Корупційні скандали, недобудовані ЖК та інтереси Молчанової: що відбувається з “Київміськбудом”
Гроші на оборону: Київрада збільшила кошторис програми “Захисник Києва” на 2024 рік в 2,5 раза, не підкріпивши це змінами в бюджет
Київщина екологічна: як область стала лідером України зі створення об'єктів природно-заповідного фонду
27 січня 2020 г. 11:00
Раздел: Територія розуму
Народна ініціатива: закон про прогресивні земельні відносини
Влада говорить з бізнесом, думає про бізнес, турбується про бізнес, в тому числі влада вирішує з бізнесом і питання як бути з людьми - це все одно що запитувати у вовка про долю овець чи у лисиці про долю курей.
Власники землі в більшості хочуть продати землю. Не можна не погодитися, що вони хочуть розпоряджатися отриманою від всього українського народу землею. Тільки є певні нюанси. Ті, хто хочуть відкрити так званий вільний ринок земель, хочуть скуповувати землю у селян по ціні до 1000 доларів за 1 гектар чорнозему, при цьому селяни-власники землі хочуть не менше 5000 доларів за 1 гектар.
Мрії продавців землі і мрії покупців-спекулянтів землі живуть в різних площинах. Тому проект закону №2178-10 (про ринок землі) передбачає, що скуповувати землю будуть тільки “свої” – на вигідних їм умовам, дешево, не поспішаючи, з тиском на селян і без конкурентів.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В проекті закону №2178-10 нічого не говориться про людей, громадян України, власників землі. Там про тільки бізнес і тільки про бізнес. Ви помітили, що влада не говорить з людьми, не думає про людей, не турбується про людей.
Проект закону №2178-10 ще не встигли прийняти (він прийнятий тільки в першому читанні), але він встиг вже застаріти своїми феодальними підходами. Проблемність ситуації з прийняттям такого закону буде всебічна та і сам закон поправками доведено до абсурду навіть з точки зору прихильників торгівлею землею, як самоціллю.
Відносно земельних відносин Україні необхідний народний закон, який би оптимально вирішив проблемні питання земельних відносин і започаткував перехід до прогресивних земельних відносин. Грубо кажучи, законом повинен бути задоволений Український народ, а не бізнес, іноземні інвестори, транснаціональний капітал чи діюча влада.
На жаль, так необхідного закону про земельні відносини в інтересах українців, України, власників землі і тих, хто хоче стати власниками землі ще не було ні ініційовано ні подано. Мною, як українцем, як громадянином України, прийнято рішення про ініціювання так необхідного Закону України “Про прогресивні земельні відносини”.
Цей закон спрямований на припинення дискримінації власників землі в відносинах, які виникають при передачі ними земель сільськогосподарського призначення в користування, надає власникам земель сільськогосподарського призначення можливості для переходу до ефективної самостійної виробничої сільськогосподарської діяльності на своїй землі, забезпечує значне зростання доходів від користування землею, надає право власникам землі розпоряджатися землею, впроваджує ринкові механізми у земельні відносини, сприяє зростанню цінності земель сільськогосподарського призначення, забезпечує відновлення та зростання аграрної галузі, сприяє появі нових робочих місць, гарантує посилення національної і продовольчої безпеки, припиняє соціально-економічний конфлікт відносно земельних відносин.
Основні тези Закону України “Про прогресивні земельні відносини”:
1. Термін закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
2. Власники земельних ділянок сільськогосподарського призначення матимуть право достроково, попередивши за 1 рік, розривати договори користування (оренда, емфітевзис) належних їм земельних ділянок на підставі вимоги про дострокове розірвання.
3. Власники земель фінансуються (3% річних) в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державне кредитування для оплати заборгованості, яка виникає у разі розірвання ними договорів користування землею у вигляді різниці між отриманою сумою за договором користування та фактичною сумою за користування.
4. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
фізичні особи з єдиним громадянством держави Україна – громадянин України має право бути набувачем тільки однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 8 гектар (не більше максимального розміру земельної ділянки отриманою в результаті розпаювання), що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть набуватися у власність однієї особи;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України.
5. Повернення незаконно відчужених земельних ділянок (під час дії заборони на відчуження землі) їх власникам.
6. Кредитування власників землі в режимі споживчого кредитування за рахунок прямого державного кредитування(3-5% річних) в одно-трикратному розмірі нормативно-грошової оцінки для задоволення нагальних споживчих потреб.
7. Обов’язковий викуп земельної ділянки органами місцевого самоврядування чи органами державної влади за ціною в двох-чотирьох кратному розмірі нормативно-грошової оцінки.
8. Кредитування громадян України за рахунок прямого державного кредитування (3-5% річних) для купівлі земельних ділянок в двох-чотирьох кратному розмірі нормативно-грошової оцінки.
9. Формування державної підтримки об’єднання власників землі в товариства власників землі, які створюються для самостійного господарювання на землі.
10. Кредитування товариств власників землі за рахунок прямого державного кредитування (1-3% річних)
Наслідки прийняття Закону України “Про прогресивні земельні відносини”:
припиниться дискримінація власників землі її користувачами (орендарями);
припиниться дія необґрунтованих перепон у володінні та розпорядженні землею її власниками;
отримання країною ефективного власника землі в результаті ефективного обміну землею без втрати суб’єктності права власності на землі;
сформуються і будуть впроваджені ринкові механізми в земельні відносини;
відбудеться зростанню доходів власників землі від належної їм землі;
об’єднання власників землі з метою повноцінного розвитку аграрного виробництва на території територіальної громади (громад);
справедливе усуспільнення результатів діяльності підприємства між всіма учасниками утворення відповідно до внеску учасника чи виконуваної роботи;
будуть виправлені законодавчі та судові суперечності, які діяли проти селян-власників землі;
сформуються умови і почнеться перехід до самостійного господарювання власниками землі на ній;
сформуються сприятливі інвестиційні умови для розвитку аграрної галузі;
унеможливиться будь-яка концентрація землі як негативного чинника для соціально-економічного розвитку країни;
почнеться зростання цінності землі;
унеможливиться загроза національній та продовольчій безпеці країни від формування ірраціональних земельних відносин;
унеможливляться політичні і соціальні конфлікти на ґрунті земельних відносин.
Абсурдність дій влади, економічний занепад аграрної галузі і сільської інфраструктури, поява запиту на нові рішення проблем земельних відносин, говорить про те, що час ідеї прогресивних відносин настає.
Можна приймати антинародні закони в будь якій кількості і з будь якою швидкістю, але робити такими діями спротив ідеї час якої настав, значить пришвидшувати реалізацію самої ідеї.
Читайте: Земельні поправки: голосувати не можна зняти з розгляду – де поставити кому української державності
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
22 січня 2020 г. 14:27
Раздел: Новини
Олексій Чернишов: Будівництво ВКАД розвантажить Київ і стимулюватиме розвиток регіону
Реалізація проєкту Великої кільцевої автомобільної дороги – доовгоочікувана подія, що вирішила б чимало питань. За рахунок швидкісного й комфортнішого об’їздного маршруту дороги столиці будуть розвантажені від транзитного транспорту. А це означає підвищення безпеки дорожнього руху в місті та покращення екології через зменшення викидів у атмосферу.
Про це KV стало відомо з повідомлення прес-служби Київської облдержадміністрації (КОДА).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“ВКАД – це пріоритет у розвитку інфраструктури не міського і навіть не регіонального, а національного рівня. Прийняття на державному рівні рішень щодо передачі та вилучення земельних ділянок у державну власність під будівництво ВКАД прискорить всі пов’язані з цим проєктом процеси. Ми будемо лобіювати вирішення цього питання, адже мова йде про глобальний прогрес інфраструктури регіону, про нові робочі місця та залучення інвестицій”, – відзначив очільник Київської обласної державної адміністрації Олексій Чернишов.
Внесення змін до нормативно-правових документів має відбутися якнайшвидше, повідомляють у КОДА, де цього тижня відбулася нарада щодо активізації та шляхів реалізації проєкту.
“Завдяки ВКАД буде спрощено сполучення в приміській зоні Києва. Це особливо актуально для районних центрів, через які проходитиме траса. Реалізація цього амбітного проєкту забезпечить створення до 30 тисяч робочих місць на період будівництва ВКАД та розвиток придорожньої інфраструктури”, – повідомив Андрій Лісовик, заступник голови КОДА.
Будівництво ВКАД позитивно вплине на збереження вулично-дорожньої мережі Києва, що не розрахована на значні вагові навантаження й потребує значних фінансових витрат на її відновлення.
“Маємо всі підстави вважати, що ВКАД, робота над якою розпочалася в далекому 2005 році, зрушить з місця. Про проблеми та хід робіт будемо інформувати”, – додав Олексій Чернишов.
Читайте: “Київщина зацікавлена у розширенні співпраці із Туреччиною”, – голова КОДА Чернишов
Фото: прес-служба КОДА.КиевVласть
20 січня 2020 г. 13:15
Раздел: Територія розуму
Земельні поправки: голосувати не можна зняти з розгляду – де поставити кому української державності
Поправки лише трьох народних депутатів від “Слуги народу” до другого читання законопроекту №2178-10, який Верховна Рада (ВР) могла прийняти вже 14 січня, були прийняті на засіданні комітету ВР з питань аграрної та земельної політики, а саме – Марини Нікітіної, Павла Халімона та Артема Чорноморова.
У порівняльній таблиці, що на сайті ВР, нескладно побачити, що комітет з питань аграрної та земельної політики розглянув 28 грудня 2019 року начебто 4018 пропозицій і поправок, хоча ще 16 грудня комітет розглядав 2385 поправок. 2385 поправок – результат скорочення початкової кількості пропозицій і поправок, яких було більше 4000.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
У світлі меморандуму щодо розгляду законопроекту передбачено 2 хвилини на 1 пропозицію чи поправку. Тому, розуміючи, що розгляд 2385 поправок забере забагато часу, керівнитво комітету вирішило повернути всю кількість поправок у первинний стан 4018 поправок, але розглянути тільки 9 з них і тільки їх врахувати – поправки від Халімона, Чорноморова і Нікітіної, цієї атакуючої президентської трійки. Бо законопроект №2178-10 де-факто – це законопроект від президента Володимира Зеленського. В той же час, важливо пам`ятати, що у голови аграрного комітету ВР є ще свій законопроект №2194 – козир в рукаві.
Отже, дев’ять поправок розглянуто і враховано: 1, 4, 2590, 2689, 2885, 3382, 3525, 3686, 3937.
Поправка за №1 – це поправка в назві законопроекту. Замінили “щодо обігу земель” на “щодо умов обігу земель”. Тут можемо довго думати: ми про обіг чи умови обігу; ми про бігуна чи про стадіон; ми про бігуна чи про чемпіонати з бігу? А головним є те, що земля – це нерухомість, яка нерухоміша за найбільші будівлі. То ж, земля апріорі не може бути “товаром в обігу”. Можливо говорити тільки про обіг прав на землю, при цьому не піддаючи сумніву, що земля – не товар і ринку землі не може бути.
Поправка №4 – це суть розпродажу української землі, яку чомусь назвали земельною реформою. Вона стосується Земельного кодексу, визначає, хто може купувати українську землю, в якій кількості концентрувати і навіть передбачає конфіскацію землі. Поправка №4 у тому вигляді, у якому вона прийнята аграрним комітетом, не подавалася для розгляду до комітету на умовах та в строки, визначені законодавством, і в тому складі депутатів, який відображений в порівняльній таблиці. Ця поправка формувалась в комітеті під президента, отримавши позначку “враховано редакційно”.
Головна стаття Земельного кодексу, до якої вносяться зміни проектом закону №2178-10 і відносно якої врахована поправка №4- це ст. 130, яка буде виглядати тепер так: “Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
Набувачами прав власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
а) громадяни України;
б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава та/або територіальні громади;
в) територіальні громади;
г) держава.
д) Право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками та кредитними установами в порядку звернення стягнення на них як предмет застави (такі земельні ділянки мають бути відчужені банками та кредитними установами на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності)”.
Згідно до поправки №4, іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім банків та кредитних установ), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Але така заборона тільки до дня схвалення на референдумі рішення про надання права іноземцям набувати прав власності на землю – фактично ніколи або при умові існування України як території, а не української держави в інтересах українців.
Логічно-декоративний перелік осіб, яким не може дістатися українська земля за будь-яких обставин, надає поправка №4. Тут і агресори, окупанти, терористи, невідомі бенефіціари, ті, хто під українськими санкціями і під контролем FATF.
За врахованою поправкою №4 до ст. 130 Земельного кодексу визначено, що оптимальною за довідником “Стеля” кількістю землі в “одних руках”, чи юридичних, чи фізичних, яку декларував і президент, є 10 тис. гектарів.
Іноземцям залишається можливість бути власниками землі через юридичні особи. Заборона на кінцевого бенефіціара-іноземця дієва, тільки якщо іноземець володіє в юридичній особі часткою більше 25%, а всіх, хто з меншою долею, гостинно просимо у власники української землі.
Іноземці напряму або співпрацюючи з іноземними банками в Україні, можуть кредитувати українську юридичну компанію з учасниками громадянами України або фізичних осіб громадян України для абсолютно легальної купівлі землі в інтересах іноземців, а потім, як кредитори, управляти і українськими особами, і купленою в такий спосіб землею.
Та і самі банки в Україні, які спроможні кредитувати, майже всі іноземні чи під іноземним контролем, мають право, згідно до нових поправок, бути набувачами землі без обмеження і можуть концентрувати землю розорених землевласників через стягнення заставної землі.
Отже, ніякого захисту від іноземців не існує.
Цікавим є те, що за запропонованими поправками до ст. 130 Земельного кодексу не допускається набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за відплатними договорами у разі відсутності у набувача права власності документів, які підтверджують джерела походження коштів або інших активів, за рахунок яких набувається таке право.
Тобто або даруватимуть землю – і це безоплатне набуття земельних ділянок (читаємо “кеш”). Або банківське кредитування, яке можливе іноземними банками, або, фактично, через рефінансування НБУ.
По суті, землю скуповувати зможуть тільки обрані громадяни держави.
До поправки №4 попали пропозиції про зміни ст. 143 та 145 Земельного кодексу, мова про які не йшла в проекті закону №2178-10, і є вимушеною, у зв’язку з запропонованими обмеженнями до ст. 130 Земельного кодексу. Суть змін полягає в тому, що земельні ділянки будуть конфісковані у разі, коли особа, яка відповідно до законодавства зобов’язані відчужити земельні ділянки, не зробила це у визначений законом строк. Раніше змінами передбачалося примусове припинення права на земельні ділянки, а не конфіскація. Конфісковані ділянки будуть продаватися на торгах, а отримані гроші будуть виплачуватися колишньому власнику за вирахуванням витрат, пов’язаних з її продажем.
Розуміючи абсолютну спроможність доступу іноземців до української землі, поправками було скасовано п. 14 перехідних положень Земельного кодексу, який надавав можливість українським юридичним особам за участю іноземців набувати у власність земельні ділянки, у разі користування такою юридичною особою земельними ділянками на правах оренди чи емфітевзису і існування юридичної особи не менше трьох років.
Інші поправки несуть технічний характер, окрім “веселої” поправки №3937 стосовно перехідних положень до проекту закону №2178-10. Цією поправкою передбачено, що Кабінет міністрів у тримісячний строк з дня опублікування закону №2178-10 повинен розробити та подати до ВР законопроект про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо створення у складі спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів Фонду розвитку сільських територій, кошти з якого формуються, у тому числі, за рахунок частини коштів від продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної і комунальної власності і спрямовуються на видатки розвитку інфраструктури, енергозбереження, освіти та медицини у сільській місцевості та реалізацію державних програм розвитку малих та середніх сільськогосподарських товаровиробників.
Погодьтесь, нелогічно продати державні і комунальні землі і побудувати інфраструктуру. Схоже на те, як продати землю, щоб купити техніку для роботи на землі.
Також у тримісячний строк Кабмін повинен розробити та затвердити порядок здійснення фінансової підтримки громадян і юридичних осіб (у тому числі фермерських господарств) для придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Якщо передбачається фінансова підтримка одних громадян задля купівлі землі у інших громадян, то для чого городити весь цей город?
Давайте приймемо національно-орієнтоване законодавство з земельних відносин, в якому передбачено перехід прав власності від одних громадян України до інших громадян України і тільки – від неефективних власників до ефективних власників землі.
Проаналізувавши законопроект №2178-10 до другого читання, можна зробити висновок: відсутність закладеної стратегії розвитку аграрної галузі, відновлення та зростання економіки країни, відсутність національних пріоритетів, порушення і підміна норм Конституції, що проявляється в прагненні монополізації українських земель через контрольовану їх концентрацію певними особами.
На підтвердження такого висновку свідчить закладання неринкових механізмів формування ціни на землю через обмеження доступу широкого кола осіб в якості набувачів землі – без доступу іноземців і без доступу, через фінансові та правові обмеження, громадян України.
Такий законопроект явно не може влаштовувати легальних іноземних партнерів і не влаштовує більшість українців, а влаштовує все те ж вузьке коло осіб, яке на колінах писало цей закон. Тепер у них задача шукати гроші для купівлю землі і не розірватися в шпагаті такого закону у разі його прийняття.
Крім того, прийняття цього закону можна піддати сумніву з ряду причин:
Порушено меморандум щодо умов розгляду поправок до нього.
Він не задовольняє представників у ВРі від так званих іноземних партнерів, які входять до фракції “Слуга народу”.
Він не задовольняє МВФ і Світовий банк – цей закон для них просто назва.
Він не задовольняє і виключену з фракції “Слуги” за активну протидію розпродажу держави Ганну Скороход та її друзів, чисельність яких, ймовірно, зростає.
Він не задовольняє мажоритарників від “Слуги народу”, які декларували набагато менші граничні обсяги землі “в одні руки” на прес-конференціях. Мова про Олександра Дубінського і друзів, які підтримали проект закону №2178-10 в першому читанні. Зазначу, що Дубінський та його друзі – це від 25 до 40 нардепів.
Він не задовольняє багатьох інших мажоритарників від “Слуги народу”, ряди яких мали б поповнитися з огляду на те, хто і як лобіює просування закону і з якими порушеннями.
Навряд чи будуть компенсовані втрати голосувальників від “Слуги народу” за рахунок “Батьківщини”, “Голосу, “Європейської солідарності” чи “Опозиційної платформи – За життя”.
Голосування “грального закону” показало, що принтер може давати збій, бо злі на цей закон парламентарі можуть бути знову відсутні чи утриматися.
Біля Ради зберуться противники закону – і це теж фактор.
Читайте: Стратегія 2020: продай землю – програй гроші
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
2 січня 2020 г. 10:00
Раздел: Тексти
ТОП-10 подій на Київщині у 2019 році
2019 рік для Київщини – рік тотального владотрусу. Регіон побачив трьох очільників ОДА, повністю оновив склад парламентарів-мажоритарників та отримав нового голову облради. Чуби тріщали і навколо галопуючої децентралізації, ймовірного ринку землі та появи нових президентських намісників, пойменованих в класичній європейській традиції “префектами”. Підсумовуючи рік, КиевVласть добрала ТОП-10 головних подій 2019-го.
1. Конвеєр губернаторів
За 2019 рік Київщина встигла змінити двох губернаторів і отримати третього. Олександра Терещука, який прийшов на посаду в жовтні 2018 року, змінив Михайло Бно-Айріян (в минулому дипломат і енергетик) - 9 липня 2019 року його призначив на посаду голови Київської ОДА президент Зеленський.
Бно-Айріян пропрацював майже три місяці. Встиг протиснути кілька розпоряджень, в тому числі про публічні допорогові закупівлі та он-лайн продажі лісу, впхунути світлофор на Одеській трасі та запустив на Київщині проект LIFT по добору голів РДА. Бно-Айріян також спробував реформувати адміністрацію, заявивши, що там занадто багато зайвих співробітників, але не встиг.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Окрасою губернаторства стало з'ясування стосунків з депутатом Олександром Дубинським (фракція "Слуга народу", обраний по 94 округу, Обухів, Васильків). За їхніми фейсбучними “срачиками” протягом кількох місяців із захопленням спостерігала вся Київщина.
20 жовтня 2019 року, на засіданні Кабміну було погоджено звільнення з посади голови КОДА Михайла Бно-Айріяна і призначення Олексія Чернишова. 28 жовтня 2019 року указом №776/2019 Михайло Бно-Айріян був звільнений, а указом від 28 жовтня 2019 року №777/2019 Олексій Чернишов призначений головою Київської обласної державної адміністрації.
Чернишов не був особливо відомий до свого призначення в політичних колах – знали його як харківського бізнесмена, і доволі успішного. Чернишов на своєму місці відзначився поки тим, що почав налагоджувати зв'язки з Києвом, в тому числі в сфері створення агломерації, яку "мусолять" вже кілька років.
Читайте: Киевская агломерация может стать достойным мировым примером – Алексей Чернышов
2. Нові мажоритарники Київщини
Всі мажоритарники Київщини, декотрі з яких просиділи в парламенті по кілька каденцій, програли свої округи.
Отже, ситуація на округах 90-98 така:
90 округ – замість представника ВО "Свобода" Олександра Марченка зайшов екс-спікер Київоблради (2014-2015 р.р.), помічник на громадських засадах нардепа Артура Палатного (БПП) та лідер політичної партії "Біла Церква разом" Микола Бабенко;
91 округ – висуванець БПП Руслан Сольвар поступився місцем кандидатові від партії "Слуга народу" Олегу Дунді;
92 округ – замість ще одного БПП-шника, Віталія Гудзенка, на цьому окрузі тепер кандидат від "Слуги народу" Валерій Колюх, який був помічником трьох досить скандальних народних депутатів: Олександра Онищенка ("Воля Народу"), Володимира Сівковича (“Партія регіонів”) і Володимира Олійника (“Партія регіонів”);
93 округ – екс-регіонала Олександра Онищенка змістила Ганна Скороход ("Слуга народу"). Ганна, щоправда, побула “слугою” недовго і вже на початку грудня 2019 її гучно з фракції виперли.
Читайте: Изгнанная из фракции “Слуга народа” нардеп Анна Скороход собралась подавать в суд на Давида Арахамию
94 округ – формально тутешнім мажоритарником вважався нарфронтовець Віктор Романюк, проте останні 3 роки округом опікувався друг Порошенко – Ігор Кононенко. Він програв вибори кандидату від "Слуги народу", журналісту і телепродюсеру "1+1" Олександру Дубинському.
95 округ — був обраний кандидат від Партії "Слуга народу" Олександр Горобець (до нього на окрузі був нарфронтівець Михайло Гаврилюк).
На 96-му окрузі (Вишгород, Буча, Бородянщина, Славутич) перемогла кандидат від "Слуги народу", спеціальна кореспондентка 1+1 Ольга Василевська-Смаглюк (39,99% голосів). Одним з основних своїх завдань називала недопуск до парламенту екс-нардепа, який двічі поспіль здобував перемогу по цьому округу Ярослава Москаленка.
Переможцем на 97-му окрузі (Березань, Бровари, Баришівський район та частина Броварського району) став ще один кандидат від "Слуги народу", підприємець Микола Галушко. Він вибив двічі мажоритарника Павла Різаненко з БПП.
98 округ довірили представляти колишньому депутату КОР Сергію Буніну (фракція "Об'єднання "Самопоміч", у травні 2019 року вийшов з партії). Він висунувся від “Слуги народу”. До цього, на окрузі кілька разів обирався Сергій Міщенко.
Читайте: Нардеп Мищенко заявил, что ему запрещают баллотироваться и объявил войну Кононенко
3. Двоголова Київоблрада
Колегіальний орган Київщини з початку травня переживав чергову кризу. Багато питань викликав проект бюджету-2019 у спікера Ганни Старикової (фракція ВО “Батьківщина”): вона офіційно запідозрила тодішнього губернатора Олександра Терещука в корупції і підіграванні голові БПП Ігорю Кононенко і заявила, що не призначила засідання КОР без попередніх консультацій з місцевим самоврядуванням Київщини з бюджетних питань. Губернатор у відповідь звинуватив Анну Старикову в розтраті, а деякі депутати ставили їй в провину небажання скликати чергову сесію.
Наступним кроком радикал Микола Стариченко, тодішній заступник голови КОР Старикової, підписав розпорядження про скликання позачергового засідання, на порядку денному якого — відставка голови.
Засідання відбулося 17 травня в приміщенні, люб'язно наданому обладміністрацією. Старикову усунули, головою КОР волею присутніх став Стариченко. Старикова почала готуватися до оскарження рішення в суді. І через пару місяців подала позов – про що стало відомо лише в листопаді цього року. Справу повинні були розглянути 26 листопада 2019 року в Окружному адміністративному суді Києва. Втім, суд відхиляв її заяви кілька разів.
Читайте: Старые раны: экс-спикер Киевоблсовета хочет урезонить своего сменщика
4. Розкол “Батьківщини” та “Самопомочі”
Певна річ, саме зміна голови обласної влади, а точніше, “вигнання” Ганни Старикової, мала значний вплив на баланс політсил у колегіальному органі Київщини. На бік Старикової у її боротьбі з її колишнім заступником стали "Батьківщина", "УКРОП", "Свобода" і рештки “Самопомочі”.
Проте новий політичний порядок в державі вніс корективи в партійне різнобарв’я облради. 30 травня зі складу фракції "Самопоміч" вийшли депутати КОС Роман Титикало, Наталя Бігарі (стала кандитакою в нардепи від партії “Голос”), Сергій Бунін (став кандидатом в нардепи від партії “Слуга народу”) і Сергій Кармазін.
А у грудні 2019 ще одна членкиня “Самопомочі”, депутат Ольга Бабій, написала заяву про складання депутатських повноважень, лаконічно відрізавши наостанок — “майбутнє за виконавчою владою”.
Серед тих, хто лишився у складі фракції “Самопомочі” в облраді — Наталя Боровська, Володимир Власенко, Олексій Дорошенко, Петро Мороз, Тимофій Нич та Юрій Опенько.
Не оминув розкол і “Батьківщину”, обласна організація якої завжди серйозно трансформується при зміні очільника держави. Так, 11 грудня представник фракції в Київоблраді, депутат Віктор Гринчук направив голові КОР Миколі Стариченко повідомлення про зміни у складі політичної партії, датоване 4 грудня. Раніше, 6 грудня, вони направили заяви про вихід з партії ВО "Батьківщина" лідеру Юлії Тимошенко. За власним бажанням з "Батьківщини" вийшли 12 депутатів: Сергій Будюк, Віктор Гринчук, Микола Дворник, Давид Ерікян, Олег Кіщук, Іван Кудлай, Олександр Нігруца, Михайло Сіренко, Григорій Тищенко, Владислав Хахулін, Микола Швидкий.
Згідно законодавства, фракція в облраді фактично припинила своє існування, оскільки там лишилося всього чотири члени: Ганна Старикова, а також Галина Бойко, Віктор Світовенко, Олександр Симоновський.
Причин тому називають дві — обвинувачення членів фракції у підтримці Старикової та конфлікт з керівником обласного осередку партії Костянтином Бондарєвим.
Читайте: Фракция “Батькивщины” в Киевоблсовете потеряла 80% своего состава
5. Межі Києва
У році, що минув, знову постало скандальне питання затвердження меж Києва. 13 грудня Київська міськрада затвердила проєкт землеустрою щодо змін меж столиці, які планується збільшити майже на 3 тис. га. У Київщини хочуть забрати частину земель Броварського, Бориспільського, Обухівського, Києво-Святошинського районів, міста Вишгород та Ірпінського регіону. Натомість місто планує передати до складу земель області лише 55,4 га.
Читайте: Утверждение нового Генплана Киева переносится на неопределенный срок
Варто відзначити, що затвердженим у 2013 році проєктом про встановлення меж Києва, місто планувало віддати області більше землі – 659,3 га, а забрати – 2075,7 га.Читайте: Вышли за берега: Киев положил глаз на тысячи гектаров областной земли
Щоб розширити межі, Києву необхідно отримати на це згоду від населених пунктів та громад області, за рахунок яких хочуть розширюватися. Про те, що процес цей непростий, свідчить досвід створення київської агломерації. У 2019 році Київ лобіював це питання, однак досяг лиш того, що мер Києва Кличко і лідери 19 громад, прилеглих до Києва, створили асоціацію "Київська агломерація" (ГО) та затвердили її статут.
6. 25 районів Київщини хочуть викреслити з мапи
Міністерство з розвитку громад і територій вирішило ліквідувати 25 районів Київщини та створити на їхній базі начебто спроможніші чотири округи: Білоцерківський, Броварський, Васильківський і Ірпінський. 45 новостворених громад будуть входити до складу цих округів. Чи будуть існувати окружні ради – питання ще відкрите, але скоріш ні, ніж так.
Звісно, подібна новація не могла не викликати спротиву з боку місцевої влади. Більш за все бунтують районні центри, які перестануть існувати. Наприклад, депутати Фастівської міськради дійшли аж до президента Зеленського. Яготин, у свою чергу, не захотів входити до складу Переяслав-Хмельницького району і просив Київоблраду створити Яготинський район з центром в Яготині.
Читайте: Без Обуховщины и Яготинщины: 25 районов Киевской области перестанут существовать
Зрештою, в листопаді цього року було схвалено конфігурацію з шести округів із центрами в Ірпені, Броварах, Переяславі, Фастові, Білій Церкві та Обухові. Узагальнюючий варіант вдосконалення субрегіонального рівня обіцяли направити до Мінрегіону.
Читайте: Киевщина поборется за 6 округов вместо 25 районов
7. ВКАД — у колі зрад
31 жовтня Держагентство автодоріг та китайська компанія Poly Changda Engineering Co. Ltd підписали Меморандум про співпрацю роботі над першою чергою будівництва Великої кільцевої автомобільної дороги навколо Києва (ВКАД). Будівництво обіцяли почати наступного року.
18 листопада в Мінінфраструктури відбулася нарада з цього питання, де присутні (наприклад, міністр інфраструктури Криклій, перший заступник голови КМДА Поворозник, заступник голови КОДА Назаренко тощо), ламали списи навколо проблеми ВКАД.
Читайте: Новая окружная дорога вокруг Киева стала заложницей земельных чинуш
Землі дорожнього фонду, покладені в основу проєкту будівництва, затвердженого у 2007 році, виявилися розданими головами райадміністрацій різним фізичним і юридичним особам. Не зважаючи на те, що ще у 2007 році КОДА затвердила протокол погодження генерального напрямку ВКАД і доручила райрадам обмежити роздачу землі навколо траси.
Число спірних ділянок сягає 1000. Таким чином, щоб реанімувати проект і прокласти дорогу, з кожним із власників цієї тисячі ділянок необхідно вступити в діалог, провести оцінку майна, викупити. Масив робіт може зайняти від трьох до п'яти років, а з огляду на те, що деякі власники землі не погодяться із запропонованою ціною і почнуть судитися, – час отримання наділів в держвласність неможливо.
Нагадаємо, проект ВКАД після 2007 року був на довгий час заморожений, однак у листопаді 2018 року в КОДА заявили про відновлення робіт, обіцяючи, що в результаті столичний регіон отримає 214 км нового дорожнього полотна, 50 шляхопроводів, 35 транспортних розв'язок з 4-6 смугами руху.
Читайте: Большая кольцевая вокруг Киева: ни земли, ни денег, ни проекта
8. Область проти ринку землі
ТОП-подією 2019 року стала відміна мораторію на продаж землі, що стартує вже у жовтні 2020 року. Представники місцевої влади Київщини, зважаючи на суперечливість законопректу, виступити проти запровадження ринку землі.
Як з’ясувала KV, керівники районних рад тотально проти земельного ринку. Вони посилаються на відсутність державного земельного банку, інвентаризації землі та незрозумілу вартість.
Область побоюється, що відміна мораторію знищить мале фермерство, призведе до консолідації земель в руках іноземних власників. В районах хочуть бачити власниками землі винятково українських аграріїв.
Читайте: Киевщина против рынка земли (опрос КиевVласти)
Несхвалення реформи про запуск "ринку землі" переросло на Київщині у масові акції, протести та мітинги. За землю билися на вулиці і в парламенті.
Читайте: В Киевской области начались протесты против рынка земли
9. Київщина без голів РДА
У 2019-му окремим болем Київської області стала кадрова криза в представництві президентської вертикалі на районному рівні.
Ще в лютому за розпорядженням екс-президента Порошенка свої крісла покинули голови Кагарлицької РДА Роман Коваленко та Тетіївської РДА Наталія Троянська. Потім Порошенко звільнив очільника Білоцерківської РДА Геннадія Джегура та Дмитра Вороніна (голова Фастівської РДА). Останній своє рішення про звільнення прийняв самостійно, вирішивши “піти в бізнес”.
Вже в червні за власним бажанням покинула посаду голови Макарівської РДА і депутатка облради Тетяна Семенова. Попереду на неї очікувало просування кар’єрними сходами та посада – першої заступниці голови Київоблради.
Після виборів нового президента своїх крісел були позбавлені голови п’яти РДА. Президент Зеленський звільнив голів Бородянської (Вадим Чередник), Васильківської (Владислав Одинець), Вишгородської (Вячеслав Савенок), Обухівської (Михайло Письменний) та Поліської РДА (Олександр Жданов).
Залишили посади у зв'язку із закінченням терміну повноважень президента України ще шість посадовців: Богуславської (Ірина Старенька), Бориспільської (Олександр Туренко), Києво-Святошинської (Мирослава Смірнова), Переяслав-Хмельницької (Юрій Клименко), Сквирської (Василь Галюк) і Яготинської РДА (Василь Шмигановський).
Йдучи з посади, голова КОДА Бно-Айріян встиг розглянути і подати до Офісу Президента 16 кандидатур майбутніх голів районних адміністрацій. Серед них – правозахисники, підприємці і держслужбовці. Були відібрані й інші кандидатури, але їх подати екс-губернатор вже не встиг.
Читайте: Экс-губернатор Киевщины представил 16 кандидатов на посты глав РГА (список)
Лише під кінець 2019 року стали відомі імена чотирьох кандидатів нових керівників, які погодив Кабмін. Так, Баришівською РДА керуватиме педагог та депутат Баришівської райради Валентина Зозуля, Бориспільською – топ-менеджер і директор з розвитку Auchan Володимир Строкань, Обухівською – ексголова РДА Херсонської області Олександр Гомон та Сквирською – виконуюча обов'язки голови РДА Оксана Славінська.Читайте: Кабмин согласовал кандидатуры четырех глав РГА Киевщины
Та поки що невідомо, чи довго сидітимуть у своїх кріслах голови РДА призначені Зеленським: у 2020 році на районні держадміністрації чекає оптимізація та ліківідація, а згодом і створення префектур у рамках територіально-адміністративної реформи. Покладені повноваження на префектів викликали дискусії і обурення серед місцевого самоврядування Київщини.
Читайте: Киевщина против префектов: местное самоуправление в шоке от узурпаторских полномочий новых областных руководителей
10. Вибори до об’єднаних тергромад
У 2019 році Київська область двічі брала участь у перших місцевих виборах до семи об’єднаних тергромад. Процес формування цих громад тривав не один рік. Дві серії виборів довели – на місцевому рівні люди воліють обирати знайомих і перевірених. Це трохи спантеличило пропрезидентську силу в регіоні, яка вибори в ОТГ програла.
Читайте: Пять общин Киевской области в июне пойдут на выборы
30 червня на Київщині обрали голів п'яти ОТГ – Богуславської, Циблівської, Ташанської, Глевахівської і Томашівської.
Передвиборча кампанія у громадах відбувалася доволі спокійно, але і не без ексцесів. Відзначилася Глевахівська громада, де були проблеми з формуванням районної виборчої теркомісії. Ходили чутки, що засідання проводилися в закритому режимі, в невстановлений день, а дільничні комісії формували під конкретного кандидата. Більш того, були зафіксовані порушення агітації в день тиші.
Ця кампанія відбулася після президентських виборів і незадовго до позачергових парламентських виборів. Тож очікувалося, що тренд президентської кампанії на "нові обличчя" захопить і громади Київщини. Але дійсністю це так і не стало – виборці віддали свої голоси діючим можновладцям.
Читайте: Пять теробщин Киевщины избрали своими лидерами действующих руководителей
Не стали винятком і вибори в двох тергромадах Броварського району, Калинівській та Зазимській, які вже відбулися під кінець року – 22 грудня. Перемогу здобули самовисуванці, у Калинівській ОТГ – діючий голова Калинівської сільради, у Зазимській – сільський голова Погребів.Читайте: Две теробщины Киевщины избрали своими лидерами действующих председателей
Ще більше громад залишилися поза виборчим процесом. Для тих, хто отримав позитивний висновок та надав документи до ЦВК – це була остання можливість скористатися шансом об’єднатися добровільно, а не бути примусово приєднаним до небажаної ОТГ. Адже у 2019 році зміни до перспективного плану так і не були затверджені. Громадам залишається лише сподіватися, що Уряд врахує позиції селян та надасть прерогативу у об’єднанні всім активним територіям вже у 2020-му.
Фотоколаж KVКиевVласть
30 грудня 2019 г. 13:00
Раздел: Територія розуму
Стратегія 2020: продай землю – програй гроші
Під ялинку “слуги” аграрного комітету внесли “труну” до зали верховної ради з похованням надії українців самостійно господарювати на власній землі – на розгляд Верховній Раді “відправили” президентський законопроект №2178-10. На черзі законопроект №2194 від тих же “слуг” та аграрних олігархів, який остаточно заб’є цвяхи в домовину українського селянства, Конституції і державності України – влада на селі, та і в країні, остаточно переходить до аграрних олігархів:
· №2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” (прийнятий 13 листопада 2019 року);
· №2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” (прийнятий 14 листопада 2019 року).
Завдяки більшості “слуг” в комітетові, законопроект №2178-10 буде внесено до розгляду в другому читанні в порушення частини 6 статті 16 Закону України, а саме про необхідність “розглядати та приймати рішення щодо кожної пропозиції, яка надійшла від суб'єктів законодавчої ініціативи при доопрацюванні комітетом проектів законів та інших актів”. Пропозиції розглянуто не було, а обрано ті, які потрібні “слугам”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Депутати В.Івченко і Н.Шуфрич наголосили голові комітету М.Сольського про його кримінальну відповідальність за порушення норм чинного законодавства.
Крім того, М. Сольським було порушено і меморандум укладений депутатами стосовно розгляду земельних законів, яким передбачалося виділення 2 хвилин на розгляд кожної, про що зазначив В.Івченко.
Отже, перша частина стратегії, хоч і з порушеннями законів, поступово реалізується.
Голосування за законопроект №2178-10 орієнтовно може відбутися з 14 січня, хоча “слуги” можуть і пришвидшитися. Очікуємо певних дій в захист української землі і від опозиції.
Необхідно зазначити, що землю аграрні олігархи планують, а скоріше і будуть, скуповувати не дорожче 1000 -1200 доларів США, що обумовлено обмеженням граничною прибутковістю від землі та існуючими найкращими умовами для кредитування. Для зростання ціни на землю в таких умовах, також, не має підстав – зростання ціни може відбуватися тільки від зростання прибутковості від землі, яке малоймовірне. Очікування селян – власників землі щодо “продати землю і купити квартири” не будуть реалізовані, а з прийняттям ще і законопроекту №2194 і взагалі можуть забути про продаж: відповідно до нього землю власнику землі можна буде продавати тільки з дозволу орендаря.
Після реалізації таких пасток такого земельного реформування від “слуг”, можна говорити, навіть, і про зниження цін на землю під впливом монополізацізії “слугами” контролю за земельними відносинами через так створений під них званий ринок землі.
Так що залишиться селянам продати землю за дешево і спробувати щастя “зростити” ціну за землю в легалізованих гральних закладах.
Попри те, що Законопроект №2285 “Про державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор” 19.12.2019 року проголосовано не було, бажання його проголосувати не пропало, про що свідчить завзятість, з якою відбулося закриття всіх гральних закладів в країні. Так що чекаємо спроб реалізувати і другу частину стратегії 2020.
Норми законопроекту №2285 передбачають, що гральні заклади будуть знову відкриті по всій країні і мільйони селян зможуть реалізувати свою вдачу з азартом.
Продай землю – програй гроші є логічною і послідовною стратегією “слуг”.
Протидіяти такій зраді можливо тільки через усвідомлення і реалізацію безальтернативно найкращого варіанту реформування земельних відносин в інтересах держави і українського народу – перехід від користувальної (оренда землі, емфітевзис) до самостійного обробітку землі її власниками. Консолідація земель через об’єднання українців-власників землі – коротший та надефективний шлях для відновлення та розвитку сільського господарства, а відтак до унеможливлення розпродажу української землі.
Перехід до консолідації земель можна зробити через створення Товариств власників землі.
В Товаристві звичайний власник землі становиться шанованим власником аграрного виробництва незалежно від віку чи фізичних можливостей.
Власники землі, а не орендар, через участь у Товаристві стануть головними на землі і диктуватимуть свої умови вже підрядникам. І через це самі стануть формувати свій прибуток.
Товариство власників землі це:
збільшення доходів від землі в 2-4 рази;
абсолютна неможливість рейдерства;
формування надійної бази для відтворення та розвитку виробництва;
нові високооплачувані робочі місця, створені власноруч власниками на селі – тваринництва та переробки сільгосппродукції; землі для себе і членів своїх родин;
забезпечення рідного села додатковими мільйонними надходженнями до бюджету рідної громади.
Участь у Товаристві дасть можливість селянину-власнику землі отримати споживче кредитування для вирішення нагальних побутових і медичних питань. Це значить, що землю не потрібно буде продавати (чи здавати в оренду на 49 років) орендареві, як це зараз. Товариство в термін до 10 років розрахується за кредитом свого учасника-власника землі як поручитель – власника землі і земля залишиться у власності селянина і його родини.
Формування Товариства власників землі, консолідація в них українців-власників, стане ключовим моментом у формуванні, зміні та перерозподілі виробничих процесів в інтересах українців. Сформуються нові умови для кредитування, інвестування та капіталовкладення.
Самостійне господарювання через об’єднання власників земель – це не тільки швидкий механізм розвитку аграрної галузі, але й універсальний механізм вирішення накопичених соціально-економічних і національно-безпекових проблем та формування оптимального базису системно-стратегічних рішень для зростання економіки країни із випереджаючим темпом.
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
27 грудня 2019 г. 15:00
Раздел: Територія розуму
Садибі Штамма в Бучі надали охоронний статус
Пам’ятаючи, що без минулого немає майбутнього, я в міру сил та можливостей займаюсь захистом об’єктів культурної спадщини.
З 2017 року докладав зусиль для включення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України Пам’ятки архітектури “Садиби Штамма” в місті Буча і нарешті вдалось досягти успіху – cадибу включено до щойно виявлених об’єктів культурної спадщини і оформлені всі необхідні документи!
Садиба Штамма знаходиться по вулиці Києво-Мироцькій у місті Буча. Вона була побудована на початку ХХ століття і має для міста Буча та Київської області важливу історичну та культурну цінність. З метою внесення садиби до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, мною зібрана та додана до звернень, необхідна інформація, що була використана для оформлення відповідних документів.
Маєток Штамма — справжня архітектурна перлина міста Буча. Остання дореволюційна садиба Бучі – маєток інженера Штамма – збудована у 1900-х роках в неороманському стилі, це справжній маленький замок, прикрашений двома баштами. Він викликає інтерес у туристів та цікавість у всіх, хто захоплюється старовиною.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Саме місто Буча була засновано в 1898 році як поселення біля полустанку новозбудованої Києво-Ковельської залізниці. А інженер Штамм був одним з будівничих цієї залізниці.
У 1900 році, будучи ще й радником правління залізниці, та користуючись серед місцевого населення великою повагою, він вирішив побудувати у Бучі великий будинок. Маєток інженера вражав не тільки своїм розмахом, але й витонченими архітектурними формами.
Як свідчать різні історичні джерела, Штамм був не просто багатою людиною, а й відомим меценатом. Він всіляко сприяв поширенню науки та освіти. Зокрема, в одному із будинків, розташованих в межах маєтку, він організував школу для бідних сільських дітей.
Штамм прожив у своєму бучанському маєтку лише до 1917 року. Жовтнева революція внесла жорсткі корективи в життя тодішньої аристократії. Згідно деяких даних, інженера вигнав з будинку отаман Орлик зі своїм загоном. Штамму разом з дружиною і дітьми вдалось врятуватись, втікаючи підземними проходами, які вели із будинку.
Невдовзі після революційних подій маєток Штамма перетворили на дитячий будинок. А після Другої світової війни цю установу трансформували в дитячий санаторій під назвою “Дружний”. Тут проходили реабілітацію діти з психоневрологічними захворюваннями до 2004 року, коли на його території сталася пожежа.
Будівлю і сьогодні оточують залишки діброви, на південь веде пейзажна алея (частково знищена котеджним містечком). Якщо рідкісну садибу не врятувати – її чекає сумна доля. Новий власник може просто знести будівлю. Але збережений парк та 100-річний маєток можуть стати окрасою Бучі, її головною туристичною цікавинкою.
І ось нарешті сталося: будинок отримав охоронний статус!
Наразі щойно виявлений об’єкт культурної спадщини, згідно з Законом про охорону культурної спадщини, охороняється як пам’ятка архітектури. Але вона ще має отримати свій власний охоронний номер. Це буде зроблено після погодження Мінкультом облікової документації об’єкту. Якщо будівля не є пам’яткою або щойно виявленим об’єктом культурної спадщини – її можливо законно знести.
Загалом же, на моє глибоке переконання, задля збереження та відновлення автентичної культурної спадщини, зокрема пам’яток архітектури, необхідно вдосконалити відповідну законодавчу базу та кардинально збільшити обсяги фінансування реставраційних проєктів.
Адвокат, керуючий адвокатського бюро "Титикало та партнери", заслужений юрист України, депутат Київської обласної радиКиевVласть
24 грудня 2019 г. 15:45
Раздел: Територія розуму
Свободу Києву! Нова комунальна стратегія
Київ – столиця. Київ концентрує Україну в усьому. Тому питання стратегії соціально-економічної стабілізації і розвитку Києва стоїть особливо гостро. І саме з такими програмами повинні йти особистості і партії приходити до управління столицею України.
Бо проблема управління Києвом вже критична і відчутна: у міста немає керівництва, а, головне, взагалі ні у кого немає стратегії успішності міста, столиця все більше відстає у розвитку – і абсолютно, і відносно... Київ “тупо” віддано на (напів)кримінальний та лихварський аутсорсинг: від доріг – до зупинок, від комунальних підприємств – до водія трамваю.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Головна необхідність для розвитку міста – достатні доходи. І не менш головна – ефективність витрат. Бюджет визначає життя міста. На бюджет у різних міст різні погляди і різна його реалізація. Наведу видатки деяких бюджетів міст за 2019 рік (наближені дані).
Міста України
Столиця
Видатки бюджету 2019 року, млрд гривень
Населення, млн містян
Видатків на одного містянина, гривень
Київ
62,23
2,951
21087,8
Черкаси
3,566
0,279
12781,4
Львів
8,092
0,721
11223,3
Золотоноша
0,299
0,028
10751,5
Харків
13,8
1,419
9725,2
Деякі столиці колишніх республік СРСР
Столиця
Видатки бюджету 2019 року, млрд гривень
Населення, млн містян
Видатків на одного містянина, гривень
Москва
1011,69
12,63
80102,1
Рига
27,92
0,632
44176,8
Баку
90,288
2,236
40379,2
Вильнюс
17,518
0,544
32201,3
Мінськ
58,14
1,992
29186,7
Нур Султан
28,19
1,022
27582,9
Тбілісі
7,828
1,158
6759,9
Деякі столиці Європи
Столиця
Видатки бюджету 2019 року, млрд гривень
Населення, млн містян
Видатків на одного містянина, гривень
Берлін
936,23
3,421
273671,4
Париж
271,2
2,21
122714,9
Лондон
494,4
7,83
63141,8
Варшава
101,331
1,708
59327,3
Мадрид
141,600
3,270
43302,8
Причин для різниці між доходами та видатками в різних містах/столицях дуже багато: починаючи від індустріалізації міста і рівня доходів громадян – до рівня розвиненості самоврядування та взятих столицею на себе соціально-економічних функцій, закінчуючи неефективним та безгосподарним управлінням бюджетом та комунальною власністю містян.
Харків і Львів відверто гірше забезпечені бюджетом, ніж Київ. При цьому така “гіршість” в два рази не відчувається, як то кажуть в народі, “крадуть, мабуть, менше”.
Київ в бюджетному плані гірше за Мінськ, Варшаву та Москву, а з Берліном і порівнювати важко. Якщо Варшава і Берлін – європейські міста з відповідним рівнем оплати праці, рівень якої є визначальним у розмірі бюджету, то Мінськ співставний з Києвом, а, навіть, мав би бути десь між Києвом та Харковом.
Якщо взяти до уваги рівень інфраструктурного розвитку столиць сусідніх країн, то і тут Київ не те що у відставанні, а у повному застої – це відчувають кияни кожного дня, їдучи на роботи чи в метро чи автобусі чи у власному авто.
В Києві зникає промислове виробництво – і замість підприємств виникають житлові забудови. Заміна промисловості на житло – це теж причина слабкого бюджету в порівнянні з іншими містами, де промисловість збереглася і розвивається. Це пояснює дуже малу частку (10%) надходжень до бюджету, сформованих оподаткуванням прибутку підприємств.
Порушено в київському бюджеті і ефективність розподілу видатків за бюджетними програмами. Так, видатки на реалізацію національної програми інформатизації в 2019 році стали бюджету киян майже 0,9 млрд гривень. За ці гроші могли б добре оплачувати працю 5000 лікарів цілий рік чи відремонтувати, матеріально забезпечити не одну лікарню, і почати можна було б з Олександрівської лікарні.
Нераціональним виглядає і бажання вирішити запущеність в інфраструктурі транспортній галузі за рахунок бюджетних програм, “зливаючи гроші” на своїх підрядників.
Оптимально оцінюючи, Київ гірший за інших. І, як наслідок, Київ стає не комфортним. Київ відданий на зовнішнє управління – в аутсорсинг. Де кожен аутсорсер є окремою історією пограбування Києва.
Аутсорсинг, який представляє приватний власник, довів свою неефективність: не може приватний власник вчасно і ефективно побудувати шляхопровід або нові станції метро. А вже певним брехунам з Київської міськдержадміністрації (КМДА), які обіцяли все до “нового року”, з Нового року можуть на роботу не виходити – в КМДА потрібна ефективна прискорена ротація кадрів. Інакше все коштує напрочуд дорого для киян.
Майно киян не потрібно роздавати, комунальна власність, в тому числі, комунальні монополії – це джерело не тільки збільшення доходів бюджету, а і основа розвитку міста.
Вагому частку (до 20%) доходів бюджетів міст в тій же Польщі становлять власні доходи, сформовані від комунальної власності та участі комунальної власності у виробничій діяльності. Бо в Польщі очільник міста не говорить, що держава неефективний власник. І Варшава не єдине місто, де до комунальної власності, власності містян відносяться відповідально – самостійно і ефективно керують нею, примножують і розвивають. Це – наслідок розуміння, що тільки в такий спосіб організація самоврядування буде давати результати та зробить можливим досягнення стратегічних цілей в розвитку міста.
Відсталий Київ не може формувати співставні доходи міського бюджету. Соціально-економічний механізм Києва порушено та розбалансовано, що призводить до негативних наслідків. Відсутність професійного стратегічного управління містом, його життєдіяльністю проявляється і усьому.
Наприклад, за останні шість років в Мінську побудовано 14 станцій метро, які з’єднується 17 кілометрами колій. В Москві побудована 41 станція метро, які з’єднуються 71 кілометром колій. В Києві – жодної станції.
За останні шість років в Києві не побудовано жодної транспортної “розв’язки”, не говорячи вже про сучасні підземні переходи замість лежачих поліцейських та “острівців” безпеки. В Києві відсутній розвинений громадський транспорт, чому доказ - черги в метро за “одним жетоном в одні руки”.
За шість років нічого не вирішено з паркувальним простором, окрім карманів для паркування на вул. Богдана Хмельницького.
Управлінці Києва не спромоглися зробити зупинки і віддали їх на аутсорсинг для торгівлі цигарками. Хоча є спеціалізовані комунальні підприємства з торгівлі, і вони могли б розвинути економічну монополію зупинок – в інтересах громади Києва.
Читайте: Табачный квест: “слуга народа” Холодов обещает засудить всех, кто связывает его с продажей сигарет
За останні два роки повністю скорумпована під “Прайм” зовнішня реклама в Києві. Кияни мали б бути власниками цієї монополії, а зараз недоотримують сотні мільйонів гривень.
Сотні мільйонів гривень недоотримує і паркувальний простір Києва. Цей простір не тільки не управляється, але й віддається в аутсорсинг – і вже нові не комунальні паркувальники на віджатій у киян парковці виставляють трикратну ціну, беручи “налом”, проти чого так “успішно” боровся Віталій Кличко. Цю економічну монополію теж необхідно повертати, припиняючи передачу паркувального простору в приватні корумповані руки і не боятися “живих” грошей в бюджет киян.
Таких сотен мільйонів втрат можна перераховувати ще багато. Як і багато “розбазарених” грошей, втрат і втрачених можливостей.
Безумовною загальною причиною застою Києва є відсутність “царя в голові” – неспроможність і небажання управлінців Києва вибудовувати ефективні стратегії і реалізовувати їх. Повернути “царя” можливо через комунальну стратегію – стратегію для киян і Києва.
Києву потрібна комуналізація – консолідація власності киян. Києву необхідна Нова комунальна стратегія.
Нова комунальна стратегія Києва виходить з логіки вирішення накопичених проблем, існуючих викликів та викликів майбутніх. Головною проблемою і головним викликом для Києва є втрата цілісності управління і контролю в місті, як агломерації.
Перш за все, Нова комунальна стратегія Києва це:
нова якість суспільного (комунального) управління: міський голова – ефективний управлінець, а не аутсорсер, як і всі виконавчі органи;
зосередження процесів розвитку інфраструктури Києва під контролем і оперативним управлінням громади;
зосередження природних та економічних монополій на рівні Києва під контролем і оперативним управлінні громади;
реалізація самостійного оперативного управління власністю громади, особливо стратегічних її напрямів, через комунальні підприємства.
Комунальна стратегія Києва повинна сформувати у киян бачення плану позитивних структурних змін в управлінні столицею за рахунок формування потужної комунальної матеріальної бази для прискореного самостійного забезпечення будівництва, утримання та обслуговування міської інфраструктури інших об’єктів комунальної власності в інтересах громади.
Ті, хто хочуть замінити діючого голову і його команду, повинні ставити за мету не заміну в кріслі, а заміну в управлінні, вірніше його відновлення і розвиток. Діючому міському голові необхідно терміново змінити і тактику і стратегію не тільки управління Києвом, а і почати виправляти помилки.
Будь-якій особі, яка вирішить боротися за право отримати довіру громади, буде необхідно сформувати та подати на розгляд громаді бачення щодо самостійного оптимально ефективного управління головним об’єднуючим фактором громади – її майном, коштами, природними та економічними монополіями в інтересах киян. Це, в першу чергу, комуналізація Києва, його об’єднання в управлінні і життєдіяльності.
За рахунок нової комунальної стратегії не тільки можливе, а і необхідне вирішення існуючих проблем, в тому числі інфраструктурних, більшість з яких може бути переведена з соціальної категорії в економічну.
Києву необхідна свобода – звільнення від некомпетентного управління аутсорсерів.
Читайте: Нова комунальна стратегія Києва
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
13 грудня 2019 г. 11:30
Раздел: Територія розуму
Аналіз антилюдського трудового кодексу Милованова
Друзі, до Вашої уваги попередній правовий аналіз миловановського ліберал- замінника Трудового Кодексу... Статті з урядового проекту і їх правовий аналіз.
Урядовий законопроєкт
Правовий аналіз
Стаття 7. Заборона примусової праці
2. Не вважається примусовою працею:
1) військова або альтернативна (невійськова) служба, якщо робота має суто військовий чи службовий характер;
2) робота, яка виконується особою за вироком чи рішенням суду;
3) робота, що виконується відповідно до законів України „Про правовий режим воєнного стану” та „Про правовий режим надзвичайного стану”.
Стаття 7 проекту дає можливість більш широкого застосування примусової праці.
Стаття 2 Конвенції МОП №29
“Про примусову чи обов'язкову працю”:
1. В розумінні цієї Конвенції термін примусова чи обов'язкова праця означає будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи під загрозою якогось покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.
2. Проте термін примусова чи обов'язкова праця в розумінні цієї Конвенції не включає в себе:
а) будь-яку роботу чи службу, що її вимагають на підставі законів про обов'язкову військову службу і застосовують для робіт суто воєнного характеру;
б) будь-яку роботу чи службу, що є частиною звичайних громадянських обов'язків громадян повністю самоврядної країни;
в) будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи внаслідок вироку, винесеного рішенням судового органу, при умові, що ця робота чи служба виконуватиметься під наглядом і контролем державних властей і що зазначена особа не буде віддана або передана в розпорядження приватних осіб, компаній чи товариств;Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Стаття 9. Облік трудової діяльності працівників
1. Облік трудової діяльності працівників здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхуванням у порядку визначеному законодавством.
Облік трудової діяльності працівників буде здійснюватись виключно в електронній формі
В чинному КЗпП Стаття 48. Трудові книжки
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Ризик втрати даних і як наслідок – трудового стажу
Стаття 10. Представники працівників
1. Представниками працівників є первинна профспілкова організація (організації), а у разі її відсутності – вільно обраний представник (представники) працівників.
Представники працівників здійснюють свою діяльність із захисту трудових, соціальних та економічних права та інтересів працівників у встановленому законом порядку.
Роботодавець сприяє законній діяльності представників працівників.
Замість профспілок – “представники працівників” та “первинна профспілкова організація” без визначеного правового статусу
(Закон “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” втрачає чинність)
В чинному КЗпП Стаття 243. Право громадян на об'єднання у професійні спілки
Відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.
Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.
Стаття 12. Трудові відносини
1. Трудові відносини – це відносини між працівником і роботодавцем, що передбачають виконання за дорученням, під керівництвом і контролем роботодавця особисто працівником за винагороду визначеної роботодавцем роботи.
2. Сторонами трудових відносин є працівник і роботодавець.
3. Працівник – це фізична особа, яка виконує оплачувану роботу або надає оплачувані послуги на користь (в інтересах) іншої особи (роботодавця).
4. Роботодавець – це належна до юрисдикції України юридична чи фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність, а також зареєстроване в Україні представництво іноземної юридичної особи, належна до юрисдикції іноземної держави юридична чи фізична особа або група таких осіб, яка (які) використовує найману працю.
Роботодавець може уповноважити представників (представника) бути стороною трудових відносин.
Легалізація використання праці на території України іноземними юридичними і фізичними особами без реєстрації представництва або по довіреності
В КЗпП відповідні норми відсутні
Працівник буде позбавлений можливості захищати свої права так як відповідач не знаходиться на території України.
Стаття 18. Строковий трудовий договір
1. Строковий трудовий договір може укладатися на визначений строк або на час виконання певної роботи, але не більше ніж на 5 років.
2. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законом, колективним договором.
3. Строковий трудовий договір укладається:
14) за згодою сторін трудового договору.
В КЗпП відповідні норми відсутні.
Роботодавець отримує право наймати працівників виключно на умовах строкових трудових договорів
Порушення Конвенції МОП №158
(ч.3 ст.2 та ст.4)
Стаття 27. Випробування при прийнятті на роботу
1. З метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається, при прийнятті на роботу допускається погодження роботодавцем і працівником умови про випробування. Така умова вважається погодженою, якщо домовленість про неї зафіксована у трудовому договорі. У разі недосягнення домовленості про встановлення випробування роботодавець має право відмовити працівнику у прийнятті на роботу.
2. Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством, не може перевищувати трьох місяців.
До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
3. У разі встановлення роботодавцем невідповідності працівника виконуваній роботі або займаній посаді роботодавець має право протягом строку випробування звільнити такого працівника за статтею 40 цього Кодексу, письмово або визначеними у трудовому договорі засобами електронного зв’язку попередивши його про це за три дні, з обов’язковим зазначенням підстав невідповідності працівника.
4. Період випробування не може бути встановлений при укладенні трудового договору:
1) з особою, яка не досягла вісімнадцяти років;
2) з вагітною жінкою;
3) строком до 12 місяців;
4) з особою з інвалідністю, направленою на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік звільнених від випробування категорій звужено з 13 до 5 (ст. 27).
Виключено матерів з дітьми до 3 років, переселенців, колишніх військовослужбовців.
Відсутні заборони на звільнення жінок з дітьми віком до 3 років, а також одиноких жінок з дитиною віком до 14 років.
Жінки користуватимуться захистом від звільнення лише у період використання відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами (70 днів до і 56 днів після пологів).
Допускається залучення до роботи вночі й надурочно жінок з дітьми без їх згоди. Працюючі мами втратять право на додаткову оплачувану відпустку (сьогодні – 10 днів).
Стаття 35. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця
1. Роботодавець має право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником.
2. Про рішення розірвати трудовий договір з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, роботодавець повинен письмово або зазначеними у трудовому договорі засобами 48електронного зв’язку повідомити працівника у строк:
1) не менше ніж 15 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить не більше 6 місяців.
2) не менше ніж 30 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 6 місяців;
3) не менше ніж за 60 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад п’ять років;
4) не менше ніж за 90 днів – якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 10 років.
3. За домовленістю сторін строки попередження, зазначені у частині другій цієї статті можуть бути замінені грошовою компенсацією у розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше середньоденного заробітку працівника за кожен робочий день зменшення строку такого повідомлення.
4. Роботодавець має право без згоди працівника замінити строки попередження, передбачені частиною першою цієї статті, грошовою компенсацією у суму розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше подвійного середньоденного заробітку за кожен робочий день зменшення строку такого попередження.
Порядок розрахунку середньоденного заробітку визначається Кабінетом Міністрів України.
5. У разі відмови працівника підписувати додаткову угоду, що передбачає розірвання трудового договору на цій підставі, трудовий договір розривається роботодавцем в односторонньому порядку шляхом надання працівнику в спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення інформації про розірвання трудового договору.
6. Спори, пов’язані з відсутністю згоди працівника на розірвання трудового договору за цією підставою, вирішуються в порядку встановленому для вирішення індивідуальних трудових спорів.
Стаття 36. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв’язку з порушенням працівником умов трудового договору
1. Трудовий договір може бути розірвано з ініціативи роботодавця у зв’язку з порушенням працівником умов трудового договору понад два рази протягом 180 календарних днів. Перелік умов трудового договору, порушення яких є підставою для його припинення відповідно до цієї статті, визначається у трудовому договорі.
2. Роботодавець зобов’язаний навести фактичні дані, що підтверджують порушення працівником умов трудового договору.
3. У разі відмови працівника підписувати додаткову угоду, що передбачає розірвання трудового договору на цій підставі, трудовий договір розривається роботодавцем в односторонньому порядку шляхом надання працівнику в спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення інформації про розірвання трудового договору у зв’язку з порушенням працівником його умов з наведенням фактичних даних, що стосуються порушення працівником умов трудового договору.
4. Спори, пов’язані з відсутністю згоди працівника на розірвання трудового договору за цією підставою, вирішуються в порядку встановленому для вирішення індивідуальних трудових спорів.
5. Невідповідність працівника займаній посаді, виконуваній роботі не вважається порушенням працівником умов трудового договору.
У частині 1 ст.35 визначено як підставу для звільнення бажання роботодавця.
Умовою є попередження або виплата компенсації (мінімум за 15 днів).
Також за винні дії можна звільнити, якщо працівник вчинить проступок вдруге за півроку
(ст. 36).
Стаття 52. Гарантії щодо відпочинку
1. Гарантії щодо відпочинку передбачають обов’язки з надання:
1) перерви протягом робочого дня (зміни);
2) мінімального щоденного (міжзмінного) відпочинку;
3) мінімального щотижневого безперервного відпочинку (вихідних днів);
4) права на відпочинок у святкові і неробочі дні;
5) відпусток.
2. Працівникам на умовах визначених трудовим та/або колективним договором надається перерва для відпочинку і харчування, що не включається в робочий час. У разі перевищення тривалості щоденної роботи (зміни) шести годин надання такої перерви є обов'язковим.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Умови надання такої можливості визначаються у трудовому договорі та/або колективному договорі.
3. Жінкам, які мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини.
Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години.
Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються згідно умов оплати праці.
4. Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку не може становити менше 12 годин впродовж кожних 24 годин.
5. Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні) має становити не менше 24 годин протягом кожного семиденного періоду, без урахування тривалості щоденного (міжзмінного) відпочинку.
Дні щотижневого відпочинку встановлюють у трудовому договорі та/або колективному договорі.
6. Залучення працівників до роботи у їх вихідний день допускається лише у виняткових випадках, що визначаються трудовим договором та/або колективним договором. Робота у вихідний день може за згодою сторін компенсуватися наданням іншого дня відпочинку.
7. Порядок оплати за роботу у вихідні дні встановлюється трудовим договором та/або колективним договором з урахуванням гарантій, визначених статтею 71 цього Кодексу.
Стаття 56. Порядок і умови надання щорічної оплачуваної відпустки
1. Порядок та умови надання щорічної відпустки, в т.ч. і її поділу на частини, визначається трудовим договором.
2. У перший рік роботи у даного роботодавця працівник набуває право на повну тривалість щорічної оплачуваної відпустки на умовах та в порядку, визначеному трудовим договором, але у будь-якому випадку не пізніше закінчення шести місяців безперервної роботи.
3. Вагітній жінці щорічна оплачувана відпустка повної тривалості надається незалежно від відпрацьованого часу в робочому році.
4. Щорічна основна оплачувана відпустки за учнівським трудовим договором, робота за яким поєднується з навчанням за дуальною формою освіти, надається одночасно з канікулярним періодом у закладі освіти.
5. Для збалансування інтересів працівників і роботодавця при плануванні графіку роботи і відпочинку, у порядку визначеному у колективному договорі, а за його відсутності – роботодавцем, може укладатись графік відпусток.
6. Якщо інше не визначено трудовим договором та/або колективним договором, одна з частин щорічної оплачуваної відпустки, яка повинна бути надана протягом робочого року, має складатись щонайменше з 14 безперервних календарних днів.
7. Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості щорічних оплачуваних відпусток не враховуються.
8. Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включаються.
9. Невикористана частина щорічної оплачуваної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
10. Ненадання роботодавцем або відмова роботодавцем у наданні працівникові щорічної оплачуваної відпустки з урахуванням положень цієї статті є грубим порушенням трудового законодавства.
11. Відкликання з щорічної оплачуваної відпустки допускається лише у виняткових випадках, що передбачені у трудовому договорі та/або колективному договорі. У разі відкликання працівника з щорічної оплачуваної відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини цієї відпустки
Стаття 62. Оплата відпусток
1. Витрати, пов'язані з оплатою визначених законодавством, колективними, трудовими договорами оплачуваних відпусток, здійснюються за рахунок коштів роботодавця, призначених на оплату праці, якщо інше не передбачене законодавством.
2. Оплата відпустки здійснюється до її початку.
3. Порядок визначення розміру оплати відпусток та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 81. Загальні засади матеріальної відповідальності працівників
1. Матеріальна відповідальність полягає в обов’язку відшкодування прямої дійсної майнової шкоди, заподіяної працівником роботодавцеві внаслідок порушення трудових обов’язків.
2. Пряма дійсна майнова шкода – це втрата, погіршення або зниження цінності майна роботодавця, а також витрати роботодавця на відновлення, придбання майна чи інших цінностей, що сталися внаслідок порушення працівником умов трудового договору.
3. Пряма дійсна майнова шкода вважається заподіяною діями (бездіяльністю) працівника, якщо за відсутності цих дій (бездіяльності) такої шкоди не було б заподіяно.
4. Матеріальна відповідальність працівника настає лише за наявності вини. Працівник вважається невинним, якщо під час виконання трудових обов’язків він виявив такий рівень сумлінності, який вимагався від нього відповідно до трудового договору, а також якщо він діяв за наявності обставин необхідної оборони або крайньої необхідності.
5. Працівник не може нести матеріальну відповідальність за заподіяну пряму дійсну майнову шкоду внаслідок дій, що належать до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також внаслідок невиконання роботодавцем зобов’язань щодо забезпечення необхідних умов для збереження його майна чи майнових прав працівника.
6. Для покладення на працівника матеріальної відповідальності роботодавець повинен довести наявність прямої дійсної майнової шкоди, заподіяної працівником внаслідок порушення трудових обов’язків.
7. На умовах визначених колективним договором може запроваджуватися колективна матеріальна відповідальність та умови її застосування.
8. За пряму дійсну майнову шкоду, заподіяну роботодавцеві, працівник несе матеріальну відповідальність у межах його середньомісячної заробітної плати.
Матеріальна відповідальність працівника в розмірі, що перевищує його середньомісячну заробітну плату, допускається у випадках, передбачених цим Кодексом та законом.
Якщо відповідні права договором не прописані,
то їх працівник не має.
Роботодавець зможе укласти угоду,
щоб погіршити становище працівника
(прописати там підстави відсторонення).
Згідно з проектом, у договірному порядку визначається:
• тривалість перерв (ч. 2 ст. 52)
• умови залучення до роботи у вихідні дні (ч. 6 ст. 52)
• умови відкликання з відпустки (ч. 11 ст. 56)
• випадки надання відпустки без збереження заробітної плати (ч. 2 ст. 62)
• запровадження колективної матеріальної відповідальності (ч. 7 ст. 81)
Стаття 54. Відпустки та їх види
1. Право на відпустки мають працівники, які уклали трудовий договір з роботодавцем.
2. Тривалість відпусток розраховується в календарних днях.
3. Встановлюються такі види відпусток:
1) щорічні оплачувані відпустки:
1.1) щорічна основна оплачувана відпустка (стаття 55 цього Кодексу);
1.2) щорічна додаткова оплачувана відпустка, передбачена законодавством та трудовим чи колективним договором;
2) відпустки у зв’язку з навчанням (стаття 58 цього Кодексу);
3) соціальні відпустки:
3.1) відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (стаття 59 цього Кодексу);
3.2) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 60 цього Кодексу);
3.3) відпустка працівникам, які усиновили дитину (дітей) (стаття 61 цього Кодексу);
4) відпустки без збереження заробітної плати (стаття 63 цього Кодексу).
4. Законодавством, колективним договором та/або трудовим договором можуть встановлюватись інші види оплачуваних відпусток.
У ст. 54 проекту не передбачено
відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці,
а також за особливий характер праці
(ст. 76 чинного КЗпП).
Стаття 71. Гарантії щодо оплати роботи у нічний час, вихідні, святкові і неробочі дні, за надурочні роботи
1. За роботу в нічний час здійснюється доплата у розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором, але не менше ніж 20 відсотків ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
2. Оплата праці за роботу у вихідні, святкові чи неробочі дні здійснюється у підвищеному розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором. З урахуванням такого підвищення оплата праці має бути принаймні на 20 відсотків вищою від оплати праці працівника в межах встановленої у трудовому договорі норми праці.
3. При застосуванні надурочних робіт оплата праці здійснюється у підвищеному розмірі, визначеному трудовим договором та/або відповідним колективним договором. З урахуванням такого підвищення оплата праці має бути принаймні на 20 відсотків вищою від оплати праці працівника в межах встановленої у трудовому договорі норми праці.
4. Оплата у зазначених розмірах провадиться за фактично відпрацьовані години.
У разі одночасного виконання кількох умов, визначених у частинах першій-третій цієї статті, оплата здійснюється з урахуванням відповідних гарантій.
Доплата за роботу понаднормово,
на свята й вихідні становитиме 20%,
а не 100% як сьогодні (ст.71 проекту)
Підстави для залучення до надурочних робіт
законом не визначаються –
їх буде встановлено в договірному порядку
(ст. 48 проекту).
Верхня межа надурочних не передбачена
(сьогодні – 120 годин на рік).
Стаття 87. Медіація у сфері трудових відносин
1. Медіацією у сфері трудових відносин є досудова та позасудова процедура врегулювання трудового спору шляхом переговорів сторін трудових відносин за допомогою одного або декількох медіаторів.
4. Договір укладається у кількості примірників, що дорівнює кількості учасників процедури медіації, які зберігаються по одному у кожної із сторін і мають однакову юридичну силу.
У договорі про проведення медіації зазначаються:
4) порядок, розмір та форма відшкодування витрат на підготовку та проведення медіації та винагорода медіатора (медіаторів);
9. У разі проведення процедури медіації незалежно від її результатів, сторони трудового спору звільняються від сплати судового збору та інших судових витрат при зверненні до суду з позовом, який стосується предмету спору.
Вводиться платна процедура досудової медіації
В чинному КЗпП платна процедура досудової медіації відсутня
Звільнення від судового збору – тільки після звернення до медіатора
Звільнення від судового збору:
Закон України “Про судовий збір”
Стаття 5. Пільги щодо сплати судового збору
1. Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
1) позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі;
Стаття 89. Строки звернення до місцевих судів за вирішенням трудових спорів
1. Працівник має право звернутися до місцевого суду з позовом про вирішення трудового спор, в тому числі щодо незаконного на його думку звільнення, в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
2. Працівник має право звернутися до місцевого суду з позовом про стягнення належних йому сум заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат протягом року з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про таке порушення.
Встановлюється позовна давність 1 рік
для позовів про стягнення зарплати
В чинному КЗпП:
Стаття 233. Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Глава Х. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Пункт 3.
З дня набрання чинності цим Кодексом визнаються такими, що втратили чинність:
1) Кодекс законів про працю України
2) Закон України “Про оплату праці”
3) Закон України “Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей”
4) Закон України “Про відпустки”
5) Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”
Скасовується законодавче врегулювання
діяльності профспілок
1. Втрачає чинність Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”
2. Самим проєктом
діяльність профспілок не врегульована
Це є грубим порушенням базових принципів та Конвенцій МОП про трипартизм
Закон України “Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності” не скасовується, що, таким чином, знищує баланс сторін у трудових відносинах.
Трипартизм означає конструктивну взаємодію контрагентів виробничого процесу (робітників і підприємців, роботодавців) за участю держави. Історичний досвід довів, що регулювання соціально-трудових відносин за участю трьох зазначених сторін є найефективнішим.
Пункт 4.
Установити, що з дня набрання чинності цим Кодексом акти органів державної влади і управління Союзу РСР та Української РСР з питань трудових відносин не діють на території України.
Фактично пропонується. скасувати дію більше 40 Конвенцій МОП !!
Серед них – 6 з 8 основоположних (фундаментальних) Конвенцій (які є обов’язковими з точки зору міжнародних трудових стандартів).
Україна є членом Міжнародної організації праці з 1954 р. Більшість діючих Конвенцій МОП були ратифіковані Україною в часи СРСР.
Зокрема, це:
К111 (ратиф. у 1961 р.) “Про дискримінацію в галузі праці та занять”, К100 (ратиф. у 1956 р.) “Про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності”, К29 (ратиф. у 1956 р.) “Про примусову чи обов'язкову працю”, К87 (ратиф.1956 р.) “Про свободу асоціації і захисту прав на організацію”, К98 (ратиф. 1956) “Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів”.
Слід наголосити, що Конвенції МОП встановлюють мінімальні трудові, соціально-економічні гарантії, відтак дотримання та врахування положень Конвенцій є пріоритетним при здійсненні державою соціально-економічної політики.
Андрей Павловский, член политсовета КГО "Батькивщина"КиевVласть
13 грудня 2019 г. 09:00
Раздел: Територія розуму
Проект Генплану Ворзеля: описки, помилки, протиріччя
17 грудня о 16.00 у приміщенні Уваровського дому відбудуться громадські слухання, щодо розгляду нового проекту Генерального плану Ворзеля.
Проаналізувавши пояснювальну записку проекту нового генерального плану, ми можемо стверджувати, що незважаючи на декларацію про орієнтацію на розвиток рекреаційно-оздоровчого потенціалу селища, новий проект як і його попередники передбачають знищення курортного потенціалу нашого селища та перетворення його в довгостроковій перспективі на селище супутник Києва, по типу Бучі чи Ірпеня.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ми бачимо такі основні загрози в представленому проекті:
1. Всупереч волевиявленню жителів Ворзеля (підписи більше ніж 1500 чоловік) та рішення Ворзельської селищної ради №812-45-VI “Про оголошення природної території селища Ворзель Київської області курортом місцевого значення та деякі питання охорони та збереження рекреаційної зони смт. Ворзель” від 21.08.2015 р. генеральний план, навіть у довгостроковій перспективі до 2039 року, не передбачає створення курорту на території, що є прямим порушенням прийнятих рішень Ворзельської селищної ради, волевиявлення жителів селища та передвиборчих обіцянок Лариси Федорук.
2. Відповідно до проекту генерального плану планується збільшення жителів селища на третину – до 8500 тисяч офіційно зареєстрованих осіб. Виходячи з цього в проекті прямо зазначається, що буде збільшено навантаження на соціальну інфраструктуру, а саме – планується збільшення кількості автомобілів у 2,8 разів. Навантаження на садочки зросте більше ніж у 2 рази, на школи у 1,5 рази. Таке ж збільшення навантаження передбачено на електричні мережі, мережі водопостачання та водовідведення. Незрозуміло звідки будуть взяті кошти на розбудову інфраструктури на зростаюче населення, коли навіть наш сусід – м. Буча – не може за 5 років добудувати нову школу, більшість витрат на яку профінансовано з державного бюджету.
3. Планується подальше знищення зелених насаджень. Так в проекті генерального плану ми бачимо зменшення озеленених територій на 60 га. При цьому площа житлової забудови збільшиться в два рази, площа території відведеної під промислово-виробничі цілі збільшиться вдвічі. Зважаючи на відсутність у селищі дієвої програми відновлення зелених насаджень ми в майбутньому можемо опинитись у селищі без зелених насаджень взагалі.
4. Після прийняття вказаного проекту генерального плану ми втрачаємо будь-яку можливість регулювання зміни призначення рекреаційних земель, що знаходяться у власності приватних осіб чи підприємств. Ми можемо спостерігати як у Бучі та Ірпені, навіть попри обмеження, які закладені в генеральних планах цих населених пунктів, ці ділянки були переведенні під житлову забудову. Так в Ірпіні було втрачено рекреаційні території колишніх піонертаборів та санаторіїв. В Бучі таким же чином були переведені у житлову забудову ділянки, які відносяться до лісів першої категорії.
У вказаному генеральному плані багато тверджень та інформації не відповідає дійсності, частина протирічить чинному законодавству, є багато помилок та описок.
Зважаючи на вищевикладене, ми проти прийняття проекту генерального плану у тому вигляді, який нам представили. Прийняття вказаного проекту генерального плану несе суттєві загрози для сталого розвитку нашої громади, та протирічить як діючим рішенням селищної ради, чинному законодавству, так і волі жителів селища.
Закликаємо всіх прийти на громадські обговорення та висловити свою незгоду з намаганнями зруйнувати майбутнє нашого селища.
Дмитро Гончарук, голова ГО “Народна Рада Ворзеля”КиевVласть
5 грудня 2019 г. 14:30
Раздел: Територія розуму
Як ошукали нардепів та зрадили власників землі
Абсолютно не помітно був прийнятий проект закону №2194, який забороняє власникам землі продавати землю без згоди орендаря.
Напрочуд "цікава" складається ситуація. Усю силу громадського спротиву було спрямовано на законопроєкт №2178-10: і трибуну блокували, і мертву свиню "випасали" біля парламенту. А наступного дня, абсолютно непомітно був прийнятий більш суперечливий для українців проєкт закону №2194, який забороняє власникам землі продавати землю без згоди орендаря. Ніхто і не здригнувся від перспектив кріпацтва у XXI ст.!
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Проєкт закону №2194 ніде не обговорювався. На відміну від №2178-10, за нього проголосувала і фракція "Голосу", яка при обговоренні законопроєкту №2178-10 чітко озвучила, що ринок земель не на часі, а також більшість депутатів інших фракцій, які теж не голосували за проект закону №2178-10. Складається таке враження, що народні обранці взагалі не знали про що цей проєкт.
Найцікавіше — далі, коли до законопроєктів почнуть вносити одні поправки для поліпшення ситуації в країні, а інші — у власних інтересах. Зважаючи, що навіть редакції до першого читання є дуже суперечливими, від лиха нас убереже тільки диво.
Вважається, що проєкт закону №2178-10 є головною загрозою, і саме навколо нього було найбільше галасу. Проєкт закону №2178 було подано 25 вересня 2019 р. урядом, а законопроєкти №2194 і №2195 — депутатами з фракції "Слуга народу", в основному з аграрного комітету. І перше, що дивує: законопроєкт уряду і законопроєкт "слуг" — два конкуруючі документи різних законодавчих ініціатив начебто однієї політичної монокультури.
Після заяви президента, що до 2024 р. іноземці не зможуть купувати землю, проект №2178 став неконкурентним. Під президентське "послання-2024" для іноземців швидко відреагували депутати — ініціатори проєкту закону №2194, видавши альтернативний №2178-10 від 10 жовтня 2019-го, додавши до нього обмеження іноземцям купувати сільськогосподарську землю до 2024 р., тим самим ситуацію конкуренції звели до випадкової неузгодженості.
Як проєктом закону №2178-10, так і проєктом закону №2194 пропонується внести зміни до розділу X перехідних положень.
Виникає запитання: навіщо так робити? Неузгодженість? Неузгодженості насправді немає, адже положення розділу Х у проєктах №2178-10 і 2194 не суперечать одне одному, і обидва законопроєкти можуть бути без конфлікту в майбутньому ухвалені. Хоч би яка з цих двох рушниць вистрелила, у ціль буде влучено.
Так, відповідно до змін законопроєкту №2178-10 у частині 1 статті 130 з'являється абзац, який є нічим іншим, як повторенням частин 2 і 4 статті 81 Кодексу шляхом фактичного їх об'єднання. Мова йде про зобов'язання іноземців відчуження протягом одного року з дня набуття земельної ділянки сільськогосподарського призначення, отриманої у спадок.
Проєктом закону №2194 вносяться зміни до статей 81 і 82, при цьому статтю 82 "обрізають" до однієї "лінивої" частини, але якої. Законопроєкт №2194 прибирає будь-які обмеження для іноземців та іноземних юридичних осіб у випадках набуття ними прав власності на землі. Хоча доцільніше було б визначити, що тільки юридичних осіб-резидентів.
Обома законопроєктами вносяться зміни до статті 130 Земельного кодексу України. При цьому законопроєкт №2194 не вносить зміни до частини першої статті 130, залишаючи редакцію діючого Кодексу, яка надає право іноземцям бути учасниками юридичних осіб України і фактично бути набувачами українських земель (див. табл. 1).
Зміни, які пропонується внести законопроєктом №2194 до статті 130, а саме — зміни частини другої та доповнення частиною третьою, відверто насторожують (див. табл. 2). Йдеться про заборону власникам землі продавати землю без згоди орендаря. Це і є те обіцяне президентом право розпоряджатися землею та визволення від "совка"?
При умові, що практично всі землі селяни були змушені передати в оренду на довгі роки, то не бачити селянам можливості ні продажу землі за європейськими цінами, ні переходу до самостійного господарювання. Закон не звільняє селян з кріпацтва, не надає їм права розпоряджатися землею, він, навпаки, посилює обмеження прав селян-власників землі, ще більше закріпачує, змушуючи їх продавати землю якомога скоріше за бодай якісь гроші своєму орендареві.
Законопроєкти №2178-10 і 2194 своїми змінами та доповненнями до статті 130 Земельного кодексу надають, окрім українців, право купувати землю юридичним особам, що відкриває всі можливості, в тому числі і іноземцям, скуповувати українську землю і концентрувати її.
Не важливо, хто сконцентрує землю, іноземець чи українець, — у капіталу не має національності і громадянства, як і совісті у монополій. Концентрація земель — це монополізація і головна перепона для розвитку аграрної галузі, суспільно-економічного розвитку країни. Проти концентрацій і монополій борються всі економічно і соціально розвинені країни світу. Не має бути концентрацій ні в межах громади, ні в межах держави.
На підтвердження того, що законопроєкти націлені сформувати преференції великим і малим орендарям та іноземному капіталу, наведемо той факт, що проєктом №2178 пропонується до 2024 р. не обмежувати юридичних осіб України, учасниками (власниками) яких є іноземці, в праві купувати земельні ділянки, які перебувають у користуванні таких юридичних осіб "на правах оренди, емфітевзису, за умови, якщо: з часу державної реєстрації юридичної особи — набувача права власності пройшло не менше 3 років", — це зміни до п. 14 розділу Х, другий абзац.
Фактично з прийняттям цього законопроєкту, за попередніми оцінками, до 80% селян втратять землю остаточно. Відсторонення селянина від землі через неефективні орендні відносини, неусвідомлення можливості стати власником власного аграрного виробництва спричиняє бажання продати землю, отримати гроші і вирішити свої нагальні проблеми. Ситуація настільки критична, що зняття заборони на відчуження земель стане причиною її стрімкого дорозпродажу.
Виходячи з цього, єдина можливість запобігти негативам від таких законодавчих змін є внесення національно-орієнтованих пропозицій і поправок до законопроектів №2178-10 і 2194.
Головною ідеєю пропозицій і поправок має стати формування можливостей для відновлення розвитку аграрної галузі за участі виключно українців.
Метою зняття заборони на відчуження землі повинен стати ефективний обмін прав власності на землю, коли земля від громадянина, який бажає її продати, переходить до громадянина, який хоче бути власником землі і самостійно господарювати на ній.
Під самостійним господарюванням слід розуміти одноосібне (сімейне) господарювання чи господарювання через участь власника землі в господарському товаристві, в яке передається земля на правах користування.
Запит на купівлю землі серед українців є. Він комплексний, сформований економічними та світоглядними, патріотичними та культурними чинниками, — цей запит позитивно впливатиме на зростання цінності української землі. Тоді як економічне формування ціни на землю, за логікою транснаціонального капіталу, латифундистів-орендарів і просто іноземців-фермерів визначатиметься безпосередньо прибутковістю землі, що означатиме відсутність зростання ціни на землю, яке так рекламують, аби лише відкрити ринок земель.
Тому формування конкурентних пропозицій "від українців українцям" є раціональними, національно-орієнтованими, і саме такому обміну прав на землю потрібно віддати перевагу, а не ставити в пріоритет латифундистів-орендарів, фермерів, надаючи їм законодавчі преференції та обмежуючи в правах селян-власників землі та безземельних українців. Саме за таким ціннісним принципом сформувалися захмарні для нашої уяви ціни на землі в тих же Нідерландах чи Данії, де земля може належати тільки громадянам країни.
Формування національно-орієнтованої аграрної політики через механізми державного управління сприятиме зростанню прибутку від землі, що матиме вплив на збільшення цінності землі та приведе до падіння схильності продавати землю у нинішніх її власників, а ефективний обмін землею зводитиметься до переходу землі у власність по родинних зв'язках, від старшого покоління до молодшого, яке більш активне в бажаннях до самостійного обробітку власної землі.
Крім норм щодо права розпоряджатися землею, мають бути визначені норми до набуття землі, які унеможливлювали би будь-яку її концентрацію, забезпечували б усуспільнення прибутку від землі, що відповідало б сучасним світовим тенденціям економічно розвинених країн із соціально-орієнтованою економікою.
Тому правило просте: громадянин України має право набувати одну земельну ділянку з обмеженням по площі, яке відповідає максимально сформованому розміру земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Це відповідає конституційним засадам з прав і свобод громадян.
Такий самий принцип був застосований при розпаюванні колективних сільськогосподарських підприємств — вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних паїв усіх членів підприємства були рівними.
Запропоновані поправки і зміни сприятимуть розвитку самостійного аграрного виробництва, а саме — переходу від користувальної моделі (оренда землі, емфітевзис) до самостійного обробітку землі її власниками. Консолідація земель через об'єднання українців-власників землі — найбільш короткий та надефективний шлях для відновлення й розвитку сільського господарства. Організаційною формою такої консолідації мають стати товариства власників землі. Влада, у свою чергу, повинна сприяти формуванню та розвитку самостійного господарювання, а результати цього сприяння визначатимуть спроможність влади.
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиИсточник публикации: Зеркало неделиКиевVласть
середа, 17 квітня 2024 г.
18:19
УВАГА!!! КиївВлада переїхала на новий домен
п'ятниця, 12 квітня 2024 г.
20:56
“Українська команда” передала велику партію дронів-літаків легендарному батальйону “Ахіллес”, - Палатний
20:51
Ексміністр оборони Резніков став директором безпекових і оборонних програм в ГО “Український інститут майбутнього”
20:45
Начальник КОВА Руслан Кравченко у Чернівцях взяв участь у Конгресі місцевих та регіональних влад при Президентові України
20:34
На київській ТЕЦ-5 встановлять додаткові генератори
20:20
В Україну повернули тіла 99 полеглих захисників
20:02
У Києві з суботи відновлює роботу автобус № 7 (схема)
19:54
На Бахмутському та Новопавлівському напрямках відбито понад 40 атак, загалом на фронті 81 боєзіткнення, - Генштаб ЗСУ
19:43
Представники громадськості вимагають припинити переслідування антикорупційних активістів та журналістів-розслідувачів
19:31
Відзавтра, 13 квітня, столичний автобус № 35 подовжить свій маршрут до вулиці Гліба Бабіча (схема)
19:13
“Укренерго” організувала для ветеранів війни програму навчання та працевлаштування “Разом”
19:01
На Броварщині витратять 1,86 млн гривень на облаштування дитмайданчиків
18:49
На вулиці Богатирській у Києві до 21 квітня обмужать рух транспорту (схема)
18:36
У Броварах з'явився новий патріотичний стінопис “Обіймаю тебе, моя Україно!”
18:17
Столична влада зупинила проведення аукціону з надання в оренду Житнього ринку
18:04
У реєстрі зниклих безвісти наразі налічується понад 2 тисяч дітей
Календар подій