Оптимізм українців підвищився у зв`язку з очікуванням на дії президента Володимира Зеленського, уряду Олексія Гончарука та Верховної Ради (ВР) під керівництвом Дмитра Разумкова, які проведуть успішні реформи з метою покращення життя всіх громадян України. Утім, п’ять років назад спостерігався такий само сплеск оптимізму – у зв`язку з очікуваннями на Петра Порошенка, Арсенія Яценюка та Володимира Гройсмана. Ці надії закінчились повним розчаруванням та поразкою Порошенка на виборах президента. Вже зараз українці відмічають провал реформ та очікують від держави більшої участі у житті громадян. Про це KV стало відомо з результатів трьох соціологічних опитувань, проведених Центром Разумкова (*), фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва (**), та Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) (***). Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Згідно з результатами опитування Центру Разумкова, якби вибори до ВР відбулися найближчої неділі, виборці, що мають намір піти на вибори і вже визначилися з вибором, проголосували б наступним чином. Партія Лідери % підтримки “Слуга народу” Олександр Корнієнко, Володимир Зеленський 45,4 “Опозиційна платформа – За життя” Юрій Бойко, Сергій Льовочкін, Віктор Медведчук, Вадим Рабинович 13,8 “Європейська солідарність” Петро Порошенко 12,3 ВО “Батьківщина” Юлія Тимошенко 8 “Сила і честь” Ігор Смешко 5,2 “Громадянська позиція” Анатолій Гриценко 2,9 “Радикальна партія” Олег Ляшко 2,9 “Голос” Святослав Вакарчук 2,5 “Українська стратегія Гройсмана” Володимир Гройсман 2,2 ВО “Свобода” Олег Тягнибок, Руслан Кошулинський 1,6 “Опозиційний блок” Євген Мураєв 0,9 “Національний корпус” Андрій Білецький 0,6 “Партія Шарія” Анатолій Шарій, Ольга Бондаренко 0,5 Інша партія 11 На думку опитаних KV експертів, ці дані, скоріш, про очікування щодо команди Володимира Зеленського, довіра до якого, до речі, почала знижуватись в грудні минулого року. Високий рівень очікувань підтверджується і даними дослідження Gallup International, яке в Україні п’ятий рік поспіль проводить КМІС. Читайте: Майже половина українців вважає президента Зеленського людиною року – соціологічне опитування За даними цього опитування, за індексом оптимізму Україна піднялась у 2019 році на 4 п і зайняла 15 місце у відповідному світовому рейтингу. Дослідники наголошують, що цей оптимізм українців пов'язаний з обранням нового президента та ВР. Вочевидь, якщо влада, яка вже в травні (через рік після виборів шостого президента України) перестане сприйматись як нова, не буде проводити ефективні реформи, то підтримка правлячої партії “Слуга народу” та її фактичного лідера Володимира Зеленського почне знижуватись. А разом з цією підтримкою почне падати й оптимізм народу. Щодо реформ, фонд “Демократичні ініціативи” провів два паралельні опитування: в одному опитали 2000 громадян, в іншому — 45 експертів. Згідно результатів широкого опитування, головним рушієм реформ громадяни вважають: президента Володимира Зеленського – 60,1%; уряд Олексія Гончарука – 37%; фракцію “Слуги народа” в ВР – 29,7%; населення країни – 27%; громадські організації та волонтерів – 23,9%. Опитані вважають головними проблемами, що найбільше заважають розвитку України, корупцію (69%), війну на Донбасі (68,9%), засилля олігархів в економіці (30,7%), відсутність професіоналів у владі (25%) та міграцію, виїзд працездатного населення з країни (24,8%). Найбільший опір реформам, на думку опитаних, чинять: олігархи – 50,9%, причому їх негативна роль в травні 2018 року оцінювалась на рівні 39%; бюрократи та чиновники – 43,1%; партія “Європейська солідарність” – 22,2%; Росія – 18,9%, в травні 2018 року цей показник складав 14%; партія “Опозиційна платформа “За життя” – 16,3%. Аналогічна думка й у опитаних експертів: перелік основних рушіїв реформ в Україні очолили громадські організації та волонтери (36 згадок), країни Заходу (24), міжнародні фінансові структури (25), президент (22) та уряд (20).  Порівняно з минулим роком, різко зросли сподівання на президента (з 24,1% опитаних у травні 2018 року до 60,1%) та на більшість у ВР (з 9,5% до 29,7%). Натомість значно зменшилося визнання як рушіїв реформ країн Заходу (з 24,7% до 11,9%) та МВФ і Світового банку (з 24,2% до 11,5%).  Експерти вважають, що основне гальмо реформ – олігархи (32 згадки), правоохоронні органи (27 згадок), бюрократія та чиновники (21 згадка). Основними ризиками для проведення реформ вони вважають низький рівень кваліфікації в уряді та в інших владних структурах (12 згадок). Ще по 10 згадок у відповідях експертів заслуговують такі аспекти, як: вплив олігархів на процес ухвалення рішень, лобізм; чвари і суперечки в більшості (аж до її юридичного розпаду); зростаючий вплив Росії; відсутність єдиної візії і проектів реформ. Громадяни вважають трьома найважливішими реформами: антикорупційну – 59,3%, минулорічний показник 58%; сфери охорони здоров’я – 54%, минулорічний показник 46,5%; пенсійну та системи соціального захисту – 45,5%, минулорічний показник 43,6%. Жодної успішної реформи не назвали 50,9% опитаних (торік – 40,5%). Відносно успішними визнані антикорупційна реформа (9,8%), децентралізація (9,9%), реформа охорони здоров’я (9,1%), реформування армії (9,1%) та земельну реформа (7,5%). Жодної успішної реформи не назвали 50,9% (торік – 40,5%). Експерти також оцінили здійснення реформ за 5-бальною шкалою, де “1” — не робиться нічого, а “5” — робиться усе необхідне. 25 опитаних експертів оцінили зусилля влади на “3”, 11 – на “2”. Підсумкова оцінка не відрізняється від такої ж за 2017 рік (2,76 проти 2,66 у листопаді 2017 року). Основними успіхами у впровадженні реформ експерти вважають: перезавантаження НАЗК і ДБР; ліквідацію “майданчиків Яценка”; запуск Антикорупційного суду; реформу закупівель; реформу охорони здоров’я; реформу виборчого законодавства; початок земельної реформи; відкриття кадастрових даних.. Загалом повністю вірять в успіх реформ 13% опитаних. Ще 38% вірять, але мають сумніви. Крім того, 31% не вірять в реформи, але плекають надії. 13% взагалі не вірять в успіх реформ (рік тому таких було 23%).  Дещо зросла готовність українців терпіти певні матеріальні труднощі заради успіху реформ (48,6% наприкінці 2019 року проти 32,4% у 2018 році). Але серед них лише 14% готові терпіти скільки треба, а 34,6% готові терпіти не більше року. Читайте: Труд по Милованову: отмена профсоюзов и всеобщее право на забастовки “Слуги народа” забирают у профсоюзов все полномочия и советское имущество Вимоги респондентів дуже великі. Так, 70,6% (у 2018 році – 65%) вважають, що держава повинна надавати максимум безкоштовних послуг: освіта, медицина, пенсія, навіть якщо доведеться збільшити податки. 70,4% (77% у 2018 році) вважають, що більшість людей в Україні не зможуть прожити без постійної турботи та опіки з боку держави.  Водночас зменшилася кількість тих, хто вважає, що “держава повинна нести повну відповідальність за забезпечення кожної людини всім необхідним”: з 44% у 2018 році до 37,6% у 2019 році. Натомість зріс відсоток тих, хто вважає, що “держава повинна забезпечити людям однакові “правила гри” у житті, а далі сама людина несе відповідальність за те, як вона ці шанси використає” – з 45% у 2018 році до 54,3% у 2019 році.  Центр Разумкова на замовлення інтернет-ресурсу “Обозреватель” з 17 по 21 січня 2020 року опитав 2000 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України (за винятком Криму та ОРДЛО). Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95. В рамках дослідження фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва Центру Разумкова з 6 по 11 грудня 2019 року в усіх регіонах України (за винятком Криму та ОРДЛО) опитано 2018 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Міжнародна асоціація незалежних дослідницьких агентств Gallup International кожен рік з 2013 року проводить глобальне опитування під гаслом “Кінець року”. В 2019 році в дослідженні взяли участь понад 45 тис. жителів з 46 країн світу. В Україні дослідження проводить КМІС. Читайте: ТОП-5 событий 2019 года: Украина За даними аналітичної системи YouControl, громадська організація (ГО) "Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова "(*) зареєстровано 18 серпня 1994 року. Її керівником є ​​Анатолій Васильович Рачок. За даними аналітичної системи YouControl, благодійна організація (БО) "Благодійний фонд" Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва "(**) заснований 4 вересня 2000 року. Його керівником є ​​Ірина Еріківна Бекешкіна.  За даними аналітичної системи YouControl, ТОВ "Київський міжнародний інститут соціології Лтд" зареєстровано 30 грудня 1992 року. Керівником і співзасновником ТОВ є киянин Володимир Ілліч Паніотто (32%). Крім нього співзасновниками ТОВ значаться кияни: Тетяна Володимирівна Пясковська (7%), Наталя Миколаївна Харченко (22%), Валерій Євгенович Хмелько (27%) і Володимир Валерійович Хмелько (12%). Обидва Хмелько зареєстровані за однією і тією ж адресою. * ГО “Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова” (код ЄДРПОУ: 20063407) ** “Благодійна організація Благодійний фонд "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" (код ЄДРПОУ: 20062078) *** ТОВ “Київський міжнародний інститут соціології Лтд” (код ЄДРПОУ: 13684906) Читайте: Майже кожен другий українець пережив сильний стрес у минулому році – результати соцопитування Фото: колаж KVКиевVласть

Сегодня, 3 февраля 2020 года, плановые отключения электроэнергии в Киевской области пройдут в Барышевском, Белоцерковском, Богуславском, Бориспольском, Броварском, Вышгородском, Иванковском, Кагарлыкском, Киево-Святошинском, Обуховском, Сквирском, Таращанском, Тетиевском, Фастовском и Яготинском районах. Без света останется и часть населенных пунктов Ирпенского региона. Об этом KV стало известно из сообщения на официальном сайте "Киевоблэнерго". Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Точные адреса, сроки и причины отключения электроэнергии – ниже в таблице. Районний підрозділ Населений пункт Вулиця Роботи Час пров. робіт Баришівський с.Гостролуччя вул. Молодіжна, Паркова заміна опор з 9 по 17 год Білоцерківський с. Скребиші вул. Калинова, частково вул. Юрківська кап. ремонт з 8 по 17 год Білоцерківський с. Трушки вул. Л. Українки, Пархоменка, 30-р Жовтня кап. ремонт з 8 по 17 год Білоцерківський м.Біла Церква вул.Росьова, пров.Стаханівський, 3й пров.Січ.Стрільців чистка траси з 8 по 17 год Богуславський с.Семигори вул.Шевченка,Лесі Укаріїнки. розчистка траси з 8 по 17 год Бориспільський м.Бориспіль вул. Г.Берло, Калинова, Новопрорізна, Головатого, Б.Дробинського, К.Шлях реконструкція ТП з 09 по 17 год Бориспільський с.Іванків вул.Любарецька, МО3 Харьківська для безпеки робіт на СтаринськІй ПТФ з 09 по 17 год Броварський Димерка Ніколаєва ЧИСТКА ТРАСИ з 8 по 17 год Броварський Димерка Гоголівська, Пугачова ЧИСТКА ТРАСИ з 8 по 19 год Вишгородський Н.Петрівці масив польовий Нові приєднання з 8.30 по 17 год Вишгородський Лютіж Б.Хмельницького Розчистка траси з 8.30 по 17 год Вишгородський Литвинівка Шевченка Розчистка траси з 8.30 по 17 год Вишгородський Богдани, Пилява,Рихта,Ритні Богдани, Пилява,Рихта,Ритні Заміна РТП з 8.30 по 17 год Вишгородський Демидів , Димер ,казаровичі Частково Ремонт В 10 з 8.30 по 17 год Вишгородський Лютіж Вітряного,Сердитого Розчистка траси з 8.30 по 17 год Вишгородський Лютіж Приморська Розчистка траси з 8.30 по 17 год Іванківський Варівськ, Рафалівка, Людвинівка, Кропивня, Р.Сидорівська, М.Корма Весь населений пункт Чистка траси з 8 по 17 год Іванківський Іванків Розважівська, Миру, Шевченка, Сосніних, Київська, Запрудська, Комунальна, Чорнобильська, Чапаєва, Тетерівська, Галіоса, Григоренка Чистка траси з 8 по 17 год Ірпінський смт. Ворзель, вул. Крупської капітальний ремонт з 8 по 18 год Ірпінський м. Ірпінь вул. Пушкінська капітальний ремонт з 8 по 18 год Ірпінський смт. Гостомель вул.Лугова Поточтний ремонт з 8 по 18 год Кагарлицький с.Шубівка вул. Дидикало Заміна опори з 8 по 17 год Кагарлицький м.Кагарлик Кондитерська ф-ка "Лагода" Встановлення ПЗ з 8 по 12 год Кагарлицький с.Великі Пріцьки вул.Дружби Заміна провода з 8 по 17 год К.-Святошинський Мила, Дмитрівка,Капітонівка Весь населений пункт реконструкція з 8 по 18 год Обухівський м.Обухів Гоголя ЧИСТКА ТРАСИ з 8 по 17 год Обухівський с.Гусачівка Лесі Українки ЧИСТКА ТРАСИ з 8 по 17 год Сквирський х.Вороничі Вороничі Техн. Обслуг. з 8 по 17 год Таращанський с.В.Кут вул.Садова, Янківська Розчистка траси з 8 по 17 год Таращанський с.Лісовичі Катодка Розчистка траси з 8 по 17 год Тетіївський с. Погреби вул Левчуків (школа) Техн. Обслуг. з 8 по 17 год Фастівський Фастів Правди; З.Дорожня; НовоКиївська Техн. Обслуг. з 8:30 по 17 год Фастівський Борова вул. Глібова, Леніна, Соколова; Суворова; пр. Іванкова Техн. Обслуг. з 8:30 по 17 год Фастівський Паляниченці Господарство, Толстого, Кооперативна, Коцюбинського, Кільцева; Набережна; Володимирська (Щорса), водокачка, Гагаріна; 1 Травня, Я. Мудрого, Молодіжна; Л. Українки (Леніна), Садова Техн. Обслуг. з 8:30 по 17 год Яготинський с. Богданівка вул. Бондаренка, пров. Бондаренка ТО чистка траси з 8 по 17 год Яготинський с. Богданівка вул. Бондаренка ТО чистка траси з 8 по 17 год Яготинський с. Богданівка вул. Бондаренка ТО чистка траси з 8 по 17 год Яготинський м. Яготин Нечуя-Левицького, Філатова, Гордієнка, Дарвіна, Степова, пров. Степовий, Стрілецький, Шляховиків, Пасічний, Пасічна, Мічуріна, Кільцева, Інтернаціоналістів, Шляховиків, Олімпійська, Пирятинська, Мінська, Мініна, Гагаріна, Матросова, І. Богуна, Косяченка, Розумівська, Ковпака, Пчілки, 24-го серпня, Зоряна, Колгоспна, Петлюри, Котовського, пров. Незалежності, Ясногірська, Білокур, Васнєцова, пров. Східний, Зоряна, Рокитнянська ТО, поточний ремонт з 9 по 15 год Этот график не касается внеплановых (аварийных) отключений электроэнергии. Об аварийных отключения КиевVласть будет сообщать читателям по мере возможности. Напомним, 7 ноября 2017 года ЧАО “Киевоблэнерго” возглавил Владимир Чернявский, бывший руководитель КП “Полтаваоблэнерго”. Он заменил в “Киевоблэнерго” Ивана Полывяного, который был убит у себя дома 24 сентября 2017 года. В январе 2019 года операционная компания, отвечающая за нефтегазовое направление в структуре энергетического холдинга ДТЭК – "ДТЭК Нафтогаз" – стала собственником 24,99% акций ЧАО "Киевоблэнерго", ранее принадлежавших группе VS Energy International Ukraine (ООО "ВС Энерджи Интернейшнл Украина"). В собственности VS Energy осталось 33,60788% акций ЧАО. По состоянию на 3 квартал 2018 года 93,9% ЧАО “Киевоблэнерго” принадлежало компании “Вашингтон Холдингз Б.В.” (Нидерланды). До 2 квартала 2017 года компания владела 89% акций. С 2013 года, согласно сообщениям СМИ, эти 89% являлись собственностью российской компании VS Energy. 25 апреля 2019 года Антимонопольный комитет Украины разрешил компании ООО “ДТЭК Нафтогаз”, конечным бенефициаром которой является Ринат Ахметов, приобрести у “VS Energy” акции “Киевоблэнерго” в размере, обеспечивающем контроль более 50% предприятия. В конце мая 2019 года ЧАО "Киевоблэнерго" сообщило о получении энергетическим холдингом ДТЭК контроля над компанией. Читайте: Ахметов официально получил контроль над “Киевоблэнерго”, правление компании уволено 24 мая 2019 года ЧАО "Киевоблэнерго" сообщило о получении энергетическим холдингом ДТЭК контроля над компанией, получив соответствующую информацию от государственного учреждения "Агентство по развитию инфраструктуры фондового рынка Украины". Руководство “Киевоблэнерго” во главе с Владимиром Чернявским уволено. Читайте: Ахметов официально получил контроль над “Киевоблэнерго”, правление компании уволено Совладелец VS Energy – Александр Бабаков, член Совета Федерации РФ, бывший спецпредставитель президента РФ Владимира Путина по взаимодействиюэнергии в Киевской области 25 июня 2019 года (полный список населенных пунктов) с организациями россиян за рубежом. По данным аналитической системы Youcontrol, конечным бенефициаром ООО “ДТЭК Нафтогаз” является Ринат Ахметов. Читайте: Плановые отключения электроэнергии в Киевской области 2 февраля 2020 года (полный список населенных пунктов) Фото: phoneinf.com КиевVласть

22 січня очільник Київської облдержадміністрації Олексій Чернишов звільнив начальника служби у справах дітей та сім’ї КОДА Наталію Онопрієнко-Капустіну (на фото). Тимчасово виконувати обов'язки начальника буде її заступник Петро Ткач.  Про це KV стало відомо із розпорядження голови КОДА Олексія Чернишова “Про звільнення Онопрієнко-Капустіної Н.В.”. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Пішла з посади Наталія Онопрієнко-Капустіна за згодою сторін, із квітня минулого року вона перебувала у декретній відпустці.  “Звільнити Онопрієнко-Капустіну Наталію Василівну, начальника служби у справах дітей та сім’ї Київської обласної державної адміністрації, із займаної посади 22.01.2020 року за угодою сторін, пункт 3 частини 1 статті 83, стаття 86 Закону України “Про державну службу”, пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України”, – йдеться у розпорядженні.  23 січня в.о. голови КОДА Олександр Скляров підписав розпорядження “Про тимчасове покладання виконання обов’язків начальника служби у справах дітей та сім’ї Київської обласної державної адміністрації на Ткача П.Р.”.  “Покласти тимчасово на Ткача Петра Романовича, заступника начальника служби – начальника відділу інформаційно-аналітичного забезпечення служби у справах дітей та сім’ї Київської обласної державної адміністрації, виконання обов’язків начальника служби у справах дітей та сім’ї Київської обласної державної адміністрації у зв’язку з вакантною посадою до призначення начальника служби у справах дітей та сім’ї Київської обласної державної адміністрації з 23.01.2020 року”, – зазначено у документі.  Нагадаємо, Наталія Онопрієнко-Капустіна займала посаду із 1 серпня 2017 року.  Як раніше писала KV, у квітні 2019 року на період декретної відпустки Онопрієнко-Капустіної службу у справах дітей та сім’ї очолив Дмитро Вітов. При цьому він керував благодійними організаціями, засновники яких – заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Лев Парцхаладзе і депутат Київоблради Георгій Цагарєїшвілі. У вересні минулого року Дмитра Вітова змінив на посаді вищезгаданий Петро Ткач. Він керував до 14 грудня, поки не повернулась із декретної відпустки нині звільнена Онопрієнко-Капустіна.  Читайте: Хто і за що відповідає в адміністрації губернатора Київщини Чернишова (документ) Виктория Билоус Фото: koda.gov.ua КиевVласть

Переважна більшість українців вважає патріотизмом “любов до своєї країни”, менше — готовність її захищати. Лише третина українців розуміють під патріотизмом право обирати владу, виконувати свої обов`язки та необхідність сплачувати податки. Дуже мало хто поважає владу і ще менше вважають, що боротьба з корупцією є ознакою патріотично налаштованого громадянина. В той же час, більшість підтримує рух до Євросоюзу та вважає українську мову важливим атрибутом нашої незалежності. Про це KV стало відомо з результатів соціологічного опитування, яке було проведене Фондом “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою центру Разумкова. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Згідно цих результатів, основними складовими патріотизму респонденти вважають передовсім любов до своєї країни (80%), готовність захищати свою країну, якщо треба – зі зброєю (64,2%), виховання у дітей любові та поваги до своєї країни (58%), дотримання всіх законів країни (55,6%), знання історії своєї країни, її культури (50,7%).  Дещо менше опитані відносять до патріотизму участь у виборах (38,1%), чесне виконання своїх обов’язків (35,5%), спілкування державною мовою (35,4%), сплату належних податків (30,1%), участь у громадському житті (28%), повагу до влади (25,8%), а найменше – участь у боротьбі з корупцією та іншими вадами у державі (20,8%).  Серед регіональних відмінностей слід виокремити західний регіон, де до пріоритетів патріотизму було віднесено спілкування державною мовою (60,3%), натомість в інших регіонах ця складова мала у громадській думці меншу значущість (31,8% – у центральному регіоні, 24,6% – у південному та 23,5% – у східному).  Натомість таку складову, як повага до влади, значно більше відносять до патріотизму в східному регіоні (42,1%), ніж у решті (27,8% у південному, 20,3% у центральному та 15,5% у західному).  Так само регіонально різниться визнання значущості для патріотизму сплати належних податків: 41% у східному регіоні, 35,7% – південному, 24,9% – центральному та 23,5% – західному. Абсолютна більшість респондентів (74,9%) вважає себе насамперед громадянами України, регіональну ідентифікацію (належність до регіону, області, міста чи села) як основну обрали значно менше – 15,6% громадян.  Причому загальнонаціональна ідентифікація переважає в усіх регіонах України: південному (83,6%), центральному (77,7%), західному (76,2%) та східному (65,7%). Щоправда, в східному регіоні 6,8% вважають себе насамперед громадянами колишнього СРСР. Загальнонаціональна ідентифікація істотно зросла після 2013 року (грудень 2013 р. – 54,2%, грудень 2014 р. – 72,9%). Читайте: Украинцы больше начали видеть плюсов в независимости Украины – результаты соцопроса У тому, що українська мова є важливим атрибутом незалежності України, згоден 81,1% опитаних (54,8% – “безумовно” і ще 26,3% – “скоріше, так”), причому так вважають в усіх регіонах України: західному (95,9%), центральному (87,2), південному (70,8%), східному (63,7%). Так само абсолютна більшість учасників опитування (80,5%) згодна з тим, що всі керівники держави та державні службовці повинні у робочий час спілкуватися державною мовою (56,2% – безумовно згодні та 26,3% – скоріше згодні). Причому щодо державної мови спілкування державних службовців в робочий час солідарні громадяни усіх регіонів: західного (95,4%), центрального (85,6%), південного (70,7%), східного (64,3%). Більшість опитаних (78,6%) вважають, що в українських ЗМІ принаймні половина наповнення має бути українською мовою (52,7% згодні з цим безумовно і ще 25,9% – скоріше, так), причому ця думка переважає в усіх регіонах: західному (96,2%), центральному (81,5%), східному (65,7%), південному (63,4%). Вступ до ЄС як інтеграційний напрямок України підтримує 64,2% учасників опитування, вступ до Митного союзу — 12,7%. Більше за останніх тих, хто не може визначитися (23,1%). Регіональна картина підтримки курсу на Євросоюз: 89,6% за ЄС на заході, 70,3% — центр, 44,2% південь, 42,6% — схід. Більше половини респондентів (51,2%) вважають, що найкращим варіантом гарантування безпеки для України був би її вступ до НАТО – це найвищий відсоток за весь час проведення опитувань. Позаблоковий статус України підтримують 26,1%, а 5,5% вважають, що потрібний військовий союз з Росією та країнами СНД.  Водночас щодо цього питання існують регіональні відмінності: вступ до НАТО майже одностайно підтримують на заході (80%) і більше половини населення в центральному регіоні (54,2%). Натомість на півдні віддають перевагу нейтральному статусу (41,8%), так само й на сході (43,1%), причому на сході 13,1% вбачають гарантію безпеки у військовому союзі з Росією та країнами СНД. І на півдні, і на сході 34% і 29,1% відповідно віддає перевагу членству України в НАТО.  Опитування проведене Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 13 по 18 грудня 2019 року. Всього опитано 2017 респондентів. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Читайте: Европейский вектор все слабее привлекает украинцев – результаты соцопроса За даними аналітичної системи YouControl, благодійна організація (БО) "Благодійний фонд" Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва "(*) заснований 4 вересня 2000 року. Його керівником є ​​Ірина Еріківна Бекешкіна.  За даними аналітичної системи YouControl, громадська організація (ГО) "Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова "(**) зареєстровано 18 серпня 1994 року. Її керівником є ​​Анатолій Васильович Рачок. * “Благодійна організація Благодійний фонд "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" (код ЄДРПОУ: 20062078) ** ГО “Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова” (код ЄДРПОУ: 20063407) Фото: коллаж KVКиевVласть

Обізнаність киян у питаннях надання першої допомоги поки що знаходиться не на достатньо високому рівні. Та й законодавство з цього питання недосконале. А співпраця з органами державної влади залишає бажати кращого, хоча певні напрацювання та успіхи вже є. Про це в інтерв’ю KV розповів директор громадської організації (ГО) “Мотохелп” Дмитро Буренін (на фото). “Мотохелп” (*), за словами Дмитра Буреніна, наразі нараховує близько 60 людей, але на ДТП виїзжають близько 20. “Ми не прагнемо просто набрати більше членів організації, щоб отримати членські внески, бо вважаємо, що волонтер не має платити за своє волонтерство. Навпаки, організація має забезпечити волонтерів всім необхідним”, – пояснює Дмитро Буренін таку кількість членів ГО.   Найбільше “Мотохелп” відомий як організація, котра надає допомогу постраждалим при ДТП учасникам руху, що пересувались на двох колесах – мотоциклах, велосипедах, скутерах тощо. Виїздів на такі ДТП волонтери “Мотохелпу” в рік здійснюють сотні. Крім того “Мотохелп” регулярно проводить майстер-класи з надання першої домедичної допомоги, а в цьому році розпочали роботу нового проекту KROVO, в межах якого займаються терміновим перевезенням донорської крові. Довгий час “Мотохелп” також допомагав у зоні АТО/ООС, але після останніх виборів призупинив цю діяльність. “Якщо буде загострення, ми обов’язково відновимо цю діяльність. Рахунок залишився, ми просто видалили його тимчасово з сайту. Та й в статуті ця діяльність у нас прописана. Все відновимо за добу”, – запевняє Дмитро Буренін.  Головною метою “Мотохелпу” його голова вважає інтеграцію волонтерів у систему першої медичної допомоги, прийняття відповідного законодавства та співпрацю з цього приводу з органами влади, як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні. В інтерв’ю KV Дмитро Буренін розповів про “закон доброго самаритянина”, співпрацю з Київським міським Центром крові та Київським обласним Центром крові, виїзди волонтерів на допомогу при ДТП та навчання громадян першій допомозі. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Розкажіть про ініціативу з перевезення донорської крові. Наскільки це треба, і скільки вже було випадків, коли кров доставляли волонтери? Дмитро Буренін: Ми в 2019 році в межах цього проекту проїхали вже майже 3 тис. км. Але у нас амбітні плани на наступний рік. Насправді, це не так вже й багато, бо ми возимо і по Київській області, а тут один виїзд десь 160 км. Це, зазвичай, доставка з Білої Церкви, де завод крові, до обласної лікарні. Там пологовий будинок, там онкодиспансер, він потребує багато крові. Ще бувають виїзди з Білої Церкви до центральної районної лікарні Переяслава.  Читайте: В Белой Церкви открылся уникальный завод по производству препаратов из плазмы крови Всього в 2019 році у нас було 17 виїздів по області, ще чотири по Києву. Ці чотири виїзди були тестовими, які було дуже важливо зробити, тому що у київського Центра крові дуже правильний підхід.  Читайте: Кровь в столичные учреждения здравоохранения будут доставлять волонтеры на мотоциклах Вони порадили, які сумки треба купити, ми це зробили. Потім вони порадили, щоб сумки пройшли тестування, і ми побудували маршрут у 60 км по місту. Ми взяли відстань з запасом, проклали маршрут, щоб на ньому була і бруківка, вібрація, провели таке стрес-тестування.  Фото: Facebook Дмитра Буреніна Ми зробили тестові виїзди, але це розтягнулось у часі, бо у серпні-вересні у Центра крові були малі запаси крові, вони не могли віддавати її просто так на тестування тоді. Ми підписали договір вже на початку листопаду. За зиму ми маємо підписати договори ще з лікарнями Києва – 17 лікарня, Петра Запорожця, інші. Коли ми все це узгодимо, навесні зможемо виїзжати на ці завдання. З приводу співпраці з державою – поки що ніяк, якщо не рахувати центри крові Києва та обласний. Ми несемо матеріальну відповідальність за вантаж – якщо водій потрапить у ДТП, то “Мотохелп” буде компенсувати вартість вантажу. Але ми до цього відносимось нормально.  KV: До кого ще ви звертались з приводу співпраці? Дмитро Буренін: Ми написали три листи. До Патрульної поліції Києва, у Головний сервісний центр МВС та у Київську міськдержадміністрацію (КМДА). Ми просили дозволити використовувати тільки під час транспортування крові помаранчевий світловий маячок. Ми готові самі його купити, встановити, нам треба був тільки дозвіл на використання. Також ми просили дозволити під час транспортування крові, якщо є потреба, пересуватись по полосі громадського транспорту. І, якщо є необхідність, під час перевезення крові, проїжджати по вулиці, де не можна їхати на мотоциклі. Це Хрещатик. Там висить забороняючий знак, але його всі ігнорують. Нас не дуже це бентежить, але дає привід під час транспортування зупинити нас, і потім довго пояснювати патрульним, що ми реально поспішаємо. Хабарі ми не даємо, і тоді залишається або оформлення протоколу, або розуміння з боку поліції. KV: І які були результати ваших листів? Дмитро Буренін: У сервісного центру МВС ми попросили тільки дозвіл на мигалки, у поліції – проїзд по вулицях, де заборонено рух на мотоциклі, дозвіл на мигалки та рух по смугах громадського транспорту. Патрульна поліція відправила нас до КМДА з приводу руху Хрещатиком, а з приводу руху смугами громадського транспорту просто процитувала ПДР. З приводу помаранчевих маячків патрульна поліція Києва відправила нас до Головного сервісного центру МВС. Сервісний центр МВС відповів нам, що законодавством не передбачене використання помаранчевих маячків на наших транспортних засобах.  До КМДА ми написали більш широкий лист, і вказали, що хотіли б обговорити інтеграцію в екстрену медичну допомогу. І вони, мабуть, побачили цей момент, і відправили нас на “швидку”. А вони, ясна річ, нічим нам не могли допомогти. От і все.  KV: Основним напрямком, станом на зараз, діяльності “Мотохелпу” є виїзди на ДТП? Дмитро Буренін: Так. Завдання наших волонтерів на ДТП, в першу чергу, надання першої допомоги, якщо вони приїхали раніше, ніж швидка допомога. Крім того, надання юридичної консультації, фотофіксація, відеофіксація, пошук свідків, потім заповнення звіту в нашій внутрішній базі. Потім цей звіт ми надаємо учасникам ДТП, якщо в тому є потреба. Найскладніше в нашій діяльності – важкі постраждалі, їх було в минулому році 27. Інколи наші волонтери навіть допомагають у ролі санітарів, наприклад у 17 лікарні. Ми шукаємо родичів, дізнаємось про потребу у донорах крові, допомагаємо родичам збирати гроші на лікування. Свої реквізити для збору коштів на постраждалих ми не використовуємо принципово. І, звісно, ми перевіряємо цю інформацію. KV: До вас звертається поліція за матеріалами, звітами з ДТП? Дмитро Буренін: Ні. Ми звіт висилаємо учасникам ДТП, поліція не просить. Якби просили, надавали би і їм. У звіті є текстова частина, фото, посилання на відео. KV: А як до пойнятих до вас звертаються? Дмитро Буренін: Коли як. Інколи слідчо-оперативна група (СОГ) до нас звертається, бо нам не треба нічого пояснювати. Ми знаємо процедуру, і їм це зручно. Важливо розуміти, що пойняті – не лише ті, хто бачили сам момент ДТП, а й ті, хто можуть розповісти, як були розкидані транспортні засоби. KV: Чим займаються ті волонтери “Мотохелпу”, котрі не їздять на ДТП? Дмитро Буренін: Є оператори – це люди, котрі на зв’язку 24/7, приймають постійно дзвінки. Часто по одному ДТП люди дзвонять по 5 разів. Людина їде, побачила аварію, подзвонила. Потім наступна, потім ще одна. Є волонтери, котрі більше виїзжають на підтримку спортивно-масових змагань. Вони можуть взагалі не виїжджати на ДТП, а займатись саме цією діяльністю. Є волонтери, котрі інструктують з першої медичної допомоги. Крім того, ми відкрили новий напрямок – доставка донорської крові у лікарні, тут волонтери часто співпадають із тими, хто виїжджає на ДТП. Є ті, хто займаються саме контентом, наприклад одна дівчина робить інфографіку з ДТП. KV: Якщо порівнювати з попередніми роками, ви робите більше виїздів на ДТП? Дмитро Буренін: Наша статистика досить спірна. Вона відображає не просто кількість ДТП, а кількість ДТП, про які нас повідомляють. До нас стали частіше звертатись. Таким чином десь по 20-30% на рік фіксуємо зростання. KV: Поліція нормально сприймає вашу діяльність? Дмитро Буренін: СОГ з нами співпрацюють нормально, інші поліцейські часто нас сприймають як ЗМІ та не дуже раді бачити. З патрульною поліцією іноді все нормально, іноді не дуже. Вони не розуміють часто, що ми без дозволу постраждалих чи їх рідних нічого не публікуємо.  KV: Ви якось співпрацюєте з вашими колегами з мотобатальону патрульної поліції? Дмитро Буренін: Мені здається, що мотобатальон був. Де він тепер, краще питати в патрульної поліції. Коли він був, ми з ними спілкувались, на початку трохи допомагали, бо їм видали старі ДАЇшні мотоцикли, на яких їздили ДАЇшники мотобатальону ще при Януковичі. Ця техніка стояла в складському приміщенні декілька років, там багато чого треба було міняти. Якщо техніка стільки часу не працює, там відбуваються певні процеси. Ми консультували хлопців, яке обладнання краще обирати, але бачили, що не до всіх дослухались. Наприклад, куртки вони обрали інші, хоча ми попереджали, що у них буде задувати у поперек. Але шоломи обрали гарні. KV: А з приводу навчання до вас звертались? Дмитро Буренін: Офіційно ні, до нас не звертались. Їх навчали канадські інструктори. KV: Як вам здається, реформа поліції пройшла успішно? Дмитро Буренін: Різниця між старою та новою поліцією насправді є. Є зрада, є перемога. Щоб хто не казав, я ніколи не бачив, щоб ДАЇшник надавав першу допомогу. Патрульні це роблять – і для мене це однозначна перемога. Спілкуються вони здебільшого більш грамотно, ніж ДАЇшники. Схеми патрульні малюють вірно, все за їх протоколом. Читайте: В Киеве задержали полицейского при попытке продажи украденной с места ДТП экипировки (фото) Хоча, звісно, ми в 2015 році очікували зовсім не такі результати реформи. Та поліція, на яку ми очікували, не відбулась.  СОГ як все робили, так і роблять, до них в мене особливих претензій ніколи не було. KV: До вас звертаються не лише мотоциклісти, а також мабуть велосипедисти, скутеристи, автомобілісти? Дмитро Буренін: Автомобілісти – ні. У нас є амбітні плани розвитку діяльності, ми над ними працювали два-три роки, зокрема дуже плідно з МОЗ. Але після зміни команди МОЗ комунікації на нулі зовсім. Ми не розуміємо, з ким там взагалі можна комунікувати.  Ми працювали над інтеграцією в екстрену медичну допомогу. Тоді б ми виїжджали не лише на ДТП з двоколісними транспортними засобами, а взагалі на ті випадки, де треба перша домедична допомога. ДТП за участю автівок з постраждалими, чи зі збитим пішоходом. На виклик виїжджає швидка допомога, паралельно виклик кидається нам, і волонтери реагують. Якщо вони приїзжають раніше медиків, то підтримують постраждалого до приїзду медиків, потім допомагають їм. Затримка інформації між викликом швидкої і нас десь 10-30 хвилин. За цей час “швидка” встигає приїхати. Інша справа, що часто їм треба допомога на місці. Наприклад, приїзжає бригада, де водій, дівчина лікар та дівчина фельдшер, і постраждалий на 100 кг. І медики мають покласти його на щит, зафіксувати, і так далі. І тут їм допомога точно не завадить. Був випадок, коли на Протасовому яру збили двох дівчат. Ми тоді приїхали одночасно з першою бригадою, дуже класною. На одну бригаду двоє важких постраждалих, це не просто. Я бачив, що вони працюють за сучасними протоколами, і вони знали, що ми працюємо так само. Ми знали, що роблять вони, вони знали, що робимо ми.  Взагалі для нашої інтеграції в систему екстреної допомоги було проведено багато роботи, але трішки не встигли. Був розроблений “закон про доброго самаритянина”, але попередня Верховна Рада (ВР) не встигла його прийняти. KV: Закон вже був розроблений? Дмитро Буренін: Так, я був у складі робочої групи з його написання, там були автори від МОЗ, поліції, ДСНС. Його подали до ВР, встигли зареєструвати, але розглянутий він не був. Основна мета цього закону – позбавити кримінальної відповідальності за наслідки надання першої допомоги людину, котра діє в межах своєї компетенції. Крім того, в історію відходило поняття “домедична допомога”, залишалось тільки “перша допомога”, як у всьому світі. Вона вже поділялась на першу базову допомогу та першу кваліфіковану допомогу, англійською – advanced, просунута. Фактично це була спроба застосування західних стандартів на українське законодавство. Для надання базової медичної допомоги достатньо було б мати сертифікат BLS (Basic Life Support – елементарне підтримання життя, – KV). Вона вже є в Україні, зокрема я вже майже отримав статус інструктора, котрий може викладати це. KV: А хто сертифікує інструкторів, котрі могли б навчати цьому? Дмитро Буренін: Від кафедри медицини катастроф це Всеукраїнська рада реанімації. KV: І МОЗ це влаштовувало, вірно? Дмитро Буренін: Звісно. Але в результаті ми зараз і досі маємо старі поняття “домедичної допомоги”, а єдине чим регламентується надання першої допомоги – наказ МОЗ №398. І все. KV: А з новим складом МОЗ ви пробували комунікувати? Дмитро Буренін: Так, я приходив на зустріч МОЗ з громадськістю, тоді ще Раімов (Дмитро Раімов був радником з комунікацій очільниці МОЗ Зоряни Скалецької, – KV) відповідав на запитання так, що конкретики на зустрічі був абсолютний нуль. Я задав два питання. На перше – яка буде доля “закону доброго самаритянина”, мені дали відповідь, що законопроекти, подані за минулої ВР, треба подавати заново. Друге питання – які будуть кроки по інтеграції волонтерів в систему першої допомоги. Відповідь – ініціатива цікава, будемо продовжувати. Я знаю, скільки хороших спеціалістів з МОЗ звільнились, і навіть не уявляю, до кого підходити з цими питаннями тепер. “Закон про доброго самаритянина” дуже допоміг би військовим волонтерам. Їх це по суті легалізувало б на фронті, і давало б змогу працювати згідно протоколу з тактичної медицини ТССС (Tactical Сombat Сasualty Сare – Надання допомоги пораненим в умовах бойових дій, – KV). Зараз лише наказ МОЗ №398 регулює, як можуть надавати першу допомогу люди без медичної освіти. Це, насправді, не поганий документ, ним можна користуватись. Але він базовий, і багато чого згідно цього наказу не можна робити без медичної освіти – наприклад, допомагати при пневмотораксі, навіть якщо в людини є сертифікат по ТССС. KV: Вся ваша діяльність, вочевидь, потребує не лише багато часу, але й грошей. Звідки “Мотохелп” бере гроші на свою роботу? Дмитро Буренін: Членські внески в “Мотохелпі” невеликі – 100 гривень. Але ми не дуже слідкуємо за тим, як люди їх сплачують, це скоріш формальність. Ми робимо розсилку на початку року, щоб люди сплатили внески, і все.  Також є пожертви, є спонсори. Наприклад, в 2019 році мережа заправок “КЛО” виділила нам 1000 літрів пального (в 2018 році – 800 літрів). Це пальне ми вичерпали на кінець липня – початок серпня. Амуніцію та оснащення ми закуповуємо для волонтерів – це ножиці, бинти, аптечки, їх складові, а також робочий одяг – футболки та інколи реглани. Крім того, ми закупили в 2019 році автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), і сподіваємось, що в 2020 році спонсор купить нам ще один.  KV: А ви вже використовували дефібрилятор? Дмитро Буренін: Поки що ні. Для нас одне використання АЗД буде коштувати 5 тис. гривень, саме стільки коштують одноразові електроди. В нашій роботі скоріш за все дефібрилятор ми будемо використовувати на якихось змаганнях, там де є великі кардіонавантаження. Поки ми не інтегровані у систему першої допомоги, ми не будемо часто приїжджати на такі ситуації, де він потрібен. KV: “Мотохелп” виступав як один з промоутерів проекту Громадського бюджету “Реаніметро”. Наскільки просто звичайній людині надати першу допомогу з АЗД? Дмитро Буренін: Для цього сертифікати взагалі не потрібні. Наявність водійського посвідчення, наприклад, вже є таким сертифікатом. Інша справа, що водієві казали на тих курсах про медичну допомогу.  Автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД), саме автоматичний, підкреслюю, цілком доступний для використання звичайною людиною. Читайте: КП “Киевский метрополитен” поддержало петицию об установке дефибрилляторов на станциях метро Коли відкриваєш коробку, він говорить українською, щоб викликали “103”, переконались, що пациент не дихає, надає детальну інструкцію, що і як робити. Потім АЗД починає зчитувати ритм. Якщо серце працює, як треба, чи зупинилось взагалі, він просто не дасть розряд, і попередить, що розряд не рекомендований. Спрацює він лише тоді, коли це доцільне. АЗД висять в усіх громадських місцях світу, бо вони розраховані на використання простими людьми без медичної освіти. АЗД на вулиці у Гонконзі, фото: Facebook Дмитра Буреніна Часто вони під сигналізацією, тому вкрасти його так просто не вийде. Інколи АЗД під кодовим замком, і є номер телефону, куди слід дзвонити у разі потреби. “Реаніметро” – дуже крутий проект. І “Мотохелп” виступав на його підтримку – допомагали проводити майстер-класи, збирали підписи. KV: Розкажіть про ваші майстер-класи з надання першої допомоги.  Дмитро Буренін: В 2019 році ми провели 44 таких тренінги. Серед них є як платні, так і безкоштовні. В середньому в групі 20 людей. Є курси для комерційного сектору, гроші від них йдуть на розвиток організації, згідно статуту. Ми проводили тренінги для великих компаній, таких як Lenovo, інші ІТ-компанії. Навіть проводили навчання для персоналу на марафоні. Ми не виходимо якось агресивно на ринок із цими курсами, бо ціни в нас невисокі, близько 300 гривень за одного курсанта. Для громадськості ми проводимо навчання безкоштовно, лише приймаємо пожертви від слухачів, хто скільки вважає за потрібне. Зазвичай таке навчання ми проводимо тоді, коли є вікно, вільне від комерційних тренінгів. Навчання ми проводимо повноцінне, на 6-7 годин, розповідаємо про різні аспекти надання першої допомоги.  Курси з надання першої допомоги, фото: facebook ГО “Мотохелп” Інколи бувають проблеми з кількістю відвідувачів. На тренінги для громадськості ми набираємо до 30 людей, бо зазвичай тоді приходить десь 20. Але буває, що приходять всі, хто зареєструвався, і тоді перебор, складно вести заняття.  KV: На вашу думку, запроваджене в Україні обмеження швидкості до 50 км/годину у населених пунктах додало безпечності руху? Дмитро Буренін: Я вважаю, що це необхідно робити, хоча таке рішення і непопулярне. Але до того треба підходити з розумом, аналізувати здатність траси, і робити обмеження гнучко. Я на автівці по Києву зазвичай не їду 50 км/год, скоріш 30 або навіть 20 км/год. В Європі ми ж їздимо з такою швидкістю, і там майже немає аварій. Читайте: Киевсовет увеличил максимальную разрешенную скорость на ряде столичных дорог (список улиц) Інша проблема – в нас відсутня інфраструктура. В чому проблема намалювати розмітку світловідбиваючою, та ще й такою, щоб її дощ не змивав? Відбійники то окрема тема. Якщо мотоцикліст потрапив під відбійник, то буде м’ясорубка. Їх треба робити безпечними, а не такими, як у нас. Чи поворот на Гагаріна – там просто вбили частокіл з дерев’яних палок. Його вже частично знесли, але навіщо це зробили, невідомо.  Читайте: На дорожную разметку в столичном бюджете предусмотрено средств в 10 раз меньше необходимого У нас не думають про розв’язки. Наприклад, перехрестя проспекту Науки та Столічного шосе – чому там не зробили заїздів на шляхопровід? Чи Дарницький міст – де заїзди на нього на лівому березі? Читайте: Киевсовет напомнит Кабмину про недостроенный Дарницкий мост Велосипедної інфраструктури також нема. Читайте: Столичная власть решила урезать финансирование строительства 5 веломаршрутов в Киеве KV: Ви якось співпрацюєте з Асоціацією велосипедистів Києва? Дмитро Буренін: Так, у нас партнерські відносини, і я підтримую їх. Бо європейська практика ставок на велосипеди не лише для здорового життя, а й для розвантаження доріг. Читайте: За год на дорогах Киева насчитали на треть меньше велосипедистов Побудувати велосипедну інфраструктуру непросто, але воно того вартує. Бо в тому ж Амстердамі, якби всі  їздили на авто, місто стояло би. Розв’язки ті ж для велосипедів взагалі не пристосовані у нас. Читайте: Столичная госадминистрация провалила решение Киевсовета по установке велостоек в Киеве KV: Відоме резонансне ДТП, коли на бульв. Перова збили Дениса Худова. Чим та історія закінчилась? Дмитро Буренін: Він зупинився на червоне світло, і в нього ззаду врізалась автівка з низькою посадкою. Його занесло під авто, і шолом зачепився за бампер. Водій авто поїхав, і протягнув Дениса 800-900 метрів. З-під авто летіли іскри від екіпіровки Дениса. Він отримав опіки від дороги і від автомобиля.  На Дениса здали більше 100 літрів донорської крові, навіть більше 120. Йшла постійна інтоксикація через величезну кількість опіків. Лікування тривало довго. Потім водія авто знайшли, затримали і відправили під суд.  Денис Худов вилікувався і знову почав їздити на мотоциклі. Він боєць, не зламався.  KV: Чи знаєте ви, як триває розслідування вбивства байкера на Харківському шосе? Дмитро Буренін: Там взагалі сюр. Підозрюваний – відомий спортсмен з сумо, має певні досягнення. Він проходив обстеження з приводу психіатрії, наша судова система дозволяє йому це. Його ловили у кінотеатрі, хоча він мав сидіти у лікарні, і за це нікого не посадили. Процес іде, крапка не поставлена.  Читайте: Убийство байкера на Харьковском шоссе в Киеве: подозреваемый отправлен под стражу Ми намагаємось висвітлювати процес інформаційно, але на судових процесах були дуже давно. В цьому році дуже високе навантаження, ми просто всюди не встигаємо. KV: Які плани у “Мотохелпу” на наступний сезон?  Дмитро Буренін: Наш головний пріоритет – інтеграція у систему екстреної медичної допомоги. Якщо це відбудеться, ми розширятись не плануємо, бо часу не буде. У нас і так було 700 з гаком реагувань на ДТП, плюс більше 40 тренінгів, плюс 40 підтримок змагань, перевезення крові. Якщо вийде налагодити співпрацю зі “швидкою”, це буде нашим піком, і ми будемо вже вдосконалювати те, що є. Зараз, якщо йдуть масові заходи, мітинги, ми приєднуємось до Червоного Хреста України, до їх загонів швидкого реагування, як ще один загін. Географічно ми не плануємо розширюватись, бо давно відмовились від того. Колись пробували відкривати філії, і років 7 тому побачили, що це дуже великі адміністративні трудозатрати. KV: Аналогічні організації в інших містах існують?  Дмитро Буренін: Звісно. Ми відкриті до співпраці, завжди готові допомогти. Ми показуємо, як у нас організовані процеси, фінанси, проводимо тренінги, взагалі ділимось досвідом. Чудова служба є в Одесі, є мотодопомога у Львові, вони теж круті, гарно розвиваються.  В 2019 році передавали досвід організації у Дніпрі, навіть зустрічались з Дніпровським Центром крові. Завдяки співпраці і валідації, котру ми проводили з київським Центром крові, ми тепер можемо іншим центрам крові показувати документи, що перевезення крові на мотоциклах це нормально. Думаю, у 2020 році в Дніпрі також стартує проект з перевезення крові волонтерами. * Громадська організація “Мотохелп” (код ЄДРПОУ: 39127681) Фото надані Дмитром БуренінимКиевVласть

Володимира Зеленського 45% людей називають головним політичним діячем минулого року, а головною подією в Україні торік стали вибори.  Про це KV стало відомо за результатами соціологічного опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Підсумки року: люди та події Згідно цих результатів, політиком 2019 року однозначно визнано Володимира Зеленського — його назвали у відкритому питанні 45,9% населення. Далі йдуть: Петро Порошенко (7,5%, минулого року — 16%), Юлія Тимошенко (3,3%, торік — 12%), Дмитро Разумков (2,8%), Юрій Бойко (2,7%, торік — 4,4%), Віктор Медведчук (1,9%). 23,6% громадян не назвали жодної кандидатури (у 2018 р. — 25,3%). Головною політичною подією 2019 року в Україні, беззаперечно, було визнано вибори — парламентські та президентські (цю подію назвали 57,8% громадян, з них 59,8 — позитивною). Також респонденти зазначили звільнення полонених (8,1%), нормандська зустріч (5,2%), отримання Томосу (2,3%), розведення військ на Донбасі (2%), впровадження ринку землі (1,9%). Жодної події не змогли назвати 16,2% (минулого року — 12%). Головною політичною подією 2019 року в світі було названо нормандську зустріч (23,2%). Одразу за нею імпічмент Трампа (5,6%), війна в Сирії (2,1%), Брекзит (1,6%), протести “жовтих жилетів” у Франції (1,6%). Жодної події не змогли назвати 50,5%. Довіра Позитивний баланс рейтингу довіри, тобто, перевагу довіри над недовірою, мають лише два політики — Володимир Зеленський (довіряють 62%, не довіряють 31%, баланс довіри-недовіри +31%) та Дмитро Разумков (довіряють 48%, не довіряють 38%, баланс довіри-недовіри +10%).  Ще переважає довіра до громадського діяча Олега Сенцова (довіряють 41%, не довіряють 36%, баланс +5%).  А найгірший баланс довіри-недовіри мають:  Петро Порошенко (-66%) Віктор Медведчук (-61%) Віталій Кличко (-55%) Арсен Аваков (-54%) Юлія Тимошенко (-54%) Юрій Бойко (-47%) Анатолій Шарій (-41%).  Далі за рівнем негативного балансу йдуть Андрій Портнов (-37%), Андрій Богдан (-33%), Давід Арахамія (-33%), Святослав Вакарчук (-27%), Олексій Гончарук (-16%). Серед соціальних інституцій найбільшу довіру громадян мають: Збройні сили України (71% довіри, 22% недовіри, баланс довіри-недовіри становить +48%) церква (довіряють 65%, не довіряють 25%, баланс довіри +40%) волонтерські організації (довіряють 64%, не довіряють 26%, баланс довіри +39%). Позитивний баланс довіри також мають:  державна служба з надзвичайних ситуацій (+33%) Президент України (+32%) державна прикордонна служба (+28%) Національна гвардія України (+31%) Державна прикордонна служба (+28%) добровольчі батальйони (+25%) громадські організації (+16%) ЗМІ України (+15%) Омбудсмен (+11%).  Майже ділиться довіра і недовіра до таких інституцій, як Національна поліція (45% довіряють і 45% не довіряють), патрульна поліція (45%, 44%), Служба безпеки України (42%, 45%).  Найбільш негативно українці ставляться до ЗМІ Росії (довіряють 7%, не довіряють 82%, баланс довіри-недовіри становить -75%).  Серед українських інституцій громадяни найбільше не довіряють судовій системі (баланс довіри-недовіри -62%), а також: політичним партіям (-54%) місцевим судам (-53%) комерційним банкам (-51%) прокуратурі (-50%) державному апарату, чиновникам (-51%) Верховному суду (-42%) Антикорупційному суду (-42%) Національному Агентству з запобігання корупції (-40%) Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (-40%) Національному антикорупційному бюро України (-36%) Конституційному суду України (-36%).  Переважає недовіра також у ставленні до профспілок (-29%), Національного банку України (-29%), Верховної Ради (-17%), уряду (-13%), західних ЗМІ (-6%). Вважають, що нинішня влада краща за попередню, 42,7% українців, 12,6% мають протилежну позицію, а на думку 34,3%, нинішня влада нічим не відрізняється від попередньої. Рух країни Переважна більшість громадян (44,2%) вважає, що Україна прямує в правильному напрямку, у зворотньому переконані 35,8%, а ще 20% своєї думки не визначили. Наприкінці 2018 року навпаки, абсолютна більшість (69,7%) вважала напрям руху країни неправильним і лише 18,1% — правильним (12,2% не визначилися).  Останній раз переконання у правильності напряму України переважало в громадській думці після президентських виборів у червні 2005 року (тоді 42,6% вважали напрям руху країни правильним, 30,6% — неправильним), але вже в листопаді 2005 р. думка громадян змінилася на протилежну: 59,1% вважали прямування країни неправильним і лише 18,3% — правильним. Найбільш негативні зміни у 2019 році, на думку населення, сталися у рівні цін та тарифів (тут погіршення зазначили 60,9% населення, у 2018 — 84,6%), охороні здоров’я (45,7%), соціальному захисті (43,5%).  Поліпшення ситуації громадяни відмітили лише у трьох сферах: обороноздатності країни (30,6% позначили зміни на краще, 14,5% — зміни на гірше і ще 43,8% — відсутність змін) міжнародному іміджі України (30,8% — зміни на краще, 20,9% — зміни на гірше і 37,5% — відсутність змін) міжнаціональних стосунках (18,8% — зміни на краще, 14,6% — зміни на гірше і 54,4% — відсутність змін).  У решті оцінюваних сфер переважають відповіді “не змінилося”, проте в балансі відповідей щодо змін на краще чи на гірше переважає негатив, хоча й істотно менший, ніж у 2018 році:  пенсійне забезпечення (-24,5%, було -48%) впевненість громадян у завтрашньому дні (-23%, було -61%) рівень добробуту родини (-22,6%, було -52%) ситуація із злочинністю (-21,6%, було -46%) оплата праці (-20,9%, було -51%) рівень стабільності (-20,4%, було -63%) економічне становище України (-17,8%, було -61%) рівень демократії (-4,8%, було -30%) дотримання законності державними службовцями (-13%, було -36%) освіта (-12,1%, було -25%) дотримання прав і свобод громадян (-7,9%, було -31%) становище російськомовного населення (-6,5%, було -23%) ставлення громадян до влади (-5,4%, було -61%) ставлення влади до громадян (-6,1%, було -54%) становище україномовного населення (-2,9%, було -12%) становище етнічних та релігійних меншин (-2,7%, було -18%). Зміни та перспективи Загалом ситуація в країні у 2019 році, на думку 29%, змінилася на гірше, на думку 14% — на краще, а більшість — 47% — вважає, що ситуація не змінилася. Наприкінці 2018 року оцінки були значно гіршими: 67% вважали, що ситуація змінилася на гірше, 5% — на краще і 22% — що не змінилася. Загалом громадяни оцінили економічне становище країни у 2019 році в 2,46 бала за 5-бальною шкалою, а рівень добробуту власної родини — в 2,75 бала. 27,8% населення певні, що Україна здатна здолати труднощі у найближчі кілька років, проте більшість — 50% — вважають, що це відбудеться у більш віддаленій перспективі. А от у принциповій нездатності України здолати труднощі переконані лише 11,2% населення. Громадяни не надто вірять у швидкі зміни: лише 18,1% вважають, що у найближчі 3 місяці економічне становище країни зміниться на краще, і стільки ж — 18% — сподіваються, що у цей час зміниться на краще рівень добробуту їхньої родини.  Водночас і в різке, протягом трьох місяців, погіршення економічного становища країни та їхньої власної родини громадини не вірять (відповідно, 17,3% і 16,1%). Більшість вважає, що за цей час становище істотно не зміниться — ані в країні (50,9%), ані в родині (52,5%). А от в найближчі 2–3 роки економічна ситуація, на думку українців, може змінитися на краще — і в країні (38,3%), і в родині (37,9%). Вважають, що ситуація зміниться на гірше: 13,5% — щодо країни і 12% — щодо родини. А 18,2% переконані, що економічно нічого не зміниться в країні і 21,8% — у родині. Щоправда, значна частина не спромоглася щось спрогнозувати — ані щодо країни (30%), ані щодо родини (28,2%). Більшість громадян (50,8%) сподіваються, що у наступному році кращого буде більше, ніж гіршого. Впевнені у тому, що наступний рік буде обов’язково кращим 20,3%, а от передбачають, що наступний рік буде гіршим за минулий лише 15,9%. Водночас у своїх передбаченнях щодо наступного, 2020 року, громадяни впевнені лише щодо стабільності гривні (51,9% вважають, що це відбудеться, і 35,6% — що ні) та зростання інвестицій в Україні (відбудеться — 46,5%, ні — 32,9%).  А найбільш імовірно, що не відбудеться, на думку українців:  зменшення корупції (вважають це імовірним 30,1%, ні — 59,3%); покарання корупціонерів (імовірно — 31,2%, ні — 57,5%); встановлення справедливого правосуддя (імовірно — 29,9%, ні — 56,3%); зниження рівня злочинності (імовірно — 32,3%, ні — 53,4%); зниження тарифів (імовірно — 31,2%, ні — 57,7%).  А найменш імовірним громадяни вважають у наступному році зміну влади:  дострокові вибори Президента (імовірно — 15%, ні — 70%) дострокові вибори Верховної Ради (імовірно — 18%, ні — 64%) зміна уряду (імовірно — 22%, ні — 58%).  Щодо деяких можливих змін думки українців діляться: встановлення миру на Донбасі вважають імовірним 42%, ні — 46%; економічне зростання — відповідно 45% і 45%, зростання добробуту людей — 40% і 48%, поліпшення умов для бізнесу — 38% і 37%. Читайте: Коррупция – одна из главных проблем Украины и одновременно особенность украинского менталитета – результаты соцопроса Очікування і побоювання Найближчим часом, на думку 16% громадян, у їхніх містах можливі масові виступи протесту (3% у цьому впевнені і ще 13 припускають таку імовірність). Вважають таку перспективу малоймовірною 40% і ще 34% певні, що таких виступів не буде. Особисто готові брати участь у таких мітингах та демонстраціях 16% (4% — обов’язково і ще 13 — скоріше за все), а 71% — ні. Майже такі самі результати були й наприкінці 2018 року. Припускають, що протягом 2020 року може виникнути Майдан-3, 21,1% громадян, 65,9% вважають, що цього не буде. Останніми роками громадська думка щодо вибору зовнішньополітичних орієнтацій стабільна. У грудні 2014 року 57% обирали орієнтацію на вступ до ЄС і 16% — на Митний союз, у грудні 2015 року — відповідно, 56% і 13%, у грудні 2016 року — 58% і 11%, у грудні 2017 року — 59% і 11%, у грудні 2018 року — 59% і 12,5%. А у грудні 2019-го — 64,2% обирають вступ до ЄС і 12,7% — до Митного Союзу.  Проте також стабільно у зовнішньополітичних орієнтаціях громадян існують відмінності між регіонами: згідно з даними опитування, в грудні 2019 року, Західний регіон майже абсолютно орієнтований на ЄС (90% проти 3%), Центральний регіон теж має виражену проєвропейську орієнтацію (70% проти 8%).  Дещо з “меншим рахунком” переважає проєвропейська орієнтація і в Південному регіоні (44% проти 23%) та Східному (42% проти 23%). Причому і на Півдні, і на Сході значна частина населення зі своїми орієнтаціями не визначилася (відповідно, 33% і 34%). Більшість населення вважає, що найкращим варіантом гарантування безпеки для України був би вступ до НАТО — так вважає 51% громадян (46% у 2018 р., 38,5% у 2017 р.), і ще 1,5% сподіваються на військовий союз із США. Позаблоковий статус обстоюють 26% (24% у 2018 р.), а підтримка військового союзу з Росією та іншими країнами СНД становить 5,5% (7% у 2018 р.).  Проте у цьому питанні існують істотні регіональні відмінності: членство в НАТО підтримують у Західному (80%) та Центральному (54%) регіонах, а от у Південному (41%) та Східному (42%) регіонах віддають перевагу нейтральному статусу України. Більше того, у Східному регіоні 14% вважають найкращим варіантом гарантування безпеки України військовий союз з Росією та іншими країнами СНД, щоправда, торік тут таких було 20%. Новорічні свята Абсолютна більшість українців (86%) полюбляє новорічні свята, по-різному буває у 9% і не люблять ці свята лише 5%. У більшості громадян сподівання на наступний рік доволі оптимістичні: 21% впевнений, що наступний рік обов’язково буде кращим, ніж нинішній, ще 61% на це сподівається, 8% передбачають, що гіршого буде більше, і лише 1% впевнений, що наступний рік буде гірший. Більшість українців, як і минулого року, має намір святкувати Різдво 7 січня наступного року – 67% (у 2017 р. — 76%, у 2018 р. — 69%), ще 21% (у 2018 р. — 17%) святкуватимуть обидва рази — і 25 грудня, і 7 січня, і лише 4% (4% й у 2018 р.) відповіли, що святкуватимуть лише 25 грудня. Не святкуватимуть Різдво взагалі 6% (8% торік). Загалом 61% українців у 2019 році були дуже або переважно щасливі, так само, як і 2018 року (60%). Найбільше “щасливчиків” виявилося у Західному регіоні — 72%, але й в усіх інших “щасливчики” переважали: у Центральному регіоні — 58%, Південному — 65%, Східному — 55%. Новорічну ніч більшість українців (67%) проведуть удома, в колі сім’ї, ще 16,5% — в гостях у друзів чи родичів, 3% — у громадському закладі чи на публічному святкуванні, 0,5% — “у колі” Інтернету, 2% — на самоті перед телевізором, 1% — у цікавій подорожі по Україні, 1% — за кордоном, 3% не святкуватимуть, а просто підуть спати, і ще 6% не вирішили, що їм робити. Середня сума, яку українці готові витратити на новорічний стіл, становить 1390 грн. Це дещо менше, ніж минулого року (1752 грн). Водночас 23% опитаних (як і торік) відповіли, що у них на новорічний стіл немає грошей. У заочному “змаганні” — кого б люди хотіли бачити у ролі роздавача подарунків, переміг традиційний Дід Мороз — 28% (стільки ж минулого року), за Святого Миколая “проголосували” 17% (12% — у 2018 р.) і ще менше — за Санта Клауса (1%, у 2018 р. — 3,5%). Водночас 31% відповіли, що для них не має значення, хто роздаватиме подарунки. Щодо подарунків, то, як і торік, найбільше українці в Новому році хотіли б отримати здоров’я (49%), мир у країні (40%), лад у сім’ї, розуміння близьких (29%), гроші (24%), хорошу роботу (16%), успіхи дітей (12%). А взагалі не чекає жодних подарунків у Новому році лише 1% населення. Майбутнє Основними почуттям людей, коли вони думають про майбутнє України, є надія (56%), оптимізм (38%) та тривога (26%). Порівняно з минулим 2018 роком істотно зріс оптимізм (на 10%) і, відповідно, дещо зменшилася тривога (на 7%).  Надія та оптимізм переважають в усіх регіонах України, оптимізм — особливо на Заході (45%), а надія — на Півдні (67%). Абсолютна більшість населення України вважає себе насамперед громадянами України (75%, у 2018 р. — 67,5%), регіональна ідентифікація переважає у 16% (2018 р. — 18%).  Загальнонаціональна ідентифікація переважає в усіх регіонах України: у Центральному регіоні загальнонаціональна ідентифікація — 78%, регіональна — 14%, у Західному — відповідно, 76% і 17%, Південному — 84% і 12%, Східному — 66% і 18%. У Східному регіоні ще вираженою є ідентифікація з відчуттям себе громадянином колишнього Радянського Союзу (7%). Загальнонаціональне дослідження проведено соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва з 13 по 18 грудня 2019 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Для порівняння наводяться дані опитувань, проведених у різні роки Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва з Центром Разумкова та Київським міжнародним інститутом соціології. За даними аналітичної системи YouСontrol, громадська організація “ГО “Український центр економічних і політичних досліджень ім. Олександра Разумкова” (*) зареєстрована 18 серпня 1994 року. Її керівником є Анатолій Васильович Рачок. За даними аналітичної системи YouСontrol, благодійна організація (БО) “Благодійний фонд” Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва” (**) заснована 4 вересня 2000 року. Його керівником є Ірина Еріківна Бекешкіна. Читайте: Украинцы винят Януковича и Порошенко за сложную ситуацию в Украине – результаты соцопроса * ГО “Український центр економічних і політичних досліджень цм. Олександра Разумкова” (код ЄДРПОУ: 20063407) ** “Благодійна організація Благодійний фонд "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" (Код ЄДРПОУ: 20062078)КиевVласть

У Переяслав-Хмельницькому районі створено вже чотири тергромади, але об’єднуватися з містом Переяславом серед сіл охочих не знайти. За перспективним планом до міської громади мають увійти всі населені пункти, що наразі опинилися поза громадами. Однак за крок до цього рубежу ще шість сільрад вирішили об’єднатися між собою у Гайшинську громаду, аби не підпорядковуватись місту. Як стало відомо KV, 31 жовтня 2019 року ініціативна група з представників 12 сіл і голів шести сільських рад Переяслав-Хмельницького району передали до Київської облдержадміністрації пакет документів з проектами рішень щодо створення Гайшинської сільської тергромади.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Процес об’єднання на території району розпочався ще влітку 2019 року. Але громада, як і більшість територій Київщини, де було прийнято рішень на користь децентралізації, зіткнулася із рядом протиріч, непорозумінь та небажанням влади йти шляхом змін. Так, 30 червня у Гайшині відбулося громадське обговорення з приводу об'єднання в територіальну громаду навколишніх сіл з центром у Гайшині. Бути чи не бути  “Виявляється у Гайшині пересічні люди знають, що відбуваються в Переяслав-Хмельницькому районі вибори до громад. Але що таке громада – не знають, і не знають, що керівництво навколишніх сіл мало бажання утворити громаду із центром у селі Гайшин. Що місто хотіло забрати їх – чули. 30 червня більшість почула вперше, що їх сільський голова відмовляв і Переяславу, і керівникам інших сіл, бо самим краще жити. Вони багаті”, – писав у Facebook депутат Переяслав-Хмельницької районної ради Юрій Бобровнік з приводу процесу слухань. За його словами, голова сільради Олександр Тур відмовлявся ставити на голосування питання вивчення економічної спроможності громади при об’єднанні сіл. І після перепалки голосування відбулося вже без участі голови. Сам же Юрій Бобровнік відмічав, що громада, скоріш за все, не встигне провести процедуру і ввійде до Переяславської громади. Також в інтернет-виданнях зазначалося, що сільський голова вже неодноразово блокував об'єднання як із Переяславом, так і з іншими селами. Вже 27 серпня мешканці сільради одноголосно проголосували “за” створення Гайшинської громади. Планувалося, що до громади увійдуть села шести сільрад. А саме: Великокаратульська, Вовчківська, Гланишівська, Дем’янецька, Пристромська та Мазінська.  Голова Гайшинської сільської ради Олександр Тур запевник KV, що майбутня громада пройшла всю необхідну процедуру погодження не без тиску.  За його словами на території району є потужні меценати, які впливають на всі об'єднавчі процеси з точки зору власних інтересів. “Я не противився об'єднанню, є група активістів, які розпочали цей процес. Документи направлені в КОДА, але нам постійно надають відмову. Вказують на недоліки, адже багато сільських рад проводили слухання набагато пізніше, були порушення процедури. Тож документи повертали і наразі це питання зависло. Обласне керівництво у своїх відповідях зазначає, що перспективним планом Гайшинська громада не передбачена. Гайшин серед всіх сіл найпотужніший, тому інші і вирішили об’єднатися навколо нас. Але у Гайшині немає необхідних закладів: відділу поліції, пенсійного фонду тощо, які мають бути у громаді. Багато чого потрібно буде створювати, а приміщень для цього немає. Також в області було прийнято рішення про створення єдиного Переяслав-Хмельницького району. А місто Переяслав, як самостійна одиниця, в районі не може бути, адже до нього села ще так і не приєдналися. І є перспективний план, в якому зазначається, що решта всіх сіл поза громадами увійдуть до міста. Гайшин знаходиться в 9 км від Переяслава. На такій незначній відстані не може бути двох потужних центрів впливу. Тож тут багато нюансів”, – говорить він. Села – “за” громаду Як зазначила голова Вовчківської сільської ради Тетяна Постолюк, над питанням створення Гайшинської громади вони працювали з літа і упродовж осені. Їздили неодноразово до обласної адміністрації, надавали документи. Спочатку планувалося, що до громади увійде більша кількість сіл. Але згоду надали не всі території. “Невідомо, чи дозволять статися цьому об'єднанню, але все ж необхідну процедуру з двома етапами ми пройшли. Найпершу пропозицію об'єднатися ми отримали від Березані ще на початку реформи. Але мешканці не підтримали ініціативу. Згодом двічі в об'єднанні ми відмовляли Студеникам. Велика Каратуль також ініціювала створення ОТГ. Але зручніше територіально нам саме об'єднатися з Гайшином. Громада буде фінансово і кількісно спроможною. Гайшинська громада не передбачена перспективним планом, але ті громади, що утворилися в районі, також були поза планом. Так, ми маємо увійти до складу міста Переяслав. Наша сільрада забезпечена вуличним освітленням, має одну з кращих в районі центральну дорогу. Але найбільше нас хвилює працевлаштування та підвищення народжуваності населення. А так, функціонує школа, клуб та бібліотека, діють пошта, магазини, надається необхідна первинна допомога в ФАП”, – додала голова. Секретар Великокаратульської сільської ради Валентина Зінченко також розповіла KV, що вони підтримали пропозицію Гайшина і наразі очікують на відповідь від обласної адміністрації, сподіваючись, що громаду включать до перспективного плану.  “Ми налаштовані позитивно, сподіваємося, в області прислухаються до громадської думки, адже ще діє закон про добровільне об’єднання. Робилися прорахунки, громада буде спроможною. Первинний бюджет складатиме більше 50 млн гривень, населення громади складатиме 4,5 тис. осіб, є навчальні заклади, На території нашої сільради, наприклад, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. А інші питання вже будуть вирішуватися згодом. Із основних таких проблемних питань – дороги, водопостачання, сміттєзвалища. До цього ми неодноразово отримували пропозицію від спроможної Студениківської ОТГ, але територіально нам не зручно з ними було об’єднуватися. І ми не були в стороні, двічі ініціювали створення власної громади. Але навколишні села нашу пропозицію не підтримали”, – розповіла вона. За словами секретаря Дем’янецької сільської ради Світлани Боярчук, вони хочуть об’єднатися в Гайшинську громаду, щоб мати можливість і надалі розвивати села саме в сільській громаді. “Процес триває. До нового року ми пройшли всю процедуру і направили документи до КОДА. Ми сподівалися, що встигнемо об’єднатися. Але змінився закон, який передбачає об’єднання лише за перспективним планом. Згідно перспективного плану в районі було передбачено створення лише двох громад – Ташанської та Переяслав-Хмельницької. І наша територія була включена до міста.  І щоб затвердили Гайшинську громаду необхідно, щоб внесли зміни до перспективного плану. Ми неодноразово зверталися з цим питанням до області. Громада була би абсолютно спроможною. Для цього на території є всі необхідні медичні та навчальні заклади, кількість населення”, – відмітила Боярчук. На сторінці загальнодоступної групи “Гайшинська ОТГ робоча група” в Facebook голова Гланишівської сільської ради Світлана Кондратенко повідомляла про те, що робоча група неодноразово направляла звернення та зустрічалася з обласним керівництвом з метою досягти підтримки від області у створенні Гайшинської громади.  “Є діалог влади і громади ! Я переконана, що Гайшинській громаді бути! Бо це волевиявлення народу! Закон про добровільне об’єднання діє!”, – написала вона. Інший шлях Але не всі села були готові підтримати ініціативу. Строківська сільрада, наприклад,  прийняла рішення приєднатися до Студеників. Голова Пристромської сільської ради Іван Бобровник також заявив про готовність приєднатися до Студеників.  “Ми отримували пропозицію від Гайшинської сільради, але громада не підтримала це об’єднання і проголосувала “проти”. Ми вважаємо, що решта всіх сіл увійде вже до громади Переяслава. І Гайшин саме межує з містом. Ми хотіли приєднатися до Студениківської ОТГ, але Семенівка перекрила нам шлях, адже ми не маємо спільної межі зі Студениками”, – говорить він. Точка зору Заступник голови Переяслав-Хмельницької районної ради Іван Бугаєнко (Політична партія “Громадянська позиція”): На території Переяслав-Хмельницького району є дві діючі громади. Це – Студеники і Дівичківська ОТГ. Та ще дві, Циблівська та Ташанська, в яких відбулися вибори, але поки що не було надане фінансування. Залишилося десять сільських рад, які так і не увійшли в громади. Три із них планують приєднатися до існуючих громад. А наразі була створена ініціативна група, яка хоче решту сіл об’єднати навколо Гайшина і створити Гайшинську тергромаду. Вони розпочали процес вже тоді, коли фактично етап добровільного об’єднання підійшов до свого завершення. І я так розумію, що цього року об’єднання вже набуде адміністративного характеру. Щодо перспективності громади у такому складі, то вона можлива. На території сільрад є потужний виробник, який сплачує податки, фермерські господарства. Тож я можу сказати, що вони самодостатні, щоб себе утримувати. Але питання в іншому: чи нададуть тепер їм згоду на об’єднання. Адже до складу Гайшинської сільради, окрім Гайшину, входить ще два населені пункти і вони межують саме з містом Переяслав. Читайте:  Проект Децентрализация: Софиевская и Петропавловская Борщаговки не спешат объединяться Проект “Децентрализация”: Войти в Озернянскую ОТО готовы лишь два сельсовета из шести Проект “Децентрализация”: Великодымерская теробщина этой осенью идет на выборы Проект “Децентрализация”: Медвинская теробщина идет на выборы в неполном составе Проект “Децентрализация”: Фурсовская теробщина может лишиться части бюджета Проект “Децентрализация”: Села Переяслав-Хмельницкого района отказались примкнуть к городу Проект “Децентрализация”: Кагарлыкская теробщина объединит город и 26 сельсоветов Проект “Децентрализация”. Политические амбиции мешают состояться большой Боярской теробщине Проект “Децентрализация”: Тетиевская терробщина готовится к выборам в декабре Проект "Децентрализация". Узинской терробщине придется поработать над развитием Проект “Децентрализация”: КОГА тормозит назначение выборов в Циблевской терробщине Проект “Децентрализация”: Гостомельская ОТО пойдет на выборы только в составе Киево-Святошинского района Проект “Децентрализация”: Студениковская терробщина готовится к выборам в декабре Проект “Децентрализация”: Предусмотренная Кабмином Дымерская ОТО может не состояться Проект “Децентрализация”: Мироновская терробщина ждет позитивного вывода от КОГА Проект “Децентрализация”: Ржищевская терробщина может стать проблемой для Кагарлыкского района Проект “Децентрализация”: Ходосовская терробщина может объединить села трех районов Проект “Децентрализация”: села Ставищенского района готовы митинговать против объединения Проект “Децентрализация”: Яготинская терробщина не спешит на выборы “Проект Децентрализация”: Создание Боярской ОТО дошло до суда Проект “Децентрализация”. Сельсоветы потенциальной Вороньковской ОТО не готовы объединяться Проект “Децентрализация”: Власти Згуровщины не готовы терять полномочия Проект “Децентрализация”: Потенциальная Дмитровская терробщина уже год дожидается выборов Проект “Децентрализация”: Гребенковская терробщина не может быть создана без согласия двух сельсоветов “Проект Децентрализация”: Создание потенциальной Бышевской ОТО остановилось в 2015 году Проект “Децентрализация”: Козин поборется за право быть центром терробщины Проект “Децентрализация”: Пирновская терробщина может быть создана только принудительно Проект “Децентрализация”: Процесс объединения в Барышевке даже не начали Проект “Децентрализация”: Терробщина с центром в Украинке может быть названа Трипольской Проект “Децентрализация”: Рожновская терробщина не может определиться с центром “Проект Децентрализация”: Обухов может присоединить окрестные села Проект “Децентрализация”: Иванковская ОТО поборется за зону отчуждения Проект “Децентрализация”: Ташанская терробщина год ждет позитивного вывода КОГА Проект “Децентрализация”: Березанская терробщина будет проходить процедуру создания ОТО заново Проект “Децентрализация”: Володарский район не планирует объединяться в ближайшее время Проект “Децентрализация”: Полесский район этим летом планирует начать процесс объединения Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО может объединить не все сельсоветы Проект “Децентрализация”: Ракитнянский район может объединиться в две терробщины Проект “Децентрализация”: Калиновская терробщина может быть создана с разрешения Кабмина Проект “Децентрализация”: Белая Церковь может присоединить три сельсовета Проект “Децентрализация”: В Броварском районе может появиться Придеснянская терробщина Проект “Децентрализация”: Потенциальная Вишневская ОТО начала процесс объединения Проект “Децентрализация”: Германовка и Григоровка Обуховского района хотят быть центрами одной ОТО Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Таращанского района не хотят объединяться в терробщину Проект “Децентрализация”: Процесс создания Чабановской терробщины стоит на месте Проект “Децентрализация”: Скандальная Бучанская ОТО первой на Киевщине воспользовалась законом о присоединении Проект “Децентрализация”: Потенциальная Томашовская терробщина объединит два района Киевщины Проект “Децентрализация”: Ржищев начал присоединять села двух районов Проект “Децентрализация”: Потенциальная Бородянская терробщина готова идти на выборы Проект “Децентрализация”: Фастов планирует присоединить окружающие села Проект “Децентрализация”: потенциальная Киево-Святошинская терробщина разделилась на две ОТО Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила Мироновскую терробщину Проект “Децентрализация”: Заборский сельсовет не отдадут Боярке Проект “Децентрализация”: Барышевская ОТО готовится к выборам Проект “Децентрализация”: вялое руководство, имитация объединения и недостаточный результат Проект “Децентрализация”: Обухов планирует присоединить один сельсовет Проект “Децентрализация”: Березань присоединила пять сельсоветов Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО не пошла на зимние выборы из-за бездействия КОГА Проект “Децентрализация”: Ковалевскую терробщину за один день утвердили в КОГА и отправили на выборы Проект “Децентрализация”: жители Клавдиево-Тарасово просят президента ускорить их объединение Проект “Децентрализация”: выборы в терробщинах Киевщины под угрозой срыва Проект “Децентрализация”: 4 сельсовета Иванковского района тормозят создание терробщины Проект “Децентрализация”: в Бузовском сельсовете скандал из-за присоединения к Ирпеню Проект “Децентрализация”: потенциальная Вишневская терробщина готовится подавать документы в КОГА Проект “Децентрализация”: в Ирпене со скандалом пытаются присоединить два сельсовета Проект “Децентрализация”: Полесский район отложил объединение на следующий год Проект “Децентрализация”: еще 6 сельсоветов могли бы присоединиться к Ржищеву Проект “Децентрализация”: терробщины Киевщины просят парламент провести объединение по закону Проект “Децентрализация”: Киевщина оказалась в числе аутсайдеров рейтинга формирования ОТО  Проект “Децентрализация”: терробщинам Киевщины урезали дотацию на содержание школ и больниц Проект “Децентрализация”: сельсоветы Белоцерковщины просят Киевоблсовет ускорить их присоединение к городу Проект “Децентрализация”: Гройсмана просят разобраться с объединением территориальных общин на Згуровщине Проект “Децентрализация”: протестующий Ворзель войдет в состав Бучанской ОТО Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА одобрила создание Томашовской терробщины Проект Децентрализация: в Васильковском районе может появиться Калиновская терробщина Проект Децентрализация: КОГА утвердила создание Глевахской ОТО  Проект Децентрализация: Созданию Макаровской ОТО угрожает новоявленная Комаровская община Проект Децентрализация: Ташанская терробщина готова идти на выборы Проект Децентрализация: Гребенковская терробщина поборется за положительное заключение КОГА Проект Децентрализация: Гатное и Вита-Почтовая хотят спастись от столицы совместным объединением  Проект Децентрализация: Гостомель борется с Ирпенем за создание отдельной общины Проект “Децентрализация”: администрация Терещука выдала общинам Киевщины еще два позитивных вывода Проект “Децентрализация”: Калиновская община Броварского района может объединить четыре сельсовета Проект “Децентрализация”: Сельсоветы Фастовского района надеются успеть добровольно объединиться в Кожанскую ОТО Проект “Децентрализация”:  теробщины Киевщины жалуются на нехватку инфраструктурной субвенции  Проект “Децентрализация”: судебное дело о присоединении Заборья к Боярке рассмотрят заново  Проект “Децентрализация”: смена власти в Копылове заблокировала создание Березовской терробщины Проект “Децентрализация”: села Бориспольщины хотят спастись от города созданием Золочевской общины Проект “Децентрализация”: КОГА утвердила создание Обуховской терробщины Проект “Децентрализация”: Гоголевская община продолжит объединение после утверждения перспективного плана Проект “Децентрализация”: процесс утверждения Вишневской общины может затянуться до конца года Проект “Децентрализация”: Козинскую общину Обуховского района могут исключить из перспективного плана Проект “Децентрализация”: в Бородянском районе суды тормозят объединение общин Проект “Децентрализация”: Островская община просит президента Зеленского разобраться с решениями КОГА Проект “Децентрализация”: села потенциальной Боровской ОТО может переманить новоявленная Мотовиловская община Проект “Децентрализация”: миллионные долги могут оставить жителей Калитянской ОТО без воды и света Проект “Децентрализация”: Таращанский район может разделиться на две общины Проект “Децентрализация”: теробщины Киевщины недополучают налоги за землю Проект “Децентрализация”: бюджеты четырех теробщин Киевщины оказались под угрозойПроект “Децентрализация”: Киевщину могут поделить на шесть районовПроект “Децентрализация”: пять теробщин Киевщины хотят расшириться за счет окрестных сел Проект “Децентрализация”: села на Васильковщине, рассорившиеся из-за реформы, могут объединить насильно Проект “Децентрализация”: Киевская ОГА дала сельсоветам последний шанс добровольно присоединиться к ОТО Проект “Децентрализация”: Бориспольщина и Белая Церковь не определились с центрами развития теробщин Проект “Децентрализация”: общины Киево-Святошинского района требуют от КОГА пересмотреть состав и количество местных общин Проект “Децентрализация”: Киевоблсовет просит ВРУ и Кабмин разобраться с проблемными селами Киевщины Проект “Децентрализация”: вокруг потенциальной Боярской теробщины разгорелся новый скандал Проект “Децентрализация”: КОГА может вынести негативный вердикт потенциальной Пристоличной ОТО  Проект “Децентрализация”: села Киево-Святошинского района спешно взялись за объединение Проект “Децентрализация”: Бориспольщину разделят на шесть теробщин Проект “Децентрализация”: потенциальная Березовская ОТО под угрозой срыва Проект “Децентрализация”: судьбу потенциальной Феодосиевской общины решит Кабмин Проект “Децентрализация”: Мироновская ОТО расширила границы за счет трех сельсоветов Проект “Децентрализация”: Богуславская ОТО просит Кабмин откорректировать перспективный план Проект “Децентрализация”: Обуховская ОТО поборется за окружающие села с потенциальной Козинской общиной Проект “Децентралізація”: Петропавлівська і Софіївська Борщагівки проти об'єднання з Вишневим та столицею Фото: колаж KVКиевVласть

Білоцерківська, Бориспільська, Кагарлицька місцеві прокуратури та їхні відділення очікують на призначення нових прокурорів. Серед кандидатів – слідчі, адвокати, підприємці та держслужбовці різних рангів, які успішно пройшли відповідну перевірку. Під кінець 2019 року визначили ім’я лише одного керівника -  Кагарлицької місцевої прокуратури. Ним став адвокат зі Львова.   Як стало відомо KV, станом на 1 жовтня 2019 року на сайті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів був опублікований перелік вакантних та тимчасово вакантних посад у місцевих прокуратурах Київської області. Зазначається, що всі кандидати, які були включені до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів, успішно склали кваліфікаційний іспит та пройшли спеціальну перевірку. Тож із декларацій про доходи та майно за 2018 рік KV вдалося дізнатися імена кандидатів на посади прокурорів Білоцерківської, Бориспільської, Кагарлицької місцевих прокуратур Київської області та їхніх відділень.  Бориспільські претенденти  Так, на місце прокурора Бориспільської місцевої прокуратури Київської області претендують Мар'яна Олегівна Каліновська та Михайло Ігорович Цибульник. На цій посаді вони планують змінити Любомира Васильовича Головка, який очолює прокуратуру з 5 серпня 2019 року.  Декларацію на посаду кандидата прокурора за 2018 рік Каліновська подала 5 жовтня 2019 року. За її даними вона одружена і в її користуванні перебуває квартира Олега Новіцького площею 73,6 кв. м в Хмельницькому. Транспортних засобів чи землі у володінні Каліновської немає.  Її річний дохід склав більше 100 тис. гривень, отриманий за основним місцем роботи юриста в ТОВ  "Зооветпром Україна" (оптова торгівля фармацевтичними товарами), директора за сумісництвом в клініці ветеринарної медицини "Айвет", де їй належить 15% корпоративних прав, а також від підприємницької діяльності. Так, з серпня 2017 року по лютий 2019 року, як фізична особа-підприємець, вона займалась роздрібною торгівлею фармацевтичними товарами в спецмагазинах. На сторінці Каліновської в Facebook зазначено, що наразі вона мешкає в Києві і з липня 2019 року працює в Національній академії прокуратури України, закінчила Інститут прокуратури та слідства в Національному університеті "Одеська юридична академія". Також у відкритих джерелах зазначається, що вона є аспіранткою кафедри кримінального права та процесу Хмельницького університету управління та права. Відповідно до поданої 3 жовтня 2019 року декларації за 2018 рік, про Михайла Цибульника відомо, що він мешкає в Києві в орендованій квартирі площею 28,71 кв.м, одружений. Також в його користуванні є квартира площею 28,8 кв. м. У 2018 році, як головний спеціаліст Національного  агентства з питань запобігання корупції, він заробив більше 302 тис. гривень. Його дохід поповнився і за рахунок профспілкових виплат від агентства у розмірі 1500 гривень, готівкових збережень у розмірі 22800 доларів. Також у декларації він вказав доходи дружини Ганни Ігорівни Цибульник, яка працює прокурором в Військовій прокуратурі Центрального регіону України. Зайняти крісло прокурора Яготинського відділу Бориспільської місцевої прокуратури на період відпустки працівника у зв’язку з потребою дитини у домашньому догляду планує Людмила Миколаївна Полешко. В її декларації кандидата від 6 жовтня 2019 року зазначено, що вона мешкає в Борисполі, одружена, має сина. Із майна в документі вказано лише авто Опель Астра 2005 року випуску.  У звітному періоді вона отримала заробітну плату в Головному територіальному управлінні юстиції у Київській області розміром більше 100 тис. гривень, пенсію, нараховану ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в розмірі 1452 гривень. Також в банку вона зберігає 4 тис. доларів. Задекларувала Полешко і доходи чоловіка та аліменти сина.  Полешко працювала з 2016 року старшим, а з 2018 року по березень 2019 року, головним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області.  Білоцерківський напрямок Поки що єдиним кандидатом на посаду прокурора Тетіївського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області є В'ячеслав Миколайович Данилюк. Свою декларацію  він направив 9 жовтня 2019 року. Також з 2017 року він подавав свою кандидатуру на посади судді в Оратівському місцевому суді й прокурора місцевої прокуратури. Згідно з документом, він одружений та виховує двох синів. Місцем проживання зазначена Вінницька область – смт Оратів, де він має будинок площею 66,8 кв. м та користується присадибною ділянкою площею 0,15 га. Також він володіє земельною ділянкою в селі Лука-Мелешківська Вінницького району обсягом 0,09 га. З 2018 року їздить на автомобілі Renault Kangoo 2003 року випуску, який належить дружині. Річний дохід Данилюка склав більше 381 тис. гривень. Сюди увійшли заробітна плата отримана в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, допомога по безробіттю та подарунок у негрошовій формі  від ТОВ  "Проспектс Україна". Також він працював помічником судді Оратівського районного суду та є одним із засновників  ГО "Рибацький клуб села Мервин".  Кагарлик та його відгалуження На пост прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області претендував  слідчий Білоцерківського відділу поліції ГУНП України в Київській області Дмитро Олександрович Кладов. Але на сайті Генеральної прокуратури України повідомляється, що 11 грудня керівником Кагарлицької місцевої прокуратури було призначено адвоката зі Львова Ярослава Ярославовича Яцишина. Загальний стаж адвокатської діяльності якого складає 14 років.  Яцишин зареєстрований за місцем проживання у Львівській області. Одружений і виховує трьох доньок. Член Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України". З 2010 року по 2019 рік він, як фізична особа-підприємець, надавав послуги у сфері права.  Яцишин має житловий будинок на 38,5 кв.м в селі Глібів Гусятинського району Тернопільської області, частину квартири на 52,2 кв.м у Львові. А ще 0,5816 га земельної ділянки в Гусятинському  районі, у користуванні – житловий будинок площею 333,2 кв.м в селі Мала Лука та квартиру на 33,4 кв. м у Львові.  За рік він отримав  майже 22 тис. гривень від підприємницької діяльності, більше 19 тис. гривень страхових виплат від ПАТ "Страхова компанія "Уніка" та майже 34 тис. гривень від відчуження майна. Також на його ім’я записаний кредит у розмірі більше 69  тис. гривень. Готівкою вдома він зберігає 72 тис. доларів та 200 тис. гривень. Та має фінансові зобов’язання у розмірі 1605 гривень.  Також він задекларував земельну ділянку (0,0309 га) та квартиру (85,6 кв. м ) дружини Вікторії. У його ж розпорядженні три автомобілі: Mitsubishi Lancer 2007 року випуску,  Nissan Leaf 2011 р.в. та Volkswagen Touareg 2014 р.в. Як стало відомо KV, 8 жовтня 2019 року декларацію кандидата на посаду прокурора Миронівського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури на період відпустки працівника по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 14.06.2020  року подав Олег Сергійович Яковенко.  Місцем проживання Яковенка вказано місто Бахмут Донецької області, коли сам він фактично мешкає в Києві в орендованій квартирі площею 16 кв. м, яка надана йому Національною академією внутрішніх справ. На основному місці роботи в Департаменті патрульної поліції за 2018 рік він заробив більше 151 тис. гривень. З 2015 року по 2017 рік він працював слідчим Бориспільського ВП ГУНП у Київській області, з 2018-го до квітня 2019 року -  інспектор Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві. А 31 жовтня 2019 року також подавав свою кандидатуру на посаду поліцейського до цього ж Департаменту. Лише один кандидат зафіксован на місце прокурора Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури. Ним став мешканець Богуслава Сергій Володимирович Олефіренко. Його декларація містить лише дані про те, що до складу його майна входить частина квартири на 52,2 кв. м в Богуславі.  А також, що він працював начальником слідчого відділення Богуславського ВП Рокитнянського ВП ГУНП в Київській області. Майбутній прокурор виховує сина. У 2018 році його джерелом доходу стала пенсія у розмірі більше 66 тис. гривень, а також 10 тис. гривень благодійної допомоги та спадок у розмірі однієї гривні. На сайті Богуславської райради є інформація про можливого тезко Оліференка, Івана Володимировича, 2004 року народження, який очолює Вiльхiвецьку сільську первинну партійну організацію об'єднання "Батьківщина". Нагадаємо, із початком нового 2020 року Генеральна прокуратура України припиняє своє існування. Замість неї від 2 січня розпочав свою роботу Офіс генерального прокурора. Генеральний прокурор Руслан Рябошапка анонсував 200 вакансій в штаті його офісу, набір на які розпочнеться 20 січня.  Їх призначення передбачає проходження відповідної атестації.  Реформа проходитиме “зверху донизу”. Тобто атестацію спочатку почнуть проходити прокурори Генеральної прокуратури України, потім − регіональних прокуратур і в останню чергу − прокурори місцевих прокуратур. Отже, за результатами атестації першим буде сформовано Офіс Генерального прокурора. Також 19 грудня Генеральний прокурор України Руслан Рябошапка звільнив прокурора Києва Романа Говду. Його заступники також подали у відставку. Читайте: Генпрокурор Руслан Рябошапка уволил прокурора Киева Романа Говду, – СМИ Фото: коллаж KVКиевVласть

Вставлю і я своїх “5 копійок” про ситуацію з нашою економікою. І це не про теорію. Це про реальний сектор, той що мав би наповнювати бюджет країни. Милованов каже, що наша економіка падає, бо продукція, вироблена українською промисловістю (вдумайтесь!), не має попиту. Саме тому, на його думку, відбувається падіння виробництва. А вже на другому плані ревальвація гривні. А взагалі зміцнення гривні та “дедоларизація економіки – це, насправді, її оздоровлення певною мірою”, каже його шеф Гончарук. Купіть уряду кращі окуляри. Не мала б українська продукція попиту, не було б росту експорту товарів на 7,4% за 10 місяців цього року. Запам’ятайте це. Хоча ще рік тому за цей же період експорт показував ріст 10,3%. Дивлюсь на це і думку гадаю, скільки у нашої економіки вистачить запасу міцності від керівництва цими панами “теоретиками”, яким навіть важко відкрити дані Держстату для нормального аналізу ситуації.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Досить теорії і загальних цифр, даю реальну картину нашого підприємства, що експортує свою продукцію закордон. Нами зацікавлені, якістю задоволені. Нідерланди, Велика Британія, Латвія, Литва, Ізраїль, Польща, Азербайджан, Білорусія, Молдова, Ірак, Палестина, Ліван – це біглий перелік країн, де за обсягом кількість узгоджених експортних поставок за планом мала б збільшитись вдвічі на початок другого кварталу в порівнянні з січнем місяцем. Сьогодні 70% від виробничих потужностей йде на експорт. Наголошую – ми виробляємо товар з високою доданою вартістю в харчовій промисловості. А тепер ми думаємо, не як збільшувати експорт, а як зберегти колективу роботу. Як вистояти, коли курс долара падає, а вартість сировини зростає. Ми стаємо неконкурентоспроможними за кордоном. І так багато підприємств не витримують. В результаті ростуть борги із заробітної плати. На сьогодні дві третини боргів із 3,4 млрд грн – це економічно активні підприємства. Всього за місяць ріст боргу – на понад 10%. Падіння виробництва у промисловості – це вже наслідок від абсолютно злочинної, спекулятивної гри на курсі національної валюти, де керівництво держави штучно укріплює курс гривні для надприбутків нерезидентів по ОВДП. Кажете, закриваєте дірки у бюджеті? Урізання видатків бюджету на 20 мільярдів гривень і яма у 51 мільярд із цим не погодяться. У листопаді падіння виробництва вже 7,5%. А урядовці не знайшли нічого кращого, як фактично дискредитувати українських виробників. Моронізація загострюється. Найболючіше усвідомлювати, що в цей момент ситуацію ще можна виправити. Фахівці знають про це. Якщо ж уряд не має “зеленого поняття” про ази макроекономіки, то хай найме фахівців, професіоналів, які знають як і почують їх. Де той уряд “технократів”, про який ми чуємо ще з кінця серпня? Хай навчаться хоча б чути, а не кричати про свої малі зарплати. Інакше в наступному році отримаємо безробіття, чергову хвилю трудової міграції, згортання вітчизняної економіки. Весь світ захищає власного виробника, а наш уряд веде українського “на забій”. Ярослав Москаленко, громадський діячКиевVласть

Відсутність закону про обіг зброї серед цивільного населення  несе в собі шалені ризики. По-перше, це стимулює корупцію в МВС. По-друге, десятки тисяч людей були незаконно засуджені до різних термінів позбавленні волі. По-третє, Україна втрачає великі кошти через відсутність легального ринку зброї для громадян. Про це в інтерв`ю КиевVласть розповів голова наглядової ради Української асоціації власників зброї (УАВЗ) Георгій Учайкін (на фото). УАВЗ (*), за словами Георгія Учайкіна, сьогодні нараховує близько 20 тис. членів. “Я не буду приховувати, серед членів УАВЗ є представники не тільки МВС, а й інших силових структур. В кожній з них є нормальні люди, котрі розуміють, для чого ми це робимо”, – каже голова наглядової ради УАВЗ. УАВЗ проводить багато заходів – навчальних та об`єднуючих, на кшталт “Gun open day”. Члени асоціації мають певні бенефіти при купівлі зброї – знижки та дисконти. Крім того, УАВЗ свого часу виступила засновником “Українського легіону”, через який пройшли тисячі громадян України.  Але головне завдання УАВЗ сьогодні – це захист своїх членів від свавілля з боку правоохоронних органів. І асоціації є що розповісти про спротив нахабству, корупції та відвертому беззаконню, який системно чинять і силові, і судові органи влади. Проте головною метою УАВЗ останні роки є прийняття закону про зброю для цивільних осіб, який наведе лад в цій сфері та надасть громадянам України право на збройний захист свого життя та майна, а також життя своїх рідних та близьких. В розмові з KV Георгій Учайкін роз'яснив, чому законопроект “Про зброю” (№1222) є правильним та чим шкідливий альтернативний законопроект (№1222-1). Крім того, голова наглядової ради УАВЗ розповів про економічні та безпекові перспективи від прийняття законопроекту №1222 й наголосив, що його відсутність рано чи пізно призведе до шаленого валу справ проти України в Європейському суді з прав людини. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Більшість людей вважають, що у нас є закон про зброю. Чим насправді зараз врегульовано для громадян обіг зброї, її придбання, використання? Георгій Учайкін: Весь обіг зброї серед цивільного населення наразі регулюється внутрішнім наказом МВС №622 від 21 серпня 1998 року. Цей документ застарів з усіх точок зору. І це визнають навіть в МВС.  Наказ грубо порушує вимоги Конституції, а свіже рішення суду від жовтня 2019 року (про скасування одного з пунктів наказу МВС №622, – KV) по справі члена УАВЗ Кирила Сударикова (йому було анульовано дозвіл на зброю на підставі того, що він не пустив правоохоронців о 22 годині до себе додому, – KV) додатково переконало нас, що є судді, котрі розуміють, про що йдеться. Ч. 7 ст. 92 Конституції, основного закону прямої дії, визначає правовий режим власності: вся власність має регулюватись виключно законом. В той же час, якщо людина за власний кошт хоче придбати/набути у власність мисливську зброю, то процес придбання регулюється не законом, а наказом МВС!  Про це знав і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, і його міністр юстиції Павло Петренко. Ми втомились судитись із Мінюстом через те, що вони не визнають незаконним наказ №622. Вони (МВС, – KV) напишуть за 15 хвилин нісенітницю, а ти потім роками це в судах оскаржуй. Ми в деяких справах вже дійшли навіть до Верховного суду – ці справи тривали три, чотири роки. Зараз закону не існує, існує наказ. І ми сподіваємось, що закон врешті-решт з’явиться. Тим більше, що зараз відверто непоганий законопроект вже зареєстровано у ВРУ. Проте, навіть за сприятливих умов, цей процес займе не менше року. А за несприятливих – може розтягнутись.  KV: В минулому скликанні Ради був негативний досвід з законопроектом №1135-1 про зброю, котрий подали ще наприкінці 2014 року. Серед його авторів було, мабуть, 30 депутатів різних фракцій. Але не було навіть розгляду в комітетах.  Георгій Учайкін: Не було, бо гальмували як могли.  KV: А для чого тоді реєстрували? Для хайпу? Георгій Учайкін: Ні. Була домовленість, щоб ухвалити цей закон, але його за формальними причинами не реєстрували 10 місяців. Ходили і до Олександра Турчинова із тим законом, коли він ще був в.о. президента, ми чудом його зареєстрували, як альтернативний, 10 грудня 2014 року. До нас нісенітницю зареєстрував Сергій Каплін. KV: Чи була хоч одна фракція у минулому складі парламенту, котра чітко казала, що вона за законопроект №1135-1? Георгій Учайкін: Ні. За законопроект були “свободівці”, але в них не було фракції. Була ситуативна підтримка окремими народними депутатами від “Народного фронту”, “Радикальної партії” та “Блоку Петра Порошенка”. Більш того, Петро Порошенко тоді так вперся – і я не вірю, що через якийсь тиск з боку МВС, хоча не виключаю і певний тиск з їх боку. KV: Можливо, Порошенко вперся через те, що лише 11% підтримували так звану легалізацію зброї й боявся електоральних втрат? Георгій Учайкін: Вони завжди бояться електоральних втрат, але треба ж розуміти, що власники зброї – фундамент та запорука спокою в суспільстві, тільки вони здатні зупинити будь-яке свавілля. Звісно, що ще за часів Порошенка  треба було створити робочу групу з фахівців і працювати в комітетах, але сталося, як сталося.  Проте локомотивом в таких питаннях має виступати суспільство. Воно має тиснути – через петиції, суди, законопроекти, обговорення. І головне – не давати, щоб все проходило кулуарно, журналісти мають висвітлювати аргументи. Тому що під наглядом преси багато речей політики змушені робити чесно.  Втім, тепер ситуація інша. Наш законопроект №1222 є вже основним. І подано ще альтернативний №1222-1.  За великим рахунком в цьому парламенті ми вже просунулись далі, ніж в попередньому – тоді ми не переконали навіть щось розглядати в комітеті, а зараз вже маємо цілу низку позитивних експертних висновків  та пройшли Антикорупційний комітет ВРУ без зауважень. Створена і працює робоча група при правоохоронному комітеті, хоч щось почалось. KV: В минулому під ВР проходили мітинги, коли законодавцям натякали, що слід розглянути законопроект. Найближчим часом плануються якісь подібні заходи?  Георгій Учайкін: Важливо розуміти, з чим ми маємо справу. ВР – це такий окремий організм, який живе за власними правилами . Принаймні та, під якою ми мітингували в 2015 році. Ми тоді вийшли тому, що вони (парламентарії, – KV) хотіли внести зміни в Конституцію не через референдум, як того вимагає законодавство, а самостійно. І ми вийшли із пропозицією внести до Конституції право громадян на збройний захист себе і своєї країни – на кшталт Другої поправки до Конституції США, бо в той час наша перша петиція вже була майже підписана. Ми оголосили про свою акцію першими, але потім низка політичних сил вирішили також вийти зі своїми вимогами. Ми дізнались, через свою службу безпеки, що під Радою  може бути спекотно, і завчасно вивели своїх людей за півгодини до вибухів. Ми встигли передати свою вимогу офіційно через когось з депутатів – і пішли звідти. Але після того ми стали більш обережно ставитись до таких акцій, тому що провокації із власниками зброї просто робити. Хтось щось кине, щось вибухне, а звинувачувати будуть не тільки УАВЗ, а і всіх власників зброї.  У нас були акції під Вищою радою правосуддя, судами, Генеральною прокуратурою, Кабміном, ми постійно щось таке проводимо, щоб не давати їм спати. Але такі масштабні, як у 2015 році, ми робити не хотіли. Сьогодні ВРУ трошки інша, до неї потрапили дві політичні сили, котрі у своїх програмах офіційно задекларували, що зобов’язуються законодавчо врегулювати обіг зброї в Україні – “Слуга народу” та “Голос”. Суто теоретично, вони здатні створити необхідну кількість голосів для ухвалення закону. Тому сьогодні шанс з’явився. І навіть, якщо цього разу не вдасться зламати опір, ми вже просунулись далі і зупинятись не збираємось. KV: Якщо уявити собі, що в 2020 році Рада прийме законопроект №1222, що зміниться для простих громадян? Георгій Учайкін: Протягом першого півріччя після прийняття цього закону знизиться рівень вуличної злочинності, щонайменше на 50%, і  стане спокійніше. Бо закон про зброю спрямований не лише на врегулювання обігу зброю. Це – ключовий інструмент, необхідний для підвищення рівня громадської безпеки, і в боротьбі з “чорним ринком” зброї. Він передбачає не тільки право громадян на збройний захист, а і врегулювання діяльності приватних охоронних компаній, в ньому величезна низка пов’язаних питань, які абсолютно прогнозовано зміцнять громадську безпеку. Тому цей закон жодним чином не можна називати спрощено “про легалізацію зброї”. KV: Чи “вільний обіг зброї”. Георгій Учайкін: Термін “вільний обіг зброї” використовують лише хлопці в погонах, щоб навмисно лякати людей. Законопроект №1222 регламентує абсолютно всі процеси, пов’язані з обігом зброї серед цивільного населення. Наприклад – в Кабміні не знають, як обкласти населення податками, на ФОПів тиснуть, а в той же час на підлозі лежить фактично бюджетоформуюча галузь. Уявіть – в країні немає жодного патронного заводу, не вистачає курсів з навчання власників зброї, стрілецьких комплексів, а в усіх країнах світу – це створення робочих місць та наповнення бюджету. Так створіть чіткі, зрозумілі, а головне законні правила і дайте бізнесу можливість цим зайнятись!  Відрегулюйте на рівні законів, ліцензій – і ви побачите, як підуть інвестиції, бо всі зацікавлені! Наведу приклад. Тільки в одному калібрі 9х19, найпопулярнішому пістолетному в Америці, цивільні на рік вистрілюють 2 млрд патронів. Заводи з виробництва боєприпасів в США працюють в три зміни, щоб задовольнити ринок. У нас було б аналогічно, хай і в 10, 20, 30 разів менше, бо Україна сама по собі менша. Впевнено можу сказати, що тільки на роботі курсів з підготовки власників зброї роботу могли б отримати декілька десятків тисяч людей по всіх регіонах країни. А це – не тільки створення робочих місць, але і наповнення місцевих бюджетів. Виникне потреба  десь у 10 тис. інструкторів. А ще будуть задіяні й інші люди – юристи, медики, бухгалтера тощо. Так, ніхто одразу не відкриє 2 тис. курсів, але треба створити умови – і за 5 років ці курси відкриються. Уявляєте собі масштаб антизброярського лобі, якщо, всупереч здоровому глузду, люди не йдуть на те, щоб підняти гроші, котрі лежать на підлозі? Напевно хтось від цього отримує такий зиск, який перекреслює всю логіку. KV: Антизброярське лобі – це хто? Георгій Учайкін: Насамперед МВС і афільована з ним одна зброярська мережа. Це дві руки антизброярського лобі.  KV: Інші гравці зброярського ринку?  Георгій Учайкін: Вони не такі потужні і знаходяться в залежному становищі. Хто видає ліцензії магазину? МВС. Хто видає ліцензії охоронній компанії? МВС. Однією рукою видають ліцензію, іншою тримають за горлянку. Це неправильно, це треба розносити по різних відомствах і ламати корупційну схему. Наведу простий приклад. У вас є посвідчення водія. Це ж не право на автомобіль. Що обмежує вас від придбання будь-якої кількості автомобілів тієї категорії, котра зазначена у вас в правах? Виключно ваш гаманець.От і ми пропонуємо вчинити так само із власниками зброї. У вас є посвідчення власника зброї певної категорії. І ви можете придбавати зброю, а не ходити кожного разу за дозволом. Чому ви маєте ходити за зеленим папірцем (дозвіл на придбання зброї, т.зв. “зеленка”, має зелений колір, – KV) кожного разу, коли побажали щось собі придбати? У вас така ж відповідальність, як за одну, так і за десять одиниць зброї. Але щоразу ви маєте приходити на уклін – і так кожні три роки. Що відбувається насправді: людина думає, чи може вона не ходити кожні три роки через брак часу, щоб за неї це хтось зробив? Можна – за 200 баксів. Це корупція, яка продовжує зростати. А треба зробити ясно й прозоро. Отримуєш посвідчення власника зброї з певною категорією. Іди й купуй, скільки тобі треба зброї, на яку видано дозвіл. То чому держава у вигляді МВС тебе обмежує? Ти ж все одно пройшов навчання, заліки здав, був представник правоохоронних органів на іспиті, була відеофіксація. Чого ще треба? KV: Це радянський рудимент. Георгій Учайкін: Так, рудимент, котрий псує життя всій Україні. Це ж базовий інстинкт – інстинкт самозбереження. Щоб задовольнити цей інстинкт в 21 сторіччі – людям потрібна зручна вогнепальна зброя самозахисту, яку можна носити з собою, як колись носили сокири, ножі, шпаги. Ще 200-300 років тому людину без зброї на вулиці вважали б самогубцем. А у нас зараз мільйони таких самогубців навколо ходять. За статистикою ГПУ з початку року до початку вересня в 2019 році в Україні було 5576 випадків умисного вбивства. Розбій – 1296 випадків. Умисне тяжке тілесне ушкодження – 1372 випадки, середньої тяжкості – 2003. До кінця року буде 8000 вбивств. Додайте тих, хто загинув від тяжких ушкоджень – 10000 людей в Україні вбивають щороку. За 28 років – 280 тисяч вбитих! KV: Це, умовно кажучи, населення обласного центру – Чернігова чи Сум.  Георгій Учайкін: Якби за кожного вбитого віночки ставили обабіч дороги, як у випадках із загиблими в ДТП, то, напевно, якось наочно було б. А так – якась статистика. KV: Отже, коли ВР прийме закон про зброю, а президент Володимир Зеленський підпише його, ми отримаємо безпеку? Георгій Учайкін: Ну давайте поміркуємо. Ми отримаємо серйозну комбінацію: систему, яка готує майбутнього власника зброї, відповідального власника зброї (бо методологією все прораховано), зміни у діяльності приватних охоронних компаній, які мають право на зброю, причому ліцензію видає не МВС. Вони мають бути на зв’язку з Нацполіцією, і стають елементами громадської безпеки, як в Ізраїлі, коли охоронець знешкоджує терориста. Це зменшує і навантаження на бюджет, бо частину хлопців у формі можна буде скоротити. І, відповідно, за півроку відсотків на 50 отримаємо зменшення вуличної злочинності. І цифри статистики від ГПУ можуть зменшитись вдвічі. KV: Економічний ефект, про який говорили раніше, ви якось рахували? Георгій Учайкін: Ні, бо ми не в бізнесі, хоча нас вперто намагаються в цьому звинуватити. Ми робимо це з інших міркувань. В нас є серйозні перестороги з питань майбутнього нашої країни, дітей, онуків. Проте, ми можемо очікувати на відкриття близько 2 тис. закладів з підготовки власників зброї – за аналогією з учбовими закладами з підготовки водїів, яких зараз десь 2,5 тис. Відповідно, буде потрібна велика кількість тирів, стрілецьких комплексів. Навколо Києва має бути з десяток великих стрілецьких комплексів і ще, щонайменше, 30 тирів в столиці. Помножте це на всю країну. Читайте: На 3 миллиона жителей в Киеве работают 12 тиров З’явиться потреба в боєприпасах, в тюнінгу, в тому, щоб зброя потрапила в країну не на монопольних засадах, а на конкурентних. Швидше за все будуть побудовані заводи з виробництва боєприпасів та стрілецької зброї. Виникне ціла галузь, якої сьогодні фактично не існує. Коли ми це зробимо, з`явиться наступне завдання – зміни до Конституції.  KV: Українська Друга поправка до Конституції за аналогією за американською: “Через те, що для безпеки вільної держави необхідне добре організоване ополчення, право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися”? Георгій Учайкін: Так. Це – надмета і ми це мусимо зробити.  KV: Як ви думаєте, коли суспільство при згадці про збройний захист не буде затуляти вуха, очі? Георгій Учайкін: Ті, хто виступають проти, просто не потрапляли до ситуації, коли потрібен не те що пістолет, а хоча б газовий балончик. Але давайте розмірковувати логічно. Через АТО за ці роки пройшли близько 500 тис. людей. Як думаєте, ці люди за право на збройний захист? Думаю, що так. А ще є просто власники зброї, мисливці, яких в Україні сотні тисяч. І це не рахуючи членів сімей всіх згаданих. Думаю, що показник про 11% створено штучно і він не відповідає дійсності. Все залежить від того, як ставити питання: вільний обіг зброї, легалізація... Давайте запитаємо: чи хочете ви на законних правах придбати зброю самозахисту, чи довіряєте свій захист поліції? І одразу все зміниться, бо людина зрозуміє, що треба обирати: захищати себе законно але самостійно чи довіряти поліції. Читайте: Задержаны полицейские, подозреваемые в пьяной стрельбе по ребенку в Переяслав-Хмельницком Тому, на мою думку, сьогодні підтримка законопроекту №1222 набагато більша.  KV: А що скажете про альтернативний законопроект №1222-1, який теж подали народні депутати від “Слуги народу”? Георгій Учайкін: Він має іншу філософію. Це за суттю – наказ МВС №622 у вигляді закону, яким пропонується дозволити громадянам володіти травматичною зброєю для громадян та приватних охоронних компаній  і не більше.  Законопроект №1222-1 відкриває “скриньку Пандори”, бо травматична зброя не ідентифікується -  і її масовий продаж призведе до шаленого сплеску злочинності. KV: Хіба що гільзотека. Георгій Учайкін: Щоб гарантовано ідентифікувати ствол, нам потрібні два елементи – гільза та куля, яка пройшла канал ствола і має відбитки. Ми можемо ідентифікувати ствол, якщо його продано офіційно. У випадку з травматичною зброєю одного елементу немає, бо на шматочку гуми ніяких відбитків не залишається. Якщо ж до того стріляють з револьверу і гільза залишається у каморі барабану, тоді взагалі нічого немає. А що робити із тим, що в уяві людей травматична зброя не вбиває? Вбиває! Постріл впритул майже дорівнює пострілу з бойової, постріл в око чи скроню - смерть, кулі знаходять в легенях, в печінці. І це – травматична зброя. Так навіщо нам це потрібно? Що вони нам пропонують? Якщо підходити фахово, вони не мають право нам пропонувати травматичну зброю, яка у всьому світі зветься less-lethal, тобто – менш летальна. Це має використовуватись виключно спецпідрозділами, і ми бачили, як вони із нею поводились під час масових заворушень. Тоді що – знову нічого не пропонуємо людям, знову люди залишаються беззахисними? Врешті-решт, 5,5 тис. осіб загинуло від рук злочинців на вулицях. А скільки працівників правоохоронних органів загинуло за цей час при виконанні службових обов”язків? KV: Можливо, людей 30? Георгій Учайкін: Не знаю і не хочу на цьому спекулювати. Але правоохоронців з бойовою зброєю вбивають менше в сотні разів, ніж людей на вулицях. Чому нам, а не правоохоронцям пропонують травматичну зброю? Чи може люди зустрічають якихось інших злочинців? Нехай правоохоронці ходять із травматичною зброєю, щоб не вбивати злочинця, а судити його потім. Чому МВС такий варіант не влаштовує? Законопроект №1222-1 концептуально не відповідає ані здоровому глузду, ані вимогам українських реалій. Крім того, що робити із необлікованою зброєю, котру люди понакуповували на чорному ринку? В законопроекті №1222 ми передбачаємо механізм часткової постановки на облік того, що буде дозволено законом – через складну процедуру балістичної експертизи та проходження відповідних курсів. А за законопроектом №1222-1 – хто відмовиться від свого бойового ствола на користь травматичного? Через це знову буде квітнути чорний ринок, знову МВС буде імітувати боротьбу із незаконним обігом зброї, а насправді – буде просто пиляти бюджет та заробляти на потоках. Але ж і діти тих, хто сьогодні просуває законопроект №1222-1 можуть зустріти таких самих злочинців, як і інші! Може час це вже усвідомити? KV: Ну, їх діти будуть мати зброю. Ще й нагородну, можливо.  Георгій Учайкін: Це неправильно, суспільство так не може розвиватись. Люди бачать рівень злочинності та Пашинського, який стріляє з нагородного пістолета, незрозуміло на яких підставах ним отриманого, а зараз ще намагається надати цьому ганебному вчинку політичне забарвлення. Аж соромно. На мою думку, право нагороджувати зброєю будь-кого може бути лише у Президента України, решта силових відомств повинні мати право нагороджувати лише тих, хто офіційно працює в цих структурах. Чому так? Тому що 50 тис. нагородних стволів вже по країні гуляє. Повірте, більшість з них вони тупо продали або роздали “своїм” за послуги. Читайте: “Дело Пашинского“: прокуратура уверяет, что водитель ”заглохшего” микроавтобуса имеет статус свидетеля KV: Тобто, статистика про 50 тис. нагородних стволів є? Георгій Учайкін: Вони (МВС, – KV) всупереч навіть рішенням суду відмовляються повідомити, кого вони нібито “нагородили”, але ми вирахували, що вони видають щонайменше 2,5 тис. на рік, всі загалом. Тепер порахуйте, за 28 років незалежності, ще цифра буде більша. KV: У когось їх два, п”ять, вісім... Георгій Учайкін: Не будемо вказувати пальцем, але деякі з них отримували навіть автомат Томпсона, кулемет “Максим” та автоматичну зброю. В будь-якій країні світу за це би вже всі причетні до таких зловживань посадовці сиділи. KV: Тобто, уточнюю, в законопроекті № 1222-1 є корупційні ризики? Георгій Учайкін: Корупційні ризики там шалені.  KV: Крім прийняття закону, ще треба буде приймати зміни до Кримінального кодексу (КК)? Георгій Учайкін: На цей час ст. 36 стаття КК вже гарантує нам право використовувати зброю для самозахисту в трьох випадках: коли вдираються до помешкання, коли нападає група осіб (два – це вже група) і коли на вас здійснюється озброєний напад. Проте ми в своєму законопроекті 1222 теж запропонували деякі зміни до ст. 36, які на нашу думку покращать ситуацію. Але у нас є окремий напрацьований законопроект по докорінних змінах до ст. 36, який ми намагались подати ще за часів Порошенка. Після ухвалення 1222 будемо намагатися і його зареєструвати. Проте, наголошую, і зараз є всі підстави сказати, що існуючої ст. 36 загалом буде достатньо. Якщо мені кажуть “посадять”, я згадую приклад з Антоном Фарбом: він захистив себе хоч і без пістолета, але з ножем від трьох нападників, його спробували посадити – і нічого з того не вийшло. KV: З іншого боку, якщо пам’ятаєте справу Грациотова в Одесі, то його ледве витягнули.  Георгій Учайкін: Так, в той час судова практика часто ставала на бік нібито “постраждалого”. Але останнім часом все змінюється, згадайте хоча б випадок у Сухолуччі. Якщо хоч одна з трьох ознак, які я згадав раніше присутня, можна застосовувати зброю.  Читайте: Полиция “оправдала” предпринимателя из Киевщины, застрелившего грабителя из карабина KV: Коли закон приймуть, ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) почне працювати на законних підставах? Георгій Учайкін: Саме так. З’являється закон – і ст. 263 КК починає працювати так, як вона має працювати. Бо в ній сказано “без передбаченого законом дозволу”, а закону зараз немає.  KV: А скільки людей зараз вже засуджено за цією статтею? Георгій Учайкін: З 2007 по 2018 роки – 52 тис. вироків. Але не всі сіли – хтось пішов на угоду зі слідством, хтось отримав умовне.  Та важливо розуміти, що всі ци вироки – антизаконні, бо не спираються на закон. Це окрема тема, бо це треба передавати до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) – і займатись тими прокурорами і суддями, котрі свідомо розуміли, що людину не можна карати за порушення неіснуючого закону, але все одно карали. Хоча набагато простіше силовикам було б поставити в ультимативній формі вимогу ВР ухвалити закон, як необхідний інструмент в цій боротьбі. KV: Звернення до ЄСПЛ були з цього приводу? Георгій Учайкін: Не можу точно сказати. Здається, щось було, але не під нашим контролем. Були наші звернення на генпрокурора Юрія Луценка, які прогнозовано залишились без належної реакції KV: ЄСПЛ зазвичай призначає від 3-5 тисяч євро компенсації. Якщо помножити на 50 тисяч... Георгій Учайкін: Не всі 50 тисяч, звісно, звернуться. Але все одно ганебно: чому ми, як платники податків, маємо відшкодовувати злочинну діяльність прокурорів чи суддів? Все це б’є по кишені платників податків, тобто по нашій кишені. KV: Як ви зараз оцінюєте кількість легальної та нелегальної зброї в Україні? Георгій Учайкін: Якщо казати про стрілецьку, то кількість легальної – 2,5 млн одиниць, нелегальної – до 5 млн. Може цифра буде і  більшою, але мене постійно критикують, що я лякаю захмарними цифрами, тому обмежимося тим, що кажуть міжнародні експерти. Ніхто не хоче зрозуміти, що газовий або стартовий пістолет, який ввозиться сюди без ліцензії, за лічені хвилини переробляють на бойовий чи травматичний. Станом на 2013 рік мені один з дотичних до теми людей казав, що в Україну було завезено до 400 тис. стартових пістолетів Zoraki. Тобто, сотнями тисяч завозять стартові пістолети, які потім переробляють в травмат, або в бойовий. І це фактично так само необлікована зброя. Читайте: С начала года в Киеве изъято более 50 переделанных под стрельбу боевыми патронами пистолетов KV: МВС давала інформацію про обліковану зброю на рівні 800 тисяч. Георгій Учайкін: Вони не володіють інформацією. Вони до 2004 року не мають статистики, бо фактично до цього року немає бази даних. Люди не продовжують дозвіл по 20 років – і ніхто до них не приходить. Взагалі, питанню обліку зареєстрованої зброї в нашому законопроекті приділена окрема увага. Ще в МВС говорять, що крадуть травматичні пістолети у власників. Але насправді людина просто пише заяву, що пістолет загубив чи вкрали – і продовжує ним користуватись, щоб не платити хабарі. За травматичну зброю у нас тільки адміністративна відповідальність, якщо знайшли у вас без використання.  KV: В законопроекті №1222 холодну зброю виводять в принципі з класу зброї?  Георгій Учайкін: В цьому законопроекті немає поняття “холодна зброя”. Я взагалі не розумію, що таке холодна зброя. От виделка – холодна зброя? А столовий ніж? Як тільки я застосую його проти когось, він стає знаряддям злочину. У нас з вилами по парламенту бігали! Треба припиняти цю тему, бо  потім починають хапати реконструкторів з їх незагостреними мечами.  KV: Часто наводять приклад закону про зброю у Молдові. Георгій Учайкін: Молдова – це показник, хоч вона і маленька. Молдова також є красномовним показником в іншому. З 1994 року ухвалений закон про зброю (втратив чинність в 2013 році у зв`язку з прийняттям в 2012 році нового профільного закону, – KV). Їх раніше ніж нас почали без віз пускати до Європи. За вживанням алкоголю на душу населення вони випереджають Україну. При цьому нікого не вбивають, себе захищають. Чому молдавани не напилися і не перестріляли один одного, і чому українці так мають вчинити? Приїхав до нас заступник міністра МВС Молдови, був круглий стіл. Він говорить: “Вам треба обов’язково в законі про зброю зазначити такий момент”. Я кажу, що у нас немає закону про зброю. Він не повірив! Запитує – як ми живемо? Ще можна подивитись на Чехію. Там міністр внутрішніх справ став ініціатором поправки до Конституції, яка б надавала громадянам право на захист себе і країни від тероризму і зовнішньої агресії. Причому нижня палата парламенту вже ухвалила цю правку. Так це ж “міністр МВС здорової людини”! Уявити собі, що у нас міністр внутрішніх справ виходить з такою ініціативою, я не можу. Хоча загрози для нас і загрози для Чехії порівнювати не можна. Варто також подивитись на відповідні закони країн Балтії. KV: Скільки країн в Європі, котрі не мають закону про зброю? Георгій Учайкін: Україна – це Європа? Тоді одна. Більше нема. Всі мають закони. Жорсткіші, не жорсткіші, але мають. Наші громадяни живуть в тих країнах і із задоволенням виконують їх закони. KV: В мене останнім часом часто відбувається ламання списів зі знайомими, пересічними громадянами, з приводу збройного самозахисту.  Георгій Учайкін: Завжди ставте своїм співрозмовникам одне питання: чи хотів би ти на законних підставах володіти зброєю самозахисту або ти цілковито довіряєш свій захист поліції? Ми свого часу навіть проводили опитування – 97% на 3%. У нас є підозра, що 3% – це співробітники поліції. Бо ніколи людина при своєму розумі не скаже, що вона  довіряє поліції настільки, щоб довірити своє життя. Можна провести ще одне порівняння. Нехай в Україні 10 чи 20 млн автомобілів і 2,5 млн зареєстрованої зброї. Із зареєстрованою зброєю трапляється може 100 випадків на рік. А з автомобілями? Ми бачимо, як напиваються і давлять – і автомобілі не вилучають і не забороняють. Людям такі речі треба пояснювати. Люди не приміряють на себе ситуацію, коли їх за мобільний телефон перестріли і вдарили ножем чи арматурою. І тоді їх рідні спочатку збирають гроші на похорон, а потім не вистачає грошей, щоб утримувати дітей, навчати їх. І все це тому що люди не усвідомлюють, що їх безпека залежить в першу чергу від їх можливостей захистити себе саме під час нападу, а не чекати коли приїде поліція, щоб обмалювати крейдою їх тіло. KV: І при цьому ми часто бачимо якесь таке зневажливе ставлення з боку МВС до цивільних зі зброєю. Мовляв, та що вони вміють? Георгій Учайкін: Ми їх ще повчимо. Професіонали перестріляли один одного в Княжичах. А любителі врятували схід країни від захоплення російськими військами. І я скажу, що загальний рівень підготовки цивільного власника зброї кращий, ніж поліцейського.  Читайте: Под Киевом правоохранители перестреляли друг друга: 5 полицейских погибли (фото) Генпрокуратура сообщила о подозрении трем должностным лицам Нацполиции по делу перестрелки в Княжичах KV: До речі, ваша петиція на сайті президента від травня цього року досить швидко набрала необхідні 25 тис. підписів. Але ж була перша петиція від 2015 року, яка також перетнула рубіж в 25 тис. підписів.  Георгій Учайкін: Перша Петиція тоді за 4 чи 5 днів зібрала 25 тис. голосів. Потім ще 5 днів вона висіла – і ми зібрали ще 11 тис. Ми б зібрали напевно і 360 тис. за 90 днів. Ще враховуйте, що тоді люди чекали днями підтвердження, щоб проголосувати, бо ресурс подання електронних петицій був дуже сирий. Другу петицію, відповідно до нашого аналізу, підписали максимально 5% тих, хто поставив свій підпис під першою петицією. Це, з одного боку, свідчить про розчарування людей в механізми петицій. Але, з іншого боку, це говорить про те, що за цей час з’явились нові люди, котрі так само вимагають прав і свобод. Тобто 60 тис. підписантів петицій на одну тему – це дуже показово. З цього моменту я вважаю, що питання, чи потребують українці права на володіння і захист зі зброєю, взагалі треба зняти з порядку денного. KV: Але реакція Зеленського на другу петицію була досить однозначною. Георгій Учайкін: Ми аналізували відповідь Зеленського. І думаємо, що він навіть не читав петицію. KV: Відповідно, він навіть не писав відповідь? Георгій Учайкін: Так він і не пише відповідей на жодні петиції. Для цього в нього мають бути спеціально навчені люди. Але у мене особисто склалось враження, що відповідь на нашу петицію писали на Богомольця (у МВС, – KV). Саме там використовується звична для них лексика – якась легалізація. Тобто ми їм про Фому, а вони нам про Ярему. Ми кажемо про законодавче врегулювання, посилаємось на вимоги Конституції, а вони – про легалізацію.  Це дуже непрофесійна відповідь, але ми не полишаємо надії, бо в нас є парламент, куди потрапили депутати, за яких голосували власники зброї також. Ми будемо нагадувати їм про це постійно. Давайте спочатку дійдемо до сесійної зали – через комітети, слухання. Потім перше читання, доопрацювання, друге читання. А коли справа дійде до підпису президента, ми сподіваємось, що нам вдасться переконати Володимира Олександровича у необхідності такого закону. KV: У вас була надія, що відповідь Зеленського буде більш позитивною? Георгій Учайкін: Чесно кажучи – ні, бо ми не віримо у швидкі перемоги. Це системна багаторічна робота, яку треба робити незважаючи на те, що люди  кажуть “ці петиції не працюють”. Можливо, самі по собі вони і не працюють, але в комплексі із судовими рішеннями, інформаційними приводами – працюють. Це як в боксі – одним ударом навряд чи переможеш.  KV: Попередня петиція, адресована Петру Порошенку, отримала непереконливу відповідь, але там було написано про створення робочої групи. Чим це закінчилось? Георгій Учайкін: Традиційно – нічим. Була створена робоча група в Конституційній комісії, ми увійшли до неї, відбулась низка засідань за участі академічної спільноти, професури, колишніх суддів Конституційного суду, представників Гельсінської групи, навіть іноземних представників, таких, як колишній федеральний суддя з США пан Богдан Футей. Всі в один голос казали, що ми праві. Але, як вміють в нас, забовтали. Пройшли три чи чотири засідання – і все зійшло нанівець. Але досвід ми отримали, отримали підтримку академічної спільноти. Це важливо, коли правники стоять на нашому боці. Тоді нам активно сприяли і професор Павло Фріс (український правознавець-криміналіст, – KV), і Віктор Шишкін (Віктор Шишкін, екс-суддя Конституційного суду, – KV), і Всеволод Речицький (член ініціативної групи “Першого грудня”, Конституційної Комісії України, з 7 серпня 2019 року член комісії з питань правової реформи, – KV), і Володимир Сущенко (заслужений юрист України, – KV). Чесно кажучи, вже наприкінці 2015 року я розумів, що той склад парламенту закон не ухвалить. Але нам все одно треба було працювати – проводити освітню діяльність, вести юридичну боротьбу тощо. Ми ж не можемо просто зупинити діяльність на три роки і чекати нового парламенту.  І насправді, нам багато чого вдалося зробити, ось наприклад: -  колись Порошенко зазіхнув на те, щоб під час надзвичайного і воєнного стану вилучати у громадян зброю. Ми оперативно зреагували і технічно через депутатів прибрали цю норму. І тепер під час воєнного стану ніхто вилучати зброю в громадян України не має права. Читайте: Вибори президента України: закон про зброю * Всеукраїнська громадська організація “Українська асоціація власників зброї” (код ЄДРПОУ: 36845014) КиевVласть Фото: Facebook Георгія Учайкіна