Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
29 травня 2019 г. 10:00
Раздел: Територія розуму
“Тазикова диктатура”, або як жеківська система закріпачує споживачів
Відсутність гарячої або холодної води місяцями, постійні прориви труб та інші аварії, невиправдано висока вартість ЖК-послуг, що весь час зростає, – все це далеко не повний перелік проблем українців в комунальній сфері. Наразі ця тема стала такою ж актуальною, як, наприклад, незадовільний рівень медицини, або бюрократія та “кілометрові” черги в Пенсійному фонді. Тарифи не відповідають якості наданих послуг. До того ж, захмарні ціни жодним чином не заважають комунальникам несподівано, “без оголошення війни”, відключати гарячу чи холодну воду в будинках (або завдавати інших незручностей мешканцям). Наприклад, кияни не так давно пережили майже піврічну відсутність гарячої води (коли помитися можна було лише за допомогою додаткового “обладнання”). Тож, на тлі перманентних проблем громадяни активно шукають вихід з цього “комунального рабства”, намагаючись позбутися “тазикової диктатури” комунальників, люди почали масово встановлювати в квартирах бойлери.
Та, вочевидь, державі і комунальникам геть невигідно, коли люди стають від них незалежними хоча б у чомусь. Відтак, на масове встановлення бойлерів Мінрегіонбуд зреагував оперативно, розробивши проект урядової постанови, що прямо протирічить низці положень чинного законодавства – в конституційній, цивільній галузях, а також у сфері захисту споживачів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В документі сказано, що власник квартири має змогу відмовитися від комунальних послуг лише тоді, коли, як мінімум, половина інших господарів житла і нежитлових приміщень в цьому будинку також від них відмовиться. Місцева влада буде розміщувати на своєму сайті перелік будинків-“відмовників” та почне приймати заявки на відключення. Оформлення цього документу схоже на порядок із радянських часів: в своєму “клопотанні” споживач має вказати причини відключення від центрального опалення і до того ж – надати проектну документацію, що описує технічні характеристики щодо альтернативи централізованому опаленню. Дивно, як місцеві комунальні “царьки” ще не змусили людей у кінці заяви вибачатися за їх бажання відмовитись від послуг! Далі ж доведеться чекати на дозвіл від спеціальної комісії, процес надання якого може розтягнутися на невизначений час.
З цього випливає, що споживачі не зможуть так просто відмовитися від централізованого постачання гарячої води та опалення, не пройшовши перед цим всі кола “бюрократичного пекла”. А чого лише варте правило, яке визначає достоту “радянську” й абсурдну норму: виявляється, замінити комунальну гарячу воду й опалення на бойлер або котел можна буде лише “колективно”! Мотивується таке обмеження тим, що воно допоможе зберегти систему опалення та гарячого водопостачання як таку. Мовляв, система опалення розбалансується, якщо від неї відмовлятимуться “точково”, а не цілими будинками. Виникає логічне запитання: кому потрібна така “збалансована система”, яка лише закріпачує людей, діючи за принципами комуністичного колгоспу?
Проте, як показує нинішня практика, навіть за великого бажання “відхреститися” від люб'язних послуг українського монополіста стає дедалі складніше. А перестати платити йому – взагалі майже неможливо. Ось приклад споживача з Дніпропетровщини, який звернувся до нашої Асоціації. Чоловік давно позбувся батарей, але йому все одно нараховували заборгованість за ЖК-послуги. Абсурд ситуації зашкалював: багатотисячний борг за послуги, що апріорі не надавалися, призвів навіть до погроз з боку постачальника і виконавчої служби позбавити громадянина його житла!
На превеликий жаль, вітчизняні можновладці та комунальники сприймають народ як “раба системи”, котрий не має права голосу і просто-таки зобов’язаний витрачати більшу частину зарплати на неякісні ЖК-послуги. А спроби українців вирватися с цього “замкнутого кола” породжують агресивний спротив влади у вигляді спроб протягнути антигуманні та протиправні постанови!
Якщо вищезгадану “драконівську” постанову від Мінрегіону, винесену наразі на громадське обговорення, схвалять, то споживач не зможе без зайвих проблем придбати та встановити пристрій (бойлер, або котел) і за елементарною заявою скасувати угоду з постачальником. Водночас, згідно зі статтями 5 та 8 Закону України “Про захист прав споживачів”, держава має забезпечувати споживачам захист їх прав, надавати можливість вільного вибору та право вимагати розірвання договору та повернення сплаченої грошової суми. Тобто, жоден чиновник не має законної можливості примушувати громадян платити за непотрібну їм послугу!
До речі, про правове “підгрунтя”. Чиновники мотивують власні відверто свавільні дії новим Законом про житлово-комунальні послуги (№ 2189), що набув чинності 1 травня ц. р. Проте, згідно з ним, споживач має повне право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого постачання тепла або гарячої води, розірвати договір про надання комунальної послуги. Необхідно лише попередити про це виконавця відповідної послуги не менш, як за два місяці до дати розірвання договору. Право відключення не поширюється лише на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку (крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем). Жодної норми про необхідність відмови від постачання гарячої води, як мінімум, 50% мешканців будинку у разі встановлення бойлерів в законі немає!
Та й це ще не все. Припустимо, сусіди також давно прагнуть позбутися комунального “вампіра”, що висотує зі споживачів гроші та нерви, і половина будинку погоджується перейти на автономне опалення. Та в такому разі перед споживачем постає новий бюрократичний “квест”, аби реалізувати свої права. Йому необхідно буде написати заяву із зазначенням причини відмови від послуг, дочекатися внесення свого будинку у публічний список, отримати рекомендації щодо відключення, підготувати проектну документацію (!). Важливий нюанс щодо неї - розробку та підготовку українець оплачує самостійно в повному обсязі. Але ж – про яку проектну документацію йдеться, якщо ЖЕКові потрібно лише перекрити воду в одній трубі?! Комунальний сервіс тут нагадує ображену колишню дружину. Навіть після “остаточного прощавай” від споживача він намагається всіма засобами стягнути кошти!
Водночас, у розвинутих країнах такі послуги апріорі ніхто не нав'язує, а якщо раніше актуальна стала зайвою – громадяни можуть відмовитися від неї парою “кліків” на своєму комп'ютері. А от для української “правлячої верхівки” ні права споживачів, ні “електронна держава” жодного значення не мають. Головне – замордувати громадянина безглуздою бюрократичною тяганиною і здерти з нього якомога більше дармових грошей!
Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”КиевVласть
23 травня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк
Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Тетіївської об'єднаної громади Русланом Майструком.
KV: Розкажіть про історію створення об’єднаної громади. Які труднощі виникали?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Руслан Майструк: Ще 14 травня 2015 року я ініціював об'єднання 28 територіальних громад Тетіївського району з центром в місті Тетієві. Але 6 населених пунктів не підтримали процес об’єднання, і саме це стало причиною зупинки створення ОТГ в Тетіївському районі на два роки.
Згідно із затвердженим Київською обласною радою та погодженим Кабінетом міністрів України Перспективним планом розвитку громад, ОТГ на той час можна було створити лише об’єднавши всі населені пункти району. Тобто, об’єднуватися можна було, але тільки згідно цього плану. На сьогодні ситуація інша, тому що відбулись законодавчі зміни: нині можна об’єднуватися з тими, хто цього хоче.
Відносно тих населених пунктів, які відмовились входити в ОТГ, ми вирішили зробити паузу. Вони можуть приєднатися в будь-який момент за рішенням сесії сільської ради та сесії об’єднаної громади.
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл?
Руслан Майструк: Перш за все була сформована команда, створені структури, яких в нас не було, адже до об’єднання це були функції державної адміністрації. Наша мета – це забезпечити надання якісних послуг населенню та розвиток громади. Саме для цього і був створений ЦНАП, який незабаром відкриється. Ми виграли грант від “Юлід з Європою” і зараз чекаємо техніку та меблі від них. В старостинських округах будуть віддалені відділення ЦНАПу, в яких буде надаватись близько 200 послуг.
Гострою проблемою не лише для нашої громади, а й для інших громад по Україні є розбиті дороги. Саме тому ми купили установку Турбо-5000 на базі автомобіля Ман і тепер ми власними силами почали робити ямковий ремонт в громаді, і це значно здешевлює та покращує якість виконаних робіт. Ще купили вуличний підмітальний автомобіль, який з початку літа розпочне прибирання доріг громади.
Майже відразу після створення ОТГ була написана Стратегія розвитку громади до 2023 року, яка вже затверджена і діє. Написано 132 проекти і частина з них вже реалізована. Ми увійшли до Асоціації ОТГ, ініціатив “Мери за економічне зростання” та “Угода мерів”, стали членом Асоціації “Енергоефективні міста України” та стали співзасновником “Асоціації громад місцевої демократії”. На сьогодні Світовий банк затвердив і високо оцінив наш “План економічного розвитку громади”, ми написали та подали на затвердження "План дій сталого енергетичного розвитку та клімату міста Тетіївської ОТГ до 2030 року", підготували інвестиційний паспорт громади, завершили написання “Сталого економічного розвитку Тетіївської ОТГ”. І це не просто плани, які будуть покладені на полицю. Це конкретний комплексний план подальших кроків нашої громади. Навіщо це? Це і доступ до міжнародних грантів, це і сприяння формуванню іміджу інвестиційно привабливої громади, відкриття нових можливостей для розвитку. Загалом – це фундамент громади для подальшого розвитку.
Щодо грантів, то крім перемоги в першому раунді фази впровадження програми "U-LEAD" 2018 рік, ми ще стали переможцями в проектах: "Цифрова громада", "Є-рішення для громад" 2018 року, “Смарт Громада - Створюємо разом”.
KV: Села не скаржаться, що місто їх поглинає? Які стосунки із старостами?
Руслан Майструк: Сьогодні в нас є виконуючі обов’язків старост і кожен із них переймається долею свого села. Однак 95% сіл – це дотаційні села, які використовують бюджет міста. Ми, в свою чергу, намагаємось не обділяти ні своєю увагою, ні коштами кожне село.
KV: Як миритеся із депутатами? Яка ситуація у міській раді?
Руслан Майструк: В нас підібралась злагоджена команда і кожен з нас працює на благо громади. Всі ситуації вирішуємо шляхом обговорень та конструктивних діалогів.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Руслан Майструк: Так, за рахунок цієї субвенції ми зробили капітальний ремонт в ЦНАПі, купили техніку для ямкового ремонту доріг та дорожний пилосос.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Тетіївської ОТГ?
Руслан Майструк: Були звернення не від сільрад, а від самих жителів. Зараз потрібно провести зібрання мешканців, тож ця ситуація на переговорному етапі.
KV: Як покращуєте інвестиційний клімат?
Руслан Майструк: Ми вже зробили інвестиційний паспорт, який розміщений на сайті Тетіївської міської ради. Завдяки тому, що нам держава, до речі, першим в Київській області, передала більше 3 тис. га землі сільськогосподарського призначення і на тих землях, які не використовувались, а це близько 70 га, ми сьогодні ставимо сонячні електростанції. Вже оформлена вся документація і невдовзі розпочнемо будівництво.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії?
Руслан Майструк: Тарифи на комунальні послуги високі по всій державі. Там, де ми можемо їх контролювати і тримати на рівні допустимих – ми це робимо. Наприклад, тариф на водопостачання та водовідведення в нас один з найнижчих, порівняно з сусідніми громадами та районами. В Тетіївській ОТГ близько 3 тис. чоловік отримує субсидії.
KV: Чи є співпраця з областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Руслан Майструк: Співпраця і розуміння з областю є завжди, адже ми відкриті і готові працювати з будь-якою владою, яка призначається чи обирається людьми. Ми намагаємось знайти компроміси та оптимальні для всіх рішення актуальних питань. Від нового губернатора очікую плідної співпраці та діалогу.
KV: Які стосунки з районом?
Руслан Майструк: З РДА ми завжди працювали результативно та знаходили спільну мову, з райрадою були певні труднощі під час передачі об’єктів з району в громаду. Зараз намагаємось вести конструктивний діалог і знаходити компроміси, адже від нашої співпраці залежить комфорт життя мешканців Тетіївщини.
KV: Ви заявляли про знищення первинної медицини у всьому районі через рішення районної ради. У чому була причина? Яка ситуація із медициною зараз?
Руслан Майструк: Сьогодні вся первинна ланка медицини району передана в ОТГ, навіть тих сіл, які не входять до громади. На сьогодні райрада жодної копійки на утримання приміщень первинної ланки медицини не відшкодовує, відповідно весь матеріальний тягар лежить на громаді.
KV: Місто планувало розширити межі за рахунок сусідніх сіл. Чи отримали дозвіл від облради та Верховної ради? Що вже було зроблено? Які території плануєте включити до складу міста?
Руслан Майструк: На сьогодні в місті діє новий генеральний план, який розроблений НДПІ “Містобудування” і на основі його був розроблений проект землеустрою щодо нових меж міста. Проект пройшов обговорення і погодження міської ради, районної ради, погоджений з усіма сусідніми землекористувачами і переданий до обласної ради, але, на жаль, вже більше року обласна рада не погоджує даний проект, хоча він і пройшов погодження на двох комісіях обласної ради з одноголосним винесенням його на сесію. Обласна рада аргументує затримку в розгляді тим, що вони будуть розглядати це питання на черговій сесії, але зараз в них крім позачергових сесій, чергові не відбуваються. Прикро, що в нас четверта частина міста знаходиться за межами міста і це створює певні труднощі для людей, для підприємців. Дуже сподіваюсь, що найближчим часом всі ці питання будуть вирішені.
KV: Очисні споруди – чи є проблема в місті? А у громаді загалом?
Руслан Майструк: Очисні споруди у нас працюють, хоча вони і застарілі. Зараз виготовляється проект по заміні і переходу на сучасні очисні споруди, вивчався досвід Білорусії і маємо надію, що цей проект буде профінансований і втілений в життя.
KV: У минулому році в Тетієві був спалах африканської чуми свиней. Як вирішили проблему? Яка ситуація зараз?
Руслан Майструк: Так, в минулому році постраждали тварини і в приватному секторі, і в сільськогосподарських підприємствах. Було утилізовано велику кількість свиней. Міська рада зі свого боку вжила всіх необхідних заходів, але проблема у відшкодуванні коштів за поголів’я свиней, яке вони втратили, залишається, і в цьому питанні ми розраховуємо на підтримку держави.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Руслан Майструк: Зараз у нас проходить пілотний проект, спрямований на ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ в старостинських округах ОТГ і встановлення сміттєвих контейнерів. За кошти інфраструктурної субвенції плануємо закупити ще один автомобіль для видалення твердих побутових відходів, а також контейнери і запустити програму вивезення ТПВ по всій території громади. В місті вже почали ставити контейнери для сортування сміття – так як це робиться в Європі.
KV: Які результати розслідування щодо обстрілу вашого будинку, а потім нападу невідомих, у 2017 році? На вашу думку, хто і навіщо це зробив?
Руслан Майструк: Я пов’язую цей випадок тільки з моєю роботою і, на мою думку, це була спроба вплинути на мою діяльність.
KV: У 2017 році ви звинувачували прокуратуру Київської області у дискредитації вас, як міського голови. У чому причина? Чим закінчилась ця ситуація?
Руслан Майструк: Ті звинувачення, які йшли на адресу міської ради були абсолютно безпідставними, адже виділені кошти з державного бюджету були використані за призначенням. Було зроблено заміну вікон і дверей у райвійськкоматі та будинку культури. Роботи зроблені, а відповідно всі звинувачення щодо міської ради зняті.
KV: Які амбіції маєте щодо кар’єрного зростання?
Руслан Майструк: Мрію завершити реформу децентралізації на території Тетіївського району, щоб в нас була єдина громада – так як це склалося історично до нас. Я готовий і надалі працювати на благо рідного Тетіївського краю, адже щиро хочу, щоб це була розвинена і квітуча громада з комфортним і затишним життям для її мешканців.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко
16 травня 2019 г. 18:00
Раздел: Тексти
Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Миронівської об'єднаної громади Віталієм Савенко.
KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Віталій Савенко: У березні 2015 року було прийнято закон про добровільне об'єднання. Ми вивчили цей процесс, трохи почекали і почали діяти згідно процедури десь з середини року. Як міський голова я проявив ініціативу, ми провели спільну зустріч із сільськими головами. Було багато дискусій, усі села хотіли бути центром майбутньої громади. Вже у 2016 році ми офіційно направили пропозиції усім сільським головам, прийняли на сесії відповідне рішення, тоді вже у області було затверджено перспективний план. Оскільки це було щось нове, жителі поставились скептично. Тільки три сільради дали нам позитивну відповідь - Яхнівська, Центральненська і Пустовітівська. Тоді ми подали проекти рішень на затвердження в КОДА, але нам відповіли через відсутність спільних меж із Пустовітами. У 2017 ми розпочали процесс знову, але він був неактивним. Наступного року нам вже вдалось завершити процедуру із Яхнівською та Центральненською сільрадами. Але майже рік документи, які КОДА мала передати у ЦВК для призначення виборів, залишались в адміністрації.
Супротив щодо створення ОТО чинили районні рада та адміністрація через те, що місто надавало 85% надходжень до районного бюджету. Так історично склалось, що уся промисловість знаходиться в Миронівці, в нас є багато робочих місць. Ніхто не хоче втрачати фінансові потоки. Тому вони стверджували, що створення громади розвалить район, села стануть депресивними. До того ж у області не було стабільності - губернатори постійно змінювались. Але я заручився підтримкою усіх бюджетоутворюючих підприємств, зокрема вплинути на пришвидшення процесу призначення виборів допомогли директор Миронівського ЗВКК Олександр Жукотанський та керівник холдингу “Миронівський хлібопродукт” Юрій Косюк. Була розмова із губернатором Олександром Горганом, потім із наразі переобраним Президентом України. Завдяки його вольовому рішенню наша громада відбулася.
KV: Який вплив підприємства “Миронівський хлібопродукт” на діяльність громади?
Віталій Савенко: Це підприємство формує 85% нашого бюджету. Воно також допомагає із розвитком громади.
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл?
Віталій Савенко: Наша громада почала роботу 10 січня через судові процеси. Одна із партій подавала позов через результати по їхнім кандидатам. На першій сесії ми створили усі необхідні органи для діяльності громади, прийняли кадрові рішення. Загалом у січні ми провели чотири засідання. Прийняли бюджет, забезпечили бюджетників зарплатою, надали району субвенцію на школи та садочки. Вже маємо перевиконання бюджету, виділили кошти на капітальні видатки.
Ще під час передвиборчої кампанії ми ознайомились із проблемами населених пунктів. Наразі вже визначили стратегію, після цього - затвердили проектно-кошторисну документацію. Також ми найняли працівників у сферу благоустрою, адже раніше у селах комунальних служб не було, через що багато дерев аварійні, за порядком на вулицях не стежили. Київська міська рада допомогла нам із технікою. Ще взимку ми вирішили проблему стихійних сміттєзвалищ.
KV: Які стосунки з районом? Чи вирішили ситуацію щодо харчування дітей? Через що був конфлікт?
Віталій Савенко: У нас завжди були складні стосунки. В 2010 році мене було обрано мером від партії “Удар” і я став для партії районного керівництва більмом. Причина конфліктів частіше за все через політику.
Щодо харчування дітей - ми вже утворили комісію для передачі шкіл та садочків на наш баланс і у кінці травня питання вирішимо. Розуміємо, що їх потрібно забирати, адже зараз район їх фінансує, але вже із розумінням того, що це не їхнє.
Містам районного значення складніше, ніж обласним, - у нас немає власного відділу освіти, це потрібно створювати з нуля. А серед навчального року ми ніяк не могли зайнятись цим питанням. У січні був опалювальний сезон, якби ми почали забирати заклади освіти, виникла б проблема із закупівлею газу для постачання тепла, проводились би нові тендери. Часу на це не було.
Ми обговорювали це все із районом, надали їм субвенцію. Але ж це шлюборозлучний процес - не завжди буває мирно. Та я не думаю, що дійде до війни. Все одно в подальшому усі сільради стануть частиною нашої громади.
KV: Села не скаржаться, що місто їх поглинає? Які стосунки із старостами?
Віталій Савенко: Наразі в нас усі старости виконуючі обов'язки, офіційно займуть посади вони тільки після місцевих виборів у 2020 році. Ми не стали їх проводити за рахунок місцевого самоврядування. Наразі ми з усіма співпрацюємо, вони дякують за той благоустрій, який нам вже вдалося зробити. Раніше у них не було коштів на облаштування.
Деякі депутати громади не розуміють, чому ми ділимо усе порівну. Вважають, що ми маємо вираховувати дохідну частину сіл і віддавати їм ті заробітки. Але я пояснюю - ми тепер одна громада і не можна ділити. Якби ті села не дали згоди і ми б не створили громаду, то не мали зараз таких фінансів. Звісно є різні депутати, але їх меншість, ми працюємо із більшістю.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Віталій Савенко: Обіцяють, що отримаємо її у липні. Вона не буде великою, близько 2 млн, оскільки розраховується тільки на сільське населення, а у нас небагато жителів. І виплачується вона поетапно - за декілька років. Плануємо за ці кошти закупити техніку для очищення снігу у селах.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Миронівської ОТГ?
Віталій Савенко: Наша громада існує трохи більше ста днів. Поки інші сільради спостерігають, як буде далі. Але сільські голови вже запитують у старост, чи є зміни. І деякі населенні пункти замислюються щодо приєднання.
KV: Як покращуєте інвестиційний клімат?
Віталій Савенко: Плануємо найняти економіста, який буде займатись інвестиційним кліматом і залучати інвесторів. У нас чудова логістика - залізниця, траса державного значення. І для громади надзвичайно важливо створювати робочі місця.
Вже зараз у нас дуже багато підприємств. І вони також розширюються. Ми проводили нараду із керівниками підприємств щодо їх можливостей. На території міста є зруйнований цукровий завод, а це 36 га землі. Наразі ми через суд намагаємось скасувати державний акт, виданий підприємству “Кристал-М” на цю ділянку. Це стане гарною інвестиційною пропозицією.
Вже один інвестор зацікавився ділянкою, хотів встановити сонячні батареї. Але ми йому запропонуємо іншу територію, адже таку велику площу краще віддати під промисловість.
Із існуючих компаній постійно розширюється “Миронівський хлібопродукт”, “Атлантік”, “Омега мінералз”. І ще цього року ми створимо близько 50 робочих місць.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії?
Віталій Савенко: У лютому до нас звернулось наше КП “Миронівкаводоканал” і заявило, що тарифи вже не відповідають їх складовій. За їхніми розрахункам ми мали підвищити плату на 40%. Інші міста це давно зробили, а ми постійно намагались відкласти це питання. Але якщо міська рада не приймає економічно обгрунтовані тарифи, то має компенсувати різницю. Тому ми підвищили тариф на 5 гривень і 700 тис. гривень вирішили компенсувати цього року із бюджету. Сподіваємось, що вартість енергоносіїв зменшиться і ми зможемо ці кошти у подальшому виділяти на розвиток.
А субсидії отримують приблизно 20% наших жителів.
KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Віталій Савенко: У нас гарні стосунки, ми співпрацюємо. Я вже маю досвід роботи, знаю багатьох голів управлінь та департаментів. У минулого губернатора не було стільки досвіду, як у Олександра Терещука. Але й Олександр Горган був демократичним керівником, завжди йшов на контакт. Це раніше у КОДА про міських голів згадували лише перед виборами.
KV: Які проблеми із передачею громаді КП “Миронівкатепломережа”?
Віталій Савенко: Усі комунальні підприємства, які знаходяться у місті, будуть передаватись із району на баланс громади. Тут проблема полягає в тому, что на КП незаконно запустили інвестора, без рішення сесії. Рішення було підписано одноособово керівником тепломережі і заступником голови ради. У підприємства є велика заборгованість - 10 млн гривень. Протягом 9 місяців працівники не отримують заробітну плату, вони бунтували, їх годували обіцянками, але нічого не виконували.
А це КП, яке раніше було на третьому місці в області. Складається враження, що район навмисно планував довести його до банкрутства. І тепер у нас два виходи - або ми приймаємо КП із умовою, що вони частково гасять борги, або будемо самостійно будувати котельню для забезпечення опалення. Але немає сенсу витрачати на це кошти, тому я сподіваюсь, що ми домовимось.
KV: Очисні споруди - чи є проблема у місті? А у громаді загалом?
Віталій Савенко: У Миронівці ситуація із очисними спорудами нормальна. А у Центральненській сільраді мережі потребують модернізації. Вирішувати цю проблему будемо вже у наступному році.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Віталій Савенко: Ми розробили проектно-кошторисну документацію з реконструкції нашого полігону, він майже вичерпав свої ресурси. У 2017 році ми проводили там рекультивацію, у минулому - коштів на це не виділили, адже райрада не прийняла рішення про співфінансування.
Також ми плануємо на полігоні встановити сортувальну лінію і вивозити туди сміття усієї громади. Ще співпрацюємо із інвесторами щодо будівництва сміттєпереробного заводу. Сміття - це проблема, яка є всюди.
KV: У 2017 році з'явилася інформація, що прокуратура Київської області відкрила кримінальну справу за фактом розтрати вами бюджетних коштів, виділених на ремонт доріг. Чи було розслідування? Чим закінчилось?
Віталій Савенко: Була фактова справа, але не відносно мене. Коли до поліції поступає заява, її вносять до ЄДРПОУ. Таких справ було 6 чи 7. Є “доброзичливці”, які ходять і пишуть. Але за результатами розслідувань жодна заява не підтвердилась. А спіймати міського голову на розкраданні - це завжди сенсація. Та особисто мені ніяких підроз не оголошували.
Я не спеціаліст у будівництві доріг, для цього міськрада наймає спеціальну людину. Він має відповідні документи, ми заключаємо договір і він несе кримінальну відповідальність за кошторис, якість робіт, об'єми. Як міський голова я підписую акти прийому робіт після того, як технагляд приймає роботи. І кожен розуміє свою відповідальність.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Віталій Савенко: Я не маю особливих амбіцій, люблю стабільність, хоча і пропонували підвищення. Я маю певний досвід, відчуваю сили, тому ще попрацюю у своїй громаді. Планую підготувати собі гарну заміну. У Миронівці живуть мої діти, онука і я щиро бажаю місту розвитку.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Фото: KVКиевVласть
13 травня 2019 г. 19:40
Раздел: Територія розуму
З підприємцями заграють, а може намагаються обхитрити...
Як?!!! Ви що подуріли?! Доля тисяч сімей нехтується, бо "так йому ж теж з чогось потрібно їсти"?!!! Чи може вам розказати хто з чого й без того їсть? Чи ви не знаєте, що в Києві всі один одного знають і всі охрінівають від дечиїх апетитів? Просто мовчать... поки що... сподіваюсь, ще не довго.
Прикро, коли людська гордість, впертість, а подекуди і тупість не дає деяким чиновникам чи депутатам визнати помилки, вибачитись і виправити ситуацію.
А ще є ті, хто виявив бажання взяти, а народ погодився тимчасово передати владу. Такі люди мають працювати не у власних інтересах, інтересах своїх помічників чи радників, а в інтересах людей!!!
Підприємець це не пухлина на тілі міста! Підприємець це корисна бактерія, яка допомагає лікувати безробіття, злидні, голод, занепад не тільки міста, але всієї країни.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
А ще корисно знати історію. І не потрібно шукати глибоко! Вже втретє повторюється таж сама ситуація:
1) за часів мера Черновецького - полізли в кишені людей, почали віджимати бізнес найменших - мітинги, акції, протесту, слідчі комісії - втратили владу;
2) за часів мера Попова - полізли в кишені людей, почали віджимати бізнес найменших, навіть документи на торги приймати почали (хто пам'ятає) - втратили владу;
3) час мера Кличко... ще є час виправити, але, на жаль, напевне не має волі... І ніби бізнес почули, а обіцяну робочу групу під керівництвом мера так і не створили!
Місяць пройшов від круглого столу, де мер пообіцяв створити робочу групу, очолити її і особисто розібратись в ситуації - а група так і не створена!
Читайте: Новые правила размещения МАФов в Киеве будет разрабатывать рабочая группа при КГГА
З нами заграють, а може намагаються обхитрити... Але ж для влади це вперше, а ми, як мінімум, вже дві такі влади пережили!
Я до останнього не хочу вірити, що Віталій Кличко може віддати цілу сферу бізнесу, долі тисяч сімей, на розірвання тільки тому, що близьким для нього людям "теж потрібно з чогось їсти"!
Знаю, що на мене розізляться, знаю, що так не говорять, але...
Віталіє Володимировичу, змінюйте позиції, змінюйте команду, відкривайте очі! Буде соромно, дуючи щоки про великі справи в столиці, - не завести фракцію в Верховну раду! Ще є час! Ми готові допомогти зняти лапшу з Ваших вух... якщо, звісно, Вам це потрібно!
Віталіє Володимировичу, ви ж можете бути нормальним мером! І питання тут не в МАФах, і навіть не в малому бізнесі! А як навести лад з МАФами без протестів, обурення і акцій - можу вам розповісти! Ця тема вже не піар! Це вже ваш особистий антипіар!
Читайте: Щоб позбутися корупції, треба виконувати вже прийняті правила розміщення МАФів
Тетяна Петренко, Голова Київського міського комітету порятунку бізнесуКиевVласть
25 квітня 2019 г. 15:00
Раздел: Територія розуму
Киевсовет при Кличко не имеет легитимного исполкома
Окрім того факту, що Віталія Кличка після чергових виборів 2015 року ніхто не призначав головою КМДА, про що я днями писав, виявилося ще й таке.
Чинна міська рада не приймала рішення про утворення на строк її повноважень, як вимагає закон, свого виконавчого органу. Як і попередній її склад після виборів 25 травня 2014 року. Що є порушенням і статті 25 Статуту Києва, в якій йдеться, що “Київська міська рада має власний виконавчий орган, який формується Київською міською радою відповідно до пункту 2 розділу VII Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" і паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві”.
Пошуковий запит на сайті Київради “Про утворення виконавчого органу Київської міської ради…” видає лише одне рішення столичної ради від 20 червня 2002 року № 28/28 “Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності”.
Надалі приймалися лише рішення про внесення до нього змін або затвердження структури і загальної чисельності КМДА та її підрозділів, в т.ч. і за часів Кличка — рішення від 25 грудня 2014 року № 741/741 “Про упорядкування діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації”; від 28 травня 2015 року № 575/1439 “Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 20 червня 2002 року № 28/28 "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності", де посилаються не те саме рішення від 20 червня 2002 року №N 28/28 "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності", тобто визнають,що іншого не було; та від 19 липня 2018 року № 1347/5411 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 25 грудня 2014 року № 741/741 "Про упорядкування діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)"; рішення Київської міської ради № 374/4438 від 22 березня 2018 року “Про деякі питання діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)” тощо.
Хтось може пояснити, зокрема з депутатів Київради, цей казус, який вивів КМДА як виконавчий орган міської ради, яким її дві останні каденції Київради в цьому статусі не визначали, за межі правового поля?
Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова Київської міської державної адміністрації в 1993-1998 ррКиевVласть
25 квітня 2019 г. 14:00
Раздел: Тексти
Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із в.о. мера Ірпеня Анастасією Попсуй.
KV: Як просувається реформа децентралізації? Яка ситуація зі скандальним приєднанням Михайлівсько-Рубежівської, Козинцівської сільрад та інших сіл Бородянського району?
Анастасія Попсуй: Процедура приєднання Михайлівсько-Рубежівської та Козинцівської сільрад пройшла успішно усі інстанції і наразі залишилось останнє рішення, яке має прийняти КОДА. Весь процес був абсолютно демократичним. Ірпінь – успішне місто, і завдяки цьому ряд населених пунктів виявив бажання мати з Ірпенем спільну громаду.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Деяким нашим опонентам здається, що децентралізація - це вдалий маніпулятивний момент, тому вони, щоб зірвати створення Ірпінської ОТГ, привозять із Києва тітушок, які кричать, що приєднання незаконне. Але коли до тітушні підходять журналісти і запитують, чому вони мітингують, то так і кажуть - нас із Києва привезли. Я особисто була на засіданнях Михайлівсько-Рубежівської сільради, особисто була на громадських слуханнях. Михайлівка-Рубежівка має чудового голову – Андрія Помазана, який дав поштовх для розвитку села. Помазан – член команди “Нові Обличчя”.
Ще шведським експериментом у 1990-х роках до нас приєднали Ворзель, Гостомель і Коцюбинське. Ці селища сьогодні входять до Ірпеня.
KV: Що із не менш скандальним від’єднанням Коцюбинського?
Анастасія Попсуй: Коцюбинське входить до Ірпінської міської ради, там всі об‘єкти соціальної інфраструктури (школи, лікарні) саме ірпінські і фінансуються з бюджету Ірпеня. Коцюбинське ніколи не від‘єднувалося від Ірпеня. Лобісти приєднання Коцюбинського до Києва провели фейкові громадські слухання, Київрада винесла незаконне рішення, втім, у Комітету Верховної ради з питань місцевого самоврядування вистачило мудрості не виносити це незаконне рішення. Всі ми пам‘ятаємо, як одне незаконне рішення про розпуск Коцюбинської селищної ради парламент вже приймав - потім його скасував Верховний суд України як антиконституційне. Вдруге парламент не піде на порушення закону. До якої ОТГ приєднуватися Коцюбинському, має вирішити вся громада селища. Команда партії “Нові Обличчя” у Коцюбинському наразі вивчає думку громади і більшість висловлюється саме за самостійний статус Коцюбинського. Додам, що сьогодні лідер селища Сергій Даніш багато робить для мешканців: ремонтує дороги, замінює вікна, невдовзі відкриє Центр надання адміністративних послуг, розвиває благоустрій. Приємно, що команда партії “Нові Обличчя” показує результат щодня в усіх населених пунктах регіону.
KV: Які ще населені пункти ви бачите у складі Ірпінської ОТГ?
Анастасія Попсуй: Ми розглянемо абсолютно усі пропозиції із усіх районів. Насправді, згідно перспективного плану Ірпінська ОТГ досить велика. Ми розуміємо, що більшість сіл дотаційні і це буде додатковим навантаженням на бюджет міста. Але якщо є волевиявлення жителів якоїсь громади - ми завжди раді співпрацювати. Ми готові розглядати всі пропозиції. Навіть місто Буча можемо приєднати у разі їхнього бажання.
KV: Чи вистачить інфраструктури міста для створення громади? Як вирішуєте проблему переповнених шкіл, садочків?
Анастасія Попсуй: Вистачить, це підтвердили вже не одна архітектурна і містобудівна ради. Це були національні, обласні, міські організації. Ми все розраховували, тут не йдеться про якісь популістські заяви. Завдяки децентралізації майже в 40 разів зріс бюджет розвитку. Дохідна частина зросла в 4 рази. Ми можемо створювати додаткові інфраструктурні об'єкти, які будуть забезпечувати нормальне функціонування громади.
Порівняти із сусідньою Бучею, де діти вже в четверту зміну підуть вчитися, то у нас залишилося лише два заклади із другою зміною. Але щороку ми добудовуємо нові корпуси шкіл, цього року відкриємо новий ліцей. З 1 вересня другої зміни не буде взагалі. Ми також почали будівництво садочку. Генпланом передбачено будівництво ще 12 садочків і 6 шкіл. І ми забезпечуємо не тільки себе, у нас живе 10 тисяч переселенців. Тільки для них потрібна велика школа на 1 200 дітей і мінімум два садочки. Але ми і над цим працюємо.
Крім цього, нас турбує якість освіти. Нещодавно ми перевірили знання усіх вчителів англійської мови та знання старшокласників. Ми побачили, що їхній рівень однаковий. Часто ми відправляємо наших вчителів, лікарів та студентів на навчання за кордон, але після проведення тестування, вирішили організувати спеціальні курси для абсолютно усіх вчителів англійської мови. Вважаю, що потрібно працювати конкретно із кожним і створювати такі умови, аби був розвиток.
KV: Затвердження нового генплану пройшло досить скандально. Чому? Активісти стверджують, що на громадські слухання не були допущені місцеві жителі, це справді так? Генплан передбачає масову забудову міста?
Анастасія Попсуй: Це чергова маніпуляція. Найбільше там скандалив народний депутат, і кричав, що представляє інтереси громади Ірпеня. Так от, цей нардеп під час цьогорічних президентських виборів був кандидатом на пост президента, а в Ірпені за нього проголосувало 23 виборці. Ось цю громаду він певно й представляє. Всі, хто мав бажання взяти участь у громадських слуханнях, був зареєстрований, ми видали 300 мандатів, ще близько 50 осіб зайшли без реєстрації. До зали зайшло стільки людей, скільки вмістилося. Ті, хто фізично не змогли проштовхнутися, залишились у коридорі. Але знову ж таки - зайти міг будь-хто охочий.
Генеральний план не передбачає масової забудови, навпаки - нам вдалося зберегти 40 га зелених насаджень. Ми узаконили 16 парків, які були роздані та розпайовані минулою владою. Тепер вони закріплені у генплані як зелені зони. У центрі міста біля приватного сектору була передбачена житлова забудова, ми її взагалі прибрали. Було ще кілька планувань масштабних забудов, які ми прибрали. Ті зони ми перевели або в рекреацію, або віддали під заклади соціальної сфери. Громада зверталась з приводу недопущення забудови заповідника “Мужеловський”, ми врахували думку і залишили його незайманим. Таких випадків було декілька.
Наші опоненти оскаржили прийняття Генплану в судовому порядку, втім Київський окружний адміністративний суд відмовив їм у задоволенні позовних вимог. Це ще раз підтвердило законність прийняття змін до Генерального плану Ірпеня.
KV: Горіння заплави річки Ірпінь вважають умисним підпалом і пов'язують із потенційними забудовниками, які нібито планують там будувати житло. Як можете прокоментувати?
Анастасія Попсуй: Історія загоряння торфів у заплаві річки - це спір, який тягнеться з початку існування міста. Деякі території освоєні, тому там не відбувається загорянь. Виторфовування - процедура досить дорога, до того ж усі ділянки перебувають у приватній власності. Ми взагалі за законом не можемо на це впливати. Цим мають займатись правоохоронці. Умисний підпал заплави відбувається здебільшого у головах псевдоактивістів.
KV: Як просувається розслідування щодо незаконного видобутку торфу із заплави річки? Хто ті невідомі, які цим займаються?
Анастасія Попсуй: Це також питання правоохоронних органів, оскільки там приватна власність. За Законом України “Про надра” громадянин на своїй ділянці має право видобувати торф на глибині до двох метрів. Кілька політичних опонентів бігають з прапорами проти видобутку торфу, а всьому місту не подобається, що цей торф горить.
KV: Чому затягується призначення виборів міського голови?
Анастасія Попсуй: Цей процес не затягується, з'явився законопроект про проведення виборів міського голови Ірпеня 27 жовтня, у день проведення парламентських виборів. Партія “Нові Обличчя” виступила із закликом до Верховної Ради підтримати цей проект. Якщо вибори відбудуться саме 27 жовтня, то це значно зекономить кошти державного бюджету. І ще – вибори мера Ірпеня виграє кандидат від партії “Нові Обличчя”, який має вагомий кредит довіри від жителів міста. Так само, як і Карплюк виграє вибори по 95 округу. Таким чином, Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади міста.
KV: Київська агломерація - за чи проти?
Анастасія Попсуй: Ми більше схильні до Ірпінської агломерації. І більш того - вона вже створена. Із трьома населеними пунктами у нас створена спільна мережа закладів освіти, медицини, житлово-комунального господарства. Створена система фінансування, є перспективний план розвитку.
Стосовно Київської агломерації - це філософське питання. Ми до Києва вже відправляли декілька проектів співпраці. Наприклад, зі створення канатної дороги Skybus із готовими розрахунками, ми навіть знайшли ділянки для встановлення опорних систем. Також давно мріємо про велосипедну доріжку, надсилали столиці і такий проект. Жодної відповіді не отримали. Оскільки наша громада досить активна і відстежує подібні речі, я не впевнена, що наші жителі позитивно проголосують за агломерацію із Києвом.
KV: Як залучаєте на територію інвесторів?
Анастасія Попсуй: Ще п'ять років тому ми створили наш перший інвестиційний паспорт. У нас дуже багато партнерів, європейських міст-побратимів. Останній великий проект ми реалізуовуємо разом із німцями - це створення пожежних дружин, нам подарували пожежну машину, дали можливість у них навчатися.
Із 17 об'єктів, які Київська ОДА обрала для залучення інвесторів, 5 - Ірпінські. Рівень підготовки пропозицій і ведення співпраці у нас найвищий на Київщині. Ми завжди відкриті і готові співпрацювати. Зараз іноземні інвестори дуже обережно ставляться до політичних процесів, які відбуваються у нашій країні. На жаль, це дуже впливає на рівень залучення. Але усе можливе для розвитку інвестиційного клімату міста ми робимо.
KV: Чи є проблема зі сміттям?
Анастасія Попсуй: Точно менша, ніж у Києві. Ми серйозно працюємо над програмою сортування сміття. Вже багато років таке сміття вивозить приватне підприємство, мешканці за це взагалі не платять. Необхідні контейнери стоять у всіх мікрорайонах міста.
Тарифи на вивезення сміття вже декілька років не змінювались, тому громада задоволена. Ми зі свого боку пояснюємо, що потрібно укладати договори на вивезення. Усе сміття везуть на полігон у Новопетрівці. Оскільки ми їхні найкращі партнери, маємо найнижчу ціну. Тому і для людей такі тарифи.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії?
Анастасія Попсуй: Жодних скарг на рівень тарифів ми не отримували. Вони одні із найнижчих у Київській області. Хоча рівень надання послуг на дуже високому рівні, це оцінювали навіть колеги із Європи. У нас сучасна система прибирань, поливу газонів, центральна площа миється спеціальними засобами. Тому жителі щасливі і вдячні.
Наразі ми проводимо утеплення комунальних закладів освіти, продовжуємо заміну вуличного освітлення на енергозберігаюче. Завдяки цьому ми економимо приблизно 60% коштів.
Субсидію отримують близько 6 тис. жителів. Офіційно населення проживає в Ірпені близько 50 тисяч і ще 10 тисяч переселенців. Усі, хто звертаються, отримують допомогу. Скаржаться інколи тільки наші працівники управління праці, адже навантаження там шалене, намагаємось збільшувати кількість робочих одиниць.
KV: Чи є проблеми із перевезеннями?
Анастасія Попсуй: Зі свого боку ми робимо усе, аби надавались якісні послуги, хотілося б бачити такі намагання і з боку Києва. Нам би хотілось покращення стану електропоїздів, але це відповідальність столиці і ДП “Укрзалізниця”.
Інколи приходять активісти і просять збільшити кількість міських перевізників. Ми оголошуємо конкурси, максимально намагаємось залучити усіх місцевих підприємців, але великого бажання ніхто не має. Певно, є питання щодо рентабельності перевезень.
KV: Ситуація в міській раді - як миритесь із депутатами?
Анастасія Попсуй: Ми не сваримося з депутатами. Очолюючи місто, Володимир Карплюк сформував дружню атмосферу в депутатському корпусі. Є в нас три депутати-опозиціонери, які систематично “сачкують”. Вони приходять на сесію, без запису на доповідь вистрибують на сцену, роблять якусь заяву і тікають з зали. Інколи таким чином у нас розпочинаються засідання, але після цього всі депутати голосують майже одноголосно. Усі питання проходять комісії, погоджувальні ради. Якщо виникають якісь питання, розглядаємо, вирішуємо.
Більшість депутатів у міськраді від партії “Нові обличчя”, яку очолює Володимир Карплюк. Коли він перший рік був мером, йому вдалось здійснити стільки покращень у місті, кредит довіри громади дозволив створити таку більшість.
KV: Чи має вплив на міську владу Володимир Карплюк?
Анастасія Попсуй: Володимир Карплюк - дуже важлива людина для нашого міста. Він балотується у цьому році в Верховну Раду, громада його дуже підтримує. Він також є головою інвестиційної ради Ірпеня. Для нас демократичність, відкритість та співпраця із громадськими об'єднаннями були завжди важливими, питання інвестицій - у пріоритеті. Володимир Карплюк надихає громаду на розвиток.
KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Анастасія Попсуй: Так, ми активно співпрацюємо. Олександр Терещук - прекрасний керівник, оперативно реагує на будь-які ситуації, із розумінням ставиться до різних питань. Якщо готується якийсь важливий для області захід, то губернатор завжди знає, що можна покластися на Ірпінь, бо в нас завжди чисто, все організовано і ми готові приймати гостей. Ми є обличчям області.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Чи бачите себе мером міста?
Анастасія Попсуй: Я бачу себе депутатом Європейського парламенту і зараз над цим працюю. Для цього потрібно багато зробити не тільки мені, але й загалом країні. Я активно співпрацюю із Європейською асамблеєю жінок-депутатів та Європарламентом. Ми возимо туди активних жінок на навчання, розробляємо спільні проекти. Мені це дуже до душі.
А у місті я буду залишатись, допоки це потрібно громаді та моїй команді. Між нами немає конкуренції чи боротьби за владу, я дуже це ціную. І від цього виграють наші громадяни.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Фото: KVКиевVласть
18 квітня 2019 г. 14:00
Раздел: Тексти
Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища”
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із мером Славутича Юрієм Фомічевим.
KV: Децентралізація - які плани? Чи плануєте ви об'єднуватися із селами Чернігівської області? Яка проводиться робота?
Юрій Фомічев: Ми б із задоволенням об'єдналися із селами Чернігівської області та тими населеними пунктами, що розташовані навколо Славутича. Однак, законодавство не дозволяє створити громаду із двох областей. Тому, ми із процесу децентралізації випадаємо взагалі. Коли процес тільки починався, прийняли рішення щодо визнання Славутича громадою, оскільки ми абсолютно спроможні.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Як залучуєте на територію інвесторів?
Юрій Фомічев: Ми не є супутником мегаполісу, тому маємо нерівні конкурентні умови. Із інвесторами у нас проблема, як і у багатьох невеликих міст. Свого часу, при закритті ЧАЕС, у нас була створена Спеціальна економічна зона, яка давала можливість залучати інвесторів. Це преференції, які вирівнювали наші можливості у порівнянні із іншими. Наразі законом України про державний бюджет ці умови скасовано, ми постійно працюємо над тим, аби їх повернути. Позиція Міністерства фінансів у цій ситуації досить стримана, оскільки вони вважають наші преференції втратами у держбюджет. Але ми намагаємось довести, что нуль від нуля все одно дорівнює нуль, а 50% від наших інвестицій - це набагато більше.
Взагалі для інвесторів маємо ряд переваг. Це, наприклад, кваліфікована робоча сила. Але існує також проблема через нестабільну ситуацію в країні, що стримує інвесторів.
Ми створили проект “Сонячне місто”, на його базі - “Муніципальний енергетичний кооператив”. Плануємо встановити сонячну електростанцію на даху комунальних будівель. Але інвесторами в цьому будівництві будуть виступати пересічні громадяни. Кооператив дає можливість стати інвестором із низьким порогом входу, один пай буде коштувати 400-500 доларів, їх можна придбати необмежену кількість. Тоді людина стає співвласником електростанції і буде отримувати прибуток із “зеленого” тарифу. Зараз триває пільговий період, коли вкластись можуть лише жителі Славутича, але інші громадяни вже також активно реєструються на відповідному сайті.
Наші жителі - люди із активною громадянською позицією. Місто взагалі унікальне - із 25 тисяч населення тут проживає 50 національностей. Фактично ми створили його самостійно. І вважаю, що нетрадиційний підхід навіть до питання інвестицій - це наш великий плюс.
KV: Чи багато місцевих жителів працюють на Чорнобильській АЕС? Чому були проблеми із заробітною платою?
Юрій Фомічев: Там налічується 2 500 робочих місць, ще близько 800 працівників обслуговують ЧАЕС, інші працюють у міжнародних проектах. Всього приблизно 4 тис. славутичан працюють у Зоні відчуження, середня зарплата по місту - 14 тис. гривень.
Затримка виплат зарплати була більше через бюрократичну причину, ніж політичну. Від управлінців початок року завжди вимагає напруженої роботи. На якомусь етапі адміністрація того чи іншого відомства не спрацювала, кошти не були підготовлені вчасно. Через це ми звернулись до голови КОДА і нашого народного депутата і тоді персонал Чорнобильської АЕС отримав виплату. Інколи така ситуація повторюється саме на початку року. На жаль, держава поки не налагодила систему, яка б не давала збоїв.
KV: Наскільки місто залежить від цього підприємства?
Юрій Фомічев: Воно формує 30% міського бюджету. У 2000 році це було 98%. Ми провели диференціацію економіки, залучили інвесторів. Сьогодні до нас прийшов інвестор, який буде впроваджувати сучасні технології, а саме виготовлення базальтової нитки, що використовується в тому числі у авіабудуванні. За 2-3 роки обіцяють створити 300 високооплачуваних робочих місць.
KV: Який відсоток місцевих жителів отримують субсидії?
Юрій Фомічев: У минулому році отримували близько 2,5 тис. жителів. У цьому році менше 1,5 тис. жителів. Так вийшло, що у нас живуть найбагатші пенсіонери в Україні. Близько 1000 чоловік мають пенсію більше 10 тис. гривень. Ми іноді дискутуємо із керівником Пенсійного фонду області, він каже - у Славутичі зависокі пенсії. А ми відповідаємо - ні, це в Україні вони занизькі.
KV: У Іванківському і Поліському районах кажуть про зростання рівня онкологічних захворювань. Яка ситуація у Славутичі?
Юрій Фомічев: У нас є такі проблеми, але вони пов'язані із різними факторами, не можна сказати, що причина тут тільки в аварії на ЧАЕС і ліквідації наслідків. Середній вік людей змінюється. Колись він у нас становив до 30 років. Тепер - 38 років.
KV: Чи є "сміттєва" проблема?
Юрій Фомічев: Існує проблема у системі збору та переробки сміття, із вивезенням проблему вирішуємо. Є у нас полігон твердих побутових відходів, він підтримується у якісному стані, хоча я вважаю, що можна було б і краще. Але експерти, які до нас приїздять, стверджують, що наш полігон - один з кращих у країні.
Інколи жителі вивозять сміття у ліс. Поки не зміниться свідомість людей, нічого не зміниться. Я вважаю, що в Україні дуже не вистачає такої структури як муніципальна поліція для контролю таких дій. А кардинально змінити ситуацію може тільки досвід Німеччини у 30-ті роки - якщо побачив, що сусід скинув сміття і не сказав, то відповідаєте за це обоє.
Хоча у Славутичі громада дуже свідома. Ми поставили декілька баків для роздільного сміття і люди з одного мікрорайону несуть сміття в інший, щоб розкласти по класифікації. Потім ми це веземо на полігон, на сортувальну лінію.
KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи?
Юрій Фомічев: Як член громади можу сказати, що тарифи високі. Працювати із тарифами потрібно в двох напрямках - ефективність виробництва послуги та споживання. В нас запущений процес переходу з газу на тріску. Плануємо на опалювальний сезон 2020-2021 років повністю перейти на альтернативне джерело. Тариф на опалення у нас становить 1620 гривень за гігакалорію, це близько 40 гривень за квадратний метр без лічильника. Два роки тому ми встановили лічильники абсолютно у всі багатоквартирні будинки. По-перше, на 15% знизилось споживання тепла. Вплинуло те, що жителі встановили енергозберігаючі вікна та двері, утеплились ззовні. Ну і звісно почали економити. У будинках, де мешканці добросовісно ставляться до споживання, середній тариф становив 20-25 гривень за кв. м.
Тому питання не в тарифах, а в споживанні. Кожен хоче гарно заробляти. І кочегари, і сантехники, і працівники ЖКГ теж хочуть.
KV: Як з приводу боржників? Вже почали відключати воду?
Юрій Фомічев: Це політика справедливості. Законодавство України занадто ліберальне до тих, хто може і не сплачує за комунальні послуги. Це несправедливо у відношенні до тих, кому набагато важче, але вони платять. Ні для кого не секрет, що найкращі платники - пенсіонери. У них залишається 300 гривень, щоб дожити до пенсії, але вони не мають боргів. А є ті, хто не платить і каже - а що ви мені зробите? Для таких людей застосовуємо такі важелі впливу як припинення подачі послуг. Ми маємо партнерські стосунки із найближчим обласним містом Черніговом, їх водоканал має необхідне обладнання. Вони приїжджають і без доступу в квартиру перекривають воду боржникам. Ми таку практику застосовуємо не вперше і повірте - кошти знаходяться у всіх.
KV: У 2017 році місто “відрізали” від постачання газу. Чому виникла така заборгованість та як вирішили ситуацію?
Юрій Фомічев: Нас вчать жити у сучасному капіталістичному світі. За послуги потрібно платити. Ситуація в наступному - при зупинці ЧАЕС ми втратили 8,5 тисяч робочих місць. Це дуже суттєвий ресурс. Коли місто будувалось, воно розраховувалось на більше 50 тис. населення і вся інфраструктура відповідно. Чого в нас тільки немає - басейни, спортивні комплекси, Палац дітей та молоді, Школа мистецтв, Кіноконцертний комплекс, Будинок культури і ще багато чого, навіть кінно-спортивна база і яхт-клуб. Майже все у пішій доступності. В Україні, та і навіть у Європі, важко знайти таке місто.
Коли зупиняли ЧАЕС у Законі про зняття з експлуатації було прописано, що Славутич має отримувати із держбюджету дотацію на утримання інфраструктури. З 2009 до 2019 роки ця сума залишалась незмінною. У цьому році виникла проблема. Дотація 10 млн гривень сьогодні і тоді (в 2009 році) - це різні суми. Я розумію, що боргів не має бути. Але ж має бути справедливість. Перед “Нафтогазом” у нас виникла велика заборгованість. А там політика проста - є гроші, є газ. Тому, нам його і відключили.
Звісно ми шукали різні важелі впливу, залучали міжнародних партнерів, але система вже так не працює. Незважаючи на те, що мені довелось тоді пережити, я радий, що такі зміни відбулися. Повернення назад вже не буде.
Завдяки одному із інвесторів, у якого приватна котельня, нам вдалось забезпечити 25% міста. Довелось зняти із усіх запланованих місцевих програм кошти і віддати їх за газ. Ми ледь витягнули, щоб виплатити зарплати бюджетникам. Наразі укладено договір реструктуризації боргу, ми його виконуємо. Також добудовується друга черга котельної з ТЕЦ і майже збудована ще одна приватна котельна. Ми будемо мати більше половини заміщення газу, а коли добудується ТЕЦ, то зможемо працювати взагалі без газоспоживання. Звісно, газ потрібен, адже це енергобезпека. Тому більше таких проблем не має виникати, до того ж цього року нам збільшили дотацію до 30 млн гривень, її теж не вистачає, але вже краще.
KV: Тоді Геннадій Зубко закликав вас піти з посади, ви відмовились. Як можете прокоментувати?
Юрій Фомічев: На наступний день після його заяви я провів громадські обговорення із жителями міста, повідомив про таку пропозицію. Я був готовий скласти повноваження і піти. Але люди сказали “ні”. Їм потрібна була не відставка, а тепло.
KV: Як громада була налаштована щодо будівництва сховища ядерного палива?
Юрій Фомічев: Мабуть ми єдине місто в Україні, де громада нормально сприйняла таку перспективу. У цьому дійсно унікальність Славутича. Просто ми розуміємо, про що йдеться. Відпрацьоване ядерне паливо - це не ядерні відходи, а стратегічний продукт. Дуже багато спекуляцій було - гадючник, могильник… Україна не може відмовитись від ядерної енергетики. Ми можемо декларативно заявляти будь-що, але 65% споживання електроенергії в країні забезпечує атомна енергетика. Сьогодні Україна зберігає відпрацьоване ядерне паливо у Російській Федерації. Коли таке рішення приймалось у 2008 році, ніхто не міг передбачити ситуацію, яка є зараз. Але рахували економічну складову - 200 млн доларів в рік за зберігання з обов'язковим поверненням. У нас є об'єктивна територія - Чорнобильська зона. Вона буде непридатна для проживання людей ще багато тисяч років. У розумінні людини це назавжди. Неможливо спрогнозувати, яким буде світ. А вже сьогодні такі шкідливі технології застосовуються. І Славутич був готовий до будівництва сховища. Якщо хтось скаже, що Іванків ближче до нього буде знаходитись, то нагадаю - 4,5 тисячі наших жителів працюють у тій зоні щодня.
Ми розуміли, що це відповідальність за майбутнє. Наприклад, два роки тому проводили громадські слухання щодо будівництва заводу простроченого добрива для сільського господарства. Так, це шкідливо, але сучасні технології дозволяють зробити його більш нейтральним. І Славутич погодився на такий завод. Питання, які задавали інвестору - які механізми, як проходитиме очищення, яким чином будете проводитися транспортування? На жаль, юридично нам не вдалося такого інвестора залучити. Але слухання пройшли позитивно. У нас фахові люди, які розуміють, що таке безпека і як її гарантувати.
KV: Найбільше коштів, розподілених КОДА на інфраструктурні об'єкти за рахунок ЦСВЯП, має отримати Славутич. На що плануєте витратити кошти?
Юрій Фомічев: Майже рік визначалась процедура розподілення цих коштів, адже така практика у нашій країні застосовується вперше. Потім з'явилася трьохстороння угода між НАК “Енергоатом”, Адміністрацією зони відчуження та Київською ОДА щодо механізмів реалізації коштів. Ці механізми вимагають розробки проектно-кошторисної документації та проведення експертизи органом місцевого самоврядування. Так вийшло, що Славутич першим виготовив документацію. Це далеко не всі кошти, навіть не третина їх. І інколи у політичній площині використовують той факт, що Славутичу дали більше. Якби Іванківський та Поліський райони подали більше проектів - їм би дали більше.
Ми зібрали депутатів та громадськість і сказали - у нас є гроші, пропонуйте, на що їх витрачати. Але не потрібно думати, що вони впали з неба. Це лише маленька компенсація за ті умови, в які ми потрапляємо. Зрозуміло, що треба розпочати з “латання дірок ” - дороги, заміна вуличного освітлення та інші дрібниці. Але це до 30% наших потреб. Далі - масштабні проекти. Наприклад, минулого року ми отримали величезний медичний комплекс, який потрібно перетворювати у сучасну лікарню. Також хочемо збудувати власну котельню на відновлювальному паливі, щоб впливати на тарифи. Плануємо побудувати сучасну початкову школу, щоб перевести туди всіх дітей 1-4 класів, аби зменшити їх спілкування із старшокласниками і вберегти від дорослого життя.
Тому ті проекти, які мали фінансувати за рахунок міста, ми відразу подали до КОДА. Навіщо коштам пропадати? Все ж таки не забуваємо про борг перед “Нафтогазом”.
KV: Що за ситуація була із захопленням підприємства “Атомремонтсервіс”?
Юрій Фомічев: Це підрозділ державної компанії НАК “Енергоатом”, але на тій території ще є приватна компанія, якій вони здають приміщення в оренду. І була спроба рейдерського захоплення саме тієї компанії. Там декілька разів відбувалась зміна власника. І на хлопців, які приїхали забрати владу, вплинув той факт, що АРС - це ядерний об'єкт. Їх попередили, що якщо через 10 хвилин вони не підуть, то будуть серйозні наслідки. Після цього відбувались слідчі дії. Це внутрішня проблема, вони самостійно розбираються. Для нас важливо, щоб податки сплачувались і люди могли там спокійно працювати.
KV: Ситуація в міській раді - як миритесь із депутатами?
Юрій Фомічев: У нас представлено 9 політичних сил серед 26 депутатів. Але за час роботи міськради жодної фракції не було створено. У кінці минулого року була створена депутатська група, але я не можу назвати їх опозицією. Там є частина депутатів із різних політсил, вони зайняли позицію критики і це добре. Є дискомфортна ситуація, яка змушує більш ретельно пильнувати за тим, які рішення приймаються.
Взагалі, у нас повна співпраця, у сесійні дні сидимо до вечора, дискутуємо більшу частину часу. Але не про політику, а про дійсно важливі для міста питання. Кожен хоче зробити місто кращим, але має власне бачення щодо цього. Та завжди ми приходимо до одного - місто має розвиватись.
KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Юрій Фомічев: Ми розуміємо, що Славутич - такий собі острівець на іншій землі. Але із обласною радою та адміністрацією співпрацюємо, навіть ситуація із зарплатами працівникам ЧАЕС - гарний тому приклад. Голова до нас ще не приїздив, але ми спілкуємось. Сподіваюсь, що й надалі у нас будуть гарні стосунки.
KV: Раніше ви керували рядом підприємств, які переважно пов'язані із нерухомістю та зареєстровані у Славутичі. Чи надавали ви, як міський голова, якісь привілеї хоч одному із них?
Юрій Фомічев: Мої компанії працювали у напрямку будівництва і я принципово цю діяльність припинив. Залишилась тільки діяльність у напрямку обслуговування нерухомості, але там співпраця із міжнародними проектами, тому до міста вони не мають жодного відношення.
KV: Як можете прокоментувати інформацію, що компанії, зареєстровані на вашу дружину, у 2016-2017 роках отримували підряди від управлінь міськради?
Юрій Фомічев: Так, це було, але, повторюсь, сьогодні це припинено. Ті управління, які працювали із компаніями, розуміли якість та гарантії. Жодних проблем не виникало. Попит на ці компанії був, але політична складова вирішила інакше. Зараз підрядами займаються інші компанії, там працюють ті самі люди, робота не зупинилась.
KV: Які стосунки із Ярославом Москаленко? Дає поради з управління містом?
Юрій Фомічев: Чудові робочі стосунки. Можу сказати, що такого народного депутата у Славутичі не було ніколи. Інколи я прошу у нього підтримки у вирішенні питань, які вище місцевих. Але якщо не питати, то порад не дає. З місцевих питань радимось із командою. Звісно, ми хочемо, щоб він приїздив до нас щодня. Але такої можливості немає. Особливо молодь любить з ним спілкуватись.
KV: Наскільки глибоко введено у курс справ міста Володимира Удовиченка?
Юрій Фомічев: Він обласний депутат від Славутича і має розуміти, чим живе місто. Його син є активним депутатом міської ради. Тому він у курсі справ настільки, наскільки йому дозволяє час. Від того, що він перестав бути міським головою, справ у нього не поменшало. Безперечно ми спілкуємось, я іноді запитую у нього поради відносно минулих подій. Але останнім часом у місті він буває рідко.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Юрій Фомічев: У мене немає в планах залишати місто. Сьогодні я тут, бо обожнюю Славутич. Закохався у нього ще у 1993 році, коли вперше приїхав у гості до товариша. У 1996 році переїхав сюди жити, бо тут зустрів майбутню дружину.
Я був у Європейських країнах і за межами Європи. Кращого міста ніде не бачив. І я готовий віддати йому усе життя. Можливо,не на посаді мера, морально дуже тяжко, коли вночі сняться дороги і труби. Та я точно тут буду корисним, знайду собі заняття. Але на ще одну каденцію обов'язково піду.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
КиевVласть
17 квітня 2019 г. 12:30
Раздел: Територія розуму
За кого треба голосувати – за Порошенського чи за Зелененка
У цьому тексті я спробую уникнути упередженості та складних науково-політичних термінів. Лише намагання наштовхнути Вас на рішення, від якого залежить майбутнє України. Так, саме майбутнє тієї ділянки території, яка поки що має назву “держава Україна”.
Почну здалека. Є у світі така країна, як Сполучені Штати Америки. Наразі за рівнем ВВП ця держава входить до десятки найуспішніших у світі. США мають свої закони, традиції, правила, устрій, одним словом СИСТЕМУ. Є у світі країна, яка має назву Об’єднані Арабські Емірати. Це також одна з найбагатіших країн світу. ОАЕ також мають свої закони, традиції, лад – тобто СИСТЕМУ. А тепер на секунду уявіть що буде, коли ми СИСТЕМУ життя США перекинемо до ОАЕ, і навпаки. Уявили? В українській мові є чудове слово – дупа! Хоча обидві системи є успішними й працюють. Це якщо стисло і не занурюватися у глибину процесів.
Продовжую. Є на мапі Землі прекрасна держава – Україна. Вона також має своє закони, правила, традиції, схєми, дагаварнякі, лад. Усе це ми називаємо СИСТЕМОЮ. Державний устрій, який сформувався за останні чверть століття у державі називається – феодально-олігархічний. Що таке феодальний лад, гадаю, Ви пам’ятаєте зі школи з курсу історії. Центром феодальної ієрархії був головний феодал (цар, король), який, до речі, був передусім полководцем. З цього ж підручника історії ми також пам’ятаємо, що основними рисами феодалізму є інститути васалітету (угода між паном і васалом, що єднає їх обопільними зобов'язаннями та лояльністю). Тільки у ролі феодалів виступають олігархи. На цій феодально-олігархічній моделі й тримається держава Україна.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Давайте зануримося ще глибше в історію – до часів Київської Русі. Піку могутності Київська Русь досягла за правління Володимира Великого, який припинив міжусобну боротьбу. Непереливки тоді було нашим ворогам! Але вже після смерті Ярослава у 1054 році його нащадки розділили імперію на окремі князівства, держава вступила в тривалий період занепаду та феодальної роздробленості. Пригадали?
Наразі, на чолі України знаходиться феодал-олігарх, здатний об’єднати навколо себе інших феодалів-олігархів. Завдяки цьому держава може протистояти сильному ворогу і більш-менш гідно давати відсіч. За це олігархи, які по суті є володарями своїх вотчин (адже без їх дозволу навіть директорку дитсадка в ОТГ не призначать) мають певні преференції у вигляді власних фінансово-сировинних схєм та потоків.
Сьогодні усі в один голос заявляють, що Україну зруйнує ця жахлива феодально-олігархічна система. Про це говорять всі: від фахівців-політологів – до бабусь-прибиральниць. Усі кандидати в президенти наголошують на тому, що цю СИСТЕМУ потрібно міняти. З цього приводу виникають два логічні питання.
Питання перше. Чи усвідомлюють усі ці люди, що разом зі зміною системи ми автоматично прощаємося з державою під назвою Україна? Саме ця прогнивша наскрізь корупційно-олігархічна система дозволяє існувати нашій країні у тому вигляді, в якому ми її зараз маємо. Адже олігархи добре розуміють, що тільки разом (як той легендарний віник) вони можуть протистояти зовнішній агресії Росії. Їм є що втрачати. І краще об’єднатися навколо “свого” феодала, з яким можна “домовитися”, ніж втратити все “під путіним”. І реклама одного з кандидатів у президенти, де “тільки він здатен зберегти країну”, є цілком правдивою. ТАКУ країну зможе зберегти тільки ВІН. (До речі, тепер я розумію діаспору і заробітчан, які за кордоном підтримують цього кандидата: вони хочуть, щоб Україна – була, а жити в такій Україні вони не бажають!)
Питання друге. Гаразд. Країну треба змінювати, бо система наскрізь прогнила. Що будемо робити з олігархами та сотнями тисяч людей, які сидять на зарплатах у цих олігархів? Вішати, стріляти, концтабори, трудові армії? Усе це було сто років тому. Також пам’ятаємо.
Звичайно, ми можемо вірити і прагнути чарівної казки під назвою “Відродження України”. Олігархи стануть жити чесно і добровільно повернуть усе вкрадене, путін здохне і Росія розпадеться на сотні маленьких державок, усі почнуть чесно платити податки, заробітчани цілими ешелонами почнуть вертатися назад, Крим і Донбас будуть просинатися під гімн України … (О! треба буде напроситися у сценаристи до авторів “Слуги народу”).
Підсумовуючи, скажу. Кожен з нас має відповісти перш за все собі: що він хоче: коруційно-феодально-олігархічну Україну, чи демократичну (назву країни придумайте самі). І на останок – я дуже хочу помилитися у своєму твердженні. Дуже. Але, на жаль, поки що підстав до оптимізму я не бачу. І третій. Четвертий, п’ятий … варіанти нам не світить Даруйте.
Читайте: “Портрет”: незмінне ім`я будь-якого президента України
Константин Карих, блогер
КиевVласть
11 квітня 2019 г. 15:00
Раздел: Тексти
Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Бородянської об’єднаної громади Олександром Сахаруком.
KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали?
Олександр Сахарук: Цей процес був тривалим, бо розпочався у 2015 році. На той час було недостатньо інформації щодо впровадження реформи децентралізації. За цієї причини ми провели чисельні зустрічі на місцях із громадянами та депутатами, де пояснювали зміст та нагальність реформи. Завдяки цьому спілкуванню громади стали більш свідомими, відчули свою значимість, адже від їхнього волевиявлення залежала доля територій на найближчі століття. Але я не можу назвати це труднощами, це корисний гарний досвід.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ми пройшли цей етап і отримали схвальні рішення сільрад усього району. Проте у 2015 році через бюрократичну причину завершити об'єднання не вдалось, оскільки селище Клавдієво-Тарасове довго вагалося і врешті-решт не прийняло відповідного рішення. А закон тоді не передбачав створення ОТГ всупереч перспективному плану. Відповідно ми отримали негативний висновок КОДА.
Та ми не опустили рук і почали процедуру повторно вже після прийняття закону щодо так званих “олійних плям”. І у 2018 році разом із сільськими головами мали повне уявлення щодо майбутньої Бородянської ОТГ. Було проведено всі слухання, прийнято рішення, документи для призначення виборів подано до ЦВК і у жовтні вони мали відбутись. Ми розраховували на цю дату, оскільки тоді б могли затвердити бюджет ОТГ на 2019 рік. Але через судовий позов одного з народних депутатів чергові місцеві вибори в Україні було перенесено на 23 грудня. Тоді мене і обрано головою тепер уже об'єднаної громади.
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для селища та сіл?
Олександр Сахарук: Уже 4 січня 2019 року ми провели першу сесію, де обрали секретаря, двох заступників голови ОТГ, затвердили постійні комісії, виконавчий комітет, представили депутатів. 6 січня провели другу сесію, на якій затвердили бюджет громади і забезпечили коштами всі бюджетні установи. За ці три місяці ми провели кадрові зміни, оптимізували склад працівників селищної ради. У нас запрацювали нові відділи - бухгалтерії, архітектури, розвитку, комунальних послуг. Ми запровадили електронний документообіг, електронне голосування, що значно пришвидшує роботу.
Одним із першочергових завдань для депутатів та старост було акумулювання проблематики своїх округів та сіл. Потім ми все проаналізували, розклали за пріоритетністю і напрямками, оцінили з точки зору фінансової спроможності. Натепер маємо соціальний паспорт кожного населеного пункту та кожної вулиці. Першочергово розпочинаємо вирішувати питання благоустрою, капітальних робіт інфраструктурного та соціального напрямку, вуличного освітлення, вивозу сміття.
KV: Села не скаржаться, що Бородянка їх поглинає?
Олександр Сахарук: Навпаки, аналізуючи фінансову спроможність, ми бачимо, що деякі села раніше не мали можливості покращувати власні соціальні та інфраструктурні об'єкти. Були села, де не вистачало коштів на харчування дітей, а тепер в ОТГ харчуємо всіх дітей початкової школи. В одному селі не вистачало коштів на прибирання снігу та вивіз сміття. Ці проблеми також вирішили. Деякі села не мали коштів навіть на замовлення проектної документації для проведення якихось робіт. Так, у Новому Заліссі велика проблема із водопостачанням та водовідведенням, багато років ніхто не займався модернізацією мереж. Такі проблеми є й в інших населених пунктах. Тому окрему увагу приділяємо виготовленню документації, щоб у подальшому мати можливість подавати проекти на фінансування чи співфінансування.
KV: Як миритесь із депутатами? Яка ситуація у селищній раді?
Олександр Сахарук: У нас потужний склад депутатського корпусу, всі депутати місцеві, мають значний досвід роботи в органах місцевого самоврядування. Вони дуже активні та патріотичні, що мене безумовно тішить. Ми розуміємо, що жителі громади тримають на постійному контролі наші дії, тож приймаємо виважені та обгрунтовані рішення як щодо сьогодення, так і на перспективу розвитку. За що я їм особливо вдячний.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Олександр Сахарук: Поки ми отримали відповідні листи щодо розрахунку інфраструктурної субвенції. Думаю, що на місця ці кошти буде передано ближче до першого півріччя поточного року. У нас субвенція розподілятиметься на сільське населення і разом із відповідною комісією ми будемо вирішувати, які об'єкти інфраструктури профінансувати за її рахунок, виходячи з чисельності населення кожного села окремо.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Бородянської ОТГ?
Олександр Сахарук: Ми відкриті до діалогу, але добре розуміємо, що мусимо в першу чергу налагодити роботу нашої новоствореної громади. Наразі щодо цього комунікуємо з Майданівкою, Качалами, Загальцями. Інші пропозиції розглядатимемо виключно в законодавчому полі. Але, звісно, це залежить від мешканців та очільників сіл і селищ, адже вони визначають вектор розвитку своїх територій.
Маємо пропозиції із сіл інших районів, але ми розуміємо, що є закон, якого потрібно дотримуватись. Згідно перспективного плану ми можемо приєднати лише села Бородянського району.
KV: Як покращуєте інвестиційний клімат?
Олександр Сахарук: Клімат покращувати нам не потрібно - інвестори завжди були для нас у пріоритеті. Я кожному керівникові на місцях і депутатам пояснював: ми для інвесторів не влада, ми - партнери. До того ж, територія Бородянщини приваблива для втілення цікавих проектів і ідей: недалеко від Києва, є залізниця, траса міжнародного значення, вільні електричні потужності. Не менш важливо, що у нас є трудові ресурси - люди. Щодо проектів, я вважаю, що нам потрібно робити акцент на високотехнологічне виробництво, логістичні центри, зелений туризм і розвивати території згідно напрацьованої Стратегії розвитку.
KV: На якому етапі реконструкція Історико-меморіального парку?
Олександр Сахарук: Я планував розпочати ці роботи ще у 2015 році. Але нам стало відомо, що на цій території може бути поховання часів Другої світової війни. Тому я щодо цього звернувся до Народної спілки Німеччини з догляду за військовими похованнями і ми отримали підтверджуючу відповідь. Всі рештки перепоховані на Соборному кладовищі у селі Софіївська Борщагівка.
Наразі розроблено загальну концепцію розвитку паркової зони, кошторисну документацію на проведення реконструкції, яка буде основою подальшого фінансування. Реконструкцію будемо розпочинати приблизно вже влітку-восени. В той же час ми плануємо створення пішохідної зони - це невеликий сквер на в'їзді до селища, що також стане своєрідною окрасою центральної частини Бородянки. В подальшому маємо намір створювати такі зони відпочинку у кожному населеному пункті.
KV: Вирішили проблему із водо- та теплопостачанням? У чому була її причина?
Олександр Сахарук: Ми неодноразово звертались щодо передачі цих повноважень на місця, тим паче ми вже об'єднана громада. Комунальне підприємство Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” всю свою фінансову та управлінську політику здійснює спільно зі засновником - облрадою. На підприємстві відбувається постійна зміна керівників. Послуги отримують наші мешканці, але майно обласне. Через це ми не можемо оперативно вирішувати проблеми, впливати на тарифи та якість надання послуг. Це стара система, яку давно потрібно міняти.
На жаль, обласна рада нам відмовляє, пояснюючи тим, що вони не вбачають необхідності у передачі майна в ОТГ. Тоді, як для нас це принципово. Зокрема, потрібно вирішувати питання щодо заборгованостей підприємства. Нас це не тішить, адже кожен опалювальний сезон починається з проблем. І, на жаль, ми маємо на це обмежений вплив.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи?
Олександр Сахарук: Я думаю, немає громади, де всі задоволені тарифами. Затвердження нових тарифів завжди болісне для депутатів, виконкому, голови. Але при зростанні складових тарифу відповідно зростає і він сам. І згідно закону, якщо орган місцевого самоврядування невчасно підвищує тариф, то має покривати борги із власного бюджету. За будь-яку отриману послугу потрібно платити. Тоді як влада має контролювати якість наданих послуг.
KV: Чи є співпраця з областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Олександр Сахарук: Так, є, і конструктивна. Новопризначений губернатор мені цілком імпонує. Нас завжди чують, допомагають. Ми маємо спільне з керівництвом області бачення і щодо громади, і щодо втілення інвестиційних та соціальних проектів. Сподіваємось, що нам усе вдасться.
KV: Які стосунки з районом?
Олександр Сахарук: Нагадаю, що нашій громаді - 3 місяці від заснування. Звичайно, що за цей стислий час ми не в змозі були повністю створити всі служби для надання належного рівня послуг громадянам. Тому ми комунікуємо з районом із питань освіти, медицини та ряду інших.
KV: Очисні споруди - чи є проблема у селищі? А у громаді взагалі?
Олександр Сахарук: Бородянка має власні очисні споруди, які знаходяться на балансі вищезазначеного КП КОР “Бородянкатепловодопостачання”. Враховуючи, що вік колекторів більше 20-30 років, на мій погляд, рано чи пізно нам буде потрібно вирішувати й це соціально вагоме питання. Але тут, знову ж таки, насамперед маємо знайти спільну мову з обласною радою щодо передачі повноважень нам, на місця.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Олександр Сахарук: У складі громади є село Нове Залісся, де працює полігон, який також увійшов у сферу відповідальності ОТГ. Наразі ми створили постійну комісію, до складу якої увійшли усі небайдужі активісти, старости, депутати, напрацювали план дій і прийняли рішення щодо обмеження ввезення сміття з інших регіонів на цей полігон. Також прийняли рішення щодо проведення його інвентаризації. На наступній сесії ми подамо на розгляд депутатами зведену кадастрову схему з урахуванням складу угідь, пошаровості, об'єму вже ввезеного сміття. Потім сформуємо паспорт полігону, оформимо комунальну форму власності земельної ділянки і вже будемо розглядати залучення туди інвесторів для створення сортувальної лінії та належного поводження з ТПВ.
KV: У селищі були часті проблеми із загорянням торфу. Якось вирішили?
Олександр Сахарук: Історія цієї проблеми в наступному - торф'яні пойми під час розпаювання потрапили до колгоспників у вигляді паїв. Не всі вони оброблялись людьми, деякі простоювали. У суху погоду загорання трави призводило до загорання торфу. Наші пожежники не встигали все гасити, це вимагало багато витрат. Тому ми провели чисельні зустрічі зі власниками цих земель, це близько 700 чоловік, запропонували їм механізм обробки ділянок орендарями. Домовитись було дуже непросто, проте нам вдалося. Наразі на цих полях працюють аграрії, вирощують тут кукурудзу, соняшник, сою. Власники отримують орендну плату. І всі задоволені.
KV: Свого часу місцевих жителів обурила плата за користування ліфтами. Чому прийняли таке рішення?
Олександр Сахарук: До 2008 року ліфти у багатоповерхівках не працювали. Кабіни були зламані, двигуни вкрадені. Місцеві жителі за ці роки навіть звикли ходити пішки на верхні поверхи. І тому було прийнято рішення розпочати роботи з відновлення ліфтового господарства. Водночас розробили систему оплати проїзду в ліфті. Підкреслю, що з того часу плата не збільшилась. Наразі ми маємо 28 ліфтів і опорну службу, яка злагоджено працює. За попередні роки ми не маємо скарг від мешканців щодо цього. До того ж у комунальну плату в Бородянці не входить сплата за користування ліфтом, починаючи з 2 поверху, як в інших містах.
KV: Ви - людина Ярослава Москаленка? Які у вас стосунки?
Олександр Сахарук: Як на мій погляд, у нас прекрасні стосунки. Він часто буває на Бородянщині, ми спільно обговорюємо та реалізовуємо чисельні цікаві проекти, зокрема, для розвитку інфраструктури, спорту та молоді. Ми в громаді цінуємо його підтримку як народного депутата. Головне, що ми робимо одну державницьку справу.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Олександр Сахарук: В системі місцевого самоврядування недоречно говорити про кар'єрне зростання. Як молода людина я вірю, що у мене будуть нові звершення, і успіхи, і перемоги. Натепер справа не в амбіціях, а в тій колосальній відповідальності перед громадою, яку я чітко усвідомлюю.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”КиевVласть
4 квітня 2019 г. 16:00
Раздел: Тексти
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із в.о. голови Ржищівської об’єднаної громади Христиною Чорненькою.
KV: Розкажіть про шлях створення об'єднаної громади. Які були труднощі?
Христина Чорненька: Ржищівська об'єднана громада була створена у серпні 2018 року. Для Ржищева це великий шанс для розвитку, оскільки у порівнянні із іншими містами обласного значення, наше населення доволі невелике. І багато хто намагався цей процес зупинити, на нас виливали купу негативу. Ми не маємо свого району, межуємо із Кагарлицьким та Миронівським. Але дуже вдячні, що перспективним планом нам дали змогу створити свою ОТГ, а не стати частиною іншої.
Ми проходили процедуру створення двічі - спочатку зробили все необхідне для об'єднання і вже чекали призначення виборів, але у той момент Кабмін прийняв зміни, якими дозволив обласним містам створювати громади за спрощеною процедурою. Тому ми почали готуватись до приєднання. Але незважаючи на це, Ржищівська громада стала першою в Київської області, що була створена шляхом приєднання до міста обласного значення.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Що вже встигли зробити? Які плани щодо розвитку громади?
Христина Чорненька: Наша громада була створена посеред року, тому до кінця 2018 кожне село та місто працювали за своїм бюджетом. Але оскільки сільради були ліквідовані, усі питання почали вирішуватись у центрі громади. Наша головна задача була - провести реструктуризацію таким чином, щоб жодна людина, яка працювала у сільраді, не втратила роботу. Кожному ми запропонували альтернативу, хтось залишився працювати у своєму населеному пункті, дехто - перейшов до виконавчого комітету Ржищівської міської ради. Другим нашим завданням було провести інвентаризацію майна і землі. Це дуже кропітка робота, ми створили комісію і працюємо над цим і сьогодні. Адже це в першу чергу необхідно для створення повноцінного бюджету громади. Також це важливо зробити, аби жодне підприємство ОТГ не зупинило роботу. У тому числі це підвіз та харчування дітей, надання комунальних послуг і таке інше.
Також ми розподіляли повноваження між старостами, новими працівниками. Було дуже багато організаційних питань. У минулому році ми затвердили статут ОТГ, розробили план соціально-економічного розвитку громади, створили бюджет. Наразі працюємо над трьома основними проектами - розробка стратегії Ржищівської ОТГ, просторового планування і розвиток туризму. Ми розуміємо, що перед початком робіт в цьому напрямку треба разом з громадою визначити наші шляхи розвитку та розробити стратегічний документ, по якому ми будемо рухатися далі.
Ми також визначились із пріоритетними галузями, це медицина, освіта і комунальне господарство. Для них розробляємо програми і плануємо фінансування. Активно співпрацюємо із програмою “U-LEAD з Європою”. Завдяки ній буде створено ЦНАП.
KV: Вже отримали обіцяну державою субвенцію?
Христина Чорненька: У нас доведена ця сума, але поки не отримали. Коли ми створювали громаду, то конкурували із районами, які є відверто більш заможні, ніж місто, яке розвивалось самостійно. Але ми були налаштовані серйозно і усі проекти, які потребували співфінансування, просили вже не для міста, а для потенційної громади. Ми розуміли, що маємо пропонувати селам щось конкретне, а не лише розповідати про плани. Так нам вдалося відновити роботу поліції, врятувати від закриття два навчальних заклади, покращити інфраструктуру. Було відремонтовано два садочки, відділення дитячої лікарні, майже завершено ремонт у школі, проводився ремонт доріг. Якби ми цього не робили тоді, то не переконали б населені пункти, що тут їм буде краще, ніж у Миронівці чи Кагарлику.
KV: Села не скаржаться, що місто їх поглинає?
Христина Чорненька: У деяких випадках думки сіл та міста розбігаються, але ми вислуховуємо усі точки зору і знаходимо компроміс. Старости у нас люди досвідчені. Була домовленість, що рішення приймаємо спільно. Тому ніяких питань не виникає.
Історично ми усі пов'язані із населеними пунктами громади. Колись давно це був один Ржищівський район. Немає відчуття, що щось особливо змінилось. Жителі сіл і раніше обслуговувались у нас, мають родинні зв'язки із жителями міста.
KV: Перед створенням ОТГ у міській раді були різні думки з приводу об'єднання, дехто побоювався, що ресурсів міста не вистачить для усієї громади.
Христина Чорненька: Перш ніж створювати громаду ми провели ряд зустрічей із керівниками комунальних підприємств, проводили переговори із нашими структурами. Ми розуміли, що зможемо обслуговувати ту кількість населення, яка до нас приєднається. Але ми все ж таки розраховуємо на інфраструктурну субвенцію, щоб поповнити комунальну техніку.
KV: Чи плануєте приєднувати інші сільради? Яка робота проводиться?
Христина Чорненька: Ми сподіваємось, що наш перспективний план залишиться без змін. У ньому передбачено приєднання ще Кузьминецької, Великоприцьківської, Стайківської і Стрітівської сільрад Кагарлицького району та Грушівської, Малобукринської Миронівського району. Ми більше співпрацюємо у питанні децентралізації із місцевими жителями, адже є сільради, де депутати не підтримали волю громади і проголосували проти приєднання. Наприклад, у сусідніх Кузьминцях рік тому 90% людей висловились за приєднання. Депутатський корпус спочатку підтримав таке рішення, але через кілька днів вони переголосували за об'єднання із Кагарликом. У Стайках ми особисто ходили і спілкуватися із людьми. Але поки чіткої відповіді ніхто не дав. Мені важко сказати, чому процес затягується.
Я все ж сподіваюсь, що законодавство у цьому процесі буде дотримано. До нас також звертались громади, яких немає у перспективному плані, але ми їм відмовляли посилаючись на законодавство, яким чітко визначені межі перспективного плану Ржищівської ОТГ.
KV: Чому більше року ви виконували обов'язки голови, не маючи жодного заступника?
Христина Чорненька: Так, дійсно протягом року я одна виконувала обов'язки міського голови, секретаря ради та двох заступників. За законом рішення про призначення заступників приймається депутатами міської ради. Вони не могли визначитись із кандидатурою, хоча пропозицій особливо і не було. Можливо тут має місце політична історія. Але все ж таки було обрано Юрія Терещенка, якій має досвід роботи у раді.
Читайте: Помощника депутата КОС Кузьменко утвердили на должность заммэра Ржищева
KV: Як миритесь із депутатами? Яка ситуація у міській раді?
Христина Чорненька: У міськраді представлено вісім політичних сил, але в ключових для громади питаннях ми все ж таки знаходимо спільну мову. Можливо у великих містах кожна сила має за мету показати себе. У нас інакше - коли йдеться про прийняття важливих для життєдіяльності громади рішень, більшість з наших депутатів думають в першу чергу про жителів. Підтримку та більшість в доленосних питаннях для міста знаходимо. По іншим звичайно йдуть дискусії, але на те й ми і рада, щоб радитися та спільно приймати рішення.
KV: Інвестиційний клімат - як покращувати?
Христина Чорненька: У нас є декілька інвестиційних пропозицій, але вони стосуються саме міста. Зараз наш відділ економіки почав розглядати інвестиційний клімат у межах усієї громади. Якщо раніше ми могли запропоновувати частково вигідні умови, то тепер переваг стало більше.
Наприклад, була ідея створення гірськолижного курорту у Ржищеві. Ми знайшли у місті земельну ділянку, але коли почали робити розрахунки, то побачили, що тієї території вистачить тільки для спуску. А суміжних територій для розташування готелів, обладнання і таке інше немає. Необхідну ділянку ми знайшли у селі Онацьки, там поблизу траса, інвестору така пропозиція, сподіваюся, буде цікава.
KV: Маєте бажання розвиватись як туристичний центр?
Христина Чорненька: В межах Ржищева давно була створена робоча група з розвитку туризму. Із жовтня беремо участь у програмі “Інтегроване просторове планування”, завдяки якій наші спеціалісти їздили переймати досвід за кордон. Наразі робота теж проводиться, ми розглядаємо перспективи на території усієї громади. Консультаційно нам допомагає знову ж таки програма “U-LEAD з Європою”, ми співпрацюємо у питанні створення туристичного кластеру.
Проблема полягала у тому, що ми мали людей, які готові працювати у туристичному бізнесі, але не мали розуміння того, чия це буде відповідальність. Хтось вважав, що це має робити влада, хтось - що самі підприємці. І на останній нараді ми прийшли до висновку, що це потрібно робити спільно. Найближчим часом буде створена ініціативна група. Нам запропонували декілька варіантів створення кластеру, будемо їх розглядати. Наразі ми тільки починаємо цей шлях, але вже маємо конкретне бачення туристичного розвитку. Ми розуміємо, що не створимо тут Арабських Еміратів, але еко- та етно-відпочинок може стати нашою унікальністю.
KV: Чи проходить наразі фестиваль “Трипільське коло”? Багато коштів приносить?
Христина Чорненька: Це комерційний проект, він вже давно не проходить у Ржищеві. Коштів в місто він не приносить, але його великий плюс - це популяризація міста. Про нас знали не тільки в Україні, але й за кордоном. Якщо у засновників фестиваля виникне бажання відновити його проведення, ми усіляко будемо цьому сприяти.
Вже другий рік ми проводимо на обласному рівні фестиваль “Ржищівський вінок”. Це фольклорний етнографічний фестиваль. До нас приїжджають колективи із Київської області і він приурочений до свята Івана Купала.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи?
Христина Чорненька: Можливо є незначні скарги, але наші тарифи не вище середнього рівня по Київській області. Звісно працюємо над тим, аби їх зменшити і при цьому надавати якісні послуги. За ті тарифи, які встановлені зараз, ми намагаємося частково модернізувати системи, аби була можливість економити у майбутньому.
KV: Яка ситуація із перевізниками? Чи є проблеми?
Христина Чорненька: Рік назад було питання по міжміським перевезенням, але виконком до цього не має відношення, перевізника обирає комісія КОДА. Компанія, яка виграла останній конкурс, на жаль, не надала послуги тієї якості, на яку розраховували жителі. Ми звернулись до обласної адміністрації і питання було вирішено.
KV: Очисні споруди - чи є проблема у місті та у громаді загалом?
Христина Чорненька: Очисні споруди працюють, але потребують модернізації. Поки з ними проблем не виникає, але ми розуміємо, що кошти туди також доведеться вкладати.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Христина Чорненька: У нас є комунальне підприємство, яке займається збором і захороненням сміття. Нещодавно ми вели переговори із компанією “Обухівміськвторресурси”, аби вони комплексно обслуговували нашу територію. Сподіваємось, що знайдемо порозуміння і умови, вигідні усім сторонам.
Близько 4 років тому до нас зверталась компанія щодо будівництва сміттєспалювального заводу. Але наше місто екологічне і таких підриємств тут не має бути. У межах громади розглядаємо тільки створення сучасної сортувальної лінії.
Крім цього проводимо роз'яснювальну роботу і нам вже вдалося зменшити кількість випадків спалювання сміття. Невелика частина жителів почала розуміти, що це шкідливо для довкілля.
KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Христина Чорненька: За час моєї роботи область нам дуже допомагала. Майже усі інфраструктурні проекти були реалізовані за рахунок їх коштів. Завжди було порозуміння. На цей рік ми також подали проекти на фінансування, але обласна рада ще не збиралась на сесію, тому не можу нічого сказати.
З приводу нового губернатора - пройшло дуже мало часу, щоб оцінювати його роботу. Але я бачу, що він в змозі швидко вирішувати питання. Наприклад, у цьому році дороги обласного значення чистили від снігу якісніше і швидше, ніж у минулі роки.
KV: Які стосунки із Русланом Кузьменко? Дає поради в управлінні громадою?
Христина Чорненька: Ми дуже задоволені його роботою як обласного депутата. Усі питання для міста, що на рівні області, вирішує саме він. До того ж, на виборах його підтримало 67% мешканців. Це найвищий рейтинг серед обласних депутатів взагалі в Україні. Він також дуже допомагав із децентралізацією, проводив консультації, зустрічі.
В управлінні громадою, що стосується місцевого рівня, він не дає поради. Якщо є більш глобальні питання - звертаємось до нього.
KV: Що можете сказати про минулу міську владу? У якому стані ви отримали місто?
Христина Чорненька: Мабуть некоректно мені буде оцінювати минулу владу. Це мають робити місцеві жителі. Як і в кожному місті, тут проблем вистачало.
KV: Микола Спічак зберіг вплив на міську раду? Чому він пішов з посади?
Христина Чорненька: Можливо він зберіг вплив на декількох депутатів в силу родинних стосунків. Рішенням депутатів міськради були достроково припинені його повноваження як міського голови. За це проголосував 21 депутат із 26. У його роботі було виявлено ряд порушень, вони передані у поліцію і розглядаються судом. Також він подав позов щодо поновлення на посаді. Наразі відповідні інстанції розбираються у ситуації.
Як належить, за законодавством, ми подали у Верховну Раду інформацію щодо рішення депутатів і для призначення виборів. Але поки їх не призначили. Я думаю через те, що справа знаходиться у суді.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Христина Чорненька: Важко сказати. Для мене зараз головніше можливість показувати результат, а не кар'єрне зростання. Я хочу завершити усе, що розпочала. Робота у органах місцевого самоврядування доволі своєрідна. Важко прийняти той факт, що не усе від тебе залежить, багато на що не вистачає повноважень та коштів. Та незважаючи на складнощі, які потрібно пройти навіть задля ремонту дитячого садочку, бачачи результат я розумію - усе було не дарма. І мене надихає розуміння того, що я можу допомагати людям. Я просто отримую задоволення від того, чим займаюся. Розвивати громаду - наразі для мене головний пріоритет.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - мер Тетяна Кучер
Фото: KVKиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
11 квітня 2024 г. 14:29
“Азартна біда” давно вже не просто на порозі, а панує в нашому домі. Лобісти ігрового бізнесу вимушено трохи переформатовуються, але тягнуть час явно не в інтересах суспільства, не в інтересах обороноздатності та й не в інтересах українських сімей. І поки відкритим залишається питання: то ж на чиєму боці в цьому питанні Гарант Конституції?
10 квітня 2024 г. 15:44
В останні роки був в лікарнях виключно щоб зробити щеплення від COVID-19. Але минулий місяць змушений був добряче походити по лікарням, різним лікарям і діагностичним центрам.
11 березня 2024 г. 14:38
З весни минулого року ми стали аутсайдерами у війні технологій. Якщо спочатку в нас не вистачало (як і зараз не вистачає) традиційних озброєнь, боєприпасів, натомість були масово мавіки, дрони для скидів, фпв-дрони, а "чмобіки млинці з лопати їли", то тепер ми втратили ініціативу. За три-чотири місяці ми ризикуємо остаточно втратити здатність чинити опір чим-небудь ще, крім стрілецької зброї. Перетворимося на відчайдушних людей, на яких ведуть полювання машини з фільму "Термінатор". Треба негайно вживати радикальних заходів. Дилетанти і мародери від технологій мають поступитися місцем професіоналам і патріотам.
Календар подій