Цикл інтерв'ю з очільниками міст Київщини, який KV запустила в січні цього року, отримав неабиякий резонанс. Після публікації тієї чи іншої розмови до редакції надходить по кілька відозв від місцевих активістів та політиків. Хтось схвально ставиться до виголошених головами тез, хтось, навпаки, - дуже критично сприймає їхні відповіді. Запускаючи цей цикл, KV ставила за мету якомога досконаліше вивчити ситуацію у кожній громаді, роздивитися її з усіх кутів та дати читачеві максимальне поле для роздумів. Досягти цього нам згодилися допомогти лідери місцевої громадсько-політичної думки. Сьогодні говоримо про Українку із співзасновником громадської організації “Трипільський край” Євгеном Цяпенко.
KV: Вас знають в Українці як людину, яка активно займається громадською діяльністю. Яка мета? Чому ви стільки часу цьому приділяєте?
Євген Цяпенко: Між багатоповерхівками по вулиці Будівельників, де я живу все своє життя, та правим берегом річки Стугна залишилося 4 га чудового лісу. Це місце традиційного відпочинку жителів всієї Українки. І ось до цього, одного з останніх у місті клаптиків справжньої природи, має свій комерційний інтерес Сергій Рубан, власник компанії-забудовника “Укржитлоінвест”. І я три роки тому долучився до руху по захисту цього лісу. Там я познайомився з чудовими людьми, зокрема Алевтиною Шмагель та Ольгою Нос, які з іншими жителями Українки ще до цього багато років системно боролися проти варварських планів забудовника. Вони об’єднали навколо себе сусідів, знайомих, змусили Прокуратуру судитися за наш ліс. Багато в цьому допомагає і народний депутат України Віктор Романюк. Побачивши вже особисто, як цьому забудовнику всіляко сприяли і мер Павло Козирєв, і міськрада, я зрозумів, що дії такої влади направлені лише на розграбунок мого рідного міста і їх треба зупиняти.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Торік вже і сам забудовник Сергій Рубан публічно визнавав, що будувати на цій ділянці лісу - злочин проти жителів Українки. Але, це лише його слова і маючи юридичні підстави він у будь-який день може почати там будівництво. Сьогодні все частіше до нас доходить інформація, що пан Рубан насправді зовсім не відмовився від своїх планів знищити ліс на правому березі Стугни. Тому і ми маємо бути готові протидіяти.
KV: Розкажіть про скасування рішення міськради щодо затвердження ДПТ на ул. Приозерній. Як проходить судовий процес? У чому вбачають порушення?
Євген Цяпенко: Ми є свідками реалізації шахрайської “схеми Кернеса”. Це коли декілька людей реєструють будівельний кооператив та, користуючись провладним ресурсом, спочатку безкоштовно отримують у міста ділянки землі під забудову багатоповерхівок, а потім ще змушують місцеві органи самоуправління на мільйони бюджетних гривень проводити їм комунікації. У нас в Українці всі депутати від партії “Самопоміч” є засновниками кількох будівельних кооперативів.
Ліс на правому березі р.Стугна в м.Українка. Фото Євгена Цяпенка
По моїй заяві Прокуратура Київської області подала позов до суду. Вже відбулось перше засідання, але воно було скоріше підготовчим. Нас не дуже влаштовує суддя, оскільки він судив “Автомайдан” і через це до нього багато питань.
Суддя Валерій Журавель
Порушень у ДПТ дуже багато. Проект був затверджений без розгляду архітектурної містобудівної ради та відповідних державних органів, що необхідно за законом. Місцева влада стверджує, що ДПТ запроектований на приватних ділянках, але насправді із 1,5 га тільки 1,1 є приватними. Усе інше - територія лісгоспу, де розташовані дерева, які планують вирубати. Це два основних порушення, які вказані у позові.
Ще одним порушенням є невідповідність сучасним державним будівельним нормам, які набрали чинність з 1 вересня 2018 року. Кооператив та міська влада вважають його таким, що втратив свою силу через судове рішення. Але я маю лист Мінрегіону щодо його чинності. Крім того, кооператив “Кальміус”, який було створено на базі першого кооперативу “Паритет”, вже отримав містобудівні умови та обмеження і в них фігурує саме той ДБН, який нібито скасовано.
Лист Мінрегіону
Науково-дослідний і проектний інститут містобудування теж підготував свою, невтішну для планів забудовників, рецензію. У висновку цієї державної установи зазначається, що даний детальний план території “не може бути рекомендований до проходження процедури погоджень у встановленому законодавством порядку та затвердження”.
Висновок рецензії НДПІ Містобудування
Але в Українській міській раді власне розуміння законодавства і тому зараз ми змушені говорити про судовий процес. Поки передумов для затягування справи ми не бачимо, але за власним досвідом не виключаємо таку можливість.
KV: Яка громадська думка щодо забудови набережної?
Євген Цяпенко: Абсолютно не віримо у обіцянки міської влади щодо заборони забудови. Коли торік ставили питання забудови і планувалось створення погоджувальної ради із небайдужих активістів для вивчення цього питання, Тетяна Кучер, яка тоді ще була головою земельної комісії, виступала проти її створення. Але коли зрозуміла, що ми налаштовані серйозно і перемога на нашому боці, то почала нас підтримувати. І сьогодні серед її оточення ширяться чутки, що виконком все ж має наміри забудувати набережну кафе, ресторанами.
Крім того, депутат міськради Андрій Гаркуша, який є членом кооперативу “Паритет” писав до виконкому листа із проханням виділити землю на набережній для будівництва житлово-будівельного кооперативу. Оскільки землю видають після затвердження містобудівної документації, є побоювання, що такі плани здійсняться. Формально проект ДПТ набережної пройшов громадські слухання і зараз туди можуть внести будь-які зміни і затвердити його. А напрацювання погоджувальної ради просто зникнуть.
KV: Чим закінчилась історія із скандальною забудовою, вирубкою дубів та побиттям активістів?
Євген Цяпенко: На даний момент із забудовником, який починав будувати, закінчився договір оренди. Цю землю передали житлово-будівельному кооперативу, який створили інвестори, що вкладали кошти у квартири. Досі не усі інвестори туди увійшли і я знаю, що на них зараз здійснюється тиск. Потім цей кооператив оформив право власності на недобудову, хоча це неможливо без погодження усіх інвесторів.
Складнощі ще в тому, що дозвільні документи оформлені на минулого забудовника. У тієї компанії два керівника, один із них не дає згоди на переоформлення і навіть подав до суду на Українську міську раду.
А взагалі цей проект будівництва ще минулий мер Павло Козирєв продав горе-забудовникам. Вже згодом під час громадських слухань замовник будівництва і головний архітектор нас запевнили, що дуби знаходяться за межами запланованого будівництва. Але вже на земельній комісії проект розвернули так, що дуби почали заважати. І тихенько за це проголосували. Якби не чіпали дерева, ніхто б і слова не сказав, активісти були готові до діалогу, але ніхто нам назустріч не пішов.
KV: Ви стверджували, что на сесії 24 січня активістів не пустили в зал засідань. У чому проблема?
Євген Цяпенко: П’ять громадських організацій Обухівщини - “Трипільський край”, “Самооборона Обухівщини”, “Спілка учасників АТО міста Українка”, “Правий сектор” і “Об'єднання сімей загиблих (померлих) воїнів АТО “Ми пам'ятаємо. Обухівщина” перед новим роком зареєстрували петицію щодо проведення аудиту майна громади, яка дуже швидко набрала необхідну кількість голосів. Ми пішли до в.о. голови міськради Кучер, вона пообіцяла, що петицію розглянуть на профільних комісіях і винесуть на сесію. Наша мета була - попередити той дерибан, який зараз відбувається. Головна вимога у петиції - провести повний аудит земельних ділянок, житлових приміщень, що знаходяться на балансі міськради, адже забудовники передавали їм десятки квартир, які було розподілено невідомо кому. Також вимагали на час проведення аудиту заборонити виділення землі в комерційних масштабах. Саме цей пункт в міськраді назвали протизаконним.
Але це в жодному разі не забороняє нам прийти на сесію і зачитати свою петицію. Депутати мали вирішувати - підтримувати її чи ні. Та двері були заблоковані невідомими особами, нас на засідання не пустили. Давали вказівки тим особам Леван Дарсанія і Владислав Вергун. Коли мене викликали на допит у поліцію, я вказав це у свідченнях.
KV: У деяких скандалах, пов'язаних із Українкою, звучить ім'я Левана Дарсанії. Хто ця людин?
Євген Цяпенко: Ця людина мені дуже не подобається. За ним негарний шлейф ще з Харківщини, де він жив раніше. Вже на Обухівщині я особисто був присутнім у Трипіллі на сборах рибгоспу, власнику якого Дарсанія намагався створити проблеми. Але зараз він гарно спрацювався з Кучер і, наразі, він має статус радника міського голови і є членом виконкому.
KV: Чи виявляли якісь порушення у процессі проведення інвентаризації, розпочатої після затвердження відповідної петиції?
Євген Цяпенко: Проводиться інвентаризація будівель, землі поки не почали перевіряти. Наразі виконком виявив, що місцева газета “Дніпровський проспект” займала приміщення без договору оренди. Не дивлячись на те, що вони працювали на потреби Козирєва, із солідарності до колег я такі дії влади не підтримую. У газети був процес роздержавлення і потрібно ще розібратись, чи мають вони право там знаходитись. По факту були зламані замки, журналісти викликали поліцію. Але вже вночі представники виконкому звідти винесли всю техніку.
Після інвентаризації мають проводити аудит і у рішенні міськради вказано, що цим буде займатись Державна фіскальна служба. Але насправді це не їхня компетенція, а іншого державного органу.
Ми пропонували замовити повноцінний аудит у компанії міжнародного рівня із чистою репутацією. Міська влада сказала, що це коштуватиме мільйони. Я дізнався, що вартість складає близько 200 тисяч гривень. Але тепер мені незрозуміло - якщо в бюджеті немає коштів, то яким чином виконком планував купити два службових автомобілі вартістю по 600 тисяч гривень? Тим паче коли у місті є більш вагомі потреби.
KV: Нова влада була призначена справедливо та згідно процедури?
Євген Цяпенко: Я вважаю, що Тетяна Кучер стала виконуючою обов'язки із порушенням процедури. На сесії пропонували кандидатуру Василя Зінченка, за нього голосів не вистачило. Після цього кандидатуру на посаду секретаря має вносити мер. А його в нас немає. Ми потрапили у юридичний глухий кут, з якого неясно як виходити. Вже на іншій сесії депутати проголосували за Кучер. Але на усі наші зауваження у них одна відповідь: подавайте до суду. Я знаю, що таке судитись і скільки часу це забирає. За цей період вони встигнуть тут “наробити” справ.
Складається враження, що ця влада тільки шукає можливості для втілення власних інтересів, проблеми міста їх не хвилюють. Наприклад, цієї зими ми пережили сміттєву катастрофу. Виконком нічого не робив. При усьому негативі до минулої влади, зараз стало ще гірше.
KV: Як оцінюєте відставку минулого виконкому? Чи справді ним дистанційно керував Павло Козирєв?
Євген Цяпенко: Якщо раніше у мене були питання до їхньої професійної діяльності, то зараз я навіть з моральної точки зору не можу зрозуміти таку поведінку. Як можна було кинути місто взимку і залишити на тих, хто точно не буде працювати в інтересах громади? Погані пішли, а прийшли ще гірші. На минулу владу ми через прокуратуру заводили кримінальні справи, відстежували їхню діяльність, вони розуміли, що усі їхні плани і дії будуть оприлюднені. Звісно, що ними керував Козирєв. Це його команда, яку він збирав роками ще на посаді.
KV: Розкажіть про скандал навколо відкриття Школи змішаних єдиноборств у Зеленому залі. Хто там має тренувати? Заняття наразі проходять?
Євген Цяпенко: Наше місто славиться спортсменами, є багато секцій, займається багато дітей. Зелений зал належить міській раді, є ДЮСШ, який орендує там зали, але це просто юридичні речі. Для нас це просто місце, куди ми водимо своїх дітей.
Тетяна Кучер вирішила влаштувати туди ще одного із харків'ян - Паату Робакідзе. Він спортсмен, виступав у бойових єдиноборствах у клубі “Оплот”, який визнаний в Україні терористичною організацією. Є фотографія, де він бере гроші у відомого сепаратиста Євгена Жиліна. Він не говорить українською взагалі, російською - з великими труднощами. Не має відповідної фізкультурної освіти. У 2017 році проти нього було порушено кримінальну справу через побиття людини. Як його можна підпустити до наших дітей?
Місцеві жителі подали петицію щодо заборони відкриття, але міськрада її відхилила і навіть не опублікувала. Тоді усі дуже обурились і здійняли гвалт. Місцева влада не зважилася втілювати свої плані і Паату Робакідзе оформили на роботу у спортивний клуб адміністратором.
KV: Чи відчувають жителі Українки вплив Ігоря Кононенко?
Євген Цяпенко: Можу точно сказати, що без його особистого втручання не з’явилися б ні дві нові дороги до нашого міста, ні нове сучасне футбольне поле біля школи №2. Враховуючи, що більше 15 років місцева влада для розвитку інфраструктури міста нічого не робила, це для нас досить непогано.
З приводу впливу на місцеве самоврядування - тут навпаки вони хочуть, щоб Ігор Кононенко звернув на них увагу. Але, думаю, він розуміє, що це за люди, наскільки вони схильні до зрадництва.
KV: Які ваші прогнози щодо політичної та суспільної ситуації у місті?
Євген Цяпенко: Вважаю, що нам потрібно створювати об'єднану громаду. При Козирєві цього не вдалось зробити, адже село Трипілля, без якого ми не створимо ОТГ, добре розуміло, що на них в такому разі може чекати. Із цією владою ситуація ще більше ускладнилася. Із ними жодна свідома людина не захоче мати спільного.
А насправді передумов для розвитку у нас дуже багато. У нас неймовірні краєвиди та давня історія. Є промзона, території для будівництва підприємств, потрібно розвивати туризм, логістику. Нам не вистачає тільки добросовісного управлінця.
Читайте: Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна КучерФото: KVКиевVласть
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Бородянської об’єднаної громади Олександром Сахаруком.
KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали?
Олександр Сахарук: Цей процес був тривалим, бо розпочався у 2015 році. На той час було недостатньо інформації щодо впровадження реформи децентралізації. За цієї причини ми провели чисельні зустрічі на місцях із громадянами та депутатами, де пояснювали зміст та нагальність реформи. Завдяки цьому спілкуванню громади стали більш свідомими, відчули свою значимість, адже від їхнього волевиявлення залежала доля територій на найближчі століття. Але я не можу назвати це труднощами, це корисний гарний досвід.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ми пройшли цей етап і отримали схвальні рішення сільрад усього району. Проте у 2015 році через бюрократичну причину завершити об'єднання не вдалось, оскільки селище Клавдієво-Тарасове довго вагалося і врешті-решт не прийняло відповідного рішення. А закон тоді не передбачав створення ОТГ всупереч перспективному плану. Відповідно ми отримали негативний висновок КОДА.
Та ми не опустили рук і почали процедуру повторно вже після прийняття закону щодо так званих “олійних плям”. І у 2018 році разом із сільськими головами мали повне уявлення щодо майбутньої Бородянської ОТГ. Було проведено всі слухання, прийнято рішення, документи для призначення виборів подано до ЦВК і у жовтні вони мали відбутись. Ми розраховували на цю дату, оскільки тоді б могли затвердити бюджет ОТГ на 2019 рік. Але через судовий позов одного з народних депутатів чергові місцеві вибори в Україні було перенесено на 23 грудня. Тоді мене і обрано головою тепер уже об'єднаної громади.
KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для селища та сіл?
Олександр Сахарук: Уже 4 січня 2019 року ми провели першу сесію, де обрали секретаря, двох заступників голови ОТГ, затвердили постійні комісії, виконавчий комітет, представили депутатів. 6 січня провели другу сесію, на якій затвердили бюджет громади і забезпечили коштами всі бюджетні установи. За ці три місяці ми провели кадрові зміни, оптимізували склад працівників селищної ради. У нас запрацювали нові відділи - бухгалтерії, архітектури, розвитку, комунальних послуг. Ми запровадили електронний документообіг, електронне голосування, що значно пришвидшує роботу.
Одним із першочергових завдань для депутатів та старост було акумулювання проблематики своїх округів та сіл. Потім ми все проаналізували, розклали за пріоритетністю і напрямками, оцінили з точки зору фінансової спроможності. Натепер маємо соціальний паспорт кожного населеного пункту та кожної вулиці. Першочергово розпочинаємо вирішувати питання благоустрою, капітальних робіт інфраструктурного та соціального напрямку, вуличного освітлення, вивозу сміття.
KV: Села не скаржаться, що Бородянка їх поглинає?
Олександр Сахарук: Навпаки, аналізуючи фінансову спроможність, ми бачимо, що деякі села раніше не мали можливості покращувати власні соціальні та інфраструктурні об'єкти. Були села, де не вистачало коштів на харчування дітей, а тепер в ОТГ харчуємо всіх дітей початкової школи. В одному селі не вистачало коштів на прибирання снігу та вивіз сміття. Ці проблеми також вирішили. Деякі села не мали коштів навіть на замовлення проектної документації для проведення якихось робіт. Так, у Новому Заліссі велика проблема із водопостачанням та водовідведенням, багато років ніхто не займався модернізацією мереж. Такі проблеми є й в інших населених пунктах. Тому окрему увагу приділяємо виготовленню документації, щоб у подальшому мати можливість подавати проекти на фінансування чи співфінансування.
KV: Як миритесь із депутатами? Яка ситуація у селищній раді?
Олександр Сахарук: У нас потужний склад депутатського корпусу, всі депутати місцеві, мають значний досвід роботи в органах місцевого самоврядування. Вони дуже активні та патріотичні, що мене безумовно тішить. Ми розуміємо, що жителі громади тримають на постійному контролі наші дії, тож приймаємо виважені та обгрунтовані рішення як щодо сьогодення, так і на перспективу розвитку. За що я їм особливо вдячний.
KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію?
Олександр Сахарук: Поки ми отримали відповідні листи щодо розрахунку інфраструктурної субвенції. Думаю, що на місця ці кошти буде передано ближче до першого півріччя поточного року. У нас субвенція розподілятиметься на сільське населення і разом із відповідною комісією ми будемо вирішувати, які об'єкти інфраструктури профінансувати за її рахунок, виходячи з чисельності населення кожного села окремо.
KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Бородянської ОТГ?
Олександр Сахарук: Ми відкриті до діалогу, але добре розуміємо, що мусимо в першу чергу налагодити роботу нашої новоствореної громади. Наразі щодо цього комунікуємо з Майданівкою, Качалами, Загальцями. Інші пропозиції розглядатимемо виключно в законодавчому полі. Але, звісно, це залежить від мешканців та очільників сіл і селищ, адже вони визначають вектор розвитку своїх територій.
Маємо пропозиції із сіл інших районів, але ми розуміємо, що є закон, якого потрібно дотримуватись. Згідно перспективного плану ми можемо приєднати лише села Бородянського району.
KV: Як покращуєте інвестиційний клімат?
Олександр Сахарук: Клімат покращувати нам не потрібно - інвестори завжди були для нас у пріоритеті. Я кожному керівникові на місцях і депутатам пояснював: ми для інвесторів не влада, ми - партнери. До того ж, територія Бородянщини приваблива для втілення цікавих проектів і ідей: недалеко від Києва, є залізниця, траса міжнародного значення, вільні електричні потужності. Не менш важливо, що у нас є трудові ресурси - люди. Щодо проектів, я вважаю, що нам потрібно робити акцент на високотехнологічне виробництво, логістичні центри, зелений туризм і розвивати території згідно напрацьованої Стратегії розвитку.
KV: На якому етапі реконструкція Історико-меморіального парку?
Олександр Сахарук: Я планував розпочати ці роботи ще у 2015 році. Але нам стало відомо, що на цій території може бути поховання часів Другої світової війни. Тому я щодо цього звернувся до Народної спілки Німеччини з догляду за військовими похованнями і ми отримали підтверджуючу відповідь. Всі рештки перепоховані на Соборному кладовищі у селі Софіївська Борщагівка.
Наразі розроблено загальну концепцію розвитку паркової зони, кошторисну документацію на проведення реконструкції, яка буде основою подальшого фінансування. Реконструкцію будемо розпочинати приблизно вже влітку-восени. В той же час ми плануємо створення пішохідної зони - це невеликий сквер на в'їзді до селища, що також стане своєрідною окрасою центральної частини Бородянки. В подальшому маємо намір створювати такі зони відпочинку у кожному населеному пункті.
KV: Вирішили проблему із водо- та теплопостачанням? У чому була її причина?
Олександр Сахарук: Ми неодноразово звертались щодо передачі цих повноважень на місця, тим паче ми вже об'єднана громада. Комунальне підприємство Київської обласної ради “Бородянкатепловодопостачання” всю свою фінансову та управлінську політику здійснює спільно зі засновником - облрадою. На підприємстві відбувається постійна зміна керівників. Послуги отримують наші мешканці, але майно обласне. Через це ми не можемо оперативно вирішувати проблеми, впливати на тарифи та якість надання послуг. Це стара система, яку давно потрібно міняти.
На жаль, обласна рада нам відмовляє, пояснюючи тим, що вони не вбачають необхідності у передачі майна в ОТГ. Тоді, як для нас це принципово. Зокрема, потрібно вирішувати питання щодо заборгованостей підприємства. Нас це не тішить, адже кожен опалювальний сезон починається з проблем. І, на жаль, ми маємо на це обмежений вплив.
KV: Чи влаштовують громаду тарифи?
Олександр Сахарук: Я думаю, немає громади, де всі задоволені тарифами. Затвердження нових тарифів завжди болісне для депутатів, виконкому, голови. Але при зростанні складових тарифу відповідно зростає і він сам. І згідно закону, якщо орган місцевого самоврядування невчасно підвищує тариф, то має покривати борги із власного бюджету. За будь-яку отриману послугу потрібно платити. Тоді як влада має контролювати якість наданих послуг.
KV: Чи є співпраця з областю? Які надії покладаєте на нового губернатора?
Олександр Сахарук: Так, є, і конструктивна. Новопризначений губернатор мені цілком імпонує. Нас завжди чують, допомагають. Ми маємо спільне з керівництвом області бачення і щодо громади, і щодо втілення інвестиційних та соціальних проектів. Сподіваємось, що нам усе вдасться.
KV: Які стосунки з районом?
Олександр Сахарук: Нагадаю, що нашій громаді - 3 місяці від заснування. Звичайно, що за цей стислий час ми не в змозі були повністю створити всі служби для надання належного рівня послуг громадянам. Тому ми комунікуємо з районом із питань освіти, медицини та ряду інших.
KV: Очисні споруди - чи є проблема у селищі? А у громаді взагалі?
Олександр Сахарук: Бородянка має власні очисні споруди, які знаходяться на балансі вищезазначеного КП КОР “Бородянкатепловодопостачання”. Враховуючи, що вік колекторів більше 20-30 років, на мій погляд, рано чи пізно нам буде потрібно вирішувати й це соціально вагоме питання. Але тут, знову ж таки, насамперед маємо знайти спільну мову з обласною радою щодо передачі повноважень нам, на місця.
KV: Чи є сміттєва проблема?
Олександр Сахарук: У складі громади є село Нове Залісся, де працює полігон, який також увійшов у сферу відповідальності ОТГ. Наразі ми створили постійну комісію, до складу якої увійшли усі небайдужі активісти, старости, депутати, напрацювали план дій і прийняли рішення щодо обмеження ввезення сміття з інших регіонів на цей полігон. Також прийняли рішення щодо проведення його інвентаризації. На наступній сесії ми подамо на розгляд депутатами зведену кадастрову схему з урахуванням складу угідь, пошаровості, об'єму вже ввезеного сміття. Потім сформуємо паспорт полігону, оформимо комунальну форму власності земельної ділянки і вже будемо розглядати залучення туди інвесторів для створення сортувальної лінії та належного поводження з ТПВ.
KV: У селищі були часті проблеми із загорянням торфу. Якось вирішили?
Олександр Сахарук: Історія цієї проблеми в наступному - торф'яні пойми під час розпаювання потрапили до колгоспників у вигляді паїв. Не всі вони оброблялись людьми, деякі простоювали. У суху погоду загорання трави призводило до загорання торфу. Наші пожежники не встигали все гасити, це вимагало багато витрат. Тому ми провели чисельні зустрічі зі власниками цих земель, це близько 700 чоловік, запропонували їм механізм обробки ділянок орендарями. Домовитись було дуже непросто, проте нам вдалося. Наразі на цих полях працюють аграрії, вирощують тут кукурудзу, соняшник, сою. Власники отримують орендну плату. І всі задоволені.
KV: Свого часу місцевих жителів обурила плата за користування ліфтами. Чому прийняли таке рішення?
Олександр Сахарук: До 2008 року ліфти у багатоповерхівках не працювали. Кабіни були зламані, двигуни вкрадені. Місцеві жителі за ці роки навіть звикли ходити пішки на верхні поверхи. І тому було прийнято рішення розпочати роботи з відновлення ліфтового господарства. Водночас розробили систему оплати проїзду в ліфті. Підкреслю, що з того часу плата не збільшилась. Наразі ми маємо 28 ліфтів і опорну службу, яка злагоджено працює. За попередні роки ми не маємо скарг від мешканців щодо цього. До того ж у комунальну плату в Бородянці не входить сплата за користування ліфтом, починаючи з 2 поверху, як в інших містах.
KV: Ви - людина Ярослава Москаленка? Які у вас стосунки?
Олександр Сахарук: Як на мій погляд, у нас прекрасні стосунки. Він часто буває на Бородянщині, ми спільно обговорюємо та реалізовуємо чисельні цікаві проекти, зокрема, для розвитку інфраструктури, спорту та молоді. Ми в громаді цінуємо його підтримку як народного депутата. Головне, що ми робимо одну державницьку справу.
KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання?
Олександр Сахарук: В системі місцевого самоврядування недоречно говорити про кар'єрне зростання. Як молода людина я вірю, що у мене будуть нові звершення, і успіхи, і перемоги. Натепер справа не в амбіціях, а в тій колосальній відповідальності перед громадою, яку я чітко усвідомлюю.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”
Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям”
Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер
Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр”КиевVласть
У грудні минулого року на вулиці Полтавській в Ірпені почала роботу перша станція знезалізнювання та очищення води. За добу через неї проходить 3,5 тис кубометрів води, яка звідси потрапляє до кранів мешканців мікрорайону СМУ.
Тут працює система безреагентної очистки від заліза, марганцю та сірководню. Що мається на увазі? Вода зі свердловин під тиском потрапляє у напірні фільтри станції. Туди ж запускають кисень, під дією якого відбувається природній процес окислення. Таким чином метали відфільтровуються, і споживачі отримують чисту воду.
Станцію ми збудували за кошти міського бюджету – на цей проект було витрачено майже 9 млн грн і сотні годин роботи великої команди людей. Досвід створення та функціонування таких станцій ми збирали в Ізраїлі та країнах Європи. Тому можемо впевнено сказати, що станція очищення в Ірпені – одна з кращих в Україні.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
А трохи більше тижня тому на станції запрацював власний лабораторний центр, що пройшов усі необхідні сертифікаційні процедури. Тепер тут щодня роблять аналіз води до і після очищення. Контроль якості також здійснюють у мережах перед подачею споживачам. Загалом працівники лабораторії беруть зразки для аналізу на 149-ти пунктах забору перед запуском води у мережу.
У лабораторії перевіряють воду за 16-тьма показниками якості. Це присмак, колір, каламутність, наявність різних мікроорганізмів, бактеріологічне забруднення тощо.
Але одна з найчастіших проблем, на яку скаржаться мешканці Ірпеня – підвищений вміст заліза у воді, що тече з крану. Це особливість ірпінських надр, які насичують підземні води шкідливими металами. За даними лабораторії, вода в Ірпені містить від 0,20 до 0,25 мг заліза на один дециметр кубічний. Це при допустимій нормі – 0,2 мг/дм3. Після очищення лабораторні дослідження показують вміст заліза – 0,09 мг/дм3.
Наведу як приклад ще один показник якості води – вміст аміаку. До очищення маємо – 0,5 мг/дм3. Така кількість аміаку у воді знаходиться практично на межі перевищення норми. Після очищення цей показник знижується до 0,2 мг/дм3. Тобто в межах норми. Цифри дуже точно демонструють, що станція, яку ми відкрили минулого року, працює ефективно.
Зараз у лабораторії контролюють якість тільки тієї води, яка подається в розподільчі мережі регіону. Але до кінця року зразки зможе перевірити кожен споживач.
Зауважу, що одна станція очистки і знезалізнювання не покриває потреби усього міста. Наразі 30% ірпінчан отримують чисту воду без надлишку заліза та інших домішок. Насправді це хороший показник, зважаючи на те, що раніше у місті не було жодної станції очищення.
Але на цьому ми не будемо зупинятися. Протягом року плануємо побудувати на вулиці Чехова в Ірпені найбільшу станцію очистки, потужністю 15 тис. кубометрів води на добу, а також продовжимо оновлювати в Ірпені застарілі водогони.
Володимир Карплюк, лідер партії “Нові обличчя”КиевVласть
Хто володіє інформацією – той володіє світом. Цей сталий вираз можна коментувати по різному. В буквальному розумінні – хто володіє джерелами медіа, той і олігарх. Через медіа формується громадська думка, лобіюються закони, скеровується напрямок політики держави і т.д.
В іншому розумінні інформація – це все: ідеї, таємниці, бізнес, рахунки, стосунки, успіх, війни, перемир'я … це гроші, на які можна будь-що купити та продати.
Чим цінніша інформація – тим менша кількість людей її знає. Аксіома, символом якої часто використовують піраміду з всебачущим оком (на грошових купюрах). В народі навіть виникло таке повір’я – що до реалізації планів слід нікому не розповідати про задумане або ж не збудеться, в яке більшість людей сумлінно вірує і слідує.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Захист інформації – одне з основних питань служб безпеки. Це і безпека держави, безпека корпоративних інтересів, індивідуальна безпека. Тому людям часто доводиться підписувати договори про конфіденційність, нерозголошення державної та корпоративної таємниці.
Наприклад в часи СССР в КДБ застосовували різні рівні секретності, що покликані були забезпечувати безпеку державі. Розсекречування багатьох державних документів можливе через 75 років. Ця цифра пов'язана з декількома факторами. Через 75 років авторське право переходить від автора в загальне користування безпідставно. За 75 років проходить декілька поколінь, втрачається актуальність, цінність події, інформації, відповідальність.
Закон України “Про державну таємницю” 1994 року передбачає категорію, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою - “особливої важливості”, “цілком таємно”, “таємно”. Крім цього може бути встановлено термін розсекречування. Критерії визначення ступеня секретності інформації встановлює Державний комітет України з питань державних секретів.
Ми живемо в часи, коли носіями інформації стали технології. Їх розвиток відбувається набагато швидше ніж реалізовуються способи контролю та захисту від їх втручання у приватне життя, що тісно пов’язане з технологіями. Такими факторами можуть бути:
- камери відеоспостереження, у тому числі з розпізнаванням обличчя, що знаходяться на вулиці, в офісах, магазинах, посольствах, аеропортах. Тільки в Києві розташовано близько 6000 камер за державною програмою і це не враховуючи приватних камер відеоспостереження. У чиїх інтересах вони працюють, коли звичайний громадянин за певних обставин не може отримати записів з них. Чи мають право ці камери знімати людей без їх згоди на це?
- біометричні данні – відбиток пальця, сканування сітчатки ока;
- цифрові медичні картки - аналізи, ДНК, операції, діагнози;
- банківська інформація – фінансовий стан людини;
- мобільний телефон – ідентифікація людини за номером телефону, по голосу, IMEI, відслідковування геолокації особи, запис телефонних розмов, смс, різних месенджерів, доступ до камер телефону;
- соціальні мережі – добровільна, не завжди свідома згода на доступ до власного життя та друзів, яких можна відслідкувати за історією лайків чи коментарів, навіть якщо вони і приховані чи видалені;
- відкриті державні реєстри – боржників, ПДВ, судовий, декларацій і т.д.;
- існування ресурсу OPENDATA – сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру з прізвищами та назвами;
- пошукові системи – проводять аналіз запитів, спрогнозовують події. Китай має свою власну пошукову систему. У Північній Кореї з 2001 року заборонено використання інтернету.
- чіпування людей - відбувається в розвинутих країнах. В Швеції чіповано більше ніж 3000 людей. В Україні першу людину чіповано у 2016 році.
Створення паспорту та ІНН було початком на шляху ідентифікації особи, досі існує категорія людей, які проти мати ІНН – тавро.
Щоб провести оплату через інтернет, приймаючи смс, підтверджуючи оновлення в гаджеті – ми даємо згоду на обробку персональних данних, не маючи альтернативного вибору у користуванні послугою чим порушуються права людини.
Санкціонований доступ чи ні – майже не важливо, оскільки з моменту дізнавання про таємницю – інформація вже може діяти проти джерела. Громадяни досить вяло реалізовують своє право захисту персональних даних. Гаджет має властивості оновлюватись частіше ніж ми його купуємо, Закон же не удосконалюється разом з надходженням нових технологічних обновлень.
Держава має повноваження обмежити дозвіл на обробку персональних даних приватних технологічних компаній, бюджет котрих вже давно перевищив бюджет багатьох країн. Наприклад команія Apple має 375 млрд $ активів, кількість співробітників - 80 000 – це кількість населення таких українських міст, як Єнакієво чи Бердичів. Samsung Group має 343. 7 млрд $ активів, співробітників 344 000 - населення Севастополя. Якщоб Самсунг Груп був країною – то його ВВП займав би 35 місце в світі. Зараз Україна займає 47 місце у світі за рівнем ВВП.
Персональні дані в епоху швидко розвиваючих інфорформаційних технологій в тому числі появи штучного інтелекту, клонування, роботобудівництва потребують особливої уваги і не менш стрімкого захисту корпоративної таємниці, персональних данних.
Суспільство може захистити себе та свої права забороняючи зйомку себе, посилаючись на Закон України “Про зихист персональних данних”, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а саме п. 1. ст. 8 передбачає, що “кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції”. І таким чином частково стримати розвиток цивілізації доки його не дожене розум та усвідомлення.
Аналогією негативного впливу науки на людство є винахід зброї, в т.ч. атомної – Хіросима і Нагасакі, вибух Чорнобилю – ціна людської помилки, створення та використання біологічної зброї – підрахувати збитки взагалі не можливо хоча існує Конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення, що вступила в силу в 1975 році. Форма новітньої війни – інформаційна та кібер – вірус Petya, напади компаній на країни.
Оскільки людство не має досвіду явного негативного впливу технологій - в будь-який момент ситуація може вийти з під контролю людини і ціна такої помилка буде глобальна і висока.
Читайте: Кадри вирішують всеКонституційний суд дозволив не звітувати про свій перший мільйонДержавна закупівля голосівЧи потрібен сектам томосПомилка пенсійного оподаткуванняШлюбний договір заради майбутньогоЮриспруденція – терновий чи лавровий вінок для України?
Ольга Терещенко, юрист-міжнародник, заступник директора коледжу ПНЗ “Університет сучасних знань”
КиевVласть
Зима, 2023 рік. На вулиці сильний мороз, однак саме тут це звичне явище, що відбувається протягом одинадцяти календарних місяців. Людям не холодно: у них занадто крижані серця, вони не носять рукавиць, бо мають захисний крем, що утворює навколо долоні оболонку, а та захищає від будь-якого негативного впливу. Шапка теж є непотрібна - замість цього люди одягають спеціальні обручі, що при натисканні на кнопку дають можливість покрити не лише голову, а й прозорою плівкою обличчя, яка , безумовно, виконує захисну функцію у разі будь-якої небезпеки. І байдуже, якої саме: навіть якщо погодної.
Єдине, що схоже, - куртка, хоча це лише назва, а насправді вона може світитися різними кольорами і бути далекою від нашого поняття “одяг”. До всього цього обов’язковим є зарядний пристрій, відсутність якого може призвести до справжнісінької халепи – людина може змерзнути.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Як відомо, з 2018-го температура почала знижуватися і зараз досягає -50 градусів. В таких умовах штани також важливий атрибут. Тут це все однакове і має різницю лише в розмірі. Це штучна тканина, що потребує підзарядки кожного тижня, що залежить від частоти їх носіння. Взуття, взагалі, - ідентичне. На його підошвах встановлені спеціальні сенсори, що містять у собі GPS-навігатор, який вказує потрібний напрямок, а потім передає сигнал у систему, що допомагає легко віднайти особу. Тепер люди не поділяються на хороших чи поганих, на багатих чи бідних, на представників романтизму чи класицизму, на тих, хто любить собак чи котів, на тих, кому подобаються блондинки чи брюнетки… Вони втратили індивідуалізм. Мають однакові інтереси, захоплення, цілі, однаково одягаються, однаково думають і мають однакову відсутність почуттів та емоцій. А щодо одягу, то більше не виміряються, в кого краще, типу: “ дивись: ось у мене на світері емблема найкращого бренду”, “дивись: я в “топових шмотках”, “ дивись: сукня від фешин дизайнера”, “дивись – це куплено за “штуку баксів”. Ні, такого взагалі немає. Виміри статками зникли, а гроші втратили владу. Всі рівні і їздять на однакових автоматизованих авто на невеликій швидкості, не створюючі ДТП, бо спеціальні програми є занадто пристосованими для цього і кмітливішими за самого водія.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Людська пристрасть до грошей зникла останньою. Вона сильно вчепилася у нас, але вірус вбив її рік тому. До цього постраждало кохання, не тільки між хлопцем і дівчиною, а точніше вся любов, що об’єднувала великі й дружні стосунки. Відносини стали крижаними. Наслідком можна назвати байдужість один до одного, що виникла після цього. Їх серця більше не киплять почуттями до коханих, близьких, друзів. Вони більше не спілкуються про щось вічне й таємниче. Теми їх розмов: побут і наука, що створює все нових і нових помічників. Нікчемне становище було всюди. Навіть гроші виявилися не таким вже й страшним монстром, ніж здавалося. Це був жахливий вірус, що проникає в організм і знищує усе, що ми не цінуємо…
Закохані вже не ходили на побачення, друзі не збиралися на вечірках, діти не бешкетували і не зривали уроків, а в допитливих жінок літнього віку, що сиділи під під’їздами, вкотре “перемиваючи кістки” перехожим, зникли теми для розмов, як і вони самі… зникли… Навіть приріст людства віддали лабораторіям, завдяки прогресивним технологіям, і немовлята, що народжувалися, ставали підтвердженням вдалого експерименту.
Перед знищенням кохання у людей вкрали емоції: і хороші, і погані. Ніхто не “гундосить”, але й приємного не скаже, ніхто не кричить, але й не похвалить, та й в цілому картина сіра… беземоційна… глуха... Що вже говорити про найпершу стадію, коли зникла унікальність, а разом з нею й творчість, тоді логічно, що поети, співаки, танцюристи, драматурги, художники і ще багато видатних особистостей та майстрів своєї справи “вигоріли”. Людство перетворилося на роботів, а світ втратив гармонію.
Наша планета помирає. Люди не знають, де відшукати ліки проти отрути. Перед нами повна безвихідь…
У суботу Х’юмен традиційно прийшов на кладовище, облаштоване різними пристроями, що стало для нього звичним і єдиним місцем, де він міг поговорити про своє життя, сидячи над могилою батька.
- Тату, але в мене вже п’ятий рік нічого не виходить. Ми скоро загинемо, - слова з його вуст пролунали не випадково, бо саме п’ять років тому його батько, який теж був науковцем, поспішив врятувати свого сина, створивши за допомогою спеціальних технологій імунітет, який виявився корисним під час страшного затемнення 19 липня 2018 року. Неочікуваний вірус вдарив усією своєю силою. Та як виявилося, літо, що перетворилося на вічну мерзлоту, було мінімальним погромом, підвладним цьому страховиську, - Тату, мені було так страшно, коли я бачив, що відбувається, а після того, як ти залишив мене, я хотів піти за тобою. Проте, зрозумівши, що скою помилку не врятувавши людства, що стоїть на межі вимирання…,- він говорив, а його голос тремтів від пережитого, наче вперше, - Добре, щось я розхвилювався, тож мені вже час іти. Я повинен триматися заради тебе, заради… неї.
Він щойно повернувся до свого кабінету, де все нагадувало про космос, його величність, його красу. Тут він і шукав відповіді. Багато невідомого, безмежного, захоплюючого, страшно-цікавого і прекрасного ховалося у сюжетах його картин, зображених у фіолетово-рожевих тонах. А на столі лежав невтішний висновок: залишився лише один місяць аби врятувати нашу планету.
Під час всесвітнього затемнення з’явився вірус, що вбиває людей, забираючи почуття, емоції, бажання, мрії, але натомість з’являється величезний прогрес науки, що досі не може захистити від цього. Найжахливішим є те, що стрімко втрачає портал у вигляді ниток, які з’єднуються із космосом завдяки думкам. Та цього не відбувається і планета згасає з кожним роком, місяцем, днем, годиною, хвилиною, секундою. “У мене залишився місяць, лише один місяць”.
У голові Х’юмена спалахує думка , що протистояти одному неможливо. Його думки не зможуть втримати усю планету. Тому давно закоханий у зеленооку красуню юнак, занепокоєний становищем, вирішує діяти і спершу вилікувати кохану, яка стане його союзником. Хоча й залишився місяць, та ризик його не бентежив…
Ще вчора він знайшов величезний батьків записник у якому було сказано, що тимчасовими ліками є червоний порох, який може на невеликий період повернути людину до нормального стану, що утворюється на планеті Марс. Не вагаючись, Х’юмен вирушив у дорогу, але завдання було не з легких. Для цього необхідно було відкрити портал за допомогою думки, яка мала бути якоюсь світлою, доброю. Та для людства, де легше напружувати мозок вирішенням математичних задач та рівнянь,- це було досить складно. Тому вже скоро він занурився у полон згадки про зеленооку дівчину і опинився в порталі. У голові паморочилося і всередині нудило. Хлопцю було не по собі: “А що якщо в мене нічого не вийде?”, – хвилювався, бо знав, що часу обмаль: одна хвилина-один день земного життя.
Рятівник вже наближався до вічного й незвіданого простору. Перед ним відкривалася безмежність, від якої перехоплювало дух. На якусь мить він геть забув про своє призначення. Зірковий блиск вражав, так і хотілося літати і мріяти, хотілося жити.
Кинувши свій погляд ширше, Х’юмен побачив сонячну систему і планети: Меркурій, Венера, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, нашу Землю і потрібний йому Марс. Уся ця краса заворожувала, проте, водночас, лякала і гіпнотизувала.
Але раптом його годинник почав тікати, показуючи, що він вже витратив 15 хвилин, що означало 15 земних днів. Занепокоєний цим, Х’юмен почав поспішати, аби якомога скоріше дібратися Марсу. Його “мозок кипів”, здавалось, ось-ось вибухне. Думки роїлися одна за одною, створюючи шлях, який проходив між планетами, вказуючи на потрібну. Через три хвилини він опинився на місці і почав стрімко шукати порох.
Навіть не помітив, як за ним йшов старий приблуда-вовк. Більше схожий на кота, його видали зуби. Принюхуючись до вітру, він почув на стежці людину і подумав собі: “Прийшли за порятунком? Не вийде”.
Старий Марсело спостерігав за людьми і знав, що порятунок під його боком, от лише ніхто не хотів приходити і домовлятись: “Дивні люди – прийди і візьми. А то все “Геть!”, “Фу!”.
Свого часу він постраждав від людини. За свою любов до чужих вівць, йому відтяли голову, натомість – приставили тіло кота. Вимушений переховуватись від зловмисників, він обрав Марс – єдину планету, де є чого поїсти і найголовніше – немає людини.
Х’юмен збентежив Марсело і викликав масу запитань.
- Гав, ти що тут забув?
- Прийшов рятувати кохану.
Вовк вирячив очі:
- А мені що до того? Знаю, що ти шукаєш, порох. Через 3 роки він поверне мені моє тіло.
Х’юмен того не слухав – він зацікавлено вдивлявся у дивне створіння.
- Та вовк я, вовк. Це все люди познущались.
Герою доводилося чути історію про цього вовка. Однак він був переконаний, що це вигадки про тіло кота.
- Вибачте, але я прийшов врятувати кохану.
- Він прийшов. А що, до мене приходити не варто?
В очах місцевого злодія Х’юмен побачив печаль. Попри дивну зовнішність, Марсело був добрим, однак самотнім.
- Людина прирекла мене жити тут, щоправда – це ненадовго, завдяки пороху. А сама…потрапила в капкан.
- Я прийшов врятувати кохану, - вкотре торочив юнак.
- Впертий – я таких люблю. І що мені з тобою робити? Слухай, я віддам тобі порох, лишень… повернися по мене через три роки і забери до себе. Я не буду красти чужі вівці. Обіцяю. Хлопець ти на вигляд порядний.
- Домовились.
Х’юмен перестав посилати імпульси у вигляді думок і завдяки цьому повернувся на землю. Весь час йому не давала спокій згадка про Марсело: “Може, і правду батько казав – на помилках вчаться? Адже цей вовк не такий вже і злий”.
Бліда, сіра, тоненька рука відчинила двері після декількох легеньких стуків. Перед ним постала знесилена, скляна вона зі зеленими, але порожніми очима – кохана Лунарія.
- Що нового? – обережно запитував юнак, ніби чекаючи особливої відповіді.
- Усе добре, - тихо й спокійно відповідала дівчина.
Недаремно Лунарія говорила про успішні досліди, бо до затемнення вчилася разом з Х’юменом і часто проводила з ним звичайні студентські дні. Юнак,звісно ж, вже звик чути таку відповідь, бо всі лишень і розмовляли про ідеальне життя (а яким воно могло бути без емоцій і почуттів – навіть не думали). У школах діти прагнули постійного самовдосконалення, не бешкетували, чудово розумілися у галузях фізики, хімії, математики, інформатики. А все інше було другорядним і майже зникло.
Невеликий пакетик із дивним порошком вже лежав на столі і чекав, доки закипить чайник (якому було достатньо декількох хвилин, аби вода почала “бурлити”).
- Усе готово, я заварю нам чай, - пролунало із вуст красуні.
- Без цукру,- відповіла дівчина.
- Угу. Я знаю, ви всі тепер такі нудні і занадто правильні й харчуєтесь правильною їжею, не підозрюючи про те, що скоро можете померти.
Ця фраза, промовлена із сарказмом, і не мала на меті викликати бодай якусь відповідь, однак Х’юмену стало легше.
- Незвичайний смак,- пролунало із вуст красуні.
Вже за півгодини напій дав результат. Її очі жадібно поїдали світло, губи набирали червоний колір, волосся забарвлювалося у каштановий відтінок, під шкірою переливалася гаряча кров. Руки затремтіли і вона кинулася на шию хлопцю.
- Я так рада тебе бачити, коханий мій! Зі мною коїлося щось страшне, я не могла сказати те, що хочу, не могла сміятися, плакати, кричати. Я не була у своєму тілі. Це був найдовший сон у моєму житті.
Він нічого не хотів говорити, йому було добре. Та все ж місія – врятувати людство, не давала спокою.
- Іди сюди,- він взяв, ніби новонароджену, Луну за руку, повів на вулицю, де саме зараз наближалася глибока ніч. – Дивись, зорі…їх більше немає, вони зникли, а ми перестали загадувати бажання і вже зовсім скоро…, - зупинився молодий вчений, аби перевести подих і сказати “загинемо”.
- Загинемо? Ні! Як це? Не може бути? Що робити? – на ще зовсім нещодавно скляні очі навернулися сльози, але Лунарія швидко заспокоїлася і зрозуміла, що саме вони мають врятувати цей світ. І тоді в обох постало питання: “Як?”.
Луні було складно повірити в те, що сталось на землі, про знайомство з Марсело, адже вона була переконана – це вигадка про вовка з тілом кота, яку поширили самі люди.
Часу залишалося обмаль. Тому рішення мало бути миттєвим:
- Я з тобою. У нас все вийде, - сказала Лунарія. Після їхні серця забилися дужче і відчули, що портал стрімко ніс їх прямо на Марс. Їх рухи були швидкими, на роздуми не було часу.
Марсело, зустрівши свого друга, зрадів:
- Я знав, що ти по мене повернешся, але щоб так скоро, та й до вовка мені ще три роки.
- Про це ми говоритимемо пізніше, а зараз нам потрібен порох.
- Ти що, здурів, а як же я? Мені потрібне все, аби повернутися до своєї подоби.
- Послухай, людство у небезпеці.
- А що мені до того людства, коли я завдяки йому кіт.
- Обіцяю тобі, що ніхто і пальцем на тебе не вкаже, що ти такий…
- Унікальний! Ти – унікальний, - втрутилася Лунарія. – ти ж врятував усіх нас. Я навіть уявляю, як напишуть газети.
Вже через п’ять хвилин три великі пакети були набрані червоним порохом, що мав би зцілити людство. І хоча цієї кількості могло б не вистачити на всіх, та закохані йшли на ризик. Вони не відчували болю і прагнули одного. Та раптом прозвучав сильний удар, від якого позакладало вуха. Вони потрапили під метеоритний дощ і один з каменів поранив Х’юмена.
- Не хвилюйтеся, красуне. Він у тебе сильний, - заспокоював Марсело.
Час швидко плинув, і на порятунок залишалося три дні ( три космічні хвилини). Зеленоока зібрала усю свою силу та енергію, аби запустити у портал трьох думками одного. І вже через хвилину їх несло у бурхливому вирії.
Світанок. Двоє зігрітих почуттями бажають жити і житимуть.
- Води! – почулося крізь сон, -води! – просив Х’юмен.
- Так, зараз принесу, - зраділа Лунарія. – нарешті ти розплющив очі, - кричала вона. – Чесно, надія зникала, однак зараз з’явилася знову, ніби ще сильнішою і витривалішою.
- Люба, де ми і скільки тут? – збентежено запитав Х’юмен.
- День, - тихо відповіла зблідніла дівчина. – Ми вдома.
Накинувши оком по кімнаті, молодий чоловік схопився з ліжка, біля якого знаходилися лікар і сусіди.
- Ти головне відпочивай, зараз тобі це потрібно.
- Така турбота… хм… дивно.
- Ти хоч щось пам’ятаєш? Лунарія сказала, що ти сильно забився головою, коли падав із даху сараю.
- Якого сараю? А як же … Марс, Марсело, політ і червоний порох?
- Він марить. Х’юмене, все добре. Це земля і прибульців тут немає.
- До чого тут прибульці? Ви думаєте, що я божевільний?
- Ніхто нічого не думає. Посто відпочивай.
Коли всі пішли, Х’юмен продовжував вдивлятися в очі коханої дівчини, шукаючи відповідей: а може й правда сон.
- Як добре,що ти зі мною.
- Невже наснилось?
- Ти мій герой!
- Геройство – впасти із даху сараю, та ще й вниз головою?
- У цьому сараї на тебе чекає подарунок.
- Який?
- Давай я допоможу тобі піднятися і ти сам усе побачиш.
Х’юмен не поспішав штовхати великі дерев’яні двері, не оговтавшись після свого падіння.
- А я думав, що про мене вже й забули.
Серед залишків воза, старих велосипедів і купи сіна юнак впізнав Марсело.
- Марсело, друже, це ти?
- А хто ж іще?
- Але… як? – Х’юмен розгублено переводив погляд то з Лунарії на Марсело, то навпаки.
- Ти ж у нас герой! – щасливо вигукнув вовк.
- Хто мені пояснить, що трапилось?
Лунарія не знала, як саме розповісти. Там, між Марсом і землею, Х’юмен боровся із своїм батьком. Саме він і створив той вірус, який навів на усіх ману. В бажанні відібрати мішки з порохом, він вистрелив, однак куля лишень зачепила голову сина.
- Цього не може бути.
- Може. Твоя краля правду каже. Це він посадив мене на ціп і дав тіло кота, за вівць, яких розводила твоя мати. Жорстокий, він хотів помститися світові за нелюбов до себе.
- Але за що?
- Це вже йому відомо.
- На жаль, це правда, - зауважила Лунарія. – Мій милий, не картай себе.
Ти інший: ти добрий, ти мужній, хоробрий…
- Я зараз заплачу, - іронізував Марсело.
- Ще одне “мяу”, і хтось отримає тіло курки.
- Все, мовчу, мовчу.
Таємницю, в ім’я свого спасіння від “злих язиків”, Х’юмен та Лунарія пронесли через усе життя. Щоправда, досить складно було пояснювати, хто такий Марсело: вовк із тілом кота.
Закохані знали єдине: особливо гарно починається день, коли встає гаряче сонце. А з ним усе нове: новий день, нові враження, нові ми.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” KиевVласть
Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко - видатна кофеманка. Цього разу вона зібрала для читачів КиевVласти найкращі кав'ярні на Подолі. Тож - гуляємо, п'ємо каву та насолоджуємось весною.
Всі ми любимо смачно пообідати та повечеряти протягом дня, але запорукою нашого чудового настрою на весь день є звичайна кружка кави зранку. Тому цього разу, я відправилася шукати для вас в Києві смачну каву.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Зрозуміло, що обійти всі кав'ярні столиці просто неможливо, тому почала з мого улюбленого Подолу - і підібрала для вас 5 найкращих кав’ярень в старому місті.
Vagabond, вул. Григорія Сковороди, 7
Ця кав’ярня - не просто місце, де можна попити кави. Тут можна придбати вінтажні речі, послухати живу музику та з’їсти веганські роли. Місце аутентичне та затишне.
Незважаючи на те, що воно дуже маленьке за площею - 5 столиків на 2 персони кожен - тут завжди людно. Весною та влітку тут можна присісти і на вулиці - але не за класичні столики, а на ліжко або софу.
Тут подають виключно арабіку: Кава 100% арабіка: Нікарагуа марагоджип (70%), Перу Чанчомайо (15%) та Колумбія супремо уіла (15%). Вартість кави:
еспресо - 30 гривень;
допіо - 50 гривень;
американо з молоком або без - 30 гривень;
капучіно - 35 гривень;
латте - 45 гривень;
кава-тонік - 50 гривень;
flat white - 55 гривень;
вагабонд - 60 гривень;
раф - 60 гривень;
шоколадна кава - 60 гривень;
афогато - 70 гривень.
Також тут можна замовити каву з рослинним молоком на різний смак - соєве, рисове, мигдальне, кокосове і т д. В такому випадку просто доплачуєте 20 гривень.
До кави пропонується домашня випічка - морквяний торт, брауні, кекси і т.ін. Ціна - на барі. А віденська вафля з морозивом та шоколадним соусом буде вам коштувати 60 гривень.
Поїсти тут можна наступні страви:
суп дня - 50 гривень;
три види овочевих ролів - 75 гривень;
мароканський кус-кус з томатами, огірками та фетою - 60 гривень.
EspressoHolic, вул. Хорива, 25/12
Мабуть, найпопулярніша кав'ярня на Подолі. Кожного дня зранку і до вечора тут збирається просто неймовірна кількість відвідувачів, іноді черга тягнеться далеко за двері кав’ярні.
Саме приміщення зовсім маленьке - 4 столика за якими максимум розміститься 5-6 людей. Але це абсолютно всіх влаштовує, тим більш, що на вулиці є дві лавочки, які з великим задоволенням опановують гості!.
Тут також пропонують арабіку - суміш з Нікарагуа та Гондурасу. Вартість кави:
еспресо - 24 гривні;
рістрето - 24 гривні;
доппіо - 27 гривень;
довгий чорний - 27 гривень;
американо - 27 гривень;
макіато - 25 гривень;
кон панна - 28 гривень;
капучіно - 29 гривень;
лате - 32 гривні;
плаский білий - 33 гривні;
мокка - 42 гривні;
раф кава - 39 гривень.
В якості альтернативи пропонують каву, приготовану через пуровер 200/400 мл - 35/40 гривень, сифон 200/400 мл - 45/55 гривень, аеропрес 200 мл - 35 гривень.
До кави тут пропонують дуже смачні круасани. Мій улюблений - з мигдальною начинкою (34 гривні). Також є з масляним кремом - 27 гривень, з нутеллою - 42 гривень, з шинкою або з сиром - 30 гривень, з фетою - 45 гривень, з шинкою та сиром разом - 34 гривні.
Також тут безліч домашньої випічки, серед якої - неперевершено смачний чізкейк.
Big Cup, вул. Спаська, 5
Невеликий ларьок просто поруч зі станцією метро “Контрактова” впадає в очі завдяки яскравому жовтому пофарбуванню. Головне в таких вуличних кав’ярнях - не потрібно витрачати час на те, щоб зайти, замовити, а потім чекати на свою каву поки її вам принесуть. Тут все просто - підходиш і через пару хвилин твоя чашка кави у тебе в руці.
Кава - стовідсоткова арабіка, зі своєї кавової компанії Jesus Coffee. Крім класичних видів приготування кави, тут пропонують київську каву - з додаванням пюре з каштанів. Дуже раджу спробувати - особливий незабутній смак.
Вартість кави:
еспресо - 18 гривень;
дабл - 25 гривень;
лонг блек - 30 гривень;
капучіно - 30 гривень;
латте - 30 гривень;
флет блек - 40 гривень;
лавандовий латте - 45 гривень;
київська кава - 40 гривень;
раф - 40 гривень;
black orange - 45 гривень;
фірмовий Big - 55 гривень.
До будь-якої кави можна замовити декаф, лаванду або банана мілк за 5 гривень додатково. Також є варіанти рослинного молока - соєвого або мигдального - плюс 25 гривень.
До кави тут пропонують дуже смачні сінабони з горіхами та журавлиною за 50 гривень, рогалики з фруктами - 15 гривень та паштейши із заварним кремом - 40 гривень.
Якщо ж хочеться попоїсти - тут величезний вибір паніні з різноманітними начинками за 33 гривні.
Coffee Guru, сквер Григорія Сковороди
Це також вулична кав’ярня на одне віконце, яка розташувалася просто за спиною пам’ятника Сковороди, де постійно збирається київська молодь, а також зустрічаються всі, хто запланував зустріч на Подолі.
Я люблю брати каву саме тут, і не можу вже порахувати скільки горняток кави випила за весь час свого проживання в старому місті. Тут завжди черги, і не спроста - кава тут дійсно неймовірно смачна!
Використовують стовідсоткову арабіку - суміш Бразилії, індії та Ефіопії. Вартість кави:
еспресо - 16 гривень;
еспресо допіо - 32 гривні;
американо - 16 гривень;
американо Vivido -20 гривень;
подвійний американо - 32 гривні;
кава з молоком - 21 гривня;
капучіно - 26 гривень;
флетвайт - 38 гривень;
раф-кава - 36 гриверь;
лате - 32 гривні;
лате максі - 38 гривень;
лате дольче - 38 гривень;
лате гранд - 44 гривні.
Також тут неймовірний вибір лате з різноманітними сиропами: лате Baileys (40 гривень), лате Brownie (44 гривні), лате Buttersscotch (40 гривень), “Міцний горішок” (44 гривні), “П’янка вишня” (44 гривні), “Шоколадне печиво” (44 гривні), “Кармеліта” (44 гривні), айріш крем (44 гривні), “Кокосовий рай” (44 гривні) та лате кленове (44 гривні).
Додатково можна замовити молоко, вершки, сироп, мед, лимон, а також соєве або безлактозне молоко
My Muffin, вул Оболонська, 35
Затишна та невеличка кав’ярня - моє улюблене місце відпочинку після занять спортом. Думаю, не тільки моє, оскільки кав’ярня знаходиться просто навпроти подільського спортивного комплексу “Спортлайф”.
Столиків у кав'ярні зовсім небагато, але раджу сюди завітати навіть з дітками: тут велика дошка для малювання крейдою, коробка з іграшками та розмальовками.
Кава - стовідсоткова арабіка з Ефіопії. Вартість кави:
еспресо - 25 гривень;
допіо - 39 гривень;
американо - 25 гривень;
фільтр кава - 27 гривень;
капучіно - 37 гривень;
дабл - 45 гривень;
капучино плюс nut milk - 63 гривні;
лате - 42 гривні;
лате карамель - 45 гривень;
лате плюс nut milk- 70 гривень;
флет вайт - 45 гривень;
раф - 45 гривень.
До кави тут кожного дня випікають свіжі десерти. Божественно смачні тортики - мій улюблений “Гінес”, горіхово-карамельний та моркв'яний з мигдалевою крихтою. Шматок такого тортику від 75 до 100 гривень.
Також тут багато видів кексів, мафінів, та фірмових десертів у банках. Якщо хочеться з’їсти чогось більш ситного - пропонують декілька видів кішів.
І наостанок. Кава росте в більш ніж 50 країнах, розташованих в зоні, яка називається Зерновим поясом - між тропіками Козерога і тропіками Рака. Цей пояс простягається від сходу Мексики до Папуа Нової Гвінеї.
Найбільші постачальники кави в світі
Країна - виробник кави
мільйони мішків
% від світового виробництва
Бразилія
58
36
В'єтнам
30
18
Колумбія
14
9
Індонезія
12
8
Гондурас
8,3
5
Ефіопія
7,7
5
Звичайно кавові заклади Подолу не обмежуються цими кавярнями, але сподіваюсь, в них ви точно завітаєте на філіжанку запашної кави! Обіцяю вам також найближчим часом розказати про ще більше кавових мисць в Києві, тому щоби не пропустити цю інформацію - стежте за сторінкою СмакуйзІннаГордієнко у мережі Facebook та в Інстаграм @inna_yummy.
Читайте та смакуйте: На будь-який смак: вісім нових коктейльних барів Києва (фото, відео, ціни, меню)
Фото автораKиевVласть
Учора, 27 березня, на сайті Верховної Ради України було опубліковано Проект Постанови про призначення позачергових виборів Ірпінського міського голови Київської області на 27 жовтня 2019 року. Тобто вибори Ірпінського міського голови можуть відбутися в один день з виборами депутатів Верховної Ради України. Закликаю народних депутатів підтримати проект постанови та призначити вибори в Ірпені. Вважаю, що цілком доречно провести їх одночасно з парламентськими.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Партія “Нові обличчя” обов’язково висуне свого кандидата і ми розраховуємо на його впевнену перемогу. Наша впевненість не голослівна, а підтверджена результатами роботи команди “Нові обличчя” в Ірпені.
За останні три з половиною роки ми збільшили бюджет розвитку міста в 40 разів. І це дало можливість реалізувати в Ірпені понад 200 соціальних проектів. Вперше за роки незалежності України ми збудували і відкрили в Ірпені два нових комунальних дитячих садочки. На даний момент на стадії завершення знаходиться ще один дошкільний комунальний заклад – на вулиці Курортній.
З часу АТО на сході країни Ірпінь прийняв рекордну кількість переселенців з Донбасу. Люди їдуть до нас починати нове життя. До ірпінських шкіл пішло понад 800 дітей, які переїхали з окупованих територій або з близьких до лінії розмежування населених пунктів. І ми оперативно робили все, щоб ці діти мали можливість отримати освіту. За дуже стислі терміни в Ірпені добудували дві школи: №2 і №17, щоб вони вмістили більше учнів. Наша команда розуміє, що цього замало, тому в Ірпені розроблені проекти ще кількох нових шкіл і дитячих садочків.
Окрема освітня гордість Ірпеня і всієї України – Ліцей Інноваційних технологій, аналогів якому у нашій країні немає. Навчання проводиться за оксфордською методикою. Кожна аудиторія оснащена сучасними меблями, необхідною технікою за напрямками навчання, мультимедійними центрами, інтерактивними дошками. Днями ліцей відзначив перший рік роботи у новому приміщенні.
Поки країна скаржиться на кризу в медичній галузі, ми намагаємося йти проти течії. В Ірпені відкрито нову дитячу поліклініку і три амбулаторії сімейної медицини. У міській лікарні діє мамологічний центр та новий операційний блок з німецьким обладнанням. Цього року ми виділили потужне фінансування на будівництво нової дитячої лікарні. Це буде дитячий медичний центр з пологовим будинком, дитячою реанімацією, дитячим стаціонаром, лабораторією та гінекологічним відділенням.
Я знаю, що у багатьох українських містечках комунальні підприємства асоціюються з розвалом, убогістю і нездатністю вирішити жодну нагальну проблему. Коли наша команда прийшла працювати в Ірпінь, тут було точно так само. Що ми маємо зараз? По-перше, наші комунальні підприємства оснащені новою технікою. За останні роки ми закупили 40 одиниць техніки для роботи комунальних служб. По-друге, ми позбулися боргів і показали, що комунальне підприємство може не тільки “пожирати” бюджетні кошти, а й наповнювати його.
Ми постійно працюємо з дорожньою інфраструктурою: ми проклали стратегічно важливу дорогу, що з’єднала центральну частину Ірпеня з мікрорайоном Стоянка. Також зробили реконструкцію дороги по вулиці Підгірна. Вона є альтернативою залізничному переїзду, який з’єднує дві частини міста.
У 2015 році команда “Нові обличчя” прийшла працювати у занедбане провінційне містечко. Зараз ми бачимо як в Ірпені вимальовуються образи достойного європейського міста, до якого їдуть туристи з Києва.
Тому ми підемо на вибори міського голови (коли б вони не відбулися) без порожніх лозунгів. Ми підемо з великим багажем реальних справ, які наша команда реалізувала в Ірпені. Ми вдячні кожній людині, яка підтримувала нас протягом цих непростих, але результативних років. І ми готові працювати далі.
Читайте: Нова українська школа в Ірпені готує дітей до успішного життя
Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"
KиевVласть
Минулого року рівень злочинності в м. Києві, порівняно з 2016 роком, знизився на 30%. Про це свідчать дані ГУ Нацполіції столиці. Зокрема, згідно статистичних даних, Святошинський район за підсумками 2018 року посів друге місце за рівнем безпеки серед 10 районів столиці. Проте, начальник Святошинського управління поліції Володимир Ткаченко особливо не зважає на рейтинги, вважаючи, що необхідно, в першу чергу, звертати увагу на ефективне розкриття злочинів та притягнення винних до відповідальності. А дані рейтингів є вже похідними від ефективності роботи поліції. Про специфіку району, пріоритети, існуючі проблеми та підготовку до виборів ми говорили з Володимиром Ткаченком.
KV: Як виглядає Святошинський район з точки зору правоохоронних органів?
Володимир Ткаченко: Офіційно в Святошинському районі зареєстровано 342 000 мешканців. Але наш район є достатньо популярним для квартиронаймачів – він віддалений від центральної частини міста і тут відносно недорога оренда житла. Відповідно, значна кількість громадян винаймає житло саме в Святошинському районі. Тому ми можемо чітко говорити про те, що ще плюс 30% від загальної чисельності офіційно зареєстрованого населення – це офіційно незареєстровані квартиранти.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Специфічним є і розташування району, він межує з територією Київської області, відповідно, тут значний рівень міграції. Саме через наш район люди переїжджають з Київської області до центральної частини міста та навпаки. На території району розташовані три станції метро – це “Святошин”, “Житомирська” та “Академмістечко”, одна з яких кінцева. Функціонує близько 35 приміських маршрутів, які відправляються від станцій метро, а також три залізничні станції – “Борщагівка”, “Біличі” та “Святошин”. Таке розташування дає можливість правопорушникам у короткий термін зникати з місця вчинення кримінальних правопорушень за межі території Києва. Тому для нас є дуже важливою координація дій з обласними підрозділами поліції, які обслуговують прилеглі території.
KV: Які основні завдання і виклики стоять перед районним управлінням поліції відповідно до специфіки району?
Володимир Ткаченко: Основними завданнями управління поліції Святошинського району на сьогодні є превентивні заходи, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, а також забезпечення публічного порядку і безпеки громадян. Безпосереднім розкриттям скоєних злочинів займаються кримінальна поліція, дільничні офіцери поліції та ювенальна превенція (ред. - запобігання вчиненню правопорушень дітьми). Якщо говорити про складності, то, в першу чергу, треба сказати, що викликом для нас стало те, що після того, як була розформована патрульно-постова служба, Державна автомобільна інспекція, і їх функції перейняла на себе патрульна поліція, зменшились сили і засоби для того, щоб перекривати всю територію району. Це, звичайно, вплинуло на якість проведення превентивних заходів, а також на оперативність розкриття, наприклад, вуличних злочинів по “гарячих слідах”.
Наприклад, патрульно-постова служба нараховувала близько 120 чоловік, на добове чергування щоденно заступало близько 5 автомобільних екіпажів, а решта, в залежності від доби несення служби - на піше патрулювання. Близько 3 екіпажів Державної автомобільної інспекції знаходились щоденно в режимі цілодобового чергування. Відповідно, на території району постійно працювали 8 автопатрульних екіпажів. На сьогодні патрульна поліція виставляє, згідно розрахунку, близько 20 екіпажів. Це збільшує мобільність, але, з іншого боку, у них відсутні піші наряди, що не дає змоги забезпечити патрулювання в місцях значного скупчення людей. Це, звичайно, дає свій негативний результат. Адже автопатрульні наряди постійно обслуговують виклики, здійснюють оформлення ДТП.
Тому, проаналізувавши ситуацію в районі, здійснивши моніторинг місця та часу скоєння вуличних злочинів, прийнято рішення щодо здійснення патрулювання силами співробітників управління поліції. В середньому, під час відпрацювання району ми формуємо 10-15 піших нарядів. Це 30 співробітників поліції Святошинського управління. Також в нашому розпорядженні є 2 групи швидкого реагування – це також сили управління поліції. Одна з них працює в добовому режимі, а інша - перекриває денний час несення служби. Ну, і плюс 10-15 піших нарядів, які працюють на території району. Такими нарядами розкрито ряд злочинів, серед яких - затримання грабіжників по “гарячих слідах”, а ті злочини, що не розкривалися відразу, відпрацьовувалися кримінальною поліцією оперативним шляхом, і, в подальшому, були розкриті. Тому ми можемо говорити про ефективність цієї роботи та спостерігати позитивну тенденцію щодо зменшення кількості злочинів, скоєних в умовах вулиці.
KV: Якщо звернутися до статистики, чи можна говорити про певний вид злочинів, які є характерними для нашого району?
Володимир Ткаченко: Думаю, неправильно говорити про характерні для того, чи іншого району злочини. Всі правопорушення, на жаль, є типовими для всієї України. Переважно, це злочини, що вчиняються в умовах вулиці, такі як: грабунки, угони автотранспорту та крадіжки з автотранспорту. Також досить поширеним видом злочину, що вчиняється на території району, є вчинення крадіжок з помешкань громадян. Це основні види злочинів, які найчастіше вчиняються на території оперативного обслуговування і, в цілому, в державі.
KV: Чи можна стверджувати, що значна їх частина розкривається “гарячими слідами”?
Володимир Ткаченко: Якщо ми говоримо про оперативне реагування і розкриття злочинів, то найчастіше розкриваються грабунки, коли постраждалі бачили нападника і можуть одразу зателефонувати по гарячій лінії 102, надати необхідну інформацію. Завдяки миттєвому реагуванню, враховуючи дислокацію нарядів, сил і засобів, які працюють на території району, вживаються всі необхідні заходи, направлені на розкриття таких злочинів по “гарячих слідах”.
У нас ця робота налагоджена, і є ряд прикладів щодо розкриття таких злочинів. Можу сказати, що мають місце також злочини з ознаками серійності, коли злочинець відкрито заволодівав особистим майном громадян на вулиці. Наприклад, у минулому році ми отримали інформацію щодо особи, яка вчиняла пограбування неповнолітніх дітей біля шкільних закладів і, здебільшого, об’єктами злочину ставали мобільні телефони. Ми провели аналіз місць вчинення таких нападів, відносно кого вони вчинялися. Нападник обирав неповнолітніх жертв, оскільки відносно них найпростіше скоїти злочин. Діти, як правило, не можуть дати відсіч і не одразу можуть зорієнтуватись, повідомити поліцію про злочин. За результатами аналізу, були проведені відповідні заходи і нападника затримали одразу після скоєння злочину - на гарячому. В подальшому встановлено, що на території району ця особа скоїла близько 10 таких злочинів. Після її затримання і обрання міри запобіжного заходу, цей вид злочинів на території району припинився.
KV: Змінюється час, змінюються методи комунікації, і правопорушники використовують нову техніку. Зараз телеграм-канали – це загальна проблема в Києві. За їх допомогою часто розповсюджуються наркотики. Яким чином ви на це реагуєте та ведете боротьбу?
Володимир Ткаченко: Вживання та зберігання для особистих цілей та збут наркотиків – це різні злочини та різна відповідальність за їх вчинення. Важливе питання для нас – викриття “наркопритонів”. З цією метою ми постійно проводимо моніторинг звернень громадян, відпрацьовуємо всі повідомлення щодо гучних “вечірок”, в тому числі з розпиванням алкогольних напоїв. Потенційно ми розглядаємо такі локації, як можливі місця розташування “наркопритонів”, але є певна специфіка щодо розслідування цих злочинів, адже необхідно встановити канали розповсюдження та продажу наркотичних речовин. Можу вам навести приклад: в січні було відпрацьовано інформацію та затримано особу, яка розносила наркотичні речовини по закладках. В подальшому нами було викрито 13 таких місць та наркотичні речовини було вилучено. На даний час особа притягнута до кримінальної відповідальності. Така робота ведеться постійно.
KV: Мешканці району часто скаржаться на величезну кількість усілякого роду гральних закладів. Чи бореться якимось чином поліція з їхньою діяльністю? Адже незаконний гральний бізнес є небезпечною спокусою, перш за все для молоді.
Володимир Ткаченко: Дійсно, незаконне функціонування ігрових закладів, діяльність яких суперечить положенням Закону України “Про заборону грального бізнесу в України”, є проблемним питанням для району. У зв’язку з цим працівниками Святошинського управління поліції систематично проводяться заходи, направлені на виявлення таких місць та припинення їх діяльності. В рамках розслідування кримінальних проваджень протягом 2018 і початку цього року нами проведено низку слідчих дій в таких закладах, що розташовані на території Святошинського району. В результаті цих дій вилучено 469 одиниць комп’ютерної техніки, використовуючи яку здійснювалась незаконна діяльність.
KV: Чи є резонансні справи, розкриття яких Ви могли б виділити, як найуспішніші?
Володимир Ткаченко: Якщо ми говоримо про резонансні і тяжкі злочини, то це злочини, що вчиняються відносно особи. Це навмисні вбивства, нанесення тяжких тілесних ушкоджень, в тому числі зі смертельними наслідками, розбійні напади. З гордістю можу сказати, що за минулий рік і початок цього року, всі умисні вбивства, а також випадки, коли наносились тяжкі тілесні ушкодження, що вчинялись на території району, розкриті. Винні притягнуті до відповідальності.
У всіх цих випадках можна говорити про колосальну роботу, проведену оперативними працівниками та слідчими. Можу виділити одну справу: на території району поблизу станції метро “Нивки” було знайдене обезголовлене тіло. Особу вбито і розчленовано, безпосередньо саме тіло скинуто в каналізаційний люк. В таких випадках є своя специфіка розкриття, адже встановити особу вбитого практично неможливо. Проведено колосальну роботу, нам вдалося знайти голову потерпілого зовсім в іншому районі міста, проведено тест ДНК з метою встановлення особи вбитого. Після цього нам вдалося оперативно розкрити злочин.
Якщо ми вже говоримо про резонансні справи, то можна згадати замовне вбивство в районі Новобіличі, коли розстріляли особу, яка була причетна до організованого злочинного угруповання. Вбивця також був затриманий і дане вбивство розкрито.
Також не менш резонансний характер для нас носять розбійні напади, які вчиняються із застосуванням сильнодіючих медичних препаратів. В народі таких злочинців називають по-простому – “клофелінщики”. Але сьогодні використовується вже далеко не клофелін, це зовсім інші препарати. Результатом розробки стало викриття двох груп, до складу яких входили громадяни інших держав та етнічних груп, які вчиняли розбійні напади на громадян з використанням сильнодіючих медичних препаратів. В деяких випадках такі напади призводили до летальних випадків, в залежності від стану здоров’я особи. Вчиняли такі злочини не лише на території нашого району, а “відзначились” і в інших районах міста. Ці злочини були розкриті, нараховано більше десяти епізодів по всьому Києву. Члени обох цих груп затримані, усіх притягнуто до відповідальності та на сьогодні всі вони відбувають покарання.
KV: Не можна не запитати про гучну справу вибуху авто на вулиці Чорнобильській, від якого постраждали діти…
Володимир Ткаченко: Ця справа дійсно стала дуже гучною, адже тоді постраждали діти. Справа була на контролі всіх поліцейських служб і керівників. Такого випадку у нас просто ще не було. Знайти винуватця для нас стало принциповим питанням. Нагадаю, тоді було закладено вибухівку в одну з машин, що стояла у дворі по вулиці Чорнобильській. На той момент по цілому масиву була величезна проблема щодо крадіжок речей з автотранспорту. І для того, щоб самостійно влаштувати самосуд над крадіями, винуватець заклав вибухівку в одну з машин, що стояла у дворі. Вибухівка мала спрацьовувати при відкриванні дверей. Очевидно, він розраховував, що, коли крадії полізуть до цієї машини, вони будуть “покарані”. Але він не передбачив того, що влітку в цьому дворі граються діти, які фактично мали вільний доступ до машини, адже вона була у розібраному стані. Вони й відкрили двері машини, хотіли туди залізти і стався вибух. Протягом доби нами була встановлена особа, яка зробила закладку вибухового пристрою. Він проходив службу у місцях проведення АТО, тобто мав досвід роботи з вибухівкою. Після того, що трапилось, він покинув територію Києва, вимкнувши телефон. Проте були прийняті відповідні заходи, які контролювалися керівництвом Національної поліції, і на ранок ця особа була затримана в Рівненській області. На сьогодні він відбуває покарання, встановлене судом.
KV: Якщо ми вже зачепили тему АТО, чи вплинув цей чинник на ситуацію з кількістю зброї та вибухівки “на руках”?
Володимир Ткаченко: Ми постійно вилучаємо достатньо велику кількість зброї, і в цьому напрямку постійно ведеться робота. Скажу відверто - це один із основних напрямків роботи поліції. Як правило, 1-2 рази на півріччя проходить загальнодержавна спеціальна поліцейська операція під назвою “Зброя та вибухівка”. Це питання постійно знаходиться на контролі Голови національної поліції, начальників територіальних управлінь поліції, адже ми всі розуміємо наслідки неправомірного використання зброї. Не будемо перелічувати випадки, коли особи у нетверезому стані необережно поводилися зі зброєю, хизуючись один перед одним гранатами, і це доводило до летальних випадків. І ми прекрасно розуміємо, що ця зброя може бути використана при скоєнні злочинів, і тому це питання постійно перебуває на контролі.
KV: Не можемо не зачепити тему виборів. Яким чином поліція готується до них в складній ситуації всередині країни?
Володимир Ткаченко: Особовий склад поліції націлений на забезпечення законності під час ведення передвиборчої кампанії. З цією метою систематично додатково проводяться заняття з особовим складом, за результатами чого приймаються відповідні заліки. Забезпечується обстеження всіх виборчих комісій та дільниць для подальшої взаємодії та координації щодо забезпечення громадського порядку та негайного реагування в разі скоєння злочинів та правопорушень.
У нас організована система негайного реагування щодо всіх випадків порушення виборчого законодавства. Таких випадків на сьогодні у нас небагато. Від моменту початку передвиборчої агітації, було зареєстровано близько 15 повідомлень і лише одне внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
KV: Йдеться про порушення правил агітації?
Володимир Ткаченко: Ні, мається на увазі підкуп виборців. Наразі триває перевірка та в подальшому будуть прийняті відповідні рішення. Також складений один адміністративний протокол щодо розповсюдження агітації без вказання відповідних накладів. Далі вже суд визначить покарання. Всі дії працівників поліції скеровані на дотримання законності під час виборчого процесу. Проводяться заняття на постійний основі, відбувається миттєва реакція та реагування, а також правильна кваліфікація дій. Саме це знаходиться під особистим контролем, адже невірна кваліфікація дій може мати великий негативний резонанс у суспільстві в умовах сьогодення.
KV: Чи є спеціальна програма дій на сам день голосування?
Володимир Ткаченко: Є посилена програма дій і вона працює. Відбуваються наради в РДА та зустрічі з головами ОВК. Обговорюються ряд організаційних питань щодо несення служби. З 25 березня особовий склад буде переведений на посилений варіант несення служби. На території управління поліції є координаційний штаб і відповідальні. Існує координаційний центр в Головному управлінні і є повна співпраця з головами ОВК та з головами виборчих дільниць.
Під час виборчого процесу в цілодобовому режимі буде забезпечуватись охорона бюлетенів, охорона виборчих дільниць від протиправних посягань та забезпечення охорони громадського порядку під час проведення виборів.
KV: Чи готові ви до можливого політичного та “вуличного” тиску?
Володимир Ткаченко: Відверто вам скажу – готові. Думаю, що до цього готовий весь особовий склад київського гарнізону поліції.
KV: Які подальші пріоритетні цілі ви визначили для себе? Як ви бачите подальшу роботу в районі?
Володимир Ткаченко: В подальшому особисто я і весь особовий склад налаштовані на якісне і кваліфіковане виконання своєї роботи. Ми постійно знаходимось в робочому режимі в ненормованому графіку. А основа основ роботи поліції – це проведення профілактичних заходів, вжиття невідкладних заходів по розкриттю злочинів, подальше їх розслідування. І найголовніше – це підвищення рівня довіри населення до Святошинської поліції.
Інтерв’ю було опубліковане у газеті “Святошинські Вісті” (№3 (28) березень 2019)KиевVласть
Сегодня, 26 марта 2019 года, плановые отключения электроэнергии в Киевской области пройдут в Барышевском, Белоцерковском, Богуславском, Бориспольском, Броварском, Васильковском, Вышгородском, Володарском, Згуровском, Иванковском, Кагарлыкском, Киево-Святошинском, Макаровском, Мироновском, Обуховском, Рокитнянском, Сквирском, Ставищенском, Таращанском, Тетиевском, Фастовском и Яготинском районах. Без света останется и часть населенных пунктов Ирпенского региона.
Об этом KV стало известно из сообщения на официальном сайте "Киевоблэнерго".
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Точные адреса, сроки и причины отключения электроэнергии - ниже в таблице.
Районний підрозділ
Населений пункт
Вулиця
Роботи
Час пров. робіт
Баришівський
с.Волошинівка
вул.гагаріна вул.шкільна
чистка траси
з 9 по 17 год
Баришівський
с.Веселинівка
всі
чистка траси
з 9 по 17 год
Баришівський
с.Недра
вул.Краснобродська вул.Краснолуцька вул.Артема вул.Чорнобильська вул.Шахтарська вул.Львівська вул.Стаханова вул.Молодогвардійська вул.Ворошиловградська
Капітальний ремонт
з 9 по 17 год
Баришівський
с.Волошинівка
вул.Миру вул.Нова вул.Заозеона
Технічне обслуговування
з 9 по 17 год
Білоцерківський
м.Біла Церква
Глиняна
чистка траси
з 8 по 16 год
Білоцерківський
Озірно
Липки
чистка траси
з 8 по 16 год
Білоцерківський
Сидори
Польова, Урожайна,Трактористів, Миру
чистка траси
з 8 по 16 год
Білоцерківський
Трушки
Шкільна, Зоряна
Капітальний ремонт
з 8 по 17 год
Білоцерківський
Розаліївка
Миру
чистка траси
з 8 по 17 год
Білоцерківський
Коженики
Набережна, Козацький, пров. 8-го Березня
ремонт
з 8 по 17 год
Богуславський
с.Киданівка
вул.Кокорівка
розчистка траси
з 8 по 17 год
Богуславський
с.Москаленки
вул.Шевченка, Росьова, Слобода
випралення ТП
з 8 по 17 год
Богуславський
с.Хохітва
по всьому населеному пункті
розчистка траси
з 8 по 17 год
Бориспільський
М.Олександрівка
вул.Чубинського, Лісова, Л.Костенка, Перемоги, Незалежності, Шкільна, Центральна, Гагаріна, Мічуріна, Квітнева, І.Франка,
Поточний ремонт
з 8 по 17 год
Броварський
с. Гоголів, с. Плоске
Панфілова,пр.Лермонтова,Корольова,Ватутіна,Пушкіна,пр.Пушкіна,Григорія Сковороди, Київська,пр.Київський, Винарського,Панфілова, Ватутіна,Рєпіна,Кільцева,пр.Кільцевий,Лермонтова,Жовтухи,Матросова,Миру,Калюка,Грушевського,Пушкіна,Кільцева,Жердовська(Артема),Зоряна(Петровського),Чехова,Хутірська(Щорса),Шевченка,Шкільна(Фурманова),Маяковського
ЧИСТКА ТРАСИ
з 8 по 17 год
Броварський
Гоголів,Підлісся
Гоголів:Жовтнева,Черняховського,пр.Черняховського,АВМ,Насінневий завод,Остапа Вишні,Гоголя,пр.Котляревського,Шевченка,Нєкрасова,Грушевського,Ковпака,Калюка,Шевченка,Зоряна(Петровського),пр.КоцюбинськогоПідлісся:-повністю
заміна ЛР-57,безпека робіт при КАП.РЕМОНТІ ПОВІТРНОЇ ЛІНІЇ(ПЛ) K06-L010-161 Л-161 ТП-83
з 8 по 17 год
Броварський
м. Бровари
Київська,302а, 302, 300а, 304, 300в, ФОП Музира,Київська,302
КАП. РЕМОНТ НА ТП
з 8 по 17 год
Броварський
с. Жердова
Лисенка
ЧИСТКА ТРАСИ
з 8 по 17 год
Броварський
м. Бровари
Костомарова
ЗАМІНА ПРОВОДУ ПЛ 0.4
з 8 по 17 год
Броварський
с. Плоске
с. Плоске
Нема тіла - нема діла. Мабуть, таким поняттям керуються серйозні дядьки в урядових будинках, коли приймають рішення про знищення пам’ятників не модної сьогодні історії. Нагнали техніки, наробили галасу, зруйнували постать.
Молодець слуга народу, таким вчинком ти значно полегшив життя країні! Вмить дороги стали рівними, освіта й медицина безкоштовними, бюджетники на іномарках роз`їзджають, і на Сході спокій.
Дядю, дозвольте запитати: це у вас гра така, хто більше пам’ятників повалить? Не подумайте, я навіть і не намагаюся влазити у ваші політичні геніальні плани, але чи не здається вам, що ви трішки загралися?
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Пам’ятників все менше, вулиці отримують інші імена. Навіть діти-дошкільняти знають слово “декомунізація”.
Та як подумаєш, скільки ви наших грошей хапаєте на ваш політичний тетріс та кросворд на знищення не модної історії, то по справжньому страшно стає. Якщо ви вже грабуєте нас своїми податками, то допоможіть маленькій Каті з онкоінституту чи Галині Федорівні, яка на комуналку всю пенсію витрачає. Чи АТОшників - добровольців не обманюйте, кажучи їм: “Ми вас туди не посилали”.
Так можна до безкінечності перераховувати. Та єдине, що я намагаюся вам донести, це те, що ті назви, чи ті люди, увіковічені гранітом, не є загрозою людству. Загрозою є пусті закони, які приймають дядьки в урядових будинках.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
KиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0006
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 21:38:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 3
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 21:38:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0012
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri, articles.text AS text, users.avatar AS image, CONCAT(users.first_name, " ", users.last_name) as author_name, users.id as author_id, users.bio as bio
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
LEFT JOIN `users` ON `users`.`id` = `articles`.`user_id`
WHERE `articles`.`id` IN('145211', '145173', '144225')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 21:38:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.4917
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"вулиці"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 21:38:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"вулиці"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 2780, 10
0.0035
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('76147', '76078', '75887', '75830', '75558', '75506', '75469', '75374', '75331', '74972')
0.4785
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 21:38:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"вулиці"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)