Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
29 листопада 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Кріпаки 21 сторіччя – земельний жах законопроекту №2194. Поправки Головіна
Законопроект №2194 робить українців-власників землі кріпаками в 21 сторіччі. Він забороняє власникам землі продавати землю без згоди орендаря.
№2194 ніде не обговорювався. На відміну від проекту закону №2178-10, за нього проголосувала фракція "Голосу", яка при обговоренні №2178-10 чітко озвучила, що ринок земель "не на часі”. Багато депутатів, які теж не голосували за №2178-10, проголосовали за №2194.
Таке враження, що народні депутати взагалі не знають, чи існує законопроект №2194 та про що в ньому йде мова.
Тому розкажемо, що "Слуги народу" та інші нардепи із широко заплющеними очима можуть прийняти в другому читанні.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Законопроект №2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України (ЗКУ) та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” пропонує внести зміни до ст. 130 ЗКУ, доповнивши її частиною третьою такого змісту:
- земельні ділянки, визначені у абзаці першому цієї частини (земельні ділянки сільськогосподарського призначення, власниками яких є громадяни України) та які перебувають в оренді: можуть бути відчужені за договором дарування лише на користь дружини (чоловіка), батьків, дітей, баби, діда, прабаби, прадіда, внуків, правнуків, тітки (дядька).
Практично всі землі селяни були змушені передати в оренду на довгі роки. І така норма закону означає, що не бачити їм на довгі роки жодної можливості ані "продажу землі за європейськими цінами", ані можливості перейти до самостійного господарювання.
Законопроект "слуг народу" №2194 не звільняє селян з кріпацтва, не надає їм права розпоряджатися землею, як про це наголошував президент Володимир Зеленський. №2194 посилює обмеження прав селян-власників землі, вимушуючи їх продавати землю Українського народу якомога скоріше за хоч якісь гроші своєму орендареві.
Хоча навіщо взагалі в такій ситуації купувати землю у кріпака?
Фактично з прийняттям законопроекту №2194, за попередніми оцінками, до 80% селян фактично втратять землю остаточно.
Напрочуд цікава складається ситуація. Поки всі галасували навколо законопроекту №2178-10 - блокували трибуну і пасли мертву свиню біля Верховної Ради – на наступний день після його гучного прийняття в першому читанні абсолютно непомітно було прийнято більш жахливий для українців законопроект №2194.
Законопроектом №2194 вносяться зміни до ст. 81 та 82 ЗКУ. При цьому ст. 82 обрізають до однієї “лінивої” частини, але якої:
Діюча редакція Земельного Кодексу
Пропонуємі проектом закону №2194 зміни
Пропозиції і поправки Головіна
Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
1. Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
….
Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
1. Юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки за цивільно-правовими договорами та на інших підставах, передбачених законом.
Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
1. Юридичні особи (учасниками яких є виключно громадянами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
….
Саме так – законопроект №2194 прибирає обмеження щодо іноземців та іноземних юридичних осіб! Я пропоную поправити зміни проекту №2194, визначивши, що тільки юридичні особи України, учасниками яких є виключно громадяни України.
Законопроект №2194 не вносить зміни до ч. 1 ст. 130, залишаючи редакцію діючого ЗКУ, яка надає право іноземцям бути учасниками юридичних осіб України і фактично бути набувачами Українських земель.
Порівняння ч. 1ст. 130 ЗКУ
1.
Діюча редакція Земельного Кодексу України
Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення
1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:
а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;
б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.
….
2.
Зміни, які пропонуються проектом закону №2178-10
Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:
а) громадяни України;
б) юридичні особи України, створені за законодавством України;
в) територіальні громади;
г) держава.
….
3.
Зміни, які пропонуються проектом закону №2194
Відсутні пропозиції щодо змін
4.
Пропозиції і поправки Головіна
Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
а) громадяни України;
б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України
....
Зміни, які пропонуються внести законопроектом №2194 до ст. 130 (зміни ч. 2 та доповнення ч. 3) , жахають: зухвалість, тупість чи справжня віра, що заборона власникам землі продавати землю без згоди орендаря і є те обіцяна президентом свобода та визволення від “совка”.
Порівняння ч. 2 та доповнення ч. 3 ст. 130 ЗКУ
1.
Діюча редакція Земельного Кодексу України
Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення
….
2. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування.
3. Відсутня.
2.
Зміни, які пропонуються проектом закону №2178-10
Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
….
2. Частина визначає обмеження права власності щодо площ сільськогосподарських земель.
3. Частина 3 (доповнення) визначає переважне право орендаря на купівлю земель, які він орендує у разі їх продажу.
3.
Зміни, які пропонуються проектом закону №2194
….
2. Частина 3 визначає переважне право орендаря на купівлю земель, які він орендує у разі їх продажу.
3. Земельні ділянки приватної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, внесення до складеного капіталу чи шляхом звернення стягнення на них.
Земельні ділянки, визначені у абзаці першому цієї частини та які перебувають в оренді:
можуть бути відчужені за договором дарування лише на користь дружини (чоловіка), батьків, дітей, баби, діда, прабаби, прадіда, внуків, правнуків, тітки (дядька);
без згоди орендаря бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому ж масиві земель сільськогосподарського призначення;
не можуть бути внесені без згоди орендаря внесені до статутного капіталу.
4.
Пропозиції і поправки Головіна
Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи.
Громадяни України не мають права бути набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення.
У разі відсутності у власності громадянина України земельної ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
3. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад.
Виходячи з цього, єдина можливість запобігти негативам від таких запропонованих Сдугами законодавчих змін є внесення національно-орієнтованих пропозицій і поправок до законопроекту №2194.
Пропоноване мною подання для внесення пропозицій і поправок:
Голові Комітету
Верховної ради України
з Комітет з питань аграрної та земельної політики
Сольському М. Т.
Щодо проекту закону № 2194 від 01.10.2019 р.
Шановний Микола Тарасович!
Нами було проведено детальний аналіз проекту Закону України “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” 2194 від 01.10.2019 р., який було прийнято в першому читанні 14.11.2019 р. із скороченою процедурою розгляду.
Маємо зазначити, що прийнятий вищезазначений Проект Закону не відповідає нормам Конституції України, зокрема статтям 13 та 14.
Проектом Закону не відповідає віковому запиту українців самостійно господарювати на власній землі. Державні землі потрібні країні не для того, щоб бути проданими в угоду і збагаченню невігласів, які вирішили, що земля це товар. Українська земля потребує ефективного власника з числа українських громадян, Україна потребує нової якості державного управління, як в користування державною землею, так в організації ефективних національно-орієнтованих земельних відносин.
Керуючись вищезазначеним, надаємо пропозиції і поправки для врахування у другому читанні проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2194 від 01.10.2019 року.
1. Частини 1-13 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити.
2. Частину 17 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити.
3. Внести поправки до частини 18 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши в такій редакції:
“18) статтю 81 викласти у такій редакції: “Стаття 81. Право власності на землю громадян
1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
2. Іноземці та особи без громадянства не можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення.
4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
4. Внести поправки до частини 1 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши в такій редакції:
“19) статтю 82 викласти у такій редакції:
“Стаття 82 Право власності на землю юридичних осіб
1. Юридичні особи (засновані виключно громадянами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;
в) прийняття спадщини;
г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
4. Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.
5. Частину 20 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити.
6. Внести поправки до частини 21 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши в такій редакції:
“21) частину другу статті 93 викласти в такій редакціїї:
“Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам України та юридичним особам України, заснованим виключно громадянами України.”
7. Частину 22 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити
8. Частину 25 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити
9. Частину 26 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити
10. Внести поправки до частини 29 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши її в такій редакції:
“29) Статтю 130 викласти в такій редакції:
“Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
а) громадяни України;
б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України
2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи.
Громадяни України не мають права бути набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення.
У разі відсутності у власності громадянина України земельної ділянки сільськогосподарського призначення в наслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
3. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної територіальної громади, в адміністративних межах якої відчужується земельна ділянка, а також відповідні органи місцевого самоврядування.
4. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад.”.
11. Внести поправки до частини 30 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши її в такій редакції:
“30) статтю 131 викласти в такій редакції:
Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки
1. Набуття земельних ділянок відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, а також на підставі рішень суду, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України та на інших підставах, передбачених законом.”.
12. Частину 34 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити.
13. Частину 35 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити
14. Внести поправки до частини 38 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши її в такій редакції:
“38) статтю 145 викласти в такій редакції:
“Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності, а також у випадку порушення вимог щодо граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи.
1. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
2. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Позов про примусове відчуження земельної ділянки подається до суду органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.
3. У разі порушення вимог статті 130 цього Кодексу щодо граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, що можуть перебувати у власності, земельні ділянки, площа яких перевищує зазначені граничні розміри, примусово відчужуються за рішенням суду на земельних торгах. Позов про примусове відчуження земельної ділянки подається до суду Антимонопольним комітетом України.
4. Земельна ділянка щодо якої судом прийнято рішення про її примусове відчуження продається на земельних торгах. Кошти отримані від її продажу сплачуються попередньому власнику земельної ділянки за вирахуванням витрат, пов’язаних з проведенням земельних торгів.”
15. Частини 39-55 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити.
Читайте: Земельні поправки Головіна до законопроекту №2178-10: земля українцям
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
26 листопада 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Ринок землі в Україні: реалії, дискусії та перспективи
Які правові перспективи ринку землі?
Поняття земельних відносин охоплює широке коло питань економічного, виробничого та правового характеру. Зміну і розвиток земельних відносин необхідно пов’язувати зі зміною і розвитком форм власності на землю. Під ринком розуміємо систему правових, організаційних та економічних відносин, які встановлюються у процесі товарного обороту земельних ділянок на основі визначення ринкової вартості цих ділянок.
13 листопада цього року 240 депутатів (більшість із фракції "Слуга народу") прийняли у першому читанні Закон № 2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення”, який визначає в Україні умови ринку сільськогосподарської землі.
З-поміж 11 законопроектів депутати обрали розроблений профільним аграрним комітетом.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Історія питання
Земельний кодекс України був ухвалений у 2001 році. Він закріпив гарантії права власності на землю, водночас із цим була введена тимчасова заборона на відчуження земель сільгосппризначення. Українцям заборонили продавати, дарувати, або будь-яким іншим способом передавати у власність земельні паї, окрім спадкування та викупу для державних та громадських потреб.
На той час це пояснювали тим, що незабаром підготують усю законодавчу базу для успішного запровадження ринку землі.
Через декілька місяців депутати ухвалили новий Земельний кодекс України, який не лише продовжив заборону до 2005 року, а й розширив її коло. Саме ці обмеження і стали називати “мораторієм на купівлю та продаж земель сільськогосподарського призначення”.
Введення мораторію пояснювали, як тимчасовий захід для успішного запуску ринку землі. Однак, законодавчу базу так і не змінили, а землевласники досі відчувають на собі обмеження.
Відтоді Верховна Рада лише регулярно пролонгувала мораторій на продаж землі. Остання пролонгація відбулася наприкінці 2018 року.
Тоді ж на захист прав власності українців став Європейський суд з прав людини, зобов’язавши уряд країни скасувати мораторій. Незважаючи на це, наприкінці 2018-го заборону продовжили до 1 січня 2020 року.
Питання зрушилося з мертвої точки лише у жовтні цього року, коли президент України Володимир Зеленський доручив уряду та парламенту розробити та ухвалити до 1 грудня закони про відкриття ринку землі. З того часу на розгляд було подано 10 законопроектів та лише один з них отримав підтримку депутатів.
Міжнародні фінансові партнери України, експерти з земельних питань та уряд вважають, що за час дії мораторію в Україні склався тіньовий ринок землі, де активно впроваджувалися корупційні схеми, а відсутність конкуренції призвела до падіння орендної плати.
Мовою статистики
Статистика нормативного регулювання земельних відносин в Україні мало того, що застаріла, вона ще й досить неповна.
Чи не найбільшою проблемою залишається неузгодженість даних Державного земельного кадастру та Державного реєстру прав на нерухоме майно.
На сьогодні в Україні понад 60 млн га землі. Із них 42,7 млн га, а це майже 70% — земля сільськогосподарського призначення. Близько 40% с/г землі в Україні — чорноземи.
Мораторій на купівлю-продаж землі накладено на понад 41 млн га — за винятком тих, що виділені для ведення підсобного та особистого селянського господарства, садівництва і городництва.
Із них більше 31 млн га — земля, яка знаходиться у приватній власності, 28 млн га якої — приватні паї. У державній та комунальній власності знаходиться трішки більше 10 млн га, і це із врахуванням Криму та окупованих територій.
Якщо взяти до уваги, що за 2018 рік із державної до комунальної власності було передано 1,5 млн га, то зрозуміло, що на ринок держава зможе виставити не більше 9 млн га землі.
З мораторієм на продаж приватних земель більш-менш зрозуміло, а от що відбувається із державною землею — таємниця за сімома печатками. Цілком зрозуміло, що частину передали в комунальну власність, а скільки землі залишилося — достеменно невідомо нікому.
За статистичними даними, кількість землевласників та землекористувачів в Україні перевищує 25 млн. Власників же земельних паїв на сьогодні близько 7 мільйонів. Тобто відкриття ринку землі напряму стосуватиметься одного з шести українців.
При цьому самі власники обробляють менше третини землі. Ті, хто обробляє орендовану землю, отримують її переважно від приватних власників — 56%. Землі, орендовані у держави, дають ще 8% обробки. І приблизно стільки ж — 7% землі – не обробляється взагалі.
Хто зможе купувати землю?
Відповідно до законопроекту придбати землю зможуть звичайні українці та підприємці, а також законопроектом коло власників пропонується розширили до держави, територіальних громад та підприємств (ТОВ, ПАТ тощо).
Отже, проєкт закону передбачає купівлю землі:
1) громадянам України;
2) юридичним особам України, створеним за законодавством України;
3) територіальним громадам;
4) державі.
Українська земля для іноземців: “зась” чи “будь ласка”?
Іноземцям та особам без громадянства також нададуть право власності на землю, однак лише у спадок та на один рік, протягом якого її необхідно передати комусь іншому.
Хоча пригадую слова президента Зеленського, який обіцяв, що "китайці, араби та інопланетяни" не стануть власниками української землі.
Напередодні голосування у спеціальному зверненні Володимир Зеленський заявив, що між першим і другим читанням до законопроєкту внесуть зміни. Згідно з ними, "право продавати і купувати землю матимуть лише українські громадяни та українські компанії, засновані виключно українськими громадянами".
"Іноземці і компанії, які мають серед засновників іноземців, отримають право купувати українські земельні ділянки тільки у випадку, якщо на це буде дана згода народу України на всеукраїнському референдумі", – заявив президент.
Саме на цьому – спочатку референдум, а потім – ухвалення законопроєкту – наполягали і представники низки фракцій, які не голосували за нього.
Поки що в тексті прийнятого у першому читанні проекту йдеться про те, що іноземці можуть лише успадковувати землю і за рік зобов'язані її продати:
"Можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування за законом, але зобов'язані здійснити їх відчуження протягом одного року з дня набуття права власності".
Але є і цілий абзац змін до Перехідних положень Земельного кодексу, що знову присвячений іноземцям та іноземним юридичним особам.
В ньому йдеться про те, що до 2024 року вони не зможуть купувати землю сільгосппризначення в Україні, незалежно від того, чи продає її держава або приватна особа.
Проте є і винятки. Вони стосуються тих "іноземців", які працюють в Україні не менше трьох років.
Аграрні підприємства, власниками чи кінцевими бенефіціаріями яких є іноземці та які працюють в Україні понад 3 роки і орендують землю, після того, як закон набуде чинності, зможуть цю землю купити. При цьому, як нинішні орендарі, вони, згідно із цим же законом, матимуть переважне право на купівлю землі.
Обмеження на продаж “в одні руки”
Депутати пропонують застосувати обмеження для продажу землі “в одні руки”, зокрема:
35% — в межах однієї об’єднаної територіальної громади;
8% — в межах однієї області або Автономної Республіки Крим;
0,5% земель сільськогосподарського призначення України.
Тож, “в одні руки” можна буде купити трішки більше як 200 тис. га землі.
Досвід інших країн
Уніфікованої моделі регулювання земельних відносин не існує, оскільки кожна країна щодо цього є унікальною.
Приміром, політика Польщі щодо регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення спрямована на розвиток сімейних ферм. Таке положення закріплене у ст. 23 Конституції Польщі, за якою основою аграрного устрою цієї держави є сімейне господарство (сімейні ферми).
Для здійснення контролю за переходом прав власності та інших майнових прав щодо державного майна, зокрема земель сільськогосподарського призначення, у Польщі було створено Агентство сільськогосподарської нерухомості (Agencja Nieruchomosci Rolnych).
Після вступу Польщі до ЄС (2004 р.) було запроваджено мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення іноземцям строком на 12 років. Після завершення цього періоду було прийнято поправки до закону Польщі “Про формування системи сільського господарства”.
Нині законодавство Польщі не містить прямої заборони на придбання земель сільськогосподарського призначення іноземцями, але наявні у законодавстві вимоги до покупців-іноземців роблять такі угоди надто обтяжливими і складними.
Державне регулювання ринку земель сільськогосподарського призначення Німеччини відбувається через спеціалізовану державну установу Агентство з управління і реалізації земель (Bodenverwertungs-undverwaltungs GmbH — BVVG). Основна мета діяльності агентства полягає в управлінні ринковим обігом земель сільськогосподарського призначення державної власності.
У Німеччині не існує регламентованих вимог до покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення, у тому числі й іноземців, проте відповідно до законодавства вони повинні отримати дозвіл від місцевих органів влади за місцем розташування земельної ділянки.
Політика Франції щодо регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення спрямована на розвиток фермерства. В країні було створено Агентство з управління земельними ресурсами та розвитку сільських територій (Societe d’amenagement foncier et d’etablissement rural — SAFER), на яке покладено три основні завдання: підвищення ефективності сільського господарства та підтримки молодих фермерів, захист навколишнього природного середовища, ландшафтів і природних ресурсів, підтримка та розвиток сільської економіки. SAFER — товариство з обмеженою відповідальністю, є неприбутковою організацією, що підпорядковується міністерству сільського господарства та міністерству фінансів Франції.
Купівля земель сільськогосподарського призначення іноземцями у Франції не заборонена. Однак у разі, якщо ціна земельної ділянки перевищує 38 млн євро або предметом договору купівлі є виноградники, необхідно отримати дозвіл від SAFER.
Регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення у Франції має більш жорсткий характер, ніж у Польщі чи Німеччині, що зумовлено значно ширшими повноваженнями і можливостями товариства SAFER.
Незважаючи на існування різних моделей державного управління в Польщі, Німеччині та Франції, регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення в цих країнах має спільні риси та спрямовується на захист національного товаровиробника.
Крім того, досліджувані країни мають досить високий рівень бюджетної підтримки аграріїв, що робить їх більш конкурентними і на внутрішньому, і на зовнішніх ринках. Зокрема, у Німеччині пряма бюджетна підтримка становить 346 євро/га, підтримка розвитку територій — 82 євро/га. Сукупний обсяг підтримки фермерів у Німеччині становить 428 євро/га, у Франції — 357 євро/га, у Польщі — 317 євро/га.
Практично усі країни, які пройшли етап становлення ринкового обігу земель, мали довгострокові цілеспрямовані програми, які, крім іншого, передбачають надання пільгових кредитів на придбання земель місцевим фермерам. Так, у Польщі кредит на придбання земель можна отримати на 15 років під 2% річних, у Латвії — на 20 років під 3%. Відсоткова ставка по кредитах у Німеччині становить 3% річних.
Стає очевидним, що українські фермери ведуть свою господарську діяльність у нерівних економічних умовах з їхніми західними конкурентами, що у перспективі, при поспішному запровадженні ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, може негативно позначитися на результатах їх господарювання.
Соціологічні опитування
Як показують соціологічні опитування, більшість українців не підтримують купівлю-продаж землі. Залежно від того, як сформульоване запитання — про скасування мораторію, продаж землі чи права розпоряджатися землею, як власністю, — негативно ставляться до цього майже 73%.
Позитивно до продажу землі ставляться не більше третини українців.
Аналізуючи запропонований законопроект вже можна побачити нові майбутні схеми, за допомогою яких ринок землі буде повністю відкрито для іноземців. Чи будуть ці зміни позитивними для України – покаже час.
Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть
25 листопада 2019 г. 14:30
Раздел: Стиль
Олеся Островська-Люта: “Мистецтво – не лише джерело прибутку, а й віддзеркалення дійсності”
Мистецтво існує у нерозривній єдності з навколишнім світом. Все, що відбувається довкола нас, вже завтра можна побачити на полотнах сучасних художників, або завантажити на свій смартфон. Як відбувається діалог мистецтва і публіки. Які труднощі виникають під час реалізації проектів та де взяти на них кошти. На ці та багато інших питань видання KV шукало відповідь разом з директоркою Мистецького Арсеналу Олесею Островською-Лютою.
Олеся Островська-Люта народилась у Львові. У Києво-Могилянській академії навчалась за спеціальністю “Культурологія”, а у 2014 році стала першою заступницею міністра культури України. Вже третій рік поспіль пані Олеся очолює Національний культурно-мистецький та музейний комплекс Мистецький Арсенал. За понад 20 років роботи у сфері культури, Олеся Островська-Люта знається на тонкощах мистецтва як самобутньої та унікальної складової будь-якої культури, а також на непростих рішеннях, які доводиться приймати на шляху до реалізації багатьох проектів.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Які тренди існують у сучасному мистецтві у світі? Чи можна простежити їх в українській культурній сфері сьогодні?
Олеся Островська-Люта: Взагалі мистецтво репрезентує те, що має безпосереднє значення для суспільства зараз. Воно виражає певні ідеї та проблеми сьогодення. Якщо подивитись на роботи призерів Венеціанської бієнале цього року, можна відзначити, що глобальні кліматичні проблеми займають дуже важливе місце у наш час. Українське мистецтво також не стоїть осторонь. Ми постійно тримаємо руку на пульсі та відстежуємо гострі та актуальні теми, на які варто звертати увагу.
KV: Порівнюючи з 2014 роком, коли ви працювали заступницею міністра культури, чи є позитивні зрушення у розвитку українського мистецтва? Які саме?
Олеся Островська-Люта: Я навіть можу простежити ці зміні з кінця 90-х років, коли я безпосередньо почала працювати у сфері культури. Це і поява нових імен, розмаїття мистецьких практик, більша кількість творчих інституцій в різних містах, більше ресурсів, а також інтегрування українського мистецтва на міжнародну культурну сцену. Проте нам ще є куди прагнути і розвиватись.
KV: Як відбувся перехід від посади заступниці міністра культури до директорки “Арсеналу”? Чи важко було перейти від керівних до виконавчих обов’язків?
Олеся Островська-Люта: А ви як вважаєте (посміхається)? Бути держслужбовцем вкрай непросто. Урядовець не має прямого впливу на всіх виконавців процесу, але несе за них відповідальність – політичну, моральну. Це важко робити одній людині, як морально, так і інтелектуально. Моя теперішня робота не найпростіша в світі, вона так само вимоглива. Та все ж вона більше пов’язана з людьми, з найцікавішими людьми, які живуть у наш час, у нашій країні. І це надзвичайно цінно!
KV: Як обираєте тематику експозицій? Розкажіть про те, як відбувається обговорення та планування виставок в “Арсеналі”.
Олеся Островська-Люта: Ми маємо внутрішню програмну раду, яка складається з керівників усіх творчих відділів і кураторів наших лабораторій. Планування відбувається раз на 3-4 місяці. За цей період ми накопичуємо ідеї, які потім обговорюємо і переглядаємо. Також раз на рік ми влаштовуємо конкурс проектів для професіоналів, які б хотіли працювати з Мистецьким Арсеналом. Ми збираємо конкурсні заявки і дивимось, що можна реалізувати. Часом трапляється так, що в ідеї не вистачає потенціалу, або її важко втілити в реальності. Так, наприклад, було з виставкою робіт Параски Плитки-Горицвіт, яка зараз проходить в “Арсеналі”. Цей проект було подано на конкурс два роки тому, але не вдалось реалізувати у запропонованому форматі. Тоді ми запросили ініціативну групу і включили проект у нашу програмну роботу.
KV: Чи всі проекти привертають увагу відвідувачів чи бувають невдалі рішення? Як вирішуєте подібні проблеми?
Олеся Островська-Люта: Звичайно, труднощі бувають. Знаєте, це як з кіно. Часом можна створити чудовий сценарій, запросити відомих акторів, але фільм як-то кажуть “не вистрілить”. А буває і навпаки. Потрібно любити творчий процес, інакше нічого не вийде. Так само і з виставками. Ми намагаємось планувати, що буде цікаво відвідувачам на наш погляд, але передбачити можна не все. Справжнє мистецтво не може існувати лише завдяки смакам публіки. Мистецтво має розширювати розуміння світу і людської природи, а не лише приносити прибуток.
KV: В одному інтерв’ю ви якось зазначили, що Мистецький Арсенал має самостійно заробляти частину свого бюджету. Чи вистачає цього для реалізації проектів?
Олеся Островська-Люта: На жаль, жодна велика культурна інституція не може бути фінансово самоокупною. Але кожна установа працює над пошуком альтернативних джерел фінансування. “Арсенал” – одна з найбільш успішних інституцій у цьому контексті. Хоча це не означає, що ми можемо залучити багато коштів – їх важко знайти в нашій країні. Ми активно працюємо над залученням великих фінансових партнерів.
KV: Тоді на які країни може рівнятись Україна задля створення стабільного рівня реалізації проектів?
Олеся Островська-Люта: Дуже показовою для нас є скандинавська модель. Це держава загального добробуту. Ізраїль також активно розвивається у цьому напрямку, інвестуючи в інтелект. Американське суспільство може бути в певних аспектах корисним завдяки високому рівню індивідуалізму. Для нас вирішення подібних проблем – питання часу та кропіткої роботи.
KV: Робота в “Арсеналі” – це втілення найсміливіших творчих ідей чи все ж таки певні обмеження?
Олеся Островська-Люта: Оскільки Мистецький Арсенал – це державна інституція, регулювання в нас дуже серйозне. Ми маємо жорсткі норми використання державних коштів. Наприклад, ми почали створювати велику дитячу зону в освітньому просторі “Арсеналу” ще влітку. Грошей достатньо, проте тендерна процедура надзвичайно довга. На повну реалізацію проекту може піти не один місяць. Подібні обмеження роблять українські інституції менш мобільними.
KV: Поділіться, як ви організовуєте роботу такого великого колективу, хто вам допомагає?
Олеся Островська-Люта: Дисципліна і ще раз дисципліна. Регулювання роботи колективу займає багато часу. Фундаментальною вимогою для цієї роботи є також дотримання всіх законів стосовно планування та реалізації роботи. Через десятиліття корупції, цю систему не можна зробити більш ліберальною. Тому й маємо такий результат.
KV: Що чекає на відвідувачів “Арсеналу” найближчим часом? Які проекти готуються незабаром?
Олеся Островська-Люта: Наразі ми маємо виставковий план до середини 2021 року. Наприкінці лютого ми влаштовуємо великий дитячий фестиваль “NEOсвітній Арсенал”, присвячений взаємодії мистецтва і науки. Наступного року ми проводимо 10-й ювілейний Книжковий Арсенал. І вже зараз ми дуже активно над ним працюємо. Нашим запрошеним письменником-куратором буде Сергій Жадан. Фокус-тему ми поки не будемо розголошувати (Посміхається). Трохи згодом нас чекає ретроспектива Андрія Сагайдаковського – сучасного художника зі Львова, який має надзвичайно важливе значення для українського мистецтва. “Арсенал” пропонує огляд творчості художника за великий проміжок часу. Завершити наступний 2020 рік плануємо масштабною виставкою українського футуризму.
Фото: Евгеній ЛоюкКиевVласть
25 вересня 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Мінрегіон почав виявляти порушення ДАБІ під час засідань секції Науково-технічної ради – чекаємо звільнення чиновників
В кінці минулого року відбувся відкритий Форум ДАБІ та громадськості, на якому ГО “Асоціація містобудівельників України”, кафедра геоінформатики КНУ ім.Т.Шевченка та ГО “Сила Громад” презентували модернізацію сайту “Прозора ДАБІ” з підключенням зведеного геопорталу містобудівної, проектної, землевпорядної та дозвільної документації. Побачивши загрозу публікації у відкритому доступі матеріалів, що викривають корупційні домовленості та схеми легалізації відхилення від ДБН, будівельна мафія терміново звільнила керівника ДАБІ Олексія Кудрявцева.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В середу 06 березня 2019 року відбулась ніким особливо не помічена подія: знову ж таки громадські організації та науковці, через свого представника, презентували на секції НТР Мінрегіону відкриту і публічну систему геопросторових даних “Електронна НТР” по всім забудовам, які розглядаються Мінрегіоном на предмет погодження відхилення від державних будівельних норм (ДБН).
Перше питання порядку денного здивувало не тільки чиновників – навіть присутні на секції забудовники були шоковані розмахом зловживань в ДАБІ. Зокрема, корупційна карусель видачі дозвільних документів головними інспекторами будівельного нагляду та дозвільним департаментом Н. Чекомасової, просто вражає своїм цинізмом. Але найбільш корумпованими в цій схемі виявились “комерційні” експерти (якщо можна назвати експертом фахівця, який не бачить порушень у проекті).
ТОВ “Еквілібріум Трейд” заплатив ТОВ “Українська будівельна експертиза” за те, щоб псевдоексперти не побачили порушень будівельних норм і дали “зелене світло” забудовникам отримати Дозвіл на забудову рекреаційної території Парку Покол – Наддніпрянське шосе 2. Фактично, саме так звані експертні звіти (нічого спільного з державною експертизою проектів) стали основною перепусткою в світ порушення законів та будівельних норм, всупереч ст.10 ЗУ “Про будівельні норми”.
Сумнівні документи землевідведення, завідомо в корупційний спосіб надані Містобудівні умови і обмеження, у злочинний спосіб наданий Дозвіл ДАБІ протягом 5 хвилин висвітились на екрані перед здивованими членами секції НТР та чиновниками Мінрегіону. Всі побачили підлог документів, завідомо неправдиві відомості та корупцію в діях посадових осіб, які надали ДОЗВІЛ, але Замовник при цьому звернувся до Мінрегіону з клопотанням “погодити відхилення від будівельних норм”. Тобто норми не порушені, як випливає з документів Експертного звіту, але в листі ТОВ “Еквілібріум Трейд” мова йде про відхилення! Просто когнітивний дисонанс, який може призвести до чергових звільнень в системі Мінрегіону (звільнення Кудрявцева проходило під особистим контролем Гройсмана).
Що ж такого в цій системі “відкритих геопросторових даних”? Нічого особливого, просто зібрана і зведена на один веб-портал (доступно для перегляду з мобільних телефонів) інформація про кожен об’єкт будівництва, з прив’язкою до земельних файлів ДЗК (публічна карта) і проектної документації, дає можливість Мінрегіону побачити протягом 5 хвилин відповідність проекту містобудівній документації, земельному, памяткоохоронному, природоохоронному законодавству. Це перший крок на шляху повноцінного нагляду і контролю за містобудуванням в Україні і він може стати останнім, зважаючи на боротьбу будівельних кланів за сфери впливу.
Через інтернет, кожний бажаючий може передивитись відеозапис проходження секції НТР, а після адаптації веб-ресурсів з системою gov.ua можна буде переглядати всі проекти, які направлялись в Мінрегіон для отримання погодження відхилення від будівельних норм. На екрані видно навігацію зручного сервісу з простим доступом до всіх відкритих даних. Але система дозволяє миттєво виявити, що згідно Генплану Києва 2020, територія забудови ТОВ “Еквілібріу Трейд” обліковується як зелені насадження загального користування. Тобто мова йде про контроль через офіційний ресурс Мінрегіону всіх порушень Київської міської державної адміністрації (чиновники якої підписували Висновки щодо землевідведення та подавали на голосування Київради пакет документів з нецільовим використанням території).
Але налякало чиновників Мінрегіону не тільки порушення містобудівного законодавства. Виявилось, що наданий на розгляд проект будівництва має довгу кримінальну історію, в якій Генпрокуратура грає ключову роль. Дозвіл ДАБІ видано на об’єкт, який фігурує в слідчих діях і секція НТР мала б легалізувати злочини замовників будівництва. Що буде далі, коли з наведених нижче слайдів стане зрозуміло, що “відкрита” система таки діє і можна вже не доводити тезу про злочини забудовників, а просто дивитись за ними на екрані разом з присутнім на секції Прокурором або слідчими МВС.
Виявляється, що “папєрєдніки” з Мінрегіону в 2015 році вже один раз легалізували злочини по забудові рекреаційного Урощища Покол, але забудовнику виявилось цього замало. Шалені порушення санітарних норм, архітектурних вимог, заходів пожежної безпеки, що погоджувались Мінрегіоном в період з 2011 по 2017 роки, стали окремою “нормою” в будівельному бізнесі. Спроба виявити в архіві Мінрегіону зазначені нижче документи від 20.08.2015 року не принесли результатів – ні Протоколу №4 від 13.08.2015, ні самого листа-погодження не існує. Це тотальна маніпуляція і шахрайство.
Саме тому, колишній міністр Мінрегіону, а потім Прем’єр-Міністр України Володимир Гройсман нещадно звільняє тих, хто намагається зробити будівельну сферу публічною і відкритою. Після Революції Гідності, “напарник” Гройсмана пан Яценюк скасував усі перевірки будівельного бізнесу, відкривши “ящик пандори” незаконних і самовільних забудов (адже однією з ознак самовільного будівництва є порушення державних будівельних норм).
Подивіться уважно на малюнок внизу – це інформація з сайту забудовника: житлово-готельно-офісно-торговельний комплекс з 90% об’єктів житлового призначення. По міркам Європи, куди ми прагнемо, мова йде про мікрорайон з чисельністю мешканців, як у малому місті. Школи і садочки, поліклініки та громадські зони не були затверджені відповідним ДПТ. Що ж спонукало КМДА оформити документи на будівництво? Лише прибуток і комерційна вигода світиться в очах чиновників, які дозволили це будувати і замовників, які прагнуть знищити рекреаційні території столиці.
Віктор Глеба, незалежний експерт з державного управління у галузі містобудування, член-кореспондент Української академії архітектури, доцент кафедри, громадський діяч
КиевVласть
11 вересня 2019 г. 13:15
Раздел: Територія розуму
Насильство в родині: чи варто бити на сполох
Понад мільйон українок роками страждають від сімейного насилля. У більшості випадків постраждалі бояться говорити про жахіття, що відбувається у стінах власних домівок і часто на очах дітей.
До поліції на домашніх тиранів звертається тільки кожна десята побита жінка. Проте домашнє насильство проявляється не лише синцями, але й постійним приниженням, обмеженням у свободі, умисним позбавленням житла чи коштів, сексуальним насильством.
Щасливе сімейне життя Анастасії почало руйнуватись, коли вона вдруге завагітніла. Її завжди уважний та люблячий чоловік раптом перетворився на домашнього тирана: почав виганяти з дому, фізично виштовхувати, навіть ударив ногою в живіт, замахувався кулаками. Втім жінка не розлучалась, народила дитину, та кат продовжував знущатися. Тоді жінка звернулась до правоохоронців із заявою про побиття і все ж наважилась на розрив шлюбу. Таке вольове рішення далось не просто, але має стати прикладом для інших постраждалих від домашнього насильства.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає (винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку, передбаченому законодавством.
У разі порушення кримінального провадження у зв’язку з вчиненням домашнього насильства перелік заходів щодо тимчасового обмеження прав або покладення обов’язків на особу, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, або визнана винною у його вчиненні, а також порядок застосування таких заходів визначаються Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України.
Пам’ятайте, ви не одні у цій боротьбі. Сьогодні союзниками у боротьбі за права жінок є:
громадські об’єднання, які займаються захистом прав жінок, боротьбою з гендерною нерівністю. Вони є в кожній області;
сімейні та громадські радники;
поліція – Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” поліція отримала ще більше інструментів, щоб ставити кривдників на місце і карати. За домашнє насильство передбачена не тільки адміністративна відповідальність, у разі його систематичності – кримінальна відповідальність;
фахівці системи безоплатної правової допомоги – усі потерпілі від домашнього насильства мають право на отримання первинної і вторинної правової допомоги.
Не бійтесь захищати свої права, Ви маєте стати прикладом сили та мужності для власних дітей. Інакше вони можуть повторити ваш сценарій життя.
Читайте:
У столиці запрацював “Освітній Хаб міста Києва”
Негода пошкодила авто: як не влетіти в копієчку
У Києві майже 6 тисячам боржників по аліментах заборонено виїзд за кордон
Захист прав дітей має стати справою честі для кожного
Небезпечні маршрутки
Інформація про харчові продукти стала доступнішою
Державна реєстрація смерті
Авто з-за кордону. Всі деталі розмитнення
Сів за кермо напідпитку – плати!
Робота понаднормово: які права мають українці
Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. КиєвіКиевVласть
22 серпня 2019 г. 11:40
Раздел: Територія розуму
Відкриття ринку земель відміняється
Перед тим, як назвати відкриття так званого “ринку земель” для розпродажу українських земель земельною реформою, необхідно закінчити розпочате на початку 90-х перетворення українського селянина з колгоспника у власника аграрного виробництва. Це буде доказом державницької позиції нової влади і, головне, доведе те, що нове керівництво країною не вважає селян забитими селюками.
Прихильники відкриття так званого “ринку земель”, мотивуються позитивом у вигляді зростання ВВП країни (0,5-3%) за рахунок надходжень іноземних інвестицій.
При цьому, прихильники “ринку” не визнають опції та параметри ринку, його свободи чи обмеження. Поки що, характеристики моделей “ринків” представлені не остаточно або частково або взагалі не відомі.
В думках і інтересах відкривачів так званих “ринків земель”, може існувати дві моделі. Одна – Офісно-президентська, за мотивами Світового банку. А інша – Олігополістична, за мотивами української аграрної олігополії.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Офісно-Президентська модель. В її основу беруться іноземні інвестиції, вірніше надходження валюти за продаж української землі. Іноземні покупці і концентрація землі в “одних руках” – як ознака вільного ринку.
Офісна модель ринку землі повинна передбачати надання права власникам землі за “власним бажанням” в односторонньому порядку “розривати” договори користування землею – ніхто не буде купувати землю обтяжену користуванням з неефективною платою.
Надходження валюти за продану землю – це не інвестиція для України, а інвестиції для країни емітента валюти, країни походження покупця та самого покупця – вони інвестори. Для України це неефективна заміна власника землі, з подальшим виведенням прибутку від “землі” за кордон зі зрозумілих причин. Це деінвестиції для української економіки, а по простому викачка ресурсів з України.
Гроші за продану землю будуть використані на задоволення нагальних потреб селян-продавців, а не на інвестиції.
Землі в Україні обробляються, є достатньо обігових коштів і капіталу – значить можливе лише заміщення одного капіталу на інший. Інвестиції в обробіток землі не потрібні, а значить їх і не буде.
Отже, за рахунок розпродажу земель за Офісною моделлю інвестицій – “0”, економічного зростання – “0”, навіть, можна очікувати економічне падіння.
Офісно-президентська модель ринку землі цікава тільки іноземному капіталу, наближеному до емісіонерів конвертованих валют, серед яких головними є долар, євро і рубль.
Олігополістична модель. Вона передбачатиме право відчуження землі з обмеженнями, які будуть направлені в інтересах існуючих орендарів земель, від малих до “латифундистів”. Суть цих обмежень буде полягати в, першу чергу, в наступному:
- в обмеженні або відсутності можливості іноземному капіталу напряму і, чи опосередковано, бути покупцем землі;
- власник землі не зможе за “власним бажанням” в односторонньому порядку “розривати” договори користування землею – договори будуть діяти в договірному терміні.
Фактично, продати землю селяни-власники землі зможуть тільки своїм орендарям. Ціна на землю не матиме підстав для зростання. Викуп землі буде проходити під абсолютним контролем орендаря – іншим покупцям не буде цікаво купувати обтяжену користуванням іншими особами землю. А ті, хто захочуть купити побільше землі, почнуть скуповувати побільше корпоративних прав підприємств-орендарів – цей процес в Україні вже запущено.
Отже, за рахунок розпродажу земель за Олігополістичної моделлю інвестицій – “0”, сталого економічного зростання – “0”. Все що було негативне – посилиться.
Висновки по моделям так званого ринку землі
Для обох моделей заміщення власників землі буде затягнуто у часі. А значить, відбудеться деконцентрація земель в обробітку і, як наслідок, зниження ефективності землекористування.
Для обох моделей притаманні і шантаж і тиск, і наполегливе вмовляння селян продати землю – власник “на папері” вже не буде потрібний як при оренді. Це поява нової форми рейдерства на землі і нової соціальної напруги.
Офісна не вигідна діючим орендарям, які утворюють олігополію, бо позбавить їх можливості отримувати прибутки та скуповувати не поспішаючи землі. Олігополістична – некерована, погіршує все і вся та економічно не вигідна Офісу, а тому шкідлива для Офісу.
У пропрезидентські фракції є прихильники і однієї і другої моделі – а це очевидний внутрішній конфлікт.
Так званий “ринок земель” збільшить трудову міграцію за кордон.
Від відкриття “ринку земель” для українців втратиться поняття “захищати свою (рідну) землю”.
Вирішувати існуючі земельні проблеми, проблеми економічного зростання, через “вільний ринок земель” ні на користь державі Україна ні на користь українцям.
Залишити існуючу орендно-користувальну форму з забороною на відчуження земель – це, краще за “вільний ринок”. Але оренда і є причиною існуючої кризи земельних відносин, що спонукає розпродувати землю як непотріб і цю ситуацію необхідно змінювати.
Державі необхідні такі земельні відносини, які забезпечить швидкий розвиток аграрної галузі за усіма критеріями ефективності.
Таким вимогам відповідає тільки самостійний обробіток землі через об’єднання власників землі у товариства з метою кооперацію ресурсів і зусиль для більш ефективного господарювання.
Учасником товариства може бути власник землі незалежно від віку чи фізичних можливостей.
Колективне господарювання переважає одноосібне за сукупною ефективністю.
Саме таку форму, а відповідно і реформу, земельних відносин, я і пропоную.
Вважаю за доцільне формувати з існуючих власників землі власників аграрних виробництв – необхідно створювати Товариства власників землі.
Саме в Товариствах становляться власниками аграрного виробництва, максимізують свій прибуток від землі, збільшуючи його в 2-4 рази.
Товариства – це надійна база для кредитування і інвестування в відтворення та розвиток виробництва на селі – тваринництва та переробки.
Товариства – це нові робочі місця, створені учасниками Товариства для себе і членів своїх родин.
Громади сіл будуть гарантовано забезпечені надходженнями до бюджету від Товариств, учасниками яких і є члени громад.
Існування Товариств унеможливлює рейдерство.
Таке реформування забезпечить усуспільнення прибутку. Це позитивно буде впливати на соціально-економічний розвиток країни, забезпечить непорушність національної і продовольчої безпеки.
Що потрібно для початку такого реформування
Головне для реформи – бажання власників землі об’єднуватися. Таке бажання є, і воно матеріально і соціально вмотивоване. Це народне реформування земельних відносин. І воно вже почалося.
Для створення Товариств не потрібні законодавчі зміни, вони створюються і працюють згідно з чинним законодавством.
Товариство можуть наймати підрядника, особу, яка спроможна і має бажання забезпечити проведення всього комплексу аграрно-польових робіт для Товариства, з розрахунком після продажу врожаю Товариством.
Власникам землі залишається чекати “звільнення землі” від неефективних орендарів-користувачів – це єдине, що може затягувати народне реформування. Але і ця проблема може бути вирішена.
Національно-орієнтований обіг прав на землі прискорить і розширить впровадження народного реформування, надасть право власнику землі припиняти “за власним бажанням” кабальні договори оренди землі, забезпечить державного кредитуванням Товариства і їх учасників, дасть можливість обігу (відчуження) прав на землю виключно між українцями.
Таке законодавство унеможливить концентрацію земель в “одних руках” та демотивує збільшенням прибутковості від землі бажання у власника її продавати, сформує нове поняття цінності землі та високий попит на землі серед українців та у Держави.
Вже зрозуміло, що пропозиція прийняття національно-орієнтованого законодавства остаточно робить безальтернативним пропозиції відкриття так званого “ринку земель”.
Отже, все в земельних відносинах можливо змінити швидко, якісно, без спаду економіки і соціальних напруг, за рахунок національних інвестицій і державного кредитування, з національним управлінням і власним контролем та прискореним економічним зростанням.
Читайте: Головна умова для відкриття “вільного ринку земель”: звільнення за власним бажаннямРоман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформи
КиевVласть
31 липня 2019 г. 18:00
Раздел: Територія розуму
Медиків можна заохотити повернутися у села, як це зробили французи
Зараз йде багато дискусій про те, продовжувати “медреформу” чи піти іншим шляхом. За місяць ми можемо мати нову команду МОЗу, яка й визначить, чи треба терміново виправляти “нароблене” “реформаторами”, щоб вберегти українську медицину від знищення.
Я, як і вся наша команда “Батьківщини”, схиляюся до зміни курсу державної політики з охорони здоров’я. Вважаю, замість принципу економії в українській медицині, необхідно взяти за основу принцип доступності і якості. Тому що чим більше у нас здорових (а значить – тих, хто вчасно отримав медпослугу) людей, тим більше у нас економічний потенціал.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Колишній формат впровадження змін “по-реформаторськи” має бути скасований. Адже коли гарні ідеалістичні кроки обґрунтовують загальними фразами, вони виявляються неефективними – не вистачає ресурсів. А тим часом поточні проблеми, на які “реформатори” не звертали уваги, призводять до розвалу галузі. Саме цей підхід фактично знищив медицину на селі.
Повернути її може тільки прагматичний підхід. Це коли замість одиничної “реформи” запускають процес постійної модернізації системи охорони здоров'я. І цей процес має вирішувати конкретні проблеми людей і системи, і відповідати на всі нові зовнішні виклики. Тобто, давати результат.
Саме таким шляхом ідуть уряди країн з розвиненою демократією, в яких влада залежить від людей, а люди оцінюють владу не за порожні гасла і обіцянки, а за конкретні кроки, зроблені для вирішення їхніх щоденних проблем. І так має вчинити й Україна.
Франція змогла, зможе й Україна
І в Україні, і у Франції існує проблема недоступності медичної допомоги у віддалених районах і сільській місцевості. Бракує сімейних лікарів, недостатньо аптек і медичних лабораторій.
Зрозуміло, що порівнювати розвиток та якість роботи системи охорони здоров'я в наших країнах не можна. Але можна порівняти що роблять держави, щоб вирішити ті проблеми, що є.
Французи прийняли законопроект “Про організацію і перетворення системи охорони здоров'я”. Він передбачає реформу навчання медиків, реорганізацію місцевих лікарень (орієнтованих на загальну медицину та реабілітацію) і залучення зарубіжних лікарів.
Тобто збільшити кількість лікарів французи планують, збільшивши кількість випускників своїх вишів та залучивши іноземних фахівців.
Оскільки рівень зарплати лікаря загальної практики у них вищий за середньоєвропейський (понад 7 тис. дол. на місяць проти 2 тис. дол. у Польщі), залучити кадри з інших країн буде нескладно.
Ввели французи й зміни до навчання кадрів, щоб вони їхали працювати у село. По-перше, знизили кваліфікаційні вимоги для студентів у процесі навчання, відмовившись від “numerus clausus” (обмеження кількості студентів, допущених на 2-у сходинку навчання). Так, можливо з'явиться група лікарів нижчої кваліфікації. Але вільний ринок праці сам врегулює їхнє працевлаштування, і вони поїдуть працювати не в Париж або Ліон (де в результаті конкуренції залишаться найкваліфікованіші), а в провінцію, де немає конкуренції і є вакантні робочі місця.
По-друге, для швидкого насичення лікарями, саме у провінціях студенти-резиденти зобов'язанні проходити стажування на умовах контрольованої автономії не менше 6 місяців у первинній ланці, в основному в районах з низькою щільністю населення.
Таким чином, держава не усувається від вирішення проблеми, не перекладає її на місцевий рівень, а вирішує її для всієї країни на загальнонаціональному рівні.
В Україні в найближчий час проблему нестачі лікарів шляхом трудової еміграції вирішити, звичайно, не вийде. Наші медики отримують найнижчі зарплати в Європі. Тому єдиний вихід – збільшити кількість держзамовлення у вишах на медичних працівників і стимулювати їхнє працевлаштування в провінційних медзакладах.
На жаль, влада України робила зовсім навпаки, тому й кількість медпрацівників у селах скоротилася.
Спочатку підняли прохідний бал ЗНО до 150 – зменшилась кількість абітурієнтів. ЗНО з біології (яке потрібно для вступу в медвиш) стали здавати майже на 28% менше випускників. Логічно, що саме випускники з провінції (які могли й залишитися після навчання працювати на Батьківщині) перестали навіть намагатися вступити.
Потім – посилили проміжні атестаційні вимоги і ввели новий міжнародний іспит IFOM, про що я писав у своєму блозі. Наскільки менше лікарів ми випустимо при такому підході і скільки з них залишаться працювати в нашій країні на зарплату в 6 тис. грн? Що вже говорити про роботу у провінції. Високоосвічені молоді фахівці з міжнародно визнаною кваліфікацією швидше за все приєднаються до 70 тис. медиків, які виїхали з нашої країни працювати за кордон.
Ну і насамкінець, Україна, на відміну від Франції, ліквідувала розподіл випускників – через недосконалість і корупцію. Замість видозмінювати і вдосконалювати.
Фактично, державні чиновники на загальнонаціональному рівні за останні три роки не тільки не намагалися вирішити проблему хронічної нестачі лікарів у провінції, але зробили все, щоб погіршити ситуацію. Ще й її вирішення переклали на плечі громад – для піар-ефекту “реформ” команди МОЗу.
Потрібно не декларувати похід до ЄС, як це робила попередня влада, а створювати Європу в Україні. Не декларувати реформи, а щодня працювати над модернізацією нашої медицини, наближаючи її до людей і вирішуючи конкретні проблеми.
Новий склад МОЗу має обрати не псевдореформаторський, а прагматичний підхід при реалізації державної політики з питань охорони здоров’я. І наша команда “Батьківщини” готова провести необхідні консультації і передати наші напрацювання новому Міністру охорони здоров’я, незалежно від його політичних поглядів.
Читайте: Якщо в “медреформу” не втрутяться депутати – з 2020 року не буде кому і де лікувати українців
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”
КиевVласть
18 липня 2019 г. 10:30
Раздел: Територія розуму
Зворотній бік протистояння: що насправді відбувається навколо укріплення схилу на ділянці по вул. Мечникова, 7Б
Вже півроку ми, ТОВ “Будінформ”, проводимо роботи з укріплення схилу та реконструюємо масштабну зливову каналізацію на Кловському схилі, який розташований на земельній ділянці по вул. Мечникова, 7б, і яку орендує “Будінформ”.
За цей час процес вийшов за межі штучно створеного протистояння з жителями будинків по Мечникова і Мар’яненка – і перейшов у площину затягування робіт по укріпленню Кловського схилу через ініціювання окремими активістами численних комісій, перевірок і навіть безпідставного призупинення робіт рішенням ДАБІ.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Частково ситуація, що склалася – це, мабуть, результат недостатньої комунікації між “Будінформ” і громадськістю. Тому спробую детально пояснити, що, як і для чого ми зараз робимо на Кловському схилі.
Певне, ніхто вже не візьметься заперечувати, що Кловський схил – дійсно зсувонебезпечний. Кілька експертиз авторитетних науково-дослідних установ, підтвердження СУППР, висновки ряду комісій та зсуви, які тут час від часу відбуваються – це підтверджують. Як приклад у серпні 2016 року на Кловскому схилі поблизу житлових будинків стався зсув, який вирвав дерева з корінням і зніс гаражі.
Убезпечити житлові будинки, розташовані поблизу, мало б місто. Але у столичному бюджеті немає таких коштів на те, аби провести комплекс необхідних заходів з укріплення Кловського схилу. Тому столична влада залучила нас, орендарів ділянок по Мечникова – і зобов’язала провести ці роботи в межах своїх ділянок.
Що треба було зробити, щоб врятувати схил
Роботи, які ми за розпорядженням міської влади зобов’язані провести, можна розділити на дві складові.
Оскільки однією з причин підвищення ризику зсувів є зношеність старої зливової каналізації, яка проходить, у тому числі, і через ділянку на Мечникова, 7б – логічно, що її треба замінити. Саме це ми і почали робити з вересня 2018 року. І саме проти цього з подачі окремих громадських активістів збунтувалися люди, які мали би бути зацікавлені у зниженні ризиків.
Всі роботи по реконструкції старої зливової каналізації, які вже провів і які ще має виконати “Будінформ”, – проводяться з відома і за розпорядженням міської влади: відповідно до контрольної картки, виданої Департаментом благоустрою КМДА, листа СУППР, що вимагає провести реконструкцію водостоків, протоколів Постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА та однойменної місцевої комісії при Печерській РДА. І під пильним наглядом контролюючих органів.
Стан зношеності старої каналізації виявився таким, що простіше прокласти поруч нову дощову каналізацію, аніж намагатися відновити стару, що ми і зробили. Труби для нової ми взяли більшого діаметру, ніж ті, що були раніше – щоб можна було забирати воду і зі схилів Кловського яру, і з Олександрівської лікарні. Це дозволить убезпечити нестабільні грунти схилу від розмивання і зсувів.
А подібні потопи із заливанням вул. Мечникова відбуваються постійно. Після зливи – через зношену зливову каналізацію, потоки води не потрапляють у зливостоки, а прямують вниз по схилу на вулицю, разом із землею і брудом.
Яскравий приклад непрацюючої зливової каналізації під час недавньої зливи на схилі можно побачити на відео, знятому очевидцем.
Загалом, очікувана вартість повної заміни дощової каналізації, яку взяв на себе зобов’язання провести “Будінформ”, складає близько 20 мільйонів гривень. Наразі виконано понад 60% запланованого обсягу робіт і витрачено близько 13 мільйонів. По завершенню робіт нова зливова каналізація буде передана на баланс КП СУППР.
Інша важлива частина робіт, які необхідно провести – укріплення Кловського схилу. Ми розпочали його ще у січні цього року. Всього за розрахунками фахівців для запобігання зсуванню масиву грунту, нам треба забурити в землю 172 палі, довжина кожної – до 28 м.
Через високу зсувонебезпечність ці палі не просто забиваються у грунт, а монтуються за допомогою технології буріння – вкручуванням труб з вибурюванням землі, подальшим встановленням металевого каркасу, який заливається бетоном. Такий метод виконавці робіт обрали, аби уникнути додаткових вібрацій схилу і провокування можливих зсувів.
Очікувана загальна вартість робіт – від 60 до 80 мільйонів гривень.
Наразі ми змонтували 47 основних паль та 17 джет-паль. І витратили понад 20 млн грн. На монтаж ще 125 паль знадобиться щонайменше 45 млн грн.
Планувалося, що до травня ми вже завершимо роботи повністю. Однак, частково через недостатньо грамотну комунікацію як міської влади, так і “Будінформу” з громадськістю, частково – через умисне нагнітання напруги серед людей окремими громадськими активістами – процес укріплення схилу місцеві жителі зустріли з острахом. Доходило до того, що, збурені чутками, люди фізично намагалися блокувати проведення робіт. Техніка простоювала, витрати на укріплення схилу зростали, строки завершення робіт їх виконавці вимушені були змістити з травня на жовтень 2019-го.
Дещо уповільнили проведення робіт і постійні перевірки, ініційовані тими самими активістами.
Як перевіряли роботу з укріплення Кловського схилу
За кілька місяців ситуацію, що склалася, обговорили та перевірили:
- Постійна комісія Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, яка ще 13 листопада 2018 року створила робочу групу;
- Робоча група земельної комісії КМДА, перше засідання якої відбулося 11 грудня минулого року, друге – 21 лютого цього року;
- Постійна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яка 3 січня 2019 року склала протокол №1;
- Місцева комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (протокол №1 від 22 січня);
- Виїзна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, що відбулася 05 березня;
- Комісія з перевірки інформації щодо об'єктів будівництва, які викликають суспільний резонанс на території Києва, яка почала роботу 13 березня, а 28 березня виїздила з перевіркою безпосередньо до Мечникова, 7б.
Суттєвих зауважень до проведення робіт у жодної з комісій не виникло.
Окремо хотів би згадати про роль у цій історії Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Внаслідок штучно створеного резонансу, ДАБІ України провела ряд громадських обговорень та перевірку будівельних робіт на місці. Було встановлено ряд порушень, допущених генпідрядником – ТОВ “Будівельна компанія Сармат” : відсутність схеми руху транспорту, недостатня кількість касок і сигнальних жилетів у робітників, слизьке покриття будівельної ділянки і відсутність частини підписів у журналі робіт. 5 березня 2019 року інспектор ДАБІ України склав відповідні протоколи та виніс приписи, в тому числі припис про зупинення будівельних та підготовчих робіт на ділянці.
Відповідно ми звернулися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії вищевказаного припису. 28.03.2019 року була винесена відповідна ухвала про вжиття заходів забезпечення позову, та дія приписів та постанов була зупинена. ДАБІ України оскаржило дану ухвалу в апеляційному порядку та 16.05.2019 року її було скасовано.
У зв’язку з чим роботи на об’єкті проводилися лише у період 28.03.2019 по 16.05.2019 року, а потім були знову призупинені.
Так як з діями ДАБІ ми були незгодні, землекористувач ТОВ "Будінформ" звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заяву до ДАБІ України про визнання протиправними та скасування постанов про штрафи та приписи, в тому числі припису про зупинення будівельних робіт.
27.06.2019 року компанія виграла судову справу та отримала рішення суду, що постанови та приписи ДАБІ України протиправні. Суд скасував постанови та приписи.
Одночасно 27.06.2019 року постановлена ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва про забезпечення позову, а саме зупинені дії постанов про штраф та приписів, в тому числі дія припису ДАБІ України про зупинення підготовчих та будівельних робіт.
Безумовно, ДАБІ України має право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, але ухвала про зупинення дії постанов про штрафи та приписи набуває чинності негайно та надає право проводити будівельні роботи на об’єкті.
Тож роботи по укріпленню схилу відновленні у повному обсязі.
Роль ЗМІ у ситуації навколо Кловського схилу
У ситуацію втрутились і окремі ЗМІ, у публікаціях яких ми вбачаємо єдину мету: сформувати у громадськості думку, що незаконними є не тільки роботи по укріпленню схилу, а й сам факт оренди ділянки на Мечникова, 7б “Будінформом”.
Серед “аргументів” – згадки про намагання “віджати” ділянку у орендаря в часи Януковича. І розгін інформації про те, що містобудівні умови і обмеження, що були видані “Будінформу” ще у 2010-му році, втратили чинність, бо видавалися всього на два роки.
Остання теза навіть стала предметом судового позову від ГО “Громадський контроль і порядок” (очолюваний скандальним екс-журналістом Василем Апасовим) до Департаменту архітектури та містобудування КМДА. “Будінформ” у процесі виступає третьою стороною. Позивачі звинуватили Департамент архітектури у тому, що там, у 2015-му році, протиправно підтвердили “прострочені” МОУ.
Однак Окружний адміністративний суд міста Києва, вивчивши всі обставини, документи та аргументи сторін, рішенням від 31 січня 2019 року визнав всі закиди позивача необгрунтованими. На тій підставі, що в період дії оскаржуваних МОУ відбулися зміни у законодавстві, які встановили: містобудівні умови та обмеження, отримані забудовниками, залишаються чинними до завершення будівництва. Тож жодних порушень чи обставин, які не дозволяли би “Будінформу” проводити роботи з укріплення схилу чи будувати на орендованій ділянці – просто не існує.
Масованість та організованість інформаційних та судових атак на “Будінформ”, умисне нагнітання страхів у місцевих жителів наштовхують на думку: ті, хто за цим стоїть, дбають про що завгодно, крім інтересів киян. Цілком можливо, що істині причини цієї “кампанії” – у тому, що комусь дуже хочеться викинути законного орендаря і зайняти його місце.
Перешкоджання діяльності по укріпленню Кловського схилу
Нині зусилля “активістів” спрямовані на перешкоджання укріплення зсувонебезпечного схилу. Без його укріплення ніхто там нічого будувати не зможе. Роблять вони це руками місцевих жителів – саме тих людей, які, як ніхто, мали би бути зацікавлені у зниженні небезпеки зсувів. Бо йдеться, у тому числі, і про цілісність їхніх будинків.
Тому і розпускаються чутки про нібито незаконність намірів “Будінформу” будувати на своїй ділянці – вони, до речі, вже спростовані в судах. Але зауважимо – до початку будівництва житлового комплексу ще обов’язково передуватиме спорудження підпірної стінки та комплексу дренажів.
І наостанок хочу прокоментувати плітки про те, як “Будінформ” нібито “шкодить” Олександрівській лікарні.
У зв'язку з тим, що укріплення схилу та реконструкція дощової каналізації проводиться з використанням тимчасового проїзду через територію лікарні, а велика частина зливостоків взагалі знаходиться на території медзакладу, в якості компенсації за тимчасові незручності ми взяли на себе великі зобов'язання по масштабному відновленню інфраструктури лікарні.
В червні ми розпочали повну реконструкцію вхідної групи лікарні, на яку орієнтовно буде витрачено близько 3 млн грн.
В травні було відновлено асфальтне покриття центральної проїзної частини на суму близько 5 мільйонів гривень.
Ще раніше закуплені кондиціонери, очищені зливові стоки по всій лікарні, зроблені нові сходи по частині території між лікарняними корпусами на загальну суму близько 1 млн грн.
А ще весною провели генеральне прибирання всієї території Олександрівської лікарні – а це 13 лікувальних корпусів, що розташовані на території площею 13 га, на чотирьох терасах, з'єднаних між собою дорогою-серпантином, парковими стежками й сходами.
І найголовніше, “Будінформ” отримав офіційні дозволи на проїзд великогабаритної техніки по території лікарні від всіх причетних до процесу запобігання техногенної катастрофи на Кловському яру комісій та установ – комісії ТПНС при КМДА (лист від 12.07.2019 №079-Пк/88, та лист від 12.07.2019 №079-Пк/89 Департаменту охорони здоров’я КМДА, та безпосередньо від адміністрації Олександрівської лікарні. Зауважимо, що ці дозволи на проїзд будуть діяти виключно до момента завершення укріплення схилу та відновлення зливової каналізації.
Плани “Будінформу” на майбутнє
Тепер – до офіційної позиції щодо планів “Будінформу” на майбутнє. Наша компанія вже вклала десятки мільйонів гривень в укріплення схилу – і вкладе ще набагато більше. Ми маємо всі необхідні документи та дозволи, щоб на законних підставах почати будувати будинок на ділянці, яку орендуємо багато років і за яку справно сплачуємо орендні внески до столичного бюджету. І збираємося реалізувати своє законне право після того, як зробимо Кловський схил безпечним – і для майбутнього будинку на нашій ділянці, і для будинків, розташованих поблизу.
На превеликий жаль, нездорова активність окремих представників “обуреної громадськості”, систематичне блокування проведення робіт, постійні “піар-акції” з плакатами про “незаконне будівництво” і їх небажання слухати і чути наші аргументи щодо необхідності укріплення схилу (яке, підкреслю ще раз, наша компанія проводить за власні кошти) змусила нас звернутися до суду. Ми подали позови до місцевої мешканки, яка проживає по вул. Мар’яненка, Ольги Малишенко, та готуються документи для аналогічного позову до іншої мешканки - Юлії Діденко, яка проживає по тій же вулиці, які в свою чергу, особливо активно паплюжать нашу репутацію і перешкоджають роботі – і вимагаємо не тільки спростування недостовірної інформації та публікацій у соцмережі, а й сплати певної суми збитків завданих через розповсюдження неправдивої інформації щодо нашої компанії.
Якщо ж поширення наклепу і перешкоджання нормальному проведенню робіт з укріплення схилу не припиняться – ми подаватимемо аналогічні позови і до інших “активістів”.
Та будемо відстоювати свої законні права і надалі. Бо розгорнута проти нас кампанія шкодить діловій репутації ТОВ “Будінформ” і спричиняє нам додаткові збитки через простій техніки, задіяної в роботах. А безпеці людей та їхніх осель насправді загрожує не новий будинок поблизу, а подальше відтягування робіт з укріплення схилу.
Ігор Лук’яшів, менеджер проекту по вул. Мечникова 7БКиевVласть
2 липня 2019 г. 16:00
Раздел: Територія розуму
У Києві майже 6 тисячам боржників по аліментах заборонено виїзд за кордон
Найбільшу кількість постанов винесено у Деснянському (1214) та Дніпровському (1106) районах столиці.
Введенням змін до законодавства у сфері захисту прав дітей на належне утримання спрощено порядок встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
Такі заборони чекають на всіх боржників, які не платять аліменти більше чотирьох місяців. Так, відповідно до пункту 1 частини дев’ятої статті 71 Закону України № 1404-VIII, за наявності заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець виносить вмотивовану постанову, якою встановлює тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Які дані має містити постанова державного виконавця про обмеження боржника у праві виїзду за кордон?
Постанова має містити наступні реквізити:
- номер виконавчого провадження;
- вступну частину з зазначенням назви постанови, дати її видачі та місця винесення;
- найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову;
- назви виконавчого документа, коли та ким виданий, регулятивної частини документа;
- мотивувальну частину з зазначенням мотивів, із яких виконавець прийняв відповідне рішення (у даному випадку підставою для винесення вказаної постанови є наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;
- резолютивну частину з зазначенням прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.
Нагадаю, що з 1 липня 2019 року збільшився розмір прожиткового мінімуму. У зв'язку з цим зросли і суми аліментів, розмір яких прив'язаний до прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Таким чином, з 1 липня аліменти складають:
1) мінімальний розмір аліментів (50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку) для дітей віком:
- до 6 років – 849,50 грн;
- від 6 до 18 років – 1059 грн.
2) мінімальний рекомендований розмір аліментів (1 прожитковий мінімум на дитину відповідного віку) для дітей віком:
- до 6 років – 1699 грн;
- від 6 до 18 років – 2118 грн.
3) максимальний розмір аліментів (10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку) для дітей віком:
- до 6 років – 16990 грн;
- від 6 до 18 років – 21180 грн.
Також відповідно до статті 181 Сімейного кодексу України, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім’ї, в якій виховується дитина.
Не забувайте про власних дітей, піклуйтесь та дбайте про їхній добробут.
Читайте:
Захист прав дітей має стати справою честі для кожного
Небезпечні маршрутки
Інформація про харчові продукти стала доступнішою
Державна реєстрація смерті
Авто з-за кордону. Всі деталі розмитнення
Сів за кермо напідпитку – плати!
Робота понаднормово: які права мають українці
Афери в режимі онлайн. Як не натрапити на віртуального шахрая
Життя на колії. Чи можна бути впевненим у своїй безпеці під час подорожі залізничним транспортом
Радники у домашніх конфліктах
Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві
КиевVласть
1 липня 2019 г. 13:00
Раздел: Територія розуму
Історія боротьби за кінотеатр “Київ” в деталях
Будівлю кінотеатру “Київ” завжди хтось хотів прибрати у приватну власність. Знаю точно, що директор кінотеатру, щоб хоч якимось чином захиститись від таких нападів, особисто вносила її в реєстр пам’яток архітектури.
Щодо рейдерства часів Януковича, інформація була. Але тоді все вирішилось так, що не зачепило ані роботу кінотеатру, ані суборендаторів.
Сьогоднішні події, які називають “інвентаризацією”, насправді більше схожі на привласнення майна і зловживання службовим становищем. У мене вони викликали здивування і декілька питань. Зокрема, де були “інвентаризатори від влади”, коли у 2000 році в розваленому і аварійному будинку, в якому і кіно на той час не показували, відбувався перший за п'ятдесят років капітальний ремонт, а кінотеатр було повністю реконструйовано? Тоді було не цікаво, всі займались ринками і ділили заводи? Звісно, хто ж хоче вкладати гроші? Краще “проводити інвентаризацію” того, до чого маєш далеке відношення, але за роки чужої праці і вкладень стало ласим шматочком. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Чим ці рейдерства схожі, так це тим, що є бажання захопити приміщення за підтримки адмінресурсу. Але у другому випадку – недопрацьована юридична база. Все робилось поспіхом, на ходу і з порушеннями закону. Саме тому і зробили це захоплення, використовуючи муніципальну охорону Києва.
Читайте: От Кличко требуют разобраться с рейдерством КП “Муниципальная охрана”
Це перший випадок таких зухвалих дій муніципальної охорони і, думаю, не останній. Вказівку на такі заходи можна отримати лише за підтримки когось із влади і з використанням адмінресурсу. До того ж, з наших джерел, є підтвердження, що була команда зачистити справжніх орендарів у будь-який спосіб. Інша річ, що Віталія Кличка, скоріш за все, ввели в оману, не пояснивши юридичний бік ситуації, чим витягнули ще одну цеглину з його рейтингу.
А розібратись не завадило б. Правильно розставлені акценти та бажання зберегти останній осередок справжнього інтелектуального і культового кінематографу, звісно, показали б киянам, що він таки з повагою ставиться до людей і уважно вивчає конфліктні проблеми, занурюючись у факти, а не керуючись плітками.
Всім відомо, що кінотеатр “Київ” є взірцем кінотеатрів. Все ж силами нинішнього орендаря з руїн не лише відновили приміщення, а й влаштували оснащення кінотеатру найсучаснішими технологіями, що, зокрема, відображено і у Вікіпедії. Тож говорити про “занепад” приміщень (показуючи підвал, що є бомбосховищем і куди ніхто не мав доступу, відколи почалася війна), коли з занедбаної будівлі, яка нікому не була цікава до 2000 року, зробили один з найкращих кінотеатрів, трошки дивно. 20 років не помічали, як живе кінотеатр, і в один день – прозріли. До речі, повинен зробити офіційну заяву: частина оприлюднених владою фото взагалі не з приміщення кінотеатру.
Читайте: Бывший арендатор кинотеатра “Киев” заявил, что будет отстаивать в суде свое право на аренду кинотеатра
Що саме зараз відбувається у приміщенні кінотеатру, важко уявити, тому що “ламати не будувати”, такі самі дії відбувались і на спорткомплексі “Восход”, де за дві години потрощили все, що встигли. Не можна виключати, що завтра будівля взагалі спалахне, як центральний гастроном, або кінотеатр “Жовтень”. Чітко відслідковується лінія боротьби саме за приміщення, а не за його наповнення.
Читайте: Реквием по Центральному гастроному
Однією з претензій, яку озвучували ЗМІ, було невдоволення тим, що раніше у правому крилі будівлі колись розташовувався кінозал на 250 місць, а “Культурний центр” віддав його піцерії Mister Cat. Проте кінозалу там вже не існувало більше 20 років. У 90 роках там був салон меблів. Рішенням сесії Київради цільове призначення було змінено з салону меблів на заклад громадського харчування. Тоді влада просила наше підприємство увійти в реконструкцію кінотеатру як інвестора і вкласти в аварійну будівлю 586 519 доларів США. Ми вклали ці кошти. Вони були спрямовані на ремонт фасаду, вітражі, частковий ремонт приміщення, заміну електропроводки тощо.
Так сьогодні не вистачає 250 місць в правому крилі, але про те, що будівля збереглася та існує завдяки нашим інвестиціям і інвестиціям “Культурного Центру”, визнавати відмовляються. Я розумію, що завтра вигадають ще щось, бо є банальне бажання привласнити чужий бізнес. Виходить дивна ситуація, на форумі “Іnvest in Kiev” мер закликає “будь-ласка, інвестуйте в Київ”, я буду вашим особистим body-guard(ом). І у той самий час знищує і відбирає ті інвестиції, що зроблені підприємствами протягом 20 років.
Неабиякий резонанс викликали і заяви щодо непрацюючої пожежної сигналізації і закриті пожежні виходи з обох залів (“Червоного” і “Синього”). А чи хтось цікавився цим питанням у представників пожежної охорони, яка цей об'єкт перевіряє ретельно? Скажіть, яка нормальна людина або структура, котра проводить оснащення кінотеатру найсучаснішими технологіями, не встановить пожежну сигналізацію? Це ж за межами здорового глузду. До того ж “Муніципальна охорона” навіть пожежні гідранти перевірила, судячи по фото. Отже дозвіл на роботу точно існує. Тим не менш, у мене є підстави вважати, що справа зовсім не в “порушеннях”, які озвучили в КП “Київкінофільм”, а в тому, що комусь впало в око чудове приміщення. Я переконаний, що попереду усіх чекають довгі судові процеси, а роботу підприємства блокуватимуть під будь-якими “добрими” намірами.
Читайте: Передача кинотеатра “Киев” в собственность КП “Киевкинофильм” может привести к упадку кинотеатра
Відверто кажучи, деякі останні тенденції в КП “Киівкінофільм” мені подобаються і я їх підтримую. Хоча б те, що кінотеатр “Флоренцію” готують до приватизації, і це – правильне рішення. Місту не потрібні збиткові тягарі і дотаційні КП. Платіть податки і створюйте робочі місця, це – моя позиція. А владі сьогодні ліпше фінансувати колективи і молоді таланти, що здатні це кіно створювати.
Що ж до кінотеатру “Київ”, то якби не рейдерство, а звичайний плановий стан – роботи вже б почались над втілення проекту щодо створення на базі кінотеатру “Київ” квокінг-центру блогерів і незалежних журналістських розслідувань. Але, як я чув останні новини, ідея створення – не відпала. Нині говорять про те, що після того, як буде відбито цю спробу рейдерського захоплення, перший Фестиваль блогерів і журналістських розслідувань відбудеться вже наступного року.
На жаль, влада переконана, що у киян – коротка пам'ять. Особливо у тих, хто люблять інтелектуальні фільми. Люди добре пам'ятають кінотеатр “Довженка” на проспекті Перемоги, де колись проводилися тижні інтелектуального італійського, французького кіно. Проте в грудні 2008 року Київрада дозволила знесення кінотеатру. Тож, якщо кінотеатр “Київ” “відіжмуть”, то малобюджетні фестивалі зникнуть назавжди.
Звісно, не можна не погодитись з деякими звинуваченнями. Наприклад, винуватили у тому, що багато площі гуляє, а орендар не проводить ще якісь заходи. Але, якщо бути чесним, подивившись афішу, можна побачити, що кінотеатр “Київ” проводив понад 200 заходів на рік. Це за умови, що рік має 365 днів.
Що ж до звинувачень, що, начебто, були надприбутки від суборенди, то тут – усіх ввели в оману. Було б чесно – підійти до суборендаторів і попитати. Вони б показали документи, і бажаючі дізнались би, що гроші йдуть до київського бюджету.
Я переконаний, аби ті, хто висував звинувачення, були зацікавлені у збереженні артхаусного кіно, вони б прийшли до орендаря і поставили б свої питання і умови, а не стали б на бік структури, яка (а є таке припущення) взагалі всього лише ширма, бо коли почалися проблеми з продовженням договору, ТОВ “Сінема-Сіті” ще не фігурувало.
Та й ті ж активісти, що висувають звинувачення, розуміють, що новий орендар з його обіцянками – фікція, але при цьому, замість того, аби прийти до попереднього орендаря і вирішити усі питання, наче спеціально грають на боці того, хто, і з їхньої точки зору, теж знищить артхаустне кіно у “Києві”. Хіба це не нонсенс? Адже проведення і вартість організації великих фестивалів підвищяться рівно пропорційно оренді КЦ. За таким принципом ДЮСШ треба перетворити в фітнес-центри, а з Філармонії зробити диско-клуб.
Щодо збільшення залів, це взагалі маячня. Сьогодні Київ, як місто, посідає 13 місце в антирейтингу traffic index. Ви уявляєте собі цей транспортний колапс?! Хтось прораховував містобудівні умови і обмеження (можливість паркування і кількість відвідувачів, евакуаційні виходи, системи пожежогасіння і т.д.)? Але після слів Бориса Фуксмана в одному з інтерв'ю, де він говорить про перебудову в середині приміщення, хочу нагадати владі ще одну неприємну історію: 22 липня 2003 року на Великій Васильківській обвалився фасад будинку № 37. Як констатували тодішні представники Київської міськдержадміністрації, подібне могло статись через те, що мешканці могли робити усілякі перепланування. Тож, на місті мера, я б не брав на себе такий тягар відповідальності.
Загалом, хочу нагадати усім, хто кидає звинувачення у бік колективу: кінотеатр, коли колектив туди прийшов, був у аварійному стані. І те, що сьогодні є, лише завдячуючи роботі цього колективу. А хто бував у кінотеатрі, той на усі ці “докази занепаду” – дивується, адже не можна проводити 200 заходів на рік, запрошуючи іноземні делегації у споруду, що занепадає.
Раніше кінотеатр не був краще тих, які зараз стоять в розваленому стані або вже приватизовані. Завдяки низькій оренді і з'явилася можливість проводити кінофестивалі.
Одним із акцентів із звинувачень є заява, що вартість оренди для “Синема-Центру” складає 2 млн 544 тис. гривень на місяць. Проте реальні суми орендної плати, що реально сплачувалася, приховуються. “Кінотеатр” разом з суборендарями ЦМК тільки оренди сплачує більше 270 тис. гривень на місяць. Додайте також податок на землю, який отримує місто, комунальні платежі, податок на прибуток, дистрибуція з кінопоказу і ліцензії, заробітна платня і податок з заробітної плати, утримування і прибирання прилеглої території, витрати на поточний ремонт, амортизація та відновлення обладнання тощо. Думаю, загалом до бюджету міста надходить щонайменше 600-700 тис. гривень на місяць. Ну і, звичайно, соціальна і культурна складова.
Якщо поставити за завдання заробляти кошти, на фестивалях арт-хаузного та некомерційного кіно, звичайно, можна ставити крапку. Є другий варіант – зробити 3-4 дотаційних фестивалі за підтримкою КМДА, наприклад, Фестиваль муніципального кіно або щось інше за підтримки мера. Коли є влада і бюджет, варіантів безліч.
Знаю, що вже проведені консультації з кількома юридичними компаніями і всі підтвердили безсумнівну позицію “Культурного Центру”. Існує навіть практика Верховного Суду по аналогічних спорах.
Дуже багато порушень насправді, починаючи з першочергового права на подовження договору оренди, як закладу культури, відповідно до умов як діючого договору, так і Закону про оренду комунального і державного майна, закінчуючи сьогоднішніми подіями, що несуть вже кримінальний склад. Уявіть, був навіть зареєстрований проект рішення депутатів Київради, що взагалі за процедурою позбавляв можливості на проведення конкурсу, не кажучи вже про процедуру самого конкурсу і оцінку ЦМК. Що казати, якщо конкурс проводився навіть не на цілісно-майновий комплекс, яким є кінотеатр “Київ”, а на нежитлову будівлю, яка до того ж не вільна, а знаходиться на балансі товариства “Культурний Центр”.
Читайте: Конкурс на аренду кинотеатра “Киев” может быть со скандалом остановлен
Це приблизно виглядає так: підприємству передали аварійний потяг з боргами, його відремонтували і зробили взірцем парку, а директор ДЕПО вирішив передати його своєму куму та провів “прозорий конкурс”. А після конкурсу, до потягу увірвалась муніципальна охорона, всіх викинула і заявила, що відтепер вартість ренти для цього потягу буде в три рази вищою, і у потяга вже новий власник, тому що керівництву ДЕПО так вигідно.
Читайте: Предприниматели кинотеатра “Киев” поддержали общественное движение “Зеленая волна”
Володимир Власенко, підприємець, суборендар в кінотеатрі “Київ”КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
11 квітня 2024 г. 14:29
“Азартна біда” давно вже не просто на порозі, а панує в нашому домі. Лобісти ігрового бізнесу вимушено трохи переформатовуються, але тягнуть час явно не в інтересах суспільства, не в інтересах обороноздатності та й не в інтересах українських сімей. І поки відкритим залишається питання: то ж на чиєму боці в цьому питанні Гарант Конституції?
10 квітня 2024 г. 15:44
В останні роки був в лікарнях виключно щоб зробити щеплення від COVID-19. Але минулий місяць змушений був добряче походити по лікарням, різним лікарям і діагностичним центрам.
11 березня 2024 г. 14:38
З весни минулого року ми стали аутсайдерами у війні технологій. Якщо спочатку в нас не вистачало (як і зараз не вистачає) традиційних озброєнь, боєприпасів, натомість були масово мавіки, дрони для скидів, фпв-дрони, а "чмобіки млинці з лопати їли", то тепер ми втратили ініціативу. За три-чотири місяці ми ризикуємо остаточно втратити здатність чинити опір чим-небудь ще, крім стрілецької зброї. Перетворимося на відчайдушних людей, на яких ведуть полювання машини з фільму "Термінатор". Треба негайно вживати радикальних заходів. Дилетанти і мародери від технологій мають поступитися місцем професіоналам і патріотам.
Календар подій