Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
24 листопада 2022 г. 09:00
Раздел: Тексти
Касаційний суд може повернути киянам садибу Терещенків
Київська міська прокуратура продовжує спроби повернення до комунальної власності громади столиці будинку та приміщень на бульв. Тараса Шевченка, 32 – т.зв. “садиби Терещенків”, яка була побудована в XIX столітті та є пам`ятником архітектури місцевого значення. Правоохоронці намагаються в судовому порядку довести, що ПрАТ “Центрелеватормлинбуд” незаконно отримало цей об'єкт у приватну власність, “пообіцявши” столиці відреконструювати його в рамках інвестиційного договору та не виконавши таке зобов'язання. При цьому, на думку прокуратури, таке відчуження було неможливим через законодавчий мораторій на приватизацію пам'яток культурної спадщини. Поки тривають усі ці скандали, садиба руйнується, на що вже звертали увагу чиновники КМДА. Прогнозувати результати судового спору наразі важко. “Центрелеватормлинбуд” входить до орбіти впливу Ігоря Палиці (на колажі в центрі) – соратника олігарха Ігоря Коломойського.
Як стало відомо KВ, на 29 листопада 2022 року заплановане засідання Касаційного господарського суду Києва по справі №910/8413/21.
Підписуйтесь на “КиївВладу”
В рамках даного провадження Київська міська прокуратура намагається добитися повернення до комунальної власності столичної громади нежилого будинку загальною площею 1104,7 кв. м. на бульв. Тараса Шевченка, 34/15 і нежилих приміщень загальною площею 29,40 кв. м на бульв. Тараса Шевченка, 34/13 (Шевченківський район), які більше відомі як “садиба Терещенків” та які знаходяться у власності ПрАТ “Центрелеватормлинбуд”. Задля цього правоохоронці вимагають від суду розірвати інвестиційний договір від 22 березня 2007 року, який було укладено столичною владою зі вказаною компанією і на підставі якого ПрАТ “Центрелеватормлинбуд” змогло зареєструвати на себе право власності на дані будівлі.
На жаль, суди першої та апеляційної інстанцій відмовили столичній прокуратурі у задоволенні її позову, через що правоохоронці й почали касаційне оскарження. Наразі існує три “варіанти” рішень, які можуть бути прийняті Касаційним господарським судом – про це КВ повідомив столичний адвокат і правозахисник Олександр Дядюк. За його словами, служителі Феміди можуть повернути справу на новий розгляд в Господарському суді Києва, відмовити прокуратурі в задоволенні її скарги або підтримати вимоги правоохоронців.
“В даному випадку я скажу, що прокуратура непогано справляється [із захистом інтересів громади щодо повернення до комунальної власності цих будівель]. Її позиція досить сильна і правильна. Але якщо громаду і “кинуть” в цій судовій справі, то через строки давності, які як правило становлять три роки з того часу, коли позивач дізнався або міг дізнатися про порушення права (з того часу, коли було укладено сумнівний інвестиційний договір. – КВ). Тобто, позов потрібно було подавати орієнтовно в 2010-2011 роках. Тому прокурорам потрібно щось робити для поновлення цих строків. При цьому, позиція різних судів щодо строків давності дуже відрізняється – “хто як занесе”, – розповів KВ Олександр Дядюк.
Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм
Подписаться
Екскурс в історію
Будівля, щодо якої наразі триває судовий спір, була зведена в 1874-1875 роках на замовлення дружини колезького асесора (секретаря) Феліції Модзелевської за проєктом архітектора Андрія-Фердинанда Краусса (деякі джерела стверджують, що на той час він був ще занадто юним, а тому не міг розробити такий проєкт і займалася цим інша особа. – КВ). Після смерті чоловіка, у 1879 році, Феліція Мондзелевська продала будинок цукропромисловцю Івану Терещенку – сину українського підприємця та благодійника Миколи (Ніколи) Терещенка. Останній був однією з найбагатших персон свого часу на території України (у складі російської імперії) – володів цукровими і рафінадними заводами, винокурнями і млинами та спонсорував відкриття училищ, притулків тощо.
У 1917-18 роках Іван Терещенко віддав частину помешкань садиби під розміщення генерального секретарства шляхів сполучення Української Центральної ради та Міністерство шляхів сполучення Української народної республіки (УНР). У стінах цього будинку в ніч із 13 на 14 листопада 1918 року Директорія ухвалила рішення про початок війни із більшовицькою Росією. Після поразки УНР більшовики націоналізували будинок, частину майна розікрали чи знищили. Терещенки на той момент вже були за кордоном. Із 20-х років минулого століття садиба Терещенків фактично знаходилася в комунальній власності громади Києва. Протягом наступних років у цій будівлі проживали радянські військові, також там розміщувалися так званий “ОВІР” (“Отдел виз и регистраций” – підрозділ Міністерства внутрішніх справ радянського союзу) і Державна міграційна служба України, аж поки цей об'єкт не було приватизовано.
Як вказано в матеріалах судової справи, 21 січня 1986 року виконавчий комітет народних депутатів Київської міської ради включив садибу Терещенків до переліку пам`ятників архітектури місцевого значення (відповідне рішення відсутнє у відкритому доступі). Надалі наказом управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища Київської міськдержадміністрації (КМДА) №15 від 2 квітня 1998 року (також відсутній в публічному доступі) і наказом Департаменту охорони культурної спадщини КМДА №109 від 27 грудня 2019 року садибу на бульварі Тараса Шевченка, 34 було включено до переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини. Олександр Дядюк пояснює такі “повторні” включення змінами в профільному законодавстві України та оновленням столичною владою відповідних переліків: рішення від 1986 року при цьому не скасовувалося.
Зазначимо, відповідно до останніх двох наказів до переліку об`єктів культурної спадщини Києва також було включено флігель садиби Терещенків – розташовану поруч двоповерхову споруду того ж періоду будівництва, яка спочатку використовувалася у якості сараю і каретної, також була в комунальній власності Києва тощо. Цей об'єкт також було приватизовано – у 2006 році його власником стала Київська обласна рада кооперативно-профспілкового фізкультурно-спортивного товариства “Колос”. Позов прокуратури не стосується даної споруди – вона опинилася у приватній власності за інших обставин та у інший спосіб.
Інвестиції в дерибан
У матеріалах судової справи повідомляється, що на початку 00-х років міська влада Києва вирішила знайти інвестора, який би погодився відреконструювати та відреставрувати садибу Терещенків. За результатами конкурса, проведеного столичною міськдержадміністрацією, такі зобов'язання були покладені на ВАТ “Укрнафта”. 22 березня 2007 року між вказаною компанією, Головним управлінням комунальної власності КМДА, і КП “ДРВР” було укладено інвестиційний договір про реконструкцію та реставрацію нежилих будинків на бульв. Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульв. Тараса Шевченка, 34/13, літ. Б, В.
Згідно з цією угодою, зокрема, КП “ДРВР” зобов'язалося провести роботи із супроводу та контролю розробки, а також затвердження проєктно-кошторисної документації, отримання дозвільної документації на виконання робіт з реконструкції та реставрації. У свою чергу ВАТ “Укрнафта”, відповідно до договору, повинне було розробити концепцію реконструкції та реставрації, профінансувати усі роботи по реконструкції та реставрації, компенсувати столичній громаді втрати недоотриманої орендної плати, які могли б виникнути через відселення з садиби Терещенків орендарів приміщень, тощо.
В угоді не було зазначено, який саме об'єкт має бути створено в результаті реконструкції даної будівлі. Проте, договором було передбачено, що після проведення цих робіт у комунальній власності територіальної громади Києва мають залишитися нежилі приміщення загальною площею 2250 кв. м., а на решту приміщень і машиномісць на гостьових стоянках право власності має перейти до інвестора.
1 листопада 2007 року Київрада прийняла рішення №1111/3944 про заміну сторони зобов'язання у вищевказаному інвестиційному договорі. Згідно з цим рішенням, новим інвестором реконструкції будівель на бульв. Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульв. Тараса Шевченка, 34/13, літ. Б, В було визначено ВАТ "Центрелеватормлинбуд” (до 2011 року ця компанія була відкритим акціонерним товариством, а потім стала приватним акціонерним товариством. – KВ). Така зміна відбулася за погодженням з ВАТ “Укрнафта”. 23 листопада того ж року між Головним управлінням комунальної власності КМДА, ВАТ “Укрнафта”, КП “ДРВР” і ВАТ "Центрелеватормлинбуд” було укладено угоду про заміну сторони в зобов'язанні.
Надалі, 4 квітня 2008 року, між Головним управлінням комунальної власності КМДА, КП “ДРВР” і ВАТ "Центрелеватормлинбуд” було укладено додаткову угоду до інвестиційного договору, яка уточнила одну дуже важливу деталь. Сторони вирішили, що інвестор може набути право власності на будівлі на бульв. Тараса Шевченка, 34/15 літ. А та бульв. Тараса Шевченка, 34/13, літ. Б, В “за умови компенсації вартості об`єктів інвестування, визначеної звітом про оцінку вартості цих об`єктів”. Тобто, фактично даною угодою було погоджено, що ВАТ "Центрелеватормлинбуд” може викупити усю садибу.
Таким правом компанія скористалася – 23 травня 2008 року двома платежами перерахувала до міського бюджету Києва трохи більше 11 млн гривень компенсації за ці об'єкти, а 6 лютого 2009 року Головне управління комунальної власності КМДА двома своїми наказами оформило за ВАТ "Центрелеватормлинбуд” два свідоцтва про право власності на дані будівлі.
Примітно, що сторони цієї угоди також уклали “договір про припинення інвестиційного договору”. Коли саме це сталося, у відкритих джерелах інформація відсутня, але, можна припустити, що вже після перерахування компенсації за вказані будівлі або навіть після їхнього переходу до нового власника. При цьому, під час розгляду зазначеної судової справи прокурори повідомляли служителям Феміди, що на “договорі про припинення…” взагалі не вказана дата його укладення.
Варто зазначити, що у 2009 році Київрада передала ВАТ "Центрелеватормлинбуд” земельну ділянку на бульв. Тараса Шевченка, 34/13 та 34/15 площею 0,137 га для реконструкції, обслуговування та експлуатації нежитлових будинків в оренду на 10 років. Але надалі, у 2012 році, столична міськрада вирішила продати дану ділянку вказаній компанії за 7,7 млн гривень.
Читайте: В КГГА спокойно наблюдают, как ЧАО “Центрелеватормлинбуд” разрушает усадьбу Терещенко
Лише у травні 2021 року прокуратура Києва подала до столичного господарського суду вказаний позов про розірвання вищезгаданого інвестиційного договору та повернення майна територіальній громаді міста. Відповідна заява була підготовлена задля “захисту інтересів держави в особі Київради і Департамента комунальної власності КМДА”. На підтвердження своїх вимог правоохоронці навели декілька аргументів.
Так, у прокуратурі звернули увагу на те, що ПрАТ "Центрелеватормлинбуд” не виконав своїх обов`язків за інвестиційним договором: фінансування реконструкції та реставрації за угодою не здійснено, відповідні роботи не виконані, 2250 кв.м нежитлових приміщень у “відреконструйованих об'єктів” до комунальної власності Києва не передані тощо. Правоохоронці наголосили на тому, що без реалізації інвестиційного проєкту у вказаної компанії були відсутні законні підстави для виникнення права власності на спірне нерухоме майно. Крім того, прокурори вказали на те, що згаданий вище “договір про припинення…” не набрав чинності, є неукладеним та не припиняє дію інвестдоговору – саме з тієї причини, що в ньому відсутня дата укладення.
Ще один важливий аргумент, який використала прокуратура – неможливість приватизації таких об'єктів. Правоохоронці звернули увагу, що на момент прийняття Київрадою рішення про заміну сторони зобов'язання та укладення додаткової угоди від 4 квітня 2008 року діяв Закон України “Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”. Крім того, при відчуженні спірного нерухомого майна потрібно було отримати погодження відповідного органу охорони культурної спадщини, чого в даному випадку зроблено не було.
Читайте: Прокуратура Киева в суде требует вернуть столичной общине объект культурного наследия – усадьбу Терещенко
Також під час розгляду справи в суді стало відомо, що 15 лютого 2021 року Департамент охорони культурної спадщини КМДА направив ПрАТ "Центрелеватормлинбуд” припис з вимогами, зокрема, щодо вжиття заходів зі збереження об'єкта культурної спадщини по бульв. Тараса Шевченка, 34 і приведення його до належного експлуатаційного стану. Втім, власник будівлі вимоги припису не виконав, через що той же департамент наклав на компанію фінансові санкції (їхній розмір не уточнюється. – КВ). Як повідомили у згаданому вище департаменті, ПрАТ "Центрелеватормлинбуд” сплатило ці санкції, але це все рівно “не звільняє власника від покладених на нього обов'язків відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини”.
Читайте: Представители столичной власти поддержали иск прокуратуры о возвращении Усадьбы Терещенко в комсобственность
6 грудня 2021 року Господарський суд Києва відмовив прокуратурі в задоволенні її позову. Правоохоронці підготували апеляційну скаргу, але 20 липня 2022 року Північний апеляційний господарський суд залишив її без задоволення.
Скріншот рішення суду від 6 грудня 2021 року
Зазначимо, у 2017 році навколо садиби Терещенків виник ще один скандал. Тоді громадські активісти звинуватили девелопера “Інтергал-Буд” в тому, що він, запланувавши будівництво впритул до цих споруд свого 17-поверхового ресторанно-офісного комплексу “Leonis”, може зруйнувати згадані об'єкти культурної спадщини. У “Інтергал-Буд” такі звинувачення заперечили та повідомили, що саме ПрАТ "Центрелеватормлинбуд" всіляко сприяє тому, щоб довести садибу до аварійного стану. При цьому в компанії-девелопері заявляли про готовність виділити кошти на її повну реконструкцію даних будівель.
Читайте: Компания “Интергал-Буд” заявила о готовности выделить от 3 до 5 млн грн на реконструкцию усадьбы Терещенко в Киеве
Втім, надалі пристрасті навколо будівництва “Інтергалу” затихли – компанія поки що не побудувала свій комплекс.
Дійові особи
За даними аналітичної системи Youcontrol, ПАТ “Укрнафта” (“перший інвестор” реконструкції” садиби Терещенків, до 2011 року – ВАТ) було зареєстроване в столиці у в березні 1994 року. Керівником компанії вказано Сергія Корецького, власниками крупних пакетів акцій – АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (50% акцій), а також кіпрські фірми “Littop Enterprises Limited”, “Bridgemont Ventures Limited” (по 13,6% акцій) і ”“Bordo Management Limited” (12,8% акцій).
ПрАТ "Центрелеватормлинбуд" (“другий інвестор реконструкції”) було створено у Києві у вересні 1993 року. Керівником цієї компанії вказано Олексія Кунгіна, власником 100% акцій – кіпрську фірму “Vensimars Management Limited”, кінцевим бенефіціаром – громадянку України Оксану Палицю (зареєстрована у швейцарському місті Шен-Бужер).
У системі Youcontrol зазначено, що ПАТ “Укрнафта” і ПрАТ "Центрелеватормлинбуд" мають відношення до так званої групи “Приват”, до якої входять понад сотня підприємств у різних галузях економіки в Україні і за кордоном. У довідці Youcontrol повідомляється, що основний дохід їй приносить нафтогазовий та феросплавний бізнес, у якому партнером групи є зять другого президента України Леоніда Кучми, мільярдер Віктор Пінчук. При цьому уточнюється, що немає офіційно зареєстрованого об'єднання, холдингу або корпорації “Приват”, тому де-юре такої групи не існує. Ключовими особами даної групи є українські підприємці та мільярдери Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов.
Зв'язок між ПрАТ "Центрелеватормлинбуд" і групою “Приват” прослідковується більш ніж прозоро. Згадана вище Оксана Палиця є ексдружиною Ігора Палиці – партнера Ігоря Коломойського за різними бізнес-проєктами, у тому числі й нафтовим бізнесом. Примітно, що, за даними журналістів, Ігор Палиця “переписав” частину свого бізнеса, зокрема ТОВ “Буковель” (найбільший гірськолижний курорт України), саме на свою колишню дружину та спільного з нею сина Захара Палицю.
Зазначимо, Ігор Палиця має значний політичний досвід. Він є народним депутатом діючого IX скликання Верховної Ради (був обраний як самовисуванець за виборчим округом №22 (місто Луцьк), входить до депутатської групи “За майбутнє”), а до цього був нардепом VI і VII скликань парламенту, головою Одеської облдержадміністрації (2014-2015 роки) та головою Волинської облради (2015-2019 роки). Також він є лідером політичної сили “За майбутнє” (була створена в 2020 році в результаті “ребрендингу” партії “УКРОП”), яку також пов'язують зі згаданим вище Ігорем Коломойським.
Департамент охорони культурної спадщини КМДА з 7 вересня 2018 року очолює Олександр Никоряк (на колажі ліворуч), а Департаментом комунальної власності КМДА з 5 листопада 2014 року керує Андрій Гудзь (на колажі праворуч).
Читайте: Злочинні преференції: Андрію Гудзю “світить” до 5 років в'язниці
Фото: колаж КВКиївВлада
23 листопада 2022 г. 15:47
Раздел: Стиль
Тарас Цимбалюк та Євген Олійник: про “Емігрантів” Мрожека, Голлівуд в Україні та як війна змінила життя всіх акторів
Після початку повномасштабної війни росії проти України відомі актори Тарас Цимбалюк та Євген Олійник одразу зайнялися волонтерською діяльністю. Тарасу Цимбалюку вдалося закупити й передати на фронт п'ять машин швидкої допомоги. Євген Олійник закупив амуніцію для військових. Через війну українська кіноіндустрія стоїть на паузі, актори знайшли розраду у театрі і 27 серпня презентували іронічну комедію "Емігранти" за п'єсою польського драматурга Славомира Мрожека. Теми свободи, сім’ї та справжніх людських страхів стають головними у бесідах двох чоловіків-емігрантів, які через різні обставини змушені разом мешкати в підвалі в Європі. Вистава адаптована під сьогоднішні реалії, які перегукуються з долями сучасних українських мігрантів. Іронічна комедія відображає драму нашого життя, тому ця вистава так близька глядачам.
Режисер вистави Богдан Чернявский, продюсер Євген Олійник.
Вже в цю неділю, 27 листопада, у Будинку кіно в Києві кияни зможуть побачити виставу. Третього грудня показ вистави пройде в Каневі, а четвертого грудня у Черкасах.
Тарас Цимбалюк (на фото ліворуч) і Євген Олійник (на фото праворуч) розповіли КиївВладі подробиці про виставу "Емігранти", коли очікувати на гастролі за кордоном, чи можливий Голлівуд в Україні, а також про свій творчий шлях і плани на майбутнє.
Підписуйтесь на “КиївВладу”
KВ: Ви (Тарас Цимбалюк) народились у Корсунi-Шевченківському на Черкащині, це Шевченківський край. Які у вас найбільші яскраві спогади із дитинства? Із чим у вас асоціюється ваша мала батьківщина?
Тарас Цимбалюк: Так, це моє рідне місто. В самій назві закладено, що це все шевченківський край. У нас дуже історичні місця, там були і битви, і Хмельницький там одружився із Ганною Золотаренко, король Польщі Станіслав-Август Понятовський будував свій маєток…
Мої батьки-вчителі, постійно були з головою занурені в роботу, тому в моєму дитинстві нагляду батьків було обмаль. Через це у мені був присутній такий якийсь синтез розбишаки і вчительського сина. Я прожив таке, знаєте, повнометражне дитинство в своєму рідному місті.
Мені здається, що, незважаючи на те, що місто було невеличке, всього на 15 тисяч, у нас в принципі була присутня якась творча тусовка. Був у нас і театр, один і другий. У Корсуні завжди було весело, приїздили до нас різні артисти на гастролі. Хоча, чесно скажу, що коли я приїхав в Київ на навчання, то відчув величезну різницю в кількості і різноманітності культурних заходів.
KВ: А яка ситуація зараз? Чим культурно живіть Корсунь і Черкаси?
Тарас Цимбалюк: Я дуже сподіваюсь, що наші вистави масово зустрінуть, нас це в першу чергу цікавить. Ми дуже чекаємо на вдячного глядача і повні зали.
KВ: Наступне питання знову буде стосуватися вашої малої батьківщини, шевченківського краю, і вашого великого успіху, "Чорний ворон" – про холодноярців, а це теж Черкащина. Скажіть, будь-ласка, наскільки вам була близька ця історія до того, як ви зіграли там? Чи чули ви до того про Холодний Яр?
Тарас Цимбалюк: Звичайно, у мене тато-історик, і я чув про цю тему з дитинства. То ж я дуже зрадів, коли вийшла новина, що взагалі буде екранізація цієї історії. Я подзвонив продюсерам, похвалив, що вони такі молодці, що запустили цей проект і пожартував, що готовий якщо їм треба зіграти якогось москаля аби тільки долучитися до процесу.
Але тоді цей фільм заморозили, і лише через чотири роки поновили. Я взагалі був в шоці, що мене покликали, відразу побіг. А я взагалі не підходив, бо постригся коротко – з короткою зачіскою я максимально не підходив. Але якось так склалося…
KВ: А розкажіть про іншу вашу роботу – "Спіймати Кайдаша". Наскільки він зайшов українському глядачу, бо це автентичний український серіал, де люди бачать подібних собі героїв. От скажіть, в якому напрямку ви бачите подальший розвиток автентичного кіно?
Тарас Цимбалюк: Цей серіал був знятий десь чотири роки тому. Так, це прикольний автентичний фільм. Були гроші і продюсер, який як дитя, виношував цю роботу. Ми собі дозволяли навіть, якщо не подобається якась сцена, зняти її пізніше і краще. Там не було такої гонитви, як в мильних серіалах, де є графік, за яким це треба зняти і продати в першу чергу. Вся група працювала на якість, а таке буває дуже рідко. Тому цей серіал і вийшов таким, бо були можливості, був ресурс щось якісне зняти і були матеріали – якось так все зрослось.
KВ: Женя (Євген Олійник), а у вас як? Розкажіть про дитинство, навчання, безпосередньо успіх.
Євген Олійник: Я вирішив стати актором в 27 років. Мені казали, що це уже пізно, а мені дуже хотілось. Думав, що ось прийду в театральний коледж, а там будуть гарненькі актриси та хореографи, тусовка. А виявилось, що це не зовсім так. Ти сам маєш все влаштувати, а головне вчитися, щоб тебе помітили.
А потім мене забрали в театр – це був Академічний музично-драматичний театр імені Лесі Українки міста Кам'янського. І саме там я зрозумів, що театр – це круто. У нас був пречудовий театр – там, коли приходить молодий актор, його не тримають якимось "грибом №6", а одразу кажуть "Давай, працюй, бо нам потрібен герой". І як практично без вихідних репетирував, працював і знов репетирував.
А потім зрозумів, що театр – це чудово, але фінансів практично немає і треба пробувати перебратись на роботу до Києва. Приїхав з пустими кишенями, практично нічого не мав, і почав ходити по кастингах. Познайомився з нашим із Тарасом майбутнім агентом, Оксаною Мартинюк. І в якийсь момент я пройшов на першу стосерійку, це була "Співачка", серіал, який йшов на каналі "Україна", і так потрошку закрутилось.
KВ: Тобто, серіали – це впізнаваність, популярність і гроші, а театр – це глядачі?
Євген Олійник: Серіали – це, в першу чергу, гроші, а уже потім впізнаваність і популярність. А театр – це мистецтво, довгі репетиції, пошук образа. Серіал на виробництві не може працювати по системі театру – давайте одну сцену три тижні репетирувати, і потім ми її знімемо – бюджет такого просто не дозволить. У кіно все потрібно робити швидко, буквально в моменті, але театральна база дала мені можливість це потягнути.
KВ: А зараз під час війни знімаються серіали?
Євген Олійник: Ні. В даний момент всього три проекти знімаються, а раніше знімались паралельно 50-70 проектів. Тобто, практично це все, висновки робіть самі.
KВ: Президент Володимир Зеленський якось анонсував, що в Україні буде другий Голлівуд. До нас на почали приїздити Том Круз і Жан-Клод Ван Дамм. Зараз під час війни завітали різні світові зірки: Анджеліна Джолі, Шон Пенн, Джессіка Честейн, Міла Куніс та інші. Як ви вважаєте, чи можливий прорив українських акторів до Голлівуду, або може навпаки, голлівудських акторів до нас? Чи це скоріше тимчасовий якийсь сплеск активності, де світові актори реагують ситуативною підтримкою для України і не більше?
Євген Олійник: Треба розуміти, що про війну, російську агресію, наш супротив та ситуацію в нашій країні зараз говорить весь світ. І зрозуміло, що приїзд голлівудських акторів, їхня допомога – це все потрібно. Вони по-хорошому допомагають просувати та піарити Україну, щоб світ не забував про нашу ситуацію. За це ім величезна подяка і акторська солідарність.
Чи може у нас бути Голлівуд? Може. Але це має вирішуватись на законодавчому рівні. Якщо ми згадаємо cash rebate, закон про часткову компенсацію іноземцям витрат на виробництво кіно в Україні, його проголосували декілька років тому. Якщо якісь голлівудські компанії збираються знімати у нас на локаціях за участі певного відсотку наших акторів навіть епізодично, то, в залежності від кількості використаних українських ресурсів, 15-25% має повертатись виробникам.
Треба розуміти, що Голлівуд – це, в першу чергу, бізнес. Вони тому так якісно працюють, продають на вільному ринку. Зробив погано – не продав. А не продав – не заробив. Тому в першу чергу, щоб у нас було кіно, і, тим паче, із залученням голлівудського продакшну – ми маємо їх зацікавити.
А чим ми можемо зацікавити? В основному, дешевизною. Наші локації, скажімо, дешевші. Але, з іншого бок,у вони мають привезти все це обладнання, або взяти у нас в оренду. Мають бути державні субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених іноземним суб'єктом кінематографії при виробництві фільму в Україі. Тоді буде інтерес.
Сash rebate будуть повертатись через українські кінокомпанії, тому нерезиденти будуть змушені брати собі в партнери наших кіновиробників, а ті, у свою чергу, зможуть переймати зарубіжних досвід, залучати нові технології, працювати з іменитими акторами та режисерами.
Але наскільки мені відомо, чіткої процедури повернення грошей не прописано. Хоча зацікавленість є, поки це більше питання часу.
Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм
Подписаться
У нас є гори, моря, ліси, степи, замки, фантастична природа. Тому залучення Голлівуда і взагалі відновлення і відродження українського кіно – це питання законодавчих актів, продюсерів тут і продюсерів там. Має бути фінансово цікаво знімати і продавати кіно. Оскільки наші артисти можуть полетіти в Голлівуд і там зніматись, то і навпаки це цілком можливо.
Тарас Цимбалюк: Тільки там аудиторія буквально на мільйони людей. І, якщо повертатись до теми, про яку говорив Женя, у нас ще є така неприємна фракція продюсерського кіно. У нас же всі хочуть заробити, в тому числі, і на лайні.
Так от, вони намацали ідеальну схему – знімають 8-16 серійку за дуже короткий термін, десь там за місяць. Зняли лайно максимальне, а потім розкидали на весь російськомовний простір (на Росію, на Казахстан) – і всі заробили грошей. А головне – продюсер. І дуже мало зацікавлених людей, щоб змінити цю робочу схему і йти на ризик, на авантюру зняти щось хороше, що точно не дасть фінансового виторгу. У нас в кінематографії є хороше кіно, але нікому це не треба. Тобто, люди намацали жилу і відмовлятись від цього їм дуже важко в першу чергу, бо це гроші.
Євген Олійник: Ми можемо говорити про відродження українського кіно лише тоді, коли наша кіноіндустрія буде вибудована так, щоб хоча б 20% нашого кіно продукту йтиме в світовому прокаті.
KВ: 27 листопада в Києві відбудеться показ вистави "Емігранти". Ви адаптували до наших реалій п'єсу, яку написав Славомир Мрожек ще в 1974 році? Тема емігрантства для нас буде ще довго актуальною, бо ми ще не знаємо, скільки людей повернеться, а скільки залишиться за кордоном. Що ви привнесли нашого, сучасного, українського, в п'єсу "Емігранти"?
Євген Олійник: Я бачив дуже багато емігрантів, майже половина моїх знайомих дівчат поїхала за кордон. Тому я подумав, що тема вкрай актуально, зідзвонився з Богданом Чернявським, це режисер нашої вистави, ми до цього вже співробітничали, запропонував йому попрацювати знов.
Але у Мрожека сюжет більше пов'язаний із тодішніми проблемами – і він був сильно політизований, в ньому була філософія одного політичного ладу, протиборство із іншим політичним ладом. Ми розуміли, що це не зовсім те, що нам зараз потрібно. Тому відповідь на запитання “що змінили” – майже все. У нас вийшла швидше повна переробка, ніж адаптація.
Є така чудова фраза – в боротьбі театральних драматургів з театральними режисерами-постановниками перемагають режисери. Бо, що б не написав драматург, все одно режисер ставить те, що вважає за потрібне.
У нас була задача максимально адаптувати до сьогоднішніх реалій, і ми з Тарасом добряче попрацювали. Наслухавшись багатьох історій про еміграцію, ми старались вносити реалії нашого колориту. Наш режисер поставив задачу робити виставу максимально легкою, бо зараз якраз той період, коли в житті наших людей і так надлишок важкого, і про проблеми еміграції краще говорили із легкою жартівливістю, аби люди посміхались.
Але ось вам приклад реальної історії – прийшла дівчина, підписниця з інстаграму. Вона була в Нью-Йорку весь цей час, потім в Європі – і вона написала нам "всі сміялись, а я плакала". Тобто, вона розуміла, що ми все весело подаємо, але їй геть не смішно – бо її все це сильно зачіпає. Всі ці джоб-центри, документи, переїзди.
Довгий час у нас був стереотип, що краще жити десь в іншій країні. Є таке у багатьох відчуття – що десь там нас чекають і туди ми зараз приїдемо, і там нам дадуть гроші, машину, роботу. Така трохи інфантильна віра в диво за кордоном, а там його немає.
Як продюсеру вистави, мені хотілось показати, що це не зовсім так. І не треба рватись кудись туди в очікуванні дива, а в принципі все можна робити тут. І треба вже замислюватись над тим питанням, як зробити добре тут.
KВ: Маленький спойлер стосовно вистави – дія відбувається в різдвяно-новорічний період. Час, коли всі ми як у дитинстві, мріємо і чекаємо на диво. Зазвичай вже з листопада вся Європа поринає в різдвяну мішуру. Чи залишилось у вас відчуття можливості якогось різдвяного дива в Україні, і яке б ви бажання хотіли загадати, щоб воно збулось?
Тарас Цимбалюк: Насправді я дуже люблю всю цю новорічну естетику, я постійно слухаю новорічні пісні починаючи з грудня. Мені все це піднімає настрій. І хоч я не загадую бажань, я насолоджуюсь періодом, коли навколо сніг, коли всі веселі, хочеться випити, відпочити, хочеться насолодитись моментом, зупинити його і відчути. І це дуже добре відчувається в нашому спектаклі.
У нас достатньо складні відносини в діалогах між героями. Але їм на секунду здається, що вони абсолютно щасливі – в секунду, коли вони чують відлік Нового Року, вдягають новорічні костюми, посміхаються і випивають – але потім раптом знову опиняються в своїй страшній реальності, в смердючому підвалі.
У новорічну ніч, вони як діти радіють, хоча живуть дуже погано в дуже екстремальних умовах. Так що це дійсно якесь диво. Воно доступне всім – просто у кожного різний допуск і різний масштаб бачення цього чуда. Вірити в щось звісно хочеться – людині взагалі це властиво, в щось вірити.
KВ: Мені здається, що це якраз треба доносити людям в наш непростий час.
Тарас Цимбалюк: Ви праві. І до речі, в цю секунду я просто надягаю на себе новорічний костюм Діда Мороза і цього вистачає – всі кажуть, що це класно і прикольно. Зрозуміло, що я на додачу в трусах стою – може ще й тому. У нас хороший продюсер, знає, як зайти з козиря.
KВ: Розкажіть про тур - в яких містах вистава вже була чи ще вийде?
Євген Олійник: вистава"Емігранти" вперше пройшла 27 серпня, потім були поїздки – Львів, Нетішин, Чернівці, Корсунь-Шевченківський. 27 листопада у неділю чекаємо на всіх охочих в Києві. А потім 3 і 4 грудня – Канів і Черкаси.
KВ: А ви плануєте вивозити цю виставу в Польщу? Чи кудись ще за кордон?
Євген Олійник: Ми хотіли, але поки не до кінця зрозумілий механізм. У нас, як зазвичай, є можливість все зробити в теорії, а коли переходиш до практики – незрозуміло, як виїздять артисти.
KВ: А давайте тоді ми озвучимо це ваше бажання, і я думаю, що завдяки цьому матеріалу якісь двері відкриються.
Євген Олійник: Це було б чудово. Бо на нас вже чекають у Варшаві. Там ця тема дуже актуальна, бо на виставу прийдуть наші емігранти. Америка теж чекає. Я спілкувався з продюсером, але у нас там проблема з візами: артисти, які їхали на благодійні заходи, з них частину випустили, а частину – ні. І як це відбувається на кордоні – до кінця невідомо.
І вони там кажуть, що не можуть із нами домовлятись, бо артист має юридичний дозвіл на виїзд, але їх тиждень не пропускали – а коли пропустили, то їх вистава уже "відбулась". Сподіваємось, що паперові питання зможемо владнати і показати нашу виставу на широкий загал.
KВ: Тарасе, нещодавно вийшла ваша фотосесія в стилі "Леона-Кіллера", вона дуже нашуміла. Так от чи є у вашому житті роль, про яку ви мріяли? Який типаж вам цікавий? Чи є ідеї, як здивувати і потішити свого глядача?
Тарас Цимбалюк: А мені здається, що я взагалі ще не зіграв нічого достойного. Тобто, ми тут граємо героїв в історичних проектах, в комедіях – але це не знято достатньо якісно.
Тому, звісно, я б хотів зіграти в якійсь дуже якісній, добре прописаній комедії – причому зіграти кого завгодно: транса, гея, неформала якогось. Головне, щоб це був якісний європейський чи світовий проект. Звісно, я б хотів зіграти Росомаху (“Люди Х”, – KВ), якогось бандита чи маніяка, хочеться стати учасником якогось достойного, якісного матеріалу. Немає якогось певного напрямку.
KВ: З початком повномасштабної агресії ви обидва зайнялись волонтерською діяльністю. Розкажіть про ваші перші дні війни, як вони проходили і коли ви почали займатись допомогою військовим?
Тарас Цимбалюк: Дізнався про війну зранку, як усі. І стан був такий же, як у всіх – паніка, шок, пошук думок, що робити. Дзвонить мені сестра, племінники, когось кудись треба вивозити... Страшний дуже день. Виїздиш на Проспект Перемоги, а там машини всі сигналять, хтось б'ється. Їде купа військової техніки. Страшно було.
І як і всі, почав потроху роздивлятись, міркувати, що потрібно робити. Подзвонив пацанам, а вони кажуть – в теробороні немає сенсу стояти, бо у нас в Корсуні, куди я вивіз рідних, тихо було, слава Богу.
Почали збирати і передавати гуманітарні посилки, а у мене машина – то я можу допомагати і щось кудись везти. Я вважаю, що чим міг, я допомагав – використовував свій медійний простір, тощо.
Згодом ми з колегами зібрали кошти і придбали п'ять карет швидкої допомоги. Ми робили різні благодійні і спортивні заходи, просто люди в інстаграмі донатили. Наприклад, тренування влаштовували, а разом із нами тренувалась купа народу – і ми могли за ранок зібрати 40-50 тисяч. Робили різні ярмарки, продавали речі, в яких ми знімались в кіно. Було дуже багато різних івентів.
Читайте: Михайло Резнікович: “Класика тоді жива на сцені, коли театр на піднесенні”
Фото: надані акторамиКиївВлада
23 листопада 2022 г. 12:41
Раздел: Новини
Рада планує обмежити термін перебування на посаді для ректорів державних університетів
Сьогодні, 23 листопада, комітет Верховної Ради (ВР) з питань освіти, науки та інновацій планує розглянути законопроект, яким пропонується терміни перебування керівників ЗВО на їхніх посадах. Згідно законопроекту, ректор будь-якого закладу вищої освіти не може бути обрано на третій термін.
Про це KВ стало відомо повідомлення в Facebook народного депутата Романа Грищука (фракція “Слуга народу”; 222 округ частина Солом'янського району Києва).
Підписуйтесь на “КиївВладу”
“Цікаво буде сьогодні на комітеті освіти. Про ректорське лобі і те, що в народі називають ректорським феодалізмом, я пишу давно. Багато очільників державних закладів вищої освіти вирішили, що університети це їх власність. І вони там, як Лукашенко в Білорусі. Навічно”, – повідомив Грищук.
Підписуйтесь на “КиївВладу”
Як зазначає Грищук,в 2014 році був прийнятий новий закон “Про вищу освіту”, де намагались побороти це ганебне явище.
“Там обмежили до 2 термінів перебування на посаді в одному і тому ж закладі вищої освіти. Здавалось би – перемога! І скоро побачимо оновлення управлінських кадрів.
Ні. Велика кількість ректорів знайшли для себе рішення. Просто реорганізовують заклади доєднавши до них коледжі чи інститути післядипломної освіти і наче це вже абсолютно новий університет продовжують переобиратись”, – додав нардеп.
За його словами, щоб закрити це зловживання в Верховній Раді був зареєстрований законопроект №8050 “Про внесення змін до статті 42 закону України “Про вищу освіту” щодо забезпечення демократичних засад управління закладами вищої освіти”.
Законопроект передбачає, що на посаду керівника закладу вищої освіти не може бути назначена особа, яка два строки обіймала посаду керівника (ректора, президента, начальника, директора тощо) закладу вищої освіти.
Нагадаємо, на засіданні оперативного штабу Ради оборони Київської області було прийнято рішення відновити закладам освіти навчання в очному та змішаному форматах.
Читайте: Закладам освіти Київщини дозволили відновити навчання в очному та змішаному форматах
Фото: Укрінформ
КиївВлада
22 листопада 2022 г. 14:25
Раздел: Новини
Ігор Кушнір втратив статус політично значущої особи в Україні
Президент “Київміськбуду” Ігор Кушнір (на фото) втратив статус політично значущої особи. Згідно з законодавством, він більше не належить до національних публічних діячів України.
Як стало відомо KВ, відповідні данні відображені в програмі FinAP.
Підписуйтесь на “КиївВладу”
Все тому, що 19 листопада 2022 року набрали чинності зміни до Закону України 361-ІХ, згідно з якими пожиттєвий статус національного публічного діяча було відмінено. Відтепер особи, які не виконують в Україні визначні публічні функції більше 3 років, втрачають статус національного публічного діяча.
Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм
Подписаться
Таким чином, Ігор Кушнір більше не належить до національних публічних діячів.
Нагадаємо, нещодавно Ігор Кушнір повідомив, що із початком повномасштабної війни в Україні ринок нерухомості практично призупинився. Прояви активності, які з’явилися у вересні, швидко погасили масовані ракетні обстріли Росії.
Читайте: Ігор Кушнір: попит на нерухомість скоріше мертвий, ніж живий
ЧАО “ХК “Київміськбуд” Ігор Кушнір очолює з 25 квітня 2012 року. 80% акцій цієї компанії належить міській громаді Києва.
Фото: ICTV
22 листопада 2022 г. 09:00
Раздел: Тексти
Тишком-нишком: підлеглі Кличка на сумнівних підставах заплатили компанії Хмельницького 112,9 млн гривень за цех №5 “Більшовика”
Реконструкція Шулявської розв'язки у столиці вже обійшлася киянам в “шалені гроші”, а невдовзі, схоже, принесе пов'язаній з Максимом Микитасем компанії додаткові сотні мільйонів гривень з міського бюджету. Розпочати нові роботи з реконструкції дозволить знесення цеху №5 заводу “Більшовик” на просп. Перемоги, 49/2. За цей об'єкт столична влада нещодавна, без зайвого розголосу, заплатила 112,9 млн гривень АТ “ПКМЗ”, яке з жовтня 2021 року контролює бізнесмен зі старим російським корінням і великим політичним минулим Василь Хмельницький. Що важливо: тут може йти мова про переплату 78,1 млн гривень, адже до загальної суми викупної вартості цеху №5 було додано ціну землі, яка і так знаходилася в комунальній власності столиці. Те, що керівництво Київради навіть не спробувало провести “другий раунд” судового процесу, щоб заощадити ці кошти, може свідчити про якісь усні домовленості команди Віталія Кличка (на колажі праворуч) з Василем Хмельницьким (на колажі ліворуч).
Як стало відомо KВ із даних Єдиного веб-порталу використання публічних коштів, 15 листопада 2022 року КП “Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд” (“ДБШТС”) перерахувало АТ “Перший київський машинобудівний завод” (“ПКМЗ”) 112,9 млн гривень у якості відшкодування вартості викупної ціни об'єкта нерухомого майна.
Підписуйтесь на “КиївВладу”
Мова йде про цех №5 заводу “Більшовик” (загальна площа цеху – 13 тис. кв. м), без знесення якого продовження реконструкції транспортної розв'язки на перетині проспекту Перемоги з вул. Гетьмана (т.зв. “Шулявський шляхопровід”) за обраним столичною владою проєктом неможливе. Тепер цех №5 заводу “Більшовик” за процедурою примусового відчуження перейшов до комунальної власності громади Києва.
Компенсація власнику цеха була сплачена на виконання рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2022 року у справі №855/13/21. За позовом Київради цей суд “з мотивів суспільної необхідності” зобов'язав АТ “ПКМЗ” продати киянам згаданий об'єкт саме за 112,9 млн гривень.
Згідно з Кодексом адміністративного судочинства, справи стосовно примусового відчуження майна у якості судів першої інстанції розглядають саме апеляційні суди. Апеляційні скарги по таким справам розглядає касаційний суд, але в Київраді вирішили до цієї інстанції не звертатись. І це дивно, бо під час першого розгляду цієї справи в суді юристи столичної міськради наполягали на тому, що придбання цеху №5 заводу “Більшовик” для його подальшого знесення мала обійтися громаді міста в 34,7 млн гривень (на 78,1 млн гривень дешевше).
“Золота розв'язка”
Старт процесу реконструкції Шулявської розв'язки дав частковий обвал конструкцій мосту в лютому 2017 року. Як це часто буває, відбудовувати об'єкт в Київській міськдержадміністрації (КМДА) вирішили за найскладнішим та найдорожчим проєктом – інституту “Київдормістпроект”, який передбачає обов'язкове знесення будівель заводу “Більшовик”.
Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм
Подписаться
Така ідея викликала шквал критики серед експертів та громадських активістів, які закликали КМДА підтримати альтернативний проєкт Віктора Петрука. Цей фахівець пропонував спорудити на місці аварії трирівневу розв'язки із реверсним кільцем, що дозволило б і збільшити пропускну спроможність шляхопроводу, і заощадити кошти міського бюджету на викупі майна заводу “Більшовик”.
Втім, незважаючи на значний суспільний резонанс, підлеглі мера-голови КМДА Віталія Кличка свої плани змінювати не стали.
Читайте: Под напором киевлян столичные власти вынуждены пересматривать проект развязки на Шулявском путепроводе
Підрядником реконструкції Шулявської розв'язки у червні 2018 року було обрано ТОВ “Північно-український будівельний альянс”.
Спочатку укладеним із КП “ДШБТС” договором, було передбачено, що вказана компанія отримає за реалізацію даного проєкту 598,4 млн гривень. Але надалі до цієї угоди були внесені зміни, відповідно до яких вартість робіт зросла до 814,5 млн гривень.
При цьому, згідно розпорядження КМДА №1775 від 7 жовтня 2019 року, загальна вартість будівництва оцінювалася вже у розмірі 1,05 млрд гривень. Таке підвищення ціни керівництво міста пояснювало тим, що в рамках реконструкції запланували виконання суміжних робіт – зокрема, перенесення колектору і тепломереж поблизу мосту.
Читайте: Кличко пояснил причины подорожания до 1 млрд гривен строительства Шулявского путепровода
Восени 2019 року реконструкцією Шулявського шляхопроводу зацікавилися правоохоронці. Тоді Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) розпочало слідство за фактом того, що міський голова Києва Віталій Кличко незаконно сприяв перемозі вказаного підрядника у відповідному тендері і що дані роботи здійснюються за завищеними цінами.
За даними журналістського проєкту “Схеми”, одним із конкурентів ТОВ “Північно-український будівельний альянс” на відповідному тендері виступило пов'язане з цією компанією ТОВ “Спецбуд-Плюс”. Тобто, вочевидь, бюджетні кошти за реконструкцію транспортної розв'язки мали намір надати саме компанії із орбіти сумнозвісного Максима Микитася.
Микитася, нагадаємо, у жовтні поточного року посадили до слідчого ізолятора в рамках чергового кримінального провадження. За інформацією слідства, бізнесмен намагався підкупити міського голову Дніпра Бориса Філатова, щоб за 22 млн євро отримати підряд на будівництво метро у місті.
Читайте: НАБУ выяснит сколько фирмы из орбиты “Укрбуда” и Кличко могли украсть на ремонте Шулявского путепровода
В грудні 2020 року по Шулявському шляхопроводу було запущено проїзд, але реконструкція на цьому не закінчилась.
За даними Програми економічного та соціального розвитку Києва на 2021-2023 роки, загальна вартість реконструкції Шулявської розв'язки на сьогодні становить 1,99 млрд гривень. Ймовірно, в цю суму закладена приблизна вартість робіт по зносу будівлі цеху №5 заводу “Більшовик” і подальшої роботи по будівництву нових з'їздів з Шулявського путепроводу. А займатись цим, судячи з усього, буде все те ж ТОВ “Північно-український будівельний альянс” – має відповідний чинний договір з КП “ДШБТС”, вартість якого можна й надалі збільшувати.
Компенсація за свою ж землю
Коли столичні власті почали реконструкцію Шулявської розв'язки, цех №5 заводу “Більшовик” належав АТ “ПКМЗ”, 100% акцій якого перебувало у власності Фонду держмайна України (ФДМУ).
12 грудня 2019 року Київрада рішенням №447/8020 погодила викуп цього майна, доручила КП “ДБШТС” повідомити про це його власника та забезпечити проведення оцінки об'єкта. Оцінкою займалося ТОВ “Інвесткон” – компанія, яку на тендері обрало КП “ДБШТС”. Ця фірма в березні 2020 року визначила, що ринкова вартість цеху №5 “Більшовика” дорівнює 200,5 млн гривень. Можливо, в цю суму тоді увійшла оціночна вартість земельної ділянки під будівлею.
Через те, що АТ “ПКМЗ” відразу відмовилося надавати добровільну згоду на продажу цього об'єкта, у січні 2021 року Київрада звернулася до Шостого апеляційного адмінсуду з позовом щодо “примусового відчуження нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності”. При цьому, міська рада прописала” в позовній заяві викупну вартість в розмірі 109,4 млн гривень.
У матеріалах справи не уточнюється, як саме і коли була визначена ця цифра. Але така вартість АТ “ПКМЗ” не влаштовувала. Через це за клопотанням столичної міськради була проведена судова експертиза, яка визначила, що вартість викупу дорівнює 112,9 млн гривень.
Втім, юристи Київради “забракували” таку оцінку та уточнили свої вимоги – заявили, що придбання даного майна має обійтися громаді міста не більше, ніж в 34,7 млн гривень. Таку позицію вони аргументували тим, що саме стільки коштують будівлі цеху №5, а “вартість прав, пов'язаних з земельною ділянкою (право постійного користування)”, яка дорівнює 78,1 млн гривень, не можна враховувати в загальну суму викупу.
Протягом першої половини 2021 року АТ “ПКМЗ” виступало проти задоволення цього позову. Але незабаром відбулася “історична приватизація” – 27 жовтня 2021 року ФДМУ продав на аукціоні ТОВ “Дженерал Коммерс” (компанія, пов'язана із групою UFuture Василя Хмельницького та Андрія Іванова) 100% акцій АТ “ПКМЗ” за 1 млрд 429 млн 17 тисяч гривень. Відповідний договір купівлі-продажу було укладено між цією компанією і ФДМУ в листопаді того ж року.
Як невдовзі проінформувала KВ, до проведення приватизації учасники будівельного ринку оцінювали цей актив у два-три рази дорожче (3-4 млрд гривень), а до участі в аукціоні ФДМУ допустив чомусь лише три компанії, хоча було подано 15 заявок. Примітно також, що серед “конкурентів” ТОВ “Дженерал Коммерс” було, наприклад, ТОВ “Інвест Новація”, з власником якого, Степаном Черновецьким (син екс-мера Києва Леоніда Черновецького), Василь Хмельницький має спільні проєкти бізнеса.
Читайте:
Миллиардный междусобойчик: как ФГИ и компания из орбиты Хмельницкого разыграли завод “Большевик”
Суд арестовал 100% акций завода столичного завода “Большевик”
Після зміни власника позиція АТ “ПКМЗ” з приводу продажу цеху №5 заводу “Більшовик” змінилася. В грудні 2021 року представник ТОВ “Дженерал Коммерс” на суді заявив, що його компанія не проти “наявності суспільної необхідності у відчуженні спірного об'єкту нерухомого майна”, втім вважає, що його викупна ціна має бути встановлена на рівні, визначеному в судовій експертизі – 112,9 млн гривень.
Шостий апеляційний адмінсуд так і вирішив.
Невтішні висновки
Зазначимо, завод “Більшовик” займає дві земельні ділянки на просп. Перемоги, 49/2, загальною площею близько 33 га. Обидві ділянки знаходяться в комунальній власності Києва та використовуються АТ “ПКМЗ” на праві постійного користування (на підставі акту на право користування землею ще від 10 липня 1961 року). “П'ятий цех” займає частину цієї землі площею 1,71 га.
Відповідно, де-факто столична влада викупила у заводу свою ж землю – майно територіальної громади Києва.
Показовим є те, що Київрада вирішила не оскаржувати рішення Шостого апеляційного адмінсуду від 2 лютого 2022 року, хоча для цього органу таке оскарження, мабуть, де-факто є обов'язком. Тобто, столичний муніципалітет, очевидно, мав би спробувати довести в апеляційному суді, що витрачати грошові кошти з міського бюджету на викуп своєї ж землі громада Києва не повинна.
Вочевидь, на цей факт повинні звернути увагу правоохоронні органи, які раніше неодноразово висловлювали зауваження різним столичним структурам стосовно неналежного представлення інтересів міської громади в судах.
Цікавим є і “мовчання” столичної влади стосовно такого результату розгляду судової справи – воно різко контрастує із заявами чиновників і депутатів, які протягом останніх чотирьох років називали викуп цеху №5 ледве не “справою честі”. Але наразі у відкритих джерелах не знайти будь-яких заяв чиновників та депутатів щодо цієї “перемоги”. Ні сайт Київради, ні сайт КМДА не повідомили ні про “позитивне” для столичної влади рішення суду, ні про перерахування коштів цьому заводу.
Вочевидь, така "інформаційна тиша" пов'язана з небажанням столичної влади роздмухувати полум'я суспільного невдоволення, адже громада Києва зі стовідсотково ймовірністю задала би питання, чи є такі видатки "виправданими" у період, коли в країні війна і у місті вистачає проблем, на вирішення яких знадобилися б перераховані АТ "ПКМЗ" кошти.
Адже, зважаючи на вказані вище факти, можна припустити, що викуп “п'ятого цеху” став наслідком певних домовленостей між столичною владою та новими власниками АТ “ПКМЗ”, які входять до орбіти Василя Хмельницького.
Глибокі історії: бандитський Петербург, путін, "Запоріжсталь" і "Партія зелених"
АТ “ПКМЗ” має більш ніж сторічну історію, але, як існуюча на сьогоднішній день юридична особа, було зареєстроване у грудні 1994 року. Керівником цього акціонерного товариства з січня 2022 року є Олександр Шевченко, а засновником – мешканець Києва Володимир Долгополов, який, за даними Youcontrol, здійснює на “ПКМЗ” непрямий вирішальний вплив через згадане вище ТОВ “Дженерал Коммерс”.
У свою чергу ТОВ “Дженерал Коммерс” було зареєстровано у Києві у квітні 2018 року. Його керівником, кінцевим бенефіціаром і одним із співзасновників вказано згаданого вище Володимира Долгополова. Також серед засновників ТОВ “Дженерал Коммерс” зазначено три компанії – українське АТ “ЗНВКІФ “Ларам Систем”, а також кіпрські “АБ Піллар Холдінгз Лімітед” і “ЮПД Холдінгз Лімітед” .
Система Youcontrol відносить згадане вище АТ “ЗНВКІФ “Ларам Систем” до інвестиційної групи “UFuture”, яка об'єднує більше двох з половиною сотень компаній, зайнятих у сферах нерухомості, промисловості, відновлюваної енергетики, фармацевтики і т.д. Головними активами цієї групи є відомий девелопер і забудовник “UDP”, міжнародний аеропорт "Київ" ім. І. Сікорського (Жуляни), національний оператор зовнішньої реклами "РТМ-Україна" тощо.
Засновником і мажоритарним акціонером групи “UFuture” є згаданий вище Василь Хмельницький – народний депутат України IV-VII скликань (від “Партії зелених”, БЮТ і Партії регіонів), відомий підприємець з російським корінням, який за часів мерів Олександра Омельченка та Леоніда Черновецького мав пряме відношення до монополій Києва – “Київгазу”, “Київхлібу”, банку “Хрещатик”.
Ще однією ключовою особою “UFuture” та керуючим партнером цієї групи є бізнесмен Андрій Іванов. Саме Хмельницький та Іванов є авторами “Київенергохолдингу”, через який за часів Черновецького у київської громади були фактично вкрадені “Київгаз” і “Київводоканал”.
Після повномасштабного військового нападу російської федерації на Україну 24 лютого особливо цікаво виглядає початок підприємницької діяльності Хмельницького та Іванова. Хмельницький почав займатись бізнесом в Петербурзі наприкінці 1980-х років – під началом братів Варваріних, які на той момент переважно займались експортом. В інтерв'ю "Дзеркалу тижня" , опублікованому 16 березня 2007 року, Андрій Іванов сказав, що в Петербурзі Хмельницкий "фактично керував нафтовим напрямком в "Орімі" (назва компанії Дмитра та Олександра Варваріних, - KВ).
"Він (Хмельницький, – KВ) мій друг. Ми дійсно познайомились в Петербурзі", – розповідав 15 років назад Андрій Іванов, який, за його словами, на початку 1990-х переїхав в Петербург з Севастополя, де він вже "займався бізнесом". В "Орімі" офіцер військово-морського флоту росії Іванов очолив самарський філіал компанії.
На той момент брати Варваріни, за даними сайта Skelet-Info (спеціалізується на політичному й економічному компроматі), перебували в партнерських стосунках з мером Петербурга Анатолієм Собачком, помічником котрого був володимир путін. Серед функціональних обов'язків путіна був частковий контроль над морським портом Петербурга, в тому числі - збір хабарів з підприємців-експортерів та участь в їхньому бізнесі. Тобто Хмельницький за робочими справами "Орімі" міг перетинатися й бути знайомим з помічником мера Петербурга – майбутнім президент рф володимиром путіним.
За відкритими джерелами можна зробити приблизний висновок, що Василь Хмельницький приїхав з Петербурга в Київ на початку 1990-х років керувати бізнесом Варваріних – імпортувати до України російські нафтопродукти. За ним достатньо швидко з Петербургу в Київ переїхав Андрій Іванов, який, за даними "ОРД" на той момент мав прізвище Дірнбергер. Вдвох вони викупили долю Варваріних в українському бізнесі і зайнялись власною справою, підтримуючи тісні ділові стосунки з пітерською альма-матер.
Тоді нових українських підприємців з Петербурга дуже цікавила приватизація "Запорожсталі". Skelet-Info без посилання на конкретні джерела пише, що гроші на приватизацію запорізького меткомбінату Хмельницький отримав від Дмитра Варваріна. Тоді ж Хмельницький, нібито, отримав від Варваріна і гроші на кампанію "Партії зелених" в 1998 році, внаслідок якої Хмельницький вперше потрапив в Верховну Раду в якості народного депутата.
В 2000 році Дмитра Варваріна було вбито в кримінальних війнах мафіозних кланів Петербургу. "ОРД" з посиланням на вже неактивний лінк російського сайту "ДП", повідомляє, що Хмельницький на похованні Варваріна "дав зрозуміти", мовляв, він знає про фінансування покійним виборчої кампанії "Партії зелених".
Нагадаємо, саундтреком виборчої кампанії першої і останньої успішної кампанії "Партії зелених" в 1998 році став хіт гурту "Скрябін" (Кузьма) "Танець пінгвіна".
Кузьма "Скрябін", "Танець пінгвіна"
Знавці впевнені, що вбивство Варваріна замовили "бізнес-партнери" володимира путіна, на той момент вже президента росії. Тому важко підозрювати Василя Хмельницького в симпатіях до президента російської федерації. Втім, це не заважало Хмельницькому приятелювати з керівником російського "Сбєрбанку" Германом Грефом і отримувати великі кредити в його державній фінансовій установі. Як ніщо не завадило Хмельницькому в 2015 році стати співвласником Іркутської нафтової компанії.
Найвідоміший сьогодні сюжет співпраці Василя Хмельницького з російськими олігархами, які, як відомо, цілком залежать від путіна та його найближчого оточення, – партнерство співвласника UFuture з Аркадієм Ротенбергом в столичному ТРЦ Ocean Plaza. В серпні цього року Печерський райсуд Києва арештував частку Ротенберга в ТРЦ Ocean Plaza та передав її в управління АРМА. Доля Ротенберга складає дві третини, але вже сьогодні, 22 листопада, Ocean Plaza має відкритись.
Як неодноразово повідомляла KВ, компані] із орбіти Василя Хмельницького регулярно фігурують у земельних скандалах. Серед прикладів – СТОВ “Агрокомбінат “Хотівський”, яке у 2017-2018 роках за сумнівних обставин зареєструвало за собою право оренди на 1 тис. га столичної землі в районі столичного парка “Феофанія” та місцевості “Пирогово”, а потім намагалося довести прокуратурі, що все “чисто і по закону”.
Читайте: Під сузір'ям Дерибану: в киян намагаються “віджати” 74,4 га землі на столичних Осокорках
Обов'язки директора КП "ДБШТC" з 8 листопада 2021 року виконує заступник директора цього підприємства з економіки Наталія Хоматова. Дане підприємство підпорядковане Департаменту транспортної інфраструктури КМДА, який з 1 вересня 2021 року очолює Руслан Кандибор. Діяльність зазначеного департаменту з 9 листопада 2021 року контролює особисто Віталій Кличко.
ФДМУ з 7 вересня 2022 року очолює Рустем Умєров, який до цього призначення був нардепом діючого IX скликання Верховної Ради від партії “Голос”. Раніше, з 19 вересня 2019 року по 17 лютого 2022 року, керівником ФДМУ був Дмитро Сенниченко. Після його звільнення і до призначення Умєрова обов'язки керівника фонду виконували перша заступниця його очільника Ольга Батова, яку Умеров поміняв на Дмитра Кліменкова з "Міжнародних авіаліній України" Дмитра Коломойського.
Читайте: Фонд держмайна оголосив аукціон з продажу приміщень двох корпусів колишнього заводу “Арсенал” у Києві
Фото: колаж KВ
КиївВлада
19 листопада 2022 г. 12:01
Раздел: Новини
Роботи Бенксі у Бородянці охоронятимуть та внесуть до списку об’єктів культурної спадщини
У Бородянці Київської області місцева влада планує внести роботи Бенксі до переліку об'єктів культурної спадщини та долучити поліцію до охорони графіті. Також планується захистити твори художника від негативних впливів погоди.
Про це, як передає KВ, йдеться в повідомленні ресурсу "Українські Новини".
Підписуйтесь на “КиївВладу”
Зазначається, що таку інформацію надав виконуючий обов'язки селищного голови Бородянської селищної ради Георгій Єрко у відповіді на інформаційний запит редакції.
Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм
Подписаться
"Бородянська селищна рада інформує на питання, вказані в запиті:
Розпочато процедуру віднесення зазначених графіті Бенксі в Бородянці до переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до порядку, визначеному законом.
Про необхідність охорони даних об'єктів повідомлено місцеву поліцію.
Заплановано убезпечити найближчим часом дані об'єкти від негативного впливу погодних умов та вандалів: буде встановлено захисне оргскло, підсвітка, спостережні відеокамери та інформаційні таблички", – вказано у відповіді на запит.
Відповідь Бородянської селищної ради
Нагадаємо, у Бородянці також планують створити музей і перенести туди роботи британського художника Бенксі, який залишив свої малюнки на руїнах будинків.
Як інформувала KВ легендарний британський стріт-арт художник Бенксі створив в Києві, Бородянці, Ірпені та Гостомелі декілька графіті. Лише одне з них фігурує в офіційному Instagram художника, але всі роботи настільки виразно наслідують індивідуальний почерк художника, що поза будь-якими сумнівами – це роботи саме Бенксі. Пізніше і сам Бенксі підтвердив, що сім графіті в Києві та на Київщині – його авторства.
Читайте: Британський стріт-арт художник Бенксі створив в Києві та Київській області декілька графіті
Фото: Instagram-сторінка Бенксі, УН
КиївВлада
18 листопада 2022 г. 13:10
Раздел: Новини
Алла Ландар: “Держава втратила свого творця, перо якого явило світові тексти Конституції і Кримінального кодексу України” (фото)
11 листопада у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі відбулася церемонія прощання з народним депутатом ІІ, ІІІ, IV і VI скликань Верховної Ради, членом фракцій "Громада", "Солідарність", "Наша Україна" та "Наша Україна – Народна самооборона", кандидатом у Президенти України на виборах 1999-го року Юрієм Кармазіним.
Про це KВ стало відомо з відкритих джерел.
Кафедральний Собор Православної церкви України зустрів усіх учасників урочистої церемонії прощання, бажаючих віддати останню шану видатному політику, мелодикою дзвонів і нескінченним морем живих квітів.Підписуйтесь на “КиївВладу”
“Юрій Анатолійович – яскравий приклад справжньої державотворчої еліти, для якого основним принципом життя було верховенство права – розповідає Алла Ландар, заслужений працівник сфери послуг України, Національний член від України у Світовій Федерації Похоронних Операторів (FIAT-IFTA) та Міжнародної Федерації директорів похоронних агентств (NFDA), власниця ритуальної компанії "Петро Великий", яка організувала процесію прощання, – наділений талантом справжнього і непідробного ораторського мистецтва, він запам’ятався в українському політикумі здатністю до активного красномовства, умінням фахово і аргументовано відстоювати свою думку із беззаперечним поєднанням та умінням вести дискусію з позиції поваги до свого опонента”.
У хрестово-купольній залі собору, де відбувалася церемонія, була організована експозиція “Літопис життя”, присвячена Юрію Кармазіну: фотогалерея яскравих політичних миттєвостей, світлини з соратниками і однодумцями, політиками і релігійними діячами під час яскравих і суспільно значимих подій новітньої історії України, книжки його авторства, знакові для історії особисті речі та атрибути.
“Юрій Анатолійович завжди був на вістрі життя і твердо ставав на шляху соціальної напруги. Не можна не згадати протистояння, спричинене відкриттям ринку української землі, – пригадує Алла Ландар. – Ще в лютому 2020-го року, до прийняття Закону Про продаж землі він не лише висловив свою правову позицію і вказав на всі небезпеки, але й запропонував вихід із ситуації”.
Як окрему важливу віху його діяльності потрібно виділити Основний Закон України. “Я готовий віддати свою руку на відсіч, що наша Конституція прогресивніша за будь-яку, навіть американську, – наголошував Юрій Кармазін, – але, друзі мої, Конституцію треба виконувати. У чому проблеми сьогодні в державі? У тому, що не виконуються ні Конституція, ні Закони!..”
Як один із авторів Основного Закону, Юрій Кармазін буквально розтлумачував широкому загалу основні статті, принципи і розділи Конституції, брав участь у обговореннях на всіх рівнях, записував відео сюжети у соцмережах і розміщував звернення у YouTube. Під час цього процесу і народилася його книга “Конституція, яку ми захищаємо”, яка також була представлена гостям прощальної церемонії. Тепер це не просто видання і повноцінний посібник для учнів і студентів, а постулат: Закон має стати критерієм реального функціонування суспільства і забезпечувати його поступальний рух вперед.
Юрій Кармазін став “батьком” Кримінального кодексу України. Під час його написання і підготовки до затвердження політик використав на повну свій багаторічний досвід роботи у прокуратурі і суді та багаж парламентаризму. Особливо цінними видаються сьогодні його виступи і статті, зокрема, про поняття злочину і склад злочину, покарання і його види, роз’яснення окремих положень систематизованого законодавчого акту. На цих працях і дослідженнях підготують не одне покоління юристів у нашій державі.
Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм
Подписаться
Україна по праву високо оцінила і відзначила його діяльність на благо становлення держави. Про це розповіла експозиція численних звань, нагород, орденів і медалей, пам’ятних подарунків, відзнак, грамот і подяк. Радник Президента України, Заслужений юрист України, Почесний працівник прокуратури України, Державний радник юстиції 3-го класу. Але найдорожчою для нього стала все ж відзнака народу: у травні 2018-го він був обраний гетьманом козацтва всієї України.
“Пішов із життя державотворець, політик і юрист, втрату якого нам серйозно переосмислити і зрозуміти у повній мірі допоможе лише час, – продовжує Алла Ландар. – Як пов’язані природне і соціальне, індивідуальне і родове, закон і бізнес? На що націлені думки наші під час війни? До розуміння і усвідомлення цих, як і численних інших питань сьогодення послідовно звертався Юрій Анатолійович, прагнучи виробити нові шляхи вирішення проблемних питань, сформувати цілісний підхід до їхнього розуміння, врахувати досвід минулого у новій системі ходів і координат”.
Про високого знавця і професіонала, політика і юриста, письменника і державного діяча, про його професійні і людські якості залишали свої спогади рідні і близькі, ті, кому випало працювати з ним, бути і творити разом з ним у книзі “Людина епохи”.
Учасник церемонії прощання мали можливість не просто віддати останню шану видатній особистості. Кожен отримав особистий простір, де власноруч наповнив живими свідченнями історію життя талановитої людини і непересічної особистості. Непомітно для себе учасники літопису ставали співавторами і творцями книги пам’яті для його нащадків.
Писали своїми відчуттями, теплом і душевною любов’ю з гордістю і вдячністю за час, що минув разом із ним. Із цього розмаїття спогадів і епізодів явилися світу аркуші щирих присвят, що створили безцінний матеріал для усвідомлення, ким була для всіх і назавжди залишиться в пам’яті і їхньому житті ця велика Людина – Юрій Кармазін.
Протягом останніх місяців війни Юрій Анатолійович активно коментував у Facebook ситуацію в Україні. До нього прислухалися, його коментарі перечитували тисячі підписантів по всьому світу, його голос був на вістрі гуманітарної боротьби нашого народу з рашистською навалою.
З останнього у соцмережах: ще 30-го жовтня Юрій Анатолійович цікавився болючими питаннями енергетики і наслідками ударів агресора по інфраструктурі на порозі зими, а 25-го – обранням Ріші Сунака прем’єр-міністром і військовою допомогою українському народу після перевиборів у Великій Британії…
Перестало битися серце люблячого батька, чоловіка, людини і професіонала, котрий вкладав душу і всі свої сили в майбутнє Незалежної України, а серце його завжди належало його дітям і онукам. Родина втратила батька і опору, а країна свого – фундатора і творця.
Звершив чин відспівування і заупокійного богослужіння Юрія Кармазіна архієпископ Вишгородський, вікарій Київської єпархії, намісник Михайлівського Золотоверхого монастиря Агапіт. Вічна пам'ять!
Назавжди запам’ятається нам його чарівна посмішка, світло і тепло його скромної зірковості, а тих, хто жив і йшов із ним поруч, ще довго зігріватимуть теплі обійми промінчиків цієї зорі. Усі з вдячністю згадуватимуть його, будуть звертатися до нього і чекати поради у важкі хвилини, але неодмінно відчуватимуть себе поруч уже незабаром – в часи перемог і післявоєнної розбудови. Коли торжество права і верховенство Конституції стануть основою соціальних гарантій і соціального захисту наших людей, про які так мріяв, за що боровся, започаткував як дороговказ видатний політик і юрист-міжнародник.
У вічність пішла не просто людина великого серця, розуму і самовідданої праці, а володар престижу професії і провісник юриспруденції майбутнього. Передбачити абсолютно всі зміни, події та перспективи розвитку суспільства і його політичного життя неможливо, але сформувати певну “дорожню карту”, дати правову її оцінку, прорахувати можливі ризики, відштовхуючись від аналізу поточної ситуації, варто і потрібно спробувати. Так мислив, і таким увійде в новітню історію України Юрій Анатолійович Кармазін.
Фото: Петро Великий
КиївВлада
18 листопада 2022 г. 09:00
Раздел: Тексти
Символічна битва: КМДА програла судову справу щодо “забудови Столара” в історичній частині Києві
Схоже, ТОВ “РТ Девелопмент” зможе під виглядом реконструкції побудувати на вул. Багговутівській, 16 (літ. А, Б) 24-х поверховий житловий комплекс “Symbol” без погодження органів охорони культурної спадщини. Через відсутність в Києві однозначних меж різних охоронних зон та явне підігравання чиновників КМДА в судах (не сплатили судовий збір та пропустили строк апеляційного оскарження), ця компанія змогла довести, що відповідна земельна ділянка не входить до Центрального історичного ареалу. Що цікаво, девелопера даного проєкту, компанію “bUd Development”, пов'язують з персоною Вадима Столара (на колажі ліворуч) – народного депутата від "Опозиційної платформи – За життя" ("ОПЗЖ"), бізнесмена з великими зв'язками й впливом в київській владі, якого ще три роки тому називали “смотрящім за Києвом”.
Як стало відомо KВ, нещодавно Департамент містобудування та архітектури Київської міськдержадміністрації (КМДА) програв судову справу, яка визначала долю будівництва нового ЖК у Шевченківському районі (місцевість Татарка).
Підписуйтесь на “КиївВладу”
Мова йде про судове провадження №640/34009/21, у якому вказана структура виступає відповідачем. Ще влітку цього року містобудівний департамент Київської міської держадміністрації (КМДА), зі зрозумілих причин, не мав успіху в Окружному адміністративному суді Києва (ОАСК), а 27 жовтня 2022 року Шостий апеляційний адмінсуд відмовив цій структурі у відкритті апеляційного провадження. Підстави для відмови банальні і такі, яких легко можна було уникнути – несплата судового збору і пропуск строку апеляційного оскарження.
В результаті ТОВ “РТ Девелопмент” добилося визнання протиправними та скасування низки пунктів МУО на проєктування реконструкції нежитлової будівлі вул. Багговутівській, 16 (літ. А, Б) під житловий комплекс, виданих Департаментом містобудування та архітектури КМДА. Тепер ця компанія не зобов'язана при плануванні та здійсненні будівництва отримувати погодження від органів охорони культурної спадщини – фактично може будувати як завгодно і що завгодно.
Орієнтовна територія забудови
Наразі відомо, що ТОВ “РТ Девелопмент” має намір побудувати на вул. Багговутівській, 16 (літ. А, Б) житловий комплекс комфорт-класу під назвою “Symbol”. Девелопером цього проєкту виступає “bUd Development”.
Конфліктна забудова
21 квітня 2015 року Київрада прийняла рішення №432/1297 про передачу в оренду на 25 років ТОВ “РТ Девелопмент” земельної ділянки площею 0,6911 га (кадастровий номер 8000000000:91:112:0004) на вул. Багговутівській, 16 (літ. А, Б) “для обслуговування та експлуатації адміністративних будівель”. Підставою для землевідводу послугувало те, що вказана компанія з 2014 року є власником двох розташованих на цій ділянці будівель загальною площею 1,4 тис. кв.м. Договір оренди землі між Київрадою і ТОВ “РТ Девелопмент” було укладено 12 жовтня 2015 року.
Надалі, рішенням №437/8010 від 12 грудня 2019 року столична міськрада погодила внесення змін до цієї орендної угоди – змінила цільове призначення ділянки, дозволивши використовувати її “для обслуговування та експлуатації багатофункціонального комплексу”.
Департамент містобудування та архітектури КМДА видав ТОВ “РТ Девелопмент” МУО на проєктування реконструкції нежитлової будівлі вул. Багговутівській, 16 (літ. А, Б) “під житловий комплекс з вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом” ще 10 травня 2018 року.
Згідно з цим документом, ТОВ “РТ Девелопмент” дозволили проєктувати житловий комплекс з максимальною висотою 73,5 м (близько 24-25 поверхів. – KВ). При цьому, МУО було передбачено, що у випадку проєктування будівлі вище 50 метрів, замовник будівництва повинен отримати погодження “Украероруху”, “Державіаслужби” і КП “Міжнародний аеропорт “Київ” (Жуляни)”.
Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм
Подписаться
Також, що важливо, у “містобудах” було зазначено, що ділянка на вул. Багговутівській, 16 (літ. А, Б) знаходиться в межах Центрального історичного ареалу Києва, в зоні регулювання забудови III категорії. У зв'язку з цим, на ТОВ “РТ Девелопмент” при плануванні робіт були покладені зобов'язання щодо отримання додаткових погоджень від низки профільних державних структур, зокрема – органів охорони культурної спадщини.
Також в МУО було вказано, що в безпосередній близькості від ділянки проєктування, на вул. Багговутівській, 16, знаходиться будівля, яка входить до Переліку щойно виявлених об'єктів культурної спадщини Києва (перелік було затверджено КМДА ще в 2011 році.- KВ). Мова йде про будинок XIX століття – т.зв. “садибу Багговута”. Тому Департамент містобудування та архітектури КМДА поклав на ТОВ “РТ Девелопмент” обов'язок “забезпечити збереження предмету охорони пам'ятки, її частин та елементів” – як під час проведення робіт, так і при подальшій експлуатації житлового комплексу.
Читайте: Усадьба Баггоута получила охранный договор
На підставі цих МУО, 6 листопада 2020 року Державна архітектурно-будівельна інспекція (ДАБІ) видала ТОВ “РТ Девелопмент” дозвіл №ІУ013201105132 на здійснення реконструкції нежитлової будівлі на вул. Багговутівській, 16 (літ. А, Б) під житловий комплекс із вбудованими та прибудованими громадськими приміщеннями та паркінгом. Генпідрядником цих робіт було вказано ТОВ “Альфабуд Комплект”.
Повна версія цього документу відсутня у відкритому доступі. Але, згідно з даними інтернет-сайтів про столичну нерухомість, ДАБІ дозволила ТОВ “РТ Девелопмент” реконструювати належну йому споруду під 24-поверховий будинок (близько 70 метрів заввишки) на 374 квартири і облаштували паркінг на 200 машиномісць.
Примітно, що і МУО, і дозвіл від ДАБІ видавалися на здійснення реконструкції, хоча цільове призначення ділянки, нагадаємо, не передбачає проведення таких робіт. Чи є це в даному випадку порушенням, ймовірно, потрібно встановлювати профільним держорганам.
Після отримання дозволу на реконструкцію ТОВ “РТ Девелопмент” передало функції замовника будівництва іншій компанії – ТОВ “Фартпроект”. У публічних джерелах немає даних, коли саме і на яких умовах це сталося, але, судячи з інформації, вказаної в судових справах, таке делегування мало місце не пізніше першої половини 2021 року.
Наприкінці весни минулого року на ділянці на вул. Багговутівській, 16 (літ. А, Б) розпочалися відповідні роботи. Втім, вже 10 червня 2021 року Міністерство культури та інформаційної політики України видало ТОВ “РТ Девелопмент”, ТОВ “Фартпроект” і ТОВ “Альфабуд Комплект” приписи щодо негайного припинення там земляних та будь-яких інших будівельних робіт. Причиною для цього послугував той факт, що компанія не отримала погодження на здійснення будівництва в межах Центрального історичного ареалу Києва. Згідно із приписами, дані компанії мали “вжити заходів з приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини та надати пояснення по суті викладених фактів порушень законодавства”.
У липні 2021 року ТОВ “РТ Девелопмент”, ТОВ “Фартпроект” і ТОВ “Альфабуд Комплект” подали до ОАСК позов стосовно визнання протиправними і скасування виданих Мінкультів приписів.
В обгрунтування своїх вимог позивачі вказали на те, що ТОВ “РТ Девелопмент” в 2020 році намагалося погодити з Мінкультом проведення цих робіт, подавши клопотання про погодження проєкту будівництва та надання дозволу на проведення земляних робіт, але отримало відмову. Офіційною причиною незгоди Мінкульту стало те, що історико-архітектурний опорний план (ІОАП) Києва на той час не було затверджено у встановленому законом порядку. Втім, цей же аргумент позивачі використали у суді – мовляв, якщо ІОАП не затверджено, то вони взагалі не повинні були “питати в Мінкульту дозволу на проведення робіт”.
16 грудня 2021 року ОАСК повністю задовольнив вимоги позивачів. Міністерство культури та інформаційної політики подало апеляційну скаргу на таке рішення суду першої інстанції до Шостого апеляційного адмінсуду. Втім, 5 вересня 2022 року апеляційний суд повернув Мінкульту його скаргу через низку недоліків
У листопаді 2021 року ТОВ “РТ Девелопмент” звернулося до ОАСК із позовом і до Департаменту містобудування та архітектури КМДА.
Свої вимоги у компанії пояснили просто: мовляв, чиновники у виданих ними МУО неправомірно вказали, що ділянка проєктування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу Києва і в зоні регулювання забудови III категорії, а тому ніяких “зайвих папірців” вказане ТОВ отримувати не повинно. Крім того, позивач вказав на те, що станом на поточний момент відсутня науково-проектна документація, затверджена відповідним органом охорони культурної спадщини, якою визначені межі та режими використання зон регулювання забудови в Києві.
Скріншот рішення суду по цій справі від 14 липня 2022 року
Ці та інші аргументи ТОВ “РТ “Девелопмент” були сприйняті суддею ОАСК Валерієм Кузьменком. Серед іншого, служитель Феміди також вказав на те, що наказ Мінкульту №599 від 2 серпня 2021 року, яким було затверджено межі Центрального історичного ареалу столиці, не зареєстрований як нормативно-правовий акт та не опублікований у відповідному офіційному виданні, а також на те, що МУО були видані до прийняття цього наказу (мова йде про те, що закон не має зворотної дії. – KВ).
Тому 14 липня 2022 року позов цієї компанії було задоволено у повному обсязі. Зокрема, суд “викреслив” із МУО абзац стосовно “приналежності” ділянки на вул. Багговутівській, 16 (літ. А, Б) до Центрального історичного ареалу та щодо того, що проєктна документація повинна погоджуватися з органами охорони культурної спадщини.
Тенденція
Як неодноразово повідомляла KВ, судові спори щодо оскарження окремих положень МУО для столиці є звичним явищем і, схоже, стійкою традицією. Експерти сходяться на думці, що таким чином чиновники КМДА і забудовники найчастіше розігрують “договірняки”.
Коли земельна ділянка має серйозні обмеження щодо проведення будівельних робіт (входить до історичних зон, знаходиться впритул до природоохоронних об'єктів тощо), посадовці КМДА часто побоюються виконувати всі примхи замовників щодо характеристик об'єктів будівництва. Тоді МУО роблять “кришталево чистими” з точки зору законодавства, а забудовників “відправляють до суду”, де чиновники вже не надто пручаються проти задоволення позовних вимог. Тобто, рішення судів є своєрідним запобіжником від кримінальних проваджень. В КМДА розуміють, що забудовникам не важко перемогти в подібних судових суперечках, оскільки кордони різних охоронних зон та ареалів, в т.ч. через історію з Генпланом Києва (чинний Генплан на сумнівних підставах на Хрещатику, 36, визнали застарілим, а новий Київрада не затвердила, і столиця житиме без Генплану, щонайменше, до кінця 2024 року, – KВ), однозначно не визначені.
Серед “свіжих” прикладів – нещодавно ТОВ “Юг-проект” (компанія із орбіти “КСМ-Груп”), завдяки оскарженню окремих вимог МУО, отримало можливість проєктувати будівництво 100-метрового багатофункціонального комплексу з житловими приміщеннями фактично в Голосіївському лісі. Це та сама "КСМ-Груп", яка зубудувала вул. Метрологічну поруч із Феофанією.
Читайте: С видом на Феофанию: стройка на Метрологической может обнулить Водную стратегию Украины
Дійові особи: Столар і "Ковальська"
За даними аналітичної системи Youcontrol, столичне ТОВ “РТ Девелопмент” (орендар земельної ділянки на вул. Багговутівській, 16 (літ. А, Б), отримавший МУО від КМДА та дозвіл від ДАБІ) було засноване у грудні 2010 року. Керівником компанії вказано Віталія Андріюка, засновником та кінцевим бенефіціаром – мешканця Києва Миколу Кривоносова, якому також належить компанія з оренди нерухомості ТОВ "Дмитровицька долина".
Київське ТОВ “Фартпроект” (замовник будівництва) було зареєстроване в квітні 2019 році. Керівником, засновником та кінцевим бенефіціаром компанії вказано мешканця міста Кривий Ріг Дніпропетровської області Максима Давиденка, який також є офіційним власником ще декількох компаній, зокрема – ТОВ “ДБК-7” і ТОВ “Лайнс Лімітед”. Співзасновницею цих останніх компаній є мешканка міста Чернівці Оксана Перепелиця, яка очевидно має відношення до будівельної групи (БГ) “Ковальська”, під прапорами котрої в Києві було збудовано або й досі будуються близько двох десятків житлових комплексів. Доказ цього: Оксана Перепелиця вказана керівницею АТ “ЗНВКІФ “Обрій” та АТ “ЗНВКІФ “Стіма Кепітал”, співвласником яких є Сергій Пилипенко – генеральний директор “Ковальської”, депутат Київради минулого VIII скликання (обирався від “Солідарності”), а також син президента БГ Олександра Пилипенка.
Читайте: Нацполиция расследует нарушения при строительстве скандального “офисно-жилого” дома на столичных Березняках
ТОВ “Альфабуд Комплект” (генпідрядник) було зареєстроване в Києві у квітні 2016 року. Керівником цієї компанії зазначено Юрія Пархомчука, засновником та офіційним власником – мешканця столиці Євгенія Хмару.
Ця компанія є постійним учасником проєктів девелопера “bUd Development” саме у якості підрядника будівельних робіт. Зокрема, ТОВ “Альфабуд Девелопмент” допомагало і допомогає зводити житлові комплекси “Oasis”, “Арсенал House”, “Славутич 2.0” тощо. Усього, за даними порталу “ЛУН”, портфоліо “bUd Development” нараховує 13 житлових комплексів.
Читайте: Киевляне возмущены строительством ЖК на оползнеопасном участке по бульвару Дружбы народов
Цього девелопера ЗМІ протягом останніх декількох років пов'язували з персоною Вадима Столара – народного депутата України VI і IX скликань (обирався від “Партії регіонів” та “Опозиційної платформи – За життя” відповідно), депутата Київради VII скликання (самовисуванець) та столичного підприємця із широким й глибоким впливом в мерії і не тільки. В червні 2022 року пройшла інформація, що Столар вийшов із проєкту “bUd Development”, а також ще однієї відомої столичної будівельної компанії, до якої він мав відношення – “ENSO”. Втім, за даними та спостерженнями KВ, чутки про вихід Столара з будівельного бізнесу передчасні.
Крім згаданих вище девелоперів, за інформацією "Економічної правди", Вадим Столар також пов'язаний або був пов'язаний з діяльністю столичних девелоперів “BudCapital” та “IB Alliance”. Втім, за спостереженнями
Вадим Столар є одним із найвпливовіших столичних бізнесменів. За даними ЗМІ, у 2014-2019 роках, за часів п'ятого Президента Петра Порошенка, він був головним "смотрящім" за Києвом, завдяки чому міг розставляти своїх людей в органах столичної влади, керувати процесами розподілу бюджетних коштів та розпорядженням міською землею тощо.
Навесні 2019 року, після перемоги Володимира Зеленського на виборах Президента, Вадим Столар почав швидко втрачати позиції в Києві і скоро сумнівний титул "смотрящєго за Києвом" перейшов до Дениса Комарницького – співголови фракції “Блоку Леоніда Черновецького” у Київраді VI скликання та підприємця.
На позачергових виборах Верховної Ради в серпні 2019 року Вадим Столар вдруге отримав мандат народного депутата – під №11 "ОПЗЖ", став очільником столичної парторганізації і увійшов до політради вже забороненої проросійської партії. Джерела в політичних колах розповідали, що такого внутрішньопартійного успіху Столар достиг завдяки домовленостям з Віктором Медведчуком. Зокрема, як розповідали джерела KВ, Столар поділився частиною свого будівельного бізнесу в обмін на частину квоти Медведчука в виборчих списках. Втім зараз, схоже, колишня частка Медведчука перейшла комусь з владних персон або афільованих з ними громадян.
Столар – один з тих нардепів, хто пропустив всі пленарні засідання ВР після початку повномасштабного військового вторгнення російської федерації в Україну. Бо за півтора-два тижні до 24 лютого Вадим Столар поїхав до Німеччини поздоровити свою бабусю з 80-річчям. Джерела, дотичні до “екссмотрящего за Києвом” казали, що Столар втік від майбутньої навали московитів, щоб пересидіти війну за кордоном, а потім домовлятись з переможцями та повернутися.
Свій офіс, за інформацією KВ, Вадим Столар переніс до Дубаїв. Сам він, схоже, не мешкає постійно на одному й тому самому місці, Його родина, схоже, мешкає на віллі Столара в Сан-Жан-Кап-Ферра (під Ніццею, Франція) – по сусідству с ексспівголовою "ОПЗЖ" і ще одним парламентським прогульщиком Сергієм Льовочкіним.
В травні вибухнув скандал: стало відомо, що головна лікарка Олександрівської лікарні Людмила Антоненко, яка також є двоюрідною сестрою Столара, забороняє приймати допомогу для лікарні від будь-кого іншого крім Фонду Вадима Столара. Пройшли місяці, а ситуація в Олександрівській лікарні та ж сама – в вересні стало відомо, що керівництво Олександрівської лікарні забороняє приймати допомогу від волонтерів, за виключенням Фонду Вадима Столара. А наприкінці липня Столар переписав свій медіа-бізнес (телеканали "Типовий Київ", Odesa.live та Live) на засновницю й директорку свого ж фонду “БФ “Майбутнє для України” Ганну Ковальову, яка також є співзасновницю креативних агентств We know how та Badoev ID.
Читайте: Будівельний союз “Слуги народу” та “ОПЗЖ”
Посаду директора Департаменту містобудування та архітектури КМДА з 1 листопада 2016 року обіймає Олександр Свистунов (на колажі праворуч). Роботу згаданого департаменту з 2 квітня 2021 року контролює заступник голови КМДА Петро Оленич.
Департамент охорони культурної спадщини КМДА з 7 вересня 2018 року очолює Олександр Никоряк. Діяльність цієї структури з початку 2021 року контролює заступник голови КМДА Володимир Прокопів.
Міністерство культури та інформаційної політики з 4 червня 2020 року очолює Олександр Ткаченко – екс-гендиректор телеканалу “1+1” та екс-нардеп чинного ІХ скликання Верховної Ради (обраний за списком партії “Слуга народу”, у парламенті очолював комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики).
Читайте: Що за історичні ареали Києва затвердив Ткаченко
Фото: колаж KВ
КиївВлада
16 листопада 2022 г. 14:35
Раздел: Новини
Оголошено конкурс на директора НАБУ
В Україні оголошено конкурс на займання посади директора Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), оприлюднено умови й терміни його проведення. Відповідне оголошення оприлюднено в офіційному виданні – “Урядовому кур’єрі”.
Про це KВ стало відомо з повідомлення “Інтерфакс-Україна” з посиланням на оголошення у згаданій газеті 16 листопада 2022 року. Підписуйтесь на “КиївВладу”
В оголошенні зазначається перелік вимог до директора НАБУ: вища юридична освіта, стаж роботи в галузі права щонайменше десять років, досвід роботи на керівних посадах у держорганах або міжнародних організаціях не менше ніж п'ять років. Також директор НАБУ має володіти державною мовою, мати високі ділові та моральні якості.
Водночас відповідно до норм закону про НАБУ на посаду директора НАБУ не може бути призначено людину, яка входила до складу керівних органів політичної партії або перебувала у трудових чи інших договірних відносинах із політичною партією протягом двох років до подання заяви на участь у конкурсі.
Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм
Подписаться
Директором НАБУ також не може стати людина, яка не пройшла перевірку згідно із законом "Про очищення влади", має судимість, громадянство іншої держави або після запровадження воєнного стану від 24 лютого 2022 року перебувала за межами України сукупно більше ніж 21 день станом на останній день прийому документів.
При цьому в оголошенні уточнюється, що зазначене обмеження не поширюється на осіб, які перебували за межами України на лікуванні внаслідок поранення чи захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби або у відрядженні у зв'язку із виконанням завдань на користь національної безпеки та оборони.
Крім того, в оголошенні зазначено перелік документів, необхідних для участі у конкурсі та форму їх подання.
"Термін подання документів для осіб, які хочуть узяти участь у конкурсі, розпочинається з дня публікації оголошення про проведення відкритого конкурсу на зайняття посади директора Національного антикорупційного бюро України в газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр" та спливає через 21 день", – йдеться в опублікованому оголошенні.
Як інформувала KВ, 7 вересня 2022 року Верховна Рада прийняла закон, яким встановлюється додаткова вимога до кандидатів на зайняття посади директора НАБУ. А саме, на цю посаду не зможе претендувати особа, яка після введення воєнного стану перебувала за межами України сукупно більше 21 дня без “поважних причин”.
Читайте: Рада додала нову вимогу до кандидатів на пост директора НАБУ
Фото: “Слово і діло”
КиївВлада
16 листопада 2022 г. 12:45
Раздел: Новини
Уряд вдосконалив соціальний захист звільнених з полону оборонців
Кабінет міністрів з ініціативи Мінреінтеграції постановив змінити порядок соціального і правового захисту звільнених з російського полону оборонців та родин бранців кремля.
Про це KВ стало відомо з повідомлення Урядового порталу за підсумками засідання Кабінету міністрів під головуванням прем’єр-міністра Дениса Шмигаля 15 листопада 2022 року.Підписуйтесь на “КиївВладу”
Згідно повідомлення, проект відповідної постанови (на момент виходу новини вона не оприлюднена на Урядовому порталі) розроблений Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (керівник – віце-прем’єр Ірина Верещук) на виконання закону “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”.
Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм
Подписаться
В урядовому релізі сказано, що постановою затверджено:
положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України; ця комісія працюватиме при Мінреінтеграції (вона також прийматиме рішення про компенсацію з держбюджету витрат на правову допомогу незаконно ув’язненим рф громадянам України);
порядок призначення та виплати допомоги таким особам та членам їхніх родин;
порядок ведення Реєстру таких осіб (реєстр адмініструватиме Національне інформаційне бюро при Мінреінтеграції).
“Позбавлені свободи внаслідок агресії рф особи зможуть отримувати 100 тис. гривень щорічно під час перебування у полоні та 100 тис. гривень одноразово після звільнення. Крім того, у разі смерті такої особи передбачена одноразова фінпідтримка її сім’ї від держави 100 тис. гривень”, – йдеться у повідомленні.
Читайте: З полону рф звільнено 108 жінок: третина – з “Азовсталі”
Фото: Урядовий портал
КиївВлада
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій