Відмова від мажоритарної виборчої системи і відкриті списки – нові реалії передвиборчої боротьби на жовтневих місцевих виборах. Депутати ВРУ схвалили поправки до норм виборчого законодавства. Відтепер до місцевих рад з населенням більше 10 тисяч потраплятимуть депутати за рейтинговими партійними списками, а не місцеві лідери громадської думки. Представники регіональних відділень асоціацій вважають, що новації приведуть лише до тотальної партизації місцевих рад. Місцеве самоврядування штурмувало мітингами Верховну Раду та врешті програло битву за мажоритарну систему народним обранцям.
16 липня Верховна Рада внесла скандальні зміни до Виборчого кодексу України, ухваливши законопроєкт № 3485 "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення виборчого законодавства". Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Як раніше повідомляла KV, зі схвалених новацій: виборці на виборах голосуватимуть не тільки за партію, а й за конкретного кандидата зі списку цієї партії, змінено варіант виборчого бюлетеня на новий. Поправки до Виборчого кодексу передбачають, що грошові застави буде запроваджено на всіх рівнях, незалежно від кількості виборців, хоч із різними формулами розрахунку.
Та найголовніше, звужено перелік населених пунктів, в яких громадянин може йти на вибори до місцевих рад окремо від партії і без грошової застави, з 90 тисяч до 10 тисяч населення. Отже, у громадах, які мають понад 10 тисяч виборців, вибори тепер будуть відбуватися за пропорційною системою.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
На місцях же впевнені, що нововведення значно обмежують можливості самовисування громадян. Про це у коментарі KV розповів депутат обласної ради, юрист Роман Титикало:
“Як на мене, щодо внесених поправок до виборчого законодавства є значні питання і ще більше зауважень. Обмеження з 90 до 10 тисяч на виборчих округах обмежує право населення обирати і бути обраним. Тепер більшість ОТГ обиратимуться за партійними списками. Наприклад, самовисуванцю у межах села потрібно йти домовлятися із партійними босами, щоб висуватися і бути обраним від партії в сільську раду. Це виглядає занадто”, – каже він.
Читайте: Рада приняла изменения в Избирательный кодекс
Пікет
Не підтримують запропоновані зміни до статті 192 Виборчого кодексу, які обмежують право самовисування на виборах депутатів і в Всеукраїнській асоціації громад, асоціацій ОТГ та міст.
Напередодні пленарного засідання ВРУ, Асоціація ОТГ і представники громад влаштували мирний пікет Верховної Ради. Під стінами ВРУ зібралася солідна делегація – більше 500 представників громадськості та місцевого самоврядування з різних куточків України. Мітингувальники виступили проти партизації місцевого самоврядування та примусової ліквідації понад 100 об’єднаних територіальних громад.
На фото: Асоціація ОТГ і представники громад пікетують Верховну Раду
Як же розповів KV заступник виконавчого директора Всеукраїнської асоціації ОТГ Тарас Добрівський, на пікеті вони відстоювали запровадження партійної системи в громадах із кількістю не менше 35 тисяч виборців.
“Ми виступили проти виборів з партизацією місцевого самоврядування і проти того, що вибори за мажоритарною системою відбуватимуться лише у громадах до 10 тис. населення. Правління асоціацій наполягало, щоб вибори за мажоритарною системою відбувалися в громадах до 35 тисяч, раніше діяв поріг до 90 тисяч, а більше 35 тисяч – вже за партійною системою. Тому що більшість наших членів сільських, селищних та малих міських рад мають населення до 35 тисяч. У результаті об'єднанні громади та депутати будуть служити не своїм жителям, а тим партіям, які їх висунуть. Ми вважаємо, це неприпустимо. До нас вийшли народні депутати, голова фракції "Голос" Кіра Рудик та голова профільного комітету Андрій Клочко. Під час діалогу відбулася дискусія. У результаті профільний комітет поділився майже навпіл: одні за 10 тисяч, решта – за 35 тисяч. Проте до нашої думки так і не дослухались”, – розповів Добрівський.
Читайте: На митинге под Верховной Радой мэр Кличко выступил против “партизации” местных выборов (видео)
Точка зору
Київщина також взяла активну участь в мітингах і виступила на підтримку позиції Асоціації ОТГ. На пікеті були присутні учасники асоціацій, голови сільських і селищних рад, районів.
Заступник голови Всеукраїнської асоціації громад, голова Немішаївської селищної ради Сергій Замідра:
Ми запустили великий рух лідерів громад з підписання звернення, зібрали більше тисячі підписів проти партизації місцевих виборів за партійними списками. Верховна Рада все ж таки не дослухалася до думки громад – межу знижено до 10 тисяч. Більше того, вони навіть обговорювали варіант в 5 тисяч. Партії почали грати в свою гру, вже не дослухаючись до місцевого самоврядування. Країна переходить в жовтні в ситуацію, коли на більшості території депутати будуть обрані від політичних партій, навіть там, де їх ніколи взагалі не було. У політичних партій тепер є право відкликати депутата, якщо він відстоює позицію громади, а не лінію партії. По всій країні не розбудовані політичні осередки, населення не розуміє, що таке політичні партії. Тепер їм кажуть, щоб стати депутатом місцевої ради, їх має висунути партія. Ми намагаємося розбудовувати партії, але ситуація призведе до глобальних зрушень.
Що відбуватиметься надалі. Кабмін визначив, що більша частина невеликих громад не може існувати і примусово приєднав їх до більших ОТГ. А тепер ще й запровадили партійну систему. А це значить, що більшість сільрад не отримають представників в депутатському корпусі. Партійні списки не гарантують наявність депутата від окремої території. А є громади, в яких 40-50 сіл. Разом з тим залишили 25% межу для піднняття кандидата за відкритим списком в рейтингу партії, а планували зниження межі до 5%. Насправді при великій кількості партій ускладниться рух кандидатів по списку. Фактично, як визначила партія черговість кандидатів, так вони і проходитимуть. Це не про розвиток місцевого самоврядування – це насаджування партій на рівень громад. Думаю, що у європейських донорів, які підтримували децентралізацію, після таких змін виникне дуже багато питань, куди рухається у результаті країна.
Голова Васильківської райради Наталія Баласинович:
Звичайно, ми підтримуємо позицію асоціацій. Кому в селі потрібні ці партії? У сільських радах населенню не має справи до того, їхній депутат від БЮТ чи “Слуги народу”. Вони звикли обирати інтелігентів, лідерів громадської думки. Їм важливо, щоб це був місцевий господарник, який розуміє їхні проблеми. Для чого знущатися так над сільськими ОТГ? Для того, щоб все було “Зе” і скрізь була тотальна покора. Але ж такого контролю в країні встановити більше не вдасться. Історія ставить на місце всіх тих, хто не ставить в рівні умови місцеве самоврядування. Обрали Президента із такою величезною довірою від населення – 73%. Він мав би стати тим, хто об’єднає Україну. Куди ми рухаємося: повертаємося до комунізму чи говоримо про демократичне місцеве самоврядування? Цей поріг партизації мав би розпочинатися хоча би від 30 тис. населення. Ідеальним було би залишити 90 тисяч. Всі розуміють, що коли партійна система, на територію заходять депутати, які не живуть на цій території і не мають нічого спільного з громадою. Потім вони просто не відвідують сесії і зривають прийняття важливих для громадськості питань.
Голова Бородянської райради Георгій Єрко:
На мою думку, на місцевих виборах партійність не обов’язкова, мажоритирна система набагато краще. Тому що, коли кандидат обирається, його знають і люди, і громада, а вже за своїм покликом підтримує ту чи іншу партію. Все одно жителі обирають місцеву особистість, яка працює і може чимось допомогти. Яка різниця від якої він партії? Він піде від партії, не пройде, тому що партія не набрала певний відсоток. Тому на місцевих виборах мають йти й обиратися саме місцеві люди, незалежно від партійності. Вважаю, що мажоритарка мала би бути від 25-30 тисяч населення, а далі вже партійність.
Голова Бучанської ОТГ Анатолій Федорук:
Як голова Правління Київського регіонального відділення Асоціації міст України, був присутнім на цьому заході. Цьому передувало засідання правління регіонального відділення, на якому було прийнято рішення звернутися до народних депутатів з пропозицією висловити нашу позицію щодо імперативного мандату (дострокове припинення депутатських повноважень – від ред.). Все ж таки цю норму, яка фактично дає право лідерам партій впливати на дії та рішення представників партій, нам хотілося прибрати. На превеликий жаль, у Верховні Раді відповідні правки не набрали належної кількості голосів. Як відтепер дана норма реалізовуватиметься – час покаже. Як на мене, найкращий поріг все ж той, що прийняли. Я виходжу із практики. Тому що, коли ми проходили процес добровільного об’єднання, не громадяни сільської місцевості, а саме депутати не приймали ті чи інші рішення. І вони нерідко суперечили волі громадян. Мотивували вони це тим, що у місті діє партійна система, а у селі мажоритарна і ми знаємо вже наперед, хто буде депутатом на окрузі. Тож врешті ми повинні мати єдиний політичний виборчий процес на теренах України. 10 тисяч виборців є оптимальною планкою, бо дійсно є громади зі специфічною місцевістю, де щільність населення є мінімальною. Вибори ж мають проходити в рівних умовах.
Читайте:
Проект Децентрализация: Софиевская и Петропавловская Борщаговки не спешат объединяться
Проект “Децентрализация”: Войти в Озернянскую ОТО готовы лишь два сельсовета из шести
Проект “Децентрализация”: Великодымерская теробщина этой осенью идет на выборы
Проект “Децентрализация”: Медвинская теробщина идет на выборы в неполном составе
Проект “Децентрализация”: Фурсовская теробщина может лишиться части бюджета
Проект “Децентрализация”: Села Переяслав-Хмельницкого района отказались примкнуть к городу
Проект “Децентрализация”: Кагарлыкская теробщина объединит город и 26 сельсоветов
Проект “Децентрализация”. Политические амбиции мешают состояться большой Боярской теробщине
Проект “Децентрализация”: Тетиевская терробщина готовится к выборам в декабре
Проект "Децентрализация". Узинской терробщине придется поработать над развитием
Проект “Децентрализация”: КОГА тормозит назначение выборов в Циблевской терробщине
Проект “Децентрализация”: Гостомельская ОТО пойдет на выборы только в составе Киево-Святошинского района
Проект “Децентрализация”: Студениковская терробщина готовится к выборам в декабре
Проект “Децентрализация”: Предусмотренная Кабмином Дымерская ОТО может не состояться
Проект “Децентрализация”: Мироновская терробщина ждет позитивного вывода от КОГА
Проект “Децентрализация”: Ржищевская терробщина может стать проблемой для Кагарлыкского района
Проект “Децентрализация”: Ходосовская терробщина может объединить села трех районов
Проект “Децентрализация”: села Ставищенского района готовы митинговать против объединения
Проект “Децентрализация”: Яготинская терробщина не спешит на выборы
“Проект Децентрализация”: Создание Боярской ОТО дошло до суда
Проект “Децентрализация”. Сельсоветы потенциальной Вороньковской ОТО не готовы объединяться
Проект “Децентрализация”: Власти Згуровщины не готовы терять полномочия
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Дмитровская терробщина уже год дожидается выборов
Проект “Децентрализация”: Гребенковская терробщина не может быть создана без согласия двух сельсоветов
“Проект Децентрализация”: Создание потенциальной Бышевской ОТО остановилось в 2015 году
Проект “Децентрализация”: Козин поборется за право быть центром терробщины
Проект “Децентрализация”: Пирновская терробщина может быть создана только принудительно
Проект “Децентрализация”: Процесс объединения в Барышевке даже не начали
Проект “Децентрализация”: Терробщина с центром в Украинке может быть названа Трипольской
Проект “Децентрализация”: Рожновская терробщина не может определиться с центром
“Проект Децентрализация”: Обухов может присоединить окрестные села
Проект “Децентрализация”: Иванковская ОТО поборется за зону отчуждения
Проект “Децентрализация”: Ташанская терробщина год ждет позитивного вывода КОГА
Проект “Децентрализация”: Березанская терробщина будет проходить процедуру создания ОТО заново
Проект “Децентрализация”: Володарский район не планирует объединяться в ближайшее время
Проект “Децентрализация”: Полесский район этим летом планирует начать процесс объединения
Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО может объединить не все сельсоветы
Проект “Децентрализация”: Ракитнянский район может объединиться в две терробщины
Проект “Децентрализация”: Калиновская терробщина может быть создана с разрешения Кабмина
Проект “Децентрализация”: Белая Церковь может присоединить три сельсовета
Проект “Децентрализация”: В Броварском районе может появиться Придеснянская терробщина
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Вишневская ОТО начала процесс объединения
Проект “Децентрализация”: Германовка и Григоровка Обуховского района хотят быть центрами одной ОТО
Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Таращанского района не хотят объединяться в терробщину
Проект “Децентрализация”: Процесс создания Чабановской терробщины стоит на месте
Проект “Децентрализация”: Скандальная Бучанская ОТО первой на Киевщине воспользовалась законом о присоединении
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Томашовская терробщина объединит два района Киевщины
Проект “Децентрализация”: Ржищев начал присоединять села двух районов
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Бородянская терробщина готова идти на выборы
Проект “Децентрализация”: Фастов планирует присоединить окружающие села
Проект “Децентрализация”: потенциальная Киево-Святошинская терробщина разделилась на две ОТО
Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила Мироновскую терробщину
Проект “Децентрализация”: Заборский сельсовет не отдадут Боярке
Проект “Децентрализация”: Барышевская ОТО готовится к выборам
Проект “Децентрализация”: вялое руководство, имитация объединения и недостаточный результат
Проект “Децентрализация”: Обухов планирует присоединить один сельсовет
Проект “Децентрализация”: Березань присоединила пять сельсоветов
Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО не пошла на зимние выборы из-за бездействия КОГА
Проект “Децентрализация”: Ковалевскую терробщину за один день утвердили в КОГА и отправили на выборы
Проект “Децентрализация”: жители Клавдиево-Тарасово просят президента ускорить их объединение
Проект “Децентрализация”: выборы в терробщинах Киевщины под угрозой срыва
Проект “Децентрализация”: 4 сельсовета Иванковского района тормозят создание терробщины
Проект “Децентрализация”: в Бузовском сельсовете скандал из-за присоединения к Ирпеню
Проект “Децентрализация”: потенциальная Вишневская терробщина готовится подавать документы в КОГА
Проект “Децентрализация”: в Ирпене со скандалом пытаются присоединить два сельсовета
Проект “Децентрализация”: Полесский район отложил объединение на следующий год
Проект “Децентрализация”: еще 6 сельсоветов могли бы присоединиться к Ржищеву
Проект “Децентрализация”: терробщины Киевщины просят парламент провести объединение по закону
Проект “Децентрализация”: Киевщина оказалась в числе аутсайдеров рейтинга формирования ОТО
Проект “Децентрализация”: терробщинам Киевщины урезали дотацию на содержание школ и больниц
Проект “Децентрализация”: сельсоветы Белоцерковщины просят Киевоблсовет ускорить их присоединение к городу
Проект “Децентрализация”: Гройсмана просят разобраться с объединением территориальных общин на Згуровщине
Проект “Децентрализация”: протестующий Ворзель войдет в состав Бучанской ОТО
Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА одобрила создание Томашовской терробщины
Проект Децентрализация: в Васильковском районе может появиться Калиновская терробщина
Проект Децентрализация: КОГА утвердила создание Глевахской ОТО
Проект Децентрализация: Созданию Макаровской ОТО угрожает новоявленная Комаровская община
Проект Децентрализация: Ташанская терробщина готова идти на выборы
Проект Децентрализация: Гребенковская терробщина поборется за положительное заключение КОГА
Проект Децентрализация: Гатное и Вита-Почтовая хотят спастись от столицы совместным объединением
Проект Децентрализация: Гостомель борется с Ирпенем за создание отдельной общины
Проект “Децентрализация”: администрация Терещука выдала общинам Киевщины еще два позитивных вывода
Проект “Децентрализация”: Калиновская община Броварского района может объединить четыре сельсовета
Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Фастовского района надеются успеть добровольно объединиться в Кожанскую ОТО
Проект “Децентрализация”: теробщины Киевщины жалуются на нехватку инфраструктурной субвенции
Проект “Децентрализация”: судебное дело о присоединении Заборья к Боярке рассмотрят заново
Проект “Децентрализация”: смена власти в Копылове заблокировала создание Березовской терробщины
Проект “Децентрализация”: села Бориспольщины хотят спастись от города созданием Золочевской общины
Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила создание Обуховской терробщины
Проект “Децентрализация”: Гоголевская община продолжит объединение после утверждения перспективного плана
Проект “Децентрализация”: процесс утверждения Вишневской общины может затянуться до конца года
Проект “Децентрализация”: Козинскую общину Обуховского района могут исключить из перспективного плана
Проект “Децентрализация”: в Бородянском районе суды тормозят объединение общин
Проект “Децентрализация”: Островская община просит президента Зеленского разобраться с решениями КОГА
Проект “Децентрализация”: села потенциальной Боровской ОТО может переманить новоявленная Мотовиловская община
Проект “Децентрализация”: миллионные долги могут оставить жителей Калитянской ОТО без воды и света
Проект “Децентрализация”: Таращанский район может разделиться на две общины
Проект “Децентрализация”: теробщины Киевщины недополучают налоги за землю
Проект “Децентрализация”: бюджеты четырех теробщин Киевщины оказались под угрозой
Проект “Децентрализация”: Киевщину могут поделить на шесть районов
Проект “Децентрализация”: пять теробщин Киевщины хотят расшириться за счет окрестных сел
Проект “Децентрализация”: села на Васильковщине, рассорившиеся из-за реформы, могут объединить насильно
Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА дала сельсоветам последний шанс добровольно присоединиться к ОТО
Проект “Децентрализация”: Бориспольщина и Белая Церковь не определились с центрами развития теробщин
Проект “Децентрализация”: общины Киево-Святошинского района требуют от КОГА пересмотреть состав и количество местных общин
Проект “Децентрализация”: Киевоблсовет просит ВРУ и Кабмин разобраться с проблемными селами Киевщины
Проект “Децентрализация”: вокруг потенциальной Боярской теробщины разгорелся новый скандал
Проект “Децентрализация”: КОГА может вынести негативный вердикт потенциальной Пристоличной ОТО
Проект “Децентрализация”: села Киево-Святошинского района спешно взялись за объединение
Проект “Децентрализация”: Бориспольщину разделят на шесть теробщин
Проект “Децентрализация”: потенциальная Березовская ОТО под угрозой срыва
Проект “Децентрализация”: судьбу потенциальной Феодосиевской общины решит Кабмин
Проект “Децентрализация”: Мироновская ОТО расширила границы за счет трех сельсоветов
Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО просит Кабмин откорректировать перспективный план
Проект “Децентрализация”: Обуховская ОТО поборется за окружающие села с потенциальной Козинской общиной
Проєкт “Децентралізація”: Петропавлівська і Софіївська Борщагівки проти об'єднання з Вишневим та столицею
Проєкт “Децентралізація”: села Переяслав-Хмельницького району відстоюють потенційну Гайшинську громаду
Проєкт “Децентралізація”: найгучніші провали й успіхи Київщини у 2019 році
Проєкт “Децентралізація”: Київщина увійшла в ТОП-5 областей-аутсайдерів за рейтингом формування спроможних громад
Проєкт “Децентралізація”: на Київщині стартувало примусове об’єднання громад
Проєкт “Децентралізація”: сільради Київщини знову відмовляються об’єднуватися із містянами в одну громаду
Проєкт “Децентралізація”: села Миронівського та Кагарлицького районів готові протестувати проти Ржищівської ОТГ
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини вимагають від уряду обіцяного ПДФО
Проєкт “Децентралізація”: зміни в Конституцію та права громад
Проєкт “Децентралізація”: десятки громад на Київщині запізнились втрапити в перспективний план
Проєкт “Децентралізація”: Київщина виступила за ліквідацію районних рад
Проєкт “Децентралізація”: села Києво-Святошинського району погрожують перекривати дороги у разі насильницького об'єднання
Проєкт “Децентралізація”: одиниці тергромад Київщини потрапили в рейтинг потужних ОТГ України
Проєкт “Децентралізація”: секвестр бюджету залишить ОТГ без засобів для існування та боротьби з епідемією
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини озброюються засобами захисту та ведуть профілактичну боротьбу з коронавірусом
Проєкт “Децентралізація”: Ірпінь та Бородянка поборються за звання райцентру субрегіонального рівня
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини нажахані перспективою укрупнення та централізації повноважень
Проєкт “Децентралізація”: громади Фастівського району виступили проти примусового об’єднання
Проєкт “Децентралізація”: Обухівська громада планує розширюватися за рахунок суміжних сіл
Проєкт “Децентралізація”: Кабмін схвалив ще 45 ОТГ Київщини
Проєкт “Децентралізація”: Вишгород зазіхнув на звання центру Приірпіння
Проєкт “Децентралізація”: Кабмін змінив конфігурації п’яти громад Києво-Святошинського району
Проєкт “Децентралізація”: Урядовий проєкт укрупнення районів обурив Київщину (опитування)
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини позбавлять фінансової залежності від районних радПроєкт “Децентралізація”: громадам Київщини дозволили змінювати цільове призначення землі та затверджувати містобудівну документацію
Проєкт “Децентралізація”: села Київщини боронитимуть право на добровільне об’єднання в суді
Проєкт “Децентралізація”: Мінгромад обіцяє ОТГ поповнення бюджетів за рахунок ПДФО
Фото: колаж KVКиевVласть
З 2020 року технікуми та коледжі Київщини випускатимуть фахових молодших бакалаврів. Це – наслідок закону “Про фахову передвищу освіту”, що ухвалила Верховна Рада. Депутати Київоблради вже проголосували за перейменування та зміни статутів навчальних закладів. До списку потрапили гуманітарні, медичні та спеціалізовані коледжі Білої Церкви, Ржищева, Богуслава, Українки та трьох районів Київщини.
Як стало відомо KV, 22 червня на черговому сесійному засіданні Київської обласної ради (КОР) депутати затвердили статути тринадцяти комунальних підприємств в новій редакції.
Так, майже одноголосно депутати схвалили не лише оновлені статути комунальних закладів, а й змінили тип і перейменували низку професійно-технічних навчальних закладів Київщини. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Фахові коледжі
Оновлення статутних документів спіткали три гуманітарні та чотири медколеджі, а також два спеціалізованих коледжі. Кардинальні зміни пов’язані із тим, що відтепер навчальні заклади матимуть приставку “фаховий коледж”, позбувшись статусу вищого навчального закладу першого рівня акредитації.
Нагадаємо, що цього року українські коледжі та технікуми розпочнуть надавати фахову передвищу освіту. Тобто вони готуватимуть фахових молодших бакалаврів і більше не випускатимуть “молодших спеціалістів”. Це передбачено освітньою реформою у законі "Про фахову передвищу освіту", який ВРУ схвалила ще у червні 2019 року.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Закон дозволяє фаховим коледжам самостійно визначати форми освітнього процесу та надає можливість додаткового держфінансування на підвищення кваліфікації бакалавра. Крім того, передбачається і низка змін.
А саме: запроваджуються елементи корпоративного управління, при закладі діятиме Наглядова рада, а керівник обиратиметься за рейтинговим голосуванням колективу. Обмежує закон і строк перебування на посаді. Проте знімає обмеження щодо віку студентів, кількості попередньо здобутих дипломів за бюджетний кошт.
Також новий закон передбачає, що більшість навчального часу буде відводитися на здобуття практичних знань, які дозволили б випускнику одразу після завершення закладу працювати і заробляти.
Гуманітарні
Так, здобули право надавати фахову передвищу освіту Білоцерківський гуманітарно-педагогічний * та Богуславський гуманітарний коледж імені І.С. Нечуя-Левицького**, а також Ржищівський гуманітарний коледж***.
У новому статуті Білоцерківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу підкреслюється, що “підготовка фахівців з вищою освітою у коледжі здійснюється за відповідними освітніми програмами на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти”.
Свою діяльність заклад розпочав у Білій Церкві по вулиці Ярослава Мудрого, 37, ще у 1985 році, як філія Переяслав-Хмельницького педучилища. А з 1986 року працює як самостійний навчальний заклад. Реєстрацію юридичної особи коледж отримав у 2010 році. З квітня 2013 року колектив очолює викладач-методист, відмінник освіти України та кандидат педагогічних наук Валерій Ружицький. За період свого існування заклад підготував понад 5,5 тисяч фахівців.
На фото: Білоцерківський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж
У статуті Богуславського коледжу імені І.С. Нечуя-Левицького підкреслюється, що раніше установа здійснювала підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем “молодший спеціаліст”. А відтепер у коледжі здобуватимуть фахову передвищу освіту на основі базової середньої освіти одночасно з виконанням освітньої програми профільної середньої освіти професійного спрямування, відповідно до свідоцтва № 1327 Управління освіти КОДА від 7 червня 2006 року.
Коледж діє у місті Богуслав по вулиці Інтернаціональна, 17, і розпочав свою діяльність у 1966 році як філія Ржищівського педучилища. Згодом заклад подолав не один етап реорганізації. У закладі майбутні вчителі мають змогу навчатися за денною та заочною формами навчання за кошти обласного бюджету або кошти фізичних і юридичних осіб. Викладають у коледжі 131 викладач з вищою фаховою освітою під керівництвом викладач-методиста та директора Станіслава Лисака.
Ржищівський гуманітарний фаховий коледж здійснює освітню діяльність у Ржищеві по вулиці Тараса Шевченка, 9, з 1870 року. Заклад було засновано при Спасо-Преображенському монастирі як жіноче училище. На початку ХХ століття це була жіноча учительська школа, згодом професійно-педагогічна школа, технікум. У 2004 року рішенням обласної ради було створено Ржищівський гуманітарний коледж.
Наразі здобуття у коледжі фахової передвищої освіти здійснюватиметься на основі базової середньої освіти одночасно з виконанням освітньої програми профільної середньої освіти професійного спрямування. Очолює коледж – Сергій Кушнір.
Медичні
Мають відповідну освітню ліцензію у сфері фахової передвищої освіти й отримали право готувати фахівців за рівнем фаховий молодший бакалавр на основі повної загальної середньої освіти з денною формою навчання і у Білоцерківському, Макарівському, Обухівському та Чорнобильському медколеджі.
Згідно статуту Білоцерківського медичного фахового коледжу****, він був заснований ще у 1930 році. Тут щороку готують 240 майбутніх акушерів, зубних техніків, фельдшерів та медсестер. Знаходиться він у місті Біла Церква, Сквирське Шосе, 240. Статус коледжу навчальний заклад отримав ще у жовтні 2005 року. Керує установою – Володимир Фуголь.
На фото: Білоцерківський медичний фаховий коледж
Макарівський же медичний фаховий коледж*****, був заснований в селищі Макарів ще у 1956 році шляхом відмежування від Київського медичного училища № 1. За весь період заклад підготував більше 6 тисяч молодших медичних фахівців за освітньо-професійними програмами лікувальна та сестринська справи. Керує установою – директор Алла Кижлай.
До одних із найстаріших медичних закладів Київщини належить й Обухівський коледж******, адже заснований він Київським обласним відділом охорони здоров’я в с. Обухів ще у 1954 році. Сьогодні заклад базується на території Української райлікарні у місті Українка за адресою: вулиця Зв'язку, 4. За більше чим півстоліття коледж випустив більше шести тисяч фельдшерів та молодших сестер, зважаючи, що щороку з нього випускається майже 120 фахівців. Згідно оновленого статуту, коледж має право надавати фахову передвищу і першого (бакалаврського) рівня вищу освіти. Завідує закладом – Петро Коробенко.
Готують молодших сестер та фельдшерів і в Чорнобильському медичному фаховому коледжі*******. Знаходиться він в Яготині, куди був евакуйований в 1986 році після аварії на ЧАЕС. Спершу заклад розміщувався у приміщенні восьмирічної школи № 2, сьогодні ж він базується на території Центральної райлікарні за адресою: вулиця Незалежності, 71-А. Випускається з установи, яку очолює спеціаліст вищої категорії Микола Сосюкало, щорічно близько 50-60 студентів.
Читайте: Киевоблсовет передал на баланс Яготина имущество Чернобыльского медколледжа
Спеціалізовані
Отримали статус закладу фахової передвищої освіти і Броварське вище училище фізичної культури******** та Стрітівський педколедж кобзарського мистецтва*********.
У новому статуті Броварського спортивного і вже фахового коледжу зазначено, що це заклад спеціалізованої освіти спортивного профілю зі специфічними умовами навчання, який забезпечує відбір та здійснює спортивну підготовку обдарованих дітей та молоді. У закладі створюють умови для поглибленого оволодіння різноманітними видами спорту, поєднуючи тренування із здобуттям повної загальної середньої освіти, починаючи з 7-го класу. Так, загалом тут навчається більше 300 учнів та майбутніх олімпійців щороку. Коледж існує з 1983 року і розміщується в Броварах по вулиці Шевченка, 21. Працює заклад під керівництвом відмінника освіти України, кандидата педагогічних наук Олександра Чигирина.
Згідно статуту, Стрітівський педагогічний фаховий коледж кобзарського мистецтва базується в селі Стрітівка Кагарлицького району. Заклад пройшов довгий шлях реорганізації. А розпочав свою діяльність з 1989 року, коли на базі місцевої 8-річної школи відкрилась школа з поглибленим вивченням музики та кобзарського мистецтва Заклад готує 60 фахівців за напрямом “Музичне мистецтво”. А саме: майбутніх співаків-бандуристів, викладачів бандури та співу, а також диригентів ансамблю (капели) бандуристів. Керує мистецьким освітнім закладом Світлана Колосовська.
Нагадаємо, Київська обласна рада затвердила цілу низку змін до бюджету регіону на 2020 рік. Зокрема депутати додали по 100 мільйонів гривень на зарплати та обладнання медикам та близько 70 млн для потреб освіти. Між тим, бюджет області лишається дефіцитним. Тож на такі важливі програми як “профілактика ВІЛ/СНІД” чи “поліпшення якості питної води” кошти в цьому році не видаватимуть. А ось на дороги, розбудова яких є основним трендом в діяльності офісу Володимира Зеленського та уряду, хочуть витратити понад 1 млрд гривень.
Реорганізація
Також згідно із рішенням Київоблради, КНП КОР “Київська обласна лікарня № 2” було реорганізовано в комунальне некомерційне підприємство “Київська обласна лікарня”**********. Відповідне рішення депутати затвердили ще у грудні 2020 року. Тому підприємству знадобилася реєстрація нового статуту.
Медзаклад продовжить працювати в Києві за адресою: провулок Несторівський, 13/19. Проте матиме менший статутний капітал – понад 365 млн гривень замість майже 700 млн гривень. Наразі обов'язки директора закладу виконує доктор медичних наук Володимир Єлагін. А сама лікарня існує і надає стаціонарну та поліклінічну меддопомогу вже понад 25 років. У новому статуті зазначається, що підприємство може здійснювати некомерційну господарську діяльність і реалізовувати її за власними встановленими тарифами.
Зазнав перепрофілювання і потребував нового статуту і Київський обласний центр олімпійської підготовки***********. Раніше ця установа була відома як обласний інтернат спортивного профілю. Основним завданням Центру упродовж 21 року залишається тренування до 250 днів на рік спортсменів збірних команд до Олімпійських ігор, чемпіонатів світу та Європи, міжнародних і всеукраїнських змаганнях. Базується заклад у селищі Терезине Білоцерківського району по вулиці Шкільна 20-А. Керує тимчасово цією установою з нульовим уставним капіталом Василь Наумчук, а підпорядковується вона – управлінню фізичної культури та спорту КОДА.
У вересні минулого року депутати КОР присвоїли Академії мистецтв************ ім'я видатного українського громадського діяча, автора слів Державного Гімну Павла Чубинського. Тож заклад потребував нову редакцію статуту. Заклад вищої освіти розташований у Печерському районі Києва поблизу Києво-Печерської Лаври. Академія є одним з найстаріших в Україні навчальних закладів і має 90-річний досвід підготовки діячів в галузях культури, мистецтва і надання повної загальної середньої освіти. А створена академія була в 1930 році як Київський технікум. З часу заснування, заклад випустив майже 15 тисяч фахівців. Керує мистецькою установою з 2010 року Василь Романчишин – кандидат культурології, професор, заслужений діяч мистецтв України.
Читайте: Киевоблсовет планирует переименовать областную Академию искусств
На фото: Академія мистецтв ім. Павла Чубинського
Нову редакцію статуту депутати також затвердили Сервісно-ресурсному центру*************, Зміни в установчому документі пов'язані із перепідпорядкуванням у 2011 році КП, "що знаходився у віданні управління освіти і науки КОДА за адресою: місто Боярка, вулиця Піщана, 1. Крім того, змінено юридичну адресу КП: наразі заклад діє у Боярці по вулиці Шкільна, 28. Засновано Центр ще у 2014 році. Наразі установа має тимчасового керівника – Юрія Черниша. Головними же завданнями установи є забезпечення закладів освіти, науки, молоді області навчальним обладнанням, інструментами, технікою, приладдям та матеріальними ресурсами тощо.
Читайте: Київська обласна рада переформатувала бюджет-2020
* КЗ КОР “Білоцерківський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж (код ЄДРПОУ: 37381693).
** КЗ КОР “Богуславський гуманітарний фаховий коледж імені І.С. Нечуя-Левицького” (код ЄДРПОУ: 02139630).
*** КЗ КОР Ржищівський гуманітарний фаховий коледж (код ЄДРПОУ: 26474965).
**** КЗ КОР “Білоцерківський медичний фаховий коледж” (код ЄДРПОУ: 02011373).
***** КЗ КОР “Макарівський медичний фаховий коледж” (код ЄДРПОУ: 02011350).
****** КЗ КОР “Обухівський медичний фаховий коледж” (код ЄДРПОУ: 02011367).
******* КЗ КОР “Чорнобильський медичний фаховий коледж” (код ЄДРПОУ: 02011344).
******** КЗ КОР “Броварське вище училище фізичної культури” (код ЄДРПОУ: 22208066).
********* КЗ КОР “Стрітівський педагогічний фаховий коледж
кобзарського мистецтва” (код ЄДРПОУ: 20590854).
********** КНП КОР “Київська обласна лікарня” (код ЄДРПОУ: 01993718).
*********** КЗ КОР “Київський обласний центр олімпійської підготовки” (код ЄДРПОУ: 25656821).
************ КЗ вищої освіти Київської обласної ради “Академія мистецтв імені Павла Чубинського” (код ЄДРПОУ: 02214938).
************* КЗ КОР “Сервісно-ресурсний центр” (код ЄДРПОУ: 32792069).
Фото: колаж KVКиевVласть
У Києві комунальне підприємство “Спецжитлофонд” на бульварі Кольцова, 24-А активними темпами проводить реконструкцію житлового будинку з добудовою. Сьогодні роботи проводяться вже на шостому поверху. Квартири оновленого будинку будуть надані учасникам антитерористичної операції та особам з інвалідністю внаслідок війни. Це перший в нашій країні будинок, який зводиться спеціально для воїнів сучасної України.
Про це KV повідомили в КП “Спецжитлофонд”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Незважаючи на карантинні обмеження продовжується активне будівництво житлового будинку на бульварі Кольцова, 24-А, квартири в якому призначені для учасників АТО. Сьогодні у двох його секціях завершені роботи на 1-5 поверхах та розпочато улаштування 6 поверху”, – розповіли KV у “Спецжитлофонді”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Нагадаємо, реконструкція житлового будинку на бульварі Кольцова, 24-А проводиться на підставі розпорядження Київської міськдержадміністрації від 20.09.2018 № 1726. Роботи здійснюються за рахунок бюджетних коштів. Квартири реконструйованого будинку призначені для учасників АТО та осіб з інвалідністю внаслідок війни (ІІІ групи) із числа тих, які потребують поліпшення житлових умов, а також для громадян, які постійно проживали і зареєстровані у цьому будинку.
Проектом передбачається реконструкція п’ятиповерхової будівлі гуртожитку, яка була визнана непридатною для проживання, з будівництвом 22 поверхового двохсекційного будинку з максимальною висотою 71,8 м.
В будинку передбачено створення фітнес-клубу для мешканців. На першому поверсі буде облаштовано вхідну групу, а з 2 поверху будуть розташовані квартири.
Також проектом передбачається внутрішнє оздоблення квартир, приміщень загального користування та вхідних груп. В квартирах для учасників АТО та осіб з інвалідністю внаслідок війни передбачено облаштування кухонь меблями та необхідною технікою.
Читайте: КП “Спецжилфонд” завершил долгострой на Теремковской
Фото: КП “Спецжитлофонд”
КиевVласть
Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше.
Відомий дисидент і поет Юрій Литвин за свої неповні 50 років отримав п'ять вироків і був засуджений загалом на 41 рік. Відсидів 22 роки й помер.
Литвина переслідували за літературні твори, сповнені проповідування ненасильства та гуманізму, за правозахисну діяльність, за критичний спосіб мислення. Найвідомішу книгу його віршів "Трагическая галерея" присвячено долі його покоління, жертвам терору. Він навіть зумів прорватися до посольства Канади, щоб розповісти вільному світу про переслідування політв'язнів у СРСР.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Востаннє, 1982 року, його судили за участь в Українській Гельсінській групі. Після аналізу всіх справ Литвина згадується знана фраза Сталіна: "Була б людина, а стаття знайдеться".
Свого адвоката Віктора Медведчука, який нині є народним депутатом України від ОПЗЖ, дисидент звинуватив у пасивному захисті та виконанні замовлення КДБ.
Після публікації "Стус без захисту. Ведмежа послуга Медведчука" ми вирішили проаналізувати й біографію поета Юрія Литвина через дослідження його кримінальних справ та вироків.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться
Перше засудження за хлоп'ячий протест проти колгоспного рабства
Юрій Тимонович Литвин народився 26 листопада 1934 року в селі Ксаверівка на Київщині в сім'ї сільських учителів.
Про 1933 рік його мати Надія Парубченко згадувала: "Я вела початкові класи. У мене з 24 діток лишилося тільки четверо. Нам, учителям, три місяці не видавали платні, і ми за милим Богом теж не померли..."
У подружжя народилися близнята, але старший син помер ще в дитинстві, а Юрій залишився в батьків сам.
Батько Тимон Литвин воював на фронті, потім партизанив у загоні Сидора Ковпака, а помер від ран у шпиталі 24 квітня 1944 року. Похований у Проскурові (Хмельницькому) у братській могилі. Це важлива деталь, бо бойове минуле батька допоможе Юрію в майбутньому звільнитися достроково.
Нам не вдалося знайти першу кримінальну справу проти Юрія Литвина, оскільки вона належить до загальнокримінальних, тому закінчився строк її зберігання. Однак фабула справи відома.
Юрій Литвин 1953 року зайшов у конфлікт з місцевою радянською владою в селі Барахти. Невдовзі його арештували, і Васильківський районний суд Київської області засудив його за ст. 4 Указу від 4 липня 1947 року "Про кримінальну відповідальність за грабіж державної та суспільної власності" до 12 років ув'язнення начебто за крадіжку колгоспної телиці.
Річ у тім, що в СРСР селяни-колгоспники почали вільно отримувати паспорти лише з 28 серпня 1974 року. Без паспорта свобода пересування була обмеженою. Голова колгоспу в селі мав необмежену владу над селянами, бо брав участь у розподілі матеріальних ресурсів, міг дати довідку для виїзду із села на роботу в місті.
Василь Овсієнко так розповідає у своєму творі "Світло людей" про засудження Юрія Литвина:
"Куди поїдеш безпашпортним? То вони – наївні діти! – запротестували в незвичайний спосіб: піймали колгоспне теля та й прив'язали в посадці. Юрко як дізнався про це, то переконав хлопців іти до голови, сам пішов з ними і сказав: "Якщо будете так несправедливо ставитися до молоді, то вона буде вчиняти всілякі злочини".
Голова колгоспу Ніколаєнко подав на хлопців до суду, який щедрою рукою відбатував їм по 10 років, а Юркові 12, щоб не був таким розумним. Заарештували їх 24 червня 1953 року… за крадіжку державної та суспільної власності". На суді Юрій показував матері побиті руки…"
Як про це пригадувала мати Литвина: "…засуджений Васильківським районним судом на 12 років ув'язнений за звинуваченням у викраденні колгоспної телиці".
Тож перше своє ув'язнення з 1953-го до 1955 року Юрій Литвин відбував на будівництві Куйбишевської гідроелектростанції.
Матір тим часом домагалася звільнення сина, і їй це таки вдалося. Славетний партизан і впливова людина Сидір Артемович Ковпак, який на той час був заступником голови президії Верховної Ради УРСР, згадав свого побратима Тимона Литвина, і постановою президії Верховної Ради УРСР від 13 січня 1955 року Юрія Литвина було помилувано. Звільнили Юрія 31 січня 1955 року.
Друге засудження за "Братство вільної України"
Юрій Литвин писав: "Я не політик, я правозахисник, і за будь-якої влади моє найімовірніше місце – у в'язниці".
Так і сталося. Після звільнення Юрій Литвин приїхав до дядька по матері Миколи до Ленінграда, де 14 квітня 1955 року в нього зробили обшук. Юрія обвинуватили в тому, що він нібито в неволі, у Кунеївському виправно-трудовому таборі, на тому ж таки будівництві ГЕС, разом із друзями створив "Братство вільної України", яке ставило собі за мету "боротьбу за відторгнення України від СРСР, боротьбу з комуністичними ідеями, створення "самостійної України".
Певна річ, за "самостійну Україну" можуть боротися тільки її вороги, тож уже 5-10 вересня 1955 року судова колегія з кримінальних справ Куйбишевського обласного суду під головуванням Бузанова засудила 16 хлопців-українців за ст. 58-10 ч. ІІ та за ст. 58-11 КК РРФСР ("Зрада Батьківщини").
Ознайомитися зі справою не вдалося, оскільки, якщо вона й збереглася, то в архівах ФСБ у РФ. Проте є копія вироку Куйбишевського обласного суду, ухваленого ім'ям Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки.
Згідно з вироком, усі обвинувачені були українцями, більшість із них до цього були засуджені за ст. 4 Указу від 04.06.1947 р. "Про кримінальну відповідальність за крадіжку державної та суспільної власності" й уже відбули покарання.
Діяльність організації, як зазначили у вироку, була нібито спрямована основним чином на підготовку націоналістичних кадрів, які після звільнення мали вести "ворожу націоналістичну діяльність". Від членів організації буцімто вимагали скласти присягу та підписатися кров'ю на папері з тризубом (герб українських націоналістів).
Слідство начебто з'ясувало, а суд із цим погодився, що "ідейними натхненниками організації були підсудні Чернов та Литвин".
У вироку "встановили", що в організації були паролі, "трійки", "десятки", а на чолі кожної стояв "старший брат". Литвин (псевдонім – "Кремінь") нібито склав дві відозви до в'язнів-українців із закликом вступати до націоналістичної організації, розробив статут і склав текст присяги, а також написав і поширив низку віршів.
Він був фактичним керівником організації, а після створення штабу його обрали завідувачем політвідділу БВУ. В'язні, які виходили на волю, мали формувати осередки.
Щоб "пошити" таку справу, слідство працювало 11 місяців. До організації було начебто "втягнуто" до 40 осіб.
Слід зауважити, що Литвин та інші підсудні повністю визнали себе винними!
Санкція статті 58-2 КК РРФСР передбачала максимальне покарання – 25 років, але суд не знайшов підстав для застосування найвищої кари та зважив на те, що ніякої практичної роботи, крім організаційної, БВУ не вело. Литвину як організатору братства, разом із п'ятьма іншими підсудними, дісталося 10 років позбавлення волі та 3 роки "обмеження в правах".
Пів року Юрія тримали в таборі Мединь, далі – у Вихорівці (це "Озерлаг" Іркутської області), потім – у мордовських таборах, серед політв'язнів. Мабуть, саме ті часи стали періодом громадянського визрівання Юрія Литвина.
Ковток свободи
Звільнившись 14 червня 1965 року, Юрій попрямував до Москви, де зумів прорватися до канадського посольства, щоправда, лишивши в руках міліціонера піджака, та розповів про становище політв'язнів у концтаборах. Співробітники посольства вивезли його в автівці й дали змогу вискочити під час руху.
Юрій поїхав до мами в Барахти Васильківського району Київської області. Згодом одружився з Вірою Мельниченко. Працював у Василькові на заводі з виробництва холодильників, на трубному заводі.
У цьому контексті є цікава характеристика, надана Литвину на Васильківському заводі холодильників.
Сімейне життя не склалося, але Юрій вельми тішився сином Ростиславом.
Батько покладав на Ростислава великі надії, однак нелегкою була доля дітей політв'язнів. Учителька докоряла: "Будеш там, де батько".
"Буду. І Шевченко там був, і Ленін, і багато хто", – відповідав хлопець.
"Стражі порядку" пообіцяли: щойно йому мине 18 років, посадять. Так і сталося, як обіцялося... Ще одна зламана доля. (Ростислав Литвин помер 06.01.2004 р. внаслідок інсульту у віці 35 з половиною років).
Третє засудження – "паплюжив радянський державний та суспільний устрій"
14 листопада 1974 року Юрія Литвина заарештували органи КДБ.
Справа в архіві СБУ не збереглася, але ми ознайомилися з вироком від 13 березня 1975 року, ухваленим Київським обласним судом під головуванням А.Ф.Ткачової (народні засідателі – Медвецька Б.Ф., Зінова Л.В.), який засудив Литвина за популярною тоді статтею 187-І КК УРСР ("Наклепницькі вигадки, що паплюжать радянський державний та суспільний лад") на 3 роки перебування в таборах суворого режиму.
Інкримінували Литвину, зокрема, те, що він "протягом ряду років систематично займається виготовленням та розповсюдженням творів, які містять завідомо неправдиві роздуми, які паплюжать радянський державний та суспільний устрій".
Юрія обвинувачували в тому, що він у своїх літературних творах, перелічених у вироку ("Трагическая галерея", "Вступление", "Два дебюта", "Петефи", "Мы и Вы", "Сен-Сказка", "Горпиха", "Монолог Стрільця", "Тези про державу", "Анархо-комуністичний маніфест", "Записки робітника" та інших), начебто зводив наклеп на радянську державу, паплюжив внутрішню та зовнішню політику радянської держави, радянський робітничий клас, особливо інтернаціональну політику КПРС у зв'язку з подіями в Чехословаччині 1968 року.
На суді Юрій своєї провини не визнав і давати свідчення відмовився. Натомість суд дійшов висновку, що провину Литвина доведено.
Етапували його до табору Верхній Чов, що в Комі АРСР. На розподілі "робсили" начальник запитав про спеціальність. "Поет", – відповів Литвин. – "Поэт? А мне поэты не нужны. Мне нужны бетонщики. Га-га-га! Пойдешь таскать бетон".
У тому таборі більшість в'язнів були такими самими "наклепниками", як і Литвин, або засудженими за іншими статтями, але з політичних міркувань. Режим там був тяжчим, ніж у Мордовії, в'язні були позбавлені будь-якого юридичного захисту. Наглядачі ходили з ґумовими кийками й застосовували їх на свій розсуд.
Там Литвин захворів на виразку шлунка, переніс складну операцію, під час якої ледве не помер. Урятував його хірург, який домігся дозволу для матері побути декілька днів біля сина. Видіння смерті – білий льодовик, що насувається, і голос матері: "Ти будеш жити... Ти будеш жити..." – ці враження лягли в основу "Баллады о смерти".
"Може, 10 відсотків із того, що я написав, досягло мети, а решта – у кадебістських сейфах, – казав Литвин. – Але навіть якби лише один відсоток побачив світ – усе одно слід було писати".
Четверте засудження за начебто спротив міліції та "пасивний захист" Медведчука
Звільнившись 14 листопада 1977 року, Литвин знову оселився в мами в селі Барахти, на вулиці Промінській. Прожив там лише півтора року, та й то під адміністративним наглядом, тобто без права з'являтися будь-де за межами села, і мусив сидіти вдома з 9 вечора до 7 ранку. Працював "надомником" – клеїв коробочки для васильківської фабрики.
Того року в Україні здійнялася нова хвиля арештів – уже проти Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод.
До Литвина в Барахти приїхала правозахисниця Оксана Яківна Мешко й запропонувала увійти до Української Гельсінської групи. Він згодився.
За ті півтора року обмеженої волі Литвин переніс ще дві операції: на тому ж таки стражденному шлунку, а також через варикоз. Його фізичний стан був слабким.
19 червня 1979 року, саме на День народження сина, пішов Литвин до річки Стугна з одним родичем і знайомим. Мали пляшку вина. Тут приїхала машина з п'ятьма міліціонерами (Гурський Віталій Антонович, Ткач Олександр Іванович, Устюжанин Валерій Іванович, Поліганов Володимир Борисович, Кернер Володимир Миколайович). Запитали, хто Литвин, заштовхали до автівки, не давши й одягнутися. Навздогін полетіли шкарпетки, черевики та одяг.
Привезли до райвідділу для продовження режиму нагляду, а запроторили до витверезника. Вимагали роздягнутися для обшуку. Литвин відмовився. Тоді йому викрутили руку. Після того, як одного з міліціянтів він назвав фашистом, його прив'язали до нар.
Василь Овсієнко у своїх спогадах про Литвина наводить такий діалог:
"– То що, я фашист?
– Та ще й дурний фашист.
Удар в обличчя.
– Ти дурень у квадраті.
Удар по голові.
– Дурень у кубі.
Удар у живіт.
Дурнем у четвертому ступені назвати не зміг, бо знепритомнів. Здерли 15 рублів штрафу й відпустили додому".
Проте 6 серпня за санкцією прокурора Васильківського району Твердохліба Литвина заарештували, звинувативши у вчиненні насильницького опору п'ятьом працівникам міліції.
Справу передали до Васильківського міського народного суду. Із самою справою нам знову не вдалося ознайомитися, але ми отримали копію вироку Васильківського міського народного суду від 17.12.1979 р.
Відповідно до тексту вироку суду, Литвина захищав молодий на той час адвокат Віктор Медведчук, який був представником і Василя Стуса.
У вироку суду зазначено:
"19 червня 1979 року підсудний Литвин Ю.Т. разом зі своїм братом Парубченком Л.Ф. та знайомим Бобирем А. на пляжі річки Стугна розпивали спиртні напої.
Приїхавши на пляж, працівники міліції Гурський, Ткач, Устюжанин, Поліганов та Кернер після зробленого зауваження щодо вживання спиртних напоїв у громадському місці Литвин почав ображати працівників міліції, ображав їх та висловлювався нецензурною лайкою.
На подальші дії у зв'язку з цією пропозицією працівників міліції сісти в автомашину й поїхати до відділка міліції Литвин учинив працівникам міліції активний фізичний опір, поєднаний з насильством, хапав Поліганова та Ткача за одяг, погрожував їм розправою, перешкоджаючи тим самим їм у виконанні обов'язків з охорони громадського порядку…", "хапав Поліганова та Ткача за погони".
Суд під головуванням судді Васильєвої А.А. відхилив покази обвинуваченого та свідків захисту Парубченка Л.Ф. і Бобиря А., визнав Литвина винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 188-1 ч. ІІ КК УРСР ("Насильницький опір працівникам міліції") та засудив його до 3 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії суворого режиму.
Протокол судового засідання Васильківського міського народного суду, на жаль, не зберігся, але "Останнє слово", виголошене в суді, Литвин зумів записати й передати на волю.
Василь Стус та Оксана Мешко передали його за кордон, і воно було опубліковане в томі "Українська Гельсінська група. 1978-1982. Документи і матеріяли" (упорядник – Осип Зінкевич, видало Українське видавництво "Смолоскип" ім. В. Симоненка в Торонто – Балтиморі 1983 року, с. 379-395).
Вважаю за доречне процитувати рядки з "Останнього слова" Юрія Литвина:
"Пасивність мого адвоката Медведчука в захисті обумовлена не його професійним профанством, а тими вказівками, які він одержав згори, і підлеглістю: він не сміє розкривати механізму вчиненої проти мене провокації. Адвокатська участь у таких справах зведена нанівець – це ще одне свідчення відсутності в СРСР інституту адвокатури при розгляді політичних справ, де садять людей "інакодумаючих".
Щодо потерпілих, то вони сказали самі про себе більше та краще, ніж хтось. Десь 60 років тому Дзержинський назвав міліцію дзеркалом радянської влади. Воістину, що правда. Ось вам дзеркало Василькова. Дзеркало нашої влади. Ганьба всім присутнім у цьому залі. Цей суд є однією з найганебніших сторінок за свою історію судочинства у Василькові, і він буде лежати на совісті не лише тих, хто мене судив, але й на вашій совісті, мої громадяни-земляки".
Сама справа не збереглася, однак у вироку не згадано про жодне клопотання чи позицію захисника – адвоката Віктора Медведчука.
Натомість ми отримали копію ухвали від 09.01.1980 р. судової колегії у кримінальних справах Київського обласного суду під головуванням Дорохової Н.А., за участі суддів Божок Н.П., Крутової В.Д., яка розглядала скаргу адвоката Віктора Медведчука на вирок Васильківського міського народного суду від 17.12.1979 р.
В ухвалі сказано: "У касаційній скарзі адвокат Медведчук посилається на неповноту проведеного у справі розслідування та просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий розгляд".
Апеляційний суд відхилив подану скаргу та залишив вирок без змін, зокрема, зазначивши:
"Посилання у скарзі адвоката Медведчука на те, що у справі неповно проведено розслідування, не встановлено, у чому конкретно виражалися дії Литвина зі спротиву працівникам міліції, застосування до них насилля, та не перевірено факт побиття Литвина потерпілими, не можна визнати такими, що заслуговують на увагу".
Справжньою причиною арешту й засудження Литвина вважається його участь в Українській Гельсінській групі та наближення Олімпіади-1980, до якої всім дисидентам, хто був на волі чи міг вийти, дали нові "строки", щоб вони випадково не зіпсували спортивного свята.
Під "олімпійський" укіс потрапили Дмитро Мазур, Петро та Василь Січки, Ярослав Лесів, Василь Стус, Василь Стрільців.
Хто мав звільнитися, того "розкручували" в неволі, не даючи й передихнути.
Повертаючись до Медведчука, слід зазначити, що з наявних матеріалів не можна достеменно з'ясувати, чи виконав він належно свій обов'язок адвоката у справі, оскільки сама справа не збереглася. Натомість виникає одне питання, яке поставив сам Юрій Литвин про те, що в СРСР відсутній інститут адвокатури при розгляді політичних справ.
Тобто складається враження, що Литвин звинувачував свого адвоката Медведчука у співпраці з органами державної безпеки СРСР, і справді є питання.
Виходячи з біографії Віктора Медведчука та отриманих документів у справі Василя Стуса, він працював у Шевченківській юридичній консультації Київської міської колегії адвокатів з 1978 року.
Якщо переглянути історію адвоката, то ми виявимо, що Київську міську колегію адвокатів було створено 06.08.1977 р. шляхом виділення з Київської обласної колегії адвокатів, і відтоді існували дві колегії – обласна та міська. А тому постає питання, як адвоката з міської колегії направили до міста Васильків Київської області, щоб захищати поета в начебто рядовій справі про п'яний шабаш і спротив міліції.
І справді, в іншій справі Литвина, яка збереглася за 1982 рік, його в Київському обласному суді захищав адвокат з Київської обласної колегії адвокатів Фастовець Л.В.
У зв'язку з цим залишається відкритим питання, чому саме Медведчук захищав Стуса й Литвина та чи не співпрацював він з органами державної безпеки СРСР.
П'яте засудження – за "антирадянську агітацію та пропаганду"
Ув'язнення Литвин відбував у Білій Церкві, у Бучі під Києвом, а в липні-вересні 1980 року – у Херсоні.
Ще не випустивши на волю, його звинуватили в "антирадянській агітації та пропаганді" й етапували до Києва для проведення слідства.
Це єдина справа Литвина, яка збереглася в архіві СБУ. Вона містить вироки в інших його справах та низку цікавих документів, що дало змогу провести ґрунтовніше дослідження.
Кримінальну справу було порушено 1 березня 1982 року старшим слідчим Управління КДБ УРСР у місті Києві та Київській області Діденком Б.М. У постанові про порушення кримінального провадження зазначено, що Литвин систематично виготовляв, зберігав, розповсюджував, зокрема й передавав за кордон, документи антирадянського змісту, а також поширював з тією ж метою завідомо неправдиві вигадки, що паплюжили радянський державний і суспільний лад, чим скоїв злочин, передбачений ст. 62 ч. І КК УРСР.
Того самого дня було ухвалене рішення про етапування Литвина до Києва.
До матеріалів справи одразу долучили зібрані матеріали з різних справ, вилучені в Литвина документи в місцях неволі тощо.
Також у справі є копії протоколів допитів Литвина в інших справах, зокрема щодо московського правозахисника Івана Сергійовича Ковальова та інших. Відповідно до цих протоколів, попри попередження про кримінальну відповідальність за відмову давати свідчення, Юрія відмовлявся їх давати. І нам відомо, що правозахисників теж засуджували за цією статтею.
Виявлено цікаву заяву Литвина до Комітету держбезпеки при Раді Міністрів УРСР від 30 травня 1979 року, у якій він наголосив, що не даватиме жодних свідчень щодо його участі в Українській правозахисній групі "Гельсінська", оскільки її діяльність не суперечить "ані букві, ані духу Декларації прав людини…"
У справі є рукописний документ з назвою "Борцам за свободу и независимость Чехословакии", у якому Литвин висловлює підтримку чехословацькому народу, придушеному радянськими військами 1968 року.
Крім того, у справі є заява Литвина, котру він разом з матір'ю писав до президії Верховної Ради СРСР, про вихід із громадянства СРСР та з проханням випустити його за кордон. В іншому документі у справі з назвою "Открытое письмо членам Политбюро" Литвин повідомляв, що йому безпідставно відмовили у виході з громадянства, почали погрожувати та звинуватили в тому, що він "душевно болен".
Відкритий лист є дуже емоційним, що може свідчити про тяжкі умови проживання в радянській дійсності, постійні закиди, адміністративний контроль, обвинувачення тощо, що створювало нестерпні умови життя для Литвина.
В одному з абзаців Литвин зазначає, що його й надалі будуть "преследовать и подвергать всевозможным репрессиям. Хотя бы только потому, что я не желаю и не могу отказаться от своих убеждений, от своего творчества, от своей деятельности".
Слідство інкримінувало Юрію написання публікації з назвою "Правозахисний рух в Україні, його засади та перспективи", опублікованої 1979 року в №10 журналу "Сучасність", який видавали в Мюнхені (ФРН). У ній Литвин робить такий висновок:
"Правозахисний рух на Україні є однією з провідних ланок міжнародного правозахисного руху, і його члени зроблять все від них залежне, щоб і надалі цей рух був інтернаціональний по своїй суті, при цьому не втрачаючи ні своїх національних особливостей, ні свого національного обличчя".
Цікаво, що у справі як доказ знаходимо надіслану Литвину поштою з-за кордону Загальну декларацію прав людини. Тобто доказом є нормативний документ, який був ратифікований СРСР, але фактично не виконувався. І якщо ми почитаємо декларацію, то виявимо низку порушень, з котрими постійно стикався Литвин, а саме: право на життя, на свободу й особисту недоторканність (ст. 3), нікого не вільно катувати (ст. 4), кожен має право на справедливий суд (ст. 8), нікого не можна свавільно заарештувати, затримати (ст. 9), кожен має право на свободу переконань і на вільне їх висловлення (ст. 19).
Повертаючись до процесуальних документів у справі, 1 березня 1982 року Литвину одразу обрали запобіжний захід – тримання під вартою, ухвалили рішення про обшук його речей у виправно-трудовій колонії №85 та вдома в матері.
Того самого дня Юрія притягнули до відповідальності як обвинуваченого. У відповідній постанові йому інкримінували зазначені вище публікації – "Правозахисний рух в Україні, його засади та перспективи" й "Борцам за свободу и независимость Чехословакии".
Литвин, ознайомившись із постановою, написав: "Звертаюсь із клопотанням про допуск захисника до участі в справі з моменту пред'явлення обвинувачення".
Слід зазначити, що адвоката допускали до справи лише на стадії судового розгляду. Литвин свою провину не визнав, але факт написання ним згаданих публікацій підтвердив.
У протоколі допиту від 3 березня 1982 року Литвин згадує, що на його становлення вплинуло спілкування з архієпископом Йосипом Сліпим, Володимиром Григоровичем Горбовим, Михайлом Михайловичем Сорокою. Він зазначає, що до Української правозахисної групи вступив у червні 1978 року, про що його повідомила Оксана Яківна Мешко.
Литвину також інкримінували відкритий лист на підтримку Левка Лук'яненка щодо його несправедливого засудження, який він опублікував і розповсюджував 1978 року.
Після того, як Литвина етапували до Києва, його допитували майже щодня від початку березня до середини травня. Допити здебільшого розпочиналися зранку й тривали аж до вечора.
Литвин у відкритому листі скаржився, що його хочуть визнати психічнохворим і цим шантажують. І справді, ми знаходимо довідку, у якій "лікарі" ставили йому діагноз "психопатія".
Авторство своїх праць і листів Литвин визнавав, але у справі все ж провели почеркознавчі експертизи, які це підтвердили.
Слід зазначити, що процесуальні документи у справі погоджував перший заступник прокурора Київської області Антоненко Ю.А., котрий навіть підписувався замість прокурора Київської області Богачова В.С.
Нам удалося поспілкуватися з онуком колишнього прокурора Київської області Богачовим, який розповів, що, як йому відомо, його дід був доволі принциповою людиною й не погоджувався бути співучасником явно незаконної діяльності КДБ СРСР. Натомість цьому сприяв його заступник Антоненко Ю.О., який згодом очолив обласну прокуратуру.
Слідство закінчилося 21 травня 1982 року. Ознайомившись зі справою, Литвин написав заяву, що розцінює її як свідомий злочин органів влади проти членів правозахисного руху СРСР загалом і проти нього зокрема.
31 травня 1982 року було складено обвинувальний акт, який передали для розгляду до Київського обласного суду.
Слід зазначити, що на момент завершення слідства Литвин був хронічно хворою людиною – хронічна виразка та інші хвороби.
Як адвокат у справі Литвина "захищав" завідувач Бориспільської юридичної консультації Київської обласної колегії адвокатів Фастовець Л.В., від захисту якого Юрій відмовився під час судового засідання, але суд відмовив йому в цьому клопотанні.
Київський обласний суд почав розгляд справи 1 червня 1982 року. Литвин на початку судового засідання заявив: "Судова колегія не має морального права судити мене, і тому я відмовляюся давати суду показання".
"Винним себе зовсім не визнаю", – наголосив Литвин.
Окрему увагу слід звернути на позицію адвоката Фастовця: вона не була активною з погляду захисту, він покладався на розсуд суду, казав про пом'якшувальні обставини, але провину клієнта не визнавав, як адвокат Медведчук у справі Стуса, оскільки розумів, що це є порушенням закону. У завершальному слові, зокрема, зазначив:
"НЕ ЙДУЧИ ВРОЗРІЗ ІЗ ВИМОГАМИ ЗАКОНУ та виходячи з того, що мій підзахисний не визнає себе винним, я ВИМУШЕНИЙ просити виправдати Литвина за ст. 62 ч. ІІ КК УРСР та за ст. 70 ч. ІІ КК РРФСР".
Литвин, відповідно до протоколу судового засідання, почав виступати з останнім словом, до якого окремо готувався, але головуючий суддя його постійно переривав і, зрештою, ухвалив позбавити Литвина останнього слова, оскільки той начебто "намагався використовувати останнє слово з метою антирадянської пропаганди та агітації".
24 червня 1982 року о 14:30 суд оголосив вирок, яким засудив Литвина до 10 років таборів особливо суворого режиму та 5 років заслання, визнавши винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 62 ч. ІІ КК УРСР та ст. 70 ч. ІІ КК РРФСР.
З тексту вироку бачимо, що Литвина засудили за "антирадянські" й "наклепницькі" твори: написаний 1968 року лист "Борцам за свободу и независимость Чехословакии" та написані 10 років по тому два "Открытых письма…", "Слово о кающихся грешниках" (щодо покаянних заяв І.Дзюби, В.Захарченка, Г.Снєгірьова), "Некролог", лист до пані Картер, кілька варіантів праці "Советское государство и советский рабочий класс" і найважливіший – статтю "Правозахисний рух в Україні, його засади та перспективи", опубліковану 1979 року в №10 журналу "Сучасність" та зачитану на радіо "Свобода".
Інкримінували йому також усні висловлювання, засвідчені в'язнями-кримінальниками, з усілякими перекрученнями та домислами, сфабрикованими слідчими.
У вироку зазначено: "Литвин з червня 1978 року свою діяльність став прикривати личиною "борця за права людини", з цього часу почав називати себе членом так званої "групи сприяння виконанню Гельсінських угод" і разом з іншими відщепенцями брав участь у розповсюдженні ворожих документів".
Як відомо нам нині з розповідей друзів Литвина, його шантажували під час слідства божевільнею, возили до сумнозвісного 13-го відділення київської "Павлівки". Експертизу проводив відомий усій кримінальній Україні психіатр – доктор медицини Ліфшиць.
От він допитував Литвина: "Що ви все на партію звалюєте? При чому тут партія, як от у сусідній палаті лежить чоловік, котрий, вибачте, козу зґвалтував?" – "А де це він зробив, на Красній площі?" – "Та в хліві. Ще й защібнувся. Діти побачили". – "Отже, він людей соромився? А якби він був віруючий та знав, що Бог усевидющий, то вчинив би таке? То ж скажіть мені, а хто хрести скидав із церков, чи не ваша партія?"
Отож, Литвинові в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36 належало пробути до 24 червня 1992 року, плюс у засланні – до 1997-го. Виходить, що загалом його засудили до 43 років неволі, не рахуючи півтора року адміннагляду. З прожитих 49 років він відбув у неволі 22.
Вічний спокій
Литвин десь у травні 1982 року прибув на Урал, до табору особливо суворого режиму ВС-389/36, що в селі Кучино Чусовського району Пермської області.
У в'язниці, протестуючи проти свавілля й байдужості тюремників, Литвин серйозно виснажується та збавляє й так слабке здоров'я. Кілька разів він оголошував голодування, через що йому заборонили єдине на рік побачення з матір'ю.
У цей час одне за одним помирають його однодумці: Іван Мамчич, Олекса Тихий, Валерій Марченко, колишня дружина Віра Мельниченко, Борис Антоненко-Давидович.
21 серпня 1984 року Литвин настільки знесилів, що вже не міг ходити. На це він поскаржився Михайлові Гориню, який сидів у сусідній камері. Лікар звільнив його від робіт.
24 серпня Юрію Литвину стало геть зле, він почав марити. Коли співкамерники прийшли на обід, знайшли його в камері з розтятим животом.
"Крові не було, але кишки вивалилися", – розповідали вони згодом.
Литвина забрали до лікарні, начальство в'язниці заспокоювало: "Померти ми йому, звісно, не дамо".
Юрій помер 5 вересня 1984 року в лікарні міста Чусове. В'ячеслав Острогляд, який теж лежав у тій лікарні, розповідав, що там чув: за тієї рани на животі Литвин мав би жити. Але він був надто ослабленим. Лежати мусив лише на спині, тому нирки затерпли й відмовили. Це й стало безпосередньою причиною смерті.
Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим Барахтинською сільрадою, що його має на руках матір Юрія, помер він 5 вересня 1984 року від "проникаючого різаного поранення черевної порожнини з пошкодженням тонкого кишківника".
Чи було це самогубство? Можливо. Проте цього не засвідчує жоден із в'язнів, бо ніхто не був присутній. Водночас, чим можна було порізатися, у камері не знайшли ані одразу, ані під час пізніших обшуків.
Мати Литвина десь 1995 року розповідала Василеві Овсієнку, що в Кучиному їй якось потрібно було зайти до громадського туалету. Щойно причинила двері, аж туди ломиться зек у чорному одязі – "безконвойник" (такі працюють за межами зони, а ночують у зоні).
– Ти куди? Не бачиш, що зайшла стара жінка?
– Вибачте. Вашому синові що хотіли, те й зробили. Він не покінчив самогубством, його вбили. Тільки не видавайте мене, бо й мені таке буде.
"Найгуманніший у світі" радянський закон не дозволив забрати тіло померлого в'язня, доки не закінчиться строк його ув'язнення. Саме тому так довго домагалися родини Литвина, Тихого та Стуса дозволу на перепоховання в рідній землі.
Стуса та Литвина багато що єднало: хист, оголена поетична та громадянська реакція на несправедливість оточуючого світу, врешті-решт, членство в Українській Гельсінській групі. Не кажучи вже про арешти, суди, тюрми й заслання. І, зрештою, смерть. У цьому теж є знак небес, бо це сталося в один день.
Місцем вічного спокою Юрка та Василя призначили маленький цвинтар біля дороги в селі Копально-Борисово.
"Особливо небезпечні державні рецидивісти", згідно з "найгуманнішими у світі" радянськими законами, не мали права навіть на скромний обеліск, не кажучи вже про людський хрест.
Тільки дерев'яні стовпчики з номерами. У Литвина – сьомий, у Стуса – дев'ятий…
Але вже за кілька років друзі та рідні перевезли їхні тіла додому. Їх знову поховали поруч – на Байковому цвинтарі в Києві.
Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть
Після завершення реформи децентралізації Києво-Святошинський район зникне з мапи Київщини. Населені пункти району утворять об'єднані громади та житимуть за новим адміністративно-територіальним устроєм. Про те, які проблеми громадам доведеться вирішувати після виборів, чим може закінчитись відкриття ринку землі та як район переживає карантинні обмеження у інтерв'ю KV розповів заступник голови Києво-Святошинської районної ради, голова фракції ВО “Свобода” у районній раді Олександр Однороманенко.
KV: Вже четвертий рік ви є заступником голови Києво-Святошинської райради. З якими проблемами до вас найчастіше звертаються мешканці?
Олександр Однороманенко: Найчастіше мешканці звертаються з проблемами, які можна назвати особистими. Люди приходять за матеріальною допомогою, потреба у якій виникла через життєві обставини – тяжка хвороба, проблеми у сім'ї. Із земельними проблемами – іноді родичі між собою не можуть поділити спадщину, земельні гектари. Буває, учасники АТО звертаються за допомогою у вирішення питань із виділенням землі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
З 2015 року почався процес децентралізації і багато функцій були передані органам місцевого самоврядування. Але жителі району цього не розуміють і продовжують звертатись у районну раду. Вони звикли, що це вищий орган влади і тут вирішуються усі питання.
Якщо розумію, що не маю повноважень, аби допомогти у вирішення питання, то направляю депутатське звернення із описом проблеми органу місцевого самоврядування, на території якого проживає людина.
KV: Наскільки складним цей рік є для Києво-Святошинського району? Яка ситуація із бюджетними надходженнями?
Олександр Однороманенко: На щастя, районний бюджет не дуже постраждав через карантинні обмеження. Основні податки району – це ПДФО. Великі підприємства, які наповнюють більшу частину бюджету, не припиняли свою діяльність.
Нам вистачає коштів на виплату заробітних плат у повному обсязі, це захищені статті витрат. Плануємо у кінці року мінімальне виконання бюджету.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
KV: Політичну ситуацію у районній раді наразі можна назвати стабільною?
Олександр Однороманенко: Я вважаю, що зараз політичну ситуацію у районній раді можна вважати стабільною. Після зміни голови районної ради є депутатська більшість, взаємопорозуміння. Думаю, що без політичної кризи Києво-Святошинська районна рада VII скликання допрацює до кінця своєї каденції.
KV: А які основні проблеми є у Києво-Святошинському районі? Як їх вирішити?
Олександр Однороманенко: Основною проблемою залишається вивезення твердих побутових відходів. У 2016 році було закрито сміттєвий полігон у Тарасівці і тепер району нікуди вивозити сміття. Кожен орган місцевого самоврядування самостійно домовляється із полігонами у Васильківському, Бородянському районах. Через це збільшився тариф на вивезення, до того ж полігони не готові приймати весь об'єм сміття, який продукує наш район. А кількість жителів продовжує зростати, будуються нові багатоповерхові будинки.
Побудова сміттєпереробного заводу європейського рівня вирішила б проблему. Але ми розуміємо, як громади ставляться до таких заводів, коли йдеться про будівництво на їхній території.
Ми проводили роботу з інвесторами, і головна вимога – достатній об'єм сміття. Окремо кожна громада цю вимогу виконати не зможе, якщо голова ОТГ буде підписувати контракт на ввезення сміття з інших громад на свою територію – виникне конфлікт. Тому потрібно вирішувати сміттєву проблему відразу для всього району. Внаслідок реформи децентралізації район, скоріше за все, зникне з мапи Київської області. Тому цей виклик стоятиме перед Київською обласною радою наступного скликання та перед державою.
KV: Є проблеми із дорогами?
Олександр Однороманенко: У районі є транспортна проблема. Будуються нові житлові комплекси, збільшується населення, але дороги залишаються старими. Їх ремонтують, вони у гарному стані, але вони вузькі для виїзду у столицю, через це постійні затори. Наприклад, дорога через Бишівську трасу веде у історичну частину села Софіївська Борщагівка. У тій частині розширити дорогу не можна, бо навколо житлові будинки.
Є проєкт побудови дороги по проспекту Небесної сотні, яка має вийти до Житомирської траси. Це частково розгрузить вузький виїзд із Софіївської Борщагівки на Окружну дорогу.
Також є проблема із громадським транспортом. Проведенням конкурсів на перевізників займається Київська ОДА. І часто буває, що подаються перевізники, які обіцяють сучасний транспорт, який відповідає всім вимогам. Після того, як перевізник заходить на маршрут, перший місяць дійсно їздять комфортні нові автобуси. Але потім знову з'являються старі несправні маршрутки. Звісно, що люди не хочуть користуватись таким транспортом. Хто має власне авто – користується ним. Звідси також з'являється проблема заторів. Тому, я вважаю, умови для перевізників мають прописуватись на весь період обслуговування маршруту і їх дотримання мають постійно контролювати.
KV: Будівництво сміттєсортувальної станції у Боярці дійшло вже до суду. Що думаєте з цього приводу?
Олександр Однороманенко: Я не можу оцінювати, наскільки сміттєсортувальна станція відповідатиме європейським стандартам, але вважаю, що в цілому така ініціатива є правильною. Проблема в тому, що вона з'явилася перед місцевими виборами. Якби Боярська влада почала це робити у перший рік каденції, а не в останній – їм би вдалося.
Думаю, до 25 жовтня це будівництво буде у процесі протестів та судів. Одна сторона, яка претендує на голову ОТГ, за будівництво, інша сторона, яка також претендує бути головою, – проти.
KV: Чи підтримує “Свобода” запровадження ринку землі? Аргументуйте.
Олександр Однороманенко: “Свобода” була і є проти відкриття ринку землі. Ми вважаємо, що українці мають право на продаж своїх паїв. Але тільки державі. Якщо закон почне працювати у тій редакції, яка є зараз, іноземці почнуть скуповувати нашу землю за бесцінь.
Крім того, партія “Слуга народу” пропонує ввести податок у 6 тисяч гривень за один пай. Це знищить фермерство, невеликих аграріїв та одноосібників які заробляють, аби годувати родину. На мою думку, це ще один спосіб змусити людей продавати свою землю.
KV: Як відкриття ринку землі вплине на аграріїв, яких у районі досить небагато?
Олександр Однороманенко: Уся земля, яка є в районі, знаходиться у приватній власності. Тут немає великих господарств, які б обробляли землю. Уся сільськогосподарська земля наразі знаходиться під житловими будинками. На місці сьогоднішніх ЖК декілька десятків років тому були огороди і там вирощували овочі.
KV: Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації?
Олександр Однороманенко: Ефективність реформи ми побачимо тоді, коли вона запрацює. Але в цілому я вважаю, що децентралізація була нам потрібна. Укрупнення – це позитивні зміни. Якщо говорити про Києво-Святошинський район, то тут є проблема, оскільки 90% населених пунктів є самодостатніми і могли б бути центрами громад, або продовжувати працювати самостійно.
Та в Україні є села, де населення 300-500 людей. І при цьому там є сільський голова, апарат сільської ради, депутати. Податки жителів витрачаються на заробітні плати. І часто, окрім землі, у таких селах нічого немає, тому їм складно розвиватись. Укрупнення у таких ситуаціях – це вирішення проблеми.
Але я вважаю, що деякі райони Київської області не варто було ділити на декілька громад. Наприклад, Переяслав-Хмельницький район було б доцільніше об’єднати в одну громаду. Для порівняння – Циблівська громада має населення трохи більше 6 тисяч людей, а на території однієї Софіївсько-Борщагівської сільради проживає більше 14 тисяч.
KV: Що думаєте з приводу майбутнього поділу населених пунктів Києво-Святошинського району на різні райони?
Олександр Однороманенко: Наш район не має міста обласного значення. У нас лише два міста районного значення – Вишневе та Боярка. За методикою ні одне, ні інше місто не може бути адміністративним центром. Ми, як депутати, звертались до Верховної Ради та Кабінету Міністрів щодо збереження цілісності Києво-Святошинського району. Щоб, наприклад, центр був у місті Бучі або Ірпені. На превеликий жаль, за існуючим проєктом населені пункти району розділили між трьома районами.
Я вважаю, що у майбутньому адміністративному-територіальному устрої взагалі не має бути такого поняття, як район. Але для цього потрібно провести Конституційну реформу. Та моно більшість Ради або не може, або не хоче.
KV: Чи усі об'єднані громади району, затверджені перспективним планом, можуть бути спроможними? Де ситуація найбільш складна? Громади намагались відстоювати склад ОТГ у судах?
Олександр Однороманенко: На мою думку, усі затверджені громади району будуть спроможними. Найбільшими будуть міські громади – Боярська та Вишнівська, там близько 50 тисяч виборців. Трохи менша, 40 тисяч, Борщагівська громада.
Є і маленькі громади, наприклад, Гатненська – до 10 тисяч. Такі громади мають села, розташовані на трассах державного значення і можуть розвиватись на рахунок податків на акциз.
Деякі громади у процесі об'єднання подавали до судів. Але у районі процес добровільного об'єднання був доволі кволим. Тому це поодинокі випадки.
KV: Як “Свобода” розцінює хід терреформи та осінні вибори, які мають відбутися вже за новою адмінсистемою?
Олександр Однороманенко: “Свобода” однозначно буде йти на вибори. Чекаємо остаточно варіанту закону і тоді представлятимемо своїх кандидатів. Проте ми ніколи не втрачаємо зв’язку із нашими виборцями, адже “Свобода” – це перш за все ідея та ефективний менеджмент по її впровадженню, а без контакту із людьми – ефективними бути не можна.
KV: Що думаєте з приводу нового виборчого законодавства? Якими, на вашу думку, повноваженнями мають бути наділені депутати місцевих та обласної рад?
Олександр Однороманенко: Закон про депутатів місцевих та обласних рад не змінюється. Депутатам місцевих рад додаються повноваження, які раніше вирішували депутати районних рад. Говорити про зміну повноважень, я думаю, немає сенсу, оскільки законодавець не може затвердити остаточні умови на вибори. Змінювати повноваження вже немає часу.
Незрозуміло, за якою системою обиратимуться депутати – мажоритарною чи за партійними списками. Я вважаю, що у громадах до 10 тисяч виборців має бути мажоритарна система. Щодо партійної системи може бути багато варіантів – відкриті, закриті списки. Продовжуються дискусії, від якої кількості виборців мають бути партійні списки. Комітет Ради рекомендує від 10 тисяч, в основному законі – від 90 тисяч, а асоціації міст та сіл і громадські організації підписали відкритий лист до Президента та Верховної Ради щодо 50 тисяч. Я думаю, що ця шкала має бути не менше 30 тисяч виборців, максимум – 50.
KV: Як “Свобода” сприйняла перегляд закону про державну мову? Які можуть бути наслідки через внесення змін до закону?
Олександр Однороманенко: Ми категорично проти і вважаємо, що державна мова в Україні має бути одна – українська. В офіційних установах, державних структурах ми маємо спілкуватись державною мовою. Навчання має бути українською мовою. Якою мовою спілкуватись вдома із родиною – особиста справа кожного.
Внесення змін до закону про мову призведе до русифікації. Часто кажуть – де була українська мова, там не з'явилися ЛНР та ДНР. Але ж нікого не обмежують у мові спілкування. Навіть якщо ви звернетесь до офіціанта чи продавця російською – вам нададуть відповідь російською. Погано – якщо ви звернетеся українською, а вам відповідатимуть російською.
KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори?
Олександр Однороманенко: “Свобода” йде на вибори з відповідальними кандидатами. Депутати від “Свободи” є дисциплінованими, самовідповідальними. Обрані від партії міські голови Хмельницького, Тернопілю та Івано-Франківську є кращими в Україні за різними показниками. За цю каденцію ми довели, що “Свобода” може не тільки протестувати, ходити із прапорами та маршами, але й ефективно працювати в органах місцевого самоврядування.
KV: Що для вас є мірилом успішності політичної партії в Україні?
Олександр Однороманенко: Це доволі філософське питання. Я думаю, що мірило успішності для партії в Україні – це довіра людей на виборах.
Читайте: Степан Кузьмич: “Позиція “Свободи” – єдиним і ефективним покупцем землі має стати держава”КиевVласть
9 липня 2020 року відбулася позачергова сорок шоста сесія Києво-Святошинської районної ради VII скликання. Серед питань порядку денного – внесення змін до низки рішень райради, зокрема внесення змін до програм районного бюджету, будівництва та реконструкції, медичних послуг населенню, охорони довкілля, фінансової підтримки об'єктів комунальної власності.
Про це KV стало відомо з повідомлення прес-служби Києво-Святошинської райради.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За словами голови райради Дмитра Гусятинського, порядок денний позачергової сесії був насиченим, оскільки через введення у березні на території області надзвичайної ситуації у зв'язку з пандемією коронавірусу на позачергових сесіях депутатами обговорювалися та приймалися, в першу чергу, життєво необхідні для району питання.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
“В першу чергу, ми приділяли увагу питанням боротьби з COVID-19, зокрема збільшення видатків на боротьбу з коронавірусом; допомогу сільським радам, які знаходяться в скрутній ситуації через карантинні обмеження, а також програмі розвитку та фінансової підтримки закладів охорони здоров’я району на 2020-2021 роки, яка дозволить зберегти належне фінансування медичних закладів та, відповідно, забезпечити якісне надання медичних послуг пацієнтам. Наразі ж ми повернулися до коригування технічних моментів прийнятих раніше програм”, – зазначив Дмитро Гусятинський.
Читайте: Києво-Святошинська райрада підтримала програми розвитку та фінансової підтримки медичних закладів району
Фото: Києво-Святошинська райрада
КиевVласть
Згурівщина – сільськогосподарський район і тут кожен селянин обстоює право бути вільним господарем на своїй землі. Сьогодні ж країна потрапила в складний період на часі впровадження низки кардинальних реформ. Про болючі проблеми селян напередодні відкриття ринку землі, про життя району в умовах об’єднання громад і нового адмінтерустрою та про те з чим націоналісти йдуть на місцеві вибори в інтерв’ю KV розповів голова Згурівської райради, член ВО “Свобода” Степан Кузьмич.
KV: Ви не так давно очолили райраду: як змінився ритм життя?
Степан Кузьмич: До обов’язків голови райради я приступив два місяці тому. Цей період, можливо, здається вагомим. Але система влади так побудована, що натрапляєш на постійні бюрократичні перепони. І це створює багато незручностей у роботі, відбирає час. Через що складно вирішувати, навіть, банальні проблеми. Ти маєш постійно думати, як зрушити процеси з місця.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Сьогодні на місцях залишається більше коштів. У 2014 році, коли я був головою РДА, бюджет був нульовий, не виплачувалися зарплати, робітники звільнялися. Але сьогодні, через багато років, проблем не стало менше, а лише додалось.
Так, загалом ритм життя дуже змінився, зважаючи на складний період у країні. Із сьомої години я вже на роботі, щоби сконцентруватися на денному плані. До ради, особисто, прийшов не з вулиці. Я – фермер. Займаюся фермерським та тепличним господарствами. Тож про проблеми селян знаю з власного досвіду.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
KV: Які завдання ви особисто поставили собі як голові, яке завдання від партійного керівництва?
Степан Кузьмич: Курс “Свободи” всім відомий – послідовність у діях і обстоювання інтересів громади, вільного селянина. Я ж до роботи завжди ставився з відповідальністю і приділяю їй левову частину часу. І беручись до обов’язків, обіцяв приділяти району не менше. Будуть створені громади й моє головне завдання – не дозволити втратити село.
Політика президента націлена на те, щоби дрібний бізнес отримав підтримку, кредити під 5–10 %. Але про які кредити можна говорити, якщо спадкоємці не можуть одержати земельні ділянки через те, що вона вважається відумерлою спадщиною. Цю спадщину виставляють на аукціон, який у результаті виграє багатомільйонний агрохолдинг, за плечима якого тисячі гектарів. І це основна проблема, яка сьогодні не дає розвиватися сільським підприємцям.
Приблизно 15 років тому, у районі було 18 тис. виборців. Сьогодні немає і 15 – села вимирають. І це – столичний регіон. Селяни масово виїздять за кордон через брак роботи, умов для ведення бізнесу. Молодь не може стати господарем на своїй землі, адже дідівський пай передано в оренду на 25 років, а то й більше.
Це вже не проблема – це трагедія. З цим питанням планую звертатися до народної депутатки від ВО “Свободи” Оксани Савчук. Мета – зареєструвати законопроєкт, який би відкрив доступ селянину до землі, яка перебуває в оренді. При умові створення юридичної особи фермерського господарства чи сімейної ферми, законодавець має за 2–3 роки розірвати договір оренди. Звичайно, потрібні запобіжники, але селянин мусить одержати можливість працювати на своїй же землі. Лише тоді село відродиться.
KV: Назвіть три найбільші проблеми Згурівського району, як їх вирішити?
Степан Кузьмич: Перша, і вона турбує не лише Згурівку, – це проблема замкнутого трикутника “поліція-прокуратура-суд”. Ця система мали би працювати, як годинник. Але цей бюрактичний ланцюг змушує розбиратися в багатьох питаннях роками. Як, наприклад, із ситуацією із виділенням землі для АТОвців.
Ще одне болюче питання – брак лікарів. Разом із депутатами плануємо звернутися до Мінохорони здоров‘я з вимогою терміново надати району медичні кадри. Піврайону не змогли підписати декларації із сімейними лікарями – їх просто не вистачало на всіх. Район уже побудував і житло для медиків. Це проблема селянина, Згурівки? Чи все ж зобов’язання МОЗ? Кожен сплачує податки, за рахунок яких студенти одержують державні стипендії. Щороку випускається тисячі медиків і жоден лікар не приїхав працювати в Згурівку.
Крім того, у районі багато років у занедбаному стані комунальне господарства. На його балансі перебувають житлові будинки. А там, де втрачено контроль, обов’язково виникатимуть проблеми. Одна із них – протікання дахів, зокрема, черговий будинок у районі цукрового заводу, де проживають 50 сімей. Там є проблеми і з водовідведенням. Створена комісія, яка наразі займається оцінкою стану будівлі. В одному будинку дах уже відремонтовано. Не можна чекати виборів до громад, коли в будинку тече дах. Найбільша складність – це неактивність населення, яка й доводить ситуації до такого стану. Там, де є тиск – буде й поступка.
На фото: Степан Кузьмич з однопартійцями
KV: Як у районі з ремонтами доріг? Нещодавно жителі жалілись на якість робіт від ТОВ “Спец Комплект Постач”.
Степан Кузьмич: З депутатами райради плануємо обстежити ділянку ямкового ремонту між селами Нова Олександрівка та Згурівкою. І, якщо там дійсно роботи виконані неналежним чином і виконавець робіт не прислухався до зауважень керівництва РДА. То будемо вимагати анулювати ту роботу і привести дорожнє покриття до належного стану.
Узагалі цей ямковий ремонт мав би бути безкоштовним. На ці роботи можна спрямовувати кошти, зекономлені на розчищенні снігу цьогоріч взимку. Проте, на жаль, ніякої системної роботи в цьому напрямку немає. Так, дороги ремонтуються. Але на їхній ремонт із держави та області виділяється недостатньо коштів. У багатьох селах, як у Щасливому на вулиці Прилуцький, взагалі немає дорожнього покриття.
KV: Чи підтримує “Свобода” запровадження ринку землі? Аргументуйте.
Степан Кузьмич: Буде земля – буде держава. Позиція “Свободи” – єдиним і ефективним покупцем землі має стати держава. А вже потім вона має передати через громади її в оренду землевласнику зі підтримки асоціацій аграріїв. Сьогодні ж досі немає механізму передачі землі. Якщо є юридична особа – це вже потенційний іноземець. Не можна допустити до української землі “офшорників” та агрохолдинги, лише тому, що вони заплатять більше коштів. Що таке гроші, у порівнянні з нашою родючою землею?
KV: Як вплине зняття мораторію на сільськогосподарський район Згурівщини й паї селян?
Степан Кузьмич: Поки що жодним чином, якщо не будуть обнулені договори оренди. Купуй не купуй, а земля ще 25 років перебуватиме в оренді. Землю купуватиме частинами той, хто її орендує. Тож вільного ринку не буде. Та й думаю, масово продавати землю селяни не будуть. Той хто хотів продати, підписав договір на 49 років і отримав відповідні виплати. Якщо ж таки орендні договори анулюють, відбудеться різке зростання сільських господарств й рівня життя на селі. Відкрився би вільний доступ до спадкових земель, а одноосібники одержати шанс розвивати свій бізнес. Але це питання на законодавчому рівні лобіюють таким чином, щоб усе залишити в руках агрохолдингів.
KV: Як вирішився конфлікт із селянами щодо передачі ексголовою РДА Мозговим розпайованих спірних ділянок в аренду фермерам? Справу вивчала прокуратура.
Степан Кузьмич: Я знайомий із цією ситуацією. Особисто брав участь у вирішенні цього питання. Наразі ця справа вже як два роки тягнеться в суді. Активісти Згурівського району тримають його хід на контролі, відвідують засідання, які час від часу переносяться.
KV: Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації?
Степан Кузьмич: Сьогодні багато є прикладів успішних громад, ефективного використання коштів на місцях. Також усі розуміють, що 25 жовтня відбудуться місцеві вибори в ОТГ. І за владу при громадах, які стануть розпорядниками коштів і одержать доступ до земель, скоро розпочнеться справжній бій. Уже навіть проглядаються деякі виборчі штаби. Так, реформа позитивна, а наскільки вона буде дієвою й наскільки громада зможе вирішувати самостійно проблеми – побачимо. Питання в тому, як бюрократична коса буде працювати після об’єднання.
KV: Чи готова сьогодні Згурівщина об’єднатися в єдину тергромаду?
Степан Кузьмич: На території району неодноразово проводилися слухання щодо створення громади. Але населення й досі аморфне до всіх цих реформ і отримання місцевою владою переваг чи коштів на утримання шкіл тощо. Їх більше хвилює питання зручності послуг, які вони звикли отримувати в сільраді. І, напевно, бюрократія, прописана на рівні законів, не скоро зникне, щоби селянину не треба було їздити до адмінцентру. Об’єднання громад – це добре, є й перспектива. Але для малих віддалених сіл це може стати погибеллю. Якщо не буде змінено законодавство й не нададуть селянам доступу до землі. Залишається питання й щодо спроможності Згурівської громади. Можливо, будуть вирішуватися лише більш суттєві й нагальніші проблеми центру громади. А де немає школи, садочка, лікарні, сільради село розвиватися також не буде.
KV: Як “Свобода” розцінює хід терреформи та осінні вибори, які мають відбутися вже за новою адмінсистемою?
Степан Кузьмич: Об’єднання громад, адмінтерреформа мали би відбуватися в комплексі, одночасно змінюватися земельне законодавство тощо. Але однаково до громад обиратимуться депутати і “Свобода” братиме активну участь у виборах.
Ще не відомо, які зміни внесуть у виборче законодавство. Чи будуть ради утворюватися за партійною чи все ж мажоритарною системою. На це буде впливати шкала із кількості населення. Якщо вибори відбуватимуться за системою: вище 15 тис. населення – партійна, менше 15 тис. – мажоритарна. То ми одержимо дуже малий коридор проходження. Адже район невеликий за кількістю виборців – усього 14 тис. 811 осіб. У будь-якому випадку партійна система для районних рад запроваджується вперше, а селяни звикли обирати депутатів з огляду на особистість.
KV: Чи підтримуєте ви розподіл Київщини на шість округів?
Степан Кузьмич: Шість районів замість двох десятків – це, мабуть, привальний крок. Це дозволить скоротити і зменшити навантаження на державний бюджет. Звичайно, через географічну складову, кожен район хоче бути адмінцентром. Головне, щоби роботу адмінцентру організували так, щоб населенню не потрібно було до нього добиратися, щоби вирішити якесь питання.
KV: Згурівщину включають до адмінцентру в Переяславі. Наскільки доречним є таке приєднання на Вашу думку?
Степан Кузьмич: Переяслав територіально незручний для віддаленої Згурівки. У цій ситуації Яготин є найбільш прийнятним варіантом. Та й частина Згурівки раніше була в складі Яготинського району. Але цей варіант взагалі не розглядався. І якщо брати до розгляду Бровари, Бориспіль, з якими маємо сполучення, то за рейтингом Переяслав також буде на останньому місці.
KV: Як “Свобода” сприйняла перегляд закону про державну мову? Які можуть бути наслідки через внесення змін до закону?
Степан Кузьмич: Цей законопроєкт спрямований на руйнування та обмеження української мови. І це – початок руйнації національної єдності, чергова спроба поділити українців на різні сорти. І це дежавю ми вже проходили у 2014 році. Усі ці українофобні партії налаштовані проти України. Але я не думаю, що вони зможуть досягти бажаного.
Свободівці однозначно за недопустимість перегляду закону про мову. Згурівська районна рада з подання “Свободи”, але за підтримки всіх партій, також звернулася до Президента України, Верховної Ради, Прем’єр-міністра щодо цієї ситуації.
KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори?
Степан Кузьмич: “Свобода” має багаж досвіду довжиною у 25 років існування партії й послідовна у своїх діях. Свободівці мають значні результати роботи при владі. Хто десь схибив чи зрадив? Ні. Свободівці завжди готові на самопожертву заради України. Тож не бачу причин, щоби за неї не голосувати.
Ми обстоюємо права селян, їхнє право на землю. Згурівський район селом розпочинається й ним закінчується. І сьогодні завдання “Свободи” – зберегти дрібні села і викорінити ситуацію, коли пан – спроможний, а село – ні. Де дітей возять до сусідніх сел, бо закрили школу. Так, громади – це крок уперед, вони стануть розпорядниками коштів. Але, якщо не буде доступу до землі – не буде розвитку і в громаді.
Степан Кузьмич у зоні АТО, Донеччина, 2015 рік. Фото: Євген Чубук, Згурівська Правда
KV: Що для вас є мірилом успішності політичної партії в Україні?
Степан Кузьмич: Кожна політична партія може говорити про важливі завдання й давати обіцянки. Але успішна вона лише тоді, коли має свою історію. Коли послідовна в діях із року в рік, у трактуванні своїх бачень, може продемонструвати результати своєї роботи. Це і є складові успішності. І цей досвід красномовніший за всі ті обіцянки.
Читайте: Згурівська райрада перейшла під керівництво націоналістів і порошенківцівКиевVласть
Парламент віддав земельні питання на відкуп об'єднаних громад. Тепер вирішувати, як змінити цільове призначення землі та як затвердити містобудівні умови, будуть місцеві органи містобудування. На місцях вже рапортують про готовність перебирати на себе повноваження. Переваг називають безліч, про недоліки – мовчать.
Як стало відомо KV, 17 червня депутати Верховної Ради в другому читанні підтримали проєкт закону № 2280 щодо внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо планування використання земель.
Зміни до законопроєкту передбачають надання тергромадам прав та повноважень у галузі архітектури та будівництва, а також житлово-комунального господарства.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Громади зможуть змінювати цільове призначення землекористувачем земельних ділянок державної та комунальної власності в разі наявності будівлі, що перебуває в приватній власності землекористувача, земель житлової та громадської забудови, промисловості, транспорту, оборони тощо. А також коригувати функціональні зони, встановлені старими генпланами населених пунктів, окрім парків, скверів, лісів та прибережних захисних смуг. Змінювати цільове призначення особливо цінних земель для розміщення об’єктів промисловості.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Проте громади мають створити і власні органи містобудування та архітектури. Ці органи зможуть встановлювати містобудівні умови, обмеження на всій території громади й замовляти містобудівну документацію через власну службу.
Законопроєкт також доповнює перелік низки зобов’язань, які будуть покладені на громади: збереження зон та об’єктів охорони пам’яток культурної спадщини, використання історичних ареалів, історико-культурних заповідників тощо. Зміни врегульовують і питання використання земель для сінокосіння, випасання худоби та заборони розорювання пасовищ.
Зміни були внесені й до відповідних законів України, пов’язаних із землеустроєм та містобудівною діяльністю.
Думка громад
Керівники тергромад свідчать, що більшість уже почали створювати власні органи містобудування та мають відповідних спеціалістів, тож готові до передачі таких повноважень на місця. Проте деякі все ж вважають, що не всі території будуть підготовлені до таких змін і потрібен перехідний період для приведення земельної документації у відповідність до законодавства.
Але загалом громади погоджуються, що ці зміни значно наблизять надання обіцяних послуг мешканцям на місцях, зменшать бюрократичні перепони в розбудові територій. А також нададуть змогу здійснювати контроль за використанням земель та веденням законного будівництва.
Голова Миронівської ОТГ Віталій Савенко:Я схвально ставлюсь до цих змін. Звичайно, вони передбачають додаткові витрати з бюджету громади. Наразі ми не маємо архітектора, лише головного спеціаліста з містобудування. Але певні земельні питання вже почали розглядати. Думаю, після виборів як таких районів уже не буде і всі його функції ляжуть на плечі ОТГ. І нам доведеться створити цей орган містобудування та архітектури, що раніше був закріплений за адміністраціями. Приміщення під ці потреби маємо та й, напевно, майно райрад також перейде до ОТГ. Якщо до цього ми не мали права змінювати цільове призначення сільгоспземель, то відтепер ця можливість дозволить напряму залучати на територію інвесторів. Це добре, що на місця передають багато функцій. Насамперед, це значно наблизить надання адмінпослуг для мешканців.
Голова Узинської ОТГ Віталій Гринчук:Для зняття бюрократичних бар’єрів у розбудові, особливо, коли це стосується економічного розвитку, то однозначно – для ОТГ ці законодавчі зміни позитивні. Питання лише в тому, чи готові громади взяти на себе всі ці земельні та будівельні процеси. Можливо, отримання погодження на будівництво чи реконструкцію серйозних об’єктів має все ж залишитися на рівні міністерства. Що стосується питань введення в експлуатацію, то сьогодні надходить багато скарг на бюрократичні перепони. А це все затримує розвиток бізнесу на місцях. Тому дозволи на будівництво простих об’єктів чи житлових будинків – однозначно має надавати громада. У кожній ОТГ уже, як мінімум, є архітектор чи навіть архітектурно-планувальні відділи. За необхідності громади можуть скооперуватися, створювати спільні підрозділи, що значно полегшить їхнє фінансування.
Голова Глевахівської ОТГ Володимир Петренко:
Надання громадам прав, передбачених у змінах до Земельного кодексу – це добре як для жителів, так і для ОТГ. Громаді треба розвиватися й саме тут мають вирішуватися всі питання, бо тільки на місцях знають свої внутрішні проблеми. Тому ми мусимо брати й ці повноваження під свій контроль, щоби жителям було комфортніше одержувати послуги. Громада вже має земельний відділ, архітектора. Запущений процес інвентаризації земель селища Глевахи, що дало змогу збільшити межі ОТГ уже до 2365 га. У вересні будемо розуміти, що можна зробити для розвитку своєї громади.
Голова Баришівської ОТГ Олександр Варениченко:
Громада вже створила свій орган містобудування та архітектури. До запровадження цього органу ОТГ спонукали повсякчасні колізії. Адже мешканцям, навіть маючи дозвіл на будівництво гаражу й детальний план, необхідно було пройти через обласну містобудівну раду. І там, зазвичай, усі процеси тормозилися. Також при ДАБІ існувала бюрократична машина й подекуди розібратися із незаконними будівництвом було практично неможливо. Ми зацікавлені, щоби громада швидше розбудовувалося, але до цього мали право вирішувати лише певний перелік питань. Тепер, нарешті, всі послуги надаватимуться на місцях.
Голова Дівичківської ОТГ Тимофій Девко:
Отримання громадами права на затвердження містобудівної документації позитивно вплине на розвиток ОТГ. Раніше навіть маленькі проєкти затверджувала райдержадміністрація. А у зв’язку з укрупненням районів, замість адміністрацій залишаться лише префекти. Тож ми готові до отримання таких повноважень із метою контролю використання земель та ведення законного будівництва на території. Уже маємо свій відділ архітектури та житлово-комунального господарства, відповідного спеціаліста.
Голова Студеніківської ОТГ Марія Лях:
Можливо, сьогодні не кожна громада готова до отримання таких повноважень. Адже це відповідальність, залучення кадрів. Можуть бути проблеми з передачею з адміністрацій відповідної документації, архівів, десь не завершена інвентаризація тощо. Але держава робить правильні кроки – громади мають бути автономними, мати можливість використовувати свої ресурси та залучати інверторів. Наша ОТГ зараз над цим питанням уже працює.
Голова Фурсівської ОТГ Микола Фурсенко:
У багатьох громадах уже створенні відповідні органи. Головне – знайти фахівця – не кожна сільська територія має відповідні кадри. Як правило, такі відділи діяли при райцентрах. Та найбільша проблема в тому, що більшість населених пунктів, навіть базових, ще не мають документів на землю, генеральних планів, схем планування та зонування територій. А без цього передати повноваження з одного органу на інший не так то й легко. Думаю, з усім цим у Фурсівській ОТГ питання не виникнуть. Лише одне село ще не має генерального плану. Тож нам легше, є розуміння подальшого використання територій. Де розвивати зелений туризм, а де фермерські господарства, де вивільнилися території колишніх військових частин, які можна передати під пасовища чи промислову зону.
Читайте:
Проект Децентрализация: Софиевская и Петропавловская Борщаговки не спешат объединяться
Проект “Децентрализация”: Войти в Озернянскую ОТО готовы лишь два сельсовета из шести
Проект “Децентрализация”: Великодымерская теробщина этой осенью идет на выборы
Проект “Децентрализация”: Медвинская теробщина идет на выборы в неполном составе
Проект “Децентрализация”: Фурсовская теробщина может лишиться части бюджета
Проект “Децентрализация”: Села Переяслав-Хмельницкого района отказались примкнуть к городу
Проект “Децентрализация”: Кагарлыкская теробщина объединит город и 26 сельсоветов
Проект “Децентрализация”. Политические амбиции мешают состояться большой Боярской теробщине
Проект “Децентрализация”: Тетиевская терробщина готовится к выборам в декабре
Проект "Децентрализация". Узинской терробщине придется поработать над развитием
Проект “Децентрализация”: КОГА тормозит назначение выборов в Циблевской терробщине
Проект “Децентрализация”: Гостомельская ОТО пойдет на выборы только в составе Киево-Святошинского района
Проект “Децентрализация”: Студениковская терробщина готовится к выборам в декабре
Проект “Децентрализация”: Предусмотренная Кабмином Дымерская ОТО может не состояться
Проект “Децентрализация”: Мироновская терробщина ждет позитивного вывода от КОГА
Проект “Децентрализация”: Ржищевская терробщина может стать проблемой для Кагарлыкского района
Проект “Децентрализация”: Ходосовская терробщина может объединить села трех районов
Проект “Децентрализация”: села Ставищенского района готовы митинговать против объединения
Проект “Децентрализация”: Яготинская терробщина не спешит на выборы
“Проект Децентрализация”: Создание Боярской ОТО дошло до суда
Проект “Децентрализация”. Сельсоветы потенциальной Вороньковской ОТО не готовы объединяться
Проект “Децентрализация”: Власти Згуровщины не готовы терять полномочия
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Дмитровская терробщина уже год дожидается выборов
Проект “Децентрализация”: Гребенковская терробщина не может быть создана без согласия двух сельсоветов
“Проект Децентрализация”: Создание потенциальной Бышевской ОТО остановилось в 2015 году
Проект “Децентрализация”: Козин поборется за право быть центром терробщины
Проект “Децентрализация”: Пирновская терробщина может быть создана только принудительно
Проект “Децентрализация”: Процесс объединения в Барышевке даже не начали
Проект “Децентрализация”: Терробщина с центром в Украинке может быть названа Трипольской
Проект “Децентрализация”: Рожновская терробщина не может определиться с центром
“Проект Децентрализация”: Обухов может присоединить окрестные села
Проект “Децентрализация”: Иванковская ОТО поборется за зону отчуждения
Проект “Децентрализация”: Ташанская терробщина год ждет позитивного вывода КОГА
Проект “Децентрализация”: Березанская терробщина будет проходить процедуру создания ОТО заново
Проект “Децентрализация”: Володарский район не планирует объединяться в ближайшее время
Проект “Децентрализация”: Полесский район этим летом планирует начать процесс объединения
Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО может объединить не все сельсоветы
Проект “Децентрализация”: Ракитнянский район может объединиться в две терробщины
Проект “Децентрализация”: Калиновская терробщина может быть создана с разрешения Кабмина
Проект “Децентрализация”: Белая Церковь может присоединить три сельсовета
Проект “Децентрализация”: В Броварском районе может появиться Придеснянская терробщина
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Вишневская ОТО начала процесс объединения
Проект “Децентрализация”: Германовка и Григоровка Обуховского района хотят быть центрами одной ОТО
Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Таращанского района не хотят объединяться в терробщину
Проект “Децентрализация”: Процесс создания Чабановской терробщины стоит на месте
Проект “Децентрализация”: Скандальная Бучанская ОТО первой на Киевщине воспользовалась законом о присоединении
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Томашовская терробщина объединит два района Киевщины
Проект “Децентрализация”: Ржищев начал присоединять села двух районов
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Бородянская терробщина готова идти на выборы
Проект “Децентрализация”: Фастов планирует присоединить окружающие села
Проект “Децентрализация”: потенциальная Киево-Святошинская терробщина разделилась на две ОТО
Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила Мироновскую терробщину
Проект “Децентрализация”: Заборский сельсовет не отдадут Боярке
Проект “Децентрализация”: Барышевская ОТО готовится к выборам
Проект “Децентрализация”: вялое руководство, имитация объединения и недостаточный результат
Проект “Децентрализация”: Обухов планирует присоединить один сельсовет
Проект “Децентрализация”: Березань присоединила пять сельсоветов
Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО не пошла на зимние выборы из-за бездействия КОГА
Проект “Децентрализация”: Ковалевскую терробщину за один день утвердили в КОГА и отправили на выборы
Проект “Децентрализация”: жители Клавдиево-Тарасово просят президента ускорить их объединение
Проект “Децентрализация”: выборы в терробщинах Киевщины под угрозой срыва
Проект “Децентрализация”: 4 сельсовета Иванковского района тормозят создание терробщины
Проект “Децентрализация”: в Бузовском сельсовете скандал из-за присоединения к Ирпеню
Проект “Децентрализация”: потенциальная Вишневская терробщина готовится подавать документы в КОГА
Проект “Децентрализация”: в Ирпене со скандалом пытаются присоединить два сельсовета
Проект “Децентрализация”: Полесский район отложил объединение на следующий год
Проект “Децентрализация”: еще 6 сельсоветов могли бы присоединиться к Ржищеву
Проект “Децентрализация”: терробщины Киевщины просят парламент провести объединение по закону
Проект “Децентрализация”: Киевщина оказалась в числе аутсайдеров рейтинга формирования ОТО
Проект “Децентрализация”: терробщинам Киевщины урезали дотацию на содержание школ и больниц
Проект “Децентрализация”: сельсоветы Белоцерковщины просят Киевоблсовет ускорить их присоединение к городу
Проект “Децентрализация”: Гройсмана просят разобраться с объединением территориальных общин на Згуровщине
Проект “Децентрализация”: протестующий Ворзель войдет в состав Бучанской ОТО
Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА одобрила создание Томашовской терробщины
Проект Децентрализация: в Васильковском районе может появиться Калиновская терробщина
Проект Децентрализация: КОГА утвердила создание Глевахской ОТО
Проект Децентрализация: Созданию Макаровской ОТО угрожает новоявленная Комаровская община
Проект Децентрализация: Ташанская терробщина готова идти на выборы
Проект Децентрализация: Гребенковская терробщина поборется за положительное заключение КОГА
Проект Децентрализация: Гатное и Вита-Почтовая хотят спастись от столицы совместным объединением
Проект Децентрализация: Гостомель борется с Ирпенем за создание отдельной общины
Проект “Децентрализация”: администрация Терещука выдала общинам Киевщины еще два позитивных вывода
Проект “Децентрализация”: Калиновская община Броварского района может объединить четыре сельсовета
Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Фастовского района надеются успеть добровольно объединиться в Кожанскую ОТО
Проект “Децентрализация”: теробщины Киевщины жалуются на нехватку инфраструктурной субвенции
Проект “Децентрализация”: судебное дело о присоединении Заборья к Боярке рассмотрят заново
Проект “Децентрализация”: смена власти в Копылове заблокировала создание Березовской терробщины
Проект “Децентрализация”: села Бориспольщины хотят спастись от города созданием Золочевской общины
Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила создание Обуховской терробщины
Проект “Децентрализация”: Гоголевская община продолжит объединение после утверждения перспективного плана
Проект “Децентрализация”: процесс утверждения Вишневской общины может затянуться до конца года
Проект “Децентрализация”: Козинскую общину Обуховского района могут исключить из перспективного плана
Проект “Децентрализация”: в Бородянском районе суды тормозят объединение общин
Проект “Децентрализация”: Островская община просит президента Зеленского разобраться с решениями КОГА
Проект “Децентрализация”: села потенциальной Боровской ОТО может переманить новоявленная Мотовиловская община
Проект “Децентрализация”: миллионные долги могут оставить жителей Калитянской ОТО без воды и света
Проект “Децентрализация”: Таращанский район может разделиться на две общины
Проект “Децентрализация”: теробщины Киевщины недополучают налоги за землю
Проект “Децентрализация”: бюджеты четырех теробщин Киевщины оказались под угрозой
Проект “Децентрализация”: Киевщину могут поделить на шесть районов
Проект “Децентрализация”: пять теробщин Киевщины хотят расшириться за счет окрестных сел
Проект “Децентрализация”: села на Васильковщине, рассорившиеся из-за реформы, могут объединить насильно
Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА дала сельсоветам последний шанс добровольно присоединиться к ОТО
Проект “Децентрализация”: Бориспольщина и Белая Церковь не определились с центрами развития теробщин
Проект “Децентрализация”: общины Киево-Святошинского района требуют от КОГА пересмотреть состав и количество местных общин
Проект “Децентрализация”: Киевоблсовет просит ВРУ и Кабмин разобраться с проблемными селами Киевщины
Проект “Децентрализация”: вокруг потенциальной Боярской теробщины разгорелся новый скандал
Проект “Децентрализация”: КОГА может вынести негативный вердикт потенциальной Пристоличной ОТО
Проект “Децентрализация”: села Киево-Святошинского района спешно взялись за объединение
Проект “Децентрализация”: Бориспольщину разделят на шесть теробщин
Проект “Децентрализация”: потенциальная Березовская ОТО под угрозой срыва
Проект “Децентрализация”: судьбу потенциальной Феодосиевской общины решит Кабмин
Проект “Децентрализация”: Мироновская ОТО расширила границы за счет трех сельсоветов
Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО просит Кабмин откорректировать перспективный план
Проект “Децентрализация”: Обуховская ОТО поборется за окружающие села с потенциальной Козинской общиной
Проєкт “Децентралізація”: Петропавлівська і Софіївська Борщагівки проти об'єднання з Вишневим та столицею
Проєкт “Децентралізація”: села Переяслав-Хмельницького району відстоюють потенційну Гайшинську громаду
Проєкт “Децентралізація”: найгучніші провали й успіхи Київщини у 2019 році
Проєкт “Децентралізація”: Київщина увійшла в ТОП-5 областей-аутсайдерів за рейтингом формування спроможних громад
Проєкт “Децентралізація”: на Київщині стартувало примусове об’єднання громад
Проєкт “Децентралізація”: сільради Київщини знову відмовляються об’єднуватися із містянами в одну громаду
Проєкт “Децентралізація”: села Миронівського та Кагарлицького районів готові протестувати проти Ржищівської ОТГ
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини вимагають від уряду обіцяного ПДФО
Проєкт “Децентралізація”: зміни в Конституцію та права громад
Проєкт “Децентралізація”: десятки громад на Київщині запізнились втрапити в перспективний план
Проєкт “Децентралізація”: Київщина виступила за ліквідацію районних рад
Проєкт “Децентралізація”: села Києво-Святошинського району погрожують перекривати дороги у разі насильницького об'єднання
Проєкт “Децентралізація”: одиниці тергромад Київщини потрапили в рейтинг потужних ОТГ України
Проєкт “Децентралізація”: секвестр бюджету залишить ОТГ без засобів для існування та боротьби з епідемією
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини озброюються засобами захисту та ведуть профілактичну боротьбу з коронавірусом
Проєкт “Децентралізація”: Ірпінь та Бородянка поборються за звання райцентру субрегіонального рівня
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини нажахані перспективою укрупнення та централізації повноважень
Проєкт “Децентралізація”: громади Фастівського району виступили проти примусового об’єднання
Проєкт “Децентралізація”: Обухівська громада планує розширюватися за рахунок суміжних сіл
Проєкт “Децентралізація”: Кабмін схвалив ще 45 ОТГ Київщини
Проєкт “Децентралізація”: Вишгород зазіхнув на звання центру Приірпіння
Проєкт “Децентралізація”: Кабмін змінив конфігурації п’яти громад Києво-Святошинського району
Проєкт “Децентралізація”: Урядовий проєкт укрупнення районів обурив Київщину (опитування)
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини позбавлять фінансової залежності від районних рад
Фото: коллаж KV
КиевVласть
26-28 червня у Макарівському районі біля столиці пройшов щорічний фестиваль аеростатів “Мамо, я вдома”. Протягом трьох днів поціновувачі яскравих вражень здійснювали мандрівки на повітряних кулях. Редакції КиевVласть також вдалось торкнутись неба і побачити, наскільки дивовижна Україна з висоти пташиного польоту. Усе найцікавіше дивіться у нашому ексклюзивному фоторепортажі.
Щорічний сімейний фестиваль “Мамо, я вдома” дарує унікальний шанс стати частиною захоплюючої подорожі на повітряній кулі. Цього року, подія мала дещо камерний формат через карантинні обмеження — було вирішено зробити попередню реєстрацію як учасників польотів, так і гостей фестивалю. Таким чином, організатори могли регулювати кількість відвідувачів та забезпечувати всі необхідні умови для безпечного відпочинку.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Після приїзду на локацію, учасники проходять обов’язковий загальний інструктаж, де організатори та пілоти розповідають, яким чином відбуватиметься підготовка до польоту. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Підготовка: як виглядає повітряна куля із середини та чому слід одягати головний убір
“Найважливіше для вдалого польоту — це оптимальна температура повітря. Адже коли занадто тепло, кулі не можуть злетіти”, — розповів пілот фестивалю Мирослав. Поки сонце поступово опускається, а літні сутінки приходять на зміну спекотному дню, чекаємо подальших інструкцій і споглядаємо процес “створення” куль. Традиційно, аеростат складається з корзини, де власне і перебувають мандрівники, і величезної кулі, наповненої гарячим повітрям.
Здалеку, наповнення кулі гарячим повітрям нагадує процес створення мильних бульбашок. Чим більше повітря потрапляє всередину, тим більшою стає куля. Однак, підійшовши ближче, можна побачити міцні мотузки, з яких складається внутрішній каркас гігантської “мильної бульбашки”. На цьому етапі, мабуть, кожен відчув себе Алісою з країни Див, адже зазирнувши (або навіть зайшовши) всередину кулі, відчуваєш себе ну дуже маленьким.
Безпосередньо перед самою посадкою, пілот проводить більш детальну настанову стосовно правил поведінки та безпеки на кулі. Головне — триматись за спеціальні мотузки і не чіпати “отой чорний шланг”, який веде до балонів з пропан-бутаном. Вже у корзині починаєш розуміти, навіщо наголошували на головному уборі у рекомендаціях до польоту. Полум’я, яке нагріває кулю зігріває водночас і її пасажирів (навіть влітку). Тому, подумки подякувавши собі за спостережливість, дістаєш білий капелюх і готуєшся до найдивовижнішої пригоди у своєму житті.
Політ: як не боятись висоти і чому кулі не літають надто високо
Старт кулі не можна порівняти з іншими видами повітряного транспорту. З одного боку, ти очікуєш моменту “підняття шасі” або різкої невагомості. З іншого боку, готуєшся до поштовху чи легкої турбулентності. Насправді, відчуття більш природні та гармонійні, аніж на злітній смузі. Уявіть собі, що ви підстрибуєте високо-високо, а замість приземлення, підкорюєте гравітацію і прямуєте у небо.
Наш пілот розповів, що ті, хто бояться висоти часто обирають політ на кулі як спосіб боротьби зі страхом. Якщо вже так вийшло, що картинка поступово зникаючої з-під ніг землі вас лякає, варто зосередитись на горизонті, та не дивитись у самісінький низ. Тоді з’являється враження подорожі на повітряному ліфті, або ж на крилах пташки.
За весь час польоту, куля тримає висоту близько 400-500 метрів. Для збільшення висоти, необхідно частіше нагрівати кулю, що пропорційно віднімає дорогоцінні хвилини польоту. До того ж, кількасот метрів вгору перетворять пейзажі довкола у картинку з Google Maps. Натомість, політ над верхівками дерев дарує незабутні відчуття вільного польоту.
З кулі можна також було роздивитись будинки найближчих селищ і високоповерхівки столиці. Здавалось, ось-ось зітреться лінія горизонту, а світ довкола перетвориться на розкішне панно зелені. Цей момент стає чимось сакральним і чарівним, лише між тобою і небом.
Приземлення: чому це одна з найулюбленіших частин польоту
Коли ти летиш на повітряній кулі, приземлення здається таким же простим, як і старт. Тим не менш, до приземлення слід готуватись заздалегідь. Спочатку, обрати відкритий простір без дерев. Далі, відбувається поступове зниження, тож “гальмування” здійснюється по дугообразній траекторії.
Під час максимально низької точки коло землі, варто трошки зігнути ноги і триматись за поручні. Після першого приземлення, куля не зупиняється, а продовжує плавно пересуватись по полю. Кожен раз коли корзина торкається землі та відстрибує від неї нагадує атракціон. Стає зрозуміло, чому цей момент прогулянки запам’ятовується найбільше.
Коли торкаєшся землі вперше після польоту, хочеться знову підстрибнути і піднятися високо в небо. Душа ще десь мандрує поміж хмар. І так хочеться сказати, “Мамо, зустрічай, я вдома”.
Фото, відео: Наталія Грінченко
КиевVласть
На позачерговому засіданні Київської обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій було вирішено заборонити в області проведення масових заходів (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних) у приміщеннях, з максимально допустимою кількість осіб – 10. Час роботи закладів громадського харчування та закладів розважальної діяльності скоротили до 22:00.Про це йдеться у повідомленні прес-служби Київської облдержадміністрації (КОДА).Подписывайтесь на новости “КиевVласть” “Обмеження впроваджено до поліпшення епідеміологічної ситуації у Київській області”, – йдеться у повідомленні.Так, з 26 червня 2020 року у Київській області вирішили посилити контроль:– за дотриманням протиепідемічних заходів при здійсненні регулярних та нерегулярних пасажирських перевезень у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному сполученні;– за дотриманням протиепідемічних заходів на ринках, в закладах торгівлі, харчування, дитячих дошкільних навчальних закладах;– встановити контроль щодо безумовного виконання суб’єктами господарювання обмежувальних протиепідемічних заходів під час погіршення протиепідемічної ситуації в області.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Нагадаємо, що кількість жителів Києва, у яких за минулу добу виявили захворювання коронавірусом, збільшилася на 142 особи, що на 27 більше, ніж за попередню добу. В Україні за останню добу лабораторно підтверджено 948 випадків, що на 161 менше, ніж добою раніше.Читайте: Коронавірус на Київщині: посилення карантину, конкурс перевізників та нові парки
Фото: соцсети
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0008
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-30 21:49:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 4
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-30 21:49:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 6
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-30 21:49:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0004
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145123', '144431', '144353')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-30 21:49:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0007
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.2165
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"обмеження"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-30 21:49:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"обмеження"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 970, 10
0.0031
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('93960', '93779', '93572', '93547', '93546', '93528', '93307', '93186', '93127', '93102')
0.1854
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-12-30 21:49:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"обмеження"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)