дякую! Але самої реформи медичної сфери замало для реального покращення медичних послуг. Починати потрібно ще зі школи...
KV: Що Ви маєте на увазі?
ОТ: Я маю на увазі сучасну освіту в Україні. Любов до навчання і знань треба прививати ще з дитинства. А для цього навчальний процес має бути, перш за все, цікавим. Побільше уроків “в полі”. Тобто, потрібно поєднувати засвоєння теоретичного матеріалу з відвідуванням тематичних музеїв та історичних місць (для уроків історії обов`язково).
У школах мають використовувати сучасні мультимедійні технології, щоб уроки були інтерактивними, щоб учні могли поринути в ту науку чи епоху, які вони вивчають. Для цього потрібно збільшувати фінансування і покращувати матеріально-технічне забезпечення кожної школи.
Також необхідно забезпечити профільне навчання в старших класах. Учень має бути підготовлений до складання ЗНО, продовження навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, будування кар‘єри.
Загалом, система освіти має готувати дитину до реального життя. Вчити кібербезпеці, розповідати про сучасні податки, права і обов‘язки громадянина. Маю ще ідеї на цю тему...
KV: А щось більш близьке людям Вашого округу Ви обмірковували? Локальне, не загальнодержавне.
ОТ: Перш за все, це питання екології, а саме – сміття.
Трішки статистики. За підрахунками екологів, кожен з нас у середньому продукує 300 кг сміття на рік, а на кожен квадратний кілометр звалища сьогодні припадає приблизно 500 тисяч тонн відходів. Саме це, а не лише недбальство чиновників, є причиною того, что Київщина буквально потопає у смітті.
Створення сміттєпереробних заводів лише тимчасово вирішить питання звалищ. Якщо ми продовжимо продукувати стільки сміття щороку, то зовсім скоро людям на Землі зовсім не залишиться чистого місця для життя. Вихід один – сортування відходів, їх цільова переробка і повторне використання товарів, де це можливо.
Сьогодні в Європі сортування вторсировини – це звичайна практика. І це не так складно, як може здатися, якщо в країні створені необхідні умови. На вулицях та в помешканнях мають з’явитися додаткові баки, куди люди складатимуть вторсировину: папір, скло, пластикові пляшки та пакети. Окремо треба збирати і здавати зламану чи стару техніку, батарейки, ртутні лампи та термометри.
Сортування відходів в таких умовах – це додаткові 30 секунд вашого часу і збереження величезних територій, які у майбутньому були б зайняті сміттєзвалищами…
Особливо актуальним зараз у світі є питання переробки пластику і використання його для будівництва доріг. Переконана, в Україні це також може запрацювати.
KV: Це все чудові ідеї, але кожна з них вимагає фінансових вливань. Тому резонне питання – за чий рахунок будемо гуляти?
ОТ: За свої власні гроші у формі податків, які будуть справедливо розподілятися між різними сферами під час формування бюджету. А на локальному рівні непогано зараз працює ДФРР (Держфонд регіонального розвитку). А також, можливо, залучати міжнародні інвестиції.
Наприклад, по 93 округу є великі перспективи розвитку туристичної галузі. Зокрема, культурно-освітніх і краєзнавчих маршрутів. Адже Тут творили Тарас Шевченко, Григорій Сковорода, Іван Нечуй-Левицький, Марко Вовчок та багато інших. Тут народилась поетеса-шістдесятниця Ліна Костенко. Територія навколо Ржищева була заселена ще за часів Трипілля, а пізніше через цей район пролягав “шлях із варяг у греки”. Городище на Іван-Горі і сьогодні привертає увагу науковців. Богуслав славиться своїми стародавніми храмами та Кам’яницею – найстарішою будівлею в місті. Під час визвольної війни 1648-1654 років у Миронівці розташовувався військовий табір Богдана Хмельницького, а за часів Коліївщини вона була осередком збройної боротьби селянства проти польської шляхти.
Нам є чим пишатися і є що розказати світові про себе. Підприємці ж зможуть поруч із нашими туристичними цікавинками створювати інфраструктуру: готелі, ресторани, парковки. А це все нові легальні робочі місця для людей, інвестиції в місцевий бюджет і вклад у добробут місцевого населення.
КиевVласть
КиевVласть продовжує аналізувати передвиборчі програми кандидатів та партій, що 21 липня позмагаються за місця в українському парламенті. Як повернути трудових мігрантів додому, реформувати медицину, відродити промисловий потенціал держави читайте в інтерв’ю лідера партії “Соціальна справедливість” Алли Шлапак.
KV: Як виникла ідея створити на основі успішного громадського руху політичну партію?
АШ: Наша партія одна з небагатьох в Україні, яка виникла логічним, еволюційним шляхом. Це був суспільний запит. Більше ніж десять років тому ми з однодумцями створили громадську організацію “Соціальна справедливість”, яка успішно займалася різними проектами у галузі освіти, медицини, підтримки людей з інвалідністю, захисту довкілля тощо. Згодом зрозуміли, що в межах такої організації ми не можемо реалізувати усі наші задуми та плани, а головне – добитися реальних зрушень, не маючи владних важелів. Нам стало, так би мовити, тісно. До того ж, по всій країні до нас долучалося все більше активістів зі своїми ідеями, варіантами вирішення тих чи інших проблем. Ми вирішили на базі громадської організації створити політичну партію, інститут якої за своїми можливостями є ширшим, дієвішим, у дечому навіть ефективнішим. Так, у 2011 році була створена партія “Соціальна справедливість”. Сьогодні ми маємо розгалужену мережу регіональних представництв, десятки тисяч членів, підтримку виборців і готові йти у владу для реалізації цілей та завдань, які пов’язані з потребами українського суспільства. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Які першочергові законопроекти внесе “Соціальна справедливість” на розгляд Верховної Ради?
АШ: Партія “Соціальна справедливість” давно працює над змінами до українського законодавства, тому до Парламенту ми йдемо з підготовленими пропозиціями. Першочергово подамо на розгляд Верховної Ради законопроекти про зняття депутатської недоторканності, про персональне голосування депутатів. Це ті закони, які слід було прийняти дуже давно, раз і назавжди впорядкувавши діяльність народних депутатів, щоб зробити їх дисциплінованими та відповідальними народними обранцями, які відстоюють інтереси українців, а не олігархічних кланів. Також ми плануємо представити законопроекти, які пропонують дієвий механізм реформування охорони здоров’я в інтересах українців, адже всім очевидно, що у сьогоднішньому вигляді ця реформа не може бути ефективною. Ще одним важливим напрямком наших законодавчих першочергових ініціатив будуть законопроекти, направлені на справедливий розподіл коштів між державним і місцевими бюджетами. Це дуже важливо для процесу децентралізації та розвитку регіонів нашої держави. KV: Партія виступає за двопалатний парламент, де одна з палат представлятиме інтереси регіонів, а якої думки про реформу місцевого самоврядування?
АШ: Сьогодні в Україні, на жаль, не відпрацьована система, за якою у вищому законодавчому органі депутати реально відстоюють інтереси регіонів. Усе відбувається досить хаотично. Якщо у якійсь фракції є представники певної області і їх багато, тоді вони можуть лобіювати у Парламенті інтереси свого регіону. Але таке лобі, повторю, не має системного характеру. Зміни до Виборчого кодексу України, ухвалені нещодавно нардепами, нічого не дадуть новому Парламенту – вони діятимуть (якщо діятимуть) з 2023 р. Однак партія “Соціальна справедливість” вже сьогодні сформувала свій партійний список кандидатів до ВРУ за принципом збалансованого представництва областей і виступає за створення двопалатного парламенту, де верхня палата представлятиме виключно інтереси регіонів. Ми вважаємо, що цей крок буде логічним продовженням децентралізації. Сьогодні її потрібно посилювати задля надання більших повноважень органам місцевого самоврядування. Це, перш за все, стосується питань бюджету. Децентралізація повинна запровадити механізм, за яким відбудеться реальний, а не декларативний перерозподіл бюджетних коштів на користь місцевих бюджетів. Регіони мають залишати собі більшість зароблених коштів і використовувати їх на власний розсуд. Це стимулюватиме їхній економічній розвиток, адже діятиме принцип “більше заробляєш – більше маєш”, а це суттєво пришвидшить вирішення специфічних проблем кожного із них.
KV: На прикладі Києва поясніть, будь ласка, як знайти баланс між розвитком міста і позицією громадянського суспільства, яке на будь-який інфраструктурний проект влади дивиться крізь корупційну призму?
АШ: Головна, на мій погляд, проблема полягає у відсутності діалогу між владою та громадою. Дуже часто інфраструктурні проекти не погоджують із громадськістю, тому люди сприймають їх крізь корупційну призму. У Києві за останні роки було чимало випадків, коли місцеві громади виступали проти забудов, активно пікетували їх і домагалися, в тому числі й через суди, заборони. Причина – влада не веде діалогу з громадою, не пояснює необхідність і раціональність того чи іншого проекту.
Яскравий приклад – реконструкція Шулявського мосту. Громада представила свій аргументований проект, який столична влада просто проігнорувала. Натомість київські чиновники затвердили власний варіант реконструкції шляхопроводу, який, за твердженням експертів, є далеко не оптимальним і багато в чому поступається проекту громади. У результаті роботу зупинили, міст розібраний, місто навіть улітку стоїть у заторах, а мер шукає винних у Фонді держмайна…
Секрет балансу полягає у врахуванні інтересів як одних, так і інших, щоб дійти згоди задля визначення спільної конструктивної позиції. “Cоціальна справедливість” має своє бачення відродження Києва, засноване на наших знаннях, досвіді та глибокому розумінні проблем киян, і з ним йдемо до Парламенту.
KV: Чому Київ з міста скверів і парків перетворився на місто тотальної та хаотичної забудови?
АШ: Насамперед проблема полягає в тому, що у Києві відсутні унормовані екологічні стандарти. Немає й мораторію на вирубку дорослих дерев із широким стовбуром, що діє у багатьох інших містах країни. Окрім цього, чиновники, які підписують дозволи на будівництво, не несуть жодної відповідальності. Як наслідок, столичні парки та сквери перетворюються на будівельні майданчики. Ми у “Соціальній справедливості” вимагатимемо мораторію на вирубку дерев по всій території Києва й України до приведення чинного профільного законодавства у відповідність з вимогами часу.
KV: Чи вистачає Києву бюджетної незалежності?
АШ: Хоча бюджет столиці – півсотні мільярдів гривень, вона має серйозні проблеми з дорогами, громадським транспортом, якістю води, утилізацією побутових відходів і новими навчальними закладами. То в чому ж полягає проблема? Давайте поміркуємо.Під час формування бюджету міста частина коштів надходить у вигляді субвенцій з держбюджету, але переважно – це місцеві збори. Їх сплачують підприємці зі столичною реєстрацією, а також кияни – у вигляді податку на доходи фізичних осіб. Для ефективного виконання місцевою владою своїх функцій столиця повинна мати інший підхід до формування свого бюджету. З усією повагою до інших міст, для Києва – це необхідність. Чому? Наприклад, під час вивчення мобільності Києва за підтримки Світового банку в 2014 році експерти підрахували, що загалом до столиці з передмість в'їжджає приблизно 500 тисяч осіб. Зараз це вже близько 700 тисяч! Фактично це населення двох середньостатистичних українських обласних центрів. А це і навантаження на дороги, і потреба у нових транспортних розв'язках та комунальному транспорті.
Найголовніше те, що Києву сьогодні не вистачає бюджетної порядності та совісті тих, хто розподіляє ці кошти. Коли все це з’явиться – проблеми вирішимо.
KV: Як повернути на Батьківщину та до родин українців, які вимушено стали трудовими мігрантами?
АШ: Це дійсно надзвичайно важливе питання для всієї нації. Ми знаємо, що, за даними МЗС України, щомісяця з нашої країни на заробітки виїжджає близько 100 тисяч громадян. Це офіційні дані, які, звісно, не повністю показують реальну картину. Фактично щороку Україну в пошуках кращого життя покидає щонайменше 1,5 млн осіб. Це жахлива статистика!
Причини для такого стану речей очевидні. Вони криються у помилках і неправильних рішеннях нашої влади. Складна економічна ситуація в країні, відсутність робочих місць, безперспективність роботи, проблеми з працевлаштуванням молодого покоління, соціальна незахищеність, байдужість держави до долі громадян – усе це змушує наших співвітчизників виїжджати за кордон і тяжко працювати там.
Перше, що дозволить повернути трудових мігрантів додому – це, звісно ж, економічний фактор. Держава зобов’язана забезпечити економічні гарантії, створити нові робочі місця, соціально захистити людей. Українці повинні мати можливість працювати й отримувати гідну зарплату в своїй країні, тоді у них не буде бажання їхати на заробітки.
Також важливо реалізувати програму державної підтримки малого та середнього бізнесу, запровадити механізм державного мікрокредитування, всіляко розвивати наукові осередки. Усе це дозолить українській молоді реалізувати себе тут, на батьківщині, і не думати про заробітчанські “закордони”.
Не менш важливо – забезпечити молодь якісною та конкурентною освітою, яка поєднуватиме в собі історичні традиції нашої вищої школи й інновації. Це дасть змогу молодим людям не лише отримати диплом, але й набути необхідних знань і навичок, які допоможуть знайти престижну роботу за фахом. Окрім цього, вважаю за необхідне запровадити державну програму стипендій для навчання за кордоном українських студентів, але з певною умовою – після навчання ці молоді люди мають працевлаштуватися в Україні.
Отже, рецепт такий – підвищити за всіма показниками якість життя людей в Україні.
Хочу наголосити, що партія “Соціальна справедливість” вже сьогодні готує низку важливих законопроектів, які сприятимуть вирішенню трудової міграції в Україні.
KV: Поясніть, як тлумачить партія “Соціальна справедливість” поняття “соціальний ліфт”?
АШ: У нашому розумінні соціальний ліфт – це можливість для кожного реалізувати свої здібності у професійній сфері. Це означає, що будь-яка людина лише завдяки своїм умінням, навичкам, знанням не лише може, а й повинна підніматися вверх кар’єрними сходинками, обіймати відповідальні посади. Лише розум, знання, працьовитість, а не кумівство чи зв’язки можуть визначати місце в соціумі. Соціальний ліфт – це рівні можливості для всіх. В Україні ці ліфти майже не працюють. У нас ти можеш бути генієм, але ніколи не займеш кращої посади, бо там зараз працює (а точніше протирає штани) чийсь кум, брат, сват тощо. У нас замість соціальних ліфтів діють соціальні катапульти, завдяки яким на владному олімпі не проштовхнутися – самі шахраї та дилетанти. Тому наша партія ставить перед собою завдання – побудувати соціально справедливу країну, де люди зможуть себе реалізувати відповідно до своїх знань і вмінь.
KV: Чи можна податкову систему України назвати справедливою до економічно активних громадян?
АШ: Прикро, але ні. Податкова система в Україні є несправедливою до громадян. Не варто забувати, що податки – це не тільки відрахування із зарплати чи доходів. Ми платимо державі щодня! Ідучи в магазин, аптеку, ресторан, купуючи собі одяг, взуття, продукти кожен українець платить 20% ПДВ. З кожної покупки! Натомість держава зобов’язана надавати нам низку послуг безкоштовно (умовно, бо фактично вони вже сплачені завдяки нашим податкам) і якісно. Чи отримуємо ми повний пакет безкоштовних медичних послуг? Ні. А через впровадження нової реформи часом потрапити до лікаря вдається лише за місяць. Чи можна за потреби швидко оформити дитину до дитсадка? Ні, навіть якщо мати стала в чергу відразу після виходу з пологового. Візьмемо за приклад вартість бензину: з 30 гривень за кожний літр пального на податки припадає більше ніж 60%. Нам кажуть, що ці гроші спрямовують у дорожній фонд. Маю запитання: де тоді якісні дороги? Неадекватність і несправедливість оподаткування породжує зневіру людей у державі, а це для країни найстрашніше. Експерти “Соціальної справедливості” мають свої рецепти протидії цій згубній тенденції.
KV: Що треба зробити для відновлення промислового потенціалу та розвитку сучасних секторів економіки?
АШ: По-перше, треба покарати тих, хто занапастив наш промисловий потенціал, фактично знищивши його. Це злочин, за який є конкретна відповідальність за законом. Це справедливо. По-друге, сьогодні потрібно активно розвивати інтелектуальний ресурс, бо в усьому світі саме наука є тим капіталом, який дозволяє формувати бюджет країни. Подивіться на Сінгапур, Південну Корею, Японію – розвиток науки, сучасних технологій, IT-сфери дозволили цим країнам стати економічними світовими лідерами.
По-третє, Україна повинна віднайти власний рецепт економічного дива. Це цілком реально. Для цього слід прийняти відповідні закони, захистити інтелектуальну власність, а також внутрішніх і зовнішніх інвесторів, оживити банківську систему. Ну і, звісно, потрібна якісна та конкурента освіта. Щоб розвивати сучасні сектори економіки, потребуємо висококваліфікованих фахівців. Без якісної освіти вони у нас не з’являться.
KV: Як впровадити медичну реформу і не знищити при цьому галузь?
АШ: Маніфест партії “Соціальна справедливість” чітко декларує заборону експериментів у медичній галузі. Будь-які зміни можуть запроваджуватися виключно після ретельного експертного та громадського обговорення. Іншими словами, реформа медичної галузі повинна відбуватися для людей, в інтересах людей, з урахуванням їхньої думки, а не бути нав’язаною їм “зверху”.
Наша партія пропонує досить прості, але дієві кроки, які сприятимуть реформуванню медичної галузі, не знищуючи її при цьому. По-перше, запровадження страхової моделі для працездатного населення. Це світова практика, яка є дієвою й ефективною. При цьому держава повинна забезпечити повне фінансування швидкої та екстреної допомоги, а також медичних потреб дітей, людей з інвалідністю та інших вразливих категорій населення.
По-друге, працівники медичної галузі повинні бути вмотивованими та мати бажання працювати. Для цього необхідно підняти зарплати медикам і забезпечити належні умови праці. Це буде можливо лише тоді, коли держава виділятиме щонайменше 5% ВВП на потреби медицини. Тільки так можна зупинити відтік медичних кадрів за кордон і зацікавити молодих фахівців роботою в Україні.
По-третє, для ефективного функціонування медичної галузі на місцях необхідно провести реальну децентралізацію з перерозподілом бюджетних коштів на користь місцевих бюджетів. Це дасть поштовх для розвитку медицини в регіонах, забезпечить медичні заклади необхідним обладнанням і буде додатковою мотивацією для лікарів залишатися працювати на місцях, а не шукати роботу у великих містах, приватних клініках чи за кордоном.
По-четверте, необхідно на законодавчому рівні закріпити державні гарантії захисту для пацієнтів і медиків та державні гарантії на доступність і якість ліків.
Партія “Соціальна справедливість” переконана, що медицина в Україні повинна бути якісною, а також доступною кожному громадянину країни у будь-якому її куточку. Усе це можна реалізувати, але для цього потрібна політична воля, фахові законопроекти та бажання багато працювати, досягаючи гарних результатів.
KV: Яким ви бачите майбутнє України і, зокрема, Києва?
АШ: Мені б дуже хотілося, аби Україна стала країною, де люди хочуть жити, де вони зможуть гідно заробляти, де держава дбає про своїх громадян, де влада не краде з бюджету, а працює для людей. Я хочу бачити увесь Донбас і Крим у складі нашої мирної держави. Я вірю в те, що ми можемо цього досягти і вже за кілька років побачимо реальні результати змін на краще. Саме тому ми йдемо до Парламенту.
Я хочу, щоб наш Київ був успішним європейським містом, де бережуть традиції, архітектуру й істинний тисячолітній дух сили та волі. З розвиненою інфраструктурою, з якісними дорогами, із сучасним і комфортним транспортом. Київ повинен стати містом, де живуть щасливі люди, де є порядок, а також усі можливості для розвитку, відпочинку та комфортного життя.КиевVласть
Народний депутат Ярослав Москаленко 8 липня побував з робочим візитом у селі Блиставиця Бучанської ОТГ. У ході зустрічі розглянуто проблеми села, найгостріша з них – ремонт навчальних закладів.
Про це KV дізналася із повідомлення народного депутата Ярослава Москаленко (голова депутатської групи "Воля народу") в facebook.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Продовжую робочі зустрічі із виборцями. Сьогодні спілкувався з громадою Блиставиці. Обговорили найбільш актуальні проблеми для жителів, які потребують швидкого вирішення”, – розповів Ярослав Москаленко.
Він зазначив, що мешканців села трубують питання внутрішніх автоперевезень територією громади, благоустрій населеного пункту, а ще – розчищення джерел місцевого ставу.
Після обговорень народний депутат разом з представниками громади оглянув стан приміщень сільських закладів освіти з метою особистого контролю якості надання освітніх послуг.
“Сьогодні будівлі школи та дитячого садочка вкрай потребують утеплення фасадів, а приміщення школи - ще й ремонту. Приємно, що громада дала мені доручення на наступну депутатську каденцію віднайти кошти на згадані вище об’єкти. Дякую, що вірите і підтримуєте! Завдання буде виконано!”, – запевнив громаду Ярослав Москаленко.
Нагадаємо, раніше KV вже писала, що у селі Пірнове Вишгородського району буде добудовано новий корпус пірнівського садочка. Також не будуть залишені без уваги владою школа у Хотянівці, два садочки у Вишгороді та один у Козаровичах.
Читайте: Спортивні школи, дитячі садочки є пріоритетними в моїй роботі, – нардеп Москаленко
Фото: city.bucha.org
КиевVласть
У селі Пірнове Вишгородського району буде добудовано новий корпус Пірнівського садочка. Також не будуть залишені без уваги владою школа у Хотянівці, два садочки у Вишгороді та один у Козаровичах.
Про це KV стало відомо зі звернення депутата ВРУ, голови міжфракційної депгруппи “Київщина” Ярослава Москаленко.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Зустріч з мешканцями Пірново пройшла під знаком освіти. Люди чудово розуміють, що я не можу підвищити зарплату освітянам, вирішити кадровий дефіцит, вилучити застарілі предмети з програми та ін. І я так само не розумію, як помічник вихователя із зарплатою 2800 грн повинна проходити раз на півроку медогляд за свої власні 600 грн?! І таких колізій багато. Вчителі та вихователі визнають, що з одного боку є позитивні зрушення у реформі освіти, але з іншого – в село нові кадри не приїжджають, бо немає гідних умов для працівників освіти. Фахівці з потенціалом тікають. Так не можна”, – написав Ярослав Москаленко на своїй сторінці в соцмережі.
За його словами, спортивні споруди, школи, дитячі садки є пріоритетними у його роботі, і залишати на півдорозі розпочаті об’єкти депутат не збирається.
“Серед них – школа у Хотянівці, два садочки у Вишгороді та один у Козаровичах. Тож звісно, підняли затяжну тему нового корпусу Пірнівського садочка, з фінансуванням якого вийшло непорозуміння. На цей час питання виправили і на найближчій сесії кошти все ж таки будуть направлені на подальше будівництво. Все це потрібно довести до кінця. Я так звик. Мене до Верховної Ради делегували люди – і звітувати мені перед ними. Отже, оновлений дитячий садок у Пірново буде”, – вважає депутат від Вишгородщини.
Нагадаємо, раніше KV вже писала, що у процесі реформування первинної і вторинної ланок медицини – не без проблем. Заробітна плата лікарів вторинної ланки і досі на рівні прожиткового мінімуму, медзаклади недоотримують кошти на лікування пацієнтів. В результаті утримання лікарень взагалі лягло на плечі місцевого самоврядування.
Читайте: Проблеми медреформи, яку розпочала держава, лягли на плечі місцевого самоврядування, – нардеп Москаленко
Фото: фейсбук Ярослава Москаленка
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0007
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-17 14:42:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 3
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-17 14:42:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0015
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri, articles.text AS text, users.avatar AS image, CONCAT(users.first_name, " ", users.last_name) as author_name, users.id as author_id, users.bio as bio
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
LEFT JOIN `users` ON `users`.`id` = `articles`.`user_id`
WHERE `articles`.`id` IN('145211', '145173', '144225')
ORDER BY `published` DESC
0.0005
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-17 14:42:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0007
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.3194
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"школи"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-17 14:42:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"школи"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 1400, 10
0.0020
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('83278', '82604', '81677', '81552', '81339', '81214', '79857', '79737', '79417', '79391')
0.2889
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-17 14:42:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"школи"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)