Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
10 серпня 2017 г. 17:16
Раздел: Територія розуму
Тотальна лічильникізація в Україні: що потрібно знати?
Верховною Радою України у червні прийнято ЗУ №4901 “Про комерційний облік комунальних послуг”, відповідно до якого усі будівлі мають бути оснащені будинковими лічильниками опалення та водопостачання. Встановлення вузлів комерційного обліку має забезпечуватися операторами зовнішніх інженерних мереж, а власники (співвласники) будинків мають сплатити за це внесок. До прийняття вказаного Закону, споживачі мали право придбати та встановити будинковий лічильник, але не були зобов’язані це робити.
Порядок встановлення
Оператор зовнішніх інженерних мереж не менше ніж за два місяці до встановлення вузлів комерційного обліку має повідомити власників (співвласників) будівлі про намір встановити такий вузол, його вартість та порядок оплати.
Власник будівлі протягом двох місяців має право повідомити оператору про:
→ згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах;
→ намір погодити з оператором відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку;
→ намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку в установленому законодавством порядку.
Якщо протягом двох місяців оператора не повідомили про намір погодити відмінні від запропонованих умови
встановлення лічильника або встановити його самостійно, оператор може починати оснащення будівлі вузлами комерційного обліку. Якщо споживачі повідомили, що вставлять лічильник самостійно, але не зробили цього протягом 4 місяців з дня такого повідомлення, постачальник послуг чекати не буде та зробить це самостійно.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Хто оплачує?
Витрати на оснащення будівлі лічильниками повністю несуть споживачі відповідних комунальних послуг, а також власники (співвласники) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі шляхом сплати виконавцеві відповідної послуги внеску за встановлення вузла комерційного обліку.
Органи місцевого самоврядування, згідно із затвердженими відповідно до законодавства програмами, можуть приймати рішення про виділення коштів із місцевого бюджету на оснащення вузлами комерційного обліку будівель, які на день набрання Законом чинності були приєднані до зовнішніх інженерних мереж.
Скільки коштує?
Закон передбачає, що розмір внесків за встановлення комерційних (будинкових) вузлів обліку буде визначатись окремо для кожної будівлі та залежатиме передусім від кількості квартир у ньому і моделі лічильника. Наприклад, будинковий лічильник вартістю 50 000 грн обійдеться кожному споживачеві у 500 грн в будинку на 100 квартир, але в будинках із малою кількістю квартир (10-15) такі витрати можуть сягати 5000 грн та більше на кожну квартиру. При встановленні 2-х будинкових лічильників (на опалення та гарячу воду) відповідно витрати також треба множити на 2.
Сплата внесків розстрочується на п’ять років або на інший строк за згодою сторін. Окрім витрат на встановлення будинкових лічильників, споживачам доведеться сплачувати й внески на їх обслуговування та заміну.
Як рахується по воді?
Споживачам, які мають індивідуальний лічильник гарячої/холодної води, обсяг споживання рахують по цьому лічильнику, плюс додають частку від загальнобудинкового споживання (полив, технічні потреби, вологе прибирання).
Із загального обсягу споживання, який виміряв будинковий лічильник, віднімають обсяг, спожитий за індивідуальними лічильниками та загальнобудинкові витрати, а те, що залишається — розподіляють на споживачів без індивідуального обліку, в залежності від кількості проживаючих.
Візьмемо для прикладу 10-квартирний будинок. Якщо в одній із 10 квартир не буде лічильника, і при цьому загальний прилад накрутить 12 кубів води, а сума квартирних – 9 кубів, то залишиться 3 куба на квартиру без лічильника. Втім, Закон обіцяє, що ця квартира не буде платити усю різницю. Від 3-х кубів мають відняти загальні будинкові втрати за коефіцієнтами і формулами. Хоча, правду сказати, такі норми ще не затвердили, тож скільки зрештою вийде – не знає ніхто.
Як рахується по опаленню?
По опаленню показники індивідуальних лічильників беруться за основу лише якщо такими приладами у будівлі оснащено не менш як 50% приміщень. Якщо менше — рахують усім середнє споживання у залежності від опалювальної площі квартири.
Споживачам, приміщення яких оснащені лічильниками, обсяг спожитого тепла визначається за їхніми показаннями, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі.
Виходить, що користуватись індивідуальним лічильником тепла згідно із новим законом немає жодного сенсу. Якщо я зроблю батареї на мінімум, і мій індивідуальний лічильник нарахує менше середнього показника на 1 м2 по будинку, то мені нарахують не менше середнього споживання. Якщо по лічильнику я можу платити лише більше, ніж у середньому по будинку, то навіщо тоді він мені взагалі?
Для тих, хто індивідуальних лічильників не має, рахують стандартно: загальний обсяг споживання ділять на площу будинку, визначають тариф за 1 м2, а потім множать на опалювальну площу квартири.
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартири.
Термін встановлення
Оснащення вузлами комерційного обліку будівель оператор зовнішніх інженерних мереж зобов’язаний здійснити у визначені cтроки:
теплової енергії — протягом року з дня набрання чинності Законом (до 2 серпня 2018 року).
гарячої та питної води для нежитлових будівель — протягом одного року (до 2 серпня 2018 року), а для житлових будівель — протягом двох років (до 2 серпня 2019 року) із дня набрання чинності Законом.
А гроші де?
Нагадаємо, витрати на будинкові лічильники передбачалися у інвестиційних програмах постачальників послуг, які “успішно” не виконували ці програми впродовж 2014-2017 років: гроші на встановлення лічильників у складі тарифів успішно зібрані з населення та витрачені хтозна на що, а 100% обліку як не було так і не має Народні обранці та НКРЕКП “забули”, що на виконання завдань Уряду, до кінця 2016 року постачальники мали забезпечення 100% облік споживання теплової енергії, для чого НКРЕКП було прийнято рішення про першочергове включення до інвестиційних програм ліцензіатів на 2016 рік заходів стосовно встановлення у багатоквартирному житловому фонді приладів комерційного обліку споживання теплової енергії з метою досягнення 100% показника забезпеченості до кінця планованого періоду. За даними НКРЕКП, у сфері теплопостачання схвалено інвестиційні програми на загальну суму 928,15 млн грн, з яких фактично виконано лише на 357,7 млн грн, недофінансування інвестиційних програм — 570,44 млн грн за рік.
Ніби позитивна новина: серед усього іншого закон зобов’язує НКРЕКП протягом 3-х місяців переглянути тарифи на опалення та гарячу воду, виключивши з їх структури витрати на облік. Втім, великий сумнів викликає співмірність розміру обов’язкового внеску та відсотку зменшення тарифів.
Максим Гольдарб, руководитель ОО "Публичный аудит"
КиевVласть
7 серпня 2017 г. 09:30
Раздел: Тексти
Володимир Ар'єв: “Ми завжди боремося з Кабміном за те, щоб якомога більше грошей залишалося у бюджеті Києва”
Український парламент рясно представлений обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своїх округах, дехто знаходиться із місцевою владою в стадії війни, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися із тим, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевВласть вирішила провести серію інтерв’ю із обранцями, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представлятиме на осуд читачеві розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом (фракція БПП) Володимиром Ар'євим.
KV: Ви біля року тому перший інформували громадськість про обшук у мера Бучі Анатолія Федорука у справі про розкрадання 900 га лісу у Київській області. Проте обрано Вас було по столичному округу № 218 (частина Оболонського та Святошинського району). З чим пов'язаний інтерес до подій у Бучі?
Володимир Ар’єв: Інформація у мене з'явилася тому, що до мене звернулися люди. До мене дуже часто приїжджають і звідти, і з Коцюбинського, і з Гостомелю, зокрема щодо незаконної вирубки лісових насаджень. Було звернення з Василькова, в якому скаржилися на роботу державних землерозпорядників. Я про це не однократно зауважував, а також казав про те, що у будівництві та відведенні землі не має нічого поганого. Погане у тому, що порушується закон, який забороняє у межах міст фривольно поводитися із зеленими насадженнями та власністю громади.
Зараз у справі мера Бучі, як відомо, досудове розслідування завершено. Проте робота продовжується, розслідування ведуться, бо є багато фактів інших зловживань і у Бучі, і у Ірпені, але дізнаватися про результаті слідства варто безпосередньо у прокуратури.
Читайте: Луценко: Досудебное расследование по разворовыванию Бучанского леса на завершающей стадии и ГПУ завершила расследование в отношении мэра Бучи Федорука
KV: З Київської області до Вас звертаються люди виключно з земельними питаннями?
Володимир Ар’єв: Переважно так, а також з питаннями щодо незаконної вирубки лісів. У мене навіть є помічник Федір Мягкін, який займається виключно питаннями незаконної вирубки лісів.
Нещодавно ми опрацьовували звернення з приводу незаконної вирубки лісу на території дитячого табору “Зоркій” в Ірпені. Там побили місцевих активістів. А згодом з’ясувалося, що питання стосується не тільки вирубки зелених насаджень на території дитячого табору і порушення вимог природоохоронного законодавства, а й переходу у власність земельної ділянки. Ми разом з колегою Ольгою Черваковою добилися того що прокуратура поновила свою участь у судовому процесі щодо повернення земелі.
По Гостомелю мої помічники від мене мають карт-бланш на захист зелених насаджень від вирубки. Останнє з чим вони працювали – це спроба збудувати котеджне містечко замість лісу на підставі незаконного виділення землі. Мені, навіть, від забудовника телефонували, намагалися домовитися. У вирішенні цього конфлікту допомогла міськрада Гостомеля, яка також була зацікавлена у вирішенні цього питання відповідно до законодавства та скасуванні незаконного рішення.
KV: До Вас зверталися кияни – Ваші виборці щодо фактів незаконного будівництва і знищення зелених насаджень?
Володимир Ар’єв: На моєму окрузі, який на 80% складається з лісу, зараз не має спроб вирізати ліс.
У минулому скликанні я вносив законопроект про заборону забудови на місті зелених насаджень, який розробив за допомогою експертів з містобудування. Проте депутати тоді не захотіли його підтримати. Хоча зараз вже введені норми, які регулюють питання захисту зелених насаджень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Щодо фактів незаконного будівництва до мене зверталися лише відносно забудов Войцеховського, який самовільно захоплював територію. Наприклад, по вулиці Олевській, 7 у 2014 році ми не допустили появи незаконного будівництва – домоглися, щоб будівництво було зупинено, а котлован засипано. Проте будинки, які Войцеховський вже поставив, руйнувати не в моїх силах. Законного мого впливу на це бути не може. Я радив людям створювати об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) або будівельний кооператив, наймати юристів і узаконювати та добудовувати житло, в яке інвестували кошти.
Читайте: Наследство Войцеховского: список объектов, где лучше не покупать квартиры и офисы
Войцеховський вводив свої будинки у експлуатацію за допомогою рішень судів. Наприклад, по вул. Олевський був зведений тільки каркас забудови без даху та вікон. Позаминулого року ДАБІ було введено цей об'єкт в експлуатацію на підставі рішення одного з райсудів Полтавської області. Забудова немає адреси, немає землевідведення, а отже її власники не мають можливості укладати договір на підведення комунікацій – каналізації, водопостачання, тепла. І люди, які інвестували в це будівництво кошти, мають об’єднуватися, узаконювати його та добудовувати за власний кошт. Іншого шляху не має.
Також ми разом з колегою Іриною Сисоєвою врятували від незаконного будівництва двір на Прилужній, 2, а депутат Київради Владислав Турець зробив все щоб ця територія отримала статус сквера. До речі, столичний депутат-свободівець від того округу взагалі не брав участі в юридичному процесі захисту інтересів громади.
KV: Незважаючи на протести жителів столиці і порушення всіх можливих норм і правил, у Києві з червня 2016 року ведеться будівництво ТРЦ над станцією метро "Героїв Дніпра". Чи зверталися до Вас жителі Оболоні з проханням зупинити це будівництво?
Володимир Ар’єв: Ні, не зверталися. Мабуть тому, що це округ Андрія Білецького. До мого округу на Героїв Дніпра відноситься лише кілька будинків. Проте я чув про цю історію. Щодо законності будівництва треба дивитися документи, зокрема план реконструкції. Я допускаю, що рішення могли прийматися за аналогією Dream Town – двох величезних торгових центрів, які зведені над метро. Я, наприклад, мав сумніви, що Dream Town має всі гарантії безпеки від метрополітену. Мені здається, що всі дозволи дуже активний власник Dream Town здобув своєю переконливою гучністю. І за цією аналогією зараз будується і ТРЦ над станцією метро “Героїв Дніпра”. Фактично дуже важко висунути якісь претензії, і незаконність може бути лише у вигляді порушення архітектурних норм.
Читайте: От Кличко потребуют отозвать ГУО на застройку станции метро “Героев Днепра”
До того ж мешканці району можуть впливати на будівництво, якщо воно відбувається у їх дворі, а житлові будинки стоять осторонь. Отже, у даному випадку питання будівництва та дотримання всіх будівельних та архітектурних норм у компетенції ДАБІ, Департаменту містобудування та архітектури КМДА та Метрополітену. Якщо є всі погодження, якщо був проведений відповідним чином конкурс щодо вибору забудовника, то у тому, що там впорядкують територію, я нічого страшного не бачу.
Погоджуюся, що може бути багато не задоволених цим будівництвом через безлад. Проте поруч ринок, де постійний безлад, але мешканці району цим не дуже переймаються.
Читайте: Киевляне высказались о строительстве на Героев Днепра (опрос, видео)
KV: Все ж таки будівельні конфлікти у Києві останнім часом стали звичайним явищем. Хто, на вашу думку, у першу чергу в цьому винен і як можна зупинити хаотичну забудову Києва?
Володимир Ар’єв: У Києві, як в інших європейських містах, повинен бути єдиний архітектурний план, який би встановлював стиль міста. Досить мислити комуністично. Якщо будівництво законне, у ньому нічого поганого не має. Наприклад, в частині Печерського району, де були похмурі сірі радянські будинки і промзона від Либідської площі до бульвару Лесі Українки, зараз гарні новобудови. Будівництво – це робочі місця. Завдяки йому місто розвивається.
Проте є проблема, що забудовники зараз не створюють об’єкти соціальної інфраструктури – школи, дитячі садки. А навантаження на існуючи навчальні заклади в районах, де активно ведеться будівництво, зростає в рази.
Читайте: Киеву критически не хватает детсадов (раскладка мест по районам)
KV: До 2012 року Ви були головою підкомітету з питань контролю над реформуванням, кадровим та ресурсним забезпеченням органів, які здійснюють боротьбу з організованою злочинністю і корупцією комітету ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Влада Києва неодноразово робила гучні заяви щодо боротьби з корупцією. Декілька з них були нещодавно, коли на хабарі попалися співробітники столичних КП. Як Ви можете оцінити роботу столичної влади щодо протидії корупції?
Володимир Ар’єв: Зараз не тільки у Києві, а й взагалі по Україні прокуратура, якщо до неї звертаються громадяни або підприємці від яких вимагають хабар, досить активно відпрацьовує ці повідомлення. Проблема залишається у недореформованій судовій системі. Європа, нажаль, нам поставила вимогу не швидкого, а повільного її реформування. І зараз, в перехідний період, багато суддів чекають “жирного клієнта” для того, щоб отримати від нього свій мегахабар, розвалити справу і піти з мішком грошей з посади. Саме цей фактор і є головним гальмом для остаточних вироків – саджає не ГПУ, а суд і тільки суд.
Читайте: На столичном "Гидропарке" коммунальщики за взятки распределяли торговые места (фото) и В Киеве задержан замначальника КП за “крышевание” нелегальных МАФов (фото)
Щодо роботи столичної влади можу сказати, що мерія має не протидіяти, а запобігати корупції в межах своїх повноважень: призначати людей, які не корумповані, не захищати тих, хто попався на зловживаннях. При цьому найголовніше – почати вчити і просвіщати населення в питаннях протидії корупції.
Зараз в Україні не має освітньої програми для шкіл і ВУЗів та просвітницької кампанії для населення щодо протидії корупції. А це можна зробити не тільки за рахунок держави, а й за допомогою західних донорів, які зараз фінансують боротьбу з наслідками, а не з причинами корупції.
Для України принцип “риба гниє з голови” не працює. Це працює для авторитарних держав на кшталт Росії. У нас система не стільки вертикальна, скільки горизонтальна. Я вважаю, що підґрунтям корупції є люди, які беруть гроші за голосування під час виборів. Отже, зараз треба зменшувати сприйняття корупції у суспільстві. Це завдання номер один, а боротися з наслідками все одно що задавити кількох колорадських жуків, але не обприскати поле. Треба вчити антикорупційне законодавство і взагалі вчитися не сприймати корупцію. У світі, до речі, є такі навчальні програми.
Я як голова комітету Парламентської асамблеї ради Європи з культури, освіти та медіа дуже активно підтримую доповідь і резолюцію “Молодь проти корупції”, в якій саме освітні і просвітницькі програми будуть рекомендовані для держав з високим сприйняттям корупції. Нажаль в Україні є група тих хто називає себе антикорупціонерами, але які більше займаються політикою, ніж боротьбою з причинами корупції. Коли я кажу про цю резолюцію, вони презирливо фиркають. Зрозуміло, що їм вигідніше отримувати гранти аби боротися з наслідками корупції, щоб гарантувати собі регулярне фінансування на цю боротьбу і не чіпати причин виникнення цього ганебного явища.
Ми повинні боротися з причинами. Я роблю це на європейському рівні, бо бачу цьому протидію тут. Резолюція ПАРЄ - ось мій аргумент і це рекомендація для парламентів і урядів всіх країн, які входять в раду Європи, це рекомендація і для донорів, які сьогодні поки що не бачать, що треба боротися з витоками корупції.
KV: Зараз Ви голова підкомітету з питань міжпарламентських зв'язків, двосторонніх та багатосторонніх відносин комітету ВРУ у закордонних справах. Оцініть, будь ласка, роботу влади Києва і столичної області в розвитку міжнародних відносин.
Володимир Ар’єв: Я не дуже стежу за міжнародною діяльністю Києва, але те, що я знаю, свідчить про ефективні спроби. Важливо співпрацювати з питань покращення інфраструктури, залученні інвесторів, які будуть бачити можливість проводити бізнес у Києві, створювати робочих місця.
KV: У кінці жовтня 2016 року Київрада затвердила фінансування міської цільової програми зміцнення і розвитку міжнародних зв'язків у сумі 21,1 млн гривень на 2016-2018 роки. З початку 2017 року на відрядження апарат КМДА витратив понад 600 тис. гривень. Наскільки, на Ваш погляд, виправдані такі витрати?
Володимир Ар’єв: 600 тис. гривень – це приблизно 23 тис. доларів. На відрядження однієї людини на кілька днів за кордон по діючим в Україні нормативам витрачається орієнтовно 1 тис. доларів. Отже, це не велика сума. Але якщо говорити про ефективність, то її треба буде оцінювати за підсумками року: на яку суму за наслідками міжнародної співпраці місто отримало позитив у фінансовому еквіваленті. Але не все міряється вигодою. Важливо переймати досвід. Запровадження нових європейських правил в Києві – це теж ефект від міжнародної діяльності.
KV: Столична влада неодноразово заявляла про переговори з іноземними інвесторами та бажанні їх залучити для реалізації великих проектів у Києві (будівництво Подільсько-Воскресенського моста, лікарні на Троєщині, сміттєспалювального заводу). Чому, на Ваш погляд, іноземні інвестори не поспішають вкладати свої кошти у Київ?
Володимир Ар’єв: Сьогодні дуже тяжко переконати інвесторів зайти не тільки в Київ, а й в Україну загалом. І питаннядалеко не тільки у корупції. Потужні системні інвестори працюють і в більш корумпованих країнах, ніж Україна. Питання у тому, що ми поки маємо проблеми з безпекою через агресію Росії.
Наприклад, нещодавно у мене була розмова щодо поставки в Україну систем контролю за паркуванням. Як відомо, зараз готується для ухвалення закон щодо впорядкування паркування, співавтором проекту якого я є. Якщо наш законопроект буде прийнято, то буде заборонений розрахунок за паркування готівкою, оплата буде прийматися або через паркомати, або мобільне паркування. Інвестори з Америки готові на досить вигідних умовах зайти на наш ринок паркування. Їм цікаво працювати не лише у Києві, а й по всій території України. Але зараз вони вичікують - кажуть, що танки дозволу на парковку не питають.
Читайте: С 10 августа Киев переходит на безналичную оплату парковк
Закордонні інвестори бояться, що агресія на Сході може перерости у щось значно більше. Імовірність така дійсно є, хоч вона і незначна. Тому перемовини дуже важкі.
KV: Крім цього законопроекту, якою важливою і результативною роботою у Верховній Раді саме на благо Києва і городян Ви можете похвалитися?
Володимир Ар’єв: Ми завжди боремося з Кабміном за те, щоб якомога більше грошей залишалося у бюджеті Києва.
Читайте: Омельченко интересуется, почему Кличко и Плис “потеряли” 20% НДФЛ в бюджет Киева
У цьому році ми будемо йти за відпрацьованою схемою: якщо нам будуть пропонувати 60/40 (до бюджету столиці зараховується 40% податку на доходи фізичних осіб, який сплачено на її території; решта 60% - йде у державний бюджет - KV), ми будемо домовлятися з Кабміном про виділення додаткових коштів на конкретні програми по місту. Наприклад, минулого року всі обрані по Києву депутати, яким гарантували субвенцію, спрямували кошти на будівництво нового колектора.
KV: На Вашу думку, на наступний рік на які цілі треба Києву кошти державного бюджету?
Володимир Ар’єв: Я впевнений, що кошти потрібні на дороги та міський транспорт і його інфраструктуру. Адже нам не варто чекати великих інвестицій у ці сфери. Ремонтувати дороги, будувати мостовий перехід, оновлювати рухомий склад, транспортну інфраструктуру доведеться виключно за бюджетні кошти. Не менш важливе питання – оновлення зношених комунікацій міста. Можливо, воно навіть приорітетніше.
KV: Голова фракції партії "БПП" у Верховній Раді Артур Герасимов наприкінці червня направив прем'єр-міністру Володимиру Гройсману узагальнені пропозиції членів фракції про фінансування ряду об'єктів за рахунок субвенції з державного бюджету. Ви просили виділити на потреби свого округу 10 млн гривень. Чи виділені ці кошти, і як Ви обирали об’єкти, на які потрібно їх спрямувати?
Володимир Ар’єв: Я сам обирав об’єкти виходячи з того, що вважаю за важливіше. В переліку об’єктів 7 спортмайданчиків, бо на моє переконання спорт треба зробити привабливим і доступним для всіх бажаючих, особливо для молоді. Також кошти підуть на ремонт будівлі центру первинної медико-санітарної допомоги на вул. Чорнобильській, 5/7, санацію школи та встановлення двох дитячих майданчиків.
Читайте: Нардепы из БПП предлагают выделить 30 млн гривен из бюджета на нужды Киева
Кошти мають бути виділені найближчим часом і засвоєні до кінця року. Тобто роботи можуть дещо затягнутися, але всі необхідні закупівлі повинні бути проведені. Цільове використання цих коштів контролює Державна аудиторська служба. Це їх повноваження. Народний депутат, навіть від округу, це більше політична фігура. Питання, пов’язані з комунальними проблемами, відповідно до розподілу повноважень належать до компетенції депутатів Київради. У мене є команда – депутати Київради в Оболонському і Святошинському районі, які контролюють у тому числі і роботи, які здійснюються на окрузі за рахунок субвенцій з державного бюджету.
KV: Хто з депутатів Київради у вашій команді?
Володимир Ар’єв: У нашій команді Георгій Ясинський та Владислав Турець. Вони дуже активно працюють, але я прошу, щоб вони діяли не тільки в межах округу, але виходили і за його межі – в інтересах громади Києва.
Читайте:
Александр Третьяков: “Я поднял планку качества работы для депутатов всех уровней. Депутаты Киевсовета тянутся за мной”
Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
Олександр Марченко: “Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі”
Руслан Сольвар: “Жодного стосунку до сім`ї Януковича я не маю”
Александр Онищенко: Губернатор Горган выполняет свою задачу - давить на глав районов
Віктор Романюк: “Сидиш собі, бамбук куриш, а потім ще й жалієшся на державу”
КиевVласть
24 липня 2017 г. 15:10
Раздел: Територія розуму
Хай живе наш суд, самий “справедливий і непідкупний” суд у світі
Незабаром без водопостачання та водовідведення можуть залишитися мешканці міста Біла Церква, його прилеглих населених пунктів та міста Умань. Разом це десь 300 тисяч осіб.Вже три роки поспіль навколо комунального водоводу в Білій Церкві вирують зовсім недитячі пристрасті. Мережа, про яку йдеться, використовується з метою очищення питної води (використовується як футляр технологічної мережі для транспортування гіпохлориду натрію), яка подається на місто Біла Церква та місто Умань та належить громаді міста.
Історія майна
ТОВ “Новація-1” є власником трубопроводу “Дніпро-Рось” та нежитлових приміщень, які воно придбало за біржовими контрактами у 2006 році. Походження майна – залишки після ліквідації ТОВ “ВАЛСА”. Первісна форма власності – державна.
Місцезнаходження майна згідно з реєстраційними документами – Київська область, Обухівський район, землі Халеп’янської сільської ради.
ТОВ “БІЛОЦЕРКІВВОДА” є користувачем футляру для транспортування розчину гіпохлориту натрію, який переданий підприємству у концесію за концесійним договором від 25.03.2013. Походження майна – будівництво обласним водоканалом (правонаступником якого є КП БМР “Білоцерківводоканал”) трубопроводу для потреб централізованого водопостачання протягом 1992-1999 рр., потім КП БМР “Білоцерківводоканал” в 2011 р. дане майно перепрофілювало: вивело трубопровід із експлуатації і змінило його функціональне призначення на футляр для меншого трубопроводу, яким транспортується розчин гіпохлориту натрію у процесі очищення та знезараження води. При цьому майно не списане, як інвентарний об’єкт воно удвічі виросло у вартості. Постійна форма власності – комунальна (територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради). Місцезнаходження майна, підтверджене документально – Київська область, м. Біла Церква, вул. Ставищанська 130.
Таким чином, це не одне і те ж майно.
Отже, стає зрозуміло: це різні об’єкти! У ТОВ “НОВАЦІЯ-1” відсутні докази того, що це одне і те саме майно. ТОВ “НОВАЦІЯ-1” лише на своїх словах доводить, що комунальний трубопровід, переданий у концесію – це той же трубопровід “Дніпро-Рось”, який був із державної власності переданий у приватну власність ТОВ “Новація-1” за біржовими контрактами.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Отже, мережа з самого початку введення її в експлуатацію утримувалася комунальним підприємством, тобто всі витрати на її утримання несло воно, а потім було проведено реконструкцію мережі і передано в концесію ТОВ “БІЛОЦЕРКІВВОДА” за відповідним рішенням ради та відповідно до умов укладеного Концесійного договору.
Але незважаючи ні нащо, у 2014 році свої права власника на дану мережу заявило приватне підприємство ТОВ “Новація-1”, шляхом подачі до господарського суду Київської області позову про витребування майна та зобов’язання вчинити дії.
І тут розпочинається саме цікаве. Даний спір пройшов першу судову інстанцію, апеляцію. Ці суди в один голос і не вагаючись “віддали” у приватні руки комунальне майно, ігноруючи доводи та докази. Та що говорити про докази, якщо судами проігноровано приписи статті 5 Закону України від 04.03.1992, № 2163-XII "Про приватизацію державного майна", якою чітко визначено, що - об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод, не підлягають приватизації, а отже не можуть бути у приватній власності і не можуть бути віддані заявнику ТОВ “Новація”.
Та як то кажуть “правда” перемогла: Вищий господарський суд повернув дану справу на новий розгляд, звичайно вбачаючи промахи попередніх інстанцій.
Нажаль, не можна розраховувати на дотриманням законності, і новий розгляд справи так і не дав позитивного та законного рішення, яке б дійсно було винесено на підставі всебічного розгляду, з дотриманням законодавства та існуючих фактів.
І от, нове коло суперечок. Справу розглядають по новому колу, у тому ж Господарському суді Київської області, між тими ж особами : ТОВ “Новація-1” ( позивач) яке має намір привласнити дане майно та ТОВ “БІЛОЦЕРКІВВОДА” ( відповідач-1), яке використовує дане майно в технологічному процесі очистки води і Білоцерківською міською радою (відповідач-2), яка фактично є власником майна. Причому хочеться зазначити, що ніким раніше не було оспорюване чи то скасоване право власності територіальної громади м. Біла Церква на дане майно.
Із історії даної судової справи:
ТОВ “Новація-1” (м. Київ, пр. Павла Тичини, б.20, 02152) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ “БІЛОЦЕРКІВВОДА” та Білоцерківської міської ради щодо витребування магістрального водоводу “Дніпро –Рось”, який розташований на ділянці між очисними спорудами Білоцерківського водоканалу за адресою вул. Ставищанська, 130, м. Біла Церква, та водозабором на р. Рось шламонакопичувача площею 14.5 га та вузла розвантаження і переробки вапна.
20 квітня 2017 р. Господарським судом Київської області по даній справі прийнято рішення, яким позовні вимоги позивача – ТОВ “Новація-1” задоволені в повному обсязі, в зв’язку з чим судом вирішено витребувати з ТОВ “БІЛОЦЕРКІВВОДА” на користь ТОВ “Новація-1” зазначене вище майно.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, ТОВ “БІЛОЦЕРКІВВОДА” було подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду. Однак, 11 липня 2017 року апеляційною інстанцією винесено постанову, якою апеляційну скаргу ТОВ “БІЛОЦЕРКІВВОДА” залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
При цьому, суди повністю ігнорують надані відповідачами докази в матеріали справи, які підтверджують те, що ТОВ “ Новація-1” не є власником майна, як на дату подання позову до суду, так і протягом всього часу судового розгляду, а отже не може витребувати його, згідно положень чинного законодавства України.
Не береться до уваги судами, як першої так і апеляційної інстанції, те що ТОВ “Новація-1” ще у далекому 2006 році перепродало все майно іншим особам- одна з яких є юридичною, а інша фізичною особою.
Жодного доказу від ТОВ “Новації” про те, що залишилося у власності даного підприємства в судовому процесі судом не досліджувалося.
Як проігноровано й право власності територіальної громади м. Біла Церква, яке зареєстроване належним чином, і належним чином зареєстроване інше речове право ТОВ “БІЛОЦЕРКІВВОДА”, на спірне майно, суд також не взяв до уваги.
Найцікавіше те, що відповідачі, ТОВ “БІЛОЦЕРКІВВОДА” та Білоцерківська міська рада, надали суду документи, які підтверджують, що у свій час спірний водовід було побудовано ВКГ “Київоблводоканалом”, звичайно за кошти місцевого бюджету та введено в експлуатацію. Майно належить територіальній громаді м. Біла Церква. Воно ніяким чином не пов’язане з водоводом “Дніпро–Рось”, який будувався за кошти державного бюджету. Навіть проведена експертиза не змогла затвердити, що водовод “Дніпро–Рось” та футляр технологічної мережі для транспортування гіпохлориту натрію є тотожне майно. Експертом у експертному висновку зазначається – “ідентифікувати в цілому об’єкт будівництва “водовід р. Рось-ХПВ” станом на час дослідження не можливо”, а отже це призводить до того, що не можливо довести, що водовід “Дніпро-Рось”та футляр технологічної мережі для транспортування гіпохлориту натрію є одним й тим самим майном.
І зовсім абсурдним у винесеному судовому рішенні є те, що з ТОВ “БІЛОЦЕРКІВВОДА” суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, який повністю погодився з судом першої інстанції стягують майно, а саме: шламонакопичувача площею 14.5 га та вузла розвантаження і переробки вапна, якого і близько не має на балансі даного підприємства, його просто не існує. Питання: як виконати судове рішення?
Судова “фантазія” чи то судові “реалії”, але на жаль можна прийти до висновку, що через суди можна привласнити будь яке майно і не важливо, чи ви є його власником чи ні, навіть не звертаючи уваги чи може дане майно перебувати у приватній власності. Не цікаво й те, що це майно використовується у водопостачанні, і його вилучення призведе до залишення 200 тис. мешканців м. Біла Церква без води та каналізації, а також прилеглі населені пункти та м. Умань, які разом становлять орієнтовно- 300 тис. населення. Кому цікаво, що “десь там” залишаться люди без води та каналізації, тут і зараз потрібно захищати права псевдовласників.
На сьогоднішній день товариством з обмеженою відповідальністю “БІЛОЦЕРКІВВОДА” на рішення судів першої та апеляційної інстанції по даній справі подається касаційна скарга до Вищого господарського суду України. Але, дивлячись на попередні судові рішення, задумаєшся, а чи буде “правда” існувати?
Крім того, власники та користувачі земельних ділянок, на яких прокладена дана мережа також повинні готуватися до того, що по їхній території будуть проводитися роботи по демонтажу даного майна, а отже нанесення матеріальної шкоди.
Тому, якщо так званий “власник” отримає дане майно через судові рішення у власність, мешканці м. Біла Церква, Білоцерківського району та м. Умань будуть залишені без питної води та послуг водовідведення на досить тривалий час. Фактично, дана ситуація паралізує життєдіяльність м. Біла Церква, м. Умань, та деяких населених пунктів Білоцерківського району, зупинить роботу підприємств, організацій та установ, в особливості тих, які використовують воду при виробництві власних товарів, продуктів, блокуватиме роботу лікарень, шкіл, дитячих садків, тощо. Враховуючи весняний, літній та осінній період, коли температура повітря може бути досить висока, існує велика вірогідність спалаху епідемій, інфекційних захворювань, серед мешканців даних населених пунктів, у зв’язку із відсутністю послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Але власність є власність і вона не порушна тільки в приписах законодавства, а насправді інколи її можна здобути через суд, хоча на це у вас і відсутні належні права та це нічого, все можна здобути до чого ідеш, не важливо як і яким чином.
Саме прикре в даній ситуації, що дану мережу ТОВ “Новація-1” планує здати в металобрухт, про що неодноразово заявляли представники “Новація-1” в судових засіданнях, а тобто мета одна - власна нажива в будь- який спосіб, а “законний” судовий, у даному випадку, найбезпечніший.
Шляхом застосування корупційних механізмів було отримане судове рішення про витребування чужого комунального майна на користь приватної структури, що понесе за собою екологічні та епідеміологічні проблеми для громади м. Біла Церква. Але кому то цікаво...
Читайте также: Дворічний шантаж міського голови депутатами “Свободи” та терор активістів – відверто про таємне
Ольга Бабій, директор ТОВ " Білоцерківвода", депутат Київської обласної ради
КиевVласть
20 червня 2017 г. 10:00
Раздел: Тексти
Василь Гриша: “Районні адміністрації вже себе віджили”
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Сквирської районної ради Василем Гришею.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Василь Гриша: За 2016 рік до зведеного районного бюджету надійшло 223,2 млн гривень, що становить 136,8% до минулого року. Перевиконання склало 52 млн. гривень. До місцевого бюджету надійшло 118 млн гривень, перевиконання - 34 млн гривень.
За січень-травень 2017 року до зведеного бюджету надійшло 108 млн гривень, що становить 200,9% до рівня минулого року, перевиконання - 43,1 млн гривень. До місцевого бюджету надійшло 49,7 млн гривень, перевиконання – 13,7 млн гривень.
Збільшення надходжень відбулось за рахунок збільшення податків на доходи фізичних осіб, що зумовлено зростанням виробництва та збільшенням робочих місць.
Так, ТДВ “Шамраївський цукровий завод” в минулому році виробило 34 тис. тонн цукру проти 15 тис. тонн цукру в 2015 році.
Значно наростили виробництво промислової продукції ТОВ Фірма “Грона”, ТОВ “Сквирський КХП”, ТОВ “Грона Партнер”, сільськогосподарські підприємства, ТОВ АФ “Колос”, ПП АФ “Розволожжя”, СГПП ім. Гагаріна. Також суттєві надходження маємо за рахунок сплати єдиного податку, плати за землю.
В лютому цього року на сесії районної ради ми відмітили 10 кращих платників податків, вручивши їм ікони Семистрільної Богородиці та Миколи Чудотворця, оздоблені бурштином.
KV: Чи “переманюєте” в район компанії з Києва, як це роблять інші?
Василь Гриша: Навпаки, в 2016 році район залишили 40 підприємств, які мали юридичну адресу в Сквирському районі. Ми більше приділяємо увагу підприємствам, які працюють на Сквирщині. Усі вони справно сплачують податки.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Василь Гриша: В нас була спроба створити Шамраївську об’єднану громаду. Але до неї вирішили долучитися лише Рудянська та Тарасівська громади. Через це питання було закрито.
В 2016 році у сіл з’явилися певні суми грошей, які вони змогли використати на зовнішнє освітлення, ремонт ФАПів, будинків культури. Тому побоюються, що цих коштів вони більше не одержать.
Ось нам кажуть - об’єднуйтесь. Але громади вже мають гіркий досвід об’єднання колгоспів, через яке бригадні села занепадали. Я неодноразово казав реформаторам - розпишіть правила об’єднання, як в проекті ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, в якому брали участь 13 громад нашого району (2008-2013 року). Там чітко визначені мета, принципи, завдання, фінансування, відповідальність сторін, етапи реалізації.
Ми просили показати позитиви реформи децентралізації на прикладі Калитянської ОТГ. Але ж цим ніхто займатись не хоче.
Незважаючи на те, що у місцевих жителів та сільських голів немає бажання об’єднуватись, я не виключаю, що у цьому році Сквирська ОТГ піде на вибори, бо такі наміри в наших органах центральної влади є.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Василь Гриша: В 2017 році маємо завершити газифікацію сіл Оріховець, Каленна, Мовчанівка. Будівництво їх було розпочато у 2012 році за кошти НАК “Нафтогаз України”. Але вибори до Верховної Ради завершились і підвідні газогони залишились незавершеними. А люди в цих селах вже проклали вуличні газогони, почали газифікацію власних будинків. Для цього з районного і сільських бюджетів цих сіл ми виділили 1,02 млн гривень.
Також плануємо завершити недобудований газогін до с. Рогізна, який розпочато в 2008 році. Там люди також провели вуличні газогони, підвели мережі до власних будинків. Зараз поновлюємо проектно-кошторисну документацію.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
12 об’єктів інфраструктури ми подали до області - вони виділять нам 23,3 млн гривень. З районного, міського та сільських бюджетів на співфінансування буде виділено 4,7 млн гривень. Це - реконструкція даху Сквирського НВК “Залальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4-дитячий садок”, капітальний ремонт Сквирського дошкільного навчального закладу (ясел-садка) комбінованого типу №6 “Ромашка”, капітальний ремонт будинків культури в с. Селезенівка і Пустоварівка, капітальний ремонт доріг по вул. І.Франка в с. Руда, по вул. Залізнична в м. Сквира, по вул. Шевченка в с. Чубинці, по вул. Лісова в с. Малі Єрчики, реконструкція існуючих водопровідних мереж в с. Миньківці, реконструкція існуючого водогону в с. Руда, будівництво чотирьох свердловин в с. Шамраївка, реконструкція вуличного освітлення в с. Терешки.
В 2017 році завершуємо підключення до електромережі системи водопостачання масиву “Ярки” в м. Сквира, капітальний ремонт якого зроблено за рахунок співфінансування державного та міського бюджетів.
За рахунок районного бюджету завершуємо ремонт І поверху адмінприміщення Сквирської центральної районної лікарні, яке до цього часу не використовувалось. Також планується ремонт в НВО “Сквирський ліцей” та Сквирській ЗОШ І-ІІІ ст. №3 та ремонт приміщення Сквирського районного Будинку культури. Приміщення Сквирської ЗОШ І-ІІІ ст. №5 буде облаштовано під дитячий садок. В приміщенні районної ради вже замінені вікна.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Василь Гриша: В системі електронних закупівель “Прозоро” зареєстровано 92 розпорядників та отримувачів бюджетних коштів Сквирського району. Станом на 1 червня 2017 року в системі оголошено 301 закупівлю на загальну суму 49,5 млн гривень, завершено 271 закупівлю, 7 закупівель відмінено (не відбулися), в активній стадії перебуває 23 закупівлі. Результатом використання системи за звітний період є економія бюджетних коштів, що складає 866 тис. гривень.
Система працює справно, проблем із її використанням не виникало.
KV: Розкажіть про розвиток району і проблеми, які виникають на цьому шляху?
Василь Гриша: Сквирський район – це аграрний район з розвиненою промисловістю. У нас є 18 підприємств, які виробили в 2016 році продукції на суму 1,3 млрд гривень, що становить 123,1% до рівня 2015 року.
Тривалий час через неврегульованість на державному рівні не працює ДП “Тхорівський спиртзавод”, який був бюджетоутворюючим для с. Тхорівка. Не працюють також два цегельні заводи в Сквирі через невирішені питання з отримання дозволів на видобуток суглинків. Починає діяльність Сквирська філія ДП “Укрветсанзавод”, яка не працювала тривалий час через припинення газопостачання.
Також є проблема із відсутністю іноземних інвестицій. Все це суттєво додало б в розвитку району. Є в нас і земельні ділянки, де можна б розмістити промислові підприємства.
У 2008 році, до нас хотів зайти іспанський інвестор – компанія “УРСА”, яка займається теплоізоляційними матеріалами. Інвестиція – 120 млн долларів. Крім того за свої кошти інвестор мав замінити весь міський водогін. Я майже рік з ними співпрацював, але обласна рада, в особі комісій з питань земельних відносин не давала дозвіл на земельну ділянку тривалий час. Тому інвестор пішов.
KV: Які земельні скандали у Сквирському районі? Назвіть “гарячі точки”?
Василь Гриша: Земельні скандали на Сквирщині, як і загалом по Україні, з'явились після внесення змін до Земельного Кодексу України, яким право розпоряджатись землею надали Держгеокадастру. З того часу землі запасу та резерву часто віддають комусь невідомому, а не жителям району.
Так було в 2013 році, коли землю біля 800 га віддали громадянам, про яких нам було нічого не відомо. Я ініціював звернення від сільських голів, а потім від районної ради до Генеральної прокуратури України про розслідування цієї схеми.
Врешті прокуратура звернулась з позовом до суду, справа слухалась тривалий час. Під тиском громадськості ГУ Держгеокадастру скасувало свої накази про укладання договорів з громадянами Опалко та Конюшенко.
Крім того, нещодавно в с. Малі Лисовці воїнам АТО надали громадське пасовище. В цій ситуації нам також вдалось досягти взаєморозуміння.
Наша районна рада вже кілька разів зверталась до Верховної Ради України з проханням повернути право розпоряджатись землями за межами населених пунктів сільським та міським радам. 13 червня цього року нам прийшла відповідь від Комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Верховної Ради України про те, що 31 березня 2016 року народними депутатами Кулінічем О.І., Лунченком В.В., Федоруком М.Т. поданий відповідний законопроект.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Василь Гриша: Коли у лютому місцеві дізнались про цю реформу, відразу на мене посипались питання - чому я вирішив закрити ЦРЛ? Та як пояснити людям, що навіть нам, головам районних рад, ніхто не відповів на питання про долю районних лікарень і я особисто нічого закривати не буду?
Тут, як і в питанні децентралізації, ніхто не створив чітких правил, а людей лякає невідоме.
KV: Наскільки в районі подорожчав проїзд і що планує робити районна рада в цьому питанні?
Василь Гриша: “Маршрутних” бунтів на Сквирщині не було. Найдорожча ціна квитка до с. Мовчанівка – 22 гривні, до Києва - 60 гривень. Проект районної Програми щодо пільгового перевезення розробляється.
Довгий час в районі були проблеми з довозом пасажирів з райцентру до с. Пищики через с. Великополовецьке, до с. Руда через с. Безпечну, до с. Кам’яна Гребля через с. Золотуха, до с. Миньківці через с. Малі Лисовці. Райдержадміністрація довго не вирішувала це питання.
7 квітня цього року я оперативно зібрав комісію з питань соціально-економічного розвитку, бюджету та фінансів, яка розглянула це питання по суті, в якому рекомендувала райдержадміністрації забезпечити перевезення пасажирів за цими маршрутами з 10 квітня 2017 року.
В разі невиконання вимог комісія мала ініціювати скликання позачергової сесії районної ради для розгляду цього питання. Але з 10 квітня перевезення пасажирів за цими маршрутами поновили. Це яскравий приклад того, як районна рада може впливати на процеси в районі.
KV: На Вашу думку, районна адміністрація - важливий орган місцевої влади?
Василь Гриша: Районні адміністрації на районному рівні, я вважаю, вже себе віджили. Давно потрібно було підняти питання про те, щоб їхні повноваження перейшли до виконкомів. Люди частіше йдуть до райради і вимагають вирішення тих чи інших питань. Тому радам, крім відповідальності, треба дати засоби, якими можна вирішувати запити людей.
Я думаю, що це приведе до збалансованості в соціально-економічному та культурному розвитку території. Тоді і відповідальність буде більш персоніфікована і добір кадрів - якісніший. У нас за 7 останніх років уже 4 голови райдержадміністрації змінилось.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою?
Василь Гриша: Ми працюємо разом. У стосунках з райдержадміністрацією інколи робочі конфлікти виникають. В першу чергу, це стосується якості підготовки питань, зокрема, програм для розгляду на сесіях районної ради. Ми їх повертаємо на доопрацювання. Даємо об’єктивну оцінку стану речей. Це не подобається.
Я вже називав серед проблем пасажирські перевезення. Також мають місце суперечності в пріоритетах фінансування тих чи інших галузей. Зокрема, на підвищення тарифних розрядів педагогічним працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 974 від 14.12.2016 року з 1 березня 2017 року райдержадміністрація не бажала виділяти коштів, а лише на капітальні видатки. На засіданнях комісій я переконав депутатів, що це буде несправедливо, коли вчителі будуть отримувати підвищені тарифні розряди, а решта педагогічних працівників ні. Комісії, а потім сесія проголосували за це.
Звичайно, у райдержадміністрації були незадоволені цим. Але в цілому в наших стосунках перемагає здоровий глузд. І це головне.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Василь Гриша: З самого початку, коли мене обрали, я всім сказав - у нас є одна партія - Сквирська. Більшість депутатів в районній раді люди досвідчені, мудрі. Ми працюємо в інтересах жителів району. І не має значення, від якої партії депутат.
Звісно, є декілька депутатів, які намагаються виносити політичні аспекти. Але більшість цього не сприймає.
9 червня засідала комісія з питань регламенту, законності і правопорядку, яка дала оцінку стану відвідування депутатами сесій, засідань постійних депутатських комісій. Ми підготували інформацію для комісії, яка об’єктивно висвітила цю проблему. Оприлюднили це на сайті райради та у газеті “Вісник Сквирщини”. Люди мають бачити кого обрали.
KV: Чи є у районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Василь Гриша: Співпраця є. Особливо з Департаментом капітального будівництва і ЖКГ. Як я вже казав, на співфінансуванні у нас 12 об’єктів інфраструктури в цьому році, це значний показник. Ми працюємо конструктивно.
Звісно, є проблеми, які не чують на обласному рівні. Але це - земельні питання, які вирішити може тільки Держгеокадастр.
Читайте: Досье: Гриша Василий Васильевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Василь Гриша: Я маю достатній досвід роботи у владних структурах районного рівня: 7 років працював начальником Сквирського, згодом Білоцерківського РВ ГУ МВС України в Київській області, 3,5 роки - першим заступником голови Сквирської райдержадміністрації. Також я - депутат Сквирської районної ради 7 скликань.
Я прийшов, щоб у “машині” органів місцевого самоврядування відрегулювати всі зламані механізми і поставити їх на користь жителям району, навести елементарний порядок.
Коли у листопаді 2015 року я став головою ради, то дізнався, що на жодне приміщення, в тому числі районної ради, немає свідоцтва про власність, музей 10 років не працює, бо знаходиться в аварійному приміщенні, кінотеатр в м. Сквира не працює з 1990 року, немає пристойного приміщення РАЦС, залу урочистих подій, конкурс “Найкращий населений пункт з благоустрою та охорони громадського порядку”, який я запровадив у 2007 році, не проводився.
Зараз уже 10 свідоцтв в роботі. Музей через 4 місяці моєї роботи одержав інше відремонтоване приміщення. Через 2 місяці відновили конкурс “Найкращий населений пункт з благоустрою та охорони громадського порядку”. В кінці 2016 року вже підвели підсумки і визначили кращих.
Я відновив також футбольну першість району. При мені вперше вшанували підприємців району. Виготовили проектно-кошторисну документацію для ремонту кінотеатру, в якому крім кінотеатру, має функціонувати зал урочистих подій, РАЦС, ЦНАП.
Підняв на порядок денний питання по газогонах, про які говорив раніше. Впритул ми зайнялись питаннями енергозбереження шкіл, медичних закладів, забезпечення населення питною водою. Допоміг інвесторам в спорудженні п’ятиповерхового житлового будинку в м. Сквира.
Моя мрія - повернути в район проект ЄС/ПРООН “Місцевий розвиток, орієнтований на громаду”, з яким ми працювали в 2010-х роках, який був цікавим не лише в тому, що вирішував конкретні проблеми жителів, а й тим, що сприяв розвитку самоорганізації громад. Після того, як президентом став Віктор Янукович, я пішов з органів влади у сільське господарство. Слідом за мною “пішов” з району і проект.
Та головна моя мета - продовжувати працювати на користь людям.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює”
Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині”
Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету”
Ростислав Кириченко: “Коли температура піднімається до 30 градусів, на Київському водосховищі – ціла катастрофа”
Фото: Ігор Дармостук, КиевVласть
КиевVласть
25 квітня 2017 г. 16:07
Раздел: Територія розуму
Білій Церкві розвиватися чи тупцювати на одному місці?
Всі мріють про розвиток міст в Україні, які б були нічим не гірше за європейські, збільшення існуючих виробництв, залучення інвесторів для будівництва нових, зацікавити туристів відвідати місто. Але мало хто замислюється про те, що все це також: нові житлові будинки, дитячі садки школи, магазини, розважальні заклади, готелі та інше, а це все нові комунікації. Не завжди все це може стати реальністю. Ви спитаєте: Чому ні? Відповідь дуже проста.
26 років в Україні нічого не змінювалося в комунальній сфері, всі міста ще досі користуються радянською спадщиною. Велика частина підприємств водопостачання та водовідведення в Україні переступила межу зносу, потужності не розраховані на нові будівництва та розвиток міст. У нас завжди не вистачає грошей та й бажання вкладати кошти в комунальну сферу. Але без вкладання коштів в розвиток комунальної сфери, не має шансів на розвиток міст.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Розглянемо на прикладі водоканалу. Здавалося б навіщо витрачати кошти на реконструкції мереж та споруд: працює водоканал сьогодні та й добре. Але не все так просто як вважається. Термін експлуатації споруд біля 50 років. Ось, наприклад, споруди білоцерківського водоканалу працюють вже 45 років без зупину і це враховуючи, що стоки, які поступають на каналізаційні очисні споруди за цей час істотно змінилися. Те, що зараз скидають й підприємства, й населення в каналізацію, геть несхоже на те, на що розраховували при проектуванні та будівництві споруд в 1964-1971 рр. Тому не складно порахувати, що залишилося їм працювати зовсім недовго. Про який розвиток міста може йти мова в даній ситуації?
У каналізаційних очисних споруд Білої Церкви є дві найбільші проблеми, які звичайному споживачу можуть здатися незначними:
Майже 40 підприємств скидають стічні води з перевищенням концентрацією забруднюючих речовин за нормативами.
Каналізаційні мережі, якими транспортуються стічні води Білої Церкви, мають протяжність 266 км. Каналізаційні очисні споруди побудовані з двох черг, але діючою є тільки одна.
Проект I-ї черги каналізаційних очисних споруд м. Біла Церква виконаний в 1964-65р. Споруди введені в експлуатацію наприкінці 1971р., а виведені на постійний технологічний режим наприкінці 1972 року. ІІ-га черга очисних споруд міста побудована в 1989 році. Отже, зрозуміло, що за цей час каналізаційні очисні споруди вже відпрацювали свій строк.
Сьогодні І-а черга очищає 45-50 тис. м3 стічних вод на добу й вже давно працює в режимі перевантаження через постійне погіршення якості стічних вод в місті. Компанія “Білоцерківвода” вже неодноразово звертала увагу на це громадськості - промислові підприємства, які працюють в Білій Церкві, не мають локальних очисних споруд і скидають в каналізацію міста стічні води неналежної якості.
Містяни повинні розуміти, що за скидання стоків промисловими підприємствами з перевищенням допустимих концентрацій фактично сплачують звичайні споживачі, адже на очистку погіршених стоків витрачається значно більше електроенергії і людино-годин.
Відсутній резерв потужностей через непрацюючу ІІ-гу чергу очисних споруд.
Коли створюються нові промислові підприємства, які потребують цілодобового водопостачання та водовідведення в 2-3тис. м3/ на добу, а в поточному році активно почали мусувати тему створення в Білій Церкві потенційних “технопарків”, але ніхто не подумав про те, що у міста немає можливості надавати технічні умови на приєднання, так як пропускна спроможність І-ї черги становить близько 45.000 м3 на добу і, за словами фахівців, працює з постійним перевантаженням в півтора рази.
Про які “технопарки” або будь-які нові підприємства може йти мова, в той час, коли місто щодня живе “на межі” екологічної катастрофи. Якщо, не дай боже, каналізаційні очисні споруди все ж таки не витримають і зупиняться, то місто залишиться не лише без каналізації, а й без води. Це призведе до екологічної катастрофи.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Аналізуючи проблематику непрацюючої ІІ-ї черги каналізаційних очисних споруд, важливо розуміти, що І-ша черга будувалася на при кінці 60-х років по якіснішим в цій сфері технологіям. При будівництві ІІ-ї черги на той час, на початку 80-х років, популярними були новаторські підходи та експериментальні рішення. Саме на ІІ-й черзі при будівництві були застосовані технології та рішення, які згодом показали свою повну непридатність (пісколовки, що пропускали після себе пісок в подальшу систему очищення і інше). Тому питання її закриття і виключення з циклу очищення стічних вод міста був справою часу.
Час цей настав в 90-х роках. Друга черга КОС припинила діяти, коли в ті нелегкі часи почали зупинятися заводи, припинився промисловий розвиток в місті на довгі роки. До цього при використанні двох черг одночасно пропускна здатність каналізаційної системи очищення стічних вод Білої Церкві становила 120.000 м3/добу. Коли підприємства зупинились, а їх в Білій Церкві було чимало, потреби населення міста та працюючих підприємств опустилися до 40-45тис. м3/добу. З таким навантаженням справлялась й одна, І-ша черга системи.
Всі підземні комунікації, всі архітектурні будови ІІ-ї черги є застарілими, зношеними. Навіть бетон не можна реконструювати, тому що через знос, атмосферний вплив й корозійні процеси арматурних елементів, він давно непридатний. За вимушеного 20-річного простою ІІ-а черга каналізаційних очисних споруд без завантаження піддається ще більшому руйнуванню.
Основне рішення проблеми, коли протягом довгих років експлуатації комунальні системи приходять до зносу через постійну амортизацію, є реконструкція каналізаційних очисних споруд з обов'язковим будівництвом нових окремих будівель і споруд.
Фахівці ТОВ “Білоцерківвода” докладно вивчали таку можливість протягом 4 років роботи. У 2013-2015 роках переймали досвід на підприємствах водовідведення в Австрії, Німеччині, Італії, Польщі, Угорщині, США, вивчали їхній досвід впровадження сучасних технологій на очисних спорудах.
Із залученням досвіду колег з інших країн і виготовлені всі необхідні документи: топогеодезичні зйомки, геологічні розвідки, інструментальне обстеження діючої черги.
Висновок однозначний: необхідно будівництво нових очисних споруд на базі недіючої ІІ-ї черги, тільки так, за рахунок розвитку потужностей й зміни технології очищення, можна розвивати в Білій Церкві промисловість. Без реконструкції каналізаційних очисних споруд впоратися зі збільшенням обсягів очищення стічних вод від майбутніх підприємств розвиток промисловості в місті неможливий.
За 4 роки роботи водоканалу в концесії зроблено великий обсяг робіт для поліпшення якості послуг що надаються споживачам підприємством. Розроблено велику кількість проектів по реконструкції каналізаційних насосних станцій, проведено заміну обладнання та реконструкції мереж міста, які й надалі тривають.
На каналізаційних очисних спорудах, за час роботи концесіонера, відновлено технічну документацію та проведено необхідні інженерно-геодезичні та геологічні вишукування, розроблено проект реконструкції ІІ- ї черги КОС з новим будівництвом окремих будівель та споруд, проведено ремонт обладнання, ремонт та переоснащення хімікотехнологічної лабораторії стічних вод, встановлено твердопаливні котли, проведено ремонт 3-х біологічних ставків та їх очищення, проведено очистку дренажної системи полів для зневоднення осаду, частково відмовилися від старого енергоємного обладнання: замінено насосний агрегат на новий економічний сучасний.
Робіт проведено дуже багато, коштів витрачено також. Але основною проблемою залишається реконструкція ІІ - ї черги каналізаційних очисних споруд, тому що на меті у підприємства “Білоцерківвода” є доведення якості стічних вод після очищення, що скидаються у р. Рось до відповідності сучасним вимогам Європейського союзу та скорочення споживання електроенергії за рахунок застосування сучасного та менш енергоємного технологічно обладнання. А все це, на жаль, неможливо здійснити без проведення реконструкції.
Проектом реконструкції каналізаційних очисних споруд також передбачено впровадження системи отримання біогазу з осаду стічних вод. Один з інноваційних напрямів енергозбереження у світлі використання біологічних видів енергії. На каналізаційних очисних спорудах м. Біла Церква планується застосувати технологію анаеробного (метанового) зброджування осаду для отримання біогазу. Це також дозволить використовувати біогаз для отримання електричної та теплової енергії, відмовитися від діючих полів фільтрації осаду стічних вод, зменшити витрати на утилізацію осаду стічних вод, знезаражувати осад за рахунок високих температур в технологічному процесі, подальше використання знезараженого осаду в сільському господарстві, повністю виключити негативний вплив на навколишнє середовище.
Поліпшення життєзабезпечення для розвитку - не вимушена, а нагальна потреба. У будь-якому сторіччі, в будь-якій країні, коли місцевість починає розвиватися, активно розбудовуватися, дбають перш за все про забезпечення належної кількості ресурсів для розвитку, створюють потужні комунікації, які відповідають за життєдіяльність. Неможливо побудувати щось нове та сучасне на старій спадщині минулого століття. Це нонсенс.
Не можливо щось змінити на краще без інвестицій, а сьогодні найкращим варіантом є скористатися недорогими міжнародними інвестиціями для того, щоб місто могло рости та розвиватися, а також уникнути катастрофи в майбутньому. До того ж, це дозволить через 3-5 років стабілізувати зростання тарифів завдяки економії на підприємстві
Проект “Білоцерківвода” не є унікальним, із ним вже живуть й розвиваються десятки міст в різних країнах світу. Питання в іншому: де на його реалізацію місто візьме гроші? Подібні проекти втілюються виключно на кошти міжнародних фінансових установ під державні гарантії.
Потрібно Білій Церкві розвиватися чи продовжувати тупцювати на одному місці? Розвивати в місті промисловості та зробити місто туристичним, або так і залишити дотаційним? Вирішувати лише білоцерківцям.
Так виглядають каналізаційні очисні споруди сьогодні
А такий вигляд матимуть нові сучасні після реконструкції.
Ольга Бабій, директор ТОВ " Білоцерківвода", депутат Київської обласної ради
КиевVласть
24 квітня 2017 г. 12:55
Раздел: Територія розуму
АБЕК „Розмарин” – проект сторіччя
Столична влада веде переговори з японськими і французькими компаніями, щоби побудувати у Києві сучасні сміттєпереробні заводи. Про це заявив мер Києва Віталій Кличко в ефірі телеканалу “Київ”.
Але ж у нас є проект, набагато досконаліший західних аналогів. Автори розробки Автоматизованого біоенергетичного комплексу (АБЕК) з переробки твердих і рідких побутових відходів – працівники МЦВТТ “ЕРІДАН”, ДНВК „Київський інститут автоматики” (ДНВК КІА)”, НТЦ "АНТ" та низки суміжних організацій за участю НАН України. Цей комплекс журналісти назвали „Розмарин”, адже це символ достатку і процвітання, а ще він є лікарською рослиною і вчені запевняють, що їхня технологія очищення побутового непотребу дозволить рости на „рештках” не лише траві для худоби, а й розмарину. А загалом вони пропонують містам відмовитися від зовнішніх джерел газопостачання та електроенергії, оскільки все це „виробляє” кожне місто в достатній кількості. Енергоносії просто потрібно грамотно взяти з відходів і рослинної біомаси. Ось для цього й створили вони унікальний комлекс АБЕК „Розмарин”, який вирішить екологічні, енергетичні проблеми міст і селищ, створить нові робочі місця та нарешті поверне нашим занедбаним чорноземам їхню родючість. Проект легко адаптується до умов, скажімо, Бердянська, Мелітополя, Запоріжжя, Херсона...
Справа державної ваги
Нагадаю Київський інститут автоматики (КІА) в СРСР був головним системним інститутом, займався автоматизацією (АСУ) атомних, теплових електростанцій, магістральних газо- і нафтопроводів, металургійних заводів і гірничо-збагачувальних комбінатів, агропромислового комплексу, а в корпорації КІА працювало близько 10 тисяч висококласних фахівців, включаючи дослідний завод і 4 філії.
Коли Європою та Азією почав ширитися метод біогазових установок – виробництво метану, який отримували внаслідок зброджування органічних побутових та сільгоспвідходів у закритих ємностях, наші вчені пішли вперед. Вони запропонували поєднати ці установки з тепличними комплексами та тепловими насосами, що дозволяє збалансувати потреби будь-якого міста в енергоносіях. Без нафти, вугілля, природного газу, струму атомних і теплових електростанцій. Але ударний проект, як і очікувалося, в корумпованій державі відразу ж забуксував. Правда, під час виборів до Верховної Ради 2012 року якась руханка почалася. Тодішнй Прем’єр Азаров, до якого вдалося пробитися „ходокам”, розгледів раціональне зерно, навіть доручив утілити пілотний варіант у Слов’янську. Чому в Слов’янську? Бо там балотувався в нардепи його син. Розрахунок був до банального простий: молодший Азаров видає групу вчених як власну знахідку, вони починають працювати, електорат бачить „реальні кроки” з оздоровлення загидженого міста й голосує за нього. Так і сталося, електорат обрав Азарова –молодшого в парламент, а проект відразу ж згорнули. Азаров-тато пояснив, що в бюджеті на це нема грошей... Ще детективніша історія стосунків із Київської міською держадміністрацією. Хоча тут проблема набагато гостріша – Бортницька станція аерації нагромадила більше 10 мільйонів тонн мулу (300-гектарна мертва водойма), на полігоні №5 в селі Підгірці – немислима кількість твердих відходів, які виділяють смертоносний фільтрат та метан. І ось вченим удалося (так їм здавалося) наблизитися до розв’язання цієї екологічної проблеми за сприяння Міністерства промполітики, бо вони тісно співпрацювали з „Київпроектом” та НАНУ у цьому напрямку. Щомісяця на полігоні вони доповідали про хід роботи над проектом керівництву КМДА (Мазурчаку), та коли дійшло до справи, - чиновники раптом відсунули своїх фахівців, провели закритий тендер. Хто виграв? Угадайте з трьох разів. Звісно, ж іноземна компанія. Та все б нічого, але німці запропонували застарілий метод утилізації відходів, у кінці їхнього процесу стоятиме... мулоспалювальний завод. А це – дим, смог, отруєне довкілля, які б фільтри там не ставили на трубі та ще й найотруйніший золошлак. Яке безглуздя. На Харківському масиві вже є подібне диво – спалювальний завод „Енергія”, який обкурює все навкруги, так ще всадять потужніше „диво”... Подібну технологію запропонували також японці, які взялися навіть профінансувати її. Наші ж учені пропонують принципово інший метод: тверде сміття сортують, виділяють з нього органічні відходи, які надходять у спеціальні анаеробні реактори разом із рідкими каналізаційними стоками і там зброджуються для отримання біогазу. Біогаз іде на вироблення теплової та електричної енергії, а маса, звільнена від метану після бродіння (в свою чергу з каналізаційних стоків відбирають і доочищують воду) - це фактично органічні добрива, які можна вносити на сільгоспугіддя. Ніякого спалювання при цьому нема.
Один із об’єктів за цією технологією працює на тваринницькому комплексі в селі Оленівка на Дніпропетровщині та в місті Марганець на промислових стоках. Декілька комплексів працюють на пивзаводах.
Керівництво Науково-технологічного центру „Аналітика- наука-технології” (НТЦ АНТ) Віктор Горбенко та Олексій Носек сумно констатують: за десять останніх літ у кого тільки не перебували… І в Тимошенко та Клюєва, у Голови комісії з екології Верховної Ради Томенка, у заступника Секретаря РНБО Сивковича, Міністра Близнюка ( за Януковича) і в мера Києва Попова та першого заступника Голубченка... Усі схвалювали проект, казали купу компліментів, але ніби змовившись, відправляли розробників... шукати інвесторів. Самим. А держава?
Треба віддати належне Тимошенко, яка сама головувала на засіданні Кабінету Міністрів із розгляду проекту та ініціювала Постанову Кабміну з його реалізації ще в квітні 2009 року. На жаль, невдовзі вона опинилася за гратами, тому не змогла вирішити питання фінансування, і все заглухло.
Та які б політичні чвари не стрясали суспільство, сміттєва проблема – була, є і буде залишатися справою державної ваги? А коли б звернули увагу на вітчизняне ноу-хау, такої ганьби, яка виникла у Львові останнім часом, просто б не було. До речі, ресурс полігонів у переважній більшості великих і малих міст України стрімко закінчується. Через 2-3 роки „Львівський синдром” перекинеться на всю країну. Та ні в Кабміні, ні в меріях, як кажуть, і кінь не валявся…
- Сумно, - констатують автори проекту, - настільки ми відстаємо від світу через недолугість наших чиновників. Порівняйте: у Китаї ще 1975 року вийшла відповідна державна постанова, і за п’ять років там збудували 10 мільйонів (!) біогазових установок. А ми стукаємо в усі двері, що потрібна державна програма „Чисте місто”, та це глас волаючого в пустелі... Коли б ви знали, скільки підприємств лише в Києві, скидають нечистоти в річку Дніпро! А по всій Україні – у малі річки та інші водойми!
Чи ж зверталися до теперішніх „верхів”? Зверталися.
- Таке враження, - зітхають науковці, - що змінюються дійові особи, таблички на кабінетах, а дух байдужості той самий. Нуль результату, нуль! Без кеша, виходить, ніхто вас і слухати не збирається... Мислячих керівників так мало, що ми ніяк з ними не зустрінемось, а випадає все така публіка, котра жадає лише неправомірної вигоди... Остання наша, так би мовити, проба пера – похід в Мінекології. Вони там на весь світ протрубили, що готують стратегічний план переробки сміття по всій Україні. Автори проекту доповіли на національному форумі свій проект. І що? Їм сказали: подайте технічні пропозиції. Подали. Жодної відповіді. І міністерсткого стратегічного плану чомусь вже не чути…
Слід додати, що після різкого зменшення поголів’я худоби за роки незалежності в Україні руйнується родючий шар чорнозему гумус. Якщо в 1990 році сільгоспвиробники вносили 250 мільйонів тонн органіки, то тепер – менше 10. Природні добрива замінили „хімією” та ще й з країни-агресора. Цей провал здатні суттєво поповнити ось такі комплекси АБЕК „Розмарин”, адже вони й дають після переробки побутових відходів зброджену органічну масу, яка дуже близька за своїми параметрами до перегною, чого нині так бракує нашим виснаженим грунтам.
Все геніальне - просте
- Каналізаційні стоки ми „розщеплюємо” в анаеробному реакторі, виділяючи звідти метан (на електроенергію) та тепло (на підігрів теплиць), - розповідають автори проекту - Виходить замкнений цикл виробництва. Причому, нічого ніде не смердить, не курить... І люди можуть ходити сюди на екскурсії. До речі, типові реактори такого типу мають значно нижчий ККД, аніж наші. Бо в них процес зброджування триває більш як два тижні після наповнення, а в наших - за шість годин! До речі, полігони для сміття за умови встановлення нашого комплексу потребують уп’ятеро меншої площі, аніж вони займають нині. Окупність АБЕК „Розмарин” складає 12-18 місяців. Подібних бізнесів дуже мало. Причому, наша команда розробить ТЕО, бізнес-план, захистить його в банку, розробить проект, узгодить його із замовником, контролює будівництво, комплектує й монтує устаткування, навчає спеціалістів, реалізує сервісне обслуговування.
- Ми готові зайти в будь-який обласний чи районний центр, - додає колега Горбенка, Леонід Юрійович Кауфман - презентувати проект депутатам, і, отримавши позитивне рішення сесії, розпочати приведення конкретного населеного пункту до європейських стандартів очищення від відходів та забезпечення його достатньою кількістю енергоносіїв, добутих із тих таки відходів та органічної маси виробленої комплексом. І що дуже важливо - екологічно чистим методом, адже ми в своєму технологічному циклі просто використовуємо природні, а не хімічні чи термічні процеси. Мерії таким чином матимуть змогу отримувати „дармову” енергію для своїх мешканців, отже зменшувати тарифи, отримувати прибутки від цих комплексів, а не лише стягувати податки. Щоб усі були зацікавлені, ми пропонуємо створювати для діяльності наших комплексів відкриті акціонерні товариства, де акціонерами мають стати і ті, хто генерує енергію з відходів, і ті, хто її використовує. Наприкінці кожного року всі акціонери отримуватимуть дивіденди у вигляді цілком реальних грошей. Звісно, правління матиме змогу зацікавити тих, хто зробив найбільший внесок у розвиток справи, у тому числі інтелектуальний та організаційний, і все – під контролем акціонерів, легально, без жодних „відкатів” і страху перед правоохоронними органами.
Якщо людям дохідливо пояснити, що проект АБЕК “Розмарин” дасть змогу принаймні вдвічі знизити комунальні тарифи, вони самі вийдуть під мерію і змусять депутатів узятися за його втілення.
Боярська конкретика
МЦВТТ „Ерідан” ДНВК КІА, НТЦ „АНТ”, ТОВ „Техноконт”, ПАТ „Укрводпроект”, НТЦ „ЕКОМАШ”, ІБОНХ НАНУ, ТОВ „Виробництво” пропонують розробити і впровадити автоматизований комплекс очищення стоків та переробки органічних відходів продуктивністю 12 тис. кубометрів на добу для міста Боярки. Це місто, як і сотні подібних, відчувають всі ”переваги” від розкладання органічних відходів на мулових полях муніципальних очисних споруд і на полігонах твердих побутових відходів. Під звалища відчужуються все нові й нові території, зростає забруднення навколишнього середовища. Проект АБЕК “Розмарин” для Боярки передбачає новий, екологічний і комплексний підхід до переробки не тільки стоків, а й органічних побутових і виробничих відходів. Для очищення стоків використовуються комбіновані методи анаеробного (закритого) і аеробного зброджування стоків разом із органічною частиною ТПВ. Утворюється біогаз і ферментована маса, котрі йдуть на виробництво теплової і електроенергії та можуть використовуватися надалі як добриво.
У результаті реконструкції комплексів очищення стоків (КОС) КП „Боярка-Водоканал” пропонується на їхній базі створити першу чергу біоенергетичного комплексу типу „Розмарин”, а саме: автоматизовану систему диспетчерського управління технологічними процесами водопостачання та водовідведення з модернізацією електротехнічного і технологічного обладнання, на яку автори проекту виконали розробку робочої документації та пройшли експертизу проекту. На жаль, “попередники” керівництва м. Боярка віддали реалізацію НАШОГО проекту дилетантам, які дискредитували навіть саму ідею. Автори проекту мають можливість в стислі терміни переробити і впровадити “авторську” версію АСУ диспетчеризації з реальними функціями енергозбереження. На всіх численних свердловинах і насосних станціях КП “Боярка-Водоканал” буде забезпечене якісне й безвідмовне та енергозберігаюче управління завдяки розумній комп’ютерній диспетчерській системі. Цим буде реалізована перша черга проекту біоенергетичного комплексу, перехід до суттєвого скорочення енерговитрат, а також зниження собівартості одиниці об’єму питної води та стоків як у процесах їхнього очищення, так і в процесах транспортування.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Друга черга впровадження АБЕК “Розмарин” - реконструкція каналізаційних очисних споруд продуктивністю 12 тис. кубометрів на добу з використанням новітньої анаеробної технології очищення стічних вод з виробництвом біогазу; будівництво ділянки для доочищення стічних вод в тепличних біоставках з водною рослинністю для виробництва біомаси (додаткова органіка для процесу зброджування в метантенках); будівництво біогазової установки (метантенк) для отримання біогазу; будівництво когенераційної установки для виробництва електричної та теплової енергії із біогазу; будівництво ділянки зневоднення відпрацьованого мулу, продуктів метанового зброджування органіки в метантенках з виробництвом високоякісних органічно-мінеральних добрив.
Комплекс здійснюватиме подрібнення, ретельне механічне очищення стоків від різних домішок. Потім іде анаеробна обробка в герметичних реакторах, аеробна і доочищення на біоплато. Це дає змогу в 5 разів знизити енергетичні витрати на обробку стоків, на 75% зменшити кількість мулів, отримати біогаз, електричну та теплову енергію, органічні добрива, а також обігову технічну воду для поливу грунтів під декоративними, технічними та зерновими культурами. Таким чином екологічна ситуація в Боярці значно поліпшиться, зменшаться впливи звалищ на грунтові води, з’являться нові робочі місця як на самому комплексі, так і в цеху з випуску органічно-мінеральних добрив, цеху вирощування біомаси тощо. Сумарний ефект від впровадження може становити близько 80 млн. гривень на рік при витратах на створення першої черги близько 58 млн. грн., другої - 37 млн. грн. Головне, втілення цього проекту в Боярці стане пілотним проектом України для створення подібних комплексів у решті міст.
Поєднання комплексу АБЕК “Розмарин” із тепловими насосами дасть змогу перейти конкретно Боярці на самозабезпечення тепловою та теплоенергією.
Звісно, фахівцям, які завдяки низці винаходів зуміли створити проект європейського рівня, що передбачає не лише „зелену” переробку сміття, а й отримання достатньої кількості тепла та електроструму з відходів, потрібна державна підтримка, підтримка бізнесу. Чи ми спроможні лише все запозичати, обростати боргами, як реп’яхами, замість того, щоб самим заробляти і зробити свій прорив бодай у царині переробки відходів. Нагадаю: у багатьох, скажімо арабських країнах, цей вид діяльності є найприбутковішим і може бути прирівняним за рентабельністю до металургії.
На фото: ентузіасти з Науково-технічного центру „Аналітика – наука- технології” Віктор Горбенко, Леонід Кауфман, Олексій Носек представляють проект „Розмарин” в одному з бізнес-центрів
Такий вигляд має біогазова установка, яка не смердить.
Олександр Михайлюта, лауреат премії „Незалежність” Київської спілки журналістів. Займаєтья журналістськими розслідуваннями та співпрацює із ГО "Рух территоріальних громад"
КиевVласть
22 березня 2017 г. 09:30
Раздел: Територія розуму
Пане Сольвар, фастівчани втомилися від брехні
Шановний Руслане Миколайовичу!
17 березня 2017 року фастівчани відзначали 100-річчя створення Української Центральної Ради.
На превеликий жаль, у мене складається враження, що ми, українці, не зробили ніяких висновків з історії нашої країни, коли через чвари між собою та особисті амбіції політиків Україна неодноразово втрачала свою державність. Підтвердженням цих висновків є і ті події, які спостерігаються на загальнодержавному рівні, і те, що відбувається у нас у Фастові.
Відсутність злагоди робить нас слабкими перед зовнішніми ворогами. Тому як Україні, так і Фастову зараз потрібне об’єднання усіх конструктивних сил. В іншому випадку ми приречені на поразку та вимирання.
У такий складний час мене дивує Ваше ігнорування пропозицій міської влади щодо співпраці. Хоча я неодноразово запрошував вас до спільної узгодженої роботи, ці запрошення ігноруються. Навіть про Ваші візити до Фастова я дізнаюся постфактум. Прикро, що ця позиція ігнорування вже призвела до того, що Ви як народний депутат-мажоритарник із 2014 року (з часу мого обрання) не залучили до бюджету міста Фастова жодної копійки коштів державного бюджету.
Ще більше мене дивує Ваше намагання нав’язати фастівчанам свою волю, зокрема у питанні “призначення” керівництва міста. Вам, як і мені, можливо, не всі народні обранці до вподоби. Але є вибір фастівчан, який ми з Вами зобов'язані поважати, імпонує він нам чи ні. Намагання переламати його в угоду власним забаганкам спричинить конфлікт, від якого програють усі. Але найперше програє Фастів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Прикро, що не всі дотримуються такої ж думки, і час та зусилля втрачаються на зовсім не потрібні місту чвари. Чого варта лише черга судових позовів проти міського голови та його заступників, про замовний характер яких свідчить участь в судовому процесі Ваших помічників.
Звісно, коли стоїть задача знайти формальну підставу для відсторонення міського голови від посади, то можуть бути використані будь-які, навіть найбрудніші, методи. Можна через суд “протягнути” рішення про незаконність дій лише з одним звинуваченням: “розпорядження підписано о 17-50”, і зовсім не брати до уваги, що міський голова зобов'язаний виконувати свої функції цілодобово (як і інші державні посадові особи), та інші аргументи.
Можна на першого заступника міського голови накласти штраф за звинуваченням у нібито голосуванні рік тому за можливість виплати премії, хоча факт голосування не підтверджується ні протоколом, ні записом засідання. При цьому вперто ігнорувати норму про неможливість притягнення до відповідальності через порушення вимог щодо термінів. А потім розпускати плітки про начебто великі корупційні порушення.
Але фастівчани дуже мудрі, і вони розуміють, що коли прискіпливі пошуки із залученням правоохоронних органів дозволили знайти за результатами трирічної роботи лише такі дрібні, надумані, формальні приводи для звинувачень, які не спричинили жодної копійки збитків бюджету міста, то це навпаки свідчить про високу якість роботи.
Більше того, вони також розуміють, що Ваш помічник, який презентується як майбутній керівник Фастова, не зовсім щирий у своєму прагненні служити людям. Адже у нього вже двічі була можливість взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної понад рік посади голови Фастівської районної державної адміністрації. Під час тестувань і потім у практичній діяльності він вже зараз мав би можливість показати фастівчанам свій фаховий рівень і реальними справами покращити життя мешканців району. І на виборах голови новоствореної Фастівської об’єднаної територіальної громади фастівчани дали б гідну оцінку результатам його та моєї діяльності. А так будуть лише не підкріплені нічим обіцянки.
Для фастівчан також не є секретом, навіщо потрібна повністю залежна і керована людина на посаді міського голови.
Складається враження, що більшість українських політиків хочуть реально бути при владі й отримувати від цього бонуси, але публічно заявляти, що знаходяться в опозиції (або десь поряд), та не брати на себе відповідальність. Натомість всі зусилля та значні суми спрямовувати на поливання брудом опонентів. На жаль, не є виключенням у цьому плані й Фастів.
Враховуючи руйнівний характер таких дій для нашого міста, я пропоную ті кошти, які йдуть на фінансування участі в судах, оплату виготовлення та розповсюдження “брудних” безкоштовних замовних газет, листівок і відеосюжетів та інший деструктив, спрямовувати на щось хороше. Наприклад, на добудову шкіл.
Це більш потрібно фастівчанам, ніж спостерігати за обливанням брудом. Про те, що ці кошти немаленькі, всі зрозуміли у липні минулого року, коли на сесії міської ради було оприлюднено аудіозапис, з якого стало ясно, що люди з голосами, дуже схожими на голоси Ваших помічників, обговорювали пропозицію депутатам міської ради сформувати опозицію до міського голови за 5 тисяч доларів кожному. І я не здивуюся, якщо отримаю підтвердження, що дехто із депутатів міськради взяв гроші. Адже інших серйозних причин для конфронтації в міськраді немає.
Зрозумійте, фастівчани втомилися від брехні (або напівправди, що ще гірше) та негативу. Вони хочуть реальних результатів, світлих і хороших речей. Вони більше поважають не тих, хто голосніше кричить і сильніше гупає кулаком по столу, а тих, хто робить добрі справи.
А ще фастівчани надзвичайно цінують свободу. Вони не бояться відкрито висловлювати свою позицію і не допустять тиску на себе. Часи залякування пройшли. І Вам потрібно це чітко усвідомити.
Напевно, всім нам варто ще раз перечитати історію України і переконатися, що майбутнє у нашої держави можливе лише у разі об’єднання, а не ворожнечі. Адже, як кажуть в сусідній Польщі, “згода будує, а незгода руйнує”.
Тому пропоную підписати план спільних дій, взяти його до виконання і разом відзвітуватися про результати перед громадою. А роботи усім вистачить. Лише для того, щоб гідно на загальнонаціональному рівні відзначити у Фастові 100-річчя підписання Акту злуки УНР та ЗУНР, потрібно добудувати залізничний вокзал із ремонтом перону та розширенням музею, реконструювати Привокзальну та Соборну площі, капітально відремонтувати Палац культури, зробити ремонт вулиць Соборна та Якубовського.
А крім того Фастів потребує добудови шкіл №5 і №12 та школи народної майстерності, реконструкції очисних споруд і покращення водопостачання, реконструкції лікарні та будівництва амбулаторій сімейної медицини, створення привабливого інвестиційного клімату, капітального ремонту шляхової мережі та ще багато іншого.
Все це ми зможемо зробити лише разом.
Сподіваюся, що протягом найближчого часу Ви знайдете можливість підтвердити свою згоду на підписання спільного плану дій.
Лише коли всі ми будемо злагоджено та скоординовано працювати, Україна буде процвітаючою, а Фастів стане справжнім європейським містом.
Михайло Нетяжук, фастівський міський Голова
Джерело
КиевVласть
23 січня 2017 г. 10:45
Раздел: Територія розуму
Президент чи Господь захистять знедолених?
Запитання у заголовку до статті не випадкове, а дуже актуальне на сьогодні для українців. Особливо, коли вони наче у зашморгу місяць від місяцю з жахливістю й нетерпінням чекають платіжок від енергетичних монополістів, що втратили не тільки совість, але й народну довіру та повагу.
З давніх давен відомо, що коли можновладці та керівники підтриманих ними владних організацій чи бізнес-структур одержують свої збагачення, надприбутки за рахунок знедолених людей, наступить час, коли рано чи пізно, але за свої антиконституційні вчинки вони обов’язково відповідатимуть якщо не перед народом чи судами, то перед Богом та історією - це вже точно. А суд Божий може бути страшнішим від звичайного. Потрібно декому подумати про це заздалегідь. Аби не потрапити у Пекло.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Останнім часом усе частіше прислуховуюся до думок людей різного віку у транспорті, на пошті чи в банках, магазинах, на вулицях. Лунають нескінчені прокляття і осуд влади за те, що вона не зупиняє надмірний та безпідставний ріст тарифів на опалення, гарячу воду та електроенергію. На очах людей сльози, у душах сум і зніяковілість. Для чого ж вони стояли на Майдані під час Революції Гідності ? Хіба ж для такого жебрацького життя ?..
Проаналізувавши статті 3, 13, 19 Конституції України, Концепцію і Закон “Про національну безпеку”, окремі положення Європейської Конвенції з прав людини, можна дійти до попереднього висновку, що у діях Національної комісії з регулювання електроенергетики і комунальних послуг вбачаються недоліки та порушення, як до речі також протирічать завданням для цієї організації, що відзначені у пунктах ( 2, 3.2, 3.3, 3.8) Положення про Національну комісію, затверджену Указом Президента України 10.09.2014 № 715/2014 У реальності ж, на мій погляд, – триває вакханалія тарифного свавілля, яка призвела до аморфно-анархічного процесу проти приголомшених українців. Все робиться не для споживачів згаданих послуг, а в деякій мірі проти них. Якщо політики і народні депутати, які у яскравих власних піар-промовах чи телевізійних дискусіях начебто проти таких тарифів і готові для підтримки людей подавати судові позови, приймати законопроекти і надсилати гнівні депутатські запити в урядові організації - перебувають здебільшого у патетичному настрої чи в полоні власних ілюзій, а реально нічого не в змозі зробити, то слід очевидно споживачам діяти на свій розсуд, й зокрема, не сплачувати в повному обсязі по надмірно високим тарифам, писати листи протесту і скарги у Генеральну прокуратуру, Президенту – гаранту Конституції та у міські владні органи, подавати судові позови, а також надсилати свої протести у засоби масової інформації. Не віриться, що такі рішучі дії громадськості залишаться без уваги влади. А може, дай Боже, й почнуть відбуватися якісь позитивні й справедливі зміни. Звичайно , боротьба за нормальне існування – заняття, яке забирає багато часу. Бідність вимотує і пригнічує людину, робить її покірливішою, відтворює відчуття неповноцінності. Людина з обмеженими потребами навіть не здогадується про існування належних йому по праву речей, яких можна вимагати і за які треба боротися.
Вважаю за необхідне окремо зупинитися на компанії “Київенерго” “Діяльність” цього енергетичного монополіста викликає усе більше запитань і протестів киян. Особливо на такі метаморфози, як надсилання споживачам послуг надмірно високих квитанцій за послуги, які не можна назвати ідеальними. Це стосується і опалення і гарячого водопостачання. Є приклади, коли мешканцям будинків надходили платіжки за опалення з високими цінами, а на дошках об’яв таких будинків представники “Київенерго” розклеювали об’яви, що мовляв пізніше зроблять інші корегування з оплатою, а надсилали і надсилають ще більш завищені квитанції. Ніхто їх не зупиняє, навіть і мер В.Кличко, який публічно завжди виступає за порядок і справедливість. Про інші моменти. Якщо ви за 2-3 дні до кінця місяця маєте виїхати з Києва, а свідчення через інтернет по лічильникам за використання електроенергії передали за термін (27-28 днів, тобто за період реального споживання струму, а не за весь місяць )- вам виставлять рахунки із середніми показниками за колишні місяці, тобто здійснять звичайні приписки. От і думають люди: чи є тут кримінал ? Інші вважають, що безпідставні збагачення монополістів “Київенерго” відбувається також і на тому, що в мережах теплопостачання надається посереднє тепло, а у платіжках тарифи завищують у астрономічних пропорціях.
Відтак, усе більше киян і представників засобів масової інформації переймаються питаннями: 1.Чому “Київенерго” було передано в управління компанії ДТЕК Р.Ахметова до кінця 2017 року на вельми невигідних для киян умовах ? 2. Чому органи прокуратури, які досліджували цей факт так і не закінчили розслідування та не звітували по цій проблемі громадськості ?
Нинішня непрозора і не зовсім зрозуміла для багатьох діяльність ПАТ “Київенерго” піддається нищівній критиці у засобах масової інформації. 11.08.2016 року на сайті юридичного журналу “Конфлікти і закони” опубліковано розгромну статтю “Киевэнерго: обворовывать киевлян легко”, а портал “Останній Бастіон” 1.08.2016 надрукував статтю: “Посилюються протести проти тарифного свавілля “Київенерго”. Трішки раніше, на сайтах “Fraza-ua”, “Politica-ua” був розміщений гостро критичний матеріал “Киевэнерго отобрать у Ахметова и вернуть столице”. І ще наголошу про кілька важливих публікацій на цю проблемну тему: “Киевляне обвиняют Киевэнерго в мошеничестве” (телеканал “НТН”), “Киевляне разоблачили аферу со счетчиками тепла”, “Кияни відмовляються платити компанії Ахметова криваві гроші”, “Київенерго наживається на субсидіях” (інформаційний портал Znaj.ua), “Понад 700 будинків залишилися без гарячої води”(depo Київ”), “Кияни скаржаться за штучні борги від “Київенерго” (перший соціальний портал “Страйк”) . Цей перелік ганьби можна продовжувати… Торік на одному з мітингів-протесту громадськості біля Верховної Ради проти безпідставного зростання високих комунальних , чув на власні вуха і бачив плакати з протестами людей проти “Київенерго”. Люди вимагали ретельного розслідування сумнівних і непрозорих схем, пов’язаних із бізнес-діяльністю цієї енергетичної бізнес-структури і притягнення керівників до кримінальної відповідальності, а відміни драконівських платіжних схем. Схоже, владні чиновники поки не чують цього народного гласу. Огидно й ганебно про це писати.
Уявимо нашу ситуацію з бджолярством. Метафорично поміркуємо на цю тему. Державний наш вулик теж видається живим: літають бджоли, пахне медом. Але це тільки видимість життя. І мед не той, і бджоли літають не так, як мають літати: відсутній “життєвий звук”, “тепло повноти”. З медовим ароматом зливається запах гнилизни і порожнечі. Немає “трепету праці”, а тільки “шум безладу”. Замість енергійних робочих бджіл, снують чорні бджоли-грабіжниці. Те, що мало б наповнювати вулик, виноситься з нього. Сам вулик – суціль руїна, де поряд з мертвими бджолами повзають напівживі, які за інерцією щось намагаються робити, пробують навіть захищатися і нападати, але марно. Усе запаскуджено і запущено. На сотах, які колись ретельно оберігалися як “ “вищі таємниці рідної справи”, тепер сотні безрадісних, понурих і конаючих бджіл. Святині більше не існує. Щезла “свідомість життя”.
Чи відчувають цю ситуацію у державних владних кабінетах та у структурах правоохоронної системи, у Верховній Раді України ?... Є думки й пропозиції, що “Київенерго” потрібно негайно повернути у комунальну власність Києва. І гадаю, що рішучими діями Президента України і Генерального прокурора це можна зробити. Адже нормальна соціальна людина ніколи не зможе примиритися з фактами отаких “послуг” та опіки від згаданої структури.
Загалом, проблема корозії людини – та грізна проблема, яка певно стоїть перед людством у третьому тисячолітті. Усі планетарні кризи – наслідки кризи людини. Але, якщо в інших країнах вона стримується системою законів, усталеними нормами життя, то в постколоніальних, як наша, живиться хаосом існування. І набуває паталогічних форм. Людина деградує у всіх вимірах і на всіх рівнях. З державного починаючи. Чи знайдеться вихід з такої ситуації ? І хто, врешті, стане на бік простих українців: Президент чи Господь?
Олександр Борщевський, лауреат золотої медалі і премії "Незалежність" Київської організації Національної спілки журналістів України, головний редактор журналу "Світ єдиноборств"
КиевVласть
6 січня 2017 г. 10:01
Раздел: Тексти
Петро Пантелеєв: “Місто має намір управляти тепловими активами, відстоюючи інтереси кінцевого споживача”
Про дооснащення багатоквартирних будинків Києва лічильниками тепла, початок їх оснащення тепловими пунктами, будування сміттєспалювального заводу, розблокування рахунків ПАТ “Київенерго” та розрив стосунків з цією компанією читайте в другій частині інтерв'ю з заступником голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) Петром Пантелеєвим.
Першу частину інтерв'ю з Петром Пантелеєвим читайте тут.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Ви казали, що Київ витратив у 2016 році 75 млн гривень на оснащення будинків лічильниками тепла. Тепер всі будинки, де можливо було встановити лічильник, його мають?
Петро Пантелеєв: Станом на 21 грудня 2016 року ми завершили встановлення лічильників за міською програмою. Їх встановлено 1 170 за рік. ПАТ “Київенерго” планувало встановити 2,5 тис. лічильників, а встановило 1200 через заарештовані до сих пір рахунки ПАТ за позовом НАК “Нафтогаз”.
У міському бюджеті на 2017 ріку передбачені 26,8 млн гривень для завершення програми оснащення будинків приладами обліку тепла. Також залишається близько 700 будинків, в яких технічно не можливо встановити лічильники. Ці будинки не мають приміщень для встановлення лічильників. Встановлювати їх на вулиці не бажано. До того ж це вже була би реконструкція, яка приводить до збільшення вартості встановлення лічильника в десятки разів. Поки мешканцям цих будинків нарахування здійснюються за середньозваженими показаннями будинків, де лічильники встановлені.
Читайте: "Киевэнерго": Жители домов без теплосчетчиков сэкономили на отоплении 121,7 млн гривен
Додам також, що Верховна Рада прийняла закон про реструктуризацію заборгованості теплоенергетичних підприємств перед НАК “Нафтогаз”. Закон був підписаний Президентом. І ми сподіваємося, що в січні 2017 року буде прийнято рішення про розблокування рахунків теплопостачальних компаній, у тому числі ПАТ “Київенерго”.
KV: Будете вимагати, щоб “Київенерго” відшкодовувати місту витрати на встановлення лічильників?
Петро Пантелеєв: Ця тема обговорювалася, але тут принциповим є те, що лічильники переходять у комунальну власність міста. “Київенерго” їх ніхто не віддає. Важливим є інше, щоб після розблокування рахунків “Київенерго” знайшло кошти на вирішення пріоритетних питань в теплоенергетиці: завершити встановлення тепло лічильників, в тому числі там, де вони були вкрадені, зайнятися ремонтом мереж. Також необхідно розпочати оснащення будинків індивідуальними тепловими пунктами.
KV: Для чого потрібні ці індивідуальні теплові пункти?
Петро Пантелеєв: Теплопункт – це наступний крок після лічильника. Якщо останній лише рахує кількість спожитого тепла, то теплопункт вже дозволяє регулювати обсяг його споживання. Коли на вулиці відносно тепло, будинок може менше використовувати теплової енергії на обігрів, коли холодно – більше. Також теплопункт забезпечує нормальну роботу системи гарячого водопостачання. Після його встановлення мешканцям не треба буде спускати воду по 15 хвилин, щоб пішла гаряча, як це ми спостерігаємо в деяких будинках..
KV: Коли місто плануєте почати реалізацію програми по встановленню теплових пунктів?
Петро Пантелеєв: Програма стартує вже цього року, на 2017 рік виділено 35 млн гривень. У січні-лютому відбудеться закупівля обладнання, визначатимуться підрядники і розпочнеться робота. Якщо не виникне додаткових проблем, до осені теплопункти вже працюватимуть в будинках. Якщо ж фінансування, а в результаті і кількість об’єктів, буде збільшено, то і терміни виконання проекту будуть продовжені.
Також встановлення теплових пунктів ми будемо пропонувати у програмі 70/30% для всіх будинків. Подібне обладнання було встановлено на одному з об’єктів за програмою 70/30 для ОСББ. Підрахунки показали, що обладнання окупається людям за умови отримання міського гранту (70%) менш ніж за один опалювальний сезон, адже дозволяє економити 20-25% коштів на опаленні.
KV: Яка доцільність людям витрачати свої кошти, якщо є програма зі 100% фінансуванням з бюджету?
Петро Пантелеєв: У 2017 році за кошти міського бюджету можна буде встановити орієнтовно 110 теплових пунктів. Фінансуватимуться роботи в найбільш енерговитратні будинки та будинки, де якість послуг не витримує критики. У Києві 10,4 тисячі будинків, які мають централізоване опалення, не враховуючи гуртожитків та аварійних будинків. І профінансувати ремонт або встановлення ІТП в усіх столичних будинках, за короткий термін просто неможливо. Один тепловий пункт може коштувати 300 тис. гривень. Потреба у коштах на оснащення всього міста такими тепловими пунктами складає приблизно 4 млрд гривень. І я не хочу давати людям пусті обіцянки про наступні роки. Сьогодні модернізація столичного житлового фонду, що дозволить отримувати якісні послуги й сплачувати менше, можлива лише на умовах спів фінансування, коли і самі мешканці докладають зусиль до покращення свого дому.
KV: Як будуть обирати будинки для встановлення теплопунктів?
Петро Пантелеєв: Обиратимуться будинки, які є найбільш енерговитратними з кількісної точки зору. Йдеться про споживання теплової енергії на один квадратний метр. Другим критерієм буде відсутність у будинку належної циркуляції та якісного гарячого водопостачання. Ці показники відслідковуються кожний місяць. За результатами опалювального сезону побачимо, які будинки найбільш неефективно використовують тепло..
KV: Наприкінці листопада 2016 року ПАТ “Киевэнерго” звернулося до голови уряду щодо неможливості КМДА до кінця 2016 року розрахуватися з підприємством за теплову енергію, що поставлена столичним споживачам, яким нараховані пільги та субсидія. Борг столиці складає 890 млн гривен. Чи вирішено це питання?
Петро Пантелеєв: У міста не може бути заборгованості по субсидіям, тому що вони фінансуються з державного бюджету. Однак місто контролює це питання, оскільки зацікавлене в стабільному теплопостачанні у нашому місті. Сьогодні є така заборгованість. Борг держави перед тепловиками Києва дійсно складає біля 1 млрд гривень. За нашою інформацією, зараз виділяється з державного бюджету на його погашення 111 млн гривень. Однак основні розрахунки будуть відбуватися у січні 2017 року.
Читайте: У КГГА до конца года не хватает 890 млн гривен, чтобы рассчитаться с ПАО “Киевэнерго” за субсидии населению
KV: Як наявність таких боргів може вплинути на надання послуг споживачам тепла?
Петро Пантелеєв: На щастя, для людей це не складе проблеми, оскільки на руки громадяни субсидій не отримують. Розрахунки між державою і тепловиками за нараховані субсидії та пільги йдуть за системою, яка не залежить від споживачів. Однак для функціонування сфери теплоенергетики надзвичайно важливим є стабільні взаєморозрахунки.
KV: Мер Києва Віталій Кличко заявляв, що столиця не має наміру продовжувати контракт з ПАТ "Киевэнерго" щодо управління тепловими активами міста. Договір з ПАТ закінчується наприкінці 2017 року, тобто під час опалювального сезону. Чи можуть мешканці столиці розраховувати, що у 2017 році послуга опалення їм буде надаватися у повному обсязі?
Петро Пантелеєв: Дійсно, ми зараз готуємося до завершення угоди з ПАТ “Київенерго” та розробляємо умови нової угоди з потенційним інвестором. Нагадаю, вже 16 років наша теплоенергетика перебуває у володінні і користуванні “Київенерго” за договором, який закінчується 31 грудня 2017 року. Ми вважаємо, що місто повинно мати більший вплив на теплоенергетику і брати набагато активнішу участь в модернізації теплових мереж. В першу чергу, йдеться про оновлення та технічне переоснащення ТЕЦ та тепломереж, запровадження більш раціональних підходів до формування тарифів для людей. І саме така позиція та дії, що її супроводжуватимуть, вплинуть позитивно на кінцевих споживачів, хоч і не одразу.
У міста є бачення майбутньої моделі управління тепловими активами. До цієї роботи ми залучили авторитетних міжнародних фахівців, які допомагають більш системно опрацювати ключові питання та застосувати існуючий світовий досвід. Але у будь-якому випадку теплоенергетичне майно буде передано на баланс комунального підприємства міста. Це відбудеться у 2018 році.
Читайте: Виталий Кличко: "Мы не будем продлевать контракт с "Киевэнерго"
KV: На яке КП?
Петро Пантелеєв:Ми визначимося з цим питанням. Ви знаєте, що відновлена робота КП “Київтеплокомуненерго”, яке вже отримало ліцензію на транспортування тепла в Дарницькому та Дніпровському районах Києва. Вона набуває чинності з 1 березня. Підприємство стане базою для передачі теплових активів від “Київенерго”. Але цей процес дуже складний і має дуже багато невирішених супутніх питань. Адже теплоенергетика – складна машина, яка потребує спеціального фахового підходу. На жаль, теплоенергетичний комплекс міста - це ще й досить зношена машина, варто лише поглянути, в якому стані знаходяться тепломережі. І підійти до подальшої долі управління ним ми повинні з усією відповідальністю.
Читайте: “Киевтеплоэнерго” получило лицензию на транспортировку тепловой энергии в дома жителей столицы
KV: Так навіщо повертати на баланс міста зношене обладнання і мережі. Не простіше поставити “Києвенерго” умову модернізувати це обладнання?
Петро Пантелеєв: Ні, по тій простій причині, що компанія буде це робити тільки за рахунок коштів споживача, які закладені в тарифі. Угода з “Київенерго” не передбачала подібних зобов’язань за рахунок теплопостачального підприємства. Якби були законні механізми для цього, міська влада їх використала б. Місто має намір управляти тепловими активами, відстоюючи інтереси кінцевого споживача, а не отримання прибутку за його кошт.
KV: Тобто якщо місто поверне теплові активи, то споживачам не варто очікувати підвищення тарифів на тепло?
Петро Пантелеєв: Таке формулювання не зовсім коректне, адже вартість послуг залежить не від конкретного підприємства і навіть не від міської влади. Наприклад, останнє підвищення тарифів на тепло відбулося у зв’язку з підвищенням ціни на газ, який в тарифі займає майже 80% вартості. Але є механізми оптимізації витрат, що, власне, ми і плануємо зробити.
KV: На що може впливати місто?
Петро Пантелеєв: На модернізацію системи, яка дозволить зменшувати експлуатаційні та адміністративні витрати, оптимізувати процеси, які дозволять не підвищувати тарифи.
Наприклад, два роки тому у нас в шести ЖЕКах була заборгованість 3-4 місяці по зарплатні, відключена електроенергія у приміщеннях, величезні борги перед підрядниками. Всі керівники говорили, що низький тариф, треба підвищувати. Але ми не пішли таким шляхом. Ми реорганізували підприємства, скоротили біля 3 тис. штатних одиниць, в основному адміністративний персонал. І такі ресурси є в будь-якій галузі. Розглядатимуться різні варіанти як оптимізувати процеси і не підвищувати тарифи.
KV: ПАТ АК “Київводоканал” неодноразово заявляв про несанкціоновані врізки у водопровідні мережі. Експерти говорили, що 18% від загального об’єму води, який поставляється “Київводоканалом”, йде на непродуктивні витрати. На Ваш погляд, що є основною причиною такої проблеми і чи може місто її вирішити системно?
Петро Пантелеєв: Проблема несанкціонованих врізок є. Причому проблема є як на дрібному побутовому рівні – якійсь орендар будинку підключився без обліку, так і на глобальному рівні, коли, наприклад, будинки Войцеховського без дозволів підключаються до мережі, один будинок навіть побудували прямо на каналізаційному колекторі.
Автопаркінг будинку на Харківському шосе,19 взагалі збудовано впритул до камери головного Дарницького каналізаційного колектора, який є важливим вузловим елементом системи водовідведення Лівобережної частини м. Києва. Через неї проходять приблизно 80 % стічних вод Дарницького району. Таке розташування надзвичайно небезпечне, адже повністю унеможливлює доступ до камери і під’їзд до неї транспорту для проведення технологічних чи аварійно-відновлювальних робіт тощо.
“Київводоканал” має інспекцію, яка займається виявленням несанкціонованих підключень. Адміністрація міста підключається, коли потрібно залучення силових відомств або міської інспекції самоврядного контролю і благоустрою, яка має технічні засоби з демонтажу споруд, що з’являються в охоронних зонах “Київводоканалу”.
Місто намагається впливати на ситуацію, однак ми наполягаємо на тому, щоб ця робота здійснювалася у співпраці х правоохоронними органами, оскільки мова йде про свідомі зловживання, що ставлять під загрозу безпеку громадян.
KV: Ви казали, що у 2016 році було витрачено 200 млн гривень на будівництво другої нитки головного колектора. Що зроблено за ці кошти і які роботи планується проводити у 2017 році?
Петро Пантелеєв: Колектор – це один з пріоритетних об’єктів міста. Цього року завершені роботи по прокладці другої нитки головного колектора. На наступний рік залишається лише благоустрій. Роботи виконує компанія “Метробуд”, ніяких затримок з графіком немає. На завершальні роботи з благоустрою у бюджеті Києва закладено 40 млн гривень. Планується закінчити роботи влітку 2017 року, орієнтовно червень-липень.
KV: Чи з’являться нові пріоритетні сфери розвитку ЖКГ Києва у 2017 році?
Петро Пантелеєв: Так, вже визначені два нових пріоритетних напрямки. Перший напрям – це поводження з відходами: переробка відходів, утилізація. Другий – заміна теплових мереж, на що у бюджеті міста на 2017 рік передбачено 70 млн гривень. Плануємо замінити 15-20 км тепломереж на найбільш аварійних ділянках.
KV: Розкажіть докладніше про проекти щодо утилізації відходів.
Петро Пантелеєв: Планується проектування сміттєпереробних заводів. Це будуть сучасні об’єкти, що працюватимуть на основі інноваційних технологій без шкідливих викидів у повітря та з високим рівнем переробки сміття. Ряд серйозних заходів плануємо виконати на п’ятому полігоні. Зараз завершуємо протиаварійні роботи на п’ятому полігоні, кошти на які були виділені вже наприкінці року. Також на п’ятому полігоні за рахунок міста встановлять додаткові потужності, що працюють за німецькими технологіями утилізації токсичного фільтрату. Плануємо розпочати розробляти проект рекультивації полігону. Ця робота узгоджені з мешканцями сіл, що розташовані поруч, оскільки місто розуміє які незручності вони змушені терпіти через роботу об’єкту.
KV: Чи є просування у питанні будівництва сміттєпереробного заводу на околиці міста?
Петро Пантелеєв: Зараз ми все ще в процесі пошуку найбільш оптимальних технологій. Ми вже ознайомилися з технологіями у декількох країнах, але пошук не припиняємо. В бюджеті Києва на 2017 рік закладені кошти на проектування сміттєпереробних заводів. Різні проекти, на які виділено, близько 6 млн гривень.
Читайте: Кличко собрался построить на Троещине огромный мусоросжигающий завод
Розглядається кілька ділянок, в тому числі, на вулицях Колекторній, Червонопрапорній, в зоні нашої уваги є перший полігон на Великій Кільцевій, ділянка в селі Підгірці. Ми говоримо зараз про переробку сміття на цих майданчиках, тобто це сортування сміття, відбір цінних фракцій для повторного використання. Нас зараз цікавить як зробити так, щоб після сортування залишалося якомога менше залишку, який треба захоронювати або спалювати.
KV: Хто буде фінансувати ці проекти?
Петро Пантелеєв: Ми розраховуємо на інвестиції. Готові працювати з зарубіжними партнерами, які сьогодні є лідерами у цій галузі. Також місто готово залучати кошти міського бюджету для реалізації таких проектів.
KV: З мешканцями районів, де планується облаштування переробки відходів такі дії вже узгоджені?
Петро Пантелеєв: Ми обов’язково будемо проводити громадські слухання. Але перш ніж їх проводити треба самим чітко розуміти, що ми пропонуємо людям. Думаю, ми визначимося напочатку 2017 року.
Довідка KV: Петро Пантелєєв народився 11 липня 1975 року в Києві. У 1997 році закінчив Київський державний технічний університет будівництва та архітектури.
З 1997 року обіймав різні посади на підприємствах житлово-комунального господарства Києва.
У 2006-2010 рр. працював у Шевченківській райдержадміністрації Києва.
З 2010 по 2012 рік - заступник начальника Головного управління - начальник управління експлуатації житлового фонду у Головному управлінні житлового господарства КМДА. З 2012 по 2014 рік - начальник управління розвитку та реформування житлово-комунального господарства КМДА.
Був головою Шевченківської РДА з 23 квітня 2014 року по 18 серпня 2014 року.
З 1 вересня 2014 року мер Києва Віталій Кличко призначив Петра Пантелєєва на посаду заступника голови КМДА.
Читайте: Петро Пантелеєв: “Надіятися, що ЖЕК буде краще за людей вирішувати питання так, як їм треба – ілюзія”
КиевVласть
15 грудня 2016 г. 09:30
Раздел: Територія розуму
Що треба знати про формування ціни на газ
Для держави та кожного окремого громадянина величезне значення має питання встановлення розумної ціни на газ. Саме тому затвердження граничного рівня роздрібних цін на природний газ для населення віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
З 1 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) постановою КМУ № 315 від 27 квітня 2016 року встановлюється гранична роздрібна ціна на природний газ для побутових споживачів у розмірі 6,879 грн за 1 куб. метр.
Ціна 6 879 грн за 1000 куб. метрів утворюється з урахуванням оптової ціни на газ, середньозваженого тарифу на транспортування, середньозваженого тарифу на розподіл та торгової націнки постачальника, а також ПДВ, що потрапляє у бюджет.
Наприклад, у Києві розподіл коштів виглядає наступним чином: за кожний кубічний метр газу, який споживають абоненти в місті Києві, НАК “Нафтогаз України” має отримати 4,939 грн, ПАТ “Укртрансгаз” - 0,5635 грн, за розподіл ПАТ “Київгаз” отримує 0,169 грн, тариф на постачання газу ДП “КиївГазЕнерджи” складає 0,06075 грн, а до бюджету потрапляє 1,1465 грн.
За умови, якщо в квартирі встановлено індивідуальний газовий лічильник, абонент сплачує за фактично спожитий обсяг газу у відповідності до вищезазначеної ціни.
Читайте: Людмила Гребещук: "Оформить субсидию на ЖКХ можно на основании только двух документов"
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ті абоненти, в будинках яких встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу, сплачують за обсяг газу, вирахуваний відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України тимчасового положення: за показаннями будинкового вузла обліку виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у споживачів цього будинку.
Далі така різниця ділиться між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.
Читайте: Как киевлянам платить только за фактически использованный газ
За умови, якщо в квартирі абонента відсутній лічильник газу, а загальнобудинковий вузол обліку ще не встановлено, розрахунок відбувається відповідно до норм споживання, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На сьогодні норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників затверджено постановою КМУ від 23 березня 2016 р. № 203. Самі норми споживання, встановлені Кабміном, можна назвати соціально орієнтованими. Але вони не покривають реальне споживання газу населенням. Вони значно занижені та не відповідають фактичним об’ємам споживання газу. Цей акт також містить положення, згідно з яким у період відсутності централізованого гарячого водопостачання норма споживання зростає.
На практиці це виглядає наступним чином: теплопостачальні компанії видають акти, якими фіксують строк відсутності відсутності гарячої води, а газові компанії в свою чергу нараховують абонентам додаткову плату, оскільки відповідно до вищезгаданої постанови ці дні обчислюються за збільшеною нормою.
Це пояснюється тим, що в цей період населення не користується централізованим гарячим водопостачанням, а фактична кількість використаного газу у такі дні суттєво збільшується. Тому норма споживання складає 7,1 куб. м, а не 4,4 куб. м.
Читайте: “Киевгаз” сменил условия погашения задолженностей
На жаль, чинним законодавством не передбачено реєстрацію електробойлерів і відповідно до роз’яснень, що надала Національна комісія з регулювання електроенергетики та НАК "Нафтогаз" в своїх листах, наявність електрообладнання для нагрівання води у разі перерви у централізованому гарячому водопостачанні не є підставою для того, щоб не застосовувати норму, затверджену наведеною вище постановою КМУ. Тому мешканцям квартир зі встановленими електричними водонагрівачами доводиться доплачувати за дні відсутності гарячої води. Виходить, що постанова прийнята Кабінетом Міністрів не враховує реальні побутові умови великої групи населення, яке користується електричними бойлерами.
Читайте: “Наличие электробойлера не является причиной для неначисления допплатежа за газ в период отсутствия у потребителя горячей воды”, - “Киевгаз”
Людмила Гребещук, начальник расчетно-абонентского отдела управления траспортировки газа населению ДП "КиевГазЭнерджи"
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій