Український рух за “Legalise”
Про те, як стереотипи щодо декриміналізації впливають на економічну ситуацію в Україні, думка ООН, Барака Обами та науковців в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
25 січня 2016 року на сайті офіційного інтернет-представництва президента України було оприлюднено петицію щодо легалізації марихуани в країні. Проте підтримана вона не була. Автор звернення Дмитро Орхіменко зауважив, що марихуана використовується не лише у рекреаційних, а й в медичних цілях: знеболювальний засіб для ВІЛ-інфікованих, для нейропатично хворих, лікування хронічного безсоння, стимуляція зменшення або й знищення ракових пухлин.
Автор петиції зауважив, що велику загрозу становлять так звані легальні наркотики – алкоголь та тютюн, які спричиняють щороку понад 37 тис. смертей.
В петиції також наголошується на економічному аспекті “легалайзу” - через тіньовий обіг продажу марихуану щорок не оподатковується понад 1 млрд доларів обігу. Легалізація уможливить збір податків.
Проте треба розуміти, що наразі ні про яку легалізацію в Україні мова не йде. Питання полягає у декриміналізації - зниженні кримінальної відповідальності за зберігання канабісу. Якщо це зробити, поліція може зконцентрувати сили на більш серйозні злочини, а не розпилятися на людей, які зберігають 5-10 грамів марихуани в кишені джинсів.
Наразі закон щодо вжитку марихуани наступний: за статтею 309.1 Кримінального кодексу передбачається понад три роки позбавлення волі за зберігання від 5 грамів. Але й за меншу кількість можна бути притягнутим до адміністративної відповідальності. У 2016 році за зберігання наркотичних речовин, в тому числ, марихуани засуджено 7726 осіб, з яких – 6997 без мети збуту, продажу (для власного використання), з яких понад 5000 – за малу кількість.
Через це 20 травня 2017 року відбувся мітинг біля будівлі Кабміну за реалізацію та внесення змін до Стратегії державної політики щодо наркотиків. Мітингувальники стверджують, що необхідно декриміналізувати незначні правопорушення та переспрямувати зусилля та ресурси поліції на боротьбу з реальною наркозлочинністю.
Також необхідно провести наукові дослідження канабіноїдів та їх вжитку в медицині та розглянути можливість легалізації в медичних цілях. Дивно, але проти активістів легалайзу активно виступають угрупування націоналістів – у 2016 році акція “Конопляний марш” завершилась побиттям активістів.
Читайте: На “конопляный марш свободы” в столице собралось около 150 участников (фото)
Питання про легалізацію в медичних цілях не рухається вже досить давно. У 2016 році голова Держслужби з наркоконтролю Олег Дзісяк виступив на брифінгу зі словами, що наркополітика має засновуватися на турботі про людину, а не її покаранні. Вже тоді почали обговорювати підвищення дози, з якої починається кримінальна відповідальність, адже в Україні вона одна з найнижчих у Європі. Проте зараз 2018 рік, а доза залишилася незмінною.
Нагадаю, що в 2011 році комісія ООН з боротьби з наркотиками оприлюднила доповідь, в якій силові методи боротьби з наркотиками (які можна на сьогодні спостерігати в Україні) визнані провальними. Серед членів комісії, які пропонували декриміналізацію замість повної заборони та репресій, були ганський депутат та сьомий генсек ООН Кофі Аннан, лауреат нобелівської премії Маріо Варгас Льоса, а також колишні президенти Бразилії, Мексики, Болівіїі.
Існує стереотип, що легалізація чи декриміналізація стануть заохоченням до вжитку наркотиків та призведуть до збільшення криміналу в державі. Але якщо порівнювати ситуацію з такими країнами як Голландія, відома своїм повним дозволом на канабіс, важко казати про небезпечність та неспокій життя, проблеми з наркоманією та підвищеним криміналом. Звісно, це пов’язано і з самими європейськими стандартами життя.
Проте, незважаючи на повний легалайз, країну здебільшого асоціюють із підвищеною екологією та якістю життя, вона є однією з провідних в економічному плані. Італію, Португалію, Швейцарію та Великобританію також важко назвати “наркокублом”.
Доки Європа займалась декриміналізацією, Україна та інші пострадянські країни робили навпаки: знижували поріг дозволеної кількості канабісу, посилювали відповідальність, ламала долі людей, що опинилися через ці репресії у в’язницях поряд зі справжніми злочинцями. Однак і в пострадянських державах починають прокидатися: минулого року в Грузії оголосили легалізацію.
Читайте: Коноплі лікують: лікарі, вчені та хворі вперше в Україні публічно торкнулись цієї теми (фото)
Трошки медицини. Між легальними та нелегальними наркотиками насправді досить мало різниці. Незважаючи на це, страх у суспільстві викликає не знання про наслідки вжитку тих чи інших речовин на їх організм, а їх дозволеність урядом. Будь які наркотичні засоби, включно з алкоголем та тютюновими виробами, впливають на систему заохочення організму й призводять до звикання.
Американські нейрофізіологи вивчили довгостроковий вплив марихуани на головний мозок і опублікували результати своєї роботи в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. У “запеклих” споживачів марихуани виявили знижену мотивацію, зваженість та здатність до регуляції емоцій.
Інші дослідження показують короткочасне зниження мисленнєвих процесів включно з увагою та мисленням. Залежність від канабісу вважається більш психологічною, аніж фізичною, проте ще невідомо чи відмова від вжитку гарантує повне відновлення нейронних зв’язків.
Колишній президент США Барак Обама в інтерв'ю газети “НьюЙоркер” повідомив що вважає вжиток марихуани поганою звичкою, проте нічим не гіршим за вживання алкоголю. У 2014 році він поділився з журналістом CNN Джейком Трапером думкою, що проблему з марихуаною треба розглядати як загальне питання соціального здоров’я, а не вводити тяжкі покарання за індивідуальний вжиток та зберігання в малих кількостях. Такі покарання здебільшого розповсюджуються не доцільно, і часто - з расовими упередженнями.
Тому наразі в Україні необхідно подолати стереотип: декриміналізація не є заохоченням або схваленням вжитку марихуани. Навпаки, шлях боротьби з такими аспектами, як витікання грошей з державного бюджету, неможливість вжитку канабісу в лікувальних цілях та розпилювання уваги міліції на незначний кримінал при ігноруванні серйозних злочинів - є вірним напрямком роботи.
