Партія Юлії Тимошенко на виборах Київської обласної ради сформувала список з 84 кандидатів. Переважно, це старі партійці з обойми керівника “Батьківщини” Київщини Костянтина Бондарєва. Але є тут люди від голови Обухівської райради Лариси Ільєнко, яка веде до облради свою старшу доньку, та відомої латифундистки Тетяни Засухи, син якої Андрій очолив список. Про це KV відомо зі списку ВО “Батьківщина” на виборах до Київоблради, який оприлюднено на сайті Центральної виборчої комісії (ЦВК). Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Єдиний виборчий список ВО “Батьківщина” до Київської облради виглядає наступним чином. №1. Засуха Андрій Анатолійович – син подружжя екс-голови Київської облдержадміністрації (КОДА) Анатолія Засухи і екс-народної депутатки Тетяни Засухи. Президент футбольного клубу "Колос" (Ковалівка), голова Асоціації футболу Київської області.  Приєднався до команди ВО “Батьківщина” на Київщині влітку ц.р. Як писав телеграм-канал "Вечірній Васильків", Тетяна Засуха домовилася безпосередньо з Юлією Тимошенко не тільки про участь свого сина у виборчому списку, а й подальше висунення його кандидатом від цієї партії на главу Київської обласної ради. Родина Засух є однією з найвпливовіших сімей Київщини. Вотчина родини Засух – село Ковалівка Васильківського району Київщини. Анатолій Засуха очолював КОДА з 1996 по 2005 рік. Його дружина була народним депутатом III-VI скликань (1998-2012 рр), двічі обиралась від Партії регіонів. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Тетяна Засуха – кінцевий бенефіціарний власник агрофірми “Світанок”, одного з найбільших сільгосппідприємств Київщини, директор якого Олег Цаплієнко балотується до Київської обласної ради від “Опозиційної платформи – За життя” (№9 списку).. №2. Старикова Ганна Віталіївна – екс-глава Київської обласної ради VIІ скликання (фракція ВО "Батьківщина"). Заступник голови Київської обласної партійної організації "ВО" Батьківщина "по агітаційно-пропагандистській роботі. Близька до голови Київськох обласної організації ВО “Батьківщина”, народного депутата Костянтина Бондарєва (фракція ВО “Батьківщина”), який також був нардепом VI та VII скликань і відомий загалу по банку “Велес” то горілці “Бондарєв”. №3. Світовенко Віктор Вікторович – депутат Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”), заступник голови комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції. В 2019 році балотувався до ВР від ВО “Батьківщина” по 92 округу (Білоцерківський, Володарський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський та Сквирський райони). По цьому ж округу балотувався до ВР від “Батьківщини” в 2012 та 2014 рр. Екс-депутат Тетіївської районної ради (фракція БЮТ). Був помічником нардепа VI-VIII скликань Руслана Лук'янчука (БЮТ, “Батьківщина”, “Народний фронт”) та помічником нардепа IV скликання Григорія Бондаренка (фракція “Народний блок Литвина”). Відповідно до його декларації за 2019 рік, є власником аграрних підприємств: ТОВ “Тайниця-Агро”, ТОВ “Вектор” та ТОВ “Горошків-Агро”. Мав відношення до київського ресторану “Beef. М'ясо і вино”. №4. Панченко Ірина Сергіївна – помічник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Наталії Хари,  5. Ільєнко Вікторія Володимирівна – старша донька голови Обухівської районної ради та екс-гендиректора ПрАТ “АТЕК” Лариси Ільєнко, яка зараз від ВО “Батьківщина” балотується на голову Обухівської ОТГ. 6. Браславський Руслан Георгійович – адвокат з Донецька. В 2019 році балотувався до ВР від “Батьківщини” по 90 округу (Біла Церква). Власник ТОВ “Юридична компанія “Центр супроводження бізнесу”, ТОВ “Ювенал Плюс”, ТОВ “Пуща-Парк”, ТОВ “Індастрі 2007”, а також співвласник ТОВ “Служба охорони ЦСБ” і ТОВ “КУА “Інекс Капітал”. Руслана Браславского звинувачували в авторстві “конституції” т.зв. “ДНР” та причетності до замаху на життя підприємця та політика В'ячеслава Соболєва, наслідок якого 1 грудня 2019 року в центрі Києва загинув його трирічний син. Втім Браславський всі звинувачення відкидає. 7. Бойко Галина Миколаївна – депутат Київської облради (фракція ВО “Батьківщина”), серетар комісії з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії. Бухгалтер комунального підприємства Київської обласної ради (КП КОР) "Друкар". В 2019 році балотувалась до ВР №73 списку ВО “Батьківщина”. Працювала на підприємствах Сергія Світовенка (№3 цього списку). 8. Притуляк Олег Вячеславович – співвласник ТОВ "Євроофісбуд", та  фізична особа-підприємець, що працює в сфері нерухомості. Його повний тезка є київським адвокатом.  9. Левітас Ігор Маркович – депутат Бориспільської міської ради від (фракця “БПП-Солідарність”), голова комісії з питань регламенту та депутатської етики, контролю за виконанням рішень ради, законності, правопорядку, взаємодії із ЗМІ. В 2015-2016 рр був секретарем Бориспільської міської ради, до якої обирається з 2006 року. В 2019 році балотувався до ВР від “УДАРу” по 98 округу. Власник ТОВ “ЛІМ і Компані” та ТОВ “Авто Експрес 2006”, а також співвласник ТОВ “Блиставиця”. Учасник Євромайдану. Також в Мережі пишуть про його нібито колишні кримінальні стосунки з відомим міжнародним мафіозі Сєвою Могілевичем.  Син Ігоря Левітаса – Артем Левітас – з 26 листопада 2019 року є в.о. гендиректора столичного КП “Житній ринок. 10. Сапожко Марина Анатоліївна – дружина мера Броварів з 2010 року Ігоря Сапожко, який зараз балотується на голову Броварської ОТГ, та керівник проектів ТОВ "Конто-К" і заступник редактора у ТОВ “Інноваційні технології “Вега”.  11. Громадецький Олександр Миколайович – співвласник ТОВ "Енерготрансгруп" (оптова торгівля паливом) та ТОВ  "Петрол Октан-Плюс", яке перебуває на етапі ліквідації (виробництво виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння).  12. Овдієнко Маріанна Олександрівна – з березня ц.р. є депутатом Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”). №1 списку “Батьківщини” на виборах Білоцерківської районної ради. На парламентських виборах 2019 року була довіреною особою на 92 окрузі від ВО “Батьківщина” та кандидата Віктора Світовенка (№3 цього списку), на президентських виборах минулого року була довіреною особою Юлії Тимошенко по 92 округу. 13. Сімановський Олександр Володимирович – депутат Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”), член комісії з питань розвитку місцевого самоврядування, децентралізації та адміністративно-територіального устрою. Начальник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Києві. 14. Шугалєєва Ірина Григорівна – директор ТОВ "КУА "Інекс Капітал", співвласником якого є Руслан Браславський (№6 цього списку). Крім того Руслан Браславський та Ірина Шугалєєва – земляки, обидва з Донецьку. 15. Тимченко Сергій Володимирович – керівник Березанської міської організації ВО “Батьківщина” та фізична особа-підприємець (роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами).  16. Бебешко Олена Олександрівна – депутат Києво-Святошинської райради (фракція ВО “Батьківщина”), член постійної комісії з питань планування бюджету, фінансів, податкової політики, соціально-економічного розвитку та інвестицій. Також балотується до Бучанської районної ради. На виборах ВР 2019 року була уповноваженою особою від ВО “Батьківщина” на 95 окрузі (Ірпінь, Боярка, Вишневе та села Києво-Святошинського району). В 2014 році по цьому ж округу балотувалась ВР від “Батьківщини”. В 2015 році балотувалась до Київської обласної ради від “Батьківщини”. Працює помічником на постійній основі народного депутата  Костянтина Бондарєва (фракція ВО "Батьківщина"). Займала керівні посади в Києво-Святошинській районній організації “Батьківщини”. 17. Колодій Олександр Миколайович - з березня ц.р. є депутатом Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”). В 2015 році балотувався до облради по 22 округу., але не пройшов, і став депутатом після анулювання мандатів декількох депутатів. Екс-заступник керуючого справами – начальник юридичного управління Київської облради. Київський адвокат, та фіндиректор ТОВ "Спецбудконтроль". 18. Піцик Григорій Віталійович – керівник та співробітник агропідприємств Тетяни Засухи. 19. Литовченко Владлена Володимирівна – директор Вишгородського історико-культурного заповідника. “Міс Україна 1995”, зірка "Плейбою", громадський діяч, керівник культурних проектів, кандидат історичних наук. В серпні 2016 року стала головою ради Аграрної партії з питань культури і духовності.  20. Дзюба Олександр Миколайович – з березня ц.р. є депутатом Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”). До того був депутатом Вишгородської районної ради від “Батьківщини”, очолював районний виборчий список партії. В 2019 році був довіреною особою кандидата від “Батьківщини” в депутати ВР Романа Буковського по 96 округу (Вишгород), який в 2014 році балотувався по тому ж округу до ВР від “Опозиційного блоку”. Олександр Дзюба також балотувався до ВР в 2014 році по 96 округу – від “Батьківщини”. 21. Бебешко Анатолій Сергійович – головний спеціаліст відділу по роботі з постійними комісіями управління з питань забезпечення депутатської діяльності та роботи з постійними комісіями виконавчого апарату Київської обласної ради, а також юрист Коцюбинської селищної ради. В 2019 році балотувався до ВР по списку “Батьківщини” (№93). Син Олени Бебешко, №16 цього списку. 22. Іванов Трохим Сергійович – заступник з питань діяльності виконавчих органів ради міського голови Вишгороду Олексія Момота, яки зараз балотується на голову Вишгородської ОТГ від партії “За Майбутнє”. Співзасновник та керівник ГО “Народна рада міста Вишгорода та Вишгородського району”, співзасновник БФ “З відкритим серцем у майбутнє”, екс-співзасновник ГО "Центр боротьби з корупцією на Київщині”. 23. Боровська Наталя Вікторівна – депутат Київської обласної ради (фракція “Обʼєднання “Самопоміч”), член постійної комісії з питань бюджету та фінансів. На сайті ЦВК вказано, що Наталя Боровська працює заступником директора з правових питань ТОВ "Карбонтранссервіс". хоча в її декларації це ніяк не відображено .  24. Мартиновський Олександр Валерійович – керуючий партнер в Адвокатському об’єднанні "Мартиновський та партнери", київський адвокат. Працював помічником народного депутата VI скликання Віктора Лозінського (фракція БЮТ).  25. Ульянова Наталія Юріївна – фізична особа-підприємець в сфері надання послуг перукарнями та салонами краси. Співзасновник та керівник ГО “Спілка жінок Київщини”, співзасновник ГО “Спілка поляків без кордонів”. Працювала помічником народних депутатів VIII скликання Михайла Гаврилюка та Віктора Романюка (обидва – фракція “Народний фронт”). 26. Боціон Григорій Павлович – депутат Рокитнянської районної ради (фракція ВО “Батьківщина), голова постійної комісії з питань планування, бюджету, фінансів і цін, контролю  за проведенням приватизації, економічних реформ та управління комунальною власністю района. Власник ТОВ "Геотопозйомка", співвласник ТОВ “Капітал-Агропродукт”, директор ТОВ "Капітал-Агроінвест". На сайті ЦВК вказано, що Григорій Боціон досі є директором ТОВ “Мегаполіс-Земля” (зараз – ТОВ “Брайсон”), але, відповідно до його декларації, він є директором ТОВ “ПК Архітектура” (зараз – ТОВ “Северс”). 27. Жеков Іван Іванович – начальник відділу адміністративно-кадрової роботи київського КП "Житлоінвестбуд – УБК".  28. Сперкач Наталія Василівна – голова Мотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області. Була обрана на цю посаду в 2015 році як самовисуванка. 29. Нелюбин Віталій Леонідович – депутат Ірпінської міської ради (фракція  “УКРОП”, в 2015 році очолював міський список партії), місцевий забудовник. Співзасновник та директор ТОВ "Комунально-житлове управління Альтернатива", а також, за даними аналітичної системи Youcontrol, є засновником 18-ти та керівником 14 підприємств (зазвичай – обслуговуючих кооперативів житлових комплексів).  30. Чечко Світлана Валентинівна – керуюча справами виконкому Гостомельської селищної ради. 31. Хоменко Володимир Миколайович – екс-голова Чернігівської ОДА (2007-2014 рр), екс-депутат Чернігівської обласної ради VI скликання від Партії регіонів (2010-2015 рр), екс-голова Броварської РДА (1997-1999 рр), депутат ВР I скликання (1990-1994 рр). На сайті ЦВК вказано, що він є фінансовий директор ТОВ "Агропромислова група Верес лтд", але серед офіційно зареєстрованих в Україні підприемств таке ТОВ знайти не вдалося.  32. Алєксєєва Ірина Олександрівна – маркетинг-директор івент-агентства “Elit show” (Біла Церква), член команди місцевого осередку “Батьківщини”. 33. Устименко Дмитро Олександрович – бенефіціар та директор ТОВ "Світанок Плюс". 34. Марчук Наталія Яківна – депутат Володарської селищної ради Київської області. На виборах президента 2014 року була довіреною особою кандидата Миколи Маломужа по 93 округу. На парламентських виборах 2012 року була довіреною особою кандидата Петра Гученка по 92 округу. В 2010 році на виборах президента очолювала ОВК 93 округу від Юлії Тимошенко. 35. Лук’яненко Олександр Іванович – депутат Обухіської міської ради (фракція “Об’єднання “Самопоміч”), член комісії з питань регулювання земельних відносин, екології охорони навколишнього природного середовища. Співзасновник та директор  ТОВ "Обухівтранс", яке вважалося головним пасажироперевізником Обухівського району. 36. Канакі Сергій Олександрович – екс-депутат Київської обласної ради VI скликання (2010-2015 рр) від Партії регіонів, колишній керівник Обухівської міської організації Партії регіонів. Власник ТОВ "Коктебельський прибій" (діяльність готелів), співзасновник обслуговуючого кооперативу “Гощів”.. 37. Швець Наталія Петрівна – начальник управління освіти і науки Славутицької міської ради. 38. Калашник Валерій Іванович - депутат Броварської районної ради(фракція ВО “Батьківщина”), голова профкому ПрАТ "Комбінат "Тепличний”. 39. Марченко Галина Миколаївна – голова Великополовецької сільської ради Сквирського району. Відповідно до її декларації за 2019 рік, володіє в селі декількома гектарами землі. З 2008 по 2015 рік була керівником партії “Біла Церква разом”. 40. Чичикало Анатолій Петрович – заступник голови Білоцерківської райради (фракція ВО “Батьківщина”). Екс-голова Сквирської РДА (2014 рік). Працював помічником  народних депутатів VI скликання Ігоря Воротнюка та Олега Тищенка (обидва – фракція БЮТ). 41. Кременчук-Дворнікова Віолетта Віталіївна – з початку 2018 року є депутатом Ірпінської міської ради від партії “Нові обличчя” (місцевого екс-мера Володимира Карплюка), начальник відділу координування культмасових заходів та фізкультурно-спортивної роботи виконкому Ірпінської міської ради. Її чоловік Дворніков Ігор Євгенович працює директором КП “Ірпіньжитлоінвестбуд”. 42. Копаниця Олександр Миколайович – на сайті ЦВК вказаний як голова правління ПАТ “Мостобуд”, яке зараз перебуває на етапі банкрутства. Незважаючи на банкрутство, продовжує мити пісок під Південним мостом Києва. Раніше головою наглядової ради цього підприємства був скандально відомий екс-нардеп від Партії регіонів Володимир Продівус. Олександр Копаниця працював помічником народного депутата VI скликання Володимира Личука (фракція Партії регіонів). Також Олександр Копаниця був власником та керівником ТОВ “Торговий дім “Мост”, дію якого припинено. 43. Русс Олександр Миколайович – депутат Білоцерківської міської ради (фракція “Об'єднання “Самопоміч”, №1 якої на виборах 2015 року був діючий мер Геннадій Дикий), член постійної комісії з питань інвестицій, регуляторної політики, торгівлі, послуг та розвитку підприємництва, власності, комунального майна та приватизації. Директор готелю “Центральний, фізична особа-підприємець (надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна). Відповідно до його декларації, в 2019 році разом з дружиною-ФОПом заробили понад 1,8 млн гривень. 44. Дзюба Лариса Павлівна – фізична особа-підприємець в сфері  роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. 45. Авраменко Анатолій Миколайович – на сайті ЦВК вказаний як віце-президент АКБ "Індустріал банк". В 2016-2017 рр працював заступником гендиректора та гендиректором КП КОР “Готово”. В 2015 році балотувався до Броварської міської ради по округу №2 від партії “УКРОП”. Батько Авраменко Микола Григорович – колишній суддя Київського апеляційного суду.  46. Датко Наталія Іванівна – депутат Фастівської міської ради (фракція ВО “Батьківщина”), екс-секретар міської ради, обрана по 33 округу, старший інспектор з кадрів ДУ "НІССХ ім. М. М. Амосова НАМН України". На виборах президента в 2019 році була членом ОВК №91 від кандидата Сергія Носенка. На позачергових виборах президента в 2014 році була заступником голови ОВК №92 від кандидата Юлії Тимошенко. В тому ж році на позачергових виборах ВР в тій же комісії була секретарем від партії Наталії Королевської “Україна – Вперед!”.  47. Кацан Роман Вікторович – №1 списку ВО “Батьківщина” до Бориспільської районної ради. На сайті ЦВК вказаний як виконавчий директор ТОВ "Київський хлібопродукт". Керівник ГО “Товариство індивідуальних забудовників “Цілина-Агро”. 48. Катасонов Євгеній Вікторович – начальник КП Щасливської сільської ради "Житлово-комунальний комбінат "Щасливський" (Бориспільській район). Співзасновник та керівник ГО “Громадське формування “Щит” з охорони громадського порядку Щасливської сільської ради”. 49. Шейгас Марина Валеріївна – київський адвокат, акціонер “АТЕК. Співвласник та керівник ТОВ "Фінансово-правова група "Лад", а також співвласник ПрАТ "АТЕК", гендиректором якого багато років працювала голова Обухівської районної ради Лариса Ільєнко (зараз балотується від “Батьківщини” на голову Обухівської ОТГ), старша донька якої ВІкторія Ільєнко є №5 цього списку. KV писала, що наприкінці 2019 року Київрада віддала 30 гектарів заводу “АТЕК” на Святошино під забудову. Крім того, з 2014 року тут базується “Національний корпус” (колишній батальон “Азов”). Чоловік Марини Шейгас – Мухін Володимир Миколайович – начальник Управління Державного агентства рибного господарства в Києві та Київській області. 50. Григорусь Микола Павлович – певно, з документами, поданими кандидатом, відбулась плутанина. Повний тезка кандидата є депутатом Бучанської міської ради від “БПП-Солідарність” (заступник голови комісія з питань соціально-економічного розвитку, підприємництва, ЖКГ, бюджету, фінансів та інвестування), екс-депутатом Бучанської міськради VI скликання (2010-2015 рр, від партії “Пора”) і V скликання (2006-2010 рр, від НРУ). Ровесник же кандидата – Григорусь Ігор Миколайович – приватний підприємець, який в 2015 році балотувався до Бучанської міської ради від ВО “Батьківщина”. 51. Чайка Людмила Григорівна – начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Броварської райдержадміністрації. 52. Шушаков Костянтин Олександрович – депутат Обухівської районної ради (фракція “УКРОП”), колишній голова райради, з другої спроби знятий з посади депутатами 1 лютого 2019 року. Замість нього райраду очолила Лариса Ільєнко (зараз балотується від “Батьківщини” на голову Обухівської ОТГ), старша донька якої ВІкторія Ільєнко є №5 цього списку. 53. Полякова Оксана Володимирівна – власник та директор ПП "Торгмікс” (діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування).  54. Павловський Сергій Петрович – власник та директор ПП "Вирій" (роздрібна торгівля пальним). На виборах президента в 2019 році був довіреною особою кандидата Лариси Майсак по 91 округу. Керівник Фастівської міської організації Народної партії. Був помічником народного депутата VI скликання Сергія Павленка (фракція Народної партії). 55. Куценко Наталія Григорівна – заступник директора з навчально виховної роботи Коржівської загальноосвітньої школи I-III ступенів (Баришівський район), екс-депутат Коржівської сільської ради (2010-2015 рр) від ВО “Батьківщина”. 56. Романенко Наталія Олександрівна – головний спеціаліст відділу законодавчого регулювання діяльності на ринках фінансових послуг та імплементації європейського законодавства Департаменту державного регулювання та методології нагляду на ринках фінансових послуг Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.  57. Полякова Ярослава Андріївна – головний спеціаліст з питань культури виконкому селищної ради Пісківської ОТГ (Бородянський район), депутат Клавдієво-Тарасівської селищної ради (Бородянський район). 58. Сергеєв Володимир Миколайович – головний юрист-консультант Інституту проблем безпеки АЕС НАНУ, колишній головний юрисконсульт відділу правового забезпечення юридичного департаменту Міністерства екології та природних ресурсів.  59. Шуляренко Володимир Вікторович – також балотується до Бучанської районної ради. Власник та керівник ПрАТ "ПМК-6", ТОВ "Євробуд" та ТОВ “Виробнича комерційна асоціація “Будівельні інвестиції”. 60. Адамова Людмила Олександрівна – головний лікар та директор комунального некомерційного підприємства Обухівської райради "Обухівська районна стоматологічна поліклініка". 61. Хітрук Наталія Володимирівна – начальник юридичного відділу ТОВ "Ернерінг", колишній головний спеціаліст відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації УДР ГТУЮ в Одеській області. Помічник на громадських засадах народного депутата Сергія Буніна (фракція “Слуга народу”). Працювала помічником народного депутата VIII скликання Олега Велікіна (фракція “БПП”), який зараз балотується до Київради від партії “УДАР”. 62. Скрипа Євгеній Васильович - депутат Сквирської районної ради від “БПП-Солідарність”, провідний фахівець Національної академії внутрішніх справ. 63. Левицький Олександр Анатолійович – директор торгівельного комплексу "Автоконтинент" на Троєщині (ТОВ "Ремонтник"). Також можливо: помічник нардепа VIII скликання Сергія Хланя (фракція “БПП”); екс-директор ТОВ “Алладін”; кандидат в депутати Київради від “Руху за реформи” Сергія Думчева на місцевих виборах 2015 року. 64. Михальченко Людмила Юріївна – депутат Білоцерківської районної ради (заступник голови фракції ВО “Батьківщина”), член постійної комісії з питань промисловості, підприємництва, будівництва, транспорту, зв’язку, торгівлі та захисту прав споживачів. Завідуюча складом ТОВ "Агрофірма Білоцерківська". 65. Гребінь Сергій Миколайович – з березня ц.р. є депутатом Київської обласної ради (фракція ВО “Батьківщина”, округ №47). Голова фермерського господарства (ФГ) "Добробут- 10", екс-директор вже ліквідованого державного підприємства “Сквирський завод по виробництву м'ясокісткового борошна “Ветсанутильзавод”. 66. Бабіч Володимир Михайлович – фізична особа-підприємець в сфері змішаного сільського господарства. Його тезка в 2010 році був обраний від “Нашого края” депутатом Красносільської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області  67. Єлагін Володимир Володимирович – головний лікар та в.о. гендиректора  КНП КОР "Київська обласна лікарня". Керує закладом вже 19 років. В 2006 році висувався до Київської облради від “Народного блоку Литвина”. Раніше був членом президії та головою  постійної комісії з питань екології та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облради.  68. Полоз Ірина Володимирівна – начальник відділу відділу претензійно-позовної роботи з фізичними особами київського комунального концерну (КК) "Центр комунального сервісу”. Згідно її декларації за 2019 рік, є членом ГО “Національна асоціація адвокатів України”. За даними ГО, відповідне посвідчення адвоката видано в січні 2019 року Радою адвокатів Полтавської області. В 2019-2020 рр КК “Центр комунального сервісу” двічі закупав юридичні послуги у адвоката Полоз І.В, на загальну суму 54 тис. гривень. 69. Аджапашвілі Лідія Миколаївна – також балотується до Броварської районної ради. В 2015 році балотувалась до Броварської районної ради від ВО “Батьківщина” по округу №15. Менеджер в ТОВ "Редакція журналу “Охорона праці".  70. Вакуленко Михайло Іванович – пенсіонер. Ймовірно, колишній директор КП “Білоцерківтепломережа” та ТОВ “Білоцерківтеплоенерго”. 71. Олексієнко Марія Миколаївна – директор КЗ “Тарасівське навчально-виховне об’єднання” Великодимерської селищної ради Броварського району. В 2015 році балотувалась до Броварської районної ради від “Радикальної партії Олега ляшка” по округу №16.  72. Горчинський Віталій Сергійович – також балотується до Козинської селищної ради Обухівського району. Ймовірно колишній начальник відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДФС в Запорізькій області. 73. Демченко Роман Васильович – начальник внутрішньої безпеки ПСП АФ "Світанок", колишній член наглядової ради ПрАТ “Саливонківський цукровий завод” Тетяни Засухи, син якої очолює цей список.. 74. Іващенко Валерій Григорович – власник та директор ПП "Кобальт" (діяльність приватних охоронних служб). В 2015 році балотувався до Білоцерківської міської ради від партії “Рідне місто” по округу №27. В 2012 році балотувався до ВР під №5 списку СПУ.  В 2010 був обраний депутатом Білоцерківської міської ради від “Всеукраїнської партії “Дітей війни”.  75. Сізик Марина Ігорівна – київський адвокат, юрист в ТОВ "ВБР-Транс" (вантажний автомобільний транспорт).  76. Соколовська Наталія Мирославівна – також балотується до Вороньківської сільської ради Бориспільського району. Вчитель фізкультури у Головурівській загальноосвітній школі I-III ступенів (Бориспільський район).  77. Поліщук Дмитро Андрійович – депутат Білоцерківської міської ради (фракція “Об'єднання “Самопоміч”), голова постійної комісії з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів. Заступник начальника відділу інвестицій та розвитку ТОВ "Білоцерківвода". Співзасновник та керівник ГО “Федерація баскетболу Київська області” та Київської обласної федерації баскетболу.  78. Бідула Людмила Миколаївна – також балотується до Бучанської районної ради. Депутат Ірпінської міськради (фракція “Солідарність жінок України”, округ №33), голова комісії з питань соціального захисту населення, медицини, наслідків аварії на ЧАЕС та питань АТО. Завідувач лікарні Коцюбинської селищної ради. Донедавна працювала директором НКП “Ірпінська центральна міська лікарня”.  79. Запорожець Олександр Євгенович – співвласник та керівник ТОВ "Будсервіс", колишній головний архітектор Згурівської райдержадміністрації. 80. Казмерчук Леонід Васильович – також балотується до Пристоличної сільської ради Броварського району. На сайті ЦВК вказаний як водій в ПП "Ковтун Г.В.". ПП “Ковтун Гліб Васильович”. Статус ФОП “Ковтун Галина Володимирівна” також  під питанням, а її повна тезка є головним спеціалістом відділу будівництва та нерухомості господарського управління адміністративного департаменту НСЗУ. Також повний тезка Казмерчука Леоніда Васильвоича вказаний як співзасновник ТОВ “Компанія “Слов'янський союз”. 81. Голіней Віта Анатоліївна – на сайті ЦВК вказана як ріелтор “Агентства нерухомості "АллаВіта". За таким запитом пошуковик google видає лише Facebook-сторінку по бориспільській нерухомості. Єдина юрособа за такою назвою – ТОВ “АллаВіта” – зареєстровано в Донецьку та займається дослідженням громадської думки. Статус ФОП Голіней Віта Анатоліївна з Борисполя під питанням.  82. Куценко Святослав Вікторович – в 2015 році був обраний депутатом Ірпінської міської ради VII скликання від партії “Нові обличчя” мера Ірпеня Володимира Карплюка, але Ірпінська ТВК в 2017 році позбавила його мандату і всі суди він програв.  На парламентських виборах 2019 року очолював ОВК №95 від ВО “Батьківщина”, та був висунутий кандидатом в народні депутати по цьому округу від “Громадянської позиції”. В цьому ж окрузі на виборах президента в 2019 році був представником кандидата Володимира Зеленського. На парламентських виборах 2014 року очолював ОВК №95 від Ліберальної партії України. Також пишуть, що в 2010 році він обрався до Ірпінської міськради від Громадянської позиції”, проте в офіційних джерелах не вдалось знайти цьому підтвердження Співвласник ТОВ "Метрокс" (будівництво житлових і нежитлових будівель) та власник ПП “Павліна-СЛ”. Волонтер благодійного фонду "Здорова нація", який, схоже, не має юридичної реєстрації. 83. Бойко Катерина Василівна – на сайті ЦВК сказано, що вона працює головним бухгалтером КП Щасливської сільської ради "Житлово-комунальний комбінат "Щасливський" (Бориспільський район), проте остання її відповідна декларація є лише за 2018 рік.. Начальником КП працює Євгеній Катасонов, №48 цього списку. 84. Нагребельний Андрій Олегович – діючий співвласник та колишній голова наглядової ради (2014-2019 рр) ПрАт "АТЕК". В ті ж роки гендиректором “АТЕК” була Лариса Ільєнко, нинішній голова Обухівської райради, яка зараз балотується на голову Обухівської ОТГ від “Батьківщини”. ЇЇ старша донька ВІкторія Ільєнко під №5 цього списку. Ще один бенефіціар “АТЕК” Марина Шейгас балотується до Київської облради під №48 цього списку. Андрій Нагребельний – колишній керівник Києво-Святошинської районної парторганізації ВО “Батьківщина”. В 2019  році балотувався від партії до ВР по 95 округу. В 2006 році балотувався до ВР по списку виборчого блоку “Влада народу”. Згідно його декларації за 2018 рік, є власником ТОВ “Багатогалузеве підприємство “Рідна земля”, співвласником та директором ТОВ “Професійний бійцівський союз”, співвласником ТОВ “Траум Фабрік”, ТОВ “Біопромінь”, ТОВ “Фінансово-правова група “Лад” і ТОВ “Господарсько-комерційний центр українського реєстрового козацтва”. Співзасновник ГО “Спілка учасників АТО “Патріот” і БО “Благодійний фонд “Пересвіт”. Кандидати до Київської обласної ради від  "Батьківщини" на місцевих виборах 2020 розподілені по окружним спискам наступним чином. ТВО №1. Територіальна громада Білоцерківського району Київської області, що включає Білоцерківську територіальну громаду 1. Браславський Руслан Георгійович 2. Шугалєєва Ірина Григорівна 3. Боровська Наталя Вікторівна 4. Алєксєєва Ірина Олександрівна 5. Русс Олександр Миколайович 6. Михальченко Людмила Юріївна 7. Вакуленко Михайло Іванович 8. Іващенко Валерій Григорович 9. Поліщук Дмитро Андрійович ТВО №2. Територіальні громади Білоцерківського району Київської області, що включають Сквирську, Тетіївську, Рокитнянську, Таращанську, Ставищенську, Узинську, Володарську, Гребінківську, Фурсівську, Маловільшанську, Ковалівську та Медвинську територіальні громади 1. Світовенко Віктор Вікторович. 2. Бойко Галина Миколаївна. 3. Громадецький Олександр Миколайович. 4. Овдієнко Маріанна Олександрівна. 5. Мартиновський Олександр Валерійович. 6. Боціон Григорій Павлович. 7. Марчук Наталія Яківна. 8. Марченко Галина Миколаївна. 9. Чичикало Анатолій Петрович. 10. Скрипа Євгеній Васильович. 11. Гребінь Сергій Миколайович. ТВО №3. Територіальні громади Бориспільського району Київської області, що включають Бориспільську, Яготинську, Переяславську, Пристоличну, Вороньківську, Студениківську, Гірську, Золочівську, Циблівську, Ташанську та Дівичківску територіальні громади 1. Левітас Ігор Маркович. 2. Бебешко Анатолій Сергійович. 3. Дзюба Лариса Павлівна. 4. Кацан Роман Вікторович. 5. Катасонов Євгеній Вікторович. 6. Полоз Ірина Володимирівна. 7. Соколовська Наталія Мирославівна. 8. Казмерчук Леонід Васильович. 9. Голіней Віта Анатоліївна. 10. Бойко Катерина Василівна. ТВО №4. Територіальні громади Броварського району Київської області, що включають Броварську, Великодимерську, Баришівську, Березанську, Згурівську, Калитянську, Зазимську та Калинівську територіальні громади 1. Сапожко Марина Анатоліївна. 2. Сімановський Олександр Володимирович. 3. Тимченко Сергій Володимирович. 4. Хоменко Володимир Миколайович. 5. Калашник Валерій Іванович. 6. Авраменко Анатолій Миколайович. 7. Чайка Людмила Григорівна. 8. Куценко Наталія Григорівна. 9. Аджапашвілі Лідія Миколаївна. 10. Олексієнко Марія Миколаївна. 11. Запорожець Олександр Євгенович. ТВО №5. Територіальні громади Бучанського району Київської області, що включають Бучанську, Макарівську, Бородянську, Гостомельську, Немішаївську та Пісківську територіальні громади 1. Притуляк Олег Вячеславович. 2. Колодій Олександр Миколайович. 3.Нелюбин Віталій Леонідович. 4. Чечко Світлана Валентинівна. 5. Григорусь Микола Павлович. 6. Полякова Ярослава Андріївна. 7. Шуляренко Володимир Вікторович. ТВО №6. Територіальні громади Бучанського району Київської області, що включають Ірпінську, Вишневу, Борщагівську, Білогородську, Коцюбинську та Дмитрівську територіальні громади 1. Бебешко Олена Олександрівна. 2. Жеков Іван Іванович. 3. Кременчук-Дворнікова Віолетта Віталіївна. 4. Копаниця Олександр Миколайович. 5. Бабіч Володимир Михайлович. 6. Сізик Марина Ігорівна 7. Бідула Людмила Миколаївна 8. Куценко Святослав Вікторович 9. Нагребельний Андрій Олегович ТВО №7. Територіальні громади Вишгородського району Київської області, що включають Вишгородську, Іванківську, Славутицьку, Димерську, Петрівську, Пірнівську та Поліську територіальні громади 1. Литовченко Владлена Володимирівна. 2. Дзюба Олександр Миколайович. 3. Іванов Трохим Сергійович. 4. Швець Наталія Петрівна. 5. Полякова Оксана Володимирівна. 6. Сергеєв Володимир Миколайович. ТВО №8. Територіальні громади Обухівського району Київської області, що включають Васильківську, Обухівську, Миронівську, Кагарлицьку, Богуславську, Українську, Ржищевську, Федосіївську та Козинську територіальні громади 1. Панченко Ірина Сергіївна. 2. Ільєнко Вікторія Володимирівна. 3. Устименко Дмитро Олександрович. 4. Лук’яненко Олександр Іванович. 5. Канакі Сергій Олександрович. 6. Шейгас Марина Валеріївна. 7. Шушаков Костянтин Олександрович. 8. Адамова Людмила Олександрівна. 9. Хітрук Наталія Володимирівна. 10. Левицький Олександр Анатолійович. 11. Горчинський Віталій Сергійович. ТВО №9. Територіальні громади Фастівського району Київської області, що включають Фастівську, Боярську, Калинівську, Глевахівську, Чабанівську, Кожанську, Гатненську, Бишівську та Томашівську територіальні громади 1. Старикова Ганна Віталіївна. 2. Піцик Григорій Віталійович. 3. Ульянова Наталія Юріївна. 4. Сперкач Наталія Василівна. 5. Датко Наталія Іванівна 6. Павловський Сергій Петрович. 7. Романенко Наталія Олександрівна. 8. Єлагін Володимир Володимирович. 9. Демченко Роман Васильович. Читайте: Виборча карта Київської області: округи та дільниці Фото: коллаж KVКиевVласть

Святошино завжди було таким собі міським “пансионатом”. Ніколи не забуду власне перше враження про район, коли я вперше сюди потрапила (ще наприкінці 80-х років минулого століття). Тоді сосни тут були просто велетенськими і їх було безліч. Навіть частини району звались “просіками”, і тиша стояла за  сучасними мірками просто неймовірна. Тут на Святошино традиційно були сконцентровані дитячі заклади, лікарні, пансіонати, будинки для літніх людей. Ще тоді переїзд сюди для багатьох був бажаним прихистком від метушні центру. Для мене, власне, також. Остаточно ми з сім'єю перебрались на Біличі на початку двохтисячних. Тоді це все ще здавалось досить тихим місцем. Проте сьогодні район виглядає зовсім інакше. Його затисло і велике місто, що шалено розростається, і приміські райони. Які, начебто ще не Київ (навіть за новим Генпланом), та всі їх мешканці працюють, розважаються, купують, навчаються та лікуються саме тут. Бо там елементарно нема де. І все це  із-за міста тисне на наші святошинські дороги, інфраструктуру, транспортні розв'язки нашого “крайнього” району. Від тихого Святошино уже майже нічого не  залишилось. Відкриття нових станцій метро – Житомирська, Академмістечко – мало створити додаткові зручності для мешканців району. Проте реально сьогодні транспортним рішенням для району це не стало, бо у більшості цими станціями користуються не святошинці, а жителі передмістя. Їх сюди щоранку привозять сотні маршруток, інфраструктура ж для яких не організована тут зовсім. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Місто (читай – керівництво міста) досі офіційно не готове не визнати реального розширення його меж. Бо не береться розвивати інфраструктуру передмістя, віддаючи це на відкуп місцевих громад. А страждають в першу чергу самі кияни – мешканці таких районів, як мій. Мої Біличі вже кілька років як не тихий і спокійний райончик. Зовсім. Безлад біля метро, особливо Житомирська та Академмістечко став просто неймовірним. Там утворились і розростаються просто якість неконтрольовані нетрі з кіосків, баулів, знесених ринків, маршруток, покинутих машин та затиснутих між всім цим сотень тисяч людей. Самі станції метро також вже не витримують пасажирського навантаження. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Ще гірша ситуація з корками на дорогах. Проспект Перемоги – основна артерія (як і всі дублюючі) настільки завантажений майже цілодобово, що аби доїхати на роботу на дев'яту чи вчасно довезти дітей в школу, доводиться виїжджати ледь не о сьомій ранку. Нескладно помітити, що останні пару років основні ранішні корки з центру перемістились саме на спальні райони. Це лише підтверджує гіпотезу про корінь нинішньої проблематики. Який же вихід для святошинців та мешканців інших “крайніх” районів за цих умов? Адже розростання міста не спинити. Міська влада має припинити ховати голову в пісок за формулюваннями “приміська агломерація”, та не лише вкотре пообіцяти будівництво нової кільцевої, а набратись сміливості на реальне розширення меж Києва в рамках нового Генерального плану розвитку столиці. Безумовно, це викличе непростий “діалог” з приміськими “елітами”, та думаючи про киян, важливо не забувати, що вони мешкають не лише на печерських пагорбах. Ірина Міхальова, експерт з розвитку міського середовища КиевVласть

На сьогодні 439 одиниць спецтехніки з 544, тобто 80%, вже повністю готові до роботи взимку. Інші 20% техніки ще використовують в дорожньо-будівельних роботах, проте у разі необхідності вона буде негайно переобладнана для зимового утримання дорожньої інфраструктури.  Про це KV стало відомо з повідомлення пресслужби Київської міськдержадміністрації (КМДА).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Як повідомив заступник голови КМДА Олександр Густєлєв, на випадок затяжних снігопадів і надзвичайних ситуацій шляхово-експлуатаційні підприємства, підпорядковані КК “Київавтодор”, завершують укладання договорів на залучення допоміжної техніки зі сторонніми організаціями. За словами Олександра Густєлєва, вже з 15 жовтня, на випадок різкого погіршення погодних умов, частина снігоприбиральної техніки автодорівців перейде на цілодобове чергування. А з 1 листопада вся зимова спецтехніка та механізми чергуватимуть у цілодобовому режимі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Як наголосив Олександр Густєлєв, вперше за багато років на порядку денному не стоїть питання закупівлі підприємствами корпорації солі та піску. Завдяки минулорічній теплій зимі столичні дорожники мали значну економію посипальних матеріалів, тому сіль і пісок майже не закуповувались. Наразі для обробки вулично-дорожньої мережі в наявності 45,9 тисячі тонн солі (102% від запланованого на початок осінньо-зимового періоду) та 33, 8 тисячі тонн піску (117% від плану). Напередодні зими також важливо, що 5 спеціалізованих дорожніх метеостанцій, які нещодавно закупила столиця, вже змонтовані і розміщені на в’їздах до столиці з усіх напрямків. Дані, отримані з метеостанцій, допоможуть у раціональному використанні техніки, людського ресурсу, протиожеледних і паливно-мастильних матеріалів. Зокрема, за даними нової смарт-системи визначатимуть тип і концентрацію необхідних посипальних матеріалів – рідкого розчину, солі, піщано-соляної суміші. Читайте: Віталій Кличко: Київ підготувався до опалювального сезону завчасно Фото: пресслужба КМДА.КиевVласть

Мер Києва Віталій Кличко, на думку активістів та деяких депутатів Київради, продовжує покривати “смотрящего” Дениса Комарницького та народного депутата Миколу Тищенка, які незаконно намивають пісок у Голосіївському районі столиці. Про це KV стало відомо з сюжету телеканала “НАШ”. В сюжеті повідомляється, що активісти прийшли на акцію під Міністерство юстиції, аби звернути увагу на саботаж повернення ділянки намиву піску від Комарницького та Тищенка до громади Києва. “Комарницький, Тищенко грабують киян, вивозячи сотні тон піску кожного дня. Поліція їх покриває. Хто з ними в долі? Міський голова, міністр юстицій Малюська, тому що вони нічого не роблять для того, щоб зупинити це свавілля. Ми не маємо інших способів достукатись до влади, як обліпити Міністерство юстиції інформаційними плакатами, як звернутися до міського голови і сказати зупиніть. Якщо вони цього не зупиняють, то які висновки? Поліція, міський голова, міністр юстицій, Комарницький та Тищенко в долі. Грабують киян разом, вивозять пісок, руйнують мости, руйнують екологію”, – заявив депутат Київради Ігор Мірошниченко. Журналісти телеканалу з посиланням на інформацію активістів кажуть, що Міністерство юстиції вже півтора місяці не розглядає скаргу щодо видалення з реєстру власності запису стосовно майна та договору оренди земельної ділянки за адресою вул. Промислова, 4. Саме цей запис в реєстрі дає можливість колишнім орендарям фактично за сприяння Віталія Кличка красти незаконно намитий пісок. “Міністерство юстиції виявляється сьогодні під ковпаком кримінального авторитета пана Комарницького, який є так званим неформальним смотрящим за містом Києвом і за бюджетними коштами міста Києва. Який сьогодні причетний безпосередньо до незаконного видобутку піску на вулиці Промислова, 4 в Голосівському районі. Ця земельна ділянка загальною площею близько 17 га уже багато років використовується під незаконний намив та складування піску”, – констатував Ігор Мірошниченко. У сюжеті також згадується про шкоду для екології, яку спричиняє незаконний намив піску. “Отже, поки Віталій Кличко з чиновниками Міністерства юстиції покривають незаконний намив піску Комарницьким та Тищенком, київський бюджет втрачає мільйони гривень, заявляють активісти. А екологи кажуть про загрозу екологічної катастрофи через неконтрольований забір піску з дна річки Дніпро”, – резюмується в сюжеті. Читайте: За потурання Кличка Комарницький та Тищенко незаконно видобувають пісок у києві, – Кирило Сазонов Фото: коллаж KV КиевVласть

Мер Києва Віталій Кличко причетний до незаконного намиву піску в столиці “смотрящим” Денисом Комарницьким та народним депутатом Миколою Тищенком. Про це KV стало відомо з повідомлення політичного експерта Кирило Сазонова на його сторінці у Facebook, в якому він посилається на сюжет знятий ГО “Стоп Корупції”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Якщо коротко, то справа така: на Видубичах на ділянці 17 га, що незаконно експлуатує ПАТ "Мостобуд", понад 150 тисяч тонн піску. Його просто крадуть та щодня десятками вантажівок вивозять на різні будівництва в Києві. Адже договір оренди цієї ділянки з “Мостобудом” Київрада розірвала ще у 2018 році через несплату орендної плати та намагання всупереч договору віддати її субпідряднику. До того ж і в оренду ділянка давалася під “перенесення виробництва”, а не під намив піску, який тут роблять під виглядом днопоглиблювальних робіт. Що, до речі, також незаконно”, – написав Кирило Сазонов. Читайте: Кличко закрывает глаза на многомиллионное воровство песка Тищенко и Комарницким – СМИ За його словами, спроби відновити законність “нібито були”. КП “Благоустрій” мало демонтувати огорожу, що вже два роки є незаконною. Адже земельна ділянка належить громаді Києва. “Але комунальники нічого не зробили. В перший день їм нібито фізично завадили “якісь особи”, а потім вони нібито отримали документи про можливу законність видобутку піску і тепер вивчають їх. Вивчати, як ми розуміємо, можуть довго. А от ще, як то кажуть, штришок: мирні акції протесту проти незаконного видобутку піску розганяють поліцейські, які б мали їх захищати, а активістам погрожують “бандити Лєшего” (Сергій Лєщенко – засновник охоронної компанії “Варта 1”). До речі, цього самого Лєшего неодноразово бачили в компанії “смотрящего” Дениса Комарницького – про це писав Гео Лєрос і навіть фото викладав. Тож тепер стає трохи зрозумілішим, кому все ж таки вигідна бездіяльність поліції та комунальників, та хто покриває незаконний піщаний бізнес”, – зазначив політичний експерт. Він розповів, що ПАТ “Мостобуд” брав участь у будівництві Подільського мосту. Проте у 2017 році генеральним підрядником стало ТОВ “Еко-Буд-Трейд”. “Фірма-прокладка “Еко-Буд-Трейд”, яка нічого не будує, проте отримала понад 6 млрд гривень на виконання робіт. Ця фірма, як кажуть ЗМІ, підконтрольна якраз Денису Комарницькому. Про причетність Комарницького, нардепа Тищенка та його свояка Блінова до незаконного намиву піску на Видубичах вже не раз казали і депутати Київради, і активісти, і експерти. Цікаво, що “Мостобуд” і “Еко-Буд-Трейд” є фігурантами у кримінальному провадженні щодо розтрати бюджетних коштів в особливо великому розмірі під час будівництва Подільського мостового переходу. ЗМІ вже неодноразово писали про те, що смотрящий Денис Комарницький, нардеп Микола Тищенко та мер Києва Віталій Кличко привласнили 6 млрд гривень на будівництві Подільського мосту, який, після таких розкрадань, взагалі навряд чи добудують”, – припустив Кирило Сазонов. Також він згадав, що нещодавно на десятках об’єктів, що так чи інакше пов’язані з підконтрольною Комарницькому “Еко-Буд-Трейд” пройшли обшуки. Про це, за його словами, повідомив нардеп Гео Лєрос, зазначивши, що смотрящий “розпиляв” столичний бюджет на 16 млрд гривень та вкрав тисячі га київської землі і десятки міських споруд. “Звісно, такі масштаби розкрадань не могли б пройти повз мера Кличка. І те, що він їм потурає, каже про його пряму причетність до корупційних схем. У тому числі – й з намиву піску. До речі, збитки, завдані місту через незаконну діяльність з намиву піску, оцінюються у понад 250 млн гривень. Можна було б декілька дитсадків побудувати…” – резюмував Кирило Сазонов. Читайте: Комарницкий отблагодарил Говду за предупреждение об обысках, продвинув в первые заместители генпрокурора – Таран Фото: колаж KVКиевVласть

Буваючи в місті Славутич, збудованому в  1986 році за рекордно-короткий термін для працівників Чорнобильної АЕС і ліквідаторів аварії на ЧАЕС, я не можу не відвідати музей ЧАЕС. І кожного разу  – мурашки по тілу. Якось звернула увагу на стенд “Історія залізниці зони відчуження ЧАЕС”. А тут ще й на очі потрапила стаття в газеті “Теледень Славутича”.  Зацікавило настільки, що вирішила сама знайти залишки покинутої залізниці. Однією з визначних пам'яток чорнобильської зони відчуження є занедбана залізниця,  якою до аварії на ЧАЕС інтенсивно ходили вантажні й пасажирські потяги й електрички сполученням Чернігів і Овруч. Власне наявність цієї транспортної магістралі й було одним із важливих факторів вибору місця розташування атомної електростанції та закладки міста атомників – Прип'ять в районі залізничної станції Янів. І нове місто Славутич було  побудоване в сорока кілометрах на північ від ЧАЕС на місці маловідомої залізничної станції Нераф. Про будівництво самої залізниці і мостів через річки Прип'ять і Дніпро інформації дуже мало. Але завдяки великій пошуковій роботі, виконаній Євгеном Алімовим, директором краєзнавчого музею міста Славутич та Чорнобильської АЕС,  відкрито ще кілька сторінок в історії нашої держави. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Початок будівництва залізниці Будь-які будівельні роботи починаються з передпроектних досліджень, якими визначають в яких геологічних та гідрологічних умовах буде створюватися залізниця, якої висоти зводити залізничний насип, скільки трудових ресурсів та будівельних матеріалів буде необхідно для створення залізниці. Дослідження в цьому районі проводилися в березні- травні 1927 року й 5 травня були розпочаті широкомасштабні роботи з відсипання насипу під майбутню залізницю. Згідно з документацією дослідження проводилися в складних умовах – близько ста кілометрів території для майбутньої залізничної  гілки були затоплені. Сто років тому заплава річок Прип'ять і Дніпро була заболочені, меліорація прийшла в ці місця вже після  Великої Вітчизняної війни. Для виконання цих робіт було заготовлено 4000 тачок, 1200 катальних дощок – по цих дошках катали тачки з піском для формування насипу. Також було спеціально підготовлено 3000 лопат і 500 спеціальних возів – грабарок, за допомогою яких возили пісок. Доставка рейок була організована по воді. Баржі вантажилися в Києві і доставлялися по річці Прип'ять до Янова, а також по Дніпру і по Десні до Чернігова. Також на баржах доставляли вагони і паровози. Так до Чернігова з Києва  були перевезено на баржах 2 паровоза та 69 вагонів, а до Янова перевезли 4 паровоза і 101 вагон. Будівництво велося такими швидкими темпами, що вже в вересні пішли перші потяги. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Було організовано рух на трьох ділянках нової залізниці – перша ділянка – з Чернігова до Неданчичі, другий – з Йолчі до Зимовище і третя ділянка з Овруча до Янова. Загальна протяжність залізничної колії між Черніговом та Овручем склала 177 685 метрів. Цікаво, що ця транспортна магістраль дозволяла розвивати пасажирським потягам середню швидкість 27,9 кілометрів на годину, а військовим поїздам 35,2 км/год. Ключовим етапом будівництва залізниці Чернігів – Овруч стало зведення залізничних мостів, металеві конструкції яких були виготовлені на “Брянському заводі” в місті Дніпропетровськ й доставлені баржами. Опорні елементи мостів виготовляли з граніту, який доставляли з Коростенських кар'єрів. Для того, щоб доставляти каміння, необхідне для будівництва мостів на Дніпрі та Прип'яті, всього за тиждень у розпал зими 1927-1928 р. на річці Прип'ять було збудовано тимчасовий дерев'яний залізничний міст. Істориком Е. Алімовим встановлена ​​навіть вартість цього тимчасового моста. Він обійшовся державі в 4929 рублів. Цікаво, що при експлуатації тимчасового мосту на нього паровози не заїжджати. Паровоз виштовхував вагони з будівельним матеріалом на міст з одного берега (з боку станції Янів), а з іншого боку інший паровоз підчіплював їх і тягнув до мосту, що будується через Дніпро. 15 березня 1928 тимчасовий міст було розібрано, а палі, забиті в дно річки Прип'ять, були витягнуті – вони могли перешкодити судноплавству, яке було основним видом транспорту в цьому регіоні. Будівельні матеріали довелося перевозили за допомогою поромів. Один пором міг перевезти три завантажених або чотири порожніх залізничних вагона. Конструкція поромної пристані і порома дозволяла закочувати вагони з залізничного полотна. Всього за допомогою поромів було перевезено 2717 вагонів, а собівартість перевезення вагона становила 2 рублі 90 копійок. Для перевезення через річки Прип'ять, Дніпро, Десну автомобілів, людей і возів використовувалися спеціальні канатні переправи. Примітно, що рух порому здійснювався виключно за допомогою м'язової сили команди порома. Механічних та інших пристосувань не використовували. Разом з тим, всього за три місяці існування канатних переправ, в 1928 році, було переправлено 36088 людей, 51 автомобіль, 6433 коні і 5174 возів, а всього вантажів було перевезено 34 247 пудів. На жаль, будівництво моста через річку Прип'ять не обійшлося без аварії і жертв. 4 липня 1929 року недобудований проліт мосту обрушився в річку. За неперевіреною інформацією, металева ферма впала через несприятливі метеорологічні умови – був сильний вітер і гроза. 7 листопада 1929 рух по залізничних мостах через річки Прип'ять і Дніпро були відкриті. Грав оркестр, а жителів найближчий сіл, які прийшли на торжество, пригощали пряниками і цукерками. Організатори влаштували урочисте катання на поїзді від прип'ятського мосту до станції Янів. З будівництвом залізниці відкрилися нові перспективи для глухих Поліських сіл і по суті відкрилася нова сторінка життя Чорнобильщини. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Підготовлено за публікацією  газети “Теледень Славутич”. У матеріалі використані історичні дані, викладені в статті “Залізниця Чернігів – Овруч” Євгена Алімова, директора краєзнавчого музею міста Славутич та Чорнобильської АЕС.

15 лютого виповнилось 30 років відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни  кровоточать і досі. Матері не можуть забути загиблих синів, а дружини і діти - чоловіків та батьків. У нашій пам’яті довго житимуть події цієї кривавої війни, яка тривала майже 10 років, тому що історія її написана кров’ю солдат і сльозами матерів, обелісками з жерстяними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим афганським вітром. Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV” Уже 30 років воїни-афганці, солдатські вдови, матері, збираються в ці дні, щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг у афганських ущелинах, хто повернувся з „афганським синдромом”, хто помер від ран. Молоді люди йшли туди не за  орденами і медалями - вони свято вірили, що виконують інтернаціональний обов'язок, що несуть визволення приниженим, поневоленим, що йдуть не вбивати, а захищати.  Генерал-полковник Борис Громов, який командував в Афганістані 40-ю армією, стверджує: "Афганська війна - це страхітливий  військово-політичний прорахунок колишніх господарів "Кремля". Проте, ніщо не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі". Пам’ять — енергія вічності Вшановуючи пам'ять бійців, з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, в усіх містах України відбулися пам’ятні заходи. В Києві старт вшануванням відкрив Подільський район. Біля пам’ятника  подолянам-афганцям у сквері поблизу Ільїнської церкви відбувся традиційний мітинг-реквієм. Війна…. Вона забрала десятки тисяч молодих життів. Й продовжує збирати свою криваву данину. Тим, хто став “часткою афганської тиші”, був присвячений вечір пам`яті, який відбувся у київській гімназії №34 “Либідь”.  ... На сцені актового залу київської гімназії № 34 “Либідь” — зброя, військова форма, червоні гвоздики, запалені свічки й портрети, з яких дивляться загиблі і померлі від ран молоді хлопці, котрі, залишаючись вірними присязі, віддали свої життя, з честю виконавши свій інтернаціональний обов’язок. Відкриває вечір пам’яті  учасник бойових дій в Афганістані, “чорнобилець”, заслужений працівник культури України, автор п’яти книг про Афганістан, полковник у відставці Володимир Павлович Красюк, голова Подільської Спілки ветеранів Афганістану Сергій Афіндуліді… На вечір завітали гості з Чернігівщини – батьківщини Віктора Миколайовича – Лариса Моцар, голова Сновського відділення Чернігівського земляцтва і Сергій Кудін, голова відділення ветеранів Другої світової війни, учасник АТО, бойових дій на території інших держав та тих, що брали участь у миротворчих операціях ООН... В залі – матері, дружини й діти колишніх солдатів, учасники бойових в Афганістані, учні гімназії й викладачі… 12 років тому не стало колишнього сержанта, кавалера ордена “Червона зірка”, багатьох медалей, а в мирний час — викладача, доцента Київського університету будівництва та архітектури Віктора Максименка, якому цього року виповнилося б 55 років.У горах Кандагару пройшло його бойове хрещення. Дозори мотострільців, у складі яких був Віктор Миколайович, супроводжували автоколону з військовими та іншими вантажами. Поблизу кишлака Нагахан, між мостом на річці Аргандаб і “Елеватором”, вони були обстріляні душманами. Мінометна міна розірвалась на посту, де командиром був гвардії молодший сержант Максименко. Дехто з бійців навіки залишився під пекучим афганським сонцем, а до Віктора пам’ять повернулася лише через чотири місяці. Довгі митарства по госпіталях, тяжкі, найскладніші операції. Життя врятували, а от зір не вдалося. В 20 років хлопець повернувся додому повністю сліпим, інвалідом І групи.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Хоча був і відчай, і розпач, та допомогли сила волі, друзі, підтримка бойових побратимів. Віктор продовжив навчання на філософському факультеті КДУ ім. Т. Шевченка. Далі — аспірантура, захист кандидатської дисертації. А з 1993 року Віктор Максименко очолював Подільську районну Спілку ветеранів Афганістану, суміщаючи це з викладацькою роботою в Київському університеті будівництва та архітектури. Окрім цього, Віктор організовував і проводив різноманітні заходи, такі як конкурс дитячих малюнків “Факел пам’яті”, присвячений ветеранам ВВВ й учасникам бойових дій на території інших держав. А ще — Фестиваль солдатської пісні “Солдати миру проти війни”, військово-патріотичну гру “Зірниця”: батьківськими шляхами”. “Я не герой. Я звичайна людина зі своїми принципами, поглядами і переконаннями,— сказав колись Віктор Максименко.— Коли я втратив зір, мені довелося заново формувати цей світ всередині себе. Чому ж, називаючи війну в Афганістані “безглуздою, неправильною, нікому не потрібною”, замовчують про те, що радянська армія захищала і свою країну, адже кордони цієї “гарячої точки” межували з радянськими республіками: Таджикистаном, Узбекистаном і Туркменією. Таке сусідство було не просто небезпечним для країни — це була “міна сповільненої дії”. Про це ж пише в своїх книгах колишній радник в армії ДРА, полковник Володимир Красюк. Серед героїв його книг і колишні учні київської школи № 34 (тепер — гімназія “Либідь”) Олександр Кокотун, Юрій Зозуля, Володимир Таран, Юрій Марченко, Ігор Маслюк і подоляни  Віктор Максименко, Ярослав Горошко, Сергій Дорофей. Про це в своїх піснях і віршах згадували друзі Віктора Максименка, які теж пройшли через пекло Афганської війни. Среди них бард і композитор двічі кавалер ордена “Червона Зірка” гвардії капітан Вячеслав Купрієнко. Щодня, йдучи на уроки й додому, вихованці гімназії проходять повз пам’ятник загиблим воїнам-афганцям, випускникам школи. Ще в 1984 році директор навчального закладу Лідія Серафимівна Страшна перша і єдина на той час в Україні ризикнула хоч якось увічнити пам’ять про своїх учнів, які загинули в Афганістані. Й там, де зараз стоїть пам’ятник, педагоги разом з учнями встановили пам’ятний камінь з викарбуваними на ньому прізвищами загиблих. - Всім, хто пройшов страшні лихоліття Афганістану, низький уклін і безмежна вдячність нинішнього покоління, - каже директор гімназії Алевтина Тадеушівна Багінська, - Мені приємно бачити в цьому залі знайомі обличчя воїнів-афганців, які до нас приходять не тільки на такі урочисті свята, а й просто на зустрічі з нашими учнями, відвідати музей школи, в якому зібраний матеріал про воїнів-"афганців". Пам'ять не повинна вмерти. Пам'ять повинна жити. Історія - справа невдячна. Сьогодні історія одна, завтра її трактуватимуть по-іншому. Але ви повинні знати, що ті, хто говорить, що Афганістан - це не Іспанія, і що наших солдатів туди ніхто не посилав, то жорстокі люди. Голова Подільської райдержадміністрації Віктор Смирнов у своєму виступі зазначив, що гідне виконання військового обов’язку перед Батьківщиною воїнами афганцями в горах Афганістану, їх активна життєва позиція у суспільстві є взірцем для сучасної молоді:“Сьогодні, коли лунають постріли на нашій землі, подвиг воїнів – афганців – це зразок дій для молодого покоління, урок хоробрості та відваги, еталон патріотизму та мужності. Будьте гідними імені героїв-афганців і послідовниками добрих справ, започаткованих Віктором Максименком, поспішайте робити добро, як робив все своє життя він”. Під час вечора-пам’яті присутні вшанували полеглих в ДРА хвилиною мовчання, біля їх портретів запалили свічки пам’яті. Захід закінчився покладанням квітів до пам’ятника загиблим воїнам-афганцям. Можна розказати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років, мовою цифр. Будь-яка війна в цифрах — це страшно й моторошно. Сьогодні через призму 30 років ми можемо більш спокійно говорити й думати про війну в Афганістані. Думати і говорити – так, але у тих, хто пройшов через цю страшну війну, й сьогодні болять рани, душі й серця, болить пам'ять... Всі дані про жорстоку війну тримали в секреті. І  лише в останні роки на шпальти преси потрапили деякі цифри. 1 липня 1979 року — прибуття до Афганістану радянського парашутно-десантного батальйону; 25 грудня 1979 року — введення на територію Афганістану Обмеженого Контингенту Радянських військ. Квітень 1986 — в Києві створено перший клуб воїнів-інтернаціоналістів “Шураві”. 15 лютого 1989 року – виведення Радянських військ із Афганістану. За 9 років і 2 місяці в Афганістані побувало 641 тисяча радянських солдатів, офіцерів, генералів і 21 тисяча робітників та службовців. З них 160 тисяч — з України. Понад 15 тисяч життів наших солдат обірвалося на афганській землі, 292 чоловіки пропали безвісті, тисячі потрапили в полон, поранено, контужено — 649685 солдат і офіцерів. 15 тисяч молодих, сильних, здорових людей повернулося інвалідами. Знівечено, зруйновано ціле покоління. За офіційними даними в Афганістані загинуло 3тис. 280 українців. У їхніх душах все ще живе війна. І часом уночі вони прокидаються від снів, у яких гримлять вибухи, свистять біля скронь кулі, палає збитий в ущелині вертоліт. І друг, з яким ділили цигарку, коротко скрикнувши, падає горілиць, поспішивши полетіти додому в “чорному тюльпані”... А до того ще й географічні умови: нестача води і  гарячий пісок навкруги, або гори, в яких не пройти. Ковток води  цінувався, як золото. До тих, хто дожив до кінця подій, доля була милосерднішою. Їм вона подарувала можливість жити і трудитися, любити та підняти гіркий “третій тост”. Ні, у них він не за любов, і не за жінок У колишніх афганців він за — полеглих. Фото: Сергія Афіндуліді KиевVласть

Змінюється час, а з ним – ритм життя столиці й, власне, самі  підходи та вимоги до того, яким має бути мегаполіс у сучасному світі. Києву не уникнути  таких змін, як і того, що з кожним роком кількість його мешканців зростатиме. А значить попит на житло й надалі визначатиме принципи розвитку міста. Але при цьому важливо зрозуміти, як потрібно планувати і що саме будувати аби Київ  й надалі залишався зручним і дружнім до людини, незалежно від її соціально-економічних чи фізико-біологічних особливостей. Справжнім порятунком  для великих міст мають бути великі зелені масиви та доступ до чистих водойм, що стануть його легенями й заберуть частину негативу від урбанізації простору. Тому  екологічні аспекти стають трендом у питаннях містобудування та все більше набирають актуальності. А в Києві саме екологія останнім часом стає причиною конфліктів навколо будівельних майданчиків. І все б нічого, але, на жаль, і на цій соціально важливій темі вже навчилися спекулювати. Спритні ділки швидко засвоїли, що тема захисту природи досить вигідна для маніпуляції громадською думкою. Тому почастішали випадки, коли псевдоактивісти,  вступаючи в боротьбу з нібито  недобросовісним забудовником, насправді переслідують мету  власної наживи. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   От взяти хоча б будівельний скандал на столичних Осокорках.  Можна довго сперечатися про глибину цього протистояння,  але тут не зайвим було б зрозуміти, хто сторони цього тривалого конфлікту і які  завдання вони перед собою ставлять. Обидва опоненти визнають унікальність території  біля озера Небреж. Забудовник, маючи всі законні права на будівництво,  спроектував  житловий масив “Патріотика на озерах”, де врахував особливість цієї місцини та органічно поєднав природу з архітектурним ансамблем забудови. З іншого боку громадська організація “Екопарк “Осокорки” - “проти” будь-якого будівництва і “за” збереження довкілля й створення тут природного Екопарку. На перший погляд – все досить логічно. Та спробуємо вивчити детальніше  суть цього конфлікту, в основі якого, зважаючи на предмет суперечки,  має лежати дотримання природоохоронного законодавства. 1. Опоненти “Патріотики на озерах” ГО “Екопарк “Осокорки” розробили й представили на обговорення широкого загалу свою “Концепцію розвитку території екопарку “Осокорки”. Весь текст пронизаний ідеєю існування Громади, інтереси якої відстоюють представники громадської організації. Але далі автори коцепції не пішли. Адже питання, хто ці люди, де вони живуть, хто їх представляє – залишаються без відповіді. 2. Власне, щодо самого екологічного права: дивує відсутність у розробників елементарних знань української законодавчої природоохоронної бази. Лише так можна пояснити застосування в обґрунтуванні дефініції “екопарк”, бо у Законі України “Про природно-заповідний фонд” таке поняття відсутнє. 3. Темі розвитку екопарку в самій Концепції розробники присвятили, зауважте, …аж абзац. При цьому вони вважають, що всі питання по організації екопарку мають вирішувати чомусь ті, хто його й створюватиме.  Все достатньо розмито і неконкретно. Автори покладаються на знання й практичні навички ландшафтних дизайнерів та інженерів. Але ж де тоді екологи? Чи не вони мали б сказати останнє слово в проекті? 4. Незрозумілим залишається, на чиї кошти має облаштовуватися екопарк? У чиєму підпорядкуванні він буде перебувати? Хто буде фінансувати проведення конкурсу на розробку проекту? Кому належить земля, на якій розробники планують облаштовувати екопарк? Як чином планується його розгортання безпосередньо біля трьох озер? Чому такі важливі моменти залишилися поза увагою Концепції – не зрозуміло. Але ж насправді – це базові принципи. Без них створення екопарку – віртуальний проект. 5. Далі йдемо за текстом і процитуємо оригінал: “Зберегти місця відтворення екосистеми Києва, до якої входять місця гніздування, харчування і проживання птахів, серед інших також червонокнижних, місця розмноження, харчування і проживання тварин і комах, необхідних для функціонування цієї екосистеми, місця росту і розмноження багатого світу рослин, насамперед червонокнижних і занесених до регіонального Червоного списку”. Невже опоненти забудови замовляли фахові дослідження флористично-фауністичного комплексу території? Червона книга України побудована за територіальним принципом в розрізі областей. Тому навіть нефахівцю легко перевірити, що перелік рідкісних рослин Києва офіційно не існує. Недолугий список “червонокнижного” представництва тваринного та рослиного світу, що, на думку розробників Концепції,  прижився на цій території, нагадує просто – суміш “мух і котлет”. До речі, робити висновки про шкоду від скошування рослин для функціонування біоценозів можуть лише вузькі фахівці і лише після проведення серйозних наукових досліджень. А так – це просто голослівні репліки. Досить  спірним є й твердження, що в межах мегаполісу можуть зберігатися місця гніздівлі, харчування і мешкання птахів, земноводних і комах. 6. Те ж саме стосується й питання віднесення цієї території  до  частини Дніпровського екокоридору, оскільки функціонування екосистеми давно порушене, й  вона позбавлена властивостей природної. Власне, стосовно Дніпровського екокоридору – досі точаться суперечки серед науковців. Уздовж Дніпра розташована велика кількість населених пунктів з розвиненою промисловістю та міською інфраструктурою; значні площі вздовж течії використовуються для сільськогосподарського виробництва. Крім того, дніпровські береги та прилеглі водойми давно використовуються мільйонами людей для рекреації. Все це дуже ускладнює встановлення конфігурації Дніпровського екокоридору, а продовження робіт потребує масштабних польових досліджень. 7. Наступна зупинка – пункт “Принципи”. - Як поєднати природоохоронний принцип і сучасність? Легко! Невтручання в перебіг природних процесів без сумніву може  подружитися новітніми технологіями в облаштуванні території. Тобто розумне або зелене будівництво аж ніяк не зашкодить, а лише підсилить екологічність території. - Виявляється, що окрім заїзженого “здорового способу життя” тепер з`явився “здоровий спосіб відпочинку”, якому на території екопарку має навчити  “його інфраструктура”. За планом, там все має бути лише оригінальним, екологічним, безпечним і  відповідати найвищим стандартам … Постійно виникає питання, чи оцінювали розробники Концепції, скільки вартуватиме пересічним платникам податків їхній “політ фантазії”? Навіть якщо не робити акцент на оригінальності екопарку, а спуститися на землю, достатньо забудовнику тут зберегти або створити типову паркову зону міста. Вона все одно виконуватиме естетичні і відновні функції в межах мегаполісу. І киянам за це навіть платити не доведеться. - Автори розуміють принцип соціального спрямування як орієнтацію на людей з особливими потребами. Це, звичайно, сучасний тренд, а де ж тоді пересічні громадяни, їх діти, люди похилого віку, про яких згадується лише побіжно? - Принцип екологічності.  Тут взагалі, досить дивно виглядає твердження авторів про “природний ландшафт”, коли маємо справу з намитими пісками та техногенною територією. - І завершується блок принципом … формування персоналу парку. Отут – найцікавіше.  Зрештою, ще нічого не створено, а виявляється, що персонал уже набирається. Щоб було зрозуміліше, процитуємо: “Кандидати на керівні посади мають надати на розгляд Громади свої концепції, плани розвитку, співзвучні з основними засадами парку”. Якщо Концепція розвитку екопарку вже прийнята, які ще концепції мають подаватися на розгляд? Складається враження, що, прикриваючись гарними намірами, представники громадської організації прагнуть додатково витягнути гроші з бюджету міста і зберегти за собою право освоювати цю територію. 8. Здивували розробники Концепції “екопарку” й некоректно оригінальними підходами до якості картографічних матеріалів. Це, безперечно, “нове слово” у вітчизняному картографуванні. Але за вказаними параметрами не всім можуть відкритися розташування ділянок у природо-захисній зоні із підвищеним ступенем захисту і суворо обмеженим доступом. 9. Описуючи зону міського парку, автори наголошують на тому, що “…озера Мартишів і Небреж залишилися одними із небагатьох останніх чистих озер міста, де можна купатися”. За результатами санітарних досліджень 2018 року жодне з озер – Мартишів, Тягле чи Небреж не увійшли до переліку гідрологічних об’єктів Києва, комфортних для купання. Право на організацію купання дає “Блакитний прапор” – міжнародна нагорода, яка з 1987 року щорічно присуджується пляжам та причалам, вода в яких відповідає високим стандартам якості і придатна для безпечного купання.  Пляж має відповідати 32 критеріям, які стосуються екологічної просвіти, якості води, безпеки і послуг. Зокрема, йдеться чистоту в прибережних зонах,  роздільне збирання сміття. Серед обов’язкових критеріїв безпеки – наявність медпункту, рятувальних вишок, доступність питної води та  пристосованість для відвідування людьми з обмеженими можливостями. Думаю, не потрібно когось переконувати, що все це тут на сьогодні відсутнє. А судячи з пропозицій по створенню екопарку, такі блага тут можуть взагалі не з’явитися. Більше того, цю територію містяни добре знають як місце для стихійного сміттєзвалища. За нею давно закріпилася недобра слава з криміногенним шлейфом. Тут часто збираються компанії зі спиртним та наркотиками. Чи такі місця для відпочинку сьогодні потрібні киянам? Відповідь очевидна. (Хочеться наголосити, що облаштування місць для купання – досить затратна справа. Мало просто поставити парасольки і візок з морозивом. Відвідувачі повинні бути впевнені, що не пораняться битим склом, голками від використаних шприців або їх не покусають домашні тварини, яких так люблять брати із собою власники. Купу грошей буде коштувати й свіжий чистий річковий пісок, яким кожний сезон потрібно ці пляжі підсипати). Проведемо порівняльну характеристику конкретних прозицій сторін будівельного протистояння на Осокорках. Якщо лейтмотивом ідеї активістів про створення екопарку є екологія й мінімізація втручання людини в перебіг природних процесів, тоді чому в Концепції  постійно зустрічається “дизайн” та його похідні? Наприклад, в описі структури проектованого парку особливий акцент робиться на облаштуванні дитячих майданчиків з акцентом на їх оригінальності.  Не секрет, що встановлення дитячих майданчиків з унікальним дизайном – недешевий захід.  І це на тлі загального дефіциту коштів, що може виділити місто. Робимо наголос, що, за версією розробників Концепції екопарку, всі витрати по його створенню мають лягти  виключно на плечі київського бюджету тобото киян.   Забудовник “Патріотики на озерах” всі роботи проводитиме за власні кошти. У межах будівництва уже спроектували 5 дитячих майданчиків. Вони будуть розташовані безпосередньо біля місця проживання і створять кращі умови для відпочинку і спільного проведення часу для мам разом з малюками. Аналізуємо далі текст Концепції, цитуючи оригінал: “Деякі доріжки цієї зони парку мають переходити в маршрут, який продовжуватиметься в зоні парку відновлювального і пізнавального відпочинку”. Не зрозумілим є сенс такого розмежування на доріжки різних зон.  Це повинна бути одна система маркованих маршрутів по всій території. Саме за такою логікою й пішли в “Патріотиці на озерах”. Там уже проклали 2 км пішохідних і 4 км велосипедних доріжок. Особливістю має стати  – кільцевий пішохідний маршрут навколо озера Небреж. У Концепції записано, що боротися із засміченням території активісти пропонують, встановши сміттєві урни біля лавочок для відпочинку.  Але  жодного слова про трендові вимоги до роздільного збирання сміття. Забудовник уже започаткував систему розділення відходів на облаштованій території. А в проекті будівництва ці принципи чітко прописані, як і сам механізм вивезення сміття.  Розробникам Концепції чомусь близькою видалась тема облаштування майданчиків для пляжного волейболу, пляжного баскетболу, пінг-понгу роллердрому просто неба з асфальтовим або кам’яним гладким покриттям. Не зовсім правильно, але нехай…  Переймаються вони й організацією місць для проведення тренувань зі стрільби з лука для місцевого населення. Чи не занадто ризикована справа? А хто ж буде контролювати правильне користування смертельно небезпечним реманентом (луки та стріли)? Освітлення – ще одна “родзинка” Концепції. Показуючи ступінь володіння екологічною тематикою,  автори світлове забруднення довкілля називають “світовим засміченням повітряного простору”. Навіть якщо припустити, що такий екопарк колись з’явиться, варто не забувати, що він розташовуватиметься  поблизу уже наявної багатоповерхової забудови. А  це вже - значне світлове забруднення, що впливає на біологічні ритми усіх живих організмів: тварин, комах, рослин і, безперечно, людини. І справа зовсім не в кількох освітлювальних пристроях, що вертикально фокусуватимуть світло, - ми вже перебуваємо в мегаполісі, де створюється величезний купол штучного освітлення. До слова: забудовник планує всю систему зовнішнього освітлення території забезпечити за рахунок пристроїв на сонячних елементах, що зекономить витрати і запровадить енергоефективні технології. Так само, як і створення електрозарядних установок для транспорту. Це стане мотивацію для розвивати комунальний та власний транспорт. йдучи в розрізі нових прогресивних вимог. Для проведення масових заходів у Концепції “екопарківців” передбачене створення сцени для виступів і майданчик для глядачів. Нажаль, на  схемі ми так і не знайшли, де ж вони мають бути. Натомість, є схожа пропозиція і в проекті забудови. Для такого об’єкта там обрано дуже вдале місце, ніби створене самою природою. Передбачено й можливість трансформувати приміщення в залежності від сезону, потреб та аудиторії.  А чого варта ідея активістів по облаштуванню кемпінгу! Довідково: кемпінг - сезонний заклад для авто-, мото-, велотуристів з наметами або будинками легкого типу і спеціальними місцями для стоянки і зберігання автомобілів. Кемпінг створюється для попередження самовільної організації стоянок туристів на природі і планового регулювання таких закладів. Відмінною рисою кемпінгів є самообслуговування туристів. Постійними спорудами є адміністративне приміщення з пунктом прокату устаткування і побутових предметів, спальні павільйони з кімнатами на 2-4 особи, кухня, душові, вмивальні та туалети, естакади для огляду і миття автомобілів. Деякі кемпінги входять до складу цілорічних багатопрофільних туристичних готелів, турбаз. Площа ділянки кемпінгу визначається з розрахунку 100-120 м² на одного туриста. І ще один момент: автори стоврення екопарку пропонують побудувати приміщення для прокату плавзасобів і облаштування місць для їх швартування. Зважаючи на такі пропозиції, складається враження, що територію хочуть перетворити на зону з платними послугами та місцями для відпочинку, обмеживши доступ до найзручніших місць біля води? Забудовник планує облаштувати комфортні місця для відпочинку, що будуть загальнодоступними для всіх бажаючих. Як висновок: лише такий досить побіжний аналіз “Концепції розвитку території екопарку “Осокорки” доводить, що це не документ, а набір загальних фраз, не підкріплених серйозною аналітикою та розрахунками. А про його екологічність - годі й говорити, оскільки тут взагалі відсутній фаховий підхід. Враження від ознайомлення наштовхують на думку про намагання розробників втілити в життя завуальовані бізнес-проекти (прокат велосипедів, човнів, платного відпочинку, організація роботи кав’ярень, парковок тощо). Перед нами – типова “диванна концепція”, яку сформулювала група псевдоактивістів, не покидаючи “насиджених місць” на замовлення  окремих зацікавлених особистостей. А нещодавно, так звані “активісти” взагалі потрапили в поле зору Державної Фіскальної Служби. Правоохоронні органи з’ясовували походження значних грошових сум, які неодноразово надходили і знімалися з рахунків керівника ГО “Екопарк “Осокорки”. Це ще раз переконливо доводить, що випробування грошима і владою можуть пройти не всі. Несподівано відкрилося, що він є власником новенького заміського маєтку, зведеного на території неподалік озера Небреж, що за даними Геокадастру призначена для ведення господарства та випасу худоби, але аж ніяк не для здійснення капітальної забудови! Можливо в цьому і є справжня причина їхньої зацікавленості цією територією! Натомість, поки “екопарківці” ініціюють  протистояння на різних рівнях, забудовник ж\м “Патріотика на озерах” крок за кроком втілює в життя власне розуміння того, як повинна виглядати ця територія. Ще до початку активної фази будівництва, вже  облаштували північну частину озера Небреж, створивши комфортні умови для відпочинку біля води, проклавши доріжки піших та велосипедних прогулянок. У жовтні мешканці мікрорайону – діти й дорослі – випускали у Небреж рибу. Фахівці, запрошені забудовником до співпраці, допомогли підібрати ті види прісноводної іхтіофауни, які допоможуть вирішити проблеми заростання водного плеса і потішать рибалок облаштованими місцями для “полювання біля води”. На облаштованій ділянці вже висаджено понад 300 дерев та кущів. Чи не є такі дії забудовника красномовним свідченням  реальних намірів створити тут справжній парк і територію, що стане унікальною для Києва.  А тим часом боротьба за цю територію вже переросла в справжню війну, що отруює життя місцевому населенню, створює соціальну напруженість і конфронтацію в столиці. Олег Шушкевич, політолог KиевVласть

Говорять, що квіти мають очі…Вони бачать усе, що відбувається навколо: сміх дитини, що грає на галявині, плач, коли цю дитину вжалить джміль та імпульсивність матері, коли її дитину образили.  Квіти можуть самі сміятись і плакати. Відчуваючи всю картину істини,  вони стають свідками непередбачених подій… Ви чули пісню квітів? Вона не складається із нот, октав, ритму, тільки сльози й не більше.  Квіти є всюди, почуйте їх, це буде не пісня-літопис, вона не розповідає про історичні події, а емоціями виринає з океану мордувань. Мені зоря сіяла нині вранці  устромлена в вікно.  Околиця Донецька, Грабарі – від будинку приблизно кілометр до всім відомих тепер Пісок. Щаслива родина - мама, тато та  двоє синів - усе як завжди, нічого особливого. Хлопчики ні в якому разі не давали себе панькати. Зростали вони справжніми чоловіками. Як скажуть – так і буде. Мама з дитинства привчала Андрія та Валеру до самостійності. Авжеж, бо де ви бачили здорових, красивих, мужніх “титанів”, які  будуть танцювати під чужу дудку? Дві абсолютно різні людини, два брати, два соловейчики. Матуся ніколи не забороняла будь-які починання хлопців. Захотів Валера зробити собі тунелі у вусі – будь-ласка! Уже наступного дня блищать… Захотіли вони грати в музичних групах - одночасно в трьох були! Валера освоїв ударні,  Андрій  – гітару. А далі більше: Андрій пішов у добровольчий батальйон “Донбас”, одразу після його заснування. Звісно, матуся пишалася ним, але душа боліла, бо для проросійських сепаратистів, які були в Донецьку, воювати за Україну  вважалося зрадою! Матеріал створено в рамках Проекту  "Юн-Пресс-KV”  “Пригадую випадок, зі сльозами на очах… Дивлюся новини, бо вважала, що всі новини зараз для мене. Чую, якийсь галас. Сусідка репетує із сокирою в руках, бо її синочка забирають воювати… А я що? Я не зупиняла своїх дітей. Спочатку воювати пішов Андрій, а через місяць пішов і Валерій. Приходить і каже: “Мамо, я їду на війну!” Що я могла зробити? Звісно, просто запитала: “Як? Чому?” Сльози вже не витримують полону та ллються. Але він мені сказав одну фразу: “Мамо, ти в мене найкраща! І ти це знаєш, ти ж не будеш мене зупиняти?” Ота зоря — вістунка твого шляху, хреста і долі — ніби вічна мати, вивищена до неба (від землі на відстань справедливості), прощає тобі хвилину розпачу, дає наснагу віри, що далекий всесвіт почув твій тьмяний клич. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Але найстрашніше, що може бути, це не почути від сина те, що він іде на війну. Є речі й гірші… У вас була улюблена іграшка?  Ви її завжди брали з собою в подорож, піклувалися про неї. А тепер уявіть, що у вас її забрали… Над нею знущаються, її таскають… Звісно,  неприємно. А тепер уявіть, що це не ваша іграшка, а це ваша дитина! Емоції б’ють ключем, вас розриває зсередини. Як таке може бути?! А тепер уявіть емоції пані Наталі, матері  Андрія та Валери… Після рокового дзвінка: “Ваш син потрапив у полон” материнське серце розривалося від болю. Почуття невідомості  найстрашніше. Їй неодноразово казали: “Та що там, скоріш за все вже в поле вивели та розстріляли”. І  тепер у кожного в голові фрази: “Що? Як?”  Пані Наталя знала, що вони кожного дня бачать смерть: одним більше, одним менше.  Матері ж важливо – де її сини, з ким вони, що роблять! Так само як і в дитинстві, Наталя знала,  де її хлопці, що вони роблять, коли будуть удома. А тепер їй доводиться лише чекати… Час… Найжахливіше, що може бути – це чекати. Після кожного випуску новин, після кожного телефонного дзвінка  вона чекала хоча б однієї вісточки про сина. Але все марно… Одного дня, нарешті почула довгождане: “Чекайте його в Краматорську, біля готелю “Краматорськ”!” Усе. Здавалося, можна зітхнути з полегшенням, але ви тільки уявіть, як же нестерпно чекати… Після довгих місяців таке очікування. І ось нарешті – вони зустрілися! Ви відчуваєте цей напружений момент? Нарешті вся родина разом: мама, тато та два синочки! Усе добре: пташки співають, трава росте, діти граються, проте згусток бруду все рівно залишається на  тлі спогадів… Звісно,  плями бувають різні: старі легко стерти, а ось свіжі – ще довго будуть нагадувати про себе. Наприклад, стара пляма від трави…  пригадуєте,  як вам було весело, ви кружляли галявиною, сміялися, падали та випадково вимазувалися травичкою… Це приємний спогад:  пані  Наталя згадує приємні випадки, як побачила в Одесі на виставці “Народний Герой” портрети своїх хлопчиків. Одеса стала для матусі плямою стійкою… Саме там Валера перебував у військовому госпіталі. Усією родиною провідували його, підбадьорювали та не давали сумувати. Навіть улюблениця родини собака Клеопатра підтримувала кіборга! Як же важко було Наталі під час розмови з канадськими лікарями та товаришами по службі. Бачачи власного сина в інвалідній колясці з перемотаною рукою, усвідомлюючи те, що він потребує термінової реабілітації, вона не плакала. Навіть не стримувала сліз, вони застигли, сила духу не дозволяла їй плакати, сила жіночої стійкості не дала їй зірватися. Бо жити — то не є долання меж,  а навикання і само собою наповнення.  Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV” Так, квіти мають очі… Прислухайтесь до їхньої пісні… Можливо, вони розкажуть вам свою історію, ту, яку ви не почуєте від бабусі на ніч, ту, яку не напише жоден фантаст.  Такі історії народжуються неспроста. Будьте уважними, спостерігайте за квітами, адже вони бачать усе. Лиш мати вміє жити,  аби світитися, немов зоря. Фото: www.boredpanda.com (автор фото Tony Luciani) KиевVласть

Сегодня, 22 июня 2018 года, плановые отключения электроэнергии в Киевской области пройдут в Белоцерковском, Богуславском, Бориспольском, Бородянском, Броварском, Васильковском, Вышгородском, Володарском, Иванковском, Киево-Святошинском, Кагарлыцком, Макаровском, Обуховском, Переяслав-Хмельницком, Рокитнянском, Сквирском, Ставищенском, Таращанском, Тетиевском, Фастовском и Яготинском районах. Без света останется и часть населенных пунктов Ирпенского региона. Об этом KV стало известно из сообщения на официальном сайте Киевоблэнерго. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Точные адреса, сроки и причины отключения электроэнергии - ниже в таблице. Районний підрозділ Населенний пункт Вулиця Відкл.уст. Роботи Час 22.06 Білоцерківський РП м. Біла Церква Партизанська, Запорізька, Озерна, 2-й пров. Річний, ТП-137 2 с. ш. РУ-0, 4кВ Встановлення АВ-0,4кВ з 8 по 17 год Білоцерківський РП Фурси Я. Мудрого, Польова, Сагайдачного, Кірова ТП-624 Л-1 Технічне обслуговування з 8 по 17 год Білоцерківський РП Узин 8го Березня, лікарня ТП-394 Капітальний ремонт з 6 по 19 год Білоцерківський РП Глушки Центральна, Надрічна, Молодіжна ТП-513 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Богуславський РП с. Мисайлівка Вул. Лугова ТП-217, Л-1 Розподіл потужності по лінії з 8 по 17 год Бориспільський РП Бориспіль вул. Коцюбинського, Бежівка, Європейська Л-7 Роботи по приєднанню розвантажувальної ТП з 09 по 18 год Бориспільський РП Дударків вул. Леніна, вул. Садова, вул. Гоголя, вул. Рильського ТП-85 Л-1, Л-2, Л-3 Розчистка траси з 8 по 17 год Бориспільський РП Гора вул. Гоголя, вул. Л. Українки, вул. Польва ТП-602 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Бородянський РП с. Н. Гребля всі вулиці ПЛ 10 кВ Л-18 Н. Гребля Заміна елементів мережі з 9 по 17 год Броварський РП с. Русанів пів села K06-L010-124 Л-124 "1 Травня Русанів" Ремонт, усунення дефекту з 8 по 17 год Броварський РП с. Красилівка Леніна (Благодатна) , пр. Луговий, Миру, пр. Мирний, пр. Мічуріна K06-TS0309 КТП №309 Красилівка Капітальний ремонт з 8 по 17 год Васильківський РП с. Глеваха вул. Окружна, СТО, Церква ТП-215 ремонт ТП Капітальний ремонт з 8 по 17 год Васильківський РП м. Васильків вул. Фрунзе ТП-41 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Васильківський РП с. Данилівка вул. Нова, пр. Новий ПЛ-0, 4 кВ Л-1 ТП-550 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Вишгородський РП с. Пірново, Воропаїв м-в Зайків пісок, вул. Київська, п-ок Муравище, Садова ПЛ-10 кВ Л-25 Жукін реконструкція мереж з 9 по 17 год Вишгородський РП м. Вишгород вул. Київська, 18, Кургузова, 2, 4, 6, 4-А ЗТП-452 Капітальний ремонт з 8 по 18 год Володарський РП с. Лобачів Садова, Шевченка ТП-59 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Іванківський РП Максимовичі Миру Л-1 від ТП-623 Розчистка траси з 8 по 17 год Іванківський РП Кухарі Заводська Л-3 від ТП-174 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Іванківський РП Білий Берег З. Космодемянської, Дружби ТП-123 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Ірпінський РП смт Ворзель вул. Радянська. пожежна. 1-го Травня. Ворош ПЛ-10 РП105-ТП116 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Ірпінський РП м. Ірпінь вул. Толстого. Лермонтова. Мечнікова. Надсон ТП-226 Капітальний ремонт з 8 по 17 год К.Святошинський РП Личанка Шевченка, Баштанна ТП-10 Л-3 Капітальний ремонт з 9 по 17 год Кагарлицький РП с. Бурти вул. Білика Л-2 ТП № 151 Заміна елементів мережі з 8 по 17 год Кагарлицький РП м. Ржищів вул. Панорамна, АЗС ТП № 476 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Макарівський РП с. Чорногородка вул. Польова КТП-155 Л-2 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Обухівський РП с. Нещерів Гагаріна, Щорса, Пархоменка, Преображенська, Чапаєва ТП-91 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Обухівський РП с. Красна Слобідка Матросова, Ватутіна, Гагаріна, Набережна, яКуніна ТП-39 Капітальний ремонт з 8 по 17 год П-Хмельницький РП Помоклі Шкільна. Чапаєва ТП-544 Л-2 Заміна елементів мережі з 8 по 17 год Рокитнянський РП Ольшаниця вул. Рогозянська, Чоповського, Центральна, Піщана, Шкільна, Шевченка, Гороховатський, Прибережний, Піонерський, Лісова, Нова Лісова, Гайова ПЛ-10кВ Ольшаниця-Лісгосп Капітальний ремонт з 8 по 17 год Сквирський РП м. Сквира вул. Пустоварівська Сковороди Володимирська КТП-537 Л-1-2 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Ставищенський РП с. Розкішна Лесі Украінки ТП-15 Л-4 Розчистка траси з 8 по 17 год Ставищенський РП смт. Ставище Горіхова ТП-94 Л-3 Заміна елементів мережі з 8 по 17 год Ставищенський РП смт. Ставище Лісова ТП-7 Л-5 Заміна елементів мережі з 8 по 17 год Таращанський РП с. Ківшовата лікарня ТП-164 л-3 Розчистка траси з 8 по 17 год Таращанський РП с. Ківшовата вул. Гагаріна КТП-164 Л-4 Розчистка траси з 8 по 17 год Таращанський РП с. Калинове вул. Набережна. КТП-101 Л-1 Розчистка траси з 8 по 17 год Таращанський РП с. Калинове вул. Набережна ТП-101 Л-1 Розчистка траси з 8 по 17 год Таращанський РП с. Володимирівка вул. Шевченка, Колгоспна. ТП-316 Л-2 монтаж ізолятора з 8 по 17 год Таращанський РП с. Ківшовата лікарня ТП-164 л-3 Розчистка траси з 8 по 17 год Тетіївський РП с. Черепинка вул Радянська, Комсомольська, Мічуріна ТП-211 Л-2 Технічне обслуговування з 8 по 17 год Тетіївський РП с. Кашперівка вул Богдана Хмельницького, Лідії Мацієвської, Панфілова, ВАТ "ТОВ Вперед" ПЛ-10кВ "ХПП" ТП-293, 44 Технічне обслуговування з 8 по 17 год Фастівський РП Мала Офірна Комсомольська, Стеценка ТП-221Л-3 Заміна елементів мережі з 8 по 17 год Яготинський РП м. Яготин Кільцева, Інтернаціоналістів ТП-227 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Яготинський РП с. Сотниківка Миру, Шкільна, Пролетарська ТП-347 Л-1, 2, 3 Капітальний ремонт з 8 по 17 год Этот график не касается внеплановых (аварийных) отключений электроэнергии. Об аварийных отключения KV будет сообщать читателям по мере возможности. Напомним, 7 ноября ЧАО “Киевоблэнерго” возглавил Владимир Чернявский, бывший руководитель КП “Полтаваоблэнерго”. Он заменил в “Киевоблэнерго” Ивана Полывяного, который был убит у себя дома 24 сентября 2017 года. Более 89% ЧАО “Киевоблэнерго” принадлежит компании “Вашингтон Холдингз Б.В.” (Нидерланды). С 2013 года, согласно сообщениям СМИ, эти 89% являются собственностью российской компании VS Energy. Совладелец VS Energy – Александр Бабаков, член Совета Федерации РФ, бывший спецпредставитель президента РФ Владимира Путина по взаимодействию с организациями россиян за рубежом. Читайте: Плановые отключения электроэнергии в Киевской области 21 июня 2018 года (полный список населенных пунктов) Фото: phoneinf.com KиевVласть