В Софії Київській  27 чоловіків отримали відзнаку “За відповідальне батьківство”. Керуючись Указом Президента України “Про День батька” з метою визнання на державному рівні ролі батька у вихованні дітей, популяризації серед населення родинних цінностей “Міжнародний Парламент Матерів”, ГО “Кращий Художник | The Best Artist”, ГО “Оберіг людства”, ГС “Спілка жінок України”, Мистецький центр “ТРІУМФ” в рамках Міжнародного проєкту “Оберіг Людства” проявили громадську ініціативу та створили відзнаку “За відповідальне батьківство”. Вона щорічно в день відзначення на офіційному рівні Дня батька буде вручатися тим батькам, які виховали достойних дітей. Оргкомітет Відзнаки вшанував батьків, котрі внесли свій вклад у становлення та розвиток України, які можуть бути взірцем батьківської мудрості, прикладом збереження і примноження споконвічних родинних цінностей нашого народу. Громадську ініціативу підтримало Міністерство соціальної політики України. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"   Серед Лауреатів першої Відзнаки “За відповідальне батьківство” – батьки, що виховують усиновлених дітей, батьки, чиї діти прославляють Україну, батьки, що рятують життя тяжко хворих дітей, представники мас-медіа, які своїми роботами виховують покоління свідомих українців, тренери, чиї вихованці примножують славу України та інші відповідальні батьки, непересічні особистості. Ініціатори встановлення відзнаки – ГО “ОБЕРІГ ЛЮДСТВА”, директор Забавська Тетяна Миколаївна – актриса, режисер, арт-менеджер, однією з перших проводила сольні концерти для ліквідаторів Чорнобильської аварії, організовувала масштабні мистецькі акції, серед них – проводи на Олімпіаду параолімпійців, жінка року Київщини та  ГО “Кращий Художник | The Best Artist”, голова – Володимир  Євгенійович Козюк – народний художник України, фотограф, колекціонер краєзнавець, меценат.  Радник голови Вінницької облдержадміністрації з питань культури і духовності. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Пізніше до громадської ініціативи приєдналася ГС "Спілка жінок України" очолювана жінкою-дипломатом, громадською діячкою, заступницею голови Товариства "Україна-В'єтнам". Лауреати відзнаки “За відповідальне батьківство” Андрій Ковальський, журналіст Понад 20 років веде програму “Факти. Спорт”, яка має найвідомішу журналістську нагороду “Золоте перо”, переможець першого українського реаліті-шоу на виживання “Останній герой”, учасник “Ігор патріотів”, батько двох малюків. Андрій Єременко Начальник обслуги зенітної ракетної батареї, мобілізований в березні 2014-го, вранці 21 серпня 2014-го зазнав під Волновахою смертельного поранення під час артилерійського обстрілу терористами позицій батареї. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, відзначений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Сергій Комісаренко, директор Інституту біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України. Батько успішної доньки Анни. Будучи послом України в Британії організував безкоштовну передачу нашій державі британської антарктичної станції “Фарадей”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Сергій Шкарлет, Міністр освіти і науки. Лауреат Державної премії України в галузі освіти, кавалер ордена “За заслуги” ІІІ та ІІ ступеня. Батько двох дітей.  Іван Суслов, підприємець. Виховує двох власних  синів і 24 прийомних дітей з усієї України, які виростали в Будинку дитини “7” на березі річки Роставиці в селі Буки Київської обл. Володимир Гришко, співак Народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка, нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ст., повний кавалер ордену “За заслуги”, соліст Metropolitan Opera (Нью-Йорк), засновник “Академії мистецтв Володимира Гришка”. Батько двох синів та доньки. Андрій Скрипнік, батько-вихователь. В 2016 році на базі своєї родини створив дитячий будинок сімейного типу “Відкрите серце”. Зараз тут виховуються дев’ятеро дітей: 5 хлопчиків та 4 дівчинки. Алемдар Білялов. Кримськотатарський підприємець, волонтер, активіст, громадянський журналіст. Тримає зв'язок з батьками та родинами кримських політв’язнів, підтримує їх дітей. Батько трьох доньок. Акім Галімов, журналіст, сценарист та продюсер, автор циклів “Таємниці великих українців” та “Україна. Повернення своєї історії”. Батько двох дітей. Виріс в Криму і мріє показати кримських татар як націю з великою історією, культурою та традиціями. Яків Грохоцький,  продюсер, волонтер. Разом з синами Ігорем та Андрієм проводить підтримку дітей з багатодітних сімей, сиріт. Терада Нобухіро, Народний артист України. Батько відомої спортсменки Каріни. Соліст Національної опери України імені Т. Г. Шевченка, лауреат Міжнародного конкурсу артистів балету ім. С. Лифаря, художній керівник київського державного хореографічного училища. Костянтин Бриль, юрист. Батько шести дітей. генерал-майор Служби безпеки України, генерал-майор податкової міліції України, державний радник митної служби України 3-го рангу, заслужений юрист України, доктор юридичних наук. Андранік Оганісян, батько двох дітей. Президент “Всесвітньої вірменської діаспори”, почесний президент “Всесвітньої федерації елітних боїв”. Олександр Злотник, композитор, народний артист України. Батько співачки Софії Злотник. Ректор Київської муніципальної академії музики імені Рейнгольда Глієра. Кавалер орденів “За заслуги” III ступеня, Ярослава Мудрого, Миколи Чудотворця “За примноження добра на Землі”. Ігор Курилів,  народний артист України. Син і донька – прославлені музиканти. Диригент, продюсер, культурно-громадський діяч, фольклорист, співак, поет, Заслужений діяч мистецтв України, заслужений діяч культури Польщі. Кавалер Ордена “За заслуги” III ступеня, лауреат Міжнародної премії “Золотий Ікар” Гамбурзької академії музики за заслуги у розвитку музичного мистецтва Східної Європи. Олексій Роготченко , доктор мистецтвознавства, Заслужений діяч мистецтв України. Куратор національних і міжнародних проектів Національної спілки художників України. Син Костянтин – знаний художник. Юрій Вакуленко, генеральний директор Київської національної картинної галереї. Батько двох успішних синів. Живописець, графік, представник Нової хвилі, доцент кафедри Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, дійсний член Міжнародної ради з охорони пам'яток та історичних місць. Валерій Танцюра, педагог. Батько чотирьох дітей. Начальник Служби у справах дітей та сім'ї м. Києва, заслужений працівник освіти. Іван Малкович, засновник видавництва “А-ба-ба-га-ла-ма-га”. Батько двох успішних синів. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Лауреат Шевченківської та інших літературних премій, кавалер “Ордена усмішки” (Польща).  Григорій Данько, спортсмен і тренер. Батько чотирьох дітей, двоє з яких усиновлені. Володар Кубка світу, призер чемпіонату світу, професор кафедри спортивних єдиноборств та силових видів спорту Національного університету фізичного виховання і спорту України. Володимир Розуменко, лікар-нейрохірург, доктор медичних наук, професор. Керівник відділу нейроонкології та дитячої нейрохірургії Інституту нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України, заслужений лікар України, член Української, Європейської та Всесвітньої Асоціацій нейрохірургів, Кавалер ордену “За заслуги” ІІ та ІІІ ступенів, повний Кавалер орденів святого князя Володимира Великого та Преподобного Агапія Печерського. Син  Артем – відомий нейрохірург. Володимир Чеславський, керівник ГО “Вічна Україна”, знаний волонтер і правозахисник. Батько Євгена, який оволодів 10 музичними інструментами, кинувши виклик діагнозу аутизм. Євген Хмара, композитор, піаніст-віртуоз. Лауреат президентської премії, стипендіат фонду “Надії та добра” за особливі досягнення в музичній сфері, володар Голлівудської премії імпровізаторів та звання Yamaha Artist. Автор альбому “Музика, що зцілює”. Батько трьох дітей. Акбар Бубар, бізнесмен, поет, вчений, волонтер. Батько талановитої Даринки, яка зростає в україно-іранській родині. Михайло Іллєнко, кінорежисер, сценарист, актор. Член-кореспондент Національної академії мистецтв України. Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка. Батько прославленої балерини Іванни Ільєнко. Дмитро Овечкін, директор студії “Золоте Руно”. Віце-президент Благодійного Фонду Девіда Лінча у Східній Європі, директор ветеранських програм. Батько  трьох дітей. Роман Кука, музикант, кларнетист, Лауреат міжнародних конкурсів, соліст музичних прєктів “Українські Барви”, Stebelska, BarvyProject band та Оркестру ГУНП, звукорежисер, керівник проектів ВГО “Мистецькі ініціативи. Батько трьох доньок. Нагородження відзнакою “За відповідальне батьківство” було проведено за підтримки надійних партнерів: Національного заповідника “Софія Київська”, ГО “Біла птаха”, Арт-школи моди та краси KidsStyle, Винний Бутік 47 тм разом з мережею ресторанів і суші-барів “Євразія” організували подарунки для батьків та дегустацію вишуканих легких напоїв, якісний звук забезпечувала СТ “Українська дирекція з питань організації концертно-гастрольної діяльності та фестивалів”. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" КиевVласть

Процес втрати звичного міського середовища столиці вже остаточно набув ефект снігової кулі. Активна громадськість та небайдужі професіонали б’ють на сполох – ми вже давно не впізнаємо звичне рідне місто, в якому народились та виросли, де народилися та виросли наші діти та онуки, наші друзі-однодумці. Тим більше, що абсолютна більшість шокуючих новобудов призначена зовсім не для киян.  Це, в свою чергу, породжує фатальний ефект ще одної “снігової кулі”. Прагматичні “нові кияни з новобудов” не обтяжені будь-якою ностальгією, не бачать сенсу в “копирсанні в цьому старому мотлоху”, вони щиро впевнені, що все нове значно краще будь-якого старого. В їх свідомості нічим не відкликається словосполучення “Бабин Яр” та “київська правобережна панорама”, їм байдуже, що “прикольний скляний місток” остаточно спотворив всесвітньо відому Святу Хрещату долину. “Проект” прокатних самокатів та роверів з “проїздом всюди” та веселе проведення часу для них значно важливіші. Їм не зрозумілі мотивації “киян на Майданах”, вони спокійно кидають сміття під ноги й, схоже, не пам’ятають що війна в країні все ще триває. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Статистична кількість цих “новоселів” на виборах вже суттєво конкурує із швидко танущею меншістю – залишками корінних киян. Ось вам й новітній фатальний чинник вибору влади. Коли б ви знали, скільки разів я чув від можновладців та “киян” нової генерації “…і навіщо нам були ті об’єкти світової спадщини – від них самі неприємності та бізнесові втрати. А так – спокійно б будували що хотіли, де хотіли та як хотіли….”. Що вже казати про забудову 1970-80-х… Тільки термінове надання знаковим об’єктам того часу офіційного охоронного статусу спроможне убезпечити їх від тотальних втрат автентичного архітектурного вигляду цього цікавого часу своєрідних “відлиги” та “відродження”. В обставинах тотальної беззахисності та вразливості, демонстративного ігнорування громадської думки, оман та оборудок задля досягнення свої мети за будь-яких обставин, незахищеними виявилися навіть унікальні історичні Андріївський узвіз, урочища Гончари – Кожум’яки, вся територія Державного історико – архітектурного заповідника “Стародавній Київ”. Достатньо згадати “владну епопею ганьби та омани” виникнення Театру на Андріївському узвозі, проекту реконструкції фабрики “Юність”, руйнування Гостинних рядів на Контрактовій площі…  Тут дуже важлива роль колег-архітекторів. На жаль, ефективна, на перший погляд, солідарна відмова архітекторів від участі в таких проектах, більше не спрацьовує. Практика показує, що завжди знаходиться іногородній або іноземний заробітчанин без комплексів киян, згодний виконати всі примхи власника.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Тому, мабуть, єдиний вихід – це намагатися київським професіоналам зробити цю роботу відповідно до “Кодексу професійної етики НСАУ”, якнайкраще, із залученням автора проекту-прототипу, із мінімальними втратами для залишків автентичного київського міського середовища… Наявний позитивний досвід реконструкцій авторами проектів споруд Національного банку на Інститутській, готелю “Прага” на Володимирській, будинків по вул.Миколаївській, 11-15, забудови ділянок по вул. Терещенківській,13, Пушкінська,21, Толстого, 61/11 надсучасними будинками-кварталами в розпал будівельного буму 1900-1910-х, доводить, що правильна, зважена професіональна реалізація архітектурно-містобудівного розвитку міста іде йому тільки на користь. Як це не прикро, діюча влада держави Україна та її столиці навіть не вважає за потрібне хоча б робити вигляд будь-якої, хоч найменшої зацікавленості в збереженні автентичності історичного середовища столиці та будь-яких споруд останньої третини ХХ сторіччя. Це фатальна недооцінка їх значення для тодішнього статусного переформатування містобудівного образу Києва. Але ж саме тоді, наприкінці 1960-х, “директивна заборона на архітектуру” 1956–го почала потроху послаблюватися. В Києві почали з’являтися новітні будівлі з незвичними красномовними беззаперечними ознаками тодішніх тенденцій “сучасної світової архітектури”.  За час свого, без малого, 60-45 річного існування, вони, створені до кінця 1980-х – початку 1990-х, стали не тільки невід’ємною складовою звичного Києва для 3-4 генерацій киян, народжених в 1950-60-70-х, а й певною часткою історії міста “в камені, цеглі, залізобетоні та склі”. Чи є це достатнім приводом для надання їм державного охоронного статусу? В цивілізованих країнах – безумовно... В чому ж таємниця такого загадкового успіху – адже, там теж все ні як не менш приватне, ніж в нас? Будь-який охоронний статус нерухомих об’єктів в країнах Європи не тільки беззаперечно вимагає їх збереження, а й передбачає повернення власнику 60% вартості реставраційних робіт. На жаль, дика “приватизація по пост-радянські” не передбачала жодних умов та обтяжень – роби все, що заманеться на свій власний хазяйський “хлопський розсуд”. Насправді, це була акція суто мародерська – спритні ділки з колишніх радянсько-партійних структур, комсомолу, червоних директорів, МВС, військових “підбирали під себе” все, що погано лежало на відстані витягнутої руки. На перший поверхневий погляд, “їсти не просило”, а з часом могло принести чималі прибутки. А коли ця нерухомість несподівано виявлялася “об’єктами культурної спадщини”, усталеною українською та київською практикою стало їх безкарне доведення до зубожіння та руйнування. Відсутність в Україні будь-яких чинних законів, які б передбачали заохочення благодійників, зводило нанівець надію на притягнення приватного капіталу з його повним бізнесовим оподаткуванням. Якось непомітно, з недавнього минулого та з легкої руки непередбачуваного, всезнаючого інтернету, новітня періодизація історії Києва стала визначати 1970-ті роки часами “старого Києва”. Чергові власники будь-яких об’єктів його “старої забудови” – це останні з довжелезної черги з кількох десятиріч перепродажів. Вони налаштовані виключно на реалізацію своїх бізнесових очікувань в термінах, квадратних метрах та сотнях тисяч, а краще мільйонах, умовних одиниць прибутку – маркетологи заздалегідь розробляють для них оптимальні бізнес-плани.  Ці зважені прагматики, здебільшого, навіть, не розуміють суто емоційних ностальгічних поривів та закликів активної київської громадськості “до їх сумління”, щодо збереження історичного середовища їх рідного Києва. Отже – ніяких чинних обмежень та обтяжень, за виключенням діючих регламентів та обмежень пам’ятко охоронних зон, не можуть бути процедурно застосовані в процесі розгляду проектів реконструкції або, навіть, знесення та нового будівництва на звільненій ділянці. Така вже неромантична цинічна сьогоденна дійсність – простіше знести, ніж ремонтувати й будувати якнайвище, якнайширше та якнайглибше… Знакові об’єкти 1970-х- 1980-х. Безумовно, на їх створення київських зодчих надихало знайомство із знаковими об’єктами архітектурної класики модернізму середини ХХ сторіччя Ле Корбюз’є, Луіса Кана та Оскара Німейєра, Міс Ван Дер Роє та Філіпа Джонсона, британських фундаторів стилю “нового бруталізму”, Ееро Сааринена та Йорна Утцона. На вулицях й площах тодішнього Києва, навіть в столичному аеропорті Бориспіль, вони залишили не тільки очевидні сліди творчого впливу та, навіть, впізнаваємі цитати всесвітньо відомих зразків. Після 12-14 років одноманітної директивної владної панельної експансії це сприймалося всіма мажорно, як ковток свіжого повітря... Дещо, дуже повільно, зростали технічні та технологічні можливості київських будівельників, в період “відлиги” 1960-х щільність “залізної зановісі” суттєво зменшилася. З’явилися можливості легального ознайомлення із раніше втаємниченими в СРСР західними архітектурними часописами, розширялася освіченість архітекторів в перебігах стилістичних пошуків та дискусій західних колег. В ситуації тотального владного контролю, дефіциту, обмеження в матеріалах та коштах, радянські архітектори-практики були змушені стрімко оволодівали технікою “з нічого створювати щось”… Коли не особливо придивлятися, ці будівлі були достатньо схожі на “західних архітектурних двоюрідних братів та сестер”. Тільки деталі безнадійно підводили: те, що там просто підбирають по каталогах, вимагало від нас постійних проявів “кулібінщини”. Особняком стояли творчі доробки київських зодчих, які спромоглися знайти не ангажовані, самостійні втілення стилістичних архітектурних викликів свого часу. Здебільшого, вони додатково посилювалися творчою співпрацею зодчих та художників монументалістів – звичні для світового “арт-деко” мозаїки та розпис, вітражі та барельєфи, кругла скульптура, лиття та ковані елементи в архітектурних творах того часу створили, навіть, окрему радянську теоретичну галузь “синтезу мистецтв”. Так, зусиллями старших колег-архітекторів, попри шалений спротив “партії та уряду”, виникла ціла низка знакових об’єктів та містобудівних комплексів, які суттєво змінили вулиці та площі тодішнього Києва 1970-80-х на краще. Вони стали молодими співробітниками, учнями-наступниками справжніх класиків – творців міжвоєнного та післявоєнного Києва – Йосипа Юлієвича Каракіса, Олексія Івановича Заварова, Михайла Гнатовича Гречини, Олександра Івановича Маліновського, Анатолія Володимировича Добровольського, Бориса Івановича Приймака, Вадима Івановича Гопкало, Генріха Станіславовича Кульчицького, Григорія Марковича Слуцького, Вадима Михайловича Шарапова, Петра Федоровича Петрушенка, Авраама Моісеєвича Милецького, Едуарда Антоновича Більського, Всеволода Леонідовича Суворова, Йосипа Кривоглаза, Валентина Івановича Єжова. Так в київські містобудування та архітектуру в кілька етапів прийшли Ігор Шпара, Вадим Гречина, Вадим Огурь, Михайло Буділовський, Вадим Жежерін, Флоріан Юр’єв, Олександр Колесніков, Георгій Хорхот, Янош Віг, Олександр Комаровський, Леонід Філенко, Віктор Розенберг, Олександр Зорін, Олександр Перченков, Микола Левчук, Микола Кульчинський, Юрій Набок, трохи пізніше – Юрій Шалацькій, Володимир Шевченко, Юрій Бородкін, Сергій Юнаков, Леонід Мороз, Георгій Духовичний, Олександр Носенко, Віра Юдіна, Сергій Захарченко, Михайло Гершензон, Володимир Примак, Олександр Московчук, Андрій Пашенько та інші… Саме їм місто завдячує появою першої версії Майдана Незалежності з Будинком профспілок, Палацу Спорту, палацу “Україна”, Інституту інформації на Либідській площі, комплексу житлових будинків по вулиці Суворова та комплексної реконструкції кварталів в районі вулиць Горького-Червоноармійської, комплексної забудови площі Лесі Українки з Будинком проектів, Львівської площі з висотним Будинком торгівлі, Будинком художників та театральним інститутом ім. Карпенко-Карого, Учбового комплексу КДУ по вул. Ломоносова, комплексу учбового корпусу факультету журналістики та міжнародних відносин КДУ по вул. Мельникова, учбового корпусу архітектурного факультету КІСІ, будинку амбасади Угорщини та поліклініки Спілки письменників на вул. Стрілецькій, будинку “Квіти України” на вул. Січових стрільців, готелів “Славутич”, “Київ”, “Жовтень”, “Салют”, “Експрес”, “Хрещатик”, кінотеатрів “Київська Русь”, “Зоряний” та реконструкції фунікулеру, Будинку народної творчості на бульварі Тараса Шевченка, станції метрополітену “Золоті Ворота”, “Площа Л.Толстого”, “Театральна”, на комплексних реконструкцій кварталів Подолу в районі Контрактової площі, в межах вулиць Фрунзе – Межигірська – Оленівська – Оболонська, та кварталу А-11 в межах вул. Фрунзе – Щекавицька – Ярославський провулок – вул. Ярославська… До початку 1990-х всі перелічені будівлі та комплекси були беззаперечною власністю держави з передачею на баланс різним державним же підприємствам та закладам – юридичним особам. В їх обов’язки входило виконання поточних та капітальних ремонтів власно споруд та прибудинкових територій. Про будь-які прибудови, надбудови та реконструкції не було і мови – місто відстежувало стан своїх вулиць. Але дика приватизація початку 1990-х все змінила – розвиток подій став суцільно непередбачуваним. Нові власники досі впевнені, що вони вільні распоряджатися своєю власністю на свій розсуд без будь-яких обмежень – так їх запевнили під час приватизації або купівлі-продажу. Історичний досвід показує – комплексні контекстні реконструкції з підвищенням архітектурно-містобудівного статусу не тільки окремого об’єкту, а й міста в цілому, можливі. Такий підхід потребує найвищої кваліфікації та професійної мотивації зодчого, його свідомого розуміння сутності та походження співвідношення головних “вічних” пріоритетів міста та рішення локальних архітектурних завдань для окремо взятого замовника. Своєрідна архітектурна “клятва Гіппократа” – “не зашкодь місту” – повинна стати беззаперечним керівним принципом для кожного з нас… Що ж далі – збереження найкращого, створеного в місті в кожний період його історії або суцільне стихійне некероване бізнес-руйнування? Георгій Духовичний, архітекторКиевVласть

Інсулінозалежні діти столичного регіону потребують допомоги у тих громадах, які нині не в змозі допомагати з ліками у рамках програми “Турбота”. Депутат Київської обласної ради від “Європейської Солідарності” Георгій Цагареішвілі ініціюватиме зустрічі батьків інсулінозалежних дітей, що мешкають в місті Українка, з медиками для пошуку виходу із ситуації, що склалася. Про це KV стало відомо з публікації прес-служби партії “Європейська солідарність” Київщини.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  За його словами, під час зустрічі з виборцями до нього звернулися мами інсулінозалежних дітей, які фактично залишилися наодинці зі своїми проблемами. “Такі діти потребують постійного контролю з боку батьків та постійних ін’єкцій інсуліну. У всьому світі це вирішується установкою спеціальних систем, які автоматично вприскують потрібні ліки. Використовують такі системи і у нас. Але обслуговування їх досить дороге, і батьки не можуть його забезпечити самі, а коштів у місцевої влади нема”, – розповідає Цагареішвілі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Депутат пояснив, що з такою проблемою зіткнулися не тільки мешканці Українки, схожа ситуація з інсулінозалежними дітьми практично в кожній ОТГ Київщини. “Платоспроможні громади знаходять спосіб допомогти таким родинам, купити необхідні помпи в рамках програми “Турбота”. Це орієнтовно 50 тисяч гривень. В такому випадку життя і дитини, і її батьків значно полегшується. Дитина може самостійно себе контролювати та ходити до школи чи садочку, а батьки працювати. Але в області значна частина ОТГ є дотаційними, у яких цих коштів нема, і в такому випадку родини залишаються сам на сам зі своїми проблемами”, – розповів Цагареішвілі. Депутат ініціює зустріч з медиками та батьками інсулінозалежних дітей для пошуку виходу з ситуації. “Як депутат Київської обласної ради звертатимуся у різні інстанції, до медиків, до місцевої влади, до Міністерства охорони здоров’я, ініціюватиму розгляд цього питання медичною комісією обласної ради. Ми не можемо залишити цих людей наодинці зі своїми проблемами, ми маємо знайти спосіб допомогти родинам та дати можливість дітям ходити в школу, садочок, нормально спілкуватися з однолітками”, – переконаний депутат. Нагадаємо, на Київщині розпочалися роботи з реконструкції Піївської школи й майстерні та завершується будівництво нового харчоблоку в Ржищевському ліцеї “Лідер”. Читайте: Обласна влада виділила кошти на реконструкцію школи та будівництво лабораторій у Ржищівській громаді Фото: фейсбук КиевVласть

У рамках програми президента України Володимира Зеленського “Велике будівництво” ще в одній школі Київщини цьогоріч проведуть заходи з термомодернізації. Йдеться про опорний освітній заклад в селі Жоравка Бориспільського району, де вже тривають роботи. Про це, як стало відомо KV, сьогодні, 23 червня, зазначив очільник Київської облдержадміністрації Василь Володін.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Завжди вважалось, що міські діти мають кращі умови для навчання. Проте завдяки ініціативі Президента ми маємо можливість докорінно змінювати ситуацію. Під час розбудови соціальної інфраструктури нашого регіону важливу увагу приділяємо модернізації освітніх закладів. Покращуємо умови в тих школах, які цього потребують. І опорний навчально-виховний комплекс в одному з сіл Бориспільщини – цьому приклад”, – акцентував Василь Володін. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться В освітньому закладі в селі Жоравка підрядники вже на 70% утеплили фасад, а на 50% – горище. Окрім цього, на 65% вони вже завершили влаштування покрівлі, замінили вікна, а також змонтували металоконструкції для додаткових входів. Загальна вартість проєкту становить 9,2 мл грн. 7,4 млн грн передбачені з обласного бюджету, а ще 1,8 млн грн – з бюджету Яготинської міської територіальної громади. Читайте: 335 млн грн цьогоріч спрямують на розбудову Київщини в рамках “Великого будівництва” Фото: КОДАКиевVласть

На Київщині розпочалися роботи з реконструкції Піївської школи й майстерні та завершується будівництво нового харчоблоку в Ржищевському ліцеї “Лідер”. Про це, як передає KV, повідомив депутат Київоблради (фракція Європейська Солідарність) Руслан Кузьменко на своїй сторінці в “Фейсбук”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Повідомляється, що депутат днями відвідав об’єкти, які будуються у Ржищівській громаді та провів зустріч з представниками Ржищівської та Тетіївської громад. За словами депутата, до кінця місяця буде завершено будівництво нового харчоблоку ОЗО “Ржищівський ліцей “Лідер”. “Вже зроблено підвісну стелю, електромонтажні, сантехнічні роботи та інше. Працівники планують завершити роботи до кінця місяця. Отже, з нового навчального року дітки харчуватимуться значно якісніше, різноманітніше, а головне – ще смачніше”, – наголосив Кузьменко. Як зазначив депутат, це вже другий харчоблок, який збудовано у Ржищеві. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться “Учні, батьки та кухарі ОЗО “Ржищівська гімназія “Гармонія” вже оцінили оновлений харчоблок: меню стало значно різноманітнішим, а діти залюбки йдуть на шкільний обід”, – наголосив Руслан Кузьменко. Також за сприяння депутата від “Євросолідарності” розпочалась реконструкція Піївської школи та майстерні. “Бригада з початку тижня вже працює на об’єкті. Все, що було не закінчено – продовжить нова підрядна організація. Я поспілкувався з виконробом – кажуть, що кошти вже виділено і вони готові до плідної роботи”, – каже депутат. Кузьменко наголосив, що для нього цей проект – справа честі, адже мешканці Піїв могли б залишитись без школи. “Для мене цей проєкт – справа честі, бо для мешканців села школа – найболючіша проблема. Якби ми не почали цю роботу, то Пії залишилися б без школи: будівля була аварійною і за приписами контролюючих органів її б мали закрити”, – зауважив Кузьменко. Нагадаємо, депутати Київоблради 10 червня ухвалили рішення, що розблоковують фінансування реконструкції Піївської школи та будівництва двох амбулаторій – у Ржищеві та Піях. Понад 5 млн грн виділено на придбання цифрового рентген-апарату. Читайте: Обласна влада виділила кошти на реконструкцію школи та будівництво лабораторій у Ржищівській громаді Фото: фейсбукКиевVласть

У травні відбулась презентація нового путівника центральними локаціями Києва під назвою “Київ/Kyiv” видавництва “Саміт-Книга”. Книга з ілюстраціями пропонує короткий опис історичних пам’яток і вулиць українською та англійською мовами. Видання КиевVласть поспілкувалось з авторкою книги Оленою Кас’ян про те, як для себе наново відкрити рідне місто. Долаючи звичний маршрут повз “Золотих воріт”, Софійської площі чи Андріївського узвозу, кияни та гості столиці вкрай рідко замислюються про історію цих місцин. Нескінченні вулиці Подолу нагадують лабіринти Версалю, а золотоверхі собори можуть позмагатися в красі з найвеличнішими архітурними творами европейских майстрів.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  У своїй першій книзі, викладачка мистецтва у Kyiv International School Олена Кас’ян, розповідає про магію урбаністичного стилю Києва і запрошує читачів на персональну екскурсію улюбленими маршрутами столиці України. KV: Як з’явилась ідея створення путівника? Олена Кас’ян: Мене надихнула моя робота з дітьми у школі. Одного разу я готувала урок на тему “Міський скетч”. Саме тоді діти запитали мене про мої роботи у цьому жанрі. Це спонукало мене на створення власних скетчів, які я вирішила присвятити моєму рідному місту – Києву. До того ж, такий кишеньковий формат міг би стати аналогом листівок, які зазвичай ми беремо на згадку з подорожей. KV: Чому ви обрали саме такий маршрут? Олена Кас’ян: У книжці можна побачити Поділ, Андріївську церкву, Пейзажну алею, Софійський собор і Золоті ворота. Ще у дитинстві, я часто гуляла цим маршрутом з батьками, а згодом і самостійно проводила невеличкі екскурсії. Ці локації відомі усім, адже вони охоплюють головні центральні точки історичної частини міста. KV: Яку інформацію можна знайти у книжці? Олена Кас’ян: Крім міських скетчів путівник пропонує короткі дописи, присвячені визначним місцям Києва. У книжці можна дізнатись, чому Золоті Ворота називають “золотими” і пікантні подробиці історії Андріївського узвозу. KV: Для кого стане в нагоді путівник містом? Це сувенір чи все ж детальний огляд міста для його гостей і жителів? Олена Кас’ян: Цей формат підійде для київської молоді і навіть сім’ям з інших міст. Особливо для тих, хто живе у спальних районах міста і рідко буває у його центральній частині. Крім того, двомовний формат путівника допоможе українським читачам вивчати іноземну мову і стане чудовою згадкою про Київ для іноземних туристів. KV: Де можна придбати путівник Києвом? Олена Кас’ян: Наразі книжку можна замовити онлайн, а згодом, якщо поталанить, вона з’явиться на полицях книжкових магазинів. KV: Чи плануєте випускати путівник іншими локаціями міста? Олена Кас’ян: Звичайно! Мені хотілося б зобразити маршрут по Хрещатику і показати читачам цікаві сторони головної вулиці столиці. Для цього сподіваюсь заручитися підтримкою спонсорів, які також розділять мою любов до рідного міста. Про автора: Олена Кас’ян – киянка, викладачка мистестецтва у міжнародній школі. Авторка також активно займається архітектурним скетчингом (ілюстраціями та есзізами будівель на вулиць – прим. ред.) Перший скетч-путівник, присвячений історичному центру Києва, побачив світ наприкінці весни 2021 року. Фото: Elen Kasian Пишіть нам на пошту: [email protected]КиевVласть

Міністерство освіти розробило інформаційну довідку щодо розподілу обсягів освітньої субвенції між громадами, починаючи з 2016 року. У такий спосіб уряд підштовхує місцеве самоврядування до оптимізації неефективної мережі сільських шкіл. Адже чим менша кількість учнів та класів, тим більше громада змушена витрачати коштів на утримання. Те, що оптимізація – крок до якісної освіти, не заперечує і місцева влада. Та думка громадськості у цьому питанні непохитна – сільська школа має жити.  Як стало відомо KV, 26 травня Міністерство освіти і науки України надало роз’яснення щодо особливостей розподілу та використання освітньої субвенції між місцевими бюджетами у 2021 році. Зокрема, Міносвіти підготувало інформаційні довідки щодо підсумків розподілу освітньої субвенції та детальний розрахунок її обсягу на 2021 рік. Інформаційна довідка у розрізі громад містить перелік шкіл, кількість учнів та класів, щільність населення, співвідношення фактичної наповнюваності класів до розрахункової. Крім того, графічну інформацію щодо розподілу освітньої субвенції, що дозволяє порівняти динаміку змін, та історичні дані, починаючи з 2016 року.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  "Інформаційні довідки призначені для кращого розуміння особливостей розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами та можуть бути одним із основних джерел інформації для засновників закладів освіти в процесі аналізу ефективності мережі закладів та прийняття управлінських рішень щодо її оптимізації", – йдеться в документі.  Так, субвенція розподіляється між відповідними бюджетами на основі розробленої формули. Освітня ж субвенція спрямовується винятково на оплату праці з нарахуваннями. І лише її залишки після завершення календарного року можна витрачати на інші цілі, як от: оновлення матеріально-технічної бази, а віднедавна – і на організацію безпечного освітнього процесу (закупівлю засобів захисту, дезінфекторів та ремонт шкільних їдалень).  І як зауважують у МІністерстві, формульний підхід до розподілу субвенції спрямований саме на підвищення якості освітніх послуг через стимулювання органів місцевого самоврядування до оптимізації неефективної мережі закладів. Тобто, якщо фактична наповнюваність класів є меншою за розрахункову, чи в разі утримання малокомплектних закладів, різниця в кількості ставок педагогічних працівників покриватися виключно за рахунок місцевого бюджету.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться "Дослідження показують, що малий розмір класів та шкіл у сільській місцевості тісно пов’язаний із причинами гірших навчальних результатів учнів. Через малий розмір сільських шкіл у них не організовується позаурочна активність для учнів, вчителі викладають одночасно декілька предметів, що призводить до втрати якості, учні не мають доступу до профільного навчання та поглибленого вивчення окремих предметів, а обмежені бюджетні ресурси використовуються неефективно, що призводить до неможливості підвищення заробітних плат педагогам та створення сучасного освітнього середовища одночасно в усіх закладах", – роз’яснює Міносвіти.  Тож рекомендують розпочинати процес оптимізації мережі з аналізу затверджених штатних розписів закладів освіти та перевірки обчислення фактичної кількості ставок педагогічних працівників, що утримуються за рахунок освітньої субвенції. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться На мiсцях KV поцікавилася у громад, чи вистачає їм освітньої субвенції на покриття заробітних плат, чи є залишки за минулий рік і на що їх спрямовують. І головне, після об’єднання, чи поставало питання щодо оптимізації шкільної мережі. Так, у великих міських громадах, зокрема, наголошують, що школи з держбюджету в громадах фінансуються з розрахунком на одну дитину за системою, як розраховувалися міські школи. Тобто сума тепер виходить значно меншою й інколи виникають проблеми навіть із виплатами зарплат. Куди краща ситуація у малих та більш потужних громадах.  Голова Фастівської міської громади Михайло Нетяжук:  На даний момент незабезпеченість управління освіти по видаткам складає близько 16 мільйонів гривень. Так, близько шести мільйонів не вистачає на заробітну плату, 10 млн – на енергоносії. До об'єднання були залишки субвенції, яку спрямували на поліпшення матеріально-технічного стану. Цьогоріч ми були вимушені ці залишки спрямувати на покриття забезпеченості та і цих коштів не вистачило. У цій ситуації сподіваюся, що Міносвіти, Мінфінансів проаналізує стан забезпеченості за І півріччя і дофінансує органи місцевого самоврядування в плані виконання делегованих державою повноважень, і виділять додаткові кошти на покриття заробітних плат й енергоносіїв.  Так, по сільським населеним пунктам є школи, що потребують певної оптимізації. Зауважу, що законом обов'язково передбачено проведення громадських обговорень щодо таких питань. І звісно, що мешканці проти проведення оптимізації, незважаючи навіть на те, що якість освіти в таких малокомплектних школах, як правило, набагато нижча. Є політичне питання для села, що обов'язково потрібно зберегти школу в її старому статусі. Як мінімум, по двум населеним пунктам ми бачимо, що доцільніше змінити статус НВК з І-ІІ ступенів до школи-дитячий садок, щоб діти одержували якісні освітні послуги саме на місцях. А середня освіта вже здійснювалася на базах добре укомплектованих шкіл і з якісним рівнем викладання. Голова Макарівської громади Вадим Токар: У громаді є така проблема, та, можливо, вона не настільки гостра, як у решти громад. І вирівняти ситуацію нам вдалося лише після травня. До цього вирішували ці питання за рахунок місцевого бюджету. Звичайно, є заклади, які потребують оптимізації, але у кожної громади своя специфіка і більшість населення громади складають саме сільські жителі. По території Макарівська громада одна з найбільших по області, а по кількості населених пунктів – найбільша (49 населених пунктів – ред. KV), маємо  24 школи, і як правило, сільські. І розуміємо, яку соціальну напругу викличе закриття школи. А у громади шкіл, що потребують оптимізації, багато. Державна субвенція на утримання освітніх закладів, виключно покриття заробітної плати освітян, складає 106 млн гривень. Звичайно, що для такої великої громади це – невелика сума і ми не можемо платити всі надбавки, які передбачені законодавством. Голова Вишгородської міської громади Олексій Момот: Ми – невелика громада, і до Вишгорода додалася лише одна маленька Хотянівська школа. Тому субвенції нам вистачає. І навпаки, в Хотянівці наразі вже будуємо новий великий корпус школи. Є і залишки освітньої субвенції, і окрім покриття зарплат, наразі додатково ще закуповуємо шкільний автобус. Додалася одна сільрада у складі двох сіл, які розташовані на відстані в 7 км. Тому одного автобусу буде достатньо.  Голова Кагарлицької громади Олександр Панюта: Нашій громаді вистачає розподілених коштів за освітньою субвенцією. Є деяка незабезпеченість по місцевим бюджетам, але це питання будемо вирішувати пізніше. Займаємося і оптимізацією – це потрібно і ми плануємо розглядати це питання, можливо, на найближчій сесії. Залишки субвенції розподілили і втілюємо один проєкт. Є дозвіл на використання у цьому напрямку. А саме: облаштовуємо пожежні сигналізації, блисковозахист у чотирьох навчальних закладах.  Кому і скільки Відповідно до розподілу субвенції між навчальним закладами Київської області, найбільшу освітню субсидію має Білоцерківська громада – понад 361,9 млн гривень та Броварська – 278 млн гривен. Трохи менша сума у Бориспільської міської громади – 184,5 млн гривень, Фастівської – 155,4 млн гривень, Бучанської – 159,3 млн гривен  та Боярської – 135,8 млн гривень.  Найменша субвенція дісталася Медвинській сільській громаді з розміром в 11,6 млн гривень, Ташанській – 13,5, Томашівській – 14,5. А також Циблівській сільській – 18,3 млн гривен, Гатненській сільській громаді – 1,7 млн гривень, Кожанській – 22,8 млн гривень та Золочівській – 22 657,3  млн гривень. За ними йде Гірська сільська громада – 23,1 млн гривень. Нагадаємо, що з 1 січня утримання закладів дошкільної, шкільної і позашкільної освіти у виключній компетенції громад, які мають тепер однакові повноваження і джерела ресурсів. Райдержадміністрації і райради втратили ці повноваження. Ці зміни, наголошували в Уряді, мають підвищити якість освіти, особливо у сільській місцевості. Адже раніше умови навчання  у великих містах і об’єднаних громадах були значно кращими, ніж у більшості сіл і селищ. Так, за словами заступника Мінрозвитку громад та територій В’ячеслава Негоди, подекуди громади почали звинувачувати у закритті освітніх закладів. Але, на його думку, оптимізація шкільної мережі – це не лише про пониження ступеню чи закриття шкіл там, де нема кому в них навчатися, а й про будівництво нових закладів там, де їх не вистачає.  "Можливо, справді в деяких громадах реорганізація закладів освіти не була оптимальною. Але ефективнішої системи, ніж передача повноважень, ресурсів і відповідальності за вирішення питань початкової, середньої та позашкільної освіти на рівень громад, світ ще не вигадав. Отже не варто заперечувати правильність усієї реформи через декілька неоптимальних рішень громад. Ці рішення можна виправити", – вважає Негода. Довідка KV: Фастівська міська громада була утворена у 2020 році шляхом приєднання до міста обласного значення Фастів 18 населених пунктів Фастівського району: селище Борова та села: Бортники, Велика Мотовилівка, Велика Офірна, Велика Снітинка, Веприк, Вишняки, Гвардійське, Клехівка, Мала Офірна, Мала Снітинка, Млинок, Мотовилівка, Мотовилівська Слобідка, Оленівка, Тарасенки та Фастівець. Населення – 63 449 особи, площа громади – 336,5 кв.км. Макарівська громада утворена у 2020 році. До неї входять смт Макарів, Макарівська, Андріївська, Борівська, Великокарашинська, Гавронщинська, Забуянська, Кодрянська, Колонщинська, Комарівська, Копилівська, Королівська, Липівська, Людвинівська, Маковищанська, Мар’янівська, Мотижинська, Наливайківська, Небелицька, Ніжиловицька, Пашківська, Плахтянська, Рожівська, Ситняківська, Фасівська, Червонослобідська, Юрівська громади. Площа громади – 1013.4 кв. км, населення – 32 877 осіб. Восени Кагарлицький район розділився на дві громади, Кагалицьку та Ржищівську. Кагарлицька громада була утворена із 26 рад, до яких увійшли 23 населених пункти. А саме: Кагарлицька міська та Бендюгівська, Буртівська, Горохівська, Горохуватська, Демівщинська, Зеленоярська, Зікрачівська, Кадомська, Леонівська, Липовецька, Ліщинська, Мирівська, Новосілківська, Переселенська, Расавська, Слобідська, Ставівська, Сущанська, Халчанська, Черняхівська, Шпендівська, Шубівська сільські ради. Населення громади на площі 873,6 кв. км складає 32185 осіб.  У жовтні до міста Вишгород приєднають Хотянівську сільраду у складі двох сіл: Осещини та Хотянівки. Вишгородська міська ОТГ займатиме площу в 95.6  кв. км з чисельністю населення в 31877 осіб, із них 880 осіб – сільського. Читайте:  Проект Децентрализация: Софиевская и Петропавловская Борщаговки не спешат объединяться Проект “Децентрализация”: Войти в Озернянскую ОТО готовы лишь два сельсовета из шести Проект “Децентрализация”: Великодымерская теробщина этой осенью идет на выборы Проект “Децентрализация”: Медвинская теробщина идет на выборы в неполном составе Проект “Децентрализация”: Фурсовская теробщина может лишиться части бюджета Проект “Децентрализация”: Села Переяслав-Хмельницкого района отказались примкнуть к городу Проект “Децентрализация”: Кагарлыкская теробщина объединит город и 26 сельсоветов Проект “Децентрализация”. Политические амбиции мешают состояться большой Боярской теробщине Проект “Децентрализация”: Тетиевская терробщина готовится к выборам в декабре Проект "Децентрализация". Узинской терробщине придется поработать над развитием Проект “Децентрализация”: КОГА тормозит назначение выборов в Циблевской терробщине Проект “Децентрализация”: Гостомельская ОТО пойдет на выборы только в составе Киево-Святошинского района Проект “Децентрализация”: Студениковская терробщина готовится к выборам в декабре Проект “Децентрализация”: Предусмотренная Кабмином Дымерская ОТО может не состояться Проект “Децентрализация”: Мироновская терробщина ждет позитивного вывода от КОГА Проект “Децентрализация”: Ржищевская терробщина может стать проблемой для Кагарлыкского района Проект “Децентрализация”: Ходосовская терробщина может объединить села трех районов Проект “Децентрализация”: села Ставищенского района готовы митинговать против объединения Проект “Децентрализация”: Яготинская терробщина не спешит на выборы “Проект Децентрализация”: Создание Боярской ОТО дошло до суда Проект “Децентрализация”. Сельсоветы потенциальной Вороньковской ОТО не готовы объединяться Проект “Децентрализация”: Власти Згуровщины не готовы терять полномочия Проект “Децентрализация”: Потенциальная Дмитровская терробщина уже год дожидается выборов Проект “Децентрализация”: Гребенковская терробщина не может быть создана без согласия двух сельсоветов “Проект Децентрализация”: Создание потенциальной Бышевской ОТО остановилось в 2015 году Проект “Децентрализация”: Козин поборется за право быть центром терробщины Проект “Децентрализация”: Пирновская терробщина может быть создана только принудительно Проект “Децентрализация”: Процесс объединения в Барышевке даже не начали Проект “Децентрализация”: Терробщина с центром в Украинке может быть названа Трипольской Проект “Децентрализация”: Рожновская терробщина не может определиться с центром “Проект Децентрализация”: Обухов может присоединить окрестные села Проект “Децентрализация”: Иванковская ОТО поборется за зону отчуждения Проект “Децентрализация”: Ташанская терробщина год ждет позитивного вывода КОГА Проект “Децентрализация”: Березанская терробщина будет проходить процедуру создания ОТО заново Проект “Децентрализация”: Володарский район не планирует объединяться в ближайшее время Проект “Децентрализация”: Полесский район этим летом планирует начать процесс объединения Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО может объединить не все сельсоветы Проект “Децентрализация”: Ракитнянский район может объединиться в две терробщины Проект “Децентрализация”: Калиновская терробщина может быть создана с разрешения Кабмина Проект “Децентрализация”: Белая Церковь может присоединить три сельсовета Проект “Децентрализация”: В Броварском районе может появиться Придеснянская терробщина Проект “Децентрализация”: Потенциальная Вишневская ОТО начала процесс объединения Проект “Децентрализация”: Германовка и Григоровка Обуховского района хотят быть центрами одной ОТО Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Таращанского района не хотят объединяться в терробщину Проект “Децентрализация”: Процесс создания Чабановской терробщины стоит на месте Проект “Децентрализация”: Скандальная Бучанская ОТО первой на Киевщине воспользовалась законом о присоединении Проект “Децентрализация”: Потенциальная Томашовская терробщина объединит два района Киевщины Проект “Децентрализация”: Ржищев начал присоединять села двух районов Проект “Децентрализация”: Потенциальная Бородянская терробщина готова идти на выборы Проект “Децентрализация”: Фастов планирует присоединить окружающие села Проект “Децентрализация”: потенциальная Киево-Святошинская терробщина разделилась на две ОТО Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила Мироновскую терробщину Проект “Децентрализация”: Заборский сельсовет не отдадут Боярке Проект “Децентрализация”: Барышевская ОТО готовится к выборам Проект “Децентрализация”: вялое руководство, имитация объединения и недостаточный результат Проект “Децентрализация”: Обухов планирует присоединить один сельсовет Проект “Децентрализация”: Березань присоединила пять сельсоветов Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО не пошла на зимние выборы из-за бездействия КОГА Проект “Децентрализация”: Ковалевскую терробщину за один день утвердили в КОГА и отправили на выборы Проект “Децентрализация”: жители Клавдиево-Тарасово просят президента ускорить их объединение Проект “Децентрализация”: выборы в терробщинах Киевщины под угрозой срыва Проект “Децентрализация”: 4 сельсовета Иванковского района тормозят создание терробщины Проект “Децентрализация”: в Бузовском сельсовете скандал из-за присоединения к Ирпеню Проект “Децентрализация”: потенциальная Вишневская терробщина готовится подавать документы в КОГА Проект “Децентрализация”: в Ирпене со скандалом пытаются присоединить два сельсовета Проект “Децентрализация”: Полесский район отложил объединение на следующий год Проект “Децентрализация”: еще 6 сельсоветов могли бы присоединиться к Ржищеву Проект “Децентрализация”: терробщины Киевщины просят парламент провести объединение по закону Проект “Децентрализация”: Киевщина оказалась в числе аутсайдеров рейтинга формирования ОТО  Проект “Децентрализация”: терробщинам Киевщины урезали дотацию на содержание школ и больниц Проект “Децентрализация”: сельсоветы Белоцерковщины просят Киевоблсовет ускорить их присоединение к городу Проект “Децентрализация”: Гройсмана просят разобраться с объединением территориальных общин на Згуровщине Проект “Децентрализация”: протестующий Ворзель войдет в состав Бучанской ОТО Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА одобрила создание Томашовской терробщины Проект Децентрализация: в Васильковском районе может появиться Калиновская терробщина Проект Децентрализация: КОГА утвердила создание Глевахской ОТО  Проект Децентрализация: Созданию Макаровской ОТО угрожает новоявленная Комаровская община Проект Децентрализация: Ташанская терробщина готова идти на выборы Проект Децентрализация: Гребенковская терробщина поборется за положительное заключение КОГА Проект Децентрализация: Гатное и Вита-Почтовая хотят спастись от столицы совместным объединением  Проект Децентрализация: Гостомель борется с Ирпенем за создание отдельной общины Проект “Децентрализация”: администрация Терещука выдала общинам Киевщины еще два позитивных вывода Проект “Децентрализация”: Калиновская община Броварского района может объединить четыре сельсовета Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Фастовского района надеются успеть добровольно объединиться в Кожанскую ОТО Проект “Децентрализация”:  теробщины Киевщины жалуются на нехватку инфраструктурной субвенции  Проект “Децентрализация”: судебное дело о присоединении Заборья к Боярке рассмотрят заново  Проект “Децентрализация”: смена власти в Копылове заблокировала создание Березовской терробщины Проект “Децентрализация”: села Бориспольщины хотят спастись от города созданием Золочевской общины Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила создание Обуховской терробщины Проект “Децентрализация”: Гоголевская община продолжит объединение после утверждения перспективного плана Проект “Децентрализация”: процесс утверждения Вишневской общины может затянуться до конца года Проект “Децентрализация”: Козинскую общину Обуховского района могут исключить из перспективного плана Проект “Децентрализация”: в Бородянском районе суды тормозят объединение общин Проект “Децентрализация”: Островская община просит президента Зеленского разобраться с решениями КОГА Проект “Децентрализация”: села потенциальной Боровской ОТО может переманить новоявленная Мотовиловская община Проект “Децентрализация”: миллионные долги могут оставить жителей Калитянской ОТО без воды и света Проект “Децентрализация”: Таращанский район может разделиться на две общины Проект “Децентрализация”: теробщины Киевщины недополучают налоги за землю Проект “Децентрализация”: бюджеты четырех теробщин Киевщины оказались под угрозой Проект “Децентрализация”: Киевщину могут поделить на шесть районов Проект “Децентрализация”: пять теробщин Киевщины хотят расшириться за счет окрестных сел Проект “Децентрализация”: села на Васильковщине, рассорившиеся из-за реформы, могут объединить насильно Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА дала сельсоветам последний шанс добровольно присоединиться к ОТО Проект “Децентрализация”: Бориспольщина и Белая Церковь не определились с центрами развития теробщин Проект “Децентрализация”: общины Киево-Святошинского района требуют от КОГА пересмотреть состав и количество местных общин Проект “Децентрализация”: Киевоблсовет просит ВРУ и Кабмин разобраться с проблемными селами Киевщины Проект “Децентрализация”: вокруг потенциальной Боярской теробщины разгорелся новый скандал Проект “Децентрализация”: КОГА может вынести негативный вердикт потенциальной Пристоличной ОТО  Проект “Децентрализация”: села Киево-Святошинского района спешно взялись за объединение Проект “Децентрализация”: Бориспольщину разделят на шесть теробщин Проект “Децентрализация”: потенциальная Березовская ОТО под угрозой срыва Проект “Децентрализация”: судьбу потенциальной Феодосиевской общины решит Кабмин Проект “Децентрализация”: Мироновская ОТО расширила границы за счет трех сельсоветов Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО просит Кабмин откорректировать перспективный план Проект “Децентрализация”: Обуховская ОТО поборется за окружающие села с потенциальной Козинской общиной Проєкт “Децентралізація”: Петропавлівська і Софіївська Борщагівки проти об'єднання з Вишневим та столицею Проєкт “Децентралізація”: села Переяслав-Хмельницького району відстоюють потенційну Гайшинську громаду Проєкт “Децентралізація”: найгучніші провали й успіхи Київщини у 2019 році Проєкт “Децентралізація”: Київщина увійшла в ТОП-5 областей-аутсайдерів за рейтингом формування спроможних громад Проєкт “Децентралізація”: на Київщині стартувало примусове об’єднання громад Проєкт “Децентралізація”: сільради Київщини знову відмовляються об’єднуватися із містянами в одну громаду Проєкт “Децентралізація”: села Миронівського та Кагарлицького районів готові протестувати проти Ржищівської ОТГ Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини вимагають від уряду обіцяного ПДФО Проєкт “Децентралізація”: зміни в Конституцію та права громад Проєкт “Децентралізація”: десятки громад на Київщині запізнились втрапити в перспективний план Проєкт “Децентралізація”: Київщина виступила за ліквідацію районних рад  Проєкт “Децентралізація”: села Києво-Святошинського району погрожують перекривати дороги у разі насильницького об'єднання  Проєкт “Децентралізація”: одиниці тергромад Київщини потрапили в рейтинг потужних ОТГ України  Проєкт “Децентралізація”: секвестр бюджету залишить ОТГ без засобів для існування та боротьби з епідемією Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини озброюються засобами захисту та ведуть профілактичну боротьбу з коронавірусом  Проєкт “Децентралізація”: Ірпінь та Бородянка поборються за звання райцентру субрегіонального рівня Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини нажахані перспективою укрупнення та централізації повноважень Проєкт “Децентралізація”: громади Фастівського району виступили проти примусового об’єднання Проєкт “Децентралізація”: Обухівська громада планує розширюватися за рахунок суміжних сіл Проєкт “Децентралізація”: Кабмін схвалив ще 45 ОТГ Київщини Проєкт “Децентралізація”: Вишгород зазіхнув на звання центру Приірпіння Проєкт “Децентралізація”: Кабмін змінив конфігурації п’яти громад Києво-Святошинського району Проєкт “Децентралізація”: Урядовий проєкт укрупнення районів обурив Київщину (опитування) Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини позбавлять фінансової залежності від районних рад Проєкт “Децентралізація”: громадам Київщини дозволили змінювати цільове призначення землі та затверджувати містобудівну документацію Проєкт “Децентралізація”: села Київщини боронитимуть право на добровільне об’єднання в суді Проєкт “Децентралізація”: Мінгромад обіцяє ОТГ поповнення бюджетів за рахунок ПДФО  Проєкт “Децентралізація”: асоціаціям Київщини не вдалось відстояти “мажоритарку” для сіл Проєкт “Децентралізація”: На Київщині через недобровільність об’єднання знову судяться Боярка і Забір’я Проєкт “Децентралізація”: Миронівська ОТГ планує заробляти на природі та інвестиціях Проєкт “Децентралізація”: Студениківська ОТГ збагатиться за рахунок банку землі та “Ниви Переяславщини”  Проєкт “Децентралізація”: Фурсівській ОТГ не вистачає коштів на розвиток громади  Проєкт “Децентралізація”: Бородянська ОТГ розвиватиметься за рахунок донорів Проєкт “Децентралізація”: Ржищівська ОТГ для одержання прибутків задіє водний та освітньо-туристичний потенціал  Проєкт “Децентралізація”: Баришівка мітить у п'ятірку найбагатших громад Київщини Проєкт “Децентралізація”: Пісківська ОТГ хоче стати популярним курортом Київщини Проєкт “Децентралізація”: Обухівська ОТГ спрямує на свій розвиток понад півмільярда гривень до 2030 року Проєкт “Децентралізація”: Бучанська ОТГ направить мільйони на розбудову комфортної інфраструктури Проєкт “Децентралізація”: Великодимерська ОТГ проведе інвентаризацію землі Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини взялися ділити ОТГ на округи та обирати старост  Проєкт “Децентралізація”: Узинська ОТГ шукає 65 млн гривень на будівництво очисних споруд Проєкт “Децентралізація”: держава переклала на старост владні компетенції сільських голів Проєкт “Децентралізація”: обіцяні громадам землі за межами населених пунктів пустили з молотка Проєкт “Децентралізація”: у тергромад Київщини бракує коштів на якісні адмінпослуги Проєкт “Децентралізація”: на зміну дільничним у об'єднаних громадах прийдуть поліцейські офіцери  Проєкт “Децентралізація”: найгучніші провали й успіхи Київщини у 2020 році Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини не можуть отримати від районів  комунальне майно Проєкт “Децентралізація”: статус і повноваження старост у громаді залежатимуть від Верховної Ради Проєкт “Децентралізація”: у 2021 році Тетіївська громада збагатиться за рахунок гранту в 26 млн гривень Проєкт “Децентралізація”: на Київщині почали ліквідовувати райони, перший на черзі – Згурівський  Проєкт “Децентралізація”: ліквідована Іванківська райрада залишила громаді-спадкоємцю мільйонні борги  Проєкт “Децентралізація”: голови громад мають право накладати вето лише на прийняті рішення ради Проєкт “Децентралізація”: ліквідації Баришівського району заважають комунальні борги Проєкт “Децентралізація”: Миронівську райраду ліквідують із боргами по зарплаті  Проєкт “Децентралізація”: депутати ВРУ взялися за урбанізацію міст Проєкт “Децентралізація”: Київщина втрачає першість у рейтингу заможності громад Проєкт “Децентралізація”: майно та активи Бородянського району розділили між шістьма громадами  Проєкт “Децентралізація”: Обухівський район віддасть Букринський плацдарм на утримання області Проєкт “Децентралізація”: пандемія та безгрошів’я блокують розвиток культпослуг на Київщині Проєкт “Децентралізація”: Держгеокадастру дозволили і далі розпоряджатися землями Київщини  Проєкт “Децентралізація”: Славутич збільшить бюджет за рахунок бізнес-парку та інвестицій Проєкт “Децентралізація”: Васильківський район ліквідують упродовж місяця Проєкт “Децентралізація”: уряд взявся за діджиталізацію тергромад  Проєкт “Децентралізація”: Київщина позмагається за гранти для розвитку громад Проєкт “Децентралізація”: дві селищні громади Київщини заявили про бажання стати містом Проєкт “Децентралізація”: на утримання громад хочуть передати приватизовані гуртожитки та бомбосховища  Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини формують партнерські об’єднання для збільшення ресурсів Фото: колаж KVКиевVласть

В Київській області за даними обласного лабораторного центру за минулу добу, 9 червня, захворювання на коронавірус виявили у 102 жителів Київщини. За добу одужало 179 осіб, у тому числі 21  дитина. Про це KV стало відомо з повідомлення пресслужби Київської облдержадміністрації (КОДА).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  У розрізі районів ситуація виглядає так: Білоцерківському – 8 (м. Біла Церква -8),Бориспільському  – 7 (м. Бориспіль -4, м.Переяслав-2, с.Вовчків-1),Броварському – 25 (м. Бровари – 22, с.Морозівка-2, с. Садове-1),Бучанському – 30 (м. Бородянка- 1, м. Буча-4, м. Ворзель-1, смт. Гостомель -1, смт. Коцюбинське -4,  м. Ірпінь –19),Вишгородському – 5  (м. Вишгород -1, с.Нові Петрівці-2, с.Сукачі-1,с. Термахівка-1),Обухівському – 3 (м. Обухів- 1, м.Козин-1, с. Ходосівка -1),Фастівському – 24 (м. Боярка -5, м.Фастів – 19). З них 8 хворих госпіталізовано, 94 перебувають на амбулаторному лікуванні (під медичним спостереженням) в умовах самоізоляції. За добу одужало  179 осіб, у тому числі 21  дитина. Білоцерківський район – 14, у т.ч. 4 дитини  (м. Біла Церква -4 (з них 1 дитина),  м. Узин -1, м.Тетіїв-3 (з них 1 дитина), с.Софіпіль-1, м. Тараща -2, с.Кирдани-1,с. Насташка –2 (дитини),Бориспільський  район –  43, у т.ч. 1 дитина (м.Бориспіль – 5, с. Вороньків -2, с. Гора -1, с. Іванків- 1,с. Кийлів -1, с. Мирне  -1, с. Проліски -2,  с. Рогозів -1, с. Ревне -1, с. Сошників-1, с. Чубинське -2, с. Щасливе -1,  м. Переяслав -19 (з них 1 дитина),  с. Хоцьки-1, с.Велика Каратуль -1, с. Ковалин -1, м.Згурівка- 1, с. Нова Олександрівка-1),Броварський район – 36, у т.ч. 1 дитина (м. Бровари – 34 (з них 1 дитина), с.Зазим’є- 1, с.Погреби-1),Бучанський район – 24, у т.ч. 11 дітей (м. Вишгород -2 (діти), с.Димер-1, с.Катюжанка- 1(дитина), с.Сувид-1, с.Софіївська Борщагівка -1(дитина), м.Вишневе-3,  Макарів-5 (з них 2 дітей), с. Андріївка-2, с.Копилів -6 (з них 5 дітей), с.Липівка-1, с. Чорногородка-1),Вишгородський район  – 7  (смт. Іванків -5, с. Сукачі -1, м. Славутич -1),Обухівський район – 17,  у т.ч. 3 дітей (м. Обухів -2, с.Германівка-2 (з них 1 дитина), с. Григорівка-1, с.Жуківці-1, с. Кулі-1, с.Семенівка-1, м.Васильків – 6 (з них 2 дітей), м. Миронівка-1, с. Зеленьки- 2),Фастівський район – 38, у т.ч. 1 дитина (м. Боярка -1(дитина),  м.Фастів -36, смт.Глеваха-1). Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться За добу надійшли повідомлення про  три летальних випадки  у хворих з підтвердженим COVID-19 (померло троє   чоловіків  віком  від  50 до  72  років, с. Петропавлівська  Борщагівка Бучанського району, с.Красне Перше Обухівського району , м.Сквира Білоцерківського району. Читайте: Захворювання на коронавірус виявили в 142 жителів Київщини Фото: КОДАКиевVласть

17 червня виповниться рік перебування Василя Володіна на посаді голови Київської облдержадміністрації. Він керує столичним регіоном у нелегкі часи, адже коронавірус вніс свої корективи у кожну сферу життя області. Про те, що зроблено за рік, які плани на майбутнє та в чому Київщині все ж вдалося рушити вперед, Василь Володін розповів у інтерв’ю KV. KV: Скоро виповнюється рік, як ви працюєте на посту голови КОДА. Що вдалося зробити за рік роботи? Василь Володін: Перше, що хочу зазначити, саме системний підхід, глибинне вивчення проблемних питань та командна робота дозволили досягти наявних результатів. Київщина стабільно входить у першу десятку у рейтингу Мінфіну за темпом приросту ПДФО, єдиного податку та плати за землю; за 5 місяців 2021 року виконання доходів бюджету області становить 109,2%. Тобто, навіть незважаючи на пандемію, яка значно вплинула на світову економіку, на локдаун, ми тримаємо свої позиції. Маємо багато досягнень. Щоб говорити про всі, потрібне окреме інтерв‘ю, але все ж резюмую: залучення до співпраці професіоналів у своїх галузях – будь то освіта, будівництво, медицина, туризм, цифровізація тощо – стало вирішальним фактором, який дозволяє нам разом рухати область уперед. І я переконаний, що мешканці дедалі більше зможуть відчувати позитивні зміни. Маю на увазі нові сучасні школи, в тому числі в віддалених районах, садочки, зручні та безпечні шляхи. Попереду ще бачимо великий пласт роботи і рішуче налаштовані виконати все заплановане. Але головне – команда створена, вона працює і ми знаємо, що робити.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Що робити для залучення нових інвестицій? Які успішні кейси можете привести як приклад за рік роботи?  Василь Володін: Одним із пріоритетних завдань для команди ОДА було і залишається підвищення інвестиційної привабливості регіону. Ми маємо добре розвинену транспортну мережу, через яку відбуваються державні, регіональні та міжнародні транзитні перевезення. Географічне розташування лише один з наших плюсів. Ми постійно проводимо прозору роботу з інвесторами. Протягом минулого року вони спрямували в розвиток регіону майже 11 млрд грн. Кошти значні, але ми прагнемо, щоб сума стала ще більшою. Маємо багато позитивних прикладів роботи інвесторів в Київському регіоні. Це і промислові підприємства, зокрема завод “Костал”, що побудував в області вже другу свою філію, і аграрні, наприклад, підприємство “Ківшовата-Агро” з японськими інвестиціями. Також лише з початку 2021 року в області було зареєстровано три нові індустріальні парки: “ПАТОН”, “Солтанівка” та “E40 Industrial Park”. Не забуваємо й про туристичний напрямок, в якому Київська область має значні перспективи. Маємо багато туристичних “магнітів”, найвідомішим з яких є Чорнобильська зона відчуження. Вона є привабливою не лише для туристів з Київщини та України, але й іноземців з усього світу. Наразі там створюємо туристичні маршрути, будуємо нові дороги, відновлюємо інфраструктуру. До речі, маємо інвестора, який відновлює сучасний готель, де зможуть зупинятися гості, що приїжджатимуть в Чорнобильську зону.  Але не обмежуємося розвитком цього напрямку, туристичний потенціал Київщини – це майже 6 тис. об’єктів історико-культурної спадщини. Це пам’ятки археології, історії, архітектури. За останні 5 років потік туристів в область зріс на 39%. Звісно, був деякий спад під час карантину, але зараз ситуація налагоджується, сподіваюся, так буде і далі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Для мене зрозуміла одна річ – для того, щоб інвестиції прийшли до регіону, потрібні прозорі умови ведення бізнесу та легкість. Так, саме легкість – від реєстрації до повсякденної роботи. Державні органи повинні не створювати бюрократичні перепони, а, навпаки, – бути зацікавленими в швидкому оформленні всіх дозволів для бізнесу. Якщо підприємство готове займатися розвитком територій, створювати нові робочі місця, якщо воно не порушує законодавство та має екологічно безпечне виробництво, ніяких перепон не може бути. Тому ми разом з командою приділяємо багато часу супроводженню наших інвесторів. На жаль, без функції інвест-нянь обійтися поки не можемо. Для цієї мети також створено Агенцію регіонального розвитку, яка розгалужує свою мережу в територіальних громадах і відкриває відділення, завдяки яким бізнес на місцях зможе отримати допомогу. KV: Коронавірус залишається темою номер один. Які висновки можна зробити за рік боротьби?  Василь Володін: Рік тому ми дійсно стикнулися з невідомим ворогом і, скажімо відверто, до цієї зустрічі не були готові повною мірою. Медицина, в яку не вкладалися кошти та ресурси протягом багатьох десятиліть, мала протистояти смертельному вірусу. Така ситуація була не лише в нашій області чи тільки в Україні. З цим викликом зіткнувся весь світ. Ми мали наднизьку забезпеченість лікарень киснем, обладнанням, навіть засобами особистої безпеки. Але при цьому ми мали найважливіше – професійний ресурс, злагодженість у роботі всіх задіяних гілок влади та медичного сектору. Саме ці фактори сприяли тому, що ми змогли пройти “першу хвилю” без значних втрат, а коли це “цунамі” захопило Київщину та країну знову, ми мали у геометричній прогресії збільшену кількість ліжок, забезпечених киснем – а саме це і є найчастіше вирішальним фактором під час допомоги середнім та важким хворим. Наші лікарі мають всі необхідні засоби захисту, лікарні фінансуються державою, населення має змогу вчасно отримувати якісне тестування, а за потреби і лікування. Тому я вважаю, що ми гідно долаємо цей непростий шлях боротьби з вірусом. На жаль, не обійшлося і без жертв. Деколи їх кількість була значною, і мені дуже шкода, що ми не в змозі були допомогти всім, але ми намагаємося зробити все, що від нас залежить. KV: Медичні експерти застерігають про ще більш небезпечний штам вірусу та нову хвилю захворювання. Чи готова до такого сценарію Київська область? Василь Володін: Рік тому ми мали дві лікарні перепрофільовані під лікування хворих на ковід, на початку цього року їх було 29. На сьогодні понад 3,3 тисячі ліжок забезпечено киснем.  Тобто ви бачите, що ми дійсно зробили прорив в забезпеченні лікарень. Крім того, це не межа наших можливостей. За потреби зможемо надавати допомогу і більшій кількості людей. Наразі захворювання пішло на спад. У нас з’явилася можливість вивести деякі лікарні із розряду ковідних, їх колективи повернулися до нормальної звичної роботи. Сподіваюся, що найближчим часом відбудеться сесія обласної ради і депутати дадуть нам зелене світло на подальший розвиток медицини, чого ми всі зараз дуже очікуємо. Плануємо продовжити оновлення лікарень, їх ремонти та будівництво, належне забезпечення медикаментами та обладнанням. А ще одна наша велика надія в подоланні ковіду – це вдала та швидка вакцинальна кампанія. За динамікою щеплень Київщина займає лідируючі позиції – 4 місце в країні. KV: Вакцинація від коронавірусу в області триває більше двох місяців. Чи багато жителів вакцинувалося? Які категорії населення вакцинуються в першу чергу? Чи вакцинувалася Ви особисто? Василь Володін:  Для нас важливо не втрачати жодного дня. Саме тому процес вакцинації в області відбувається навіть у вихідні. І хочу зазначити, щодня у нас знаходяться охочі вакцинуватися. Тож коли в ЗМІ з‘являється інформація про те, що в Київській області за добу не було вакциновано жодної людини, в наших реаліях це означає лише те, що ми використали весь запас виділеної на наш регіон вакцини. Щойно отримуємо наступну партію, наші медики продовжують щеплення.  Вакцинацію в Київській області здійснюють трьома різними препаратами: німецькою вакциною Сomirnaty/Pfizer-BioNTech, яку використовують для імунізації жителів і працівників будинків для людей похилого віку і спеціалізованих психоневрологічних закладів; китайським препаратом CoronaVac/Sinovac – для медиків, маломобільних груп населення, опікунів і працівників сфери освіти, які залучені до проведення ЗНО; південнокорейською вакциною AstraZeneca-SKBio – для вакцинації людей віком 65+, а також для ревакцинації тих, хто вже отримав першу дозу індійської вакцини AstraZeneca/Covishield. Наразі вже вакциновано більше 78 тисяч жителів області. Таких високих показників нам вдалось досягти, оскільки ми працювали без свят і без вихідних. Так, це було не просто. Проте ми розуміли, що не можна гаяти жодного дня. Працювали за таким принципом: чим швидше ми будемо вакцинувати, тим більше людей у регіоні отримають імунітет проти коронавірусу.  На найближчих вихідних плануємо у Броварах і Білій Церкві відкрити центри масової вакцинації, що дасть нам змогу залучити якомога більшу кількість людей. Моє особисте ставлення до вакцинації суто позитивне! Я сам взимку перехворів на коронавірус, і, повірте, не хотів би повторити це ще раз. Тому за нагоди обов‘язково вакцинуюся і закликаю до цього всіх жителів нашого регіону, адже чим більше буде прищеплено людей, тим швидше ми зможемо забути про важкі наслідки цієї хвороби, яка позначається не лише на здоров”ї, а також на соціальній та економічній складових нашого життя. KV: Чи можна підвести якісь підсумки за п’ять місяців роботи? Які основні напрями розвитку області виділяєте? Василь Володін: Робота постійно триває, і ми крок за кроком розбудовуємо Київщину. Це стосується найрізноплановіших сфер. Неможливо працювати над розвитком лише однієї галузі, щоб побачити відчутні зміни. Так не буває. Докладати зусиль потрібно комплексно. Безумовно, коронавірус вплинув на різні процеси. Але ми навчились працювати і в умовах складної епідемічної ситуації. Тож інфраструктура нашої області розвивається. І це найважливіше. Наприклад, у цьому році реалізуємо 47 об’єктів дорожнього господарства в області. Йдеться загалом про 77 км нового асфальтного покриття. Станом на сьогодні на всіх об’єктах, за якими заключено договори з підрядними організаціями, розпочаті та тривають ремонтні роботи. Також плануємо залучити додаткові фінансові ресурси для оновлення більшої кількості доріг. Паралельно працюємо над модернізацією наших освітніх закладів. Наприклад, в рамках програми Президента Володимира Зеленського “Велике будівництво” зараз покращуємо умови в п’яти школах і шести садочках. У результаті будемо мати 140 нових місць у садочках і поліпшення умов навчання для 510 дошкільнят, а в новозбудованих школах навчатимуться 1540 учнів. Приділяємо увагу і розвитку спортивної сфери. Один із найбільш знакових проєктів – будівництво Академії спорту в Бучі. До речі, комплекс зводиться також в рамках програми “Велике будівництво”. У перспективі на цій локації будуть організовуватись змагання міжнародного та національного рівнів. Окрім цього, відновлюємо басейн у Славутичі, який не працював декілька років. Проведення робіт паралельно на такій великій кількості об’єктів стало можливим завдяки реалізації програми Президента України Володимира Зеленського “Велике будівництво”. Тож працюємо, щоб реалізувати всі проєкти вчасно та з дотриманням усіх норм, адже від цього залежить безпека наших жителів. KV: Як ставитесь до ідеї розвитку Київської агломерації? Чи є порозуміння в цьому питанні з Київською владою?  Василь Володін:  Київська агломерація дасть потужний поштовх для розвитку, у тому числі для посилення наукової та промислової сфер. Це підтверджують практики Європейського Союзу. Серед них можна відзначити досвід агломерацій у Парижі, Мадриді, Мілані, Берліні. Що стосується конкретно нас, ми тісно пов’язані зі столицею. Йдеться і про трудові ресурси, і інфраструктуру, і інші чинники. Ситуація зараз складається таким чином: щодня до столиці на роботу приїздить кілька десятків тисяч жителів регіону. Тобто працюють вони у Києві, а проживають в області, оскільки так економічно вигідніше. Тож наше ключове завдання продовжувати робити все для того, щоб підвищувати рівень комфортності життя на Київщині. Як ми це робимо. По-перше, розбудовуємо наші дороги. По-друге, разом із регіональною філією “Південно-західна залізниця” розвиваємо залізничну інфраструктуру. Робимо це в рамках Президентського проєкту “City Express”. Зупинюсь на цьому детальніше. На Київщині навесні почали курсувати перші приміські електропоїзди на маршрутах Боярка-Вишневе-Київ і Святошин-Буча. Це дозволяє нам вирішити цілу низку проблем та зробити Київщину ще більш зручною. Зокрема людям більше не потрібно витрачати зайвий час у щільному автомобільному трафіку. Ще один суттєвий плюс – розвантаження автошляхів і зниження обсягів шкідливих викидів у повітря. Також працюємо зараз над відкриттям маршрутів Фастів-Київ і Вишгород-Київ. Ми зараз знаходимось на початковому етапі розвитку Київської агломерації. Будемо й надалі працювати в цьому напрямі, адже комфортні умови життя наших жителів для нас є пріоритетом. KV: В грудні Ви разом із першою леді Оленою Зеленською відкрили шелтер для жертв домашнього насильства на Київщині. Наскільки відомо, таких закладів в Україні менше десяти. Плануєте і далі розвивати цю тему? Василь Володін: Так, вважаю, що відкриття шелтерів – це потужна інвестиція в соціальну сферу області. Зараз готуємось до відкриття ще одного притулку. Він буде розташовуватись у Білоцерківському районі. Адресу не розголошуватиму задля безпеки його майбутніх мешканців. У шелтері постраждалі зможуть проживати до трьох місяців. У разі гострої потреби цей термін продовжать до пів року. Жінки, які перебуватимуть там, зможуть отримувати консультації від психологів і юристів. Це допоможе їм визначитись, як далі будувати своє життя. Це дуже важлива тема. Можна розвивати інфраструктуру, будувати дороги, школи, дитячі садки, але без змін у суспільстві ми не станемо кращими. Домашнє насильство – ганебне явище, та воно є і з ним потрібно боротися, а не замовчувати та робити вигляд, що проблеми немає. На жаль, вона існує, тому відкриваємо другий шелтер. Велика подяка дружині Президента Олені Зеленський за підтримку та постійну допомогу в цьому питанні. KV: Посада голови ОДА більш політична чи все ж таки це суто менеджмент? Чи відчуваєте себе політиком? Василь Володін: Скажу так: це не тільки менеджмент чи політика. Проблеми, з якими зіштовхуєшся кожного дня, показують, що бути тільки політиком чи державним службовцем замало. Дуже важливо вміти створювати команду. Від цього залежить як область буде розвиватися в цілому. Вважаю, що нам це вдалося. Команда працює та дає результат. Так, не все просто. Конструктивну критику приймаємо, а на балачки не звертаємо уваги. Моя позиція проста: кожна людина повинна навчатися чомусь новому, рости у професійному та особистому планах. Якщо мій заступник скаже, що у нього немає питань, що все гаразд і він вже все знає – нам не по дорозі. Я багато вимагаю від себе і від своєї команди. За рік роботи на посаді зрозумів, що велику увагу потрібно приділяти комунікаціям, особистим зустрічам з людьми. Тому, не дивлячись на навантаження, кожного тижня виїжджаємо до районів. Спілкуємося з людьми, дивимося своїми очима, як вони живуть. Скажу відверто: іноді те, що бачимо, розходиться з тим, що подається на папері. Тож не почуваю себе тільки політиком чи тільки менеджером.  Маю більшу відповідальність та більш складний функціонал, щоб дозволити собі виконувати одну з цих ролей. KV: У політичному плані Київська область – складний регіон. Вам вдалося налагодити діалог з депутатами-мажоритарщиками та представниками політичних партій, що увійшли до облради? Василь Володін: Кожний регіон складний по-своєму. Так, наближеність до столиці, до політичного центру країни, відсутність обласного центру дає свої особливості. Всі наші політики, державотворці, багато з парламентарів проживають саме в нашій області. Це і складність, і можливість одночасно. Твоя робота завжди на першому плані. Ти маєш можливість вирішувати багато питань дуже швидко, але й відповідальність у очільника столичної області більша. Безумовно, без конструктиву з народними та обласними депутатами неможливо говорити про розвиток та досягнення результату. Тому намагаємося досягати компромісів. Мої двері відкриті для кожного депутата, для кожного голови територіальної громади. Багато спілкуємося, обговорюємо нові проєкти, сперечаємось. Але головне – це знаходити порозуміння заради жителів Київщини. Наразі плідно працюємо над проведенням сесії обласної ради. Провели велику роботу. Багато програм чекають на внесення змін. Потрібно врахувати бачення кожного населеного пункту, кожної громади. А без постійного діалогу між представниками різних гілок влади це неможливо. Вважаю, що в нашій області такий діалог, як і вміння знаходити компромісні рішення, присутній. KV: Які плани у вас на майбутнє? Василь Володін: Я повністю занурений у роботу. Працюю без вихідних і без нормованого графіку, тому часу на особисте, на жаль, практично не залишається. Однак, родина підтримує мене. Діти поки впізнають свого батька. Родина розуміє, що зараз я несу велику відповідальність. І я вдячний за це своїм близьким. Це дійсно опора та мій тил. Зараз вся моя увага сфокусована на розвитку регіону. Ми з командою маємо продовжити реалізацію проєкту “Велике будівництво”. Я переконаний: що інвестиції можуть прийти лише по хорошим і якісним дорогам, тому працюємо над оновленням дорожньої інфраструктури. Аналогічно маємо докладати всіх зусиль для модернізації соціальної сфери – розбудовуємо медичну, освітню та спортивну мережі. На все це потрібен час. Проте ми маємо позитивні зрушення, і це мотивує нас із колегами рухатись далі. Як би це не банально звучало для більшості, та ще однією мрією є позитивне завершення вакцинальної кампанії проти ковіду, щоб кожен житель Київщини був захищений від цієї небезпечної хвороби. Дуже важко кожного ранку читати статистику про померлих. Дякую нашим медикам – останнім часом все частіше у цій графі стоїть нуль. Київщина змінюється, стає кращою. І наше завдання – продовжити робити це на високому рівні. Ну, а якщо дуже коротко, мої плани – втілити в життя всі задуми. А їх дуже багато. Читайте: Очільник КОДА Василь Володін відзвітував про роботу адміністрації за 2020 рік Фото: прес-службаКиевVласть

В Інформаційно-творчому агентстві “ЮН-ПРЕС” Київського Палацу дітей та юнацтва відбулася панельна дискусія на тему “Булінг серед ровесників”. Модераторкою була Юлія Грушецька, психолог Центру психічного здоров’я та психосоціального супроводу національного університету “Києво-Могилянська академія”. Під час розмови учасники розібрали поняття “булінгу” та його види, також зіграли в гру, під час якої спробували виявити наслідки втручання в булінг. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  Останніми роками проблема цькування дітей обговорюється все частіше. Булінг – це цькування. Він може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються. Також виділяють економічний, сексуальний та кібербулінг. Від булінгу страждають і агресори, і жертви, і свідкі. Всі вони переживають емоційні проблеми (відчуття тривоги, незахищеності, низька самооцінка), не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Декілька років тому в прокат вийшов український серіал “Перші ластівки”, лейтмотивом якого є підлітковий булінг і те, до чого він призводить.  Постійні стреси, комплекси, навіть думки про суїцид чи спроби вкоротити собі віку — те, що провокує цькування. Про проблему варто говорити, не можна відсторонитися від неї. Діти, які страждають від булінгу, потребують допомоги й захисту, а не порад “Будь сильнішим/-ою”. Є багато булінг-історій, але тих, якими змогли поділитись їхні учасники, мало. Ось деякі з них. Юля, 22 роки: У початковій школі в нас була дуже сувора класна керівничка, яка тримала всіх у сталевих лабетах. Крок уліво, крок управо, косий погляд, невинна дитяча сварка – і тебе відразу помітять і “присічуть”. Після 5 класу вона пішла від нас, ми стали доросліші й самостійніші, але відсутність постійної дисципліни багато кому розв’язала руки. Коли я навчалась у 5 класі, до нас прийшов хлопчик з іншої школи. Він відразу став мега популярним серед дівчаток і здобув собі в класі авторитет. А для підтримання цього авторитету йому потрібні були люди, на яких він міг би “відриватись”. Такими жертвами стали двоє: однокласник із зайвою вагою і я. Діти зазвичай придираються до того, що від тебе не залежить і на що ти не можеш вплинути. У моєму випадку це була незначна фізична особливість – защемлений лицевий нерв, від якого може трішки перекоситись губа під час розмови чи усмішки. На уроках історії ми вивчали неандертальців чи кроманьйонців. Сама цього не бажаючи, я ставала однією з них… Мене так і називали: “У-у-у, дивися, неандерталець”, при цьому по-дурному сміючись і показуючи пальцем. Коли проходили історію катастрофи на Чорнобильській АЕС, я раптово виявлялася жертвою радіації. Однокласники навіть боялися до мене торкатися чи показово робили це з відразою. Мені потрібен був час, щоб заспокоїтись і змусити все всередині не перевертатися під час кожного такого “спілкування” з кимось із класу. Я почала нормально контактувати з дітьми десь у класі дев’ятому, якраз на випускному. З деякими дівчатами з класу я досі спілкуюсь, але переважно на рівні: “Як справи, де працюєш?” З деякими хлопцями можемо посидіти ввечері, випити пива, обговорити життя. Із тим самим хлопцем, який ображав, нещодавно бачилися на зустрічі однокласників. Спілкувалися теж на виховано-чемному рівні: “Як справи, як життя…” Я, звичайно, інколи хвилююся, що через мою проблему зі здоров’ям мене, наприклад, не візьмуть на роботу, де потрібно спілкуватися з людьми. Раніше думала, що через цю мою ваду мене ніхто не полюбить і я житиму до кінця днів сама, максимум – із 40 котами у квартирі. Частка невпевненості живе в мені й досі, але, звісно, вона вже значно слабша. Міша, 15 років: Якщо ти не такий, як усі, на це, звичайно, звертають увагу. Якщо ти мислиш не так, як однолітки, читаєш книги, говориш розумні речі, це особливо нікому не потрібно. Так трапилось і зі мною, усе почалося вже в старшій школі. Класу не сподобалося те, що я не вписувався в їхні рамки “нормальності”. Вони не хотіли приймати моїх поглядів, моєї позиції. Коли ти граєш у дебати, а не граєш у “Доту”, тебе, м’яко кажучи, не сприймають. Коли ти читаєш книги, а не граєш у “Доту”, тебе за це теж не сприймають. Якщо ти йдеш проти системи й кажеш правильні, а не зручні речі, то, отже, поводишся, як 70-річний зануда. І за це тебе теж не сприймають. Спочатку було важко, і лише потім я зрозумів, який важливий життєвий урок це був. Роки в одному класі з цими людьми були нереально важкими, але навчили мене протидіяти всьому. Тепер я знаю собі ціну, у мене наче є хітиновий панцир. Мене дуже важко вразити. У класі були буквально 2-3 людини, які не підтримували моїх кривдників, але й нічого не робили, для того щоб мене захистити. Я був таким собі самотнім вовком. І ще я був категорично проти того, щоб батьки приходили до школи. Знав, що стане ще гірше, і сказав їм про це. На що вони дали життєву та дієву пораду: “Або бий, або забий”. Ось я й забив. Вирішення проблеми знайшло мене саме. Одна з наших учительок якось розповіла на уроці про дебати. Це молодіжна тусовка, де люди з усієї України вчаться критично мислити й публічно висловлювати свою позицію щодо тих чи інших питань. Я захопився й вирішив спробувати. Тоді нарешті зрозумів, як боротися з образами в класі. Сьогодні мені вже набагато легше. Колишній клас потрібно просто забути. І, звісно, триматися. Найперше, що потрібно зробити для того, щоб пережити булінг – це знайти людину, якій ти зможеш довіритись, і яка зможе допомогти тобі. Здавалося б, це просто. Але не всі можуть відкрити те, що коїться всередині. Булінг – це не вирок, не діагноз і не хрест на житті. Це проблема, яка може статись з кожним. Не треба закривати очі чи робити вигляд, що вас це не стосується. Допоможете ви – допоможуть вам. Фото: https://ns-plus.com.ua Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  КиевVласть