Усе на землі починається з любові… Сонце прокидається з любов’ю й ніжно огортає своїм промінням землю, ласкаво цілує кожну травинку, розтулює очі сонним волошкам, з любові до життя заливається співом пташина, з любові до роду мостить гніздо лелека; любовно співає для своєї донечки-зірочки чи синочка-місяця мати; з любов’ю пестить своїх онуків бабуся… З любові народжується слово й пісня.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
З дитинства чуємо святі слова: Україна, Батьківщина, рідна мова, рідна земля… Хвилюють вони ніжністю, безмежністю, лагідністю й викликають у душі почуття спокою, затишку. Немає нічого святішого на благословенній Україні, ніж блакитне небо, золоті лани пшениці, співуча рідна мова. Поки є слово, пісня, перед нами є майбутнє, є надія відродитися.
У кожної з цих жінок за плечима чимале життя. Кожна віддала не один десяток років нелегкій роботі. У кожної – своя сімейна доля, свої радощі та прикрощі. Але об’єднує всіх спільне захоплення – любов до української пісні.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Коли над Лісовичами, що на Таращанщині, на півдні Київщини, дзвінкими переливами далеко у височінь злітає пісня, люди знають, що то їхні землячки – учасниці місцевого народного аматорського жіночого вокального ансамблю “Берегиня” – зібралися на репетицію. Зібралися, аби причаститися неповторною пісенною святістю.
Зазвичай репетиції відбуваються в сільському Будинку культури, в одній із кімнаток, яку обігрівають. А коли тріщать морози – туляться, де тепліше. То, бувало, на пошту біжать, а то до затишної оселі керівника ансамблю й директора Лісовицього сільського будинку культури Марії Силенко – ентузіаста народної пісні. У "Берегині" вона майже з перших днів, а колективові нині – більше як 45 років. “Посаду директора обіймаю вже більше 15 років. І хоч як би не було тяжко працювати в культурі, ніколи не скаржусь, не нарікаю, а навпаки – стараюся гуртувати навколо себе однодумців і разом із ними розвидняти світ односельців – простих і невтомних трударів, дарувати їм радість від спілкування з піснею, народним мистецтвом”, – розповідає Марія Петрівна.
Склад вокального ансамблю за цей час, звісно ж, не міг залишитися незмінним. Сьогодні в ньому співають Тетяна Лола, Марія Силенко, Олена Когут, Галина Олійник, Катерина Бутенко, Таїсія Рибченко, Галина Дахно, Євдокія Добровольська, Лідія Паламарчук, Ганна Грибенко, Галина Мельник та Галина Степаненко. Усі вони не тільки співають гарно, повноголосо, а й прекрасно грають. Кожна ж бо прийшла до ансамблю зі своїм інструментом – банячком, гребенем, пральною дошкою, рублем...
Тетяна Іванівна Лола з колективом уже більше 25-ти років. Саме в ньому черпає жінка радість, любов і наснагу, сповнюється неповторними якостями, які несе до людей. “Пісня супроводжує нас на всьому життєвому шляху: під час роботи й веселого застілля, у хвилини глибоких роздумів і нестримної радості, у поворотних моментах людської долі. Так зі мною по життю й наша “Берегиня” – щось неповторне й близьке серцю”, – зазначає Тетяна Іванівна, ентузіаст народної пісні й колишня сільський голова Лісович.
Із концертами “Берегиня” неодноразово виступала перед шанувальниками української пісні на багатьох сільських, районних, обласних святах, була учасником обласного фольклорно-етнографічного огляду-конкурсу ім. Павла Чубинського “Онуки Полянські” й виборола почесне третє місце.
Випала нагода учасникам ансамблю виступити й на головній сцені нашої держави – у Національному палаці мистецтв “Україна”. А найпам’ятнішою жінки в один голос називають поїздку на зйомки популярної телепрограми “Фольк-Мюзік”, де колектив відразу ж завоював симпатію глядачів і мав неабиякий успіх. “Своє ж відроджуємо: давнє, народне, красиве. Відроджуємо в Україні українське”, – кажуть учасниці.
Усі вони мають, окрім співу, своє захоплення: у однієї – квіти, в іншої – вишивання, у третьої – кулінарія...
– Але об’єднує нас те, що ми, звичайні українські жінки, мами, бабусі. Що ми – небайдужі натури, з перчинкою, з солодом. Будемо зранку варити борщ, порати худобу, а ввечері – бігти в сільський Будинок культури на репетицію. Узагалі, жінка завжди, що б там не було, має намагатися нести свій чарівний світ: ходою, усмішкою, піснею. Любити світ і життя, чути все живе, кожну рослинку, травинку й залишити по собі красу…
Читайте: КиевVласть запускает проект популяризации детско-юношеской журналистики
Добрі люди кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік. Так нам від Бога дано, і в тому сила ментальності українського народу. Було заборонено мову, письмо, намагалися прищепити до нашої культури те, що їй зроду-віку невластиве. Але нація збереглася. І чи не завдяки пісенному вінку, котрим заквітчана наша Україна, – єдина у світі, яка має таку багату пісенну спадщину.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Ставищанської районної ради Віктором Малашем.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Віктор Малаш: Бюджет району у 2016 році виконаний у сумі 173,8 млн гривень, що становить 104,7% до уточнених планових показників на звітну дату. Власних коштів ми мали 36,5 млн.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За I квартал 2017 року ми маємо бюджет у сумі 50,7 млн гривень, що становить 100,9% від планових показників. Власних надходжень - 7 млн гривень, це 127,6% від плану. Порівняно із аналогічним періодом минулого року ця цифра збільшилась на 3,7 млн.
Перевиконання відбулося за рахунок бонусних виплат власникам земельних паїв завдяки укладанню нових договорів оренди на паї, а також співпраці з податковими службами та керівниками підприємств та організацій, які працюють на теренах району, що дало змогу вирішити питання сплати податків.
Перевиконання бюджету - це, звісно, добре, але, враховуючи те, що медичної і освітянської державної субвенції не вистачає на утримання освіти та медицини району, ми не змогли направити ці кошти на соціальний розвиток району, адже були вимушені використати на виплату заробітної плати працівникам освітянської та медичної галузей і оплату енергоносіїв. Ставищенський район досі незабезпечений цими коштами з боку держави.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Віктор Малаш: В минулому році за рахунок співфінансування із областю ми провели заміну тепломережі у с. Іванівка та утеплили Ставищенський НВК №1. Багато населених пунктів потребують реалізації подібних проектів, над чим і працюємо спільно з депутатами Київської обласної ради.
Є велика потреба у ремонті навчальних закладів та закладів охорони здоров’я, гостра необхідність заміни вікон, дверей та систем обігріву. У 2017 році будуть реалізовані проекти з енергозбереження, а саме: заміна вікон і дверей в навчальних закладах сіл Гейсиха, Стрижавка, Бесідка, Гостра Могила та НВК №2 смт Ставище, котрі включені в програму енергозбереження (підвищення енергоефективності) Київської області на 2017-2020 роки. Також в цю програму включені дитячі садочки сіл Розкішна і Красилівка. Проекти будуть реалізовуватись за рахунок співфінансування обласного та місцевих бюджетів. На даний час вирішується питання проведення капітального ремонту (санації) поліклініки в смт Ставище та капітального ремонту (заміна вікон і дверей) Іванівського опорного навчального закладу за рахунок співфінансування з Державного фонду регіонального розвитку та місцевих бюджетів.
На території села Розкішна завершується будівництво полігону твердих побутових відходів. У минулому році область виділила на ці потреби понад 6 млн гривень, найближчим часом чекаємо ще коштів. В цьому році, завдяки включенню в програму поводження з твердими побутовими відходами у Київській області на 2017-2020 роки та виділенню коштів на придбання необхідного обладнання для роботи полігону, сподіваємось, що ми введемо даний полігон в експлуатацію в цьому році, що дасть змогу вирішити проблему утилізації твердих побутових відходів в Ставищенському районі.
На превеликий жаль, в районі немає Будинку культури. На його будівництво потрібно великі кошти, яких в бюджеті району немає. На сьогоднішній день питання розміщення районного будинку культури будемо вирішувати за рахунок приміщень санаторно-оздоровчого комплексу “Дружба”, який є комунальною власністю району.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Віктор Малаш: Так, працює. Найчастіше ми користуємося системою електронних закупівель у сфері освіти. Однак, в її роботі є неточності, інколи приходиться проводити повторно процедури, на що йде багато часу, іноді не встигаємо з цієї причини втілювати необхідні проекти. Думаю, систему слід вдосконалити.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Віктор Малаш: Кабміном в нас затверджено одну об’єднану територіальну громаду (ОТГ) - Ставищенську, із центром у смт Ставище, до неї мають увійти всі населенні пункти району.
Проте сьогодні ставлення до ОТГ у людей різне, сільські голови мають сумніви в ефективності цієї реформи. Я їхню позицію підтримую. Річ не в тім, що вони бояться втратити повноваження. Наші громади справді не налаштовані на об’єднання. Раніше всі сільські ради не були самодостатніми. Тільки нещодавно, завдячуючи бюджетній децентралізації, в районі почався процес відродження. Села проводять самостійно ремонти ФАПів, навчальних закладів, доріг, закладів культури. Вони починають жити. Я вважаю, що цей розвиток потрібно підтримати. А при створенні ОТГ у кожного села вже власних коштів не буде, вони будуть зосереджені в центрі.
Також багато складнощів виникає через те, що у нас реформи ініціюються не з нижньої ланки, а спускаються “зверху”. Їх не погоджують із місцевими громадами. Одначе, як покращити наше життя краще за інших знаємо ми самі.
Вважаю, що перш, ніж проводити реформи, потрібно розробити законодавчу базу. А в нашій державі роблять навпаки. Тому на вибори наша ОТГ у цьому році точно не піде.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Віктор Малаш: Головною проблемою нашої землі є те, що вона роздається Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області. Районна влада та органи місцевого самоврядування не мають жодного впливу на землі, які розташовані у адміністративних межах відповідних сільських рад (за межами населених пунктів).
В районі наразі назріває конфлікт стосовно земель пасовищ. Вони роздаються невідомо кому. Ми розуміємо, що люди в селі тримають худобу і виживають практично на ті кошти, які вона приносить. А в області цього не бачать.
Ось у селі Красилівка на сьогоднішній день є понад 150 голів великої рогатої худоби. За нормативами там має бути 125 га пасовищ. Після того, як більша частина земель була роздана та розібрана, залишилось 20-30 га. Така ситуація майже в кожному селі.
Неодноразово ми звертались до Головного управління Держгеокадастру Київської області, реакції - нуль. Сільські ради постійно просять передати землю в комунальну власність сільських громад. Отримують відмови. Знову ж таки, поки законодавча база не буде врегульована, питання не вирішиться.
KV: Чи є в районі проблеми із виділенням землі учасникам АТО?
Віктор Малаш: Проблема справді є, але цим питанням зайнялась постійна комісія Ставищенської районної ради з питань агропромислового комплексу та земельних відносин, тому будемо вирішувати. Якби землі були в розпорядженні в органів місцевого самоврядування, процес видачі землі був би набагато простішим.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Віктор Малаш: Поки я двома руками проти його відміни. В нас немає ринку землі. У середньому нашу землю оцінюють у тисячу доларів за 1 га. В Євросоюзі ця цифра 10-15 тис. Всі забули, як під час Другої світової війни німці наш родючий чорнозем вагонами вивозили? Чому так дешево він оцінюється сьогодні? Я вважаю, це спекуляція.
Ринок землі з'явиться тоді, коли буде проведена адекватна оцінка її вартості. Можливо, тоді мораторій варто буде відмінити. Хоча б для тих людей, котрі мають ділянки, але не мають спадкоємців.
KV: Чи є проблема із створенням госпітального округу?
Віктор Малаш: Я не бачу в державі законодавчої бази зі створення госпітального округу. Нам мають пояснити цю реформу. Хоча б поспілкуватись із головними лікарями, громадою.
Ми маємо обслуговуватись у Білоцерківському госпітальному окрузі. Наш район віддалений від Білої Церкви. Звичайно, нам кажуть, що працюватимуть машини швидкої допомоги. Знаючи стан доріг і швидких, то це просто казки.
Вже була реформа швидкої допомоги - зробили екстрену і невідкладну. Хіба в Україні вона повноцінно працює? Я вважаю, що перш, ніж проводити нову реформу, потрібно довести до кінця раніше запроваджену.
До того ж, мене дуже вразило, коли під час презентації Білоцерківського госпітального округу серед переваг реформи на перше місце ставиться ефект від економії коштів. Наприклад, щорічна економія за рахунок оптимізації, а попросту - скорочення робочих місць, має складати 98 млн гривень. Я думаю, людське життя безцінне і не вимірюється коштами.
KV: Наскільки Ставищанський район інвестиційно привабливий?
Віктор Малаш: Відомі підприємства нашого району - ТОВ “Ропа Україна”, що займається сільськогосподарською технікою, ЗАТ “Малинове”, яке спеціалізується на виробництві курячих яєць. Також - ТОВ “Насташка” та інші.
Звісно, район аграрний. Маємо добрі врожаї. Сільське господарство на сьогодні приносить один з найвагоміших внесків в розвиток економіки нашої держави та наповнення бюджету. Не останню роль відіграє ставлення держави до аграріїв. Якщо не хочуть цю сферу розвивати, то нехай хоча б не заважають робити це сільгоспвиробникам. Враховуючи ситуацію в країні та віддаленість району від обласного центру, інвестори до нас не дуже рвуться. Хоча Ставищенський район є привабливим для вкладання інвестицій і завжди готовий йти назустріч інвесторам.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Ставищенського району, але сплачують податки у місто?
Віктор Малаш: Така проблема є. Вважаю, що підприємство, яке працює на теренах району, має сплачувати податки саме йому. Впливу районна рада на цю ситуацію немає.
Це має бути вирішено законодавством України.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Віктор Малаш: Ми не маємо повноважень для вирішення цього питання. Але якщо люди звертаються, то ми намагаємось вести перемовини із перевізниками. До Києва вартість проїзду останнім часом підвищилась на 10%, але серйозних страйків в районі не було. Зрозуміло, що ціни на все ростуть. Це потрібно прийняти і усвідомити.
KV: Після підвищення мінімальної заробітної платні в районі скоротилась кількість ФОПів?
Віктор Малаш: Так, і я думаю така проблема є в усіх районах. ФОПам не вистачає коштів на сплату податків.
До того ж, я вважаю, що держава мала не просто підвищити “мінімалку”, але й забезпечити райони відповідними коштами, а не перекладати це на місцеві бюджети.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Віктор Малаш: В нас представлено сім політичних сил - “БПП “Солідарність”, “Свобода”, Аграрна партія, УКРОП, Радикальна партія Олега Ляшка, “Батьківщина” і “Громадянська позиція”.
Коли мене обрали головою районної ради, я відразу сказав депутатському корпусу, що на території району ділити немає чого, а грати в політичні ігри немає часу. Ми маємо працювати на благо жителів Ставищенщини.
Я дуже вдячний депутатам, що співпраця налагоджена і конфліктних ситуацій ніхто не створює. Звичайно, бувають дебати з тих чи інших питань. Але це нормальна практика.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між селищем і районом? За що?
Віктор Малаш: Повноваження ми не ділимо із адміністрацією, вони визначені законом. Бувають різні погляди на якісь ситуації. Але все вирішується, є діалог. Селищна і сільські ради ідуть на співпрацю та допомагають у вирішенні загальнорайонних проблем.
Я вважаю, що ми живемо у великій районній рідні. Сьогодні ти керівник ради чи адміністрації, а завтра - звичайний мешканець Ставища. У нас всі один одного знають, тому ми працюємо так, щоб не було соромно дивитись односельцям у вічі.
KV: Чи є у Ставищенському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Віктор Малаш: Так. Просили вирішити питання із землями пасовищ. Можливо, вони й не мають впливу на Держгеокадастр, але могли хоча б спробувати.
З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює, навіть з тими самими госпітальними округами. Поки не написали офіційне звернення із головами районів, ніхто й не поворухнувся. Провели слухання, але скоріше “для галочки”. Нічого вирішено не було.
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Віктор Малаш: Основна моя мета - працювати на благо громади. Ми, спільно з депутатами райради, хочемо зберегти якомога більше соціальних об’єктів та робочих місць. Особистих амбіцій не маю. Як застерігав колись Конфуцій - не дай вам Боже жити в епоху змін. Насправді із цими “реформами” стає працювати все тяжче. Та, звичайно, не потрібно здаватись. В час, відведений мені на роботу головою районної ради, буду робити все можливе для соціального, культурного і економічного розвитку громади Ставищенського району.
Нікуди звідси їхати я не збираюсь. Я не великий політик, скоріше - завзятий господарник.
Та й по життю оптиміст, тому вірю, що район буде розвиватись, не зважаючи ні на що, а рівень життя людей ставатиме кращим.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують”
Фото: stavrayrada.in.ua
КиевVласть
Український парламент рясніє обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своєму окрузі, дехто перебуває із місцевою владою на ножах, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть започаткувала серію інтерв’ю із обранцями народу, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представляє до уваги читачів розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Віталієм Гудзенком (позафракційний).
KV: Протягом своєї політичної кар’єри ви працювали у різних командах: були соратником Сергія Тигіпка в “Сильній Україні”, заступником губернатора-“регіонала” Анатолія Присяжнюка, у 2014 році зайшли в парламент від Блока Петра Порошенка. Наскільки Ви самостійний політик?
Віталій Гудзенко: Я вже на тому етапі політичної кар’єри, коли можу сміливо стверждувати: політика - це тотальний бруд. Щоправда, у ньому є багато позитивних моментів. “Сильна Україна”, яку я колись очолював на Київщині, асоціюється зазвичай зі злиттям з Партією регіонів. Коли нас у 2012 партія “кинула”, я в ПР не вступив, але зберіг хороші стосунки з людьми, яких свого часу об’єднував навколо “Сильної України”. Тоді навіть створив наш внутрішній бізнес-клуб. Ми й досі спілкуємося.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Працював кілька місяців заступником Анатолія Присяжнюка з аграрного сектору. Багато речей у роботі з ним мені навіть подобалися, зокрема, практично всі проблемні питання вирішувалися миттєво. А в цілому почував себе людиною для “галочки”. На закриті засідання ніхто мене не пускав, в ПР ніхто ніколи не любив, особливо після виборів у 2012 році, коли я балотувався проти Сергія Кацуби. Взагалі, був опонентом всієї команди - як Кацуби, так і самого Присяжнюка та Юрія Бойко особисто.
А з фракції БПП, незважаючи на підтримку президентської партії на виборах у 2014 році, вийшов одразу після прийняття Радою адміністративно-територіальної реформи.
KV: Ви не прихильник децентралізації?
Віталій Гудзенко: Я один із всієї фракції під час прийняття відповідного закону голосував червоною кнопкою, а на другий день написав заяву про вихід. Як я можу ставитися до цього позитивно, якщо вона відбувається не з користю для моїх виборців? Мета децентралізації, наприклад, у Білоцерківському районі, - приєднати довколишні села до Білої Церкви. І річ не тільки конкретно в цьому випадку.
Коли приймався Закон, я запитував на засіданні Кабміну про те, чи може об’єднання громад бути примусовим, якщо воно не стане добровільним. І він тоді на всю країну відповів - так. Якщо села не захочуть це робити самостійно, їх доведеться примусити. А для чого примусити? Децентралізація робиться для того, щоб який-небудь багатий політик став у себе в громаді “царем”. І хіба виграє від цього село? Більшість завжди буде у міста, і фінансування, відповідно, буде зосереджене здебільшого у місті.
Я не кажу, що не треба об’єднувати села. Коли у сільських школах по 3 учні і 18 вчителів - це ненормально. І така ситуація потребує втручання. Такі села треба навіть примусово об’єднувати в громади, не забираючи у них їхні права, сільські ради і т.д. Але приєднувати, наприклад, Фурси чи Шкарівку до Білої Церкви - нерозумно.
KV: Громада на чолі з Білою Церквою, на вашу думку, не буде ефективною?
Віталій Гудзенко: Ні, абсолютно. І я буду робити все, щоб вона не була створена, хоча вся районна влада і народні депутати виступають за її створення.
KV: Хіба? Ваш колега-“свободівець” Олександр Марченко взагалі проти будь-яких об’єднань в такому вигляді, як передбачено нинішнім законодавством.
Віталій Гудзенко: Він так тільки говорить на публіку, бо він зі “Свободи”. Але його округ - це місто. І він відстоює інтереси міста.
KV: Виходить, що в селах подекуди виступають категорично проти адмінтерреформи, щоб зберегти власний вплив у громаді і якісь політичні важелі?
Віталій Гудзенко: Я б не був таким категоричним щодо збереження впливу. Знаю купу хороших прикладів коли сільський голова займається проблемами кожного жителя свого села. Навіть їздить у Білу Церкву за конкретними проханнями селян. А щодо важелів, вже не раз було сказано - все вкрадене до нас.
KV: Яка проблема на вашому окрузі, окрім питань децентралізації, потребує особливої уваги?
Віталій Гудзенко: Найбільш проблемне - це цукровий завод в Узині. Я зробив дуже багато депутатських запитів та звернень щодо припинення діяльності цього підприємства, але не як цукрового заводу, а як виробника біоетанолу. Через це виробництво від жахливого смороду страждає близько 30 тисяч населення, яке проживає навколо Узина.
Відразу після свого обрання я зустрівся із власником, і ми домовилися про те, що протягом шести місяців я його чіпати не буду (і це не погроза, а звичайна людська угода). Він же зобов’язаний за цей час зробити фільтрацію на заводі. Закривати його просто так не можна, бо там робочі місця, але привести у відповідність екологічним нормам - цілком. І справді викидів стало десь на 50% менше, хоча на заводі працюють саме тоді, коли прохолодна погода, щоб це менше відчувалося. Зараз потеплішало, і сморід відновився.
Свого часу я викликав туди абсолютно всі інспекції, всі правоохоронні структури, але безрезультатно. Це таке підприємство, на якому водяться дуже великі кошти, які вирішують навіть те, що у заводу на виробництво біоетанолу немає ліцензії.
KV: Ви натякаєте на корупційні зв’язки між бізнесом та силовиками?
Віталій Гудзенко: Саме так. Не буду конкретизувати, про кого йде мова і про які конкретно відомства, але мені здається, що так і є. На заводі багато проблем, які чомусь роками не вирішуються.
KV: Ваше ставлення до мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення.
Віталій Гудзенко: Я проти зняття мораторію, хоча це питання також неоднозначне. Не стверджую, що землю взагалі не треба продавати, але зараз цього робити не варто, бо її всі намагатимуться купити якомога дешевше. Державну землю, якої у нас дуже багато, і за яку зараз ніхто не платить податок, будуть намагатися купити взагалі за 1 гривню. А у нас такої землі лише в Міністерстві АПК близько мільйона гектарів. І дуже багато землі “гуляє”, хоча перебуває в оренді. Я це пам’ятаю ще з часів роботи в адміністрації. Так не повинно бути, земля не повинна стояти без діла. Крадіжка землі часто починається з того, що земля довго не використовується. Дали землю? Використовуйте її. Якщо дали для будівництва - будуйте одразу, не треба чекати чогось. Дали для сільського господарства? Вирощуте на ній щось. Орна земля? Паши на ній, саджай щось. Не будуєте і не вирощуєте на земельній ділянці нічого кілька років? До побачення. Земля не повинна заростати бур’янами, їй кожного дня потрібен господар. А такої у нас на Київщині дуже багато, це видно неозброєним оком. І я вже вніс для розгляду відповідний законопроект.
KV: Чи відомі вам випадки укладання так званих договорів “першої ночі” між аграріями та селянами? Така практика діяльності агрогіганта “Кернел”обговорюється в Обухівському районі. Це взагалі законно?
Віталій Гудзенко: Так, іншими словами це називається “шахматка”, коли украдається договір з пайовиком в центрі всього масиву.
Закон не забороняє, тому можна говорити, що це законно, хоча цей поодинокий пай буде потім як більмо на оці. І вирішити цю ситуацію може лише дозвіл оформляти договори оренди на певну кількість років в межах одного земельного масиву.
Але, гадаю, ще більшу проблему складають одноосібники, які забрали землю і не обробляють її, а здають якомусь фермеру і отримують за свою ділянку плату “кешем”. Податки не платять, ніякі соціальні проекти не реалізовують. У мене на окрузі таких дуже багато. Є фермери, які ніколи навіть банку фарби на школу не дадуть. Моя воля, я б у таких відбирав землю без обговорень. І взагалі краще б замість податків на аграріїв “повісили” всю інфраструктуру сіл. Не розумію, чому аграрії не можуть офіційно брати участь у розвитку інфраструктури села і при цьому не платити податок, який все одно потім краде вся вертикаль влади. Зі свого досвіду можу запевнити, що як тільки у селі є якась проблема, люди йдуть до “батька”, до місцевого аграрія. До соціально безвідповідальних фермерів ніхто не ходить. Вони подекуди ведуть себе так, ніби це не їхня країна… Як і деякі депутати, загалом.
KV: Які проблеми у Київській області не вирішуються роками?
Віталій Гудзенко: Проблеми з головами адміністрацій. Деякі з голів РДА взагалі не розуміють середовище, у якому їм доручив працювати Президент. У мене на окрузі я до таких можу віднести голову Володарської РДА (Сергій Табалюк, - KV). У нас немає жодних відносин,- ми лише один раз бачилися. Що це за людина, я також не знаю. Знаю, що з колишніх прокурорів. Він позвільняв з адміністрації людей, які якісно працюють, і яких у інші райони позабирали “з руками і з ногами”.
Крім того, минулого року на райони з мого округу перепало близько 37 млн гривень на реалізацію інфраструктурних проектів. Коли я зателефонував у РДА і запитав, на який проект будуть спрямовані кошти, голова РДА розсердився, мовляв, “хто такий Гудзенко, це не його кошти”.
KV: І він, загалом, правий. В компетенцію народного депутата України входять лише законодавчі ініціативи.
Віталій Гудзенко: Так, кошти не мої, але якщо я маю таку можливість, мені хотілося б лобіювати (хоча не люблю це слово) інтереси свого округу. Так склалося, що інфраструктура на округах розвивається саме там, де виділення коштів на той чи інший об’єкт просуває народний обранець.
Більше того, якщо береш на себе таку відповідальність - займатися розвитком округу, то треба займатися не тільки лобіюванням виділення коштів, але й контролем витрат. І доводити треба все до кінця.
Наприклад, уже багато років триває будівництво звалища у Ставищі. Кожного року виділялася певна сума на цей проект, і цьогоріч залишилося буквально 10-15% робіт. Якщо це не закінчити вже, то дуже багато роботи і коштів будуть витрачені безрезультатно.
А ще після того, як ремонтували будинок культури і військкомат в Тетієві, я ходив і перевіряв виконані роботи (добре, що розбираюся трохи в цьому). Після мене там ходила ще й прокуратура… Або, наприклад, на мою рідну школу в селі Іванівка ще минулого року було виділено кошти, і районна адміністрація, поки перекидала їх із рахунку на рахунок, встигла, мабуть, на цьому добряче вкрасти. Плюс до того, коли там нещодавно встановлювали двері, також вкрали на тому близько 10 тисяч гривень. І тут також розбирається прокуратура. Тим паче, уже в липні очікується нове надходження на цю школу.
Але я не берусь казати, хто конкретно є фігурантами у цих справах, - чи рада, чи адміністрація. Там взагалі зараз бардак. Кожен новий голова райдержадміністрації з часом показує, з якою метою прийшов до влади.
KV: Гаразд, якщо проблема в конкретному керівникові, то хто повинен вирішити цю проблему?
Віталій Гудзенко: Президент, який підписує укази про призначення. Це - його відповідальність, і ніякої демократії тут не має бути, лише пряма вертикаль влади: Президент призначає губернатора, губернатор - голів РДА. І як тільки у того чи іншого голови РДА чи губернатора “вилізло” щось нечисте - миттєво звільняти! Тому Президентові в областях потрібні саме його люди.
У Таращі цілий рік не було голови РДА - хіба це нормально? І чи нормально те, що у Ставищі голова РДА - особистий друг Володимира Сівковича (народний депутат 4-6 скликань ВР, - KV)? Конкурси на голову РДА, кажете? Які там конкурси! Ця вся гра відбувається лише для того, щоб крісло зайняла конкретна людина, яка виконує чужі побажання. Те саме з головою обласної адміністрації. Ми всі прекрасно розуміємо, що це - політична домовленість, про яку немає сенсу говорити на диктофон. І взагалі, всі ці конкурси з відбору губернатора, судді та прокурора - повна дурня. Чому їх пошуками повинні займатися якісь організації? А надто - політичні.
Я дуже жалкую, що свого часу зголосився брати участь у роботі конкурсної комісії з відбору прокурорів Харківської області. Тільки штани дарма там протирав кілька місяців замість того, щоб виконувати свою безпосередню роботу. Тим паче, там і вибирати не було з кого. Приходили одні тільки старі прокурори з величезним корупційним шлейфом. Багаті люди, хоча за наших обласних прокурорів не багатші.
KV: Чи може бути продуктивною робота адміністрації в нинішньому її складі?
Віталій Гудзенко: Навряд чи. Це просто оновлена система політичних домовленостей. Будуть прийматися якісь рішення, автоматично перенаправлятися гроші, але навряд чи з цього вийде щось добре. Починати треба з простих речей, а ці всі інновації з демократією - це “фількіна грамота”.
KV: Ваш син балотувався на минулих місцевих виборах у Київській області, брав участь у столичній “мажоритарці” у 2014 році. Ви бачите його у політиці?
Віталій Гудзенко: Коли він ішов на вибори, я йому зразу сказав: не лізь у ту політику! Там один бруд. І грошей я не дам, і за руку водити не буду. Але в 2015 році він у себе на окрузі переміг із солідним відривом, хоча завдяки дурнуватій виборчій системі так і не потрапив у обласну раду. На тому окрузі взагалі тепер немає “мажоритарника”.
Зараз він - мій помічник на громадських засадах. Хоча він бачить, що я політикою не задоволений, і сам від того трохи “здувається”. Бо поки займався бізнесом, почував себе зовсім інакше. Але справа не в тому. Ця країна дала мені можливість добре заробити чесним шляхом, тому прийшов час і віддавати.
Мені приємно, коли я зараз, наприклад, на сесії, а моя рідна людина працює з людьми на окрузі. Думаєте, то так легко - знайти нормального помічника? Всі хочуть мати роботу, а реально працювати не хоче ніхто. Прийшли, попонтувалися і пішли… Вже скільки в мене їх було - не порахуєш! Прийшла, наприклад, одна двометрова по рекомендації колег, а нормально нічого зробити не може. Був час, у мене помічником на громадських засадах був нинішній голова Білоцерківської районної ради Віталій Гринчук, - я від його роботи відмовився. Тож зараз оцих всіх помічників розганяю потихеньку...
KV: Чи готується нині Київська область до виборів під якийсь конкретний політичний проект?
Віталій Гудзенко: Політичний процес не зупиняється ніколи. Якщо я “мажоритарник” і виграв вибори (чи навіть програв) сьогодні, то вже завтра я їду в село в гості до доярок. Бо я - “мажоритарник”. Цей процес постійний.
Чи готується зараз Київщина до виборів? Так. Під який проект? Я не знаю. Навіть нема в кого запитати, бо я з високопоставленими олігархами, в тому числі з головами партій, не спілкуюся.
KV: Чи актуальна сьогодні у Київській області проблема кланів? Чи можна її подолати і яким чином?
Віталій Гудзенко: Звичайно, актуальна. І винна у всьому гречка. Винні люди. Винні ви особисто. Хочете подолати - ідіть в депутати і долайте. В мене була улюблена робота, яку я покинув заради цього гадюшника, де нових депутатів аби 25% набралось… А Київщина справді заживе інакше, коли депутатами стануть наші діти. Було б бажання!
Читайте:
Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
Олександр Марченко: “Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі”
Руслан Сольвар: “Жодного стосунку до сім`ї Януковича я не маю”
Александр Онищенко: Губернатор Горган выполняет свою задачу - давить на глав районов
Віктор Романюк: “Сидиш собі, бамбук куриш, а потім ще й жалієшся на державу”
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Миронівської районної ради Валентиною Усик.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Валентина Усик: Миронівський район є одним із самодостатніх у Київській області. Власних доходів за 2016 рік до районного бюджету надійшло у сумі 94,8 млн гривень, що більше плану на 13,8 млн.
У порівнянні з відповідним періодом минулого року надходження до районного бюджету власних доходів збільшилось на 29,9 млн гривень. Це відбулося за рахунок змін, які були вжиті до бюджетного та податкового законодавства, а також нарощування темпів виробництва промисловості та аграрного сектору економіки району.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За І квартал 2017 року власних і закріплених доходів до районного бюджету надійшло у сумі 24,8 млн гривень при плані 17 млн гривень виконання становить 145,7%, що більше плану на 7,8 млн гривень, в порівнянні з відповідним періодом минулого року власні доходи збільшились на 9,3 млн гривень.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Миронівщини, але сплачують податки у місто?
Валентина Усик: Довго боролися із заправками, вони всі реєструються у місті Києві та інших обласних центрах. Та зараз не думаю, що хоч одне підприємство в нас знайдеться, яке б не сплачувало податки до місцевих бюджетів. Я працювала багато років над цією проблемою, тому зараз вона вирішена.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Валентина Усик: Наявність власних залишків коштів дозволяє вкладати їх у розвиток соціальної інфраструктури району, це перш за все охорона здоров’я, освіта, культура, спорт та програми по соціальному захисту населення Миронівщини. Основними з яких є: Програма “Турбота”, Програма “Місцевих стимулів”, “Оздоровлення та відпочинку дітей”, “Цукровий діабет”, Програма будівництва, реконструкції та ремонту інфраструктури району, Програма “Сільські дороги”, “Зовнішнє освітлення”, “Благоустрій” та інші.
В цому році плануємо запустити в експлуатацію два дошкільні заклади, на які виділено 2 млн гривень районного бюджету, що дасть можливість стовідсотково забезпечити дітей дошкільного віку, понад 5 млн гривеньвиділено на ремонти сільських доріг, 1 млн гривень виділено з районного бюджету на придбання інсулінів, 682 тис. гривень виділено на безкоштовне отримання ліків орхофанних хворих та інвалідів групи “А”, понад 2,5 млн виділено коштів на придбання сучасного хірургічного та діагностичного обладнання для центральної районної лікарні та сільських амбулаторій сімейного типу.
Відповідно до Плану модернізації закладів освіти району в 2016 році створено опорну школу в с. Потоки, на яку з районного бюджету виділено кошти для проведення капітального ремонту на суму понад 2 млн гривень. В 2017 році передбачається виділити на дану школу ще 1,2 млн. Також буде створено ще одну опорону школу в с. Карапиші.
Хочу відзначити, що всі діти, які ходять до дошкільних закладів харчуються безкоштовно за рахунок районного бюджету, а також діти 1-4 класів усіх шкіл району та діти всіх усіх учасників АТО.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Валентина Усик: Програма у районі працює ще з дня її затвердження. Не можу сказати, що з нею є серйозні проблеми. Але трохи забагато часу займає створення, подача, перевірка документів. Було б чудово, якби уряд, який приймав програму, передивився ці терміни. А в цілому це дуже хороша програма.
KV: Миронівщина - це привабливий для інвесторів район?
Валентина Усик: В нас розроблена програма з залучення інвестицій. Але на жаль ситуація в країні та недостатня врегульованість земельного ринку цьому не сприяють. Хотілося б більше інвесторів, які б створювали робочі місця. З цим у районі справді є проблема.
Через збільшення мінімалки в нас закрились близько 300 ФОПів. Вони просто не в змозі платити податки, а це відповідно робочі місця.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Валентина Усик: Звичайно, ми над цим питанням працюємо. Хочемо, щоб в районі було хоча б три ОТГ: Миронівська, Карапишівська та Потіцька. Однак, усі села в нас мають власний потужний бюджет, тому деякі проти об’єднання. Кажуть, що їм краще жити окремо і вони будуть створювати свої ОТГ. Але по одному селу в громаді - це неможливо.
Та й взагалі, більшість наших людей не в захваті від проведення децентралізації. Можливо, якщо держава прийме закон про децентралізацію та зміни до Конституції, тоді стане чітко видно призначення реформи. Багато реформ було проведено, які не дали результатів, тому люди так налаштовані. Я думаю для початку влада має вивчити показники економіки, освіти, медицини кожного населеного пункту, а потім приймати рішення.
Взагалі на цьому рівні є багато питань, тому поки про вибори в Миронівському районі говорити зарано.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Валентина Усик: Є проблема із використанням земель запасу. У 2002 році їх розділили, і ті, що залишились за межами населених пунктів, стали державною власністю. Ними почали розпоряджатися районні державні адміністрації і конкретно кожна територіальна громада села, на території якого розташована земельна ділянка.
Урядом у 2008 році прийнято рішення щодо проведення земельних аукціонів для продажу земельних ділянок або надання права на їх оренду. Рішенням Конституційного суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення у 2008 році земельних аукціонів”.
Найстрашніше відбулося у 2012 році, коли повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів були передані Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам. На сьогодні це Держгеокадастр.
Через всі ці події сьогодні землі продовжують розкрадатися. На торгах їх отримують ті, хто має більше грошей. Всі пасовища, всі сіножаті віддаються людям не з району. Я розумію, що є інвестиції, але завжди перевагу надавали місцевому сільгоспвиробнику. В нього хоча б є відповідальність перед своїми людьми. Зараз відбувається земельний хаос.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Валентина Усик: Вважаю,що питання продажу землі є не на часі. Для продажу сільськогосподарських земель необхідне прийняття низки нормативних актів на державному рівні. В нас закони взагалі не захищають вітчизняного виробника. Тому сьогодні відмінити мораторій - це поставити крапку на житті селян.
KV: Охарактеризуйте розвиток промисловості у Миронівському районі.
Валентина Усик: Миронівщина - це промислово-аграрний район. Ці сфери в нас розвинуті майже на одному рівні. В нас дуже потужна промисловість, це перш за все підприємства ПрАТ “Миронівських хлібопродукт”, завод по виготовленню круп та комбікормів, м’ясоперобний завод “Легко” та українсько-американське підприємство “Київ-Атлантик”.
Якщо порівнювати рівень промислового виробництва на душу населення в Київській області, то нас обігнав тільки Києво-Святошинський район. У аграрній сфері маємо доволі високі показники в рослинництві та тваринництві, стовідсотковий рівень розораності усіх сільськогосподарських угідь. У цій галузі народного господарства району перш за все слід відзначити агрофірму “Агросвіт” у с. Карапиші.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Валентина Усик: На минулій сесії ми виділили 900 тис. гривень на компенсацію перевізникам. Хоча ці кошти мала виділити держава. Всі категорії пільговиків ми забезпечити не можемо, в першу чергу це - чорнобильці I та II категорій і воїни АТО.
Звичайно, люди незадоволені підвищенням вартості проїзду. Районна рада не може вплинути на ситуацію. Іноді звертаються пільговики, то ми їм виписуємо безкоштовні проїзні. Хоча таким чином ситуація не вирішиться.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Валентина Усик: В нас не дуже багато політичних сил, найбільше представлена Радикальна партія Олега Ляшка - 12 депутатів, “БПП “Солідарність” - 9 депутатів, “Батькивщина”, - 5 депутатів. Також представлені партії УКРОП, “Свобода” і “Воля”. Серйозних протистоянь в нас не відбувається. Депутатський корпус дуже потужний, 90% - це керівники великих підприємств, люди із політичним досвідом.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Валентина Усик: В нас дуже тісна співпраця з районною адміністрацією. На початку роботи були непорозуміння, поки не звикли один до одного. Зараз все вирішено, повноваження не ділимо. Із містом так само. В нас дуже великий фронт роботи, тому часу на сварки немає.
KV: Чи є у Миронівському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Валентина Усик: У 2014 році був сформований Миронівський адміністративний округ. Була створена у Миронівці об’єднана податкова служба, санітарна служба, мала бути ветеринарна та дорожня служба. Через рік не було в місті нічого, служби перевели в інші, набагато слабші райони. Я не розумію чому, адже в нас потужна економіка, ми маємо змогу забезпечувати ці служби.
Скільки разів ми писали до КОДА, все марно. Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують.
Читайте: Досье: Усик Валентина Сергеевна
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Валентина Усик: Голова Миронівської районної ради - це не старт моєї політичної кар'єри. Раніше я працювала головою Переяслав-Хмельницької райради, потім головою райдержадміністрації. Була також головою Миронівської райдержадміністрації.
Я не кар’єристка. Але люблю свою роботу. Мені подобається спонукати сільські громади до змін, вдихати життя в район. Зараз я хочу закінчити почате, покращити рівень життя людей. Якщо встигну реалізувати задумане, то можливо це буде моя остання каденція на виборчій посаді.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся”
Фото предоставлено Мироновским районным советом
КиевVласть
Голова громадського руху “Рух територіальних громад” Олександр Тигов привітав українок, жительок Київщини, мешканок Києво-Святошинського району з Днем Матері.
Про це KV повідомили в прес-службі громадського діяча.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Дорогі, шановні жінки, любі наші матері! Кожна друга неділя квітучого травня в українських родинах славиться вшануванням Матері. То ж давайте привітаємо ту, котра подарувала нам життя, несла свою колискову ніжність і ласку в дитинстві та просить для нас щасливої долі у щирих щоденних молитвах. І ще раз повторюсь, дорогі, шановні жінки, любі наші матері, прийміть найщиріші вітання з нагоди цього святого дня. Нехай Ваша праця і старання будуть завжди оцінені. Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість! Поваги Вам і шани від людей, а від Всевишнього – благословення!
Голова ГО "Рух територіальних громад", Олександр Тигов
Читайте: Общественники призывают Порошенко спасти Киевщину от коррупционного хаоса
Фото: Фейсбук Олександра Тигова
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Бородянської районної ради Георгієм Єрко.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Георгій Єрко: Бюджет за I квартал 2017 року склав 94 млн гривень. Минулого року за цей період ми мали 92 млн. Таким чином, сума перевиконання склала 2 млн.
Більша частина районного бюджету - це податки з доходів фізичних осіб. Приріст відбувся за рахунок збільшення мінімальної заробітної плати.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Бородянщини, але сплачують податки у місто?
Георгій Єрко: Так, в нас є близько п'яти таких підприємств. У цьому питанні є розбалансованість на законодавчому рівні - закон про місцеве самоврядування говорить, що будь-яке підприємство, розташоване на території села чи селища, має платити податки до місцевого бюджету. Податковий кодекс каже - за місцем реєстрації.
Звичайно, підприємствам зручніше сплачувати усі податки в одне місце. До того ж, їх пресує податкова, тому тут вибір очевидний. Ми писали неодноразово листи до цих компаній з проханням перереєстрації, але марно.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Георгій Єрко: Мені приємно відзначити, що однією з перших утворених обєднаних громад на Київщині є громада нашого району - Пісківська, до її складу увійшло селище Пісківка, село Мигалки та Раска. Вони розташовані на відстані 30 кілометрів від Бородянки, тому, задля можливості отримання більш оперативного надання послуг, вирішили існувати окремо. Також мають достатній економічний потенціал для забезпечення життєдіяльності - на території ОТГ розташований ДП “Тетерівський лісгосп”, один із найпотужніших не тільки в області, але й в Україні, також там є Пісківський завод скловиробів та вузлова станція. З початку 2017 року вони живуть за своїми фінансовими статками.
Взагалі в районі питання децентралізації дуже спірне. Спочатку мали створити одну Бородянську ОТГ з центром у Бородянці, до якої ввійшли б усі села. Далі виникли думки щодо створення й інших громад: на базі села Микуличі, селища Немішаєво та Клавдієво. Селища Лубянка та Блиставиця прийняли рішення щодо утворення однієї ОТГ спільно з містом Буча та селищем Гостомель.
Мені зрозуміло одне: громада має бути спроможною, а спроможність полягає в людях, територіях та можливостях. Виходячи саме з цього розумію перспективи формування майбутньої Бородянської ОТГ. Взагалі я вважаю, що процес децентралізації затягнувся. Потрібно було за рік провести роз'яснювальні роботи, провести слухання, врахувати думки мешканців, створити громади, затвердити їх аби з 2017 року люди жили б вже за іншими правилами, а головне: отримували більш якісну послугу.
Маю надію, що Бородянський селищний голова попрацює і збере усі документи, для оголошення нової ОТГ Київщини з тими населеними пунктами, які вже остаточно визначилися щодо обєднання. А Бородянська районна рада сприятиме цьому.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Георгій Єрко: В нас спільно з селищними та сільськими радами району (Немішаєве, Нова Гребля, Дружня, Бородянка, Пилиповичі, Бабинці та інші) розроблена програма з будівництва та ремонту вулиць, ремонту дитячих садочків, спортивних закладів.
Так, у селі Дружня планується завершити будівництво дитячого садочку і розпочати ремонт школи. В цьому році школа святкує 50-ти річчя, тому оперативно потрібно провести заміну вікон, заходи з утеплення, ремонт фасаду та даху. В селищі Бородянка ремонт спортзалу школи.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Георгій Єрко: Так, проекти були подані. Враховуючи тісну співпрацю із Київоблдержадміністрацією, депутатами Київської обласної ради думаю, вдасться отримати співфінансування, адже розвиток інфраструктури - нові можливості до залучення інвестицій.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Георгій Єрко: Працює. При закупівлі деяких матеріалів та товарів відчувається непогана економія. Якщо користуватись системою електронних закупівель правильно та чесно, то вона доволі корисна.
KV: Чи є в районі земельні скандали?
Георгій Єрко: Є питання з землею, яка “виділена” під сміттєзвалище у селі Залісся. Фактично його територія складає 3 га, а займає воно 18 га. До того ж, екологічний стан села значно погіршується.
KV: Чи є у районі земля, яка не обробляється?
Георгій Єрко: Майже вся земля обробляється - це близько 22 тис. га. Та, на жаль, в нас чорноземи не такі родючі, як, наприклад, на Полтавщині. Тому інвестори землею не дуже цікавляться.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Георгій Єрко: Я вважаю, що не бажано його відміняти. Та з іншого боку, якщо люди хочуть продати землю, то вони все одно це зроблять.
Найважливіше у цьому питанні - щоб наші люди могли конкурувати з іноземцями у випадку дозволу продажу землі. Це потрібно затвердити на рівні закону.
KV: Бородянщина - це аграрний район? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Георгій Єрко: В нас працюють і промисловість, і аграрна сфера майже на одному рівні. Раніше промисловості було більше: останнім часом з території району зникло 8 таких підприємств. Стало невигідно працювати, вони закрились.
KV: Бородянський район привабливий для інвесторів?
Георгій Єрко: У сфері промисловості доволі привабливий. Бородянська районна рада сприяє створенню нових робочих місць, згідно розробленої інвестиційної мапи, маємо чимало пропозицій, звісно, деякі голови сільських рад займаються пошуками інвесторів самотужки: зокрема будівництво лакофарбового заводу в одному із селищ, будівництво нафтопереробного заводу. Інвестори бажають будуватися, проте, в основі має бути екологічна безпека населеного пункту, тож вивчаємо питання з боку нормативів.
Хочу відзначити наступний інвестиційний проект, що вже на етапі імплементації забезпечує надходження до бюджету і є екологічно безпечним: на території Майданівської сільської ради буде викуплено 80 га землі, інвестор там побудує теплиці, сад і буде вирощувати ягоду, заморожувати її і доставляти по Україні. Там планується створити 100 робочих місць, на час урожаю - 400-500.
Також заходить інвестор у село Бабинці, буде вирощувати полуницю. Там менша територія - 15 га.
KV: Чи є проблеми зі створенням госпітального округу?
Георгій Єрко: Створити госпітальний округ - означає випрацювати механізм, певний алгоритм взаємовідносин. Наш госпітальний округ охоплює великі райони та міста: до нього входять Поліський, Іванківський, Вишгородський, Бородянський райони, міста Буча та Ірпінь. Цей округ має обслуговувати близько 300 тис. населення і працювати за рахунок державного фінансування. На території нашої лікарні є місце для будівництва нових корпусів, а інфраструктура району доволі розвинута.
Тож, звичайно, нам необхідно клопотати щодо оснащення лікарні необхідним обладнанням, забезпечити перехід на більш якісний рівень обслуговування. Також обов'язково необхідно врахувати при формуванні бюджетів на госпітальний округ кількість жителів дачних масивів, які обслуговуються в межах нашого округу.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Георгій Єрко: На жаль, районна рада не має повноважень, щоб вплинути на ситуацію. Хоча я вважаю, що на ціноутворення мають впливати ті населені пункти, люди яких в основному і платять кошти на цих маршрутах. Поки ми можемо тільки писати листи до КОДА та перевізникам.
Звичайно, люди не задоволені підвищенням проїзду, але страйків в нас немає. Раніше до Києва можна було доїхати за 25 гривень, зараз - за 30. Особливо незручно це тим, хто кожного дня їздить до столиці на роботу.
KV: Чи є у Бородянському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні?
Георгій Єрко: На щастя, із цим проблем ніколи не було. Нас там чують, бачать і допомагають.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Георгій Єрко: Стабільність є. В нас представлено 10 політичних сил, стараємось знаходити консенсус в будь-якому питанні. Завжди так було, є і буде - політсила одна - Бородянський район.
KV: Чи є конфлікти між РДА і радою? Між містом і районом?
Георгій Єрко: Із РДА ми живемо фактично в одному будинку, тому взаємопорозуміння налагоджено. Повноваження не ділимо, все визначено законом. Я вважаю, що разом можна зробити більше, ніж поодинці. Тому із містом ми теж не сваримось, підтримуємо один одного.
KV: ЗМІ пишуть, що найвпливовіші люди Бородянського району, справжні “три кити” влади, це - ви, нардеп Ярослав Москаленко та депутат Київської облради Галина Єрко. Чи справді це так?
Георгій Єрко: Я 30 років працював у будівельній компанії, робив по всьому району дороги, підтримував молодь у всіх починаннях, спорт, культуру. Мене знають на Бородянщині, тому люди довірили мені владу. Я трохи більше року на посаді, як я можу “тримати” район? Тут ніхто узурпацією не займається.
А Ярослав Москаленко дуже багато робить для району. І якщо взяти все, що він зробив за останні роки тільки для нас, то навіть половину з того не зробили усі депутати Верховної Ради, які колись представляли Бородянщину. А моя донька Галина стала його помічницею після того, як він побачив її в роботі. Вона справді допомагає Бородянському району, бо це - її рідний край. Як депутат реалізує чимало проектів. Тому такі історії - не більше, ніж плітки.
Читайте: Досье: Ерко Георгий Николаевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Георгій Єрко: Трохи більше року я працював головою Бородянської районної адміністрації. Потім став головою ради. Люди попросили, а я бачив, що можу бути їм корисний.
Я не розглядаю цю посаду, як старт політичної кар’єри. Депутатом обласної ради я вже був, повернуся у Бородянський район. Тут живуть мої діти та внуки, тому і я тут. Створити можливості для розвитку молодого покоління на рідній землі - ось основна задача.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл”
Фото: KV
КиевVласть
Голова громадського руху “Рух територіальних громад” Олександр Тигов привітав українців, жителів Київщини, мешканців Києво-Святошинського району з Днем Великої Перемоги та Міжнародним днем пам’яті й примирення, які святкуються 8 і 9 травня.
Про це KV повідомили в прес-службі громадського діяча.
“9 травня, минає 72 роки, коли скінчилася Друга Світова війна. Низький уклін та шана мужнім ветеранам, учасникам бойових дій, трудівникам тилу, солдатським вдовам. Прийміть щирі вітання з Днем Великої Перемоги та Міжнародним днем пам’яті й примирення. У цей день ми знову повертаємося до незабутнього травня 1945 року аби з глибокою повагою згадати тих, хто виборов нашу свободу у страшному поєдинку з фашистськими загарбниками”, - відмітив Тигов.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
За його словами, Друга світова війна стала трагедією та гуманітарною катастрофою, яка коштувала життя мільйонів людей, завдала непоправних втрат людській цивілізації та культурі.
“Самовіддано працювали та здобували перемогу й наші герої – Києво-Святошинці. У роки війни наші земляки воювали на різних фронтах та були удостоєні найвищих нагород. У битвах із німецькими фашистами під час Другої світової 8 жителів Києво-Святошинського району стали Героями, тисячі полягли… Свята пам’ять про Велику Вітчизняну війну залишається з нами як високий зразок мужності, сили духу, самопожертви, тяжкої ратної праці, а водночас вічної скорботи за тими, хто віддав життя за свободу Вітчизни. Тому для нас, нащадків і спадкоємців солдатів Великої Перемоги, найвищим законом буття є вірність їх священній справі і нетлінній пам’яті, довічна синівська шана і повага. Тож бажаю всім Вам міцного здоров’я, довголіття, сімейного благополуччя, бадьорості та віри у світле майбутнє нашої Батьківщини, а, головне, миру та злагоди! Пам’ятаємо! Шануємо! Це – наша Перемога! Слава Україні!” - резюмував лідер ОО “Рух територіальних громад”.
Читайте: “Рух территориальных громад” активизировал спортивные инициативы для детей и взрослых
фото: сторінка Олександра Тигова в facebook
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Білоцерківської районної ради Віталієм Гринчуком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого?
Віталій Гринчук: Зведений бюджет 2016 року склав 600 млн гривень. Дохідна частина бюджету мала суттєве перевиконання - 68%. На кінець року ми мали вільного залишку 22 млн гривень на загальному фонді та 2,7 млн на спецфонді. Такого перевиконання історія району не пам'ятає.
Перевиконання бюджету дало змогу вирішити питання із нестачею субвенцій на освіту і медицину. Тільки на зарплати та енергоносії освітянам та медикам ми виділили із райбюджету 14 млн гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Приріст відбувся за рахунок легалізації виплати заробітної плати, раціонального використання земельних ресурсів, інвентаризації земельних та водних об’єктів і нарощення обсягу виробництва підприємств. На 2017 рік бюджет планується збільшити до 750 млн.
KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території Білоцерківщини, але сплачують податки у місто?
Віталій Гринчук: Враховуючи те, що Біла Церква - це місто обласного значення, у нас багато компаній, які працюють в районі, але зареєстровані в Білій Церкві. Це дуже спірне питання, адже місто нещодавно почало говорити про розширення своїх меж. Таким чином, підприємства можуть опинитися опиняться на території Білої Церкви. Хоча це - лише бажання міста.
Однак, ми працюємо над тим, щоб компанії, які сьогодні розташовані на території району, сплачували податки до районного бюджету.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Віталій Гринчук: Так. По деяким напрямам наш район взагалі посідає перше місце з застосування даної системи.
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані у 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Віталій Гринчук: У цьому році буде втілено ряд проектів. Проводяться енергоаудити та формуються проекти з реконструкції закладів соціальної сфери.
Також планується завершення будівництва дитячого садочку в с. Фурси.
Буде зміцнена матеріально-технічна база центральної районної лікарні та вдосконалюємо ланку первинної медицини, а саме: амбулаторій сімейної медицини та фельдшерсько-акушерські пункти.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Віталій Гринчук: Так, ми подали 38 проектів на співфінансування. Чекаємо від області підтримки та сподіваємось, що рішення буде прийняте найближчим часом.
KV: Чому голови районних рад проти створення госпітального округу у Білій Церкві?
Віталій Гринчук: Перш за все мені не зрозуміло, який статус буде у районних центральних лікарень після проведення цієї реформи.
Послугами нашої РЦЛ користується чверть населення міста Біла Церква. У нас чудові лікарі, сучасне обладнання. Чому це не враховано при створенні госпітального округу?
Обласна влада обговорила питання занепокоєння голів районних рад і пообіцяла, що без погодження жителів районів кардинальні рішення прийматись не будуть.
KV: Білоцерківщина - це привабливий для інвесторів район?
Віталій Гринчук: Так, доволі. Зараз ведуться перемовини із підприємством “Маревен Фуд Україна”, яке працює і зареєстроване у місті, з приводу відкриття філіалу в районі. Розширювати свою територію планує компанія ТОВ “Білоцерківський молочний комбінат”, що розташована в районі.
Інвестиційно-привабливою виглядає ділянка близько 1000 га землі в м. Узин, на якій раніше був розміщений військово-стратегічний аеродром. Ця територія може бути використана інвесторами для створення аеропорту.
KV: Чи є проблема із виділенням земель учасникам АТО?
Віталій Гринчук: Так, в районі з цим існує серйозна проблема, є черга. Ми постійно звертаємось до Академії аграрних наук з проханням виділити певну частину землі для учасників АТО. Однак справа не стоїть на місці, нещодавно 1200 бійців вже отримали землю.
KV: Чи є у районі земля, яка не обробляється?
Віталій Гринчук: Майже немає. 91% землі на Білоцерківщині обробляється. У наших аграріїв є чим хизуватись: техніка найсучасніша, за кількістю врожаю та веденням тваринництва наш район - один з найкращих.
KV: На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Віталій Гринчук: Якщо відмінити мораторій на продаж землі, то її власники втратять над нею контроль. Перш, ніж це робити, потрібно прописати на законодавчому рівні підтримку вітчизняного аграрія. Якщо земля вийде на вільний продаж, наші люди не зможуть конкурувати з іноземцями.
Тому не можу сказати, що таке рішення принесе позитив для наших сіл. Це моя особиста думка.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Віталій Гринчук: В нас проїзд подорожчав, як і всюди по області - на 20-30%. Звичайно, люди незадоволені, адже більшість із них їздили щодня у столицю на роботу. Районна рада не може вплинути на ситуацію, тому що не має повноважень.
KV: Чи є в районі проблема із робочими місцями?
Віталій Гринчук: В районі проблема не з робочими місцями, а з бажанням наших людей працювати. Багато підприємств запрошують на роботу, але у Центрі зайнятості безробітних не меншає.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Віталій Гринчук: Кабінетом Міністрів у нас затверджено дві об’єднані територіальні громади - Білоцерківську і Узинську. Взагалі я вважаю, що держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл.
Тому в цьому питанні є конфлікти на місцях. Узинська міська, Терезинська селищна та 34 сільських ради згодні об’єднатись в одну громаду, але без міста Біла Церква. У місті ж, навпаки, згодні створювати громаду навколо себе.
Голова “Асоціації сільських голів України” і керівник села Фурси, що розташоване на відстані 9 кілометрів від Білої Церкви, Микола Фурсенко, запропонував створити спроможну Фурсівську об’єднану громаду. До неї можуть увійти села Трушки, Матюші і Чмирівка Білоцерківського району та декілька сіл Сквирського району.
Взагалі ми неодноразово просилися поїхати до Калитянської громади, щоб побачити реформу децентралізації в дії. Та нам відповіли, що там немає на що дивитися. Тому ми із сільськими головами зібрались і поїхали переймати досвід у Білоцерківської ОТГ Полтавської області. Але навіть після цього бажання добровільно йти на вибори не з`явилося ні в кого. Поки питання із проведенням децентралізації у районі залишається невирішеним.
KV: Білоцерківщина - це аграрний район? Чи можливий тут розвиток промисловості?
Віталій Гринчук: Якщо проаналізувати тенденцію розвитку Білоцерківського району, то можна побачити, що раніше 80% наповнення бюджету відбувалось за рахунок роботи аграрного сектору. За останні 8-10 років специфіка трохи змінилась, почали активно працювати переробні комплекси, в тому числі сільськогосподарські. На сьогоднішній день в районі близько 60% підприємств займаються промисловістю.
KV: Чи є у Білоцерківському районі проблеми, про які не чують на обласному рівні? Чи є співпраця з облдержадміністрацією?
Віталій Гринчук: За час мого перебування на посаді таких випадків не було. І зараз співпраця із КОДА відбувається доволі злагоджено.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Віталій Гринчук: Незважаючи на те, що в Білоцерківській районній раді представлено багато політичних сил - БПП, “Батьківщина”, Радикальна партія Олега Ляшка, “Нові обличчя”, “Свобода”, “Наш край” -, конфліктів не виникає. Ми об’єднані однією справою, тому співпраця є. Більшість рішень ми вирішуємо одноголосно.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Віталій Гринчук: В нас нормальні робочі стосунки. Із райадміністрацією повноваження не ділимо, вони були делеговані ще каденцією 1998 року. Практично у кожній комісії адміністрації представлені депутати райради. Тому ми намагаємось не тільки контролювати їхню роботу, але й допомагати у вирішенні питань.
З містом також конфліктів немає. Є здорова конкуренція, як в будь-яких двох адміністративних одиницях - кожен намагається краще та швидше вирішити те чи інше питання. А взагалі в нас одна мета - покращити життя людей.
KV: Ваше імя пов'язують із Вадимом Тітушкою, чому? Коли Ви вирішили піти з “Партії Регіонів”?
Віталій Гринчук: Не розумію чому, адже жодного стосунку до цієї людини я не маю. Навіть не знайомий із ним. Районну “Партію Регіонів” я очолював всього 11 місяців, тому мене не можна назвати активним учасником цієї політсили.
Читайте: Досье: Гринчук Виталий Юрьевич
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Віталій Гринчук: Я почав працювати в районі у 2002 році. Був першим заступником голови Білоцерківської райдержадміністрації. Потім мені довірили посаду голови райради. За цей час було багато пропозицій щодо роботи у столиці. Та я відмовлявся, бо не уявляю себе без Білоцерківщини.
Я працюю тут не для того, щоб моїм ім'ям назвали школу чи встановили пам'ятник. Мені достатньо того, що навіть у період кризи в районі відбуваються позитивні зміни.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити”
Фото:Білоцерківська міська рада
КиевVласть
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Кагарлицької районної ради Іваном Семцовим.
KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Чи “переманюєте” в район компанії з Києва, як це роблять інші?
Іван Семцов: Районний бюджет 2016 року склав 195,1 млн гривень, з них 44,6 млн гривень власних коштів та 150,5 млн гривень міжбюджетних трансфертів з яких освітня субвенція - 38,1 млн гривень та медична субвенція – 21,3 млн гривень.
На 2017 рік планується збільшити районний бюджет на 15% за рахунок зростання мінімальної заробітної плати, відповідно, власних надходжень має бути в межах 50 млн гривень, планова сума міжбюджетних трансфертів збільшилась на 26,5 млн гривень.
Ми не переманюємо підприємства зі столиці, але завжди готові до співпраці.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Які інфраструктурні проекти будуть реалізовані в 2017 році? Які будуть початі, які завершені?
Іван Семцов: Реалізацію одного з основних інфраструктурних проектів довелось розпочати цією зимою. Склалась така ситуація - комунальне підприємство Київської обласної ради “Кагарликтепломережа”, яке надає послуги з теплопостачання, передало свої котельні в оренду немісцевим підприємцям, які поставили котли, що працюють на дровах, і замість того, щоб знизити вартість опалення, як це передбачалося попередньо, підвищили її настільки, що в мене волосся дибки стало, коли побачив рахунки.
Тому ми встановили сучасний котел у адмінбудинку районної ради. Окрім того, що це допомогло зекономити 2 млн гривень на рік, в приміщенні стало справді тепло. Ми плануємо до наступного опалювального сезону побудувати ще три котельні, які будуть опалювати бібліотеки та школу мистецтв і приміщення управління соціального захисту населення. Надалі плануємо перевести на власне опалення районну лікарню, міські школи та військкомат.
Також ремонтуємо їдальню у школі №1. В районних опорних закладах триває ремонт актової зали та даху. Ремонт туалетів проводиться за рахунок гранту, який нам надає Америка. У минулому році були проведені ремонти у дитячих садочках та за обласні кошти закуплені інтерактивні дошки і інше обладнання у школи.
KV: Ви подали до ОДА інфраструктурні проекти на співфінансування?
Іван Семцов: Так. За рахунок співфінансування із областю вже монтується поле з штучним покриттям для гри у міні-футбол, встановлюються 16 нових тренажерів. Окрім цього буде реконструйовано два тенісних корти.
Також подали проекти з ремонту доріг. Ще подали до області проекти заходів з енергоефективності у двох сільських школах, ремонту центральної лікарні та опорної школи в селі Стайки.
На минулому тижні до нас приїздив губернатор. Пообіцяв кошти на будівництво фізкультурно-оздоровчого комплексу, де буде басейн для дітей та дорослих, зала для боксу, три сауни і фіто-бар. Коштуватиме будівництво 25 млн гривень, на утримання на рік потрібно 2 млн. Тому ми домовились із Олександром Горганом, що районна рада оплачує проект, який в нас вже готовий, а обласна адміністрація двома траншами передає нам усю необхідну для будівництва суму.
KV: Чи працює в районі “Прозорро”?
Іван Семцов: Так, система електронних закупівель працює, але не без недоліків. До прикладу: у нас була необхідність придбати газовий котел. Виставили оголошення про закупівлю на “Прозорро”, у конкурсі брали участь декілька учасників. Виграв той, у якого найдешевше. Та як виявилось, він займається продажем дров’яних котлів. Ми ж це заздалегідь перевірити ніяк не могли. На щастя переможець пішов нам на зустріч. Тож ми придбали котел у іншої компанії. Втратили майже півтора місяця, хоча роботи потрібно було виконати терміново.
Тому я вважаю, що “Прозорро” - це система, яка потребує удосконалення.
KV: Чи є в районі проблема зі сміттям?
Іван Семцов: Так, але ми її вирішуємо. Зараз разом із містом оформляємо землю під полігон. Потім займемось розробкою проекту.
Крім того, нещодавно на базі районної ради було створено комунальне підприємство, яке буде займатись вивозом сміття, прибиранням снігу та іншими подібними роботами.
KV: Чи проводяться в районі аукціони, форуми?
Іван Семцов: Так, проводили інвестиційний форум. Було виставлено близько 20 об’єктів для ведення бізнесу, але жоден інвестор поки не з'явився. Хоча наш район доволі привабливий у цій сфері. На жаль, така ситуація не тільки у нашому районі, а всюди.
KV: Є проблема з підприємствами, які працюють у Кагарлицькому районі, але податки сплачують у місто?
Іван Семцов: Кагарлик - це місто районного значення. А тому тут проблем не виникає. Але у нас є два великих підприємства - “Гаврилівські курчата” і “Лагода”, - які сплачують у районний бюджет тільки ПДФО. Всі інші податки вони сплачують у Києві, бо там зареєстровані. Ми ставили питання про їх перереєстрацію, але марно.
KV: Розкажіть про проблеми децентралізації. Які громади створюються зараз, чи існують в цьому питанні конфлікти на місцевому рівні?
Іван Семцов: Кабінетом Міністрів у нас затверджено дві ОТГ – Кагарлицьку та Ржищівську. Однак депутатами районної та міської рад було запропоновано всім селам об’єднатися навколо Кагарлика. Але села, що розташовані уздовж Дніпра, пристали на пропозицію ініціативної групи з міста Ржищева щодо входження до Ржищівської ОТГ.
Звичайно, є сумніви щодо спроможності функціонування Ржищівської ОТГ. Місто Ржищів не зможе виконувати роль повноцінного центру ОТГ. Там лікарня лише на 14 ліжко-місць, комунальні служби “слабкі”.
Скоріше за все, вони у цьому році підуть на вибори. З утворенням Кагарлицької ОТГ ми не поспішаємо, вивчаємо досвід громад, які вже об’єдналися.
KV: Чи вирішена проблема зі страйками через підняття вартості проїзду?
Іван Семцов: В нас цієї проблеми і не було. Вже другий рік вартість проїзду до Києва не перевищує 40 гривень. Ми знаходимо спільну мову із перевізниками і контролюємо вартість проїзду.
KV: Розкажіть про земельні скандали в районі. На вашу думку, чи потрібен мораторій на продаж землі?
Іван Семцов: У минулому році був гучний скандал між ТОВ “Роза-Л” і ТОВ “Агромарс”. В останніх закінчувався договір на оренду паїв, а селяни відмовились його продовжувати через невиконання умов договору. На ті землі почала претендувати “Роза-Л”. Кожен з претендентів привіз якусь свою “армію” людей у формі зі зброєю. Нам із головою райдержадміністрації довелось просити правоохоронні органи розібратись у ситуації, щоб вони один одного не повбивали.
А з приводу мораторію на продаж землі - відміняти не можна. Я підтримую точку зору багатьох аграріїв - сьогодні аграрний сектор нормально піднявся і жодних реформ у ньому не потрібно проводити. Україна на рік виробляє 60 млн тон зерна, 40 з яких йде на продаж. Такого врожаю ніколи не було. Немає клаптика землі, який би не оброблявся.
Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити. Ось коли буде законом врегульовано питання розстрочки на покупку землі, та кредити під 2 відсотки, як це відбувається в інших країнах, тоді можна буде про щось балакати. Наші люди також повинні мати можливість купити собі ділянку.
Вважаю, що розпаювання землі - це неправильне рішення. У Кагарлицькому районі майже 60 тис. га орної землі. За один гектар орендарі в середньому платять власникам по 4 тис. гривень. Якби ця земля була районна, то у бюджет сплачували б за неї, як платять людям за паї, і ми б у рік отримували 240 млн. Нам би не довелось просити у держави субвенції на освіту та медицину.
Подробнее: Золотые гектары. Под Киевом готовят грандиозный передел земли
KV: Чому голови районних рад проти створення госпітального округу у Білій Церкві?
Іван Семцов: Це не лише голови райрад проти створення госпітальних округів, а й люди, які довірили нам вирішувати їхні питання. Одну реформу медицини ми вже пережили, але нічого корисного вона не дала. Люди не розуміють, куди дзвонити, де екстрена допомога, де звичайна швидка. До минулої реформи в медичній сфері району лікарні було 500 працівників, після її проведення стало 630.
При цьому, лікарів більше не стало, додалося обслуговуючого персоналу і з'явилося додаткове навантаження на бюджет. Я схиляюся до того, щоб повернутися до колишньої системи медицини. Всі операції, крім кардіохірургії, ми можемо проводити в центральній лікарні. А до Білої Церкви нам їхати 60 кілометрів. Скільки грошей треба, щоб туди наїздитися? І це називається наближення послуг до населення? Тому всі ми і проти.
Голови районів, які хочуть перенести в госпітальні округи, всі нещодавно збиралися на нараду. І навіть голова Білоцерківської райради каже, що вони не зможуть надавати медичні послуги такій кількості людей. Потрібно добудовувати корпуси лікарні. З огляду на інші витрати, на один госпітальний округ піде 280 млн. доларів. Де взяти такі гроші?
Ті, хто затівають цю реформу, хочуть, щоб люди в селі взагалі вимерли? Та не поїде старенька бабуся в Білу Церкву, та й нема на чому. Машини "швидкої" по району ледве їздять.
KV: Чи є у Кагарлицькому районі проблеми, про які не чують на обласному рівні?
Іван Семцов: Так, проблеми є. У районі є загальнодержавний меморіальний комплекс “Букринський плацдарм”, який є нашим комунальним закладом. Ми намагаємось його підтримувати у належному стані, але виникла необхідність у заміні там сходів. Необхідно 1,7 млн гривень на проведення робіт. Такої суми у нас немає. Звернулись до області - сказали підготувати проект. Ми цю умову виконали. Пообіцяли виділити гроші до лютого 2017. Досі чекаємо.
KV: Чи є стабільність в роботі районної ради?
Іван Семцов: Коли мене обрали головою райради, я відразу сказав - у Кагарлицькому районі великі політичні баталії не відбуваються. Незважаючи на те, що в нас представлені різні політичні сили - БПП, “Батьківщина”, УКРОП, “Громадянська позиція”, Радикальна партія Олега Ляшко, Опозиційний блок та “Свобода” - чужих немає, усі місцеві. Тому все стабільно, без протистоянь.
KV: Чи є конфлікт між РДА і радою? Між містом і районом? За що?
Іван Семцов: Наші та районної держадміністрації повноваження чітко визначені законом. Над проблемами району ми працюємо згуртовано. Нам немає через що сваритися. Конфліктів між містом та районом не буває.
Читайте: Досье: Семцов Иван Михайлович
KV: З якою метою Ви прийшли до влади? Як бачите свою подальшу кар’єру?
Іван Семцов: При Радянській владі я працював у райкомі. Потім зайнявся фермерським господарством. Після цього п'ять років пропрацював заступником голови Білоцерківської районної державної адміністрації. Разом з цим займався питаннями деяких сіл Кагарлицького району, тому мене тут добре знали. Люди обрали мене депутатом Кагарлицької райради. Депутати довірили мені посаду голови районної ради. Тому бачу себе лише в команді, яка працює на благо громади Кагарлицького району. В усіх нас попереду реалізація великого обсягу завдань на шляху до сталого економічного, культурного і соціального розвитку району, вирішення яких можливе за умови співпраці всіх гілок влади, розуміння спільних цілей і об’єднання зусиль.
Свою подальшу кар’єру бачу не як політика, а як господарника. Сьогодні в нашій державі досить політиків та політиканів, а господарників на жаль, дуже мало, через що і такий стан економіки в державі.
Читайте:
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація
Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі
Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було”
Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки”
Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи”
Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти”
Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі”
Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто”
Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини”
КиевVласть
Український парламент рясніє обранцями зі столичного регіону. Дехто з них вважається неформальним керманичем на своєму окрузі, дехто перебуває із місцевою владою на ножах, а дехто примудряється не конфліктувати ні з ким. Аби розібратися, чи покращують нардепи життя виборців, до кого дослухаються, а кого вважають ворогом, КиевVласть започаткувала серію інтерв’ю із обранцями народу, що мають стосунок до Києва і області. Щопонеділка видання представляє до уваги читачів розмову із політиком про владу, корупцію і проблеми, які не вирішуються роками. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із народним депутатом від Київщини Віктором Романюком (фракція "Народний Фронт").
KV: Які проблеми Київщини, на вашу думку, не вирішуються роками?
Віктор Романюк: Совок. Глибокий совок. Подолати його можна лише двома шляхами, один із яких - децентралізація. Децентралізація в нинішньому вигляді - це тільки початок, який стимулює людей щось робити, думати головою і брати на себе відповідальність. Бо зараз коли я їжджу по Київській області, у мене складається враження, начебто більшості громадянам просто нічого не треба, і їх усе влаштовує.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
30% сільських голів уже нічого не хочуть робити. Приїжджаєш на округ, пропонуєш залучити ресурсів, а вони кажуть “не чіпайте”. Вони ліниві і немотивовані, їх усе влаштовує. Бояться будь-яких змін. Звичайно ж, легше сидіти, склавши руки, ніж проявляти ініціативу і отримати перевірки від різних служб. Навчились маніпулювати земелькою і повноваженнями, як службові особи практично нічого не роблять і за це ще й заробітну платню отримують.
Другий шлях - це створення національної селянської буржуазії, як активного прошарку суспільства.
KV: Тобто, формування нового прошарку суспільства? Яким чином?
Віктор Романюк: Європейська цивілізація будується не на “соціалці”. Вона будується на середньому прошарку соціуму. Щоб він у нас сформувався, основні фонди, зокрема земля, повинні перейти в руки людей - господарів. Держава має створювати стимули для формування і зростання такого прошарку українців. Сьогодні так, земля роздана людям, - тільки в Обухівському районі є більше 50 тисяч власників паїв. А фермерів знаєте, скільки? Всього 7. Це - нездорова ситуація. Фермерів має бути 50 тисяч. Вони і повинні стати цим новим соціальним класом - національною селянською буржуазією.
Саме тому мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення - це історичний нонсенс. Він демонструє імпотентність нашої політичної системи. Завдяки мораторію ми “виростили” цілу плеяду земельних олігархів, люмпенізували і зробили покірними мільйони наших громадян і започаткували сучасну панщину. Я бачу це по ситуації у Верховній Раді, де мораторій лобіюють саме великі латифундисти.
KV: Хіба тільки латифундисти? Деякі політичні сили, наприклад, ВО “Свобода” на програмному рівні борються проти зняття мораторію?
Віктор Романюк: Зачекайте… Покричати за ідею - це політична складова процесу. Якщо спілкуватися в площині здорового глузду, то Мораторій вигідний лише латифундистам. Коли немає нормального законодавчого поля, селяни зі своїми паями безправні. Таким селянам ні кредиту, ні розвитку ні стратегії. Це безправні сучасні кріпаки якими маніпулюють вже 16 років політикани і пройдисвіти різних кольорів. А тим часом в Україні тільки за минулий рік було близько 700 рейдерських атак, коли у безправних селян скоробагатьки відбирали їхні наділи.
Тому я спільно з групою 54 депутатів робив подання до Конституційного суду про відміну мораторію на продаж сільськогосподарських земель. Подав законопроект про приватизацію землі сільськогосподарського призначення.
KV: Чи можлива ситуація, коли всі землі будуть скуплені тими ж самими латифундистами?
Віктор Романюк: Щоб цього уникнути, законопроект передбачає встановлення запобіжників: власник - лише фізична особа громадянин України, яка не може мати у власності більше 300-500 гектарів.
KV: Тобто, відміна мораторію і запровадження законодавчих обмежень повністю ліквідує великі аграрні компанії?
Віктор Романюк: Так. Класична монополізація завжди невигідна для економіки. Електроенергія у нас монополізована, газ монополізований, 1800 платників податків формують 80% надходження в бюджет. Розвиток ринкової економіки при цьому неможливий. Що вам хто не обіцяв це все утопія!
KV: Чи відомі вам випадки діяльності агрогіганта“Кернел” напередодні зняття мораторію у вас на окрузі? Власне, оформлення так званих договорів “першої ночі” з селянами.
Віктор Романюк: Я думаю, це фейк. Якби такі факти справді мали місце, до мене уже досі хтось би звернувся. Зараз такого не було. Я перший раз таке від вас чую.
KV: Чи співпрацюєте ви з місцевою владою Обухівщини та Васильківщини?
Віктор Романюк: З деякими представниками спілкуюся і працюю. Наприклад, з головою Васильківської районної ради Наталією Баласинович, з мером Обухова Олександром Левченком. Щодо багатьох людей при владі у мене конформістська позиція. Здебільшого через те, що вони не розуміють і не хочуть розуміти реальність та не сприймають класику державного управління.
Не маю ніякого діалогу з мером Василькова, колишнім головою місцевої РДА Володимиром Сабадашем. Я знаю, яким чином ця людина працювала на минулій посаді, і особисто звертався до правоохоронних органів щодо його діяльності і розкрадання більше 1500 гектарів землі. Сільські голови мені не раз розповідали, з якою метою людина приїжджала в район. Сабадаш оглядав ласий земельний шмат, наприклад дубовий гайок і вже через кілька днів підписував розпорядження, віддаючи землю дерибанникам.
Свого часу я звертався до колишнього голови АПУ Бориса Ложкіна щодо неможливості призначення головою райдержадміністрації Олександра Туренка. Бачили його декларацію? Стільки земель він отримав саме тоді, коли був головою земельної комісії в Обухівській районній раді? Ситуація очевидна. Хоча зараз люди кажуть, що Олександр Туренко досить непогано себе зарекомендував на посаді.
KV: Обухівська районна рада свого часу висловила вам недовіру. Прокоментуйте це рішення.
Віктор Романюк: Це було десь рік тому. Голова районної ради пан Шушаков постійно мене начебто тролить на засіданнях, викликає до депутатів. Не бачу в цьому діалозі ніякого сенсу, адже всі питання, які мені ставить районна рада, стосуються не безпосередньо моєї роботи, а компетенції органів місцевого самоврядування. Таке враження, що люди взагалі не розуміють, які функції вони виконують. Законотворець має займатися законотворенням, а місцева рада - місцевими питаннями. Я бачу лише те, що люди поки що намагаються створити дисбаланс. На запит районної ради дав вичерпну відповідь.
KV: З якими питаннями до вас найчастіше звертаються виборці?
Віктор Романюк: Перше - це гроші, друге - це земля. Прохання виконую залежно від ситуації.
Мій округ, а особливо Обухівський і Васильківський райони, - це серце розкрадання громадських земель за часів бурхливого розвитку економіки України (2005-2012 рр). Прикладів - десятки. У пресі вже всі ці речі давно висвітлені, крадії відомі. Позовів до прокуратури вже більше сотні спрямовано, хоча переділ проводжується досі. Землі вже практично всі розкрадені, а шахраї досі зазіхають на поодинокі клапті.
KV: Ви спілкуєтеся зі своїм колегою по фракції, сином екс-голови КОДА Олександром Присяжнюком?
Віктор Романюк: Я знаю, що Анатолій Присяжнюк переховується від слідства. Я одного разу написав депутатське звернення в правоохоронні органи, здається, по земельному епізоду в Кодаках. Олександр приходив поспілкуватися про це, але для мене “обраних” немає.
KV: Він просив вас забрати заяву?
Віктор Романюк: Щось схоже на те.
KV: Чи мав, на вашу думку, Анатолій Присяжнюк певний вплив на результати парламентських виборів у 2014 році?
Віктор Романюк: У 2014 році, коли він уже не був при владі, - навряд. У 2012 та 2013 роках - безумовно, мав. Про це свідчить перемога Тетяни Засухи у 2012 році та Руслана Бадаєва у 2013 році. Таке враження, що виборці округу взагалі себе не ідентифікували, як громадяни України, якщо Бадаєву, “парашутисту”, людині, яка навіть не володіла українською мовою, - вдалося купити 60 тисяч виборців Обухівського і Васильківського районів. У 2014 році це також працювало. Взяти хоча б “красавчик-шоу” Гліба Лірника. Чернігівський стандартний варіант з прихованим скуповуванням голосів: “платимо тобі 300 гривень, а ти проводиш за нас агітацію”. І мені здається, така схема взагалі по всій Київській області працювала.
KV: Хто керував цією фальсифікацією у 2014 році? Керівництво БПП? Лев Парцхаладзе?
Віктор Романюк: Усюди є купка людей, які цим займаються. Парцхаладзе знав про це - 100%. Не знати про це неможливо. А от чи мав стосунок до системи - історія змовчує. Загальна практика така - всі люди, які займаються виборами як перші особи, все прекрасно знають.
KV: Чи можна очікувати від нової команди ОДА нових підходів у роботі?
Віктор Романюк: Ні, думаю, не варто чекати чогось нового. Навіть той самий Присяжнюк хіба мав вагомий вплив? Всі голови адміністрацій на Київщині займаються одним і тим же - тарабанять землю і розділяють бюджетні потоки. Третій пріоритет - це забезпечення виборів для провладної партії.
KV: Чому Ви не ввійшли до новоствореного МДО “Київщина”?
Віктор Романюк: Я вважаю це формування неефективним. Мене запрошували взяти участь в роботі групи, але які цілі стоять перед цим формуванням, мені ніхто не відповів. Така діяльність займає невиправдано багато часу. А взагалі, подивимося через рік на результати її роботи і зможемо давати оцінку. Кожного дня в парламентському залі створюються десятки різноманітних депутатських груп. Крім того, в цій групі є ряд одіозних особистостей, поруч із якими мені б не хотілося сидіти. Перше засідання справило враження, ніби люди просто зібралися поговорити.
KV: Обрання головою МДО “Київщина” народного депутата Ярослава Москаленка - це політична закономірність? Чи має він прямий вплив на прийняття рішень у Київській ОДА?
Віктор Романюк: Викликало подив, чому губернатор сидить поряд, а не в центрі. Для мене це - символічно. Я не хочу робити жодних оцінок, просто констатую факт. Щодо впливу - я таких фактів не маю, а чутки коментувати не буду. Теоретично це цілком можливо, адже ми живемо у так званій візантійській (пострадянській, посттоталітарній) системі, де практично немає незалежних управлінців.
KV: Тобто, можемо стверджувати, що проблема клановості політичної еліти після Революції нікуди не зникла? Її взагалі можна подолати у нашій системі координат?
Віктор Романюк: Абсолютно. Сучасна модель управління передбачає групи людей, яких об’єднують спільні вузькокорпоративні інтереси. Ієрархічна система, при якій люди виконують свої обов’язки за вислугою, наприклад, у нас практично відсутня. Такого, щоб людина піднімалась по кар’єрних сходинках після певних заслуг перед державою, а не перед “феодалом”, у нас не практикується.
Як це подолати, я вже розповів - шляхом створення нового класу національної буржуазії, яка буде власником держави. Тобто людей, які зможуть брати на себе відповідальність і щось робити у житті, а не просто паразитувати на ресурсах.
KV: Що можуть зробити люди вже сьогодні, щоб покращити рівень свого життя?
Віктор Романюк: Зайнятися двома речами: перша - просвітництво, друга - підприємництво. Я так усім людям на зустрічах говорю. Хочете бути успішними та заможними? Читайте книги та періодику, перестаньте дивитися телебачення, бо там одні брехуни, які розказують зло. Почніть займатися своїм здоров’ям, перейдіть на здорове харчування, відмовтесь від алкоголю і солодощів.
KV: А ви часто з’являєтеся в телешоу? До речі, вам у будь-якому селі (та й у місті) скажуть, що здорове харчування і якісні продукти - це дорого.
Віктор Романюк: Ні, я на телебачення практично не ходжу.
У нас чомусь всі переконані, що здорове харчування - це їсти ковбасу. Та ні дорогенькі... Здорове харчування - це зранку каша, якась рослина з городу, курочка, яйця і т.д. А у нас їдять з ранку до вечора і мріють, щоб у них якесь здоров’я з’явилось. Я був в багатьох країнах світу і ніде не бачив, щоб люди так багато їли, як у нас! Думаєте, у світі люди менше працюють, ніж наші? Я б не сказав, що у нас взагалі люди дуже рухливі. Київська область - це дуже специфічний і багатий регіон. Всі ніби розслаблені. В інших країнах з набагато гіршими природними умовами, ніж у нас, люди зі своїми кількома гектарами стають мільйонерами. Прокидаються о шостій ранку, їдять овочі і рис і, вибачте, “арбайтен”... А у нас землю віддав фермеру чи латифундисту, отримав за неї копійки - і сидиш собі, бамбук куриш, а потім ще й жалієшся на державу. Люди ліниві, тому й бідні.
KV: Ви і своїм виборцям прямо кажете - бідні, бо ліниві?
Віктор Романюк: Звичайно. Я ні з ким не заграю. Люди, які не хочуть працювати на своїй землі, перебувають у світоглядному глухому куті.
Я якось привіз з Італії Зіновія Свереду (президент Українського кооперативного альянсу) . Організували людям курси підприємництва у Васильківському та Обухівському районах. Дали гранти на відкриття власної справи. Я вклав туди не буду казати скільки особистих коштів. Люди приходили, позабирали гранти, але, думаєте, запрацювало? Один тільки проект мав результат.
Успішна цивілізація - це щоденна і клопітка праця, а не режим очікування. Очікування вбиває все і позбавляє можливості самостійно щось змінити. Україна - це круто. Київська область - це круто. Мабуть, варто вже перестати чогось чекати і почати самим щось робити.
Читайте:
Павло Різаненко: “На Київщині корупція - не поодиноке явище, але коли люди з кримінальним минулим неформально управляють областю - це неприпустимо”
Олександр Марченко: “Складається враження, що голову ОДА Горгана не поважають його підлеглі”
Руслан Сольвар: “Жодного стосунку до сім`ї Януковича я не маю”
Александр Онищенко: Губернатор Горган выполняет свою задачу - давить на глав районов
КиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0007
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:24:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 7
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:24:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0005
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145050', '144900', '144903')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:24:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0008
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.9666
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"київщини"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:24:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"київщини"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 5150, 10
0.0026
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('53037', '55341', '55339', '55327', '48056', '55318', '47912', '55313', '55301', '55299')
0.9685
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-10-05 15:24:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"київщини"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)