Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
6 березня 2022 г. 10:52
Раздел: Новини
Генштаб оприлюднив дані про оперативну ситуацію по областях станом на 6 березня
6 березня 2022 року на Київщині основні бої точилися в Ірпіні, Гостомелі, Макарові. Помічені переміщення ворога по Бучі, Немішаєвській громаді. Район Житомирської траси залишається найгарячішою точкою. На Кіровоградщині, Волині, Вінничині, Рівненщині, у Черкасах, на Львівщині, у Чернівцях, Івано-Франківську, Закарпатті, Тернополі та в Одесі ніч пройшла спокійно.
Про це, як передає KV, повідомив телеграм-канал "Рада".
“В Херсоні відносно тихо. Відключили мобільний зв'язок. На Житомирщині двічі вночі була повітряна тривога. В Коростені внаслідок авіаційного удару зруйновано 10 приватних житлових будинків (1 людина загинула, 5 отримали травми (з них 1 дитина); з підвалу гаража, який охопило полум'я врятували 5 дітей. Удар по місцевій залізниці – пошкоджено тепловоз, 2 електрички, 2 пасажирських вагона. Овруч – зруйновано 15 приватних житлових будинків. Загиблих та травмованих наразі немає”, – йдеться в повідомленні.
Повідомляється, що у Запорізькій області ніч пройшла відносно спокійно Населення Запоріжжя та інших населених пунктів області продовжує готуватися до зустрічі з ворогом, обладнуючи укріплення.
На Хмельниччині – удари по аеродрому в Старокостянтинові (2 поранених). Чернігів вночі — постійні повітряні тривоги. Бої на околицях. Бої на київському напрямі.
“Полтава — спокійно. Повітряні тревоги Лубни, Миргород, зранку і Полтава. Луганщина, ніч пройшла більш-менш спокійно. Вчора вдень були потужні обстріли: у прилеглих до Сєвєродонецьку селищах, які тепер відрізані від міста, гуманітарна катастрофа.
У Новопскові автоматними чергами розігнали акцію протесту. Знову обстріляли обласну дитячу лікарню. З позитиву: дійшла перша гуманітарна допомога з Чернівецької області. Починає роботу ООН у справах біженців – закупити гуманітарку для Новопскова. Донеччина – Маріуполь в облозі. Волноваха теж, але з Волновахи і району вчора змогли вивезти близько 400 людей. Сьогодні продовжаться спроби евакуації. Над Краматорськом вчора ввечері наша ППО збила крилату ракету”, – йдеться у повідомленні.
У Миколайові увечорі відбувся обстріл смерчами. Усі три снаряди вклучили у подвірря приватних будинків. У наслідок обстрілу с. Радісний сад Миколаївського району є загиблі. Також був обстріл ракетами інших сіл Миколаївського району Миколаївської області. В цілому ситуація контрольована. У Дніпрі вночі була одна тривога . На Харківщині ніч в обласному центрі знову із вибухами: райони Олексіївки, Нових Будинків, ХТЗ, Салтівки, 23 Серпня та в центрі Харкова. По області ЗСУ по кількох напрямках перейшли у контрнаступ.
На Київщині відбувся бій в Ірпіні, Гостомелі, Макарові. Переміщення ворога по Бучі, Нємішаєвській громаді. Район Житомирської траси залишається найгарячішою точкою. Кіровоградщина, Волинь, Вінничина, Рівненщина, Черкаси Львівщина, Чернівці, Івано-Франківськ, Закарпаття, Тернопіль, Одеса – ніч пройшла спокійно.
Нагадаємо, багатоканальний колцентр приймає дзвінки від мешканців щодо необхідності гуманітарної допомоги населенню.
Читайте: Три тисячі американських добровольців готові протистояти Росії в Україні,- ВР
КиевVласть
28 грудня 2021 г. 19:30
Раздел: Тексти
Бюджет Київщини на 2022 рік проголосують у січні, - Василь Володін
2021 рік для Київської області став черговим роком боротьби за розвиток в умовах пандемії. Політичні чвари всередині облради, світова енергетична криза, скандал навколо Біличанського лісу, напруження на кордоні із Білоруссю – це далеко неповний перелік того, що перевіряло владу Київщини на стресостійкість цього року. Про втілені проєкти, про плани на 2022 рік, а також про оптимізм і віру в майбутнє в інтерв'ю KV розповів голова Київської обласної державної адміністрації Василь Володін.
KV: Цей рік розпочався із турбулентності в Київоблраді, але її успішно подолали. Адміністрація і КОР зараз – це стовідсоткові союзники чи ситуативні?
Василь Володін: Депутати обрані на відповідний період, і я поважаю вибір людей. Вони обрали саме такий депутатський корпус із такими політсилами, які є сьогодні в облраді. Я вважаю своїм обов'язком співпрацювати абсолютно з кожним. На мою думку, це конструктивна позиція. Я не розділяю “своїх” та “чужих”. Звісно, що рідна фракція для мене – “Слуга народу”, але я докладаю зусиль для співпраці з усіма політсилами і продовжуватиму це робити. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Щодо певної турбулентності – так, вона існує. Ми її спостерігали навесні і навіть на останній сесії 23 грудня. Для мене оптимальним варіантом була б більшість в облраді, куди б входили усі фракції. Тоді б усі фракції мали можливість лобіювати свої проєкти та округи, відкласти політичні питання. Все одно кожен депутат повертатиметься у свій округ, де має показати результат роботи.
Проаналізувавши результати виборів можна побачити, що вони доволі нерівномірні. Наприклад, південь області – це у більшості “Європейська солідарність” та “За Майбутнє”, пристоличні райони – “Слуга народу” та “Батьківщина”. Це залежало навіть від того, під яким прапором йшли голови громад.
І сьогодні ми розуміємо, що враховуються інтереси одних політсил і менше враховуються інших. Через такий розподіл частина області потерпає. У стратегічно важливих питаннях для регіону, таких, як бюджет, депутати мають об'єднуватись.
Читайте: Груднева позачергова сесія Київської обласної ради не відбулась
KV: Чи буде цьогоріч бюджетна сесія?
Василь Володін: Наразі я не бачу перспектив, аби провести її до кінця року. Думаю, що вона відбудеться у 20-х числах січня. Майже впевнений, що одразу там голосуватимуться зміни до бюджету 2021 та затвердження бюджету 2022. Зміни, які мали проголосувати 23 грудня, також дуже важливі. Там заробітні плати для медичних працівників, обласного театру та інших. Необхідно було розподілити обласні та державні субвенції. Є цілий ряд важливих соціальних питань. Але, на жаль, їх не підтримали.
Проєкт бюджету на наступний рік адміністрацією, згідно закону, був поданий ще 25 листопада. Усі департаменти співпрацювали із облрадою, у деталях обгрунтовували свої пропозиції. Далі облрада надала свої пропозиції, ми відкликали проєкт, внесли зміни, згідно пропозицій, і подали його повторно 16 грудня. Звісно, важливо, аби він був прийнятий у цьому році. Але не вистачило голосів навіть за порядок денний. Думаю, що у наступному році вдасться консолідувати усіх депутатів і підтримати його.
KV: В контексті енергетичної кризи в Європі та світі, чи готова Київщина до зими?
Василь Володін: Наразі із “Київоблгазом” у нас тісна співпраця. Навіть у тих громадах, де комунальні підприємства мали заборгованість, вони пішли нам назустріч і включили опалення. Домовились про реструктуризацію боргів, подали гарантійні листи. Навіть на тих територіях, де вже існувала реструктуризація боргу і вона не була закрита, це вдалось зробити. Жодних проблем у комунальному і державному секторах немає, усі підключені до опалення.
Щодо приватного сектору трохи складніше. Минулого тижня розбирався із проблемою у селі Щасливе. Там багатоквартирний будинок, який розділено на дві частини: який опалюється двома різними приватними постачальниками. У будинку утворено ОСББ. Приватна компанія подала тарифи, які для місцевої громади були вкрай неприйнятні. Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання тепла та гарячої води передбачає, що тарифи на централізоване опалення для населення мають зберігатися на рівні попереднього опалювального сезону. Різниця має бути погашена з бюджетів різних рівнів.
Була дискусія між головою громади та постачальником, довелось мені втрутитись. У результаті вдалось домовитись про тарифи і вже перед серйозними морозами постачальник ввімкнув опалення. Але є питання, наскільки коректно голові ОДА допомагати зібрати сесію в сільській громаді, аби включити туди питання про опалення у половині будинку. І таких прикладів дуже багато. Звісно, що ні в якому разі населення не має страждати, тому я мав втрутитись. Але мешканці області мають розуміти, що держава не може вирішувати усі приватні питання.
KV: Щодо газу зрозуміло, а що із вугіллям?
Василь Володін: Ми чули заяви Міністра, що із вугіллям проблем немає. У постачанні вугілля баланс позитивний. Є чітка позиція Уряду, що запасів достатньо до кінця опалювального сезону. У меня немає підстав в цьому сумніватись.
KV: У селища Коцюбинське були постійні проблеми з “Нафтогазом”. Яка наразі ситуація?
Василь Володін: Немає жодного сигналу про проблемні питання, тепло підключено. Там були питання з електроенергією, до яких я долучався. Наразі все врегульовано. Проблема було у тому, що приватний забудовник підключив будинки на тимчасові лінії, квартири продав, люди поселились, а тарифи там нереальні. Тоді знову голова ОДА починає займатись мікроменеджментом. Але знову ж таки, це наша відповідальність. Якщо область дала забудовнику дозвіл на будівництво, неважливо, ми чи наші попередники, то маємо нести відповідальність. Люди не повинні сидіти без тепла і світла. Я відразу кажу – вмикайте людям комунікації, а тоді ми сідаємо і розбираємось – хто кому винен, хто неправильно підключив.
KV: Свіжий скандал - між Коцюбинським та Києвом через межі, на цей раз причиною стала Схема планування Київської області. На чиєму боці правда?
Василь Володін: Моя позиція дуже чітка і прозора. Коли запитують: Коцюбинське – це?, я відповідаю – Київська область. І відповідь на це питання дала Верховна Рада. Як представник виконавчої влади, я виконую закони. Для мене аксіома, що Коцюбинське – це Київська область. Щодо Схеми планування територій – це документ, який є підставою для розробки програм соціально-економічного розвитку. Це точно не документ, який визначає межі чи встановлює їх. Це закон і маніпуляція цим фактом є неприйнятною.
На мою думку, тут єдина проблема – відсутність меж міста Києва. Конфлікт між областю та Києвом буде вичерпано, коли столиця затвердить свої межі. Вони встановлюються парламентом. І без вирішення цього питання Київська область без кінця матиме такі проблемні питання. Не тільки щодо Коцюбинського, є Гнідин, острів Великий та інші території. Ми бачимо, що Київ розширюється від загальноприйнятих меж, про які ми знаємо, а з іншого боку – місто взагалі не має меж, які були б затверджені на законному рівні. І поки є спірні території, наші громади не можуть затвердити свої межі. Через це вони не можуть розвиватись. Конструктивне вирішення цього питання наразі знаходиться виключно у парламенті та безпосередньо у місті Києві. Столиця має провести роботу, подати документи, а парламент – встановити межі. Тоді відразу усі питання щодо Коцюбинського та інших територій будуть вирішені.
KV: Чи не вважаєте ви рішення Бучанської райради щодо встановлення меж Коцюбинського дещо передчасним, оскільки не встановлені межі Києва?
Василь Володін: Громадам потрібно розвиватись. Ініціатором рішення був голова Коцюбинської громади. Я розумію, що йому потрібно щось відповідати жителям громади. Він має розуміти – у нього 87 гектарів, чи 300 гектарів, чи більше. Його обрали люди і він має відстоювати свою територію. Не можна сказати людям – давайте почекаємо рішення парламенту. А скільки чекати – ніхто не відповість. Ми неодноразово запрошували представників столиці на слухання, але безрезультатно.
Чи правомірним було таке рішення – має встановити суд. Наразі суд заборонив будь-кому вживати будь-які дії, пов'язані із виконанням цього рішення. Це тимчасове рішення до розгляду по суті. Буде рішення першої інстанції, потім, якщо буде подана апеляція, – апеляційної інстанції.
Читайте: Судочинство по-київськи: Коцюбинське просить президента Зеленського розібратись зі столицею через межі селища
KV: Робоча група щодо встановлення меж взагалі існує? Востаннє про неї було чути за минулого скликання обласної ради.
Василь Володін: Так, якщо я не помиляюсь, її очолює Борис Білий. Туди входять представники КОДА, депутатського корпусу, Коцюбинського, Гостомелю та інших спірних територій. Також туди включені представники Київської міськради. Але, на жаль, вони не ходять на засідання. Ми ініціювали, запрошували, але марно.
KV: Ведуться розмови на рівні голови Київоблдержадміністрації та голови Київської міської держадміністрації?
Василь Володін: Ми спілкуємось, але питання розмежування територій не піднімали. На мою думку, це питання не потрібно політизувати. Мають сідати фахівці, відповідальні особи, піднімати документи і конструктивно спілкуватись.
KV: Як просувається будівництво Великої обхідної дороги?
Василь Володін: Ця дорога має величезне значення для області та Києва. Для області це не просто дорога, це інфраструктура – будуть побудовані заклади громадського харчування, готелі. Відповідно це робочі місця. Також це податки, які будуть йти на розвиток громад. Також це екологія, навіть не так для області, як для Києва. Розвантаження скупчення автомобілів, які викидають шкідливі гази. У переважній більшості вантажний транспорт поїде по обхідній дорозі.
Сьогодні Службою автомобільних доріг Київської області проєктується ряд ділянок. Вже оголошено пошук підрядника на ділянку, яка об'єднує траси Київ-Ковель і Київ-Чоп, в народі – Варшавка-Житомирка. Це 18 кілометрів дороги, ряд мостів, розв'язок.
KV: Щодо тендеру на так звану “Варшавку-Житомирку”, який ще не відбувся, вже лунає багато критики щодо відбору підрядника. Перед цим КОДА підписала меморандум про співпрацю із турецькою компанією і подейкують, що тепер тендер виграє саме вона.
Василь Володін: Меморандум не є підставою для того, щоб виграти тендер. Може виграти вона, може – інша компанія. Взагалі меморандум не стосується КОД, там йдеться про іншу ділянку біля Окружної дороги на Софіївську Борщагівку.
KV: Чи вирішена проблема із землями, що проєктовані під будівництво, але раніше були віддані під приватні будинки?
Василь Володін: Близько двох тижнів назад підписував розпорядження по земельним ділянкам Макарівської, Дмитрівської громад, що є у проєкті саме цього відрізку дороги у 18 кілометрів. Щодо приватних ділянок проблем не буде, оскільки у держави є конституційне право вилучати приватну власність для суспільних потреб з відповідною компенсацією.
Я проводив нараду із головами громад, Службою автомобільних доріг. Йдеться про те, що викуп буде за нормативно-грошовою оцінкою, а не експертною. Є зацікавлені особи, які хочуть продати землю за космічні кошти. Але цього не буде.
KV: Критики називають КОД найдорожчим проєктом в Європі – чому така висока ціна?
Василь Володін: Відповідь дуже проста. Є два варіанти. Перший – коли ми робимо капітальний ремонт дороги, то знімаємо верхній шар, кладемо новий асфальт, закатуємо і все готово. Кілометр такої дороги має одну вартість. І є інший варіант, коли передбачено повне зняття дороги, нова “подушка”, армування, тротуари, бордюри, освітлення, розв'язки, острівці безпеки. Здавалось би, той самий асфальт, але така дорога в рази дорожча. 18 кілометрів дороги – 5 мільярдів. Потрібно дивитись, що включено у проєкт такої дороги. Я не берусь судити, дорого це, чи ні. Є експертиза, яка перевіряє, чи відповідає перелік робіт пропонованій вартості.
KV: Які результати будівництва КОД ми зможемо побачити у наступному році?
Василь Володін: Плануємо побудувати ділянку 18 кілометрів. Але є ряд факторів. Спершу потрібно дочекатись результатів тендеру. Мені б, звісно, цього не хотілось, але можуть бути суди. Можуть бути інші перешкоди, які не дадуть рухатись так, як нам хотілось би. Але фізично, коли є фінансування, потужна компанія, 18 кілометрів за рік зробити можливо. За два місяці наша Служба автомобільних доріг відновила Бориспільську трасу, майже такий самий відрізок по кілометражу.
KV: У Схемі планування не виключається, що КОД може стати платною. Ці кошти йтимуть в обласний, державний бюджет, чи, можливо, на потребу громад?
Василь Володін: Коли буде прийматись рішення про можливості платності цієї дороги, тоді будуть обговорення. Звісно, ми б хотіли боротись за те, аби якийсь відсоток йшов до обласного бюджету, оскільки вона пролягає через наші землі. Звісно, що частина має йти до бюджетів громад, через які ця дорога буде проходити. Але поки не йдеться про жодні дискусії щодо платного режиму на КОД.
У світі є різна практика: починаючи від 100% державі, закінчуючи 100% громадам, через які проходить дорога. Також буде враховуватись те, хто буде обслуговувати дорогу – приватний суб'єкт чи служба автодоріг. На обслуговування теж будуть йти кошти. Потрібно буде встановити системи пропуску, вони теж не найдешевші. І найголовніше – має бути альтернативна безкоштовна дорога.
KV: Можна сказати, що 2021 рік став для Київщини роком розвитку залізничного транспорту, це дуже потужно.
Василь Володін: У цьому році дійсно стрімко розвивалось пристоличне залізничне сполучення. Завдячуючи співпраці із південно-західною залізницею, вдалося запустити зовсім іншої якості електрички із Бучі, Боярки. З останніх напрямів – Фастів, Васильків. Ми розуміємо, що це значно дешевше, ніж маршрутки, та у майбутньому має стати практичніше.
KV: Розкажіть про перспективу розвитку аеропортів області. Зокрема, у Схемі планування передбачено будівництво нового аеропорту “Рославичі”, який у подальшому може перебрати функцію аеропорту “Київ”. Чи відбувались якісь процедури з пошуку інвесторів для його будівництва? Де саме він може бути розміщений? Що буде з будинками та житлом, розташованим там?
Василь Володін: Будь-який аеропорт чи аеродром стане цікавим для інвестора, коли на нього є попит. Звісно, що коронавірус вніс зміни у розвиток авіатранспорту. Це призвело до певних наслідків – звільнення висококласних спеціалістів, пілотів. А коли у пілота немає тривалої практики, він відразу не полетить. Була колоссальна проблема. Але сфера потроху відновлюється. Авіасполучення розвивається і можемо бачити, скільки аеропортів будується у різних областях України. У великих містах вони навіть включені до президентської програми “Великого будівництва”. За кордоном є така практика, що людям дешевше долетіти внутрішнім рейсом, ніж їхати потягом чи автомобілем. Але ми маємо зважати на реальну потребу, а не просто втілювати ідею фікс.
Я особисто займався проєктом по Білоцерківському аеродрому. Наразі він приймає колишні радянські літаки і проводить ремонтні роботи. Ключова проблема там у конфлікті між Білоцерківською та Фурсівською громадами, які не можуть поділити землі. Якщо прийде інвестор і скаже – я готовий тут будувати, питання можна вирішити. Але це складно. Ще вчора ми припиняли авіасполучення через пандемію. Складно сьогодні знайти інвестора, який готовий вкладатись із перспективою в десятки років. Бізнес хоче зрозуміти, куда рухається світ і коли ми врешті зможемо зняти маски.
Але цей аеродром дійсно цікавий. Поряд залізниця, Одеська траса. З точки зору логістики, я бачу його вантажним.
KV: Коли ви зустрічались з ізраїльською делегацією, не обговорювали зацікавленість хасидів літати до Білої Церкви, бо звідки ближче в Умань?
Василь Володін: Таке питання існує, але ми розуміємо, що великий аеропорт “Бориспіль” не завантажений на повну. В цьому ми можемо пересвідчитися, подивившись на термінал F. Не виключено, що якийсь ізраїльський інвестор захоче побудувати у Білій Церкві аеропорт для розвитку малої авіації.
KV: Якими проєктами “Великого будівництва” за цей рік ви пишаєтесь? Що було недопрацьовано і чому?
Василь Володін: Я хотів би будувати нові об'єкти, а не реконструювати старі. Це стовідсотково було б швидше та якісніше. І саме новими об'єктами я можу пишатися. Це Академія спорту у Бучі, масштабний об'єкт, який будували майже з нуля. Був лише фундамент і обшивка, яку довелось зняти, за роки, поки це простоювало, вона зіпсувалася. Через це проєкт подорожчав.
Також у Бучі є гімназія. Вважаю іі зразковим освітнім об'єктом. Тут є сучасний стадіон, мультикомплексний спортивний зал, актова зала, сучасний харчоблок. Школа відповідає всім інклюзивним нормам. Її також майже заново будували. У цьому році закінчуємо фізкультурно-оздоровчий комплекс у Миронівці. Це потужний об'єкт, який був ще тим довгобудом. Цегла стояла там з радянських часів. Зараз це новий сучасний красивий комплекс.
Ще пишаюсь Пашківською школою. У минулому році почали зовнішні роботи. Коли вперше туди приїхали, почали робити, тріснув фундамент. Було коригування проєкту, посилення фундаменту. Почали досліджувати весь периметр школи, довелось не в одному місці його підсилювати. На фініші зовнішніх робіт кажу – давайте зайдемо всередину. Там все було не в кращому стані. Вирішили зробити проєкт повністю по внутрішній роботі. Наразі там нова сучасна школа, від старої залишились лише стіни.
Зовсім мені не подобаються проєкти, де неможливо зробити капітальні роботи. Наприклад школи у населених пунктах, де немає альтернативи для учнів, поки триватиме ремонт. Там можемо робити тільки утеплення, модернізацію. Це також потрібно, і люди за це дякують. Але це не масштабна робота, яка б дозволила повністю осучаснити школу.
KV: Що із Микулинецькою школою, яка є відомим довгобудом на Київщині. Чи добудують її?
Василь Володін: Так, я переконаний, що добудують. Складність цього будівництва у тому, что проєкт був дуже масштабним, але реальна потреба набагато менша. І, на мою думку, там було б достатньо побудувати невелику школу. До того ж є негатив, пов'язаний із кримінальними провадженнями через підрядників. Наразі будівельні роботи там виконані на 70%. Однак об'єкт потребує ще багато коштів на внутрішні роботи – закупівлю обладнання. У проєкті бюджету на 2022 рік ми заклали цю суму.
KV: Яка ситуація із Бориспільською ЦРЛ?
Василь Володін: Лікарня повністю відремонтована і в результаті маємо хороший об'єкт. Не доробили пологове відділення. Ситуація подібна із Пашківською школою – почали роботи і фундамент тріснув. Провели цілий ряд експертиз, що забирає багато часу, в результаті будівля визнана аварійною. Ставити туди тяжке потужне обладнання, вентиляцію не можна. Максимум – вона може виконувати адміністративну функцію. Одночасно вирішувалось питання передачі майна громадам. На жаль, у цей час помер мер міста Анатолій Федорчук. Людина, яка працювала із цим об'єктом.
Передача лікарні від району місту була дуже складною. Щось місто погоджувалось забирати, щось – ні. Були борги. Виникло питання, як це все утримувати. Потім – лікарня буде обслуговувати не тільки бориспільчан, а ще ряд громад. Пропонували, аби й ті громади стали співвласниками. Почались “торги”, які затягнулись. А поки не визначено власника, кошти на будівництво виділити неможливо. Вдалося домовитись із містом, вони забрали лікарню, і на наступний рік готуємо проєкт будівництва пологового поряд із лікарнею.
Це буде два корпуси із повітряним скляним переходом, він буде з'єднаний із основною лікарнею. Дуже важливий момент – це лікарня біля аеропорту і там буде вертолітний майданчик. Наразі реалізується проєкт аеромедицини і вертоліт зможе приземлитись відразу на дах цього корпусу. Цікаво, що проєкт будівництва коштує дешевше, ніж той, за яким мали робити реконструкцію. До кінця року завершиться тендер і перші роботи навесні будуть розпочаті.
KV: Процес ліквідації РДА та райрад на Київщині проходив досить проблемно. Чи все вже комунальне майно передане до громад?
Василь Володін: Районні ради поки не ліквідуються, вони продовжують існувати, як юридичні особи, але без фінансування.
РДА ліквідовані повністю. Але там була така біда: голова і апарат адміністрації – окрема юридична особа, і кожен департамент – також окрема юридична особа. Наприклад, у одному з районів була така проблема – прийшов лист із суду про борг управління освіти у 1,5 млн гривень “Укртелекому”. Закрити цей борг можна лише із районного бюджету. А коштів там немає, ледве вистачає на зарплати. Єдине, чим область могла допомогти – нерозподіленими залишками минулорічних районних бюджетів. Але вони всі вже пішли на борги. Поки є борг, ліквідувати юридичну особу неможливо. Найбільше проблемних ліквідацій на Білоцерківщині. Це Сквирська РДА, є питання по бухгалтерії. Якесь майно у них не обліковувалось. Загалом не більше, ніж у 6-7 РДА залишаються проблеми із ліквідацією структурних підрозділів.
По районним радам складніше, бо тут є питання передачі майна, а також політична складова. Мені часто доводиться втручатись у процес. Наприклад, Обухів та Українка сперечались через лікарню. Район не хотів передавати тепломережу громаді. Питання – чим райрада буде компенсовувати різницю між економічно обгрунтованим тарифом та тарифом для населення? Кажуть – будемо шукати. Але це не відповідь. Коли з'явиться борг, тепло просто віключать. Дотиснули питання, передали в Обухів. У Вишгороді також доводилось втручатись.
Знову ж таки на Білоцерківщині часто втручався у ситуацію. Там є нерозподілені залишки, які не могли поділити. Білоцерківська райрада хотіла собі забрати залишки Таращанської райради, а Таращанська громада каже – чекайте, але ж об'єкти на утримання нам віддали, тому й кошти віддавайте. Були різні ситуації. Десь повністю передавали, десь домовлялись 70/30 або 50/50. Це вже не масштабна проблема. Були критичні об'єкти, які впливають на життєдіяльність громад. Усі вони передані.
KV: Яготинська громада мала звернутися до КОДА щодо включення проєкту будівництва сміттєвого полігону у відповідні обласні програми на 2022 рік. Чи дадуть громаді гроші на полігон? Як взагалі вирішуватимуть сміттєве питання в році, що надходить?
Василь Володін: Все залежить від того, наскільки гостро стоїть питання для населення. У наступному році ми плануємо розробити проєктно-кошторисну документацію на будівництво двох сміттєпереробних комплексів. Я вважаю, що за цим майбутнє. Але коли ми розглядаємо питання такого будівництва, усі світові інвестори, з якими я зустрічався, задають два питання – гарантоване завантаження сміттям та тарифи. Я спілкувався із мерами міст, ми проаналізували карту області і визначили дві локації – Бучанська та Бориспільська громади. Тут важлива також невелика відстань до Києва, аби підключити столичних перевізників, довантажити там, де не вистачатиме обласного сміття.
Після виготовлення проєктів ми говоритимемо з інвесторами не про глобальні плани та космічні кораблі, а про конкретні дії та кошторис. Бажаючих є багато. Але друге питання – тарифи. Це бізнес із довгостроковою перспективою, і інвестори хочуть розуміти стабільність тарифу. На жаль, у наших громадах, це політичне питання. Але одночасно це відповідальність усіх рівнів влади, і ми будемо це питання контролювати.
Щодо полігону в Яготині – якщо в Борисполі ми побудуємо сміттєпереробний завод, то вони зможуть возити сміття туди. Так, полігон це дешевше і зручніше. Але з точки зору екології – це не перспектива.
KV: Минув рік як територія Київщини була поділена на громади. Реформу децентралізації вже можна вважати успішною чи ще залишаються проблемні питання? Які?
Василь Володін: Реформа децентралізації в Україні та в Європі визнана однією з найуспішніших у нашій державі. Громади отримали додаткові можливості, повноваження. Я часто нагадую, що також вони отримали додаткову відповідальність. Якщо раніше голови їхали в область чи район, то тепер мають вирішувати питання самостійно. Легше ця реформа пройшла для тих, хто раніше працював в органах місцевого самоврядування і мав досвід. Деякі громади були створені до завершення реформи і наразі отримали ще більше ресурсів.
На завершення року є одна неспроможна громада в області – Поліська. З одного боку це об'єктивно, а з іншого – я все ж вважаю, що є певні суб'єктивні речі, на які можна впливати. Коли до мене приходить інвестор, я розумію, який голова буде сприяти у залученні його на територію. Деякі голови, навпаки, здають землю за копійки. Через це втрачає бюджет. На віддалених територіях основним активом є земля. І коли ми починаємо перевіряти ціни, то бачимо, що вони взагалі не об'єктивні. Кажуть, що договори укладені на багато років, тому не підвищують ціни. Але наразі вже почали підвищувати, я тут бачу позитивну тенденцію. Також є випадки, коли підприємства, які працюють в області, були зареєстровані у Києві, вони теж почали перереєстровуватись. Загалом є громади, де шукають причини, аби цього не робити, а є ті, які шукають механізми, як зробити. На наступний рік є завдання вивести усі підприємства “з тіні”.
KV: Наостанок, що ви кажете підлеглим, аби вони дивились з оптимізмом у 2022 рік?
Василь Володін: Багато хто каже, що я занадто демократичний. У мене не авторитарний режим керування, я намагаюсь до членів своєї команди достукатись, а не “зігнути, нагнути, примусити”. І в кожного я запитую – ти справді віриш у те, що робиш? Якщо ні, то в нас нічого не вийде. Якщо я бачу, що людина не вірить, то ми з нею прощаємось.
Коли ми робимо те, що подобається, і отримуємо від цього результат, тоді є оптимізм. Також я вірю в те, що пандемія колись закінчиться.
Читайте: Голова КОДА Володін: Щоб інвестиції прийшли до регіону, потрібні прозорі та легкі умови ведення бізнесу
Фото: KVКиевVласть
8 квітня 2021 г. 12:00
Раздел: Тексти
Михайло Нетяжук: “Держава зекономила на Фастівській громаді близько 8 млн гривень”
КиевVласть продовжує цикл інтерв'ю з головами об'єднаних громад Київщини. Упродовж 69 тижнів ми відвідуємо міста, селища та села і спілкуємося з очільниками новоутворених адміністративно-територіальних одиниць. Цього разу – діалог із Михайлом Нетяжуком, який вже понад 6 років очолював “місто контрастів” Фастів, а сьогодні йому довірили керувати Фастівською громадою, до якої доєдналося 16 сіл та 1 селище. Про підводні камені адмінтеррерформи, обтяження бюджету ОТГ, боротьбу за “електрички” з Укрзалізницею та багато чого не менш цікавого з життя громади читайте у матеріалі.
KV: Раніше ви виконували обов'язки міського голови, а наразі стали головою громади. Що змінилось у вашій роботі?
Голова Фастівської міської територіальної громади Михайло Нетяжук: Фастівська міська рада досі є органом місцевого самоврядування, вона не зазнала змін чи трансформацій. Єдине, що в результаті адміністративно-територіальної реформи сферу управління міськради суттєво збільшили: місто Фастів об'єднано з 8 сільськими і 1 селищною радою, відповідно, набагато зросла територія і кількість мешканців. Це спричинило збільшення кількості питань, що потребують вирішення. Кількість годин у добі не збільшилася.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Які нові повноваження з'явилися у громад?
Михайло Нетяжук: Місто обласного значення до проведення реформи мало абсолютно всі повноваження, які надавалися громадам. Тому ніяких додаткових прав у Фастівської міської ради не з'явилося. Зате з'явилося більше відповідальності за території, які приєдналися.
KV: Чи створювали ви нові структурні одиниці – управління, департаменти – унаслідок "розширення"?
Михайло Нетяжук: Функціонально ті департаменти, які передбачені Законом "Про самоврядування", вже існували в міськраді. Утім, рада створила два управління, яка займається безпосередньо сільськими територіями, аби у старост були не тільки обов'язки, але й ресурси для вирішення питань. Не зовсім правильно, якби заміна лампочки, наприклад, вирішувалася центрально і старости їхали б за цим до міського голови. Ми розробили механізм, за яким з'являється розпорядник коштів, в рамках якого старости приймають рішення на місцях.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Співпраця зі старостами має бути. Моїм принципом є хоча б намагатися не міняти людей, які хочуть працювати. Міськрада узгодила позицію, що для старост перший рік роботи стане випробувальним терміном: мит надаємо можливість старостам працювати, проявити себе. Староста – це не сільський голова, відповідальність більша. З 9 старост двоє вже відмовилися працювати, склали повноваження, і Фастівська міська рада була змушена затверджувати інші кандидатури на посади. Я не можу сказати, що бути старостою – велике щастя; це велика відповідальність, у першу чергу, і кожен сам визначається, чи готовий він працювати.
KV: Яких повноважень не вистачає громадам? Які є складнощі в роботі голови? У чому недосконалість децентралізації?
Михайло Нетяжук: Давайте розмежуємо два поняття: децентралізація і адміністративно-територіальна реформа. У нас два процеси відбувалися синхронно. У рамках децентралізації відбувалася передача повноважень і ресурсів на місця, а в рамках адмінтерреформи – зміна устрою. 25 жовтня 2020 року відбулися вибори за новою системою адмінтерустрою, і це не стільки децентралізація, скільки саме реформа. В її рамках ліквідовували райони, сільради, тощо, відбувалося укрупнення. Звісно, є не врегульовані досі моменти: абсолютно не виписаний розподіл повноважень між ОТГ і районами з РДА. Не зовсім зрозуміло, хто за що відповідає. Не врегульований момент передачі майна. Закон є, не всі міськради ще його виконали, незрозумілим залишається фінансове наповнення районних рад і зона відповідальності. Міські тергромади прийняли на себе соціальні об'єкти, які обслуговують не лише населення однієї громади, але й іншої. У колишньому Фастівському районі є громади, які прийняли Фастівський районний територіальний центр соціального обслуговування, який колись працював на весь Фастівський район. Зараз одна громада повинна утримувати цей об'єкт, враховуючи те, що сільським та селищним громадам це дуже важко, бо вони невеликі.
З іншого боку, мій робочий день розпочався з виїзної наради стосовно будівництва відділень Фастівської ЦРЛ, і тут так само: є Фастівська громада, яка отримала "в подарунок" цю райлікарню, що обслуговує населення чотирьох чи навіть п'яти громад. Утримувати цей об'єкт за рахунок міських коштів дуже непросто, а якщо врахувати, скільки коштів треба вкласти в реконструкцію та ремонт, то питання ще більш тяжке. Чіткий розподіл повноважень та фінансових ресурсів – це основний виклик для місцевого самоврядування.
KV: У 2020 році зчинився галас навколо готовності Фастівської ЦРЛ приймати ковідних хворих. Тоді лікарня була на балансі району. Яка ситуація із лікарнею зараз? Чи забезпечені лікарні громади проти ковіду, чи вистачає місць?
Михайло Нетяжук: Ми пам'ятаємо, що у минулому році були вибори, і цей так званий "скандал" відбувся у суто політичній площині, бо цей блогер намагався чинити безлад. Минулого року Фастівський міський голова і міськрада не були ніяким чином причетними до Фастівської ЦРЛ, адже вона перебувала у сфері управління Фастівської РДА. Але перед виборами потрібно було зробити певний шум. Лише у лютому місяці міськрада прийняла ЦРЛ до своєї сфери управління, і саме тому з лютого місяця я дуже багато часу та уваги приділяю райлікарні. Я не тільки маю право, але й зобов'язаний за неї відповідати.
Читайте: Передвиборче: Фастівська ЦРЛ втрапила у скандал через другу хвилю пандемії
Якщо ми говоримо про систему надання медичної допомоги ковід-інфікованим, система не формується на рівні окремого міста чи тергромади, а департаментом охорони здоров'я Київської ОДА. Визначено перелік лікарень, які повинні приймати ковідних хворих – у першу, другу та третю чергу. Фастівська ЦРЛ належить до третьочергових, адже вона зараз надає екстрену меддопомогу мешканцям тих районів, лікарні у яких переведено на допомогу хворим на коронавірус. Макарівська ЦРЛ визначена як опорна, що значить, що мешканців Фастівщини, хворих на ковід, везуть до Макарова. Але хворих на інсульти, наприклад, мають перевозити до Фастова, адже згідно системи охорони здоров'я визначено, що в одному закладі не можуть одночасно лікуватися такі хворі та хворі на ковід.
Читайте: Фастовский горсовет хочет взять на баланс райбольницу, но не хочет ее финансировать (видео)
Ситуація з коронавірусом у Фастові, на моє переконання, контрольована – станом на 22 березня 13 хворих потребувало госпіталізації з 65 тис. населення. Однак зараз очікується загострення ситуації із захворюваністю, і зараз ДОЗ КОДА поставив Фастівській ЦРЛ завдання готуватися до прийому хворих на ковід. Вся система охорони здоров'я Київщини готується 100% приймати на всі ліжка саме ковідних хворих. Коли задіюється третя черга, це означає, що заклади 1-ї та 2-ї черг вичерпали свої ресурси, і очікується серйозний спалах. У нас близько 40 ліжок готові приймати ковідних хворих, але вони стоять поки що у резерві; ми очікуємо офіційного рішення облДОЗ, і паралельно готуємо ліжка, аби повністю виконати поставлене державою завдання.
Частково лікарні забезпечені і апаратами ШВЛ, і засобами ІЗ, частково вони забезпечуються облДОЗом, централізовано, як і лікарні, що перепрофільовані під ковід – там відбуваються централізовані поставки. Звісно, що одразу лікарні забезпечуються і відповідними медикаментами після перепрофілювання, бо у медикаментів є термін придатності, і тримати їх на зберіганні у непрофільних лікарнях до часу немає сенсу.
Щодо приймального відділення, це не реконструкція, а саме будівництво. Минулого року у жовтні, коли лікарня була в управлінні РДА, розпочалася реалізація проєкту будівництва відділення невідкладних станів. На превеликий жаль, будівництво взимку не може довго тривати через морози, тому цей об'єкт минулого року не було завершено. Наразі відбуваються регулярні наради, аби знайти способи пришвидшити реалізацію цього проєкту.
Станом на сьогодні розпочинаються внутрішні роботи, аби фастівчани могли отримувати якісні послуги. Проєктом передбачено, що на першому поверсі розміститься відділення невідкладних станів – об'єкт, який реалізується відповідно до програми "Велике будівництво". Другий поверх – інсультний блок з неврологічним відділенням, щоб пацієнти, які потребуються такого лікування, могли отримувати його в ЦРЛ. Те, що було виділено райдержадміністрацією на будівництво, не було використано в повному обсязі; зокрема, близько 8 млн гривень наприкінці року повернуто до міського бюджету, і допоки не врегульовано питання повернення цих коштів на завершення реалізації цього проєкту.
Спільно з головами територіальних громад ми підготували звернення до керівництва новоутвореного Фастівського району і до в.о. голови РДА щодо того, щоб були передбачені кошти з районного бюджету на дофінансування завершення будівництва. Цей об'єкт буде надавати послуги не лише мешканцям однієї громади, але й половині району, і всі дуже очікують його завершення.
KV: Які проєкти наразі реалізуються у сферах освіти, культури, спорту, медицини? Які пріоритети?
Михайло Нетяжук: 2020 рік я визначив роком, коли нам потрібно зберегти соціальну сферу – адже у зв'язку з приєднанням сфера збільшилася. Ми маємо зберегти її, упорядкувати, розробити чіткий план розвитку. Є унікальні об'єкти, що перейшли до Фастівської ОТГ унаслідок реформи. У селі Оленівка, наприклад, є парк ім. Варвари Ханенко, в наступному році – 180 річниця її народження. Село Веприк має унікальну садибу Кирила Стеценка – українського громадського діяча та композитора. У наступному році – 140 років від його народження. Є й інші об'єкти, і нам потрібно все це зараз підготувати до "обробки", як готують до обробки алмази.
Питання медицини є в нас основним, всі зусилля направлені на реалізацію питань у сфері невідкладної меддопомоги. Ми поставили собі завдання капітально відремонтувати головний корпус Фастівської ЦРЛ, тому зараз розробляється проєктно-кошторисна документація. І, враховуючи переддень 30-ї річниці Незалежності України, Фастівська міськрада виступила з ініціативою створення суспільно-культурного комплексу "Національна платформа "Єднання України". У місті Фастові у 1918 році, нагадаю, підписано договір про злуку УНР/ЗУНР, і зараз є усі історичні передумови для створення такого центру, що стане майданчиком для суспільного діалогу представників усіх регіонів України і всіх верств населення.
З приводу садочків та шкіл – цей рік став особливим у зв'язку з карантином. Основні зусилля у сфері освіти спрямовані на площину безпеки дітей. На цей рік ми не планували ніяких будівництв; відкоригували ПКД на добудову загальноосвітньої школи №12, яка знаходиться на балансі ДРР КОДА і будується майже 20 років. Спільно з КОДА шукаємо джерела фінансування, аби завершити цей довгобуд та розгорнути на базі цієї школи заклад з підготовки спортсменів. У нас біля школи є потужний стадіон, що дає можливість для створення навчально-підготовчого комплексу.
KV: Чи можна назвати Фастівську громаду заможною? Які основні джерела надходжень до бюджету? Чи є бюджет розвитку? Він зменшився/збільшився після створення громади?
Михайло Нетяжук: Бюджет міста Фастова у 2020 році був сильніший, ніж в середньому по містах України згідно висновків Мінфіну; з міського бюджету забирали 7 мільйонів гривень. Мінфін, дивлячись на надходження сіл, сказав, що вони є фінансово неспроможними, і аби вивести їх на якийсь достатній рівень послуг, їм виділяли 15 млн гривень дотацій. На 2021 рік після доєднання цих сіл до Фастова, з держбюджету дають нуль. Держава зекономила на нас близько 8 млн гривень. При розрахунку освітньої субвенції змінили форму, і зараз на сільські школи у старостинських округах кошти виділяють за формулою для міського населеного пункту, якою передбачаються порівняно менше коштів на дитину, ніж за сільською. Ми недоотримали кошти на освіту. Крім того, зменшено обсяг дотації вирівнювання, яка спрямовувалася на покриття видатків на енергоносії.
Зовнішніх коштів цьогоріч ми отримали суттєво менше. Натомість, розуміючи, що потрібно утримувати соціальну сферу, і порахувавши, скільки ці території забезпечують податків до міського бюджету, передбачено біля 25 млн на сільські території для утримання соціальної сфери. 25 млн — ось вам ціна децентралізації. Не фінанси передали на місця, а повноваження, і за рахунок незначного бюджету, який був, потрібно додатково утримувати дотаційні території.
Вже жартували про "децентралізацію дефолту", але ми розуміємо, що зараз українське суспільство і держава опинилися в скрутних умовах, і Фастівська міськрада та виконком все одно йдуть на те, аби утримувати соцсферу та підтримувати жителів сільських територій, аби наша тергромада забезпечувала якісні послуги. Ми активно працюємо над розвитком економічного базису. Соціальні послуги можуть надаватися лише у тому випадку, коли є підґрунтя та ресурс. Зокрема, напрацювання Фастова минулих років дають свій результат цього року та спонукають сільські території підтягуватися до міст.
Згідно до плану місцевого економічного розвитку, який було погоджено з фахівцями Єврокомісії та Світового банку, ми створюємо промислово-логістичний кластер. Цього року заплановано ряд інвестпроєктів, серед них – відкриття логістичного контейнерного терміналу, аби приймати вантажі з-за кордону та щоб наші товаровиробники могли відвантажуватися на експорт.
Крім цього, у 2021 році продовжує розвиватися Фастівський індустріальний парк "Фастіндастрі", зараз ряд промислових підприємств міста здійснюють реорганізацію, щонайменше на двох будуть реалізовуватися інвестиційні проєкти. З надією дивимось в майбутнє і сподіваємося, що навіть у цей непростий час Фастівська ОТГ стала заможною.
KV: Що на сьогодні можете запропонувати потенційному інвестору?
Михайло Нетяжук: Ми пропонуємо інвестору входити в громаду у рамках промислово-логістичного кластеру, надаємо можливість, яка їх влаштовує – розміщення на території індустріального парку чи інших підприємств, вільні земельні ділянки, на яких вони зможуть будувати свої виробництва.
KV: Яким чином сформована коаліція у міській раді? Як налагоджували спіпрацю із депутатами? Чи є проблеми із прийняттям рішень?
Михайло Нетяжук: Місто Фастів не має ані коаліції, ані опозиції. Оскільки ми претендуємо на те, щоб показувати українцям приклад єднання і говоримо, що Фастів – національна платформа єднання в Україні, то Фастівська міська рада за європейськими принципами місцевої демократії публічно визначала сфери відповідальності кожної політичної сили, що зайшла до ради. За участі народних депутатів, представників профільного комітету з питань місцевого самоврядування Верховної Ради відбувся круглий стіл, в рамках якого кожна політична сила за певною методологією публічно брала відповідальність за певними напрямами. За результатами цього зібрання Фастівська міська рада затвердила розподіл керівних посад. Зараз ми працюємо над тим, щоб у результаті такого розподілу міськрада та ОТГ працювали злагоджено.
Якщо рішення, що приймаються, чітко опрацьовані та проговорені, всі розуміють, що рішення є оптимальним, звісно, що таке рішення підтримується одностайно. Вочевидь, відбуваються подекуди дискусії, висловлюються думки, пропозиції, але лише у форматі компромісу та спільної відповідальності ми здатні працювати у цей нелегкий час. Якщо зовнішні навіть сили прагнуть розсварити Україну, то ми як патріоти нашої землі та держави маємо триматися разом. Фастівська міська рада має бути прикладом об'єднання для усієї ОТГ.
KV: Місяць тому фастівчани жалілися на якість пасажирських перевезень. Чи є зміни? Чи продовжуються скарги?
Михайло Нетяжук: Станом на сьогодні є певний дефіцит перевізників у місті. Користуючись нагодою, запрошую усіх, хто має досвід перевезень – у нас є низка вільних маршрутів, тож у разі зацікавленості контактуйте з фахівцями або зі мною безпосередньо, і ми запросимо вас до Фастова. Є щонайменше три маршрути, на які до проведення конкурсу ми можемо укладати тимчасові договори. Ми готові всіляко сприяти тому, щоб перевізники здійснювали в нас перевезення.
KV: Через що бракує перевізників, куди пішли ті, що були?
Михайло Нетяжук: Різні причини – проблеми з водіями, незадовільний технічний стан транспорту. Причин вдосталь.
KV: Розкажіть про скасування двох електричок за напрямком Фастів-Київ, через що наприкінці лютого люди виходили мітингувати. Минув майже місяць – чи є зрушення? Ви зверталися до УЗ чи Кабміну?
Михайло Нетяжук: Ми зверталися до УЗ, але те, що наразі відбувається у площині залізничних пасажирських перевезень, наштовхує мене на думку, що УЗ системно ліквідовує приміські перевезення. Чому в мене такі висновки: засновником УЗ є Кабмін, він є й органом управління. У ст. 9 Закону "Про залізничний транспорт" зазначено, що орган, який приймав рішення про надання пільг, повинен компенсувати збитки від їх надання. Враховуючи, що зараз пільги надаються відповідно до нормативно-правових актів, прийнятих Верховною Радою, відповідно до ст. 9 Рада та Кабмін повинні компенсувати ці збитки УЗ. Натомість УЗ до Кабміну по даному питанню не зверталася – ми отримали письмове підтвердження цьому від Укрзалізниці. Разом з тим всупереч цьому Закону, а також Закону "Про місцеве самоврядування" УЗ намагається шантажувати органи місцевого самоврядування і стягувати кошти саме з них. Розуміючи важливість залізничних перевезень, ми зверталися не лише до УЗ, бо бачимо, що там не має бажання врегульовувати це питання.
Наразі виконком ФМР прийняв рішення звернутися до Кабміну, ФМР на найближчому засіданні розгляне звернення до ВР, і ми ініціюємо процес звернень міськрад до ВР та Кабміну по всій Україні, адже допустити знищення системи приміських електропоїздів ми не маємо права. Я розумію, що УЗ йде в реструктуризацію з можливою майбутньою приватизацією, але ту систему транспортного забезпечення, яка формувалася, ми не маємо права знищити, тим паче що зараз йде процес створення Київської агломерації і питання транспортного сполучення від населених пунктів, що до неї входитимуть до її центру, є нагальним. Ми вже спілкувалися по даному питанню із мером Києва Віталієм Кличком.
KV: У Фастова у 2020 році був намір внести зміни до Генплану, у 2021 році виконком замовив у “Діпромісто” зміни до зонування території. Яка мета цих змін і що це дасть?
Михайло Нетяжук: Національна академія аграрних наук передала Фастову 30 га землі для розподілу її між учасниками АТО/ООС. Отримавши цю землю, ми мали внести зміни до Генплану. Зміни були зроблені, зараз іде внесення змін до плану зонування, аби цей процес можливо було здійснити. Це основні причини, які підштовхнули нас до коригування планом. Зараз на порядку денному стоїть інше питання – затвердження Генпланів населених пунктів, які стали частиною ОТГ у рамках реформи.
KV: У 2018 році люди жалілися на викиди з боку елеватора. Яка нині у місті екологічна ситуація?
Михайло Нетяжук: З приводу Фастівського хлібоприймального підприємства – ми неодноразово зверталися до керівництва підприємства, в рамках звернень у 2020 році частково вдалося поліпшити ситуацію. Підприємство зробило реконструкцію вузла прийому. Однак, за підсумками 2020 року видно, що питання врегульовано не повністю, на 2021 рік підприємство також поставило собі мету модернізувати систему фільтрації, аби фастівчани не відчували викидів. Але дані роботи будуть виконані, якщо буде контроль з боку природоохоронних органів. Але хоч ми і говоримо про реформу децентралізації, інспектуючих функцій органи місцевого самоврядування не мають. Так, ми самі не маємо права проводити інспекції та перевірки. Тому і звертаємося до відповідних державних інституцій.
Читайте: Жители Фастова возмущены экологически вредной деятельностью местного элеватора (видео)
Декілька років тому така ж проблема була з підприємством із китайськими інвестиціями "Еко-Втор" – Фастівська міська рада в рамках договору з даним підприємством, залученням представників українсько-китайської Торгово-промислової палати визначили та узгодили план дій стосовно цього виробництва. і підприємство крок за кроком, але поліпшує організацію свої процесів і приводить до чинних українських та європейських стандартів. Звісно, що питання екології є нагальним, але працюємо.
Читайте: Депутаты Фастовского горсовета грозятся отстранить от власти мэра города
KV: Щодо “Бюджету участі”. Хоча прийом заявок досі триває, скільки вже проєктів розглянуто та підтримано/планується підтримати міськрадою?
Михайло Нетяжук: Відповідно до Порядку, ми не маємо права порушувати процедуру. Нею визначено, що спочатку йде повністю подача усіх пропозицій. Більш того, фахівці ФМР радо консультують, допомагають при формуванні пропозицій. Користуючись нагодою, запрошую всіх мешканців Фастівської ОТГ долучатися до процесу і пропонувати свої проєкти, які можуть бути підтримані. Це можуть бути проєкти у загальних сферах (благоустрій, культура, все, що цікаво жителям), освітні проєкти, і окремо ми визначили, що у нас будуть проєкти сільських територій для населених пунктів, що доєдналися. Ми розуміємо, що це для них буде новинкою, тому ця категорія стоятиме окремо.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Михайло Нетяжук: Відверто кажучи, після того, як збільшилася відповідальність після приєднання сіл, про кар'єрні амбіції мова не йде. Головне зараз – якісно робити свою роботу сьогодні і виконувати завдання, які громада ставить перед міським головою. Часу шукати собі зайві пригоди немає. Я був би щасливий, аби мав можливість планувати бодай на три роки наперед. Виклики сьогодення вимагають, аби ми впоралися з ними сьогодні і зараз.
Читайте:Олексій Момот: “Головою громади бути складніше, ніж мером міста”
Наталія Баласинович: “Поділ Васильківського району був абсолютно аматорським”
Сергій Даніш: “Коцюбинське без Біличанського лісу столиці не потрібне”
Фото: KVКиевVласть
23 лютого 2021 г. 17:03
Раздел: Новини
Перспективи приміського залізничного сполучення Київщини проаналізували на Всеукраїнському форумі
Перспективи проєкту приміського залізничного транспорту City Express, що буде впроваджено на Київщині обговорили сьогодні, 23 лютого, під час Всеукраїнського форуму “Україна.30”.
Про це KV стало відомо з повідомлення пресслужби Київської облдержадміністрації (КОДА).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” “Проєкт City Express досить прагматичний, практичний і реальний. Він не потребує дуже великих вкладень, але він дасть значний ефект Києву, дозволить розвантажити дороги і дозволить киянам дихати чистішим повітрям. Сьогодні кожного дня до Києва приїжджає до 450 тис. осіб. З них 77 тис. приїжджає залізничним транспортом вдень. В рамках цього проєкту ми плануємо збільшити кількість пасажирів до 150 тис. пасажирів в день”, – зазначив голова правління АТ “Укрзалізниця” Володимир Жмак.
Він також розповів, що проєкт є практичним і для його реалізації вже є необхідна інфраструктура.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
“Сьогодні ми плануємо, відремонтувавши деякі ділянки, покращивши диспетчеризацію, вийти на цифру 150 тис. пасажирів в день. Ми будемо впроваджувати нові інструменти для приміського руху — це човникові електрички. Ми будемо починати експлуатацію човникових електричок на маршруті Буча-Святошино для того, щоб об’єднати метро з приміським сполученням”, – розповів Володимир Жмак.
Читайте: Олексій Чернишов: Програма “Велике будівництво” дає поштовх для розвитку економіки країни
Фото: пресслужба КОДА.КиевVласть
20 жовтня 2020 г. 15:19
Раздел: Вибори
Богдан Чорній представив план покращення транспортної інфраструктури Оболонського району
Кількість автівок на вулицях Києва щорічно зростає. Майже 10 діб на рік пересічний киянин проводить в заторах. Отже, питання транспортної інфраструктури стоїть дуже гостро в столиці. Не оминула ця проблема столичну Оболонь.
Як стало відомо KV, кандидат у депутати Київради в Оболонському районі розповів про плани команди “Удар” щодо вирішення цієї проблеми.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Ми плануємо завершити розв’язки та з’єднання кільцевої дороги з головними магістралями Оболонського району. Таке з’єднання кільцевої дороги з вулицею Богатирською, проспектом Оболонським, вулицею Прирічною зменшить кількість заторів всередині району та при заїзді з боку Пущі Водиці. Не треба буде їхати через площу Шевченка, бо можна буде проїхати по району набагато скоріше”, — розповів Богдан Чорній.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Капремонт магістральних вулиць району вже триває. Цього року мер відкрив Богатирський шляхопровід, наступного року буде капітально відремонтовано вулицю Богатирську, Оболонський проспект, вулиці Тимошенко та Героїв Сталінграда.
Також не залишилися поза увагою Богдана Чорнія та команди мера і питання безпеки пішоходів. На всіх пішохідних переходах будуть встановлені світлофори на всіх пішохідних переходах. Відсутність світлофорів створює реальну загрозу життю мешканців Оболоні. Наприкла, на переході біля Героїв Сталінграда, 65, вже загинула не одна людина. І таких місць по району чимало.
Особливу увагу, за словами кандидата, буде приділено розвитку велосипедної інфраструктури, пунктів підзарядки електротранспорту.
В планах команди обладнати вулиці пандусами для інвалідів, переходами для сліпих та глухих, лежачими поліцейськими, спеціальною розміткою, кишенями для правильної парковки, пунктами підзарядки електрокарів.
Ще одна важлива позиція – будівництво шумозахисних екранів. Люди, які живуть на Куренівці та Пріорці, скаржаться на шум міської електрички вдень і товарняків уночі. Це — старі житлові квартали, будинки та їх мешканці потерпають від вібрації та шуму. Необхідно будувати стіни для поглинання шуму. “Спробуємо залучити до цієї справи забудовників, що будують поруч нові житлові квартали. Щоб не лише ставили склопакети у вікнах своїх будинків, а зробили соціально важливий проект”, — зазначив Богдан Чорній.
Читайте: Богдан Чорній представив “Концепцію нового Оболонського двору” (фото)
Фото: svoboda.ua КиевVласть
15 жовтня 2020 г. 15:18
Раздел: Вибори
Богдан Чорній: оболонська команда “Удару” переходить від глобальних проблем до дворів і будинків
Передвиборна програма у семи кроках: кандидат в депутати Київради від партії “УДАР” в Оболонському районі Богдан Чорній розповів про хід передвиборчої кампанії і про свої плани на депутатську діяльність.
Про це KV стало відомо із інтерв’ю виданню Lenta.ua.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Богдан, у своєму попередньому інтерв'ю ви пояснили, чому вирішили йти в політику і чому вибрали для себе партію “УДАР”. Також ви заявили, що під час кампанії плануєте обійти мало не всі двори в окрузі і поспілкуватися з людьми, щоб дізнатися про їхні проблеми і очікування. Як ви здійснюєте цей план?
За три тижні, поки триває кампанія, я з командою особисто провів більше 50 зустрічей у дворах Оболоні. Незважаючи на всю зайнятість, ще планую провести вдвічі більше. Звичайно, обійти всі двори округу, де – більше 900 будинків і 200 дворів, за такий короткий проміжок часу фізично неможливо. Але я вже отримав дуже цікавий досвід, з якого зробив кілька важливих висновків.
Під час зустрічей було дуже багато емоцій, навіть агресії – не до мене особисто або до партії “УДАР”. У деяких округах Оболоні, де взагалі немає депутатів, люди банально втомилися від того, що їх проблемами ніхто не займається, що їх запити і скарги повисають у повітрі і залишаються не вирішеними місяцями, а іноді й роками. І свої емоції вони виражають на адресу мера Віталія Кличка.
Мені довелося багато переконувати людей в тому, що мер взяв на себе відповідальність за глобальні речі для міста. За свою першу каденцію Віталій Кличко з командою “УДАР” зробив багато капітальних ремонтів доріг і мостів, побудував школи і дитячі сади, об'єкти соціальної інфраструктури, парки і сквери, ввів важливі соціальні програми для поліпшення життя киян.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Однак мер не повинен особисто мостити ями у дворах, лагодити кожен ліфт або вкручувати лампочки в під'їздах. Питаннями ЖКГ, з якими дійсно щодня безпосередньо зустрічаються люди, повинні опікуватися саме депутати місцевого рівня. Саме ми, партійці “УДАРу”, повинні підставити плече своєму лідерові. На нас лягає завдання поліпшити життя киян на місцях. Саме ми будемо вносити меру пропозиції щодо вирішення конкретних проблем, а вже якими шляхами – це наш обов'язок: чи то через створення ОСББ, або через постійний контроль ЖЕКів та інших відповідних служб.
Тому за другої каденції Кличка ми збираємося повернутися від глобальних проблем до дворів і ЖКГ. Втім, мер з командою продовжить здійснювати такі стратегічні завдання як метро на Троєщину і Виноградар, або Подільсько-Воскресенський міст. А наша місія в районах – займатися дворами, будинками, прибудинковою територією, комунікаціями, тобто навколишнім життям кожного киянина. Бо й справді багато років в цьому напрямку не робилося нічого.
Втім, я ретельно ознайомився з проблемами, склав чіткий план дій і знаю, як рухатися саме в цьому напрямку.
Що ж, така майже самурайська відданість своєму лідерові робить вам честь. Але люди чекають рішення чисто буденних питань. Що саме входить в згаданий вами план дій?
Свою відповідь на це питання почну з того, що всю проблематику, яку ми з командою бачимо, ми фіксуємо, аналізуємо і відпрацьовуємо. Це стосується кожної проблеми. Для нас немає неважливих або дрібних проблем. Ми фіксуємо імена активних, соціально відповідальних людей, які готові в майбутньому стати нашою опорою, стати, зокрема, головами ОСББ. Адже на зустрічі приходять люди, які готові щось робити для себе самі, не чекаючи дій влади.
Сьогодні в Оболонському районі – понад 900 будинків, в яких проживають більше 320 000 громадян, і це тільки за офіційною інформацією. І одна-єдина керуюча компанія комунального господарства на весь район. Її співробітники фізично просто не мають можливості обслужити всю територію. Їх вистачає не на капітальний ремонт будинків і під'їздів, або заміну комунікацій і ліфтів, а лише на точкові ремонти. Звичайно, люди нервують, лаються, дзвонять 1551. А там, де немає депутата, людьми взагалі ніхто не займається – тому вони на зустрічах і обурюються усіма проблемами: старі майданчики, незаасфальтованими внутрішньоквартальні проїзди, що протікає каналізація, дірявий дах, забиті зливові стоки і тому подібне.
Я бачу своє завдання в тому, щоб дати людям альтернативу. На Оболоні переважають великі довгі багатоповерхові будинки. Чому ж їх жителі не можуть самі організуватися, щоб створити ОСББ і самим забезпечувати себе комфортне життя? Чому ініціативні групи не можуть зібрати кворум в 51% для створення ОСББ? І це мова йде не про будинки, де проживають переважно пенсіонери або орендарі.
Я буду давати людям альтернативу – навіть в умовах обмеженого часу, фінансування і людських ресурсів.
Після того, як стану депутатом, відкрию в окрузі приймальню, де буду вести особистий прийом жителів в п'ятницю і частково в суботу. Я готовий до чималої кількості людей, які прийдуть зі своїми проблемами. Адже на той час я після своїх передвиборних зустрічей, буду знати відповідальних людей. Мені не треба буде витрачати час на знайомство з проблемами району – адже я зараз заходжу в під'їзди та підвали, забираюся на дахи. Ми фіксуємо проблеми, групуємо їх по домівках, збираємо дані. Потім я буду приходити у двір вже як представник влади і буду обговорювати з жителями практичні речі, змінювати ставлення людей до ініціативних груп зі створення ОСББ, можливо, там тільки потрібно підписати протоколи громадських зібрань. Зрештою, якщо людям не сподобаються вибрані ними менеджери, вони зможуть переобрати їх, або взагалі повернутися в ЖЕК.
Ну, а в будинках, типу 40-квартирних будинків на Пріорці, де живуть суцільні орендарі або пенсіонери, де створити ОСББ фізично неможливо, там уже я буду максимально тиснути на керуючу компанію – як депутат з повноваженнями по контролю за ресурсами, що виділяються. Щоб показати людям результат, оскільки їм немає на кого більше сподіватися.
Це концептуальні речі. А все ж що конкретно входить в план дій?
Ми з командою склали програму “Топ-кроків для Оболонського району”. Зараз в цьому документі 7 пунктів, але ми будемо їх поповнювати.
Пункт перший – рішення житлово-комунальних проблем. Йдеться про посилення ролі ОСББ. Сьогодні Комунальне підприємство “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва” утримує на балансі 70% всього житлового фонду району. Цю пропорцію необхідно міняти – задля вирішення проблем ЖКГ. Так, люди бояться за старий житловий фонд через великої кількості боржників, через острах у разі створення ОСББ втратити гроші, раніше виплачені ЖЕКу тощо. Але я вірю, що коли люди підуть на прийом, під час живих дискусій ми зможемо змінити їх позицію.
Для мене як депутата, який буде представляти великий округ, на якому сьогодні тільки 10% будинків об'єднані в ОСББ, буде метою і стане досягненням, якщо вдасться збільшити цей показник до 20-30%. Тому що стільки людей будуть жити краще. Підкреслюю: розвиток ОСББ – це не обов'язково насадження зверху, а альтернатива.
Також в цьому пункті капітальний ремонт житлового фонду: інженерні мережі, покрівлі, сходові клітини, під'їзди, зливо-стічні мережі, ліфти, зношені труби, освітлення прибудинкових територій, дитячі і спортивні майданчики.
Тут ми переходимо до другого пункту програми, який ми назвали “Концепція нового Оболонського двору”.
Двори на Оболоні великі, є багато території, яка не використовується раціонально. Жителям будинків не вистачає цивілізованих паркомісць у дворі, люди ставлять машини на зелену зону. А можна зробити все цивільно і розумно. Взяти частину захаращених територій і збільшити парковку. Перетворити совкові палісадники в сучасні зелені зони – сквери з системою автоматичного поливу. Побудувати у дворах спортивні майданчики, дитячі майданчики, окремий майданчик для вигулу тварин – щоб собаки не ходили в туалет там, де грають діти, а господарі прибирали за ними. Контейнери для сортування сміття, відеокамери, підключені до системи “Безпечне місто”.
Спробую застосувати свій досвід роботи із залучення інвестицій: наприклад, щоб інвестор за свої кошти влаштував футбольне поле, яке він потім міг би частково здавати в оренду.
Безумовно, зробити все відразу неможливо, тому будемо йти через запуск пілотних дворів, поступово поширюючи вдалий досвід на весь Оболонський район.
Третій пункт програми – нові школи і дитячі сади. Стратегічна мета – зменшити черги і дефіцит місць. Також один із напрямів, за якими я залучаю інвестиції за основним місцем роботи, це будівництво приватних шкіл, садків, лікарень. Крім того, що всі об'єкти соціальної інфраструктури, вони створюють робочі місця, платять податки, які збільшують бюджет міста. А це, в свою чергу, дозволяє збільшити соціальні програми, підвищити зарплату вчителям, лікарям та іншим бюджетникам. Зрештою, весь персонал нових інвестиційних об'єктів, а це вчителі, лікарі, молодший медичний персонал, охоронці, прибиральники, що працюють тут, в Києві і отримують гідну ринкову винагороду за свою роботу. А чи не були змушені їхати на заробітки за кордон. І в цьому я бачу соціальну і економічну місії таких проектів, в тому числі.
Тут зазначу, що не місто вирішує – будувати новий “Макдональдс” або “Спортлайф”, або приватну клініку. Такі рішення приймають інвестори, бізнесмени, які роблять певні розрахунки – чи принесуть ці об'єкти прибуток. Бізнес приходить з пропозиціями, а місто створює умови для інвестування, задає параметри і обмеження для реалізації проектів. Саме цим я професійно займався останні десять років.
ВУ даний момент проектується школа на вул. Героїв Сталінграда, 10-в. Це – мільйони доларів інвестицій в місто. Приватні садки і школи зменшують навантаження на комунальні навчальні заклади і дають вибір. Хто може платити, може йти в приватні заклади. Це нормальні умови ринкової економіки.
Також ми збільшимо підтримку дитячих та юнацьких гуртків і проведемо капітальний ремонт спортивних майданчиків у школах і дитячих садах.
Четвертий пункт програми – поліпшення транспортної інфраструктури району. Ми плануємо завершити розв'язки і з'єднання кільцевої дороги з головними магістралями Оболонського району. Таке з'єднання кільцевої дороги з вулицею Богатирською, проспектом Оболонським, по вулиці Прирічній зменшить кількість пробок всередині району і при заїзді з боку Пущі-Водиці. Не треба буде їхати через площу Шевченка, то можна буде проїхати по району набагато швидше.
Капремонт магістральних вулиць району вже йде. В цьому році ми з мером відкрили Богатирський міст, в наступному році буде капітально відремонтована вулиця Богатирська, Оболонський проспект, вулиця М.Тимошенка і проспект Героїв Сталінграда.
Ми вставимо світлофори на всіх пішохідних переходах. Це реальна проблема. Скажімо, на нерегульованому переході біля Героїв Сталінграда, 65, вже загинула не одна людина. І таких місць по району чимало. Також будемо розвивати велосипедну інфраструктуру, пункти підзарядки електротранспорту, домагатися того, щоб в теплу пору року населення Оболонського району якомога більше користувалося екотранспортом – велосипеди, самокати тощо.
У наших планах обладнати вулиці пандусами для інвалідів, переходами для сліпих, лежачими поліцейськими, спеціальною розміткою, кишенями для правильної парковки, пунктами підзарядки електрокарів.
Ще одна важлива позиція – будівництво шумозахисних екранів. Люди, які живуть на Куренівці і Пріорці, скаржаться на шум міської електрички днем і товарняків вночі. Це – старі житлові квартали, будинки і їх жителі страждають від вібрації і шуму. Необхідно будувати стіни для поглинання шуму. Спробуємо залучити до цієї справи забудовників, які будують поруч нові житлові квартали. Щоб не тільки ставили склопакети у вікнах своїх будинків, а зробили соціально важливий проект.
П'ятий пункт програми – нові рекреаційні маршрути і сквери. Ми плануємо розширити парк “Наталка” пішохідним мостом між Оболонській набережній і островом Оболонський, а також з'єднати його з парком “Почайна” через Північний міст. Мер Кличко і наша команда прагне розвернути місто обличчям до Дніпра.
Але є і не менш важливе завдання. Коли я говорю на Пріорці про парк “Наталка”, людям там це нецікаво: далеко, немає пішої доступності, люди рідко бачать цей парк. Але можна робити на Оболоні з її довгими будинками і великими дворами затишні міні-сквери з автополивом, з зручними лавками – як у великих містах Європи або Америки. Як, нарешті, у метро “Оболонь”. А ще – відновити бюветні комплекси, де реконструювати, а де буде раціональніше пробити нову свердловину, ніж ремонтувати старі труби з грибком.
Ми повинні надати людям мінімум протягом півроку відчувати зелень Оболоні, яка побудована на пісках, що не затримують вологу. Розвиток нових скверів – наше завдання на наступну п'ятирічку.
Шостий пункт програми – поліпшення екології району. Тут, перш за все, мова йде про благоустрій та аерацію оболонських озер, які зараз забруднюються викидами підприємств. Біля озер плануємо зробити доріжки, озеленення – зробити ці зони такими собі міні “Наталка”. Поліпшенню екологічної ситуації району посприяє збільшенню зелених насаджень і розвитку системи екологічного транспорту.
Нарешті, сьомий пункт – благоустрій території біля станцій метрополітену. Тут треба врегулювати питання незаконної стихійної торгівлі, перевести цю роботу в законне русло – пора кінчати з тим, що все зводиться до того, що поліція на станціях “Мінська” і “Героїв Дніпра” ганяє з місця на місце бабусь з їх товаром. Та й самі будівлі станцій давно треба привести в порядок.
Ось така програма склалася на сьогодні. Далі буде.
Але ви прекрасно розумієте, що виконати всі обіцянки і вирішити всі проблеми неможливо в одну депутатську каденцію – через зазначені вами обставини: брак часу, коштів і людських ресурсів. Тому скажіть чесно: яку частину завдань ви реально налаштовані реалізувати і які з них стануть пріоритетними?
Так, звичайно, я це визнаю. Однак за результатами моїх зустрічей з людьми в окрузі я сформував два чітких критерії, якими буду керуватися.
Перше. На підставі регулярного спілкування з людьми під час роботи моєї громадської приймальні я буду конкретизувати картину проблем, які потребують вирішення. І буду їх ранжувати за ступенем гостроти проблеми. Скажімо, є два під'їзди однаково захаращених, з розбитими вікнами, брудними стінами, поламаними ліфтами тощо. Але в одному з них через надмірну вологість вже завелися цвіль і грибок на стінах. Отже виник не тільки дискомфорт для мешканців, але й пряма загроза здоров'ю людей. Такий об'єкт я візьму в роботу в першу чергу.
Друге. За підсумками передвиборної кампанії і моїх зустрічей з людьми я добре знати, де саме є ініціативні та активні громадяни, на чию допомогу я зможу розраховувати при вирішенні проблем, де я буду мати підтримку, так би мовити, знизу, з боку суспільства. Тому такі ділянки будуть пріоритетними. Але це зовсім не означає, що місця, де в основному живуть пенсіонери і орендарі, залишаться без моєї уваги. Просто я знав, що там я, як представник влади, повинен буду тиснути на комунальників – щоб зробити умови життя людей гідними рівня столиці і нашої улюбленої Оболоні.
Будемо йти крок за кроком за постійної уваги та підтримки нашого мера Віталія Кличка.
Фото: lenta.uaКиевVласть
6 жовтня 2020 г. 14:35
Раздел: Вибори
Вадим Гедульянов: “Прагну, щоб Боярська ОТГ стала новаторкою в соціальному захисті та гуманітарній політиці”
Села Боярської ОТГ об’єднані схожими проблемами – відсутністю тротуарів та нормальних доріг, належної соціальної та інженерної інфраструктури, екологічними проблемами. В деяких селах нема аптек, сполучення громадського транспорту з Бояркою та Києвом. Люди просто відрізані від світу. Електрички – це нічна мара, особливо в умовах пандемії, хоча є найефективнішим сполученням зі столицею, місцем роботи для багатьох жителів Київській області. Проте ситуацію можна виправити.
Про це повідомив в інтерв’ю виданню “КиевVластьь” кандидат на посаду голови Боярської ОТГ Вадим Гедульянов.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Сільські жителі особливо переймаються, що з утворенням ОТГ будуть закриватися навчально-виховні заклади, та це не так. Особисто знаю кожного директора дитячого садочка та школи нашої громади, добре знайомий з проблематикою. Потреба в розширенні мережі дитсадків і шкіл – це необхідність для сіл і містечок пристоличної зони, тому особливий акцент у своїй стратегії робимо саме на цій галузі.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Те ж саме стосується і галузі охорони здоров’я. Переконаний, медицина має бути доступною для людей, сконцентрованою на потреби саме пацієнта. Тому тут також будемо діяти за принципом – зберегти і розвинути”, – каже кандидат.
За його словами, через укрупнення районів та віднесенням Боярської ОТГ до Фастівського району, люди налякані, що за довідками вони змушені будуть їздити аж у Фастів.
“Я переконаний, що на рівні ОТГ можна і необхідно створити всі умови для того, щоб більшість послуг жителі сіл отримували на місцях. Щоб послуги приїжджали до людей, а не навпаки. Через те ставимо собі завдання – на базі сільських рад утворити Центри адміністративних послуг та забезпечити людей необхідними адмінпослугами на місцях, щоб їм не доводилось за жодною довідкою виїжджати за межі села. І це реально. По-перше, це – комфортний сервіс людей, по-друге, збережемо працівникам колишніх сільських рад робочі місця”, – зазначив Вадим Гедульянов.
Читайте: Гедульянов Вадим: “Моє завдання – комфортні та достойні умови життя в Боярці та кожному селі нашої об’єднаної громади”
Кандидат каже, що акцент в програмі він і його команда робить і на соціальному захисті та гуманітарній політиці, адже прагнуть, аби громада Боярки стала новатором в цій царині.
“Ми хочемо реалізувати соціальні проєкти, які ефективно діють в Європі, але чомусь не впроваджуються в нас: “Соціальна муніципальна аптека”, “Соціальний муніципальний магазин”, “Соціальна муніципальна пекарня”, “Соціальна муніципальна їдальня”, “Соціальна муніципальний транспорт”. Маємо чітке бачення, як створити мережі комунальних аптек, які будуть реалізовувати ліки за пільговими цінами, запустити муніципальний транспорт, якого, фактично, нема навіть у Боярці, а також реалізувати проєкт “Гуманна громада” – об’єднаний соціальний заклад для дітей, позбавлених батьківського піклування, та людей літнього віку, які потребують догляду. Окрема увага – ветеранам АТО/ООС, багатодітним родинам, людям з інвалідністю, багатодітним і малозабезпеченим родинам, бюджетникам, реалізація програми “Соціальне житло”.
Для наших дітей ми мусимо зберегти Боярку та села екологічно чистим та зробити їх інвестиційно привабливим. Тому і ці вектори розвитку будемо відпрацьовувати”, – підсумував Вадим Гедульянов.
Нагадаємо, вибори голови Боярської ОТГ відбудуться у неділю, 25 жовтня.
Читайте: Вадим Гедульянов йде кандидатом на посаду Боярського міського голови від “Європейської Солідарності”
Фото: KV
КиевVласть
28 вересня 2020 г. 19:00
Раздел: Тексти
Гедульянов Вадим: “Моє завдання – комфортні та достойні умови життя в Боярці та кожному селі нашої об’єднаної громади”
Після місцевих виборів 25 жовтня територія Київської області поділиться по-новому: будуть укрупнені райони, сільські та міські ради зникнуть, а з’являться об’єднані територіальні громади (ОТГ). В ексклюзивному інтерв’ю кандидат на посаду Боярського міського голови Вадим Гедульянов змоделював для KV розвиток Боярської об'єднаної територіальної громади. До цієї ОТГ, крім міста Боярка, увійдуть села Тарасівка, Нове, Малютянка, Іванків, Забір’я, Дзвінкове, Перевіз, Новосілки, Княжичі та Жорнівка.
KV: Боярка у порівнянні з іншими містами Київської області має неконкурентний імідж. Після створення ОТГ, яка перспектива чекає на місто та прилеглі села?
Вадим Гедульянов: Насамперед, я вважаю, що це помилкова думка про неконкурентний імідж. Біда Боярки лише в тому, що нею ніхто не займався, а за останні роки недосвідчений міський менеджмент довів місто до плачевного стану.
На мій погляд, позбавленими перспективи є майже повністю забудовані села та міста пристоличної зони. Особливо, після скасування пайової участі для забудовників. Вони не цікаві з точки зору залучення інвестицій та розвитку економіки, створення робочих місць, розміщення нових підприємств, розвитку нових галузей. Києву вони цікаві як спальні райони. А Боярка цікава як інвестиційно привабливий центр громади.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Що об'єднання дасть селам? Соціальну інфраструктуру, збільшення фінансових ресурсів і нові можливості, які дає нам децентралізація. Щиро вірю в проєкт створення індустріальних парків та інших спеціальних економічних зон для залучення підприємств, які будуть наповнювати бюджет громади та забезпечувати робочими місцями. Як у місті, так і в селах. Зараз підприємства шукають нові території. То чому це не Боярська ОТГ? Єдине, що вважаю за необхідне ввести норму заборони шкідливих підприємств.
До того ж Боярська ОТГ включає в себе значну частину лісів Боярського лісництва. За виваженого і стратегічного підходу громада має всі шанси перетворитися в мекку українського туризму. У Стратегії розвитку Боярки та сіл громади, яку ми презентували людям, в нас є крута, на мій погляд ідея, – створення ландшафтного парку з необхідною інфраструктурою для комфортного відпочинку. Таким чином, ми збережемо лісові насадження, зможемо масово залучити туристів, наповнимо додатково місцевий бюджет. Таких ідей і проєктів у нас надзвичайно багато. І вони повністю реалістичні.
На мою думку, Боярку та села, які після 25 жовтня стануть частиною Боярської об'єднаної територіальної громади, при професійному підході, чекає просто колосальний успіх! Період стагнації і занедбаності треба завершувати.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
KV: То в чому ж проблематика міста Боярка?
Вадим Гедульянов: Насамперед, той факт, що місто поділене на 2 частини залізничним переїздом і вони дуже різні. Те, що цікавить жителів історичної частини, мало хвилює нову Боярку, і навпаки. Спільним є те, що в Боярці практично знищене житлово-комунальне господарство. Якщо ремонт доріг і тротуарів – спільна біда для всіх наших населених пунктів та й для країни загалом, то для нашого міста стратегічною є необхідність оновити практично все комунальне господарство. Разом з тим, нова та історична частини Боярки мають розвиватися гармонійно, щоб ніхто не почував себе ображеним.
Просто соромно констатувати, що за 20 км від столиці в місті просто немає центральної площі, парки занедбані. В Боярці вкрай важливо встановити станції знезалізнення води та оновити інженерну інфраструктуру. Адже іржавими трубами 70-річного віку, без системи очистки, до кранів боярчан вода доходить непридатною для споживання. Та, замість того, щоб оновлювати системи водопостачання та водовідведення, міська влада займалася концертами і фестивалями.
У свою чергу, в історичній частині міста, не повністю вирішене питання центральної каналізації, більшість вулиць не заасфальтовані та не освітлені, про пішохідні зони й озеленення взагалі мовчу. В цій частині міста немає елементарних закладів базової соціальної інфраструктури – аптеки, магазину, амбулаторії. І це треба виправляти!
Я виступаю категорично проти розміщення сміттєзвалища у межах Боярської ОТГ. Альтернатива є. І це аж ніяк не велике сміттєзвалище під вікнами людей, яке під кінець своєї каденції проштовхує чинна влада Боярки. Найперше, потрібно створити умови для сортування сміття, облаштувати спеціальні закриті майданчики, налагодити вчасний вивіз побутових відходів. Те, що пропонує Зарубін зі своєю командою – це відвертий злочин перед громадою.
Окрема біда нашого міста – це намагання чинної влади віддати під забудову багатоповерховими житловими будинками третину парку імені Тараса Шевченка. Моя принципова позиція – парки мають залишатися парками із відповідним статусом. Адже це – комфорт і здоров'я людей. У нас є всі можливості створювати додаткові парки, а замість того діюча влада намагається знищити існуючі.
KV: Чи є у вас бачення, як перетворити боярське ЖКГ на клієнтоорієнтований сервіс?
Вадим Гедульянов: Наразі головне комунальне підприємство Боярки – банкрут, а тарифи на житлово-комунальні послуги – найвищі в Київській області. За результатами 2019 фінансового року КП “Боярське головне виробниче управління житлово-комунального підприємства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області” збиткове. Така критична ситуація з усіма напрямками – закупівлями понад 50 тис. гривень, які не фіксуються через систему держзакупівель, ремонтом садків та шкіл, асфальтуванням доріг та вивозом сміття. На даний час, відкрито кримінальне провадження стосовно доведення до банкрутства комунального підприємства Боярської міської ради. Справою займається ДБР.
З 2000 по 2004 роки я був заступником, а згодом очолював велике комунальне підприємство житлово-комунального господарства міста-мільйонника. Ми перетворили застарілий ЖЕК на клієнтоорієнтований сервісний центр з позитивною фінансовою звітністю. Тому маю значний досвід у цих питаннях.
Останні п'ять років з позиції депутата Києво-Святошинської райради намагався сприяти вирішенню проблем Боярки та сіл у галузі житлово-комунального господарства. Але юрисдикція і повноваження районної ради не дозволяють повноцінно впливати на ці процеси. Адже ці сфери обов’язків відносяться до юрисдикції саме міської ради.
Вважаю, що необхідно відходити від застарілих форм управління житлово-комунальним господарством. ЖЕКи радянського зразка – це вже історія. Вони, дійсно, не виправдовують себе. Потрібно переходити на більш ефективні моделі управління будинками за європейським досвідом – ОСББ та ЖБК.
Читайте: Вадим Гедульянов йде кандидатом на посаду Боярського міського голови від “Європейської Солідарності”
KV: Сміттєва проблема. Чому ви особисто проти сміттєсортувальної станції та полігону для розміщення органічних відходів у Боярці?
Вадим Гедульянов: Не допустити будівництва у межах міста масштабного сміттєзвалища – це моя громадянська позиція, яку разом із фаховими юристами, громадою та активістами відстоюємо у суді. Я живу та працюю в Боярці, тому мені не байдуже, що хтось планує під моїми вікнами розмістити сміттєзвалище. В цьому питанні я дякую за допомогу і підтримку адвокату Роману Титикалу, котрий допомагає відстоювати інтереси громади в юридичному полі.
Звичайно, питання поводження зі сміттям необхідно вирішувати, але далеко не у той спосіб, що нам сьогодні нав'язують. Я виступаю категорично проти розміщення сміттєвих об’єктів в ОТГ. Для цього повинні бути виділені спеціальні зони вздовж великих автомобільних артерій, щоб сміттєвози не заїжджали в населені пункти. Це питання має жорстко регулюватись вирішуватись далеко не на місцевому, а на державному рівні!
Так, в лютому цього року міська рада під керівництвом О.О. Зарубіна передає в оренду на 49 років більше 8 гектарів землі під, так звану, “мобільну сміттєсортувальну станцію”. Вже через 2 місяці Зарубін за підтримки частини депутатів приймають рішення продати цю землю. При чому, фірма створена за кілька місяців до того, коли їй без аукціону на позачерговій сесії “подарують” боярську землю. Сміттєвий об’єкт планували розмістити в 600 метрів від будинків боярчан. Хвилює й інше – потужність станції вдесятеро більша, ніж того потребує вся Боярська ОТГ. Ці факти показують, що в Боярці намагалися запустити потужний сміттєвий бізнес, що обслуговуватиме Київ, пристоличну зону, а, можливо, й інші області.
Найімовірніше, фірму-пустишку із малим статутним капіталом, без працівників і обладнання, без досвіду реалізації крупного проєкту штучно відкрили під “сміттєвий проєкт” з Боярською міською радою. Між іншим, проєкт громаді досі так і не презентували.
Для мене перемога в цій судовій тяганині є справою честі.
І це вже не перший земельний скандал, в якому опинилася міська рада поки що діючої каденції. Стосовно інших також ведуться кримінальні провадження.
KV: Вкажіть на основні проблеми населених пунктів Боярської ОТГ та як їх вирішувати?
Вадим Гедульянов: Села об’єднані схожими проблемами – відсутністю тротуарів та нормальних доріг, належної соціальної та інженерної інфраструктури, екологічними проблемами. В деяких селах нема аптек, сполучення громадського транспорту з Бояркою та Києвом. Люди просто відрізані від світу. Електрички – це нічна мара, особливо в умовах пандемії, хоча є найефективнішим сполученням зі столицею, місцем роботи для багатьох жителів Київській області.
Після місцевих виборів усі населені пункти отримають дуже серйозні перспективи розвитку у форматі ОТГ. Розуміючи специфіку міста та кожного села, ми розробили з командою індивідуальні стратегії розвитку, що охоплюють усі сфери, та кілька місяців обговорювали їх з громадою. На основі пропозицій від людей ґрунтується програма, з якою наша команда йде на вибори.
Сільські жителі особливо переймаються, що з утворенням ОТГ будуть закриватися навчально-виховні заклади, та це не так. Особисто знаю кожного директора дитячого садочка та школи нашої громади, добре знайомий з проблематикою. Потреба в розширенні мережі дитсадків і шкіл – це необхідність для сіл і містечок пристоличної зони, тому особливий акцент у своїй стратегії робимо саме на цій галузі.
Те ж саме стосується і галузі охорони здоров’я. Переконаний, медицина має бути доступною для людей, сконцентрованою на потреби саме пацієнта. Тому тут також будемо діяти за принципом – зберегти і розвинути!
Окрім того, у зв’язку з укрупненням районів та віднесенням Боярської ОТГ до Фастівського району, люди налякані, що за довідками вони змушені будуть їздити аж у Фастів. Я переконаний, що на рівні ОТГ можна і необхідно створити всі умови для того, щоб більшість послуг жителі сіл отримували на місцях. Щоб послуги приїжджали до людей, а не навпаки. Через те ставимо собі завдання – на базі сільських рад утворити Центри адміністративних послуг та забезпечити людей необхідними адмінпослугами на місцях, щоб їм не доводилось за жодною довідкою виїжджати за межі села. І це реально. По-перше, це – комфортний сервіс людей, по-друге, збережемо працівникам колишніх сільських рад робочі місця.
Акцент робимо і на соціальному захисті та гуманітарній політиці. Дійсно прагну, аби наша громада стала новатором в цій сфері. Ми хочемо реалізувати соціальні проєкти, які ефективно діють в Європі, але чомусь не впроваджуються в нас: “Соціальна муніципальна аптека”, “Соціальний муніципальний магазин”, “Соціальна муніципальна пекарня”, “Соціальна муніципальна їдальня”, “Соціальна муніципальний транспорт”. Маємо чітке бачення, як створити мережі комунальних аптек, які будуть реалізовувати ліки за пільговими цінами, запустити муніципальний транспорт, якого, фактично, нема навіть у Боярці, а також реалізувати проєкт “Гуманна громада” – об’єднаний соціальний заклад для дітей, позбавлених батьківського піклування, та людей літнього віку, які потребують догляду. Окрема увага – ветеранам АТО/ООС, багатодітним родинам, людям з інвалідністю, багатодітним і малозабезпеченим родинам, бюджетникам, реалізація програми “Соціальне житло”.
Для наших дітей ми мусимо зберегти Боярку та села екологічно чистим та зробити їх інвестиційно привабливим. Тому і ці вектори розвитку будемо відпрацьовувати.
Читайте: Гедульянов Вадим: Авіакатастрофа біля Чугуєва на Харківщині повинна бути об’єктивно та всебічно розслідувана, а винні високопосадовці мають понести покарання
KV: Ви можете розказати про плани розвитку кожного села з Боярської об’єднаної територіальної громади?
Вадим Гедульянов: Для всіх сіл є спільні проблеми, а є локальні. Хотів би зупинитися на тих планах, що стосуються розвитку нашої громади загалом.
Перше, це – ремонт і будівництво всіх доріг і тротуарів до 2022 року у всіх населених пунктах громади. Звучить оптимістично, але цілком реально! Ми вже зараз маємо напрацьовану програму із залученням різних рівнів фінансування, аби втілити в життя цей проєкт. Чи не “найстарша” обіцянка практично кожного кандидата на посаду міського голови – вирішення проблеми переїздів в Боярці й Тарасівці. Але так ніхто так і не зумів це ключове питання налагодити. В програмі нашої команди – вирішити це питання до 2023. Ми напрацювали чітку концепцію в цьому питанні та провели попередні перемовини з компаніями, які спеціалізуються в реалізації таких складних проєктів.
Друге, це – розвиток інженерної інфраструктури, благоустрій вулиць, громадських місць, парків і зон відпочинку. Боярка потребує будівництва центральної площі, а Забір’я і Княжичі – реконструкції існуючих. Важливо провести капітальний ремонт приміщення адмінбудівлі Дзвінківської сільської ради та поштового відділення. А найголовніше – це повне оновлення та реконструкція житлово-комунального господарства у всіх населених пунктах Боярської ОТГ.
Третє, це – розбудова соціальної інфраструктури. Пріоритет моєї команди – розбудова потужної та орієнтованої на людину системи освіти та охорони здоров’я.
В нашій концепції розвитку є, наприклад, будівництво дитячого садочка в Малютянці та Новому, розширення існуючого ДНЗ в Новосілках. Вкрай не вистачає муніципальних дошкільних навчальних закладі в Боярці. Те ж саме стосується шкіл. Практично в усіх школах є потреба ремонту. Тарасівка, Нове, Забір’я, Малютянка, Княжичі, існуючі боярські школи, особливо школа №1, єдина в історичній частині міста, а також переповнені академічні ліцеї “Престиж” та “Лідер” – потребують розбудови, розширення, капітального ремонту.
Щодо медичної галузі, то, практично, усі ФАПи та амбулаторії потребують реконструкції. Особливо, амбулаторія в Жорнівці, на оновлення якої громада чекає роками. На даний час, задля потреб жителів саме Боярської ОТГ відстоюю позицію щодо збереження районної лікарні та стоматології в м. Боярка у власності нашої територіальної громади.
Також потребує оновлення і спортивна галузь. Діти і молодь повинні займатися обраним ними видом спорту в сучасних залах. В планах – будівництво такого очікуваного сучасного тренувального та оздоровчого комунального басейну для громади та введення в експлуатацію збудованої за моєї ініціативи Школи бойових мистецтв. Паралельно необхідно провести реконструкцію стадіону “Зеніт”, з необхідною сучасною інфраструктурою для спортсменів та оновленими трибунами для вболівальників, зведення комплексу тенісних кортів. Для сіл – нові спортивні майданчики та стадіони.
Четверте, це – залучення інвестицій і розвиток підприємництва. Наше завдання – не забудувати, а привести нові підприємства та інвестиції в економіку, наповнювати місцеві бюджети, створювати робочі місця. Залучення інвесторів, які готові розбудовувати соціальну інфраструктуру, дозволить гармонійно розвиватися містам і селам.
Створення проєктів індустріальних парків та інших спеціальних економічних зон, реалізація програми підтримки малого та середнього бізнесу – ось реальність і перспектива. Окрім того, в Боярку нарешті мають зайти мережеві супермаркети для зручності боярчан.
Окремо, необхідно створювати умови для розвитку зеленого туризму. Відновлення рекреаційних зон, благоустрій паркових зон і облашування нових зон відпочинку біля водойм, збереження лісів – це глобальна потреба усіх населених пунктів. Адже навколишні села та й Боярка – це унікальна територія з колосальним потенціалом, який потрібно розвивати. Плануємо створити на території нашої громади ландшафтний парк з унікальними рослинами, зонами відпочинку, водоймами, атракціонами для дітей і всією необхідною інфраструктурою для комфортного відпочинку містян та гостей міста. Боярська ОТГ має всі шанси стати новим відкриттям в українському туризмі.
Читайте: Вадим Гедульянов: Кадрові помилки серйозно б'ють по іміджу нашої держави
KV: Розкажіть про вашу команду? Хто в ОТГ під керівництвом Гедульянова відповідатиме за бюджет і фінанси, хто за ЖКГ, освіту, медицину, соціальну сферу, спорт, архітектуру?
Вадим Гедульянов: Я пишаюся кожним членом своєї команди. В нашій команді – освітяни, медики, підприємці, економісти, ветерани бойових дій, люди з величезним досвідом, принциповою громадянською позицією і бажанням розвивати наше місто та села. Кожен є фахівцем в конкретній галузі.
Практично всі керівники боярських навчальних закладів і дошкільних навчальних закладів – в нашій команді. Тому за лобіювання інтересів освітньої галузі точно хвилюватися не варто. Директор Боярського академічного ліцею “Лідер” Стелла Михайлова, директор Боярського академічного ліцею “Гармонія” Світлана Сушко, заступник дитектора Боярської ЗОШ №4 Олена Сивоконь, завідуюча ДНЗ “Спадкоємець” у м. Боярка Віра Дарага, завідуюча ДНЗ “Даринка” у м. Боярка Любов Дуднікова прийняли рішення балотуватися у депутати. Маємо надійний тил у медичній галузі – легенда місцевої медицини Роман Черницький, котрий чітко розуміє, як налагодити галузь в громаді. В команді є Гульчук Євген, котрий був одним із ініціаторів створення ЦНАПів нового формату, таких як “Готово” в Києві. Його досвід в налагодженні питання надання адмінпослуг на державному рівні будемо апробовувати на місцях. Багато правознавців і громадських активістів, наприклад, Катерина Яценко із Забір’я, які готові захищати інтереси громади. В нашій команді – діючий Тарасівський сільський голова Володимир Сизон і Малютянський сільський голова Микола Юхименко, депутати Боярської міської ради Любов Лавріненко та Сергій Ірклієнко, депутат Дзвінківської сільської ради Василь Невмержицький, депутат Новосілківської сільської ради Олександр Бойко, головний Бухгалтер Княжицької сільської ради Світлана Петрусенко. Також багато молодих, перспективних та амбіційних людей, котрі балотуються вперше, але вже мають досвід і бажання змінити життя людей на краще.
Моя мета – не ділити посади, а привести команду фахових людей, які зможуть змінити наші села і місто на краще.
Читайте: Вадим Гедульянов: “Завершить осенью строительство нового корпуса Вишневской школы №1 стало реально”
KV: Чому виборці мають віддати свій голос вам?
Вадим Гедульянов: Бо мені не байдуже.
Не байдуже, якими вулицями я їжджу на роботу, яку воду я вживаю вдома, які освітні та медичні послуги отримуватимуть наші діти, в яких парках відпочиватимуть наші люди. Мені не байдуже, якою буде Боярка і вся наша об’єднана територіальна громада, кожне наше село: Тарасівка, Нове, Забір‘я, Малютянка, Іванків, Княжичі, Жорнівка, Новосілки, Дзвінкове та Перевіз!
Я йду на вибори, бо хочу розвитку для наших громад та влади з “людським обличчям”. Бо мене не влаштовує, що я бачу навкруги щодня: занедбані парки, брудні вулиці, жахливі дороги, найвищі тарифи, купи сміття, розбита вщент інфраструктура, жахливий стан будинків, забуті та кинуті напризволяще міською владою люди.
Я йду до людей не з пустими обіцянками, а з чіткою Стратегією розвитку та програмою дій, з потужною командою професіоналів у різних галузях. Ми маємо бачення, як зробити місто Боярку і всі села майбутньої Боярської ОТГ розвиненими, успішними та інвестиційно привабливими, акумулювати сили та потенціал громади, аби підняти з колін ті галузі, які зараз знаходяться в жахливому стані. Все, що прописане в нашій програмі – це продумані дії і вже напрацьовані проєкти. Маю значний управлінський досвід, протягом останніх 10 років перебував на різних керівних посадах. Тому добре знаю, як організувати роботу.
Мені дійсно не байдуже, якими будуть наша громада і країна. Прагну, щоб ми перестали мріяти про європейське майбутнє, а нарешті почали будувати Європу тут, у нас вдома.
КиевVласть
30 липня 2020 г. 10:30
Раздел: Територія розуму
Соціальне житло в Україні: досвід Німеччини, Австрії та Нідерландів
В Україні соціальне житло найчастіше асоціюється з непрозорими державними програмами підтримки при купівлі нерухомості, або зі старими об’єктами вторинного ринку. Натомість у світі, частка доступних осель для громадян з невеликими доходами становить від 3 до понад 20% від загального фонду житлової нерухомості, а деякі комплекси є справжніми прикладами авангардної архітектури та екологічного дизайну.
Поняття соціального житла в Україні має особливе значення. У нас так називають квартири або іншу нерухомість, яку людина може придбати за допомогою держави. До 2020 року діяло правило, за яким претендувати на допомогу могли люди, заробіток яких не дозволяє винаймати гуртожиток та мати залишок коштів на рівні прожиткового мінімуму. При середній ціні кімнати близько 800 гривень на місяць, гуртожитки є, фактично, доступними навіть для людей з мінімальною зарплатнею. Проте наскільки реально знайти місце та посилитись в гуртожитку, які там будуть умови та контингент сусідів – про це закон вже не згадував. На початку 2020 року цю норму змінили, і претендувати на житло тепер можуть люди, дохід яких не дозволяє забезпечити достойні умови проживання, що включає можливість винайняти принаймні однокімнатну квартиру.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Окрім власне доходу, претендент має також відповідати критеріям соціальної незахищеності. Наприклад, отримати житло від держави можуть діти-сироти, багатодітні родини, люди с інвалідністю, переселенці, та деякі інші категорії громадян. За різними даними, в черзі на соціальне житло перебувають понад 800 тисяч осіб. Тоді як отримати доступні квартири у 2019 році змогли лише 1647 родин.
Показовими та неспівставними за об'ємами пропозиції є кейси європейських країн, де кількість об’єктів соціального та доступного житла вимірюється в сотнях тисяч, або навіть мільйонах об’єктів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
В Німеччині спорудження соціального житла розпочалося після війни, коли від 20 до 25 відсотків всієї нерухомості виявилось зруйновано. Держава частково оплачувала компаніям вартість будівництва житла. Частка підтримки доходила до 50%. Але потім власник такої нерухомості мав здавати об’єкти за доступною ціною – не більше 20% він суми доходу орендаря. Після закінчення певного терміну – від 20 до 30 років, власник будівлі отримував право ставити будь-яку орендну ставку. Звичайно, в межах, що регулювались іншими законами та постановами.
На сьогодні, частка соціальної нерухомості в Німеччині постійно зменшується, і зараз сягає трохи більше ніж 3% від сукупного житлового фонду. Але це органічна ситуація, і влада слідкує за тим, щоб попит та пропозиція на ринку залишались збалансованими. Наприклад, паралельно із вибуванням частини житлового фонду з соціальної групи внаслідок закінчення терміну інвестиційних угод, щороку вводяться в експлуатацію нові комплекси. Навіть за відсутності вільного соціального житла, діють різноманітні програми компенсації вартості оренди, щоб вона не перевищувала певний відсоток від доходу домогосподарства.
Цікавий прикладом є столиця Австрії Вена, адже там 80% населення живе в орендованих оселях, та 23% користуються соціальним житлом. Всього на 1,7 мільйона населення, місто має майже 220 тисяч таких об’єктів. Також в столиці Австрії постійно зводять нові соціальні будинки. Наприклад, тільки у 2018 році було введено в експлуатацію близько 11 тисяч доступних квартир. Тоді як 2016 році, в столиці Австрії збудували аж 18 тисяч одиниць соціального житла, а 720 мільйонів з загальних 1,3 мільярдів євро були виділені з міського бюджету. Вена залишається одним з небагатьох міст, якому вдалося уникнути значного зростання цін на житло. В середньому, плата за квартиру сьогодні не перевищує 25% доходу людей.
Також цікавим є австрійський транспортно-орієнтований підхід до вибору локацій соціального житла. Соціальні комплекси зводять поблизу станцій метро або міської електрички, щоб мешканцям було зручно добиратись на роботу. Примітним є проєкт цілого нового району Aspern Seestadt, який зводять на місці колишнього аеропорту. До 2025 року цей район стане домівкою для двадцяти тисяч мешканців. А дістатися до центру міста вже зараз можна потягом – всього за 25 хвилин.
В Нідерландах загальна кількість соціальних квартир та будинків становить близько 2,4 мільйона, або 31% від всього житлового фонду країни. Частка такого житла значно вища у великих містах, таких, як Амстердам, і складає понад 50%. Самі ж райони із доступним житлом виглядають дуже сучасно та динамічно. Особливу увагу влада приділяє розвитку освітньої інфраструктури та об’єктів дозвілля. Завдяки цьому, навіть діти із незаможних родин отримують можливість відвідувати якісні школи та проводити час із друзями в парках і на спортивних майданчиках.
Ще в країні практикують змішану забудову, як в районі Vathorst, де тільки 30% квартир є соціальним житлом, а решта 70% – здається або продається на ринкових умовах. Так нідерландцям вдається мінімізувати ризики перетворення районів доступного житла на так звані “гетто”, що інколи трапляється з соціальною забудовою. Аналогічного підходу дотримуються у Франції та ряді інших європейських країн.
Світовий досвід роботи з соціальним житлом показує, що навіть в економічно розвинутих країнах, потреба в доступних об’єктах житлової нерухомості виміряється в сотнях тисяч, а подекуди в мільйонах осель. Очевидно, що Україні треба ще довго працювати над власними підходами, аби задовольнити увесь наявний попит.
Окрім прямого впливу на розв'язання житлового питання для найменш соціально незахищених верств населення, інвестиції в доступну нерухомість так само створюють робочі місця та запускають економічний мультиплікатор. Для цього необхідні різноманітні програми як на державному, так і на місцевому рівнях, які б включали не лише можливість отримати квартиру у власність, але також допомогу при оренді житла, або можливість винаймати квартиру в держави чи неприбуткових організацій за дещо зниженими тарифами. Нарешті, окрім прямих інвестицій, реальною допомогою може стати комплексний підхід по розвитку цілих районів, в тому числі на місцях колишніх промислових зон, що використовується в Австрії, Нідерландах та інших країнах.
Олексій Коваль, керівник проєктів Perfect GroupКиевVласть
27 квітня 2020 г. 19:30
Раздел: Стиль
Історія залізниці зони відчуження ЧАЕС
Буваючи в місті Славутич, збудованому в 1986 році за рекордно-короткий термін для працівників Чорнобильної АЕС і ліквідаторів аварії на ЧАЕС, я не можу не відвідати музей ЧАЕС. І кожного разу – мурашки по тілу. Якось звернула увагу на стенд “Історія залізниці зони відчуження ЧАЕС”. А тут ще й на очі потрапила стаття в газеті “Теледень Славутича”. Зацікавило настільки, що вирішила сама знайти залишки покинутої залізниці.
Однією з визначних пам'яток чорнобильської зони відчуження є занедбана залізниця, якою до аварії на ЧАЕС інтенсивно ходили вантажні й пасажирські потяги й електрички сполученням Чернігів і Овруч. Власне наявність цієї транспортної магістралі й було одним із важливих факторів вибору місця розташування атомної електростанції та закладки міста атомників – Прип'ять в районі залізничної станції Янів. І нове місто Славутич було побудоване в сорока кілометрах на північ від ЧАЕС на місці маловідомої залізничної станції Нераф. Про будівництво самої залізниці і мостів через річки Прип'ять і Дніпро інформації дуже мало. Але завдяки великій пошуковій роботі, виконаній Євгеном Алімовим, директором краєзнавчого музею міста Славутич та Чорнобильської АЕС, відкрито ще кілька сторінок в історії нашої держави.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Початок будівництва залізниці
Будь-які будівельні роботи починаються з передпроектних досліджень, якими визначають в яких геологічних та гідрологічних умовах буде створюватися залізниця, якої висоти зводити залізничний насип, скільки трудових ресурсів та будівельних матеріалів буде необхідно для створення залізниці. Дослідження в цьому районі проводилися в березні- травні 1927 року й 5 травня були розпочаті широкомасштабні роботи з відсипання насипу під майбутню залізницю. Згідно з документацією дослідження проводилися в складних умовах – близько ста кілометрів території для майбутньої залізничної гілки були затоплені. Сто років тому заплава річок Прип'ять і Дніпро була заболочені, меліорація прийшла в ці місця вже після Великої Вітчизняної війни.
Для виконання цих робіт було заготовлено 4000 тачок, 1200 катальних дощок – по цих дошках катали тачки з піском для формування насипу. Також було спеціально підготовлено 3000 лопат і 500 спеціальних возів – грабарок, за допомогою яких возили пісок. Доставка рейок була організована по воді. Баржі вантажилися в Києві і доставлялися по річці Прип'ять до Янова, а також по Дніпру і по Десні до Чернігова. Також на баржах доставляли вагони і паровози. Так до Чернігова з Києва були перевезено на баржах 2 паровоза та 69 вагонів, а до Янова перевезли 4 паровоза і 101 вагон. Будівництво велося такими швидкими темпами, що вже в вересні пішли перші потяги.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Було організовано рух на трьох ділянках нової залізниці – перша ділянка – з Чернігова до Неданчичі, другий – з Йолчі до Зимовище і третя ділянка з Овруча до Янова. Загальна протяжність залізничної колії між Черніговом та Овручем склала 177 685 метрів. Цікаво, що ця транспортна магістраль дозволяла розвивати пасажирським потягам середню швидкість 27,9 кілометрів на годину, а військовим поїздам 35,2 км/год.
Ключовим етапом будівництва залізниці Чернігів – Овруч стало зведення залізничних мостів, металеві конструкції яких були виготовлені на “Брянському заводі” в місті Дніпропетровськ й доставлені баржами. Опорні елементи мостів виготовляли з граніту, який доставляли з Коростенських кар'єрів. Для того, щоб доставляти каміння, необхідне для будівництва мостів на Дніпрі та Прип'яті, всього за тиждень у розпал зими 1927-1928 р. на річці Прип'ять було збудовано тимчасовий дерев'яний залізничний міст. Істориком Е. Алімовим встановлена навіть вартість цього тимчасового моста. Він обійшовся державі в 4929 рублів. Цікаво, що при експлуатації тимчасового мосту на нього паровози не заїжджати. Паровоз виштовхував вагони з будівельним матеріалом на міст з одного берега (з боку станції Янів), а з іншого боку інший паровоз підчіплював їх і тягнув до мосту, що будується через Дніпро. 15 березня 1928 тимчасовий міст було розібрано, а палі, забиті в дно річки Прип'ять, були витягнуті – вони могли перешкодити судноплавству, яке було основним видом транспорту в цьому регіоні. Будівельні матеріали довелося перевозили за допомогою поромів. Один пором міг перевезти три завантажених або чотири порожніх залізничних вагона. Конструкція поромної пристані і порома дозволяла закочувати вагони з залізничного полотна. Всього за допомогою поромів було перевезено 2717 вагонів, а собівартість перевезення вагона становила 2 рублі 90 копійок. Для перевезення через річки Прип'ять, Дніпро, Десну автомобілів, людей і возів використовувалися спеціальні канатні переправи. Примітно, що рух порому здійснювався виключно за допомогою м'язової сили команди порома. Механічних та інших пристосувань не використовували. Разом з тим, всього за три місяці існування канатних переправ, в 1928 році, було переправлено 36088 людей, 51 автомобіль, 6433 коні і 5174 возів, а всього вантажів було перевезено 34 247 пудів.
На жаль, будівництво моста через річку Прип'ять не обійшлося без аварії і жертв. 4 липня 1929 року недобудований проліт мосту обрушився в річку. За неперевіреною інформацією, металева ферма впала через несприятливі метеорологічні умови – був сильний вітер і гроза. 7 листопада 1929 рух по залізничних мостах через річки Прип'ять і Дніпро були відкриті. Грав оркестр, а жителів найближчий сіл, які прийшли на торжество, пригощали пряниками і цукерками. Організатори влаштували урочисте катання на поїзді від прип'ятського мосту до станції Янів.
З будівництвом залізниці відкрилися нові перспективи для глухих Поліських сіл і по суті відкрилася нова сторінка життя Чорнобильщини.
Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"
Підготовлено за публікацією газети “Теледень Славутич”. У матеріалі використані історичні дані, викладені в статті “Залізниця Чернігів – Овруч” Євгена Алімова, директора краєзнавчого музею міста Славутич та Чорнобильської АЕС.
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій