Танці на кістках, або Страшна бувальщина з життя міста Львова(частина 1)
Про те, як міська влада під керівництвом мера Садового запропонувала єврейській громаді заплатити за перенос Краківського ринку з території історичного цвинтаря. У зв'язку з тим, що партія мера Львова Андрія Садового нещодавно стала активним гравцем в київській політиці, KV вирішила поінформувати своїх читачів про здобутки лідера цієї політсили на рідній території.
Для іудеїв поняття “культурна спадщина” нерозривно пов'язане з обрядовим, традиційним духовним життям. Стародавній єврейський цвинтар (ХIV ст.) на вулиці Шпитальній має особливе значення. За своєю святістю цей некрополь стоїть на одному рівні зі святими місцями на землі Ізраїлю та внесений на урядовому рівні до списку об'єктів історико-культурного значення України. Однак сьогодні у Львові ці ділянки поховань віддали під… Краківський базар.
Це відверте блюзнірство є найболючішою проблемою для міжнародної єврейської громади. Нещодавно з метою звернути увагу міської влади на цинічну наругу над пам'яттю похованих людей єврейська громада за підтримки представників дипломатичних місій (у тому числі й посольства США) у Львові, місті, щироїукраїнськості організувала церемонію запалювання свічок на території нинішнього Краківського базару. Проте ніякого результату ця акція не дала. Вимоги євреїв про перенесення ринку зі святої землі вкотрепроігнорували.
Як каже депутат Львівської міськради Віра Лясковська (одна з нечисленних народних обранців, що активно виступає за збереження об'єктів культурної спадщини), усі спроби перенесення Краківського ринку міська влада всіляко зводить нанівець. “Немає ніякої активності. Була надія два з половиною роки тому, коли питання про перенесення ринку й звільнення унікальної території поставили руба. Однак сьогодні ніхто з мерії це питання не обговорює і не піднімає його офіційно”, – повідомила депутат.
Але що ж тоді було два роки тому? 6 листопада 2012 року у Львові відбулася Спільна робоча нарада Мінкультури, обласної й міської адміністрації щодо найгостріших проблем забудови історичного ареалу й території під захистом ЮНЕСКО. Під час наради дійсний член УНК ICOMOS, доцент Національного університету “Львівська політехніка” Василь Петрик жорстко розкритикував владу Львова. Він констатував, зокрема, що ключовий вплив на стан пам'яток у центрі Львова має міська влада й приватні інвестори, “тобто ті, хто фінансово може впливати на ситуацію в місті, але не несе ніякої відповідальності за недотримання законодавства з охорони пам'яток історії та культури”.
Пан Петрик зажадав від місцевої влади і представників Кабміну терміново виконати вимоги ЮНЕСКО: припинити забудову історичних територій і руйнування пам'яток, притягнути винних у цьому до відповідальності, надати фінансування на відродження об'єктів культурної спадщини. Однак тема канула у небуття відразу ж після завершення чиновницьких посиденьок.
У ситуацію свого часу спробував втрутитися й всесвітньо відомий учений рабин МешульПолячек зі США, який є президентом Міжнародного комітету збереження цвинтарів, масових могил та історичних місць. Він закликав до втілення Міжнародного Протоколу 1996 року щодо збереження старого єврейського цвинтаря у Львові. Проте, як уже відомо, віз жадібності й цинізму чиновників не зрушився з місця дотепер.
До абсолютного абсурду ситуація дійшла нещодавно. Міська влада неофіційно натякнула єврейській громаді, що за певну винагороду готова зрушити з мертвої точки справу про перенесення ринку. Пропозиція витончено-єзуїтська – щось на кшталт того, як злодії іноді повертають цінності обікраденим “за винагороду”.
Люмпен, що дорвався до влади, навіть якщо він прикидається інтелігентом, не може вирватися з-під панування низинних інстинктів… Але логіка кишенькового злодія і державного діяча повинні бути різними, чи не так? Тому у нормальних людей відразу виникає зустрічне абсурдне питання: а чи готові чиновники поділитися з єврейською громадою прибутком, який отримують від протирічливої земним і небесним законам торгівлі на кістках мудреців давнини?
З відвертим манкуртством міської влади показово контрастує ставлення пересічних львів'ян. Так, багато підприємців, чиї торговельні місця розташовані на території Краківського ринку, просто ставлять намет на асфальті, розуміючи, що до чого. Щоправда, є й інші, хто давно встановив на могилах прадавніх мудреців фундаментальні будови й “кує гроші”. Так, голова Асоціації самокерованих ринків України Віра Чванова чомусь гнівно відреагувала на SMS-повідомлення, відправлене на телефонний номер Тетяни Марич, представника підприємців Краківського ринку.
“Значить так, я вас дуже прошу на цей номер не дзвонити й більше нас не турбувати. Ми не прагнемо висловлювати ніяких думок з цього приводу. Є чинний договір, за яким працює наш ринок. Ми сплачуємо податки, й ніякого перенесення ринку чи іншого марення, про яке ви пишете, не буде. Ринок працює й працюватиме”, – ледь не зриваючись на лемент, випалила Чванова й кинула слухавку.
Але в цілому українська громадськість неодноразово підтримувала вимоги єврейської громади про перенесення Краківського ринку з території старого єврейського цвинтаря. Навіть підприємці заявляли, що готові піти з території некрополя, якщо їм натомість нададуть іншу територію (як рекомендувала свого часу профільна міжнародна комісія) – це може бути майданчик, що знаходиться неподалік конвеєробудівного заводу. Однак адміністрація Садового мовчазно-байдужа до звернень євреїв та українців, що дає привід обґрунтовано підозрювати, що для цієї чиновницької братії комерційні інтереси набагато важливіші, ніж абстрактні духовні цінності.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook
