Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
20 березня 2020 г. 12:00
Раздел: Тексти
Василь Новицький: “Жодній державі світу не під силу зберегти тваринний світ без допомоги мисливців”
Полювання є досить поширеним хобі серед українців. Втім навколо нього існує багато міфів. Дехто вважає, що мисливці лише знищують природу, а для когось мисливець та браконьєр – тотожні. Такі хибні думки можна почути навіть від народних депутатів Верховної Ради (ВР), котрі нещодавно запропонували низку законопроєктів, які, на думку мисливської спільноти, зруйнують цілу галузь. Мисливці також пропонують зміни до законодавства та збираються не допустити прийняття шкідливих, на їх думку, законодавчих ініціатив. Про це в інтерв’ю KV розповів голова науково-технічної ради Всеукраїнської асоціації мисливців та користувачів мисливських угідь, доктор сільськогосподарських наук за спеціальністю “Екологія” Василь Новицький (на фото).
Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь (далі – Асоціація), як розповів Василь Новицький, на сьогодні має 24 регіональні представництва, а також жіночий підрозділ "Діана-Магнум", об'єднує понад сотню користувачів мисливських угідь та декілька сотень фізичних осіб-членів Асоціації.
Асоціація не має своїх мисливських угідь, натомість займається об’єднанням їх користувачів, виступає як комунікатор, в тому числі на парламентських слуханнях та в міністерствах. Асоціація також займається законотворчою діяльністю, наприклад, подає законопроекти про внесення змін до різних законів, зокрема про жорстоке поводження з тваринами, про мисливське господарство та полювання, про тваринний світ, кримінальний та адміністративний кодекси.
Серед членів Асоціації багато вчених-екологів, лісівників, спеціалістів у галузі мисливства. Партнерами Асоціації є Українське товариство мисливців та рибалок (УТМР), Товариство лісівників України, Федерація мисливського собаківництва України.
Головною метою Асоціації є створення нової та удосконалення діючої нормативно-правової бази з питань ведення мисливського господарства, формування об’єктивної громадської думки про мисливське господарство та позитивного образу мисливця як людини, котра дбає про довкілля.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В інтерв’ю KV Василь Новицький розповів про те, як запропоновані до розгляду у Верховній Раді (ВР) законопроєкти можуть знищити мисливську галузь та призвести до спалаху сказу, чому заборона полювання на лося не призведе до збільшення його поголів’я, та досвід Білорусі у збільшенні поголів'я зубрів в той час, коли в Україні вони майже зникли.
KV: Розкажіть про законопроєкти, що зараз подані та розглядаються у ВР. Як запропоновані законопроєкти №2448 (автор законопроєкту – депутат Олександр Качура (фракція “Слуга народу”) написав заяву про відкликання після інтерв’ю), №2351, №0870 та №2232 вплинуть на мисливську галузь в Україні?
Василь Новицький: На сьогодні подано чотири таких законопроєкти. Два з них прийняті в першому читанні, два зареєстровані.
Законопроєкт №0870 перейшов ще з переднього скликання ВР – він стосується заборони використання свинцевого шроту у водоохоронних зонах. Але вони не виділені в натурі, і за цим законом можна буде заборонити будь-яке полювання на качку зі свинцевим шротом. Але металева форма свинцю, за даними ЄС, займає лише долі відсотку від забруднення свинцем довкілля, основне – це вихлопні гази та заводські стоки. Але зоозахисники борються чомусь лише зі шротом.
В цьому законопроєкті піднімається питання занесення вовка в охоронювані види за вимогами Бернської конвенції, хоча вона у нас прийнята із застереженнями якраз по цьому виду. Тож вовк в Україні стане умовно червонокнижним видом.
Також перше читання пройшов законопроєкт №2351, який стосується багатьох сфер – і мисливців, і лісівників, і навіть тваринників. Цим законопроєктом передбачається, якщо по-простому, що рішенням сільради можна заборонити полювання або лісокористування на певній території. За законопроєктом, якщо сільрада знаходить реліктовий для своєї території вид, в радіусі 500 м від цього виду можуть заборонити лісокористування та полювання. Радіус 500 метрів – це 75 гектарів. Дві-три рослини, пару гнізд, і на території лісгоспу можна заборонити полювання і лісокористування.
Також цей законопроєкт вносить правки до закону про жорстоке поводження з тваринами, зокрема, ним забороняється позбавляти життя тварин до втрати свідомості. Таким чином він блокує роботу норкових ферм, птахофабрик, всіх забійних комбінатів.
Також цей законопроєкт частково дублює інший, №2232, який забороняє регулювання чисельності бродячих котів і собак. Законопроєкт №2351 дозволяє комунальникам залишати бродячих котів та собак в містах і селах. Якщо раніше комунальники мали їх відловлювати, то зараз можна просто стерилізувати, кліпсувати та випустити назад в “ареал перебування”.
KV: Але ж зараз по Києву теж бігають чіповані собаки.
Василь Новицький: Наскільки мені відомо, ці чіповані собаки стерилізовані благодійним фондом, а позначки повідомляють комунальникам, що ці собаки несуть найменшу загрозу, в плані свого розмноження, але не агресивності. Але згідно діючому законодавству про жорстоке поводження з тваринами, безпритульні собаки та коти мають бути відловлені та перебувати у спеціальних закладах для перетримки або у притулках.
KV: А що з приводу двох інших законопроєктів?
Василь Новицький: Сумновідомий законопроєкт №2232 містить в собі три блоки. Зоозахисники прикриваються першим блоком – забороною станцій для притравки мисливських собак.
На жаль, наші зоозахисники при написанні законів маніпулюють фактами. Наприклад, брехня, що в Європі немає контактної притравки. В ЄС контактна притравка є у Франції, Словенії та Словаччині. А законопроєкт №2232 забороняє навіть безконтактну притравку, котра є в кожній європейській країні, хоч вона і неефективна! Франція свого часу залишала контактну притравку, бо мала проблему з лисицями, і з ними треба боротись.
Щодо гуманності цього законопроєкту теж виникають питання. Це вибіркова гуманність. Сьогодні на десятку притравочних станцій є близько 100 лисиць. Припустимо, зоозахисники рятують тих 100 лисиць від жорстокого поводження. Натомість в поле випускають десятки тисяч норних собак, абсолютно не підготовлених до контакту зі звіром. В результаті отримаємо тисячі покалічених лисиць, тому що собаки не навчені. Вони будуть помирати в природі, переносити коросту, сказ. Також отримаємо тисячі покалічених собак! Де гуманність?
Другий блок – повна заборона регуляції чисельності бродячих котів та собак у природних екосистемах.
Але ж при цьому не пропонується жодна альтернатива! Є досвід Аргентини та Австралії з безконтрольного розповсюдження домашніх тварин, де бродячі собаки та коти знищили біорізноманіття.
В Угорщині чиновники відзвітували перед громадянами, що мисливці в маленькій Угорщині відстріляли, здається, 6,5 тис. бродячих собак.
Польща має велику проблему, бо бродячі коти щороку вбивають сотні мільйонів диких тварин.
Скільки в Україні бродячих котів та собак – достеменно невідомо. З іншого боку це має бути досить динамічна і непередбачувана цифра, адже має два джерела виникнення – розмноження в природі та періодичне залишення тварин людьми. Мисливці не звітують про кількість відстріляних бродячих котів та собак. Є лише звіти єгерської служби, згідно з якими 6 тис. єгерів за останні роки відстрілювали порядку 34-36 тис. бродячих котів і собак щороку Якщо ці дані екстраполювати на 350 тис. активних мисливців, отримаємо близько мільйону бродячих котів і собак. Мільйон – це лише на рік! А що буде, якщо їх перестануть відстрілювати? Це буде екологічна катастрофа. Епідемія сказу, загроза для населення, знищення біорізноманіття, зачистка території – від горобця до лелеки, від миші до лося.
Третій блок – обмеження добування шкідливих видів, таких як лисиця чи єнот уссурійський, більш відомий як єнотовидний собака, з 9 місяців на рік – до 3 місяців. В результаті в Україні може бути спалах захворюваності на сказ.
KV: А що пропонують з приводу переобліків тварин?
Василь Новицький: Четвертий законопроєкт, №2448, стосується переобліків тварин в мисливських господарствах на вимогу будь-якого громадянина України чи організації, яка має відношення, згідно статутній діяльності, до природоохорони чи екології. В 40-денний термін після проведення обліку представники громадської організації (ГО) мають право приїхати в будь-яке мисливське господарство, і провести переоблік. Це нісенітниця, бо перерахувати на початку квітня тварин, котрих рахували в лютому, за відсутністю снігового покриву, буде неможливо.
За моїми даними, ще декілька подібних законопроєктів знаходяться на стадії розгляду та реєстрації.
Останні два законопроєкти за авторством депутата Качури, котрий має високі рейтинги в колах юристів, підготовлені, на мій погляд, досить безграмотно, особливо №2448. Таке відчуття, що ні юристи, ні фахівці їх і не читали.
KV: Законопроєкт про переоблік має якісь корупційні ризики?
Василь Новицький: Законопроєкт №2448 просто суперечить конституційним нормам. Він мав би бути направлений на експертизу до комітету із запобігання корупції, оскільки має прямі корупційні ризики.
Чому зоозахисники не хочуть прописати в законопроєктах, що беруть участь у обліках? Чому їм потрібні саме переобліки? Це дуже насторожує.
Цей законопроєкт залишає більше питань, ніж слів у ньому. Серед його авторів здається чотири громадських активіста і троє вчених, котрі працюють в об'єктах природно-заповідного фонду (до речі,в ПЗФах України обліки взагалі ніхто не контролює і вони як прави і не проводяться), при цьому немає жодного спеціаліста із мисливського господарства.
Автори плутаються в термінології, в пояснювальній записці пишуть про облік мисливських тварин, а в законі – облік видів мисливських тварин.
Більшість обліків четвероногих проводиться методом суцільного прогону. Для цього треба зо два десятки фахових обліковців та стільки ж загоничів. В законопроекті пишуть, що вони можуть проводити переоблік навіть утрьох. Як можна після сорока чоловік утрьох провести переоблік? Це буде інша методика, але хіба можна результати за різними методиками між собою порівнювати?
За чий рахунок проводити переоблік? Сьогодні облік проводиться за рахунок господарства. Хто буде фінансувати бажання громадянина чи ГО повторити облік? Якщо сам цей громадянин, питання немає, хай відшкодовує. Жоден користувач не піде на такий переоблік. А три людини походять по лісу на підборах, і скажуть, що нічого з того, що в акті первинного обліку вказано, вони не побачили, і складуть інший акт, котрий навіть не зобов'язані погодити з користувачем.
KV: А яку вагу буде мати цей акт? Таку ж як облік, чи вище?
Василь Новицький: Вище, бо це ж переоблік. Вони будуть користуватись другим актом.
KV: Тобто, потім можно актом переобліку шантажувати користувача угідь?
Василь Новицький: На кожному кроці можна шантажувати. Можна надіслати “гонця”, котрий скаже, що приїдуть з переобліками і давайте щось думати. Потім можна приїхати, провести переоблік і сказати, що у нас от такий акт, давайте цей акт викупіть. Були вже прецеденти в Україні, коли під удар екорадикалів попадали лісогосподарства, за якими стояли бізнесмени, мільйонери, яких можна було шантажувати. Але саме найбагатші господарства, а не голі заповідники, сьогодні і відіграють роль найкращих резерватів для відтворення тварин в Україні!
Моя особиста думка, що цей законопроєкт є проміжною ланкою для того щоб просто зупинити мисливську галузь і закрити полювання в Україні.
KV: З якою метою?
Василь Новицький: Перша версія – відпрацювання закордонних зоозахисних грантів, котрі передбачають закриття полювання.
Але все більше користувачів схиляються до думки, що все це робиться під майбутній продаж земель в Україні. Таким чином усуваються співкористувачі, які де-юре є перепоною для земельного дерибану. А щоб прибрати співкористувачів, треба вбити мисливську галузь, в якій договора оренди землі на строк від 15 до 49 років. І ще ж є плани як уряду Гройсмана, так і теперішнього (уряду Олексія Гончарука, який відправлено у відставку, – KV) про лісову концесію.
І я вважаю, що прямий обов’язок влади спростувати ці припущення, вийти до народу, і сказати що такі законопроєкти при них не пройдуть.
KV: Які дії ви плануєте, щоб зупинити ці законопроєкти?
Василь Новицький: Буде мирний марш (після інтерв’ю у зв'язку із всеукраїнським карантином стало відомо про перенесення маршу, – KV), щоб продемонструвати владі, що нас не купка маргиналів. Ми йдемо на цей захід з двома простими вимогами.
Перша – зупинити утиски конституційних прав мисливців в Україні, і публічні звинувачення, котрі навіть з уст народних депутатів сипляться на мисливців.
Друга – зупинити нищення мисливської галузі, надати їй вектор європейського розвитку. Якщо сьогодні держава декларує своє прагнення до Європи, чому ми не євроінтегруємось в аспекті розвитку мисливської галузі?
KV: Ви маєте якесь представництво ВР? Можливо, ви внесли якісь зустрічні законопроєкти?
Василь Новицький: На останньому круглому столі у ВР, присвяченому розгляду законопроєкту №2448, нас відкрито підтримали депутати Сергій Литвиненко (фракція “Слуга народу”) та Сергій Шахов (депутатська група “Довіра”), а також помічник нардепа Дмитра Шенцева (позафракційний). Також є неперевірена інформація, що близько 40 депутатів звернулись до міністра екології Олексія Оржеля (був міністром на момент інтерв’ю, – KV) з вимогою спростувати свої слова, що мисливці для нього диковина і він сподівається, що в Україні це явище незабаром зникне.
KV: Можете прокоментувати звинувачення, що мисливці лише беруть від природи, і нічого їй не дають, нічого не створюють?
Василь Новицький: Треба визнати вину в дезінформованості гомадян і мисливської спільноти, бо наші спілки активно почали створюватись лише в 2014-2015 роках, в той час як антимисливське лобі весь час працювало. І необізнаність населення ми маємо з двох причин.
По-перше – дезінформація від антимисливців, наприклад, що немає різниці між мисливцем та браконьєром, бо і один і другий – “вбивці”.
Але і ми, мисливці, також винні, бо наша мисливська культура подекуди далека від європейської і бажає бути кращою. В цьому аспекті нам є над чим працювати, бо інколи ми самі собі створюємо антипіар поведінкою на полюванні, і це бачать пересічні мешканці.
Людям треба пояснювати, що мисливська галузь була, є і буде. І, якщо побороти мисливство, на його місце негайно прийде тотальне браконьєрство. В жодній країні світу державі не під силу зберегти тваринний світ без допомоги мисливців. Для цього треба тримати за бюджетні гроші мільйонні армії єгерів.
Мисливська галузь серед іншого регулює кількість тварин.
Наприклад, в США щороку відстрілюють понад мільйон голів оленів. Якщо цього не робити, що буде з екосистемами? Є прецеденти, коли дикими тваринами знищуються цілі ліси й поля. На жаль, зараз для України це не актуально. Але хто, крім мисливців, буде регулювати кількість лисиць, вовків, єнотів уссурійських, котрі розносять сказ? Хто буде охороняти тварин від браконьєрів? Це можуть зробити лише мисливські господарства, котрі зацікавлені в тому економічно.
KV: Наскільки значна роль мисливців у зменшенні природного різноманіття?
Василь Новицький: На початку століття львівські вчені провели дослідження, які показали, що в лісостепу України у 62% смертності диких тварин винні сільгоспвиробники, через порушення процесів механізації та використання хімії. У смерті понад 15% диких тварин винні браконьєри. Близько 12% вилучення тварин – це мисливці, решта – ДТП і так далі.
KV: Як можна боротись із браконьєрами?
Василь Новицький: З 2015 року ми бились головою об стіну, вимагаючи кримінальної відповідальності за незаконне видобування ліцензійних видів. На рівні Мінюсту ці рішення завжди блокувались. Чому? Бо система не може себе перезавантажити, ми ж знаємо, хто основні браконьєри сьогодні – судді, прокурори, поліція.
Але ми добились з 2015 до 2017 року хоча б підняття такс за відшкодування. Відшкодування за браконьєрське видобування зайця до 2017 року складало здається 200 гривень, а зараз коштує 8 тис. гривень.
В проєкті нового закону, який ми подаємо до ВР, ми знижуємо планку для кримінальної відповідальності до приблизно 10 тис. гривень. Якщо не в’язниця, то великий штраф та умовний строк. Тільки так можна побороти браконьєрство, і саме таким шляхом пішла свого часу сусідня Білорусь.
Сьогодні влада хоче передати всі природоохоронні функції, як по мисливству, так і по рибалці, екологічній інспекції. Таким чином цей орган стане монопольним, і це лякає. Хочуть ліквідувати рибоохоронний патруль, за зразком якого ми і планували створити державну мисливську варту, хочуть ліквідувати лісову охорону.
Останнім часом на рік складалось 3-4 тис. протоколів за незаконне полювання. Це дуже мало. З них всього 9% складалось екологами, решта – єгерські служби. Але досі єгерська служба користувача угідь позбавлена права затримувати порушника. Вони можуть лише затримати на своїх угіддях підозрюваного у порушенні до приїзду поліції, але це якщо їм не чинять спротив.
Якщо в Екоінспекції будуть підрозділи по охороні тваринного світу, по охороні лісових ресурсів, по охороні водних ресурсів, тоді можна працювати. Але якщо це буде одна велика структура, і на область дадуть 5 чи 10 інспекторів, котрі будуть займатись всім, це буде катастрофою.
KV: Розкажіть більше про ситуацію з полюванням на Київщині.
Василь Новицький: Київська область має свою специфіку. В першу чергу тим, що це область з великою кількістю користувачів мисливських угідь. Київщина має посилений мисливський прес на територію. Тому для Київщини дуже важливо розподіляти мисливське навантаження рівномірно по області, наприклад, працювати над тим, щоб полювання на качку було не лише по руслу Дніпра.
Важливо вести боротьбу з браконьєрством, бо там де багато населення, багато не лише мисливців, але й браконьєрів. Наприклад, в 2017 році на Київщині було складено 227 протоколів на порушників правил полювання на суму майже 60 тис. гривень.
На території Київської області також активно проводиться боротьба із хижими та шкідливими тваринами. В тому ж 2017 році було відстріляно 1 754 лисиці, 35 вовків, 147 єнотовидних собак.
Єнотовидний собака це інвазивний вид для України. Колись, за часів радянського режиму він був завезений до України, і він живе здебільшого по руслах великих річок, оскільки любить воду.
Також в 2017 році на Київщині відстріляли 1137 бродячих собак та 419 бродячих котів.
KV: Кілька років тому був скандал із забороною полюванням на лося в Україні. Можете пояснити, що тоді відбувалось?
Василь Новицький: Ситуацію з лосем я знаю досконально. Лось став жертвою дешевого політичного піару. Напади зоозахисників на полювання на цей вид були давно, був введений 10-річний мораторій на добування лося – з 1996 до 2006 року. До мораторію було 8,4 тис. голів лося, тоді казали, що цього мало, хоча не було жодного наукового висновку про оптимальну кількість лосів в угіддях України. Як фахівець, можу сказати, що для України, як південної межі ареалу лося, оптимальна кількість не перевищує 9 тис. голів. За 10 років дії мораторію в Україні залишилось 4,1 тис. голів лося.
KV: Як таке могло статись? В цьому вина браконьєрів?
Василь Новицький: Коли користувачі мисливських угідь економічно вмотивовані, вони охороняють вид. Коли вони з цього нічого не мають, вид стає нецікавим. Жоден зоозахисник не може запропонувати кращих природоохоронних інструментів, ніж економічні. Тому за 10 років мораторію ми втратили більше половини популяції лося. Другий мораторій був з 2009 до 2012 року – приросту поголів'я лосів не було.
KV: А коли мораторію не було, між 2006 і 2009 роками, як змінилась ситуація?
Василь Новицький: Приріст був дуже малий, здається 3-4%. Під час влади Януковича, коли при владі було багато мисливців, на лося відкрили полювання. З 2012 до 2017 року чисельність лося виросла на 46% – офіційно їх було 6,3 тис. Потім окремі зоорадикали зайшли до тодішнього міністра екології Остапа Семерака, і він виписав “царський указ” про заборону полювання на лося на 25 років. Цей указ заблокували Мінюст і Мінагрополітики. На цьому Семерак не зупинився, пішов на принцип, і вирішив провести заборону через Червону книгу України (ЧКУ). З'явилося “експертне заключення” яке можна кваліфікувати як “липове”, що лося в Україні не більше 1-2 тис. Потім суд першої інстанції здається визнав його оціночним судженням.
Вони прикрились цим папірцем, визнання котрого ми потім добились в суді недійсним. В результаті ми виграли суд першої інстанції.
Семерак тоді обіцяв, що проведуть всеукраїнський облік кількості лося, розроблять програму порятунку виду. Тому що ми апелювали, що в ЧКУ є вже зубр, ведмідь та рись, котрі у ній тихо здихають. Не можна просто заборонити полювання на мисливські види, які можуть бути жертвами браконьєрства. ЧКУ і закон для браконьєра не аргумент, на відміну від покарання – штрафа та в’язниці.
Міністерство екології подало апеляцію, провели комісію по ЧКУ, де не фахівці з лося проголосували за внесення його туди. Це при тому, що був звіт Інституту зоології від 2009 року про те, що занесення лося до ЧКУ при чисельності більше 5 тис. осіб є неефективним.
В апеляції суддя послався на суспільний резонанс справи, мовляв зоозахисників багато, а мисливців на суд прийшло мало. За моєю неперевіреною інформацією, була пряма вказівка з Банкової (на вул. Банковій знаходиться Офіс президента, – KV), не розгойдувати ситуацію, щоб мисливці суд програли.
Читайте: Суд вернул лося в Красную книгу Украины
Проте Семераком не було проведено ані всеукраїнського обліку, ані розроблено програму відтворення лося.
KV: Чи є статистика по кількості лося зараз?
Василь Новицький: За моїми оцінками, через браконьєрів ми вже втратили близько 2 тис. голів лося. І його може очікувати доля зубра, також занесеного в Червону книгу.
KV: Що ви маєте на увазі?
Василь Новицький: В 1991 році в Україні було десь 650 зубрів, а в Білорусі 120. Ми одразу занесли зубра в ЧКУ, а в Білорусі йому надали подвійного статусу. Це дуже проста, але дієва схема. Якщо в заповіднику добули зубра, то браконьєр сідає до в'язниці. Але мисливське господарство може купити собі зубрів і розвести їх для комерційного полювання, котре сьогодні в Білорусі коштує 20 тис. євро. В такому випадку для зубра діє статус суворо охоронюваного вида з лімітованим добуванням. Для полювання часто обирають старого зубра, котрому скоро вмирати, і його вже добуває іноземець. За 20 тис. євро у нас можна купити кормів на рік для стада в 50 голів зубрів.
Станом на минулий рік в Білорусі налічувалось 1,8 тис. зубрів, в той час як в Україні – 220. Ми втратили дві третини популяції, а білоруси наростили в 15 разів. От вам приклад дбайливого господарювання.
Я був свідком того, як відмовили у добуванні старого лежачого зубра, котрий не відходив від годівниці та майже весь час лежав. І в той час лісівники бідкались, що немає грошей на корми, бо влада вчасно не перерахувала кошти. Тоді єгер розповідав, що в Харкові є німець, бізнесмен, який хотів би добути зубра. Були б ми у Білорусі, він заплатив би гроші, і було б за що купити корми.
Але тоді зоозахисники сказали: “Хай здохне, ми приїдемо та поставимо йому хрест”. Той зубр загинув давно. Був я недавно у Конотопі, де все це відбувалось, і ніякого хреста не бачив. Прикро констатувати, але в Україні сучасний так званий “зоозахист” більше про здирництво аніж вкладення в довкілля.
Ситуація з поголів’ям лося взагалі не залежить за великим рахунком від внутрішньої обстановки в Україні. У нас живе маргінальна частина популяції, основна – у Фінляндії, Швеції, на півночі Росії. Чисельність лося в Україні залежить від чисельності саме в основному ареалі. Коли йде ріст чисельності на півночі, за пару років відбувається витіснення поголів’я на периферію ареалу, і чисельність зростає.
Після Другої світової війни в Україні було кілька сотень лосів. В 1960-ті роки полювання на нього заборонили, лося було кілька тисяч. А за 5 років – порядка 20 тис. Таке збільшення не могла статись за 5 років за рахунок народжуваності. Це була міграційна хвиля. Є дрібні хвилі в 11 років, і велика хвиля періодичністю в 70-90 років.
KV: Яка ситуація зі звірами зараз у Чорнобильській зоні?
Василь Новицький: Регулювання чисельності тварин як такого там не відбувається, час від часу туди заходять браконьєри. На сьогодні Чорнобильська зона – замкнута самодостатня екосистема, яка здатна займатись саморегуляцією.
Але переносити ті дані на територію всієї України, де лісів всього 15%, землі розорані, буде неправильно.
Відсутність полювання в Україні не призведе до таких самих наслідків, як відсутність полювання у Чорнобильській зоні. А гарантовано – навпаки!
KV: А вовки, чи інші види тварин, виходять з Чорнобильської зони, як з такого собі розплідника?
Василь Новицький: Насправді сьогодні вона є резерватом для розмноження вовка. Але точного обліку тварин там нема.
Наприклад, працівники Чорнобильської зони кажуть, що в них живе близько 1,5 тис. лося. Тому можна підрахувати, що до занесення до ЧКУ лося було не 6 тис., а близько 8 тис.
Згідно з положенням Мінекології (зараз – Мінекоенерго), саме вони мають вести моніторинг чисельності фауни, в тому числі мисливської. Але вони того не роблять, і нахабно користуються даними користувачів мисливських угідь.
Хочеться запитати в міністра екології – чому й досі ми не знаємо, скільки тварин, зокрема лосів, у Чорнобильському заповіднику, скільки їх у інших заповідниках? Чому у відповіді на наші запити щодо чисельності лося в окремих об'єктах природозаповідного фонду (ПЗФ) ми отримували відповідь “від одного до десяти”?
Коли ми співставили площі всіх об’єктів ПЗФ, а їх сьогодні 10% від площі мисливських угідь, зі всією чисельністю лося, у нас вийшло, що в цих 10% площі ПЗФ живе всього 3% лосів.
А це територія з найкращими умовами, де не ведеться полювання! Чому ж така ситуація? Чому ж тоді в ПЗФах лосей втричі менше, ніж в середньостатистичному мисливському господарстві?
А відповідь проста. На сьогодні середній об’єкт ПЗФ – зоологічна пустеля в порівнянні з нормальним середнім мисливським господарством, де є нормальна охорона. А якщо приїхати до об’єкта ПЗФ, буде стояти браконьєрська канонада.
KV: Як Україна може заробляти на мисливській галузі?
Василь Новицький: Сьогодні окупність галузі тримається на рівні 46-48%. Україна з досить посередніми зоогеографічними умовами, де немає трофейних лосів чи оленів, могла б завдяки весняному полюванню зробити цю галузь рентабельною, як в Росії чи Білорусі.
Весняне полювання можна вести на гусака, який у нас не живе, чи на самця крижня. Самець крижня, котрий не знайшов самку, руйнує перші кладки, а другі вже не життєздатні. Більш того, якщо він спарувався, а потім знайшов гніздо, він його знову зруйнує, щоб знову паруватись. Він заважає жити самкам та виводкам до відкриття полювання. Це дуже негативно б’є по приросту качки.
Чому б під час весняного полювання не відстріляти самця крижня, у присутності єгеря, все офіційно, по ліцензії?
Весняне полювання заборонили о 2004 році, яке було відкрите три сезони. Воно було заборонено, як я вважаю, з подачі східних сусідів, які таким чином усунули конкуренцію, щоб європейці їздили до них, а не до нас.
Також можна зайнятись зубром і скласти конкуренцію Білорусі, розводити інших копитних.
Для того, щоб привабити європейського мисливця, можна запровадити вольєрне полювання.
KV: Але, вибачте, де тут спортивний елемент, якщо тварина у вольєрі?
Василь Новицький: Зараз у нас є вольєри на кілька тисяч гектар. Чому це не спортивно? Ви можете день ходити і сітки не побачити. Але точно знаєте, що тварина там є, трофейна, яку ви вже замовили на сайті. Багато кому це цікаво.
Ми нікуди від цього не дінемось, якщо мова йде про заробляння грошей.
KV: Що має зробити влада для розвитку полювання як галузі економіки?
Василь Новицький: Для початку треба, щоб влада припинила займатись популізмом, і зрозуміла, що підтримка мисливської галузі має не лише прямі фінансові вигоди, вона є запобіжником від екологічних збитків, які можуть бути в принципі.
Як приклад, після Великої депресії в США майже не залишилось дикої качки та індички. Там сьогодні стоять пам'ятники мисливцям, які відновили фауну. Держава зрозуміла, що сама не може цього зробити, і почала допомагати мисливцям субсидіями.
В Чехії міністерство сільського господарства накладає значний податок на аграріїв, щоб передати його мисливцям на відновлення фауни.
Німеччина добуває козулі та оленя в кілька разів більше, ніж усього обліковується в Україні.
Треба законодавчо вивести мисливських користувачів із залежності від основного користувача земельної ділянки. Такого становища, як у нас, немає в жодній країні з нормальним законодавством. Не має аграрій вирішувати, який мисливський користувач буде там хазяйнувати.
Зараз УТМР не може звинуватити аграрія в потруєних тваринах, бо завтра той аграрій відкличе своє погодження на користування угіддями. Треба робити як у Австрії, Словаччині, Німеччині, де мисливець практично не залежить від сільгоспкористувача. В Німеччині взагалі сільгоспкористувач не має права не займатись мисливським господарством. Хочеш – займайся безпосередньо, хочеш – передавай в користування. Не вести галузь ти не маєш права. Держава не буде боротись зі шкідниками, регулювати кількість тварин, охороняти від браконьєрів за свій рахунок тільки тому, що хтось там чогось не хоче.
Якщо ми зараз відкриємо ринок землі при діючому законодавстві, агрохолдинги легко заблокують ведення галузі.
KV: А у випадку мисливських угідь в лісі яка ситуація?
Василь Новицький: Там хочуть запровадити лісову концесію. Тоді теж користувачі там заборонять мисливство.
Тому перше – це вивести новими законодавчими поправками, і ми це вже робимо, мисливського користувача від прямої юридичної залежності від основного користувача земельної ділянки.
KV: Тобто буде паралельне користування?
Василь Новицький: Воно і зараз паралельне. Одні сіють та жнуть, інші зайця добувають. Але це галузі антагоністи, вони мають бути зрівноважені. Якщо ми захищаємо зайців від пестицидів, не треба екологічні інспектори, ми перші перевіримо, хто зайців потруїв.
А зараз сільгоспкористувачі можуть відізвати погодження на користування мисливцям.
KV: Що заважає функціонувати Асоціації?
Василь Новицький: Головне – це байдужість мисливської спільноти. Багато мисливців не цінують роботу, яку ми проводимо із владою, із населенням, законотворчу роботу. Мисливці цінують більш практичні речі, а фінансувати організацію, котра не проводить сама полювання, не має своїх угідь, вони не хочуть.
KV: Співпраця з органами державної влади якимось чином ведеться?
Василь Новицький: Наразі чіткої співпраці нема, міністерство не виявляє бажання співпрацювати. З Держлісагенством працюємо.
Але ми вдячні, зокрема, комітету ВР з питань екології та природокористування, за те що більшість депутатів на чолі з головою комітету паном Олегом Бондаренком (фракція “Слуга народу”) абсолютно прагматично підходять до вирішення питань та проблем мисливської галузі. Ми були свідками того, як ці люди ставали жертвами кібербулінгу з боку екорадикалів за підтримку раціональних діалогів з мисливцями, або навіть за те, що просто давали нам слово сказати.
Щоправда, наша подяка не стосується депутатів Олександра Фельдмана (фракція “Опозиційна платформа – За життя”) та Антона Яценка (депутатська група "За майбутнє" ), які дозволяли собі, на наш погляд, ксенофобські висловлювання в бік мисливців.
KV: Ви якось співпрацюєте з Українською асоціацією власників зброї (УАВЗ)?
Василь Новицький: Ми недавно познайомились з паном Учайкіним (Георгій Учайкін – голова наглядової ради УАВЗ, – KV), і у нас є пряма зацікавленість у співпраці, бо нас об'єднують спільні інтереси.
Ми домовились про координацію дій в плані проведення мітингу. Щодо закону про зброю, я не готовий коментувати, бо недостатньо знайомий з законопроєктами.
KV: Чи намагались ви якось співпрацювати з екологічними організаціями?
Василь Новицький: Звичайно. Ще в 2016 році я розробив Проєкт постанови Кабміну про запобігання загибелі об'єктів тваринного світу під час механізованих агротехнічних робіт. Подібна постанова навіть в РФ була введена ще в 1996 році. Вона вводила прості правила, наприклад що при збиранні врожаю треба рухатись з центру до краю польового контуру, щоб тварини мали можливість на порятунок. Якщо молотьба йде від дороги до лісу, то добре, якщо навпаки – погано, бо тварини будуть боятись авто. Я звернувся тоді в добрий десяток громадських екологічних організацій, які не виявили зацікавленості, або пообіцяли що зв’яжуться з цього приводу, і мовчать.
На жаль, в нас майже немає ідейного екологічного активізму.
Але я з великою повагою відношусь, наприклад, до WWF Україна (Всесвітній фонд дикої природи, – KV), котрий хоча б не говорить, що полювання має зникнути, і в той час робить багато корисних практичних справ.
Наприклад, по законопроєкту №2232 їх представники казали, що вони проти нього, бо не можна залишити в природі бродячих котів та собак. Домашнім тваринам місце вдома, диким у лісі, і одні іншим не мають заважати жити. Але на цьому круглому столі у них не було можливості висловитись.
Ми запрошуємо всі зацікавлені сторони до тісної співпраці в законодавчій площині, в справі охорони тваринного світу від браконьєрства, від шкідливого впливу промислового та іншого виробництва.
KV: Який досвід іноземних мисливських організацій ви хотіли б застосувати в Україні?
Василь Новицький: В Європі є така організація, як FACE (Федерація мисливських і природоохоронних асоціацій Європейського союзу). Її представники є в Європарламенті, Єврокомісії, органах місцевих влад. Вона об’єднує 7 млн європейських мисливців.
В Європі мисливці та природозахисники мають спільну організацію! Там люди розуміють, що мисливці не є злом, адже саме в них є ті гроші та ресурс, який можуть піти на захист природи.
А у нас міністр говорив, що в Європі немає полювання, і воно – середньовіччя.
Ще є Міжнародна рада з полювання та охорони тваринного світу (СІС), котра налічує 188 країн-членів. І знову, як видно з назви, вона поєднує мисливців та охорону тварин.
Ми плануємо бути на їх з'їзді у травні в Ризі, хочемо набути членства в цій організації. Щодо FACE, плани на співпрацю маємо, але поки що є проблеми із фінансуванням.
Ми готові співпрацювати з іноземними колегами у моніторингу рідкісних мисливських видів тощо.
Читайте: Георгій Учайкін: “Треба спитати в людей, чи хочуть вони мати право на збройний самозахист або цілком розраховують на захист поліції”
Фото: надано Всеукраїнською асоціацією мисливців та користувачів мисливських угідьКиевVласть
26 лютого 2020 г. 09:00
Раздел: Тексти
Через убоге фінансування Чорнобильської АЕС атомники ризикують залишитись без зарплат та світла
Затверджений на поточний рік державний бюджет України передбачає недостатнє фінансування стратегічно важливого об'єкту – Чорнобильської атомної електростанції. Для повноцінної діяльності станції не вистачає 265,7 млн гривень. Відповідні звернення ЧАЕС вже розглядають у Мінфіні, про ситуацію поінформовані Прем'єр-міністр та голова СБУ. У “верхах” проводять наради і обіцяють переглянути асигнування, аби не перервати постачання електроенергії на станцію, та своєчасно виплатити зарплати працівникам.
Як стало відомо KV, 5 лютого народний депутат України Ольга Василевська-Смаглюк (політична партія “Слуга народу”) звернулась до Прем'єр-міністра Олексія Гончарука, голови СБУ Івана Баканова щодо критичного стану фінансування підприємств Державного агентства України з управління зоною відчуження. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Я отримала листи та звернення від державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” (ДСП ЧАЕС), державного спеціалізованого підприємства “Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами” (ДСП “ЦППРВ”) та органу управління цих підприємств – Державного агентства України з управління зоною відчуження, в яких керівництво ДАЗВ та керівники підпорядкованих підприємств стурбовані критичною ситуацією, в якій опинились в 2020 році очолювані ними підприємства”, – йдеться у зверненнях.
Також нардеп описала проблеми, з якими звернулись до неї працівники ЧАЕС і запропонувала Гончаруку та Баканову втрутитися в ситуацію аби не втратити контроль за ядерно-небезпечними об'єктами та запобігти створенню загрози безпеці України та світу.
Грошей не стало
Як стало відомо KV, з проханням посприяти у вирішенні низки проблем працівники Чорнобильської атомної електростанції звернулись до Ольги Василевської-Смаглюк 22 січня.
Як відмічають у зверненні, загальнодержавною програмою зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему (в редакції Закону № 2593-МІ від 16.10.2018) передбачено фінансування у розмірі 1 млн 630 тис. гривень.
Реальний обсяг фінансування на 2020 рік, передбачений Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14 листопада 2019 року №294-ІХ та бюджетною програмою КПКВК 2408120 “Підтримка у безпечному стані енергоблоків та об'єкта “Укриття” та заходів щодо підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС складає 1 млн 364 тис. гривень, що на 265,7 млн менше необхідної суми.
Роботи та заходи, що здійснюються на виконання Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта “Укриття” на екологічно безпечну систему, та роботи з посилення бар'єрних функцій зони відчуження відповідно до статті 55 Бюджетного кодексу України відносяться до захищених видатків бюджету.
Враховуючи цей факт, для вирішення проблеми на ЧАЕС просять внести зміни до бюджету України на цей рік і збільшити фінансування за програмою КПКВК 2408120 “Підтримка у безпечному стані енергоблоків” та об'єкта “Укриття” та заходів щодо підготовки до заняття з експлуатації Чорнобильської АЕС до вищезазначеної суми у 1 млн 630 тис. 6 гривень, аби забезпечити мінімальну потребу атомної станції у поточних видатках.
Атомники також деталізують, що доведений в листі ДКСУ від 18.12.2019 №8-06/22590 помісячний розпис асигнувань (з січня по листопад) з загального фонду Держбюджету-2020 не відповідає реальній помісячній потребі в коштах. Не вистачить їх на виплату заробітної плати, сплату єдиного соціального внеску, розрахунки за електроенергію, перевезення персоналу залізничним транспортом, оплату продуктів для приготування лікувально-профілактичного харчування, оплату бензину, сплату податків та обов'язкових платежів, а також інші важливі видатки.
Крім того, за рахунок видатків розвитку державного бюджету на ЧАЕС у минулому році розпочато та продовжувалось ряд важливих робіт на об'єктах будівництва, які неможливо спланувати та фізично завершити у 2020 році при фінансуванні капітальних видатків лише у грудні 2020 року, без щомісячного фінансування протягом року.
У своєму листі атомники наголошують: щоб не допустити заборгованості з виплати заробітної плати та нарахування штрафних санкцій за несвоєчасний розрахунок з бюджетом, з постачальниками за поставлені товари, спожиті послуги, необхідно переглянути розпис та збільшити помісячне фінансування відповідно до пропозицій працівників ЧАЕС.
Також у зверненні до Міністерки фінансів України Оксани Маркарової 3 лютого працівники ЧАЕС зазначили, що несплата вказаних платежів призведе до вимушеної зупинки та консервації заводу з переробки рідких радіоактивних відходів (ЗПРРВ) та промислового комплексу з переробки твердих радіоактивних відходів (ПКПТРВ), на яких виконуються роботи з поводження з РАВ, припинення експлуатації НБК, відключення від енергопостачання важливих для безпеки об’єктів, невиконання регламентних робіт на небезпечних об’єктах, зрив введення в експлуатацію в березні 2020 року сховища відпрацьованого ядерного палива 2 (СВЯП-2) та інших об’єктів будівництва, збудованих за кошти міжнародних організацій.
Компанія “Новарка” може припинити діяльність або буде позбавлена можливості належного виконання гарантійних зобов’язань щодо Нового безпечного конфайнмента (НБК) за Контрактом №8ІР08-1-001 від 08.08.2007 року у разі порушень умов технічних регламентів з вини України в період експлуатації НБК.
Крім того, в 2020 році заплановані заходи щодо реалізації проектів консервації блоків 1, 2, 3, невиконання яких призведе до збільшення термінів та загальної вартості цих проектів та збільшення вартості робіт зі зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС майже на 300 млн гривень за кожен рік затримки.
Відшкодування Пенсійному фонду
Через обмежене фінансування (на рівні минулого 2019 року) та прогнозу щодо зростання соціальних стандартів та споживчих цін виробників відповідно до Закону УкраЇни про державний бюджет на поточний рік, залишаються незабезпеченими фінансуванням видатки на відшкодувания фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій відповідно до листа ПФУ від 30.07.2019 року №236/105-03 в сумі 184,8 млн гривень.
Однак враховуючи фактичні видатки за грудень 2019 року у сумі 158,8 млн гривень та прогнозовані макроекономічні показники на 2020 рік ЧАЕС планує суму відшкодування видатків на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 175,7 млн гривень.
Вирішити цю проблему можна, якщо Верховна Рада прийме зареєстрованим законопроект №8377-1 від 05.06.2018 року “Проект Закону про внесення змін до пункту 2 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” щодо витрат на виплату і доставку пільгових пенсій” або за рахунок виділення додаткового фінансування на покриття них видатків, що потребує внесення відповідних змін до Закону України про державний бюджет на поточний рік.
В протилежному випадку протягом 2020 року існуватиме загроза арешту рахунків ДСП ЧАЕС виконавчою службою за позовами ПФУ та безспірне списання коштів на погашення заборгованості ПФУ та оплату судових витрат та виконавчих зборів. А це, в свою чергу, призведе до невиплати заробітних плат, несвоєчасного розрахунку з бюджетом, постачальниками та підрядниками, що потягне за собою порушення законодавства про працю, виникнення додаткових витрат на оплату штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством (Податковим Кодексом України та Кодексом законів про працю України) та умовами господарських договорів, та необхідність сплати судових витрат та виконавчого збору по стягненню заборгованості.
Подібна ситуація – як щодо пенсійного фонду, так і щодо інших питань, складається на ЧАЕС не вперше.
Зберігають спокій
Як розповів у коментарі KV в.о. генерального директора ЧАЕС Сергій Калашник, вищезазначені проблеми частково почали вирішувати.
“Всі відреагували на наші звернення. У Міністерстві фінансів було проведено декілька нарад, ми досягли певних позитивних результатів. Наразі доробляємо деякі документи і сподіваємось, що до кінця місяця буде вирішено питання з асигнування. Саме це було основною проблемою. Щодо додаткового фінансування також будемо працювати. Кожного року така проблема є на Чорнобильській станції та інших спеціалізованих підприємствах ДАЗВ. Усі разом ми не набрали необхідної дохідної частини, це стало однією із причин низьких видатків. Також вплинуло те, що за останні 4 місяці змінилось чотири в.о. голови ДАЗВ. Що можемо зробити, аби у наступному році ситуація не повторилась? Можливо, активніше працювати при затвердженні бюджету. Хоча не можу сказати, що у 2019 році ми були неактивними”, – говорить він.
За його словами, наразі підприємство працює у звичайному режимі.
“Усі заходи проводяться, зарплати виплачуються. Є питання щодо електроенергії та залізниці, але ми ведемо переговори. Навіть якщо ми не домовимось із Мінфіном, ЧАЕС – це стратегічно важливий об'єкт і повністю відключити електроенергію нам не мають права. Можуть відключити офіс, але ядерну установку – ніколи. Колапсу не станеться”, – закінчив він.
Нагадаємо, як раніше писала KV, у минулому році протягом двох місяців працівники Чорнобильської АЕС не отримували заробітну плату. Тоді мер Славутича Юрій Фомічев просив втрутитися в ситуацію губернатора Київської області Олександра Терещука, який, в свою чергу, перенаправив вирішення питання до Президента Петра Порошенко.
Раніше, у 2018 році, генеральний директор ЧАЕС Ігор Грамоткін подав у відставку, однієї із причин такого рішення стало те, що він був позбавлений можливості погасити заборгованість перед Пенсійним фондом, гарантувати виплату зарплати персоналу ЧАЕС і покривати поточні витрати підприємства.
Читайте: На Чернобыльскую АЭС назначен новый исполняющий обязанности гендиректора (фото)
Фото: колаж KVКиевVласть
27 січня 2020 г. 11:00
Раздел: Територія розуму
Народна ініціатива: закон про прогресивні земельні відносини
Влада говорить з бізнесом, думає про бізнес, турбується про бізнес, в тому числі влада вирішує з бізнесом і питання як бути з людьми - це все одно що запитувати у вовка про долю овець чи у лисиці про долю курей.
Власники землі в більшості хочуть продати землю. Не можна не погодитися, що вони хочуть розпоряджатися отриманою від всього українського народу землею. Тільки є певні нюанси. Ті, хто хочуть відкрити так званий вільний ринок земель, хочуть скуповувати землю у селян по ціні до 1000 доларів за 1 гектар чорнозему, при цьому селяни-власники землі хочуть не менше 5000 доларів за 1 гектар.
Мрії продавців землі і мрії покупців-спекулянтів землі живуть в різних площинах. Тому проект закону №2178-10 (про ринок землі) передбачає, що скуповувати землю будуть тільки “свої” – на вигідних їм умовам, дешево, не поспішаючи, з тиском на селян і без конкурентів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В проекті закону №2178-10 нічого не говориться про людей, громадян України, власників землі. Там про тільки бізнес і тільки про бізнес. Ви помітили, що влада не говорить з людьми, не думає про людей, не турбується про людей.
Проект закону №2178-10 ще не встигли прийняти (він прийнятий тільки в першому читанні), але він встиг вже застаріти своїми феодальними підходами. Проблемність ситуації з прийняттям такого закону буде всебічна та і сам закон поправками доведено до абсурду навіть з точки зору прихильників торгівлею землею, як самоціллю.
Відносно земельних відносин Україні необхідний народний закон, який би оптимально вирішив проблемні питання земельних відносин і започаткував перехід до прогресивних земельних відносин. Грубо кажучи, законом повинен бути задоволений Український народ, а не бізнес, іноземні інвестори, транснаціональний капітал чи діюча влада.
На жаль, так необхідного закону про земельні відносини в інтересах українців, України, власників землі і тих, хто хоче стати власниками землі ще не було ні ініційовано ні подано. Мною, як українцем, як громадянином України, прийнято рішення про ініціювання так необхідного Закону України “Про прогресивні земельні відносини”.
Цей закон спрямований на припинення дискримінації власників землі в відносинах, які виникають при передачі ними земель сільськогосподарського призначення в користування, надає власникам земель сільськогосподарського призначення можливості для переходу до ефективної самостійної виробничої сільськогосподарської діяльності на своїй землі, забезпечує значне зростання доходів від користування землею, надає право власникам землі розпоряджатися землею, впроваджує ринкові механізми у земельні відносини, сприяє зростанню цінності земель сільськогосподарського призначення, забезпечує відновлення та зростання аграрної галузі, сприяє появі нових робочих місць, гарантує посилення національної і продовольчої безпеки, припиняє соціально-економічний конфлікт відносно земельних відносин.
Основні тези Закону України “Про прогресивні земельні відносини”:
1. Термін закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
2. Власники земельних ділянок сільськогосподарського призначення матимуть право достроково, попередивши за 1 рік, розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі вимоги про дострокове розірвання.
3. Власники земель фінансуються (3% річних) в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державне кредитування для оплати заборгованості, яка виникає у разі розірвання ними договорів користування землею у вигляді різниці між отриманою сумою за договором користування та фактичною сумою за користування.
4. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна – громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 8 гектар (не більше максимального розміру земельної ділянки отриманою в результаті розпаювання), що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть набуватися у власність однієї особи;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України.
5. Повернення незаконно відчужених земельних ділянок (під час дії заборони на відчуження землі) їх власникам.
6. Кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування(3-5% річних) в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки для задоволення нагальних споживчих потреб.
7. Обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною в двох-чотирьох кратному розмірі нормативно-грошової оцінки.
8. Кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування (3-5% річних) для купівлі земельних ділянок в двох-чотирьох кратному розмірі нормативно-грошової оцінки.
9. Формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі.
10. Кредитування товариств власників землі за рахунок прямого державного кредитування (1-3% річних)
Наслідки прийняття Закону України “Про прогресивні земельні відносини”:
припиниться дискримінація власників землі її користувачами (орендарями);
припиниться дія необґрунтованих перепон у володінні та розпорядженні землею її власниками;
отримання країною ефективного власника землі в результаті ефективного обміну землею без втрати суб’єктності права власності на землі;
сформуються і будуть впроваджені ринкові механізми в земельні відносини;
відбудеться зростанню доходів власників землі від належної їм землі;
об’єднання власників землі з метою повноцінного розвитку аграрного виробництва на території територіальної громади (громад);
справедливе усуспільнення результатів діяльності підприємства між всіма учасниками утворення відповідно до внеску учасника чи виконуваної роботи;
будуть виправлені законодавчі та судові суперечності, які діяли проти селян-власників землі;
сформуються умови і почнеться перехід до самостійного господарювання власниками землі на ній;
сформуються сприятливі інвестиційні умови для розвитку аграрної галузі;
унеможливиться будь-яка концентрація землі як негативного чинника для соціально-економічного розвитку країни;
почнеться зростання цінності землі;
унеможливиться загроза національній та продовольчій безпеці країни від формування ірраціональних земельних відносин;
унеможливляться політичні і соціальні конфлікти на ґрунті земельних відносин.
Абсурдність дій влади, економічний занепад аграрної галузі і сільської інфраструктури, поява запиту на нові рішення проблем земельних відносин, говорить про те, що час ідеї прогресивних відносин настає.
Можна приймати антинародні закони в будь якій кількості і з будь якою швидкістю, але робити такими діями спротив ідеї час якої настав, значить пришвидшувати реалізацію самої ідеї.
Читайте: Земельні поправки: голосувати не можна зняти з розгляду – де поставити кому української державності
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
28 листопада 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Земельні поправки Головіна до законопроекту №2178-10: земля українцям
Наразі маємо два зрадницькі законопроекти щодо регулювання обігу прав на землю, які вже пройшли перше читання й готуються до другого:
· №2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” (прийнятий 13 листопада 2019 року);
· №2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” (прийнятий 14 листопада 2019 року).
Обидва законопроекти належать “Слугам народу”. Вони нібито є альтернативними друг другу. Але це не так: прийняття і №2178-10, і №2194 призведе до однакового результату – відкриття так званого “ринку земель” взагалі не в інтересах українців.
Оскільки обидва законопроекти вже пройшли перше читання, виправити негативну ситуацію, яку може створити їх прийняття, можливе вже тільки через внесення пропозицій і поправок до них.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Включившись в процес формування пропозицій і поправок до законопроектів щодо регулювання земельних відносин, мною було запропоновано політичним партіям, фракціям та депутатам моє бачення національно-орієнтованих пропозицій і поправок. Сподіваюся, мої пропозиції будуть враховані цілком чи частково.
Наразі варто зосередитись на проекті закону №2178-10. Нагадаю, саме він отримав серйозний вуличний супровід при прийнятті у першому читанні: палкі виступи народних депутатів, варнякання тракторів на Грушевського та “похорон свині” біля Верховної Ради. Хоча, забігаючи наперед, зазначу, що не меншої слави заслуговує і №2194. Аналіз та правки до цього законопроекту – наступним матеріалом.
Концентрація земель, як наслідок монополізації (орлігархізації) аграрної галузі з усіма негативними наслідками – це головна загроза законопроекту №2178-10. Всі умови для такої ситуації створені: бідні селяни, трудова міграція, яка “забрала” мільйони працьовитих українців, преференції для орендарів та потенційних покупців землі та попрання прав теперішніх власників землі – українських селян.
Головною ідеєю пропозицій і поправок повинно стати формування можливостей для відновлення розвитку аграрної галузі за участю виключно українців.
Метою зняття заборони на відчуження землі повинен стати ефективний обмін прав власності на землю, коли земля від громадянина, який бажає її продати, переходить до громадянина, який хоче бути власником землі і самостійно господарювати на ній.
Під самостійним господарюванням слід розуміти одноосібне (сімейне) господарювання чи господарювання через участь власника землі в господарському товаристві, в яке передається земля на правах користування.
Запит на купівлю землі серед українців є. Він комплексний, сформований економічними та світоглядними, патріотичними та культурними чинниками, – цей запит буде позитивно впливати на зростання цінності української землі. В той час, коли економічне формування ціни на землю, за логікою транснаціонального капіталу, латифундистів-орендарів і просто іноземців-фермерів визначатиметься безпосередньо прибутковістю землі, що означатиме відсутність зростання ціни на землю, яке так рекламують тільки би відкрити так званий ринок земель.
Тому формування конкурентних пропозицій від українців українцю є раціональним, національно-орієнтованим, і саме такому обміну прав на землю потрібно віддати перевагу, а не ставити в пріоритет латифундистів-орендарів, надаючи їм законодавчі преференції та обмежуючи в правах селян-власників землі та безземельних українців. Саме за таким ціннісним принципом сформувалися захмарні для селянина ціни на землі в тій же Голландії чи Данії, де земля може належати тільки громадянам країни.
Формування національно-орієнтованої аграрної політики через механізми державного управління спричинить зростання прибутку від землі, що матиме вплив на формування цінності землі та спричинить падіння схильності продавати землю у теперішніх власників землі, а ефективний обмін землею буде зводитися до переходу землі у власність по родинних зв’язках, від старшого покоління до молодшого, яке більш активне в бажаннях до самостійного обробітку власної землі.
Крім норм щодо права розпоряджатися землею, повинні бути визначені норми до набуття землі, які б унеможливлювали будь-яку її концентрацію, забезпечували усуспільнення прибутку від землі, що відповідало б сучасним світовим тенденціям економічно-розвинутих країн з соціально-орієнтованою економікою.
Концентрація земель – це монополізація і головна перепона для розвитку аграрної галузі, суспільно-економічного розвитку країни. Проти концентрацій та монополій чи олігополіями борються і унеможливлюють всі економічно і соціально розвинуті країни світу. Не повинно бути концентрацій ні в межах громади, ні в межах держави.
Тому правило просте: громадянин України має право набувати одну земельну ділянку з обмеженням по площі, яке відповідає максимально сформованому розміру земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Це відповідає конституційним засадам з прав та свобод громадян.
Такий самий принцип був застосований при розпаюванні колективних сільськогосподарських підприємств – вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства були рівними.
Пропоноване мною подання для внесення пропозицій і поправок:
Голові Комітету
Верховної ради України
з Комітет з питань
аграрної та земельної політики
Сольському М. Т.
Щодо проекту Закону № 2178-10 від 10.10.2019 р.
Шановний Микола Тарасович!
Нами було проведено детальний аналіз проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р., який було прийнято в першому читанні 13.11.2019 р. із скороченою процедурою розгляду.
Маємо зазначити, що прийнятий вищезазначений Проект Закону не відповідає нормам Конституції України, зокрема статтям 13 та 14. Проект Закону не відповідає віковому запиту українців самостійно господарювати на власній землі. Не для того була земля Українського народу розподілена між селянами, щоб за умов скрути, злиднів і безпорадності зі сторони держави селянин був змушений її віддати для концентрації в руки монополій. Державна землі потрібні країні не для того, щоб бути проданими в угоду і збагаченню невігласів, які вирішили, що земля це товар. Українська земля потребує ефективного власника з числа Українських громадян, Україна потребує нової якості державного як в управлінні землями Українського народу, так і в організації ефективних національно-орієнтованих земельних відносин.
Керуючись вищезазначеним, надаємо пропозиції і поправки для врахування у другому читанні проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 року.
1. Пропонується змінити існуючу назву проекту Закону на нову “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу прав на землі сільськогосподарського призначення.
2. Внести поправки до пункту 1 частини 1 розділу І проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р. виклавши в такій редакції:
1) статтю 130 викласти в такій редакції:
“Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
а) громадяни України;
б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України
2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи.
Громадяни України не мають права бути набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення.
У разі відсутності у власності громадянина України земельної ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
3. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної територіальної громади, в адміністративних межах якої відчужується земельна ділянка, а також відповідні органи місцевого самоврядування.
4. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад.”.
3. Внести поправки до пункту 2 частини 1 розділу І проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р. викласти в такій редакції:
2) статтю 131 викласти в такій редакції:
“Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки
Набуття земельних ділянок відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, а також на підставі рішень суду, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України та на інших підставах, передбачених законом.”.
4. Пункт 3 частини 1 розділу І проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2178-10 від 10.10.2019 р. виключити.
Таблиця пропозицій і поправок до законопроекту №2178-10, на підставі якої сформоване подання про внесення пропозицій і поправок
Зміст положення (норми) діючого законодавства
Зміст положення (норми) з урахуванням пропонованих змін
Пропозиції і поправки Головіна
Назва
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення
Назва
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу прав на землі сільськогосподарського призначення
Земельний кодекс України
Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення
1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:
а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;
б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.
2. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування.
Відсутня
Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:
а) громадяни України;
б) юридичні особи України, створені за законодавством України;
в) територіальні громади;
г) держава.
Іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку спадкування за законом, але зобов’язані здійснити їх відчуження протягом одного року з дня набуття права власності.
2. Сукупна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина, юридичної особи, з урахуванням пов’язаних осіб або юридичних осіб, створених за законодавством України, що мають спільного кінцевого бенефіціарного власника (контролера):
в межах однієї об’єднаної територіальної громади не повинна перевищувати 35 відсотків земель сільськогосподарського призначення такої громади;
в межах однієї області або Автономної Республіки Крим, не повинна перевищувати 8 відсотків земель сільськогосподарського призначення такої області або Автономної Республіки Крим;
не повинна перевищувати 0,5 відсотків земель сільськогосподарського призначення України.
Термін “пов'язані особи” використовується у значенні, визначеному Податковим кодексом України.
Термін “бенефіціарний власник (контролер) вживається у цьому Кодексі у значенні, наведеному у Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”.
Порушення вимог цієї частини є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку недійсним, а також для примусового відчуження земельної ділянки.
Порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки вимогам, визначеним цим Кодексом для набуття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. Орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, якщо інше не передбачено законом, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні – якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.
Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
а) громадяни України;
б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України
2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи.
Громадяни України не мають права бути набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення.
У разі відсутності у власності громадянина України земельної ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
3. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад.
Або п.1 1. В такій редакції
Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
а) громадяни України;
б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, – на землі комунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, – на землі державної власності.
Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод
1. Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
2. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод
1. Громадяни та юридичні особи, створені за законодавством України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
2. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки
1. Набуття земельних ділянок відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, а також на підставі рішень суду, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України та на інших підставах, передбачених законом.
Виключити
Розділ X
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
…
пункт відсутній
…
…
14. До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств.
15. До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається:
а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам – учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Розділ X
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
….
6-1. Громадяни, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної та комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до 5 років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів.”
…
14. До 1 січня 2024 року не допускається набуття юридичними особами, бенефіціарним власником (контролером) яких є іноземці, особи без громадянства, юридичні особи, створені за законодавством іншим, ніж законодавство України, іноземні держави, права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності,
земельні ділянки, які перебувають у приватній власності і призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельні частки (паї).
Вимоги цього пункту не розповсюджуються на випадки набуття сільськогосподарськими товаровиробниками у власність земельних ділянок , які використовують такі земельні ділянки на правах оренди, емфітевзису, за умови, якщо:
з часу державної реєстрації юридичної особи – набувача права власності пройшло не менше 3 років,
право оренди, емфітевзису виникло до набрання чинності цим пунктом.
Порушення вимог цього пункту є підставою для визнання правочину, на підставі якого набувається право власності на земельну ділянку, а також підставою для примусового відчуження земельної ділянки.
Термін “сільськогосподарський товаровиробник” використовується у цьому пункті у значенні, наведеному у пункті 14.1.235 статті 14 Податкового кодексу України.
Виключити
Розділ X
ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
Виключити
Читайте: Поле битви – Земля. Земельні поправки 2178-10: зрада чи революція?
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
16 вересня 2019 г. 10:00
Раздел: Територія розуму
Демократія
Я впевнений, що навіть не дивлячись на наше небажання визнати, що жоден слуга народу ніколи не вирішить наші проблеми, ми здогадуємось, що проблема полягає зовсім не в самих представниках народу, а радше в системі або формі демократичного правління, яка і сьогодні існує в Україні.
Тут треба додати, що так звана криза демократії, або правильніше сказати криза репрезентативної або представницької демократії – це явище цілком природне і еволюційне, і проблема ця має не локальний, український, характер – вона дійсно стосується інституту демократії в цілому.
Але чому ж демократія стала проблемою?
Задля того щоб відповісти на це питання нам необхідно, як кажуть при початку філософських спорів – домовитись о термінах.
Що таке демократія?
Найбільш популярною думкою по цьому питання є “народовладдя”, після чого більшість пов'язує демократію з народом, правом, можливістю, інтересами, голосуванням, і ніколи з головною функцією демократії – управлінням!
Так – демократія це не за народ або голосування – це принцип управління в якому керівну роль відіграє демос – народ.
Але як можна управляти якщо у керівництва не одна людина, а тисячі якщо не мільйони і мільярди? Як опитати кожного? Яким чином можна отримати його коментар? Дізнатися його думку? І все це за умов цілковитої відсутності засобів комунікації. – Ніяк!
Але людство винайшло спосіб як цю проблему вирішити.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Що ж таке репрезентативна або представницька демократія? Чому вона відповідала запитам свого часу і чому вона не відповідає запитам сучасності?
Наприкінці 19 сторіччя на момент зародження демократії в тій формі яка нам знайома сьогодні комунікаційні можливості суспільства обмежувались публічними виступами, зборами, дебатами та мітингами.
Через таку обмеженість засобів та механізмів комунікації найбільш логічним та правильним рішенням було делегувати представників певної громади або спільноти повноваження представляти її інтереси.
Чому?
Тому що ефективною комунікація могла бути тільки коли на зборах або мітингах були присутні до сотні громадян. Якщо їх кількість була більшою – ні про яку комунікацію не йшло і мови. Через це і виникла необхідність структуру “кристалізувати”.
Яким чином це вирішувалось?
Громадяни збирались на публічній площі, щоб обговорити актуальні проблеми.
З числа присутніх обирались кандидати які проходили тест на відповідність очікуванням громади шляхом дебатів.
Після чого проводились вибори, на яких виборці обирали кандидата, тим самим делегуючи йому повноваження представляти та захищати інтереси своєї громади.
Представники були безпосередньо підзвітні своїм виборцям.
Таким чином, новий для того часу демократичний уряд був відкритий, прозорий і підзвітний. Механізм для колективного прийняття та виконання рішень через представників, які діяли від їх імені громади був найбільш дієвим і дійсно відповідав очікуванням більшості.
Але з роками ситуація трохи змінилась.
По перше – технологічна революція початку 20 сторіччя подарувала нам цілу низку комунікаційних медіа інструментів.
По-друге, інституалізація деяких організаційних форм громадськості призвела до різкої зміни виборчої моделі.
По-третє, шалений розвиток інституту пропаганди призвів до масового поширення технологій імітації громадської участі.
Все це призвело до мутації репрезентативної форми демократії в її імітаційну форму.
Тут треба обмовитись, що медіа, а точніше їх приналежність є важливим індикатором демократичності суспільства.
Чим більший процент у суспільстві медіа, які можна назвати незалежними – тим більш демократичне таке суспільство. І навпаки – якщо більшість медіа належить “донорам”, то скоріше за все і форма демократії в такому суспільстві імітаційна.
Імітаційна демократія
Відмінність репрезентативної форми від її імітаційного аналогу полягає в тому, що кандидатів від імені громадськості на вибори обирають не сама громада, а “донори”. І громадськості лише залишають право обрати серед запропонованих “донорами” кандидатів – “найменше зло”.
Таким чином обраний кандидат з самого початку представляє інтереси не громади, а “донора”, і роль громади в цій схемі лише пасивна.
Ні, звичайно “на люди” вся діяльність такого “представника громадськості” подається як роль “слуги народу”, але ж насправді служить він лише інтересам свого “донора”.
До чого це призвело?
Далеко ходити не треба – Україна, стан її економіки та рівень соціальної захищеності населення є наслідком багаторічної плідної праці імітаторів народовладдя.
Представницька демократія не працює – що далі?
Ми живемо в часи суцільної недовіри і коли ще на початку виборчого процесу кандидат в президенти Володимир Зеленський заявив, що в нього немає програми і він буквально продемонстрував пустий лист паперу я признаюсь вирішив що це крутий маркетинговий хід.
Коли президент заявив про скасування депутатської недоторканності, зменшення кількості депутатів та про “державу в смартфоні”, я і зовсім розгубився.
Всі ці кроки ніщо інше як прямий шлях до розбудови демократії нового типу – дорадчої або деліберативної демократії. Одного із видів прямої демократії – або демократії без посередників.
Модель цієї форми демократії не була раніше можлива в силу відсутності комунікаційних можливостей. Можливостей, які зараз у нас є у надлишку.
Цифрові платформи дозволяють зібрати, проаналізувати та обробити думки, побажання та очікування мільйонів громадян. Зробити це в рази більш економніше та екологічніше ніж опрацьовувати мільйони паперових бюлетенів!
Через такі можливості сучасних комунікаційних інструментів опитування та референдуми можна проводити хоч по кілька раз на день і коштувати вони будуть аж майже нічого!
Це вже не кажучи, що взагалі відпадає необхідність в депутатах-посередниках, які роками спекулюючи на проблемах громадян поліпшували своє матеріальне становище.
Саме тому, можна сказати, що “Держава в смартфоні” – це не маркетинговий хід, не популізм чистої води, а еволюційна форма демократії. Демократії – час якої настав!
Тут треба обмовитись, що деліберативна форма демократії є не єдиною формою прямої демократії (без представників-посередників). До окремої форми прямої демократії відносять ще і демократію участі, або партисипативну демократію.
Треба сказати, що відмінності звичайно в цих формах є, але вони несуттєві і по суті ці форми не відокремлені, а описують дві частини одного процесу прямої демократії.
Партисипативна, або демократія участі – це форма яка дозволяє громадянам ініціювати розгляд питання.
Деліберативна або дорадча форма – це така форма яка передбачає процес обговорення кожного рішення необхідною умовою його законності.
Як працює демократія без посередників?
Ініціатива, пропозиція або рішення виходить від громадян, або певної спільноти громадян.
Громадяни шляхом голосування актуалізують таку ініціативу.
Рішення проходить фахову експертизу і знову направляється на голосування громадськості.
Громадськість приймає рішення, яке відповідає інтересам всієї спільноти.
Необхідно сказати, що це достатньо гнучка система, яка дозволяє рішення, яке було прийнято та впроваджено оперативно оцінити, доопрацювати або відмінити.
Противники прямої демократії
Давайте не будемо забувати, в якій країні ми живемо. Україна сотні років була в колоніальному рабстві і у багатьох наших співвітчизників все ще викарбувана в свідомості істина що єдиною вірною та дієвою моделлю може бути авторитарна.
Ця парадигма настільки пошкодила свідомість багатьох українців, що більшість, яка насправді залишилася в меншості, причиною, через яку президентом України був обраний Володимир Зеленський, назвала їх недолугість.
“Бачите до чого призводить ваша демократія”? – писали вони. “Дай народу волю і вони оберуть собі президентом “клоуна”!
Що в дійсності більш за все нагадувало думку російської пропагандистки Маргарити Сімоньян яка заявила, що:
“Но вы же понимаете, что на любых свободных выборах у нас победят фашисты, которые нас с вами с удовольствием повесят”!
Іншими словами, знайти відмінність між фанатами авторитарних режимів майже неможливо, як і неможливо їм довести помилковість їх висловів.
Ну і наостанок.
Загроза прямої демократії
Що стосується “загрози демократії”, яку вбачають в низькій якості рішень, які будуть запропоновані громадськістю. Загрози того, що “місцеві навіжені” та “непрофесіонали” “такого напропонують та наприймають” в силу своєї неосвіченості.
То відповідь тут є, вона дуже проста.
По-перше, згідно дослідження Даннінга – Крюґера, найменш компетентні люди сильно переоцінюючи власні здібності постійно намагаються виступати від імені спільноти і робити найбільш гучні популістичні заяви.
Виходячи з цього ми не можемо з повною упевненістю вважати, що люди, яких ми чуємо найбільше і які сьогодні вважаються представниками громадськості дійсно її представляють, або не переоцінили свою роль та вагомість.
Ми дійсно ще не опитували всю громадськість і у нас немає жодного права називати рішення громади недолугими, якщо ми слухаємо лише тих, хто навряд чи вибудовував свої заяви, керуючись думкою суспільства.
По-друге, стосовно якості рішень. Ми дійсно не всі і не все вміємо. І не повинні це вміти. Але, кожного разу, коли у нас виникала необхідність прийняти рішення, коли від якості нашого рішення залежала наша доля, матеріальний стан або навіть життя – ми починали шукати знання, ми вчились, і якість прийнятих нами рішень значно підвищувалась.
Але! Ми це робили тільки після того, як ми взагалі стали дотичні до проблеми і зрозуміли, що і від нас залежить якість рішення!
Саме через те і треба зрозуміти, що так, дійсно перші рішення “без допомоги посередників” будуть не найкращими, але іншого шляху до здійснення мрії не існує.
Хочемо жити в кращому світі? – Треба набивати шишки і вчитись приймати якісні рішення!
Читайте: GovTech проти CivicTech – в чому суть проблеми?
Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа”
КиевVласть
17 травня 2019 г. 16:30
Раздел: Територія розуму
На Київщині від крадіжок електрообладнання потерпають добропорядні споживачі
Прикро констатувати, але останнім часом у столичному регіоні почастішали крадіжки електрообладнання. Зловмисників не зупиняє навіть безпосередня загроза для здоров’я та життя від такого “полювання” на кольоровий метал. А заручниками аварійних ситуацій, які виникають через пошкодження устаткування трансформаторних підстанцій та ліній електропередачі, зрештою стають добросовісні споживачі електричної енергії.
Потерпає від цього і наша компанія – Оператор системи розподілу Київщини. Адже мусить спрямовувати на “латання дірок” від крадіжок обладнання підзвітні кошти, заплановані на розвиток та осучаснення мереж. І справа не тільки у багатотисячних збитках та, фактично, “подвійних витратах”. Наші енергетики ще й вимушені власними силами, в екстреному позаплановому режимі відновлювати пошкоджене обладнання, аби швидще усунути збої в електропостачанні мешканців області. Це забирає і робочий час нашого оперативно-ремонтного персоналу, і ресурси та кошти, які ми могли б спрямувати на планово-системне обслуговування електромереж та вдосконалення клієнтських сервісів компанії”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Загалом з початку нинішнього року від неправоміних дій невстановлених осіб ПрАТ “Київобленерго” зазнало збитків на суму понад 170 тис. гривень. Так, протягом січня-квітня крадіжки трансформаторної оливи та обладнання масово відбувалися у Баришівському районі – ТП-229, ТП-237, ТП-310, ТП-741 у місті Березань, ТП-505 у селі Хмельовик, ТП-687 у селі Рудницьке, ТП-436 у селі Недра. Як наслідок, без напруги залишились 458 споживачів електроенергії – домогосподарств та організацій, а компанія понесла збитки на суму близько 36 тис. гривень.
Серйозні ушкодження і багатотисячні збитки нанесли злодії енергетикам та споживачам Києво-Святошинського району. У січні цього року шукачами кольорового металу на ЗТП-2836 в місті Вишневе було викрадено електрообладнання: 11 ввідних та секційних автоматів. А в лютому працівники оперативно-виїзної бригади Києво-Святошинського РП при огляді лінії Л-1 виявили крадіжку трансформатора на ЩТП №2878 у селі Неграші. Цими діями спричинено збитків ПрАТ “Київобленерго” на суму понад 136 тис. гривень.
Разом з тим, нам вдається й ефективно викривати злочинні дії розкрадачів електрообладнання. Так, 7 травня нам надійшла інформація про крадіжку засобів технічної сигналізації на ПС “Роща” 35/10 кВ, що у селі Вишеньки Бориспільського району. Виїхавши на місце події, працівники Служби захисту економіки ПрАТ “Київобленерго” виявили: окрім крадіжки засобів технічної охорони та пошкодження сітчастої огорожі ПС “Роща” невідомою особою ще викрадено близько трьох метрів силового кабелю та пошкоджено силовий кабель лінії №29 – Вишеньки. На місце пригоди ми викликали слідчо-оперативну групу Бориспільського відділу поліції та у взаємодії з сільською радою й активістами місцевої організації “Громадська варта Вишеньки” провели пошукові роботи з метою встановлення особи зловмисника. В результаті спільних дій було встановлено і затримано місцевого мешканця, раніше двічі судимого за майнові кримінальні правопорушення. Він зізнався, що вчинив крадіжку засобів технічної охорони та силового кабелю на ПС “Роща”, а також пошкодив сітчасту огорожу підстанції і силовий кабель лінії №29 – Вишеньки. За фактом учинення даної крадіжки відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 (Таємне викрадення чужого майна) Кримінального кодексу України. Ведеться досудове слідство, вирішується питання оголошення підозри затриманому громадянину та обрання йому міри запобіжного заходу.
В цілому, за кожним виявленим фактом крадіжки електричного обладнання ПрАТ “Київобленерго” скеровує звернення до правоохоронних органів.
Але і пильність кожного з вас, мешканців Київщини, може суттєво допомогти викрити та притягти до відповідальності крадіїв. Якщо ви побачили сторонніх осіб, які намагаються проникнути до енергооб’єктів, або маєте якусь інформацію про крадіжки електрообладнанння – повідомляйте про це! Телефонуйте до Кол-центру ПрАТ “Київобленерго” – (044) 459-07-40 або за номером “Лінії довіри” Дирекції з питань захисту економіки ПрАТ “Київобленерго” – (044) 492-30-53.
Спільними зусиллями зможемо запобігти злочинному псуванню електроенергетичної інфраструктури столичного регіону та зберегти світло в домівках!
Дмитро Миколенко, директор з питань захисту економіки ПрАТ “Київобленерго” КиевVласть
10 квітня 2019 г. 11:00
Раздел: Територія розуму
Лічильник уже увімкнуто
“Льоня, роби рехформи”, — двадцять шість років тому Іван Степанович Плющ ємко у властивій тільки йому унікальній манері наставляв мене, вітаючи з призначенням представником Президента в столиці.
31 березня ми стали свідками протестного голосування. І той, хто посів першу позицію за результатами голосування, має усвідомлювати, що голосували люди не стільки за нього, скільки проти нинішньої так званої “еліти”, якій вони показали “червону картку”, не віддавши достатню голосів і “опозиціонерам” із старої колоди.
І він має усвідомити великі очікування виборців від нього ― змін на краще, оновлення всього суспільного життя, швидкого розв’язання пекучих проблем, що накопичувалися роками, подолання корупції, запровадження моделі влади, відповідальної перед людьми. І не має право їх розчарувати.
Щоб не вийшло як в Києві після виборів 2006 року, коли внаслідок такого саме протестного голосування міським головою обрали Черновецького (32%), відправивши на спокій чинного тоді набридлого усім Омельченка, що опинився лише на 3-му місці (21 %), а друге місце посів Кличко (24%). Потім прийшла “молода команда”, а далі всі знають.
Тому треба підібрати команду професіоналів, правильно визначити пріоритети, й навалить на їхнє вирішення всіма силами. Перефразовуючи пушкінські слова, “ви грізні на словах - доведіть на ділі!”
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
І тут є загроза для нового президента, якщо він, звісно, стане переможцем у фіналі, наступити на ті саме граблі. Бо за ним вже щільними рядами вишукалися записні “реформатори” й здобувачі портфелів, окремі з яких працювали на декілька попередніх урядів і президентів, нічим не відзначилися, а інші як те перекоти поле мігрують з однієї команди до іншої за принципом що ближче до влади. І різні кабінети вже займали. І депутатські мандати мали. Щоб замість гасла про нові обличчя ми не отримали ретельно загримировані старі.
І ще. Без змін депутатського корпусу в центрі і на місцях про нову якість влади вести мову марно.
Чинний склад Верховної Ради і місцевих рад не відповідає настроям суспільства.
Треба восени сказати їм Good Bye. А для цього провести в один день з парламентськими і вибори міських голів, і депутатів місцевих рад.
Я би пішов ще далі. У нас у виключних випадках приймалися політико-правові рішення. Скажу непопулярні в політикумі речі. Треба нарешті відірвати від насиджених стільців тих, хто протирає в сесійному залі штани роками, і так просто будинок під куполом не залишить.
Потрібно прийняти за процедурою Ad Hoc (тільки для даного випадку) спеціальний правовий акт, який забороняв би на наступних виборах балотуватися до парламенту тим особам, які вже були депутатами чинного та попередніх скликань. А в подальшому не дозволяти обиратися депутатом більш ніж на два терміни.
Оновлювати, так оновлювати… Я вже писав про це 9.06.2014, але не був почутий. Даремно. Ось і маємо…
Щоб не вийшло “ба, знайомі всі обличчя!”. І результати прогнозовані, як завжди.
Інакше нічого не буде. Все буде, як раніше. А чергового шансу історія може нам вже не дати.
Чи буде успіх усіх, чи нове розчарування, час покаже. Лічильник уже увімкнуто.
Леонід Косаківський, Київський міський голова, голова Київради, голова міської державної адміністрації в 1993 - 1998 рр.КиевVласть
18 березня 2019 г. 10:00
Раздел: Територія розуму
Щоб утримати удар стихії
Стихійні природні лиха досі не в повній мірі підвладні людині. Вони завдають значних матеріальних збитків державі та громадянам, а найголовніше – це серйозна загроза для життя та здоров’я людей.
10-11 березня урагани завітали і до України. На сайті Державної служби України з надзвичайних ситуацій було завчасно оголошено штормове попередження другого рівня небезпеки – помаранчевий.
Що це означає?
Міжнародні стандарти ділять погодні умови за кольоровою шкалою. Кожному кольору відповідає певна погода і кожен колір позначає рівень небезпеки для людини (зелений, жовтий, помаранчевий і червоний). Помаранчевий рівень небезпеки – це опади у вигляді дощу, снігу, ожеледиці та досить сильні пориви вітру у потужній і тривалій формі. Вони можуть викликати пошкодження різного роду комунікацій і падіння дерев. При помаранчевій позначці бажано знаходитися в будинку і нікуди не виходити, оскільки здоров’ю може загрожувати небезпека.
Ураган – вітер руйнівної сили і значної тривалості (швидкість вітру від 30 м/с і вище).
Негода завдала значних збитків та шкоди по всій країні. Наприклад, у місті Хмільник суха тополя впала на голову 29-річній жінці. Врятувати потерпілу, на жаль, не вдалось. А у Вінниці дерево вбило 11-річну дівчинку, яка разом із мамою та молодшою сестрою йшла повз зупинку громадського транспорту. У Києві на вулиці Лисенка, 1, з 6-поверхового житлового будинку біля метро “Золоті ворота” вітром знесло дах. На момент падіння даху на вулиці не було перехожих, постраждали лише три автомобілі: у Skoda розбилось бокове скло, у Mitsubishi дах пробив заднє скло, а в Acura поцарапався бампер. Крім того, дах обірвав дроти.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У самій Одесі на дитячому майданчику дерево впало на тата з двома дітьми. Малечу, на щастя, не ушкодило тільки тому, що чоловік накрив їх собою. Сам тато наразі в лікарні з кількома переломами. Також в Одесі сильним вітром зривало рекламні білборди.
У Чернівецькій області поблизу пункту пропуску “Порубне” потужним вітром обірвало проводи високовольтної лінії, які впали на проїжджу частину. Через це рух на ділянці міжнародної траси заблоковано. Об'їхати ділянку дороги на кордоні з Румунією наразі неможливо.
У Миколаєві дерево впало на маршрутне таксі, в якому перебувало 15 людей. З травмами різного ступеню двох неповнолітніх дітей та дорослого чоловіка госпіталізовано.
Стихія може спіткати людину в будь-який час і в будь-якому місці. Щонайменше, потрібно знати, як вести себе у випадку буревію:
- щільно закрийте всі вікна, а предмети, які можуть випасти, приберіть із відкритих лоджій та балконів;
- тримайтесь подалі від рекламних щитів, ліній електропередачі та дерев;
- у разі сильного вітру ховайтесь у найближчому приміщенні або природному укритті;
- не залишайте дітей без нагляду на вулиці;
- не паркуйте транспорт поряд із великими деревами.
При падінні дерев чи гілок, травмуванні людей тощо негайно інформуйте Службу порятунку за номером 101.
Непоодинокі випадки, коли на автомобілі падають дерева, покрівлі чи рекламні щити. У таких ситуаціях слід негайно зателефонувати в поліцію та повідомити про цей факт – це Крок1.
Важливо пам’ятати, що у разі, якщо дерево впало на автомобіль, який рухався, то це кваліфікуватиметься, як Дорожньо-транспортна пригода (ДТП), відповідно до п. 1.12 ст. 1 Закону “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Зауважте, що якщо було офіційне попередження про шторм та припаркований автомобіль пошкоджений внаслідок негоди, відшкодувань від органів місцевого самоврядування не варто очікувати.
В будь-якому випадку подію треба зафіксувати. Якщо ж дерево впало на припаркований автомобіль, необхідно також викликати поліцію. Працівники поліції складають протокол та акт огляду, де зазначено:
- опис пошкоджень;
- кількість прихованих пошкоджень;
- фото-/відеопідтвердження.
Зауважте, що ДТП – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або травмовані люди чи завдані матеріальні збитки. У такому випадку працівники поліції мають право скласти ряд документів:
- протокол про адміністративне правопорушення;
- акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі;
- постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі;
- схему місця ДТП.
Як правило, при падінні дерева на автомобіль під час руху складається протокол за статтею 140 КУпАП –Порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт. Протокол складається відносно посадової особи, яка відповідає за утримання вищевказаного зеленого насадження.
Після цього даний протокол направляється до суду, який вирішує, чи притягнути цю особу до відповідальності. За наслідками розгляду протоколу суд виносить постанову.
Навіть якщо посадова особа не буде притягнута до адміністративної відповідальності, це не означає, що Ви не зможете вимагати та отримати матеріальне відшкодування. Ви все одно маєте право на отримання компенсації, якщо доведете, що підприємство, яке зобов’язане утримувати зелені насадження, неналежним чином виконувало свої обов’язки.
Крок 2. Після телефонного повідомлення в поліцію потрібно повідомити органи місцевого самоврядування. Якщо у Вашому місті є “гаряча лінія”, то Вам слід зателефонувати туди та повідомити про те, що сталось, і обов’язково занотувати собі номер цього звернення. Також можна зателефонувати до районної адміністрації або сільської ради. “Гаряча лінія” Києва – 1551.
Крок 3. Встановлюємо відповідальну особу. Для того щоб встановити того, хто відповідатиме за заподіяну шкоду, потрібно з’ясувати, чи відноситься дерево, яке впало, до об’єкта благоустрою. Якщо так, то до якого саме і хто за нього відповідає.
До об’єктів благоустрою населених пунктів належать:
1. Території загального користування:
-парки, рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;
- пам’ятки культурної та історичної спадщини;
- майдани, площі, бульвари, проспекти;
- вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;
- пляжі;
- кладовища;
- інші території загального користування.
2. Прибудинкові території.
3. Території будівель та споруд інженерного захисту території.
4. Території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.
Отже, для встановлення відповідальної особи, яка буде компенсувати завдані падінням дерева збитки, потрібно встановити, на балансі якого підприємства знаходяться зелені насадження (дерева).
З цією метою слід написати звернення або запит до органу місцевого самоврядування, в якому обов’язково зазначити місце розташування дерева (можна прикласти фото).
Якщо аварійна ситуація сталася з дахом Вашого будинку, то ремонтом повинен займатися управитель або виконавець, з яким було підписано договір про надання житлово-комунальних послуг.
Роботи з поточного ремонту та санітарно-технічного обслуговування дахів належать до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і надаються відповідно до укладених договорів на управління багатоквартирним будинком (Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 № 150).
Стихія може прийти туди, де раніше не була помічена. Не ігноруйте повідомлення рятувальників, будьте уважні та обережні. Ваше життя та здоров’я залежать від дотримання правил безпеки. Не забувайте їх та навчайте своїх дітей.
Читайте:
Небезпечні маршрутки
Інформація про харчові продукти стала доступнішою
Державна реєстрація смерті
Авто з-за кордону. Всі деталі розмитнення
Сів за кермо напідпитку – плати!
Робота понаднормово: які права мають українці
Афери в режимі онлайн. Як не натрапити на віртуального шахрая
Життя на колії. Чи можна бути впевненим у своїй безпеці під час подорожі залізничним транспортом
Радники у домашніх конфліктах
Відповідальність батьків за безпеку дитини
Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві
KиевVласть
11 березня 2019 г. 17:00
Раздел: Вибори
Руслан Кошулинський: “Українцям треба дати можливість відкликати депутатів, які не виконують своїх обов'язків”
Кандидат в президенти від об'єднаних сил націоналістів Руслан Кошулинський виступає за знищення олігархічної системи, що склалася в Україні, та підготовку до протистояння Росії на всіх рівнях. Він пропонує розірвати усі зв'язки із Росією та залучити до перемовин з агресором британських та американських партнерів. Про перші укази президента Кошулинського та стратегічне бачення розвитку України читайте в ексклюзивному інтерв'ю кандидата нашому виданню.
KV: 24 лютого націоналісти організували на Майдані віче "За чисті вибори". На Вашу думку, коли українські політики почнуть мірятися ідеями або ідеологіями, а не ресурсами та мережами?
Руслан Кошулинський (РК).: Я вірю, що це обов'язково станеться. Але сьогодні, дійсно, мусимо констатувати, що немає змагальності програм, а політичні гравці змагаються ресурсами. Сьогодні у нас діє олігархічна система, де роль грає вклад у свій ресурс, - починаючи від медійних і закінчуючи фінансовими можливостями. Точно так само олігархи правлять і в політиці, і в економіці. У нас сировинно-експортна економіка, із копійчаною робочою силою. Сировина продається за кордон, а працівникові потім утридорога продаються енергоносії. Те саме відбувається і з кишеньковими олігархічними політиками - їх намагаються продати виборцеві.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Але люди не хочуть, щоб їх обманювали. Наше віче і було якраз присвячене порушенню цього питання. Ми хотіли дати людям зрозуміти, що можна збиратися разом і показати силу, щоби людина зрозуміла - в тому-таки суспільстві є такі самі люди, які думають так само, які не хочуть, щоб їх обманювали, які хочуть чистих виборів, докорінних змін і гідного майбутнього.
KV: Як ви ставитеся до тези, яку просувають деякі політики: “Дають - бери, але голосуй серцем”?
РК.: Це - спонука до гріха. Це - та сама ж технологія, що і "гречка". Але, на жаль, багато людей цього не розуміють. Чим відрізняється середньостатистичний виборець Європи? Він ідеологічний, він голосує за свого, якого він визнає. Баварець за цим принципом голосуватиме за ХДС/ХСС ("Християнсько-демократичний союз”/”Християнсько-соціальний союз в Баварії" - прим. KV) і це показує - такою Баварія бачить Німеччину. В нас такої культури немає - даються взнаки медійні, фінансові чинники. І, звичайно, держава не робить нічого, аби брудні передвиборчі схеми поруйнувати. Наприклад, нехай Рада ухвалить свободівський Закон про заборону політичної реклами на телебаченні за три місяці до виборів і під час виборів. Тоді автоматично і змагальність програм та ідеологій прийде, і гречка знівелюється…
KV: Як ви ставитеся до ідеї внести в законодавство зміни, які зроблять голосування не правом, а обов'язком громадянина?
РК.: Такі моделі є, зокрема в Австрії, де за неучасть у виборах громадянин повинен сплатити штраф. Це не є загальною нормою всіх європейських країн, лише деяких. "Якщо ви не хочете голосувати - держава купить ваш голос". Є і така модель. Чи можна зробити це сьогодні? Щоб знати напевне, потрібна широка суспільна дискусія, яку повинні ініціювати еліти, якщо вони хочуть зростання своєї нації. Але якщо вони просто знову хочуть отримати владу за будь-яку ціну, вони цю дискусію не ініціюватимуть.
KV: Виборча кампанія-2019 чимось відрізняється від попередніх?
РК.: Влада застосує ті самі технологічні прийоми, які існували усі 28 років Незалежності. Ця кампанія так само олігархічна. Бачимо все те ж фінансове, структурне та медійне забезпечення. Єдина особливість цієї кампанії - олігархи не мають єдиного кандидата - кожний з них висуває свого.
А щодо технологій, то вони не змінюються роками. У нас уже було Якщо не Кучма - то Симоненко. Вже розкручували механізм страху, протиставлення меншого лиха більшому.
KV: Чому українці продовжують на це "вестись"?
РК.: Без стрижня нація буде залежна від свого сильнішого сусіда. А нашому сусідові вигідно, щоб Україна - найпотужніша за своїми ресурсами країна Європи, була слабкою і керованою. Звідси атаки в медіа, промивки мізків, нав'язування. З іншого боку - влада не зацікавлена у змінах, адже бажає довго залишатися владою. Тож маємо, принаймні два потужних чинники, які зацікавленні вкладати шалені ресурси у те, щоб українці “велися” на всі маніпуляції.
KV: Тобто 28 років намагаються консервувати технології? Але ж портрет виборця з пострадянських часів змінився?
РК.: Так, змінився, але порахуйте, скільки нас залишилося і скільки виїхало. Полишає країну працездатне населення, яке готове реалізувати і реалізує себе в інших умовах, але не тут. І такі люди не можуть брати участь в кампанії, бо за кордоном не будуть створені умови для того, щоб вони проголосували. Залишаються ті, хто залежить від влади і ті, хто ще може голосувати свідомо і не піддається впливу. Кого більше, кого менше - не будемо робити акцент. Головне тут працювати на зміну свідомості виборця і попри опір влади, доводити йому, що від нього залежить доля держави.
KV: Ви проїхали багато населених пунктів під час своєї передвиборчої кампанії. Чи є регіональні відмінності? Про що частіше за все запитують люди?
РК.: Війна залишається питанням номер один з огляду на те, що на час війни Президент є головнокомандувачем. Якщо ти їздиш і представляєш свою програму, люди будуть запитувати: як закінчити війну, як швидко це можна зробити, яка формула, яким чином? Далі - тарифи, реформи - пенсійна, медична, базові питання виживання.
KV: Продаж землі?
РК.: Так. Кому продавати, скільки продавати, яка величина - дуже багато запитань. Фермери у сільськогосподарських регіонах навіть пропонують свої моделі. Це питання частіше лунає там, де аграріїв більше, де фермерство більш поширене або розвинене. До речі, дуже активно наші фермери цікавляться, чи зможуть вони конкурувати після продажу землі з іноземним агрохолдингами?
KV: До Конституції внесли зміни стосовно шляху України, вписавши, що Україна прямує до ЄС та НАТО. Чи задають питання Вам на зустрічах стосовно місця України у світі у цьому контексті?
РК.: Запитують, чи треба нам це, наскільки швидко ми зможемо туди прийти, але негативу немає.
KV: А чи варто було закріплювати ці засади на рівні Конституції, як вважаєте?
РК.: Це суто декларативне закріплення. І, на превеликий жаль, воно не підкріплене жодними зобов'язальними механізмами. Яке наше сьогоднішнє політичне становище? 2200 км кордону із Росією. 1084 із Білоруссю. Через Керченський міст Азовське море практично анексоване. Крим анексовано. Позаду нас - Придністров'я. Ми в напівоточенні.
Бюджет Збройних сил України - 3 млрд доларів США. Бюджет збройних сил Московії- понад 70 млрд доларів США. Це країна із ядерною зброєю та космічними військами, яка всю державну машину запускає на військову агресію, тому що вона не хоче конкурувати технологіями, грошима, економікою - у неї найкраще виходить торгувати війною. За цих умов сьогоднішній стан України з її 30 млн населення проти 150 млн у РФ та величезної ресурсної бази незаздрісний.
Економічні санкції проти РФ, які включали наші європейські партнери, діють з літа 2014 року і вже давно не працюють. Московські фірми, що потрапили під санкції, вже перереєстровано у Білорусі, і всі це знають. Для відтворення своїх внутрішніх та геополітичних амбіцій Московія прагне відновити кордони, що були за часів Радянського союзу. Це потрібно для того, щоб стояти на кордоні з країнами НАТО. Тож або ми залучаємо допомогу країн НАТО і стаємо їх гравцем, щоб мати можливість долучення до технологій, швидких грошей для закупівлі зброї, для реорганізації збройних сил.
Ми не позбулися досі радянських штампів, починаючи від взаємин і закінчуючи технікою. Не було кардинальних змін за 5 років. Поки ще є парадна армія. Але нам вкрай потрібен зовнішній чинник, аби ми мали час, щоб була змога хоча б зупинити ворога, бо подолати його військово ми поки не в змозі. Але для того потрібні техніка, вишколені війська та бажання влади.
KV: Яка ваша думка стосовно військового призову?
РК.: Ми хочемо впровадити швейцарську модель, аби мати професійну оснащену армію та народне ополчення.
KV: Швейцарська модель має на увазі обов’язковий призов та тримання зброї удома.
РК.: Так. Тому в моїй програмі - Плані докорінних перетворень - є окремий пункт про цивільну зброю, адже кожен має право та обов’язок захищати свою країну. Ми вимушені всіх гуртувати, бо ми проти того звіра надто маленькі, щоб дозволити нас захищати виключно Збройним силам. Нам потрібно мобілізовувати всіх, щоб ворог розумів: тільки він пробує просунутися далі, все суспільство стає і розуміє, що робити. Так зробила Швейцарія, так зробив Ізраїль.
KV: За швейцарською моделлю для усіх чоловіків обов’язкова військова підготовка, але при цьому є професійна армія.
РК.: До війни є професійна армія. Але якщо починається наступ, кожен чоловік має розуміння, що робити і куди йти. Він знає, що він матиме зняти вказівну табличку із назвою населеного пункту, знає, де мобілізаційний пункт, хто його командир і яке буде його завдання. У нас неодноразово були випадки, навіть не за першої хвилі мобілізації, коли взагалі чоловіки боялися підходити до автомата, бо ніхто цьому ані в школі, ані поза нею не навчав. На моїй практиці боялися підходити до гранатомета, а гармату дорослі чоловіки взагалі ніколи в житті не бачили.
Швейцарська модель одним з чинників має спільну ідею, коли кожен знає, як він буде захищати свою країну. Тобто, єдність суспільства. Але суспільство треба підготувати до цього. У Швейцарії чоловіки раз на рік збираються і протягом двох тижнів проходять підготовку. І це обов’язково - де б ти не перебував, ти маєш долучитися і довести, що ти спроможний виконувати завдання і тримати зброю.
Я мав на цю тему розмову із головою парламенту Швейцарії, - який сам, до речі, був командиром взводу, і це вважається нормальним. Він розповідав: мовляв, я маю підприємців, банкірів, працівників офісів. У мене вдома пістолет, у них вдома автомати. Ми збираємося кожного року на збори.
KV: Чи готова Україна до такої реформи?
РК.: У нас немає іншого варіанту. Маленька чисельність населення, маленька відносно до ворожої території. Ми у порівнянні із Росією програємо ресурсно, військово та фінансово, тож щоби відстояти себе, маємо мобілізувати усіх. Війна - це також і мистецтво прорахунку. Ворог прораховує, скільки він може водночас підняти одиниць техніки, піхоти, авіації, наскільки він може просунутися уперед та які понесе втрати.
KV: А що стосовно реформи військової освіти? Наприклад, чи варто по справжньому, а не для галочки, відновити допризовну підготовку у школах?
РК.: Так, але спочатку відновити матеріально-технічну базу. Не у всіх школах є навіть муляжі автомату Калашникова.
KV: Про це і питання, на чому навчати - на сучасній зброї чи на тій, яка є?
РК.: Що є на озброєнні - на цьому і вчити.
А якщо мова йде про вищу військову освіту, то тут роботи набагато більше. Ми технологічно відстаємо. Дуже відстаємо. Наприклад, сьогодні тільки Житомирський військовий інститут має змогу випускати фахівців, знаних на безпілотних літальних апаратах.
Йдемо далі. На сьогодні в України немає жодного свого супутника. Немає навіть Закону про дистанційне зондування землі. Ми купуємо фотографії за кордоном. І це за часу, коли ані сільське господарство, ані рибна промисловість, ані будь-що без даних супутників не може обходитися. Але супутники країна не запускає. Не вкладають сьогодні гроші та ресурси у космічну галузь.
Минулого року бюджет космічної агенції складав приблизно 87 млн гривень - це суто заробітні плати. Просто підтримання життєдіяльності. Але я проглядав кооперацію космічної галузі, яка простягається від міста Дніпро до Львова. Сюди можна було б залучати науково-виробничі потужності країни, розвивати потенціал. Наші фахівці виграють тендери в НАСА на запуски ракет. Наші фахівці із такими знаннями працюють за кордоном, бо олігархічна влада витискає їх за межі держави.
Сьогодні хлопці-добровольці самотужки, за приватні кошти, знаходять вдосконалення техніки для ближнього бою. Зараз тільки-но започатковано розширення мережі військових навчальних закладів в кожній області, але цей процес дуже повільний. Сьогодні нам дуже потрібен молодший офіцерський склад, його немає. Командир взводу як такий відсутній, його обов’язки виконує сержантський склад.
KV: Чи потрібно залишати військову кафедру при вищих навчальних закладах?
РК.: Треба. Іншого варіанту в нас немає. Ми повинні підготувати людей, які хоча б частково мають знати цю справу на власному досвіді. До армії приходить молодший офіцер - "піджак" - і він не розуміє нічого. Йому відповідати за життя, за цілий взвод, одне його неправильне рішення - це чиясь загибель. Я пам’ятаю випадок, коли одного військового, моряка флоту, поставили вчитися на артилериста. Він казав: "Навіщо, якщо я належу до флоту?"
KV: Ви кажете, що нам не вистачає молодшого офіцерського складу. А де брати чесних генералів?
РК.: Звісна річ, занадто багато вже людей із великими погонами. Але тому виною позиція, коли роздають посади одразу із нагородами. Нагороджувати та робити героїв будемо вже після перемоги.
KV: Міністр оборони - це цивільна людина чи винятково військова?
РК.: Це може бути цивільна людина, якщо вона в цьому орієнтується. А вона має для цього відслужити в армії. Бо інакше буде те ж саме, що міністр охорони здоров’я без медичної освіти або прокурор без юридичної. В обов’язках міністра немає багато мілітарного. Воювати - справа Генштабу. Міністр повинен забезпечити.
Отже, міністр оборони - посада політична, але вона мала би бути із умовою хоча б елементарного знання військової справи. Він забезпечує військо, він повинен мати уявлення. Вчитися йому на цій посаді нема часу. Він повинен мати досвід.
KV: Військовий досвід міністра потрібно закріплювати законодавчо?
РК.: В сьогоднішніх умовах - певно, що так. За приклад маємо Ізраїль, де всі найвищі посадовці - колишні військові, які пройшли горнило війни. Вони під себе підігнали швейцарську модель і вдосконалили її. Не служиш в армії - сплачуй більший податок, не май змоги обіймати державні посади.
KV: Як Ви вважаєте, чи готова Україна до впровадження посади віце-президента, як це діє у США?
РК.: На мій погляд, за сьогоднішніх умов це було б сучасно і до потреби. Ідеальної моделі не існує, слід розуміти, кожна країна підбирає модель для себе. У нас модель змішана, вона не пристосована до сьогоднішніх викликів, одним з яких є, безумовно, війна.
Яскравим прикладом, до речі, можна назвати збори парламенту для оголошення воєнного стану. Добре, що не було подальшого розвитку ситуації. Але якщо загроза була б реальною? По-друге, люди хочуть бачити одного відповідального і за економіку, і за зовнішню політику, так і за оборону. В США є віце-президент, але відповідальність все одно на самому президентові.
KV: “Свобода” готова впроваджувати таку реформу?
РК.: Так, це наші програмові засади.
KV: Поговоримо про скасування пенсійної реформи. Це - один з пунктів вашого плану докорінних перетворень. Чим заміняти?
РК.: Перше питання до принципів нарахування пенсії: чому вона нараховується з пенсійного фонду, а не з бюджету? Ми вимушені чекати наповнення фонду, але ж пенсії - це така ж стаття видатків, як і заробітні плати. То чому б не перекинути це до бюджету і тим самим "викинути" ще одну посередницьку ланку.
KV: А хто буде за це відповідати?
РК.: Міністр соціальної політики. По-друге, це принцип формування, який виходить за межі нашого бачення: сьогодні рівень пенсійного забезпечення нижчий за рівень прожиткового мінімуму, який не відповідає нормам. Апріорі не можна ставити пенсію нижчою за прожитковий мінімум.
По-третє, сьогодні стаж не враховується до пенсії у логічний спосіб: чим вищий стаж, тим вища пенсія. Сьогодні так: скільки би ти не пропрацював, тобі будуть нараховувати пенсію згідно усталеній нормі. Дуже значна різниця в пенсіях, до декількох десятків разів максимум більший за мінімум. Кардинальне відчуття несправедливості. Держслужбовець або правоохоронець радянського ще рангу може отримувати неймовірну пенсію, а інша людина могла пропрацювати все життя на заводі чи у колгоспі і отримувати мінімальну пенсію.
А ще ми за те, аби імплементувати систему накопичувальної пенсії через приватні пенсійні фонди, тобто дати право людям відраховувати в пенсійні фонди свої кошти.
KV: Для цього потрібно відродити у людей довіру до банків.
РК.: Так, тому держава має виступати гарантом.
KV: Чи готові українці зараз до пенсійної реформи? Людям, наприклад, не подобається підвищений пенсійний вік…
РК.: Аналогічно, пенсійний вік має бути прирівняний до середньої тривалості життя. Кажу з власного досвіду: мій батько прожив лише до 63 років, і якщо би він не мав пришвидшеної пенсії, як працівник хімічного виробництва, до пенсії він би не дожив.
Тривалість життя українців низька, ми маємо від цього відштовхуватися.
KV: Чи можливо відмовитися від пенсії взагалі на державному рівні, аби люди самі відкривали собі пенсійні рахунки і вкладали туди за змогою, а держава виступала лише регулятором і гарантом?
РК.: Сьогодні суспільство не готове до цих речей. Можливо, колись, але точно не сьогодні. Нині людина переконана: я відпрацював, я заслуговую на пенсію, яка за розміром була б достатньою, щоб купляти ліки, продукти харчування, щоб не боятися тарифів. Люди хочуть спокою і впевненості, що держава їх не покине.
Сьогодні сподівання на державу у старшого покоління достатньо велике, тому якщо й ламати це, то, можливо, у майбутньому, кілька поколінь потому, але не зараз.
KV: Чому не приймається Закон "Про цивільну зброю", який лежить з 2014 року?
РК.: Чиста математика. Хто сидить на потоках, хто видає зброю? Якщо травматичну зброю можна без проблем придбати, то ця лінія вже приносить комусь прибуток. Якщо почати продаж нарізної зброї, то той, хто отримує прибуток з продажу травматичної зброї, цього прибутку не матиме. Сьогодні напрямок травматичної зброї тримає МВС, тому воно до останнього не буде давати можливості прийняти цей Закон.
KV: Тобто, справа виключно у грошах, а не у страху?
РК.: Виключно так. Страх втрати монополії хіба що, тобто суто фінансова частина.
KV: Чи потрібен взагалі Україні цей закон?
РК.: А це неминуче. Кількість зброї на руках з початку війни величезна. Сьогодні змінилася культура поведінки зі зброєю, на сьогодні значно більше стало людей, які звикли до зброї і поважають її.
KV: Ви не боїтеся того, що якщо Закон буде прийнято, то доступ до зброї призведе до більшої кількості правопорушень із її використанням, включаючи самосуд?
РК.: Увесь світ задає таке питання: боятися чи не боятися. Країни по всьому світу в тій чи іншій мірі дозволяють носіння зброї. Є навіть країни, в яких це повністю заборонено, але це їхній історичний досвід. Порівнювати себе з іншими, згідно християнської мудрості - це або зневіритися, або загордитися. Треба порівнювати себе сьогоднішнього та вчорашнього.
Отже, чи треба це сьогодні? Треба, адже велика є кількість зброї на руках, і не завжди в порядних людей. Але чи можемо ми забирати право на свій захист? Треба дати усвідомити людям, що вони мають право захистити себе, бо інакше люди все одно будуть застосовувати зброю, але у незаконний спосіб.
KV: На зустрічі з жителями Згурівки ви сказали, що освіта в Україні повинна бути менш громадянською і більш національною. Поясніть, будь-ласка, цю тезу.
РК.: Сьогодні в країні освіта громадянська. Одним із спонсорів написання закону про освіту є фонд "Відродження" Сороса, який офіційно проплачував промоції і таке інше. Сьогоднішня громадянська освіта дозволяє виховувати дешеву робочу силу, яка не прив’язана корінням патріотизму до своєї землі і може вільно мігрувати світом у пошуках кращого життя. Національна освіта ж була ініційована Софією Русовою. Її позиція була у тому, що коли національна складова втрачається, ми втрачаємо тоді і патріотичних людей. Виникає прагматичне доволі запитання: в кого ми вкладаємо кошти? Якщо ми хочемо, щоб наступні покоління збагачували матеріальні та духовні ресурси країни, то навіщо ми вкладаємо в тих, хто цю країну готовий покинути?
У тих, хто мігрує, немає патріотичного стрижня. Світогляд, як відомо, формують дві базові науки - історія та література. Сьогодні українська література злилася із зарубіжною і практично нею нівельована, і історія України - наше бачення і наша оцінка подій минулого - об’єднана із світовою. Ще слід додати нівелювання традиційних цінностей.
Ось вам приклад: в одній зі шкіл зайшов до аудиторії, де сидів третій клас, вчителька на дошці написала слово "Лайфхак" кирилицею. Я англійською запитав у неї, мовляв, а що таке "лайфхак"? Пояснити не змогла. Не знає в повному обсязі англійської, але оперує словами, які є модними. Ніби якщо дитина буде знати, що таке "лайфхак", вона буде щаслива, не буде почуватися вторинною. Ця вторинність денаціоналізує, я проти цього. Перш за все треба давати своє бачення. Треба закладати любов до свого, бо якщо цього немає - людині це не буде потрібно, вона не буде вважати це своїм.
Громадянська освіта відриває від традиційних цінностей, закладає кардинально інші ментальні установки, ніж ті, які існують в українців.
KV: Повернемося до політики. Відкриті списки чи мажоритарна система?
РК.: Відкриті списки, адже вони дають, по-перше, змогу відкликати народного депутата, по-друге, дають змогу політичним партіям змагатися з великою кількістю потужних популярних людей. Мажоритарка - це скуповування голосів.
KV: Який відсотковий поріг слід встановлювати для входження політсили у парламент?
РК.: Я б взагалі мінімізував відсотки…
KV: Це ж буде парламентський вінегрет.
РК.: Хіба його немає зараз? Було б чесно, якби мінімізувати відсоток. Скільки отримав прихильників, стільки й маєш.
KV: Але ж має бути певний ценз для проходження у парламент…
РК.: А навіщо? Люди своїм вибором самі роблять математику. Ти набрав 80 голосів, інший набере 8000.
KV: Тобто які партії є - усі повинні бути в бюлетені?
РК.: Так. Я розумію, що у подальшому ценз буде, буде механізм підняття, об’єднання партій. Відсоток - це укрупнення партій, але ж він не працює. Для чого це було зроблено? Для створення партійної структурованості суспільства - але зараз це не допрацьоване. Механізм більших чи менших партій не працює. Можна говорити і про 5%, и про 10%, але це не аксіома. Це не є стала норма країн. Варіацій безліч.
Проблема в тому, що зараз ми не маємо партійної культури. Найбільшим питанням є так зване тушкування - перехід з однієї фракції в іншу. Цю проблему треба вирішувати і на морально-етичному, і на законодавчому рівнях, - заборонити хоча б на цій каденції такий перехід. А також загальний договір між політичними партіями не приймати "перебіжчиків".
Сьогодні політика в Україні - це хто кого більше обіллє брудом. І на це є запит, але що нам потрібно - задовольняти цей запит чи формувати політичну культуру? Давайте ухвалювати морально-етичний кодекс поведінки політичних партій, у якому прописано норми поведінки. Я сподіваюся, що ми поговоримо зі всіма політичними гравцями в Україні і домовимося хоча про те, щоб не приймати "перебіжчиків". Це порушення права виборця.
KV: Ця розмова йшла ще в парламенті за вашої каденції, разом із питаннями зняття недоторканності…
РК.: Ухвалили вже закон - зняли недоторканність, але не для себе, а для наступних каденцій. Не дослухалися до "Свободи", не ввели це до Конституції - тільки простим законом.
KV: Якщо сприймати політику як війну, де перемога виправдовує всі засоби, то чи є межа, яку політик не має права перетинати?
РК.: Межа - це інтереси держави. Коли ти служиш в армії, ти стикаєшся з людьми різних абсолютно поглядів. Але у нас є спільний ворог, з яким ми ведемо війну. Утім, ми можемо тут сісти і порадитися, як ми будемо "в хаті нашій господарювати". Ідемо до працедавця - до людей - і з ним домовляємося: "У мене ось такий є проект, а у товариша - такий. Але воювали ми з ним разом".
Межа нашої боротьби між собою не може перетинати межу державних інтересів. Ми не можемо бути ворогами. У нас є конкуренція, так, і саме тому ми не вороги - у нас просто різні проекти і різне бачення.
KV: Три перші кроки Кошулинського на посаді Президента?
РК.: Перше - указ Президента про правонаступництво України від УНР. Це не просто зміна гуманітарної опції суспільства, але й зміна засадничої парадигми, із включенням територій і вимог щодо окупантів. Так зараз роблять країни Балтики.
Друге - активна розмова з підписантами Будапештського меморандуму і залучення їх до нашої боротьби, а саме Великобританії та Сполучених Штатів Америки. А також Указ про закриття кордону з країною-агресором, заборона її бізнесу на території України та розірвання дипломатичних стосунків, аби дати нашим партнерам почуття впевненості у тому, що ми дійсно будемо перемагати Московію. Бо перше питання, які вони задають уже прямим текстом - у вас війна гібридна чи гешефтна?
Кількість економічних санкцій, які вони застосовують проти московських олігархів, які фінансують війну, не співмірна з тим, скільки ті олігархи заробляють тут.
Далі - зміна Закону "Про державний бюджет". На Збройні сили має реально витрачатися 5%, а не 2,5%, як зараз, ще й з перевагою на користь силових структур у розмірі 1,5 млрд грн. На сьогодні є величезний запит на переозброєння ЗСУ. Якщо подивитися структуру бюджетування Збройних сил, лишень 16% від цієї суми заплановано на переозброєння. Це неймовірно мало, якщо враховувати ціни: наприклад, вартість одного танку "Оплот", харківського виробництва - близько 3 млн доларів США. І це я не кажу про програму військового кораблебудування чи проектування ракетоносіїв дальністю 500-600 км.
KV: Які основні законопроекти Ви маєте намір внести протягом перших 100 днів президентства?
РК.: Свободівський Антиолігархічний пакет докорінних перетворень. Уже 250 місцевих рад підтримали його - а це практично половина виборців України. Цей пакет законопроектів є частиною мого Плану докорінних перетворень. Він, зокрема, передбачає заборону виведення коштів в офшори та повернення коштів з офшорів, ліквідацію приватних монополій та олігополій, заборону приватизації стратегічних підприємств, націоналізацію електро- та енергогенерації, заборону торгівлі землею с/г призначення. Також ми говоримо про необхідність впровадження процедури імпічменту Президента, ухвалення закону про відкликання депутатів, суддів та посадовців всіх рівнів.
KV: До кого президент Кошулинський зробить перший міжнародний візит?
РК.: Це або Сполучені Штати Америки, або Польща, або країни Балтії. В залежності від обставин.
KV: Коли президент Кошулинський сяде за стіл перемовин з українськими олігархами? Ви плануєте зібрати їх до, під час чи після прийняття антиолігархічного пакету?
РК.: А нащо їх збирати? Вони самі прийдуть. Ми прагматики. Якщо Кошулинський приходить до влади, парламент лишиться той самий. І тоді так: покажіть, шановні члени парламенту, хто ви - слуги олігархів чи представники українського народу? Якщо друге - натисніть кнопку і проголосуйте за ухвалення Антиолігархічного пакету. Ні? Тоді "працедавець" у жовтні буде дивитися з огляду на таке рішення, чи підтримувати цей парламент.
Сьогодні немає сенсу про це розмовляти, бо парламент не має у складі фракції націоналістів. Якщо з ними розмовляти, то лише якщо на руках є козирі, а їх до жовтня не буде. Будуть тільки президентські повноваження - укази, вето. Протистояння з цим парламентом буде серйозним. Але недовгим, якщо врахувати, що влітку парламент іде у відпустку, а у серпні починається передвиборча кампанія.
KV: Президент Кошулинський пропонуватиме зміни до Конституції?
РК.: Ніколи не кажи ніколи, як то кажуть. Вочевидь, є механізми, які я хотів би запровадити на рівні Конституції, але робити різкі кроки під час війни - не найкраще рішення. Бажано це було б вирішувати за допомогою референдуму. Але немає закону про референдум. Тому чи до потреби сьогодні витрачати кошти на це? Тебе найняли на роботу, ти бачив посадові інструкції - працюй, а не змінюй речі під себе.
KV: Президент Кошулинський внесе законопроект про імпічмент Президента?
РК.: Так. Ще жодна дитина не народилася із татуюванням "Я вічний президент" або "Я вічний депутат". Треба дати можливість людям відчути, що вони мають вплив. Бо найбільша проблема, яка турбує суспільство - це почуття, що від людей нічого не залежить. Де б я не був, мені люди скаржаться: ми голосуємо, вибираємо, але все залишається як було.
Тому два базових кроки - це законопроект "Про імпічмент Президента" і зміни до Закону "Про вибори народних депутатів", де передбачено змогу відкликати депутатів і президента. Щоб люди відчули: вони можуть вплинути, депутати працюють на них, а не на олігархів.KиевVласть
24 грудня 2018 г. 13:00
Раздел: Територія розуму
Прихована небезпека для України. Втрата землі
Україна стиснута між загрозами, явними і прихованими.
Від спотворених земельних відносин загроза все більш зростає і скоро почне бути відчутною, і з прихованої перейде до явної. Штучне створення ринку землі за тими правилами, які зараз нав’язуються і, як це не дивно, підтримується псевдо-патріотами та псевдо-економістами, які бачать в позбавленні селянином так йому "ненависної" землі, різке економічне зростання від іноземних інвестицій. Ще ніколи продаж власником свого майна не було ознакою позитивного економічного процесу.
Формулювання "нам потрібен ринок землі" звучить як більш схоже на те, що "нам потрібно скупити землю". І, було б дивним, якби селянин хотів сказати, що хоче продати землю, здихатися від неї, бо вона чорна липка смердюча багнюка, яка утримує його в Україні від чиїхось абсолютно справжніх цінностей чи мрій.
Таке однобоке бажання щодо ринку землі вимальовує незбалансовану перспективу, в якій перевага буде на стороні тих, хто хоче скупити землю.
Раніше, втрата плем’ям чи народом – та любою спільнотою людей землі, значило смерть або асиміляцію або скитання в інші несприятливі умови. За цей час нічого не змінилося.
Любе штучне формування соціально-економічних процесів призводить до швидкого порушення рівноваги, яка склалася і супроводжується певними наслідками. Штучне формування ринку землі дасть негативні наслідки.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
При відкритті такого "дикого" ринку землі, незаперечним буде те, що появляться загрози підвищення мотиваційного впливу на селянина, як законними так незаконними методами, з метою примусити продати землю. Фактично з’явиться новий об’єкт для шахрайства, "вмовляння", шантажу, тиску, персонального "рейдерства" та інших кримінальних правопорушень. В умовах існуючої правової незахищеності громадян - це матиме шалені оберти і великі негативні наслідки. В підтвердження цьому може бути те, що робиться на прикладі тільки оренди землі: земля захоплюється, угоди підробляються, нотаріуси масово вчиняють нотаріальні дії з грубими і кримінальними порушеннями, переступаючи всі нормативно-правові норми і норми моралі.
Отже, можна незаперечно говорити про те, що вже під загрозою опинилося життя і гідність, конституційні права і свободи та безпека умов життєдіяльності громадян України.
Монопольне або олігопольне захоплення землі ставить під загрозу продовольчу безпеку країни. Наслідком такого захоплення землі становиться також, і монополізація ринку продукції рослинництва та їх безконтрольний експорт. Це може спричинити неконтрольоване зростання цін на продовольство та втрати можливості розвитку тваринництва та переробної галузі. Також можливе неконтрольоване виснаження ґрунтів та негативний вплив на природне середовище. Врешті-решт, монополізація землі, монополізація виробництва та ринку рослинницької продукції, поставить під загрозу демократичні цінності, добробут, умови для сталого розвитку, конституційний лад, суверенітет та територіальну цілісність держави. Фактично, це загроза для національній безпеці - земля є сфера державної політики у сферах національної безпеки і оборони України і потребує захисту.
Відсутність захисту національних інтересів в сфері земельних відносин унеможливлює реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України.
Втім, ситуація з земельними відносинами, в певній мірі, вже ускладнена. На сьогодні існує монополізація та олігополізація ринку землі через масову, з об’єктивних причин, передачу землі її власниками, селянами, у користування за договорами оренди чи емфітевзису. Передача землі в таке користування, а також, продаж права користування нею, через продаж корпоративних прав підприємств-користувачів землею особам, не веріфікованим з точку зору національної безпеки, у тому числі іноземним особам, фактично, створює умови при яких земля може попасти і попадає у володіння і користування явно не друзів України. Які, як мінімум, таким чином хочуть забезпечити продовольчу безпеку власної країни і, як, максимум, сплановані дії на подальше "захоплення" країни через "захоплення" землю з усіма наслідками, які нестимуть загрозу національній безпеці України.
Тому, Україні необхідно як можна швидше вириватися з цих жорстких лещат. Єдина можливість – спільні дії, направлені на повернення землі селянину, повернення його до землі як власника підприємства, як працівника на своїй землі і, головне, допомога йому у цьому у вигляді від формування суспільної позитивної думки до створення державних механізмів не тільки підтримки прямого товарного виробництва, а і створення організаційних механізмів.
Нова аграрна політики, народна земельна реформа - закладають всі необхідні принципи та положення для забезпечення національної безпеки України.
Читайте: Українці зачекались на державу. Механізми державного управління в новій аграрній політиці
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
KиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій