Сьогодні вдень я зрадів (пост оприлюднено вчора, 14 листопада, – KV) – побачив нове інтерв’ю “народного” депутата України Олександра Дубинського КиевВласти. Чому зрадів? Думав, що нарешті почую круту історію про чесне походження мільйонних капіталів журналіста та чесну сповідь про десятки квартир, про який нещодавно розказав усій країні Bihus.info в програмі “Мамин талант”. Але ні. На жаль, сповіді не було. Практичне усе інтерв’ю, як не дивно, було присвячено... мені. Бачу, не даю я спокою депутату-квартирнику. Оскільки більшість того, що там було озвучено, – відверта брехня та маніпуляція, прокоментую деякі ключові пасажі цього вельми компліментарного інтерв’ю. Я міг би не відповідати, але впевнений, що суспільство повинно чітко розуміти мотиви. Запам`ятайте одне. Там, де Дубинський, там завжди мотив. Він один. І він завжди проглядається. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Ну що, поїхали. Перше. Дубинський та історія з “Ліфтом”. Як я вже неодноразово казав публічно, ще в липні Офіс президента чітко довів до усіх нових очільників областей – кандидати на посади керівників районних державних адміністрацій можуть розглядатися командою Президента лише після того, як вони пройдуть відбір у спеціально найнятій компанії, що спеціалізується на пошуку керівників вищої ланки, через так звану процедуру “Ліфт”. Для мене це було звична практика. В “Укренерго” ми так шукали багато фахівців середньої та вищої ланки. Зручно. Швидко. І ефективно. Ініціатива Офісу президента була логічною, адже багато з нас не були пов’язані з регіонами. Плюс при тому навантаженні, яке було, займатися професійним відбором кадрів, було б вкрай складно. Тому зараз дуже смішно спостерігати, як “народний” депутат намагається критикувати цю систему відбору кандидатів. Водночас він постійно оминає критики того, хто її ініціював. Ось що він сказав дослівно: “Потому что вся эта история с “Лифтом”, придуманная не ясно кем и не ясно для чего”. Так от. Вся ця “історія” ініційована Президентом Володимиром Зеленським. А підтримувана його командою, зокрема, Сергієм Трофімовим (перший заступник голови Офіса президента, екс-продюсер “Квартал 95”, – KV). Це прекрасно відомо “народному” депутату, але на Президента наїжджати не можна, тому що, по-перше, страшно та не по савці свитка. По-друге, ще, мабуть, не дали команди. Тому весь потік негативу направлений на кого? Правильно – на мене. Друге. Дубинський та “достойні” люди. Насправді, Олександр Дубинський мені пропонував цілий список людей – голів РДА та їх заступників. Пересланий цей список був мені по телефону на початку серпня. Ось цей перелік. Олександр Покришка – Васильківської РДА (Віталіна Кудрявцева – заступник), Олександр Гомон – Обухівська РДА (Деніс Сичевой – заступник), Дмитро Науменко – Бородянська РДА, Андрій Гордницький – Вишгородська РДА (заступник – Марія Решетнікова), Володимир Луцков – Бородянська РДА (заступник – Тетяна Ольховик), Ігор Гінджелицький – Іванківська РДА (Олег Береговий – заступник), Дмитро Савчук – Поліська РДА. Як ви бачите, в цьому списку немає Андрія Шевченка та Тетяни Омельченко, про які згадує “народний” депутат. Це ще одне свідчення відвертої брехні, до якої я вже так звик. При нашій зустрічі я сказав Олександру, що всі його люди мають подаватися на “Ліфт”. І пройти всі тестування та співбесіди. І якщо вони успішно це зроблять, остання співбесіда буде вже в мене. Крім того, я чесно сказав, що для мене всі рівні. І при всій повазі до “народного” депутата, його місія – законотворчість та відстоювання інтересів своїх виборців, спілкування з реальними людьми та вирішення їх проблем, а не призначення людей на посади моєї вертикалі “будь-якою” ціною. Третє. Дубинський та команда Терещука. Коли я побачив “список” від Дубинського, то в очі кинулося перше прізвище – Олександра Покришки. Його мені дуже активно сватав Олександр Острянин, полковник поліції, який обіймав посаду керівника апарату, коли я вступив на посаду очільника регіону. Таке співпадіння було дуже дивно, але насправді воно підтвердило чутки, які долетали до мене постійно – на “народного” депутата працювали члени команда мого попередника. І, вуаля, Дубинський в інтерв’ю це підтверджує. Михайло Шкурін. Не буду розказувати про цю людину і чим вона займалася в адміністрації, хоча знаю немало. Нехай журналісти Київщини в цьому напрямі попрацюють – там є про що написати. Четверте. Дубинський та мій професійний досвід. Більше всього мене усміхнув пасаж про мене, як такого, хто, цитую, “не имеет другого опыта, кроме как тратить деньги с корпоративной карточки с тёлками в ночных клубах”. Ну, по-перше, досвід в мене немалий, на відміну від журналіста-квартирника, в різних структурах та компаніях. Білі зарплати, публічні декларації на відміну від того, хто уникає декларування в принципі. По-друге, людині, яке не живе сімейним життям, важко усвідомити, що “тёлка” – це дитинча корови, а не жінка, яка народжує їй дітей. Ну а про корпоративну картку та нічні клуби навіть коментувати не буду. Повний абсурд з вуст людини, яка взагалі не розуміє, як побудовані фінанси державного підприємства. П`яте. Дубинський та наші зустрічі. Насправді в моєму кабінеті “народний” депутат був двічі. Один раз – з усіма мажоритарникам, на наступний день після оголошення результатів. Це була загальна зустріч – знайомство. Та один раз через три тижні. Все! Але якщо ви уважно почитаєте інтерв’ю, то у вас складеться враження, що в нас були постійні якісь діалоги. Але це просто маніпуляція. Я займався регіоном, депутат – політикою та скандалами. Мета – показати, що я не слухав його життєвих порад. Порад не було. А от постійна спроба нав’язати мені свій “порядок денний” була. І коли він зрозумів, що зі мною так не вийде, я самостійна людина та я не дам побудувати “свої” вертикалі в моїй області, почалася завзята інформаційна компанія проти мене. Щосте. Дубинський та заступники Москаленка та Кононенка. “Народний” депутат давно звинувачував мене в тому, що я тримаю старих заступників. Але він, як завжди, не договорює правди. А правда полягала в тому, що призначити своїх заступників мені просто не давали. І поки не було нових заступників, звільняти старих заступників, які несли політичну, юридичну та кримінальну відповідальність за свою роботу, було б просто нерозумно. І, увага, вишенка на торті. В той єдиний раз, коли до мене приїхав депутат-квартирник, він заступився за одного мого зама, якого я звільнив напередодні. Вірніше, одну. Звали її Алла Арешкович, яка вела лише один напрям – охорону здоров’я. Алла Олександрівна, в принципі, професійна людина, але я був проти того, аби цілий заступник вів лише один напрям – для цього було достатньо профільного керівника департаменту. Тим паче, що напередодні звільнення в мене була зустріч з міністром охорони здоров’я Уляною Супрун, після якої я прийняв відповідне кадрове рішення. Но яке було моє здивування, коли під час зустрічі “народний” депутат сказав, що це було неправильне рішення, оскільки вона єдина порядна фахівчиня-реформаторка в моїй команді. На моє запитання, як же так, він же сам постійно говорив в ефірах, що всі заступники призначалися в області по квоті Москаленка-Кононенка, він посміхнувся та сказав, що “пятилетка закончена”, в країні новий Президент і всі зобов’язання обнулені. Ось така “правда” та прекрасні подвійні стандарти від “народного” депутата. Одних можна залишити, а інших не можна. Як я казав, завжди шукайте мотив у Дубинського. Насправді, цьому є дуже логічне пояснення, яке полягає в гарних стосунках Алли Олександрівни з “орбітами” Олександра Дубинського, про що, до речі, я сказав йому під час цієї зустрічі. І, нарешті, сьоме. Дубинський та лінійний прискорювач. Ви, напевно, всі пам’ятаєте всі про ці звинувачення, що нібито ми нажилися на онкохворих та закупили апарат на 20-25% за його реальної вартості. Були істеричні пости, сюжети “Плюсів”. 25 млн гривень я виділив з ресурсу перевиконання бюджету за результатами 9 місяців. Ще 45 млн гривень знайшов в себе в Департаменті охорони здоров’я. І, до речі, вся інформаційна атака почалася ПІСЛЯ того, як було перерозподілені кошти всередині департаменту. Але не з ліків, а з закупівлі різного обладнання, яке не було настільки є критичним, а ніж лінійний прискорювач для онкохворих. Так от, хочу сказати, що апарат був куплений вже ПІСЛЯ мого звільнення. І на 15% нижче від початкової вартості. Саме “Прозорро”, яке стало об’єктом критики депутата-квартирника, та чесна конкуренція між учасниками дозволили на стільки знизити ціну (Максим Нефьодов, ти реально створив круту систему). Про цю закупівлю навіть ВВС написали. А знаєте, в чому найбільша цинічність?! Вона полягає в тому, що з 1 листопада в обласному онкоцентрі працює лише ОДИН лінійний прискорювач. У другого апарату закінчилася ліцензія. А значить 15-20 пацієнтів, в тому числі, з округу депутата-квартирника, не отримують життєво важливе опромінення. І станом на сьогодні попри проведений тендер лінійний прискорювач так і не замовлено. Але це не турбує “народного” депутата, якому важливіші “тёлки”, “дурачки” і малиновий чай. І останнє. Дубинський та малиновий чай. Так, це правда. Цей екологічно чистий продукт я привіз з Київщини, з Тетіївського району, та пригощав усіх гостей. І нічого поганого в цьому не бачу. Вибачте за довгий текст. Але це було потрібно, а реальні мотиви таких собі “Маминих талантів” ставали усім зрозумілим. Насправді мотив цього інтерв`ю – не я. Це просто моя робота та позиція настільки зачепили его “народного”. Насправді реальний мотив цього інтерв`ю – це вперше заявити про готовність очолити виборчий штаб на місцевих виборах наступного року на Київщині. Я би 20 разів подумав на вашому місці, Дмитро Разумков, Давид Арахамія, Олександр Корнієнко – у людини великі проблеми з цінностями. А це вже не змінити. Читайте: Александр Дубинский: “Буду нещадно всех мочить, невзирая на чины и звания” Михайло Бно-Айріян, дипломат, екс-голова Київської облдержадмінстрації Источник публикации

Ми часто чуємо слово “лідер”, але не приділяємо цьому поняттю великого значення. “Лідер – це людина, яка не лише  вміє зацікавити і вести за собою. Це людина, яка здатна придумати ідею й генерувати її так, щоб зацікавити інших  і реалізувати її до кінця” – переконана Ковач Ольга, учениця 10 класу  столичної спеціалізованої школи № 200, організатор унікального освітнього проекту  "Школа Успіху"  за підтримки Фонду Klitschko Foundation. З Ольгою ми познайомилися в затишному "Dialog Hub", що  на вул. Володимирській, 43, де дівчина організувала низку майстер-класів у рамках  освітнього проекту  "Школа Успіху", мета якого –  допомогти підліткам з вибором професії і створенням власної справи, розвинути критичне мислення і лідерські якості, надати знання і навички ХХІ століття. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" Ольга Ковач цього літа стала фіналісткою Всеукраїнського освітнього проекту "Школа Успіху" від Klitschko Foundation, що проходив в Пущі-Водиці. І тепер Ольга готова ділитися своїм досвідом з ровесниками. Впродовж двох днів тренінгу, організованого школяркою, майже 50  підлітків мали можливість взяти участь у ділових іграх з тімбілдінгу, дізнатися про можливості сучасного світу, послухати цікаві лекції на актуальні теми  від успішних людей, які змотивують формування життєвих цілей. - З 9 років я займалася плаванням, більш менш професійно, зараз я плаваю для себе, - розповідає Ольга Ковач, –  Ще одним моїм хобі є танці. Півтора роки тому я зайняла перше місце на Чемпіонаті України  з бальних танців по стандарту. А ще я з самого дитинства цікавилася мистецтвом  орігамі, зараз іноді, для себе, роблю якісь цікаві фігури. Але на формування мене як лідера великий вплив мали заняття в гуртку “Лідерство – запорука успіху” , який я відвідувала ще з другого класу. В Малій Академії Наук, в секції “Педагогіка”, я цього року  буду писати вже свою 4-у наукову роботу. Минулого року я зайняла перше місце на міському рівні а на наступний рік хочу вийти на всеукраїнський рівень. Взагалі, я намагаюся брати участь у всіх проектах, в яких бачу можливості для саморозвитку і самовдосконалення. Один із таких проектів –  “Школа Успіху”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Ольга розповіла, що серед шкільних предметів її найбільше цікавить історія й  англійська мова. До того ж, вона  два роки була Президентом школи, тобто, лідером учнівського самоврядування, разом зі своїми колегами, шкільними активістами, організовує дозвілля школярів, готуються провести “Лігу Сміху”, запрошують цікавих людей на різноманітні психологічні тренінги, “відновили щомісячний випуск шкільної газети”. - Я була лідером учнівського самоврядування протягом двох років, але цього року відмовилась, тому що працюю над проектами. Зараз закінчився один проект, і починаю працювати над іншим. Я залишилась в самоврядуванні, проте права президента передала своїй заступниці, – розповідає Ольга. - Розкажи детальніше про проект “Школа Успіху”. Цей проект проводиться Фондом Віталія Кличка з 2012 року. У лютому відкривається реєстрація, під час якої ти повинен заповнити анкету, яка складається з 5 питань. Зазвичай, це питання на різну тематику. В першому турі треба зняти відео-візитку про себе на 1 хвилину. До другого етапу проходять 150 дівчат і  150 хлопців, але після відбіркового інтерв’ю залишається по 50 дівчат і  хлопці з усієї країни, які беруть участь у самому проекті. Отримані навички учасники повинні реалізувати у власному проекті в своєму місті. Нам дали завдання: розписати як ти бачиш свій проект: кого зі спонсорів  і спікерів ти хотіла б залучити; розказати  про свою рекламу тощо.  Тому після закінчення проекту я одразу почала пошук місця проведення тренінгу, тому що в Києві багато різних хабів, організацій, які можуть надати простір для того щоб втілити в життя власний проект. Проте потрібно домовлятися заздалегідь, зазвичай в таких місцях графік розписаний на декілька місяців вперед. У серпні ми обговорювали деталі проведення і вже в кінці серпня- на початку вересня ми остаточно затвердили, що 19-20 жовтня ми будемо проводити проект “Школа успіху” в “Діалог-хабі”.  Аудиторію я залучала шляхом реклами. Також працювали зі спонсорами, шукали різні компанії, які могли б нам проспонсорувати поліграфію, їжу  тощо. - Після закінчення проекту ти з кимось підтримуєш відносини? - Спілкуюся з багатьма, у нас в соцмережах є група, там щодня хтось пише: “я знайшла якогось спонсора”, “допоможіть будь-ласка”, “як ви думаєте, якого краще спікера вибрати”. Також щовечора ми запитуємо один в одного,  на якому етапі наш проект.  Також підтримую зв'язок зі стажерами фонду, які допомагають нам з організацією наших проектів. Тобто, я можу попросити пораду, як мені краще залучити учасників або людей, які працюють з соціальними мережами, вони можуть допомогти підібрати дизайн для посту тощо. За словами Ольги, “це досить цікавий досвід, в першу чергу це навчило мене спілкуватися з людьми, вести офіційну переписку, і, навіть, коли ти телефонуєш до спонсорів і обираєш 6 із сорока. Досить цікавий момент: коли ти дзвониш до якогось спонсора і йдеш на зустріч -треба себе пересилити, забути про страх і згадати все, чому тебе вчили. Цей проект навчив мене залучати свою аудиторію, складати план  проекту, так, щоб зацікавити інших”. - Що б  ти порадила своїм одноліткам? - Головне – не боятися невдач! Я недавно була на одному з тренінгів і мені запам’яталися слова  психолога: “Для того, щоб перестати весь час думати про невдачі, потрібно просто один раз сісти, закрити очі, і якомога яскравіше уявити те, що станеться в випадку невдачі”. І це дійсно допомагає. Також важливо ставити перед собою цілі та чіткі дедлайни”. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV"КиевVласть

Україна приречена, бо Совєцкій Союз викоренити, на жаль, не вдасться. Нікому. Принаймні найближчі сотню років. Папери, папери, папери – не потрібна бюрократична макулатура. І з кожним роком їх кількість збільшується. А разом із ними збільшується кількість людей, які ці папери пишуть, реєструють, зберігають, копіюють, надсилають, отримують, візують, дироколять. Тепер ближче до паперової реальності. Конституція України гарантує і відправляє нас до конкретного Закону. Закон України конкретизує – що саме гарантує Конституція. Постанова Кабміну розтлумачує – кому саме і за яких умов Закон гарантує те, що вже гарантовано Конституцією. Порядок (метод рекомендації) дотепно пояснює нам, як саме застосовувати Постанову, яка тлумачить Закон, що конкретизує статтю Конституції. Втомилися? Це лише початок. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   На кожному підприємстві (аби весь цей ланцюг запрацював) потрібно видати Наказ, який зобов’язує нас розробити Положення, яке передбачає існування Інструкції, яку необхідно закріпити Протоколом засідання. Продовжувати далі не буду. Огидно. Тому що це стосується будь чого, зокрема, охорони праці. Не вірите? Тоді те ж саме, але тепер вже з конкретикою. Наприклад, людина працює серед шуму, і йому за це надається один день  додаткової відпустки. А далі – дивіться цей паперово-законодавчий шлях. 1. Конституція України, ст. 43: Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. 2. Закон “Про відпустки”, ст. 7: Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість. 3. Постанова Кабміну №1290 від 17 листопада 1997 року “Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці”. 4. Постанова Кабміну №442 від 1 серпня 1992 року “Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”. 5. Методичні рекомендації №41 від 1 вересня 1992 року для проведення атестації робочих місць за умовами праці. Тобто, щоб людина отримала той клятий один день до відпустки проводиться атестація робочого місця: два накази, чотири протоколи, лист спостереження, фотографія робочого часу, карта умов праці. І це ми не ще міряли сам шум! А шум можуть виміряти тільки ті, хто має на це право. Поміряли  – протокол замірів. Втомилися? І люди втомилися. Адже усе це задля того, щоб надати робітнику лише один день до відпустки. Один! День! Якщо у когось є можливість, донесіть цю секретну інформацію до нового уряду, нового парламенту та нового президента. Може вони не знають? “Може це було частково тому, що стільки було свиней і стільки собак. Воно не те, щоб ці створіння на свій спосіб не працювали. Як невпинно пояснював Квікун, при догляді і організуванні хутора було безкінечно багато праці. Велика частина тієї праці була така, що її інші тварини-невігласи не в силі були б збагнути. Наприклад, Квікун розказував їм, що свині посвячували багато виснажного труду таємничим речам, що називались “акти”, “звіти”, “протоколи”, “меморандуми”. Це все були великі клапті паперу, що їх треба було густо вкрити письмом, а як тільки вони були вже вкриті, їх вкидали у піч і палили”. (“Ферма тварин”. Джордж Орвелл. 1944 рік). Читайте: Сотні тисяч “елітних паразитів”, яких жодному президенту не знищити без великої війни Константин Карих, блогер Источник публикацииКиевVласть

... Увагу привертає жінка в камуфляжі і віночку на голові, що схилилася над дитячою коляскою. Поруч – високий чоловік з бойовими нагородами на грудях. Підходжу, знайомлюся. Це – медсестра батальйону “Київ-12” Тетяна Пузійчук зі своїм чоловіком Андрієм і доньками – 20-річною Катериною і Надією, якій нещодавно виповнився рік. Тетяна дуже спокійно, хоча досить хаотично, хвилями натовпу спогадів, розповідає незнайомій людині про себе, про військову службу, про свою любов. Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" До війни Тетяна працювала лаборантом-криміналістом Київського бюро судово-медичної експертизи. Каже, що просто не мала морального права сидіти вдома, коли в країні почалася війна. - У складі зведеного загону медиків-волонтерів я вперше приїхала в зону АТО 1-го серпня 2014 го. Разом з моєю колегою Ольгою Омельчук ми надавали допомогу бійцям прямо на передку. Тут побачили, що медиків катастрофічно не вистачає. Повернувшись до Києва, я пішла до військкомату і записалася добровольцем в 12-ий територіальний батальйон “Київ-12”. Перший свій бій я прийняла 30 серпня біля Щастя, під селом Весела Гора. Веселощів було – хоч відбавляй! До сих пір перед очима стоїть мій перший “200-й” – киянин Олег Войтенко, який загинув 22 серпня від осколкового поранення правого передсердя. Через три місяці у нього народилася донечка. Ми з побратимами підтримуємо вдову і малятко, щоб вона з самого дитинства знала, що її батько – герой, що він загинув, захищаючи нашу Батьківщину.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  - Що було найважчим на війні? - Важко, коли втрачаєш своїх. Це дуже важко психологічно. За кожного бійця ми боролися до кінця. Кожен день на війні міг стати останнім днем ​​життя. Але серед усіх обстрілів, вибухів, найбільше мені запам'ятався обстріл села Дмитрівка в ніч з 3 на 4 вересня 2014 року. Ми з Олею прокинулися від страшного гуркоту. Вилітаємо з землянки, а навколо – паніка, крики, біганина, палаючі намети, заклики про допомогу... Ми намагаємося в цьому хаосі витягувати поранених, надаємо їм якусь першу допомогу і відправляємо їх машинами в Новоайдар…  Величезне спасибі Новоайдарським медикам, які спрацювали чітко і професійно, звівши втрати до мінімуму! Слава Богу, що в тут ніч ніхто в наметах не ночував. Увечері нам наказали перебратися в бліндажі та окопи. Інакше не вижив би ніхто! Це так страшно! Вранці нас з Олею привезли до військкомату: брудних, закривавлених, чорних від кіптяви. Бажання було тільки два: помитися і спати! І лише після того, як  вийшли з душу, ми усвідомили, що втратили всі свої речі, залишилися тільки в тому, що на нас, а воно виявилося абсолютно непридатним для подальшого використання. Але головне, що ми – живі і навіть цілі! А ще дуже страшно, коли на війні страждають діти! Я сама мати і для мене діти – найбільша цінність! І коли діти голодують, ховаються від бомбардувань – це дуже страшно! Скажу чесно:  мене давно не лякають поранені солдати, а ось голодні діти – це розриває серце! Що винесуть вони з цієї війни? Але для мене найважчим було повернення додому. Це біль і сльози. А ось чи важко мені було на війні як жінці? Скоріше – ні, навіть навпаки. Про жінок на фронті завжди дбають, постійно підтримують і всіляко оберігають, наскільки можна оберігати на війні. Іноді, коли дуже небезпечно, навіть не беруть на виклик. Замість мене за пораненими неодноразово їздили хлопці. Берегли мене. - А як вони вас називали? - В основному – Танюшка. Ну, ще іноді сестричка, док... Ви знаєте, я хочу сказати про волонтерів ”, – відходить від теми Тетяна, – У мене велика частина медикаментів була завдяки допомозі волонтерів з Києва. Волонтери надсилали не лише  ліки – вони забезпечували всім необхідним. Не всіх з них ми навіть знаємо по імені. Величезне їм спасибі! А ще ми дуже вдячні дітям за їхні малюнки. Після кожної посилки у нас збільшувалася “картинна галерея”. Якби ви знали, скільки тепла і радості несуть в собі ці малюнки! А взагалі, я нічого геройського не робила, я просто виконувала свою роботу, як і всі медики на фронті – витягала з поля бою поранених і робила все, щоб вони залишилися живими, – абсолютно буденним тоном, без найменшого “хизування” розповідає Тетяна – Прикро до сліз було списувати наших бійців за станом здоров'я. Мені запам'ятався один хлопець, який воював в миротворчому батальйоні в Іраку. Він потрапив в санчастину після того, як у нього відмовили нирки. А він все рвався в бій. Довелося його списати. Інакше ми б втратили цю людину. Воюють мужики з високою гіпертонією, з одним легким, є зовсім вже пенсійного віку... Я не знаю, як вони обійшли медкомісію! Хоча, яка там медкомісія в14-му році, та ще й для добровольців! ... - Але війна – це не тільки кров, бруд, сльози, війна – це ще і любов, – продовжує свою розповідь Таня – Саме так! На війні я зустріла свою любов, свого Андрія. Він розвідник. І я кожну хвилину за нього страшенно переживала, чекала будь звісточки! Ми одружилися в Бахмуті. Просто зайшли, розписалися і вийшли. А потім я дізналася, що ношу під серцем ще одне життя. Але до п'яти місяців вагітності я була на фронті. Звичайно, на бойові вже не рвалася, та й хлопці, і чоловік не пускали – берегли. Мені вже 39 років було, знала, що якщо зараз не виношу цього дитинку, то більше вже ніколи не зможу народити! А так хотілося! Ви знаєте, на фронті найстрашніша фраза: “Рятуємо медика!” Ось і допомагали мені все навколо. - Таня, а хто вас чекав удома? - Донечка Катя, їй було 16 років, коли я пішла на війну. А ще – мама, сестра і ... онук. Катерина у мене розумниця. Вона вчиться в медичному коледжі і розуміє, що наша професія спочатку означає: “військовозобов'язаний”. Звичайно, їй було дуже страшно і важко відпускати маму на війну, але вона розуміла, що я все одно не буду сидіти вдома. Так вона і сама не сидить склавши руки. Катюша часто провідує хлопців в госпіталі – за покликом серця. - А ось зараз ви б повернулися назад на війну? - Якби було де і з ким залишити мою Надійку – повернулася б. Знаєте, в серпні 14-го року ми зайшли в Луганськ, вже його зачищали. І раптом – божевільний і безглуздий наказ: “Відходимо!” Як? Ви що там, в штабах з глузду з'їхали?! Ми ж практично видавили ворога з міста! Тому я хотіла б повернутися, щоб бачити звільнений, відвойований у загарбників Донбас! Материал подготовлен в рамках Проекта "Юн-Пресс-KV" А ще я хотіла б повернутися до мирного життя, адже я до сих пір не повернулася з війни! Це і прохання до оточуючих бути до нас терпимими, оскільки себе ми з війни вигнали, а війну з себе не можемо. Адже війна в Україні не закінчилася. Вона зовсім недалеко від нас. І там вбивають, там працюють, і там живуть. І я хочу, щоб мої дочки не бачили війни, – сказала Тетяна Пузійчук. КиевVласть

Сегодня, 27 сентября 2019 года, плановые отключения электроэнергии в Киевской области пройдут в Белоцерковском, Богуславском, Бориспольском, Бородянском, Броварском, Васильковском, Вышгородском, Володарском, Згуровском, Иванковском, Кагарлыкском, Киево-Святошинском, Макаровском, Мироновском, Переяслав-Хмельницком, Ставищенском, Таращанском и Фастовском районах. Без света останется и часть населенных пунктов Ирпенского региона.Об этом KV стало известно из сообщения на официальном сайте "Киевоблэнерго". Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Точные адреса, сроки и причины отключения электроэнергии – ниже в таблице. Районний підрозділ Населений пункт Вулиця Роботи Час пров. робіт Білоцерківський М. Антонівка, Острійки весь населений пукнт кап. ремонт з 6 по 19 год Білоцерківський Узин вул. П. Мирного розчистка траси з 8 по 17 год Богуславський с.Щербашенці вул.Ярова Розчистка траси з 8 по 17 год Богуславський сДешки вул.Польова ,Росьова Перестановка опори з 8 по 17 год Бориспільський с.Городище- весь нас.пункт, с.Рогозів вул.Леніна, Котовського, Перемоги, Іванівська, Коморова, Дружби, ,Воровського, Садова, Разіна, Калинова, Незалежності,Тарасівська, Березняка, Чапаєва, Гагаріна, Галавурівська, Польва, Набережна, Вітчизняна, Вишнева, Іванківська, Котовського ,Яблунева, Березняки, поточний ремонт на ПС -35 Рогозів з 8 по 18 год Бориспільський с.Рогозів Леніна, Вітчизняна, Малишевського, Фрунзе, Лісова, Лісна, Тракторна, Гагаріна, Братів Шкордунів, Братуся, Старівська, Суворова, Ломоносова, Якіра, Шаруна. поточний ремонт на ПС -35 Рогозів з 8 по 18 год Бориспільський с.Кириївщина Весь населений пункт поточний ремонт на ПС -35 Рогозів з 8 по 18 год Бориспільський с.Рогозів Шевченка, Пушкіна, Ворошилова поточний ремонт на ПС -35 Рогозів з 8 по 18 год Бориспільський Старівська с/р,Старе вул. Левадна, Герасименка, Берегова капітальний ремонт з 8 по 17 год Бориспільський Старівська с/р,Старе пров.Комівнтерну,вул.Польова,вул.Перемоги,вул.Радгоспна капітальний ремонт з 8 по 17 год Бородянський с.Новий Корогод вул.Корогодська,Студентська,Садова,23-Серпня,Харьківська Капітальний ремонт з 9 по 16 год Броварський с. Літки

На початку поточного року сьогодні вже екс-голова Деснянської райдержадміністрації (РДА) Геннадій Заболотний став єдиним із очільників районів Києва, хто розповів КиевVласть про ведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення боргів за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій. Чи ефективна ця робота, скільки вже стягнуто боргів чи розповсюджується ця практика на всі райони Києва і на що саме витрачаються кошти сплачені мешканцями Деснянського району за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в інтерв'ю КиевVласть розповів профільний заступник голови Деснянської РДА Владислав Сюр. KV: Які на сьогодні результати роботи по стягненню боргів мешканців району за житлові послуги?  Владислав Сюр: По Деснянському району зараз обліковується 94 872 абонентських рахунка. Заборгованість наявна у 20 476 абонентів. Проте є заборгованість статистична, яка виникає щомісяця через сплати мешканцями не до, а після 20 числа. Є разові несплати. Такі борги, як правило, швидко погашаються. Борг більше 1 тис. гривень вже є приводом подачі позову до суду. Зараз такі борги наявні у 9 793 абонентів. Саме серед них ті, які не платять за ЖКП роками. З боржниками активно працює наше комунальне підприємство “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району Києва”. Робиться смс-розсилка щодо наявності боргу, направляються листи на електронну пошту та у поштові скриньки. Певна частина боржників згоджується погашати борг на етапі досудових попереджень. Так, з січня по червень 2019 року нашою керуючою компанією укладено 13 договорів про реструктуризацію заборгованості за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкової території на загальну суму 55,14 тис. гривень. На сьогодні по факту виконання цих договорів мешканцями вже сплачено 28,7 тис. гривень. KV: А скільки позовів направлено до суду, і по скільком з них завершено проваджено і стягнуті кошти? Владислав Сюр: Керуючою компанією до Деснянського районного суду Києва подано 807 позовів про стягнення заборгованості за комунальні послуги на загальну суму 5,2 млн гривень. За результатами їх розгляду було прийнято 248 рішень про стягнення на користь КП 1,86 млн гривень.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Відділом Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції в примусовому порядку виконано 62 рішення та стягнуто 208,51 тис. гривень. Ми постійно на зв'язку з районним відділом виконавчої служби, проте розуміємо, що є черга і пріоритети. KV: Борги за послуги керуючої компанії продовжують збільшуватися?  Владислав Сюр: На жаль, так. На початок року заборгованість мешканців нашого району перед комунальною керуючою компанією складала 74,99 млн гривен. На початок липня 2019 року вона зросла на 15,1% до 86,31 млн гривен. KV: У Деснянському районі, порівняно з іншими, найбільші борги за послуги комунальної керуючої компанії? Владислав Сюр: Ні, у порівнянні з іншими районами у нас дуже гарні показники, ми на другому місці по рівню поточної оплати за ці послуги (80,91%).   KV:  Будете продовжувати застосовують судову практику по стягненню боргів? Владислав Сюр: Роботу по стягненню заборгованості за послугу з утримання будинків та прибудинкових територій, у тому числі в судовому порядку, ми продовжимо. За моєю інформацією, всі комунальні керуючи компанії Києва стикаються з несплатою за їх послуги і займаються стягненням боргів в судовому порядку. Наразі це єдиний шлях. В середньому за кожним будинком тільки нашого Деснянського району накопичений борг біля 150 тис. гривень, але припинити обслуговування будинків через борги ми не можемо. Крім роботи по стягненню боргів, ми постійно проводимо роз'яснювальну та мотиваційну роботу. Інформуємо мешканців, на що спрямовані сплачені ними кошти. Для нашого району 86 млн гривень – це значна сума для поліпшення та підтримки житлових будинків у гарному стані. KV: Багато будинків Деснянського району сьогодні користуються послугами саме комунальної керуючої компанії? Владислав Сюр: У Деснянському районі 778 будинків, з них 534 обслуговуються комунальною керуючою компанією.  ОСББ створили мешканці лише 45 будинків. Частина будинків, де створено ОСББ, намагаються організувати отримання житлово-комунальних послуг своїми силами – самостійно наймають прибиральників, двірника, замовляють вивіз сміття тощо. Така сама ситуація і у ЖБК (157 будинків). 33 інвестиційні будинки обслуговує приватна компанія. KV: На що саме витрачаються кошти, сплачені мешканцями району за утримання будинків та прибудинкових територій? Владислав Сюр: Робиться все потрібне, але по можливості. Зараз у Деснянській РДА робота налагоджена. Ми створили базу даних, де акумулюється інформація про потреби кожного будинку (заміна вікон, герметизація, ремонти тощо), проведені ремонти і рівень сплати за надані послуги.  У нас, в РДА, зведені дані по всьому району, а у ЖЕДів у такій же формі наявна інформація по їх об'єктах. Їх працівники постійно моніторять стан будинків та оновлюють інформацію. Обов'язково відпрацьовуються всі скарги мешканців. Це дозволяє оптимізувати та підвищити ефективність робіт по утриманню будинків всього району.  Завдяки тому, що вся інформація міститься в одній базі, можно встановити пріоритети та черговість проведення планових ремонтів (графік ремонтних робіт) та одразу бачити, які роботи вже проведені (звіт про виконання ремонтів). Графік ремонтних робіт у 2019 році по житловим будинкам за рахунок квартирної плати (адреси) Проведені у 2019 році поточні планові ремонти (адреси) KV: Які роботи у цьому році били першочерговими, та скільки коштів на них витрачено? Владислав Сюр: Більше за все коштів у першому півріччі 2019 року витрачено на ремонт внутрішньобудинкового обладнання та мереж водо- та теплопостачання і каналізації (4,55 млн гривень), ремонт сходових клітин (4,12 млн гривень) та покрівель (3,62 млн гривень). Проте найбільш пріоритетними цього літа були роботи з герметизації стиків зовнішніх панелей. Адже у Деснянському районі більшість саме панельних будинків, переважна частина яких відносяться до старого житлового фонду і треба не допускати їх руйнації. Ці роботи наразі продовжуються по всьому району. Будинки визначаються за поданням ЖЕДів та на підставі звернень мешканців. Загалом за перше півріччя 2019 року роботи з поточного ремонту у житлових будинках були виконані на 15,73 млн гривень. KV: Чи виділяються кошти безпосередньо на ЖКГ району з бюджету Києва? Владислав Сюр: Так, але у цьому році сума дещо менша, ніж у 2018 році. На капітальний ремонт житлово-комунального господарства району з бюджету міста у 2018 році було спрямовано 126,99 млн гривень, а у 2019 році – 116,31 млн гривень. Найбільше коштів направлено на капітальний ремонт міжквартальних проїздів та прибудинкових територій (44,86 млн гривень), заміну вікон (26,27 млн гривень), капітальний ремонт сходових клітин (10,76 млн гривень) та утеплення фасадів (9,17 млн гривень). Зараз заплановані роботи виконані більше ніж на половину. З запланованих 116,3’ млн гривень виконані роботи на суму біля 72 млн гривень. Проведені у 2019 році капітальні ремонти житлового фонду Деснянського району (адреси) KV: Чи були претензії до підрядних організацій? Владислав Сюр: Їх не може не бути. Проте ми контролюємо роботи під час виконання, тому багато недоліків усувається оперативно, а, отже, на етапі приймання робіт їх вже майже немає. Це звичайна поточна робота. Але є і суттєві проблеми. Наприклад, на вул. Жукова, 45 пробита лівневка. Коли проходить злива, то заливає весь двір. Проблема існує декілька років і її дуже складно ліквідувати. З приводу цієї ситуації ми неодноразово проводили наради. Зараз ми знайшли дієвий спосіб її вирішення. Впевнений, що до кінця року проблему буде усунуто повністю. KV: Чи впливають борги за комунальні послуги на підготовку до опалювального сезону? Владислав Сюр: Підготовка до опалювального сезону йде за графіком. На це борги за ЖКП вплинути не повинні. Але за рахунок заборгованості ми могли би зробити набагато більше робіт по заміні труб в будинках, щоб не виникало поточних проблем і розривів. Зараз продовжується перевірка стану готовності житлових будинків та об'єктів соціальної сфери до роботи в опалювальному сезоні 2019-2020 рр. Житловий фонд та установи району вже підготовлені на 70% та отримали паспорти готовності. Плануємо до 25 вересня завершити підготовку у повному обсязі. KV: Чи всі будинки району оснащені лічильниками тепла?  Владислав Сюр: У Деснянському районі було оснащено лічильниками теплової енергії 511 будинків (645 лічильників комунальної власності). На 28 серпня 2019 року з них 78 викрадено та 50 – непрацюючих. Згідно проекту поадресного переліку будинків з встановлення та відновлення приладів обліку теплової енергії у 2019 році, розробленого КП “Київтеплоенерго”, у житлових будинках Деснянського району заплановано встановити 97 та виконати ремонт 35 приладів обліку тепла. Між нашими профільними підрозділами та КП “Київтеплоєнерго” налагоджена ефективна взаємодія, ми постійно підтримуємо робочі стосунки та наразі очікуємо отримання графіків виконання цих робіт. Також нашою керуючою компанією ведеться роз'яснювальна робота для збереження комунального майна та запобігання несанкціонованого доступу до приміщень, де знаходяться вузли обліку теплової енергії. Розроблено та роз'яснюється мешканцям алгоритм дій у разі виявлення такого несанкціонованого доступу та підозрілих осіб.  Здійснюється і встановлення додаткових засобів захисту підвальних та спеціальних приміщень житлових будинків. Мається на увазі встановлення металевих дверей, захисних грат, виготовлення та встановлення нестандартних замків власного виробництва, навісних замків типу “краб” тощо.  За кошти мешканців приміщення, де знаходяться вузли обліку тепла, оснащуються системами охоронної сигналізації (датчики руху та кінцеві вимикачі) з виводом сигналу на пульт консьержа. Для попередження фактів викрадення комунального майна здійснюється патрулювання територій представниками поліції. Одночасно нами здійснюються рейди спільно з Деснянським районним управлінням поліції по пунктах прийому вторинної сировини щодо виявлення викраденого обладнання. Читайте: Геннадій Заболотний: “Поки немає метро на Троєщину, транспортну проблему масиву треба вирішувати іншим шляхом” KV: В липні Нацполіція Києва відкрила кримінальне провадження по факту нападу на Вас. Тоді до вашого кабінету увірвалися представники Громадської ради при Деснянській РДА, декілька кандидатів у народні депутати та підприємець-власник приватної школи танців, які вимагали не розривати договір оренди зі школою танців, погрожували та вимагали звільнення з посади. Як просувається це розслідування? Владислав Сюр: В мене немає інформації щодо деталей розслідування кримінальної справи. Читайте: Нацполиция открыла уголовное производство по факту нападения членов Общественного совета при Деснянской РГА на замглавы этой РГА (видео) Проте я звернувся до адвокатів. З їх допомогою мною було скеровано позов до суду щодо захисту честі та гідності і спростування недостовірної інформації. Відповідачем є людина, яка увірвалася до мого кабінету і називає себе власником школи танців. Попереднє засідання суду призначено на 11 вересня. KV: Підприємець публічно заявив, що РДА його примусово виселяє з приміщення, де ним зроблено капітальний ремонт. Це правда?  Владислав Сюр: Ні, ми лише направили власнику школи танців листа, що не плануємо продовжувати договір оренди займаного ним приміщення у зв'язку з власними потребами. Нам зараз дійсно потрібно знайти близько 4,5 тис. кв. м. приміщень для розміщення бюджетних установ району. Для мене ця ситуація взагалі дуже дивна. Коли до мене в кабінет увірвалися люди, я очікував власника школи танців на зустріч, щоб обговорити з ним питання і знайти компромісне рішення. Наразі документів щодо проведення орендарем капітального ремонту приміщення, де зараз розміщується ця приватна школа танців, в нас немає. Він до нас не звертався за дозволом на проведення капітального ремонту і ніяким чином не намагався документально зафіксувати проведені ним, якщо такі дійсно були, покращення. Для мене це не зрозуміло, бо орендарю на час проведення ремонту можуть давати суттєву знижку на орендну плату або взагалі звільнити від її сплати. Більше того на 1 липня 2019 року за підприємцем обліковувалася заборгованість з орендних платежів на суму більше 12 тис. гривень. І якщо прослідкувати історію його сплат, то починаючи з 2017 року щорічно за ним фіксувалися борги протягом 9 із 12 місяців. KV: Для яких саме потреб району потрібно приміщення, яке займає приватна школа танців? Владислав Сюр: Нам потрібно це приміщення для разміщення там Центра пробації. Переїзд цього центру повністю звільнить адміністративне приміщення великої площі і дозволить перемістити туди районні бюджетні установи, що сьогодні знаходяться у приміщеннях дитячих садочків. Йде мова про Районне управління освіти, Управління пенсійного фонду у Деснянському районі, Центр естетичного виховання “Гармонія” при Управлінні культури Деснянського району. Це дасть нам можливість сформувати бюджетний запит для відновлення цих приміщень і подальше їх використання за цільовим призначенням. Тобто ми зможемо відкрити сучасні дитячі садки на 300-400 місць. Це суттєво скоротить чергу у дитячі садки району, а також дасть змогу ефективно використовувати майно в інтересах громади. KV: Але у Деснянському районі є комунальні приміщення, які пропонуються під оренду... Владислав Сюр: Так, є. Ознайомитись з інформацією щодо вільних нежитлових приміщень, які перебувають на балансі Деснянської РДА можна на нашому сайті desn.kyivcity.gov.ua у розділі “Оренда приміщень”. Але вони не настільки великі за розмірами, як нам потрібно. Адже не можна розкидати підрозділи однієї бюджетної установи по всьому району. Нам потрібно для кожної з них приміщення, площею від 800 до 2 тис. кв. м. Читайте: Во всех районах Киева большинство детсадов переполнено свыше проектной мощности (списки) Фото: KVКиевVласть

Біля трибуни стадіону “Піонер”, де проходили Національні Ігри Нескорених, весело сміється жінка років сорока. Навіть не подумаєш, що вона має якісь поранення…  Так весело і легко вона стріляла з лука, плавала… Одеситка Ганна Ільющенкова, повернувшись в 2015 році після  багатомісячного лікування з Литви, дізналася, що її навіть немає в списках добровольчого підрозділу. Їй чиновники кинули в обличчя: “Вас ніхто не посилав, ви ж самі пішли воювати….”..  Аня виховала сина, має освіту медсестри і ще дві вищих освіти. В 2014 році жінка допомагала в військкоматі під час медкомісії. Один із командирів батальйону “Донбас” розповів, що його молодший брат загинув лише тому, що поряд не було медика. Бійці всі як один стверджували що на передовій дуже  не вистачає медперсоналу, а самі вони часто не знають, як надати собі й товаришам першу медичну допомогу. І Аня лишає свого чотирнадцятирічного сина на батьків, бере на роботі додаткову відпустку, й їде на фронт. Спочатку було Курахово, а через кілька днів – Іловайськ.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  – Ви підписали контракт? -  Ні, все було на словах. Я спитала: “Що привезти?” Мені відповіли: “Лише бинти”.  Ну, я взяла найнеобхідніші речі й поїхала. Так я потрапила в Курахово. Там тоді був штаб…Я уявляла собі великий шпиталь, де не вистачає медперсоналу й  де я, поки у відпустці, зможу допомагати хлопцям. Насправді, все було зовсім не так.  Анна згадує перших поранених бійців, які померли в неї на руках: -  Прямо у нас на руках загинув “Котик”, ми не могли йому навіть першу допомогу нормально надати , тому, що там  через велику кровотечу  потрібно було негайне хірургічне втручання. Того ж дня помер ще один боєць, позивний “Кущ”, – у нього развинувся перитоніт. Він не дожив до евакуації буквально години 3-4. Жінка згадує найстрашніші бої 16 і 26 серпня 2014 року під  Іловайськом: “16 серпня, під обстрілом мене переправили на околицю Іловайська, де в приміщенні школи тримали оборону бійці кількох підрозділів. Лазарет розмістили в спортзалі. З його вікон постійно вівся вогонь по наступаючим терористам, а на підлозі щодня прибавлялися поранені бійці. Лікарів було два: психотерапевт с позивним “Дрин”, медсестра “Мері” й досвідчений лікар “Мир”. Але він повіз партію поранених і в школу вже не повернувся, а “Дрину”  довелося взяти  в руки автомат, – згадує Анна, — Я колись працювала в реанімації, знала, як провести протишокову терапію, зупинити кров, вводити препарати в вену. Але тут довелося згадати навіть те, чого я ніколи сама не робила.  Найтяжчими днями  були 26 -28 серпня, коли нас ГРАДами покривали кожну годину, з  6 ранку й до глибокої ночі. Ми з нетерпінням чекали  підтримку. Обіцяли, що техніку з параду на День Незалежності направлять до нас. Але так і недочекалися... 26-го машина, яка повезла поранених на наш блокпост, повернулася назад — ми опинилися в повному оточенні. З ранку до  ночі школу поливали снарядами з “Градів”. Спочатку закінчилися продукти, потім медикаменти – нічим було навіть поранених перев’язати – і, нарешті, скінчилися боєприпаси. В школі разом з нами потрапили в оточення кореспонденти якогось німецького телеканалу. З їх телефонів ми вийшли на зв’язок з керівництвом. Відповідь шокувала: “Чекайте, вас виведуть”. Дочекалися не всі: бійці помирали без медичної допомоги. Ми тоді ще не знали, що обіцяний “зелений коридор” стане коридором смерті. Нам було наказано йти під білими прапорами, здавши зброю, але наші бійці на таке не погодилися, тому ми йшли зі зброєю під нашими прапорами. Ми всі вже тоді зрозуміли, що йдемо на смерть, але іншого виходу не було. 29 серпня нас обстрілювали з усіх боків, проти нас перли танки й артилерія. Переді мною підірвався автобус, в якому заживо згоріли наші хлопці. Ми чудом встигли проскочити. Але тут мене й зачепило. Аня з посмішкою, ховаючи біль і сльози, розповідає страшну правду виходу з оточення: як горіли машини разом з бійцями, як їх розстрілювали російські танки, гранатомети й кулемети… Про своє поранення медик говорить знехотя, мовляв, усе – в минулому, попереду – життя. А поранення Аня отримала майже не сумісні з життям: розірвані ноги, розтрощений хребет, осколочні поранення в живіт, легені, руки – не було живого місця. “… Було відчуття, що ти на секунди піднімаєшся над землею. Мізки працюють, голова працює. Ти усвідомлюєш, що з тобою щось трапилося, але поки що не розумієш, що саме. І болі немає зовсім… лише страшенне безсилля… Мене витягнув на собі Володя  з позивним “Вєтєрок”. Я то втрачала свідомість, то приходила до тями… Пам’ятаю, як нас захопили в полон російські військові (шевронів у них, звичайно  ж, не було, але ніхто своєї приналежності до російської армії не приховував), як один з них вигріб у мене з кишень усе: гроші, банківські картки, документи, два телефони, і навіть здер два золотих колечка й сережки. Залишив лише дерев’яний хрестик на мотузці. ….  І, мабуть, навіки врізався в свідомість обіцяний Росією “зелений коридор” в бік окупованого Іловайська. Всі обочини були буквально завалені тілами вбитих українських солдат. Спалений автобус “Богдан”, всередині якого сиділи й стояли, притулившись один до одного, обвуглені люди – наші бійці, які намагалися вийти з оточення”. А далі був жах полону, знущання, голод, вмирання від страшної крововтрати, нестерпного болю й інфекції, яка потрапила у відкриті рани. “Три доби мені не давали ні їжі, ні води. Мабуть, найтяжчим було очікування. Очікування смерті через зґвалтування. Це було озвучено в деталях – як усе відбуватиметься. А потім мене зариють десь у посадці... Легка смерть була бажаною. і я просила: “Просто застреліть мене, просто застреліть”... Але доля дала шанс на життя. Третього вересня представники Червоного Хреста забрали полонених поранених українських солдат (разом з Ганною обміняли  десять українських бійців) і відвезли до польового шпиталю в Запорізьку область, а звідти вертолітом – в Дніпропетровську лікарню імені Мечникова. Стан  Ганни був критичним, якщо не сказати безнадійним. І тут Литва запропонувала  допомогу в лікуванні найтяжчих поранених українських бійців. І сталося диво! Пацієнтка вижила і всупереч прогнозам і засторогам лікарів уже через місяць почала ставати на ноги. А напередодні нового року Аня умовила лікарів, щоб її відпустили додому. Насамперед бойова медсестра поїхала до Дніпра, в лікарню імені Мечникова, щоб оформити свої документи. Але виявилося, що у неї немає двох довідок по формі “N1” и “N5”, без яких неможливо отримати документи. Ці довідки надає батальйон Ливно, але  ні в списках учасників АТО, ні в особовому складі батальйону “Донбас” прізвище Ганни не значиться. Хоча є й довідка, підписана в. о. командира батальйону  майором резерву С. Стояном і заступником командира в/ч 3027 полковником І. Юрченком, і медаль “За доблесну службу”. Але не було військового квитка і довідки, що поранення жінка отримала саме в ході бойової операції під Іловайськом. В батальйоні  медику  цинічно сказали, що зарахувати її на службу можуть, але  не заднім числом, а груднем місяцем, тобто, через півроку після бойових дій, після поранення, полону, Іловайського котла… - Дуже боляче  усвідомлювати, що ти,  після всього, що пережив, повертаєшся додому й розумієш, що тебе тут ніхто не чекає (окрім сина), ти  нікому не потрібен і нічого не можеш довести, – каже медик-волонтер, – Практично всі, хто пройшов через Іловайськ, мають поранення, але не мають грошей, ледве виживають. Їх просто забули. Наприклад,  Сергій із Києва до війни був прекрасним штукатуром і добре заробляв – йому ампутували ногу, в нього німіють руки, іноді – все тіло, і тепер йому не під силу стрибати з кельмою.  Його потрібно переучувати. Але йому ніхто не дає ні копійки. Він навіть інвалідність не отримав. Мені дали групу чисто випадково, в зв’язку з тим, що я пішла в АТО, будучи в штаті поліклініки. Багато колишніх бійців уже згодні з тим, щоб їм давали не військову групу, а звичайну. Нехай поранення, кулі закреслюються, нехай пишуть хоча б, що у людини була серйозна травма. Але адвокати нас застерігають: “Нам буде набагато складніше потім доказати, що було поранення”. Ну чому люди повинні підтверджувати очевидне? У них витягали кулі, а наша дурацька медицина ставить їм діагноз “травма”. Зі мною було те ж саме. Багато колишніх добробатівців реально голодують, злидарюють, не мають ні грошей, ні ліків…. Але ж це – вчорашній воїн, який вийшов живим з-під вогню, а тепер принижений, як останній бомж. Батальйон “Донбас” – це добровольчий батальйон. Його юридично просто не існує. Тобто, фактично він є, а на папері його немає. Оскільки ми формально відносимося до в/ч ЗСУ номер 3027, мене потрібно було якось включити в особовий склад цієї частини, а вже з Іловайськом будемо розбиратися потім. Мені видають направлення на проходження медкомісії, а там починається маячня. Лікарі мені кажуть: “Ти що, збожеволіла? Ти ж зі своїми болячками до військової служби непридатна”. Але з таким приговором я не можу потрапити до складу частини. Після поранень це неможливо. Замкнуте коло!  Хто ж міг передбачити? Звідки  я черпаю сили? Так ось, зовсім недавно я була близька до повного відчаю. У меня був дуже сильний больовий синдром, але не було ні потрібних ліків – налбуфіна, ні грошей, щоб їх купити.  Закралась  зрадницька думка: “Блін, краще б мене тоді розстріляли….”.  І раптом – телефонний дзвінок від побратима: “Анют, привіт, як ти себе почуваєш? Дякую, що ти нас тоді, в Іловайську, витягла”. І біль почав стихати. До речі, я і  в Литву потрапила завдяки хлопцям з мого батальйону. Вони тоді такий кіпіш підняли, що ці злякалися й відправили мене в Прибалтику. Розповідати про всі кола пекла, які їй довелося пройти,  ветеран війни Ганна Ільющенкова не хоче. Вона говорить про те, що треба жити, про те, що змагатиметься у спорті: стрільба з лука й плавання. Головне для неї перемога над собою, над своїм болем, і спілкування з друзям й рідними. Вона налаштована йти до кінця, через суди й усі можливі інстанції. Ганна  запевняє, що її випадок не унікальний, і є багато героїв, які пройшли Іловайськ, але й досі не можуть відновити свої документи. Але через важкі поранення  вони не мають ні сил, ні бажання продовжувати паперову тяганину. Ганна хоче добитися будь-якою ціною. З боями їй вдалося оформити статус  учасника бойових дій. Минулого року  вона вступила до вишу на юридичний факультет, каже, щоб захищати бойових побратимів.  “В Одесі ми відкрили реабілітаційний центр допомоги військовим – сімейна реабілітація. Час лікує й заспокоює, хоча ти згадуєш про це щодня. Зараз мені допомагає те, що за моїми плечима  є родини загиблих, хлопці, які добиваються статусу УБД, і я своїм прикладом хочу показати їм, що потрібно боротися. Два роки я ходила по інстанціях, доводила, що я була в Іловайську, збирала купи документів…. Я відчуваю себе потрібною. Я розумію, що не врятую світ, не врятую країну, але я роблю маленькі кроки, щоб допомогти хоча б одній людині”, – каже  Анна Ільющенкова. Про результати минулорічного Національного відбору “Ігор нескорених” Ганна відгукується досить скептично, каже, що були підсуди. Хоча позаминулого року  в Миколаєві на 1-му Всеукраїнському турнірі “Warrior legend” серед ветеранів війни, які отримали травми, поранення чи захворювання під час або в результаті виконання службових обов’язків вона виборола 2 перших місця. Зараз вона готується знову брати участь у “Іграх нескорених”. Але доля продовжує підкидати випробування бойовій медсестрі. Як написала минулого року в Facebook журналістка і режисер фільму "Війна химер" Марія Старожицька, “Мурку” разом із сином-студентом виселяють з одеського центру соціально-психологічної допомоги у зв’язку з закінченням терміну перебування, просто на вулицю. Після розголосу  в соцмережах, втручання Павла Розенка, питання негайного виселення зняте, втім, вирішення проблеми забезпечення гідним житлом медика, що врятувала життя дуже багатьом, лишається на порядку денному. А тодішній голова Одеської обласної держадміністрації Максим Степанов  написав: “Вже нікого не виселяють, написав Анні Ільющенковій координати свого помічника. Не хвилюйтеся, знайдемо рішення!” Казав  сліпий: “Побачимо…”. Анні чітко сказали: “30 серпня 2019  року вас просто викинуть із приміщення! Будете жити в парку на Дерибасівскій”. Але  Анна сподівається, що все якось вирішиться. Це лише одна історія. Однієї з нескорених.КиевVласть

Концерн “Електрон” не міг обійти увагою статтю “Столичные власти опять хотят обхитрить украинских производителей трамваев”, розміщену на ресурсі КиевVласть, у якій йдеться про те, що при закупівлі КП “Київпастранс” трамвайного рухомого складу техзавдання прописано таким чином, що українські виробники не можуть взяти участь в аукціоні. Необхідно внести ясність щодо власне торгів і умов участі. Комунальне підприємство “Київпастранс” 14 червня 2019 року оголосило тендер на закупівлю “Постачання нових низькопідлогових багатосекційних зчленованих трамвайних вагонів довжиною 30-34 м, пов'язаних товарів та супутніх послуг” в рамках проекту “Міський громадський транспорт України”.Трамваї планувалося придбати за кредитні кошти Європейського інвестиційного банку. Документацію для участі в даних торгах придбали чотири підприємства: два українські та два іноземні (фірми PESA серед них не було). 10 липня 2019 року згідно з процедурою передбаченою умовами торгів, відбулася передтендерна зустріч майбутніх учасників торгів. Такі зустрічі є звичною практикою для торгів, що проводяться відповідно до правил європейських банків – будь це ЄБРР чи ЄІБ. На таких зустрічах потенційні учасники мають змогу отримати детальні роз'яснення від замовника та консультантів проекту щодо окремих вимог тендерної документації та, зі свого боку, запропонувати свої зміни у ці вимоги. Присутні на цій зустрічі учасники торгів надали багато власних пропозицій, і тендерний комітет разом з консультантами повідомив, що за погодженням з банком будуть внесені відповідні зміни. Тут треба зауважити, що тендерні вимоги розробляються фірмами-консультантами, які працюють на договірних умовах з банком-кредитором, і обираються ним шляхом проведення конкурсу. Замовник задає тільки основні технічні характеристики товару, а решту документації розробляють консультанти, орієнтуючись на найсучасніші європейські рішення та стандарти в даній галузі, на правила проведення торгів відповідного банку та вимоги національного законодавства в частині сертифікації продукції та її введення в експлуатацію. Вимоги щодо кваліфікації учасників торгів консультантами розробляються таким чином, щоб переконатися, що потенційні учасники спроможні виконати поставку, тобто мають відповідний досвід виконання аналогічних поставок та мають власні фінансові та матеріальні ресурси для забезпечення виконання контракту у разі перемоги в торгах. Однак вказані вимоги не є догмою і можуть змінюватися з метою забезпечення більшої конкуренції, для цього і передбачені тендерною процедурою зустрічі з учасниками перед подачею документів. 1 серпня 2019 року КП “Київпастранс” повідомило про скасування згаданих торгів у зв'язку з необхідністю внесення суттєвих змін в кваліфікаційні критерії та про намір оголосити нові торги, що є зрозумілим і цілком обґрунтованим рішенням.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Оскільки концерн “Електрон” має успішний досвід участі у торгах за правилами ЄБРР, то вважає ці правила більш лояльними до учасників, аніж правила і практика проведення торгів відповідно до Закону України “Про публічні закупівлі”, де за чисто формальними ознаками виробника можуть не допустити до участі в оцінці. А за міжнародними правилами в подібному випадку тендерний комітет надсилає учаснику запит на роз'яснення і надає можливість надалі приймати участь в конкурсі, що є цілком справедливим. Щодо технічних вимог, то вони, на наше переконання, є адекватно виписані з врахуванням реальних потреб замовника як щодо пасажиромісткості, так і умов експлуатації на трамвайних лініях у Києві, в тому числі з врахуванням сучасних тенденцій розвитку міського громадського транспорту. Йдеться, зокрема, про обов’язковість 100% низького рівня підлоги в салоні міського транспортного засобу, що забезпечує доступність вагонів для осіб з інвалідністю до послуг транспорту, що у повній мірі відповідає вимозі статті 9 Конвенції про права осіб з інвалідністю. Адже відсутність цієї вимоги до міського електротранспорту є дискримінацією осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення в забезпеченні рівного доступу до послуг транспорту. А якщо врахувати термін експлуатації трамвайного вагона як мінімум 15 років, то згідно з п. 4.1. ГСТУ 204.04.05.003 – 2004 (а де-факто – до 30-40 років) ця дискримінація зберігається на тривалий термін. Концерн “Електрон” вважає проблему доступності громадського транспорту надзвичайно актуальною для України. Будь-які урбаністичні дискусії та практики мають включати інтереси та потреби всіх людей за загальнолюдськими й загальносвітовими правилами, нормами та стандартами. Лише у Києві кожна 19-та доросла людина та кожна 40-ва дитина у віці до 18 років – особа з інвалідністю. Ви їх не бачите, але вони є – у Києві їх понад 140 тисяч осіб. Із них більш як три тисячі вимушені пересуватися на візках. Щорічно, лише в столиці протезується понад 400 осіб І це тільки за даними однієї з ортопедичних майстерень Києва. І ця гірка статистика зараз постійно поповнюється покаліченими солдатами, які повернулися із зони бойових дій на сході нашої країни… В цілому ж понад 3 млн громадян України – люди з інвалідністю. І скільки їх ще буде – невідомо. Тож хочемо підкреслити – ці більш ніж справедливі вимоги жодним чином не обмежують участь ПрАТ “Концерн-Електрон” та його машинобудівних підприємств у таких закупівлях. Концерн має у своїй власності значні виробничі площі, і в оренді сторонніх площ, як дехто з українських виробників, немає жодної потреби. “Електрон” має все необхідне власне обладнання для виготовлення трамваїв. У виробництві, крім власне заводів “Електронтранс” та “Електронмаш”, задіяні ще п’ять підприємств концерну: це інструментальне виробництво, вироби з пластмаси, в тому числі крісла для громадського транспорту, опалювачі та кондиціонери, CAN-системи управління, низьковольтні електроприводи та ін. У квітні 2019 року одне з підприємств ПрАТ “Концерн- Електрон”, а саме ТОВ СП “Електронтранс” підписало договір на поставку 10 трамвайних вагонів для КП “Київпастранс” та, на жаль, до цього часу не отримало попередньої оплати на виготовлення трамваїв. Ми очікуємо на підтвердження бюджету Києва для фінансування програми закупівлі рухомого складу і сподіваємось отримати кошти згідно з вже укладеним договором за результатами тендеру UA-2019-01-25-000585-b. На сьогоднішній день у Києві експлуатується 10 трамваїв марки “Електрон”. Їх могло бути 64 одиниці, якби у 2015 році КП “Київпастранс” замовило 7 трамваїв згідно з підписаним договором (однак через відсутність бюджетних призначень було замовлено 2 трамваї у 2015 році та 1 трамвай у 2016 році), а у 2017 році ТОВ СП “Електронтранс” фактично перемогло в тендері на закупівлю 40 трамваїв з ціною фактично меншою на 75,55 млн гривень порівняно з пропозицією фірми PESA, Польща. В ціновій пропозиції фірми PESA не було відображено, що ціна товару включає в себе усі податки, збори та обов'язкові платежі. Зокрема не було включено суму ввізного мита, а отже замовнику, тобто КП “Київпастранс”, належало понести додаткові витрати за рахунок бюджетних коштів на суму 75,55 млн гривень. ТОВ СП “Електронтранс” також перемогло в тендері UA-2019-01-25-000221-a на поставку 10 трамвайних вагонів для КП “Київпастранс”. Пропозиція ТОВ СП “Електронтранс” була дешевшою від пропозицій, поданих іншими учасниками, на 63 050 509,49 гривень з ПДВ. Однак за формальними причинами документи подані ТОВ СП “Електронтранс”, як переможцем торгів, були відхилені. А тепер власне про трамваї “Електрон” та їх експлуатацію у столиці. Зокрема, трамваї 2015 року випуску мають пробіги: вагон №801 – 80 000 км, №802 – 100 000 км (а не 68-80 тис. км як вказано у статті). Пробіг 3 847 км має тільки трамвай № 808, який потрапив у ДТП і через серйозні пошкодження тривалий час перебував у ремонті. Трамвайні вагони, що поставлялися за контрактом від 2017 року, фактично були поставлені у 2018 році через те, що заявку на їх виготовлення КП “Київпастранс” надало лише в кінці серпня 2017 року, а виробничий цикл трамвайного вагона становить 12 місяців. Крім того, трамвайні вагони з цієї партії тривалий час простояли в депо через встановлення на них систем електронної оплати проїзду. На графіки і терміни цих робіт, ми як виробник, не мали ніякого впливу, оскільки монтаж здійснювало інше підприємство, яке мало відповідний контракт з КП “Київпастранс”. КП “Київпастранс” використовує трамваї “Електрон” в основному в час пік та не випускає на маршрути у вихідні дні, а отже вони менше часу працюють на маршруті і відповідно мають менші пробіги у порівнянні з трамваями, які експлуатуються в іншому режимі. ТОВ СП “Електронтранс” як виробник не може впливати на режим експлуатації своєї продукції, цей режим визначає замовник виходячи з власних графіків руху. Також звертаємо увагу на те, що з 2015 року по даний час КП “Київпастранс” не здійснило жодної закупівлі запчастин для трамваїв “Електрон”. Виробник, тобто ТОВ СП “Електронтранс”, досі не має договору на сервісне обслуговування вагонів власного виробництва і має перед КП “Київпастранс” тільки гарантійні зобов’язання, які сумлінно виконує. А у разі негарантійного випадку через відсутність у КП “Київпастранс” відповідних запчастин, які мають тривалий термін поставки, трамвайні вагони простоюють очікуючи належного ремонту. Слід сказати, що концерн неодноразово пропонував організувати в Києві постійно діючий власний сервісний центр з кваліфікованого обслуговування трамваїв “Електрон”. І ця пропозиція залишається в силі. Отож, машинобудівні підприємства концерну “Електрон”, як національного виробника електротранспорту, цілком відповідають вимогам, висунутим тендерним комітетом, і готові брати участь в тендерах за міжнародними правилами і процедурами європейських банків та інших міжнародних інституцій. Транспорт нашого виробництва успішно працює в різних містах України – Києві, Львові, Хмельницькому, Ужгороді, Полтаві, Миколаєві та інших, – і ми маємо лише позитивні відгуки про його експлуатаційні властивості. Прес-центр концерну “Електрон” На фото: виробничі процеси на підприємствах концерну “Електрон” станом на 08.08.2019 року, громадський транспорт “Електрон”, який курсує у містах УкраїниКиевVласть

Вже у цю неділю, 21 липня, вісім виборчих округів Київської області оберуть нових народних депутатів. Від об'єднаних сил націоналістів по кожному округу є свій, місцевий кандидат. KV дізналася мотивацію кожного і  запитала: чому виборець Київської області має віддати свій голос за об'єднані сили українських націоналістів?  У програмі кандидатів від ВО “Свобода” головними пунктами є: захист здобутків Революцій Гідності, протидія реваншу, проведення докорінного очищення влади, ліквідація олігархічної монополії, знищення корупційних схем формування тарифів та встановлення їх на справедливому рівні.  Крім того, націоналісти налаштовані скасувати несправедливу пенсійну реформу, сприяти розвитку малого та середнього бізнесу, створити заробітчанам умови для повернення на Батьківщину, запровадити гарантоване державне медичне страхування для надання якісної та доступної медичної допомоги кожному громадянину України. “Свободівці” також вважають необхідним визначити європейський україноцентризм стратегічним курсом держави, згідно з яким Україна стане геополітичним центром Європи.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Кандидати  По 90 округу (Біла Церква) від ВО "Свобода" в Раду балотується секретар Білоцерківської міськради Вадим Олегович Кошель. Народився 21 жовтня 1985 року в місті Біла Церква, де і живе. Як розповів він у коментарі KV, головна його мета – зберегти Україну. "Україна знаходиться під загрозою, оскільки з одного боку вже п'ятий рік триває українсько-російська війна, кожен день є поранені, загиблі бійці. Останні дії нашої влади дуже схожі на капітуляцію. Якщо не зупинити ці негативні для країни процеси, ми можемо втратити Україну. З іншого боку – є внутрішній ворог, так званий олігархат, який розколює державу зсередини. І є велика ймовірність реваншу екс-регіоналів і комуністів, які стали однією "командою". Ми, "свободівці", вирішили створити в парламенті велику націоналістичну фракцію і давати їм відсіч. Крім нас цього ніхто не зробить ", – говорить він. Читайте: Чому Біла Церква має голосувати за націоналістів, – кандидат Вадим Кошель Кандидитом по 91 округу (Фастівщина, Макарівщина, Сквира та частина Києво-Святошинського району) став Микола Іванович Синиця. Народився 24 травня 1968 року в селі Помоклі Переяслав-Хмельницького району Київської області, громадянин України. Проживає в Києві. У коментарі KV вказав: Раді потрібні націоналісти, щоб не допустити реваншу східного сусіда. "Я йду для того, щоб змінювати країну, щоб ідеї українського націоналізму все-таки були присутні і їх можна було втілити за допомогою владних повноважень. У парламенті повинна бути потужна націоналістична фракція, щоб не допустити промосковського реваншу, який вже відбувається: можна привести в приклад вже третій телеканал, який купив апологет Москви Медведчук. Користуючись втомою частини населення від війни, там крутять меседжі про примирення з Росією і намагаються заколисати людей. Я вважаю, що саме націоналістам під силу не допустити цього і зупинити цей наступ". 92-ий округ (Білоцерківський, Володарський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський та Сквирський райони) від націоналістів представлятиме на виборах Юрій Олексійович Деркач.  Народився 28 квітня 1958 року в селі Ріпки Лисянського району Черкаської області, проживає в селі Іванівка Ставищенського району Київської області. Працює директором санаторно-оздоровчого комплексу "Дружба".  "Хто, як не ми? Знову "регіонали" лізуть до влади, реваншизм йде по всіх фронтах. І у нас відкривається другий фронт – "п'ята колона". А попередня влада нічого не робила, щоб її не було. Тому ми патріоти-націоналісти "свободівці" йдемо до Верховної Ради, щоб Рада стала проукраїнською", – зазначив Юрій Деркач у коментарі KV. Кандидат по 93-ому округу (Богуслав, Ржищів, Кагарлик, Миронівка, Рокитне, Переяслав-Хмельницький) – Олександр Вікторович Коломієць. Народився 18 червня 1977 року в місті Біла Церква Київської області, де і проживає. Освіта професійно-технічна, раніше був фізичною особою-підприємцем, займався виробництвом продуктів борошномельно-круп'яної промисловості. Зараз займається громадською діяльністю в місті Біла Церква: засновник двох громадських організацій – "Спортивний корпус Білоцерківщини" і "Спортивна нація Київщини". "Я є приватним підприємцем, громадським діячем, але в першу чергу – я батько двох синів. Знаю, що батьки здатні на все, аби їхні діти росли в добробуті: цілодобово працювати, відмовлятися від власних примх. Але, на жаль, їм часто важко достукатися до чиновників, від яких залежить комфорт дітей в садочках і школах. Тому був радий допомогти змусити місцеву владу нарешті виконати свій обов'язок і подбати про дітей, які мерзли взимку в садочку", – зазначає Коломієць. По 94-ому округу (Обухівщина та Васильківщина) від “Свободи” балотується депутат Обухівської райради Олексій Олександрович Гридько. Народився 25 червня 1983 місті Бровари, живе в Обухові. Працює начальником відділу КУ КОР "Фонд комунального майна". У коментарі KV він розповів, що налаштований рішуче щодо майбутніх виборів, адже тільки націоналісти здатні поліпшити життя українців. "Україна потребує змін. Хто, якщо не ми, "свободівці", зупинимо реванш Москви? Хто, ще, крім нас, може побудувати справжнє українське націоналістичне суспільство? Я буду діяти по наміченій програмі. Є шлях суттєвих змін, програма захисту українців. Це все чітко відображено в нашій політичній програмі", – говорить він. 95-й округ (місто Ірпінь, Боярка, Вишневе і села Києво-Святошинського району) представляє кандидат ”свободівець”, депутат Києво-Святошинської райради, Олександр Васильович Кириченко. Народився 23 серпня 1966 року в місті Києві, проживає в селі Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району. Рід діяльності – приватний підприємець. У коментарі KV він розповів, що саме націоналісти готові розвивати свою країну і покращувати рівень життя українців. "Ідеологія "Свободи" сформована на основі націоналізму. Кожен націоналіст щиро вболіває за розвиток країни і всіляко цьому сприяє. В першу чергу нам необхідно створити потужну фракцію в парламенті, яка зможе впливати на прийняття рішень, оскільки у нас парламентсько-президентська республіка. За час незалежності нашої держави при владі були директори, комуністи, господарники, олігархи... Не було тільки націоналістів. А насправді це і є шлях до успішної України – патріотично налаштовані і готові до змін "свободівці", – говорить він. Читайте: Чому 95-й округ має голосувати за націоналістів, – кандидат Олександр Кириченко Наступний кандидат – Іван Миколайович Окоєв, балотується по 96-ому округу (Вишгород, Буча, Бородянщина, Славутич). Народився 12 липня 1991 року в селі Самолусківці Гусятинського району Тернопільської області. Проживає в Бучі Київської області. Служив в батальйоні оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького Національної гвардії України. "Фронт боротьби за Україну після 21 липня зміститься в український парламент. Бачу своїм обов'язком долучитись до цієї боротьби, адже поряд із прийняттям законів і відновленням соціальної справедливості, у Верховній раді розгорнеться шалене протистояння за основи державності: її суверенітет, унітарність, культуру та мову. Обов'язок українського націоналіста – стати до боротьби проти п'ятої колони Москви. Бо лише українські націоналісти будуть здатні зупинити антиукраїнські сили в цьому ліберально-малоросійському болоті.", – вважає кандидат.  Читайте: Чому 96-й округ має голосувати за націоналістів, – кандидат Іван Окоєв По 97-ому округу (Березань, Бровари, Баришівський район і частина Броварського району) кандидатом у Раду йде Анатолій Вікторович Фатєєв. Народився 25 січня 1963 року в місті Темір-Тау Карагандинської області, проживає в місті Бровари. Освіта вища, інженер технічного нагляду за будівництвом УЖКГ Бориспільської міськради. Як розповів він KV, його головна мета – на законодавчому рівні створювати механізми, які вирішать проблеми українців. "Я живу тут, у мене тут діти, онуки, друзі, знайомі, мене тут знають люди. Я займаюся тут громадською діяльністю, я член координаційної ради АТО, мене знають всі АТОвці. Мене багато хто знає і тому багато хто мені вірить. Тут проблеми ті ж, що і у всій країні, загальні, і я, як майбутній нардеп, повинен вирішувати спільні проблеми, які також стосуються міст. Люди запитують у мене прямо, чи можу я підняти пенсію або відремонтувати дорогу. Я можу допомогти створювати на законодавчому рівні механізми, щоб ці проблеми не замовчувалися і вирішувалися якомога скоріше. Оскільки парламент контролює держбюджет, моя задача також – проконтролювати, щоб його не дерибанили", – говорить він. Читайте: Чому 97-й округ має голосувати за націоналістів, – кандидат Анатолій Фатєєв Кандидат по 98-ому округу (Бориспільщина, Переяслав-Хмельницький, Згурівський та Яготинський райони) – Віталій Миколайович Гордієнко. Народився 27 червня 1969 року в селі Теснівка Новоград-Волинського району Житомирської області, проживає в селі Городище Бориспільського району Київської області. Є одним із трьох відомих в Бориспільському районі братів-аграріїв, засновників фірми "Паларіс".  У коментарі KV він розповів, що висунення сприймає як найвищу довіру. "Я відчуваю величезну відповідальність, яка лягає на мене. Звичайно, підстави вважати, що я буду ефективним депутатом, мені дає впевненість у проходженні об'єднаних націоналістів в парламент. На них я завжди можу покластися, відстоюючи інтереси громадян і пропонуючи законодавчі ініціативи. Рівно так само, як і мої побратими завжди зможуть розраховувати на кваліфіковану допомогу від мене", – каже він.КиевVласть

Для организации свободного времени киевлян пожилого возраста в Парке культуры и отдыха “Гидропарк” (остров Предмостная Слободка, 2) с июня по декабрь 2019 года запланировано проведение нескольких культурно-просветительских, спортивных и зрелищных мероприятий. Об этом KV стало известно из сообщения пресс-службы Киевской горгосадминистрации (КГГА) со ссылкой на распоряжение КГГА №1024 от 6 июня 2019 года. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   “Мероприятия будут продолжаться в течение июня - декабря этого года. Организаторы должны позаботиться о благоустройстве территории, установке туалетных модульных кабин, в том числе приспособленных для лиц с инвалидностью, дополнительных урн, контейнеров для сбора бытовых отходов и тому подобное”, - говорится в сообщении. Перечень культурно-просветительских, спортивных и зрелищных мероприятий в Парке культуры и отдыха “Гидропарк” Дата проведення Найменування заходу 1−28 червня “A RED SUMMER GRANTED FEST” Щастя бути дитиною Веселі каруселі Київський каштан Острів Park festival Ти маєш це почути Як тебе не любити, Києве мій 6−28 липня “ЗОЛОТЕ ЛІТЕЧКО” КУПАЛА Спорт – ти мир! Червневі дельфіни Макове поле Fest Повітроплавців Жара 3−31 серпня “ЖНИВА” Позитив Київ – скорить твоє серце Родинні цінності Water sport Бабусин хоровод Онучки на припічку Україна назавжди! 1−27 вересня “ОСІНЬ МИЛА, ОСІНЬ КРАСНА” Школярик ЗОЖ для всіх Грибок-теремок А в клюбі будуть танці! Citius, Altius, Fortius! 7−27 жовтня “ЗОЛОТА ОСІНЬ” Музичні витребеньки! ПОКРОВА багряні фарби осені КІНОФЕСТ 4−24 листопада ФЕСТИВАЛЬ – ПАРК Танцюють усі! Народні гуляння ЕКО-FEST ФОНД “Діабетик” 7−31 грудня ЗИМОВІ ЗАБАВИ ЗУСТРІЧАЙ! Спортивний Морозець Святий Миколай, до нас завітай! Католицьке Різдво Happy New Year – FEST Напомним, что в пятницу, 14 июня, в 19:00 в парке им. Тараса Шевченко состоится концерт классической музыки “Классик пикник. Синема”, во время которого прозвучат известные шедевры мировой классики, которые стали саундтреками к кинофильмам. Сразу после завершения музыкальной части мероприятия начнется “Каннсерватория” - показ потенциальных победителей фестиваля Cannes Lions (Каннские львы) на большом экране. Читайте: В Киеве состоится конференция о продвижении музыки на YouTube Фото: 365 КиевVласть