Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Володарської районної ради Володимиром Кузьменко.
KV: Охарактеризуйте бюджет Володарського району 2016 року. Чи буде приріст у нинішньому році?
Володимир Кузьменко: Районний бюджет 2016 року склав 24,4 млн гривень. Також ми отримали субвенцію з Державного бюджету в розмірі 97,6 млн гривень. У 2017 році плануємо наповнити бюджет району власними надходженнями у розмірі 31,1 млн гривень, а субвенція з Держбюджету має скласти 116,9 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Відтак, в цьому році за рахунок збільшення заробітної плати показники власних надходжень до районного бюджету плануємо збільшити на 6,7 млн гривень, та все ж залишається потреба в субвенціїї - вона має бути на 19,2 млн гривень більше, ніж минулоріч.
KV: Є проблема з підприємствами, які працюють у Володарському районі, але податки сплачують у селище?
Володимир Кузьменко: Ні, такої проблеми немає. Усі підприємства, які працюють в районі, сплачують податки до районного бюджету.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються і чи є в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Володимир Кузьменко: Кабінетом міністрів в нас затверджено одну ОТГ - Володарську із центром у селищі Володарка. До неї має увійти 21 село району.
На мою думку, проблема децентралізації полягає в тому, що громади позбавлені конституційного права розпоряджатися своїми ресурсами - землями за межами населених пунктів, водними об’єктами в межах адміністративних одиниць територій сільських рад, лісозахисними смугами, лісовими масивами тощо.
Ми говорили про децентралізацію. Громади і голови сіл і в нас категорично проти створення територіальних громад. Тому в цьому році говорити про вибори зарано.
Особисто я вважаю, що децентралізацію треба проводити у містах обласного значення, які мають потужний бюджет, але не мають території, де його освоїти. А такі сільськогосподарські райони як Володарський, Тетіївський, Сквирський та і половина України, ще мають гарно вивчити цю реформу.
До нас приїздив Володимир Удовиченко з Офісу радників КОГА, то я просив його - візьміть людей, покажіть їм на практиці, як ця реформа працює. Відповіді я не отримав.
KV: Як ви вважаєте, чи потрібні сьогодні районні адміністрації і чи зможуть їх функції перебрати виконкоми при ОТГ?
Володимир Кузьменко: Я переконаний, що районні державні адміністрації на сьогоднішній день не потрібні. Їхні функції можуть виконувати виконкоми при ОТГ або навіть виконкоми районних рад.
KV: Які інфраструктурні проекти районом будуть реалізовані в 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Володимир Кузьменко: Заплановано, що в 2017 році буде введено в експлуатацію три модульні котельні на альтернативних видах палива (ФОП “Ступак”), з’являться три ангари зі зберігання зерна (ТОВ “Сільгосптехніка нова”), а також комплекс з переробки органічних відходів із силосу в біогаз для виробництва електричної та теплової енергії (ТОВ “Городище Пустоварівська аграрна компанія”). Також в районі збудують приміщення для утримання великої рогатої худоби на 800 голів (ПП “Агрофірма “Розволожжя”). Завдяки цим об'єктам в районі з'явиться 80 робочих місць.
В наступному році будемо приділяти увагу ремонту доріг. Так, заплановано капітальний ремонт доріг в смт Володарка (вул. Дружби, вул. Коцюбинського), с. Руде (вул. Набережна), с. Ратуш (вул. Набережна), с. Логвин (вул. Карташова), с. Рогізна (вул. Лесі Українки), с. Пархомівка (вул. Шевченка), с. Рубченки (вул. Плугатаря), с. Лобачів (вул. Шевченка, вул. Лісна, вул. Богдана Хмельницького).
Окрім того, буде проведено капітальний ремонт будівлі Володарської районної лікарні, покрівлі Володарської ЗОШ I-III ст. № 2, заміна даху дитячого садочку “Пізнайко”, капітальний ремонт будівлі Гор-Пустоварівської ЗОШ I-III ст., капітальний ремонт Рудосільської ЗОШ I-III ст, капітальний ремонт будівлі та системи теплопостачання Володарської ЗОШ I-III ст. №1.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Володимир Кузьменко: Так, вся проектна документація готова і передана до обласної адміністрації.
Хочу сказати, що обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини. Так, Бориспільський, Обухівський, Броварський райони - інвестиційно привабливі, в них немає таких проблем із фінансами. А ми можемо чекати грошей тільки з обласного бюджету.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Володимир Кузьменко: Так, ми активно використовуємо систему електронних закупівель. Жодних проблем в нас не виникає.
KV: Чому голови районних рад проти створення госпітального округу у Білій Церкві?
Володимир Кузьменко: Реформи потрібно проводити, але час для створення госпітальних округів ще не настав. Ви уявіть, як бабуся із села Капустинці чи Чипіжинці буде їхати 100 кілометрів у лікарню в Білу Церкву. Транспорту та грошей немає. Ці питання потрібно вивчити.
KV: Чи є проблеми у Володарській центральній районній лікарні?
Володимир Кузьменко: У районній центральній лікарні в нас гостра нестача кадрів. У 2012 році мали будувати приміщення для поселення лікарів, розробили кошторисну документацію і порахували, що на це потрібно 12 млн гривень. Тоді не було часу, зараз немає коштів. Краще б влада допомогла нам із вирішенням цього питання, а не запроваджувала нові реформи.
До речі, приїздили до нас німецькі фахівці, хотіли побувати у районі хоспіс та лабораторію. Але порахувавши кількість населення вирішили, що їм буде невигідно. Тому більше, як на обласну владу, нам розраховувати нема на кого.
KV: Чи є проблеми в галузі освіти?
Володимир Кузьменко: Не можу сказати, що є проблеми. Вчителів вистачає. У селі Пархомівка в нас створено чудовий опорний заклад, ми отримали шкільні автобуси, дітки навчаються із задоволенням. Плануємо і далі створювати такі заклади в районі.
KV: Землями за межами населених пунктів має розпоряджатися районна влада чи Держгеокадастр?
Володимир Кузьменко: Моєю принциповою позицією є передача розпорядження землями за межами населених пунктів від Держгеокадастру до місцевих територіальних громад.
До 2013 року ці питання були врегульовані, бо місцеві виконавчі органи займались управлінням землями запасу на територіях сільських рад за межами населених пунктів. Після того, коли ці повноваження передали до управління районних відділів та обласних управлінь Держгеокадастру, почався хаос.
Питання управління землями неодноразово розглядались на сесіях сільських, районної рад. На ІV сесії Володарської районної ради за ініціативою депутатів-аграріїв ми розглянули та одноголосно прийняли Звернення до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, депутатів Верховної Ради України Гудзенка В.І., Дідича В.В. щодо передачі до повноважень сільських, селищних, міських, районних рад питань вирішення всіх питань земельних відносин, незалежно від категорії земель та питання користування надрами місцевого значення.
У першому читанні Верховною Радою був прийнятий законопроект щодо врегулювання цього спірного питання та повернення повноважень управління землями у громади, але до цього часу він не поданий для розгляду у другому читанні.
KV: Розкажіть про земельні скандали в районі. На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Володимир Кузьменко: В нас ідуть судові процеси по землі. Наприклад, у Завадівській сільській раді є 40 га земель запасу (пасовищ), які “розподілили” за невідомими механізмом зовсім чужим людям із Києва.
Також гостро стоїть питання по Лобачівській сільській раді, де є 720 га земель запасу, але вони роздаються не жителям місцевої громади, що написали заяви на виділення їм землі по 2 га для особистого сільського господарства, а підставним особам. Заяви ж від місцевих жителів с. Лобачів лежать у обласному Держгеокадастрі по кілька років без розгляду.
Мораторій на продаж землі сьогодні відміняти не можна. В нас є люди, які живуть заради тієї землі. Заберуть ще й її, тоді в Україні нічого не залишиться.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Володимир Кузьменко: У Володарському районі питань щодо “маршрутних бунтів” не виникало. Ціна на проїзд в межах району на пасажирські перевезення не змінювалась. До Білої Церкви проїзд коштує 20 гривень, до Києва - 50.
KV: Чи є стабільність в районній раді?
Володимир Кузьменко: Так, в нас повне порозуміння. Кожен відстоює інтереси виборців і робить якнайкраще для людей. У нас представлені різні політичні сили: Аграрна партія, “Батьківщина”, “Солідарність”, Радикальна партія Олега Ляшко та УКРОП.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Володимир Кузьменко: Ми віддали всі повноваження районній адміністрації та самі від цього страждаємо. Є певні непорозуміння. Наприклад, нещодавно не хотіли в РДА затверджувати місце розташування інфраструктурних об’єктів, які мають будуватися. Довелося довго сперечатися.
Та таких нюансів багато. Вся річ у тому, що керівництво в районі має бути місцеве, тільки тоді людина може відчути всі внутрішні проблеми. А коли це - пан зі столиці, то робота йде тяжко.
А із містом в нас проблем немає. Разом вирішуємо питання і йдемо один одному назустріч.
KV: Володарський район - це аграрний район? Чи можливий тут розвиток промислового виробництва?
Володимир Кузьменко: Із промисловості в районі - цегельний завод, цукровий завод, підприємство з переробки сої та комбікормовий завод. Розвиток, звичайно, можливий, але більше в нас зосереджено сільське господарство.
Говорили з аграріями, щоб вони займались не тільки вирощуванням і збиранням, а ще й переробкою. Це не тільки розвиток промисловості, а ще й надходження в бюджет.
KV: Чи вважається Володарщина туристичним осередком в Київській області? Чи є у району стратегія розвитку цієї галузі?
Володимир Кузьменко: На Київщині розроблено шість туристичних маршрутів. До двох із них включено два туристичні об’єкти Володарщини. Це маршрут № 4 “Перлина Поросся на Київщині” (м. Київ – с. Пархомівка, Володарського району – м. Біла Церква) та № 6 “Голодомор 1932-1933 рр. на Київщині” (м. Київ – м. Васильків – с. Барахти, Васильківського району – м. Біла Церква – с.Тарган Володарського району – м.Київ), а також шість районних туристичних маршрутів. Туристичні об’єкти у Володарському районі готові до відвідування.
На даний час на території району нараховується 102 пам’ятки археології, 61 поселення, 25 курганних груп, до складу яких входить 88 курганів та 11 окремих курганів, 1 курганний могильник, 1 оборонна споруда, замчище XVII століття, а також 49 пам’яток історії, пов’язаних з подіями Другої Світової та Громадянської війни, 19 пам’яток Голодомору, 19 пам’яток архітектури та містобудування, 2 пам’ятки мистецтва та інше.
KV: Чи є у Володарському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Володимир Кузьменко: Є велика проблема у відсутності районної дорожньої служби, яка б обслуговувала більше ніж 250 км доріг місцевого та державного значення. В нас немає коштів, а дві дороги державного значення, які перетинають Володарський район, дуже завантажені та потребують постійного обслуговування та ремонту.
В смт Володарка по руслу річки Рось розташоване Володарське водосховище, яке в даний час знаходиться в неналежному санітарному стані. Згідно програмі, до 2020 року мають виділити 10 млн гривень на очищення водосховища і 3 млн на річку. Це питання потребує негайного вирішення на рівні області.
Співпраця між керівництвом Володарської районної ради та Київської обласної державної адміністрації відбувається, але не на тому рівні, на якому хотілося б.
Читайте: Досье: Кузьменко Владимир Михайлович
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Володимир Кузьменко: Я родом із Жашкова, в Володарському районі з 1983 року. Починав тут із ведення сільського господарства. Потім пішов в Аграрну партію України, оскільки повністю підтримую ідеологію партії і позицію стосовно розвитку аграрного сектору та держави вцілому. І з того часу я почав перейматися проблемами Володарщини. Не знаю, чому пішов у владу, так склалося життя.
Голова районної ради - це не старт політичної кар'єри. Нікуди звідси їхати не збираюсь, тут народились мої діти, тут житиму і я. В мене є плани на розвиток Володарщини. Та боляче розуміти, що не можу втілити їх у життя, бо немає в бюджеті грошей.
Мені не треба ніяких пам’ятників чи сліду в історії. Я вважаю, що говорити потрібно про героїв. А такі посадові особи як я мають мовчки розвивати район і покращувати життя населення.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
КиевVласть
Голова громадського руху “Рух територіальних громад” Олександр Тигов привітав українців, жителів Київщини, мешканців Києво-Святошинського району із Великоднем.
Про це KV повідомили в прес-службі громадського діяча.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
"Шановна громадо, дорогі Українці!
Щиро вітаю Вас із Великоднем. Чудо Христового Воскресіння об’єднує всіх нас вірою у перемогу світла над темрявою, добра над злом, життя над смертю. Сьогодні ми відкриваємо Богові свої душі, просимо наповнити їх духовною силою та надією.
У цей день ми дякуємо Господу Богу за те, що у дні випробувань ми відчували його захист і підтримку. В найскладніші часи ми непохитно вірили – Господь не залишить нас. Великдень нагадує нам про духовне відродження, яке потрібне всім нам, всій українській нації!
Бажаю всім душевної чистоти і гармонії, миру та спокою в сімейних оселях. Нехай Чудо Воскресіння Христового надихає всіх нас на добрі та праведні справи. Нехай Пасхальне Свято стане для кожного початком нового життя - кращого і добрішого.
Христос Воскрес! Воістину воскрес!
Голова ГО "Рух територіальних громад"
Олександр Тигов
Читайте: Общественники призывают Порошенко спасти Киевщину от коррупционного хаоса
КиевVласть
В понеділок, 11 квітня, постійна комісія з питань бюджету та фінансів Київської обласної ради провела виїзне засідання в комунальному підприємстві КОР "Київський академічний обласний музично-драматичний театр імені Саксаганського".
Основними вимогами, які озвучили депутати, стосувалися того, що Київська обласна рада як власник театру, що повернув собі повноваження щодо управління об’єктом (до 2016р. театр підпорядковувався Київській облдержадміністрації), до сьогоднішнього дня не розуміє:
- як витрачаються кошти спецфонду театру;
- яким чином театр здійснює гастрольну діяльність.
Театр ім.Саксаганського, розташований в м. Біла Церква - обласний заклад Київської області, що фінансується за рахунок обласного бюджету. Він має надавати рівносильно послуги всім мешканцям Київщини – так вважають весь депутатський корпус Київської обласної ради. Для того, щоб зняти гостре питання із фінансуванням по заборгованості з заробітної плати, ми розповіли членам трудового колективу, що необхідно:
1. Надати повну та прозору звітність про використання коштів спецфонду за2016р.
2. Надати план використання та надходження коштів на 2017р.
3. Прозвітувати про гастрольну діяльність на 2016р.
4. Надати план гастрольної діяльності на 2017р.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В мене особисто, як в керівника великого підприємства, було до колективу театру одне просте запитання: чому профспілковий комітет три місяці мовчить, що є заборгованість по заробітній платі? Для розгляду цього питання на позачерговій сесії обласної ради, яка за регламентом збирається в разі надзвичайних ситуацій в регіоні, необхідно було єдине – заява від творчого колективу із підписами охочих вирішити проблему.
Є більш гострі питання, неотримання відповідей на які й призвели до такої ситуації:
Чому керівник театру, розуміючи наслідки, подав штатний розпис театру до свого безпосереднього власника, Київської обласної ради, від якого залежить забезпечення фінансами комунального підприємства, аж в лютому 2017р., хоча задля запобігання таким ситуаціям повинен був це зробити максимум в листопаді 2016р.
В мене склалося враження, що ані персонал, ані керівництво театру до кінця не розуміє, що наразі формальні відписки по гастролях та незрозумілі небюрократам фінансові звіти, які були доречними в минули роки, вже не можуть бути підставою для виділення коштів на фінансування на потреби, які ніхто з депутатів не розуміє.
Київська обласна рада складається з депутатів-представників усіх регіонів Київщини. Вони опікуються своїми округами та піклуються про інтереси мешканців. Цілком зрозумілим, на мою думку, є бажання кожного з депутатів знати, де можна побачити обласний комунальний заклад, яким й театр, окрім Білої Церкви. Також весь депутатський склад, а не тільки бюджетна комісія, прагне знати, на що саме керівництво витрачає кошти. Натомість більше ніж півроку Київська обласна рада не може отримати елементарного звіту за витрачені кошти громади області. На що вони йдуть ? Чи достатньо їх? Чи можливо коштів навіть більше треба для забезпечення життєдіяльності?
Певно, керівництво театру вважає, що депутати – представники округу м. Біла Церква своїм колегам, представникам інших регіонів Київської області, повинні вимальовувати необхідність фінансування чи не з повітря, доводячи силою переконання та власної харизми, а не цифрами та аргументацією необхідність його існування як обласного комунального закладу.
Чому керівник театру не відстоює інтереси театру на рівні обласної ради, не спілкується із депутатами, не наводить необхідність фінансування даного театру? До такого висновку прийшли усі депутати, адже директор театру, пан Усков, не виконує доручення органу управління, Київської обласної ради, які за минулий рік, після передачі прав від Київської облдержадміністрації, неодноразово письмово просили надати театр необхідну документацію задля сталого фінансування комунального підприємства.
Ще раз наголошую, як голова постійної комісії з питань бюджету та фінансів Київської обласної ради, органу управління театру ім. Саксаганського, - що повинен був зробити керівник театру після зміни органа управління?
1. Подати всі відповідні плани та звіти, що я зазначила вище, не за типовими формами а за тими, що запросили депутати додатково, щоб зрозуміти для себе та зняти питання з фінансування театру.
2. Надати ті плани по гастрольній діяльності. Що не є проблемою для театру, тому що на засіданні комісії в театрі сам пан Усков наголосив, що плануванням діяльності театру в штаті займається ШІСТЬ осіб.
Чому на протязі майже року півдюжини працівників так й не зуміли забезпечити інформацією Київську обласну раду як власника в частині того, які витрати відбуваються в театрі, аби зрозуміти, які взагалі потреби в театру – це ще запитання без відповіді.
Читайте: Унынье Мельпомены. Киевоблсовет подозревает театр им. Саксаганского в расточительстве
Ольга Бабій, депутат Київської обласної ради
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Згурівської районної ради Олександром Івченком.
KV: Охарактеризуйте бюджет Згурівського району 2016 року. Чи буде приріст у 2017 році?
Олександр Івченко: У 2016 році план бюджету виконано на 134,7%. З минулого року залишилося близько 1,7 млн гривень залишків. Ці гроші ми розподілили на фінансування наших програм і освіти.
У порівнянні з минулим роком податків до бюджету надійшло більше на 52%. Головні наповнювачі - це СП ТОВ “Нива Переяславщини” (13%), ТОВ “Краєвид” (5,4%), СТОВ “Урожай” (5,1%), ТОВ “Українська молочна компанія” (4,9%).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Олександр Івченко: Так, першочергові – це ремонт дорожньої інфраструктури та впровадження енергозберігаючих технологій у бюджетних закладах. До області ми подали ряд пропозицій по об’єктах в порядку пріоритетності для включення до Програми будівництва, реконструкції та ремонту об’єктів інфраструктури Київської області на 2016-2017 роки. Йдеться про капітальні ремонти доріг (смт Згурівка, села Турівка, Черевки, Середівка, Великий Крупіль, Красне), реконструкцію будинку культури і будівництво міні-фубольного поля зі штучним покриттям (смт Згурівка), будівництво водогонів, бюветів, буріння свердловини на воду (смт Згурівка, села Красне та Черевки). Ці об’єкти є дуже важливими для району, хоча ми мало покладаємо надій на те, що нам допоможуть з будівництвом районного будинку культури, на що необхідно більше 13 млн гривень. Проте, він нам дуже потрібний. У нас в районі зараз його взагалі немає. Всі зібрання, свята і прийоми відбуваються у адмінбудинку. Cподіваємося й на підтримку нашої пропозиції щодо будівництва сучасного спортивного майданчика зі штучним покриттям. Адже для численних футбольних команд в районі це дуже актуально, тим більше, що поруч розташований найбільший навчальний заклад району – Згурівська ЗОШ I-III ступенів, в якій навчається майже 500 учнів.
KV: Згурівщина - це сільськогосподарський край. Чи є проблеми з земельними паями?
Олександр Івченко: Звичайно, є. Є земля, отже, є і проблеми. В середньому у Згурівському районі паї по 2-4 га. За них ведеться конкуренція між аграріями. Проблеми виникли ще під час розпаювання земель колективної власності. Гадаю, цей процес у нас в державі проводився поспіхом, необдумано. Свого часу розпаювали все, що можна було розпаювати, сільрадам не залишили навіть земель запасу та ділянок для соціальної сфери.
KV: Чи варто продовжувати дію мораторію на продаж сільськогосподарської землі?
Олександр Івченко: Звичайно. Я б узагалі не ставив на порядок денний обговорення відміни мораторію найближчі 10 років! Сумніваюсь, що до цього часу населення України заживе заможно, і кожен зможе купити собі клаптик землі. Зняття мораторію вигідне не аграріям, а великому бізнесу. Якщо дозволити продаж сільськогосподарської землі зараз і відкрити ринок землі, земля Київщини ризикує опинитися монопольно в недбалих руках.
Наші фермери також проти зняття мораторію. Вони кажуть, щойно відкриють ринок землі, завтра приїде хтось із мішком грошей, і всі запропонують на продаж свої ділянки. А фермер, який довго обробляв землю, може лишитися ні з чим, бо в нього такого мішка з грошима немає.
KV: Яка ситуація з робочими місцями в районі?
Олександр Івченко: З кожним днем робочих місць лишається менше і менше. В нас район аграрний, промислових підприємств дуже мало, в основному робота є у сільськогосподарській сфері. Крім того, підприємства почали закуповувати сучасну техніку, що теж тягне за собою зменшення робочих місць. До того ж, багато що із нової техніки нелегко опанувати. Наприклад, є такі комбайни, що простіше навчитись літаком керувати, ніж на них працювати...
KV: Раніше у медіа обговорювалася проблема виділення земельних ділянок учасникам АТО та маніпуляції чиновників з цього приводу. Чи виділяються зараз у Згурівському районі земельні ділянки “для своїх” під виглядом наділів для АТОшників?
Олександр Івченко: Скандал, який останнім часом викликав найбільший резонанс, розгорівся навколо двох земельних ділянок загальною площею 70 га. Одна з цих ділянок у Держгеокадастрі вважається територією поза межами населеного пункту смт. Згурівка, хоча за старим (але нині діючим генеральним планом Згурівки) земельна ділянка перебуває в її межах, як землі промисловості і є, по суті, стратегічною для населеного пункту для впровадження інвестиційних проектів. На превеликий жаль, громада району практично позбавлена повноважень надавати в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, що знаходяться у її адміністративно-територіальних межах.
Я повністю підтримую позицію Аграрної партії України щодо передачі розпорядження землями за межами населених пунктів від Держгеокадастру до місцевих територіальних громад. Лише громада має право вирішувати, як використовувати землі, які їй належать.
Взагалі, Держгеокадастр – дуже цікава структура. Вищезгадані ділянки були надані нею з численними порушеннями. 8 лютого 2017 року за позовом Згурівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури Згурівський районний суд визнав недійсними накази Головного управління Держгеокадастру в Київській області та договори оренди і зобов’язав повернути земельні ділянки державі. Зараз дана справа знаходиться на стадії апеляції.
Сьогодні питання забезпечення учасників бойових дій земельними ділянками в районі не є настільки гострим, як раніше. Ми забезпечили всіх учасників АТО землею і без цих двох ділянок. В нас вже оформлено 189 заяв від учасників бойових дій, які є жителями нашого району.
Подробней: Киевоблсовет просит Госгеокадастр
отдать участникам АТО земли в Згуровском районе
KV: Чи працює в районі Prozorro?
Олександр Івченко: Prozorro у нас працює, хоча є кілька нюансів у процесах закупівлі. Наприклад, купували на Згурівську селищну раду трактор. Переміг у конкурсі підприємець, який не подав вчасно документи. Він так і не вийшов на зв’язок. Довго чекали, а потім вирішили звернутися до підприємства, яке пропонувало дорожче. І хоча закупівля була для нас терміновою, потім почули немало звинувачень в маніпуляціях з її процедурою.
Старе і звичне завжди здається кращим, як не крути, хоча і воно потребує змін. Я за те, щоб залишити в системі лише закупівлі по 200 тис. гривень і більше. Купувати у ній абсолютно все, навіть відносно недорогі товари та послуги, - недоцільно. Це не настільки великі затрати і не настільки великий ризик зловживань для Згурівського району.
KV: Які соціальні проблеми в районі потребують негайного вирішення?
Олександр Івченко: Наш район після аварії на ЧАЕС активно приймав ліквідаторів. Звідси – проблема онкозахворювань. У нас на обліку стоїть 500 осіб. Здавалося б, небагато, але відносно загальної кількості населення – 17 тисяч – це суттєво. Знову ж таки, державна програма за цим захворюванням раніше була, тепер не працює.
Є проблема кадрів в освіті і медицині. Якщо нічого не зміниться, то через декілька років 70% спеціалістів покинуть робочі місця й підуть на пенсію. Інтерни від нас тікають, мовляв, перспектив на Згурівщині нема. Та й умови роботи погані. Приміщення центральної районної лікарні - колишні конюшні - має вигляд, наче хата-ліпанка, вони потребують капітального ремонту. Але ми вже розробили до співфінансування проект, подали на обласний рівень і сподіваємося на його успіх.
Після подій на Сході до нас переїхала сім'я кваліфікованих лікарів з Луганської області - анестезіолог і терапевт. Ми надали їм квартиру, люди живуть і спокійно собі працюють. Також плануємо переобладнати в житлове приміщення для “бюджетників” недіючий гуртожиток Згурівського професійного ліцею, але поки що він перебуває на балансі Міносвіти.
KV: Ви зверталися до Міністерства щодо передачі цього приміщення на баланс району?
Олександр Івченко: Так,ми вже неодноразово звертались до міністерства через КОДА з проханням передати приміщення з державної до комунальної власності громади району, але відповіді не отримали.
Знову ж таки, повертаючись до найбільших проблем району, варто зазначити і малокомплектність шкіл. Минулого року держава давала близько 16 тис. гривень на рік на одного учня, а у нас місцями ця сума по окремих закладах доходила у 2016 році до 30 тис. гривень. Минулого року у нас була школа в селі Красному, яка терміново потребувала оптимізації, хоча вона і найновіша в районі. На 5 учнів було 12 вчителів, це ненормально як для перших, так і для других. Школу не без супротиву громади закрили. Приміщення передали селу, щоб його зберегти. Зараз там розміщені всі структури: ФАП, сільрада, бібліотека. Ще зробили там 2 групи дитячого садка. Я коли виступав на зустрічі з громадою, казав - усе в ваших руках. Робіть діток - і школа знову оживе.
KV: Дітей зараз возять на навчання у іншу школу?
Олександр Івченко: Так, діти зараз навчаються у Згурівці. Тут і матеріально-технічне забезпечення краще, є фізкультурно-оздоровчий комплекс поруч, комп’ютерні класи.
Але шкода, що школу в Красному довелося закрити. Це мало бути моїм першим місцем роботи. Після закінчення педінституту отримав направлення саме в с. Красне. Але не склалося. Колись це була потужна школа. Коли я в кінці 90-х працював у відділі фізичної культури і спорту Згурівської райдержадміністрації, я всім вихвалявся, що у мене є село в районі, де 2 спортзали: один у школі, один у клубі. Їх ще колгосп будував. Зараз і спортзал, і клуб за своїм технічним станом дещо нагадують Брестську фортецю…
KV: Які громади створюються в межах Згурівського району і чи є в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Олександр Івченко: Наш район за перспективним планом – це одна об’єднана громада. Сюди входить 41 населений пункт: 20 сільських і одна селищна рада. 4 сільради це питання ще не розглядали, всі інші прийняли пропозиції Згурівської селищної ради на об’єднання.
Є такі сільські ради, яким діватися просто нікуди. Ми межуємо з Чернігівською областю. Села на околиці району навіть не мають грошей, не мають бюджетоутворюючих підприємств. В іншому разі вони просто залишаться біля розбитого корита. І це справді проблема.
Загалом, в цьому питанні на нас ніхто не тисне, а з іншої сторони - немає ніякої роз’яснювальної допомоги. До процесу треба підходити виважено і не пороти гарячку. Наразі зараз немає жодної довіри до реформаторів як зі сторони громади, так і зі сторони сільських голів. Останні сьогодні мають визначені законом функції та повноваження до 2020 року і, зрозуміло, не хочуть щось змінювати. Головне в цьому процесі – перспектива подальшого розвитку громади.
KV: Згурівський район взагалі не отримує інформації щодо адмінтерреформи?
Олександр Івченко: Чому ж ні? Приїжджав голова офісу реформ Володимир Удовиченко. Цього агітатора адмінтерреформи депутати та сільські голови засипали питаннями про податки, землю, про доцільність об’єднання самодостатніх громад і навпаки бідних, про старост і їх повноваження, про доступність послуг для громадян, про школу і медицину, про транспортне сполучення і дороги і.т.д. Обіцяють багато, але до цих захмарних обіцянок люди ставляться з недовірою.
Для нас яскравим прикладом перспектив реформування сьогодні є Калитянська громада.
Читайте: Провалы децентрализации. В Киевской области со скандалом раскалывается первая объединенная община
KV: Цього року можна очікувати появи на мапі Київщини Згурівської об’єднаної територіальної громади?
Олександр Івченко: Цього року, думаю, створення Згурівської ОТГ очікувати не варто. Я так навіть сільським головам відповідаю. Це – процес не одного дня, і ми будемо все проводити по процедурі у відповідності до Закону.
На сьогодні є настрої в селах Великий Крупіль і Жуківка приєднатись до Березанської ОТГ. Кажуть, що в Березані їм буде краще, бо “там залізниця є”. Я такого не розумію. Невже вони думають, що після об’єднання зі Згурівщною їх на залізницю будуть за перепустками пускати? Ще одна причина - “там лікарня”. Знову ж таки, зараз проводиться поділ на госпітальні округи, і не варто розглядати це як перспективну перевагу. Немає гарантії, що лікарня збереже свій статус в тому вигляді, як зараз, а от школи можуть позбутися. І кому тоді буде краще?
Звичайно, Згурівщина зацікавлена в тому, щоб зберегти у нас такі села, як Великий і Малий Крупіль. Там розташоване велике підприємство ТОВ “Українська молочна компанія”. Це потужне, сучасне підприємство, де молочне стадо сягає 7 тис. голів. Підприємство яке є однією з візитних карток району. Не соромно показати іноземцям, не кажучи вже про те, що це - робочі місця і регулярні надходження до бюджету.
KV: У Вас була розмова з головою Березанської міської ради щодо цього села?
Олександр Івченко: Ні, ми про це не розмовляли. Згурівщина наче осторонь стоїть і споглядає на це все… Знаю, що голова Згурівської РДА мав з ним розмову, то Володимир Тимченко начебто не зазіхає. Але хто ж вам зізнається в такому? Я розумію, що якісь “гінці” з Березані все ж навідувалися у Великий Крупіль та Жуківку.
Читайте: Ивченко Александр Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру в політиці?
Олександр Івченко: Я не амбітна людина і кар’єра стоїть не на першому місці в житті. Якщо буде достатній рівень довіри від громади, готовий працювати. Коли йшов у депутати, не мав на меті сісти у крісло голови районної ради. Мене обрали не з першого разу - ми конкурували із нинішнім і попереднім головами РДА.
З приводу планів на майбутнє – мої повноваження діють до 2020 року і я вважаю, що далі йти ще рано. Мені ще бракує досвіду. Хотілося б зробити більше для району - вирішити питання медицини, освіти, комунального господарства, реалізувати декілька інвестиційних проектів, які дадуть робочі місця і наповнять бюджет.
Хотілося б підняти рівень спортивного виховання, бо інвентарю в школах майже не залишилось. Я думаю, було б доречним ввести в сільську структуру місцевого самоврядування посаду спеціаліста з фізичної культури і спорту. В нас у районі є 12 футбольних і 22 команди з футзалу. Це суттєвий показник. Тому одна з моїх цілей – зміцнити сферу фізичного виховання і спорту в районі.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять “Боїнги”, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
КиевVласть
Український парламент рясно представлений обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своїх округах, дехто перебуває із місцевою владою у стадії війни, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися із тим, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть вирішила провести серію інтерв’ю із обранцями, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представлятиме на розсуд читачеві розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Русланом Сольваром (член депутатської фракції партії "Блок Петра Порошенка").
KV: У політиці Київської області ви вже давно. На вашу думку, чому в столичному регіоні так часто змінюються губернатори?
Руслан Сольвар: Не думаю, що тут треба вибудовувати якісь логічні ланцюжки, - просто так склалось. Як відомо, Анатолій Присяжнюк був представником попередньої влади, Володимир Шандра наче пішов на підвищення, історія Максима Мельничука вам відома, а Олександр Горган не так давно почав працювати на цій посаді. Сподіваюсь, що невдовзі побачимо результати його роботи. Тому переконаний, що тут немає жодної закономірності - просто випадковість.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Чи існує на Київщині таке явище, як клановість?
Руслан Сольвар: Чесно кажучи, не хочу заглиблюватись у це питання. Мені абсолютно байдуже, чи є ці клани, і хто до них належить. Мені важливо, як вони працюють і що роблять для регіону. Головне - щоб люди були на своєму місці і працювали задля розвитку області, а не відсиджували свої м`які місця.
KV: Які відношення сьогодні склалися у вас із владою округу Київщини, на якому ви обралися до ВРУ? А з обласною владою?
Руслан Сольвар: Я вже не раз говорив, що спільна робота з органами місцевої влади - моя стратегія. Перефразовуючи англійського кооператора Джона Мітчела, можу впевнено сказати: без співпраці ніколи не досягти того, що потрібно народу.
Тому мені байдужі політичні клани. Я відкритий співпрацювати з усіма, хто прагне не руйнувати і дерибанити, а будувати і розвивати. Я - господарник, тому і від місцевих управителів вимагаю у першу чергу бути господарниками і владою, даною їм, розбудовувати свої “парафії”.
Коли вперше мене обрали депутатом, я був із опозиційної партії, і це не заважало мені співпрацювати з органами місцевої влади і спільно вирішувати нагальні для населення питання.
KV: Прокоментуйте інформацію про те, що ви начебто давали екс-губернатору Київщини Максиму Мельничуку хабар у 20 тис. доларів за призначення голови Фастівської РДА.
Руслан Сольвар: Як відомо, жодна кандидатура на посаду голови Фастівської РДА не пройшла конкурс і не дотягнула до фінального етапу. Тут немає політики, просто людський фактор.
У цьому питанні я не маю політичних інтересів і не лобіюю жодного кандидата. У цій справі головне - чесність і прозорість. Тож нехай переможе той, хто насправді вболіває за справу і гідний очолити РДА.
Інформація про хабар Мельничуку - відвертий наклеп. Мені самому цікаво, звідки пішли такі чутки? Я ніколи і нікому не даю “на лапу”, бо це тягне за собою неминучі наслідки. Я - за чесність і прозорість. Сам не беру – і іншим не даю!
Читайте: “Двадцатка” раздора. Губернатор Мельничук будет судиться с клеветниками, приписывающими ему взяточничество
KV: На вашу думку, наскільки чесно був проведений конкурс на посаду голови КОДА? Є у вас питання до нинішньої адміністрації Київщини?
Руслан Сольвар: Перемогу Олександра Горгана пророчили, мабуть, тому, що він помітно виділявся серед інших кандидатів на цю посаду.
Щодо питань - їх багато. Маємо обговорювати і вирішувати купу нагальних проблем - починаючи перевезеннями і закінчуючи децентралізацією. А головне питання - це як Олександр Горган бачить перспективи розвитку і реформ у нашому регіоні. І чим я, у межах своїх повноважень, можу у цьому допомогти.
Читайте: Небольшая двадцатка. Соратники Кличко и Тимошенко поборются за кресло губернатора Киевщины
KV: Як ви вважаєте, нардеп Ярослав Москаленко має вплив на прийняття рішень у Київській ОДА?
Руслан Сольвар: Не знаю. Свічку не тримав, а чутки не слухаю. Головне: на мене ніхто не тисне, ніхто замість мене рішень не приймає. А інше, вибачте, не цікавить.
Читайте: Главы РГА Киевщины заподозрили губернатора Горгана и нардепа Москаленко в коррупции
KV: Нині ми чуємо багато закликів до ліквідації місцевих адміністрацій, адже це - рудимент совка. Чи потрібні вони на вашу думку?
Руслан Сольвар: Наразі потрібні. Поки що вони виконують свої прямі функції, і, ліквідувавши їх повністю, ми отримаємо хаос і безлад. А у найближчому майбутньому неодмінно треба вдосконалювати і втілювати у життя реформу місцевого самоврядування. Бо, як відомо, громади на місцях набагато ефективніші в усіх напрямах, і саме вони мають бути господарями на своїй землі.
KV: Які соціально-економічні, політичні і, можливо, ментальні проблеми вирізняють столичну область серед інших?
Руслан Сольвар: Вважаю, що всі регіони України дуже схожі в цьому. На місцях все залежить від керівників. Десь видно руку хорошого господарника, а хтось навпаки не “дотягує”. Я переконаний, що владі на місцях просто не треба боятись ризикувати, бо хто не ризикує, той не розвиває.
KV: Які пріоритетні напрями розвитку повинна визначити діюча влада в місцевих громадах?
Руслан Сольвар: Всі питання, які стосуються розвитку – пріоритетні.
Це і земельні питання, і питання відновлення підприємств, які занепадають (залучення інвесторів тощо), і зменшення податків… Говорити – не переговорити. Але головне наразі - навести фінансовий лад, перестати розбазарювати кошти, які мають стікатись у бюджет.
Також вважаю необхідним розвивати в області зелений туризм. Ви бачили Панський маєток в Оленівці? А Печеру “Геонавт” у Ходосівці? А Палац Хоєцьких в Буках? Переконаний, що ви не були у селі Кодра, яке розташоване посеред лісу, і ви ніде не знайдете такої природи, черемші та грибів, які там ростуть. А таких весільних вареників, які ліплять у Соснівці, посперечаюсь – ви не куштували ніколи у житті! А заповідник у Лісниках, де ростуть рідкісні квітки?! Ви не уявляєте, яка це краса. І це - мій округ, про який має знати вся Україна. Пишаюсь!
До речі, не люблю відпочивати по “закордонах”, люблю такі от рідні місця, де незбагненно красива українська природа і наші гостинні люди, які завжди зустрічають з відкритою душею і серцем.
KV: З якими проханнями до Вас звертаються виборці? Які з них Ви не можете (не змогли) виконати?
Руслан Сольвар: Люди просять усе - починаючи від юридичних консультацій і допомоги наших юристів у вирішенні абсолютно різних питань, закінчуючи просто “Дайте гроші на лікування”. І, зрозуміло, що постійно звертаються громади, які просять відремонтувати будинки культури, допомогти з обладнанням у лікарнях, забезпечити комп`ютерами школи, поміняти вікна у дитсадочках, побудувати, реставрувати, відремонтувати… Всього не перерахуєш.
KV: Одним із гарячих питань області є зняття мораторію на продаж землі а також стан земельного ринку. Яке ваше бачення цього питання?
Руслан Сольвар: Ринок землі у нас, по суті, відсутній, бо наразі зарегульований нормами старого Земельного Кодексу. Тому зараз йде робота над законопроектом щодо ринку землі, який має удосконалити і врегулювати процеси, пов`язані з користуванням, володінням і розпорядженням землями в цілому. Плюс ще одне “за” реформу децентралізації. Бо саме громади на місцях мають розпоряджатись землею.
KV: Колишній мер Фастова Володимир Тимофєєв заявляв , що ви - кум сина Віктора Януковича і маєте з ним спільні бізнес-інтереси. Ви знайомі з ким-небудь із сім’ї Януковича?
Руслан Сольвар: Навіщо коментувати чутки, якщо зрозуміло, що це тільки чутки і не більше?! Скажіть, на милість, якщо б я мав зв'язок із Путіним, сидів би тут і відповідав би на ваші питання?! Кум Януковича молодшого? А, точно, ще сват Азарова, брат Пшонки і найкращий друг Захарченка (сміється). Нагадаю, у 2012 році, коли я став нардепом, - був в опозиції до влади Януковича. Хіба це - не відповідь на ваше запитання?
Всі, хто знався з ним і дружив, зараз непогано почуваються і вже давно не в Україні. А я тут. Я працюю на своєму окрузі, ні від кого не “шифруюсь” і завжди відкритий до спілкування з людьми. До речі, мабуть, кожен третій на окрузі знає мій особистий номер телефону і знає, що я сам візьму слухавку. А це, напевне, стовідсотковий показник того, що жодного стосунку до “сім`ї” Януковича я не маю.
KV: Як у вас зіпсувалися стосунки з мером Фастова Михайлом Нетяжуком? Чи бачите ви його головою майбутньої Фастівської громади?
Руслан Сольвар: Не було чому псуватися. Як я вже говорив, моя стратегія – це співпраця з органами місцевої влади. Але, на жаль, скільки не закликав мера Нетяжука до плідної роботи, тільки й отримував від нього відписки. А коли емоційно виступив на засіданні міської ради, де вказав на помилки керманича міста, на наступний день половина міста була розмальована образливими коментарями на мою адресу. Чиїх рук справа - здогадатись неважко…А щодо голови фастівської громади - на цій посаді я бачу людину, яка не тільки на словах готова до постійної, відкритої, плідної співпраці. І це, насамперед, вирішуватиме громада.
Читайе: Мер Фастова Нетяжук: Пане Сольвар, фастівчани втомилися від брехні
KV: Це правда, що "касетний скандал" у Фастові був організований з вашої подачі? Розмову записувала ваша помічниця? Чому обрані саме депутати Хапанцев і Половко?
Руслан Сольвар: Як і всі батьки хочуть пишатись своїми дітьми, я хотів пишатись своїми, можна сказати, вихованцями. Але, на жаль, так склалась доля, що люди, на яких я мав серйозну надію, навіть не збирались реалізовувати мої плани і розбудовувати місто, а хотіли просто заробляти гроші. Я сам був здивований, коли розмову опублікували. Позиція хлопців мене вразила, але, як кажуть, Бог їм суддя.
Щодо запису, хто і навіщо його опубліковував, я не знаю. Нікого не підозрюю, бо мені це навіть не цікаво. Як кажуть, “Фастов - город контрастов”.
Подробней: “Не ходить же в одних туфлях. Нада кальоса мінять”: депутаты Фастова хотели продаться нардепу Сольвару за 10 тысяч долларов
KV: На кого зараз переписана нерухомість вашої матері, про яку йдеться у сюжеті "Наших грошей?
Руслан Сольвар: На жаль, мої батьки не так давно померли. Царство їм небесне. Наразі йде процес успадкування.
KV: Чому ви вирішили не демонструвати свої статки у декларації? Чи збираєтеся заповняти її взагалі?
Руслан Сольвар: Дивно, що журналістів цікавить моя декларація, а не добрі справи, які я роблю на окрузі. Цю декларацію я заповнив - ви її бачили. А наступну, коли прийде час, заповню, почитаєте.
KV: Це правда, що ваш автопарк нещодавно поповнився вже другим авто марки “Бентлі”?
Руслан Сольвар: Друга “Бентлі”? Почекайте, я і про першу не знаю, а ви мені вже другу в мій “автопарк” загнали. Взагалі, в моєму іграшковому автопарку багато модельок - і “Бентлі” є, і “Астон Мартінів” 3 штуки, ну і, звичайно, яка ж колекція без вітчизняного ЗАЗу і “Богдана”.
Знаєте, іноді почитаю пресу, і стільки нового про себе дізнаюсь… Давайте, як кажуть, “жгите дальше”...
Читайте:
Олександр Марченко: “Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі”
Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Переяслав-Хмельницької районної ради Петром Качкалдою.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Чи “переманюєте” ви в район компанії з Києва, як це роблять інші?
Петро Качкалда: Дохідна частина районного бюджету загального фонду з урахуванням трансфертів за 2016 рік виконана в сумі 239116,5 тис. гривень, що складає 106,2 % до уточненого плану на рік.
До загального фонду районного бюджету надійшло міжбюджетних трансфертів в сумі 172870,7 тис. гривень, із них субвенцій з держбюджету – 168276,4 тис. гривень, в тому числі освітня субвенція – 38270,5 тис. гривень, медична субвенція – 36866,0 тис. гривень (в тому числі медична субвенція з міста – 19357,8 тис. гривень), субвенція на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій – 2429,9 тис. гривень, на проведення виборів депутатів місцевих рад – 76,4 тис. гривень, на будівництво та придбання житла для сімей воїнів АТО – 774,4 тис. гривень.
За 2016 рік до районного бюджету Переяслав-Хмельницького району надійшло власних надходжень в сумі 66245,8 тис. гривень при уточненому плані за відповідний період 50692,8 тис. гривень, що становить 130,7%. Понад план надійшло 15553,0 тис. гривень.
В минулому році власними коштами допомогли лікарні. Доводиться звертатись до багатих сіл за субвенціями.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Петро Качкалда: Це для нас дуже болюче питання і ми його розглядаємо починаючи з 2015 року. Спочатку хотіли в районі створити чотири чи п'ять ОТГ. Я пропонував одну - Переяслав-Хмельницьку. Не могли визначитись із центром. Місто відмовлялось, бо навіщо їм ми, село. Потім почали їздити по селам, говорити із головами. Сьогодні головне, що вони не бояться втратити роботу, бо розуміють, що можуть стати старостами.
Попередньо в нас сформувались дві об’єднані територіальні громади - Студениківська (села Переяславське, Козлів, Соснова і Сомкова Долина) і Циблівська (села Циблі, Хоцьки, Світанок, Лецьки і Пологи-Яненки). По останній ми пройшли вже всі етапи обговорення, сільради прийняли відповідні рішення і ми подали на розгляд в обласну адміністрацію. Практично готові з цією громадою йти на вибори.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані в 2017 році? Які будуть початі, які завершені? Чи працює в районі система “Прозорро”?
Петро Качкалда: В минулому році Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією було розроблено Програму залучення інвестицій та поліпшення інвестиційного клімату в Переяслав-Хмельницькому районі на 2016-2018 роки. За її допомогою буде розроблено схему планування території району. Наявність містобудівної документації дасть можливість розміщення за межами населених пунктів об’єктів будівництва та відвід земельних ділянок під них.
На стадії завершення перебуває ряд інвестиційних проектів: будівництво очисних споруд біологічної очистки стічних вод ЕКХП “Переяславське” в селі Переяславське, будівництво свинокомплексу ТОВ “Стейкагро” в селі Гайшин, реконструкція нежитлової будівлі в цех з переробки і зберігання с/г продукції ТОВ “Стейкагро” в селі Гланишів.
Також є проекти, реалізація яких розпочата нещодавно - будівництво цеху з виготовлення м’ясних напівфабрикатів потужністю 5 т/зміну ТОВ “Укпромпостач-95” (село Пристроми), реконструкція складу пального ТОВ “БРСМ-Нафта” зі збільшенням
об’єму резервуарного парку з 5 тис. м3 до 20 тис. м3. Також варто відмітити будівництво твердопаливної котельні (потужністю 2,5 тон пари за годину) ЕКХП “Переяславське” (село Переяславське) і будівництво норкової ферми ТОВ “Мінк” (село Ковалин).
Окрім того, один із інвесторів, GREEN FISH PLANT LLC, планує побудувати аграрний кластер (комплекс будівель та споруд басейного рибницького господарства та тепличного господарства для вирощування овочевих культур) на території Студениківської сільської ради.
“Прозорро” в районі працює. Нещодавно зекономили близько 20 тис. гривень на встановлені твердопаливного котла.
KV: Чи є порозуміння між РДА і радою, між містом і районом?
Петро Качкалда: В нас повне порозуміння, немає якихось перетягувань повноважень. Кожен знає свої задачі, працюємо однаково на благо. Бувають різні ситуації, але в кожній є шляхи вирішення. Ми знаємо, що за нами - люди, колективи, тому намагаємось одне одного підтримувати. А з міським головою Тарасом Костіним ми взагалі давні друзі.
KV: Чи є у Переяслав-Хмельницькому районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Петро Качкалда: Є велика проблема з дорогами. В нас у районі 340 кілометрів доріг на балансі ДП “Київоблавтодор”. В минулому році ми проголосували за виділення на ці дороги 2 млн гривень. Але ми не маємо право їх фінансувати, поки вони на балансі комунальної корпорації. Передавати нам їх відмовляються. І про співфінансування говорили, марно.
Є в нас також підприємства і фермери, які згодні допомогти з фінансуванням.
Поки своїми силами трохи латаємо дороги по селах. Вибору в нас немає, бо стан тих доріг з кожним днем все гірше.
KV: Чи є в районі проблема зі сміттям?
Петро Качкалда: Це - глобальна проблема, яка не оминула і нас. В нас був сміттєвий полігон біля села Велика Каратуль, який наразі не працює. В районі немає жодного офіційного полігону чи звалища - люди везуть сміття в ліси, яри. Таке наробили, жах. Це гірше, ніж Чорнобиль. Катастрофа під носом.
Буквально місяць назад приїздила одна українська компанія, говорили про будівництво сміттєпереробного заводу. Ми запропонували місце, поговорили про об'єми сміття, але вони ще у пошуку.
KV: У Васильковському районі знову зафіксований спалах африканської чуми свиней. Ваш район це лихо оминуло?
Петро Качкалда: На щастя, оминуло. Наша ветеринарна служба проводить багато профілактичних заходів. Я вважаю, краще не допустити проблему, ніж потім з нею боротись.
KV: Чи має Переяславщина проблеми з підприємствами, які зареєстровані в Києві, а господарську діяльність проводять у районі?
Петро Качкалда: Ні, в нас такого немає. У мене із цим строго - тут працюєш, значить, платиш сюди гроші.
KV: В районі розташовані маєтки колишніх топ-політиків часів Віктора Януковича, наприклад, Ігоря Бакая, Сергія Курченка. Що з цими маєтками сьогодні?
Петро Качкалда: Маєток Курченка, здається, продавався. Там змінилось декілька власників. Знаю, що нічого там не охороняється. Сам не був, тому достеменно розповісти не можу.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Петро Качкалда: Раніше проїзд коштував 35 гривень, перевізники підняли до 40. Скаржаться, що їм збитково возити пільгові категорії громадян. Однак, виплачувати компенсації з бюджету ми не маємо права. До того ж, немає можливості. А область, яка мусить давати ці кошти, свої обов'язки не виконує. Звертались неодноразово, не допомагає. Дане питання ми будемо виносити на найближчу сесію районної ради.
KV: Чи є в районі проблеми зі сплатою оренди паїв?
Петро Качкалда: Були деякі питання в минулому році з приводу розрахунку за паї. Згідно законодавства, це 9-12%. Усі наші підприємства сплачували 9%, раніше було 5,5%. Проблема була в тому, що великому господарству було легше сплатити потрібну суму, ніж малому. Та на мою думку це - спірне питання. Далі почалась конкуренція між своїми - хто більше відсотків заплатить, щоб отримати пай.
Нещодавно було спірне питання у селі Світанок. Там працювали іноземці, у яких договори закінчуються навесні та восени. Почали вони ходити до місцевих, щоб продовжити договори. І тут теж почалась конкуренція - хто більше запропонує. Вдалося налагодити все тільки після загальних зборів. А загалом, всі хлопці-аграрії в нас молодці, допомагають в соціальній сфері.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Петро Качкалда: Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі. Як тільки це станеться, села поскуповують за дві години. Аграрії, у яких від роботи мозолі на руках, зникнуть як клас. Прийдуть чужі люди, яким далекі проблеми наших доріг, шкіл, лікарень. Тоді у соціальну сферу прийде занепад. Землю не можна купувати як ручку чи телефон. Вона безцінна. тому я певен, що мораторій має діяти завжди. Якщо завтра його відмінять, то люди землю продадуть. Коли паї були дані людям - колгоспникам - за ними доглядали. Зараз бабусі старенькі паї переписують на онуків, що живуть у місті і не мають часу і бажання обробляти ту землю. Бо онукам потрібні гроші, щоб годувати сім'ю... Тому я повністю підтримую позицію Аграрної партії України, яка категорично виступає проти зняття мораторію на продаж землі.
Читайте: Досье: Качкалда Петр Григорьевич
KV: Вам особисто вистачає владних повноважень?
Петро Качкалда: Мало отримати владу, треба розуміти, як нею скористатися. Я бачу, як чубляться між собою хлопці в різних кабінетах - хто старший, хто поважніший. Це все зайве, повірте мені, як людині, що прожила 60 років, а в крісло голови колгоспу сіла в 28. Я давно у владі. В 1994 році я виграв вибори голови районної ради. Україна тільки починала свій шлях. Не було цього двовладдя, як зараз. Я був єдиним представником влади в районі на той час і нічого, - все вирішували. Якось у бюджеті залишилось 1300 гривень, з яких потрібно було виплатити зарплату вчителям, взути “швидку” новими колесами і заправити міліцію. І робили все, навіть коли грошей не було. Не сварились і нічого не ділили.
Взагалі, у нас політики дуже багато там, де не треба зовсім. Гадаю, це моя остання каденція, я вже достатньо накерувався. В мене є своє фермерське господарство, тож у майбутньому я буду вирощувати хліб і допомагати своєму селу, а керувати хай вчаться молоді.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
КиевVласть
4 квітня виповнюється 80 років з часу створення Броварського і Києво-Святошинського районів постановою Президії ЦВК УРСР про створення адміністративних районів на території приміських зон міських Рад обласних центрів. Голова ГО “Рух територіальних громад” Олександр Тигов привітав мешканців району зі святом та відмітив, що чималий внесок у розвиток району зробило старше покоління його жителів.
Про це KV повідомили в громадському об’єднанні “Рух територіальних громад”.
“80-річчя славного Києво-Святошинського краю - це свято не лише для мешканців району, а й для Київщини та всієї України. Адже тут живуть і творять гарні, щирі люди, працьовиті та завзяті. Неабиякий внесок у розвиток та розбудову району вклали представники старшого покоління, мудрі наставники, вони є прикладом завзятого служіння малій Батьківщині. Також слід покладати великі сподівання на молодь, якій судилося визначати долю рідного краю в майбутньому”, - відмітив Олександр Тигов.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За його словами, Києво-Святошинський район багатий і на природні ресурси, і на культурні пам’ятки, має потужний промисловий потенціал, привабливий інвестиційний клімат.
“Але найголовніша цінність, це - люди, які живуть і творять у районі. То ж шановна громадо району, дорогі Києво-Святошинці, у День народження нашого району, зичу нових досягнень, наснаги, добробуту, міцного здоров’я, миру і злагоди, терпимості та порозуміння!” - побажав голова ГО “Рух територіальних громад”.
Довідка KV: Києво-Святошинський район славиться багатовіковою історією, яка сягає у сиву давнину. Становлення, розквіт і занепад Київської держави, поневолення українських земель іноземними загарбниками і боротьба українського народу проти соціального та духовного рабства, трагічно-героїчні сторінки Української революції, “Сталінська індустріалізація” та соціальна колективізація, Голодомор 32-33-х років та інші злочини тоталітаризму, події Великої Вітчизняної війни та післявоєнної відбудови, неоднозначні та суперечливі наступні декілька десятиріч, непрості роки після проголошення Незалежності України.
Впродовж всього періоду до соціалістичної революції, відбувся цілий ряд адміністративно – територіальних змін. Київський уїзд входив до складу тодішньої Київської губернії, яка поділялась на 12 уїздів та 203 волості, із них Київський уїзд складався з 18 волостей.
У перші роки радянської влади в територіальному поділі Київської губернії відбулися незначні зміни. 27 квітня 1921 р. було видано постанову ВУЦПК про включення Переяславського уїзду до складу Київської губернії. Київська губернія ділилась на 12 уїздів, Київський уїзд на 20 волостей. У вересні 1920 р. Київський округ був ліквідований. З цього часу і до створення областей райони підпорядковувались безпосередньо центру. Після реформи 1930 р. на Київщині залишилось два самостійних міста: Київ, Бердичів підпорядковані центру – Харкову, а також 19 районів і 1 міськвиконком. Київському міськвиконкому підпорядковувались наступні 48 сільських і 3 селищних виконкоми, з них Білогородський, Бобрицький, Гатнянський, Горбовицький, Гореницький, Горенський, Мощунський, Петропавлівсько-Борщагівський, Петрушківський, Поштово-Вітянський, Княжицький, Крюківщинський, Лісниківський, Михайлівсько-Рубежівський, Мостищенський, селищні виконкоми: Софіївсько-Борщагівський, Тарасівський, Ходосіївський, Шпитьківський, Юрівський.
4 квітня 1937 р. Президія ЦВК УРСР видала постанову про створення адміністративних районів на території приміських зон міських Рад обласних центрів. Були створені Броварський і Київський (Святошинський) райони. До складу Київського (Святошинського) району ввійшло 33 сільські ради і 3 селишних ради: Білгородська, Бобрицька, Гатнянська, Горбовицька, Гореницька, Горенська, Крюківщинська, Лісниківська, Мощунська, Музичанська, Петрушківська, Петропавлівcько-Борщагівська, Поштово-Вітянська, Софіївсько-Борщагівська, Тарасівська, Хотівська, Шпитьківська, Юрівська, Личанська, Михайлівсько-Рубежівська, Мостищенська, Ходосіївська сільська рада в складі Обухівського району.
Про назву походження району - “Святошинський”
“Святошинський”, походить від імені людини, яка здійснила миротворчий, віколомний подвиг. Ім'я цієї людини - Святослав (жив у ХІІ столітті), преподобний Микола Святоша, який був сином Чернігівського князя Данила Святославовича та онуком Святослава Ярославовича, князя Київського та Чернігівського.
В дитинстві князевича Святослава, лагідно називали Святошею, а коли Святоша підріс, то виявив потяг до віри в Бога та бажання служити йому. Тому будучи уже дорослим в 1107 році, прибув він до Києво-Печерського монастиря, де прийняв чернецтво під ім'ям Микола. А через надзвичайну його набожність мирське його лагідне ім'я Святоша поєдналося з монашеським. Так і увійшов він навіки в історію рідного краю.
Чернець Микола Святоша був працьовитим, три роки роботи на кухні, рубав дрова над Дніпром та носив їх на плечах аж до монастиря. Наступні три роки він був сторожем при монастирській брамі, а потім перейшов служити до трапезної. Де б він не працював – усе робив з великим бажанням. І навіть тоді, коли після відбуття посуху він став мовчальником в окремій келії (щоб піклуватися про спасіння своєї душі), не облишив праці: біля своєї келії посадив багато овочів і ніколи не сидів без роботи. Був Микола Святоша чорним кравцем (шив одяг). Коли ж випадав йому вільний час – багато молився. Він був миролюбним, під час суперечок князів у 1142 році виступав як посередник і примирювач. Був дуже безкорисним, усе що одержував від батька та братів, віддавав на будівлю церков, обдаровував бідних. На його кошти купувалися книжки для багатьох церков. Сам преподобний Микола любив читати, мав гарну бібліотеку, яка стала основою для великої бібліотеки Києво-Печерської лаври. На кошт Миколи Святоші у 1108 році було побудовано церкву Святої Трійці, і окремо – шпиталь із церквою Святого Миколи.
У Києво-Печерському монастирі він прожив 36 років і вже за свого життя зазнав слави великого подвижника. Упокоївся Микола Святоша 14 жовтня 1143 року, а провести його в останню дорогу прийшло майже все населення Києва. Мощі преподобного Миколи покояться у ближніх (Антонієвих) печерах. Землі біля Києва, що належали Миколі Святоші, і які він за життя роздав, вказують на велику духовну приналежність їх цій віколомній особистості, життєвий приклад якої світитиме людям і в наступних тисячоліттях. Ось чому найближчий до Києва район і названо Києво-Святошинським.
Розташування
Києво-Святошинський район (пристоличний), входить до складу Київської області. Розташований в центральній частині регіону, в лісостеповій зоні правобережжя Дніпра. Своєю східною межею (понад 60 км) прилягає до Києва. На півночі межує з Вишгородським районом, Бучанською та Ірпінською міськрадами, на заході - з Бородянським і Макарівським районами, на півдні - з Васильківським і Обухівським районами. До 1973 року до Києво-Свято́шинського райо́ну входила значна частина території теперішнього Вишгородського району.
Природні та водні ресурси
Корисні копалини району представлені в основному неметалічними (цегельно-черепичними глинами, будівельними пісками) та паливними торфовими покладами. Розвідано ряд родовищ підземних вод, які використовуються в господарсько-питних цілях.
По території району протікають 15 річок, серед яких: Ірпінь, Рокач, Буча, Козинці, Бобриця, Нивка, Мощунка, Горенка, Горлянка, Віта, Сіверка та інші.
Адміністративний устрій
Адміністративно-територіально район поділяється на 2 міські ради, 1 селищну раду та 25 сільських рад, які об'єднують 52 населені пункти. Адміністративний центр - місто Київ, яке є містом державного значення та не входить до складу району.
Транспорт
Районом проходить низка важливих автошляхів, зокрема:
E40 - європейський маршрут - найдовший євро автошлях, довжиною 8500 км, що з'єднує французьке місто Кале через Бельгію, Німеччину, Польщу, Україну, Росію, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан і Киргизстан із казахським містом Ріддер біля кордону з Китаєм,
М06 - автошлях міжнародного значення на території України, Київ - Чоп (державний кордон з Угорщиною),
E95 - європейський маршрут, автомобільна дорога в Східній Європі на території Росії, Білорусі, України, Туреччини,
М05 - автомагістраль міжнародного значення на території України, Київ - Одеса,
E373 - європейський автомобільний маршрут, що проходить територією України і Польщі, траса пролягає від Києва через Коростень, Сарни, Ковель, міжнародний пункт пропуску Ягодин-Дорогуськ, Холм, П'яскі до Любліна, в народі називають - “Варшавка”.
Населення
Середня чисельність наявного населення становить 170 644 осіб (на 1 грудня 2015), національний склад:
українці - 92,0%,
росіяни - 6,5%,
білоруси - 0,5%,
поляки - 0,2%.
Промисловість, освіта, медицина
Район є економічно розвиненим, тут працює багато потужних промислових та сільськогосподарських підприємств.
Освіта представлена одним вищим навчальним закладом - “Боярський коледж екології і природних ресурсів” (відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України). Є близько 100 загальноосвітніх закладів - школи, дитсадки, працює 44 лікувальні установи (поліклініки, амбулаторії, профілакторії).
Визначні об'єкти району:
Києво-Святошинський район, славиться своєю історією, заповідними та екскурсійними об’єктами, зокрема: садиба відомого українського художника Миколи Пимоненка в Малютянці, Михайлівська церква, Будинок Кістяківських, Городище скіфських часів, VI-V ст. до н. е. у Хотові, Городище Х-ХІІІ ст. у Білогородці, Дачні будиночки в Боярці, Покровська церква, Курган та Могильник у Гатному, Краєзнавчий музей, Поштова станція, церква Святого Сімеона Столпника, Михайлівська церква, Залишки садиби Олександра Терещенка та парк у Шпитьках, ДОТи Київського укріпрайону (Лісники, Кременище, Круглик, Юрівка, Тарасівка, Білогородка, Горенка), тощо.
Боярка
Це порівняно молоде місто. Проте Будаївка - його колиска - одне з найдавніших поселень в Україні. Пагорб, на якому стоїть старовинна дерев’яна місцева церква та старий цвинтар, у минулому був невеликим слов’янським городищем часів Київської Русі. Розміщення, розмір, форма городища, навіть те, що воно з усіх боків омивалось водою виритої навкруги канави, засвідчують штучне походження пагорба та дають підставу вважати його оборонною спорудою для захисту від нападу ворогів. Будаївське городище охороняється державою як історична пам’ятка.
Щодо походження назви “Будаївка” існує кілька версій. Перша згадка про село Будаївка в історичних документах з’являється на поч. XVI ст. У цей час його територія перебувала під владою Литви, а потім її захопила шляхетська Польща, а на початку XVII Будаївка належала магнатові Корецькому. У 1648 р. Будаївку визволено від польсько-шляхетської влади, а з 1649 р. включено до Білогородської сотні Київського полку.
У зв’язку з будівництвом у 60-х роках минулого століття залізничної колії Київ-Фастів, що проходила поблизу Будаївки, тут виникла залізнична станція Боярка (22 км від Києва). Назву вона отримала від сусіднього села, яке з 1926 р. перейменовано на Тарасівку. Назву міста “Боярка” етимологи пов’язують зі словом буєрах. На складеному Ушаковим плані Києва 1695 р. в його околицях трапляються назви Боярак, Бояраки. Село Тарасівка розміщено в ярах, у розмитій водою долині, а сусідня з ним Юрівка розкинулась на горбках, дослівно по-старослов’янському “на юру”. Отже, логічно маємо: на юру - Юрівка, на буєраках - Боярка.
В цій місцевості стрімко почало розбудовуватися дачне поселення, на тодішній вулиці Хрещатик, серед могутніх дубів та сосен з’явилися вишукані казкові будиночки, які й досі вражають мереживом дерев’яних фронтонів і віконниць. В одному з них у 1885 році відпочивав Микола Лисенко, основоположник української класичної музики залишив нам величезну творчу спадщину, одна з частин до опери “Тарас Бульба” була написана ним у Боярці.
Шолом Нохумович Рабинович (літературний псевдонім - Шолом-Алейхем) часто бував у Боярці. Цю місцевість він змалював під назвою “Бойберик” у відомому його творі “Тев’є-молочник”.
“Облетели цветы, догорели огни…”- цими словами марив весь Київ. А належать вони перу відомого поета Надсона, у 1886 року 23-річний юнак відпочивав у Боярці, як згадка про той час залишилась назва “долина Надсона” в лісі, де полюбляв гуляти поет.
Читайте также: Киево-Святошинский район готовится к децентрализации
КиевVласть
Український парламент рясно представлений обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своїх округах, дехто знаходиться із місцевою владою в стадії війни, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися із тим, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть вирішила провести серію інтерв’ю із обранцями, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представлятиме на осуд читачеві розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Олександром Марченком (член депутатської групи партії "ВО “Свобода").
KV: Які з проблем Київської області, на Вашу думку, є найбільш актуальними? Які з них не вирішуються протягом десятиліть через специфічні особливості пристоличного регіону?
Олександр Марченко: На Київщині продовжується знищення головного нашого ресурсу - людського. Це політична проблема, адже влада не має ніякої стратегії для його збереження. Людей під час війни виганяють на заробітки за кордон. Лише цього року з Київщини на заробітки виїхало 17 500 людей, - професійних, кваліфікованих, сильних фізично. Підкреслю, це лише цьогоріч! І влада на місцях навмисне замовчує ці шалені цифри. Містечка на Київщині завішені оголошеннями “Робота в Польщі”, “Робота в Чехії” і т.д. Це - величезний недолік у роботі місцевих, обласної та центральної влад, і правлячі сили декларують все для того, щоб ми покидали українську землю.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Що потрібно робити владі, щоб хоч якось реабілітувати таку ситуацію?
Олександр Марченко: В першу чергу, зайнятися соціально-економічними питаннями, щоб як мінімум зберегти робочі місця. Не “фейкати” про створення нових, а саме не допустити росту безробіття. Розібратися, з чого ментально складається область, район, кожне містечко та село. Наведу приклад свого округу. Біла Церква - це третина працівників будівельної галузі, третя частина - харчової, переробної та машинобудівної галузей, і ще третина - це бюджетна сфера. Це - величезний виробничий досвід. Не варто придумувати велосипед, бо наші люди мають і хист до такої роботи, і необхідну базу знань. Так,ми в Білій Церкві маємо машинобудування, але чомусь ніхто з білоцерківських підприємців не виграє тендери “Укроборонпрому”, який, натомість, користуються іноземними пропозиціями. А для того, щоб наша продукція мала попит, потрібні спільні зусилля влади, яка виділяє земельні ділянки для розширення потужностей, та монополіста, який підводить інженерні мережі, а також співфінансування бюджетів різних рівнів.
KV: Ваше ставлення до адміністративно-територіальної реформи та ідеї добровільного об’єднання громад.
Олександр Марченко: Я б назвав цей процес добровільно-примусовим об’єднанням. Відповідний закон депутати-”свободівці” у Верховній Раді не підтримали. Реформа вже проводиться не перший рік, а досі ніхто не знає, які довідки і де можна отримати, з якими питаннями можна звертатися у сільську раду, яка, до речі, сьогодні у деяких депресивних селах Київщини є чи не єдиним місцем працевлаштування. І роздуваючи апарат у центрі, влада знищує управління на місцях.
“Свобода” обов’язково запропонує українцям адміністративно-територіальний устрій, який тут ментально знайомий. Це - створення трьохсот повітів, розширення сільських рад. Це ті стежки, які у нас стоптані історично, формат, коли люди прив’язані до якогось центру. Зараз у нас відбувається своєрідне накопичення. Голови РДА і об’єднаних громад скоро почнуть один одного з‘їдати, бо переплутали повноваження. Так, нам потрібна професійна адміністративно-територіальна реформа, але таких аморфних утворень, як райдержадміністрація та облдержадміністрація, навіть на даному етапі розвитку просто не повинно бути, - їх функції легко можуть виконати виконкоми при районних радах.
KV: Нещодавно прийнятий Закон №5520, який дав можливість селам приєднуватися до міст обласного значення, має перспективи в Київській області? Власне, на його прийняття чекали в місті Березань. Навколо об’єднання Білої Церкви з довколишніми селами також постійно точаться дискусії...
Олександр Марченко: Гадаю, до міст обласного значення ні в якому разі не можна приєднувати села. У кожного міста так багато проблем, що селам таке об’єднання нічого хорошого не принесе. Давайте відверто: хіба буде прагматичний голова дбати про якийсь хутірець під містом, якщо більшість його виборців - це місто? Сумніваюсь. Наші управлінці краще проведуть благоустрій кількох центральних алей і покажуть свою роботу десяткам тисяч виборців, а не займатимуться проблемами сотні жителів села, яке виявило бажання приєднатися.
KV: Побутує думка, начебто, Київщина розвивається лише за рахунок своєї землі, і саме земля є найперспективнішим ресурсом регіону. Наскільки це твердження, на Вашу думку, відповідає дійсності? Чи на часі зараз скасування мораторію на продаж землі?
Олександр Марченко: Київщина - це потужний сільськогосподарський край, громади якого розвиваються завдяки обробітку землі та урожаю. А от на продажі землі тримається єдина сила - система чиновників. Для них якраз є небезпека: якщо закінчиться вільна земля, чим тоді торгувати?
Земля - це стратегічний ресурс, який давно вже “викачують” у громади олігархи. У Київській області - Засуха, в інших областях свої діячі… Але якщо у нас відбудеться скуповування землі у великих об’ємах - це неправильно. Люди, доведені до відчаю бідністю і хворобами, можуть за безцінь продати кільком великим власникам свої наділи. І це - штучний процес, який ні до чого доброго не доведе. Тому питання відміни мораторію для держави - неприпустиме. Вона повинна зайнятися професійною оцінкою землі, щоб люди отримували за її оренду гідну плату, а орендарі поводили себе не так, ніби ми на цій землі живемо один день.
KV: Ви співпрацюєте з облдержадміністрацією?
Олександр Марченко: Я взагалі рідко звертаюся до влади на місцях, намагаюся більше використовувати свої депутатські повноваження для роботи, але нещодавно таки звернувся до голови ОДА Олександра Горгана з пропозицією співфінансування бюджетами різних рівнів деяких соціально важливих об’єктів.
Зокрема, потребує реконструкції Київський обласний онкодиспансер у Білій Церкві. Необхідно побудувати сучасне відділення хіміотерапії. Ця проблема несправедливо залишається поза увагою, адже Біла Церква - “лідер” Київської області за статистикою онкозахворювань. Ми випереджуємо Київську область у 3,5 рази, Україну загалом - у 12 разів. Місто свого часу стало базовим для переселення жителів Прип’яті після аварії на ЧАЕС. І хворіють у нас не тільки ліквідатори аварії, не тільки очевидці горя, але й їх нащадки. Крім того, попросив розглянути питання добудови школи №18. Діти ходять у місті обласного значення у їдальню за півкілометра від школи, минаючи дуже незручні дорожні переходи. Крім того, там немає нормального спортзалу, хоча школа далеко не найгірша в місті. Актуально також будівництво дитячого садочка в районі Піщаний. Там поселилося багато молодих сімей, які змушені відвозити дітей у найближчий дошкільний заклад, а в громадському транспорті це вкрай незручно. Ще два питання серед поданих мною - будівництво об’їзної дороги навколо Білої Церкви та багатоквартирного житла для військових, адже в Білій Церкві базується потужна 72-га військова бригада.
KV: В адміністрації відреагували на Ваші звернення?
Олександр Марченко: Я отримав лише одну відповідь від голови КОДА Олександра Горгана щодо онкодиспансеру. Звучить вона в руслі “ми купимо маршрутки і будемо возити людей у Київ”. Але для чого так знущатися над людьми? Я обов’язково зустрінуся з ним особисто і не раз підніму це питання. Я вважаю, це ненормальний підхід до роботи зі сторони всієї команди, а “службісти” і взагалі таким чином підставили свого голову.
KV: Тобто, підставили свого голову? Хтось навмисне готує і подає Горгану некоректні документи?
Олександр Марченко: Таке припущення очевидне. Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі, якщо роблять отакі фейкові відповіді і відносять керівнику. І саме через такі відповіді у мене формується незрозуміле ставлення, надіюсь, це звучить достатньо коректно, до пана Олександра Горгана, який ставить на аркуші свій підпис.
А щодо реконструкції диспансеру у Білій Церкві є декілька висновків Міністерства охорони здоров’я, Володимир Гройсман підтримав це питання, а ОДА планує купувати онкохворим людям маршрутки… Сміх і маячня.
KV: Як Ви вважаєте, чи впливає Ваш колега Ярослав Москаленко на прийняття рішень у ОДА?
Олександр Марченко: Стверджувати однозначно не берусь, але той факт, що голова ОДА співпрацює з Ярославом Москаленком і прислуховується до його думки, - очевидний. Але, знаєте, була б з цього користь якась…Я цього поки що не бачу.
KV: Як Ви вважаєте, конкурс на посаду голови ОДА відбувся чесно?
Олександр Марченко: Ні, я не вірю. Без коментарів.
KV: Чи зберігся у Київській області вплив колишнього голови ОДА Анатолія Присяжнюка?
Олександр Марченко: Щодо цієї теми я можу хіба тільки пазли складати, але, напевне, таки зберігся. Виконавці замовлень минулої влади на Київщині так і не озвучені публічно. Ніхто не відповів перед Законом за “розбазарення” земель після такого соціального вибуху, як Революція Гідності. Ми з цією ідеєю виступаємо завжди і всюди - наслідки режиму Януковича повинні бути усунені, а Анатолій Присяжнюк саме з цієї команди. Я вже не говорю про рейдерство та беззаконня зі сторони поплічників режиму, - це компетенція силових відомств. Знову ж таки, нова система правоохоронних органів не сформована. Саме в усуненні наслідків режиму вони бездіють, і ніяка реформа МВС, тримісячні курси для полісменів та переодягання у нове вбрання цьому процесу не допоможуть.
KV: Чи можна стверджувати про формування нового політичного клану з центром у облдержадміністрації?
Олександр Марченко: Знову ж таки, ми всі прекрасно знаємо, хто сьогодні “опікується” нашим головою ОДА. Керманичі Київщини, які пов’язані до “Волею народу” - це продовження корумпованої, прогнилої і атрофованої політичної системи, яка не змінилася по суті. Системи, яка лише накопичує зловживання. Доки не відбудеться очищення, поки не будуть покарані попередні голови ОДА, говорити, що це нові люди не варто. Якщо аналізувати з огляду на політичне минуле Київщини, то це просто новий клан, а не новий підхід до влади.
Читайте: Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
фото: berlin-visual
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Баришівської районної ради Володимиром Гуменюком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Баришівського району за 2016-2017 рік.
Володимир Гуменюк: У 2016 році зведений бюджет Баришівського району склав 246,443 млн гривень, із яких 44,540 млн - це власні надходження. Це - 115,6% від плану. Цьогоріч у бюджеті заклали 256,126 млн гривень, а власні надходження плануємо збільшити до 49,3. Збільшення може відбутися завдяки інвестиційним перспективам у цьому році.
KV: Про які перспективи йде мова?
Володимир Гуменюк: Сподіваємося, що незабаром у нас відкриється нове виробництво -ТОВ “Метало-гальваніка Україна” відкриває у селі Коржі завод з виробництва опор для електромереж. Сума інвестицій - 10 млн євро. Новий завод забезпечить 250 нових робочих місць у районі. Для Баришівського району це важливо ще й тому, що у нас головний бюджетоутворювач - це ПДФО. Також цього року СТОВ ім.Леся Сердюка планує відкрити у селі Бзів біогазову установку для переробки органічних відходів з отриманням біогазу. - вартість проекту 12 млн. гривень.
Модернізація підприємства з виробництва м'ясо-кісткового борошна ТОВ “РВ Транс”- вартість проекту 5,1 млн.грн.
Велика проблема для наших сіл - це незареєстровані підприємства, які обробляють тут землю і сплачують винятково за оренду земельних паїв. Ми з ними системно ведемо діалог, але нас не завжди розуміють. Наприклад, СТОВ Старинська птахофабрика із села Мирне Бориспільського району. Керівництво вирішило розширювати потужності на Баришивщині, розпочало будівництво 4 майданчиків з вирощування птиці в нашому селі Веселинівка, але на прохання зареєструвати у нас філію - відмовили.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Баришівський район має вигідне географічне положення - розташований на трасі “Київ-Харків”. Наскільки відчутним для бюджетів сіл у 2016 році став акциз?
Володимир Гуменюк: Так, акциз у нас минулого року становив 9,391 млн гривень при плані 7, 723 млн грн.,(121,6%). У деяких селах і в райцентрі (Перемозька, Бзівська сільради, Баришівська селищна рада) це стало суттєвим надходженням. Є, щоправда, такі села, які отримали багато надходжень, але не змогли використати їх раціонально. Наприклад, в середньому сільська рада має річний фонд оплати праці 348 тис. гривень на 4,5 одиниці з посадовим окладом в 83 тис. грн., а преміювання становить 165 тисяч. Саме так склалося у Подільській сільраді. Звичайно, можна використати хороший бюджет для преміювання апарату, а можна зробити, наприклад, вуличне освітлення, ямковий ремонт доріг для села. Так, зарплати держслужбовців залишають бажати кращого, але преміювати треба за якісь досягнення: спочатку зробіть щось хороше, а потім роздавайте премії.
KV: Які інвестиційні проекти в районі планується розпочати у 2017 році? Які будуть завершені?
Володимир Гуменюк: Цього року будемо розпочинати реконструкцію шкільних майстерень під розміщення дитячого навчального закладу НВК на базі Яблуневої ЗОШ І-ІІІ ступенів для Яблунівської сільської ради Вартість проекту- 4, 1 млн. грн.. До неї входить чотири села, в яких досі немає дитячого садочка. Батьки 173 дітей з нетерпінням чекають на дитсадок. Зараз це питання вирішили з Березанською міською радою. Здійснюється підвезення дітей для того, щоб хоч якось їх підготувати до школи. Така ж ситуація в Семенівській сільраді.
Крім дитячого садочка, планується завершення будівництва каналізаційних очисних споруд потужністю 2 тис. куб.м/добу, вартість завершення - 12 млн гривень. Цей об’єкт будував Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України. Для нас він є стратегічно важливим. Крім того, що у нас в Баришівці працює ТОВ “ Торговий дім Райсінг” шкіркомбінат, для якого хороші очисні споруди просто необхідні, то і для майбутнього інвестора це також потрібно: щоб отримати вливання в економіку, треба спочатку запропонувати гідні умови для роботи.
KV: Чи скористалися на Баришівщині депутатським фондом свого депутата-мажоритарника?
Володимир Гуменюк: За сприяння народного депутата України - Павла Різаненка Баришівський район отримав з державного буджету субвенції соцекономрозвитку близько 9 млн. грн. Після жвавого обговорення в районі вирішили, що першочергових вкладень потребує медицина. Придбали коштовне обладнання на суму 881 тис. грн, зокрема, холтер, діагноститчний комбайн кардіоплюс, біохімічний аналізатор крові, кардіографи, електрохірургічний ніж, пересувну рентген-установку для стоматології, компресор стоматологічний, оксигінатори кисню, електролампи хірургічні, дистилятор та центрифуга лабораторні для ЦРЛ. З місцевого бюджету це все закупити не вдавалось протягом багатьох років. Для закладів освіти було придбано обладнання на суму 942 тис. грн., для закладів культури- 87 тис. грн. для Баришівського територіального центру соціального обслуговування - 50 тис. грн.На капітальне будівництво об'єктів інфраструктури району було витрачено - 5,3 млн. грн.
KV: В Баришівському районі користуються системою Prozorro?
Володимир Гуменюк: Закупівлі проводяться. Система Prozorro необхідна тому, що вона дисциплінує. Фінансово-господарська діяльність має бути абсолютно відкритою. На основі ринкових відносин повинен перемагати найкращий. Один нюанс - компанія-переможець не завжди може надати нам якісні послуги.
Є сільські голови, які навчилися економити в новій системі. Одне із сіл замовило будівництво дороги за 2,4 млн гривень і змогло зекономити 150 тис. гривень. Ці кошти спрямували на виготовлення генплану. Інше питання, коли саме зекономлені кошти повертаються в бюджет і коли будується дорога. У нас, як і в багатьох районах, це робилося взимку.
Ми на районному рівні намагалися провести семінар з детальними роз’ясненнями, як працює система, але окремі слухачі ігнорували лектора і не ставили йому ніяких запитань. Вони спілкувалися між собою в мікрогрупах про те, яким чином можна обійти систему. Тому, коли йде мова про асфальтування доріг, то в “деякі” умільці чомусь визначають виконавця робіт не проходячи через систему Prozorro. Чому? Якою б досконалою не була реформа, завжди є суб’єктивний фактор.
KV: Вам відомо про факти лобіювання бізнес-інтересів на рівні Баришівської районної ради? Наприклад, у багатьох районах Київщини говорять про те, що депутатам для політичної стабільності “роздаються” підряди.
Володимир Гуменюк: У Баришівській районній раді ніхто нічиїх інтересів не лобіює, тим паче - представників депутатського корпусу. З 34 депутатів у нас працює лише 6 народних обранців минулого скликання. 90% - це представники сільських місцевостей. Бізнесменів немає. Здебільшого - вчителі, лікарі, працівники бюджетної сфери в меншості аграрії.
KV: Нардеп Павло Різаненко має вплив на прийняття рішень у Баришівській районній раді?
Володимир Гуменюк: Ні. Він жодного разу не відстоював якісь інтереси і ніколи не лобіював проектів рішень. Важливо, що сам Павло Різаненко особисто бере участь в пленарних засідання ради де може висловити особисте ставлення до питань порядку денного.
Читайте: Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
KV: На одному з минулих засідань сесії Баришівська районна рада висловила недовіру начальнику районного відділу поліції Роману Шутенку. Чим це зумовлено?
Володимир Гуменюк: Пан Шутенко у наш район переїхав з Дніпра. Працював у нас рік. Зараз обов’язки головного поліцейського виконує заступник - Віктор Петренко. Роман Шутенко не зобов’язаний був реагувати на вимоги депутатського корпусу, але відразу написав рапорт. Рада прийняла рішення про висловлення недовіри через його бездіяльність та невиконання посадових функцій.
Останнім часом криміногенна ситуація у нас дуже загострилася.Збільшився наркообіг. Були резонансні питання щодо землерийних робіт і пошкодження меліоративної системи, яка свого часу належала колишньому свинокомплексу ЗАТ “Коржівске”. Зараз ситуацію вдалося врегулювати.
Особливо гостро стоїть питання ігрового бізнесу.
KV: Колишній голова райвідділу “кришував” цей бізнес?
Володимир Гуменюк: Можна й так сказати. Взагалі, громадськість зараз дуже збентежена. Буквально за березень у нас було декілька підпалів: підпалили автомобіль судді Баришівського міжрайонного суду, авто голови фракції БПП, голови районного ФСТ “Колос” АПК України Сергія Шинкарука (хоча ми не пов’язуємо це з політичними мотивами), а також, підпал декількох магазинів. Не берусь давати оцінок, кому це вигідно, але цими питаннями повинні терміново зайнятися правоохоронці.
KV: Ви знаєте, що зараз із минулим головою РДР Миколою Стельмахом, який був затриманий з хабарем?
Володимир Гуменюк: Сам пан Стельмах на волі. Фігурує в судових справах. Його заступник Микола Титов - аналогічно. Цікаво, що після цього випадку в районній раді ми запропонували обмежити одноосібне прийняття рішень та підписання документів головою РДА. В райдержадміністрації навіть видихнули з полегшенням, адже хтось захотів також взяти на себе відповідальність.
KV: Які громади будуть створені у Баришівському районі в рамках децентралізації?
Володимир Гуменюк: Планується 2 громади - Баришівська і Березанська. З Березанською громадою була ціла епопея завдяки статусу Березані, як міста обласного значення. Зараз уже прийняли закон №5520, згідно з яким міста обалсного значення можуть об’єднуватися із селами. До Березанської громади ввійдуть 7 сільрад: Пилипчанська, Ярешківська, Лехнівська, Садівська, Недрянська, Семенівська і Яблунівська.
Після того, як утвердили цю громаду, мене навіть почали називати “розвідником” і “шпигуном”, адже моє село Лехнівка приєднується саме до Березанської громади. Але час все розставив на свої місця. Працюємо далі...
Читайте: В Киевской области появится Березанская объединенная территориальная община
Володимир Гуменюк: До Баришівської громади відходить 19 сільрад. Ми в районній раді створили зараз робочу групу, яка активізує процес, щоб у травні вийти на другий етап формування громади. Зокрема, будемо спонукати до роботи селищного голову Баришівки Олександра Вареніченка. Поки що він просто збирає негативний досвід громад і доносить його до депутатського корпусу замість того, щоб робити реальну експертну оцінку.
KV: Можна очікувати осінню виборів у Березанській об’єднаній громаді?
Володимир Гуменюк: Так, Березань уже готова до виборів. Принаймні, міський голова Володимир Тимченко дуже активно готується до них.
Я думаю, Баришівська громада не повинна відставати в цьому питанні, але успішність реформи залежить багато в чому від виконавців на місцях. Розумію, що є людський фактор, - ніхто із сільських голів не хоче прощатися з владою і стати звичайним старостою, але на все свій час. Рано чи пізно це має відбутися, і краще, щоб ніхто нікого не виносив із кабінету.
KV: Які проблеми у Баришівському районі не вирішуються роками?
Володимир Гуменюк: Одне з таких питань - це земля. Ще в 1995 році розпорядженням голови Київської облдержадміністрації було надано дозвіл на виділення 5 га для полігону твердих побутових відходів на території Коржівської сільради. Потім у 2014 році тодішнє Держземагентство виділило трьом людям (підозрюю, що це підставні персонажі) ділянки для особистого селянського господарства чітко в межах полігону. Сюди почали звозити сміття звідусіль - з Березані, Переяслав-Хмельницького. Міський голова Березані вирішив чомусь, що це “його” сміттєзвалище, адже саме село Коржі межує з містом. Договорів з КП на це сміття немає, лімітів також. Сміття незрозумілого походження постійно підпалюють, страшенний сморід розлітається по всьому району. На місце приїжджала поліція, але справа не може вирішитися шляхом складання адмінпротоколів. Єдиний шлях - це судовий процес задля скасування наказів Держземагентства 2014 року. Зараз туди просто звозять сміття, ніхто нікому вже й не платить. Зате ми постійно витрачаємо кошти району для упорядкування цих відходів, щоб вони як мінімум не виходили за межі звалища на паї.
KV: У вас отримують землю учасники антитерористичної операції?
Володимир Гуменюк: Так, у нас на обліку 181 учасник АТО. Землю отримують не лише місцеві. Є проблема з виділенням ділянок під забудову, адже генеральних планів сіл немає. Лише Селичівська сільська рада у 2016 році стала “першопрохідцем” у цьому питанні. Наздоганяють Яблунівська сільська рада , Волошнівська, Перемозька. Гостролуцька,Семенівська, Лукашівська. Решта населених пунктів не мають.
KV: На Баришівщині планується увіковічнити пам’ять вашого земляка Миколи Миколайовича Семеняки?
Володимир Гуменюк: На минулій сесії Коржівської сільської ради вирішено назвати площу в Коржах на його честь. Також вирішили за спільний кошт звести гранітний пам’ятник у Коржах. Хочемо, щоб це робилося не на кошт якогось одного бізнесмена, а спільними силами - хто скільки може. Також коли стояло питання обрання кандидатури почесного громадянина Баришівського району, одноголосно було вирішено щодо Миколи Миколайовича.
Читайте: Николай Семеняка: “Януковича выгоняли палками, Порошенко будут гнать автоматами”
KV: Що Вас спонукало прийти до влади?
Володимир Гуменюк: Мені було цікаво, чи можу я як молода людина без протеже і лобістів завдяки своїм знанням та авторитету реалізувати себе в політиці. Цікаво, наскільки я можу виправдати сподівання тих, хто мене обрав. А це - мої друзі, мої учні (я раніше працював вчителем історії). Я знаю, мої учні навіть чинили тиск на своїх батьків, щоб ті голосували за вчителя їх дітей, і це для мене дуже важливо. Після того, як я попрацював 5 років сільським головою Лехнівки і вирішив піти в районну раду, на урядову гарячу лінію надійшла “скарга” на мене з переліком моїх робіт. “Скаржник” просив не відпускати мене з села в район.
Читайте: Досье: Гуменюк Владимир Антонович
KV: Ви амбітна людина? Ким себе бачите через 20 років?
Володимир Гуменюк: Так, амбітна. Я хочу розвиватися і хочу сприяти розвитку нової України. Пам’ятаю, коли я закінчував школу, однокласники казали “слава Богу”, хоча зараз вчителі мені презентують мою анкету зі шкільних років, і там написано “Хочу бути президентом своєї країни”. Можливо, це голослівно, але чому б через 20 років у кабінетах урядовців не з’явитися новій фотографії?
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
КиевVласть
Правоохранители в Фастове задержали мужчину, который в начале марта пытался угнать маршрутку №544 в Киеве недалеко от станции метро "Дарница".
Об этом KV стало известно из сообщения главы Нацполиции Сергея Князева в Twitter.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
"Злоумышленник, угнавшего маршрутку в Киеве, полиция задержала сегодня в Фастове", - написал Князев.
Зловмисника, який викрав маршрутку в Києві, #поліція затримала сьогодні у Фастові. 29-річний мешканець Київщини звільнився за #законСавченко pic.twitter.com/dbj65RTBwQ
— Сергій Князєв (@knyazevsergii) 27 марта 2017 г.
По его словам, угонщиком маршрутки был 29-летний житель Киевской области, который недавно освободился по закону Савченко.
Напомним, 2 марта утром в Киеве на ул. Малышко, 15 у магазина АТБ вооруженный злоумышленник совершил попытку угона маршрутки № 544. Уходя от преследования, преступник открыл стрельбу, ранив полицейского. Тогда бандиту удалось уйти от погони. Злоумышленник по данным правоохранителей скрылся в частном секторе в Русановских садах.
Читайте: Угнавший маршрутку злоумышленник сначала ограбил магазин - полиция
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0007
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:20:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 3
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:20:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri, articles.text AS text, users.avatar AS image, CONCAT(users.first_name, " ", users.last_name) as author_name, users.id as author_id, users.bio as bio
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
LEFT JOIN `users` ON `users`.`id` = `articles`.`user_id`
WHERE `articles`.`id` IN('145211', '145173', '144225')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:20:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0007
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.9542
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"київщини"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:20:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"київщини"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 5160, 10
0.0195
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('55292', '47368', '2271', '55278', '55276', '55261', '46996', '55258', '55248', '46755')
1.0416
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:20:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"київщини"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)