Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
7 серпня 2020 г. 16:00
Раздел: Тексти
КМДА видала 16 школам і дитсадкам освітні ліцензії в шести районах столиці
У липні Київська міськдержадміністрація (КМДА) погодила 16 школам та садочкам 22 освітні ліцензії. Перевага у ліцензуванні дісталася приватним закладам. Більшість з них – новачки. Та є й заклади, що можуть похизуватися мільйонними статками та іменами відомих власників-бізнесменів.
Як стало відомо KV, у липні Київська міська державна адміністрація видала 22 розпорядження щодо здійснення ліцензованої освітньої діяльності в місті Київ.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ліцензії за рівнем дошкільної, початкової, базової та профільної середньої освіти одержали 14 приватних та три комунальних заклади. Установи розташовані у Дарницькому, Голосіївському, Солом'янському, Подільському, Святошинському та Оболонському районах. Переважна більшість з них новачки в освітній сфері, а деякі і зовсім існують не більше одного-трьох місяців.
Дошкільна освіта
У сфері дошкільної освіти планують працювати п'ять приватних дитсадків у Дарницькому, Голосіївському та Солом'янському районах столиці.
“Видати приватному закладу дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) “Казкова резиденція” ідентифікаційний код 43649548, місцезнаходження: 02068, м. Київ, вулиця Драгоманова, будинок 6-А, приміщення 1-15), ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері дошкільної освіти за рівнем дошкільної освіти”, – йдеться у документі № 992.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
“Казкова резиденція”* розташована у Дарницькому районі. Це – новий дитсадок з двомісячним стажем роботи та статутним капіталом у розмірі 100 тис. гривень. Згідно даних аналітичної системи YouControl, заснував його Андрій Ломейко.
Також у цьому районі виховуватиме дітей ще один приватний заклад – "Бі Клевер" **. Дитсадок зареєстровано за адресою: вулиця Пчілки Олени, 3-Д. Розпочав він свою роботу під керівництвом Валерії Хіхловської теж нещоджавно – з 17 червня. Садок зі статутним фондом у 10 тис. гривень заснували киянки Галина Кишкар та Оксана Сіленко.
Згідно з даними із сайту закладу, Be Clever позиціонує себе як дитячий центр, який має освітню мережу з початковою школою та дитсадками по Києву. Один з них – дитсадок з восьмирічним стажем роботи Tarame на Позняках. Вартість перебування дитини в філіалах цього центру коштуватиме батькам близько 9 тис. гривень в місяць.
У Голосіївському районі дошкільною освітою планують займатися ще одні новачки: ТОВ “Заклад дошкільної освіти “Крістал Кідс”*** зареєстровано у червні цього року, а ТОВ "Приватний заклад дошкільної освіти "Небокрай" **** – у липні.
На сайті ЖК “Кришталеві Джерела” в червні повідомлялося, що восени на їхній території відкриється дитсадок повного дня для дітей від 2 до 7 років “Крістал Кідс”. Працюватиме заклад по вулиці Метрологічна, 54-Б під керівництвом Наталії Торчевської. Власницею ж є Наталія Макаренко, яка не поскупилася закласти у фонд закладу 6 млн гривень. У дитсадку пропонують творчі та спортивні студії, навчання англійській, власного логопеда та кухню.
Дитсадок "Небокрай" працюватиме по вулиці Антоновича, 3-А. Він належить киянам Орисі Небожук та Роману Небожук. Розмір статутного капіталу закладу вони визначили в сумі 5 тис. гривень.
Займатися вихованням дітей Солом'янського району дозволили дочірньому підприємству Канадського закладу дошкільної освіти “Віжен Трайлінгуел Пріскул”*****. Дитсадок в Києві можна знайти за адресою: вулиця Монтажників, 9. Кінцевими бенефіціарами закладу є Вадим Перебийніс, Юрій Курганов та Наталія Дікун. Серед засновників зазначено й ТОВ “Європейська міжнародна школа” (вид діяльності – дошкільна освіта), яке також належить вищезазначеним особам.
Крім того, сотню дітей охопить початковою освітою дочірнє підприємство Київського приватного ліцею “Віжен” *****. Ліцей розташований за тією ж адресою, що й “Віжен Трайлінгуел Пріскул”, і також працює під керівництвом Вадима Перебийніс. Обидва заклади зареєстровані місяць тому й мають однаковий статутний капітал у розмірі 2 тис. гривень.
Vision Trilingual Preschool – дошкільний навчальний заклад світової канадської мережі Réseau Vision School World Inc. Мережа успішно працює вже понад 20 років й об’єднує 26 приватних закладів дошкільної та початкової шкільної освіти у Канаді та інших країнах світу. Тут навчають декільком мовам за міжнародним зразком. Вартість навчання ж оцінюють в 500 доларів за місяць (майже 14 тис. гривень).
Початкова освіта
Право вести освітню діяльність за рівнем початкової освіти одержали від КМДА ще п’ять шкіл.
У Подільському районі – загальноосвітній навчальний заклад І ступеня “Школа – дитячий садок імені “Софії Русової”******. Це – комунальний україномовний заклад і одержав він ліцензію за спрощеною процедурою обсягом на 120 дітей. Потужність же приміщення розрахована на 220 осіб. Здійснює освітню діяльність школа по проспекту Правди, 82, вже майже півстоліття – з 1976 року. Очолює її директор Людмила Синекоп. У 2020 році міська адміністрація з бюджету Києва виділила на заклад 13,6 млн гривень. Вартість же утримання одного учня коштує тут майже 49 гривень.
Ще сто дітей зможуть навчатися у приватній початковій школі “Новий рівень” від Центру розвитку дітей “Кроха”******* в Деснянському районі. Заклад розташований по вулиці Оноре де Бальзака, 6, і одержав юридичну реєстрацію в травні цього року. Засновниками школи зі статутним капіталом у 6 тис. гривень є Марина Депотапчук та Ярослава Тітова. “Кроха” позиціонує себе як англо-спортивний садок. На сайті ж закладу зазначено, що наразі вже триває набір до 1-4 класів філії їхньої початкової школи. Навчатимуть у школі за методикою НУШ, Daily 5 та Stem-освіти.
Аналогічну ліцензію з такою ж кількістю дітей здобув і приватний заклад І-ІІІ ступенів "Тотоша Хай-майндз Скул" ********. Заснован заклад теж нещодавно – у квітні цього року за адресою: вулиця Радунська, 8/13. Розмір статутного капіталу складає 10 тис. гривень. Керує школою – Ірина Ліфанова. Засновницею закладу є педагог з 10-річним педагогічний стажем Тетяна Сорокіна.
“Тотоша” – це мережа дитячих закладів, яка щомісяця приносить прибуток від 3 до 10 тис. доларів з однієї локації. До неї входять дошкільний заклад та центр дитячого дозвілля. А також англійський ясла-садок у Вишневому, канадський дитсадок в ЖК “Нивки Парк” тощо. Загалом мережа має дев’ятирічний досвід роботи з дітьми.
Крім того, КМДА розширила ліцензію для структурного підрозділу ТОВ “Академія сучасної освіти”*********. Їхньому закладу І ступеня з поглибленим вивченням іноземних мов збільшено обсяг навчання до 220 дітей. Загальний же ліцензований обсяг сягає 600 осіб. Заклад зареєстрований у Дніпровському районі за трьома адресами: по вулиці Регенераторна, 4-В і 4В, та по вулиці Березнева, 14.
Навчання тут ведеться української та російськими мовами. Крім англійської, викладається й німецька. Академія існує вже більше восьми років, а керує нею з 2015 року Тетяна Курмаз. Заклад має солідний статутний капітал – більше 5,4 млн гривень.
Власниками ж Академії є одна із заможних пар в Україні - Іванна та Ігор Ніконови. У співвласниках закладу ще декілька корпоративних інвестиційних фондів: “Авант”, “Теннессі” та “Акцент”, а правонаступником вважається ТОВ “Комфот Арт”.
Ніконов – відомий український бізнесмен та засновник столичної девелоперської компанії KAN. Академія ж має розгалужену мережу освітніх проектів А+, які функціонують саме при житлових комплексах KAN.
Приватний загальноосвітній навчальний заклад “Перша школа”*********** зареєстрований на Київщині в місті Васильків та хоче працювати в Києві по вулиці Урлівська, 21-Б та навчати 40 дітей. Школу зареєстрував у квітні цього року зі статутним капіталом у розмірі 5 тис. гривень Михайло Усачов. На сервісі з пошуку роботи нещодавно з’явилося оголошення закладу щодо вакансії вчителя початкових класів. Пропонують кандидатам заробітну плату з повною зайнятістю від 10 до 15 тис. гривень.
Повна середня освіта
Чотири освітні ліцензії від КМДА одержав приватний заклад освіти “Уолд Скул Кампус Б”************. А саме: за рівнем початкової (400 осіб), базової (500 осіб) та профільної (100 осіб) загальної середньої освіти. Крім того, поповнився ліцензією для свого структурного підрозділу – закладу дошкільної освіти.
Заклад заснований у квітні цього року в Оболонському районі за адресою: проспект Героїв Сталінграда, 25-Б, зі статутним капіталом у розмірі 1,7 млн гривень. Власником школи є ТОВ “Уолд Скул” в особі киянки Євгенії Щербець та поляка Адама Вояцкі.
World School - це мережа шкіл в Києві (Оболонь, Позняки та Теремки) і Львові, де навчають за міжнародною програмою з акцентом на англійську мову. Наразі заклад вже завершує набір в міжнародні підготовчу і початкову школи (0-4 клас). Вартість навчання батькам в такому закладі обійдеться в майже 170 тис. гривень за рік.
Ще три ліцензії вдалося здобути ТОВ “Центр дистанційної освіти Джерело Плюс”************* в Святошинському районі на бульварі Кольцова, 15-В та 7-Б. Загалом вони навчатимуть 2,5 тис. дітей за рівнем профільної (1 тис. осіб) та базової (1 тис. осіб) середньої освіти, та зможуть ще надавати початкову освіту 500 дітям. Вартість навчання тут варіюється від 500 до 27 тис. гривень, залежно від типу навчального пакету. Діє тут і система постійних знижок.
Саме ж ТОВ зареєстроване в червні в Святошинському районі по вулиці Симиренка, 12, зі статутним капіталом у розмірі 5 тис. гривень. Очолює установу Вячеслав Каран. Центром ж керує декілька власників. Часткова участь у розмірі по 20% розподілена між Олексієм Звірюк, Аліною та Софією Кузьменки, Валерієм та Оленою Семанцо.
Читайте: Центр дистанционного образования "Джерело” лишили областной лицензии
Дві ліцензії – за рівнем профільної (обсяг – 30 учнів) та початкової (150 осіб) середньої освіти – надали приватному ліцею “Ай діти”**************. Ліцей засновано в травні по вулиці Дніпровська набережна, 25, та планує навчати дітей Дарницького району по вулиці Анни Ахматової, 48-А. Статутний капітал закладу складає 5 тис. гривень. Керує установою Олександр Тарелко. Засновницею ж ліцею є киянка Наталія Таралеко. На сайті закладу зазначено, що наразі розпочинається лише попередній набір учнів в 0-2 класи цієї альтернативної школи.
Спеціалізована освіта
За спрощеною процедурою, без проходження процедури ліцензування, одержали ліцензії спеціальний дитячий будинок “Малятко” для дітей дошкільного та шкільного віку*************** та “Київський спортивний ліцей-інтернат” ****************.
“Малятко” - комунальний дошкільний заклад, що розташований в Подільському районі по вулиці Білицька, 14. Заклад здійснює освітню діяльність вже як 27 років – з 1993 року. Ліцензію КМДА надало дитячому будинку для впровадження початкової освіти з ліцензованим обсягом на 180 осіб. Завідує спецзаклодом директорка Лідія Литвиненко. Утримання ж цього закладу коштує місту в середньому до 20 млн гривень на рік.
У Солом'янському районі 200 дітей навчатиме “Київський спортивний ліцей-інтернат” міської форму власності за рівнем профільної середньої освіти. Базується ліцей-інтернат в столиці за адресою: бульвар Гавела Вацлава, 46. Потужність ж самого закладу може сягати до 400 учнів. Тут є основна та старша школи, в яких навчаються діти з 5 по 12 класи на конкурсній основі. Очолює цю установу – Олег Кореницький. Загалом це заклад спортивного профілю, в якому готують спортсменів та кандидатів до резерву національних збірних команд України ще з 1977 року.
Нагадаємо, у Києві триває процес видачі дозволів на навчання комунальним садочкам і школам за спрощеною процедурою у зв’язку з реформуванням закладів освіти. Раніше школи проходили атестацію й у вигляді ліцензії на здійснення освітньої діяльності установам видавалися Свідоцтва про атестацію й ліцензування навчальних закладів. Однак, після набрання сили нового Закону про освіту, виникла потреба в проведенні процедури ліцензування.
Так, від КМДА ліцензії на здійснення освітньої діяльності нещодавно одержали 12 навчально-виховних комплексів Деснянського, Солом’янського та Дніпровського районів.
Читайте: Столична влада роздала ліцензії 12 початковим школам у трьох районах Києва
Право навчати дітей Солом’янського, Деснянського та Дніпровського району одержали й комунальні установи, спеціалізовані на поглибленому вивченню англійської мови.
Читайте: КГГА согласовала лицензии начальным школам трех районов столицы
Також КМДА оновила ліцензії на освітню діяльність ще трьом НВК, розташованим у Голосіївському районі. Зокрема, вони одержали право виховувати й навчати дітей віком від 2 до 10 років.
Читайте: Столичная власть выдала еще три лицензии коммунальным школам Голосеевского района
Крім того, здобувають освітні ліцензії не лише комунальні заклади, а й приватні. Деякі з них мають розгалужену мережу як у столиці, так і за її межами, й готові навчати більше тисячі дітей.
Читайте: КМДА роздала освітні ліцензії початковим та приватним закладам у п’ятьох районах столиці
* Приватна організація (установа, заклад) приватний заклад “Заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) “Казкова резиденція” (код ЄДРПОУ: 43649548).
** Приватна організація (установа, заклад) приватний заклад "Заклад дошкільної освіти "Бі Клевер" (код ЄДРПОУ: 43667792).
*** ТОВ “Заклад дошкільної освіти “Крістал Кідс” (код ЄДРПОУ: 43665690).
**** ТОВ "Приватний заклад дошкільної освіти "Небокрай" (код ЄДРПОУ: 43714428).
***** Дочірнє підприємство “Канадський заклад дошкільної освіти “Віжен Трайлінгуел Пріскул” (код ЄДРПОУ: 43672928).
****** Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня “Школа – дитячий садок імені “Софії Русової” Подільського району м. Києва (код ЄДРПОУ: 22882414).
******* Дочірнє підприємство “Київський приватний ліцей “Віжен” (код ЄДРПОУ: 43672645).
******** ТОВ “Центр розвитку дітей “Кроха” початкова школа “Новий рівень” (код ЄДРПОУ: 43609856).
********* Приватна організація (установа, заклад) приватний заклад "Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів "Тотоша Хай-майндз Скул" (код ЄДРПОУ: 43591084).
********** ТОВ “Академія сучасної освіти” (код ЄДРПОУ: 38005272).
*********** ТОВ “Загальноосвітній приватний навчальний заклад “Перша школа” (код ЄДРПОУ: 43588281).
************ Приватний заклад освіти “Уолд Скул Кампус Б” (код ЄДРПОУ: 43594721).
************* ТОВ “Центр дистанційної освіти Джерело Плюс” (код ЄДРПОУ: 43642254 ).
************** ТОВ “Приватним ліцей “Ай діти” м. Києва” (код ЄДРПОУ: 43637574).
*************** Спеціальний загальноосвітній дитячий будинок “Малятко” для дітей дошкільного та шкільного віку м. Києва (код ЄДРПОУ: 22878163).
**************** Загальноосвітній навчальний заклад “Київський спортивний ліцей-інтернат” (код ЄДРПОУ: 23516367).
Фото: колаж KV
КиевVласть
4 серпня 2020 г. 09:00
Раздел: Тексти
Проєкт “Децентралізація”: Миронівська ОТГ планує заробляти на природі та інвестиціях
Пошук коштів на розвиток обіцяє стати найбільшим головним болем децентралізованих громад. З-поміж майбутніх 69 ОТГ Київщини 12 не тільки знають, де взяти гроші, а й вже спланували, як витратити їх на себе. Цикл матеріалів KV про стратегії розвитку громад відкриває розповідь про Миронівську ОТГ. Найближчі сім років вона планує збагатитися за рахунок водолікарні, науки та інвестицій.
Як стало відомо KV, Миронівська громада була створена в січні 2019 року, об’єднавшись із Центральненською та Яхнівською сільрадами.
Наразі ОТГ із центром у місті Миронівка складається із 13 сіл та п’яти старостинських округів: Центральненського (населення – 1807 осіб), Яхнівського (965), Владиславського (1685), Михайлівського (335) та Іванівського (1389).
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Загальна кількість населення Миронівської ОТГ складає 17575 особи, що становить 52,5 % від кількості населення в районі та області. Сама громада займає територію площею в 16668,2 га.
Депутатський корпус громади представлений політсилами від “Батьківщини” (переважна більшість), “Радикальної партії Олега Ляшка“, “Солідарності”, “Аграрної партії України”. “Опозиційного блоку”, “Укропу” та “Народного фронту”.
Громада має розгалужену інфраструктуру. Освітня мережа нараховує шість дитсадків (виховується 680 дітей) та п’ять шкіл (1812 учнів). Медпослуги населення може отримати як в районній лікарні, так і в центрі ПМСД, сільських ФАПах. Є і заклад культури, школа мистецтв та ДЮСШ. Діє на території і 41 громадська організація.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Найбільш зайняте населення в галузях сільського господарства, торгівлі, освіти та медицини. Середня ж заробітна плата по ОТГ складає понад 12,5 тис. гривень.
Як розповів у коментарі KV голова Миронівської ОТГ Віталій Савенко, над Стратегією розвитку громади працювала спеціальна робоча група впродовж півроку за підтримки експертів Київського регіонального офісу ULEAD. Стратегію громада планує затверджувати вже на серпневій сесії.
“Стратегія – це перспективний розвиток громади на майбутні 5-7 років. У неї закладені відпрацьовані напрямки розвитку з інвестиціями, щоби максимально використати потенціал, який має громада. Це дуже кропіткий процес. Звичайно, карантин нам трохи завадив і над програмою довелося працювали дистанційно. Відпрацювали графік: по три дні на тиждень проводили онлайн-наради, виконували домашні завдання. Першим етапом провели опитування. Від цього і відштовхувалися, розробляючи стратегію”, – розповів Савенко.
За його словами, при розробці Стратегії враховувалися і власні природні ресурси, які можна використати в перспективі. І нещодавно на розгляд громадськості Миронівки був представлений сам проєкт, а до цього обговорення відбулися по всім старостинським округам.
“У перспективі плануємо працювати за такими напрямками як підготовка кадрів для наших підприємств. Для цих потреб маємо спеціальний навчальний комбінат, де готують водіїв та секретарів керівника. Також з області на баланс громади була передана фізіотерапевтична лікарня з радоновим родовищем. За цілющими властивостями вона випереджає відому Хмільницьку водолікарню. На території є Інститут селекції з науковим потенціалом”, – говорить він.
Також він додав, що планують працювати в громаді й над туристичним напрямком, адже в жовтні на виборах до ОТГ приєднається ще 16 старостинських округів, які мають відповідний потенціал.
“Над питанням створення робочих місць ми вже працюємо, залучаємо інвестиції. На території громади діє завод "Омега Мінералз Україна", який планує розширюватися. На громадських слуханнях буде розглянуто план забудови території під ції потреби. Підприємство “Київ-Атлантик Україна” планує будівництво заводу з виробництва кормів для тварин. Крім того, 13 років простоювало приміщення колишнього маслозаводу й сьогодні знайшовся інвестор, який планує запустити там виробництво високої заморозки й надати 50 робочих місць уже наприкінці вересня. Думаємо, що до кінця року підприємство встигне розширитися до 250 робочих місць”, – резюмував мер.
Великі плани
Першими кроками керівництва ОТГ згідно Стратегії стане запровадження громадського бюджету і сервісу петицій, створення громадської та молодіжної рад. Обіцяють під це брати гранти. Планують розробити електронну базу, яка накопичуватиме дані про ОТГ і повинна допомогти інвесторам обрати саме їхню громаду для ведення тут свого бізнесу.
Освіта
У планах: розробити систему допрофесійної підготовки учнівської молоді та створити професійні-комунікаційні та бізнес-майданчики, умови для спортивно-оздоровчого виховання молоді. Запровадять ще і конкурси “Крок до зірок”, “КіноАРТ”, "STEM-освіту" при Миронівському ліцеї № 2, створять “Місто професій”, коворкінг-центр та спортивну зону тощо.
Медицина
Інноваційний лабораторно-діагностичний центр, телемедицина, мобільний сімейний лікар та пересувна аптека – так покращуватимуть медобслуговування на території. Обіцяє громада і збільшити фінансування для медзакладів і надавати населенню доступні медичні препарати.
Соціальні послуги
Є потреба й у модернізації надання комунальних та адмінпослуг. Ці запити має закрити створення власного ЦНАПу та запровадження таких послуг для незахищених верств, як “Соціальний перукар” і “Соціальне таксі”.
Економіка
Економіку в ОТГ планують покращити за рахунок розвитку санаторно-оздоровчого напрямку. А саме: створивши сучасний центр відновлення здоров’я. Також в ОТГ надаватимуть підтримку місцевим підприємствам та бізнесу через кооперацію та створення відповідного центру. А ще хочуть залучати екологічне виробництво й наукові технології.
Інфраструктура
У громаді мають з’явитися зони для активного відпочинку й доступні комунальні заклади для людей з інвалідністю. Сюди планують включити і велопарк, парк для тварин, місця для прогулянок на воді та зони для дозвілля (лижний спорт, зони барбекю, літня дискотека, ролердром тощо).
Організують сполучення для жителів з сіл до соцзакладів та установ ОТГ та ремонтуватимуть дороги. Буде вирішено і проблеми із житлом для молодих спеціалістів, а населення забезпечать нарешті якісною питною водою.
Туризм
Розвиватимуть туризм із допомогою мобільного додатку для розвитку інтерактивного туризму на базі цікавих архітектурних пам’яток території. Наприклад, “Путівник Миронівщини”, “Панська Здравниця”, “Велошлях”, “ЕКОстежка”.
Екологія
Боротиметься громада й з сміттям та агітуватиме аграріїв використовувати нешкідливі засоби обробки продукції. Із планів громади – провести очистку водойм, запровадити відновлювальні джерела енергії та переробляти сухе листя. Крім того, буде проведено й реконструкцію очисних та зменшено використання пластику.
Читайте:
Проект Децентрализация: Софиевская и Петропавловская Борщаговки не спешат объединяться
Проект “Децентрализация”: Войти в Озернянскую ОТО готовы лишь два сельсовета из шести
Проект “Децентрализация”: Великодымерская теробщина этой осенью идет на выборы
Проект “Децентрализация”: Медвинская теробщина идет на выборы в неполном составе
Проект “Децентрализация”: Фурсовская теробщина может лишиться части бюджета
Проект “Децентрализация”: Села Переяслав-Хмельницкого района отказались примкнуть к городу
Проект “Децентрализация”: Кагарлыкская теробщина объединит город и 26 сельсоветов
Проект “Децентрализация”. Политические амбиции мешают состояться большой Боярской теробщине
Проект “Децентрализация”: Тетиевская терробщина готовится к выборам в декабре
Проект "Децентрализация". Узинской терробщине придется поработать над развитием
Проект “Децентрализация”: КОГА тормозит назначение выборов в Циблевской терробщине
Проект “Децентрализация”: Гостомельская ОТО пойдет на выборы только в составе Киево-Святошинского района
Проект “Децентрализация”: Студениковская терробщина готовится к выборам в декабре
Проект “Децентрализация”: Предусмотренная Кабмином Дымерская ОТО может не состояться
Проект “Децентрализация”: Мироновская терробщина ждет позитивного вывода от КОГА
Проект “Децентрализация”: Ржищевская терробщина может стать проблемой для Кагарлыкского района
Проект “Децентрализация”: Ходосовская терробщина может объединить села трех районов
Проект “Децентрализация”: села Ставищенского района готовы митинговать против объединения
Проект “Децентрализация”: Яготинская терробщина не спешит на выборы
“Проект Децентрализация”: Создание Боярской ОТО дошло до суда
Проект “Децентрализация”. Сельсоветы потенциальной Вороньковской ОТО не готовы объединяться
Проект “Децентрализация”: Власти Згуровщины не готовы терять полномочия
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Дмитровская терробщина уже год дожидается выборов
Проект “Децентрализация”: Гребенковская терробщина не может быть создана без согласия двух сельсоветов
“Проект Децентрализация”: Создание потенциальной Бышевской ОТО остановилось в 2015 году
Проект “Децентрализация”: Козин поборется за право быть центром терробщины
Проект “Децентрализация”: Пирновская терробщина может быть создана только принудительно
Проект “Децентрализация”: Процесс объединения в Барышевке даже не начали
Проект “Децентрализация”: Терробщина с центром в Украинке может быть названа Трипольской
Проект “Децентрализация”: Рожновская терробщина не может определиться с центром
“Проект Децентрализация”: Обухов может присоединить окрестные села
Проект “Децентрализация”: Иванковская ОТО поборется за зону отчуждения
Проект “Децентрализация”: Ташанская терробщина год ждет позитивного вывода КОГА
Проект “Децентрализация”: Березанская терробщина будет проходить процедуру создания ОТО заново
Проект “Децентрализация”: Володарский район не планирует объединяться в ближайшее время
Проект “Децентрализация”: Полесский район этим летом планирует начать процесс объединения
Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО может объединить не все сельсоветы
Проект “Децентрализация”: Ракитнянский район может объединиться в две терробщины
Проект “Децентрализация”: Калиновская терробщина может быть создана с разрешения Кабмина
Проект “Децентрализация”: Белая Церковь может присоединить три сельсовета
Проект “Децентрализация”: В Броварском районе может появиться Придеснянская терробщина
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Вишневская ОТО начала процесс объединения
Проект “Децентрализация”: Германовка и Григоровка Обуховского района хотят быть центрами одной ОТО
Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Таращанского района не хотят объединяться в терробщину
Проект “Децентрализация”: Процесс создания Чабановской терробщины стоит на месте
Проект “Децентрализация”: Скандальная Бучанская ОТО первой на Киевщине воспользовалась законом о присоединении
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Томашовская терробщина объединит два района Киевщины
Проект “Децентрализация”: Ржищев начал присоединять села двух районов
Проект “Децентрализация”: Потенциальная Бородянская терробщина готова идти на выборы
Проект “Децентрализация”: Фастов планирует присоединить окружающие села
Проект “Децентрализация”: потенциальная Киево-Святошинская терробщина разделилась на две ОТО
Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила Мироновскую терробщину
Проект “Децентрализация”: Заборский сельсовет не отдадут Боярке
Проект “Децентрализация”: Барышевская ОТО готовится к выборам
Проект “Децентрализация”: вялое руководство, имитация объединения и недостаточный результат
Проект “Децентрализация”: Обухов планирует присоединить один сельсовет
Проект “Децентрализация”: Березань присоединила пять сельсоветов
Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО не пошла на зимние выборы из-за бездействия КОГА
Проект “Децентрализация”: Ковалевскую терробщину за один день утвердили в КОГА и отправили на выборы
Проект “Децентрализация”: жители Клавдиево-Тарасово просят президента ускорить их объединение
Проект “Децентрализация”: выборы в терробщинах Киевщины под угрозой срыва
Проект “Децентрализация”: 4 сельсовета Иванковского района тормозят создание терробщины
Проект “Децентрализация”: в Бузовском сельсовете скандал из-за присоединения к Ирпеню
Проект “Децентрализация”: потенциальная Вишневская терробщина готовится подавать документы в КОГА
Проект “Децентрализация”: в Ирпене со скандалом пытаются присоединить два сельсовета
Проект “Децентрализация”: Полесский район отложил объединение на следующий год
Проект “Децентрализация”: еще 6 сельсоветов могли бы присоединиться к Ржищеву
Проект “Децентрализация”: терробщины Киевщины просят парламент провести объединение по закону
Проект “Децентрализация”: Киевщина оказалась в числе аутсайдеров рейтинга формирования ОТО
Проект “Децентрализация”: терробщинам Киевщины урезали дотацию на содержание школ и больниц
Проект “Децентрализация”: сельсоветы Белоцерковщины просят Киевоблсовет ускорить их присоединение к городу
Проект “Децентрализация”: Гройсмана просят разобраться с объединением территориальных общин на Згуровщине
Проект “Децентрализация”: протестующий Ворзель войдет в состав Бучанской ОТО
Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА одобрила создание Томашовской терробщины
Проект Децентрализация: в Васильковском районе может появиться Калиновская терробщина
Проект Децентрализация: КОГА утвердила создание Глевахской ОТО
Проект Децентрализация: Созданию Макаровской ОТО угрожает новоявленная Комаровская община
Проект Децентрализация: Ташанская терробщина готова идти на выборы
Проект Децентрализация: Гребенковская терробщина поборется за положительное заключение КОГА
Проект Децентрализация: Гатное и Вита-Почтовая хотят спастись от столицы совместным объединением
Проект Децентрализация: Гостомель борется с Ирпенем за создание отдельной общины
Проект “Децентрализация”: администрация Терещука выдала общинам Киевщины еще два позитивных вывода
Проект “Децентрализация”: Калиновская община Броварского района может объединить четыре сельсовета
Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Фастовского района надеются успеть добровольно объединиться в Кожанскую ОТО
Проект “Децентрализация”: теробщины Киевщины жалуются на нехватку инфраструктурной субвенции
Проект “Децентрализация”: судебное дело о присоединении Заборья к Боярке рассмотрят заново
Проект “Децентрализация”: смена власти в Копылове заблокировала создание Березовской терробщины
Проект “Децентрализация”: села Бориспольщины хотят спастись от города созданием Золочевской общины
Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила создание Обуховской терробщины
Проект “Децентрализация”: Гоголевская община продолжит объединение после утверждения перспективного плана
Проект “Децентрализация”: процесс утверждения Вишневской общины может затянуться до конца года
Проект “Децентрализация”: Козинскую общину Обуховского района могут исключить из перспективного плана
Проект “Децентрализация”: в Бородянском районе суды тормозят объединение общин
Проект “Децентрализация”: Островская община просит президента Зеленского разобраться с решениями КОГА
Проект “Децентрализация”: села потенциальной Боровской ОТО может переманить новоявленная Мотовиловская община
Проект “Децентрализация”: миллионные долги могут оставить жителей Калитянской ОТО без воды и света
Проект “Децентрализация”: Таращанский район может разделиться на две общины
Проект “Децентрализация”: теробщины Киевщины недополучают налоги за землю
Проект “Децентрализация”: бюджеты четырех теробщин Киевщины оказались под угрозой
Проект “Децентрализация”: Киевщину могут поделить на шесть районов
Проект “Децентрализация”: пять теробщин Киевщины хотят расшириться за счет окрестных сел
Проект “Децентрализация”: села на Васильковщине, рассорившиеся из-за реформы, могут объединить насильно
Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА дала сельсоветам последний шанс добровольно присоединиться к ОТО
Проект “Децентрализация”: Бориспольщина и Белая Церковь не определились с центрами развития теробщин
Проект “Децентрализация”: общины Киево-Святошинского района требуют от КОГА пересмотреть состав и количество местных общин
Проект “Децентрализация”: Киевоблсовет просит ВРУ и Кабмин разобраться с проблемными селами Киевщины
Проект “Децентрализация”: вокруг потенциальной Боярской теробщины разгорелся новый скандал
Проект “Децентрализация”: КОГА может вынести негативный вердикт потенциальной Пристоличной ОТО
Проект “Децентрализация”: села Киево-Святошинского района спешно взялись за объединение
Проект “Децентрализация”: Бориспольщину разделят на шесть теробщин
Проект “Децентрализация”: потенциальная Березовская ОТО под угрозой срыва
Проект “Децентрализация”: судьбу потенциальной Феодосиевской общины решит Кабмин
Проект “Децентрализация”: Мироновская ОТО расширила границы за счет трех сельсоветов
Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО просит Кабмин откорректировать перспективный план
Проект “Децентрализация”: Обуховская ОТО поборется за окружающие села с потенциальной Козинской общиной
Проєкт “Децентралізація”: Петропавлівська і Софіївська Борщагівки проти об'єднання з Вишневим та столицею
Проєкт “Децентралізація”: села Переяслав-Хмельницького району відстоюють потенційну Гайшинську громаду
Проєкт “Децентралізація”: найгучніші провали й успіхи Київщини у 2019 році
Проєкт “Децентралізація”: Київщина увійшла в ТОП-5 областей-аутсайдерів за рейтингом формування спроможних громад
Проєкт “Децентралізація”: на Київщині стартувало примусове об’єднання громад
Проєкт “Децентралізація”: сільради Київщини знову відмовляються об’єднуватися із містянами в одну громаду
Проєкт “Децентралізація”: села Миронівського та Кагарлицького районів готові протестувати проти Ржищівської ОТГ
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини вимагають від уряду обіцяного ПДФО
Проєкт “Децентралізація”: зміни в Конституцію та права громад
Проєкт “Децентралізація”: десятки громад на Київщині запізнились втрапити в перспективний план
Проєкт “Децентралізація”: Київщина виступила за ліквідацію районних рад
Проєкт “Децентралізація”: села Києво-Святошинського району погрожують перекривати дороги у разі насильницького об'єднання
Проєкт “Децентралізація”: одиниці тергромад Київщини потрапили в рейтинг потужних ОТГ України
Проєкт “Децентралізація”: секвестр бюджету залишить ОТГ без засобів для існування та боротьби з епідемією
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини озброюються засобами захисту та ведуть профілактичну боротьбу з коронавірусом
Проєкт “Децентралізація”: Ірпінь та Бородянка поборються за звання райцентру субрегіонального рівня
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини нажахані перспективою укрупнення та централізації повноважень
Проєкт “Децентралізація”: громади Фастівського району виступили проти примусового об’єднання
Проєкт “Децентралізація”: Обухівська громада планує розширюватися за рахунок суміжних сіл
Проєкт “Децентралізація”: Кабмін схвалив ще 45 ОТГ Київщини
Проєкт “Децентралізація”: Вишгород зазіхнув на звання центру Приірпіння
Проєкт “Децентралізація”: Кабмін змінив конфігурації п’яти громад Києво-Святошинського району
Проєкт “Децентралізація”: Урядовий проєкт укрупнення районів обурив Київщину (опитування)
Проєкт “Децентралізація”: громади Київщини позбавлять фінансової залежності від районних рад
Проєкт “Децентралізація”: громадам Київщини дозволили змінювати цільове призначення землі та затверджувати містобудівну документацію
Проєкт “Децентралізація”: села Київщини боронитимуть право на добровільне об’єднання в суді
Проєкт “Децентралізація”: Мінгромад обіцяє ОТГ поповнення бюджетів за рахунок ПДФО
Проєкт “Децентралізація”: асоціаціям Київщини не вдалось відстояти “мажоритарку” для сіл
Проєкт “Децентралізація”: На Київщині через недобровільність об’єднання знову судяться Боярка і Забір’я
Фото: колаж KV
КиевVласть
20 липня 2020 г. 16:15
Раздел: Територія розуму
72 трагічних і героїчних дні: про що мовчать київські доти
11 липня 1941 року розпочалася героїчна оборона Києва від німецько-фашистських загарбників.
Мовчать в боях знищені ДОТи, в них кров’ю захлинулася війна. Бувають безіменними висоти, але всі солдати носять імена!.. Повинні носити, адже до тієї миті, коли смерть торкнулася до нього своїм крилом, у бійця було ім’я й прізвище. Недаремно кажуть: “Хто вистрілить у своє минуле з пістолету, тому майбутнє відгукнеться гарматою”.
Столиця України з самого початку війни стала прифронтовим містом. 22 червня, на світанку, о 3.15 вона зазнала нападу фашистських бомбардувальників – перші бомби впали на Дарницю та Святошино - та всупереч планам гітлерівського командування, місто-герой на Дніпрі відбивало атаки ворога понад 70 днів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
11 липня 1941-го німецькі війська 6-ї армії Вермахта під командуванням генерала Паулюса підійшли до північно-західної околиці Києва. На підступах до річки Ірпінь, сіл Білогородка, Буча, Ірпінь, Мостище розгорнулися жорстокі бої. Але взяти Київ з наскоку не вдалося. Ворог рушив в обхід, прориваючись до Києва через Фастів і Васильків. 30 липня противник наніс сильний удар силами трьох піхотних дивізій 29 армійського корпусу. Атаку німців повинні були стримувати зведений загін генерал-майора Мотикіна: 147 і 175 стрілецькі дивізії з частинами підсилення, спираючись на ДОТи КіУР, гарнізони яких на даній ділянці фронту складалися з бійців 28-го окремого кулеметного батальйону (опб).
Щоб захистити столицю своєї Батьківщини, 200 тис. киян влилося до лав Червоної Армії, 90 тис. – у народне ополчення і винищувальні батальйони. На заводах і фабриках вироблялася бойова техніка, боєприпаси, ремонтувалася зброя. Загони народного ополчення і винищувальні батальйони брали активну участь у боях. У тилу ворога на Київщині розгорнули боротьбу 20 партизанських загонів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
У місті було створено 13 винищувальних батальйонів і 19 загонів народного ополчення загальною кількістю 32 805 чоловік. Разом з воїнами Південно-Західного фронту вони в першій половині серпня 1941 р. зуміли зупинити ворожий наступ на Київ.
Стійкість і героїзм киян змусили гітлерівське командування відмовитись від плану швидкого захоплення міста. Втративши понад 100 тис. солдат і офіцерів, німецька армія призупинила наступ. На превеликий жаль, у так званому “Київському котлі” загинуло близько 700 тисяч (за неповними даними, не рахуючи мирного населення) оборонців Києва.
Оборона Києва сковувала дії противника на центральній дільниці радянсько-німецького фронту, Південно-Західний фронт загрожував правому флангу групі армій “Центр”, що рвались до Москви. У цих умовах німецько-фашистське командування нанесло удар по флангу Південно-Західного фронту, глибоко обійшовши його війська з тилу і, поступово захоплюючи один за другим українські міста, 10 вересня розпочали форсування Дніпра.
У ніч на 15 вересня німецькі війська в районі Лохвиці з’єдналися, замкнувши кільце оточення. В оточення в районі Києва потрапили 5-а, 37-а, 26-а, частина 21-ї та 38-ї армій і окремі частини фронтового підпорядкування, штаб і Військова рада Південно-Західного фронту. Тільки 17 вересня Ставка дозволила залишити Київ. 19 вересня, після відходу радянських військ, гітлерівці зайняли Київ.
Катастрофа Південно-Західного фронту стала наслідком некомпетентного керівництва Сталіна і повністю підпорядкованій йому ставки Головнокомандування. Хоча оборона Києва закінчилася трагічно, вона мала велике політичне і віськово-стратегічне значення. Радянські війська більше ніж на два місяці затримали просування гітлерівців на схід, на Лівобережну Україну і Донбас, що дало можливість евакуювати в тил багато людей, підприємств, цінного майна і виграти час для мобілізації сил. Героїчна оборона Києва значною мірою сприяла зриву планів керівництва фашистської Німеччини на швидке захоплення Москви і “блискавичне” завершення війни.
Найбільше оборонялись такі регіони Києва: Святошино, Феофанія. Голосієво, район Конча-Заспи. Та найжорстокіші бої були точилися в Голосієво аж до села Віта-Поштова (особливо на ділянці Юрівка -Гатне-Чабани) та поблизу хутора Мриги .
Київський укріпрайон
Упродовж 1929-1941 років уздовж західного кордону СРСР будувалися укріпрайони. Це смуга місцевості, обладнана системою довготривалих і польових фортифікаційних споруд, підготовлена для тривалої оборони. Укріпрайони будували вздовж кордонів, у глибині радянської території. Цей ланцюг укріплень довжиною 1200 кілометрів називався "Лінією Сталіна”.
Київський укріпрайон (скорочено КиУР) будувався впродовж 1929-1935 років. Він охоплював Київ напівколом, спираючись флангами на р. Дніпро. Його перша смуга проходила на півночі і заході від сіл Бірки і Демидів уздовж правого берега р. Ірпінь (природного протитанкового рубежу) до села Білогородка, потім повертала на південний схід до сіл Тарасівка, Юрівка, Кременище, Мриги. На півдні частина ДОТів була вписана в залишки стародавнього "Змієвого валу".
Загальна протяжність переднього краю Київського укріпрайону — 85 кілометрів, всього було побудовано 250 довготривалих вогневих (огневих) точок (дотів). Вогневі точки об'єднувалися в опорні пункти по 6-15 дотів. Проектна автономність споруд була різна. Одні могли стримувати натиск декілька днів, інші – кілька місяців. Укріпрайон мав свою електростанцію, була загальна система енергопостачання, запаси продовольства.
Вода в ДОТи надходила з артезіанських свердловин. До системи оборони також входила мережа великих і малих водойм. Понижені місцевості системою шлюзів при необхідності затоплювалися чи перетворювалися в болота. Приміром, обстрілявши ворога з флангу, бійці відходять до лісу між мінними полями під прикриття замаскованих вогневих точок. Великі частини можуть спеціально заманюватися під вогонь кількох ДОТів, – у так званий вогневий мішок. Укріпрайон – це система укріплень, залізобетонних і земляних, у комплексі. Якщо у траншеях сидить піхота, у бліндажах захована артилерія, тоді ДОТи мають значеня. А без підтримки ДОТ самостійно може вести бій усього кілька годин... Із близько 250 ДОТів, можна сказати, по-справжньому боролися, брали участь у бойових діях 52-54. Це від Конча-Заспи і не далі залізниці біля Тарасівки та Білогородка й ДОТи на березі р. Ірпінь.
Найкрупнішою і найбільш складною в інженерному плані спорудою КиУР був підземний командний пункт (далі – КП) завглибшки 65 метрів, побудований у Святошино. Цікаво, що за деякими відомостями дослідників, німці за два з гаком роки окупації Києва КП так і не знайшли.
КиУР зустрів перші фашистські бомбардування 22 червня не у найкращому стані; до його гарячкового відновлення заходилися лише на третій день війни. З 30-го червня на будівництво укріплень довкола Києва було виведено понад 50 тис. киян, а у найбільш напружені дні з 3-го по 6-те липня – близько 160 тис. Працювали у тяжких умовах, ночували на місцях робіт, під обстрілом та бомбардуванням. Таким чином було споруджено близько 750 дерево-земляних ДЗОТів, 30 км протитанкових ровів, 10 км ескарпів, встановлено 15 км мінних полів та десятки км колючих загороджень у три ряди, в т.ч. 16 км електрифікованих. Влаштовувались окопи для застарілих танків, непридатних для повноцінної участі у бойових діях. На Ірпені в районі Димерського шосе було споруджено дамбу, яка значно підняла рівень води і затопила річкову долину. Іншими словами, місцевість навколо річки стала непрохідною для німецьких танків.
Необхідно було в найкоротші терміни підготувати польові укріплення, які складалися з 3-х ліній оборони. Перша лінія оборони йшла по р. Ірпінь до села Білогородка, проходила поблизу с. Віта-Поштова, Юрівка, Тарасівка. Гатне. Чабани, Кременище, Круглик, Лісники, Мишоловка, Мриги і впиралася в р. Дніпро. Друга лінія: м. Вишгород – Пуща-Водиця – Біличі – Микільска Борщагівка – Пост-Волинский – Чоколівка – Голосіївський ліс. Третя лінія – околицею міста.
Через неузгодженість дій окремих підрозділів, відсутність оперативного зв’язку, під час підготовки оборони Києва було багато безглуздих жертв. Ось деякі з повідомлень саперів: “29.7 из 2 роты 246 ОСБ в районе ЮРОВКА подорвалось 5 человек. (Тяжело ранены). Место минного поля нигде не зафиксировано и неизвестно кем это минное поле установлено. По данным, требующим проверки, в районе ЮРОВКА минные поля устанавливал 4 участок 77 УНС. Не закончив работы, в связи с новыми формированиями Оборонительного строительства, 4 участок б.77 УНС не сдал минных полей частям обороняющим эту местность. По этому факту ведется расследование.
При заряжании деревянных мин в КиУРЕ было 3 случая взрыва с жертвами, вследствии слабой подготовки личного состава к этим работам.
Установленные деревянные противотанковые мины по образцу ТМД-40 самовзрываются вследствии деформации деревянного корпуса от коробления, что вызывает выдергивание чеки взрывателя. Коробление произошло вследствии высыхания мин после дождя. Втечении 28 и 29.7 было 4 случая самостоятельного взрыва мин ПТМ / в КиУРе”...
— Инженерное управление Юго-Западного фронта; генерал-майор инж. войск Ильин-Миткевич, Инженерная сводка с 27.07.1941 г. по 30.07.1941 г.”
Після першої невдалої спроби взяти Київ 11-13 липня фашистське командування кілька тижнів накопичувало сили і вибирало напрямок для штурму. Київ зазнавав бомбардувань, гарячково йшла евакуація.
30-31 липня під стрімкими ударами ворога, незважаючи на тилові загороджувальні загони НКВС, панічно покинули позиції виснажені й здеморалізовані оборонці сіл Ходосівки й Тарасівки.
1 серпня з ряду розрізнених частин, в т.ч. гарнізону КиУР, почалось формування 37-ї армії під орудою генерал-майора Андрія Власова, що пізніше увійшов в історію як командувач сумнозвісної антирадянської РОА (Русской освободительной армии). Згодом чисельність захисників міста сягнула близько 90 тис. бійців.
Того ж дня німці завдали нового удару на широкій дільниці Білогородка – Юрівка – Ходосівка – Мриги. На 8 серпня фашисти вже вдруге планували провести на Хрещатику парад перемоги. Проте оборона трималась стійко. Вночі у Голосіївському лісі було скинуто ворожий десант, але рота народного ополчення знищила його.
Вранці 3 серпня ворог здійснив потужну артилерійську та повітряну підготовку і завдав удару вздовж Одеського шосе. На 5 серпня першу лінію оборони було прорвано, німці захопили Чабани, Хотів, Віту-Литовську (нині – Чапаївка). Інші села по кілька разів переходили з рук у руки. 6 серпня німецький десант захопив станцію Жуляни, яку вдосвіта наступного дня відбив наш бронепоїзд.
Після війни у деяких громадян побутувала думка, мовляв, українці — зрадники, здали без бою "Матір городів руських" Прорахунки вищих чинів Червоної Армії в перші місяці війни радянськими істориками і політпрацівниками ніби нівелювались, численні жертви — применшувалися або взагалі не згадувалися. "Батько народів" у перші дні війни отримував доповіді про здачу все нових населених пунктів і захоплення німцями величезних за площею територій. Незважаючи ні на чию думку і не вірячи у великі втрати, він вимагав одного — стояти на смерть і відкинути фашистів.
На той час Південно-Західним фронтом командував генерал-полковник Кирпонос – досвідчений воєначальник, вмілі дії якого не призвели в перші місяці війни до оточення військ фронту і здачі Києва. Організована у найкоротші терміни оборона міста розладнала план блискавичної війни, розроблений німецьким командуванням. Київ героїчно бився більше двох місяців. Бійці і командири Київського укріпрайону стояли до останнього. І не їх провина, що, фанатично не бажаючи втратити Київ, Сталін віддав наказ про відведення військ за Дніпро надто пізно. Німецькі танкові частини, зняті з Московського напряму, разом із танковою групою Клейста замкнули кільце навколо частин Південно-Західного фронту. У полоні опинилися сотні тисяч (за деякими даними понад 500 тисяч) військовослужбовців, було залишено величезну кількість техніки і боєприпасів. На Лівобережній Україні практично не залишилося військових формувань, здатних стримати німецький наступ. Такої катастрофи Червона Армія ще не знала. Хто ж винен? Ярлик зрадників був навішений радянською пропагандою (і не скоро знятий) на солдатів і офіцерів, що потрапили у полон.
Перші бої для дотів почались 11 липня 1941 року на західних підступах до міста. З німецькими танками, що наступали по Житомирському шосе, билися ДОТи Центрального опорного пункту (№№ 408, 409, 410, 411, 412). Необхідно відзначити, що в той важкий час на позиціях КиУР знаходилися нечисленні штатні підрозділи укріпрайону (3 кулеметних батальйони) разом з кількома артилерійськими та протитанковими дивізіонами, курсантським артполком, полком НКВС, танковим полком без танків і кількома стрілецькими батальйонами. У другій і третій лінії оборони були розміщені слабко озброєні загони народного ополчення.
На другий день боїв німці перенесли основний удар в район села Білогородка. Танки не змогли подолати затоплену заплаву р. Ірпінь, а мотопіхота була зустрінута вогнем частин КиУР за підтримки Білгородського опорного пункту (№№ 379, 382, 384, 402, 403).
Для боротьби з ДОТами 71-а німецька дивізія задіяла важку артилерію, 1 дивізіон і 1 додаткову батарею (нім. Entgiftungsbatterie) реактивних мінометів Nebelwerfer ), самохідні установки залпового вогню Wurfrahmen-40 з запальними реактивними снарядами, штурмові групи, озброєні вогнеметами, вибухівкою і гранатами, а також штурмові гармати (Stug III). Під сильним вогнем піхота польового заповнення КіУР відступала, кидаючи напризволяще гарнізони ДОТів і ДЗОТів. Таким чином німецькі штурмові групи, використовуючи мертві простори, безкарно підбиралися до ДОТів і закидали їх гранатами та димовими шашками.
5-6 серпня 1941 року німці прорвали першу лінію оборони, і 8 серпня були вже в районі Жулян, Голосіївських висот і Лисої гори. Кадрові частини і ополченці, які постійно поповнювалися, досягли чисельності приблизно 86 тис. Вони могутнім контрнаступом відкинули німців від Києва.
Наші частини почали відходити за хутір Чабани. Місцями виникла паніка. Але радянське командування вжило енергійні заходи до відновлення положення: пошарпані роти і батальйони приводилися в порядок, вводилися резерви, організовувалися контратаки, посилилися дії радянської авіації в районі села Віта-Поштова.
5 серпня 44-а німецька кулеметна дивізія, взявши села Юрівку й Гатне, почала наступ уздовж Дніпра в районі Кременище – Хотів. До кінця дня, незважаючи на знищення 15 ДОТів і ДЗОТів, 3 танків і захоплення 550 полонених і 1 зенітної гармати, 95 пд загрузла в 1-й лінії оборони КіУР. Особливо дошкуляв німцям ДОТ № 186 на околиці Чабанів. Німці змушені були скинути темп наступу, щоб не оголяти фланги. Проте їм вдалося взяти штурмом хутір Чабани і знищити 2-й батальйон 132 танкового полку (танкісти воювали вже без своїх броньованих машин), 147-ї стрілецької дивізії. У цьому жорстокому бою радянські війська зазнали тяжких втрат ( багато вбитих і поранених, близько 200 полонених). Захисники ДОТу № 186 трималися з останніх сил. До тієї миті, поки німці не підігнали впритик до залізобетонної фортеці танк, підвівши його вихлопну трубу до амбразури ДОТу й пустивши чадний газ. Кілька останніх живих захисників довготривалої вогневої точки задихнулися. Але не здалися.
Один з найгероїчніших, котрий не дав помінятися ходу історії, особливо відзначився у обороні Києва – це 106-й ДОТ, що знаходиться на болоті поблизу хутора Мриги. За рахунок природних перешкод, та ще й ліс замінований був, цей ДОТ 6 годин стримував батальйон піхоти. Німці його все-таки взяли, але за цей час наші сили підтяглися. Підійшов загін генерала Матикіна, і з флангу в більш стійке положення стали частини 147-ї дивізії Потєхіна. Коли б не героїчний опір 106-го ДОТу, німці буквально за 5 годин могли бути біля київських мостів".
У 1941-му році маршал Жуков, намагаючись уникнути оточення, пропонував Сталіну залишити столицю України. Вождь не зрозумів командуючого. Жуков відмовився взяти на себе відповідальність за наслідки, і був звільнений за власним бажанням.
Оговтавшись від невдачі у південному секторі, німці 24 серпня досягли північних рубежів КиУР, таким чином, створивши суцільний фронт облоги укріпрайону. Вони неодноразово намагалися переправитися через Ірпінь. Атаки відбивалися дотами 161 окремого кулеметного батальйону і стрілецькими підрозділами в районі сіл Мощун, Гута-Межигірська та інших місцях.
Запеклий опір, що здійснювався 37-ою армією, до складу якої входили всі частини Київського укріпрайону і п'ять стрілецьких дивізій, змусив німецьке командування відтягти частину сил групи армій "Центр" і зробити глибокий обхід КиУР з півночі і півдня. Командувач 2-ою танковою групою генерал Гудеріан — ідеолог німецьких бронетанкових військ, категорично не бажав знімати свої танки з головного московського напряму, але рішення Гітлера направити танки в обхід Києва потрібно було беззастережно виконувати.
В середині вересня німецькі танкові групи з'єднались в районі Лохвиці (Полтавська область), внаслідок чого 4 радянських армії, зокрема 37-а, були оточені. Фашисти почали свій останній наступ на нечисленних захисників міста. Німцям вдалося форсувати на північній ділянці КиУР річку Ірпінь, внаслідок чого наступного дня були захоплені Пуща-Водиця і Вишгород. Наказ Верховного Командування про відведення від Києва військ був відданий вночі 17 вересня 1941 року. Практично ж, війська почали відводити за Дніпро лише 19 вересня – в той час, коли німці вже входили до Києва. Таким чином, героїчна оборона Києва тривала 71 день.
Пошарпані в боях, розчленовані німецькими танками на окремі групи частини Південно-Західного фронту намагалися вирватися з оточення. Без пального було покинуто техніку, закінчувалися боєприпаси. Багатьом із захисників Києва так і не судилося вирватися з Супійських та Трубіжських боліт, а тих, хто не прийняв смерть, чекав довгий німецький полон.
За підрахунками військових істориків тільки під Києвом німці втратили близько 100000 чоловік убитими і пораненими. Тривала і наполеглива оборона Києва зіграла важливу роль у зриві німецького плану "блискавичної війни" і затримала наступ фашистів на Москву.
Відмова здати Київ навряд чи мала під собою ідеологічне чи політичне підґрунтя – пересторогу проти утворення незалежного українського уряду під німецьким протекторатом. Очевидно, Сталін не міг повірити у можливість взяття Києва, як і взагалі не вірив у можливість гітлерівського нападу. Не вірив, що німці зможуть пройти укріпрайон, хоча знав про безславний кінець подібної французької Лінії Мажіно Втім, Київ був приречений державою на страждання і у разі блокади, подібно до Ленінграда. Чи робилось це навмисно? Можливо, як колись казав один дотепник, це було гірше за злочин – це була помилка.
Зі спогадів ополченки Іващенко (Мартиненко) Надії Олексіївни. Записаних юними журналістами “ІТА ЮН-ПРЕС” у 2005 році
"…У 1941 році мені було 17 років. Я працювала на Київській кондитерській фабриці ім. К. Маркса, директором якої був Слобідський Наум Наумович. Я без відриву від виробництва закінчила курси сандружинниць і готувалася вступати до медичного технікуму. 22 червня, в неділю ми збиралися зустрітися з друзями на стадіоні “Динамо”. Але на світанку Київ почали бомбити, а о 12. 00 по радіо прозвучав виступ Молотова із зверненням до радянського народу про те, що фашистська Німеччина почала війну проти Радянського Союзу. Я прийшла у понеділок на фабрику і була взята як сандружинниця на казармений стан. Нас, 10 дівчат, відправили допомагати в госпіталь на Дягтерівській, 1, куди почали привозити поранених солдатів із західних областей України. Поруч із госпіталем було танкове училище, на Дягтярівській 13/15. Усіх курсантів відправили на оборону Києва, а поранених привозили сюди. Ми з дівчатами здавали кров для поранених бійців. А через два тижні нас відправили на укріплення південних рубежів на околицю Києва в район Віти-Поштової, Китаєва, Протасового яру, Голосіївського лісу та Корчуватого. Спочатку ми тримали оборону в районі Лисої гори у складі винищувального батальйону під командуванням директора фабрики Наума Слободського та політрука Марка Котляревського. Крім усього іншого вони займалися евакуацією архівних документів району, евакуацією родин працівників фабрики. На нашій фабриці працювало 5000 людей і половина одразу пішла на оборону Києва.
Мені видали військову форму, санітарну сумку і гвинтівку. Моїм завданням було надавати першу медичну допомогу й слідкувати, де проривалися німецькі танки чи танкетки й швидко доповідати командиру. З нашого боку танків не бачила, тільки танкетки, швидкі такі, а ще – гармати, але не стільки як у німців. Нас постійно перекидали з місця на місце. Копали протитанкові рови, будували ДОТи, ДЗОТи та бліндажі. Керували цими роботами кадрові військові та вояки НКВС.
Поруч з нами оборону Києва тримали робітники заводів “Більшовик” та “Ленінська кузня”, студенти й викладачі університету, педінституту та сільльгоспінституту, багатьох інших підприємств, всі вони вливалися у ополченські батальйони, які вели запеклі бої з німцями. Також тут стояли на смерть солдати усіх національностей з усього Радянського Союзу, і частини НКВС з Києва, які брали участь у боях. Ми були озброєні гірше за німців. Трохи пізніше, коли почали підкидати сили до Києва, то почали з’являлися сильніші частини. Німці обстрілювали нас з мінометів, гармат, літаки ходили бомбити Київ.
У 20-х числах липня у напрямку Мишоловки німці прорвалися до Києва, де ми утримували оборону. Це був район Корчувате-Віта-Поштова-Голосіївський ліс. Тут зав’язався жорстокий бій, в якому брав участь і наш батальйон ополченців. Було дуже багато вбитих і поранених. Я разом з іншими санітарами повзала під кулями і кулеметним вогнем, витягала поранених і надавала допомогу. Було дуже важко і страшно. Це було моє перше бойове хрещення. Коли закінчився бій і німці були відбиті, хто лишився живий з нашого батальйону повертався у штаб, який знаходився по вул. Голосіївській, 177. Я залишилася допомагати нашим пораненим бійцям і командирам. Мене у штабі зарахували вбитою. Коли я повернулася, була і радість і сльози. Через день ми знову зайняли оборону на попередніх позиціях і утримували до кінця, 72 дні. Відходили ми, хто залишився живий, 19-го вересня. Знову опинилися на Лисій горі. Там були порохові склади, які охоронялися, склади знаходилися також біля гори та на сусідній Чорній горі. Поблизу Лисої гори жили люди в сільських будиночках, а на саму гору не дозволяли ходити. 19 вересня, коли надійшов наказ залишити Київ, ми відходили у напрямку Лисої гори до Дніпра, через міст. Навкруги все горіло. Цивільне населення і військові йшли без кінця, не зупиняючись. Ми потрапили у суцільний потік: танки, гармати, кулемети – все оте тягнули кіньми на міст, який називався пішохідний. Він був перед залізничним, оце де зараз побудований міст Патона. Бики були цегляні та бетонні, а настил був дерев’яний. І тільки ми встигли перейти, як його висадили у повітря і усі ті кулемети, підводи, гармати і всі оті люди військові та цивільні пішли у воду. Бо відступали неперервною колоною. Люди кричать і коні іржуть міст весь палає, люди кидаються у воду з мосту. Все горить, це був жах...
Ми відходили до Броварів, німці незважаючи на те що сутеніло нас постійно обстрілювали. Ми примкнули до регулярної армії і йшли з ними. Там уже всі змішалися, але багато було ополченців. Коли стемніло, німці обстрілювали нас вже з лівого берега, бо переправлялися десь в районі Василькова і Обухова. Вони брали нас у кільце, щоб не дати нам відступати. Ми дісталися до Броварів, обійшли його кільцем та під постійним німецьким обстрілом ми відходили до Борисполя. Бориспіль був вже зайнятий, то ми обійшли його охопленого боями та встигли дійти до Борщів... Дійшли до села Борщів і попали у оточення.
Пам’ятник радянським бійцям, що потрапили в оточення у с. Борщів
Тут точилися жорстокі бої і була справжня бійня. Вся земля була покрита убитими і пораненими і залита кров’ю. Там річечка була Трубіж, вона була уся залита кров’ю та переповнена трупами. Йшли бої ,наші намагалися прорватися. Мені доводилося повзати під обстрілом і витягати поранених з палаючих хат, бо німці підпалювали трасуючими кулями хати, в яких знаходилися поранені солдати і жінки з дітьми, і надавати допомогу. Це страхіття повік не забути. Я пам’ятаю все. У нас уже не було чим оборонятися, мої санітарні сумки були порожні. Чим я могла допомогти пораненим? А скрізь лежать люди і кричать: “Сестричко, допоможи!”. Я плачу, що не можу допомогти... Я просила, якщо хтось залишиться у живих, а я буду поранена, щоб мене тоді пристрелили. Наразі неподалік розірвався снаряд і мене відкинуло, і я знепритомніла. Подумали, що я вбита, так мене й залишили. А я була тяжко контужена. Тут же геройськи загинули директор нашої фабрики Наум Слободський і політрук Марк Котляревський. Я ж посеред ночі отямилася і поповзла на городи, до палаючих хат. Дорогою загубила і документи, й сумку – все згоріло. Біля дороги на мене наткнувся німецький патруль й потягли мене в колону полонених і погнали в Дарницький концтабір. Він був у лісі, оточений колючим дротом. Туди всіх зганяли. А селяни з найближчих сіл сходилися та казали, що оце мій брат чи чоловік, то їх ще відпускали. Дивом мені вдалося звідти вибратися. Одна селянка принесла мені піджачок, курточку дала, спідниця у мене була військова така синя та гімнастерка. Вона сказала, що я її донька, випросила мене у вартових. Я дійшла до Дніпра. Труханів острів був спалений, але цивільних людей, які вибиралися з оточення, переправляли човном на правий берег з Труханового острова. Я дійшла до Києва, який був вже зайнятий німцями. На КП у всіх перевіряли документи, а в мене їх не було. Далі вже була інша сторінка – життя в окупованому Києві...”
Шляхами мужності, болю і слави
Кілька років поспіль юні журналісти ІТА “ЮН-ПРЕС” брали участь у молодіжній експедиції “Шляхами героїв”, організованій Київським обласним Центром сприяння розвитку молоді Київщини.
Ми розділилися на дві групи. Одна пішла за маршрутом “Пуща-Водиця – Горенка – Мощун – Романівна — Стоянка — Білогородка”, друга вирушила південною частиною маршруту: Мриги- Конча-Заспа – Хотів – Ходосівка – Гатне – Круглик – Віта Поштова – Юрівка – Тарасівка — Білогородка.
Зустрілися групи через три дні поблизу села Білогородка.
Північна група розпочала свій шлях по ДОТах, які раніше прикривали Варшавську дорогу в районі Гостомельського моста через р. Ірпінь, а також ділянку між селами Горенка і Мощун. Перший зруйнований кулеметний ДОТ № 478 можна побачити приблизно за 400 метрів південніше Гостомеля біля Варшавської траси. Південніше від моста через р. Ірпінь, на пагорбі бовваніє великий чотириамбразурний двоповерховий командно-спостережний дот. У тильній його частині є дві амбразури для прикриття входу в споруду. На другому поверсі розміщувалися кімната для відпочинку гарнізону. На жаль, сьогодні споруда засипана сміттям, битим склом, стіни вкриває шар сажі від вогнищ. У лісі між селами Горенка і Мощун, у непролазних нетрях триамбразурний ДОТ № 502. Він повністю заріс мохом і має екзотичний, навіть таємничий вигляд. На тильній стіні час ще не стер нерозшифроване скорочення "МЮД" і римську цифру "ХVІІ".
Південна частина 1-ї лінії оборони Києва насичена оборонними спорудами КиУР, так, що пройти її всю за відведені 2-3 дні було б нереально. Розпочали подорож від напівзруйнованого ДОТу в Конча-Заспі, поблизу хутора Мриги.
Опорний пункт "Мриги" – це група з 9 ДОТів, розташованих на південних підступах до міста в історичній місцевості Конча-Заспа та навколо хутора Мриги, гарнізони яких входили до складу 5-ї роти 28-го окремого кулеметного батальйону (окб). КП – ДОТ № 107. Гарнізони взаємодіяли зі стрілецькими підрозділами генерала Матикіна, командний пункт якого знаходився в Лисогорському форті.
Це місце – одна з перших впорядкованих ділянок Поясу бойової слави Києва. Створили і доглядають за нею протягом багатьох років пошуковці київського заводу "Радар" (в минулому – "Комуніст") та жителі селища Конча-Заспа. Керівник пошукової групи О.В. Кравченко провів значну роботу по благоустрою оглядових майданчиків, викарбував на стінах ДОТів влучні назви "Непокоренный", "Упорный", "Непреклонный" та інші.
П'ять днів, з 31 липня по 4 серпня, бійці і командири зведеного загону генерала Матикіна та гарнізони ДОТів стримували наступ ворога. Атаки закінчувались рукопашними сутичками. Штурмові групи німців обходили ДОТи і просувались у глиб нашої оборони. ДОТи чинили опір і в оточенні, а гарнізони двох із них – №№ 102 і 103 – підірвали себе, не бажаючи здаватись у полон.
Підтримані вогнем артилерії Дніпровського загону кораблів, матикінці зупинили ворога, а потім і відкинули його. У результаті жорстоких боїв у загоні залишилося не більше 300 бійців і 3 гармати, самого генерала було тяжко поранено. Також успішно діяли війська на суміжних ділянках. В результаті контрнаступу 11-16 серпня 37-а армія відкинула німців за межі першої смуги оборони Києва.
Пройшовши Конча-Заспою, побувавши біля меморіалу із складених солдатських касок, братських могил і каплички з викарбуваними словами великого полководця Олександра Суворова: “Війна не закінчиться до тих пір, доки не буде поховано останнього загиблого солдата”, ми вийшли до села Кременище.
ДОТ під селом Кременище мав номер 131. На відміну від інших вогневих точок, не бетонний, а сталевий. Офіційна версія його участі в обороні Києва така. У серпні 1941-го він відбив всі атаки німців. Чотири доби гітлерівці не могли підійти до нього. Оборону в ДОТі тримали 11 чоловік з 3-й бригади ВДВ під командуванням лейтенанта Василя Якуніна. Здатися вони відмовилися. Німці зрівняли село з землею, підігнали вогнеметні танки і знову запропонували здатися. Знову – відмова. Тоді амбразури почали поливати напалмом, поки ДОТ не розжарився до червоного. Усі захисники ДОТу загинули. Поряд із ДОТом стоїть пам'ятний знак, який увічнює подвиг кулеметників, а в центрі Кременища – могила лейтенанта Якуніна, сержанта Максимова та тринадцяти невідомих воїнів.
ДОТ 131 типу "Б", одна з унікальних споруд Київського укріпрайону, він міг би боротися дуже довго, якби піхота також сиділа в окопах. Снарядами у ньому вибито бронезаслінку однієї з тилових амбразур і навіть пробито товстелезне металеве міжповерхове перекриття. Поруч, у Лісниках, знаходиться не менш героїчний і трагічний ДОТ типу "М2", але доля його оборонців на жаль, невідома.
Ось ми біля ДОТу на околиці села Гатне (там ще зберігся пам’ятник бійцям КиУР). Наступною нашою метою був ДОТ № 138, який на всіх картах пошуковців був зображений як цілий, триамбразурний. Але знайти його було нелегко. Натомість ми натрапили на віддалений ДОТ № 137, повністю зруйнований. Поряд із залишками споруди стоїть пам'ятний знак: "Тут у серпні 1941 року загинули солдати 28-го окремого кулеметного батальйону".
ДОТ № 186, який знаходиться майже в центрі села Чабани на південній околиці Києва, в серпні-вересні чорного від горя й гарі 1941-го мужньо стояв на смерть, тримаючи оборону Києва. До останнього бійця. Оперативне зведення штабу 37-ї армії на 12 серпня 1941 року: “ДОТ 186 знаходиться в оточенні. Йде запеклий бій з противником”. Бої місцевого значення… про них мало згадували, про них мало хто міг потім розповісти. 18 серпня 1941 р. радянським військам знову вдалося відбити у німців хутір Чабани і закріпитися в ДОТі № 186. Оборону цієї вогневої точки героїчно тримали аж до 19 вересня, до того моменту, коли німецькі війська взяли Київ. Захисники ДОТу № 186, бійці 28 окремого кулеметного батальйону капітана Івана Кипоренка, яким вдалося вціліти в “м’ясорубці” Київського укріпрайону, скоріш за все загинули в Баришівському “котлі”. Ні їхні імена, ні їхні долі невідомі.
Понад 70 років героїчна фортеця стояла покинутою й бездоглядною. Починаючи з 60-х років ДОТ використовувався як господарське приміщення. Завдяки цьому в ньому збереглися елементи внутрішнього обладнання, які на сьогоднішній день можна вважати поістині унікальними. Протиштурмові грати , посилені кільцями (таких в київському укріпленому районі) залишилося три; бронезаслонка зразка 1929 року з оглядовими щілинами ( їх теж одиниці залишилися); бронедвері; бронезаслонка зразка 1930 року з унікальною, яка ніде раніше не зустрічалася фахівцям рукояткою овального виду; водяна колонка (ніде більше не збереглася); та головне – частина системи охолодження кулеметів (СОХЛАЖ), яка дивом збереглася. З часом навколо нього виросли багатоповерхівки, а ДОТ, як самотній солдат, тримав оборону, зберігаючи пам'ять і останні крики своїх бійців. Оборону від людського бездушшя, від цинізму й несправедливості, від безпам’ятства.
Нарешті, на честь 69-ї річниці визволення Києва від німецько-фашистських загарбників Міжнародною асоціацією дослідників фортифікації “ЦИТАДЕЛЬ” та Чабанівською селищною радою його було відреставровано. Це третій ДОТ-музей, відкритий силами МАДФ “Цитадель” та селищними громадами Київщини . Ентузіасти будують Пояс бойової слави по рубежах Київського укріпленого району (КиУР) разом з тими, хто не байдужий до нашої історії.
Споруда ДОТу № 127 виявилася однією з наймальовничіших та найзагадковіших в усьому КиУРі. Його збудували в заплаві річки Сіверка, біля підніжжя схилу глибокої балки. У повоєнні роки тут спорудили ставок, який затопив нижню частину двоповерхової споруди, тому зараз до неї можна дістатись лише човном. Але навіть здалеку ДОТ, що височить над плесом, має вигляд гордого й величного. На схилах долини Сіверки розташовано дуже багато ДОТів. Серед них чи не найкраще зберігся 129-й двоамбразурний кулеметний капонір з п'ятикутною радянською зіркою.
Неподалік дороги що веде від села Віта Поштова до села Круглик - унікальний чотириамбразурний двоповерховий ДОТ № 178 , який зберігся до наших днів. У бойовому відділенні можна побачити кріплення під металевий кулеметний станок системи Юшина й ніші, в які вставлялися патронні коробки. Нижній поверх, на який можна спуститися по залізних "скобах", — частково затоплений.
Другий кулеметний ДОТ (№ 179 типу “Міна”) був побудований за індивідуальним проектом. Довготривала вогнева точка поблизу Одеської траси, навпроти автобусної зупинки "Круглик". Зруйнований бойовий каземат на 3 амбразури був вписаний у пагорб. Основний і запасний входи сполучалися підземними галереями завдовжки понад 100 метрів. Крім того, був колодязеподібний лаз, по якому можна було потрапити з підземного ходу на вершину пагорба, де були позиції гаубичної батареї. Галереї використовувалися не тільки як ходи сполучення — в них також влаштовувалися притулки для людей, складські приміщення, встановлювалося допоміжне устаткування. На згадку про героїчні дні війни біля доту був встановлений пам'ятник і кілька пам'ятних знаків.
У селі Круглик досить довго нам довелося шукати 152-й артилерійський дот, який став останнім у маршруті. А виною довгим пошукам стали карти, виконані пошуковцями, на яких 152-й було зображено практично в центрі Круглика, поряд з дорогою Хотів – Іванковичі. Але довготривалої споруди ми на цьому місці не виявили, причому навіть місцеві жителі стверджували, що ніякого доту тут ніколи не було. Спантеличені, ми попрямували до головного орієнтиру – "Змієвого валу", адже згідно з позначеннями на одній із карт, артилерійський дот був врізаний у це стародавнє земляне укріплення. Гарно побродивши біля валу, а потім біля Круглицьких ставків, ми вже не надіялись знайти споруду, коли раптом, попід дорогою Ходосівка – Віта Поштова, побачили табличку "Дот № 176". За нашими даними 176-й був двохамбразурним та майже повністю зруйнованим. Спочатку все вказувало на те, що це він і є, але, пройшовши трохи далі від дороги по залишкам "Змієвого валу", ми побачили напівкапонір з величезними артилерійськими амбразурами, врізаний прямо в товщу валів древнього скіфського городища.. Отже, це і був 152-й дот. Чому його назвали 176-м невідомо... Наші сучасники не надто заморочуються збереженням пам’яті: на кришці ДОТу – якась напівзруйнована цегляна будівля, яка, вочевидь, слугує для здійснення якихось сатанистських обрядів або кримінальних розбірок. Всередині ДОТу до сих пір біля амбразури стоїть артилерійський станок. А над ним – напис: “Люди! Не чіпайте пам'ять і не руйнуйте історію! Таких ДОТів більше ніде не збереглося!” Нижній поверх ДОТу затоплений. Цікава конструкція цієї фортифікаційної споруди. ДОТ відноситься до так званого типу фланкіруючого вогню. Тобто, стрільба ведеться не вперед, а в усі боки. Подібні об’єкти доставляли чимало клопотів наступаючим.
Три ДОТи, які в с. Юрівка та на околицях, входили до опорного пункту "Крим". Перший кулеметний ДОТ № 201 знаходиться на південно-східній околиці села, між хатами. До другого доту — командно-спостережного пункту 28 окремого кулеметного батальйону (командир — капітан І.Є.Некипоренко) — легко знайти дорогу, завдяки дороговказам, встановленим у селі – двоповерховий, з двома трьохамбразурними бронековпаками. До наших днів вони зберегли вм'ятини, від німецьких куль і снарядів. Третій кулеметний ДОТ № 205, лейтенанта Вєтрова, знаходиться на північній околиці Юрівки. Його ще називають "Малою фортецею". Дот побудований за індивідуальним проектом і є наймогутнішою бойовою спорудою КиУР. Під час генерального штурму КиУР, який почався 31 липня 1941 року, ДОТ Вєтрова десять днів бився в повному оточенні. Коли гарнізон ДОТу деблокували, місцевість навколо нього була майже повністю переорана ямами від німецьких снарядів і бомб.
З вершини пагорба, на якому покоїться прах полеглих в боях за Київ, в наш мирний час відкривається прекрасний краєвид на стародавню Турову долину. Звідси, через Тарасівку й Боярку ми вирушили на Білогородку.
На братській могилі встановлено меморіальний знак на честь воїнів 206-ї стрілецької дивізії, які утримували тут оборону.
Берег р. Ірпінь. ДОТ № 402 збудований за індивідуальним проектом. Єдиний триповерховий. Підземні комунікації простягнулись майже на 500 м, верхня башта – на дві амбразури для ведення фланкуючого вогню. Два одноамбразурні каземати на урвищі Ірпеня. Два зручних входи до підземелля – з протилежного боку пагорба, за футбольним полем.
На підході до шосе Київ – Житомир серед хащ руїни ДОТу № 409, відомого як "ДОТ Цимбала", командира 2-ї роти 193-го окремого кулеметного батальйону. Гарнізон ДОТу брав участь у відбитті першого наступу фашистів на Київ 11 липня 1941 р. Під мостом – кулеметний капонір. При виході на шосе Київ-Житомир праворуч – пам'ятний знак – два автомати ППШ – партизанам та народним формуванням, які брали участь в обороні. Навпроти – через дорогу – пам'ятний знак захисникам міста у вигляді викарбуваної на полірованому сірому граніті карти – схеми бойових дій у 1941 р. Перехід вздовж шосе до покажчика, до ДОТу № 417, на якому встановлена пам'ятна дошка з текстом: "На цьому місці у 1941р. на смерть стояли воїни 3-ї повітрянодесантної бригади".
Поблизу уцілілого ДОТу № 401, з підземними галереями, з виходами до річки Ірпінь ми стали табором. У лісі проводили нічні й денні тактичні військові ігри. Зустрічалися з місцевими старожилами, які, будучи підлітками, брали участь у будівництві київського укріпрайону: рили окопи, траншеї, допомагали радянським бійцям, а потім йшли в партизани. 22 червня, о 4-й годині ранку ми спустилися в ДОТ, поклали квіти й згадали тих, хто стояв до загину на цих рубежах. А вранці на галявині біля доту зібралися старенькі дідусі й бабусі – учасники оборони Києва, народні ополченці, солдатські вдови з сусідніх сіл. Лунали пісні, спогади, й були “фронтові сто грамів”. Учасник оборони Києва, колишній директор школи із с. Шпитьки Іван Опанасович Герасименко попросив нас допомогти в пошуках матеріалів про ДОТ сержанта Медвідя. Відомо, що 11 липня 1941 року бійці цього доту знищили три німецьких танки. Старого солдата й історика цікавила подальша доля бійців.
На жаль, сьогодні в Києві (та й в країні в цілому) не просто відсутня програма збереження пам’яті та історії 2-ї світової війни, а навіть свідомо знищується. Особливо, що стосується І-ї лінії оборони м. Києва, реальних місць боїв за місто. Але пам'ять – це ми!
Встановлення протитанкових “їжаків” на Брест-Литовському шосе (проспект Перемоги), навпроти заводу “Більшовик”
Піхота РККА йде на позиції КиУР, в районі Голосієва, липень-серпень 1941 (РГАКФД)
Дот №131 біля с. Кременище
Дот № 106 – опорний пункт “Мриги”
ДОТ 127
Памятний знак біля ДОТу 179
Один із входів у ДОТ 179
ДОТ 210
Наталя Плохотнюк, журналістКиевVласть
3 липня 2020 г. 09:00
Раздел: Тексти
КМДА роздала освітні ліцензії початковим та приватним закладам у п’ятьох районах столиці
Київська міськдержадміністрація (КМДА) продовжує оновлювати освітні ліцензії столичних дитсадків та шкіл. На цей раз право навчати маленьких киян здобули ще чотири комунальні і п’ять приватних закладів. Деякі з них мають розгалужену мережу як у столиці, так і за її межами. Деякі готові навчати більше тисячі дітей.
Як стало відомо KV, у червні Київська міська державна адміністрація видала ще 11 розпоряджень щодо здійснення освітньої діяльності в місті Київ.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Так, без проходження процедури ліцензування за рівнем початкової освіти здобули ліцензії два комунальні комплекси з поглибленим вивченням англійської мови та дві загальноосвітні школи І ступеня в Шевченківському та Подільському районах.
Ще п’ятьом приватним дитсадкам КМДА погодила ліцензії у сфері загальної середньої освіти у Дарницькому, Подільському, Голосіївському та Оболонському районах столиці.
Муніципальні
“Видати навчально-виховному комплексу з поглибленим вивченням англійської мови “Кияночка” Шевченківського району м. Києва (місцезнаходження: м. Київ, вулиця Парково-Сирецька, будинок 7-А) ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері повної загальної середньої освіти за рівнем початкової освіти з ліцензованим обсягом 280 осіб (без проходження процедури ліцензування)”, – йдеться в розпорядженні № 836.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
Комунальний заклад Київської міськради “Кияночка”* розташований у Шевченківському районі столиці. Збудували школу ще у 1978 році, а сам заклад пройшов не один етап реорганізації. Розпочинав він діяльність як дошкільний заклад № 621 Шевченківської РДА. Статус навчально-виховного комплексу (водночас садок і початкова школа – прим. KV) з поглибленим вивченням англійської мови заклад одержав уже у 2014 році. До цього освітня ліцензія (свідоцтво про атестацію) установі видавалася у 2013 році.
Працює НВК під керівництвом директора з педагогічним стажем роботи 40 років Людмили Фактор. На сайті закладу зазначається, що в школі працює вісім класів та п’ять груп продовженого дня, у яких навчається 146 школярів. А минулого навчального року "Кияночка" розширилася ще на два класи, у яких навчаються за новою методикою Нової української школи.
Також заклад проводить практичні навчання на базах Етнографічного музею українського побуту “Світлиця” та власного Зимового саду. Методичну роботу викладачі здійснюють за допомогою світових методик (ТРВЗ, Глена Домана, ейдетики тощо), сучасних дидактичних матеріалів (блоки Дьєнеша, палички Кюізенера) та інтерактивних форм. Утримання ж такої школи коштує місту понад 17 млн гривень.
Поглиблено вивчатимуть англійську мову і 120 вихованців загальноосвітньої школи-дитсадка І ступеня “Родзинка”**. Навчальний заклад розташований у Подільському районі на вулиці Межова, 23-А.
Засновником закладу, який зареєстрований у липні 2001 року, є Подільська районна в місті Києві державна адміністрація. Керує школою Олена Поповченко.
У закладі функціонує вісім дошкільних груп, у яких виховується 236 дітей віком від двох років та навчається 128 учнів в 1–4 класах. У закладі здійснюється експериментальна робота, з використанням методик “Теорія розв’язання винахідницьких задач” та пісочна анімація. Також у школі функціонує приватний навчальний заклад "Алмаз", який надає додаткові освітні послуги (ейдетика, хореографія, happy english). У 2020 році утримання школи для бюджету Києва обійшлося в понад 16 млн гривень.
Загальноосвітні
Крім того, початковою освітою забезпечуватимуть киян ще три загальноосвітні навчальні заклади І ступеня. Це – школи-дитячі садочки “Поділля”*** з ліцензованим обсягом на 160 осіб та “Дивоцвіт”**** – на 300 осіб. Обидві також розташовані в Подільському районі столиці і перебувають на балансі Подільської районної в місті Києві держадміністрації.
Навчальний заклад “Поділля” розташований на вулиці Щекавицька, 25, і здійснює освітню діяльність з 1983 року. Згідно з даними YouControl, юридичну реєстрацію одержав у 1994 році. Очолює заклад Галина Рубцова. У школі навчається 157 учнів у шістьох групах продовженого дня та 1–4 класах. У середньому на утримання школи виділяється 12–16 млн гривень.
Заснована в 1983 році і спецшкола-дитсадок “Дивоцвіт”, що розташована на проспекті Свободи, З-А. Заклад працює під керівництвом Лариси Денисюк. Тут приймають дітей від двох років та діє чотири класи початкової школи. Так, у 2020 році мерія виділила на утримання закладу рекордні 32 млн гривень, з них 1,5 млн гривень – спрямовано на капітальний ремонт. До цього заклад освоював близько 20 млн гривень. Вартість утримання одного учня тут складає лише 37 гривень.
На форумах столиці про навчальний заклад “Поділля” можна знайти багато позитивних відгуків, чого не сказати про спеціалізовану школу “Дивоцвіт”.
Приватні
Право надавати початку освіту отримав і приватний дитсадок в Оболонському районі “Ля Малюк” **********. У Закладі планують навчати 150 дітей, діє він за адресою: проспект Героїв Сталінграда, 10-Б.
За даними YouControl, дитсадок існує більше 14 років під керівництвом Тетяни Яцемірської. Розмір статутного капіталу закладу складає 150 тис. гривень. Власниками його є кияни Кирило Одєгов та Олександра Романик-Одєгова. Крім того, Кирилу Одєгову належить мережа ресторанів ТОВ “ОК Гастро”, що спеціалізується на наданні послуг мобільного харчування. А їм обом - організація “Башмачки”, з якої саме під такою назвою сім років тому і започаткувався сімейний бізнес – мережа дитячих центрів в столиці за авторською програмою “В ритмі Я”.
На сайті “Ля Малюк” повідомляють, що при початковій школі Ля School розпочинає роботу група PreSchool для дітей 5-6 років. Школа пропонує батькам основні інтелектуальні заняття для їхніх дітей за різними сучасними методиками та підходами, а також додаткові курси (мнемоніка, Speaking club, літературний клуб, театр, айкідо, хореографія).
Ще три ліцензії, але вже в галузі дошкільної освіти, вдалося одержати таким приватним закладам: НВК “Фенікс”******, закладу дошкільної та загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів “Юніт Севен Скул”***** та закладу комбінованого типу (ясла-садок) “Талантвілль”*******.
ТОВ “Фенікс” здобув освітню ліцензію для свого структурного підрозділу “Приватний заклад дошкільної освіти “Навчально-виховний комплекс “Фенікс”. Засновником ТОВ зі статутним капіталом у розмірі 2 тис. гривень є Сергій Городній. Зареєстрований він нещодавно – у квітні 2020 року в Подільському районі за адресою: вулиця Борисоглібська, будинок 9/15 квартира 25.
На сторінці закладу “Фенікс” в Facebook, зазначається, що в їхній мережі в Оболонському районі відкривається новий приватний дошкільний освітній заклад. До садочку вже запрошують дітей від 3 до 6 років.
ТОВ “Приватний заклад “Юніт Севен Скул” із поглибленим вивченням іноземних мов та ІТ, СТЕМ” зареєстровано в столиці в Голосіївському районі за адресою: вулиця Ломоносова, 73-С, нещодавно – у березні 2020 року. Статутний капітал ТОВ складає 25 тис. гривень. Засновниками за даними YouControl, є Лілія Пейковіч та Оксана Безбородих. Керує школою – Ірина Ярошенко.
Також Оксана Безбородих із 2017 до 2019 року керувала ТОВ “НВК “Антошка”, який також входить у мережу закладу “Юніт Севен Скул”. Комплекс розташований за тією ж адресою й існує вже понад п’ять років. А взагалі в мережу закладів “Антошка” входять 15 дитсадків у Києві, Харкові, Одесі та Дніпрі.
У садочку дітей навчають науці, технологіям, інженерії, математиці за STEM-підходом та системами Марії Монтессорі, Стівена Кові. А у школі "Unit Seven Schools"- швидкому читанню, ментальній арифметиці та іноземним мовам. Крім того, професіям у галузі IT, програмування, 3D, медіа, інженерії та бізнесу.
Приватний заклад “Талантвілль” зареєстрований в Дарницькому районі за адресою: провулок Лісостеповий-1, 16-А, в квітні цього року зі статутним капіталом у розмірі 2 тис. гривень на Марину Куликову. Керує установою – Тетяна Верестун.
Заклад пропонує авторську програму навчання і здорове харчування в групах повного дня для дітей віком від 2,6 до 7 років. Вартість перебування у такому дитсадку обійдеться батькам в 11 тис. гривень за день.
Крім того, ще три ліцензії (розпорядження №№ 913, 914, 915) отримав приватний навчальний заклад “Європейський колегіум”********* на право надавати початкову, а також профільну і базову середню освіту у Голосіївському районі по вулиці Михайла Максимовича, 28-В. Загалом тут планують охопити загальною освітою тисячу дітей.
Раніше KV писала, що КМДА видала ліцензію на надання початкової освіти приватному закладу "Ед Холдинг". Засвоювати знання 500 учнів будуть саме у структурному підрозділі установи "Європейський колегіум".
Читайте: КМДА дозволила приватному колегіуму навчати дітей Голосіївського району
Нагадаємо, у Києві триває процес видачі дозволів на навчання комунальним садочкам і школам за спрощеною процедурою у зв’язку з реформуванням закладів освіти. Раніше школи проходили атестацію й у вигляді ліцензії на здійснення освітньої діяльності установам видавалися Свідоцтва про атестацію й ліцензування навчальних закладів. Однак, після набрання сили нового Закону про освіту, виникла потреба в проведенні процедури ліцензування.
Так, від КМДА ліцензії на здійснення освітньої діяльності нещодавно одержали 12 навчально-виховних комплексів Деснянського, Солом’янського та Дніпровського районів.
Читайте: Столична влада роздала ліцензії 12 початковим школам у трьох районах Києва
Право навчати дітей Солом’янського, Деснянського та Дніпровського району одержали й комунальні установи, спеціалізовані на поглибленому вивченню англійської мови.
Читайте: КГГА согласовала лицензии начальным школам трех районов столицы
Також КМДА оновила ліцензії на освітню діяльність ще трьом НВК, розташованим у Голосіївському районі. Зокрема, вони одержали право виховувати й навчати дітей віком від 2 до 10 років.
Читайте: Столичная власть выдала еще три лицензии коммунальным школам Голосеевского района
* Навчально-виховний комплекс із поглибленим вивченням англійської мови “Кияночка”
Шевченківського району м. Києва (код ЄДРПОУ: 25198339).
** Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня “Школа-дитячий садок “Родзинка” з поглибленим вивченням іноземної мови” Подільського району м. Києва (код ЄДРПОУ: 22881298).
*** ПНЗ “Алмаз” (код ЄДРПОУ: 31414141).
*** Загальноосвітній навчальний заклад І ступеня “Школа – дитячий садок “Поділля” Подільського району м. Києва (код ЄДРПОУ: 22881277).
**** Загальноосвітньому навчальному закладу І ступеня “Спеціалізована школа-дитячий садок “Дивоцвіт” Подільського району м. Києва (код ЄДРПОУ: 22881254).
***** ТОВ “Приватний заклад дошкільної та загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів “Юніт Севен Скул” із поглибленим вивченням іноземних мов та ІТ, СТЕМ” (код ЄДРПОУ: 43553039).
****** ТОВ “Навчально-виховний комплекс “Антошка” (код ЄДРПОУ: 39458055).
******* ТОВ “Навчально-виховний комплекс “Фенікс” (код ЄДРПОУ: 43588355).
******** Приватна організація (установа, заклад) приватний заклад “Заклад дошкільної освіти комбінованого типу (ясла-садок) “Талантвілль” (код ЄДРПОУ: 43598627).
********* ТОВ “Приватний навчальний заклад “Європейський колегіум” (код ЄДРПОУ: 43645260).
********** Заклад загальної середньої освіти І ступеня – заклад дошкільної освіти “Ля Малюк” (код ЄДРПОУ: 34293044).
Фото: колаж KV
КиевVласть
24 червня 2020 г. 17:55
Раздел: Новини
На местных выборах избиратели-переселенцы смогут голосовать по месту жительства вне зависимости от регистрации, эксперты предупреждают об опасности злоупотреблений
Избирательная система в Украине отходит от практики голосования по адресу регистрации места жительства. Накануне местных выборов Центральная избирательная комиссия (ЦИК) готовит возможность гражданам самим определять избирательный адрес по фактическому месту проживания. Это касается внутренне перемещенных лиц (переселенцев). При этом, возможно, документальное подтверждение места фактического проживания избирателя может вообще не понадобиться. Эксперты встревожены.
Об этом KV стало известно из сообщения по итогам пресс-конференции “Миллионы избирателей получили возможность голосовать на местных выборах”, которая состоялась 24 июня 2020 года в пресс-центре УНИАН.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
"Фактически мы уже перешли от необходимости голосования по формальному адресу – адресу регистрации места жительства – к возможности определения избирательного адреса по фактическому месту жительства. Особенно это актуально в аспекте местных выборов, ведь соответствующие процедуры обеспечат возможность для граждан избирать местную власть в тех общинах, где они фактически проживают", – сказал председатель ЦИК Олег Диденко в ходе пресс-конференции.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм
Подписаться
По словам Диденко, следующим шагом может стать внесение изменений в закон "О Государственном реестре избирателей", предусмотренные законопроектом №3485 “О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно совершенствования избирательного законодательства”, за который 4 июня с.г. в первом чтении проголосовали 292 депутата Верховной Рады (ВР). В случае принятия закона, документального подтверждения фактического проживания избирателя не потребуется, – подчеркнул глава Центризбиркома.
"Были предусмотрены предохранители от злоупотреблений: заявления об изменении (определении) избирательного адреса можно подавать в период между и только в первые пять дней избирательного процесса. Кроме того, повторное обращение с таким заявлением возможно не ранее, чем через 180 дней, в то время как избирательный процесс местных выборов длится 50 дней", – объяснил Олег Диденко.
Читайте: В ЦИКе опасаются, что из-за урезанного госбюджета не получится сформировать участковые комиссии на выборах осенью 2020 года (видео)
Один из организаторов пресс-конференции, на которую был приглашен руководитель ЦИКа, исполнительный директор общественного холдинга “Группа влияния” (*) Татьяна Дурнева отметила, что за защиту политических прав внутренне перемещенных лиц (ВПО), а также за право голоса избирателей без “прописки” и граждан, живущих не по месту регистрации пришлось бороться с 2015 года: “Наконец около 5 млн граждан (1,2 млн ВПЛ, 1 млн избирателей без регистрации и ориентировочно 3,3 млн мобильных граждан внутри страны) смогут выбирать органы местного самоуправления и влиять на развитие своих общин независимо от зарегистрированного места жительства”.
В то же время, аналитик гражданской сети “ОПОРА” (**) Александр Клюжев считает, что на украинских выборах все еще возможны злоупотребления, а поэтому правоохранительные органы должны быть готовы противодействовать и возможным манипуляциям новыми процедурами по изменению избирательного адреса: “Для этого “ОПОРА” совместно с правоохранительными учреждениями подготовила совершенствования Уголовного Кодекса и Кодекса об административных правонарушениях, парламент обязан наконец принять. Как и в случае со всеми другими избирательными процедурами, добросовестные избиратели должны получить возможность голосовать, а нечестные кандидаты или подкупленные избиратели должны нести справедливое наказание”.
Читайте: Около 100 тысяч переселенцев проголосуют по “открепительным талонам”
Напомним, что 18 мая 2020 года Центризбирком утвердил своим постановлением Порядок рассмотрения обращения избирателя по изменению избирательного адреса, что позволит внутренне перемещенным лицам и другим мобильным внутри страны гражданам определять избирательный адрес по месту фактического проживания и голосовать на всех видах выборов.
11 июня с.г. ЦИК утвердила Порядок определения избирательного адреса избирателя, который не имеет зарегистрированного места жительства, открыв возможность участвовать в выборах гражданам, которые были лишены участия в выборах из-за того, что не имеют “прописки”. Оба постановления приняты в соответствии с Избирательным кодексом и вступают в силу с 1 июля 2020 года.
12 июня ВР поддержала в первом чтении существенные изменения в Избирательном кодексе: мажоритарная система выборов депутатов местных советов будет применяться только в населенных пунктах, где проживают менее 15 тыс. человек, залог за участие в выборах будут обязаны вносить все кандидаты, их регистрация сможет осуществляться в электронной форме, а в Киеве будет создан один избирательный регион – вместо двух.
Читайте: Новации в Избирательном кодексе от “слуг народа": минимум мажоритарки, залоги для всех и единый киевский округ
(*) “Громадська організація “Громадський холдинг” Група впливу” (Код ЕГРПОУ: 40230034)
(**) "Всеукраїнська громадська організація Громадянська мережа ОПОРА" (Код ЕГРПОУ: 34603047)
Фото: Deutsche Welle
КиевVласть
11 червня 2020 г. 14:45
Раздел: Територія розуму
Природа політичних сил в Україні
Принципи, методи та якість державного управління в розвинених країнах сформувались протягом сотень років війн, революцій та потрясінь, висновки з яких лягли в основу політичних трактатів, що сформували сучасну Західну цивілізацію. Україна, яка географічно та історично розташована на перетинці від Заходу до Азії відчула на собі поєднання різних культурних кодів, архетипів та ментальних характеристик.
Формування сучасних партій
Коли розпався Союз Радянських Соціалістичних Республік, незалежність Україні дісталась доволі легким шляхом. Відтак культура державного управління успадкувалась від імперії, де не було фактичного розділення на гілки влади, воно існувало лише формально. І майже кожен президент в Україні, намагався сконцентрувати в своїх руках максимум важелів впливу на кадрові та управлінські рішення в державі. Виходячи з цього, партійні спільноти, як політичні сили, формувались не за ідеологічними напрямками, а як політичні проекти.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Це все призводило до негативних явищ, такі як корупція, відсутність верховенства права та олігархізація, як тіньовий уряд. Це привело до двох революцій, які бачили своєю метою змінити ситуацію в країні. Перша, “Помаранчева революція”, що відбулась в 2004-2005 роках відбулась після двох каденцій керівництва другого президента країни Леоніда Кучми, який підтримав кандидатуру Віктора Януковича на пост наступного президента. В результаті трьох турів виборів та Революції, президентом став Віктор Ющенко. Хоч і за його керівництва Україна піднялась в рейтингу світової демократії, через те, що більшість повноважень перейшли до парламенту, інститут президента мав мало важелів на управління та просто спостерігав за парламентськими баталіями. Розпуск парламенту та перевибори не сильно змінили ситуацію, і наступним президентом став той, проти кого формувалась “Помаранчева революція”.
Через десять років після першої революції, в Україні спалахнула друга – Революція Гідності і знову проти Віктора Януковича, який узурпував владу та розглядав країну як бізнес для себе і наближених осіб, та поволі, у геополітичному векторі, віддавав Україну Росії. В Україні почала стрімко скорочуватись армія, високі державні пости отримували люди з російським громадянством, при тому, що в Україні можливо лише одне громадянство, спецслужби, у контррозвідувальній роботу, перекваліфікували від протидії Росії до протидії Сполученим Штатам Америки. Наприклад головний перший відділ Служби безпеки України переключився на роботи проти США, замість колись Росії, а Росією став займатись значно скорочений четвертий відділ. Коли в кінці 2013 роки Янукович відмовився підписувати Асоціацію з Європейським Союзом, на Майдан Незалежності вийшли студенти, які вимагали підписання цього документу. Через кілька днів протесту, силовим способом студентів розігнали, завдаючи значних тілесних пошкоджень як самим протестувальникам, так і журналістам і тим, хто просто був поруч. Кадри побиття облетіли всю країну і спричинило наступну, Революцію гідності, яка змусила Януковича втекти в Росію.
Занепад партійної культури
Проте і друга революція не дала тих результатів, які очікувались українським суспільством. На моє переконання, якісні зміни в державі можуть відбутись виключно через побудову дієвих державних інституцій. Зокрема, такими як інститут підготовки кадрів для державних органів та творення системних політичних сил.
Давайте детальніше поглянемо на існуючу нині інституцію політичних сил в Україні та проаналізуємо, чому багато партій, не розкривши потенціалу, зникають протягом трьох років.
На даний момент, за інформацією Міністерства юстиції України, зареєстровано 349 партій. Виникає питання: навіщо така кількість партій в країні із слабко розвиненим інститутом партійного будівництва? На жаль, близько 90% усіх партій використовуються для махінацій на виборах на користь інших, великих партій. Махінації відбувались за рахунок продажу місць у виборчих комісіях, що давало результати потрібній партії. Під час правління Віктора Януковича це було розповсюджена практика, нажаль і зараз такі явища існують. Крім цього, деякі зареєстровані партії продають свій бренд для ребрендингу і використовуються для окремих політичних махінацій в майбутньому.
Це дуже вигідно, оскільки нові власники партії не мають проходити багато процедур зі збору підписів населення України, збирати безліч юридичних документів та проходити нескінченні етапи у Міністерстві юстиції. Достатньо просто купити партію, змінити назву, логотип, статут та учасників і нова, незаплямована політична партія готова.
В даний момент в парламенті України представлено наступні фракції: Політична партія “Слуга народу”, яка набрала більшість голосів у парламенті, яку підтримав президент Володимир Зеленський, ПП “Опозиційна платформа – За Життя”, яка сповідує проросійський наратив, адже, хоч і лідером партії є Юрій Бойко, головну роль у ній відіграє Віктор Медведчук, близький родич та приятель російського президента Путіна. ПП “Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” з лідеркою Юлією Тимошенко, ПП “Європейська Солідарність” на чолі якої п’ятий президент Петро Порошенко, ПП “Голос” відомого співака Святослава Вакарчука. Крім них представлені дві депутатські групи – “За майбутнє” та “Довіра”. Крім них, на місцевому рівні присутні регіональні партії, такі як: ПП “Час змін”, ПП “Черкащани”, ПП “Опозиційний блок” та інші.
В той самий час, в Україні існують і доволі перспективні партії, з мережею осередків, які так і не змогли стати масовими та достатньо популярними. Серед таких можна згадати “Громадянська позиція”, “Сила людей”, “Європейська партія”, “Голос”, “Сила людей” та інші. При цьому, навіть системні та масштабні політичні сили, такі як “ВО “Батьківщина”, наприклад, втрачають прихильників не дивлячись на розгалужену мережу осередків в кожному регіоні, а набирають політичний капітал партії з проросійськими гаслами та ідеями.
Тим не менше, за останніми соціологічними опитуваннями, недовіра людей до політичних сил в Україні складає 70%, за опитуванням Центру Разумкова. Варто детальніше розібратись у причинах такої високої недовіри людей до політичних сил.
1. Бренди без суті. Багато політичних партій було створено як політичну фікцію з наявними юридичними атрибутами. Як правило, їх могли створювати під конкретні вибори, а не як політичних рух. Методика доволі проста – проводиться соціологічне опитування щодо найбільш важливих для населення проблем, визначається запит суспільства на конкретний образ ефективного політика з панівними рисами, і відштовхуючись від цього, створюють пропозицію на яку вже існує запит. Відповідно, при достатньому вливанню фінансів і залученню політтехнологів, політичний ринок набуває ще одного гравця, який може набрати певний рейтинг. Яскравим прикладом такого бренду без суті можна назвати ПП “Наш край”, що був, по-суті, технічним проектом Адміністрації колишнього президент України Петра Порошенка, і завданням його було прихистити і включити в список непопулярних або “токсичних” політиків, які були вигідні президенту, але він не міг їх включити у список своєї партії “Блок Петра Порошенка “Солідарність”, яка тоді існувала. Після того, як пройшли вибори, дана партія не вела політичної активності, і зараз суспільство вже навіть не пам’ятає про її існування. До такого типу партій можна прирівняти політичну партію “Рух нових сил Михайла Саакашвілі”.
2. Кадровий голод для системних політичних сил. До Революції Гідності найбільшою партією, яка мала найпотужнішу присутність в регіонах була “Партія Регіонів”, після революції вона розпалась на декілька політичних сил, які почали між собою конкурувати за електорат. Потужна партійна мережа, яку успадкувала, частково, “Опозиційна платформа – За Життя”, разом із регулярною присутністю в телеефірах власних трьох телеканалів Віктора Медведчука, дозволила йому посісти друге місце в нинішньому складі парламенту. Досі на електоральних замірах високий рейтинг тримає “ВО “Батьківщина”, яка має і довгу історію і мережу осередків в регіонах, хоча і цій силі стає тяжко змагатись з новими силами.
3. Залуження грошей. На українській політичній мапі існують цікаві кейси створення партій з цікавим та змістовим підходом, де були представлені лідери з певним потенціалом, такі як “Демократичний альянс” або “Сила людей”, проте через відсутність системної роботи по франдрайзингу, тобто залучення фінансів, і її методології та через низьку медійну присутність лідерів таких партій, зараз вони мають рейтинг нижче статистичної похибки.
4. Місцеві партії. Деякі політичні партії створюються юридично як всеукраїнські, але працюють виключно на певних регіон під місцеві вибори в органи місцевого самоврядування. Такі партії як: “Київська громада”, “Партія Чернівчан”, “Союз міста і села”, “Перспектива міста” і тому подібні, вже у своїй назві декларують місцеві амбіції і намагаються впливати на політичне життя свого окремого регіону.
Висновок
Історія політичного життя та її тенденції чітко демонструють, що в Україні вкрай необхідно створювати партії з конкретною ідеологічною основою, цінностями та репутаційно "чистими” лідерами, які дотримуватимуться партійної програми, але при цьому, існувати така партія зможе, лише якщо вона вибудує чітку регіональну структуру та даватиме однопартійцям показники ефективності роботи. В результаті, така партія має вирішити ключові проблеми, які пов’язані з економічними питаннями, зовнішньополітичною орієнтацією та вирішенню проблем дефіциту пенсійного бюджету та медичного обслуговування, що стало гостро актуально у зв’язку з пандемією COVID-19.
Для ефективних змін в країні варто не лише говорити про їх вирішення, а і самостійно вирішувати. І ми, з іншими колегами, створюємо нову партію “Національна платформа”. Партію “з нуля”, без ребрендингу, з чіткими меседжами, ідеологією та професійною командою, яку я маю честь очолювати. Це політична партія нового типу, яка об’єднує компетентних лідерів своєї галузі. На основі центристських цінностей та системного підходу до роботи, діяльність партії орієнтована на трансформацію держави та перехід від кризового етапу до розвитку України. Зазначу, що ми не просто обіцяємо зміни, а регулярно проводимо відкриті засідання комітетів у різних напрямках, де партійці, експерти та дотичні особи беруть участь у обговоренні та разом відпрацьовують дорожню карту змін у кожній окремо сфері.
Читайте: Місія нездійсненна: “українська корупція” чи є шанс її подолати?Катерина Одарченко, партнер SIC Group Ukraine
КиевVласть
11 червня 2020 г. 09:00
Раздел: Тексти
Столична влада роздала ліцензії 12 початковим школам у трьох районах Києва
В Києві продовжується процес видачі дозволів на навчання недоліцензованим комунальним садочкам та школам. Цього разу від Київської міської державної адміністрації (КМДА) документи на здійснення освітньої діяльності отримали 12 навчально-виховних комплексів Деснянського, Солом’янського та Дніпровського районів.
Як стало відомо KV, упродовж травня 2020 року Київська міська державна адміністрація погодила низку розпоряджень щодо здійснення освітньої діяльності в місті Київ.
Причиною цього став процес оновлення ліцензій навчальним закладам І ступеня за спрощеною процедурою у зв’язку з реформуванням закладів середньої та початкової освіти у рамках концепції “Нової української школи” .
Згідно з документами, ліцензії у сфері повної загальної середньої за рівнем початкової освіти одержали 12 муніципальних навчально-виховних комплексів (НВК). Це – спеціалізовані школи з поглибленим вивченням англійської мови. Переважно відкривалися ці установи ще в 70–90-роках як дошкільні заклади із проєктною потужністю до 400 місць, але згодом пережили не один етап освітньої реорганізації.
Як зазначається, комплекси отримали ліцензії без проходження процедури ліцензування.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Нагадаємо, що до 2016 року діяльність державних і комунальних закладів у сфері загальної середньої та дошкільної освіти не підпадали під ліцензування. Тож заклади освіти, які діяли на день набрання чинності нового закону “Про освіту” (до 28.09.2017), отримують ліцензію без проходження відповідної процедури на ті ж рівні освіти, за якими здійснювалась діяльність. Натомість навчальні заклади, створені після 28.09.2017, підпадають під ліцензування на загальних засадах.
Деснянський район
Найбільшу кількість, вісім ліцензій, отримали комунальні навчальні заклади Київської міськради, розташовані в Деснянському районі.
“Видати школі І ступеня № 311 Деснянського району міста Києва (місцезнаходження: вулиця Милославська, будинок 27) ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері повної загальної середньої освіти за рівнем початкової освіти з ліцензованим обсягом 400 осіб (без проходження процедури ліцензування)”, – йдеться в розпорядженні № 672.
Це – початкова україномовна школа, здійснює освітню діяльність ще з 1994 року. Згідно з даними аналітичної системи YouControl, заклад одержав юридичну реєстрацію в березні 2003 року. Педагогічний штат нараховує 29 викладачів, які працюють під керівництвом директора Тетяни Колчанової. На сайті установи зазначається, що за кошти батьків забезпечуються лише сніданки дітей. Так, у 2020 році мерія виділила на заклад 12,9 млн гривень, вартість утримання одного учня тут коштує 36 гривень.
На фото: школа № 311
Аналогічну ліцензію здобула й початкова школа № 312, спеціалізована на поглиблене вивчення англійської мови. Заклад зареєстровано за адресою: вулиця Каштанова, будинок 12, у січні 2006 року. Педагогічний колектив школи складається з 34 вчителів, викладацький стаж яких варіюється від 15 до 48 років. Очолює заклад – Тетяна Дьяченко, член Асоціації керівників шкіл міста Києва.
Так, у школі започатковані групи з вчителів, які ведуть освітню роботу за певними тематичними напрямками. Ведеться співпраця і з Інститутом психології АПН України ім.Г.С.Костюка, благодійним фондом LEGO Foundation. Особливістю школи є можливість учнів навчатися за технологічною програмою “Росток” і, при потребі, долучатися до дистанційного навчання. Утримання ж школи коштує місту понад 10 млн гривень.
Спеціалізовані комплекси
Крім того, початковою освітою маленьких киян забезпечуватимуть спеціалізовані НВК із поглибленим вивченням англійської мови: “Київські каштани” ***, “Вікторія” ****, “Деснянка” *****, “Усмішка” ******. Ліцензований обсяг послуг кожного закладу – 360 осіб.
На сайті НВК “Київські каштани” зазначається, що відкрився заклад по вулиці Каштановій, 13-Б, у серпні 1988 року як дитсадок із проєктною потужністю на 320 місць.
Нині це – спеціалізований НВК, який очолює Ірина Атаманчук, а в установі працює 27 педагогів. Упродовж 2018–2019 навчального року в закладі функціонувало шість дошкільних груп та п’ять 1–4 класів, у яких навчалась 301 дитина за програмою Нової української школи.
Майже чверть століття діяльності за плечима НВК із поглибленим вивченням англійської мови “Вікторія” (вулиця Закревського, 85-В), “Деснянка” (бульвар Вигурівський, 13-Б) та “Усмішка” (вулиця Бальзака, 90-А).
У “Вікторії” навчається 234 дитини, проте поглибленим вивченням англійської у 2019 році була охоплена лише 91 дитина. Заклад функціонує під керівництвом вчителя вищої категорії з 34-річним педагогічним стажем Галини Левківської. У школі викладає 26 вчителів різної кваліфікаційної категорії.
На фото: Спеціалізований НВК “Вікторія”
“Деснянкою” і 39 викладачами НВК керує з 2000 року Людмила Діденко. Функціонує в школі чотири вікових групи дошкільнят та 8 класів початкової школи (по 2 класи на паралелі), у яких навчають за новими державними стандартами. Сьогодні наповнюваність школи сягає 109 %. А у 2018 році утримання школи для бюджету Києва обійшлося в понад 9 млн гривень.
На сайті “Усмішка” повідомляється, що вільних місць на наступний навчальний рік у закладі не залишилося. У школі навчається понад 250 дітей у чотирьох дошкільних групах та восьми початкових класах. Крім того, в закладів запроваджуються LEGO технології під керівництвом директорки Ірини Щербини. Щороку на утримання школи виділяється майже 10 млн гривень.
Ще одна спеціалізована установа, яка отримала ліцензію на навчання 360 дітей – спеціалізований НВК “Мрія” *******, що розташований по вулиці Беретті, 9. Школа надає освітні послуги понад 25 років і позиціонує себе, як заклад нового типу.
Так, “Мрія” спеціалізується на навчанні й реабілітації дітей із захворюваннями опорно-рухового апарату й затримкою розвитку. У дошкільній ланці функціонує п’ять таких різновікових груп, у шкільній – 9. Загалом навчається тут майже 170 дітей (наповнюваність до 50 %), суми ж утримання спецзакладу сягають подекуди до 16 млн гривень. Територіально заклад охоплює навчанням дітей Деснянського (до 80 %), Дарницького, Дніпровського, Подільського й Оболонського районів. З 1992 року заклад очолює Ірина Кабанова.
Трохи менше, 300 осіб, здобув право навчати та виховувати спеціалізований НВК “Лісові дзвіночки”******** з поглибленим вивченням англійської мови. Заклад розташований по вулиці космонавта Волкова, 22-А. Опікується комплексом із 2012 року вчитель англійської мови з 11-річним педагогічним стажем Любов Телецька. Особливістю програми закладу є забезпечення принципу безперервності та наступності двох ланок – дошкільної та молодшої шкільної. Так, у 2018–2019 навчальному році СНВК забезпечив початковою освітою 130 учнів. Проте утримання закладу із загальною потужністю на 220 місць коштує міському бюджету понад 11 млн гривень.
Солом’янський та Дніпровський райони
Ще чотири ліцензії одержали спеціалізовані школи Солом’янського та Дніпровського районів.
Так, у Солом’янському районі продовжить освітню діяльність із ліцензованим обсягом 602 особи, а це 20 класів, спеціалізована школа І ступеня № 324 *******. Очолює колектив із 45 педагогів директор школи Ірина Маслова. У 2020 році на утримання цього закладу з бюджету міста було виділено понад 19 млн гривень, з них 900 тис. – спрямовано на капітальний ремонт. Будівля столичної школи розташована по вулиці Миколи Голего, 8, і сьогодні його мережа переповнена на 128 %.
У Дніпровському районі ліцензії одержали три початкові навчально-виховні комплекси. З можливістю навчати 210 дітей – Монтессорі ********* з поглибленим вивченням англійської мови та “Щастя”*********** – з поглибленим вивченням іноземних мов. А також комунальний НВК “Струмочок” ********** з ліцензованим обсягом на 200 місць.
“Монтессорі”- перший навчальний комплекс, що почав започатковувати в Україні монтессорі-педагогіку. НВК виховує дітей за системою гуманістичної і вільної педагогіки відомої італійської освітянки Марії Монтессорі. Заклад є державним і працює з 1992 року, реалізуючи можливість безперервної освіти дітей віком від 2 до 10 років. Керує монтессорі-школою Тетяна Михальчук.
Проте, незважаючи на самобутність, у закладі навчається до 90 учнів. А капітальний ремонт школи по вулиці Ентузіастів, 1/5, востаннє здійснювався ще у 2008 році. Хоча торік обсяг видатків на його утримання сягнув понад 10 млн гривень, що в декілька разів більше сум фінансування минулих років.
Школа “Щастя” з поглибленим вивченням іноземних мов заснована в 1992 році й розташована по вулиці Кибальчича, 3. Особливістю закладу, мабуть, є те, що в ньому навчаються діти із усіх районів Києва, тому для учнів організовано підвіз шкільними автобусами за декількома маршрутами. Працює НВК під керівництвом директора Ігоря Халемського. Зважаючи на потужність закладу до 220 місць, у школі в 1–4 класах цьогоріч навчалось усього 108 дітей. Витрати на заклад місту вартують понад 9 млн гривень.
На фото: НВК “Щастя”
А ось фінансове забезпечення комунального НВК “Струмочок” (бульвар Праці, 4-А) у 2019 році складало трохи понад 7 млн гривень. Це одна із найстаріших шкільних будівель, відкритих ще в 1965 році. Керує установою Світлана Мельник.
Нагадаємо, раніше Київська міськдержадміністрація погодила комунальному і двом приватним установам ліцензії на право здійснення освітньої діяльності в дошкільній сфері в Печерському та Голосіївському районах столиці.
Читайте: КГГА раздала лицензии коммунальным и частным детсадам столицы
* Школа І ступеня № 311 Деснянського району міста Києва (код ЄДРПОУ: 22934200).
** Спеціалізована школа І ступеня № 312 з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ: 22934223).
*** Спеціалізований НВК “Київські каштани” з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ: 22874627).
**** СНВК “Вікторія” з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ: 22874716).
***** СНВК “Деснянка”з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ: 22874640).
****** СНВК “Усмішка” з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ: 22874722).
******* СНВК “Мрія” з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району м. Києва (код ЄДРПОУ: 22874484).
******** СНВК “Лісові дзвіночки” з поглибленим вивченням англійської мови Деснянського району міста Києва (код ЄДРПОУ: 22874231).
******** Спеціалізована школа І ступеня № 324 м. Києва (код ЄДРПОУ: 25729558).
********* НВК Монтессорі з поглибленим вивченням англійської мови (дошкільний навчальний заклад-школа І ступеня) (код ЄДРПОУ: 22,876 млн).
********** Комунальний навчальний заклад “Навчально-виховний комплекс “Струмочок” міста Києва (дошкільний навчальний заклад-школа І ступеня) (код ЄДРПОУ: 26388148).
*********** НВК “Щастя” з поглибленим вивченням іноземних мов (дошкільний навчальний заклад-спеціалізована школа І ступеня) (код ЄДРПОУ: 26388378).
Фото: колаж KV
КиевVласть
23 квітня 2020 г. 09:00
Раздел: Тексти
Міста на карантині: коронавірусний феномен Миколаєва повторюється у Ржищеві
Ржищів та Ржищівська ОТГ хваляться відсутністю зафіксованих випадків захворювання на COVID-19, хоча хвороба підійшла вже близько. Місто дотримується карантину, комплектує засобами захисту лікарні. За кошти місцевого бюджету закуплені продуктові набори для малозабезпечених, діють благодійні фонди.
Епідемситуація
Як стало відомо KV, у місті Ржищів станом на 15 квітня не виявлено інфікованих на коронавірус, і допоки їх не виявлено у всій об’єднаній тергромаді. Втім, 20 квітня стало відомо про 1 підтверджений випадок захворювання у селі Панікарча, що розташоване поряд з містом (але не входить до складу ОТГ).
Місцеві мешканці не дуже вірять у правдивість цієї інформації.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Стан лікарень
Як повідомляється на сайті Ржищівської ОТГ, 30 березня під головуванням в.о. міського голови Кристини Чорненької відбулося позачергове засідання виконавчого комітету Ржищівської міської ради, на якому розглянули питання виділення коштів з резервного фонду міського бюджету в сумі 60 тисяч гривень для закупівлі профілактичних і протиепідемічних засобів захисту для двох медзакладів громади. А саме для КНП “Ржищівська міська лікарня” Ржищівської міської ради:
респіратори противірусні медичні FFр2 – 100 шт.;
костюми (захисні) медичні – 10 шт.;
тести на грип АБ – 25 шт.;
тести на коронавірус – 25 шт.;
халати (медичні одноразові) 100 шт.
Для КНП “Ржищівський міський центр первинної медико-санітарної допомоги” Ржищівської міської ради:
респіратори противірусні медичні FFр2 – 150 шт.;
костюми (захисні) медичні – 10 шт.;
тести на грип АБ – 25 шт.;
тести на коронавірус – 25 шт.;
халати (медичні одноразові) 100 шт.
Крім того, повідомила в.о. голови міськради, того ж числа департамент охорони здоров’я Київської облдержадміністрації (КОДА) виділив на медичні заклади Ржищівскої ОТГ 50 тестів на COVID-19. Хоча, за інформацією самої КОДА, на одну тільки Ржищівську міську лікарню направлено 200 експрес-тестів на антитіла, на міський Центр ПСМД — 100.
15 квітня виконком Ржищівської міськради за рахунок коштів резервного фонду міського бюджету закупив ще 50 тестів на виявлення вірусів грипу А та В та 50 шт. швидких тестів на виявлення COVID-19, антитіла IgG/IgM, COV-W23 на загальну суму 25 тис. 500 гривень, які буде передано до медичних установ Ржищівської міської ОТГ.
А ще трохи раніше, на 83-му позачерговому засіданні міськради 25 березня, до міської Програми фінансової підтримки КНП “Ржищівська міська лікарня” внесли зміни, які торкнулися фінансування лікарні та кількості штатних одиниць — зокрема, у лікарні скоротили кількість працівників з 125.5 до 113 од. В.о. міського голови прокоментувала це так: насправді кількість лікарів та старший і молодший медперсонал перерозподілили між міською лікарнею та Ржищівським Центром ПСМД. Взагалі, згідно фінплану лікарні на 2020 рік, станом на 1 січня там працює 83 людини.
Що стосується фінпідтримки лікарні, загалом на неї передбачено 11,6 млн гривень — 1 млн 989 тис. з державного бюджету та 9 млн 663 тис. з бюджету громади. За ці гроші, зокрема, планують придбати рентгенапарат (6 млн гривень), медичне обладнання (797,4 тис. гривень), автоматичний біохімічний аналізатор, автоматичний гематологічний аналізатор, напівавтоматичний аналізатор сечі IBД (659 тис. гривень), тощо.
Проблеми
Стосовно питання придбання апарату штучної вентиляції легень для Ржищівської міської лікарні, Кристина Чорненька пояснила, що даний апарат може використовуватися лише у відповідному відділенні, наприклад, відділенні інтенсивної терапії та реанімації, і підключати його мають також фахівці.
“У Ржищеві немає ні відповідного відділення, ні фахівців, які могли б у разі необхідності підключити цей апарат. На державному рівні визначено перелік закладів у Київській області, де буде надаватися допомога пацієнтам (лікування, обсервація, ізоляція). Ржищівська міська лікарня не є спеціалізованим закладом для інфекційних випадків, тому у разі підозри на коронавірус пацієнта буде відправлено у спеціалізовані медичні заклади, які призначені для ізоляції та обсервації осіб з підозрою на коронавірус”, — заявила міська голова Чорненька на засіданні виконкому 30 березня.
Крім того, оскільки у Ржищеві та Ржищівській ОТГ немає лікарень, які визначено опорними медзакладами для прийому хворих на коронавірус, їх, каже Чорненька, переправлятимуть до опорних. Найближчі розташовані у Миронівському та Кагарлицькому районах.
Постачальником засобів індивідуального захисту для населення став волонтерський штаб “Європейська солідарність” для допомоги малозабезпеченим жителям громади, людям з інвалідністю та людям похилого віку, тощо.
Керує ним депутат Київської обласної ради Руслан Кузьменко. Так, наприклад, 30 березня були зібрані одні з перших продуктових наборів. 17 квітня фонд закупив 7000 масок, 18 квітня — передав у Ржищівський штаб “Європейської Солідарності” партію продуктів, де вони були відсортовані в набори та відправлені людям.
Роздача масок та рукавичок жителям міста Русланом Кузьменком 10 квітня. Фото: Газета Ржищівської ОТГ "Ржищівський вінок", Фейсбук
Місцеві мешканці поставилися до таких акцій скептично через політичне забарвлення і закликають не плутати благодійність з політичною рекламою.
У коментарях до публікацій про роздачу продуктів та ЗІЗ жаліються люди також про заборгованість по заробітнім платам.
Перемога
17 квітня у фейсбук-групі “Мій Ржищів” до збору та роздачі продуктових наборів почали долучатися і небайдужі люди — жителька міста оголосила, що збирає адреси людей, яким потрібна допомога, і доставить їм зібрані продукти по закінченні карантину.
18 квітня долучилася мережа “АТБ”, а саме ТОВ “АТБ-Маркет”, які передали 315 наборів самотнім громадянам похилого віку, яким виповнилося 80 і більше років, особам з інвалідністю, які потребують стороннього догляду та які перебувають на обслуговуванні в Ржищівському міському територіальному центрі.
Крім того, жителі Ржищівської ОТГ зможуть звертатися на “гарячі” телефонні лінії інформаційної онлайн-платформи „Допомога поруч”, яка надає адресну допомогу вразливим верствам населення в період карантину, та залишати інформацію про потребу в продуктах, засобах гігієни тощо.
На Великдень, у рамках якого однією з традицій є освячення пасок у церкві, жителі Ржищева переважно дотримувалися карантину і залишалися вдома. Церкви також закликали жителів міста сидіти по домівках. До того ж закликали і головні лікарі Ржищівської міської лікарні Любов Апостол та Ржищівського ЦПСМД Яна Тихомирова. Крім того, як і в інших містах на Київщині, у Ржищеві також запровадили заборону відвідування кладовищ у поминальні дні для дотримання умов карантину, та перенесли поминальний день на іншу дату — 6 червня 2020 року (згідно до розпорядження №200 Ржищівської міськради від 21 квітня 2020 року).
Не зважаючи на карантин, у громаді продовжують ремонтувати дороги та укладати асфальт, робити рейди по проблемних сім’ях, тощо.
Нагадаємо, минулого тижня KV розповідала про те, як карантин переживає місто Кагарлик. Там звітують про повну готовність приймати хворих на коронавірус. Однак на фінансування ЦРЛ та Центру первинної медико-санітарної допомоги місцева влада продовжує збирати кошти з сільських, районного та міського бюджетів. Збирають і безпосередньо з громади, залучені підприємці, навіть релігійні організації.
Читайте: Міста на карантині: громада Кагарлику збирає кошти на власну медицину для боротьби з COVID-19
Фото: коллаж KVКиевVласть
22 квітня 2020 г. 12:30
Раздел: Територія розуму
Транспортний колапс у Києві: наслідки та рішення
Стовідсоткова зупинка в столиці метро, маршруток, міської електрички та десятикратне скорочення перевезень у тролейбусах-трамваях-автобусах – це найжорстокіші обмеження серед європейських столиць.
В мегаполісах, де заборонили масові заходи, скасували заняття в школах і ВНЗ, обмежили вхід до магазинів – громадський транспорт працює або в штатному режимі, або активніше! І саме це дозволяє економіці європейських столиць поки що “тримати удар” від карантину.
Чи є рішення київської міської влади щодо транспорту адекватними? Про це можна судити лише за їхніми наслідками. А після кількох тижнів вони вже починають вимальовуватися.
Наслідки для людей
Автовласники жартують, що нарешті автомобіль став не розкішшю, а дійсно засобом пересування. Це правда: короки в карантинному місті, транспортна мережа якого не розрахована на реальний потік транспорту, зараз більші, ніж були “в нормальному житті”. Статистика запевняє, що на 1000 киян припадає близько 352 авто, а “середнє домогосподарство” – це 2,9 осіб.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Але пропозиція “пересісти на машини” тільки виглядає реалістичною. Статистика показує “середню температуру по лікарні”, а диявол – у деталях. Так, родина з двох менеджерів може мати два автомобіля. Три десятки їхніх підлеглих - за статистикою володіють сімома авто. Але три з них – “кредитні”, і людям доводиться обирати: платити кредит чи заправляти машину. Два з них – не їздять через необхідність ремонту чи “перевзування”, на що, знову, бракує грошей. Тобто з трьох десятків підлеглих, на яких за статистикою припадає 7 авто, реально можуть їздити – лише двоє. Директор комерційного навчального закладу може володіти трьома машинами, а викладач, якого статистика вважає “автовласником”, має “залізяччя” 1994 року випуску, яке просто стоїть у дворі.
Зупинка міського транспорту б’є по найменш захищених. По тих, у кого немає машин, кому бракує грошей на таксі, хто не є унікальним фахівцем, для кого роботодавець організовує розвозку. Це пенсіонери, студенти, співробітники державних і міських установ, ті, хто працює руками і не може перейти в онлайн, дрібний бізнес та самозайняті. Ці люди не мають заощаджень – їхня зарплата, пенсія, стипендія замалі для того, аби щось від них відкраяти. Для них 100 гривень на таксі – це марнотратство. Не маючи можливості діставатися до роботи, вони звільняються “за власним бажанням” або згортають бізнес, щоб хоч трохи заощадити. Запасів грошей і продуктів у них – на пару тижнів. І зрозуміло, що навіть якщо ця людина вийде на роботу “завтра” – перші доходи вона отримає за місяць!
Але це “відкладені трагедії” – є більш реальні та очевидні. Уявімо пенсіонера, в якого “хапає серце”, та студента з гуртожитку, в якого заболів живіт. Обидва телефонуть “103” – їм відмовляють. Мовляв, вам кілька годин зле, значить, не помираєте, а у нас лікарів бракує. І дають “цінну пораду” – ідіть до лікарні, до якої 5 км! На таксі людина грошей не має, метро не працює, в автобус пускають по спецперепустках, іти годину в такому стані неможливо. І пенсіонер, і студент – помруть лише тому, що не отримали допомоги вчасно. Їм встановлять причину смерті – не коронавірус чи відсутність транспорту, а інфаркт або апендицит, вказавши, що по допомогу вони не зверталися.
Коронавірус наразі вбив близько двох десятків киян. Але транспортний колапс, упроваджений “відповідальним рішенням” міської влади, вб’є сотні, якщо не тисячі, а ще більше – зробить хроніками та інвалідами.
Наслідки для міста
Якщо фінансову систему можна порівняти з кровообігом, то транспортна система – це нерви організму. Це особливо відчувається в Києві, де мешкають мільйони людей і де дистанції вимірюються десятками кілометрів.
Обслуговування всього цього гігантського механізму безпосередньо залежить від регулярного переміщення людей у просторі. І саме ті, хто “уможливлює” роботу міста, його комунікацій та систем, просто не можуть зробити того, чим так активно хизується бізнес – їздити машиною або перейти в онлайн. Бо педіатр з поліклініки не може на свою зарплату купити та обслуговувати авто, а працівник ЖЕКу – не здатен працювати з дому при всьому бажанні. Якщо їхнє керівництво не потурбується про розвозку та не виб’є на це окрему суму (не власним же коштом возити десятки підлеглих!), то ці люди просто звільняться. Вони вже це роблять, і тенденція буде збільшуватися.
Таким чином, центральна влада вирішила запровадити карантин і пригальмувати економіку, провокуючи поступовий розвиток серцево-судинних захворювань. Натомість міська влада, зупинивши громадський транспорт, влаштувала місту майже миттєвий параліч.
Давні проблеми і довгострокові перспективи
Важливо, що рішення міської влади щодо транспорту не можуть бути “списаними на унікальну ситуацію”, вважатися наслідками “істерики”. Це логічне продовження системних прорахунків, які назрівали десятиліттями. Карантин – лише показав масштаб проблеми.
Киянам роками обіцяли нормальний громадський транспорт. Але більшість давно зрозуміла, що це – профанація. Тому люди і купували машини, кількість яких на душу населення вже перевищила “автомобілізацію” Праги і майже досягла московської. Ситуація з перекриттям громадського транспорту лише переконала людей, що наявність машини – необхідність, від якої в буквальному сенсі залежить життя!
Зрозуміло, що кияни, які фактично не мають достатніх прибутків для утримання авто, будуть їх купувати. Нерідко в кредит, часто відмовляючись на користь авто від нормального харчування чи книжок для дітей, медичного страхування або ремонту. Бо “спасіння утоплеників – справа рук самих утоплеників”.
Відповідно, нормального громадського транспорту очікувати наївно. Коли карантин буде знято, і місто почне повертатися до нормального життя – в ньому, як і раніше, їздитимуть переважно “пільговики”, і цей тренд лише збільшиться. Натомість рух машин іще пожвавиться, а “пропускна здатність” автодоріг міста – не збільшиться. І ми знову задихатимемося від вихлопів і смогу.
Заборонити це “вольовим рішенням”, звісно, вже неможливо. Але наслідки – реально поступово відкоригувати, якщо міська влада діятиме розумно та наполегливо.
Що робити: тактика
Тут дії мають розділитися на тактичні та стратегічні. Насамперед, слід негайно припинити примусовий колапс транспортної системи.
Перше: замість штучного обмеження кількості пасажирів – збільшити кількість одиниць рухомого складу, як це зроблено в усіх європейських столицях. Це дозволить людям нормально діставатися до роботи і додому, тримаючи дистанцію як у салонах, так і на зупинках – люди просто не встигатимуть скупчуватися.
Друге: зберігати активний рух громадського транспорту не лише “в часи пік”, але і протягом дня. Це дозволить не переповнювати салони вщерть, а мати вільний простір. Натомість пасажири, які мають можливість вибору часу поїздки, так, вочевидь, і робитимуть.
Третє: мінімізувати контакт між грошима і людьми. Для цього – організувати оплату тільки карткою або заздалегідь придбаними на зупинках квитками.
Четверте: забезпечити присутність кондукторів у кожному автобусі-тролейбусі-трамваї, переглянувши їхні функції. Зняти з них обов’язок з продажу квитків, залишивши тільки контроль за їх наявністю на вході. Натомість дозволити їм пропускати пасажирів через одні двері, розсаджувати людей відповідно до безпечної схеми, вимагати обробки рук, наявності масок і рукавичок тощо.
П’яте: скористатися досвідом вирішення проблеми в інших українських містах, наприклад, скасувати пільги. Це дозволить мінімізувати кількість “опційних” пересувань. Але на дійсно важливу поїздку 8 гривень знайде навіть пенсіонер, студент, ветеран АТО або багатодітна родина.
Впровадження цих оперативних дій забере кілька днів. Але це врятує сотні та тисячі життів, дасть ковток свіжого повітря економіці, дозволять уникнути колапсу всієї інфраструктури міста.
Перспективи
Водночас, під час карантину слід почати розробку реальної стратегії розвитку транспорту Києва. Вона має узгоджуватися з перспективами розвитку районів міста, фактором збільшення населення, фактичним зростанням міст-супутників столиці.
Останнє – особливо важливо. Адже кияни роками спостерігали, що локальні, точкові та, по суті, рутинні рішення – відкриття нової станції метро чи оновлення вагонів швидкісного трамваю – подавалися як неабияка перемога. Натомість всі стратегічні концепції розвитку транспорту в столиці, які подавали різні команди, так і залишилися “гарними намірами”.
Навіть коли міська влада підвищувала вартість проїзду, обіцяючи спрямувати кошти на розвиток систему – це виявлялося профанацією. Стан рахунків цих підприємств засмутив би аудитора. Слід усвідомити, що зараз, під час карантину, перспектива банкрутства метрополітену та "Київпастрансу" – більш ніж реальна. Навіть реальніша, ніж на початку 90-х, під час криз 1998 чи 2010 років або у період початку агресії в Криму та на Сході, коли кияни готувалися ледь не до російських танків на Хрещатику.
І виникає питання, чи не є практично повна зупинка громадського транспорту в Києві свідомим рішенням. Тільки мотивованим не хвилюванням про безпеку людей, а іншими, більш земними причинами. Адже кияни не раз спостерігали, як під якійсь політичний чи економічний “шумок” підприємствам “давали померти”.
Якщо міська влада не має подібних намірів – вона повинна, принаймні, усвідомлювати, що її дії виглядають досить неоднозначно для багатьох киян. Ці люди мають і життєвий досвід, і здоровий глузд, і навички самоорганізації, у чому можна було не раз пересвідчитися. І не варто доводити людей до стану, коли вони скажуть найнятим ними на роботу менеджерам з мерії слова, які сказав один з діячів Французької революції Наполеону: “Це більше, ніж злочин, пане. Це помилка”.
Читайте: В КГГА разъяснили руководителями предприятий, как получить спецбилеты для проезда в общественном транспорте
Валентина Антоненко, екс-заступник директора Департаменту містобудування та архітектури КМДАКиевVласть
16 квітня 2020 г. 18:30
Раздел: Тексти
Міста на карантині: громада Кагарлику збирає кошти на власну медицину для боротьби з COVID-19
Місто Кагарлик і його центральна районна лікарня звітують про повну готовність приймати хворих на коронавірус. Начебто, ситуація контрольована і форс-мажору не буде ані у місті, ані в районі. Однак на фінансування ЦРЛ та Центру первинної медико-санітарної допомоги місцева влада продовжує збирати кошти з сільських, районного та міського бюджетів. Збирають і безпосередньо з громади, залучені підприємці, навіть релігійні організації. Містяни запевняють: лікарні відчувають значний дефіцит обладнання та засобів захисту. Про те, чим живе Кагарлик під час карантину, – в матеріалі KV.
Поточна епідситуація
Як стало відомо KV, станом на 16 квітня, за даними Київського обласного лабораторного центру, у місті Кагарлик 3 підтверджених випадки захворювання на COVID-19. Але дані на місцях відрізняються.
Так, за даними Кагарлицької ЦРЛ станом на 13 квітня у лікарні перебувало 4 хворих на COVID-19, з яких 1 мешканка району та ще 3 особи з інших районів Київської області. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Кагарлицька РДА надала останні дані 13 квітня, згідно яких станом на цей день у районі зафіксовано два випадки захворювання на коронавірусну інфекцію COVID-19. Інфіковані — жінки, одна з них на амбулаторному лікуванні (самоізоляції). Підозра на інфекцію — ще у 6 жителів району. Нині у них відібрані зразки крові на тест ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція), які направлено до вірусологічної лабораторії.
За інформацією місцевого телеканалу, 4 квітня стало відомо про смерть жителя району 1993 року народження. Він перебував у критичному стані, коли родичі зателефонували до “екстренки”. Вперше зі скаргами на стан здоров’я він звернувся до сімейного лікаря у понеділок, 30 березня.
Готовність лікарень: кажуть, що готові
29 березня, згідно розпорядження головного санітарного лікаря Міністерства охорони здоров’я Віктора Ляшка про облаштування тимчасових пунктів прийому та сортування хворих на коронавірус, у Кагарлику біля поліклінічного відділення Кагарлицької центральної районної лікарні напнули намет. В ньому караулом 19–ї Державної пожежно-рятувальної частини Кагарлика було облаштовано тимчасовий пункт прийому та сортування хворих на коронавірус.
2 квітня на сесії Кагарлицької районної ради головний лікар Кагарлицької ЦРЛ Віктор Кулініченко озвучив розпорядження №7 та №9 від 29 березня 2020 року за підписом Олега Торкунова, керівника робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру регіонального рівня у зв’язку з епідемічною ситуацією на території Київської області, спричиненою коронавірусом 2019-NCOV.
Згідно розпорядження №7, Кагарлицька ЦРЛ (в числі 14 інших лікарень) визначена, як заклад охорони здоров’я, що задіяний для надання меддопомоги пацієнтам із COVID-19 в інфекційних відділеннях, в першу хвилю поширення захворюваності.
Крім того, розпорядження №9 визначає Кагарлицьку ЦРЛ та Переяслав-Хмельницьку ЦРЛ як заклади, які перепрофільовуються для надання меддопомоги пацієнтам із коронавірусною хворобою COVID-19 при загостренні у них хронічної патології, серцево-судинних захворюваннях та інших гострих станах, гострій хірургічній патології (наприклад, апендицит). Лікарням доручається “забезпечити безвідмовну госпіталізацію” вищевказаних хворих “незалежно від їх місця проживання”. Ургентні хворі із Кагарлицького району госпіталізуються до Обухівської ЦРЛ.
Згідно розпоряджень, всього у Кагарлицькій ЦРЛ 150 ліжок, з них 20 — інфекційні. Згідно паспорту бюджетної програми Кагарлицької РДА “Багатопрофільна стаціонарна медична допомога населенню”, ліжок у звичайних стаціонарах — 150, у денних — 30.
13 березня місцеві лікарні офіційно рапортували про те, що усі бокси інфекційного відділення Кагарлицької ЦРЛ в разі необхідності повністю готові до прийому хворих, тоді їхня кількість складала 10 одиниць.
“Медперсонал має костюми біозахисту, маски, респіратори, необхідні антибактеріальні розчини та інші препарати. Якщо ж хворих на коронавірус в районі більшатиме, адміністрація ЦРЛ мала резервний варіант – додатково розміщувати пацієнтів у терапевтичному відділенні, яке відповідним чином переобладнають”, – говорилося у звіті.
Зі світу – по нитці, лікарням – на фінансування
За інформацією Кагарлицької РДА, державна субвенція на медичні заклади Кагарлицького району складає 6 млн 755 тис. гривень. З них 5 млн 746 тис. гривень саме державної субвенції і ще 1 млн гривень субвенції на енергоресурси. Як зазначає голова Кагарлицької районної ради Іван Семцов, протягом першого кварталу 2020 року з районного бюджету медзакладам виділено 2 млн 715 тис. гривень — 2 млн 714 тис. гривень та 1,5 млн гривень на енергоресурси.
На засіданнях 52-ї та 53-ї сесії Кагарлицької районної ради з бюджету району було виділено 870,8 тис. гривень, зокрема: 268,3 тис. гривень – на рентгенплівку, 2 пральні машини, дизпаливо, ремонт автотранспорту, автозапчастини, продукти харчування, засоби захисту; 152,5 тис. гривень – придбано гематологічний стерилізатор; 145 тис. гривень – гістероскоп; 105,0 тис. гривень – монітор пацієнта; 100 тис. гривень – багаторазові захисні костюми тощо.
Сільськими радами Кагарлицького району було виділено 210 тис. гривень на 2 монітори пацієнта (Леонівська сільрада — 105 тис. гривень, Буртівська — 105 тис. гривень, Мирівська – 10 тис. гривень, Слобідська, Шпендівська, Черняхівська, Сущанська, Ставівська, Горохуватська – по 5 тис. гривень); 26 тис. гривень на костюми хімічного захисту Л-1, 20 штук (Слобідська – 10 тис. гривень, Леонівська – 7 тис. гривень, Черняхівська – 6 тис. гривень, Халчанська – 3 тис. гривень); 17 тис. гривень на відсмоктувач медичний (Переселенська – 7 тис. гривень; Шубівська – 6 тис. гривень; Ліщинська – 4 тис. гривень); 13 тис. гривень на аквадистиллятор (Горохівська – 13 тис. гривень).
Кагарлицькою міською радою з бюджету міста виділено 455,8 тис. гривень на апарат штучної вентиляції легень; 60 тис. гривень на медичні маски, захисні костюми, засоби індивідуального захисту, пральну машину, 50 тис. гривень на тест-системи, спецпробірки, медикаменти.
Цікаво, що за кошти держбюджету придбано відсмоктувач (40 тис. гривень), а також 60 захисних окулярів, 40 одноразових костюмів, 100 медичних одноразових шапочок, 50 пар одноразових бахіл, 250 одноразових масок, 2000 латексних рукавичок, 2000 гумових рукавичок, 15 ртутних термометрів, 7 брусків мила, 5 пляшок “Доместоса”.
Також Кагарлицька РДА та райрада надали реквізити для збору коштів для Кагарлицької ЦРЛ та Центру первинної медико-санітарної допомоги.
Також 9 квітня підприємець Арташос Татаян, який виконує у Кагарлику дорожньо-ремонтні роботи, безоплатно передав для ЦРЛ та для ЦПМСД безконтактні інфрачервоні термометри.
8 квітня для потреб медичних міста КП “Міськрембудсервіс” закупило 300 фільтрувальних півмасок-респіраторів із коефіцієнтом захисту 50 ГДК, які призначені для захисту органів дихання від канцерогенів, радіонуклідів, бактерій та вірусів. Кагарлицькій центральній районній лікарні передано 250 штук, Центру ПМСД – 50.
Ще 20 таких захисних засобів виділено комунальникам, які здійснюють заходи з дезінфекції в місті.
Засоби захисту також придбано за рахунок коштів, виділених депутатами за цільовим призначенням згідно з рішенням, яке ухвалили на останній позачерговій місцевій сесії (загальна сума для придбання захисних засобів становить 200 тис. гривень).
14 квітня для потреб КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Кагарлицької районної ради" Кагарлицька міська рада додатково передала необхідні одноразові захисні засоби: 12 комплектів одягу для відвідувачів, 4 медичні хірургічні халати, 1 медичний хірургічний стерильний халат і 30 медичних шапочок.
Захисні засоби на суму 784,5 гривень придбано КП "Міськрембудсервіс" за виділені з міського бюджету кошти.
Згідно бюджетної програми райдержадміністрації “Багатопрофільна стаціонарна медична допомога населенню” на 2020 рік, обсяг бюджетних призначень для Кагарлицької ЦРЛ складає 13 млн 845 тис. 460 гривень, з яких на забезпечення надання населенню амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги — 4 млн 292 тис. 206 гривень, на забезпечення надання населенню стаціонарної медичної допомоги — 9 млн 553 тис. 254 гривні.
У випадку із Кагарлицьким ЦПСМД згідно із бюджетною програмою РДА на 2020 рік на виконання програми підтримки медзакладу закладено 2 млн 431 тис. 462 гривні.
Влада
Як повідомляють на сайті Кагарлицької міської ради, у місті активно проводиться дезінфекція вулиць та під’їздів, закуповується нова техніка — наприклад, навісний тракторний оприскувач Polmark, який придбано комунальним підприємством "Міськрембудсервіс" за кошти міського бюджету (13 тис. 335 гривень).
Також Кагарлицькому відділенню Нацполіції доручили посилити контроль за виконанням громадянами обмежувальних заходів та забезпечити громадський порядок на території населених пунктів Кагарлицького району на період карантину, в тому числі у парках, лісопаркових зонах та в місцях масового перебування людей особливо у період вихідних і святкових днів, а також у культових спорудах в населених пунктах району.
Зрада
1 квітня в Україні стартувала Програма медичних гарантій. Договори з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) на надання медичних послуг за цією програмою станом на 2 квітня підписали 1640 закладів спеціалізованої медичної допомоги, у тому числі і Кагарлицька ЦРЛ. Ці зміни під час карантину викликали критику у медпрацівників, які жаліються на те, що їх змушують йти у відпустку за власний рахунок.
Обласна влада також визначила, що ургентних хворих Кагарлику (таких, що не мають підозри на коронавірус, але потребують термінового лікування) направлятимуть до Обухівської центральної райлікарні. Це також викликало невдоволення жителів району та міста.
Фінансування Кагарлицької ЦРЛ, як пишуть самі містяни, не настільки райдужне, як то декларують у офіційних джерелах. У соцмережах одне за одним з’являються повідомлення, що лікарні терміново необхідні кошти для закупівлі витратних матеріалів, засобів індивідуального захисту медперсоналу, дезінфікуючих та лікарських засобів, медобладнання для протистояння коронавірусній інфекції та подолання наслідків надзвичайної ситуації, спричиненої нею. Наразі навіть налагоджений збір грошей.
Цікаво також, що з початку епідемії серед кагарличан обстежено на COVID-19 шляхом ПЛР-тестів 28 осіб. Для порівняння, за даними з паспортної програми лікарні, кількість осіб, прикріплених до “екстренки” — 33 тис. 299 осіб.
Є необхідність, за думкою місцевих, і в закупівлях апаратури. Так, депутати міської ради на позачерговому засіданні прийняли рішення виділити на потреби медичних установ близько 700 000 гривень (у т.ч. 455 820 гривень на придбання апарату для штучної вентиляції легень). Цих коштів недостатньо.
14 квітня у групі “Підслухано в Кагарлик” з’явилося відео, на якому людину, імовірно хвору на коронавірус, доправляють на носилках до інфекційного відділення ЦРЛ майже без одягу.
Резюмуючи, 15 квітня місцевий журналіст Микола Семенюк опублікував допис, де зазначив, що медикам кагарличчини конче необхідна допомога:
“У районі та місті засобів дезінфекції, засобів особистого захисту для людей і медиків немає, апаратів ШВЛ катастрофічно не вистачає, волонтери збирають у людей гроші та закуповують усе необхідне. Керівництво району та міста звертається з проханням надати фінансову допомогу нашим медикам, що ми і робимо. А тим часом, потихеньку, освоюються бюджетні кошти”, — пише Семенюк.
Перемога
Підприємці Кагарлика та району підтягнулися до боротьби з вірусом. Понад 20 приватних підприємств, ФОПів та інших долучили свої кошти на закупівлю обладнання та засобів індивідуального захисту — всього вдалося зібрати понад 200 000 гривень, а також окремо 50 одноразових костюмів, 10 л деззасобу для миття рук (приблизна вартість 2000 гривень), 5 л дезрозчину (~1000 гривень), 450 рукавичок, 450 одноразових масок, 100 л бензину, 30 л дезрозчину для рук, 8 пар окулярів, 50 пар рукавичок, 3000 гривень на палатку, 30 респіраторів посиленого захисту для лікарні, 50 л дезрозчину для рук, 15 л “Білизни”, 100 масок – для Територіального центру соціального обслуговування, 50 захисних окулярів, 1 апарат УФО (ультрафіолетового випромінювання) (2000 гривень).
Мережа АТБ надала 380 продуктових пакетів для одиноких громадян, яких обслуговує Територіальний центр соціального обслуговування.
Нагадаємо, минулого тижня KV розповідала про те, як карантин переживає місто Бровари. Так, поки влада Броварів в умовах карантину в місті шукає, як вирішити проблеми фінансування лікарень та поставки засобів індзахисту, медики та волонтери організували “медичний КПП” — наметове містечко на базі міської лікарні. Вже у перші дні роботи завдяки містечку вдалося уникнути черг у місцевих медзакладах.
Читайте: Міста на карантині: в Броварах створили медмістечко для протидії COVID-19
Фото: коллаж KVКиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій