В період з 13 по 17 квітня на Київщині підтверджена хвороба на COVID-19 майже у 40 мешканців. 19 нових випадків зараження зафіксовано за минулу добу. Першість за кількістю інфікованих продовжують тримати Києво-Святошинський та Обухівський райони. Влада столичного регіону закликає людей  святкувати Великдень вдома та рапортує про успіхи на ниві гасіння чорнобильських пожеж. Ще 5 санаторіїв області погодилися стати місцями для обсервації туристів, що повернулися з-за кордону.  Про це KV стало відомо за підсумками онлайн-брифінгу т.в.о. голови Київської ОДА Василя Володіна.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Поточна епідемситуація За даними Київського обласного лабораторного центру, у Київській області станом на 10.00 17 квітня 2020 року офіційно підтверджено 253 випадків захворювання на коронавірус. За добу лабораторно підтверджено 19 нових випадків коронавірусної хвороби, зокрема в Обухівському районі – 43 (20 – смт Козин , 4-с. Романків, 8 –  м. Українка, 10 – м. Обухів, 1 – с. Красна Слобідка), 83 людини – у Києво-Святошинському (14 – с. Софіївська Борщагівка, 10 – Крюковщина, 20 – м. Вишневе, 9– м. Боярка, 5 – с. Гатне, 5 – с. Лісники, 4 – с. Святопетрівське , 4 – с. Дмитрівка, 2 – с. Тарасівка; 2 –с. Чайки, 1 – с. П. Борщагівка, 1 – с. Кременище, 3 – Білогородка, 1- Капітанівка, 1- с. Нове, 1- с. Гнатівка). У інших районах зареєстровані і підтверджені лабораторно випадки розподілились так: 1 інфікований – у Баришівському районі; 3 – у Білоцерківському; 5 – у Бориспільському, (2- с. Гнідин, 1 – с. Вороньків, 1 – Головурів, 1 – с. Гора); 7 – у Броварському, (с. Зазим’я, Княжичі по 2 випадки, смт Калита – 1 випадок, Требухів -1, Погреби – 1); 3 – у Бородянському; 5 – у Васильківському; 1 – у Вишгородському (с. Нові Петрівці); 1 – у Іванківському районі; 5 – у Макарівському; 2 – у Миронівському; 3 – у Переяслав-Хмельницькому; 1 – у Поліському; 1 – у Рокитнянському; 6 – у Ставищенському.  У містах зафіксовано хворих: 7 – у м. Біла Церква; 11 – у м. Бровари; 14 – у м. Бориспіль; 1 – у смт Бородянка; 9 – у м. Буча; 3 – м. Васильків; 7 – м. Вишгород; 12 – у м. Ірпінь; 4 – у м. Фастів; 1 – у смт Ворзель; 2 – у м. Гостомель; 1 – у смт. Коцюбинське; 1 – у смт Ставище; 3 – у м. Кагарлик; 3 – у м.  Переяслав; 1 – у смт Рокитне; 1– у смт Іванків; 2 – смт Володарка. З них на стаціонарному лікуванні – 73 особи, на амбулаторному лікуванні (самоізоляція) – 180 осіб. Із них діти – 15:  3 – смт Козин ; 1 – Обухів; 1 – с. Лісники; 1 – с. Гатне; 1 – с.  Борщагівка; 2– м. Бориспіль, 2 – м. Ірпінь; 1- Поліський район, 1 – м. Фастів, 1 – м. Бровари, 1-Василівський район. Одужало 16 людей. За час пандемії померло 9 людей. Смерті розподілились так: 4 випадки – Києво-Святошинський район (Вишневе, с. Святопетрівське, с. Гатне, с. Тарасівка), по 1 випадку – Миронівський район (с. Мостище), м. Біла Церква, м. Фастів, м. Васильків, Ставищенський район. За період з 14 квітня 2020 року всього до Київського обласного лабораторного центру надійшло 1250 підозр на COVID-19. За останню добу отримано 60 повідомлень про підозру. Встановлено медичне спостереження за 2555 контактними особами. Задимлення Пилова буря показала приховані зони тління на Житомирщині та у Зоні відчуження. Через брак опадів ґрунт їх не втримав і вогонь почав поширюватися. Зведений загін ДСНС, за даними КОДА, – 1100 осіб та 120 од. техніки — залучений до робіт з локалізації осередків в Корогодському, Дитятківському, Баришівському та Денисовицькому лісництвах. Загрози для критичних об’єктів немає. Наразі сили та засоби ДСНС продовжують заливати окремі ділянки, де тліють залишки сухої деревини та торф’яники. Радіаційний фон по місту Києву та області не перевищує природних фонових значень.  Обов’язкова обсервація Київською ОДА визначено 6 місць, призначених для обов’язкової обсервації та ізоляції: санаторій "Україна", готельний комплекс "Верховина", готель "Аеропорт", готель "Бориспіль", готель "Корона", готель "Джинтама-Бриз". Загалом це 527 кімнат, 1032 ліжкомісць. Ці об’єкти будуть використані у період карантину у зв’язку з поширенням коронавірусної інфекції. Наразі проводиться узгодження юридичних формальностей, угоди вже укладені або завершують укладатися, після підписання угод дані готелі будуть розконсервовані згідно процедури (запуск опалення, відкликання людей з відпусток, набір кадрів тощо).  Наразі на обсервації перебуває 114 громадян, з них 113 — у Ворзелі, 1 — у Глібовці.  Володін зазначає, що туристи були попереджені і погодилися на те, що обсервація і перебування у Ворзелі буде платним. Опрацьовується механізм компенсації за рахунок місцевого бюджету.  "Я і моя команда спілкуємося з людьми. Більшість з них — позитивні молоді люди, які працювали або вiдпочивали в ОАЕ: фотографи, музиканти, тощо. Переконаний, що по закінченні обсервації вони зможуть повноцінно влитися в наше життя навіть в умовах карантину”, — зазначив Василь Володін. Волонтери Волонтери та благодійні організації допомагають не тільки у Ворзелі. Вчора, 16 квітня, у Білій Церкві передали для лікарень області 25 тисяч тест-систем від благодійного фонду Ріната Ахметова. Така кількість тестів забезпечить велику кількість людей та допоможе зупинити розповсюдження вірусу.  Також благодійне об'єднання “Час дій” передало медзакладам Київщини 2 тисячі експрес-тестів на коронавірус на загальну суму 356 тис. гривень від компанії “Сіті Ван Девелопмент”. Їх отримали лікарні Василькова, Ірпеня, Фастова, Тетієва та госпіталь Міністерства оборони у Києві. До акція на підтримку госпіталя на постійній основі долучилась Українська Асоціація футболу. Мережі заправок “UPG” та “Кло” передали на потреби екстреної медицини по тонні пального кожна. Читайте: Коронавірус на Київщині: для виробництва захисних масок Київщині не вистачає кадрів та матеріалів  Ремонт інфекційного відділення в Українці Як повідомив Володін, завершення ремонту інфекційного відділення лікарні міста Українка Обухівського району заплановано на 30 квітня цього року. За інформацією замовника капітального ремонту, Центральної районної лікарні Обухівського району в особі її головного лікаря, роботи йдуть за планом і будуть завершені вчасно. Утилізація медичних відходів У Київській області медичні відходи – рукавички, маски, захисні костюми, – утилізуються згідно договорів з ліцензійними спеціальними підприємствами. Обласним бюджетом кошти на це не передбачались, такі угоди кожен медичний заклад укладає з утилізаторами окремо.  Володін відмітив, що медичні відходи заборонено зберігати у звичайних контейнерах, вони мають бути спеціалізованими. Закриття кладовищ Київською обласною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій було прийнято рішення “Про додаткові заходи для відвернення загрози, забезпечення безпеки і здоров'я громадян та запобігання поширення на території Київської області коронавірусної хвороби”. За результатами наради, яка відбулась сьогодні, 17 квітня, за участю голів РДА, мерів міст та керівників ОТГ прийнято рішення закрити для відвідування кладовища на території міст, селищ та сіл Київської області окрім поховання, відповідно до норм, установлених під час дії карантину. Рішення набуло чинності негайно та триватиме до покращення епідеміологічної ситуації. Великдень у складних умовах Вже на цих вихідних у складних умовах Україна святкуватиме Великдень. Київщина одна із областей, яка знає про коронавірус не з розповідей – тут вже хворіють діти, та, на жаль, помирають дорослі.  “Хвороба чекає слушної миті, щоб завдати удару по всіх нас. Тільки від нас залежить, як довго триватиме карантин. Як ми вийдемо з нього – переможцями або переможеними. Подумайте – що по-справжньому є святом Воскресіння Господнього. Це освячені паски та крашанки чи віра у перемогу життя над смертю? Сьогодні ми переможемо лише за умови суворого дотримання карантину. Давайте цього року усі молитвою будемо у храмі, а фізично – зі своїми близькими”, – закликав Володін.  Читайте: Коронавірус на Київщині: у Ворзелі відкрито санаторій для платної обсервації, транспорт не ходитиме на свята  Фото: коллаж KVКиевVласть

Депутати Боярської міської ради Києво-Святошинського району на позачерговій сесії надали дозвіл на продаж 8 га землі під сортувальну лінію сміття. Покупцем стало ТОВ “Вейст Еко Менеджмент”, один із керівників якого – голова Макарівської районної партії “ВО “Батьківщина”. До такого рішення депкорпусу вже виникли запитання, оскільки бюджетна комісія не встигла опрацювати проєкт, а жодних обговорень із громадськістю проведено не було. Тим часом міський голова наполягає, що процедура купівлі-продажу проходить цілком законно і екології міста сортувальна лінія не зашкодить. Скандальні гектари Як стало відомо KV, 9 квітня на позачерговій 67-й сесії Боярської міської ради було підтримано проєкт рішення “Про надання дозволу ТОВ “Вейст Еко Менеджмент” на викуп земельної ділянки на території Боярської міської ради”.  За відповідне рішення проголосували 23 депутати, у тому числі міський голова Олександр Зарубін, члени партії “Самопоміч” Тетяна Подзіраєва, Олег Сидор, члени ВО “Свобода” Олексій Скринник, Валентин Васькевич, Ірина Васильчук, члени партії “Наш край” Андрій Арчаков, Олександр Боднюк, члени БПП Олександр Дюльдін, Віктор Панюта, Володимир Сафонов, члени партії “Нові обличчя” Сергій Ірклієнко, Андрій Ковальов, Олександр Петров, Геннадій Рашковський, Ігор Рибіннік, Віталій Юрченко, члени ВО “Батьківщина” Олександр Борецький, Валентина Коржова, Анатолій Матейко, Євген Михальов, члени “Опозиційного блоку” Анатолій Мірзаєв, Олександр Рябич. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Не підтримали рішення Тарас Добрівський (“Наш край”) та члени “Самопомочі” Юлія Скочинська, Андрій Назаренко, Олена Старкова. Утрималась від голосування Ольга Романченко (“Самопоміч”). Як вдалось з'ясувати KV, у рішенні, яке не опубліковано на сайті міської ради, йдеться про продаж 8,188 га землі під будівництво сортувальної лінії за адресою – місто Боярка, вулиця Білогородська.  Деякі депутати перед голосуванням питання наполягали, що продавати ділянку не варто, оскільки тоді громада Боярки втратить будь-який контроль над цією землею, інші скаржились, що їм не надали слово для виступу. В свою чергу міський голова Олександр Зарубін наполягає, що могло бути гірше, адже раніше там планували спалювати сміття. “Будується “Сільпо”, “Епіцентр”, нас так само ніхто не запитує. Якби протягом двох років ми не відстоювали ці 8 га і не повернули їх у громаду, там би наразі вже працювала сміттєсортувальна станція зі спалюванням сміття, яку підписала Смірнова (екс-голова Києво-Святошинської РДА Мирослава Смірнова, – KV). Там цього немає і не буде”, – говорить він.  KV поцікавилась у Зарубіна, чому виникла необхідність у продажі ділянки та яка її вартість.  “На цій ділянці буде розміщено мобільну сортувальну лінію без спалювання сміття. Там будуть сортувати і компостувати сміття нашої громади. На минулій сесії за процедурою ми надали дозвіл на оренду на 49 років, на цій сесії надали дозвіл на викуп. Буде проведена експертиза вартості ділянки, за попередніми підрахунками це 14-15 млн гривень. Ця вартість більше, ніж фактично коштує така ділянка на ринку. Згідно процедури передачі землі в оренду і викупу суспільні обговорення не відбуваються. Обговорення мають бути тоді, коли мова йде про будівництво. Там нічого будувати не будуть”, – говорить він. Попереднє рішення Варто відмітити, що за даними інформаційної агенції “Погляд”, раніше, 27 лютого, на сесії Боярської міської ради вже приймалось рішення щодо цих 8 га, але тоді підприємству надали землю в оренду для сміттєпереробної лінії терміном на 49 років. Депутат Боярської міськради Андрій Назаренко тоді зазначав, що проблема утилізації сміття у місті обговорюється не один рік, але виникають питання, чому рішення було прийнято без обговорень. “Люди не проти переробки відходів, але існує перелік запитань до майбутніх інвесторів: чому не було обговорень з боку комісій, зокрема бюджетної та підприємницької? Чому не відбулися громадські обговорення щодо технологій, які там використовуватимуть? Чому немає тексту договору між міською радою та підприємством, де прописані гарантії? Чому відсутні економічні розрахунки, адже існують схожі підприємства, але вони займають 4 га, а не 8, однак все, що надав інвестор – це буклет? Які ризики несе із собою дане рішення?”, – говорить він. “Оскільки ми не знаємо скільки пропрацює полігон, куди ми звозимо зараз сміття, тому було прийняте таке рішення. Ми не кажемо, що це буде спалювання. У нашому проєкті закладається глибоке компостування, саме те, що треба нашому місту”, – запевнив Зарубін. Суть протесту Екс-мер Боярки, депутат Тарас Добрівський запевняє, що такі рішення не приймаються на позачергових сесіях і відбулося порушення регламенту. “І про оренду, і про продаж ділянки – голосували на позачергових сесіях. У моєму розумінні, позачергова сесія скликається для прийняття термінових та важливих рішень у надзвичайних ситуаціях. Я проголосував проти продажу, бо підхід до обговорення питання був непрозорим. Я – член бюджетної комісії і ми не встигли опрацювати цей проєкт. Відсутня інформація про компанію, директора, технології, які там будуть використовувати. Якщо я, як депутат, не володію цією інформацією, то звідки про неї може знати громада? Цю сортувальну лінію хочуть встановити поблизу очисних споруд водоканалу у новій частині міста. Я так розумію, на старих полях фільтрації. Там до житлової забудови 700 метрів. Мене також не влаштувало те, що там сортуватиметься 20% сміття міста і 80% – інших населених пунктів. Дуже багато питань – чому викуп потрібен саме зараз, чому не провели конкурс. Міський голова сказав, що “дірка” у бюджеті через карантин складає 10-11 млн гривень і її потрібно терміново закрити. Я пропонував ще два тижні тому оптимізувати штатний розпис, переглянути усі програми, визначити першочерговість, оскільки економічна криза неминуча. А на викуп ділянки потрібно від одного до декількох місяців і наскільки мені відомо, міська рада ще має затвердити експертну оцінку ділянки”, – говорить він.  За його словами, подібний проєкт декілька років тому намагались реалізувати на території сусіднього села, на межі із містом.  “На території Тарасівської сільради декілька років тому планувався подібний проєкт. На кладовищі із межею з Бояркою. Про це знав міський голова і дав мовчазну згоду. Коли дійшло до прийняття рішень і депутати села почали голосувати, почався галас. Була зустріч із громадою у будинку культури в історичній частині Боярки, багато хто виступив проти. Ми пішли на сесію Тарасівської сільради і нам вдалось переконати депутатів, щоб рішення відмінили”, – говорить він. Підприємство-покупець За даними системи YouControl, ТОВ “Вейст Еко Менеджмент”, яке стало покупцем скандальних 8 га землі, зареєстровано у місті Боярка та було створено п'ять місяців тому – у жовтні 2019 року. Основний вид діяльності – відновлення відсортованих відходів, а також – збирання, оброблення та видалення безпечних та небезпечних відходів.  Керівником та засновником підприємства зазначений Олександр Васильович Сотніченко, йому належить 90% капіталу. Також засновником є Віталій Валентинович Драган, він має 10% капіталу.   За даними KV, з 7 квітня Олександр Сотніченко є керівником Макарівської районної організації політичної партії “ВО “Батьківщина”.  Також він є керівником ТОВ “Бест сервіс груп”, яке займається діяльністю у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах та зареєстровано у Києві.  Віталій Драган зареєстрований як фізична особа-підприємець і є серед засновників ТОВ “Ен Джі Пон” та “Імпекс-Вест”. Нагадаємо, як раніше писала KV, більшість міст і сіл Київської області стикаються з проблемою вивозу відходів. Полігони один за іншим перестають приймати сміття, а нові технології і сміттєпереробні заводи з'являться на Київщині ще нескоро. Читайте: Боярка осталась без света и воды из-за масштабной аварии на электроподстанции Фото: колаж KVКиевVласть

Укладання чи переукладання договорів оренди землі несе в собі загрозу фактичної втрати землі. Закон, який прийнято (№2178-10), закони, які будуть прийматися (№2194,  №3131 та інші) стосовно так званого ринку землі, саме через дію договорів оренди будуть змушувати власників землі задешево від неї позбавлятися. Протидіяти таким законам може лише участь власника землі в Товаристві власників землі. До закінчення діючих договорів залишається ще 2-3 роки, а орендарі по всій Україні масово змушують-вмовляють власників землі переукладати договори оренди на нові строки. Погрози і виплата винагороди за переукладання можуть йти пліч-о-пліч.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Прийняття закону про так званий ринок землі не несе нічого доброго і хорошого для селян-власників землі. Цей закон – лише перший ланцюжок, що буде змушувати селян-власників землі продати землю задешево. Далі будуть прийматися закони, які  не тільки надають орендарю переважне право купувати землю (закон №2178-10), а і забороняють власнику без дозволу орендаря землі продавати землю (проєкт закону №2194). Тому першою причиною активних дій орендарів з переукладання договорів оренди спричинені прийняттям земельних законів в інтересах орендарів-аграрних олігархів, для  яких оренда є механізмом подальшого грабунку селян-власників землі та громадян України й захистом від прогресивних відносин. Крім цієї головної причини сьогодення, наведемо ще ряд факторів, що спричиняють такі дії з захоплення землі орендарями. Друге. Орендарі хочуть купувати землю, але за тією ціною, яку ви і так знаєте – це ціна оренди на 49 років з додатковими угодами, які у разі відкриття так званого ринку перетворять для орендаря землю з орендованої на власну. Третє. Земля, яка перебуває в оренді, може бути продана її власником, при цьому договір оренди продовжуватиме діяти. Покупцем землі може бути орендар або інша особа. Для інших, ніж орендар, осіб, земля, яка в оренді, менш цікаве придбання, ніж та, яка вільна, і, відповідно, за землю в оренді даватимуть значно меншу ціну, або вона буде взагалі не цікава як об’єкт купівлі (ви ж не будете купувати автомобіль, який ще буде 5 років їздити в оренді в службі таксі – ви хочете такий автомобіль, на якому будете їздити з першої хвилини його купівлі). Для орендаря дуже вигідно, коли він викуповуватиме землю, яка у нього в оренді, і чим триваліший строк такої оренди, тим нижчу ціну може пропонувати орендар – бо фактично тільки він єдиний покупець на цю землю. Четверте. Орендарю вигідна оренда – він багатіє на вашій землі, забираючи, по суті, належний вам прибуток від землі собі. Тому йому потрібна якомога довша оренда вашої землі -  якомога довше закріпачення вас, власників землі. П`яте. Орендарі бояться, що власники землі, якщо їм нададуть право розпоряджатися (продавати) землю, по закінченні договору оренди запропонує землю іншим покупцям за ціною, яку орендар не хотів би заплатити чи не має змоги заплатити за вашу землю. Шосте. Орендарі бояться, що власники землі можуть скоро усвідомити, що вони спроможні самостійно (особисто чи через участь у Товариствах власників землі) господарювати на своїй землі, а значить, збільшать у кілька разів дохід від землі та цінність власної землі. Що робити, щоб не стати закріпаченими зі своєю землею? Ставати учасниками Товариства власників землі. Стати учасником Товариства власників землі можна за 1-2 роки до закінчення договорів оренди. Формування розширених можливостей і підтримка діяльності Товариств власників землі передбачена проєктом закону №3208 від 13.03.2020р. “Про прогресивні земельні відносини”, співавтором якого я є. За проєктом закону №3208 Товариства власників землі – юридична особа, створена шляхом об’єднання власників землі з метою консолідації належних учасникам юридичної особи земельних ділянок для  використання їх у самостійній виробничій сільськогосподарській діяльності, соціально значиме як для учасників, товариства, так для держави і суспільства в цілому.  Учасником Товариства власників землі може бути власник землі незалежно від його віку чи фізичних можливостей. Вийти з учасників Товариства власників землі можна через 1 рік. Товариство власників землі для проведення робіт на землі, що належить учасникам Товариства, може наймати підрядника на виконання робіт на умовах Товариства. Товариства власників землі є головними учасникам формування прогресивних земельних відносин. Крім того, важливим для прогресивних земельних відносин є ефективний обмін землі, який неможливий без надання права власнику землі розпоряджатися нею. Також проєктом закону встановлюється, що органи державної влади чи органи місцевого самоврядування зобов’язані здійснювати викуп земельної ділянки за ціною, що дорівнює п’ятикратному розміру її нормативно-грошової оцінки.  Якщо ви не зрозуміли, що таке Товариство власників землі, то хоча б не укладайте договір оренди землі більше ніж на 1 рік. 1 рік – достатній строк для вивчення питання, що таке Товариство власників землі і чим воно корисно особисто власникові землі, чим корисне територіальній громаді та Державі. Детальніше дізнавайтеся, що таке Товариство власників землі, вступайте до Групи “ОБ’ЄДНАННЯ ВЛАСНИКІВ ЗЕМЛІ”, яка за посиланням (тисніть на посилання і приєднуйтеся на сторінці групи). Незалежних ЗМІ майже немає, і тому група у Фейсбуці -  один з можливих варіантів реалізації наших прав і свобод. Приєднуйтеся. Група – не кабала, її завжди можна залишити і приєднатися згодом знову. Мета групи – формування передумов для прогресивних земельних відносин та їх реалізація. Прогресивні земельні відносини – це: Збільшення доходів від землі у її власників в 2-4 рази. Припинення дискримінації власників землі. Надання прав власникам землі, у тому числі  права розривати договір оренди землі. Перехід до самостійного господарювання на власній землі особисто чи через участь у Товариствах власників землі – становлення власника землі власником аграрного підприємства. Саме перебування в Товаристві власників землі і забезпечить збільшення доходу від землі. Формування умов для відновлення та розвитку тваринництва та переробки на селі, створення робочих місць на власному підприємстві. У групі, окрім розгляду прогресивних земельних відносин, буде і інша важлива інформація стосовно земельних відносин: статті, обговорення, пропозиції, консультації та те, чого немає в ЗМІ, те, що від нас приховують, те, що визначає,  як діяти у своїх інтересах та інтересах суспільства. У групі ви можете поставити свої запитання з приводу землі. Ознайомитися з презентацією основних положень проєкту закону №3208 “Про прогресивні земельні відносини” можна,  натиснувши на посилання: презентація положень Закону №3208. Ознайомитися з текстом проєкту закону №3208 “Про прогресивні земельні відносини” можна, натиснувши на посилання: текст Закону №3208. Ознайомитися з тим, що таке Товариство власників землі, можна, натиснувши на посилання: Що таке Товариство власників землі. Читайте: Селяни-злочинці: як влада змушуватиме продавати землю задешево під прикриттям МВФ та Світового банку Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

На перший погляд, антиконституційний закон №2178-10 про так званий “ринок землі” не несе ніяких загроз для власників землі. Селянина-власника землі цей закон не змушує продавати, не ставить ніяких загрозливих вимог до власника землі – закон просто надає право розпоряджатися землею. Але це на перший погляд. Не можу сказати, чи це так задумано, чи це так складається під тиском чи підтримкою обставин. Але окремі законопроекти, як стає зрозуміло, – не “цукерочки” для власників землі. У планах відкривачів так званого “ринку землі” – вирішення питання, як змусити власників землі або продавати землю, причому задешево, або змусити їх залишатися в орендних відносинах. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Для цього потрібно одночасно дотримуватися кількох стратегій: 1. Податковий напрям: земля як тягар. 2. Обмежувальний напрям: обмеження продажу та дерегуляція ціноутворення.  3. Соціально-економічний: Сприяти збільшенню збіднілості власників землі. 4. Соціально-світоглядний-економічний напрям: Земля – товар і  безперспективне майно в руках українців. Отже, щоб так званий “ринок землі” запрацював в потрібному для орендарів руслі, необхідно його “збагатити” обмеженнями та вимогами до селян-власників землі. Стратегія №3 та №4 діє вже  давно. В розробці стратегія №1 та №2. На сьогоднішній день ставка земельного податку на земельні ділянки сільськогосподарського призначення визначена граничними розмірами. Для сільськогосподарської землі не менше 0,3% та не більше 1% від їх нормативно-грошової оцінки (НГО). Тобто, якщо НГО оцінка 1 га становить 30 тис. гривень, то податок може становити від 90 до 300 гривень. В Раді зареєстрований проєкт закону №3131 про так зване виведення селян-злочинців на чисту воду їх же “слугами”. Відповідно до цього законопроекту, вносяться зміни до Податкового кодексу – вводиться нова норма, відповідно до якої для власника землі, який не віддав землю в оренду, буде визначатися поставлене податкове зобов’язання (ППЗ) у розмірі 5% від НГО. Тобто, якщо нормативно-грошова оцінка становить 30 тис. гривень за гектар, то розмір земельного податку буде 1500 гривень. Тут треба зазначити: якщо власник землі віддав землю в оренду, то він не сплачує податку. Також від податку на землю звільняється і орендар (який є платником єдиного податку 4 групи,  а такі практично всі). Це означає, що власник землі, який не віддав землю в оренду, мусить платити податок, а орендар – ні. Тобто планується збільшити не менше ніж в 5 разів земельне податкове навантаження на власника землі. Таке збільшення робить самостійне господарювання та незареєстровану оренду все більш неконкурентними в порівнянні з офіційною користувальною формою земельних відносин. Безумовно, офіційно це все робиться з метою хоч в якийсь спосіб легалізувати значну частину так званого фермерства, яке працює “неофіційно”. А неофіційно це буде змушувати власників землі віддавати землю знову в оренду, закріпачуючи себе. А ті, хто і хотів би вийти з орендних відносин, змушені будуть залишатися. Додамо, що власники землі, які самостійно обробляють свої земельні ділянки, будемо відверті, не є платниками податків з діяльності на землі (не ви такі – держава така), що формує певні негативні наслідки, які зумовлюють втрату до 40% доходу від зібраного врожаю – в порівнянні з орендарями. Ці 40% втрачаються з ряду причин. Власник землі, який сам обробляє свою ділянку, має нижчу врожайність, ніж агрохолдинг чи орендар, продає врожай на 25-30% дешевше, його врожай завжди з більшою вологістю та більшою засміченістю. Отже, проект закону №3131 може стати точкою повернення в обійми орендарів, представники яких і є більшістю в аграрному комітеті Ради. Сукупність негативних факторів, за задумкою діючої влади і лобістів аграрного комітету Ради, що просувають законопроєкт №3131, має змусити селян повернутися в “обійми” орендарів, чиї інтереси вони представляють, тому що власнику землі, який сам вирішив обробляти землю, абсолютно немає смислу реєструватися платником податку з багатьох причин. Після того, як власник землі буде знову “закріпачений” чи залишиться в “закріпаченні”, в дію вступатиме законопроєкт №2194 (прийнятий в першому читанні). Через внесення доповнення до ст. 130 Земельного кодексу у вигляді ч. 3, відповідно до якої власник землі без згоди орендаря не має права продати землю будь-якій іншій особі, окрім близького родича. Накладемо на таке право орендаря загальне розуміння того, що земля, яка є в користуванні, нецікава для потенційних інших покупців (ніхто не хоче купувати те, чим не зможе користуватися, а низький дохід від оренди не сформує справедливу ціну на землю як економічного активу) – і ми отримуємо реальну пропозицію тільки від орендаря за низькою ціною. Як бачимо, створюється ринок на пониження ціни під контролем орендарів. Так в Україні спрацювало не лобі МВФ чи Світового банку. В Україні спрацювало аграрне лобі. Але “слуги”-лобісти прорахувалися. Власники землі можуть об’єднуватися в Товариства власників землі, які будуть юридичними особами, дохід власника землі буде в 2-4 рази більше оренди, впродовж 1 року власник землі може вийти з Товариства. Таке започаткування рано чи пізно відбудеться і сформує економічні та політичні умови для прийняття законодавчих змін в напрямку реалізації прогресивних земельних відносин. Прогресивні земельні відносини – це: законне право власника землі розривати договори користування землею; збільшення доходів від землі у її власників в 2-4 рази; припинення дискримінації власників землі і надання ім. преференцій і можливостей; ефективний обмін землі і формування ефективних землевласників; перехід до самостійного господарювання власниками землі особисто чи через участь у Товариствах власників землі; формування державної політики з підтримки самостійного господарювання – становлення власника землі власником аграрного підприємства; формування умов для відновлення та розвитку тваринництва та переробки на селі, створення робочих місць на власному підприємстві. А чи не є запропоновані прогресивні земельні відносини тим, чого “вимагають” МВФ і Світовий банк? Адже прогресивні земельні відносини – це база для розширеного відтворення соціально-орієнтованої економіки, яка і є метою діяльності таких “злочинних” світових органів.  Залишається питання, хто нам намагається брехати? Відповідь на нього, на жаль, очевидна. Хочу додати, що з метою відстоювання інтересів власників землі створена у Фейсбуці група “Об’єднання власників землі”. Тисніть на посилання і приєднуйтеся на сторінці групи! Також ви можете ознайомитися: з презентацією основних положень проєкту закону №3208 “Про прогресивні земельні відносини”; з текстом проєкту закону №3208 “Про прогресивні земельні відносини”; з тим, що таке Товариство власників землі. Читайте: Об’єднання власників землі: прогрес і протидія Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

Антиконституційний законопроєкт №2178-10 про так званий “ринок землі” проголосовано з порушенням регламенту, втратою совісті й здорового глузду. Тобто зрадники визначені остаточно. Цей закон, безумовно, несе загрози, яким  потрібна активна протидія, а не нарікання “на те, як все буде погано” і на те, що на українську землю потрібно “натягнути” якусь іноземну модель, знову ж таки, якогось іншого ринку. Ми не будемо визначати можливі наслідки прийняття закону №2178-10, про них ми поговоримо в наступних статтях – це  достатньо об’ємно і достатньо довго, та й потрібно надати можливість висловитися усім трагікалам та владним підлизам. Зараз необхідно визначатися в діях, які не тільки унеможливлять негативи від цього закону, а й сформують бачення і обставини для реалізації власниками землі і громадянами України своїх прав і можливостей у збільшенні ефективності використання власної землі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   “Герої” закону №2178-10 про так званий “ринок землі” райдужно трублять, що їх закон надає можливість власникам землі розпоряджатися нею. При цьому вони не можуть дати позитивної  відповіді на запитання, чи надає їхній закон власникам землі права і можливості, реалізація яких призведе до відсутності мотивації продавати землю – з причини отримання власником землі позитивних економічних результатів від закону, які б полягали у зростанні в кілька разів доходу від землі чи зростання ціни на землю разом з появою суспільно-етичних підстав продажу землі. За моїм законопроєктом №3208 від 12.03.2020 року “Про прогресивні земельні відносини”, на відміну від проголосованого законопроєкту №2178-10 про так званий “ринок землі”, разом з правом розпоряджатися землею надаються права і можливості власникам землі: в односторонньому порядку розривати будь-який договір оренди чи емфітевзису; створює умови для збільшення доходу власника землі; створює умови для зростання цінності землі, одна з яких – обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошової оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар чорнозему); створює умови для переходу в найкоротший час від користувальної форми земельних відносин (оренда, емфітевзис) до самостійної виробничої сільськогосподарської діяльність на землі, бо самостійна форма є незаперечно більш ефективною за користувальну, і тільки вона дає змогу в 2-4 рази збільшити дохід її власнику від неї; створює умови повернення землі, яка була незаконно відчужена під час дії заборони на її відчуження, її попереднім власникам. Безумовно, влада не хоче надавати таких прав і можливостей власникам землі – влада не хоче, щоб українець багатів. Влада хоче змусити українця у різні способи продати землю і сконцентрувати цю землю у певних осіб  – ось про що антиконституційний закон №2178-10 про так званий “ринок землі”. Тому владі невигідно надавати права і можливості українцям – власникам землі. Ці права потрібно відстоювати, що має проявлятися у поінформованості власників землі у ситуації навколо земельних відносин, осмисленні цієї ситуації та вибору напрямку дій для покращення ситуації в інтересах власника землі. Саме про таке відстоювання інтересів йдеться на сторінках групи “Об’єднання власників землі”. Тисніть на посилання і приєднуйтеся на сторінці групи! Незалежних ЗМІ майже немає, і тому група у Фейсбуці -  один з можливих варіантів реалізації наших прав і свобод. Група – не кабала, її завжди можна залишити і приєднатися згодом знов. Мета групи – формування передумов для прогресивних земельних відносин та їх реалізація. Прогресивні земельні відносини – це: збільшення доходів від землі у її власників в 2-4 рази; припинення дискримінації власників землі; надання прав власникам землі, у тому числі,  право розривати договір оренди землі; перехід до самостійного господарювання на власній землі особисто чи через участь у Товариствах власників землі – становлення власника землі власником аграрного підприємства, бо саме перебування в Товаристві власників землі і забезпечить збільшення доходу від землі; формування умов для відновлення та розвитку тваринництва та переробки на селі, створення робочих місць на власному підприємстві. У групі, окрім розгляду прогресивних земельних відносин, буде і інша важлива інформація стосовно земельних відносин: статті, обговорення, пропозиції, консультації та те, чого немає в ЗМІ, те, що від нас приховують, те, що визначає,  як діяти у своїх інтересах та інтересах суспільства. Ознайомитися з презентацією основних положень проєкту закону №3208 “Про прогресивні земельні відносини” можна,  натиснувши на посилання Презентація положень Закону №3208. Ознайомитися з текстом проєкту закону №3208 “Про прогресивні земельні відносини” можна, натиснувши на посилання Текст Закону №3208. Ознайомитися з тим, що таке Товариство власників землі, можна, натиснувши на посилання Що таке  Товариство власників землі. Читайте: Розірвати договір оренди – головне право власника землі Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи КиевVласть

Надати право власникам землі розривати договори оренди, гарантувати за високою ціною викуп землі державними органами чи органами  місцевого самоврядування, прокредитувати власників землі для споживчих потреб та громадян для купівлі землі, реалізувати нову політики аграрного розвитку за участю виключно українців і в інтересах українців, сформувати ефективного власника землі виключно з громадян України з недопущенням концентрації землі у обмеженого кола осіб – ці та інші важливі чинники, як соціальні, так і економічні, створюють  систему нових прогресивних земельних відносин, передбачену проєктом закону №3208 за моїм авторством. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Те, що зараз розглядають в Раді й називають “земельною реформою”, (а саме: намагання законопроєктами №2178-10 (друге читання) та №2194 (прийнятий в першому читанні) внести зміни до законів, які регулюють земельні відносини) нічого спільно з реформуванням не має – банальне переформатування країни під недержавні монополії та олігархічний устрій. Така банальщина з розкрадання української землі не спрацює. Унеможливлення розвитку аграрної галузі і розвитку економіки країни, загроза національній і продовольчій безпеці, відсутність суспільної спрямованості і наявність переважаючого суспільного спротиву – чинники, які надають практичну негативну оцінку від самого початку можливої дії таких законів, наслідком чого буде неминуча потреба їх відміни і реалізації народної земельної реформи. Та і сама ситуація, яка складається в Раді та в країні, ставить під сумнів можливість того, що законопроєкт про так званий ринок землі №2178-10 буде проголосовано. Постане питання  в необхідності реалізації справжньої земельної реформи – народної земельної реформи. Мною розроблена народна земельна реформа в інтересах українців, а необхідні для її реалізації положення викладено в проєкті закону №3208 “Про прогресивні земельні відносини”. Реформа – це зміна однієї форми на іншу. Зміна форми не обов’язково несе позитивний результат для суспільства, буває й навпаки, вона несе загрози і погіршення стану (умисно чи через відсутність розуміння процесу впровадженої зміни та її наслідків). Я за ту реформу, яка робить покращення. Метою законопроєкту №3208 “Про прогресивні земельні відносини” і є отримання очікуваних суспільством покращень: економічних, соціальних, суспільно-політичних. Завдання законопроєкту №3208 визначено, враховуючи  необхідності розширеного відтворення аграрної галузі, прагнень власників землі, громадян України, наявної економічної ситуації в країні і можливостей, які можуть бути сформовані для відтворення аграрної галузі: Реалізувати право власників землі не тільки розпоряджатися нею, а й гарантувати високу і щораз вищу цінність землі. Сформувати умови для переходу в найкоротший час від користувальної форми земельних відносин (оренда, емфітевзис) до самостійної виробничої сільськогосподарської діяльність на землі. Самостійна форма є незаперечно ефективнішою за користувальну. Забезпечити умови для повернення землі її власникам з довготривалої оренди чи емфітевзису. Забезпечити умови повернення землі, яка була незаконно відчужена під час дії заборони на її відчуження, її попереднім власникам. Уникнути можливостей створення монополій (концентрації) прав власності на землю. Закон не повинен порушувати положення Конституції України чи підміняти Конституцію. Закон не повинен ставити під загрозу національну та продовольчу безпеки. Тому в основу положень законопроєкту “Про прогресивні земельні відносини” покладено наступне: Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна (громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення) та органи державної влади й органи місцевого самоврядування; Надання селянам-власникам землі права розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору. Цим забезпечується можливість швидкого переходу до самостійних форм сільськогосподарської діяльності на землі та впровадження ринкових механізмів у земельні відносини; Фінансове забезпечення власників землі для повернення отриманих  авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірванні договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення; Обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошової оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1  гектар для чорнозему). Це не тільки визначає мінімальну ціну покупки землі, але й гарантує її; Формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійної виробничої сільськогосподарської діяльність на землі через участь у товариствах власників землі незалежно від віку та фізичних можливостей власників землі. Фактично це формування нової аграрної політики, направленої на розширене відтворення аграрної галузі; Кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі на умовах до 3% річних. Це створення сприятливих умов для переходу до самостійної форми земельних відносин через участь у Товариствах власників землі незалежно від віку та фізичних можливостей власників землі; Допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок  їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі). Це організоване державою виявлення угод незаконного відчуження землі і повернення землі її попереднім власникам чи спадкоємцям або передача в комунальну чи державну власність; Кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1  гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних. Таке кредитування демотивує власника землі її продавати; Кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в у сумі п’ятикратного розміру  нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних. Це є необхідним для формування ефективного обміну землі, формування ефективного власника землі та одною з форм гарантування мінімальної ціни на землю. Саме таке бачення реформування земельних відносин забезпечить розширене відтворення аграрної галузі, створивши також базис відновлення тваринництва, переробки та інших напрямів аграрного виробництва. Читайте: Орендар – головний ворог селянина-власника землі Критикувати бажання і дії з приводу прагнення відкрити так званий ринок землі в Україні можна нескінченно. Ми відійшли від поняття ринку землі – його не може існувати, це набір слів. Ми не повинні перетягувати чиїсь моделі так званих ринків землі, бо ми – це ми. Я не знаю, де в світі існує країна з успішним так званим ринком землі. І перед тим, як мені хтось назве таку країну, він повинен добре подумати, чи впевнений він у тому, що це країна з прогресивними земельними відносинами. Саме земельні відносини, а не ринок землі, і тільки власне бачення формування земельних відносин з відгуком на потреби суспільства, громадян України і держави Україна та її економічного відтворення та розвитку  нам необхідні. І не можна виключати, що саме так сформовані земельні відносини будуть прогресивні не тільки для України, але стануть прикладом і для інших країн. Законопроєкт за №3208 від 12.03.2020 року “Про прогресивні земельні відносини” є унікальний тим, що при відсутності законодавства про народовладдя є фактично поданим за народною ініціативою. Розробивши проєкт закону, пояснювальну записку, порівняльну таблицю та інші супровідні документи, я розіслав їх на офіційні пошти народних депутатів. Я отримав “зворотній зв'язок” – було обговорення проєкту закону з депутатами, і як результат отримано депутатську ініціативу відносно законопроєкту. Анна Скороход, Василь Німченко, Антон Поляков – депутати, які здійснили депутатську ініціативу в інтересах українців, подавши законопроєкт №3208. Цієї ініціативи могло б не бути, якби  їхнє ставлення до ситуації навколо земельних питань, їхнє розуміння ситуації та їхнє бачення необхідних земельних відносин не було національно-орієнтованим та прогресивним. Незалежно від того,  буде чи не буде прийняте те ганебне для України законодавство з відкриття так званого ринку землі (№2178-10 та №2194), робота над проєктом закону “Про прогресивні земельні відносини" триватиме. Попереду – зауваження до проєкту закону, обговорення, поправки, зміни, нові законодавчі ініціативи.  Читайте: Земля і Конституція – платформа економічного зростання Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть

Полювання є досить поширеним хобі серед українців. Втім навколо нього існує багато міфів. Дехто вважає, що мисливці лише знищують природу, а для когось мисливець та браконьєр – тотожні. Такі хибні думки можна почути навіть від народних депутатів Верховної Ради (ВР), котрі нещодавно запропонували низку законопроєктів, які, на думку мисливської спільноти, зруйнують цілу галузь. Мисливці також пропонують зміни до законодавства та збираються не допустити прийняття шкідливих, на їх думку, законодавчих ініціатив. Про це в інтерв’ю KV розповів голова науково-технічної ради Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, доктор сільськогосподарських наук за спеціальністю “Екологія” Василь Новицький (на фото). Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь (далі – Асоціація), як розповів Василь Новицький, на сьогодні має 24 регіональні представництва, а також жіночий підрозділ "Діана-Магнум", об'єднує понад сотню користувачів мисливських угідь та декілька сотень фізичних осіб-членів Асоціації. Асоціація не має своїх мисливських угідь, натомість займається об’єднанням їх користувачів, виступає як комунікатор, в тому числі на парламентських слуханнях та в міністерствах. Асоціація також займається законотворчою діяльністю, наприклад, подає законопроекти про внесення змін до різних законів, зокрема про жорстоке поводження з тваринами, про мисливське господарство та полювання, про тваринний світ, кримінальний та адміністративний кодекси.  Серед членів Асоціації багато вчених-екологів, лісівників, спеціалістів у галузі мисливства. Партнерами Асоціації є Українське товариство мисливців та рибалок (УТМР), Товариство лісівників України, Федерація мисливського собаківництва України.  Головною метою Асоціації є створення нової та удосконалення діючої нормативно-правової бази з питань ведення мисливського господарства, формування об’єктивної громадської думки про мисливське господарство та позитивного образу мисливця як людини, котра дбає про довкілля. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  В інтерв’ю KV Василь Новицький розповів про те, як запропоновані до розгляду у Верховній  Раді (ВР) законопроєкти можуть знищити мисливську галузь та призвести до спалаху сказу, чому заборона полювання на лося не призведе до збільшення його поголів’я, та досвід Білорусі у збільшенні поголів'я зубрів в той час, коли в Україні вони майже зникли. KV: Розкажіть про законопроєкти, що зараз подані та розглядаються у ВР. Як запропоновані законопроєкти №2448 (автор законопроєкту – депутат Олександр Качура (фракція “Слуга народу”) написав заяву про відкликання після інтерв’ю), №2351, №0870 та №2232 вплинуть на мисливську галузь в Україні?  Василь Новицький: На сьогодні подано чотири таких законопроєкти. Два з них прийняті в першому читанні, два зареєстровані. Законопроєкт №0870 перейшов ще з переднього скликання ВР – він стосується заборони використання свинцевого шроту у водоохоронних зонах. Але вони не виділені в натурі, і за цим законом можна буде заборонити будь-яке полювання на качку зі свинцевим шротом. Але металева форма свинцю, за даними ЄС, займає лише долі відсотку від забруднення свинцем довкілля, основне – це вихлопні гази та заводські стоки. Але зоозахисники борються чомусь лише зі шротом.  В цьому законопроєкті піднімається питання занесення вовка в охоронювані види за вимогами Бернської конвенції, хоча вона у нас прийнята із застереженнями якраз по цьому виду. Тож вовк в Україні стане умовно червонокнижним видом.  Також перше читання пройшов законопроєкт №2351, який стосується багатьох сфер – і мисливців, і лісівників, і навіть тваринників. Цим законопроєктом передбачається, якщо по-простому, що рішенням сільради можна заборонити полювання або лісокористування на певній території. За законопроєктом, якщо сільрада знаходить реліктовий для своєї території вид, в радіусі 500 м від цього виду можуть заборонити лісокористування та полювання. Радіус 500 метрів – це 75 гектарів. Дві-три рослини, пару гнізд, і на території лісгоспу можна заборонити полювання і лісокористування.  Також цей законопроєкт вносить правки до закону про жорстоке поводження з тваринами, зокрема, ним забороняється позбавляти життя тварин до втрати свідомості. Таким чином він блокує роботу норкових ферм, птахофабрик, всіх забійних комбінатів. Також цей законопроєкт частково дублює інший, №2232, який забороняє регулювання чисельності бродячих котів і собак. Законопроєкт №2351 дозволяє комунальникам залишати бродячих котів та собак в містах і селах. Якщо раніше комунальники мали їх відловлювати, то зараз можна просто стерилізувати, кліпсувати та випустити назад в “ареал перебування”.  KV: Але ж зараз по Києву теж бігають чіповані собаки. Василь Новицький: Наскільки мені відомо, ці чіповані собаки стерилізовані благодійним фондом, а позначки повідомляють комунальникам, що ці собаки несуть найменшу загрозу, в плані свого розмноження, але не агресивності. Але згідно діючому законодавству про жорстоке поводження з тваринами, безпритульні собаки та коти мають бути відловлені та перебувати у спеціальних закладах для перетримки або у притулках. KV: А що з приводу двох інших законопроєктів? Василь Новицький: Сумновідомий законопроєкт №2232 містить в собі три блоки. Зоозахисники прикриваються першим блоком – забороною станцій для притравки мисливських собак.  На жаль, наші зоозахисники при написанні законів маніпулюють фактами. Наприклад, брехня, що в Європі немає контактної притравки. В ЄС контактна притравка є у Франції, Словенії та Словаччині. А законопроєкт №2232 забороняє навіть безконтактну притравку, котра є в кожній європейській країні, хоч вона і неефективна! Франція свого часу залишала контактну притравку, бо мала проблему з лисицями, і з ними треба боротись.  Щодо гуманності цього законопроєкту теж виникають питання. Це вибіркова гуманність. Сьогодні на десятку притравочних станцій є близько 100 лисиць. Припустимо, зоозахисники рятують тих 100 лисиць від жорстокого поводження. Натомість в поле випускають десятки тисяч норних собак, абсолютно не підготовлених до контакту зі звіром. В результаті отримаємо тисячі покалічених лисиць, тому що собаки не навчені. Вони будуть помирати в природі, переносити коросту, сказ. Також отримаємо тисячі покалічених собак!  Де гуманність? Другий блок – повна заборона регуляції чисельності бродячих котів та собак у природних екосистемах.  Але ж при цьому не пропонується жодна альтернатива! Є досвід Аргентини та Австралії з безконтрольного розповсюдження домашніх тварин, де бродячі собаки та коти знищили біорізноманіття.  В Угорщині чиновники відзвітували перед громадянами, що мисливці в маленькій Угорщині відстріляли, здається, 6,5 тис. бродячих собак.  Польща має велику проблему, бо бродячі коти щороку вбивають сотні мільйонів диких тварин. Скільки в Україні бродячих котів та собак – достеменно невідомо. З іншого боку це має бути досить динамічна і непередбачувана цифра, адже має два джерела виникнення – розмноження в природі та періодичне залишення тварин людьми. Мисливці не звітують про кількість відстріляних бродячих котів та собак. Є лише звіти єгерської служби, згідно з якими 6 тис. єгерів за останні роки відстрілювали порядку 34-36 тис. бродячих котів і собак щороку Якщо ці дані екстраполювати на 350 тис. активних мисливців, отримаємо близько мільйону бродячих котів і собак. Мільйон – це лише на рік! А що буде, якщо їх перестануть відстрілювати? Це буде екологічна катастрофа. Епідемія сказу, загроза для населення, знищення біорізноманіття, зачистка території – від горобця до лелеки, від миші до лося. Третій блок – обмеження добування шкідливих видів, таких як лисиця чи єнот уссурійський, більш відомий як єнотовидний собака, з 9 місяців на рік – до 3 місяців. В результаті в Україні може бути спалах захворюваності на сказ. KV: А що пропонують з приводу переобліків тварин?  Василь Новицький: Четвертий законопроєкт, №2448, стосується переобліків тварин в мисливських господарствах на вимогу будь-якого громадянина України чи організації, яка має відношення, згідно статутній діяльності, до природоохорони чи екології. В 40-денний термін після проведення обліку представники громадської організації (ГО) мають право приїхати в будь-яке мисливське господарство, і провести переоблік. Це нісенітниця, бо перерахувати на початку квітня тварин, котрих рахували в лютому, за відсутністю снігового покриву, буде неможливо.  За моїми даними, ще декілька подібних законопроєктів знаходяться на стадії розгляду та реєстрації.  Останні два законопроєкти за авторством депутата Качури, котрий має високі рейтинги в колах юристів, підготовлені, на мій погляд, досить безграмотно, особливо №2448. Таке відчуття, що ні юристи, ні фахівці їх і не читали. KV: Законопроєкт про переоблік має якісь корупційні ризики? Василь Новицький: Законопроєкт №2448 просто суперечить конституційним нормам. Він мав би бути направлений на експертизу до комітету із запобігання корупції, оскільки має прямі корупційні ризики.  Чому зоозахисники не хочуть прописати в законопроєктах, що беруть участь у обліках? Чому їм потрібні саме переобліки? Це дуже насторожує. Цей законопроєкт залишає більше питань, ніж слів у ньому. Серед його авторів здається чотири громадських активіста і троє вчених, котрі працюють в об'єктах природно-заповідного фонду (до речі,в ПЗФах України обліки взагалі ніхто не контролює і вони як прави і не проводяться), при цьому немає жодного спеціаліста із мисливського господарства. Автори плутаються в термінології, в пояснювальній записці пишуть про облік мисливських тварин, а в законі – облік видів мисливських тварин.  Більшість обліків четвероногих проводиться методом суцільного прогону. Для цього треба зо два десятки фахових обліковців та стільки ж загоничів. В законопроекті пишуть, що вони можуть проводити переоблік навіть утрьох. Як можна після сорока чоловік утрьох провести переоблік? Це буде інша методика, але хіба можна результати за різними методиками між собою порівнювати? За чий рахунок проводити переоблік? Сьогодні облік проводиться за рахунок господарства. Хто буде фінансувати бажання громадянина чи ГО повторити облік? Якщо сам цей громадянин, питання немає, хай відшкодовує. Жоден користувач не піде на такий переоблік. А три людини походять по лісу на підборах, і скажуть, що нічого з того, що в акті первинного обліку вказано, вони не побачили, і складуть інший акт, котрий навіть не зобов'язані погодити з користувачем. KV: А яку вагу буде мати цей акт? Таку ж як облік, чи вище? Василь Новицький: Вище, бо це ж переоблік. Вони будуть користуватись другим актом. KV: Тобто, потім можно актом переобліку шантажувати користувача угідь? Василь Новицький: На кожному кроці можна шантажувати. Можна надіслати “гонця”, котрий скаже, що приїдуть з переобліками і давайте щось думати. Потім можна приїхати, провести переоблік і сказати, що у нас от такий акт, давайте цей акт викупіть. Були вже прецеденти в Україні, коли під удар екорадикалів попадали лісогосподарства, за якими стояли бізнесмени, мільйонери, яких можна було шантажувати. Але саме найбагатші господарства, а не голі заповідники, сьогодні і відіграють роль найкращих резерватів для відтворення тварин в Україні! Моя особиста думка, що цей законопроєкт є проміжною ланкою для того щоб просто зупинити мисливську галузь і закрити полювання в Україні. KV: З якою метою? Василь Новицький: Перша версія – відпрацювання закордонних зоозахисних грантів, котрі передбачають закриття полювання.  Але все більше користувачів схиляються до думки, що все це робиться під майбутній продаж земель в Україні. Таким чином усуваються співкористувачі, які де-юре є перепоною для земельного дерибану. А щоб прибрати співкористувачів, треба вбити мисливську галузь, в якій договора оренди землі на строк від 15 до 49 років. І ще ж є плани як уряду Гройсмана, так і теперішнього (уряду Олексія Гончарука, який відправлено у відставку, – KV) про лісову концесію. І я вважаю, що прямий обов’язок влади спростувати ці припущення, вийти до народу, і сказати що такі законопроєкти при них не пройдуть. KV: Які дії ви плануєте, щоб зупинити ці законопроєкти? Василь Новицький: Буде мирний марш (після інтерв’ю у зв'язку із всеукраїнським карантином стало відомо про перенесення маршу, – KV), щоб продемонструвати владі, що нас не купка маргиналів. Ми йдемо на цей захід з двома простими вимогами.  Перша – зупинити утиски конституційних прав мисливців в Україні, і публічні звинувачення, котрі навіть з уст народних депутатів сипляться на мисливців.  Друга – зупинити нищення мисливської галузі, надати їй вектор європейського розвитку. Якщо сьогодні держава декларує своє прагнення до Європи, чому ми не євроінтегруємось в аспекті розвитку мисливської галузі? KV: Ви маєте якесь представництво ВР? Можливо, ви внесли якісь зустрічні законопроєкти? Василь Новицький: На останньому круглому столі у ВР, присвяченому розгляду законопроєкту №2448, нас відкрито підтримали депутати Сергій Литвиненко (фракція “Слуга народу”) та Сергій Шахов (депутатська група “Довіра”), а також помічник нардепа Дмитра Шенцева (позафракційний). Також є неперевірена інформація, що близько 40 депутатів звернулись до міністра екології Олексія Оржеля (був міністром на момент інтерв’ю, – KV) з вимогою спростувати свої слова, що мисливці для нього диковина і він сподівається, що в Україні це явище незабаром зникне.  KV: Можете прокоментувати звинувачення, що мисливці лише беруть від природи, і нічого їй не дають, нічого не створюють? Василь Новицький: Треба визнати вину в дезінформованості гомадян і мисливської спільноти, бо наші спілки активно почали створюватись лише в 2014-2015 роках, в той час як антимисливське лобі весь час працювало. І необізнаність населення ми маємо з двох причин.  По-перше – дезінформація від антимисливців, наприклад, що немає різниці між мисливцем та браконьєром, бо і один і другий – “вбивці”.  Але і ми, мисливці, також винні, бо наша мисливська культура подекуди далека від європейської і бажає бути кращою. В цьому аспекті нам є над чим працювати, бо інколи ми самі собі створюємо антипіар поведінкою на полюванні, і це бачать пересічні мешканці. Людям треба пояснювати, що мисливська галузь була, є і буде. І, якщо побороти мисливство, на його місце негайно прийде тотальне браконьєрство. В жодній країні світу державі не під силу зберегти тваринний світ без допомоги мисливців. Для цього треба тримати за бюджетні гроші мільйонні армії єгерів.  Мисливська галузь серед іншого регулює кількість тварин.  Наприклад, в США щороку відстрілюють понад мільйон голів оленів. Якщо цього не робити, що буде з екосистемами? Є прецеденти, коли дикими тваринами знищуються цілі ліси й поля. На жаль, зараз для України це не актуально. Але хто, крім мисливців, буде регулювати кількість лисиць, вовків, єнотів уссурійських, котрі розносять сказ? Хто буде охороняти тварин від браконьєрів? Це можуть зробити лише мисливські господарства, котрі зацікавлені в тому економічно.  KV: Наскільки значна роль мисливців у зменшенні природного різноманіття?  Василь Новицький: На початку століття львівські вчені провели дослідження, які показали, що в лісостепу України у 62% смертності диких тварин винні сільгоспвиробники, через порушення процесів механізації та використання хімії. У смерті понад 15% диких тварин винні браконьєри. Близько 12% вилучення тварин – це мисливці, решта – ДТП і так далі. KV: Як можна боротись із браконьєрами? Василь Новицький: З 2015 року ми бились головою об стіну, вимагаючи кримінальної відповідальності за незаконне видобування ліцензійних видів. На рівні Мінюсту ці рішення завжди блокувались. Чому? Бо система не може себе перезавантажити, ми ж знаємо, хто основні браконьєри сьогодні – судді, прокурори, поліція.  Але ми добились з 2015 до 2017 року хоча б підняття такс за відшкодування. Відшкодування за браконьєрське видобування зайця до 2017 року складало здається 200 гривень, а зараз коштує 8 тис. гривень.  В проєкті нового закону, який ми подаємо до ВР, ми знижуємо планку для кримінальної відповідальності до приблизно 10 тис. гривень. Якщо не в’язниця, то великий штраф та умовний строк. Тільки так можна побороти браконьєрство, і саме таким шляхом пішла свого часу сусідня Білорусь.  Сьогодні влада хоче передати всі природоохоронні функції, як по мисливству, так і по рибалці, екологічній інспекції. Таким чином цей орган стане монопольним, і це лякає. Хочуть ліквідувати рибоохоронний патруль, за зразком якого ми і планували створити державну мисливську варту, хочуть ліквідувати лісову охорону. Останнім часом на рік складалось 3-4 тис. протоколів за незаконне полювання. Це дуже мало. З них всього 9% складалось екологами, решта – єгерські служби. Але досі єгерська служба користувача угідь позбавлена права затримувати порушника. Вони можуть лише затримати на своїх угіддях підозрюваного у порушенні до приїзду поліції, але це якщо їм не чинять спротив. Якщо в Екоінспекції будуть підрозділи по охороні тваринного світу, по охороні лісових ресурсів, по охороні водних ресурсів, тоді можна працювати. Але якщо це буде одна велика структура, і на область дадуть 5 чи 10 інспекторів, котрі будуть займатись всім, це буде катастрофою. KV: Розкажіть більше про ситуацію з полюванням на Київщині. Василь Новицький: Київська область має свою специфіку. В першу чергу тим, що це область з великою кількістю користувачів мисливських угідь. Київщина має посилений мисливський прес на територію. Тому для Київщини дуже важливо розподіляти мисливське навантаження рівномірно по області, наприклад, працювати над тим, щоб полювання на качку було не лише по руслу Дніпра.  Важливо вести боротьбу з браконьєрством, бо там де багато населення, багато не лише мисливців, але й браконьєрів. Наприклад, в 2017 році на Київщині було складено 227 протоколів на порушників правил полювання на суму майже 60 тис. гривень.  На території Київської області також активно проводиться боротьба із хижими та шкідливими тваринами. В тому ж 2017 році було відстріляно 1 754 лисиці, 35 вовків, 147 єнотовидних собак. Єнотовидний собака це інвазивний вид для України. Колись, за часів радянського режиму він був завезений до України, і він живе здебільшого по руслах великих річок, оскільки любить воду. Також в 2017 році на Київщині відстріляли 1137 бродячих собак та 419 бродячих котів. KV: Кілька років тому був скандал із забороною полюванням на лося в Україні. Можете пояснити, що тоді відбувалось?  Василь Новицький: Ситуацію з лосем я знаю досконально. Лось став жертвою дешевого політичного піару. Напади зоозахисників на полювання на цей вид були давно, був введений 10-річний мораторій на добування лося – з 1996 до 2006 року. До мораторію було 8,4 тис. голів лося, тоді казали, що цього мало, хоча не було жодного наукового висновку про оптимальну кількість лосів в угіддях України. Як фахівець, можу сказати, що для України, як південної межі ареалу лося, оптимальна кількість не перевищує 9 тис. голів. За 10 років дії мораторію в Україні залишилось 4,1 тис. голів лося.  KV: Як таке могло статись? В цьому вина браконьєрів? Василь Новицький: Коли користувачі мисливських угідь економічно вмотивовані, вони охороняють вид. Коли вони з цього нічого не мають, вид стає нецікавим. Жоден зоозахисник не може запропонувати кращих природоохоронних інструментів, ніж економічні. Тому за 10 років мораторію ми втратили більше половини популяції лося. Другий мораторій був з 2009 до 2012 року – приросту поголів'я лосів не було.  KV: А коли мораторію не було, між 2006 і 2009 роками, як змінилась ситуація? Василь Новицький: Приріст був дуже малий, здається 3-4%. Під час влади Януковича, коли при владі було багато мисливців, на лося відкрили полювання. З 2012 до 2017 року чисельність лося виросла на 46% – офіційно їх було 6,3 тис. Потім окремі зоорадикали зайшли до тодішнього міністра екології Остапа Семерака, і він виписав “царський указ” про заборону полювання на лося на 25 років. Цей указ заблокували Мінюст і Мінагрополітики. На цьому Семерак не зупинився, пішов на принцип, і вирішив провести заборону через Червону книгу України (ЧКУ). З'явилося “експертне заключення” яке можна кваліфікувати як “липове”, що лося в Україні не більше 1-2 тис. Потім суд першої інстанції здається визнав його оціночним судженням.  Вони прикрились цим папірцем, визнання котрого ми потім добились в суді недійсним. В результаті ми виграли суд першої інстанції. Семерак тоді обіцяв, що проведуть всеукраїнський облік кількості лося, розроблять програму порятунку виду. Тому що ми апелювали, що в ЧКУ є вже зубр, ведмідь та рись, котрі у ній тихо здихають. Не можна просто заборонити полювання на мисливські види, які можуть бути жертвами браконьєрства. ЧКУ і закон для браконьєра не аргумент, на відміну від покарання – штрафа та в’язниці. Міністерство екології подало апеляцію, провели комісію по ЧКУ, де не фахівці з лося проголосували за внесення його туди. Це при тому, що був звіт Інституту зоології від 2009 року про те, що занесення лося до ЧКУ при чисельності більше 5 тис. осіб є неефективним. В апеляції суддя послався на суспільний резонанс справи, мовляв зоозахисників багато, а мисливців на суд прийшло мало. За моєю неперевіреною інформацією, була пряма вказівка з Банкової (на вул. Банковій знаходиться Офіс президента, – KV), не розгойдувати ситуацію, щоб мисливці суд програли. Читайте: Суд вернул лося в Красную книгу Украины Проте Семераком не було проведено ані всеукраїнського обліку, ані розроблено програму відтворення лося. KV: Чи є статистика по кількості лося зараз? Василь Новицький: За моїми оцінками, через браконьєрів ми вже втратили близько 2 тис. голів лося. І його може очікувати доля зубра, також занесеного в Червону книгу. KV: Що ви маєте на увазі? Василь Новицький: В 1991 році в Україні було десь 650 зубрів, а в Білорусі 120. Ми одразу занесли зубра в ЧКУ, а в Білорусі йому надали подвійного статусу. Це дуже проста, але дієва схема. Якщо в заповіднику добули зубра, то браконьєр сідає до в'язниці. Але мисливське господарство може купити собі зубрів і розвести їх для комерційного полювання, котре сьогодні в Білорусі коштує 20 тис. євро. В такому випадку для зубра діє статус суворо охоронюваного вида з лімітованим добуванням. Для полювання часто обирають старого зубра, котрому скоро вмирати, і його вже добуває іноземець. За 20 тис. євро у нас можна купити кормів на рік для стада в 50 голів зубрів.  Станом на минулий рік в Білорусі налічувалось 1,8 тис. зубрів, в той час як в Україні – 220. Ми втратили дві третини популяції, а білоруси наростили в 15 разів. От вам приклад дбайливого господарювання. Я був свідком того, як відмовили у добуванні старого лежачого зубра, котрий не відходив від годівниці та майже весь час лежав. І в той час лісівники бідкались, що немає грошей на корми, бо влада вчасно не перерахувала кошти. Тоді єгер розповідав, що в Харкові є німець, бізнесмен, який хотів би добути зубра. Були б ми у Білорусі, він заплатив би гроші, і було б за що купити корми.  Але тоді зоозахисники сказали: “Хай здохне, ми приїдемо та поставимо йому хрест”. Той зубр загинув давно. Був я недавно у Конотопі, де все це відбувалось, і ніякого хреста не бачив. Прикро констатувати, але в Україні сучасний так званий “зоозахист” більше про здирництво аніж вкладення в довкілля. Ситуація з поголів’ям лося взагалі не залежить за великим рахунком від внутрішньої обстановки в Україні. У нас живе маргінальна частина популяції, основна – у Фінляндії, Швеції, на півночі Росії. Чисельність лося в Україні залежить від чисельності саме в основному ареалі. Коли йде ріст чисельності на півночі, за пару років відбувається витіснення поголів’я на периферію ареалу, і чисельність зростає.  Після Другої світової війни в Україні було кілька сотень лосів. В 1960-ті роки полювання на нього заборонили, лося було кілька тисяч. А за 5 років – порядка 20 тис. Таке збільшення не могла статись за 5 років за рахунок народжуваності. Це була міграційна хвиля. Є дрібні хвилі в 11 років, і велика хвиля періодичністю в 70-90 років.  KV: Яка ситуація зі звірами зараз у Чорнобильській зоні?  Василь Новицький: Регулювання чисельності тварин як такого там не відбувається, час від часу туди заходять браконьєри. На сьогодні Чорнобильська зона – замкнута самодостатня екосистема, яка здатна займатись саморегуляцією.  Але переносити ті дані на територію всієї України, де лісів всього 15%, землі розорані, буде неправильно. Відсутність полювання в Україні не призведе до таких самих наслідків, як відсутність полювання у Чорнобильській зоні. А гарантовано – навпаки! KV: А вовки, чи інші види тварин, виходять з Чорнобильської зони, як з такого собі розплідника? Василь Новицький: Насправді сьогодні вона є резерватом для розмноження вовка. Але точного обліку тварин там нема. Наприклад, працівники Чорнобильської зони кажуть, що в них живе близько 1,5 тис. лося. Тому можна підрахувати, що до занесення до ЧКУ лося було не 6 тис., а близько 8 тис. Згідно з положенням Мінекології (зараз – Мінекоенерго), саме вони мають вести моніторинг чисельності фауни, в тому числі мисливської. Але вони того не роблять, і нахабно користуються даними користувачів мисливських угідь. Хочеться запитати в міністра екології – чому й досі ми не знаємо, скільки тварин, зокрема лосів, у Чорнобильському заповіднику, скільки їх у інших заповідниках? Чому у відповіді на наші запити щодо чисельності лося в окремих об'єктах природозаповідного фонду (ПЗФ) ми отримували відповідь “від одного до десяти”?  Коли ми співставили площі всіх об’єктів ПЗФ, а їх сьогодні 10% від площі мисливських угідь, зі всією чисельністю лося, у нас вийшло, що в цих 10% площі ПЗФ живе всього 3% лосів. А це територія з найкращими умовами, де не ведеться полювання! Чому ж така ситуація? Чому ж тоді в ПЗФах лосей втричі менше, ніж в середньостатистичному мисливському господарстві? А відповідь проста. На сьогодні середній об’єкт ПЗФ – зоологічна пустеля в порівнянні з нормальним середнім мисливським господарством, де є нормальна охорона. А якщо приїхати до об’єкта ПЗФ, буде стояти браконьєрська канонада. KV: Як Україна може заробляти на мисливській галузі? Василь Новицький: Сьогодні окупність галузі тримається на рівні 46-48%. Україна з досить посередніми зоогеографічними умовами, де немає трофейних лосів чи оленів, могла б завдяки весняному полюванню зробити цю галузь рентабельною, як в Росії чи Білорусі.  Весняне полювання можна вести на гусака, який у нас не живе, чи на самця крижня. Самець крижня, котрий не знайшов самку, руйнує перші кладки, а другі вже не життєздатні. Більш того, якщо він спарувався, а потім знайшов гніздо, він його знову зруйнує, щоб знову паруватись. Він заважає жити самкам та виводкам до відкриття полювання. Це дуже негативно б’є по приросту качки. Чому б під час весняного полювання не відстріляти самця крижня, у присутності єгеря, все офіційно, по ліцензії?  Весняне полювання заборонили о 2004 році, яке було відкрите три сезони. Воно було заборонено, як я вважаю, з подачі східних сусідів, які таким чином усунули конкуренцію, щоб європейці їздили до них, а не до нас.  Також можна зайнятись зубром і скласти конкуренцію Білорусі, розводити інших копитних. Для того, щоб привабити європейського мисливця, можна запровадити вольєрне полювання. KV: Але, вибачте, де тут спортивний елемент, якщо тварина у вольєрі? Василь Новицький: Зараз у нас є вольєри на кілька тисяч гектар. Чому це не спортивно? Ви можете день ходити і сітки не побачити. Але точно знаєте, що тварина там є, трофейна, яку ви вже замовили на сайті. Багато кому це цікаво. Ми нікуди від цього не дінемось, якщо мова йде про заробляння грошей.  KV: Що має зробити влада для розвитку полювання як галузі економіки? Василь Новицький: Для початку треба, щоб влада припинила займатись популізмом, і зрозуміла, що підтримка мисливської галузі має не лише прямі фінансові вигоди, вона є запобіжником від екологічних збитків, які можуть бути в принципі. Як приклад, після Великої депресії в США майже не залишилось дикої качки та індички. Там сьогодні стоять пам'ятники мисливцям, які відновили фауну. Держава зрозуміла, що сама не може цього зробити, і почала допомагати мисливцям субсидіями.  В Чехії міністерство сільського господарства накладає значний податок на аграріїв, щоб передати його мисливцям на відновлення фауни.  Німеччина добуває козулі та оленя в кілька разів більше, ніж усього обліковується в Україні. Треба законодавчо вивести мисливських користувачів із залежності від основного користувача земельної ділянки. Такого становища, як у нас, немає в жодній країні з нормальним законодавством. Не має аграрій вирішувати, який мисливський користувач буде там хазяйнувати.  Зараз УТМР не може звинуватити аграрія в потруєних тваринах, бо завтра той аграрій відкличе своє погодження на користування угіддями. Треба робити як у Австрії, Словаччині, Німеччині, де мисливець практично не залежить від сільгоспкористувача. В Німеччині взагалі сільгоспкористувач не має права не займатись мисливським господарством. Хочеш – займайся безпосередньо, хочеш – передавай в користування. Не вести галузь ти не маєш права. Держава не буде боротись зі шкідниками, регулювати кількість тварин, охороняти від браконьєрів за свій рахунок тільки тому, що хтось там чогось не хоче. Якщо ми зараз відкриємо ринок землі при діючому законодавстві, агрохолдинги легко заблокують ведення галузі.  KV: А у випадку мисливських угідь в лісі яка ситуація? Василь Новицький: Там хочуть запровадити лісову концесію. Тоді теж користувачі там заборонять мисливство. Тому перше – це вивести новими законодавчими поправками, і ми це вже робимо, мисливського користувача від прямої юридичної залежності від основного користувача земельної ділянки. KV: Тобто буде паралельне користування? Василь Новицький: Воно і зараз паралельне. Одні сіють та жнуть, інші зайця добувають. Але це галузі антагоністи, вони мають бути зрівноважені. Якщо ми захищаємо зайців від пестицидів, не треба екологічні інспектори, ми перші перевіримо, хто зайців потруїв.  А зараз сільгоспкористувачі можуть відізвати погодження на користування мисливцям. KV: Що заважає функціонувати Асоціації? Василь Новицький: Головне – це байдужість мисливської спільноти. Багато мисливців не цінують роботу, яку ми проводимо із владою, із населенням, законотворчу роботу. Мисливці цінують більш практичні речі, а фінансувати організацію, котра не проводить сама полювання, не має своїх угідь, вони не хочуть.  KV: Співпраця з органами державної влади якимось чином ведеться? Василь Новицький: Наразі чіткої співпраці нема, міністерство не виявляє бажання співпрацювати. З Держлісагенством працюємо. Але ми вдячні, зокрема, комітету ВР з питань екології та природокористування, за те що більшість депутатів на чолі з головою комітету паном Олегом Бондаренком (фракція “Слуга народу”) абсолютно прагматично підходять до вирішення питань та проблем мисливської галузі. Ми були свідками того, як ці люди ставали жертвами кібербулінгу з боку екорадикалів за підтримку раціональних діалогів з мисливцями, або навіть за те, що просто давали нам слово сказати. Щоправда, наша подяка не стосується депутатів Олександра Фельдмана (фракція “Опозиційна платформа – За життя”) та Антона Яценка (депутатська група "За майбутнє" ), які дозволяли собі, на наш погляд, ксенофобські висловлювання в бік мисливців. KV: Ви якось співпрацюєте з Українською асоціацією власників зброї (УАВЗ)? Василь Новицький: Ми недавно познайомились з паном Учайкіним (Георгій Учайкін – голова наглядової ради УАВЗ, – KV), і у нас є пряма зацікавленість у співпраці, бо нас об'єднують спільні інтереси.  Ми домовились про координацію дій в плані проведення мітингу. Щодо закону про зброю, я не готовий коментувати, бо недостатньо знайомий з законопроєктами.  KV: Чи намагались ви якось співпрацювати з екологічними організаціями? Василь Новицький: Звичайно. Ще в 2016 році я розробив Проєкт постанови Кабміну про запобігання загибелі об'єктів тваринного світу під час механізованих агротехнічних робіт. Подібна постанова навіть в РФ була введена ще в 1996 році. Вона вводила прості правила, наприклад що при збиранні врожаю  треба рухатись з центру до краю польового контуру, щоб тварини мали можливість на порятунок. Якщо молотьба йде від дороги до лісу, то добре, якщо навпаки – погано, бо тварини будуть боятись авто. Я звернувся тоді в добрий десяток громадських екологічних організацій, які не виявили зацікавленості, або пообіцяли що зв’яжуться з цього приводу, і мовчать. На жаль, в нас майже немає ідейного екологічного активізму. Але я з великою повагою відношусь, наприклад, до WWF Україна (Всесвітній фонд дикої природи, – KV), котрий хоча б не говорить, що полювання має зникнути, і в той час робить багато корисних практичних справ. Наприклад, по законопроєкту №2232 їх представники казали, що вони проти нього, бо не можна залишити в природі бродячих котів та собак. Домашнім тваринам місце вдома, диким у лісі, і одні іншим не мають заважати жити. Але на цьому круглому столі у них не було можливості висловитись. Ми запрошуємо всі зацікавлені сторони до тісної співпраці в законодавчій площині, в справі охорони тваринного світу від браконьєрства, від шкідливого впливу промислового та іншого виробництва. KV: Який досвід іноземних мисливських організацій ви хотіли б застосувати в Україні? Василь Новицький: В Європі є така організація, як FACE (Федерація мисливських і природоохоронних асоціацій Європейського союзу). Її представники є в Європарламенті, Єврокомісії, органах місцевих влад. Вона об’єднує 7 млн європейських мисливців. В Європі мисливці та природозахисники мають спільну організацію! Там люди розуміють, що мисливці не є злом, адже саме в них є ті гроші та ресурс, який можуть піти на захист природи.  А у нас міністр говорив, що в Європі немає полювання, і воно – середньовіччя. Ще є Міжнародна рада з полювання та охорони тваринного світу (СІС), котра  налічує 188 країн-членів. І знову, як видно з назви, вона поєднує мисливців та охорону тварин. Ми плануємо бути на їх з'їзді у травні в Ризі, хочемо набути членства в цій організації. Щодо FACE, плани на співпрацю маємо, але поки що є проблеми із фінансуванням.  Ми готові співпрацювати з іноземними колегами у моніторингу рідкісних мисливських видів тощо. Читайте: Георгій Учайкін: “Треба спитати в людей, чи хочуть вони мати право на збройний самозахист або цілком розраховують на захист поліції” Фото: надано Всеукраїнською асоціацією мисливців та користувачів мисливських угідьКиевVласть

Надати власникам землі право розривати договори користування землею, сформувати нову політику аграрного розвитку за участю виключно українців і в інтересах українців, сформувати ефективного власника землі  виключно з громадян України, не допустити концентрації землі у обмеженого кола осіб – ці та інші важливі чинники, як соціальні, так і економічні, повинні створювати систему нових прогресивних земельних відносин. Проблема земельних відносин назріла – і її необхідно вирішувати, але вона повинна вирішуватися в конституційній площині збереження української землі, як об’єкта права власності українського народу. Окрім того, вирішення проблеми земельних відносин повинно стати основою повноцінного розширеного відтворення аграрної галузі, а не розпродажу української землі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Задача складна, але вирішити її можна. Тільки вона не вирішується шляхом прийняття законодавства про так званий ринок землі. Запропоновані в парламенті депутатською більшістю проекти законів з впровадження так званого ринку землі сільськогосподарського призначення мають антиконституційний характер і направлені проти державності, громадян України як власників землі. Зберегти землю за українським народом і позитивно вирішити проблему земельних відносин можливо тільки дотримуючись Конституції України, а не спробами підмінити її антинародними законами. Мова йде про проєкти законів №2178-10, який розглядається зараз в другому читанні, та №2194, який прийнято в першому читанні, саме вони мають створити так званий ринок землі, на тлі визначення Конституцією України Українського народу єдиним власником земельних ресурсів та їх складових.  Поглиблення протиріч Конституції з положеннями кількох десятків законодавчих актів України у сфері земельних правовідносин, їх надмірна розгалуженість засвідчують відсутність єдиних принципів і науково-обґрунтованих основ ефективного землекористування, які забезпечували б гарантію невідчужуваності прав власності на землю Українського народу, використання земельних ресурсів в інтересах усіх громадян України. Розпорядження землею від імені народу органами державної влади та органами місцевого самоврядування без народного на те волевиявлення спотворює принцип природного невід’ємного права Українського народу на землю, як її власника. Законопроєкти №2178-10 та №2194 не містять жодної норми про право селян-власників землі, натомість метою цих законів було і залишається створення умов для вимушеного продажу землі селянами за безцінь з подальшою концентрацією землі в руках обмеженого кола осіб. Лозунг про те, що селянину необхідно надати право розпоряджатися землею, є нічим іншим, як маніпуляцією від діючої влади, якій необхідно, з одного боку, створити умови, щоб селяни були змушені продати землю, а з іншого боку – законно купити землю селян визначеному й заздалегідь обмеженому колу осіб. Маніпулюючи такими лозунгами, діюча влада своїми законодавчими ініціативами про так званий ринок землі хоче визначити, що земельні ділянки, які перебувають в оренді, фактично не можуть бути відчужені без згоди орендаря – таку норму передбачено ввести в дію проектом закону №2194 шляхом доповнення ст. 130 Земельного кодексу частиною третьою. Це порушення прав і свобод громадян – права і свободи визначає не Конституція чи закон, а орендар. Фактично це обмеження прав і свобод громадянина іншим громадянином чи особою, що має ознаки кримінального правопорушення. Відповідно до запропонованої проєктом закону №2178-10 нової редакції статті 131 переважне право на придбання земельної ділянки у селянина взагалі може бути передано (може бути і продано) від орендаря іншій особі. Без власника буде вирішуватись питання, хто має першочергове право на придбання його землі. Додавши до цих антинародних законодавчих змін існуючу багаторічну практику – торгівлю правами оренди земельних ділянок селян через купівлю-продаж корпоративних прав підприємств-орендарів без згоди власників землі-орендодавців, можна впевнено говорити про прагнення поновлення в Україні феодалізму та кріпосництва. Реалізація сценарію з розпродажу землі від діючої влади не в інтересах українців, і тому наша політична партія "Опозиційна платформа – За життя” робить все, щоб  унеможливити прийняття антиконституційних і антинародних законів. Країні та українському народу необхідні конституційні закони з регулювання земельних відносин в інтересах українців, з реалізацією конституційних прав кожного громадянина особисто і українського народу в цілому. Необхідно законодавчо закріпити правові основи земельних відносин, при яких буде зростати цінність землі – а не ціна, буде зростати добробут селянина-власника землі – а не тільки вартість оренди. Важливим для законодавчих змін щодо реалізації земельних відносин в інтересах українського народу та держави є повернення прав і преференцій власникам землі та надання можливостей для здійснення самостійного господарювання на власній землі на правах співвласника з об’єднаними територіальними громадами чи народом як особисто, так і через участь в товариствах, в  яких об’єднуються власники незалежно від віку та фізичних можливостей. Це повинно бути реалізовано через законодавче закріплення наступних положень: підтримка самостійного господарювання на власній землі безпосередньо чи через участь у товариствах власників землі; надання селянам-власникам землі права розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі простої вимоги про дострокове розірвання договору; фінансове забезпечення селян-власників землі для повернення отриманих авансових платежів, яке може бути необхідним при достроковому розірванні договорів користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення; обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною, яка відповідає п’ятикратному розміру нормативно-грошовій оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему); кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки (приблизно 3 тис. доларів за 1 гектар для чорнозему) для задоволення нагальних споживчих потреб на умовах до 5% річних; кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування для купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення в сумі п’ятикратного розміру нормативно-грошової оцінки (приблизно 5 тис. доларів за 1 гектар) на умовах до 5% річних; кредитування в необхідному обсязі товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на власній землі, на умовах до 3% річних; державна допомога в поверненні незаконно відчужених земельних ділянок їх власникам (під час дії заборони на відчуження землі); формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі; набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна (громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення) та органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Визначенні вище принципи регулювання земельних відносин в державі мають слугувати правовому базису захисту конституційних прав і свобод громадян України, як співвласників основного національного багатства, яким є земля, і джерелом влади від імені Українського народу. Читайте: Раде предлагают продавать не больше одного земельного участка в одни руки, предоставив дешевые кредиты от государства – но не иностранцам Василь Німченко, народний депутат України, фракція “Опозиційна платформа – За життя”КиевVласть

Через карантин перенесено засідання конкурсних комісій з відбору кандидатів на посаду генеральних директорів обласних медичних закладів третинного рівня. В ці дні мала б вирішуватися доля “Київської обласної лікарні №2” та “Київської обласної клінічної лікарні №1”. І якщо щодо останньої питання не стояло гостро, для лікарні №2 кандидат в керівники знайшовся лише один, а значить, недоставало конкуренції. До того ж, кілька років тому йому приписували неправильні закупівлі медпрепаратів. Однак сам він звинувачення відкидає. Як стало відомо KV, 16 березня мало відбутися засідання конкурсних комісій з відбору кандидатів на посаду генеральних директорів комунального неприбуткового підприємства Київської обласної ради (КНП КОР) “Київська обласна лікарня №2” та КНП КОР “Київська обласна клінічна лікарня №1”.  Як повідомив KV голова конкурсної комісії, депутат Роман Титикало, у зв’язку з наказом Кабміну “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, засідання перенесено на невизначений термін, і рішення відтерміновано.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Минулого тижня, у п’ятницю 13 березня, члени конкурсних комісій, зокрема голова конкурсної комісії та перша заступниця голови ради Тетяна Семенова, проінспектували роботу стаціонарних відділень двох лікарень — комунальне неприбуткове підприємство Київської обласної ради (КНП КОР) “Київська обласна лікарня №2” та КНП КОР “Київська обласна клінічна лікарня №1”.  Депутат КОР Роман Титикало та перша заступниця очільника КОР Тетяна Семенова Інспекція мала також пролити світло на питання обрання гендиректором “Другої лікарні“ головного лікаря КНП Володимира Єлагіна.  За словами Романа Титикало, складність обрання на посаду гендиректора полягала у відсутності конкуренції. Хоча на користь позитивного рішення виступав і трудовий колектив (направив комісії лист), і ряд депутатів облради, наприклад, депутат від "Свободи" В'ячеслав Хмельницький.   “Громадськість і багато депутатів вважають, що обирати керівника медзакладу такого рівня взагалі без конкуренції неправильно. На засіданні комісії було висловлено думку, що краще конкурс оголосити заново і забезпечити, щоб в ньому взяло участь якомога більше людей, побачити конкуренцію думок. Втім, під тиском трудового колективу було прийнято рішення виїхати комісією на територію лікарні і закінчити розгляд питання 16 березня”, – сказав Титикало. По завершенні огляду відділень лікарні було зібрано конференцію, на якій члени комісії разом із головним лікарем поспілкувалися із персоналом лікарні. Заступник голови КОР Тетяна Семенова запевнила людей, що лікарню закривати не будуть, а огляд приміщень та палат впевнив членів комісії, що головний лікар працює на її користь.  “Ми пройшли два пункти порядку денного з трьох — відкриття пропозицій та представлення стратегії розвитку закладу. На черзі — рішення про призначення. По вашій лікарні було 4 претенденти на посаду — з них двоє недопущені через неповний пакет документів. Ще один вирішив не конкурувати на посаду. Кажу як є: у вас цікаве місце, я дякую вам, ви зберегли лікарню. Такої, із таким рівнем матеріально-технічної бази, в області більше немає, і це завдяки очільнику. Ви погодилися приймати хворих на коронавірус, на відміну від Нових Санжар, ніхто не виступав проти, ви готові їх приймати. Тут є фахівці, які працюють більше, ніж я живу. Це вже говорить про те, що тут створено комфортні робочі умови”, – каже Семенова.  Єлагін в ході спілкування знову наголосив на неправдивості інформації про його участь у корупційних скандалах минулих років. Так, інтернет-сайт “Стопкор” публікував, що у грудні 2016-го року “Київська обласна лікарня №2” під керівництвом Володимира Єлагіна на відкритих торгах замовила фірмі “Фрам КО” препарат “Адреналін” виробництва фармзаводу “Здоров’я” по 83 гривні за пакунок, у той час, дистриб’ютор “БаДМ” отримував від лікарень замовлення на “Адреналін-Здоров’я” за ціною 39 гривень за пакунок.  Крім того, спростував він і інші звинувачення, а саме: у проблемах щодо закупівлі інсуліну для хворих на цукровий діабет у 2007 році. Без ліків тоді, писали ЗМІ, лишилися десятки тисяч людей.  “Ліки для діабетиків в 2007 році ми не закуповували — цим займається завжди департамент охорони здоров’я КОДА. В тому році була проблема з коштами: обласна рада виділила гроші на райони, не розрахувала з видатками, можливо; врешті-решт проблема не одразу, але вирішилася. 2-3 місяці така проблема тривала, але я до роботи департаменту не можу бути причетний аж ніяк.  Що стосується адреналіну – ми закупили 50 упаковок на суму 4150 гривень. Але це були відкриті торги, лот на 38 препаратів. Крім того, перед закупівлею кожного препарату перевіряють, чи є на сайті Міністерства охорони здоров’я дозвіл на таку ціну. Дозвіл був, але був інший виробник, харківський. "Дарниця" давала дешевше в два рази, але що там сталося, не готовий сказати. 2 місяці потому, як закінчилися торги, певна фірма написала скаргу до прокуратури. Тривали перевірки, порушень знайдено не було. Більше питань по закупівлях по нашій лікарні ніколи не було”, — заявив Єлагін. За його словами, працівники сайту “Стопкор”, які про це писали, у відповідь на запрошення не приїхали.  “Бачили б вони, як йдуть тут справи, походили б відділеннями — може, і задумалися б, чи варто "мочити" мене, — каже Володимир Єлагін. — Могли приїхати, подивитися і дійти до висновку, що щось за ці роки робилося. Замість цього у них у відео-кадр із пачкою грошей, який передають анонімному лікареві в якості благодійного внеску, і слова що нібито лікарі так багатіють. У нашій установі ніколи благодійних внесків не брали і не будуть. У нас лікуються ліквідатори аварії на ЧАЕС та учасники АТО/ООС. Якби я брав з них такі внески, хто б я був? Коли трапилася ця катастрофа, я працював у Поліській центральній районній лікарні завідувачем відділення. Пропрацював там 7 років. Не дай бог цим "антикорупціонерам" пройти той шлях, який пройшов я тоді”, — розповів головний лікар КНП для KV.  Він також розповів KV, що особисто не бачить нічого поганого в тому, що конкурентів на посаду немає — бо ті, хто відсіявся, на його думку, не були б в змозі керувати лікарнею через свою некомпетентність. “Чи потрібен я чи ні, вирішить комісія. Скажуть, що поганий, що треба міняти – значить, так тому і бути. Бігати, обурюватися, судитися я не збираюся. Я вважаю, що кращого не буде. А що інших конкурсантів немає – я до цього позитивно ставлюся. У тому плані, що якщо вони навіть документи оформити не можуть згідно з вимогами, то як вони тоді будуть управляти закладом? Тут треба враховувати специфіку. Я в своїй лікарні знаю все – де який ремонт проводився, коли, за які гроші. Я не тримаю тут заступника з госппитань, не тримаю заступника з економічних питань – я сам в цьому всьому розбираюся. Більш того, у мене медсестри отримують від 10 тисяч гривень – в той час як в інших лікарнях вони в кращому випадку отримують 8 тисяч”, — підкреслив Єлагін. Відзначимо, що декларації про доходи у якості кандидата на посаду гендиректора КНП КОР “Київська обласна лікарня” подали лише два кандидати: нинішній головний лікар закладу Володимир Єлагін та голова постійної комісії КОР з питань охорони здоров’я Наталія Бігарі.  Згідно декларації за 2019 рік, дохід Єлагіна складає 762 тисячі 338 гривень: з них 635 тис. 636 гривень — зарплата, 114 тис. 105 гривень — пенсія, 12 тис. 597 гривень — грошова допомога. Він володіє двома ділянками сукупною площею 0,35 га та будинком (369,5 кв.м) вартістю 1,4 млн гривень у Козині Обухівського району Київщини. Готівкою та на банківських рахунках має 387 тис. 765 гривень (у національній та іноземній валюті). Дохід його дружини — ‭478,176‬ гривень (451 тис. 627 гривень — дохід від надання майна в оренду, 4800 гривень — проценти, 21 тис. 749 гривень — пенсія. Нерухомість — дві земельні ділянки (0,65 га) та один пай (1,52 га) в різних районах області, дві квартири у Києві (193,3 кв.м та 79,7 кв.м), житловий будинок в Козині (550,7 кв.м). Має успадковану машину BMW X5 2014 р.в. Зберігає 72583 доларів США готівкою (‭‪1 млн 968 тис. 443 гривні), ще ‭1 млн 701 тисячу гривень — на банківських рахунках у вітчизняній та іноземній валюті. Нагадаємо, з 24 січня 2020 року стартували конкурси на посади генеральних директорів комунальних некомерційних підприємств (КНП) третього рівня. Всього необхідно вибрати кандидатури керівників 22-х таких реформованих закладів охорони здоров'я, щоб потім їх затвердила на посаді сесія облради. До цього КОР затвердила рішення про перетворення цих лікарень в КНП. 10 березня на засіданні конкурсної комісії обирали майбутнього очільника КНП КОР “Київська обласна лікарня №2”. У цьому випадку до участі у конкурсі було допущено двох кандидатів ще на минулих засіданнях. Презентувати ж своє бачення розвитку прийшов лише один кандидат — діючий головний лікар, виконуючий обов'язки гендиректора КНП Володимир Єлагін. Але через те, що другий кандидат взагалі зняв свою кандидатуру, комісія так і не винесла остаточного рішення. Ймовірно, що ситуація дійде свого фіналу вже після закінчення карантину. Читайте: Руководителя Киевской областной больницы хотят избрать в отсутствии конкуренции Фото: KVКиевVласть

11 березня Президент України Володимир Зеленський призначив виконувачем обов'язків голови Київської облдержадміністрації заступника Василя Володіна. В інтерв’ю KV новий очільник області розповів про готовність регіону до коронавірусу, реформування ОДА, пасажирські перевезення та проблеми, які заважають початку будівництва Великої автомобільної кільцевої дороги. KV: Розкажіть про завдання, які поставив Олексій Чернишов перед своїм призначенням. У яких сферах? Які саме завдання? Василь Володін: У нас зберігається курс, який визначив Олексій Михайлович. Ми працювали однією командою і надалі залишимось нею. Напрацювали стратегічні цілі, пріоритетні напрями роботи адміністрації. Вони базуються на тих завданнях, що поставив Президент України перед Урядом та обласними державними адміністраціями. Тому ми продовжуємо працювати у напрямку реалізації реформи децентралізації. Будемо проводити роботу за державною програмою “Великого будівництва”. Це масштабне будівництво та капітальний ремонт шкіл, дитячих садків, приймальних відділень лікарень, стадіонів та доріг.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Також будемо продовжувати працювати у сфері покращення пасажирських перевезень.  Виконувати функцію, яка покладена на нас державою – це соціальний захист. Наразі, дуже активно готуємось до можливого спалаху коронавірусу. Вже визначенні госпітальні бази, плануємо місця обсервації для потенційних хворих. Працюємо над забезпеченням лікарень усіма необхідними засобами та препаратами. Ми розуміємо, що звичайної маски та рукавичок буде недостатньо. Це можна назвати поточною роботою, але часто саме вона забирає більше часу, ніж стратегічні плани. Читайте: Зеленский уволил Чернышова с поста руководителя Киевской ОГА и назначил временным и.о. главы КОГА Володина KV: Які перші розпорядження підпишете? Василь Володін: Певно, це будуть рішення, пов'язані із запобіганням поширенню коронавірусу. Це найбільш нагальне питання. KV: Навесні має розпочатися реформування КОДА, які перші кроки? Василь Володін: Наразі, в облдержадміністрації є ціла низка структурних підрозділів, які існують як юридичні одиниці. Вони мають власні бухгалтерії, кадрові служби, юристів та інших загальних спеціалістів. Вони самостійно займаються фінансуванням.  На мою думку, це не найбільш ефективний спосіб використання людського та державного ресурсу. Ми будемо працювати над укрупненням напрямів, оптимізуючи кількість допоміжних служб. Я думаю, це відбудеться навесні. Але, хочу зазначити, що я виконуючий обов'язки голови, а питання глобального реформування адміністрації більше стосується майбутнього постійного очільника області. KV: Ви є членом робочої групи з підготовки пропозицій щодо зміни класифікації міждержавного пункту пропуску через державний кордон “Вільча ‒ Олександрівка”. Розкажіть детальніше про зміну класифікації. Яка мета? Яким чином відбуватиметься? Що має напрацювати робоча група? Василь Володін: Україна визнана країною, яка має надзвичайний транзитний потенціал. І завдання держави – розвивати його. Із Білоруссю ми маємо великий товарообіг. Це дуже зручний, перспективний і найкоротший маршрут між Києвом та Мінськом. Тому, цей пункт потрібно змінювати для створення нормальних умов пропуску пасажирів та вантажів. Він  буде користуватися величезною популярністю, адже найближчий від нього пункт пропуску на відстані 80 кілометрів. І він завжди перевантажений. Є два головних питання, якими займатиметься робоча група, – це питання землі та фінансування. В першу чергу, потрібно визначити, на чиїй землі пункт знаходиться. Від цього залежить джерело фінансування. Якщо це землі Агентства з управління зоною відчуження, ми не зможемо фінансувати будівництво на чужій землі. Якщо пункт пропуску буде в підпорядкуванні КОДА – будемо думати. KV: Яка ситуація із виділеними землями, якими має проходити Велика кільцева автомобільна дорога (ВКАД)? Чи почали вирішувати проблему, чи встановлено власників? Василь Володін: Це найбільш амбітний та перспективний проєкт, яким ми займаємося у адміністрації. В першу чергу, коли ми говоримо про цю дорогу, то говоримо про розвантаження міста, зменшення заторів. Але її будівництво – це створення інфраструктури, робочих місць, це інвестиції. Вздовж доріг будуватимуть готелі, заклади харчування. Щоб вирішити питання із виділеними землями, потрібно розробити містобудівну документацію та детальні плани територій. Коли ми чітко розуміємо, де за проєктом пролягає дорога, почнемо визначати, кому належать ділянки. Тож, будемо користуватися законом про право держави відчужувати земельні ділянки з мотивів суспільної необхідності. У законі є визначена процедура щодо того, як працювати із власниками земель. KV: Чи звертались до вас фермери з приводу відкриття ринку землі? Як заспокоюєте? Василь Володін: Насправді, підстав для хвилювання немає, тому ми не заспокоюємо, а займаємось інформаційною роботою. Як заступник голови КОДА, я проводив виїзні прийоми громадян де розтлумачував позицію держави. Також із Мінекономіки ми проводили селекторні наради, куди запрошували фермерів, представників аграрних підприємств, об'єднані громади і доносили інформацію. Я не помітив якогось несприйняття чи обурення серед населення.  KV: Якою ви бачите реформу пасажирських перевезень на Київщині? В багатьох містах давно говорять про створення комунальних автобусних парків. Це альтернатива маршруткам? Василь Володін: Протягом двох місяців, як я став заступником голови, ми почали велику роботу у сфері перевезень. Оголосили конкурс на нові маршрути, він буде проведений 10 квітня. Паралельно готуємо обласну програму “Комфортне пасажирське сполучення” для мешканців Київщини. Вона передбачає тестовий запуск електробусів на найбільш завантажених маршрутах.  По-перше – це екологічний транспорт. По-друге – він комфортний. До того ж – місткий. Може перевозити до ста пасажирів одночасно. Заряджають такі автобуси вночі, оскільки у нічний час тарифи на електроенергію нижчі. Відповідно, тариф на проїзд будуть меншими. Це однозначно дуже хороша альтернатива маршруткам. Це інвестиційний проєкт і він дуже перспективний з комерційної точки зору. Термін окупності – 4 роки. Плануємо створити комунальне підприємство. Коли вони з'являться на Київщині – я точно сказати не можу. Ми займаємось пошуком фінансування. Сподіваємось, у цьому році запустити на Київщині декілька “пілотних” електробусів. KV: Як позбавитись монополістів у сфері пасажирських перевезень? Василь Володін: В нас немає монополістів. Частіше виграють конкурси на так звані ”вигідні маршрути” одні й ті самі підприємства або пов'язані із ними компанії. З одного боку, якщо це велика компанія, то вона має транспортний ресурс. Невеликій компанії складно купити нові автобуси і подаватися на багато різних конкурсів. Головна наша мета, як організатора перевезень, забезпечити дотримання  перевізниками тих умов, із якими вони подавались на конкурс. KV: Раніше перемагали ті компанії, які обіцяли (лише декларували) оновлення рухомого складу, а на ділі обіцянка лишалася обіцянкою. Чи є якісь санкції для таких перевізників? Василь Володін: Із переможцем конкурсу ми заключаємо договір. Там є відповідні умови – перевізник має дотримуватись графіку, мати відповідного класу автобуси і таке інше. Якщо виявляємо порушення умов договору, видаємо припис і 10 днів на усунення. Якщо порушення не усунені, видаємо другий припис. Потім ще одна перевірка і якщо змін не відбулося, маємо право достроково розірвати договір. У такому випадку перевізником визначається другий за списком переможець конкурсу. KV: Чи будуть змінені правила проведення конкурсів на право отримання маршрутів? Василь Володін: Порядок проведення конкурсів визначений Кабінетом Міністрів для всіх обласних державних адміністрацій. Є Міністерство інфраструктури, яке готує відповідні документи та може вносити до нього зміни. Ми займаємось виконанням цього документу. Нещодавно в Київській області відбувся прозорий процес призначення конкурсної комісії. Я зустрічався з багатьма активістами, громадськістю, щоб сформувати максимально незалежну конкурсну комісію, а не таку, яка буде орієнтована на конкретних перевізників. Наступне дуже важливе питання – відкриття конвертів із іменами перевізників-переможців. Є багато зауважень щодо цього і ми працюємо над тим, аби перевести оголошення результатів у онлайн-формат, щоб кожен міг бачити, як і хто відкриває конверт. KV: Чи достатньо, на вашу думку, уваги приділяється сфері культури? Чи є проблема у фінансуванні? Василь Володін: В області є багато будинків культури, театрів, бібліотек. Навіть є  обласний оркестр. І я вважаю, що цим об'єктам потрібно приділяти більше уваги. Щодо фінансування – наразі створюють об'єднані територіальні громади і ми, зі свого боку, робимо все, аби ці громади були спроможними і могли приділяти увагу духовному розвитку своїх жителів. Наразі на культуру коштів не вистачає. Коли стоїть вибір між ремонтом дитячого садочку або будинку культури, то зрозуміло, що в першу чергу ми маємо думати про дітей. KV: Коли можна чекати на цифровізацію обласного архіву? Василь Володін: Ми вже підготували проєкт концепції із надання цифрових послуг.  Тут є дві складові. Перша – це оцифрування документів. Ця робота активно проводиться, але документів величезна кількість. Процес залежить від матеріального забезпечення, кількості людей, сканерів. Історичні документи дуже специфічні, їх не можна торкатися руками, потрібно лише в рукавичках і дуже обережно. У пріоритеті оцифрування тих паперів, які більш цікаві для суспільства. Спрогнозувати завершення процесу складно. Працюємо на таким важливим питанням, як надання архівом електронних послуг, отримання їх за спрощеною процедурою та можливість подавати онлайн-заявки на отримання довідок. Фото: прес-служба КОДАКиевVласть