Економічні наслідки світової кризи, пов'язаної з COVID-19, для України можуть стати фатальними. Реформи і державну підтримку провідних галузей країни не можна припиняти, однак зараз і вони – у зоні ризику. Про те, що відбувається з реформуванням будівельного сектору, а також плани протидії довгобудам та корупційним схемам, KV розповіла нардеп та заступник комітету Верховної Ради (ВР) з питань організації держвлади і містобудування Олена Шуляк. KV: Будівельний ринок переживає, що реформа ДАБІ заморозить будівництво на невизначений строк. Тим більше із новою постановою Кабміну щодо створення ще двох органів: Держінспекції містобудування України та Держагентства з питань технічного регулювання містобудування України. Які є ризики у реформи?  Олена Шуляк: Я була однією з перших в Україні, хто відкрито сказав, що ДАБІ в такому вигляді як вона існує, мають розформувати. А краще — взагалі переглянути ідеологію та принципи держархбудконтролю в Україні.  Тепер щодо проєкту постанови: передбачається створення трьох, а фактично навіть чотирьох окремих органів, з яких один потім буде розформований. На першому етапі передбачається урізання функцій ДАБІ до рівня надання адміністративних послуг в сфері будівництва. Одночасно частину функцій передають новим органам – Державній інспекції з містобудування та Держагентству з питань технічного регулювання містобудування. На другому етапі ДАБІ як організація та явище остаточно розформовується. Натомість створюють орган з надання адмінпослуг “Сервісбуд”. Це — якщо коротко та без подробиць.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Справді, щодо цього проєкту постанови Кабміну про реформування ДАБІ в учасників ринку, з якими я постійно спілкуюсь, більше питань, ніж відповідей. Забудовники та проєктанти, які фактично живуть будівництвом, висловлюють думку, що фахівці, які готували цей документ, не захотіли розібратися в специфіці ринку, а переслідували інші, далеко не реформаторські цілі. Адже пропонують замість одного мегакорупційного органу створити три, і навряд чи з меншим обсягом хабарництва. Підпорядкування та підзвітність Кабміну я особисто вважаю позитивом. Саме відсутність підзвітності та надмірна незалежність ДАБІ й дала змогу вирости їй в корупційного “монстра”. Але ідея розділення на три різні органи, як на мене, — сумнівна та потребує додаткової широкої дискусії. Проєкт документу не дає чітких відповідей щодо функцій, завдань та методів реалізації реформування. Наприклад, мені незрозуміле формування окремого органу з фактично поштовими функціями в той час, коли державним пріоритетом визначено цифровізацію надання адмінпослуг. Навіть більше — минулого року Рада прийняла закон мого авторства про запровадження Єдиної державної електронної системи в будівництві, яка в концепції та в реальності на 100% може взяти на себе ці функції й зменшити ризики вчинення корупційних дій (до того ж, суттєво не вплине на уповільнення процесів діяльності на ринку). А ще багато нюансів у роботі Держагентства з питань технічного регулювання. Без суттєвої зміни законодавства цей орган буде просто недієвим. Зокрема, це стосується розробки державних будівельних норм за новими методами нормування, запровадження та гармонізації стандартів тощо.  Повертаючись до пропозицій, які викладені в проєкті кабмінівської постанови щодо ДАБІ більш широко, задаюся питанням: а що робити з тим 101 органом місцевого самоврядування, які в рамках реформи децентралізації отримали повноваження держархбудконтролю? Адже постановою намагаються реорганізувати центральний орган, частину повноважень якого вже делеговано на місця за концепцією децентралізації. Вам не здається це нелогічним та таким, що навіть суперечить заявленій державній політиці в частині децентралізації? На інший “ляп” в цьому проєкті постанови звернули увагу представники будівельного ринку. До мене, наприклад, зверталися забудовники, проєктувальники, архітектори з проханням розтлумачити положення проєкту постанови щодо сертифікації виконавців робіт, головних державних інспекторів, головних інспекторів архбудконтролю тощо та щодо нагляду за їхньою діяльністю. Можливо зверталися тому, що безпосередньо авторів цієї постанови, за інформацією Конфедерації будівельників України, знайти в Мінрегіоні не можуть. Я не можу роз’яснити цей пункт, бо сама не бачу в цьому ані логіки, ані необхідності.  Реалізація реформи ДАБІ в такому вигляді як зараз пропонується ринку призведе до розбалансування системи держуправління в галузі та створення трьох корупційних структур замість однієї Держархбудінспекції. Збільшення кількості владних органів у цій сфері (тобто зміна форми) без безпосередньої реформи порядку надання цими органами адміністративних послуг або здійснення контролю/нагляду (тобто без зміни змісту) на практиці не дасть жодних результатів. Ми просто збільшимо витрати держбюджету на утримання нових потенційно корупційних структур.  Тому до тези про “побоювання ринку” сміливо додам те, що й сама побоююсь щодо фаховості реформи та її ефективності.  KV: Ще одне надзвичайно “гаряче” питання – довгобуди. Чи створено нарешті чіткий, покроковий план вирішення проблеми?  Олена Шуляк: Так, план існує. Але разом з тим слід розуміти, що простого рішення проблеми, яке буде універсальним для всіх окремих випадків не існує. Я шукала шляхи вирішення питання постраждалих інвесторів і довгобудів ще працюючи в BRDO. Тоді, у 2017-му ми з командою підготували законопроєкт, який би мав зупинити зведення нових незаконних будівництв і захистити права тих, хто хотів придбати квартиру. Цю ініціативу навіть зареєстрували у парламенті та включили до порядку денного. Але згодом його відклали до кращих часів, і так ми практично втратили 2 роки. Натомість отримали ще з десяток недобудов і тисячі ошуканих українців. Нині ж я знову повернула це питання до порядку денного. Як заступник голови Комітету з питань організації держвлади, самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, я ініціювала створення профільного підкомітету, що вже працює над питанням захисту прав інвесторів в житлову нерухомість. Ми активно спілкувалися з постраждалими інвесторами й представниками будівельних компаній. При цьому, всі знають про  будинки Войцехівського, “Еліту-центр”, які вже стали класичним прикладом афер і довгобудів. Але, беручи до уваги, що в нас відсутні будь-які бар’єри для появи нових проблемних ЖК, велика частина інших житлових комплексів перебуває під загрозою. 4 листопада ми зробили перший великий крок до вирішення проблеми ошуканих інвесторів. Разом з експертами, депутатами, активістами та інвесторами ми зібралися на комітетські слухання. Ми багато аналізували і шукали відповіді на запитання: хто та як має захистити людей? Як запобігати незаконним забудовам, щоб працювати на випередження проблеми? За результатами напрацювали низку пропозицій, які частково лягли в основу законопроєкту, який ми презентуємо під час громадських слухань 8 квітня.  Що в основі цієї ініціативи? Там є правові запобіжники, які унеможливлять продаж квартир на етапі будівництва без наявності дозвільних документів у забудовника та стануть на перешкоді шахрайству при продажі квартир, окремих приміщень та цілих будівель. Також документ чітко визначатиме, що таке “об’єкт незавершеного будівництва” і те, що він є окремим об’єктом цивільних прав, передбачатиме конкретні механізми прав продажу об’єктів незавершеного будівництва та його частин.  А повертаючись до питання щодо плану, то тут все просто: презентуємо законопроект, вносимо головні виправлення, які надаються експертним середовищем, виводимо ініціативу “під купол”, і після того, як її підтримають —  стежимо за реалізацією. KV: Безпосередньо зараз держава робить якісь конкретні кроки для постраждалих інвесторів? Олена Шуляк: Зараз до мене надійшли запити від інвесторів у Києві, Київській та Хмельницькій областях щодо запуску трьох пілотних проєктів зі сприяння добудові проблемних об’єктів. В першу чергу, це стосується об'єктів високого ступеню готовності, але у яких є проблеми з документами та дозволами. На мою думку, це доречна ініціатива, на яку має звернути профільне міністерство. Я готова всіляко допомагати, як представник профільного комітету парламенту, в реалізації таких “пілотів” на користь громадянам України, які стали заручниками нечесних забудовників або свавілля нечистих на руку чиновників. KV: Чесний бізнес, поміж тим, стикається не тільки з проблемою ДАБІ. При підключенні будинків до комунікацій забудовники мають величезні проблеми з монополістами. Як буде вирішене це питання?  Олена Шуляк: Причини появи таких проблем різні. Інколи питання з підключенням до інженерних мереж чи модернізації транспортної інфраструктури нового об’єкту викликані не лише зловживанням монопольним становищем, а й елементарно намаганням чинити тиск на забудовника з корупційних причин. Можу навести приклад ЖК “Еврика” на Ломоносова, де комунальне підприємство висуває абсолютно абсурдні вимоги щодо підготовки транспортної розв’язки поруч з об’єктом. Інші випадки – це звичайне зловживання монопольним становищем постачальників послуг або власників мереж. Коли ми спілкуємося з європейськими фахівцями щодо цієї проблеми, вони відзначають, що такі ситуації – це тільки українське “ноу-хау”. Майже унікальне явище для європейських ринків, коли корупція та тиск на бізнес виникає на рівні комерційних організацій. За умови дієвого антимонопольного законодавства та нагляду – таке просто було б неможливе. Але разом з тим, питання зловживання монополістами за умови непрацюючої антимонопольної системи стримування є дуже делікатним. Законодавство забороняє втручатися прямо в діяльність суб’єктів господарювання. Але, на жаль, наша ситуація з “вічно перехідною” економікою пострадянського типу є наслідком існування так званих природних монополій. Частково ми почали лише вирішувати це питання, розпочали впровадження європейських ринкових норм. Наприклад, розмежування функцій та власників мереж та постачальників послуг. За новою моделлю, яку напрацьовують зараз за моєї участі, підключення до мереж повинно бути уніфіковане, а не розроблятися під кожного із забудовників. Власники мереж та постачальники послуг повинні розробити типові умови щодо підключення та, головне – зробити ці умови відкритими та загальнодоступними. І отримувати техзавдання на підключення забудовник повинен разом із містобудівними умовами та обмеженнями (а саме підключення має здійснюватися винятково на підставі виконання типових умов, без будь-яких “але” та “можливо”). Коли ми розробляли єдину електронну систему в будівництві, то саме цю модель отримання забудовником техзавдання на підключення ми й заклали в концепцію. Ми навіть пропонуємо створювати електронні інтерфейси роботи з боку постачальників послуг в електронній системі та запровадити електронні договори на підключення, щоб спростити процедуру та зробити її прозорою. Мій план вирішення цієї проблеми – типові параметри підключення, які рівні для всіх, відкритість даних та застосування електронних процедур при наданні ТЗ та безпосередньо при організації самого підключення.  KV: Ще однією проблемою для всіх столичних забудовників є прийняття Генплану Києва. В одному із інтерв’ю Ви казали, що має бути політична воля для прийняття рішення. А чи є Генплан, який Вас особисто влаштовує?  Олена Шуляк: Розумний та реалістичний. Це правда, Києву терміново необхідний новий та реальний Генплан. Адже ще трішки, і місто не потягне одночасну реалізацію двох концепцій, що призведе до інфраструктурного колапсу. А після презентації нової концепції у грудні 2019 та презентації проєкту Генплану-2040 в січні 2020, Київ тепер має вже три Генеральні плани розвитку міста. Перший розроблений в 1997-му, другий, який так і не був затверджений і залишився проєктом, — за часів Черновецького, Попова, і проєкт третього – за мерства Володимира Кличка... Ці документи кардинально суперечать один одному, адже перший орієнтується на створення агломерації, другий — на розвиток міста за рахунок власних ресурсів, а проєкт третій є комбінацією перших двох.  Одночасна наявність, фактично, трьох Генпланів призвела до того, що основні формальні рішення Київрада приймає з посиланням на чинний Генплан-2020, а окремі тактичні — в частині розробки детальних планів територій через проект Генплану-2025, а житиме столиця, фактично, після анонсованого затвердження влітку 2020 – за третім Генпланом-2040.  KV: Як “вдалося” створити такий коллапс в основному  містобудівному документі столиці? І чим може, в умовах децентралізації, допомогти Верховна Рада? Олена Шуляк: Причин, які призвели до такого свавілля декілька. Це і традиційне для України нормотворче неузгодження, і складнощі з розробкою історико-архітектурного опорного плану, і сумбурність рішень щодо плану зонування території за призначенням та обмеженнями. Ну і без відсутності політичної волі на рівні місцевої влади, щодо прийняття єдиної стратегії і відміни “ручного управління” містом також не обійшлося. Та як би там не було, нині через детальні плани територій, забудовник погоджує з місцевою владою лише окремі території під забудову, без комплексного бачення. Через що в Києві з’являлися “житлові гетто”, навіть після прийняття змін до державних норм щодо щільності забудови території.  Щоб це виправити, слід нарешті прийняти та затвердити один Генплан, навіть доопрацювавши презентовану концепцію та проєкт Генплану-2040. Ми вже дали "зелене світло" для місцевої влади. Сьогодні в рамках профільного комітету ми створили підкомітет, який займається питанням містобудування, а ще підготували і проголосували за законопроєкт №1081, в якому з-поміж усього іншого йдеться про можливість залучення грантових коштів для створення кадастрів. Зараз опрацьовуємо такий варіант фінансування і для створення містобудівної документації.  Попереду ще багато роботи, але ми налаштовані створити максимально сприятливі умови для того, аби самоврядування столиці нарешті проявило політичну волю і визначило спектр руху Києва, затвердило сучасний і прогресивний Генплан. Верховна Рада не вправі втручатися у життя місцевого самоврядування, але ми даємо для них можливості для прийняття надважливих рішень. Сподіваюся, нас почують.  KV: У “пулі” ваших реформ – контроль якості будівельних матеріалів. Є якийсь прогрес?  Олена Шуляк: За наявності дієвого ринкового нагляду – рівень фальсифікату, неякісних та взагалі небезпечних виробів зменшується. Загалом, в Україні ще з 2010 року діє досить сучасний та прогресивний закон про ринковий нагляд, але будівельні вироби мають все ж свою специфіку. Попри постанову КМУ, якою ще у 2016 році врегулювали правову невизначеність щодо повноважень ДАБІ як органу ринкового нагляду за будівельною продукцією, ситуація не змінюється, а навіть погіршується. Фактично, орган контролю ігнорує цю функцію, традиційно зосереджуючи діяльність на “обілечуванні” забудовників. Звичайно, якщо всі ресурси ДАБІ, про що ми отримуємо інформацію від учасників ринку, зосереджувалися на корупційних схемах, то на кропітку роботу з ринкового нагляду сил не залишалось. З боку Держархбудінспекції ми бачимо лише формальні плани та відписки по контролю за сегментами ринку, які можна перелічити на пальцях – віконні блоки, цегла, керамічна плитка, вироби з бетону та цементу… Та й в цих сегментах рівень фальсифікату, тобто виробів, що не відповідають стандартам, за останні роки не зменшується.  Коли скасовувалася обов’язкова сертифікація будівельних виробів з 1 січня 2018 року, планувалося, що Україна терміново імплементує в своє законодавство положення 305 Регламенту ЄС щодо виведення та обігу будівельних виробів на ринку. Насправді, лише зараз, у 2020 році нам вдалося довести важливість цього кроку, зламати супротив осучасненню підходів до регулювання ринку будівельних виробів, і я ініціювала розгляд проекту закону про надання будівельної продукції на ринок. Комітет підтримав цей законопроект і найближчим часом його розглядатиме парламент. Думаю, що цей важливий крок до якісних та сучасних будівельних товарів буде точкою неповернення. І як промисловість, так і ціла будівельна галузь отримає сучасні та ефективні правила.  Разом з тим, якщо в створенні законодавчого підґрунтя для ефективного та європейського ринкового нагляду за будівельними виробами робота йде інтенсивно, то з запровадженням правил та процедур для гарантування якісних та безпечних будвиробів ситуація гірша. Мусимо чекати позицію щодо цього питання з боку міністерства та органу ринкового контролю. Сподіваюсь, реформа ДАБІ нарешті вирішить це питання. KV: Недавно у ЗМІ ще просували законодавче врегулювання класів житлової нерухомості. Чи це насправді потрібно узаконювати? Чи потрібна взагалі класифікація житла?  Олена Шуляк: Так, на ринку неофіційно існує поділ житла на класи. Навіть більше – таких неформальних класифікацій кілька. Фактично, чи не кожен забудовник чи ріелтор створює свою власну. Але загалом, традиційно сформувалася класифікація житлової нерухомості на “економ”, “комфорт”, “бізнес” та “еліт”. Така навіть неформальна класифікація впливає на використання технологій та будівельних матеріалів. Наприклад, при спорудженні житла економ-класу забудовник використовує зазвичай 90% вітчизняних або дешевих будматеріалів та продукції виробництва Китаю, Туреччини тощо. А при елітному будівництві – щонайменше 60% будпродукції є високоякісною, виробництва Італії, Німеччини, Іспанії. На додачу – це системи типу “розумний дім”, високоякісні ліфтові системи від американських чи німецьких виробників і, звичайно, розташування в центральних районах. Класифікація нерухомості потрібна, але розробляти та узгоджувати її мусить ринок – саморегулівні об’єднання забудовників, ріелторів та компаній, які займаються проектами з управління нерухомістю, можуть розробити єдиний стандарт та запровадити його на рівні галузевого. А держава має виступити як арбітр та рядовий учасник таких домовленостей і в подальшому – слідкувати за дотриманням стандартів. Така єдина класифікація врегулює питання з ціною новобудов і допоможе зоорієнтуватися покупцеві. Завдяки цьому зникнуть випадки, коли девелопер виставляє преміальні ціни на об’єкти, які за фактом відповідають економ-класу.  А ще єдина класифікація може бути корисною компаніям, які надають послуги з менеджменту та обслуговування об’єктів нерухомості. Або, наприклад, допоможе кредитним установам запровадити диференційований підхід щодо іпотеки для різних об’єктів: для економ-житла запровадити пільгові соціальні кредитні програми, а для елітного – програми з преміальними функціями за підвищеною ставкою. KV: Останнім часом з’явилось багато повідомлень про шахрайства на ріелторському ринку. Хто і як, на вашу думку, має контролювати роботу агенцій з нерухомості та ріелторів?  Олена Шуляк: Шахрайство – це злочин. В Україні створено достатньо органів, які займаються правоохоронною діяльністю та розслідуванням злочинів. Це їх робота. Щодо стандарту діяльност: з 1 березня 2019 року в Україні діє добровільний гармонізований методом підтвердження національний стандарт ДСТУ EN “Послуги агентів з нерухомості — Вимоги до надання послуг агентів з нерухомості”. Копію цього стандарту можна отримати у Національному фонді нормативних документів. Але оскільки він добровільний, то його застосування – предмет саморегулювання ринку. Саме ринок повинен сформулювати вимоги до своїх учасників та контролювати його дотримання. А на ринку агенцій нерухомості – велика конкуренція. Лише в Києві, за оцінкою Спілки спеціалістів з нерухомості, працює 300-350 агенцій нерухомості. А кількість суб’єктів господарювання в Україні, які зазначають у своїх документах як основний вид діяльності операції з нерухомим майном, перевищує 30-35 тисяч. Саме конкуренція в сучасному розвиненому світі є ефективним регулятором. Держава повинна гарантувати законність діяльності та відсутність злочинних дій типу шахрайства. Такий великий ринок має потенціал до саморегулювання. За моїм особистим досвідом, навіть на прикладі ДАБІ, втручання держави не призводить до захисту від зловживань на ринку. Це лише породжує корупцію та підвищення цін. Кращим запобіжником виступає цивілізований ринок та відкриті загальнодоступні реєстри. KV: Ринок комерційної нерухомості переживає реновацію, оновлюються ТРЦ, стають більш якісними офіси, як Ви вважаєте, що заважає розвитку і появі нових бізнес центрів, ТРЦ? Олена Шуляк: Головна причина – відсутність інвестицій. Індекс роздрібного товарообороту протягом щонайменше 3-х років зростає щомісячно на 5-10% до відповідного періоду попереднього року. Тобто, кожного місяця люди витрачають на 5-10% більше, ніж за минулий рік. Це – перспективний ріст ринку. Тобто, потреба й потенціал є. У сегменті торговельної нерухомості в Україні у першому півріччі 2019 року нова пропозиція складає приблизно 67 000 кв. м. Упродовж цього часу відкрили торговельні центри районного значення Smart Plaza Obolon та Oasis у Києві, ТРЦ Spartak City у Львові, а також наступна черга ТРЦ Gagarinn Plaza в Одесі. Більше об’єктів торговельної нерухомості відкриють до кінця 2021 року (в тому числі, нові торгівельні центри орендною площею приблизно 720 000 кв. м, що створює цікаві можливості для розвитку торгівельних мереж на українському ринку). Щоб цей потенціал зацікавив інвестора, потрібно створити комфортний інвестиційний клімат в країні. Необхідно спростити, зробити прогнозованими та позбавити від корупційної складової процедури з організації будівництва. Саме заради цього я ініціювала створення та запровадження на законодавчому рівні Єдиної державної системи в будівництві.  KV: В регіонах України забудовники потерпають від основних трьох проблем: відсутність платоспроможного попиту, можливості введення об’єктів в експлуатацію та питань із землею. Чи відстежуєте ви ринок в регіонах, і чого очікувати від Уряду тим, хто працює поза межами столиці? Олена Шуляк: За остаточними підрахунками Держстату, обсяг виконаних будівельних робіт збільшився на 24% у порівнянні з 2018 роком. Зросли всі сегменти: будівлі на 19%, а інженерні споруди на 28%. За підсумками 2019 року лише в Запорізька область продемонструвала падіння обсягів будівництва. При цьому нежитлове будівництво зросло за підсумками року у всіх областях. А от темпи будівництва житла уповільнилися в 9 регіонах, серед яких традиційні лідери в минулому Київ та Дніпро. За ініціативою Президента та під контролем уряду запустили програму “Велике будівництво”. Її мета, в першу чергу, ремонт доріг та розбудова соціальних об’єктів. Оновлення та побудова 249 шкіл, 155 дитсадків, 169 спорткомплексів, 212 центрів екстреннної медичної допомоги та 422 амбулаторіі. Ремонт та створення понад 6,5 тисяч кілометрів доріг. Всі ці кроки — не лише об’єкти. Це й нові десятки тисяч робочих місць в регіонах, а значить — підвищення добробуту людей. А ще це кращі логістичні можливості за рахунок доріг та підвищення мобільності населення.  В результаті ми матимемо збільшення обігу товарів та кращі умови для життя в сотнях населених пунктах по всій Україні. Такі державні проекти, як “Велике будівництво” — потужні ін'єкції в економіку і прямий сигнал інвесторам для заохочення будівництва в регіонах. Читайте: Рынок жилья среагировал на пандемию усилением мер безопасности и прогнозирует рост цен Фото: з відкритих джерелКиевVласть

Через карантин перенесено засідання конкурсних комісій з відбору кандидатів на посаду генеральних директорів обласних медичних закладів третинного рівня. В ці дні мала б вирішуватися доля “Київської обласної лікарні №2” та “Київської обласної клінічної лікарні №1”. І якщо щодо останньої питання не стояло гостро, для лікарні №2 кандидат в керівники знайшовся лише один, а значить, недоставало конкуренції. До того ж, кілька років тому йому приписували неправильні закупівлі медпрепаратів. Однак сам він звинувачення відкидає. Як стало відомо KV, 16 березня мало відбутися засідання конкурсних комісій з відбору кандидатів на посаду генеральних директорів комунального неприбуткового підприємства Київської обласної ради (КНП КОР) “Київська обласна лікарня №2” та КНП КОР “Київська обласна клінічна лікарня №1”.  Як повідомив KV голова конкурсної комісії, депутат Роман Титикало, у зв’язку з наказом Кабміну “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19”, засідання перенесено на невизначений термін, і рішення відтерміновано.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Минулого тижня, у п’ятницю 13 березня, члени конкурсних комісій, зокрема голова конкурсної комісії та перша заступниця голови ради Тетяна Семенова, проінспектували роботу стаціонарних відділень двох лікарень — комунальне неприбуткове підприємство Київської обласної ради (КНП КОР) “Київська обласна лікарня №2” та КНП КОР “Київська обласна клінічна лікарня №1”.  Депутат КОР Роман Титикало та перша заступниця очільника КОР Тетяна Семенова Інспекція мала також пролити світло на питання обрання гендиректором “Другої лікарні“ головного лікаря КНП Володимира Єлагіна.  За словами Романа Титикало, складність обрання на посаду гендиректора полягала у відсутності конкуренції. Хоча на користь позитивного рішення виступав і трудовий колектив (направив комісії лист), і ряд депутатів облради, наприклад, депутат від "Свободи" В'ячеслав Хмельницький.   “Громадськість і багато депутатів вважають, що обирати керівника медзакладу такого рівня взагалі без конкуренції неправильно. На засіданні комісії було висловлено думку, що краще конкурс оголосити заново і забезпечити, щоб в ньому взяло участь якомога більше людей, побачити конкуренцію думок. Втім, під тиском трудового колективу було прийнято рішення виїхати комісією на територію лікарні і закінчити розгляд питання 16 березня”, – сказав Титикало. По завершенні огляду відділень лікарні було зібрано конференцію, на якій члени комісії разом із головним лікарем поспілкувалися із персоналом лікарні. Заступник голови КОР Тетяна Семенова запевнила людей, що лікарню закривати не будуть, а огляд приміщень та палат впевнив членів комісії, що головний лікар працює на її користь.  “Ми пройшли два пункти порядку денного з трьох — відкриття пропозицій та представлення стратегії розвитку закладу. На черзі — рішення про призначення. По вашій лікарні було 4 претенденти на посаду — з них двоє недопущені через неповний пакет документів. Ще один вирішив не конкурувати на посаду. Кажу як є: у вас цікаве місце, я дякую вам, ви зберегли лікарню. Такої, із таким рівнем матеріально-технічної бази, в області більше немає, і це завдяки очільнику. Ви погодилися приймати хворих на коронавірус, на відміну від Нових Санжар, ніхто не виступав проти, ви готові їх приймати. Тут є фахівці, які працюють більше, ніж я живу. Це вже говорить про те, що тут створено комфортні робочі умови”, – каже Семенова.  Єлагін в ході спілкування знову наголосив на неправдивості інформації про його участь у корупційних скандалах минулих років. Так, інтернет-сайт “Стопкор” публікував, що у грудні 2016-го року “Київська обласна лікарня №2” під керівництвом Володимира Єлагіна на відкритих торгах замовила фірмі “Фрам КО” препарат “Адреналін” виробництва фармзаводу “Здоров’я” по 83 гривні за пакунок, у той час, дистриб’ютор “БаДМ” отримував від лікарень замовлення на “Адреналін-Здоров’я” за ціною 39 гривень за пакунок.  Крім того, спростував він і інші звинувачення, а саме: у проблемах щодо закупівлі інсуліну для хворих на цукровий діабет у 2007 році. Без ліків тоді, писали ЗМІ, лишилися десятки тисяч людей.  “Ліки для діабетиків в 2007 році ми не закуповували — цим займається завжди департамент охорони здоров’я КОДА. В тому році була проблема з коштами: обласна рада виділила гроші на райони, не розрахувала з видатками, можливо; врешті-решт проблема не одразу, але вирішилася. 2-3 місяці така проблема тривала, але я до роботи департаменту не можу бути причетний аж ніяк.  Що стосується адреналіну – ми закупили 50 упаковок на суму 4150 гривень. Але це були відкриті торги, лот на 38 препаратів. Крім того, перед закупівлею кожного препарату перевіряють, чи є на сайті Міністерства охорони здоров’я дозвіл на таку ціну. Дозвіл був, але був інший виробник, харківський. "Дарниця" давала дешевше в два рази, але що там сталося, не готовий сказати. 2 місяці потому, як закінчилися торги, певна фірма написала скаргу до прокуратури. Тривали перевірки, порушень знайдено не було. Більше питань по закупівлях по нашій лікарні ніколи не було”, — заявив Єлагін. За його словами, працівники сайту “Стопкор”, які про це писали, у відповідь на запрошення не приїхали.  “Бачили б вони, як йдуть тут справи, походили б відділеннями — може, і задумалися б, чи варто "мочити" мене, — каже Володимир Єлагін. — Могли приїхати, подивитися і дійти до висновку, що щось за ці роки робилося. Замість цього у них у відео-кадр із пачкою грошей, який передають анонімному лікареві в якості благодійного внеску, і слова що нібито лікарі так багатіють. У нашій установі ніколи благодійних внесків не брали і не будуть. У нас лікуються ліквідатори аварії на ЧАЕС та учасники АТО/ООС. Якби я брав з них такі внески, хто б я був? Коли трапилася ця катастрофа, я працював у Поліській центральній районній лікарні завідувачем відділення. Пропрацював там 7 років. Не дай бог цим "антикорупціонерам" пройти той шлях, який пройшов я тоді”, — розповів головний лікар КНП для KV.  Він також розповів KV, що особисто не бачить нічого поганого в тому, що конкурентів на посаду немає — бо ті, хто відсіявся, на його думку, не були б в змозі керувати лікарнею через свою некомпетентність. “Чи потрібен я чи ні, вирішить комісія. Скажуть, що поганий, що треба міняти – значить, так тому і бути. Бігати, обурюватися, судитися я не збираюся. Я вважаю, що кращого не буде. А що інших конкурсантів немає – я до цього позитивно ставлюся. У тому плані, що якщо вони навіть документи оформити не можуть згідно з вимогами, то як вони тоді будуть управляти закладом? Тут треба враховувати специфіку. Я в своїй лікарні знаю все – де який ремонт проводився, коли, за які гроші. Я не тримаю тут заступника з госппитань, не тримаю заступника з економічних питань – я сам в цьому всьому розбираюся. Більш того, у мене медсестри отримують від 10 тисяч гривень – в той час як в інших лікарнях вони в кращому випадку отримують 8 тисяч”, — підкреслив Єлагін. Відзначимо, що декларації про доходи у якості кандидата на посаду гендиректора КНП КОР “Київська обласна лікарня” подали лише два кандидати: нинішній головний лікар закладу Володимир Єлагін та голова постійної комісії КОР з питань охорони здоров’я Наталія Бігарі.  Згідно декларації за 2019 рік, дохід Єлагіна складає 762 тисячі 338 гривень: з них 635 тис. 636 гривень — зарплата, 114 тис. 105 гривень — пенсія, 12 тис. 597 гривень — грошова допомога. Він володіє двома ділянками сукупною площею 0,35 га та будинком (369,5 кв.м) вартістю 1,4 млн гривень у Козині Обухівського району Київщини. Готівкою та на банківських рахунках має 387 тис. 765 гривень (у національній та іноземній валюті). Дохід його дружини — ‭478,176‬ гривень (451 тис. 627 гривень — дохід від надання майна в оренду, 4800 гривень — проценти, 21 тис. 749 гривень — пенсія. Нерухомість — дві земельні ділянки (0,65 га) та один пай (1,52 га) в різних районах області, дві квартири у Києві (193,3 кв.м та 79,7 кв.м), житловий будинок в Козині (550,7 кв.м). Має успадковану машину BMW X5 2014 р.в. Зберігає 72583 доларів США готівкою (‭‪1 млн 968 тис. 443 гривні), ще ‭1 млн 701 тисячу гривень — на банківських рахунках у вітчизняній та іноземній валюті. Нагадаємо, з 24 січня 2020 року стартували конкурси на посади генеральних директорів комунальних некомерційних підприємств (КНП) третього рівня. Всього необхідно вибрати кандидатури керівників 22-х таких реформованих закладів охорони здоров'я, щоб потім їх затвердила на посаді сесія облради. До цього КОР затвердила рішення про перетворення цих лікарень в КНП. 10 березня на засіданні конкурсної комісії обирали майбутнього очільника КНП КОР “Київська обласна лікарня №2”. У цьому випадку до участі у конкурсі було допущено двох кандидатів ще на минулих засіданнях. Презентувати ж своє бачення розвитку прийшов лише один кандидат — діючий головний лікар, виконуючий обов'язки гендиректора КНП Володимир Єлагін. Але через те, що другий кандидат взагалі зняв свою кандидатуру, комісія так і не винесла остаточного рішення. Ймовірно, що ситуація дійде свого фіналу вже після закінчення карантину. Читайте: Руководителя Киевской областной больницы хотят избрать в отсутствии конкуренции Фото: KVКиевVласть

Сьогодні, 20 лютого 2020 року, планові відключення електроенергії в Київській області відбудуться у: Білоцерківському, Богуславському, Бориспільському, Бородянському, Броварському, Васильківському, Вишгородському, Іванківському, Кагарлицькому, Переяслав-Хмельницькому, Рокитнянському, Сквирському, Таращанському, Тетіївському, Фастівському та Яготинському районах. Без світла залишиться і частина населених пунктів Ірпінського регіону. Про це KV стало відомо з повідомлення офіційного сайту "Київобленерго". Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Точні адреси, терміни і причини відключення електроенергії – нижче в таблиці. Районний підрозділ Населений пункт Вулиця Роботи Час пров. робіт Білоцерківський с.Чепеліївка весь населений пункт заміна Р-10 з 8 по 17 год Білоцерківський с. М.Антонівка весь населений пункт ремонт з 8 по 17 год Богуславський с.Мисайлівка вул.Лісова розчистка траси з 8 по 17 год Богуславський с Івки вул.Вигін,Польова розчистка траси з 8 по 20 год Богуславський м Богуслав Гідробаза, Мисайлівська, 1Травня Нове приєднання з 8 по 17 год Богуславський м Богуслав Ярова,Пшенична,Фруктова,Гоголя Нове приєднання з 8 по 18 год Богуславський м Богуслав без напруги ТП-288,23,216,15,24,360,306,116,1,240,421 розчистка траси Заміна ізоляторів з 8 по 17 год Бориспільський м.Бориспіль вул. Cоцмістечко звалювання аварийних дерев з 9 по 17 год Бородянський с.Здвижівка вул.Центральна, Перемоги, Нова, Новоселів Чистка траси з 9 по 17 год Броварський Пухівка Шевченка, пров. Шевченка ЧИСТКА ТРАСИ з 8 по 19 год Броварський м. Бровари Гончара,Ступака,Глібова,Слуцька,Перонна,Тичини,Княжицька,Каширіна,Сагайдачного,Платона Бориспольця,Переяславський шлях(Осипова),Електриків,Лугова, Княжицька,Маяковського,Лєванєвського,Луцненка(Богунська,Янченка Дмитра(Андрєєва),Пластунська, Дорошенка,Єдності;Скандія,КРОКУС,РПС,СПМК-511,бойня,заготконтора,УПТК.Втортех. ЧИСТКА ТРАСИ,валка дерев з 8 по 17 год Васильківський Мархалівка Вул,Лісова,Малютянська,Південна, Реконструкція ПЛ-0,4 включення споживача з 8 по 17год Васильківський Крушинка Радянська,Узинська,Свердлова,Білоцерківська,Польова,Тракторна,Пушкіна,Комсомольська,Берегова,Дружби,Б.Хмельницького,Незалежності,Колгоспна,Садовий пров. Для безпечного виконня робіт з 8 по 17год Вишгородський с.Н.Петрівці Частково Нові приєднання з 9 по 17 год Вишгородський Литвинівка Шевченка Розчистка траси з 8:30 по 17 год Вишгородський Литвинівка Шевченка,Л.Українки Розчистка траси з 8:30 по 17 год Вишгородський Синяк Жовтнева,Депутатська,Комсомольська Розчистка траси з 8:30 по 17 год Іванківський Варівськ, Рафалівка, Людвинівка, Кропивня, Р.Сидорівська, М.Корма Весь населений пункт Чистка траси з 8 по 17 год Іванківський Шпилі, Р.Слобода, Б.Берег, Воропаївка, Р.Шпилівська, Р.Тальська, Зимовище, Леонівка Весь населений пункт Чистка траси з 8 по 17 год Ірпінський смт. Гостомель вул.Ярова, Вишнева Реконструкція з 8 по 18 год Ірпінський м. Буча вул.Ступки, пров.Ступки. чистка траси з 8 по 18 год Ірпінський м. Буча вул.Островського, Лєрмонтова чистка траси з 8 по 18 год Кагарлицький с.Зорівка все село ТО Розчистка траси з 8 по 17 год Кагарлицький с.Калинівка все село ТО Розчистка траси з 8 по 17 год Кагарлицький с. Виселка все село ТО Розчистка траси з 8 по 17 год Кагарлицький х. Дубрівка весь хутір ТО Розчистка траси з 8 по 17 год Кагарлицький с.Пивці все село ТО Розчистка траси з 8 по 17 год Кагарлицький с.Онацьки все село ТО Розчистка траси з 8 по 17 год Кагарлицький с.Яблунівка все село ТО Розчистка траси з 8 по 17 год Кагарлицький х.Оріхове вул. Лесі Українки ТО Розчистка траси з 8 по 17 год П.-Хмельницький м.П.Хмельницький вул.Новокиївське Шосе,Яготинська роботи на лінії 10 кВт з 10 по 17 год Рокитнянський Насташка Центральна, Шевченка, Береговий, Центральний, Жовтнева, Комінтерна, Польова, Миру, Зелений Капітальний ремонт з 8 по 17 год Сквирський с.В.Половецьке х.Вороничі ТО чистка траси з 8 по 17 год Таращанський с.Северинівка вул.Шкільна, Нова, Центральна, Молодіжна, школа. Поточний ремонт з 8 по 17 год Таращанський с.Станишівка вул.Піонерська,Польова заміна опор з 8 по 17 год Таращанський с.Лісовичі Катодка Розчистка траси з 8 по 17 год Таращанський с.Ківшовата, Кислівка с.Ківшовата вул.Садова. Польовав. Шевченка. Шолохова. Леніна. Котовського.Чапаєва. Вишнева. Свободи. КСП. Я.Мудрого. Малярова. Б. Хмельницького.Миру.Барвінкова.Космонавтів.Молодіжна.Щорса. С.Кислівка вул.Шевченка.Садова.Вишнева. Розчистка траси з 8 по 17 год Тетіївський с.Клюки пров. Садовий, вул. Шевченка Техн. Обслуг. з 8 по 17 год Фастівський Фастів Курчатова Заміна опор з 8:30 по 17 год Фастівський Кожанка,Півні,Дмитрівка,Волиця

Новорічні свята -  час для сімейних посиденьок і родинних зустрічей.  Але найголовніше у них – людська увага. А якраз її так бракує багатьом мешканцям колись легендарного Будинку ветеранів сцени ім. Наталії Ужвій у Пуща Водиці. Розвіяли тугу самотніх акторів, музикантів, співаків, танцюристів, які доживають віку  на київській околиці вихованці ІТА  “ЮН-ПРЕС” КПДЮ  та театральної студії “Неформат”,  які  разом з керівником гуртка Наталією Плохотнюк  підготували Новорічну виставу з колядками та щедрівками. А ще юні журналісти привезли солодощів та саморобних янголів та ялинок... Чудернацький трамвай №12 чи переповнена, перекособочена маршрутка, перша зупинка в Пущі-Водиці, неподалік колії — двоповерховий будиночок — єдиний у країні Будинок ветеранів сцени. Тут тихо, тьмяне світло. У передпокої зі старими меблями та зворушливими прикрасами пахне сільською хатою, лікарнею та дитячим садочком в обідню пору. Гості сюди приїздять зрідка... Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" У вересні 1959 року в курортному передмісті Києва Пущі-Водиці за ініціативи й за безпосередньої участі народної артистки СРСР Наталії Ужвій (голови правління Української театральної спілки) збудовано перший Будинок ветеранів сцени. Дім для артистів, режисерів, театральних художників, солістів опери й балету, які віддали сили, здоров’я й життя мистецтву. Це останній дім самотніх митців, яких колись зустрічали шквалом оплесків...Сьогодні кожен із 20-ти мешканців Будинку  має окрему кімнатку й мінімальні  зручності. Але вони, як і колись на сцені, конкурують один з одним, а ще намагаються створювати творчий затишок навіть у казенних палатах-кімнатках: улюблені картини в старих рамах,  пожовклі знімки, фото з ролей, зіграних у молодості. Сцена в маленькому клубі майже завжди порожня,  фортепіано  сумно припадає пилом.  Оживає лише тоді, коли хтось приїздить у гості з концертом.  У багатьох із мешканців цього пансіонату є діти, але артисти кажуть, що самі вибрали життя в  цій останній Гавані, щоб не бути тягарем для  рідні.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Практично у всіх мешканців Будинку є заповітна мрія: хоча б ще раз вийти на сцену. “Може, хтось допоможе нам знятися в масовці, в епізодичній ролі в кіно чи на телебаченні? Не заради грошей, хочеться знову відчути себе актрисою”, — посміхається Мариця Данилева, вона багато років працювала у Львівському ТЮГі, потім була  директором симфонічного оркестру Львівської філармонії. - Стрічку до моєї друкарської машинки неможливо купити, пишу вірші від  руки. Приходила волонтер, набирала їх на комп'ютері, але щось її давно не видно, — скрушно хитає головою  дитяча письменниця Енгеліна Студецька, яка тиждень тому відзначила 95-річний ювілей. Вона разом із чоловіком-письменником 25 років тому переїхала в Пущу-Водицю, а після його смерті намагається триматися, пише для дітей під псевдонімом Ліна Біленька. Перший віршик Ліна придумала у 9 років. Каже, добре пам’ятає той далекий зимовий день. На дворі заметіль, вдома нікого… А маленька Ліночка дивиться на стежку, якою мама пішла на роботу, і в голові самі собою зринають рядки, нанизуються рими. Юним щедрувальникам пані Енгеліна подарувала свою книжечку. — Якщо відверто, то тут, у Будинку, дружньої сім'ї майже ніколи не було. Театральні люди ніби продовжують грати якісь свої "ролі"... І це типові стосунки в театральному середовищі. Але ми підтримуємо один одного , — каже колишня журналістка, сценарист, телеведуча, актриса  Валентина Нелевда,  яка завжди радо зустрічає гостей. Пані Валентина якось розповідала, що дехто з новачків, потрапивши у цей обшарпаний будинок кричав, що хоче покінчити життя самогубством, тоді вона пропонувала дати лезо, і люди заспокоювалися і жили далі, як живеться. Тому дуже важливо приходити сюди, аби актори могли побачити глядачів. Валентина Неледва втратила чоловіка, пережила інсульт, але ніколи не скаржиться. Вона каже, що на її життєвому шляху завжди зустрічалися цікаві люди, які підсилювали  динаміку життя. “Я не люблю бути депресивною і ніколи не впадаю у відчай. Триматися  допомагає віра і рідні, які зрідка мене відвідують”, —  каже  Валентина Неледва. — А я приготувала для своїх юних гостей подарунок, — каже Людмила Твердієва і бере до рук бандуру, — Ви мене вітаєте, а я — вас. — І зазвучали срібні струни. Діти співали разом із артисткою. А  95-річна Марія Кравець, колишня актриса, талановита режисерка і надзвичайно красива жінка, залюбки підігрувала й підспівувала юним артистам, майстерно і непомітно втягуючи їх у інтерактивну виставу. Що значить — талант! Вразив юних артистів-журналістів новий мешканець Будинку — 27-річний танцюрист  Денис Цмех,  який через серйозну травму опинився в інвалідному візку серед людей зовсім похилого віку!  Хлопець — круглий сирота і його нікому доглядати. Після року перебування в лікарні він опинився в цій останній смерековій гавані.  За словами працівниць Будинку, він потребує серйозної операції, але коштів на це ні у нього, ні в Будинку немає. Єдина надія — на добрих людей і підтримку театральної спільноти! У кожного мешканця Будинку своя захоплююча історія  життя (вони ж актори!). І ці люди готові їх розповідати – було б кому слухати! Голова тутешньої ради ветеранів, 90-річний Леонід Аврамович Ципенюк, професор, член-кореспондент Академії екологічних наук України, розповідає: “Це ж єдиний такий Будинок в Україні! Він зібрав колишніх зірок із багатьох театрів країни! Останнім часом нам дуже допомагає актриса Олеся Жураківська. Вона дала кошти на заміну й утеплення вікон і повністю сплатила величезний борг Будинку за комунальні послуги...” Не за наказом "згори", а за велінням власного серця долучилася до ситуації в Будинку заслужена артистка України Олеся Жураківська. Вона привернула увагу спільноти до різних проблем літніх митців, збирала кошти на усунення негараздів. І багато ветеранів на неї буквально молилися. Та й моляться досі. На своїй сторінці у Фейсбуку Олеся постійно інформує друзів про надважливі кроки, які робляться для поліпшення життя літніх людей. Актриса щиро радіє разом зі своїми старенькими підшефними: ввімкнули опалення, завезли продукти, запросили ветеранів на перегляд київських вистав! Для когось, може, це й дрібниці. А насправді — то серйозна громадянська місія чудової актриси і самовідданого волонтера. А вже кілька років Будинком опікується Голова Національної Спілки театральних діячів України народний артист України Богдан Струтинський. "Я дуже хочу, щоби наші ветерани сцени не переймалися ніякими провокаціями й не слухали нісенітниць та відвертої брехні. Цей будинок був, є, буде. У ветеранів є захист — і з боку НСТДУ, і з боку Мінкульту, також із боку Міністерства соціальної політики”, — каже по телефону Голова НСТДУ Богдан Струтинський, — “Я постійно звертаюсь і до депутатів, і до керівників театрів із проханням підтримати Будинок. Багато театрів розуміють ситуацію й відгукуються". Будинок ветеранів сцени у Пущі-Водиці  на околиці Києва нині об'єднує під своїм дахом 20 літніх митців. У кожного з яких — свої творчі історії, свої драми. Різні драми неодноразово переживав і цей Будинок. Тут жили і пішли в інший світ десятки улюблених народом  провідних артистів, серед яких  артистка Київського театру ім. Лесі Українки, народна артистка України — Лідія Карташова,  народний артист СРСР, артист національного театру ім. І. Франка Володимир Дальський, заслужена артистка Молдови Юлія Гаврильченко, заслужена артистка України Клара Расс, соліст Одеської опери, перший виконавець ролі Богдана Хмельницького в опері К. Данькевича, заслужений артист України Павло Крикун-Дума, провідна артистка Одеського театру російської драми Лариса Веретельникова,  провідна артистка Львівського ТЮГу, заслужена артистка України Лідія Крамаренко,  заслужений артист України Микола Оленчук, патріарх вітчизняної сцени, народний артист України Анатолій Решетніков… Тут жила артистка Ванда Санковська, яка колись працювала у Леся Курбаса в його театрі. Вона довго тут прожила і пішла з життя в 104 роки. “Старість — це коли турбують не погані сни, а погана дійсність”, сказала б Фаїна Раневська. Маючи патронат, будинок усе одно виявився незахищеним. Проблеми з грішми — одне. Проблеми з добротою й співчуттям — зовсім інше. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" КиевVласть

Обізнаність киян у питаннях надання першої допомоги поки що знаходиться не на достатньо високому рівні. Та й законодавство з цього питання недосконале. А співпраця з органами державної влади залишає бажати кращого, хоча певні напрацювання та успіхи вже є. Про це в інтерв’ю KV розповів директор громадської організації (ГО) “Мотохелп” Дмитро Буренін (на фото). “Мотохелп” (*), за словами Дмитра Буреніна, наразі нараховує близько 60 людей, але на ДТП виїзжають близько 20. “Ми не прагнемо просто набрати більше членів організації, щоб отримати членські внески, бо вважаємо, що волонтер не має платити за своє волонтерство. Навпаки, організація має забезпечити волонтерів всім необхідним”, – пояснює Дмитро Буренін таку кількість членів ГО.   Найбільше “Мотохелп” відомий як організація, котра надає допомогу постраждалим при ДТП учасникам руху, що пересувались на двох колесах – мотоциклах, велосипедах, скутерах тощо. Виїздів на такі ДТП волонтери “Мотохелпу” в рік здійснюють сотні. Крім того “Мотохелп” регулярно проводить майстер-класи з надання першої домедичної допомоги, а в цьому році розпочали роботу нового проекту KROVO, в межах якого займаються терміновим перевезенням донорської крові. Довгий час “Мотохелп” також допомагав у зоні АТО/ООС, але після останніх виборів призупинив цю діяльність. “Якщо буде загострення, ми обов’язково відновимо цю діяльність. Рахунок залишився, ми просто видалили його тимчасово з сайту. Та й в статуті ця діяльність у нас прописана. Все відновимо за добу”, – запевняє Дмитро Буренін.  Головною метою “Мотохелпу” його голова вважає інтеграцію волонтерів у систему першої медичної допомоги, прийняття відповідного законодавства та співпрацю з цього приводу з органами влади, як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні. В інтерв’ю KV Дмитро Буренін розповів про “закон доброго самаритянина”, співпрацю з Київським міським Центром крові та Київським обласним Центром крові, виїзди волонтерів на допомогу при ДТП та навчання громадян першій допомозі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Розкажіть про ініціативу з перевезення донорської крові. Наскільки це треба, і скільки вже було випадків, коли кров доставляли волонтери? Дмитро Буренін: Ми в 2019 році в межах цього проекту проїхали вже майже 3 тис. км. Але у нас амбітні плани на наступний рік. Насправді, це не так вже й багато, бо ми возимо і по Київській області, а тут один виїзд десь 160 км. Це, зазвичай, доставка з Білої Церкви, де завод крові, до обласної лікарні. Там пологовий будинок, там онкодиспансер, він потребує багато крові. Ще бувають виїзди з Білої Церкви до центральної районної лікарні Переяслава.  Читайте: В Белой Церкви открылся уникальный завод по производству препаратов из плазмы крови Всього в 2019 році у нас було 17 виїздів по області, ще чотири по Києву. Ці чотири виїзди були тестовими, які було дуже важливо зробити, тому що у київського Центра крові дуже правильний підхід.  Читайте: Кровь в столичные учреждения здравоохранения будут доставлять волонтеры на мотоциклах Вони порадили, які сумки треба купити, ми це зробили. Потім вони порадили, щоб сумки пройшли тестування, і ми побудували маршрут у 60 км по місту. Ми взяли відстань з запасом, проклали маршрут, щоб на ньому була і бруківка, вібрація, провели таке стрес-тестування.  Фото: Facebook Дмитра Буреніна Ми зробили тестові виїзди, але це розтягнулось у часі, бо у серпні-вересні у Центра крові були малі запаси крові, вони не могли віддавати її просто так на тестування тоді. Ми підписали договір вже на початку листопаду. За зиму ми маємо підписати договори ще з лікарнями Києва – 17 лікарня, Петра Запорожця, інші. Коли ми все це узгодимо, навесні зможемо виїзжати на ці завдання. З приводу співпраці з державою – поки що ніяк, якщо не рахувати центри крові Києва та обласний. Ми несемо матеріальну відповідальність за вантаж – якщо водій потрапить у ДТП, то “Мотохелп” буде компенсувати вартість вантажу. Але ми до цього відносимось нормально.  KV: До кого ще ви звертались з приводу співпраці? Дмитро Буренін: Ми написали три листи. До Патрульної поліції Києва, у Головний сервісний центр МВС та у Київську міськдержадміністрацію (КМДА). Ми просили дозволити використовувати тільки під час транспортування крові помаранчевий світловий маячок. Ми готові самі його купити, встановити, нам треба був тільки дозвіл на використання. Також ми просили дозволити під час транспортування крові, якщо є потреба, пересуватись по полосі громадського транспорту. І, якщо є необхідність, під час перевезення крові, проїжджати по вулиці, де не можна їхати на мотоциклі. Це Хрещатик. Там висить забороняючий знак, але його всі ігнорують. Нас не дуже це бентежить, але дає привід під час транспортування зупинити нас, і потім довго пояснювати патрульним, що ми реально поспішаємо. Хабарі ми не даємо, і тоді залишається або оформлення протоколу, або розуміння з боку поліції. KV: І які були результати ваших листів? Дмитро Буренін: У сервісного центру МВС ми попросили тільки дозвіл на мигалки, у поліції – проїзд по вулицях, де заборонено рух на мотоциклі, дозвіл на мигалки та рух по смугах громадського транспорту. Патрульна поліція відправила нас до КМДА з приводу руху Хрещатиком, а з приводу руху смугами громадського транспорту просто процитувала ПДР. З приводу помаранчевих маячків патрульна поліція Києва відправила нас до Головного сервісного центру МВС. Сервісний центр МВС відповів нам, що законодавством не передбачене використання помаранчевих маячків на наших транспортних засобах.  До КМДА ми написали більш широкий лист, і вказали, що хотіли б обговорити інтеграцію в екстрену медичну допомогу. І вони, мабуть, побачили цей момент, і відправили нас на “швидку”. А вони, ясна річ, нічим нам не могли допомогти. От і все.  KV: Основним напрямком, станом на зараз, діяльності “Мотохелпу” є виїзди на ДТП? Дмитро Буренін: Так. Завдання наших волонтерів на ДТП, в першу чергу, надання першої допомоги, якщо вони приїхали раніше, ніж швидка допомога. Крім того, надання юридичної консультації, фотофіксація, відеофіксація, пошук свідків, потім заповнення звіту в нашій внутрішній базі. Потім цей звіт ми надаємо учасникам ДТП, якщо в тому є потреба. Найскладніше в нашій діяльності – важкі постраждалі, їх було в минулому році 27. Інколи наші волонтери навіть допомагають у ролі санітарів, наприклад у 17 лікарні. Ми шукаємо родичів, дізнаємось про потребу у донорах крові, допомагаємо родичам збирати гроші на лікування. Свої реквізити для збору коштів на постраждалих ми не використовуємо принципово. І, звісно, ми перевіряємо цю інформацію. KV: До вас звертається поліція за матеріалами, звітами з ДТП? Дмитро Буренін: Ні. Ми звіт висилаємо учасникам ДТП, поліція не просить. Якби просили, надавали би і їм. У звіті є текстова частина, фото, посилання на відео. KV: А як до пойнятих до вас звертаються? Дмитро Буренін: Коли як. Інколи слідчо-оперативна група (СОГ) до нас звертається, бо нам не треба нічого пояснювати. Ми знаємо процедуру, і їм це зручно. Важливо розуміти, що пойняті – не лише ті, хто бачили сам момент ДТП, а й ті, хто можуть розповісти, як були розкидані транспортні засоби. KV: Чим займаються ті волонтери “Мотохелпу”, котрі не їздять на ДТП? Дмитро Буренін: Є оператори – це люди, котрі на зв’язку 24/7, приймають постійно дзвінки. Часто по одному ДТП люди дзвонять по 5 разів. Людина їде, побачила аварію, подзвонила. Потім наступна, потім ще одна. Є волонтери, котрі більше виїзжають на підтримку спортивно-масових змагань. Вони можуть взагалі не виїжджати на ДТП, а займатись саме цією діяльністю. Є волонтери, котрі інструктують з першої медичної допомоги. Крім того, ми відкрили новий напрямок – доставка донорської крові у лікарні, тут волонтери часто співпадають із тими, хто виїжджає на ДТП. Є ті, хто займаються саме контентом, наприклад одна дівчина робить інфографіку з ДТП. KV: Якщо порівнювати з попередніми роками, ви робите більше виїздів на ДТП? Дмитро Буренін: Наша статистика досить спірна. Вона відображає не просто кількість ДТП, а кількість ДТП, про які нас повідомляють. До нас стали частіше звертатись. Таким чином десь по 20-30% на рік фіксуємо зростання. KV: Поліція нормально сприймає вашу діяльність? Дмитро Буренін: СОГ з нами співпрацюють нормально, інші поліцейські часто нас сприймають як ЗМІ та не дуже раді бачити. З патрульною поліцією іноді все нормально, іноді не дуже. Вони не розуміють часто, що ми без дозволу постраждалих чи їх рідних нічого не публікуємо.  KV: Ви якось співпрацюєте з вашими колегами з мотобатальону патрульної поліції? Дмитро Буренін: Мені здається, що мотобатальон був. Де він тепер, краще питати в патрульної поліції. Коли він був, ми з ними спілкувались, на початку трохи допомагали, бо їм видали старі ДАЇшні мотоцикли, на яких їздили ДАЇшники мотобатальону ще при Януковичі. Ця техніка стояла в складському приміщенні декілька років, там багато чого треба було міняти. Якщо техніка стільки часу не працює, там відбуваються певні процеси. Ми консультували хлопців, яке обладнання краще обирати, але бачили, що не до всіх дослухались. Наприклад, куртки вони обрали інші, хоча ми попереджали, що у них буде задувати у поперек. Але шоломи обрали гарні. KV: А з приводу навчання до вас звертались? Дмитро Буренін: Офіційно ні, до нас не звертались. Їх навчали канадські інструктори. KV: Як вам здається, реформа поліції пройшла успішно? Дмитро Буренін: Різниця між старою та новою поліцією насправді є. Є зрада, є перемога. Щоб хто не казав, я ніколи не бачив, щоб ДАЇшник надавав першу допомогу. Патрульні це роблять – і для мене це однозначна перемога. Спілкуються вони здебільшого більш грамотно, ніж ДАЇшники. Схеми патрульні малюють вірно, все за їх протоколом. Читайте: В Киеве задержали полицейского при попытке продажи украденной с места ДТП экипировки (фото) Хоча, звісно, ми в 2015 році очікували зовсім не такі результати реформи. Та поліція, на яку ми очікували, не відбулась.  СОГ як все робили, так і роблять, до них в мене особливих претензій ніколи не було. KV: До вас звертаються не лише мотоциклісти, а також мабуть велосипедисти, скутеристи, автомобілісти? Дмитро Буренін: Автомобілісти – ні. У нас є амбітні плани розвитку діяльності, ми над ними працювали два-три роки, зокрема дуже плідно з МОЗ. Але після зміни команди МОЗ комунікації на нулі зовсім. Ми не розуміємо, з ким там взагалі можна комунікувати.  Ми працювали над інтеграцією в екстрену медичну допомогу. Тоді б ми виїжджали не лише на ДТП з двоколісними транспортними засобами, а взагалі на ті випадки, де треба перша домедична допомога. ДТП за участю автівок з постраждалими, чи зі збитим пішоходом. На виклик виїжджає швидка допомога, паралельно виклик кидається нам, і волонтери реагують. Якщо вони приїзжають раніше медиків, то підтримують постраждалого до приїзду медиків, потім допомагають їм. Затримка інформації між викликом швидкої і нас десь 10-30 хвилин. За цей час “швидка” встигає приїхати. Інша справа, що часто їм треба допомога на місці. Наприклад, приїзжає бригада, де водій, дівчина лікар та дівчина фельдшер, і постраждалий на 100 кг. І медики мають покласти його на щит, зафіксувати, і так далі. І тут їм допомога точно не завадить. Був випадок, коли на Протасовому яру збили двох дівчат. Ми тоді приїхали одночасно з першою бригадою, дуже класною. На одну бригаду двоє важких постраждалих, це не просто. Я бачив, що вони працюють за сучасними протоколами, і вони знали, що ми працюємо так само. Ми знали, що роблять вони, вони знали, що робимо ми.  Взагалі для нашої інтеграції в систему екстреної допомоги було проведено багато роботи, але трішки не встигли. Був розроблений “закон про доброго самаритянина”, але попередня Верховна Рада (ВР) не встигла його прийняти. KV: Закон вже був розроблений? Дмитро Буренін: Так, я був у складі робочої групи з його написання, там були автори від МОЗ, поліції, ДСНС. Його подали до ВР, встигли зареєструвати, але розглянутий він не був. Основна мета цього закону – позбавити кримінальної відповідальності за наслідки надання першої допомоги людину, котра діє в межах своєї компетенції. Крім того, в історію відходило поняття “домедична допомога”, залишалось тільки “перша допомога”, як у всьому світі. Вона вже поділялась на першу базову допомогу та першу кваліфіковану допомогу, англійською – advanced, просунута. Фактично це була спроба застосування західних стандартів на українське законодавство. Для надання базової медичної допомоги достатньо було б мати сертифікат BLS (Basic Life Support – елементарне підтримання життя, – KV). Вона вже є в Україні, зокрема я вже майже отримав статус інструктора, котрий може викладати це. KV: А хто сертифікує інструкторів, котрі могли б навчати цьому? Дмитро Буренін: Від кафедри медицини катастроф це Всеукраїнська рада реанімації. KV: І МОЗ це влаштовувало, вірно? Дмитро Буренін: Звісно. Але в результаті ми зараз і досі маємо старі поняття “домедичної допомоги”, а єдине чим регламентується надання першої допомоги – наказ МОЗ №398. І все. KV: А з новим складом МОЗ ви пробували комунікувати? Дмитро Буренін: Так, я приходив на зустріч МОЗ з громадськістю, тоді ще Раімов (Дмитро Раімов був радником з комунікацій очільниці МОЗ Зоряни Скалецької, – KV) відповідав на запитання так, що конкретики на зустрічі був абсолютний нуль. Я задав два питання. На перше – яка буде доля “закону доброго самаритянина”, мені дали відповідь, що законопроекти, подані за минулої ВР, треба подавати заново. Друге питання – які будуть кроки по інтеграції волонтерів в систему першої допомоги. Відповідь – ініціатива цікава, будемо продовжувати. Я знаю, скільки хороших спеціалістів з МОЗ звільнились, і навіть не уявляю, до кого підходити з цими питаннями тепер. “Закон про доброго самаритянина” дуже допоміг би військовим волонтерам. Їх це по суті легалізувало б на фронті, і давало б змогу працювати згідно протоколу з тактичної медицини ТССС (Tactical Сombat Сasualty Сare – Надання допомоги пораненим в умовах бойових дій, – KV). Зараз лише наказ МОЗ №398 регулює, як можуть надавати першу допомогу люди без медичної освіти. Це, насправді, не поганий документ, ним можна користуватись. Але він базовий, і багато чого згідно цього наказу не можна робити без медичної освіти – наприклад, допомагати при пневмотораксі, навіть якщо в людини є сертифікат по ТССС. KV: Вся ваша діяльність, вочевидь, потребує не лише багато часу, але й грошей. Звідки “Мотохелп” бере гроші на свою роботу? Дмитро Буренін: Членські внески в “Мотохелпі” невеликі – 100 гривень. Але ми не дуже слідкуємо за тим, як люди їх сплачують, це скоріш формальність. Ми робимо розсилку на початку року, щоб люди сплатили внески, і все.  Також є пожертви, є спонсори. Наприклад, в 2019 році мережа заправок “КЛО” виділила нам 1000 літрів пального (в 2018 році – 800 літрів). Це пальне ми вичерпали на кінець липня – початок серпня. Амуніцію та оснащення ми закуповуємо для волонтерів – це ножиці, бинти, аптечки, їх складові, а також робочий одяг – футболки та інколи реглани. Крім того, ми закупили в 2019 році автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), і сподіваємось, що в 2020 році спонсор купить нам ще один.  KV: А ви вже використовували дефібрилятор? Дмитро Буренін: Поки що ні. Для нас одне використання АЗД буде коштувати 5 тис. гривень, саме стільки коштують одноразові електроди. В нашій роботі скоріш за все дефібрилятор ми будемо використовувати на якихось змаганнях, там де є великі кардіонавантаження. Поки ми не інтегровані у систему першої допомоги, ми не будемо часто приїжджати на такі ситуації, де він потрібен. KV: “Мотохелп” виступав як один з промоутерів проекту Громадського бюджету “Реаніметро”. Наскільки просто звичайній людині надати першу допомогу з АЗД? Дмитро Буренін: Для цього сертифікати взагалі не потрібні. Наявність водійського посвідчення, наприклад, вже є таким сертифікатом. Інша справа, що водієві казали на тих курсах про медичну допомогу.  Автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), саме автоматичний, підкреслюю, цілком доступний для використання звичайною людиною. Читайте: КП “Киевский метрополитен” поддержало петицию об установке дефибрилляторов на станциях метро Коли відкриваєш коробку, він говорить українською, щоб викликали “103”, переконались, що пациент не дихає, надає детальну інструкцію, що і як робити. Потім АЗД починає зчитувати ритм. Якщо серце працює, як треба, чи зупинилось взагалі, він просто не дасть розряд, і попередить, що розряд не рекомендований. Спрацює він лише тоді, коли це доцільне. АЗД висять в усіх громадських місцях світу, бо вони розраховані на використання простими людьми без медичної освіти. АЗД на вулиці у Гонконзі, фото: Facebook Дмитра Буреніна Часто вони під сигналізацією, тому вкрасти його так просто не вийде. Інколи АЗД під кодовим замком, і є номер телефону, куди слід дзвонити у разі потреби. “Реаніметро” – дуже крутий проект. І “Мотохелп” виступав на його підтримку – допомагали проводити майстер-класи, збирали підписи. KV: Розкажіть про ваші майстер-класи з надання першої допомоги.  Дмитро Буренін: В 2019 році ми провели 44 таких тренінги. Серед них є як платні, так і безкоштовні. В середньому в групі 20 людей. Є курси для комерційного сектору, гроші від них йдуть на розвиток організації, згідно статуту. Ми проводили тренінги для великих компаній, таких як Lenovo, інші ІТ-компанії. Навіть проводили навчання для персоналу на марафоні. Ми не виходимо якось агресивно на ринок із цими курсами, бо ціни в нас невисокі, близько 300 гривень за одного курсанта. Для громадськості ми проводимо навчання безкоштовно, лише приймаємо пожертви від слухачів, хто скільки вважає за потрібне. Зазвичай таке навчання ми проводимо тоді, коли є вікно, вільне від комерційних тренінгів. Навчання ми проводимо повноцінне, на 6-7 годин, розповідаємо про різні аспекти надання першої допомоги.  Курси з надання першої допомоги, фото: facebook ГО “Мотохелп” Інколи бувають проблеми з кількістю відвідувачів. На тренінги для громадськості ми набираємо до 30 людей, бо зазвичай тоді приходить десь 20. Але буває, що приходять всі, хто зареєструвався, і тоді перебор, складно вести заняття.  KV: На вашу думку, запроваджене в Україні обмеження швидкості до 50 км/годину у населених пунктах додало безпечності руху? Дмитро Буренін: Я вважаю, що це необхідно робити, хоча таке рішення і непопулярне. Але до того треба підходити з розумом, аналізувати здатність траси, і робити обмеження гнучко. Я на автівці по Києву зазвичай не їду 50 км/год, скоріш 30 або навіть 20 км/год. В Європі ми ж їздимо з такою швидкістю, і там майже немає аварій. Читайте: Киевсовет увеличил максимальную разрешенную скорость на ряде столичных дорог (список улиц) Інша проблема – в нас відсутня інфраструктура. В чому проблема намалювати розмітку світловідбиваючою, та ще й такою, щоб її дощ не змивав? Відбійники то окрема тема. Якщо мотоцикліст потрапив під відбійник, то буде м’ясорубка. Їх треба робити безпечними, а не такими, як у нас. Чи поворот на Гагаріна – там просто вбили частокіл з дерев’яних палок. Його вже частично знесли, але навіщо це зробили, невідомо.  Читайте: На дорожную разметку в столичном бюджете предусмотрено средств в 10 раз меньше необходимого У нас не думають про розв’язки. Наприклад, перехрестя проспекту Науки та Столічного шосе – чому там не зробили заїздів на шляхопровід? Чи Дарницький міст – де заїзди на нього на лівому березі? Читайте: Киевсовет напомнит Кабмину про недостроенный Дарницкий мост Велосипедної інфраструктури також нема. Читайте: Столичная власть решила урезать финансирование строительства 5 веломаршрутов в Киеве KV: Ви якось співпрацюєте з Асоціацією велосипедистів Києва? Дмитро Буренін: Так, у нас партнерські відносини, і я підтримую їх. Бо європейська практика ставок на велосипеди не лише для здорового життя, а й для розвантаження доріг. Читайте: За год на дорогах Киева насчитали на треть меньше велосипедистов Побудувати велосипедну інфраструктуру непросто, але воно того вартує. Бо в тому ж Амстердамі, якби всі  їздили на авто, місто стояло би. Розв’язки ті ж для велосипедів взагалі не пристосовані у нас. Читайте: Столичная госадминистрация провалила решение Киевсовета по установке велостоек в Киеве KV: Відоме резонансне ДТП, коли на бульв. Перова збили Дениса Худова. Чим та історія закінчилась? Дмитро Буренін: Він зупинився на червоне світло, і в нього ззаду врізалась автівка з низькою посадкою. Його занесло під авто, і шолом зачепився за бампер. Водій авто поїхав, і протягнув Дениса 800-900 метрів. З-під авто летіли іскри від екіпіровки Дениса. Він отримав опіки від дороги і від автомобиля.  На Дениса здали більше 100 літрів донорської крові, навіть більше 120. Йшла постійна інтоксикація через величезну кількість опіків. Лікування тривало довго. Потім водія авто знайшли, затримали і відправили під суд.  Денис Худов вилікувався і знову почав їздити на мотоциклі. Він боєць, не зламався.  KV: Чи знаєте ви, як триває розслідування вбивства байкера на Харківському шосе? Дмитро Буренін: Там взагалі сюр. Підозрюваний – відомий спортсмен з сумо, має певні досягнення. Він проходив обстеження з приводу психіатрії, наша судова система дозволяє йому це. Його ловили у кінотеатрі, хоча він мав сидіти у лікарні, і за це нікого не посадили. Процес іде, крапка не поставлена.  Читайте: Убийство байкера на Харьковском шоссе в Киеве: подозреваемый отправлен под стражу Ми намагаємось висвітлювати процес інформаційно, але на судових процесах були дуже давно. В цьому році дуже високе навантаження, ми просто всюди не встигаємо. KV: Які плани у “Мотохелпу” на наступний сезон?  Дмитро Буренін: Наш головний пріоритет – інтеграція у систему екстреної медичної допомоги. Якщо це відбудеться, ми розширятись не плануємо, бо часу не буде. У нас і так було 700 з гаком реагувань на ДТП, плюс більше 40 тренінгів, плюс 40 підтримок змагань, перевезення крові. Якщо вийде налагодити співпрацю зі “швидкою”, це буде нашим піком, і ми будемо вже вдосконалювати те, що є. Зараз, якщо йдуть масові заходи, мітинги, ми приєднуємось до Червоного Хреста України, до їх загонів швидкого реагування, як ще один загін. Географічно ми не плануємо розширюватись, бо давно відмовились від того. Колись пробували відкривати філії, і років 7 тому побачили, що це дуже великі адміністративні трудозатрати. KV: Аналогічні організації в інших містах існують?  Дмитро Буренін: Звісно. Ми відкриті до співпраці, завжди готові допомогти. Ми показуємо, як у нас організовані процеси, фінанси, проводимо тренінги, взагалі ділимось досвідом. Чудова служба є в Одесі, є мотодопомога у Львові, вони теж круті, гарно розвиваються.  В 2019 році передавали досвід організації у Дніпрі, навіть зустрічались з Дніпровським Центром крові. Завдяки співпраці і валідації, котру ми проводили з київським Центром крові, ми тепер можемо іншим центрам крові показувати документи, що перевезення крові на мотоциклах це нормально. Думаю, у 2020 році в Дніпрі також стартує проект з перевезення крові волонтерами. * Громадська організація “Мотохелп” (код ЄДРПОУ: 39127681) Фото надані Дмитром БуренінимКиевVласть

У Києві пройшла святкова хода помічників-волонтерів Святого Миколая, у якій взяли участь юні журналісти ІТА “ЮН—ПРЕС” КПДЮ та вихованці театральної студії “Неформат”. У Колонній залі столичної мерії підлітки-волонтери  в костюмах казкових героїв вітали зі святом Миколая і Новим роком  дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, дарували їм подарунки, а юні актори показували інтерактивну виставу. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" А ввечері біля Київської міської державної адміністрації розпочався Парад помічників-волонтерів Святого Миколая. Одягнені у новорічні костюми помічники Святого Миколая – волонтери мережі Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді м. Києва, лідери дитячих та молодіжних громадських організацій, юні журналісти й актори та студенти отримали від "Національної Організації Скаутів України" Світло Миру з Вифлеєму – символ Миру та злагоди.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Заступниця голови Київської міської державної адміністрації Марина Хонда подякувала волонтерам та привітала їх та усіх тих, до кого вони завітають, з прийдешніми новорічними святами. Волонтери йшли вулицями Києва та вітали киян та гостей міста зі святами. За доброю традицією, понад 10 років поспіль під час ходи волонтери Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (ЦСССДМ) м. Києва, лідери молодіжних громадських організацій крокують Києвом, вітають киян, гостей міста зі святами, дарують свої посмішки, гарний настрій. У рамках новорічної акції “Не забудь привітати” починаючи з 19 по 26 грудня волонтери будуть проводити адресні привітання для дітей, які не мають змоги відвідувати традиційні новорічні заходи  і якими опікуються центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді столиці. – Чим більше небайдужих молодих людей, які згодні дарувати частинку свого серця тим, хто цього потребує, залучено до соціально-корисних справ і в свята, і в будні, тим менше самотніх, позбавлених підтримки та уваги мешканців столиці, – каже Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та глова ВМГО “Національна Організація Скаутів України” Ярослава Колобова. “Мені дуже цікаво тут, я вперше буду волонтером”,  — з захопленням каже дев’ятикласник Григорій Демчевський, — вихованець ІТА “ЮН—ПРЕС” КПДЮ та театральної студії “Неформат”, — “Я дуже хочу, щоб діти й підлітки мали друзів, батьків, могли займатися улюбленою справою,  щоб не було самотніх людей!” Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" У рамках акції “Не забудь привітати” також відбудеться низка святкових соціокультурних заходів для дітей клієнтів мережі ЦСССДМ столиці, зокрема новорічні вистави та новорічні вечірки для дітей та молоді з інвалідністю у КМДА, сімейний перегляд мультфільму для дітей демобілізованих учасників АТО та дітей переселенців з Криму й Донбасу, де помічники св. Миколая будуть допомагати створювати чарівну атмосферу свята.КиевVласть

Літні канікули, блаженний час, коли можна зустрітися з родичами, навіть якщо вони живуть за сотню кілометрів, у селі. Саме це робила Таня. Чотири години тряслась у машині із сім`єю щоб приїхати до двоюрідної  сестрички Оксани, на рік меншої за неї саму. І до Ігоря, на два роки старшого брата. Дорога була важкою, а тим паче з її п`ятирічним братом Тимофієм, який то плакав, то кричав. Вибоїни на дорозі, спека, вереск і злі батьки ніяк не допомагали підтримати гарний настрій. Але ці муки були того варті, адже щастя від зустрічі з родиною змусило її забути всі страждання у машині. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Щойно вони приїхали, Таня вискочила з машини, і з  радісними криками кинулась до сестри. Наговорившись про новинки зі свого життя, вони почали розмовляти про свої плани на тиждень, який вони проведуть разом. - Треба навідатись до бабусиної хатини, прибрати там, ну ти зрозуміла… - Так. Ясно, а як Ігор? У друга в гостях, так? Знову? Розмова перейшла у інше русло. Про покійну бабусю та її хатину важко було говорити всім. - Так, сьогодні ввечері повернеться. А завтра поїдемо разом. - А дід Володя буде? - А куди ж він дінеться? Дівчата зареготали. - Слухай, а ходімо увечері на озеро? - А чого б і ні? Тільки треба від Тимохи непомітно злиняти. - Добре. То пішли, а батькам скажемо що ввечері –  купатися. - Бо і справді, що нам там  робити? Мабуть, ще тітки поз’їжджаються. - Головне, щоб вони не провідали. А то почнеться: “Куди? Та на Русалчин тиждень? Купатися?”… - Не провідають. Хай самі керуються своїми забобонами! Пішли шукати купальники! - Твої речі ще досі десь у мене лежать. Здається, під шафою, у коробці. А якщо й не лежать – не біда. Десь після обіду дівчата стали випрошуватись на озеро. - Ну мам, ну справді…. Там же води по коліно! А ми плавати добре вміємо! - Мамусю, ну ти подумай! В найглибшому місці – півтора метри! Ми ж далі, ніж по пояс не заходитимемо! - Ну, Іринко, що робитимемо з цими двома ? – спитала мама Тані. - Та я  й не знаю. Може, оце їх пустити, хай уже йдуть, але за одної умови – не купатись, а так, по берегу пошастати. Далі, ніж по коліно вам дорога закрита. - Ну дівчата можете йти. Але так, як Танина мама каже. На глибину не лізти! Можете на березі посидіти, ноги помочити, навіть багаття розпалити дозволю, якщо в воду не лізтимете. - І кофти візміть!Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Дівчата вже гайнули додому  по покривало, по щось смачненьке. Про кофти згадали в останній момент. Вирішили про всяк випадок взяти з собою джинси та шкарпетки. - Щоб о восьмій стояли тут, сивки-бурки! - Як лист перед травою! Вислизнули з дому аж ось – у дворі тітка Христина. - Привіт, Христе! Вони обнялися. Тітка була всього на сім років старшою за своїх племінниць. - Куди це ви розігналися? - На озеро. Хочемо посидіти без крику. Бо як почнеться – за здоров’я та за упокій… - За політику та за дітей…- додала Христя. - То ми поспішаємо, бо як прийде тітка Марусина та тітка Галина, то чорта з два тоді вийдеш! - Я, мабуть, теж до вас втечу. Бо не така я стара, щоб з Галиною “Молода вовчиця” горланити. - Та ще й так огидно, як сполохана курка… - То йдіть швидше, бо он вже й стара пацючиха на возі! І справді,  виглянувши з-за рогу хати можна було побачити тітку Марусину, яку вони ненавиділи не менше, ніж Галину. Остання, схожа на діжку,  любила вчити дівчат уму – розуму. Менше за всіх її любив Ігор. Іще менше він любив тітку Марусину. Але поки остання доїхала на своєму старому, рипучому возі до хати Оксани, дівчата вже були на півдорозі до озера. Йшли вони швидко, а потім сповільнились. Сонце вже було низько, де йому й належить бути о п’ятій годині. На галявинці дівчата розстелили покривало, склали речі та пішли до краю озера. Вони бродили по кісточки у воді, доки вона не стала холодною. - Не дарма ми тепліші речі взяли. Диви, який вітер здійнявся! Може все ж багаття розвести? - Я назбираю паліччя, а ти запальничку знайди. Оксана розгребла руками суху торішню траву. Тепер на тому місці утворилась залисина. Таня повернулася з оберемком сухих гілок, а  її сестра вже обкладала лисину камінням. Коли боротьбу з ненависною запальничкою було закінчено, а багаття розпалено, дівчата сіли на покривало і дістали торбинку з печивом, квасом та бутербродами. Перекусили й стали співати біля багаття. Чим вам не краса? А якби не втікли до озера, сиділи б та вислуховували повчання  тіток.  Потім дівчата знов почали розмову про бабусину хату. Обидві не змовляючись обернулись і поглянули на той бік озера, де сиротливо стояв будиночок їх покійної бабусі. Зараз там ніхто не живе. Таня поглянула на вікна хати – аж вони світяться! - Оксано, то мені здається чи там щось світиться? - Та я теж спитати хотіла! - То пішли батьків покличемо! Бо там нікого бути не має! - Чекай! А може, то просто так світло від заходу сонця переломлюється і нам тільки здається? Давай спершу перевіримо. - Не подобається мені ця затія! Але правду кажеш, може бути що це ілюзія. - То пішли… Сестри перевзулися в кросівки і пішли в обхід озера. Вплав було б утричі швидше, але наважитися порушити слова мами – самогубство. Вони підійшли майже впритул до старих стін і зазирнули у вікно. В кімнаті танцювали та веселились якісь незнайомі дівчата. Вони співали: “ Мене мати породила, нехрещену положила”. - Що це за секта?! – спитала шепотом Таня. - Чорт забирай, дивись!- Оксана вказала на дівчат, які були найближче до вогню з печі. При світлі їх шкіра видавалася зеленуватою. - Пішли додому, негайно!- Таня вже не шептала. І тут обидві дівчини завмерли в напівприсяді. Раптом одна з дівчат підійшла до вікна і поглянула на сестер. Зеленавка поманила дівчат пальцем і раптом вдарила кулаком по склу. Воно затріщало, а дівчата закам’яніли. Коли удар по склу повторився і воно, не витримавши натиску, розбилось, –  сестри чкурнули так, як не бігали ніколи! Менш, ніж за три хвилини вони були вдома, хоча для шляху туди їм потрібно було йти аж чверть години! - Чорт, ми ж забули на березі сумку! – згадала Оксана. - Я туди не повернуся! – замотала головою Таня. Дівчата перелякано кинулися до батьків: - Мам, там, у бабусиній хатині якісь сектантки! - А, може, й наркоманки! - Вони палили багаття! - І співали ритуальні пісні! - І закликали нас до себе! - І шкіра в них зелена! Але матері їх не почули, бо тітка Галина, затиснувши у своїх обіймах тітку Христину, яка відчайдушно намагалась випручатись, горлопанила на все село: “Зорі прозорі мої…”. Зате обернулась стара пацючиха – тітка Марусина. - Ой дівчатка! Де ж це ви запропастилися?, – заголосила вона, – То ви кажете, – співали? Дівчата, кажете? У хаті вашої бабці? І шкіра, кажете, зелена? То це ви близько озера були? Дівчата закивали головами. Краще допомога від Марусини, ніж її відсутність з боку татів, які вже сперечалися з приводу того, хто з депутатів краще впливає на економіку: Оберко Довбневерхий чи Пилип Куцолобий. - То ведіть мене, дівчата, до тої халупки. Розберемося. - А, може, краще когось із чоловіків покликати? - Розберемося, – повторила тітка Марусина. Зникнення одної з гостей ніхто й не помітив, адже усі разом кляли -проклинали “чортову закорумповану систему”. А мами дівчат з тіткою Христиною намагалися втихомирити діда Володю, який криком кричав про ковбасу за вісімдесят копійок . Тож,  прикрившись цією веремією, сестри з тіткою простували до хати. Дорогою Марусина спитала: - А, дівчата, чи не бачили ви якісь дивні прикмети в цих дівчат? - Ну наче нічого … крім шкіри. - А-а-а-а…. Отже, кажете, шкіра зелена? І на що ж ви, дівчата, сподівались? То пішли, кажете, до озера у Русалчин тиждень і не сподівалися русалок-мавок побачити? - Русалок? - Мавок? На обличчях дівчат читалося абсолютне нерозуміння слів тітки. -  Тітко, які русалки? Що ви таке кажете? Це ж дурниці, забобони якісь! - А якщо й правда, то де їх хвости? - А вам якщо русалки, то вже й із хвостами?! – обурилася тітка Марусина. Дівчата примовкли. Так, мабуть жіночка переплутала свою склянку узвару із вогненною водою тітки Галини. - Слухайте. Русалки, кажете, хвостаті? Ой, вчити вас і вчити. Здавна слов’яни вірили, що душі дітей, які померли нехрещеними не відлітають туди, – тітка Марусина вказала гачкуватим пальцем на майже темне небо,  де світлим  залишався тільки маленький клаптик над горизонтом, – А стають мавками або русалками, в залежності від того, чому померли. Русалками також стають утоплениці. Але чітко сказати не можна: де мавка, а де русалка. Тільки сам чорт знає, хто є хто. Атмосфера була така гнітюча, ніби дідько справді зараз промовить: “А я знаю”…. - Так от, кажуть, що в них зеленава шкіра, русе волосся. А на русалчин тиждень ті душі, які ще не перетворилися на мавок-русалок, можуть отримати благословення і піти до Раю. Але на це мають право душі тих дітей, які померли не пізніше семи років тому. - Ми прийшли, тітко. Поглянь! Марусина підійшла до хати і зазирнула у вікно. І раптом заверещала: - Іван та Марія, хрещу тебе! В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь! – вона кинула вгору хустку, яку зірвала з голови. Вмить  мавки та русалки стали стрибати під хустку. Десь чверть дівчат прострибнули, а потім обернулися лелеками й полетіли. Решта знов стали співати і танцювати навколо сестер та їх тітки: “Сиділа русалка на білій березі, просила русалка в жінок намітки: “Жіночки-сестрички, дайте мені намітки, хоч не тоненької, аби біленької”. Сиділа русалка на білій березі, просила русалка в дівочок сорочки: “Дівочки-сестрички, дайте мені сорочки, хоч не біленької, аби тоненької”. І вмить зникли. Розчинились у холодному темному повітрі, залишивши дівчат та жінку самих поряд з порожньою німою хатиною. - Пішли, дівчата? Вони мовчки кивнули і попростували додому. Сестри не вечеряли, а одразу пішли до кімнати Оксани, де повинні були спати сьогодні. Не вимкнувши світло, вони сіли на ліжко й Таня  розповідала  Оксані про свою екскурсію, на якій вона побувала разом з класом. - Оце тобі пощастило… А вже як мед, то й ложкою… Весело тобі, але нічого. Ти в нас на всі канікули. Ми щось вигадаємо… Цю історію мені розповідала моя бабуся, запевняючи, що все це правда. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" КиевVласть

Президент  Володимир Зеленський підписав  два прийняті Верховною Радою(ВР) законопроекти  "Про внесення змін до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг” та "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг”. Таким чином дано зелене світло  так званій тотальній фіскалізації. За начебто благими намірами знову криється дорога в пекло, принаймні, для мільйонів фізичних осіб – підприємців (ФОП) 2-4 груп, які тепер будуть зобов’язані при розрахунках використовувати реєстратори розрахункових операцій (РРО). Основна мета обох законопроектів — детінізація розрахунків в сфері торгівлі і послуг, задля цього пропонується створити додаткові механізмі контролю обігу товарів та обсягу доходів спрощенців через використання ними РРО. Ще одне нововведення — винагорода споживачам, які поскаржаться на порушення з боку продавця. На практиці, сама система ФОПів на спрощеній системі оподаткування опинилась під загрозою, що викликало значні хвилювання у підприємницькому середовищі – аж до акцій протесту по всій країні. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Хочу звернути увагу на кілька моментів. По-перше, знову  влада не з тих починає. Очевидно, і це підтверджується розрахунками, що через зловживання системою ФОПів-спрощенців державний бюджет не втрачає і близько тих сум, які втрачаються через олігархат, монополії, збиткові державні підприємства, корупцію, офшорні та контрабандні схеми. І варто пам’ятати, що більша частина ФОП – це чесний мікробізнес, з досить скромними доходами, в якому задіяно понад 2 млн громадян. Чому за зловживання деяких “мінімізаторів” розплачуватись повинні 2 млн підприємців, які ризикують взагалі залишитись без можливості продовжувати роботу? По-друге, тотальна фіскалізація торкнеться гаманця кожного громадянина. Оскільки виконання нових фіскальних умов підприємцями потягне за собою значні фінансові витрати. За підрахунками Державної регуляторної служби, вони можуть сягнути 22 млрд гриень, що неодмінно буде перекладено на простих споживачів, оскільки ці витрати будуть внесені до ціни товарів чи послуг. По-третє, ні бізнесу, ні суспільству влада фахово не пояснила, які саме проблеми вирішить тотальна фіскалізація, та до яких саме позитивних наслідків для країни ці заходи призведуть. Жодних серйозних розрахунків. Натомість розганяється така мила серцям наших пострадянських співвітчизників історія  про те, що в ресторанах чи інтернет-магазинах виписують чеки від імені ФОП без касових апаратів, а через це наша країна бідна і відстала. По-четверте, держава продовжує розмовляти з бізнесом мовою репресій і, найголовніше, ігнорує етап експертних обговорень за участі всіх зацікавлених сторін для  оцінки ризиків і наслідків ДО моменту введення нових регуляторних чи фіскальних норм. Соціальний діалог “держава – підприємець” відсутній. Саме через це підприємці змушені вдаватися до вуличних протестів, щоб бути почутими. Побудова соціального діалогу “держава – підприємець” вкрай необхідна умова для економічного розвитку країни, проте влада звикла до монологів. По-п’яте, держава продовжує розглядати бізнес в цілому виключно через фіскальну призму, як наповнювача бюджету, повністю ігноруючи соціальну та економічну роль бізнесу. А ці ролі набагато важливіші за фіскальну функцію. Знову ж таки насаджується така мила нашим пострадянським співгромадянам думка, що підприємці це недобиті у 30-х роках куркулі, які паразитують, заробляють – і при цьому не хочуть платити податки. Хочу розчарувати тих хто поділяє такі думки. Головна задача бізнесу – не стільки податки, скільки вирішення проблеми зайнятості через  створення робочих місць та створення  економічного продукту. А податки повинні сплачувати якраз ті, хто більше всього звинувачує бізнес у несплаті податків – прості громадяни, наймані працівники. Так, як це робиться у всіх розвинених країнах світу, де податки платить кожен громадянин власними коштами з власних доходів, а не тільки бізнес. Бізнес – це, перш за все, роботодавець, а тільки потім – платник податків. По-шосте, щодо Європи та європейського досвіду. Щоразу драконівські державні заходи щодо бізнесу прикриваються посиланнями на “європейський досвід”. Все це звісно справляє враження, але виникають певні асоціації з відомим літературним персонажем Еллочкою Людоїдкою, яка в пориві змагань з заокеанською мільйонеркою вважала, що досить придбати новий стілець у домівку чи оторочити сукню підробним хутром, як її статус зразу ж зрівняється з Вандербільдихою.  Для того, щоб вдало застосовувати сучасний європейський досвід, нам треба спочатку стати європейською країною за рівнем економічного розвитку. Досвід Європи безумовно цікавий і потрібен, але досвід того, як повоєнна Західна Європа ставала сучасною Європою, який шлях пройшла та якими кроками. Нам потрібен європейський досвід 50-60-х років минулого століття, або досвід країн Східної Європи 90-х років минулого століття, а ніяк не сучасні європейські норми чи правила для бізнесу, які ми намагаємось натягти на нашу найбіднішу економіку Європейського континенту. Іншими словами, якщо ми, приміром, згадуємо розвинену економіку Німеччини, то повинні в цьому контексті говорити не про  Ангелу Меркель, а про Людвіга Ерхарда. По-сьоме, варто нарешті усвідомити, що податки мають вторинний вплив на рівень життя громадян та на розвиток країни. Податки та достатньо наповнений державний бюджет – це лише наслідок економічної спроможності країни, яка виражається у обсягах ВВП , а не у бюджетних показниках. Економічну спроможність країни створюють підприємці, а не держава. Задача держави створювати комфортні умови для реалізації підприємницької ініціативи і направляти зусилля не на збір податків, а на збільшення обсягів ВВП, який наразі в Україні найнижчий серед всіх європейських країн. Про який ВВП може йти мова, якщо наша країна у світовому рейтингу економічної несвободи на перших місцях, а підприємництву державою відведено роль виключно дійної корови? По-восьме, податкова система несе в собі дві ключові функції: фіскальна та стимулююча. Держава, як головний регулятор, повинна підтримувати баланс між цими функціями. На жаль, державні заходи цілком присвячені “розкуркуленню” підприємців і зовсім не торкаються стимулів для їх розвитку. Все це свідчить про глибоку системну кризу економічного середовища. А  чеки та касові апарати для ФОП її тільки поглиблять. Читайте: Электронные чеки в магазинах не понравились в Раде никому, кроме “слуг народа”, принявших закон про детенизацию в торговле Михайло Скляр, голова ГО "Асоціація громадського захисту підприємців"КиевVласть

В кінці минулого року відбувся відкритий Форум ДАБІ та громадськості, на якому ГО “Асоціація містобудівельників України”, кафедра геоінформатики КНУ ім.Т.Шевченка та  ГО “Сила Громад” презентували модернізацію сайту “Прозора ДАБІ” з підключенням зведеного геопорталу містобудівної, проектної, землевпорядної та дозвільної документації. Побачивши загрозу публікації у відкритому доступі матеріалів, що викривають корупційні домовленості та схеми легалізації відхилення від ДБН, будівельна мафія терміново звільнила керівника ДАБІ Олексія Кудрявцева.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  В середу 06 березня 2019 року відбулась ніким особливо не помічена подія: знову ж таки громадські організації та науковці, через свого представника, презентували на секції НТР Мінрегіону відкриту і публічну систему геопросторових даних “Електронна НТР” по всім забудовам, які розглядаються Мінрегіоном на предмет погодження відхилення від державних будівельних норм (ДБН). Перше питання порядку денного здивувало не тільки чиновників – навіть присутні на секції забудовники були шоковані розмахом зловживань в ДАБІ. Зокрема, корупційна карусель видачі дозвільних документів головними інспекторами будівельного нагляду та дозвільним департаментом Н. Чекомасової,  просто вражає своїм цинізмом. Але найбільш корумпованими в цій схемі виявились “комерційні” експерти (якщо можна назвати експертом фахівця, який не бачить порушень у проекті). ТОВ “Еквілібріум Трейд” заплатив ТОВ “Українська будівельна експертиза” за те, щоб псевдоексперти не побачили порушень будівельних норм і дали “зелене світло” забудовникам отримати Дозвіл на забудову рекреаційної території Парку Покол – Наддніпрянське шосе 2. Фактично, саме так звані експертні звіти (нічого спільного з державною експертизою проектів) стали основною перепусткою в світ порушення законів та будівельних норм, всупереч ст.10 ЗУ “Про будівельні норми”. Сумнівні документи землевідведення, завідомо в корупційний спосіб надані Містобудівні умови і обмеження, у злочинний спосіб наданий Дозвіл ДАБІ протягом 5 хвилин висвітились на екрані перед здивованими членами секції  НТР та чиновниками Мінрегіону. Всі побачили підлог документів, завідомо неправдиві відомості та корупцію в діях посадових осіб, які надали ДОЗВІЛ, але Замовник при цьому звернувся до Мінрегіону з клопотанням “погодити відхилення від будівельних норм”. Тобто норми не порушені, як випливає з документів Експертного звіту, але в листі ТОВ “Еквілібріум Трейд” мова йде про відхилення! Просто когнітивний дисонанс, який може призвести  до чергових звільнень в системі Мінрегіону (звільнення Кудрявцева проходило під особистим контролем Гройсмана). Що ж  такого в цій системі “відкритих геопросторових даних”? Нічого особливого, просто зібрана і зведена на один веб-портал (доступно для перегляду з мобільних телефонів) інформація про кожен об’єкт будівництва, з прив’язкою до земельних файлів ДЗК (публічна карта) і проектної документації,  дає можливість Мінрегіону побачити протягом 5 хвилин відповідність проекту містобудівній документації, земельному, памяткоохоронному, природоохоронному законодавству. Це перший крок на шляху повноцінного нагляду і контролю за містобудуванням в Україні і він може стати останнім, зважаючи на боротьбу будівельних кланів за сфери впливу. Через інтернет, кожний бажаючий може передивитись відеозапис проходження секції НТР, а після адаптації  веб-ресурсів з системою gov.ua можна буде переглядати всі проекти, які направлялись в Мінрегіон для отримання погодження відхилення від будівельних норм. На  екрані видно навігацію зручного сервісу з простим доступом до всіх відкритих даних. Але система дозволяє миттєво виявити, що згідно Генплану Києва 2020, територія забудови ТОВ “Еквілібріу Трейд” обліковується як зелені насадження загального користування. Тобто мова йде про контроль через офіційний ресурс Мінрегіону всіх порушень Київської міської державної адміністрації (чиновники якої підписували Висновки щодо землевідведення та подавали на голосування Київради пакет документів з нецільовим використанням території).  Але налякало чиновників Мінрегіону не тільки порушення містобудівного законодавства. Виявилось, що наданий на розгляд проект будівництва має довгу кримінальну історію, в якій Генпрокуратура грає ключову роль. Дозвіл ДАБІ видано на об’єкт, який фігурує в слідчих діях і секція НТР мала б легалізувати злочини замовників будівництва. Що буде далі, коли з наведених нижче слайдів стане зрозуміло, що “відкрита” система таки діє і можна вже не доводити тезу про злочини забудовників, а просто дивитись за ними на екрані разом з присутнім на секції Прокурором або слідчими МВС. Виявляється, що “папєрєдніки” з Мінрегіону в 2015 році вже один раз легалізували злочини по забудові рекреаційного Урощища Покол,  але забудовнику виявилось цього замало. Шалені порушення санітарних норм, архітектурних вимог, заходів пожежної безпеки, що погоджувались Мінрегіоном в період з 2011 по 2017 роки, стали окремою “нормою” в будівельному бізнесі. Спроба виявити в архіві Мінрегіону зазначені нижче документи від 20.08.2015 року не принесли результатів – ні Протоколу №4 від 13.08.2015, ні самого листа-погодження не існує. Це тотальна маніпуляція і шахрайство. Саме тому, колишній міністр Мінрегіону, а потім Прем’єр-Міністр України Володимир Гройсман нещадно звільняє тих, хто намагається зробити будівельну сферу публічною і відкритою. Після Революції Гідності, “напарник” Гройсмана пан Яценюк скасував усі перевірки будівельного бізнесу, відкривши “ящик пандори” незаконних і самовільних забудов (адже однією з ознак самовільного будівництва є  порушення державних будівельних норм). Подивіться уважно на малюнок внизу – це інформація з сайту забудовника: житлово-готельно-офісно-торговельний комплекс з 90% об’єктів житлового призначення. По міркам Європи, куди ми прагнемо, мова йде про мікрорайон з чисельністю мешканців, як у малому місті. Школи і садочки, поліклініки та громадські зони не були затверджені відповідним ДПТ. Що ж спонукало КМДА оформити документи на будівництво? Лише прибуток і комерційна вигода світиться в очах чиновників, які дозволили це будувати і замовників, які прагнуть знищити рекреаційні території столиці. Віктор Глеба, незалежний експерт з державного управління у галузі містобудування, член-кореспондент Української академії архітектури, доцент кафедри, громадський діяч КиевVласть

Знизити високі тарифи на житлово-комунальні послуги, – саме з такими вимогами у суботу, 13 липня, на акцію протесту вийшли обурені люди в селищі міського типу Димер на Київщині. Селяни вже не просто неспроможні оплачувати комуналку, а навіть погасити вже існуючі борги. Про це KV стало відомо із сюжету програми “Подробиці”.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   За словами селян, нині вони не просто неспроможні оплачувати комуналку, а навіть погасити вже існуючі борги. Тож переконані – уже з початком нового опалювального сезону змушені будуть замерзати в холодних будинках. Про свої проблеми вони розказали народному депутату, обраному за їхнім округом. "Найбільша проблема всієї Київщини – це тарифна політика. Сьогодні люди просто не витягують ці кабальні умови, які сьогодні є. Тепла вода, подача води, газ, світло. Є люди, які мають субсидії – у них проблема в оформленні самих субсидій. Більшість людей, які не підпадають під субсидії, вони все рівно не витягують – бо існують побутові якісь проблеми. У принципі, тарифи сьогодні – проблема "номер один", – наголосив Ярослав Москаленко, народний депутат, самовисуванець. Читайте: Обзор ставок букмекеров: в парламенте гарантированно пять партий, еще две могут быть сюрпризом Фото: скриншот КиевVласть