На місцевих виборах 25 жовтня мешканці Васильківської ОТГ обиратимуть свого голову. Передвиборчий процес вже супроводжується скандалами, махінаціями та маніпуляціями. Всього за посаду змагатимуться 15 кандидатів – зокрема, голова райради Наталя Баласинович, депутат облради Олег Мазепа, юрист-активіст Богдан Корчинський, а також “кіборг”, що обороняв ДАП 2014 року, колишні зами, депутати міськради, посадовці та підприємці усіх калібрів. Як стало відомо KV, округ №8 утворюють Васильківська, Обухівська, Миронівська, Кагарлицька, Богуславська, Українська, Ржищівська, Федосіївська та Козинська територіальні громади (ОТГ).  Приблизна кількість виборців – 194 071 осіб.  На вибори у Васильківську міську раду сформовано три округи, за даними Центрвиборчкому усього висувається 15 кандидатів. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  До складу новоутвореної Васильківської ОТГ увійде місто Васильків, а також 12 сільських рад, які раніше були у складі Васильківського району. Це будуть території нинішніх Васильківської міської ради, а також Барахтівська, Великобугаївська, Великовільшанська, Застугнянська, Здорівська, Кодаківська, Луб’янська, Митницька, Погребівська, Тростинська, Яцьківська, Шевченківська сільські ради. Орієнтовна кількість виборців Васильківської міської ОТГ – 40003 чоловік. Читайте: Виборча карта Київської області: округи та дільниці  KV вже писала про те, що передвиборчий процес у Василькові відбувається зі скандалом. Зокрема, Васильківська територіальна виборча комісія намагалася відтермінувати реєстрацію 34 кандидатів від Київської обласної партійної організації “За Майбутнє”, та не зареєструвала кандидата від політсили на посаду голови, ексмера міста Валерія Поповича.  Читайте: Васильків продовжує потерпати від передвиборчих скандалів  Вихідці з райрад Балотується на голову ОТГ Наталія Баласинович – чинна голова Васильківської районної ради. Народилася 2 лютого 1985 року у смт Калинівка Васильківського району. Закінчила КНУ імені Тараса Шевченка. Самовисуванка, увійшла до ради від партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність” (БПП). У 2015 році була висунута від партії "Солідарність" кандидатом на посаду мера Василькова. Однак переміг Володимир Сабадаш. У 2014 році Баласинович була довіреною особою, а пізніше – керівником штабу кандидата в народні депутати від БПП, а потім депутата Київської облради Гліба Лірника. 27 червня 2019 року KV писала, що прокуратура Києва оголосила про підозру Баласинович в нанесенні легких тілесних ушкоджень і хуліганстві. На початку липня Наталія Баласинович прокоментувала інформацію про вручення прокуратурою їй підозри в нанесенні легких тілесних ушкоджень як провокацію, пов'язану з майбутніми позачерговими парламентськими виборами. Читайте: Глава Васильковского райсовета может оспорить в суде скандал с консьержкой Пізніше в YouTube з'явилося відео, на якому Баласинович криє когось брудною лайкою, сидячи за кермом автомобіля. Автори відео стверджують, що образи адресовані співробітниці поліції, яка її зупинила. Баласинович, в свою чергу, заявила, що відео було знято понад два роки тому, і є фрагментом її сварки з коханкою чоловіка і її подругою. Згідно даних її декларації про доходи, за 2019 рік Баласинович заробила 432 тис. 104 гривні, що більше за цифру попереднього року (337 тис. 210 гривень), та отримала аліменти на дочку у розмірі 174 тис. 931 гривень. Кількість грошей, які зберігає Наталія готівкою – 75 000 доларів і 987 000 гривень, причому гривневі заощадження зросли на 87 тисяч. З 2016 вона водить автомобіль Nissan Qashqai (2016 р.в.), що належить третій особі.  Квартира площею 119 кв.м. у Дарницькому районі Києва також не належить Наталі і записана на її матір Тетяну Цвєткову, де вони разом проживають. На останню також записана земельна ділянка, на якій Баласинович будує житловий будинок.  Читайте: Глава Васильковского райсовета Баласинович за год не нажила ничего На посаду міського голови Василькова балотується заступник голови райради Сергій Олегович Сергов, який народився 19 жовтня 1986 року у Василькові. За даними офіційної біографії, закінчив Київський Національний університет біоресурсів і природокористування України, Івано-Франківський НТУ нафти і газу. Займався підприємницькою діяльністю. Обраний на посаду 7 листопада 2015 року.  За даними руху “Чесно”, балотувався у Київську обласну раду 7 скликання у 2015 році від “Радикальної партії” на 18 мажоритарному окрузі, але не пройшов. У 2020 році на проміжних та повторних місцевих виборах також ішов першим номером від “Радикальної партії”. Сергій Сергов разом із лідером політичної партії “Радикальна Партія” Олегом Ляшком. 29 серпня 2014 року. Фото: сторінка Сергова у Facebook. За даними YouControl, є засновником ТОВ “Сергофф”, зареєстроване 14 листопада 2012 року за адресою місто Васильків, вул. Урицького, 33, провадило діяльність з техобслуговування та ремонту автомобілів.  Свою кандидатуру від “Опозиційної платформи – За життя” висуває Олег Мазепа – голова комунальної установи Київоблради “Фонд комунального майна”, голова Васильківської райорганізації “Партії Регіонів”, депутат КОР. Олег Мазепа народився 21 квітня 1975 року у Києві.  Читайте: Киевоблсовет не знает, сколько зарабатывают его коммунальные предприятия  Згідно з даними "Чесно", Мазепа Олег Володимирович пройшов до Київоблради 7-го скликання по мажоритарному округу від "Опозиційного блоку" в 2015 році. Згідно офіційної біографії за 2015 рік, з 1993 року по 1994 рік навчався в Київському професійно-технічному училищі № 19, з 2003 року по 2009 рік навчався в Європейському університеті, спеціальність: правознавство, кваліфікація: юрист.  З 1994 року по 2000 рік працював заступником директора малого приватного підприємства “Гетьман”.  З 2010 року по 2014 рік – голова Васильківської районної ради Київської області, 2014-2015 заступник керівника ТОВ “901”.  Згідно з декларацією про доходи за 2019 рік, Олег Мазепа отримав 65 097 гривень зарплати за місцем роботи та 901 107 гривень доходу від підприємницької діяльності: йому належить 100% від загального капіталу ТОВ РМА "Магазин №901" (код ЄДРПОУ – 30108346) та ТОВ "Фірма" Магазин №907" ( код ЄДРПОУ – 24727416), та 50% капіталу ТОВ "Зимовий сад". За адресою у Києві, вул. Коростенська, 29-Б, за даними YouControl, він сам зареєстрований як ФОП, що провадить надання майна у оренду та адмінпослуги.  З нерухомого майна володіє квартирою в Києві площею 44 кв.м., житловим будинком площею 59,4 кв.м. (вартість на момент придбання у 2017 році – 740 тис. гривень), а також земельною ділянкою площею 817 кв.м. (вартість – 700 тис. гривень). Власник двох наручних годинників – марки Breguet і Zenith. Його дружина їздить на автомобілі Audi Q7 (інше право користування). Також зберігає 70 тис. доларів США і 950 тис. гривень готівкою.  У 2018 році був відповідачем у адміністративній справі з порушення вимог фінансового контролю – не повідомив вчасно про будинок та земельну ділянку, які дісталися йому на підставі договору даріння, а тому підозрювався у корупції. Справу було закрито через відсутність складу правопорушення, а апеляцію відхилено.  22 червня 2020 на сесії КОС на розгляді звернення до Верховної Ради щодо визначення центрами субрегіонального рівня Броварського, Васильківського, Бородянського та Вишгородського районів ініціював голосування за збереження Васильківського району, яке підтримали 50 депутатів. Комунальний перевізник і юрист міськради Йде у владу і Антон Сергійович Боровик – народився 22 січня 1983 року у місті Армавір, РФ, проживає у селі Рославичі Обухівського району. Висувається від партії “УДАР” Віталія Кличка”, працює т.в.о. директора компідприємства “Автотранспортне підприємство Шевченківського району”. Був одружений, є дочка від шлюбу. Згідно даних з відкритих джерел, є засновником ГО “Золоті Ворота” та входить до ініціативної групи ГО “Народна рада” у Васильківському районі, секретарем якої є депутат Глевахівської селищної ради Олена Тімоніна. Читайте: Грязные игры: киевляне будут платить за вывоз мусора значительно дороже  Згідно з декларацією про доходи за 2019 рік, отримав 526 649 гривень зарплати: 278 059 гривень за місцем роботи у КП “Шевченківське АТП” та 248 590 гривень – зарплата комерційного директора у ТОВ “Профпереробка” (засновники зареєстровані у Кіпрському офшорі та через закриті венчурні фонди). Зберігає 85 тис. доларів США, 833 324 гривні та 25 тис. євро готівкою. Має мотоцикл Yamaha Drag Star 400 (2008 р.в.), на якому їздить з 2017 року – а 2016 року декларував автівку Volkswagen Jetta (2013 р.в.). Власної або нерухомості у користуванні не має або не декларує. Цікаво, що за даним ПІБ можна знайти припинений станом на сьогодні ФОП, який з 2002 року займався роздрібною торгівлею з лотків та на ринках. У Тернополі. У власності ФОПу – той самий мотоцикл Yamaha Drag Star 400, згідно даних YouControl. Можна припустити, що тоді у Тернополі він і заприятелював із жителем Тернополя Андрієм Ігоровичем Матюхановим, який пізніше у 2007 році заснує ТОВ “Космополіт Менеджмент” (діяльність – фінансове посередництво та купівля-продаж нерухомості) і поставить Боровика представником фірми. А нині Матюханов – заступник голови Громадської ради при Шевченківській РДА у Києві, у якій членствує і сам Боровик. Матюханов з 2012 року до вересня 2020 року був керівником Київської міської організації партії “Удар”. Читайте: Выборы в Киевсовет: список “УДАРа” Васильківчанин Богдан Іванович Корчинський висувається від партії “Громадянський рух “Хвиля”. Народився 17 квітня 1982 року, працює директором юридичного департаменту Васильківської міської ради. Освіта вища – згідно до офіційної біографії, закінчив Державну академію керівних кадрів культури і мистецтв і отримав повну вищу освіту за спеціальністю “Менеджмент організацій” та здобув кваліфікацію менеджер-економіст.Кар’єра Корчинського. Скріншот з його сторінки у російській соцмережі “ВКонтакте”. У період з вересня 2004 року по листопад 2005 року працював головним спеціалістом відділу інформаційного забезпечення управління з питань внутрішньої політики Київської облдержадміністрації. У 2006 році як керівник міської організації політичної партії “Громадянська партія “ПОРА” Корчинський був обраний депутатом Васильківської міської ради 5-го скликання. На чергових виборах у 2010 році балотувався на посаду міського голови та очолював партійний список партії “малого та середнього бізнесу України” до міськради, але через грубі фальсифікації не був допущений до участі у виборчій кампанії. 2008-2015 рік – був головою Васильківської міської організації Партії малого та середнього бізнесу України та членом Партії малого та середнього бізнесу України. Після позачергових виборів міського голови у 2014 році, їх переможець Сергій Сабов запропонував Богдану Корчинському працювати радником Васильківського міського голови з питань розбудови громадянського суспільства та місцевого розвитку. З 2015 року – член партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність”.  Згідно декларацій про доходи за 2018 та 2019 рік, минулорічний дохід Корчинського складає 321 413 гривень, 20 тис. гривень тримає готівкою та невстановлену суму у євро – на банківському рахунку (у 2018 році тримав 70 тис. гривень готівкою, ще 10 000 мала його дружина Вікторія).  Має будинок 46 кв.м. у Малій Антонівці Білоцерківського району та знімає квартиру 40 кв.м. у Василькові, у 2018 році знімав будинок 74 кв.м у місті. Їздить на Fiat Doblo 2004 р.в., що придбав у 2019 році. Головує у громадських організаціях “Європейське суспільство), “Взаємодія “Свій до свого по своє” та “Агенція інноваційного розвитку громад”.  Також, згідно до даних YouControl, він або повний його тезка – один з засновників нині припиненого ТОВ “Громадаінвестбуд”, та підписант у приватних підприємствах “Креатив Консалтинг” (веде діяльність у сфері права, зареєстроване у селі Лосятин Васильківського району) та “Ріа” Мережа бордів”. Керівником та засновником останнього є наступний кандидат у даному списку. Подвійний Шевченко, голодний опонент і решта  Йдуть на вибори голови Василькова  два безпартійні кандидати із прізвищем Шевченко. Обидва народились та проживають у Василькові. Перший – Тарас Олександрович Шевченко 1986 р.н., який висувається від партії “Національний корпус” і працює менеджером з реклами у ТОВ “ОД Пролісок” з 2011 року. Депутат Васильківської міської ради 6 скликання (2010-2015 роки, фракція ВО “Свобода”). За даними YouControl, разом з колегою по фракції Іваном Корчинським, а також екснардепом (8 скликання, фракція “Радикальна партія”), тодішнім депутатом Васильківської міськради від партії “За Україну” та ще низкою людей заснували у 2007 році ТОВ “Інвест-Вікторія” із статутним капіталом 44 тис. гривень. Фірма займалася будівництвом. Як згадується вище, був керівником та засновником ПП “Ріа” Мережа бордів” разом із Богданом Корчинським. А також він чи його повний тезка – керівник ТОВ “Мембрана Нова”, засноване у 2017 році у селі Княжичі Броварського району.  У депутати до міськради Василькова, до речі, балотується очільник міського осередку партії “Національний корпус” Ірина Шевченко – дружина Тараса. Другий кандидат з таким прізвищем – Андрій Васильович Шевченко, 1981 року народження; суб’єкт висування – партія “Слуга народу”. Народився і живе у Василькові, займає посаду інженера-технолога у КП "Васильківська шкіряна фірма". Згідно даних YouControl, деякий час – 2019-2020 – був керівником Васильківської міської організації політпартії “Народний Рух України”. До того – ФОП, що торгував спортивними товарами, був зареєстрований 2011 року і нині припинений. Колишній адміністратор місцевого “Сільпо” (ТОВ “Фоззі Груп”).  У листопаді 2019 року KV писала, що нардеп Дубінський подавав кандидатури на посади голів Васильківської та Обухівської РДА, зокрема Андрія Шевченка та Тетяну Омельченко. Наразі ж, за даними сайту “Посіпаки”, Шевченко працює помічником Дубінського на громадських засадах.  Читайте: Александр Дубинский: “Буду нещадно всех мочить, невзирая на чины и звания”  Від політичної партії “Пропозиція” висувається Галина Юріївна Ларіна, яка народилася 12 серпня 1964 року у Василькові, і наразі є завідувачем сектору культури, туризму та охорони культурної спадщини в Управлінні культури, туризму та охорони культурної спадщини Васильківської міської ради. Згідно останніх дописів екснардепа Мосійчука у Facebook, Ларіна вирішила піти у відкриту боротьбу проти Баласинович – до того навіть, що викликала чинну голову ради на дебати. При цьому, якщо у мережі з’являються провокаційні матеріали, що ллють бруд на її конкурентку, закликає до їх засудження. За Ларіною, згідно даних YouControl, немає підприємств чи фірм, у яких вона є засновником чи керівником. Її чоловік Ігор Вікторович Ларін – нині керівник ГО “Спортивно-бальна Федерація Танцювальних колективів Київської області, та ГО “Васильківський міський клуб “Марс”. Раніше – керівник одного з місцевих комунальних підприємств. Відповідно до її декларації про доходи за 2019 рік, заробила 216 553 зарплати за місцем роботи, ще 40 282 гривень – зарплата чоловіка. Готівкових коштів не тримає. Нерухомість у власності – три земельні ділянки сукупною площею 2623 кв м. та житловий будинок 212 кв. м у Василькові. Одна автівка – Honda CR-V 2207 р.в. випуску, придбана у 2008 році за ціною 215 тис. гривень. KV писала у 2014-2015 роках, як тодішній Васильківський міський голова Сергій Сабов своїм розпорядженням від листопада 2014 року звільнив Галину Ларіну з посади начальника відділу культури, однак, незабаром вона знову приступила до обов'язків, оскарживши рішення і вигравши в суді. Міський голова Василькова у відповідь на це подав апеляцію на рішення суду першої інстанції і вимагав звільнити Галину Ларіну. Тоді аудит вказував на низку невідповідностей у даних бухгалтерії та фінконтролю відділу культури. Матеріали даної ревізії були передані в прокуратуру Київської області для прийняття рішення про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб відділу культури. Читайте: Они хотят твой голос: кандидаты на пост мэра Василькова Олена Миколаївна Кобзар – самовисуванка, народилася у Києві 1 червня 1980 року. В.о. голови Здорівської сільської ради, де наразі і проживає. Підприємств, у складі яких вона є керівником чи засновником, немає. За даними декларації про доходи, отримала 253 тис. 204 гривні зарплатні. Нічого крім зарплати не декларує протягом років. Згідно з протоколом засідання НАЗК від 7 березня 2018 року, притягалася до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 172-7 КУпАП “Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів”: через кілька випадків вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Чинить спротив спробам голови Калинівської сільради Юлії Олексенко привласнити 150 га землі у Здорівці, пишуть місцеві сайти. Румянцев Валентин Іванович – народився 24 червня 1983 року у Чорнобилі, висувається від партії “Наш край”. Інспектор права ювенальної превенції Васильківського відділу поліції ГУ НП, нині проживає у Василькові.  З 2005 року – юрисконсульт 1-ї категорії Управління фінансового моніторингу. З 2007 року – начальник відділу адміністрування майнових податків управління оподаткування фізичних осіб Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області. 2008 року отримує звання “Радник податкової служби ІІІ рангу”. У 2011 році – головний державний податковий ревізор-інспектор відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб. До 2016 року працював детективом Національного антикорупційного бюро. Двічі балотувався у міськраду – у 2010 році на голову, у 2014 – від партії “Зелені”, у 2015 – у депутати від партії “Нові обличчя”. Згідно даних декларації про доходи за 2019 рік, отримав 139 тис. 179 гривень зарплати, разом із батьком та матір’ю також отримав 7632 гривні виплат для постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, та 18 тис гривень допомоги при народженні дитини на дружину. Узяв у кредит 30 тис. гривень, які тримає готівкою. Уся нерухомість записана на батьків та членів сім’ї: земельні ділянки – 1500 кв.м у Борисові Васильківського району (мати), три ділянки сукупною площею 2883 кв.м та житловий будинок 72 кв.м у Василькові (батько), 1860 кв.м у Мар’янівці на Васильківщині (дружина), квартира у Василькові 114 кв.м (спільна власність). На батька записаний також придбаний у 2019 році Ford Focus 2013 р.в.. Співвласник корпоративних прав у двох фірмах: ТОВ “Асті-Люкс” та ТОВ “Грандвесткомпані” (один з засновників в обох – його дружина). Що стосується батька, він – голова Васильківської “Української православної церкви (Різдва Богородиці), власниками якої зазначені прихожани. Першочерговими завданнями у своїй програмі називає, зокрема, прийняття статуту Васильківської об’єднаної територіальної громади, та формування самодостатнього бюджету, економічний розвиток та створення програми “Безпечна Васильківщина”, реформування ЖКГ, розвиток дозвільної та туристичної інфраструктури, тощо.  Браніцький Валерій Віталійович – народився 18 жовтня 1970 року у Василькові, де і проживає; є фізособою-підприємцем, що зареєстрований по вул. Сонячна у Василькові, і дає консультації з питань комерційної діяльності й управління. Декларації про доходи не подавав. Самовисуванець. Був керівником ТОВ “Виробнича фірма “Будматеріали” до 2016 року. Його дружина Тетяна Браніцька донедавна очолювала Васильківську ТВК (по квоті “Слуги народу”). Екснардеп Ігор Мосійчук звинувачував його в тому, що нібито вкрав та з’їв заяву свого опонента Валерія Поповича про згоду балотуватися. Йде у владу й фізособа-підприємець Оксаніченко Анна Володимирівна.  Висувається від партії “Голос”. Народилася 21 квітня 1985 року у Польщі, місто Грифино, наразі працює і проживає у Василькові, координатор партії “Голос” в Київській області. Подає кандидатуру одразу на три напрямки: голова Васильківської ОТГ, депутат Васильківської міськради та депутат Київоблради (8 округ, Обухівський район). Рік тому балотувалася у Верховну Раду (94 округ). На місцевих виборах 2015 року подавалася у міськраду Василькова від партії “Нові обличчя”, місцем роботи вказувала держпідприємство "Державний центр Радіочастот”. Читайте: Они хотят ваш голос: 94 избирательный округ Киевской области (Обуховщина и Васильковщина) Згідно з біографією, що її опублікувала кандидатка, має дві вищі освіти: інженерну та менеджмент організацій, а також більше 50 тренінгових навчань у міжнародних та українських експертів. На сайті партії зазначено, що з 2015 року вона активно займається громадською діяльністю у Василькові. Оксаніченко є власником туристичного агентства "ФайноТур" і керівником всеукраїнської громадської організації "Бітвін сітізен", яка працює в напрямку розвитку міжнародного співробітництва між країнами. Помічниця нардепа Романа Лозинського. Заміжня, має двох дітей. співзасновниця та керівник (2015-2018 рр) ГО “Альянс Добрих Справ”, керівник Благодійної організації "Благодійний фонд "Добросправ" Згідно з декларацією про доходи, яку Оксаниченко подавала за 2018 рік у якості кандидата в нардепи, того року отримала 313 830 гривень доходу від підприємництва та 19 240 гривень зарплати, її чоловік (начальник відділу складської логістики, ТОВ “Сапплай інтернешнл консалтинг”) отримав 431 894 гривень зарплати. Із нерухомості – квартира у Василькові 74,3 кв.м. у спільній власності з чоловіком та матір’ю. У власності чоловіка – ВАЗ 21723 2009 р.в. Іде на вибори голови ОТГ самовисуванець Голобородько Павло Віталійович, народився 11 червня 1990 року у Василькові, де і проживає. Місце роботи – ПрАТ "Страхова компанія "ЮНІВЕС", посада – начальник відділу фінансового аналізу та аудиту. У 2019 році балотувався у народні депутати по 94 округу (самовисування). За даними ring.org.ua, також є засновником та головою ТОВ “Алюгз-Груп”, що зареєстроване у Василькові та займається роздрібною торгівлею. Голобородько станом на березень 2020 року має податковий борг у більш ніж 250 тис. гривень, його майно перебуває під заставою. Серед планів на посаді – “відреставрувати синагогу біля ресторану “Романтик”, облагородити набережну річки Стугна й створити неподалік парк, щоб проводити фестивалі та концерти, навести лад в парку Берізки”. Ще один самовисуванець – Майстер Ірина Володимирівна (у дівоцтві – Іришина), народилася 20 січня 1983 року у Василькові і нині там проживає. За освітою – інженер-конструктор швейних виробів. Депутат Васильківської міської ради V скликання. Працювала керівником загального відділу Васильківської міськради з часів мерства Володимира Іващенка у Василькові.  Була звільнена з посади тодішнім очільником міськради Сергієм Сабовим, однак, суд визнав її звільнення незаконним. Далі стала заступницею чинного мера міста Володимира Сабадаша. Її батько – екс-депутат Васильківської міської ради, екс-голова міської парторганізації ВО "Батьківщина" Володимир Ірішин. Мати теж була членом цієї партії. 2015 року Майстер балотувалася від партії Юлії Тимошенко до Київської облради, Васильківської міськради та на посаду мера Василькова (округ № 74), але невдало. 4 листопада 2018 року перемогла у проекті телеканалу "112 Україна" "Кандидат". Ще на етапі запуску шоу його переможцеві обіцяли місце у прохідній частині списку партії "За життя" на парламентських виборах. Проте, зрештою, Майстер посіла у списку аж 63-тю позицію. Після перемоги в шоу "Кандидат" Майстер очолила васильківський осередок партії  "За життя". Нині помічник-консультант народного депутата України IX скликання Вадима Рабіновича (“Опозиційна платформа “За життя”) на громадських засадах, позапартійна. Нині позапартійна. Співзасновник та директор благодійного фонду “Міжнародний благодійний фонд “Золота Антилопа”. Згідно останньої поданої декларації про доходи за 2018 рік, заробила 49 567 гривень. Має квартиру у Василькові 31,7 кв.м. вартістю 202,5 тис. гривень на момент придбання у 2012 році (остання грошова оцінка – 103 486 гривень). Не декларує наявність в неї сина, про якого згадує у біографії, з 2016 року. Останній у списку самовисуванець – безпартійний Олександр Сергійович Скиба. Народився у селі Тарасівка Києво-Святошинського району 8 лютого 1978 року, проживає у Києві. Старший науковий співробітник Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у якому 2000 року отримав вищу освіту за фахом “історик, викладач історії”. Паралельно з навчанням працював спочатку оператором ГРС Боярського ЛВУМГ ДП “Київтрансгаз”, а з 1998 до 2002 року був учителем історії та правознавства у середній загальноосвітній школі № 21 міста Києва. У серпні 2014 році був мобілізований, маючи з військового досвіду лише військову кафедру за фахом офіцера-вихователя, служив у 122-му окремому аеромобільному батальйоні 81-ї десантної бригади. Першими боями підрозділу стали бої за Авдіївку та Піски, в яких Скиба отримав псевдо “Арес” на честь давньогрецького бога війни. Надалі взимку 2014—2015 років протягом 24 днів керував обороною Донецького аеропорту (командир 8-ї роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантної бригади, позивний “Арес”). Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.  Сюжет телеканалу “5” від 22 січня 2019 року У 2000—2003 роках був керівником соціальних проектів ГО “Соціальний центр мікрорайону „Перспектива — Оболонь”. Паралельно був помічником депутата Київської міської ради за виборчим округом № 43 на громадських засадах. У 2010—2014 був депутатом Васильківської міської ради Київської області, був обраний за округом від Партії промисловців і підприємців України. На час виборів був першим заступником Васильківського міського голови. У липні 2014 року Скибу було обрано секретарем Васильківської міської ради, що спровокувало гостру кризу: міський голова Сергій Сабов відмовився підписувати рішення та ініціював позачергові вибори. У подальшому Скиба оскаржував розпуск ради. На виборах до Київської міської ради 2015 року балотувався від Всеукраїнського об'єднання “Батьківщина”, але не був обраний депутатом. На час виборів проживав у Києві, був заступником голови ГО “Соціальний центр мікрорайону “Перспектива — Оболонь”. З грудня 2019 року є керівником приватного акціонерного товариства “Термінал-М”, зареєстрованого на вул. Резервній в Оболонському районі Києві, і яке виробляє сухі будівельні суміші. Читайте: Мэром Василькова хотят стать слишком много подполковников  Нагадаємо, Центральна виборча комісія (ЦВК) оприлюднила затверджені списки обласних багатомандатних та одномандатних виборчих округів, за якими обиратимуться депутати Київської облради, а також депутати і голови міських, селищних та сільських рад на чергових місцевих виборах 25 жовтня. Загалом на Київщині сформовано 460 округів, найбільше – для виборів сільських та селищних депутатів.  Читайте також: Хочуть у владу: список кандидатів на голову Української ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Тетіївської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Бориспільської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Богуславської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Фастівської ОТГ Хочуть у владу: список кандидатів на голову Переяславської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Обухівської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Яготинської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Березанської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Славутицької ОТГ  Хочуть у владу: список кандидатів на голову Білоцерківської ОТГ на місцевих виборах 2020  Фото: коллаж KVКиевVласть

Мер столиці Віталій Кличко, на переконання лідера партії “Рідна країна” Миколи Томенка, прагне не допустити спостерігачів на місцеві вибори задля їх фальсифікації, а також за допомогою своєї команди готує схеми з підкупу виборців.  Про це KV стало відомо з заяви заяви Миколи Томенка у Фейсбук.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Слово “фальсифікації” в українському політичному словнику міцно закріпилося поруч зі словом “вибори”. Звісно, що ці місцеві перегони не стануть виключенням. І не дарма! Наприклад, у Києві міська влада на чолі з Кличком готує цілу купу схем, пов’язаних з фальсифікаціями. Щоб зберегти посаду міського голови за Віталієм Володимировичем, владний апарат і надалі невпинно поринає у “схематоз”. Так по більшості партійних списків були розкидані “схемники” Черновецького, які працюватимуть над масштабним підкупом виборців”, – написав Микола Томенко. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Також він привів приклади і назвав декілька призвищ. “Якщо взяти для прикладу списки “УДАРу” та “Слуги народу”, то в них міцно засіли протеже “смотрящєго” Дениса Комарницького – партнера та приятеля Степана Черновецького та співголови фракції його батька у Київраді позаминулого скликання. А “Батьківщина” “пригріла” одіозну Аллу Шлапак, відому своїми схемами підкупу виборців також за часів Льоні Космоса. Окремо влада на чолі з Кличком планує залякати виборців епідеміологічною ситуацію – щодня очільник столиці з усіх екранів розповідає нам про загрозу епідемії, зростання випадків захворювання тощо. І це при тому, що сам Кличко гребує одягати маску на публічних заходах, а спокійно фоткається з людьми без неї – та ще й у закритих приміщеннях! Як от, приміром, тоді, коли він приїхав вчергове попіаритися у кінотеатр “Лейпциг”, – відмітив Микола Томенко. Крім цього він додав, що зараз Київ знову хочуть віднести до “помаранчевої зони”. На його думку, всі ці заходи залякування спрямовані на те, щоб, по-перше, знизити явку, а, по-друге, не пустити на дільниці спостерігачів.  “Команда Кличка та його братські партії “Слуга народу” та “Батьківщина” тестують інформацію про непотрібність спостерігачів на дільницях з огляду на епідеміологічну ситуацію. Їх мета зрозуміла: максимально комфортно в їхніх інтересах порахувати голоси киян, залучивши вже вам відомі схеми Черновецького. Наша команда “Рідної країни” делегує на дільниці спостерігачів і не допустить ліквідацію цього інституту, щоб не допустити фальсифікації волевиявлення киян”, – пообіцяв Микола Томенко. Читайте: “УДАР” на чолі з Кличком напередодні виборів зловживає адмінресурсом, – Микола Томенко Фото: KV КиевVласть

Кандидату на посаду Васильківського міського голови Валерію Федоровичу Поповичу, що висувається від політсили “За Майбутнє”, не дають зареєструватися у місцевій ТВК. Тіньова боротьба проти імовірного конкурента на місцевих виборах-2020 набула макабричних обертів: документи, що зникають, заяви, що з’їдаються, будівлі ТВК, що псевдомінуються та судові справи, що відлунюють з минулих виборів голови. Довго тягнули у ТВК і з реєстрацією кандидатів у депутати міськради. У Київському обласному осередку партії “За Майбутнє” вбачають брудну гру з використанням фальсифікацій та залякувань.  Хронологія подій Представники політсили розповідають, що на реєстрацію їх подали ще 23 вересня. 24 вересня чинний мер міста Володимир Сабадаш, що долучився до “За Майбутнє”, у себе на сторінці Facebook виклав допис про те, що Васильківська ТВК нібито загубила документи, подані Київською обласною партійною організацією “За Майбутнє” для реєстрації. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   “Друзі, тільки що з’ясувалося, що у мене та у 34 членів моєї команди “випадково” зникли документи після їх подання до територіальної виборчої комісії. А члени комісії “не знають”, де вони. Впізнаю почерк мосійчуківсько-іващенківських бандитів, які працювали на виборах у Василькові у 2010 році. Зараз подаємо новий пакет документів. Працівники поліції на місці”, – пише Сабадаш у Facebook. Наступного дня він написав, що було скоєно “напад на одного з членів моєї команди”, а пізніше додав, що “наша політична партія вже тиждень не може зареєструвати кандидата на голову ОТГ, в той час як 15 кандидатів від інших партій не мали жодних проблем з реєстрацією. То документи “пропали”, то місце засідання ТВК замінували, то кворуму немає”. Читайте: Мэр Василькова Владимир Сабадаш отстранен от занимаемой должности, – Нацполиция  До ТВК подані були два пакети документів – один для реєстрації кандидата на посаду голови Васильківської ОТГ Валерія Поповича, інший – з кандидатами у депутати Васильківської міськради. Документи, які двічі зникали, подати все ж вдалося. Але процес розгляду документів та реєстрації ніби навмисно затягувався з боку ТВК.  За збігом обставин, розповіла керівник юридичного відділу Київської обласної організації політичної партії “За Майбутнє” Любов Гребелюк, засідання ТВК, де мали розглянути заяви кандидатів на реєстрацію, призначили в останній день реєстрації, 28 вересня. За її словами, все почалося з того, що під час реєстрації документів член територіальної виборчої комісії (ТВК) “помилилася” у кількості сторінок і неправильно порахувала кількість аркушів, а наступного дня частина документів зникла. Документи подають повторно, але вони зникають знову. Розгляд питання з реєстрації кандидатів у депутати та на посаду міського голови від Київської обласної організації політично партії "За Майбутнє" ТВК також поставили останнім. Того дня воно тривало майже до 12 години ночі через деякі дивні обставини. Пізніше поліція отримала повідомлення про “замінування” будівлі ТВК. Усіх, хто знаходився у будівлі, вивели поліціянти. “Після перевірки процес голосування ліниво потік далі. Близько дванадцятої години вечора ТВК дійшло до розгляду останнього питання: про реєстрацію кандидатів у депутати від Київської обласної організації політично партії “За Майбутнє”.  Попередній склад Васильківської ТВК, який приймав рішення стосовно реєстрації кандидатів від “За Майбутнє”. Додаток 192 до постанови Центральної виборчої комісії від 10 серпня 2020 року № 172. “Голова ТВК таки змусила понервувати, бо не ставила питання реєстрації кандидатів у депутати від Київської обласної організації політичної партії "За Майбутнє" на голосування. Навіть було запропоновано відкласти розгляд справи на наступний день! А до моменту “Х”, тобто до опівночі, лишалося 10 хвилин. Відчула себе трішки Попелюшкою. І як у кращих фільмах, де все вирішується в останній момент, голова ТВК, ставить на голосування реєстрацію кандидатів в депутати. У результаті 12 "За" і ура, рішення прийнято! Кандидати в депутати до Васильківської міської ради зареєстровані”, – пише Гребелюк у себе на Facebook. Засідання Васильківської ТВК 28 вересня Друга частина Марлезонського балету Зареєструвати кандидата на посаду голови Поповича, не дивлячись на наявність всіх документів, не вдалося – як розповіла Гребелюк, більшість членів ТВК утримались при голосуванні, хоча мали згідно закону або прийняти рішення про реєстрацію, або відмовити. А далі виявилося, що заява кандидата на голову ОТГ Валерія Поповича взагалі зникла.  Як пише екснардеп від Васильківщини Ігор Мосійчук (8 скликання, фракція “Радикальна партія”) на своїй сторінці у Facebook, у Васильківській ТВК, головою якої є представник партії “Слуга народа” Тетяна Браніцька, вкрали заяву про згоду балотуватися ще не зареєстрованого кандидата на посаду Васильківського міського голови Валерія Поповича. У своєму дописі він звернувся до чинного нардепа від “Слуги народа” Олександра Дубінського (94 округ) і попросив його звернути увагу на цей факт: “Цю заяву вкрав і з’їв інший кандидат на посаду міського голови Валерій Браніцький, чоловік голови ТВК, яка представляє [партію “Слуга народа”]. Тетяна Браніцька допустила до виборчої документації свого чоловіка, а той вкрав і з’їв заяву конкурента. Васильківчани вже поінформовані Вашим штабом, що “Слуга народа” звернулася до ЦВК з заявою про заміну Браніцької у складі Васильківської ТВК, але наразі відбуваються дикі речі, коли одні кандидати пожирають документи інших”. Засідання Васильківської ТВК 28 вересня, місто Васильків. Момент, де виявилося зникнення деяких документів, зокрема, заяви кандидата про згоду балотуватися. 1 жовтня Любов Гребелюк подала скаргу до ЦВК стосовно бездіяльності Васильківської міської ТВК. Скаргу було розглянуто наступного ж дня і частково задоволено, а ЦВК постановляє (№ 336 від 02 жовтня 2020 року): визнати протиправною бездіяльність Васильківської міської ТВК, що виявилась у неприйнятті рішення про реєстрацію або про відмову у реєстрації кандидата на посаду Васильківського міського голови Валерія Поповича, висунутого Київською обласною організацією політичної партії “За Майбутнє”; встановила факт грубого порушення Васильківською ТВК Конституції України та Виборчого кодексу України; достроково припинила повноваження всього складу Васильківської міської ТВК. 4 жовтня ЦВК випускає постанову “Про новий склад Васильківської міської територіальної виборчої комісії Обухівського району Київської області”. До складу, зокрема, увійшли: Голова комісії – Кривенко Олег Олегович, 1981 року народження (місцева організація ПП “Слуга народу”); Заступник голови комісії – Джурило Сергій Григорович, 1959 року народження – від місцевої організації ПП “Опозиційна платформа – За життя” ; Секретар комісії – Салига Роксолана Іванівна, 1990 року народження – від місцевої організації політичної партії Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина”. Згідно до постанови ЦВК, Васильківська міська ТВК у новому складі має не пізніше 21 години 5 жовтня 2020 року повторно розглянути питання щодо реєстрації кандидата на посаду Васильківського міського голови Валерія Поповича, висунутого київською обласною організацією політичної партії "За Майбутнє" та невідкладно надіслати до Центральної виборчої комісії копію такого рішення. Що стосується голови ТВК у попередньому складі Тетяни Браницької, то вона у розмові з кореспондентом громадянської мережі “Опора” зазначила – про рішення щодо розпуску міської ТВК під її головуванням, стало відомо від куратора з Центральної виборчої комісії. Інформацію голова міської ТВК дізналася у телефонному дзвінку від нього. Однак самої постанови, щодо вищезгаданого рішення про розпуск, голова Васильківської міської ТВК на власні очі (на тот момент) не бачила. Також Тетяна Браніцька зазначила, що нині кандидати у депутати не випускають її з приміщення міської ТВК та вимагають копію постанови. Однак, у розмові зі спостерігачем ОПОРИ голова Васильківської міської ТВК наголосила, що члени комісії, станом на вечір п’ятниці 2 жовтня, вже склали повноваження та зачинили сейф. А голова міста Сабадаш заявив: “зараз на вже екс-голову Васильківської ТВК здійснюється тиск для того, щоб вона підписала документ про те, що Валерій Попович не здав усі документи для реєстрації”. Судова тяганина Одразу після постанови ЦВК про розформування одного складу Васильківської ТВК та затвердження нового партія “Пропозиція” позивається у Шостому адміністративному апеляційному суді. Всього таких позови три, і по одному з них, розповіла Гребелюк у коментарі KV, позивач відмовився від позову: через те, що нібито є постанова ТВК від 29 вересня 2020 року про відмову Валерію Поповичу у реєстрації. Але такої постанови не може бути, переконана юристка, оскільки на засіданні ТВК за таке рішення не вистачило голосів. “У нас великі сумніви щодо того, чи не підроблена взагалі постанова. Голова ТВК у суді сказала, що постанови про відмову не підписувала. Хоча я особисто бачила 27 вересня у ТВК щодо заяви Поповича про згоду балотуватися, а 28 вересня членами комісії була викликана поліція щодо її зникнення. Тобто наші документи зникають, правоохоронці фіксують цей факт, а потім комісія виносить на засідання саме цей пакет документів, що начебто зникли, та намагається відмовити у реєстрації з цих підстав. Згідно протоколу засідання ТВК не приймала рішення про відмову. Але водночас є постанова за підписом голови, яка стверджує, що нічого не підписувала. Ми підозрюємо підробку. Мова уже не про бездіяльність комісії, а про кримінальні речі”, – наголошує Любов Гребелюк.  У реєстрі судових рішень є адміністративний позов (справа № 855/62/20) Васильківської міської організації політичної партії “Пропозиція” до Центральної виборчої комісії за участі Київської обласної організації політичної партії партії “За Майбутнє” у якості третьої сторони. Міський осередок “Пропозиції” вимагає від ЦВК скасувати постанову № 336 від 02 жовтня 2020 року “Про скаргу Київської обласної організації політичної партії “За Майбутнє”. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив рішення, згідно якого ЦВК має надати копії скарги та постанови, а Васильківська ТВК – копії заяви та документів, що подавалися до комісії обласним осередком партії “За Майбутнє”, та копію вищезгаданої постанови ТВК. Новий цикл Цікаво, що подібна історія за участі тих самих дійових осіб відбувалася 7 років тому. Напередодні позачергових виборів Васильківського міського голови 2 червня 2013 року, кандидат у голови міськради Валерій Попович позивався до Васильківської міської виборчої комісії Київської області про визнання протиправною та скасування постанови № 60 від 9 травня 2013 року “Про відмову в реєстрації кандидата на посаду Васильківського міського голови Поповича В.Ф.”  Засідання суду мало проходити у понеділок, 13 травня 2013 року, але того дня працівники міліції та спецпризначенці підрозділу “Беркут” не пустили адвоката Валерія Поповича Миколу Неділька, самого Поповича та ще низку людей на засідання. Під час спроби прорватися до суду та внаслідок штовханини з міліцією екс-майору Управління державної охорони Миколі Мельниченку, який був довіреною особою Поповича, зламали руку. За словами Валерія Поповича, він був висунутий кандидатом у мери Василькова як безпартійна особа, висунута від партії "Єдність", однак через фальсифікацію документа про те, що він начебто є членом партії "Україна – вперед!", Васильківська ТВК відмовила йому у реєстрації кандидатом. Фото: УНІАН Київський окружний адмінсуд відмовив йому у задоволенні позову, і тоді Попович направив апеляцію, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Попович став готувати апеляцію. Урешті-решт, 17 травня Васильківський виборчком встиг ухвалити постанову про його реєстрацію кандидатом, і наступного за цим дня Київський апеляційний адмінсуд ухвалив рішення, згідно до якого визнавав нечинною постанову Київського окружного адмінсуду та закрив справу.  Читайте: Фастов, Переяслав и Васильков избрали мэров Нагадаємо, на виборах міського голови Василькова у жовтні 2015 року самовисуванець Володимир Сабадаш обігнав Валерія Поповича, на той час кандидата від партії "Єдність", Тодішній мер Василькова Сергій Сабов (обраний у 2013 році) посів третє місце у виборчих перегонах.  Валерій Попович – екс-керманич Василькова із 19-річним стажем (1995-2006, на місцевих виборах-2015 висунув свою кандидатуру у голови міськради від партії Олександра Омельченка "Єдність", в рядах якої був ще з початку 2000-х. За часів парламентської кампанії 2012-го на деякий час вирішив приєднатися до політсили "Україна – Вперед!" Наталії Королевської. Мером Василькова Валерій Попович пропрацював 19 років (1997-2006). У 2006 році програв Сергію Іващенко.  Читайте: В Василькове на выборах мэра лидирует Владимир Сабадаш Фото: коллаж KVКиевVласть

Киевский осередок політичної партії “За майбутнє” презентував команду, яка братиме участь у виборах до столичної міської ради 25 жовтня 2020 року. У команді як відомі діячі столичного міського самоврядування, так і нові обличчя. Об'єднує їх спільна мета – бажання змінити Київ, зробити з міста столицю європейського рівня, де немає корупції, а є сильна економіка та комфортне життя. Про це стало KV стало відомо з повідомлень на сторінці політсили у Фейсбук. Сергій Гусовський – не нова людина в міському самоврядуванні. З 2014 року він є депутатом Київської міської ради, де останні два роки очолює депутатську групу "Київська команда".  На місцевих виборах 25 жовтня 2020 року Гусовський балотується в мери й очолює список кандидатів до Київради від партії "За майбутнє".  Головні тези команди Гусовського – пріоритет економіки, децентралізація та акцент на стратегічних рішеннях. Гусовський наголошує: Київ як столиця України має давати приклад іншим містам, насамперед у ефективності використання коштів, розвиткові, вирішенні екологічних проблем. Але наразі так не є.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Денис Борисенко – фахівець у сфері фінансів, депутат Київської обласної ради VII скликання. Народився 1979 року у місті Павлоград Дніпропетровської області та здобув вищу освіту в Національному гірничому університеті. Згодом завершив курс політичного лідерства в Академії ім. Теодора Гойсса в Німеччині. Денис Борисенко вже має досвід державного управління на різних посадах. Так, з 2002 по 2006 роки був головним державним інспектором з питань інтелектуальної власності в Міністерстві освіти та науки, а в 2014 керував відділом комунікацій в Державному агентстві земельних ресурсів. Денис Борисенко балотується до Київради у 4-му окрузі в Деснянському районі. Максим Борозенець – приватний підприємець, депутат Київської міської ради VIIІ скликання. З 2014 по 2015 рік Максим був учасником бойових дій на Сході України. Народився 1965 року в селі Дубина Вінницької області. Отримав освіту в Харківському авіаційному інституті, а з 2017 року став аспірантом кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом Національної академії державного управління при Президентові України. Максим Борозенець балотується до Київради в 11-му окрузі у Святошинському районі. Він вважає, що його завдання на посаді депутата – позбутися застарілих хабарницьких схем та відкрити Києву шлях до вільного підприємництва та чесної конкуренції. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Олексія Ботнаренко – кандидат юридичних наук, підполковник поліції та учасник бойових дій. Народився 1983 року у місті Новомиргород Кіровоградської області. Після навчання в Національній академії внутрішніх справ України він розпочав кар’єру в МВС на позиції слідчого. За роки служби неодноразово проявив себе на різних посадах: у 2013 очолював один із підрозділів Спеціального миротворчого центру МВС Національної академії внутрішніх справ, а останні два роки був начальником управління у справах учасників антитерористичної операції МВС України. Наразі Олексій керує управлінням у справах ветеранів війни Департаменту персоналу МВС України. Олексій Ботнаренко балотується до Київради у 6-му окрузі Дніпровському районі Євген Васілі – приватний підприємець, який народився 1980 року в місті Єнакієво Донецької області. Після навчання в Донецькому національному технічному університеті займався підприємництвом. Через війну на Сході України вимушено переїхав до Києва. Тут він успішно веде ресторанний бізнес. Євген Васілі балотується до Київради у 13-му окрузі в Шевченківському районі. Мар’яна Двуліт -практикуючий лікар, акушер-гінеколог. Народилася в 1970 році у Львові. Отримала освіту хіміка-біолога у Львівському державному університеті ім. Івана Франка та медичну освіту у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького. Окрім цього, вона здобула ступінь магістра державного управління охорони здоров’я в Державній академії управління при Президентові України. Мар’яна Двуліт займається не лише медичною практикою і науковою роботою, а й активною громадською діяльністю. Зокрема, вона є віце-президентом Всеукраїнського громадського об’єднання “Асоціація – Моя родина”, яке захищає права дітей-сиріт. Мар’яна Двуліт балотується до Київради в 12-му окрузі в Солом’янському районі. Олександр Дикий – спеціаліст з правоохоронної діяльності, депутат Київської обласної ради VI скликання. Народився 1983 року в місті Київ. Отримав освіту в Київському національному університеті внутрішніх справ України та Національному університеті державної податкової служби України. Наразі Олександр очолює Товариство Червоного Хреста України у Святошинському районі, а також здобуває ступінь з міжнародних відносин в Східноукраїнському національному університеті ім. В. Даля. Олександр Дикий балотується до Київради в 10-му окрузі у Святошинському районі. Олег Калініченко – приватний підприємець, депутат Київської міської ради VII скликання. Народився 1975 року в Києві, здобув освіту інженера в Національному технічному університеті України “КПІ ім. І.Сікорського”. Більше 20 років Олег працює у сфері реклами. Він побудував успішний бізнес і створив три сотні робочих місць. Олег Калініченко балотується до Київради у 1-му окрузі в Голосіївському районі. В'ячеслав Камінський – заслужений лікар України, акушер-гінеколог, директор Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини. Народився 1963 року в селі Яришів Вінницької області. Отримав освіту у Вінницькому медичному інституті ім. М. І. Пирогова, здобув ступінь доктора медичних наук. В'ячеслав Камінський поєднує медичну практику і наукові дослідження. Він є членом-кореспондентом Національної академії медичних наук України та завідувачем кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика. З 2005 по 2018 рік В'ячеслав Володимирович був головним позаштатним спеціалістом з акушерства і гінекології в Міністерстві охорони здоров’я України. В'ячеслав Камінський балотується до Київради в 3 окрузі в Деснянському районі. Сергій Конюшок – чемпіон та рекордсмен світу зі стронгмену. Народився 1983 року в місті Київ.Отримав фахову освіту з фізіології спорту в Національному університеті фізичного виховання і спорту України.  Сергій очолює громадську організацію “Федерація стронгмену України”. Сергій Конюшок балотується до Київради в 5-му окрузі у Дніпровському районі. Геннадій Кривошея багато років займається проблемами місцевого самоврядування. Він – приватний підприємець, громадський діяч, депутат Верховної Ради України VIIІ скликання. Народився 1977 року в місті Богуслав Київської області. Вивчав історію і правознавство в Національному Педагогічному Університеті ім. М. П. Драгоманова. Геннадій Кривошея очолює громадську організацію “Київська обласна федерація фігурного катання на ковзанах”. У 2014 він обіймав посаду голови Печерської районної у місті Києві державної адміністрації. Геннадій Кривошея балотується до Київради у 8-му окрузі в Печерському районі. Ігор Іванов – приватний підприємець, колишній капітан військово-повітряних сил. Народився у місті Ліда, Білорусь. Навчався у Київському вищому воєнному авіаційному інженерному училищі. Отримав ступінь магістра бізнес-адміністрування в East Carolina University в Сполучених Штатах Америки. Ігор прожив велику частину життя в Україні та зробив великий внесок у її розвиток як підприємець та державний управлінець. Зокрема, з 2004 по 2008 роки він був виконавчим директором Українського центру реструктуризації підприємств та розвитку приватного сектору. Ігор Іванов балотується до Київради в 9-му окрузі Подільського району. Юлія Лобан – юрист, економіст, депутат Київської міської ради VIIІ скликання. Народилася 1984 року в Києві. Вивчала економіку і менеджмент в Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана. Отримала ступінь з державного управління в Національній академії державного управління при Президентові України. Юлія займається приватним підприємництвом та очолює громадську організацію “Учбовий центр порятунку життя”. Вона є авторкою міських програм з соціального захисту та охорони здоров'я. Юлія Лобан балотується до Київради в 2-му окрузі Дарницького району Денис Силантьєв – спортсмен, чемпіон світу та Європи з плавання, призер Олімпійських ігор, депутат Верховної Ради України VIII скликання. Народився 1976 року в Запоріжжі. Здобув ступінь кандидата педагогічних наук на факультеті фізичного виховання Запорізького державного університету, а також ступінь магістра права в Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана. Денис активно підтримує розвиток спорту в Україні. В VIII скликанні ВР він очолював підкомітет з питань фізичної культури і спорту та був заступником голови Комітету в справах сім'ї, молоді та спорту. В 2019 році він домігся виділення 200 млн гривень на реконструкцію та побудову басейнів в 7 регіонах України. Денис Силантьєв балотується до Київради в 7-му окрузі Оболонського району. На форумі “Київ майбутнього” Сергій Гусовський обґрунтував основні завдання, що ставить перед собою він і його однодумці: “Ми йдемо до Київради, бо добре розуміємо, що потрібно зробити в місті. Ми проти точкових ініціатив, і вирішення проблем по мірі їх надходження. Це ніде не працювало і не працює! Київ це більше ніж місто і навіть більше ніж столиця! Це місце сили для багатьох людей в усьому світі! Останні 30 років жодна влада Києва не поважала столицю та киян, але ми змінимо це. Ми будемо відстоювати ухвалення якісного Закону про столицю, відновлення районних рад, щоб вирішувати нагальні проблеми жителів районів. Ми прагнемо зробити владу в Києві справді незалежною від настроїв Банкової і того, хто перемагає на будь-яких виборах і тому наполягаємо на скасуванні норм, що були ухвалені за часів Януковича і позбавили столицю реального самоврядування, а міського голову Києва — повноважень. Ми наполягаємо на ухваленні якісної Стратегії розвитку міста, яка пишеться на 20-30 років. Бо спершу потрібен аналіз, ранжування проблем і вже тоді — напрямок, куди рухатись. Цей шлях називається і стратегією. Зараз в Києві діє застарілий Генплан, а хаос виникає завдяки прийняттю детальних планів територій, які нічим між собою не пов’язані. Тому Київ забудовується хаотично і кияни стоять в заторах по 300 годин на рік. Ми підтримуємо ідеї нового урбанізму і виступаємо за створення агломерації. Бо розвиток Києва неможливий без координації з розвитком міст-сателітів. Для того щоб все це юридично гармонізувати потрібен Закон про агломерацію. Спальні райони – це застаріле поняття, їх треба перетворювати у самодостатні міста в місті. Наприклад, Троєщина може стати розумною територією з концерт-холами, стадіонами, лікарнею і якісною інфраструктурою. Ми за здорові стосунки міста і бізнесу з прозорими тендерами і довірою. Києву не потрібні 2000 неефективних комунальних підприємств, якщо ці послуги може надавати приватний бізнес. Успішну економіку формує середній класс — малий і середній бізнес. В Києві ця цифра 15 – 18%, а має бути 50%. Ми не вигадуємо велосипед, ми переконані, що наша сила в розумі. Коли міський голова і колеги-депутати мають стратегічне бачення розвитку Києва і розуміють, як це бачення втілити, тоді й місто розвивається й стає успішним і комфортним для життя”, – наголосив політик. ФОТО: сторінка політсили у ФейсбукКиевVласть

25 жовтня на Київщині пройдуть місцеві вибори. Жителі Обухова обиратимуть голову своєї громади. Їм доведеться обирати з 8 кандидатів, які вже почали запеклу боротьбу одне з одним. Традиційно для Київщини у владу йдуть чинні керманичі. В Обухові за місце голови, окрім інших, розпочали змагання чинний мер міста Левченко та голова райради Ільєнко. KV розповідає про кожного з кандидатів, що боротимуться за посаду голови Обухівської міської ОТГ. Як стало відомо KV, до складу Обухівської районної ТВК увійдуть Богуславська, Васильківська, Кагарлицька, Миронівська, Обухівська, Ржищівська, Українська. Орієнтовна кількість виборців – 21296 чоловік.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  За даними Центрвиборчкому, на посаду голови Обухівської міської ОТГ зареєструвалося 8 кандидатів. Князь-латифундист Від партії “Слуга народу” висуватиметься чинний голова Обухівської міської ради Олександр Миколайович Левченко, який народився 20 жовтня 1956 року у селі Красне Перше Обухівського району. Освіта вища: закінчив Київський політехнічний інститут, отримавши кваліфікацію інженера-електрика. Згідно офіційної біографії на сайті Обухівської міськради, з травня 1994 року зборами акціонерів обрався головою Правління ЗАТ “Обухівський вентиляційний завод”, а після його перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю, в 2010 році був призначений його генеральним директором. У 2003 році нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня – за вагомий внесок у розвиток економіки країни та за досягнення значних успіхів у виробництві. У 2009 році Левченку присвоєно звання “Почесний громадянин міста Обухова”. У жовтні 2010 року обраний депутатом Київської обласної ради. З 2004 року обраний головою правління Обухівської організації роботодавців. 2012 року обраний мером міста Обухів від партії “Наш край” як безпартійний. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Згідно з декларацією за 2019 рік, дохід Олександра Левченко склав 1 млн 56 тис. гривень (637 тис 389 гривень – зарплата, 114 тис 607 гривень – пенсія, 20 тис 788 гривень – дохід від оренди і 42 тис 581 гривень – відсотки за вкладами). У мера Обухова на банківських рахунках 534 тис. 831 гривень, готівкою 14 тис. доларів США. Левченко задекларував шість земельних ділянок: дві своїх – в с. Красне Перше Обухівського району площею 26100 кв.м і 31400 кв. м. Ще дві, що належать дружині – в Обухові площею 1030 кв.м і 1000 кв. м. Дві – на правах користування, що належать Обухівській міській раді і призначені для будівництва індивідуальних гаражів площею 23,4 кв.м і 46 кв. м. У мера є будинок в Обухові площею 230,4 кв. м, що належить дружині. Два гаража в Обухові площею 48,6 кв. м. і 23,4 кв. м. Є у Левченка автомобіль Toyota Land Cruiser Prado (2011 р.в.), який він придбав за 560 тис. гривень. У 2016 році "Правий Сектор" погрожував розправою меру Обухова через те, що той розпорядився зняти білборд "Російська Церква – зброя окупанта. Україні – українську церкву". В 2018 році нових обертів набула справа про нібито незаконне будівництво в Обухові. Активісти, які ще з 2014 року борються із незаконною забудовою, припускали, що мерія, яку очолює Левченко, "кришує" забудовників. ЗМІ також писали, як мер Обухова Олександр Левченко будує "Площу Матері", “нібито символ корупції та власної пихи”. Писали і про те, що слідчі підозрюють мера Обухова у привласненні землі ветеранів АТО. У Київській області службовці Обухівської міськради підозрюються в незаконному відчуженні земельної ділянки, що належить до комунальної власності. Незаконна діяльність держслужбовців привела до збитку бюджету на суму понад 4 млн гривень. Читайте: Проєкт “Децентралізація”: Обухівська ОТГ спрямує на свій розвиток понад півмільярда гривень до 2030 року “Піщана королева” Від партії “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” висувається голова її міського осередку, депутат і голова Обухівської районної ради Лариса Олександрівна Ільєнко. Згідно офіційної біографії часів її кандидатства у народні депутати від “Батьківщини” (94 округ), вона народилася 21 травня 1965 року у Києві, проживає в Обухові, має профтехосвіту. В райраді працювала заступником голови постійної комісії з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства і дитинства. Раніше перебувала у лавах партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність”, від фракції якої зайшла у депкорпус Обухівської районної ради. Лариса Ільєнко – засновник благодійної організації “Благодійний фонд Лариси Ільєнко “Київська Русь”, що знаходиться в Обухові, також є засновником ГО “Здоровий рух”. Окрім того, у період 2016-2019 роки була керівником приватного акціонерного товариства “АТЕК” (завод “Червоний екскаватор”) – воно фігурувало в кримінальній справі про незаконне заволодіння майном. На 1 травня 2019 року податковий борг “АТЕК” складав 29 млн гривень. У 2017 році на території колишнього заводу ЗАТ “АТЕК” здійснювалося виведення активів на підконтрольні Ільєнко підприємства, писали медіа. Подавала дві декларації про доходи – як голова райради та як гендиректор ПрАТ “АТЕК” за 2019 та 2018 рік відповідно. Її річний дохід у 2019 році склав 382 тис. 68 гривень – це зарплата директора “АТЕК” (337,9 тис.), зарплата голови райради (31 тис. 218) та дохід від підприємництва (12 тис. 950 гривень). Вона зберігає готівкою 1 млн доларів США, 350 тис. євро та 2,05 млн гривень. Взяла кредит у ПриватБанку на суму 300 тис. доларів США на купівлю квартири у Києві.  За рік змінила Audi Q7 2015 р.в. на більш нову Audi Q8, обидві записані на Дарину Штутман, одну з її дочок; ще одна автівка у її власності з 2007 року – Ford C-Max 2006 р.в. Наразі з нерухомості задекларувала квартиру у Києві площею 94 кв.м, де проживає із Дариною Штутман. Вартість цієї квартири на момент придбання та за останньою грошовою оцінкою зазначена лише у декларації за 2018 рік – 300 тис. та 100 тис. гривень відповідно. На сайті народного депутата Олександра Дубінського (94 округ, фракція “Слуга народу”) Dubinsky.pro йде мова про те, що Ільєнко могла бути причетною до замаху на життя командира Грузинського легіону Мамуки Макілашвілі та незаконного видобутку піску на території Київщини. Читайте: Обуховский райсовет продолжает трясти от громких скандалов  Самовисування З усього переліку лише один кандидат висувається самостійно – це безпартійний Павло Олександрович Мокроусов. Отримав вищу освіту у Київському Славістичному університеті. На сайті ЦВК вказано, що він народився 16 грудня 1974 року в Обухові, працює керівником відділу у ТОВ “ЗК “Приват”, є керівником молодіжної громадської організації "Наше місто" у Обухові.  Павло Мокроусов. Фото: сторінка Мокроусова у Facebook Донедавна був зареєстрований як ФОП, що надає послуги у якості агентства нерухомості. На президентських виборах 2019 року був спостерігачем від ГО “Команда ЗЕ”. Депутати Віктор Олександрович Малишев – народився 25 вересня 1983 року у селі Погонне, Білорусь. Висувається від партії “Європейська солідарність”, є її членом. Депутат Обухівської міської ради Київської області VI та VII скликань (фракція “Блок Петра Порошенка “Солідарність”), член комісії з питань регулювання земельних відносин, екології та охорони навколишнього природного середовища.  Гендиректор ТОВ “Геній”, що провадить стоматологічну та медичну практику, і зареєстроване 27 липня 2010 року за адресою Обухів, пров. Петровський, 17. Це також адреса засновника ТОВки – Малишевої Ольги Іллівни, імовірної родички, яка внесла 90 тис. 750 гривень до статутного фонду фірми. У засновниках є ще один депутат міськради – колега по фракції “БПП” Володимир Геращенко, який має 33% частки фірми.  У своїй декларації про доходи за 2019 рік Малишев вказує, що отримав 54 тис. гривень доходу з ТОВ “Геній”, та 2773 гривні відшкодувань. Зберігає 150 тис. гривень та 5 тис. доларів США готівкою. Має дві земельні ділянки на території Обухівського району у селі Плюти (2,5 тис. кв.м) та у Трипіллі (948 кв.м). “Маю успішний досвід роботи в міжнародних організаціях, органах державної влади на керівних посадах та пройшов підвищення кваліфікації в профільних навчальних закладах. З 2010 року – депутат Обухівської міської ради двох скликань, голова та секретар постійних комісій. Завжди захищав права та інтереси виборців. Зокрема, під час парламентських виборів 2012 року та Революції Гідності 2014 року”, – пише кандидат про себе на публічній сторінці у Facebook.  У своїй програмі обіцяє запустити комунальну програму утеплення багатоквартирних будинків, встановлення вуличного освітлення та відеоспостереження, розвиток парків та інше. Продуктивність депутата в ОМР. Дані системи “Голос” Від партії “Всеукраїнське об’єднання “Свобода” висувається партійний Валерій Іванович Воробець. Він народився 4 березня 1967 року у селі П'ятигори Тетіївського району на Київщині. Отримав вищу освіту у КНУ ім. Т. Шевченка за спеціальністю “зовнішньо-економічна діяльність”. Є головою Обухівської міської партійної організації ВО “Свобода”, та депутатом Обухівської міської ради. У своїй програмі першочерговими завданнями називає створення депутатської приймальні та організацію депутатської діяльності на засадах публічності та прозорості, зменшення витрат на утримання міськради, залучення громади до розбудови міста, тощо. “Всі ці пропозиції лунають не лише в переддень виборів, я їх вносив на сесії під час сьомої каденції міськради, і я їх буду вносити і в майбутній раді, бо вони є складовими частинами передвиборчої програми ВО "Свобода"”, – заявив кандидат.  Згідно цієї декларації, Валерій Воробець отримав за 2019 рік 588 тис. 45 гривень доходу від підприємництва. Зберігає дорогоцінних металів на суму 6 тис. гривень, 12 тис. 992 гривні та 7810 євро – на рахунку у банку, и 15 тис. доларів США тримає готівкою.  Разом із дружиною Оксаною тримає три автівки та два причепи:  Mitsubishi Lancer 2007 р.в. (Валерій Воробець, власність, вартість –121 тис. 729 гривень); Ford C-Max 2014 р.в. (Валерій Воробець, власність, вартість – 89 тис. 269 гривень); Opel Corsa 2013 р.в. (Оксана Воробець, власність, вартість – 71 тис. 826 гривень); причіп для легкової автівки спец. ПГМФ 8904-01 (Валерій Воробець, вартість – 7 тис. гривень); причіп ПГМФ 8302 (Оксана Воробець, вартість – 3 тис. гривень) Що ж до нерухомості, Валерій Воробець має 4 земельні ділянки в Обухові сукупною площею 0,61 га, житловий будинок площею 268,8 кв.м та квартиру площею 67,4 кв.м, також у Обухові. У його дружини в Обухові квартира площею 76,3 кв.м. у спільному користуванні (50%), ділянка на 10 соток (власність 100%), житловий будинок (237,9 кв.м, 100% у власності) та право користування кооперативним гаражем на 16 кв.м.  Продуктивність депутата в ОМР. Дані системи “Голос” Ще один депутат міськради – Богдан Іванович Яцун, який висувається від партії “Голос”. Він народився 22 травня 1976 року у Львові, обраний до Обухівської міської ради від фракції ВО “Свобода”, довгий час є громадським активістом та значився членом ради об’єднання “Майдан Обухівщини”. Був постійним помічником у низки народних депутатів: Лілія Григорович (“Наша Україна – народна самооборона”), 6 скликання ВР; Руслан Марцінків (ВО “Свобода”), 7 скликання ВР; Юрій Левченко (ВО “Свобода”), 8 скликання ВР; Ярослав Юрчишин (“Голос”), 9 скликання ВР Депутатська активність Богдана Яцуна. Дані системи “Голос” За даними YouControl, Богдан Яцун має статус ФОП і проваджує діяльність у сфері зв’язків з громадськістю. З травня по жовтень 2019 року керував громадською спілкою “Коаліція Реанімаційний пакет реформ”, нині є керівником адвокаційного відділу спілки.  У 2019 році задекларував 561 тис. 135 гривень доходу від підприємницької діяльності, 40 тис. гривень, що зберігає готівкою, та 10 тис. доларів США на банківських рахунках. З нерухомості має у Обухові квартиру 66,68 кв.м вартістю 434 тис. 67 гривень (2013 рік набуття), гараж 22,8 кв.м та ділянку 26 кв.м. під нього. Дружина декларує земельну ділянку у Нещеріві Обухівського району площею 1013 кв.м. Яцун вказав, що є членом ГО “Пласт-Національна скаутська організація України”.  У своїй програмі, зокрема, обіцяє запустити пілотну програму медичного страхування для людей з інвалідністю, учасників АТО, інших соціально вразливих груп; провести паспортизацію стану усіх доріг на території ОТГ, а також провести аудит комунальних підприємств, тощо. Меценат Від партії “За Майбутнє” кандидатом на посаду голови Обухівської ОТГ йде безпартійний Ігор Васильович Лавренюк, який народився 31 травня 1972 року у селі Бузівка на Черкащині, а вищу освіту здобув у Київському політехнічному університеті, де отримав диплом інженера. Проживає у Києві. На порталі ЦВК вказано, що він – консультант з питань комерційної діяльності у ТОВ “Рем Транс” – підприємстві, заснованим його родичкою Лавренюк Марією Кирилівною (проживають разом за одною адресою); але ще він меценат та голова правління ГО “Народна рада Обухова”, яку сам заснував у 2015 році. Вже понад 5 років Ігор Лавренюк опікується культурою в Обухові.  Своє рішення іти до політики пояснює необхідністю змін і каже, що “…з владою, яка зараз у нас в Обухові, місто довго не протягне. Цю владу треба терміново змінювати. А потім змінювати місто, щоб воно стало сучасним. Багато разів я мав переїхати до Києва, але я залишаюся тут, тому що люблю це місто. Тут мій дім. І для того, щоб змінити Обухів, є всі умови. Бюджету вистачає, але його витрачають зовсім на інші речі. […] Я взагалі ніколи раніше не був у жодній партії. Мені сподобалася сама концепція партії “ЗА Майбутнє”. Бачу, що це команда професіоналів, людей, які мають досвід роботи в політиці, у бізнесі”. Читайте: Партія “За Майбутнє” представила своє бачення розвитку Обухова Нєжельська Зоя Айдерівна – безпартійна кандидатка, що висувається від партії “Перемога Пальчевського”. На сайті ЦВК вказано, що вона народилася 15 грудня 1962 року у Магдебурзі, Німеччина (Німецька Демократична Республіка). Членкиня Всеукраїнської асоціації жінок-підприємців “Жіночий альянс”. За даними системи YouControl, вона із сім’єю заснувала та стала директором двох суміжних підприємств у Обухові – ТОВ “Термо” (архітектура) та ТОВ “Впроваджувально-виробниче підприємство “Термо” (інжиніринг), та заснувала ТОВ “Річард-ЛС” (діяльність автомобільного вантажного транспорту). ТОВ ПВП “Термо” перебуває на обліку через запис в ЄДР про відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням, та є фігурантом кримінальної справи (№ 759/3426/19) про незаконну забудову, де фірма виконувала будівельні роботи у якості підрядника без дозвільних документів. Читайте: Виборча карта Київської області: округи та дільниці Фото: коллаж KVКиевVласть

Якось без святкових заходів пройшла річниця “Форуму Щастя” – щорічної зустрічі Ялтинської європейської стратегії (YES) "Щастя зараз. Нові підходи для світу в кризі", яка у вересні 2019 року відбулась в Києві за активної участі президента Володимира Зеленського та тодішнього прем`єра Олексія Гончарука. Ніхто навіть з нагоди річниці не спробував дати відповідь на запитання: нова влада і український народ однаково розуміють, що таке Щастя? Якось влада геть не згадала річницю амбітно-пафосної обіцянки за каденцію Зеленського підняти ВВП на 40%. Так і не зрозуміло – це була помилка чи свідома брехня? Чи може прем’єру Гончаруку не дозволили реалізувати це завдання? Таке мовчання високопосадовців є дуже красномовним! Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Скоро річниця, як вже не зовсім нова влада обіцяла відмовитися від порушень Конституції при прийнятті нових законів і формувати головний кошторис країни – державний бюджет – на базі конституційних стандартів і гарантій. Влада про це не просто не згадала, вона зробила все підкреслено навпаки: практично всі рішення Конституційного суду щодо неконституційності ряду законів “попєрєдніків” і нової турбобільшості фактично проігноровані. Більш того, представники моновлади неодноразово публічно заявили про свою незгоду з рішенням Конституційного суду України! Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Запропоновані урядом Дениса Шмигаля параметри проєкту державного бюджету на 2021 рік свідчать про твердий намір не виконувати Конституцію та продовжити економічно хибну і соціально небезпечну політику штучного заниження оплати праці в Україні. Все більш ймовірним стає визнання вже не тільки Конституційним судом України, а й Європейським судом з прав людини, антиконституційними й антилюдськими визначені держбюджетом розміри державних соціальних стандартів і гарантій – прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, а відтак і всього, що до них прив’язується. Читайте: Зарплата так і не дотянула до рівня 2008 року Слід розуміти, що в будь-який момент ЄС може застосувати проти українських експортерів антидемпінгові санкції за використання соціального демпінгу – штучно заниженої оплати праці та її невідповідність не тільки європейському законодавству, а навіть Конституції України. Аналогічні аргументи можуть стати підставою і для застосування санкцій в цілому проти України. Слід нарешті чесно визнати, що політика дешевої робочої сили, яку було проголошено ще за часів президента Леоніда Кучми та начебто мала привести до інвестиційного буму, натомість призвела до катастрофічних наслідків в економіці, демографії та відкинула рівень та якість життя українців на найгірший рівень серед всіх країн Європи і більшості країн навіть “третього світу”. Читайте: Бідність – це головний терорист Економічні, соціальні, демографічні, політичні та міжнародні причини вимагають негайної відмови від політики стримування зростання заробітних плат та перетворення трудових доходів у головну інвестицію у розвиток національної економіки та формування підґрунтя соціального миру. Щоб підмастити пілюлю реалій сьогодення і припудрити спогади про щастя українцям запропоновано твердий намір влади підготувати/створити: - Стратегію людського розвитку (указ президента Володимира Зеленського від 14 вересня 2020 року №392/2020 ); - Національну економічну стратегію-2030 (начебто за ініціативою президента та за дорученням прем’єра, багатократно пропіарена з багатьох площадок, але так і досі не має офіційного оформлення). Досить дивною є така зухвалість пана Шмигаля після двох гучних провалів із спробою захистити тактичні урядові програми в парламенті; - Раду соціального розвитку регіонів (указ президента Володимира Зеленського від 30 вересня №415/2020). До складу цієї ради за посадою входять куча чиновників і в чому потреба їх “оформляти” в статус “дорадчого органу при президентові” залишається відкритим. Читайте: Кероване безвладдя: куди нас заведе нехтування бюджетною політикою? Знаковим є відсутність бурхливої реакції на ці стратегії й ради як з боку бізнесу, так і профспілок. Ці владні ініціативи виявилися, принаймні поки, нецікавими для широкого експертного обговорення. Схоже, історія з минулорічним “форумом щастя” зробила багатьох ще більшими скептиками до “новел” влади, а особливо, коли вони співпадають з виборчими перегонами. При всьому тому постає принципове питання: чи передбачають ці стратегії/ради і надалі тримати українців найбіднішими в Європі? Чи нарешті політиці “дешевої рабсили” і гноблення легальної праці буде покладено край?! Але чи здатна моновлада дати відповідь на це питання? А чи хоче вона давати відповідь? Читайте: В кіло сала всього 435 грамів – так рахує прем'єр Шмигаль Сергій Кондрюк, експерт з питань соціально-трудових відносинКиевVласть

Культура Київщини потерпає від дефіциту фінансування, зносу матеріальної бази та браку приміщень. Але завдяки потужному фаховому потенціалу галузь має шанс на відродження. Флагманом підйому може стати Біла Церква, яка має потужний потенціал для розвитку культурного кластеру. Про шляхи вирішення проблеми галузі, роботу комунальних підприємств та збереження культурної спадщини в інтерв’ю KV розповів кандидат у депутати до ради Білоцерківської ОТГ від ВО "Свобода" Богдан Пущак. KV: Ви плануєте брати участь у місцевих виборах 2020? Чому прийняли таке рішення й чому саме ВО "Свобода"? Богдан Пущак: Зараз складно прогнозувати механізми роботи й перспективи розвитку міської ради, як об’єднаної громади. Особисто балотуюся для того, щоби була можливість, нарешті, створити професійний і конкурентоспроможний майданчик для розвитку культури в Білій Церкві. І саме позицію розвитку культурного напрямку буду відстоювати в роботі при міськраді, куди й балотуюсь у депутати від ВО "Свобода". Чому саме "Свобода"? Для мене дуже важливим є принциповість у дотриманні позицій і напрямків світогляду, а також – командна робота. А партія існує з 1991 року й жодного разу не зрадила своєму баченню, яким має бути майбутнє й сьогодення держави. Тим паче, що партія "Свобода", нині однопартійці, а в минулому друзі та колеги, активно брали участь у реалізації моїх культурних проєктів. Це єдині представники від обласних та міських депутатських корпусів, які звертали увагу на проблеми культури взагалі.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Із чим йдете на вибори, які Ваші програмні засади? Богдан Пущак: Моя основна позиція – це створення умов для розбудови наявного дифіциту культурних напрямів. KV: Цей напрям можна назвати проблемним для міста? Богдан Пущак: Проблема тут, як і всюди, – практично відсутня професійна база для роботи культурної сфери, як професійної, так і початкової, із залученням молоді та дітей. Саме через брак належної бази та інструментарію, ми не маємо відповідного результату наразі. А Біла Церква цього вкрай потребує. До прикладу, заклади культури міста – відомий усім на масиві Леваневського палац культури "Росава" й палац культури "Білоцерківмаз". Обидві установи не підпорядковані місту – це власність тих чи інших приватних структур. Чому місто не має свого окремого закладу культури? Навіть на базі комунального підприємства він має бути й на перспективу – самореалізовуватися. Ресурсів та фінансових можливостей достатньо в місті для будівництва нового сучасного концертно-театрального майданчика, який гарантовано стане в перелік найвідвідуваніших місць міста. Багато місцевих представників культури наголошують, що проблема – брак фінансування. Та з огляду на нинішні реалії, на мою думку, проблема у недостатніх умовах для розвитку. Культурні продукти не мають створюватися хаотично під подію. Потрібно виважено та з економічною доцільністю ставитися до цього питання, прикладів для цього дуже багато. Даний проєкт може активувати успішну співпрацю бізнесу та влади міста для реалізації будівництва. Наразі я постійно зіштовхуюся із великим дефіцитом матеріальної бази для роботи. Багато батьків мають велику зацікавленість у залученні їхніх дітей до гуртків з акторської майстерності, до участі в музичних проєктах, і це не лише естрадний напрямок. KV: Як розвиваються комунальні заклади культури в місті? Богдан Пущак: У 1920 році в Білій Церкві відомому українському драматургу Лесю Курбасу лише за два роки вдалося створити професійний театр, а на його базі – театральну студію, яка вже через три місяці випускала професійно підготовлених акторів. На той час, це був серйозний прорив у культурному житті Білої Церкви та країни. Сьогодні ж дуже багато політиків, які, як правило, кожні вибори змінюють партійне забарвлення, маніпулюють культурними установами міста в надії зосередити на собі більше уваги та роблять видимість, що вони чимось допомагають. А насправді: з року в рік стоїмо на місці й комунальні установи мають серйозний дефіцит із фінансуванням, дохідною частиною. Хоча я завжди наголошую на тому, що будь-яка комунальна установа, і навіть у сфері культури, може самостійно непогано заробляти, якщо випускати якісний, конкурентний творчий продукт. Для цього має бути розроблена перспективна програма розвитку, мінімум на п’ять років.  KV: Восени 2019 року Ви взялися за реалізацію в місті театру нового формату, на якому етапі перебуває проєкт? Богдан Пущак: Цей проєкт принципово новий. І його принциповість для мене полягає в спробі організувати власноруч, залучивши зацікавлених місцевих інвесторів, новий майданчик під окрему структуру театру. У центрі Білої Церкви є будівля – палац культури "Білоцерківмаз", яка за радянських часів виконувала функцію основного культурного осередку міста. З 90-х років вона перебуває в приватних руках. Та саме велика концертна зала на 530 місць із балконом пустувала й була в занедбаному стані. Ми поставили перед собою амбітні цілі – максимально за короткий час реконструювати концертну та глядацький зали, щоби створити містянам та артистам комфортні умови для перебування. Повністю замінено оббивку крісел, ковролінове покриття підлоги, фасад стін, освітлення, сценічне вбрання. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Із завданням впоралися завдяки підтримки депутата обласної ради від "Свободи" Вячеслава Хмельницького й місцевих однопартійців. З власником БК домовилися, що на партнерських умовах зможемо реалізовувати свої продукти. Нині починаємо відновлювати роботу після карантину, проводити репетиції і сподіваємося, що до нового року підготуємо низку програм. Подібний проєкт демонструє, що на початковому етапі запустити механізм повноцінної роботи без копійки із бюджету можливо. І роботу театру позитивно підтримали жителі міста. Будівля не опалюється взимку, ми працювали над вирішенням цієї проблеми. Тож, звичайно, без підтримки складно і вона має бути на місцевому рівні.  KV: Загалом, у якому стані галузь культури сьогодні, та Київщини загалом, і вирішення яких нагальних проблем потребує? Богдан Пущак: Проблеми виникли не зараз та існують давно. Сьогодні галузь культури не відповідає професійним критеріям. Жителі Білої Церкви, та всієї країни, давно заслуговують на якісний та професійний культурний продукт. Дуже мало створено умов для роботи як професійних так і самодіяльних гуртків. Звичайно, кожен не може професійно займатися творчістю, але ці напрями мають працювати в будь-якому населеному пункті. Адже вони мають велику вагу в формуванні особистості та збереженні історії, традицій, культури взагалі. KV: Чи дієві сьогодні обласні та державні програми підтримки культури? Богдан Пущак: Вони – недієві. Підтримка галузі – виключно на заробітну плату і з цим постійні проблеми. А покращення умов і технічної модернізації закладів взагалі не відбувається. Хоча перспективна в цій сфері є, аби самостійно заробляти кошти та модернізуватися. Цього не відбувається – все залежить від керівника. Ми не те, що неконкурентноспроможні за кордоном, а й навіть у межах країни. Кожен театр, філармонія живуть своїм життям, без гастролей, без спільних постановок, без перспективи на майбутнє. Практично ніхто не знає, який фінансовий та матеріальний стан чекає на них через 3-5 років, відсутнє стратегічне та перспективне мислення у плануванні роботи. Ми не можемо залучити до роботи зарубіжних фахівців, тому що в нас відсутні необхідні технічні та матеріальні умови. Талановитих акторів та фахівців достатньо, але проблема саме в можливостях розвитку. І це стосується будь-якої галузі. Тому ми так мало бачимо сьогодні гастролюючих структур, які належать до комунальної власності, тим більше національного значення. Чому Міністерство культури не зацікавлене в тому, аби до кожного міста раз на рік приїздив театр і давав поштовх для професійної роботи на місцях. І це глобальна проблема всеукраїнського значення. KV: Які вживає заходи "Свобода" щодо розвитку культури й мистецтва саме в Білій Церкві та на Київщині? Богдан Пущак: ВО "Свобода" в Білій Церкві проводить різноманітні заходи, оголошує різноманітні дитячі творчі конкурси. На прикладі інших партій, я не знаю, щоби хтось більш активно брав у цьому участь. Білоцерківська "Свобода" справді готова приділяти увагу для розвитку належних умову галузі. Для будь-якого сучасного міста культурний напрям є важливою складовою – це поштовх для розвитку туризму, інформаційного приводу на всеукраїнському рівні. Завдяки культурі ми можемо активно налагоджувати міжнародні контакти, а вони, зі свого боку, тісно пов’язані із бізнесом. Модель роботи європейських культурних осередків кардинально відрізняється від нашої. Ми дуже повільні й ніяк не можемо позбутися моделі радянського устрою. Як правило, керівники дуже довго займають свої посади і, на жаль, не бачать іншого розвитку, як 100% фінансування виключно з бюджету. Це потрібно, але ми живемо в ті часи, коли заплановані річні бюджети часто екстрено перерозподіляють на інші галузі. Як цьогорічна ситуація із Сovid-19. Тому необхідно мати менеджерський підхід у плануванні своєї дохідної частини. "Свобода" ж єдина фахова і принципова команда в Білій Церкві, яка приділяє увагу розв’язанню проблем культури не з популяристичної точки зору, а працює на результат. KV: Загалом у місті найвищі тарифи на водопостачання. З чим це пов’язано й чи має "Свобода" рішення для цієї ситуації? Богдан Пущак: Особисто я живу в Білій Церкві і знаю про постійні проблеми містян із водою. "Свобода" же завжди стояла на позиції, що стратегічні об’єкти мають залишатися в комунальній власності громади. Усім відомо, підприємством "Білоцерківвода" нині керує не місто й саме тому, і результат такої діяльності непозитивний. Нині коригувати ціну на воду чи вплинути на ці процеси місто не може, оскільки це приватна власність. І цей приклад передачі стратегічного підприємства в приватні руки не дало належного результату. Тому, звичайно, його потрібно повернути місту і зрештою навести лад. І не лише в питанні тарифікації, а у якості води. Така ж аналогічна проблема і з перевізниками в місті. В Івано-Франківську мер-свободівець за п’ять років повністю оновив транспортний парк міста та встановив сучасні зупинкові комплекси. І це показник ставлення влади до жителів міста. KV: Після завершення реформи, Біла Церква прирівнюватиметься до ОТГ районного підпорядкування. Що втратить Біла Церква позбувшись статусу обласного міста? Богдан Пущак: Думаю, що місто нічого не втратить, а лише примножить. Але що саме і в якій кількості, наскільки це буде позитивно впливати на результативність і роботу апарату місцевого, нині важко спрогнозувати. Тому що наразі навіть невідомо, які фінансові надходження матиме Біла Церква до місцевого бюджету. KV: Які "Свобода" бачить механізм залучення інвестицій у Білу Церкву? Богдан Пущак: Механізмів інвестування, особливо в культурному напрямі, дуже багато. На жаль, у країні триває війна й дуже важко при таких економічних складових розраховувати на зовнішні інвестиції. Та інвесторів у культуру можливо й потрібно залучати. Для цього необхідно, насамперед, створити елементарні умови. Ефективні інвестиції можливі тоді, коли побутовий та фінансовий клімат міста стане прозорим. Зараз усі можуть спостерігати як міста Івано-Франківськ, Тернопіль та Хмельницький, які очолюють свободівці, займають перші позиції в цьому напрямі. І громадський транспорт, і побутові умови стали набагато кращими за ці останні роки порівняно з іншими обласними центрами. Та наразі, на мою думку, це питання більше залежить від загальнонаціонального підходу. Тут ми залежні від основної державної вертикалі. Весь уряд має бути максимально зацікавлений у залученні інвестицій у країну. Мені здається, що основним інвестором у реалізації амбітних цілей має бути держава та влада на місцях, вони мають своїм прикладом залучати до створення та покращення умов комфорту для своїх громадян. KV: Як “Свобода” й особисто Ви сприйняли перегляд закону про державну мову? Богдан Пущак: Категорично не підтримуємо. На початку 2000-х років я певний період проживав у Чехії. І мене неймовірно вразило те, що в книжкових лавках великі наклади світових книжок перекладені винятково на чеській мові. У нас у той час цього практично неможливо було зробити. Особисто я свою фахову освіту здобув, навчаючись у Донецькій академії музики, де все викладалося російською. Це – неприпустимо. Ми маємо виховувати в собі, дітях, ідентичність до тої національності, де ми проживаємо й маємо коріння. Українська – державна мова і крапка. Вона мусить домінувати. У радянському союзі чомусь ніхто не запитував: ви хочете українською спілкуватися чи російською. Чомусь сьогодні вже цим питанням ніхто не цікавиться.  Так, світ – монокультурний та глобальний, але хоча б морально-етичне ставлення має бути. Це – як поважати думку свого члена родини або цінувати свою матір. KV: Якого, на Вашу думку, Білоцерківська громада потребує очільника? Богдан Пущак: На мою думку, Біла Церква має серйозні перспективи й можливості для швидкого старту в розвитку, якщо матиме безкомпромісного, відвертого та щирого дієвого очільника. Він має поставити перед собою завдання не на десятиліття вперед, а на п’ятирічну каденцію. За цей час можливо створити умови та налагодити механізм роботи апарату в потрібному руслі. Я вважаю, що Вадим Кошель, який є  кандидатом в мери міста від "Свободи", досить відома особистість у Білій Церкві і відповідає повністю всім цим критеріям. KV: Пандемія може вплинути на виборців та результати виборів? Богдан Пущак: Пандемія нині вплинула на все. І маніпулювати цим також можуть. Дуже важливо дотримуватися демократичного напряму у виборчій системі. Тож сподіваємося, що вибори пройдуть чесно та прозоро. Звичайно, кожна партія формує від себе групу спостерігачів. Але з рештою хотілося, щоб усе відбувалося цивілізовано та спокійно. Сподіваємося, що ситуація з епідемію є повністю контрольована і спрогнозована. І позиція мешканців буде свідомою. Єдине, що важливе, обрати правильний шлях та зробити правильний вибір. І у жодному разі не боятися змін. KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”? Богдан Пущак: Тому що "Свобода" – єдиний партійний осередок, який уже багато років займає принципову позицію відносно роботи на місцях і розв’язання проблемних питань загалом. "Свобода" ніколи не зраджує й дотримується обіцянок. Депутатів дуже багато і вони змінюються за кожної каденції. Але якщо переглянути їхні біографії, то більшість партій – уже давно забуті. А "Свобода" – єдина партія, яка існує з 1991 року й це серйозний показник відданості виборця. Дуже багато нарікань та брудних речей виникає в ЗМІ щодо "Свободи", але зверніть увагу, вони всі безфактажні. Тому сподіваюся, що завдяки відкритим партійним спискам, де можна буде побачити прізвище кожного, жителі будуть уважніші, зможуть аналізувати й серйозно поставитися до свого вибору. KV: Що для вас є мірилом успішності політичної партії в Україні? Богдан Пущак: Мірилом успішності політичної партії, напевно, є ідеологія партії. Й основні ідеологічні постулати партії – незалежність, загальнодержавні позиції і з приводу мови, національності, економічного розвитку. Сьогодні на бордах міста можна побачити словосполучення "професійність", "досвід". Якщо я йду на вибори й обіцяю виборцю конкретні речі й не виконую, то про який досвід і професіоналізм може йти мова? Чим тоді ви займалися останні п’ять років? Багато депутатів взагалі не звітують про результати своєї роботи. Партія "Свобода", як правило, постійно на зв’язку з виборцями, перед якими звітує про ту чи іншу допомогу громадськості. Тож висновки потрібно робити не із хвилинного ролика в інтернеті, а саме концентрувати увагу на результатах роботи того чи іншого представника партії. Читайте: Степан Кузьмич: “Позиція “Свободи” – єдиним і ефективним покупцем землі має стати держава” Олександр Однороманенко: “Свобода” – це перш за все ідея та ефективний менеджмент по її впровадженню” Вячеслав Хмельницький: “Свобода” ніколи не зраджувала своєму виборцю Керівник обласної “Свободи” Ігор Сабій: “Влада боїться двох речей – преси й людей на вулицях” Олег Береговий: “У “Свободи” є головне – послідовність у боротьбі за права громад” Віталій Гордієнко: “Свобода” має чітке бачення взаємодії громад із фермерами” Олександр Кириченко: “За підтримки “Свободи” змагатимусь на виборах голови Борщагівської ОТГ” Олександр Головня: ВО “Свобода” гарантує жителям Вишневої ОТГ прозорість використання бюджету” Євген Чубук: “Свобода” знає, як із руїни зробити окрасу та навести лад на місцях “Свобода” – це ті, хто тримає слово, – Олексій КайдаІгор Сабій: “Кандидат від “Свободи” – це людина ідейна та фахова” Фото: KVКиевVласть

Важливою ознакою якості демократії у суспільстві є рівень культури комунікації. Незалежно від нашого досвіду, рівня освіти та доступу до інформації, кожен з нас окремо – це автономний центр її збору, обробки та аналізу. На базі аналізу інформації, який відбувається немов би у фоновому режимі, формується наша власна суб'єктивна думка. Власна думка – невід'ємна частина людської натури.  Актуалізація якої вимагає оприлюднення її, та обговорення. Зайве говорити, що наші суб'єктивні думки та бачення не завжди збігаються з думкою оточуючих, і вони власне і не повинні збігатися. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Розмаїття ідей і точок зору допомагає нам бачити світ більш різнобарвним, під різним кутом, що, в свою чергу, допомогає будувати більш стійкі та збалансовані громади. Найбільш відомий нам патерн колективного мислення базується на тому, що найбільш прийнятне для спільноти рішення – це рішення ,за яке проголосувала більшість. На сьогодні вже зрозуміло, що це далеко ненайкращий метод з точки зору якості. Значно більш обгрунтованими та прийнятними є консенсусні рішення. Рішення, при прийнятті яких, була б врахована і узгоджена думка та позиція кожного учасника. Для цього ми повинні мати можливість озвучувати свої аргументи і шукати рішення, які принесуть користь всім нам. Механізмів, які допомогли знайти такі рішення та врахувати думку кожного, на сьогодні майже немає. Немає через те, що досі непопулярними залишаються цифрові рішення які дозволяють вирішити цю проблему найбільш зручним способом. Ну і, звичайно, також через те, що як така культура цивілізованого діалогу та обговорення у нас сьогодні майже втрачена. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Саме цю проблему необхідно сьогодні вирішувати у першу чергу. Життєво важливо залучити максимальну кількість людей до участі в обговореннях, дебатах, публічних консультаціях. Така участь забезпечить прийняття більш зважених рішень, рішень створених за допомогою колективного інтелекту та чутливих до думки кожного. Розбудова культури діалогу – це єдиний цивілізований спосіб розумно керувати спільнотами і забезпечувати їх процвітання. Найбільш відомі та добре задокументовані способи поділитися своїми точками зору це: діалог, дебати, та публічні консультації. В чому їх відмінності? І чи можна їх перенести до онлайн-сфери? Перенести звичайно можна. І відмінності також звичайно є. По-перше, діалог, дебати і обговорення мають різні цілі, але давайте заглибимося в це питання трішечки глибше. Діалог: обмін думками задля обговорення Всі ми знаємо найпростіший з цих типів комунікації: простий діалог або обговорення. Обговорення – це простий обмін інформацією, досвідом, думками та переконаннями, який не обов'язково призводить до вирішення або консенсусу. Під час діалогу найбільш важливим є сам процес обміну думок, а зовсім не висловлювані аргументи, міркування або тема обговорювана тема. Основна увага при обговоренні приділяється встановленню зв'язків, побудові відносин і досягнення взаємного розуміння. На платформі SPILNO є можливість провести таке обговорення онлайн. Онлайн діалог у цифровій формі дозволяє провести відкриту розмову як між громадянами, так і громадянами і представниками уряду. Також на платформі SPILNO є функція публікації пропозицій громадян, яка дозволяє громадянам ділитися своїми ідеями або виступати з ініціативою в будь-який момент. Це нововведення призводить до більш швидкої та конструктивної взаємодії між городянами, які можуть ділитися своїми думками і реагувати на загальні ідеї. Ну, а муніципальна влада може краще зрозуміти проблеми та пріоритети міста. Дебати: дві протилежні точки зору борються за перемогу У дебатах дві сторони комунікації з протилежними ідеями намагаються переконати одна одну. Фактично, основа дебатів – це спростування. Замість того, щоб зосереджуватися на процесі, як у випадку з діалогом, тут важливі аргументи і як наслідок результат. Коли справа доходить до дебатів, завжди присутній змагальний ефект. Сторона з найбільш переконливими аргументами перемагає в дебатах. Це робиться шляхом протидії аргументів сторін. Онлайн-платформа участі SPILNO найкраще місце для дебатів, тому що дозволяє сторонам змістовно аргументувати свою позицію та абсолютно не поспішаючи привести докази та гіпотези на яких побудовані думки сторін. Найбільш активно дебати використовуються під час виборів. Напередодні виборів кандидатів від різних партій закликають обговорити один з одним важливі соціальні теми, змушуючи аудиторію зрозуміти їх позицію та аргументи на яких вона базується, а також відмінності між їх точками зору. Наприклад, у США, президентські дебати – найбільш довгоочікувана подія, яка може вплинути на результат виборів. Публічні консультації (Рада): спільний пошук правильного курсу дій Під час Публічних консультацій громадяни обмінюються аргументами і розглядають різні твердження, спрямовані на забезпечення спільного громадського блага. Таким чином, вони прагнуть дійти згоди про те, яка процедура, дія або політика найкраще принесуть суспільне благо. Поширеною формою обговорення є формування зборів громадян. Група людей збирається, щоб обговорити та сформувати конкретну суспільно важливо задачу, обміркувати можливі варіанти дій і, в кінцевому підсумку, сформулювати рекомендації по даній темі. Дуже важливо щоб під час зборів були представлені громадяни які представляють всі верстви населення з точки зору віку, місцезнаходження, етнічної приналежності, рівня освіти і статі. Публічні консультації є дуже популярною формою комунікації у Великобританії. Наприклад, Кліматична асамблея збирає британців з усієї Англії, Північної Ірландії, Шотландії та Уельсу, щоб знайти спосіб боротьби зі зміною клімату. Інтернет-інструменти все частіше допомогають людям вийти на новий рівень якості прийняття рішень. Також за часів соціальних дистанцій цифрові обговорення стали чудовим способом перешкодити поширенню COVID-19. Онлайн-обговорення для громадян створюють цифрову альтернативу сеансам обговорення в режимі офлайн, що дозволяє проводити живу взаємодію, глибоку дискусію та прийти до консенсусу. Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа”КиевVласть

Директор КП “Інженерний центр” Михайло Терентьєв, на переконання політичного експерта та блогера Володимира Цибулька, наближений до мера Києва Віталія Кличка. Блогер згадав і зв’язок мера столиці з так званим “смотрящим” Денисом Комарницьким. І запевнив, що Терентьєва до Київради намагаються просунути Кличко і Комарницький.  Про це KV стало відомо з публікації політичного експерта та блогера Володимира Цибулька в Фейсбук.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Мер Києва Кличко на пару з одіозним "смотрящим" Комарницьким знову протягує своїх людей до Київради. Всі ми прекрасно пам'ятаємо Михайла Тереньтева, якого нині Кличко і Комарницький намагаються просунути у Печерському районі. Тереньтев – затятий корупціонер, який навчався у свого гуру і наставника Комарницького, котрий ще з часів Черновецького працював агітатором і роздавав гречку за голоси. Саме він очолює "Інженерний центр", який виступав замовником знаменитого "скляного моста Кличко" за 400 млн гривень. Терентьєв особисто погодив проект з неякісним склом, яке тріскалося мало не щотижня, поставивши під загрозу життя киян і гостей столиці заради наживи його шефа Комарницького”, – написав Володимир Цибулько. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Він відзначив, що Кличко знав про оборудки Терентьєева і сприяв цьому. “Віталій Кличко, звісно, про це знав, а значить, всіляко цьому сприяв. Адже коли правоохоронці зацікавилися даним персонажем і задалися питанням: чому він витрачає непомірно багато грошей з міського бюджету, сам Терентьєв навіть виїхав з країни. Але добрий мер Кличко допомагає своїм друзям, так що справу швидко зам'яли. Причому, спільного знайомого мера Кличко і "рішали" Комарницького не раз звинувачували в дорожнечі об'єктів (зокрема – лікарень) по всьому місту. Терентьєв спеціально штучно збільшував кошториси до таких розмірів, що навіть недосвідченому читачеві, який не розбирається в цифрах, це здасться кричущим нахабством. Але чому з цим ніхто нічого не робить? Чому ніхто не карає Терентьєва за розтрати та неякісні об'єкти? Та тому що все це відбувається під егідою Віталія Володимировича. Мер не хоче втрачати такого цінного кадра, який вміє "працювати" з 50-відсотковою рентабельністю, адже це – десятки мільйонів доларів. Не кожен зможе настільки роздути кошторис”, – переконаний Володимир Цибулько. На його думку, Кличка та Терентьєва може пов’язувати Денис Комарницький.  “До речі, зацікавлена людина напевно помітить, що схема з завищенням кошторисів Терентьєва сильно схожа на схему розпилу грошей на Подільсько-Воскресенському мості. І тут немає нічого дивного – адже і там, і тут почерк Комарницького. Ось і зараз Комарницький з Кличком тягнуть Терентьєва до Київради, щоб і далі розкрадати бюджет з його допомогою”, – підсумував Володимир Цибулько. Читайте: Кличко підтримав забудову Чкаловського скверу партнеркою “смотрящего” Комарницького, – Гео Лерос Фото: Фейсбук Володимира Цибулька КиевVласть

Цієї суботи та неділі, 26 та 27 вересня, кияни та гості міста зможуть відвідати 9 унікальних піших екскурсій із нагоди Дня туризму.  Про це KV стало відомо з повідомлення пресслужби Київської міськдержадміністрації (КМДА).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Дуже приємно, що Управління туризму та промоцій КМДА вирішило відсвяткувати професійне свято разом із киянами та гостями столиці – пропонує відвідати унікальні тематичні піші екскурсії. Цікаво провести час та дізнатися нове про столицю зможуть прихильники історії, архітектури, краси природи, цікавих мистецьких заходів тощо. Пропонують екскурсії і для бізнесменів, і для романтиків, любителів містики та легенд, смачних страв. Раджу не втрачати нагоду і пізнавати Київ з різних боків”, – зазначила заступниця голови КМДА Марина Хонда. Заступниця голови КМДА нагадала, що пішохідні екскурсії столицею можна відвідати не тільки у День туризму, а кожні вихідні. Вони стартують щосуботи з 10:00 до 12:00 українською мовою та щонеділі – англійською мовою. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться “Ми не маємо забувати про безпеку в умовах пандемії. Тож усі екскурсії проводитимуть із дотриманням протиепідемічних вимог, серед яких: наявність захисної маски та дотримання соціальної дистанції”, – наголосила Марина Хонда. Детальніша інформація щодо екскурсій 26-27 вересня за посиланням. Звертаємо увагу, що попередній запис обов’язковий. Розклад екскурсій: 26 вересня: Я історик: Київ, що наповнений захопливими історіями та старовинними легендами. Час: 10:00 – 12:00; Місце зустрічі: сходи біля Андріївської церкви; Запис: https://mrqz.me/5f68974e4aad3f004494b9cd Я споглядач: Київ, що захоплює своєю красою та архітектурою, яка поєднує в собі сміливі ідеї минулих часів та неординарні рішення сучасних митців. Час: 12:30 – 14:30; Місце зустрічі: ст. м. “Палац Спорту”; Запис: https://mrqz.me/5f68974e4aad3f004494b9cd. Я гурман: Київ, що майже нікого не залишить байдужим, адже шлях до серця лежить через смачні традиційні страви, які давно стали візитівкою Києва. Час: 15:00 – 17:30; Місце зустрічі: Сквер на вул. Городецького (біля скульптури мурашки); Запис: https://mrqz.me/5f68974e4aad3f004494b9cd. Я тусовщик: Київ, що запрошує у всесвіт фестивалів, художніх виставок, ярмарок, цікавих заходів і місць відпочинку минулих та теперішніх часів. Час: 20:00 – 21:30; Місце зустрічі: ст. м. “Хрещатик” (вихід на вул. Інститутську); Запис: https://mrqz.me/5f68974e4aad3f004494b9cd. 27 вересня: Я дослідник: Київ, що є скарбницею унікальних речей та історичних цінностей, що зберігаються в дивовижних музеях. Час: 09.30 – 11:00; Місце зустрічі: головний вхід в Ботанічний сад ім. Гришка; Запис: https://mrqz.me/5f68974e4aad3f004494b9cd. Я прагматик: Київ бізнесу, підприємництва, меценатства. Він розповідає про круті інноваційні проєкти та мотивуючі історії успіху. Час: 11:30 – 13:00; Місце зустрічі: Фонтан “Кульбаба” (Городецького, 4); Запис: https://mrqz.me/5f68974e4aad3f004494b9cd. Я екосвідомий: Київ, що пишається своїми красивими парками, річками та іншими природними ресурсами. Час: 14:00 – 16:00; Місце зустрічі: Парк імені Тараса Шевченко, біля пам’ятника Тарасові Шевченку; Запис: https://mrqz.me/5f68974e4aad3f004494b9cd. Я романтик: Київ, що сповнений дивовижними історіями кохання, в повітрі якого відчувається подих романтики. Час: 16:30 – 18:30; Місце зустрічі: Терменівський фонтан у Маріїнському парку; Запис: https://mrqz.me/5f68974e4aad3f004494b9cd. Я містик: Київ, що захоплює своєю магічністю, легендами, загадками, язичницькими традиціями, які переплітаються з реальною історією міста. Час: 19:00 – 21:00; Місце зустрічі: Сходи Андріївської церкви; Запис: https://mrqz.me/5f68974e4aad3f004494b9cd Читайте: Віталій Кличко відкрив новозбудований паркінг у столичному зоопарку (фото, відео) Фото: alisa-tour.in.uaКиевVласть