Столичну владу закликають створити цільовий фонд розвитку фізичної культури і спорту у Києві. Таким чином акцизи на алкоголь і тютюн не розчинтимуться в міському бюджеті. Ініціатива вже зібрала понад 1720 підписів. Про це KV повідомили в прес службі партії “За Майбутнє”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Автором ініціативи  виступив народний депутат VIII скликання, чемпіон світу, кандидат у депутати Київради від партії “ЗА Майбутнє” Денис Силантьєв. За задумом Силантьєва, джерелом фінансування фонду мають стати акцизні податки на алкогольні напої та тютюнові вироби. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться “На сьогодні акцизи на алкоголь і тютюн розчиняються в міському бюджеті. Ми пропонуємо спрямувати 10% від цих коштів у спеціальний фонд, який компенсуватиме шкоду для здоров’я”, – заявив політик. Силантьєв запропонував і план реалізації проекту з шести кроків. Першим  є збір підписів на його підтримку. Наступними кроками будуть відповідна ініціатива на рівні Київради, розробка статуту фонду профільною та бюджетною комісіями, створення цільового рахунку, та відбір проектів для фінансування.  Фонд за його словами стане дієвим інструментом для вирішення цілої низки проблем спортивної інфраструктури столиці: “Ці гроші можуть йти на ремонт, реконструкцію і будівництво спортивної інфраструктури. В місті дивом збереглась якась кількість спортмайданчиків, які не використовуються через їхній жахливий стан – ми зможемо привести їх до ладу. Також можливе фінансування спортивних заходів у місті – змагань, фестивалів, ярмарків. Гарантую, що це буде дуже затребуваним серед мешканців Києва. Міська влада в свою чергу матиме шанс виявити відповідальність перед людьми”. Нагадаємо, що за даними офіційного порталу Київради у 2020 році місцеві бюджети отримають 11 млрд грн надходжень від акцизу на пальне і тютюн.  Читайте: Євген Васілі: “Депутат Київради – це громадський діяч, а не людина в золотому кабінеті” Фото: сайт "За Майбутнє" КиевVласть

Сергій Конюшок – чемпіон та рекордсмен світу зі стронгмену. Окрім того, він є досвідченим фахівцем з фізіології спорту та активним громадським діячем. У 2020 році Сергій балотується до Київради з ґрунтовним планом розбудови спортивної інфраструктури міста. Він поділився з нами своїми пропозиціями для покращення життя у столиці. - Сергію, чому ви вирішили балотуватися до Київради? - Я був активним учасником Євромайдану. Ці події ствердили в мені проукраїнський напрямок мислення і бажання відстоювати свої принципи. В 2014 році я вирішив, що маю працювати на благо суспільства. Саме тоді, власне, я познайомився з Сергієм Гусовським. У нас зібрався колектив ентузіастів та однодумців, і за 6 років спільної роботи ми точно можемо називати себе друзями. - Ви займаєтеся громадською діяльністю у спортивній галузі. Розкажіть, які проекти ви втілюєте? - Ми розвиваємо спортивну федерацію – це спілка спортсменів і зацікавлених у спорті осіб. Найбільшою метою нашої організації є мотивація на здоровий спосіб життя. Безумовно, також ми розвиваємо спорт в Україні та опікуємось проблемами спортсменів. Ми проводимо заходи по всій Україні, і до нас усюди підходять глядачі зі схвальними відгуками. Деякі люди кажуть, що вони надихалися моїми виступами, коли я був професійним спортсменом. Це справді приємно, і ми вбачаємо у цьому одну з наших соціально-гуманітарних місій – надихати. - Ви балотуєтеся в Дніпровському районі. Які, на вашу думку, його головні проблеми? - Я народився у цьому районі. Тут живуть мої батьки та друзі. Тому я чудово знаю Дніпровський район та його проблеми. Багато з них – наприклад, незаконна забудова – є загальними для всього Києва. Один проблемний і болісний для мене момент – це фізкультурно-оздоровчий комплекс на вулиці Райдужній. Тут я починав тренуватися, розпочинав свою спортивну кар’єру. Останні 15 років ця будівля стоїть у занедбаному стані. Одним з моїх головних завдань у Київраді буде відновлення таких спортивних майданчиків. Проблемним місцем у Дніпровському районі є мікрорайон “Соцмісто”. Це дуже стара забудова, яку будували ще полонені німці. З того часу він не ремонтувався і не оновлювався. Також є великі масиви хрущовок, які вже не підлягають капітальному ремонту. Якщо хрущовки хоч якось тримаються, то в “Соцмісті” вже можна знімати голлівудські фільми про події сторічної давнини. - Дніпровський район – один з найзеленіших у Києві. Чи загрожує його паркам забудова? - Так, і це дійсно велика проблема. Наш район впізнаваний цими парками, вони роблять його привабливим для життя. Рішенням Київради встановлений мораторій на будівництво у зелених зонах, які є парками і скверами. Але є комплекс ділянок, що ще за “попередників” був виділений на розробку проектів. Яскравий приклад – лісова смуга біля метро “Дарниця”, яку нещодавно обнесли парканом. Місцеві мешканці активно відстоюють такі ділянки. Втім, далеко не всі ситуації вирішуються на їхню користь, адже забудовники мають значно більше ресурсів. - Як вирішити проблему постійних заторів для мешканців Лівого берега? - Проблема виникає тому, що Лівий і Правий береги Києва не збалансовані. Потрібно зробити так, щоб людям не доводилося кожного ранку перетинати Дніпро по дорозі на роботу – тобто створити на Лівому березі робочі місця. Є багато прикладів того, як бізнес-центри великих міст виносяться з історичної частини на околиці. Але перед тим, як будувати на Лівому березі офісні центри, потрібна відверта, прозора дискусія з місцевими мешканцями. Це дуже об’ємний проект, неможливий без розробки продуманої інфраструктури для всього міста. Замість клаптикової забудови має бути чіткий Генеральний план, який враховує всі інфраструктурні потреби майбутніх мешканців новобудов. - Якщо ви станете депутатом Київради, які питання будуть для вас найбільш пріоритетними? - Головний пріоритет для Києва сьогодні – закон про столицю. Ми будемо боротися за відновлення районних рад і надання повноважень місцевим громадам. Потрібно зняти з Київради тягар вирішення питань кожної лампочки, ліхтаря і списаного унітазу в школі. Такими проблемами мають займатися на місцях. Міська влада натомість має розробити якісний, зрозумілий і виважений Генеральний план та Стратегію Києва. Як фахівець в галузі фізичної культури і спорту я також маю чітке бачення, якою має бути спортивна інфраструктура нашого міста і як мотивувати містян вести здоровий спосіб життя. У нас досі діє радянська система спортивного управління. Більше того, ми не маємо жодного законодавчого положення про роботу спортивних клубів. Це принципова проблема на шляху до вирішення проблем фізичної культури і спорту. - Чим для вас є Київ, і яким ви хотіли б його бачити через 5 – 10 років? - Я не особливо помічав красу Києва, поки не переїхав на деякий час до іншого міста. Одного весняного вечора я повертався до Києва на машині. І поки я проїжджав через усе місто на Лівий берег, я зрозумів, що з кожним місцем, з кожною вуличкою в мене пов’язані спогади. Прозвучить банально, але Київ – це місто, де все починається.  Я хочу, щоб Україна починалася з Києва, щоб це місто було прикладом та ініціатором основних процесів у нашій країні. Сергій Конюшок народився 1983 року в місті Київ. Закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту України за спеціальностями “Силові види спорту” та “Фізіологія спорту”. Приватний підприємець, очільник громадської організації “Федерація стронгмену України”. Директор ТОВ “Стар фіт”. Сергій Конюшок балотується до Київради в 5-му окрузі у Дніпровському районі. Читайте: Євген Васілі: “Депутат Київради – це громадський діяч, а не людина в золотому кабінеті” Фото: сайт "За Майбутнє" Джерело: “За Майбутнє” КиевVласть

Киевский осередок політичної партії “За майбутнє” презентував команду, яка братиме участь у виборах до столичної міської ради 25 жовтня 2020 року. У команді як відомі діячі столичного міського самоврядування, так і нові обличчя. Об'єднує їх спільна мета – бажання змінити Київ, зробити з міста столицю європейського рівня, де немає корупції, а є сильна економіка та комфортне життя. Про це стало KV стало відомо з повідомлень на сторінці політсили у Фейсбук. Сергій Гусовський – не нова людина в міському самоврядуванні. З 2014 року він є депутатом Київської міської ради, де останні два роки очолює депутатську групу "Київська команда".  На місцевих виборах 25 жовтня 2020 року Гусовський балотується в мери й очолює список кандидатів до Київради від партії "За майбутнє".  Головні тези команди Гусовського – пріоритет економіки, децентралізація та акцент на стратегічних рішеннях. Гусовський наголошує: Київ як столиця України має давати приклад іншим містам, насамперед у ефективності використання коштів, розвиткові, вирішенні екологічних проблем. Але наразі так не є.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Денис Борисенко – фахівець у сфері фінансів, депутат Київської обласної ради VII скликання. Народився 1979 року у місті Павлоград Дніпропетровської області та здобув вищу освіту в Національному гірничому університеті. Згодом завершив курс політичного лідерства в Академії ім. Теодора Гойсса в Німеччині. Денис Борисенко вже має досвід державного управління на різних посадах. Так, з 2002 по 2006 роки був головним державним інспектором з питань інтелектуальної власності в Міністерстві освіти та науки, а в 2014 керував відділом комунікацій в Державному агентстві земельних ресурсів. Денис Борисенко балотується до Київради у 4-му окрузі в Деснянському районі. Максим Борозенець – приватний підприємець, депутат Київської міської ради VIIІ скликання. З 2014 по 2015 рік Максим був учасником бойових дій на Сході України. Народився 1965 року в селі Дубина Вінницької області. Отримав освіту в Харківському авіаційному інституті, а з 2017 року став аспірантом кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом Національної академії державного управління при Президентові України. Максим Борозенець балотується до Київради в 11-му окрузі у Святошинському районі. Він вважає, що його завдання на посаді депутата – позбутися застарілих хабарницьких схем та відкрити Києву шлях до вільного підприємництва та чесної конкуренції. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Олексія Ботнаренко – кандидат юридичних наук, підполковник поліції та учасник бойових дій. Народився 1983 року у місті Новомиргород Кіровоградської області. Після навчання в Національній академії внутрішніх справ України він розпочав кар’єру в МВС на позиції слідчого. За роки служби неодноразово проявив себе на різних посадах: у 2013 очолював один із підрозділів Спеціального миротворчого центру МВС Національної академії внутрішніх справ, а останні два роки був начальником управління у справах учасників антитерористичної операції МВС України. Наразі Олексій керує управлінням у справах ветеранів війни Департаменту персоналу МВС України. Олексій Ботнаренко балотується до Київради у 6-му окрузі Дніпровському районі Євген Васілі – приватний підприємець, який народився 1980 року в місті Єнакієво Донецької області. Після навчання в Донецькому національному технічному університеті займався підприємництвом. Через війну на Сході України вимушено переїхав до Києва. Тут він успішно веде ресторанний бізнес. Євген Васілі балотується до Київради у 13-му окрузі в Шевченківському районі. Мар’яна Двуліт -практикуючий лікар, акушер-гінеколог. Народилася в 1970 році у Львові. Отримала освіту хіміка-біолога у Львівському державному університеті ім. Івана Франка та медичну освіту у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького. Окрім цього, вона здобула ступінь магістра державного управління охорони здоров’я в Державній академії управління при Президентові України. Мар’яна Двуліт займається не лише медичною практикою і науковою роботою, а й активною громадською діяльністю. Зокрема, вона є віце-президентом Всеукраїнського громадського об’єднання “Асоціація – Моя родина”, яке захищає права дітей-сиріт. Мар’яна Двуліт балотується до Київради в 12-му окрузі в Солом’янському районі. Олександр Дикий – спеціаліст з правоохоронної діяльності, депутат Київської обласної ради VI скликання. Народився 1983 року в місті Київ. Отримав освіту в Київському національному університеті внутрішніх справ України та Національному університеті державної податкової служби України. Наразі Олександр очолює Товариство Червоного Хреста України у Святошинському районі, а також здобуває ступінь з міжнародних відносин в Східноукраїнському національному університеті ім. В. Даля. Олександр Дикий балотується до Київради в 10-му окрузі у Святошинському районі. Олег Калініченко – приватний підприємець, депутат Київської міської ради VII скликання. Народився 1975 року в Києві, здобув освіту інженера в Національному технічному університеті України “КПІ ім. І.Сікорського”. Більше 20 років Олег працює у сфері реклами. Він побудував успішний бізнес і створив три сотні робочих місць. Олег Калініченко балотується до Київради у 1-му окрузі в Голосіївському районі. В'ячеслав Камінський – заслужений лікар України, акушер-гінеколог, директор Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини. Народився 1963 року в селі Яришів Вінницької області. Отримав освіту у Вінницькому медичному інституті ім. М. І. Пирогова, здобув ступінь доктора медичних наук. В'ячеслав Камінський поєднує медичну практику і наукові дослідження. Він є членом-кореспондентом Національної академії медичних наук України та завідувачем кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика. З 2005 по 2018 рік В'ячеслав Володимирович був головним позаштатним спеціалістом з акушерства і гінекології в Міністерстві охорони здоров’я України. В'ячеслав Камінський балотується до Київради в 3 окрузі в Деснянському районі. Сергій Конюшок – чемпіон та рекордсмен світу зі стронгмену. Народився 1983 року в місті Київ.Отримав фахову освіту з фізіології спорту в Національному університеті фізичного виховання і спорту України.  Сергій очолює громадську організацію “Федерація стронгмену України”. Сергій Конюшок балотується до Київради в 5-му окрузі у Дніпровському районі. Геннадій Кривошея багато років займається проблемами місцевого самоврядування. Він – приватний підприємець, громадський діяч, депутат Верховної Ради України VIIІ скликання. Народився 1977 року в місті Богуслав Київської області. Вивчав історію і правознавство в Національному Педагогічному Університеті ім. М. П. Драгоманова. Геннадій Кривошея очолює громадську організацію “Київська обласна федерація фігурного катання на ковзанах”. У 2014 він обіймав посаду голови Печерської районної у місті Києві державної адміністрації. Геннадій Кривошея балотується до Київради у 8-му окрузі в Печерському районі. Ігор Іванов – приватний підприємець, колишній капітан військово-повітряних сил. Народився у місті Ліда, Білорусь. Навчався у Київському вищому воєнному авіаційному інженерному училищі. Отримав ступінь магістра бізнес-адміністрування в East Carolina University в Сполучених Штатах Америки. Ігор прожив велику частину життя в Україні та зробив великий внесок у її розвиток як підприємець та державний управлінець. Зокрема, з 2004 по 2008 роки він був виконавчим директором Українського центру реструктуризації підприємств та розвитку приватного сектору. Ігор Іванов балотується до Київради в 9-му окрузі Подільського району. Юлія Лобан – юрист, економіст, депутат Київської міської ради VIIІ скликання. Народилася 1984 року в Києві. Вивчала економіку і менеджмент в Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана. Отримала ступінь з державного управління в Національній академії державного управління при Президентові України. Юлія займається приватним підприємництвом та очолює громадську організацію “Учбовий центр порятунку життя”. Вона є авторкою міських програм з соціального захисту та охорони здоров'я. Юлія Лобан балотується до Київради в 2-му окрузі Дарницького району Денис Силантьєв – спортсмен, чемпіон світу та Європи з плавання, призер Олімпійських ігор, депутат Верховної Ради України VIII скликання. Народився 1976 року в Запоріжжі. Здобув ступінь кандидата педагогічних наук на факультеті фізичного виховання Запорізького державного університету, а також ступінь магістра права в Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана. Денис активно підтримує розвиток спорту в Україні. В VIII скликанні ВР він очолював підкомітет з питань фізичної культури і спорту та був заступником голови Комітету в справах сім'ї, молоді та спорту. В 2019 році він домігся виділення 200 млн гривень на реконструкцію та побудову басейнів в 7 регіонах України. Денис Силантьєв балотується до Київради в 7-му окрузі Оболонського району. На форумі “Київ майбутнього” Сергій Гусовський обґрунтував основні завдання, що ставить перед собою він і його однодумці: “Ми йдемо до Київради, бо добре розуміємо, що потрібно зробити в місті. Ми проти точкових ініціатив, і вирішення проблем по мірі їх надходження. Це ніде не працювало і не працює! Київ це більше ніж місто і навіть більше ніж столиця! Це місце сили для багатьох людей в усьому світі! Останні 30 років жодна влада Києва не поважала столицю та киян, але ми змінимо це. Ми будемо відстоювати ухвалення якісного Закону про столицю, відновлення районних рад, щоб вирішувати нагальні проблеми жителів районів. Ми прагнемо зробити владу в Києві справді незалежною від настроїв Банкової і того, хто перемагає на будь-яких виборах і тому наполягаємо на скасуванні норм, що були ухвалені за часів Януковича і позбавили столицю реального самоврядування, а міського голову Києва — повноважень. Ми наполягаємо на ухваленні якісної Стратегії розвитку міста, яка пишеться на 20-30 років. Бо спершу потрібен аналіз, ранжування проблем і вже тоді — напрямок, куди рухатись. Цей шлях називається і стратегією. Зараз в Києві діє застарілий Генплан, а хаос виникає завдяки прийняттю детальних планів територій, які нічим між собою не пов’язані. Тому Київ забудовується хаотично і кияни стоять в заторах по 300 годин на рік. Ми підтримуємо ідеї нового урбанізму і виступаємо за створення агломерації. Бо розвиток Києва неможливий без координації з розвитком міст-сателітів. Для того щоб все це юридично гармонізувати потрібен Закон про агломерацію. Спальні райони – це застаріле поняття, їх треба перетворювати у самодостатні міста в місті. Наприклад, Троєщина може стати розумною територією з концерт-холами, стадіонами, лікарнею і якісною інфраструктурою. Ми за здорові стосунки міста і бізнесу з прозорими тендерами і довірою. Києву не потрібні 2000 неефективних комунальних підприємств, якщо ці послуги може надавати приватний бізнес. Успішну економіку формує середній класс — малий і середній бізнес. В Києві ця цифра 15 – 18%, а має бути 50%. Ми не вигадуємо велосипед, ми переконані, що наша сила в розумі. Коли міський голова і колеги-депутати мають стратегічне бачення розвитку Києва і розуміють, як це бачення втілити, тоді й місто розвивається й стає успішним і комфортним для життя”, – наголосив політик. ФОТО: сторінка політсили у ФейсбукКиевVласть

У невеликій двоповерховій будівлі на Оболоні, київські школярі засвоюють ази авіації, керують повітряним судном на тренажерах-симуляторах, встановлюють радіозв’язок, конструюють моделі літаків і ракет, а також готуються до свого першого самостійного стрибка з парашутом. Невелика двоповерхова будівля оточена схожими одна на одну житловими багатоповерхівками. До будівлі тягнеться лабіринт вулиць, які ввечері освітлюються хіба що світлом з вікон тих таки багатоповерхівок. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Слідкуючи за гугл-картою, дослухаючись до порад перехожих, я долаю цей лабіринт – і опиняюсь на порозі невеликого будинку з побіленими стінами та сірими дверима. За ними міг би бути дитячий садок, поліклініка, ЖЕК або паспортний стіл. Але парашут, літаки і ракета, намальовані на блідій дошці, яка висить над входом, натякають на щось інше – щось, що, мабуть, важливіше за поліклініку і навіть ЖЕК. Заходжу всередину – і серед п’ятьох провідників людини у космос, чиї портрети намальовані на стіні навпроти, впізнаю тільки посмішку Юрія Гагаріна. Пізніше я побачу його фото, а також Леоніда Каденюка чи не у кожній кімнаті, майстерні або тренажерній залі Авіаційно-космічного центру Київського Палацу дітей та юнацтва. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Тут, у невеликій двоповерховій будівлі на Оболоні, київські школярі засвоюють ази авіації, керують повітряним судном на тренажерах-симуляторах, встановлюють радіозв’язок, конструюють моделі літаків і ракет, а також готуються до свого першого самостійного стрибка з парашутом. Як проходить навчання в Авіаційно-космічному центрі На заняттях з льотно-штурманської підготовки діти на практиці застосовують шкільні знання з фізики або географії, а також доповнюють їх основами аеродинаміки, метеорології, навігації та радіообміну, вивчають конструкцію літака. При цьому дві третини навчального процесу припадає саме на виконання польотів на авіаційних тренажерах літаків (МІГ-21 та Л-39та ін.), на яких тренуються льотчики-винищувачі. “Наш тренер на моніторі бачить те, що я бачу в кабіні літака, усі прилади. По радіозв’язку інструктор вказує мені на мої помилки, дає підказки”, – описує процес тренування вихованка центру Світлана Падун. А випускниця Юлія Слободянюк, яка другим пілотом літака провела в небі вже тисячу годин, зазначила, що досвід ручного керування, який вона здобула на тренажерах, став їй у нагоді під час польотів на літаку L410, який не обладнано системою автопілоту. Ще один випускник, студент приладобудівного факультету КПІ Кирило Кожемякін згадує: “Мій викладач, полковник авіації у відставці Михайло Лисенко, навчав керувати літаком як у простих умовах, так і в майже нереальних”. Щоліта вихованці центру виїжджають на аеродромні збори у Наливайківу на Київщині, щоб уперше здійнятись у небо на справжньому літаку, звісно, у супроводі інструктора. “Після злету інструктор відпускає штурвал, і літак повністю перебуває у твоєму розпорядженні. Ми робили в небі різні фігури, дуже страшно було летіти перший раз, але вид з літака був дуже красивим”, – розповідає Світлана Падун. Їїї мама Олена не боїться за доньку: “Тут безпека на першому місці. Я впевнена у дітях і в тому, куди вони ідуть”. У курсантів авіаційно-космічного центру також є можливість раз на рік за програмою TheInternational Air Cadet Exchange program злітати по обміну до Британії. Там вони можуть поспілкуватися зі своїми колегами з різних країн, перейняти досвід у тих, хто досяг вершин в авіації, ознайомитись з британськими військово-повітряними силами, подивитися авіашоу. До речі, в рамках цього обміну до авіаційно-космічного центру приїжджав британський принц Майкл Кентський, почесний маршал авіації. У центрі говорять, що він схвально оцінив підготовку вихованців. На своїй хвилі Їм не аплодують пасажири літака після приземлення, але саме вони на рівні з пілотами відповідають за безпечний політ повітряного судна. Радіозв’язок невидимими нитками поєднує пілотів, які керують літаком в небі, та диспетчерів, які спрямовують його, самі перебуваючи на землі. Тут, на найстарішій в Україні дитячій колективній радіостанції на коротких та ультракоротких хвилях, школярів навчають азбуці Морзе, знайомлять із принципом прийому та передачі радіосигналів. “Спочатку вивчаємо цифри, потім – букви. Паралельно з прийомом радіосигналів починаємо вивчати їхню передачу на ключі. Це складна справа, якщо зап’ясток не тренований, дитина неправильно сидить, то вона буде швидко втомлюватись. Ми тренуємось таким чином, що дві групи сидять в різних кімнатах, і одна передає сигнал, інша – його приймає”, – розповідає керівник гуртка радіоелектроніки Володимир Мінаков. Додає, що майбутніх спортсменів помічає на першому занятті під час перевірки слуху. Вихованці гуртка щороку беруть участь та здобувають призові місця у всеукраїнських та міжнародних змаганнях із радіоспорту. Одне з останніх досягнень – перше місце зі швидкісної телеграфії на “Кубку України” в Остері у 2019 році. За словами тренера, перед змаганнями важливо психологічно налаштувати дітей на перемогу, навчити їх відчувати лікоть партнера по команді. Наостанок Володимир Мінаков демонструє передачу радіосигналу. Направду, видається неймовірним вийти в ефір, чути сигнали з різних куточків світу – і врешті отримати зворотню відповідь. Від моделі до планера, від планера до літака В авіаційно-космічному центрі продовжують традицію авіа- та ракетомоделювання. Перші маленькі літачки з паперу та пінопласту п’яти-шестирічні вихованці складають на гуртку з початкового технічного моделювання. Тут же вони створюють і запускають свої перші повітряні змії. За рік-два діти приєднуються до секцій з авіа- і ракетомоделювання. Озброївшись, зокрема, схемами із журналів з уже пожовклими сторінками, учні можуть по шість годин у суботу та неділю працювати над власними проектами у майстерні. В центрі окремо вчать створювати кордові (керуються двома тонкими сталевими тросами, кордами) та радіокеровані моделі літаків. “Займаюсь на гуртку авіамоделювання три роки, і назад мене не тягне. Починав з планера, усього створив п’ять моделей літаків, на одну йде близько півроку. Найскладніше запастись терпінням. Пишаюся усіма своїми роботами, бо з кожною моделлю літака пов’язані якісь спогади”, – розповідає вихованець Дмитро Куриленко. За словами викладача Ігоря Міленіна, щоб запустити авіаційну модель, потрібно одночасно бути столяром, токарем і колористом. “Авіамоделювання дає хорошу базу майбутнім інженерам з обслуговування літаків, операторам безпілотних літальних апаратів, менеджерам з авіації. Пілот – це верхівка айсберга, а все інше – це праця і зусилля багатьох різних спеціалістів”, – зауважує керівник гуртка. Серед його вихованців і чемпіон світу з авіамодельного спорту Ілля Редюк. Три роки тому тут почали відроджувати й ракетомоделювання. Найбільшою витратою для організації гуртка було створення пускового приладу для ракет. А модельні ракетні двигуни, які, за словами керівника гуртка Анатолія Видолоба виготовляють лише дві людини в Україні, дістались “у спадок” за безцінь. Тоді як для створення самого корпусу ракет потрібен лише папір, картон і пвх-матеріал, а ще тканина або спеціальна фольга для рятівного пристрою (парашуту). “Що буде, якщо збудувати велику ракету і запусти її? Я прийшов сюди, щоб дізнатися”, – розповідає дев’ятирічний Женя Паловодін. Відповідь напевне знають його старші колеги, випускники центру, які створили конструкторське бюро NAURocket при Національному авіаційному університеті. У планах гуртка – створити власну спортивну команду, яка в подальшому буде виступати на змаганнях із запуску ракет. Спорт сміливих “Перший був найяскравіший, найбільше запам’ятався. Найстрашніший – другий. Усього в мене було їх сім”, – так описує свої стрибки з парашутом випускник центру, курсант Одеського військового ліцею Євгеній Попов. Протягом одного навчального року вихованці гуртка парашутної підготовки засвоюють всі необхідні знання і навички для того, щоб у свої 15-16 років здійснити самостійний стрибок з парашутом. “Підготовка, відокремлення, розкриття відпрацьовуються спочатку на землі, щоб у повітрі усе зробити правильно. Адже там на парашутиста діють стрес-фактори, зокрема, дефіцит часу”, – розповідає інструктор Микита Роговець. Окрім того, підлітки освоюють укладку парашутних систем, вивчають технічні характеристики парашутів, теорію стрибка, знайомляться з авіаційною медициною, проходять спеціальну та загальну фізичну, а також психологічну підготовку. “Але що вирізняє на аеродромі наших? Вони знають як працює техніка, знають як укладати парашут, вони фізично підготовлені, а тому впевнені у собі”, – відмічає директорка центру та інструкторка з парашутної підготовки Ольга Кулігіна. І справді, навряд чи першопрохідцю, якому подарували сертифікат на стрибок з парашутом, відомо, що під час приземлення навантаження на ноги рівне такому, яке б людина отримала під час стрибка з висоти 1,73 м. Тоді як вихованці гуртка протягом року навчаються правильному приземленню. Хто тримає небо у цьому домі “Потрібно провести кілька занять, побачити зацікавлені очі дітей, які тебе слухають, і все – ти звідси не підеш”, – стверджує викладач льотно-штурманської підготовки, військовий льотчик у відставці Олександр Ковальчук. Тут кожен інструктор без сумніву є фанатом своєї справи, неважливо, чи має за плечима кілька десятків років досвіду, чи ще навчається в університеті. Валерій Кремко, який наразі пояснює підліткам як виготовляти моделі літаків, почав свій шлях авіамоделіста у цьому ж гуртку у 1967 році. “Моя справа для мене, як наркотик, хочеш, не хочеш, а в тебе є потреба нею займатись – так, наче тебе хтось штовхає до цього”, – ділиться викладач. Його колега Ігор Міленін каже, що коли працює з молоддю, то сам ніби стає молодшим. У роботі для нього найголовніше – привити учням любов до техніки. “Для мене авіація – все!”, – лаконічно переконує інструктор з льотно-штурманської підготовки Григорій Чорний. Аналогічно на запитання “Що для вас значить ваша робота?” відповідає директорка центру Ольга Кулігіна: “Аеродром та авіаційно-космічний центр – це те, чим ми живемо”. Так само і деякі з випускників повертаються в АКЦ, щоб передавати знання іншим. “Я сам навчався за тією програмою, за якою зараз вчу інших, – каже інструктор з парашутної підготовки Микита Роговець. – Хочу далі розвиватись як парашутист і педагог, привносити нове у свою справу та виховувати професіоналів”.  Де в Україні зможуть втілити свої амбіції дівчата й хлопці з Авіаційно-космічного центру Одна з кращих випускниць Юлія Слободянюк кілька років тому закінчила Кременчуцький льотний коледж та окремі курси в Кіровоградській державній льотній академії. Потім дівчина півроку літала другим пілотом на літаку чеського виробництва L410 в Демократичній Республіці Конго, зараз — в Україні на Boeing 737-800 NG авіакомпанії SkyUp. Колега Юлії і по АКЦ, і по авіакомпанії, випускник Кіровоградської державної льотної академії Вадим Дорохов працює спеціалістом по системі якості, а саме пильнує за тим, щоб усі процедури операційної діяльності авіакомпанії виконувались льотним і наземним персоналом  відповідно до національних та міжнародних вимог.  Випускник Кирило Кожемякін розповідає, що підрядні компанії Boeing відкривають, зокрема, при українських авіаційних університетах філіали, де студенти можуть здобувати практичний досвід, розробляти проекти. Ще один колишній вихованець АКЦ, студент Київського політехнічного інституту спеціальності “Авіаційна та ракетно-космічна техніка” Олексій Падун долучився в університеті до проекту із розробки супутників. Хлопець також протягом одного семестру навчався в Америці. Відмічає, що закордоном серед студентів переважає дуже висока зацікавленість у навчанні: “Вони горять авіацією і більшість з них бере участь в проектах, будуєбезпілотники, ракети”. А в українських студентів є шанс отримати фінансування для своїх бізнес-ідей під час участі у конкурсі стартапів SikorskyChallenge. Інший популярний конкурс серед студентів авіаційних спеціальностей – “Авіатор” – дозволяє його переможцям відвідати авіакосмічні салони Фарнборов Англії або ЛеБуржеу Франції. Випускники АКЦ не один раз перемагали у ньому. Разом з тим, викладачів турбує майбутнє технічної творчості в Україні. Так, основа матеріально-технічної бази центру не оновлювалась суттєво з 90-х років. Хоча колектив центру власними силами модернізує те, що є. Також реформа децентралізації, яка принесла Україні чимало позитивних змін, водночас поставила під загрозу існування гуртків технічного моделювання в регіонах. Адже тепер самоврядування громади на власний розсуд вирішує вигідно чи ні йому утримувати на своїй території такий гурток. На прикладі авіаційно-космічного центру КПДЮ можна з упевненістю сказати, що такі заклади стають другим домом як для вихованців, так і для викладачів. Щодня їх тягне повертатись сюди майже так само, як пілотів після приземлення — у небо. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Анастасія Карпенко КиевVласть

Мене захоплюють події, які поєднують сучасний світ з історією. Коли ви вчергове виходите на ранкову чи вечірню пробіжку, уявіть, що так само (за винятком доріжок, одягу і взуття) бігали люди в Античній Греції: змагання з бігу відомі від перших Олімпійських ігор, які, за даними істориків, відбулися у 776 році до н. е. Я був здивований, коли дізнався, що Олімпійські ігри відродилися великою мірою завдяки простим ентузіастам, які були захоплені історією, археологією та спортом. Серед них – французький барон П'єр де Кубертен. За його ініціативою були організовані масштабні спортивні змагання, які отримали назву “Олімпійські ігри сучасності”. Саме Кубертен 23 червня 1894 року створив Міжнародний олімпійський комітет. А вже він через деякий час прийняв рішення кожного червня святкувати Міжнародний Олімпійський день.  Щороку на початку літа багато країн приєднуються до відзначення Олімпійського дня. Основна подія спортивного свята  – масові забіги на довгі дистанції, які несуть не лише силові, й смислові навантаження. Люди біжать заради кращого взаєморозуміння, дружби, мотивації, миру. Кожен може присвятити свій забіг вищій меті. Крім цього, організовують й інші спортивні активності. Цього року ми в Ірпені приєднаємося до відзначення Міжнародного Олімпійського дня – 8 червня наше місто стане центром спортивної Київщини. Захід спільно організовують Національний Олімпійський комітет України у Київській області, Київська обласна адміністрація, Міністерства освіти і науки України, Ірпінська міська рада. У змаганнях візьмуть участь дошкільнята, учні та студенти, а також усі, кому захочеться приєднатися до Олімпійського дня в Ірпені. Загалом очікується понад 4000 учасників. Вони боротимуться за першість у змаганнях з різних видів спорту. Наприклад, буде традиційний легкоатлетичний забіг. А також спортивний заїзд на інвалідних візках. У ньому візьмуть участь  люди, які втратили можливість ходити, але не втратили силу волі, наполегливість та мотивацію. Заплановані також шаховий турнір, стрітбол серед підлітків, гирьовий спорт, конкурс малюнка на асфальті, заїзди на велосипедах і ще багато спортивних подій. Головні локації Олімпійського дня в Ірпені – це Парк Незнайка, який ми відкрили минулого року, а також вулиця Тищенка. Ми очікуємо, що до Ірпінського Олімпійського дня приєднаються відомі спортсмени: ірпінський борець вільного стилю, срібний призер Олімпійських ігор в Лондоні Валерій Андрійцев; призерка Європейських ігор 2015 року з дзюдо, чемпіонатів Європи з самбо, учасниця Олімпійських ігор 2016 року в Ріо-де-Жанейро Світлана Ярьомка; голова Асоціації Олімпійців Київщини, фіналістка Олімпійських ігор з групових вправ в Пекіні, майстер спорту міжнародного класу України з художньої гімнастики  Вікторія Зубченко, а також багато інших спортсменів, яких ми з радістю зустрінемо в нашому місті. Ірпінь справедливо заслуговує на статус спортивного центру Київщини. У нас відбуваються важливі спортивні події всеукраїнського і міжнародного рівнів. Наприклад, торік Ірпінь приймав на своєму стадіоні Чемпіонат світу з футболу серед українських діаспорних команд. Ці змагання ми організуємо і цього року. Зараз Ірпеню довіряють проведення широкомасштабних спортивних подій. Але нам це не далося просто так: за останні роки ми багато працювали над тим, щоб відновити і розширити міську спортивну інфраструктуру. Хочу нагадати, що у 2016 році в Ірпені відкрито Центральний міський стадіон “Чемпіон”, який збудовано за стандартами УЄФА. Крім поля для футболу, “Чемпіон” має тенісний корт, бігову доріжку, тренажерний комплекс, універсальний спортивний майданчик та зону для занять на свіжому повітрі. Трибуни розраховані на 1000 місць. На стадіоні є медичний пункт та тренерська кімната. За час існування на стадіоні відбулися спортивні змагання місцевого, всеукраїнського та міжнародного рівнів. У 2017 році на території усіх шкіл Ірпеня обладнано багатофункціональні спортивні майданчики. З 2015 року в Ірпені розпочалася реалізація муніципальної програми з навчання дітей плаванню. Для цього в Ірпені відновлено басейн дитячого табору “Дружній”. Ми щоразу  щасливі чути новини з міжнародних змагань про ірпінських спортсменів. Наша Ірина Коляденко – бронзова призерка Чемпіонату світу з вільної боротьби. Валерій Андрійцев – бронзовий призер чемпіонату світу, срібний призер чемпіонату Європи, срібний призер Олімпійських ігор, Заслужений майстер спорту України з вільної боротьби. Ігор Поєдинок – переможець Чемпіонату України з тхеквондо. Молодь Ірпеня не лише здобуває призові місця на міжнародних змаганнях, але й активно популяризує спорт у рідному місті. З липня 2018 року в Ірпені стартував соціальний проект “Територія спорту”: тут кожен охочий отримав нагоду безкоштовно займатися з фаховими тренерами. На сьогоднішній день команда “Території спорту” провела 64 відкритих тренування, організувала 10 загальноміських заходів, до здорового способу життя залучила 930 учасників. “Територія спорту” стала срібним призером соціальних проектів України за версією Social Project Awards. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Запрошуємо усіх приєднатися до Олімпійського дня в Ірпені: будемо раді показати нашу спортивну інфраструктуру, яку ми створили за останні роки. Читайте: Як розвантажити школи і підвищити рівень середньої освіти? Ірпінь ділиться досвідом Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"КиевVласть

Минулого місяця на рингу в Конектикуті (США) світ вітав з перемогою хлопця, загорнутого в синьо-жовтий прапор. Це Ярослав Амосов з Ірпеня. Щойно він переміг бразильця Еріка Сілву на турнірі Bellator 216 зі змішаних єдиноборств. Ярославу Амосову лише 25, але він уже трьохразовий чемпіон світу з бойового самбо, дворазовий чемпіон Європи, чемпіон Євразії, володар Кубку Європи, переможець багатьох змагань національного і міжнародного значення, заслужений майстер спорту. Ярослав почав свій шлях до цих перемог саме з Ірпеня, це рідне місто чемпіона. Тут досі живуть його друзі дитинства, які пишаються ним і з радістю зустрічають вдома. Ще одна спортсменка на початку весни показала колосальну силу духу: після семирічної перерви бігунка Тетяна Петлюк повернулася на міжнародну арену. Тетяна представила Україну на Чемпіонаті Європи з легкої атлетики,  що відбувся 1-3 березня у шотландському місті Глазго. Тетяна Петлюк – киянка, але цього разу на свій персональний “історичний” забіг вона поїхала з Ірпеня. Тут за неї вболівали чоловік і маленький син. Тетяна не завоювала медалей, але її забіг для багатьох став сильним мотиватором не здаватися, йди до мети, гартувати характер. Як сказала сама Тетяна: “мені завжди вдавалося відрізнятися на біговій доріжці від суперниць: то бігала з розпущеним волоссям, то з пірсингом, татуюваннями... Цього разу я відзначилася: найстарша учасниця Чемпіонату Європи: 37 років 7 днів”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Ще один всесвітньо відомий ірпінський спортсмен Валерій Андрійцев цього року піднявся на найвищу сходинку п’єдесталу боксерського турніру “Ґран-прі Франції”. Змагання відбулися в Ніцці, виступали представники 18-ти країн. Валерій боровся у ваговій категорії до 97 кг і переміг в усіх чотирьох поєдинках. Нині Валерій Андрійцев – найтитулованіший український борець вільного стилю: він – срібний призер Олімпійських ігор 2012 року, здобув бронзову медаль на чемпіонаті світу і срібну – на чемпіонаті Європи. У 2007 році став чемпіоном світу і Європи серед юніорів. Заслужений майстер спорту України. Список наших чемпіонів можна продовжувати і розповідати про них ще дуже багато. Особисто для мене спорт – це  близька тема. Я довго і всерйоз займався волейболом: навчався у спортивному інтернаті, потім грав в Ірпені за університетську команду, їздив на міжнародні змагання. Тому коли наша команда почала працювати в міській раді Ірпеня, одним з пріоритетних напрямків розвитку міста ми визначили спорт. Ірпінчани добре пам’ятають, в якому стані ще кілька років тому був Центральний міський стадіон. Ми його реконструювали, зробили штучне покриття футбольного поля – і тепер стадіон відповідає міжнародним стандартам. Там запрацювали спортивні секції, часто проводяться змагання різних рівнів. В тому числі – міжнародні. Минулого літа наш стадіон став головною ареною Чемпіонату світу з футболу серед команд української діаспори, в якому брали участь збірні українців із 11-ти країн світу. Цього року частина ігор діаспорного Мундіалю знову відбудеться в Ірпені. На фото: дитячі змагання за Кубок Федерації футболу Ірпеня. Стадіон “Чемпіон”, лютий 2019 року Майже в усіх ірпінських школах ми збудували багатофункціональні спортивні майданчики європейського рівня. Подекуди – цілі спорткомплекси. Один із них – у загальноосвітній школі №3. Крім того, в цій школі реконструювали два спортзали, тепер там проходять і місцеві, і всеукраїнські змагання. У школі активно розвивається хортинг – молоде національне єдиноборство, яке вже завойовує світ. Така увага до цього виду спорту закономірна: директор школи Станіслав Федоров – один із керівників Української та Міжнародної федерацій хортингу, майстер спорту міжнародного класу. А загалом в Ірпені – шість залів, де займаються хортингом.  У центрі нашої уваги завжди перебуває дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ). За перші чотири з половиною місяці роботи в Ірпені ми збудували там нове футбольне поле зі штучним газоном, баскетбольний і волейбольний майданчики, тенісний корт із поліуретановим покриттям. Міська рада регулярно виділяє для спортшколи кошти на ремонт і утеплення приміщень та на устаткування.  Також Ірпінська ДЮСШ стала одним із провідних центрів розвитку дитячо-юнацького регбі в Україні. Лише за минулий рік наші регбісти тричі ставали чемпіонами країни в різних вікових групах, здобули перемоги в міжнародних турнірах у Литві й Польщі. Три роки тому юніорська збірна України, основу якої складали восьмеро вихованців нашої спортшколи, перемогла в чемпіонаті Європи. Протягом 2019-го року в Ірпені планується проведення відбіркових зональних змагань і фінальних ігор чемпіонатів України з регбі-15 і регбі-7. Зауважу, що лише за минулий рік в Ірпінській ДЮСШ підготували двох майстрів спорту України й сімох кандидатів у майстри. 28 вихованців виступали у складі національних юніорських і юнацьких збірних команд України з різних видів спорту. Ще одна спортивна особливість Ірпеня – розвиток тхеквондо. Двоє братів – Андрій та Роман Страховські – ще в дитинстві захопилися цим видом спорту. Їздили з Ірпеня до Києва, щоб тренуватися. А коли подорослішали – створили клуб олімпійського тхеквондо у рідному місті. Він діє вже майже 20 років. Наразі практично у всіх дитячих садках Ірпеня створені спортивні групи з тхеквондо для дітей віком від 3 років. Тут виростають талановиті малюки, які потім йдуть до школи олімпійського тхеквондо. Ірпінь вже має своїх чемпіонів України у цьому екзотичному для України вид спорту. Серед них Анна Анастасова, Володимир Шваб, Юлія Хіменчук, Олексій Мостовий. Особлива гордість Ірпеня – Ігор Поєдинок. Він майстер спорту України міжнародного класу, чемпіон України, бронзовий призер чемпіонату Європи. Звісно, не всі зможуть, та й не усім потрібно, досягати спортивних зірок. Ставати чемпіонами чи отримувати золоті медалі. Але я переконаний, що  підтримувати здоровий спосіб життя може кожен. Для цього ми будуємо в Ірпені спортивну інфраструктуру, надаємо можливості для спортивного розвитку. А наші чемпіони мотивують молодь долучатися до спортивної родини. Тому очікуємо, що в історії Ірпеня буде ще багато переможців. Інвестиційна рада Ірпеня продовжує залучати партнерів, спонсорів і меценатів для розвитку спортивної інфраструктури в регіоні. Ірпінь також фінансово підтримує наших чемпіонів, бо вважаємо, що спортсмени є “послами” України, які несуть світові позитивні меседжі про нашу державу. Я дуже радий, що в Ірпені та Приірпінні є багато людей, які захоплюються спортом і вкладають кошти в його розвиток. До речі, цього тижня в нашому місті відбудеться п’ять спортивних подій: Кубок Ірпеня з ММА; чемпіонат України з джиу-джитсу; фінал чемпіонату Київщини з футзалу серед дівчат; відбір на дитячий чемпіонат області з шахів і конференція до 10-річчя заснування хортингу. Серед подій, які порадують цьогоріч спортивних вболівальників, – Фестиваль спортивного та сучасного танцю “Mega Star 2019”; Меморіальний турнір з футболу пам’яті Володимира Бруховецького; міський етап спортивного дитячого заходу “Олімпійське лелеченя”; Міжшкільна естафета “Біг заради гармонії”; Кубок пам’яті героїв Небесної сотні; Чемпіонат університету ДФС з волейболу; Відкритий всеукраїнський турнір з дзюдо пам’яті Героя України Дмитра Максимова та багато інших потужних спортивних заходів. Слідкуйте за анонсами, приєднуйтеся і будьте здоровими! Читайте: I speak English: в Ірпені долають мовний бар’єр Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя" KиевVласть

Щоб дізнатися реальну ситуацію у районах столиці та з'ясувати, що зроблено за 2018 рік для підвищення комфорту мешканців, КиевVласть вирішила провести серію інтерв'ю з головами райдержадміністрацій Києва. Кожний очільник району читачам КиевVласть детально розкаже скільки коштів витрачається на розвиток району, що робиться для покращення умов життя, на що люди скаржаться частіше за все, які проблеми існують, скільки будується нових об'єктів, чи є проблеми із забудовниками, як вони вирішуються та які наявні плани щодо розвитку району. Сьоме інтерв'ю цієї серії з в.о. голови Дарницької РДА Петром Захарченко. Довідка KV: Дарницький район Києва з'явився у 1935 році. Проте, у сучасних межах він затверджений у 2001 році. Сьогодні до складу району входять мікрорайони: Позняки, Осокорки, Харківський масив, Село Шевченка, Нова Дарниця, Рембаза, Червоний хутір, Бортничі. Район межує з Голосіївським та Дніпровським районами Києва, а також Бориспільським районом Київської області. Фінансування KV: Які кошти були виділені на розвиток Дарницького району у 2018 році, і скільки заплановано для цього у 2019 році? Петро Захарченко: Цьогорічний бюджет прийнято вчасно і ми отримали наше фінансування, яке щороку збільшується. Бюджет нашого району на 2018 рік складав 1,5 млрд гривень. Порівняно з 2017 роком це більше на 15%, а порівняно з 2016 роком - на 46%. На 2019 рік бюджет району ще більший. Він складає майже 2 млрд гривень. Проте, збільшуються і потреби. На бюджет розвитку у поточному році направлено 304 млн гривень, з яких субвенція з державного бюджету становить понад 20 млн гривень. У 2018 році бюджет розвитку, який складається з капітальних ремонтів, капітального будівництва та придбання обладнання, був на рівні 247 млн гривень (субвенція – 35 млн гривень). Саме ці кошти йдуть на капітальний ремонт житлового фонду та бюджетних установ, на будівництво і реконструкцію соціальних об'єктів.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  У минулому році було капітально відремонтовано одну бібліотеку, відкрито дитсадок № 315 на 14 груп, введено в експлуатацію заклад загальної середньої освіти – новобудову на просп. Бажана, 34-а, у якій розміщені ліцей “Інтелект” на 1 080 місць та початкова школа № 334 на 360 місць. Читайте: Вячеслав Непоп поблагодарил строителей за построенную школу на Осокорках KV: Депутати допомагають вирішувати нагальні питання району? П.З.: Так, з депутатами у районі склалася позитивна співпраця. Депутати, що були обрані від Дарницького району, беруть участь у вирішенні різного роду важливих питань життєзабезпечення району. Серед найбільш активних депутатів Київради, які допомагають мешканцям району, можу відзначити Віталія Павлика, Ларису Дегтярьову, Володимира Гончарова, Ігоря Баленка,  Юрія Сулигу, Ганну Сандалову. Також по нашому району обрані два народні депутати – Віталій Сташук (212 округ - KV) та Олександр Супруненко (216 округ - KV). За їх поданням у 2018 році  виділена субвенція на суму більше 26 млн гривень для проведення капітальних робіт у закладах освіти, житлових будинках та двох гуртожитках. Також у кінці минулого року отримана ще одна субвенція в розмірі 15 млн гривень на ремонти у закладах освіти і ремонт ліфтів у житлових будинках. KV: Чи багато у районі реалізується громадських проектів? П.З.: Щороку у районі зростає кількість поданих громадських проектів. Так, у 2018 році було 10 громадських проектів. З них реалізовано 9 на суму близько 5 млн гривень. Більшість проектів стосувалися освітянського напряму. Зокрема, було встановлено два спортивних майданчики біля Слов'янської та Скандинавської гімназій, 2 спортивно-ігрові майданчики, проведено капітальний ремонт стадіонів шкіл № 127 та 289, встановлено огорожу біля Слов'янської гімназії, придбано мультимедійне обладнання для гімназії № 237 та проведено реконструкцію амфітеатру у парку ім. воїнів-інтернаціоналістів. При реалізації десятого проекту щодо впровадження у школі № 266 моделі інклюзивно-ресурсного класу для дітей з особливими потребами виникли розбіжності у методичному та організаційно-технічному забезпеченні. На 2019 рік у Дарницькому районі планується до реалізації 51 громадський проект на загальну суму 17,4 млн гривень. Читайте: Киевсовет определил параметры Общественного бюджета 2020 Дорожньо-транспортна інфраструктура KV: Які роботи проведені у 2018 році для покращення дорожньої інфраструктури району? П.З.: У 2018 році відремонтовано 5 важливих дорожних об'єктів. Це транспортні розв'язки біля станцій метро “Харківська”, “Позняки”, “Осокорки” та два проїзди вздовж просп. Миколи Бажана. Середнім ремонтом на 40% були відремонтовані три вулиці - Світла, Промислова та Вереснева. Поточним ремонтом було охоплено понад 15 тис. метрів доріг, за сучасними технологіями здійснено заливку тріщин 25 км доріг. У планах провести капітальний ремонт вул. Бориспільської,  Привокзальної, Урлівської, Канальної та Харківського шосе. У рамках створення безбар'єрного середовища комунальне підприємство “ШЕУ Дарницького району” проводить роботи з облаштування тактильною плиткою жовтого кольору пішохідних переходів. За 2018 рік у районі зроблено 26 таких переходів. Впроваджуємо практику встановлення антипаркувальних стовпчиків. Їх у минулому році встановлено 500 одиниць. Зараз вони наявні уздовж вул. Старобориспільської та просп. Бажана, де раніше автовласники за звичкою залишали автомобілі просто на тротуарі. Читайте: Главу Дарницкого района просят угомонить автохамов, которые объезжают пробки по пешеходной зоне KV: Чи буде у районі збільшуватися кількість комунального транспорту? П.З.: Чисельність комунального транспорту збільшується постійно. Функціонують автобуси, трамваї, а також метро. Але станом на сьогодні у Дарницькому районі більшість пасажироперевезень здійснюють приватні перевізники, автобуси, які працюють у режимі маршрутного таксі. Відкриваються і нові маршрути. У 2018 році було відкрито новий автобусний маршрут № 250 “Позняки - Олени Пчілки”. За пропозиціями мешканців продовжено до мікрорайону Бортничі автобусний маршрут № 104. Також продовжує діяти на постійній основі єдиний в Києві нічний автобусний маршрут № 137Н “Харківська - Центральний залізничний вокзал”, який курсує з 22:00 до 6:00. Крім того, на території нашого району відкрито мережу муніципального велопрокату, що налічує 4 станції. Читайте: Дарницким властям предложили ввести новый трамвайный маршрут от Троещины до Дарницкого вокзала KV: Які проблеми транспортної інфраструктури залишаються у районі? П.З.: Через Дарницький район транзитом йде весь транспортний потік з півночі і сходу держави. З ранку й ввечері утворюються скупчення транспорту саме у місцях в’їзду та виїзду з району. Будівництво транспортної розв’язки на Харківській площі частково вирішило б це питання. Серед інших варіантів вирішення труднощів з транспортною інфраструктурою є будівництво нового мосту, який стане частиною великої кільцевої дороги та зможе розвантажити наш район від транзитного транспорту. Невирішеним залишається питання щодо введення в експлуатацію доріг, які були збудовані забудовниками, але так і не передані на баланс дорожнім комунальним службам. Актуально це стосується вул. Чавдар, Пчілки, Здолбунівської, просп. Григоренка та інших. Також є потреба у проведенні ремонту вул. Ташкентської з реконструкцією трамвайних колій. Проблема у тому, що на цій вулиці потребує ремонту система дощової каналізації. А отже, під час опадів її затоплює і це створює незручності мешканцям. Вирішити цю ситуацію допоможе часткове перепланування каналізаційного колектора на вул. Ташкентській. KV: Міжквартальні проїзди плануєте ремонтувати? П.З.: Плануємо, адже велика кількість звернень мешканців стосується саме міжквартальних проїздів і стану доріг у дворах. Місцева влада на чолі з Віталієм Кличко визначила ремонт міжквартальних проїздів одним із пріоритетних питань у цьому році. У 2019 році на ремонт асфальтового покриття прибудинкових територій та міжквартальних проїздів передбачено 41 млн гривень. У 2018 році на це було витрачено 11 млн гривень. За ці кошти у 2018 році було проведено ремонти за 23 адресами. Але це тільки одна з черг. У 2019 році заплановано ремонти ще за 77 адресами. Читайте: Коммунальщики Дарницкого района Киева хотят переложить свою работу на ОСМД KV: Як визначається черговість? П.З.: В обов’язковому порядку враховуються звернення мешканців (через Сall Сenter), пропозиції депутатів Київради та аналіз стану міжквартальних проїздів Дарницького району. Разом з цим, ми підходимо до вирішення питання комплексно. Передбачається етапність: реконструкція теплових мереж, потім асфальтування та вирішення питань освітлення і вже потім благоустрій території. Адже доречно було би робити відновлення благоустрою території лише після закінчення ремонтних робіт, які проводяться на теплових мережах  КП “Київтеплоенерго”. Житлово-комунальне господарство KV: З якими питаннями частіше звертаються до Дарницької РДА мешканці району? П.З.: Найчастіше мешканці району звертаються з тими питаннями, які їх хвилюють особисто. У першу чергу це питання проживання, зокрема, стан житлового фонду, стан роботи ліфтів, ремонту під'їздів та дахів, відсутності опалення або водопостачання, електропостачання, ремонт асфальтового покриття, розрахунків за комунальні послуги, нарахування субсидій, санітарний стан територій, прибирання приміщень, стихійних сміттєзвалищ, відновлення благоустрою після планових аварійних робіт. KV: Чи ремонтувалися у 2018 році житлові будинки комунальної власності за рахунок бюджету Києва? П.З.: У 2018 році на ремонт житлового-комунального господарства за рахунок бюджету розвитку було використано понад 98 млн гривень. За ці кошти вдалося капітально відремонтувати сходові клітини у 54 будинках, утеплити фасади 18 будинків, замінити вікна у 106 будинках, відремонтувати 17 вхідних груп, 29 інженерних мереж опалення, холодного та гарячого водопостачання, каналізації, замінити 11 ліфтів та капітально відремонтувати дахи у 4 будинках. На прибудинковій території будинків комунальної форми власності впродовж 2018 року було встановлено 35 ігрових та 9 спортивних майданчиків. Крім цього КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району Києва” за рахунок власних коштів відновлено 220 покрівель, проведено герметизацію стиків у 200 будинках, відремонтовано 91 сходову клітину, 82 вхідні групи та 33 фасади будинків комунальної власності. На 2019 рік передбачається виконання капітального ремонту житлово-комунального господарства району на суму 51,8 млн гривень, зокрема, утеплення 16 фасадів будинків, заміна вікон у 5 будинках, капітальний ремонт 26 сходових клітин, 6 електричних мереж/електрощитових, 14 інженерних мереж з ХВП, ГВП, ЦО та каналізації, 19 покрівель, 17 вхідних груп та 2 гуртожитків. У той же час на обслуговуванні знаходяться 1 560 ліфтів, з яких у 814 закінчився термін експлуатації. Щоб їх замінити повністю необхідна сума у понад 1 млрд гривень.KV: Скільки коштів потрібно на ремонт всього житлового фонду району? П.З.: Надати однозначну відповідь на це питання складно. Ми розуміємо, що на ремонт житлового фонду потрібні дуже серйозні кошти. Наприклад, якщо взяти поадресний перелік об’єктів, які потребують капітального ремонту у 2019 році, то сума становить більше 900 млн гривень. Але можна запланувати та розпочати ремонтні роботи на певну суму коштів, а в процесі ремонту вартість може збільшитися через нововиявлені проблеми застарілого житлового фонду. KV: Чи багато у районі застарілого житлового фонду? П.З.: На території Дарницького району 962 багатоквартирних житлових будинки, 546 з них знаходяться у комунальній власності. Переважна кількість будинків експлуатуються понад 25 років і вважаються застарілим житловим фондом. Також у районі є так звані “хрущівки”. Це будинки післявоєнних років будівництва на масиві Рембаза. Наприклад, на вул. Волго-Донська, Тростянецька, Новодарницька. Але Дарницький район – це і багатоповерхівки. На балансі Керуючої компанії нашого району знаходяться 136 будинків підвищеної поверховості, які обладнані системами протипожежної автоматики і димовидалення. Для її перевірки та приведення до належного стану необхідно орієнтовно 137 млн гривень. KV: Мешканці району активно йдуть на створення ОСББ? П.З.: Кількість ОСББ у районі щорічно зростає. На початок цього року вже зареєстровано 201 ОСББ. Це другий за кількістю результат по Києву. На сьогодні у місті проводяться різноманітні конкурси, програми, проекти сприяння їх діяльності. У 2018 році визнано переможцями по Києву 119 ОСББ/ЖБК, у тому числі 21 по Дарницькому району. Одним з найкращих прикладів реалізації таких проектів є ОСББ “Оберіг на Позняках” (просп. Миколи Бажана, 16). Ми продовжуємо всіляко сприяти у процесі створення ОСББ, починаючи від консультативної допомоги, закінчуючи наданням приміщення для проведення установчих зборів. KV: Чи є наявні на території району проблеми з антисанітарією та вивозом сміття? П.З.: Питання вивозу сміття, у тому числі крупногабаритного, сьогодні вирішені. Ситуація в нас постійно знаходиться на контролі. Проте, є проблема стихійних сміттєзвалищ, які утворюються на безбалансових територіях. Це локації біля станції метро “Славутич”, на вул. Колекторна, Канальна, Причальна. Ми тісно співпрацюємо з профільним департаментом міста щодо вирішення цього питання, а також організовуємо толоки. У питанні ліквідації стихійних сміттєзвалищ нам дуже допомагають підприємці району. Читайте: Жители Дарницкого района жалуются на ужасную вонь KV: Що робиться у районі для зниження забруднення повітря та покращення екології? П.З.: Екологічна тематика в районі потребує підвищеної уваги. Всі знають, що на території району знаходиться Бортницька станція аерації (БСА). Очисні споруди БСА щодобово затримують 9-12 тис. кубометрів органічних речовин, забруднених солями важких металів. Читайте: Иловые поля на БСА уже переполнены (видео) Реконструкція БСА – питання державного значення. У червні 2015 року між Урядами України та Японії була підписана кредитна угода щодо залучення коштів для реконструкції БСА на пільгових умовах. Кредит буде наданий JICA на сумму 108 млрд єн (близько 27 млрд грн). З урахуванням усіх міжнародних процедур, комплексна реконструкція БСА розпочалась у 2018 році. Будівельні роботи проходитимуть протягом 5 років - до кінця 2023 року.Інша ситуація з заводом “Енергія”. Дуже багато скарг на роботу заводу і викиди, які надходять від його виробництва. Підприємство зменшило обсяги споживання природного газу та атмосферних викидів. Але ми маємо враховувати, що сміття, яке спалюється на заводі, дає гарячу воду і тепло в наші будинки. Тому питання треба вирішувати у комплексі. На заводі “Енергія” планується до 2021 року модернізувати всі котлоагрегати та електрофільтри, а також збудувати систему хімічного очищення димових газів. Це дозволить збільшити потужність заводу та покращити екологічну складову його роботи. Вже реалізовано перший та розпочато другий етап програми модернізації. Читайте: Испарения завода “Энергия” и Бортнической станции аэрации ухудшают экоситуацию в столице Є ще золовідвал Дарницької ТЕЦ, який більш відомий як озеро “Гарячка”. Його історія почалася ще 50 років тому, коли в 1963 році швидкими темпами здавалася перша черга споруд Дарницького району. Тоді для обігріву нового мікрорайону побудували ТЕЦ-4. Для прискорення виконання плану не встигли побудувати басейни-відстійники та відклали це на деякий час, який розтягнувся на 50 років. Станом на 2018 рік ТОВ “Єврореконструкція” виконуються планові заходи, які мають дозволити до 2022 року закрити золовідвал та влаштувати паркову зону. KV: Є проблеми на залізниці з безхатченками та представниками ромської національності? П.З.: Щодо безхатченків, то спільно з ГО “Новий світ” ми реалізуємо проект, в рамках якого біля залізничної станції “Дарниця” встановлено пункт обігріву. З початку року у цьому пункті була надано допомогу 16 особам, які були направлені до відповідних центрів соціального піклування. Що стосується осіб ромської національності, то проблем з їх проживанням немає. Рік тому на вул. Канальній, що на кордоні між Дніпровським та Дарницьким районом, дійсно був розташований наметовий табір ромів, але зараз його там немає. У суспільства склалося різне ставлення до ромів. Але це повноцінні члени громади, які сьогодні проживають на території району на постійній основі. Наприклад, я знаю одну багатодітну ромську сім’ю, яка проживає у мікрорайоні Бортничі. Це Світлана Порфирівна Мазничко, яка має почесне звання мати-героїня. Діти з цієї сім’ї дуже талановиті та є учасниками ромського театру “Романс”. Нове будівництво та конфлікти з забудовниками KV: Скільки сьогодні на території району будівельних майданчиків? П.З.: Район забудовується стрімкими темпами. Проте, не виконується принцип комплексної забудови мікрорайонів. Тобто будується нове житло без відповідної соціальної інфраструктури. Читайте: В Киевсовете согласовали массовую застройку Позняков На сьогодні на території району нараховується понад 40 об’єктів будівництва, з яких активно розбудовується 17 житлових комплексів. Наприклад, ТОВ “Інтегралбуд”, що будує ЖК “Традиція” на вул. Пчілки,  житлово-офісний та культурно-оздоровчий комплекс “Рівер Стоун” на Дніпровській набережній ТОВ “Лівобережжя Плюс”, ЖК “Зарічний” між проспектом Бажана та вул. Зарічною ТОВ “Альянс-Груп”. Активно будуються також ЖК “Патріотика” між вул. Гмирі та вул. Колекторною ТОВ “Будеволюція”, ЖК “Чарівне місто” на вул. Бориспільській та ЖК “Оберіг-2”, замовником якого є Міністерство оборони. KV: Чи багато проблемних забудов? П.З.: Проблемними об’єктами є так звані будинки “Войцеховського” за адресою: вул. Світла, 3 та вул. Здолбунівська, 13, які будуються без відповідної дозвільної документації. Неодноразово виникали конфліктні ситуації між активістами ГО “Еко-парк Осокорки” та забудовниками ЖК “Патріотика на озерах”, що на Осокорках-Центральних. Київський міський голова Віталій Кличко втрутився у ситуацію, проводив неодноразові зустрічі між сторонами. Всі домовилися про призупинення робіт. Макет забудови розглядали на засіданні Містобудівної ради з грудня 2018 року і учасники внесли пропозиції щодо корегування проекту і необхідності його доопрацювання. Але забудовник вчиняв спроби продовження будівництва. Тому, враховуючи заборгованість з орендної плати та недотримання забудовником домовленостей умов договору депутати Київради ухвалили рішення щодо розірвання договору оренди земельної ділянки. Читайте: Киевсовет изгнал ООО “Контактбудсервис” и банк “Аркада” с Осокорков KV: Чи багато будинків, які фактично побудовані у районі, але підключені до мереж теплоелектроцентралі по тимчасовій схемі? П.З.: Таких будинків небагато. На сьогоднішній день це житлові будинки на вул. Харченка, 47, Світлій, 3 у мікрорайоні Бортничі та вул. Малоземельній на Осокорках. Все залежить від забудовників. Постійно виникають питання по Бортничах, на вул. Харченка, вул. Світлій та вул. Малоземельній. Ми робимо все можливе в наших повноваженнях для комунікації між міськими службами, забудовниками та інвесторами для вирішення питань. KV: На Осокорках є дачі, частина території яких легалізована, а частина землі використовується незаконно (самозахоплення). Це питання сьогодні містом вирішується? П.З.: Коли Дарницька РДА проводила реєстрацію статутів садових товариств, ми розуміли ситуацію. На сьогодні такі повноваження у нас відсутні. Тому, якщо виникають певні земельні конфлікти, то вони вирішуються у судовому порядку. KV: На території Дарницького району ведуться будівництва чи реконструкції соціальних об’єктів? П.З.: Так, ведуться. На замовлення Дарницької РДА триває будівництво Центру первинної медико-санітарної допомоги на вул. Гмирі, 8 та будівництво дитячого садка № 652 на вул. Бориспільській, 28/1. Нам дуже хотілося б, щоб кожний ЖК здавався з об’єктами соціальної інфраструктури. Але ситуація така, що забудовники, як правило, виключно сплачують пайову участь на будівництво житла. Можу згадати за останній час тільки ТОВ "Будеволюція”, що побудували освітні заклади. У 2019 році планується ввести в експлуатацію садочок та розпочати будівництво школи. Також у цьому році плануємо відкрити друге відділення для дітей з фізичними обмеженнями при терцентрі на вул. Бориспільській. Частина робіт з підготовки приміщення вже зроблено і передбачено 3,2 млн гривень на 2019 рік. Школи, садочки та спортивна інфраструктура KV: На початку розмови Ви згадували про відкриття новозбудованого дитсадка та двох шкіл. Ще планується будівництво освітніх закладів у Дарницькому районі? П.З.: Так, у минулому році КП "Житлоінвестбуд-УКБ" відкрив 315 садочок за рахунок коштів з бюджету Києва на вул. Княжий Затон, 12-Б. Читайте: Кличко: Рассчитанный на 260 мест новый детсад на Позняках уже через месяц будет принимать воспитанников Також, на житловому масиві Осокорки на просп. Бажана, 34-а зʼявилися новостворена початкова школа № 334 та ліцей “Інтелект”. Будівля ліцею розрахована на 36 класів – це майже 1100 учнів. Це перша енергоефективна і “розумна” школа в Україні. Школа побудована та оснащена відповідно до принципів Нового освітнього простору. Зараз, як я вже казав, продовжується реконструкція будівлі дитсадка № 652 на 210 місць на вул. Бориспільська, 28/1. Умови в закладі будуть розраховані на перебування дітей з особливими освітніми потребами. Також розпочато реконструкцію садочка № 345 на 95 місць на вул. Санаторна, 9-А. KV: Наскільки завантажені садочки та школи Дарницького району? П.З.: У цьому навчальному році у районі здобувають освіту більше 60 тис. дітей, з них 17 тис. у дитсадках та більше 43 тис. у школах. Сьогодні найбільш загострена ситуація щодо місць у школах та дитячих садках спостерігається на Позняках (3, 4, 8, 11 мікрорайон), Осокорках (1, 11 мікрорайон); Осокорках Центральних (1, 2, 2-а, 3 мікрорайон), Рембазі та Бортничах. Враховуючи існуючі норми забезпечення населення Києва закладами освіти та ті 40 житлових комплексів, в які заселяться сім’ї з дітьми, зростає потреба у кількості місць в закладах освіти. Сьогодні нам не вистачає 8 тис. місць для дошкільнят та 16 тис. місць для школярів і для цього необхідно побудувати  ще 18 закладів дошкільної освіти та 15 закладів загальної середньої освіти. KV: Як можна вирішити це питання щодо забезпечення необхідною кількістю закладів освіти? П.З.: Ми ведемо роботу в декількох напрямках. По-перше, ми надаємо свої пропозиції до програми соціально-економічного розвитку Києва щодо будівництва закладів освіти у районі. По-друге, переконуємо депутатів Київради та міського голову, щоб у Дарницькому районі будувалося кожного року не менше одного навчального закладу. По-третє, профільне управління проводить роботу по звільненню всіх приміщень у закладах освіти, які зайняті орендарями. Також виходом може бути надбудова четвертих поверхів над тими закладами, де дозволяється це зробити. Якщо у всіх типових закладах, а це 11 шкіл, зробити таку надбудову, то це може практично вирішити проблему. KV: Що зроблено в районі для розвитку спортивної інфраструктури? П.З.: Всього у районі знаходиться 420 спортивних споруд, з них 390 перебувають у комунальній власності, 12 - у державній, 18 - у приватній. Матеріально-технічна база на сьогодні – це 246 відкритих спортивних майданчиків; 58 приміщень для проведення фізкультурно-оздоровчих занять; 71 спортивний зал; 12 критих плавальних басейнів; 31 стрілецький тир; 2 стадіони з трибунами на 1500 місць і більше. Також, на сьогодні займатися спортом можна на стадіонах і у спортзалах шкіл. За минулий рік було облаштовано 9 футбольних полів зі штучним покриттям у школах № 105, 113, 127, 266, 280, 291, 309, 323 та Скандинавській гімназії. У підпорядкуванні Дарницької РДА перебуває ДЮСШ “Дарниця”, де займаються 879 дітей. В ДЮСШ діють відділення футзалу, панкратіону, плавання, волейболу, шахів, бейсболу та карате. Проте, спортивна школа “Дарниця” не має власних спортивних споруд. Організація навчально-тренувальної роботи ведеться на базі 21 закладу загальної середньої освіти Дарницького району. Підтримуємо спортивні організації, які культивують олімпійські і неолімпійські види спорту: спортивна акробатика, дзюдо, айкідо, бойове самбо, джиу-джитсу, карате-кіокушин, карате-дукендо, ушу, тайський бокс, бокс, ка-поейра, брейк-данс, черлідінг, бальні танці, степ-аеробіка. Найбільш успішно діють спортивні установи: КДЮСШ “ВОСХОД”, КДЮСШ “Чемпіон”, ДЮСШ “Дарниця”, ГО “Добро”, ГО “Леон”, БО “БФ “Сильна Нація” та БО “Благодійний фонд “Культурна співдружність”. Зелені зони та безпека мешканців Дарницького району KV: Чи є у районі зелені зони, незважаючи на щільну забудову? П.З.: У Дарницькому районі знаходяться 14 парків, 50 скверів, а також зелені зони вздовж вулиць, провулків, площ, бульварів та транспортних розв’язок загальною площею понад 113 тисяч гектарів. Візитівкою нашого району є регіональний ландшафтний парк “Партизанська слава”. У 2018 році розпочаті роботи з його капітального ремонту. Маю надію, що на день Києва у цьому році всі роботи з капремонту будуть завершені. Читайте: В столичном парке “Партизанской славы” неизвестные выкорчевали недавно посаженные деревья (фото) Також у минулому році розпочаті роботи з капітального ремонту чотирьох скверів за адресами: вул. Харченка, 41; вул. Тростянецька,47; вул. Декабристів, 5-Б; вул. Ревуцького, 36/2. Загалом за 2018 рік район поповнився 7 новими скверами. KV: Чи є незабудовані ділянки, які можна облаштувати під зони відпочинку? П.З.: На території Дарницького району знаходяться 67 озер (від всіх 417 водойм Києва), якими опікується спеціалізоване підприємство по утриманню водних об’єктів у Києві КП “Плесо”. Ми ставимо питання щодо необхідності розробки цим КП необхідних документів щодо забезпечення планового обстеження, підводної розчистки, благоустрою довколишньої території кожного з водних об’єктів. Тоді 67 озер можна буде розглядати як зони відпочинку. Читайте: На одном из озер столичных Осокорков возобновилась добыча песка (видео) KV: Що можна зробити для поліпшення екологічного стану водних об’єктів? П.З.: На наш погляд, необхідно погодити та затвердити, у встановленому порядку, розроблені проекти схем прибережних захисних смуг (ПЗС) водних об’єктів і винести їх в натуру на місцевості. Потім створити перелік (кадастр) існуючих суб’єктів господарювання в межах встановлених водоохоронних зон та ПЗС для подальшого визначення об’єктів, господарська діяльність яких не відповідає вимогам Водного кодексу та Земельного кодексу. Також є потреба в комплексних очисних спорудах. Наразі на озері Лебедине облаштовуються очисні споруди, які запрацюють вже в поточному році. Це перший суттєвий крок у напрямку попередження забруднення поверхневого стоку. Наразі на замовлення КП “Плесо” в районі виконується розчистка річки Підбірна, озер Жандарка та Лебедине. Читайте: Заметки телезрителя. Многострадальные озера Киева (фото, видео) KV: Наскільки Дарницький район Києва безпечний для гостей та мешканців? П.З.: Уцілому ситуація в районі спокійна та безпечна. Підписано Меморандум про співробітництво між Дарницькою РДА, Дарницьким управлінням поліції та Київським міським громадським формуванням з охорони громадського порядку і державного кордону “Муніципальна варта”. Для координації зусиль в охороні громадського порядку у приміщенні райдержадміністрації знаходиться служба оперативного реагування (служба “05”), яка працює у цілодобовому режимі та підтримує безперервний зв’язок з аварійними службами району для своєчасного реагування на надзвичайні ситуації. Також для оперативного надання невідкладної медичної допомоги у Дарницькому районі розміщено дві підстанції Київського міського центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф: підстанція № 9 за адресою: вул. Славгородська, 54 та підстанція № 17 за адресою: вул. Урлівська, 13. Продовжуємо працювати в напрямку забезпечення потреб безпеки мешканців та гостей району. Читайте: Віктор Смирнов: “Серед пріоритетів – реконструкція Контрактової площі та вулиці Сагайдачного” Петро Онофрійчук: “На те, що треба зробити у Дніпровському районі, потрібні 1,5-2 млрд гривень” Геннадій Заболотний: “Поки немає метро на Троєщину, транспортну проблему масиву треба вирішувати іншим шляхом” Олександр Цибульщак: “Особливістю 2018 року є суттєве збільшення фінансування житлово-комунального господарства району” Игорь Довбань: “В 2019 году хотелось бы привлечь минимум 100 млн гривен субвенций из госбюджета” Володимир Каретко: “Проблема ремонту міжквартальних проїздів зрушила з мертвої точки, але потребує збільшення фінансування” Фото: KV Фото галереї: надано Дарницькою РДАKиевVласть

Як славно було задумано: громадські ради при різних владних структурах - при міністерствах, при Київській міській державній адміністрації (КМДА), при районних адміністраціях. Такий собі потужний загін здорованів з самого що не є народу, який мав пильно стежити за чиновниками та наставляти їх на шлях праведний. Народний інструмент для корчування корупції, який від влади не залежить - гримнути вона на громадськість не може, притиснути по лінії трудової дисципліни або премії теж. Сьогодні ситуація з тим, у що перетворився “народний контроль”, дає привід згадати дефініцію Чорномирдіна: “хотіли як краще, а вийшло як завжди”. Народний пильник нагадує не богатиря, а кволого дистрофіка з синдромом аутизму. Як не старався, не пригадаю бодай одну гучну перемогу Громадської ради над безладом у владних структурах та зловживаннями чиновників. А так чекалося... Чому не склалося? Як не прискорбно визнавати, через нас з вами, в першу чергу. У національній традиції громадська активність далі розмов на кухні пересічно не простягається. Тому мляво уступаємо дорогу, у тому числі й тим, хто рветься у Громадські ради не заради суспільного блага, а плідних особистих контактів з владою. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Наприклад, у Києві 11 тисяч громадських організацій. А у Громадській раді при КМДА 35. Шалений конкурс, схоже, ці 35 здолали! Але визнаних лідерів опору безсистемній забудові серед них не проглядається. Борців за збереження культурної спадщини, яку знищують на наших очах, теж. Обманутих вкладників, координаторів акцій протесту, журналістів та блогерів з числа борців з корупцією також не має. У киян наразі безліч проблем: забудовне свавілля і корупція, безпека населення і кримінал, стан доріг і тарифи, сміття у дворах і екологія, бюрократизм та недоступність влади, пробки і парковки. Як з цим усім розбирається Громадська рада? Схоже, під  сонне обговорення регламентів та порядків денних, під заспокійливе журчання засідань з питань оптимізації діяльності, дисципліни відвідувань, вдосконалення плану роботи, звітів комісій усі проблеми залишаються там, де були. Я маю право віднести себе до громадськості, зважаючи на майже 20-річний стаж лідерства у протистоянні забудовнику, що теж яка не яка, а боротьба за громадський інтерес. Читайте: Контрольний постріл. Жертва отримала травми, несумісні з життям Питання, яке не на жарт стало турбувати населення нашого кварталу і привело мене та інших активістів до Громадської ради при Шевченківській РДА: проблема будівництва на вулиці Пушкінській та фейкового представництва нашої громадськості у цій раді штатним працівником забудовника. Домагалися прийому у голови Громадської ради при Шевченківській РДА з тиждень. Добилися. Прийшла делегація з п'яти членів нашого ОСН, обраного населенням кварталу, обмеженого вулицями Пушкінською, Червоноармійською, бульваром Шевченка. Здавалося, поважні члени громади заслуговували на увагу голови Громадської ради: професор, колишній головний архітектор району, член Громадської ради району, викладач університету, голова Громадської ради при Мінкультури. Та ким би житель не був, він має право на увагу і допомогу такого органу. Спробую відтворити деталі візиту в образній, так би мовити, формі. Ми: “Хотіли б обговорити…” Нам (суворо): “У вас 15 хвилин!” Ми (жалісливо): “Так домовлялися за тиждень, питання важливе для населення, люди з роботи відпросилися…” Нам (ще більш суворо): “Час пішов!” Ми: “Бачте, у нас в самому центрі Києва твориться таке, що в жодній Європейській столиці…” Нам: “Я багато поїздив по Європі і по світу. Тренував навіть короля (чи принца?)” … Далі делегація слухала спогади голови, у тому числі зі славного спортивного минулого,  намагаючись час від часу вставити кілька слів з приводу того, заради чого прийшла. Тим часом 15 хвилин минали... Ми: “На засідання прийде багато людей. Просимо поставити наше питання першим, щоб люди не чекали кілька годин…” Нам (гучно): “Не поставлю!” Ми: “Ми маємо право поставити питання, що хвилює людей…” Нам (дуже гучно): “Не маєте!” Ми: “Це порушення демокра…” Нам (гучно): “Тільки в “Різному”, після всіх! Три хвилини!” Ми: “В порядку денному 7 питань, в одному звіти аж 6 комісій. Навіщо масі зайнятих людей чекати…” Нам (дуже гучно): “В “Різному”, я сказав!” Після проведеної “виховної роботи” довелося делегації піти ні з чим. Залишилося загадкою, чим таким невідкладним був зайнятий голова решту дня, що відправив цілу делегацію геть. А ми, завдяки непохитності голови Громадської ради, мусили потім  попередити людей, щоб для кількагодинного очікування “Різного” не приходили. Така, знаєте, районна демократія… Як виявилося згодом, то були лише квіточки. Ягідкою стало неймовірне враження від “районної демократії”, одержане 12 червня у залі, люб’язно наданому Шевченківською РДА для проведення засідання Громадської ради. 15:30 Неозброєним оком видно: кворуму немає. У президії уже знайомий нам невблаганний провідник “районноі демократії”. Піднімаю руку: “До порядку денного…” (хотіли чемно нагадати, що будь-яке зібрання мусить до початку затвердити порядок денний). Голова (гучно): “Сядьте!” Ми: “Так до порядку ж денно…” Голова (дуже гучно): “Сядьте, я сказав!” Ми: “Згідно регламенту…” Голова (гучно, як тільки можна): “Чого ви тут сидите? Тут не можна! Пересядьте!” Ми: “Та дайте ж сказати! У нас колективне звернення до Громадської ради, кілька днів підписи збирали!” Голова (ще гучніше): “Пересядьте!” До фізичної сутички, слава Богу, не дійшло. 75-річний професор її безславно програв би чемпіонові світу, який тренував принців, а може й королів. Та це був ще не вечір. Окремі присутні вже почали здогадуватися, що на засіданні Громадської ради не так безпечно, як прописано в регламенті. Подальші події переконливо це підтвердили. Спочатку ніщо не віщувало скандалу. Позіхаючи, послухали звіти комісій, голови яких на засідання не прийшли. За них доповідали хто попало: то прудкий молодий чоловік від забудовника, причому відразу за дві чи три комісії, то ще хтось. Та й доповідати, власне було нічого. Потім - виступ забудовника, який майже увесь складався з поливання брудом свого громадського опонента. Зупинив голова цього майстра поливу? Ще чого! А от коли один з членів Громадської ради, до речі, голова ради мікрорайону, зажадав виступити по темі дискусії, головуючий висловив рішучу незгоду. Той наполягав. Чемпіон же підняв голос до Шаляпінськоі сили, а потім мало не схопив упертюха за грудки. Звучання при цьому досягло такоі сили, що корабельна сирена відпочиває. Врешті-решт брудно обізвав претендента на виступ, показавши майстерне володіння сленгом підворотень. Імовірно, у захваті полеміки забувши, що за ситуацією зацікавлено спостерігають з залу члени Громадської ради та гості. Втім,  судячи з того, що присутні члени Громадської ради на хамство ніяк не зреагували, напевно, воно було їм не в новину... А може, побоялися потрапити під роздачу? Була хоч якась користь для громади від цього фантастичного “дійства” під авторитетною вивіскою Шевченковської РДА та Громадської ради при ній? Як сказав би математик, якщо і була, то нескінченно мала. Про що ми на початку безуспішно намагалися вставити слово. Кворуму-то не було. Порядок денний не затверджений. Для чого було годинами колихати повітря - залишилося загадкою. Адже, не те що приймати рішення по кожному із шести заслуханих питань, а й навіть ставити їх на голосування не можна: ні про виведення зі складу неслухняних членів Громадської ради, як збирався голова; ні про “фільтрацію” осіб, схильних до співпраці зі ЗМІ; ні про схвалення безглуздої “ідеї пішоходизації” Пушкінської; ні про затвердження звітів комісій, голови яких, як і більшість членів Громадської ради, на засідання не прийшли. Читайте: “Инициатива “пешеходизации” Пушкинской: липовые активисты и местная власть То що ж відбувається в Громадській раді центрального району Києва: імітація роботи за для громадськості чи відверта демонстрація зневаги до неї? Зовні наче все пристойно. Президія є? - Є. Головуючий в ній сидить? - Сидить. Представник адміністрації, при якій працює Громадська рада, вшанував збори своєю присутністю? - Вшанував. Кворуму не було? - Ну не було, то й що, хіба вперше? Голови комісій на звіт про роботу своїх комісій не прийшли? - Байдуже! Нехай доповідає, хто хоче. Громадськість району, що прийшла по допомогу, послали куди подалі? - Послали, нехай не заважає вирішувати наболіле “питання оптимізації”. Якщо саме так адміністрація вирішила здійснювати “зв'язок з громадськістю”, то, здається, це той “зв'язок”, яким наче ланцюжком, її тягнуть куди треба. З тими, хто впирається, в привладній Громадській раді проведуть “виховну роботу” на підвищених тонах та з прилюдним приниженням, аби знали своє місце. Треба щось з цим робити, кияни. Інакше нас і далі водитимуть  на ланцюжку. Николай Жуков, председатель ОСН "Квартал Пушкинская – Красноармейская", профессор KиевVласть

В этом году празднование Дня молодежи в Киеве состоится на главной улице столицы напротив здания Киевской городской государственной администрации под лозунгом “Молодежь Украины за здоровый образ жизни”. Как стало известно KV из сообщения пресс-службы горгосадминистрации, 27 июня у КГГА презентуют акцию “Молодежная столица”, в рамках которой обустроят спортивный городок. В нем будут работать площадки по экстремальным видам спорта, где гости праздника смогут увидеть показательные выступления и принять участие в мастер-классах и соревнованиях по паркуру, велотриалу, роллер-спорту, брейк-дэнсу, американскому футболу. Для юных гостей будет открыта детская спортивная площадка. Также в День молодежи пройдет фестиваль граффити “Единая Украина”, где пять команд молодых художников из Украины будут рисовать картину на 6-ти щитах на патриотическую тему “Единая Украина”, а девушки будут соревноваться в конкурсе красоты, сообразительности и таланта “СтудМисс Киева” . В рамках праздника пройдет международная социальная акция “Красная лента”, во время которой молодые коллективы из стран Европы будут выступать и пропагандировать среди молодежи здоровый образ жизни и предотвращения ВИЧ-инфекции. Кстати каждый желающий сможет пройти тестирование на ВИЧ или определить свою группу крови, говорится в сообщении. Кроме того, во время празднования активисты более 20 молодежных и детских общественных организаций представляют свою деятельность в направлении патриотического воспитания и здорового образа жизни для молодежи и гостей праздника. В 17:00 начнется торжественная официальная часть празднования Дня молодежи. Также состоится награждение победителей конкурсов и активистов общественного движения за их работу с молодым поколением. Завершится день праздничным концертом.   Програма святкування Дня молоді, презентація молоді м. Києва – акції “Молодіжна столиця” 27 червня 2015 року Час Активності на вул. Хрещатик (від вул. Хмельницького до вул. Прорізна) 1300-1900 робота майданчиків з екстремальних видів спорту: показові виступи екстремалів, змагання із скейтбордингу (катання, виконання різних трюків на скейтборді), велотріалу (подолання перешкод на велосипеді, головною метою є подолання серії перешкод, не спираючись ногами, руками та іншими частинами тіла), паркур, STREET WORKOUT KYIV, брейкданс, хіп-хоп (усі охочі зможуть безкоштовно отримати урок та спробувати власні сили під керівництвом інструкторів) тестування на ВІЛ (просвітницька кампанія) американський футбол (показові виступи команд з можливістю усіх охочих взяти участь та одягнути спеціальне спорядження), йога (майстер-класи від Федерації йоги України, фото-виставка) спортивне містечко від “Спорт для всіх” (дитячий спортивний майданчик з міні-футболом та хокеєм, настільний теніс, настільний хокей) презентації діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій (фото та відео-презентації, розповсюдження буклетів та листівок)   1300-1700 Фестиваль графіті “Єдина країна” (концепція – мир, гуманізм): 5 команд молодих художників з України малюватимуть картину на 6 щитах на патріотичну тему “Єдина Україна”   1510-1520  1600-1610 Фізкультурно-оздоровчий захід Руханка (фан-ап) під керівництвом відомих спортсменів на головній сцені FunUp ведуть: Жан Беленюк - український борець греко-римського стилю. Майстер спорту України міжнародного класу з греко-римської боротьби. Кращий спортсмен квітня 2014 року. Бронзовий призер чемпіонатів світу, бронзовий призер чемпіонатів Європи, третій призер Універсіади в Казані, срібний призер І Європейських іграх в Баку; Денис Берінчик – український професійний боксер. Заслужений майстер спорту України з боксу. Срібний призер Олімпійських ігор (2012), срібний призер чемпіонату світу 2011, бронзовий призер літньої Універсіади (2013), чемпіон України. 1630-1700 Презентація досягнень молодіжних громадських організацій (Перелік організацій, які беруть участь у проведенні акції: Київський молодіжний центр праці, громадська організація “Біржа молодіжних проектів”, громадська організація “Зробимо Україну чистою”, громадська організація “Школа молодіжних проектів”, благодійний фонд “Здорове покоління – здорова нація”, громадська організація “Молодіжний центр плюс”, Асоціація молодих донорів України, громадська організація “Європейська нація”, Центр патріотичного виховання аматорські та професійні творчі та спортивні колективи, всеукраїнські молодіжні громадські організації). Огляд локацій, ознайомлення з роботою кращих спортивних та волонтерських організацій. 1700-1715 Офіційна частина   1715-1735 Нагородження Відзнаками КМДА та подяками Київського міського голови активістів з числа молоді; відзначення громадських організацій, які презентують свою роботу під час акції Подяками Мінмолодьспорту організаторів акції Призами переможців змагань фестивалю брейкдансу (3 переможці) та учасників акції графіті (5 команд графітистів) 1735-1800 Міжнародна соціальна акція “Червона стрічка”: виступи молодих колективів-представників країн Європи (інформування про запобігання ВІЛ-інфекції, розповсюдження інформаційних матеріалів) 1800-1930 Патріотичний конкурс “СтудМіс 2015” (інтелектуальні, спортивні патріотичні конкурси серед представниць ВНЗ України) 1930-2130 Святковий концерт за участю українських молодих виконавців (гурт Тартак та переможці міжнародних конкурсів) Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook  КиевVласть

Київська влада не хоче виборів восени. Те, що раніше було на рівні чуток, стало тепер, після заяви секретаря Київради днями в інтерв’ю Главкому, очевидним. Посадовці такого рангу нічого просто так не кажуть. Можливо це пробний шар, своєрідне тестування громадськості на предмет її можливої реакції на такий варіант розвитку подій. Але слово — не горобець, вилетить — не піймаєш. Бажання міських керманичів, щоб виборів у жовтні в Києві не було, у такий спосіб артикульовано устами людини, яка грає ключову роль у формуванні правової позиції столичної ради.  Принаймні, його безпосередній керівник цю думку не спростував. І вона дивним чином виглядає як спроба пролонгації повноважень ради й мера а ля Черновецький, за що Кличко й його політична сила нещадно критикували свого часу тодішнього міського голову, президента й Конституційний суд.  Згадайте лексику тих заяв: “Та зрозумійте: влада не хоче ніяких виборів! І рішення КСУ - заборонний знак… Чергові, позачергові — все це відмовки, за якими всі намагаються заховати смисл… "Удар" продовжуватиме відстоювати вибори в столиці, при цьому чітко усвідомлюючи, що вирішити проблему - це значить змінити владу”. Місце сидіння визначає точку зору? Не будемо вести мову про юридичний бік питання. Це окрема тема. “Аргументи” на користь не проведення виборів, як для досвідченого правника, сміхотворні. Щоправда юристи, якщо буде політична установка, обґрунтують у нас що завгодно. Та й майстри словесної еквілібристики в країні ще не перевелися. І Конституційний суд, дуже чутливий до побажань влади, завжди під рукою. Це ж він видавав на гора рішення на кшталт другого терміну Кучми, поєднання посад Омельченком тощо.  Подивимося на цю проблему з іншого боку. Вибори минулого року в столиці були за рішенням парламенту позачерговими. Кияни, голосуючи, були свідомі того, що обирають міську владу лише до осені цього року. І негоже міській владі уникати цієї демократичної процедури. Люди оцінять, як їхні обранці — міський голова й депутати — виконують (чи не виконують) свої передвиборні обіцянки, і чи підтвердять їхній мандат уже на повний конституційний строк, чи ні — тоді прийдуть інші, які це зроблять це краще.  У тому ж боксі чемпіон світу має відстоювати на рингу свій титул. Уникне бою — втратить його. За настроями у суспільстві, даними соціологів кияни хочуть жовтневих виборів. Тож ухилятися від такої зустрічі з виборцями неспортивно.