Уряд Шмигаля та (анти)соціальна Третьякова програмують нас бути найбіднішими в Європі (документи)

Амбітність на фоні пролонгації злиденності є головними характеристиками урядового проєкту державного бюджету на 2022 рік та наступні 2023-2024 рр (законопроєкт №6000), який 15 вересня зареєстровано у Верховній Раді (ВР). Тепер слово за парламентом. Та чи буде монобільшість коригувати плани ними ж призначеного Кабміну Дениса Шмигаля?

Відповідно до закону “Про Регламент ВР”, нардепи і парламентські комітети мали до 1 жовтня сформувати свої пропозиції та направити їх до профільного бюджетного комітету для узагальнення та висновків. Не пізніше 20 жовтня ВР має розглянути проєкт держбюджету у першому читанні і прийняти його до 1 грудня поточного року.

Аналіз рішень комітетів ВР свідчить про дві головні речі: 

1. Практично всі пропозиції від опозиційних депутатів “не враховані або відхилені”.

2. Пропозиції депутатів від “Слуг народу” зводяться до “політичних деталей”, тому комітети, де домінує монобільшість, одностайно голосують за підтримку урядового проєкту держбюджету-2022.

Найбільш характерним є рішення комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів (очолює Галина Третьякова, яку депутати вимагають відсторонити від пленарних засідань та головування в комітеті, – KV), в якому одночасно визнається антиконституційність урядового проєкту держбюджету в частині величин базових соціальних стандартів і в той же час – не пропонуються конкретні правки щодо розмірів прожиткового мінімуму, мінімальної зарплати, тарифного розряду Єдиної тарифної сітки з оплати праці працівників бюджетної сфери.

Так соціальним комітетом констатовано: “Запропонований до затвердження у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу та для основних соціальних i демографічних  гpyп населення, як i в попередні роки, є значно нижчим  від  фактичного  прожиткового мінімуму, тобто реальної вартісної величини наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів i послуг, що забезпечують нормальне функціонування організму людини, збереження її здоров’я, задовольняють основні соціальні i культурні потреби особистості”.

Тобто на сьогодні розмір прожиткового мінімуму, запропонований Урядом у проєкті Держбюджету на 2022 рік, менший від фактичного прожиткового мінімуму у 2-2,5  рази.

РІШЕННЯ КОМІТЕТУ ВР З ПИТАНЬ СОЦПОЛІТИКИ ТА ЗАХИСТУ ПРАВ ВЕТЕРАНІВ №89 ВІД 24.09.2021 ЩОДО ПРОЄКТУ ДЕРЖБЮДЖЕТУ-2022 

Враховуючи показник індексу споживчих цін за січень-вересень цього року (7,5%) та величину його очікуваного показника за підсумками 2021 року 8,9% (за розрахунками Мінекономіки, грудень до грудня попереднього року), на початок 2022 року слід очікувати ще більшого розриву між розмірами затвердженого та фактичного прожиткового мінімуму.

Слід акцентувати, що, в порушення ст. 4 закону “Про прожитковий мінімум” не здійснено встановлення прожиткового мінімуму після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору  непродовольчих товарів і набору послуг.

Відповідно, прожитковий мінімум в розрахунку на місяць на одну особу, а також для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення, поданий на затвердження ВР у розмірах, які не розраховані на підставі об’єктивних показників вартості наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг і є такими, що не відповідають вимогам закону ‹Про прожитковий мінімум” (про що є численні рішення судів).

Характерно, що  Кабінетом  міністрів   не виконано вимогу п. 2-1 першої частини ст. 38 Бюджетного кодексу, відповідно до якої разом з проєктом закону про держбюджет має подаватися, зокрема, обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних i демографічних груп населення.

Висновок: державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії є основою визначення розмірів основних державних соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, державної  соціальної допомоги), тому вся  соціальна  частина  проєкту  Державного  бюджету  України  на 2022 рік, як і в попередні роки, сформована на основі протиправного та нечинного розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином,  запропоновані Кабінетом міністрів розміри прожиткового мінімуму на 2022 рік нівелюють конституційні засади функціонування України як соціальної держави, у якій кожна людина має право на достатній життєвий рівень для себе i своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48 Конституції).

Для “порятунку” Кабміну Шмигаля у його антиконституційних діях та ж сама Галина Третьякова внесла до парламенту надзвичайно токсичний і відверто антисоціальний законопроєкт №3515 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань формування прожиткового мінімуму та створення передумов для його підвищення”.

Беручи до уваги регламентні строки підготовки закону про держбюджет, монобільшість явно форсує просування цього законопроєкту – після його нещодавнього прийняття в першому читанні в специфічному турборежимі відбувається його підготовка до другого читання. Але на заваді цьому стала рекордна кількість постатейних пропозицій від народних депутатів — понад 3500.

Тому діяльність комітетської робочої групи відбувається у вже традиційно дивний спосіб — замість детального опрацювання офіційних пропозицій суб'єктів законодавчої ініціативи безкінечно обговорюються думки авторки законопроєкту Галини Третьякової. Таке стало можливим через те, що пані Третьякова “проштовхнула” себе у співголови робочої групи, попри явний конфлікт інтересів.

Поряд з цим моновлада, принаймні поки, ігнорує аргументи опозиційних депутатів щодо колосальних ресурсів, які повинні були б використанні як для забезпечення конституційних гарантій так і на розвиток легальної економіки.

Зокрема, про це йдеться у пропозиціях Юлії Тимошенко та Михайла Цимбалюка – у 2022 році втрати бюджетів і фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування через тіньову економіку понад 700 млрд гривень.

Тому ці народні депутати вимагали повернути проєкт закону про держбюджет на доопрацювання Кабміну – для суттєвого перегляду дохідної частини проєкту та кардинального підвищення видаткової частини на збільшення соціальних гарантій та гарантій в оплаті праці. Але соціальний комітет Третьякової “не вважає це доцільним”.

ПОВНИЙ ТЕКСТ ПРОПОЗИЦІЇ ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО ТА МИХАЙЛА ЦИМБАЛЮКА 

Рівно так само соціальним комітетом, вірніше монобільшістю “Слуг” в ньому залишені без уваги детальні й обґрунтовані пропозиції нардепа Наталії Королевської. Вона зокрема пропонувала забезпечити дотримання Україною норм Міжнародної організації праці та директив Євросоюзу щодо розмірів мінімальної заробітної плати та базового тарифу Єдиної тарифної сітки з оплати праці працівників бюджетних галузей. Вона запропонувала:

• встановити з 1 січня 2022 року мінімальну зарплату в розмірі 6900 гривень, а з 1 жовтня 2022 року – в розмірі 7700 гривень;

• задля подолання “зрівнялівки” встановити розмір тарифу працівника першого розряду не менше за фактичний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи (в цінах серпня цього року це 5622 гривень, але урядовці запропонували з 1 січня 2022 року 2893 гривень, а з 1 жовтня 2022 року – 2982 гривень).

ПОВНИЙ ТЕКСТ ПРОПОЗИЦІЇ НАТАЛІЇ КОРОЛЕВСЬКОЇ 

Схоже, що монобільшість в парламенті проголосує в законі про держбюджет-2022 рік за продовження “великого будівництва”, “великої реставрації” й “великих індустріальних парків” та віддасть на це левову частину “вільних державних коштів”. Разом з цим монодепутати проголосують за продовження політики “дешевої рабсили” – заради “заманювання” ілюзорних інвесторів.

Тож ми матимемо в країні найбідніших працівників в Європі, які просто вимушені будуть тікати в пошуках заробітку у ближні і дальні країни.

Ми матимемо неплатоспроможних не тільки пенсіонерів і безробітних, а й переважну частину працюючого населення, яке буде стояти з простягнутою рукою до держави в очікуванні житлових й інших субсидій. А головне — так і не відбуватиметься відновлення платоспроможному попиту на вітчизняні товари й послуги, що спонукатиме подальше згортання вітчизняного виробництва, скорочення робочих місць й зростання безробіття.

Як це вплине на протестні настрої суспільства? Як це вплине на тінізацію економіки й криміналізацію? Як це вплине на національну безпеку?

На ці нериторичні питання влада відповіді не дає.

Читайте: Прожитковий мінімум — стандарт чи діагноз?

Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносин

КиевVласть