Вчора, 29 липня, голова Київської облдержадміністрації (КОДА) Василь Володін (на фото) відвідав з робочим візитом Ставищенський, Тетіївський та Володарський райони Київщини. Щотижня очільник області відвідує декілька районів, де напряму комунікує з громадами та вивчає проблемні питання життєдіяльності районів для їх ефективного вирішення.Про це KV стало відомо з повідомлення прес-служби КОДА.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Теми, що обговорювали – модернізація лікарень, шкіл, дитячих садків, та спортивних об‘єктів. Реконструкція ряду об‘єктів інфраструктури реалізується в рамках програми Президента України “Велике будівництво”. В Тетіївському районі – це реконструкція трибун стадіону “Колос”. Інші проєкти реалізуються коштом обласного бюджету. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Розповів очільник області мешканцям районів про капітальний ремонт приймальних відділень, що наразі відбувається в медичних закладах області. “Нарешті люди отримають гідні умови при зверненні до лікарні, а це далеко не в останню чергу впливає на самопочуття пацієнтів”, – зазначив Василь Володін. Він в цілому одним з основних напрямків своєї роботи вважає створення гідних умов для життя людей в регіоні. З мешканцями та представниками місцевої влади Ставищенського району обговорили стан місцевих доріг та нове районування. Очільник КОДА запевнив присутніх, що за новим районним розподілом люди не мають відчути незручностей. Школи, лікарні, надання послуг, як і раніше надаватиметься на місцях. В центрах районів працюватимуть представники центральної влади – префекти (можливо, вони називатимуться інакше, назва посади ще обговорюється). Аграріїв районів очільник КОДА закликав долучатися до держпрограми підтримки. За нею сільгоспвиробникам відшкодовується компенсація частини вартості сільгосптехніки та обладнання, тощо. Під час зустрічей з місцевими мешканцями Василя Володіна супроводжували заступник начальника Головного управління СБУ Микола Яблонський, прокурор Київської області Максим Киричук та начальник Головного управління Національної поліції в Київській області Андрій Нєбитов. Також приймали питання та пропозиції населення заступники голови Київської ОДА, начальники профільних департаментів. Всі питання, що були у мешканців прийняті до виконання відповідними підрозділами. “Впродовж попередніх подорожей я переконався, що пряма взаємодія з населенням – дуже корисний формат роботи. Представники обласної влади мають можливість досконало вивчити проблеми, якими переймаються люди на місцях. Крім того, представники громад обговорюють актуальні питання безпосередньо з керівниками різних державних органів. Робота виходить плідною й дає швидкий результат, сподіваюся так буде і надалі”, – відзначив очільник області Василь Володін, звертаючись до учасників зустрічей. Читайте: Київщина розвиває інфраструктуру для логістики та переробки агропродукції Фото: прес-служба КОДА КиевVласть

Депутати Верховної Ради затвердили новий адміністративно-територіальний устрій України. Зокрема, у Київській області ліквідують існуючі 25 районів, а замість них буде створено сім: Білоцерківський, Бориспільський, Броварський, Бучанський, Вишгородський, Обухівський, Фастівський. Не зважаючи на масштабні акції протесту, не вдалось відстояти звання центру містам Василькову, Переяславу та Ірпеню. Та невдоволені є і на державному рівні – частина нардепів планує оскаржити нове районування у Конституційному суді. Новий територіальний устрій Як стало відомо KV, 17 липня 238 народних депутатів підтримали проєкт постанови №3650 "Про утворення і ліквідацію районів".  Документ передбачає створення у Київській області семи районів – Білоцерківського, Бориспільського, Броварського, Бучанського, Вишгородського, Обухівського, Фастівського. Білоцерківський район (з адміністративним центром у місті Біла Церква) у складі міської Білоцерківської, Узинської, Сквирської, Таращанської, Тетіївської, селищної Володарської, Гребінківської, Ставищенської, Рокитнянської та сільської Ковалівської, Маловільшанської, Медвинської, Фурсівської територіальних громад.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Бориспільський район (з адмінцентром у місті Бориспіль) у складі міської Бориспільської, Переяславської, Яготинської та сільської Вороньківської, Гірської, Дівичківської, Золочівської, Пристоличної, Студениківської, Ташанської, Циблівської громад. Броварський район (з адмінцентром у місті Бровари) у складі селищної Баришівської, Згурівської, Калинівської, Калитянської, Великодимерської, міської Березанської, Броварської, сільської Зазимської тергромад. Бучанський район (з адмінцентром у місті Буча) у складі сільської Білогородської, Борщагівської, Дмитрівської, селищної Бородянської, Гостомельської, Коцюбинської, Макарівської, Немішаївської, Пісківської та міської Бучанської, Ірпінської, Вишневої, територіальних громад. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Вишгородський район (з адмінцентром у місті Вишгород) у складі міської Вишгородської, Славутицької, селищної Димерської, Поліської, Іванківської та сільської Петрівської, Пірнівської громад. Обухівський район (з адмінцентром у місті Обухів) у складі міської Богуславської, Васильківської, Обухівської, Кагарлицької, Миронівської, Ржищівської, Української та селищної Козинської територіальних громад. Фастівський район (з адмінцентром у місті Фастів) у складі міської Боярської та Фастівської, а також сільської Бишівської, Гатненської, Томашівської, Феодосіївської  та селищної Глевахівської, Калинівської, Кожанської, Чабанівської громад. Читайте: Верховная Рада утвердила семь новых районов Киевщины и ОТО, которые в них входят (список) Різні думки Варто зазначити, що ліквідації та створенню нових районів передували постійні акції протестів громад, звернення до уряду органів місцевого самоврядування, обговорення у Київській обласній державній адміністрації та у комітеті Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.  15 липня на засіданні парламенту цей проєкт не змогли проголосувати. Тоді із заявами проти його прийняття виступили фракції партій “Європейська солідарність” і “Батьківщина”. А потім за пропозицією фракції партії “Слуга народу” проєкт був взагалі знятий з розгляду. Проєкт Постанови “Про утворення і ліквідацію районів” проголосували в цілому на засіданні 17 липня. Постановою визначено, що межі районів встановлюються по зовнішній межі територій сільських, селищних, міських територіальних громад, які входять до складу відповідного району. Вибори депутатів районних рад ліквідованих районів, як йдеться в документі, не проводяться. А повноваження депутатів районних рад у ліквідованих районах припиняються в день набуття повноважень депутатів районних рад, обраних на перших виборах до районних рад у нових районах. Центральна виборча комісія, відповідно до Постанови, має забезпечити формування виборчих округів та проведення місцевих виборів з врахуванням новоутворених районів. В "Опозиційній платформі – За життя" після голосування в Раді заявили, що оскаржуватимуть укрупнення районів у суді. Співголова фракції Юрій Бойко заявив, що ця реформа викличе хаос на місцях і сильно вдарить по пенсіонерах. Крім того, абсурдністю реформи вважають те, що міста обласного значення, які співпрацювали завжди напряму з областю, перетворюються у звичайні районні міста.  Життя по-новому Як розповів у коментарі KV керівник Офісу реформ в Київській області, депутат Київської обласної ради Володимир Удовиченко, життя на Київщині зміниться, але не через нові райони. Так, буде величезний виклик, адже прийнято складний виборчий закон з пропорційною системою та відкритими списками. Та все ж більшу частину реформування країна таки подолала.  “Вибори 25 жовтня відбудуться за новою системою адмінтерустрою. І саме це стане стартом до нового життя і відносинами між владою та суспільством. Говорять про судові процеси, але, думаю, це – звичайний популізм.  Всі максимальні повноваження та ресурси передадуть громадам. Громади повинні взяти відповідальність, сформувати владу і контролювати її. Основною одиницею терустрою є ОТГ. І саме громади будуть давати оцінку роботі влади і навіть відкликати її, коли вона буде неефективною”, – каже він. За його словами, ідеально було би, якби прийняли і зміни до Конституції в частині децентралізації. Адже, якби не було постанови про ліквідацію районів, то довелося знову формувати райради.  “Повноважень для районів не лишилося, це – проміжний варіант. Вже немає можливості повертатися до питання: потрібні чи непотрібні райони. Але дворівневий рівень влади є найбільш оптимальним. Залишиться Вишгородський район. Можливо, таким рішенням області, певним чином, було вигідно заспокоїти політичну ситуацію. Хоча райони не повинні грати у житті населення жодної ролі. Райони – для центральних виконавчих органів влади та префекту, який контролюватиме дотримання законів та Конституції. Так, повноваження районів досі не визначено, не відомо, як будуть фінансуватися і відповідні органи влади. Адміністрації поки що також не ліквідуємо через складну їхню трансформацію в інститут префекта”, – додав він.  Соціолог, засновник дослідницької компанії Active Group Андрій Єременко, вважає, що для країни в цілому відбуваються позитивні зрушення, але не для окремих територій. Так, нове районування було неминучим, адже це далеко не перша спроба укрупнити райони. Вперше про це заговорили ще за часів Кучми та Ющенка. Врешті, це зробили, гарантують “покращення”, але, як завжди, з величезною кількістю невдоволених.  “Зараз з’ясується, що не всі міста залишаться райцентрами і з них почнуть забирати велику частину адміністрування, фінансування, робочі місця. Це певною мірою компенсують ОТГ, які одержать потужні бюджети. Але кожний закон про бюджет – це спроба урізати фінансування громад. І зараз це знову відбудеться. Щодо плюсів, то великий район матиме великі кошти і, ймовірно, зможе втілювати великі серйозні проєкти, а не просто ямки латати. Раніше цього їх позбавляли. Але тут же виникають мінуси. Адже ці проєкти зосередять в центрі, де буде більше коштів. Це – факт. Адже всі підприємства реєструються, якщо не в Києві, то в обласному чи районному центрі. І тепер буде ще цікавіше: виникнуть конфлікти між ОТГ та підприємствами, які сплачують податки до райцентрів. Є серйозний ризик, що з колишніх райцентрів розпочнеться і відтік населення. В них і так життя було не найкращим, а тепер заберуть і частину грошей”, – каже він.  Далі, за його словами, все залежатиме від районної влади: кого оберуть на виборах і як. Але й тут можуть виникнути підводні камені.  “Необхідно буде обрати і депутатів, і я не уявляю, як тепер проходитимуть вибори. Так як постанова про вибори була прийнята раніше, ніж це укрупнення. Обирати в райради старих районів не можливо – їх ліквідували. А нові райони суперечать постанові. Якби не відбулися вибори, їх можна буде з букви Закону визнати незаконними. Кожен район захоче залишитися райцентром, а не селом на відшибі. Будуть суди, але знову таки, яка в цьому перспектива: судовий процес проти закону? А ось зрив виборів перспективу має”, – зауважив він. Також KV поцікавилась у представників районів та міст, які виходили на мітинги, що вони думають з приводу затвердженого адмінтерустрою області.  Голова Переяслав-Хмельницької міськради Тарас Костін: Впродовж чотирьох днів більше 50 представників району збиралися на акції протесту під стінами Верховної Ради. Профільний комітет підтримав заклики мітингувальників щодо збереження Вишгородського, Бучанського, Броварського районів. Розглянули і наше питання по Переяславському району, проте не вистачало всього одного голосу. Навіть перед його розглядом зробили перерву, були обговорення, декілька разів переголосовували. Спостерігалася надто заплутана історія, яка спонукала до думки, що не обійшлося без маніпуляцій. До нас виходили представники всіх партій, профільного комітету. Та постанова прийнята – депутати зрештою ліквідували Переяславський район. Та ми обстоюватимемо район до останнього. Будемо спілкуватися з народними депутатами з тим, щоб вони звернулися до Конституційного суду про визнання цього закону неконституційним. Думаю, що надалі ми будемо жити, як і жили. Але саме психологічний аспект, що таке історичне місто, де зароджувалася державність, стане звичайним пересічним містечком.  Голова Васильківської райради Наталія Баласинович: На мою думку, це наруга над Конституцією, приймати постановою такий документ. Все розпочиналося з КОДА, яка не мала чіткої позиції. Спочатку вони утворили п’ять районів, одним з яких був великий Васильківський з центром у Василькові. Потім утворився Фастівський, куди нас і приєднали. На жаль, нашому району не пощастило з мажоритарником Олександром Дубінським, який дозволив повністю знищити з карти Васильківщину, не отримавши тотального контролю над нею. Наш історичний район, всупереч методиці, волі 100-тисячної громади і здоровому глузду щодо логістики, наявної інфраструктури, оновленої лікарні, взагалі роздерли по трьом районам. Частина взагалі немає сполучення з Фастовом, Обуховим та Білою Церквою. Тож наша громада непросто обурена. Якщо це добровільна децентралізація, то дослухайтесь до громади, якій комфортніше залишитися єдиними. Місяць ми ходили тисячним представництвом, обстоювали район, нас же водили за носа. Коли голосували за наш район, із 16 депутатів утрималося 10. Вони просто боялися голосувати через можливі переслідування Дубінського. Та всупереч методики, Вишгороду та решті залишили райони. За поданням 45-ти народних обранців готується позов до Конституційного суду. Впевнена, ці абсурдні рішення таки скасують.  Голова Бородянської райради Георгій Єрко: Ми надавали свої пропозиції щодо районування. Бородянський район знаходиться в центрі між Поліським, Іванківським та Макарівським, тож доцільно було би зробити центром саме Бородянку. У нас є госпітальний округ, інфраструктура та транспортне сполучення, аеропорт. Але, на жаль, до нас не дослухалися і розділили ці території на Бучанський і Вишгородський райони. Верховна Рада прийняла рішення і тут ми вже не можемо нічого вдіяти. Нам аргументували, що Буча має більше населення, аніж Бородянка. Голова Бучанської ОТГ Анатолій Федорук: Районування – це компетенція влади, державних органів. Звичайно, приємно, що органи місцевого самоврядування були долучені на різних етапах до обговорення, фактично і до обстоювання тієї чи іншої позиції. Це говорить лише про відкритість влади на різних етапах проходження цих процесів. Верховна Рада та профільний комітет пройшли п’ять кругів аду, вислуховуючи представників місцевого самоврядування, представників того органу, що зазнав реформування та ліквідації в перспективі. В основному представники існуючих районних ланок виступали проти тої чи іншої конфігурації. Представники ж місцевого самоврядування чітко розуміють, що це компетенція держави. Ми ж маємо ОТГ і несемо відповідальність перед своїми громадянами, забезпечуючи сервіс, організацію життя та розвиток території.  Нагадаємо, новий районний адмінподіл – це другий етап реформи децентралізації. Без цього, наголошували в уряді, затяжну реформу не вдалося би завершити ефективно. Саме ж укрупнення районів аргументували навантаженням, яке лягає на плечі органів місцевого самоврядування через нерівномірний розподіл районів за площею та населенням.  Кроїти райони вирішили за методикою Мінрозвитку громад. Вона передбачала, що нові райони включатимуть як мінімум 150 тисяч населення. А статус районного адмінцентру  мали отримати міста обласного значення, де населення за 50 тисяч осіб. При цьому відстань найвіддаленішого села до цього центру не мала перевищувати 60 км. Про повноваження, якими мають наділити нові округи достеменно невідомо і досі.  Загальна ж кількість районів і їхня конфігурація за весь час довготривалого процесу зазнавала постійних докорінних змін.  Читайте: Проєкт “Децентралізація”: асоціаціям Київщини не вдалось відстояти “мажоритарку” для сіл Фото: колаж KVКиевVласть

Децентралізація добігає до свого фіналу – 25 жовтня відбудуться вибори до місцевих рад. Формуються виборчі штаби, які готові виборювати владу на місцях заради одержання доступу до коштів ОТГ і земель. Проте під знаком питання і досі залишається майбутня спроможність громад і можливість розвитку під тиском бюрократичної коси.  Про це KV розповів в інтерв’ю голова Згурівської районної ради, член ВО “Свобода” Степан Кузьмич.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Сьогодні багато є прикладів успішних громад, ефективного використання коштів на місцях. Також усі розуміють, що 25 жовтня відбудуться місцеві вибори в ОТГ. І за владу при громадах, які стануть розпорядниками коштів і одержать доступ до земель, скоро розпочнеться справжній бій. Уже навіть проглядаються деякі виборчі штаби”, – розповів *KV Кузьмич. За його словами, реформа децентралізації є позитивною, проте наскільки вона буде ефективною, а громади спроможними вирішувати проблеми самотужки, залежатиме від бюрократичний процесів в країні. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться “На території району неодноразово проводилися слухання щодо створення Згурівської громади. Але населення й досі аморфне до всіх цих реформ і отримання місцевою владою переваг чи коштів на утримання шкіл тощо. Їх більше хвилює питання зручності послуг, які вони звикли отримувати в сільраді. І, напевно, бюрократія, прописана на рівні законів, не скоро зникне, щоби селянину не треба було їздити до адмінцентру”, – додав він. Читайте: Степан Кузьмич: “Позиція “Свободи” – єдиним і ефективним покупцем землі має стати держава” Також він зауважив, що не дивлячись на майбутні перспективи, наслідки від об’єднання територій в ОТГ можуть мати і сумний фінал. Особливо, якщо не будуть передбачені механізми захисту найвіддаленіших сіл.  “Об’єднання громад – це добре, є й перспектива. Але для малих віддалених сіл це може стати погибеллю. Якщо не буде змінено законодавство й не нададуть селянам доступу до землі. Залишається питання й щодо спроможності Згурівської громади. Можливо, будуть вирішуватися лише більш суттєві й нагальніші проблеми центру громади. А де немає школи, садочка, лікарні, сільради село розвиватися також не буде”, – впевнений він.  На його думку, об’єднання громад, адмінтерреформа та зміни в земельному законодавстві мали би відбуватися в комплексі. Проте вибори до громад врешті відбудуться і ВО “Свобода” братиме у них  активну участь. Нагадаємо, після завершення реформи децентралізації Києво-Святошинський район зникне з мапи Київщини. Населені пункти району утворять об'єднані громади та житимуть за новим адміністративно-територіальним устроєм.  Читайте: Олександр Однороманенко: “Свобода” – це перш за все ідея та ефективний менеджмент по її впровадженню” Фото: 4.bp.blogspot.com КиевVласть

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше. Відомий дисидент і поет Юрій Литвин за свої неповні 50 років отримав п'ять вироків і був засуджений загалом на 41 рік. Відсидів 22 роки й помер. Литвина переслідували за літературні твори, сповнені проповідування ненасильства та гуманізму, за правозахисну діяльність, за критичний спосіб мислення. Найвідомішу книгу його віршів "Трагическая галерея" присвячено долі його покоління, жертвам терору. Він навіть зумів прорватися до посольства Канади, щоб розповісти вільному світу про переслідування політв'язнів у СРСР.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Востаннє, 1982 року, його судили за участь в Українській Гельсінській групі. Після аналізу всіх справ Литвина згадується знана фраза Сталіна: "Була б людина, а стаття знайдеться". Свого адвоката Віктора Медведчука, який нині є народним депутатом України від ОПЗЖ, дисидент звинуватив у пасивному захисті та виконанні замовлення КДБ. Після публікації "Стус без захисту. Ведмежа послуга Медведчука" ми вирішили проаналізувати й біографію поета Юрія Литвина через дослідження його кримінальних справ та вироків. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм            Подписаться Перше засудження за хлоп'ячий протест проти колгоспного рабства Юрій Тимонович Литвин народився 26 листопада 1934 року в селі Ксаверівка на Київщині в сім'ї сільських учителів. Про 1933 рік його мати Надія Парубченко згадувала: "Я вела початкові класи. У мене з 24 діток лишилося тільки четверо. Нам, учителям, три місяці не видавали платні, і ми за милим Богом теж не померли..." У подружжя народилися близнята, але старший син помер ще в дитинстві, а Юрій залишився в батьків сам. Батько Тимон Литвин воював на фронті, потім партизанив у загоні Сидора Ковпака, а помер від ран у шпиталі 24 квітня 1944 року. Похований у Проскурові (Хмельницькому) у братській могилі. Це важлива деталь, бо бойове минуле батька допоможе Юрію в майбутньому звільнитися достроково. Нам не вдалося знайти першу кримінальну справу проти Юрія Литвина, оскільки вона належить до загальнокримінальних, тому закінчився строк її зберігання. Однак фабула справи відома. Юрій Литвин 1953 року зайшов у конфлікт з місцевою радянською владою в селі Барахти. Невдовзі його арештували, і Васильківський районний суд Київської області засудив його за ст. 4 Указу від 4 липня 1947 року "Про кримінальну відповідальність за грабіж державної та суспільної власності" до 12 років ув'язнення начебто за крадіжку колгоспної телиці. Річ у тім, що в СРСР селяни-колгоспники почали вільно отримувати паспорти лише з 28 серпня 1974 року. Без паспорта свобода пересування була обмеженою. Голова колгоспу в селі мав необмежену владу над селянами, бо брав участь у розподілі матеріальних ресурсів, міг дати довідку для виїзду із села на роботу в місті. Василь Овсієнко так розповідає у своєму творі "Світло людей" про засудження Юрія Литвина: "Куди поїдеш безпашпортним? То вони – наївні діти! – запротестували в незвичайний спосіб: піймали колгоспне теля та й прив'язали в посадці. Юрко як дізнався про це, то переконав хлопців іти до голови, сам пішов з ними і сказав: "Якщо будете так несправедливо ставитися до молоді, то вона буде вчиняти всілякі злочини". Голова колгоспу Ніколаєнко подав на хлопців до суду, який щедрою рукою відбатував їм по 10 років, а Юркові 12, щоб не був таким розумним. Заарештували їх 24 червня 1953 року… за крадіжку державної та суспільної власності". На суді Юрій показував матері побиті руки…" Як про це пригадувала мати Литвина: "…засуджений Васильківським районним судом на 12 років ув'язнений за звинуваченням у викраденні колгоспної телиці". Тож перше своє ув'язнення з 1953-го до 1955 року Юрій Литвин відбував на будівництві Куйбишевської гідроелектростанції. Матір тим часом домагалася звільнення сина, і їй це таки вдалося. Славетний партизан і впливова людина Сидір Артемович Ковпак, який на той час був заступником голови президії Верховної Ради УРСР, згадав свого побратима Тимона Литвина, і постановою президії Верховної Ради УРСР від 13 січня 1955 року Юрія Литвина було помилувано. Звільнили Юрія 31 січня 1955 року. Друге засудження за "Братство вільної України" Юрій Литвин писав: "Я не політик, я правозахисник, і за будь-якої влади моє найімовірніше місце – у в'язниці". Так і сталося. Після звільнення Юрій Литвин приїхав до дядька по матері Миколи до Ленінграда, де 14 квітня 1955 року в нього зробили обшук. Юрія обвинуватили в тому, що він нібито в неволі, у Кунеївському виправно-трудовому таборі, на тому ж таки будівництві ГЕС, разом із друзями створив "Братство вільної України", яке ставило собі за мету "боротьбу за відторгнення України від СРСР, боротьбу з комуністичними ідеями, створення "самостійної України". Певна річ, за "самостійну Україну" можуть боротися тільки її вороги, тож уже 5-10 вересня 1955 року судова колегія з кримінальних справ Куйбишевського обласного суду під головуванням Бузанова засудила 16 хлопців-українців за ст. 58-10 ч. ІІ та за ст. 58-11 КК РРФСР ("Зрада Батьківщини"). Ознайомитися зі справою не вдалося, оскільки, якщо вона й збереглася, то в архівах ФСБ у РФ. Проте є копія вироку Куйбишевського обласного суду, ухваленого ім'ям Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки. Згідно з вироком, усі обвинувачені були українцями, більшість із них до цього були засуджені за ст. 4 Указу від 04.06.1947 р. "Про кримінальну відповідальність за крадіжку державної та суспільної власності" й уже відбули покарання. Діяльність організації, як зазначили у вироку, була нібито спрямована основним чином на підготовку націоналістичних кадрів, які після звільнення мали вести "ворожу націоналістичну діяльність". Від членів організації буцімто вимагали скласти присягу та підписатися кров'ю на папері з тризубом (герб українських націоналістів). Слідство начебто з'ясувало, а суд із цим погодився, що "ідейними натхненниками організації були підсудні Чернов та Литвин". У вироку "встановили", що в організації були паролі, "трійки", "десятки", а на чолі кожної стояв "старший брат". Литвин (псевдонім – "Кремінь") нібито склав дві відозви до в'язнів-українців із закликом вступати до націоналістичної організації, розробив статут і склав текст присяги, а також написав і поширив низку віршів. Він був фактичним керівником організації, а після створення штабу його обрали завідувачем політвідділу БВУ. В'язні, які виходили на волю, мали формувати осередки. Щоб "пошити" таку справу, слідство працювало 11 місяців. До організації було начебто "втягнуто" до 40 осіб. Слід зауважити, що Литвин та інші підсудні повністю визнали себе винними! Санкція статті 58-2 КК РРФСР передбачала максимальне покарання – 25 років, але суд не знайшов підстав для застосування найвищої кари та зважив на те, що ніякої практичної роботи, крім організаційної, БВУ не вело. Литвину як організатору братства, разом із п'ятьма іншими підсудними, дісталося 10 років позбавлення волі та 3 роки "обмеження в правах". Пів року Юрія тримали в таборі Мединь, далі – у Вихорівці (це "Озерлаг" Іркутської області), потім – у мордовських таборах, серед політв'язнів. Мабуть, саме ті часи стали періодом громадянського визрівання Юрія Литвина. Ковток свободи Звільнившись 14 червня 1965 року, Юрій попрямував до Москви, де зумів прорватися до канадського посольства, щоправда, лишивши в руках міліціонера піджака, та розповів про становище політв'язнів у концтаборах. Співробітники посольства вивезли його в автівці й дали змогу вискочити під час руху. Юрій поїхав до мами в Барахти Васильківського району Київської області. Згодом одружився з Вірою Мельниченко. Працював у Василькові на заводі з виробництва холодильників, на трубному заводі. У цьому контексті є цікава характеристика, надана Литвину на Васильківському заводі холодильників. Сімейне життя не склалося, але Юрій вельми тішився сином Ростиславом. Батько покладав на Ростислава великі надії, однак нелегкою була доля дітей політв'язнів. Учителька докоряла: "Будеш там, де батько". "Буду. І Шевченко там був, і Ленін, і багато хто", – відповідав хлопець. "Стражі порядку" пообіцяли: щойно йому мине 18 років, посадять. Так і сталося, як обіцялося... Ще одна зламана доля. (Ростислав Литвин помер 06.01.2004 р. внаслідок інсульту у віці 35 з половиною років). Третє засудження – "паплюжив радянський державний та суспільний устрій" 14 листопада 1974 року Юрія Литвина заарештували органи КДБ. Справа в архіві СБУ не збереглася, але ми ознайомилися з вироком від 13 березня 1975 року, ухваленим Київським обласним судом під головуванням А.Ф.Ткачової (народні засідателі – Медвецька Б.Ф., Зінова Л.В.), який засудив Литвина за популярною тоді статтею 187-І КК УРСР ("Наклепницькі вигадки, що паплюжать радянський державний та суспільний лад") на 3 роки перебування в таборах суворого режиму. Інкримінували Литвину, зокрема, те, що він "протягом ряду років систематично займається виготовленням та розповсюдженням творів, які містять завідомо неправдиві роздуми, які паплюжать радянський державний та суспільний устрій". Юрія обвинувачували в тому, що він у своїх літературних творах, перелічених у вироку ("Трагическая галерея", "Вступление", "Два дебюта", "Петефи", "Мы и Вы", "Сен-Сказка", "Горпиха", "Монолог Стрільця", "Тези про державу", "Анархо-комуністичний маніфест", "Записки робітника" та інших), начебто зводив наклеп на радянську державу, паплюжив внутрішню та зовнішню політику радянської держави, радянський робітничий клас, особливо інтернаціональну політику КПРС у зв'язку з подіями в Чехословаччині 1968 року. На суді Юрій своєї провини не визнав і давати свідчення відмовився. Натомість суд дійшов висновку, що провину Литвина доведено. Етапували його до табору Верхній Чов, що в Комі АРСР. На розподілі "робсили" начальник запитав про спеціальність. "Поет", – відповів Литвин. – "Поэт? А мне поэты не нужны. Мне нужны бетонщики. Га-га-га! Пойдешь таскать бетон". У тому таборі більшість в'язнів були такими самими "наклепниками", як і Литвин, або засудженими за іншими статтями, але з політичних міркувань. Режим там був тяжчим, ніж у Мордовії, в'язні були позбавлені будь-якого юридичного захисту. Наглядачі ходили з ґумовими кийками й застосовували їх на свій розсуд. Там Литвин захворів на виразку шлунка, переніс складну операцію, під час якої ледве не помер. Урятував його хірург, який домігся дозволу для матері побути декілька днів біля сина. Видіння смерті – білий льодовик, що насувається, і голос матері: "Ти будеш жити... Ти будеш жити..." – ці враження лягли в основу "Баллады о смерти". "Може, 10 відсотків із того, що я написав, досягло мети, а решта – у кадебістських сейфах, – казав Литвин. – Але навіть якби лише один відсоток побачив світ – усе одно слід було писати". Четверте засудження за начебто спротив міліції та "пасивний захист" Медведчука Звільнившись 14 листопада 1977 року, Литвин знову оселився в мами в селі Барахти, на вулиці Промінській. Прожив там лише півтора року, та й то під адміністративним наглядом, тобто без права з'являтися будь-де за межами села, і мусив сидіти вдома з 9 вечора до 7 ранку. Працював "надомником" – клеїв коробочки для васильківської фабрики. Того року в Україні здійнялася нова хвиля арештів – уже проти Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод. До Литвина в Барахти приїхала правозахисниця Оксана Яківна Мешко й запропонувала увійти до Української Гельсінської групи. Він згодився. За ті півтора року обмеженої волі Литвин переніс ще дві операції: на тому ж таки стражденному шлунку, а також через варикоз. Його фізичний стан був слабким. 19 червня 1979 року, саме на День народження сина, пішов Литвин до річки Стугна з одним родичем і знайомим. Мали пляшку вина. Тут приїхала машина з п'ятьма міліціонерами (Гурський Віталій Антонович, Ткач Олександр Іванович, Устюжанин Валерій Іванович, Поліганов Володимир Борисович, Кернер Володимир Миколайович). Запитали, хто Литвин, заштовхали до автівки, не давши й одягнутися. Навздогін полетіли шкарпетки, черевики та одяг. Привезли до райвідділу для продовження режиму нагляду, а запроторили до витверезника. Вимагали роздягнутися для обшуку. Литвин відмовився. Тоді йому викрутили руку. Після того, як одного з міліціянтів він назвав фашистом, його прив'язали до нар. Василь Овсієнко у своїх спогадах про Литвина наводить такий діалог: "– То що, я фашист? – Та ще й дурний фашист. Удар в обличчя. – Ти дурень у квадраті. Удар по голові. – Дурень у кубі. Удар у живіт. Дурнем у четвертому ступені назвати не зміг, бо знепритомнів. Здерли 15 рублів штрафу й відпустили додому". Проте 6 серпня за санкцією прокурора Васильківського району Твердохліба Литвина заарештували, звинувативши у вчиненні насильницького опору п'ятьом працівникам міліції. Справу передали до Васильківського міського народного суду. Із самою справою нам знову не вдалося ознайомитися, але ми отримали копію вироку Васильківського міського народного суду від 17.12.1979 р. Відповідно до тексту вироку суду, Литвина захищав молодий на той час адвокат Віктор Медведчук, який був представником і Василя Стуса. У вироку суду зазначено: "19 червня 1979 року підсудний Литвин Ю.Т. разом зі своїм братом Парубченком Л.Ф. та знайомим Бобирем А. на пляжі річки Стугна розпивали спиртні напої. Приїхавши на пляж, працівники міліції Гурський, Ткач, Устюжанин, Поліганов та Кернер після зробленого зауваження щодо вживання спиртних напоїв у громадському місці Литвин почав ображати працівників міліції, ображав їх та висловлювався нецензурною лайкою. На подальші дії у зв'язку з цією пропозицією працівників міліції сісти в автомашину й поїхати до відділка міліції Литвин учинив працівникам міліції активний фізичний опір, поєднаний з насильством, хапав Поліганова та Ткача за одяг, погрожував їм розправою, перешкоджаючи тим самим їм у виконанні обов'язків з охорони громадського порядку…", "хапав Поліганова та Ткача за погони". Суд під головуванням судді Васильєвої А.А. відхилив покази обвинуваченого та свідків захисту Парубченка Л.Ф. і Бобиря А., визнав Литвина винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 188-1 ч. ІІ КК УРСР ("Насильницький опір працівникам міліції") та засудив його до 3 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму. Протокол судового засідання Васильківського міського народного суду, на жаль, не зберігся, але "Останнє слово", виголошене в суді, Литвин зумів записати й передати на волю. Василь Стус та Оксана Мешко передали його за кордон, і воно було опубліковане в томі "Українська Гельсінська група. 1978-1982. Документи і матеріяли" (упорядник – Осип Зінкевич, видало Українське видавництво "Смолоскип" ім. В. Симоненка в Торонто – Балтиморі 1983 року, с. 379-395). Вважаю за доречне процитувати рядки з "Останнього слова" Юрія Литвина: "Пасивність мого адвоката Медведчука в захисті обумовлена не його професійним профанством, а тими вказівками, які він одержав згори, і підлеглістю: він не сміє розкривати механізму вчиненої проти мене провокації. Адвокатська участь у таких справах зведена нанівець – це ще одне свідчення відсутності в СРСР інституту адвокатури при розгляді політичних справ, де садять людей "інакодумаючих". Щодо потерпілих, то вони сказали самі про себе більше та краще, ніж хтось. Десь 60 років тому Дзержинський назвав міліцію дзеркалом радянської влади. Воістину, що правда. Ось вам дзеркало Василькова. Дзеркало нашої влади. Ганьба всім присутнім у цьому залі. Цей суд є однією з найганебніших сторінок за свою історію судочинства у Василькові, і він буде лежати на совісті не лише тих, хто мене судив, але й на вашій совісті, мої громадяни-земляки". Сама справа не збереглася, однак у вироку не згадано про жодне клопотання чи позицію захисника – адвоката Віктора Медведчука. Натомість ми отримали копію ухвали від 09.01.1980 р. судової колегії у кримінальних справах Київського обласного суду під головуванням Дорохової Н.А., за участі суддів Божок Н.П., Крутової В.Д., яка розглядала скаргу адвоката Віктора Медведчука на вирок Васильківського міського народного суду від 17.12.1979 р. В ухвалі сказано: "У касаційній скарзі адвокат Медведчук посилається на неповноту проведеного у справі розслідування та просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий розгляд". Апеляційний суд відхилив подану скаргу та залишив вирок без змін, зокрема, зазначивши: "Посилання у скарзі адвоката Медведчука на те, що у справі неповно проведено розслідування, не встановлено, у чому конкретно виражалися дії Литвина зі спротиву працівникам міліції, застосування до них насилля, та не перевірено факт побиття Литвина потерпілими, не можна визнати такими, що заслуговують на увагу". Справжньою причиною арешту й засудження Литвина вважається його участь в Українській Гельсінській групі та наближення Олімпіади-1980, до якої всім дисидентам, хто був на волі чи міг вийти, дали нові "строки", щоб вони випадково не зіпсували спортивного свята. Під "олімпійський" укіс потрапили Дмитро Мазур, Петро та Василь Січки, Ярослав Лесів, Василь Стус, Василь Стрільців. Хто мав звільнитися, того "розкручували" в неволі, не даючи й передихнути. Повертаючись до Медведчука, слід зазначити, що з наявних матеріалів не можна достеменно з'ясувати, чи виконав він належно свій обов'язок адвоката у справі, оскільки сама справа не збереглася. Натомість виникає одне питання, яке поставив сам Юрій Литвин про те, що в СРСР відсутній інститут адвокатури при розгляді політичних справ. Тобто складається враження, що Литвин звинувачував свого адвоката Медведчука у співпраці з органами державної безпеки СРСР, і справді є питання. Виходячи з біографії Віктора Медведчука та отриманих документів у справі Василя Стуса, він працював у Шевченківській юридичній консультації Київської міської колегії адвокатів з 1978 року. Якщо переглянути історію адвоката, то ми виявимо, що Київську міську колегію адвокатів було створено 06.08.1977 р. шляхом виділення з Київської обласної колегії адвокатів, і відтоді існували дві колегії – обласна та міська. А тому постає питання, як адвоката з міської колегії направили до міста Васильків Київської області, щоб захищати поета в начебто рядовій справі про п'яний шабаш і спротив міліції. І справді, в іншій справі Литвина, яка збереглася за 1982 рік, його в Київському обласному суді захищав адвокат з Київської обласної колегії адвокатів Фастовець Л.В. У зв'язку з цим залишається відкритим питання, чому саме Медведчук захищав Стуса й Литвина та чи не співпрацював він з органами державної безпеки СРСР. П'яте засудження – за "антирадянську агітацію та пропаганду" Ув'язнення Литвин відбував у Білій Церкві, у Бучі під Києвом, а в липні-вересні 1980 року – у Херсоні. Ще не випустивши на волю, його звинуватили в "антирадянській агітації та пропаганді" й етапували до Києва для проведення слідства. Це єдина справа Литвина, яка збереглася в архіві СБУ. Вона містить вироки в інших його справах та низку цікавих документів, що дало змогу провести ґрунтовніше дослідження. Кримінальну справу було порушено 1 березня 1982 року старшим слідчим Управління КДБ УРСР у місті Києві та Київській області Діденком Б.М. У постанові про порушення кримінального провадження зазначено, що Литвин систематично виготовляв, зберігав, розповсюджував, зокрема й передавав за кордон, документи антирадянського змісту, а також поширював з тією ж метою завідомо неправдиві вигадки, що паплюжили радянський державний і суспільний лад, чим скоїв злочин, передбачений ст. 62 ч. І КК УРСР. Того самого дня було ухвалене рішення про етапування Литвина до Києва. До матеріалів справи одразу долучили зібрані матеріали з різних справ, вилучені в Литвина документи в місцях неволі тощо. Також у справі є копії протоколів допитів Литвина в інших справах, зокрема щодо московського правозахисника Івана Сергійовича Ковальова та інших. Відповідно до цих протоколів, попри попередження про кримінальну відповідальність за відмову давати свідчення, Юрія відмовлявся їх давати. І нам відомо, що правозахисників теж засуджували за цією статтею. Виявлено цікаву заяву Литвина до Комітету держбезпеки при Раді Міністрів УРСР від 30 травня 1979 року, у якій він наголосив, що не даватиме жодних свідчень щодо його участі в Українській правозахисній групі "Гельсінська", оскільки її діяльність не суперечить "ані букві, ані духу Декларації прав людини…" У справі є рукописний документ з назвою "Борцам за свободу и независимость Чехословакии", у якому Литвин висловлює підтримку чехословацькому народу, придушеному радянськими військами 1968 року. Крім того, у справі є заява Литвина, котру він разом з матір'ю писав до президії Верховної Ради СРСР, про вихід із громадянства СРСР та з проханням випустити його за кордон. В іншому документі у справі з назвою "Открытое письмо членам Политбюро" Литвин повідомляв, що йому безпідставно відмовили у виході з громадянства, почали погрожувати та звинуватили в тому, що він "душевно болен". Відкритий лист є дуже емоційним, що може свідчити про тяжкі умови проживання в радянській дійсності, постійні закиди, адміністративний контроль, обвинувачення тощо, що створювало нестерпні умови життя для Литвина. В одному з абзаців Литвин зазначає, що його й надалі будуть "преследовать и подвергать всевозможным репрессиям. Хотя бы только потому, что я не желаю и не могу отказаться от своих убеждений, от своего творчества, от своей деятельности". Слідство інкримінувало Юрію написання публікації з назвою "Правозахисний рух в Україні, його засади та перспективи", опублікованої 1979 року в №10 журналу "Сучасність", який видавали в Мюнхені (ФРН). У ній Литвин робить такий висновок: "Правозахисний рух на Україні є однією з провідних ланок міжнародного правозахисного руху, і його члени зроблять все від них залежне, щоб і надалі цей рух був інтернаціональний по своїй суті, при цьому не втрачаючи ні своїх національних особливостей, ні свого національного обличчя". Цікаво, що у справі як доказ знаходимо надіслану Литвину поштою з-за кордону Загальну декларацію прав людини. Тобто доказом є нормативний документ, який був ратифікований СРСР, але фактично не виконувався. І якщо ми почитаємо декларацію, то виявимо низку порушень, з котрими постійно стикався Литвин, а саме: право на життя, на свободу й особисту недоторканність (ст. 3), нікого не вільно катувати (ст. 4), кожен має право на справедливий суд (ст. 8), нікого не можна свавільно заарештувати, затримати (ст. 9), кожен має право на свободу переконань і на вільне їх висловлення (ст. 19). Повертаючись до процесуальних документів у справі, 1 березня 1982 року Литвину одразу обрали запобіжний захід – тримання під вартою, ухвалили рішення про обшук його речей у виправно-трудовій колонії №85 та вдома в матері. Того самого дня Юрія притягнули до відповідальності як обвинуваченого. У відповідній постанові йому інкримінували зазначені вище публікації – "Правозахисний рух в Україні, його засади та перспективи" й "Борцам за свободу и независимость Чехословакии". Литвин, ознайомившись із постановою, написав: "Звертаюсь із клопотанням про допуск захисника до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачення". Слід зазначити, що адвоката допускали до справи лише на стадії судового розгляду. Литвин свою провину не визнав, але факт написання ним згаданих публікацій підтвердив. У протоколі допиту від 3 березня 1982 року Литвин згадує, що на його становлення вплинуло спілкування з архієпископом Йосипом Сліпим, Володимиром Григоровичем Горбовим, Михайлом Михайловичем Сорокою. Він зазначає, що до Української правозахисної групи вступив у червні 1978 року, про що його повідомила Оксана Яківна Мешко. Литвину також інкримінували відкритий лист на підтримку Левка Лук'яненка щодо його несправедливого засудження, який він опублікував і розповсюджував 1978 року. Після того, як Литвина етапували до Києва, його допитували майже щодня від початку березня до середини травня. Допити здебільшого розпочиналися зранку й тривали аж до вечора. Литвин у відкритому листі скаржився, що його хочуть визнати психічнохворим і цим шантажують. І справді, ми знаходимо довідку, у якій "лікарі" ставили йому діагноз "психопатія". Авторство своїх праць і листів Литвин визнавав, але у справі все ж провели почеркознавчі експертизи, які це підтвердили. Слід зазначити, що процесуальні документи у справі погоджував перший заступник прокурора Київської області Антоненко Ю.А., котрий навіть підписувався замість прокурора Київської області Богачова В.С. Нам удалося поспілкуватися з онуком колишнього прокурора Київської області Богачовим, який розповів, що, як йому відомо, його дід був доволі принциповою людиною й не погоджувався бути співучасником явно незаконної діяльності КДБ СРСР. Натомість цьому сприяв його заступник Антоненко Ю.О., який згодом очолив обласну прокуратуру. Слідство закінчилося 21 травня 1982 року. Ознайомившись зі справою, Литвин написав заяву, що розцінює її як свідомий злочин органів влади проти членів правозахисного руху СРСР загалом і проти нього зокрема. 31 травня 1982 року було складено обвинувальний акт, який передали для розгляду до Київського обласного суду. Слід зазначити, що на момент завершення слідства Литвин був хронічно хворою людиною – хронічна виразка та інші хвороби. Як адвокат у справі Литвина "захищав" завідувач Бориспільської юридичної консультації Київської обласної колегії адвокатів Фастовець Л.В., від захисту якого Юрій відмовився під час судового засідання, але суд відмовив йому в цьому клопотанні. Київський обласний суд почав розгляд справи 1 червня 1982 року. Литвин на початку судового засідання заявив: "Судова колегія не має морального права судити мене, і тому я відмовляюся давати суду показання". "Винним себе зовсім не визнаю", – наголосив Литвин. Окрему увагу слід звернути на позицію адвоката Фастовця: вона не була активною з погляду захисту, він покладався на розсуд суду, казав про пом'якшувальні обставини, але провину клієнта не визнавав, як адвокат Медведчук у справі Стуса, оскільки розумів, що це є порушенням закону. У завершальному слові, зокрема, зазначив: "НЕ ЙДУЧИ ВРОЗРІЗ ІЗ ВИМОГАМИ ЗАКОНУ та виходячи з того, що мій підзахисний не визнає себе винним, я ВИМУШЕНИЙ просити виправдати Литвина за ст. 62 ч. ІІ КК УРСР та за ст. 70 ч. ІІ КК РРФСР". Литвин, відповідно до протоколу судового засідання, почав виступати з останнім словом, до якого окремо готувався, але головуючий суддя його постійно переривав і, зрештою, ухвалив позбавити Литвина останнього слова, оскільки той начебто "намагався використовувати останнє слово з метою антирадянської пропаганди та агітації". 24 червня 1982 року о 14:30 суд оголосив вирок, яким засудив Литвина до 10 років таборів особливо суворого режиму та 5 років заслання, визнавши винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 62 ч. ІІ КК УРСР та ст. 70 ч. ІІ КК РРФСР. З тексту вироку бачимо, що Литвина засудили за "антирадянські" й "наклепницькі" твори: написаний 1968 року лист "Борцам за свободу и независимость Чехословакии" та написані 10 років по тому два "Открытых письма…", "Слово о кающихся грешниках" (щодо покаянних заяв І.Дзюби, В.Захарченка, Г.Снєгірьова), "Некролог", лист до пані Картер, кілька варіантів праці "Советское государство и советский рабочий класс" і найважливіший – статтю "Правозахисний рух в Україні, його засади та перспективи", опубліковану 1979 року в №10 журналу "Сучасність" та зачитану на радіо "Свобода". Інкримінували йому також усні висловлювання, засвідчені в'язнями-кримінальниками, з усілякими перекрученнями та домислами, сфабрикованими слідчими. У вироку зазначено: "Литвин з червня 1978 року свою діяльність став прикривати личиною "борця за права людини", з цього часу почав називати себе членом так званої "групи сприяння виконанню Гельсінських угод" і разом з іншими відщепенцями брав участь у розповсюдженні ворожих документів". Як відомо нам нині з розповідей друзів Литвина, його шантажували під час слідства божевільнею, возили до сумнозвісного 13-го відділення київської "Павлівки". Експертизу проводив відомий усій кримінальній Україні психіатр – доктор медицини Ліфшиць. От він допитував Литвина: "Що ви все на партію звалюєте? При чому тут партія, як от у сусідній палаті лежить чоловік, котрий, вибачте, козу зґвалтував?" – "А де це він зробив, на Красній площі?" – "Та в хліві. Ще й защібнувся. Діти побачили". – "Отже, він людей соромився? А якби він був віруючий та знав, що Бог усевидющий, то вчинив би таке? То ж скажіть мені, а хто хрести скидав із церков, чи не ваша партія?" Отож, Литвинові в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36 належало пробути до 24 червня 1992 року, плюс у засланні – до 1997-го. Виходить, що загалом його засудили до 43 років неволі, не рахуючи півтора року адміннагляду. З прожитих 49 років він відбув у неволі 22. Вічний спокій Литвин десь у травні 1982 року прибув на Урал, до табору особливо суворого режиму ВС-389/36, що в селі Кучино Чусовського району Пермської області. У в'язниці, протестуючи проти свавілля й байдужості тюремників, Литвин серйозно виснажується та збавляє й так слабке здоров'я. Кілька разів він оголошував голодування, через що йому заборонили єдине на рік побачення з матір'ю. У цей час одне за одним помирають його однодумці: Іван Мамчич, Олекса Тихий, Валерій Марченко, колишня дружина Віра Мельниченко, Борис Антоненко-Давидович. 21 серпня 1984 року Литвин настільки знесилів, що вже не міг ходити. На це він поскаржився Михайлові Гориню, який сидів у сусідній камері. Лікар звільнив його від робіт. 24 серпня Юрію Литвину стало геть зле, він почав марити. Коли співкамерники прийшли на обід, знайшли його в камері з розтятим животом. "Крові не було, але кишки вивалилися", – розповідали вони згодом. Литвина забрали до лікарні, начальство в'язниці заспокоювало: "Померти ми йому, звісно, не дамо". Юрій помер 5 вересня 1984 року в лікарні міста Чусове. В'ячеслав Острогляд, який теж лежав у тій лікарні, розповідав, що там чув: за тієї рани на животі Литвин мав би жити. Але він був надто ослабленим. Лежати мусив лише на спині, тому нирки затерпли й відмовили. Це й стало безпосередньою причиною смерті. Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим Барахтинською сільрадою, що його має на руках матір Юрія, помер він 5 вересня 1984 року від "проникаючого різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкого кишківника". Чи було це самогубство? Можливо. Проте цього не засвідчує жоден із в'язнів, бо ніхто не був присутній. Водночас, чим можна було порізатися, у камері не знайшли ані одразу, ані під час пізніших обшуків. Мати Литвина десь 1995 року розповідала Василеві Овсієнку, що в Кучиному їй якось потрібно було зайти до громадського туалету. Щойно причинила двері, аж туди ломиться зек у чорному одязі – "безконвойник" (такі працюють за межами зони, а ночують у зоні). – Ти куди? Не бачиш, що зайшла стара жінка? – Вибачте. Вашому синові що хотіли, те й зробили. Він не покінчив самогубством, його вбили. Тільки не видавайте мене, бо й мені таке буде. "Найгуманніший у світі" радянський закон не дозволив забрати тіло померлого в'язня, доки не закінчиться строк його ув'язнення. Саме тому так довго домагалися родини Литвина, Тихого та Стуса дозволу на перепоховання в рідній землі. Стуса та Литвина багато що єднало: хист, оголена поетична та громадянська реакція на несправедливість оточуючого світу, врешті-решт, членство в Українській Гельсінській групі. Не кажучи вже про арешти, суди, тюрми й заслання. І, зрештою, смерть. У цьому теж є знак небес, бо це сталося в один день. Місцем вічного спокою Юрка та Василя призначили маленький цвинтар біля дороги в селі Копально-Борисово. "Особливо небезпечні державні рецидивісти", згідно з "найгуманнішими у світі" радянськими законами, не мали права навіть на скромний обеліск, не кажучи вже про людський хрест. Тільки дерев'яні стовпчики з номерами. У Литвина – сьомий, у Стуса – дев'ятий… Але вже за кілька років друзі та рідні перевезли їхні тіла додому. Їх знову поховали поруч – на Байковому цвинтарі в Києві. Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть

Київщина знову підбиває щотижневі підсумки. Незважаючи на карантин, регіон планово долучився до програми великого будівництва. Динаміка захворюваності на коронавірус знижується, і не в останню чергу завдяки зусиллям місцевих громад. Гострим залишається питання районування Київщини, у якому останнє слово – за Кабміном та ВР. Як стало відомо KV, 8 липня 2020 року голова Київської ОДА Василь Володін провів брифінг за участі регіональних ЗМІ. Епідемситуація За період з 14.03.2020 всього до Київського обласного лабораторного центру надійшло 6291 підозр на COVID-19. За останню добу отримано 30 повідомлень про підозру.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Головна тема останніх чотирьох місяців – протидія епідемії коронавірусу; інфекція стала викликом не тільки для України – для всього світу. На сьогодні можемо впевнено сказати, що область завдяки вчасно вжитим, хоч і не завжди популярним заходам, гідно витримала цей виклик. Ми не допустили у нас європейського розмаху поширення хвороби”, – заявив Володін.  На сьогодні відомо про 55 жертв коронавірусу за період з часу, коли був оголошений карантин – це менше 2% від усіх хворих на COVID-19 в Україні. Аналогічний показник становить 2,6% від усіх хворих. З моменту епідемії в області лабораторно підтверджено 2853 випадки і більшість з них, 2278, лікується на самоізоляції під медичним спостереженням. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Зараз є 825 ліжок для стаціонарного лікування, вони готові до прийому хворих, якщо в них будуть ускладнення. Тут перебуває 125 осіб, одужало 1623 особи. Медичне спостереження встановлено за майже 11 тис. контактних людей. Економіка Рівень промислового виробництва на сьогодні на рівні 89%, причини його зниження — призупинення діяльності підприємств через запровадження в Україні карантину, скорочення поставок сировини для харчової промисловості, зниження попиту на окремі види продукції та довготривалість процесів реконструкції та технічного переоснащення виробничих потужностей.  Разом з тим майже на дві третини зросли обсяги виробництва у видобувній промисловості і розроблянні кар'єрів; зростання демонструє виготовлення виробів з деревини і паперу та поліграфічної продукції, вказує Володін. Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств зменшився на 1,2% і склав понад 4,8 млрд гривень — це третій результат в Україні. За обсягами виробництва сільгосппродукції із розрахунку на одну особу частка Київщини в загальному сільгоспвиробництві в Україні — 8,7%.  Підприємства регіону виконали будівельних робіт більш як на 3,3 млрд гривень по Україні — це шосте місце, майже на 17%  більше від минулорічного показника. Обсяг виробництва інженерних споруд збільшився на 47,4%; тим часом стали менше зводити нежитлові будівлі — на 9,2%, та більше житлових – 6,1%. “Ми треті в Україні і за розміром середньомісячної номінальної зарплати: вона складає 11123 грн – це на 8,3% більше за попередній період та у 5,3 рази вище рівня прожиткового мінімуму на одну працездатну особу”, — зазначив голова КОДА Володін. Середній розмір пенсії зріс на 16,6% і складає 3425 грн. Основні джерела наповнення місцевих бюджетів – це податок, збір на доходи фізичних осіб, питома вага якого в доходах загального фонду місцевих бюджетів становить 59,9%. У цифрах за 5 місяців це склало майже 4 млрд гривень, або на 8% більше порівняно з вищезгаданим періодом. Читайте: Голова КОДА розповів про розвиток економіки Київщини  Обласні програми Володін також вказує, що Київська облдержадміністрація розробила план заходів з реалізації у 2021-2023 роках “Стратегії розвитку Київської області на шестирічний період (2021-2027 роки)”. Цей план заходів був затверджений на минулій сесії Київської обласної ради 22 червня 2020 року. За словами Володіна, в КОДА підготували зміни до 20 цільових програм Київщини, додатковий ресурс склав приблизно 603 млн гривень. У червні майже половина цих коштів — 254,3 мільйонів гривень — пішли на комплексну програму “Здоров'я Київщини”. Ці кошти були виділені на фінансову підтримку закладів охорони здоров'я — це фінансова підтримка, яка пов'язана також із впровадженням другого етапу медичної реформи; друга частина цих коштів пішла на закупівлю медичного обладнання.  “Знову ж таки, це питання пов’язане з медичною реформою —  щоб наші обласні лікарні мали можливість протестувати і укладати договір з НСЗУ на пакети на відповідне фінансування. Воно також пов'язане із наявністю відповідного обладнання, тому ці кошти передбачені на обладнання в лікарні. З наступного року заклади ОЗ зможуть підсилитися з фінансової точки зору й отримувати кошти з бюджету”, — зазначив Володін. 35 мільйонів гривень виділено на придбання обладнання для харчоблоків освітніх закладів. 28,9 млн гривень виділено на забезпечення населення області якісною питною водою, централізованим водопостачанням та водовідведенням. Програма енергозбереження на 2018-2020 роки: в цьому році дія програми завершується, в КОДА працюють над тим, щоб або її продовжити, або розробити нову програму. На наступний рік на розробку або продовження програми передбачено 22 млн гривень. Програма будівництва — виділено 174 млн гривень. Серед об’єктів будівництва — садочки, школи, дороги, об'єкти соціальної інфраструктури і тд.  Екологічні програми — 37,3 мільйони гривень: це в тому числі і заходи з ліквідації стихійних сміттєзвалищ.  “Це те, що для нашої області є, на моє переконання, великою проблемою і ми спеціально почали виконувати за програмою ці заходи, щоб ліквідувати стихійні сміттєзвалища”, — додав Володін. На обласну цільову комплексну програму “Безпечна Київщина” виділено майже 10 мільйонів гривень на модернізацію інтегрованої комплексної системи відеоспостереження. Це питання відділу аналітики та встановлених на дорогах камер – є конкретні результати, завдяки камерам та відділу аналітики підвищується рівень розкриття злочинів. Читайте: Київська обласна рада переформатувала бюджет-2020  Велике будівництво У березні в Україні стартувала програма президента України Володимира Зеленського “Велике будівництво”, частка Київської області в цьому проекті – 18 об'єктів, ступінь будівельної готовності об'єктів на сьогодні — 55%.  “Загальноосвітні навчальні заклади готові на 55%, дошкільні навчальні заклади – на 66%, стадіони – на 45%. До кінця року всі об‘єкти плануємо завершити. Це один з найвищих показників в Україні”, – зазначив очільник області. Читайте: У березні на Київщині стартує національна програма “Велике будівництво” Також він повідомив, що в рамках “Великого будівництва” планується реалізація 13 проектів з модернізації та облаштування приймальних відділень опорних закладів охорони здоров’я. Також в рамках проекту “Велике будівництво” заплановано фінансування 29 об'єктів дорожнього господарства: з них 6 – перехідні об'єкти з попереднього року, 23 запланованих на будівництво в цьому році. Всі об'єкти мають бути завершені до середини цього року, зазначив Володін. Об’єкти у переліку визначалися за кількома критеріями: 1. Нагальна необхідність для населення; 2. Об’єкт не має стати “довгобудом”, 3. Можливість співфінансування з місцевого бюджету; 4. Наявна проектно-кошторисна документація. Повний перелік об’єктів було опубліковано на сайті КОДА, зазначив голова адміністрації. Читайте: Готовність об'єктів “Великого будівництва” на Київщині – 55%, що є одним з найвищих показників в Україні Закупівля ШВЛ В червні заклади охорони здоров'я області І-ІІ хвилі отримали 13 аналізаторів газів крові з аналізом електролітів. Приладдя закуплене за кошти обласного бюджету. Також придбано 11 апаратів штучної вентиляції легень середнього класу, лікарські засоби для надання медичної допомоги хворим на covid-19 у повному обсязі згідно тих потреб, які виставляли самі лікарні. Всього в області на сьогодні є 249 апаратів штучної вентиляції легень. Потреба в цих апаратах є низькою — на них перебуває не більше п'яти осіб одночасно. Читайте: Голова КОДА ініціював розслідування неправомірних дій щодо зриву поставки ШВЛ та привласнення понад 10 млн гривень Заходи з попередження “ковіду” Губернатор зазначив, що КОДА щоденно моніторить показники динаміки випадків інфікування covid-19, оперативно вживає відповідних заходів. Зокрема, 25 червня, на позачерговому засіданні комісії ТЕБ та НС ухвалили низку рішень щодо посилення протиепідемічних заходів – а саме заборону проведення заходів на більше ніж 50 чоловік. Також діє заборона роботи розважальних закладів після 22 години. “Тут ми говоримо про нічні клуби. Статистика в інших регіонах України підтверджує, що якщо туди попадає хвора особа, люди між собою контактують і відбувається поширення і спалах хвороби по області”, – заявив голова КОДА. За рішенням органів місцевої влади створено постійні мобільні групи із залученням громадських формувань з охорони громадського порядку та муніципальних патрулів для нагляду за дотриманням на об'єктах торгівлі протиепідемічних заходів. До патрулювання залучені працівники ГУНП, головного управління Держпродспоживслужби та інші відповідні контролюючі органи. Перевірили 22 об'єкти з масовим перебуванням людей та 3360 суб'єктів господарювання, виявлено 1123 правопорушення, складено 85 адміністративних протоколів; поліція задокументувала 523 факти порушення. “Спільні заходи дають очікуваний результат: на сьогодні ситуація з епідемією в області у нас – ми вважаємо і переконані в цьому – стабілізувалася. Це ми бачимо, в першу чергу по статистиці. Так, 19 червня показник завантаженості ліжок становив 25,21% – сьогодні, 8 липня, він знизився до 15,15%, тобто, фактично на 10% впав показник завантаженості ліжок”, – коментує голова КОДА.  Щодо тестування, то тут, за словами Володіна, охоплення складає 38,97% за останні 7 днів на 100 тисяч населення; за нормою має бути понад 24%. Відсоток виявлення – 6,45%, має бути менше 11%. Динаміка захворюваності на сьогодні – 0,52%, норма – менше 10%, практично немає спалахів. Читайте: На Київщині послаблено карантин: відновлюють роботу транспорт та дітсадки- Василь Володін Спорт, ЗНО, соцдопомога За словами Володіна, триває розбудова спортивної інфраструктури Київщини: проведені публічні закупівлі спортивного обладнання та інвентарю для облаштування спортивних майданчиків зі штучним покриттям, тренажерним обладнанням майже на 19 млн грн. Всього область отримає 22 спортмайданчики. Практично кожен тиждень, додає Володін, 1-2 майданчики відкриваються на Київщині. До кінця липня планується відкрити ще 15 спортивних майданчиків зі штучним покриттям. Очільник адміністрації каже, що приділяє увагу і сам особисто інспектує пункти проведення зовнішнього незалежного оцінювання. За його словами, наразі негативів стосовно його проведення немає, а підвіз абітурієнтів працює на 100%. Не стовідсоткове відвідування зовнішнього незалежного оцінювання пов'язане з небажанням майбутніх студентів, які попередньо записалися, приходити на тестування. З початку року надано грошову допомогу учасникам АТО та членам їх сімей, родинам героїв Небесної сотні та учасникам Революції гідності у розмірі приблизно 10 млн гривень; за місяць придбано чотири квартири дітям-сиротам, за планом до кінця року – придбати всього 95 таких квартир. Допомогу надано 20,5 тис. інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам всього на 42 мільйони гривень. Житлові субсидії: станом на 1 липня нараховано житлових субсидій 94,1% господарств, з них 93,9% отримують субсидію готівкою, 200 домогосподарств — безготівково. Всього пільгами житлово-комунальних послуг охоплено 201,7 тис. мешканців Київщини. Реформа децентралізації – на завершальному етапі  Наразі у регіоні утворено 24 об'єднаних територіальних громад, які чекають на призначення перших виборів; це 19,8% відсотка від загальної чисельності населення Київщини. Лідерами щодо охоплення об'єднаними територіальними громадами є Баришівський, Тетіївський, Переяслав-Хмельницький та Броварський райони. Читайте: Проєкт “Децентралізація”: села Київщини боронитимуть право на добровільне об'єднання в суді  Щодо перспективного плану формування територій громад – Кабмін ще 20 травня затвердив перспективний план, який передбачає створення 69 об'єднаних територіальних громад середнього та високого рівня спроможності. Всі 33 ОТГ, які пройшли шлях добровільного об'єднання, включені до перспективного плану формування територій громад Київської області. “Якщо громади ухвалювали рішення про добровільне об'єднання, оформили і належним чином подали ці документи, то ми зі свого боку, навіть отримавши таке право по закону, не змінювали їхню конфігурацію, так і залишили у перспективному плані. Тим громадам, які за об'єктивними і суб'єктивними причинами не змогли цього зробити, ми проводили відповідну оцінку їхньої спроможності, максимально враховуючи їх побажання, але наскільки це було можливо – тому що часто в громадах не було повного консенсусу”, – додає Володін. Читайте: Переяславщина просить нардепів залишити у спокої район  Питання районування  Від Київської облдержадміністрації у Міністерство розвитку громад та територій України було подано 2 варіанти, один з них – проект із шістьма районами: Бучанський, Фастівський, Обухівський, Білоцерківський, Бориспільський та Переяславський. “За місяць ми провели шість нарад з представниками органів місцевого самоврядування щодо визначення центрів районів, результати цих зустрічей передані на розгляд комітету Верховної Ради та профільним міністерствам. Це пов'язано з тим, що наразі у комітеті Верховної Ради розглядається це питання і ВР прийматиме остаточне рішення щодо конфігурації районів і районних центрів, рішення очікується вже найближчим часом”, — заявив очільник КОДА. Він також додав, що при поділі на 6 районів у КОДА враховували як методику мінрозвитку громад, так і бажання громад. “Але за методикою на 100% виконати їх було неможливо, оскільки багато міст-кандидатів на роль райцентру розташовані занадто близько до Києва, усі великі міста обласного значення сконцентровані навколо столиці. Щодо лівого берегу, то адміністрація подавала пропозиції щодо створення Броварського та Переяславського районів, велися консультації”.  Наразі, запевняє очільник КОДА, відбувається певна зміна конфігурації на рівні комітетів ВР, є ініціативні групи, гостро постають політичні питання.  “Але моя позиція така — область має лишатися в нинішніх межах. Місцева інфраструктура буде відповідальністю ОТГ, а коли в районному центрі буде префект, районні центри перейдуть під відповідальність державної влади”, — зазначає керівник КОДА. Читайте: В КОДА обговорили принципи нового районування Київщини Різне Наприкінці брифінгу Василь Володін відповідав на питання журналістів.  Зокрема, що стосується призначень людей на посади голів райдержадміністрацій, Володін пояснив: кандидатури має право подавати лише голова КОДА, а на посаді саме голови, а не виконуючого обов’язки, він нещодавно. Деякі кандидатури вже подано на затвердження, це питання він вважає першочерговим. Питання підвозу школярів шкільними автобусами: наразі кошти, які йшли на фінансування роботи цієї програми, були перерозподілені на боротьбу з коронавірусом. За першої можливості кошти повернуть знову на виконання цієї програми. Хіба не щодня — чимало займань на території області через підпал сухої трави, каже Володін. Що ж до Чорнобильскої зони, до гасіння пожеж на цій території вимушені були залучати більш ніж 1000 людей особового складу ДСНС, очільник КОДА особисто виїжджав на місце.  “Є величезне питання, чому не відбувалося належних заходів з превенції у Зоні Відчуження. Питання також пов’язано з тим, що Зоною опікується спеціальне Державне агентство, яке управляє усіма процесами. Я звертався до РДА, щоб вони за змоги виділяли техніку, тощо. Була проведена велика робота з запобігання поширення загорянь. Ми готові до того, що вони можуть траплятися, але повинні бути проведені певні превентивні заходи, аби вогонь не охопив десятки га”, — відповів Володін. Нагадаємо, як писала KV, столичному регіону поки вдалося уникнути посилення карантину. Навіть враховуючи новий спалах інфекції, область не перетнула граничної межі. На тлі цих новин поліція посилить контроль за маршрутниками. А також розслідуватиме обставини скандальної закупівлі областю апаратів ШВЛ. Читайте: Коронавірус на Київщині: влада розслідує закупівлю апаратів ШВЛ, новий спалах інфекції у Бородянці фото: KV  КиевVласть

Ми часто говоримо про хаотичну забудову столиці, яка фактично знищує місто, поглинаючи зелені зони, схили, дніпровські схили та інші місця, які, власно, робили Київ Києвом. При цьому ніхто не враховує купу факторів: навантаження на дороги, громадський транспорт, дитячі садки, школи та лікарні. Взагалі незрозуміло, як мерія і забудовники планують вирішувати ці проблеми, і, що важливо, наскільки їхні рішення є узгодженими з представниками київської громади.  Для вирішення цих питань при КМДА вже рік працює так звана Комісія з перевірки інформації по об'єктах будівництва, які викликають суспільний резонанс. До складу цієї комісії, крім 14 чиновників Кличка, входять 7 громадських активістів, які мають завадити незаконній забудові столиці: Сергій Мельниченко з “Коаліції учасників Помаранчевої революції”, колишній слідчий з Івано-Франківська, зараз активіст, який звинувачувався у вимаганні грошей за припинення акцій.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Петро Михайленко, ГО “Штаб оборони Києва”. Разом з іншими маловідомими громадськими організаціями займається пікетуванням вузького кола забудовників. Євген Лебедєв, ГО “Звіринецький сквер”, представник партії-аутсайдера “Сила людей”. Судячи з фейсбуку, його громадська організація займається в основному репостами зі сторінки партії і висадкою дерев. Олександр Дядюк, ГО “Кияни, об'єднуємось”. Виступає спікером на всіх мітингах проти забудови, які проводить Мельниченко разом зі скандально відомим депутатом Київради Ігорем Мірошниченком. Нещодавно Дядюк на прес-конференції активно критикував нардепів від “Слуги народу”, які опікуються реформою будівельного ринку. За його словами, “випускники Трускавецького ПТУ пролобіювали систему, за якої забудовник може робити все, навіть будувати поперек Хрещатика”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Петро Тігунов, ГО “Київська Пуща”. Працює по будівництвах в Пущі-Водиці. Ірина Олексієнко, ГО “Громадський актив житлового масиву Виноградар”. Остання згадка про неї як активіста датується  2008-м роком.  Олександр Федоренко, ГО “Твердиня”. Брат відомого пікетника Юрія Федоренка, відомого проплаченими мітингами пенсіонерів та підлітків під офісами забудовників. По суті, наші з вами інтереси в мерії представляє група маловідомих квазіактивістів на чолі з депутатом-“свободівцем” Ігорем Мірошниченком, який комерціоналізував шантаж забудовників і поставив його на потік, створивши підпорядковану собі громадську лобістську структуру з числа ноунеймів. Робота цієї комісії, як ми бачимо, ні на що не впливає, хаотична забудова набирає обертів, забудовники відкупляються і продовжують спотворювати Київ. Примітно, що коментарі в ЗМІ від цієї Комісії дають люди, які навіть не входять до її складу. Йдеться про Юрія Федоренка з ГО “Твердиня” та Сергія Северина зі “Стоп Свавіллю”, які присутні на кожному засіданні комісії. Тобто люди привласнили собі право говорити від імені киян, а потім перетворили це на бізнес.  Єдине їхнє завдання – створювати ілюзію роботи, гнати інформаційну хвилю, капіталізуючи себе. Наприклад, нещодавно Мірошниченко, Федоренко та Северин увірвалися до Кличка перед брифінгом з коронавірусу, трохи покричали, а потім розігнали відео по соцмережах. Кличко при цьому виглядав абсолютним клоуном.  Але я в жодному разі не пропоную розпустити комісію. Вона справді потрібна. Якщо замість хайпожерів та професійних активістів до її складу увійдуть реальні жителів мікрорайонів, де йде активна забудова і де є реальне свавілля, тоді все це має шанси спрацювати. Читайте: Про так называемую поддержку малого и среднего бизнеса в Киеве и не только Сергій Іванов, журналіст Джерело: “Цензор. Нет”КиевVласть

Згурівщина – сільськогосподарський район і тут кожен селянин обстоює право бути вільним господарем на своїй землі. Сьогодні ж країна потрапила в складний період на часі впровадження низки кардинальних реформ. Про болючі проблеми селян напередодні відкриття ринку землі, про життя району в умовах об’єднання громад і нового адмінтерустрою та про те з чим націоналісти йдуть на місцеві вибори в інтерв’ю KV розповів голова Згурівської райради, член ВО “Свобода” Степан Кузьмич. KV: Ви не так давно очолили райраду: як змінився ритм життя? Степан Кузьмич: До обов’язків голови райради я приступив два місяці тому. Цей період, можливо, здається вагомим. Але система влади так побудована, що натрапляєш на постійні бюрократичні перепони. І це створює багато незручностей у роботі, відбирає час. Через що складно вирішувати, навіть, банальні проблеми. Ти маєш постійно думати, як зрушити процеси з місця.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Сьогодні на місцях залишається більше коштів. У 2014 році, коли я був головою РДА, бюджет був нульовий, не виплачувалися зарплати, робітники звільнялися. Але сьогодні, через багато років, проблем не стало менше, а лише додалось. Так, загалом ритм життя дуже змінився, зважаючи на складний період у країні. Із сьомої години я вже на роботі, щоби сконцентруватися на денному плані. До ради, особисто, прийшов не з вулиці. Я – фермер. Займаюся фермерським та тепличним господарствами. Тож про проблеми селян знаю з власного досвіду. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться KV: Які завдання ви особисто поставили собі як голові, яке завдання від партійного керівництва? Степан Кузьмич: Курс “Свободи” всім відомий – послідовність у діях і обстоювання інтересів громади, вільного селянина. Я ж до роботи завжди ставився з відповідальністю і приділяю їй левову частину часу. І беручись до обов’язків, обіцяв приділяти району не менше. Будуть створені громади й моє головне завдання – не дозволити втратити село. Політика президента націлена на те, щоби дрібний бізнес отримав підтримку, кредити під 5–10 %. Але про які кредити можна говорити, якщо спадкоємці не можуть одержати земельні ділянки через те, що вона вважається відумерлою спадщиною. Цю спадщину виставляють на аукціон, який у результаті виграє багатомільйонний агрохолдинг, за плечима якого тисячі гектарів. І це основна проблема, яка сьогодні не дає розвиватися сільським підприємцям. Приблизно 15 років тому, у районі було 18 тис. виборців. Сьогодні немає і 15 – села вимирають. І це – столичний регіон. Селяни масово виїздять за кордон через брак роботи, умов для ведення бізнесу. Молодь не може стати господарем на своїй землі, адже дідівський пай передано в оренду на 25 років, а то й більше. Це вже не проблема – це трагедія. З цим питанням планую звертатися до народної депутатки від ВО “Свободи” Оксани Савчук. Мета – зареєструвати законопроєкт, який би відкрив доступ селянину до землі, яка перебуває в оренді. При умові створення юридичної особи фермерського господарства чи сімейної ферми, законодавець має за 2–3 роки розірвати договір оренди. Звичайно, потрібні запобіжники, але селянин мусить одержати можливість працювати на своїй же землі. Лише тоді село відродиться. KV: Назвіть три найбільші проблеми Згурівського району, як їх вирішити? Степан Кузьмич: Перша, і вона турбує не лише Згурівку, – це проблема замкнутого трикутника “поліція-прокуратура-суд”. Ця система мали би працювати, як годинник. Але цей бюрактичний ланцюг змушує розбиратися в багатьох питаннях роками. Як, наприклад, із ситуацією із виділенням землі для АТОвців.  Ще одне болюче питання – брак лікарів. Разом із депутатами плануємо звернутися до Мінохорони здоров‘я з вимогою терміново надати району медичні кадри. Піврайону не змогли підписати декларації із сімейними лікарями – їх просто не вистачало на всіх. Район уже побудував і житло для медиків. Це проблема селянина, Згурівки? Чи все ж зобов’язання МОЗ? Кожен сплачує податки, за рахунок яких студенти одержують державні стипендії. Щороку випускається тисячі медиків і жоден лікар не приїхав працювати в Згурівку. Крім того, у районі багато років у занедбаному стані комунальне господарства. На його балансі перебувають житлові будинки. А там, де втрачено контроль, обов’язково виникатимуть проблеми. Одна із них – протікання дахів, зокрема, черговий будинок у районі цукрового заводу, де проживають 50 сімей. Там є проблеми і з водовідведенням. Створена комісія, яка наразі займається оцінкою стану будівлі. В одному будинку дах уже відремонтовано. Не можна чекати виборів до громад, коли в будинку тече дах. Найбільша складність – це неактивність населення, яка й доводить ситуації до такого стану. Там, де є тиск – буде й поступка. На фото: Степан Кузьмич з однопартійцями KV: Як у районі з ремонтами доріг? Нещодавно жителі жалілись на якість робіт від ТОВ “Спец Комплект Постач”. Степан Кузьмич: З депутатами райради плануємо обстежити ділянку ямкового ремонту між селами Нова Олександрівка та Згурівкою. І, якщо там дійсно роботи виконані неналежним чином і виконавець робіт не прислухався до зауважень керівництва РДА. То будемо вимагати анулювати ту роботу і привести дорожнє покриття до належного стану. Узагалі цей ямковий ремонт мав би бути безкоштовним. На ці роботи можна спрямовувати кошти, зекономлені на розчищенні снігу цьогоріч взимку. Проте, на жаль, ніякої системної роботи в цьому напрямку немає. Так, дороги ремонтуються. Але на їхній ремонт із держави та області виділяється недостатньо коштів. У багатьох селах, як у Щасливому на вулиці Прилуцький, взагалі немає дорожнього покриття. KV: Чи підтримує “Свобода” запровадження ринку землі? Аргументуйте. Степан Кузьмич: Буде земля – буде держава. Позиція “Свободи” – єдиним і ефективним покупцем землі має стати держава. А вже потім вона має передати через громади її в оренду землевласнику зі підтримки асоціацій аграріїв. Сьогодні ж досі немає механізму передачі землі. Якщо є юридична особа – це вже потенційний іноземець. Не можна допустити до української землі “офшорників” та агрохолдинги, лише тому, що вони заплатять більше коштів. Що таке гроші, у порівнянні з нашою родючою землею? KV: Як вплине зняття мораторію на сільськогосподарський район Згурівщини й паї селян? Степан Кузьмич: Поки що жодним чином, якщо не будуть обнулені договори оренди. Купуй не купуй, а земля ще 25 років перебуватиме в оренді. Землю купуватиме частинами той, хто її орендує. Тож вільного ринку не буде. Та й думаю, масово продавати землю селяни не будуть. Той хто хотів продати, підписав договір на 49 років і отримав відповідні виплати. Якщо ж таки орендні договори анулюють, відбудеться різке зростання сільських господарств й рівня життя на селі. Відкрився би вільний доступ до спадкових земель, а одноосібники одержати шанс розвивати свій бізнес. Але це питання на законодавчому рівні лобіюють таким чином, щоб усе залишити в руках агрохолдингів. KV: Як вирішився конфлікт із селянами щодо передачі ексголовою РДА Мозговим розпайованих спірних ділянок в аренду фермерам? Справу вивчала прокуратура. Степан Кузьмич: Я знайомий із цією ситуацією. Особисто брав участь у вирішенні цього питання. Наразі ця справа вже як два роки тягнеться в суді. Активісти Згурівського району тримають його хід на контролі, відвідують засідання, які час від часу переносяться. KV: Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації? Степан Кузьмич: Сьогодні багато є прикладів успішних громад, ефективного використання коштів на місцях. Також усі розуміють, що 25 жовтня відбудуться місцеві вибори в ОТГ. І за владу при громадах, які стануть розпорядниками коштів і одержать доступ до земель, скоро розпочнеться справжній бій. Уже навіть проглядаються деякі виборчі штаби. Так, реформа позитивна, а наскільки вона буде дієвою й наскільки громада зможе вирішувати самостійно проблеми – побачимо. Питання в тому, як бюрократична коса буде працювати після об’єднання. KV: Чи готова сьогодні Згурівщина об’єднатися в єдину тергромаду? Степан Кузьмич: На території району неодноразово проводилися слухання щодо створення громади. Але населення й досі аморфне до всіх цих реформ і отримання місцевою владою переваг чи коштів на утримання шкіл тощо. Їх більше хвилює питання зручності послуг, які вони звикли отримувати в сільраді. І, напевно, бюрократія, прописана на рівні законів, не скоро зникне, щоби селянину не треба було їздити до адмінцентру. Об’єднання громад – це добре, є й перспектива. Але для малих віддалених сіл це може стати погибеллю. Якщо не буде змінено законодавство й не нададуть селянам доступу до землі. Залишається питання й щодо спроможності Згурівської громади. Можливо, будуть вирішуватися лише більш суттєві й нагальніші проблеми центру громади. А де немає школи, садочка, лікарні, сільради село розвиватися також не буде. KV: Як “Свобода” розцінює хід терреформи та осінні вибори, які мають відбутися вже за новою адмінсистемою? Степан Кузьмич: Об’єднання громад, адмінтерреформа мали би відбуватися в комплексі, одночасно змінюватися земельне законодавство тощо. Але однаково до громад обиратимуться депутати і “Свобода” братиме активну участь у виборах. Ще не відомо, які зміни внесуть у виборче законодавство. Чи будуть ради утворюватися за партійною чи все ж мажоритарною системою. На це буде впливати шкала із кількості населення. Якщо вибори відбуватимуться за системою: вище 15 тис. населення – партійна, менше 15 тис. – мажоритарна. То ми одержимо дуже малий коридор проходження. Адже район невеликий за кількістю виборців – усього 14 тис. 811 осіб. У будь-якому випадку партійна система для районних рад запроваджується вперше, а селяни звикли обирати депутатів з огляду на особистість. KV: Чи підтримуєте ви розподіл Київщини на шість округів? Степан Кузьмич: Шість районів замість двох десятків – це, мабуть, привальний крок. Це дозволить скоротити і зменшити навантаження на державний бюджет. Звичайно, через географічну складову, кожен район хоче бути адмінцентром. Головне, щоби роботу адмінцентру організували так, щоб населенню не потрібно було до нього добиратися, щоби вирішити якесь питання. KV: Згурівщину включають до адмінцентру в Переяславі. Наскільки доречним є таке приєднання на Вашу думку? Степан Кузьмич: Переяслав територіально незручний для віддаленої Згурівки. У цій ситуації Яготин є найбільш прийнятним варіантом. Та й частина Згурівки раніше була в складі Яготинського району. Але цей варіант взагалі не розглядався. І якщо брати до розгляду Бровари, Бориспіль, з якими маємо сполучення, то за рейтингом Переяслав також буде на останньому місці. KV: Як “Свобода” сприйняла перегляд закону про державну мову? Які можуть бути наслідки через внесення змін до закону? Степан Кузьмич: Цей законопроєкт спрямований на руйнування та обмеження української мови. І це – початок руйнації національної єдності, чергова спроба поділити українців на різні сорти. І це дежавю ми вже проходили у 2014 році. Усі ці українофобні партії налаштовані проти України. Але я не думаю, що вони зможуть досягти бажаного. Свободівці однозначно за недопустимість перегляду закону про мову. Згурівська районна рада з подання “Свободи”, але за підтримки всіх партій, також звернулася до Президента України, Верховної Ради, Прем’єр-міністра щодо цієї ситуації. KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори? Степан Кузьмич: “Свобода” має багаж досвіду довжиною у 25 років існування партії й послідовна у своїх діях. Свободівці мають значні результати роботи при владі. Хто десь схибив чи зрадив? Ні. Свободівці завжди готові на самопожертву заради України. Тож не бачу причин, щоби за неї не голосувати. Ми обстоюємо права селян, їхнє право на землю. Згурівський район селом розпочинається й ним закінчується. І сьогодні завдання “Свободи” – зберегти дрібні села і викорінити ситуацію, коли пан – спроможний, а село – ні. Де дітей возять до сусідніх сел, бо закрили школу. Так, громади – це крок уперед, вони стануть розпорядниками коштів. Але, якщо не буде доступу до землі – не буде розвитку і в громаді. Степан Кузьмич у зоні АТО, Донеччина, 2015 рік. Фото: Євген Чубук, Згурівська Правда KV: Що для вас є мірилом успішності політичної партії в Україні? Степан Кузьмич: Кожна політична партія може говорити про важливі завдання й давати обіцянки. Але успішна вона лише тоді, коли має свою історію. Коли послідовна в діях із року в рік, у трактуванні своїх бачень, може продемонструвати результати своєї роботи. Це і є складові успішності. І цей досвід красномовніший за всі ті обіцянки. Читайте: Згурівська райрада перейшла під керівництво націоналістів і порошенківцівКиевVласть

Столичному регіону поки вдалося уникнути посилення карантину. Навіть враховуючи новий спалах інфекції, область не перетнула граничної межі. На тлі цих новин поліція посилить контроль за маршрутниками. А також розслідуватиме обставини скандальної закупівлі областю апаратів ШВЛ.  Протиепідемічна ситуація  За добу на Київщині підтвердили 25 нових випадків захворювання на CoVID-19. Всього з березня в області – 2610 інфікованих, з них 218 дітей та 477 медичних працівників. Понад половина – 1356 осіб – вже одужали, померло 50. На стаціонарному лікуванні –115 осіб з початку епідемїі в лікарні пролікували 541 особу. Триває медспостереження за 9 836 особами. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  На сьогодні ознаки епідемситуації в області наступні: завантаженість ліжок в профільних закладах – 20,97% (критичний рівень – понад 50%) охоплення тестуванням – 38,33% (критичний рівень – менше 20% на 100 тис. осіб населення за 7 діб) відсоток виявлення – 6,42% (критично – понад 11%)  динаміка зросту кількості інфікованих – 9,1% (критичний показник – понад 10%). Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм            ПодписатьсяСпалахи Черговий спалах зафіксовано в Бородянському психоневрологічному інтернаті з геріатричним відділенням. Під час ПЛР-тестування 29 червня мешканців та працівників закладу виявлено 5 інфікованих співробітників та 3 підопічних. Всі у задовільному стані без явних клінічних проявів. Інтернат розміщений в окремій 3-поверховій будівлі, в ньому проживає 338 осіб та розташовані 244 особи обслуговуючого персоналу. Нульовий пацієнт тут – 64-річний санітар, який наразі перебуває на самоізоляції за місцем проживання, вже встановлено коло контактних осіб – 70 осіб. Заклад закритий на карантин, організовано роботу санітарно-контрольного пункту та забезпечено посилення протиепідемічних заходів.  Днями коронавірус виявили в одного з депутатів Білоцерківської міської ради. Згідно з санітарно-епідемічними нормами, наразі проводиться тестування усіх контактних осіб та повна дезінфекція приміщень будівлі ради. Працівники виконкому та міської ради перебуватимуть на самоізоляції та продовжуватимуть свою роботу дистанційно. Читайте: Секретарь горсовета Белой Церкви заболел COVID-19  Поліція Як заявив очільник КОДА Володін, правоохоронці посилюють контроль за дотриманням карантинних вимог.  "За останні 10 дні правоохоронці створили 126 рейдових груп, провели 587 перевірок суб’єктів господарювання, склали 162 адмінматеріали на продавців, власників торгових точок та магазинів, на 49 водіїв, які не дотримувалися карантинних обмежень, та 63 громадян, які перебували у громадських місцях, не дотримуючись обмежень", – розповів Володін. Також 1 липня у Київській ОДА провели нараду з регіональним керівництвом Укртрансбезпеки та Патрульної поліції, де обговорили посилення контрольних заходів за перевізниками.  Розслідування  Голова КОДА Василь Володін ініціював розслідування неправомірних дій щодо зриву поставки апаратів ШВЛ та привласнення понад 10 млн гривень.  “Протидія поширенню коронавірусу та всебічна медична допомога тим, хто захворів – найважливіші сьогоднішні пріоритети в країні. На подолання наслідків спрямовані усі ресурси і їхнє цільове використання має бути прозорим для громадськості. Неправомірним діям не місце в органах державної влади. Як керівник облдержадміністрації і надалі буду боротися з проявами непрофесіоналізму та зловживанням бюджетними коштами”, – зазначив він. За його словами, Національна поліція повинна якнайшвидше вжити всіх передбачених законодавством заходів, щоб повернути бюджетні кошти та покарати винних. Зі свого боку він пообіцяв, що КОДА сприятиме розслідуванню та надаватиме правоохоронцям всю необхідну допомогу.  І додав, що кошти планують повернути та витратити за призначенням: на придбання обладнання, яке рятуватиме людські життя. Читайте: Голова КОДА ініціював розслідування неправомірних дій щодо зриву поставки ШВЛ та привласнення понад 10 млн гривень 249 апаратів ШВЛ Також Володін подякував соціально-відповідальному бізнесу та волонтерам, які у важку хвилину прийшли на допомогу мешканцям Київщини та передали медзакладам необхідну апаратуру.  Таким чином, як підкреслив очільник, область змогла повністю забезпечити свої потреби в апаратах штучної вентиляції легень.  “Маємо 249 одиниць. З березня заклади першої хвилі отримали 34 нові апарати, другої – п’ять. З них коштом обласного бюджету надано 11 апаратів”, – говорить він. ЗНО Продовжується основна сесія зовнішнього незалежного оцінювання для здобувачів повної загальної середньої освіти. Так, у вівторок, 30 червня, проводилося тестування з предмету української мови та літератури, який є обов'язковим для вступу до всіх закладів вищої освіти.  Як зазначив губернатор, всього на цей іспит зареєструвалося 14 тис. 723 учасники. Для випускників була підготовлена 991 аудиторія у 57 пунктах тестування. Зазначається, що усім учасникам процесу робили температурний скринінг та надали необхідні засоби індивідуального захисту.  Участь у сесії взяли 10 тис. 51 особа, присутність склала – 81%. Головна причина низької явки через те, що частина раніше зареєстрованих не планує цього року вступати до вишів”, – додав голова. Наступна сесія ЗНО відбудеться з фізики вже сьогодні, 2 липня. Пункти тестування з цього предмету будуть працювати у місті Біла Церква та в Києві.  Велике будівництво  Також область продовжує втілювати заходи національної програми “Велике будівництво”, яка передбачає реалізацію на Київщині 18 об’єктів. Частина з них перебуває вже на стадії завершення, а частина – на етапі затвердження документації чи проведення тендерів.  За словами голови, наразі тривають тендерні процедури з капітального ремонту стадіону “Колос” у місті Сквира. Проведення аукціону заплановано 10 липня. Всі роботи на об'єкті мають завершитися до 15 листопада. Також оголошено тендерні процедури із влаштування футбольного поля в селищі Бородянка. Роботи там мають завершити до 15 листопада.  “Відсоток виділених коштів на об’єкти “Великого будівництва” з державного бюджету складає 40,23%, з місцевих – 36,67%. Ступінь будівельної готовності об'єкта в області становить 60,89%. Серед них загальноосвітні навчальні заклади 64,17%, дошкільні – 68,86%, стадіони – 45,80%”, – розповів Володін. Крім того, в області заплановане фінансування і 29 об'єктів дорожнього господарства. Із 20-ти із них процедури відкритих торгів перебувають вже на завершальному етапі. За 13 проектами направлені повідомлення про наміри укладання договорів, за п’ятьма заходами надано пропозиції, а один проєкт буде оголошено найближчим часом. По одному із заходів торги наразі ще не відбулися.  “У рамках “Великого будівництва” передбачена реалізація проєктів з покращення матеріально-технічної бази та ремонтів 13 опорних закладів охорони здоров’я. Маємо всі підстави стверджувати, що Київщина свою частку програми виконає вчасно та у зазначені терміни”, – резюмував очільник.  Фото: коллаж KVКиевVласть

Голова Київської обласної державної адміністрації (КОДА) ініціював звернення до Національної поліції України, щоб та вжила ефективних заходів щодо повернення 10,5 млн гривень. Їх, як 100% передоплату, Департамент охорони здоров’я заплатив ТОВ “Ліртон Груп” 28 квітня 2020 року за 15 апаратів штучної вентиляції легень. Про це KV стало відомо з повідомлення пресслужби КОДА.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Один із найважливіших сьогоднішніх пріоритетів в країні – протидія поширенню коронавірусу та всебічна медична допомога тим, хто захворів. На подолання наслідків спрямовані всі ресурси. І їх цільове використання  має бути прозорим для громадськості”, – йдеться у повідомленні. Відомо, що договір уклав колишній керівник ДОЗ. Апарати ШВЛ мали надійти в лікарні області до 25 травня цього року. Постачальник свої зобов‘язання не виконав  й кошти не повернув. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Через зірвані закупівлі медичні заклади Київщини залишилися без необхідного обладнання. Обласна влада була змушена вирішувати проблему із залученням бізнесу та шукати інші канали поставок. 4 травня керівника Департаменту звільнили за невідповідність посаді. Проти нього  порушено кримінальне провадження щодо зловживання службовим становищем під час здійснення закупівель медичного обладнання. “Неправомірним діям не місце в органах державної влади, – заявив Василь  Володін, голова Київської облдержадміністрації. – Як керівник області, і надалі буду боротися з проявами непрофесіоналізму та зловживанням із бюджетними коштами. Національна поліція України повинна якнайшвидше вжити всіх заходів щоб повернути бюджетні кошти та покарати винних. Зі свого боку, КОДА сприятиме розслідуванню та надаватиме правоохоронцям усю потрібну допомогу. Моя мета, щоб кошти повернулися та були витрачені за призначенням – на придбання обладнання, яке рятуватиме людські життя”. Процесуальні дії з цього приводу вже ведуться. Читайте: До нового навчального року 2020/2021 на Київщині планують відкрити нову гімназію на 14 класівФото: пресслужба КОДА КиевVласть

Проблема регулювання чисельності безпритульних тварин у Києві не втрачає своєї актуальності вже не один рік поспіль. Адже, не дивлячись на суттєве бюджетне фінансування відповідної міської цільової програми, на вулицях столиці безпритульних собак і котів не меншає. Чи можна вирішити цю проблему, які потрібні фінансові і людські ресурси, як кияни можуть оцінити ефективність роботи по регулюванню чисельності безпритульних тварин, в інтерв'ю KV розповіла нова виконуюча обов'язки директора комунального підприємства "Київська міська лікарня ветеринарної медицини" Оксана Кошак. KV: У комунальному підприємстві Ви людина абсолютно нова. Як оцінюєте стан столичної міської лікарні ветеринарної медицини? Оксана Кошак: Висновки робити зарано. Зараз розпочата інвентаризація – працює внутрішня комісія КП. Як виконуючий обов'язки керівника, я отримую багато основних засобів і хочу бути певною, що все те, що є по бухгалтерії – в наявності. Це звична практика.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Поки все, що було записано в інвентаризаційних листках, в наявності. Якщо будуть виявлені порушення, то будемо залучати зовнішніх аудиторів, щоб більш ретельно розібратися в ситуації та зрозуміти, чому вона виникла. Так, сьогодні у нас немає коштів для проведення аудиту. Якщо виникне в ньому потреба, то будемо вдячні, якщо фахівці профільного департаменту Київської міськдержадміністрації (КМДА) нам у цьому допоможуть. KV: У поточному році КП повинно отримати з бюджету Києва в 65,47 млн гривень. Ці кошти будуть отримані чи фінансування зменшилося через перерозподіл бюджетних коштів для протидії поширенню COVID-19? Читайте: На столичных животных в 2020 году решили освоить 65 млн бюджетных гривен Оксана Кошак: По міській цільовій програмі контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин виділено 25,4 млн гривень. Кошти на капітальні інвестиції (40,07 млн гривень), а саме будівництво Центру захисту тварин на вул. Автопарковій і міського кладовища для тварин, поки притримані. Проте нас запевнили у Київській міськдержадміністрації (КМДА), що наше питання пріоритетне. Сподіваюся, що будівництво зможемо продовжити вже цього року. Читайте: Центр защиты животных в Киеве будут строить за 131 млн гривен Проте на сьогодні вже бачу, що наявна потреба в розхідних матеріалах та ліках для стерилізації та лікування безпритульних тварин. І знайти додаткові кошти – це той виклик, який стоїть переді мною. KV: Чому не вистачає грошей на ліки? Оксана Кошак: Кошти на роботу з безпритульними тваринами закладено достатньо. Проблема у їх розподілі. Більша частина коштів – 65% – абсолютно логічно направлена на фінансування заробітної плати, решта – 35% – на корми і медикаменти. Але через те, що при підготовці бюджету КП на 2020 рік було недостатньо прораховано, скільки коштів потрібно на закупівлю медикаментів для проведення стерилізації та вакцинації, виникла потреба у додаткових ресурсах.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Поясню на прикладі стерилізації собаки. Для того, щоб стерилізувати собаку потрібно закупити шовний матеріал, медикаменти та розхідники (вата, бинт, спирт, тощо). Ця сума становить щонайменше 500 гривень. А у нас на сьогодні закладено 107 гривень. Перед командою КП на 2020 рік поставлено планове завдання – провести стерилізацію 8 тисяч безпритульних тварин. Поки це виконується, адже тендери проведені і розхідники та препарати для цього закуплено. На три-чотири місяці нам цього вистачить. Потім треба шукати додаткові ресурси і ми вже сьогодні думаємо, як це зробити, щоб ми продовжили якісну роботу. Зрештою, задача, яку КП ставило перед собою у минулому році – стерилізація 6-7 тисяч безпритульних тварин – виконана. І у цьому році виконаємо планове завдання, хоча без додаткових ресурсів буде вкрай важко. KV: Яким чином плануєте знайти для КП додаткові ресурси? Оксана Кошак: По-перше, місто готове допомогти у проведенні перерозподілу коштів. По-друге, частину коштів, яку ми заробляємо, надаючи послуги населенню, направимо на закупівлю ліків та матеріалів для стерилізації безпритульних тварин. Також додаткові ресурси, сподіваюся, зможемо отримати від благодійників. Наприклад, представники благодійного фонду FOUR PAWS готові приїхати до нас і своїми ресурсами (ветеринарами та медикаментами) допомогти у стерилізації вуличних тварин. Крім цього, у нас є домовленість з громадською організацією, яка створила благодійний рахунок. На цей рахунок можуть приходити кошти для допомоги безпритульним тваринам, що потрапляють до нашого комунального підприємства. Зовсім скоро запрацює новий сайт КП, де буде кнопка Donate і кожний бажаючий зможе зробити свій внесок, вибравши на яку статтю повинні скерувати кошти. А ми також через сайт будемо показувати використання цих коштів. Більша частина зібраних таким чином грошей буде спрямована на лікування вуличних тварин. Також кошти будуть витрачатися на їх харчування – є гарна практика, коли опікунам безпритульних тварин допомагають кормами. Також однією з можливих статей витрат буде відновлення технічного забезпечення, яке необхідне для порятунку тварин. Наприклад, у Львові в такий спосіб ми зібрали кошти на банк крові, який вже врятував сотні тварин і врятує ще тисячі. Окрім того вже сьогодні до нас звертаються люди, які готові працювати по залученню грантів, щоб місто могло отримати додаткові ресурси для безпритульних тварин. Дуже багато якісної співпраці може бути з соціально активним бізнесом, але ми повинні забезпечити максимальну прозорість по витрачанню коштів. KV: Міська цільова програма контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2020-2022 роки поки Київрадою не затверджена. Проте проєкт вже опрацьований з громадою. Плануєте його просувати? Оксана Кошак: Проєкт нової програми, на мою думку, доволі розмитий. Я впевнена, що такі документи мають бути дуже чіткими, щоби кожен мешканець міста розумів, що має право робити наше КП, а чого не має. Тому ми подали своє бачення цієї програми. Наш варіант зараз на розгляді у КМДА та незабаром буде винесений на публічне обговорення. Нічого надзвичайного в документі немає. Загалом проєкт програми просто привели у відповідність до законодавства, щоб наші дії не суперечили положенням номативних документів і були чітко зрозумілі киянам. Особливий акцент зроблено на адопцію тварин. Читайте: Столичные чиновники хотят “освоить на животных” почти 270 млн гривен на основании спорного документа Зокрема, у нашому проєкті окремо описана методика по вакцинації та стерилізації собак і котів. Раніше все було зведено на загал, а це неправильно, бо котів у місті дуже багато і має бути передбачено інший алгоритм їх прийому. Треба, щоб безпритульних котів ми могли приймати від опікунів – сил служби відлову для роботи з такою кількістю тварин недостатньо. Щодо собак інший алгоритм – детально прописано, де ми маємо право їх відловлювати. Також виписано положення щодо карантинування. Собаки, які відновлюються, мають бути вакциновані комплексною вакциною і вакциною від сказу і певний час перебувати на карантині. Це необхідно, щоб уникнути спалахів інфекційних захворювань серед тварин. Тільки після цього проводиться обов'язкова стерилізація і чіпування собак. Надважливе завдання – завершити створення при КП цілодобової “гарячої лінії” та служби швидкої зоодопомоги. До речі, в жодному іншому місті України такої служби, навіть ініціативи щодо її створення, я не бачила. Сьогодні на базі КП працює служба швидкої допомоги, але технічного забезпечення недостатньо для допомоги кожній тварині. Привести тварину кудись це одне питання, а чим її лікувати – це питання інше. Ми працюємо над тим, аби максимально швидко залучити кошти донорів, щоб мати можливість не просто забрати тварину з вулиці, а й належно її вилікувати.  Також на базі КП в денний час працює “гаряча лінія”. А моя мета, щоб наші ветеринарні клініки були цілодобовими, щоб ми якісно могли забезпечити цикл – цілодобова робота клінік, колл-центра і швидкої зоодопомоги. І це питання додаткових не тільки фінансових, а й, насамперед, людських ресурсів, бо для цілодобових чергувань треба більше персоналу. В нашому КП працюють хороші ветеринари, які можуть зробити надскладну операцію. В той же час штат КП повністю не укомплектований. На даний час його доукомплектовуємо фахівцями, які вкрай важливі для виконання роботи. Про адміністративні одиниці мова не йде. KV: Як кияни можуть оцінити ефективність міської програми щодо регулювання чисельності безпритульних тварин? Оксана Кошак: Тільки на підставі даних підрахунку вуличних тварин. Ефективність вимірюється лише одним чинником – кількість тварин на вулицях. Якщо вона зменшується або хоча б залишається стабільною, програма ефективна. До речі, у проєкті програмі ми прописали обов'язкове проведення підрахунку вуличних тварин. Наприклад, у Львові кожного року проводиться підрахунок безпритульних тварин – один рік рахують собак, інший – котів. Так, у 2015 році на вулицях міста було понад 700 собак, а у 2018 році – вже 400 собак на вулицях. Упродовж трьох років після першого підрахунку через муніципальну ветлікарню прошло близько 2,5 тисяч тварин, яких було стерилізовано. Підрахунок показує, чи в правильному напрямку ми рухаємося. Тварин, на жаль, викидають. І зупинка росту чисельності безпритульних тварин у місті – вагомий результат, а от їх зменшення – величезне досягнення. KV: Скільки вуличних тварин у Києві, хоча б орієнтовно? Оксана Кошак: У Києві у 2017 році рахували вуличних собак. Тоді їх виявили близько 2,4 тисячі. Але дані змінюються, їх бажано уточнювати щорічно. Також не треба забувати, що близько 6 тисяч собак сьогодні розміщено у притулках для тварин, і їх кількість збільшується. А що відбувається на вулицях, достеменно невідомо. Про це дізнаємося, коли проведемо підрахунок. Плануємо його зробити у липні – серпні 2020 року. Наголошу, його будуть проводити волонтери – всі охочі, для яких важлива прозорість і з якими ми ще у процесі побудови довірливих відносин. Наявні електронні механізми підрахунку тварин, які доволі точні та працюють по цілому світу. Якщо ми говоримо про підрахунок собак, то до цього ми можемо залучати кожного киянина, за виключенням дітей, який готовий пройти по своєму сектору і порахувати тварин. Підрахунок виглядає так: на мобільний телефон через Google Play скачується спеціальний додаток, ми реєструємо людину за певним сектором, потім вона з 7 до 9 години ранку проходить по своєму сектору і, якщо бачить безпритульну собаку, фотографує її та вносить у додаток дані щодо наявності бірки на вусі, видимої вагітності, травми і т.п.  У підсумку ретельний зріз кожного сектору математично перекладається у дані по всьому місту. Звичайно, накладається певна похибка. Котів рахують також за допомогою телефонного додатку, але лише опікуни, які їх підгодовують та знають, стерилізована тварина чи ні, бо у котів кліпси не має. При цьому котів рахувати можна з 7 ранку до 10 вечора, бо вони тримаються дому і не тікають.  Такий підрахунок робиться абсолютно безкоштовно. Також немає потреби додаткових коштів для обробки цих даних. Все, що потрібно – бажання людей допомогти місту порахувати тварин.  В ідеалі порахувати в поточному році і котів, і собак, які мешкають на вулицях. Проте напевне нам це не вдасться. Якщо ми підрахуємо лише собак, то це вже буде певне розуміння рівня безпеки міста. Також дані дозволяють скоригувати наші нормативи по стерилізації безпритульних тварин. Загалом цифри підрахунку безпритульних тварин стануть першоосновою для розуміння того, наскільки інтенсивно нам потрібно працювати. KV: Багато тварин після стерилізації відправляють на місце вилову. Чому не розподіляти відловлених безпритульних тварин по існуючим притулкам, у тому числі по приватним, яким виділяються дотації з міського бюджету? Оксана Кошак: Я переконана, що кожній домашній тварині – і собаці, і коту – місце в сім'ї. Там їм безпечно і безпечно оточуючим. Але потрібно дивитися, якою сьогодні є ситуація в Україні. Наша країна є неблагополучною по сказу. Достатньо багато диких тварин носії сказу і наші люди незахищені у цьому питанні. Якщо є місто чи селище, то в ньому обов'язково є кормова база і дикі тварини обов'язково будуть йти на цю кормову базу. Саме для цього у кожному населеному пункті має бути так званий “щит міста” – собаки, які стерилізовані і вакциновані, які знаходяться під опікою мешканців і оберігають місто від надходження диких тварин та тварин з інших територій.  У місті не має бути зграй, але якщо в дворі живе безпритульний собака, якого всі люблять і підгодовують, який щороку вакцинується та стерилізований, то він навпаки створює безпеку для цих дворів, захищає їх від надходження небезпечних тварин. Коти є природні дератизатори. Киянам, насправді, добре, коли вони живуть на вулиці і полюють за мишами. До речі, коти у Києві захищені місцевою владою: вони визнані частиною екосистеми міста і їм дозволено доступ до підвалів будинків.  Читайте: Давайте беречь киевских котов Проте у країнах, де висока відповідальність власника та передбачені величезні штрафи за кожну викинуту тварину, де є обов'язкова реєстрація та ідентифікація тварин, механізм розміщення тварин у притулках дуже ефективний. В Україні слабка відповідальність власників, немає закону про реєстрацію та ідентифікацію, штрафи за викинуту тварину мізерні. Лише тоді, коли люди будуть усвідомлювати свою відповідальність за тварину, тільки тоді можно говорити про масове створення притулків. На сьогодні скільки би ми їх не побудували, вони дуже швидко будуть заповнені. Ми просто не впораємося з такою кількістю тварин. KV: В яких випадках відловлена тварина буде з клінік КП обов'язково відправлятися до притулку? Оксана Кошак: Сьогодні притулок у Бородянці практично повністю заповнений тваринами і для того, щоб з'явилися вільні місця, тварин потрібно активно прилаштовувати. Дуже багато волонтерів допомагають з прилаштуванням і ми зараз підключаємо для цього всі свої ресурси.  Проте, якщо тварина старенька або має вади зі здоров'ям, наприклад, з зором чи травмована, і на вулиці вона просто не виживе, ми будемо її відправляти у притулок, щоб продовжити адопцію і мати більше часу для прилаштування у сім'ю. KV: Скільки у тварини, яка знаходиться на перетримці у КП, часу на прилаштування? Оксана Кошак: Зараз безпритульний собака перебуває на КП впродовж 10 календарних днів. Алгоритм, який ми пропонуємо надалі, передбачатиме перетримку на карантині 5 календарних днів, стерилізацію та післяопераційне утримання одну добу і ще щонайменше 5 календарних днів вольєрного утримання. Впродовж усього часу ми запрошуємо волонтерів гуляти та піарити наших тварин, окрім днів, коли це буде заборонено ветеринарним лікарем. По завершенні терміну тварина прилаштовується в сім’ю під відповідну угоду або повертається на місце вилову.  Доречі, волонтери нам вкрай потрібні для соціалізації собак, бо лише соціалізовану тварину можна швидко прилаштувати в сім'ю. Так, з вуличними собаками працює кінолог, але цього замало. Зараз найбільше потрібна допомога з вигулом. Якщо говорити про котів, то їх, як правило, приносять опікуни. Зараз опікун має змогу в один день, відповідно до черги, принести вуличного кота, стерилізувати та забрати на власну перетримку. Ми переконані, що кожен небайдужий до тварин киянин може стати опікуном вуличного кота і, записавшись у чергу, привезти його на безкоштовну стерилізацію. Ми шукаємо зараз ресурси, щоб мати котоловки і переноски, бо не кожний киянин має ці засоби. І щоб, у майбутньому, коли до нас принесли вуличного кота, він вакцинувався від сказу, на другий день стерилізувався і ще три дні знаходився на підприємстві, ми будемо його піарити. Тобто, всього п'ять днів. Якщо нам не вдається за цей час його прилаштувати, то кота повертають на місце вилову. Кожна вулична тварина, яка певний час перебуває на підприємстві, буде проходити через наш сайт, де можна прослідкувати, коли вона була вакцинована та стерилізована і куди в подальшому прилаштована або відпущена. KV: Дуже багато нарікань зоозахисників було на спроби зробити обов'язковою реєстрацію домашніх тварин у системі “Реєстрації домашніх тварин”, яка створена КП “Головний інформаційно-обчислювальний центр”. Як зараз буде вирішуватися питання реєстрації? Оксана Кошак: Я долучена до робочої групи, яка працює над законопроєктом про реєстрацію та ідентифікацію тварин. Сподіваюся, що він буде дуже швидко винесений на розгляд Верховної Ради. Якщо цей законопроєкт буде прийнято, то буде створена єдина всеукраїнська база домашніх та безпритульних тварин. Якщо ми говоримо про місцеві правила, то реєстрація тварин у багатьох містах, зокрема у Києві, затверджена як обов'язкова. Те, що місто зробило свою базу для реєстрації тварин, дуже добре. Але можлива реєстрація тварин і в інших базах. Єдина умова – місто повинно мати доступ до всіх баз. Зараз ми працюємо над тим, щоб об'єднати дані всіх баз і зрозуміти, скільки тварин зареєстровані у Києві. Читайте: В Киевсовете согласились использовать разные системы регистрации домашних животных Муніципальна база буде розвиватися. Ми будемо прагнути до того, аби процес реєстрації проводили всі ветеринарні клініки, які готові це робити і заробляти на цьому. Але сподіваємося, що все ж таки у підсумку буде єдина національна база, де буде інформація щодо кількості тварин зареєстрованих у тому чи іншому місті України. KV: Які кошти знадобляться для створення всеукраїнської бази реєстрації тварин? Оксана Кошак: Поки ми працюємо над проектом і кінцеве рішення з цього питання не принято. Робочі групи працюють щотижня. Розглядається, що база буде акумулюватися Держпродспоживслужбою, яка веде облік сільськогосподарських тварин. Цілком можливо, що саме ця служба буде вести єдину національну базу домашніх тварин, однак ми наполягаємо на залученні авторизованих баз даних, аби не створювати монополію.  Реєстрація буде передбачати обов`язкову ідентифікацію тварини, тобто чіпування. Ми розуміємо, що є певні незахищені категорії населення, які не мають достатніх фінансових ресурсів для чіпування домашньої тварини, тому для притулків, громадських організацій і певних категорій громадян будуть передбачені пільги. KV: Які ще нормативні акти щодо утримання та захисту тварин сьогодні розробляються? Оксана Кошак: Очікуємо розгляд у другому читанні законопроєкту “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу)” від 30.10.2019 року № 2351. Якщо його приймуть, то в нашій країні не можна буде вирішувати регулювання чисельності безпритульних тварин за допомогою евтаназії. Це великий крок вперед в плані захисту безпритульних тварин. Також в документі буде чітко виписано, в яких випадках евтаназія допустима. Адже є моменти, коли тварина терпить страшні муки і потрібно припинити її страждання. Але такі рішення повинні прийматися виключно профільними спеціалістастами і коли тварину врятувати просто неможливо, а вона з кожною хвилиною страждає все більше.  В разі прийняття законопроєкту буде посилено відповідальність власників за викинуту тварину, за жорстоке ставлення до тварини. Проте в Україні є інша проблема – практично немає ветеринарної судової експертизи. Таку експертизу роблять лише в одному закладі в Харкові. І це фактично робить неможливим проведення розтину тварини, щоб довести, що саме дії певної людини спричинили смерть тварини. Зокрема, через це всі справи щодо жорстокого поводження з тваринами заходять у глухий кут. Звичайна ветеринарна експертиза може сказати, від чого померла тварина, але не встановлює причинно-наслідковий зв'язок між дією людини і смертю тварині. Довідка KV: Оксана Кошак народилась у 1982 році. У 2002 році закінчила Львівський банківський інститут НБУ за спеціальністю “Облік та аудит”.  Працювала на керівних посадах у бізнесі, в тому числі у міжнародних компаніях. З березня 2016 року до травня 2020 року очолювала львівське комунальне підприємство “Лев”, що опікується безпритульними тваринами.  З 12 травня 2020 року – позаштатний радник Львівського міського голови з питань поводження з тваринами у Львові. З 26 травня 2020 року виконує обов'язки директора КП “Київська міська лікарня ветеринарної медицини”. Оксана Кошак є учасницею та співкоординатором впровадження до навчальної програми шкіл Львова обов’язкового курсу уроків гуманного поводження з тваринами на базі біології “Маленький принц “Львів, що любить тварин”, співавторкою ухвал Львівської міської ради "Про регулювання чисельності безпритульних тварин", "Правила утримання та поводження з тваринами", "Про створення інфраструктури для вигулу собак", співрозробниця проєкту Закону України “Про реєстрацію та ідентифікацію домашніх тварин". Фото: KVКиевVласть