В.о. директора КП “Міський магазин” Сергію Мартинчуку (на колажі) загрожує до шести років позбавлення волі за зловживання службовим становищем і службове підроблення. Нещодавно правоохоронці повідомили йому про підозру в нанесенні збитків громаді Києва на суму 572,4 тис. гривень: за даними Нацполіції, саме стільки підприємство недоотримало внаслідок незаконного підписання Мартинчуком угод про пролонгацію договорів на право розміщення засобів пересувної вуличної торгівлі (т.зв. причепи типу “купава” й інші). Наразі посадовець не визнає свою вину. Разом з тим, схоже, йому відносно пощастило, адже на початковому етапі слідства вивчалися ще й факти масового хабарництва з боку керівництва цього КП, які все ж не були доведені. У КМДА публічно ніяк не коментують цю історію, але в кулуарах вона вже стала “камнем спотикання” між різними групами впливу на Хрещатику, 36. За інформацією джерел КВ в КМДА, нещодавно з'ясувалося, що перше півріччя 2023 року “Міський магазин” завершив зі збитками на суму 2 млн гривень. Як стало відомо KВ, наразі правоохоронці розслідують факти можливих порушень законодавства з боку в.о. директора КП “Міський магазин” Сергія Мартинчука. Підписуйтесь на “КиївВладу”  Відповідне слідство здійснюється в рамках кримінального провадження №42022102090000277, яке було відкрито Солом'янським управлінням Нацполіції Києва 17 листопада 2022 року. Нещодавно Сергій Мартинчук офіційно став стороною у цій справі – 21 липня 2023 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364 (зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки) та ч.2 ст. 366 (службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки) Кримінального кодексу України. Максимальне покарання за інкримінованими посадовцю правопорушеннями – до 6 років позбавлення волі. Читайте: Директорові КП “Міський магазин” повідомлено про підозру, – джерело 15 серпня поточного року Солом'янський районний суд Києва обрав щодо цього посадовця запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання на термін до 21 вересня 2023 року. Це означає, що Сергій Мартинчук повинен прибувати до правоохоронців та суду за кожною вимогою, не відлучатися без їхнього дозволу за межі Київської області, здати свій закордонний паспорт тощо. Що цікаво, слідчі Нацполіції наполягали на тому, що до підозрюваного має бути застосований запобіжний захід у вигляді застави на суму 214,7 тис. гривень. Втім, Сергій Мартинчук зміг переконати суд у “несправедливості” вимог правоохоронців.  Зокрема, Мартинчук повідомив суду про те, що вказана сума застави є завищеною – тим паче в умовах, коли його дружина перебуває в декретній відпустці, а на утриманні сім'ї знаходяться троє неповнолітніх дітей. Також підозрюваний апелював тим, що він має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботу, а тому можна застосувати до нього “особисте зобов'язання”, адже він, мовляв, “нікуди не дінеться від слідства”. Крім того, в якості аргументів Мартинчук зазначив той факт, що на початку повномасштабного вторгнення він вступив добровольцем до територіальної оборони. При цьому він повідомив суду, що вручена йому підозра є необгрунтованою. Але чому посадовець не погоджується з претензіями правоохоронців, в судових ухвалах не уточнюється.  Надалі, 17 серпня 2023 року, той же суд відмовив слідчим Нацполіції у задоволенні клопотання щодо відсторонення в.о. директора КП “Міський магазин” з посади. Свої вимоги правоохоронці пояснювали тим, що, перебуваючи на робочому місці, Сергій Мартинчук зможе вчиняти дії, направлені на уникнення кримінальної відповідальності – зокрема, впливати на свідків, які є його підлеглими, знищити докази тощо. Проте такі аргументи не переконали слідчу суддю Світлану Кушнір. Що розслідують правоохоронці Як стало відомо слідчим Нацполіції, 31 травня 2023 року Сергій Мартинчук продовжив строки дії договорів щодо розміщення засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, які були укладені між КП “Міський магазин” і ТОВ “Київ Бізнес Стріт”, а також з 26 фізичними особами-підприємцями (ФОП, їхні прізвища в судових ухвалах по цьому провадженню не уточнюються. – KВ). Задля цього ним були підписані спеціальні додаткові угоди з вищезазначеними суб'єктами господарювання.  На переконання правоохоронців, посадовець не мав права цього робити, адже дані угоди складалися вже після закінчення строку дії “основних”договорів. Як вважають у Нацполіції, такі дії в.о. директора КП “Міський магазин” суперечать спеціальному Порядку розміщення даних торгових точок, який було затверджено КМДА в 2015 році. При цьому, за інформацією слідчих, різниця розміру плати, яку, відповідно до додаткових угод, підприємці мали б перераховувати до каси “Міського магазину”, становила 50%.  Скріншот судової ухвали по цьому провадженню від 17 серпня 2023 року Як з'ясували правоохоронці, внаслідок укладання вказаних угод столичній громаді були нанесені збитки на суму 572,4 тис. гривень – про це стало відомо з результатів експертного дослідження, яке було проведено в рамках даного слідства. Вочевидь, це сталося саме через надання вищезгаданої “50-відсоткової знижки”. Наразі слідчі вважають, що такі порушення були вчинені Сергієм Мартинчуком в інтересах вказаних підприємців – щоб вони могли отримати неправомірну вигоду. Зазначимо, за інформацією слідства, вказані додаткові договори готували двоє підлеглих Сергія Мартинчука, яким він надав відповідні вказівки – завідувач сектору торгово-договірної діяльності та начальник відділу правового забезпечення КП “Міський магазин”. Наразі ці посадовці не мають статусу підозрюваних, але, можна припустити, що правоохоронці можуть звернути на їхню роботу більше уваги. Примітно, що на початковому етапі слідства, ще до вручення підозри “тимчасовому” керівнику “Міського магазину” Мартинчуку, правоохоронці вивчали “ширший” перелік можливих зловживань з боку посадовців вказаного КП. Так, ще у липні 2023 року слідчі припускали, що “комунальники” створили справжній "протиправний механізм по вимаганню та одержанню неправомірної вигоди з підприємців, які здійснюють діяльність в засобах пересувної дрібнороздрібної торгівлі". Зокрема, йшлося про можливе отримання хабарів за забезпечення перемоги в конкурсних торгах, на яких “розігрувалося” право розміщення таких торгових точок на території Солом'янського району столиці. Втім, з невідомих причин правоохоронці “не дотиснули” цю версію. Можливо, через те, що не вдалося нікого "піймати за руку" на передачі грошових коштів. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Що думають у КМДА Столична влада за більш ніж місяць публічно ніяк не відреагувала на факт оголошення підозри Сергію Мартинчуку – жодної публікації з цього приводу на сайтах та у соцмережах Київради та Київської міськдержадміністрації (КМДА) немає. При цьому, раніше, після гучних затримань чиновників, столична мерія традиційно звинувачувала правоохоронців та вищу державну владу у вчиненні тиску на керівництво міста. Так, наприклад, було після повідомлень про підозру першому заступнику голови КМДА Миколі Поворознику (йому зокрема інкримінується незаконне “вигнання” Апарату Ради нацбезпеки і оборони з ділянки на вул. Щусєва) і директору Департамента житлово-комунальної інфраструктури КМДА Дмитру Науменку (під слідством за фактом можливої розтрати бюджетних коштів при будівництві водопроводу на вул. Зрошувальній). Читайте: КМДА проти правоохоронців: як розслідується справа директора столичного Департамента ЖКІ Дмитра Науменка Разом з тим, за інформацією KВ, наразі на Хрещатику, 36 ця історія обговорюється більш ніж активно. Як повідомило редакції джерело в КМДА, наразі в столичній мерії вирішують долю Сергія Мартинчука зокрема і “Міського магазину” взагалі – йдеться про те, що вище керівництво Києва не має кінцевого вердикту стосовно того, чи має вказана особа і далі очолювати дане КП. За словами співбесідника KВ, оголошення підозри Мартинчуку спровокувало "непорозуміння" між двома впливовими особами із оточення очільника столиці Віталія Кличка – заступником голови КМДА Валентином Мондриївським та депутатом Київради Дмитром Білоцерковцем (співголова фракція партії мера Києва “УДАР”). Перший за розподілом обов'язків офіційно курує роботу “Міського магазину”, а другий, за інформацією джерела, є фактичним “покровителем” Мартинчука. Мовляв, саме Білоцерковець, який давно має значні інтереси в сфері вуличної торгівлі, пролобіював призначення вказаної особи в КП “Міський магазин”. Ба більше – співбесідник KВ стверджує, що саме Білоцерковець через Мартинчука “вручну” керував цим підприємством протягом останніх півроку. “25 серпня відбулося засідання комісії при КМДА з аналізу фінансово-господарської діяльності столичних КП. На ньому, зокрема, обговорювалося питання щодо діяльності “Міського магазину”. Хорошого мало – за результатами першого півріччя 2023-го підприємство отримало збитки на суму 2 млн гривень. Аналізуючи цю суму та інкримінований Мартинчуку злочин, можна дійти висновку, що за бажання КП могло би мати прибуток. Для цього Мартинчуку потрібно було б не продовжувати договори своїм знайомим, а відправити їх на “нові” торги. Але це, вочевидь, все ж нікому не потрібно. Мондриївський побоюється задавати незручні питання Білоцерковцю з цього приводу, адже не хоче входити в конфлікт з ним. Це не є секретом – Білоцерковець має значний вплив на Кличка”, – розповіло джерело KВ в КМДА.  Читайте: Из грязи в князи: Белоцерковец стал советником Кличко по стратегическим вопросам Who is Сергій Мартинчук  Сергій Мартинчук приступив до виконання обов'язків директора КП “Міський магазин” 7 грудня 2022 року. На той час він протягом місяця пропрацював першим заступником керівника цього підприємства – на дану посаду його було призначено 3 листопада минулого року. Мартинчук не є новачком у “бюджетній сфері”, адже має більш ніж десятирічний досвід роботи у різних державних та міських структурах. Свій чиновницький шлях він почав у 24 роки, коли в 2008-му став головним спеціалістом відділу економічного аналізу та прогнозування Головного управління житлового господарства КМДА. На цьому посту він пропрацював до 2011 року, після чого очолив Головне управління житлового господарства Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (РДА), де був працевлаштований до 2013 року. Надалі, у 2013-2014 роках Мартинчук був керівником Департаменту житлової політики Мінрегіонбуду, а в 2014-ому місяць пропрацював на “рядовій” посаді в Держінспекції з питань захисту прав споживачів. Піком його кар'єри були посади голови Печерської РДА (з 19 серпня 2014 року по 16 липня 2019 року) і начальника Департамента будівництва та житлового забезпечення КМДА (з 24 липня по 14 грудня 2020 року). При цьому, найбільшу “впізнаваність” Сергій Мартинчук заробив саме як очільник Печерського району – саме у цей період він був фігурантом низки історій, у тому числі й корупційних. Наприклад, у серпні 2016 року мер Києва Віталій Кличко під час інспекції готовності навчальних закладів до нового навчального року був вкрай незадоволений діяльністю голови Печерської РДА та навіть погрожував його звільнити. У жовтні того ж року антикорупційна комісія Київради запідозрила Сергія Мартинчука у піарі за бюджетні кошти. Тоді депутатів Київради зацікавило, хто і за який рахунок видає районну газету “Вісник Печерянина”, яка була завалена “хвалебними одами” на адресу Мартинчука та поширювалася на всіх офіційних заходах у районі.  А вже у квітні 2018 року низка депутатів столичної міськради закликали голову КМДА Віталія Кличка притягнути до відповідальності Сергія Мартинчука за “бардак” у сфері житлово-комунального господарства Печерського району. Народні обранці зазначали, що відтоді, як у 2014 році його було призначено головою місцевої РДА, проблеми у ЖКГ району наростали, як снігова куля: аварійні служби повільно усували пошкодження, не було забезпечено своєчасне прибирання та вивезення сміття, не вирішувалися питання аварійного житлового фонду. При цьому, як повідомляли депутати, бюджетні кошти, виділені для району, використовувались неефективно.  У листопаді того ж року було оприлюднено фактичне підтвердження неефективного використання бюджетних коштів посадовцями Печерської РДА, очолюваної Мартинчуком. Тоді аудитори КМДА повідомили, що в 2017 році під час виконання покладених на цю адміністрацію заходів Програми економічного та соціального розвитку Києва чиновники допустити втрати міського бюджету на суму 5,1 млн гривень. За інформацією “ревізорів”, це сталося в результаті системних порушень при визначенні вартості капітальних ремонтів. Печерська РДА від таких звинувачень традиційно відхрещувалася.  Читайте: Подчиненные Сергея Мартынчука в 2017 году наказали столичных налогоплательщиков на 5,1 млн гривен Тепер Мартинчук очолює КП “Міський магазин”. Таку його “живучість” явно можна пояснити широким колом спілкування у вищому політикумі України. Наприклад, раніше деякі ЗМІ повідомляли, що посаду в Печерській РДА він зайняв завдяки тісним зв'язкам із близьким бізнес-соратником тодішнього президента України Петра Порошенка – Ігорем Кононенком. Ці ж медіаресурси наполягали, що участь у призначенні Мартинчука керівником Печерського району брав старовинний бізнес-партнер Порошенка та Кононенка – Олег Свинарчук (нині Гладковський).  Проклята посада Для Сергія Мартинчука підозра по вищезгаданому кримінальному провадженні стала першим гучним інцидентом на посаді “тимчасового” керівника КП “Міський магазин”. Разом з тим, у різних “розбірках” фігурували його попередники. І хоча, наприклад, Андрій Лаврук (очолював КП з 14 лютого по 16 червня 2022 року) і Вадим Ситник (з 16 червня по 7 грудня 2022-го) не встигли запам'ятатися якимись “страшними гріхами”, але двоє інших тепер вже екскерівників зробили більш ніж достатньо, щоб “Міський магазин” отримав реноме одного із найскандальніших комунальних підприємств Києва. Йдеться про Андрія Андрущенка (керував цим КП з 16 серпня 2016 року до 8 грудня 2020 року) і Амана Моламова (з грудня 2020 року до лютого 2022 року). Щодо першого, то, наприклад, ще у лютому 2020 року екс-голова профспілки КП “Міський магазин” опублікував на сайті “Київвлада” листа на ім'я міського голови Києва Віталія Кличка, в якому він звинуватив тодішнього директора підприємства Андрія Андрущенка та його заступника Ірину Ящук у масштабних фінансових махінаціях. За інформацією Тимакова, керівництво “Міського магазину” приймало до штату фіктивних працівників, займалося поборами зі співробітників, нараховувало влаштованій на підприємство мамі Ящук колосальні премії, не помічало фактів крадіжок тощо.  Після відповідної публікації на сайті “КиївВлада” Андрущенко “відчув себе приниженим” і подав позов до КВ і Віктора Тимакова про захист своєї "честі, гідності та ділової репутації", а також про відшкодування моральної шкоди. Але надалі він все ж відмовився від ідеї судитися через оприлюднені факти.  Читайте: Обвиняемое в коррупции руководство КП “Городской магазин” решило оправдаться через суд Не дивлячись на те, що Андрущенко неодноразово заперечував свою причетність до будь-яких фактів корупції, наразі він є офіційним фігурантом як мінімум двох справ стосовно порушень в роботі в КП “Міський магазин”.  Так, ще у липні 2022 року Нацполіція повідомила йому про підозру в заволодінні 52,7 тис. гривень. За інформацією слідства, ці грошові кошти Андрій Андрущенко у 2020 році за сумнівних обставин нарахував собі в якості доплати до заробітної плати. Також ексдиректор КП “Міський магазин” є обвинуваченим у справі щодо можливих розтрати і привласнення 618,5 тис. гривень при ремонті та реставрації комунального магазину “Сяйво книги” у 2019-2020 роках. Раніше слідчі з'ясували, що саме стільки “зайвих” фінансових ресурсів міського бюджету отримав підрядник ТОВ “БМК “Вавілон” за роботи, які не виконувалися, та матеріали, які не використовувались. Найближче засідання суду по даному провадженню заплановане на 11 жовтня 2023 року. Читайте: Экс-директора “Городского магазина” Андрущенко подозревают в “распиле”: что известно об этом деле Але справжнім “хітмейкером” став наступник Андрія Андрущенка на посаді керівника КП “Міський магазин” – Аман Моламов. У лютому 2022 року детективи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) затримали його, а також депутата Київради Владислава Трубіцина (тоді – фракція “Слуга народу”, нині – позафракційний) та заступників керівників КП “Київська спадщина” Дмитра Ковальчука і КП “Міський магазин” Олексія Непряхіна у справі щодо можливого отримання хабарів на суму 1,39 млн гривень. За інформацією слідства, неправомірну вигоду цей “квартет” отримав від підприємців за право розміщення на вулицях столиці все тих же засобів пересувної торгівлі. В ході слідства НАБУ встановило: Аман Моламов повідомив одному з підприємців, що усі ці конкурси на розміщення “купав” є фікцією і що він, як керівник профільного КП, зможе забезпечити йому перемогу в будь-яких таких торгах у будь-якому місці. Також тодішній керівник КП “Міський магазин”, за даними слідства, пообіцяв бізнесмену, що “всі питання, пов`язані із правоохоронними органами в контексті використання пересувних торгових конструкцій, вирішує особисто він (Моламов. – KВ). Читайте: Корупція як компетенція: НАБУ завершило слідство у скандальній справі Трубіцина-Моламова У червні 2022 року стороною обвинувачення було прийнято рішення про завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Після цього справа була передана на розгляд Вищого антикорупційного суду України. Найближче його засідання заплановане на 11 вересня поточного року. Фото: колаж КВКиївВлада

Ірпінська громада – одна із тих, хто зазнав найбільшої руйнації на Київщині, внаслідок повномасштабного російського вторгнення. Рашистами зруйновано понад 76% інфраструктури, із них 53% – соціальні об’єкти.  Збитки сягали в 1 млрд доларів. Після деокупації регіону влада розробила план відбудови та засновано фонд відновлення Ірпеня. Наразі відновлено критичну інфраструктуру, заклади освіти та тривають капітальні ремонти житлового сектору із залученням допомоги від міжнародних фондів та держави. Функціонують модульні містечки, а вісім ірпінських родин вже мають нові квартири. Про етапи відбудови втраченого, підготовку в умовах війни до нового опалювального сезону та інвестиційне майбутнє міста в інтерв’ю KВ розповів перший заступник голови Ірпінської міської громади Андрій Кравчук. Андрій Кравчук після деокупації Київщини фактично став “заступником із відбудови” Ірпеня. Координував співпрацю з UNICEF з відбудови зруйнованого Ірпінського ліцею №3, а наразі, за дорученням голови КОВА Руслана Кравченка, особисто координує відбудову приватного сектору по вулиці Багірова.Підписуйтесь на “КиївВладу”  KВ: До війни Ірпінь був одним із найуспішніших міст Київщини. Скільки об’єктів інфраструктури було зруйновано на території міста в результаті бойових дій в Приірпінні? Андрій Кравчук: До повномасштабного вторгнення Ірпінь показував найшвидші темпи розвитку та був найбагатшим із малих міст Київщини. За п’ять років бюджет розвитку громади зріс у 40 разів. За рейтингом “Forbes Ukraine”, місто входило в десятку кращих за темпами розвитку і посідало сьоме місце за привабливістю ведення бізнесу.  2022 рік зупинив наш стрімкий розвиток, приніс багато горя, руйнувань, збитків. Внаслідок російського військового вторгнення та активних бойових дій на території нашої громади зруйновано 76% інфраструктури. Місто зазнало чи не найбільшої руйнації житлового сектору та цивільної інфраструктури серед населених пунктів Київщини: пошкоджено та зруйновано 7204 об’єктів інфраструктури, у тому числі – понад 3247 житлових об’єктів, з яких 1483 зруйновано повністю. Серед багатоповерхових житлових будинків: 515 пошкоджено частково, 80 потребують капітального ремонту, 39 підлягали демонтажу, але в результаті інструментальних досліджень, їх цифра впала до 25 (відповідно зросла кількість будинків під капітальний ремонт). 16358 ірпінців залишилися без даху над головою. При цьому різною мірою постраждали будинки 60635 жителів. У місті пошкоджено або зруйновано 22 будівлі освітніх установ, 11 закладів медицини, 6 міських водонасосних станцій, 5 каналізаційно-насосних станцій, 35 котелень, повністю знищено 43 одиниці комунальної спецтехніки та 2 міські котельні. Сьогодні Ірпінська міська рада спільно з Фондом відновлення Ірпеня вже працює над створенням карти руйнувань в реальному часі для оптимізації процесу відновлення та роботи з донорами. КВ:  Як вирішується питання демонтажу тих об’єктів, які не підлягають відновленню? Андрій Кравчук: Більшу частину багатоповерхових будинків вже демонтовано. У цьому нам допомогла Київська обласна військова адміністрація, яка тільки у 2022 році виділила 25 млн грн на демонтаж зруйнованих багатоповерхівок. По приватному сектору – 145 будинків демонтовано в рамках меморандуму про співпрацю Ірпінської міської ради з ПРООН. Крім того, на ці потреби виділялися кошти і з місцевого бюджету. Зараз демонтажні роботи у зруйнованому приватному секторі проводить комунальне підприємство “УЖКГ “Ірпінь””. В цьому допомагає техніка, яку передав нам уряд Японії за підтримки компанії “JICA”.  До речі, важливим є не лише сам демонтаж, але й правильна екологічна переробка будівельних відходів, і подальше їх використання при будівництві. Для цього створюється мобільний майданчик із переробки і сортування будівельних відходів. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться KВ: Які збитки понесла громада в цілому? Скільки ресурсів знадобиться на повноцінне відновлення? Андрій Кравчук: Після деокупації міста, за попередніми оцінками експертів Інвестиційної ради Ірпеня, на його відновлення потрібно було 1 мільярд доларів. Проведений аналіз компанією KSE Institute підтвердив збитки на суму 25,3 мільярда гривень (близько 922 мільйонів доларів). Найбільша частка в загальній сумі збитків належить житловому фонду – 17,7 мільярда гривень, з них 11,6 мільярда – через руйнування багатоквартирних будинків. Унаслідок війни пошкоджено 53% соціальних об’єктів громади. Це призвело до збитків на суму 3,7 мільярда гривень, із яких 1,3 мільярда – заклади освіти та 236 мільйонів – медицина.  Збитки дуже великі. Тому залучення ресурсів для відновлення міста є для нас надважливим завданням, над вирішенням якого ми працюємо без вихідних. І мова  йде не лише про фінансування.  Будматеріали, техніка та самі роботи – це також вагомий внесок у відновлення міста. Велику допомогу з будівельними матеріалами надає Фонд відновлення Ірпеня. Він веде перемовини і залучає до співпраці десятки приватних компаній, які погоджуються надати будматеріали на відбудову соціальних об’єктів громади та приватних осель. КВ: Чи є вже чіткий план відновлення міста? І що мало би бути втілено за ним першочергово? Андрій Кравчук: Наша управлінська команда спільно із Фондом відновлення Ірпеня та платформою “Irpin Reconstruction summit” розробили та вже презентували План відновлення Ірпеня. Він передбачає декілька напрямів: ліквідація наслідків, відновлення житлового фонду, створення соціального житла, створення нових інфраструктурних об’єктів, реконструкція соціальної та критичної інфраструктури, реалізація інвестиційних проєктів та проєктів розвитку. Ми почали відновлення з об’єктів критичної інфраструктури, аби  забезпечити безперебійну життєдіяльність міста. Станом на сьогодні критичну інфраструктуру Ірпеня повністю відновлено.  KВ: Місцевий бюджет не зможе покрити всі збитки, нанесені агресором, чи залучалося додаткове фінансування за рахунок міжнародних фондів чи програм? Як саме? Андрій Кравчук: Враховуючи те, що всі бюджетоутворюючі підприємства міста зазнали серйозних руйнувань, місцевий бюджет у 2022 році виконувався на рівні 50%. Та навіть при 100% виконанні бюджету, власних ресурсів громади недостатньо на покриття тих величезних збитків, про які ми говоримо. Тому Ірпінська міська рада та Фонд відновлення Ірпеня активно співпрацюють в залученні фінансування з боку міжнародних фондів та держави. У минулому році почали заміну вікон і вхідних дверей, а зараз виділяються кошти на капітальні ремонти багатоквартирних житлових будинків за програмою фонду ліквідації наслідків збройної агресії. Одразу 7 багатоквартирних будинків в Ірпені відновлюються завдяки ініціативі Президента України – платформі UNITED24. Відбудову “з нуля” багатоквартирного будинку, який на початку березня 2022 року першим в Ірпені постраждав від ворожого авіанальоту, погодилася фінансувати Міжнародна організація з міграції (IOM Ukraine). Вона ж допоможе зробити ремонт 2 частково пошкоджених багатоповерхівок. Завдяки співпраці проєкту “Irpin Reconstruction Summit” та італійського фонду “Terre des Hommes Italy” відновлено 4 багатоповерхівки. Також маємо потужну підтримку нідерландської громадської організації “Open Door Ukraine” (ODU). Вона вже профінансувала відновлення 4 пошкоджених багатоквартирних будинків. Ведеться активна співпраця з Благодійним фондом “Леруа Мерлен Солідарність”, який допомагає у відбудові 11 багатоповерхівок. Одна з них вже капітально відремонтована. Також мешканці повністю знищених квартир отримали допомогу у вигляді будівельних матеріалів у рамках проєкту  ПРООН.  Читайте: КОВА розглядає можливість ремонту гуртожитків, які перебувають у комунальній власності, для проживання ВПО Вже другий рік поспіль у громаді активно працює Міжнародний комітет Червоного хреста, який після звільнення Київщини від окупантів у короткий термін допоміг відновити водопостачання у місто, відновити каналізаційну мережу, а зараз сприяє будівництву нового резервуару для чистої води для КП “Ірпіньводоканал”. Вагомою підтримкою нашій громаді стане і вклад NEFCO в модернізацію системи водопостачання та теплопостачання громади.  Мова йде про  7,7 млн євро на модернізацію і заміну мереж.  Крім того, завдяки міжнародній підтримці, і зокрема міст-побратимів Ірпеня, відбудовуємо освітні заклади, оснащуємо медичні установи. І щиро дякуємо всім за допомогу. KВ: Які саме об’єкти відновлюються виключно за підтримки держпрограм? Андрій Кравчук: Наша головна мета сьогодні – повернути мешканців громади в свої оселі. За обласною програмою “Відбудова приватного сектору” в Ірпені відбудовується 12 будинків (всього програма охоплює 93 об’єкти в Київській області). Також за державного фінансування відбудовуються багатоквартирні будинки.  Ми розуміємо, що всі проблемні питання держава одномоментно вирішити не може, тому що війна триває, і всі кошти максимально спрямовані на війну. Тому й було створено Фонд відновлення Ірпеня, щоб не втрачати час і, доки триває війна, залучати допомогу для відновлення та розвитку міста. Якщо комусь здається, що на кожне наше звернення ми отримуємо позитивну відповідь та фінансування – то ви дуже-дуже помиляєтеся. За кожною реалізованою історією стоять сотні листів, зустрічей, перемовин, узгоджень і багато місяців ретельної праці багатьох людей. KВ: На території громади активно діяв волонтерський проєкт “Добробат”, який допомагав привести до ладу будівлі, пошкоджені військами рф. На яких саме об’єктах працювали добробатівці? Андрій Кравчук: Переважно це був приватний сектор. Міська рада та Фонд відновлення Ірпеня надавали будівельні матеріали, а волонтери з “Добробату” робили нові покрівлі. Також “Добробат” здійснював ручний демонтаж будинків, розбирав згарища, а ми надавали нашу комунальну техніку для вивозу будівельного сміття. Так допомогу у вивозі завалів отримали близько 50 домогосподарств, а на 20 приватних будинках вдалося відремонтувати покрівлі.  KВ: Як реалізується в Ірпені обласна програма “Нова оселя”. Чи розпочався процес закупівлі нового житла і на якому він етапі? Скільки сімей може розраховувати на нове житло у її рамках? Андрій Кравчук: За цією програмою було сформовано списки та подано їх на обласну комісію. В результаті вже 8 ірпінських родин отримали нові квартири, 7 з яких в Ірпені та 1 – в Броварах. Зараз готуємося до другого етапу реалізації програми. KВ: У  темі відбудови Київщини зараз піднялося багато проблемних питань, працюють журналісти-розслідувачі. За яким принципом підбираються підрядники для відбудови Ірпеня? Андрій Кравчук: Більшість термінових робіт у минулому році ми з КОВА проводили невідкладно, без застосування процедури закупівель, тому що дійсно не було часу чекати: наближалися осінь і зима, а обсяг робіт був надзвичайно великим. Тому залучалися всі компанії, які могли в той нелегкий час охопити певний обсяг робіт, виконати його швидко та якісно. Ви повинні розуміти, що авансів ніхто не платив. Підрядник робив за свої гроші, а потім, після робіт і їх перевірки компетентними організаціями, відбувалися оплати, які дуже часто треба було довго чекати, бо то були не першочергові видатки. Був період, коли ми використовували всі наявні можливості. Щодо міжнародного фінансування, то тут все просто – місто виступає в процесі відновлення третьою стороною, що забезпечує контроль. Підрядників обирають або надають самі донори. Проте складні бюрократичні процеси інколи лякають донорів і забирають багато часу. Саме тому для цієї роботи було створено Фонд відновлення Ірпеня, який забезпечує цю комунікацію і слугує свого роду містком між донором, мешканцями та містом. Читайте: Ірпінь витратить 79 млн гривень на нове будівництво житла (адреси) KВ: Чи закриті наразі всі потреби у тимчасовому житлі та облаштуванні модульних містечок в Ірпені? Андрій Кравчук: Станом на зараз черга на поселення в модульні містечка в нашій громаді – біля 1000 людей. Це – переважно ірпінці, які втратили своє житло. Кількість постійно змінюється. Хтось знаходить інший варіант житла, а хтось тільки приїздить в Ірпінь у статусі ВПО. До речі, починаючи із 2014 року до нас переїхало вже 22 000 переселенців. На території громади функціонує два модульні містечка. Їх нам надали партнери з Польщі та Фінляндії.  Містечка розташовані в рекреаційних зонах Ірпеня. На території санаторію “Дубки” проживає понад 500 людей, з них більше 80 – діти. Містечко практично повністю заселене. А на території санаторію “Ластівка” зараз мешкає понад 110 і буде заселено ще майже 1000 людей, орієнтовно 240 сімей. Реалізовувати наступні черги містечок поки не плануємо. Станом на зараз цього достатньо. Модульні містечка  – не дешеве задоволення, навіть за умови безкоштовного отримання самих модулів. Всі комунікації місто проводить і підключає самостійно. Вода, каналізування, світло, облаштування території – все це нині коштує дорого. Сподіваємося реалізувати останні черги за підтримки КОВА. KВ: Як отримати альтернативне тимчасове житло ірпінцям? Андрій Кравчук: Написати відповідну заяву у Центрі надання адміністративних послуг або в Управлінні праці та соціального захисту населення. Сімʼю чи людину ставлять на чергу на поселення, якщо відповідає певним критеріям. Працівники соцзахисту завжди на контакті з людьми, як тільки з’являються місця чи можливість – відразу повідомляють людей. Також забезпечують гуманітарною допомогою нових мешканців. KВ: На якому етапі відновлення соціальної інфраструктури? І як у таких умовах відбувається підготовка до нового навчального року? Андрій Кравчук:  Дякуючи друзям і партнерам, ми не стоїмо на місці. За минулий рік відремонтували майже всі заклади освіти. Завдяки підтримці міста-побратима Ірпеня Кашкайш (Португалія) плануємо незабаром відкрити добудований дитсадочок “Червона калина”. 1 вересня відкриваємо дитсадочок “Рута”, майже 4 млн євро на його відбудову  виділила Литва. У вересні плануємо відкрити також ліцей №3 – завдяки фінансовій підтримці з боку UNICEF, з яким я особисто координував взаємодію по відбудові. Ще UNICEF обладнав у 10 освітніх закладах громади безпечні укриття. Компанія SOCAR допомогла відремонтувати ліцей “Лінгвіст” (раніше школа №12). До відбудови також долучилося ірпінське підприємство з австрійськими інвестиціями – компанія Ecosoft. Люксембурзький Червоний Хрест допоміг нам відновити амбулаторії, дитячу лікарню, будівлю нового медцентру. Амбітний план будівництва такого закладу ми почали ще у 2018 році. Будували виключно за кошти громади. Тепер до кінця року плануємо закінчити всі роботи спільно з державою та міжнародними партнерами. 120 мільйонів гривень на добудову медцентру погодився виділити Світовий банк.  KВ: Уряд та енергетичні компанії наразі наголошують, що наступна зима буде не менш складною за попередню і радить мешканцям готуватися до важкої зими. Як громада готується до нового опалювального сезону і можливих блекаутів? Андрій Кравчук: Почну  з головного. Опалювальний сезон в Ірпінській громаді розпочнеться вчасно. Ми на 100 % будемо готові до 15 жовтня. Далі все залежатиме вже не від нас, а від ситуації в державі. Що стосується наших повноважень і можливостей, то комунальне підприємство “Теплоенергопостач” постійно здійснює заміну застарілих мереж.  Кожна з міських котелень забезпечена альтернативним джерелом енергії – генератором. Також ми надали в тимчасове користування генератори приватним теплопостачальним компаніям. Крім того, потужними генераторами забезпечені всі об’єкти критичної та соціальної  інфраструктури. Зокрема, амбулаторії, школи і садочки. KВ: Чи є наразі у громади проєкти, що потребують інвестицій? Андрій Кравчук: Звісно є. У листопаді 2022 року розпочалася наша співпраця із всесвітньо відомою американською архітектурною компанією Gensler, яка займається розробкою майстер-плану розвитку Ірпінської громади. На основі опитування мешканців громади Gensler оприлюднив своє розуміння і бачення розвитку Ірпеня як “міста-саду із розумним серцем”. Цей план передбачає, що навколишнє середовище, економіка та технології стануть пріоритетами для створення міста, яке має перспективи швидкого відновлення та економічного зростання. І тут відкривається широке поле для інвесторів. Паралельно з розробкою фундаментальної стратегії розвитку на багато років уперед, триває реконструкція і відбудова об'єктів соціальної інфраструктури, які були повністю знищені або пошкоджені внаслідок бойових дій. Розпочато проєктування реконструкції Центрального будинку культури та Ірпінської дитячо-юнацької спортивної школи. Триває проєктування Центру дитячої творчості, який буде збудований на вулиці 74-ї Стрілецької дивізії, та виставкового центру на вулиці Слов’янській. Окремо ведеться робота над проєктуванням об’єктів, створених архітекторами та дизайнерами Irpin Reconsruction Summit. Серед них – площа Свободи, осучаснення приміщень міських музею та бібліотеки, будинок культури в Романівці та інші проєкти. Ці об’єкти стануть свого роду магнітами, що будуть забезпечувати економічний розвиток громади та регіону. І перед нашою командою та Фондом відновлення Ірпеня стоїть важливе завдання пошуку ресурсів та залучення інвесторів для  реалізації цих проєктів. KВ: Ще кілька слів про міжнародне співробітництво. Як досягали нинішніх результатів?  Андрій Кравчук: Міжнародне співробітництво – один із пріоритетних і стратегічних напрямків роботи нашої команди. Ми багато працюємо з містами-побратимами в Європі та США. В перші дні війни місто Мілвокі в США оголосило про збір коштів для Ірпеня, місто Борна в Німеччині прийняло та розселило 130 родин ірпінців, передало місту буржуйки для опалення на суму 50 000 EUR, генератори, техніку для комунальників і ще багато іншого. У 2022 році в Ірпеня з'явилося 5 нових міст-побратимів. Одним із них стало португальське місто Кашкайш, яке виділило 500 000 EUR на відбудову дитячого садочка “Віночок”, та місто Маямі, що надало конфісковану зброю для Нацполіції та ірпінського ДФТГ. Крім того, відразу після деокупації Київщини був створений проєкт міжнародної співпраці “Irpin Reconstruction Summit”. Він об’єднав локальних і міжнародних спеціалістів, які  розробили десять ескізних проєктів реконструкції об’єктів соціальної та критичної інфраструктури. Наразі місто співпрацює з провідними архітектурними компаніями США, Італії, Чилі та Нідерландів. До проєктування та відновлення громади залучені світові експерти та архітектори, такі як Марко Марі, Стефано Боері, Крістіан Віттіг, Хірокі Мацура та Герхард Хаузер. Цей досвід однозначно можна назвати успішним. На прикладі Ірпеня ми напрацювали модель відновлення українських міст і вже неодноразово презентували її на національних та міжнародних форумах.  Але ми не зупиняємося. Активно розвиваємо українсько-італійську співпрацю у сфері фінансових союзів спільно з Торгово-промисловою палатою Італії в Україні, українським Клубом мерів та італійським містом Монца. А Фонд відновлення Ірпеня продовжує активну роботу над залученням міжнародних компаній та донорів для відновлення інфраструктури міста і реалізації проєктів розвитку Ірпінської громади. Ми прагнемо створити відкриті, взаємовигідні та довготривалі економічні союзи, оскільки розуміємо, що це допоможе відновити дахи над головами містян та забезпечити нові робочі місця.  КиївВлада

Київрада внесла зміни до двох міських цільових програм – “Соціальне партнерство” і “Турбота. Назустріч киянам”. Відповідно з цими коригуваннями, загальні обсяги їхнього фінансування було зменшено зі 103,3 млн гривень до 94,8 млн гривень та з 12,2 млрд гривень до 11,6 млрд гривень відповідно. Ці кошти переважно призначалися на виконання заходів з підтримки учасників бойових дій та інших категорій населення і вже були “прописані” в двох інших програмах. У міськраді на даний факт звернули увагу: під час пленарного засідання Департаменту соцполітики КМДА дісталося за “неадекватну роботу” та “неякісну підготовку” документів, на підставі яких столична влада вирішує різні проблеми Захисників та Захисниць України. Як стало відомо KВ, 18 травня 2023 року столична міськрада затвердила проєкт рішення “Про затвердження змін до деяких рішень Київради ”(№08/231-435/ПР від 11 травня 2023 року). Підписуйтесь на “КиївВладу”  На розгляд депутатського корпусу цей документ виніс Департамент соціальної політики Київської міськдержадміністрації (КМДА). У сесійній залі за його погодження проголосували 78 народних обранців. Цим рішенням передбачено внесення змін до двох міських цільових програм – “Соціальне партнерство” на 2022 – 2024 роки” та “Турбота. Назустріч киянам” на 2022 – 2024 роки”.  Так, Київрада погодила зменшення загального кошторису першої програми на 8,4 млн гривень (зі 103,3 млн гривень до 94,8 млн гривень). Це було зроблено через те, що деякі з заходів, зокрема “відзначення пам’ятних дат, пов’язаних з вшануванням та увічненням пам’яті ветеранів війни і пам’яті загиблих захисників” були внесені до програми “Підтримка киян – Захисників та Захисниць України” на 2023-2025 роки”.  У свою чергу, загальний обсяг фінансування програми “Турбота. Назустріч киянам” на 2022 – 2024 роки” було зменшено майже на 676 млн гривень (з 12,2 млрд гривень до 11,6 млрд гривень). В даному випадку це було продиктовано схожими обставинами – деякі з заходів даної програми “потрапили” до заходів, що були передбачені рішенням міськради №5892/5933 від 15 грудня 2022 року, яким було затверджено надання за рахунок бюджету Києва низки додаткових пільг захисникам і захисницям України, членам їх сімей, членам загиблих (померлих) військових тощо. У пояснювальній записці до проєкту рішення зазначено, що метою його затвердження є саме “недопущення дублювання завдань і заходів діючих міських цільових програм з підтримки учасників бойових дій”. Під час обговорення цього питання в сесійній залі голова фракції “Слуга народу” в Київраді Андрій Вітренко висловив своє обурення тим фактом, що чиновники допускають помилки при затвердженні міських цільових програм. У своєму зверненні до директора Департаменту соцполітики КМДА Руслана Світлого він звернув увагу на те, що цей аспект роботи потрібно виправляти. “Безумовно, ми підтримуємо обидві програми. Єдине питання: коли департамент під вашим керівництвом почне працювати адекватно, і ви не будете дублювати дві програми, щоб потім депутати витрачали свій робочий час на те, щоб “перекласти гроші з однієї кишені в іншу”? Коли буде подана нормальна програма підтримки захисників та захисниць? Я впевнений, що якість підготовки муніципальних програм має бути значно вищою. Навіщо переносити одні й ті “самі стовпчики” з однієї програми в іншу?” – задався питанням Андрій Вітренко. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Руслан Світлий (на фото) у своїй відповіді лише зазначив, що, мовляв, “якби цього не було зроблено, то депутати витратили би більше часу”. Що саме мав на увазі чиновник, він не уточнив. Але найімовірніше, мова йде про те, що надалі міська влада через “бюрократичні нюанси” мала би проблеми з фінансуванням “дублюючих” заходів. Як повідомляла KВ, програма “Соціальне партнерство” на 2022 – 2024 роки” і “Турбота. Назустріч киянам” на 2022 – 2024 роки” були затверджені Київрадою в один день, 7 жовтня 2021 року – рішеннями №2725/2766 та №2726/2767 відповідно.  Читайте: Киевсовет согласился за три года потратить 103 млн гривен на “Социальное партнерство” Перша програма з моменту затвердження і до внесення вищезазначених коригувань мала незмінний кошторис – він дорівнював 103,3 млн гривень. За ці кошти міська влада повинна реалізовувати різні соціальні проекти, розроблені громадськими об'єднаннями осіб з інвалідністю та ветеранів війни тощо. У свою чергу, загальні обсяги фінансування програми “Турбота. Назустріч киянам” початково становили 12,3 млрд гривень, аж поки в листопаді 2022 року міська влада не зменшила їх до нинішніх 12,2 млрд гривень. В рамках цієї програми керівництво столиці здійснює компенсації пільгових перевезень окремих категорій громадян у громадському транспорті, надає адресну допомогу дітям-сиротам та окремим категоріям людей з інвалідністю тощо. Читайте: Киевсовет утвердил программу “Забота. Навстречу киевлянам” на 2022-2024 годы У свою чергу, програма "Підтримка киян – Захисників та Захисниць України" на 2023-2025 роки” була прийнята Київрадою відповідно до рішення №6254/6295 від 23 березня 2023 року. Цією програмою передбачено виплату різних видів грошової допомоги, проведення реабілітаційно-спортивних зборів для учасників бойовимх дій тощо. Читайте: Столична влада прийняла програму “Підтримки киян – Захисників та Захисниць України” на 2023 – 2025 роки Нагадаємо, Руслан Світлий очолює Департамент соціальної політики КМДА з 24 вересня 2019 року. Діяльність цієї структури вже більше чотирьох років контролює заступниця голови КМДА Марина Хонда. Фото: KВКиївВлада

У Києві всі внутрішньо переміщені особи (ВПО), які після 24 лютого 2022 року зареєструвалися і звернулися до соціальних служб, отримали продуктові набори в межах державної програми забезпечення ВПО. Наразі це більше 100 тис. осіб. Однак, як зазначає заступник голови Київської міської державної адміністрації Валентин Мондриївський, з 10 квітня 2023 року прийом нових заявок на видачу продуктових наборів припиняється.  Про це KВ стало відомо з повідомлення на Офіційному порталі Києва. Підписуйтесь на “КиївВладу”  Як зазначається в повідомленні, у Києві всі ВПО, які після 24 лютого 2022 року зареєструвались та звернулись до соціальних служб, отримали продуктові набори, що передбачає державна програма забезпечення ВПО.  Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться “У столиці на сьогодні зареєстровано майже 230 тисяч внутрішньо переміщених осіб. У той же час до нас звернулись щодо отримання продуктових наборів трохи більше 100 тисяч ВПО. У рамках державної програми забезпечення внутрішньо переміщених осіб ми повністю виконали свої зобов’язання як перед державою, так і перед тими, хто зареєструвався та подав заявки. Програма передбачала видачу продуктових наборів, у першу чергу, в тому випадку, коли місто не може забезпечити нормальне функціонування продуктових мереж чи обмежена доставка товарів. Із 10 квітня 2023 року прийом нових заявок на видачу продуктових наборів припиняється. Ми розуміємо важливість даної програми підтримки і готові її відновити в будь-який момент, якщо таке рішення буде прийнято на державному рівні”, – повідомив Валентин Мондриївський.  Мондриївський зазначив, що переважно саме в період з березня до травня 2022 року ті, хто залишився в Києві, і внутрішньо переміщені особи, яких прихистила столиця, скористались допомогою Гуманітарного штабу столиці. “Ми розробили ефективний механізм підтримки тих, хто залишився в Києві і опинився у скрутному становищі. Більше того, в місті в лічені дні подолали кризову ситуацію, коли через окупацію частини області і бойові дії біля столиці фактично працювала обмежена кількість магазинів і було відсутнє постачання продуктів. Соціальні служби в співпраці з Гуманітарним штабом Києва щоденно працювали на прийомці та розподілі продуктів та засобів гігієни у десяти районах столиці, забезпечуючи всім необхідним містян”, – додав Валентин Мондриївський. Нагадаємо, внутрішньо переміщені особи, що проживають у Фастівській громаді можуть отримати соціальну допомогу на базі двох санаторіїв у Трускавці та Миргороді. Читайте: ВПО на Фастівщині можуть отримати соціальну допомогу на базі санаторія  Фото: Укрінформ КиївВлада

Політичний піар в час війни скочується до вкрай невибагливого. Інтернет та пошта журналіста рясніє новинами, що виходять ніби-то з-під пера піар-служби, але виглядають вже не просто одностороннім PR-контентом, а театром абсурду.  “Депутат самовіддано з’їздив до нужденних громадян і роздав пакунки з “мівіною”. Інший – “відвіз людям гуманітарку від ООН”. Ще один – героїчно сходив до митників – перевірити їхні склади, – мабуть, це і є прямий депутатський обов’язок.  І навколо цього  влаштовується шоу, з кількома камерами, професійними фотографами та красивими постами у соціальні мережі. Депутати пристоличного регіону не нехтують будь-якими засобами піару, навішують собі нові посади і інспектуючи кольори фіранок в лікарнях.  Якщо хтось думає, що нардеп від “Слуг” Микола Тищенко був одним таким народним обранцем, що героїчно рятував українську громаду у сонячному Таїланді, то ні. Про “батальйон Монако” вже навіть створили окрему сторінку у Вікіпедії. Варто згадайти й ще одного “Слугу”, Сергія Нагорянка, який за повідомленнями ЗМІ, під своїм іменем нібито “передарював” польську допомогу, ще й з завершеним строком придатності.  І все це – лишень вершина айсбергу, яку намагаються вторгувати електорату під виглядом добрих справ. Підписуйтесь на “КиївВладу” Війна знизила вимоги до якості політичного піару, хоча, правильніше було б наповнювати медіапростір якісним контентом, адже продовження сьогоднішньої тенденції поверне нас до виборів гречки замість виборів політичних програм. Прогнози для цієї тенденції теж невтішні. Із погіршенням економічної ситуації в країні, якість піару буде й надалі пробивати дно.  На жаль, пересічний виборець не завжди має час і бажання вивчати програми, проте, гарно запам’ятає, що напередодні виборів кандидат приніс безкоштовну гречку, а про іншого написали, що він купив корм для притулку безхатніх тварин. І перше, і друге — явища смішні і сумні в однаковій мірі.  Ми більше не можемо дозволити собі голосувати за їжу, інспекцію депутатом окопів, доставку ним західної гуманітарки по селах, але на місцевому рівні кожен другий намагається нам нав’язати саме це.  Об’єктивне видання навряд чи буде писати матеріал, єдиним наративом якого є “подивіться, який він хороший”. Особливо, коли виконання базових обов’язків в лоб видають за надпрацю, що э головною ознакою неякісного піару. У наших реаліях війни, найчастіше, до цього додають маніпуляцію почуттями, адже суспільство особливо чутливе до теми патріотичності.  Саме награна патріотичність викликає найбільшу відразу. Війна не є приводом вважати, що суспільство різко звузило фокус і тепер будь-яка “байрактарщина” сприйматиметься як прояв справжньої любові до країни.  Час сказати, що піар в дусі “коли депутатство не заважає волонтерству” це такий самий крінж як і “Ванька-встанька”. Однак, деякі творці контенту й досі вважають, що під час війни ми будемо радісно ковтати будь-що, бо все українське нібито апріорі найкраще.  Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Але нам є куди йти, і перший крок до підвищення якості інфопростору – усвідомлення його проблем. Волонтерство депутата зараз – це не героїзм, а прояв адекватності, таким воно й має залишатися – і у свідомості виборця, і на шпальтах видань. Неприйняття неякісного, але українського контенту не є зрадою. Про це треба говорити, і це не соромно. Чим більше ми будемо мовчати, тим більше ми будемо асоціювати український медіапростір з контентом сумнівної якості. В суспільстві й досі існує прошарок, який продовжує споживати російський контент. Основной аргумент – “а чим мені це замінити?”. І насправді, заміна є й в музиці, й в фільмах, й в книжках. Але деякі люди цього не бачать, адже на слуху зовсім інше. Такий ефект може дати й неякісний політичний піар – люди почнуть шукати улюбленців не на тому боці. Водночас, абсолютна відсутність виходу в публічне поле сприймається суспільством як бездіяльність. Необхідно утримувати баланс між хизуванням там замовчуванням. Мати чітку позицію щодо соціально-важливих тем, прозоро висвітлювати у першу чергу свою професійну діяльність та не вдаватись до позиції жертовного героїзму – ось формула здорового піару.  Економічні труднощі, що поглибляться після перемоги, стануть простором для ще більшої кількості маніпуляцій почуттями та базовими потребами, адже скрутне фінансове становище змушує мислити інстинктами. І це стане новим викликом для вашої “інформаційної бульбашки”. Ми маємо підвищувати вимоги вже зараз і перестати сприймати неякісний контент як норму, виправдовуючи це війною. Ми маємо навчитись екологічно існувати в нових реаліях. Читайте: Чому діти-сироти роками не отримують “гарантоване” житло від держави і до чого тут децентралізація КиївВлада

Київська міська рада затвердила міську цільову програму “Підтримка киян – захисників та захисниць України” на 2023-2025 роки. Передбачається надання різних видів матеріальної допомоги, окремих пільг тощо.  Про це KВ стало відомо з повідомлення на Офіційному порталі Києва.Підписуйтесь на “КиївВладу”  Згідно повідомлення, ця програма передбачає підвищення ефективності системи соціальної допомоги. Зокрема, надання різних видів матеріальної допомоги (передбаченої іншою програмою – “Турбота. Назустріч киянам”), а також надання окремих видів пільг та підтримки. “Щоб забезпечити всебічну допомогу киянам-захисникам та захисницям місто переоснастить низку установ, зокрема “Київський міський центр комплексної підтримки учасників бойових дій “Київ мілітарі хаб”. І закупить обладнання для спортивної, трудової, психологічної, соціальної реабілітації. А також – забезпечить підвищення кваліфікації соцпрацівників у галузі надання психосоціальної підтримки”, – сказано в повідомленні. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться Одним із заходів Програми є “посилення співпраці з інститутами громадянського суспільства, а саме сприяння у реалізації соціальних проектів, розроблених громадськими об’єднаннями киян – захисників та захисниць України, членів сімей загиблих, осіб з інвалідністю внаслідок війни”. Загальний бюджет програми становить 2 млрд 329 млн гривень.  У 2023 році на заходи передбачено 123 млн 704 тис. гривень. “Програма дозволить побудувати ефективну систему, що оперативно реагуватиме на потреби наших захисників та захисниць. І надаватиме їм всебічну допомогу у реабілітації та поверненні до цивільного життя. Йдеться про соціальні пільги, медичні послуги (в тому числі – психологічну допомогу) і комплексну реінтеграцію та адаптацію”, – прокоментував прийняття документу київський міський голова Віталій Кличко. Читайте: Столична міськрада створила “Київ Мілітарі Хаб” та затвердила Концепцію реінтеграції та підтримки учасників бойових дій Фото: Офіційний портал Києва КиївВлада

На минулому тижні в столиці відбулась регіональна конференція “Альтернативні форми сімейного догляду: причини скорочення і пошук можливостей”, де стейкхолдери сімейних форм виховання ділились досвідом і проблемами сфери. “Точкою кипіння” стало питання забезпечення житлом дітей-сиріт, більшість з яких роками не можуть отримати гарантовані законом оселі. Бюрократичні айсберги і перекидання відповідальності у повній мірі відобразили затягнутість вищезазначеного питання. На проблеми надання опіки і форм сімейного догляду неминуче вплинула й реформа децентралізації, після якої місцеві ради стали одними з гарантів соціального захисту дітей.Підписуйтесь на “КиївВладу”  Децентралізація Одним з  найважливіших етапів конференції, як вже зазначалось раніше, було залучення стейкхолдерів до обговорення проблем сфери надання опіки. МБО “БФ СОС Дитячі містечка” підготувало дослідження, де 650 респондентів з усіх регіонів України повідомляли про труднощі функціонування системи. Серед респондентів – вихователі ДБСТ, прийомні батьки, опікуни та піклувальники, патронатні сім'ї, а також експерти в сфері захисту прав дитини.  Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться За результатами дослідження, респонденти повідомляли, що різний інституційний ландшафт та традиції у громадах створюють нерівні умови. Неоднаковий рівень розвитку місцевих служб опіки і фінансування громад в Україні призвели до відчутного контрасту між якістю захисту прав дітей по всій країні залежно від географії. Про це мені повідомляли й учасники конференції – зокрема, випускники сімейних форм виховання й колишні батьки-вихователі. Це свідчить про те, що після ухвалення реформи децентралізації в багатьох громадах досі не встиг сформуватись апарат опіки над дітьми. Раніше цим опікувались районні ради, але зміни “спустили” ці повноваження на рівень громади, тобто органів місцевого самоврядування. Так, рівень якості захисту дітей тепер напряму залежить від зацікавленості в цьому питанні міського або сільського голови. Найважча ситуація складається у громадах з дефіцитним бюджетом, де взагалі оминається фінансування цієї сфери. Але справа тут не тільки у можливостях. Не кожна місцева рада хоче опікуватись цим питанням – для когось це не на часі.  Досвід, який варто перейняти  Один з активних учасників конференції, Андрій Пінчук, який є екс батьком-вихователем й зараз керує благодійним фондом “Помогаєм” (місто Дніпро) наводить до прикладу Новоолександрівську громаду (Дніпропетровська область), де місцева влада все ж таки проявила ініціативу профінансувати сферу опіки й навіть закупівлю житла для дітей-сиріт. Сільська рада ухвалила програму, згідно якої щорічно закуповує житло для дітей. Згідно зі статтею 33 Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, у разі відсутності в них житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік. Квартирний облік ведуть місцеві ради, які й надають житло таким дітям. Щорічно Кабінет Міністрів України затверджує субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, однак, об’єм цих субвенції не в змозі покрити реальні потреби. Для фінансово-спроможних громад закупівля квартир для дітей-сиріт стане гарним соціальним нововведенням.  Загалом, розробка й запровадження спеціальної соціальної програми в громаді має відбутись із залученням експертів зі сфери опіки, які зможуть повідомити про усі “больові” точки. Закупівля квартир є лише одним з таких пунктів. Необхідно комплексно підійти до покращення процесу супроводу дитини. Окрема програма має включати в себе проведення заходів, направлених на інформування населення та додаткові курси підвищення кваліфікації для працівників сфери, особливо, в проблемних регіонах. Обмін досвідом із іншими, більш успішними у сфері соціального захисту громадами, стане наочним прикладом. Відірваність Коли мова йде про покращення сфери опіки варто запитувати перш за все про потреби самих дітей. З ними мають проводити якісну психологічну роботу, аби її передача до, наприклад, ДБСТ, не стало черговим стресом. Наголошую, що варто враховувати й думку самої дитини під час вирішення місця її розміщення, адже ігнорування відчуттів вихованця призведе лише до нових конфліктів. На конференції випускники форм сімейного виховання повідомили про необхідність підвищення якості супроводу родин з боку соціальних служб. Відношення служб до дітей випускники описали як “віддали-забули”. Представники соціальних служб, які теж приймали участь у заході, дещо обурились такою заявою. Це свідчить про найбільшу, на мою думку, проблему сфери “зсередини” – недостатню комунікацію дітей, вихователів і працівників органів та служб опіки. Підняття таких тем як вищезазначене питання забезпечення житлом здіймали в конференц залі галас і суперечки, замість пошуку альтернативних шляхів. Стейкхолдери мають частіше збиратись за круглим столом для спільного вирішення нагальних питань, а не перекидання відповідальності. Деякі теми завершувались фразами: “колись буде дискусія”, однак, дискусія має бути вже зараз. Та дискусія, яка буде спрямована на результат, а не на конфлікти. Висновок Система гостро потребує формування єдиних стандартів захисту дітей й перш за все, фокусування на їхніх потребах. Важливо також будувати комунікацію з громадськістю для підвищення мотивації дорослих. Соціальні виплати не мають бути єдиною причиною для піклування над дитиною, як це часто відбувається згідно моїх спостережень. Розміщення дітей в сім’ях є кращим шляхом, ніж розміщення в інтернатах, однак, сім’ї мають бути достатньо вмотивованими, отримувати якісний супровід й необхідну допомогу. Встановлення опіки й захист прав дітей є важливою складовою сфери соціального захисту, і варто враховувати, що недостатньо якісна співпраця усіх ланок скоріше заперечує, аніж розвиває форми сімейного виховання. Для ефективного надання опіки дітям в Україні необхідно забезпечити баланс між централізованою та децентралізованою системами, а також забезпечити достатній рівень фінансування та професійну підготовку працівників соціальної сфери. Анастасія Олійник, кореспондент КВ, ментор ГО “Халом”КиївВлада

Захід “Взаємодія партнерів ЮНІСЕФ у рамках надання психосоціальної підтримки” – стратегічна сесія, яка відбулася в Києві 7 березня 2023 року. Сесія була організована у рамках партнерства БО “Українська освітня платформа” та Дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ.  Підписуйтесь на “КиївВладу”   Психосоціальна підтримка – це широкий спектр послуг та сервісів задля стабілізації та підтримки людей, які опинилися у кризі.  Під час війни питання психічного здоров’я постало у новому вимірі та актуальністю. За даними ВООЗ, кожен/-а п’ятий/-а українець/-ка є у зоні ризику мати розлади психічного здоров’я у найближчому році. Дослідження, яке було проведено наприкінці 2022 року компанією “Gradus Research” показала, що понад 70% опитаних від початку війни відчувають стрес та знервованість. Це ж дослідження показала, що 80% українців ніколи не зверталися  до психолога чи психотерапевта. Цікавим також є той факт, що, згідно попередньо згаданого дослідження, лише  24% людей займалися пошуком інформації для самостійного надання собі психологічної підтримки, а приблизно 47% не шукають допомоги взагалі. Тобто в людей немає сформованою установки, що, якщо тобі погано, ти відчуваєш дискомфорт, страх, стрес, тривогу, ти можеш звернутися по допомогу до фахівців. Саме тому підвищення культури охорони психічного здоров’я є одним із пріоритети держави та багатьох благодійних організацій, фондів, місій.  До слова, за даними Програмного офісу Всеукраїнської програми ментального здоров‘я за ініціативою Олени Зеленської, які озвучили представниці на стратегічному плануванні, до 2022 року 7% громадян мали безпосередній досвід “дотику” до війни, зараз – мінімум 50%. Значне зростання чисельності українців з потенційно травматичним досвідом та ризиком ментальних розладів. Відтак 40-50% населення України потребуватиме психологічної підтримки різного ступеню інтенсивності. На стратегічній сесії перед партнерами ЮНІСЕФ, які працюють у секторі захисту дитини та надають психосоціальну підтримку сім’ям та дітям, стояли три основні завдання: Дізнатися більше про те, який шлях охорони психічного здоров’я обрала Україна, які документи це регламентують і які пріоритети виставлені. Тут учасники мали змогу від Анни Лущук (програмний офіс Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативи Першої Леді) дізнатися про глобальну рамку та 4-рівневу піраміду надання психосоціальної підтримки, а Наталія Датченко та Катерина Пуха (Дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ) поділилися  із учасниками пріоритетами ЮНІСЕФ на 2023 рік; Познайомитися між собою та обмінятись контактами для перенаправлення: Дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ має широку гілку партнерств по Україні. Доступ  до інформації про партнерів, їхні напрямки роботи, їхню сферу та експертизу дає змогу формувати робочий ресурс для перенаправлення сімей з дітьми за додатковими послугами; Напрацювати різні ідеї та рішення, які можуть бути дієвими у роботі на деокупованих територіях. Завдяки модераторкам Ірині Єрьоменко та Наталії Зарецькій, учасники змогли валідувати свої ідеї щодо роботи на деокупованих територіях. Тут були дискусії щодо того, ресурс яких фахівців (місцевих чи фахівців ззовні) буде більш дієвим на початку роботи, які методи роботи будуть сприяти швидкій ресоціалізації мешканців та ін. Учасники та учасниці ділилися досвідом роботи та надання психосоціальної підтримки на різних теренах України. Окрім цього ділились досвідом організацій онлайн-консультування для сімей, дітей, підлітків. Також були представлені практики гарячих ліній, проведення занять для дітей, індивідуального та групового консультування. Мобільні бригади, тренінги по наданні першої психологічної допомоги, створення безпечних дитячих просторів тощо. Стратегічна зустріч була важливою і з огляду на те, що для надання психосоціальної підтримки ми, суб’єкти, часто шукаємо нових дієвих підходів, як отримати доступ до клієнтів, як зробити послугу більш відкритою та “привабливою” для сімей з дітьми, як вчасно виявити ті сім’ї, які потребують підтримки найбільше, куди перенаправити матерів чи батьків, які потребують психотерапевтичної допомоги чи втручання лікаря-психіатра,  а як бути з дітьми, якщо дитячого психіатра знайти в громадах дуже складно. Всі ці питання залишають простір для подальших напрацювань, обговорень, апробацій та затверджень.  Захід відбувся в межах програми “Спільно для сім‘ї”, що втілюється у рамках СПІЛЬНО — програми Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) для підтримки сімей з дітьми, які постраждали від війни. Програма СПІЛЬНО об’єднує зусилля ЮНІСЕФ з урядом, місцевими органами влади, громадським сектором та бізнес-партнерами заради кожної дитини в Україні. Довідка Українська освітня платформа — драйвер суспільних змін в країні. Благодійна організація, яка втілює інноваційні соціальні проєкти, створює освітні програми для громадських лідерів та організацій. Працює у регіонах України через мережу опорних центрів. Заснована у 2000 році у Львові (до 2021 рр. — БО “Львівська освітня фундація”).  З 2010 року підтримала понад 1 200 000 дітей із кризових сімей у кризі. Є членом Міжнародної організації з захисту прав дітей FICE International. З початку російсько-української війни заснувала волонтерський рух української молоді “Будуємо Україну Разом”.  Окрім цього дала старт соціальній майстерні “WoodLuck” і запустила рух добросусідства в Україні.  Від початку повномасштабної війни Українська освітня платформа розгорнула гуманітарну місію. Спільно з партнерами евакуювала із зони бойових дій та прифронтових територіях понад 10 500 осіб. Розмістила у тимчасових прихистках понад 100 000 людей з постраждалих громад. А також передала 3 000 000 кілограм гуманітарної допомоги. У співпраці з Дитячим фондом ООН (Unicef) та іншими партнерами надає підтримку сім’ям з дітьми. Маріанна Білик, програмна директорка Української освітньої платформиКиївВлада

Київрада розпочала 2023 рік з ухвалення бюджету, який ризикує залишитися невиконаним в жорстких умовах війни. Економічний стан столиці оцінюють, як непростий. Владі доведеться докласти зусиль, щоб він залишався при цьому контрольованим. Чи допоможе місто бізнесу, звідки очікувати “велику хвилю” переселень, а також про війну, гендер та підприємливість КиївВладі розповіла депутатка міськради від ВО “Батьківщина”, волонтерка і громадський діяч Алла Шлапак. День довжиною в рік KВ: Згадаємо рік, що минув. Як для вас розпочалася війна? Алла Шлапак: Я до останнього не вірила у те, що вона можлива. Про російське вторгнення дізналась, як і більшість із нас, з телефонного дзвінка. Телефонувала моя донька, о 4:45 ранку. Сказала: “Мамо, війна”. Підписуйтесь на “КиївВладу”   KВ: Як сталося, що на початку війни ви почали волонтерити в Охматдиті? Алла Шлапак: Лихо заскочило кожного з нас у різних місцях, 24 лютого о сьомій ранку мою племінницю шпиталізували до Охматдиту, у відділення онкогематології. Я була з нею. Як і інші, усвідомила, що не можу сидіти, склавши руки, мушу допомагати. Познайомилася із завідувачкою відділення, долучилася до допомоги. У ті години ми приймали рішення з огляду на ситуацію, що постійно змінювалася. Так, вже вдень 24 лютого дітей з відділення було переведено до бомбосховища, для них ми обрали постійне перебування там. Пам'ятаю, як різали пакети, щоб застелити підлогу, носили матраци, мили й спускали усе необхідне. Перший вечір був дуже важким, моїй дитині ставало все гірше. Ближче до ночі ми видихнули, у сховищі вже було організовано все необхідне, навіть медпункт. Десь знайшлася пляшка коньяку, одеського... Цей день закарбувався у пам’яті на все життя. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться KВ: Тож ви продовжили допомагати лікарні й надалі в ці дні. Алла Шлапак: Вже 25 лютого багато лікарів не змогли прийти на роботу. Стало зрозуміло, що ті, хто лишились у лікарні, будуть працювати беззмінно. 26 лютого оголосили дводобову комендантську годину, і тут почалися проблеми. Ніхто не розраховував на це. Постало гостре питання з їжею для медиків і батьків. У неділю мені подзвонив головний лікар – за допомогою з вивозом сміття, накопичення якого загрожувало епідеміологічній ситуації в закладі. Охматдит не встиг провести тендер на вивіз сміття, він мав відбутись 1-го березня. Вони потрапили в “коридор”, коли не було до кого звернутись. Не зважаючи на комендантську годину, довелося заново вибудувати комунікацію з містом. Я вдячна профільному заступнику КМДА Петру Пантелеєву, який постійно був на зв’язку у цей час, допомагав вирішувати питання з водою та сміттям. Пам’ятаю день, коли виявилося, що в лікарні закінчились необхідні для малюків ліки. Для дітей це було питання життя і смерті. Нам допомогли мої друзі з Тернополя, дівчата, які зараз стали до лав ЗСУ. Вони знайшли потрібні ліки, потім був важкий процес передачі, у якому підтримали грузинські журналісти — привезли ліки з Європи на Західну Україну, звідти — на Київщину, і потім від Василькова пішки несли нам цей пакунок з медпрепаратами.  З часом допомога збільшилася, йшла вже машинами. Лише у перші тижні для Охматдиту небайдужі люди з Європи перерахували 30 тисяч євро, багато банківських питань довелося вирішувати терміново.  Згадую, що попри тривоги і обстріли, нам дуже допомагав “Київхліб”, коли не було їжі. Що ми, жінки, тоді узяли на себе чималий тягар з розвантаження гуманітарки – чоловіків було мало, більшість пішла до тероборони.  Згадую, що в перші дні війни аж під воротами лікарні розстріляли ДРГ,  були поранені працівники Охматдиту... Я у той час стала ніби містком між лікарнею та міською владою. Станом на середину березня, це була одна з найзабезпеченіших лікарень міста. Я дуже вдячна керівництву лікарні, яке завжди йшло на контакт. Ми перерозподіляли допомогу на інші медзаклади, якщо до Охматдиту надходило те, в чому не було потреби. Продовжувались й фінансові транші. Треба відзначити мережу супермаркетів Novus, власники якої дозволили відкрити супермаркет у Шевченківському районі і брати все, що необхідно лікарні. Залізна дівчина з кульбабою "Коли лікарі почали хвилюватись, що росіяни все ж таки зайдуть до Києва, ми всі писали оголошення: “русский солдат, стой, тут больные дети”. На території Охматдиту є така скульптура: залізна дівчина з кульбабою. І у цій темряві вона стала символом надії для нас" KВ: Як люди та лікарі адаптувались до нової реальності? Алла Шлапак: Ми просто почали повертатись до життя. У важкохворих дітей теж були дні народження, і ми не могли відібрати в них це свято. Ось в цьому було життя: в спільних вечерях, привітаннях. Коли лікарі почали хвилюватись, що росіяни все ж таки зайдуть до Києва, ми всі писали оголошення: “русский солдат, стой, тут больные дети”. На території Охматдиту є така скульптура: залізна дівчина з кульбабою. І у цій темряві вона стала символом надії для нас. На фото: Залізна дівчина, символ надії. Вона підтримувала, коли було боляче дивитися, як хвора дитина з Конотопу дізнається, що її рідне місто оточене росіянами, і я не знала, чим допомогти. Коли ми поставали перед фактом, що маленьких хворих дітей, які мають особливе значення, неможливо вивозити з Києва. Коли підтримували дітей, чиї батьки перебували на Одещині, майже на кордоні з Придністров’ям. Було все, як у всіх. І ніхто нікуди не тікав.  KВ: У певний час почали з’являтись новини про евакуацію дітей з Охматдиту. Як це було? Алла Шлапак: Охматдиту дозволили брати окремий вагон для перевезення дітей, але не всі діти підлягають транспортуванню. Шукати місця для евакуації допомогло керівництво КМДА і партійне керівництво. Тимошенко Юлія Володимирівна також займалась евакуацією дітей з Охматдиту. Цих діток перевозили в спеціальних умовах. Вони боялись залишатися без лікарів, вони не могли їхати, як усі, бо потребували лікування, все це було справжнім викликом. Моїй дитині лікарі сказали, що транспортування можливе, але лише одній, в окремому купе, в спеціальних умовах. І в створенні таких умов нам відмовили всі. Я дуже вдячна лікарці, Ользі Михайлівні, завідувачеві відділення гематології, яка 3 березня сказала мені що ми можемо їхати, якщо дитина буде лежати в машині. Використовуючи купу медикаментів, тільки біля великих міст, але залишатись не можна. На наступний день ми виїхали в бік європейського кордону, а через 10 днів я повернулась до Києва. У відділенні вже не було жодної дитини – всіх змогли вивезти. KВ: У Вас не було думки лишитись у Європі? Алла Шлапак: В мене взагалі не було такої думки. Мій друг — іноземець, і я з величезним скандалом сказала, що не можу залишитись в Європі. Коли я вже зрозуміла, що діти мають меддопомогу і влаштовані, я повернулась в Україну. Цей день я також запам’ятаю назавжди. Приймальня депутата під час війни KВ: Чи змінилися запити людей, які звертаються за допомогою до громадської приймальні Алли Шлапак? Алла Шлапак: Зараз найчастіше питання – матеріальна допомога. В минулому році нам надходила гуманітарна допомога з Європи, але давали її тільки тим, в чиїй доброчесності ми були впевнені. Спочатку я думала, що необхідно направляти всю допомогу до гуманітарного штабу, адже я вважаю себе людиною команди, де моя команда – це місто. Але в певний момент я так і не змогла отримати від штабу інформацію, хто ж став отримувачем допомоги? Це змінило підхід. З 1 квітня громадська приймальня Алли Шлапак почала реагувати на запити: просили гігієнічні засоби, продукти. Потім з Кропивницького надійшов запит: просили допомогти центру, що опікувався біженцями з Херсону. Ми обережно відреагували, адже не були впевнені, що це не шахраї. Фідбек не змусив на себе чекати: до нас почали приходити люди з Херсону, яким в Кропивницькому розповіли про нашу діяльність. Тоді стало зрозуміло, що допомога дійшла. Можу сказати, що за останній рік на Печерську з’явилося дуже багато нових людей. Позаштатно приймальня допомагала військовим, майже щодня відправляли допомогу на різні напрямки фронту. Особливий біль був — Маріуполь. За допомоги замголови КМДА Марини Хонди ми зв'язалися з центром біженців з Маріуполя у Києві. Коли читали заяви маріупольців по допомогу – ридали. Це — 140 пронизливих історій, 140 життів, скалічених війною, які ми прожили також.  Протягом року також завдяки допомозі з Німеччини ми забезпечували військових аптечками, здебільшого це — мешканці Печерська. Боляче стало з грудня, коли багато з’явилося повідомлень про потрапляння в полон. Зараз я, як депутат, контролюю питання обміну цих полонених, стежу, щоб їх не втратили.  Приходять й ті, в кого загинули рідні. Ця приймальня існує з 2006 року, й бачила вже стільки сліз, радості, перемог й падінь, що не перелічити.  Але нікуди не ділось й щоденне життя, коли в когось тече дах, або продувають вікна, і цим теж треба опікуватись. І це видно в моїх зверненнях і пропозиціях до програм соціально-економічного розвитку. Актуальними залишаються й протистояння  забудовникам. На жаль, законодавство не допомагає людям захищати їхні права. Але, знову ж таки, цей парламент, і минулий парламент обирали люди. Найбільше запитують з тих, кого видно. А як правило, тих, хто приймають містогвалтівні закони, навпаки, – не видно.  Київ, ВПО та питання гендеру “Переселенців не 300 тисяч, як говорять на офіційних каналах. Багато хто просто не отримав довідку ВПО. Я думаю, що їх за мільйон”. KВ:  Ви – співавторка ідеї створення Координаційної ради з питань підтримки ВПО, для чого цей орган? Алла Шлапак: Утворилась ця рада у 2021 році. Ідея її створення народилась завдяки переселенцям, членам організації “Донбас-це Україна”. Вони попросили створити єдиний міжвідомчий орган, який би надавав допомогу ВПО. Було важко проводити це рішення через Київраду, бо мені казали, що це не на часі, треба опікуватись справами киян. Але голосування відбулося. Біда в тому, що ця рада досі нормально не функціонує. Координаційні ради вже почали по районах з'являтись, а Київрада досі не запустила роботу власної. Останній привід був в тому, що проект недоопрацьований. Ми об’єднались з Володимиром Бондаренком, з юристами Київради, і вже робимо кроки, щоб нарешті запустити роботу ради. Переселенців не 300 тисяч, як говорять на офіційних каналах. Багато хто просто не отримав довідку ВПО. Я думаю, що їх за мільйон. Це видно по мобільних операторах і влада могла б вже сказати реальну цифру. Це як 210 колясочників за даними департаменту МОЗ, але ми всі розуміємо, що їх набагато більше. Це дає розуміння того, як чиновники вміють маніпулювати цифрами. Я думаю що нас зараз 50 на 50 – киян і переселенців в місті. KВ: Чи готова столиця прийняти ще переселенців? Алла Шлапак: Київ не може ставити перед собою питання, готовий він, чи ні. У будь-якому випадку столиця прийматиме біженців. Навіть при оптимістичному сценарії, коли ми вийдемо на кордони 2014 року, всі великі міста мають бути готові до ще однієї хвилі ВПО у зв’язку з економічними проблемами, які виникнуть і поглибляться після звільнення територій, навколо яких ведуться бойові дії. Отут ми маємо розуміти, що якщо не буде прийнято правильних рішень на державному рівні, міста не впораються Повернуться й ті, хто поїхав до Європи, адже держави припинять надання соціальних допомог. Жодна територіальна громада не впорається з цим без допомоги держави. Має бути зрозуміла програма зайнятості населення, соціального захисту, й поки, на жаль, я таких не бачу.  KВ: На які соціальні гарантії в столиці можуть розраховувати переселенці у 2023 році? Алла Шлапак: На 2023 рік соціальний бюджет не було зменшено, але він має все ж таки орієнтацію на киян, адже за їхні податки формується бюджет. Кияни матимуть пріоритетне право на отримання всіх пільг. ВПО також отримує допомогу – ми надаємо матеріальну допомогу через Департамент соціальної політики. Те, що стосується надання освітніх й медичних послуг, це все теж залишиться. І я вірю, що ми зможемо впоратись з якісним наданням цих послуг. Це стосується й громадян з інвалідністю. Багато киян з цієї категорії виїхали, але на їхнє місце прибули переселенці з гарячих точок. Таким чином, система фактично наповнена й ми не зменшували об’єм фінансування ні на копійку. KВ: Чи задоволені ви роботою МФО “Київ за рівні можливості”, які є досягнення за минулий рік? Алла Шлапак: Це МФО діє 3 останні скликання, і я є його членом. Але це перше скликання, де МФО набуло реально відчутні результати діяльності, конкретні рішення. Нас підтримав Уряд Канади, який фінансує секретаріат цього МФО. Наш звіт був феєричним: за допомогою 5 найактивніших членів МФО ми розповіли про свою роботу, кодекс етики, регламент, гендерно-чутливі фактори, протидію насильству та інші заходи, втілені в життя за цей рік. І завершили все це подякою членам МФО. Багато хто з присутніх депутатів теж захотів бути дотичними. До речі, в нас найбільше об’єднання, в нас рівна кількість чоловік і жінок. Ми плануємо в березні місяці продовжити акцію “Не мовчи про насильство – говори”, спільно з Національною поліцією і КМДА, де є гарячі лінії психологічної допомоги. Це інформаційна кампанія. Те, що ми робимо КМДА і Київраду більш гендерно-чутливою, теж не менш важливо. Хочеться більшого, але я пам’ятаю, з чого починала, коли слово “гендер” не вміли навіть вимовити правильно. Тепер всі розуміють що гендер — це не тільки чоловіки і жінки, відомо й що таке гендерне бюджетування, як важливо подолати насильство. Я розумію молодих депутатів і депутаток, які працюють перше скликання і кажуть, що можна було б зробити ще більше. Так, можна, долучайтесь і ми разом подолаємо цей шлях. Тут дуже важливе дієве партнерство, і нам також допомагали іноземні друзі. Сподіваємось, що ця допомога знайде продовження й у післявоєнній відбудові. KВ: Чому гендерне питання важливе під час війни? Алла Шлапак: Хоча й кажуть, що на війні і в політиці немає чоловіків і жінок, якраз на основі розмежування можливо врахувати індивідуальні потреби кожної людини. Людина має право почуватися комфортно, і це стосується всього: від наявності елементарних гігієнічних засобів до власної гідності. Тому важливо про це говорити. Інколи мені прикро, що є місце певній штучності, коли у соцмережах показують військових дівчат з макіяжем та манікюром. Має бути й місце їм справжнім, їм непросто, так само, як і хлопцям. Чим більше правди покажуть, тим менше треба буде руйнувати штучні бар’єри в наших головах. Образ нафарбованої голівудської дівчини з автоматом не є правдивим. І я дякую дівчатам-журналісткам, які показують цих героїнь такими, які вони є. Правда дає силу, якою б вона не була. Треба не боятись про це говорити. Крім того, хлопці на фронті захищають саме життя, і це наша принципова різниця з ворогом. Вони захищають нас, яким теж боляче, але ми руйнуємо цей біль своїм життям. Це дуже непросто, але треба жити. KВ: Які заходи, спрямовані на забезпечення гендерної рівності, заплановані на 2023 рік? Алла Шлапак: Це, по-перше, інформаційні акції. Маємо велике бажання провести семінар з сімейними лікарями, щодо генедерної чутливості і насильства. У минулому році ми включили в цю тему сферу освіти, адже булінг – це одна з форм насильства. Ми змусили їх подивитись на цю проблему по-іншому. Майже всю весну ми присвятимо інформаційній кампанії. Крім цього, кожна програма зараз піддається гендерному аналізу, ми вводимо нові гендерні показники. Бо показник у стилі “30% киян” не є достатньо інформативним для формування, наприклад, гендерно-чутливого бюджету. Дуже важко комунікувати з виконавчим органом, руйнувати синдром “нічого не можу”. Важко підштовхнути чиновника подивитись на щось з іншого боку. Часто ми намагаємось шукати шляхи до змін, а чуємо що “це неможливо”. Міська влада: сьогодні і завтра KВ: Які рішення, прийняті Київрадою на початку війни, були найважливішими? Алла Шлапак: Найважливіше, що ми взагалі мали можливість приймати рішення. Запам’яталося, що постійно змінювали бюджет. Це була важка робота для бюджетної комісії, однак всі розуміли, що треба зберегти баланс, не втратити в соціальній та освітній сферах. Хоч поодинокі голоси в залі й пропонували нам зменшити їхнє фінансування, аргументуючи тим, що дітей немає і всі поїхали. Дуже важливо було зберегти турботу про людей і продовжувати виконувати завдання, які виникали щоденно. Зрозуміло, що вже ніхто нічого не будував, а треба було відновлювати будинки, які зруйнували, допомагати родинам, які залишились без рідних…  Страшною стала ця осінь, коли почались обстріли енергетичної інфраструктури. Мені так боліло за працівників тих підприємств, хто підтримував місто у цей темний час, що хотілось усю допомогу спрямувати саме туди. До речі, саме тому ми з дівчатами-помічниками вирішили виплатити допомогу з депутатського фонду працівникам керуючої компанії на Печерську. Бо працювали під обстрілами не тільки Yasno і ДТЕК, а й величезна кількість людей, про яких забули. І ми знали, що на вулицях було чисто, ми мали опалення, завдяки роботі прибиральників, сантехніків тощо. Їхню роботу бачили всі кияни, окрім тих, хто “зверху”. Наче невидимий фронт. І це не тільки про ЖКГ, це про всіх, кого потрібно пам’ятати і бути їм вдячними. І, звичайно, знижувати рівень психологічного навантаження. Оце — бюджетні рішення. Не хвалюся їми, бо взагалі вважаю, що хвалитись нічим під час війни. Це були просто оперативні рішення, деякі — ухвалені з запізненням, на мою думку.  Наприклад, рішення стосовно підтримки малого та середнього бізнесу ми мали приймати ще в квітні, а не в травні, серпні, а потім в грудні. Те ж стосується й звільнення від орендної плати за землю.  Навколо цих рішень довго відбувались маніпуляції, але, на щастя, вони прийняті. Не знаю наскільки це допомогло, дуже цікаво було б почути думку підприємців. Ми зараз, до речі, з проектом “Київ Цифровий” опрацьовуємо анкету, і я закликаю якомога більше підприємців узяти участь у майбутньому опитуванні. Це дасть нам зрозуміти важливість і дієвість нашої допомоги в їхньому житті.  Звичайно, варто відмітити окрему епопею з генераторами. Чекаємо на ще одне рішення щодо співфінансування закупівлі генераторів, бо не факт, що наступної зими в нас не будуть ті ж проблеми. У питанні енергетичної безпеки міста ми плануємо взагалі подбати про стратегічну програму енергетичної безпеки. Де будуть передбачені і резервні джерела, і ефективне використання наявних джерел. KВ: Ви виступили з критикою міської програми сприяння розвитку підприємництва, що з нею не так?  Алла Шлапак: Мова тоді йшла про фінансово-кредитну підтримку малого та середнього підприємництва. Ці недоробітки вже змінили. Департамент чомусь вирішив, що це питання неактуальне, реальні проблеми бізнесу не помічали. Існує відчуття, що цей Департамент не взаємодіє з бізнесом. На паперах є все, але реальність інакша, треба будувати механізм зворотнього зв’язку, томи ми й працюємо над анкетою в “Києві Цифровому”, щоб почути максимум корисної інформації. Завдання міської ради — створити мікроклімат для розвитку бізнесу, а не контролювати податки. Для цього треба розуміти запит. Сподіваюсь, що в нинішньому році ми вийдемо на інший рівень комунікації. Як економіст, скажу, що зараз ми маємо зосередити всі зусилля навколо внутрішнього інвестиційного потенціалу. Має бути прийнята низка важливих рішень на державному рівні, що вплине на забезпечення громадян легальною роботою, незалежно від віку і професійного профілю. Бо й ринок праці чекає на великі зміни. KВ: Як місто виконує рішення Київради про закупівлю сигнальних жилетів для школярів столиці і як іде фінансування соціальних ініціатив, підтриманих депутатським корпусом? Алла Шлапак: Станом на 1 січня вони ніяк не закуповуються. В програмі гроші закладені. В березні я почну робити запити, аби дізнатись, чи були зроблені закупівлі. Як правило, в січні робляться відповідні розпорядження, а в лютому йдуть торги. На папері, і в цифрах – гроші є. Але реальність інша. До прикладу: люди з обмеженими можливостями пересування поскаржилися нам, що їм не закупили засобів гігієни. Ми запитуємо Департамент МОЗ: чому? Відповідь – ніхто не відгукнувся під час проведення торгів. Тобто ми, як депутати, гадали, що своїм рішенням забезпечили ці категорії населення усім необхідним, а виявляється, що це не так. І ось тут — стіна. Якщо Департамент шість разів не зміг провести торги, то навіщо ми виділили кошти? Віддайте тоді гроші людям у вигляді матеріальної допомоги, нехай вони самі куплять собі усе необхідне. Відразу відбувається паніка, бо треба ж якось виправдовувати дармоїдів, які готують папери для непроведених торгів.  До соціального блоку я підходжу дуже критично. Як депутат, я заслухаю усі звіти у березні і виокремлю неосвоєні заходи. Тоді будемо шукати інші шляхи, аби люди змогли отримати все необхідне, незважаючи на цю чиновницьку стіну.  KВ: Чи є вже ідеї, які зміни варто внести у соціальний блок у 2023 році? Алла Шлапак: Всі подібні закупівлі мають бути перенесені до програми “Турбота” й надходити до людей у вигляді адресної матеріальної допомоги. Не треба департаментам закуповувати такі засоби. Вони мають купувати те, що людина не може купити особисто, як то: обладнання, рідкісні ліки. Решта має відбуватися так: отримав гроші – купив собі усе необхідне. Але дуже важко забрати у чиновників цю “паперово-тендерну” функцію через яку вони неефективно використовують кошти.  KВ: Бюджет столиці в 2022 році не виконали через війну. Дайте прогноз виконання дохідної частини в цьому році, а також розкажіть навколо яких видаткових статей точаться найбільші суперечки на профільній комісії? Алла Шлапак: Я не вірю, що бюджет буде виконаний. Депутати на останній стадії прийняття підняли дохідну частину за рахунок надходжень від оренди й продажу землі, але сумнівно, що в цьому році почнуть купувати землю. І це суттєва стаття, біля мільярду гривень. Також не вірю у виконання програми приватизації. І сподіваюсь, що це невиконання не вплине на соціальні програми і заробітні плати, але те, що це стане штучним гальмуванням програм розвитку – факт. Я оптимістично розглядаю прогнози з підтримки іноземних партнерів, але і її теж не перебільшую. Нам дуже необхідна підтримка у сфері енергетики на державному рівні, що зменшить й навантаження на місцевий бюджет. Треба розуміти, що 2023 рік — не про розвиток, а про вирішення поточних питань, які нам готує війна. KВ: Як і чому на початку війни був написаний та прийнятий проект рішення про заборону продажу алкоголю? Чи вважаєте ви тепер його доречним? Алла Шлапак: Вважаю доречним. За останній рік я практично не бачила людей напідпитку на вулицях. Це — результат обмежень. Звичайно, що крім обмежень мають бути й стимули вести здоровий спосіб життя, інформаційні програми, створення умов для занять спортом, але це все — післявоєнні питання. Послаблення алкогольної заборони в якийсь момент мало економічне обгрунтування. З людської точки зору треба працювати над тим, щоб люди більше виходили на вулиці, спілкувались, стимулювали один одного, відвідували концерти і театри. І не треба боятись ділитись своїми маленькими перемогами, бо когось це може надихнути вводити в своє життя корисні звички. Ваше життя може врятувати інше життя. KВ: Що Ви хочете обов’язково зробити у 2023 році? Алла Шлапак: Наплакатися на Майдані Незалежності, коли вся країна радітиме перемозі. Обійняти рідних, зустріти всіх дорогих серцю людей. А якщо про Київраду: хочеться, щоб усі прийняті рішення працювали належним чином, бачити менше сліз у приймальні, радіти з дітьми на спортивних майданчиках і бачити перед собою щасливих українців. Читайте: Володимир Бондаренко: про війну, наступ з Білорусі, ОПЗЖ і плани столиці на рік Фото: Євген Лоюк КиївВлада

У Києві на Арсенальній площі до 14 січня діятиме святковий зимовий простір "Спільно Різдво". На території простору можна буде записати трек із колядок та щедрівок із молодими українськими виконавцями, створити свою авторську різдвяну листівку, змайструвати солом’яного "павука" чи зробити маску до свята Маланки. Про це, як передає KВ, повідомили у пресслужбі Київської міської державної адміністрації (КМДА). Підписуйтесь на “КиївВладу”   "Заходи, організовані Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та партнерами, покликані згуртувати дітей та молодь навколо культурних традицій та допоможуть дослідити важливі теми", – прокоментували у пресслужбі КМДА. Повідомляється, що організатори підготували для дітей та молоді віком від 7 до 17 років насичену тритижневу програму з лекціями та майстер-класами, щоб підтримати та покращити їхній психоемоційний стан, а також подарувати святковий настрій.  Серед іншого, учасники дізнаються, як покращити своє фізичне і психічне здоров’я, правильно харчуватися та вивчать правила мінної безпеки в ігровій формі. Слідкуйте за “КиївВладою” в Телеграм Подписаться "Попри темряву ми прагнемо подарувати дітям та молоді святкову атмосферу. Ми створили простір, де всі охочі зможуть знайти нових друзів та згуртуватися навколо креативних практик і суспільно важливих тем", – прокоментував задум заходу голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні Мурат Шахін. Зазначається, що вхід вільний за умови попередньої реєстрації.  "Групи будуть об’єднуватися за віковим параметром і щодня відбуватимуться щонайменше три різні події. Обрати майстер-клас, який підходить за датою та віком учасників, можна за посиланням", – наголосили організатори святкового зимового простору. Зокрема, цими вихідними можна відвідати наступні майстер-класи: у суботу, 31 грудня, о 12:00 – "Виготовлення різдвяних зірок" (13-17 років), реєстрація; у неділю, 1 січня, – "Акторська майстерність" о 14:30 (7-12 років), реєстрація; о 17:00 (13-17 років), реєстрація. Місце проведення: A-Station, Арсенальна площа (за будівлею станції метро "Арсенальна"). Довідково: "Спільно Різдво" – це частина програми ЮНІСЕФ зі створення в Україні просторів та сервісів, дружніх до дітей. У 2022 році в межах національної гуманітарної програми "Спільно" ЮНІСЕФ із партнерами відкрив по всій Україні 140 дитячих точок "Спільно", щоб надати дітям і їхнім опікунам інклюзивні соціальні послуги. Майже 400 000 відвідувачів цих просторів мали можливість гратися, розвиватися, брати участь у воркшопах та майстер-класах, отримати консультації медиків і психологів та доступ до інформації про гуманітарну підтримку ЮНІСЕФ. Організаторами "Спільно Різдво" є Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Український католицький університет та ГО "Культурна платформа Закарпаття". Читайте: Столична влада нагадала про обов’язкове дотримання комендантської години та заборону піротехніки під час новорічно-різдвяних свят Фото: пресслужба КМДА  КиївВлада