Нерідко у трудових спорах трапляються випадки, коли господарська діяльність юридичної особи фактично припинена, засновники не займаються справами товариства, а єдиною відповідальною посадовою особою за порушення податкового законодавства чи порядку надання фінансової звітності в товаристві залишається директор. У судовій практиці часто зустрічаються випадки коли директор ТОВ хоче звільнитися з займаної посади, однак натрапляє на різні перепони, такі як цілковите ігнорування його заяви власниками (засновниками), або ще гірше – засновник підприємства, скажімо, виїхав за кордон. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Нещодавно фахівці адвокатського бюро “Титикало та партнери” допомогли звільнити директора одного з товариств від трудового рабства. Київський апеляційний суду задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення та задовольнив позов. У зв’язку із зростанням кількості подібних випадків, хочемо поділитися покроковою інстукцією, алгоритмом дій директора підприємства, якого відмовляються звільнити засновники. 1. Перш за все необхідно написати заяву про звільнення, зазначивши дату (не менш ніж за два тижні, оскільки відповідно до ст. 38 Кодексу Законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні) та надіслати або подати її на адресу товариства та її засновників. Обов’язково необхідно мати докази подачі такої заяви: вхідний номер або фіскальний чек про відправку цінного листа на адресу товариства. 2. Наступний крок – оголосити про склианння загальних зборів, направивши засновникам запрошення. Згідно з ч. 1 ст. 62 Законом України “Про господарські товариства” збори учасників Товариства можуть скликатися на вимогу одноособового виконавчого органу товариства, яким відповідно і є директор. Для цього, директору необхідно скласти наказ про скликання позачергових загальних зборів та окреслити перелік питань, які виносяться на порядок денний, визначити дату та місце проведення загальних зборів. Не менше ніж за 30 днів до скликання загальних зборів, директор Товариства повинен надати (або направити поштою) учасникам (засновникам) повідомлення про призначення позачергових загальних зборів Товариства, а також бажано опублікувати оголошення в офіційному друкованому засобі про проведення позачергових загальних зборів та порядок денний, до якого винести питання про звільнення директора. У разі, якщо загальні збори з якихось причин не відбулися, директору необхідно скласти протокол. 3. Наступний не менш важливий етап — подача позову до суду про встановлення факту припинення трудових обов’язків директора, де обов’язково обов’язково має бути вказана дата звільнення, зазначена у заяві. До позовної заяви необхідно додати: •  протокол про створення ТОВ; •  статут, якщо є посадова інструкція тощо; •  наказ про призначення директора; •  заяву про звільнення; • оголошення в газеті про проведення загальних зборів, повідомлення про проведення зборів з доказами його направлення всім засновникам ТОВ, •  доказ сплати судового збору за подання позовної заяви до суду. 4. Після отримання рішення суду про встановлення факту припинення трудових обов’язків, слід звернутися до податкової інспекції та управління статистики з повідомленням про звільнення директора. 5.  Після звільнення директора за рішенням суду, необхідно подати позов до реєстраційної служби за місцем реєстрації Товариства з вимогою вчинити дії, а саме видалити з відомостей в ЄДР дані щодо директора Товариства на підставі рішення суду. Тож, якщо власники відсутні або ігнорують заяву директора про звільнення, захищайте свої трудові права в суді. А із захистом вам допоможуть кращі адвокати із трудових спорів АБ “Титикало і партнери”. Знайте свої права і не дайте себе обманути! Роман Титикало, адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної ради КиевVласть

12  листопада Київський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу директорки  Комунального закладу “Центральний міський стадіон” Анжели  Макеєвої про поновлення  її  на посаді.  Анжелу  незаконно звільнили в  березні  за відмову  брати участь у  політичній  агітації та  розпочали інформаційну війну проти  неї  та  її   родини. “Ірпінському  віснику”  вдалось поспілкуватись  з  Анжелою  після  перемоги в   суді  та  дізнатися  найцікавіші  подробиці.Про це KV стало відомо з повідомлення "Ірпінського вісника".Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  – Анжело,  вітаємо Вас  з  перемогою,  ця  перемога  була  довгоочікуваною для Вас. –  Дякую,  так,  перемога  далась не  легко,  але  зараз,  після  такого рішення суду,  я  розумію,  що все  було не даремно.  Вся  моя  боротьба була не  марною  і ми  досягли справедливості  у  цій  справі.  Щиро  дякую Масі  Найєму  за допомогу,  адже завдяки йому  ми  здобули таку  очікувану перемогу.   На  жаль,  не  все можна  виправити судом,  дитину, яку  я  втратила  через  цю  справу,  на  жаль не  повернути… – Ви  заплатили  завелику  ціну  за це  звільнення,  чи  збираєтесь Ви  зупинятись на  досягнутому? –  Перемога в  апеляційному  суді  дійсно значуща подія  для мене,  але це  лише  початок.   Я йтиму  до кінця,  адже через  тиск Ірпінської  міської  ради  я  втратила найдорожче, і  я не  не   зупинюсь  доки винні  не  будуть покарані.  Я  не   єдина, хто постраждав  від  них,  але  про це мовчать,  адже всі  бояться  помсти  та  всеможливого  тиску  та  бруду.  Я  не   боюсь, я з  цим  неодноразово стикалась.  Я хочу,   щоб мій приклад   надихнув  на  боротьбу і  інших — тих, хто   втратив  не  менше  через  свавілля старої  влади. – Місцеві  ЗМІ  нещодавно публікували  інформацію  про те,  що проти Вас  відкрито  кримінальне  провадження по розркаданню  майна,  як Ви це  прокоментуєте? – Це чергова політична та інформаційна маніпуляція. Дані ЗМІ  повністю контролюються міською владою.  За час  своєї  роботи на  стадіоні  я працювала над його успішністю,  працювала чесно та самовіддано.  В  мене є  абсолютно всі необхідні докази у  цій  справі.  Проти мене використовують  брудні інформаційні прийоми та намагаються дискредитувати,  але  справа  у  тому,  що  їх  брехня  уже нікому  не  цікава.  Неправдива інформація  та  чутки  будуть спростовані,  справедливість буде відновлено.  Не всіх   можна  обманути,  залякати та підкупити,  і  ми це  довели на практиці.– Раніше Ірпінський  суд,  який  розглядав Ваш позов,  виніс  незадовільне для Вас  рішення. Що,  на Вашу думку,  стало причиною задоволення скарги апеляційним  судом? – На мою думку,  в  Ірпені  на суддю чинила  тиск місцева  влада.   Вона  завжди діє   за подібним принципом. Мою  думку  розділяє  і  мій  адвокат  Масі  Найєм. Тиск  на апеляційний  суд  був неможливим,  тому  ми  перемогли. – Які у  Вас  плани на майбутнє?  Чи  збираєтесь Ви  повернутись  на  роботу  в Ірпінь? – Наразі  я  приймаю рішення стосовно цього.  Я  зважую всі  “за” та “проти”  і  не   хочу  з  цим поспішати, але знаю точно,  що  цього разу все   буде  по-іншому.  Тепер я  точно знаю,  що справедливість  є,   за  неї  просто потрібно боротись.Фото: Ірпінський вісникКиевVласть

Будівлю кінотеатру “Київ” завжди хтось хотів прибрати у приватну власність. Знаю точно, що директор кінотеатру, щоб хоч якимось чином захиститись від таких нападів, особисто вносила її в реєстр пам’яток архітектури. Щодо рейдерства часів Януковича, інформація була. Але тоді все вирішилось так, що не зачепило ані роботу кінотеатру, ані суборендаторів. Сьогоднішні події, які називають “інвентаризацією”, насправді більше схожі на привласнення майна і зловживання службовим становищем. У мене вони викликали здивування і декілька питань. Зокрема, де були “інвентаризатори від влади”, коли у 2000 році в розваленому і аварійному будинку, в якому і кіно на той час не показували, відбувався перший за п'ятдесят років капітальний ремонт, а кінотеатр було повністю реконструйовано? Тоді було не цікаво, всі займались ринками і ділили заводи? Звісно, хто ж хоче вкладати гроші? Краще “проводити інвентаризацію” того, до чого маєш далеке відношення, але за роки чужої праці і вкладень стало ласим шматочком. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Чим ці рейдерства схожі, так це тим, що є бажання захопити приміщення за підтримки адмінресурсу. Але у другому випадку – недопрацьована юридична база. Все робилось поспіхом, на ходу і з порушеннями закону. Саме тому і зробили це захоплення, використовуючи муніципальну охорону Києва. Читайте: От Кличко требуют разобраться с рейдерством КП “Муниципальная охрана” Це перший випадок таких зухвалих дій муніципальної охорони і, думаю, не останній. Вказівку на такі заходи можна отримати лише за підтримки когось із влади і з використанням адмінресурсу. До того ж, з наших джерел, є підтвердження, що була команда зачистити справжніх орендарів у будь-який спосіб. Інша річ, що Віталія Кличка, скоріш за все, ввели в оману, не пояснивши юридичний бік ситуації, чим витягнули ще одну цеглину з його рейтингу. А розібратись не завадило б. Правильно розставлені акценти та бажання зберегти останній осередок справжнього інтелектуального і культового кінематографу, звісно, показали б киянам, що він таки з повагою ставиться до людей і уважно вивчає конфліктні проблеми, занурюючись у факти, а не керуючись плітками. Всім відомо, що кінотеатр “Київ” є взірцем кінотеатрів. Все ж силами нинішнього орендаря з руїн не лише відновили приміщення, а й влаштували оснащення кінотеатру найсучаснішими технологіями, що, зокрема, відображено і у Вікіпедії. Тож говорити про “занепад” приміщень (показуючи підвал, що є бомбосховищем і куди ніхто не мав доступу, відколи почалася війна), коли з занедбаної будівлі, яка нікому не була цікава до 2000 року, зробили один з найкращих кінотеатрів, трошки дивно. 20 років не помічали, як живе кінотеатр, і в один день – прозріли. До речі, повинен зробити офіційну заяву: частина оприлюднених владою фото взагалі не з приміщення кінотеатру. Читайте: Бывший арендатор кинотеатра “Киев” заявил, что будет отстаивать в суде свое право на аренду кинотеатра Що саме зараз відбувається у приміщенні кінотеатру, важко уявити, тому що “ламати не будувати”, такі самі дії відбувались і на спорткомплексі “Восход”, де за дві години потрощили все, що встигли. Не можна виключати, що завтра будівля взагалі спалахне, як центральний гастроном, або кінотеатр “Жовтень”. Чітко відслідковується лінія боротьби саме за приміщення, а не за його наповнення. Читайте: Реквием по Центральному гастроному Однією з претензій, яку озвучували ЗМІ, було невдоволення тим, що раніше у правому крилі будівлі колись розташовувався кінозал на 250 місць, а “Культурний центр” віддав його піцерії Mister Cat. Проте кінозалу там вже не існувало більше 20 років. У 90 роках там був салон меблів. Рішенням сесії Київради цільове призначення було змінено з салону меблів на заклад громадського харчування. Тоді влада просила наше підприємство увійти в реконструкцію кінотеатру як інвестора і вкласти в аварійну будівлю 586 519 доларів США. Ми вклали ці кошти. Вони були спрямовані на ремонт фасаду, вітражі, частковий ремонт приміщення, заміну електропроводки тощо.  Так сьогодні не вистачає 250 місць в правому крилі, але про те, що будівля збереглася та існує завдяки нашим інвестиціям і інвестиціям “Культурного Центру”, визнавати відмовляються. Я розумію, що завтра вигадають ще щось, бо є банальне бажання привласнити чужий бізнес. Виходить дивна ситуація, на форумі “Іnvest in Kiev” мер закликає “будь-ласка, інвестуйте в Київ”, я буду вашим особистим body-guard(ом). І у той самий час знищує і відбирає ті інвестиції, що зроблені підприємствами протягом 20 років. Неабиякий резонанс викликали і заяви щодо непрацюючої пожежної сигналізації і закриті пожежні виходи з обох залів (“Червоного” і “Синього”). А чи хтось цікавився цим питанням у представників пожежної охорони, яка цей об'єкт перевіряє ретельно? Скажіть, яка нормальна людина або структура, котра проводить оснащення кінотеатру найсучаснішими технологіями, не встановить пожежну сигналізацію? Це ж за межами здорового глузду. До того ж “Муніципальна охорона” навіть пожежні гідранти перевірила, судячи по фото. Отже дозвіл на роботу точно існує. Тим не менш, у мене є підстави вважати, що справа зовсім не в “порушеннях”, які озвучили в КП “Київкінофільм”, а в тому, що комусь впало в око чудове приміщення. Я переконаний, що попереду усіх чекають довгі судові процеси, а роботу підприємства блокуватимуть під будь-якими “добрими” намірами. Читайте: Передача кинотеатра “Киев” в собственность КП “Киевкинофильм” может привести к упадку кинотеатра Відверто кажучи, деякі останні тенденції в КП “Киівкінофільм” мені подобаються і я їх підтримую. Хоча б те, що кінотеатр “Флоренцію” готують до приватизації, і це – правильне рішення. Місту не потрібні збиткові тягарі і дотаційні КП. Платіть податки і створюйте робочі місця, це – моя позиція. А владі сьогодні ліпше фінансувати колективи і молоді таланти, що здатні це кіно створювати. Що ж до кінотеатру “Київ”, то якби не рейдерство, а звичайний плановий стан – роботи вже б почались над втілення проекту щодо створення на базі кінотеатру “Київ” квокінг-центру блогерів і незалежних журналістських розслідувань. Але, як я чув останні новини, ідея створення – не відпала. Нині говорять про те, що після того, як буде відбито цю спробу рейдерського захоплення, перший Фестиваль блогерів і журналістських розслідувань відбудеться вже наступного року. На жаль, влада переконана, що у киян – коротка пам'ять. Особливо у тих, хто люблять інтелектуальні фільми. Люди добре пам'ятають кінотеатр “Довженка” на проспекті Перемоги, де колись проводилися тижні інтелектуального італійського, французького кіно. Проте в грудні 2008 року Київрада дозволила знесення кінотеатру. Тож, якщо кінотеатр “Київ” “відіжмуть”, то малобюджетні фестивалі зникнуть назавжди. Звісно, не можна не погодитись з деякими звинуваченнями. Наприклад, винуватили у тому, що багато площі гуляє, а орендар не проводить ще якісь заходи. Але, якщо бути чесним, подивившись афішу, можна побачити, що кінотеатр “Київ” проводив понад 200 заходів на рік. Це за умови, що рік має 365 днів. Що ж до звинувачень, що, начебто, були надприбутки від суборенди, то тут – усіх ввели в оману. Було б чесно – підійти до суборендаторів і попитати. Вони б показали документи, і бажаючі дізнались би, що гроші йдуть до київського бюджету.  Я переконаний, аби ті, хто висував звинувачення, були зацікавлені у збереженні артхаусного кіно, вони б прийшли до орендаря і поставили б свої питання і умови, а не стали б на бік структури, яка (а є таке припущення) взагалі всього лише ширма, бо коли почалися проблеми з продовженням договору, ТОВ “Сінема-Сіті” ще не фігурувало. Та й ті ж активісти, що висувають звинувачення, розуміють, що новий орендар з його обіцянками – фікція, але при цьому, замість того, аби прийти до попереднього орендаря і вирішити усі питання, наче спеціально грають на боці того, хто, і з їхньої точки зору, теж знищить артхаустне кіно у “Києві”. Хіба це не нонсенс? Адже проведення і вартість організації великих фестивалів підвищяться рівно пропорційно оренді КЦ. За таким принципом ДЮСШ треба перетворити в фітнес-центри, а з Філармонії зробити диско-клуб.  Щодо збільшення залів, це взагалі маячня. Сьогодні Київ, як місто, посідає 13 місце в антирейтингу traffic index. Ви уявляєте собі цей транспортний колапс?! Хтось прораховував містобудівні умови і обмеження (можливість паркування і кількість відвідувачів, евакуаційні виходи, системи пожежогасіння і т.д.)? Але після слів Бориса Фуксмана в одному з інтерв'ю, де він говорить про перебудову в середині приміщення, хочу нагадати владі ще одну неприємну історію: 22 липня 2003 року на Великій Васильківській обвалився фасад будинку № 37. Як констатували тодішні представники Київської міськдержадміністрації, подібне могло статись через те, що мешканці могли робити усілякі перепланування. Тож, на місті мера, я б не брав на себе такий тягар відповідальності. Загалом, хочу нагадати усім, хто кидає звинувачення у бік колективу: кінотеатр, коли колектив туди прийшов, був у аварійному стані. І те, що сьогодні є, лише завдячуючи роботі цього колективу. А хто бував у кінотеатрі, той на усі ці “докази занепаду” – дивується, адже не можна проводити 200 заходів на рік, запрошуючи іноземні делегації у споруду, що занепадає. Раніше кінотеатр не був краще тих, які зараз стоять в розваленому стані або вже приватизовані. Завдяки низькій оренді і з'явилася можливість проводити кінофестивалі. Одним із акцентів із звинувачень є заява, що вартість оренди для “Синема-Центру” складає 2 млн 544 тис. гривень на місяць. Проте реальні суми орендної плати, що реально сплачувалася, приховуються. “Кінотеатр” разом з суборендарями ЦМК тільки оренди сплачує більше 270 тис. гривень на місяць. Додайте також податок на землю, який отримує місто, комунальні платежі, податок на прибуток, дистрибуція з кінопоказу і ліцензії, заробітна платня і податок з заробітної плати, утримування і прибирання прилеглої території, витрати на поточний ремонт, амортизація та відновлення обладнання тощо. Думаю, загалом до бюджету міста надходить щонайменше 600-700 тис. гривень на місяць. Ну і, звичайно, соціальна і культурна складова. Якщо поставити за завдання заробляти кошти, на фестивалях арт-хаузного та некомерційного кіно, звичайно, можна ставити крапку. Є другий варіант – зробити 3-4 дотаційних фестивалі за підтримкою КМДА, наприклад, Фестиваль муніципального кіно або щось інше за підтримки мера. Коли є влада і бюджет, варіантів безліч. Знаю, що вже проведені консультації з кількома юридичними компаніями і всі підтвердили безсумнівну позицію “Культурного Центру”. Існує навіть практика Верховного Суду по аналогічних спорах. Дуже багато порушень насправді, починаючи з першочергового права на подовження договору оренди, як закладу культури, відповідно до умов як діючого договору, так і Закону про оренду комунального і державного майна, закінчуючи сьогоднішніми подіями, що несуть вже кримінальний склад. Уявіть, був навіть зареєстрований проект рішення депутатів Київради, що взагалі за процедурою позбавляв можливості на проведення конкурсу, не кажучи вже про процедуру самого конкурсу і оцінку ЦМК. Що казати, якщо конкурс проводився навіть не на цілісно-майновий комплекс, яким є кінотеатр “Київ”, а на нежитлову будівлю, яка до того ж не вільна, а знаходиться на балансі товариства “Культурний Центр”. Читайте: Конкурс на аренду кинотеатра “Киев” может быть со скандалом остановлен Це приблизно виглядає так: підприємству передали аварійний потяг з боргами, його відремонтували і зробили взірцем парку, а директор ДЕПО вирішив передати його своєму куму та провів “прозорий конкурс”. А після конкурсу, до потягу увірвалась муніципальна охорона, всіх викинула і заявила, що відтепер вартість ренти для цього потягу буде в три рази вищою, і у потяга вже новий власник, тому що керівництву ДЕПО так вигідно. Читайте: Предприниматели кинотеатра “Киев” поддержали общественное движение “Зеленая волна” Володимир Власенко, підприємець, суборендар в кінотеатрі “Київ”КиевVласть

21 лютого 2019 року відбулось судове засідання по скасуванню піднятих вдвічі тарифів на проїзд в громадському транспорті! Кияни вже півроку безпідставно сплачують 8 гривень і все через ненажерливість діючої влади столиці. Кличківська влада розповідає про "збитковість" комунальних підприємств та безпідставно здіймає тарифи, а в цьому випадку, до того ж, абсолютно незаконно, оминаючи загальнодоступні громадські слухання та не дотримуючись відповідних законів. Читайте: Сегодня в два раза подорожал проезд в общественном транспорте Киева І це рішення було одноосібно підписане нашим мером Кличко попри всі обставини: від процесуальних помилок до ігнорування думкою громадян, мешканців столиці. Можновладці просто поставили людей перед фактом того, що вони мають сплачувати вдвічі більше за транспортні послуги, якість яких аніяк не покращується останніми роками (принагідно нагадую позицію ВО Свобода та наші пропозиції щодо недопущення підвищення проїзду в громадському транспорті). Разом з народним депутатом Юрієм Левченко та депутатом Київради Юрієм Сиротюком ми намагаємось здобути справедливість у судовій площині, подавши відповідний позов.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  В першу чергу ми надали суду докази порушення регламенту запровадження регуляторного нормативно-правового акту, а представники влади намагаються переставити цю постанову в іншу площину, аби приховати порушення. Згідно закону подібний акт не може бути прийнятим у випадку, якщо порушена хоч одна з вимог процедури. Натомість ми маємо: - проект розпорядження було оприлюднено на офіційному веб-сайті виконавчого органу Київської міської ради без аналізу регуляторного впливу всупереч відповідним вимогам; - не було включено розпорядження по підвищенню тарифів в план діяльності з підготовки проектів регуляторних актів виконавчого органу Київської міської ради; - не було проведено базового відстеження результативності розпорядження виконавчого органу Київської міської ради тощо. Також під сумнів підпадають так звані "громадські слухання", які відбувались в будівлі трамвайного депо та, відповідно, туди були запрошені та проінформовані виключно працівники комунальних підприємств, а не організованої громадськості. Представники КМДА невправно намагались доказати, що подібний акт не має "регуляторної функції", проте в доказ того вони посилалися виключно на роз’яснення своїх же підзвітних департаментів, і їхні рекомендації ставили вище закону. Простіше кажучи: вони намагаються приховати свої наміри безпідставного підвищення тарифів по значно спрощеній та незаконній процедурі. Читайте: Окружной админсуд Киева открыл производство об отмене новых тарифов на проезд Наразі по регіонам України вже розглядаються подібні позови до місцевих виконавчих органів. Ми вже маємо практику скасування підвищених тарифів в Миколаєві, Полтаві, Одесі і буквально 20 лютого - в Харкові. У всіх перерахованих правових інцидентах апелювали до роз’яснення Верховного суду, який визнав відповідні розпорядження нормативно правовим актом який має ознаки регуляторного акту, але представники КМДА вважають їх, чомусь, “не коректними” або “недоречними”. Треба починати взагалі з того, що дотаційний громадський транспорт - це взагалі нормальна практика, якщо держава орієнтується на соціальний захист громадян. Категорично несправедливо вимагати від народу непомірних податкових виплат, коли сама державна система не йде їм на зустріч та не спрощує їм умови задля праці та життя в країні. Думаю, що також доцільно було б вимагати, як мінімум, політичної відповідальності від того, хто погоджував та підписував даний акт. Наприклад - сам пан Кличко, який найбільше переймається своїм політичним капіталом та іміджем, аніж нагальними потребами киян. Він однією рукою перерізає червону стрічку паркової зони, а іншою залишає підпис під грабіжницькими рішеннями передачі землі забудовникам, списання боргів олігархічним монополіям та збільшення плати комунальних послуг, проїзду в громадському транспорті для мешканців столиці. Суд перенесли на 7 березня на 13:00 в Окружний адміністративний суд (вул. Болбочана, 8), куди всіх принагідно і запрошую! Разом - Сила! Святослав Кутняк, депутат Киевсовета VIII созыва, фракция “ВО “Свобода” Джерело матеріалу: сторінка в Facebook Святослава Кутняка

На початку цього року, під час страшної епідемії грипу, МОЗ дозволив повертати ліки до аптеки, нехтуючи елементарними принципами організації життєвого циклу лікарських засобів. Що означає це нововведення для кожного українця і чи можна убезпечитись від неякісних ліків – проаналізували разом з моєю експертною групою. При неправильному зберіганні лікарські засоби можуть у кращому випадку втратити свої лікувальні властивості, а у гіршому – нести загрозу. І від цього тепер ніхто не застрахований, бо докази правильного зберігання препаратів, що повертаються, аптека не може вимагати. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Дуже коротко окреслю, як раніше ліки потрапляли до пацієнтів. Медичний препарат має правильно лікувати, бути ефективним і безпечним для пацієнта. Для цього його потрібно розробити (на цьому етапі ліки отримують цілющі властивості), випробувати (так визначають порядок та обмеження для їхнього застосування), правильно виготовити (виробники забезпечують кожну упаковку медичних препаратів всіма необхідними лікувальними властивостями і роблять їх подібними до розробленого зразку. Кожна упаковка ліків у виробництві отримує свій унікальний серійний номер Спеціальний підрозділ фармвиробника гарантує якість і безпеку лікарських засобів, видаючи їм сертифікат якості). Потім - з дотриманням встановлених правил доставити до споживача в аптеку чи медзаклад, не розгубивши лікувальні властивості дорогою (щоб якість ліків зберіглася, весь цей час вони перебувають тільки у сертифікованих місцях під постійним контролем фахівців при перевезенні, на складах у оптових дистриб'юторів або в роздрібній мережі в аптеці. У будь-який момент часу можна чітко визначити де знаходиться кожна з випущених упаковок медпрепаратів, в яких умовах вона зберігається або транспортується, і хто з професіоналів несе відповідальність, у тому числі і кримінальну, за транспортування). І врешті - раціонально застосувати. Кожен з цих етапів ліцензується державою - всі процедури і процеси постійно контролюються внутрішніми системами контролю якості та зовнішніми аудиторами. Складна система. Але тільки вона забезпечує гарантоване збереження якості лікарського засобу під час його шляху від виробника до пацієнта, ефективність терапії при правильному його застосуванні, а також безпеку препарату. І ось у цій складній і чітко прописаній системі з'являється така собі “чорна діра”. Упаковка препарату, куплена споживачем, виходить із системи обігу ліків. Ніхто не розуміє, в яких умовах вона транспортується в кишені або сумці пацієнта, в яких умовах вона зберігається на умовній кухні. З іншого боку, через складні і нездійсненні вимоги до процедури повернення ліків в аптеку, які прописані в підзаконних актах, я впевнений, що споживач просто не зможе скористатися цією нормою в практичному житті – вона марна та нежиттєздатна. Команда “реформаторів” МОЗу пояснила, що поверненню до аптек підлягають ліки лише за умови доведення їхньої неналежної якості. Споживачу необхідно докласти надзвичайних зусиль, щоб це зробити. Факт неналежної якості ліків необхідно підтвердити висновком про якість лікарських засобів, виданим підпорядкованою лабораторією територіального органу Держлікслужби та/або уповноваженою лабораторією та розпорядженням Держлікслужби щодо заборони обігу лікарського засобу. Для цього покупець повинен спочатку знайти відповідну лабораторію для перевірки якості придбаного лікарського засобу, а потім оплатити з власної кишені недешеву процедуру перевірки якості. Також споживачам радять скористатится послугою надання рекламації/повідомлення стосовно якості/підозри щодо фальсифікації лікарського засобу. Для цього вони мають заповнити електронну форму, розміщену на сайті Держлікслужби, у якій зазначити назву лікарського засобу, форму випуску, дозування, номер серії, виробника, дату та місце придбання (вказати назву та адресу місцезнаходження аптеки), а також тип невідповідності та описати його. А чи дійсно кожен має можливість все це виконати? Та й це ще не все. Як зазначила пані Супрун, “коли аптека отримуватиме повернені ліки, вона має перевірити, чи не були вони відкриті, що вони не були використані, що не була пошкоджена упаковка - тоді це не несе жодної загрози і ліки можуть бути повернуто”. Ймовірно, вона радить здати зразок препарату на дослідження, при цьому не відкривати ліки та не пошкоджувати упаковку! Сподіваюсь, що нові зміни до законодавства про захист прав споживачів не встигнуть наробити великої шкоди. Запевняю, як тільки нова команда прийде до влади, ми скасуємо це популістське рішення. А доти – будьте уважними при придбанні ліків! Читайте: Смертей від грипу може побільшати через непрофесійні дії МОЗу Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина” KиевVласть

Фактично 2,5 роки тому наглядачем від держави за рибним господарством столичного регіону став Київський рибоохоронний патруль. Сьогодні в його віданні майже 180 тис. га водойм Київщини, на яких він повинен протидіяти браконьєрству, здійснювати нагляд за рибним промислом та сприяти відновленню іхтіофауни. Як працюється інспекторам на водоймах Києва та області, скільки вони фіксують порушень та які хабарі їм пропонують у першій частині інтерв'ю КиевVласть розповів начальник Управління Державного агентства рибного господарства в Києві та Київській області (Київського рибоохоронного патруля) Володимир Мухін. Порушення і порушники KV: Скільки на водоймах Києва і області Київський рибоохоронний патруль вже зафіксував порушень? Володимир Мухін: За 2,5 роки роботи нашого патруля проведено 4,5 тисячі рибоохороних рейдів і виявлено понад 9 тисяч правопорушень у сфері водних біоресурсів. Близько 2,9 тисяч протоколів складено саме по грубим порушенням, наслідком яких є масове знищення риби. За поточний рік вже проведено біля 1,9 тисяч рейдів і виявлено біля 3,3 тисяч правопорушень, з них грубих - 936. Нами було вилучено 1 460 сіток, 59 - колючих, отруйних та вибухових знарядь лову, 3 - електровудки та 3 знаряддя лову підводних мисливців. Підводне полювання прирівнюється до любительского і має певні обмеження - забороняются прилади автономного дихання та акваланги. Вилов риби у такий спосіб можна робити лише на затримці дихання. Також зберігається добова норма вилову - не більше 3 кг риби на людину.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Досить часто нам повідомляють рибалки про встановлені сітки. Але визначити чиї вони - у більшості випадків неможливо. Вони нами вилучаються по актах безгосподарського майна. Тільки з початку поточного року складено 355 таких актів, за якими вилучено 739 сіток. Також за 2018 рік затримано 222 транспортних засоби. KV: Які саме порушення Київський рибоохоронний патруль фіксує найчастіше? В.М.: Вилов риби у заборонених місцях. Наприклад, з 1 листопада введено заборону вилову риби на зимувальних ямах. Такі ж сезонні обмеження вводяться на час нересту з 1 квітня. Риболовля заборонена цілий рік у верхньому б'єфі Київської ГЕС на відстані ближче ніж 500 метрів. А також на нижньому б'єфі - на відстані 5 км вниз за течією до острова Великий, що на межі Києва та Київської області неподалік Вишгородського району. Незважаючи на заборони вилов риби все ж таки здійснюють. Це не вважається грубим порушенням. Але порушнику загрожує не тільки штраф. Він буде зобов'язаний також компенсувати нанесені ним збитки рибному господарству. Читайте: Киевский рыбоохранный патруль напомнил о запрете на ловлю рыбы в пределах зимовальных ям с 1 ноября Якщо говорити про грубі порушення, то тут найчастіше документуються порушення з використанням сіткоснастевих матеріалів. Це сітки, павук, ятір, бредень. Вони використовуються у різних умовах - на мілководді, течії. Сітки можуть бути вічком різного розміру. Наприклад, для дрібної риби використовують вічко 20-30 мм, для крупних особин, коли на течії ловлять, наприклад, товстолоба, - до 130 мм. Також часто браконьєри під час нерестового періоду або зараз на зимувальних ямах проводять вилов риби методом багріння. За допомогою, так званих, драчів з важким грузилом і впаяним в нього трійником великих розмірів вони не тільки виловлюють будь-яку рибу, включаючи ту, що заборонена до лову, а й дуже багато риби пошкоджують. Адже поки одна рибина зачепиться - драчі пошкодять, ще як мінімум, дві-три. Поранена риба потім хворіє і в подальшому гине. Крім сіток і колючих знарядь лову на Київщині неодноразово фіксувалося використання електровудки. Кількість таких фактів не дуже велика, бо досить часто електровудки скидають у воду. Цього року був безпрецедентний випадок у верхів'ї Київського водосховища. Ми помітили, що вже їдучи на рибоприймальний пункт промисловик використовував електровудку і за допомогою електроімпульсів виловлювали сома. Цю вудку порушник встиг викинути у воду. Майже десяток підводних мисливців відгукнулися на наше прохання допомогти з пошуком і фактично добу пірнали. Вудку знайшли, порушення ми задокументували, електровудку вилучили. В результаті суд зобов'язав порушника сплатити штраф і компенсувати збитки нанесені рибному господарству. Реально цифри незначні. Сума штрафу - 340 гривень. Збиток був оцінений трохи більше 11 тис.грн (ми виявили три особини сома). Додатково порушнику присуджено сплатити біля 14 тис. грн за проведені нами експертизи. Особливістю цього випадку є те, що порушником визнана фізична особа, яка безпосередньо використовувала пристрій. Але те, що ця людина є найманим працівником так званого промисловика (мав посвідчення ланкового і старшого рибалки), враховано не було. Тому ми звернулися до суду щодо анулювання дозволу цього підприємства на використання біоресурсів у зв'язку з систематичним, в тому числі грубим, порушенням правил рибальства і законодавства про охорону навколишнього середовища. Через використання електровудки багато риби гине, а іншій завдається непоправна шкода. Довгострокова дія електричного імпульсу призводить до зниження природного відтворення. При високій частоті імпульсів показник може досягати 70%. Також ці імпульси негативно впливають і на інші біоресурси. Їх вплив можна прирівняти до катастрофи локального значення у екосистемі тої чи іншої водойми. KV: Але кількість таких порушень на водоймах столиці і столичного регіону щорічно зменшується? В.М.: Щороку ми виявляємо різну кількість порушень. Динаміка йде як вверх, так і вниз. Наприклад, у цьому році, порівняно з попереднім, спостерігаємо зниження кількості порушень. Але у структурі правопорушень коливань майже не спостерігається. З року в рік біля 40% приходиться на грубі порушення. № Показник 2016 рік 2017 рік 9 міс. 2018 року 1 Всього порушень 652 3 966 3281 2 Грубі порушення 249 1 437 936 3 Порушення користувачів водних біоресурсів (промисловиків) 56 90 83 Ми хочемо бачити реальну картину, тому не женемося за показниками. Раніше вимагали статистику, а, отже, було багато надування показників. Наприклад, вилучалася  інспектором одна сітка, скажімо, розміром 100 метрів. Він її різав на 5 частин і робив 5 актів. Навіть були випадки, коли інспектор складав протоколи на мерців, а потім сам за них сплачував штраф по 170 грн. KV: Хто наносить більшу шкоду браконьєрством - промисловики чи рибалки-любителі? В.М.: Дати однозначну відповідь на це питання неможливо. По промисловикам ми бачимо статистику: скільки їх працює, скільки ними виловлюється риби, чи відповідає це науково-біологічному обґрунтуванню, бачимо сітки тощо. За 2,5 роки нашої роботи ми почали виводити промисловий вилов з тіні за рахунок щоденного жорсткого контролю звітів. Саме завдяки йому забезпечено збільшення показників вилову по деяких періодах до 40%. І це не означає, що риби стало більше. Раніше був вислів “на інспектора клює”, тобто коли приїздив на рибоприймальний пункт інспектор, то у порівнянні з попереднім тижнем або місяцем саме у цей день улов збільшувався, інколи, і у 10 разів. На жаль, незначний відсоток риби, яка виловлюється промисловиками, поки перебуває у тіні. Але цьому є дуже багато причин, які передували нашій роботі. Зокрема, у законодавстві ніде чітко не визначено, який має бути рибоприймальний пункт. Тільки зазначено, що це місце вигрузки та обліку водних біоресурсів. По факту, я бачу, що деякі рибоприймальні пункти знаходяться в очереті. До них приїзджають заробітчани, які ставлять сітки, вживають горілчані напої, а потім не можуть згадати, коли де і скільки сіток поставили. Можу сказати, що у поточному році грубих правопорушень, на які промисловики йдуть свідомо, стало менше. При цьому, не грубі, я б навіть сказав, несвідомі порушення є, і за них теж сплачують штрафи. Йде мова, наприклад, про невірний запис у журналі або роботу без посвідчення рибалки. Щодо рибалок-любителів такий аналіз провести важко. Їх реєстру немає. Ми не знаємо, скільки виловлюється ними риби. І я не здивуюся, якщо об'єми їх будуть більше промислових, адже за статистикою в Україні кожен третій рибалка-любитель. Щоб це привести у якийсь організований рух потрібні законодавчі зміни. Зараз така нормативна база опрацьовується. Ми пропонуємо, щоб всі любителі отримували посвідчення рибалки безкоштовно у електронному вигляді, а також сплачували щорічний внесок на зариблення. Сподіваюся, що найблищим часом Держрибагентство це систематизує і вийде до Міністерства аграрної політики та продовольства з ініціативою щодо законодавчих змін. Адже у країнах Європи людина немає права підійти до водойми з вудкою без посвідчення рибалки. KV: Хто частіше з любителів займається браконьєрством - молодь або люди старшого покоління? В.М.: Більшість люди старшого віку. Якщо людині 50 років, з яких 30 вона займається браконьєрством, їй важко відмовитися від цього промислу. Він нічого іншого не буде і не вміє робити. Нам якось один сказав: “поки не почнуть розстрілювати, я виловлював рибу сітками і буду виловлювати”. У цьому році ми затримали бабусю 89 років, яка самотужки на весловому човні під Московським мостом встановлювала сітку. Ми протокол навіть не складали. Провели роз'яснювальну бесіду, допомогли бабусі дістатися до берега. Вона обіцяла більше такого не робити, але до цього випадку кілька разів на місяц могла виходити. Мені здається, що це проблема держави, нашого економічного і соціального забезпечення осіб старшого віку. Читайте: Рыбоохранный патруль в Киеве задержал 89-ти летнюю нарушительницу (видео) Дуже важкий період у нас - весна, коли йдуть сезонні міграції риби у зв'язку з нерестом. У цей час браконьєри, як наркомани. Якщо почули, що десь пішла плотва з ікрою, яка майже на ціну золота, то їх нічого не зупиняє. А штрафи та вимоги компенсувати збитки, як правило, ні до чого не призводять. Коли виконавча служба за рішеннями суду накладає арешт на майно, то виявляється, що у них нічого немає. Є певна категорія людей, яких змінити неможливо. Ми вилучаємо транспортні засоби та знаряддя лову. Це їх б'є економічно та зупиняє на короткий час. Але все рівно десь щось заробив, купив сітку і знову пішов на воду. Був випадок, коли вночі на Десні ми побачили порушника. У нього були сітки, човен, мотоцикл. Проводимо затримання, виявляється дідусь понад 70 років віку з кардіо стимулятором і двома протезами. Ми сітку у нього вилучили. Але я не виключаю, що завтра він знову піде на цю річку і знову буде виловлювати сіткою. KV: Як визначаються збитки, завдані природі Київщини незаконним рибним промислом? В.М.: Якщо порушник - фізична особа, то збиток розраховується відповідно до затверджених такс за кожну незаконно виловлену рибину. Наприклад, карась оцінений в 17 гривень за рибину, плітка - 85 гривень, сом - 425 гривень, судак - 510 гривень. У нас був випадок, коли рибалка-любитель захопився і виловив 102 судака, загальною вагою 30 кг. Тобто середня маса рибини майже 300 г. Це молодь судака, яка ще не віднерестилась. Вона не представляє якихось гастрономічних і поживних цінностей. А завданий ним збиток рибному господарству становив 52 тис. гривень. Якщо збитки нанесені користувачем - юридичною особою, яка виловлює рибу офіційно сітками, має квоту на вилов риби і спеціальний дозвіл, то збитки розраховуються за методикою іхтіологічної служби. Тут враховуються видовий склад, розмір, пром.повернення. Також по каскаду Дніпровських водосховищ для кожної водойми є свій певний коефіцієнт. KV: Скільки штрафів сплатили та збитків компенсували порушники? В.М.: Якщо порушення не грубе, то інспектор має право самостійно винести постанову про сплату штрафу. Людина сплачує штраф і надає нам підтверджуючу квитанцію. Більшість таких штрафів сплачуються. Наприклад, за 2017 рік за нашими постановами було накладено штрафів на суму 196 тис. гривень. На сьогодні, за ними сплачено 137 тис. гривень. За постановами судів зовсім інша картина. Візьмемо той же 2017 рік. Було накладено штрафів на суму 324 тис. гривень, а стягнуто всього 48 тис. гривень. № Показник 2016 рік 2017 рік 9 міс. 2018 року 1 Накладено штрафів усього, грн 128 078 520 221 647 156 1.1 Штрафи, накладені за постановами судів, справ/грн 133 / 107 032 869 / 324 075 966 / 429 828 1.2 Штрафи, накладені за постановами органів рибоохорони в Києві та Київській области, справ/грн 177 / 21046 1503 / 196 146 1625 / 217 328 2 Стягнуто штрафів усього, грн 18921 185 164 286 565 2.1 Штрафи, стягнуті за постановами судів, справ/грн 2 / 850 130 / 48 025 328 / 122 957 2.2 Штрафи, стягнуті за постановами органів рибоохорони в Києві та Київській области, справ/грн 154 / 18071 1087 / 137 139 1 236 / 163 608 Така ж сама ситуація щодо компенсації завданих збитків: у 2016 році було нараховано 1 178 653,86 гривень збитків, сплачено - 4 949,8 гривень, у 2017 році нараховано 2 009 820,3 гривень збитків, сплачено - 99 887,5 гривень, у 2018 році нараховано 939 226,39 гривень збитків, сплачено - 209 646,51 гривень. Кошти за завдані збитки рибному господарству за рішенням суду перераховуються у місцеві бюджети на відповідні рахунки за класифікацією “збитки завдані навколишньому середовищу”. Коли нами були встановлені такі збитки і кошти мали надійти до місцевих бюджетів, то я стикнувся з тим, що на місцях навіть не відкриті ці рахунки. Зараз за допомогою Київської облдержадміністрації ми зобов'язали відкрити ці рахунки. KV: У Верховній Раді зареєстровано законопроект щодо посилення відповідальності за порушення правил рибальства та ведення робіт на землях водного фонду. Він передбачає збільшення штрафів. Чи доцільне його прийняття, якщо велика частина штрафів не сплачується? В.М.: Так, доцільно. Цей документ передбачає підвищення штрафів у 10 разів. Якщо зараз мінімальний штраф становить 170 гривень, то після прийняття цього законопроекту він буде 1 700 гривень, а максимальний - 250 000 гривень. Також за грубі порушення або способи масового знищення риби зможуть покарати позбавленням волі до трьох років. Не скажу, що всіх, але багатьох сьогоднішніх порушників такі штрафи примусять задуматися, чи варто займатися браконьєрством. Сподіваюся, найблищим часом законопроект буде розглянуто Верховною Радою і вже у наступному році штрафи за порушення правил рибальства будуть підвищені. Хабарі та погрози KV: Підвищення штрафів не буде підставою для всплеску хабарництва серед інспекторів рибоохоронного патруля? В.М.: Навряд. Браконьєри і сьогодні часто намагаються підкупити працівників нашого патруля. Я особисто деякі, зафіксовані на відео спроби підкупу інспекторів, оприлюднював у мережі Фейсбук. При цьому жодного затримання, відкритої кримінальної справи, підозри інспектору або будь-якому нашому співробітнику за 2,5 роки не було. Нами практично від початку здійснюється фото-, відеофіксація всіх порушень. Для цього кожна група обладнана персональними відеореєстраторами. Також ми зробили закриту групу в Telegram. Я зобов'язав кожного інспектора з місця події надсилати туди фото-, відеоматеріали, короткий опис і точку геолокації, де відбулася ця подія. Це зроблено для того, щоб була змога перевірити кожний випадок, а інспектори не робили хибних документувань. KV: Скільки пропозицій хабарів задокументовано за час існування Київського рибоохоронної патруля? В.М.: Такі факти ще не документувалися. На це є декілька причин. Коли людину попереджають, що її дії протизаконні та фіксуються на відео, вона відразу відмовляється від подальшого провокування інспекторів. Крім цього, коли інспектор перебуває на воді у човні за декілька кілометрів від берега, викликати оперативно-слідчу групу та свідків для документування події, як правило, просто фізично неможливо. KV: Багато грошей пропонують інспекторам, щоб ті “не побачили” порушення? В.М.: Те, що мені доповідають інспектори та я бачу з фото-, відеофіксації розмір “пропозицій” складає, як правило, 2-3 тис. гривень. Максимально - 5 тис. гривень. KV: Якщо підкупити неможливо, то можна залякати. Часто інспектори Київського рибоохоронного патруля отримують погрози від браконьєрів? В.М.: Часто. Нещодавно був випадок, коли під час здійснення рибоохоронних заходів на рибоприймальному пункті підприємцем-користувачем Канівського водосховища, неподалік м. Переяслав-Хмельницький, були висловлені відкриті погрози щодо насильства та пошкодження майна. Було здійснено фото-, відеофіксацію цих погроз, подана відповідна заява правоохоронцям та надані докази. Наразі кримінальне провадження триває. Я сподіваюся на об'єктивне розслідування. Читайте: На Каневском водохранилище браконьеры угрожали рыбоохранному патрулю (видео) Мені особисто погрожують. Іде тиск різноманітний: починаючи із дзвінків з анонімних номерів з погрозами “зустрінемо ввечері, арматурою голову проламаємо, коліна прострілемо” - до скарг на ім'я Президента, прем'єра, міністра АПК, МВД, скаржаться до СБУ, НАБУ, прокуратури та Управління поліції Київської області. По скаргам вже неодноразово проводилися перевірки, мене викликали до слідчих органів. Однак жодна перевірка не підтвердила викладені в скаргах факти щодо зловживання службовим становищем та перевищення повноважень. KV: Від кого йдуть погрози та тиск? В.М.: Часто люди не бажають діяти від свого ім'я. Вони використовують псевдо громадські організації та громадських активістів для направлення всіляких скарг. Проте зрозуміло, що за цим стоять ті, кому довелося відмовитися від незаконного вилову риби через нашу роботу. Також допускаю, що на робітників Київського рибоохоронного патруля йде тиск від людей, які лобіюють певні інтереси у сфері рибного господарства. KV: Погрози щодо фізичної розправи, які отримували інспектори, хоч раз справдилися? В.М.: Були випадки, коли конфлікти виникали в момент документування правопорушень. Наприклад, в верхів'ях Київського водосховища (зона обслуговування Київського рибоохоронного патруля - Київське водосховище, у тому числі в адміністративно- територіальних межах Чернігівської області - KV) були нанесені тілесні ушкодження інспектору: незначне ножове поранення руки та струс мозку в результаті удару веслом. Наразі триває кримінальне провадження. Досить часто порушники “йдуть в рукопашну” у зимовий період. Через годину як рибалка вийшов на кригу він, як правило, вже перебуває у стані алкогольного сп'яніння, що зразу добавляє сміливості. І коли ми документуємо правопорушення, то знаряддя для рубання льоду іноді намагаються використати як холодну зброю. Фото: KVKиевVласть

Ось і настав той довгоочікуваний момент, коли кожен може “насолодитися” повним текстом рішення Київського апеляційного адміністративного суду, яким визнано законним затвердження Детального плану території (ДПТ) Рибальського півострову в Києві. Детальніше про історію питання тут. Особисто я очікував цікавих юридичних “знахідок” від “досвідченої колегії” Бабенка, Кузьменка та Степанюка, адже, враховуючи нахабство при порушенні законодавства задля протягування зазначеного ДПТ, перед ними була поставлена дуже нетривіальна задача. На жаль, мої очікування не справдилися – навіть доктор юридичних наук, професор і одночасно головуючий суддя Костянтин Бабенко, виявився неспроможним якісно виконати замовлення і був змушений піти на банальну фальсифікацію змісту доказів у своєму рішенні. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   В мене вже є особистий досвід із рішеннями, коли судді фальшували зміст одного доказу, “забували” про інший, потім витончено це “топили” у об’ємному аналізі всіх інших, менш принципових доказів. Але цього разу “обдарована команда” Віталія Кличка не залишила суддям жодного шансу навіть на такий підхід – колегія була вимушена проігнорувати зміст рішення першої інстанції та надані мною докази і сфальшувати зміст ВСІХ ключових доказів зі сторони відповідача, використаних для обґрунтування свого завідомо неправосудного рішення. Не буду голослівним і проаналізую цей суддівський “шедевр” разом із доказами, на які вони посилаються (всі відповідні зображення для цього аналізу знаходяться за цим посиланням. Перша частина рішення апеляції присвячена “доказуванню”, що положення ДПТ не суперечать положенням чинного Генплану Києва. 1) “Зазначений Детальний план території розглянуто та рекомендовано до затвердження Архітектурно-містобудівною радою при Департаменті містобудування та архітектури м. Києва (Протокол засідання секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради від 30 червня 2016 року у справі № 008-а-16)” БРЕХНЯ! У протоколі зазначено, що ДПТ рекомендовано з урахуванням пропозицій і рекомендацій та внесення відповідних змін. А серед цих рекомендацій – вимога привести ДПТ у відповідність до положень чинного Генплану Києва. Ви будете взагалі шоковані, скільки перевели паперу в апеляційних скаргах представники Київради та Департаменту містобудування старанно розписуючи, що результати розгляду на АМР мають лише рекомендаційний характер і на них взагалі не можна посилатися. І навіщо так було напрягатися, якщо заради них судді все одно потім банально сфальшували зміст цього документу? 2) “На зазначеній території об'єднано кілька форм використання, тому її віднесено до поліфункціональної зони використання, що підтверджується Схемою планувальної структури Генерального плану м. Києва до 2020 (Т.4, а.с.63)” БРЕХНЯ! Рибальський відповідно до цієї схеми знаходиться у центральній планувальній зоні, й відноситься частково до території виробничо-промислових районів та частково до території природничого комплексу. 3) “На території земель комунальної власності в межах вулиць Електриків, Набережно-Рибальська у Подільському районі міста Києва, а саме встановленою Схемою організації промислових та комунально-складських територій Генерального плану м. Києва до 2020 року визначено наступні напрямки використання території: поліфункціональне використання без збереження пріоритету існуючих функцій” БРЕХНЯ! Центральна та північно-центральна частина Рибальського за цією Схемою (згідно їхньої власної інтерпретації цієї Схеми, що я окремо прокоментую нижче) віднесені до "поліфункціональної" ЗІ ЗБЕРЕЖЕННЯМ пріоритету існуючої ПРОМИСЛОВОЇ функції. Західна частина віднесена до "поліфункціональної" ПРОМИСЛОВОЇ території без збереження пріоритету існуючих функцій. Тобто, там передбачена наявність промислової функції, але вона не є пріоритетною – можна розмістити комунально-складські об’єкти, але розміщення житлової та громадської забудови поряд із наявною промисловою прямо заборонене. І лише східна частина Рибальського віднесена до "поліфункціональної" КОМУНАЛЬНО-СКЛАДСЬКОЇ території без збереження пріоритету існуючих функції – там не передбачено розміщення промислових об’єктів і разом із комунально-складською забудовою можливо розміщення громадської, АЛЕ НЕ житлової. Але ми зробили цей аналіз цієї Схеми виключно для того, щоб показати, що вони навіть у своїй власній брехні заплуталися, адже НАСПРАВДІ, ні Генеральним планом міста Києва, ні Законами, у т.ч. Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, ні ДБНами не вживається поняття “поліфункціональне використання”, воно просто відсутнє. Це вигадка шахраїв від містобудування, зокрема Департаменту містобудування КМДА та відповідного комунального інституту, які вирішили, що вони можуть змінювати закони. А точніше, не змінювати, а просто плювати на закони. Чинним на даний час ДБН Б. 1.1-15:2012 “Склад та зміст генерального плану населеного пункту”, а саме: підпункт б) пункту 5.5.2 передбачає, що території існуючої забудови різного функціонального призначення поділяються на: 1) житлову забудову; 2) громадську забудову; 3) ландшафтно-рекреаційну; 4) зелених насаджень загального користування; 5) спеціального призначення; 6) виробничі; 7) складські; 8) комунальні; 9) магістральних та житлових вулиць та доріг та іншого транспорту; 10) головних споруд інженерної інфраструктури; 11) об’єктів соціальної інфраструктури; 12) території, що мають статус земель історико культурного призначення; 13) природно-заповідного фонду; 14) сільськогосподарських угідь; 15) водних поверхонь. І ЖОДНОЇ поліфункціональної території НЕ передбачено. Це вичерпний перелік! Однак чиновники вирішили наплювати на всі існуючі норми, беруть дві суміжні території різного функціонального призначення і називають їх поліфункціональними, а значить, тепер там можна будувати все, що завгодно. Але суд проігнорував наші аргументи та посилання на чинне законодавство і Генеральний план, де “поліфункціональних територій” нема, бо вони існують виключно в уяві чиновників-шахраїв, а тепер, як виявилося, і суддів. Саме із цієї потрійної брехні, судді роблять висновок, що “передбачене ДПТ функціональне призначення території (для житлово-громадської забудови, території спецпризначення, зелених насаджень загального користування, комунально-складського призначення) не суперечить визначеному у Генеральному плані поліфункціональному використанню територій, а є уточненням його положень щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини населеного пункту, не змінюють функціональне зонування його територій”. От тільки в Генплані поліфункціональних територій немає і бути не може, бо кожна територія має свою функцію, перелік яких наведено вище. Хочу зазначити, що при цьому вони ще і повністю ігнорують поданий мною доказ порушення положень Генплану – основну схему діючого генплану, яка (ви будете сміятися) навіть називається офіційно “КИЇВ. ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН.” Друга частина рішення апеляції присвячена “доказуванню” проведення громадських слухань із дотриманням вимог законодавства. 4) “У газеті “Хрещатик” (випуск №20 (4790) від 23 лютого 2016 року оприлюднено проект Детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-рибальської дороги у Подільському районі м. Києва та повідомлено, що матеріали зазначеного проекту розміщено в приміщенні Подільської державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. Контрактова, 2 та на сайті www.kga.gov.ua” Я навіть не знаю, яким словом можна назвати це “оприлюднення проекту”. Повідомлення про проведення громадських слухань, яке не відповідає вимогам навіть до подібних повідомлень, і не містить жодних графічних матеріалів, ще й розміщене в розділі “Реклама” (РЕКЛАМА!), це оприлюднення проекту ДПТ? Але головне, що ані в приміщенні Подільської РДА, ані на сайті Департаменту, проект ДПТ не було розміщено – цьому питанню була присвячена значна частина апеляції Київради та Департаменту і все зводилося до твердження, що вони не зобов’язані надавати докази виконання вимог законодавства. Щоб зрозуміти різницю між проектом ДПТ, оприлюднення якого є обов’язковим для проведення громадських слухань, та матеріалами, які було оприлюднено Департаментом, раджу порівняти проект ДПТ, який був оприлюднений ПІСЛЯ затвердження Київрадою  та тим, що було розміщено для проведення громадських слухань. Реальний проект: близько 120 сторінок тексту (це без додатків) та 15 графічних схем. Натомість, до затвердження Департамент розмістив півтори сторінки тексту та 7 графічних схем із ДПТ. І законодавство чітко визначає необхідність оприлюднення всього проекту ДПТ для громадських слухань, а не лише кількох обраних сторінок. 5) “Третьою особою – Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) приймалися пропозиції громадськості для їх розгляду та врахування у проекті Детального плану території, що підтверджується наявними у матеріалах справи Журналом реєстрації пропозицій та зауважень громадян до проекту Детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-рибальської дороги у Подільському районі м. Києва та Звітом про результати розгляду та врахування пропозицій громадськості, юридичних, фізичних осіб під час проведення громадських слухань проекту Детального плану території в межах вулиць Електриків, Набережно-рибальської дороги у Подільському районі м. Києва (Т.1, а.с.73-79)” Це із серії “на сараї теж написано, а там дрова лежать”. Є лист Подільської РДА, яка займалася цим Журналом пропозицій. Дивна річ, але там це називалося “результати оприлюднення ПРИЙНЯТИХ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ щодо розроблення ДПТ”. Оприлюднили окремі проектні рішення, а не проект ДПТ, написали на журналі для пропозицій необхідну назву – і вуаля, ось вам і доказ проведення громадських слухань самого проекту! Але зупинимося на цьому доказі. Зауваження до проектних рішень ДПТ у журнал вносила лише одна людина – співавтор діючого генплану Сергій Дюжев. Зверніть увагу на перше зауваження. Пан Дюжев акцентує увагу, що у даному ДПТ здійснено (дослівно): “принципове та цілковите відхилення (навіть – ігнорування) від планувальних рішень діючого Генерального плану”. А що на це відповіли Директор департаменту містобудування та директор розробника проекту ДПТ? Вони визнають зауваження співавтора діючого генплану, а порушення положень генплану пояснюють тим, що ДПТ розроблений у відповідності до ПРОЕКТУ нового Генплану. Суд апеляційної інстанції “дослідив” доказ, зробив висновок, що він є підтвердженням проведення громадських слухань, але повністю проігнорував, що насправді це виключно доказ грубого порушення діючого генплану під час розробки ДПТ. 6) “Позивачем право на подання пропозицій до містобудівної документації у передбаченому законом порядку реалізовано не було, тому його права та інтереси не порушено” Цитую діючу на той час редакцію цього самого закону: “ОПРИЛЮДНЕННЯ проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування”. Стривайте, а коли проект ДПТ оприлюднили? Ах, дійсно, я забув – суд же “встановив”, що його оприлюднили у газеті “Хрещатик” №20 (4790) від 23.02.2016. А якщо серйозно, вище я вже зазначав, що проект ДПТ не був оприлюднений, тож мене якраз і було повністю позбавлено передбаченого Законом права на подання зауважень саме до проекту ДПТ. До чого я мав подавати пропозиції, які відповідно до прямої вимоги Закону мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил? До семи картинок, зміст яких розписаний на 120 сторінках НЕоприлюдненої текстової частини та невідомо якого об’єму додатків? Кому цікаво, це питання досліджувалося під час розгляду позову у першій інстанції та детально розписано у відповідному рішенні. Суд першої інстанції це детально дослідив і визнав порушення процедури проведення громадських слухань. Але в апеляції сталися дивні метаморфози, і порушення ніби випарувалися… 7) Я відмітив цю відносно велику частину на скріншоті рішення і не буду її цитувати, щоб не займати місце. Просто раджу її уважно прочитати – це та сама “судова практика, що склалася”, про яку після оголошення резолютивної частини розповів наш видатний науковець (доктор, професор) і одночасно “суддя” Бабенко. Якщо коротко, позиція наступна: законодавство ВИМАГАЄ наявність графічних матеріалів у повідомленні про початок громадських слухань, але якщо графічні матеріали були розміщені десь в іншому місці, або і не розміщені взагалі, то на вимоги законодавства можна і начхати. Після цього рішення, у мене виникло два питання, на які я поки не можу знайти відповіді. Перше: навіщо суддя Бабенко намагався вигнати журналіста з відеокамерою, якщо все одно цей маразм із гордою назвою “Постанова іменем України” все одно обов’язково розміщується у відкритому доступі? Друге: за якою статтею Кримінального кодексу краще вимагати відкриття кримінальної справи проти цих суддів? Юрій Луценко, не підкажете, це за ст. 375 за постановлення завідомо неправосудного рішення? Чи краще за “модною” для ГПУ статтею 256 за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинної організації та укриття їх злочинної діяльності? Чи краще одразу починати шукати у Законі “Про державні нагороди”, яке “покарання” передбачене за завідомо неправосудне рішення в інтересах бізнесу діючого Президента України?.. P. S. З нетерпінням чекаю, як "новий реформований" Верховний Суд буде мучитися вигадуючи підстави, щоб не задовольнити нашу касацію... Юрій Левченко, депутат Верховної Ради KиевVласть

В селе Грушев Мироновского района Киевской области во время дружеских посиделок между подвыпившими мужчинами возник конфликт. Когда не хватило слов, один из них схватил кухонный нож и ударил в грудь другого. Удар оказался роковым – хозяин дома от полученной травмы скончался сразу. Теперь виновнику происшествия грозит от 7 до 15 лет лишения свободы. Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы ГУ Нацполиции в Киевской области.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Согласно сообщению, работники Мироновского отдела полиции задержали нападавшего на месте преступления. Им оказался 47-летний местный житель. Он признался в содеянном и дал правдивые доказательства. Мужчина в порядке ст. 208 УПК Украины помещен в изолятор временного содержания. По данным пресс-службы, при проведении осмотра места происшествия в качестве вещественного доказательства изъят кухонный нож. Отмечается, что по данному факту возбуждено уголовное производство по ч.1 ст. 115 (умышленное убийство) Уголовного кодекса Украины. Читайте: Убийство в столичном хостеле: иностранец зарезал соседа (фото, видео)Фото: сайт ГУ Нацполиции в Киевской областиKиевVласть

Работники Белоцерковского отдела полиции получили оперативную информацию о том, что один из местных жителей намерен продать оружие. Торговцем оружием оказался мужчина, который занимался археологическими раскопками, выискивал оружие времен Второй мировой войны, а затем планировал его продать. Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы ГУ Нацполиции в Киевской области. Согласно сообщению, по данному факту правоохранители открыли уголовное производство по ч. 1 ст. 263 (незаконное обращение с оружием, боевыми припасами или взрывчатыми веществами) Уголовного кодекса Украины и начали необходимые следственные действия.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Отмечается, что во время проведения санкционированного обыска на территории гаражного кооператива полицейские обнаружили большое количество оружия, боеприпасов и наркотики: гранату РГД -5; 2 пистолета; большое количество патронов различного калибра; охотничий нож и штык-нож; амфетамин 100 гр; 2 кг конопли. Изъятые вещественные доказательства, по данным пресс-службы, направлены на проведение соответствующих экспертиз. Установлено, что гаражи последние два года арендует 38-летний местный житель, который ранее привлекался к уголовной ответственности за незаконное хранение наркотиков. Теперь злоумышленнику грозит лишение свободы от трех до семи лет. Читайте: У бывшего сотрудника спецподразделения “Альфа” в Борисполе нашли наркотики и оружиеФото: сайт ГУ Нацполиции в Киевской областиKиевVласть

Фантастичні за зухвалістю афери із громадськими грошима можливі, якщо при владі знаходяться люди, що йшли до неї заробляти в будь-який засіб, нехтуючи як потребами громади, так й етико-моральними цінностями. Це правило ще ніколи не підводило в виконавчій владі будь-якого рівня. В Білій Церкві шість років існувала на папері ціла музична школа дитячих духових оркестрів. Створена як комунальний заклад місцевою міською радою безпосередньо за ініціативи колишнього мера, що керував містом 10 років, школа мала учнів та персонал кількістю за 7 десятків осіб, який справно отримував заробітну плату з міського бюджету, адже заклад муніципальний. Точніше працівники отримували зп на тому ж папері, на якому існувала власне їх музична школа - за “оформлених” десятків викладачів, адміністративний та технічний персонал на протязі шістьох років зарплату отримували невстановлені службові особи відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради. З метою розібратися ким, задля чого та за яких обставин міською владою одного з найбільших міст Київщини створено цілий комунальний заклад, який протягом декількох років справно отримував фінансування з міського бюджету білоцерківської громади, в липні 2017 року співробітники слідчого відділу поліції ГУ НП в Київській області відкрили кримінальне провадження, занесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110030003603. Пізніше в вересні місцевий суд виніс ухвалу, в який сказано, що матеріали кримінального провадження містять достатні докази обґрунтованості даного клопотання, а тому виникає необхідність надати тимчасовий доступ до документів міфічної школи, яка не зважаючи на щомісячні бюджетні асигнування, функціонує виключно на папері. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Отже з Ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 25.09.2017 року, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень,  категорія справи: “Кримінальні справи; Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем” стають відомими подробиці цілої мафіозної схеми, що “провернув” екс-мер Білої Церкви Василь Савчук. Шість років тому, в 2011 році за вказівкою колишнього міського голови м. Біла Церква Василя Савчука, в судовій ухвалі він позначений як “ОСОБА_2”, на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 29.09.2011р.  № 285-12-УІ створено комунальний заклад БМР “Білоцерківська школа мистецтв № 6 дитячих духових оркестрів” (код ЄДРПОУ 37866082, м. Біла Церква, вул. Торгова площа, 6). Ухвала багата на деталі цієї, можна сказати, унікальної справи - чи зможе читач назвати хоча б одне місто України, в якому настільки зухвало розпоряджалися б грошима міського бюджету, створивши на папері комунальний заклад та роками отримуючи зарплату за неіснуючих працівників? А, оскільки школа створена як комунальна, скоріш за все ще й виділялися гроші  протягом шести років з міського бюджету на її утримання – будь-який муніципальний заклад повинен отримувати кошти на оплату комунальних платежів, закупівлю обладнання та меблів, поточні ремонти тощо. Певно, в якомусь обласному центрі таке й було б можливе, у великому місті легше загубитися або заплутати сліди, але в невеличкому, ще й столичного регіону, за 80 км від столиці – й таке коїться? Але повернемося до Ухвали Білоцерківського міськрайонного суду щодо кримінального провадження відносно дій колишньої влади міста. Згідно викладених в неї матеріалів, в штатному розписі Білоцерківської школи мистецтв № 6 рахувалося в різні роки від 61 до 74 чоловік на посадах адміністративного, технічного та викладацького складу. Як я зазначав вище, заробітну плату отримували невідомі посадовці відділу культури та туризму Білоцерківської міської ради. Більше того, кошти ще й індексувалися, судячи з зарплатного фонду. З матеріалів Ухвали: “…Частина викладачів Білоцерківській школі мистецтв № 6 протягом усього строку функціонування закладу на робочому місці не з’являлись, а тільки рахувались по штату. Заробітну плату за вказаних викладачів та технічний персонал отримували невстановлені службові особи відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради. При цьому середньомісячний фонд заробітної плати за період існування Білоцерківської школи мистецтв № 6 з 2011 по 2017 роки коливався від 128 тис. грн. до 288 тис. грн…” В ході розслідування встановлено, що ряд осіб, які рахувались викладачами в Білоцерківській школі мистецтв № 6, почали працювати в даному закладі без відповідної освіти, маючи тільки свідоцтво про позашкільну освіту. Більше того, 4 викладачі Білоцерківській школі мистецтв № 6 розпочали свою викладацьку діяльність у віці 16 років. Окрім неповнолітніх викладачів-вундеркіндів, музичними педагогами працювали й талановиті самородки. Так, такий собі Жуковський С. С., який має таке ж прізвище як й в керівника паперової музично школі, Станіслава Жуковського, рахувався викладачем по класу духових інструментів Білоцерківської школи мистецтв № 6, при цьому маючи вищу освіту інженера-механіка автомобільного господарства та свідоцтво про закінчення музичної школи. Була в викладацькому складі й справжня людина-оркестр. З матеріалів Ухвали: “…Викладач К. М. Поліщук розповів слідчим, що у школі мистецтв № 6 виконував функції акомпаніатора, хоча відповідно до записів у трудовій книжці, перебував на посаді викладача по класу гітари, хоча згідно диплому являється викладачем по класу балалайки…” Здається, Біла Церква протягом багатьох років втрачала унікальний шанс прославитись на всю країну, відправляючи таких багатопрофільних викладачів на конкурси музичних талантів всеукраїнських телеканалів. Найцікавіше, що школи не існувало й в фізичному сенсі - власних приміщень Білоцерківській школі мистецтв № 6 не мала й не має досі. А викладачі та учні вказаної музичної школи рахуються у декількох навчальних закладах одночасно. Учні відвідували заняття по бажанню, які в такому разі проводилися виключно на факультативній основі у вільних від занять приміщеннях Білоцерківських ЗОШ № 16, ЗОШ № 13, а також у вільних приміщеннях окружної виборчої комісії. На даний час Білоцерківська школа мистецтв № 6 продовжує своє існування. Директором Білоцерківської школи мистецтв № 6 з жовтня 2011 року й понині являється Станіслав Феліксович Жуковський. З матеріалів Ухвали: “… Таким чином, у слідства є достатні підстави вважати, що посадовими особами відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради та Білоцерківської школи мистецтв № 6 вчинено та на даний час продовжується вчинення зловживання своїм службовим становищем з корисливих мотивів в особистих інтересах, а саме: отримання неправомірної вигоди у вигляді коштів, які виділяються з місцевого бюджету на функціонування Білоцерківської школи мистецтв № 6 та оплату праці особам, які рахуються викладачами даного навчального закладу, внаслідок чого наносяться збитки місцевому бюджету…” Відповідно до ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду від 07.09.2017р. по справі № 357/10021/17 було надано тимчасовий доступ з можливістю виїмки наступних документів 1.  оригіналів наказів про призначення на посади усіх викладачів, адміністративного та технічного персоналу в Білоцерківській школі мистецтв № 6; 2. заяв про прийняття на роботу даних осіб; 3. наказів про призначення на роботу за сумісництвом; 4. табелів обліку робочого часу викладачів, адміністративного та технічного персоналу; 5. розклади уроків та списки учнів в групах, які вели викладачі в Білоцерківській школі мистецтв № 6, за весь період існування школи; 6.  журнали занять викладачів Білоцерківської школи мистецтв № 6 за весь період існування школи; 7. бухгалтерські регістри; 8. відомості про нарахування та виплату заробітної плати викладачам, адміністративному та технічному персоналу Білоцерківської школи мистецтв № 6, які знаходяться у відділі культури та туризму Білоцерківської міської ради, що розташований за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, 36. Вказана Ухвала з вимогами надати перелічені документи 8 вересня 2017 року була вручена начальнику відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Юлії Ковальскій. За три дні пані Ковальска повідомила слідство листом, що в наявності є лише відомості про виплату заробітної плати викладачів з 2011 року, а табелі обліку робочого часу викладачів та бухгалтерські регістри з 2014 року по теперішній час, які відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради на виконання ухвали про тимчасовий доступ до документів й може надати. Інші перелічені до виїмки документи, за словами очільника відділу, знаходяться у власності Білоцерківська школа мистецтв № 6, яка займає приміщення за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 36 в м. Біла Церква, доступ до якої відділ культури і туризму не має. Підкреслю - згідно даним Ухвали, й неіснуюча школа, й існуючий відділ культури та туризму міської ради Білої Церкви вказані за однією адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 36. З матеріалів Ухвали Білоцерківського міськрайонного суду: “…З метою досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування факту зловживання службовими особами відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради та Білоцерківської школи мистецтв № 6 своїм службовим становищем шляхом привласнення та розтрати коштів, які були виділені для виплати заробітної плати викладачам Білоцерківської школи мистецтв № 6, які фактично свої функціональні обов’язки не виконували, у слідства виникла необхідність в отриманні відомостей, що можуть містити інформацію про проведені нарахування. Матеріали кримінального провадження, внесеного 12.07.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110030003603, містять достатні докази обґрунтованості даного клопотання, а тому виникає необхідність надати тимчасовий доступ до документів…” Тож 25 вересня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд встановив надати старшим слідчим Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області тимчасовий доступ до документів за весь період існування школи, які знаходяться у володінні КЗ БМР “Білоцерківська школа мистецтв № 6”, яка займає приміщення за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, 36. Строк дії зазначеної ухвали - один місяць від дня її проголошення. Чекаємо на продовження історії розслідування створення та “функціонування” комунального закладу “Білоцерківська музикальна школа № 6 дитячих духових інструментів” із фінансуванням с міського бюджету Білої Церкви, адже строки для відповіді вже вичерпано. Дмитро Поліщук, депутат Білоцерківської міськради від  "Самопомочі", голова постійної комісії з питань планування соціально економічного розвитку, бюджету та фінансів  KиевVласть