Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
4 вересня 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Нова політика економічного розвитку не за горами
Цікава складається ситуація. При абсолютному заповненні інформаційного ефіру бажанням владних суперекономістів-гайдарівців приватизувати все державне – державні монополії, підприємства та землю – Ігор Коломойський наполегливо говорить про дуже важливі для країни речі, які, на жаль, поки що зрозумілі далеко не всім та на які чіпляють примітивний ярлик “комунізму”.
Але все набагато глибше.
В травні інтерв’ю Bihus.Info Ігор Коломойський зазначив, що “в тій системі розподілу власності і матеріальних благ (мається на увазі яка існує в Україні) країна може не вижити”. А в в серпні в інтерв’ю Цензор.net Ігор Коломойський зазначив, що “для порятунку України необхідна загальна націоналізація крупних державоутворюючих підприємств плюс націоналізація розробки надр землі, тобто в кількох галузях нам потрібен державний капіталізм”.
Ми маємо справу з проявом розуміння олігархом неможливості економічного розвитку без зміни формування відносин власності та справедливого розподілу матеріальних благ, які у нас в країні порушені – “щось пішло не так”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Перша цитата Коломойського мене здивувала і я її сприйняв як певну його емоцію. При цьому, наді мною вже тоді жартували, що Коломойський мене “підчитує”. Але після другої опублікованої цитати Коломойського я зрозумів, що це для нього – системне мислення і водночас пошук однодумців в реалізації націоналізації та зміни розподілу власності і матеріальних благ.
Націоналізація – процес непростий, з точки зору наявності прояву волі чи яєць (якщо так комусь зрозуміліше) до розвитку держави, і простий водночас – в технічному виконанні.
Бажання націоналізації означає і бажання припинити існування недержавних монополій, а також, означає і недопущення появи нових монополій.
Схоже, Коломойський проти відкриття так званого ринку земель, про який на днях заявив президент Володимир Зеленський. Чому? Бо відкриття так званого ринку земель призведе до концентрації сільськогосподарських земель, як на рівні країни, так і на рівні села в “одних руках”. І це стане новим монопольним сектором.
Це проти народу і протирічить ідеї націоналізації. Монополізація земель – це посилення зазначеного Коломойским порушеного розподілу власності і матеріальних благ. Отже, Коломойський має бути проти так званого “ринку землі”.
Ігор Коломойський явно проти приватизації. Він зазначив, що необхідно переглянути все, що було приватизоване, і повернути стратегічні підприємства державі. При цьому він згоден на націоналізацію і його підприємств: “Я вважаю, стратегічні підприємства, природні монополії повинні бути під контролем держави. Державний комунізм”.
Вислови Ігоря Коломойского – підтвердження необхідності трансформації економіки в інтересах Держави і українців, а не унітарників-бізнесменів. Адже націоналізацію необхідно сприймати як трансформації економіки з метою економічного зростання.
Безперечно, такі підтвердження існують і в працях українських вчених, які на жаль, не мають такої публічної публіцистики і на фоні цього в інформаційному ефірі панують примітивізм недоучів.
Отже, така трансформація-націоналізація передбачає:
Націоналізацію, як механізм припинення недержавних монополій. До таких монополій відносяться і “Криворіжсталь”, і теплоелектрогенерації та інші підприємства, в тому числі, у власності Коломойского, як економічні монополії.
Інші методи припинення існування недержавних монополій.
Створення соціально значущих підприємств на основі усуспільнення прибутку чи іншої ефективності.
Припинення легалізації та капіталізації “папірців” іноземних країн-грошових емітентів (так званої валюти) через приватизацію українських державних монополій.
Впровадження нової якості державного управління та позбуття від чиновників найвищого рангу, які вважають Державу неефективним власником, як тупих і неспроможних корупціонерів.
Припинення приватизаційних і монополізаційних процесів
Створення чи реорганізацію промислових підприємств – започаткування і впровадження співволодіння і співуправління.
Фактично, така трансформація є впровадженням нової політики економічного розвитку, результатом якої повинна стати народна економіка, при якій українці повинні розширено ставати власниками виробничих процесів, як безпосередньо (особисто чи в товариствах), так через державну власність.
Читайте: Президентським програмам – конституційні норми
В основі Народної економіки, економічного та соціально розвитку країни, міста, села, сім’ї повинні стати нові стратегії в інтересах українців:
Нова аграрна політика.
Нова промислова політика.
Нова грошово-кредитна політика.
Нова аграрна політика, яка почнеться з дієвої Народної земельної реформи і забезпечить:
- самостійний обробіток землі її власником через участь у Товариствах власників землі;
- становлення звичайного власника землі шанованим власником аграрного виробництва;
- збільшення доходів селян-власників землі від неї в 2-4 рази;
- будівництво селянами тваринницької і переробної інфраструктури на селі і самостійне створення робочих місць;
- припинення існування аграрних монополій і олігархів;
- збереження української землі – її власником буде тільки українець.
Для Народної земельної реформи не потрібен вільний ринок землі і небезпечні іноземні інвестиції. Для пришвидшення реалізації Нової аграрної політики для селян і на користь країні необхідно законодавчо забезпечити:
- право власника землі за своєю ініціативою “розривати” договори оренди;
- можливість повернення землі селянину, втрачену внаслідок оборудок орендаря, його жадібності і підлості, який створив і скористався скрутою селянина і видурив землю за копійки;
- можливість фінансування Товариств власників землі без застави і відсотків.
Читайте: Відкриття ринку земель відміняється
Нова промислова політика соціально спрямованої економіки повинна забезпечити розвитку промисловості за напрямами імпортозаміщення, експортно-орієнтованого виробництва та розвитку внутрішнього споживання.
Необхідне впровадження нових принципів організаційних форм відносин власності, що дасть можливість українцям ставати власниками нових підприємств нової формації на засадах співволодіння – суспільно значущих підприємств на об'єднавчих принципах. Це забезпечить розширення і зростання промислового виробництва в інтересах українців. Так живе весь прогресивний світ.
Читайте: Агресивна економіка України. Пріоритети Нової промислової політики
Нова грошово-кредитна політика повинна забезпечити фінансування українців, суспільно значимих виробництв та соціально спрямованої економіки країни.
Країна повинна припиняти іноземні запозичення і переходити до розширеного кредитування національною валютою, яке вже давно визначає прогресивність країни і її економіки.
Читайте: Єдиний можливий економічний курс. Народна економіка Головіна
Наскільки реальна Народна економіка з новою політикою економічного розвитку? Нереальна, якщо про неї писав тільки я. Але вона реальна, якщо про неї говорив президент Володимир Зеленський на початку своєї влади, бо економічний паспорт українця може існувати тільки при такій економіці і непродажній землі. Ів кубі реальна, якщо Ігор Коломойський готовий почати з себе: “… якщо для того, щоб Україна вижила, потрібно стати не те що соціал-демократом, а комуністом, то я теж на це готовий. Я готовий все здати і стати, припустимо, простим директором заводу, як це було у більшовиків при НЕПу”.
Говорити про причини таких висловлювань Коломойського можна багато, надаючи найнеймовірніші, найобразливіші чи найпричудовіші характеристики. Але ми часто чуємо, як мільярдери заповідають свої спадки тваринам чи на благодійність. Можливо, Коломойський хоче започаткувати новий вид благодійності в інтересах держави і дати старт потужному розвитку країни з новою якістю державного управління? Бо в гробу карманів немає, а пам’ятниками і пам’ятними табличками на тисячоліття відзначитися можна.
Я не ленінізую чи марксимізую Ігоря Коломойского, просто визначаю його вислови як виклик президенту, виклик собі і мені за компанію.
Ігоре Валерійовичу, необхідно починати діяти. І починати з земель – робити їх непродажними. А для початку пропоную поговорити про землю та трансформацію-націоналізацію на сторінках “КиевВласти”.
Читайте: Повернення ресурсів українському народу
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
КиевVласть
24 серпня 2019 г. 10:00
Раздел: Стиль
Місто вашої мрії
Київ — історичне місто, не схоже на інші міста України. Його можна порівняти з Копенгагеном, можливо, через свій спокій. Однак не всі бажають жити тут, то ж давайте поміркуємо, яке майбутнє чекає на Київ, і чому він має бути містом вашої мрії?
Уявіть собі, ви прокидаєтесь о сьомій ранку, сонце пробивається крізь фіранки. Ви заварюєте собі чашку міцної кави і снідаєте. Потім сідаєте на велосипед і їдете на роботу. Чи можливий інший сценарій вашого ранку? Думаю, ні. Такий ранок може бути у кожного із нас. Але для цього потрібно бути терплячим та працьовитим.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Ми всі хочемо бути найкращими, але що кожен із нас для цього зробив? На жаль, нічого. Все, що ми робимо, це жаліємося та звинувачуємо інших. Ніхто не хоче хоча б викидати сміття у смітник, а не просто на тротуар. На мою думку, це, мабуть, одна з причин того, чому ми ще не у ЄС.
Деякі думають, що зупинити війну, звільнитись від корупції можна за 5 років. Ні! Нас багато років грабували, і все виправити дуже важко! Тому, по-перше, потрібно почати з себе. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Що робити, щоб до нас приїжджали, а не виїжджали?
Я спілкувалася з багатьма людьми і, здається, знайшла закони й підтвердження їх необхідності.
1. Ми – не смітник, ми – країна. Тому сміття повинне бути у смітнику, а не на землі. Для цього потрібно більше сміттєвих баків, щоб люди не шукали його годинами і кидали сміття на землю, а відразу могли викинути усе.
2. Розвивати агробізнес, бо наш чорнозем родючий і вважається “царем ґрунтів”.
3. Підвищити рівень освіти. Тоді люди знатимуть, що можуть здобути якісну освіту і на Батьківщині.
4. Також було б непогано віддати усі борги. Лише тоді ми зможемо відчути себе по-справжньому незалежними.
Ми маємо бути одним цілим, а не 24-ма різними містами. Якщо над нашим майбутнім працювати усім разом, можна отримати позитивний результат, але, звісно, не так швидко.
Усі ми маємо таланти, які або приховуємо, або не розвиваємо. Звісно, є дуже багато спортсменів, науковців, але якщо з дитинства привчити до роботи над собою, прагнути до перемог, працювати над своєю мрією та розвивати свої таланти - ми будемо переможцями усюди.
Київ дуже красиве місто. І ми маємо цим пишатися! Якщо дивитися на хороше, красиве, то погане вже буде не таким помітним.
Як багато я чую від своїх однолітків різних думок про те, що ми жахлива країна, маємо погані дороги, і все у нас погано!... Але, здавалося б, чому вони мають такі думки? Чи вони пенсіонери, політики або мають кредит? Ні, жодна проблема у нашій країні їх не торкається. Дивлячись очима дітей на Україну, можна у неї лише закохатися, а не міркувати з таких серйозних проблем. Скільки ми маємо атракціонів та торгових центрів! А ще, в нас смачна їжа та напої! Тому мої однолітки мають радіти тому, що особливо війна не зачепила їх, і наше місто зокрема. Але вони вважають себе вже дорослими.
Я думаю, буде краще закрити цю тему щодо недоліків та уявити собі майбутнє Києва. Натомість, бажаю Україні всього найкращого і знаю, що ми ще станемо ідеалом для інших.
2030 рік. Хмари закрили сонце, і тепер окрім сірого неба нічого не видно. У тумані можна побачити багато людей, найгірше за все це те, що вони мають однакове минуле й будуть мати однакове майбутнє. Всі ці люди йдуть на роботу, щоб хоча б трохи поїсти потім. Не ступиш і кроку, побачиш сміття, немає ніяких місць для розваг. А найгірше – це нікого не цікавить. Не дуже приємна картина, так? Ось що на нас чекає, якщо ми не об`єднаємося та не почнемо виправляти самих себе. А тепер пропоную подивитися на те, як ми можемо жити, якщо почнемо по-справжньому любити і цінувати свою країну.
2030 рік. Погода не з найкращих, але всі мають гарний настрій. Як багато людей! Всі кудись йдуть: хтось – знімати кіно, хтось – лікувати людей, а хтось навчатися…. Всі мають різні мрії та амбіції. Машин нема, всі люди їздять лише на велосипедах, гіроскутерах, роликах. Немає сміття, але є дуже багато сміттєвих баків. Ідуть до нас, але не від нас. Також, до нас приїжджає багато туристів! Не тільки тому, що хочуть подивитися на знамениту Софіївську площу, а ще й тому, що хочуть скупити усі шоколадки без цукру, які ми виробляємо. Так, ми дуже розвинули виробництво органічних продуктів! А ще ми розвинули власний кінематограф, зняли більш ніж 500 фільмів, які були перекладені різними мовами, й відомі в усьому світі! Ми маємо шість ресторанів із зіркою Мішлен. А це – велика гордість.
Скільки ж талановитих письменників ми мали і скількох ще можемо мати! Те ж саме я можу сказати і про художників, які тут народилися, які тут розвиваються. Хочу додати, що нині дуже розвинені комп'ютерні школи, що дуже добре і корисно, тому що комп'ютерних геніїв нам не вистачає. Вони можуть програмувати, створювати щось нове, тим самим просувати країну вперед!
Я любила Київ, люблю і буду любити. Хоча у дитинстві Київ для мене був як інша країна. Я народилася в Криму, та іноді мені здавалося, що Крим це окрема країна, а все інше не пов`язано з ним, але зараз я просто згадую про це з посмішкою.
Київ – один із найбільших у Європі діловий, комерційний та промисловий центр, через який здійснюється координація економіки країни.
З 2000 року і до світової економічної кризи, яка прийшла в Україну в 2009 році, швидкими темпами розвивалась економіка Києва і України в цілому. Будівельний бум, прямі іноземні інвестиції, розвиток біржової торгівлі перетворили Київ на світове місто. Тому, щоб економіка зростала, Україна має підвищити рівень економічної свободи. Але багато про економіку я говорити не зможу – я на цьому геть не розуміюся! Тому пропоную змінити тему!
Ще одна річ, про яку я хочу розповісти, це те, що у нас дуже талановиті актори! Я люблю ходити до театру, дивитися вистави, бо це класно! Пізнаєш багато чого нового, нібито стаєш тією людиною, яку грає актор.
До речі, люблю знаходити якусь цікаву, з першого погляду, людину та придумувати цікаву історію про її життя.
Ось ви коли-небудь міркували, чому ось ця жінка вдягає одяг саме такого кольору? А я люблю спостерігати й вигадувати. Потім ці історії я записую у свій блокнот, і, перечитуючи, намагаюсь пригадати, як виглядала та чи інша людина, яку я зустріла.
Я можу розповідати про Київ дуже багато, годинами, роками. Але насправді, я тут не дуже довго живу, і для того щоб доповнити свою розповідь, я повинна прожити тут хоча б років 7. Але все одно, я сумую за ним, коли у від`їздах, і мені буде гріти душу те, що Київ зовсім скоро стане найкращим, навіть, якщо у цей час я буду не на Батьківщині.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Якщо ви дочитали цей текст до кінця – я вам вдячна, бо намагалася показати вам, що Київ є кращим за всі інші міста.
Я бажаю кожному із нас прокидатися з думкою, що все ще попереду, і що ми усе зможемо; щоб кожен із нас ішов на роботу чи на навчання з думкою, що сьогодні він зробить більше, ніж учора. І так кожного дня.
КиевVласть
10 липня 2019 г. 12:20
Раздел: Територія розуму
Народна земельна реформа Головіна: чим корисне створення і діяльність Товариств власників землі
Ідея створення Товариств власників землі (ТВЗ) набагато масштабніше і виходить далеко за рамки елементарного збільшення в 2-4 рази прибутку від землі для її власників.
Товариства – це дієве реформування земельних відносин в інтересах селян і Українців.
Товариства – це основа Нової аграрної політики інтенсивного відновлення і розвитку сільського господарства.
Товариства власників землі – це не тільки рушій для розвитку промисловості, а і приклад того, як може бути організоване відновлення і розвиток промисловості на базі розширеного прямого державного кредитування суспільно значущих підприємств.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Для чого створювати та розвивати ТВЗ? Наводимо кілька основних причин.
Зростання ефективності рослинництва
При діяльності ТВЗ зберігається і покращується рівень оптимальної ефективності використання земель за всіма критеріями – про землі дбає їх власник, який поряд з отриманням прибутку хоче і забезпечити збереженість всіх продуктивних властивостей землі для передачі своїм нащадкам.
Господарювання на землі в ТВЗ – це наслідок усвідомлення того, що об’єднання зусиль і засобів є економічно вигіднішим, не тільки ніж передача землі в оренду, а й ніж індивідуальне (сімейне) господарювання.
Розвиток тваринницької і переробної інфраструктури
ТВЗ є базою для відновлення тваринництва і переробки на селі. Власники землі зможуть ставати співвласниками тваринницьких комплексів та переробної інфраструктури. Також, разом із розвитком виробництва на селі, відбуватиметься і пришвидшення зростання обсягів переробки що спричиняють утворення нових високооплачуваних робочих місць та відповідне зростання створення матеріальних благ для українців.
Усуспільнення прибутку від землі і його вплив на розвиток сіл, міст і країни в цілому
Прибуток, який отримується від обробітку землі вже не буде концентруватися в руках одного орендаря чи псевдофермера – у ТВЗ прибуток буде розподілено між учасниками товариства-власниками землі. Відповідно, прибуток від землі не буде просто споживатися орендарем непродуктивно з точки зору народної економіки (купівля маєтків за кордоном, квартир в Києві чи купівля чергової дорогої автівки).
Тепер прибуток орендаря буде розподілений між учасниками ТВЗ і рівномірно витрачатися на споживання товарів вироблених переважно в Україні. Тобто, власники землі і члени їхніх родин становляться рушійним фактором розвитку промисловості країни через зростання рівня споживання.
Розвиток сіл, селищ, міст
Очевидно, що ТВЗ будуть формуватися за територіальним принципом. Таким чином, ТВЗ буде зареєстровано в громаді. Всі належні податки від ТВЗ буде сплачено в бюджет громади, членами якої одночасно є учасники ТВЗ, як власники землі в межах громади.
Фактично, всі гроші зароблені членами громади, і залишаються в громаді, і будуть використані в інтересах жителів громади. Оце і є справжня децентралізація. Це дасть змогу на сьогоднішній день напряму збільшити бюджети громад на суму понад 1 млн гривень і більше.
Міста і їх бюджети безумовно відчують переваги від такого розвитку сільських громад і покращення матеріального стану селян. Саме міста, їх жителі – городяни, вироблятимуть товари, надаватимуть послуги, зможуть організувати торгівлю з метою задоволення потреб вже заможних селян. Та і більшість міст орієнтовані на переробку сільгосппродукції та забезпечення виробничих потреб самого сільгоспвиробництва.
Товариства власників землі і країна
Усе пішло від землі. І тут також вже зрозуміло, що за визначеними раніше позитивними факторами від існування ТВЗ все почнеться від землі. Не дивно, що і промисловість почне працювати на сільське господарство, а це вже початок всебічного економічного зростання і, головне, фактор до повернення мільйонів українців на Батьківщину для створення і розвитку власної країни, а не чужої.
Тільки праця українців може збільшувати матеріальні блага країни та збільшувати наповнення бюджету країни. А достатньо наповнений бюджет – це і достатні пенсії, і якісна безоплатна медицина, високий рівень освіти, безкоштовний спорт і підтримка культури, а головне – захищеність країни від агресорів.
Вибирати необхідно не просто обіцянки про зняття недоторканності депутатів чи про покращення медицини та підвищення пенсій на рівному місці – це не вирішує ніяких проблем і не є системною програмою. Обирати необхідно системний підхід в ідеях і їхні спроможності матеріалізуватися та надати такі очікувані нами блага.
Товариствам власників землі бути!
Говорячи ще більш конкретно про ТВЗі, можу повідомити, що сьогодні в окремих селах люди обговорюють питання створення ТВЗ і розвитку громади на їхній базі. Це відбувається за моєї активної участі в таких селах, де закінчуються договори оренди у 2020-2021 роках.
Отже, запропоноване мною має не тільки схвальну оцінку відомих науковців, а й, головне, зацікавлення на селі для власників землі і членів їх родин та сільських громад в цілому.
Будуємо в Україні Україну!
Читайте: Єдиний можливий економічний курс. Народна економіка Головіна
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
4 липня 2019 г. 16:00
Раздел: Територія розуму
Єдиний можливий економічний курс. Народна економіка Головіна
Монополісти і олігархи, орендарі землі і агрохолдинги, бізнесмени і політики-корупціонери показали свою нездатність керувати країною та творити її економіку в інтересах українців. Вони просто грабують і діють в інтересах себе. Пряме народовладдя так і не відбулося і його необхідно встановити.
Фактично в країні економічний застій. Та навіть економічне падіння. Першою ознакою цього є трудова міграція – про це говорять усі. Зменшення працездатного населення – це зменшення виробництва продукції, як не крути.
Швидке економічне зростання можливо досягли тільки за рахунок розширеного кредитування економіки. Прокредитованність економіки України в рази нижче ніж в країнах з високим рівнем економічного розвитку. Це говорить про те, що в Україні відсутня надія на економічного зростання.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Проблемою тієї ж непрокредитованності економіки є не відсутність грошей для кредитування чи висока ставка за кредитом, – проблемою є звичайна відсутність об’єктів виробничої діяльності для кредитування.
Отже, необхідне розширене створення таких об’єктів виробничої діяльності для кредитування. І тут ніяк не обійтися без головного – українського народу, як власника землі і надр, так і власника головного – можливості продуктивно працювати і бути єдиним джерелом створення матеріальних благ у вигляді доданої вартості.
Я вже давно займаюся, як практично та як науковець, проблемами економічного відновлення України та зростання. І з цього приводу вже вийшли і наукові і публіцистичні статті. Головним чинником економіки є людина – саме вона створює всі матеріальні блага своєю працею, створює додану вартість. Не простимульована людина не має мотивації до продуктивності праці і бізнес з олігархами тут безсилий.
Разом з втратою людини, як головної у виробничому процесі, головної в економіці, ми втратили колективну організацію виробництва, коли світ її нарощує, ми втратили державне виробництво і монополію, коли світ їх зберіг і примножив.
Для вирішення задачі відновлення та розвитку економіки необхідне реформування організаційних форм відносин власності у виробничій діяльності та фінансового забезпечення організації і роботи новостворених підприємств та розширення діючих, що відбудеться в результаті реформування.
В основу економіки країни повинен стати український народ, започаткувавши Народну економіку. Країні потрібне впровадження Народної економіки, при які українці повинні розширено ставати власниками виробничих процесів, як безпосередньо (особисто чи в товариствах), так через державну власність.
Підходи народної економіки стимулюватимуть українців працювати на Україну, на самих себе, через весь спектр мотивуючих факторів, серед яких головними буде:
- зростання матеріальної мотивації через збільшення доходів;
- розширене формування українців-власників, формування гідності;
- національної свідомості через матеріальну і суспільну значимість.
В основі Народної економіки, економічного та соціально розвитку країни, міста, села, сім’ї повинні стати нові стратегії в інтересах українців:
- Нова аграрна політика;
- Нова промислова політика;
- Нова грошово-кредитна політика.
Нова аграрна політика, яка почнеться з дієвої Народної земельної реформи і забезпечить:
- самостійний обробіток землі її власником через участь у Товариствах власників землі;
- становлення звичайного власника землі шанованим власником аграрного виробництва;
- збільшення доходів селян-власників землі від неї в 2-4 рази;
- будівництво селянами тваринницької і переробної інфраструктури на селі і самостійне створення робочих місць;
- припинення існування аграрних монополій і олігархів;
- збереження української землі – її власником буде тільки українець.
Для Народної земельної реформи не потрібен вільний ринок землі і небезпечні іноземні інвестиції.
Для пришвидшення реалізації Нової аграрної політики для селян і на користь країні необхідно законодавчо забезпечити:
- право власника землі за своєю ініціативою “розривати” договори оренди;
- можливість повернення землі селянину, втрачену внаслідок оборудок орендаря, його жадібності і підлості, який створив і скористався скрутою селянина і видурив землю за копійки;
- можливість фінансування Товариств власників землі без застави і відсотків.
Нова промислова політика соціально спрямованої економіки повинна забезпечити розвитку промисловості за напрямами імпортозаміщення, експортно-орієнтованого виробництва та розвитку внутрішнього споживання.
Необхідне впровадження нових принципів організаційних форм відносин власності, що дасть можливість українцям ставати власниками нових підприємств нової формації на засадах співволодіння – суспільно значимих підприємств на об'єднавчих принципах. Це забезпечить розширення і зростання промислового виробництва в інтересах українців. Так живе весь прогресивний світ.
Нова грошово-кредитна політика повинна буде забезпечити фінансування українців, суспільно значимих виробництв та соціально спрямованої економіки країни.
Країна повинна припиняти іноземні запозичення і переходити до розширеного кредитування національною валютою, яке вже давно визначає прогресивність країни і її економіки.
Будувати необхідно Україні Україну.
Читайте: Народна земельна реформа Головіна: товариство власників землі – що це таке і як його створити
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
КиевVласть
15 квітня 2019 г. 11:00
Раздел: Територія розуму
Понтовые и беспонтовые кредиты. Какой должна быть новая денежно-кредитная политика
Экономика страны нуждается в кредитовании, но некого кредитовать.
Это парадокс дня сегодняшнего. Пока что установилась некоторая сбалансированность между предложением и спросом на кредит. Эта сбалансированность удерживается, с одной стороны, жесткими условиями кредитования, а с другой — не менее жесткими условиями ведения бизнеса. И это все на фоне низкого уровня закредитированности экономики Украины относительно ВВП, — он в несколько раз ниже, чем в странах с развивающейся экономикой.
В такой ситуации бизнес хочет только дешевых кредитов по "понтовой" ставке. То есть кредитов ради кредитов. Бизнес думает о себе, хочет прибыли и как можно больше. Но ни банковский сектор, ни государство не готовы идти на подобные риски после прошлых финансовых кризисов, даже несмотря на то, что отечественная экономика очень нуждается в стимулах роста и кредитных средствах в первую очередь.
Такое неоптимальное кредитное равновесие необходимо сдвинуть с места в стремлении к оптимуму за счет увеличения числа субъектов привлечения кредитов и роста объемов самого кредитования, а не акцентироваться только на желании снизить процентную ставку.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
С одной стороны, кредитная политика должна смягчить условия кредитования, с другой — политика нового экономического развития должна сформировать условия для появления предприятий, отвечающих этим смягченным условиям. Это создаст возможности для расширенного кредитования. Стране просто необходима новая денежно-кредитная политика, а не "понты".
Беспонтовый кредит
Бизнес требует, а политики предлагают обеспечить бизнес кредитами по низким ставкам, еще и без залога, но со страховкой. Просто снизить процентную ставку кредитования коммерческих кредитов возможно, но, как говорят, "а понту-то"? Это увеличит количество объектов кредитования, объемы кредитования? Нет. Почему? Нет объектов для расширенного кредитования.
Снижение ставки приведет ко многим негативным процессам, ожидание которых и является причиной существования высокой учетной ставки, предопределяющей высокие ставки по коммерческим кредитам и значительную инфляцию.
Необходимо внедрять политику нового экономического развития, направленную на формирование условий для создания предприятий новой формации. Обычно к таким предприятиям относятся общественно значимые предприятия, и именно они обеспечат расширенное кредитование.
Низкая ставка по кредитам невозможна для коммерческих кредитов. Как говорят, если назвался коммерсантом, то получай коммерческие кредиты и не жалуйся на их высокие ставки. С другой стороны, чем больше будет новых общественно значимых предприятий, к которым может применяться низкая или нулевая ставка, тем выше вероятность экономически обоснованного снижения кредитной ставки и для коммерческих кредитов.
Бизнес под 3%
Большинство экспертов скажут, что кредитовать под 3% или ниже пока невозможно. И в этом есть логика. При инфляции намного выше 3% и ставка коммерческого кредитования должна быть выше. Она суммарно соответствует стоимости полученного ресурса, операционным затратам и прибыли коммерческого банка. Как правило, источником получения коммерческим банком ресурса для кредитования являются депозиты, рефинансирование, собственные средства. Цена этих ресурсов образуется на рыночных условиях. Наличие высокой инфляции обусловит высокий уровень депозитной ставки и, соответственно, рост процентной ставки рефинансирования.
Принудительное снижение процентной ставки рефинансирования и повышение доступности коммерческих банков к рефинансированию приведут к оттоку депозитов и, как следствие, к увеличению инфляции или рисков ее увеличения. Инфляция не позволяет снизить ставку коммерческого кредитования, а высокая ставка кредитования сдерживает рост производства.
Важным моментом невозможности снизить ставку рефинансирования является еще такой малозаметный факт, что размещение гражданами депозитов в коммерческих банках является опосредствованной формой их участия в бизнесе коммерческих предприятий, прокредитированных банками. Кредитуясь, платя проценты по кредиту, коммерческие предприятия получают меньше прибыли. Это уменьшение прибыли в весомой своей части является ничем иным, как опосредованно полученным доходом граждан. Фактически происходит косвенное обобществление прибыли от деятельности коммерческих предприятий.
Необоснованное снижение ставки рефинансирования уменьшит часть прибыли коммерческих предприятий, которая должна была бы быть обобществлена через перечисление Нацбанком в государственный бюджет прибыли, сформированной за счет рефинансирования.
Следовательно, учетная ставка должна существовать, и ее размер должен отвечать рыночным экономическим процессам. А Нацбанк должен проводить независимую экономически обоснованную политику по ее регулированию. Это также обеспечит привлечение свободных средств от населения в общую систему обращения в производственной деятельности через коммерческие банки и уменьшит вероятность наступления негативных явлений или проявлений в экономике.
Украина — не попрошайка
Одной из проблем развития промышленности Украины было и остается ошибочное представление об инвестициях, особенно иностранных. Постоянно формировалось и формируется мнение о том, что для развития экономики Украины нужны иностранные инвестиции.
Парадоксально, но почему-то именно без китайских долларов или немецких евро не может обойтись ни строительство Подольско-Воскресенского моста, ни строительство метро на Виноградарь в Киеве. Даже закупка государственными компаниями зерна у украинских сельхозпроизводителей требовала долларового займа у китайцев. Также Кабмин решил взять у китайцев под государственные гарантии 500 млн долл. кредита (постановление Кабмина №1008 от 18 декабря 2017 г.) для финансирования операций по приобретению жилья или финансирования его строительства в Украине.
Такие "иностранные инвестиции" Украине не нужны. Наша страна сама в состоянии профинансировать подобные проекты.
Конечно, стране необходимо иностранное финансирование (кредитование), но на приобретение средств производства. Прежде всего это новые технологии, оборудование или производственные комплексы, которые будут производить оборудование для действующих и новых производств, создаваться для возобновления производства в Украине. Такое финансирование позволит внедрить импортозамещение, а со временем и увеличить экспортную ориентацию экономики страны. И здесь помощь международных финансовых организаций в финансировании (кредитовании) работы базовых производств была бы ценной. Иное иностранное кредитование, сформированное не по этому принципу, наносит ущерб экономике.
Валюты развитых стран сильны своей экспансией кредитами в экономику других стран. Вместе с тем страны-должники для возврата кредита и уплаты процентов за его использование будут продавать то ценное и не возобновляемое, что у них есть, — природные ресурсы, сырье, пшеницу и т.п., формируя валютные доходы. Иностранный капитал всегда будет заинтересован инвестировать в использование природных ресурсов Украины.
Любая иностранная инвестиция (или кредит) в нашу страну "подавляет" собственную денежную единицу своей экспансией, не позволяет ей укрепляться, а правительству и Нацбанку — эффективно формировать собственную денежно-кредитную политику. Следует рассчитывать на себя и внедрять новую денежно-кредитную политику, которая уверенно и агрессивно поспособствует развитию экономики без оглядки на иностранцев — россиян, американцев, европейцев и других, чьи "представительства" открыты в каждом обменнике.
Развитие производства. Новая кредитная политика
Для решения задачи восстановления и развития экономики необходимо реформировать организационные формы отношений собственности в производственной деятельности и финансовое обеспечение организации и работы новообразованных предприятий и расширения действующих, что произойдет в результате такого реформирования.
Так, в аграрной отрасли для реализации новой аграрной политики есть достаточно накопленных оборотных средств. Да и иностранные инвесторы будут заинтересованы во вхождении на новые прозрачные рынки производственных отношений. Но для правильного и ускоренного развития экономики, развития собственной кредитной системы, укрепления национальной валюты необходимо разработать и внедрить новую денежно-кредитную политику, механизмы которой эффективно организуют и обеспечат финансовые потребности развития главных первичных отраслей экономики.
Реализация огромных возможностей простого воспроизведения и роста первичных отраслей экономики с ориентацией на экспорт продукции оптимальной переработки требует прямого государственного кредитования.
Условиями такого кредитования будет 100-процентное обеспечение кредитным ресурсом всех капиталовложений и потребности в оборотных средствах. Предоставление залога не является условием кредитования. Проценты и комиссии за пользование кредитом должны предусматривать только восстановление затрат кредитных учреждений. Хотя с таким подходом к кредитованию проценты за кредит теряют свое экономическое значение, и логично определиться только с комиссией за обслуживание кредита, — можно сказать, что одалживание денег будет "без покладання лихви" на народ. Начало уплаты процентов за пользование кредитом, если они будут, совпадает с началом работы предприятия в оптимальном режиме. Все это обеспечат государственные механизмы новой денежно-кредитной политики.
Страхование производственной деятельности, существующее сейчас в Украине, не имеет смысла применять, как и не имеют смысла затраты на него. Все же потребность в страховании есть, но при сформированной новой страховой политике относительно новой формации производства.
Такие уникальные предложения по кредитованию логично формировать только для общественно значимых производств.
Для государственных предприятий, которые априори являются общественно значимыми, необходимо применение дополнительно политики нового качества управления государственными предприятиями, которая будет заключаться в трансформации существующего управления — повышении его эффективности. Этим должны быть нивелированы риски и сформированы условия для уникального кредитования.
Общественно значимые производства и прямое государственное кредитование
При формировании новой денежно-кредитной политики необходимо четко понять экономико-правовой объект кредитования.
Общественно значимые предприятия — это предприятия, образованные согласно одному из объединительных принципов, и государственные предприятия или государственные монополии с дальнейшим обобществлением полученной прибыли от производственной деятельности.
В предприятиях с унитарным владением отсутствует обобществление прибыли, как и нет объединительных принципов, — они не социальные по значимости.
Среди объединительных принципов создания общественно значимых предприятий можно выделить следующие: по однородности средств производства, по общей цели деятельности, территориальный, профессиональный, научно-технический.
Исходя из того, что у нас заложены и существуют разные формы отношений собственности производственных предприятий, необходимы и различные подходы в проведении кредитной политики.
С созданием и развитием общественно значимых предприятий станет возможным формирование условий денежно-кредитной политики для потребительского кредитования. Например, при внедрении такого кредитования необходимость или желание владельца земли ее продать для удовлетворения потребительских нужд исчезнет.
Денежно-кредитная система — это государственная монополия, и она должна действовать в интересах не бизнеса или другой коммерции, а в интересах общества и общественно значимых предприятий и граждан.
Сплошная коммерциализация кредитования отвечает на вопрос, где больше можно заработать, и не задумывается над структурным организованным подходом к развитию отраслей экономики. Поэтому не удивительно, что коммерческие банки свободные средства направляют не в кредитование производства, а, например, в депозитные сертификаты Минфина. Там и надежнее, и денег больше.
Такая ситуация требует внедрения прямого государственного кредитования, которое будет общественно и экономически ориентированным и направит финансовые ресурсы на создание и организацию новых производств, в основе которых заложена общественная значимость (см. рис.).
Государственное кредитование должно быть масштабным и базироваться на реформированном видении производственных отношений и доверии к субъектам производственной деятельности со стороны государства. Ресурсом для прямого государственного кредитования является кредитная эмиссия. Прямое государственное кредитование может проводиться через коммерческие (как государственные, так и частные) банки-агенты на условиях разработанных механизмов новой денежно-кредитной политики.
Логичным было бы нагрузить такой работой существующие государственные банки и тем самым перевести их из поля деятельности, где они конкурентно слабые, в поле их необходимости именно как государственных структур. Можно рассматривать в будущем и создание кооперативных банков, участниками которых будут владельцы общественно значимых предприятий.
Прямое государственное кредитование даст толчок и в развитии межотраслевой кооперации. Механизмы денежно-кредитной политики будут центровыми факторами объединения и взаимосвязи отраслей в интересах общественно-экономического развития.
Прямое государственное кредитование в сочетании с реализацией государственной функции в продвижении товаров украинского производства на рынки других стран создает систему экспортно-кредитной поддержки собственного производителя. Такое кредитование станет эффективным механизмом денежно-кредитной политики как государственной функции в формировании и создании социально рыночной экономики.
Кредитная эмиссия
Ресурсом для прямого государственного кредитования является кредитная эмиссия. Следует четко отличать кредитную эмиссию от работы станков по печатанию денег как в прямом, так и в переносном смысле. Благодаря кредитной эмиссии происходит сугубо кредитование производства — обеспечение финансирования капитальных вложений и потребности в оборотных средствах.
Сдерживающими факторами в Украине для развития кредитной эмиссии являются следующие:
— отсутствие достаточных объемов залогов;
— отсутствие правильного видения кредитной эмиссии и опыта ее применения;
— отсутствие роста объектов для кредитования.
Говоря о кредитной эмиссии, даже от тех, кто считает себя специалистами в экономике, можно услышать довольно непродуманные утверждения, что кредитная эмиссия будет источником инфляции, а деньги будут выпускать фактически под залог.
Кредитная эмиссия по своей природе является полноценной эмиссией, направленной исключительно на производственные цели и служащей покрытием временной потребности в оборотных средствах от организации производства до продажи новой продукции. Полноценной — следовательно, не создает условий для инфляции. Кредитование производства большего количества товаров и динамичное развитие экспорта товаров углубленной переработки предупредят негативные проявления инфляционных процессов.
С учетом вышесказанного можно утверждать, что сформировано принципиальное видение экономического развития страны при участии новой денежно-кредитной политики. Развитие отраслей экономики и возможность положительного влияния на это развитие со стороны новой денежно-кредитной политики взаимосвязаны и усиливают друг друга. Изменим условия ведения бизнеса и можем изменять условия кредитной политики. В стране есть возможность снижать ставки по кредитам и увеличивать объемы кредитования за счет создания новых предприятий, образование и деятельность которых отвечают принципам общественной значимости.
Новая кредитная политика может и должна быть направлена на замещение валютного кредитования. Это ускорит развитие экономики и усилит национальную валюту. Предложенное направление развития отраслей экономики и способ его финансирования будут содействовать усилению национальной валюты и уменьшению влияния негативных явлений на формирование инфляционных процессов. Государственные банки необходимы, и эту необходимость определяет потребность прямого государственного кредитования. Государственные предприятия общественно значимы и могут кредитоваться на уникальных условиях после внедрения политики нового качества управления госпредприятиями.
Читайте: Агресивна економіка України. Пріоритети Нової промислової політики
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
Источник: zn.ua
КиевVласть
9 квітня 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Агресивна економіка України. Пріоритети Нової промислової політики
“Алих парусів” для української економіки не буде. Таке очікування різного роду принців, капітанів капіталів з іноземним інвестиціями чи кредитами “по любові” затягнулося і навряд чи може бути можливим в інтересах українців. Годі сидіти на березі.
Необхідно відмовлятися від спроб застосування рецептів зовнішньої модернізації країни і переходити до економічного націоналізму, забезпечуючи власними ресурсами, в тому числі і фінансовими, розвиток промисловості. Економіка країни повинна ставати агресивнішою по відношенню до свого розвитку.
При впровадженні Нової промислової політики дуже важлива правильна пріоритетність у виборі напрямків розвитку, модернізації, підтримки чи створенні нових промислових виробництв. Від правильної пріоритетності буде залежати і отримання перших результатів і їх вагомість для економіки країни та суспільства.
Визначення пріоритетів у створенні, відновленні чи розвитку промислового виробництва повинно ґрунтуватися на принципах від простого до складного, від менших витрат до більших, від швидкої до більш тривалої окупності інвестицій в капіталовкладення.
Пріоритети виробництва необхідно формувати за наступними напрямками: імпортозаміщення, експортно-орієнтоване виробництво та розвиток внутрішнього споживання.
Імпортозаміщення, обсяги його виробництва, визначаються за простою схемою, яка передбачає визначення асортименту та кількості імпортованого товару шляхом аналізу даних про імпортовані в країну товари. Після цього необхідно провести економічний аналіз ресурсних обмежень, які можуть виникнуть в процесі організації виробництва та безпосереднього самого виробництва продукції з подальшим наданням висновків щодо можливості виробництва промислових товарів, його асортименту і кількості. Потім визначаються можливі організаційні форми підприємства та його учасники, ресурсне та фінансове забезпечення. Фактично це план виробництва з технічно-економічним обґрунтуванням. Далі, після затвердження плану виробництва, відбуваються етапи практичної організації створення виробництва і виготовлення промислової продукції з налагодженням її збуту.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Експортна орієнтація виробництва промислової продукції, формування її обсягів, повинна базуватися на існуючій сировинній базі, продукції первинної переробки, яка формує експорт зараз і може бути спожита країнами імпортерами вже у якості готової продукції, що пройшла оптимальну кількість переділів виробництва в Україні. Іншими словами, країни експортери експортують з України сировину, переробляють її у себе в країні для кінцевого споживання у вигляді готової продукції. При дефіциті сировини, країни експортери будуть вимушені поступово переходити від переробки сировини з України до споживання продукції української переробної галузі.
Одним з наслідків розширеного зростання виробництва в промисловості буде зростання зайнятості і доходів населення, а як наслідок - зростання споживання. Таке зростання необхідно задовольнити збільшенням власного виробництва. Прикладом зростання такого споживання може бути будівництво житла, соціально-економічної інфраструктури в тому числі і доріг. Таке споживання не може бути ні імпортоване, ні експортоване.
Нова промислова політика повинна спиратися на створення нових виробничих підприємств нової формації, які діятимуть як суспільно значимі підприємства. Цим буде сформована широка база для кредитування економіки країни через механізми прямого державного кредитування.
На шляху до відтворення економіки країни та зростання благополуччя українців не можуть стояти перепонами монополії, відсутність дієвих державних механізмів управління, обмеженість у фінансових ресурсах. Це національні інтереси і Нова промислова політика повинна бути спрямована в забезпечення її реалізації.
Читайте: Президентським програмам - конституційні норми
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
КиевVласть
28 березня 2019 г. 11:00
Раздел: Територія розуму
Вибори президента України: програма для адаптації переселенців з тимчасово окупованих територій, умови та засоби для деокупації ОРДЛО та Криму
Оскільки часу до першого туру виборів президента України залишилось вкрай мало, сьогодні я розгляну, як одразу два питання висвітлюються в програмах кандидатів у президенти.
В результаті відкритої агресії Росії в Україні з'явились сотні тисяч переселенців з тимчасово окупованих територій. Держава мала б створити умови для їх адаптації на підконтрольній території та стимулювати переїзд громадян України з тимчасово окупованих територій, де їх життя та здоров'я знаходяться під загрозою як з боку кримінальних елементів, так і з боку російських окупантів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Наразі кандидати згадують в своїх програмах про адаптацію переселенців з окупованих територій наступним чином.
Роман Безсмертний не згадує про переселенців з тимчасово окупованих територій.
Ольга Богомолець не пише в своїй програмі про переселенців з тимчасово окупованих територій.
Юрій Бойко обіцяє “відновлення належних виплат та пільг переселенців”.
Олександр Вілкул обіцяє за 100 днів закінчити війну, після чого створити правові та фінансові умови для повернення вимушених переселенців додому. Про адаптацію вимушених переселенців на підконтрольній території Вілкул не згадує.
Анатолій Гриценко обіцяє державну політику кредитування переселенцям житла і стимулювання створення робочих місць.
Володимир Зеленський не згадує про переселенців з тимчасово окупованих територій.
Руслан Кошулинський в своїй програмі не пише про переселенців з тимчасово окупованих територій.
Олег Ляшко ігнорує питання підтримки переселенців з тимчасово окупованих територій.
Петро Порошенко не згадує в своїй програмі про підтримку переселенців з тимчасово окупованих територій.
Юлія Тимошенко нічого не пише про підтримку переселенців з тимчасово окупованих територій.
Як бачимо, лише Анатолій Гриценко прямо у своїй програмі згадує про підтримку вимушених переселенців. Олександр Вілкул планує повернути їх назад на Донбас, а Юрій Бойко - відновити пільги та виплати.
Інші кандидати, мабуть, вважають, що у переселенців все добре, вони не втратили майно, котре залишилось на окупованій території та не потребують особливої уваги. Таке ставлення до проблеми, м'яко кажучи, дивує, бо на підконтрольну Україні територію виїхало багато саме проукраїнськи налаштованих мешканців Донбасу, котрим допомога не завадила б, і котрі могли б надати кількасот тисяч голосів на виборах.
Що ж стосується деокупації Криму та ОРДЛО, кандидати пишуть в своїх програмах таке.
Роман Безсмертний пише про необхідність реінтеграції окупованих територій без надання їм особливих статусів.
Ольга Богомолець обіцяє “розробити покрокову стратегію реінтеграції окупованих територій і мирного населення Донецької та Луганської областей”.
Юрій Бойко пише про необхідність “припинити збройний конфлікт виключно мирним шляхом”. Також він обіцяє “прямі переговори з усіма сторонами конфлікту”.
Олександр Вілкул хоче ввести на Донбас миротворчий контингент “дружніх країн і нейтральних держав”, якими, на його думку, є Білорусь, Казахстан, Азербайджан, Фінляндія, Швеція та Австрія. Після того, за його сценарієм, мають пройти вибори “згідно зі спеціально прийнятими українськими законами за участю українських партій”. Одночасно з оголошенням результатів виборів, як планує Вілкул, Україна має отримати контроль над кордоном. Також він планує відновити інфраструктуру Донбасу “із залученням міжнародних донорів і ресурсів відродженого Донбасу”.
Анатолій Гриценко обіцяє повернути окуповані території “без “особливих статусів” дипломатичними, воєнними, економічними, санкційними засобами спільно із зарубіжними партнерами”.
Володимир Зеленський обіцяє поставити перед гарантами за Будапештським меморандумом і партнерами з ЄС “питання підтримки України у прагненні завершити війну, повернути тимчасово окуповані території і змусити агресора відшкодувати завдані збитки”.
Руслан Кошулинський обіцяє “ініціювати зміну безплідних Мінських угод та Нормандського формату (Москва і її бізнес-партнери проти України) на Будапештський формат за участі США і Великої Британії (Україна і її стратегічні союзники проти агресора)”. Таким чином Кошулинський планує звільнити Крим і Донбас від окупантів.
Також Кошулинський обіцяє “забезпечити захист національних прав автохтонного українського населення Криму та Донбасу після звільнення їх від окупації”.
Олег Ляшко пише, що планує перемогти у війні на Донбасі. На його думку, для того необхідна сильна економіка, бо “ніхто в світі не поважає слабких”. На думку Ляшка, ніхто не зацікавлений у сильній Україні. При цьому він збирається вимагати виконання Будапештського меморандуму, а також прямої військової угоди з США.
Петро Порошенко пише про продовження лінії “на відновлення територіальної цілісності України, повернення окупованих територій Донецької та Луганської областей і Криму політико-дипломатичним шляхом, забезпечуючи єдність проукраїнської коаліції у світі, використовуючи інструмент санкцій та механізм міжнародної місії ООН на всій території окупованого Донбасу”.
Юлія Тимошенко обіцяє “домагатися колективних заходів з примусу агресора до миру і повернення Криму та Донбасу”. Також вона пише, що планує добитись організації “справжнього переговорного процесу та відновлення миру відповідно до Будапештського Меморандуму”. Деокупацію Криму та Донбасу Тимошенко планує провести військово-дипломатичним шляхом.
Ніхто з тих кандидатів, чиї програми я розглянув, не вказує на особливий статус окупованих територій після їх звільнення, хоча Юрій Бойко та Олександр Вілкул, цілком ймовірно, думають про те. Крім того, схоже, що Вілкул вірить в можливість проведення чесних виборів в ОРДЛО без їх деокупації, лише за участю миротворців.
Цікаво, що Петро Порошенко пише про політико-дипломатичний шлях повернення окупованих територій, в той час як Юлія Тимошенко пише про військово-дипломатичний шлях.
Читайте:
Вибори президента України: жорстка позиція у відносинах із державою-агресором, зокрема візовий режим з РФ
Вибори президента України: дерегуляція (зменшення перевірок та контролюючих органів, електронний документообіг, відкриті синхронізовані реєстри)
Вибори президента України: виборча реформа
Вибори президента України: медична реформа
Вибори президента України: впровадження стандартів НАТО в армії
Вибори президента України: легалізація грального бізнесу, легких наркотиків та проституції
Вибори президента України: закон про зброю
Вибори президента України: податок на виведений капітал
Вибори президента України: ринок землі
Чому я проголосую “за”: аналізуємо програми кандидатів в президенти
Олександр Кравченко, журналіст КиевVласть
KиевVласть
14 березня 2019 г. 14:41
Раздел: Вибори
Руслан Кошулинський: “Виборча кампанія-2019 так само олігархічна”
Роки йдуть, але як настає пора виборів у президенти, принципи та технології лишаються незмінними: це і “гречка”, і маніпуляції думкою виборців. На думку кандидата на пост Президента від об'єднаних сил націоналістів Руслана Кошулинського, у тому, щоб зберегти з цього питання статус-кво, у першу чергу зацікавлені діюча влада та олігархи.
Про це KV стало відомо з інтерв'ю кандидата в президенти України Руслана Кошулинського.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
На думку Кошулинського, влада застосує ті самі технологічні прийоми, які існували усі 28 років Незалежності.
“Ця кампанія так само олігархічна. Бачимо все те ж фінансове, структурне та медійне забезпечення. Єдина особливість цієї кампанії - олігархи не мають єдиного кандидата - кожний з них висуває свого. А щодо технологій, то вони не змінюються роками. У нас уже було: якщо не Кучма - то Симоненко. Вже розкручували механізм страху, протиставлення меншого лиха більшому.
Без стрижня нація буде залежна від свого сильнішого сусіда. А нашому сусідові вигідно, щоб Україна - найпотужніша за своїми ресурсами країна Європи, була слабкою і керованою. Звідси атаки в медіа, промивки мізків, нав'язування. З іншого боку - влада не зацікавлена у змінах, адже бажає довго залишатися владою. Тож маємо, принаймні два потужних чинники, які зацікавленні вкладати шалені ресурси у те, щоб українці “велися” на всі маніпуляції”.
Кошулинський згоден із думкою, що портрет виборця з пострадянських часів змінився, але через масовий потік українців за кордон ці зміни не сильно відчутні.
“Порахуйте, скільки нас залишилося і скільки виїхало. Полишає країну працездатне населення, яке готове реалізувати і реалізує себе в інших умовах, але не тут. І такі люди не можуть брати участь в кампанії, бо за кордоном не будуть створені умови для того, щоб вони проголосували. Залишаються ті, хто залежить від влади і ті, хто ще може голосувати свідомо і не піддається впливу. Кого більше, кого менше - не будемо робити акцент. Головне тут працювати на зміну свідомості виборця і попри опір влади, доводити йому, що від нього залежить доля держави.
Я вірю, що українські політики почнуть мірятися ідеями або ідеологіями, а не ресурсами та мережами. Але сьогодні, дійсно, мусимо констатувати, що немає змагальності програм, а політичні гравці змагаються ресурсами.
Сьогодні у нас діє олігархічна система, де роль грає вклад у свій ресурс, - починаючи від медійних і закінчуючи фінансовими можливостями. Точно так само олігархи правлять і в політиці, і в економіці. У нас сировинно-експортна економіка, із копійчаною робочою силою. Сировина продається за кордон, а працівникові потім утридорога продаються енергоносії. Те саме відбувається і з кишеньковими олігархічними політиками - їх намагаються продати виборцеві. Але люди не хочуть, щоб їх обманювали”.
Крім того, Кошулинський не бачить відмінностей між класичною “гречкою” і принципом “бери гречку, але голосуй по-своєму”, бо це однаково шкідливо. При цьому якщо законодавчо зобов’язати громадян голосувати, до цього потрібно провести дискусію, яка не може відбутися, вважає кандидат.
“Це - спонука до гріха. Це - та сама ж технологія, що і "гречка". Але, на жаль, багато людей цього не розуміють. Чим відрізняється середньостатистичний виборець Європи? Він ідеологічний, він голосує за свого, якого він визнає. Баварець за цим принципом голосуватиме за ХДС/ХСС ("Християнсько-демократичний союз”/”Християнсько-соціальний союз в Баварії" - прим. KV) і це показує - такою Баварія бачить Німеччину. В нас такої культури немає - даються взнаки медійні, фінансові чинники.
І, звичайно, держава не робить нічого, аби брудні передвиборчі схеми поруйнувати. Наприклад, нехай Рада ухвалить свободівський Закон про заборону політичної реклами на телебаченні за три місяці до виборів і під час виборів. Тоді автоматично і змагальність програм та ідеологій прийде, і гречка знівелюється…
Стосовно ідеї внести в законодавство зміни, які зроблять голосування не правом, а обов'язком громадянина - такі моделі є, зокрема в Австрії, де за неучасть у виборах громадянин повинен сплатити штраф. Це не є загальною нормою всіх європейських країн, лише деяких. "Якщо ви не хочете голосувати - держава купить ваш голос". Є і така модель.
Чи можна зробити це сьогодні? Щоб знати напевне, потрібна широка суспільна дискусія, яку повинні ініціювати еліти, якщо вони хочуть зростання своєї нації. Але якщо вони просто знову хочуть отримати владу за будь-яку ціну, вони цю дискусію не ініціюватимуть”.
Читайте: Руслан Кошулинський: “ОТГ зробили під ”голоси“ і загнали туди людей насильно”
Фото: KV
KиевVласть
11 березня 2019 г. 17:00
Раздел: Вибори
Руслан Кошулинський: “Українцям треба дати можливість відкликати депутатів, які не виконують своїх обов'язків”
Кандидат в президенти від об'єднаних сил націоналістів Руслан Кошулинський виступає за знищення олігархічної системи, що склалася в Україні, та підготовку до протистояння Росії на всіх рівнях. Він пропонує розірвати усі зв'язки із Росією та залучити до перемовин з агресором британських та американських партнерів. Про перші укази президента Кошулинського та стратегічне бачення розвитку України читайте в ексклюзивному інтерв'ю кандидата нашому виданню.
KV: 24 лютого націоналісти організували на Майдані віче "За чисті вибори". На Вашу думку, коли українські політики почнуть мірятися ідеями або ідеологіями, а не ресурсами та мережами?
Руслан Кошулинський (РК).: Я вірю, що це обов'язково станеться. Але сьогодні, дійсно, мусимо констатувати, що немає змагальності програм, а політичні гравці змагаються ресурсами. Сьогодні у нас діє олігархічна система, де роль грає вклад у свій ресурс, - починаючи від медійних і закінчуючи фінансовими можливостями. Точно так само олігархи правлять і в політиці, і в економіці. У нас сировинно-експортна економіка, із копійчаною робочою силою. Сировина продається за кордон, а працівникові потім утридорога продаються енергоносії. Те саме відбувається і з кишеньковими олігархічними політиками - їх намагаються продати виборцеві.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Але люди не хочуть, щоб їх обманювали. Наше віче і було якраз присвячене порушенню цього питання. Ми хотіли дати людям зрозуміти, що можна збиратися разом і показати силу, щоби людина зрозуміла - в тому-таки суспільстві є такі самі люди, які думають так само, які не хочуть, щоб їх обманювали, які хочуть чистих виборів, докорінних змін і гідного майбутнього.
KV: Як ви ставитеся до тези, яку просувають деякі політики: “Дають - бери, але голосуй серцем”?
РК.: Це - спонука до гріха. Це - та сама ж технологія, що і "гречка". Але, на жаль, багато людей цього не розуміють. Чим відрізняється середньостатистичний виборець Європи? Він ідеологічний, він голосує за свого, якого він визнає. Баварець за цим принципом голосуватиме за ХДС/ХСС ("Християнсько-демократичний союз”/”Християнсько-соціальний союз в Баварії" - прим. KV) і це показує - такою Баварія бачить Німеччину. В нас такої культури немає - даються взнаки медійні, фінансові чинники. І, звичайно, держава не робить нічого, аби брудні передвиборчі схеми поруйнувати. Наприклад, нехай Рада ухвалить свободівський Закон про заборону політичної реклами на телебаченні за три місяці до виборів і під час виборів. Тоді автоматично і змагальність програм та ідеологій прийде, і гречка знівелюється…
KV: Як ви ставитеся до ідеї внести в законодавство зміни, які зроблять голосування не правом, а обов'язком громадянина?
РК.: Такі моделі є, зокрема в Австрії, де за неучасть у виборах громадянин повинен сплатити штраф. Це не є загальною нормою всіх європейських країн, лише деяких. "Якщо ви не хочете голосувати - держава купить ваш голос". Є і така модель. Чи можна зробити це сьогодні? Щоб знати напевне, потрібна широка суспільна дискусія, яку повинні ініціювати еліти, якщо вони хочуть зростання своєї нації. Але якщо вони просто знову хочуть отримати владу за будь-яку ціну, вони цю дискусію не ініціюватимуть.
KV: Виборча кампанія-2019 чимось відрізняється від попередніх?
РК.: Влада застосує ті самі технологічні прийоми, які існували усі 28 років Незалежності. Ця кампанія так само олігархічна. Бачимо все те ж фінансове, структурне та медійне забезпечення. Єдина особливість цієї кампанії - олігархи не мають єдиного кандидата - кожний з них висуває свого.
А щодо технологій, то вони не змінюються роками. У нас уже було Якщо не Кучма - то Симоненко. Вже розкручували механізм страху, протиставлення меншого лиха більшому.
KV: Чому українці продовжують на це "вестись"?
РК.: Без стрижня нація буде залежна від свого сильнішого сусіда. А нашому сусідові вигідно, щоб Україна - найпотужніша за своїми ресурсами країна Європи, була слабкою і керованою. Звідси атаки в медіа, промивки мізків, нав'язування. З іншого боку - влада не зацікавлена у змінах, адже бажає довго залишатися владою. Тож маємо, принаймні два потужних чинники, які зацікавленні вкладати шалені ресурси у те, щоб українці “велися” на всі маніпуляції.
KV: Тобто 28 років намагаються консервувати технології? Але ж портрет виборця з пострадянських часів змінився?
РК.: Так, змінився, але порахуйте, скільки нас залишилося і скільки виїхало. Полишає країну працездатне населення, яке готове реалізувати і реалізує себе в інших умовах, але не тут. І такі люди не можуть брати участь в кампанії, бо за кордоном не будуть створені умови для того, щоб вони проголосували. Залишаються ті, хто залежить від влади і ті, хто ще може голосувати свідомо і не піддається впливу. Кого більше, кого менше - не будемо робити акцент. Головне тут працювати на зміну свідомості виборця і попри опір влади, доводити йому, що від нього залежить доля держави.
KV: Ви проїхали багато населених пунктів під час своєї передвиборчої кампанії. Чи є регіональні відмінності? Про що частіше за все запитують люди?
РК.: Війна залишається питанням номер один з огляду на те, що на час війни Президент є головнокомандувачем. Якщо ти їздиш і представляєш свою програму, люди будуть запитувати: як закінчити війну, як швидко це можна зробити, яка формула, яким чином? Далі - тарифи, реформи - пенсійна, медична, базові питання виживання.
KV: Продаж землі?
РК.: Так. Кому продавати, скільки продавати, яка величина - дуже багато запитань. Фермери у сільськогосподарських регіонах навіть пропонують свої моделі. Це питання частіше лунає там, де аграріїв більше, де фермерство більш поширене або розвинене. До речі, дуже активно наші фермери цікавляться, чи зможуть вони конкурувати після продажу землі з іноземним агрохолдингами?
KV: До Конституції внесли зміни стосовно шляху України, вписавши, що Україна прямує до ЄС та НАТО. Чи задають питання Вам на зустрічах стосовно місця України у світі у цьому контексті?
РК.: Запитують, чи треба нам це, наскільки швидко ми зможемо туди прийти, але негативу немає.
KV: А чи варто було закріплювати ці засади на рівні Конституції, як вважаєте?
РК.: Це суто декларативне закріплення. І, на превеликий жаль, воно не підкріплене жодними зобов'язальними механізмами. Яке наше сьогоднішнє політичне становище? 2200 км кордону із Росією. 1084 із Білоруссю. Через Керченський міст Азовське море практично анексоване. Крим анексовано. Позаду нас - Придністров'я. Ми в напівоточенні.
Бюджет Збройних сил України - 3 млрд доларів США. Бюджет збройних сил Московії- понад 70 млрд доларів США. Це країна із ядерною зброєю та космічними військами, яка всю державну машину запускає на військову агресію, тому що вона не хоче конкурувати технологіями, грошима, економікою - у неї найкраще виходить торгувати війною. За цих умов сьогоднішній стан України з її 30 млн населення проти 150 млн у РФ та величезної ресурсної бази незаздрісний.
Економічні санкції проти РФ, які включали наші європейські партнери, діють з літа 2014 року і вже давно не працюють. Московські фірми, що потрапили під санкції, вже перереєстровано у Білорусі, і всі це знають. Для відтворення своїх внутрішніх та геополітичних амбіцій Московія прагне відновити кордони, що були за часів Радянського союзу. Це потрібно для того, щоб стояти на кордоні з країнами НАТО. Тож або ми залучаємо допомогу країн НАТО і стаємо їх гравцем, щоб мати можливість долучення до технологій, швидких грошей для закупівлі зброї, для реорганізації збройних сил.
Ми не позбулися досі радянських штампів, починаючи від взаємин і закінчуючи технікою. Не було кардинальних змін за 5 років. Поки ще є парадна армія. Але нам вкрай потрібен зовнішній чинник, аби ми мали час, щоб була змога хоча б зупинити ворога, бо подолати його військово ми поки не в змозі. Але для того потрібні техніка, вишколені війська та бажання влади.
KV: Яка ваша думка стосовно військового призову?
РК.: Ми хочемо впровадити швейцарську модель, аби мати професійну оснащену армію та народне ополчення.
KV: Швейцарська модель має на увазі обов’язковий призов та тримання зброї удома.
РК.: Так. Тому в моїй програмі - Плані докорінних перетворень - є окремий пункт про цивільну зброю, адже кожен має право та обов’язок захищати свою країну. Ми вимушені всіх гуртувати, бо ми проти того звіра надто маленькі, щоб дозволити нас захищати виключно Збройним силам. Нам потрібно мобілізовувати всіх, щоб ворог розумів: тільки він пробує просунутися далі, все суспільство стає і розуміє, що робити. Так зробила Швейцарія, так зробив Ізраїль.
KV: За швейцарською моделлю для усіх чоловіків обов’язкова військова підготовка, але при цьому є професійна армія.
РК.: До війни є професійна армія. Але якщо починається наступ, кожен чоловік має розуміння, що робити і куди йти. Він знає, що він матиме зняти вказівну табличку із назвою населеного пункту, знає, де мобілізаційний пункт, хто його командир і яке буде його завдання. У нас неодноразово були випадки, навіть не за першої хвилі мобілізації, коли взагалі чоловіки боялися підходити до автомата, бо ніхто цьому ані в школі, ані поза нею не навчав. На моїй практиці боялися підходити до гранатомета, а гармату дорослі чоловіки взагалі ніколи в житті не бачили.
Швейцарська модель одним з чинників має спільну ідею, коли кожен знає, як він буде захищати свою країну. Тобто, єдність суспільства. Але суспільство треба підготувати до цього. У Швейцарії чоловіки раз на рік збираються і протягом двох тижнів проходять підготовку. І це обов’язково - де б ти не перебував, ти маєш долучитися і довести, що ти спроможний виконувати завдання і тримати зброю.
Я мав на цю тему розмову із головою парламенту Швейцарії, - який сам, до речі, був командиром взводу, і це вважається нормальним. Він розповідав: мовляв, я маю підприємців, банкірів, працівників офісів. У мене вдома пістолет, у них вдома автомати. Ми збираємося кожного року на збори.
KV: Чи готова Україна до такої реформи?
РК.: У нас немає іншого варіанту. Маленька чисельність населення, маленька відносно до ворожої території. Ми у порівнянні із Росією програємо ресурсно, військово та фінансово, тож щоби відстояти себе, маємо мобілізувати усіх. Війна - це також і мистецтво прорахунку. Ворог прораховує, скільки він може водночас підняти одиниць техніки, піхоти, авіації, наскільки він може просунутися уперед та які понесе втрати.
KV: А що стосовно реформи військової освіти? Наприклад, чи варто по справжньому, а не для галочки, відновити допризовну підготовку у школах?
РК.: Так, але спочатку відновити матеріально-технічну базу. Не у всіх школах є навіть муляжі автомату Калашникова.
KV: Про це і питання, на чому навчати - на сучасній зброї чи на тій, яка є?
РК.: Що є на озброєнні - на цьому і вчити.
А якщо мова йде про вищу військову освіту, то тут роботи набагато більше. Ми технологічно відстаємо. Дуже відстаємо. Наприклад, сьогодні тільки Житомирський військовий інститут має змогу випускати фахівців, знаних на безпілотних літальних апаратах.
Йдемо далі. На сьогодні в України немає жодного свого супутника. Немає навіть Закону про дистанційне зондування землі. Ми купуємо фотографії за кордоном. І це за часу, коли ані сільське господарство, ані рибна промисловість, ані будь-що без даних супутників не може обходитися. Але супутники країна не запускає. Не вкладають сьогодні гроші та ресурси у космічну галузь.
Минулого року бюджет космічної агенції складав приблизно 87 млн гривень - це суто заробітні плати. Просто підтримання життєдіяльності. Але я проглядав кооперацію космічної галузі, яка простягається від міста Дніпро до Львова. Сюди можна було б залучати науково-виробничі потужності країни, розвивати потенціал. Наші фахівці виграють тендери в НАСА на запуски ракет. Наші фахівці із такими знаннями працюють за кордоном, бо олігархічна влада витискає їх за межі держави.
Сьогодні хлопці-добровольці самотужки, за приватні кошти, знаходять вдосконалення техніки для ближнього бою. Зараз тільки-но започатковано розширення мережі військових навчальних закладів в кожній області, але цей процес дуже повільний. Сьогодні нам дуже потрібен молодший офіцерський склад, його немає. Командир взводу як такий відсутній, його обов’язки виконує сержантський склад.
KV: Чи потрібно залишати військову кафедру при вищих навчальних закладах?
РК.: Треба. Іншого варіанту в нас немає. Ми повинні підготувати людей, які хоча б частково мають знати цю справу на власному досвіді. До армії приходить молодший офіцер - "піджак" - і він не розуміє нічого. Йому відповідати за життя, за цілий взвод, одне його неправильне рішення - це чиясь загибель. Я пам’ятаю випадок, коли одного військового, моряка флоту, поставили вчитися на артилериста. Він казав: "Навіщо, якщо я належу до флоту?"
KV: Ви кажете, що нам не вистачає молодшого офіцерського складу. А де брати чесних генералів?
РК.: Звісна річ, занадто багато вже людей із великими погонами. Але тому виною позиція, коли роздають посади одразу із нагородами. Нагороджувати та робити героїв будемо вже після перемоги.
KV: Міністр оборони - це цивільна людина чи винятково військова?
РК.: Це може бути цивільна людина, якщо вона в цьому орієнтується. А вона має для цього відслужити в армії. Бо інакше буде те ж саме, що міністр охорони здоров’я без медичної освіти або прокурор без юридичної. В обов’язках міністра немає багато мілітарного. Воювати - справа Генштабу. Міністр повинен забезпечити.
Отже, міністр оборони - посада політична, але вона мала би бути із умовою хоча б елементарного знання військової справи. Він забезпечує військо, він повинен мати уявлення. Вчитися йому на цій посаді нема часу. Він повинен мати досвід.
KV: Військовий досвід міністра потрібно закріплювати законодавчо?
РК.: В сьогоднішніх умовах - певно, що так. За приклад маємо Ізраїль, де всі найвищі посадовці - колишні військові, які пройшли горнило війни. Вони під себе підігнали швейцарську модель і вдосконалили її. Не служиш в армії - сплачуй більший податок, не май змоги обіймати державні посади.
KV: Як Ви вважаєте, чи готова Україна до впровадження посади віце-президента, як це діє у США?
РК.: На мій погляд, за сьогоднішніх умов це було б сучасно і до потреби. Ідеальної моделі не існує, слід розуміти, кожна країна підбирає модель для себе. У нас модель змішана, вона не пристосована до сьогоднішніх викликів, одним з яких є, безумовно, війна.
Яскравим прикладом, до речі, можна назвати збори парламенту для оголошення воєнного стану. Добре, що не було подальшого розвитку ситуації. Але якщо загроза була б реальною? По-друге, люди хочуть бачити одного відповідального і за економіку, і за зовнішню політику, так і за оборону. В США є віце-президент, але відповідальність все одно на самому президентові.
KV: “Свобода” готова впроваджувати таку реформу?
РК.: Так, це наші програмові засади.
KV: Поговоримо про скасування пенсійної реформи. Це - один з пунктів вашого плану докорінних перетворень. Чим заміняти?
РК.: Перше питання до принципів нарахування пенсії: чому вона нараховується з пенсійного фонду, а не з бюджету? Ми вимушені чекати наповнення фонду, але ж пенсії - це така ж стаття видатків, як і заробітні плати. То чому б не перекинути це до бюджету і тим самим "викинути" ще одну посередницьку ланку.
KV: А хто буде за це відповідати?
РК.: Міністр соціальної політики. По-друге, це принцип формування, який виходить за межі нашого бачення: сьогодні рівень пенсійного забезпечення нижчий за рівень прожиткового мінімуму, який не відповідає нормам. Апріорі не можна ставити пенсію нижчою за прожитковий мінімум.
По-третє, сьогодні стаж не враховується до пенсії у логічний спосіб: чим вищий стаж, тим вища пенсія. Сьогодні так: скільки би ти не пропрацював, тобі будуть нараховувати пенсію згідно усталеній нормі. Дуже значна різниця в пенсіях, до декількох десятків разів максимум більший за мінімум. Кардинальне відчуття несправедливості. Держслужбовець або правоохоронець радянського ще рангу може отримувати неймовірну пенсію, а інша людина могла пропрацювати все життя на заводі чи у колгоспі і отримувати мінімальну пенсію.
А ще ми за те, аби імплементувати систему накопичувальної пенсії через приватні пенсійні фонди, тобто дати право людям відраховувати в пенсійні фонди свої кошти.
KV: Для цього потрібно відродити у людей довіру до банків.
РК.: Так, тому держава має виступати гарантом.
KV: Чи готові українці зараз до пенсійної реформи? Людям, наприклад, не подобається підвищений пенсійний вік…
РК.: Аналогічно, пенсійний вік має бути прирівняний до середньої тривалості життя. Кажу з власного досвіду: мій батько прожив лише до 63 років, і якщо би він не мав пришвидшеної пенсії, як працівник хімічного виробництва, до пенсії він би не дожив.
Тривалість життя українців низька, ми маємо від цього відштовхуватися.
KV: Чи можливо відмовитися від пенсії взагалі на державному рівні, аби люди самі відкривали собі пенсійні рахунки і вкладали туди за змогою, а держава виступала лише регулятором і гарантом?
РК.: Сьогодні суспільство не готове до цих речей. Можливо, колись, але точно не сьогодні. Нині людина переконана: я відпрацював, я заслуговую на пенсію, яка за розміром була б достатньою, щоб купляти ліки, продукти харчування, щоб не боятися тарифів. Люди хочуть спокою і впевненості, що держава їх не покине.
Сьогодні сподівання на державу у старшого покоління достатньо велике, тому якщо й ламати це, то, можливо, у майбутньому, кілька поколінь потому, але не зараз.
KV: Чому не приймається Закон "Про цивільну зброю", який лежить з 2014 року?
РК.: Чиста математика. Хто сидить на потоках, хто видає зброю? Якщо травматичну зброю можна без проблем придбати, то ця лінія вже приносить комусь прибуток. Якщо почати продаж нарізної зброї, то той, хто отримує прибуток з продажу травматичної зброї, цього прибутку не матиме. Сьогодні напрямок травматичної зброї тримає МВС, тому воно до останнього не буде давати можливості прийняти цей Закон.
KV: Тобто, справа виключно у грошах, а не у страху?
РК.: Виключно так. Страх втрати монополії хіба що, тобто суто фінансова частина.
KV: Чи потрібен взагалі Україні цей закон?
РК.: А це неминуче. Кількість зброї на руках з початку війни величезна. Сьогодні змінилася культура поведінки зі зброєю, на сьогодні значно більше стало людей, які звикли до зброї і поважають її.
KV: Ви не боїтеся того, що якщо Закон буде прийнято, то доступ до зброї призведе до більшої кількості правопорушень із її використанням, включаючи самосуд?
РК.: Увесь світ задає таке питання: боятися чи не боятися. Країни по всьому світу в тій чи іншій мірі дозволяють носіння зброї. Є навіть країни, в яких це повністю заборонено, але це їхній історичний досвід. Порівнювати себе з іншими, згідно християнської мудрості - це або зневіритися, або загордитися. Треба порівнювати себе сьогоднішнього та вчорашнього.
Отже, чи треба це сьогодні? Треба, адже велика є кількість зброї на руках, і не завжди в порядних людей. Але чи можемо ми забирати право на свій захист? Треба дати усвідомити людям, що вони мають право захистити себе, бо інакше люди все одно будуть застосовувати зброю, але у незаконний спосіб.
KV: На зустрічі з жителями Згурівки ви сказали, що освіта в Україні повинна бути менш громадянською і більш національною. Поясніть, будь-ласка, цю тезу.
РК.: Сьогодні в країні освіта громадянська. Одним із спонсорів написання закону про освіту є фонд "Відродження" Сороса, який офіційно проплачував промоції і таке інше. Сьогоднішня громадянська освіта дозволяє виховувати дешеву робочу силу, яка не прив’язана корінням патріотизму до своєї землі і може вільно мігрувати світом у пошуках кращого життя. Національна освіта ж була ініційована Софією Русовою. Її позиція була у тому, що коли національна складова втрачається, ми втрачаємо тоді і патріотичних людей. Виникає прагматичне доволі запитання: в кого ми вкладаємо кошти? Якщо ми хочемо, щоб наступні покоління збагачували матеріальні та духовні ресурси країни, то навіщо ми вкладаємо в тих, хто цю країну готовий покинути?
У тих, хто мігрує, немає патріотичного стрижня. Світогляд, як відомо, формують дві базові науки - історія та література. Сьогодні українська література злилася із зарубіжною і практично нею нівельована, і історія України - наше бачення і наша оцінка подій минулого - об’єднана із світовою. Ще слід додати нівелювання традиційних цінностей.
Ось вам приклад: в одній зі шкіл зайшов до аудиторії, де сидів третій клас, вчителька на дошці написала слово "Лайфхак" кирилицею. Я англійською запитав у неї, мовляв, а що таке "лайфхак"? Пояснити не змогла. Не знає в повному обсязі англійської, але оперує словами, які є модними. Ніби якщо дитина буде знати, що таке "лайфхак", вона буде щаслива, не буде почуватися вторинною. Ця вторинність денаціоналізує, я проти цього. Перш за все треба давати своє бачення. Треба закладати любов до свого, бо якщо цього немає - людині це не буде потрібно, вона не буде вважати це своїм.
Громадянська освіта відриває від традиційних цінностей, закладає кардинально інші ментальні установки, ніж ті, які існують в українців.
KV: Повернемося до політики. Відкриті списки чи мажоритарна система?
РК.: Відкриті списки, адже вони дають, по-перше, змогу відкликати народного депутата, по-друге, дають змогу політичним партіям змагатися з великою кількістю потужних популярних людей. Мажоритарка - це скуповування голосів.
KV: Який відсотковий поріг слід встановлювати для входження політсили у парламент?
РК.: Я б взагалі мінімізував відсотки…
KV: Це ж буде парламентський вінегрет.
РК.: Хіба його немає зараз? Було б чесно, якби мінімізувати відсоток. Скільки отримав прихильників, стільки й маєш.
KV: Але ж має бути певний ценз для проходження у парламент…
РК.: А навіщо? Люди своїм вибором самі роблять математику. Ти набрав 80 голосів, інший набере 8000.
KV: Тобто які партії є - усі повинні бути в бюлетені?
РК.: Так. Я розумію, що у подальшому ценз буде, буде механізм підняття, об’єднання партій. Відсоток - це укрупнення партій, але ж він не працює. Для чого це було зроблено? Для створення партійної структурованості суспільства - але зараз це не допрацьоване. Механізм більших чи менших партій не працює. Можна говорити і про 5%, и про 10%, але це не аксіома. Це не є стала норма країн. Варіацій безліч.
Проблема в тому, що зараз ми не маємо партійної культури. Найбільшим питанням є так зване тушкування - перехід з однієї фракції в іншу. Цю проблему треба вирішувати і на морально-етичному, і на законодавчому рівнях, - заборонити хоча б на цій каденції такий перехід. А також загальний договір між політичними партіями не приймати "перебіжчиків".
Сьогодні політика в Україні - це хто кого більше обіллє брудом. І на це є запит, але що нам потрібно - задовольняти цей запит чи формувати політичну культуру? Давайте ухвалювати морально-етичний кодекс поведінки політичних партій, у якому прописано норми поведінки. Я сподіваюся, що ми поговоримо зі всіма політичними гравцями в Україні і домовимося хоча про те, щоб не приймати "перебіжчиків". Це порушення права виборця.
KV: Ця розмова йшла ще в парламенті за вашої каденції, разом із питаннями зняття недоторканності…
РК.: Ухвалили вже закон - зняли недоторканність, але не для себе, а для наступних каденцій. Не дослухалися до "Свободи", не ввели це до Конституції - тільки простим законом.
KV: Якщо сприймати політику як війну, де перемога виправдовує всі засоби, то чи є межа, яку політик не має права перетинати?
РК.: Межа - це інтереси держави. Коли ти служиш в армії, ти стикаєшся з людьми різних абсолютно поглядів. Але у нас є спільний ворог, з яким ми ведемо війну. Утім, ми можемо тут сісти і порадитися, як ми будемо "в хаті нашій господарювати". Ідемо до працедавця - до людей - і з ним домовляємося: "У мене ось такий є проект, а у товариша - такий. Але воювали ми з ним разом".
Межа нашої боротьби між собою не може перетинати межу державних інтересів. Ми не можемо бути ворогами. У нас є конкуренція, так, і саме тому ми не вороги - у нас просто різні проекти і різне бачення.
KV: Три перші кроки Кошулинського на посаді Президента?
РК.: Перше - указ Президента про правонаступництво України від УНР. Це не просто зміна гуманітарної опції суспільства, але й зміна засадничої парадигми, із включенням територій і вимог щодо окупантів. Так зараз роблять країни Балтики.
Друге - активна розмова з підписантами Будапештського меморандуму і залучення їх до нашої боротьби, а саме Великобританії та Сполучених Штатів Америки. А також Указ про закриття кордону з країною-агресором, заборона її бізнесу на території України та розірвання дипломатичних стосунків, аби дати нашим партнерам почуття впевненості у тому, що ми дійсно будемо перемагати Московію. Бо перше питання, які вони задають уже прямим текстом - у вас війна гібридна чи гешефтна?
Кількість економічних санкцій, які вони застосовують проти московських олігархів, які фінансують війну, не співмірна з тим, скільки ті олігархи заробляють тут.
Далі - зміна Закону "Про державний бюджет". На Збройні сили має реально витрачатися 5%, а не 2,5%, як зараз, ще й з перевагою на користь силових структур у розмірі 1,5 млрд грн. На сьогодні є величезний запит на переозброєння ЗСУ. Якщо подивитися структуру бюджетування Збройних сил, лишень 16% від цієї суми заплановано на переозброєння. Це неймовірно мало, якщо враховувати ціни: наприклад, вартість одного танку "Оплот", харківського виробництва - близько 3 млн доларів США. І це я не кажу про програму військового кораблебудування чи проектування ракетоносіїв дальністю 500-600 км.
KV: Які основні законопроекти Ви маєте намір внести протягом перших 100 днів президентства?
РК.: Свободівський Антиолігархічний пакет докорінних перетворень. Уже 250 місцевих рад підтримали його - а це практично половина виборців України. Цей пакет законопроектів є частиною мого Плану докорінних перетворень. Він, зокрема, передбачає заборону виведення коштів в офшори та повернення коштів з офшорів, ліквідацію приватних монополій та олігополій, заборону приватизації стратегічних підприємств, націоналізацію електро- та енергогенерації, заборону торгівлі землею с/г призначення. Також ми говоримо про необхідність впровадження процедури імпічменту Президента, ухвалення закону про відкликання депутатів, суддів та посадовців всіх рівнів.
KV: До кого президент Кошулинський зробить перший міжнародний візит?
РК.: Це або Сполучені Штати Америки, або Польща, або країни Балтії. В залежності від обставин.
KV: Коли президент Кошулинський сяде за стіл перемовин з українськими олігархами? Ви плануєте зібрати їх до, під час чи після прийняття антиолігархічного пакету?
РК.: А нащо їх збирати? Вони самі прийдуть. Ми прагматики. Якщо Кошулинський приходить до влади, парламент лишиться той самий. І тоді так: покажіть, шановні члени парламенту, хто ви - слуги олігархів чи представники українського народу? Якщо друге - натисніть кнопку і проголосуйте за ухвалення Антиолігархічного пакету. Ні? Тоді "працедавець" у жовтні буде дивитися з огляду на таке рішення, чи підтримувати цей парламент.
Сьогодні немає сенсу про це розмовляти, бо парламент не має у складі фракції націоналістів. Якщо з ними розмовляти, то лише якщо на руках є козирі, а їх до жовтня не буде. Будуть тільки президентські повноваження - укази, вето. Протистояння з цим парламентом буде серйозним. Але недовгим, якщо врахувати, що влітку парламент іде у відпустку, а у серпні починається передвиборча кампанія.
KV: Президент Кошулинський пропонуватиме зміни до Конституції?
РК.: Ніколи не кажи ніколи, як то кажуть. Вочевидь, є механізми, які я хотів би запровадити на рівні Конституції, але робити різкі кроки під час війни - не найкраще рішення. Бажано це було б вирішувати за допомогою референдуму. Але немає закону про референдум. Тому чи до потреби сьогодні витрачати кошти на це? Тебе найняли на роботу, ти бачив посадові інструкції - працюй, а не змінюй речі під себе.
KV: Президент Кошулинський внесе законопроект про імпічмент Президента?
РК.: Так. Ще жодна дитина не народилася із татуюванням "Я вічний президент" або "Я вічний депутат". Треба дати можливість людям відчути, що вони мають вплив. Бо найбільша проблема, яка турбує суспільство - це почуття, що від людей нічого не залежить. Де б я не був, мені люди скаржаться: ми голосуємо, вибираємо, але все залишається як було.
Тому два базових кроки - це законопроект "Про імпічмент Президента" і зміни до Закону "Про вибори народних депутатів", де передбачено змогу відкликати депутатів і президента. Щоб люди відчули: вони можуть вплинути, депутати працюють на них, а не на олігархів.KиевVласть
28 лютого 2019 г. 11:06
Раздел: Вибори
Олександр Шевченко розповів у Білій Церкві, як змінити країну
Для досягнення позитивних змін у державі необхідно об’єднати найкращих спеціалістів у політиці. Про це заявив кандидат у президенти від УКРОПу, народний депутат Олександр Шевченко під час візиту до Білоцерківського вантажного авіаційного комплексу.
Як повідомили KV у прес-службі УКРОПу, 27 лютого кандидат у президенти від УКРОПу, народний депутат Олександр Шевченко відвідав із робочим візитом місто Біла Церква (Київська обл.).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“У політиці потрібно об’єднати найкращих і спробувати змінити країну. Кабінетів на всіх вистачить. Але треба, щоб усі закарбували собі в пам'яті – у мене нульова толерантність до корупції”, – підкреслив Олександр Шевченко.
За словами укропівця, основою розвитку держави є гідна зарплата та пенсія громадян, що можливе лише за умов зростання рівня економіки.
“Рівень життя, зарплати й пенсії – це основа розвитку. Зарплати та пенсії залежать від рівня розвитку економіки. Нам потрібно спочатку розробити стратегію розвитку всієї країни, де показати, що конкретно на тій чи іншій території розвивати. Що сильніша буде економіка, то сильнішою стане політика”, – зазначив Олександр Шевченко.
Водночас представник УКРОПу наголосив, що гідний заробіток вплине на розвиток інших галузей, наприклад, громадського транспорту.
“Від рівня життя залежить розвиток громадського транспорту. Якщо зарплати й пенсії низькі – люди не можуть оплатити проїзд. Приклад Європи: 5 євро за проїзд для них є нормальною ціною, а для нас – багато”, – зауважив він.
Разом з тим Олександр Шевченко висловив припущення, що Україна має всі можливості, щоб стати транспортним хабом між Європою та Китаєм. Але цьому заважає, зокрема, відсутність достатньої кількості якісних доріг та проблеми з корупцією в нашій державі.
“Вся Україна може стати великим транспортним хабом. Наша держава для цього має прекрасне геостратегічне та геополітичне розташування. Нас об’їжджають через відсутність доріг, здирництво на митниці. І “шовковий шлях” європейці хочуть побудувати в бік Китаю, але через Білорусь. Тільки тому, що там інша ситуація”, – пояснив укропівець.
На переконання директора Білоцерківського вантажного авіаційного комплексу, заступника голови Київського обласного УКРОПу Сергія Кандаурова, для того, щоб розробити державну стратегію розвитку, необхідно уважно придивитися до регіональних стратегій, особливо до існуючих інфраструктурних об’єктів. Згори необхідно визначитися з переліком критично важливих об‘єктів аби на місцевому рівні не було можливості їх “розбазарити”.
“Безумовно, проект розвитку аеродрому “Біла Церква” вартий уваги. Робочі місця з достойною оплатою праці запорука того, щоб наші діти не шукали собі кращого життя подалі від наших могил”, - зазначив він під час зустрічі з народним депутатом.
фото: прес-служба УКРОПуKиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій