Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
14 лютого 2017 г. 13:30
Раздел: Тексти
Олександр Гулак: Не буду займатись політикою до 65 років
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання “навіщо хтось іде до влади?”, більшість українців відповість: “красти”. КиевVласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю зі спікером Макарівської районної ради Олександром Гулаком.
KV: Розкажіть про бюджетні показники Макарівського району за 2016-2017 рік. За рахунок чого відбулося зростання?
Олександр Гулак: Доходи загального та спеціального фонду районного бюджету за 2016 рік склали 287 млн гривень. Виконання районного бюджету – 121,7 %. При прогнозному показнику 74,6 млн гривень, отримано – 90,8 млн гривень. У цьому році ми вперше отримали бюджет перевиконання.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Одним з бюджетоутворюючих підприємств району є ТОВ “Аеротехніка-МЛТ”. Багато підприємств, що працюють у інших районах, зареєстровані в Макарівському районі і платять нам податки. Ми намагаємось залучати нових платників податків, допомагаючи їм долати бюрократичні перепони, які справді заважають мобільності будь-якого бізнесу. Ми намагаємось допомогти і завжди готові до співпраці з усіма, хто працює на території Макарівщини.
KV: Розкажіть про інфраструктурні проекти на цей рік.
Олександр Гулак: Раніше інфраструктура району була в занедбаному стані. Останнім часом дитячі садочки не відкривались, а навпаки, закривались, у районній лікарні не було належних умов для якісного надання медичних послуг, машин швидкої допомоги “на ходу” було лише декілька.
З початку своєї каденції на посаді очільника району я вирішив навести лад у, здавалося б простих, але важливих справах. У 2016 році у селах району було відкрито 9 дитячих садочків, в тому числі і додаткові групи в навчально-виховних комплексах. Із січня цього року знову продовжено відкриття додаткових груп. Раніше вони фінансувались з бюджету села, тепер це - бюджет району. Фінансове навантаження значне, але, якщо в селах не буде молоді і дітей, то вони приречені на занепад. Моя мета – щоби жителі як районного центру, так і віддалених сіл, почувалися комфортно і мали змогу надати своїм дітям якісну дошкільну освіту.
За цей рік планується втілити два інфраструктурні проекти - будівництво нового приміщення для початкових класів Макарівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – природничо-математичний ліцей” та реконструкція або будування нових приміщень центральної районної лікарні. Співфінансування на ці об’єкти ми плануємо отримати з обласного або державного бюджетів.
Також у 2017 має стартувати “зовнішній” проект - будівництво дороги, яка з'єднає смт. Калинівку Васильківського району з с. Калинівкою Макарівського району Київської області. Таким чином ми плануємо розвантажити Житомирську трасу.
KV: Чи є в районі проблеми з використанням системи ProZorro?
Олександр Гулак: Відсоток використання системи у нас невеликий. За минулий рік не було великих об'єктів, оскільки ми намагались вирішити дрібні потреби. Зокрема, закупівля обладнання, устаткування та господарських речей для лікарні, шкіл, навчально-виховне об’єднання та ін.
Але працювати в цій системі не так і просто. Наприклад, нам потрібно було придбати машину швидкої допомоги у місцеву лікарю. Тричі виставляли цю потребу на ProZorro, подавались 2 компанії: іноземне підприємство “АІС - Полтава” та ТОВ “Радіал – Україна”. У останнього пропозиції не відповідали вимогам тендерної документації. Лише з третьої спроби меншу ціну за авто запропонувала Макарівська компанія ТОВ “Техкомплект”, яка займається переобладнанням автомобілів. CHEVROLET Niva обійшлася нам в 379,8 тис. гривень.
В цьому році плануємо щільніше працювати з системою електронних закупівель.
KV: А як щодо проекту, який передбачає встановлення на території району комплексу сонячних батарей?
Олександр Гулак: Така пропозиція виникла нещодавно. Громадяни, у власності яких перебуває земельна ділянка у с. Юрів, вирішили займатись енергетичним бізнесом. На спільній зустрічі просили змінити цільове призначення цієї земельної ділянки. Таким чином, вони б звільнились від сплати податків, сума яких на сьогодні становить близько 5 млн гривень. та сплати втрат земель сільськогосподарського призначення. Але реального підтвердження виконання цього проекту я не побачив. Натомість, реальні ризики - бюджет села може втратити мільйони гривень.
Є ще один проект в Макарівському районі, який реалізує ТОВ “С.Енерджі”. Планується будівництво сонячної електростанції потужністю 17,4/18,3 МВт. Вартість його реалізації - 980 млн гривень, період окупності - 6 років. На об'єкті мають створити 6 нових робочих місць. Проект покликаний забезпечити потреби жителів Київської області в електроенергії з альтернативних джерел і зменшити шкідливі викиди в атмосферу. Наразі він знаходиться на стадії реалізації.
KV: Розкажіть про конфлікт навколо Соснівського гранітного кар’єру, який належить ТОВ “Енергетична група”.
Олександр Гулак: В Радянські часи Соснівський гранітний кар’єр був одним з бюджетоутворюючих підприємств району. Потім він працював на бюджет с. Соснівка, яке у свій час було одним з найбагатших в районі. За історію його існування там змінювались власники і робота підприємства була нестабільною.
Шум, який з'являється під час роботи кар'єру, став причиною конфлікту. Ініціаторами суперечки виступили здебільшого немісцеві жителі. Деякі люди купили у Соснівці дачі і зараз вимагають провести технічні заходи щодо діяльності підприємства.
В селі немає однозначної думки з цього приводу. Близько 50-ти його мешканців працює на кар'єрі. При тому, що всього у селі близько 350 жителів.
Власники підприємства за словами мешканців села неохоче йдуть назустріч громаді. Наприклад, працівники місцевого ФАПу просили купити кардіограф, який коштує 16 тис. гривень. Проте, необхідний прилад придбали лише після декількох місяців переговорів.
KV: Наприкінці минулого року в районі розгорівся скандал навколо використання коштів на ремонт доріг. Розкрийте його деталі, чим все завершилося?
Олександр Гулак: Так, був такий. Чотири сільські ради - Андріївська, Небелицька, Ясногородська, і Колонщинська - підписали 28 грудня 2016 року 6 договорів на капітальний ремонт доріг або дорожнього покриття. Ці дані з'явилися в системі Prozorro. А вже 29 грудня, тобто, через день після дати укладання договорів на ремонт, голови рад підписали із підрядником акти виконаних робіт. Це викликало підозру, але після перевірки логіка дій сільрад стала зрозумілішою.
Справа в тому, що в минулому місяці району було виділено 5 млн гривень з державного бюджету на ремонт доріг. Чому вони лежали невикористані до грудня - окреме питання, але щоб вони не повернулись назад, очільники 4 сіл майже відразу затвердили акти виконаних робіт і перерахували гроші. Зробили вони це, як кажуть, з гарних намірів, просто не розібрались у документах.
На вулиці тоді було приблизно -5 градусів. Тому, реальне виконання робіт, разом з громадами сіл, вирішили перенести на весняний період. Дуже сподіваюсь, що все буде добре і цей асфальт навесні не розтане разом зі снігом.
Подробнее: В Макаровском районе отдали почти 5 млн гривен за попытку ремонта дорог
KV: В пристоличній зоні владі часто дорікають, що затвердження генеральних планів населених пунктів йде доволі повільно. Що в Макарівському районі?
Олександр Гулак: Нещодавно були змінені межі і затверджений генплан смт Кодра. За рахунок земель за межами населених пунктів його територія збільшилась на 206 га.
Місцеві вже запланували на нових територіях зону громадської забудови та зону промисловості. Планується розширити межі сіл Колонщина і Копилів, але вже 5 років вони не можуть вирішити це питання. Процес іде, але я не можу сказати, що задоволений його якістю.
Крім того, в цьому році планується збільшити межі сіл Калинівка, Соболівка, Волосінь, Королівка.
KV: Як стрімко проводиться реформа децентралізації у районі?
Олександр Гулак: Згідно перспективного плану в Макарівському районі планується сформувати дві об’єднані територіальні громади - Макарівську і Бишівську. Враховуючи умови добровільного об’єднання громад, в с. Гавронщина люди хочуть бути самостійною громадою. А ось в Новосілках - приєднатись до Києво-Святошинського району.
Зараз організовується Березівська ОТГ, яка планує об'єднатись з Мотижиінською і Копилівською. Вона буде доволі потужна. Робота йде. Проте, гадаю, що в 2017 році Бишівська ОТГ таки буде остаточно сформована і там можна буде проводити вибори.
KV: Депутат Макарівської районної ради Матвій Євсеєнко, який влаштував стрільбу та ДТП у Києві, досі під вартою?
Олександр Гулак: За останньою інформацією, він знаходиться у СІЗО. Справа у суді.
Після того, як сталося це горе, поповзли розмови, мовляв, давайте позбавляти його мандата. Ми не можемо позбавити його депутатства - у районної ради нема таких повноважень, його може відкликати тільки народ. Але це навряд чи.
Поганого про нього не кажуть. Звичайно, він вчинив помилку. Але кажуть, що навіть з СІЗО він організовує допомогу учасникам АТО. Багато хто засуджує його вчинок, але не його, як особистість.
Подробнее: Волонтер: неизвестный, устроивший стрельбу в Киеве - депутат Макаровского райсовета
KV: Кажуть, що для заналагодження співпраці в районних адміністраціях депутатам “нарізають” бюджетні підряди. Цей конфлікт інтересів присутній в Макарівському районі?
Олександр Гулак: На сьогодні в нас є тільки одне підприємство депутата, яке отримало бюджетний підряд. Однак, це було зроблено через систему ProZоrro, було декілька учасників, в тому числі і наших депутатів. Виграв один. Доступу до системи, як ви розумієте, у нас немає.
В адміністрації немає такого, щоб районний голова вирішував свої питання через бюджетні підряди. Два останніх голови РДА були взагалі не місцеві. Одному з них висловили недовіру в перший день роботи. Здається, це єдиний такий випадок в Україні.
Можу сказати, що у районі відсутні політичні інтереси. Для прикладу, з 139 рішень було прийнято 137 одноголосно. В двох інших - один проти, двоє утримались. У нас представлені майже всі політичні сили, крім “Свободи” і “Самопомочі”. Життєво важливі питання ми вирішуємо без конфліктів.
KV: Як Ви вважаєте, районні ради мають працювати на професійній основі, депутатам потрібні зарплати?
Олександр Гулак: Не знаю як депутати, але голови комісій мають працювати на професійній основі.
Наразі плануємо запустити роботу депутатських фондів та підвищити їх суму до 50 тис. гривень на депутата на рік. В минулому році вперше ми зробили умовний фонд: кожен депутат міг використати 30 тис. гривень на чотири напрямки - освіта, культура, спорт і медицина.
Наприклад, приходить директор бібліотеки до депутата і просить оновити фонд закладу. Депутат йде до керівника відділу культури і озвучує ці потреби. Після цього в рамках депутатського фонду виділяються кошти. Ми хочемо юридично правильно оформити цей процес, тому що виникають проблеми зі звітами. Зараз працюємо над цим.
KV: З якою ціллю Ви прийшли на посаду?
Олександр Гулак: Я починав свою кар'єру в якості штатного помічника народного депутата у Верховній Раді. Але це було не пов'язано з політикою, скоріше, адміністративна посада. Хотів роботу Ради побачити зсередини. Спочатку було цікаво, потім інтерес зник.
Для мене будівля, де лежать тонни паперів у час електронного листування, де працює механізм бюрократичної машини, яка поглинала, особливо таких молодих, яким був на той час я, заважала розвитку сучасної працюючої особистості.
Вперше депутатом Макарівської районної ради мене було обрано під час VI скликання. У ході виборчої кампанії у 2015 році в нас склалась команда з молодих і амбітних людей, які бажали запровадження якісних змін у житті свого рідного краю. Я мав бажання не просто стати депутатом, ходити на засідання сесій і голосувати. Мені хотілося почати втілювати свої ідеї розвитку Макарівщини в життя. На якомусь етапі зрозумів, що маю для цього інтелектуальні, організаторські можливості та досвід. Тому, коли депутатська більшість довірила мені очолювати район, прийняв цей виклик долі і почав працювати.
Не скажу, що це легко, адже спочатку щодня доводилося ламати усталені роками стереотипи, як відносин у колективі, так і організації роботи депутатського корпусу. Це, насамперед, стосується публічності депутатської діяльності, виконання основної функції депутата – зв’язної ланки між громадою та владними структурами. І, думаю, мені це вдалося.
Минулоріч започаткував практику спільних виїзних прийомів в селах району із головою адміністрації та керівниками управлінь і організацій. Зробив це для того, щоб і я, і вони з перших вуст дізнатись про існуючі проблеми, які, можливо, з різних причин не були нам відомі. Завдяки такій роботі вдалося вирішити ряд земельних, соціальних та господарських питань. Аналізуючи зроблене, розумію, що керівники на даний час просто не мають морального права керувати будь-якою справою з “високих” кабінетів. Лише шляхом ведення діалогу (живого або інтерактивного), аналізуючи критику і приймаючи пропозиції, можливо досягти результату.
KV: Якою бачите вашу подальшу політичну кар’єру?
Олександр Гулак: Сьогодні я, голова районної ради, зважаючи на нестабільність політичної, економічної і соціальної ситуації в країні, не знаю, які зміни можуть чекати на нас завтра.
Звичайно, я хочу залишити по собі слід в історії своєї рідної Макарівщини, щоб люди згадували мене добрим словом.
З приводу подальшої політичної кар'єри, є така мудрість - якщо ти зупинився, ти зробив крок назад. В моєму віці вважати, що район - це остаточна ціль - неправильно. Але на сьогоднішній день я відчуваю, що поки не готовий іти далі. В мене замало управлінського досвіду, якого я набуваю саме на цій посаді. І можу з впевненістю сказати, що я – на своєму місці.
Тут поступово виходить вирішувати навіть найскладніші проблеми. Не без підтримки людей, звісно. Якби відчував опір, не зміг би організувати ані роботу депутатів, ані зв’язок з громадою. А що буде завтра – невідомо нікому. Це залежить від політичного стану в країні і мільйона інших факторів.
Чи хотів би я рости? Так. Але я не буду займатись політикою до 65 років. Психологи не даремно радять змінювати рід діяльності через 10 років, а місце роботи – кожні 5. У іншому випадку людина професійно “вигорає” і не приносить користі ані собі, ані суспільству. Якби більшість діячів українського політикуму це розуміла, можливо, ми зараз жили б інакше і мали впевненість у стабільному завтра.
Читайте: Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
КиевVласть
7 лютого 2017 г. 14:45
Раздел: Тексти
Наталія Баласинович: Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри
Гасло “чим гірше народові - тим краще владі” за роки незалежності для багатьох українців із алегорії перетворилося на основну формулу взаємин між громадянами і керманичами різного штибу. Небезпідставно в суспільній свідомості образ чиновника чи депутата закарбовано поряд із образом злодія чи пройдисвіта. Плюс, майже інстинктивно на питання, “навіщо хтось іде до влади”, більшість українців відповість - “красти”. КиевВласть вирішила розібратися: чим приваблива і кого приваблює влада районного рівня. Протягом 25 тижнів журналісти видання планують об'їхати всі районні ради Київщини, аби поговорити про владу, гроші і життя із головами цих поважних представницьких органів. Відкриває цикл матеріалів інтерв'ю із спікером Васильківської районної ради Наталею Баласинович.
KV: Які основні показники бюджету Васильківського району в 2017-му році?
Наталія Баласинович: Видатки з районного бюджету у минулому році склали 362 млн гривень.
На 2017 рік запланували збільшення видатків з районної казни до 468 млн. гривень. Трохи більше ніж 324 млн. від цієї суми піде на захищені статті: на заробітну плату бюджетникам, закупівлю ліків, продуктів, оплату комунальних послуг, опалення, світло. Крім цього, близько 50 млн. грн плануємо вкласти, в тому числі, і у фінансування соціально-інфраструктурних проектів.
KV: На що, окрім захищених статей, в минулому році район спрямовував видатки з бюджету?
Наталія Баласинович: В минулому проектом №1 для району була медицина і в першу чергу реконструкція районної лікарні, де старі корпуси не бачили ремонту десятиліттями. Цей проект можна вважати завершеним - відремонтовані палати, закуплено нове обладнання. Крім цього, район запустив Центр переливання крові, провів ремонтні роботи у кількох сільських ФАПах.
KV: Оновлені лікарні - це дуже класна історія, але окрім стін і обладнання медичним закладам треба мати спеціалістів, вони є?
Наталія Баласинович: Спеціалістів треба запрошувати, треба створювати умови, для того, щоб вони їхали в районні лікарні. З одного боку - Васильківщині пощастило - район недалеко від Києва, а це привабливий фактор для молодих спеціалістів. З іншого боку, ми розуміємо, що лише голою ставкою і казкою про “Київ поряд” заохотити їхати в район молодого лікаря важко. Треба, щонайменше, дати житло.
В цьому році ми плануємо, вирішити цю проблему. У селі Кодаки є шкільний комбінат трудового навчання та профорієнтації, який майже не працює. Ми ухвалили рішення переселити його у сусідню школу, а будівлю відремонтувати і використати під соціальне житло. На кінець цього року очікуємо, що завершимо реконструкцію і зможемо отримати близько 40 квартир. А це означає, що в них район зможе оселити і молодих лікарів-інтернів, і молодший медперсонал і молодих педагогів, адже в 2017-му Васильківський район планує спрямувати значну частину бюджету розвитку на освітянську галузь.
KV: Плануються ремонти шкіл?
Наталія Баласинович: Так, але не лише. В районі є найбільші школи - Глевахівська, Калинівська, Гребінківська. Наприклад, Глеваха - величезний населений пункт, більше тисячі учнів, не вистачає класів. Ми вирішили добудувати класи, зробити капітальні ремонти спортивної і актової зали, комп'ютеризувати процес навчання (смарт-дошки, інтерактивні кабінети). Запровадити лінгафонні кабінети, поліпшити утеплення, енергозбереження, переглянули кадри. Загалом очікуємо, що на відновлювальні роботи і закупівлю сучасного обладнання з бюджету району буде виділено 21 млн гривень, також населені пункти будуть фінансувати на 30% і обіцяли виділити щось з обласного бюджету.
KV: Це така відповідь критикам, які закидають місцевій владі PR на Путрівській “Школі майбутнього”?
Наталія Баласинович: “Школа майбутнього” у Путрівці - щирий і дуже якісний проект. Так, деякі називають цей проект піаром, тому що школа була закладена ще в 2004-му році, а ми, неначе, тільки пофарбували стіни і перерізали стрічку. Якщо для когось ця школа - лише пофарбовані стіни, то для мене вона має інше значення.
Насправді, Путрівський НВК став першою школою в сільській місцевості в Україні, де почала втілюватись програма "Нової освітньої платформи". Новий образ сільської школи формується не тільки гарним ремонтом, сучасним європейським дизайном, цифровим устаткуванням чи лабораторними приладами кабінетів. Насамперед Путрівська школа знана унікальним колективом, який втілює в реальність найпрогресивніші методики викладання. Зайдіть на сайт Путрівського НВК, там ви знайдете те що інші школи, навіть, у Києві не мріяли у себе організувати. Наприклад, консультації для батьків професійного педагога - дитячого психолога.
І освіту, як пріоритет 2017-го року район обрав не для того, щоб комусь щось довести. Мовляв, дивіться, ми також щось можемо. Врешті, я хочу, щоб усі школи району мали сучасний вигляд зовні і відповідали сучасним, конкурентним освітнім стандартам, як по змістові, так і по наповненню навчальних планів.
Читайте: На Киевщине учителей английского языка учили английскому
KV: А окрім реновції системи освіти, ще на якісь цікаві і корисні проекти варто очікувати?
Наталія Баласинович: В декількох населених пунктах плануємо будівництво сучасних центрів дозвілля. Там буде wi-fi зона, зона для виставок, тренінгів, бібліотека, фонди в якій будуть оновлюватись регулярно. В принципі, це приміщення має стати сучасним сільським клубом з гуртками і танцями, але його суть в тому, щоби витягнути дітей з вулиці, дати їм заняття, дати їм змогу відчути, що в рідному селі дозвілля може бути організовано не гірше, а то й краще, ніж у столиці. На будівництво одного такого суб'єкту з меблями необхідно 5 млн гривень, і район знає, де ці кошти взяти.
Крім цього, у планах на 2017 є старт нового дорожнього проекту. Ми хочемо з'єднати смт. Калинівку Васильківського району з Калинівкою Макарівського району Київської області. Ціль - розвантажити за рахунок нової об'їзної дороги потік автомобілів, який іде з Житомирської траси. Кілометраж нової траси близько 48 км. Проект абсолютно реальний, там є дорога, яку можна продовжити через поля, не забираючи землі людей. Плюс, він цікавий для бізнесу - в першу чергу, для логістів.
Зараз іде узгодження на державному і обласному рівні, хід якого вселяє в мене надію, що проект буде реалізовано.
KV: Як зміниться карта району після реформи з децентралізації?
Наталія Баласинович: Згідно із планом, затвердженим Кабміном у нас мають бути створені дві громади - Гребінківська і Васильківська. Плюс, обласна рада погодила створення Калинівської громади (села Плесецьке, Дзвінкове, Данилівка і Кожухівка з центром в Калинівці). Глеваха хотіла формувати свою громаду, але зараз питання пригальмували. В нас є група сільських голів і депутатів, які не підтримують децентралізацію. Поки йде жвава дискусія.
Робити прогнози на 2017 рік я б не ризикнула, скажу лише, що Гребінки серйозно просунулись в організації об’єднаної територіальної громади.
KV: Наскільки гостро стоїть земельне питання в районі? Скандалів багато?
Наталія Баласинович: Як таких масштабних чи дуже гострих земельних скандалів у нас немає в районі. Так, пристолична зона, так, дуже багато живе бізнесменів і можновладців, але не можу сказати що вони не в ладах із сусідами. Є точкові питання по паях, по суперечках навколо меж того чи іншого наділу, але подібних історій повно і в інших районах і аж надто унікальними вони не є.
Ми справно виділяємо землі учасникам АТО, намагаємось навіть і не “своїм”, коли є можливість. Оренда пайовикам сплачуються сільгоспвиробниками вправно, а якщо в якомусь селі фермер не сплатив - мій особистий телефон є майже у кожного. Бабуся з села телефонує і розказує, що їй не заплатили.
Єдине, що прославляє Васильківський район на всю країну - давній скандал із землями державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" в Глевасі. Там все тягнеться вже багато років і невідомо, коли вирішиться.
Подробнее: Во имя гречки и взрывчатки. Ученые требуют вернуть для селекции и оружейных испытаний 400 га “отжатых” земель
KV: По пожежі на БРСМ є якась конкретика? Чи є рішення судів щодо компенсації?
Наталія Баласинович: Наскільки мені відомо, йде слідство. В мене в апараті є людина, яка займається цими процесами. В мене немає інформації, щоб хтось отримав компенсацію. У Василькові збирають підписи, готують новий позов. Спілкуємося на цю тему з прокуратурою, поліцією. Все, що кажуть, - слідство йде, справа тяжка. Я думаю всі наші депутати і працівники райдержадміністрації будуть у цій справі свідками, ми були на тій пожежі - 6 загиблих, 15-20 постраждалих. На сьогодні ні одна справа не доведена до кінця.
Подробнее: Год пожара на БРСМ: ни виновных, ни возмещения ущерба
KV: Розкажіть про “маршруточні” бунти. Наскільки подорожчав проїзд і що планує робити районна рада?
Наталія Баласинович: Проїзд на маршруті Київ-Васильків подорожчав на 5 гривень і зараз коштує 20 гривень. Це питання піднімали на нараді.
На жаль, ефективних методів впливу на це немає. Кожного з перевізників знаємо в обличчя, їх близько 10 в районі. Вони приходять до нас за компенсацією перевезення пільгових категорій громадян, кажуть, що подорожчало пальне, обслуговування транспорту. Деякі взагалі кажуть, що здорожчення обумовлене підняттям мінімальної зарплати…
Я розумію, що це бізнес. Але для того, щоб не страждали люди, які щодня і не завжди від кращої долі їздять в Київ на роботу, було б доречно створювати державні чи комунальні підприємства, які могли б пропонувати якісь і при цьому соціальні тарифи. Район готовий рухатися в цьому напрямку. А поки очікуємо на перевірки Антимонопольного комітету.
Читайте: Остановка по требованию. На Киевщине, в Васильковском районе, маршруточники блокируют государственного перевозчика
KV: Ви багато кажете про інтереси простої людини. Але прості люди, здебільшого вважають, що ті, хто у владі, опікуються виключно власними, а не суспільними справами. Для чого прийшли у владу ви?
Наталія Баласинович: Я тут живу і мені важливо зробити щось для своїх людей. Дуже приємно розуміти, що мої рідні, сусіди тепер можуть ходити у нову лікарню, користуватись повноцінно медичними послугами. Для мене особисто це заслуга. Я знаю, що громада це оцінить. Не виключаю, що робота в районі буде стартом для майбутньої політичної кар'єри за його межами. Чому ні? Якщо є успіхи, якщо виходить реалізувати успішні проекти на маленьких територіях, то чому б не робити це масштабніше? Я не бачу в цьому жодної проблеми. Головне чесно про це говорити і мати те, що можна показати і чим можна пишатися. Гордість за те, що ти зробив - це дуже гарний мотиватор.
KV: Тобто, ви у владі, аби залишити по собі історичний слід?
Наталія Баласинович: Історичний слід - це потужна і поважна мета, перебування в політиці (сміється). Проте, якщо колись через багато років громада Калинівки вирішить, що доречно було б назвати школу моїм ім'ям - для мене це буде найвища шана.
KV: На Вашу думку, громадяни мають бути вдячні владі за роботу? Чи можновладець, працюючи на громаду і за кошти платника податків, не мусить чекати на подяку? Люди ж, щодня купуючи хліб, не дякують, пекарям чи водієві, який цей хліб довіз до магазину?
Наталія Баласинович: Має, чи не має людина комусь і за щось дякувати - її особиста справа. Але погодьтесь, отримувати слова вдячності за якісно виконану роботу - приємно.
В мене такий підхід - про кожне, навіть маленьке досягнення в районі, ми повинні говорити, пропагувати. Відносно моєї роботи, є реальні зміни, які можна “помацати” і я сподіваюсь, що люди будуть вдячні.
Якщо людина ставить мету і досягає її, а не ходить і розповідає, скільки коштів у бюджеті - - це гарний приклад. Ми живемо у реаліях України, багато людей прийшли до влади “пересидіти”. Багато хто нічого не робить, бо боїться зробити неправильно.
Сподіваюсь, що в українській політиці настане такий час, коли влада боятиметься забруднити своє ім'я і жертвувати репутацією заради кількох гривень. Для мене найстрашніше - почути від знайомих, що “Наташа вкрала”.
Читайте: Досье: Баласинович Наталья Александровна
КиевVласть
6 лютого 2017 г. 09:15
Раздел: Територія розуму
Рейдери на горищі, як загроза особистій безпеці Порошенка
Я живу в центрі Києва. Ще не так давно ці слова передували розповіді про спокійне, комфортне і приємне життя в серці столиці. Сьогодні все частіше ними розпочинаються історії відчайдушної боротьби за виживання. Історії, коли мешканці старих будинків в ночі прислуховуються до тріску стін, а вдень відправляються в похід по чиновницьких кабінетах або під Київську мерію – протестувати проти несанкціонованого будівництва. Адже через свавілля і беззаконня їхні помешкання руйнуються, а життя стає небезпечним і непередбачуваним.
Саме така історія, схоже, трапилася з жителями будинку №4 по вулиці Лаврська, який розташований напроти парку Слави. Розпочалася вона в той день, коли всі виходи на горище будівлі виявилися заблокованими, а з-під даху залунав страшний гуркіт. Як з’ясувалося згодом, мешканка однієї з квартир на останньому поверсі першого під’їзду вирішила покращити свої житлові умови, приєднавши до свого помешкання частину горища. Здивуванню її сусідів не було меж, адже згоди на це, як того вимагає законодавство, вони не давали.
Здивування трансформувалося в занепокоєння, коли, звернувшись до свого ЖЕКу із запитанням: "А що це в нашому будинку відбувається?", – його мешканці отримали відповідь про те, що згоди на приєднання горища до "дивної" квартири він не давав.
Занепокоєння ж почало переростати в обурення по мірі того, як зростала кількість звернень жителів будинку до різноманітних інстанцій і правоохоронних органів. Результативність листування залишалася нульовою, а реконструкція горища йшла повним ходом.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Особливість будинку №4 по вулиці Лаврська в тому, що він перебуває на балансі Державного управління справами (ДУС). Тому підстав апелювати до міської влади у його жителів начебто немає. Але що ж їм, звичайним киянам, залишається робити, якщо ДУС та підпорядковане йому державне підприємство "Укржитлосервіс" не здатні навести лад в будинку?
Ще в жовтні 2015 року ДП "Укржитлосервіс", в господарському управлінні якого перебуває будинок, повідомило його жителям про те, що “уважно розглянуло” їхню колективну скаргу "щодо самоправного перепланування горища Шевченко Г.П". І навіть поінформувало, що ДУС ще у червні 2015 року направило громадянці Шевченко Г. П. відповідь про надання дозволу на реконструкцію квартири №14 з приєднанням частини горища.
У цій відповіді, за словами ДП "Укржитлосервіс", ДУС надало роз’яснення громадянці Шевченко про те, що рішенням Конституційного суду України від 2.03.2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, горища та інші) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир у багатоквартирних будинках.
"Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень вирішується згідно із чинним законодавством, яке визначає правовий режим власності", – йдеться у листі гендиректора "Укржитлосервісу" Миколи Презло.
І додається, що ДУС повернеться до розгляду питання щодо надання Шевченко Г. П. дозволу на реконструкцію квартири з приєднанням частини горища після врегулювання всіх організаційно-правових питань з експлуатуючою організацією та мешканцями будинку.
Однак, правовий лікнеп не подіяв на громадянку Шевченко. І, не заморочуючись врегулюванням організаційно-правових питань, вона продовжила роботи зі збільшення своєї житлової території за рахунок спільної власності всіх мешканців будинку.
При обстеженні його технічних приміщень співробітниками ДП "Укржитлосервіс" було виявлено, що там ведуться будівельно-ремонтні роботи. Зроблено перегородку з піноблоків над сходовою клітиною, прорізано вихід з квартири №14 на горище з порушенням при цьому конструкції каналу системи опалення, стягнуто чимало будівельних матеріалів для подальшого виконання робіт. Все це було зафіксовано у відповідному акті, в якому також було зазначено: всі чотири входи до горища заблоковані зсередини , що унеможливлює обслуговування загальнобудинкових інженерних мереж – опалення, вентиляції, електропостачання.
"Проектно-кошторисна та дозвільна документація на проведення ремонтно-будівельних робіт власником квартири №14 до ДП "Укржитлосервіс" не надана", – сказано в документі, який датований 24 листопада 2016 року.
Зверніть увагу – минуло більше року після першої колективної скарги жителів будинку, адресованої ДУС та ДП "Укржитлосервіс". І лише після того, як вони викликали верхолазів, які допомогли розблокувати один з виходів на горище, співробітники ЖЕКу потрапили до місця події. Втім, окрім складеного акту, ніяких інших наслідків це не мало.
Читайте: Исторический дом на Ярославовом Валу оказался под угрозой обвала - депутат Киевсовета (видео)
Марними були й звернення жителів до районного відділу поліції, до міської прокуратури та до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції (ДАСІ) у Києві. Останній в своєму листі повідомив, що дозвільних документів на проведення реконструкції скандальної квартири не реєстрував і не надавав, та навіть виявив готовність провести за даним фактом позапланову перевірку, але через неможливість потрапити до квартири та на горище будинку цього не зробив.
Втім. ДАСІ визнала, що проведення ремонтних робіт такого масштабу без належної проектної та дозвільної документації може бути аварійно небезпечним, отже - несе загрозу життю мешканців будинку. Незважаючи на це, всі органи влади, до яких зверталися жителі будинку, не могли їм нічим допомогти.
Найбільш "рішучим" виявився "Укржитлосервіс", який у відповіді на запит адвоката, який представляє інтереси жителів будинку, повідомив, що найближчим часом планує звернутися до Печерського райсуду Києва з позовом до Шевченко Г. П. От тільки не вказав терміни, які в розумінні його керівництва є цим самим "найближчим часом". Місяць? Півроку? Рік?
Зате до суду звернулися мешканці будинку - ще восени минулого року. Втім, суддя Печерського райсуду Віталій Писанець не дуже поспішав розглядати справу і перше засідання призначив на 6 лютого, тобто – на сьогодні. Позивачі намагатимуться оскаржити законність державної реєстрації права власності Ганни Шевченко на квартиру №14, яка, якщо вірити Держреєстру речових прав на нерухоме майно, за рахунок приєднаного до неї горища дивним чином, збільшилася до 82 квадратних метрів.
До речі, суддю не може не зацікавити одна дивна деталь: запис про право власності на квартиру в Держреєстр, як свідчить інформаційна довідка з нього, зроблена 29.12.2015 року. А рішення про державну реєстрацію, яке слугувало підставою внесення запису, датоване 4.02.2016 року. Тобто, підстави для внесення запису в Держреєстр з’явилися майже через два місяці після того, як цей запис було зроблено.
Не менш загадково виглядає і свідоцтво про право власності на квартиру Ганни Шевченко, копією якого вдалося розжитися її сусідам. Видане воно 22.02.2016 року. В той час, як з 1 січня 2016 року, у зв’язку із законодавчими змінами видання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, вже не передбачено.
Аргументів на користь жителів будинку, які не бажають миритися із беззаконням, достатньо. Бентежить їх лише те, що судовий розгляд справи може тягнутися не один місяць. В той час як несанкціоноване будівництво у них над головами не припиняється.
Або власниця новоявленої дворівневої квартири - безбашенна авантюристка з купою зайвих грошей, яких їй не шкода. Або відчуває серйозну підтримку з боку впливових осіб і тому впевнена в успіху своєї затії. Якщо все ж таки вірним є другий варіант – боротьба обіцяє бути запеклою.
Жителі будинку вже направили звернення до голови КМДА Віталія Кличка та його заступника Петра Пантелеєва, а в разі, якщо не доб’ються справедливості від судової влади та не отримають допомоги від міської, збираються апелювати до гаранта Конституції. Адже ДУС, на балансі якого перебуває будинок, числиться при Президенті України.
Додам, що Петру Порошенку та іншим можновладцям варто потурбуватись з цього питання ще й тому, що з приватизованого горища, до якого немає доступу контролюючим органам, відкривається чудовий краєвид на парк Слави, де президент та інші посадові особи полюблять проводити офіційні заходи. Якщо до горища ніхто не має доступу, то так само не матимуть і бодігарди голови держави. А це вже питання особистої безпеки першої особи України – Петра Порошенка.
Ольга Чорна, журналіст, спеціально для КиевVласть
Читайте: Игра с самим собой: как одна структура президента отсудила у другой 25 млн гривен
КиевVласть
23 січня 2017 г. 10:00
Раздел: Територія розуму
Рейдери захоплюють територію дитячого майданчика на Ломоносова, 54А
Прошу допомоги! Рейдери захоплюють територію дитячого майданчика!!!
Сьогодні 19.01.17 на мене, чи не вперше в житті, було вчинено напад групою осіб!
Невідомі намагалися встановити будівельний паркан навколо двох дитячих майданчиків за адресою: місто Київ, вул. Ломоносова, 54А.
Мною було викликано наряд поліції.
Коли з'явилися полісмени, підоспіли і різноманітні "рішали" на представницьких авто.
"Рішали" повідомили, що представляють інтереси Лікохолдинга (забудовник мікрорайону - компанія належить колишньому народному депутату від Партії Регіонів - Ігорю Лисову).
Один з невідомих чоловіків зазначив, що працює на посаді директора компанії Лікобуд (яка також, наскільки я зрозумів, є підрозділом Лікохолдингу).
Документів на будівництво прямо посеред дитячих майданчиків надано не було.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
"Рішали" безперестанку повідомляли оточуючих, що служили в ато, сиділи за нас в окопах, ми їм усі винні, погрожували численними судовими позовами поліцейським та активістам, показували різноманітні посвідчення (депутат/помічник депутата/охорона титан), грубили, хамили!
Полісмени попросили невідомих припинити будь-які будівельні роботи.
Я фіксував усю розмову на свій мобільний.
В цей час, у присутності поліцейських, на мене напали - повалили на землю та нанесли кілька ударів, потім вихопили телефон, видалили відеозапис, мобільний згодом повернули.
Добре, що навколо були інші активісти, які знімали на свої присторої.
Працівниці поліції довелося застосувати спецзасіб - газовий балон, щоб втихомирити нападників.
Сьогодні рейдери відступили, але завтра вони повернуться.
Діють вони по-хамськи, агресивно, я небезпідставно боюся за своє життя, адже по суті не давав приводу для нападу - просто фільмував усе на мобільний.
Кілька років тому мешканці вулиці Ломоносова вже відстояли територію у дворі будинку # 56.
Тоді на перемовини з громадськістю від Лікохолдингу з'являлася та сама людина, що й нині. Називав він себе двоюрідним братом депутата Верховної Ради - Константіновського.
Друзі, якщо є можливість - тегніть хтось Вячеслава Леонідовича, і наперед перепрошую у шановного представника "Народного Фронта", якщо ця інформація виявиться хибною і цей хам на відео не має жодного стосунку до нардепа.
P.S. Завтра йду до слідчого, активісти написали три заяви в поліцію, сподіваюся слідчі визначили особи усіх нападників.
Слава Україні!
Тільки в купі ми можемо протидіяти бандитам!!!
Іван Мазепа, киянин
Джерело
КиевVласть
16 січня 2017 г. 09:04
Раздел: Тексти
Київ: спадок у руїнах (розслідування Радіо Свобода)
У центрі української столиці – десятки занедбаних історичних будівель. Це частина історії та національної ідентичності, яку так важливо зберігати для наступних поколінь. Вона може повністю зникнути. Значна кількість історичних та архітектурних пам'яток давно перейшла у приватні руки подекуди недобросовісних власників. Будинки часто діставались їм за безцінь, а тепер просто стоять, руйнуючись. Згодом на місці занедбаної будівлі можна буде звести комерційну сучасну нерухомість або ж просто перепродати безцінну землю в історичній місцині. Держава при цьому не просто бездіяльно відсторонюється – мовляв, безсила проти приватної форми власності. А нерідко просто банально не знає і не може встановити, хто є реальним власником будівлі. На практиці максимальне покарання за невиконання так званого охоронного договору та руйнацію пам’ятки – це штраф.
Кому належить історичний Київ і що буде з культурними скарбами українців – у спеціальному розслідуванні програми "Схеми", спільному проекті Радіо Свобода та каналу "UA:Перший".
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У 1990 році ЮНЕСКО надала статус об’єктів всесвітньої спадщини собору Святої Софiї та ансамблю Києво-Печерської лаври.
Вони мають і охоронювані зони – так звані буферні.
Це означає, що частина Києва навколо цих пам’яток забезпечує збереження історичного середовища пам’ятки ЮНЕСКО – наприклад, у цих зонах заборонене нове будівництво, не пов’язане з історичною забудовою. А про всі дії, стан та наміри щось робити у буферній зоні треба інформувати спеціальний комітет ЮНЕСКО.
Приватний замок
До цієї зони належить і, наприклад, будинок Підгорського на Ярославовому Валу. Кияни знають його як “Замок Барона”, але це історична плутанина.
Фото: Садиба Підгорського (так званий "Замок барона") у центрі Києва на Ярославовому Валу. Будинок кінця XIX століття
Однієї з найкрасивіших пам’яток Києва могло б і не бути. Адже саме на його місці спершу запланували звести Володимирський собор, але потім плани змінилися. У середині XlX століття ділянку перекупив польський шляхтич Підгорський.
Фото: Садиба Підгорського (так званий "Замок барона") у центрі Києва на Ярославовому Валу. Фото Д. Маркова (представлене Музеєм історії Києва)
"Він вирішив вразити містян і замовив проект такого будинку, який би був схожий чимось на французькі романтичні замки. Але! Жоден власник, який володів цим майном, тут не жив", – каже історик, молодший науковий співробітник Національного музею історії України Софія Грабовецька.
Ніколи не мешкали тут і теперішні власники – бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київської міської ради Олександр Лойфенфельд та його дочка Інна. Історична будівля перейшла до рук сучасного мільйонера типовим способом: від 1990-х років він почав скуповувати квартири в будинку одну за одною. За документами, ця будівля досі житлова.
Фото: Бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київської міської ради Олександр Лойфенфельд
"Але він зараз стоїть закритий, не використовується, перебуває в незадовільному технічному стані", – зауважує начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" Євген Кравченко.
Проте Олександр Лойфенфельд іншої думки: "А чого ви зараз займаєтесь цим питанням, що він у мене в незадовільному стані? У нас будівля в нормальному стані. За царя будували так, що воно 200 років буде стояти. Поки стоїть тільки 100".
У 2014 році Верховний суд України створив прецедент. Коли столична прокуратура намагалася довести, що деякі приміщення будинку продали Лойфенфельдам незаконно, суд не тільки не витребував будинок у комунальну власність, а й визнав, що будинок нібито не є пам’яткою. Що, по суті, повністю розв’язує руки власнику – він може перебудовувати будинок на власний розсуд або й узагалі знести його. Сам же власник стверджує, що просто боровся за свою власність.
Мер Києва Віталій Кличко назвав позбавлення історичного будинку статусу пам’ятки неприпустимим і пообіцяв “у стислі терміни” розібратися. "Схеми" поцікавилися в нього, що зроблено за два роки і чому будинок досі не занесений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
У Міністерстві культури також роз’яснили, що вже два роки взагалі не вносили нових пам’яток – мовляв, таким чином оберігали пам’ятки від схеми штучного вилучення судами з Реєстру.
"Так склалася наша судова практика, і зараз складно сказати, під впливом яких умовно “чинників” вона формувалася. Зараз на підписі у міністра наказ, у якому серед пам’яток є вулиця Ярославів Вал, 1", – зазначила заступник міністра культури Тамара Мазур у грудні 2016 року.
Проте в наказі, який невдовзі з’явився, не виявилося будинку Підгорського. Після кількох нагадувань практично під Новий рік Міністерство все ж внесло будинок до реєстру.
"Схеми" поцікавилися в очільника апарату КМДА, чому міська влада, знаючи власника будинку, не може з ним домовитися й примусити відреставрувати пам’ятку.
"Давайте ще раз скажемо чесно, що якщо ніхто не нагадував пану Лойфенфельду або іншим особам про необхідність збереження об’єктів культурної спадщини, у тому числі після відповідного рішення суду, то, мабуть, ті розмови, які ведуться з 2011 року про його знесення, вони б уже відбулись", – зазначив керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко.
Нині київська влада стверджує, що налаштована не допустити руйнації будинку у будь-який спосіб. Проте доведеться домовлятися із приватним власником, адже про викуп містом не йдеться.
"Я навіть не можу уявити, скільки сьогодні може коштувати експертна оцінка цієї будівлі. Власник продає її за 4 мільйони доларів. Ну розуміємо?" – додає Володимир Бондаренко.
Та і сам власник каже, що продавати пам’ятку передумав. І, схоже, розлучатися з будинком не налаштований взагалі.
"У єврея відбирати взагалі нічого не можна. Нікому. Ні єврею, ні росіянину, ні українцеві, не можна нічого відбирати за законами релігійними. Не можна створювати євреям проблеми. А якщо нам створювати проблеми, то будуть і проблеми в держави. Не тому, що євреї погані, а тому, що ви порушуєте релігійні речі", – зазначив бізнесмен, екс-депутат Київради Олександр Лойфенфельд у коментарі "Схемам".
Він обіцяє відреставрувати будинок тоді, коли мине фінансова криза. Тепер його зобов’язує і закон.
Чи буде висотка?
Метод придбання цілого будинку – через скуповування окремих квартир – доволі поширений. Саме так компанія “Грааль”, яку ЗМІ пов’язують із братами Табачниками, придбала й відомий будинок на Грушевського, 4б.
Фото: Історичний будинок на вулиці Грушевського, 4б у Києві
"Цей будинок був побудований у XIX столітті. Після того пережив дві війни, революції. Він є прикладом, по суті, первинної забудови вулиці Грушевського. І цих будинків залишилося кілька штук", – каже засновник МГО "Мистецька платформа" Микола Марусик.
На початку 2000-х років, коли Дмитро Табачник керував парламентським комітетом закордонних справ, а його брат Михайло – комерційними структурами, пов’язана з останнім фірма “Грааль” представила скандальний проект так званої реконструкції Європейської площі – з готельним комплексом заввишки 160 метрів на місці старої забудови.
Фото: Проект, який раніше представляв “Грааль”
"Схеми" запитали в новопризначеного головного архітектора Києва, чи можливе таке будівництво в центрі Києва і чи має він вплив на ситуацію?
"Я пам’ятаю всю історію цього проекту. Я зацікавлений у тому, щоб ця дірка заповнилася хорошою архітектурою, повноцінною, були тактично знайдені об’єми. Я не знаю, що хочуть побудувати висотку. Так, у конкурсі виграли висотки. Але я не зустрічався ще з інвесторами. Хочеш ти побудувати 80 поверхів? Ну прийди, покажи, послухай", – каже Олександр Свистунов.
Та керівництво "Граалю" регулярно приходить до КМДА – подовжувати оренду земельних ділянок на Європейській площі. "Схеми" запитали у директора ТОВ "Грааль", яка всіляко заперечує причетність братів Табачників до проекту. То хто ж стоїть за майбутнім будівництвом?
"Інвестор цього проекту дуже потужний, який вклав дуже багато грошей в Україну. Це Офер Керцнер, якого визнали інвестором минулого року. Ось він власник цього проекту", – заявила директор товариства Ірина Окунєва.
Офер Керцнер, почесний консул України в Ізраїлі, на запит "Схем" щодо фінансування проекту на Грушевського так і не відповів.
Фото: Історичний будинок на вулиці Грушевського, 4б у Києві
А поки приватний власник роками залагоджує зі владою паперові справи, в будинку-пам’ятці влаштували сквот – люди потроху ремонтують його, гріються пічкою, бо всі комунікації, які вони намагалися провести, відрубає власник – у “Граалі” знають про них. Проте люди все ж вважають історичний будинок пам’яткою і не збираються віддавати його під знесення.
Справа Міхельсона
Минулого року садибі Міхельсона на Пушкінській, 35-37, виповнилося рівно 120 років. Зараз заходити сюди можна тільки в касці і з дозволу приватного власника.
Фото: Флігельна частина садиби Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві
"Вже після зведення цього будинку його придбав відомий київський підприємець Фрідріх Густавич Міхельсон. Він, з одного боку, заробляв будівельними матеріалами, а з другого – їх використовував і для власного будівництва. Він купував садиби в центральній частині Києва і забудовував їх великими комплексами. У нього в Києві було нерухомості на кілька мільйонів, а тоді весь бюджет Києва складав 4-5 мільйонів", – розповідає києвознавець Михайло Кальницький.
Фото: Відомий київський підприємець Фрідріх Густавич Міхельсон
За ціле століття садиба Міхельсона неодноразово переходила з рук у руки. І ось теперішній власник – фірма "Дім на Пушкінській", яка належить маловідомому підприємцю Тетяні Чорнак, – разом із компанією "НЕСТ" готує спільний проект реставрації садиби.
"Це буде житло, елітне житло. Це саме те, що зробив Міхельсон більш ніж 120 років тому. Це були будинки для дуже багатих людей", – каже радник з інформаційної політики компанії "НЕСТ" Вікторія Яковлева.
Проте перед початком реставрації, власники мусять провести протиаварійні роботи – будинок у вкрай небезпечному стані, навіть ходити біля нього небезпечно.
Фото: Садиба Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві
"Це було зроблено нашими попередниками. Ми вже треті володарі. Не можна говорити, що ми за це 15 років відповідаємо – ні", – запевняє представник власника будинків Вікторія Яковлева.
Теоретично власник великої садиби на Пушкінській міг слугувати позитивним прикладом – вочевидь, компанія має і гроші, і бажання своєрідно продовжувати справу Міхельсона, якби не одна обставина. Раніше інспектори-пам’яткоохоронці наклали на фірму штраф через поганий стан будинку. Але через небажання платити штраф, до того ж, майже символічний для такої компанії, їхні юристи не просто оскаржили його, а й тим самим відкрили лазівку в законі і подали приклад іншим власникам, як можна оскаржити будь-який припис пам’яткоохоронців.
Сучасні Терещенки
Садиба Терещенків на бульварі Шевченка, 34 – будинок із визначною історією.
Фото: Бібіковський бульвар,34 (нині – бульвар Шевченка). 1-й праворуч, поч. ХХ ст. Фото надане Музеєм історії Києва
"Це будинок моїх прадіда та прабабусі – Івана та Елізабет Терещенків. Іван придбав цей будинок у 1879 році, після весілля. І тут народився мій дідусь. Це був будинок сім’ї. Цей будинок бачив багато краси, тут були багато художників. Більшість картин, які сьогодні є в Музеї російського мистецтва, були тут", – розповідає нащадок знаменитого роду українських промисловців і меценатів, міський голова Глухова Мішель Терещенко.
Фото: Міський голова Глухова Мішель Терещенко біля садиби своїх пращурів
Уже багато років будинок стоїть порожній. Але міська влада визнає – вплинути на власника, який розпоряджається будинком уже багато років, фактично не може.
Фото: Садиба Терещенків на бульварі Шевченка у Києві
На запитання щодо перевірок начальник дирекції експлуатації житлового фонду КП “Київжитлоспецексплуатація” Євген Кравченко відповідає так: “А хто його буде перевіряти? За все відповідає власник. І хто там має право міститись? Ніхто”.
Фото: Садиба Терещенків
Як свідчать отримані "Схемами" документи з інвестиційного конкурсу на будинки, "Центрелеватормлинбуд" і раніше орендував приміщення комплексу будинку Терещенків. А в 2004 році місто оголосило конкурс для потенційних інвесторів, адже будинок треба було реставрувати. Зрештою "Центрелеватормлинбуд" (одним із засновників якого є Тимур Міндич – відомий бізнесмен, пов’язаний із каналом "1+1" та Ігорем Коломойським) до конкурсу не допустили, а переможцем обрали "Укрнафту" (акції якої майже порівну належать державі та структурам Ігоря Коломойського). Уже невдовзі після укладання інвестиційного договору з містом, "Укрнафта" передала свої права на будинки "Центрелеватормлинбуду".
Невже два підприємства, пов’язані через третіх осіб, просто розіграли схему, за якою садиба дісталася нинішньому власнику попри те, що саме його і не допустили до конкурсу? Нинішній керівник відповідає, що в цих питаннях просто не обізнаний, як і в планах своєї ж фірми щодо будинку.
"Я не знаю тих часів, не можу коментувати. Я вже потім прийшов співпрацювати. Я ще раз кажу, я не маю права розкривати плани інвестора, я з ним говорив", – запевнив директор ПрАТ "Центрелеватормлинбуд" Олег Івченко.
Проте запевняє, що вже цього року влада побачить власне проект реставрації садиби. Раніше проект "Доступ до правди" у своєму дослідженні власників історичної нерухомості писав про те, що власники цієї садиби вже отримували припис за неукладання обов’язкового для власників документа (охоронного договору), а також через те, що будівля у занедбаному стані. Тепер власник каже, що всі порушення пам’яткоохоронного законодавства усунуті.
Фото: Будинок зсередини. Фото проекту "Доступ до правди"
Але з цим не згоден нащадок власника старовинної садиби Мішель Терещенко. "Я вже починаю працювати з юристами. І ми будемо судитися. Будинок Терещенків буде показувати киянам, що це можна захищати і давати нове життя гарному історичному будинку, який у нас є", – каже він.
Паперові справи
Історичне серце столиці – Андріївський узвіз. У 2009 році влада вирішила його відреставрувати до "Євро-2012" і доручила цю справу інституту "УкрНДІпроектреставрація".
Фото: Проект реставрації Андріївського узвозу
"Під час роботи ми зіткнулися з тим, що якісь будинки продані приватним підприємцям. Насправді власники не пускали в будівлі на обстеження. Тому проект ми зробили, включили туди не тільки фасади, а й аварійні дахи, і таким чином привели в порядок Андріївській узвіз, але не в повному обсязі", – зазначає реставратор, головний архітектор "УкрНДІпроектреставрація" Лариса Цяук.
Окрім того, що сам Андріївський узвіз – територіальна пам’ятка, більшість будинків тут – також пам’ятки. І багато з них давно у приватній власності.
Наприклад елегантний будинок XVIII століття на самому початку узвозу.
"Першими власниками садиби, до складу якої входив цей будинок, була родина київських купців Лакерд. Уявіть собі, наскільки заможні люди жили на Андріївському узвозі, що вони могли володіти ділянками, які займають цілі квартали. Після радянської влади до кінця 1998 року фактично весь перший поверх цієї садиби був зайнятий швейним училищем, але його розформували. Тоді будівлі почали приватизовувати, розкуповувати. І ось тоді з цього будинку пішло життя. Він вже майже 20 років порожній. І це пам’ятка", – каже керівник Центру урбаністичних студій Національного університету "Києво-Могилянська академія" Владислава Осьмак.
Наразі будівля повільно руйнується. Якщо зовні будинок виглядає охайно, то всередині ходити по ньому страшно. Це визнає і нинішній власник – "Діамантбанк", публічним акціонером якого є екс-міністр МНС та колишній народний депутат Давид Жванія. Банк має головний офіс на тій же ділянці, тож може фізично контролювати стан сусіднього будинку.
Фото: Будинок на Андріївському узвозі, 2 та банк “Діамантбанк”, який ним володіє. стоять стіна до стіни
У самому банку запевняють, що рятувати пам’ятку хочуть, навіть уклали охоронний договір на будинок, але не можуть почати роботи через бюрократію.
"Нам ще необхідно отримати містобудівні умови та обмеження. Але, починаючи з червня 2015 року, ми не можемо отримати цей документ. У нас усі погодження є, але застаріла корупційна схема в цій сфері як діяла, так і діє. Складнощі отримання цього документа виникають у багатьох замовників, хто володіє будівлями, такими смачними, як, наприклад ця, на розі Андріївського узвозу та Контрактової площі", – каже радник голови правління "Діамантбанку" Наталія Бєлан.
Фото: Всередині будинок на Андріївському узвозі, 2 виглядає значно гірше, ніж зовні
На підтвердження її слів "Схеми" отримали копії кількох звернень банку до міської влади, в яких вони просили надати їм останній документ, який необхідний для початку роботи.
Про цю ситуацію журналісти запитали в очільника департаменту, який повинен надати документ, – головного архітектора Києва.
"Реставрація – це дуже тонка річ. Коли до мене потрапляють документи, із п’яти може один проходить", – відповів на запитання знімальної групи програми Олександр Свистунов.
Гараж замість пам’ятки?
Наріжний будинок на Боричевому Току, 23/3 – один із найстаріших, збудованих після пожежі на Подолі 1811 року. Зараз він майже перетворився на руїну, проте це охоронювана законом пам’ятка архітектури. Дозвіл на його будівництво надавав ще перший офіційний головний архітектор Києва Андрій Меленський.
Фото: Будинок на Боричевому Току в Києві. Фото 1984 року (з альбому Яковлева та Равчева "Київ 70-80-ті")
"Цей один із найперших, найстаріших. Щоб дерев’яний будинок зберігся майже 200 років! То це вже само собою достатньо важлива причина, щоб зберігати його і надалі", – зазначає Владислава Осьмак.
Фото: Пам'ятка архітектури початку ХІХ століття на Боричевому Току в Києві
Теперішня власниця історичного скарбу – Галина Іванівна Лосєва. Має в Києві низку ресторанів. Лосєва – член родини Калетників, політиків-комуністів. Рідна дочка Лосєвої – це Оксана Калетник, колишній депутат парламенту.
Фото: Галина Лосєва, член родини Калетників
За результатами минулорічної інвентаризації, яку проводила міська влада, інспектори дійшли висновку, що будинок невідомо чий. Але прослідкувати власника легко можна завдяки земельному кадастру. Щоправда, тут цільове призначення землі під стародавньою пам’яткою архітектури вказане як "для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва".
Сама ж Галина Лосєва підтвердила "Схема" у листі – будинок її.
Проте замість відповіді на запитання про те, чому за стільки років після переходу в її руки пам’ятка так і не отримала другого життя, вона повідомила, що будинок у неї відібрали шахраї-рейдери – мовляв, офшорна фірма “Магнолія ассоушиейтс лімітед” отримала підробне рішення суду, що закріпив за нею право власності на історичний об’єкт. Тепер Галина Лосєва планує звернутися із цим питанням до правоохоронців.
"А тому розповісти Вам про плани будівництва на цій ділянці в найближчій період, на жаль, не можу", – пояснила вона.
Жертви кризи
На вулиці Тургенівській руйнуються колись величні будинки початку XX cтоліття під номерами 17 та 19.
Фото: Будинок початку ХХ століття на вулиці Тургенівській у Києві
"Якщо ми подивимося на проектні креслення, то побачимо п’ятиповерховий будинок із виразною баштою. Але побудували триповерховий і без неї. Вочевидь, у домовласника не вистачило грошей, і він поміняв проект. Але ця цікава деталь в історії київської архітектури, до речі, доволі характерна. Щодо будинку №17, він біля 10 років був виявленим об’єктом культурної спадщини, але втратив свій статус, мабуть, через технічний стан", – розповідає історик, пам’яткознавець Олена Мокроусова.
Нинішні власники будинків – товариство “Українська індустріальна група”. Наразі засновником фірми значиться його керівник Віктор Слишик. Проте раніше, коли фірма офіційно купувала землю під будинком №17, до переліку засновників товариства увійшла Олена Ставицька – дружина розшукуваного екс-міністра енергетики Едуарда Ставицького. Також серед уповноважених осіб були його батько, мати та теща міністра-втікача.
Фото: Михайло Гріншпон та Віктор Слишик
Про свою власність бізнесмени розповідають неохоче. “Будівлю у 2001 році “Українська індустріальна група” купила в банку "Приват", тому які питання?” – каже керівник фірми Віктор Слишик.
Фото: Будинок початку ХХ століття на вулиці Тургенівській у Києві
Розмова проходить в кабінеті екс-радника голови Державного космічного агентства, представника компанії GX Satellite Communication Management в Україні Михайла Гріншпона. За його словами, ще раніше товариство викупило землю під одним із будинків, а вже після цього міська влада сама попросили розселити інший – сусідній. Тепер компанія чекає, коли мине криза.
Фото: План майбутніх будинків на вулиці Тургенівській
Стверджують, що готові відбудовувати пам’ятки, але, схоже, що, купуючи будинки, не дуже цікавилися пам’яткоохоронним законодавством, адже охоронні договори на будинки не укладали.
Охоронні зобов’язання
Саме охоронний договір, укладати який власники зобов’язані при купівлі будинку-пам’ятки та підписання якого часто уникають, може зобов’язати їх розпоряджатися майном не на власний розсуд, а так, як того вимагає закон.
"Дійсно, законодавство про охорону культурної спадщини практично ніяк не співвідноситься із законодавством щодо приватної власності. Єдиним документом, який може зобов’язати власника щось робити, є охоронний договір. Ми, звісно, якимось чином можемо на це вплинути, але, знову ж таки, приватна власність в Україні недоторканна", – пояснює спеціаліст "УкрНДІпроектреставрація" Катерина Гончарова.
Фото: Власники пам'яток зобов'язані укладати охоронні договори, але не всі з них про це знають
Тож охоронний договір на будинок – чи не єдиний документ, за невиконання якого можна притягнути власника до відповідальності. Але, як кажуть пам’яткоохоронці, суто символічно.
Фото: Садиба Міхельсона на вулиці Пушкінській у Києві
"За ухилення від підписання охоронного договору максимальний штраф 17 тисяч. Від 1700 гривень до 17 тисяч. За проведення робіт без дозволу – від 17 тисяч до 170 тисяч", – зазначає головний спеціаліст відділу інспекції Управління охорони культурної спадщини Вартан Азатьян.
Чи є вихід?
Хто ж буде контролювати дії власників будинків-пам’яток і карати їх у разі порушення законодавства? У березні “Схеми” зустрічалися із заступником мера Києва Петром Пантелеєвим, якому Кличко доручив провести повну інвентаризацію будинків, що занепадають. Перед початком справи з наведення порядку у цих питаннях представник влади був налаштований ламати систему.
"Там, де є власник. Власник ігнорує, не хоче спілкуватися, не хоче домовлятися і не хоче робити нічого по цьому будинку, то ми вимушені будемо звертатися до суду", – рішуче казав він у коментарі "Схемам".
Понад півроку по тому "Схеми" поставили йому ті ж запитання, але цього разу у влади чомусь кардинально змінилася думка. "Ми вивчали судові перспективи, але прийшли до того, що судова практика, на жаль, негативна в цьому плані", – зазначив цього разу Петро Пантелеєв.
При цьому в міській адміністрації зазначають, що можуть повертати пам’ятки у комунальну власність, але не так швидко, як хотілося б. "Одну пам’ятку в рік можемо стовідсотково повертати", – заявляє керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко, при цьому зазначає, що більше не вийде через обмежений бюджет.
Проте є у міській владі й оптимістичні прогнози. Зазвичай, до якоїсь визначної дати киянам обіцяють привести все до ладу. У тому числі й вулиці Києва – відреставрувати фасади і знову спробувати домовитися з бізнесменами.
"Ми маємо чудовий дедлайн – "Євробачення". Я гадаю, що нам це потрібно. Такий струс щоразу. "Ось вам прапорець, ось вам фініш" і тепер до фінішу треба зробити", – зазначає Олексанр Свистунов.
Чи готова влада взяти контроль над ситуацією і тверду відповідальність? Про це журналісти запитали у міського голови Києва Віталія Кличка. Відповідь, здавалося б, опозиційної до приватних власників сторони напрочуд схожа: зараз не найкращі часи.
Фото: Андріївський узвіз
"Зараз складна ситуація, чому складна? Тому що ми можемо почати процес, але на сьогоднішній день ми розуміємо, що коли ми забираємо будинки у комунальну власність, нам потрібно буде також передбачити кошти, які ми вкладаємо для того, аби вивести будинок з аварійного стану. Можу сказати відверто, в нас не найкращі зараз часи і дійсно проблеми з бюджетом. І взяти забрати в комунальну власність, а потім нас будуть звинувачувати – а чому ви забрали і нічого не робите?" – пояснив позицію Віталій Кличко.
Бездіяльність стає вбивчою. Столичні пам’ятки – минуле, яке варто зберігати заради майбутнього, повільно гинуть, зберігають їх лише архівні кадри.
Історичні будинки сприймаються їхніми сучасними власниками як черговий актив. Адже це вигідна угода: заплатити максимальний штраф 6 тисяч доларів за руйнацію пам’ятки, довести, що відтворити її не можна і на виході отримати землю в серці Києва під нові, комерційні цілі.
У цьому сенсі українські закони охороняють приватну власність значно краще, ніж пам’ятки. У цих умовах можна змінити ситуацію, тільки якщо повністю переробити законодавчу базу – повернути практику примусового вилучення пам’яток, посилити покарання за їхню руйнацію, запровадити публічні конкурси на реставрацію з громадським обговоренням проектів та визначенням чітких термінів їхньої реалізації, налагодити комунікацію між різними органами влади, що мають різні дані про власників і не можуть їх встановити, нарешті перенести всі дані з паперових реєстрів у електронні, аби не дати їм остаточно загубитися.
Фото: Поділ, Київ
Журналісти та громадські активісти роками намагаються привернути увагу до проблеми збереження пам’яток, щоб разом врятувати хоч одну. Алe все це спрацює лише за політичної волі, сміливості брати відповідальність і публічно звітувати про кожен свій крок.
Читайте: Забытый Киев: прогулочный маршрут по заброшенным зданиям столицы
КиевVласть
12 січня 2017 г. 19:00
Раздел: Територія розуму
Місія номер 1: додушити малий та середній бізнес
Якщо ще не так давно головними темами в країні були новини про електронні декларації чиновників, чергове підвищення тарифів та офшорні скандали, то зимові новини надходять під загальним заголовком “Що б іще зробити, щоб доконати малий бізнес”.
А тепер фактаж. “Блага” вість, що прозвучала з вуст очільника Кабінету Міністрів України ще 26 жовтня ц.р.: мінімальна заробітна плата з 1 січня 2017 року зростає вдвічі і становитиме 3 200 гривень. Для простих громадян це б мало означати певне покращення рівня життя.
Однак підвищення мінімальної заробітної платні не означає, що ті, хто отримував 1600 грн, автоматично отримуватимуть 3200. Для тих, хто отримує “мінімалку” і доплату в “конверті” буде два варіанти: або працедавець переведе частину “чорної” зарплати в офіційну, виплачуючи збільшену суму в Пенсійний фонд (єдиний соціальний внесок) і в бюджет (податок на доходи фізичних осіб), або, що ймовірніше, переведе таких працівників на неповний робочий день. Для некваліфікованої робочої сили все ще гірше: або “півставки”, або звільнення. Ще можливий варіант - приховування зайнятості з боку підприємств, тобто робота в “тіні”. Останній по суті для бізнесу смерті подібний, бо за такі діяння передбачено непосильний штраф у сумі 320 тисяч гривень.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Підвищення мінімальної заробітної плати автоматично призводить до збільшення розміру єдиного соціального внеску (зараз мінімальний внесок становить 704 грн в місяць). Це безпосереднім чином вплинуло на сотні тисяч підприємців — тих самих представників малого бізнесу, що змушені щомісяця сплачувати додаткові 352 грн в дохід державі. До того ж, згідно з іще одним “новорічним сюрпризом”, остаточно ухваленим 28 грудня, єдиний соціальний внесок сплачують відтепер усі без винятку фізичні особи-підприємці, не зважаючи на те, чи мали вони прибуток у поточному місяці. На практиці це означає 128 тисяч заяв про закриття бізнесу всього за кілька тижнів.
За прогнозами експертів, в разі збереження такої тенденції, чекаємо на закриття ще близько 200 тисяч приватних підприємців.
Найбільш пікантна тема — знищення МАФів, більшість із яких належать представникам малого бізнесу. У столиці та інших великих містах це роблять цілеспрямовано, методично, цинічно. І все під “соусом” піклування про благоустрій. Байдуже, що благоустроєм переважно займаються хлопці спортивної статури з ломами в руках і балаклавами на головах.
Чому ж великим політикам так “поперек горла” став малий бізнес? Відповідь проста: озирніться навколо і ви побачите безліч нових торгівельно-розважальних центрів з величезними територіями під оренду. Чого варті лише нещодавно відкрита “Лавина” та ще недобудований “Ретровіль” в районі масиву “Виноградар”. Втім, зайдіть всередину та переконайтеся у тому, що більша половина орендної площі — не здана.
Знищуючи МАФи, влада прирікає малий та середній бізнес на те, щоби або опинитися в буквальному й переносному значенні слова на вулиці, або добровільно-примусово ставати орендарями площ у великих ТРЦ.
У розпал зимових свят констатуємо: Уряд, Парламент, Президент, місцева влада замість того, щоб стимулювати економіку, здійснює жорстку фіскальну політику та змушує самозайняте населення припиняти діяльність, остаточно винищуючи малий та середній бізнес на користь олігархату.
P.S. Всі перераховані вище кроки для регуляції діяльності бізнес-структур були б непоганими, якби влада спочатку створила сприятливий економічний клімат, і тільки потім займалась покаранням. В інтерпретації ж наших політиків, державних управлінців та улюбленого нами мера Кличка такі дії означають додушування представників середнього класу, щоб великий бізнес почував себе добре, комфортно і заможно.
Читайте: Тепер столичні МАФи зноситимуть "злагоджено"?
Андрій Карпенко, Лідер Об'єднання "Сила Громад"
КиевVласть
9 січня 2017 г. 09:30
Раздел: Територія розуму
Децентралізація: наша доля - в наших руках
Про необхідність децентралізації влади в Україні йдеться вже давно, протягом багатьох років процес потроху рухався, проте в зворотньому напрямку - росла централізація повноважень та ресурсів по вертикалі органів виконавчої влади, але така централізація не вирішувала проблем людини в конкретному селі, селищі або місті.
Виконавча влада стверджувала, що це відбувалося через те, що місцеве самоврядування може виконати покладені на нього функції і частина повноважень повинна передаватися на органи виконавчої влади.
Тому виникає питання: на які рівні управління повинні бути передані ці повноваження і ресурси, щоб вони використовувалися максимально ефективно? Саме тут постає і питання ідеології та змісту реформи децентралізації влади.
В Україні закладено конституційні засади місцевого самоврядування, ратифікована Європейська хартія, прийнятий ряд базових нормативно-правових актів, які створюють правові та фінансові основи.
Існуюча в Україні система місцевого самоврядування не відповідає потребам суспільства. Функціонування місцевого самоврядування не спрямоване на реалізацію її головного призначення - створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку в першу чергу людини, надання жителям територіальних громад якісних та доступних послуг на основі сталого розвитку дієздатної громади.
Таким чином, Україна почала реформу з періоду “добровільного” об'єднання громад, в даний час існує 11338 місцевих рад, а саме - сільських, селищних і міських. В результаті очікується, що має утворитися близько 1500 дієздатних громад. Дієздатних - в широкому, комплексному розумінні цього поняття, яке включає ресурсний потенціал, високі рівень і якість життя громадян, надання їм більшості послуг як місцевого самоврядування, так і від державної влади.
Згідно впровадження реформи децентралізації та дотримання норм чинного законодавства України, а саме Закону України “Про добровільне об'єднання територіальних громад” від 5 лютого 2015 № 157-VIII Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Методики формування здатних територіальних громад” від 8 квітня 2015 № 214, розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні” від 1 квітня 2014 № 333-р, за моєї ініціативи був запланований важливий для району захід, а саме - форум-зібрання “Стратегічна сесія по об'єднанню територіальних громад Києво-Святошинського району”, аби керівники органів місцевого самоврядування, сільські, селищні та міські голови, представники бізнесу і громадськості всі разом, в одному приміщенні, обговорили питання подальшої децентралізації.
Дана стратегічна сесія була анонсована за місяць, проводилася щоденна організаційна робота, було запрошено чимало міжнародних експертів, також на сесії планувалося розробити паспорт територіального об'єднання Києво-Святошинського району, який повинен був стати основою майбутнього статуту ОТГ.
Проведення форуму планувалося в спортивній залі Петропавлівсько-Борщагівської загальноосвітньої школи I-III ступенів. До керівництва Києво-Святошинської районної державної адміністрації та структурного підрозділу - відділу освіти, від організаторів, були подані офіційні листи з проханням отримати дозвіл на проведення форуму в навчальному закладі, проте в останній день перед форумом, а саме 30 вересня, по факсу було отримано лист від вищевказаних інстанцій з відмовою провести даний захід в спортивній залі, пояснюючи це тим, що школа не може вмістити 300 чоловік, і до того ж в цей день проводяться гуртки та інші заняття (1 жовтня була субота, двері школи були зачинені і ніяких занять не було)!
На щастя, погода 1 жовтня, виявилася сонячною, тому провести це зібрання на вулиці було не складно. З 9:00 ранку активісти, громадські діячі та небайдужі мешканці району зібралися на подвір’ї тієї ж самої Петропавлівсько-Борщагівської школи. Зустріч відбулася в форматі “запитання-відповідь” зі спікерами по децентрализації: мною, ініціатором проведення форуму, на той час головою Києво-Святошинської районної ради, а також координатором групи професійних фасилітаторів Світланою Саламатовою, експертом з економічних питань, стратегічного розвитку територій і децентралізації Андріаном Фітьо. Таким чином, представники громади змогли для себе дізнатися необхідну інформацію з питань децентралізації. А оскільки об'єднання територіальних громад є невідворотним, то громадськість зацікавлена в тому, щоб їм пояснили, яким буде їхнє майбутнє. Всі рішення зафіксовано протоколом зборів.
В зв'язку з вищезазначеною інформацією щодо впровадження реформи децентралізації ми разом з активістами, свідомими громадянами України, прийняли рішення і створили громадську організацію “РУХ територіальних громад”.
Діяльність громадського об’єднання спрямована на здійснення загальнодержавних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, щодо організації і добровільного об’єднання територіальних громад за принципом конституційності, законності, добровільності, економічної ефективності, державної підтримки, повсюдності місцевого самоврядування, прозорості та відкритості, задля поліпшення соціально-економічного становища кожного громадянина. Діяльність спрямована перш за все, на подолання корупції як на місцях, так вцілому і в Україні. Створюючи сприятливе середовище з розвитку громад, адже об'єднання відкриває нові можливості, щоб територіальні громади більше отримували доходів і самостійно направляли їх на свій розвиток, адже сила нації в децентралізації і наша доля - в наших руках!
Так само активісти громадської організації “РУХ територіальних громад” беруть участь в різних заходах, щодо децентралізації. Це семінар, в рамках проекту - “Децентралізація на практиці (I і II частини), польський досвід децентралізації для лідерів громад з 7-ми областей Центральної України, де в “живому” спілкуванні обговорювалися труднощі, що виникали і практичний досвід децентралізації на прикладі Польщі. 25 жовтня були учасниками важливого заходу, який проходив в Українському Домі, де агентством США з міжнародного розвитку (USAID) було оголошено ролі перших 25 об'єднаних громад, які взяли участь у новій програмі USAID DOBRE, ця програма допоможе громадам поліпшити якість послуг, оживити місцеву економіку, боротися з корупцією, а також поліпшити можливості для участі людей в розвитку громад. Одна з учасниць громадської організації “РУХ територіальних громад”, мала можливість пройти навчальний курс “Школа децентралізації для молоді”, який проходив в листопаді в Києві, організований “Асоціацією міст України” в рамках проекту USAID ПУЛЬС.
За моєї ініціативи, як голови громадської організації “РУХ територіальних громад”, було проведено дві ознайомчо-інформаційні зустрічі з реформи децентралізації для жителів Києво-Святошинського району. Перша така зустріч відбулася 24 листопада в ресторанно-готельному комплексі “Екватор” для жителів таких населених пунктів, як: Боярка, Віта-Поштова, Білогородка, Малютянка, Бобриця, Тарасівка, Забір'я, друга - 3 грудня для жителів міста Вишневе і прилеглих населених пунктів Гатне, Крюківщина, Святопетровское. Обидві зустрічі відбулися за підтримки експертів та провідних фахівців з децентралізації: координатора офісу розвитку місцевого самоврядування в Київській області Романа Плугатора, експерта з економічних питань стратегічного розвитку територій Андріана Фітьо, доктора політичних наук, голови правління Експертної групи СОВА Михайла Саави, магістра державного управління, заступника голови правління Української асоціації оцінювання Лариси Пильгун, представника громадської спілки “Народовладне антінорупційне бюро України” Валерія Дрюченко.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Зазначу, що командою громадської організації “РУХ територіальних громад” і надалі будуть проводитися такі відкриті зустрічі, до яких запрошуватимуться громадськість, представники влади, експерти та провідні фахівці, де кожен зможе висловитися, обговорити і посперечатися, а також внести свої пропозиції. Адже об'єднання має відбуватися з урахуванням інтересів суспільства, це і є основний принцип територіальної реформи.
Метою таких зустрічей є проінформувати людей, пояснюючи переваги об'єднання і спільного розвитку, оскільки без ефективного втілення реформи, дороги і надалі залишатимуться розбитими, комунікації - застарілими, вулиці - неосвітленими. В результаті об'єднання громади отримають шанс стати справжніми господарями на своїй землі, самостійно вирішувати, куди спрямовувати кошти і як розвивати власні території. Реформа дозволить поламати стару систему управління з її політичною, фінансовою та адміністративною монополією, а громади міст, селищ і сіл нарешті отримають реальну владу і фінансову незалежність від центру. Процес децентралізації не має зворотного напрямку, також держава надає фінансову підтримку об'єднаним громадам.
Читайте: Глава Киево-Святошинского райсовета Тигов уходит с должности в общественный сектор
Об'єднання, по суті, відкриває нові можливості для того, щоб територіальні громади могли більше отримувати доходів і самостійно направляти їх на розвиток інфраструктури. Головне - порозумітися і почати процес об'єднання. Найцінніше, що є в нашій країні, - це люди. Їх треба берегти і допомагати нормально жити, а не заганяти в постійну депресію та бідність. Люди мають право і всі підстави для цього, а Україна має можливості, щоб люди жили краще, і наше спільне завдання - це зробити!
Всі регіони України об'єднує те, що вони “за” децентралізацію, хоча противників реформи вистачає. Чиновників в райдержадміністраціях і “місцевих князьків” цікавлять грошові потоки, тож вони блокують об'єднання громад. Така ситуація спостерігається в одному з найбагатших районів країни - Києво-Святошинському, де населення становить більше ніж 200 000 жителів, бюджет на сьогодні - більше 1 мільярда гривень, а після формування ОТГ складе не менше 5 мільярдів і це вже в перші кілька років після об'єднання. Ситуація вкрай небезпечна, тому що даний район дуже привабливий для тих, хто не бажає віддавати владу українцям. Найбагатший район країни поки не має подальшого плану децентралізації.
Олександр Тигов, голова громадського руху “Рух територіальних громад”
Читайте: Неизвестный пытался поджечь дом главы БПП в Киево-Святошинском районе Тигова
КиевVласть
6 січня 2017 г. 10:01
Раздел: Тексти
Петро Пантелеєв: “Місто має намір управляти тепловими активами, відстоюючи інтереси кінцевого споживача”
Про дооснащення багатоквартирних будинків Києва лічильниками тепла, початок їх оснащення тепловими пунктами, будування сміттєспалювального заводу, розблокування рахунків ПАТ “Київенерго” та розрив стосунків з цією компанією читайте в другій частині інтерв'ю з заступником голови Київської міської державної адміністрації (КМДА) Петром Пантелеєвим.
Першу частину інтерв'ю з Петром Пантелеєвим читайте тут.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Ви казали, що Київ витратив у 2016 році 75 млн гривень на оснащення будинків лічильниками тепла. Тепер всі будинки, де можливо було встановити лічильник, його мають?
Петро Пантелеєв: Станом на 21 грудня 2016 року ми завершили встановлення лічильників за міською програмою. Їх встановлено 1 170 за рік. ПАТ “Київенерго” планувало встановити 2,5 тис. лічильників, а встановило 1200 через заарештовані до сих пір рахунки ПАТ за позовом НАК “Нафтогаз”.
У міському бюджеті на 2017 ріку передбачені 26,8 млн гривень для завершення програми оснащення будинків приладами обліку тепла. Також залишається близько 700 будинків, в яких технічно не можливо встановити лічильники. Ці будинки не мають приміщень для встановлення лічильників. Встановлювати їх на вулиці не бажано. До того ж це вже була би реконструкція, яка приводить до збільшення вартості встановлення лічильника в десятки разів. Поки мешканцям цих будинків нарахування здійснюються за середньозваженими показаннями будинків, де лічильники встановлені.
Читайте: "Киевэнерго": Жители домов без теплосчетчиков сэкономили на отоплении 121,7 млн гривен
Додам також, що Верховна Рада прийняла закон про реструктуризацію заборгованості теплоенергетичних підприємств перед НАК “Нафтогаз”. Закон був підписаний Президентом. І ми сподіваємося, що в січні 2017 року буде прийнято рішення про розблокування рахунків теплопостачальних компаній, у тому числі ПАТ “Київенерго”.
KV: Будете вимагати, щоб “Київенерго” відшкодовувати місту витрати на встановлення лічильників?
Петро Пантелеєв: Ця тема обговорювалася, але тут принциповим є те, що лічильники переходять у комунальну власність міста. “Київенерго” їх ніхто не віддає. Важливим є інше, щоб після розблокування рахунків “Київенерго” знайшло кошти на вирішення пріоритетних питань в теплоенергетиці: завершити встановлення тепло лічильників, в тому числі там, де вони були вкрадені, зайнятися ремонтом мереж. Також необхідно розпочати оснащення будинків індивідуальними тепловими пунктами.
KV: Для чого потрібні ці індивідуальні теплові пункти?
Петро Пантелеєв: Теплопункт – це наступний крок після лічильника. Якщо останній лише рахує кількість спожитого тепла, то теплопункт вже дозволяє регулювати обсяг його споживання. Коли на вулиці відносно тепло, будинок може менше використовувати теплової енергії на обігрів, коли холодно – більше. Також теплопункт забезпечує нормальну роботу системи гарячого водопостачання. Після його встановлення мешканцям не треба буде спускати воду по 15 хвилин, щоб пішла гаряча, як це ми спостерігаємо в деяких будинках..
KV: Коли місто плануєте почати реалізацію програми по встановленню теплових пунктів?
Петро Пантелеєв: Програма стартує вже цього року, на 2017 рік виділено 35 млн гривень. У січні-лютому відбудеться закупівля обладнання, визначатимуться підрядники і розпочнеться робота. Якщо не виникне додаткових проблем, до осені теплопункти вже працюватимуть в будинках. Якщо ж фінансування, а в результаті і кількість об’єктів, буде збільшено, то і терміни виконання проекту будуть продовжені.
Також встановлення теплових пунктів ми будемо пропонувати у програмі 70/30% для всіх будинків. Подібне обладнання було встановлено на одному з об’єктів за програмою 70/30 для ОСББ. Підрахунки показали, що обладнання окупається людям за умови отримання міського гранту (70%) менш ніж за один опалювальний сезон, адже дозволяє економити 20-25% коштів на опаленні.
KV: Яка доцільність людям витрачати свої кошти, якщо є програма зі 100% фінансуванням з бюджету?
Петро Пантелеєв: У 2017 році за кошти міського бюджету можна буде встановити орієнтовно 110 теплових пунктів. Фінансуватимуться роботи в найбільш енерговитратні будинки та будинки, де якість послуг не витримує критики. У Києві 10,4 тисячі будинків, які мають централізоване опалення, не враховуючи гуртожитків та аварійних будинків. І профінансувати ремонт або встановлення ІТП в усіх столичних будинках, за короткий термін просто неможливо. Один тепловий пункт може коштувати 300 тис. гривень. Потреба у коштах на оснащення всього міста такими тепловими пунктами складає приблизно 4 млрд гривень. І я не хочу давати людям пусті обіцянки про наступні роки. Сьогодні модернізація столичного житлового фонду, що дозволить отримувати якісні послуги й сплачувати менше, можлива лише на умовах спів фінансування, коли і самі мешканці докладають зусиль до покращення свого дому.
KV: Як будуть обирати будинки для встановлення теплопунктів?
Петро Пантелеєв: Обиратимуться будинки, які є найбільш енерговитратними з кількісної точки зору. Йдеться про споживання теплової енергії на один квадратний метр. Другим критерієм буде відсутність у будинку належної циркуляції та якісного гарячого водопостачання. Ці показники відслідковуються кожний місяць. За результатами опалювального сезону побачимо, які будинки найбільш неефективно використовують тепло..
KV: Наприкінці листопада 2016 року ПАТ “Киевэнерго” звернулося до голови уряду щодо неможливості КМДА до кінця 2016 року розрахуватися з підприємством за теплову енергію, що поставлена столичним споживачам, яким нараховані пільги та субсидія. Борг столиці складає 890 млн гривен. Чи вирішено це питання?
Петро Пантелеєв: У міста не може бути заборгованості по субсидіям, тому що вони фінансуються з державного бюджету. Однак місто контролює це питання, оскільки зацікавлене в стабільному теплопостачанні у нашому місті. Сьогодні є така заборгованість. Борг держави перед тепловиками Києва дійсно складає біля 1 млрд гривень. За нашою інформацією, зараз виділяється з державного бюджету на його погашення 111 млн гривень. Однак основні розрахунки будуть відбуватися у січні 2017 року.
Читайте: У КГГА до конца года не хватает 890 млн гривен, чтобы рассчитаться с ПАО “Киевэнерго” за субсидии населению
KV: Як наявність таких боргів може вплинути на надання послуг споживачам тепла?
Петро Пантелеєв: На щастя, для людей це не складе проблеми, оскільки на руки громадяни субсидій не отримують. Розрахунки між державою і тепловиками за нараховані субсидії та пільги йдуть за системою, яка не залежить від споживачів. Однак для функціонування сфери теплоенергетики надзвичайно важливим є стабільні взаєморозрахунки.
KV: Мер Києва Віталій Кличко заявляв, що столиця не має наміру продовжувати контракт з ПАТ "Киевэнерго" щодо управління тепловими активами міста. Договір з ПАТ закінчується наприкінці 2017 року, тобто під час опалювального сезону. Чи можуть мешканці столиці розраховувати, що у 2017 році послуга опалення їм буде надаватися у повному обсязі?
Петро Пантелеєв: Дійсно, ми зараз готуємося до завершення угоди з ПАТ “Київенерго” та розробляємо умови нової угоди з потенційним інвестором. Нагадаю, вже 16 років наша теплоенергетика перебуває у володінні і користуванні “Київенерго” за договором, який закінчується 31 грудня 2017 року. Ми вважаємо, що місто повинно мати більший вплив на теплоенергетику і брати набагато активнішу участь в модернізації теплових мереж. В першу чергу, йдеться про оновлення та технічне переоснащення ТЕЦ та тепломереж, запровадження більш раціональних підходів до формування тарифів для людей. І саме така позиція та дії, що її супроводжуватимуть, вплинуть позитивно на кінцевих споживачів, хоч і не одразу.
У міста є бачення майбутньої моделі управління тепловими активами. До цієї роботи ми залучили авторитетних міжнародних фахівців, які допомагають більш системно опрацювати ключові питання та застосувати існуючий світовий досвід. Але у будь-якому випадку теплоенергетичне майно буде передано на баланс комунального підприємства міста. Це відбудеться у 2018 році.
Читайте: Виталий Кличко: "Мы не будем продлевать контракт с "Киевэнерго"
KV: На яке КП?
Петро Пантелеєв:Ми визначимося з цим питанням. Ви знаєте, що відновлена робота КП “Київтеплокомуненерго”, яке вже отримало ліцензію на транспортування тепла в Дарницькому та Дніпровському районах Києва. Вона набуває чинності з 1 березня. Підприємство стане базою для передачі теплових активів від “Київенерго”. Але цей процес дуже складний і має дуже багато невирішених супутніх питань. Адже теплоенергетика – складна машина, яка потребує спеціального фахового підходу. На жаль, теплоенергетичний комплекс міста - це ще й досить зношена машина, варто лише поглянути, в якому стані знаходяться тепломережі. І підійти до подальшої долі управління ним ми повинні з усією відповідальністю.
Читайте: “Киевтеплоэнерго” получило лицензию на транспортировку тепловой энергии в дома жителей столицы
KV: Так навіщо повертати на баланс міста зношене обладнання і мережі. Не простіше поставити “Києвенерго” умову модернізувати це обладнання?
Петро Пантелеєв: Ні, по тій простій причині, що компанія буде це робити тільки за рахунок коштів споживача, які закладені в тарифі. Угода з “Київенерго” не передбачала подібних зобов’язань за рахунок теплопостачального підприємства. Якби були законні механізми для цього, міська влада їх використала б. Місто має намір управляти тепловими активами, відстоюючи інтереси кінцевого споживача, а не отримання прибутку за його кошт.
KV: Тобто якщо місто поверне теплові активи, то споживачам не варто очікувати підвищення тарифів на тепло?
Петро Пантелеєв: Таке формулювання не зовсім коректне, адже вартість послуг залежить не від конкретного підприємства і навіть не від міської влади. Наприклад, останнє підвищення тарифів на тепло відбулося у зв’язку з підвищенням ціни на газ, який в тарифі займає майже 80% вартості. Але є механізми оптимізації витрат, що, власне, ми і плануємо зробити.
KV: На що може впливати місто?
Петро Пантелеєв: На модернізацію системи, яка дозволить зменшувати експлуатаційні та адміністративні витрати, оптимізувати процеси, які дозволять не підвищувати тарифи.
Наприклад, два роки тому у нас в шести ЖЕКах була заборгованість 3-4 місяці по зарплатні, відключена електроенергія у приміщеннях, величезні борги перед підрядниками. Всі керівники говорили, що низький тариф, треба підвищувати. Але ми не пішли таким шляхом. Ми реорганізували підприємства, скоротили біля 3 тис. штатних одиниць, в основному адміністративний персонал. І такі ресурси є в будь-якій галузі. Розглядатимуться різні варіанти як оптимізувати процеси і не підвищувати тарифи.
KV: ПАТ АК “Київводоканал” неодноразово заявляв про несанкціоновані врізки у водопровідні мережі. Експерти говорили, що 18% від загального об’єму води, який поставляється “Київводоканалом”, йде на непродуктивні витрати. На Ваш погляд, що є основною причиною такої проблеми і чи може місто її вирішити системно?
Петро Пантелеєв: Проблема несанкціонованих врізок є. Причому проблема є як на дрібному побутовому рівні – якійсь орендар будинку підключився без обліку, так і на глобальному рівні, коли, наприклад, будинки Войцеховського без дозволів підключаються до мережі, один будинок навіть побудували прямо на каналізаційному колекторі.
Автопаркінг будинку на Харківському шосе,19 взагалі збудовано впритул до камери головного Дарницького каналізаційного колектора, який є важливим вузловим елементом системи водовідведення Лівобережної частини м. Києва. Через неї проходять приблизно 80 % стічних вод Дарницького району. Таке розташування надзвичайно небезпечне, адже повністю унеможливлює доступ до камери і під’їзд до неї транспорту для проведення технологічних чи аварійно-відновлювальних робіт тощо.
“Київводоканал” має інспекцію, яка займається виявленням несанкціонованих підключень. Адміністрація міста підключається, коли потрібно залучення силових відомств або міської інспекції самоврядного контролю і благоустрою, яка має технічні засоби з демонтажу споруд, що з’являються в охоронних зонах “Київводоканалу”.
Місто намагається впливати на ситуацію, однак ми наполягаємо на тому, щоб ця робота здійснювалася у співпраці х правоохоронними органами, оскільки мова йде про свідомі зловживання, що ставлять під загрозу безпеку громадян.
KV: Ви казали, що у 2016 році було витрачено 200 млн гривень на будівництво другої нитки головного колектора. Що зроблено за ці кошти і які роботи планується проводити у 2017 році?
Петро Пантелеєв: Колектор – це один з пріоритетних об’єктів міста. Цього року завершені роботи по прокладці другої нитки головного колектора. На наступний рік залишається лише благоустрій. Роботи виконує компанія “Метробуд”, ніяких затримок з графіком немає. На завершальні роботи з благоустрою у бюджеті Києва закладено 40 млн гривень. Планується закінчити роботи влітку 2017 року, орієнтовно червень-липень.
KV: Чи з’являться нові пріоритетні сфери розвитку ЖКГ Києва у 2017 році?
Петро Пантелеєв: Так, вже визначені два нових пріоритетних напрямки. Перший напрям – це поводження з відходами: переробка відходів, утилізація. Другий – заміна теплових мереж, на що у бюджеті міста на 2017 рік передбачено 70 млн гривень. Плануємо замінити 15-20 км тепломереж на найбільш аварійних ділянках.
KV: Розкажіть докладніше про проекти щодо утилізації відходів.
Петро Пантелеєв: Планується проектування сміттєпереробних заводів. Це будуть сучасні об’єкти, що працюватимуть на основі інноваційних технологій без шкідливих викидів у повітря та з високим рівнем переробки сміття. Ряд серйозних заходів плануємо виконати на п’ятому полігоні. Зараз завершуємо протиаварійні роботи на п’ятому полігоні, кошти на які були виділені вже наприкінці року. Також на п’ятому полігоні за рахунок міста встановлять додаткові потужності, що працюють за німецькими технологіями утилізації токсичного фільтрату. Плануємо розпочати розробляти проект рекультивації полігону. Ця робота узгоджені з мешканцями сіл, що розташовані поруч, оскільки місто розуміє які незручності вони змушені терпіти через роботу об’єкту.
KV: Чи є просування у питанні будівництва сміттєпереробного заводу на околиці міста?
Петро Пантелеєв: Зараз ми все ще в процесі пошуку найбільш оптимальних технологій. Ми вже ознайомилися з технологіями у декількох країнах, але пошук не припиняємо. В бюджеті Києва на 2017 рік закладені кошти на проектування сміттєпереробних заводів. Різні проекти, на які виділено, близько 6 млн гривень.
Читайте: Кличко собрался построить на Троещине огромный мусоросжигающий завод
Розглядається кілька ділянок, в тому числі, на вулицях Колекторній, Червонопрапорній, в зоні нашої уваги є перший полігон на Великій Кільцевій, ділянка в селі Підгірці. Ми говоримо зараз про переробку сміття на цих майданчиках, тобто це сортування сміття, відбір цінних фракцій для повторного використання. Нас зараз цікавить як зробити так, щоб після сортування залишалося якомога менше залишку, який треба захоронювати або спалювати.
KV: Хто буде фінансувати ці проекти?
Петро Пантелеєв: Ми розраховуємо на інвестиції. Готові працювати з зарубіжними партнерами, які сьогодні є лідерами у цій галузі. Також місто готово залучати кошти міського бюджету для реалізації таких проектів.
KV: З мешканцями районів, де планується облаштування переробки відходів такі дії вже узгоджені?
Петро Пантелеєв: Ми обов’язково будемо проводити громадські слухання. Але перш ніж їх проводити треба самим чітко розуміти, що ми пропонуємо людям. Думаю, ми визначимося напочатку 2017 року.
Довідка KV: Петро Пантелєєв народився 11 липня 1975 року в Києві. У 1997 році закінчив Київський державний технічний університет будівництва та архітектури.
З 1997 року обіймав різні посади на підприємствах житлово-комунального господарства Києва.
У 2006-2010 рр. працював у Шевченківській райдержадміністрації Києва.
З 2010 по 2012 рік - заступник начальника Головного управління - начальник управління експлуатації житлового фонду у Головному управлінні житлового господарства КМДА. З 2012 по 2014 рік - начальник управління розвитку та реформування житлово-комунального господарства КМДА.
Був головою Шевченківської РДА з 23 квітня 2014 року по 18 серпня 2014 року.
З 1 вересня 2014 року мер Києва Віталій Кличко призначив Петра Пантелєєва на посаду заступника голови КМДА.
Читайте: Петро Пантелеєв: “Надіятися, що ЖЕК буде краще за людей вирішувати питання так, як їм треба – ілюзія”
КиевVласть
30 грудня 2016 г. 11:50
Раздел: Територія розуму
Тепер столичні МАФи зноситимуть “злагоджено”?
"Ми відкриті для народу, от тільки народ про це ще не в курсі". Під таким кодовим гаслом відбувся спільний брифінг міського голови Києва Віталія Кличка та генерального прокурора України Юрія Луценка з приводу ситуації щодо знищення малих архітектурних форм у столиці. Жодного анонсу. Все кулуарно. Запрошення тільки для своїх, щоб не прийшли ті, хто може поставити незручні питання.
Утім, хай би як прикро було конспіраторам від політики, незручні питання були, власне, як і "чесні" на них відповіді. Зокрема й питання про резонансне знесення МАФів біля станції метро "Політехнічний інститут", що відбулося 4 грудня. Без найменшого вагання міський голова заявив, що на Політехнічному провулку, 2-4, були демонтовані незаконні МАФи і тепер там буде сквер. Диву гідна новина. По-перше, через те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2013 р., справа № 910/3433/13 (ЄДРСР№ 29535712) заборонено КП "Київблагоустрій", Департаменту міського благоустрою і збереження природного середовища, а також іншим особам здійснювати будь-які дії з демонтажу, конфіскації, переміщенню власності Громадської організації "Союз підприємців "Жовтнева", кому й належали МАФи за зазначеною адресою, про що сам мер з подивом дізнався на самому брифінгу. А по-друге, про який, власне, сквер ідеться, якщо згідно з планом розвитку столиці його там не значиться?
Читайте: Правосуддя по-київськи. Як міська влада дії КП “Київблагоустрій” розслідує
Віталій Володимирович вихваляється, що за час своєї роботи міським головою на виконання своєї передвиборчої програми були демонтовані 7 тисяч торговельних споруд. Іншими словами, щонайменше 7 тисяч киян (а насправді значно більше) були позбавлені роботи! А як же обіцянка створювати робочі місця? Невже про неї пан Кличко сором’язливо забув?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Та, мабуть, найприкріше тут те, що чиновники у високих кабінетах замість допомагати локомотиву економіки, яким є малий і середній бізнес, воліють маніпулювати громадською думкою. Зокрема, мер Києва на вищезгаданому брифінгу безсоромно й безапеляційно заявив, що ледь не весь малий та середні бізнес (МСБ), виявляться, не сплачує податків. До того ж, безплатно користується електроенергією, водопостачанням і водовідведенням, ігнорує пайову участь. Тобто стверджується, що є люди, які оттак от легко приєднуються до електро- й водомережі, роками користуються ними й не сплачують за те відповідних коштів, при цьому, працюючи відкрито, ще й податків не сплачують? Чи можна собі уявити, що комунальники й податківці, добре про це знаючи, не вживали відповідних заходів? Важкувато, правда? А от мер Кличко - може. Міська влада таким чином методично (бо це вже не перша заява такого роду) формує в киян стійку думку, що МСБ - паразити на тілі міста, що робота їхня непотрібна, що це, по суті, внутрішній ворог № 1, від якого можна і треба позбавлятися бульдозерами й тракторами.
Читайте: Почему Киев остановился в развитии? или Бюджет-2017: куда тратим деньги?
Юрій Луценко, правда, навіть пожурив, як від висловився про Віталія Кличка, "свого друга", мовляв, події біля КПІ показали недоліки в роботі зі знесенням МАФів, адже всі структури - комунальники, поліція тощо - не спрацювали злагоджено під час усунення тимчасових споруд. Зважаючи на те, що "двоє друзів" під час брифінгу домовилися про співпрацю щодо звільнення Києва від МАФів, чи варто думати, що відтепер приватних підприємців позбавлятимуть роботи злагоджено?
Важко відповісти на це запитання, якщо знати такий факт: станом на сьогодні відповідальності за знесення МАФів біля політеху не взяв на себе жоден орган міської влади, жодне комунальне підприємство! Є відповіді Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, КП "Київблагоустрій", КК "Київавтодор", КП "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом’янського району м. Києва", що вони не причетні до цих подій. То з ким пан генеральний прокурор збирається злагоджено зносити МАФи? Чи не з хлопцями спортивної статури з балаклавами на обличчі, що раз по раз з’являються на місці знищення споруд малих підприємців, тих самих, кого ще три роки тому, під час Євромайдану, він, усіляко хаючи, називав тітушками, а тепер називає вільними громадянами у вільній країні, що мають право носити на голові, що їм заманеться?
Знищення трактором МАФів біля КПІ, трощення ринку на Оболоні, наїзд важкою технікою по кіосках на вулиці Драйзера в Деснянському районі - це лише кілька грудневих епізодів "ефективної" боротьби за благоустрій столиці у виконанні міської влади. А справжня ціль усіх цих дійств дуже проста: очистити територію від малого бізнесу, позбавивши людей робочих місць, і перепродати під шумок землю для багатомільйонних оборудок бізнесу великому, що вже було не раз, і ситуація на Героїв Дніпра - яскравий тому приклад. Теперішня боротьба з малим бізнесом - це боротьба олігархату із середнім класом українців під патронажем високопосадовців та прикриттям правоохоронних органів, що працюють спільно з вільними громадянами - тітушками в балаклавах.
Читайте: Зміни у країні може забезпечити тільки зміна системи та політичних еліт
Андрій Карпенко, лідер Об'єднання "Сила Громад"
КиевVласть
29 вересня 2016 г. 10:30
Раздел: Територія розуму
Більшість українців не асоціюють жінок з політикою
Вважається, що сексизм залишається поширеним явищем в українському публічному дискурсі. Однак, якщо Ви запитаєте жінку на вулиці, чи є вона жертвою сексизму або дискримінації, то, швидше за все, Ви отримаєте відповідь: "Ні". Активна участь жінок у житті країни вкотре активізує дискусію про їх представлення у вітчизняному політикумі, особливо на державному рівні.
Значною мірою ясність у це питання вносять дослідження Національного Демократичного Інституту.
Чому ж, на думку українців, жінок обирається в органи влади менше, ніж чоловіків?
Опитування показало - 76% громадян вважають, що політичні партії більше схильні висувати чоловіків, ніж жінок. 64% вважають, що сімейні обов’язки не дозволяють жінкам мати час для змагання за виборну посаду. Більше половини (56%) вважає, що українці більше схильні голосуватии за чоловіків, ніж жінок. Така ж кількість респондентів стверджує, що жінки мають менше доступу до ресурсів, щоб проводити кампанії. 49% вважають, що жінки меншою мірою зацікавлені у політиці, аніж чоловіки. А на думку 26% громадян, в Україні немає достатньої кількості кваліфікованих жінок, щоб бути обраними до органів влади.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Разом з тим, вирішуючи, за якого кандидата голосувати на виборах, громадяни на перше місце ставлять чесність, якість передвиборчої програми і досвід. Лише для 2% виборців стать кандидата є визначальною.
Майже всі респонденти зазначають, що не відчувають негативного ставлення до жінок-кандидаток. Частіше дискримінація в Україні спрямована на вік кандидатів (занадто молодих) або партійну приналежність.
Нерідко до жінок-кандидаток демонстується прихильне ставлення: їх вважають менш схильними до корупції, більше зацікавленими у вирішенні проблем, пов’язаних з добробутом населення, а також більш обізнаними про конкретні проблеми громади.
Більшість українців не асоціюють жінок з політикою. На їх погляд, ототожнення жінки з сімейним життям є природнішим.
Половина громадян вважає, що саме чоловіки мають бути більшою мірою залучені у політичне життя. Лише 5% українців воліли б бачити рівне представлення обох статей у вітчизняному політикумі.
А от якби все-таки у виборному органі влади біли рівною мірою представлені чоловіки і жінки, то 56% українців переконані, що більше уваги приділялося б щоденним проблемам; 33% - що було б менше корупції; 25% - що було б менше можливостей для чоловіків; 10% - що було б менше кваліфікованих керівників.
Найсильнішим мотиваційним чинником для участі жінок у політиці є служіння суспільству. Майже всі жінки-політики заявляють про своє бажання зробити громаду кращою, забезпечити ліпші умови життя для майбутніх поколінь.
А головним демотиватором політичної участі жінки називають партійну систему та її непрозорість прийняття рішень.
Анна Куценко, директор Київського молодіжного центру
Читайте: Проблеми переможців: вирішити не можна ігнорувати. Де влада поставить крапку?
КиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій