“… Ми пишемо й читаємо про героїв і “героїв”, про ворогів і політику, реформу медицини й про те, як “усе погано”! А чому не розповісти про звичайних людей, які лікують душевні рани? Коли я повернулася з війни, жоден психолог військового шпиталю не потурбувався знайти підхід “до маленької колючої рибки” яка ховає свої біди й проблеми за посмішкою й войовничим характером”. А тоді здивовано розводять руками: “І чому стільки суїцидів серед військових?”, - схвильовано бринить у слухавці голос Народного героя України, парамедика Олени Мосійчук з позивним “Мальок”, - Але мені пощастило. Я зустріла психолога Юлю, яка витягла мене й ще деяких моїх побратимів із болота зневіри. Якби не вона, хто зна, чи не поповнили б ми список суїцидників…. Чого б про таких “невидимих чарівників” не писати?” А  й справді, чого б і ні? Психолог і гештальт-терапевт Юлія Онухова не відразу погодилася на зустріч, а лише дізнавшись, хто попросив розповісти про неї. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  Молода тендітна жінка з проникливим поглядом захоплено розповідає про свою роботу. За першою  освітою я – історик, закінчила істфак Донецького університету, але ще в 23 роки я знайшла своє покликання в житті – допомагати людям побороти свої страхи й переживання. І почала вчитися. Практикувати, знову вчитися, шукати свій духовний шлях розвитку, -  розповідає Юлія, - Якось  я подумки відмотала своє життя назад, як кіноплівку й чітко згадала, що ще своїх 5 років я примиряла дітей в садочку, в школі налагоджувала дружню атмосферу, в особистих стосунках завжди знаходила компроміси й гармонізувала спілкування. Все було визначено ще з дитинства - бути в майбутньому психологом. Юля вивчала й вивчає різні психологічні практики й напрями, бере на озброєння  кращий досвід світової науки. Майже 15 років вона серйозно займається йогою “космо-енергохиллерст”, навіть деякий час жила в Індії. А зараз займається немедичним психологічним консультуванням, life-коучингом і психотерапією. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   - Моя робота, в основному, це  допомога дорослим людям, молодим парам і сім’ям, які стикнулися з різними життєвими труднощами,  але не опустили руки, бажають змін на краще.   Я допомагаю людям “розчистити” бачення, справитися з накопиченими тяжкими станами, для того, щоб  знайти стійкість і правильне розуміння суті реальності. Мій девіз в роботі — привести в гармонію всі внутрішні процеси клієнта і навчити обходитися в житті без психолога. Можливо, на мій вибір вплинули ще два фактори, - ділиться своїми переживаннями Юлія, - В чотири роки я пережила клінічну смерть, після якої стала більше розуміти людей, навіть дорослих. А ще моя прабабуся лікувала людей травами, словами, молитвами. Вона за власні кошти збудувала в селі церкву. Я взагалі переконана, що кожна людина народжується з тими чи іншими задатками й талантами – треба їх лише помітити й розвивати. Головне – їх вчасно розпізнати. Ось мій синочок у своїх 2 рочки – природжений лідер. Він керує всіма, і мною теж. До того ж,  керує розумно. В яких ситуаціях необхідна моя допомога?  Насамперед, це проблеми емоційного характеру: самотність, присутність страху, боязні, занижена самооцінка, віра в нездатність досягти значних висот, почуття провини, образи, прихована заздрість, внутрішні переживання: тривоги, постійний стрес, безпричинні хвилювання, пригнічений стан, ознаки апатії, емоційна дисгармонія, раптові прояви агресії, депресивний стан, недовіра до навколишнього середовища. Це проблеми у відносинах з партнером: ніяк не налагоджуються стосунки, взаємозв’язок, раптово виникають конфлікти, образи на один одного, сварки через дрібниці, недовіру, зради, почуття нещасної любові, труднощі, пов'язані з сексуальним життям. Звертаються до мене і через проблеми у стосунках з батьками:  постійне почуття провини перед батьками, скрутне спілкування, “натягнуті” відносини, нерозуміння з боку рідних, невизнання особистості, відхід від батьків.  Особливі звернення – які стосуються так званої кризи особистості: не розуміння сенсу буття, його безнадійні пошуки, стресові ситуації, викликані сильними емоційними потрясіннями і змінами (зміна місця роботи, різкий занепад кар'єрного зростання), переїзд, вагітність, народження дитини, духовна криза. Останнім часом доводиться працювати над вирішенням проблем клієнтів з ЛГБТ, їх рідних і друзів: невизнання, неприйняття своєї особистості, віра в “неправильність” своїх поглядів і уподобань, перепони на шляху до мети, викликані сексуальною орієнтацією, складності з гендерною ідентичністю; переживання публічного розголошення інформації (аутинг), добровільне визнання своєї належності до сексуальних меншин, складності, викликані сексуальної ідентичністю близької людини, члена родини, друга. Але найбільш важкими є проблеми, пов’язані з наслідками психологічної травми: військові психологічні травми, дитячі психологічні травми, пережите зґвалтування, зловживання сексуального характеру, моральне придушення в сім'ї, фізичне, психологічне насильство, пригнічений психічний стан на роботі, втрата дорогої людини,  смерті, з якими люди стикаються в зоні бойових дій, внутрішні проріджування через затяжну хворобу. Лікування ПТСР – людина в намальованому колі Під час подій на Майдані я йшла до людей, спілкувалася з ними, надавала психологічну допомогу в Українському Домі. А коли почалася війна на сході України, до мене почали приходити й телефонувати жінки-волонтери й жінки-військові: неврози, розлади психіки, панічні атаки, нерозуміння як бути й жити далі, як адаптуватися до мирного життя.  В таких випадах я часто використовую психологічну техніку “Коло”. Спочатку я пропоную клієнту на звичайному листку намалювати коло, в центрі якого – людина. Поруч намалювати або написати всі почуття й відчуття, які навалилися на людину за останній час (негативні). У тебе є вибір - створити нове поле життя, тобто намалювати нове коло. І нові бажання, позитивні думки. Можна малювати стільки кіл, скільки буде мрій, бажань, ідей. Необхідно відчути, пропустити через  себе кожне коло на рівні енергії. Й описати свої відчуття на фізичному рівні. Нейрофізіологи стверджують: “Кожна думка – нейронний заряд, кожне слово – матеріальне. Це - афермації”.  Часто люди, які пережили сильні стреси, війну, знаходяться в стані так званого “болота”, невизначеності, але з цього можна вийти в “ресурсний стан”. Далі – робота кожного дня. Через 2-3 місяці – чітко визначені позитивні зміни. Головне – не втягуватися в агресію, не подавляти почуття, а проживати, проговорювати їх. Юлія з обуренням  і сумом зазначила, що зараз на весь Київ з учасниками бойових дій у Києві працюють лише п’ять  спеціально підготовлених психологів і стільки ж громадських організацій, які можуть грамотно надавати психологічну допомогу ветеранам війни. А для жінок-ветеранів, яких сьогодні – понад 12 тисяч, взагалі немає ніяких програм реабілітації, хоча їм це потрібно значно більше, ніж чоловікам! У жінок, які пройшли через війну, дуже багато проблем із чоловіками. Тут спрацьовує принцип: “Я- сильна, я бачила чоловіків у різних ситуаціях, я воювала! З ким я можу бути поруч?! З оцим?!...” Іноді голос Бога – це гумор, жарт, досвід бути в межах контакту. Головне – дати людині зрозуміти, що вона – не сама.   - На мій погляд, єдино вірного методу консультування і терапії не існує, - каже психолог, -  Універсального способу не винайдено, тому я використовую індивідуальний підхід. Орієнтуючись на клієнта, я зосереджую всі сили на пізнання його особливостей і потреб. Я розумію, наскільки важливо оточити людину підтримкою, тому всі мої сеанси включають в себе щирість і неупередженість, прийняття суті, шанування почуттів і повагу до людини, “переживання” разом з нею. У своїй роботі Юлія Онухова використовує також практики очищення вогнем (свічкою) й водою, тілесні практики. - А  як, наприклад,  з точки зору психолога, пережити зраду? - Для цього я раджу зробити 7 кроків, - пояснює Юлія, - Перше: усвідомити що по суті, вас ніхто не зраджував.  Просто ваше уявлення про те, як можна / потрібно поступати з іншими і з вами, не співпало з морально-етичними цінностями того, хто скоїв вчинок, який вас поранив. Кожен має право чинити так, як йому хочеться. Друге: не концентруватися на почуттях, які можуть стати для вас деструктивними станами. Так, хворобливі ситуації розширюють сприйняття людини і картину світу, в них можна знайти неоціненний досвід. Але постійно прокручувати їх у голові створюючи нейронні зв'язки, які підтримують і пожирають самі себе,  все ж не варто. Тобто, припиніть самі себе накручувати! Третє: дозволити собі по повній прожити всю гаму почуттів в режимі кінцевої дати. Тобто, дати собі установку: я буду проживати цей стан 3, 5, 7, 14 днів. Посилити переживання сумними фільмами, сумними піснями, розповідями де головний герой проживає подібні ситуації. Що це дасть? Ухвалення, прожиття, вихід почуттів і як наслідок зміна стану. Навряд чи це дасть гарантії, що всі почуття зникнуть безслідно, але інтенсивність переживань буде знижена. Четверте: працювати з агресією, злістю, гнівом, сумом тощо. Неможливо прожити ситуацію,  якщо вас будуть долати ці почуття. Як їх прожити? Відчуйте, що хоче ваше тіло коли ви відчуваєте злість і агресію? Бити? Різати? Кидати? А печаль? Плакати? Ходити по місту під сумні пісні? Що зі списку вам відгукується більше, те й робіть. Якщо хочеться бити - бийте подушку і говоріть на неї все, що хочеться сказати кривдникові. Можете  рвати або різати ножицями  папір, газети, журнали. Можете кидати посуд, який не б’ється.   П'яте: дихати! Гормон стресу підвищує серцебиття і дихання стає переривчастим і прискореним. У такі моменти здається, що повітря мало і земля йде з під ніг. Важливо пам'ятати, що глибокі вдихи і видихи і концентрація на диханні вирівнює емоційний фон, насичує кров киснем і як результат настає заспокоєння. Дихати необхідно животом. Вдих розтягуючи стінки живота, видих втягуючи живіт. Пробувати вдихати протягом від 7-10 секунд і відповідно видихати від 7-10 секунд також. Кожен раз подовжувати час вдихів і видихів. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  Шосте (найважче): пробачити того, хто вам зробив боляче. Але це можливо тільки тоді, коли всі слова сказані й почуття прожиті, немає претензій. Дивитися вище як це зробити. Сьоме: написати коротке оповідання переписуючи вашу історію з тим кінцем або сюжетом який вам буде подобатися. Головне пам'ятайте, що будь-який біль не вічний. Кажуть, час лікує. Я з цим  не погоджуся - ви самі собі лікар  і ліки. Біль неминучий для будь-якої людини, але страждати або жити щасливо- це ваш вибір. КиевVласть

Оскільки часу до першого туру виборів президента України залишилось вкрай мало, сьогодні я розгляну, як одразу два питання висвітлюються в програмах кандидатів у президенти. В результаті відкритої агресії Росії в Україні з'явились сотні тисяч переселенців з тимчасово окупованих територій. Держава мала б створити умови для їх адаптації на підконтрольній території та стимулювати переїзд громадян України з тимчасово окупованих територій, де їх життя та здоров'я знаходяться під загрозою як з боку кримінальних елементів, так і з боку російських окупантів. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Наразі кандидати згадують в своїх програмах про адаптацію переселенців з окупованих територій наступним чином. Роман Безсмертний не згадує про переселенців з тимчасово окупованих територій. Ольга Богомолець не пише в своїй програмі про переселенців з тимчасово окупованих територій. Юрій Бойко обіцяє “відновлення належних виплат та пільг переселенців”. Олександр Вілкул обіцяє за 100 днів закінчити війну, після чого створити правові та фінансові умови для повернення вимушених переселенців додому. Про адаптацію вимушених переселенців на підконтрольній території Вілкул не згадує. Анатолій Гриценко обіцяє державну політику кредитування переселенцям житла і стимулювання створення робочих місць. Володимир Зеленський не згадує про переселенців з тимчасово окупованих територій. Руслан Кошулинський в своїй програмі не пише про переселенців з тимчасово окупованих територій. Олег Ляшко ігнорує питання підтримки переселенців з тимчасово окупованих територій. Петро Порошенко не згадує в своїй програмі про підтримку переселенців з тимчасово окупованих територій. Юлія Тимошенко нічого не пише про підтримку переселенців з тимчасово окупованих територій. Як бачимо, лише Анатолій Гриценко прямо у своїй програмі згадує про підтримку вимушених переселенців. Олександр Вілкул планує повернути їх назад на Донбас, а Юрій Бойко - відновити пільги та виплати. Інші кандидати, мабуть, вважають, що у переселенців все добре, вони не втратили майно, котре залишилось на окупованій території та не потребують особливої уваги. Таке ставлення до проблеми, м'яко кажучи, дивує, бо на підконтрольну Україні територію виїхало багато саме проукраїнськи налаштованих мешканців Донбасу, котрим допомога не завадила б, і котрі могли б надати кількасот тисяч голосів на виборах. Що ж стосується деокупації Криму та ОРДЛО, кандидати пишуть в своїх програмах таке. Роман Безсмертний пише про необхідність реінтеграції окупованих територій без надання їм особливих статусів. Ольга Богомолець обіцяє “розробити покрокову стратегію реінтеграції окупованих територій і мирного населення Донецької та Луганської областей”. Юрій Бойко  пише про необхідність “припинити збройний конфлікт виключно мирним шляхом”.  Також він обіцяє “прямі переговори з усіма сторонами конфлікту”. Олександр Вілкул хоче ввести на Донбас миротворчий контингент “дружніх країн і нейтральних держав”, якими, на його думку, є Білорусь, Казахстан, Азербайджан, Фінляндія, Швеція та Австрія. Після того, за його сценарієм, мають пройти вибори “згідно зі спеціально прийнятими українськими законами за участю українських партій”. Одночасно з оголошенням результатів виборів, як планує  Вілкул, Україна має отримати контроль над кордоном. Також він планує відновити інфраструктуру Донбасу “із залученням міжнародних донорів і ресурсів відродженого Донбасу”. Анатолій Гриценко обіцяє повернути окуповані території “без “особливих статусів” дипломатичними, воєнними, економічними, санкційними засобами спільно із зарубіжними партнерами”. Володимир Зеленський обіцяє поставити перед гарантами за Будапештським меморандумом і партнерами з ЄС “питання підтримки України у прагненні завершити війну, повернути тимчасово окуповані території і змусити агресора відшкодувати завдані збитки”. Руслан Кошулинський обіцяє “ініціювати зміну безплідних Мінських угод та Нормандського формату (Москва і її бізнес-партнери проти України) на Будапештський формат за участі США і Великої Британії (Україна і її стратегічні союзники проти агресора)”. Таким чином Кошулинський планує звільнити Крим і Донбас від окупантів. Також Кошулинський обіцяє “забезпечити захист національних прав автохтонного українського населення Криму та Донбасу після звільнення їх від окупації”. Олег Ляшко пише, що планує перемогти у війні на Донбасі. На його думку, для того необхідна сильна економіка, бо “ніхто в світі не поважає слабких”. На думку Ляшка, ніхто не зацікавлений у сильній Україні. При цьому він збирається вимагати виконання Будапештського меморандуму, а також прямої військової угоди з США. Петро Порошенко пише про продовження лінії “на відновлення територіальної цілісності України, повернення окупованих територій Донецької та Луганської областей і Криму політико-дипломатичним шляхом, забезпечуючи єдність проукраїнської коаліції у світі, використовуючи інструмент санкцій та механізм міжнародної місії ООН на всій території окупованого Донбасу”. Юлія Тимошенко обіцяє “домагатися колективних заходів з примусу агресора до миру і повернення Криму та Донбасу”. Також вона пише, що планує добитись організації “справжнього переговорного процесу та відновлення миру відповідно до Будапештського Меморандуму”. Деокупацію Криму та Донбасу Тимошенко планує провести військово-дипломатичним шляхом. Ніхто з тих кандидатів, чиї програми я розглянув, не вказує на особливий статус окупованих територій після їх звільнення, хоча Юрій Бойко та Олександр Вілкул, цілком ймовірно, думають про те. Крім того, схоже, що Вілкул вірить в можливість проведення чесних виборів в ОРДЛО без їх деокупації, лише за участю миротворців. Цікаво, що Петро Порошенко пише про політико-дипломатичний шлях повернення окупованих територій, в той час як Юлія Тимошенко пише про військово-дипломатичний шлях. Читайте: Вибори президента України: жорстка позиція у відносинах із державою-агресором, зокрема візовий режим з РФ Вибори президента України: ​дерегуляція (зменшення перевірок та контролюючих органів, електронний документообіг, відкриті синхронізовані реєстри) Вибори президента України: виборча реформа Вибори президента України: медична реформа Вибори президента України: впровадження стандартів НАТО в армії Вибори президента України: легалізація грального бізнесу, легких наркотиків та проституції Вибори президента України: закон про зброю Вибори президента України: податок на виведений капітал Вибори президента України: ринок землі Чому я проголосую “за”: аналізуємо програми кандидатів в президенти Олександр Кравченко, журналіст КиевVласть KиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуємося з головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Броварів Ігорем Сапожко. KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми? Ігор Сапожко: Якщо йдеться про створення об’єднаних територіальних громад, то у перспективі розглядається можливість створення Броварської ОТГ у складі власне міста Бровари, а також декількох населених пунктів Броварського району - Княжичів та Требухова. Переговорні процеси та консультації тривають вже досить довго. Проведено понад  десять зустрічей та нарад за участі голови Офісу реформ Київської області Володимира Удовиченка, сільських голів, керівництва Броварської РДА та районної ради. Зустрічалися як у Броварах, так і в населених пунктах району. Зважаючи на певний супротив з боку сільських голів та депутатів сільських рад, проводимо роз’яснювальну роботу, пояснюємо принципи об’єднання, позитивні приклади передачі повноважень, говоримо про ефективність реформи загалом.   Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Громадські слухання вже проведено в Красилівці, спілкувалися з мешканцями Калинівки, інших навколишніх сіл. Процес хоч і повільно, але рухається. Коли і яким чином дане питання вирішиться, мені сказати складно, адже занадто багато чинників мають дійти точки повного збігу. KV: Наскільки сприятливим є інвестиційний клімат у Броварах? Чи можна сказати, що у місті активно йде житлова забудова? Ігор Сапожко: Ну, найперше, хотілося б відзначити, що місто Бровари впевнено посідає перше місце на Київщині за кількістю інвестицій на одного мешканця. Ми – лідери і нам справді є чим пишатися. Сьогодні у Броварах є ціла когорта підприємств-виробників, продукцію яких знають далеко за межами не тільки нашого міста, але й України. Серед наших європейських партнерів-інвесторів чимало відомих у світі компаній. Для прикладу, німецька компанія Peri має чимало філій у різних містах України, але головний офіс знаходиться саме у Броварах. Та й загалом, у місті досить велика кількість іноземних інвесторів і наше головне завдання – сприяти розвитку їхнього бізнесу на нашій території. KV: Чи існує в Броварах “сміттєва” проблема? Ігор Сапожко: У Броварах працює визначений на конкурсній основі перевізник, який займається вивозом та утилізацією сміття на полігоні “Десна-2” у Броварському районі. Певна проблематика дійсно є, але дані питання треба вирішувати не в межах і не на рівні міста. Наприклад, за рік ми маємо близько 30 тис. кубометрів ТПВ. Цифра начебто й вагома, але маючи досвід спілкування із трьома десятками інвесторів, які  мають зацікавленість у будівництві сміттєпереробного заводу, мусимо визнати – таких об’ємів недостатньо. Для повноцінного функціонування такого підприємства мінімально потрібно хоча б 100 тисяч тонн на рік. Щоправда, колись було підписано меморандум між Броварами, Борисполем, Броварським та Бориспільським районами відносно будівництва такого заводу. На жаль, далі паперу справа не рухається. Думаю, що вирішення даної проблеми варто розвивати на обласному рівні, адже і в столиці, наприклад, існують ті ж самі питання. KV: Київська агломерація - за чи проти? Ігор Сапожко: Я схиляюся до агломерації європейського рівня, як, наприклад, у Парижі. У форматі робочої групи вирішуються проблеми столиці Франції та міст-сателітів. У нас же давно створено профільну робочу групу між столицею та областю, підписано ряд меморандумів, які на сьогодні не виконуються. Однак, та модель, яку пропонує Київ у даному питанні, створює певні перестороги для таких міст, як Бровари. Ми розуміємо, що мегаполіс домінуватиме і такі міста, як Бровари, Вишневе, Буча будуть просто дезорієнтовані у власному розвитку. Можливо, у форматі громадської організації, яка б вирішувала питання прилеглих населених пунктів, агломерація і має право на існування, але не в тому вигляді, який нам пропонують зараз. KV: Переповнені школи - як дійшли до рішення щодо платної освіти для не міських дітей? Не боїтесь, що громада різко відреагує? Ігор Сапожко: Сьогодні у броварських закладах освіти займається близько півтори тисячі дітей з району – Калинівки, Красилівки, Требухова, Семиполок, Великої Димерки.  Окрім цього, у нас навчається багато дітей-переселенців, але мова зараз зовсім не про них. Спираючись на досвід Польщі, де дитина може ходити до навчальних закладів будь-якої громади, за умови компенсації вартості навчання від громади, де вона зареєстрована, можна говорити про модернізацію сфери освіти. Ми провели розрахунки щодо дітей з Броварського району, і, наприклад, по Великодимерській громаді сума компенсації на рік становить близько 2,5 млн гривень. До речі, у Києві таке рішення розглядалося щодо дитячих садочків і я хочу подивитися, як це рішення буде практично працювати в столиці. І ще одне важливе уточнення – на мою думку дане рішення повинно бути ухвалене на загальнодержавному рівні із зазначенням того, що кошти має компенсувати громада, але ні в якому разі не батьки дитини. KV: Про ситуацію із обвалом школи №7. Чи є контроль над тим, щоб подібного не сталось з іншими школами? Ігор Сапожко: Перш за все потрібно розуміти, що ця школа була збудована досить давно. Як вказано в документальних звітах після двох експертиз, при будівництві було порушено норми, через що і стався зсув. Будівельна компанія, яка в той час займалася спорудженням школи, вже давно реорганізована, проектну документацію знайти не можна, тому покладаємося на висновки експертів. На той момент ми ліквідували наслідки аварійної ситуації, укріпили школу та відновили навчальний процес. На даний час нами укладено договір на виготовлення проектної документації, в кінці березня “заходимо” в експертизу, потім проводимо тендер на виконавця і відразу після останнього дзвоника приступаємо до масштабних робіт у СШ №7. До початку нового навчального року всі роботи будуть закінчені. В усіх інших закладах освіти проведено ретельне обстеження, аби уникнути подібних прикрих випадків. До цього процесу залучаємо кращих фахівців державного інституту. Відповідно до отриманих висновків, за потреби будемо здійснювати відповідні проектні роботи в інших закладах освіти. KV: Чи влаштовують громаду тарифи на транспорт, комунальні платежі? Як у Броварах вирішується це питання? Ігор Сапожко: Щодо перевезень у броварчан питань немає. Наші перевізники дійсно подавали розрахунки для підвищення тарифів, але то був піковий період підвищення цін на паливо. Наразі ситуація врегульована. Ми працюємо над збільшенням кількості міських маршрутів, відповідно до нових забудов плануємо нові схеми руху автотранспорту містом. Зараз запускаємо проект з встановлення “розумних зупинок”. Тому ще раз повторюсь – транспортної проблеми у Броварах не існує. Стосовно вартості комунальних тарифів – ми розуміємо, що з кожним підвищенням рівня мінімальної заробітної плати, перегляд тарифів неминучий. Звичайно, це не влаштовує споживача, але іншого шляху для рентабельної діяльності підприємств комунальної сфери просто не існує. KV: Створення муніципальної варти у місті назвали “особистою охороною для мера”. Як можете прокоментувати? Ігор Сапожко: Я твердо переконаний, що потрібно на законодавчому рівні стимулювати створення таких комунальних підприємств. Сьогодні вже маємо досвід створення муніципальної поліції у Києві, Львові, Чернігові та ряді інших міст. Зазначати, що це “армії міських голів”, зовсім неправильно. Муніципальна варта – це патрульно-постова служба чи поліція, яка несе відповідальність перед міською радою і громадою міста. Зараз у місті робиться дуже багато у сфері благоустрою і нам необхідна допомога у збереженні того, що зроблено за рахунок податків місцевих мешканців від рук вандалів. А останнім часом, на жаль, випадки вандалізму збільшилися в рази. Сьогодні ми робимо певні розрахунки, описуємо технічне завдання, готуємо пропозиції з бюджету для депутатів, вивчаємо, що все ж таки буде дешевше – утримувати своє комунальне підприємство чи оплачувати послуги охоронних структур. І потрібно розуміти, що приватна компанія не матиме такого ступеню відповідальності перед міськрадою, як КП. Наразі думки депутатів розділяються, але я впевнений, що ми досягнемо спільної думки. KV: Знову заговорили про метро із Києва, а перед кожними виборами обіцяють тролейбус до столиці. Що із цим питанням? Ігор Сапожко: Дійсно, є розроблені проекти, які передбачають сполучення Бровари-Київ автобусами великої місткості, тролейбусами або електроавтобусами. Інформацією щодо будівництва лінії метро я не володію, але думаю, що метрополітен тут збудувати поки що нереально. А ось електроавтобуси – це дійсно гарна ідея, тим паче, що і у столиці зараз активно розвивається саме електротранспорт. Побудувати тролейбусні лінії та тягові підстанції набагато важче, ніж закупити електробуси. Однак зазначу, що з приміськими перевезеннями проблем, які змусили б нас кардинально змінити вид транспорту, не існує. Навіть зранку, коли броварчани масово їдуть на роботу чи навчання до столиці, колапсу не буває, з інтервалом у дві-три хвилини на кожній зупинці є автобус. І Ви праві – перед кожною виборчою кампанією дуже багато розповідають, але, повторюся, я не вбачаю у місті транспортної проблеми. KV: Розкажіть про скандал із “Київпастрансом” через безкоштовний проект “Громадський автобус”. Що пішло не так? Чи плануєте поновлювати безкоштовний транспорт? Ігор Сапожко: Я не організатор проекту “Громадський автобус” і не знаю, хто запрошував сюди “Київпастранс”. Ні я особисто, ні Броварська міська рада до цього не має жодного стосунку. KV: Які стосунки із районом? Ігор Сапожко: Стосунки прекрасні, ділити нам нема чого, практично вся інфраструктура – лікарня, поліція, прокуратура – у спільній власності, проблеми теж спільні. З керівниками РДА та райради є порозуміння. Спілкуюся з колегами – міськими головами, і знаю, що у декого досить складні стосунки з районами, тому тішуся, що у нас все добре. KV: А як щодо співпраці з обласною адміністрацією? Які надії покладаєте на нового губернатора? Ігор Сапожко: Голова обласної адміністрації, голова обласної ради, міський голова – ми усі виконуємо роль державного управлінця. І кожен повинен відповідати за ті функції, які на нього покладені. Новий губернатор відразу зорієнтувався в проблематиці і мені з ним працювати комфортно. В місті є досить багато різних програм, на кшталт будівництва доріг, соціальних та інфраструктурних об’єктів, у тому числі й будівництво нової школи, де ми розраховуємо на підтримку області. Ми розуміємо, що є більш заможні міста, а є дотаційні райони, як, наприклад, Іванківський чи Поліський. Але нам все ж хотілося б, аби в області більш справедливо рахували податки і хоча б якийсь відсоток повертали на місця. KV: Відкликання депутатів з міськради - як ставитесь? Чому “Свободі” так і не вдалося відкликати депутатів Здоровця і Кочубія? Ігор Сапожко: Я не представник “Свободи”, тому не можу надавати вам оперативну інформацію. З приводу практики відкликання – якщо депутат, незалежно від політичної сили, не виконує своїх функцій, а саме – не працює на окрузі, не проводить роботу з громадянами, не відвідує комісії та сесії, то його потрібно виключати зі складу депутатів міської ради. З іншого боку, є ідеологічне бачення політичних сил щодо власного розвитку, їм і вирішувати чи варто залишати того чи іншого депутата у списках. Але я вважаю, що причиною відкликання може бути тільки невиконання обов’язків. KV: За даними ЗМІ, ви проходили фігурантом у кримінальній справі про вбивство і нанесення тілесних ушкоджень групі осіб в Києві. Що це за історія? Ігор Сапожко: Пишуть дуже багато нісенітниць і я не хотів би щось подібне коментувати. KV: Чи з’являлися у Броварах кандидати на пост Президента? Чи мали місце якісь інциденти? Ігор Сапожко: Так, декілька кандидатів проводили зустрічі із громадою міста. Жодної інформації щодо порушень, інцидентів чи підкупів мені невідомо. Якщо такі факти будуть виявлені, то ними мають займатися правоохоронні органи. KV: Які у Вас стосунки з Павлом Різаненком? Ігор Сапожко: Які можуть бути стосунки у міського голови з народним депутатом? З приводу законодавчої діяльності, соціально-економічного розвитку міста часто спілкуємось. Якщо є якісь проблемні моменти у місті, я його про це повідомляю. У нас виключно ділові стосунки з метою всебічного розвитку Броварів. KV: Чи маєте якісь конкретні амбітні плани щодо кар’єрного зростання? Ігор Сапожко: Звісно, цікаво працювати в законодавчому руслі, знаючи проблематику на місцях, деякі речі хочеться змінювати і таке інше. Але на сьогодні я не бачу себе у Верховній Раді. Мені цікаво бачити результати програм, які було ініційовано та започатковано мною, а чекати результату від того, що зміниш в законодавстві якийсь пункт – це не для мене. Щодо обласної ради та адміністрації – думаю, що після об’єднання громад їх буде розформовано. Тому я планую балотуватися і далі на посаду Броварського міського голови. Якщо ж до 2020 року буде внесено зміни щодо об’єднання територіальних громад, буду кандидатом на посаду голови ОТГ. KV:  Ви вже досить давно керуєте містом. Чи було Вам, як Броварському міському голові, за щось соромно? Ігор Сапожко: За все, що відбувається у місті, несе відповідальність міський голова. Звісно, були моменти, коли було соромно за людей, яких призначав на посаду і вони не виправдали надій. Людський фактор завжди був, є і буде. І деякі речі я не можу вирішити не тому, що не хочу, а тому, що не маю повноважень. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”KиевVласть

Статистика каже, що зараз у світі 2% аутистів - один аутист на 50 осіб. В 2020 році, за прогнозами фахівців, цей показник може сягнути 5% - один аутист з 20 осіб. І ми всі маємо навчитись створювати гармонійне життя для людей з особливими потребами, особливо - для дітей. За два дні до Всесвітнього дня поширення інформації про аутизм (ВДПІА) я отримала редакційне завдання написати матеріал про цей аутизм. Феномен, який розділяє наше суспільство на невидимі прошарки, коли нам так потрібна єдність. Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV” Аутизм - це замкнутість, зосередженість всередині себе, але це не є хворобою душі. Такої кількості людей з аутизмом як тепер, історія не фіксувала. Дехто пов'язує це з розвитком технологій, коли зникають прямі комунікації між людьми. Хтось зважає на екологію, хтось - на новітні технології, тому тут сказати однозначно не можна. Суспільне сприйняття аутизму неоднозначне через багато хибних уявлень. Бо інше мислення, сприйняття, соціальної взаємодії, стилю мовлення, емоційної регуляції можуть викликати нерозуміння, яке призводить до абстрагування або лячності. Двадцять перше століття – це століття рівності та можливостей. Де-факто так і має бути, але лише де-факто. Для мене довго це теж було саме так. Змалечку я спілкувалася зі своїми однолітками - на вулиці, у садочку, у школі, будь де - й ніколи не звертала увагу на те, як оточуючі їх сприймають, та чи сприймають їх взагалі. Мені було комфортно з ними і думка, що хто-небудь з моїх приятелів  позбавлений можливості взаємодії з нами та зі світом, ніколи не з'являлася у мене в голові.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Аж допоки у процесі відбору на програму обміну майбутніх лідерів FLEX до нашої команди на турі командної гри приєднався хлопчик. Він відрізнявся від нас - це перше, що ми помітили. Не його посмішку та щирість, а саме це. Згодом ми дізналися більше про те, який він насправді - відкритий, комунікабельний, веселий та життєрадісний. Після спілкування з ним я не розумію, навіщо створювати будь-які ліміти для таких людей? Ліміти можливостей та бажань, мрій, сподівань, які через нас можуть закінчитись розчаруванням. Якщо ми хочемо зробити їх ближчими до нас та більш відкритими, не потрібно ставити їм бар’єри та відгороджувати їх. Треба доносити інформацію, що вони та ми - люди, які потребують підтримки та розуміння. Саме цим займається громадська організація "Я можу" - команда родин, у яких виховуються діти з розладом аутистичного спектру. Їхнє завдання - захист інтересів дітей з аутизмом та іншими порушеннями нейророзвитку, та допомога в їхньому повноцінному розвитку. Просвітництво є дуже дієвим інструментом. Тому біля кінотеатру ім. Шевченка в центрі Хмельницького відбувся флешмоб, який перейшов у перегляд фільму з подальшим обговоренням. Ми узнали, що 75% людей з розладами аутистичного спектру мають збережений інтелект, здібності та здатні до освоєння світу, як і люди без відповідних розладів. І головне для "Я можу" - допомогти дитині сказати без будь-якого сорому, легко: "Я - аутист, стою тут перед вами і я можу те ж саме, що і ви. Якщо ми один одного, можливо, не розуміємо, то це тому що я - аутист". Це - унікальна особистість. А дивна поведінка - результат надмірно чутливої сенсорної системи та тривоги, а жодним чином - не агресія чи невихованість. Нам пояснили, що у дітей з розладами аутистичного спектру (РАС) мозок розвивається інакше і, як результат, формується інакше сприйняття світу. У ранньому дитинстві, особливо протягом перших трьох років життя, сприйняття постійно розвивається. Щоразу, коли дитина щось робить чи з чимось взаємодіє, зв'язки між клітинами стають сильнішими. 3 часом, непосилені та непотрібні зникають. Так, образно кажучи, мозок створює простір для більш важливих зв'язків, потрібних для щоденних взаємодій в оточенні, таких як ходьба, розмова або розуміння емоцій. Але у дітей з РАС цей процес, схоже, відбувається трохи не за звичними нормами. Тому інформація, яку сприймає така дитина, може загубитися, або може бути відправленою не через правильні зв'язки. Цією особливістю у вченому світі також пояснюють, чому мозок росте швидше у дітей з РАС, ніж у дітей зі звичайним розвитком. Але причини аутизму - це все ще запитання без відповідей. Статистика говорить про те, що у світі щороку збільшується кількість дітей, народжених з аутизмом. Багато батьків не хочуть діагностувати його, бо сприймають це, як своєрідне "клеймо", тому  існує так званий "прихований аутизм". І це є велика проблема. Наприклад, у Хмельницькому є 14 офіційних заяв про діагноз “аутизм”. Але, за даними "Я можу", можна вважати, що їх в десятки разів більше. Де факто, раннє діагностування дозволяє надати можливість аутистичним людям повністю себе реалізувати в житті, принаймні, бути абсолютно соціалізованими. В іншому випадку дитина може стикатися з проблемами в навчанні: від адаптації в навчальному закладі - до неготовності суспільства її сприйняти. Діти відчувають агресивне ставлення і нерозуміння, а педагоги, подекуди, вимагають від батьків саме медичного засвідчення і виникають конфліктні ситуації. Тут основне питання у тому, щоб суспільство загалом сприймало явище аутизму, як таке, що має місце існувати, стверджують у "Я можу". Насамперед важливо, щоб батьки навчились не сприймати діагноз "аутизм" як вирок. Бо саме діагностування аутизму дозволяє навчатися в інклюзивних групах в садочках, інклюзивних класах у школах! Ці групи є не такими наповненими, діти не перенавантажені і педагог має більше можливостей приділити увагу кожному. Тому "Я можу" буде і надалі проводити заходи з інформованості про дітей з особливими потребами та різними інтелектуальними порушеннями. Організація планує залучати до проведення інформаційних хвилинок у школах практичних психологів, учнів, лідерів учнівського й студентського самоврядування. Будуть проведені кінолекторії з обговореннями, щоб люди були обізнані хоча б на початковому рівні, аби не боялися цих дітей, а допомагали їм. Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV” Давайте і ми допоможемо у цьому! Бо взаємодопомога є запорукою взаєморозуміння, особливо, коли це стосується поваги та підтримки. І наостанок. А раптом те, що ми називаємо "розладом" є даром? Бо, як стверджують спеціалісти, вираженими аутистами були: Чарльз Дарвін, Вольфганг Амадей Моцарт, Альберт Ейнштейн, Мікеланджело, Авраам Лінкольн, Біл Гейтс та багато інших людей, що змінили світ на краще. KиевVласть

Сьогодні все більше українців переконуються у тому, що медичне страхування (безперервне страхування здоров'я) стає найбільш ефективною інновацією вітчизняної системи охорони здоров'я. Адже передбачає, що страхова компанія організовує, оплачує та контролює якість наданих застрахованому медичних послуг при гострому захворюванні, загостренні хронічного захворювання, травмі, отруєнні або інших наслідках нещасного випадку. Програма страхування Межі надання медичних послуг чітко зафіксовані договором страхування. Невід'ємною частиною договору є програма страхування. Вона, як правило, має декілька субпрограм. Субпрограма “Стаціонарне лікування” передбачає організацію та оплату медичних послуг при  госпіталізації застрахованого в екстреному або плановому порядку. Згідно з субпрограмою “Амбулаторне лікування” організовується та оплачується застрахованому надання амбулаторних медичних послуг, лабораторних та інструментальних досліджень,  як в умовах медичних закладів, так і на дому.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  За субпрограмою “Невідкладна (швидка) допомога” надаються послуги швидкої  медичної допомоги при виникненні стану, який загрожує життю застрахованого та потребує негайного медичного втручання. Відповідно до умов субпрограми “Медичне забезпечення” страховик оплачує вартість лікарських засобів, призначених лікарем та придбаних в аптечній мережі на суму, зазначену у програмі страхування. Читайте: Кому сьогодні вигідно корпоративне медичне страхування Дії застрахованого для отримання медичної послуги Якщо у людини, яка має поліс медстрахування, виникли проблеми зі здоров'ям, вона перш ніж роботи будь-які дії, має звернутися (зателефонувати) до страхової компанії. В компаніях для цього працюють цілодобові консультативно-диспетчерські центри. Номер телефону для звернення обов'язково зазначено у страховій картці. Також за допомогою страхової картки здійснюється ідентифікація застрахованого при зверненні до страхової компанії. Цей документ посвідчує його право на отримання медичної допомоги та послуг за договором медичного страхування. Страхову картку не можна передавати іншим особам для отримання ними медичної допомоги та послуг. А при зверненні до медичних закладів потрібно пред’явити її разом з посвідченням особи. Звернутися до страховика з повідомленням про страховий випадок може як застрахована особа, так і людина, яка діє в її інтересах (родич, знайомий, лікар). Страховику при зверненні повідомляється: прізвище, ім’я та по батькові застрахованого; номер страхової картки; причина звернення; місце перебування та номер контактного телефону. На підставі отриманої у зверненні інформації та з’ясувавши необхідні додаткові відомості лікар-координатор: викличе бригаду швидкої медичної допомоги; організує консультацію відповідного фахівця поліклініки або планову госпіталізацію; надасть консультацію по телефону. Якщо за життєвими показниками госпіталізація до медичного закладу з переліку, визначеного договором страхування, неможлива, застрахований госпіталізується до найближчої до його місця перебування лікарні з наступним переведенням до базового лікувального закладу. В усіх інших випадках лікар-координатор СК визначає медичний заклад для надання медичної допомоги по кожному конкретному страховому випадку, керуючись характером клінічної проблеми, технічними можливостями конкретного медичного закладу, побажаннями застрахованого в межах та на умовах договору та програми страхування. У випадку виникнення при зверненні до медичного закладу організаційних або інших питань необхідно терміново звернутись до страхової компанії. Погоджувати з лікарем-координатором страховика слід придбання будь-яких медичних препаратів та пристроїв, отримання будь-якого роду медичних послуг, навіть якщо вони були призначені лікарем, а також механізм їх оплати. Якщо немає можливості звернутися до страховика За умови фізичної неможливості зв’язатися з лікарем-координатором СК (втрата свідомості або стан порушеної свідомості) допускається надання необхідних послуг лікарями екстреної медичної служби без попереднього узгодження зі страховою компанією. Проте за першої нагоди необхідно повідомити про такий випадок лікаря-координатора страхової компанії. Це вигідно, насамперед, застрахованому, бо страхова компанія буде контролювати якість наданих медичних послуг та візьме на себе фінансові витрати відповідно до договору страхування. Якщо при настанні страхового випадку застрахований самостійно сплатив за медикаменти та медичні послуги, можливе відшкодування фактично понесених ним витрат. Для цього страховику потрібно надати: оригінал заяви застрахованої особи про настання страхового випадку; документи, які підтверджують факт настання страхового випадку (медична довідка або виписка з історії хвороби з переліком призначених медикаментів); документи, які підтверджують факт понесення фінансових витрат (оригінали платіжних документів із зазначенням медичних послуг та медикаментів і їх кількості); документи, які ідентифікують фізичну особу (копія паспорту та ідентифікаційного номеру застрахованої особи та/або вигодонабувача, для неповнолітніх – копія свідоцтва про народження). Надати документи на відшкодування можливо як в офісі страхової компанії в робочі години, так і поштою на адресу страховика (рекомендованим листом з переліком документів). Згідно правил страхування на розгляд документації та складання страхового акту передбачено 15 робочих днів. У випадку відмови у страховій виплаті протягом ще 10 робочих днів страховик повинен надати письмову відповідь стосовно причини відмови. Якщо страховик визнає подію страховим випадком, то має 15 робочих днів на здійснення виплати з дня отримання заяви на відшкодування. Заява на відшкодування надається тільки по завершеному страховому випадку та виключно за підписом застрахованої особи. В ній також вказується рахунок застрахованої особи для переказу страхового відшкодування. Інша людина може надати таку заяву лише при наявності нотаріально завірених довідки про право на спадщину або доручення. Читайте: Юлия Добренкова: Мы видим перспективу в развитии медицинского страхования Юлія Добренкова, генеральний директор страхової компанії "КРОНА"KиевVласть

Вкотре МОЗ закликає лікарів діяти всупереч Конституції. Цього разу чиновники заявили, що лікарі не будуть зобов’язані надавати медпослуги пацієнту, який не підписав декларації з медзакладом. Своєю “реформою” команда МОЗу впроваджує нову концепцію фінансування охорони здоров’я – так зване контрактування медпослуги. Тобто, медзаклад надає пацієнту лише ті послуги, які йому оплатила держава. А держава на рівні первинної меддопомоги оплачує амбулаторіям чи ЦПМСД консультації лише тим пацієнтам, які підписали з медзакладом декларацію. Нововведення МОЗу про відмову надання допомоги тим, у кого декларація з іншим медзакладом, дійсно відповідає такому порядку фінансування. Але ж воно порушує 49 статтю Конституції України.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Ось що написано у роз’ясненні Конституційного суду щодо справи по представленню 53 нардепів від 29 травня 2002 року: “Положення частини третьої статті  49  Конституції  України (254к/96-ВР) “у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно” треба  розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без  попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги”. Виходить пряме протиріччя між нормами Конституції і вимогами МОЗу! МОЗ вимагає, щоб комунальний або державний медзаклад і лікар, який у ньому працює, надавав безоплатну допомогу лише окремим пацієнтам, за визначеним переліком і у визначеному об’ємі! Окрім того, відмова від надання меддопомоги у державних або комунальних медзакладах тягне за собою кримінальну відповідальність за статтею 184 Кримінального кодексу України! Цитую: Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу 1. Незаконна вимога оплати за надання медичної допомоги в державних чи комунальних закладах охорони здоров'я - карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 2. Незаконне скорочення мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я - карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років”. Єдине, через що лікар може відмовитися від ведення пацієнта – морально-етичні і медичні причини (а не економічні), та й їх треба буде довести у суді. Згідно з нормою статті 34 “Основ законодавства України про охорону здоров’я”, лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо той не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я (за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення). Лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого в разі його відмови від медичних приписів чи в разі порушення встановленого для нього режиму. У пункті 3.4 Етичного кодексу лікаря України від 27.09.2009 р. - аналогічні положення: за винятком випадків невідкладної допомоги, лікар має право відмовитися від лікування хворого, якщо впевнений, що між ним і пацієнтом відсутня необхідна взаємна довіра, коли відчуває себе недостатньо компетентним або не має у своєму розпорядженні необхідних для лікування можливостей та в інших випадках, якщо це не суперечить Клятві лікаря України. У подібних ситуаціях лікар повинен поінформувати про це хворого та надати йому відповідні рекомендації. Звертаюся до медпрацівників усіх рівнів! Розумію, що Міністерство, яке б мало вас захищати, підставляє вас, заганяє у глухий кут і змушує своїми “реформами” скорочувати персонал і виживати. Але як би вам зараз не було важко – скоро все зміниться, бо ми маємо міцну концепцію реанімування української медицини, яка вводить загальнообов’язкове медичне страхування. Прошу вас – протримайтеся цей час. Читайте: Через “медреформу” у лікарнях не вистачає місць  Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” KиевVласть

Пік епідемії грипу очікується у середині лютого, а терапевтичні й інфекційні відділення лікарень на моїй рідній Чернігівщині вже переповнені вдвічі. Схожа ситуація – по всій Україні. Проблема не лише у ліжко-місцях, а й у нестачі ліків. Уряд і МОЗ запевняють – в Україні найбільша кількість лікарняних ліжок в Європі, Україна на четвертому місці в світі за кількістю лікарняних ліжок, зайва кількість лікарняних ліжок у нашій країні - один з основних чинників неефективності системи охорони здоров'я. Тому одне з першочергових завдань “медреформи” від влади - скорочення лікарняних ліжок (“фінансуємо НЕ ліжка, а лікування пацієнтів”). Воно, як переконують її лобісти, дозволить вивільнити бюджетні гроші для лікування пацієнтів. МОЗ вже багато років говорить, що лікарняних ліжок забагато – у той же час практикуючі медики говорять про зворотнє. Принаймні, під час сезонного піку захворюваності їх катастрофічно не вистачає. То чи допоможе “медреформа” від влади у переповненні відділень лікарень? Давайте аналізувати. Кількості ліжко-місць у терапевтичних й інфекційних відділеннях насправді не вистачає 10 років тому кількість ліжок у нас була дійсно надлишковою: на 2008 рік - 437 тис. ліжок. За цей час їхня кількість скоротилася на понад 40%. Це не набагато більше показників Польщі (6,5 ліжок), Словаччини (5,8 ліжок) або середнього по країнах ЄС показника в 5,7 ліжок на 1000 населення. Врахуємо декілька факторів. Перший. 75% з тих ліжок мають надзвичайно низьку пропускну потужність - вони розташовані в невеликих медичних установах. Другий - їх незадовільний стан. Деякі з них напівзруйновані. Третє. У результаті тотального і не завжди продуманого скорочення, структура ліжкового фонду вже зовсім не відповідає ні структурі захворюваності, ні географічним і демографічним показникам територій. Тому ми й маємо у відділеннях за деякими напрямками реальний дефіцит ліжок. Наприклад, терапевтичні й інфекційні відділення, куди госпіталізують при пневмоніях, ГРВІ та грипі. Так ось їх в Україні якраз набагато менше, ніж в Європі. Терапевтичні відділення українських лікарень мають тільки 36 тис. ліжок або 0,9 ліжок на 1000 населення. При цьому у країнах Європейського регіону ВООЗ, у середньому маємо 2,6 терапевтичних ліжок на 1000 населення, а у країнах ЄС - 2,2 ліжка. Навіть якщо до них ще додати 16 тис. ліжок в інфекційних відділеннях і лікарнях для дорослих і дітей, це буде удвічі менше, ніж в європейських країнах. Саме через це наші лікарні зараз у 2-3 рази переповнені. Ліжка продовжують скорочувати разом із скороченням фінансування (про це я писав у попередніх блогах). Тільки за останні 3 роки їх поменшало ще на 10%. А в 2018 році, зі стартом “реформи” і автономізації медичних установ, темпи скорочення ліжок тільки збільшились. У Європі ліжка також скорочували. Тільки в інший спосіб З розвитком медицини, змінюється й важливість різних ланок медицини. Сьогодні, авжеж, перевагу віддають попередженню хвороби при амбулаторній діагностиці, бо при тривалому лікуванні в лікарні людина витрачає набагато більше ресурсів, і в першу чергу – власного організму. Тому всі країни Європи вже скоротили кількість лікарняних ліжок у стаціонарах. Тільки це було набагато раніше - у 90-х роках минулого століття. Найістотніші скорочення були в Фінляндії і Швеції (на 47 і 45% ліжок відповідно). В інших країнах Західної Європи - у середньому на 10-20%. Країни Європи не уникли помилок на цьому шляху, відверто “перестаралися” зі скороченням числа лікарняних ліжок і тепер відчувають їхню нестачу. Наприклад, Ірландія, Данія, Великобританія зіткнулися зі зростаючими чергами на госпіталізацію, а в Польщі черги стали серйозною проблемою і приводом для жартів крізь сльози поляків. Українська “медреформа” від влади – непродумана і хаотична, тому Україна наступила на ці ж граблі. Вийти з цієї ситуації нам буде набагато складніше, адже наша країна навіть близько не може зрівнятися з інвестиційними можливостями Європи, і ми точно не зможемо, як європейські країни, за декілька років побудувати нові лікарні замість скорочених. Читайте: З 1 січня ви можете придбати неякісні ліки в аптеці завдяки нововведенням МОЗуЧому скорочують дефіцитні ліжко-місця терапевтичних й інфекційних відділень При досить великій загальній кількості лікарняних ліжок, лікарні та відділення одного профілю простоюють напівпорожні, а інші під час піку захворюваності стають переповненими. Причина – спотворений МОЗом принцип “гроші йдуть за пацієнтом”. Точніше, “гроші приходять з пацієнтом”.  Через хронічне недофінансування галузі, у нас панують неформальні економічні відносини. Нагадаю, за даними нацрахунків, українська медицина фінансується на 60% з кишень пацієнтів (і на 40% - з них же, тільки у вигляді податків). Це ті суми “благодійних внесків”, які медзаклади вимушені збирати з пацієнтів, щоб забезпечити своє виживання і процес лікування самих пацієнтів. Неформально, у державній медицині існують ліжка “дохідні”, за лікування на яких пацієнти платять чималі суми, і “не дохідні” - за які взяти істотні “благодійні внески” неможливо. Наприклад, ліжка в кардіології, гінекології, пологових будинках та інших - дохідні, а терапія, паліативна допомога, загальна хірургія тощо - “ні”. Зрозуміло, що при спущеному зверху плану зі зменшення лікарняних ліжок, місцева влада та керівники медустанов часто керувалися не інтересами пацієнтів, а бажанням збереження саме цих “дохідних” ліжок. Тобто, є дві причини нестачі ліжок під час епідемії - хронічна нестача фінансування і сформовані неформальні економічні відносини в медицині. Чи вирішить провладна “медреформа” проблему Відповідь однозначна. Ні. По-перше, “медреформа” залишає єдине джерело фінансування української медицини – держбюджет. А він не зможе її профінансувати на гідному рівні, особливо якщо говорити про стаціонарне лікування. Пропонована владою концепція медреформи з єдиним фінансовим джерелом - бюджетом, не дозволяє забезпечити необхідний рівень фінансування. А особливо якщо говорити про потреби одного з найбільш витратних рівнів - стаціонарного лікування за допомогою спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги. Самі порівняйте: загальна потреба для української медицини – понад 250 млрд грн, це в 2,5 разу менше, ніж зараз. Тож українці й далі доплачуватимуть 60% з власної кишені за принципом “гроші йдуть з пацієнтом”. А це означає і підвищення ролі принципу “дохідних” і “не дохідних” ліжок. Таким чином автономізовані медустанови збережуть себе від розорення. Тільки от піклуватися про забезпечення комплексного медичного обслуговування своїх пацієнтів вони не будуть. По-друге, впровадження так розрекламованого МОЗом принципу “гроші йдуть за пацієнтом”, тобто за оплату конкретно наданих пацієнту послуг, теж не дозволить утримувати додаткові, резервні ліжка, щоб лікувати пацієнтів у період сезонних піків захворювань та інфекційних спалахів. Логіка така: якщо ти отримуєш гроші за конкретний обсяг наданих послуг, то навіщо тобі утримувати “зайві” ліжка, які будуть зайняті тільки кілька місяців у році в період сезонних піків захворюваності або в період інфекційних спалахів? Якщо ми будемо фінансувати подібну медичну допомогу тільки через принцип “гроші йдуть за пацієнтом”, то черг при госпіталізації і хронічного переповнення лікарень в період піку захворюваності ми не позбудемося ніколи. Коли і чи чекати на зміни Щоб це змінити, потрібна політична воля. Треба впровадити бюджетно-страхову модель фінансування охорони здоров'я. Обов’язкове медичне страхування разом зі збереженням прямого бюджетного фінансування забезпечить необхідний рівень фінансування медицини. А комбіноване фінансування медичних установ і за фактично надані медичні послуги через систему страхування, і додаткове базове бюджетне фінансування на утримання резерву ліжкового фонду (держзамовлення), який необхідний для того, щоб мати резерв пропускної здатності лікарень у період піку захворюваності або епідемій, дозволить повністю вирішити питання пікового переповнення лікарень і черг на госпіталізацію. У Верховній Раді вже зареєстровані необхідні законопроекти. І після зміни влади ми зробимо все, щоб за них проголосували якнайшвидше. Читайте: “Кототерапія” від МОЗу призводить до збільшення хронічних хворих Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” KиевVласть

Щоб дізнатися реальну ситуацію у районах столиці та з'ясувати, що зроблено за 2018 рік для підвищення комфорту мешканців, КиевVласть вирішила провести серію інтерв'ю з головами райдержадміністрацій Києва. Кожний очільник району читачам КиевVласть детально розкаже скільки коштів витрачається на розвиток району, що робиться для покращення умов життя, на що люди скаржаться частіше за все, які проблеми існують, скільки будується нових об'єктів, чи є проблеми із забудовниками, як вони вирішуються та які наявні плани щодо розвитку району. Шосте інтерв'ю цієї серії з головою Святошинської РДА Володимиром Каретко. Довідка KV: Святошинський район Києва у сьогоднішньому вигляді з'явився у 2001 році. До цього його територія з 1973 року відносилася до Ленінградського району, до меж якого також частково входила територія Жовтневого, Радянського та Шевченківського районів. Сьогодні до складу Святошинського району входять Берковець, Нивки 4, Біличі, село Біличі, Новобіличі, Катеринівка, Академмістечко, Авіамістечко, Святошин, Жовтневе, Микільська Борщагівка, Південна Борщагівка, Михайлівська Борщагівка, Перемога, Галагани. Район розташований у західній частині міста Києва, межує з Оболонським (межа з Пуща-Водицею: від міської межі по Гостомельському шосе до перетину з вул. Міською), Подільським (по вулиці Міській до перетину з вул. Стеценка, по вул. Стеценка до перетину з вул. Академіка Туполєва), Шевченківським (по вул. Академіка Туполєва до перетину з просп. Перемоги) і Солом'янським (по просп. Перемоги до перетину з західною смугою залізниці, вздовж залізничної колії на південний захід, на ділянці Рубежівський - Борщагівка - Київ-Волинський до ст. “Київ-Волинський”) районами столиці та Києво-Святошинським районом Київської області. Фінансування KV: Скільки грошей вкладено у 2018 році у розвиток Святошинського району? Володимир Каретко: Минулий рік район отримав фінансування на розвиток на рівні 243 млн гривен від бюджетів різного рівня. Міський очільник Віталій Кличко визначив освіту та житлове господарство як пріоритетні напрямки розвитку столиці. І ми по ним проводимо активну роботу. У 2018 році у галузі освіти відповідно до Програми соціально-економічного розвитку було виконано робіт на суму близько 80 млн гривень. Серед унікальних проектів, які ми втілили, можна згадати застосування сучасних оздоблювальних матеріалів під час ремонту харчоблоків у школах № 281 та 615. Тепер там харчоблоки з новим експериментальним покриттям, що не програє сучасним закладам харчуванням. Загалом же відремонтовано 8 харчоблоків у садочках (3 млн гривень) та 3 - у школах (6,7 млн гривень). Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Також тримаємо пріоритет на відновленні спортивної інфраструктури. Минулий рік зарахували в актив 10 спортивних залів після капітального ремонту, вперше проводили капітальні ремонти актових залів, застосовуючи сучасні будівельні матеріали. Крім цього вперше впровадили комплекс норм архітектурної доступності у 7 закладах освіти на суму 2,4 млн гривень. KV: Яка допомога у 2018 році отримана від депутатів? В.К.: У нас конструктивні відносини з усіма депутатами, що обирались по Святошинському району. У 2016 році була відновлена практика субвенцій з державного бюджету. Особливу увагу розвитку району приділяє народний депутат Олександр Третьяков (округ 219 - KV). Завдяки йому у 2018 році було закуплено 6 тракторів для КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району Києва”. Це дозволило збільшити відсоток механічного та зменшити ручне прибирання. Також завдяки йому всі школи отримали інтерактивні дошки. Розмір додаткового фінансування з державного (субвенція) та міського бюджетів за поданням Третьякова склала 47,5 млн гривень. Крім цього завдяки клопотанню Олександра Третьякова район отримав фінансування на заклади медицини. Наразі тривають роботи по комплексному утепленню консультативно-діагностичного центру по вул. Симиренка, 10 та відновленню водно-оздоровчого комплексу при дитячій поліклініці (2 басейни) по вул. Кучера, 5. KV: Скільки громадських проектів було реалізовано у Святошинському районі у 2018 році? В.К.: 9,1 млн гривень склав бюджет громадських проектів минулого року. Завдяки ним 69 закладів освіти (школи і садочки) отримали нові сучасні спортивні комплекси. Дорожньо-транспортна інфраструктура KV: Яка зараз ситуація з дорожньою інфраструктурою Святошинського району? В.К.: У минулому році вперше за останні 40 років був повністю оновлений проспект Академіка Вернадського. На 95% завершені роботи по реконструкції транспортної розв'язки на перетині просп. Леся Курбаса з вул. Гната Юри і вул. Покотила. На кінцевій стадії капітальний ремонт великої транспортної магістралі просп. Академіка Палладіна. Саме на територію нашого району потрапляють гості та мешканці столиці, які в’їжджають до Києва по Брест-Литовському шосе, що переходить в проспект Перемоги. У 2018 році було оновлено в’їзний знак: відтепер 18-метровий знак Княгині Ольги  зустрічає гостей на 23 км. Проте однією з проблемних сьогодні залишається організація руху по вулиці Обухівській, що потребує комплексного підходу та зміни організації руху цілого мікрорайону. Є питання станції “Дачна”, яка фактично стагнує, а транспортний вузол, що обслуговує приміське сполучення, змістився до станції метро “Житомирська”. KV: Чи вистачає коштів на ремонти доріг, які виділяються району? В.К.: Потреба у фінансуванні заміни асфальтового покриття у районі в десятки разів більше, ніж виділені на даний момент кошти. Для прикладу, за минулий рік було виконано капітального ремонту міжквартальних проїздів на 10,6 млн гривень. Проте Подільський район, який у два рази менший за Святошинський, отримав на асфальтування у два рази більше коштів. Але головне, що питання зрушило з мертвої точки, зміни розпочались. Читайте: Каретко: сохранение объемов финансирования на уровне прошлого года позволит обеспечить устойчивое развитие инфраструктуры района Головним пріоритетом у формуванні планів на поточний рік стала зміна підходу та переходу від ямкового ремонту до ремонту великими картами. Вважаю, що це дасть більш ефективний результат. Хоча для гармонійного розвитку територій, на мою думку, важливим питанням залишається прийняття Генерального плану Києва та його приміської зони. Це зняло б багато питань соціального напруження, що виникають через незбалансованість розвитку забудови території, розвитку транспортної та соціальної інфраструктури. KV: Чи відбулися у 2018 році зміни у транспортній інфраструктурі району? В.К.: Звичайно. Адже керівництво столиці приділяє важливу увагу розвитку транспортної інфраструктури міста. Насамперед, змінилася концепція розвитку. Доступний широким верствам населення громадський транспорт оновлює рухомий склад. На всіх автобусних, трамвайних та тролейбусних маршрутах впроваджено автоматизовану систему диспетчерського управління (АСДУ). Це не тільки покращило організацію руху, а й надало можливість пасажирам в режимі on-line планувати пересування містом. Кожен третій з 63 встановлених по місту сучасних зупинкових комплексів з'явився саме у Святошинському районі. Левова частина по відремонтованому просп. Академіка Вернадського. Проводиться капітальний ремонт та оновлення прилеглих територій одного з найбільших транспортних вузлів столиці - метро “Святошин”, що за день пропускає понад 50 тис. пасажирів. Його планують завершити до кінця другого кварталу 2019 року. Читайте: Окончание ремонта станции метро “Святошин” перенесли до лета будущего года Житлово-комунальне господарство KV: Чи велика потреба ремонту житлового фонду Святошинського району? В.К.: Наразі 80% житлового фонду району потребує капітальних ремонтів (заміна мереж, ремонти підвалів, дахів тощо). Проте існуючого рівня фінансування достатньо, щоб охопити 6-10% від потреби. Потреба у фінансуванні складає понад 600 млн гривень. KV: На яку суму у 2018 році були проведені ремонти житлових будинків району? В.К.: У минулому році нам вдалось отримати фінансування по “Програмі соціально-економічного розвитку Києва” на рівні 223 млн гривень, з яких 95,7 млн гривень були направлені на ремонти та утримання житлового господарства району. У минулому році кожен сьомий будинок в районі був охоплений ремонтними роботами відповідно. Було проведено багато робіт з утеплення будинків, ремонту дахів, заміни вікон на енергоефективні. Ремонт сходових клітин та покрівлі проведено на 29 та 31 об’єкті відповідно. KV: Нарікання на роботу підрядних організацій були? В.К.: За якість проведених робіт мені не соромно, але нарікання на роботу підрядників є. Читайте: Святошинская РГА заставила подрядчиков вернуть 1 млн бюджетных гривен KV: Як обирається, що у будинку потрібно ремонтувати першочергово? В.К.: Дійсно багато випадків, коли є потреба робити декілька видів капітальних ремонтів в одному будинку. Наприклад, маємо девятиповерхівку, в якій потрібно провести ремонт даху, підвалу та інженерних мереж. В один ремонтний цикл можемо зробити лише один вид робіт. Обираємо дах – мешканці першого поверху незадоволені. Якщо оберемо підвал – все буде навпаки. У таких випадках фахівці мають встановлювати пріоритет та черговість проведення ремонту, але все має бути обговорено з мешканцями. У 2018 році ми розпочали проводити зустрічі представників ЖЕД з мешканцями для обговорення поточних або капітальних ремонтів. Після того як це було впроваджено, ми одразу відчули позитивні зміни - зменшилась кількість звернень громадян. Проблеми стали вирішуватися на місцях. KV: Скільки загалом отримано у 2018 році звернень громадян Святошинською РГА та які питання найчастіше в них піднімалися? В.К.: Всього звернулось до адміністрації 5,2 тис. людей. Близько 8 тисяч питань було піднято громадянами під час особистих прийомів. Найбільше питань традиційно стосувалися житлового господарства. KV: Чи є скарги на антисанітарію? В.К.: Є. Святошинський район один з найбільших в столиці як за площею, так і за чисельністю мешканців (341,7 тис. осіб). Як я вже казав, 80% житлового господарства зношено. Відповідно, проблема антисанітарії на прибудинковій території або, навіть, у будинках – відома. Крім того район межує з областю, приймає велику кількість трудових мігрантів, має великий квартирний фонд, що регулярно орендується. Цей фактор я також відношу до причин виникнення антисанітарії, бо господар ретельно доглядає за своїм помешканням, а тимчасово проживаючий - не завжди. До того ж до причин виникнення антисанітарії та безпосередньо щурів, додається наявність в районі великої кількості ринків і стихійної торгівлі як додаткового джерела. Звісно системно (щомісяця, а також по необхідності) проводиться робота на усіх дев’яти дільницях з дератизації. Для усунення причин антисанітарії ми комплексно працюємо разом з відділом контролю за благоустроєм, управлінням торгівлі та керуючою компанією. До речі, в останні тижні минулого року КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району Києва” придбала два сміттєвоза і тепер зможе ущільнити графік вивозу крупногабаритного сміття в районі. Сподіваюсь це теж покращить санітарний стан дворів та вулиць району. KV: Святошинська РДА якось може вплинути на якість послуг керуючої компанії? В.К.: На фоні існуючого кадрового дефіциту в комунальному господарстві, вважаю потрібно застосовувати перш за все заохочувальні та мотивуючі інструменти, бо сварити та карати охочих вистачає. Ми впровадили своє внутрішнє рейтингування житлово-експлуатаційних дільниць для виявлення найкращих та заохочення. Наприклад, за успішний ремонт двору, який був виконаний за три години після зауваження мера, трудовий колектив отримав екскурсію в Батурин. До речі у нашому районі створена аварійно-ремонтна бригада, яка має свої окремі сучасно обладнані транспортні засоби та сучасні ремонтні прилади. Завдяки цьому на території району “перша комунальна допомога” тепер може виконати аварійні ремонтні роботи до прибуття спеціалізованої техніки, скажімо, “Київводоканалу”. KV: Багато у Святошинському районі створюють ОСББ? В.К.: Кожен сьомий будинок на початок 2019 року є або ОСН, або ОСББ. Вважаю це позитивним результатом. При існуючих можливостях для управління будинком як з боку законодавства, так і з боку програм фінансування у Києві створені всі умови для активних громадян, що можуть змінити на краще умови проживання. І саме таким чином громадяни відчувають відповідальність не тільки за свою квартиру, а й за будинок та прилеглу територію. Нове будівництво та конфлікти з забудовниками KV: У Святошинському районі багато будівництв? В.К.: Сьогодні у районі 5 будівельних майданчиків, де ведеться будівництво житла. № Адреса нового будівництва Забудовник 1 Святошинська площа, 1 Укрбуд 2 бульв. Академіка Вернадського, 24 ТОВ "Завод офісних та спеціальних меблів" 3 бульв. Кольцова, 7-а Укрбуд 4 вул. Василя Стуса, 7-а Укрбуд 5 вул. Василя Алексухіна, 24 ТОВ "Деорбуд" Наявні 6 проблемних об'єктів. № п/п Класифікація Адреса 1 Проблемне будівництво (відсутня дозвільна документація на будівництво) вул. Олевська, 11,15; вул. Клавдіївська 2 Проблемне будівництво (відсутня дозвільна документація на будівництво) просп. Перемоги, 115-а 3 Проблемне будівництво (відсутня дозвільна документація на будівництво) просп. Перемоги, 131 4 Проблемне будівництво (не введено в експлуатацію) вул. Булгакова, 12-а 5 Проблемне будівництво (не подовжено договір оренди на земельну ділянку) вул. Сім’ї Стешенків, 9 6 Проблемне будівництво (відсутня дозвільна документація на будівництво) вул. Сім’ї Сосніних, 4-а Районна адміністрація не залучена до питань будівництва та контролю за будівельними процесами на території району. Так відбувається згідно закону “Про регулювання містобудівної діяльності”. Ми залучені тільки до соціального реагування на будівництво – мешканці району звертаються в першу чергу до РДА. Але ми можемо лише передати питання відповідно до компетенції. Контроль за дотриманням державних будівельних норм при будівництві покладені на Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції Київської міськдержадмінстрації (КМДА) та ДАБІ. KV: У районі будуються соціальні об'єкти? В.К.: Унікальний об'єкт соціального спрямування було збудовано у 2017 році - єдиний Центр соціальних служб. Це був комплексний проект. Збудувавши Центр та об'єднавши під одним дахом всі соціальні служби, ми додатково звільнили 2 дитячих садочка, в яких розміщувались офіси Центру зайнятості та Пенсійного фонду. Тепер маємо 100 соціальних послуг під одним дахом у форматі “відкритий офіс” та 410 нових місць в дитячих садках. Читайте: Владимир Каретко: “За 1000 дней Святошино стало в Киеве лидером по социальным инновациям” (фото) Зараз розпочались роботи по вул. Бахмацькій, 35. Там планується відновити роботу садочка на 130 місць. Також заплановано відновлення роботи дитсадка №497 по вул. Корольова, 5-А на 190 місць. Щодо закладів середньої освіти, то нам вдалось вивести школу №140 з категорії довгобудів і розпочати її роботу у 2016 році. З того часу нових комунальних закладів середньої освіти поки в районі не будують. Плануємо лише розширення мережі початкових шкіл. Існує нагальна та гостра проблема відсутності аудиторій у школі №40. Минулий вересень там навіть розпочинався з супротиву між батьками учнів 4 класів та адміністрацією закладу. Батьки не бажали, щоб їх діти навчалися з 12 години через те, що перших класів було більше запланованого обсягу. Зараз триває процес проектування там окремої будівлі для початкової школи. Також ведеться проектна робота щодо капітального ремонту та реконструкції Київської гімназії східних мов №1, яка відмітила своє 80-річчя. Школи, садочки та спортивна інфраструктура Святошинського району KV: Скільки у районі сьогодні шкіл та садочків? В.К.: Район має 110 навчальних закладів. Читайте: 26 педагогов Святошинского района получили награды за заслуги перед украинским народом KV: Цієї кількості достатньо, щоб задовольнити потреби мешканців району? В.К.: Ні, недостатньо. У зв'язку з забудовою мікрорайонів житлових масивів Біличі, Новобіличі, Святошин, Академмістечко, а також тих, що межують з Києво-Святошинським районом, школи і садочки там перевантажені на 150 %. Проте статистика наповнення закладів освіти не є однорідною. Електронна черга у дитячі садочки за останні кілька років була скорочена на 1,5 тис. місць, але на даний час зберігається потреба для 2,7 тис. дітей. При цьому ми фіксуємо і наявність вільних місць у садочках № 276, 85, 693, 681, 694 та 257. KV: Що робиться для розвитку спортивної інфраструктури? В.К.: Для густонаселеного спального району важливим питанням є організація доступного дозвілля для різних вікових груп. Врахувавши усі чинники ми прийняли пріоритетне рішення – розвиток доступної сучасної спортивної інфраструктури на базі навчальних закладів. За три роки у районі з’явилось вже 25 футбольних полів з системою штучного покриття. Кожна третя школа району забезпечена сучасним спортивним комплексом. З них у 2018 році було збудовано 7 полів. Читайте: Святошинский район вошел в тройку лидеров по успешности работы KV: Скільки спортивних об'єктів району зараз потребують ремонту? В.К.: У районі другий рік поспіль триває реконструкція стадіону “Темп” на вул. Генерала Вітрука, 10. Серед проектних робіт хочу згадати будівництво тенісних кортів на базі дитячої юнацько-спортивної школи № 17. Зелені зони та безпека мешканців Святошинського району KV: Які роботи ведуться з капітального ремонту зелених зон району? В.К.:  Продовжується капітальний ремонт парку “Совки” по вулиці Житомирській. Проект масштабний та оригінальний. Замовник робіт КП “Київзеленбуд”. Вже маємо позитивні відгуки від мешканців. У парку облаштовано бігову та велодоріжку, великий сучасний ігровий комплекс. Зараз тривають роботи по організації вхідної групи, що включає паркувальний комплекс та освітлення парку. У минулому році ми відновили роботу центру культури “Святошин” на просп. Перемоги, 112. Тепер там проводиться робота, щоб він дійсно став центром дозвілля та культури. KV: Чи є в районі зелені зони, які захаращені? В.К.: Нашими комунальними службами по утриманню зелених насаджень у 2018 році було виявлено понад 35 занедбаних зелених ділянок без балансоутримувача. На 7 з них силами районних озеленювачів вже здійснено благоустрій. А завдяки громадській ініціативі в районі з’явився сквер пам’яті героїв АТО по вулиці Чорнобильській, 12. На цей рік плануємо облаштувати частину ділянок з тих, що залишилися. KV: Чи можуть громадяни відчувати себе безпечно на території Святошинського району? В.К.: Питання безпеки є одним з першочергових та ключових, на якому базується комфорт. Район приймає участь у масштабній столичній програмі “Безпечна столиця”. Вже встановлено камери спостереження в усіх школах і садочках, а також в медичних закладах. На даний час триває встановлення камер спостереження в місцях найбільшого скупчення громадян та на транспортних магістралях. По цій програмі район співпрацює з КП “Інформатика” та Департаментом інформатизації КМДА. По галузі освіти у минулому році вперше повністю оновили автоматизовану систему пожежної безпеки в 13 школах та 25 садочках. Загальна вартість цих робіт склала понад 42 млн гривень. Вже проведено публічне тестування роботи цієї системи. Читайте: Каретко: Новая автоматическая система пожаротушения успешно прошла тестирование в школе №40 У штатному режимі співпрацюємо з районними правоохоронними органами та структурами оперативного реагування. Проведено роботу для покращення послуг служб швидкої допомоги. Ця служба підпорядкована міській та загальнодержавній вертикалі управління, але район допомагав приводити в порядок пункти прийому хворих на станціях швидкої допомоги в районі. Ми своїми силами відремонтували три пункти, що розташовані при поліклініках на вул. Кучера, 5 та КДЦ на вул. Симиренка, 10. Читайте: Віктор Смирнов: “Серед пріоритетів – реконструкція Контрактової площі та вулиці Сагайдачного” Петро Онофрійчук: “На те, що треба зробити у Дніпровському районі, потрібні 1,5-2 млрд гривень” Геннадій Заболотний: “Поки немає метро на Троєщину, транспортну проблему масиву треба вирішувати іншим шляхом” Олександр Цибульщак: “Особливістю 2018 року є суттєве збільшення фінансування житлово-комунального господарства району” Игорь Довбань: “В 2019 году хотелось бы привлечь минимум 100 млн гривен субвенций из госбюджета” Фото: надано Святошинською РДА KиевVласть

Щоб дізнатися реальну ситуацію у районах столиці та з'ясувати, що зроблено за 2018 рік для підвищення комфорту мешканців, КиевVласть вирішила провести серію інтерв'ю з головами райдержадміністрацій Києва. Кожний очільник району читачам КиевVласть детально розкаже скільки коштів витрачається на розвиток району, що робиться для покращення умов життя, на що люди скаржаться частіше за все, які проблеми існують, скільки будується нових об'єктів, чи є проблеми із забудовниками, як вони вирішуються та які наявні плани щодо розвитку району. Четверте інтерв'ю цієї серії з головою Оболонської РДА Олександром Цибульщаком. Довідка KV: Оболонський район Києва з'явився у 1975 році. Тоді він отримав назву - Мінський. У 2001 році за рішенням Київради району повернуто історичну назву - Оболонський. Сьогодні до складу Оболонського району входять Пуща-Водиця, Мінський масив, Пріорка, частина Куренівки, Оболонь та Петрівка. Оболонський район з півночі межує з Вишгородським районом Київської області, з півдня та заходу - з Подільським районом, зі сходу його територію обмежено правим берегом Дніпра. Фінансування KV: Скільки коштів було виділено на розвиток Оболонського району у 2018 році? Олександр Цибульщак: На 2018 рік бюджет району становив 1 млрд 685,4 млн гривень, з них 1 401,1 млн гривень захищені статті, спеціальний фонд – 286,4 млн гривень. Були отримані субвенції з державного бюджету: на нову українську школу (5,75 млн гривень), на обладнання класів початкової школи (1,31 млн гривень), на оснащення кабінетів фізики, хімії та математики мультимедійними пристроями (5,58 млн гривень), облаштування спортивних майданчиків (1,2 млн гривень) та спортивне обладнання (330 тис. гривень). Особливістю 2018 року є суттєве збільшення фінансування житлово-комунального господарства (ЖКГ) району. Для порівняння у 2013 році на капітальні ремонти ЖКГ було виділено 1,37 млн гривень, а у 2018 році на ці цілі в нас було 95,43 млн гривень. Найбільшу суму витрачено на ремонти житлових будинків району (86 млн 325,2 тис. гривень), капітальний ремонт ліфтів (9 млн 10 тис. гривень) та відновлення асфальтового покриття прибудинкових територій та внутрішньоквартальних проїздів (3 млн 797,2 тис. гривень - 25 об'єктів). Подписывайтесь на новости “КиевVласть” У 2019 році на капітальні ремонти житлового фонду планується використати 104,8 млн гривень, у тому числі на ремонт внутрішньоквартальних і міжквартальних проїздів – 63 млн гривень. При визначенні об'єктів для капремонту будемо звертати увагу на ті, по яким найчастіше отримуємо звернення від мешканців. Також суттєві кошти у 2018 році пішли на ремонти дитячих садочків (25,9 млн гривень) та шкіл (38,5 млн гривень). Ремонтували заклади позашкільної освіти, зокрема музичну школу та СДЮШОР “Зміна”. На це пішло більше 3,3 млн гривень. 1,65 млн гривень витрачено на ремонт бібліотек та 3,45 млн гривень - на капремонт клубів для підлітків. У 2019 році на капремонти закладів освіти планується використати 29 млн гривень. Читайте: На столичной Оболони обновили государственную детскую библиотеку KV: Народні депутати допомагали району у 2018 році? О.Ц.: По нашому району два депутати Верховної Ради - Андрій Білецький (217 округ, - KV) та Володимир Ар'єв (218 округ, - KV). Субвенції надходили по округу Ар'єва.  Завдяки йому були отримані два транші по 5 млн гривень. Гроші були спрямовані на капремонти шкіл і житлового фонду. Також ми активно співпрацюємо з депутатами Київради. Від Оболонського району зараз 11 депутатів у міськраді. Допомагають всі. Проте найбільш дієва допомога йде від Людмили Костенко. Вона брала активну участь у виділенні коштів на відновлення парку “Наталка”, багато допомагає школам, дитячим садочкам та житлово-комунальному господарству. До речі,  не тільки у своєму окрузі, від якого балотувалась до Київради. KV: Скільки у 2018 році в Оболонському районі реалізовувалося громадських проектів? О.Ц.: 12 громадських проектів на 10,5 млн гривень, які повністю завершені. Більшість з цих проектів стосувались галузі освіти. Наприклад, в рамках громадського бюджету у школі № 29 встановлено сучасне обладнання для реалізації програми “Гаряча їжа” та облаштували театр ляльок, у школі № 194 встановили лабораторію LEGO, у двох школах (№ 285 і 252) - облаштовано тири. Читайте: Пищеблок в школе на Оболони отремонтировали с нарушениями: руководство района просят вмешаться У 2019 році у нашому районі буде реалізовувано 23 громадських проекти. Більшість з них освітянських, бо батьківські колективи найбільш активні. На реалізацію проектів передбачено 10,6 млн гривень. KV: Який був бюджетний запит від Оболонського району на 2019 рік? О.Ц.: При підготовці бюджетного запиту ми обирали об'єкти, які важливо оперативно привести до нормального стану. На це треба 1,5 млрд гривень. Дорожньо-транспортна інфраструктура KV: Які об'єкти дорожньої інфраструктури Оболонського району треба завершити у 2019 році? О.Ц.: Будівництво Великої окружної дороги від вул. Рокоссовського до вул. Богатирської з будівництвом розв'язки. У 2018 році роботи велися до літа швидкими темпами, але надалі державна частина фінансування була призупинена. Наразі роботи проводяться, але повільно. Якщо фінансування буде, то цей проект завершать протягом 2019 року. Ця дорога значно розвантажить Шевченківську площу і завдяки їй великогабаритний транспорт взагалі не буде заїжджати на територію району. Також у 2018 році розпочалося відновлення вул. Сім'ї Кульженко (раніше - Петра Дегтяренка). Вона була перекрита біля 20 років. Спочатку на цій вулиці встановили новий ливневий колектор. Зараз зроблено ділянку від вул. Полярної до вул. Лугової. Проїзд ділянкою вже відкрито, проте тривають  роботи з облаштування тротуарів, у наступному році плануємо завершити всі роботи. У 2019 році, якщо буде фінансування, буде зроблена дорога від Полярної до Окружної, що також суттєво розвантажить транспортну ситуацію у районі. KV: Що ще потрібно для покращення транспортної інфраструктури району? О.Ц.: Для того, щоб в години пік розвантажити в'їзд/виїзд з Києва потрібна багаторівнева розв'язка на вул. Богатирській і Полярній. Зараз проводиться конкурс на відповідний проект. Для району треба зробити проїзною вул. Вербову, яка зараз переривається в районі залізничної платформи “Зеніт”. Ми з такою пропозицією неодноразово виступали. Проте у 2019 році спочатку відбудуться  роботи по з’єднанню просп. Героїв Сталінграда з вул. Електриків. Після них будемо переходити до вулиці Вербової. Зараз катастрофічна ситуація з розриттями. По району приблизно 280 розриттів, які “Київенерго” залишило після проведення ремонтів, не здійснивши відновлення благоустрою. Кошти на ці цілі комунальним організаціям компанія не перераховувала. Наприклад, “Київенерго” заборгувало КП “ШЕУ Оболонського району” на сьогодні  близько 800 тис. гривень. У 2018 році комунальниками району було відновлено благоустрій після розриттів на 26 об'єктах загальною площею 590 кв. м. Зараз зроблено детальний аналіз наявних розриттів, визначено, скільки коштів потрібно на відновлення благоустрою. У 2019 році буде проведена системна робота з цього напрямку. Питання з “Київенерго” буде вирішуватися у судовому порядку на рівні міста. Читайте: КП “Киевтеплоэнерго” отказывается восстанавливать благоустройство после ликвидации аварий ПАО “Киевэнерго” – депутат Павлик KV: Чи потрібні району нові транспортні маршрути? О.Ц.: Транспортна інфраструктура району є досить розвинутою: територією району проходять 5 трамвайних, 14 тролейбусних, 11 автобусних та 40 таксомоторних маршрутів, а також 4 станції метро. Щоденно в середньому працює біля 500 маршрутних таксі, 85 автобусів, 92 тролейбуси та 27 трамваїв. Працює маршрут міської електрички. По трасі її руху на території Оболонського району розташовано 3 посадочні платформи - “Петрівка”, “Зеніт” та “Вишгородська”. Житлово-комунальне господарство KV: Скільки ремонтів у 2018 році проведено у житлових будинках району? О.Ц.: У 23 будинках були капітально відремонтовані сходові клітини, у 22 житлових будинках – покрівлі, у 8 багатоповерхівках здійснили капітальний ремонт зливо стічних мереж,  у 6 – відремонтували фасади, у 59 будинках провели капітальний ремонт інженерних мереж, а у 6 житлових будинках відремонтували електричні мережі. Особливу увагу приділяємо енергоефективності багатоквартирних будинків, тож за 52 адресами провели заміну вікон у місцях загального користування. Також поступово відновлюємо ліфтове господарство – провели  капітальний ремонт 11 ліфтів. Вдалося у 2018 році й облаштувати 6 нових дитячих та 3 спортивні майданчики. Мешканці району також долучаються до програми співфінансування реконструкції, реставрації, проведення капітальних ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирних будинках (70/30). У 2018 році перемогу у цій програмі отримали 15 ОСББ/ЖБК нашого району на загальну суму 13 млн 928,1 тис. гривень (4 млн 396 тис. гривень - кошти ОСББ/ЖБК і 9 млн 532 тис. грн - кошти міського бюджету). KV: Скільки загалом житлових будинків в Оболонському районі? О.Ц.: Загалом 998 будинків. Нових будинків небагато. В основному - це житлові будинки поважного віку, яким вже більше 40 років. Близько 619 житлових будинків сьогодні на обслуговуванні КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва". Інші перебувають на утриманні приватних керуючих компаній. Вони обслуговують будинки, де створено ОСББ. Загалом, процес створення ОСББ йде досить повільно. На жаль, мешканці не дуже активні у цьому питанні. Деякі хочуть, щоб спочатку будинок відремонтували за кошти міста, а потім вони б створювали ОСББ. KV: Це означає, що більш за все звернень адміністрація району отримує з питань ЖКГ? О.Ц.: Так, більше за все скаржаться з проблем житлово-комунального господарства. Це 53% всіх звернень. Найчастіше в них порушуються питання проведення поточного ремонту будинків, незадовільного теплопостачання, благоустрою території, незадовільної роботи ліфтів тощо. Дуже велика проблема сьогодні з ліфтами. І вона не тільки по нашому району, а й по всьому місту. Мова йде, в першу чергу, про велику кількість крадіжок ліфтового обладнання. Так, наприклад, в нашому районі є будинки, в яких за рік зафіксовано 5 випадків вирізки ліфтових котушок. Поліція відпрацьовувала такі випадки, були затримання, але проблема залишається. Вона може бути вирішена лише тоді, коли на всіх будинках буде стояти відповідна сигналізація. Цей процес розпочався, але він потребує часу та коштів. У нашому районі також дуже погана ситуація з комунікаціями. У 2018 році були проблеми не тільки по постачанню тепла і гарячої води, а й холодної води. Району 40 років. Основна забудова відбувалася у 80-х роках минулого століття. Планово комунікації ніхто не відновлював. По зверненням громадян щодо комплексних питань створюються комісії. За рік їх було досить багато. Загалом з початку 2018 року і до жовтня включно нами отримано 3591 звернення. В них порушено 4435 питань. Дуже багато колективних звернень. В результаті до нас звернулося десь 30 700 громадян. KV: З яких питань були найбільш резонансні звернення? О.Ц.: У 2018 році такими можна вважати звернення щодо зведення торгового центру біля метро “Героїв Дніпра”. У громади було багато питань починаючи від зупинки будівництва закінчуючи вимогою перевірок як самого будівництва, так і окремих фактів, наприклад, тріщин у метро. Ми зі свого боку зробили все, щоб всі перевірки були проведені. Проте питання забудови не погоджуються з райадміністрацією. Ми на забудовників не маємо ніякого впливу. Коли приходять звернення від мешканців, ми їх опрацьовуємо та передаємо тим, до чиєї компетенції належить порушені в них питання - ДАБІ, профільного департаменту КМДА, метрополітену тощо. Сьогодні це будівництво у стані закінчення. За останньою інформацією, найближчим часом повинні відкрити переходи метро. Сам об'єкт, за інформацією забудовника, повинен бути зданий в експлуатацію у першому півріччі 2019 року. Читайте: Община Оболони считает, что проект ДПТ района не учитывает их потребности и особенностей территории KV: В Оболонському районі наявні борги за комунальні послуги? О.Ц.: Так, заборгованість велика. Проте мови не йде про відключення від послуг Керуючої компанії. Не буде коштів, не буде можливості якісно обслуговувати будинки. Зараз, на жаль, доводиться скорочувати штат, бо не тільки обслуговування будинків, а й заробітна плата виплачується за рахунок оплати споживачів послуг. З наступного року піднімається мінімальна зарплата, вартість енергоносіїв. Відповідно витрати Керуючої компанії також збільшаться. Тому намагаємося проводити системну роботу з боржниками щодо реструктуризації та поетапного погашення заборгованості. KV: Тобто у 2019 році варто очікувати підняття комунальних тарифів на обслуговування будинків? О.Ц.: Я не можу це стверджувати, але це питання повинно ґрунтовно вивчатися з урахуванням економічних показників. В будь-якому випадку, якість послуги повинна відповідати тарифу. Нове будівництво та конфлікти з забудовниками KV: Багато в Оболонському районі нового будівництва? О.Ц.: Зараз 15 будівельних майданчиків. Більшість житлової забудови зараз ведеться у промисловій зоні. Читайте: В Киевсовете поддержали абсурдные планы Свистунова по застройке Оболони У 2018 році було відновлено будівництво житлового будинку на вул. Дегтяренко, 22. На цьому об'єкті роботи не виконувалися з 2008 року. Серед проблемних забудов доречно згадати будинок на вул. Автозаводській. Там забудовник не виконав свої зобов'язання перед інвесторами. Будинок був підключений до комунікацій, зокрема, електропостачання, по тимчасовій схемі. Зараз ця проблема знята. № Об'єкт будівництва Замовник 1 Будівництво багатофункціонального житлового кварталу (1 черга), пров. Балтійський, 23 ПАТ “Київський склотарний завод” 2 Будівництво житлового будинку з прибудованими нежитловими приміщеннями, просп. Оболонський, 30 ТОВ БК “Кроун”, ТОВ “Інжпромбудсервіс” (виконує функції замовника) 3 Будівництво багатоквартирних житлових будинків, вул. Петра Калнишевського, 2 ТОВ “ЖК Майорова” 4 Будівництво житлово-громадського комплексу на просп. Оболонському біля озера Опечень (ІІІ черга) ТОВ “МЖК Оболонь” 5 Будівництво житлово-офісного комплексу, вул. Кондратюка, 1 (ІІІ черга, ІІ пусковий комплекс) ПрАТ “Енергополь Україна” 6 Житлово-офісний комплекс з об'єктами інфраструктури, просп. Оболонський, 26 (ІІІ черга) ВАТ “Будинок побуту “Оболонь” 7 Будівництво житлово-торгівельного комплексу, вул. Кульженків, 1 (ІІ та ІІІ черга) ТОВ “Фірма Інтеграл” 8 Будівництво індивідуальної котеджної забудови, вул. Богатирська, 32 (ІІ черга) ТОВ “Дніпровська рів'єра” 9 Будівництво багатофункціонального комплексу, вул. Бережанська, 15 ТОВ “АТП-13057-7” 10 Будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, вул. Маршала Маліновського, 2а ТОВ “Укрбуд” 11 Будівництво громадсько-торговельного центру, просп. Степана Бандери, 34в ПАТ “Київхімпостач” 12 Будівництво торгівельно-розважального комплексу на перетині просп. Оболонського та вул. Героїв Дніпра ТОВ “Елікон ЛТД” 13 Будівництво торгово-розважального комплексу, вул. Маршала Тимошенка, 21 ТОВ “Барконд” 14 Будівництво торгово-розважального комплексу з господарськими офісними приміщеннями, вул. Героїв Дніпра, 30 ТОВ “Автекс-К” 15 Будівництво об'єкту побутового обслуговування та відкритої автостоянки, просп. Героїв Сталінграда, 12г ПП “Гремальді” KV: Чи проектують забудовники дитячі садочки і школи в межах своїх житлових комплексів? О.Ц.: Так. На території ЖК “Яскравий” на вул. Сім'ї Кульженків побудовано і вже працює приватний дитячий садочок. У житловому комплексі на Бережанській також має бути збудовано дитячий садок. Коли забудовник оформлював дозвільні документи, адміністрація відмовила у довідці щодо наявності достатньої освітньої інфраструктури. Також проти цієї забудови піднялися люди. В результаті забудовник ввів в проект дитячий садочок і надав письмові гарантії щодо його зведення. KV: За рахунок бюджетних коштів на території району ведуться забудови? О.Ц.: Нового будівництва за рахунок бюджетних коштів на території району не ведеться. На сьогодні таке будівництво не заплановано й на 2019 рік. Проте у нашому районі немає концертної зали. Її збудувати плануємо біля дитячої музичної школи. Вже проведені передпроектні роботи. Ця зала буде при школі і в ній зможуть проводити районні заходи. Думаю, у 2019 році завершимо всі проектні роботи і будемо вирішувати питання щодо фінансування. Школи, садочки та спортивна інфраструктура Оболонського району KV: Достатньо у районі шкіл та садочків? О.Ц.: На території району функціонує 71 заклад дошкільної освіти, де навчається 11 406 дітей. На 100 місць у садочках комунальної власності претендують 110 дітей. І це вже з урахуванням додатково відкритих 15 груп на 300 місць у існуючих закладах дошкільної освіти. На 2019/2020 навчальний рік 2 896 дітей стоїть у черзі у дитячі садки Оболонського району. Також в Оболонському районі працює 44 школи, де навчається 29 674 учні при проектній потужності навчальних закладів - 26 894 місць. Тобто школи заповнені на 110%. У центральній Оболоні з садочками і школами проблеми не має. Проблеми з місцями у дитячих садочках є на Мінському масиві і Куренівці. Особливо проблеми відчутні на Мінському масиві, де збудовані нові житлові комплекси. Перенавантажені 4, 6, 8, 13 та 14 мікрорайони Оболоні. Також сильне навантаження на школи, де будуються житлові комплекси “Міністерський” та “Яскравий”. KV: А є в Оболонському районі школи і садочки, в яких наявні вільні місця? О.Ц.: Так. Дуже багато залежить від керівника закладу освіти. Наприклад, дві школи - № 143 і 231. Вони знаходяться через паркан. Одна школа процвітає і туди черга, а друга - з недобором. На мій погляд, це питання ефективності керівника навчального закладу. Читайте: Школа на киевской Оболони превращена в тюрьму для детей Зараз директорів шкіл  призначають через загальноміський конкурс. Але я вважаю, що відповідальність за призначення директорів повинна лежати  на керівництві району. Тому є потреба у розширені повноважень райдержадміністрації в цьому напрямку. Оскільки неприпустимими є випадки, коли через незадовільну роботу адміністрації школи, діти цілими класами змінюють навчальний заклад. KV: Чи планується робота по модернізації та оновленню шкільної та дошкільної інфраструктури, у тому числі за допомогою реконструкції? О.Ц.: Така робота активно ведеться та є пріоритетом для нас. У 2018 році проведено реконструкцію садочка №260 (пр. Оболонський, 12б), продовжується реконструкція садочка №436 та 593 (вул. Макіївська). Планові ремонти проведено у 31 садочку та 34 школах. У 2019 році будемо робити проект на добудову корпусу до школи №9, яка сьогодні перенавантажена. На центральній Оболоні є 157 ліцей, де хочуть навчатися багато дітей. Зараз вже є проектне рішення щодо надбудови поверху у його приміщенні. У 2019 році плануємо робити проект. Є садочок на вул. Полярній. Раніше там розміщувалася виконавча служба і приватна школа. Зараз приміщення звільнено і буде проводитися його реконструкція. Також на вул. Петра Панча у приміщенні дитячого садочку знаходиться районне відділення Центру зайнятості. Зараз є рішення суду про виселення. Юридичні процедури всі завершено. Проте район не може залишитися без Центру зайнятості. Зараз ми вирішуємо питання щодо його переїзду у приміщення, яке місто надавало Державній фіскальній службі. KV: Наскільки розгалужена в Оболонському районі спортивна інфраструктура? О.Ц.: Зараз на території району наявна 501 спортивна споруда (4 стадіони, 9 футбольних полів, 64 спортивні зали, 130 спеціально обладнаних приміщень для занять спортом, 31 стрілецький тир, 3 криті басейни, 210 спортивних майданчиків). В районі розвивається 54 види спорту. Працює 10 юнацько-спортивних шкіл, які відвідують 3 517 дітей віком від 6 до 18 років. Також працюють заклади військово-патріотичного спрямування - “Єдність” та “Школа мужності”. Міжнародним стандартам відповідає стадіон “Оболонь-Арена” на вул. Північній, 26а. Його постійно використовують при проведенні футбольних матчів першостей України та Прем'єр-Ліги України. Стадіони “Зміна” (вул. Йорданська, 24а) та “Єдність” (Оболонський проспект, 34б) використовуються для проведення міських та всеукраїнських матчів з футболу серед юнацьких команд. На них щорічно проводиться більш 150 офіційних ігор. На території шкіл у 2018 році було споруджено 9 футбольних полів з штучним покриттям (42х22 м) та проведені роботи з капітального ремонту 4 шкільних спортивних залів. Зелені зони та безпека мешканців Оболонського району KV: Скільки у районі зелених зон? О.Ц.: Оболонь є однією з найбільших зелених зон Києва, у районі створено та утримується 116,58 га скверів та 190,52 га парків. Перлиною району є парк “Наталка”, де вже виконані роботи І та ІІ етапу реконструкції, завершується капітальний ремонт північної частини та найближчим часом планується встановлення сучасного дитячого майданчика для фізичного, психологічного та інтелектуального розвитку дітей. Думаю, щоб завершити всі заплановані роботи по відновленню парку потрібно ще біля двох років. У 2018 році продовжувалося створення паркової зони у бік Північного мосту, було капітально відремонтовано та проведено благоустрій скверів на вул. Північній, 30-36, Героїв Сталінграда, 20-20-А, та 54-56, Маршала Тимошенко, 30-35. KV: Чи є на Оболоні зони, які зараз у незадовільному стані? О.Ц.: Таких немає. Проте є певні труднощі з облаштуванням “Оболонського саду”. В перший рік реалізації громадських проектів по нашому району отримав перемогу “Оболонський сад” на перетині вул. Героїв Дніпра та просп. Героїв Сталінграда. Коли почали його втілювати в життя виявилося, що ділянка не має статусу скверу. Зараз будівельні роботи по цьому проекту завершені, але питання з висадженням насаджень не закрите. Оскільки озеленити територію можна, але потрібно ще й мати можливість належним чином її утримувати. Наразі з депутатами Київради опрацьовуємо питання надання “Оболонському саду” статусу скверу. Читайте: Депутат Михайленко просит Оболонскую РГА отремонтировать садики и сквер KV: Як вирішено питання щодо безпеки мешканців району? О.Ц.: Сьогодні налагоджена тісна співпраця з райуправлінням поліції, райвідділом державної виконавчої служби, районним сектором Київського міського відділу з питань пробації, Київською місцевою прокуратурою №5,  районним громадським формуванням з охорони громадського порядку та державного кордону. Це дало змогу проводити спільні рейди по ліквідації стихійної торгівлі (67 рейдів, в ході яких складено 58 адмінпротоколів), рейди “Діти вулиці” (21 рейд) та зустрічі правоохоронців з учнями. Також у взаємодії з правоохоронцями забезпечується виконання заходів міської цільової програми “Безпечна столиця”. В результаті спільних заходів за три квартали 2018 року спостерігається незначне (2%) зменшення злочинності на території Оболонського району. Читайте: Віктор Смирнов: “Серед пріоритетів – реконструкція Контрактової площі та вулиці Сагайдачного” Петро Онофрійчук: “На те, що треба зробити у Дніпровському районі, потрібні 1,5-2 млрд гривень” Геннадій Заболотний: “Поки немає метро на Троєщину, транспортну проблему масиву треба вирішувати іншим шляхом” Фото: надано Оболонською РДАKиевVласть

Україна стиснута між загрозами, явними і прихованими. Від спотворених земельних відносин загроза все більш зростає і скоро почне бути відчутною, і з прихованої перейде до явної. Штучне створення ринку землі за тими правилами, які зараз нав’язуються і, як це не дивно, підтримується псевдо-патріотами та псевдо-економістами, які бачать в позбавленні селянином так йому "ненависної" землі, різке економічне зростання від іноземних інвестицій. Ще ніколи продаж власником свого майна не було ознакою позитивного економічного процесу. Формулювання "нам потрібен ринок землі" звучить як більш схоже на те, що "нам потрібно скупити землю". І, було б дивним, якби селянин хотів сказати, що хоче продати землю, здихатися від неї, бо вона чорна липка смердюча багнюка, яка утримує його в Україні від чиїхось абсолютно справжніх цінностей чи мрій. Таке однобоке бажання щодо ринку землі вимальовує незбалансовану перспективу, в якій перевага буде на стороні тих, хто хоче скупити землю. Раніше, втрата плем’ям чи народом – та любою спільнотою людей землі, значило смерть або асиміляцію або скитання в інші несприятливі умови. За цей час нічого не змінилося. Любе штучне формування соціально-економічних процесів призводить до швидкого порушення рівноваги, яка склалася і супроводжується певними наслідками. Штучне формування ринку землі дасть негативні наслідки. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   При відкритті такого "дикого" ринку землі, незаперечним буде те, що появляться загрози підвищення мотиваційного впливу на селянина, як законними так незаконними методами, з метою примусити продати землю. Фактично з’явиться новий об’єкт для шахрайства, "вмовляння", шантажу, тиску, персонального "рейдерства" та інших кримінальних правопорушень. В умовах існуючої правової незахищеності громадян - це матиме шалені оберти і великі негативні наслідки. В підтвердження цьому може бути те, що робиться на прикладі тільки оренди землі: земля захоплюється, угоди підробляються, нотаріуси масово вчиняють нотаріальні дії з грубими і кримінальними порушеннями, переступаючи всі нормативно-правові норми і норми моралі. Отже, можна незаперечно говорити про те, що вже під загрозою опинилося життя і гідність, конституційні права і свободи та безпека умов життєдіяльності громадян України. Монопольне або олігопольне захоплення землі ставить під загрозу продовольчу безпеку країни. Наслідком такого захоплення землі становиться також, і монополізація ринку продукції рослинництва та їх безконтрольний експорт. Це може спричинити неконтрольоване зростання цін на продовольство та втрати можливості розвитку тваринництва та переробної галузі. Також можливе неконтрольоване виснаження ґрунтів та негативний вплив на природне середовище. Врешті-решт, монополізація землі, монополізація виробництва та ринку рослинницької продукції, поставить під загрозу демократичні цінності, добробут, умови для сталого розвитку, конституційний лад, суверенітет та територіальну цілісність держави. Фактично, це загроза для національній безпеці - земля є сфера державної політики у сферах національної безпеки і оборони України і потребує захисту. Відсутність захисту національних інтересів в сфері земельних відносин унеможливлює реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України. Втім, ситуація з земельними відносинами, в певній мірі, вже ускладнена. На сьогодні існує монополізація та олігополізація ринку землі через масову, з об’єктивних причин, передачу землі її власниками, селянами, у користування за договорами оренди чи емфітевзису. Передача землі в таке користування, а також, продаж права користування нею, через продаж корпоративних прав підприємств-користувачів землею особам, не веріфікованим з точку зору національної безпеки, у тому числі іноземним особам, фактично, створює умови при яких земля може попасти і попадає у володіння і користування явно не друзів України. Які, як мінімум, таким чином хочуть забезпечити продовольчу безпеку власної країни і, як, максимум, сплановані дії на подальше "захоплення" країни через "захоплення" землю з усіма наслідками, які нестимуть загрозу національній безпеці України. Тому, Україні необхідно як можна швидше вириватися з цих жорстких лещат. Єдина можливість – спільні дії, направлені на повернення землі селянину, повернення його до землі як власника підприємства, як працівника на своїй землі і, головне, допомога йому у цьому у вигляді від формування суспільної позитивної думки до створення державних механізмів не тільки підтримки прямого товарного виробництва, а і створення організаційних механізмів. Нова аграрна політики, народна земельна реформа - закладають всі необхідні принципи та положення для забезпечення національної безпеки України. Читайте: Українці зачекались на державу. Механізми державного управління в новій аграрній політиці Роман Головін, кандидат наук з державного управління KиевVласть