Столична влада веде переговори з японськими і французькими компаніями, щоби побудувати у Києві сучасні сміттєпереробні заводи. Про це заявив мер Києва Віталій Кличко в ефірі телеканалу “Київ”.   Але ж у нас є проект, набагато досконаліший західних аналогів. Автори розробки Автоматизованого біоенергетичного комплексу (АБЕК) з переробки твердих і рідких побутових відходів – працівники  МЦВТТ “ЕРІДАН”, ДНВК „Київський інститут автоматики” (ДНВК КІА)”, НТЦ "АНТ" та низки суміжних організацій за участю НАН України. Цей комплекс журналісти назвали „Розмарин”, адже це символ достатку і процвітання, а ще він є лікарською рослиною і вчені запевняють, що  їхня технологія очищення побутового непотребу дозволить рости на „рештках” не лише траві для худоби, а й розмарину. А загалом вони пропонують  містам відмовитися від зовнішніх джерел газопостачання та електроенергії, оскільки все це „виробляє” кожне місто в достатній кількості. Енергоносії просто  потрібно грамотно взяти з відходів і рослинної біомаси. Ось для цього й створили вони унікальний комлекс АБЕК „Розмарин”,  який вирішить екологічні, енергетичні проблеми міст і селищ, створить нові робочі місця та нарешті поверне нашим занедбаним чорноземам їхню родючість. Проект легко адаптується до умов, скажімо, Бердянська, Мелітополя, Запоріжжя, Херсона... Справа державної ваги Нагадаю Київський інститут автоматики  (КІА) в СРСР був головним системним інститутом, займався  автоматизацією (АСУ) атомних,  теплових електростанцій, магістральних газо- і нафтопроводів, металургійних заводів і гірничо-збагачувальних комбінатів, агропромислового комплексу, а в корпорації КІА працювало близько 10 тисяч висококласних фахівців, включаючи дослідний завод і 4 філії. Коли Європою та Азією почав ширитися  метод біогазових установок – виробництво метану, який отримували внаслідок зброджування органічних побутових та сільгоспвідходів  у закритих ємностях, наші вчені пішли  вперед. Вони запропонували поєднати ці установки з тепличними комплексами та тепловими насосами, що дозволяє збалансувати потреби будь-якого міста в енергоносіях. Без нафти, вугілля, природного газу, струму атомних і теплових електростанцій. Але ударний проект, як і очікувалося, в корумпованій державі відразу ж забуксував. Правда, під час виборів до Верховної Ради 2012 року якась руханка почалася. Тодішнй Прем’єр Азаров, до якого вдалося пробитися „ходокам”, розгледів раціональне зерно, навіть доручив утілити пілотний варіант у Слов’янську. Чому в Слов’янську? Бо там балотувався в нардепи його син. Розрахунок був до банального простий: молодший Азаров видає групу вчених як власну знахідку, вони починають працювати, електорат бачить „реальні кроки”  з оздоровлення загидженого міста й голосує за нього. Так і сталося, електорат обрав Азарова –молодшого в парламент, а проект відразу ж згорнули. Азаров-тато пояснив, що в бюджеті на це нема грошей... Ще детективніша історія стосунків із Київської міською держадміністрацією. Хоча тут проблема набагато гостріша – Бортницька станція аерації нагромадила більше 10 мільйонів тонн мулу  (300-гектарна мертва водойма), на полігоні №5 в селі Підгірці – немислима кількість твердих відходів, які виділяють смертоносний фільтрат та метан.  І ось вченим удалося (так їм здавалося) наблизитися до розв’язання цієї екологічної проблеми за сприяння Міністерства промполітики, бо вони тісно співпрацювали з „Київпроектом” та НАНУ у цьому напрямку.  Щомісяця на полігоні вони доповідали про хід роботи над проектом керівництву КМДА (Мазурчаку), та коли дійшло до справи, - чиновники раптом відсунули своїх фахівців, провели закритий тендер. Хто виграв? Угадайте з трьох разів. Звісно, ж  іноземна компанія. Та все б нічого, але німці запропонували застарілий метод утилізації відходів, у кінці їхнього процесу стоятиме... мулоспалювальний завод. А це – дим, смог, отруєне довкілля, які б фільтри там не ставили на  трубі та ще й найотруйніший золошлак. Яке безглуздя. На Харківському масиві вже є подібне  диво – спалювальний завод „Енергія”, який обкурює все навкруги, так ще всадять  потужніше „диво”... Подібну технологію запропонували також японці, які взялися навіть профінансувати її. Наші ж учені пропонують принципово інший метод: тверде сміття сортують, виділяють з нього органічні відходи, які надходять у спеціальні анаеробні реактори разом із рідкими каналізаційними стоками  і там зброджуються для отримання біогазу. Біогаз іде на вироблення теплової та електричної енергії, а маса, звільнена від метану після бродіння (в свою чергу з каналізаційних стоків відбирають і доочищують воду) - це фактично органічні добрива, які можна вносити на сільгоспугіддя. Ніякого спалювання при цьому нема.   Один із об’єктів за цією технологією працює на тваринницькому комплексі в селі Оленівка на Дніпропетровщині та в місті Марганець на промислових стоках. Декілька комплексів працюють на пивзаводах. Керівництво Науково-технологічного центру „Аналітика- наука-технології” (НТЦ АНТ) Віктор Горбенко та Олексій Носек сумно констатують: за десять останніх літ у кого тільки не перебували…  І в  Тимошенко та Клюєва, у Голови комісії з екології Верховної Ради Томенка, у заступника Секретаря РНБО Сивковича, Міністра Близнюка ( за Януковича) і в мера Києва  Попова та першого заступника Голубченка... Усі схвалювали проект, казали купу компліментів, але ніби змовившись, відправляли розробників... шукати інвесторів. Самим. А держава? Треба віддати належне Тимошенко, яка сама головувала на засіданні Кабінету Міністрів із розгляду проекту та ініціювала Постанову Кабміну з його реалізації ще в квітні 2009 року. На жаль, невдовзі вона опинилася за гратами, тому не змогла вирішити питання фінансування, і все заглухло. Та які б політичні чвари не стрясали суспільство, сміттєва проблема – була, є і буде залишатися справою державної ваги? А коли б  звернули увагу на вітчизняне ноу-хау, такої ганьби, яка виникла у Львові останнім часом, просто б не було. До речі, ресурс полігонів у переважній більшості великих і малих міст України стрімко закінчується. Через 2-3 роки „Львівський синдром” перекинеться на всю країну. Та ні в Кабміні, ні в меріях, як кажуть, і кінь не валявся… - Сумно, - констатують автори проекту, - настільки ми відстаємо від світу через недолугість наших чиновників. Порівняйте: у Китаї ще 1975 року вийшла відповідна державна постанова, і за п’ять років там збудували 10 мільйонів (!) біогазових установок. А ми стукаємо в усі двері, що потрібна державна програма „Чисте місто”, та це глас волаючого в пустелі... Коли б ви знали, скільки підприємств лише в Києві, скидають нечистоти в річку Дніпро! А по всій Україні – у малі річки та інші водойми! Чи ж зверталися до теперішніх „верхів”? Зверталися. - Таке враження, - зітхають науковці, - що змінюються дійові особи, таблички на кабінетах, а дух байдужості той самий. Нуль результату, нуль! Без кеша, виходить, ніхто вас і слухати не збирається... Мислячих керівників так мало, що ми ніяк з ними не зустрінемось, а випадає все така публіка, котра жадає лише неправомірної вигоди... Остання наша, так би мовити, проба пера – похід в Мінекології. Вони там на весь світ протрубили, що готують стратегічний план переробки сміття по всій Україні. Автори проекту доповіли на національному форумі свій проект. І що? Їм сказали: подайте технічні пропозиції. Подали. Жодної відповіді. І міністерсткого стратегічного плану чомусь вже не чути… Слід додати, що після різкого зменшення поголів’я худоби за роки незалежності в Україні руйнується родючий шар чорнозему гумус. Якщо в 1990 році сільгоспвиробники вносили 250 мільйонів тонн органіки, то тепер – менше 10.  Природні добрива замінили „хімією” та ще й з країни-агресора. Цей провал здатні суттєво поповнити ось такі комплекси АБЕК „Розмарин”, адже вони й дають після переробки побутових відходів зброджену органічну масу, яка дуже близька за своїми параметрами до  перегною, чого нині так бракує нашим виснаженим грунтам. Все геніальне - просте - Каналізаційні стоки ми „розщеплюємо” в анаеробному реакторі, виділяючи звідти метан (на електроенергію) та тепло  (на підігрів теплиць), - розповідають автори проекту - Виходить замкнений цикл виробництва. Причому, нічого ніде не смердить, не курить... І люди можуть ходити сюди на екскурсії. До речі, типові реактори такого типу мають значно нижчий ККД, аніж наші. Бо в них процес зброджування триває більш як два тижні після наповнення, а в наших - за шість годин! До речі,  полігони для сміття за умови встановлення нашого комплексу потребують уп’ятеро меншої площі, аніж вони займають нині. Окупність АБЕК „Розмарин” складає 12-18 місяців. Подібних бізнесів дуже мало. Причому, наша команда розробить ТЕО, бізнес-план, захистить його в банку, розробить проект, узгодить його із замовником, контролює будівництво, комплектує й монтує устаткування, навчає спеціалістів, реалізує сервісне обслуговування. - Ми готові зайти в будь-який обласний чи районний центр, - додає колега Горбенка, Леонід Юрійович Кауфман -  презентувати проект депутатам, і, отримавши позитивне рішення сесії, розпочати приведення конкретного населеного пункту до європейських стандартів очищення від відходів та забезпечення його достатньою кількістю енергоносіїв, добутих із тих таки відходів та органічної маси виробленої комплексом. І що дуже важливо - екологічно чистим методом, адже ми в своєму технологічному циклі просто використовуємо природні, а не хімічні чи термічні процеси. Мерії таким чином матимуть змогу отримувати „дармову” енергію для своїх мешканців, отже зменшувати тарифи, отримувати прибутки від цих комплексів, а не лише стягувати податки. Щоб усі були зацікавлені, ми пропонуємо створювати для діяльності наших комплексів відкриті акціонерні товариства, де акціонерами мають стати і ті, хто генерує енергію з відходів, і ті, хто її використовує. Наприкінці кожного року всі акціонери отримуватимуть дивіденди у вигляді цілком реальних грошей. Звісно, правління матиме змогу зацікавити тих, хто зробив найбільший внесок у розвиток справи, у тому числі інтелектуальний та організаційний, і все – під контролем акціонерів, легально, без жодних „відкатів” і страху перед правоохоронними органами. Якщо людям дохідливо пояснити, що проект АБЕК “Розмарин” дасть змогу принаймні вдвічі знизити комунальні тарифи, вони самі вийдуть під мерію і змусять депутатів узятися за його втілення. Боярська конкретика МЦВТТ „Ерідан” ДНВК КІА, НТЦ „АНТ”, ТОВ „Техноконт”, ПАТ „Укрводпроект”,  НТЦ „ЕКОМАШ”, ІБОНХ НАНУ, ТОВ „Виробництво” пропонують розробити і впровадити автоматизований комплекс очищення стоків та переробки органічних відходів продуктивністю 12 тис. кубометрів на добу для міста Боярки. Це місто, як і сотні подібних, відчувають всі ”переваги” від розкладання органічних відходів на мулових полях муніципальних очисних споруд і на полігонах твердих побутових відходів. Під звалища відчужуються все нові й нові території, зростає забруднення навколишнього середовища. Проект АБЕК “Розмарин” для Боярки передбачає новий, екологічний і комплексний підхід до переробки не тільки стоків, а й органічних побутових і виробничих відходів. Для очищення стоків використовуються комбіновані методи анаеробного (закритого) і аеробного зброджування стоків разом із органічною частиною ТПВ. Утворюється біогаз і ферментована маса, котрі йдуть на виробництво теплової і електроенергії та можуть використовуватися надалі як добриво. У результаті реконструкції комплексів очищення стоків (КОС) КП „Боярка-Водоканал” пропонується на їхній базі створити першу чергу біоенергетичного комплексу типу „Розмарин”, а саме: автоматизовану систему диспетчерського управління технологічними процесами водопостачання та водовідведення з модернізацією електротехнічного і технологічного обладнання, на яку автори проекту виконали розробку робочої документації та пройшли експертизу проекту. На жаль, “попередники” керівництва м. Боярка віддали реалізацію НАШОГО проекту дилетантам, які дискредитували навіть саму ідею. Автори проекту мають можливість в стислі терміни переробити і впровадити “авторську” версію АСУ диспетчеризації з реальними функціями енергозбереження. На всіх численних свердловинах і насосних станціях КП “Боярка-Водоканал” буде забезпечене якісне й безвідмовне та енергозберігаюче управління завдяки розумній комп’ютерній диспетчерській системі. Цим буде реалізована перша черга проекту біоенергетичного комплексу, перехід до суттєвого скорочення енерговитрат, а також зниження собівартості одиниці об’єму питної води та стоків як у процесах їхнього очищення, так і в процесах транспортування. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Друга черга впровадження АБЕК “Розмарин” - реконструкція каналізаційних очисних споруд продуктивністю 12 тис. кубометрів на добу з використанням  новітньої анаеробної технології очищення стічних вод з виробництвом біогазу; будівництво ділянки для доочищення стічних вод в тепличних біоставках з водною рослинністю для виробництва біомаси (додаткова органіка для процесу зброджування в метантенках); будівництво біогазової установки (метантенк) для отримання біогазу; будівництво когенераційної установки для виробництва електричної та теплової енергії  із біогазу; будівництво ділянки зневоднення відпрацьованого мулу, продуктів метанового зброджування органіки в метантенках з виробництвом високоякісних органічно-мінеральних добрив. Комплекс здійснюватиме подрібнення, ретельне механічне очищення стоків від різних домішок. Потім іде анаеробна обробка в герметичних реакторах, аеробна і доочищення на біоплато. Це дає змогу в 5 разів знизити енергетичні витрати на обробку стоків, на 75% зменшити кількість мулів, отримати біогаз, електричну та теплову енергію, органічні добрива, а також обігову технічну воду для поливу грунтів під декоративними, технічними та зерновими культурами. Таким чином екологічна ситуація в Боярці значно поліпшиться, зменшаться впливи звалищ на грунтові води, з’являться нові робочі місця як на самому комплексі, так і в цеху з випуску органічно-мінеральних добрив, цеху вирощування біомаси тощо. Сумарний ефект від впровадження може становити близько 80 млн. гривень на рік при витратах на створення першої черги близько 58 млн. грн., другої - 37 млн. грн. Головне, втілення цього проекту в Боярці стане пілотним проектом України для  створення подібних комплексів у решті міст. Поєднання комплексу АБЕК “Розмарин” із тепловими насосами дасть змогу перейти конкретно Боярці на самозабезпечення тепловою та теплоенергією. Звісно, фахівцям, які завдяки низці винаходів зуміли створити  проект європейського рівня, що передбачає не лише „зелену” переробку сміття, а й отримання достатньої кількості тепла та електроструму з відходів, потрібна державна підтримка, підтримка бізнесу. Чи ми спроможні лише все запозичати, обростати боргами, як реп’яхами, замість того, щоб самим заробляти і зробити свій прорив бодай у царині переробки відходів. Нагадаю: у багатьох, скажімо арабських країнах, цей вид діяльності є найприбутковішим і може бути прирівняним за рентабельністю до металургії. На фото: ентузіасти з Науково-технічного центру „Аналітика – наука- технології” Віктор Горбенко, Леонід Кауфман, Олексій Носек представляють проект „Розмарин” в одному з бізнес-центрів Такий вигляд має біогазова установка, яка не смердить. Олександр Михайлюта, лауреат премії „Незалежність” Київської спілки журналістів. Займаєтья журналістськими розслідуваннями та співпрацює із ГО "Рух территоріальних громад" КиевVласть

Международный пункт пропуска через государственную границу на речном вокзале Киева создан две недели назад постановлением правительства. Его создали для речного сообщения с Республикой Беларусь. Об этом идет речь в материале KV "В.о. голови Київської митниці: “Жоден з приватних аеропортів під Києвом не має зони митного контролю”. Исполняющий обязанности председателя Киевской городской таможни Сергей Тупальский, напомнил, что городская таможня стоит из пяти постов, в составе международный аэропорт "Киев" (Жуляны), пункт контроля на железнодорожном вокзале. А также созданный две недели назад постановлением правительства Международный пункт пропуска через государственную границу на речном вокзале Киева. "Таможня уже сделала все, что зависит от нас, и ожидаем согласования для открытия речного пункта пропуска", - сказал он. И пояснил, что этот пункт прокуска нужен для речного сообщения с Республикой Беларусь. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”     VK.Widgets.Subscribe("vk_subscribe", {soft: 1}, -60290257); Также Тупальский отвечая на вопрос, зачем Киевскую городскую таможню было выделено в отдельное направление, напомнил исторический контекст. "Киевская таможня упоминается еще во времена Киевской Руси. Неделю назад у меня была встреча с археологом НАНУ. Именно сейчас они ведут раскопки в Киеве по ул. Кирилловской (Подол). Ими доказано, что именно там проходил торговый путь от реки Днепр в сторону Вышгорода и Чернигова, и именно там они нашли много исторических находок - более 20 таможенных пломб (ориентировочно - 12 век), заготовки для изготовления пломб времен Киевской Руси. Это подтверждает именно там, возможно, находилась таможня Киевской Руси. Это первый случай, когда в одном месте найдено такое количество пломб. А как отдельную государственную организацию, уже в обозримом историческом времени, киевскую таможню было создано 1 января 1820 года", - рассказал Тупальский. И подчеркнул, что учитывая и историю, и происходящие в столице реальные экономические процессы, была создана городская таможня. Читайте: В аэропорту “Жуляны” задержали итальянку с тысячами евро и долларов в обувных коробках КиевVласть

Виконуючий обов'язки голови​ Київської міської митниці Сергій Тупальський у своєму першому великому інтерв`ю розповів про “Єдине вікно” та відеоспостереження на митниці, про відкриття митного пункту на Київському річковому вокзалі, дав прогноз по фінансовим показникам діяльності столичної митниці та дав зрозуміти, що жоден приватний аеродром Київської області не має тимчасової зони митного контролю. Тобто, навіть якщо хтось з багатіїв щось ввозить та вивозить через приватні аеропорти, то це повністю протизаконно. KV: 11 серпня на Київській міській митниці розпочало роботу "Єдине вікно". За 2,5 місяці які результати його роботи? Сергій Тупальський: Принцип "Єдиного вікна" - одна з найкращих світових практик. Згідно з урядовою постановою № 364, вказаний Порядок почав працювати і у нас. В основі принципу роботи впроваджено – єдиний механізм інформаційного обміну між митницею, відповідними контролюючими органами та суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності з використанням електронних засобів передачі інформаціі. За 2,5 місяці через "Єдине вікно" оформлено близько 4000 митних декларацій. Це трошки більше 1% від усього обсягу митних оформлень. Все, що нове, - непросте, і при нововведеннях відбуваються певні проблеми, як нормативного та технічного характеру. Але всі розуміємо, що рішення уряду правильне, і в перспективі - це спрощення і для бізнесу, і для нас. По-перше, це модернізація системи, яка існує ще з радянських часів. По-друге, пришвидшення обміну інформацією між всіма учасниками процесу, мінімізація людського фактору. По-третє, єдиний інтерфейс дозволяє нам з контролюючими органами в режимі онлайн обмінюватись всією інформацією та бачити в режимі реального часу, як проходить процедура проходження відповідних контролів.  І, врешті, головне – це суттєве прискорення здійснення зовнішньоекономічної діяльності. KV: Що за проблеми технічного та нормативного характеру з "Єдиним вікном"? Хто розробляв системи? Сергій Тупальський: Розробниками системи є спеціалісти IT-департаменту ДФС. Але, щоб скомпонувати вимоги і бізнесу, і державних органів, які ніколи не працювали з системою електронного декларування, ми кожного тижня вдосконалюємо систему, виправляємо похибки в ній. Що стосується нормативних складнощів, наприклад, принцип мовчазної згоди. Жоден нормативний акт не може сьогодні нам чітко пояснити, що є мовчазною згодою. Так, коли пройшли чотири години, і за цей час уповноважена особа контролюючого органу не внесла до інформаційної системи відповідне рішення, система автоматично формує рішення про здійснення відповідного виду державного контролю, яке є підставою для завершення митного контролю та митного оформлення. Але хто несе відповідальність за якість імпортованих товарів? Тому ми в Київській міській митниці неодноразово зустрічались і з суб’єктами підприємництва, і з представниками контролюючих органів, щоб владнати ці непорозуміння. Також, на даному етапі, ми 40-50% проблем технічного характеру вже владнали, доопрацювавши систему. Проблеми нормативного характеру – це повноваження Кабінету міністрів. Нами проведена досить велика робота, зібрано та систематизовано проблеми, відпрацьовано відповідні пропозиції та передані до ДФС і далі до Мінфіну. Надалі необхідно переглянути деякі положення нормативно-правових актів та внести, в тому числі, зміни до Митного кодексу. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Але це вже питання до Верховної Ради – зміни до Кодексу. А зміни до відповідних постанов – це робота уряду. Зокрема, розширення списку переліку місць митного оформлення, де застосовується принцип "Єдиного вікна". Проте, є набагато більше місць, де проводиться митне оформлення товарів. Нами було запропоновано прибрати перелік місць та всюди застосовувати принцип "Єдиного вікна". Отже, "Єдине вікно" для України – це, перш за все, створення умов для прозорої роботи, ефективний розподіл ресурсів та витрат для бізнесу і зменшення можливості для корупціі. KV: Київську міську митницю було створено 1 грудня 2014 року. Яким був 2015 рік за надходженнями, яким планується 2016 рік? До речі, станом на липень плани Київської міської митниці виконано всього на 78,1%. Чому? Сергій Тупальський: Динаміка надходжень митних платежів до державного бюджету в Київській міській митниці є позитивною. Середньодобове надходження наприкінці 2014 року – на початку 2015 року складало 110 млн гривень. Сьогодні ми маємо – 145 млн гривень. За 2015 рік – до державного бюджету України було перераховано 29 млрд гривень, за 9 місяців 2016 рік – вже 27 млрд гривень. KV: То чому за липень такі показники? Сергій Тупальський: Липень і серпень – це місяці зниження активності зовнішньоекономічної діяльності, також відбулась зміна структури оподаткованого імпорту. Разом з тим, за серпень ми перевиконали індикативний показник на 175 млн гривень, зібравши 3,320 млн гривень. Половина зі 175 млн гривень cпрямовано до спеціального фонду бюджету Києва. У вересні у нас був індикативний показник 3,5 млрд гривень, забезпечили виконання 3,42 млрд., що складає 98,2%. KV: Які ваші очікування щодо реальних надходжень за весь 2016 рік? Сергій Тупальський: Наші прогнозовані очікування до кінця року це - 35,5 млрд гривень. KV: Навіщо Київську міську митницю було виокремлено в окремий напрямок? Сергій Тупальський: Цікаво, але Київська митниця згадується ще за часів Київської Русі. Тиждень назад у мене була зустріч із археологом НАНУ. Саме зараз вони ведуть розкопки в Києві по вул. Кирилівській (Поділ). Ними доведено, що саме там пролягав торгівельний шлях від річки Дніпро в сторону Вишгорода та Чернігова, і саме там вони знайшли багато історичних знахідок – більше 20 митних пломб (орієнтовно – 12 століття), заготовки для виготовлення пломб часів Київської Русі. Це підтверджує що саме там можливо знаходилась митниця Київської Русі. Це перший випадок, коли в одному місці знайдено таку кількість пломб. А як окрему державну інституцію, вже в осяжному історичному часі, київську митницю було створено 1 січня 1820 року. Тому, зважаючи і на історію, і на реальні економічні процеси які відбуваються в столиці, було створено міську митницю. Вона складається з п’яти постів, в нашому складі міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни), пункт контролю на залізничному вокзалі. Два тижні назад урядовою постановою створено Міжнародний пункт пропуску через державний кордон на річковому вокзалі Києва. Митниця уже зробила все, що залежить від нас, і очікуємо узгодження для відкриття річкового пункту пропуску. KV: Митний пункт на річковому вокзалі? Навіщо? Сергій Тупальський: Для річкового сполучення з Республікою Білорусь. Досить цікавий напрямок і ймовірно є в ньому потреба. KV: П’ять пунктів пропуску. А який наразі у вас штат? Сергій Тупальський: Раніше було близько 800. Зараз після скорочень, у відповідності постанов уряду та Мінфіну, залишились 650 співробітників. Це не багато, бо найбільше митних оформлень відбувається саме по Київській міській митниці. Наша митниця є досить різновекторною. У нас зосереджені всі напрямки діяльності – залізничні перевезення, авіасполучення, автотранспорт, митне оформлення товарів подвійного та військового призначення, гуманітарної допомоги, міжнародних експрес- та поштових відправлень, а скоро буде ще річкове. Тому Київська міська митниця, столична митниця, - була і є кузнею кадрів для всієї системи. Колектив у нас професійний та відданий. Тому невипадково, що всі нові реформи та інновації спочатку впроваджуються саме на Київській міській митниці. KV: Чи зачепила вас люстрація? Сергій Тупальський: Люстрація відбулась згідно до закону "Про очищення влади". Звільнено одну посадову особу з керівного складу. А по майновій люстрації звільнені три співробітника, які не вказали в деклараціях все майно. KV: Чи вплинуло на збільшення об’ємів на Київській міській митниці те, що відбувається на Одеській митниці, звідки, як кажуть і імпортери, і експортери, і деякі Ваші колеги з ДФС спостерігається відтік клієнтів? Сергій Тупальський: У відповідності до ст. 247 Митного кодексу, суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволяється обирати митницю та місце митного оформлення. Чи змінили деякі суб’єкти місця митного оформлення? Так. Міграція до нашої митниці відбувається, на мою точку зору, саме тих суб`єктів, у кого немає проблем з оформленням, а також, хто цінує швидкість та якість проведення митних формальностей. У нас оформлення відбувається у відповідності до вимог митного кодексу, у нас досить професійний та злагоджений колектив співробітників, відсутні будь- які бюрократичні затягування, при виникненні проблемних питань оперативно приймається рішення.  За останні півроку ми добились того, що всі власники митних терміналів забезпечили місця митного оформлення всім необхідним обладнанням, інвентарем, розвантажувальною технікою тощо. Читайте: Фискальная служба задержала в Киеве партию нелегальной парфюмерии стоимостью в 16 млн грн У нас досить розгалужена система митних терміналів, розвинута логістична інфраструктура. Також має значення те, що більшість великих іноземних представництв, корпорацій, інвесторів , які ведуть зовнішньоекономічну діяльність зосереджена в Києві, тому Київська міська митниця їм зручніша. Крім того, в Києві зосереджені всі центральні органи влади, правоохоронні, контролюючі органи, що дає можливість реагувати на будь-які нестандартні ситуаціі. KV: Влітку в Борисполі було введено відеофіксацію митних процедур. Як оцінюють на Київській регіональній митниці це нововведення? Чи буде найближчим часом втілено цю технічну процедуру на митних пунктах Київської міської митниці? Сергій Тупальський: Фото- та відеофіксація митних процедур є однією з важливих реформ, що сьогодні втілюються урядом. Це сприяє прозорості оформлення митного контролю, його якості та засобом безпеки для наших співробітників. На жаль, митниця має досить багато негативу. Але, коли правоохоронні органи починають розбиратись, виявляється, що ми просто виконували вимоги чинного законодавства. Відеофіксація дозволяє швидше виявляти факти необґрунтованих скарг – з одного боку. З іншого боку – звужує поле прояву корупційних дій. Сьогодні відеофіксація тестується на чотирьох митницях. Після закінчення тестового режиму буде розроблено програму забезпечення камерами всіх митних постів. Можливо, це відбудеться до кінця поточного року. KV: Нещодавно прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що на всіх митних пунктах країни зламано рентгенівські апарати. Наскільки це відповідає дійсності? Сергій Тупальський: Скажу лише про Київську міську митницю. Там, де передбачені технологією рентгенівські апарати, вони є і працюють – це і митний пост "Спеціалізований", поштовий відділ, в аеропорту "Київ" (Жуляни). KV: Питання, скоріше, до Київської регіональної митниці, але все ж: під Києвом велика кількість приватних аеропортів, і чи має митниця можливість доглядати те, що ввозиться та вивозиться через ці повітряні ворота? Чи це такі “офшорні ворота” - що хочеш ввозиш, що хочеш вивозиш? Сергій Тупальський: Повторюсь, митниця завжди працювала в правовому полі, згідно визначеного порядку. Будь-який аеропорт, що забезпечує процедуру перетину митного контролю, повинен діяти в єдиному правовому полі. Пункт пропуску через державний кордон - спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, в аеропортах чи на аеродромах, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб. Всі приватні аеропорти, про які Ви кажете, не мають можливості здійснювати відправлення літаків за кордон та прийом літаків з-за кордону. KV: А якщо я скажу, що Ви помиляєтесь? Сергій Тупальський: Тоді скажу, що вони порушують закон. KV: Мати власний літак та власний аеродром можуть лише заможні та впливові люди, яким не складно порушувати закони. Сергій Тупальський: Митний контроль поза місцем розташування підрозділів митного оформлення, в тому числі з приватного аеродрому, можливий лише за зверненням щодо створення тимчасової зони митного контролю (ТЗМК) та забезпечення встановленого режиму. До нас не було жодного звернення щодо створення такої ТЗМК. До речі, у січні через пункт в Жулянах було пропущено 370 літаків, а в вересні – вже 600. Тобто, маємо значне зростання за авіаперевезеннями та митними процедурами. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   KV: В 2015 році на хабарі в 14 тис. гривень було затримано головного державного інспектора митного посту "Спеціалізований". Що зараз з цією людиною? Сергій Тупальський: На жаль, корупція як явище, існує майже у всіх країнах. Різниця полягає у масштабах і наслідках. Проблема корупції в українському суспільстві залишається більш ніж актуальною, незважаючи на ряд вагомих законодавчих кроків, зроблених державою у боротьбі з цим ганебним явищем. Боротьба з нею є однією з умов вступу України до ЄС. В суспільстві існує думка, що митниця є однією з найкорумпованіших установ в державі. Але маю сказати, що митниця корумпована не більше за інші державні установи. Читайте: В аэропорту “Жуляны” задержали итальянку с тысячами евро и долларов в обувных коробках Щодо співробітника, про якого Ви запитали: ЗМІ трохи перекрутили інформацію. Хтось сказав, що хабар був 14 тисяч, хтось – 16 тисяч. Хабар був у розмірі 250 доларів, але це, звичайно, не змінює суті. На час проведення досудового слідства його було відсторонено. Зараз за рішенням суду його звільнено та заборонено займати відповідні посади протягом двох років. KV: Скільки за період існування Київської міської митниці було таких інцидентів? Сергій Тупальський: Протягом 2016 року – два випадки. Якщо подивитись на зону діяльності Київської міської митниці та об’єми нашої роботи – це неприємний, але не найкритичніший показник. KV: Що це за митний пост “Спеціалізований”, на якому було схоплено державного інспектора? Сергій Тупальський: Це історична назва. Через нього йдуть міжнародні поштові та експрес-відправлення, товари подвійного призначення, гуманітарна допомога, дипломатичні вантажі, поштові відправлення тощо. Тому співробітники мають бути висококваліфікованими спеціалістами по специфічним напрямкам та мати відповідні навички проведення митних формальностей. KV: Які групи товарів найбільше ввозять та вивозять через Київську міську митницю? Сергій Тупальський: За 9 місяців 2016 року ввезено понад 2 млн тон товару. Основна номенклатура імпорту: автомобілі, запчастини, побутова техніка, косметика, продукція хімічної промисловості. На експорт оформлюються продовольча продукція та продукція сільського господарства. Одна з найбільших та бюджетоформуючих позицій – автомобілі. До речі, як відомо, з 1 серпня вступив у дію новий закон про “стимулювання розвитку ринку транспортних засобів з пробігом”. За цим законом вживані легкові автомобілі можна буде ввозити в Україну за новими, значно зниженими акцизами. Діятиме він до 31 грудня 2018 року. Так, до 1 серпня в зоні діяльності митниці, оформлялись 20-25 автомобілів щомісяця, а за серпень-вересень оформлені 365 автомобілів. За вказаний період Податки сягають в районі 39 млн гривень. KV: Скільки оформлюється через Київську міську митницю юридичних та фізичних осіб? Сергій Тупальський: На обліку близько 22,5 тисяч суб’єктів. З них активних, тих, хто постійно працюють, - близько 9,5 тисяч. По фізичним особам дуже складно вивести статистику, бо відповідного обліку у нас, як такого, немає. Втім, щодобово ми оформлюємо 4-5 тисяч митних оформлень для фізичних осіб (в основному, це експрес- та поштові відправлення). По аеропорту “Жуляни” на початку роботи митний пункт щодобово перетинали близько 30 тисяч осіб, а в вересні тільки на виліт було оформлено 60 тисяч осіб, а на приліт – 55 тисяч осіб. KV: Товаропотік через "Жуляни" теж зріс? В “Борисполі” кажуть, що в них йде відтік, й логічно припустити, що йде перетік до Жулян. Сергій Тупальський: Не можу сказати, чи за рахунок "Борисполя", але аеропорт "Жуляни" досить стрімко розвивається. І три місяці назад ми ввели додаткові штатні одиниці для митного оформлення товарів в Жулянах. Так, раніше у вказаному підрозділі оформлялось 1-2 митних деклараціі на добу, то вже зараз ми маємо 20-25 митних декларацій протягом зміни. KV: Наскільки багато нарікань на роботу митників, наскільки оперативна реакція? І як працює ваша служба внутрішньої безпеки? Сергій Тупальський: В ДФС на підставі існуючого законодавства розроблено відповідний алгоритм по роботи зі скаргами та зверненнями суб’єктів підприємництва та громадян. На кожному підрозділі митного оформлення ця інформація розміщена і доступна для громадянам, разом з номерами телефонів "гарячої лінії" як ДФС так і Київської міської митниці. Майже всі скарги відпрацьовуються спільно зі співробітниками відділу внутрішньої безпеки, який функціонує у складі Головного управління ДФС у м. Києві. Нажаль, із складу митниць зазначений підрозділ виведено. Але в нас є плідна співпраця із співробітниками відділу, постійний контакт з ними, із закріпленими відповідальними особами. За останні 3-4 місяці скарг стало набагато менше. На початку року було 8-10 скарг щомісяця, а в серпні-вересні – 1-2 скарги. Основні скарги – стосуються затримки митного оформлення або не погодження з митною вартістю. Всі скарги розглянуті, по жодній не підтверджено порушення митниками своїх посадових обов’язків. Важливий нюанс – більшість скарг базується на особистому трактуванні митного законодавства громадянами. Наприклад, коли людина замовляє щось через Інтернет та отримує експрес відправленням чи поштою і ми бачимо, що вартість товару не відповідає задекларованій і при цьому виникає необхідність сплати відповідних податків – у отримувача такого відправлення це викликає бурю невдоволення. Так, 11 скарг від фізичних осіб було розглянуто, і жодна не вдоволена. З 45 скарг суб’єктів підприємництва близько 70% стосувались затримки при розмитненні – всім надані роз’яснення. Позитивно те, що за серпень, вересень та половину жовтня до нас надійшли всього дві скарги. Після проведення відповідних консультацій та роз’яснень, скарги було відкликано громадянами. Читайте: Через аэропорт "Киев" (Жуляны) пытались незаконно ввести в Украину первые пять iPhone7 КиевVласть

Дивлячись на велику увагу до Гіларі Клінтон, пригадується її перший візит до Києва у 1995 році у ранзі дружини Президента Сполучених Штатів. Це був безпрецедентний випадок, коли під час державного візиту Президент США змінив свій графік. Вражений самобутністю і красою Києва, він продовжив візит ще на один день - спеціально, щоб подивитися це дивовижне місто. Відтоді минув 21 рік. Чи дізнався світ про велич нашого Києва? Ще кілька років тому наша столиця входила до переліку світових міст регіонального рівня (Східної Європи). Тисячолітня історія посилювала її значимість у всесвітній системі глобальних міст-центрів. На жаль, і міська влада, і кияни дозволили, щоб Київ втратив ці позиції. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   За всі ці роки в української столиці так і не була напрацьована Програма формування та просування іміджевої політики міста. Більше того, жоден заступник Голови КМДА  не має у своїх обов’язках координації цього важливого питання. Хоча, саме імідж Києва нарівні з наданням якісних послуг киянам – це головні завдання всіх без винятку міських чиновників. Діяльність кожного департаменту КМДА – це певна складова іміджу столиці. І по них сьогодні Київ має найбільші проблеми: Якість пасажирських перевезень Забудова і розміщення зовнішньої реклами Кіоски, мобільні кав’ярні і стихійна тогргівля Паркувальний простір і якість доріг Якість і доступність освіти і медицини Рівень злочинності і безпека мешканців міста Збереження історико-архітектурної спадщини Екологія, доступність до чистої питної води. За що адміністрація несе відповідальність? За ті умови, які вона створює для діяльності бізнесу та громадянського суспільства. Тобто, коли існують чесні, прозорі правила гри, бізнес може планувати довготермінову перспективу. Він має стимули розвиватися і зацікавлений впроваджувати нові рішення. Киянам добре відомо, що саме невиконання чиновниками своїх прямих обов’язків, корупція і тіньові схеми міської адміністрації завадили: приватним перевізникам – укладати Угоди на обслуговування маршрутів та мати підстави для отримання кредитів на оновлення автопарків; операторам зовнішньої реклами – вкладати кошти в нові, сучасні рекламні конструкції; створити єдину схему розташування кіосків, не допустити хаотичного їх розміщення по всьому Києву, та захистити тих підприємців, що працюють на законних підставах; витратити цільові бюджетні кошти на створення умов доступності до різних будівель і споруд для людей з обмеженими можливостями; обладнати парковки для автомобілів, звільнивши тротуари для проходу пішоходів, і цей перелік можна довго продовжувати. Зайве говорити, що Київ - це "регіональний бренд" - колиска Київської Русі; у нього чудове географічне положення та природні умови, що визначають образ міста: річка Дніпро, що протікає Києвом, численні парки, мальовничі острови; значимі історичні події, що відбулися на території міста. Перший серйозний документ, що визначав візію Києва, був розроблений у 2010-му році. Стратегія розвитку міста до 2025 року була затверджена сесією міськради, але так і не знайшла своєї покрокової реалізації у конкретних діях адміністрації. Ще один шанс для Києва був упущений під час Євро-2012. Значні кошти, непрозоро витрачені на розробку візії і брендування міста, дали місту щось прісне і непоказне, неорганічне для міста, що не запам’яталося гостям та не прийшлося до смаку киянам. Під час суспільно-політичних подій 2013-2014 рр. увага майже всього світу була прикута до Києва. Та міська влада упустила і цей шанс заявити про значущість міста, його виняткову привабливість, як і не змогла налаштуватися в унісон з хвилею патріотизму та волонтерства серед містян. Окрім іншого, відірваність влади від громадян, що, на жаль вже стала традиційною, завадить впровадженню якісних рішень у повсякденне життя міста. А між тим, імідж Києва як столиці міг би стати ключовим фактором просування не лише міських, а й загальнодержавних зовнішньоекономічних і культурних про­ектів, найважливішим конкурентним ресурсом для на­лагодження партнерських відносин. Звичайно, киянам самим варто змінити ставлення до свого міста. Але в першу чергу - влада повинна змінити своє некомпетентне і недоброзичливе ставлення до Києва. Один з найголовніших пріоритетів - щоб Київ став комфортним для киян. Чиновникам варто перейняти цивілізовані методи адміністрування і зрештою поцікавитися думкою мешканців міста: наскільки люди задоволені роботою влади, які очікування у киян, і які конкретні кроки влада повинна зробити, щоб досягти цієї комфортності. А поки наша влада все ще боїться запитувати у громадян, як вони оцінюють її діяльність, в інших країнах при плануванні та розвитку міського середовища почали розглядати індекс щастя громадян. Сьогодні для чиновників та урбаністів ефемерне ненаукове поняття "щастя міського жителя" стає таким же важливим індикатором, як традиційний ВВП. Кияни живуть у сьогоденні і вибудовують своє щастя, користуючись обшарпаними маршрутками, лавіюючи між кіосками та припаркованими на тротуарах автомобілями. Цікаво, у якому часовому вимірі живе міська влада? Марина Бурмака, політолог, соціолог, президент Українського Центру суспільного розвитку КиевVласть

В охоронній зоні заповідника “Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська Лавра” незаконно забудовують вали Київської фортеці. Хоча будувати в зоні заповідника можна тільки з дозволу міністерства культури, а в деяких випадках - і взагалі не можна. ”Київміськбуд” має “Мрію” - зруйновані вали Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook     З 22 січня 2015 року на будівництво в охоронній зоні заповідника Київрада ввела мораторій. За 5 днів після мораторію, на Лейпцизькій, 13, де і проходять давні захисні вали, компанія “Київміськбуд” отримує дозвіл Держархбудінспекції на будівництво висотки.  Будують на земельній ділянці ТОВ “Мрія-плюс”. Власники фірми: мати Сергія Думчева (кандидата-”носорога” на виборах мера Києва) та Інна Журба (партнерка бізнесмена Сергія Шахова, який організовував виборчу кампанію Петра Порошенка у Луганську). Сергій Думчев не приховує, що насправді “Мрія” належить йому і Шахову: “В 2003 році ми купили “Мрію” 50 на 50 з Борисом Броншейном. Потім він (Бронштейн - авт) продав свою долю Шахову, з ним у мене ніколи не було фінансових суперечок, цього цілком достатньо для партнерства”.  “Київміськбуд” запевняє, що “Думчев і Шахов” передали їм всю документацію. За нею будівництво розташоване не на валах і не підпадає під мораторій. Проте показали лише застарілі документи, ще 2007-го погоджені Державною службою з питань національної культурної спадщини. Це історико-містобудівне обрунтування, підписане головою служби Миколою Кучеруком. Нині воно викликає багато питань. “Не була суміщена топозйомка 1925 року Києва з реальною топозйомкою на момент розробки цього документу, щоб точно визначити межі валу, - каже столичний архітектор Олег Гречух. - І навіть за тими межами, які показано на цій топозйомці, досить невисокої якості, все рівно видно, що межах ділянки проходить вал. Але якби автори цієї роботи ще би додали сюди дослідження історичної карти від 25 року, то вони би виявили, що ці межі валу займають ну майже ⅓ ділянки, на якій будується зараз будинок”.  Контролювати, як забудовники дотримуються мораторію, має комісія Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування.  До її складу входить і Юрій Зубко, керуючий справами ПАТ “ХК ”Київміськбуд”, який і є яскравим порушником цього мораторію. І не лише мораторію. Згідно генплану, на Лейпцизькій, 13 дозволяється будувати не вище 27 метрів. Це до 9 поверхів. Проте там виганяють 17-поверхівку. Як вона виглядатиме, показано на графіці нижче. Згідно проекту 2008 року майстерні “М.Дьомін” поверхів мало бути взагалі 22. Проект, запевняють у “Київміськбуді”, “скорегували”: знизили на 5 поверхів, але замість однієї секції будують три. Перепогодження проекту - не проводили.  Міністерство культури на запит “Наших грошей” відповіло, що дозволу на проведення земляних робіт по Лейпцизькій, 13 не давало. Більше того, Мінкульт ще у грудні 2014 року звертався до Генпрокуратури з вимогою зупинити будівництво. На той час будівництво взагалі велось без дозволів та погодження науково-проектної документацї. Водночас, ділянка по Лейпцизькій, 13 охороняється містом вже майже 40 років. З того моменту, як 1979 року Київрада визначила межі історико-культурних заповідників і охоронних зон пам’яток історії і культури Києва. В 2002 КМДА ще раз прописала ці межі, з урахуванням змін назв вулиць.  З 2011 Лейпцизька, 13 охороняється не лише містом, а й державою: Мінкульт відніс її до охоронної зони заповідника.  Коли “Київміськбуд” почав будівництво, історико-містобудівне обгрунтування  "Мрії-плюс" було застарілим. На це мав би звернути увагу головний архітектор Києва Сергій Целовальник, коли в 14-му році видавав містобудівні умови. Але він чомусь заплющив на це очі.  Сюрприз для покупця На сайті “Кивміськбуд” рекламує будинок на Лейпцизькій, 13 як житло бізнес-класу з прекрасними видами з вікон на Печерську Лавру та Дніпро. В реальності ж мешканці більшості квартир спостерігатимуть з вікон стіни сусідніх офісів. Один - вже збудовано. Другий саме зводиться.  Майже впритул, на відстані приблизно 10 метрів. Тож мешканці будинку не просто не матимуть гарного виду, а й елементарно - не бачитимуть сонця через тінь сусідніх будинків  На сусідньому даху стоїть газова котельня, тож, як запевняють фахівці, її викиди будуть спрямовуватися при певном напрямку вітру на квартири житлового будинку. У паркінгу - менше місць, ніж квартир, тож у тупикова вулиця Лейпцизька скоро перетвориться на суцільну стоянку. І не чекайте на дитячий майданчик. Будівельні дріжжі: 9 поверхів замість 1-го Вікна у вікна із житловим будинком на Лейпцизькій, 13 зводиться 9-поверховий офісний центр. Він так само без дозволів виганяється за адресою Лейпцизька, 15. Власник ділянки - ПАТ “Діпробудмашина”. Голова наглядової ради товариства - Вадим Григор’єв, який до 2004 року володів меблевою компанією “Меркс” разом із Валерієм Хорошковським. Наглядову раду ПАТ також складають представники “Мерксу”. Будівництво на Лейпцизькій, 15 велося взагалі без паспорта об”єкта. Він з”явився лише після кількох візитів знімальної групи “Наших грошей”.  Історія метаморфоз цієї забудови цікавіша навіть за її сусіда. В 2005 році на Лейпцизькій, 15 розробили проект 9-поверхової адміністративної будівлі і 1-поверхової їдальні, він поданий на малюнку нижче. Проект погодили. Проте після дозволу ДАБІ на їдальню, на її місці почав рости офісний центр.  На прохання показати дозвіл мінкульту на будівництво на валах, у “Діпробудмашині” повідомили, що дозвіл є, просто його “не можуть знайти”.  Водночас “Діпробудмашина” судиться з містом за інфраструктурний внесок. Забудовник має платити місту за використання мешканцями будинку навколишньої інфраструктури. І розмір оплати напряму залежить від масштабу будівлі. Нині компанія намагається через суд отримати довідку, що вже заплатила місту за будівництво достатньо. Якщо вдасться, більше місто від неї не отримає ні копійки. Тож Київраді саме час дізнатись, що насправді виросло на місці скромної їдальні. Будівництво на валах - прямий шлях до того, що заповідник виключать зі списку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО. Ця міжнародна організація неодноразово наголошувала, що сучасна забудова в Києві становить загрозу для збереження історичної спадщини. Джерело: Наші гроші (ZIK) Читайте: В буферной зоне Лавры “Киевгорстрой” готовит новое строительство КиевVласть

Сегодня, 25 марта, исполняется 13 лет с момента вступления в силу закона “О государственном гимне Украины”. В связи с этим КиевVласть решила вспомнить, как наша страна обретала гимн, который мы все знаем, и какую роль в этом сыграли Президент Леонид Кучма и глава его Администрации, кум Владимира Путина – Виктор Медведчук. Музыка без слов Музыку украинского гимна, написанную Михаилом Вербицким в 1864 году, Президиум Верховной Рады Украины утвердил 15 января 1992 года. Слова гимна 1862 года авторства Павла Чубинского вплоть до февраля 2000 года вызвали бурный протест прокоммунистических сил, у которых в украинском парламенте было большинство. При этом, компромисс в утверждении национальной символики стал результатом политических торгов. Так, национал-демократы получили флаг, малый герб (большой герб Украины не утвержден до сих пор) и музыку к гимну. Коммунисты в обмен выторговали внеблоковый курс страны, автономию Крыма и унитарное устройство государства. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook     Утверждение 28 июня 1996 года Конституции активизировало потуги украинской власти, поскольку в ст. XX. Основного закона сказано: “Государственный Гимн Украины – национальный гимн на музыку Михаила Вербицкого со словами, утвержденными законом принимаемым не менее чем двумя третями от конституционного состава Верховной Рады Украины”. 3 сентября 1996 года парламент инициировал начало рассмотрения текста государственного гимна. На протяжении шести лет создавались многочисленные комиссии, которые никак не могли прийти к согласию: все это время государственный гимн Украины имел лишь музыкальную составляющую. И только в мае 2002 года эпопея с утверждением его текста вступила в завершающую фазу. Безальтернативная альтернатива 23 мая 2002 года нардеп-коммунист Владимир Лещенко внес в Раду законопроект №1073, который можно назвать “постсовковый гимн Украины”. Депутат предложил оставить музыку гимна УССР без изменений, внеся ряд корректив в старый текст, обновленный композитором Михаилом Тушем: Живи, Україно, незламна і сильна, Єднай і згуртовуй оновлений люд. Між рівними рівна, між вільними вільна, Про пращурів славних своїх не забудь. Слава борцям за свободу та волю, Слава Вітчизні на віки-віків! Живи, Україно, на радість народу В ім'я нових звершень дочок та синів. В обтяжливих ярмах плекала надію, Завжди надихала на подвиг новий, Дитячому серцю щепила ти віру В освячений духом і правдою дім. Слава борцям за свободу та волю, Слава Вітчизні на віки-віків! Живи, Україно, на радість народу В ім'я нових звершень дочок та синів. Міцніше тримай в руках стяг перемоги, Даруй щедрий вжинок нащадкам своїм, Нехай живе вічно братерство і воля, Щасливої долі ми зичимо всім. Слава борцям за свободу та волю, Слава Вітчизні на віки-віків! Живи, Україно, на радість народу В ім'я нових звершень дочок та синів. Нехай сивочолий Дніпро нагадає Про те, що є в світі куточок земний, Де сонячний промінь зоріє і сяє, Де дух непокори одвічно живий. Слава борцям за свободу та волю, Слава Вітчизні на віки-віків! Живи, Україно, на радість народу В ім'я нових звершень дочок та синів. Этот коммунистический вариант гимна парламентские комитеты рассматривали дольше всех. Лишь 24 февраля 2003 года последний из них завершил анализ законопроекта Владимира Лещенко. “Отклонить, в связи с тем, что он противоречит конституции Украины”, - было написано в вердикте комитета ВР по вопросам государственного строительства и местного самоуправления. Второй законопроект №1073-1 внес 20 июня 2003 года Левко Лукьяненко, на тот момент – представитель БЮТ. В качестве исходного варианта текста гимна он использовал один из более поздних вариантов стиха Павла Чубинского, автором которого предположительно является украинский этнограф XIX века Северин Данилович. Обеспокоенность вызывали именно строки второго куплета, в частности, их антироссийская и частично антипольская направленность: Ще не вмерла України, ні слава, ні воля. Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Приспів Душу, тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону, В ріднім краю панувати не дамо нікому; Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, Ще у нашій Україні доленька наспіє. Приспів Душу, тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. А завзяття, праця щира свого ще докаже, Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже, За Карпати відоб'ється, згомонить степами, України слава стане поміж народами. Приспів Душу, тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. Написанный Северином Даниловичем в 1865 году трехкуплетный текст стиха “Ще не вмерла Україна” был мало похож на ортодоксальный четырехкуплетный вариант 1862 года Павла Чубинского: Ще не вмерла Україна Ще не вмерла Украіна, И слава, и воля, Ще намъ, браття-молодці, Усміхнетця доля! Згинуть наші вороги, Якъ роса на сонці; Запануємъ, браття, й ми У своій сторонці. Душу, тіло ми положимъ За свою свободу И покажемъ, що ми, браття, Козацького роду. Гей-гей, браття миле, Нумо братися за діло! Гей-гей, пора встати, Пора волю добувати. Наливайко, Залізнякъ, И Тарасъ Трясило Кличуть нас изъ-за могилъ На святеє діло. Изгадаймо славну смерть Лицарства-козацтва, Щобъ не втратитъ марно намъ Своєго юнацтва. Душу, тіло ми положимъ За свою свободу И покажемъ, що ми, браття, Козацького роду. Гей-гей, браття миле, Нумо братися за діло! Гей-гей, пора встати, Пора волю добувати. Ой, Богдане, Богдане, Славний нашъ гетьмане! На-що віддавъ Украіну Москалямъ поганимъ?! Щобъ вернути іі честь, Ляжемъ головами, Назовемся Украіни Вірними синами! Душу, тіло ми положимъ За свою свободу И покажемъ, що ми, браття, Козацького роду. Гей-гей, браття миле, Нумо братися за діло! Гей-гей, пора встати, Пора волю добувати. Наші братя Славяне Вже за зброю взялись; Не діжде ніхто, щобъ ми По-заду зістались. Поєднаймось разомъ всі, Братчики-Славяне: Нехай гинуть вороги, Най воля настане! Гей-гей, браття миле, Нумо братися за діло! Гей-гей, пора встати, Пора волю добувати. Опустив второй куплет стиха Северина Даниловича “Ще не вмерла Україна”, Левко Лукьяненко внес его на рассмотрение комитета: Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Приспів: Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. А завзяття, праця щира свого ще докаже, Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже, За Карпати відоб'ється, згомонить степами, України слава стане поміж народами. Позже остальных к процессу утверждения текста гимна присоединился Президент Леонид Кучма (на фото справа). Его законопроект №1073-2 поступил в комитеты 26 сентября 2002 года. Президентский вариант текста гимна был еще короче, чем у Левка Лукьяненко. Фактически это был существенно видоизмененный первый куплет стиха Павла Чубинского и половина второго куплета, который в гимновом варианте являлся припевом. Он составлял одну треть от варианта Лукьяненко и меньше четверти классического текста Чубинского: Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду. Изначальный законопроект Президента не отделял первый куплет от припева, что предполагало слитное звучание слов гимна. Комитеты Рады завершили рассмотрение законопроекта Левка Лукьяненко 19 февраля 2003 года. Президентский законопроект прошел парламентские комитеты 30 сентября 2002 года. Несмотря на то, что Кучма внес свой законопроект позже, депутаты (большинство из которых ориентировались именно на главу государства), пришли к выводу, что законопроект Лукьяненко “дублирует президентский” - хотя Кучма внес свой законопроект позже. Впрочем, роль Лукьяненко в этой истории не до конца понятна: то ли он согласился с отведенной ему ситуативной ролью, то ли его использовали втемную. Но к моменту парламентского утверждения, анонсированный Леонидом Кучмой текст гимна стал единственно правильным и безальтернативным. Парламентские метаморфозы начала марта 2003 года Но ни Лещенко, ни Лукьяненко не отозвали свои законопроекты. Их обсуждение, начавшееся 4 марта 2003 года, больше напоминало фарс. Коммунисты упорно продвигали свой вариант, считая канонический текст Чубинского не отвечающим духу времени. Их оппоненты уличали коммунистов в неконституционности предложенного им варианта. В ответ КПУ предложила конституционным большинством внести поправки в Конституцию (в части пункта о национальной символики) и не принимать гимн отдельным законом. Текст, предложенный Лукьяненко, не вызвал бурных дебатов, но и не нашел широкой поддержки его однопартийцев. В рядах демократических сил наблюдался раскол. Симпатии отдельных депутатов БЮТ и “Нашей Украины” колебались между законопроектами Лукьяненко и Кучмы. Читайте: Украину нельзя победить, но предать можно Текст стенограммы парламентских заседаний 4 и 6 марта 2003 года свидетельствует о том, что народные избранники превратно понимали первую строчку и общую смысловую фабулу стиха Чубинского, считая его архаическим и деструктивным. Смотри:  http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/1595.html http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/1598.html Некоторую ясность в суть текстологических противоречий внес министр культуры и искусства Юрий Богуцкий. Он осветил в общих чертах сущность предполагаемых изменений, объяснив, что вариаций текста гимна около тысячи, а наиболее правильным является только законопроект Президента Леонида Кучмы. 6 марта спикер Рады Владимир Литвин приступил к процедуре голосования по закону о тексте гимна. Сначала на утверждение был внесен законопроект №1073 Владимира Лещенко, который набрал всего 62 голоса. Затем Лукьяненко неожиданно отозвал свой законопроект и призвал поддержать законопроект Кучмы. Практически мгновенно Литвин поставил на голосование президентский законопроект набравший 326 голосов. В результате следующего голосования (за основу), президентская инициатива получила 334 голоса. Таким образом текст Государственного Гимна Украины, который страна ждала двенадцать лет был утвержден за полтора часа. ГИМН 12 марта закон “О государственном гимне Украины” был подписан спикером Рады Владимиром Литвином, а 25 марта 2003 года - Президентом Леонидом Кучмой. Резолюция Президента означала его легитимизацию и фактическое вступление в силу. Казусы государственного гимна История с утверждением текста государственного гимна является следствием экзамена на лояльность, который в те дни сдавала Верховная Рада перед Администрацией Президента и, в частности, ее главой – Виктором Медведчуком, кумом президента РФ Владимира Путина. И, похоже, что именно Медведчук (на главном фото слева) был режиссером спектакля в Раде. Любопытна также пассивность самого Президента и премьер-министра Виктора Януковича, которые даже не удосужились прийти на голосование за текст гимна. То есть, получается, что исход спектакля им был и так хорошо известен. Но главная проблема с текстом гимна состояла в том, что власть упустила сакральный смысл его слов. Корреляция текста, отказ от целых куплетов, привели не только к утверждению урезанного варианта музыкального символа государства, но и деструктивному перепрограммированию страны и общества в целом. Ни нардепы, ни Президент, наверное, не поняли, что “куцый” текст Государственного Гимна может привести к утрате динамики развития Украины. Хотя, изменив именительный падеж на родительный (“Ще не вмерла України”, вместо “Ще не вмерла Україна”), Президент сместил интерпретационные показатели, уйдя от “загробного”, “предсмертного” смысла первого куплета гимна. Опустив второй куплет в варианте Северина Даниловича, отечественные политики, дабы не дразнить Россию, по сути, отказались от идеи соборности Украины. Стремление нации в этом контексте явно получилось нечетким и неопределенным, а страна обрекалась бесконечно ходить по кругу. Читайте: Прощай, Украина! Фото взято отсюда Александр Салтан, кандидат исторических наук, доцент, специально для КиевVласть КиевVласть

(Все совпадения с реальными людьми случайны).  Каждый раз, когда смотрю суд с Корбаном, меня “вдохновляют” некоторые его адвокаты. Сначала был Андрей Богдан (да-да, тот, что дважды назначенный при Януковиче "уполномоченным по вопросам антикоррупционной политики", ни разу не связанный и “неспивпрацюючий со злочинной владой”, и который является №74 в списке БПП и вот-вот намеревается пропасть в парламент, как следующий в списке), теперь вот Алина Самарец… Самые честные адвокаты у ГОК, которые тыкают носом всех и вся в чистоту душевную, соблюдение облика морального и прочее. Потратила полчаса, посидела в просторах всезнающего интернета. Оказывается, помимо фемидных дел, г-жа Самарец (Белая) промышляет и на рынке черных и цветных металлов с компаньонкой Базяк Еленой Владимировной (о ней тоже хватает инфы. По всей Украине прям бизнес-вумен, да и по сферам разным специалист, как и коллега: от цвет/чермета, торговли стройматериалами и автомобилями до юриспруденции). Кстати, странно, что сам Корбан только судью пинает за его луганское происхождение. Алина то, тоже оттуда. И ничего. Вон какой на все руки мастер: одной рукой КПК листает, другой форекс отслеживает (?). В общем, сама Алина в свое время зарегистрирована была “за адресою: м. Красний Луч Луганської області, м-н 2, буд. 10, кв. 55, поштовий індекс 94517, Самарець Аліні Миколаївні (з урахуванням прохання відповідача по справі, висловленого 24.07.2007 в судовому засіданні)” - вытяжка из одного из постановлений суда 10-летней давности, Алина Самарец там представляла интересы ответчика (не суть важно кого именно). Та же Самарец является учредителем ТОВ "ПАССІО" (производство ювелирных изделий, сейчас в процессе ликвидации),  ТОВ "КОМПАНІЯ "СТІЛ ПЛЮС" (оптовая торговля черными и цветными металлами), ТОВ "КОМПАНІЯ "МОНОЛІТ ГРУП" (все та же оптовая торговля черными и цветными металлами). Конечно же, во всех трех компаниях не сменная партнерша - Базяк Елена (у нее, в свою очередь, вечный спутник по бизнесу Зайцев Дмитрий Владимирович). Инфо о компаниях и персоналиях много. В помощь вам ЕДР, ЕРСР и другие подобные ресурсы. Не чурается адвокат патриота Корбана, кричащего о повсеместной #зраде, иметь деловое партнерство с г-жой Базяк, поддерживающей, судя по информации о ее предприятиях в общем доступе, бизнес компании из страны-агрессора: ряд предприятий Технониколь (Техноніколь ЄДРПОУ: 32580641, Техноніколь-Січ ЄДРПОУ: 33242617, Техноніколь-Дніпро ЄДРПОУ: 31950833, Техноніколь-Харків ЄДРПОУ: 32132906, Техноніколь-Захід ЄДРПОУ: 33805817, Техноніколь-Юг ЄДРПОУ: 32903119) - это лишь часть представительств небезызвестной крупной компании Технониколь (Москва) бизнесменов Сергея Колесникова и Игоря Рыбакова. Конечно, можно предположить, что Базяк и Зайцев просто так описывают свою компанию по аналогу российской, но это стремление позиционировать себя, как часть московской Технониколь, наверное, неспроста. Ну, бизнес бизнесом. Насколько я знаю, Закон не запрещает вести адвокатам предпринимательскую деятельность. Так что, адвокат-торгаш металлами-ювелир так же нормально, как и адвокат-электрик или адвокат-фельдшер. Это я для заядлых зрадофилов о том, что при желании в биографии каждого можно найти то ли кусочек, то ли огромный шмат #зрады. Но Алина Самарец и на поприще Фемиды отличилась. То молоко грудное сцеживает прямо на стол президиума во время съезда Ассоциации адвокатов (апрель 2014-го), то представляет интересы судьи Деснянского райсуда Алексея Панасюка (конечно, может быть это ее тезка - банальное совпадение… но и Алина в своем Фейсбуке 15 октября 2015 сделала пост по этому мероприятию веселому). О последнем чуть детальнее: 22 января 2014 г. он арестовал на месяц тогдашнего студента Нацуниверситета им. Карпенко-Карого Александра Шкрабака, который вместе с 6 другими студентами был задержан на Подоле, когда возвращался в общежитие с ул. Грушевского. По данным МВД, у них были изъяты медицинские маски, пластиковые очки, противогаз, шлемы, щитки и бронежилет. Секция ВСЮ ранее сочла, что А. Панасюк не учел ряд смягчающих обстоятельств и не принял во внимание тот факт, что в материалах дела не содержалось убедительных доказательств прямого участия А. Шкрабака в беспорядках. Так вот, на заседании ВСЮ в октябре 2015, когда вносились представления об увольнении судей, выносивших решения об аресте и лишении водительских удостоверений участников Евромайдана, Алина Самарец была представителем Панасюка. Она тогда заявила, что хотя судья и арестовал А. Шкрабака, но арест был избран лишь на месяц, а не на два: “Это значит, что А. Панасюк учел все позитивные характеристики, предоставленные на А. Шкрабака. К тому же, надо учесть, что А. Шкрабак не местный, мог скрыться от следствия”. В общем, хорошая команда: и зрадо-однопартийцы, защищающие Лукаш, и торговцы металлами в рядах адвокатов, и противники режима Януковича, работавшие при нем на хороших должностях. Колоритная подборка. Что касается человека с синдромом Карлсона… Тут нечего сказать. Хватит и одной мини-подборки его “патриотизма”, с которой можно ознакомиться по этой ссылке. И да, конечно скептически отношусь и к его якобы болезни: Фото сделаны в один вечер во время заседания в конце декабря. Фото автора КиевVласть

Коммунальная корпорация "Киевавтодор" начинает ремонт тротуаров металлического пролетного строения Южного моста через р. Днепр. В рамках работ планируется восстановить покрытие тротуаров, заменить гидроизоляцию и колесоотбойное ограждение. Как стало известно KV, в связи с этим сегодня, 16 ноября, с 22:00 будет ограничено движение транспорта в первой полосе на металлическом пролетном строении в направлении просп. Бажана и закрыто движение пешеходов на тротуаре моста с правого на левый берег реки Днепр, сообщает пресс-служба "Киевавтодора". Ремонтные работы планируется закончить до 25 декабря. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook     Корпорация "Киевавтодор" обращается к водителям с пониманием отнестись к временным неудобствам и по возможности выбирать другие маршруты движения. КиевVласть

Вчера, 6 ноября, столичная подземка отметила свой 55-й день рождения - именно в этот день, в 1960 году первый поезд метро с пассажирами отправился со станции "Крещатик". К новому юбилейному году в подземке готовят ряд интересных событий. Об этом KV стало известно из сообщения издания "Украинской правда. Киев". Мы постоянно реализуем социальные проекты, такие как: " Вагон цветов "," 3D сцена на Театральной ", буккроссинг, выставки на станции "Золотые ворота". У нас есть много идей, которые мы понемногу будем реализовывать и в следующем году", - рассказала спикер подземки Наталья Макогон. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook     Первым - в начале декабря - будет концерт в рамках Недели украинской музыки. "Мы ведем переговоры, чтобы на станции метро (вероятно, самой глубокой" Арсенальной ") состоялся концерт. Скорее всего это будет симфоническая музыка", - сказала Макогон. Также в метро хотят открыть магазин сувениров. В столичной подземке хотят открыть магазин сувениров, как в Лондонском метро

Сегодня в столице только 15% береговой линии Днепра является рекреационно пригодной. Остальные территории засорены до предела, отгорожены заборами или же отданы под промзоны и склады. Единой стратегии хозяйствования на Днепре и в прибрежной зоне у города нет. Похоже, что и выработать ее смогут не скоро. Однако, определенные, вселяющие оптимизм шаги, в этом направлении делаются. Так, третьего ноября в публичном пространстве MediaHub состоялась дискуссия “Вкрадений ДніПро. Як киян позбавили доступу до річки”. Как передает KV, главной темой обсуждения стало нынешнее состояние береговой линии реки, 85% которой занимают промышленные зоны, зоны, обнесенные незаконными заборами и просто грязные пляжи. Присутствующие отметили, что сегодня столичные власти - чиновники и руководители КП - видят только один весьма скромный способ улучшения ситуации: повышать налоги и аренду предприятиям, расположенным у реки. Нелегальные застройки и ограждения прибрежной территории они, похоже, готовы отдать на самосуд разъяренным общественникам. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Facebook     В ходе мероприятия, урбанисты и эксперты по градостроительству в первую очередь обратили внимание киевлян и представителей власти на то, что проблема стала следствием отсутствия единого хозяйствующего субъекта для прибрежных зон и единой ответственной за состояние реки структуры. Настаивая на необходимости разработки стратегии развития рекреационных зон Днепра и планирования застройки прибрежных территорий, эксперты предлагали  переделывать промзоны под театры, обустраивать надземные переходы на шоссе, идущих возле реки, а иногда даже настаивали на радикальных методах. Например, говорили о возможности сноса незаконных заборов на пляжах Днепра активистами. Проект “Вкрадений ДніПро Неудобный доступ По словам координатора проекта “Вкрадений ДніПро” Александра Оксимца, сейчас в Киеве есть только 15% комфортных территорий возле Днепра. Это - Оболонская и Русановская набережные, часть прибрежной территории на Березняках. Можно говорить и о комфортности Днепровской набережной, Наводницкого парка, однако доступ к ним ограничен автомагистралями и малым количеством пешеходных переходов.  “На сегодняшний день около 30% приречных территорий Киева являются физически недоступными для граждан из-за промзон, огражденных забором территорий, элитных заведений и т.д. Заборов на берегах Днепра в Киеве насчитывается свыше 150-ти. Если говорить об их ликвидации, то в правовом поле здесь существует несколько проблем. Например, вопрос, кто именно должен обращаться к правоохранителям. Опять же, если вызвать полицейских ко всем этим заборам, возведенным с нарушениями, они зафиксируют факт и передадут следствию, которое может тянуть разбирательство до бесконечности. Не согласен с данной оценкой директор КП “Плесо” Денис Пикалов, настаивающий на том, что промзоны, как и рекреационные территории, являются вполне приемлемой частью береговой линии. “В любом городе возле водоемов есть промышленные и рекреационные зоны. Говорить о том, что 100% территорий должны быть рекреационными - это, скорее, поверхностный подход. Думаю, проблемы касаются не тех территорий, которые отнесены к промышленному производству еще со времен Советского Союза, а тех, которые имеют статус заповедников. Например, Днепровские острова. Много набережных, по большому счету, утопают в мусоре”, - настаивает Пикалов. Он уверяет, что согласен с тем, что забор - это нечто искусственное, что вносит дисбаланс в окружающую среду. Но отмечает забавное несоответствие: якобы в Киеве 11 пляжей и 14 зон отдыха. Самые чистые пляжи - это те, где есть ограждения. “Например, детский пляж на Гидропарке, где отдыхающие даже курить выходят за ограду. Эти заборы должны быть элементами благоустройства, но не перекрывать доступ к воде”, - заверил чиновник. Отсутствие единого управления Григорий Мельничук, сокоординатор Совета по урбанистике Киева, уверен, что основная проблема прибрежных территорий в том, что в городе нет структуры которая занимается конкретно Днепром. Специфика реки в том, что это не только главная водная артерия, а большой комплекс, который может быть отдельным административным районом. Если посмотреть на карту, острова относятся к разным административным районам столицы, посему, нет единой стратегии хозяйствования, нет конкретной цели по благоустройству Днепра.  “Так, во многих случаях проблемой является даже физический доступ к воде. Взять, к примеру, Рыбальский остров с его заборами и промышленными площадками. Нельзя просто даже пройтись возле воды… Вариантом решения этой проблемы может быть четкая стратегия, регламентирующая перемещение от берега Днепра тех промзон, где производство не связано с использованием воды”, - уверяет урбанист, добавляя, что необходимо также пересмотреть вопрос налогообложения в столице. И, если речь идет об аренде земли, что создает ограничения для доступа к берегу, горсовет должен принять это во внимание и значительно повысить ставку налога. “Многие промзоны на берегах - это не промзоны по сути. Они используются как склады или логистические центры. В этом случае, опять же, нужно работать с собственниками, повышать ставки налога. А если забор незаконно установлен частным лицом, совершенно приемлемым является его снос по методу Саакашвили”, - резюмировал Мельничук. Дмитрий Савчук, заведующий лабораторией вредного действия вод Института водных проблем и мелиорации НАН Украины в свою очередь заверил, что прежде всего киевлянам надо самим решить, какой Днепр они хотят видеть, основываясь на мировом опыте. “Во многих странах реки забетонированы “от” и “до”, полностью окружены промзонами. Говоря о застройках и заборах, следует отметить, что речь идет о пойме реки. По нормативам, населенные пункты ограждены от подтоплений на сто лет. И именно застройки и промзоны в пойме будут мешать пропуску воды, защищать от наводнений” - настаивает он. По словам Дмитрия Савчука, вопрос доступа к Днепру  должен отстаиваться через суды, а лучший путь развития застроек и рекреационных зон в дальнейшем должен быть заложен в генеральном плане города. Анна Бондарь, исполняющая обязанности директора Департамента градостроения и архитектуры КГГА, в свою очередь так прокомментировала KV тему беседы: “Главная проблема с контролем за состоянием прибрежных территорий Днепра - это отсутствие единственного хозяина, отчего реку нельзя назвать единым хозяйственным комплексом. Острова разделены между разными административными районами. Мы наблюдаем тут большое количество балансодержателей, все они имеют разные мысли касательно развития и эксплуатации этих территорий. В приближении становится понятно, что промзоны приватизированы частями. Один цех может принадлежать пяти-шести хозяевам. Думать о том, что предприниматели будут арендовать отдельные куски земли и хорошо её эксплуатировать,- это не более, чем иллюзия”. Также Анна Бондарь отметила, что отдельным вопросом стоит вынести обустройство магистрали на берегу Днепра. “Казалось бы, ничего не стоит нарисовать наземные переходы. Но здесь та же ситуация, что и с пешеходностью Крещатика: работает некое “лобби”. У Департамента градостроительства одни аргументы, у действующего мэра - другие.  Сейчас мы заказали разработку транспортной стратегии города. Надеюсь, что сможем найти решение по созданию наземных пешеходных переходов через шоссе”, - заверила она, добавив, что рассматривается также вариант перекрытия одной части магистрали на выходные. “В Европе таким методом пользуются для организации фестивалей возле воды. Аналогично, относительно промзон стоит воспользоваться предыдущим опытом города. Их можно сделать некими культурными кластерами (театры, кино, выставочные центры и т.д.). Яркий пример для этого - арт-завод “Платформа” - считает Анна Бондарь. Восприятие и воспитание “Вопрос доступности берегов Днепра - это не столько вопрос эстетический, сколько социальный, - считает Виктор Зотов, архитектор, соучредитель Школы урбанистики CANnactions. -  Забор для многих из нас - некий способ отделить себя - белого, пушистого, чистого и красивого - от остальных лохов. Пока есть такие взгляды, с доступом к реке лучше не станет. Посему, в случае борьбы с незаконными ограждениями, все методы хороши, если они действуют. Даже некий “экологический терроризм” в виде силового сноса. Предлагаю создать правило: если кто-либо не доказал и не согласовал установку любых ограничителей доступа к берегу, - например, забора, - его попросту не должно быть. Это очевидно. Если написано в законе: сто метров от воды, значит, должно быть именно сто”. Виктор Зотов также задался весьма неоднозначным вопросом, интересующим многих киевлян: чем конкретно занимаются организации типа “Плесо” и за что они получают зарплаты? “В конце-концов, почему сносить заборы и наводить порядок должны активисты, если есть организация, имеющая монопольное влияние на эти территории? А пока что самое эффективное средство взаимодействия с администрацией в вопросе благоустройства - это давление. Давление, как способ отстаивать достойную жизнь”, - отметил Зотов, добавив, что необходимы миллиарды гривен на то, чтобы наметились существенные улучшения в вопросе обустройства рекреационных зон на берегах Днепра. “Нам не нужны многочисленные транспортные развязки, ТРЦ и излишки цивилизации, которые вынуждают относиться к окружающей среде потребительски. Это только разрушает город, разрушает его природную среду. Нам не нужно ничего нового, а наоборот, нужно освободиться от лишнего”, - резюмировал Виктор Зотов. КиевVласть