Васильківщину та Обухівщину, які складають 94-й виборчий округ, вже давно прозвали одними з найбільш проблемних регіонів. Тут, за 30 кілометрів від Києва, у 21-му столітті люди живуть тими самими проблемами, що і в Середньовіччі!  Регулярні відключення водопостачання, нескінченні аварії водопроводу та каналізації, які ремонтують місяцями. Іржава, погано очищена від стічних відходів вода.  Через постійне цинічне, нахабне та бездумне забруднення річка Стугна перетворилася з найулюбленішого місця для рибалки та відпочинку на бридкий отруйний розчин. Щодо стану доріг місцеві жителі кажуть: “Доріг у нас нема, є напрямки”. І це не дивно. Бо якщо центральні, які ведуть на Київ, ще час від часу ремонтують, здебільшого під вибори, то міждворові та міжквартальні не бачили ремонту по 10-15 років!  В занедбаних будинках течуть дахи, від цього “зацвітають” і руйнуються стіни, ліфти (там де вони взагалі є).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Молодь масово їде до великих міст на заробітки, бо не вистачає робочих місць. Покинуті напризволяще старі люди, яким швидку медичну допомогу доводиться чекати годинами… І при всьому цьому 94-й округ з невідомої причини став улюбленим для політиків-гастролерів, які приїздять балотуватися сюди кожного сезону. Лише цього року від цього округу на парламентські вибори подається 41 кандидат! І абсолютна більшість з них – не місцеві. Чому так відбувається? Може тому, що 94-й округ недарма називають головним “розсадником” корупції та фальсифікацій в усій Київській області? Саме цей район став слабкою місциною, через яку до влади регулярно намагаються просунутись численні “ходоки”. Так все і відбувалося у Василькові та Обухові останні 28 років. Та, схоже, терпець місцевих виборців урвався і вони вперше висунули свого власного кандидата, який жодного дня досі не був у політиці, проте не це є його головною відмінністю від решти депутатів. З усіх претендентів він єдиний – місцевий!  Тридцятидворічний юрист, правозахисник та економіст Сергій Дронов одразу заявив: “Я йду до Верховної Ради і прошу Вас підтримати мене! Готовий слухати і діяти! Я вирішив балотуватися у рідному 94-ому окрузі, тому що відчуваю відповідальність і впевнений, що здатний ефективно діяти”.  Дронов народився і виріс у Василькові. І попри те, що зробив успішну кар’єру юриста і менеджера у Києві, не покинув рідного міста, а живе там досі разом із дружиною та донькою, і їхати не збирається: “З цією землею пов’язую своє майбутнє і майбутнє моїх дітей. Я знаю і відчуваю на собі кожен біль цього краю. Тому понад усе хочу зробити його – щасливішим! Мене передусім цікавить добробут цього округу. І так, децентралізація відбувається, але і досі всі ключові рішення, які необхідні для розвитку регіону, приймаються в Києві. Саме зараз, коли після президентських виборів стару систему було зламано, ми отримали реальний шанс на зміни. Але без оновлення Верховної Ради все це не матиме жодного сенсу. Рада потребує нових облич, кваліфікованих спеціалістів, яким будуть небайдужі округи, які вони представляють. Я маю для цього десятирічний досвід роботи юристом, правозахисником. Працював в органах МВС, де займався протидією корупції. Маю цілий ряд наукових праць, опублікованих у наукових виданнях у галузі права. Працюю над дисертацією. Також маю кваліфікацію економіста, досвід роботи на великому бюджетоутворюючому підприємстві. А головне – щире бажання!”.  Тож не дивно, що і у своїй програмі новоспечений кандидат говорить саме про те, що насправді болить мешканцям його округу.  “Впевнений, що можу принести користь своїй Батьківщині як депутат Верховної Ради України. І матиму високу честь відстоювати та захищати інтереси мешканців Васильківщини та Обухівщини”.  Здавалося б, молодий чоловік, який не був у політиці жодного дня, проти чотирьох десятків зубастих корупціонерів, рекламні кампанії яких оплачують олігархи… Але це перший в історії краю кандидат, який одразу ж отримав шалену підтримку рідного міста та всього округу.  Очевидно, причина в тому, що навіть ще не обравшись, Дронов почав не з обіцянок, а з реальних дій!  Щодня він проводить щонайменше по три зустрічі з місцевими жителями. І не тільки уважно вислуховує, а й одразу бере в роботу справи, з якими може допомогти просто зараз, як юрист, ще не маючи повноважень депутата.  Серед справ, з якими ідуть по допомогу до Дронова, і питання з постачанням газу, і приведення до ладу занедбаного стадіону, і дитячі спортивні майданчики, які обіцяли добудувати роками, звісно ж ціла купа проблем ЖКГ, про які до чиновників люди не докричалися.  За якийсь тиждень слава про те, як молодий юрист і кандидат допомагає людям, облетіла весь Васильків.  Зараз звернення від громадян він приймає не тільки особисто, а і до спеціального кол-центру за телефоном: +380674448182. Охочих приєднатися або звернутися по допомогу так багато, що 4 липня Сергій Дронов відкриває приймальню за адресою: м. Васильків, вул. Шевченка, 17а, біля готелю “Ярославна”.  Ірина Лебєдєва, журналіст КиевVласть

За місяць до проведення позачергових парламентських виборів про бажання балотуватись по складному 94-му округу (міста Обухів, Васильків, Васильківський та Обухівський райони) заявив молодий амбітний кандидат Сергій Дронов. Оскільки за короткий час він отримує все більше підтримки виборців, KV вирішила розібратись – які плани він має, враховуючи, що жодного дня не був у політиці. KV: Це ваша перша передвиборча кампанія. Чому Ви вирішили почати саме з виборів до парламенту? Чому не місцева рада або вибори міського голови? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Сергій Дронов: Так, якби моєю метою була саме влада або політична кар’єра, можливо почати з місцевих виборів було б простіше. Але мене передусім цікавить добробут цього округу. Децентралізація відбувається, але і досі всі ключові рішення, які необхідні для розвитку регіону, приймаються в Києві. Звідти призначаються голови  облдержадміністрацій, звідти “надсилають” нам кандидатів, які намагаються обратися, не маючи до округу жодного стосунку. І саме зараз, коли після президентських виборів стару систему було зламано, ми отримали реальний шанс на зміни. Але без оновлення Верховної Ради все це не матиме жодного сенсу. Рада потребує нових облич, кваліфікованих спеціалістів, яким будуть небайдужі округи, які вони представляють. Я маю для цього і десятирічний досвід роботи юристом, правозахисником. Працював в органах МВС, де займався протидією корупції.  Маю цілий ряд наукових праць, опублікованих у наукових виданнях у галузі права. Працюю над дисертацією. Також маю кваліфікацію економіста, досвід роботи на великому бюджетоутворюючому підприємстві. А головне – щире бажання. KV: 94-й округ вважають одним із найбільш корумпованих. До того ж, цього року через нього балотується багато кандидатів, які вочевидь мають підтримку із Києва, про яку ви щойно говорили. Чому ви зробили  такий дивний і самовпевнений вибір? Сергій Дронов: А я, насправді, не мав жодного вибору. Бо це мій рідний округ. Я народився у Василькові, виріс тут, у мікрорайоні “Автопарк”, тут ходив до школи. Щоправда, більшість з моїх сусідів і друзів дитинства вже давно переїхали до Києва. Як кажуть: “Добре там, де нас немає”. Я з такою думкою не згоден. Добре там, де ми є. Тому я завжди знав, що житиму тут, у Василькові. Тут живе моя сім’я. І я впевнений, що Васильківщина та Обухівщина мають всі шанси стати комфортними для життя, багатими районами. У нас є для цього всі ресурси. Подивіться, що відбувається натомість? Обухівщина потерпає від сміттєвого апокаліпсису. Роками ніхто не спромігся навести лад на тому звалищі. При цьому Україна щороку експортує своє сміття до Польщі, де його переробляють і заробляють на цьому кошти. Хіба це не абсурд? Чому б не збудувати потужний сучасний сміттєпереробний завод, який дасть і прибуток і робочі місця місцевим жителям? І це при тому, що робочих місць не вистачає, малий бізнес “душить” корумпована місцева влада. Люди змушені їхати на заробітки до великих міст та закордон, залишати тут свої сім’ї. Молодь взагалі не бачить тут жодних перспектив. І це не дивно, подивіться на Васильків. Катастрофічно не вистачає доступних спортивних секцій, дитячих садків. Деякі школи через відсутність ремонту відвідувати взагалі небезпечно. Про стан нашого ЖКГ взагалі складають анекдоти. Особливо, що стосується водопостачання. Знаєте, що роблять васильківці щодня із сьомої до восьмої ранку? Чекають, поки з крану накапає склянка води.  А коли справа стосується якості цієї води, взагалі стає не до жартів. Вона просто неприйнятна. І це відбувається за 30 кілометрів від столиці найбільшої країни у Європі. Чому не залучити інвестиції? Чому не збудувати сучасні очисні системи? Те ж саме відбувається з дорогами, швидкою медичною допомогою, якої потрібно чекати годинами… І на моє глибоке переконання причина цього безладу – байдужість та безкарність можновладців. KV: Але що ви, як активний місцевий житель, який проживає тут вже 32 роки, зробили, аби змінити ситуацію зсередини? Сергій Дронов: Я багато працював і працюю над цими питаннями як правозахисник. І допомагаю кожному, хто звертається до мене по юридичну допомогу. Бо маю чималий досвід. Але ж можливість відстояти свої права повинен мати кожен громадянин. На жаль, від спілкування з нашими судовими установами часто просто опускаються руки. І тут ми повертаємось до кореню проблеми. Як юрист, можу вам впевнено сказати – країні необхідна не просто реформа судової системи, а її суттєве оновлення. Шлях до справедливого судочинства – відкрите обрання суддів, а не їх призначення. А це питання, як і багато інших, також вирішується у Верховній Раді. Саме тому я маю бути там. Навіть якщо доведеться перемогти численних конкурентів і пройти крізь всі випробування передвиборчої кампанії. KV: До речі, про конкурентів. Відомо, що після того, як ви оголосили  про свій намір балотуватися, деякі з кандидатів, які вже місяць “обробляли” цей округ, раптово не донесли своїх заяв до ЦВК. Як ви для себе це пояснюєте? Сергій Дронов: Я думаю, що це закономірна ситуація. Адже країна змінюється. Люди вже мають досвід виборів. І, на жаль, на собі відчули, що таке невиконані обіцянки. І мали справу з кандидатами, які приїздять до незнайомого округу, а потім зникають назавжди, наступного ж дня після виборів. Саме тому я дуже зрадів, але не здивувався їхній підтримці. Адже я кандидат, якого не доведеться шукати по всій країні. Я їхній сусід, до якого кожен може постукати у двері, звернутися по допомогу. Або прийти із пропозицією. Або, навіть, із критикою. І мені все життя ходити по цих вулицях. І дивитись в очі людям. Я готовий до цієї відповідальності. І впевнений, що разом ми зможемо принести до нашого округу саме ті зміни, яких він потребує найбільше.  Фото соцсетиКиевVласть

Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Баришівської об'єднаної громади Олександром Вареніченко. KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Олександр Вареніченко: Процедура об’єднання Баришівської громади розпочалася ще у 2015 році, коли набрав чинності Закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”, на той час я ще не перебував на посаді голови селищної ради. Тоді, у 2015 році, процес зупинився у зв’язку із порушенням документального оформлення процедури та проведенням чергових місцевих виборів. У 2016 році ми зібрали оновлений пакет документів, де було все правильно, але позитивного висновку від Київської обласної державної адміністрації теж не отримали. Вже на початку 2018 року знову почали займатись питанням об'єднання громади, були різні думки з приводу формату об'єднання. Я пропонував громаду у складі декількох сільських рад району, адже за моїми розрахунками велика Баришівська ОТГ не була б спроможною. Ми не маємо потужного економічного потенціалу, який забезпечив би велику громаду, створення маленької ОТГ дало б можливість сформувати фундамент, створити декілька бюджетоутворюючих підприємств, а потім вже приєднувати інші населенні пункти. Сьогодні ми маємо дефіцит бюджету 22 млн, на початку об’єднання ця сума складала 27 млн гривень. Розрахунки, зроблені спеціалістами U-Lead, були недостовірними. Хотілося б сьогодні почути їхні роз’яснення, та, на жаль, на наші запрошення щодо участі у сесіях селищної ради вахівці U-Lead не реагують. KV: За рахунок чого зменшився дефіцит бюджету? Олександр Вареніченко: За рахунок перевиконання дохідної частини бюджету. Звичайно, першочергово ці кошти будуть направлятися на фінансування захищених статей бюджету – оплату праці працівникам освіти, культури, медицини та енергоносії. KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл? Олександр Вареніченко: Цей рік - рік становлення. Насамперед необхідно було сформувати структурні підрозділи апарату та створити умови для їхньої діяльності, налагодити роботу старостинських округів (виготовити печатки, затвердити штатні розписи і таке інше); забезпечити в правовому полі процес передачі у комунальну власність селищної ради підприємств, установ та організацій, що перебували у комунальній власності Баришівської районної ради; впорядкувати земельні відносини - щоб податки за оренду землі надходили до місцевого бюджету в повному обсязі, адже, найголовніше – працювати над наповненням бюджету. Звичайно, мешканці громади очікували, що стане краще вже завтра. Так не відбувається, оскільки є багато проблем. Зокрема, не вистачає кваліфікованих кадрів і така проблема сьогодні існує у всіх об’єднаних громадах. Є проблема у відсутності професійного юридичного супроводу, тому у перспективі маємо заключити договір із адвокатським об'єднанням з надання юридичних послуг та правової підтримки. KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію? Олександр Вареніченко: Ми отримали інфраструктурну субвенцію у розмірі 1,7 млн гривень і будемо отримувати по 880 тисяч щомісячно до грудня 2019 року. Бачення в.о. старост та депутатів щодо розподілу коштів інфраструктурної субвенції різниться. Задовольнити всі потреби неможливо, тому ми прийняли спільне рішення, що будемо купувати апарат флюорографії та комунальну техніку для усієї громади. Також маємо кошти від області на облаштування інфраструктури за цільовими програмами. Наразі у Баришівці реалізується проект із облаштування двох футбольних полів зі штучним покриттям, одне з яких вже діюче, починаємо втілювати проект з реконструкції парку “Липняки”. KV: Яка ситуація склалася у селищній раді? Олександр Вареніченко: Є так звані “парашутисти”. Вони не місцеві і, на мій погляд, їм байдуже, що відбувається у селі - вони виконують партійні вказівки. Є також люди, які вперше стали депутатами - вони не до кінця розуміють, у чому суть депутатської діяльності. Частина депутатського корпусу думає, що вони мають ходити на сесії і голосувати “за” чи “проти”. На жаль, одиниці приходять із пропозиціями, інші - з проблемами без варіантів їх вирішення, кажуть – “ви голова громади, тому вирішуйте”. А щодо моїх пропозицій – доводиться переконувати, що це не особисто моя забаганка, незважаючи на те, що експерти з місцевого самоврядування, яких запрошували на навчання для депутатського корпусу намагались донести, що голова громади має виконувати рішення, а не думати замість депутатів. Серед депутатського корпусу є не тільки підприємці, а й досвідчені бухгалтери. Але коли я запитав, як будемо вирішувати проблему дефіциту бюджету, то відповідь здивувала – “вирішуйте самі”. Це позиція окремих депутатів. Але люди чекають змін, тому ми маємо працювати і домагатися результатів. KV: Які стосунки із старостами? Олександр Вареніченко: Частково впевнений, вони очікували швидких і позитивних результатів. До об’єднання, щоб переконати в успіхах децентралізації, їм наводили приклад та демонстрували успішні громади. Старости не розуміли, що може бути інакше, що бюджет району був дотаційним, тому зараз нам золотовалютний резерв не відкриється. До об’єднання бюджети і можливості сільських рад були різні – комусь пощастило із розташуванням поблизу траси – надходження в бюджет здійснювались за рахунок акцизу, хтось працював та намагався розвиватися співпрацюючи тісно із базовим господарством. Та очевидно, що коли за рахунок багатого сусіда починає жити сусід-пияка, який не хоче працювати, то вони обидва багатшими не стануть. І найголовніше - для злагодженого життя і розвитку має бути розуміння, що ми тепер громада. KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Баришівської ОТГ? Олександр Вареніченко: Залишилось дві сільських ради Баришівського району, які не визначились - Яблунівська і Семенівська. Ми - одна із найбільших громад в Україні: 18 сільрад, 26 населених пунктів та 24 068 дорослого населення. Часу у добі не додалось, а роботи стало дуже багато. KV: Яка ситуація із інвесторами? Олександр Вареніченко: У минулому році було два потужних проекти. Українсько-голландське підприємство “Т. Метер-Україна”, єдине у Європі, яке спеціалізується на виробництві пересувних інкубаторів. Два роки тому відбулася зустріч із директором компанії, яка обирала місце будівництва підприємства між Бельгією та Україною. Для них було важливо, щоб місцеве керівництво підтримувало розвиток компанії. Я надав такі гарантії і вже 18 червня цього року у Баришівці буде відкриття комплексу за участі консула Голландії із делегацією у кількості 100 чоловік та 40 чоловік із Китаю. На його побудову було витрачено більше 150 млн гривень. Підприємство вже випускає напівпричепи - пересувні інкубатори; один такий коштує біля 280 тис. євро. Їх поставляють у країни Європи, Північну Америку. Функціонує ще одне підприємство - Баришівська газонаповнювальна станція, де розташовано термінал для збереження газу. Залізницею надходять цистерни із скрапленим газом, який розвозиться по заправкам Київської області. Бюджет підприємства - більше 100 млн гривень. Крім того, на території громади є підприємство “Метало Гальва”, яке займається гальванічними процесами. Будівництво майбутнього потужного підприємства сьогодні намагаються зупинити псевдоактивісти. Проведені екологічні розрахунки, зустрічі із представниками КОДА, спільні наради із залученням фахівців з екології, громадськості, керівництва підприємства  - йдеться про будівництво 11-го комплексу групи компаній ТОВ “Нива Переяславщини”, яке є одним із провідних підприємств України у розведенні свиней та виготовленні м'ясо-ковбасних виробів. Зазначу - це дуже соціально відповідальне підприємство, яке власними коштами підтримує заклади культури, освіти та медицини громади. KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Олександр Вареніченко: Невдоволення є завжди, здебільшого через невідповідність наданих послуг діючим тарифам, зокрема скаржаться на незадовільний стан покрівель багатоповерхових будинків. Звичайно пояснюємо, що у тариф, який вони сплачують, включено вивіз сміття, прибирання прибудинкової території, обслуговування внутрішньобудинкових мереж. Коштів на проведення капітальних ремонтів покрівель тарифом не передбачено. Податки сплачуються однаково як жителями багатоквартирних будинків, так і мешканцями приватного сектору. І депутати, у яких округи - приватні сектори, обурюються -  чому ми маємо виділяти кошти тільки на ремонти дахів багатоповерхівок? Вихід із ситуації – створення мешканцями багатоповерхівок ОСББ, але активізуватися і взяти на себе відповідальність бажання у населення не виникає. KV: Чи є проблема із очисними спорудами? Олександр Вареніченко: Є проект з проведення санації напорного коллектора. На його будівництво йшли державні кошти, селищна рада цим питанням не займалась, це компетенція районної державної адміністрації. Частину грошей було освоєно, але з якоїсь причини роботи не завершуються. По закінченню робіт до колектора буде підключено не лише селище Баришівка, а й село Коржі. Наразі очисні споруди працюють, єдине - частина каналізації потребує вкладень і до зими ми це питання плануємо вирішити.  Підприємство “Райводоканал”, яке надає послуги громаді з водопостачання та водовідведення на даний час є комунальним підприємством Баришівської районної ради. KV: Чи є сміттєва проблема? Олександр Вареніченко: Наша громада одна із небагатьох, у якої виготовлений паспорт та офіційно оформлене сміттєзвалище. Територія його біля 4 га, ресурсів ще вистачає. Наразі укладено договір із підприємством, яке буде займатись сортуванням сміття після будівництва сортувальної лінії. Це підприємство за власні кошти встановило баки і здійснює вивіз сміття. Поставили баки й для роздільного сміття. Одна з проблем, над якою ми працюємо – заключення договорів. Приватний сектор вважає, що 30 гривень на місяць за вивезення сміття - це дорого. KV: Яка ситуація із перевізниками? Олександр Вареніченко: Міжміськими маршрутами займається Київська обласна державна адміністрація. Із перевізниками у межах громади укладено договори, але хотілося б, щоб серед них була налагоджена комерційна конкуренція. Після завершення договорів з діючими перевізниками будемо пропонувати брати участь у конкурсі підприємцям, які надають послуги транспортного перевезення із міст Бровари, Бориспіль та іншими “приватниками”. У майбутньому, якщо депутати підтримають, хочемо придбати комунальні автобуси у лізинг та встановити  доступні для населення тарифи і забезпечити транспортним перевезенням всіх мешканців громади, а не лише на марштрутах, які є прибутковими. Також плануємо створити день пільгового проїзду. KV: Які стосунки з районом? Олександр Вареніченко: На відміну від багатьох, наша районна рада, адміністрація та селищна рада працюють в унісон. Ми завжди вирішуємо усі проблеми спільно і в співпраці. KV: Чи є співпраця із областю? Олександр Вареніченко: Нещодавно губернатор проводив онлайн нараду з питань стану доріг, забезпечення дітей-сиріт житлом, забезпечення субвенцією сільської медицини. Під час наради я вкотре підняв питання ремонту шляхопроводу через залізничний міст, який зараз у жахливому стані. Ми разом із народним депутатом Павлом Різаненком, головою РДА, зустрічались із начальником відповідної служби у Київській області щодо ремонту вказаного шляхопроводу. Чиновник служби автомобільних доріг пояснював затримку ремонту температурним режимом, нібито роботи не можна починати. Жителі вже настільки обурені, що налаштовані мітингувати та перекривати дорогу. Про це губернатор області був попереджений. І знову зазначу, що 18 червня до нас приїдуть відкривати єдине у Європі підприємство, люди вклали 150 млн гривень у будівництво саме у Баришівці, то невже той шляхопровід настільки затратний, що ми маємо червоніти через нього? Деякі псевдоактивісти вже користуються ситуацією і всюди скандують, що “влада нічого не робить”. На жаль, згідно чинного законодавства вкладати кошти місцевого бюджету в ремонт вказаного об’єкту неможливо. KV: Чому вирішили піти на вибори від БПП? Які стосунки зі “Свободою”? Олександр Вареніченко: Мене намагались зняти, як кандидата на голову громади, зареєструвавши у Черкаській області у депутати Червонослобідської сільради. Подвійна реєстрація - автоматичне зняття з виборів. Є підозра, що це зробили представники “Батьківщини”. У виборчій комісії Черкащини виявилась ксерокопія мого паспорту, знята із особової справи. Підписи були підроблені. Члени виборчої комісії підтвердили, що бачать мене вперше. Я передбачав, що щось подібне може статись, тому що перед виборами з'явилися “реваншисти”, які дуже не хотіли бачити мене головою громади. Оперативне виявлення злочину відбулося саме завдяки співпраці із народним депутатом Павлом Різаненком, який за три роки попередньої каденції жодного разу не відмовив у допомозі. І на цей раз за його втручання, через тоді діючого губернатора Київщини, оперативно було повідомлено губернатора Черкаської області та керівника місцевої поліції про виявлені порушення виборчого законодавства. Очевидно, що в період передвиборчої кампанії у “Свободи” не було того ресурсу, який би стримав шалений тиск на мене. Та, незважаючи на мій перехід до БПП, я завжди працював і працюватиму по совісті і для громади, а не за вказівкою будь-якої партії. KV: Чи довго були членом “Свободи”? Олександр Вареніченко: У 2015 році на вибори я йшов як самовисуванець, незважаючи на те, що був членом партії ВО “Свобода”. Я не є технологом у політиці і вважав, що за партійної підтримки буде набагато легше. Виявилось - ні. Ще у 2016 році мав наміри вийти зі “Свободи”, які зумовила заява депутата, представника фракції ВО “Свобода” в Баришівській районній раді: “ми не голосуємо за бюджет, така наша політика, ми в опозиції до влади”. Не розумію, як можна не голосувати за такі важливі рішення і ставити у пріоритет не життєзабезпечення громади, а політичні амбіції. Сьогодні я працюю з усіма, хто робить щось на благо громади, жодна партійна директива не може бути вищою за потреби громади. KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Олександр Вареніченко: У 2020 році планую знову балотуватись на голову громади. Сподіваюсь на підтримку виборців. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр” Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища” Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк Фурсівська ОТГ не віддасть Білій Церкві свої землі та податки, - Микола Фурсенко Позиції Іванкова щодо будівництва ядерного сховища ніхто не питав, - Олександр Поліщук Фото: KVКиевVласть

Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Фурсівської об'єднаної громади Миколою Фурсенко. KV: Розкажіть про історію створення об’єднаної громади. Які труднощі виникали? Микола Фурсенко: Труднощі у реформі децентралізації є і зараз. На державному рівні ніхто не може запевнити громади, що об’єднання – це дуже важливий та обов’язковий процес. Утворення ОТГ є серйозним шансом для модернізації нашого життя та суспільства в цілому. Україна має йти європейським шляхом, інакше ми продовжимо жити у радянському режимі. Наразі усе змінилося – із колгоспів перейшли на фермерства, кооперативи, але домінують великі агрохолдинги та сільськогосподарські підприємства. Але більшість із них цікавить не розвиток сільських територій, а земля і прибуток. І до створення громади нам не вистачало повноваження для розпорядження своїми землями, їх роздавали через область, район. Тому ми розуміли, що децентралізація допоможе нам отримати не тільки повноваження, але й кошти для їх реалізації, що неодмінно дасть можливість покращення життя сільській громаді. Вже зараз нам це вдається, але з великими потугами.  З приводу труднощів, то керівництво міста Біла Церква бачила наші населені пункти у складі своєї ОТГ. Створенню нашої громади міськрада усіляко намагалась перешкоджати. Мер Геннадій Дикий приїздив у Фурси і мав можливість виступити перед жителями громади та приймав участь в обговоренні, але жодного голосу наші мешканці не віддали за приєднання до міста. Сільські громади мають бути, це хребет української нації. Саме ми, селяни, годуємо Україну. Околиці Білої Церкви – це колишні села, там купа проблем, які місто ще не вирішило. А у нас є можливість навести у себе порядок, своїми силами. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для сіл? Микола Фурсенко: Ми розробили план соціально-економічного розвитку сіл ОТГ, створено економічну базу, що дало можливість залучати кошти до місцевого бюджету. Села громади почали розвиватися, молодь виїжджає все менше, а залишається працювати в селах. Зросла народжуваність, а у школах та садочках стало на третину більше дітей. Ми побудували та відкрили новий садочок, діти забезпечені дошкільною освітою. Також ми поновили сферу культури, почали розвивати спорт. По освітянським програмам наші діти отримують нагороди на державному, обласному рівнях. Успішно розвивається художня самодіяльність, також у Фурсах діє дитячий театр, хореографічна та вокальні студії, є інструментальний ансамбль, художній колектив “Молодички”, два хорових колективи та дитячий ансамбль бандуристів. Нам вдалось покращити медичну сферу - маємо дві медичні амбулаторії та чотири фапи, відкрили дві аптеки. Крім того, ми виграли державний гранд на будівництво нової сучасної медамбулаторії в селі Фурси. Але найголовніше - це створення робочих місць. Нам вдалось створити у селах громади вже 1185 робочих місць. KV: Як залучуєте інвесторів? Микола Фурсенко: В першу чергу - ведемо прозору політику. Коли приїздять потенціальні інвестори, ми завжди вислуховуємо, приймаємо відповідне рішення і надаємо можливості реалізувати проекти, а це надходження до бюджету. Для потужних інвесторів у нас немає великих промислових площ. Є у нас ДП “Українська геологічна компанія” “Правобережна геологічна експедиція”, де раніше працювало понад 800 людей, а зараз - 100. Територія там дуже велика і наразі вона є промисловою базою села. Там розміщується 18 об'єктів господарювання різних форм власності. Вони складають близько 30% надходжень нашого бюджету. І ми будемо продовжувати розвивати цю зону. Також розширюємо мережу торгівлі, це і фізичні особи, і фермерські господарства, і кооперативи. Завдяки цьому створили кількасот робочих місць. Лише у Фурсах вже 32 магазини-кіоски, кафе. Люди працюють, залишаються у селі. KV: Села не скаржаться, що центр їх поглинає? Які стосунки із старостами? Микола Фурсенко: Із старостами робочі стосунки, по закону кожен має свої обов'язки і ми їх виконуємо. Особливих проблем із селами не виникає, у нас є спільний бюджет - ми разом його наповнюємо та порівну розподіляємо. І якщо, наприклад, 70% коштів надають Фурси, то це не означає, що іншим селам на розвиток та потреби ми надаємо 30%. Ми вирівнюємо показники. І на місцях починають розуміти, що від них також залежить їхній розвиток. Чим більше надходжень ми матимемо - тим більше матимемо можливостей реалізувати план розвитку громади. KV: Як миритесь із депутатами? Яка ситуація у сільраді? Микола Фурсенко: Проблеми завжди були і будуть, у кожної політичної сили власне бачення. На розвиток сільських територій завжди шукаємо компроміс для позитивного вирішення актуальних для громади питань. Частіше знаходимо порозуміння. Бувають суперечки через те, де поставити дитячий майданчик або коли почати ремонт дороги та освітлення. Такі питання дуже болючі, адже свого часу держава не допомогала, а тепер це зона нашої відповідальності. Ми цей факт прийняли, але все одно я вважаю, що має бути державна підтримка. У нас 200 кілометрів доріг і всього 10 тис. жителів. Ми не можемо усе відразу зробити, потрібен час. У нас є два комунальні підприємства, 426 об’єктів оподаткування, а ще хочемо мати власну пожежну службу, підрозділ охорони громадського порядку. Є над чим працювати на усіх напрямках розвитку. KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію? Микола Фурсенко: Отримали, інакше не могло бути. Була допомога на освіту та медицину, а також невеличка інфраструктурна субвенція на дорогу - 3,085 млн гривень. За 19 років мого головування вперше нам її надали. Цього місяця плануємо розпочати роботи, адже це центральна дорога, яку раніше обслуговував район. Зроблено заявки на об’єкти, що будуть виконані за кошти інфраструктурної субвенції на 2019 рік. KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до ОТГ? Микола Фурсенко: За півтора роки роботи наша громада показала непоганий результат, тому бажаючі вже є. Але це буде вирішувати обласна рада затвердженням перспективного плану. Сьогодні є ймовірність, що ще 4-5 сільрад до нас приєднаються. Це не тільки села Білоцерківського району, у нас фактично через дорогу починається Сквирський район. KV: Які стосунки із Білою Церквою? Конфлікт через затвердження кордонів, зокрема мікрорайон Гайок, вирішено? Микола Фурсенко: Це надуманий конфлікт з боку Білої Церкви. Кожна адміністративна одиниця, населений пункт, мала свої кордони. Так було і в Радянському союзі, так було ще до революції. Такі ж межі мали колись і Фурси. Вулиця Піонерська, селекційна станція, парк “Олександрія” - були частиною села. Ми розуміємо, що місту потрібно розвиватись. Вони забрали території, які межують із Фурсами, а це зокрема землі сільськогосподарського призначення, аеродром “Гайок”. Але ж треба мати совість. Ми не проти їх амбіцій, коли вони не порушують діючого законодавства. У жовтні 1999 було розпорядження КМУ, що житловий масив Гайок, Авіаремонтний завод, злітно-посадкова смуга та частина обладнання аеродрому було передано до комунальної власності Білої Церкви, у нас не було жодних заперечень. Але питання щодо землі під ними вирішує виключно Верховна Рада. Сільські межі встановлюються рішенням облради. За погодження Білої Церкви ми розробили свій генеральний план, схему-планування розвитку нашого села і наразі вони затверджені. Але це не означає, що у подальшому із містом у нас не виникне непорозумінь. Ми готові чимось поділитись і в першу чергу передати землі, на яких розміщені об’єкти комунальної власності міста. Білій Церкві Фурсівська ОТГ свої землі та податки не віддасть. Бо вони хочуть або все, або - нічого. KV: Жителі громади обслуговуються у лікарнях Білої Церкві платно? Хто компенсує витрати? Микола Фурсенко: За тих, хто звертався у медичні заклади Білої Церкви, платимо гроші. Але сьогодні ми створили свою первинну ланку медицини. Є домовленість із Білоцерківською лікарнею імені Семашко, районною лікарнею. Ми так само можемо співпрацювати із іншими медзакладами. Компенсуємо із місцевого бюджету. KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора? Микола Фурсенко: Ми співпрацюємо, є взаємна довіра. Часто проводимо спільні заходи. Роботу голови КОДА Олександра Терещука громада оцінює позитивно. KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії? Микола Фурсенко: Із тарифами, які встановлюємо ми, проблем немає. Заборгованості у наших комунальних підприємствах відсутні. Та оплатити тарифи, встановлені державою, можуть не усі наші жителі. Субсидії отримує кожна четверта сім'я громади. KV: Чи є сміттєва проблема? Микола Фурсенко: У Фурсах є законне сміттєзвалище, тому проблем тут немає. У інших населених пунктах полігонів немає, тому шукаємо інвестора для будівництва біогазового сміттєпереробного заводу. Вже ведуться перемовини, це буде екологічний завод, який до того ж збільшить кількість робочих місць у громаді. У поточному році такий проект буде втілюватись у Пищиках, потім плануємо будувати у Трушках. KV: Очисні споруди - чи є проблема у громаді? Микола Фурсенко: Це велика проблема у всій громаді. Як правило, у селах на це коштів завжди не вистачало. Необхідно проводити модернізацію системи водопостачання та водовідведення, але поки виділяємо КП дотацію для підтримки в належному стані споруд. KV: Розкажіть про ситуацію, коли від вас вимагали покинути посаду і погрожували гранатою. Через що це відбувалось? Кому це вигідно? Микола Фурсенко: Це більше політиканство, ніж погрози. Мене обрали громади усіх сіл, я отримав переконливу перемогу на виборах. За фактом погроз було відкрито провадження, виявлено правопорушення, але у результаті розслідування справу закрили через відсутність доказів. Такі ситуації відбуваються по всій країні. Щороку 70-80 голів через погрози добровільно йдуть з посад. У 95 районах громади ще не об'єднані. А дехто об’єднався поспіхом - і тепер не є спроможною ОТГ. Ті, хто виступають проти децентралізації, такі факти використовують на свою користь. Та всі реформи мають бути, альтернативи децентралізації немає. KV: Які плани маєте щодо кар'єрного зростання? Микола Фурсенко: У віці 71 рік планів щодо кар'єрного зростання не може бути. Я військовий пенсіонер, і мене це задовольняє. Я народився у Фурсах, і після військової служби проживаю у Фурсах, тому хочеться цю територію розвивати. Громада буде успішною, для цього є всі можливості. Найближчим часом ми затвердимо стратегію розвитку сіл ОТГ на 7-8 років і будемо її реалізовувати. KV: Готуєте наступника? Микола Фурсенко: Я не готую. Кандидатів багато, але громада має обрати достойного, щоб продовжити її зростання. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр” Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища” Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко Вже рік Тетіївська ОТГ чекає на погодження облради для затвердження меж, - Руслан Майструк Фото: KVКиевVласть

Відсутність гарячої або холодної води місяцями, постійні прориви труб та інші аварії, невиправдано висока вартість ЖК-послуг, що весь час зростає, – все це далеко не повний перелік проблем українців в комунальній сфері. Наразі ця тема стала такою ж актуальною, як, наприклад, незадовільний рівень медицини, або бюрократія та “кілометрові” черги в Пенсійному фонді. Тарифи не відповідають якості наданих послуг. До того ж, захмарні ціни жодним чином не заважають комунальникам несподівано, “без оголошення війни”, відключати гарячу чи холодну воду в будинках (або завдавати інших незручностей мешканцям). Наприклад, кияни не так давно пережили майже піврічну відсутність гарячої води (коли помитися можна було лише за допомогою додаткового “обладнання”). Тож, на тлі перманентних проблем громадяни активно шукають вихід з цього “комунального рабства”, намагаючись позбутися “тазикової диктатури” комунальників, люди почали масово встановлювати в квартирах бойлери. Та, вочевидь, державі і комунальникам геть невигідно, коли люди стають від них незалежними хоча б у чомусь. Відтак, на масове встановлення бойлерів Мінрегіонбуд зреагував оперативно, розробивши проект урядової постанови, що прямо протирічить низці положень чинного законодавства – в конституційній, цивільній галузях, а також у сфері захисту споживачів. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   В документі сказано, що власник квартири має змогу відмовитися від комунальних послуг лише тоді, коли, як мінімум, половина інших господарів житла і нежитлових приміщень в цьому будинку також від них відмовиться. Місцева влада буде розміщувати на своєму сайті перелік будинків-“відмовників” та почне приймати заявки на відключення. Оформлення цього документу схоже на порядок із радянських часів: в своєму “клопотанні” споживач має вказати причини відключення від центрального опалення  і до того ж – надати проектну документацію, що описує технічні характеристики щодо альтернативи централізованому опаленню. Дивно, як місцеві комунальні “царьки” ще не змусили людей у кінці заяви вибачатися за їх бажання відмовитись від послуг! Далі ж доведеться чекати на дозвіл від спеціальної комісії, процес надання якого може розтягнутися на невизначений час. З цього випливає, що споживачі не зможуть так просто відмовитися від централізованого постачання гарячої води та опалення, не пройшовши перед цим всі кола “бюрократичного пекла”. А чого лише варте правило, яке визначає достоту “радянську” й абсурдну норму: виявляється, замінити комунальну гарячу воду й опалення на бойлер або котел можна буде лише “колективно”! Мотивується таке обмеження тим, що воно допоможе зберегти систему опалення та гарячого водопостачання як таку. Мовляв, система опалення розбалансується, якщо від неї відмовлятимуться “точково”, а не цілими будинками. Виникає логічне запитання: кому потрібна така “збалансована система”, яка лише закріпачує людей, діючи за принципами комуністичного колгоспу? Проте, як показує нинішня практика, навіть за великого бажання “відхреститися” від люб'язних послуг українського монополіста стає дедалі складніше. А перестати платити йому – взагалі майже неможливо. Ось приклад споживача з Дніпропетровщини, який звернувся до нашої Асоціації. Чоловік давно позбувся батарей, але йому все одно нараховували заборгованість за ЖК-послуги. Абсурд ситуації зашкалював: багатотисячний борг за послуги, що апріорі не надавалися, призвів навіть до погроз з боку постачальника і виконавчої служби позбавити громадянина його житла! На превеликий жаль, вітчизняні можновладці та комунальники сприймають народ як “раба системи”, котрий не має права голосу і просто-таки зобов’язаний витрачати більшу частину зарплати на неякісні ЖК-послуги. А спроби українців вирватися с цього “замкнутого кола” породжують агресивний спротив влади у вигляді спроб протягнути антигуманні та протиправні постанови! Якщо вищезгадану “драконівську” постанову від Мінрегіону, винесену наразі на громадське обговорення, схвалять, то споживач не зможе без зайвих проблем придбати та встановити пристрій (бойлер, або котел) і за елементарною заявою скасувати угоду з постачальником. Водночас, згідно зі статтями 5 та 8 Закону України “Про захист прав споживачів”, держава має забезпечувати споживачам захист їх прав, надавати можливість вільного вибору та право вимагати розірвання договору та повернення сплаченої грошової суми. Тобто, жоден чиновник не має законної можливості примушувати громадян платити за непотрібну їм послугу! До речі, про правове “підгрунтя”. Чиновники мотивують власні відверто свавільні дії новим Законом про житлово-комунальні послуги (№ 2189), що набув чинності 1 травня ц. р. Проте, згідно з ним, споживач має повне право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого постачання тепла або гарячої води, розірвати договір про надання комунальної послуги. Необхідно лише попередити про це виконавця відповідної послуги не менш, як за два місяці до дати розірвання договору. Право відключення не поширюється лише на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку (крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем). Жодної норми про необхідність відмови від постачання гарячої води, як мінімум, 50% мешканців будинку у разі встановлення бойлерів в законі немає! Та й це ще не все. Припустимо, сусіди також  давно прагнуть позбутися комунального “вампіра”, що висотує зі споживачів гроші та нерви, і половина будинку погоджується перейти на автономне опалення. Та в такому разі перед споживачем постає новий бюрократичний “квест”, аби реалізувати свої права. Йому необхідно буде написати заяву із зазначенням причини відмови від послуг, дочекатися внесення свого будинку у публічний список, отримати рекомендації щодо відключення, підготувати проектну документацію (!). Важливий нюанс щодо неї - розробку та підготовку українець оплачує самостійно в повному обсязі. Але ж – про яку проектну документацію йдеться, якщо ЖЕКові потрібно лише перекрити воду в одній трубі?! Комунальний сервіс тут нагадує ображену колишню дружину. Навіть після “остаточного прощавай” від споживача він намагається всіма засобами стягнути кошти! Водночас, у розвинутих країнах такі послуги апріорі ніхто не нав'язує, а якщо раніше актуальна стала зайвою – громадяни можуть відмовитися від неї парою “кліків” на своєму комп'ютері. А от для української “правлячої верхівки” ні права споживачів, ні “електронна держава” жодного значення не мають. Головне – замордувати громадянина безглуздою бюрократичною тяганиною і здерти з нього якомога більше дармових грошей! Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”КиевVласть

Вже незабаром Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Тетіївської об'єднаної громади Русланом Майструком. KV: Розкажіть про історію створення об’єднаної громади. Які труднощі виникали? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Руслан Майструк: Ще 14 травня 2015 року я ініціював об'єднання 28 територіальних громад Тетіївського району з центром в місті Тетієві. Але 6 населених пунктів не підтримали процес об’єднання, і саме це стало причиною зупинки створення ОТГ в Тетіївському районі на два роки. Згідно із затвердженим Київською обласною радою та погодженим Кабінетом міністрів України Перспективним планом розвитку громад, ОТГ на той час можна було створити лише об’єднавши всі населені пункти району. Тобто, об’єднуватися можна було, але тільки згідно цього плану. На сьогодні ситуація інша, тому що відбулись законодавчі зміни: нині можна об’єднуватися з тими, хто цього хоче. Відносно тих населених пунктів, які відмовились входити в ОТГ, ми вирішили зробити паузу. Вони можуть приєднатися в будь-який момент за рішенням сесії сільської ради та сесії об’єднаної громади. KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл? Руслан Майструк: Перш за все була сформована команда, створені структури, яких в нас не було, адже до об’єднання це були функції державної адміністрації. Наша мета – це забезпечити надання якісних послуг населенню та розвиток громади. Саме для цього і був створений ЦНАП, який незабаром відкриється. Ми виграли грант від “Юлід з Європою” і зараз чекаємо техніку та меблі від них. В старостинських округах будуть віддалені відділення ЦНАПу, в яких буде надаватись близько 200 послуг. Гострою проблемою не лише для нашої громади, а й для інших громад по Україні є розбиті дороги. Саме тому ми купили установку Турбо-5000 на базі автомобіля Ман і тепер ми власними силами почали робити ямковий ремонт в громаді, і це значно здешевлює та покращує якість виконаних робіт. Ще купили вуличний підмітальний автомобіль, який з початку літа розпочне прибирання доріг громади. Майже відразу після створення ОТГ була написана Стратегія розвитку громади до 2023 року, яка вже затверджена і діє. Написано 132 проекти і частина з них вже реалізована. Ми увійшли до Асоціації ОТГ, ініціатив “Мери за економічне зростання” та “Угода мерів”, стали членом Асоціації “Енергоефективні міста України” та стали співзасновником “Асоціації громад місцевої демократії”. На сьогодні Світовий банк затвердив і високо оцінив наш “План економічного розвитку громади”, ми написали та подали на затвердження "План дій сталого енергетичного розвитку та клімату міста Тетіївської ОТГ до 2030 року", підготували інвестиційний паспорт громади, завершили написання “Сталого економічного розвитку Тетіївської ОТГ”.  І це не просто плани, які будуть покладені на полицю. Це конкретний комплексний план подальших кроків нашої громади. Навіщо це? Це і доступ до міжнародних грантів, це і сприяння формуванню іміджу інвестиційно привабливої громади, відкриття нових можливостей для розвитку. Загалом – це фундамент громади для подальшого розвитку. Щодо грантів, то крім перемоги в першому раунді фази впровадження програми "U-LEAD" 2018 рік, ми ще стали переможцями в проектах: "Цифрова громада", "Є-рішення для громад" 2018 року, “Смарт Громада - Створюємо разом”. KV: Села не скаржаться, що місто їх поглинає? Які стосунки із старостами? Руслан Майструк: Сьогодні в нас є виконуючі обов’язків старост і кожен із них переймається долею свого села. Однак 95% сіл – це дотаційні села, які використовують бюджет міста. Ми, в свою чергу, намагаємось не обділяти ні своєю увагою, ні коштами кожне село. KV: Як миритеся із депутатами? Яка ситуація у міській раді? Руслан Майструк: В нас підібралась злагоджена команда і кожен з нас працює на благо громади. Всі ситуації вирішуємо шляхом обговорень та конструктивних діалогів. KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію? Руслан Майструк: Так, за рахунок цієї субвенції ми зробили капітальний ремонт в ЦНАПі, купили техніку для ямкового ремонту доріг та дорожний пилосос. KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Тетіївської ОТГ? Руслан Майструк: Були звернення не від сільрад, а від самих жителів. Зараз потрібно провести зібрання мешканців, тож ця ситуація на переговорному етапі. KV: Як покращуєте інвестиційний клімат? Руслан Майструк: Ми вже зробили інвестиційний паспорт, який розміщений на сайті Тетіївської міської ради. Завдяки тому, що нам держава, до речі, першим в Київській області, передала більше 3 тис. га землі сільськогосподарського призначення і на тих землях, які не використовувались, а це близько 70 га, ми сьогодні ставимо сонячні електростанції. Вже оформлена вся документація і невдовзі розпочнемо будівництво. KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії? Руслан Майструк: Тарифи на комунальні послуги високі по всій державі. Там, де ми можемо їх контролювати і тримати на рівні допустимих – ми це робимо. Наприклад, тариф на водопостачання та водовідведення в нас один з найнижчих, порівняно з сусідніми громадами та районами. В Тетіївській ОТГ близько 3 тис. чоловік отримує субсидії. KV: Чи є співпраця з областю? Які надії покладаєте на нового губернатора? Руслан Майструк: Співпраця і розуміння з областю є завжди, адже ми відкриті і готові працювати з будь-якою владою, яка призначається чи обирається людьми. Ми намагаємось знайти компроміси та оптимальні для всіх рішення актуальних питань. Від нового губернатора очікую плідної співпраці та діалогу. KV: Які стосунки з районом? Руслан Майструк: З РДА ми завжди працювали результативно та знаходили спільну мову, з райрадою були певні труднощі під час передачі об’єктів з району в громаду. Зараз намагаємось вести конструктивний діалог і знаходити компроміси, адже від нашої співпраці залежить комфорт життя мешканців Тетіївщини. KV: Ви заявляли про знищення первинної медицини у всьому районі через рішення районної ради. У чому була причина? Яка ситуація із медициною зараз? Руслан Майструк: Сьогодні вся первинна ланка медицини району передана в ОТГ, навіть тих сіл, які не входять до громади. На сьогодні райрада жодної копійки на утримання приміщень первинної ланки медицини не відшкодовує, відповідно весь матеріальний тягар лежить на громаді. KV: Місто планувало розширити межі за рахунок сусідніх сіл. Чи отримали дозвіл від облради та Верховної ради? Що вже було зроблено? Які території плануєте включити до складу міста? Руслан Майструк: На сьогодні в місті діє новий генеральний план, який розроблений НДПІ “Містобудування” і на основі його був розроблений проект землеустрою щодо  нових меж міста. Проект пройшов обговорення і погодження міської ради, районної ради, погоджений з усіма сусідніми землекористувачами і переданий до обласної ради, але, на жаль, вже більше року обласна рада не погоджує даний проект, хоча він і пройшов погодження на двох комісіях обласної ради з одноголосним винесенням його на сесію. Обласна рада аргументує затримку в розгляді тим, що вони будуть розглядати це питання на черговій сесії, але зараз в них крім позачергових сесій, чергові не відбуваються. Прикро, що в нас четверта частина міста знаходиться за межами міста і це створює певні труднощі для людей, для підприємців. Дуже сподіваюсь, що найближчим часом всі ці питання будуть вирішені. KV: Очисні споруди – чи є проблема в місті? А у громаді загалом? Руслан Майструк: Очисні споруди у нас працюють, хоча вони і застарілі. Зараз виготовляється проект по заміні і переходу на сучасні очисні споруди, вивчався досвід Білорусії і маємо надію, що цей проект буде профінансований і втілений в життя. KV: У минулому році в Тетієві був спалах африканської чуми свиней. Як вирішили проблему? Яка ситуація зараз? Руслан Майструк: Так, в минулому році постраждали тварини і в приватному секторі, і в сільськогосподарських підприємствах. Було утилізовано велику кількість свиней. Міська рада зі свого боку вжила всіх необхідних заходів, але проблема у відшкодуванні коштів за поголів’я свиней, яке вони втратили, залишається, і в цьому питанні ми розраховуємо на підтримку держави. KV: Чи є сміттєва проблема? Руслан Майструк: Зараз у нас проходить пілотний проект, спрямований на ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ в старостинських округах ОТГ і встановлення сміттєвих контейнерів. За кошти інфраструктурної субвенції плануємо закупити ще один автомобіль для видалення твердих побутових відходів, а також контейнери і запустити програму вивезення ТПВ по всій території громади. В місті вже почали ставити контейнери для сортування сміття – так як це робиться в Європі. KV: Які результати розслідування щодо обстрілу вашого будинку, а потім нападу невідомих, у 2017 році? На вашу думку, хто і навіщо це зробив? Руслан Майструк: Я пов’язую цей випадок тільки з моєю роботою і, на мою думку, це була спроба вплинути на мою діяльність. KV: У 2017 році ви звинувачували прокуратуру Київської області у дискредитації вас, як міського голови. У чому причина? Чим закінчилась ця ситуація? Руслан Майструк: Ті звинувачення, які йшли на адресу міської ради були абсолютно безпідставними, адже виділені кошти з державного бюджету були використані за призначенням. Було зроблено заміну вікон і дверей у райвійськкоматі та будинку культури. Роботи зроблені, а відповідно всі звинувачення щодо міської ради зняті. KV: Які амбіції маєте щодо кар’єрного зростання? Руслан Майструк: Мрію завершити реформу децентралізації на території Тетіївського району, щоб в нас була єдина громада – так як це склалося історично до нас. Я готовий і надалі працювати на благо рідного Тетіївського краю, адже щиро хочу, щоб це була розвинена і квітуча громада з комфортним і затишним життям для її мешканців. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр” Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища” Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй Подейкували, що створення Миронівської ОТГ розвалить район, - Віталій Савенко

З 1 травня ц. р. повною мірою набирає чинність новий Закон України “Про житлово-комунальні послуги”. Нововведення назагал можна було би оцінити позитивно, оскільки вони нібито спрямовані на запровадження повноцінного ринку в усіх складових ЖК-послуг. Втім, успішна імплементація прогресивних положень закону може наразитися на негативні реалії вітчизняної економіки, серед яких чільне місце займають монополізм та “радянсько”-застаріла структура всього житлово-комунального господарства. До того ж, низка норм нового закону несе в собі конкретні ризики для українських споживачів. Основні з них і розглянемо в цьому матеріалі. Попередньо висловлю суттєву позицію. На мій погляд, введення законом так званого інституту управителів багатоквартирними будинками - це визнання державою власної неспроможності у реалізації чи не найважливішого компоненту житлово-комунальної реформи – масового створення об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. За весь період незалежності в Україні організовано до 30 тисяч ОСББ. Це – всього лише 20% із загальної кількості багатоквартирних будинків (до 155 тис.). З такою динамікою потрібно ще кілька десятиліть, щоб всі багатоквартирні будинки в країні реально керувалися співвласниками на рівні об’єднань. Водночас, у країнах ЄС – співвідношення зворотно протилежне. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Чи не означає це, що де-факто в Україні відсутня системна державна політика щодо ОСББ? Натомість, маємо низу косметичних нововведень, які особливої погоди на житлово-комунальному ринку не зроблять. Управителі – ставленики держадміністрацій? Одна з таких новацій - впровадження т. зв. інституту управителя – для тих житлових будинків, де ОСББ не створено. Основний аргумент з боку адептів нового закону полягає в тому, що цим нібито позбавляємося монополії архаїчно-радянських ЖЕКів. Оскільки споживачі матимуть змогу самостійно вибирати постачальників з усіх видів житлово-комунальних послуг. Втім, сьогодні це може стосуватися винятково обслуговування будинку та прибудинкової території – тут справді можна буде найняти компанію-управителя, яка фактично виконуватиме функцію ЖЕКу. Всі ж інші послуги - водопостачання, опалення, постачання газу та електроенергії, вивезення сміття - лишаються для українців безальтернативними! Яким чином споживач обиратиме серед постачальників, коли, наприклад, у Києві ці види послуг цілковито монополізовані олігархічним, чи комунальним (читай – чиновницьким) бізнесом – фірташовським “Київгазом”, ахметовським “Київенерго”, “Київводоканалом”, “Київтеплоенерго”, “Київкомунсервісом” тощо? Чи хтось бачить на обрії хоч яких-небудь конкурентів для цих “монстрів”? Наразі, дуже сумнівним в плані ефективності виглядає й інститут управителів, оскільки на практиці споживачі і в цьому контексті матимуть лише ілюзію вибору. Так, за новим законом, якщо протягом півроку мешканці будинку на загальних зборах не виберуть собі управителя, то цю структуру визначатиме шляхом конкурсу місцева держадміністрація (і така схема буде переважати – із-за фактичної пасивності величезної кількості громадян). Неважко здогадатися, що топ-чиновники сфери зроблять все для того, щоб, внаслідок імітації відбору, призначити “партнерську” структуру з метою подальшого отримання корупційної ренти. Хіба цього системно не відбувається в державі на численних “тендерах” - навіть в обхід “суперпрогресивної” системи “ProZorro”? Ще один суттєвий ризик для споживачів пов’язаний із формуванням ціни на послугу з утримання будинку й прибудинкової території. Як відомо, сьогодні ці тарифи визначаються місцевою владою. Згідно ж із новим законом, дана послуга більше не буде регулюватися на місцевому рівні, а визначатиметься “за угодою сторін”. І тут можна з високою ймовірністю передбачити, як “провладні” (та й інші) управителі пропонуватимуть мешканцям тарифи, від яких не можна відмовитися. Оскільки, ні держрегулювання, ні реальної конкуренції, ні вибору у споживачів не буде. Передбачаю, що у більшості випадків місцеві чиновники і надалі призначатимуть на обслуговування будинків свої “дочірні” структури, наживаючись таким чином на завищених тарифах.    Назагал, правильний ринковий механізм, що передбачає вибір постачальника, у нинішніх умовах навряд чи спрацює на благо споживачів. І ось чому. В Україні, згідно з даними Асоціації управителів житла, налічується всього 3 тисячі приватних управителів – на 120 тис. будинків (себто, одна структура на 40 будинків). Зважаючи ж на нерівномірне поширення цих компаній по всій країні, даної кількості навряд чи достатньо для ефективного обслуговування (для цього має бути принаймні вдвоє більше таких підприємств). До того ж, величезна проблема – в низькому рівні кваліфікації працівників цих структур. Про це нещодавно заявив навіть заступник столичного мера Петро Пантелеєв, наголосивши на необхідності встановлення кваліфікаційних вимог до цих фахівців, і паралельно – нових змін до закону з боку місцевої влади. І якщо навіть ЖЕКи не забезпечували адекватного обслуговування, то яку якість послуг з отримання будинків можуть забезпечити некомпетентні управителі? Таким чином, інститут управителя наразі виглядає лише квазі-замінником ЖЕКів – на практиці він виконуватиме функцію проміжної ланки між споживачем і реальним надавачем послуг. Відповідно, разом із тарифом - стягуватиме ще й додаткову плату за посередницькі “послуги” (їх він може замовляти навіть в ЖЕКу). Теоретично, цей інститут може ефективно запрацювати лише тоді, коли кваліфікацію і сертифікати управителів отримають ще кілька тисяч ФОПів або юросіб. Для цього ж необхідна розгалужена освітня мережа плюс ефективні навчальні програми – такого в Україні наразі немає. Та хіба нинішні топ-урядовці перейматимуться такими “дрібницями”? Адже, прийняли закон, поставили собі у звіті “галочку” - от вам і вся реформа! Інші декларативні й сумнівні норми Новий закон про ЖК-послуги передбачає стовідсоткове встановлення лічильників для комерційного обліку теплової енергії та води в усіх багатоквартирних будинках, що приєднані до зовнішніх мереж (крім мереж систем автономного водопостачання). Це має здійснюватися за рахунок постачальників послуг. Втім, дані підприємства нарікають на неможливість виконання даної норми – із-за величезної заборгованості споживачів, що на кінець минулого року становила суму в 50,76 млрд гривень. Очевидно, що без участі уряду дану проблему не вирішити – проте, жодного притомного плану топ-чиновниками до сих пір так і не озвучено. Зі схожих причин, наприклад, провалено реалізацію Закону “Про комерційний облік газу”, виконання якого постійно відтерміновується із-за фактичного саботажу з боку облгазів. Як результат: ні газових лічильників у квартирах українців, ні економії стратегічної сировини, яку ми здебільшого імпортуємо за непритомними цінами. У той час, як для споживачів вводиться пеня за прострочку оплати за послугу (нехай і в мізерному розмірі – 0,01 % за день), для постачальників нібито так само встановлюється відповідальність - за відключення послуги без причини, ненадання послуги понад встановленого терміну, за неякісні послуги тощо. Проте, вона є вкрай розмитою, не вимірюючись конкретними розмірами штрафів чи інших зобов’язань. До речі, новим законом регламентується право постачальників відключати боржників від усіх послуг – відтепер це стосуватиметься навіть опалення й водопостачання. Якраз у цьому контексті, наші громадяни якраз і не поспішали створювати ОСББ – оскільки до нинішніх новацій було набагато простіше відключити від ЖК-послуг за борги юрособу, аніж окремого мешканця. Отже, чи усувається новим законом пострадянська нерівноправність сторін угоди, за якої постачальник – “король”, а споживач – його “слуга”? Аж ніяк. Не допоможе навіть нібито вже створене Мінрегіонбудом додаткове відомство – Житлово-комунальна інспекція. Адже, існують значні сумніви в її неупередженості: насправді, державні чиновники перевірятимуть місцево-комунальних чиновників. І буде, як у прислів’ї: ворон ворону ока не виклює. І останнє, проте не менш важливе. Законом вводиться так звана абонплата, граничний розмір якої визначається Кабміном, – це окреме нарахування за експлуатаційні витрати постачальників на підтримку робочого стану комунікацій (з опалення, водопостачання, водовідведення, газу, електроенергії). Адепти цієї новації пояснюють введення абонплати необхідністю відокремити саму послугу від витрат на обслуговування абонента та мереж, – нібито такий підхід уможливить більшу прозорість ринку. Теоретично, цей платіж мають відняти від чинного тарифу, тоді загальна сума в платіжці не зросте. Щоб зрозуміти, як це буде діяти на практиці, слід згадати відповідний проект постанови Кабміну, винесений на “громадське обговорення” ще влітку минулого року. І ось які цифри щодо абонплати були озвучені чиновниками. З кожного зареєстрованого в квартирі мешканця планується стягувати (додатково до нинішніх платіжок): 76,84 грн. (тепло й гаряча вода); 33,62 (холодна вода і водовідведення) плюс 14,40 (вивезення сміття). Таким чином, в разі затвердження постанови, сім’я з 3 осіб змушена буде платити 375 грн. Це приблизно дорівнює сумі, яку нині платять кияни за утримання будинків і прибудинкової території. Виходить, що урядові мало стрімкого підвищення ціни на газ для населення і перманентного зростання тарифів на інші види послуг? Потрібно ввести ще й додатковий комунальний оброк для українців? Отже, прогноз такий: введення прогресивних норм закону – із-за неготовності уряду й гравців ринку, деформації останнього, із-за відсутності необхідних фінансових, інфраструктурних і кадрових ресурсів – розтягнеться на тривалі роки. Водночас, набрання чинності деякими положеннями закону ймовірно спричинить зростання “середнього чеку” за житлово-комунальні послуги й ще більш погіршить права споживачів. Більше за те, без комплексного програмного бачення з боку уряду -- в контексті дієвих інструментів лібералізації й демонополізації ЖК-ринку – основний, “корисний” масив закону так і залишиться мертвим. Тепер головне, щоб ми не отримали ще п’ять найближчих років демагогії замість реальних реформ в житлово-комунальному господарстві, адже стан його – як ніколи, критичний.  Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”КиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішилаKV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із в.о. мера міста Українка Обухівського района Тетяною Кучер. KV: Децентралізація - яка наразі проводиться робота? Проблеми? Тетяна Кучер: У нас проводиться активна робота по децентралізації. Вже прийняті рішення щодо об'єднання Українки із селами Жуківці, Верем'я, Халеп'я, Щербанівка. Наразі ми не можемо завершити процес, оскільки Трипілля ще не прийняло відповідне рішення, а ми із ними маємо спільні межі. Однак, у них були питання до минулої міської влади з приводу поділу земельних ділянок, були також певні питання з використання землі. Наразі із ними в нас налагоджений діалог, ми співпрацюємо. Проводимо зустрічі, пояснюємо перспективи створення громади. Я думаю, що найближчим часом ми вирішимо усі питання із Трипіллям і зможемо створити об’єднану громаду. Також рішення ще не прийняло село Витачів, але це не є проблемою, оскільки і без нього ми зможемо об'єднатися. Впевнена, що коли Українська ОТГ почне працювати і покаже на практиці усі переваги децентралізації, Витачівська сільрада залюбки до нас доєднається. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Інвестиційний клімат як покращуєте? Тетяна Кучер: Ми розглядаємо питання щодо залучення інвестицій для реконструкції очисних споруд і для подальшого будівництва сміттєпереробного заводу. Ми розуміємо, що розвиток може відбуватись саме за рахунок залучення інвесторів, тому також розглядаємо багато різних варіантів співробітництва. Сьогодні за кошти Європейського Союзу ми реалізуємо проект термомодернізації будівель палацу культури “Енергетик” та державних установ. На даху будівлі ПК “Енергетик” будуть встановлені сонячні батареї. KV: Чи є "сміттєва" проблема сьогодні? Тетяна Кучер: Аби найближчим часом не зіткнутись із великими “сміттєвими” проблемами, ми провели масштабну конференцію з питання роботи з відходами. Ми залучили до неї представників полігону №5, представників відділу житлово-комунального господарства і представників КОДА, Обухівської РДА, компаній з сортування, перевезення, збирання сміття. За результатами конференції ми зробили запити, в тому числі до КОДА і полігону №5, через невідповідність показників з вивезення сміття у період 2015-2018 років із показниками зібраного містом сміття. Наразі встановлюємо причину розбіжностей і хочемо документально це підтвердити. Тривалий час вивозом відсортованого сміття займалось приватне підприємство із Бучі, яким було вигідно безкоштовно вивозити наш пластик та скло. Але завжди були нарікання на неякісне прибирання сміття. І ця компанія, ще за минулої влади міста, подала лист, у якому зазначила, що вони відмовляються вивозити сміття безкоштовно, оскільки логістично це їм стало не вигідно. Сьогодні ще поки вони надають послуги безкоштовно, але вже стоїть питання щодо компенсації витрат на перевезення. Ми вирішили підійти до вирішення проблеми комплексно і до всіх організацій, які займаються у місті та районі відсортованим сміттям, направили листи, аби ті надали свої пропозиції. Оберемо найвигіднішу і визначимо обслуговуючу компанію. KV: Скандальні забудови, вирубка вікових дубів, побиття активістів, - чи дійсно в Українці мала місце незаконна забудова? Чи це штучно створені провокації? Тетяна Кучер: Ця ситуація почалась ще у 2008 році. Тоді земельна ділянка була виділена під забудову. Ще тоді усі особи, які вважали, що там знаходяться вікові дерева, могли подати заявку, щоб ці дуби були визнані історичною пам'яткою. Взагалі ніяких питань не виникло б. Але відбулось інакше - з 2008 року забудовник сплачував орендну плату за ділянку, потім отримав дозвіл на будівництво і разом з ним дозвіл на вирубку дерев, які там знаходяться. І тільки коли вони почали обносити ділянку парканом, з'явилися активісти, які заявили про вікові дуби. Я вважаю, що в цій ситуації позиція активістів побудована неправильно, їм потрібно було раніше говорити. І усі в місті добре знали про наміри забудовника ще з часу виділення ділянки. Крім цього є інформація, що активістам за їх діяльність видавали кошти. Наразі питання вирішено. Особи, квартири яких не добудували, об'єдналися в обслуговуючий кооператив, якому була видана ця земельна ділянка під будівництво. Також рішенням сесії було вказано, що усім власникам майнових прав мають запропонувати квартири відповідно до договорів, які були укладені із особами, що не виконали своїх зобов’язань і не добудували житло вчасно. KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи? Тетяна Кучер: На жаль, міська влада не може впливати на формування тарифів за житлово-комунальні послуги, які встановлюються енерго- та теплопостачальними компаніями. Ми робимо все можливе, аби стримувати зростання тарифів, але з іншого боку розуміємо, що підняття зарплати, інфляція у будь-якому випадку будуть впливати на ціни. Якщо, наприклад, підприємство з водопостачання не підвищить тарифи, воно стане збитковим. І тоді нам із бюджету доведеться дофінансовувати їхню діяльність за кошти, які б мали йти на благоустрій міста. Тому я вважаю, що ми маємо розуміти необхідність змін і адекватно реагувати на зростання тарифів. KV: Які стосунки із районом та вашим однопартійцем, екс-головою райради, Костянтином Шушаковим? Тетяна Кучер: Прекрасні стосунки із районом, у нас є порозуміння. Нещодавно на бюджетній комісії одноголосно підтримали виділення із районного бюджету нам коштів на придбання меблів та обладнання для школи №1, яка наразі добудовується. І також виділили кошти на ремонт глядацької зали палацу культури. В свою чергу ми надали субвенцію на заміну вікон у стоматологічній поліклініці, яка знаходиться на території міста, але підпорядкована районній раді. Із Костянтином Шушаковим ми працювали, коли він був головою райради. Зараз ситуація змінилась і ми прекрасно співпрацюємо із Олександром Кровкіним, який у свій час був його заступником, а зараз виконує обов'язки голови. KV: Сесії міськради частіше проходять скандально, ніж спокійно - у чому причина? Чому депутати поділились на два табори і налаштовані один проти іншого? Тетяна Кучер: Для деяких наших депутатів сесія міської ради - це показовий виступ. Ті люди, які хочуть привернути до себе увагу, використовують цей майданчик, щоб себе проявити. Також не будемо забувати, що наближаються вибори Президента, потім парламентські вибори. Усе дуже політизується, є особи, які хочуть показати певним чином свою владу. Але я впевнена, що головним показником є не емоційність проведення засідань, а критерій прийняття рішень. Всі рішення виносяться за ініціативи виконавчого комітету міської ради, який я зараз очолюю. І якщо ви подивитесь статистику прийняття рішень, то побачите, що усі рішення депутати голосують. Навіть ті політичні сили, які називають себе опозиційними. А якщо людина хоче показати на камеру себе - нехай, ми сприймаємо це нормально. Головне, щоб це не було на шкоду громаді. KV: На одній із недавніх сесій були присутні так звані тітушки, які не пускали до зали місцевих жителів. Тоді активісти стверджували, що їх привела місцева влада. Хто їх замовив? Чи заявили до поліції? Проводиться розслідування? Ті люди справді не місцеві? Тетяна Кучер: У цій ситуації є дуже цікавий момент. За день до проведення сесії до мене звернулися начальник Обухівського відділу поліції, начальник управління СБУ в Обухівському районі і прокурор Обухівського району. Вони мені сказали, що із електронної мережі Фейсбук та інших джерел їм стало відомо, що до нас привезуть із Києво-Святошинського району представників “Правого сектору”. Так і сталося - на так званих тітушках були шеврони “Правий сектор Києво-Святошинського району”. Вони підтримували петицію щодо проведення міжнародного аудиту земельних ділянок і всіх службових квартир. Насправді їм ще до сесії стало відомо, що я і так прийняла відповідне розпорядження про проведення аудиту та інвентаризації. У їхній петиції були незаконні вимоги, а саме: накладення мораторію на всі земельні ділянки і на здійснення будь-яких операцій, пов'язаних із будівництвом та земельними ділянками. Потім з'явилася альтернативна петиція від осіб, які мають намір отримати земельні ділянки і здійснювати на них будівництво житла, у тому числі це учасники АТО. Ми пояснили двом сторонами, що ми і так зацікавлені в тому, щоб викрити усі схеми наших попередників. Тому на сесії ми ще раз підтримали моє розпорядження щодо суцільної інвентаризації. Я вважаю неприпустимим, щоб були присутні люди, які влаштовують провокації. А з якого приводу був спір - досі не зрозуміло. Ми відразу заявили до поліції, там відкрили кримінальне провадження, тривають слідчі дії. KV: Чи розпочато процес інвентаризації? Є попередні результати? Тетяна Кучер: Так, наразі я дала вказівку кожному структурному підрозділу виконкому міськради, комунальним підприємствам, інвентаризація розпочата і триватиме до кінця травня. Після цього буде проведено аудит. За попередніми результатами інвентаризації КП “Міський ринок” встановлено, що там була затверджена територія для прибирання, яка у декілька разів перевищує площу самого ринку. Тобто площа складає 7 тис. м², а за договором, укладеним минулим керівництвом міста та екс-начальником ринку, територія прибирання - майже 23 тис. м². За рахунок цього нам вдалося зменшити тарифи для підприємців ринку. KV: Виконавчий комітет міськради писав заяви, аби піти у відставку. Хто насправді покинув посади? Тетяна Кучер: До мене зараз приходять містяни і кажуть, що якби ми жили в радянські часи, то минулу міську владу вже б розстріляли за усе, що вони тут наробили. Так, вони написали заяви і не “за власним бажанням”, а “за згодою сторін”. І згідно ним минулий секретар та в.о. міського голови Катерина Проценко звільнила співробітників виконкому ще до рішення сесії, якого взагалі і не мало б бути. Потім звільнилась сама. Вони також змушували звільнитись працівників комунальних підприємств, аби створити колапс у місті. Сподівались, що тоді містяни навколішки їх будуть благати повернутися. Хотіли зробити таке собі щеплення від непокори. Але у законний спосіб депутати обрали в.о. голови мене. Колапсу, на який вони розраховували, не сталося. Ми обрали нових заступників, які вже працюють. Місто провело тендери на прибирання території, озеленення, утилізацію сміття. Керівники КП не звільнились, пішов з посади тільки керівник підприємства з обслуговування житла, на його місце прийшов інший. Життя не стоїть на місці, всі зміни тільки позитивні. KV: Також минула влада однією із причин відставки називала небажання затверджувати ДПТ, у якому нібито багато порушень. Нова влада його затвердила? Тетяна Кучер: В Українці було організовано кооператив, який би задовольнив житлові потреби соціально незахищених верств населення. Вони звернулись за виділенням ділянки, яка знаходиться на балансі міськради. Ми розглядали різні варіанти і проголосували за виділення ділянки, яка знаходиться в межах лісового господарства. Розуміючи це ми подали звернення до Кабміну для вилучення ділянки в установлений законом порядок для передачі її кооперативу. Є багато людей, які потребують поліпшення житлових умов і саме за рахунок будівництва кооперативів ми можемо уникнути комерційної надбавки. Яким має бути житло будуть погоджувати саме члени цього кооперативу і також самостійно вони будуть обирати виконавця послуг і встановлювати плату за житло. Але поки Кабмін розгляне це питання, пройде багато часу, а люди і так вже давно чекають, а там переселенці, учасники АТО, яким не виділяють земельні ділянки. Тому ми зіткнулись із ситуацією, коли з одного боку є потреба, а з іншого - відсутність навіть підходящої ділянки. Поки тривав процес, існуючий кооператив створив ще один кооператив. І його учасники знайшли ділянку, яка знаходиться у приватній власності і щоб використати її під житлову забудову, потрібно було розробити детальний план території. Минула влада займалась підготовкою, затверджувала графіки і таке інше. Але в останній момент вони змінили свою думку і відмовились його затверджувати, не тільки підвівши людей, а вони просто нівелювали їх потреби. При чому безпідставно. Наразі ми затвердили детальний план території для будівництва доступного житла. KV: Громада була негативно налаштована проти забудови набережної. Чи прислухались до їхньої думки? Тетяна Кучер: Я стояла на захисті громади міста і також виступала категорично проти забудови. Набережна - це наша окраса, насолода для очей. І її хотіли просто зруйнувати. Працювала погоджувальна комісія, членом якої я була, і ми наполягали, що набережну навпаки потрібно розвивати, створювати місця для відпочинку, спортивні майданчики. Ось на стіні висить вже 15 років проект по будівництва стадіону, який навіть не почали реалізовувати. Тільки розроблялась проектно-кошторисна документація, а по факту нічого не робили. З приводу забудови набережної - минула влада навіть не передала розробнику проекту рекомендації погоджувальної комісії. Зараз я можу сказати, що в пріоритеті винятково будівництво соціально необхідних об'єктів і ми не допустимо порушення прав жителів громади. KV: Вперше Українську міську раду очолила не місцева людина. У мережі ширились чутки щодо скандалів за вашою участю щодо підробки документів (затримання СБУ), багато містян були впевнені, що керувати містом ви будете не у їхніх інтересах. Як можете прокоментувати цю ситуацію? Тетяна Кучер: Є люди, яким дуже хочеться знайти щось таке, чого в принципі не могло бути. Можу заявити, що ніякі документи я не підробляла. Такі намагання дискредитації мене, як особистості, можуть свідчити тільки про те, що я рухаюсь у правильному напрямі. Якби у СБУ були до мене претензії, то навряд чи мене відпустили б. Мені дуже прикро, що минула влада міста, які вважали себе місцевими, керувались винятково своїми інтересами у питаннях управління містом. А я, навпаки, не буду розводити тут “кумівства” і “прощати” родичам плату за землю і надавати якісь незрозумілі привілеї. KV: Згідно реєстру, ви досі є керівником кооперативу “Лушпайник”, до того ж не припинили адвокатську діяльність, що вимагає закон у разі зайняття посади керівника містом. Чому так сталось? Тетяна Кучер: Це не відповідає дійсності, оскільки мною протягом трьох днів з моменту, як мені стало відомо, що я не можу поєднувати свою діяльність із адвокатською, було подано до Ради адвокатів регіону відповідну заяву, чого і вимагає закон. Усі зміни було внесено до Єдиного реєстру адвокатів, там чітко зазначена дата припинення моєї діяльності. Я повністю дотримала норми закону. Що стосується обслуговуючого кооперативу - це не суперечить закону, оскільки він не є прибутковою організацією і не здійснює жодної господарської діяльності. KV: Які стосунки із Ігорем Кононенко? Тетяна Кучер: Він дуже допомагає нашому округу. Серед інших, за його сприяння будуть завершені ремонтні роботи дорожнього покриття траси Р-01 і дороги Українка-Трипілля-Київ. У нас була багаторічна проблема із майже відсутністю покриття. Роботи почались у минулому році, але через зміну підрядника та закінчення бюджетного року вони були припинені і найближчим часом будуть відновлені. KV: Чи є співпраця із областю? Тетяна Кучер: Так, є порозуміння із обласною радою та адміністрацією. Нещодавно ми спілкувались із Олександром Терещуком щодо тих програм, які могли б співфінансувати. КОДА дуже активно долучилася до процесу будівництва школи №1, щоб на початку нового навчального року початкові класи могли почати там навчання. KV: Чому пішов Павло Козирєв? Чи зберіг він вплив на міськраду? Часто з ним спілкуються депутати, працівники ради? Тетяна Кучер: Якби він зберіг вплив на міськраду, то, напевно, не приймалося б жодного рішення за нашою ініціативою. Сьогодні ми маємо більшість у раді, депутати розуміють, що працюють на благо громади, а не задля приватних інтересів Козирєва і його команди. На жаль, вони здатні лише на розповсюдження провокаційних листівок, інформація у яких не відповідає дійсності. Наприклад, нещодавно люди із оточення Козирєва розклеїли оголошення, що недільної ярмарки не буде. Міські жителі вийшли у неділю і побачили, що ярмарка працює. Це щонайменше смішно. Так звана опозиція міськради із Павлом Козирєвим спілкується, інші депутати не вважають за потрібне, оскільки за 15 років він не зробив майже нічого корисного для міста. Він публічно заявив, що пішов з посади, оскільки знайшов краще місце роботи. Незважаючи на те, що люди його обрали, він просто пішов. KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Тетяна Кучер: Хочу втілити у місті ті проекти, на які давно чекають жителі. Вірю, що нам вдасться показати результат. Кар'єрне зростання має бути завжди, але воно має бути своєчасним. Наразі я працюю тут і роблю це не заради кар'єри, а щоб поліпшити життя містян. Думати про роботу в області чи парламенті у мене навіть немає часу, в Українці накопичилось дуже багато проблем. Як буде далі - життя покаже. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Фото KV KиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова з мером Василькова Володимиром Сабадашем. KV: Децентралізація - які плани? Яка проводиться робота? Проблеми? Володимир Сабадаш: Ми надсилали запрошення тим селам та селищам, з якими об'єднання могло би бути економічно доцільним. Погодилась на об'єднання тільки одна сільська рада. Інші ради вирішили створювати громади окремо, без міста. Хоча я вважаю, що це неправильно як з економічної, так і з соціальної точки зору. Наразі місто витрачає близько 8 млн гривень на діток із району, які ходять до наших шкіл та садочків. Як би сильно населені пункти не хотіли відокремитись від міста, все одно центр усіх послуг у Василькові, тут вони набагато якісніші. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Дуже сподіваюсь, що цієї осені процес буде завершено, адже вже у 2020 році об'єднання буде обов'язковим і відбуватиметься відповідно до закону. KV: Як покращувати інвестиційний клімат? Володимир Сабадаш: Ми не можемо порівнювати свій бюджет із іншими пристоличними містами. В нас дуже мало підприємств. Раніше Васильків був дуже розвинутий промислово, але за 30 років незалежності зникло декілька військових заводів, шкіряних заводів, швейних фабрик. Зараз усі ці підприємства викуплені у приватну власність і їх власники чекають нагоди, щоб або дорого продати, або здати землю в оренду. Наразі ми розглядаємо проект будівництва на 11 га багатоквартирних будинків. Для залучення інвесторів ми максимально спрощуємо формат спілкування, відкидаємо бюрократію. В нас є гарний приклад співпраці між державою та приватним підприємством - військовий завод, який останнім часом потужно запрацював. Він виготовляє військову техніку на замовлення Міністерства оборони і нещодавно на фронт відправив 45 ювілейну машину. KV: Проводите земельні аукціони? Володимир Сабадаш: Так, ми започаткували таку практику. Провели аукціон на земельну ділянку 1,2 гектари, віддали під житлову забудову. Зараз вносимо зміни у детальні плани територій і, скоріше за все, в цьому році там розпочнуть будівництво.  Взагалі із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники. На жаль, пропозиції щодо великих об'єктів, підприємств та заводів, не маємо. Взагалі я вважаю, що покращити економічну ситуацію нашого міста зможе процес створення Київської агломерації. Ми спілкуємось зі столицею щодо цього напрямку. KV: Чи актуальна "сміттєва" проблема? Володимир Сабадаш: Такої проблеми в місті немає. Нещодавно ми провели конкурс і уклали угоду з підприємством, яке співпрацює із сміттєпереробним заводом, що розташований недалеко від нас. Все сміття вивозять туди. Звісно, є проблема, пов'язана із людським фактором. Не кожен житель міста хоче заключати договір на вивезення сміття і платити за це. Тому іноді нам доводиться ліквідовувати несанкціоновані звалища. Та, на жаль, поки це питання не буде врегульоване на державному рівні, прийняттям закону щодо фіксованої ціни для квартир і приватних будинків, нічого не зміниться. KV: “Тарифні” бунти є, чи громаду у цьому розрізі все влаштовує? Володимир Сабадаш: Раніше у нас цим питанням займався комбінат комунальних послуг, але ми провели конкурс і заключили договір із двома управляючими компаніями. Зараз усі тарифи обговорюються із мешканцями кожного будинку. Звісно, є проблеми, адже люди хочуть отримувати якісні послуги без підвищення цін. Наразі у тепломережі заборгованість за опалювальний сезон складає майже 7 млн гривень. У минулому році також була заборгованість, і тоді ми компенсували кошти із міського бюджету. Але через це довелось відкласти фінансування шкіл, садочків та доріг. Громада таке рішення негативно оцінила, тому у цьому році ми пішли до суду. Потрібно розуміти, що заборгованість виникає через людей, які не сплачують за послуги вже декілька років. Я вважаю, що несправедливо, коли пенсіонери віддають останні гроші за комуналку, а дехто просто не хоче і не платить. KV: Школи - на якому етапі побудова зруйнованої школи №6? Володимир Сабадаш: Ми дуже довго виготовляли документи на цю школу, адже було порушено кримінальну справу і проводилось дуже багато експертиз. Наразі будівництво розпочато, там вже готовий фундамент. Бюджет, який ми можемо витрачати на першочергові проблеми міста, складає 40 мільйонів гривень. Враховуючи наше господарство, будувати школу за ці кошти просто неможливо. Наразі нам дуже допомагає в питанні фінансування народний депутат Ігор Кононенко. Ми маємо державну субвенцію, також допомогла область. Всього на цей рік заплановано 50 мільйонів гривень. Також ми подали документи у Державний Фонд Регіонального Розвитку для отримання грошової допомоги.   Взагалі проект будівництва розрахований на 3 роки, його вартість складає 214 мільйонів гривень. Якщо ми отримаємо кошти раніше, то, звісно, школа буде побудована швидше. KV: Як вирішуєте проблему переповнених навчальних закладів? Володимир Сабадаш: Проблема досить гостра, деякі школи навчаються в дві зміни. У дитячих садочках ми відкрили три додаткові групи, це приблизно 70 місць. Черга складає близько 100 діток. Наразі районний відділ освіти планує переїзд і ми переводимо в те приміщення свій відділ освіти, так в нас буде вільне приміщення для облаштування садочку, що дозволить повністю вирішити питання по дошкільним закладам. Крім того, в нас будується житловий комплекс, забудовник якого зобов'язався побудувати дитячий садочок. Варто відмітити, що ми ставимо обов'язкову умову усім забудовникам - якщо хочете будувати житло, маєте побудувати школу чи садок. Зруйнована школа №6 була розрахована на 600 учнів, нова школа буде мати тисячу місць. Цього буде для наших школярів достатньо. Також ми прийняли рішення міської ради про безкоштовне перевезення школярів.  Наше місто єдине в області, де є комунальне підприємство, яке займається внутрішніми перевезенням на території міста. Утримання цього підприємства обійдеться місту у 2-3 млн гривень, але школярі можуть пересуватися безкоштовно. До кінця року кошти виділені. KV: Скільки відсотків петицій, які були підписані, наразі втілено? Володимир Сабадаш: У минулому році ми вперше виділили 300 тис. гривень на громадський бюджет, у цьому році сума вже 600 тисяч. Містяни та громадські організації подають багато проектів, деякі з них вже реалізовані. Жоден не залишається без уваги. KV: Проблеми із водою у багатоквартирних будинках - яка наразі ситуація? Володимир Сабадаш: Проблема ще існує. Річ у тім, що система водопостачання у жахливому стані. В нас немає такого дня, щоб не сталось прориву. А якщо такий день і є, то ми його відмічаємо червоним на календарі. Для вирішення проблеми ми буримо нові свердловини. Завдяки допомозі Київської обласної адміністрації та народного депутата ми зробили 5 нових свердловин, у цьому році завершимо будівництво нової лінії. Отримаємо додаткову воду. Також розроблено проект на обеззалізнення води, з цим теж велика проблема. Через великий вміст заліза, більшість жителів використовують воду з кранів як технічну. Якісна вода в місті тільки в одному районі - у військовому містечку. Але знову ж таки - люди не можуть зрозуміти, що водоканал не може бути постійно збитковим, його потрібно фінансувати. Всі проти підвищення тарифів, у нас ціна найнижча в області. Наразі ми все ж таки розробили проект рішення для підвищення тарифів, але ціна все одно не буде вищою, ніж в інших містах. KV: Невідомий МАФ на центральній площі - звідки там з’явився? Його вже прибрали? Володимир Сабадаш: Це кав'ярня, яка досі стоїть на тому місці і має успіх. Люди, які намагаються здійняти навколо цього МАФу бучу, працюють у місцевого підприємця, який свого часу безкоштовно отримав від міста очисні споруди. Наразі вони в жахливому стані, запахи тут неймовірні. І переключаючи увагу громади на усілякі псевдоскандали ці активісти намагаються відвернути увагу від дійсно важливих проблем. По цьому факту ми подали до суду. Була інша ситуація: ми давали дозвіл на встановлення МАФу у військовому містечку. Йшлося про 40 квадратних метрів площі, а привезли туди споруду на 400 “квадратів”. Звісно, що жителі обурилися і ми спільно із ними її звідти прибрали і скасували дозвіл на розміщення. Всі інші ситуації штучно створені. KV: У лютому 2014 року ви склали повноваження міського голови. У чому причина? Чому повернулись на пост? Володимир Сабадаш: З 2010 року я очолював міську організацію Партії Регіонів. Після Революції Гідності склав повноваження міського голови. У 2015 році я виграв вибори.   KV: Дерибан землі - чи була правдивою історія із виділенням сотень гектарів землі Партії Регіонів? Володимир Сабадаш: У місті навіть немає стільки землі. Я точно впевнений, що такої ситуації не було. KV: Племінник Присяжнюка - так вас часто називають. Які наразі стосунки із екс-губернатором? Він для вас авторитет? Завдяки йому ви зараз міський голова? Володимир Сабадаш: Я гордий тим, що працював із Анатолієм Присяжнюком. Він дуже сильний управлінець. Я працював у Службі Безпеки України, де він був заступником голови, там ми і познайомились. У 2010 році він мене запросив  попрацювати в іншій сфері. Тоді я очолив Васильківську районну державну адміністрацію. Анатолій Присяжнюк - авторитетна особа. Зараз ми не спілкуємось. Не можна сказати, що завдяки йому я - міський голова. Я міський голова завдяки людям. KV: Політичний аспект: чи з'являлися в місті кандидати в президенти? Були факти порушень? Володимир Сабадаш: Ми працюємо згідно з чинним законодавством і жодних порушень не зафіксовано. Звісно, кандидати тут були і наразі я очолюю штаб Блока Петра Порошенко. З повною відповідальністю можу заявити, що ситуація із нібито підкупом виборців в області - це все неправда. Кажуть, нібито виборцям роздають кошти за голоси, але насправді існує програма “Турбота”, яка проголосована депутатами всіх фракцій і яка передбачає виділення коштів малозабезпеченим громадянам. KV: Які стосунки із Ігорем Кононенко? Володимир Сабадаш: Ділові. Він дуже багато допомагає місту. Він прийшов до нас у минулому році і за його сприяння зроблено більше десятка вулиць, які не ремонтувались з того часу, як існує місто. Школи, садочки, освітлення - з усім цим допомагає Кононенко. Сьогодні ми освітили близько 60% міста. Найближчим часом плануємо взяти кредит, щоб повністю вирішити питання освітлення. Можу сказати, що з 2010 року ніхто не вкладав стільки сил у місто, як це робить наш народний депутат. Він знає, що в місті є три основні проблеми - це вода, школи та дороги. Так, проект по воді завершено в цьому році, питання зі школою на цей рік також майже вирішено, а стосовно доріг - ми отримаємо субвенцію і, також цього року завершимо проект реконструкції об'їзної дороги по вулиці Декабристів, там сума майже 250 млн гривень. Буде 4 полоси із сучасними зупинками, освітленням та інтернетом. KV: Чи має вплив на політикум міста Тетяна Засуха? Володимир Сабадаш: Не можу відповісти, я з нею давно не спілкувався. Але ми працювали разом у 2012 році і можу сказати, що вона дуже вольова та сильна жінка, яка змогла побудувати свій бізнес, яка допомагає людям. Звісно, кожен має свої переваги та недоліки. Але якщо ви заїдете у Ковалівку, де вона живе та працює, то будете приємно вражені рівнем розвитку цього села. KV: Чи виділяються земельні ділянки учасникам АТО? Володимир Сабадаш: Звісно виділяються, але межі міста ще не визначені, тому на отримання землі є черга. Є певні моменти із районною державною адміністрацією, яка має затвердити межі перед тим, як ми подамо їх у Верховну Раду. Тому наразі по тим землями, які маємо, розробляємо детальні плани територій та видаємо учасникам АТО.  Вже ділянки отримали приблизно 130 бійців, черга більше ніж 400 осіб. І основна проблема саме в відсутності землі. Окрім учасників АТО, в нас є молоді сім'ї та інші жителі міста, які також хочуть будуватись. Я думаю, що проблему легко може вирішити створення Васильківської ОТГ. KV: Чи відомо щось по історії з Детинцем, яким володіє фірма, близька до екс-мера Іващенка. Що з самим екс-мером? Володимир Сабадаш: Я знаю, що є таке проблемне питання і наразі ми готуємо пакет документів на подачу до суду. На жаль, в цю історію був втягнутий місцевий житель, фахівець з історії. З умислом це було зроблено чи ні -  я не знаю. Але знаю, що було роздано багато земель на валах, які представляють собою історичну цінність для міста і взагалі для України. З приводу долі самого екс-мера, нічого не можу сказати, не цікавився. KV: Що зі справою про хабар головного архітектора міста? Володимир Сабадаш: Цю справу розглядає суд. Я б не хотів говорити на цю тему, адже це людські долі. Але мені точно відомо, що людина, яка приносила хабар,  приносила його не вперше, і не в одне місто Київської області. Ця людина у незаконний спосіб будує житло і за допомогою правоохоронних органів вводить його в експлуатацію, а потім продає. Я думаю, що вся ця історія просто провокація і суд встановить справедливість.   KV: Пам’ятник Героям Небесної сотні - у багатьох містах встановлено, чому немає у Василькові? Проект готовий, підрядник є. Володимир Сабадаш: Не можемо дійти згоди із комісією щодо встановлення цього пам'ятника. Є спір з приводу того, як саме він має виглядати. Є в нас місцевий житель, скульптор, який розробив проект. І я думаю, що все ж таки його буде затверджено і сподіваюсь, що цього року пам'ятник буде встановлено, місце для нього вже визначено.  Залишилось ще знайти кошти. KV: Чи змінилось щось для міста із приходом нового губернатора? Володимир Сабадаш: У мене ніколи не було проблем з Олександром Горганом і, зараз немає проблем з Олександром Терещуком. Всі губернатори йдуть місту назустріч. Тому, можу тільки подякувати. На нового губернатора покладаю великі надії. В першу чергу, у найважливішому для міста питанні - відбудові шостої школи. KV: Які стосунки з районом? Володимир Сабадаш: Нормальні робочі стосунки. Є невеликі проблеми із затвердженням генерального плану, але я думаю, що поступово ми їх вирішимо. Тим паче, після створення об'єднаних громад, районна рада та РДА втрачають свої юридичні повноваження. KV: Яка ситуація в міськраді? Як миритись із депутатами? Володимир Сабадаш: Майже всі депутати переживають за проблеми міста, ніяких яскравих подій, як у Верховній Раді, в нас немає. Звісно, кожен має свої політичні інтереси, але, в цілому, є співпраця. Всі розуміють, що в іншому випадку до нас не прийдуть інвестори, в місто не будуть вкладати кошти. KV: Чи були ситуації, коли пропонували хабара? Як реагували? Володимир Сабадаш: Ні, таких ситуації не було. Можливо через те, що усім відомо, що я виходець із правоохоронної системи. KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Володимир Сабадаш: Мені подобається тут працювати. Місто Васильків та у майбутньому об'єднана територіальна громада мають великі перспективи. Цей напрямок не настільки розбудований, як інші пристоличні території. А коли поблизу Білої Церкви буде збудовано міжнародний аеропорт, ми взагалі отримаємо нове дихання. І не тільки ми, а всі, хто поблизу Одеської траси. Ще одна перспектива - це велика кільцева дорога. Тож ми однозначно приречені на успіх. З приводу амбіцій - я хотів би взяти участь у виборах до ОТГ. Поки планів щодо області чи парламенту я не маю. Мені потрібно попрацювати поки що тут, адже я переконаний, що якби у Верховній Раді працювали люди, які мають досвід управління містом і володіють всіма проблемами громади, було б набагато легше їх вирішувати. KV: За час на посаді міського голови чи було вам за щось соромно? Володимир Сабадаш: Звичайно було соромно, але я не буду говорити за що. Бувало, що рішення ми приймали поганого опрацювавши їх, потім доводилося відміняти. Були різні помилки, але їх потрібно визнавати і працювати далі. Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Фото: KVKиевVласть

З 1 травня 2019 року мешканців столиці чекають новації у отриманні комунальних послуг, які вводяться Законом "Про житлово-комунальні послуги". Всі кияни будуть зобов'язані укласти нові договори на опалення, водопостачання та водовідведення. Також в платіжках повинні з'явитися нові графи - крім оплати за тепло та гарячу воду, буде вказана плата за користування мережами та абонплата. За борги почне нараховуватися пеня. Як у столиці будуть реалізовані всі ці новації в інтерв'ю КиевVласть розповів заступник голови Київської міськдержадміністрації (КМДА) Петро Пантелеєв. KV: Нові положення Закону “Про житлово-комунальні послуги” набувають чинності 1 травня 2019 року, але до них вже готують зміни. У чому проблема закону? Чи можуть якісь зміни бути прийняті до 1 травня? Петро Пантелеєв: Дійсно, зараз підготовлений пакет змін до цього закону, тому що в існуючому законі достатньо багато колізій. Наприклад, послуга з централізованого опалення змінить назву, і з 1 травня повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) щодо встановлення тарифів під великим питанням. Адже змінами до закону необхідно надати повноваження НКРЕКП встановлювати тарифи на послуги з новими назвами, бо наразі комісія може затверджувати тариф лише на існуючі послуги. Але ці зміни досі не внесені. Ми сподіваємося, що зміни будуть прийняті до кінця березня.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Також у Києва є позиція щодо договорів на комунальні послуги – вони повинні бути публічними - як зараз. Зараз такі договори публікуються у відкритому доступі і споживачу не потрібно витрачати час на їх особисте підписання, щоб отримувати послугу. Закон “Про ЖКП”, який вступить в силу з 1 травня, передбачає, що кожен договір має бути фізично підписаний споживачем. Лише уявіть, у Києві близько одного мільйона особових рахунків, і всім їх власникам доведеться персонально укладати нові договори в середньому на 6 послуг. Це зайва морока для споживача і колосальний ресурс, який необхідно створити кожному виконавцеві послуг. Простішим є процес публічного договору. Читайте: Комунальні “сюрпризи” у 2019 році Крім того, ми проти виокремлення з тарифу витрат на повірку і обслуговування лічильників, як це зараз вказано в Законі “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”. Більш доцільно, коли теплопостачальна компанія в рамках тарифу зобов'язана встановлювати, обслуговувати, повіряти та ремонтувати лічильники. Адже сьогодні ми бачимо, що люди дуже незадоволені тим, що в будинку не працює лічильник (вкрадений, зламаний, неповірений), але зібрати збори, проголосувати певне рішення відносно додаткових витрат на лічильники часто є нездійсненним завданням. KV: Якщо зміни не будуть прийняті, що очікувати киянам? Петро Пантелеєв: Повинна бути проведена договірна компанія, в ході якої кожному споживачу потрібно буде особисто підписати нові договори на опалення, водопостачання та водовідведення. Жорстких термінів не буде. Ми не плануємо прив'язувати людей до строків або лякати відключенням послуги, якщо немає договору. Зі свого боку влада Києва мобілізує служби, щоб у кожному Центрі комунального сервісу (ЦКС) з урахуванням пішохідної доступності до мікрорайонів була можливість укласти такі договори. Людям з особливими потребами договори для підпису будуть доставлені додому за допомогою працівників соціальних служб. При цьому, будуть укладатися як індивідуальні, так і колективні договори. Відмінність у тому, що за умови колективного договору за розподіл спожитої енергії у самому будинку відповідає управитель будинку (ЖБК, ОСББ, Управляюча компанія). Відповідно, у випадку колективного договору рахунки мешканцям за тепло буде виставляти управитель, а там, де мають місце індивідуальні договори - теплопостачальна компанія. Сьогодні у Києві вже є багато прикладів, коли ЖБК, ОСББ або Управляюча компанія має договори на постачання тепла. KV: Як зміни у законі вплинуть на тариф? Петро Пантелеєв: На тариф ці зміни напряму не вплинуть. Можуть бути лише коригування стосовно вартості гарячого водопостачання. На тариф суттєво впливають інші чинники. Наприклад, як відомо, з 1 травня встановлена нова ціна на газ, через це будуть скориговані і ціни на гарячу воду і опалення. Читайте: “Киевтеплоэнерго” порадует киевлян очередным повышением тарифов на тепло и электроэнергию 1 мая KV: Що таке абонплата, та як вона повинна нараховуватися? Петро Пантелеєв: Доля запровадження абонплати досі під питанням, оскільки законодавець та профільне відомство не врегулювали це питання. А плата за обслуговування внутрішньобудинкових мереж закладена в тариф на утримання будинку та прибудинкової території. Людина має сплачувати за ці роботи, адже носій в будинок подається мережами до його квартири. Також нагадаю, що за законодавством, з 10 червня 2018 року, обслуговування будинку та прибудинкової території є послугою з договірною ціною. Вона встановлюється не централізовано владою міста, а за домовленістю будинкової громади (ОСББ, ЖБК) і управляючої компанії. Вартість послуги може розраховувати кожна будинкова громада окремо або її може запропонувати Управляюча компанія, яка планує обслуговувати будинок. KV: Якщо у будинку не створено ЖБК або ОСББ і, відповідно, не обрана Управляюча компанія, то як зараз вирішується і з 1 травня буде вирішуватися питання обслуговування будинку та прибудинкової території? Петро Пантелеєв: Такі будинки зараз обслуговують комунальні Управляючі компанії (КП “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду …”, які створені в кожному районі столиці). Для мешканців будинку діють ті ціни, які раніше були встановлені розпорядженням КМДА і зафіксовані у відповідних договорах між мешканцем та управлюючою компанією. В цьому плані з 1 травня 2019 року нічого не зміниться. У Києві понад 11,3 тис. багатоквартирних будинків, з яких близько 1,1 тис. ОСББ та майже тисяча ЖБК. Штучних перепон для створення ОСББ у столиці немає. Рівень самоорганізації жителів багатоповерхівок, а також технічний стан будинків сьогодні є основними перепонами у створенні об’єднань. Читайте: Киевские власти озаботились спасением ОСМД и ЖСК от земельных поборов Ми націлені на те, щоб кожен будинок і його мешканці мали вибір поступово прийти до рішення створити ОСББ, а не через залякування дедлайнами чи санкціями, а розуміючи, що спільні рішення дають результат. Хочу ще раз запевнити – будинки, що не прийняли рішення про управителя чи створення ОСББ, будуть забезпечені послугами з боку комунальних керуючих компаній. Також комунальні управляючі компанії будуть брати на обслуговування ті будинки, які з тої чи іншої причини залишились без обслуговування будинку та прибудинкової території. На сьогодні вже 14 будинків, що раніше обслуговувалися приватними або іншими підприємствами, передали в обслуговування комунальних керуючих компаній. По суті, від обслуговування цих будинків відмовилися, а комунальні підприємства погодились взяти їх утримання на себе. Це будинки у Печерському (на вул. Івана Кудрі, пров. Бастіонному, вул. Миколи Бойчука), Подільському (на вул. Вишгородській), Святошинському (на вул. Львівській),  Солом’янському (на вул.Волинській, Сім’ї Ідзиковських, Академіка Карпинського, просп.Космонавта Комарова), Шевченківському (вул. Златоустівській (3 будинки), Річній та Дніпровському (вул. Ярослава Гашека) районах столиці. KV: З 1 травня 2019 року на борги по комунальним послугам повинна почати нараховуватися пеня. На які саме борги вона буде нараховуватися - на ті, що були на 1 травня, або ті, що виникли з 1 травня? Петро Пантелеєв: Відповідно до статті 26 Закону “Про житлово-комунальні послуги” нарахування пені відбуватиметься з 1 травня 2019 року. Однозначної відповіді з якого періоду і на які саме борги буде нараховуватися пеня закон відповіді не дає. Необхідне окреме доопрацювання цього питання. KV: Чи варто киянам-боржникам очікувати відключення від послуг або виселення з квартир? Петро Пантелеєв: Закон у цьому питанні нічого нового не каже. Нічого не зміниться, крім нарахування пені. Намірів щодо виселення з квартир за борги немає. І такої практики сьогодні в Києві немає. Будемо працювати індивідуально з сім'ями, використовувати механізм реструктуризації для тих, хто потрапив у складну ситуацію, використовувати субсидіювання. Стягнення заборгованості у судовому порядку можливе від будь-якої суми заборгованості. Проте доцільно проводити роботу в судовому порядку зі споживачами у випадках, коли вони ігнорують механізм реструктуризації та пропозиції врегулювати питання, хронічно прострочують зобов’язання сплати за житлово-комунальні послуги (більше трьох місяців) та ігнорують заходи досудової роботи. При стягнені боргу у судовому порядку додатково до суми заборгованості нараховуються штрафні санкції (ст. 625 Цивільного кодексу України) у вигляді 3% річних та втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення. Читайте: На жителей Деснянского района Киева подали иски на взыскание 6 млн гривен коммунальных задолженностей KV: Багато боргів зараз у мешканців столиці за комунальні послуги? Петро Пантелеєв: Борги є. Проте сьогодні в Києві немає провалу платіжної дисципліни. Кияни у переважній більшості стабільно оплачують спожиті житлово-комунальні послуги. Загальний рівень оплати послуг - не менше 80%. Однак в абсолютних цифрах заборгованість за останні 2-3 роки зросла, адже зросли і самі нарахування через підвищення цін на послуги, спричинені здорожчанням газу, паливо-мастильних матеріалів, зростанням мінімальної заробітної праці і т.д. Борг населення за послугу з утримання будинків та прибудинкових територій з урахуванням боргів попередніх періодів станом на 1 лютого поточного року в Києві становить 712,76 млн гривень. Заборгованість з початку поточного року зменшилася на 7,81 млн гривень. Стан оплат за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по Керуючих компаніях Києва за період 2016-2019 рр. Рік Загальний борг на початок року, млн грн % сплати за поточний рік Приріст дебіторської заборгованості, млн грн 2016 475,5 85,79 % 2017 538,57 82,30 % 63,07 2018 586,24 79,80 % 134,33 2019 720,57 81,57 % (% сплати у січні) Загальний борг споживачів “Київгазенерджі” складає 308,8 млн гривень. Дійсно динаміка зростання заборгованості висока. Однак і рівень сплати складає не менше 90%. На початок 2019 року загальна заборгованість споживачів перед АК “Київводоканал” перевищує 1 млрд гривень. При цьому рівень оплати споживачами - 90%. Проводиться систематична робота зі споживачами, які не сплачують за отримані послуги або користуються ними незаконно. Проте відключення від послуг - це крайній метод, до якого “Київводоканал” вдається лише після численних попереджень та при повному небажанні порушників йти на діалог. КП “Київтеплоенерго” стало виконавцем послуг з постачання гарячої води та опалення з травня 2018 року. У результаті переговорів та з метою недопущення перебоїв у енергопостачанні “Київтеплоенерго” взяло на себе заборгованість за спожитий газ перед НАК “Нафтогаз” із відповідним компенсатором – дебіторською заборгованістю, у тому числі заборгованістю населення, що на той момент склала 2,4 млрд гривень. Станом на сьогодні рівень розрахунків населення за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання складає 80%. Поточний борг населення складає 2,3 млрд гривень. Слід враховувати, що це показник під час проходження опалювального сезону, коли нарахування найбільші. Багато киян оплачує послуги за тепло частково, а потім сплачує борги після завершення опалювального сезону, коли рівень нарахувань зменшується. KV: Чи вирішено вже питання з поверненням переплат за тепло та гарячу воду, які були здійснені ще ПАТ “Київенерго”? Петро Пантелеєв: Якщо у киян є переплата в “Київенерго”, то треба звернутися з відповідною заявою до одного з міських відділень ЦКС. В свою чергу ЦКС збере повний пакет документів і передасть його на розгляд ПАТ “Київенерго”. Перейняти на себе переплати, тобто зобов’язання виплати боргів приватного підприємства, місто не могло. Лише ПАТ “Київенерго” може перевірити по своїй базі і визначити – була переплата у клієнтів чи ні. Наразі кияни подали до ЦКС вже 8 210 заяв щодо переплати перед “Київенерго” (3 617 заяв щодо централізованого опалення та 4 593 заяв щодо гарячого водопостачання) на загальну суму 8,7 млн гривень. Вже проведено перерахунок та повернуто киянам переплат на загальну суму майже 119 тис. гривень. Слід враховувати, що кожен особовий рахунок перевіряється, підтверджується чи не підтверджується оплата, тому це займає певний час. Крім того, остаточне рішення щодо повернення переплат приймає “Київенерго”. Ми зараз робимо усе можливе, щоб поетапно споживачі отримали кошти у разі переплати. KV: Скільки коштів на сьогодні Київ витратив на запуск КП “Київтеплоенерго” та чи вистачає коштів, які сплачуються за послуги підприємства, на покриття операційних витрат? Петро Пантелеєв: На старт “Київтеплоенерго” витрачено 2 млрд грн, з яких левова частка пішла на закупівлю газу, придбачання техніки (30 одиниць, серед яких аварійні авто, екскаватори тощо), підготовку до зими. На сьогодні тариф однієї гігакалорії теплової енергії покриває лише 75% витрат підприємства. Це з урахуванням того, що сюди не входять капітальні витрати націлені на модернізацію теплових мереж, об’єктів теплової генерації (ТЕЦ) та інших витрат, пов’язаних із модернізацією потужностей та активів теплоенергетичного комплексу. Читайте: Убыточному “Киевтеплоэнерго” позволят и дальше жить за счет столичной казны Наше завдання за 3-5 років вивести КП “Київтеплоенерго” на рівень беззбитковості. KV: Заявлялося, що у поточному році буде проведена значна робота по заміні і ремонту тепломереж. Вже визначено, в яких районах Києва будуть проводити ремонти першочергово, і скільки коштів на це виділено? Петро Пантелеєв: Цього року з бюджету міста виділено понад 500 млн гривень на заміну найбільш аварійних та важливих ділянок теплових мереж, переключення будинків від неефективних й проблемних котельних до мереж централізованого теплопостачання. Орієнтовно замінять понад 100 км мереж. Будуть проведені роботи комплексно – заміна від теплокамери до теплокамери, а не латання по 2 метри розвалених мереж, як це було раніше. Серед запланованих: реконструкція теплових мереж від ЦТП на просп. Маяковського, 30А до будинків на просп. Маяковського, 30А, 28А, 28Б, 28В, 26А та вул. Закревського, 45Б,реконструкція теплових мереж на вул. Симиренка, 2/19, капітальний ремонт аварійної ділянки теплових мереж від ЦТП на вул. Ревуцького та Вербицького,реконструкція теплових мереж на  вул. Олександра Архипенка, 4А до споживачів за адресами вул. Олександра Архипенка та вул. Йорданській, 10,реконструкція теплової мережі котельні "Нивки" по вул. Януша Корчака. Це найбільш значимі роботи, однак загалом це десятки великих об’єктів, які з року в рік стають проблемними для тепловиків під час запуску опалювального сезону. Місто спільно з “Київтеплоенерго” співпрацює з міжнародними партнерами щодо залучення доступних кредитів. Спільно з USAID, Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР) та IFC розроблений інвестиційний план для залучення 100 млн доларів на проект модернізації теплоенергетичного комплексу у рамках підписаного раніше меморандуму. Маю надію, що попередня угода, що дозволить виділити кошти, буде підписана уже в першій половині березня. KV: Коли буде оприлюднено список адрес, де планується оновити мережі за рахунок міста? Петро Пантелеєв: Протягом декількох тижнів буде підписано розпорядження, яким буде затверджено адреси, де будуть замінені мережі великих діаметрів. А що стосується невеликих діаметрів, підписання аналогічного розпорядження планується наприкінці першого півріччя. KV: Якщо будуть залучені кредитні кошти, які роботи будуть зроблені до нового опалювального сезону? Петро Пантелеєв: Отримання кредитних коштів – це перспектива. Протягом поточного опалювального сезону все ж основні фінанси – це бюджетні кошти. А в найближчі роки одним з основних векторів стане ліквідація малих котелень. Планується ліквідувати близько 50 котелень та перепідключити будинки на інші тепломережі. Крім цього заходи будуть спрямовані на оновлення ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6 і оновлення агрегатів великих котелень, які застаріли морально і фізично та потребують заміни. Також КП “Київтеплоенерго” запроваджуватиме автоматизовану систему управління системою теплозабезпечення. Читайте: “Киевтеплоэнерго” отдаст 74 млн гривен за охранные услуги фирме, связанной с депутатом Киевсовета Дмитрием Стрижовым KV: У минулому році з'явився комунальний концерн “Центр комунального сервісу”. Скільки коштів з бюджету Києва витрачено на його запуск? Петро Пантелеєв: Кошти у створення цього підприємства не вкладалися. Воно утворено шляхом реорганізації ЖЕКів. Підприємство працює на госпрозрахунку. І на наш погляд, така організація більш прогресивна модель, ніж ЖЕК в контексті надання консультацій людям. Плануємо, що налаштування всіх процесів завершитися у червні поточного року, і це буде якісний і зручний сервіс для всіх киян. KV: З чим пов'язано чергове заплановане зростання ціни на вивіз побутових відходів? Петро Пантелеєв: Новий тариф буде застосовуватися орієнтовно з липня. Його коригування зумовлено тим, що НКРЕКП було змінено вартість захоронення великогабаритних відходів на полігоні № 6. До речі, це перша зміна вартості з 2010 року. Попереднє підняття ціни було пов'язане зі зміною ціни на захоронення відходів на п'ятому полігоні, яка також до цього не змінювалася з 2010 року. Читайте: Киевские власти снова намерены поднять тарифы на вывоз мусора KV: На якому етапі сьогодні перебуває процес проектування будівництва сміттєпереробного заводу? Петро Пантелеєв: Зараз визначені ділянки, ведуться передпроектні роботи та йде розробка Детальних планів території (ДПТ). Цю інформацію ми неодмінно оприлюднимо, але трохи згодом, коли будуть чіткі відповіді й деталі. Ми за допомогою міжнародних партнерів визначилися з технологією. При будівництві будуть застосовані сучасні технології. Враховуючи, що місто має централізовану систему теплопостачання, ми хочемо певні фракції сміття використовувати як паливо. Проте, в частині екологічної безпеки будуть дотримані всі правила, адже ми орієнтуємось на європейські технології. Людям не варто непокоїтись з цього приводу. Я сам киянин, моя родина тут живе, тому я, в першу чергу, зацікавлений, щоб екологічні стандарти були дотримані. KV: Сміттєпереробний завод для потреб Києва будуть будувати акціонери компанії "Київспецтранс"? Петро Пантелеєв: Це тільки один з проектів, який повинен забезпечити комплексну санітарну очистку міста. В місті утворюється 1,3 млн тонн відходів. Отже необхідно декілька комплексів, які задовольнять всі потреби міста. Читайте: Мусороперерабатывающий завод в Киеве будет строить “Киевспецтранс” Реальних інвесторів не буде, поки не буде змінено законодавство. Ми провели конкурс. Проте потенційні компанії-інвестори не готові розпочати діяльність поки органи місцевого самоврядування не будуть наділені повноваженнями гарантувати їм обсяги сміття та відповідні тарифи. Без цього говорити про інтерес до української сфери переробки сміття для іноземних компаній не доводиться. Фото: КМДАKиевVласть