Київщина отримує 42 нових автомобілі екстреної медичної допомоги. Сьогодні їх передають у користування КНП КОР "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф". Про це, як передає KV, повідомили у прес-службі партії “За Майбутнє”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Новітні автівки обслуговуватимуть усю Київську область. Загалом для мешканців тепер працюватиме 62 карети швидкої допомоги. “Загальна вартість нових автомобілів – 73 мільйони гривень. "Швидкі" відповідають типам "В" (призначені для транспортування пацієнтів та проведення маніпуляцій для порятунку життя людини) та "С" (реанімобіль для транспортування пацієнтів у важкому стані). Машини придбані за рахунок державного бюджету ДП “Медичні закупівлі України” та передані на баланс обласної служби екстреної медичної допомоги”, – йдеться у повідомленні. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Також додається, що вручення сертифікатів відбувається на 6 підстанціях: - Броварська станція екстреної медичної допомоги. Участь у заході бере голова Київської обласної ради Наталія Гунько - Вишгородська станція екстреної медичної допомоги. Участь у заході бере перший заступник голови Київської обласної ради Ярослав Добрянський - Фастівська станція екстреної медичної допомоги. Участь у заході беруть заступник голови Київської обласної ради Тетяна Семенова та голова постійної комісії з питань охорони здоров'я, материнства, дитинства, соціального захисту населення та пенсіонерів Марія Кисельова - Білоцерківська станція екстреної медичної допомоги. Участь у заході бере голова Київської обласної державної адміністрації Василь Володін - Обухівська станція екстреної медичної допомоги. Участь у заході бере заступник голови КОДА Тетяна Щербак - Переяславська станція екстреної медичної допомоги. Участь у заході бере директор департаменту охорони здоров'я КОДА Олена Єфіменко. До кінця цього року запланована закупівля ще 48 автомобілів, таким чином буде повністю (на 100%) оновлено автопарк КНП КОР "Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф". Голова Київської обласної ради Наталія Гунько зазначає, що у лікарів є поняття – "золота година". Це час після отримання травми, за який можливо надати найефективнішу першу меддопомогу. Якщо лікар це встигне зробити за приблизно перші 60 хвилин на місці виклику, або "швидка" встигне довезти його до лікарні, то людина отримає високі шанси на одужання і збереження життя.  “Чим більше машин екстреної допомоги буде у Київській області, тим більше життів вдасться врятувати нашим "золотим медикам"! Тому я вітаю з цією подією і медиків, які давно чекали на оновлення автопарку і всіх жителів області! Дуже сподіваюсь, вже найближчим часом побачимо позитивну динаміку роботи екстреної служби!”, – розповідає Гунько. Перший заступник голови Київської обласної ради Ярослав Добрянський повідомив, що сьогодні обласна рада зробила чергові кроки на підтримку медичної галузі пристоличного регіону. За кошти державного бюджету усього на область закупили 42 карети "швидкої". “Автомобілі відповідають всім стандартам ДСТУ, мають комбіновані спеціальні опції та найсучасніше обладнання, і що не менш важливо – гарантії на їхнє використання. У такий поетапний спосіб плануємо на 100% оновити автопарк Київського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Переконаний, ці автомобілі врятують не одне людське життя", - розповів Добрянський. Крім того, Ярослав Добрянський обговорив із керівництвом КНП "Вишгородська районна лікарня" Вишгородської міськради питання щодо  можливості покращення умов перебування Вишгородської станції екстреної меддопомоги і розміщення їх у поліклінічному корпусі Вишгородської лікарні. Заступниця Голови Київської обласної ради Тетяна Семенова переконана, що такі заходи направлені на покращення умов праці наших медиків та надання якісніших медичних послуг пацієнтам. “Новітні автівки обслуговуватимуть усю Київську область”, – зазначила заступниця КОР. Нагадаємо, у Баришівці 23 червня  відбулася зустріч на базі обласного комунального дитячого санаторію "Поляна", де було обговорено стан санаторію та шляхи вирішення його подальшого фінансування.  Виїзне ознайомлювальне засідання провів перший заступник голови Київоблради Ярослава Добрянський за участю депутатів, що займаються питаннями медицини та комунальної власності. Читайте: Примем взвешенное решение о судьбе детского санатория “Поляна”, – Ярослав Добрянский Фото: страница областной партячейки “За майбутнє” КиевVласть

У Києві триває будівництво двох станцій метрополітену, які продовжать Сирецько-Печерську лінію столичної підземки. В АТ "Київметробуд" запевняють, що станція метро "Мостицька" буде здана до кінця цього року. Про це KV стало відомо з повідомлення видання ASPI.news. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Останнім часом в інтернеті поширювалися чутки щодо проблем із спорудженням гілки метро від станції Сирець на столичний масив Виноградар. Але метробудівці повідомили ASPI news, що продовження лінії насправді будується згідно планових термінів. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Метробудівці підкреслили, що прокладання тунелю триває за планом-графіком. Будівельники впевнені, що завершать станцію "Мостицька" вже до кінця цього року. Як завершується прокладання тунелю вони показали в ексклюзивному відео. Фото: ASPI.newsКиевVласть

Дитячий оздоровчий табір “Святошин”, що на території Біличанського лісу, продали на аукціоні. Майже 8 гектарів землі, де розташовано кілька будівель і споруд, придбала компанія, власник якої – підприємство із кіпрською пропискою. Сама ж компанія спеціалізується на будівництві, тому на місці табору може з'явитися будь-який об'єкт. Тим часом на сусідній ділянці бізнесмен і забудованик з Тернопільщини планує розпочати реконструкцію і відкрити готельно-туристичний комплекс.  Майновий комплекс Як стало відомо KV, 20 травня відбувся аукціон з продажу дитячого оздоровчого табору “Святошин”. Майновий комплекс зареєстрований у Києві за адресою – проспект Перемоги, 150 і знаходився на балансі Державного підприємства "Управління справами Фонду державного майна України". Фактично усі споруди розташовані на території Біличанського лісу. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Так, на аукціон було виставлено земельну ділянку площею 79120,05 кв. м та розташовані там будівлі і споруди площею 2115,6 кв. м.  До майнового комплексу входить 18 об'єктів. Це їдальня на 889,4 кв. м, чотири літні будиночки по 110,4 кв. м, чотири літні будиночки по 81,6 кв. м, також літні будиночки на 54,5 кв. м, 53,7 кв. м, 28,5 кв. м, два – по 28,2 кв. м. Ще туди входить душовий павільйон на 134,6 кв. м, вбиральня на 63,8 кв. м, сміттєзбірник на 21,6 кв. м, трансформаторна підстанція на 45,1 кв. м. Зазначається, що трансформаторна станція відповідно до листа ПрАТ “ДТЕК Київські електромережі” №4/02/33586 від 15.12.2020 не належить до об’єктів, що забезпечують цілісність об’єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, а також не відноситься до магістральної та міждержавної електричної мережі. На даний час вона живить житловий приватний будинок,  який розташований на території майнового комплексу. Не підлягає приватизації житловий одноповерховий будинок, розташований на території комплексу. Він має площу 73,3 кв. м та прибудови на 15,7 кв. м і 22,2 кв. м.  Також там знаходяться будівлі і споруди, які не є частиною майнового комплексу. Це декілька приміщень, сарай, очисні споруди, адміністративна будівля, яка після пожежі перебуває у напівзруйнованому стані, столярна майстерня та будинок туриста.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Приватизація Єдиним учасником і переможцем аукціону стало ТОВ “Блек Рок 2020”. Компанія придбала землю і майновий комплекс за мінімальну вартість – 40 млн 342 тис. гривень.  За даними платформи YouControl, компанія ТОВ “Блек Рок 2020” була створена 1 жовтня минулого року. Основний вид діяльності – організація будівництва будівель. Також – купівля та продаж власного нерухомого майна, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, агентства нерухомості, комплексне обслуговування об'єктів.  Керівником компанії є Артур Павлевич Абовян. Він фігурує у судовій справі №760/10765/21 за  ч. 1 ст. 163-1 (порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків). Засновником компанії є ТОВ “Ренгтон Ентерпрайзес Лімітед”, зареєстроване на Кіпрі. Кінцевих бенефіціарних власників у компанії два, які мають по 50% вланості. Це Андрій Ленарович Курманаєв та Руслан Володимирович Сєкарєв. Обидва вони з Києва.  KV не вдалось дізнатись, що новий власник планує будувати на території закинутого табору.  Готель за сусідством На сусідній ділянці має з'явитися готельний комплекс. Так, на початку травня акціонерне товариство “Туристичний комплекс “Пролісок” отримав дозвіл на реконструкцію готельно-житлового комплексу "Пролісок" в готельно-туристичний комплекс.  Йдеться про земельну ділянку площею 180 560 кв.м, яка зареєстрована на проспекті Перемоги, 139. Готельно-житловий комплекс, який будуть реконструювати, має площу 9 612,3 кв. м.  АТ “Пролісок” було створено у 1994 році. Вид діяльності – діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування. Керівником є Юрій Павлович Сухов. Він фігурує у декількох судових справах, які стосуються порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та іншого. Безпосередньо підприємство також фігурує у судових справах та є боржником як платник податків. Пакет акцій товариства також має акціонерне товариство “Україна Туристична”. Кінцевий бенефіціарний власник – Ігор Богданович Гуда. Він є бізнесменом, будівельником, власником компанії “Креатор-Буд”, яка активно будує житло на Тернопільщині. У мережі його бізнес називають сумнівною схемою. Нібито, він замішаний у махінаціях із землею Тернополя тощо. Також за даними YouControl АТ “Пролісок” пов'язане із публічними діячами, які можуть мати вплив на господарську діяльність підприємства. Це Станіслав Костянтинович Шкатов, був помічником нардепів від “Партії Регіонів”, партії “Союз” та БПП. Наразі є керівником АТ “Україна Туристична”. Також – керівник “Україна Туристична” Віталій Вікторович Шаховал, який був підписантом Управління Пенсійного фонду у Тернопільському районі. Наразі – помічник нардепа Івана Чайківського (“Аграрна партія України”).  Нагадаємо, як раніше писала KV, Університет державної фіскальної служби України в Ірпені, який ще називають податковою академією, заявив у прокуратуру на рішення міськради. Депутати Ірпеня підтримали виділення землі під гаражі, яка нібито належить Університету. Ще одну ділянку дивним чином передали у приватну власність без жодних рішень. Усе це називають наслідком реорганізації вишу. Подейкують, що її справжня мета – забудова 30 гектарів території. В свою чергу у відділі земельних ресурсів не вбачають порушень зі свого боку, а міський голова стверджує, що жодної забудови там бути не може.  Читайте: Уголовное производство и внимание Киевсовета: что происходит со скандальным строительством на проспекте Победы, 50-А Фото: коллаж KVКиевVласть

Мер Києва Віталій Кличко, за інформацією політолога Віталія Кулика, оголосил неправильні терміни здачі в експлуатацію станцій метро на Виноградарі.  Про це KV стало відомо з блогу Віталія Кулика на censor.net.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “Виявляється, Кличко бреше про терміни будівництва метро на Виноградар! Чому? А тому, що громадськості не представили план план будівництва і фінплан за підписом голови "Метрополітену" Віктора Брагінського. Так! Я, як киянин, як громадський активіст, вимагаю від КМДА показати цей план, щоб кияни розуміли – куди і як йдуть 4 млрд гривень, виділені на цей проект. Нещодавно Кличко хизувався тим, що вже закритим способом, тобто за допомогою прохідницького щита, прокладено близько 900 з 1300 метрів тунелю на Виноградар. Однак мер столиці навмисне упускає один дуже важливий момент. Як виявилося, 900 м тунелю проклали тільки в один бік”, – написав Кулик. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Він стверджує, що продовження “Зеленої гілки” не готове навіть наполовину, а заяви мера про активне будівництво – не більше ніж піар. “Як відомо, прогін метро складається з двох тунелів. Виходячи з цього можна сказати, що тунелі метро на Виноградар не готові і наполовину (менше 50%). До слова, тунель закритим способом риють від станції "Сирець" до станції "Мостиська". А тунель до наступної станції "Проспект Правди" повинен будуватися відкритим способом. Ось ніяких робіт на цій ділянці не спостерігається. Тому недавні заяви Кличка про те, що до кінця року буде дві або навіть одна станція – є не більше, ніж маніпуляцією. Мета якої – попіарити мера і якось виправдати “розпил” виділених на будівництво цієї гілки метро 4 млрд гривень Кличком і главою "Київського метрополітену" Брагінським. При цьому ніхто досі не бачив ні плану будівництва, ні плану фінансування метро на Виноградар, хоча обидва документи повинні існувати за підписом того ж Брагінського”, – зазначив Віталій Кулик. Також він закликає вимагати оприлюднення плану будівництва та пояснення “куди пішли 4 млрд гривень”. “Тому закликаю журналістів, громадських активістів і народних депутатів писати запити і публічно вимагати від мера Кличко, щоб той надав офіційний план будівництва метро на Виноградар і пояснив, куди пішли 4 млрд гривень. Також закликаю правоохоронців звернути увагу на цю ситуацію. Є великі підозри, що через корупцію, яка обплутала Київ за мерства Кличка, кияни не побачать ні цих грошей, ні нових станцій метро”, – завершив Віталій Кулик.  Читайте: Кличко з Густєлєвим затягують ремонт Шулявського моста, списуючи на нього мільярди з бюджету, – Віталій Кулик Фото: KV КиевVласть

Юні й дорослі  журналісти, літератори, телевізійники, фотографи, радіожурналісти, блогери, медіа-педагоги “відтелеграмили”, “відфейсбучили”, “відінстаграмили”, “відютюбили”, “відгуглили”, відфестивалили на відстані! XІХ Міжнародний фестиваль-конкурс дитячо-юнацької журналістики ІТА “ЮН-ПРЕС” Київського Палацу дітей та юнацтва незмінно пройшов  у травні, але онлайн. Цьогорічний Фестиваль-конкурс “Прес-весна на Дніпрових схилах” вже вдруге проходить в онлайн-формі через covid-19. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  За 19 років “Прес-весна” дала старт і дорогу в світ журналістики сотням дівчат і юнаків з різних куточків України та з багатьох країн світу. Ми добре  пам'ятаємо фестиваль наживо: натхнення і запал  організаторів і учасників,  безліч нових знайомств, емоцій, ігор, майстер-класів, дискусій,  шалений драйв і ритм, теплохідна прогулянка Дніпром, екстремальні змагання, цікаві квести!.... “Прес-весна на Дніпрових схилах” — це три  дні постійного гарного настрою і очікування того,  що  буде далі.  Але пандемія коронавірусу нахлинула минулого року дуже несподівано Та, незважаючи на такі непередбачені труднощі і те, що спілкування через екран пристроїв не замінить спілкування живого, все було на високому рівні — учасників, як завжди, чекало ще більше цікавої інформації та порад, які майбутні журналісти взяли собі на замітку.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Впродовж трьох місяців на пошту  Фестивалю приходили роботи, зареєстровано 474 роботи з різних регіонів України. А також із Білорусі, Узбекистану, Казахстану, Польщі, Словенії, Чехії та Нідерландів. Найбільше робіт надійшло з м. Бердянськ Запорізької обл., м. Лиман, Донецької обл., м. Кременчук, Полтавської обл., м. Кривий Ріг, Дніпропетровської обл., з Чернівецької області та з Києва. Творчі роботи подавалися на конкурс у 10 номінаціях у сфері медіа: “Літературний твір”, “Газета, “Журналістська робота”, “Нові медіа”, “Медіа-проект”, “Відеоробота”, “Фоторепортаж”, “Радіоробота”, “Традиції та новаторство”, “Голос покоління Z”. За кількістю надісланих робіт лідерами стали “Журналістська робота”, “Відеоробота” та “Фоторепортаж”. В умовах карантину виросла конкуренція серед робіт технічного спрямування. Усі роботи оцінювало професійне журі:  редактори та журналісти провідних засобів масових комунікацій України, науковці та практики столичних закладів вищої освіти. Цьогорічна тема Фестивалю –  “МедіаКОД моєї країни, світу”.  Три  дні яскравого та професійного журналістського свята онлайн; 18 цікавих і корисних заходів для юних “акул пера” в мережі; 13 вебінарів, брифінгів і майстер-класів у прямих ефірах та онлайн  від експертів ― професійних журналістів, блогерів та медіатренерів, на  які зареєструвалося понад 400 учасників. У програмі Фестивалю: урочисте відкриття Фестивалю ― “Прес-весна”: запалюємо на відстані!” вітальні відеоролики від організаторів та гостей, презентації закладів вищої освіти, медійних фестивалів і конкурсів від партнерів, зустрічі з лідерами думок та громадськими активістами, перегляди документальних фільмів про національну ідентичність, віртуальна екскурсія до Музею становлення української нації,  тематичний квест, розроблений викладачами Київського Палацу дітей та юнацтва. Від професіоналів – відомих  журналістів та медіатренерів – майстер-класи і вебінари з безпеки в інтернеті та медіаграмотності, сучасні тренди протидії фейкам і дезінформації. А ще – робота онлайн-редакції  “ІнфоМанія, Алея зірок “Прес-весни” і, звісно, урочиста церемонія нагородження переможців XIХ-го Міжнародного фестивалю-конкурсу дитячо-юнацької журналістики “Прес-весна на Дніпрових схилах”. Учасників фестивалю привітали: директор Департаменту освіти і науки м. Києва Олена Фіданян; директор Київського Палацу дітей та юнацтва Оксана Добровольська; керівник ІТА “ЮН-ПРЕС” Надія Іллюк;  заступник голови Київської міської державної адміністрації Валентин Мондриївський; перший заступник Голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України Богдан Червак;  актор, режисер, командир роти кіборгів, народний депутат України Андрій Шараскін ; офіцер Національної гвардії України школи Христина Бойчук;  ветеран 93-ї бригади, сапер Анатолій Фатєєв; ветеранка батальйону ім. Кульчицького Ляна Кромбет; громадський діяч, молодіжний посол ЮНІСЕФ, співзасновник БФ “Вільні UA”, волонтер, фронтмен гурту “Антитіла” Тарас Тополя. Київ – дружнє місто до талантів “Київ – дружнє місто до талантів. Потрібно виявляти нові таланти і можливості для їхньої реалізації в житті” – підтримав відкриття 19-го Міжнародного фестивалю-конкурсу “Прес-весна на Дніпрових схилах” Валентин Мондриївський, заступник голови Київської міської державної адміністрації. До речі, за першою освітою він ― журналіст, – “Приємно, що Київ є організатором і господарем таких великих і значимих фестивалів. Це для нас не вперше. В історії міста і країни вже відбулися Євробачення, єврофутбольні баталії, великі музичні й спортивні  фестивалі, і, звичайно ж,  “ПРЕС-весна” Київського Палацу дітей та юнацтва ”. Вишиване ім’я ― мій особистий МЕДІАКОД та ОБЕРІГ Напередодні Всеукраїнського дня вишиванки та урочистого відкриття ХІХ Міжнародного фестивалю-конкурсу дитячо-юнацької журналістики “Прес-весна на Дніпрових схилах” юні медійники #ІТАЮНПРЕС Київського Палацу дітей та юнацтва зустрілися директоркою Департаменту освіти і науки м. Києва ― Оленою Фіданян. У бліцінтерв’ю пані Олена розказала, що серед різноманітних вишиванок у її гардеробі, є такі, на яких вишите її закодоване у символах та візерунках ім’я. Побачити його можна й на її особистій сторінці у ФБ. Такі родинні обереги мають і члени її родини й дуже цим пишаються. Вони вірять у магічну силу цих закодованих послань, якими наші предки, ще не знаючи алфавіту, позначали один одного і цим самим створювали оберіг для себе й своїх нащадків. “Бережіть себе і своїх рідних! Носіть вишивану Україну в серці!” – наголосила Олена Фіданян. Другий день програми “Прес-весни” запам’ятався своєю інформативністю: було проведено 12 вебінарів на важливі для нас як майбутніх журналістів теми. під час другого дня ПРЕС-весни, ми вчилися всі разом – вихованці і педагоги. Девіз дня – “Прокачай медіаскіли або ПРЕС-ВЕСНА від партнерів”. А ще – введення в професію журналіста від українських закладів вищої освіти. Стрімили увесь день. Заповнювали стрічку фейсбука відеороликами та вчилися оформлювати свої думки коротко й тезисно. Ми всі отримали багато нових знань від справжніх знавців своєї справи. Вебінар “Сучасні тренди протидії фейкам і дезінформації” від Олександра Гороховського ще раз нагадав про те, що ми живемо у наповненому різноманітною інформацією світі, і що ця інформація далеко не завжди є правдивою. Слухачі дізналися, чому і кому  це вигідно і як на фейках будують справжній бізнес, як дезінформація маніпулює свідомістю людей, а на прикладах з реального життя були продемонстровані наслідки дезінформації. Фразою Олександра Гороховського можна описати весь процес поглинання людиною різної, в тому числі і неперевіреної інформації: “Чим більше ми розсуваємо межі знань, тим менше ми знаємо”. Інформація — наша найбільша зброя: так само, як бути корисною, вона може нести шкоду, тому важливо залишатися до всього критичним, не вірити усім “експертам” на слово та обов’язково звірятися з офіційними джерелами інформації. Завдяки вебінару “Що таке візуальна грамотність” від Оксани Волошенюк, координатора проєктів Академії української преси, слухачі змогли дізнатися про те, що ж таке візуальна грамотність, навіщо вона потрібна та як нею оперувати. На питання “що ж таке візуальна грамотність” спікер відповіла: “Візуальна грамотність – це насамперед вміння суб’єкта адекватно сприймати й продукувати зорові образи. Візуально грамотна людина може розрізняти та інтерпретувати видимі дії, об’єкти та символи”.   Цікавим і змістовним для професіоналів  був вебінар Анжеліки Досенко, доцента Київського університету імені Бориса Грінченка “Різновиди макетів друкованої та інтернет-реклами”. Координатор проєктів Академії української преси  Юлія Кулик, під час вебінару “У що грають медіаграмотні люди?” презентувала цікаві медіа-ігри “Мафія” та “365”. Журналіст, викладач, медіатренер Академії української преси Андрій Юричко розповів про нові виклики  в сучасній журналістиці,  а спікер штабу АТО, начальник прес-служби Генерального штабу Збройних сил України 2014, 2017 р. р. Владислав Селезньов  під час вебінару  “Кризова журналістика в умовах російсько-української війни” повідомив унікальну інформацію про роботу журналістів у зоні бойових дій Майстер-клас від викладачів, доцентів Факультету PR і журналістики Київського національного університету культури і мистецтв Анни Полісученко, Олексія Ситника та  Ярослава Яцевського “Digital-фішки від університету культури” зібрав не лише значну аудиторію, а й захоплені відгуки. Надзвичайно цікавими були  майстер-класи: “Алогомора! Інформаційні бульбашки, фейки та інші горокракси: як виявляти і протистояти?” від студентки Університету державної фіскальної служби України, керівника гуртків ІТА “ЮН-ПРЕС” КПДЮ Ольги Кацан; “Як правильно писати новини для інформаційного агентства” від  заслуженого журналіста України, доцента кафедри соціальних комунікацій Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. академіка Степана Дем’янчука з м. Рівне Віктора Мазаного;  “Етика у медіа: сучасна проблематика реалізації”  викладача кафедри слов’янської філології та журналістики Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського Вікторії Гуменюк. Фішкою Фестивалю є традиційний медіа марафон “Інфоманія”, під час якої юні й дорослі учасники фесту в режимі нон-стоп дві доби надають свої журналістські матеріали, фото та відео, присвячені подіям Прес-весни та 30-річчю ІТА “ЮН-ПРЕС”, розкривають свої враження від нового формату цьогорічного фестивалю, згадують цікаві фестивальні моменти минулих років. Окрім нагород і нового досвіду юні медійники, як завжди, отримають унікальну можливість вступити до вітчизняних профільних вишів на пільгових умовах (за сертифікатами зі знижкою для переможців). Адже незмінний девіз Фестивалю – “Стань студентом у травні”. Третій день фестивалю "Прес-весна на Дніпрових схилах" розпочався з привітання учасників народним художнім ансамблем сучасної хореографії “Фламінго”. Випускники “ЮН-ПРЕСу” поділилися своїми думками про те, яку важливу роль відіграє інформаційно-творче агентство “ЮН-ПРЕС” для становлення молодих журналістів. І, нарешті,  довгоочікуване нагородження переможців. А переможці цьогорічного фестивалю-конкурсу солідні: 45 переможець заочного конкурсу, 57 номінант спецпремій заочного конкурсу, 12 переможців конкурсу для репортерів фестивалю онлайн-редакції #Інфоманія: 2021. Перемогу в номінації “Журналістська робота” вибороли: Олександра Штанько з м. Бердянськ Запорізької обл. й Олег Синяк з  м. Лиман, Донецької обл.  ІІ місце розділили  Анна Останіна  з м. Лиман і Дмитро Полубок з  Бердянська. На ІІІ місці – Марія Лисенко, вихованка БТДЮ Інгульського району м. Миколаєва та Поліна Кривцун і Анастасія Дудка (Студія "Юн-прес" Центру дитячо-юнацької творчості ім. Є. Руднєвої,  м. Бердянськ, Запорізька обл.) У номінації “Газета” І місце виборола “Шкільна газета “ДИВОnews 61’’” ЗОШ  N 61 м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області. На  II місці –  газета “Країна Творчості” обласного Будинку художньої творчості Миколаївської обласної ради і газета “Неформат” Центру дитячо-юнацької творчості, м. Бердянськ. III місце розділили Vin Media Team, газета “VTL Times”, комунального закладу “Вінницький технічний ліцей”, газета “Світанок” гімназії N 127, м. Кривий Ріг і журнал для підлітків “LOOK” Зразкового художного колективу “Гурток літератури та публіцистики “Діалог” Полтавського обласного центру естетичного виховання учнівської молоді. Номінація “Фото” визначила безсумнівним переможцемм Дарину  Кінаш  (Студія "Юн-прес" Центру дитячо-юнацької творчості ім. Є. Руднєвої, м. Бердянськ, Запорізька обл.)  На ІІ місці- киянка  Вероніка Балашова (ІТА “ЮН-ПРЕС”). ІІІ місце виборола Дарина Набока  (Медіа-Центр “Зоряний TV”, м. Кременчук Полтавської області) Номінація “Традиції і новаторство”: І місце – Синягівська Ірина Сергіївна керівника гуртка-методиста зразкового художнього колективу “Юний журналіст” Полтавського обласного центру естетичного виховання учнівської молоді). ІІ місце дісталося керівнику Зразкового художнього колективу  “Гурток літератури та публіцистики “Діалог” Полтавського обласного центру естетичного виховання учнівської молоді Лебідь Яні Володимирівні та керівнику гуртка “Журналіст” Кобеляцького будинку дитячої та юнацької творчості імені Миколи Касьяна, (Полтавська обл.) Білаш Олені Володимирівні. ІІІ місце  виборола Команда “Репортер-Миргород”, керівник Микола Марченко (Миргородська станція юних техніків, Полтавська обл.)  У номінації “Радіоробота” І місце виборола команда дитячої інформаційної агенції “Крила” Чернігівського обласного Палацу дітей та юнацтва.  ІІ місце дісталося Катерині Шаповаленко (ІТА “ЮН-ПРЕС” Київського Палацу дітей та юнацтва). На ІІІ місці – вихованка гуртка “Журналіст” Кобеляцького будинку дитячої та юнацької творчості імені Миколи Касьяна, Полтавська обл. Валерія Ліхачова Номінація “Медіапроект” визначила переможця – Атаконис Амір -вихованець медіацентру Палацу школярів ім. Аль-Фарабі (м. Нур-Султан Респу́бліка Казахстан).  ІІ місце – медіацентр Палацу школярів ім. Аль-Фарабі (м. Нур-Султан Респу́бліка Казахстан). На ІІІ місці  – команда  дитячого медіацентру “К-video” Чернівецької гімназії № 2, м. Чернівці У номінації “Літературний твір”  І місце  дісталося  Єлизаветі  Омельченко, студентці Оптико-механічного коледжу КНУ ім. Т.Шевченка, м. Київ. ІІ місце – у Валерії Болобан (Оптико-механічний коледж КНУ ім. Т.Шевченка, м. Київ). ІІІ місце розділили Вероніка Мучанка, студентка І курсу Київського міжнародного університету і Вікторії  Шемігон,  (ІТА “ЮН-ПРЕС” Київського Палацу дітей та юнацтва). У номінації “Голос Покоління Z” І місце – Інформаційно-рекламний тижневик “ЕХО” та вихованці гуртка “Журналістика” Кобеляцького будинку дитячої та юнацької творчості імені Миколи Касьяна, ІІ місце вибороли Олена Коновалова – журналістка порталу “Лозова. City”, керівник гуртка “Дитяче телебачення” Лозівського БДЮТ  (м. Лозова, Харківська обл.)  і дитячий журнал-каталог “STILNYASHKA” ГО “Талановиті діти Рівненщини”, керівник Наталія Шмід. На ІІІ місці – команда “MolodMedia” гуртка “Громадська журналістика” (керівник Владислав Степаненко) відділу PR-технологій та медіавиробництва Київського Палацу дітей та юнацтва і дитяча телестудія "Зеркальце" м. Молодечно, Республіка Білорусь, Номінація “ВІДЕОРОБОТА” визначила переможців:  дитяча ТВ студія "ОбовсемКа" Чугуївського будинку дитячої та юнацької творчості, м. Чугуїв, Харківської обл. і ŁÓDZKA TELEWIZJA MŁODZIEŻOWA Палацу Молоді ім. Юліана (м. Лодзь, Республіка Польща). ІІ місце – Студія дитячого телебачення MÓW Production Харківського обласного Палацу дитячої та юнацької творчості й Дарья Молотовська –  вихованка медіацентру Палацу школярів ім. Аль-Фарабі (м. Нур-Султан Респу́бліка Казахстан).  ІІІ місце  розділили Телекомпанія "ОКО" Кіровоградської гімназії нових технологій навчання м. Кропивницкий і Євгеній Насєкайло, вихованець дитячої телестудії "Зеркальце" Централізованої клубної системи Молодечнеського району м. Молодечно, Республіка Білорусь, У номінації “НОВІ МЕДІА”  І місце виборола команда “Teenagehappiness” ІТА “ЮН-ПРЕС” КПДЮ. ІІ місце – команда “TikTokTeam” ІТА-“ЮНПРЕС” КПДЮ “ЮН ПРЕС”. ІІІ місце дісталося авторському колектив ради Хмельницького міського учнівського самоврядування “Нова генерація міста” м. Хмельницький Організатори  та співорганізатори Фестивалю-конкурсу: Київський Палац дітей та юнацтва, Департамент освіти і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за підримки Міністерства освіти і науки України, Національна спілка журналістів України, Державний комітет телебачення та радіомовлення України, Академія української преси, Національна спілка письменників України, інтернет-видання “КиевVласть”. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  КиевVласть

Утвержден перечень маршрутов наземного транспорта общего пользования для перевозки пассажиров к городским кладбищам в поминальные дни. Перевозки будут происходить с соблюдением противоэпидемических мероприятий. Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы Киевской горгосадминистрации (КГГА) со ссылкой на свое распоряжение от 7 мая 2021 года № 1045.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Согласно сообщению, Департаменту транспортной инфраструктуры поручено обеспечить дежурство ответственных лиц в местах массового скопления пассажиров для организации перевозок в зависимости от пассажиропотока. В то же время правоохранители Киева и Киевской области будут обеспечивать общественный порядок и безопасность дорожного движения вблизи городских кладбищ. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться 9 мая будет запрещена парковка автотранспорта на улице Электротехнической и заезд транспортных средств на улицу Крайнюю, проезд транспортных средств по улице Кубанской Украины (от улицы Киото до улицы Николая Матеюка) и улицей Мурманской (от Броварского проспекта до улицы Киото). Наземный пассажирский транспорт будет перевозить пассажиров в поминальные дни к городским кладбищам по таким маршрутам:       Назва кладовища Дата проведення заходу Найменування маршруту Автобусні маршрути:   Приміське сполучення Північне 09.05.2021 № 258 – станція метрополітену “Лісова” – Північне кладовище Трамвайні маршрути: № 8 – станція метрополітену “Позняки” – станція метрополітену “Лісова” № 28 – вулиця Милославська – станція метрополітену “Лісова” № 29 – станція метрополітену “Бориспільська” – станція метрополітену “Лісова” № 35 – вулиця Сержа Лифаря – станція метрополітену “Лісова” Автобусні маршрути: Приміське сполучення Південне 09.05.2021 № 740 (додатково) – Одеська площа – Південне кладовище Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 56 – станція метрополітену “Виставковий центр” –проспект Палладіна Тролейбусні маршрути: № 11– Національний музей народної архітектури та побуту України – вулиця Маршальська № 12 – станція метрополітену “Васильківська” – залізничний вокзал “Центральний” № 43 – Кібернетичний центр – Дарницька площа № 45 – станція метрополітену “Виставковий центр” – станція метрополітену “Васильківська” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 444 – Вулиця Метрологічна – станція метрополітену “Дружби народів” № 461 – станція метрополітену “Виставковий центр” – станція метрополітену “Святошин” № 496 – станція метрополітену “Лук’янівська” – клінічна лікарня “Феофанія” № 576 – вулиця Академіка Єфремова – авторинок “Чапаєвка” Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Лісове 09.05.2021 № 63 – станція метрополітену “Червоний хутір” –Лісовий масив № 77 – вулиця Курнатовського – Лісове кладовище № 81 – станція метрополітену “Лісова” – Лісовий масив № 101 – станція метрополітену “Почайна” – вулиця Милославська № 121 (додатково) – станція метрополітену “Почайна” – Лісове кладовище № 122 (додатково) – станція метрополітену “Оболонь” – Лісове кладовище № 124 (додатково) – станція метрополітену “Чернігівська” – Лісове кладовище № 125 (додатково) – універсам “Позняки” – Лісове кладовище Тролейбусні маршрути: № 25 – проспект Свободи – станція метрополітену “Почайна” № 30 – вулиця Милославська – вулиця Кадетський гай № 37 – станція метрополітену “Лісова” – вулиця Милославська № 37А – станція метрополітену “Лісова” – поліклініка, вулиця Миколи Закревського Трамвайні маршрути: № 5 – вулиця Сержа Лифаря – “Троєщина-2” № 22 – бульвар Перова – ЗЗБК № 28 – вулиця Милославська – станція метрополітену “Лісова” № 33К – вулиця Сержа Лифаря – вулиця Павла Усенка № 35 – вулиця Сержа Лифаря – станція метрополітену “Лісова” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 233 – станція метрополітену “Лісова” – вулиця Лісківська № 242 – вулиця Гарматна – станція метрополітену “Лісова” № 414 – вулиця Володимира Сосюри – вулиця Будищанська № 415 – станція метрополітену “Харківська” – вулиця Кубанської України № 416 – Кібернетичний центр – вулиця Теодора Драйзера № 418 – вулиця Попудренка – вулиця Лісківська № 434 – вулиця Оноре де Бальзака – станція метрополітену “Чернігівська” № 523 – вулиця Каштанова – станція метрополітену “Дружби народів” № 528 – станція метрополітену “Чернігівська” – вулиця Лісківська № 544 – вулиця Космонавта Волкова – вулиця Андрія Малишка № 555 – ДВРЗ – вулиця Миколи Кибальчича № 590 – станція метрополітену “Либідська” –  вулиця Лісківська № 600 – універмаг “Дитячий світ” – вулиця Теодора Драйзера Тролейбусні маршрути: Державний історико- меморіальний Лук’янівський заповідник 09.05.2021 № 16 – вулиця Академіка Туполєва – Майдан Незалежності № 19 – площа Космонавтів – вулиця Ольжича № 23 – вулиця Академіка Туполєва – Лук’янівська площа № 23К – вулиця Академіка Туполєва – станція метрополітену “Дорогожичі” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 439 – житловий масив Виноградар – площа Перемоги № 558 – проспект Свободи – залізничний вокзал “Центральний” Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Солом’янське 09.05.2021 № 69 – станція метрополітену “Палац спорту” – вулиця Литвиненко-Вольгемут № 119 – вулиця Василя Касіяна – Контрактова площа Тролейбусні маршрути: № 3 – Залізничний масив – станція метрополітену “Палац спорту” № 8 – вулиця Смілянська – станція метрополітену “Площа Льва Толстого” № 17 – площа Космонавтів – станція метрополітену “Площа Льва Толстого” № 9 – аеропорт “Київ” ім. І. Сікорського – станція метрополітену “Палац спорту” № 19 – площа Космонавтів – вулиця Ольжича № 19Д – вулиця Кадетський гай – вулиця Юрія Іллєнка № 30 – вулиця Кадетський гай – вулиця Милославська № 40 – вулиця Кадетський гай – станція метрополітену “Палац спорту” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 223 – вулиця Академіка Туполєва – залізничний вокзал “Південний” № 231 – вулиця Терещенківська – вулиця Кадетський гай № 401 – вулиця Чорнобильська – залізничний вокзал “Південний” № 496 – станція метрополітену “Лук’янівська” – клінічна лікарня “Феофанія” № 499 – станція метрополітену “Васильківська” – Обласна лікарня № 518 – вулиця Сирецька – вулиця Кадетський гай Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Пуща-Водицьке 09.05.2021 № 30 – станція метрополітену “Академмістечко” – санаторій “Лісова поляна” Трамвайні маршрути: № 12 – Пуща-Водиця – Контрактова площа № 17 – Пуща-Водиця – вулиця Йорданська № 19 – Контрактова площа – площа Тараса Шевченка Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Корчуватське 09.05.2021 № 20 – станція метрополітену “Льва Толстого” –житловий масив Корчувате № 52 – вулиця Закарпатська – станція метрополітену “Либідська” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 470 – вулиця Ягідна – Національний музей історії України у Другій світовій війні № 557 – станція метрополітену “Либідська” – житловий масив Корчувате № 567 – станція метрополітену “Видубичі” – авторинок “Чапаєвка” Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Святошинське 09.05.2021 № 23 – вулиця Симиренка – вулиця Салютна № 56 – станція метрополітену “Виставковий центр” –проспект Палладіна Тролейбусні маршрути: № 39 – вулиця Чорнобильська – проспект Леся Курбаса Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 401– вулиця Чорнобильська – залізничний вокзал “Південний” № 408 – вулиця Обухівська – залізнична станція “Київ-Волинський” № 576 – вулиця Академіка Єфремова – авторинок “Чапаєвка” Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Братське та Михайлівське 09.05.2021 № 9 – Вулиця Булгакова – станція метрополітену “Лук’янівська” Трамвайні маршрути: № 1 – Михайлівська Борщагівка – вулиця Старовокзальна Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 188 – вулиця Симиренка – станція метрополітену “Нивки” № 201 – бульвар Кольцова – станція метрополітену “Шулявська” № 408 – вулиця Обухівська – залізнична станція “Київ-Волинський” № 411 – вулиця Симиренка – станція метрополітену “Палац спорту” № 421 – вулиця Симиренка – станція метрополітену “Почайна” № 461 – станція метрополітену “Святошин” – станція метрополітену “Виставковий центр” № 510 – вулиця Ірпінська – вулиця Булгакова № 576 – вулиця Академіка Єфремова – авторинок “Чапаєвка” Мишоловське 09.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 52 – станція метрополітену “Либідська” – вулиця Закарпатська Чапаєвське 09.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 43К – станція метрополітену “Видубичі” – санаторій “Конча-Заспа” Автобусні маршрути у режимі маршрутного таксі: № 567 – станція метрополітену “Видубичі” – авторинок “Чапаєвка” Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Пирогівське 09.05.2021 № 27 – станція метрополітену “Либідська” – с. Пирогів Автобусні маршрути у режимі маршрутного таксі: № 576 – вулиця Академіка Єфремова – авторинок “Чапаєвка” Совське 09.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 19 – вулиця Ізюмська – станція метрополітену “Васильківська” № 19К – вулиця Ізюмська – Совське кладовище Автобусні маршрути у режимі маршрутного таксі: № 205 – Дарницька площа – Індустріальний шляхопровід № 239 – станція метрополітену “Либідська” – станція метрополітену “Шулявська” Міське 09.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 14 – станція метрополітену “Нивки” – Лісорозсадник № 32 – станція метрополітену “Нивки” – Мінський масив № 90 – вулиця Григоровича-Барського – площа Валерія Марченка № 90К – станція метрополітену “Святошин” – площа Валерія Марченка Тролейбусні маршрути: № 5 – вулиця Білицька – станція метрополітену  “Площа Льва Толстого” № 16 – вулиця Академіка Туполєва – Майдан Незалежності № 23 – вулиця Академіка Туполєва – станція метрополітену “Лук’яніська” № 23К – вулиця Академіка Туполєва – станція метрополітену “Дорогожичі” № 26 – проспект Свободи – станція метрополітену “Нивки” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 166 – станція метрополітену “Лук’янівська” – вулиця Академіка Туполєва № 186 – станція метрополітену “Святошин” – вулиця Стеценка № 223 – вулиця Академіка Туполєва – залізничний вокзал “Південний” № 410 – станція метрополітену “Нивки” – станція метрополітену “Почайна” № 437 – вулиця Генерала Наумова – вулиця Наталії Ужвій № 439 – житловий масив Виноградар – площа Перемоги № 518 – вулиця Сирецька – вулиця Кадетський гай № 581 – площа Тараса Шевченка – станція метрополітену “Святошин” Байкове 09.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 5 – вулиця Ізюмська – залізничний вокзал “Центральний” № 5К– вулиця Байкова – вулиця Ізюмська № 12 – вулиця Ізюмська – залізничний вокзал “Південний” Тролейбусні маршрути: № 1 – вулиця Маршальська – станція метрополітену “Либідська” № 12 – станція метрополітену “Васильківська” – залізничний вокзал “Південний” № 40 – Кадетський гай – станція метрополітену “Палац спорту” № 42 – станція метрополітену “Либідська” – вулиця Дегтярівська № 50 – вулиця Милославська – станція метрополітену “Либідська” Автобусні маршрути у режимі маршрутного таксі: № 220 – вулиця Тростянецька – вулиця Медова № 457 – станція метрополітену “Либідська” – вулиця Грабовського № 507 – залізничний вокзал “Південний” – Національний музей народної архітектури та побуту України № 520 – станція метрополітену “Либідська” – Національний музей народної архітектури та побуту України № 539 – вулиця Ракетна – залізничний вокзал “Центральний” Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: Дарницьке та Позняківське 10.05.2021 № 17 – станція метрополітену “Харківська” – вулиця Михайла Драгоманова № 18 – станція метрополітену “Харківська” – Харківське шосе № 42 – вулиця Митрополита Андрея Шептицького – вулиця Єлизавети Чавдар № 45 – проспект Петра Григоренка – станція метрополітену “Дарниця” № 51 – станція метрополітену “Либідська” – станція метрополітену “Червоний Хутір” № 63 – станція метрополітену “Червоний Хутір” – масив “Лісовий” № 115 – Контрактова площа – залізничний вокзал “Дарниця” Трамвайні маршрути: № 8 – станція метрополітену “Позняки” – станція метрополітену “Лісова” № 22 – бульвар Перова – ЗЗБК № 29 – станція метрополітену “Бориспільська” – станція метрополітену “Лісова” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 152 – вулиця Привокзальна – с. Бортничі № 407 – вулиця Михайла Гришка – вулиця Привокзальна № 415 – станція метрополітену “Харківська” – вулиця Кубанської України № 422 – Рембаза – вулиця Маршальська № 503 – вулиця Митрополита Андрея Шептицького –станція метрополітену “Червоний Хутір” № 526 – станція метрополітену “Лісова” – станція метрополітену “Позняки” № 542 – вулиця Митрополита Андрея Шептицького – станція метрополітену “Осокорки” Звіринецьке 10.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 76 – вулиця Звіринецька – станція метрополітену “Печерська” Тролейбусні маршрути: № 43 – Кібернетичний центр – Дарницька площа № 50 – вулиця Милославська – станція метрополітену “Либідська” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 205 – Дарницька площа – Індустріальний шляхопровід № 416 – Кібернетичний центр – вулиця Теодора Драйзера № 422 – Рембаза – вулиця Маршальська № 590 – станція метрополітену “Либідська” – вулиця Лісківська Бортничанське 10.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 104 – станція метрополітену “Харківська” – с. Бортничі Вигурівське та Троєщанське 10.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 6 – Дарницька площа – вулиця Милославська Військове 09.05.2021 Тролейбусні маршрути: № 16 – вулиця Академіка Туполєва – Майдан Незалежності № 19 – площа Космонавтів – вулиця Ольжича № 23 – вулиця Академіка Туполєва – станція метрополітену “Лук’янівська” № 30 – вулиця Милославська – вулиця Кадетський гай Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 166 – станція метрополітену “Лук’янівська” – вулиця Туполєва № 410 – станція метрополітену “Нивки” – станція метрополітену “Почайна” № 432 – вулиця Новоукраїнська – Контрактова площа № 439 – житловий масив Виноградар – площа Перемоги № 550 – вулиця Милославська – житловий масив Кадетський гай № 558 – проспект Свободи – залізничний вокзал “Центральний” Жулянське 10.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 75 – станція метрополітену “Виставковий центр” – вулиця Московська (с. Жуляни) № 78 – станція метрополітену “Васильківська” – Севастопольська площа Автобусні маршрути у режимі маршрутного таксі: № 461 – станція метрополітену “Святошин” – станція метрополітену “Виставковий центр” № 499 – станція метрополітену “Васильківська” – Обласна лікарня № 576 – вулиця Академіка Єфремова – авторинок “Чапаєвка” Біличанське 10.05.2021 Автобусні маршрути: № 97 – станція метрополітену “Святошин” – масив Новобіличі (ринок) № 97К – станція метрополітену “Васильківська” – масив Новобіличі (ринок) Автобусні маршрути у режимі маршрутного таксі: № 200К – вулиця Миколи Ушакова – вулиця Гаршина № 202 – вулиця Академіка Булаховського – станція метрополітену “Святошин” № 408 – вулиця Академіка Булаховського – залізнична станція “Київ-Волинський” № 417 – вулиця Підлісна – Контрактова площа № 497К – станція метрополітену “Академмістечко” – вулиця Генерала Наумова Куренівське 10.05.2021 Тролейбусні маршрути: № 6 – Мінський масив – Майдан Незалежності № 18 – вулиця Сошенка – Майдан Незалежності № 25 – проспект Свободи – станція метрополітену “Почайна” № 28 – проспект Свободи – станція метрополітену “Лук’янівська” № 33 – Мінський масив – залізничний вокзал “Південний” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 219 – станція метрополітену “Контрактова площа” – Діагностичний центр № 518 – вулиця Сирецька – вулиця Кадетський гай № 525 – станція метрополітену “Почайна” – станція метрополітену “Сирець” № 558 – проспект Свободи – залізничний вокзал “Центральний” № 587 – станція метрополітену “Контрактова площа” – проспект Георгія Гонгадзе Биківнянське 11.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 11 – станція метрополітену “Лісова” – Радіоцентр (с. Биківня) Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 526 – станція метрополітену “Лісова” – станція метрополітену “Позняки” Байкове 11.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 5 – вулиця Ізюмська – залізничний вокзал “Центральний” № 5К – вулиця Ізюмська – вулиця Байкова № 12 – вулиця Ізюмська – залізничний вокзал “Південний” № 20 – станція метрополітену “Площа Льва Толстого” – масив Корчувате № 29 (додатково) – вулиця Байкова – станція метрополітену “Печерська” № 29К (додатково) – вулиця Байкова – Володимирський ринок Тролейбусні маршрути: № 1 – вулиця Маршальська – станція метрополітену “Либідська” № 12 – станція метрополітену “Васильківська” – залізничний вокзал “Центральний” № 40 – Кадетський гай – станція метрополітену “Палац спорту” № 40К – Кадетський гай – вулиця Жилянська № 42 – станція метрополітену “Либідська” – вулиця Дегтярівська № 50 – вулиця Милославська – станція метрополітену “Либідська” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 220 – вулиця Тростянецька – вулиця Медова № 457 – станція метрополітену “Либідська” – вулиця Павла Грабовського № 507 – залізничний вокзал “Південний” – Національний музей народної архітектури та побуту України № 520 – станція метрополітену “Либідська” – Національний музей історії України у Другій світовій війні № 539 – вулиця Ракетна – залізничний вокзал “Центральний” Міське 12.05.2021 Автобусні маршрути у звичайному режимі руху: № 14 – станція метрополітену “Нивки” – Лісорозсадник № 14Е – станція метрополітену “Нивки” – Міське кладовище № 32 – станція метрополітену “Нивки” – Мінський масив № 90 – вулиця Григоровича-Барського – площа Валерія Марченка № 90-К – станція метрополітену “Святошин” – площа Валерія Марченка Тролейбусні маршрути: № 5 – вулиця Білицька – станція метрополітену “Площа Льва Толстого” № 23 – вулиця Академіка Туполєва – станція метрополітену “Лук’янівська” № 16 – вулиця Академіка Туполєва – Майдан Незалежності № 23К – вулиця Академіка Туполєва – станція метрополітену “Дорогожичі” № 25 – проспект Свободи – станція метрополітену “Почайна” № 26 – проспект Свободи – станція метрополітену “Нивки” № 35 – вулиця Ярослава Івашкевича – станція метрополітену “Дорогожичі” Автобусні маршрути в режимі маршрутного таксі: № 166 – станція метрополітену “Лук’янівська” – вулиця Академіка Туполєва № 186 – станція метрополітену “Святошин” – вулиця Стеценка № 223 – вулиця Академіка Туполєва – залізничний вокзал “Південний” № 410 – станція метрополітену “Нивки” – станція метрополітену “Почайна” № 437 – вулиця Генерала Наумова – вулиця Наталії Ужвій № 439 – житловий масив Виноградар – площа Перемоги № 518 – вулиця Сирецька – вулиця Кадетський гай Читайте: На выходных, 8 и 9 мая, ярмарки в Киеве изменят маршруты общественного транспорта Фото: Цензор.нетКиевVласть

Будівля по вулиці Володимирській 10 пов’язана з історією моєї родини, адже саме тут працювала моя бабуся, Шматкова Наталія Володимирівна, головним інженером. Офіційна назва компанії, що раніше розташовувалася в цій будівлі була “Центральна міжнародна та міжміська телефонно-телеграфна станція ОАО Укртелеком”, але більшість киян її називала як “Центральний Київський телеграф”. Історію свою київський телеграф почав ще у 1854 році, саме тоді ввели в експлуатацію лінію “Київ-Москва”, а розташовувалася контора біля Софійського майдану на другому поверсі приватного будинку. У будівлю колишнього Дворянського земельного та селянського поземельного банку телеграф переїхав у 1921 році, так що цього року можемо святкувати сторічний ювілей такої події. Саме тому я вирішила розпитати бабусю трохи про її досвід роботи. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  - З якого по який рік ти працювала на телеграфі? - Від серпня 1976 року по 1995 рік. Спочатку я працювала змінним інженером, а потім стала начальником  експлуатацийно-технічного відділу, а на кінець стала головним інженером підприємства. - Чи був у зв’язківців якийсь особливий нагляд КДБ? - Для свого сімейного архіву я зберегла настанову зв’язківцю, сьогодні цей текст виглядає трохи недолуго, але це пам’ятка тієї епохи. Від служби КДБ за підприємством була закріплена окрема відповідальна особа, якщо траплялося ЧП, наприклад, несвоєчасна доставка урядової телеграми або її губили, тоді приставник спецслужби втручався та проводив розслідування. Була навіть історія, коли загубилася одна урядова телеграма, і КДБ змусило вночі вишукувати її по смітниках поряд з будівлею, ще та пригода була. В 1991 це не закінчилося, до речі. Навіть при поїздці за кордон у 1993 році представники СБУ (наслідники КДБ) проводили бесіди. - А в радянський час ви могли виїжджати за кордон? - Особливих та окремих правил для рядових зв'язківців не було. Виключення як і в інших галузях було для керівників та осіб, що мали доступ до державної таємниці. В той час виїзд за кордон був обмежений для всіх громадян.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  - Чи були якісь спеціальні настанови-лекції від КДБ? - Ні, такого не було. Але в нас була неприємна історія з міліцією. Раніше крім телеграм оброблялися грошові перекази. При переказі коштів передавався спеціальний код-шифр. На одному відділенні  виявили невідповідність між кодом та сумою переказу. Зробивши додатковий запит виявили факт шахрайства та підробки телеграми. Далі було організовано слідство. Слідством було встановлено, що це був не разовий випадок і не випадкова помилка, а систиматичне, тривале шахрайство. Участь у цьому шахрайстві брала одна з співробітниць телеграфу. За цим фактом відбувся суд, подробиць судового процесу я не пам'ятаю. - А куди ви їздили відпочивати? У вас був свій відомчий санаторій? - Ні, власного санаторію ми не мали, але була база відпочинку в с. Пирнове Київської області. - А у відрядження ти їздила? - Звичайно! Обласні телеграфи України, також їздила у Москву та Ленінград до місцевих телеграфістів. Крім робочих відряджень, ще були поіздки на стрільбище, адже всі зв’язківці незалежно від статі були військовозобов'язані. Я двічі приймала присягу – СРСР та Україні і  була офіцером запасу. - А щось змінилося, коли Україна стала незалежною державою? - Всі республіки мали міжнародний автоматичний документальний зв'язок ТЕЛЕКС, тільки через Москву. І коли Україна стала незалежною державою, звісно, такі умови Україну не влаштовували. В липні 1994 року було введено в експлуатацію власну міжнародну станцію ТЕЛЕКС, яка була розташована Київському телеграфі. І Україна першою з країн колишнього СРСР отримала окремий міжнародний зв'язок з усіма країнами світу. - За що брали у телеграфі гроші – за символ, за слово, за речення? Які типи телеграм були? - Оплата телеграмм була послівна. Телеграми були такі: вітальна, звичайна, термінова, міжнародна, урядова, вищеурядова. При обслуговуванні телеграфним зв'язком з'їздів правсоюзів, комуністичної партії, комсомолу, олімпіади розроблялись окремі типи бланків. Деякі красиві вітальні телеграми я зберегла для сімейного архіву. (Бабуся дістає папку зі своїми “скарбами” і ми разом їх переглядаємо, деякі я відсканувала як ілюстрацію до інтерв’ю). Це вже артефакти, які залишаться в нашій родині, такі собі сімейні музейні експонати. Але в нас ще був свій власний музей, створений до 150-річчя від створення київської телеграфної лінії. Серед експонатів були старі телеграфні станції, перші персональні комп’ютери, ювілейні значки, також були стенди з історичною довідкою. Це був закритий музей, не для широкого загалу, він був на 7 поверсі у будівлі міністерства зв'язку. На жаль, мені не відома сучасна доля експонатів. Зараз вже саме слово “телеграф” вважається архаїчним, інтернет та мобільний зв’язок набагато швидше передають інформацію. Техніка постійно змінювалася, просто стара вже відійшла у минулий час. Хоча в нас телеграфна техніка весь час вдосконалювалася. Спочатку використовувалися телеграфні апарати ЮЗА. Потім з'явилися більш досконалі апарати – БОДО. Їм на зміну прийшли апарати МОРЗА. У 40 рр. ХХ ст. з'явилися вітчизняні старт-стопні апарати СТ-35. Потім з'явилися рулонні апарати Т-63 та Т-100. Наука розвивалася, а в слід з'являлися нові електронні апарати РТА-80 і F-2000. А вже зараз епоха інтернету. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  КиевVласть

35 років тому на Чорнобильській АЕС сталася одна з найбільших техногенних катастроф у світі. А зараз Україна подає документи в ООН для визнання атомної електростанції та зони відчуження навколо неї об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Серіал “Чорнобиль” подивилося  півсвіту. Туристи лопонулися в Київ і зону відчуження  лавиною.  І на питання “Бути чи не бути” поїздці до Прип’яті відповідь була однозначною: “Так”. При тому, що я там буваю практично щороку. І щоразу відкриваю для себе щось нове. І як журналіст, і як член Всеукраїнської асоциації гідів. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"  Неправда, що минуле йде назавжди. Воно нікуди не поділося. Воно тут. Яскравим прикладом цього є ЧАЕС. Просто ми пішли вперед. Час — це дорога, і вона існує за вашою спиною. Те, що пішло у минуле, не зникає. Але не потрібно зациклюватись на минулому. Двадцять п'ять років хворіла ЧАЕС, і лише кілька років тому з'явилися "лікарі", які направили її на лікування. Першою пігулкою до одужання стала побудова нового саркофагу, над яким працювали представники різних країн, хоча більшість все ж таки українці. Але основною метою є очищення ЧАЕС від радіоактивного пального. Для цього і було побудовано централізоване підприємство з поводження з радіоактивними відходами "Вектор", яке спеціалізується саме на їх утилізації. Цей комплекс умовно поділений на дві частини — чисту та умовно брудні зони. У чистій знаходиться все необхідне для проживання робочого персоналу, а в брудній — декілька сховищ для утилізації. Так, ця страшна подія, що змусила здригнутися від жаху весь світ, стала яскравим проявом цілковитої аморальності, недалекоглядності та й просто низького інтелектуального рівня тогочасної влади. А як інакше можна пояснити той факт, що надзвичайно потужну атомну електростанцію було збудовано зовсім недалеко від Києва — багатонаселеної столиці? Зате тепер вони можуть спостерігати яскраві наслідки такого "мудрого рішення". Там, де колись розташовувався мальовничий куточок України, зараз панує пустельна тиша... У мертвому місті можна лише зустріти сталкерів, які у пошуках легкої здобичі ризикують власним життям, та екскурсійні групи. Подейкують, що вночі у Прип'яті чутно дитячий сміх та скрип старої гойдалки. Достатньо один раз побачити та відчути атмосферу вимерлого міста, щоб у серці назавжди залишився темний куточок... Куточок Чорнобилю.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Про Чорнобиль сьогодні сказано й написано стільки, що можна розворушити всю планету. Але слова — то лише частинки, зернятка правди. Сама правда набагато жахливіша. Навіть через 35років. Дорога на Чорнобиль Напередодні дати страшної трагедії людства прес-клуби, політики, міністри організовують поїздки журналістів з багатьох регіонів країни до Чорнобиля, Прип'яті — до зони відчуження. Хоча, вже другий рік вони туди й не потикаються. Дорога на Чорнобиль... Сьогодні це — майже звичайна дорога через увесь Вишгородський район, через його села й містечка, яка нічим не відрізняється від тисяч інших доріг. Напівголі весняні поля й сільські хати... Тьмяно, буденно... І безпечно. А мені згадується ця дорога наприкінці травня-на початку червня 1986-го: узбіччя залите (чи засипане) чимось білим, мокрий асфальт парує, нескінченним потоком в обидва боки їдуть машини, реве худоба, плачуть перелякані люди, а назустріч їм — машини з продуктами, технікою, солдатами й речами для 55-ти тисяч ліквідаторів, навкруги — військові, здається, що колір хакі заполонив усе довкола. І постійна перевірка документів... Ми їдемо в саме пекло, ще не усвідомлюючи куди ми їдемо й навіщо. Здавалося, що беремо участь у зйомках фільму про війну. Тільки дуже вже натурально й страшно. Сьогодні про це нагадують лише залишки контрольно-пропускних пунктів. Два роки тому  перша наша зупинка — в райцентрі Іванків — колись це містечко стояло на перетині багатьох доріг: на автостанції зупинялися автобуси, які прямували на Житомирщину, Чернігівщину, Білорусію, Росію. А сьогодні це, як сказав наш супроводжуючий, колишній ліквідатор, "останнє мирне містечко перед зоною", хоча до Чорнобильської АЕС — понад 50 км. На шляху до першого перед 30-кілометровою зоною КПП проїжджаємо березовий гай, встелений підсніжниками. Цікаво, як швидко сюди доберуться пронирливі торговці квітами? Проїжджаємо Страхолісся, у минулому — грибну столицю українського Полісся, позаду — Зелений Мис, містечко, збудоване зі списаних теплоходів, у якому жили перші вахтовики-ліквідатори. Саме тут, у чорному від біди й рудому від радіації році виступали перед бійцями артисти. Слід сказати, що у самому Чорнобилі тоді осмілилися виступати лише найвідважніші: Йосип Кобзон, Валерій Леонтьєв та Микола Гнатюк. Сміх і гомін серед журналістів поступово згасає: прислухаються до слів свідків-героїв: колишнього пожежника, полковника у відставці Олександра Мельника, капітана в запасі Анатолія Супруна та водія Андрія, котрі з перших днів трагедії були чи не в самому пеклі. Село Оране. Тут навесні-влітку 1986-го розташовувалась 25-та бригада радіохімзахисту, яка першою увійшла в "зону". Спочатку вона налічувала 2,5 тисячі бійців, а за літо їх змінилося кілька десятків тисяч. Чи хтось із тих солдатів і офіцерів лишився в живих? Адже це саме вони, ті хлопчики в солдатських гімнастерках майже голими руками знімали верхній шар ТВЕЛу (тепловидільний елемент — двометрова титанова зв'язка з урановою таблеткою всередині). "Наприкінці 1986-го я потрапив до московської лікарні № 6,— згадує один із наших знайомих.— Те, що я побачив — не можна передати словами. На ліжках лежали живі трупи, висохлі, неначе мумії в Лаврі. Замість шкіри — самі лишень опіки. А там, до чого вони доторкалися руками, залишалися шматки живого м'яса. Не знаю, як медсестрички й санітарки могли дивитися на ці муки й страждання. Хоч як мені було погано, але я вблагав лікарів відпустити мене додому, бо не вижив би...". Доїхавши до КПП "Дитятки", починаєш задумуватися над іронією долі та містикою разом узятими. Адже якраз дітей, у першу чергу, й вивозили з зони, на кордоні з якою стоїть КПП. Село Черевачі. Перший населений пункт у зоні. Відселене 6-8 травня 1986 року. Пустка. Село Залісся... Хати поросли густим лісом, кущами... Дерева поглинули хати з вибитими віконницями, наче після бомбардування, з електроопор звисають дроти... На в’їзді до 30-кілометрової зони відчуження у нас перевірили документи, й видали апарати, котрі ми мали  носити на шиї, як медальйон. Щоб побачити, куди можна лізти, а куди – не варто. Ось такі б пристрої – та в 1986 році! Скільки б смертей вдалося уникнути! Гід по Зоні провів суворий інструктаж: куди ходити можна, куди – ні в якому разі, що  робити можна, як себе поводити. Это важно, ведь радиация собирается точечно. Там, где гостей водят гиды, ее уровень в пределах нормы, а в каких- то местах, причем в паре шагов от маршрута, уровень радиации может увеличиться в несколько раз. Более того, по-прежнему есть места, где можно получить смертельную дозу радиации. Радіоактивні хмари розстрілювали Тут, праворуч від того місця, де ми зараз проїжджаємо, був сумновідомий "рудий ліс". Після аварії дощові хмари, які були насичені радіоактивними речовинами, військові льотчики та бійці протиповітряної оборони посипали й розстрілювали особливою речовиною. Робилося це для того, щоб смертоносні дощі ні в якому разі не могли дійти до Москви, а випадали на території зони (це в ідеалі). От і випав перший найнебезпечніший дощ на ліс, який моментально став рудим і смертельно небезпечним. А всі інші хмари проливалися зливами над Україною, і особливо над Білорусією. "Щодо "рудого лісу",— долучається до розмови водій,— через нього спочатку проходила єдина дорога, яка з'єднувала станцію з "Великою Землею". Так, цю частину дороги машини пролітали на скаженій швидкості. Якщо, не доведи Господи, щось траплялося із транспортом, водій і пасажири вискакували з машин і стрімголов неслися уперед — подалі від страшного місця, знаючи, що їх обов'язково підхопить наступний транспорт. Але найстрашніше не те, що бачиш очима. Село Копачі, неподалік від АЕС, навряд чи вже можна назвати селом. Поле з невеличкими пагорбами з обох боків дороги. Можна проїхати мимо й не помітити, якщо не знати, що це — кладовище хат. Радіоактивна хвиля, накривши поселення, примусила евакуювати усіх його мешканців. Екскаватори виривали котловани перед кожною хатою, згортали туди будинок разом із усім людським майном, нажитим роками й поколіннями... і засипали піском. Від села залишилися лише клуб та братська могила загиблих під час Великої Вітчизняної війни. На карті України не стало села... Трохи далі — колишній польовий аеродром, з якого піднімалися вертольоти з тоннами піску, гіпсу, доломіту, свинцю. Все це скидалося в роззявлену пащеку реактора. А щоб збити пилюку, з тих же гвинтокрилих машин над станцією й Прип'яттю розпилялися спеціальні розчини. Ці ж вертольоти мали закинути техніку й обладнання на 4-й енергоблок, але спроба виявилася невдалою. Ліворуч над лісом видніється сітка-решітка. Колись це був суперсекретний оборонний проект радянських ППО "Радуга-2", який контролював усю європейську частину СРСР. Командний пункт цього об'єкта знаходився глибоко під землею. А десь далеко на півночі була аналогічна станція. Звідти регулярно запускалися імпульси навколо планети, а Чорнобильська — приймала. Це давало змогу виявити запуск ракети у будь-якій точці земної кулі. А зараз ця унікальна система не те, що не діє, а просто виявилася нікому не потрібною. Містом блукали покинуті собаки й коти Безумовно, збитки населенню від аварії будуть підраховуватися ще довго. Матеріальні й моральні. А що ж сталося з тваринами, покинутими напризволяще? Свідки згадують, що коли всіх людей уже вивезли, містом блукали покинуті, знесилені собаки й коти. Вони не могли зрозуміти, що сталося, чому їх зрадили й куди поділися люди. І, всупереч інстинкту самозбереження, вони усі разом шукали захисту. "Мені як ліквідатору, офіцеру й просто людині довелося побачити всього. Але я ніколи не забуду, як до польового військового табору ліквідаторів довгою вервечкою тяглися коти, собаки й лелеки. Вони йшли пліч-о-пліч (якщо можна так сказати про тварин) до людей, а потім ставали й дивилися так жалібно, що кров у жилах холола. У перші травневі дні, похапцем збираючись, мешканці сподівалися через кілька тижнів або й днів повернутися назад. Тому й випускали домашніх тварин на вулицю, аби ті не загинули від холоду й голоду. Брати із собою домашніх улюбленців категорично заборонялося. А через місяць по всіх покинутих селах, а особливо у Прип'яті, валялися трупи нещасних тварин, які загинули не від голоду, а від опромінення. Відомі випадки, коли лисиці з навколишніх сіл діяли занадто вже по-людськи: брали під свою "опіку" курники, охороняли “свою” пташину зграю й нікого чужого до неї не підпускали. Домашні собаки, пішовши у ліси, схрестилися з вовками. Ці істоти взяли найкращі риси з обох видів: не боялися людей, світла, вогню, шуму моторів, добре знали звички людей і нападали на них спереду, а не ззаду, як вовки. Кажуть, що їх уже всіх відстріляли, а проте — хтозна... Назад у майбутнє: місто-привид У далекому 1972-му, коли будівництво міста атомників (як і станції) тільки починалося, Прип'ять повинна була стати "містом майбутнього, містом 21-го століття". І якби не аварія, можливо, й стала б одним із найкращих і найперспективніших міст країни. Середній вік прип'ятчан на момент аварії досягав 29-35-ти років — молоде місто молодих людей. В’їзний знак Прип’яті. Ліворуч - в житловю частину  міста, прямо чи праворуч  — до Чорнобильської АЕС. Саме місто Чорнобиль зосталося збоку. Воно до катастрофи не має відношення, хоча й опинилося всередині Зони піся аварії. Чому ж станція Чорнобильська, а не Припятська? Її почали будувати раніше, ніж місто-супутник, і назвали просто по імені району, центром якого був Чорнобиль. Згадують, що за кілька днів до аварії, готуючись до Першого травня, в місто завезли з Голландії 50 тисяч кущів троянд, і воно просто тонуло в квітах. А вже через місяць-півтора їх уже геть не було видно: двометрові колючі зарості бур'янів поглинули красу. "Це було вражаюче жахливе видовище — з-за велетенських бур'янів визирали маленькі квіточки, які чахли прямо на очах." Бетонні багатоповерхівки з проломленими стінами, школи з розбитими вікнами, зарослі деревами дитячі майданчики. У Прип'яті не росте трава — вона відразу перетворюється на сухостій. І пташок геть не чути. Сьогодні тут, у 50-тисячному місті атомників, одному з найбагатших у країні, розруха й радіація. Одна з головних офіційних заборон – не заходити до будівель. Кажуть, що це небезпечно і вони можуть обрушитися в будь-який момент. Але неможливо опинитися тут і гуляти тільки по вулицях! На свій страх і ризик деякі сміливці роблять вилазку по закинутих будинках. Якщо дуже захотіти, ніхто не завадить проникнути в спорожнілі багатоповерхівки. Найцікавіші – 16 поверхові висотки, з них відкривається чудовий вид. На ті, що з гербами, краще не ходити: вони дійсно в дуже жалюгідному стані, плюс знаходяться в центрі, там простіше "спалитися" – поліція ганяє екстремалів, а у гідів можуть відібрати ліцензію. Заходимо у під’їзд. Між поверхами на стіні напис: “Обережно! Працює снайпер!” Мимоволі озираєшся й пригинаєшся.  В одних квартирах цілі вікна, а в інших - розбиті. Вітер. Хоча мародери ураганом пройшлися по Прип'яті ще років двадцять – тридцять тому, більшу частину вмісту квартир забрали ліквідатори аварії: меблі в могильник, якусь техніку – на зберігання в магазини. У магазині "Веселка" до сих пір склад старих плит, сервантів і роялів. Піднімаємося на верхній поверх. Проходимо повз машинну кімнату. Двері відчинені, обладнання розкурочене, але не вивезено. З ліфтового обладнання в першу чергу витягували мідну обмотку моторів. Піднімаються на дах. А мені раптом стало невимовно страшно. І я – донизу! Невже я такий страхополох?! Сціпивши зуби, йду до порожньої 9-поверхівки. В кількох метрах від під'їзду — жовтий "ядерний" трикутник. Двері у квартиру відчиняю ногою — руками торкатися страшно. Всередині — розвалені меблі, спинка від дитячого ліжечка, сумно дивиться покинута лялька. Порожньо й страшно. І раптом десь у коридорі — звук чужих кроків. Може, ще хтось насмілився піднятися? Виглядаємо за двері — нікого. Може, мародери? Але тут красти вже більше нічого. Звук більше не повторювався. Невже здалося? Мабуть, нас не просто страхали тим, що привиди повертаються до своїх покинутих будинків? Бігом донизу... На центральній площі перед Будинком культури "Енергетик" валяється дитяча іграшкова машинка. Нічого не викликало у мене такий жах і біль, як ця покинута іграшка. А ще — зловісні тіні на будинках, схожі на кошмарні тіні в Хіросімі, які залишилися від людей після ядерного вибуху. Виявляється, це художники-авангардисти з Росії, Білорусі й Німеччини вирішили таким чином "оживити" мертве місто. Передовий радянський атомоград був надміру прикрашений різноманітними лозунгами. Взагалі, такий міні-радянський Лас-Вегас – все в неоні, переливається, сяє. “Партия Ленина – сила народная, нас к торжеству коммунизма ведёт”, “Мирный атом в каждый дом”, “Здоровье народа – богатство страны!” (це один із останніх лозунгів, які залишилися  в Прип’яті з тих часів), “Хай буде атом робiтником, а не солдатом”. Про цю вивіску ходить байка, що через день після аварії якийсь хохмач заліз на дах і повалив першу букву “а”, через що напис набув зовсім іншого смислу. Пізніше всю вивіску “поклали” на дах, але кілька років тому  нелегальні екстремали підняли літери знову.Знаменитий парк розваг з його жовтим колесом огляду виявився не таким грандіозним, як я уявляла. Самих атракціонів там кіт наплакав: крім колеса і автодрому є лише карусель і гойдалки. Чортове колесо повинні були відкрити лише 1 травня 1986 року, воно було подарунком до свята, але так і не встигло попрацювати. Ось ще одна легенда. Насправді, на колесі багато людей встигли покататися. Ось як про це згадує одна з колишніх мешканок: “Сама особисто на ньому каталася. На машинках хотілося покататися, але на них було не достоятися – натовп величезний. А ось на колесо бажаючих було значно менше. Але жінка, яка ним управляла, мабуть не встигла вивчити інструкцію, як треба правильно розсаджувати людей, тому вийшов серйозний казус. Труханулі ми тоді здорово. Людей цей працівник садила в кожну кабінку. І, коли половина колеса була щільно заповнена, а друга, навпаки, залишалася абсолютно порожньою, колесо мимовільно різко зірвалося і почало кататися вгору-вниз, шукаючи рівноваги, до тих пір, поки завантажені кабінки не опинилися в нижній частині колеса. Видовище було жахливим, тому що осі, на яких кріпилося колесо, сильно хиталися при цьому. Було відчуття, що колесо впаде на бік. Деякі хлопчаки, хто розташовувався нижче, стрибали на всі боки. Жінка сама дуже сильно перелякалася. Відключила колесо. Коли воно зупинилося, почала по-помалу включати і висаджувати спочатку з кожної другої кабінки, потім ще рідше, до тих пір поки всіх не висадила. Нам пощастило, ми ще кола 2 зробили безкоштовно. Може, через цей інцидент воно більше і не працювало, а може, недоробки які в ньому виявили. Каталися ми рівно за тиждень до аварії. Ось такий факт мав місце в історії парку культури, який  так і не відкрився. Атракціони й досі дуже  сильно “фонять”, залізо збирає всю радіацію, особливо біля автодрому. Парк взагалі одне з  “найбрудніших” місць Прип’яті. Брудніше лише на площі перед БК “Енергетик”,  готелем “Полісся”, лікарня й кладовище техніки – це взагалі – жесть! В школі й дитячому садочку не просто сумно, а щемно й хочеться плакати: дитячі іграшки, ліжечка, книжки, зошити, сандалики, лопатки, інформація для батьків… Покинутий річковий вокзал. Звідси ходили швидкісні катери-“ракети” в Київ чи в білоруський Мозир. А ще тут було чудове літнє кафе. А в автоматі з газировкою і досі стоїть “та сама” гранчаста склянка, з якої пили всі радянські люди, але ніхто не хворів. А ось - дерев'яна пристань на річці Прип'ять. Дебаркадер віднесло течією на сто метров у бік, він сів на мілину й частково затонув. Але ми все-таки ризикнули по ньому прогулятися, маючи шанс кожну мить шубовснути у воду. Настав час нагнати справжньої  жуті! Це – найстрашніше й небезпечне місце в усій Прип'яті, без жодних перебільшень! Це – лікарня! Медсанчастина №126, єдина лікарня Прип'яті, прийняла перших постраждалих в аваії: пожежників, які гасили вогонь Четвертого энергоблока, відразу ж відправили сюди. В лікарняному підвалі вони скинули з себе весь заражений одяг.  Вся форма досі знаходиться там, і навіть найбільші відчайдухи не полізуть ще раз. Там радіаційний  фон доходить до мільойна розпаіов на хвилину, а на дозиметрі можна побачити і  20, і 50 мілізіверів на годину. Смертельно!!!! Звісно, в підвал ми не полізли, вражень вистачило і на поверхах лікарні. Виявляється, в Прип'яті була навіть своя в’язниця! Прип'ять уже ніколи не повернеться до життя. Це — як нагадування про те, що люди мають більш чітко зрозуміти ту загрозу, яка йде від некерованої ядерної реакції. Експерти вважають, що через руйнування і часткове знесення будівель місто Прип'ять може зникнути через 10 років. Адже відомо, що без людей будь-яка споруда гине. Крім того, через споруди проростає ліс; стіни і конструкції постійно видозмінюються під дією температури, що призводить до осипання, а рівень радіації в будинках часто вищий, ніж на вулиці. "Саме тому ми зараз обмежили доступ до будівель. Більша частина цих будівель зрештою буде знесена та похована",— підкреслюють експерти. В голові невкладається думка про те, що 50 тисяч жителів вимушені були покинути своі будинки з валізкою речей на 3 дні й ніколи  не повернутися назад. 20 тисяч квартир спорожніли в один день.. "Це місто просто необхідно зберегти, зробити у ньому музей і возити сюди енергетиків-атомників з усього світу, щоб вони бачили, що може трапитися з "мирним" атомом, з містом, з цивілізацією, врешті-решт, якщо вони натиснуть не на ту кнопку",— з болем констатував колишній міський голова Прип'яті Олександр Єсаулов. Водночас спеціалісти припускають, що у південних регіонах зони відчуження за 20-30 років рівень цезію опуститься до значень, що допускають проживання населення. Це пов'язано з фізичними процесами напіврозпаду цієї радіоактивної речовини. Що ж стосується територій, які уражені ізотопами трансуранових елементів, то ці землі, на думку спеціалістів, ніколи не будуть придатними для проживання. Повертаємося назад Вражаюче видовище! Прямо перед нами з-за пагорба виринув реактор. І багато-багато високовольтних ліній електропередач. Вони були такими беззахисними, як кволе дитинча. Якщо вже ми так звикли шукати винуватців трагедій, то давайте просто подивимося на ці безхозні ЛЕП біля самої атомної електростанції. До речі, через якісь там чиновницькі нестиковки (і це — в зоні суворої відповідальності) наш автобус з півсотнею журналістів ніхто не зустрів і не супроводжував, і ми самі, на свій страх і ризик, кілька годин роз’їжджали зоною і навколо реактора. Тим паче дивним і недоречним видався нам переполох охорони ЧАЕС, коли ми впритул під'їхали до її центрального входу. "Хто ви такі?! Як ви сюди потрапили?! Знімати заборонено!". І це після того, як були десятки попередніх домовленостей, наші документи по кілька разів перевіряли на всіх КПП, кудись комусь телефонували... Після того, як усі, хто хотів, пофотографували усе, що було потрібно... А ми говоримо про безпеку... Шість реакторів Ми поїхали далі, до четвертого реактора. А ось і об’єкт “Укриття”. Споруджений в поспіху, він тим не менше 30 років стримував подальше поширення радіації від реактора. Однак його перекриття та стіни вже занепали і почали руйнуватися. Електронне табло показує 122-126 мікрорентгенів на годину. Співробітник інформаційного центру ЧАЕС демонструє нам макет реактора в розрізі й розповідає про основні ризики об'єкта "Укриття". Але фотографії, зроблені в зруйнованому реакторі, говорять самі за себе. Споруда "Укриття" над зруйнованим 4-м енергоблоком захистила навколишнє середовище від подальшого виносу радіоактивності, а людей — від опромінення. Але надзвичайно стислі терміни будівництва, надвисокі рівні радіації, необхідність використання дистанційних методів, недостатня вивченість уцілілих конструкцій, які стали опорою для нових, наявність великої кількості палива всередині та ще цілий ряд факторів викликають занепокоєння та зумовлюють необхідність приведення "Укриття" до екологічно безпечного стану. Гід детально розповів нам про будівництво саркофага, який будували французи. В 1986 році це була єдина країна в світі, яка відмовилася допомогти в ліквідації наслідків аварії. Пізніше вони усвідомитли свою помилку, як і факт, що постраждав увесь світ, і цим будівництвом відновлювали свою репутацію. Споруда другого саркофага почалася в 2007 році. Планувалося, що він буде являти собою рухливу арку, яка накриє реактор разом зі старим саркофагом, після чого можна буде зайнятися розбиранням, дезактивацією і захороненням останків енергоблоку. Спочатку проект збиралися завершити до 2012/13 році, але терміни зрушилися через фінансові проблеми. Новий саркофаг став найбільшою наземною пересувною конструкцією: Оскільки будувати арку безпосередньо над старим саркофагом було небезпечно, її споруджували частинами на складальному майданчику неподалік від станції. Збірка і підйом елементів першої половини арки тривали з 2012 по 2014 рік, до 2015-го зібрали і другу половину. Після обидві частини були з'єднані в єдину конструкцію. До листопада 2016 року монтаж було повністю завершено. Станція живе своїм життям. А величезна їдальня, розміром, як увесь Київський Палац дітей та юнацтва – вражає! Ми зупинилися  на місці, де одним поглядом можна було охватити панораму всіх шести реакторів. Останній з них зупинили лише в 2001 році, через 15 років після трагедії! Недобудовані 5 і 6 енергоблоки ЧАЕС покинули. Все так і стоїть: разом  з будівельною технікою, кранами, а по всьому колишньому СРСР терміново зупинили будівництво нових атомних станцій: вони так і стоять покинутими на різній стадії готовності. Чорнобиль 2 Радіолокаційну станцію “Дуга” в Чорнобилі внесли до реєстру нерухомих пам’яток України Радіолокаційна станція “Дуга”  або “Чорнобиль 2” – це ряд металевих щогл висотою 150 метрів із натягненими між ними дротами. У радянський час її планували використовувати як систему “загоризонтного стеження” (виявлення пусків балістичних ракет на інших континентах – ред.) та глушіння радіосигналів у Європі. Споруда до аварії на ЧАЕС встигла попрацювати тільки в тестовому режимі. За характерне ритмічне постукування в ефірі, яке генерувала “Дуга”, західні фахівці називали цю споруду “Російський дятел”. – Це унікальне військове, надсекретне містечко з колись надсекретною радіолокаційною дугою. Її будівництво кошувало країні вдвічі більше, ніж вартість самої атомної електростанції. При цьому, через злочинні  помилки  в розрахунках, дуга виявилася абсолютно непотрібною. Вона не працювала жодного дня! Але це стало зрозумілим напередодні трагедії. Тут же виникає питання: а чи не були пов’язані між собою події: усвідомлення  фатальної помилки в проекті дуги й трагедія на АЕС?!.. (подивіться документальний фільм “Русский дятел”). Штамп "Здесь живет хозяин дома" ставлять прямо на стіни За кількістю пам'ятників Леніну у різних варіаціях на 1 кв. км місто Чорнобиль дасть фору мабуть усій країні. Тут його ніхто не звалив. А також за чистотою, вичурністю й навіть деякою показушністю клумб кольору українського прапора. Сам Чорнобиль шокує. Не пустотою, а пожвавленням — у місті повно людей. Від звичайного містечка різниться лише тим, що майже всі люди тут — у камуфляжі. Тут проживає близько 3 500 вахтовиків, які працюють на зупиненій АЕС. Покинуті багатоповерхівки перетворили на гуртожитки. А акуратні сільські будиночки стоять пусткою. Лише на деяких просто на стіні — напис: "Здесь живет хозяин дома". Працюють магазини, навіть кафе-ресторан. А ще в Чорнобилі живуть, хоч наука й забороняє, 125 (за офіційними даними) самоселів, які повернулися до рідних домівок. Запитую перехожого (ним виявився місцевий міліціонер), як потрапити до самоселів, щоб дізнатися про їхнє життя-буття. "А чого б їм і не жити? Орють, сіють, годують худобу, навіть пасіку розводять. Працюють у нас і магазини, і пошта". Традиційна зупинка біля пожежної частини й монументу пожежним Чорнобиля з промовистою назвою "Тим, хто врятував світ". Сяють новенькою фарбою дві сучасні пожежні машини, сконструйовані на базі танків Т-54 та Т-55, які мають потужні гармати, що стріляють спеціальним порошком. Кажуть, що таку техніку мали відправити до Кувейту, але десь там у верхах не змогли поділити гроші, чим швиденько скористалися американці. От би такі машини в той страшний рік! А то гасили пожежу на атомній станції допотопними пожежними машинами, ніби горів звичайнісінький сільський сарайчик. На центральній площі містечка — невеличкий Будинок культури,— саме тут 20 років тому відбувався суд над директором і головним інженером ЧАЕС; там, де зараз транспортний комплекс — містилася перша штаб-квартира урядової комісії з розслідування причин та наслідків аварії. Кінотеатр Україна... Навесні й влітку 1986 року в ньому безперервно, в режимі нон-стоп демонстрували радянські кінофільми. "З асфальту на траву не сходьте",— попереджають нас,— "асфальт на відміну від трави миють регулярно". Щоб переконати недовірливих любителів екстріму, один із колег-журналістів підходить з армійським дозиметром до трави на узбіччі: на датчику — 800 мікрорентген. На дорогу всі вискакують, наче ошпарені. Браконьєри Міліціонери й охорона “зони” кажуть, що випадків мародерства  там практично вже немає — все, що можна було, вже вкрали. А ось браконьєрство цвіте повним ходом. Особливо на воді. Браконьєр спокійно запливає у Прип'ять (і навіть у штучний канал для охолодження реактора) з Київського моря і ловить рибу, яку потім продає в Києві і не тільки. А от риби в зоні дуже багато. Розповідають, що у самому каналі водяться величезні соми, які можуть проковтнути хлібину. Не кажучи вже про дичину в лісах. Правда, відстрілюють переважно лише молоденьких косуль чи кабанів, бо тварина, старша трьох років, кажуть, страшенно небезпечна — "фонить". Попри всі втішні чи невтішні прогнози МАГАТЕ й вітчизняних спеціалістів працівники станції роблять невтішний висновок, що Чорнобиль у найближчі 100 років буде небезпечним. А там — життя покаже. Минуло вже 35 років від того страшного часу. Кілька разів змінювалася влада, вдосконалювалось суспільство. Але я не вірю, що у разі виникнення подібної ситуації влада у першу чергу подумає про людей, а не про свої власні інтереси. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" КиевVласть

Сімнадцять років поспіль Київська міська рада не може відновити історичний об'єкт “Маєток Штамма” у Бучі, власником якого є наразі. Бажання реконструювати ніби є, однак в області вже виникли сумніви, що такий процес завершать і стверджують: у столиці купа власних історичних об'єктів, які потребують коштів, тому єдиний варіант привести до ладу “Маєток Штамма” – передати його на баланс Бучанської громади. Маєток з історією  Як стало відомо KV, наприкінці березня Бучанська міська рада направила ряд звернень до Київської міської ради щодо реконструкції історичного об'єкта “Маєток Штамма”.  Варто зазначити, що у 2019 році наказом Управління культури національностей та релігій Київської обласної державної адміністрації Маєток Штамма було внесено до Переліку об‘єктів культурної спадщини Київської області, він отримав охоронний статус. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Сама садиба знаходиться по вулиці Києво-Мироцькій. Побудована вона була на початку ХХ століття і має для Бучі та Київської області важливу історичну та культурну цінність. Це справжній маленький замок, прикрашений двома баштами. Інженер Штамм був одним із тих, хто керував будівництвом Києво-Ковельської залізниці. У1900-му році, перебуваючи на посаді радника правління залізниці та користуючись серед місцевого населення великою повагою, він вирішив побудувати великий будинок. Маєток інженера вражав не тільки своїм розмахом, але й витонченими архітектурними формами. Як свідчать різні історичні джерела, Штамм був не просто багатою людиною, а й відомим меценатом – всіляко сприяв поширенню науки та освіти. Зокрема, в одному із будинків, розташованих у межах маєтку, він організував школу для бідних сільських дітей. Штамм прожив у своєму бучанському маєтку лише до 1917-го. Жовтнева революція внесла жорсткі корективи в життя тодішньої аристократії. За деякими даними, інженера вигнав з будинку отаман Орлик зі своїм загоном. Штамму разом із дружиною та дітьми вдалось врятуватись. Після революційних подій маєток Штамма перетворили на дитячий будинок. А вже після Другої світової війни цю установу трансформували в дитячий санаторій під назвою “Дружній”. Тут проходили реабілітацію діти з психоневрологічними захворюваннями до 2004 року, коли на його території сталася пожежа. Одразу після пожежі будівлю збиралися ремонтувати, було навіть розпорядження тодішнього очільника Києва Олександра Омельченка. Але до сьогодні цього не сталося.  Листи без відповідей Як зазначив KV голова Бучанської громади Анатолій Федорук, ситуація із Маєтком Штамма потребує негайного вирішення. За його словами, власник даної історичної пам‘ятки – Київська міська рада, зобов‘язана заключити охоронний договір та провести ряд заходів з питань відновлення даної будівлі. “В занедбаному стані будівля знаходиться з 2004 року, коли сталась пожежа. З нашого боку, ми могли лише звертатись до Київської міської ради та КМДА щодо реконструкції, адже об'єкт на балансі Києва. Кожного разу нас відправляли на Департамент охорони здоров'я, оскільки він є балансоутримувачем, звідки – ще далі. Давали відписки. Цільове використання земельної ділянки відповідно до кадастру і генерального плану – санітарно-курортного призначення. Його можна відновлювати, як дитячий оздоровчий заклад чи інший санаторій, на розсуд власника. Але однозначно будівля і територія – це рекреаційна зона і вона має бути збережена”, – каже він.  Також у коментарі KV Федорук додав, що Бучанська міська рада готова забезпечити співфінансування відновлювальних робіт та належне утримання даного об‘єкту.  “Також останнім часом ми надіслали чимало звернень до Київської міської ради, жодної відповіді не отримали. У рамках громади, ми і Бучанські, і Ворзельські об'єкти внесли у єдиний перелік і подали до КМДА, аби дізнатись, як столиця планує їх розвивати і в них інвестувати. Однак, остання наша розмова із Віталієм Кличком все ж дарує надію, що проблема почне вирішуватись. Ми готові співфінансувати реконструкцію Маєтку Штамма, він слугуватиме, як об'єкт рекреаційного призначення Києву, так і Бучанській громаді. Для визначення вартості робіт потрібно провести експертну оцінку самої будівлі. Але, я думаю це десятки і десятки мільйонів гривень”, – завершив він.  Позиція столиці На журналістське звернення в Департаменті охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації KV відповіли, що з вересня 1982 року на території Маєтку Штамма був санаторій для дітей із психонервнологічними захворюваннями дошкільного віку на 100 ліжок. В ніч з 13 на 14 січня 2004 року у спальному корпусі №1 сталась пожежа. Вже 15 січня того ж року було затверджено розпорядження КМДА “Про реконструкцію дитячого психоневрологічного санаторію “Дружній”. Дітей тоді перевели до санаторію “Орлятко”. 17 лютого 2004 року наказом Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення санаторій був закритий на капітальний ремонт. В рамках підготовки до проведення ремонту навіть провели техобстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж санаторію та здійснили ремонт адміністративної будівлі. Будівлю спального корпусу санаторію визнали непридатною до експлуатації.  Були розпочаті предпроєктні роботи ПрАТ “Хімнафтомашпроект”, розроблена “дорожня карта” виконання ремонтно-реставраційних робіт санаторію “Дружній”, як цілісного майнового комплексу, в тому числі по об’єкту місцевої культурної спадщини “Маєток Штамма”.  “Наразі вирішується питання замовлення та виконання робіт Історико-містобудівного обґрунтування з дослідженням та визначенням основних напрямків реставраційних робіт, а також умов і обмежень при виконанні проєктних робіт по реконструкції ДСС “Дружній” зі створенням на його базі сучасного медичного реабілітаційного центру для дітей”, – зазначили у Департаменті охорони здоров'я КМДА. Станом на сьогодні у закладі штат працівників складає 10 осіб. Там працює заступник головного лікаря з технічних питань, головний бухгалтер, бухгалтер, секретар-друкар, прибиральник території, кілька сторожів. Посада головного лікаря є вакантною.  Чи буде результат  Як розповів KV депутат Київської обласної ради (“Європейська солідарність”), адвокат Роман Титикало, який два роки боровся за надання охоронного статусу “Маєтку Штамма”, єдиний дієвий спосіб розпочати роботи по відновленню об'єкта – передати його на баланс Бучанської громади.  “Згідно чинного законодавства, пам'ятки архітектури реставруються, там не може проводитись реконструкція. Є відповідний наказ Департаменту культури Київської облдержадміністрації про включення цього об'єкта до щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Я неодноразово контактував із міською владою Бучі щодо реставрації “Маєтка Штамма” і це цілком в їхніх інтересах. У Бучі лише дві історичні пам'ятки – це залізнична станція і, власне, цей Маєток. Вони готові фінансувати цей об'єкт повністю, але це неможливо, оскільки він у власності КМДА. Неодноразово звертались щодо передачі цього об'єкта, але столиця ніяких дій не вживає. Нещодавно я звернувся до прокуратури, аби вона зобов’язала Київську міську раду укласти охоронний договір і вжити заходів щодо реставрації пам'ятки. Наразі прокуратура розбирається у справі. Взагалі, на мою думку, реставрація там буде проведена лише у тому випадку, якщо об'єкт передадуть Бучі. У Києві дуже багато історичних пам'яток, які вони не можуть привести до ладу. Дуже сумніваюсь, що вони будуть це робити у Бучі”, – закінчив він.  Читайте: Садибі Штамма в Бучі надали охоронний статус Нагадаємо, як раніше писала KV, Київська міськдержадміністрація вирішила побудувати дитячий табір в урочищі Кам'янка Іршавського району Закарпатської області. Будівництво планують закінчити за два роки. Замовником робіт визначено Шевченківську РДА. Читайте: Завод “Радар” выставил детский лагерь санаторного типа “Дружный” на Киевщине на продажу Фото: колаж KVКиевVласть

Славутич – місто-супутник Чорнобильської АЕС відходить від монопрофільності та розширює обсяги економічного розвитку. Сьогодні частка надходжень від бізнесу у бюджеті складає майже 30%. За підтримки ЄС у громаді запрацював інноваційний бізнес-парк. Місто не планує зупинятися на досягнутому і до 2025 року тут розвиватимуть культуру та туризм, транспортну логістику, ІТ-технології та працюватимуть над інвестиційною привабливістю.  Як передає кореспондент, 15 квітня на хмарній платформі Zoom Славутицька міська рада презентувала Стратегію розвитку міста Славутич до 2025 року, результати реалізації Грантового проєкту Європейського Союзу "План місцевого економічного розвитку: Славутич – драйвер росту відкритої та вільної економіки регіону" та перший в Україні муніципальний інноваційний індустріальний бізнес-парк "Славутич".Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Презентація відбулася під час Першого інвестиційного форуму "Славутич: тут є життя" у рамках конференції "Досвід міст в економічному розвитку" з метою висвітлення здобутків Славутича в сфері економічного розвитку та формування інвестиційної привабливості.  Стратегія розвитку Як розповів голова Славутицької міськради Юрій Фомічев, Славутич був побудований у результаті катастрофи на Чорнобильській АЕС і поштовхом для пошуку подальшого економічного розвитку стало дострокове закриття у 2000 році Чорнобильської АЕС, коли місто втратило 8,5 тис. робочих місць. І лише завдяки створенню преференцій та спеціальної економічної зони місту вдалося уникнути соціальних потрясінь. Сьогодні головне завдання Славутича – створення нової моделі економіки, робочих місць, якісних та комфортних умов життя для містян.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться І розробці Стратегічного плану розвитку міста передувало проведення безлічі фокус-груп з експертами з різних напрямків. Документ вже готова розглянути і міська рада.  Основна стратегічна ціль – підвищити конкурентоспроможність міста. Для цього громада визначила три ключових напрямки – ІТ-сфера, культура та туризм і створення умов для ведення бізнесу. "Нестача фінансових ресурсів сьогодні є в усіх громадах. Після об’єднання всі зрозуміли, що грошей немає, грошей не вистачає, повноважень наділили дуже багато, а ресурсу дали обмаль. Сьогодні ми боремося за кожний відсоток і копійку, із державою ведемо перемовини для того, щоб громади були спроможними [...] Ми ставимо для себе мету за 5 років збільшити кількість діючих малих підприємств на 20% і збільшити на 30% обсяг реалізованої продукції. Сьогодні 1130 осіб, які працюють на малих підприємствах і хочемо збільшити цю частку на 30%. Для цього створюємо відповідні умови для розвитку бізнесу. Це і систематичне проведення шкіл підприємництва, комунікаційні кампанії тощо. Зрозуміло, що пандемія вносить суттєві корективи в наші плани", – розповів мер Славутича. За його словами, місто потребує змін і в впровадженні електронних сервісів, в планах розширення промислової зони під можливості бізнес-парку, надання фінансової підтримки бізнесу. Готовий працювати Славутич і над розвитком логістичної інфраструктури. "Ми маємо не погану дорогу. У нас сьогодні ремонтується потужними темпами дорога у напрямках Київ, Чернігів. Ми маємо залізничне сполучення із Черніговом, Києвом. Ми маємо чудову можливість на майбутнє – це річковий транспорт. Це наша ключева водна артерія України річка Дніпро, яка знаходиться на відстані 10 км від Славутича. Маємо порт. Зрозуміло, що він сьогодні не працює. Але сьогодні потужної вантажної і пасажирської навігації вище Києва по Дніпру практично не має, а яка б мала і залізне сполучення на цій дистанції – взагалі. І в цьому наша перевага", – додав Фомічев. Крім того, місто має вісім незадіяних об’єктів під оренду, які місцева влада хоче використати для залучення інвестицій. Із їхньою допомогою громада хоче збільшити на 20% кількість активно діючих юридичних осіб та ФОП.  "Креативні індустрії у світі, на мою думку, сьогодні створюють найбільшу кількість робочих місць [...] Мету, яку сьогодні ставимо для себе – це  на 100% збільшити доходи від сфери гостинності. Сьогодні ми маємо лише 75 осіб, які задіяні у цій сфері. І маємо потенціал, і переконані, що це можливо зробити, до 300 робочих місць. Ми маємо лише 2 тис. туристів на рік – прагнемо до 10 тис і, думаю, що цей показник ми перевершимо. Звичайно, що ми повинні збільшити кількість туристичних продуктів, стати складовою туризму в Чорнобильську зону. І сам Славутич повинен стати цікавим для відвідування, турів вихідного дня. Місто ж дуже компактне і цікаве своєю архітектурою", – зауважив він.  Фомічев також розповів, що сьогодні місто є конкурентним на ІТ-ринку і їхні компанії є затребуваними, але вони мають великий кадровий дефіцит. Так, не вистачає близько 35% персоналу. Тож, в першу чергу, влада міста планує працювати над освітньою підготовкою фахових спеціалістів. Сьогодні у напрямку ІТ працює 30 ФОПів і цю цифру місто планує збільшити втричі, як і кількість підприємств та кількість учасників ІТ-заходів.  Також місто бачить для себе перспективу в створенні інноваційної освіти за вузькими напрямками. Сьогодні у місті вже розпочалися перші курси по підвищенню кваліфікації із зняття з атомної електростанції ядерних енергоустановок.  "Ми прагнемо до фінансового ресурсу. Тож ставимо для себе план за п’ять років збільшити надходження до міського бюджету саме власних коштів. [...] І головним є те, що ми хочемо змінити структуру наповнення нашого бюджету в частині надходжень від різних організацій. Ключовою залишається ДПС "ЧАЕС". Але, якщо в 2000 році вона давала 98% надходжень, то зараз – 37%. А до 2025-го ми хочемо скоротити цю частку до 28% і це означає, що інші галузі надаватимуть набагато більше надходжень. У першу чергу – це розвиток бізнесу. Щонайменше на 5% хочемо збільшити цю частку. Чому це важливо, тому що ризики втрати робочих місць, і відповідно, сплати податків, набагато нижчі, коли мова йде про малі підприємства. Так, сьогодні ми маємо суттєве зниження надходжень від бізнесу, але разом з тим бюджет виконуються. І прагнемо цьогоріч виконати його на 100%. 2020 рік був провальним для багатьох громад", – додав він. Економічна складова Перший заступник міського голови Віктор Шевченко доповів про результати реалізації  Грантового проекту ЄС "План місцевого економічного розвитку: Славутич – драйвер росту відкритої та вільної економіки регіону". За словами Віктора Шевченка, був розроблений План дій для забезпечення диверсифікації економіки міста та подолання його монопрофільності. Так, у  2017 році Славутицька міська рада одна із перших долучилася та перемогла у конкурсі на грантове фінансування в межах Ініціативи ЄС "Мери за економічне зростання". Загальний бюджет грантового проєкту становив понад 850 тис. євро, з яких 650 тис. – грантові кошти та понад 200 тис. євро – кошти міського бюджету. У його рамках в 2017-2021 роках у Славутичі був впроваджений План місцевого економічного розвитку, який одержав від Світового банку оцінку "відмінно". План передбачав створення інфраструктурних об’єктів. У його рамках було укладено Меморандум про співпрацю між двома суміжними громадами, Любецькою та Михайло-Коцюбинською Чернігівської області. Разом вони розробили сім проєктів і два з них перемогли на конкурсах і одержали фінансування на 14 млн гривень. Також було створено службу з правового захисту підприємницької діяльності "Бізнес-омбудсмен" та розроблені електронні послуги для бізнесу, створено раду підприємців. Здійснюються і бізнес-навчання. Створено фонд підтримки інноваційного та початкового бізнесу і виділено з місцевого бюджету 300 тис. гривень на безвідсоткову допомогу підприємцям.  У місті діє Інвестиційний портал "Славутич – Чернігівський регіон" на веб-платформі КП "Агентство регіонального розвитку, який складається із 20 інформаційних розділів, які демонструють ресурсні та інвестиційні можливості партнерських громад.  І найголовніший інфраструктурний об’єкт – був побудований і введений в експлуатацію інноваційний індустріальний бізнес-парк "Славутич".  Підприємцям надається вся необхідна інфраструктура, виробничі площі, забезпечені усіма комунікаціями, як комунальні послуги, зв’язок, інтернет і все це на максимально простих і швидких умовах. Передача в оренду приміщень здійснюється через аукціон. "Умови досить прості і доступні – це 3,77 гривень за квадратний метр оренди і відшкодування експлуатаціних послуг. Ми маємо комунальний об'єкт площею 1577 кв.м  придатних для реалізації проєктів у сфері виробництва для малого і середнього бізнесу. Це 10 виробничих та 10 офісних приміщень, під'їзні шляхи, інфраструктура  та Центр менеджменту, який надає консультаційні та інформаційні послуги", – розповів Віктор Шевченко. І додав, що завдяки реалізації плану економічного розвитку, зросла частка і надходжень до бюджету від бізнесу. За цей час було відкрито більше 30 бізнесів, найбільші з них – ТОВ "Індустріальне миюче обладнання", ПП "Аврора-сервіс", ТОВ "Українські базальтові технології", супермаркет "Форма". Новий бізнес в Славутичі забезпечив 100 млн гривень інвестицій та створення 124 робочих місць. Так, у місті створено понад 2 тис суб’єктів підприємницької діяльності.  Крім того, Славутич став пілотним містом-лабораторією в частині безбар'єрних рішень у рамках проєкту першої леді країни Олени Зеленської "Громади без бар'єрів" щодо створення рівних можливостей для маломобільних груп населення. І сьогодні це один із ТОПових проєктів міста. Місто сьогодні також має статус малої культурної столиці України і входить в 10-ку кращих громад країни.  Точка зору  У ході конференції виступили також керівниця відділу "Економічна співпраця, енергетика, інфраструктура та навколишнє середовище", представництва ЄС в Україні Клое Алліо, депутат обласної ради та президент Всеукраїнської ГО "Клуб мерів" Володимир Удовиченко, заступник директора департаменту економіки та цифровізації Київської ОДА Владислав Литвин, голова Вишгородської райради Андрій Анісімов тощо. Керівник Офісу реформ в Київській області Володимир Удовиченко: "Я мріяв, щоб візитівкою Славутича стала не Чорнобильська АЕС, а школа мистецтв. Але в Стратегії розвитку Чорнобильська станція має бути на першому місці. Ми з вами виконуємо державницьку функцію – зняття з експлуатації блоків ЧАЕС та приведення об'єкта укриття до екологічно безпечного стану. А зараз додається ще централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива. По-друге, атомна енергетика. Затверджена концепція КМУ про будівництво науково-дослідницького реактору, і його місце в Славутичі. Це – будівництво, робочі місця. По-третє, податки та надходження до бюджетів. Для того, щоб отримувати сталі податки, ставки по бізнесу мають бути на оптимальному рівні. Тут має працювати формула: бізнес плюс влада та громадськість, яка дорівнюватиме доброту кожного. Славутич сьогодні переконує, що надходження до бюджетів усіх рівнів від суб'єктів спеціальної економічної зони міста в 4,5 рази перевищують надані колись преференції.  Залишається ще актуальною проблема створення компенсуючих робочих місць. Але це актуально сьогодні для всіх громад. Також, з урахуванням досвіду, першою має з’явитися певна інфраструктура для підтримки підприємництва.  Заступник директора департаменту економіки та цифровізації Київської ОДА Владислав Литвин: Тема інноваційного розвитку є дуже актуальною не тільки для Славутича, а й для всієї Київщини. Впровадження ефективних інструментів залучення інвестицій сприяє успішному економічному зростанню міст і що, в свою чергу, впливає на підвищення конкурентоспроможності всієї області. І пошук нових підходів для залучення інвестицій є пріоритетним напрямком роботи області. І Славутич є саме тією точкою економічного зростання, який для цього має всі необхідні умови. Місто намагається бути лідером у впровадженні інновацій в усіх сферах життя, цей підхід закріплено в Стратегії розвитку до 2025 року. Розроблений разом з ЄС план економічного розвитку є найуспішнішим прикладом для територіальних громад щодо створення сервісів для бізнесу, страхового захисту та електронних адмінпослуг, створення інноваційного підходу до формування інфраструктури, системи моніторингу громадської думки. Сподіваюся, що впровадження бізнес-парку стане для багатьох прикладом активної взаємодії влади та бізнесу.  Голова Вишгородської райради Андрій Анісімов: Із переваг Славутича -  наявність міжнародних європейських транспортних коридорів. Це і відновлення судноплавства річки Дніпро, це територіальна наближеність до столиці, а також ринків східної та центральної Європи. Славутич має значну кількість глобальних інструментів для свого розвитку. Хочу порадити звернути увагу Агентства регіонального розвитку міста Славутич ще і на інструменти територіального маркетингу – це сучасний підхід в розвитку та просуванні конкурентних переваг. Можливо, варто розглянути Славутичу і входження до міжнародного кредитного рейтингу, для того, щоб про конкурентні переваги Славутича дізнався увесь світ. Входження до цього рейтингу говорить про певні переваги та перспективи розміщення інвестиційних проєктів для громади. Славутич Вишгородського району має перспективу стати європейським містом не лише в контексті комфортних умов для проживання, а й для інвестиційно-промислового майданчика. Дорожня карта ОТГ Славутич – наймолодше місто країни, місто-супутник Чорнобильської АЕС. І в рамках реформи децентралізації Славутич, через територіальну віддаленість, був визнаний спроможною громадою в складі лише одного міста. Громада охоплює площу в 2082 га з населенням в понад 24,6 тис. осіб. Бюджет міста  – 310,4 млн гривень. Відстань до Києва складає 200 км, до ЧАЕС – 60 км.  На нещодавніх виборах до ради громади пройшло 26 депутатів. Серед політичних сил представлені партії ВО "Батьківщина", "Слуга народу", "ЗА Майбутнє", “Європейська Солідарність”, ОПЗЖ, "Голос" та "Рідний дім", партія ветеранів Афганістану. Читайте: Проект Децентрализация: Софиевская и Петропавловская Борщаговки не спешат объединяться Проект “Децентрализация”: Войти в Озернянскую ОТО готовы лишь два сельсовета из шести Проект “Децентрализация”: Великодымерская теробщина этой осенью идет на выборы Проект “Децентрализация”: Медвинская теробщина идет на выборы в неполном составе Проект “Децентрализация”: Фурсовская теробщина может лишиться части бюджета Проект “Децентрализация”: Села Переяслав-Хмельницкого района отказались примкнуть к городу Проект “Децентрализация”: Кагарлыкская теробщина объединит город и 26 сельсоветов Проект “Децентрализация”. Политические амбиции мешают состояться большой Боярской теробщине Проект “Децентрализация”: Тетиевская терробщина готовится к выборам в декабре Проект "Децентрализация". Узинской терробщине придется поработать над развитием Проект “Децентрализация”: КОГА тормозит назначение выборов в Циблевской терробщине Проект “Децентрализация”: Гостомельская ОТО пойдет на выборы только в составе Киево-Святошинского района Проект “Децентрализация”: Студениковская терробщина готовится к выборам в декабре Проект “Децентрализация”: Предусмотренная Кабмином Дымерская ОТО может не состояться Проект “Децентрализация”: Мироновская терробщина ждет позитивного вывода от КОГА Проект “Децентрализация”: Ржищевская терробщина может стать проблемой для Кагарлыкского района Проект “Децентрализация”: Ходосовская терробщина может объединить села трех районов Проект “Децентрализация”: села Ставищенского района готовы митинговать против объединения Проект “Децентрализация”: Яготинская терробщина не спешит на выборы “Проект Децентрализация”: Создание Боярской ОТО дошло до суда Проект “Децентрализация”. Сельсоветы потенциальной Вороньковской ОТО не готовы объединяться Проект “Децентрализация”: Власти Згуровщины не готовы терять полномочия Проект “Децентрализация”: Потенциальная Дмитровская терробщина уже год дожидается выборов Проект “Децентрализация”: Гребенковская терробщина не может быть создана без согласия двух сельсоветов “Проект Децентрализация”: Создание потенциальной Бышевской ОТО остановилось в 2015 году Проект “Децентрализация”: Козин поборется за право быть центром терробщины Проект “Децентрализация”: Пирновская терробщина может быть создана только принудительно Проект “Децентрализация”: Процесс объединения в Барышевке даже не начали Проект “Децентрализация”: Терробщина с центром в Украинке может быть названа Трипольской Проект “Децентрализация”: Рожновская терробщина не может определиться с центром “Проект Децентрализация”: Обухов может присоединить окрестные села Проект “Децентрализация”: Иванковская ОТО поборется за зону отчуждения Проект “Децентрализация”: Ташанская терробщина год ждет позитивного вывода КОГА Проект “Децентрализация”: Березанская терробщина будет проходить процедуру создания ОТО заново Проект “Децентрализация”: Володарский район не планирует объединяться в ближайшее время Проект “Децентрализация”: Полесский район этим летом планирует начать процесс объединения Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО может объединить не все сельсоветы Проект “Децентрализация”: Ракитнянский район может объединиться в две терробщины Проект “Децентрализация”: Калиновская терробщина может быть создана с разрешения Кабмина Проект “Децентрализация”: Белая Церковь может присоединить три сельсовета Проект “Децентрализация”: В Броварском районе может появиться Придеснянская терробщина Проект “Децентрализация”: Потенциальная Вишневская ОТО начала процесс объединения Проект “Децентрализация”: Германовка и Григоровка Обуховского района хотят быть центрами одной ОТО Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Таращанского района не хотят объединяться в терробщину Проект “Децентрализация”: Процесс создания Чабановской терробщины стоит на месте Проект “Децентрализация”: Скандальная Бучанская ОТО первой на Киевщине воспользовалась законом о присоединении Проект “Децентрализация”: Потенциальная Томашовская терробщина объединит два района Киевщины Проект “Децентрализация”: Ржищев начал присоединять села двух районов Проект “Децентрализация”: Потенциальная Бородянская терробщина готова идти на выборы Проект “Децентрализация”: Фастов планирует присоединить окружающие села Проект “Децентрализация”: потенциальная Киево-Святошинская терробщина разделилась на две ОТО Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила Мироновскую терробщину Проект “Децентрализация”: Заборский сельсовет не отдадут Боярке Проект “Децентрализация”: Барышевская ОТО готовится к выборам Проект “Децентрализация”: вялое руководство, имитация объединения и недостаточный результат Проект “Децентрализация”: Обухов планирует присоединить один сельсовет Проект “Децентрализация”: Березань присоединила пять сельсоветов Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО не пошла на зимние выборы из-за бездействия КОГА Проект “Децентрализация”: Ковалевскую терробщину за один день утвердили в КОГА и отправили на выборы Проект “Децентрализация”: жители Клавдиево-Тарасово просят президента ускорить их объединение Проект “Децентрализация”: выборы в терробщинах Киевщины под угрозой срыва Проект “Децентрализация”: 4 сельсовета Иванковского района тормозят создание терробщины Проект “Децентрализация”: в Бузовском сельсовете скандал из-за присоединения к Ирпеню Проект “Децентрализация”: потенциальная Вишневская терробщина готовится подавать документы в КОГА Проект “Децентрализация”: в Ирпене со скандалом пытаются присоединить два сельсовета Проект “Децентрализация”: Полесский район отложил объединение на следующий год Проект “Децентрализация”: еще 6 сельсоветов могли бы присоединиться к Ржищеву Проект “Децентрализация”: терробщины Киевщины просят парламент провести объединение по закону Проект “Децентрализация”: Киевщина оказалась в числе аутсайдеров рейтинга формирования ОТО  Проект “Децентрализация”: терробщинам Киевщины урезали дотацию на содержание школ и больниц Проект “Децентрализация”: сельсоветы Белоцерковщины просят Киевоблсовет ускорить их присоединение к городу Проект “Децентрализация”: Гройсмана просят разобраться с объединением территориальных общин на Згуровщине Проект “Децентрализация”: протестующий Ворзель войдет в состав Бучанской ОТО Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА одобрила создание Томашовской терробщины Проект Децентрализация: в Васильковском районе может появиться Калиновская терробщина Проект Децентрализация: КОГА утвердила создание Глевахской ОТО  Проект Децентрализация: Созданию Макаровской ОТО угрожает новоявленная Комаровская община Проект Децентрализация: Ташанская терробщина готова идти на выборы Проект Децентрализация: Гребенковская терробщина поборется за положительное заключение КОГА Проект Децентрализация: Гатное и Вита-Почтовая хотят спастись от столицы совместным объединением  Проект Децентрализация: Гостомель борется с Ирпенем за создание отдельной общины Проект “Децентрализация”: администрация Терещука выдала общинам Киевщины еще два позитивных вывода Проект “Децентрализация”: Калиновская община Броварского района может объединить четыре сельсовета Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Фастовского района надеются успеть добровольно объединиться в Кожанскую ОТО Проект “Децентрализация”:  теробщины Киевщины жалуются на нехватку инфраструктурной субвенции  Проект “Децентрализация”: судебное дело о присоединении Заборья к Боярке рассмотрят заново  Проект “Децентрализация”: смена власти в Копылове заблокировала создание Березовской терробщины Проект “Децентрализация”: села Бориспольщины хотят спастись от города созданием Золочевской общины Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила создание Обуховской терробщины Проект “Децентрализация”: Гоголевская община продолжит объединение после утверждения перспективного плана Проект “Децентрализация”: процесс утверждения Вишневской общины может затянуться до конца года Проект “Децентрализация”: Козинскую общину Обуховского района могут исключить из перспективного плана Проект “Децентрализация”: в Бородянском районе суды тормозят объединение общин Проект “Децентрализация”: Островская община просит президента Зеленского разобраться с решениями КОГА Проект “Децентрализация”: села потенциальной Боровской ОТО может переманить новоявленная Мотовиловская община Проект “Децентрализация”: миллионные долги могут оставить жителей Калитянской ОТО без воды и света Проект “Децентрализация”: Таращанский район может разделиться на две общины Проект “Децентрализация”: теробщины Киевщины недополучают налоги за землю Проект “Децентрализация”: бюджеты четырех теробщин Киевщины оказались под угрозой Проект “Децентрализация”: Киевщину могут поделить на шесть районов Проект “Децентрализация”: пять теробщин Киевщины хотят расшириться за счет окрестных сел Проект “Децентрализация”: села на Васильковщине, рассорившиеся из-за реформы, могут объединить насильно Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА дала сельсоветам последний шанс добровольно присоединиться к ОТО Проект “Децентрализация”: Бориспольщина и Белая Церковь не определились с центрами развития теробщин Проект “Децентрализация”: общины Киево-Святошинского района требуют от КОГА пересмотреть состав и количество местных общин Проект “Децентрализация”: Киевоблсовет просит ВРУ и Кабмин разобраться с проблемными селами Киевщины Проект “Децентрализация”: вокруг потенциальной Боярской теробщины разгорелся новый скандал Проект “Децентрализация”: КОГА может вынести негативный вердикт потенциальной Пристоличной ОТО  Проект “Децентрализация”: села Киево-Святошинского района спешно взялись за объединение Проект “Децентрализация”: Бориспольщину разделят на шесть теробщин Проект “Децентрализация”: потенциальная Березовская ОТО под угрозой срыва Проект “Децентрализация”: судьбу потенциальной Феодосиевской общины решит Кабмин Проект “Децентрализация”: Мироновская ОТО расширила границы за счет трех сельсоветов Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО просит Кабмин откорректировать перспективный план Проект “Децентрализация”: Обуховская ОТО поборется за окружающие села с потенциальной Козинской общиной Проєкт “Децентралізація”: Петропавлівська і Софіївська Борщагівки проти об'єднання з Вишневим та столицею Проєкт “Децентралізація”: села Переяслав-Хмельницького району відстоюють потенційну Гайшинську громаду Проєкт “Децентралізація”: найгучніші провали й успіхи Київщини у 2019 році Проєкт “Децентралізація”: Київщина увійшла в ТОП-5 областей-аутсайдерів за рейтингом формування спроможних громад Проєкт “Децентралізація”: на Київщині стартувало примусове об’єднання громад Проєкт “Децентралізація”: сільради Київщини знову відмовляються об’єднуватися із містянами в одну громаду Проєкт “Децентралізація”: села Миронівського та Кагарлицького районів готові протестувати проти Ржищівської ОТГ Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини вимагають від уряду обіцяного ПДФО Проєкт “Децентралізація”: зміни в Конституцію та права громад Проєкт “Децентралізація”: десятки громад на Київщині запізнились втрапити в перспективний план Проєкт “Децентралізація”: Київщина виступила за ліквідацію районних рад  Проєкт “Децентралізація”: села Києво-Святошинського району погрожують перекривати дороги у разі насильницького об'єднання  Проєкт “Децентралізація”: одиниці тергромад Київщини потрапили в рейтинг потужних ОТГ України  Проєкт “Децентралізація”: секвестр бюджету залишить ОТГ без засобів для існування та боротьби з епідемією Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини озброюються засобами захисту та ведуть профілактичну боротьбу з коронавірусом  Проєкт “Децентралізація”: Ірпінь та Бородянка поборються за звання райцентру субрегіонального рівня Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини нажахані перспективою укрупнення та централізації повноважень Проєкт “Децентралізація”: громади Фастівського району виступили проти примусового об’єднання Проєкт “Децентралізація”: Обухівська громада планує розширюватися за рахунок суміжних сіл Проєкт “Децентралізація”: Кабмін схвалив ще 45 ОТГ Київщини Проєкт “Децентралізація”: Вишгород зазіхнув на звання центру Приірпіння Проєкт “Децентралізація”: Кабмін змінив конфігурації п’яти громад Києво-Святошинського району Проєкт “Децентралізація”: Урядовий проєкт укрупнення районів обурив Київщину (опитування) Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини позбавлять фінансової залежності від районних рад Проєкт “Децентралізація”: громадам Київщини дозволили змінювати цільове призначення землі та затверджувати містобудівну документацію Проєкт “Децентралізація”: села Київщини боронитимуть право на добровільне об’єднання в суді Проєкт “Децентралізація”: Мінгромад обіцяє ОТГ поповнення бюджетів за рахунок ПДФО  Проєкт “Децентралізація”: асоціаціям Київщини не вдалось відстояти “мажоритарку” для сіл Проєкт “Децентралізація”: На Київщині через недобровільність об’єднання знову судяться Боярка і Забір’я Проєкт “Децентралізація”: Миронівська ОТГ планує заробляти на природі та інвестиціях Проєкт “Децентралізація”: Студениківська ОТГ збагатиться за рахунок банку землі та “Ниви Переяславщини”  Проєкт “Децентралізація”: Фурсівській ОТГ не вистачає коштів на розвиток громади  Проєкт “Децентралізація”: Бородянська ОТГ розвиватиметься за рахунок донорів Проєкт “Децентралізація”: Ржищівська ОТГ для одержання прибутків задіє водний та освітньо-туристичний потенціал  Проєкт “Децентралізація”: Баришівка мітить у п'ятірку найбагатших громад Київщини Проєкт “Децентралізація”: Пісківська ОТГ хоче стати популярним курортом Київщини Проєкт “Децентралізація”: Обухівська ОТГ спрямує на свій розвиток понад півмільярда гривень до 2030 року Проєкт “Децентралізація”: Бучанська ОТГ направить мільйони на розбудову комфортної інфраструктури Проєкт “Децентралізація”: Великодимерська ОТГ проведе інвентаризацію землі Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини взялися ділити ОТГ на округи та обирати старост  Проєкт “Децентралізація”: Узинська ОТГ шукає 65 млн гривень на будівництво очисних споруд Проєкт “Децентралізація”: держава переклала на старост владні компетенції сільських голів Проєкт “Децентралізація”: обіцяні громадам землі за межами населених пунктів пустили з молотка Проєкт “Децентралізація”: у тергромад Київщини бракує коштів на якісні адмінпослуги Проєкт “Децентралізація”: на зміну дільничним у об'єднаних громадах прийдуть поліцейські офіцери  Проєкт “Децентралізація”: найгучніші провали й успіхи Київщини у 2020 році Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини не можуть отримати від районів  комунальне майно Проєкт “Децентралізація”: статус і повноваження старост у громаді залежатимуть від Верховної Ради Проєкт “Децентралізація”: у 2021 році Тетіївська громада збагатиться за рахунок гранту в 26 млн гривень Проєкт “Децентралізація”: на Київщині почали ліквідовувати райони, перший на черзі – Згурівський  Проєкт “Децентралізація”: ліквідована Іванківська райрада залишила громаді-спадкоємцю мільйонні борги  Проєкт “Децентралізація”: голови громад мають право накладати вето лише на прийняті рішення ради Проєкт “Децентралізація”: ліквідації Баришівського району заважають комунальні борги Проєкт “Децентралізація”: Миронівську райраду ліквідують із боргами по зарплаті  Проєкт “Децентралізація”: депутати ВРУ взялися за урбанізацію міст Проєкт “Децентралізація”: Київщина втрачає першість у рейтингу заможності громад Проєкт “Децентралізація”: майно та активи Бородянського району розділили між шістьма громадами  Проєкт “Децентралізація”: Обухівський район віддасть Букринський плацдарм на утримання області Проєкт “Децентралізація”: пандемія та безгрошів’я блокують розвиток культпослуг на Київщині Проєкт “Децентралізація”: Держгеокадастру дозволили і далі розпоряджатися землями Київщини  Фото: колаж KVКиевVласть