Змінюється час, а з ним – ритм життя столиці й, власне, самі  підходи та вимоги до того, яким має бути мегаполіс у сучасному світі. Києву не уникнути  таких змін, як і того, що з кожним роком кількість його мешканців зростатиме. А значить попит на житло й надалі визначатиме принципи розвитку міста. Але при цьому важливо зрозуміти, як потрібно планувати і що саме будувати аби Київ  й надалі залишався зручним і дружнім до людини, незалежно від її соціально-економічних чи фізико-біологічних особливостей. Справжнім порятунком  для великих міст мають бути великі зелені масиви та доступ до чистих водойм, що стануть його легенями й заберуть частину негативу від урбанізації простору. Тому  екологічні аспекти стають трендом у питаннях містобудування та все більше набирають актуальності. А в Києві саме екологія останнім часом стає причиною конфліктів навколо будівельних майданчиків. І все б нічого, але, на жаль, і на цій соціально важливій темі вже навчилися спекулювати. Спритні ділки швидко засвоїли, що тема захисту природи досить вигідна для маніпуляції громадською думкою. Тому почастішали випадки, коли псевдоактивісти,  вступаючи в боротьбу з нібито  недобросовісним забудовником, насправді переслідують мету  власної наживи. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   От взяти хоча б будівельний скандал на столичних Осокорках.  Можна довго сперечатися про глибину цього протистояння,  але тут не зайвим було б зрозуміти, хто сторони цього тривалого конфлікту і які  завдання вони перед собою ставлять. Обидва опоненти визнають унікальність території  біля озера Небреж. Забудовник, маючи всі законні права на будівництво,  спроектував  житловий масив “Патріотика на озерах”, де врахував особливість цієї місцини та органічно поєднав природу з архітектурним ансамблем забудови. З іншого боку громадська організація “Екопарк “Осокорки” - “проти” будь-якого будівництва і “за” збереження довкілля й створення тут природного Екопарку. На перший погляд – все досить логічно. Та спробуємо вивчити детальніше  суть цього конфлікту, в основі якого, зважаючи на предмет суперечки,  має лежати дотримання природоохоронного законодавства. 1. Опоненти “Патріотики на озерах” ГО “Екопарк “Осокорки” розробили й представили на обговорення широкого загалу свою “Концепцію розвитку території екопарку “Осокорки”. Весь текст пронизаний ідеєю існування Громади, інтереси якої відстоюють представники громадської організації. Але далі автори коцепції не пішли. Адже питання, хто ці люди, де вони живуть, хто їх представляє – залишаються без відповіді. 2. Власне, щодо самого екологічного права: дивує відсутність у розробників елементарних знань української законодавчої природоохоронної бази. Лише так можна пояснити застосування в обґрунтуванні дефініції “екопарк”, бо у Законі України “Про природно-заповідний фонд” таке поняття відсутнє. 3. Темі розвитку екопарку в самій Концепції розробники присвятили, зауважте, …аж абзац. При цьому вони вважають, що всі питання по організації екопарку мають вирішувати чомусь ті, хто його й створюватиме.  Все достатньо розмито і неконкретно. Автори покладаються на знання й практичні навички ландшафтних дизайнерів та інженерів. Але ж де тоді екологи? Чи не вони мали б сказати останнє слово в проекті? 4. Незрозумілим залишається, на чиї кошти має облаштовуватися екопарк? У чиєму підпорядкуванні він буде перебувати? Хто буде фінансувати проведення конкурсу на розробку проекту? Кому належить земля, на якій розробники планують облаштовувати екопарк? Як чином планується його розгортання безпосередньо біля трьох озер? Чому такі важливі моменти залишилися поза увагою Концепції – не зрозуміло. Але ж насправді – це базові принципи. Без них створення екопарку – віртуальний проект. 5. Далі йдемо за текстом і процитуємо оригінал: “Зберегти місця відтворення екосистеми Києва, до якої входять місця гніздування, харчування і проживання птахів, серед інших також червонокнижних, місця розмноження, харчування і проживання тварин і комах, необхідних для функціонування цієї екосистеми, місця росту і розмноження багатого світу рослин, насамперед червонокнижних і занесених до регіонального Червоного списку”. Невже опоненти забудови замовляли фахові дослідження флористично-фауністичного комплексу території? Червона книга України побудована за територіальним принципом в розрізі областей. Тому навіть нефахівцю легко перевірити, що перелік рідкісних рослин Києва офіційно не існує. Недолугий список “червонокнижного” представництва тваринного та рослиного світу, що, на думку розробників Концепції,  прижився на цій території, нагадує просто – суміш “мух і котлет”. До речі, робити висновки про шкоду від скошування рослин для функціонування біоценозів можуть лише вузькі фахівці і лише після проведення серйозних наукових досліджень. А так – це просто голослівні репліки. Досить  спірним є й твердження, що в межах мегаполісу можуть зберігатися місця гніздівлі, харчування і мешкання птахів, земноводних і комах. 6. Те ж саме стосується й питання віднесення цієї території  до  частини Дніпровського екокоридору, оскільки функціонування екосистеми давно порушене, й  вона позбавлена властивостей природної. Власне, стосовно Дніпровського екокоридору – досі точаться суперечки серед науковців. Уздовж Дніпра розташована велика кількість населених пунктів з розвиненою промисловістю та міською інфраструктурою; значні площі вздовж течії використовуються для сільськогосподарського виробництва. Крім того, дніпровські береги та прилеглі водойми давно використовуються мільйонами людей для рекреації. Все це дуже ускладнює встановлення конфігурації Дніпровського екокоридору, а продовження робіт потребує масштабних польових досліджень. 7. Наступна зупинка – пункт “Принципи”. - Як поєднати природоохоронний принцип і сучасність? Легко! Невтручання в перебіг природних процесів без сумніву може  подружитися новітніми технологіями в облаштуванні території. Тобто розумне або зелене будівництво аж ніяк не зашкодить, а лише підсилить екологічність території. - Виявляється, що окрім заїзженого “здорового способу життя” тепер з`явився “здоровий спосіб відпочинку”, якому на території екопарку має навчити  “його інфраструктура”. За планом, там все має бути лише оригінальним, екологічним, безпечним і  відповідати найвищим стандартам … Постійно виникає питання, чи оцінювали розробники Концепції, скільки вартуватиме пересічним платникам податків їхній “політ фантазії”? Навіть якщо не робити акцент на оригінальності екопарку, а спуститися на землю, достатньо забудовнику тут зберегти або створити типову паркову зону міста. Вона все одно виконуватиме естетичні і відновні функції в межах мегаполісу. І киянам за це навіть платити не доведеться. - Автори розуміють принцип соціального спрямування як орієнтацію на людей з особливими потребами. Це, звичайно, сучасний тренд, а де ж тоді пересічні громадяни, їх діти, люди похилого віку, про яких згадується лише побіжно? - Принцип екологічності.  Тут взагалі, досить дивно виглядає твердження авторів про “природний ландшафт”, коли маємо справу з намитими пісками та техногенною територією. - І завершується блок принципом … формування персоналу парку. Отут – найцікавіше.  Зрештою, ще нічого не створено, а виявляється, що персонал уже набирається. Щоб було зрозуміліше, процитуємо: “Кандидати на керівні посади мають надати на розгляд Громади свої концепції, плани розвитку, співзвучні з основними засадами парку”. Якщо Концепція розвитку екопарку вже прийнята, які ще концепції мають подаватися на розгляд? Складається враження, що, прикриваючись гарними намірами, представники громадської організації прагнуть додатково витягнути гроші з бюджету міста і зберегти за собою право освоювати цю територію. 8. Здивували розробники Концепції “екопарку” й некоректно оригінальними підходами до якості картографічних матеріалів. Це, безперечно, “нове слово” у вітчизняному картографуванні. Але за вказаними параметрами не всім можуть відкритися розташування ділянок у природо-захисній зоні із підвищеним ступенем захисту і суворо обмеженим доступом. 9. Описуючи зону міського парку, автори наголошують на тому, що “…озера Мартишів і Небреж залишилися одними із небагатьох останніх чистих озер міста, де можна купатися”. За результатами санітарних досліджень 2018 року жодне з озер – Мартишів, Тягле чи Небреж не увійшли до переліку гідрологічних об’єктів Києва, комфортних для купання. Право на організацію купання дає “Блакитний прапор” – міжнародна нагорода, яка з 1987 року щорічно присуджується пляжам та причалам, вода в яких відповідає високим стандартам якості і придатна для безпечного купання.  Пляж має відповідати 32 критеріям, які стосуються екологічної просвіти, якості води, безпеки і послуг. Зокрема, йдеться чистоту в прибережних зонах,  роздільне збирання сміття. Серед обов’язкових критеріїв безпеки – наявність медпункту, рятувальних вишок, доступність питної води та  пристосованість для відвідування людьми з обмеженими можливостями. Думаю, не потрібно когось переконувати, що все це тут на сьогодні відсутнє. А судячи з пропозицій по створенню екопарку, такі блага тут можуть взагалі не з’явитися. Більше того, цю територію містяни добре знають як місце для стихійного сміттєзвалища. За нею давно закріпилася недобра слава з криміногенним шлейфом. Тут часто збираються компанії зі спиртним та наркотиками. Чи такі місця для відпочинку сьогодні потрібні киянам? Відповідь очевидна. (Хочеться наголосити, що облаштування місць для купання – досить затратна справа. Мало просто поставити парасольки і візок з морозивом. Відвідувачі повинні бути впевнені, що не пораняться битим склом, голками від використаних шприців або їх не покусають домашні тварини, яких так люблять брати із собою власники. Купу грошей буде коштувати й свіжий чистий річковий пісок, яким кожний сезон потрібно ці пляжі підсипати). Проведемо порівняльну характеристику конкретних прозицій сторін будівельного протистояння на Осокорках. Якщо лейтмотивом ідеї активістів про створення екопарку є екологія й мінімізація втручання людини в перебіг природних процесів, тоді чому в Концепції  постійно зустрічається “дизайн” та його похідні? Наприклад, в описі структури проектованого парку особливий акцент робиться на облаштуванні дитячих майданчиків з акцентом на їх оригінальності.  Не секрет, що встановлення дитячих майданчиків з унікальним дизайном – недешевий захід.  І це на тлі загального дефіциту коштів, що може виділити місто. Робимо наголос, що, за версією розробників Концепції екопарку, всі витрати по його створенню мають лягти  виключно на плечі київського бюджету тобото киян.   Забудовник “Патріотики на озерах” всі роботи проводитиме за власні кошти. У межах будівництва уже спроектували 5 дитячих майданчиків. Вони будуть розташовані безпосередньо біля місця проживання і створять кращі умови для відпочинку і спільного проведення часу для мам разом з малюками. Аналізуємо далі текст Концепції, цитуючи оригінал: “Деякі доріжки цієї зони парку мають переходити в маршрут, який продовжуватиметься в зоні парку відновлювального і пізнавального відпочинку”. Не зрозумілим є сенс такого розмежування на доріжки різних зон.  Це повинна бути одна система маркованих маршрутів по всій території. Саме за такою логікою й пішли в “Патріотиці на озерах”. Там уже проклали 2 км пішохідних і 4 км велосипедних доріжок. Особливістю має стати  – кільцевий пішохідний маршрут навколо озера Небреж. У Концепції записано, що боротися із засміченням території активісти пропонують, встановши сміттєві урни біля лавочок для відпочинку.  Але  жодного слова про трендові вимоги до роздільного збирання сміття. Забудовник уже започаткував систему розділення відходів на облаштованій території. А в проекті будівництва ці принципи чітко прописані, як і сам механізм вивезення сміття.  Розробникам Концепції чомусь близькою видалась тема облаштування майданчиків для пляжного волейболу, пляжного баскетболу, пінг-понгу роллердрому просто неба з асфальтовим або кам’яним гладким покриттям. Не зовсім правильно, але нехай…  Переймаються вони й організацією місць для проведення тренувань зі стрільби з лука для місцевого населення. Чи не занадто ризикована справа? А хто ж буде контролювати правильне користування смертельно небезпечним реманентом (луки та стріли)? Освітлення – ще одна “родзинка” Концепції. Показуючи ступінь володіння екологічною тематикою,  автори світлове забруднення довкілля називають “світовим засміченням повітряного простору”. Навіть якщо припустити, що такий екопарк колись з’явиться, варто не забувати, що він розташовуватиметься  поблизу уже наявної багатоповерхової забудови. А  це вже - значне світлове забруднення, що впливає на біологічні ритми усіх живих організмів: тварин, комах, рослин і, безперечно, людини. І справа зовсім не в кількох освітлювальних пристроях, що вертикально фокусуватимуть світло, - ми вже перебуваємо в мегаполісі, де створюється величезний купол штучного освітлення. До слова: забудовник планує всю систему зовнішнього освітлення території забезпечити за рахунок пристроїв на сонячних елементах, що зекономить витрати і запровадить енергоефективні технології. Так само, як і створення електрозарядних установок для транспорту. Це стане мотивацію для розвивати комунальний та власний транспорт. йдучи в розрізі нових прогресивних вимог. Для проведення масових заходів у Концепції “екопарківців” передбачене створення сцени для виступів і майданчик для глядачів. Нажаль, на  схемі ми так і не знайшли, де ж вони мають бути. Натомість, є схожа пропозиція і в проекті забудови. Для такого об’єкта там обрано дуже вдале місце, ніби створене самою природою. Передбачено й можливість трансформувати приміщення в залежності від сезону, потреб та аудиторії.  А чого варта ідея активістів по облаштуванню кемпінгу! Довідково: кемпінг - сезонний заклад для авто-, мото-, велотуристів з наметами або будинками легкого типу і спеціальними місцями для стоянки і зберігання автомобілів. Кемпінг створюється для попередження самовільної організації стоянок туристів на природі і планового регулювання таких закладів. Відмінною рисою кемпінгів є самообслуговування туристів. Постійними спорудами є адміністративне приміщення з пунктом прокату устаткування і побутових предметів, спальні павільйони з кімнатами на 2-4 особи, кухня, душові, вмивальні та туалети, естакади для огляду і миття автомобілів. Деякі кемпінги входять до складу цілорічних багатопрофільних туристичних готелів, турбаз. Площа ділянки кемпінгу визначається з розрахунку 100-120 м² на одного туриста. І ще один момент: автори стоврення екопарку пропонують побудувати приміщення для прокату плавзасобів і облаштування місць для їх швартування. Зважаючи на такі пропозиції, складається враження, що територію хочуть перетворити на зону з платними послугами та місцями для відпочинку, обмеживши доступ до найзручніших місць біля води? Забудовник планує облаштувати комфортні місця для відпочинку, що будуть загальнодоступними для всіх бажаючих. Як висновок: лише такий досить побіжний аналіз “Концепції розвитку території екопарку “Осокорки” доводить, що це не документ, а набір загальних фраз, не підкріплених серйозною аналітикою та розрахунками. А про його екологічність - годі й говорити, оскільки тут взагалі відсутній фаховий підхід. Враження від ознайомлення наштовхують на думку про намагання розробників втілити в життя завуальовані бізнес-проекти (прокат велосипедів, човнів, платного відпочинку, організація роботи кав’ярень, парковок тощо). Перед нами – типова “диванна концепція”, яку сформулювала група псевдоактивістів, не покидаючи “насиджених місць” на замовлення  окремих зацікавлених особистостей. А нещодавно, так звані “активісти” взагалі потрапили в поле зору Державної Фіскальної Служби. Правоохоронні органи з’ясовували походження значних грошових сум, які неодноразово надходили і знімалися з рахунків керівника ГО “Екопарк “Осокорки”. Це ще раз переконливо доводить, що випробування грошима і владою можуть пройти не всі. Несподівано відкрилося, що він є власником новенького заміського маєтку, зведеного на території неподалік озера Небреж, що за даними Геокадастру призначена для ведення господарства та випасу худоби, але аж ніяк не для здійснення капітальної забудови! Можливо в цьому і є справжня причина їхньої зацікавленості цією територією! Натомість, поки “екопарківці” ініціюють  протистояння на різних рівнях, забудовник ж\м “Патріотика на озерах” крок за кроком втілює в життя власне розуміння того, як повинна виглядати ця територія. Ще до початку активної фази будівництва, вже  облаштували північну частину озера Небреж, створивши комфортні умови для відпочинку біля води, проклавши доріжки піших та велосипедних прогулянок. У жовтні мешканці мікрорайону – діти й дорослі – випускали у Небреж рибу. Фахівці, запрошені забудовником до співпраці, допомогли підібрати ті види прісноводної іхтіофауни, які допоможуть вирішити проблеми заростання водного плеса і потішать рибалок облаштованими місцями для “полювання біля води”. На облаштованій ділянці вже висаджено понад 300 дерев та кущів. Чи не є такі дії забудовника красномовним свідченням  реальних намірів створити тут справжній парк і територію, що стане унікальною для Києва.  А тим часом боротьба за цю територію вже переросла в справжню війну, що отруює життя місцевому населенню, створює соціальну напруженість і конфронтацію в столиці. Олег Шушкевич, політолог KиевVласть

Зараз в Україні при купівлі-продажу нерухомості необхідне проведення оцінки її вартості незалежним оцінювачем. Чи на всіх осіб розповсюджується ця вимога, для чого вона введена та які недоліки сьогодні має практика оцінювання детально розповів КиевVласть адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери" Роман Титикало. KV: Проведення незалежної оцінки нерухомості є обов'язковим для усіх угод купівлі-продажу нерухомості? Роман Титикало: Ні. Проведення оцінки вартості нерухомості при правочинах з нею - це вимога податкового законодавства. Вона встановлена Податковим кодексом (ст. 172) і була запроваджена для коректного розрахунку суми податку, але має певні обмеження і виключення. Наприклад, при купівлі-продажу нерухомого майна між юридичними особами оцінювати його не потрібно. Для визначення ціни нерухомості можна використати балансову довідку. Обов'язковим є проведення оцінки майна виключно при правочинах з нерухомістю, які здійснюють фізичні особи. У всіх випадках переходу права власності на об'єкт нерухомості, крім випадку спадкування членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, необхідно визначити оціночну вартість об'єкта нерухомості. Згідно з п.172.3 ст. 172 Податкового кодексу дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається на основі ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об’єкта. І він є базою для розрахунку суми податку. KV: Діяльність оцінщиків та безпосередньо оцінка об'єктів нерухомості сьогодні унормована? Р.Т.: Фонд держмайна врегулював своїм наказом процедуру оцінки майна. На сьогодні оцінщики повинні отримати у Фонді держмайна відповідний сертифікат і лише після цього мають право проводити оцінку для цілей укладання угод з нерухомістю. До речі перевірити інформацію щодо наявності та терміну дії документів оцінщика можна безпосередньо на сайті Фонду держмайна у відповідному реєстрі. Крім того в липні 2018 року запрацювала електронна база звітів про оцінку на підставі затвердженого Фондом держмайна 17 травня 2018 року Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку. До цієї бази вносяться всі звіти, після чого вони проходять певне погодження. Ця процедура не потребує тривалого часу, але Фонд держмайна таким чином впливає на результати оцінки. Мають місце відмови у погодженні оцінки. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Мені скаржилися оцінщики, що по деяким регіонам база видає не об'єктивну інформацію - значно завищує вартість. В результаті не проходять погодження звіти про оцінку, де вказана реальна ринкова вартість майна. Справа у тому, что у Фонді держмайна та Державній фіскальній службі стверджують про наявні випадки заниження вартості майна у звітах оцінщиків, а це начебто призводить до зменшення оподаткування. Щоб виправити ситуацію, з 20 липня база звітів почала функціонувати відповідно новим умовам. Натомість, з'явилися скарги від організацій, які працюють з оцінщиками, і людей про те, що не проходять погодження деякі звіти і вимагається встановлення у них ціни дорожче реальної ринкової вартості майна. KV: Якщо дійсно виявиться факт заниження вартості нерухомості при проведенні оцінки, які будуть юридичні наслідки і кого вони очікують? Р.Т.: Це виключно відповідальність оцінщика. Його можуть позбавити сертифікату, якщо доведуть, що він навмисно щось неправильно оцінює. KV: Ціна нерухомості, вказана у договорі купівлі-продажу, обов'язково повинна відповідати вартості, яка встановлена оцінщиком? Р.Т.:  Ніхто не обмежує покупця і продавця домовитися, за яку суму купувати або продавати нерухомість. Сума угоди може бути меншою, але сума податку буде прив'язана до суми, вказаної в оцінці. А от якщо у договорі буде прописана ціна угоди більше, ніж вказав оцінщик, то податок буде розраховуватися і сплачуватися з більшої суми. Тобто при оподаткуванні доходу від продажу об’єктів нерухомого майна відбувається порівняння ціни та оціночної вартості з метою визначення бази оподаткування на дохід фізособи від продажу нерухомого майна. За результатами такого порівняння оціночна вартість використовується як база оподаткування тільки у випадку перевищення нею ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу. Діє принцип “використовуй те, що більше”. Але ніхто людей не обмежує у тому, щоб сума угоди була договірна. Оцінка потрібна, щоб були коректно сплачені податки. KV: Якщо купівля-продаж нерухомості здійснюється між родичами, також потрібно проводити оцінку? Р.Т.: Так, якщо купівля-продаж, то так. Але це не стосується дарування. Якщо одержувачем подарунку є член сім’ї першого ступеня спорідненості, то подарунок обкладається за нульовою ставкою. Такими особами вважаються батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені (пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України). За нульовою ставкою обкладається також нерухомість, отримана у подарунок особою, яка є інвалідом I групи, має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, а також вартість власності, отриманої дитиною-інвалідом. Для інших одарованих ставка податку складатиме 5% від вартості подарунка. Також не оподатковується податком на доходи фізичних осіб дохід, одержаний від продажу (обміну) не частіше одного разу впродовж звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку, включаючи земельну ділянку та споруди, розташовані на ній, а також земельної ділянки, яка не перевищує норми безоплатної передачі, та за умови перебування такого майна у власності платника податків більше ніж 3 роки (п. 172.1 ст. 172 ПК України). KV: Як краще оформлювати перехід власності між родичами через дарування чи угоду купівлі-продажу? Р.Т.: Якщо це родичі, то простіше робити дарування і це буде більше відповідати суті того, що відбувається. Договір купівлі-продажу укладається тоді, коли людина реально продає чи є якісь спори щодо нерухомості. В таких випадках відплатний договір більше захищає особу, яка отримала цей об'єкт нерухомого майна: витребувати куплене майно складніше, ніж отримане у дарунок. KV: Якщо у об'єкта нерухомості декілька власників, при продажі або даруванні належної одному з них частини потрібна згода інших власників? Р.Т.: Згоду всіх власників треба отримувати лише тоді, коли частина майна продається. Адже співвласники мають право першого викупу. Якщо відчуження майна йде через договір дарування, то згоди не потрібно. Це власність особи, яка її дарує. Те ж саме стосується і заповіту. KV: Чи доцільно за допомогою угоди дарування проводити продаж майна між сторонніми особами? Чи можна з цього отримати якийсь зиск, наприклад, уникнути податків? Р.Т.: Ні. Нічого не зміниться, адже податки залишаються ті ж самі. Але це буде удаваний правочин, що не вигідно для покупця з точки зору захисту його прав, і суперечить законодавству. Ми не маємо права укладати правочини, які приховують інші правочини. Наприклад, незаконним є продаж машин по довіреності, тому що ми укладаємо договір доручення, а по факту договір купівлі-продажу. Це удаваний правочин. Те саме стосується і підміни договору купівлі-продажу договором дарування. KV: Які можуть бути юридичні наслідки, якщо вскривається удаваний правочин? Р.Т.: У Цивільному кодексі прописано, що до такого договору застосовуються наслідки договору, який сторони мали укласти насправді. Але тут можуть бути інші негативні наслідки. Наприклад, якщо хтось захоче визнати недійсним договір і витребувати майно. Договір дарування не захищає добросовісного набувача, бо набуте по безоплатному договору. А якщо договір купівлі-продажу приховується під договором доручення, тоді є реальна небезпека, що майно заберуть, оскільки власник не змінився у реєстрі. Читайте: Борги у спадок: що потрібно знати у разі підписання Президентом Закону про відновлення кредитування KV: Якщо людина купує нерухомість на первинному ринку, будинок вже побудований, але забудовник ще не прийняв у власність квартири, які він продає. У цьому випадку також потрібно проводити оцінку нерухомості? Р.Т.: Оцінка не потрібна. Право власності на нерухоме майно виникає не з моменту здачі об'єкту в експлуатацію, а з моменту його державної реєстрації. Доки майно не за ким не зареєстровано, доти його немає де-юре як об'єкту нерухомості. У цьому випадку укладаються договори продажу майнових прав, участі у фонді фінансування будівництва тощо, які не потребують проведення оцінки. Тут вартість майна є предметом домовленості. Отже, сторони більш вільні у формуванні ціни угоди. При купівлі такого об'єкту покупцеві варто перевірити, чи зможе він після проведення угоди зареєструвати право власності на придбану нерухомість. Це є питання аналізу документів. Треба перевірити документ про введення об'єкту в експлуатацію, технічний паспорт на квартиру, документ про присвоєння поштової адреси, документ про сплату пайової участі, наявність сплати за майнові права попередні (якщо це договір переуступки), перевірити у реєстрі прав власності, чи не має вже зареєстрованого права на цю квартиру, перевірити дозвільні документи будівництва і наявність права на землю. Звісно, все це можно робити самостійно, але для власного спокою я би радив залучити спеціаліста. Читайте: Афери з нерухомістю: як не попастись на гачок?Фото: Фейсбук Романа ТитикалоKиевVласть

Пристоличний регіон активно розвивається, забудовується, а тепер ще й об'єднується. Оскільки першою на Київщині приєднаною громадою наважилась стати Бучанська, KV вирішила з'ясувати усі тонкощі цього процесу. Заразом про найближче майбутнє території, свої політичні поради колезі-сестрі, стосунки із кумом-сусідом та про будівельний бізнес родини в інтерв'ю розповів мер Бучі Анатолій Федорук. KV: На сесії Бучанської міськради було прийнято перше на Київщині рішення про приєднання 5 населених пунктів до міста. Розкажіть для чого? Анатолій Федорук: Тут варто зануритись в недалеке історичне минуле, коли закон про добровільне об'єднання вступив в силу. Ми почали його реалізацію, відповідно до методики Кабінету Міністрів, звернулись із пропозицією до сусідніх громад і отримали погодження через процедури обговорення. У 2015 році отримали позитивний висновок КОДА, після цього інші населенні пункти вирішили також до нас приєднатись, ми отримали висновок вдруге. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Очікували від Центральної виборчої комісії призначення перших виборів, але цього не відбувалось, оскільки вони вважали, що потрібно змінювати межі районів. Дана проблематика вийшла на загальнодержавний рівень. Тоді Верховна Рада ініціювала зміни до закону про об'єднання, вони були підписані і 5 травня вступили в силу. Так, ініціаторами приєднання можуть бути тільки сільські, селищні голови. Тож провівши всі необхідні процедури Блиставицька, Луб’янська, Здвижівська сільради, Бабинецька селищна рада Бородянського району, а також Гаврилівська сільська рада Вишгородського району вирішили приєднатись до міста обласного значення. І вже 17 липня Бучанська міська рада на пленарному засіданні прийняла рішення підтримати дану ініціативу і почати приєднання названих населених пунктів. Читайте: Децентрализационный рывок. Верховная Рада приняла закон о присоединении к городам областного значения KV: Що далі по процедурі? Анатолій Федорук: Наразі процес триває, оскільки Бучанською міськрадою має бути розроблений календарний план заходів, сільські ради мають його схвалити і після цього обласна адміністрація має видати висновок щодо відповідності всім нормам закону. Тоді Бучанська об'єднана громада офіційно буде створена. KV: Виборів не буде? Анатолій Федорук: Законодавець передбачив, що до чергових виборів 2020 року у приєднаних громадах на території України перші вибори не проводяться. Технічно приєднані ради складають повноваження, але ми розуміємо - щоб забезпечити якісне функціонування і взаємодію між населеними пунктами в складі громади, позицію своєї території має реалізовувати безпосередньо її представник. Тому будуть створені представницькі органи територіальної громади як дорадчий орган при Бучанській міській раді. Сільський чи селищний голова стає старостою і буде представляти інтереси свого населеного пункту. Але щоб він не нав'язував свою суб'єктивну думку, буде також створена така інституція як рада громад. Депутати сільських і селищних рад будуть там представниками до 2020 року. KV: Технічно, після того як відбулось приєднання, місто Буча змінює свої межі і йде на затвердження в Верховну Раду? Анатолій Федорук: Ні, якраз особливість закону про добровільне приєднання - межі населених пунктів будуть збережені такими, якими вони є. З боку противників цієї реформи є спекуляції, що, наприклад, ви приєднаєтесь до Бучі і завтра станете жителями цього міста. Хочу заперечити - місце реєстрації жителів не змінюється, статус населеного пункту зберігається. KV: Представницькі функції населеного пункту в Бучанській міськраді буде виконувати одна людина? Анатолій Федорук: Згідно до чинного законодавства розподіл округів буде відбуватись по кількості виборців. При цьому система виборів є такою, що із населеного пункту може бути і два, і три, і десять депутатів. Це буде вирішуватись із консолідованої позиції, яка буде в тому чи іншому населеному пункті під час виборів. KV: Прийняттю рішення про об'єднання передувала низка обговорень, а часом і скандалів. В чому причина і чому деякі сільські голови виступають проти Вас? Анатолій Федорук: На превеликий жаль мушу констатувати, що дехто, навіть маючи пряме чи дотичне відношення до місцевого самоврядування, не розуміє його ні на йоту. А тим більше не розуміє суть реформи, яка проводиться. Маючи альтернативну думку, вони не показують переваги своєї громади, вся їх риторика звелась до одного -  Буча погана. Читайте: Земля раздора: Сельсоветы Бородянского района просят Москаленко и Горгана разобраться с мэром Бучи KV: Їх риторика дуже проста - Федорук всіх купив. Анатолій Федорук: Звичайно, купив. Купив 20-ти річною роботою на посаді сільського, селищного, а потім міського голови. І кожен житель, який проїжджає через Бучу з Києва у свій населений пункт, бачить своїми очима, як селище міського типу перетворилось в місто обласного значення. І це дійсно найкращий підкуп. KV: Ви не виступаєте проти створення Немішаєвської чи Микулицької громади? Анатолій Федорук: Бучанська громада максимально зацікавлена, щоб поруч з нею були економічно активні, здатні і спроможні до розвитку об'єднані громади.  Що буде по факту у недалекій перспективі – побачимо у недалекій перспективі. KV: Згідно законодавству бюджет консолідує Бучанська міська рада? Анатолій Федорук: Саме так. Державою делеговані субвенції на освіту, медицину, соціальний захист. KV: Чи були такі закиди, щодо новоприєднаних територій ви будете ставитись як до падчерок, а розвивати Бучу, де найбільше виборців? Анатолій Федорук: Такий закид може бути присутній в будь-якій створеній громаді, тому, що є центральна садиба, яка виконує адміністративну функцію, і є інші населені пункти. Щоб цього не було, є певні запобіжники. Беремо просту систему виборів - міського голову обирають жителі всіх населених пунктів. І голова центральної садиби зацікавлений, щоб за нього проголосували виборці, як міста, так і віддаленого села. А щоб це відбулося, потрібно показувати результат. Крім того, бюджетний кодекс і відповідно програми, які діють на рівні держави, області і муніципальні програми в рамках спільного бюджету також передбачають рівну пропорцію видатків, які потрібно робити на сільській території. KV: Коли інвестор хоче прийти, наприклад, в Блиставицю, до кого він має звертатись? Анатолій Федорук: Він подає заявку, що має на меті реалізувати якийсь бізнес-проект. Після цього представницький орган центральної садиби разом із структурами спрямовує цей документ до розгляду в Блиставицьку територіальну громаду. На підставі містобудівної документації приймається  рішення. Тоді будуть перші кроки, пов'язані з реалізацією проекту. KV: А з ким тоді “поручкатись”? Анатолій Федорук: Це в область. KV: Хто проводить земельний аукціон на право оренди? Анатолій Федорук: Відповідно компетентна наділена повноваженнями служба. Готує і подає документи староста, на підставі громадських обговорень в селі. Рада громади приймає рішення, староста його додає до документів і подає на розгляд Бучанської міської ради. Такий механізм унеможливлює будь-які спекуляції на тему - центральна садиба щось прийняла, а ми не в курсі. KV: Право на користування надрами все ще надає обласна рада? Анатолій Федорук: На жаль, на сьогодні так. Але після завершення процесу об'єднання громад по всій Україні ця функція, як і транспорте забезпечення, буде передана на місцевий базовий рівень. До речі, згідно з бюджетним законом - обласний бюджет також вважається місцевим. І іноді Верховній Раді чи уряду дуже зручно сказати - ми ж передали вам фінансовий ресурс на місцевий бюджет. А потім виявляється, що передали в область. Тоді всі їдуть в область і вишиковуються в чергу. Після 2020 року цього не буде. KV:  Давайте поговоримо про генплан. Наприклад, приходить до Вас староста і каже - ось я хочу тут внести зміни для будівництва кварталу багатоповерхівок... Анатолій Федорук: Можливо, це гарна ідея для ініціативи на думку старости. Але цю пропозицію ми маємо винести на розгляд їх ради громад, щоб вивчити дане питання і зрозуміти, чи є підстави для внесення змін в генплан. Наприклад, пройшло 5 років. Тоді центральна садиба замовляє в проектній організації новий містобудівний документ для того села і запускається процес відповідно процедури. KV: Хто затвержує ці зміни? Анатолій Федорук: Територіальна громада села, селища на своїх слуханнях, рада громади, Бучанська міська рада, але це буде юридично формальне рішення, адже тому передуватимуть обговорення в селі, презентація нового генплану. KV: Хто унормовує існуючі документи? Наприклад, встановлення пайового внеску для забудовників. Він може бути в селі один, в місті - інший? Анатолій Федорук: Ми вже говорили, що статус населеного пункту не змінюється. І зараз відбуваються такі спекуляції - подивіться, яка нормативно-грошова оцінка в Бучі, і яка - в селі. На минулому тижні ми аналізували це питання і виявилось, що в селі Бабинці всього одна нормативно-грошова оцінка. В Бучі зроблено 74 зонінгів щодо нормативно-грошової оцінки. Ви ж не будете заперечувати, що в центрі вартість одна, на околиці - інша. Але района влада робила для кожного села одну оцінку. Тому зараз наша мета - в кожному населеному пункті забезпечити диференційований підхід до нормативно-грошової оцінки і зонінгу. Таким чином відсоток пайової участі може бути різним. Я вважаю досить правильним рішення, яке прийняла Бучанська міська рада - 4 і 10%. І ми цього рішення дотримуємось. Але зараз розуміємо, що коли мова йде про нежитлове приміщення, 10% забагато, адже будівельники починають будувати житлові під 4%, а потім міняти їх призначення. KV: Зараз багато точиться розмов про скасування пайової участі. Вже є прихильники підходу, коли замість грошей забудовник зводить якийсь інфраструктурного об'єкт на замовлення громади. Анатолій Федорук: Будь-які розмови щодо скасування пайової участі чи різних замінників цього виду місцевого податку - це лобістські речі. Коли у Верховній Раді прийняли новий закон про врегулювання містобудівної діяльності і з'явилася так звана пайова участь, мотивація його була “прекрасна” - з метою здешевлення житла, підтримки будівельної галузі, наповнення місцевих бюджетів. Урізали місцеве самоврядування, де ми мали до 12% службового житла для соцкатегорій, встановили іншу норму - 4% пайових внесків. І сьогодні будівельна галузь, розуміючи, що можна через лобізм і рішення Верховної Ради чи постанови Кабінету Міністрів не платити ці 4% місцевому самоврядуванню, намагаються штовхати ініціативу. Для такого невеличкого міста як Буча, пайова участь - близько 50-60 млн гривень на рік. А це досить великі кошти. KV: Деякі міста позбавляють забудовників пайової участі за видатні заслуги перед будівельною галуззю. Анатолій Федорук: З метою логічної, послідовної політики в містобудівній галузі, реалізації об'єктів соціально-економічного розвитку ми прийняли чіткі параметри - 4% для житлових і 10% для нежитлових забудов. Ми не надаємо жодних переваг тій чи іншій організації, яка здійснює будівельну діяльність на нашій території. KV: Представники вашої родини мають відношення до будівельного бізнесу? Анатолій Федорук: Ні, не мають. У 2013 році дружина вийшла із “Будрегіонінвесту”. KV: Скільки компаній займається будівництвом у місті? Анатолій Федорук: Близько 20 різних компаній відповідно до договорів про пайову участь здійснюють будівельну діяльність в нашому місті. Від виробництва і сфери послуг до будівництва житла. KV: В Бучі були конфлікти із забудовниками-аферистами? Анатолій Федорук: Не можу сказати, що такої проблематики немає, періодично проблеми з'являються. Наприклад, по ЖК “Форесттаун” є просрочка з введення в експлуатацію, що викликає занепокоєння. KV: Яка в місті ситуація із мережами? Є багато чуток, що замість каналізації ставлять септики, що каналізація не витримує... Анатолій Федорук: Так склалось історично, що Буча має систему інженерних мереж, а саме каналізацію, яка спрямована на Бортничі у Києві. Хоча ми і передбачили містобудівною документацією альтернативу - території під локальні очисні споруди, але прорахунки показали, що це затратно і буде досить дорого в тарифній політиці. Тому допоки місто Київ має зиск з прийому наших стоків, ми будемо користуватись цією інфраструктурою. Коли відбувається певне пожвавлення в економічній площині, державні чи комунальні монополії починають робити з того якийсь дефіцит - “Київобленерго” робить дефіцит, каже напруги не вистачає. Так само робив і “Ірпіньводоканал”, казав, що води немає. Ми проводили дослідження і нам підтвердили, що запасів достатньо. Вже протягом 20 років я чую, що каналізація не витримає. Розрахунки показують, що об'єми водопостачання і водовідведення задовольняють сьогоднішні потреби і на перспективу також. Містобудівні умови і обмеження, а також комплексне житлове будівництво, яке ведеться в Бучі, дає можливість уникнути таких ганебних речей, як багатоквартирні будинки із септиками і вигрібними ямами. Більше того, навіть приватний сектор ми намагаємось залучити до централізованої системи каналізування, бо без цього якості питної води досягти неможливо. І по тим населеним пунктам, які йдуть в приєднання, ми почали робити техніко-економічні розрахунки щодо системи водозабезпечення і водовідведення. Нажаль, за поверхневими висновками, жодне село не має якісного централізованого водозабезпечення. KV: Чому немає “Бучаводоканалу”? Анатолій Федорук: Створювати “Бучаводоканал” не було економічної доцільності. А зараз, в рамках об'єднаної громади, є відповідні рішення і підприємство вже зареєстровано. Зараз отримуємо ліцензію на водозабезпечення. KV: Що з цього приводу вам кажуть в Ірпінській міськраді? Анатолій Федорук: Вихід із підпорядкування Ірпінської міськради відбувався тяжких 5 років. Потім почався шлюборозводний процес з комунальної власності. Нажаль, в Ірпені присутнє імперське відчуття того, що хтось в них щось забирає.  Ніщо так не протвережує чиновників, особливо коли вони хочуть чимось маніпулювати, як чітке дотримання букви і норми закону. KV: Які невирішені питання чи конфлікти з Ірпенем залишись? Анатолій Федорук: Конфліктів немає, звичайні робочі відносини. Так історично склалось, що Ворзель, Буча, Ірпінь, Гостомель і Коцюбинське користується однією медичною інфраструктурою і вже у нас відпрацьовані питання з прийняття рішень, передачі делегованих повноважень і функцій. KV: Коли востаннє говорили із Володимиром Карплюком? Анатолій Федорук: Давно, десь місяць тому. KV: Про що говорили? Анатолій Федорук: Обговорювали питання, пов'язані із об'єднанням. Місто Ірпінь теж має мати перспективу розвитку і ступінь відповідальності за населені пункти. А ще – про вступ України в НАТО. KV: Наскільки правильна теза про те, що Володимир - ваш вихованець, учень, ставленик? Анатолій Федорук: Якщо в процесі життя я мав дотичність до зростання тієї чи іншої людини і вона так вважає, я можу тільки цим пишатися. KV: А як Ви вважаєте? Анатолій Федорук: Я вважаю, що кожен самостійно живе свій шлях від народження і до останнього дня. KV: Опоненти звинувачують вас у провладному ухилі. Як Вам вдається завжди дружити з владою? Анатолій Федорук: За 21 рік роботи доводилось співпрацювати із багатьма представницькими органами на обласному та державному  рівні, посадовими особами. Приємно констатувати що вони завжди були зацікавлені знаходити точки дотику та компромісні рішення для розвитку тоді ще селища, а зараз міста обласного значення Буча. Із досвідом починаєш розуміти, що коли твої плани та задуми базуються на нормах закону, жодні суб'єктивні думки того чи іншого чиновника не дозволять їм перешкодити. KV: За 20 років вам напевно часто телефонували із області з  державних установ із різними проханнями. Про що просять? Анатолій Федорук: Той, хто телефонує, прекрасно знає, до кого він телефонує, чого очікувати і на що розраховувати. KV: Наприклад, телефонує із області людина, яку ви добре знаєте і каже - до Вас прийде хлопчик, дуже хоче будувати в Бучі. Анатолій Федорук: Нехай собі будує на здоров’я, але відповідно до законодавства.  За 20 років ніхто не наважувався робити таких дзвінків. KV: Ситуація із обшуками здається Вас не на жарт налякала. Як з'явилася ідея про акцію “Я - бучанець”? Це була Ваша захисна ініціатива? Анатолій Федорук: Ця була ініціатива громадян, які бачили несправедливість, що дозволили собі певні посадові особи загальнодержавного рівня, запустивши всю репресивну державну машину і інформаційний супровід, який був спрямований на пониження мого рейтингу як посадової особи. Пишаюсь, що громадяни мого міста настільки свідомі, що здатні захистити свій вибір і розібратися в різних закидах, які відбувались і відбуваються до сьогодні. На рахунок того, чи залякали - скажу, що людина, яку залякали, швиденько кудись біжить. Як тоді, так і зараз можу стверджувати, що моя діяльність і мої рішення є законними. KV: Ви здогадуєтесь, чому стали мішенню такої потужної атаки? Анатолій Федорук: Я не тільки здогадуюсь. Навіть знаю хто замовник. KV: І хто ж? Анатолій Федорук: Організована злочинна група, яка використовує державну владу. Досить скоро і вам, і читачам, все відкриється. KV: Знову з'явилися чутки про Ваш майбутній переможний похід до Верховної Ради. Це правда? Анатолій Федорук: Це безпідставні заяви і я розумію чому їх вкидають в інформаційне поле. Я маю зобов'язання перед громадами сіл і селищ, які приєднались до міста і планую ще кілька каденцій попрацювати на громаду. Звісно, якщо громада висловить довіру на виборах. А у Верховній Раді мають працювати політики, які підготовлені до цієї справи. Той рівень довіри, який я маю у своєму місті та навколишніх населених пунктах, багато кому не подобається. До Верховної Ради не планував і не планую. Якщо буде довіра громадян, буду служити їм ще одну, а може й дві каденції. KV: Ви вже почали виховувати собі “наступника”? Анатолій Федорук: Бучанська громада є настільки політично активною та зрілою, що в разі необхідності сама собі народить і обере ту якість, яка буде їй слугувати. Журналістами суспільству нав’язується думка, що кожний посадовець має “наступника”. Я вважаю, що в цьому немає ніякої потреби, тим більше виходячи із активної життєвої позиції поки на пенсію не збираюсь. KV: Голові Ворзельської селищної ради, вашій рідній сестрі, даєте поради? Анатолій Федорук: Ми співпрацюємо між громадами, ми ж сусіди в рамках об'єднаної громади і в рамках реалізації соціально-економічного розвитку селища Ворзель. Той досвід, який прошли і представницькі органи, і виконавчі структури міста Бучі стали при нагоді Ворзелю в прагненні отримати статус курорту. KV: Ворзель є в шорт-листі приєднання до великої Бучі? Анатолій Федорук: Ворзель є в перспективному плані, навіть є рішення обласної ради на підставі подання КОДА. Є прагнення громадян приєднуватись до міста обласного значення і цей шлях ми маємо пройти разом. KV: Буча через 10 років - це? Анатолій Федорук: Це успішне передмістя столиці, комфортне для життя. Після завершення приєднання разом із населеними пунктами ми матимемо 60-70 тис. жителів. KV: Зі столицею ведуться переговори? Анатолій Федорук: Ні. Представники передмістя, будучи членами правління Асоціації регіонального відділення ініціювали зустріч, де ми в стінах Верховної Ради за участі голови МДО “Київщина” Ярослава Москаленка обмінялись думками. Співпрацювати потрібно, напрацьовувати точки дотику для реалізації тих чи інших інфраструктурних об'єктів. Але всі прийшли до висновку, що в тій редакції закон про агломерацію є некоректним і юридично таким, що обмежує місцеве самоврядування населених пунктів. KV: Криза між гілками обласної влади якимось чином заважає розвиватись місту Буча? Анатолій Федорук: Звичайно політична боротьба, яка йде на регіональному рівні, особливо в той спосіб, який ми бачимо, точно не приносить користі місцевому самоврядуванню. Велика кількість питань, пов'язаних із господарською  діяльністю в селах, селищах і містах залежить від обласного представницького органу державної влади.KиевVласть

Майже півроку будівельний ринок України працює за новими правилами. Як на нього вплинули зміни у законодавстві, які зрушення відбуваються у столиці та на Київщині, чи вирішені питання незаконного будівництва та яких змін варто очікувати у 2018 році докладно в інтерв’ю КиевVласть розповів голова Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) Олексій Кудрявцев. KV: 2017 рік був новаторським і пройшов під знаком дерегуляції будівельного ринку. Чи всі завдання вдалося виконати? Олексій Кудрявцев: Завдання, які ми ставили на 2017 рік, вважаю, що ДАБІ виконала. У 2016 році було розроблено законопроект, який врахував багато наших ініціатив. У січні поточного року парламент за нього проголосував. А 10 червня 2017 року Закон України №1817-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності” набув чинності. Читайте: “Новый закон дает госархстройконтролю все инструменты для предотвращения строительных афер”, - глава ГАСИ Кудрявцев Зараз вже можна відмітити перші позитивні результати його впровадження. З 10 червня максимально спрощена дозвільна система для будівництва об`єктів малого та середнього бізнесу і приватного сектору. А отже зведені до нуля зловживання при видачі документів. Також тепер неможлива поява нового незаконного будівництва, яке, як правило, з`являлося через надання недостовірних відомостей у деклараціях. Сьогодні 80% дозвільних документів на початок будівництва подаються у формі повідомлення. Тобто забудовники об`єктів, які належать до категорії СС1, подають повідомлення і вже наступного дня можуть починати будівництво.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Ви кажете, що вже неможливі зловживання при заповнені декларацій. Це означає, що тепер взагалі не буде незаконних будівництв? О.К.: Раніше по об`єктах, які належать до категорій СС2, гостро стояла проблема незаконних будівництв. Були забудовники, які декларували зведення п'ятиповерхових будинків, а будували хмарочоси. Сьогодні вже не можна заповнити недостовірні відомості в декларації і розпочати будівництво багатоквартирного будинку або торгового центру. Тепер потрібно отримати дозвіл на початок будівельних робіт. А це означає, що до ДАБІ необхідно надати повний пакет документів – на земельну ділянку, містобудівні умови і обмеження, експертний висновок і проект. Тільки за наявності цих документів та після їх перевірки забудовник зможе отримати дозвіл. І це будівництво буде законним. Теоретично ми допускаємо можливість подачі сфальсифікованих документів. Однак, такі ситуації є малоймовірними, оскільки, по-перше, нами всі документи перевіряються, а по-друге, підробка може бути виявлена і під час проведення перевірок власне об’єкта будівництва. Читайте: Глава ГАСИ Кудрявцев призвал бизнес подключаться к наработке градостроительных новаций KV: Чи плануються ще якісь законодавчі зміни у сфері містобудівної діяльностіу 2018 році? О.К.: Основною метою контролю в будівництві є засвідчення відповідності виконаних будівельних робіт затвердженій проектній документації та державним будівельним нормам.  Сьогодні єдиним інструментом, що гарантує якість будівництва об’єкта, є планові перевірки. Однак за весь час будівництва можна провести фактично лише одну планову перевірку. При цьому нам важко прогнозувати, на якому етапі будівництва перебуватиме об’єкт, оскільки такий план затверджується на весь рік. Також існує проблема допуску інспекторів на об’єкт будівництва.Таким чином, існуюча система контролю у вигляді планових перевірок є неефективною, адже не дає можливість забезпечити повноцінний контроль всіх етапів будівництва. Тому зараз розглядається питання зміни системи контролю в будівництві. Один із можливих варіантів – це відмова від планових перевірок та запровадження поетапного контролю виконання будівельних робіт щодо об’єктів середнього та значного класу наслідків. Це, по-перше, даcть можливість гарантувати якість робіт протягом всього періоду будівництва. По-друге, буде додатковою гарантією для інвесторів і свідченням того, що вони мають справу з порядним забудовником, який публічний і доступний для державного контролю. Одночасно, з метою зменшення тиску на суб’єктів містобудування, пропонується переглянути систему застосування штрафних санкцій. Зокрема, накладати штрафні санкції за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за незначні порушення лише у разі невиконання приписів про їх усунення. KV: Нещодавно у публічному просторі підняли питання щодо боротьби жителів Іванківського району за закриття місцевої теплоелектростанції. Ніби дозвіл на будівництво цієї "ЕкоТЕС" надала свого часу ДАБІ без виділення земельної ділянки і оформлення дозвільної документації. Чи дійсно має місце проблема з документами? О.К.: Це будівництво закінчилося ще у 2014 році. Через три місяці після завершення та введення об`єкта в експлуатацію ми вже не маємо можливості його перевіряти. Поки що у нас немає підстав і повноважень втручатися у ситуацію. Читайте: В Иванковском районе назревает вооруженный бунт из-за ТЭС партнеров Парцхаладзе KV: Чому виникла проблема з будівництвом теплової станції у Переяслав-Хмельницьку? О.К.: У 2016 році, коли видавався дозвіл на будівництво цієї ТЕС, були наявні всі документи. Потім міська рада Переяслав-Хмельницька, яка спочатку видала містобудівні умови і обмеження, цей документ відкликала. Отже, вихідні дані для видачі дозволу на будівництво були анульовані, і ми скасували дозвіл. Зараз тривають судові процеси. На жаль, сьогодні суди дивляться на наші рішення по-різному. У кожного судді своє бачення ситуації. В будь-якому випадку, при ухваленні судом рішення, ДАБІ змушена буде його виконувати. Читайте: Жители Переяслав-Хмельницкого взбунтовались из-за строительства ТЭЦ KV: Це показовий приклад, коли держорган встав на захист громади. Як бути з ситуаціями, коли назустріч вимогам громадян піти не дозволяє закон. Наприклад, вам твердять, що будівництво є незаконним, а у вас за документами все чисто? О.К.: ДАБІ не приховує інформацію. Сьогодні вся інформація про документи на будівництво міститься у відкритому доступі. Також можна звернутися до нас, щоб дізнатися, на підставі яких саме документів була видана дозвільна документація. В той же час, є ситуації, коли під тиском активістів будівництво зупиняється. Але по кожному проблемному випадку треба дивитися окремо. Я би рекомендував всім - інвесторам, активістам - детальніше вивчати дозвільну документацію. KV: Чи є сьогодні проблема псевдо-активістів, наскільки вона гостра? О.К.: Коли починається велике будівництво, це майже завжди викликає занепокоєння у мешканців прилеглих будинків, які не хочуть, щоб порушували їх спокій. Є "активісти", які одразу ж долучаються до цих хвилювань та намагаються ще більше дестабілізувати ситуацію навколо об’єкта, і цілі у них далеко не суспільно корисні.  Місяця півтора тому у новинах інформували про затримання на хабарі людей, які називаючи себе представниками громадської організації, нібито боролися з незаконними будівництвами.  Часто під час зустрічей з активістами ми бачимо, що за ними стоять люди, які не завжди на боці інтересів громади. Тому, на жаль, можна констатувати, що проблема псевдо-активістів існує. Як її вирішувати, поки що незрозуміло. Водночас, хочу щоб люди усвідомлювали, ДАБІ не може бути арбітром між забудовником і мешканцями або іншими представниками громади. Ми не можемо ставати на той чи інший бік, а повинні діяти виключно у законодавчому полі. ДАБІ не вирішує, де і що саме будувати. Це компетенція органів місцевого самоврядування. Наша сфера відповідальності полягає в тому, щоб будівництво здійснювалось згідно із затвердженим проектом і державними будівельними нормами. Сьогодні від громадськості не приховується, хто видав земельну ділянку, містобудівні умови і обмеження, хто погодив історико-містобудівне обґрунтування. ДАБІ повинна перевірити ці документи і видати дозвіл на будівництво. Якщо ми цього не зробимо, то це означатиме невиконання наших обов’язків, демонструватиме необ’єктивне, упереджене ставлення до суб’єкта містобудування. Забудовник матиме всі підстави звернутися до суду для оскарження наших дій. Ми не можемо тиснути на бізнес, гальмувати його розвиток. ДАБІ має, у першу чергу, керуватися нормами закону та разом з іншими органами державної влади працювати над покращенням економічних показників нашої держави, у тому числі через забезпечення нормальних прозорих умов для роботи кожного підприємця, учасника будівельного ринку. KV: Чи змінилася динаміка скарг, які зараз отримує ДАБІ, і на що частіше скаржаться? О.К.: Сьогодні ДАБІ змінила формат роботи із забудовниками та громадянами, переорієнтувавши його на відкритий та прозорий діалог. Ми запровадили низку каналів оперативної взаємодії та вирішення питань. Зокрема, щоденно працює Громадська приймальня Держархбудінспекції, яка приймає звернення від запитувачів з усіх куточків України, діє Гаряча лінія ДАБІ 0 800 210 011. Я особисто спілкуюсь з представниками бізнесу, громадянами під час регулярних робочих поїздок у регіони. Ми змінили як саму філософію, так і інструменти роботи з людьми. Їх звернення та відгуки є індикатором якості нашої роботи. Хочу констатувати, що ці зміни вже демонструють свої результати – сьогодні  практично відсутні скарги громадян щодо повернення документів на доопрацювання по об`єктах категорії СС1. Певний відсоток скарг отримуємо на неправомірні дії інспекторів, які перевіряють об`єкти. З ними працює дисциплінарна комісія. Нам довелося змінити керівників практично у всіх територіальних органах. Зараз на керівних посадах працюють лише ті, хто розуміє, що сьогодні, у важкий для економіки час, потрібно максимально допомогти будівельникам та інвесторам. Водночас сьогодні намагаємося зменшити втручання посадової особи у реєстрацію дозвільних документів на об’єкти незначного класу наслідків. Світ швидко змінюється і люди все більше віддають перевагу сучасним технологіям. Держархбудінспекцією спільно з Державним агентством електронного урядування впроваджено низку електронних адміністративних послуг у будівництві. До кінця року плануємо вдосконалити одну з них. Зокрема, реєстрація  повідомлення про початок виконання будівельних робіт здійснюватиметься в повністю автоматичному режимі, тобто буде взагалі виключено з цього процесу участь посадової особи. Наш реєстр буде інтегровано із земельним кадастром, що дозволить автоматично перевірити внесені у повідомлення відомості про земельну ділянку. Однак на цьому не зупиняємося, відповідна робота триватиме й далі, адже головна мета зробити дозвільні процедури дійсно європейськими – зручними, оперативними та прозорими. Якщо говорити про скарги по регіонах, то лідер сьогодні – Київ. Тут сконцентровано понад 20% всього, що будується у країні. Скарги по Києву самі болючі, бо мешканці столиці найбільш соціально активні і кожна навіть незначна проблема може вилитися у якісь заходи, знесення заборів тощо. KV: Так будівництво на місті колишнього Сінного ринку все ж таки незаконне, активісти праві, їх гучні акції зі знесенням забору були доцільні? О.К.: Дозвіл на це будівництво був виданий при наявності всіх необхідних документів. Ми неодноразово виходили на перевірки цього об`єкта за зверненнями і народних депутатів, і активістів. В ході перевірок фіксувалися незначні порушення, які сьогодні всі усунуті. Забудовник виконав всі умови припису. Для здійснення цього будівництва наявний пакет документів, зокрема є містобудівні умови і обмеження та історико-містобудівне обґрунтування. Крім того, забудовник у судовому порядку довів правомірність своїх дій. Читайте: Кличко расписался в полной неспособности повлиять на ситуацию с Сенным рынком Всім відомо, що мер Києва, щоб зняти соціальну напругу, вийшов з ініціативою і підписав меморандум із забудовником щодо зниження поверховості будови. Читайте: Застройщик Сенного рынка в Киеве согласился снизить этажность зданий, но не намного KV: Де залишаються проблемні будівництва столичного регіону? О.К.: Наявні проблеми у Софіївській Борщагівці (вул. Соборна, 103 – ред). Там у протистояння з забудовником вступили активісти. Було рішення щодо скасування містобудівних умов і обмежень, а, отже, скасована і реєстрація декларації. Зараз стоять недобудови, дозвільної документації немає. Подальші шляхи вирішення ситуації з цим об’єктом поки що не визначені. Також є проблема у Петропавлівській Борщагівці за адресою вул. Садова, 51, де забудовник занизив категорію складності. Поки йдуть судові процеси, будівництво зупинено. Читайте: ГАСИ приказала снести ЖК "Пражский квартал-2" Загалом по Київській області “гарячих точок” не багато. Ті забудовники, які починали будувати з незначними порушеннями, вживають заходи щодо їх усунення та приведення проектної документації у відповідність до вимог законодавства. Якщо казати про Київ, то в цьому році було декілька проблемних ситуацій, крім Сінного. Наприклад, будівництво житлового комплексу на вул. Січових Стрільців, 59. За результатами перевірки були виявлені численні порушення, у зв’язку з чим у січні цього року було анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт. При цьому правомірність прийнятого рішення ДАБІ підтверджено рішенням суду. Будівництво на вулиці Генерала Потехіна, де проти забудовника виступила досить велика група людей - біля 600. Хоча там і були всі необхідні документи, зараз будівництво зупинено. Читайте: Скандальное строительство на Потехина возобновили, вопреки предписанию ГАСИ, - активист (фото, видео) Також всім відома ситуація на Ревуцького, 8 навколо будівництва АЗС. Тут також все зупинено. Більш того місто виграло суд щодо повернення земельної ділянки у власність громади. Досить резонансним є рішення Київського апеляційного адміністративного суду щодо знесення двох секцій багатоповерхового житлового будинку за адресою: вул. Новоукраїнська, 24а (Українська, 6) за позовом ДАБІ. Це перше рішення щодо знесення такого великого об’єкта. Читайте: Кличко не желает каяться за кровавое побоище на Ревуцкого KV: На засіданні з Європейською Бізнес Асоціацією Ви говорили, що тримайте на особистому контролі роботу з інвесторами. Якщо брати столичний регіон, які інвестиційні проекти незабаром будуть реалізовані, і як конкретно ДАБІ допомагає інвесторам? О.К.: Зараз ми повністю змінили формат і робимо все, щоб забудовники побачили зміни. Всі інвестори отримують від ДАБІ максимальну допомогу. Це роз'яснення, консультативна допомога при оформленні документів та оперативна видача всіх дозвільних документів. Зараз в Україні будують інвестори з усіх країн. Зокрема, на Київщині є об`єкти з інвестиціями з Німеччини, Великобританії, Франції. До кінця року, наприклад, буде зданий в експлуатацію великий об`єкт міжнародної групи FM Logistic (Франція) - складський комплекс в с.Дударків Бориспільського району. Вибір регіону для реалізації інвестиційного проекту визначається особливостями регіону та цільовим призначенням об’єкта. Читайте: Глава ГАСИ Кудрявцев: "Строительный рынок становится все более открытым для иностранных инвестиций" KV: У цьому році предметом жвавого обговорення були пайові внески від забудовників. Багато хто вважає їх корупційним рудиментом. Яка позиція ДАБІ з цього питання? О.К.: Це питання є досить актуальним і наскільки мені відомо у Верховній Раді зареєстровано законопроекти, які відміняють пайовий внесок. Питання дійсно дискусійне. На мій погляд, воно більше стосується представників міського самоврядування, бо це одне з джерел наповнення бюджету. У Європі немає пайового внеску. І нам теж треба відходити від такого додаткового тягаря для забудовника. Адже є технічні умови, вихідні дані і містобудівні умови, які забудовник виконує, підключаючи свої забудови до теплотрас, газо- і водопостачання. Крім того, якщо пайовий внесок буде відмінено, то наша країна зможе суттєво піднятися у рейтингу Світового Банку "Doing Business". Читайте: Создание инфраструктуры - обязательное условие для разрешения на жилое строительство, - глава ГАСИ Кудрявцев KV: ДАБІ перетворюється на досить ліберальну структуру. Не боїтеся втратити вагу і значимість в очах ринку? О.К.: Дійсно, ми працюємо над тим, щоб ДАБІ перетворилася на адміністративно-консультативний орган. Це потрібно, щоб будівництва у нашій країні було більше. Адже це нові виробництва, робочі місця, сучасна інфраструктура та стабільні надходження до бюджетів різних рівнів. При цьому ДАБІ не втратить контроль та авторитет державного органу, бо сьогодні забудовники знають, що якщо вони будують чесно, то можуть розраховувати на підтримку та допомогу з боку Держархбудінспекції. Однак, якщо вони порушують закон, то ДАБІ має достатньо інструментів, щоб вплинути на них та завадити зловживанням. Читайте: Олексій Кудрявцев: “Чим прозорішим стає ринок будівництва, тим більший супротив від тих, хто не готовий до змін” Фото: KVKиевVласть

Представники Об’єднання “Сила Громад” разом із дружніми організаціями та активістами змусили урядовців не ухвалювати нові Державні будівельні норми без урахування пропозицій громадськості. Боротьбу розпочали на круглому столі 13 липня в Мінрегіоні та продовжили в чисельних робочих групах. Щоправда, святкувати перемогу зарано - активістам ще потрібно побороти будівельне лобі та переконати державних мужів у своїй позиції. Про війну за прозорі ДБНи, свавілля забудовників та важкий український поступ до реформ в інтерв'ю KV розповів Лідер ГО "Об'єднання Сила Громад" Сергій Доротич. KV: Днями Лідер Об’єднання “Сила Громад” Андрій Карпенко розповів, що зусиллями активістів вдалося зупинити ухвалення нових ДБНів. Що не влаштовує? Сергій Доротич: Дуже багато чого. Новий ДБН замінятиме низку старих - з житлової, громадської, транспортної, сільськогосподарської та інших форм забудови. Вийшов дуже об’ємний документ. За логікою, такий стратегічний документ повинен був би бути оприлюднений на сайті Мінрегіону і детально пропрацьований та обговорений в експертному середовищі та з громадськістю. Однак цього не відбулось. Він обговорювався лише у вузькому колі на базі профільного інституту і громадськість не знала про те, що готується проект такого надважливого нормативу. Фактично, вбачається бажання розробників приховати і протягнути тишком-нишком проект. Громадськість це вчасно помітила, а далі вже була боротьба і маленька перемога. Найбільше в проекті цього документу мене вразило те, що щільність забудови має бути збільшена на 20%. Це викликає найбільше суперечок серед громадськості та експертів, особливо коли йдеться про такі великі міста як Київ, Одеса, Львів, де щільність завищена і змушує бажати кращого. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Окрім щільності забудови, в обхід думки громади фахівці із Мінрегіону хотіли зменшити показник зелених насаджень на душу населення вдвічі з 12 м² до 6 м². Це фактичне освячення знищення половини парків у столиці та інших містах. І таких суперечливих новел там десятки. Зараз ми детально пропрацьовуємо запропонований проект документу і надамо деталізовані зауваження. Головна проблема в тому, що ми так і не почули конкретної відповіді, в чому сенс усіх цих нововведень. ДБН зараз сформований за пропозиціями різних організацій та експертів, здебільшого будівельних, без пояснень до тієї чи іншої норми. Він, нажаль,  не враховує позицію громадськості. Читайте: Три простих факти про нові ДБН, які повинен знати кожен українець KV: А в самому Мінрегіоні хоч якось пояснюють те, що документ фактично приховали від громадськості? Сергій Доротич: Аргументації не було. Але добре, що нас нарешті почули. Заступник міністра Лев Парцхаладзе підтримав нашу думку про те, що нові ДБН потрібно оприлюднити у доступний спосіб, щоб люди могли ознайомитись, а потім провести широкі обговорення із залученням асоціацій, об’єднань та громадськості не тільки в Києві, а й в регіонах. На це плануємо витратити три місяці. Якщо забракне часу, то більше. KV: Хто на вашу думку має вплив на розробників ДБНів? Сергій Доротич: Є багато питань до Науково-технічної Ради Мінрегіону, зокрема до секції, яка відповідальна за прийняття рішень щодо відхилення від державних будівельних норм. Цей орган абсолютно неконтрольований громадськістю. Ви не знайдете інформації про плани роботи НТР та її секцій. Порядок денний їх засідань, ПІБ членів, як і проекти рішень - це все чомусь секретна інформація. Але Мінрегіон уперто позиціонує НТР як громадську дорадчо-консультативну інституцію. Днями ми нарешті познайомились із її членами. На жаль, імен нам так і не сказали, але серед “поважних науковців” мені вдалося впізнати юристів та адвокатів великих будівельних компаній. Вони були налаштовані доволі агресивно. Я не побачив в їхніх очах нічого іншого, окрім бажання відпрацювати завдання своїх роботодавців. Наші пропозиції вони не чули і, здається, не хотіли чути. KV: А що ви їм пропонували? Сергій Доротич: Наприклад, поміркувати над питанням так званого “червоного списку”. Коли мова йде про розміщення промислових об’єктів на мінімальній відстані від житлової забудови - це не прийнятно. Ці відстані мусять бути чітко прописані, а об'єкти, які не можна зводити впритул до житла, на нашу думку, варто внести до “червоного списку” обмежень. Зараз є багато прикладів, коли серед житлового масиву розміщують АЗС чи будь-яке виробниче приміщення. До речі, це була пропозиція Парцхаладзе, щоб ми винесли ідею “червоного списку” на розгляд та попереднє опрацювання експертам секції НТР. Але юристи забудовників із НТР почали кричати, що це порушення закону і через суд вони все одно його відмінять. Добре, що під тиском громади ми домоглися прийняття рішення секції щодо доцільності такого списку. На секції ми озвучили проблему щільності забудови, яку, на мою думку, не можна збільшувати, а навпаки - зменшувати. Вказували на вкрай важливі питання збереження зелених насаджень та збереження протипожежних відстаней. Окремо зазначали доцільність заборони зменшення паркувальних місць в новобудовах і інші кричущі проблеми, які потребують термінового втручання. І ми будемо у будь-який законний спосіб вимагати, щоб нас чули і наші пропозиції враховували. KV: Чому, на вашу думку, слово “забудовник” стало сьогодні лайкою? Сергій Доротич: Як учасник будівельного ринку можу сказати, що винні самі забудовники та підприємці. Наприклад, чому в Києві не люблять МАФи? Тому що більшість їхніх власників, на жаль, поводяться жахливо, розводять бруд та антисанітарію. Так само і з забудовниками. Сьогодні, як не прикро, більшість забудовників - це цинічні бариги. Як представник будівельного сфери, я бачу, як сьогодні будують житло і просто шокований ситуацією, що складається. Для багатьох забудовників прибуток - понад усе. Понад якість, понад комфорт, понад безпеку людей. Звичайно, в якійсь мірі на це впливає ситуація в країні. Держава не може гарантувати бізнесу довготривалу перспективу. Тому забудовник живе одним днем - менше вкласти, більше забрати. Проектується найбільша поверховість, вибираються найдешевші матеріали, ніхто не думає про інфраструктуру, про якість життя. Буває, людей просто “кидають”, не завершивши будівництво. Через усе це у українців і склалось подібне ставлення до забудовників. KV: З одного боку, люди не люблять забудовників, з іншого - ринок щодня зростає. Як так? Сергій Доротич: А дуже просто. Є колосальний попит. Більшість моїх знайомих, які не живуть в столиці, зацікавлені в міграції зі свого населеного пункту саме до Києва. З регіонів, де здебільшого животіють, люди бачать, що в столиці йде життя. Питання лише в тому, що буде через 5 років. А через 5 років людина буде півдня проводити в заторах, а змиваючи в унітазі все “добро”, отримуватиме його назад. От тоді усі прозріють і з Києва почнуть тікати. Люди задумаються, але вже буде запізно. Забудовник же отримає свої надприбутки і переїде жити в іншу країну. KV: Забудовника можна змусити будувати соціцальну інфраструктру? Сергій Доротич: Окремих і змушувати не треба. Вони будують, бо так краще для бізнесу. Річ у тім, що будівництво дитячих садочків, шкіл, амбулаторій - це окреме бажання кожного забудовника. Вкладаючи кошти в подібні проекти, він не отримує нічого, окрім підвищення привабливості своїх об’єктів для покупця. Тут мова про тверезий розрахунок, а не про соціальну орієнтованість. KV: А якщо забудовника змусити вкладатися в соціальні проекти. Замість, наприклад, сплати пайових внесків? Сергій Доротич:  Я не прихильник такої ідеї. Це стане початком ще більш корумпованої історії, на відміну від тієї, що ми бачимо сьогодні.   Наприклад, є два забудовники, які будують однакові будинки. Їм кажуть: замість сплати внесків відремонтувати дві дороги по 3 кілометри. Гарно ж? Але одна з цих доріг вбита повністю, на іншій потрібно зробити тільки розмітку. Забудовнику, якому дісталось завдання простіше, скажуть - ти ж розумієш, що потрібно щось занести, бо ми  тобі зекономили кошти? KV: Але у багатьох ваших колег з громадського сектору є підозра, що кошти пайових внесків просто крадуть з бюджету... Сергій Доротич: Звичайно, мої колеги мають право робити такі заяви. Воно так і відбувається - чималі кошти розкрадаються. Але для розслідування цього є правоохоронні органи. Набагато простіше викрити факт розкрадання коштів, ніж бігати з рулеткою і виміряти, скільки доріг проклав забудовник. Віддаючи гроші державі, ми даємо їй можливість розвиватись. Якщо ж запустять механізми обов'язкових побудов чи ремонтів будь-чого  - фактично запустять чергову корупційну схему. KV: Як тоді змусити київську владу звітувати про використання пайових коштів? Сергій Доротич: Тільки прийняттям відповідного рішення на державному рівні. Київська міська рада має оприлюднювати всі подробиці дохідної та витратної частини - де побудували дорогу, хто, і за скільки. Щоб кожен небайдужий громадянин зміг цю інформацію перевірити. А правоохоронні органи повинні вчасно і жорстко реагувати на звернення громадськості. Сьогодні дістати “прозору” інформацію неможливо. А навіть якщо вам це вдалося, в прокуратурі скарги проігнорують, а якщо раптом пощастить довести справу до суду, то там все вже давно куплене. KV: Правильно все кажете. Але, погодьтеся, що на темі “прозорості” зробив собі політичну кар'єру не один політик. Чому ж вона досі не втілена в життя? Сергій Доротич: Можна говорити, а можна робити. Знову ж таки, приведу приклад. Нещодавно я провів установчі збори Громадської ради при Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України. У мене є правило: перед підписанням будь-якого документу я оприлюднюю проект і тільки після отримання пропозицій та зауважень, врахувавши їх, підписую документ. Ця практика повинна бути ключовою для будь-якого керівника. Я учасник ще трьох громадських рад, але в цих радах ані я, ані інші учасники, не знають, які документи підписує керівництво. Звісно, що все залежить від особистісних якостей кожної людини, але я вірю, що є такі люди, які хочуть змінити історію. Лишити в ній своє добре ім'я. Таких амбітних людей багато, і я радий з того, що з багатьма із них ми в одній команді. Фото: Укрінформ КиевVласть

Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки Незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися, чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання відвідують всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю з головою Києво-Святошинської районної ради Вадимом Гедульяновим. KV: Розкажіть про бюджетні показники 2016-2017 років. Чи є приріст? За рахунок чого? Вадим Гедульянов: Станом на 1 червня 2017 року зведений бюджет району склав 580,1 млн гривень. Якщо порівнювати з аналогічним періодом минулого року, то приріст склав майже 141 млн гривень або 32%, насамперед за рахунок сплати ПДФО. У нас в районі працюють такі “гіганти”, як  ПрАТ “Фоззі груп”, “Автолюкс”,”Віннер”, “Венс” і т.д. Загалом, близько 40 підприємств-платників. З іншої сторони, розмір реверсної дотації збільшився. Цього року ми віддали державі 123 млн гривень, що майже на 40 млн більше, ніж в минулому році. KV: Чи є проблема з підприємствами, які працюють на території району, але сплачують податки Києву? Вадим Гедульянов: Така проблема, я думаю, є всюди. І це складно контролювати, бо питання не врегульовано на законодавчому рівні. Зі своєї сторони ми в районі створюємо хороші умови для роботи бізнесу. Наприклад, в нас є одна громада, яка надала пільгу на землю підприємству, яке є головним бюджетоутворювачем. Компанія могла б собі дозволити заплатити повну суму оренди, але для громади важливо зберегти добрі стосунки з таким підприємством. KV: Які галузі у Києво-Святошинському районі є найбільш привабливими для інвесторів? Вадим Гедульянов: Традиційно найбільш привабливою галуззю є будівництво. Для прикладу, минулого року в районі було здано в експлуатацію майже стільки ж “квадратів” житла, як і у Києві. І багато ділянок перебувають у володінні забудовників, які ще не починали будівельні роботи, але планують. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Якщо говорити про нагальну необхідність, то район чекає інвестора, який допоможе вирішити проблему сміттєзвалища у Тарасівці і побудує сортувальну лінію. Причому, максимально безпечну для населення. Сподіваюся, це питання буде вирішено якомога швидше, хоча переговори з інвесторами досі ведуться. Зараз нам доводиться вивозити сміття на звалища в інших районах, що, знову ж таки, створює додаткове навантаження на бюджет. Крім того, є ризик, що в один прекрасний день нам у вирішенні наших сміттєвих проблем “сусіди” просто відмовлять. Тому підкреслю, сміттєпереробне підприємство в районі потрібне саме найближчим часом, а не протягом п’яти-десяти років. KV: Що зараз із Тарасівським сміттєзвалищем? Вадим Гедульянов: Ми там поставили охоронців, звалище засипаємо землею. Жодна вантажівка зі сміттям на територію потрапити не може. До того ж, після всіх минулорічних подій навколо цього звалища місцева громада налаштована категорично. Якщо там раптом хтось побачить сміттєвоз, думаю, мене повідомлять. KV: Адміністративно-територіальна реформа у Києво-Святошинському районі. Які є спірні питання у створенні громад? Вадим Гедульянов: Одними із перших було прийнято рішення про об'єднання Дмитрівської громади. Ще за минулого губернатора було напрацьовано і задокументовано бачення реформи у Києво-Святошинському районі, яке абсолютно суперечить суті цієї реформи - добровільності об’єднання. Якщо бажання громад не збігається з баченням адміністрації, то Київська ОДА не передає документи до КМУ. Від цього у представників самоврядування на місцях опускаються руки, вони не бачать сенсу своєї роботи.  На найближчій сесії райради ми плануємо прийняти звернення до обладміністрації та Кабміну з цього приводу. Ще є інша сторона медалі. Місцеві депутати подекуди не зацікавлені в об’єднанні, адже не хочуть прощатися зі своїми мандатами. Проте, слід зрозуміти: це - питання часу. Децентралізація відбудеться в будь-якому випадку. Рік, два, три… Але відбудеться. KV: Чи варто очікувати у 2017 році виборів до рад новостворених ОТГ у Києво-Святошинському районі? Які це можуть бути громади? Вадим Гедульянов: Щодо виборів - навряд. Наш район відрізняється від інших у цьому контексті, і навряд чи об’єднання пройде “галопом”. Києво-Святошинський район - один із найпотужніших у державі. В нас, до речі, розташоване найбагатше село в Україні - Петропавлівська Борщагівка. Сусідні райони, об’єднуючись, хочуть досягти того бюджету, який вже мають наші населені пункти. Для них це питання виживання, а для нас - розвитку. KV: На які сфери здебільшого спрямовується бюджет розвитку в районі? Вадим Гедульянов: В нас доволі потужний бюджет розвитку. Цьогоріч ми провели дуже цікавий бюджетний експеримент. Близько 70% бюджету розвитку ми віддали громадам у вигляді субвенцій. При чому, громад-”улюбленців” при розподілі не було - всі отримали практично однаково. Саме за допомогою такого механізму ми можемо привчати органи місцевого самоврядування до самостійного адміністрування. Здавалося б, що таке прийняти кошти та пустити їх у хід? Насправді ж це складний процес, і ми за допомогою експерименту з субвенціям відстежуємо, наскільки місцеві громади до цього готові - чи вміють самостійно проводити закупівлі, користуватися системою Prozorro. Цікаво, що на місцях здебільшого ці кошти спрямовували на асфальтування доріг та прокладання тротуарів. KV: Система Prozorro у Києво-Святошинському районі працює повноцінно? Вадим Гедульянов: Так, хоча вже встигла продемонструвати багато своїх недоліків. Наведу приклад. В одному з міст провели закупівлю через Prozorro якоїсь специфічної фарби для бордюрів. Визначили переможця. Коли ця компанія привезла свій продукт, виявилося, що фарба не відповідає наданим сертифікатам. Тож громада заплатила гроші і отримала не те, що замовляла. Механізму, щоб повернути покупку назад, не передбачено. А ще ми в райраді замовили послугу охорони. Виграла компанія, яка зареєстрована далеко від Київщини. Ми порахували, що теоретично охоронець у цій фірмі отримуватиме взагалі 15 гривень за добу. Абсурд. Є також ризик, що компанія-переможець буде шукати персонал і продукцію вже після підписання договору, що, знову ж таки, відобразиться на якості наданих послуг. Враховуючи те, що в багатьох випадках фірми часто просять передоплату, є ризик звичайного шахрайства: гроші надійдуть, а фірма просто зникне. Через Prozorro так можна і бізнес відкрити: попросити передоплату, а потім уже на ці гроші організувати процес. Так, Prozorro має багато плюсів, але зараз система захищає виключно одного контрагента - того, хто виграє тендер. Але не замовника, не громаду. KV: Чи практикує район систему співфінансування з бюджетами різних рівнів? Вадим Гедульянов: Практично ні. Ми не подавали на співфінансування до області жодного проекту, хоча це не було б зайвим як мінімум задля справедливості: ми перераховуємо мільйони у бюджети вищого рівня, а звідти не отримуємо нічого. Це несправедливо. Хтось, можливо, думає, що ми і так заможний район, нам не потрібне співфінансування. Але проблем у нас також більше, ніж у інших районів. Наприклад, тема ремонту доріг. Хоча у Києво-Святошинському районі їздять перезавантажені фури з усієї України, села їх потім ремонтують за свій кошт. KV: Є якісь нагальні потреби у районі, про які на вищому рівні не чують? Вадим Гедульянов: Владі на вищих рівнях потрібно нарешті публічно визнати проблему: Києво-Святошинський район дуже перенаселений, і його інфраструктура далеко не завжди відповідає вимогам часу навіть при нашому колосальному бюджеті розвитку. І ми потребуємо додаткових коштів не менше, ніж так звані дотаційні райони. Всі сприймають наш район як дуже багатий і такий, що навіть не має куди витрачати свої кошти. Повірте, якби ми мали навіть у 10 разів більше, нам би не довелося довго сперечатися про те, як ці кошти реалізувати. Наприклад, якщо “зверху” рахують медичну субвенцію по-своєму, то конкретно в нашому районі ці кошти, які надходять для зарплат медиків, не відповідають реальній ситуації. Навантаження на бюджетну сферу дуже велике, тому ми з району доплачуємо і медикам, і працівникам освіти таким чином, що зарплати у цих галузях у Києво-Святошинському районі навряд чи будуть нижчими від Києва. KV: Які земельні скандали у Києво-Святошинському районі зараз на часі? Вадим Гедульянов: В Києво-Святошинському районі не так багато земельних скандалів, як може здаватись на перший погляд. Найчастіше - це конфлікти між забудовниками і громадою. Останній із таких - це сутичка навколо 10,2 га землі у місті Вишневому. Близько 8 років тому ділянка була віддана забудовнику і тільки зараз він вирішив починати будівництво. Громада висловилась проти. І ми їх підтримуємо, адже коли мова йде про забудову такої великої ділянки, потрібно думати про соціальну сферу, а забудовник не передбачив ні школи, ні дитсадка, ні амбулаторії. Також у селі Петропавлівська Борщагівка скандал був навколо місцевого парку. Забудовник викупив земельну ділянку, яка є частиною лісу. Вже навіть  встановив вагончик, щоб спилювати дерева. Громада стала на захист. Думаю, схожі ситуації є майже в кожному населеному пункті, хоча люди часто приходять в раду навіть тоді, коли не можуть поділити між собою кілька метрів сусідніх ділянок. Саме таких випадків у нас більшість. Назвати їх “гучними земельними скандалами” у мене язик не повертається. Знову ж таки, ці питання в компетенцію колегіального органу не входять. Окреме питання - це соціальна відповідальність. Є дійсно порядні забудовники - вони виконують  навіть більше соціальних зобов’язань, ніж обіцяли на початку будівництва. А є такі, які навіть пайові внески не платять. KV: Раніше у Києво-Святошинському районі вже зверталися до правоохоронців з приводу невиплати забудовниками пайової участі. Силовики після цього відреагували? Вадим Гедульянов: Так, відреагували. Після цього були відкриті конкретні кримінальні провадження. Ближче до осені ми будемо в раді створювати окрему комісію, яка буде займатися проблемами незаконних забудов. Окремо піднімемо питання по ділянці у Вишневому. Хоча сама ділянка має бути зараз під арештом, її вже починають ділити між собою зацікавлені особи. Причому, такі забудовники, які жодного дерева у своєму житті не посадили. KV: Медична реформа у районі. Чи готова галузь охорони здоров’я в районі до створення госпітального округу? Вадим Гедульянов: Так, ми кожного року вливаємо десятки мільйонів саме у медицину - закуповуємо сучасне обладнання, добудовуємо медичні заклади. Більше того, у нашому районі з його кількістю населення має бути створено самостійний госпітальний округ. Ми вже звернулися до Міністерства охорони здоров’я, до профільного Комітету у Раді, але, на жаль, отримали лише відписки. Але ми не будемо соромитися зайти “в гості” , якщо нам не призначать зустріч з в.о. міністра, і все-таки висловимо свою вимогу. Окремий округ у Києво-Святошинському районі - це питання не лише кількості населення, але й фінансової справедливості. Якщо ми протягом найближчих років будемо вливати у медицину сотні мільйонів, і нами будуть керувати з іншого району, то для чого це все? Того обладнання, яке вже є у наших лікарнях, немає в інших районах. і мені б хотілося, щоб наша громада мала повне право розпоряджатися повноцінно тим, на що вона витратила стільки податків. Знову ж таки, я впевнений, у закладах нашого району не відмовлять людям з інших територій. KV: Чи є у Києво-Святошинській райраді політична стабільність? Вадим Гедульянов: Так, у нас стабільно “воюють” одні й ті ж, працюють одні і ті ж. Є стала більшість, куди ввійшли представники всіх фракцій. Кожне питання потрапляє в порядок денний сесії ретельно опрацьованим. Під час засідань зазвичай немає гострих суперечок щодо рішень, бо вони обговорюються не кулуарно. Я  не підписую порядок денний, якщо який-небудь проект рішення недопрацьований, якщо у комісіях є питання до проекту. KV: Ширяться чутки, що для компаній депутатів Києво-Святошинської районної ради “нарізаються” бюджетні підряди. Вадим Гедульянов: Нісенітниця. Нагадаю, ми тільки що з вами спілкувалися про Prozorro, а ці чутки - лише один з механізмів політичної боротьби. Я не прихильник політичних баталій і не хочу переходити на особистості, публічно про когось недобре висловлюватися і опускатися до рівня своїх політичних опонентів. Гадаю, ці політичні опоненти не знаходять пояснення на свої запитання і починають давати оцінку процесам крізь призму своєї особистості.   KV: Розкажіть про скандал навколо Вашого обрання головою Києво-Святошинської райради. Вадим Гедульянов: Я вважаю, що немає ніякого скандалу. У мене є політичні опоненти, які не вміють по-чоловічому програвати і яких я вважаю далеко не порядними людьми. Нічого скандального не бачу в цьому. Мій попередник був відправлений у відставку через корупційний скандал. Ми з депутатами прийняли рішення, що не можемо далі працювати з минулим очільником районної ради, але людина відмовилася іти з посади за власним бажанням. Коли надійшла пропозиція про відставку,  він відмовилася, аргументуючи тим, що ця посада йому потрібна. Потім почалися розмови про якесь там рейдерство, чого я не розумію (а це взагалі можливо - захопити районну раду?). Навіщо такий голова, якого депутатський корпус не  підтримує? Якщо до мене завтра прийдуть голови фракцій і скажуть щось на кшталт “Вадим, вибачай, але ми більше тебе не підтримуємо”, то який сенс мені чіплятися за крісло в цьому кабінеті? Я ж у такому разі навіть депутатів у одній залі не зберу. KV: Тим не менше, Ваше обрання залишається досі дискусійним питанням. Вадим Гедульянов: Районна рада досі вважає своє перше рішення щодо мого обрання законним. І ми подали апеляцію та скаргу на суддю, яка знехтувала багатьма нормами права і судовою практикою. Фактично, суддя прийняла рішення, хто буде очолювати орган місцевого самоврядування. В Україні були випадки таких заяв, але всі ці заяви мали відмову. Можна сказати, що суддя, яка виносила вирок про моє законне обрання, писала історію. Такого ще в Україні не було. KV: Чому Ви обрали для політичної кар’єри саме Києво-Святошинський район? Вадим Гедульянов: Раніше я ще за студентських років у Одесі займався бізнесом. Певні бізнес-інтереси були пов’язані з Києвом. Це було майже чотири роки тому. Я переїхав сюди і оселився саме в Києво-Святошинському районі. Потім мені запропонували за півроку до виборів 2015 року балотуватися тут. Я тоді обходив весь свій округ і багато спілкувався з людьми, які, щоправда,були зневірені. Мовляв, молодий хлопець, і навряд чи в нього щось вийде. Я тоді справді дав багато обіцянок, які зараз продовжую виконувати на посаді голови. KV: Ви людина амбітна щодо політики? Вадим Гедульянов: Звичайно. Я не вірю в те, що людина в політиці може бути не амбітною, може не прагнути досягти чогось більшого.  Але амбіції можуть бути різними. Хтось отримує задоволення від свого дорого облаштованого кабінету, шкіряного крісла чи запису у трудовій книзі. І це трагічно. Мені подобається бути ефективним, і мені б хотілося бути ефективним для держави на будь-якому рівні. Знову ж таки, треба тверезо себе оцінювати. Якщо б мені запропонували посаду міністра, наприклад, я б відмовився бо просто до цього не готовий. Зараз я активно вчуся - вивчаю англійську, займаюся своєю дисертацією. Багато раджуся з людьми, які давно працюють у самоврядуванні. Звичайно, мені цікаво бути депутатом вищого рівня, але маю зараз багато проектів, які я ще маю реалізувати в районі і виконати свої обіцянки. Не бачу сенсу іти на вибори у ВР, якщо досі не виконав свої обіцянки на місцевому рівні. Читайте: Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років Владислав Байчас: В Бориспільському районі відбувається не децентралізація, а централізація Сергій Гришко: У Броварському районі занепадає ринок землі Віктор Грицай: “Треба лише 47 мільйонів, аби ніяких заморських біженців в Яготинському районі точно не було” Володимир Замирайло: “Громади у Богуславському районі спроектовані “методом склянки” Наталiя Жубер: “В Тетіївському районі немає жодного водного об'єкту, у користувача якого були б усі необхідні документи” Володимир Гуменюк: “Система Prozorro дисциплінує, але людей все рівно цікавить, як її обійти” Петро Качкалда: “Вже давно стоять Боїнги, напаковані грошима під зняття мораторію на продаж землі” Олександр Івченко: “Цього року, думаю, створення Згурівської ОТР очікувати не варто” Володимир Кузьменко: “Обласній владі варто звертати більше уваги на віддалені райони Київщини” Іван Семцов: “Якщо дозволити продаж землі, то іноземці полізуть нам на голову зі своїми низькими відсотками на кредити” Віталій Гринчук: “Держава створює ОТГ по циркулю, не враховуючи історичні та економічні показники сіл” Георгій Єрко: “Вважаю, що процес децентралізації затягнувся” Валентина Усик: “Миронівський район в області не чують, не бачать і як можуть ігнорують” Віктор Малаш: “З питань проведення реформ обласна влада з нами не співпрацює” Людмила Урожай: “Не бачу жодних рухів у бік децентралізації на Таращанщині” Олександр Конопчук: “Підвищення “мінімалки” - це значний удар по районному бюджету” Ростислав Кириченко: “Коли температура піднімається до 30 градусів, на Київському водосховищі – ціла катастрофа” Василь Гриша: “Районні адміністрації вже себе віджили” КиевVласть

В останні два дні виникло безліч інсинуацій навколо будівельного майданчика на вул. Заболотного. В мережевих виданнях пишуть, мовляв, нещодавно на перетині вулиць академіків Глушкова і Заболотного, недалеко від церкви "Різдва Пресвятої Богородиці", чоловіки в камуфляжі та балаклавах оточили ділянку землі й за допомогою бензопилок зрізали дерева і кущі. Пишуть і про те, що земельна ділянка, де пиляли дерева, вже давно є спірним об'єктом, а активістам і журналістам ніхто з робітників не спромігся надати пояснення, що відбувається. Пишуть про відсутність документів у забудовника, відсутність ліцензії у генерального підрядника, незаконність дій, тітушок, і, як завжди, - про зраду. Не будемо вдаватися до аналізу причин появи всього цього брудного зливу, що паплюжить ділову репутацію не тільки будівельних компаній, але й окремих осіб. Поговоримо про те, чому забудовник вчинив законно і які він має підстави стверджувати це.   Почнемо з того, що приватне підприємство “Верона-9” є законним землекористувачем земельної ділянки на перетині вул. Академіка Глушкова та Академіка Заболотного у Голосіївському районі міста Києва. Попри всі плітки та перекручування, ця земельна ділянка була виділена для будівництва, експлуатації житлового комплексу з об’єктами громадського призначення та дитячим дошкільним закладом відповідно до рішення Київської міської ради № 151/2054 від 08.10.2015 року.   17 серпня 2016 року на виконання даного рішення було укладено договір оренди земельної ділянки за вищевказаною адресою терміном дії  до 12.10.2022 року. Відомості про речове право підприємства внесено до  державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   У вересні 2016 року була отримана Декларація про початок виконання підготовчих робіт. Документ офіційно зареєстрований у відповідному реєстрі дозвільних документів ДАБI у м. Києві та є у відкритому доступі на сайті установи. Хто цікавиться - номер декларації № КВ 030162730083.     Йдемо далі. 1-го листопада 2016 року у відповідності до п. 15.1.1. Правил благоустрою м. Києва Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища була видана контрольна картка № 16010221-Гл на встановлення тимчасової огорожі на період виконання підготовчих робіт з будівництва вищевказаного об’єкту, яка також є у відкритому доступі у відповідному реєстрі. Крім того, представниками КП “Київзеленбуд” було проведено обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню на зазначеній  земельній ділянці, та 03.11.2016 складено  акт , за яким визначено перелік дерев, які підлягають видаленню та суму відновної вартості, яка підлягає сплаті. Частково кошти сплачено вже, решта - пізніше,  і на це є законні підстави. Отже, 17 травня 2017 цього року, ПП “Верона-9” як замовник будівництва, маючи всі передбачені чинним законодавством дозвільні документи, розпочала підготовчі роботи. Провадило їх ТОВ “АРСАН-БУД” з яким укладено договір, та яке має відповідну ліцензію на здійснення будівельної діяльності. Охороняло роботи ТОВ “ОХОРОННЕ ПІДПРИЄМСТВО “КУПОЛ” з яким також укладено договір. В цій структурі дуже багато АТОвців, хлопців, заслуги яких перед Батьківщиною надто очевидні, щоб їхнє і’мя незаслужено паплюжили якісь продажні журналісти. Звичайно, підприємство буде позиватися до суду, аби захистити свою ділову репутацію, та  зробить все залежне, аби процес будівництва був максимально прозорим для громади і ЗМI - нам нема чого ховати і діємо ми виключно в рамках закону. Крім цього, ми готові до конструктивної критики, відкриті до діалогу і навіть до палких суперечок, в яких ми прагнемо почути думку опонента.   Проте миритися із практикою, коли прикриваючись гаслом “за чисту забудову” хтось буде вводити в оману громаду міста, аби заробити собі якісь преференції, ми не будемо. І, аби захистити себе, використаємо весь арсенал законних способів. PS: Нижче можна ознайомитися із документами та листами-зверненнями до медіа з обґрунтуванням позиції компанії. Наталя Карасова, юрист за довіреністю на ПП “Верона-9” КиевVласть

Більше року тому перше місто на Київщині в рамках децентралізації отримало від Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАБІ) додаткові містобудівні повноваження. Як зараз йде процес децентралізації системи держархбудконтролю в Україні та на Київщині, як працюють новоутворені органи ДАБІ, яких змін варто очікувати у містобудівному законодавстві та як ДАБІ протидіє незаконному будівництву, докладно розповів в інтерв’ю КиевVласть голова ДАБІ Олексій Кудрявцев. KV: Вже більше півтора року триває процес децентралізації системи держархбудконтролю, який проводить ДАБІ. Розкажіть, які результати цієї реформи? Олексій Кудрявцев: Сьогодні можна констатувати, що реформа децентралізації системи держархбудконтролю відбулася. Вже працює 65 новоутворених органів, з яких 19 в обласних центрах. Ефективність від передачі повноважень очевидна. Наприклад, у Луцьку – місті, яке одне з перших отримало від нас повноваження, збільшено об’єми будівництва практично на 15%. Загалом завдяки децентралізації максимально спрощуються послуги для людей, насамперед, завдяки тому що вони можуть отримати їх безпосередньо у своєму регіоні. Зараз маємо на розгляді ще близько 25 заявок від громад на отримання містобудівних повноважень, з яких по Київщині 3 заявки. Більшість з цих громад найближчим часом отримають повноваження. Серед перших будуть Трускавець у Львівській області, Павлоград у Дніпропетровській та Кам’янець-Подільський у Хмельницькій області. Сьогодні п’ять обласних центрів – Запоріжжя, Хмельницький, Рівне, Миколаїв, Полтава – досі не створили власні інспекції держархбудконтролю. Ми працюємо з міськими головами цих міст щодо отримання містобудівних повноважень в найближчій перспективі. Читайте: Глава ГАСИ Кудрявцев: “Реформа в сфере градостроительства состоялась” KV: Чи перевіряла ДАБІ якість роботи новоутворених органів? Олексій Кудрявцев: Так, роботу новоутворених органів, які працюють більше півроку,  перевірено. Тим, які починають працювати, надаємо максимальну консультативну та методичну допомогу. Під час перевірок ми дивимося як працює новоутворений орган: як ним здійснюються перевірки об’єктів будівництва, як реагує на скарги та звернення громадян. В декількох містах під час перевірок ми фіксували факти необґрунтованих відмов у реєстрації дозвільної документації. Йде мова про декларації. Ми вказували на ці зловживання у приписах і разом відпрацьовували їх усунення. ДАБІ – це не каральний орган, ми надаємо підтримку, максимально допомагаємо новоутвореним органам, щоб вони якісно запрацювали. При цьому беремо до уваги не тільки внутрішні документи новоутвореного органу, а й отримані нами на ці органи скарги. Можу сказати, що більшість новоутворених органів якісно виконує свою роботу, скарг отримуємо дуже мало. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   KV: Скільком містам на Київщині вже передані ДАБІ містобудівні повноваження? Як Ви оцінюєте їх роботу? Олексій Кудрявцев: У Київський області 11 міст отримали повноваження. Першим було місто Ірпінь, де сьогодні робота налагоджена на належному рівні. Ефективно працює інспекція в місті Бориспіль. Поки що скарг на діяльність новоутворених органів у Київській області до нас не надходило. № Місто у Київській області Дата отримання додаткових містобудівних повноважень 1 Ірпінь 31.03.2016 2 смт Макарів 14.04.2016 3 Українка 26.04.2016 4 Бровари 08.06.2016 5 Обухів 16.06.2016 6 Богуслав 27.09.2016 7 Васильків 08.11.2016 8 Тетіїв 18.11.2016 9 Вишгород 01.12.2016 10 Бориспіль 16.12.2016 11 Біла Церква 10.03.2017 На сьогодні нами вже проведено перевірки трьох новоутворених органів архбудконтролю у Київській області (Ірпінь, Бровари, Макарів). Всі вони працюють більше півроку. В ході перевірок було виявлено ряд незначних порушень, про усунення яких було вказано у приписах і які на сьогодні вже усунуті. Найбільш поширені – пов’язані з реєстрацією чи відмовою в реєстрації декларативних документів у будівництві.   KV: На передачу повноважень ДАБІ щодо здійснення контролю над будівельними процесами владі Києва знадобився практично цілий рік. Чим пояснюється такий доволі тривалий термін? Олексій Кудрявцев: Для створення власної інспекції міська влада, перш за все, має внести зміни до структури виконавчого органу, підібрати відповідних фахівців, забезпечити новостворений орган необхідними приміщеннями, а також визначитися з керівником інспекції. Місто Київ не зовсім коректно порівнювати з іншими містами, адже на столицю припадає близько 25% від загального обсягу будівництва в країні. Тому терміни та дата передачі повноважень диктувалися великим обсягом дозвільних документів, який підлягав передачі новоутвореному органу держархбудконтролю. Читайте: ГАСИ передала властям Киева контрольные и разрешительные функции в области строительства KV: Оцініть, будь-ласка, якість організації та ефективність контролю над будівництвами I-IV категорій складності, який здійснює Департамент з питань архітектурно-будівельного контролю Київської міськдержадміністрації. Олексій Кудрявцев: Щоб оцінити роботу Департаменту, треба зробити перевірку. Наразі вона триває. В цілому бачимо, що новий орган запрацював, є реагування на скарги, фахівці департаменту проводять перевірки, виявляють порушення та вживають заходів щодо їх усунення. А загалом якісно оцінити роботу інспекції міста Києва можна буде тоді, коли в столиці зменшиться кількість скандальних забудов. Київська міська влада сьогодні має всі важелі впливу на процеси у будівництві. Адже міська влада – виділяє земельну ділянку, містобудівні умови та обмеження, а тепер фактично видає і дозвільні документи на будівництво. Ще одним вагомим механізмом для боротьби з незаконним будівництвом стане Закон України №1817-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності”, який набере чинності з 10 червня 2017 року. Читайте: Архитектурно-строительный контроль: Киев пасет задних KV: Які якісні зміни в містобудуванні Ви очікуєте після 10 червня 2017 року з початком дії норм згаданого Вами Закону? Олексій Кудрявцев: Цей закон спрямований на те, щоб звести до нуля кількість незаконних будівництв. Із вступом в дію його норм, розповсюджене сьогодні порушення – заниження категорії складності – взагалі стане неможливим. Справа в тому, що для об’єктів ІІІ категорії складності з 2011 року працює так званий декларативний принцип. Цим користуються непорядні забудовники, які в декларацію про початок будівництва вносять недостовірні відомості і починають будувати. У підсумку на земельній ділянці, де, наприклад, не передбачено зведення багатоповерхівки, замість споруди на 4-поверхи, виростають хмарочоси. При видачі дозволів на будівництво для споруд IV та V категорії складності такого не відбувається, бо попередньо перевіряються всі документи для початку будівництва (виділення земельної ділянки, містобудівні умови і обмеження, технічні умови; проектна документація; експертиза проектної документації). Варто відзначити, що анулювання дозволів на будівництво відбується дуже рідко, чого не скажеш про скасування реєстрації декларацій. Тобто при будівництві на підставі дозволів ризики, що об’єкт в процесі будівництва набуде статусу незаконного, зведені до мінімуму. З 10 червня декларативний принцип для початку виконання будівельних робіт буде скасовано. Для будівництва об’єктів класів наслідків СС-2, СС-3, а до них відносяться багатоповерхові будівлі, торговельні об’єкти, соціальні об’єкти, потрібно буде отримувати виключно дозвіл на будівництво. Тобто забудовник надаватиме завірені документи для початку будівництва. А отже дозвіл на будівництво можна буде отримати лише при наявності повного комплекту документів. А за прийняте рішення про видачу дозволу, тобто фактично за законність будівництва, відповідальність буде нести посадова особа, яка його видала. Читайте: Новый закон заставит органы госархстройконтроля на местах нести ответственность за свои разрешения на строительство, - глава ГАСИ Кудрявцев З іншого боку новий закон спрощує дозвільні процедури для об’єктів будівництва малого та середнього бізнесу та приватного сектору. Йде мова про об’єкти І та ІІ категорії, які належать до класу наслідків СС-1. Зараз таких об’єктів понад 80%. З 10 червня їх будівництво можна розпочинати на наступний день після подання повідомлення. KV: Які ще, на Ваш погляд, зміни необхідно прийняти у містобудівному законодавстві? Олексій Кудрявцев: Законотворчої роботи ще досить багато. Закон недосконалий. Тому після набуття вже прийнятих змін ми будемо аналізувати ситуацію у будівництві та вносити пропозиції для подальшого удосконалення містобудівного законодавства, в тому числі щодо правових механізмів знесення незаконних забудов. Адже сьогодні ми можемо отримати судове рішення щодо знесення незаконної забудови, а що робити далі ніхто не знає. Тому на даний час знести незаконно збудований об’єкт практично неможливо. Читайте: ГАСИ приказала снести ЖК "Пражский квартал-2" KV: Нещодавно було повідомлення про те, що ДАБІ вимагає до 23 травня 2017 року знести всі зведені об'єкти житлового комплексу "Празький квартал-2" (Петропавлівська Борщагівка). Як Ви бачите виконання цієї вимоги, якщо питання знесення незаконних забудов законодавчо не врегульоване? Олексій Кудрявцев: У ході перевірки з'ясувалося, що великий житловий комплекс будувався не як єдиний об’єкт, а кожен будинок окремо. Тобто замовник занизив категорію складності об’єкта будівництва, замість V категорії складності було визначено ІІІ, і зводив великий житловий комплекс без проведення експертизи проектної документації, а це в першу чергу безпека людей, які там проживатимуть. Така ситуація якраз і можлива внаслідок зловживання декларативним принципом. З метою усунення виявлених правопорушень видано припис про приведення земельної ділянки до первинного стану. Якщо вимоги припису не будуть виконані до 23 травня, Держархбудінспекція звернеться з позовом до суду про знесення об’єкта.  Різниця в тому, що за невиконання припису встановлюється адміністративно-господарська відповідальність, а за не виконання рішення суду – кримінальна. Читайте: Голова Петропавловской Борщаговки построит жилой комплекс на свалке Сьогодні в єдиному реєстрі дозвільних документів відсутня інформація щодо цього будівництва. Але у соціальному плані ситуація досить непроста, бо є мешканці, які проти цієї забудови, а є інвестори, які вже купили квартири. Тому забудовнику і міській владі потрібно шукати вихід із ситуації в правовій площині. Читайте: Голову Петропавловской Борщаговки Кодебского обвиняют в “крышевании” незаконных строек Зараз якраз нами, профільним комітетом Верховної Ради та Мінрегіоном, розробляється законодавчий механізм виходу з такої ситуації, щоб інвестори, які вклали гроші, не були ошукані. Читайте: Незаконное строительство в Киеве 2017: полный список по районам KV: Правоохоронні органи декілька разів заявляли про зупинення незаконних забудов у Києві. ДАБІ працює у цих питаннях спільно з силовими відомствами? Олексій Кудрявцев: Правоохоронні органи працюють щодо незаконних забудов окремо від нас, однак вони можуть залучати представників Держархбудінспекції на перевірки. До нас постійно надходять звернення правоохоронних органів щодо надання інформації та копій документів щодо об’єктів будівництва, здійснення відповідних заходів архбудконтролю. Ми завжди оперативно реагуємо на подібні звернення, адже метою всіх цих заходів є боротьба з незаконним будівництвом. Читайте: В Киеве на Подоле правоохранители остановили незаконное строительство (фото) и Прокуратура остановила незаконное строительство многоэтажки в центре Киева (фото) KV: У 2015 році ДАБІ провела понад 20 тис. планових та позапланових перевірок, нарахувала понад 120 млн. грн штрафів. У 2016 році теж було проведено також понад 20 тис. перевірок, однак сума штрафів перевищила 270 млн грн. У зв'язку з чим сума фінансових санкцій зросла майже вдвічі? Олексій Кудрявцев: До середини 2015 року тривав мораторій на перевірки юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Тому більшість перевірок у 2015 році здійснювалися щодо фізичних осіб, розміри штрафів щодо яких значно менші, ніж відносно юридичних осіб. KV: Скільки реально штрафів було сплачено забудовниками у 2015 і 2016 роках? Олексій Кудрявцев: Досить багато забудовників оскаржують у судах накладені штрафи. А суди достатньо часто приймають рішення про відміну цих санкцій переважно з процедурних причин. Тому працюємо над підвищенням рівня документів, які складаються за результатами контрольних заходів. KV: Скільки перевірок проведено і на яку суму були оштрафовані в 2015-2016 рр. забудовники Київської області та Києва? Олексій Кудрявцев: У 2015 році ДАБІ було проведено у столиці майже 2 тис. перевірок та накладено за їх результатами штрафів на загальну суму понад 35 млн гривень, таку ж суму у 2015 році сплачено з урахуванням попередніх періодів. У 2016 році у Києві було проведено також понад 2 тис. перевірок та за їх результатами накладено штрафів на загальну суму понад 36 млн гривень. У Київський області у 2015 році було проведено майже 1 тис. перевірок, за результатами яких виписано штрафів на загальну суму 20 млн гривень. При цьому сплачено знову ж таки з урахуванням попередніх періодів було майже 17 млн. гривень. У 2016 році нами було проведено понад 800 перевірок і накладено штрафів на загальну суму 56 млн гривень. KV: У жовтні минулого року депутати Київради Наталія Манойленко та Андрій Осадчук направили Вам депутатський запит з проханням пояснити, чому в буферній зоні Києво-Печерської лаври на вулиці Лейпцизькій, 13 зводиться висотка. Чи перевірено законність цього будівництва, наявність дозвільних документів? Олексій Кудрявцев: Ми виходили на перевірку цього об’єкта будівництва, але не змогли її розпочати, бо не було відповідальної особи. Сьогодні, Держархбудінспекція, на жаль, не має примусового впливу на суб’єктів містобудування. Тому зараз ми вживаємо всі можливі заходи щодо забезпечення присутності представника забудовника під час перевірки. Проте дозвільна справа по цьому будівництву є, всі документи в наявності, оформлені згідно законодавства. Дозвіл на будівництво видано без порушень. У даному випадку питання більш коректно ставити тим, хто надав цю земельну ділянку під будівництво житлового комплексу і тим, хто видав містобудівні умови та обмеження. Читайте: Высотка в буферной зоне Киево-Печерской Лавры обезобразит вид на правый берег столицы - депутаты Киевсовета KV: Чи може ДАБІ вплинути на будівництва, які останнім часом часто починаються в буферних зонах і ведуть до того, що історичні об'єкти Києва можуть бути виключені зі списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО? Олексій Кудрявцев: Якщо місто надає земельну ділянку, надає містобудівні умови та обмеження і документи, оформлені без порушень, ми не можемо зупинити будівництво, якщо воно не відступає від  виданих документів. Читайте: Канули в Лету: Софию и Лавру могут исключить из списка исторического наследия ЮНЕСКО Ми можемо впливати тільки там, де є порушення. Наприклад, на Гончара, 17-23 було здійснено корегування проекту будівництва без отримання вихідних даних на проектування. Ми зупинили це будівництво. Зараз забудовник шукає вихід із ситуації. Читайте: ГАСИ запретила скандальную стройку на ул. Гончара, 17-23 KV: 10 квітня на сайті Київради була зареєстрована електронна петиція з вимогою зупинити будівництво житлового комплексу "Ярославів град", який зводиться на території колишнього Сінного ринку. Автор вказував на відсутність дозвільних документів у забудовника. Це дійсно так - будівництво незаконне? Олексій Кудрявцев: Це будівництво зараз ведеться на підставі виданого дозволу на виконання будівельних робіт. Документи, необхідні для його отримання, всі в наявності. Зараз на підставі отриманого нами звернення здійснюється перевірка цього будівництва. Вже до кінця тижня отримаємо результати. Читайте: Киевляне требуют остановить незаконную стройку на территории Сенного рынка KV: Чи були випадки, коли ДАБІ скасовувала документи, видані місцевими органами влади, зокрема, містобудівні умови та обмеження? Олексій Кудрявцев: Так і неодноразово! Нагадаю, півтора роки тому ДАБІ отримала можливість перевіряти роботу уповноважених органів містобудування та архітектури. Так, за результатами перевірок у 2015-2016 роках було скасовано понад 300 містобудівних умов та обмежень, а також видано близько 400 рішень щодо зупинення дії містобудівних умов та обмежень. Можу виділити п'ять найбільш поширених порушень, які були виявлені під час таких перевірок, наприклад, у Київській області. Уповноваженими органами містобудування та архітектури не ведеться містобудівний кадастр та моніторинг; містобудівні умови і обмеження на забудову земельної ділянки видаються без затвердженого в установленому порядку плану зонування або детального плану території (ДПТ); не враховано вимоги ДБН 360-92** “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень”; будівельні паспорти видані на індивідуальні житлові будинки, а по факту, планується будівництво таун-хаузів; видача містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки не відповідає цільовому використанню земельної ділянки. KV: У лютому-березні цього року у ЗМІ з'явилися ряд публікацій, у яких Вас звинувачували у корупції, створенні тіньової каси та організації поборів з забудовників… Олексій Кудрявцев: Сьогодні ДАБІ стала набагато відкритішою для громадян та забудовників. Ми робимо все можливе, щоб спростити всі дозвільні процедури та одночасно унеможливити появу незаконного будівництва. За останній рік наша структура, перш за все, її персональний склад, зазнав суттєвих змін. На сьогодні в ДАБІ працює команда професіоналів, які хочуть створити в Україні конкурентний ринок будівництва, де діють зрозумілі правила як для забудовників, так і для інвесторів, громадян. А подібні провокаційні публікації в ЗМІ – це спроба мене скомпрометувати забудовниками, які не хочуть впровадження реформ у містобудуванні та не готові прозоро працювати в межах правового поля. Ми постійно стикаємося з протидією тому, що робимо. Чим прозорішим стає ринок будівництва, тим більший супротив від тих, хто не готовий до змін. Але процес якісних змін, запроваджених нами, вже не має зворотної дії. Фото надано пресс-службою ДАБІ КиевVласть

  Будівельні скандали давно стали однією з ознак столичного життя. У різних районах Києва раптово з’являються багатоповерхівки, які порушують не лише архітектурний ландшафт, а й встановлені містобудівні норми. Здається, що ані чиновникам, ані правоохоронцям немає до того діла, і лише громада лишається в авангарді боротьби із недобросовісними забудовниками. На жаль, вона переважно програє в цій війні. Бо лишається безпорадною. Навіть, якщо до неї приєднуються місцеві депутати. Приклад наведу із власного досвіду. Буслівська, 12 і Новоселицька 23, 25/4 – це адреси, за котрими зводяться новобудови. Фактично йдеться про центр столиці, район Ботанічного саду. Ще 2013 року, договір, на підставі якого, земельна ділянка  була передана забудовнику, викликав активне невдоволення, як з боку мешканців, моїх виборців, так й з мого боку, як депутата Київради. Тож маючи певні повноваження, ми разом почали боротьбу. Тим більш, що мали підстави вірити у власну перемогу. Адже згідно із Генеральним планом, будівництво споруд вище чотирьох поверхів на цій території неможливе, проте забудовник націлився звести чергове “одоробло”  заввишки більше 20 поверхів. За чотири роки я надіслала безліч депутатських звернень, запитів щодо дотримання процедур отримання містобудівних умов та обмежень забудови відповідної земельної ділянки. І в березні 2017 року нас нарешті почули. Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві провів позапланову перевірку. Результатом став припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Бо чітко було встановлено - забудовник порушує діючий Генеральний план м. Києва до 2020 року. Тобто ми довели, що двадцять поверхів – це вп’ятеро більше, ніж дозволені чотири. І це - основне порушення під час видачі дозволу на подібне будівництво. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Але чи можна це назвати перемогою громади? За довгі чотири роки ми добилися того, що нам сказали: “Ви праві, були порушення, будувати таку споруду не можна”. Але відповідальність за це ніхто нести не буде. Бо було встановлено особу, яка начебто мала відношення до видачі цих документів, але ця людина пішла з життя (не виключно, що саме тому через чотири роки нам так “несподівано” дали відповідь). Проте не це найбільша проблема. Незважаючи на нашу перемогу в юридичній площині, на цій земельній ділянці вже завершується (!) будівництво 23-х поверхового житлового будинку. Зрозуміло, що ніхто розбирати багатоповерхівку вже не стане. А кримінальна відповідальність, до якої має бути притягнутий забудовник, перетвориться, скоріш за все, в адміністративну. Маємо класичну ситуацію: ми перемогли, але програли. Тож давайте нині хоча б розберемося в тому, чому таке свавілля стало можливим. Безумовно, вся ця ситуація є результатом так званих “реформ”, про що ми говорили дуже багато. Тобто ми стикаємося із наслідками дій злочинної влади Януковича, котра забрала функції ДАБІ від органів місцевого самоврядування і централізувала їх на державному рівні. Внаслідок цього, місцеві органи влади вщент втратили контроль над тими процесами, які відбуваються. Сьогодні треба відзначити найголовніше досягнення профільного заступника голови КМДА Спасибка О.В., який домігся передачі функцій ДАБІ місту. І це є одним з найважливіших моментів децентралізації преференцій на користь місцевих громад. Ми не повинні робити помилки, які були допущені в минулому. Ми маємо брати до уваги всі умови, юридичні аспекти, а найголовніше – не нехтувати думкою громадськості! Не менш важливим є ще один аспект. Нині залишилося майже 2 роки до припинення дії Генерального плану столиці. І зараз, як ніколи актуально, стоїть питання щодо реальної роботи з розробки проекту нового Генплану міста Києва. Цей документ має стати запобіжником хаосу містобудівної політики влади. Адже – під загрозою доля унікального міста Європи! Чому я розповідаю про цю ситуацію? Тому що вона віддзеркалює  абсурдність подій, які мають місце в усіх районах столиці! Бюрократична машина сприяє, стимулює самовільність забудовника. Саме він, а не громада столиці, сьогодні вирішує – що будувати, де будувати та як будувати! І поки чиновники  відписуватимуться, забудовник побудує те, що ніколи не можна буде розібрати, перенести, знищити. Іншими словами, бюрократична машина народила самовільне і безвідповідальне ставлення забудовника до міста. Це стало практикою! Байдужість посадовців, які затягнули терміни розгляду звернень мешканців та депутата, призвели до конкретних збитків громади: забудовник, який, порушив юридичні та моральні норми, все ж таки побудував те, про що він мріяв. Тепер він заробить сотні мільйонів доларів, а кияни, як завжди, втратять комфорт та історичну архітектурну спадщину. Цікаво, що скажуть на це правоохоронні органи? Невже просто обмежаться традиційним: “А що ми можемо зробити?”. Алла Шлапак, кандидат экономических наук, депутат Киевсовета Джерело КиевVласть  

6 квітня провладна більшість Київради на своєму засіданні буде протягувати ухвалення детального плану території в межах вулиці Саперно-Слобідської та проспекту Науки у Голосіївському районі Києва. Хоча проект цього ДПТ у силу ряду обставин не викликав значного суспільного інтересу, він є найбільш показовим у сенсі демонстрації схем роботи нинішньої міської влади – влади, що публічно заявляє про непримириму боротьбу із самовільним будівництвом, а насправді забезпечує роботу шахраїв, які самовільно займають земельні ділянки і будують багатоповерхівки без жодного дозвільного документа, знищуючи зелені зони та паплюжачи історичну спадщину. Приказка Ця історія почалась наприкінці весни 2014 року, коли такий собі Михайло Булигін вирішив розпочати у Києві власний будівельний бізнес. Михайло особливо не напружувався і використав доволі поширену схему самобуду: на присадибній ділянці під індивідуальне будівництво (максимум 4 поверхи і таунхауси) почав через кооператив будувати на вулиці Іртишській, 20 багатоповерховий житловий будинок під назвою “ЖК Єнісейська Садиба”. Завдяки дерегуляції зареєструвати декларацію на початок будівельних робіт жодних проблем не представляло. У цей час мажоритарним депутатом Київради від округу, де відбувалося будівництво, був добре відомий у вузьких колах представник партії “УДАР-Солідарність” Олександр Найдьонов, професійний рівень знань якого у питаннях землекористування не викликає жодних сумнівів – 7 років на керівних посадах у Київземі за часів Черновецького. При такому нагляді безкоштовно самовільним будівництвом не займешся, тож і будиночок пана Булигіна підріс до семи поверхів, щоб компенсувати додаткові витрати. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Згодом починається будівництво чергової багатоповерхівки. На цей час до роботи ЖБК “Єнісейська Садиба” вже було залучено кілька колишніх топ-менеджерів “Укогруп” Войцехівського, що мали необхідний досвід. Новий будинок так само розмістили на землі під малоповерхову забудову, але поверхів вже стало 8 і з дозвільними документами взагалі не заморочувались. А тепер починається сама казка, адже апетит прийшов під час їжі. Навесні 2015 року Єнісейська Садиба поклала око на вільну ділянку на вулиці академіка Писаржевського, 8 поряд із гаражним кооперативом неподалік від своїх перших будинків та купила там стару автозаправку площею 56 квадратних метрів. Але маленька автозаправка не може перетворитися у житловий комплекс, якщо не має прав на землю, а самовільне захоплення земельної ділянки – це вже кримінальний злочин, тож треба мати або надійну “кришу”, або офіційно отримати право користування землею під забудови, а для цього має бути для початку затверджений Детальний план території (ДПТ). І не будь який ДПТ, а такий, що передбачає реалізацію намірів Булигіна. Але з цим виник цілий ряд проблем. Проблема 1. ДПТ розробляється на підставі відповідного рішення Київради, але ділянка на Писаржевського, 8 знаходилась поза межами затвердженого плану на розробку. Проблему вирішили легко – у квітні 2015 року сумнозвісний Вавриш замість головного архітектора Києва Сергія Целовальника укладає договір на розробку ДПТ з добре відомою ТОВ “Терра Проджект” і примальовує необхідну ділянку. Інвестором розробки ДПТ виступає ЖБК Єнісейська Садиба-2. Хоча міська програма створення містобудівної документації (рішення КМР № 518/10006 від 13.11.2013) у п. 5 прямо вимагає, що Департамент у разі необхідності та за наявності інвестиційних пропозицій готує проект рішення Київської міської ради про зміни у переліку містобудівної документації, наведеної у додатку до Програми, думкою Київради ніхто не цікавився. Та й навіщо цією думкою цікавитися, якщо при затвердженні ДПТ можна першим пунктом ці зміни відразу і внести? Так, це незаконно, але Київрада і не таке підтримує. До речі, Сергій Целовальник був дуже грамотним корупціонером і шанував Кримінальний кодекс не гірше за Остапа Бендера, тож восени 2015 року він у пояснювальній записці до проекту чесно написав: “Прийняття рішення дасть можливість та правові підстави для розроблення містобудівної документації на території міста, які не визначені у Переліку”. Чим і перекладав всю відповідальність за злочин на депутатів Київради. На відміну від нього, новий головний архітектор Києва Олександр Свістунов з Кримінальним кодексом не товаришує, тож пішов на службове підроблення і 2017 року в пояснювальній записці вказав, що ДПТ розроблений на підставі старого рішення КМР. Проблема 2. ДПТ не може суперечити Генеральному плану міста. А за Генпланом, на Писаржевського, 8 – зелені насадження загального користування. І стандартний “хід конем” з посиланням на проект ГП-2025 не працює – у проекті також зелені насадженні і жодної житлової забудови. Вирішили елементарно: намалювали те, що потрібно, на Закон – “забили”. Проблема 3. Санітарно-захисні зони від ГБК “Либідь-2” та інших об’єктів, що роблять неможливим будівництво житла. Вирішили також елементарно – нікого не питаючи (а об’єкти поза межами ДПТ Саперної Слобідки), намалювали інші об’єкти, зменшивши СЗЗ. На місці гаражного кооперативу з’явився багатоповерховий паркінг біля дальньої межі ділянки кооперативу. Ось тільки щось у Департаменті містобудування та розробників ДПТ не зійшлося – проектний план сусіднього ДПТ Корчувате не передбачає знесення цих об’єктів. Тобто маємо справу зі звичайнісінькою фальсифікацією, але ця фальсифікація буде мати дуже серйозні наслідки для власників гаражів – у разі затвердження ДПТ Саперної Слобідки та будівництва житлового комплексу, вони зобов’язані привести СЗЗ свого кооперативу у відповідність до ДПТ, тобто або знести половину гаражів, або власним коштом будувати багатоповерховий паркінг для всіх членів кооперативу. Проблема 4. Громадські слухання, на яких проект ДПТ рознесуть як захисники зелених зон, так і члени кооперативу. Ну це вже зовсім легко – на початку серпня 2015 року, в період відпусток, стандартно у розділі “Реклама” газети “Хрещатик” дають невеличке повідомлення, а далі – тиша. Результат очікуваний: лише схвальні відгуки від зацікавлених осіб. Не очікуючи затвердження ДПТ та землевідведення, ЖБК “Єнісейська Садиба” захоплює земельну ділянку та починає знищення зеленої зони (відразу після укладання договору про розробку ДПТ), а згодом, у вересні, самочинне будівництво першого будинку в 12 метрах (СЗЗ гаражного кооперативу складає 50 метрів) від межі кооперативу. Вам не здається дивним, що під час виборчої компанії, коли влада займається власним піаром на протидії незаконній забудові, а “летючі ескадрони” Білоцерковця розважаються по всьому місту, закопуючи будівельні котловани, хтось починає самобуд, та ще на самовільно зайнятій земельній ділянці? Але тут немає нічого дивного – на той час у Михайла Булигіна вже з’являється новий покровитель в особі тодішнього голови земельно-будівельної комісії Київради Володимира Прокопіва. З’являється у нього і підтримка у вигляді депутата Верховної Ради, але її ми залишимо “на десерт”. Пан Прокопів, якому на виборах дістається округ з самобудами “Єнісейської Садиби”, –типовий сучасний український політик, який добре вміє не тільки адміністративний ресурс використовувати, але й знає, як на власну рекламу грошей дістати не із своєї кишені. Він швидко домовився про плідну співпрацю – “Єнісейська Садиба” його округ до ладу приведе, а він їхні самобуди захистить. 20 жовтня 2015 року, на останньому засіданні земельної комісії минулого скликання Київради, при палкій підтримці Прокопіва та Найдьонова ДПТ одностайно підтримали й направили на затвердження Київради. Але за місяць ситуація суттєво змінюється – Прокопів отримує посаду секретаря Київради і апетит як його, так і його підшефних, зростає. ДПТ відправляють на доопрацювання. На початку 2016 року з ДПТ виникають додаткові проблеми – потрібно щось вирішувати із самобудом Анатолія Войцехівського “ЖК Мозаїка”, адже київській владі незрозуміло, в якому вигляді дозволяти його добудовувати. Ще більші проблеми виникають з боку ГБК “Либідь-2”, члени якого дізнаються про плани на їхні гаражі та починають активно розсилати звернення у контролюючи органи. Щоби хоч частково вирішити проблему, задля “Єнісейської Садиби” роблять землевідвід 1.26 га для експлуатації та обслуговування наявних будівель і споруд з озелененням території загального користування на вул. Академіка Писаржевського, 8 (рішення № 715/715 від 14.07.2016). Тобто земельну ділянку відведено під експлуатацію старого автозаправного комплексу площею 56 м. кв. А ось як на той час виглядала ця стара автозаправка: Забудовник зовсім не переховувався і особисто викладав нові рекламні ролики-звіти про своє самочинне будівництво. Без реклами не буде покупців, а навіщо йому переховуватися, якщо вже про все домовлено з самим Прокопівим? ЖБК “Єнісейська Садиба” ще до рішення про землевідвід реєструє Декларацію про початок будівельних робіт (на той час будинки вже майже збудовано), а у вересні 2016 року подає Декларації про готовність до експлуатації. Чисельні скарги ГБК “Либідь-2” дають перший результат – 17 листопада 2016 року Департамент архітектурно-будівельного контролю КМДА скасовує реєстрацію всіх декларацій забудовника як такі, що містять недостовірну інформацію. Але далі діло не пішло – міська влада навіть не намагається зупинити самочинне будівництво, а Булигін зупинятися не збирається. Одночасно прискорюється процес затвердження ДПТ Саперної Слобідки. У грудні 2016 року до Київради надходить вже новий проект детального плану, в якому новий “ЖК Єнісейська Садиба” виріс що найменше у три рази в порівнянні з намірами 2015 року: замість 5 секцій 10-14 поверхів уже передбачено 9 секцій від 10 до 26 поверхів. Новий проект ДПТ додає нові проблеми. Проблема 5. Зі східної сторони ДПТ – територія природно-заповідного фонду, межі якого можна змінювати лише за дозволом Кабінету Міністрів, а до цього рівня Прокопів ще не доріс. У Проекті-2015 і так вже “забули” врахувати протипожежні зони 50 метрів від ПЗФ, що хоча б старі 5 секцій втулити. Знову вдалися до банальної фальсифікації – намалювали нові межі ПЗФ як начебто вже чинні, а на звільненому місці розмістили заплановані житлові секції по 26 поверхів. Як свідчать дані Містобудівного кадастру, це саме фальсифікація – офіційні межі природно-заповідного фонду такі, як були у Проекті-2015. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Проблема 6. Після чисельних скандалів на початку 2016 року було завершено розробку історико-архітектурного опорного плану міста Києва, який Мінкульт виніс на громадське обговорення. Під час візиту представників ЮНЕСКО у березні цього року керівництво КМДА запевнило їх, що новий ІАОП буде затверджено найближчім часом. Тільки ось будівництво “Єнісейської Садиби” ведеться на території Лисогірського історичного ареалу, а режими використання території ареалу передбачають заборону створення нових житлових утворень, висота нових будівель не повинна перевищувати 12 метрів, повністю виключається зведення будівель підвищеної поверховості (більше 9 поверхів) та висотних. З одного боку, новий ІАОП ще не затверджено, але він є складовою нового Генерального плану Києва та має більшу силу, ніж ДПТ. Більше того, після його затвердження всі ДПТ зобов’язані привести у відповідність до нього. От тільки є одна деталь: якщо ДПТ Саперної Слобідки встигнуть затвердити, відведуть землю під нове передбачене будівництво та нададуть відповідні містобудівні умови і обмеження, то про виконання положень ІАОП і збереження Лисогірського історичного ареалу можна буде забути. Чи мали враховувати проект історико-архітектурного опорного плану під час розробки ДПТ? Так, мали, адже безпосередньо в пояснювальній записці до нього вказано, що положення проекту ГП-2025 враховано. Тож знову – банальна фальсифікація. І це далеко не всі приклади з ДПТ Саперної Слобідки, як міська влада у Києві бореться з незаконним будівництвом, захищає зелені зони і культурну спадщину. Але поза кадром залишалась суттєва участь ще однієї впливової персони – нардепа Юлія Мамчура, адже робити висновки щодо його ролі поки що зарано (на відміну від інших учасників, він зовсім не розуміється на земельному та будівельному законодавствах). Відразу необхідно зазначити: офіційний організатор всієї афери, Михайло Булигін, одночасно є й офіційним помічником Мамчура у ВР. І Булигін – не єдине, що пов’язує народного депутата і самовільне будівництво на вулиці Писаржевського, адже в організації і проведенні фіктивних громадських слухань проекту ДПТ та робочих зустрічей участь брав особисто Юлій Мамчур. Сам народний депутат так сильно “влип”, що став повноцінним власником квартири у будинку за адресою Писаржевського, 8 – квартири у будинку, якого юридично не існує та на квартири у якому, за законодавством України, не може існувати права власності. Але у Мамчура це право, офіційно внесене у держреєстр прав, є. Так хто Ви, полковнику Мамчур? Жертва шахраїв, що скористалися Вашою правовою необізнаністю, чи співучасник протизаконної діяльності, який проштовхує реалізацію всієї схеми, користуючись статусом народного депутата? Юлій Мамчур Сумнівно, що Юлій Мамчур відповість особисто, але ми все побачимо вже найближчим часом. Якщо у полковника є офіцерська честь і присяга на вірність України для нього не пустий звук, він особисто стане на захист Закону, візьме під особистий контроль як питання знесення самобуду на самовільно зайнятій земельній ділянці, так і кримінальні справи проти шахрая-помічника та корупціонерів у КМДА. Але якщо полковник вирішив, що настав час конвертувати у матеріальні блага свій імідж героя та статус народного депутата, то він до останнього буде захищати шахраїв і використає всі свої можливості, щоб захистити самобуди. А поки що достеменно відомо одне – НАБУ в будь-якому разі має відкрити справу і дізнатися, яким чином Юлій Мамчур усупереч вимогам законодавства отримав державну реєстрацію прав на квартиру, якої юридично не існує. P.S. У понеділок, 3 квітня, Київський господарський суд за позовом прокуратури визнав недійсним договір оренди земельної ділянки на вулиці Писаржевського, 8. Представники “Єнісейської Садиби” в суді стверджували, що на ділянці нічого не будується. Що буде далі – подивимось, але, як свідчить досвід, тепер ДПТ будуть протягувати з подвійним завзяттям, щоби захистити усіх причетних до афери від кримінальної відповідальності. Володимир Тищенко, громадський активіст Джерело КиевVласть