З 1 січня маємо численні зміни та нововведення у законодавстві. З нового року змінився й максимальний розмір дрібної крадіжки, тобто поріг розмежування адміністративної відповідальності (стаття 51 КУпАП) та кримінальної (статті 185 Кримінального кодексу України). Крадіжки – найбільш поширені злочини. Згідно положень статті 185 Кримінального Кодексу України, крадіжка це таємне викрадання чужого майна. Відповідно до цієї ж статті кримінальна відповідальність настає при скоєні крадіжки майна, у випадках, якщо крадіжка майна є не дрібною. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   У нас в Україні зазвичай сидять не ті хто вкрали мільйони, а ті хто вкрали чи забрали телефон, і ось постає питання з якої суми настає кримінальна відповідальність в 2021 році. Відповідно до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. З 1 січня 2021 ця сума становить 227 гривень 00 копійок. Отже, відповідальність за дрібне викрадення чужого майна через крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату до 227 гривень передбачене накладення штрафу від 170 до 510 гривень або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку, або адміністративний арешт на строк від 5 до 10 діб. Викрадення чужого майна на понад 227 гривень вже вважається не адміністративним, а кримінальним правопорушенням і карається штрафом від 17 000 до 51 000 гривень або громадськими роботами на строк від 80 до 240 годин, або виправними роботами на строк до 2 років, або арештом на строк до 6 місяців, або позбавленням волі на строк до 3 років. За крадіжку, яка вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб передбачена відповідальність у вигляді арештом на строк від 3 до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому карається позбавленням волі на строк від 3 до 6 років. Крадіжка, вчинена у великих розмірах, карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою, карається позбавленням волі на строк від 7 до 12 років із конфіскацією майна. В середньому домашня курка на базарі коштує 300 гривень, а в магазині 150 гривень, отже за крадіжку домашньої курки можна посадити... Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть

Майже з перших днів свого депутатства і головування в комітеті Верховної Ради (ВР) з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова (фракція “Слуга народу”) цілеспрямовано просувала ідею, а 27 грудня 2019 року зареєструвала конкретний законопроєкт №2683 “Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення”. Офіційно цей законопроєкт був направлений на “спасіння пенсійної системи”, бо існуюча солідарна пенсійна система, на думку авторів проєкту, ближчим часом має збанкрутувати. Причому, ні Галина Третьякова, ні її співавтори не переймалися причинами негараздів у Пенсійному фонді, бо не тотальність тіньової економіки, ні масовість заборгованості із заробітної плати, ні штучно занижена в рази оплата праці не були сферою їх інтересу. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   “Спасіння” пенсійної системи автори проєкту №2683 вбачають виключно у запровадженні примусового пенсійного накопичення, яке має “зробити майбутніх пенсіонерів щасливими від отримання значної додаткової другої пенсії від приватних пенсійних фондів”. В пояснювальній записці до законопроєкту зазначено: “... запровадження другого рівня пенсійної системи – загальнообов’язкової накопичувальної складової пенсійного забезпечення, поступово призводитиме до підвищення рівня соціального захисту людей пенсійного віку та залучення потужного внутрішнього довгострокового інвестиційного ресурсу, що сприятиме збільшенню інвестицій в національну економіку”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Однак ні в матеріалах до законопроєкту, ні в численних його презентаціях не було надано відповіді на принципові питання: - яким планується розмір майбутньої додаткової накопичувальної пенсії і чому законопроєктом заборонено його прогнозувати? - де планується розміщення та використання коштів накопичувальної пенсійної системи й який прогнозується економічний ефект? - скільки вартуватиме адміністрування, контроль, страхування, нагляд за цією новою пенсійною системою? - які передбачено реальні запобіжники для недопущення інфляційного знецінення накопичень, що збиратимуться протягом десятків років? - які гарантії недопущення банкрутства цієї системи через економічні кризи чи через нефахове управління або пряме шахрайство управлінців? Туманним є питання розміру примусового додаткового внеску. Наразі автори говорять про всього лише 1% від працівника та 2% від роботодавця і далі типу як складеться. Однак Мінсоцполітики відкрито говорить про необхідність “поетапного зростання внеску до 12%”, а це значить, що реально може бути і 15% і 20% додаткових прямих чи опосередкованих утримань із зарплати. І ще раз акцентуємо — без будь-яких гарантій повернення цих коштів хоча б за їх номінальною вартістю. Власне сама ідея примушення українців накопичувати собі на пенсію у вибраний бізнес-бюрократами спосіб є сама по собі багатогранно дискримінаційною, як з точки зору конституційних прав громадян вільно розпоряджатися своєю власністю (зарплатою), так і з точки зору свободи економічної конкуренції. Цинічним є і намагання “дати економіці довгі дешеві кредити” (за рахунок примусового утримання з працівників частини їхньої і так злиденно низької зарплати), а це значить, що працівники матимуть від своїх накопичень мінімальний зиск (значно менший, ніж за звичайними банківськими депозитами) та ще й без гарантій їх виплат. Щодо моменту запровадження примусових пенсійних накопичень на думку Головного науково експертного управління (ГНЕУ) ВР, “зазначений процес має розпочинатися лише після об’єктивного визначення факту зростання економіки в Україні, що дасть можливість ефективного розміщення та використання коштів накопичувальної пенсійної системи, оскільки в іншому випадку зібрані кошти не дадуть бажаного для нормального функціонування цієї системи прибутку, що призведе до дискредитації самої ідеї такого страхування”. Наслідками невдалого вибору моменту запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування можуть бути не тільки порушення прав громадян, що є очевидним, а й негативний вплив на подальшу долю самої ідеї запровадження вказаних форм пенсійного забезпечення – у зв’язку з недовірою громадян в цілому до системи недержавного пенсійного забезпечення, підкреслюється у висновку ГНЕУ. А от у звіті Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) говориться: “Після 14 років існування системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні (3-й рівень) виявилося, що це невдалий експеримент. Невдалий з погляду охоплення фізичних осіб, загальної суми накопичених активів, витрат і реальних показників діяльності, а також, найголовніше, результатів (майбутніх виплат). Більшість населення України не заощаджує або не має змоги заощадити на пенсію, мало або зовсім нічого не знає про недержавні пенсійні фонди, погано орієнтується у фінансових питаннях загалом та в інвестиціях зокрема, а також не довіряє фінансовим установам”. У цьому контексті необхідно взяти до уваги й приклад негативного досвіду країн Східної Європи з більш розвиненою економікою і досконалим правовим порядком, у яких законодавчими рішеннями намагаються повернути накопичені громадянами кошти у солідарну пенсійну систему, або й націоналізувати ці кошти (як, наприклад, в Угорщині). У Литві і Латвії ставку внесків у другий рівень пенсійної системи протягом декількох років знижували до 2% від зарплати, а в Естонії звели до нуля. Чехія у січні 2016 року оголосила про ліквідацію другого рівня, який був створений лише у 2013 році. У Польщі в лютому 2014 року, через введені державою обмеження на форми інвестування фондами страхування, останні почали отримувати негативну дохідність (зокрема, було заборонено інвестувати у державні облігації, а попередні інвестиції необхідно було безоплатно повернути державі для скорочення державного боргу). Згодом польський уряд дав громадянам термін у три місяці на повернення до солідарної системи за мовчазною згодою, якщо не буде заявлено про відмову, і продовжує у подальшому таку практику. Окрім того комітет ВР з питань антикорупційної політики на своєму засіданні 3 листопада 2020 року (протокол № 54) дійшов до висновку та прийняв рішення, що проєкт закону №2683 “Про загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення”, поданий народним депутатом Галиною Третьяковою та іншими народними депутатами, не відповідає вимогам антикорупційного законодавства. У проєкті закону комітет виявив корупціогенні фактори, що можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, зокрема: 1. Україна не має достатнього рівня економічного розвитку та стану справ з запобіганням корупції для запровадження складного недержавного інструменту з обов’язковим залученням коштів. Через це недержавний пенсійний фонд має ризик перетворитись на “фінансову піраміду”, “корупційну схему розкрадання коштів”.  2. Відбір учасників другого рівня пенсійної системи закладає значні корупційні ризики – фактично буде відібрано окремі фінансові установи, яким надаватимуться в розпорядження кошти громадян. Відсутні запобіжники для такого відбору з корупційною складовою. Пенсійний фонд НБУ, щодо розкрадання коштів якого є низка кримінальних справ, є наочним прикладом важливості належного регулювання державою цієї сфери. 3. Фондовий ринок в Україні нерозвинений, з доволі слабкою регуляцією та контролем, відсутня диверсифікація можливостей інвестування. Через це є значний ризик інвестування коштів громадян не в прозорий конкурентний спосіб, а шляхом створення “кишенькових” фінансових установ і з використанням адміністративного ресурсу для їх розподілення. 4. Громадяни України переважно зневірені в ефективності довгострокових накопичувальних систем. Періодичні “банкопади”, фінансові піраміди, чисельні афери на фінансовому ринку, будівельні афери та інші приклади неефективних регуляторних функцій держави та відвертих корупційних зловживань не сприяють впевненості, що у разі запровадження загальнообов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення в Україні у поточних умовах недосконалого законодавства ми не отримаємо черговий приклад наймасштабнішої корупції.  Таким чином комітет ВР з питань антикорупційної політики прийшов до жорсткого висновку, що у проєкті закону про загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення: • присутні ризики створення фінансової піраміди за участю держави; • присутні корупційні ризики, пов’язані з отриманням статусу учасників ринку, допущених до роботи на другому рівні (недержавні пенсійні фонди, компанії з управління активами, банки-зберігачі, страховики), • присутні корупційні ризики, пов’язані з обранням напрямів та об’єктів інвестуванням коштів пенсійного забезпечення. З огляду на зазначене постає питання оцінки позиції Кабінету міністрів та прем'єр-міністра Дениса Шмигаля, які останнім часом активно публічно сповідували свою прихильність і підтримку цього корупційного небезпечного законопроєкту. Складається враження, що владі критично не вистачає коштів від спекулятивного зростання тарифів на газ і комуналку, омріяних коштів від продажу землі та легалізації грального бізнесу, тому теперішні можновладці вирішили залізти безпосередньо в зарплатний гаманець українця та поцупити з нього у вигляді нового “пенсійного податку” щонайменше кожну десяту гривню. Ближчим часом ми взнаємо поіменно тих депутатів, які підтримують фінансові піраміди та корупцію на пенсійних грошах, бо проєкт закону №2683 “Про загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення” пролобійовано й включено до порядку денного теперішньої сесії.  Читайте: Про забуте щастя та людський ресурс разом з людським капіталом Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносинКиевVласть

Для процвітання жителів великого Обухівського району та всієї Київської області в казні грошей достатньо. Тільки йдуть вони по кишенях крадіїв та корупціонерів з місцевих влад, які тільки на словах хочуть покращити життя людей. Час довести ділом, а не словом, що ефективне самоврядування в інтересах кожного мешканця Обухівщини та Київщини – можливе. Про це в своїй статті для КВ пише Володимир Тимофійчук, кандидат в депутати Київської обласної ради від партії “Слуга Народу” (№1 Обухівського районного списку, округ №8). Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Розвинута місцева інфраструктура, доступна та якісна медицина, нові робочі місця – саме це повинні гарантувати українцям представники органів місцевого самоврядування. Але замість того, щоб працювати на благо громади, теперішні чиновники та обранці зав’язли у численних корупційних схемах і зайняті лише наповненням власних кишень. Я неодноразово доводив це, роблячи журналістські розслідування, викривав протизаконні дії посадовців Київщини, розповідав про дерибан землі, шахрайство у медичній галузі, рекет, залякування та побиття людей. Усе це відбувалося на очах у місцевих “політичних еліт”, ба більше – за їхнього сприяння. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Чого варті, наприклад, очільники міста Українка, де взагалі немає мера. Незаконний видобуток піску, розбазарювання земельних ділянок, залякування та побиття – це лише неповний перелік того, що влаштовують в Українці. У результаті місто, що лише за якихось 50 кілометрів від столиці, опинилося наче на початку 90-тих років минулого століття, потонуло в беззаконні. Люди живуть у страху. Лише нещодавно, у вересні, на вулицях міста була стрілянина. У поліції заявили, що це “конфлікт на ґрунті побутових відносин”. Авжеж, звісно, така собі легенька суперечка за участі 22 осіб, у результаті якої троє осіб дістали поранення. Зрештою я зрозумів, що говорити про корупцію на місцях недостатньо, потрібно діяти. Саме тому вирішив балотуватися від Обухівщини до Київської обласної ради. Українці вдома мають почуватися безпечно, і я готовий поборотися за це. Обухівський район – славетний регіон із багатим історичним минулим. Але історія його сьогодення абсолютно нікчемна. В останні дні неодноразово зустрічався із жителями цього краю, і всі говорять єдине – дайте нам можливість жити по-людськи. Причому людям не потрібні якісь захмарні речі – якісна питна вода в кранах, доступна медицина і безкоштовні ліки, які передбачені законодавством, виправдані ціни у комунальних платіжках. І це можливо виправити, потрібні лише дві речі – бажання і кошти. Про бажання місцеві чиновники говорять, але нічого не роблять. Гроші є, та вони ідуть не до мешканців Київщини, а у кишені корупціонерів і казнокрадів, які сидять у адміністративних будівлях. Корупція пожирає край із середини. Я, як журналіст, провів не одне розслідування, і можу сказати впевнено, озвучувати це мало, потрібно діяти. Ставати на хвіст казнокрадам. Обухівський район потребує чесних, а головне – порядних господарників, які повинні робити все для людей. Іду в депутати від партії “Слуга народу”, щоб не лише словом, а й ділом довести – місцеве самоврядування може і мусить бути ефективним. І робити його таким мають прості люди з народу, а не пихаті чиновники. У обласній раді захищатиму інтереси жителів Київщини, відстоюватиму право кожного на справедливість та гідне життя. Останній рік показав, що медична галузь потребує суттєвих змін. Тож моя ціль – покращення надання послуг у системі охорони здоров’я, розроблення програм розвитку медицини, виділення коштів та контроль над їх прозорим використанням. Бо ж знайти гроші мало, необхідно, аби їх іще ефективно використали. Так нещодавно доводилося робити сюжет про ремонт у Обухівській центральній районній лікарні. У час епідемії коронавірусу термін здачі в експлуатацію надважливого інфекційного відділення переносили п’ять разів! А коли врешті ніби завершили ремонт, то у приміщенні було просто мільйон недоробок. Хочу, аби часи, коли українцям наважувалися так відверто брехати, підсовувати щось криве та наспіх зроблене, бо “і так зійде”, “дякуйте, що взагалі щось робимо”, залишилися далеко у минулому. І маю твердий намір наближати таку реальність своєю депутатською роботою. Також значну увагу приділятиму покращенню інвестиційного клімату в регіоні, розвитку підприємництва та виробництва. Одним із пріоритетів у своїй роботі як депутата вважаю розбудову місцевої інфраструктури, транспортного сполучення між населеними пунктами, створення нових маршрутів пасажирських перевезень. Поряд із тим, невід’ємним є будівництво нових шкіл, садочків та спортивних комплексів. Важлива і екологія та чисте довкілля. Маємо посилити захист природного фонду, припинити знищення зелених зон та очистити наші водойми. У перспективі також наша команда планує покращити якість води завдяки будівництву нових свердловин та сприяти зведенню сміттєпереробних заводів. Я та політична сила, яку представляю, зуміємо ефективно відстоювати інтереси жителів Обухівського району у Київській обласній раді. Довідка. Володимир Тимофійчук – журналіст програми “Секретні матеріали” на телеканалі “1+1”,член Національної спілки журналістів. Переможець у номінації“Найкраще журналістське розслідування” VIII конкурсу професійної журналістики “Честь професії”. Освіта – вища. Закінчив Інститут кіно і телебачення Київського Національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ) за фахом “диктор, телеведучий і журналіст”.Фото: надане пресслужбою Київської обласної організації партії "Слуга Народу"КиевVласть

Директор КП “Городской магазин” Андрей Андрущенко (на фото) и замдиректора этого КП Ирина Ящук хотят через суд получить 58,8 тыс. гривен компенсации морального ущерба с экс-главы профсоюза этого предприятия Виктора Тимакова и ООО “Киеввласть”. Причина – публикация на сайте “КиевВласть” письма Тимакова на имя Киевского городского головы, в котором он обвинил Андрущенко и Ящук в масштабных финансовых махинациях на коммунальном предприятии. По информации Тимакова, руководство “Городского магазина” принимало в штат фиктивных работников, занималось поборами с сотрудников, начисляло устроенной на предприятие маме Ящук колоссальные премии, не замечало фактов воровства и пр. После соответствующей публикации на сайте “КиевВласть”, как следует из иска, Андрущенко чувствовал себя униженным и ощущал постоянный дискомфорт. Вероятно, систематически попадающее в скандалы с “коррупционным душком” руководство КП “Городской магазин” всерьез думает, что любое упоминание в интернете не доказанных судом нарушений и злоупотреблений незаконно и автоматически является клеветой.  Как стало известно KV, 15 мая 2020 года Соломенский районный суд Киева открыл упрощенное производство по иску руководства КП “Городской магазин” к Виктору Тимакову и ООО “Киеввласть” о “защите чести, достоинства и деловой репутации, возмещении морального вреда” (дело №760/10610/20).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Истцами выступили директор указанного КП Андрей Андрущенко и его заместитель Ирина Ящук. Руководство этого предприятия намерено “обжаловать” информацию, которая была изложена в открытом письме к мэру Киева экс-работника КП “Городской магазин” Виктора Тимакова к мэру Киева Виталию Кличко и 15 января 2020 года опубликована на сайте “Киеввласть” в виде авторской статьи Тимакова “Лист до Кличко про шахрайство в КП “Міський магазин”. Соответствующее письмо 23.12.2019 года пришло на редакционную электронную почту “Киеввласти” с пометкой “несу полную ответственность за указанные факты”.  Отметим, этот материал был удален с сайта “Киеввласть” 27.02.2020 года после получения руководством ООО “Киеввласть” по этому поводу официального адвокатского запроса. Редакция “Киеввласти” не видела причин для столь радикальных мер, поскольку статья была опубликована в рубрике “Территория разума”, где размещаются исключительно авторские публикации, однако, чтобы избежать длинных разбирательств в суде, все-таки пошла навстречу КП “Городской магазин”. При этом, ни адвокат Андрущенко, ни руководство КП “Городской магазин” не ответили на письма “Киеввласти” по этому поводу и, как выяснилось, все-таки подали иск в суд.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться В связи с этим, KV считает необходимым все-таки еще раз ознакомить читателей с содержанием открытого письма к Кличко, которое было опубликовано на “Киеввласти” в виде авторской статьи Тимакова. На тот момент глава профсоюза предприятия заявил, что “вследствие халатного выполнения служебных обязанностей директором этого КП Андреем Андрущенко в 2017 году главный бухгалтер предприятия присвоил более 1 млн гривен”. В письме Виктора Тимакова сообщается, что только по случайности указанный факт был выявлен, и было возбуждено уголовное дело против главного бухгалтера. Но, дескать, несмотря на многочисленные проверки, которые проводил Департамент внутреннего финансового контроля и аудита КГГА, директора не привлекли даже к дисциплинарной ответственности. Как сообщил KV Виктор Тимакова, экс-главбуха КП “Городской магазин” зовут Владимир Пашков. По данным из открытых источников, уголовное производство в его отношении было открыто 25 июня 2018 года. На данный момент Пашков официально обвиняется в совершении преступлений, предусмотренных ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 (присвоение или растрата имущества) и ч.2 ст.366 (служебный подлог) УК Украины, дело рассматривает Шевченковский районный суд Киева. В материалах дела не уточняются механизм возможного присвоения средств и размер предполагаемого ущерба, однако указано, что потерпевшей стороной выступает КП “Городской магазин”. Также в открытом письме Виктора Тимакова сообщается, что “коллектив предприятия устал от поборов при поздравлении Андрея Андрущенко с днем ​​ангела, днем ​​рождения, днем ​​шефа, рождением ребенка. По данным экс-главы профсоюза КП “Городской магазин”, директор этого предприятия сам выбирает подарки, среди которых – ноутбук стоимостью более 80 тыс. гривен, мобильный телефон стоимостью более 40 тыс. гривен, бар в виде глобуса для хранения спиртных напитков в кабинете и т.д. Кроме того, по информации Виктора Тимакова, даже минеральную воду и шоколадные конфеты для нужд директора закупают за счет предприятия. Примечательно, что в исковом заявлении руководителей “Городского магазина” не опровергаются факты поборов на предприятии: Андрей Андрущенко и Ирина Ящук ничего не указали в иске о том, что именно эта информация неправдивая и порочит их честь. Кроме того, как сообщается в письме Тимакова, за период руководства предприятием Андрей Андрущенко приобрел авто представительского класса – джип "Мерседес" (государственный номер АА 7707 ИС). Также экс-работник КП “Городской магазин” сообщает, что директор этого предприятия купил земельный участок и построил загородный дом под Киевом в селе Гатное. По мнению Виктора Тимакова, стоимость указанного имущества и официальные доходы директора явно не совпадают. Еще одно возможное нарушение, на которое обратил внимание Виктор Тимаков – удачное трудоустройство в коммунальное предприятие Алины Ящук, которая приходится матерью замдиректора КП “Городской магазин” Ирины Ящук. 1 ноября 2018 года она была принята на должность инспектора отдела мониторинга и организации ярмарочных мероприятий управления по административной деятельности указанного предприятия. Как указано в письме Виктора Тимакова, этот человек “ни дня не работал на предприятии, она просто бабушка, которая ухаживает за ребенком заместителя директора в квартире на Подоле, куда заместителем направляются работники КП "Городской магазин" для проведения мелкого ремонта”. По мнению Тимакова, это может свидетельствовать о фиктивном трудоустройстве. При этом, как отметил Тимаков, Алине Ящук начислялись доплата за интенсивность труда, надбавки за высокие достижения в труде и выполнение особо важной работы. В конечном итоге, по словам Виктора Тимакова, эти деньги получала замдиректора Ирина Ящук: ее среднемесячный доход составил 93,5 тыс. гривен (вероятно, речь идет о ее зарплате и зарплате матери. – KV). “Всего за 12 месяцев Алине Ящук было незаконно выплачено 347 тыс. гривен, Ирине Ящук выплачено 775,5 тыс. гривен (64,6 тыс. гривен в среднем ежемесячно). То есть эти средства фактически получила заместитель директора Ирина Ящук, а всего семья Ящук получила за 12 месяцев (с ноября 2018 года по ноябрь 2019 года включительно) 1,12 млн гривен”, – сообщается в открытом письме. Несмотря на наличие конкретных фактов, которые подтверждаются цифрами, руководство КП “Городской магазин” в иске к Тимакову и “Киеввласти” уверяет, что вся вышеуказанная информация – недостоверная. При этом, администрация предприятия откровенно манипулирует понятием “презумпция невиновности”: дескать, так как руководители “Городского магазина” не привлекались к уголовной ответственности (пока что. – KV), значит – изложенное Виктором Тимаковым однозначно является враньем. Манипуляция заключается в том, что, по логике руководства предприятия, в нашей стране практически нет коррупционеров, поскольку приговоры судов за финансовые махинации получают лишь единицы, да и то – в основном мелкие “пешки”, а уж никак не топ-менеджеры бюджетных организаций.  Как указано в иске, после публикации на сайте “Киеввласть” материала “Лист до Кличко про шахрайство в КП “Міський магазин” Андрей Андрущенко чувствовал себя униженным и ощущал постоянный дискомфорт из-за оценивающих взглядов окружающих как на работе, так и в быту. А сами обвинения Тимакова, по мнению истцов, “вводят в заблуждение граждан касательно их этических взглядов, доказанных годами плодотворной работы на предприятии”.  Остается надеяться, что данная ситуация серьезно не повлияет на психическое здоровье этих людей. Как сообщил KV Виктор Тимаков, он неоднократно обращался в правоохранительные органы с заявлениями по факту возможного совершения нарушений руководством КП “Городской магазин”. На данный момент ему неизвестно, проводятся ли расследования, на какой стадии они находятся и т.д. По его словам, эту информацию правоохранители должны сообщить ему в ближайшее время. Вместе с тем, по словам Тимакова, правоохранители уже вызывали на допрос в качестве свидетелей пятерых работников КП “Городской магазин”, однако только один человек согласился давать показания против руководства предприятия. “Я направил в СБУ два письма по Андрущенко. Они их перенаправили в полицию, и я ходил туда, у меня брали показания. Также было обращение в полицию по Ящук – по ее возможным мошенническим действиям. Также я писал в Минтруда (Министерство труда и социальной политики. – KV). Кроме того СБУ направляло запрос в Национальное антикоррупционное агентство (Национальное агентство по противодействию коррупции (НАПК). – KV), откуда мне пришла отписка”, – рассказал Виктор Тимаков. Также он передал редакции KV еще одно свое письмо (вх. Т 1689 от 04.02.2020) на имя мэра Киева Виталия Кличко, которое датировано 3 февраля 2020 года. В этом обращении к городскому голове Виктор Тимаков сообщает, что с 2017 года по 2019 год КП “Городской магазин” заключало гражданско-правовые договора, которые, возможно, являются фиктивными. В соответствии с такими договорами, по информации Тимакова, предприятие незаконно выплачивало денежные средства, в частности – “водителю” Андрею Писаненко (по данным главы профсоюза, на предприятии не было автомобиля. – KV), получившему свыше 96 тыс. гривен. Кроме того, как указано в письме, на должностях в КП “Городской магазин” учитывались люди, которые на самом деле не работали на предприятии. Среди таковых – “менеджер сектора торгово-договорной деятельности” Иван Кульган (по словам Тимакова, на работе этот человек не был ни дня, его рабочего места не было, никто из сотрудников его не видел. – KV), которому было заплачено более 42 тыс. гривен. Who is Timakov Как стало известно KV, Виктор Тимаков работал в КП “Городской магазин” с 2016 года по 2020 год. За это время он занимал на предприятии должности менеджера (управляющего) и ведущего менеджера по административной деятельности, помощника директора и инспектора по кадрам, а также возглавлял профсоюз работников этого КП.  9 апреля 2020 года Виктор Тимаков был уволен в связи с сокращением штата. Однако, вероятно, причиной увольнения стало негативное отношение к нему со стороны директора и замдиректора КП “Городской магазин”. Как сообщается в отзыве Виктора Тимакова на вышеупомянутый иск, в 2019 году администрация КП “Городской магазин” подготовила текст изменений в коллективный договор, который существенно ухудшал финансовое положение работников. 25 ноября 2019 года проект данного договора был рассмотрен на собрании профсоюзной организации, и в итоге профсоюз его не принял. В отзыве указано, что эти события дали толчок последующим преследованиям Виктора Тимакова, как одного из несогласных с изменениями, со стороны руководства КП “Городской магазин”. Уже 2 декабря 2019 года у него начались трудности с доступом к рабочему месту. В документе сообщается, что 18 декабря 2019 руководство предприятия дало указание руководителям подразделений получить у своих подчиненных заявления о выходе из членов профсоюза. На следующий день были готовы 21 соответствующее заявление. Как сообщил KV Виктор Тимаков, в 2020 году, до своего увольнения, он на работе уже не был. “Я был в отпуске, другом отпуске, потом был на больничном, а потом месяц “за свой счет”, – отметил Виктор Тимаков. Who is Andrushchenko Как ранее сообщала KV, с 2007 года по 2008 год Андрей Андрущенко работал в ОАО “ОТП Банк”. После этого, с 2008 года по 2013 год он работал на разных должностях в ГК “Укргаздобыча ”НАК “Нафтогаз Украины”, с 2013 года по 2014 год – в Департаменте внутреннего аудита и финансового контроля Министерства обороны Украины, а с 2014 года по 2016 год – в общественной организации “Публичный аудит”. В КП “Городской магазин” Андрей Андрущенко работает с 30 июня 2016 года. Свою карьеру на этом предприятии он официально начал менеджером (управляющим) по административной деятельности. Менее чем через два месяца, 17 августа 2016 года, Андрущенко был назначен и.о. директора КП “Городской магазин”. А почти через два года, 18 мая 2018 года, он стал полноправным руководителем предприятия (по результатам конкурса). При этом, как сообщала KV, назначение Андрущенко на должность директора сопровождалось скандалами. В марте 2018 года член конкурсной комиссии по отбору директора КП “Городской магазин” Игорь Егоров (руководитель общественной организации“Антикоррупционный предпринимательский фронт”) заявил, что Андрущенко подозревается в непрозрачности работы КП и коррупционных действиях. По его словам, об этом свидетельствовало письмо Управления по вопросам предотвращения и выявления коррупции КГГА в Департамент внутреннего финансового контроля и аудита. В этом письме антикоррупционное управление КГГА требовало у аудиторов провести внеплановый аудит КП “Городской магазин”. Тем не менее, Андрущенко конкурс как-то выиграл и был назначен директором этого предприятия. Читайте: КП “Городской магазин” может остаться без руководителя из-за кумовства и лоббизма Чем занимается КП “Городской магазин” КП “Городской магазин” подчинено Департаменту промышленности и развития предпринимательства КГГА, который с 5 марта 2020 года временно возглавляет замдиректора данной структуры Валентина Попович. Основной вид деятельности КП "Городской магазин" – это проведение торгов на право размещения объектов сезонной и передвижной торговли, а также продажа книг в магазинах "Сяйво книги" и "Подарочная книга" по ул. Большая Васильковская 6, в Киеве и т.д. Также КП “Городской магазин” не раз засветилось в скандалах, как предприятие, занимающееся в Киеве организацией ярмарок. Читайте: Поборы и антисанитария: как в Киеве проводятся ярмарки Как не раз сообщала KV, работа руководства КП “Городской магазин” неоднократно вызывала вопросы у представителей депутатского корпуса Киевсовета и предпринимателей, которым приходится взаимодействовать с этим предприятием. Так, в марте 2017 года депутат Киевсовета Сергей Башлаков (тогда – фракция "Объединение "Самопомощь", сейчас – депутатская группа “Киевская команда) обратил внимание мэра столицы на неправомерные действия руководства КП "Городской магазин", которые обнаружила аудиторская проверка Департамента внутреннего финансового контроля и аудита КГГА. Вопреки своему уставу предприятие не проводило сезонные и сельскохозяйственные ярмарки самостоятельно, а привлекало для этой цели на конкурсной основе частных предпринимателей. Кроме того, в ходе проверки выяснилось, что КП не всегда начисляло штрафные санкции за нарушение сроков оплаты за торговые места. Читайте: Депутат Киевсовета уличил КП “Городской магазин” в бесхозяйственности В апреле 2017 года стало известно, что глава Ассоциации мобильных кофеен Алексей Бусаев через суд требует от Департамента промышленности и развития предпринимательства КГГА рассекретить информацию о доходах и расходах КП “Городской магазин”. Предприниматель предполагал, что от внедрения системы псевдопрозрачных аукционов по продаже этим КП мест под размещения “торговых точек на колесах” вместо парковочного сбора, столичный бюджет за два года, вероятно, потерял минимум 18 миллиона гривен. Читайте: В КП “Городской магазин” за два года “секретно” растратили более 17 млн гривен киевлян В апреле 2017 года появилась информация о том, что КП “Городской магазин” также занимается избирательными демонтажами объектов передвижной торговли. Причем осуществлялось это “руками” ООО “Сити Сервис Компани”, которое “обдирало” их владельцев по отлаженной экс-директором Департамента благоустройства КГГА Дмитрием Белоцерковцем схеме. По словам Андрея Андрущенко, эта компания помогала “навести порядок” в городе безвозмездно и посему более подробную информацию о договоре с ООО “Сити Сервис Компани” разглашать нельзя – мол, коммерческая тайна. Читайте: Столичных предпринимателей продолжают грабить по схеме Белоцерковца Также известно, что КП “Городской магазин долгое время не платило (а может, и не платит) в столичный бюджет ни копейки. Так, к примеру, в графе “Отчисления части прибыли в бюджет Киева” в финансовом плане предприятия на 2018 год был указан прочерк. Финплан-2020 также не предусматривает никаких отчислений КП “Городской магазин” в столичный бюджет.  Читайте: В 2020 году КП “Городской магазин” продолжит работать без отчислений в киевский бюджет Кроме того, как стало известно в июне 2020 года, несмотря на скандальный шлейф, который тянется за КП “Городской магазин”, руководство Департамента промышленности и развития предпринимательства КГГА очень хочет окончательно закрепить за этим предприятием все полномочия в сфере “обилечивания” владельцев аттракционов.  В 2018-2019 годах такую схему пытались провернуть при помощи распоряжений КГГА, но выяснилось, что это “не совсем законно”. Поэтому в скором времени на утверждение Киевсовета может поступить “Порядок размещения передвижных аттракционов в городе Киеве” авторства КГГА. Предприниматели, занимающиеся в столице установкой и эксплуатацией аттракционов, считают, что столичная власть просто уничтожает в Киеве отрасль детских развлечений, прогнозируют серьезное падение доходов городского бюджета и грозят акциями протеста.  Читайте: Столичная власть готовит очередной сюрприз для владельцев аттракционов Как видим, несмотря на все скандалы директор КП “Городской магазин” Андрей Андрущенко продолжает руководить предприятием и, по всей видимости, прекрасно себя чувствует. Фото: коллаж KVКиевVласть

Вже минуло півмісяця з часу запровадження державою карантинних заходів в Україні. Проте, й досі влада не забезпечила українців і, передовсім, медиків найелементарнішими засобами захисту – медичними масками, дезінфекторами й іншими критично-необхідними речами. При цьому топ-чиновники не перестають годувати посполитих пустопорожніми обіцянками: мовляв, ці товари з’являться в аптеках та рітейлових мережах вже завтра. Однак, це “завтра” і досі не настає. Водночас, на повну потужність працює спекулятивний ринок, на якому ціни на такі товари зашкалюють у 10-15 разів у порівнянні з допандемічним періодом. Чому ж тоді влада, яка одним помахом руки зупинила діяльність 80% вітчизняного бізнесу на період дії карантинних обмежень, не здатна зупинити цинічних ділків, котрі у цей лиховісний час наживаються на людському горі? Чи не тому, що топ-керманичі із-за банальної некомпетентності просто-таки нездатні налагодити безперебійні поставки медичних засобів захисту до аптек і торгових мереж у режимі форс-мажору? А численні недоброчесні чиновники - і самі задіяні в корупційних схемах і спекулятивних ланцюжках, особливо ж, - у вивезенні з України тисяч тон медичних масок і респіраторів за кордон?Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Банкет під час чуми Найперше, що мала б зробити держава для протидії пандемії Covid-19 – це забезпечити постійну й достатню наявність медичних масок, дезінфекторів та інших захисних засобів в аптеках і торгових мережах. Водночас, все, що відбувається у цьому контексті, проходить у кращих традиціях вітчизняного “театру абсурду”. По-перше, обіцянкам топ-чиновників вже мало хто йме віри. Тим часом, громадяни постійно повідомляють у соцмережах про тотальну відсутність масок і дезінфекторів в аптеках на всій території України. І тут варто навести всього лише кілька цитат можновладців у хронологічному порядку. Так, ще 28 лютого ц. р. в Раді національної безпеки і оборони заявили: “Маски для захисту від коронавірусу видадуть з Держрезерву. В Україні достатня кількість захисних медичних масок, тож причин для ажіотажу, чи паніки немає”. Водночас, цієї ж дати висловилася екс-міністр охорони здоров’я Зоряна Скалецька: “Уряд разом з виробниками знайде спосіб забезпечити необхідну кількість медичних масок, які сьогодні не знайти в українських аптеках”. Далі: 13 березня Президент України Володимир Зеленський наголосив на тому, що всі аптечні заклади мають бути забезпечені необхідною кількістю медичних масок. А заступник міністра охорони здоров'я, головний державний санітарний лікар Віктор Ляшко тоді ж анонсував, що заклади охорони здоров'я отримають 10 мільйонів масок.  І, нарешті, 20 березня ц. р. Президент Зеленський у своєму відеозверненні до народу заявив: “Дефіциту масок не буде… Впродовж двох днів Україна отримає не лише звичайні маски, а й маски підвищеного захисту”. Водночас, за даними системи пошуку ліків у аптеках Tabletki.ua, 24–25 березня одноразових тришарових масок не було в жодній аптеці Києва. Аналогічна ситуація – в інших регіонах. Для того, щоб у цьому пересвідчитися, варто лише зайти навмання до будь-якої вітчизняної аптеки!  При цьому наші керманичі і далі цинічно продовжують вішати локшину на довірливі вуха громадян. І як українцям за цих умов виконувати владні заборони – наприклад, виходити на вулиці без масок, відвідувати аптеки й супермаркети? Втім, це, здається, – сущі дрібниці для мешканців владного Олімпу, адже у них – респіраторів і дезінфекторів достатньо.  До речі, хто б там що із можновладців не озвучував, а насправді жодного держрезерву захисних засобів від коронавірусу в державі сформовано не було! Та чи хоч хтось на Печерських пагорбах відповідає за свої слова у цей критичний для України час? І чи не більш порядним у даній ситуації, коли держава банально не здатна виконувати свої найкритичніші функції, було би чесне зізнання влади українському народові, на кшталт: “Масок немає, але ви тримайтесь”?! По-друге, звідки взятися в нашій державі достатній кількості медичних масок, якщо їх масово вивозили з України до 11 березня, відколи уряд заборонив своєю постановою експорт цих засобів? Щоб зрозуміти масштаб владної бездіяльності до початку протиепідемічних заходів в Україні, варто лише звернути увагу на деякі неспростовні факти і цифри. Так, від Нового року і аж до 8 березня, коли коронавірус стрімко ширився планетою і вже було зрозуміло, що врешті-решт він дістанеться і нас, українські підприємці “наекспортували” медичних товарів більш як на 15 мільйонів доларів (це – медичні маски, антисептики, рукавиці, захисні халати й окуляри). Левова частка цього експорту - саме 400 тон масок, проданих за кордон за 3 мільйони доларів у січні, і за понад 9 мільйонів доларів у лютому ц. р. Ціна ж за одиницю продукції сягала 60 гривень! А чого лише вартий скандальний кейс від початку березня ц. р., коли Київська митниця пропустила у режимі спрощеного митного контролю 300 тисяч респіраторів за ціною трохи більше 1 гривні за штуку, що їх експортував до Іспанії “підприємець”-громадянин Китаю? Ринкова ж вартість цієї партії, за даними Державної податкової служби України, склала майже 61 млн грн. Окрім того, що збитки держбюджетові оцінюються аж у 15 млн грн, ціна такої міжнародної “благодійності” - ще й масове незабезпечення українських медиків захисними засобами. Та чи будуть адекватно покарані високі державні покровителі цих багатомільйонних афер, котрі, вочевидь, мали суттєву корупційну мотивацію, аби сприяти мародерському експорту? Якраз щодо цього виникають величезні сумніви. Адже, чи отримав за останні кілька років солідний термін позбавлення волі хоча б один із топ-корупціонерів? На превеликий жаль, ні – вітчизняна правоохоронна система продовжує карати лише дрібних чиновників-крадіїв. Та й то – заради офіційної статистики. І, нарешті, по-третє, розцвіла буйним квітом огидна спекуляція масками, дезінфекторами та іншими захисними засобами на торгових майданчиках найкрупніших маркетплейсів (при тому, що в аптеках цих позицій у продажу – катма). Ці товари продають за ціною у 10-30 разів дорожче! І це - попри те, що топ-урядовці обіцяли й продовжують обіцяти навести лад із захмарними цінами на критично-необхідні товари! Та й дарма, що, наприклад, собівартість виготовлення однієї медичної маски ще донедавна складала в середньому всього-на всього 70 копійок! Тим часом, до пандемії виробники поставляли оптові партії дистриб'юторам за 87-93 копійок за штуку. У роздробі одноразові тришарові маски продавалися в середньому за 1 гривню. Нині українські виробники підняли оптові ціни до 5,5–9,96 грн. Проте, для багатьох горе-бізнесменів прибуток навіть у 100 % виявляється недостатнім! Наприклад, на маркетплейсі “Prom.ua” медичні маски пропонуються за ціною від 11 до 28 грн при мінімальному замовленні 30 штук. Рентабельність спекулятивного бізнесу сягає 600 %! Однак, чи не межує така практика з мародерством під час коронавірусної “війни” (за ємним означенням Президента Франції Емануеля Макрона)? Чи підйомні ці “космічні” ціни для тих же таки пенсіонерів, для сотень тисяч українців, котрі із-за пандемії та обмежувальних карантинних заходів уряду вмить втратили роботу і засоби до існування? А скільки наших громадян вже піймалося на гачок шахраїв, котрі вимагали передоплату на кредитні картки за маски й дезінфектори, а отримавши гроші, безслідно зникали? Тим часом, за актуальними даними кіберполіції, відкрито 30 кримінальних проваджень за шахрайство при продажі засобів індивідуального захисту. Чи не “забагато” в масштабах країни з 40-мільйонним населенням? Тож, чи не повинні вже сьогодні оперативно протидіяти цьому масштабному мародерству, насамперед, Антимонопольний комітет та правоохоронні органи? Звісно, серед урядовців, політиків та експертної спільноти знайдуться ті, котрі апелюватимуть до цінностей та законів ринкової економіки. Мовляв, шалено зріс попит на захисні засоби, відтак – карколомно підскочили ціни. Проте, чи може нормально функціонувати ринок, якщо уряд майже в буквальному сенсі припинив діяльність 80 відсотків українського бізнесу, застосувавши для боротьби з пандемією жорсткі карантинні заходи? Якщо ж держава могла це зробити, то чому тоді проявляє безсилля у припиненні вакханалії спекулянтів і мародерів, котрі цинічно набивають кишені за рахунок мільйонів співгромадян, правлячи гендлярський “банкет під час чуми”? Чи можливо зупинити “пандемію” жадоби? На мій погляд, для зупинення спекуляції засобами медичного захисту (яка не має нічого спільного з принципами ринкової економіки) урядові необхідно: - ініціювати розширення повноважень Антимонопольного комітету України щодо розкриття монопольних змов під час обмежувальних протипандемічних заходів – поміж як маркетплейсами, так і між фізичними особами-підприємцями, які здійснюють торгівлю масками, дезінфекторами та іншими захисними засобами. За порушення антимонопольного законодавства для несумлінного бізнесу мають бути суттєво посилені штрафні санкції; - уряд має терміново впровадити обмеження торгової націнки (відштовхуючись від середньозваженої по ринку ціни в контексті пропозицій вітчизняних  виробників) на протикоронавірусні засоби захисту на рівні 100%. Антимонопольний комітет і Держпродспоживслужба повинні забезпечити контроль за дотриманням правових вимог у цьому контексті; - розробити й затвердити стимулюючий законодавчий пакет для виробників масок, дезинфекторів, спеціальних окуляр і халатів та інших товарів, встановивши “нульовий”  (не лише звільнення від ПДВ і акцизу) податковий режим для українських компаній і підприємств, які виробляють такі захисні засоби. Уряд має встановити на час карантину порядок монопольного викупу державою даної продукції для постачання аптекам та іншим торговим мережам, а також – для наповнення Державного резерву. Можливо, потрібно запозичити досвід Азербайджану, де прискореними темпами будується за кошти держави завод із виробництва медичних масок, респіраторів, халатів та іншої критично-необхідної у пандемічний період продукції. P. S. Не можу не навести “кейс” із власної практики, який наочно демонструє “готовність” держави як громіздкого бюрократичного організму сприяти оперативному забезпеченню українців засобами захисту від COVID-19. Минулого тижня наша Асоціація намагалася прийняти гуманітарну допомогу від друзів і партнерів з Німеччини, аби безоплатно передати 5 000 медичних масок 3-го ступеня захисту (аналогів в Україні немає) київським лікарням. Попри те, що ГО “Українська організація захисту споживачів послуг” працює вже понад 2 роки, ми довідалися, що для цього, згідно з державним бюрократичним порядком, необхідно “стати на облік” в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги. Його розпорядником є Мінсоцполітики, куди ми годинами не могли додзвонитися. Врешті-решт, нам відповів один з працівників, котрий повідомив, що зареєструватися в реєстрі неможливо. Як виявилося, всі держслужбовці “пішли на фронт боротьби з коронавірусом”. Іншими словами – на карантин. Дізнавшися про таку максимальну “мобілізацію” нашої держави, зокрема, щодо отримання безкоштовних масок, наші німецькі партнери змушені були відправити гуманітарний вантаж до іншої країни. Не вельми шановні урядовці, принаймні цю бюрократію ви можете скасувати на період боротьби з пандемією, якщо вже прийняли розумне рішення щодо переведення чиновників на карантинний відпочинок?! Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг” КиевVласть

Економічні наслідки світової кризи, пов'язаної з COVID-19, для України можуть стати фатальними. Реформи і державну підтримку провідних галузей країни не можна припиняти, однак зараз і вони – у зоні ризику. Про те, що відбувається з реформуванням будівельного сектору, а також плани протидії довгобудам та корупційним схемам, KV розповіла нардеп та заступник комітету Верховної Ради (ВР) з питань організації держвлади і містобудування Олена Шуляк. KV: Будівельний ринок переживає, що реформа ДАБІ заморозить будівництво на невизначений строк. Тим більше із новою постановою Кабміну щодо створення ще двох органів: Держінспекції містобудування України та Держагентства з питань технічного регулювання містобудування України. Які є ризики у реформи?  Олена Шуляк: Я була однією з перших в Україні, хто відкрито сказав, що ДАБІ в такому вигляді як вона існує, мають розформувати. А краще — взагалі переглянути ідеологію та принципи держархбудконтролю в Україні.  Тепер щодо проєкту постанови: передбачається створення трьох, а фактично навіть чотирьох окремих органів, з яких один потім буде розформований. На першому етапі передбачається урізання функцій ДАБІ до рівня надання адміністративних послуг в сфері будівництва. Одночасно частину функцій передають новим органам – Державній інспекції з містобудування та Держагентству з питань технічного регулювання містобудування. На другому етапі ДАБІ як організація та явище остаточно розформовується. Натомість створюють орган з надання адмінпослуг “Сервісбуд”. Це — якщо коротко та без подробиць.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Справді, щодо цього проєкту постанови Кабміну про реформування ДАБІ в учасників ринку, з якими я постійно спілкуюсь, більше питань, ніж відповідей. Забудовники та проєктанти, які фактично живуть будівництвом, висловлюють думку, що фахівці, які готували цей документ, не захотіли розібратися в специфіці ринку, а переслідували інші, далеко не реформаторські цілі. Адже пропонують замість одного мегакорупційного органу створити три, і навряд чи з меншим обсягом хабарництва. Підпорядкування та підзвітність Кабміну я особисто вважаю позитивом. Саме відсутність підзвітності та надмірна незалежність ДАБІ й дала змогу вирости їй в корупційного “монстра”. Але ідея розділення на три різні органи, як на мене, — сумнівна та потребує додаткової широкої дискусії. Проєкт документу не дає чітких відповідей щодо функцій, завдань та методів реалізації реформування. Наприклад, мені незрозуміле формування окремого органу з фактично поштовими функціями в той час, коли державним пріоритетом визначено цифровізацію надання адмінпослуг. Навіть більше — минулого року Рада прийняла закон мого авторства про запровадження Єдиної державної електронної системи в будівництві, яка в концепції та в реальності на 100% може взяти на себе ці функції й зменшити ризики вчинення корупційних дій (до того ж, суттєво не вплине на уповільнення процесів діяльності на ринку). А ще багато нюансів у роботі Держагентства з питань технічного регулювання. Без суттєвої зміни законодавства цей орган буде просто недієвим. Зокрема, це стосується розробки державних будівельних норм за новими методами нормування, запровадження та гармонізації стандартів тощо.  Повертаючись до пропозицій, які викладені в проєкті кабмінівської постанови щодо ДАБІ більш широко, задаюся питанням: а що робити з тим 101 органом місцевого самоврядування, які в рамках реформи децентралізації отримали повноваження держархбудконтролю? Адже постановою намагаються реорганізувати центральний орган, частину повноважень якого вже делеговано на місця за концепцією децентралізації. Вам не здається це нелогічним та таким, що навіть суперечить заявленій державній політиці в частині децентралізації? На інший “ляп” в цьому проєкті постанови звернули увагу представники будівельного ринку. До мене, наприклад, зверталися забудовники, проєктувальники, архітектори з проханням розтлумачити положення проєкту постанови щодо сертифікації виконавців робіт, головних державних інспекторів, головних інспекторів архбудконтролю тощо та щодо нагляду за їхньою діяльністю. Можливо зверталися тому, що безпосередньо авторів цієї постанови, за інформацією Конфедерації будівельників України, знайти в Мінрегіоні не можуть. Я не можу роз’яснити цей пункт, бо сама не бачу в цьому ані логіки, ані необхідності.  Реалізація реформи ДАБІ в такому вигляді як зараз пропонується ринку призведе до розбалансування системи держуправління в галузі та створення трьох корупційних структур замість однієї Держархбудінспекції. Збільшення кількості владних органів у цій сфері (тобто зміна форми) без безпосередньої реформи порядку надання цими органами адміністративних послуг або здійснення контролю/нагляду (тобто без зміни змісту) на практиці не дасть жодних результатів. Ми просто збільшимо витрати держбюджету на утримання нових потенційно корупційних структур.  Тому до тези про “побоювання ринку” сміливо додам те, що й сама побоююсь щодо фаховості реформи та її ефективності.  KV: Ще одне надзвичайно “гаряче” питання – довгобуди. Чи створено нарешті чіткий, покроковий план вирішення проблеми?  Олена Шуляк: Так, план існує. Але разом з тим слід розуміти, що простого рішення проблеми, яке буде універсальним для всіх окремих випадків не існує. Я шукала шляхи вирішення питання постраждалих інвесторів і довгобудів ще працюючи в BRDO. Тоді, у 2017-му ми з командою підготували законопроєкт, який би мав зупинити зведення нових незаконних будівництв і захистити права тих, хто хотів придбати квартиру. Цю ініціативу навіть зареєстрували у парламенті та включили до порядку денного. Але згодом його відклали до кращих часів, і так ми практично втратили 2 роки. Натомість отримали ще з десяток недобудов і тисячі ошуканих українців. Нині ж я знову повернула це питання до порядку денного. Як заступник голови Комітету з питань організації держвлади, самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, я ініціювала створення профільного підкомітету, що вже працює над питанням захисту прав інвесторів в житлову нерухомість. Ми активно спілкувалися з постраждалими інвесторами й представниками будівельних компаній. При цьому, всі знають про  будинки Войцехівського, “Еліту-центр”, які вже стали класичним прикладом афер і довгобудів. Але, беручи до уваги, що в нас відсутні будь-які бар’єри для появи нових проблемних ЖК, велика частина інших житлових комплексів перебуває під загрозою. 4 листопада ми зробили перший великий крок до вирішення проблеми ошуканих інвесторів. Разом з експертами, депутатами, активістами та інвесторами ми зібралися на комітетські слухання. Ми багато аналізували і шукали відповіді на запитання: хто та як має захистити людей? Як запобігати незаконним забудовам, щоб працювати на випередження проблеми? За результатами напрацювали низку пропозицій, які частково лягли в основу законопроєкту, який ми презентуємо під час громадських слухань 8 квітня.  Що в основі цієї ініціативи? Там є правові запобіжники, які унеможливлять продаж квартир на етапі будівництва без наявності дозвільних документів у забудовника та стануть на перешкоді шахрайству при продажі квартир, окремих приміщень та цілих будівель. Також документ чітко визначатиме, що таке “об’єкт незавершеного будівництва” і те, що він є окремим об’єктом цивільних прав, передбачатиме конкретні механізми прав продажу об’єктів незавершеного будівництва та його частин.  А повертаючись до питання щодо плану, то тут все просто: презентуємо законопроект, вносимо головні виправлення, які надаються експертним середовищем, виводимо ініціативу “під купол”, і після того, як її підтримають —  стежимо за реалізацією. KV: Безпосередньо зараз держава робить якісь конкретні кроки для постраждалих інвесторів? Олена Шуляк: Зараз до мене надійшли запити від інвесторів у Києві, Київській та Хмельницькій областях щодо запуску трьох пілотних проєктів зі сприяння добудові проблемних об’єктів. В першу чергу, це стосується об'єктів високого ступеню готовності, але у яких є проблеми з документами та дозволами. На мою думку, це доречна ініціатива, на яку має звернути профільне міністерство. Я готова всіляко допомагати, як представник профільного комітету парламенту, в реалізації таких “пілотів” на користь громадянам України, які стали заручниками нечесних забудовників або свавілля нечистих на руку чиновників. KV: Чесний бізнес, поміж тим, стикається не тільки з проблемою ДАБІ. При підключенні будинків до комунікацій забудовники мають величезні проблеми з монополістами. Як буде вирішене це питання?  Олена Шуляк: Причини появи таких проблем різні. Інколи питання з підключенням до інженерних мереж чи модернізації транспортної інфраструктури нового об’єкту викликані не лише зловживанням монопольним становищем, а й елементарно намаганням чинити тиск на забудовника з корупційних причин. Можу навести приклад ЖК “Еврика” на Ломоносова, де комунальне підприємство висуває абсолютно абсурдні вимоги щодо підготовки транспортної розв’язки поруч з об’єктом. Інші випадки – це звичайне зловживання монопольним становищем постачальників послуг або власників мереж. Коли ми спілкуємося з європейськими фахівцями щодо цієї проблеми, вони відзначають, що такі ситуації – це тільки українське “ноу-хау”. Майже унікальне явище для європейських ринків, коли корупція та тиск на бізнес виникає на рівні комерційних організацій. За умови дієвого антимонопольного законодавства та нагляду – таке просто було б неможливе. Але разом з тим, питання зловживання монополістами за умови непрацюючої антимонопольної системи стримування є дуже делікатним. Законодавство забороняє втручатися прямо в діяльність суб’єктів господарювання. Але, на жаль, наша ситуація з “вічно перехідною” економікою пострадянського типу є наслідком існування так званих природних монополій. Частково ми почали лише вирішувати це питання, розпочали впровадження європейських ринкових норм. Наприклад, розмежування функцій та власників мереж та постачальників послуг. За новою моделлю, яку напрацьовують зараз за моєї участі, підключення до мереж повинно бути уніфіковане, а не розроблятися під кожного із забудовників. Власники мереж та постачальники послуг повинні розробити типові умови щодо підключення та, головне – зробити ці умови відкритими та загальнодоступними. І отримувати техзавдання на підключення забудовник повинен разом із містобудівними умовами та обмеженнями (а саме підключення має здійснюватися винятково на підставі виконання типових умов, без будь-яких “але” та “можливо”). Коли ми розробляли єдину електронну систему в будівництві, то саме цю модель отримання забудовником техзавдання на підключення ми й заклали в концепцію. Ми навіть пропонуємо створювати електронні інтерфейси роботи з боку постачальників послуг в електронній системі та запровадити електронні договори на підключення, щоб спростити процедуру та зробити її прозорою. Мій план вирішення цієї проблеми – типові параметри підключення, які рівні для всіх, відкритість даних та застосування електронних процедур при наданні ТЗ та безпосередньо при організації самого підключення.  KV: Ще однією проблемою для всіх столичних забудовників є прийняття Генплану Києва. В одному із інтерв’ю Ви казали, що має бути політична воля для прийняття рішення. А чи є Генплан, який Вас особисто влаштовує?  Олена Шуляк: Розумний та реалістичний. Це правда, Києву терміново необхідний новий та реальний Генплан. Адже ще трішки, і місто не потягне одночасну реалізацію двох концепцій, що призведе до інфраструктурного колапсу. А після презентації нової концепції у грудні 2019 та презентації проєкту Генплану-2040 в січні 2020, Київ тепер має вже три Генеральні плани розвитку міста. Перший розроблений в 1997-му, другий, який так і не був затверджений і залишився проєктом, — за часів Черновецького, Попова, і проєкт третього – за мерства Володимира Кличка... Ці документи кардинально суперечать один одному, адже перший орієнтується на створення агломерації, другий — на розвиток міста за рахунок власних ресурсів, а проєкт третій є комбінацією перших двох.  Одночасна наявність, фактично, трьох Генпланів призвела до того, що основні формальні рішення Київрада приймає з посиланням на чинний Генплан-2020, а окремі тактичні — в частині розробки детальних планів територій через проект Генплану-2025, а житиме столиця, фактично, після анонсованого затвердження влітку 2020 – за третім Генпланом-2040.  KV: Як “вдалося” створити такий коллапс в основному  містобудівному документі столиці? І чим може, в умовах децентралізації, допомогти Верховна Рада? Олена Шуляк: Причин, які призвели до такого свавілля декілька. Це і традиційне для України нормотворче неузгодження, і складнощі з розробкою історико-архітектурного опорного плану, і сумбурність рішень щодо плану зонування території за призначенням та обмеженнями. Ну і без відсутності політичної волі на рівні місцевої влади, щодо прийняття єдиної стратегії і відміни “ручного управління” містом також не обійшлося. Та як би там не було, нині через детальні плани територій, забудовник погоджує з місцевою владою лише окремі території під забудову, без комплексного бачення. Через що в Києві з’являлися “житлові гетто”, навіть після прийняття змін до державних норм щодо щільності забудови території.  Щоб це виправити, слід нарешті прийняти та затвердити один Генплан, навіть доопрацювавши презентовану концепцію та проєкт Генплану-2040. Ми вже дали "зелене світло" для місцевої влади. Сьогодні в рамках профільного комітету ми створили підкомітет, який займається питанням містобудування, а ще підготували і проголосували за законопроєкт №1081, в якому з-поміж усього іншого йдеться про можливість залучення грантових коштів для створення кадастрів. Зараз опрацьовуємо такий варіант фінансування і для створення містобудівної документації.  Попереду ще багато роботи, але ми налаштовані створити максимально сприятливі умови для того, аби самоврядування столиці нарешті проявило політичну волю і визначило спектр руху Києва, затвердило сучасний і прогресивний Генплан. Верховна Рада не вправі втручатися у життя місцевого самоврядування, але ми даємо для них можливості для прийняття надважливих рішень. Сподіваюся, нас почують.  KV: У “пулі” ваших реформ – контроль якості будівельних матеріалів. Є якийсь прогрес?  Олена Шуляк: За наявності дієвого ринкового нагляду – рівень фальсифікату, неякісних та взагалі небезпечних виробів зменшується. Загалом, в Україні ще з 2010 року діє досить сучасний та прогресивний закон про ринковий нагляд, але будівельні вироби мають все ж свою специфіку. Попри постанову КМУ, якою ще у 2016 році врегулювали правову невизначеність щодо повноважень ДАБІ як органу ринкового нагляду за будівельною продукцією, ситуація не змінюється, а навіть погіршується. Фактично, орган контролю ігнорує цю функцію, традиційно зосереджуючи діяльність на “обілечуванні” забудовників. Звичайно, якщо всі ресурси ДАБІ, про що ми отримуємо інформацію від учасників ринку, зосереджувалися на корупційних схемах, то на кропітку роботу з ринкового нагляду сил не залишалось. З боку Держархбудінспекції ми бачимо лише формальні плани та відписки по контролю за сегментами ринку, які можна перелічити на пальцях – віконні блоки, цегла, керамічна плитка, вироби з бетону та цементу… Та й в цих сегментах рівень фальсифікату, тобто виробів, що не відповідають стандартам, за останні роки не зменшується.  Коли скасовувалася обов’язкова сертифікація будівельних виробів з 1 січня 2018 року, планувалося, що Україна терміново імплементує в своє законодавство положення 305 Регламенту ЄС щодо виведення та обігу будівельних виробів на ринку. Насправді, лише зараз, у 2020 році нам вдалося довести важливість цього кроку, зламати супротив осучасненню підходів до регулювання ринку будівельних виробів, і я ініціювала розгляд проекту закону про надання будівельної продукції на ринок. Комітет підтримав цей законопроект і найближчим часом його розглядатиме парламент. Думаю, що цей важливий крок до якісних та сучасних будівельних товарів буде точкою неповернення. І як промисловість, так і ціла будівельна галузь отримає сучасні та ефективні правила.  Разом з тим, якщо в створенні законодавчого підґрунтя для ефективного та європейського ринкового нагляду за будівельними виробами робота йде інтенсивно, то з запровадженням правил та процедур для гарантування якісних та безпечних будвиробів ситуація гірша. Мусимо чекати позицію щодо цього питання з боку міністерства та органу ринкового контролю. Сподіваюсь, реформа ДАБІ нарешті вирішить це питання. KV: Недавно у ЗМІ ще просували законодавче врегулювання класів житлової нерухомості. Чи це насправді потрібно узаконювати? Чи потрібна взагалі класифікація житла?  Олена Шуляк: Так, на ринку неофіційно існує поділ житла на класи. Навіть більше – таких неформальних класифікацій кілька. Фактично, чи не кожен забудовник чи ріелтор створює свою власну. Але загалом, традиційно сформувалася класифікація житлової нерухомості на “економ”, “комфорт”, “бізнес” та “еліт”. Така навіть неформальна класифікація впливає на використання технологій та будівельних матеріалів. Наприклад, при спорудженні житла економ-класу забудовник використовує зазвичай 90% вітчизняних або дешевих будматеріалів та продукції виробництва Китаю, Туреччини тощо. А при елітному будівництві – щонайменше 60% будпродукції є високоякісною, виробництва Італії, Німеччини, Іспанії. На додачу – це системи типу “розумний дім”, високоякісні ліфтові системи від американських чи німецьких виробників і, звичайно, розташування в центральних районах. Класифікація нерухомості потрібна, але розробляти та узгоджувати її мусить ринок – саморегулівні об’єднання забудовників, ріелторів та компаній, які займаються проектами з управління нерухомістю, можуть розробити єдиний стандарт та запровадити його на рівні галузевого. А держава має виступити як арбітр та рядовий учасник таких домовленостей і в подальшому – слідкувати за дотриманням стандартів. Така єдина класифікація врегулює питання з ціною новобудов і допоможе зоорієнтуватися покупцеві. Завдяки цьому зникнуть випадки, коли девелопер виставляє преміальні ціни на об’єкти, які за фактом відповідають економ-класу.  А ще єдина класифікація може бути корисною компаніям, які надають послуги з менеджменту та обслуговування об’єктів нерухомості. Або, наприклад, допоможе кредитним установам запровадити диференційований підхід щодо іпотеки для різних об’єктів: для економ-житла запровадити пільгові соціальні кредитні програми, а для елітного – програми з преміальними функціями за підвищеною ставкою. KV: Останнім часом з’явилось багато повідомлень про шахрайства на ріелторському ринку. Хто і як, на вашу думку, має контролювати роботу агенцій з нерухомості та ріелторів?  Олена Шуляк: Шахрайство – це злочин. В Україні створено достатньо органів, які займаються правоохоронною діяльністю та розслідуванням злочинів. Це їх робота. Щодо стандарту діяльност: з 1 березня 2019 року в Україні діє добровільний гармонізований методом підтвердження національний стандарт ДСТУ EN “Послуги агентів з нерухомості — Вимоги до надання послуг агентів з нерухомості”. Копію цього стандарту можна отримати у Національному фонді нормативних документів. Але оскільки він добровільний, то його застосування – предмет саморегулювання ринку. Саме ринок повинен сформулювати вимоги до своїх учасників та контролювати його дотримання. А на ринку агенцій нерухомості – велика конкуренція. Лише в Києві, за оцінкою Спілки спеціалістів з нерухомості, працює 300-350 агенцій нерухомості. А кількість суб’єктів господарювання в Україні, які зазначають у своїх документах як основний вид діяльності операції з нерухомим майном, перевищує 30-35 тисяч. Саме конкуренція в сучасному розвиненому світі є ефективним регулятором. Держава повинна гарантувати законність діяльності та відсутність злочинних дій типу шахрайства. Такий великий ринок має потенціал до саморегулювання. За моїм особистим досвідом, навіть на прикладі ДАБІ, втручання держави не призводить до захисту від зловживань на ринку. Це лише породжує корупцію та підвищення цін. Кращим запобіжником виступає цивілізований ринок та відкриті загальнодоступні реєстри. KV: Ринок комерційної нерухомості переживає реновацію, оновлюються ТРЦ, стають більш якісними офіси, як Ви вважаєте, що заважає розвитку і появі нових бізнес центрів, ТРЦ? Олена Шуляк: Головна причина – відсутність інвестицій. Індекс роздрібного товарообороту протягом щонайменше 3-х років зростає щомісячно на 5-10% до відповідного періоду попереднього року. Тобто, кожного місяця люди витрачають на 5-10% більше, ніж за минулий рік. Це – перспективний ріст ринку. Тобто, потреба й потенціал є. У сегменті торговельної нерухомості в Україні у першому півріччі 2019 року нова пропозиція складає приблизно 67 000 кв. м. Упродовж цього часу відкрили торговельні центри районного значення Smart Plaza Obolon та Oasis у Києві, ТРЦ Spartak City у Львові, а також наступна черга ТРЦ Gagarinn Plaza в Одесі. Більше об’єктів торговельної нерухомості відкриють до кінця 2021 року (в тому числі, нові торгівельні центри орендною площею приблизно 720 000 кв. м, що створює цікаві можливості для розвитку торгівельних мереж на українському ринку). Щоб цей потенціал зацікавив інвестора, потрібно створити комфортний інвестиційний клімат в країні. Необхідно спростити, зробити прогнозованими та позбавити від корупційної складової процедури з організації будівництва. Саме заради цього я ініціювала створення та запровадження на законодавчому рівні Єдиної державної системи в будівництві.  KV: В регіонах України забудовники потерпають від основних трьох проблем: відсутність платоспроможного попиту, можливості введення об’єктів в експлуатацію та питань із землею. Чи відстежуєте ви ринок в регіонах, і чого очікувати від Уряду тим, хто працює поза межами столиці? Олена Шуляк: За остаточними підрахунками Держстату, обсяг виконаних будівельних робіт збільшився на 24% у порівнянні з 2018 роком. Зросли всі сегменти: будівлі на 19%, а інженерні споруди на 28%. За підсумками 2019 року лише в Запорізька область продемонструвала падіння обсягів будівництва. При цьому нежитлове будівництво зросло за підсумками року у всіх областях. А от темпи будівництва житла уповільнилися в 9 регіонах, серед яких традиційні лідери в минулому Київ та Дніпро. За ініціативою Президента та під контролем уряду запустили програму “Велике будівництво”. Її мета, в першу чергу, ремонт доріг та розбудова соціальних об’єктів. Оновлення та побудова 249 шкіл, 155 дитсадків, 169 спорткомплексів, 212 центрів екстреннної медичної допомоги та 422 амбулаторіі. Ремонт та створення понад 6,5 тисяч кілометрів доріг. Всі ці кроки — не лише об’єкти. Це й нові десятки тисяч робочих місць в регіонах, а значить — підвищення добробуту людей. А ще це кращі логістичні можливості за рахунок доріг та підвищення мобільності населення.  В результаті ми матимемо збільшення обігу товарів та кращі умови для життя в сотнях населених пунктах по всій Україні. Такі державні проекти, як “Велике будівництво” — потужні ін'єкції в економіку і прямий сигнал інвесторам для заохочення будівництва в регіонах. Читайте: Рынок жилья среагировал на пандемию усилением мер безопасности и прогнозирует рост цен Фото: з відкритих джерелКиевVласть

В кінці минулого року відбувся відкритий Форум ДАБІ та громадськості, на якому ГО “Асоціація містобудівельників України”, кафедра геоінформатики КНУ ім.Т.Шевченка та  ГО “Сила Громад” презентували модернізацію сайту “Прозора ДАБІ” з підключенням зведеного геопорталу містобудівної, проектної, землевпорядної та дозвільної документації. Побачивши загрозу публікації у відкритому доступі матеріалів, що викривають корупційні домовленості та схеми легалізації відхилення від ДБН, будівельна мафія терміново звільнила керівника ДАБІ Олексія Кудрявцева.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  В середу 06 березня 2019 року відбулась ніким особливо не помічена подія: знову ж таки громадські організації та науковці, через свого представника, презентували на секції НТР Мінрегіону відкриту і публічну систему геопросторових даних “Електронна НТР” по всім забудовам, які розглядаються Мінрегіоном на предмет погодження відхилення від державних будівельних норм (ДБН). Перше питання порядку денного здивувало не тільки чиновників – навіть присутні на секції забудовники були шоковані розмахом зловживань в ДАБІ. Зокрема, корупційна карусель видачі дозвільних документів головними інспекторами будівельного нагляду та дозвільним департаментом Н. Чекомасової,  просто вражає своїм цинізмом. Але найбільш корумпованими в цій схемі виявились “комерційні” експерти (якщо можна назвати експертом фахівця, який не бачить порушень у проекті). ТОВ “Еквілібріум Трейд” заплатив ТОВ “Українська будівельна експертиза” за те, щоб псевдоексперти не побачили порушень будівельних норм і дали “зелене світло” забудовникам отримати Дозвіл на забудову рекреаційної території Парку Покол – Наддніпрянське шосе 2. Фактично, саме так звані експертні звіти (нічого спільного з державною експертизою проектів) стали основною перепусткою в світ порушення законів та будівельних норм, всупереч ст.10 ЗУ “Про будівельні норми”. Сумнівні документи землевідведення, завідомо в корупційний спосіб надані Містобудівні умови і обмеження, у злочинний спосіб наданий Дозвіл ДАБІ протягом 5 хвилин висвітились на екрані перед здивованими членами секції  НТР та чиновниками Мінрегіону. Всі побачили підлог документів, завідомо неправдиві відомості та корупцію в діях посадових осіб, які надали ДОЗВІЛ, але Замовник при цьому звернувся до Мінрегіону з клопотанням “погодити відхилення від будівельних норм”. Тобто норми не порушені, як випливає з документів Експертного звіту, але в листі ТОВ “Еквілібріум Трейд” мова йде про відхилення! Просто когнітивний дисонанс, який може призвести  до чергових звільнень в системі Мінрегіону (звільнення Кудрявцева проходило під особистим контролем Гройсмана). Що ж  такого в цій системі “відкритих геопросторових даних”? Нічого особливого, просто зібрана і зведена на один веб-портал (доступно для перегляду з мобільних телефонів) інформація про кожен об’єкт будівництва, з прив’язкою до земельних файлів ДЗК (публічна карта) і проектної документації,  дає можливість Мінрегіону побачити протягом 5 хвилин відповідність проекту містобудівній документації, земельному, памяткоохоронному, природоохоронному законодавству. Це перший крок на шляху повноцінного нагляду і контролю за містобудуванням в Україні і він може стати останнім, зважаючи на боротьбу будівельних кланів за сфери впливу. Через інтернет, кожний бажаючий може передивитись відеозапис проходження секції НТР, а після адаптації  веб-ресурсів з системою gov.ua можна буде переглядати всі проекти, які направлялись в Мінрегіон для отримання погодження відхилення від будівельних норм. На  екрані видно навігацію зручного сервісу з простим доступом до всіх відкритих даних. Але система дозволяє миттєво виявити, що згідно Генплану Києва 2020, територія забудови ТОВ “Еквілібріу Трейд” обліковується як зелені насадження загального користування. Тобто мова йде про контроль через офіційний ресурс Мінрегіону всіх порушень Київської міської державної адміністрації (чиновники якої підписували Висновки щодо землевідведення та подавали на голосування Київради пакет документів з нецільовим використанням території).  Але налякало чиновників Мінрегіону не тільки порушення містобудівного законодавства. Виявилось, що наданий на розгляд проект будівництва має довгу кримінальну історію, в якій Генпрокуратура грає ключову роль. Дозвіл ДАБІ видано на об’єкт, який фігурує в слідчих діях і секція НТР мала б легалізувати злочини замовників будівництва. Що буде далі, коли з наведених нижче слайдів стане зрозуміло, що “відкрита” система таки діє і можна вже не доводити тезу про злочини забудовників, а просто дивитись за ними на екрані разом з присутнім на секції Прокурором або слідчими МВС. Виявляється, що “папєрєдніки” з Мінрегіону в 2015 році вже один раз легалізували злочини по забудові рекреаційного Урощища Покол,  але забудовнику виявилось цього замало. Шалені порушення санітарних норм, архітектурних вимог, заходів пожежної безпеки, що погоджувались Мінрегіоном в період з 2011 по 2017 роки, стали окремою “нормою” в будівельному бізнесі. Спроба виявити в архіві Мінрегіону зазначені нижче документи від 20.08.2015 року не принесли результатів – ні Протоколу №4 від 13.08.2015, ні самого листа-погодження не існує. Це тотальна маніпуляція і шахрайство. Саме тому, колишній міністр Мінрегіону, а потім Прем’єр-Міністр України Володимир Гройсман нещадно звільняє тих, хто намагається зробити будівельну сферу публічною і відкритою. Після Революції Гідності, “напарник” Гройсмана пан Яценюк скасував усі перевірки будівельного бізнесу, відкривши “ящик пандори” незаконних і самовільних забудов (адже однією з ознак самовільного будівництва є  порушення державних будівельних норм). Подивіться уважно на малюнок внизу – це інформація з сайту забудовника: житлово-готельно-офісно-торговельний комплекс з 90% об’єктів житлового призначення. По міркам Європи, куди ми прагнемо, мова йде про мікрорайон з чисельністю мешканців, як у малому місті. Школи і садочки, поліклініки та громадські зони не були затверджені відповідним ДПТ. Що ж спонукало КМДА оформити документи на будівництво? Лише прибуток і комерційна вигода світиться в очах чиновників, які дозволили це будувати і замовників, які прагнуть знищити рекреаційні території столиці. Віктор Глеба, незалежний експерт з державного управління у галузі містобудування, член-кореспондент Української академії архітектури, доцент кафедри, громадський діяч КиевVласть

Нині існує нескінченна кількість сект та вірувань. Вони як живий організм зявлються нові, реформуються та зникають, при цьому, мають на своїй меті охопити якомога більшу аудиторію та отримати дохід. Питання постає в тому, чи має держава контролювати, обмежувати та регулювати діяльність такого виду? Ще 23 квітня 1991 року був прийнятий Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”, який регулює подолання негативних наслідків державної політики щодо релігії і церкви. Зазначу, кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Зокрема, слід звернути увагу, що ст 5. згаданого закону передбачає що церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями). Закон дав право релігійним організаціям звертатись за добровільними фінансовими та іншими пожертвуваннями і одержувати їх. При чому, фінансові та майнові пожертвування, як і інші доходи релігійних організацій, не оподатковуються. Це передбачено законом ст.18 та пп. 133.4.6 Податкового Кодексу України. Це дає підстави вважати, що така правоустановча організація дуже зручна для ведення тіньового бізнесу. Конвенція з захисту прав людини ст. 9 встановила, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії. А історичні підвалини права на свободу віросповідання закріплені і в доктрині міжнародного права ще в далекому 1648 році при укладанні Вестфальського миру. Ідея правового захисту релігійної свободи повязана з християнською цивілізацією, в результаті боротьби християнської церкви за право існування і розповсюдилась через звязки з іншими континентами та народами. Релігійна свобода і спроби покінчити з примусом віросповідання стали основними причинами формування незалежних держав. Тепер можна вважати, що формула свободи віросповідання є важливим фактором утворення та існування самобутної держави. Саме тому, держава змушена визнавати свободу віри. При цьому, держава визнає певну релігію, надаючи їй статус офіційної. Я не буду вдаватись до порівнянь. Цікаво, що свободу поняття совісті закували в юридичну норму та поставили поруч з віруванням. Оскільки “свобода совісті” звучить як “liberty of conscience”, тобто свобода усвідомлення. Доведу до відома, секта від латинського sequi - рухатися за кимось, підкорятися, за іншими даними - від secare - відрізати, відокремлювати - слово, яке спочатку використовувалося для позначення окремих богословських груп та шкіл, а також у полемічній літературі ще в дохристиянську епоху. Сектами також називали деякі філософські школи. Те, що секти не оподатковуються ми вже зрозуміли. Те, що просять пожервування, затьмарюють свідомість, часто залишають людину без майна і в таких випадках громадянин держави лишається на обочині життя без правового захисту та підтримки – ми також знаємо.  Згадаємо декілька всім відомих прикладів, щоб розвіяти всі сумніви щодо даної тези. Часто ми можемо знайти багато відомих прізвищ, що повязані з такими організаціями. Чи є це випадковістю? Секретар Ради національної безпеки і оборони України оголосив, що очолив “широке об'єднання” протестантських релігійних і громадських організацій. Він вважає, що завдяки людським і фінансовим ресурсам цей союз зможе ефективно впливати на суспільно-політичне життя країни. Імя колишнього мера Києва Леоніда Черновецького повзане з Санжеєм Аделаджи - лідером секти, яке має назву “Посольсво Боже”. Додам, що Білорусії та РФ, де Аделаджи намагався реалізовувати свої інтереси – довелось в індивідуальному порядку екстрадувати пастора за його діяльність. В Україні Аделаджи був фігурантом у справі “King's capital”, за якою багато віруючих “Посольства Божого” закладали свої квартири в обмін на нібито щомісячні відсотки. Компанія, якій було дозволено діяти у церкві, не впоралася зі своїми фінансовими зобов'язаннями і правоохоронні органи звинуватили їх в скоєнні таких кримінальних злочинів, як шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах групою осіб; організація злочинної групи; підробка документів; використання підроблених документів; фіктивне підприємництво; відмивання грошей групою осіб в особливо великих розмірах; зловживання службовим становищем з метою заволодіння чужим майном. Заснування Великого Білого Братства в 1990 році взагалі всколихнуло спокій українського народу. Засновниця Марія Деві Христос оголосила, що під час операції пережила клінічну смерть і в неї вселилася сутність Ісуса Христа. За декими данними, прихожан налічувалось 144 тис. Секта вирізнялась агресивно налаштованою поведінкою. Діти відрікались від своїх батьків, вчинювали самогубства, намагались захопити православну святиню Софію Київську. Проіснувало Біле братсво до 1993 року, коли дії секти перейшли межі допустимого. Щодо масонства. На сьогоднішній день на території України діють декілька масонських та парамасонських організацій. Членство в них досить обмежене і потребує рекомендацій для новачків. Такі правила відмежовують небажаних гостей в закритій організації. Однією з таких є Орден святого Станіслава – громадська організація, заснована в 1999 році, так званим Великим пріором Павлом В'яловим. Близько 300 вищих керівників держави, починаючи від президента та його дружини, генералів СБУ, Збройних сил, митниці, прикордонних військ, міністра оборони і Генерального прокурора, не минаючи артистів ураїнської естради, на кшталт Ніни Матвієнко, які входять до масонської ложі ордена Святого Станіслава - така поведінка можновладців спонукає задуматись про існування окремих ідей та мети. Органзація така в цілому суперечить служінню українському народові, оскільки члени зобов'язуються виконувати рішення керівного органу, але це окреме питання. Щодо організації сатаністів – гучний скандал навколо, так званого замку в Бортничах, дає підстави вважати, що дії їх ватажка Сатановського С.А. не є цілком правильними. Не омину й кабалістів (або псевдокабалістів), які прикриваючись науковою і просвітницькою діяльністю в області науки каббала отримують на свої рахунки величезні кошти від українського народу.  В цілому такі релігійні організації - секти, які практично завжди намагаються уникатити такого визначення, наносять психологічне ураження народові. В свою чергу держава зобов'язана попереджувати такі злочини, ще до їх появи. Тому не зайвим було б оподатковувати на загальних підставах організації хибних вірувань – для уникнення індивідуального збагачення шляхом шахрайства та психологічного запаморочення окремих верств населення, тим більше коли існує офіційно визнана державою релігія. Тобто, якщо в христинстві з ієрархиєю все зрозуміло – “Хто кому надає Томос”, то з сектами все глухо. Послугами секти часто користуються й недобросовісні політики, оскільки розуміють, що перед ними постає ефективний електоральний інструмент. Нам зрозуміло, що завдяки модернізованим релігійним доктринам послідовними діями можна закодувати увесь народ, цілу державу до стану різкої безсвідомості та порожнечі, стану позбавленого власних думок виконавця чужої волі. Саме тому, український народ має бути обізнаним та свідомим у своїх діях щодо вірування. Читайте: Помилка пенсійного оподаткування Ольга Терещенко, юрист-міжнародникKиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Борисполя Анатолієм Федорчуком. KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми? Анатолій Федорчук: Міська рада не ініціювала процес об'єднання. Є районна рада та адміністрація і з етичних міркувань, я вважаю, спілкуватись із сільськими головами, переступивши голів району, це некоректно. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Я мав індивідуальні зустрічі з деякими сільськими головами. Наприклад, частина громади Глибоцького склала лист, у якому зазначила, що вони хочуть приєднатися до Борисполя, але голова села заявила, що вона може втратити ідентичність свого населеного пункту, тому сільрада категорично виступає проти. Так само села Гора та Щасливе -  там на одного жителя коштів більше, ніж у нашого міста. Тому вони зайняли таку позицію - байдуже, що буде у сусіда, коли нам і так добре. І переконувати їх в іншому я не бачу сенсу. До того ж голова райради заявляв, що в Конституції немає такого поняття як об'єднана територіальна громада. Він дає зрозуміти, що робити сьогодні об'єднання є неправильним. Але разом з тим є позиція Президента та Прем'єр-міністра України. Є також європейська практика, де об'єднані територіальні громади мають змогу краще реалізовувати свої амбітні плани, їх надходження значно збільшуються. Можу сказати, що більшість аргументів все ж таки за об'єднання. Була спроба сільських рад об'єднатися навколо міста. Я назвав це так званим бубликом, бо Борисполя у їх планах не було. Тоді вони зібралися і, як часто буває, посперечалися, тому ні до чого не дійшли. Моя позиція наступна - Бориспіль і населені пункти мають об'єднуватись в одну громаду, адже потім об'єднання буде добровільно-примусовим. Згідно перспективного плану, який ще не затверджено, на території району планується утворити три громади. Я такий формат однозначно підтримую. KV: Інвестиційний клімат - як покращувати? Проводите земельні аукціони? Анатолій Федорчук: Ми ще не провели жодного аукціону, але в нас вже підготовлено 5 чи 6 земельних ділянок і найближчим часом ми такий аукціон будемо проводити. Я вважаю, що це величезний крок вперед і аукціони потрібно було проводити ще 20 років назад. Таким способом ми б уникнули корупційних схем, роздачі земель у невідомий спосіб. Особливо це стосується районів, де розпорядження про видачу землі підписує голова РДА. У місті менші ризики корупційних діянь, оскільки рішення приймається колективно. Серед потужних інвесторів у нас можна відмітити корпорацію “Рошен”. Будується бісквітний комплекс, де працює вже більше семидесяти осіб. Реалізувати проект планується в кінці 2020 року, на базі цього підприємства буде створено більше 1000 робочих місць. Заробітна плата виплачується прозоро. Я спілкувався з окремими працівниками і рівень оплати там дуже достойний, вони задоволені. Взагалі в місті щороку створюється до 500 робочих місць. Завдяки цьому ми маємо непоганий бюджет, хоча і втратили близько 100 мільйонів через перереєстрацію аеропорту.   KV: Продаж землі Рошену - на якій стадії? Анатолій Федорчук: Ми прийняли попередні рішення про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки. Які далі наміри компанії - мені невідомо. Я не знаю, захочуть вони купляти землю чи ні. Але я однозначно за те, щоб земля купувалась всіма суб'єктами господарювання, це дуже вигідно для міста. Фактично таким чином вони платять двічі - коли купують землю і коли після цього сплачують земельний податок. “Рошен” може не купити землю, адже платити оренду все ж таки вигідніше. А так відразу доведеться заплатити не багато не мало - близько 50-60 мільйонів за 18 гектарів. Цю суму можна платити більше 20 років за оренду. До того ж, це питання в міській раді часто заходило в політичну площину і прив'язувалось до особистості президента. Але я дивлюсь на ситуацію з економічної точки зору, мені зовсім байдуже, хто стоїть за цим підприємством. Сьогодні є ця людина, завтра її не буде, а підприємство залишиться. А взагалі інвестори до нас не рвуться після того, як бачать сесії міської ради. Я розумію, що якби мав гроші, то ніколи би не вклав їх в Україну. Європейські інституції дають нам кредити під великі відсотки. Я колись задавав питання представнику європейського банку реконструкції та розвитку,  чому для Польщі відсоткова ставка кредиту 1,2 а для нас - 9? Він сказав, що в Україні дуже високі ризики, і саме це є причиною. Тому ми маємо мінятися ментально. Коли заходить інвестор, не важливо від якої політичної сили, ми маємо носити його на руках. KV: Аеропорт “Бориспіль”, боротьба із районом за податки. Як так вийшло, що місто втратило великі надходження та аеропорт переєстрували в селі Гора? Анатолій Федорчук: У 1975 році, коли район і місто розділялися, аеропорту “Бориспіль” було присвоєно адресу Бориспіль, 7. Де знаходиться така адреса - ні тоді, ні зараз нікому не відомо. За радянських часів це було так -  перший секретар райкому партії сказав, що треба назвати саме так і сумніву це не підлягало. З юридичної точки зору це питання не врегульовано до сьогоднішнього дня. Перереєстрація аеропорту пройшла в дуже нецивілізований спосіб, через “підкилимові ігри”. Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію регіонів, тоді мене запрошували в облдержадміністрацію і казали - якщо відмовишся, ми тебе поставимо на коліна і заберемо аеропорт. Часи змінилися, а методи - ні. Сьогодні 70% жителів міста працюють в “Борисполі”, користуються нашою інфраструктурою, діти ходять до шкіл та садочків. І позбавляти нас таких надходжень зараз - неправильно. По лінії асоціації міст України ми вже двічі ініціювали зміни в законодавство, щоб люди платили податки за місцем їх проживання, а не за місцем реєстрації об'єкту. Це дало б можливість рівномірно розвиватися всім регіонам.  Наприклад, у Борисполі дуже багато людей працює з району, особливо в комунальній сфері. Ці податки йшли б до їх населених пунктів. Аеропорт “Бориспіль” розташований на території 5 адміністративних одиниць. Тобто він належить місту та ще чотирьом сільським радам. Тому знаходиться як в районі, так і в місті. Коли перереєстровували підприємство, керувалися тим, де знаходиться крісло генерального директора. А воно на території району.  Це абсолютно безглуздий підхід. Але я вірю, що після об'єднання територіальних громад це питання буде вирішено. Аеропорт був у місті Борисполі і називається він так само, він же не носить назву села Гора. Тому я налаштований оптимістично і сприймаю це як тимчасові недоречності. KV: Будівництво сміттєпереробного заводу - коли буде завершено? Які виникали проблеми? Чи є "сміттєва" проблема? Анатолій Федорчук: Ще півтора року назад в нас була підписана інвестиційна угода із американською компанією. Останній раз вони приїздили у вересні 2018 року, у січні цього року їздила українська делегація представників цього підприємства в США. Нас запевняють, що гроші для його будівництва вже є. Але поки інвестор вичікує покращення ситуації в країні. Я думаю, що вони не ризикують вкладати в нашу територію майже 120 мільйонів доларів, оскільки ми вступили в фазу виборів. По-друге - завод ще не почали будувати, а в пресі вже з'явились заяви окремих осіб, зокрема сільських голів, що на їх території буде “роза вітрів”, неприємні запахи, тому вони не допустять будівництва і заводу не буде. Мені телефонують з американської компанії і запитують - а ви що, виступаєте проти? Якщо хтось думає, що американці не відслідковують інформацію в наших ЗМІ, то вони глибоко помиляються. Вони не тільки відслідковують, але й аналізують. Ось вам і одна із причин, чому до нас не рвуться інвестори. KV: Очисні споруди - наскільки гостра проблема для міста? Анатолій Федорчук: Це питання стоїть надзвичайно гостро. Я вважаю, що вирішити проблему можна тільки через категоричну заборону будівництва багатоповерхових будинків в місті та районі. Щоб краще сідали і домовлялися. Те, що ми робимо зараз, це злочин перед собою та перед майбутніми поколіннями. Нашим очисним спорудам вже 50-60 років, ними ми просто загаджуємо землю. Нам потрібно рівнятися на цивілізовані країни, де на першому місці завжди екологія. Близько 5 років я оббивав пороги владних кабінетів і мені вдалося вибити 274 мільйони на будівництво першої стадії очисних споруд. Вони навіть почали будуватися. Але ми постійно потрапляємо в фазу виборів. І коли проводилися громадські слухання, знову ж таки окремі лідери, які дуже хотіли стати депутатами Верховної Ради, лякали людей екологічною катастрофою. Звинувачували місто, що нібито ми хочемо вирішити свої інтереси за рахунок району. Але це був проект для міста, району та державного підприємства “Аеропорт “Бориспіль”. Ми б вирішили проблему для всіх. Сьогодні мені подобається позиція голови КОДА. Він хоче займатися цим питанням.  Саме за його дорученням вже проведено 4 наради з цього питання. Наразі вирішується, яким шляхом піти, щоб побудувати другу чергу і найважливіше - куди скидати очищені води. Була пропозиція повернутися в Бортничі, але незрозуміло, як оминути частину Києва. Хоча і КМДА готова сприяти цьому питанню. Знову ж таки, це все подається під політичним соусом. Незабаром вибори і це знову може завадити реалізувати проект. Проблема не стільки в грошах, як в нас самих.  Немає одностайності в підходах керівників міста, району та інших населених пунктів. KV: На якій стадії конфлікт навколо довгобуду Кінг-Конг? Анатолій Федорчук: Першу чергу введено в експлуатацію. Там купили квартири Національна гвардія, Міністерство оборони, Міністерство надзвичайних ситуацій. Але не вирішено основне питання з інвесторами, фізичними особами, які вкладали туди кошти. Зараз від них забудовник вимагає доплати. До нас зверталися інвестори і ми відповіли, що ні в якому разі ми не приймали рішень щодо видачі ордерів, тому що немає гарантії, що квартири не продано двічі. Ми стали заручниками цієї ситуації. Взагалі і компанія забудовник повела себе не досить гарно,  вони не заплатили жодної копійки пайової участі, а сума сягає майже 5 мільйонів. Ми були змушені розірвати з ними договір оренди землі, аби змусити їх сісти за стіл переговорів. Наразі ми вимагаємо двох речей - убезпечити інвесторів, які вклали кошти в квартири, якщо це дійсно їх квартири, і вирішити питання із двоповерховим житловим будинком, який знаходиться на їх території та жителям якого вони обіцяли нові квартири. KV: Конфлікт навколо Генплану - чим викликаний, як вирішується? Анатолій Федорчук: Генеральний план в нас прийнято ще в 2007 році, у 2018 році була спроба зробити новий план. Ми провели тендер, але жодного переможця із тих компаній, які на нього подавалися, ми не змогли визначити, адже кожна компанія почала змінювати умови. За деякі роботи хотіли доплати коштів. Конфлікт був тільки в тому, що ми відстоювали бюджетні гроші. У цьому році ми плануємо провести тендер повторно. KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи? Анатолій Федорчук: Тарифами ніхто незадоволений, в тому числі і я. Місцева влада стала заручником цієї ситуації, оскільки ціни на газ, електроенергію не ми піднімали,  середню заробітну плату не ми встановлюємо. Але весь негатив люди спрямовують саме на мене, як на міського голову, та на депутатів. Звісно, що тарифи мають бути такими, щоб люди могли їх оплачувати. Платоспроможність жителів дуже впала, у зв'язку з цим відсоток оплати комунальних послуг дуже знизився.   І наразі є ймовірність, що наші комунальні підприємства стануть банкрутами, а ми залишимося без тепла. За опалювальний період всі платили по старим тарифам, нові було затверджено з 1 січня. І через помилку в перерахунках сьогодні наше підприємство має 8 млн гривень різниці. Хто має тепер це компенсувати, місцеве самоврядування? То ми не створювали такої проблеми. Тому разом з іншими містами ми плануємо подавати до суду, щоб Кабмін нам компенсував ці кошти. Враховуючи те, що ми затверджувати тариф з розрахунку на один температурний режим, а було більш прохолодно, виникла різниця в оплаті 2,1 млн гривень. Щоб наші люди за це не платили, зараз я буду клопотати перед депутатами, щоб ми виділили із бюджету 10,1 млн гривень на вирішення проблеми. Але в той же час будемо розраховувати на підтримку держави, адже 8 млн для нашого міста - це величезні кошти. KV: Розрив договору із приватними перевізниками через відмову возити пільговиків - яку альтернативу перевезення знайшли? Анатолій Федорчук: Ми не розривавали договорів з перевізниками, але деякими активістами спрямовані позови до суду, щоб відмінити підвищення тарифу. На їхню думку порушена процедура. Сьогодні тариф складає 6 гривень і затверджуючи таку ціну, ми сідали з перевізниками за стіл переговорів. Ми домовились, що компенсуємо їм частину коштів, а натомість вони будуть возити безкоштовно всіх пільговиків. Якщо буде їхати 10 пільговиків, то вони зобов'язані брати усіх плюс двох пенсіонерів, які не підпадають під закон України про пільгове перевезення. Ми домовились таким чином і підписали відповідний меморандум. Наразі домовленість виконується і якщо є якісь порушення, то вони у площині людського фактору, між пасажиром та водієм. Такі випадки не носять системний характер. KV: Навіщо вам право спільної власності із районом на центральну лікарню? Що про це думають в районі? Анатолій Федорчук: Не дивлячись на те, що вона називається районною, її будувала держава, туди вкладали бюджет як району, так і міста. Тому вона має належати як району, так і місту. Коли ми передали землю району, то вони тихенько оформили право власності на будівлі. А зараз пропонують нам порахувати вартість майна і поділити суму навпіл, щоб ми заплатили їм половину. Тоді вони подумають, чи зробити нас співвласниками. Звісно, я категорично проти цього, бо це вже називається шахрайство.  Ми готові разом фінансувати лікарню, але ми маємо також контролювати, на що ці кошти витрачаються. У цьому році ми передали на лікарню 44 мільйони гривень державної субвенції, тому сказати, що ми не приймаємо участі в житті лікарні, неправильно. Ще рік назад я звернувся з листом до голови РДА щодо права контролювати використання коштів, на що отримав відповідь, що згідно закону про райдержадміністрації він залишає за собою право самостійно їх контролювати. По простому кажучи, мене просто “послали”. Але 21 лютого районна рада прийняла рішення про виділення нам частини землі на території центральної районної лікарні, щоб ми могли там будувати лікувальний корпус.  Він буде як для жителів міста, так і для жителів району. Тому ми домовились, що готові вкладати кошти, але так, щоб бачити результати. Тому разом із депутатами, обласною адміністрацією в цьому році ми починаємо будівництво. Для цих цілей ми вже виділили 40 мільйонів гривень, які будуть туди направлені на сесії міськради 5 березня. І після того, як корпус буде побудовано, в районі обіцяли переглянути свою позицію щодо контролю усієї лікарні. KV: Взагалі у вас складні стосунки з районом? Анатолій Федорчук: Стосунки із районом стали не прості після того, як вони вкрали в нас аеропорт. Спілкуємось, якісь нагальні питання вирішуємо, ворожих стосунків немає. Просто є певні непорозуміння. В нас різні підходи щодо реалізації роботи. KV: Яка ситуація в міській раді? Як миритесь із депутатами? Анатолій Федорчук: В нас здорове ядро, депутати налаштовані на позитивну співпрацю. Знаходимо спільну мову, хоч іноді це й не просто. За майже 13 років перебування на посаді я завжди вмів знаходити компроміси із депутатами. У питаннях стратегічного розвитку міста ми є однодумцями. KV: Відставка Ярослава Годунка - в чому причина конфлікту? Чому ви вирішили підтримати секретаря? Анатолій Федорчук: Ярослав Годунок - імпульсивна людина. Інколи він не підбирає слів. І депутати кажуть, що це їх ображає. Тому утворилася група депутатів, яка ініціювала відставку. Але я розумію, що звільнення не вирішує проблем, вона може їх тільки загострити. Тому і не підтримав такі настрої. Я вважаю, що ми повинні, зобов'язані і приречені шукати компроміс. Ми домовились із депутатами, що дамо Годунку ще один шанс. Він вже трохи змінив поведінку по відношенню до окремих депутатів. Ситуація дуже складна, але я думаю, що ми прийняли правильне рішення. KV: Золотий унітаз в якості протеста - як оцінюєте таку поведінку депутатів? Анатолій Федорчук: Це питання лежить у площині культури взаємовідносин. Це проблема України - багато питань ми намагаємося вирішувати скандалами, криками та перекриттям доріг. Ми ще не навчилися комунікувати один з одним. Управлінців не цінують. Ми докерувалися до того, що маючи потенціал, більше ніж в європейських країнах,  живемо гірше від них. В нас знищується система управління кадрами. Усі вважають, що керувати - це так легко. Але це велика школа, до якої ніхто не готує. Унітаз цей принесли через “Рошен”. Знову ж таки, намагаючись вплутати туди політику.  І зробила це людина навіть не місцева, а з Києва. Тому я ставлюсь до цієї ситуації філософськи. Я вважаю, що нам потрібно цим перехворіти і навчитися слухати та поважати один одного. KV: Кандидати у парламент з'являлись у місті? Які стосунки із Сергієм Міщенко? Анатолій Федорчук: Парламентські перегони ще не розпочалася. Але я переконаний, що Бориспіль має бути гарним майданчиком рівних можливостей для всіх кандидатів без винятку. Ми дозволяємо кандидатам в президенти проводити збори в сесійній залі.  Я вважаю, що люди мають прийти і почути голос кожного, тому наші двері відкриті для всіх. Кажуть, що в деяких містах кандидатів не пускають, але на мою думку, таким чином місцева влада скоює злочин. Із народним депутатом, на жаль, у нас немає тісної співпраці, можна сказати стосунками нейтральні. У 2017 році за його допомоги було виділено 5 мільйонів на будівництво спорткомплексу. Але вони надійшли в кінці листопада і ми змогли використати з них лише 1,5 млн, залишок повернувся до держбюджету. Це мабуть був єдиний випадок, коли ми отримали від нього кошти. Я спілкуюся з колегами по Київській області і в них народні депутати надають велику допомогу. В нас такого немає. Можливо, у Сергія Міщенка немає такої можливості у Верховній Раді, або на те є якісь інші причини. KV: Столична агломерація - за чи проти? Анатолій Федорчук: Я однозначно за, якщо вона буде побудована на принципах взаємоповаги та взаємовигідності. Був у Верховній Ради законопроект, поданий невідомо ким, проти якого виступили всі міські голови і я в тому числі. Я за таку агломерацію, яка створена у Франції. Вона має дуже гарний кінцевий результат. До того ж, у нас накопичилось дуже багато проблем, які без допомоги столиці ми не вирішимо. KV: Нерухомість у Криму - ця історія дійсно була провокацією? Для чого? Анатолій Федорчук: У 2015 році були застосовані дуже брудні технології. У мене нерухомість не тільки в Криму, а ще й в Дубаї, Італії, казали навіть, що у моєї дочки нерухомість у США. Той, хто привозив золотий унітаз, йшов кандидатом у міську раду і саме він проводив різні зустрічі з громадою, де розказував подібні басні. Казали також, що нібито за даними прикордонної служби, моя донька в 2015 році їздила 10 разів до Штатів. І більшість громади повірила. Але мої діти ніколи не були в США, менша дочка взагалі не була за кордоном. Старша дочка була одного разу в Туреччині і одного разу ми їздили разом в поїздку до Голландії. Тоді використовували багато провокацій. Казали, що в мене тут заводи, фабрики, а в Криму якийсь санаторій. Я сказав, що готовий дати генеральне доручення будь-кому, щоб усе, що належить мені та моїм дітям за межами Київської області, відписати на того, хто цього захоче. Ніхто не погодився, але я готовий це зробити і зараз. KV: Йдете на наступну каденцію? Анатолій Федорчук: Потрібно пережити президентські та парламентські вибори. Поки я не готовий сказати. Працювати головою об'єднаної громади дуже тяжко. Я спілкувався із колегами  та вже розумію, з якими проблемами доведеться зіштовхнутися, це важкий пласт. Мені зазвичай перед виборами задавали інше питання -  навіщо ви туди йдете, якщо тяжко, біля корита подобається? І мало хто розуміє, що насправді міський голова - це в першу чергу відповідальність. Мені прикро, що один із кандидатів на мера роздавав виборцям по 400 гривень і таких людей купились аж 14 відсотків. Я розумію, що люди доведені до злиднів, але ми маємо думати про своє майбутнє. Я перед Богом чистий, бо за три каденції жоден голос за мене не був купленим. KV: Ви не першу каденцію міський голова. Скажіть відверто - за всі ці роки вам було хоча б за щось соромно? Анатолій Федорчук: Соромно, мабуть, за те, що десь не стримався, не гарно себе повів. Можливо, десь проявляв слабохарактерність до депутатів, бо не хотів створювати конфліктів. Але зараз розумію, що це дозволило зберегти стабільність. І сьогодні я ходжу спокійно Борисполем по тим місцям, які створив. Ніхто не скаже, що я вкрав. Ніхто не скаже, що мені хабара заносив. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”KиевVласть

Сьогодні все більшої популярності набуває купівля різноманітних товарів і послуг через мережу інтернет. У цьому, безумовно, велика кількість плюсів: швидке замовлення, зручний сервіс, онлайн-робота магазинів. Тепер обрати потрібний товар стало можливим за лічені хвилини, що не тільки економить час, але й несе за собою безліч переваг, які створюють комфорт сучасного життя. На жаль, мільйонний сервіс став одним із середовищ шахраїв. Інтернет-магазини, спам, спеціально встановлені боти роблять із користувачів інтернету жертв, які, самі цього не усвідомлюючи, потрапляють на наживку.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Часто в новинах чи на форумах вражають жахливі ситуації, коли жінки звертаються на одну зі сторінок так званого магазину в Instagram або “Фейсбук”, куди внесли передплату (а в деяких випадках і повну суму), а товар не було відправлено. Мало того, псевдовласник взагалі видалив сторінку разом із компромативним спілкуванням. Таких ситуацій налічується понад тисячі. Шахраї проникли в усі сфери людської довіри, тож як уникнути такої неприємної втрати часу та грошей? Насамперед завжди будьте пильними при здійсненні покупок через інтернет-ресурси (магазини, аукціони, дошки оголошень, соціальні мережі тощо). Навіть якщо ви досвідчений покупець, при кожній новій покупці чітко дотримуйтесь правил безпеки. Будьте особливо пильними з такими методами шахрайства, як: Легкий заробіток. Заходячи на будь-який сайт можна побачити багато пропозицій заробити чималі гроші без усяких знань і умінь, досить тільки вкласти 10 доларів, а через кілька тижнів отримаєш 1000. Так, може ці “генії в економіці” і заробляють купу грошей, але це завдяки наївним та недосвідченим особам, які вірять в те, що саме їх 10 доларів повернуться назад. Зазвичай такі “вкладники” залишаються ні з чим. Блокування облікового запису. У соціальних мережах (Twitter, “Однокласники”, “Фейсбук”, “Мой Мир”, “Вконтакте” та ін.) зареєстрована величезна кількість людей. Дії хакерів у соцмережах: при вході у свій акаунт висвічується інформація, що на вашу сторінку неможливо зайти, тому що вона заблокована і для її розблокування необхідно відправити повідомлення на відповідний номер. Та при його відправленні з вашого рахунку знімуть непогану суму. А потрібно всього-на-всього звернутися до служби підтримки, де вам безкоштовно нададуть дані для входу на свою сторінку. Блокування електронних гаманців. Багато користувачів мережі мають електронні гаманці на таких електронних сервісах, як “Яндекс Гроші”, “Рапіда”, Webmoney, “КредитПілот”, E-gold. Одного разу в електронній пошті ви виявляєте повідомлення, в якому йдеться про те, що ваш електронний гаманець заблокований. Для відновлення його роботи потрібно перейти за посиланням, зазначеним нижче, і ввести персональні дані. Пам’ятайте: питання, що стосуються систем електронних грошей, потрібно вирішувати в службі підтримки цієї системи. Лотерея. Вам прийшло повідомлення, що ви – щасливчик, який виграв приз, і щоб його отримати, вам треба спочатку відправити безкоштовне повідомлення на вказаний короткий номер. Після цього з рахунку вашого телефону знімається велика сума. Заздалегідь перевірте вартість відправлення повідомлення шляхом введення в пошукову систему відповідного запиту. Віруси. Через інтернет ваша операційна система може підхопити вірус, наприклад, блокувальника Windows. Найчастіше цей процес відбувається непомітно. А після того як комп’ютер перезавантажили, система Windows блокується і на екрані монітора з’являється повідомлення: “терміново відправте смс на відповідний номер, інакше всі дані будуть знищені”. Це шахрайство. Код розблокування можна відшукати в пошукових системах або у виробників антивірусів на сайті, а також можна звернутися до спеціаліста з програмного забезпечення. Сайти знайомств. У всесвітній павутині ви познайомилися з цікавою людиною, яка в процесі спілкування просить перерахувати гроші на оплату рахунку на телефон, поповнити інтернет або приїхати до вас. Після цього, наімовірніше, ніхто не приїде і не подзвонить. Частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України “Шахрайство” передбачено, що заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. Що ж робити у випадку, коли ви потрапили у пастку злодія, але не знаєте його особистих даних? Для початку потрібно повідомити до найближчого відділення поліції, написати заяву. Далі уповноважені органи будуть проводити слідчі дії і шукати аферистів. Читайте інформацію про даний інтернет-сервіс на форумах. Будьте пильні: не варто робити інвестиції в сумнівні проекти і відправляти повідомлення на сумнівні номери. Також якщо ви стали жертвою інтернет-шахраїв, то через форму зворотного зв'язку надайте інформацію до Департаменту кіберполіції.  Будьте пильними, користуючись інтернет-просторами. Слідкуйте за своїми діями та діями свого співрозмовника. В свою чергу представники державної служби забезпечать вам невідкладну допомогу у разі виникнення проблеми. Будь-які ваші дії несуть за собою відповідальність. Уникайте підозрілих або невідомих посилань. Уважність і пильність – запорука стабільно спокійного життя в режимі онлайн. Читайте: Життя на колії. Чи можна бути впевненим у своїй безпеці під час подорожі залізничним транспортом Радники у домашніх конфліктах Відповідальність батьків за безпеку дитини Батькам на замітку Що робити, якщо у вашому багатоповерховому будинку вимкнули опалення Увага! Викрали дитину! А кредит не справжній... “Недоторкані” чи “безкарні”? Трудові права неповнолітніх. Поради юриста “Ні” дискримінації для осіб з інвалідністю Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві KиевVласть