Як і прогнозувалося ще в червні, посаду голови Київської обласної державної адміністрації посів 35-річний Михайло Бно-Айріян. Людина з досвідом роботи у МЗС, українською і російською освітами, обізнана на енергетичних питаннях.  Якщо поколупатися в біографії нового керманича Київщини, то можна побачити, що посада голови області для нього жаданою була давно. Наприклад, в 2016 він подався на конкурс на посаду голови Житомирської ОДА і здобув непогані результати.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Тож, регіон отримав наймолодшого голову адміністрації. Людину з дипломатичною освітою, зв'язками в українському та російському бізнесі та, як на мене, амбітну і цікаву. Київщиною керували міліцейські генерали, аграрії в широкому сенсі слова, правник, вчителька. Комусь було легко входити в регіон і маніпулювати місцевими елітами, хость занурювався у трясовиння міжвидових розбірок і швидко гинув... Хотів написати, що входження Михайла Бно-Айріяна у владу буде важке, але закреслив. Я поняття не маю, чи швидко йому вдасться поналагоджувати комунікації і опанувати процеси. Надто багато перемінних для аналізу відсутні: яка команда, хто патрон і порадник в оточенні Президента, хто спробує взяти на себе роль тіньового керманича, чи стане в опозицію обласна рада. Єдине, що зрозуміло – місцеві еліти, а особливо представники виборної влади, дуже швидко спробують запевнити нового керманича у стовідсотковій відданості на рівні "чєго прікажітє". Хтось навіть спробує взятися вирішувати електоральну задачу для м'якого проходження представників нової влади у раду. А хтось запевнить, що піде це питання вирішувати, зімітує “бурну дєятєльность”, але не зробить нічого. Це не гарно і не погано, так було завжди. Читайте: Претендент на пост губернатора Киевщины работал в правительстве Азарова Існує цікава формула, згідно з якою новому керівникові області треба щонайменше півроку, аби фізично перезнайомитися із усіма керівниками напрямів в районах, містах і громадах, та хоча б поверхнево осягнути сенс основних проблем тієї чи іншою галузі та території. Вже дуже скоро ми побачимо Михайла Бно-Айріяна, який їздить Київщиною і представляє нових голів РДА. Новим головам РДА, до речі, також знадобиться від трьох до шести місяців, аби увійти в матеріал. Отже область знову увійшла в цукерково-букетний період оглядин та представлень. Що це означає для регіону, поки залишимо за дужками, аби передчасно не розводити надмірну “зраду” чи невиправдану “перемогу”. Єдиний прогноз, який з точністю до сотої відсотка можна зробити в цій ситуації такий: найближчі три місяці буде весело! Ігор Дармостук, шеф-редактор КиевVластиКиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Бородянської об’єднаної громади Олександром Сахаруком. KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали? Олександр Сахарук: Цей процес був тривалим, бо розпочався у 2015 році. На той час було недостатньо інформації щодо впровадження реформи децентралізації. За цієї причини ми провели чисельні зустрічі на місцях із громадянами та депутатами, де пояснювали зміст та нагальність реформи. Завдяки цьому спілкуванню громади стали більш свідомими, відчули свою значимість, адже від їхнього волевиявлення залежала доля територій на найближчі століття. Але я не можу назвати це труднощами, це корисний гарний досвід. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Ми пройшли цей етап і отримали схвальні рішення сільрад усього району. Проте у 2015 році через бюрократичну причину завершити об'єднання не вдалось, оскільки селище Клавдієво-Тарасове довго вагалося і врешті-решт не прийняло відповідного рішення. А закон тоді не передбачав створення ОТГ всупереч перспективному плану. Відповідно ми отримали негативний висновок КОДА. Та ми не опустили рук і почали процедуру повторно вже після прийняття закону щодо так званих “олійних плям”. І у 2018 році разом із сільськими головами мали повне уявлення щодо майбутньої Бородянської ОТГ. Було проведено всі слухання, прийнято рішення, документи для призначення виборів подано до ЦВК і у жовтні вони мали відбутись. Ми розраховували на цю дату, оскільки тоді б могли затвердити бюджет ОТГ на 2019 рік. Але через судовий позов одного з народних депутатів чергові місцеві вибори в Україні було перенесено на 23 грудня. Тоді мене і обрано головою тепер уже об'єднаної громади. KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для селища та сіл? Олександр Сахарук: Уже 4 січня 2019 року ми провели першу сесію, де обрали секретаря, двох заступників голови ОТГ, затвердили постійні комісії, виконавчий комітет, представили депутатів. 6 січня провели другу сесію, на якій затвердили бюджет громади і забезпечили коштами всі бюджетні установи. За ці три місяці ми провели кадрові зміни, оптимізували склад працівників селищної ради. У нас запрацювали нові відділи  - бухгалтерії, архітектури, розвитку, комунальних послуг. Ми запровадили електронний документообіг, електронне голосування, що значно пришвидшує роботу. Одним із першочергових завдань для депутатів та старост було акумулювання проблематики своїх округів та сіл. Потім ми все проаналізували, розклали за пріоритетністю і напрямками, оцінили з точки зору фінансової спроможності. Натепер маємо соціальний паспорт кожного населеного пункту та кожної вулиці. Першочергово розпочинаємо вирішувати питання благоустрою, капітальних робіт інфраструктурного та соціального напрямку, вуличного освітлення, вивозу сміття. KV: Села не скаржаться, що Бородянка їх поглинає? Олександр Сахарук: Навпаки, аналізуючи фінансову спроможність, ми бачимо, що деякі села раніше не мали можливості покращувати власні соціальні та інфраструктурні об'єкти. Були села, де не вистачало коштів на харчування дітей, а тепер в ОТГ харчуємо всіх дітей початкової школи. В одному селі не вистачало коштів на прибирання снігу та вивіз сміття. Ці проблеми також вирішили. Деякі села не мали коштів навіть на замовлення проектної документації для проведення якихось робіт. Так, у Новому Заліссі велика проблема із водопостачанням та водовідведенням, багато років ніхто не займався модернізацією мереж. Такі проблеми є й в інших населених пунктах. Тому окрему увагу приділяємо виготовленню документації, щоб у подальшому мати можливість подавати проекти на фінансування чи співфінансування. KV: Як миритесь із депутатами? Яка ситуація у селищній раді? Олександр Сахарук: У нас потужний склад депутатського корпусу, всі депутати місцеві, мають значний досвід роботи в органах місцевого самоврядування. Вони дуже активні та патріотичні, що мене безумовно тішить. Ми розуміємо, що жителі громади тримають на постійному контролі наші дії, тож приймаємо виважені та обгрунтовані рішення як щодо сьогодення, так і на перспективу розвитку. За що я їм особливо вдячний. KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію? Олександр Сахарук: Поки ми отримали відповідні листи щодо розрахунку інфраструктурної субвенції. Думаю, що на місця ці кошти буде передано ближче до першого півріччя поточного року. У нас субвенція розподілятиметься на сільське населення і разом із відповідною комісією ми будемо вирішувати, які об'єкти інфраструктури профінансувати за її рахунок, виходячи з чисельності населення кожного села окремо. KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Бородянської ОТГ? Олександр Сахарук: Ми відкриті до діалогу, але добре розуміємо, що мусимо в першу чергу налагодити роботу нашої новоствореної громади. Наразі щодо цього комунікуємо з Майданівкою, Качалами, Загальцями. Інші пропозиції розглядатимемо виключно в законодавчому полі. Але, звісно, це залежить від мешканців та очільників сіл і селищ, адже вони визначають вектор розвитку своїх територій. Маємо пропозиції із сіл інших районів, але ми розуміємо, що є закон, якого потрібно дотримуватись. Згідно перспективного плану ми можемо приєднати лише села Бородянського району. KV: Як покращуєте інвестиційний клімат? Олександр Сахарук: Клімат покращувати нам не потрібно - інвестори завжди були для нас у пріоритеті. Я кожному керівникові на місцях і депутатам пояснював: ми для інвесторів не влада, ми - партнери. До того ж, територія Бородянщини приваблива для втілення цікавих проектів і ідей: недалеко від Києва, є залізниця, траса міжнародного значення, вільні електричні потужності. Не менш важливо, що  у нас є трудові ресурси - люди. Щодо проектів, я вважаю, що нам потрібно робити акцент на високотехнологічне виробництво, логістичні центри, зелений туризм і розвивати території згідно напрацьованої Стратегії розвитку. KV: На якому етапі реконструкція Історико-меморіального парку? Олександр Сахарук: Я планував розпочати ці роботи ще у 2015 році. Але нам стало відомо, що на цій території може бути поховання часів Другої світової війни. Тому я щодо цього звернувся до Народної спілки Німеччини з догляду за військовими похованнями і ми отримали підтверджуючу відповідь. Всі рештки перепоховані на Соборному кладовищі у селі Софіївська Борщагівка. Наразі розроблено загальну концепцію розвитку паркової зони, кошторисну документацію на проведення реконструкції, яка буде основою подальшого фінансування. Реконструкцію будемо розпочинати приблизно вже влітку-восени. В той же час ми плануємо створення пішохідної зони - це невеликий сквер на в'їзді до селища, що також стане своєрідною окрасою центральної частини Бородянки. В подальшому маємо намір створювати такі зони відпочинку у кожному населеному пункті. KV: Вирішили проблему із водо- та теплопостачанням? У чому була її причина? Олександр Сахарук: Ми неодноразово звертались щодо передачі цих повноважень на місця, тим паче ми вже об'єднана громада. Комунальне підприємство  Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” всю свою фінансову та управлінську політику здійснює спільно зі засновником - облрадою. На підприємстві відбувається постійна зміна керівників. Послуги отримують наші мешканці, але майно  обласне. Через це ми не можемо оперативно вирішувати проблеми, впливати на тарифи та якість надання послуг. Це стара система, яку давно потрібно міняти. На жаль, обласна рада нам відмовляє, пояснюючи тим, що вони не вбачають необхідності у передачі майна в ОТГ. Тоді, як для нас це принципово. Зокрема, потрібно вирішувати питання щодо заборгованостей підприємства. Нас це не тішить, адже кожен опалювальний сезон починається з проблем. І, на жаль, ми маємо на це обмежений вплив. KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Олександр Сахарук: Я думаю, немає громади, де всі задоволені тарифами. Затвердження нових тарифів завжди болісне для депутатів, виконкому, голови. Але при зростанні складових тарифу відповідно зростає і він сам. І згідно закону, якщо орган місцевого самоврядування невчасно підвищує тариф, то має покривати борги із власного бюджету. За будь-яку отриману послугу потрібно платити. Тоді як влада має контролювати якість наданих послуг. KV: Чи є співпраця з областю? Які надії покладаєте на нового губернатора? Олександр Сахарук: Так, є, і конструктивна. Новопризначений губернатор мені цілком імпонує. Нас завжди чують, допомагають. Ми маємо спільне з керівництвом області бачення і щодо громади, і щодо втілення інвестиційних та соціальних проектів. Сподіваємось, що нам усе вдасться. KV: Які стосунки з районом? Олександр Сахарук: Нагадаю, що нашій громаді - 3 місяці від заснування. Звичайно, що за цей стислий час ми не в змозі були повністю створити всі служби для надання належного рівня послуг громадянам. Тому ми комунікуємо з районом із питань освіти, медицини та ряду інших. KV: Очисні споруди - чи є проблема у селищі? А у громаді взагалі? Олександр Сахарук: Бородянка має власні очисні споруди, які знаходяться на балансі вищезазначеного КП КОР “Бородянкатепловодопостачання”. Враховуючи, що вік колекторів більше 20-30 років, на мій погляд, рано чи пізно нам буде потрібно вирішувати й це соціально вагоме питання. Але тут, знову ж таки, насамперед маємо знайти спільну мову з обласною радою щодо передачі повноважень нам, на місця. KV: Чи є сміттєва проблема? Олександр Сахарук: У складі громади є село Нове Залісся, де працює  полігон, який також увійшов у сферу відповідальності ОТГ. Наразі ми створили постійну комісію, до складу якої увійшли усі небайдужі активісти, старости, депутати, напрацювали план дій і прийняли рішення щодо обмеження ввезення сміття з інших регіонів на цей полігон. Також прийняли рішення щодо проведення його інвентаризації. На наступній сесії ми подамо на розгляд депутатами зведену кадастрову схему з урахуванням складу угідь, пошаровості, об'єму вже ввезеного сміття. Потім сформуємо паспорт полігону, оформимо комунальну форму власності земельної ділянки і вже будемо розглядати залучення туди інвесторів для створення сортувальної лінії та належного поводження з ТПВ. KV: У селищі були часті проблеми із загорянням торфу. Якось вирішили? Олександр Сахарук: Історія цієї проблеми в наступному - торф'яні пойми під час розпаювання потрапили до колгоспників у вигляді паїв. Не всі вони оброблялись людьми, деякі простоювали. У суху погоду загорання трави призводило до загорання торфу. Наші пожежники не встигали все гасити, це вимагало багато витрат. Тому ми провели чисельні зустрічі зі власниками цих земель, це близько 700 чоловік, запропонували їм механізм обробки ділянок орендарями. Домовитись було дуже непросто, проте нам вдалося. Наразі на цих полях працюють аграрії, вирощують тут кукурудзу, соняшник, сою. Власники отримують орендну плату. І всі задоволені. KV: Свого часу місцевих жителів обурила плата за користування ліфтами. Чому прийняли таке рішення? Олександр Сахарук: До 2008 року ліфти у багатоповерхівках не працювали. Кабіни були зламані, двигуни вкрадені. Місцеві жителі за ці роки навіть звикли ходити пішки на верхні поверхи. І тому було прийнято рішення розпочати роботи з відновлення ліфтового господарства. Водночас  розробили систему оплати проїзду в ліфті. Підкреслю, що з того часу плата не збільшилась. Наразі ми маємо 28 ліфтів і опорну службу, яка злагоджено працює. За попередні роки ми не маємо скарг від мешканців щодо цього. До того ж у комунальну плату в Бородянці не входить сплата за користування ліфтом, починаючи з 2 поверху, як в інших містах. KV: Ви - людина Ярослава Москаленка? Які у вас стосунки? Олександр Сахарук: Як на мій погляд, у нас прекрасні стосунки. Він часто буває на Бородянщині, ми спільно обговорюємо та реалізовуємо чисельні цікаві проекти, зокрема, для розвитку інфраструктури, спорту та молоді. Ми в громаді цінуємо його підтримку як народного депутата. Головне, що ми робимо одну державницьку справу. KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Олександр Сахарук: В системі місцевого самоврядування недоречно говорити про кар'єрне зростання. Як молода людина я вірю, що у мене будуть нові звершення, і успіхи, і перемоги. Натепер справа не в амбіціях, а в тій колосальній відповідальності перед громадою, яку я чітко усвідомлюю. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”КиевVласть

Кичливі аграрії і фермери, їх асоціації і об’єднання продають політикам-лідерам своє бачення їхньої неперевершеності над володіннями судьбами селян. Агрохолдинги вже відкрито говорять, що володіють цілими районами і областями. Вирішують все. Чи так думають? Повестися політикам на ці маніпуляції - значить поміняти 15 мільйонів селян на десяток агрохолдингів і кілька тисяч фермерів-орендарів. Значить поміняти добробут кожного на добробут кількох тисяч. Значить зіграти в гру пана-феодала і кріпака-холопа. Так, можливо, проходило  раніше, проте зараз може не пройти. Орієнтація на людину, а не на його роботодавця, може стати головним трендом майбутніх виборів, а головне - запорукою економічного відтворення і зростання. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Будь-які процеси економіко-соціальних змін передбачають певні наслідки. Поява позитивних наслідків для одних, можливо, передбачає погіршення для інших. Постійне звітування про величезні врожаї не додає прибутків власникам землі - селянам. А тільки більш чітко та нав’язливо говорить про необхідність продати землі - і стати європейцями. Останні уряди постійно звітуються про зростання ВВП. Але люди не відчувають цього зростання у себе в житті. Але таке зростання, навіть незначне, говорить про те, що чергова монополія отримує надприбутки. Вони зажралися на нашій землі. Аграрний сектор сьогодні - не державний сектор економіки. Він працює не на українців. Він - олігархічний, і працює на кілька тисяч малих і великих аграрних олігархів. Читайте: Продажна земля: вимога європейців чи слід Путіна? Завдання нової аграрної політики - перетворити навіть незначне зростання ВВП в відчутне соціально-економічне покращення в житті не тільки селян, власників землі, а і інших українців, в переважній більшості - таких же вихідців з сіл і селищ. Аграрні монополії повинні бути усунуті від землі і джерел надприбутків за рахунок українців і їх землі. Всі розвинені країни борються з такими аграрними монополіями, і тільки в країнах з найбіднішим населенням панує влада аграрних олігархії. З чого б це? Головною складовою нової аграрної політики має стати народна земельна реформа. Народною її робить те, що саме за ініціативою селян, власників землі вона може бути розпочата. Саме бажання власників землі обробляти землю самостійно, стаючи безпосередньо власниками аграрних підприємств нового типу – товариств (об’єднань) власників землі чи працюючи одноосібно чи сімейно. Реформа – це можливість повернути втрачену землю, стати її справжнім господарем. Від впровадження реформи зростуть в рази не тільки доходи власників землі, а і появиться справжня гідність, а не та, яку з року в рік вносять у вуха нам політики перед кожними виборами після яких все більше і більше обкрадаються українці. Народна земельна реформа зробить підґрунтя для розвитку тваринницьких підприємств, підприємств з переробки і виробництва, де власниками повинні бути селяни. Моя участь в такому реформуванні - формалізувати процеси, провести роз’яснення і в подальшому підтримувати її реалізацію. Участь політиків – не грати в гру пан-феодал і кріпак-холоп, а йти до людей без посередників. Читайте: Ринок землі: чи є передумови зі сторони власників землі для його формування Роман Головин, кандидат наук по государственному управлению KиевVласть

Цього літа ТОП-темою в сільському господарстві стало аграрне рейдерство. Підприємці, які роками обробляли свої ділянки, вирощували там збіжжя і будували стосунки зі своїми пайовиками, за лічені години залишалися без бізнесу, землі або врожаю. Таких випадків вже сотні, і далі буде. Аграрії очікують затишшя взимку, але готуються до нових нападів з наступної весни! "Готуй сани влітку а воза взимку", а тому ми вирішили проаналізувати розповсюджені схеми рейдерства станом на 2017 рік та спробувати сформувати поради! Рейдерство стало брутальним та жорстоким, зловмисники не гребують нічим – ні технікою, ні врожаями, ні землями, а інколи, вони не зупиняються навіть перед викраденням та вбивством законних власників господарств. Так що таке Ре́йдерство? В Україні це  вилучення майна на нібито законних підставах, в основі виникнення яких лежать прогалини в законодавстві або системні недоліки функціонування державних інститутів (судової та правоохоронної систем, системи реєстрації юридичних осіб тощо). Рейдерство "по-українськи" здебільшого полягає у набутті сумнівними шляхами тимчасового права розпоряджатися активами та якнайшвидшим продажом цих активів пов'язаним із рейдером особам, із наступними перепродуваннями вилучених активів між пов'язаними особами, маючи на меті завадити (унеможливити) їхньому поверненню законним власникам. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Найбільше від  рейдерства потерпають середні фермери, які мають у своїх господарствах понад  500 гектарів землі. Хоча іноді це стосується малих і великих господарств.  Також, є думка, що рейдерство є головною проблемою і великих агрокомпаній, конкуренція серед яких доволі жорстка. Таке протистояння відразу виводить з гри слабких гравців, залишаючи на плаву "справжніх профі". Для розуміння системи аграрного рейдерства проаналізуємо схеми такого рейдерства. Для проведення загарбницьких дій зловмисники попередньо проводять активну інформаційну підготовку. Зазвичай захоплення планується заздалегідь, більше того, майже завжди є декілька етапів, своєчасна реакція на які зможе допомогти підготуватися до протистояння рейдерам або навіть зупинити захоплення на ранніх етапах. Слід пам’ятати, що з середини 2015 року інформація про зареєстровані права оренди земельних ділянок в Україні є відкритою. Через державний реєстр за найменуванням Агрокомпанії будь-хто має можливість дізнатися про розмір земельного банку Агрокомпанії, місцезнаходження земельних ділянок тощо. Відкритим є також державний реєстр юридичних осіб із даними про засновників, їх частки у статутному капіталі, керівника, розмір статутного фонду підприємства тощо. Тобто, кожна Агрокомпанія може стати об’єктом зацікавленості в силу легкого доступу до інформації про неї. Розповсюдженими механізмами доступу до необхідних документів, які потім будуть  використані при захоплені активів є перевірки контролюючих органів, запити про надання документів від інших державних органів, організацій, фондів тощо. Широко використовуються запити від акціонерів, учасників компанії. Отже потрібно контролювати документообіг, і намагатися не надавати стороннім особам конфіденційну інформацію. Окрему увагу треба приділяти моніторингу за активам. Сьогодні онлайн реєстри надають змогу отримувати актуальну інформацію про власників активів або зміни в структурі власності. Моніторинг активів може забезпечити оперативне реагування на спроби зазіхання на вашу власність. Дуже важливим саме для аграрного бізнесу організація моніторингу за договорів оренди землі, відслідковування закінчення строків оренди та своєчасного їх подовження, адже на практиці часто виникають проблеми саме у випадку неуважності аграріїв по відношенню до укладання та продовження таких договорів оренди.   Також окрему увагу слід надавати охороні, яка реально зможе забезпечити захист активів від нападів рейдерів. На практиці охороні не приділяється достатньої уваги, власники бізнесу не часто приділяють увагу якості такої охорони, а особливо в періоди коли вже є перші ознаки початку нападів рейдерів. Важливим фактором також є навчання персоналу, співробітники мають чітко знати як діяти в тій чи іншій ситуації, правильна і своєчасна реакція персоналу надає змогу забезпечити захист активів і надати час для планування майбутньої стратегії. Отже, можна говорити, що при умові дотримання елементарних правил можна забезпечити захист активів від рейдерських захоплень або ефективно їм протистояти. Також потрібно розуміти, що рейдерські схеми постійно змінюються і йдуть в ногу з змінами в законодавство, відповідно процес аналізу слабких місць і потенційної небезпеки має бути безперервним і тільки в такому випаду може бути ефективним. Одним із чинників, які дозволяють існувати та безкарно поширюватися рейдерству, стала корупція. Вона відіграє вирішальну роль у випадках, коли має місце силове захоплення підприємства чи врожаю. Отже спробуємо поділити аграрне рейдерство на види: 1. Захоплення корпоративних прав юридичної особи – фермера шляхом підробки документів. Типова рейдерська схема – це махінація, афера. Державний реєстратор нібито правочинно змінює власника підприємства чи земельного паю: новим господарем стає бомж (або його паспорт). Далі - у цього бомжа власність перекуповує хтось третій, четвертий, п’ятий. Утворюється ланцюжок, який складно розплутати. Ну, а потім за підтримки озброєних "тітушок" на підприємство заходить "доброчесний" новий власник, а насправді рейдер. Прокуратура і поліція зазвичай жують попкорн і дивляться збоку. Хтось вважає, що вони отримують за це хабарі. Інші впевнені, що розібратися у кожній конкретній земельній проблемі у влади просто немає ресурсів – інтелектуальних, юридичних і силових. Один з відомих випадків – кримінальна справа навколо аграрного підприємства "Русава-К" у Кагарлику на Київщині, яке заснував діаспорянин зі США Марко Паславський. На балансі його фірми було кількасот машин, елеваторне господарство і, звісно, права оренди на землю. На початку війни Марко пішов добровольцем і загинув під Іловайськом. Аж раптом виявилося, що незадовго перед смертю він продав агрофірму якомусь громадянину Росії. Кілька народних депутатів і побратимів Марка з батальйону "Донбас" намагаються довести фіктивність підписів Пославского на документах відчуження. Стрілянина, бійки, викрадення керівних осіб підприємства, суди навколо фірми "Русава-К" тривають. 2. Схема "Битви за врожай"! Фермер щось посіяв, воно виросло - а збирати врожай приїжджають комбайни від іншої агрофірми, посилаючись знову ж таки на сумнівні юридичні підстави або взагалі без підстав. Причому цей процес зазвичай охороняється невідомими озброєними людьми. Після збору врожаю невідомі зникають. Скоріш за все поліція, яку викличе господар, прибуде тоді, коли зловмисники довершать справу і зникнуть у невідомому напрямку. Здебільшого такий вид рейдерських атак спрямований на малих і середніх фермерів і, звісно, вкрай негативно впливає на їхнє господарство. Часто-густо трапляється, що господар витратив на майбутній урожай останні кошти, а може й отримав кредит під нього. Тому для фермера крадіжка вирощеного потягне за собою доволі великі складнощі. Встановити особу зловмисників – справа не одного місяця, а успіх в її розкритті не гарантуватиме власнику повернення втрачених коштів. У той же час грошей для нового врожаю в нього більше немає, що може спричинити подальше банкрутство сільгоспвиробника. Інколи встановити виконавців та замовників злочину неможливо. Коли ж все-таки вдається знайти винних, ними в більшості випадків виявляються конкуренти. Такі випадки завжди легше попередити, тому слід завчасно продумати заходи безпеки та охорони. Ці схеми бувають більш складні, з рішеннями судів чи діями правоохоронних органів тощо. 3. Схема з використанням кредиторської заборгованості Досить часто рейдери використовують кредиторську заборгованість компанії для отримання контролю над компанією. При цьому неважливо заборгованість перед бюджетом чи перед іншими кредиторами, така заборгованість може стати підставою для початку процедури стягнення заборгованості, арешту рахунків, активів і т.д. Також слід мати на увазі, що навіть якщо компанія контролює кредиторську заборгованість і впевнена в контрагентах, то не виключена можливість продажу такої заборгованості рейдерам.  Отже, в першу чергу слід приділяти достатню увагу контролю за кредиторською заборгованістю компаній. Для забезпечення ефективного контролю слід структурувати бізнес таким чином щоб компанії, що володіють найціннішими активами якомога менше контактували з зовнішніми контрагентами, за рахунок чого неможливо буде сотворити велике боргове навантаження на такі компанії, що може виключити реалізацію схеми захоплення з використанням кредиторської заборгованості. 4. Схема – скупка селян. Схема діє зазвичай так – в села заїжджають чужі люди та починають селянам пропонувати кращі умови договорів оренди та пропонують розірвати договори оренди з існуючим фермером та укласти з ними і таким чином збирається банк землі. Доволі часто такі схеми направлені на шантаж фермера чи примушення його продати бізнес за невеликі кошти, оскільки часто селянам пропонують не обґрунтовану вартість. Що стосується договорів оренди – рейдер шукає незареєстровані договори оренди, шукає недоліки в самих договорах як їх розірвання чи визнання недійсними, здійснює подвійну реєстрацію – ми пам’ятаємо, що до 2015 року договори реєстрували в Держгеокадастрі, а з 2015 реєстрі речових прав і старі договори не завжди зареєстровані в новому реєстрі. Хочем зазначити, що 07 листопада 2017 року Міністерство юстиції запровадило механізм автоматичного обміну даними між реєстром майнових прав і Держгеокадастром, який начебто унеможливить реєстрацію подвійних договорів оренди землі. Таке нововведення, за умови ефективної роботи, суттєво скорочує інструментарій рейдерів. Адже механізм подвійних договорів досить широко використовувався при рейдерських захопленнях. 5. Схема – корпоративний конфлікт Наступним видом рейдерського захоплення, який також поширений у наш час, є привласнення бізнесу одним із власників підприємства. Найчастіше в такому випадку все починається з внутрішньо-корпоративного конфлікту, а недосконалість установчих документів, які були складені без відповідного юридичного аналізу, стають значним підгрунтям для дій нечесного партнера.  Чи можливо не допустити подібних випадків? Якщо говорити про власників компаній, то перш за все їм необхідно побудувати захисні механізми підприємства, залучаючи досвідчених юристів. Також, потрібно завжди ретельно оформлювати установчі документи та різного роду угоди. В іншому випадку, існує велика загроза втратити контроль над компанією, яка за таких обставин взагалі може зникнути. Рейдерські атаки спрямовані на найслабших гравців ринку, адже в багатьох з них не завжди все гаразд з документацією. Тому, для зменшення потенційної ймовірності захоплення, рекомендуємо аграріям максимально посилити свої позиції юридично, оформивши всі документи. Крім того, часто діє аграрний бізнес в організаційній формі – фермерське господарство, в якому значна кількість учасників – пайовиків і тому рейдери можуть цю особливість використати для рейдерського захоплення, заручившись підтримкою чи скупивши голоси частини селян. Ефективне корпоративне управління - дуже важливий елемент захисту від рейдерських захоплень. Дуже часто рейдери використовують співробітників компанії у своїх схемах, при чому іноді навіть вже звільнених. Потрібно уважно ставитись до розробки посадових інструкцій, доступу до документів, а особливо корпоративних, належного зберігання печаток та штампів. Досить важливим питанням є збереження конфіденційної інформації співробітниками, потрібно розроблювати положення про конфіденційну інформацію на підприємствах і суворо контролювати режим його дотримання. Якщо говорити про власників компаній, то перш за все їм необхідно побудувати захисні механізми підприємства, залучаючи досвідчених юристів. Також потрібно завжди ретельно оформлювати установчі документи та різного роду угоди. В іншому випадку існує велика загроза втратити контроль над компанією, яка за таких обставин взагалі може зникнути. Боротьба з рейдерством в Україні повинна вестися одночасно і на законодавчому рівні, і  самими фермерами. Також, як на мене, безкінечна оренда мільйонів га – це корупційні схеми, заможні латифундисти і безпорадні селяни! Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", депутат Київської обласної радиKиевVласть

Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися, чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Поліської районної ради Андрієм Слепченко. KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Андрій Слепченко: Загальна сума бюджету, запланованого на 2017 рік, склала 5,2 млн гривень. В порівнянні із минулим роком на сьогоднішній день ми маємо збільшення надходжень у сумі 661 тис. гривень. Враховуючи специфіку району, ці суми для нас достатньо значні. Населення Полісся складає 6,5 тис. людей. Близько 30 сіл знаходиться в Чорнобильській зоні, вони не заселені.   Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Підприємництво на Поліщині свого часу було знищено. Зараз із найбільших платників податків залишились “Держлісгосп”, районна центральна лікарня та відділ освіти. Можна сказати, що в нас бюджет створюється із бюджета. KV: В районі працюють аграрії? Андрій Слепченко: Працюють, але є проблема. Як і в більшості районів - реєструються, де їм зручно, а обробляють і засівають землю у нас. Я вважаю, що цю ситуацію має врегулювати законодавець. KV: Районний бюджет отримує субвенції із багатших сіл? Андрій Слепченко: Так, ми беремо у багатших сіл кошти. Зазвичай це невеликі суми у 10-15 тис. гривень, які необхідні на харчування для дітей та підвіз їх до школи. Наразі ми відновлюємо місцеву пожежну охорону в с.Зелена Поляна також за рахунок сільських бюджетів. KV: Якого інвестора чекає Поліський район? Андрій Слепченко: Декілька днів тому за ініціативи народного депутата Івана Ступака   була проведена перша комісія з надання прикордонному переходу “Вільча” статусу міжнародного. Зараз там можуть пропускати транспорт лише зі сполученням Україна-Білорусь. Раніше існував міжнародний шлях, частиною якого був цей перехід. Протягом десяти років ми говорили про його відновлення, і тільки зараз процедура почалася. Найголовніше, що вся придорожна інфраструктура, яка там існуватиме, буде наповнювати наш районний бюджет. Але це буде не сьогодні і не завтра, поки комісія вивчає потік автомобілів та логістику. У відселеному смт Вільча, яке наразі не було передано в зону відчуження, є залізна дорога, що дає можливість побудувати елеватор. На сьогоднішній день в районі обробляється близько 8-10 тис. га землі, а продукцію реалізовувати ніде. Найближчий елеватор знаходиться в Овручі, це 80 кілометрів від нас. Також піднімається питання відновлення залізничної гілки до Чорнобиля. Третє, і найскладніше, - відновлення переробки продукції на місцях. KV: Чи були в районі випадки укладання так званих “договорів першої ночі”, коли селяни отримують кошти від певної особи і зобов'язуються в разі відміни земельного мораторію продати свою ділянку виключно їй? Андрій Слепченко: Я знаю, що в Київській області такі випадки доволі поширені, але в нас у районі такого ще не було, і сподіваюсь, не буде. До речі, звичайний договір оренди також передбачає першочерговий викуп. KV: Чи є в районі земельні скандали? Проблеми із видачею ділянок учасникам АТО? Андрій Слепченко: Земельних скандалів немає. На сьогоднішній день в районі зареєстровано 52 участника АТО. Протягом 2016 - 2017 років на території району 50 чоловік отримали земельні ділянки під будівництво та особисте селянське господарство. В цьому році звернулись не всі, дехто хоче ділянки у Іванківському, Вишгородському районах. До нас також приходять бійці з інших районів, навіть із Києва. Але тут немає “своїх” та “чужих”, якщо для отримання ділянки все юридично правильно оформлено - будь ласка. KV: Чи варто продовжувати дію мораторію на продаж сільськогосподарської землі? Андрій Слепченко: Я вважаю, що ні. Але безперечно - земельне законодавство потрібно вдосконалювати. Наприклад, в нас є товар - земля. Селянин, який неспроможний займатись господарством, має 2-3 паї. Сьогодні він як собака на сіні - майже нічого з них не отримує. 1-2 тисячі гривень орендної плати на рік - це хіба гроші? Якщо порівняти із європейськими цінами - 2-3 тис. євро - то це навіть не половина. Якби в нас були такі ціни, то про мораторій навіть мови б не було, ніхто не купував би ту землю. Є стільки шляхів, якими можна обійти наше земельне законодавство. Людей просто надурять. В першу чергу має бути встановлена законом мінімальна ціна на пай. Коли ми складаємо договір купівлі-продажу на будинок, то йдемо то нотаріуса, проводимо оцінку, встановлюємо вартість. Так має бути і з землею. KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені? Андрій Слепченко: За власні кошти ми не маємо можливості реалізовувати інфраструктурні проекти, тому в цьому році нам допомагає область. На завершальній стадії встановлення насосних станцій з частотними перетворювачами по водному господарству, заміна вуличного освітлення на енергозберігаюче у Красятичах, ремонт районної центральної лікарні. Планується також виготовлення проектно-кошторисної документації на ремонт будинку культури. На ці потреби планується витратити близько 10 млн гривень. В програми співфінансування ми почали потрапляти тільки з минулого року. За “депутатські” кошти Ярослава Москаленка, за яким закріплено наш район, планується будівництво спортивних майданчиків. Поки на стадії виготовлення технічної документації. У 2016 році було відремонтовано 6 кілометрів доріг по району, в цьому планується відремонтувати близько 9 кілометрів. KV: Розкажіть про “маршрутні” бунти. Чи є механізми, які може впровадити район зі зниження вартості проїзду і поліпшення якості перевезень? Андрій Слепченко: Зараз проїзд до Києва коштує 55-60 гривень. Звісно, люди не в захваті від таких цін, особливо ті, хто кожного дня їздить до столиці на роботу. Але бунтів не було. В нас багато пільговиків - близько 1,5 тис. Нещодавно ми із райадміністрацією обговорювали нову програму, яка має врегулювати співпрацю району із перевізниками. Але про її результати можна буде говорити лише в кінці року. Поки не компенсуємо перевізникам кошти, а вони навіть і не звертаються. Розуміють, що поки можливості немає. KV: Чи працює в районі “Прозорро”? Андрій Слепченко: Працює, але використовує його в основному відділ освіти. Коли у райраду треба купити дві пачки паперу, то, звісно, ми це робимо без тендера. KV: Криміногенна ситуація в районі врегульована? Андрій Слепченко: Звісно багато безхатченків тягнуть метал із зони відчуження. В селі Млачівка працює прикордонна застава, яка ловить багато порушників. Контрабанду через кордон доволі рідко намагаються провезти. Зате в Поліський район іноді олені та зубри із Білорусі “імігрують”. KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні? Андрій Слепченко: В межах Поліського району затверджена одна об’єднана територіальна громада. Як тільки почався процес децентралізації, декілька років тому, усі місцеві ради прийняли відповідні рішення. Але досі питання не вирішено. На місцях люди мають досить різні думки - хтось хоче створювати громаду, хтось ні. Так само і сільські голови. Тому сказати однозначно “за” чи “проти” об’єднання Поліський район - я не берусь. Наразі ніяких кроків у бік децентралізації в Поліському районі немає. Про вибори навіть мова не йде. KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу? Андрій Слепченко: Так, проблеми є. Наш район планують включити до Бородянського госпітального округу, який знаходиться доволі далеко від наших сіл. До нас приїздила керівник департаменту охорони здоров'я КОДА Алла Арешкович і особисто впевнилась, що створення госпітального округу в Бородянці позбавить жителів Поліського району медичних послуг. Враховуючи стан доріг і машин швидкої допомоги, довезти людину навіть від Красятичів до Бородянки - завдання складне. Тому ми будемо наполягати, щоб лікарню такої ж функціональності зробили і в Іванкові. Наша РЦЛ недостатньо забезпечена медичними кадрами. Але послуги надають на нормальному рівні. Вже кілька років ми хочемо створити умови для залучення молодих працівників, але на це поки немає коштів. KV: Чи є стабільність в роботі райради? Андрій Слепченко: В нас представлені наступні політичні сили - “Наш край”, БПП, Радикальна партія Олега Ляшка, УКРОП і “Нова політика”. В роботі райради є різні моменти, але більшість питань голосується без конфліктів. KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Андрій Слепченко: Співпраця є, працюємо в сусідніх кабінетах. А повноваження не ділимо, бо вони розділені законом.  KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією? Андрій Слепченко: Нам допомагає область, і це добре видно. Вже два роки поспіль нам виділяють кошти на програми розвитку. Можу сказати, що Поліському району приділяють велику увагу. KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру? Андрій Слепченко: Посада голови райради - це мій свідомий вибір. Хоча посаду мені запропонували місцеві депутати. Найголовніша моя мета - зробити так, щоб Поліський район став повноцінним районом Київської області. Я не буду говорити, що прийшов у політику, аби працювати на благо країни. Так кажуть всі, і це не цікаво. Конкретно в моїх планах - втілювати проекти розвитку в Поліському районі, залучати інвесторів. KV: Ви амбітна людина? Андрій Слепченко: Як у звичайної людини, в мене є амбіції. Але я розумію, що поки не маю того політичного досвіду, якого потребує посада навіть в області. Читайте: Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було” Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки” Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи” Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти” Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі” Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто” Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини” Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити” Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл” Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся” Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують” Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює” Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині” Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету” Ростислав Кириченко: “Коли температура піднімається до 30 градусів, на Київському водосховищі – ціла катастрофа” Василь Гриша: “Районні адміністрації вже себе віджили” Вадим Гедульянов: “Києво-Святошинський район повинен стати самостійним госпітальним округом” Фото: Ігор Дармостук, КиевVласть КиевVласть

Питання децентралізації влади, забезпечення якості життя населення є пріоритетом для влади на місцях. Особливої ваги набуває проблема створення дієвих ОТГ, які здатні виконати окреслене вище завдання. У цьому ми переконалися беручи участь у роботі круглого столу “Шляхи взаємодії відділу освіти РДА, загальноосвітньої школи і місцевої громади у створенні та розвитку опорного закладу освіти”, який був проведений 18 травня поточного року у Фурсівській сільській раді Білоцерківського району Київської області. Учасниками зібрання були: знаний в Україні голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад, голова Фурсівської сільської ради Микола Фурсенко, начальник відділу освіти Білоцерківської РДА Оксана Кравченко, директор Фурсівської ЗОШ І-ІІІ ст. Михайло Шевченко, науковці Інституту модернізації освіти МОН України та ДВНЗ “Університет менеджменту освіти” НАПН України: доктор педагогічних наук, професор Наталія Клокар, кандидат наук з державного управління, доцент Роман Козенко; актив сільської ради, батьки учнів. Присутні з великою зацікавленістю слухали розповідь сільського голови Миколи Фурсенка про стан та перспективи розвитку населених пунктів сільської ради, аргументи на користь створення ОТГ. Такої закоханої у свою рідну землю, своє село людину ще треба пошукати! У цього талановитого менеджера стільки ентузіазму, енергії, знань і бажань змінити свій рідний край на краще! Особливістю Фурсівської сільської ради є одностайність і згуртованість громади у бажанні створити повноцінну ОТГ, бо жителі розуміють, що це реальний шанс вирішити економічні і соціальні питання території. Всі вони як єдина сім’я, що реально знає і розуміє чого хоче. Єдність у всьому: тісній співпраці з підприємствами і господарствами, створенні нових робочих місць, організації свят, дозвілля, відпочинку, благоустрої садиб і вулиць. Поряд досвідчені ветерани і молоде покоління, аграрії і працівники соціальної сфери. Тож слово за Київською обласною радою, рішення якої про створення Фурсівської ОТГ з таким нетерпінням чекають жителі сіл Фурсівської сільської ради! Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   А для нас, представників освіти і науки було надзвичайно важливим почути найголовніше: що дасть створення ОТГ для забезпечення якості освіти?   Досить жваво обговорювались такі питання: 1. Чи сприяє оптимізація мережі закладів освіти району покращенню якості освіти сільських дітей? 2. Якою бачить опорну школу сільський голова і громада. Чи здатна опорна школа села задовольнити освітні потреби жителів сіл? Що для цього потрібно? 3. У чому має бути співпраця школи і громади задля створення опорного закладу освіти?  4. Чи потрібні зміни у законодавстві? Які саме? У процесі діалогу ми зрозуміли, що всі присутні глибоко усвідомлюють: школу на селі спасе економіка самого села, оскільки створення умов для розвитку малого і середнього бізнесу, підтримка приватного господарювання, а відповідно – розвиток інфраструктури сприятиме тому, що молодь залишатиметься жити і працювати у селі, створюватимуться сім’ї, народжуватимуться діти. І тоді наповненими будуть і дитячі садки, і школи. Така тенденція вже стала нормою для цієї сільської ради. Невтомний і далекоглядний Микола Фурсенко вже все прорахував: ОТГ матиме можливість створити дві опорні школи з філіями, запровадити повноцінне профільне навчання та інклюзивну освіту, придбати шкільні автобуси, купити сучасне шкільне обладнання, створити центр позашкілля, розвивати фізкультуру і спорт. Вже сьогодні влада на селі вирішує питання житла для молодих спеціалістів, а попереду - нове будівництво. У процесі спілкування переконливо звучали слова про рідне село і Варвари Крикун, ентузіаста гарних починань у громаді, яка вже багато років є заступником голови ради ветеранів села, підтримує активне спілкування старшого покоління жителів з учнями школи.  На завершення обговорення актуальних питань взаємодії влади і громади у забезпеченні якості життя населення, учасники круглого столу мали можливість пройтися затишними вулицями Фурсів, відвідати будинок культури, переглянути чудовий короткометражний фільм про Фурси, віддати шану полеглим воїнам, поспілкуватися з жителями села.  Підсумовуючи сказане, зважаючи на почуте і побачене у Фурсівській сільській раді, вкотре переконуємося у наступному: - побудова громадянського суспільства в Україні – реально можлива і потрібна справа, яка має вирішуватися спільно і оперативно як на рівні вищого керівництва держави, так і на рівні обласних рад. Зволікання та відтягування зі створенням ОТГ негативно впливає на якість будівництва демократичного устрою, у якому сама громада на місцях покликана вирішувати питання свого життя;  - обласні ради повинні оперативніше реагувати на запити сільських рад у питаннях створення ОТГ. Не шукати причини чому не створювати ОТГ, а підтримувати і приймати позитивні рішення щодо нових територіальних об’єднань; - Міністерство освіти і науки України має надати рекомендації для керівників обласних, селищних, сільських рад про першочергове створення ОТГ (там, де це планується), а лише потім - відкриття опорних шкіл. Такий підхід дасть можливість уникнути складних непорозумінь коли спочатку створюється опорна школа, а потім ОТГ. Адже інколи маємо юридичну колізію: після створення ОТГ опорна школа належить до однієї громади, а її філії - до інших. Тому зразу ж виникають питання підпорядкованості філій та їх фінансування;  - створення опорних шкіл, зокрема в ОТГ, дасть реальний шанс покращення їх фінансування, матеріально – технічного забезпечення за рахунок коштів громади, вирішення кадрового питання шляхом надання гарантованого соціального пакета молодим спеціалістам, досвідченим педагогам і керівникам, перетворить опорну школу в інформаційно – просвітницький центр з розвитку громадянських компетентностей педагогів, учнів, їхніх батьків, всіх жителів ОТГ. Наталія Клокар, доктор педагогічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України, головний експерт швейцарсько – українського проекту “Розвиток громадянських компетентностей в Україні”, кандидат наук з державного управління Джерело КиевVласть

Український парламент рясніє обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своєму окрузі, дехто перебуває із місцевою владою на ножах, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть започаткувала серію інтерв’ю із обранцями народу, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представляє до уваги читачів розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Віталієм Гудзенком (позафракційний). KV: Протягом своєї політичної кар’єри ви працювали у різних командах: були соратником Сергія Тигіпка в “Сильній Україні”, заступником губернатора-“регіонала” Анатолія Присяжнюка, у 2014 році зайшли в парламент від Блока Петра Порошенка. Наскільки Ви самостійний політик? Віталій Гудзенко: Я вже на тому етапі політичної кар’єри, коли можу сміливо стверждувати: політика - це тотальний бруд. Щоправда, у ньому є багато позитивних моментів. “Сильна Україна”, яку я колись очолював на Київщині, асоціюється зазвичай зі злиттям з Партією регіонів. Коли нас у 2012 партія “кинула”, я в ПР не вступив, але зберіг хороші стосунки з людьми, яких свого часу об’єднував навколо “Сильної України”. Тоді навіть створив наш внутрішній бізнес-клуб. Ми й досі спілкуємося. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Працював кілька місяців заступником Анатолія Присяжнюка з аграрного сектору. Багато речей у роботі з ним мені навіть подобалися, зокрема, практично всі проблемні питання вирішувалися миттєво. А в цілому почував себе людиною для “галочки”. На закриті засідання ніхто мене не пускав, в ПР ніхто ніколи не любив, особливо після виборів у 2012 році, коли я балотувався проти Сергія Кацуби. Взагалі, був опонентом всієї команди - як Кацуби, так і самого Присяжнюка та Юрія Бойко особисто. А з фракції БПП, незважаючи на підтримку президентської партії на виборах у 2014 році, вийшов одразу після прийняття Радою адміністративно-територіальної реформи. KV: Ви не прихильник децентралізації? Віталій Гудзенко: Я один із всієї фракції під час прийняття відповідного закону голосував червоною кнопкою, а на другий день написав заяву про вихід. Як я можу ставитися до цього позитивно, якщо вона відбувається не з користю для моїх виборців? Мета децентралізації, наприклад, у Білоцерківському районі, - приєднати довколишні села до Білої Церкви. І річ не тільки конкретно в цьому випадку. Коли приймався Закон, я запитував на засіданні Кабміну про те, чи може об’єднання громад бути примусовим, якщо воно не стане добровільним. І він тоді на всю країну відповів - так. Якщо села не захочуть це робити самостійно, їх доведеться примусити. А для чого примусити? Децентралізація робиться для того, щоб який-небудь багатий політик став у себе в громаді “царем”. І хіба виграє від цього село? Більшість завжди буде у міста, і фінансування, відповідно, буде зосереджене здебільшого у місті. Я не кажу, що не треба об’єднувати села. Коли у сільських школах по 3 учні і 18 вчителів - це ненормально. І така ситуація потребує втручання. Такі села треба навіть примусово об’єднувати в громади, не забираючи у них їхні права, сільські ради і т.д. Але приєднувати, наприклад, Фурси чи Шкарівку до Білої Церкви - нерозумно. KV: Громада на чолі з Білою Церквою, на вашу думку, не буде ефективною? Віталій Гудзенко: Ні, абсолютно. І я буду робити все, щоб вона не була створена, хоча вся районна влада і народні депутати виступають за її створення. KV: Хіба? Ваш колега-“свободівець” Олександр Марченко взагалі проти будь-яких об’єднань в такому вигляді, як передбачено нинішнім законодавством. Віталій Гудзенко: Він так тільки говорить на публіку, бо він зі “Свободи”. Але його округ - це місто. І він відстоює інтереси міста. KV: Виходить, що в селах подекуди виступають категорично проти адмінтерреформи, щоб зберегти власний вплив у громаді і якісь політичні важелі? Віталій Гудзенко: Я б не був таким категоричним щодо збереження впливу. Знаю купу хороших прикладів коли сільський голова займається проблемами кожного жителя свого села. Навіть їздить у Білу Церкву за конкретними проханнями селян. А щодо важелів, вже не раз було сказано - все вкрадене до нас. KV: Яка проблема на вашому окрузі, окрім питань децентралізації, потребує особливої уваги? Віталій Гудзенко: Найбільш проблемне - це цукровий завод в Узині. Я зробив дуже багато депутатських запитів та звернень щодо припинення діяльності цього підприємства, але не як цукрового заводу, а як виробника біоетанолу. Через це виробництво від жахливого смороду страждає близько 30 тисяч населення, яке проживає навколо Узина. Відразу після свого обрання я зустрівся із власником, і ми домовилися про те, що протягом шести місяців я його чіпати не буду (і це не погроза, а звичайна людська угода). Він же зобов’язаний за цей час зробити фільтрацію на заводі. Закривати його просто так не можна, бо там робочі місця, але привести у відповідність екологічним нормам - цілком. І справді викидів стало десь на 50% менше, хоча на заводі працюють саме тоді, коли прохолодна погода, щоб це менше відчувалося. Зараз потеплішало, і сморід відновився. Свого часу я викликав туди абсолютно всі інспекції, всі правоохоронні структури, але безрезультатно. Це таке підприємство, на якому водяться дуже великі кошти, які вирішують навіть те, що у заводу на виробництво біоетанолу немає ліцензії. KV: Ви натякаєте на корупційні зв’язки між бізнесом та силовиками? Віталій Гудзенко: Саме так. Не буду конкретизувати, про кого йде мова і про які конкретно відомства, але мені здається, що так і є. На заводі багато проблем, які чомусь роками не вирішуються. KV: Ваше ставлення до мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Віталій Гудзенко: Я проти зняття мораторію, хоча це питання також неоднозначне.  Не стверджую, що землю взагалі не треба продавати, але зараз цього робити не варто, бо її всі намагатимуться купити якомога дешевше. Державну землю, якої у нас дуже багато, і за яку зараз ніхто не платить податок, будуть намагатися купити взагалі за 1 гривню. А у нас такої землі лише в Міністерстві АПК близько мільйона гектарів. І дуже багато землі “гуляє”, хоча перебуває в оренді. Я це пам’ятаю ще з часів роботи в адміністрації. Так не повинно бути, земля не повинна стояти без діла. Крадіжка землі часто починається з того, що земля довго не використовується. Дали землю? Використовуйте її. Якщо дали для будівництва - будуйте одразу, не треба чекати чогось. Дали для сільського господарства? Вирощуте на ній щось. Орна земля? Паши на ній, саджай щось. Не будуєте і не вирощуєте на земельній ділянці нічого кілька років? До побачення. Земля не повинна заростати бур’янами, їй кожного дня потрібен господар. А такої у нас на Київщині дуже багато, це видно неозброєним оком. І я вже вніс для розгляду відповідний законопроект. KV: Чи відомі вам випадки укладання так званих договорів “першої ночі” між аграріями та селянами? Така практика діяльності агрогіганта  “Кернел”обговорюється в Обухівському районі. Це взагалі законно? Віталій Гудзенко: Так, іншими словами це називається “шахматка”, коли украдається договір з пайовиком в центрі всього масиву. Закон не забороняє, тому можна говорити, що це законно, хоча цей поодинокий пай буде потім як більмо на оці. І вирішити цю ситуацію може лише дозвіл оформляти договори оренди на певну кількість років в межах одного земельного масиву. Але, гадаю, ще більшу проблему складають одноосібники, які забрали землю і не обробляють її, а здають якомусь фермеру і отримують за свою ділянку плату “кешем”. Податки не платять, ніякі соціальні проекти не реалізовують. У мене на окрузі таких дуже багато. Є фермери, які ніколи навіть банку фарби на школу не дадуть. Моя воля, я б у таких відбирав землю без обговорень. І взагалі краще б замість податків на аграріїв “повісили” всю інфраструктуру сіл. Не розумію, чому аграрії не можуть офіційно брати участь у розвитку інфраструктури села і при цьому не платити податок, який все одно потім краде вся вертикаль влади. Зі свого досвіду можу запевнити, що як тільки у селі є якась проблема, люди йдуть до “батька”, до місцевого аграрія. До соціально безвідповідальних фермерів ніхто не ходить. Вони подекуди ведуть себе так, ніби це не їхня країна… Як і деякі депутати, загалом. KV: Які проблеми у Київській області не вирішуються роками? Віталій Гудзенко:  Проблеми з головами адміністрацій. Деякі з голів РДА взагалі не розуміють середовище, у якому їм доручив працювати Президент. У мене на окрузі я до таких можу віднести голову Володарської РДА (Сергій Табалюк, - KV). У нас немає жодних відносин,- ми лише один раз бачилися. Що це за людина, я також не знаю. Знаю, що з колишніх прокурорів. Він позвільняв з адміністрації людей, які якісно працюють, і яких у інші райони позабирали “з руками і з ногами”. Крім того, минулого року на райони з мого округу перепало близько 37 млн гривень на реалізацію інфраструктурних проектів. Коли я зателефонував у РДА і запитав, на який проект будуть спрямовані кошти, голова РДА розсердився, мовляв, “хто такий Гудзенко, це не його кошти”. KV: І він, загалом, правий. В компетенцію народного депутата України входять лише законодавчі ініціативи. Віталій Гудзенко:  Так, кошти не мої, але якщо я маю таку можливість, мені хотілося б лобіювати (хоча не люблю це слово) інтереси свого округу. Так склалося, що інфраструктура на округах розвивається саме там, де виділення коштів на той чи інший об’єкт просуває народний обранець. Більше того, якщо береш на себе таку відповідальність - займатися розвитком округу, то треба займатися не тільки лобіюванням виділення коштів, але й контролем витрат. І доводити треба все до кінця. Наприклад, уже багато років триває будівництво звалища у Ставищі. Кожного року виділялася певна сума на цей проект, і цьогоріч залишилося буквально 10-15% робіт. Якщо це не закінчити вже, то дуже багато роботи і коштів будуть витрачені безрезультатно. А ще після того, як ремонтували будинок культури і військкомат в Тетієві, я ходив і перевіряв виконані роботи (добре, що розбираюся трохи в цьому). Після мене там ходила ще й прокуратура… Або, наприклад, на мою рідну школу в селі Іванівка ще минулого року було виділено кошти, і районна адміністрація, поки перекидала їх із рахунку на рахунок, встигла, мабуть, на цьому добряче вкрасти. Плюс до того, коли там нещодавно встановлювали двері, також вкрали на тому близько 10 тисяч гривень. І тут також розбирається прокуратура. Тим паче, уже в липні очікується нове надходження на цю школу. Але я не берусь казати, хто конкретно є фігурантами у цих справах, - чи рада, чи адміністрація. Там взагалі зараз бардак. Кожен новий голова райдержадміністрації з часом показує, з якою метою прийшов до влади. KV: Гаразд, якщо проблема в конкретному керівникові, то хто повинен вирішити цю проблему? Віталій Гудзенко: Президент, який підписує укази про призначення. Це - його відповідальність, і ніякої демократії тут не має бути, лише пряма вертикаль влади: Президент призначає губернатора, губернатор - голів РДА. І як тільки у того чи іншого голови РДА чи губернатора “вилізло” щось нечисте - миттєво звільняти! Тому Президентові в областях потрібні саме його люди.   У Таращі цілий рік не було голови РДА - хіба це нормально? І чи нормально те, що у Ставищі голова РДА - особистий друг Володимира Сівковича (народний депутат 4-6 скликань ВР, - KV)? Конкурси на голову РДА, кажете? Які там конкурси! Ця вся гра відбувається лише для того, щоб крісло зайняла конкретна людина, яка виконує чужі побажання. Те саме з головою обласної адміністрації. Ми всі прекрасно розуміємо, що це - політична домовленість, про яку немає сенсу говорити на диктофон. І взагалі, всі ці конкурси з відбору губернатора, судді та прокурора - повна дурня. Чому їх пошуками повинні займатися якісь організації? А надто - політичні. Я дуже жалкую, що свого часу зголосився брати участь у роботі конкурсної комісії з відбору прокурорів Харківської області. Тільки штани дарма там протирав кілька місяців замість того, щоб виконувати свою безпосередню роботу. Тим паче, там і вибирати не було з кого. Приходили одні тільки старі прокурори з величезним корупційним шлейфом. Багаті люди, хоча за наших обласних прокурорів не багатші. KV: Чи може бути продуктивною робота адміністрації в нинішньому її складі? Віталій Гудзенко: Навряд чи. Це просто оновлена система політичних домовленостей. Будуть прийматися якісь рішення, автоматично перенаправлятися гроші, але навряд чи з цього вийде щось добре. Починати треба з простих речей, а ці всі інновації з демократією - це “фількіна грамота”. KV: Ваш син балотувався на минулих місцевих виборах у Київській області, брав участь у столичній “мажоритарці” у 2014 році. Ви бачите його у політиці? Віталій Гудзенко: Коли він ішов на вибори, я йому зразу сказав: не лізь у ту політику! Там один бруд. І грошей я не дам, і за руку водити не буду. Але в 2015 році він у себе на окрузі переміг із солідним відривом, хоча завдяки дурнуватій виборчій системі так і не потрапив у обласну раду. На тому окрузі взагалі тепер немає “мажоритарника”. Зараз він - мій помічник на громадських засадах. Хоча він бачить, що я політикою не задоволений, і сам від того трохи “здувається”. Бо поки займався бізнесом, почував себе зовсім інакше. Але справа не в тому. Ця країна дала мені можливість добре заробити чесним шляхом, тому прийшов час і віддавати. Мені приємно, коли я зараз, наприклад, на сесії, а моя рідна людина працює з людьми на окрузі. Думаєте, то так легко - знайти нормального помічника? Всі хочуть мати роботу, а реально працювати не хоче ніхто. Прийшли, попонтувалися і пішли… Вже скільки в мене їх було - не порахуєш! Прийшла, наприклад, одна двометрова по рекомендації колег, а нормально нічого зробити не може. Був час, у мене помічником на громадських засадах був нинішній голова Білоцерківської районної ради Віталій Гринчук, - я від його роботи відмовився. Тож зараз оцих всіх помічників розганяю потихеньку... KV: Чи готується нині Київська область до виборів під якийсь конкретний політичний проект? Віталій Гудзенко: Політичний процес не зупиняється ніколи. Якщо я “мажоритарник” і виграв вибори (чи навіть програв) сьогодні, то вже завтра я їду в село в гості до доярок. Бо я - “мажоритарник”. Цей процес постійний. Чи готується зараз Київщина до виборів? Так. Під який проект? Я не знаю. Навіть нема в кого запитати, бо я з високопоставленими олігархами, в тому числі з головами партій, не спілкуюся. KV: Чи актуальна сьогодні у Київській області проблема кланів? Чи можна її подолати і яким чином? Віталій Гудзенко: Звичайно, актуальна. І винна у всьому гречка. Винні люди. Винні ви особисто. Хочете подолати - ідіть в депутати і долайте. В мене була улюблена робота, яку я покинув заради цього гадюшника, де нових депутатів аби 25% набралось… А Київщина справді заживе інакше, коли депутатами стануть наші діти. Було б бажання! Читайте: Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо” Олександр Марченко: “Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі” Руслан Сольвар: “Жодного стосунку до сім`ї Януковича я не маю” Александр Онищенко: Губернатор Горган выполняет свою задачу - давить на глав районов Віктор Романюк: “Сидиш собі, бамбук куриш, а потім ще й жалієшся на державу” КиевVласть

Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Переяслав-Хмельницької районної ради Петром Качкалдою. KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Чи “переманюєте” ви в район компанії з  Києва, як це роблять інші? Петро Качкалда: Дохідна частина районного бюджету загального фонду з урахуванням трансфертів за 2016 рік виконана в сумі 239116,5 тис. гривень, що складає 106,2 % до уточненого плану на рік. До загального фонду районного бюджету надійшло міжбюджетних трансфертів в сумі 172870,7 тис. гривень, із них субвенцій з держбюджету – 168276,4 тис. гривень, в тому числі освітня субвенція – 38270,5 тис. гривень, медична субвенція – 36866,0 тис. гривень (в тому числі медична субвенція з міста – 19357,8 тис. гривень), субвенція на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій – 2429,9 тис. гривень, на проведення виборів депутатів місцевих рад – 76,4 тис. гривень, на будівництво та придбання житла для сімей воїнів АТО – 774,4 тис. гривень. За 2016 рік до районного бюджету Переяслав-Хмельницького району надійшло власних надходжень в сумі 66245,8 тис. гривень при уточненому плані за відповідний період 50692,8 тис. гривень, що становить 130,7%. Понад план надійшло 15553,0 тис. гривень. В минулому році власними коштами допомогли лікарні. Доводиться звертатись до багатих сіл за субвенціями. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні? Петро Качкалда: Це для нас дуже болюче питання і ми його розглядаємо починаючи з 2015 року. Спочатку хотіли в районі створити чотири чи п'ять ОТГ. Я пропонував одну - Переяслав-Хмельницьку. Не могли визначитись із центром. Місто відмовлялось, бо навіщо їм ми, село. Потім почали їздити по селам, говорити із головами. Сьогодні головне, що вони не бояться втратити роботу, бо розуміють, що можуть стати старостами. Попередньо в нас сформувались дві об’єднані територіальні громади - Студениківська (села Переяславське, Козлів, Соснова і Сомкова Долина) і Циблівська (села Циблі, Хоцьки, Світанок, Лецьки і Пологи-Яненки). По останній ми пройшли вже всі етапи обговорення, сільради прийняли відповідні рішення і ми подали на розгляд в обласну адміністрацію. Практично готові з цією громадою йти на вибори. KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані в 2017 році? Які будуть початі, які завершені? Чи працює в районі система “Прозорро”? Петро Качкалда: В минулому році Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією було розроблено Програму залучення інвестицій та поліпшення інвестиційного клімату в Переяслав-Хмельницькому районі на 2016-2018 роки. За її допомогою буде розроблено схему планування території району. Наявність містобудівної документації дасть можливість розміщення за межами населених пунктів об’єктів будівництва та відвід земельних ділянок під них. На стадії завершення перебуває ряд інвестиційних проектів: будівництво очисних споруд біологічної очистки стічних вод ЕКХП “Переяславське” в селі Переяславське, будівництво свинокомплексу ТОВ  “Стейкагро” в селі Гайшин, реконструкція нежитлової будівлі в цех з переробки і зберігання с/г продукції  ТОВ “Стейкагро” в селі Гланишів. Також є проекти, реалізація яких розпочата нещодавно - будівництво цеху з виготовлення м’ясних напівфабрикатів потужністю 5 т/зміну ТОВ “Укпромпостач-95” (село Пристроми), реконструкція складу пального ТОВ “БРСМ-Нафта” зі збільшенням об’єму резервуарного парку з 5 тис. м3 до 20 тис. м3. Також варто відмітити будівництво твердопаливної котельні (потужністю 2,5 тон пари за годину) ЕКХП “Переяславське” (село Переяславське) і будівництво норкової ферми ТОВ “Мінк” (село Ковалин). Окрім того, один із інвесторів, GREEN FISH PLANT LLC, планує побудувати аграрний кластер (комплекс будівель та споруд басейного рибницького господарства та тепличного господарства для вирощування овочевих культур) на території Студениківської сільської ради. “Прозорро” в районі працює. Нещодавно зекономили близько 20 тис. гривень на встановлені твердопаливного котла. KV: Чи є порозуміння  між РДА і радою, між містом і районом? Петро Качкалда: В нас повне порозуміння, немає якихось перетягувань повноважень. Кожен знає свої задачі, працюємо однаково на благо. Бувають різні ситуації, але в кожній є шляхи вирішення. Ми знаємо, що за нами - люди, колективи, тому намагаємось одне одного підтримувати. А з міським головою Тарасом Костіним ми взагалі давні друзі. KV: Чи є у Переяслав-Хмельницькому районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією? Петро Качкалда: Є велика проблема з дорогами. В нас у районі 340 кілометрів доріг на балансі ДП “Київоблавтодор”. В минулому році ми проголосували за виділення на ці дороги 2 млн гривень. Але ми не маємо право їх фінансувати, поки вони на балансі комунальної корпорації. Передавати нам їх відмовляються. І про співфінансування говорили, марно. Є в нас також підприємства і фермери, які згодні допомогти з фінансуванням. Поки своїми силами трохи латаємо дороги по селах. Вибору в нас немає, бо стан тих доріг з кожним днем все гірше. KV: Чи є в районі проблема зі сміттям? Петро Качкалда: Це - глобальна проблема, яка не оминула і нас. В нас був сміттєвий полігон біля села Велика Каратуль, який наразі не працює. В районі немає жодного офіційного полігону чи звалища - люди везуть сміття в ліси, яри. Таке наробили, жах. Це гірше, ніж Чорнобиль. Катастрофа під носом. Буквально місяць назад приїздила одна українська компанія, говорили про будівництво сміттєпереробного заводу. Ми запропонували місце, поговорили про об'єми сміття, але вони ще у пошуку. KV: У Васильковському районі знову зафіксований спалах африканської чуми свиней. Ваш район це лихо оминуло? Петро Качкалда: На щастя, оминуло. Наша ветеринарна служба проводить багато профілактичних заходів. Я вважаю, краще не допустити проблему, ніж потім з нею боротись. KV: Чи має Переяславщина проблеми з підприємствами, які зареєстровані в Києві, а господарську діяльність проводять у районі? Петро Качкалда: Ні, в нас такого немає. У мене із цим строго - тут працюєш, значить, платиш сюди гроші. KV: В районі розташовані маєтки колишніх топ-політиків часів Віктора Януковича, наприклад, Ігоря Бакая, Сергія Курченка. Що з цими маєтками сьогодні? Петро Качкалда: Маєток Курченка, здається, продавався. Там змінилось декілька власників. Знаю, що нічого там не охороняється. Сам не був, тому достеменно розповісти не можу. KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду? Петро Качкалда: Раніше проїзд коштував 35 гривень, перевізники підняли до 40. Скаржаться, що їм збитково возити пільгові категорії громадян.  Однак, виплачувати компенсації з бюджету ми не маємо права. До того ж, немає можливості. А область, яка мусить давати ці кошти, свої обов'язки не виконує. Звертались неодноразово, не допомагає. Дане питання ми будемо виносити на найближчу сесію районної ради. KV: Чи є в районі проблеми зі сплатою оренди паїв? Петро Качкалда: Були деякі питання в минулому році з приводу розрахунку за паї. Згідно законодавства, це 9-12%. Усі наші підприємства сплачували 9%, раніше було 5,5%. Проблема була в тому, що великому господарству було легше сплатити потрібну суму, ніж малому. Та на мою думку це - спірне питання. Далі почалась конкуренція між своїми - хто більше відсотків заплатить, щоб отримати пай. Нещодавно було спірне питання у селі Світанок. Там працювали іноземці, у яких договори закінчуються навесні та восени. Почали вони ходити до місцевих, щоб продовжити договори. І тут теж почалась конкуренція - хто більше запропонує. Вдалося налагодити все тільки після загальних зборів. А загалом, всі хлопці-аграрії в нас молодці, допомагають в соціальній сфері. KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі? Петро Качкалда: Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі. Як тільки це станеться, села поскуповують за дві години. Аграрії, у яких від роботи мозолі на руках, зникнуть як клас. Прийдуть чужі люди, яким далекі проблеми наших доріг, шкіл, лікарень. Тоді у соціальну сферу прийде занепад. Землю не можна купувати як ручку чи телефон. Вона безцінна. тому я певен, що мораторій має діяти завжди. Якщо завтра його відмінять, то люди землю продадуть. Коли паї були дані людям - колгоспникам - за ними доглядали. Зараз бабусі старенькі паї переписують на онуків, що живуть у місті і не мають часу і бажання обробляти ту землю. Бо онукам потрібні гроші, щоб годувати сім'ю... Тому я повністю підтримую позицію Аграрної партії України, яка категорично виступає проти зняття мораторію на продаж землі. Читайте: Досье: Качкалда Петр Григорьевич KV: Вам особисто вистачає владних повноважень? Петро Качкалда: Мало отримати владу, треба розуміти, як нею скористатися. Я бачу, як чубляться між собою хлопці в різних кабінетах - хто старший, хто поважніший. Це все зайве, повірте мені, як людині, що прожила 60 років, а в крісло голови колгоспу сіла в 28. Я давно у владі. В 1994 році я виграв вибори голови районної ради. Україна тільки починала свій шлях. Не було цього двовладдя, як зараз. Я був єдиним представником влади в районі на той час і нічого, - все вирішували. Якось у бюджеті залишилось 1300 гривень, з яких потрібно було виплатити зарплату вчителям, взути “швидку” новими колесами і заправити міліцію. І робили все, навіть коли грошей не було. Не сварились і нічого не ділили. Взагалі, у нас політики дуже багато там, де не треба зовсім. Гадаю, це моя остання каденція, я вже достатньо накерувався. В мене є своє фермерське господарство, тож у майбутньому я буду вирощувати хліб і допомагати своєму селу, а керувати хай вчаться молоді. Читайте: Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було” Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки” Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи” Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти” КиевVласть

Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Баришівської районної ради Володимиром Гуменюком. KV: Розкажіть про бюджетні показники Баришівського району за 2016-2017 рік. Володимир Гуменюк: У 2016 році зведений бюджет Баришівського району склав 246,443 млн гривень, із яких 44,540 млн - це власні надходження. Це - 115,6% від плану. Цьогоріч у бюджеті заклали 256,126 млн гривень, а власні надходження плануємо збільшити до 49,3. Збільшення може відбутися завдяки інвестиційним перспективам у цьому році. KV: Про які перспективи йде мова? Володимир Гуменюк: Сподіваємося, що незабаром у нас відкриється нове виробництво -ТОВ “Метало-гальваніка Україна” відкриває у селі Коржі завод з виробництва опор для електромереж. Сума інвестицій - 10 млн євро. Новий завод забезпечить 250 нових робочих місць у районі. Для Баришівського району це важливо ще й тому, що у нас головний бюджетоутворювач - це ПДФО. Також цього року СТОВ ім.Леся Сердюка планує відкрити у селі Бзів біогазову установку для переробки органічних відходів з отриманням біогазу. - вартість проекту 12 млн. гривень. Модернізація підприємства з виробництва м'ясо-кісткового борошна ТОВ “РВ Транс”- вартість проекту 5,1 млн.грн. Велика проблема для наших сіл - це незареєстровані підприємства, які обробляють тут землю і сплачують винятково за оренду земельних паїв. Ми з ними системно ведемо діалог, але нас не завжди розуміють. Наприклад, СТОВ Старинська птахофабрика із села Мирне Бориспільського району. Керівництво вирішило розширювати потужності на Баришивщині, розпочало будівництво 4 майданчиків з вирощування птиці в нашому селі Веселинівка, але на прохання зареєструвати у нас філію -  відмовили. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   KV: Баришівський район має вигідне географічне положення - розташований на трасі “Київ-Харків”. Наскільки відчутним для бюджетів сіл у 2016 році став акциз? Володимир Гуменюк: Так, акциз у нас минулого року становив 9,391 млн гривень  при плані 7, 723 млн грн.,(121,6%). У деяких селах і в райцентрі (Перемозька, Бзівська сільради, Баришівська селищна рада) це стало суттєвим надходженням. Є,  щоправда, такі села, які отримали багато надходжень, але не змогли використати їх раціонально. Наприклад, в середньому сільська рада має  річний фонд оплати праці 348 тис. гривень на 4,5 одиниці з посадовим окладом в 83 тис. грн., а преміювання становить 165 тисяч. Саме так склалося у Подільській сільраді. Звичайно, можна використати хороший бюджет для преміювання апарату, а можна зробити, наприклад, вуличне освітлення, ямковий ремонт доріг для села. Так, зарплати держслужбовців залишають бажати кращого, але преміювати треба за якісь досягнення: спочатку зробіть щось хороше, а потім роздавайте премії. KV: Які інвестиційні проекти в районі планується розпочати у 2017 році? Які будуть завершені? Володимир Гуменюк: Цього року будемо розпочинати реконструкцію шкільних майстерень під розміщення дитячого навчального закладу НВК на базі Яблуневої ЗОШ І-ІІІ ступенів для Яблунівської сільської ради Вартість проекту- 4, 1 млн. грн.. До неї входить чотири села, в яких досі немає дитячого садочка. Батьки 173 дітей з нетерпінням чекають на дитсадок. Зараз це питання вирішили з Березанською міською радою. Здійснюється підвезення дітей для того, щоб хоч якось їх підготувати до школи. Така ж ситуація в Семенівській сільраді. Крім дитячого садочка, планується завершення будівництва каналізаційних очисних споруд потужністю 2 тис. куб.м/добу, вартість завершення - 12 млн гривень. Цей об’єкт будував Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України. Для нас він є стратегічно важливим. Крім того, що у нас в Баришівці працює ТОВ “ Торговий дім Райсінг” шкіркомбінат, для якого хороші очисні споруди просто необхідні, то і для майбутнього інвестора це також потрібно: щоб отримати вливання в економіку, треба спочатку запропонувати гідні умови для роботи. KV: Чи скористалися на Баришівщині депутатським фондом свого депутата-мажоритарника? Володимир Гуменюк: За сприяння народного депутата України - Павла Різаненка Баришівський район отримав з державного буджету субвенції соцекономрозвитку близько 9 млн. грн. Після жвавого обговорення в районі вирішили, що першочергових вкладень потребує медицина. Придбали коштовне обладнання на суму 881 тис. грн, зокрема, холтер, діагноститчний комбайн кардіоплюс, біохімічний аналізатор крові, кардіографи, електрохірургічний ніж, пересувну рентген-установку для стоматології, компресор стоматологічний, оксигінатори кисню, електролампи хірургічні, дистилятор та центрифуга лабораторні для ЦРЛ. З місцевого бюджету це все закупити не вдавалось протягом багатьох років. Для закладів освіти було придбано обладнання на суму 942 тис. грн., для закладів культури- 87 тис. грн. для Баришівського територіального центру соціального обслуговування - 50 тис. грн.На капітальне будівництво об'єктів інфраструктури району було витрачено - 5,3 млн. грн. KV: В Баришівському районі користуються системою Prozorro?   Володимир Гуменюк: Закупівлі проводяться. Система Prozorro необхідна тому, що вона дисциплінує. Фінансово-господарська діяльність має бути абсолютно відкритою. На основі ринкових відносин повинен перемагати найкращий. Один нюанс - компанія-переможець не завжди може надати нам якісні послуги. Є сільські голови, які навчилися економити в новій системі. Одне із сіл замовило будівництво дороги за 2,4 млн гривень і змогло зекономити 150 тис. гривень. Ці кошти спрямували на виготовлення генплану. Інше питання, коли саме зекономлені кошти повертаються в бюджет і коли будується дорога. У нас, як і в багатьох районах, це робилося взимку. Ми на районному рівні намагалися провести семінар з детальними роз’ясненнями, як працює система, але окремі слухачі ігнорували лектора і не ставили йому ніяких запитань. Вони спілкувалися між собою в мікрогрупах про те, яким чином можна обійти систему. Тому, коли йде мова про асфальтування доріг, то в “деякі” умільці  чомусь визначають виконавця робіт не проходячи через систему Prozorro. Чому? Якою б досконалою не була реформа, завжди є суб’єктивний фактор. KV: Вам відомо про факти лобіювання бізнес-інтересів на рівні Баришівської районної ради? Наприклад, у багатьох районах Київщини говорять про те, що депутатам для політичної стабільності “роздаються” підряди. Володимир Гуменюк: У Баришівській районній раді ніхто нічиїх інтересів не лобіює, тим паче - представників депутатського корпусу. З 34 депутатів у нас працює лише 6 народних обранців минулого скликання. 90% - це представники сільських місцевостей. Бізнесменів немає. Здебільшого - вчителі, лікарі, працівники бюджетної сфери в меншості аграрії. KV: Нардеп Павло Різаненко має вплив на прийняття рішень у Баришівській районній раді? Володимир Гуменюк: Ні. Він жодного разу не відстоював якісь інтереси і ніколи не лобіював проектів рішень. Важливо, що сам  Павло Різаненко особисто бере участь в пленарних засідання ради де може висловити особисте ставлення до питань порядку денного. Читайте: Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо” KV: На одному з минулих засідань сесії Баришівська районна рада висловила недовіру начальнику районного відділу поліції Роману Шутенку. Чим це зумовлено? Володимир Гуменюк: Пан Шутенко у наш район переїхав з Дніпра. Працював у нас рік. Зараз обов’язки головного поліцейського виконує заступник - Віктор Петренко. Роман Шутенко не зобов’язаний був реагувати на вимоги депутатського корпусу, але відразу написав рапорт. Рада прийняла рішення про висловлення недовіри через його бездіяльність та невиконання посадових функцій. Останнім часом криміногенна ситуація у нас дуже загострилася.Збільшився наркообіг. Були резонансні питання щодо землерийних робіт і пошкодження меліоративної системи, яка свого часу належала колишньому свинокомплексу ЗАТ “Коржівске”. Зараз ситуацію вдалося врегулювати. Особливо гостро стоїть питання ігрового бізнесу. KV: Колишній голова райвідділу “кришував” цей бізнес? Володимир Гуменюк: Можна й так сказати. Взагалі, громадськість зараз дуже збентежена. Буквально за березень у нас було декілька підпалів: підпалили автомобіль судді Баришівського міжрайонного суду, авто голови фракції БПП, голови районного ФСТ “Колос” АПК України Сергія Шинкарука (хоча ми не пов’язуємо це з політичними мотивами), а також, підпал  декількох магазинів. Не берусь давати оцінок, кому це вигідно, але цими питаннями повинні терміново зайнятися правоохоронці. KV: Ви знаєте, що зараз із минулим головою РДР Миколою Стельмахом, який був затриманий з хабарем? Володимир Гуменюк: Сам пан Стельмах на волі. Фігурує в судових справах. Його заступник Микола Титов - аналогічно. Цікаво, що після цього випадку в районній раді ми запропонували обмежити одноосібне прийняття рішень та підписання документів головою РДА. В райдержадміністрації навіть видихнули з полегшенням, адже хтось захотів також взяти на себе відповідальність. KV: Які громади будуть створені у Баришівському районі в рамках децентралізації? Володимир Гуменюк: Планується 2 громади - Баришівська і Березанська. З Березанською громадою була ціла епопея завдяки статусу Березані, як міста обласного значення. Зараз уже прийняли закон №5520, згідно з яким міста обалсного значення можуть об’єднуватися із селами. До Березанської громади ввійдуть 7 сільрад: Пилипчанська, Ярешківська, Лехнівська, Садівська, Недрянська, Семенівська і Яблунівська. Після того, як утвердили цю громаду, мене навіть почали називати “розвідником” і “шпигуном”, адже моє село Лехнівка приєднується саме до Березанської громади. Але час все розставив на свої місця. Працюємо далі... Читайте: В Киевской области появится Березанская объединенная территориальная община Володимир Гуменюк: До Баришівської громади відходить 19 сільрад. Ми в районній раді створили зараз робочу групу, яка активізує процес, щоб у травні вийти на другий етап формування громади. Зокрема, будемо спонукати до роботи селищного голову Баришівки Олександра Вареніченка. Поки що він просто збирає негативний досвід громад і доносить його до депутатського корпусу замість того, щоб робити реальну експертну оцінку. KV: Можна очікувати осінню виборів у Березанській об’єднаній громаді? Володимир Гуменюк: Так, Березань уже готова до виборів. Принаймні, міський голова Володимир Тимченко дуже активно готується до них. Я думаю, Баришівська громада не повинна відставати в цьому питанні, але успішність реформи залежить багато в чому від виконавців на місцях. Розумію, що є людський фактор, - ніхто із сільських голів не хоче прощатися з владою і стати звичайним старостою, але на все свій час. Рано чи пізно це має відбутися, і краще, щоб ніхто нікого не виносив із кабінету. KV: Які проблеми у Баришівському районі не вирішуються роками? Володимир Гуменюк: Одне з таких питань - це земля. Ще в 1995 році розпорядженням голови Київської облдержадміністрації було надано дозвіл на виділення 5 га для полігону твердих побутових відходів на території Коржівської сільради. Потім у 2014 році тодішнє Держземагентство виділило трьом людям (підозрюю, що це підставні персонажі) ділянки для особистого селянського господарства чітко в межах полігону. Сюди почали звозити сміття звідусіль - з Березані, Переяслав-Хмельницького. Міський голова Березані вирішив чомусь, що це “його” сміттєзвалище, адже саме село Коржі межує з містом. Договорів з КП на це сміття немає, лімітів також. Сміття незрозумілого походження постійно підпалюють, страшенний сморід розлітається по всьому району. На місце приїжджала поліція, але справа не може вирішитися шляхом складання адмінпротоколів. Єдиний шлях - це судовий процес задля скасування наказів Держземагентства 2014 року. Зараз туди просто звозять сміття, ніхто нікому вже й не платить. Зате ми постійно витрачаємо кошти району для упорядкування цих відходів, щоб вони як мінімум не виходили за межі звалища на паї. KV: У вас отримують землю учасники антитерористичної операції? Володимир Гуменюк: Так, у нас на обліку 181 учасник АТО. Землю отримують не лише місцеві. Є проблема з виділенням ділянок під забудову, адже генеральних планів сіл немає. Лише Селичівська сільська рада у 2016 році стала “першопрохідцем” у цьому питанні. Наздоганяють Яблунівська сільська рада , Волошнівська, Перемозька. Гостролуцька,Семенівська, Лукашівська. Решта населених пунктів не мають. KV: На Баришівщині планується увіковічнити пам’ять вашого земляка Миколи Миколайовича Семеняки? Володимир Гуменюк: На минулій сесії  Коржівської сільської ради вирішено назвати площу в Коржах на його честь. Також вирішили за спільний кошт звести гранітний пам’ятник у Коржах. Хочемо, щоб це робилося не на кошт якогось одного бізнесмена, а спільними силами - хто скільки може. Також коли стояло питання обрання кандидатури почесного громадянина Баришівського району, одноголосно було вирішено щодо Миколи Миколайовича. Читайте: Николай Семеняка: “Януковича выгоняли палками, Порошенко будут гнать автоматами” KV: Що Вас спонукало прийти до влади? Володимир Гуменюк: Мені було цікаво, чи можу я як молода людина без протеже і лобістів завдяки своїм знанням та авторитету реалізувати себе в політиці. Цікаво, наскільки я можу виправдати сподівання тих, хто мене обрав. А це - мої друзі, мої учні (я раніше працював вчителем історії). Я знаю, мої учні навіть чинили тиск на своїх батьків, щоб ті голосували за вчителя їх дітей, і це для мене дуже важливо. Після того, як я попрацював 5 років сільським головою Лехнівки і вирішив піти в районну раду, на урядову гарячу лінію надійшла “скарга” на мене з переліком моїх робіт. “Скаржник” просив не відпускати мене з села в район. Читайте: Досье: Гуменюк Владимир Антонович KV: Ви амбітна людина? Ким себе бачите через 20 років? Володимир Гуменюк: Так, амбітна. Я хочу розвиватися і хочу сприяти розвитку нової України. Пам’ятаю, коли я закінчував школу, однокласники казали “слава Богу”, хоча зараз вчителі мені презентують мою анкету зі шкільних років, і там написано “Хочу бути президентом своєї країни”. Можливо, це голослівно, але чому б через 20 років у кабінетах урядовців не з’явитися новій фотографії? Читайте: Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було” Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки” Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи” КиевVласть

Кожна країна починається із землі. І наша держава не просто щедро наділена цим ресурсом, а, так би мовити, має тут "золоту акцію" - 25% запасів світових чорноземів знаходяться на території України. Власне, наявність такого потенціалу і визначила нашу країну як одного зі світових аграрних лідерів. Експерти не безпідставно називають сільське господарство двигуном вітчизняної економіки, адже ця галузь формує 41% українського ВВП. Продукція аграріїв має найбільшу частку і в структурі вітчизняного експорту – близько 40%. Наші сільгоспвиробники нині не тільки регулярно поповнюють державний і місцевий бюджети та створюють робочі місця, але й беруть активну участь в управлінських процесах на рівні органів місцевого самоврядування та державної влади. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Аграрій – це безсумнівно господар №1 у країні. Щоденно своїми руками він створює натуральний продукт, який "годує" національну економіку і забезпечує нашій державі почесне звання світового аграрного флагмана. Однак що сьогодні робиться у домі цього господаря? Ми є свідками небувалого прецеденту, коли уряд хоче відрубати гілку, на якому знаходиться левова частка вітчизняної економіки. Остаточно скасувавши спеціальний режим ПДВ для аграріїв, влада зажене їх у глухий фінансовий кут і фактично поставить галузь на межу виживання. Фахівці не оптимістичні у своїх прогнозах. Через кульгаву податкову складову аграрії цього року можуть недорахуватися ще близько 40 мільярдів гривень обігових коштів.    Виникає наступне логічне запитання – кому вигідний цей податковий зашморг, який стрімко намагаються накинути на шию аграріям? Схоже на зачистку ринку під вузьке коло “вибраних”, які швидше за все монополізують ринок і встановлять свої "правила гри". Для пересічного українця це означає лише одне – черговий стрибок цін і витіснення якісних та доступних вітчизняних харчів імпортними аналогами (китайськими на ринку будуть не тільки гречка і часник). Українські підприємці вже сьогодні перебувають в нерівних умовах з іноземними компаніями через відсутність достатньої сировинної та належної технічної бази. Додатковим фіскальним навантаженням держава просто доб’є вітчизняного виробника. І в цій ситуації підтримка вищої влади – на вагу золота. Важливо, щоб  ні Голова Держави, ні Парламент не залишалися осторонь як байдужі спостерігачі, а дійсно повернулася обличчям до аграріїв. Впевнений, що вище керівництво не має на меті "злити" вітчизняний аграрний ринок зацікавленим особам. Ще раз підкреслю, що без надійної підтримки на рівні держави аграріям фактично не під силу конкурувати з іноземними товаровиробниками, які у наші дні буквально поглинають український ринок. Вихід із ситуації аграрії вбачають один – відстоювання їх інтересів на загальнонаціональних страйках та потужна аграрна сила у вищих щаблях влади. Аграрії повинні об’єднуватися задля майбутніх перспектив, які дозволять не тільки нарощувати обороти, але й вийти їх продукції на європейський ринок. Висока якість і конкурентоздатність – це два пріоритетних критерії у виробництві сільгосптоварів, яких складно дотриматися в умовах "податкового зажиму". Тому голос аграріїв нарешті має бути почутий. Вимагаємо термінового розгляду законопроекту 3851-1, який захищає права платників ПДВ (включно з аграріями), розробку нового податкового законодавства і внесення запропонованих змін до Податкового кодексу до 1 липня 2016 року. Недаремно кажуть, що історія повторюється по спіралі. Нинішній стан речей у  галузі багато в чому нагадує ситуацію, яка була у буремні 90-ті.  Коли замість інвестицій і нових технологій до нас завозили продукцію у яскравих обгортках, яка витіснила з ринку вітчизняну. Наші колись потужні підприємства практично стали не потрібними, їх розкупили за копійки. Тисячі українців змушені були шукати нову роботу, якої не було. Українське село кинули напризволяще, а люди у пошуках довгого карбованця для того, щоб прогодувати сім’ю, почали масово поповнювати лави емігрантів, виїжджаючи за кордон. Так українець перестав бути господарем у своєму домі, натомість став заробітчанином в чужому. Переконаний, що українці мають жити на своїй рідній щедрій землі. Працювати на благо та процвітання своєї держави, тут розвивати економіку, робити відкриття. А Україна з її багатими чорноземами і золотими нивами повинна славитися не лише як житниця Європи і сировинний придаток,  але і як виробник першокласної та конкурентоспроможної продукції, що продаватиметься на полицях як мінімум Європи. Олег Корбан, Голова Київської обласної організації Аграрної партії України КиевVласть