25 жовтня жителі Славутича обиратимуть нового очільника міста-супутника Чорнобильської АЕС. Серед восьми потенційних кандидатів за крісло мера майбутньої ОТГ змагатиметься верхівка чинної міськради – мер, його заступник та секретар. Конкуренцію їм складуть депутат, бізнесмени і адвокати. Про кандидатів та які політичні сили вони представляють, детально – у матеріалі KV. Як стало відомо KV, через віддаленість від столиці Славутицька ОТГ була визнана спроможною громадою в складі лише одного міста Славутич. Громада віднесена до Вишгородського району й займатиме площу в 19.4 кв. км із населенням у 24 784 тис. осіб. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Згідно із даними Центральної виборчої комісії (ЦВК), за пост голови Славутської ОТГ у затятій конкуренції позмагається всього вісім кандидатів та понад 300 кандидатів – за крісло депутата в ОТГ. Загалом у Славутичі зареєструвалося 14 політичних партій. Місцева влада Не планують передавати владу в нові руки чинні керівники Славутича: мер міста Юрій Фомічев та його заступник Михайло Шинкаренко. Обидва зареєстрували свої кандидатури на голову Славутицької ОТГ 23 вересня. Не відстає від них і секретар міськради Володимир Борисов, який зареєструвався на день пізніше. 44-річний Юрій Кирилович Фомічев (16.04.1976 рік) родом із Миколаївської області. Народився він у селі Садове Арбузинського району. Нині проживає в Славутичі. Безпартійний та представлятиме на місцевих виборах політичну партію "Слуга народу". Крім вищої освіти, здобутої в Українсько-фінському інституті менеджменту й бізнесу та Нацакадемії державного управління при Президентові України, Фомічев закінчив "Ньюпортську бізнес-академію" ("Newport Business Academy") у Нідерландах і пройшов програму навчання для України "Маршал План" (США)", бізнес-школу в "Європейському Університеті". Нині аспірант в Академії муніципального управління, де вивчає державне право. Веде активну громадську діяльність. Трудову ж діяльність він розпочав у Державному казначействі Славутича, як головний спеціаліст, згодом працював провідним інженером в АОЗТ "Атма-торг", гендиректором у ПП "Будівельна компанія "Славутич". Депутатом міськради він став у 2006 році, у 2010 році пройшов до міськради Славутича, як член Партії регіонів. Згодом у 2015 році, у зв’язку з обранням його секретарем міської ради, він уже вийшов зі складу депутатської групи "За єдиний Славутич". З травня 2015 року Фомічев виконував обов’язки голови міськради й був обраний мером міста, як самовисуванець. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Прізвище очільника міста фігурувало і в скандалах. Через багатомільйонну заборгованість перед НАК "Нафтогаз", місто Славутич у 2017 році залишилося без тепла в зимовий період. Тоді міністр регіонального розвитку і ЖКГ Геннадій Зубко натякав Фомічеву піти у відставку через зрив опалювального сезону. У своїй біографії Фомічев не вказав, що був керівником ще низки підприємств із нерухомості. Частина з них у власності дружини мера – Майї Фомічевої, як ПП "Будівельна компанія "Славутич". Фірма регулярно виграє тендери від міськради на значні суми, але містяни скаржаться на якість їхніх робіт. На інфопорталі "Стопкор" обговорювали інформацію й щодо будівництва подружжям власного готелю у Варшаві. Також за даними порталу дружина керманича у 2019 році не сплатила мерії понад 120 тисяч гривень за оренду землі. Народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк нарікала, що деякі мери Київщини одержують зарплати у "два з половиною рази вищі, ніж у мера столиці". У трійці лідерів і мер Славутича. Так, у 2019 році він заробив 637 051 тис. гривень, а його дружина загалом – 360 тис. гривень. Крім того, на банківських рахунках мер зберігає понад 250 тис. гривень, а вдома готівкою – 75 тис. гривень. Його ж дружина розпоряджається готівкою в розмірі 140 тис. гривень та 52,6 тис. доларами. У власності Фомічева декілька земельних ділянок у Славутичі загальною площею 4 349 кв. м, будинок на 138,30 кв м, два нежитлових приміщення на 268,20 і 90,20 кв. м. А ще – п’ять авто: легкові ЗАЗ 110308 45 (2008 року випуску), Honda Civic (2008 р.в.), Hyundai Santa Fe (2011 р.в.) і вантажні Renault Kangoo (2000 р.в.), JAC HFC 1020KR (2008 р.в.). Дружина ж володіє квартирою на 108 кв. м у Славутичі. Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (з 2017 року) Михайло Борисович Шинкаренко народився 13 липня 1972 року в місті Красноярськ-26 в Росії, згодом із родиною переїхав до Прип’яті. Нині проживає в Славутичі, має вищу економічну освіту, яку одержав у Севастопольському НТУ, рівень магістра з державного управління, який здобув у Нацакадемії державного управління при Президентові України. Досвід же роботи здобував на заводі "Алмаз" ВО "Арсенал", на дослідно-експериментальному підприємстві з дезактивації кольорових металів СП "Комплекс" у Чорнобилі. Пройшов шлях від рядового працівника до керівника вищої ланки в Київському філіалі АТЗ "Крон-Інвест". Та більшу частину життя займався все ж приватною підприємницькою діяльністю. З 2001 до 2016 року мав бізнес і був засновником декількох компаній, основна діяльність яких була пов’язана зі швейним виробництвом, оптовою торгівлею, у тому числі й побутовою технікою. І, як він зауважував у своєму інтерв’ю, цей бізнес влада намагалися "віджати", навіть через суди. Відхрестився він і від пліток про кримінальні провадження проти нього та зрештою йому довелося "похоронити" свою підприємницьку діяльність. Та з деякими фірмами його ім’я все ж пов’язане й досі – ТОВ "Лан ЛТД" та ТОВ "Вектор Трейд". Останнім керує нині його цивільна дружина Ніна Грач. Згідно з його декларацією за 2019 рік, усе майно в Славутичі: земельна ділянка, будинок, автівка MITSUBISHI PAJERO WAGON (2008 рік випуску) за 210 тис. гривень належить його цивільній дружині Ніні Грач. Торік він заробив 470 787 тис. гривень, а дружина – 54 тис.гривень заробітної плати, 52 тис. гривень – пенсії, 2566 тис. гривень відшкодувань внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, Шинкаренко зберігає вдома готівкою 49,5 тис. гривень; 4 тис. доларів (кошти, позичені третім особам). А Грач – 45 тис. гривень, крім того, кошти, позичені третім особам: 12 тис. доларів та 70 тис. гривень. Шинкаренко – член політичної партії "Рідний дім", лідером якої є міський голова Чернігова Владислав Атрошенко. Шинкаренко зауважив, що вирішив балотуватися від цієї партії через те, що їхня команда має чіткі цілі та стратегії розвитку. У своїх же агітаційних листівках наголошує, що хоче поєднати досвід Чернігова з можливостями Славутича. Загалом у своїй програмі обіцяє створити умови для динамічного розвитку та залучення бізнесу до міста, інфраструктура якого була розрахована на проживання до 70 тисяч людей. Секретар Володимир Володимирович Борисов (25.06.1979 рік) йде на вибори від своєї партії "Опозиційна платформа – За життя". Народився Борисов у Севастополі, де закінчив інститут ядерної енергетики та промисловості. Одержав освіту за спеціальністю "Атомна енергетика". Також навчався в Київському національному університеті будівництва й архітектури та Нацакадемії державного управління. Працював оператором, провідним інженером, інспектором на Чорнобильській АЕС, а також інженером у ДСП "Техноцентр". Продуктивність депутата за даними системи “Голос” У 2019 році він задекларував 246 703 тис. гривень заробітної плати, 61 559 тис. гривень – соціальної матеріальної допомоги від Київського обласного центру зайнятості. Його ж дружина заробила 378 154 тис. гривень. Йому також належить квартира в Славутичі на 61,8 кв. м, дружині – будинок на 253,6 кв. м та земельна ділянка на 600 кв. м. Їздить секретар на KIA CEE'D за 2008 року випуску за 96 тис. гривень. Має він перед банком і фінансові зобов’язання в розмірі 50 тис. гривень. Борисов пропонує містянам виховувати любов до Славутичу. А розпочати шлях зі сплати боргів за комунальні послуги мають саме кандидатів, які й декларують ці високі почуття до міста. Політик стверджує, що володіє інформацією, що серед висуванцем зібралося дуже багато боржників та поки що їхні імена не розголошує. "Я даю два тижні кандидатам у депутати й на посаду міського голови, для того, що вони могли погасити всі свої борги по комунальних послугам. Я подам депутатський запит на комунальне підприємство […] і через два тижні, хто не сховався я не винен", – наголосив він. Себе ж кандидадат позиціонує, як богатиря, який переможе всіх шахраїв та злодіїв Славутича. На знімку: Борисов разом із кандидатами в депутати Юрієм Діордієвим та Олександром Корець від "Опозиційна платформа – За життя" Вступити в кандидатське протистояння з чинною владою згодився й заступник начальника управління капітального будівництва Чернігівської міськради та депутат Славутицької міськради Олександр Володимирович Макаров. На місцеві вибори він йде під прапором партія Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина". Сам він народився 15 березня 1974 року в місті Чернігів, нині проживає в Славутичі. Вищу освіту здобув у Ніжинському державному університеті ім. М.Гоголя. Крім того, він є директором Центру професійного розвитку Славутицької міської ради. У 2016 році він також подавав свою кандидатуру на посаду радника голови Чернігівської міськради. У 2019 році він заробив 242 625 тис. гривень на посаді заступника і 16 789 тис. гривень, працюючи за сумісництвом в Управлінні освіти й науки Славутицької міськради. Задекларував він і автівку Skoda Octavia 2002 року випуску за 20 тис. гривень (вартість на дату набуття у власність) та спільну з дружиною квартиру на 75 кв. м у Славутичі. Продуктивність депутата за даними системи “Голос” Протистоятиме їм – ексдепутат міськради (у 2010 році обраний від "Сильна Україна") Володимир Олександрович Волков, який представлятиме на цих виборах політичну партію "ЗА Майбутнє". Подавав він свою кандидатуру на пост міського голови й у 2015 році від партії "Укроп". Народився 21 квітня 1970 року в Бердичеві на Житомирщині. Безпартійний, має вищу освіту та очолює ПП ТВФ "ВЛАД", Про ПП ТВФ "ВЛАД" відомо, що діяльність підприємства пов’язана із виробництвом верхнього одягу і працює в цій сфері понад 23 роки. ПП зі статутним капіталом у розмірі 50 тис. гривень належить Волкову та його дружині Катерині Волковій. Також він є співзасновником ТОВ СМП "Спеценергомонтаж", яке займається монтажем водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування ще з 1996 року, та ТОВ "МАКНО ЛТД" – – діяльність якого пов’язана з вантажним автомобільним транспортом. У 2013 році разом із дружиною він одержав відзнаку "За особистий внесок у розвиток міста". У своїй передвиборчій промові він зауважив, що сьогодні жителів Славутича турбують питання комунальних послуг, безробіття, якість медицини та освіти. Тож планує працювати в напрямку створення нових робочих місць, розвивати спорт і туризм, а також запустити інноваційні проєкти та залучати інвестиції в місто. Читайте: Виборча карта Київської області: округи та дільниці Адвокати та підприємці Як кандидат, 20 вересня зареєструвалася адвокат (з 2012 року) Тетяна Михайлівна Кебкало. Родом вона із російського міста Челябінськ, у якому народилася 26 лютого 1983 року. Нині є громадянкою України та проживає в Славутичі. За крісло мера Славутич вона боротиметься без партійної підтримки, хоча є членом Партії ветеранів Афганістану. Кандидатка має вищу освіту: закінчила Чернігівський державний інститут економіки й управління та Нацакадемію МВС України та володіє кількома іноземними мовами. У роки юності входила в 10 кращих спортсменок України з дзюдо. Є членом комітету з питань оборонно-промислового комплексу при Торгово-промисловій палаті України та експертом-публіцистом у Центрі досліджень армії, конверсії та роззброєння. Трудову діяльність вона розпочала у 2004–2005 роках із посади юрисконсульта в Славутицькому відділенні Міжнародної організації з прав людини, згодом рік пропрацювала юрисконсультом у ПРаТ "Public relations and consulting", а з 2006–2011 роки – спеціалістом сектору з питань тарифів та регуляторної політики в Славутицькій міськраді. Нині займає посаду заступника директора в ТОВ "Омега Консалтинг Груп". Це приватна фірма-постачальник, яка працює у сфері оборони та кооперативної безпеки з 2012 року зі статутним капіталом у розмірі понад 161 тис. гривень. ТОВ належить її чоловіку Андрію Кебкало. У своїй передвиборчій програмі вона розповіла про "формулу відродження Славутича" у сферах економіки, соцзахисту, розбудови інфраструктури, охорони здоров’я та безпеки. Компанію на місцевих виборах їй складе адвокат Олег Юрійович Савчук (7.11.1981 рік). Як кандидата, його висунула 24 вересня політична партія "Перемога Пальчевського", проте він – безпартійний. Сам із Вінниці, має вищу освіту й займається приватною адвокатською діяльністю. Проживає же кандидат у Києві. Останній кандидат – 58-річний приватний підприємець Олександр Валерійович Бураков (9.12.1962 рік народження), якого висунула політична партія "Пропозиція". Раніше ця партія мала назву "Нова європейська Україна", але у квітні цього року була перейменована й нині базується в Дніпрі. Народився Бураков у російському місті Челябінськ та нині проживає в Славутичі. Має вищу освіти та безпартійний. Як ФОП він був зареєстрований у 2017 році. Його підприємництво пов’язане із діяльністю готелів та подібними засобами тимчасового розміщення. Читайте:  Хочуть у владу: список кандидатів на голову Української ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Тетіївської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Бориспільської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Богуславської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Фастівської ОТГ Хочуть у владу: список кандидатів на голову Переяславської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Обухівської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Яготинської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Березанської ОТГ на місцевих виборах 2020 Фото: колаж KVКиевVласть

25 жовтня в Україні відбудуться чергові місцеві вибори. За даними ЦВК, за посаду голови Української об'єднаної громади готові поборотись 11 кандидатів. Тут у передвиборчу гонку вступили чинна та колишня влада району та міста, міські та районні депутати, підприємці, помічники нардепів. Про біографію потенційних голів ОТГ KV розповідає у своєму матеріалі.  Як стало відомо KV, до складу Української ОТГ увійдуть місто Українка та 7 сіл: Верем'я, Витачів, Жуківці, Плюти, Трипілля, Халеп'я, Щербанівка.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Чисельність населення громади становитиме 20 778 осіб, з них 16 204 – міське населення та 4 574 – сільське. Площа громади – 206,8 км².  За даними ЦВК, тут налічується 11 кандидатів на посаду голови ОТГ: Олег Берлінський, Оксана Кирилюк, Тетяна Кучер, Володимир Овчаренко, Агнеса Олкова-Михницька, Михайло Письменний, Євгеній Свояченко, Юрій Тимченко, Олександр Туренко, Андрій Цибка, Алевтина Шмагель.  Влада та депутати Балотується на голову ОТГ в.о. мера Українки Тетяна Миколаївна Кучер (до 2017 року – Тетяна Миколаївна Сафонік). Народилась 11 квітня 1983 року в місті Кривий Ріг, проживає в Українці. Балотується як самовисуванець, є членом партії “УКРОП”.  Після відставки мера Українки Павла Козирєва в 2017 році, секретарем стала Катерина Проценко (обрана від партії "Наш Край"). 14 листопада 2018 року співробітники виконкому Українки разом з Проценко покинули міськраду. Голова Обухівської міської організації партії "УКРОП" Тетяна Кучер була обрана секретарем міськради Українки 21 листопада 2018 року. Вона отримала 15 голосів депутатів, тоді як друга кандидат на посаду секретаря, Світлана Огаркова (БПП) отримала 7 голосів. З 2015 року Кучер є депутатом Української міськради, куди, за даними ЦВК, пройшла від "УКРОПА", як перший номер місцевого партійного списку. 15 квітня цього року правоохоронці Київської області разом з СБУ біля будівлі Українського міськради затримали Тетяну Кучер. 19 травня на своїй сторінці в Facebook Кучер писала, що по відношенню до неї було порушено кримінальне провадження за статтею 191 Кримінального кодексу України: привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Йдеться про передачу земельної ділянки під недобудовою на Дніпровському проспекті, 27. Також вона повідомляла, що в рамках слідства проходять суди щодо обрання запобіжного заходу і усунення її з посади виконуючого обов'язки мера міста, одночасно в апеляційному суді вона оскаржує обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. У декларації за 2019 рік Тетяна Кучер вказала, що має у власності земельну ділянку площею 979 м² та житловий будинок на 25,9 м² в селі Дерев'яна Обухівського району. Безоплатно користується автомобілем Suzuki Grand Vitara 2009 року випуску, який належить Ігорю Юрійовичу Скибі.  Її зарплата у міській раді скалала 388 980 гривень. Також вона отримала 95 453 гривень у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, де працює доцентом кафедри нотаріального та виконавчого процесу і адвокатури. Ще 5 302 гривень задекларувала у якості відсотків з “ПриватБанку”. На банківських рахунках вона зберігає 134 609 гривень.  Місцеві активісти, що конфліктують із Кучер останні кілька років стверджують, що раніше Кучер носила прізвище Сафонік. Опоненти чинної очільниці міста натякають, що через це можна ставити під сумнів цілу низку нормативно-правових актів, ухвалених радою Українки,  Читайте: Сессию Украинского горсовета в квартире временного мэра отменили из-за коронавируса Олександр Валентинович Туренко народився 30 серпня 1966 року у Луганську. Проживає в Українці. Балотується від політичної партії “Європейська солідарність”. Є директором ТОВ “Абзор”.  Протягом 2016-2017 років був головою Обухівської районної державної адміністрації. 30 червня 2017 року призначений на посаду голови Бориспільської районної державної адміністрації. Був звільнений президентом Володимиром Зеленським у липні минулого року.  Днями Туренко опублікував на своїй сторінці у Facebook пояснювальну записку до проєкту бюджету Українки на 2021 рік.У декларації за минулий рік вказав, що його сім'ї належить квартира в Обухівському районі площею 68,9 кв.м, недобудована дача в Українці площею 489 кв.м, а також 42 земельних ділянки від 69 кв. м до 78 513 кв. м. З них 11 наділів, розташованих в Обухівському районі, записані на його дружину Ларису Туренко. Їздить чиновник, як і раніше, на Mercedes Viano, а дружина – на Lexus RX 450H. Ще його дружина придбала у минулому році авто Toyota FJ Cruiser. По водній гладі Туренко пересувається на яхті Sea Rey Sundancer. Також в його автопарку кілька одиниць сільгосптехніки і вантажний автомобіль. Його заробітня плата у Бориспільській РДА склала 120 929 гривень. Ще 1 346 776 гривень від отримав від відчуження нерухомого майна. Він має збереження у розмірі 380 тис. доларів США та 40 тис. євро, його дружина – 150 тис. гривень.  Читайте: Экс-председатель Обуховской РГА Туренко баллотируется на главу Украинской ОТО Наступний кандидат – депутат Української міської ради від ВО “Батьківщина” Володимир Олексійович Овчаренко. Народився 28 січня 1977 року в місті Українка. Балотується від політичної партії “Перемога Пальчевського”.  Навчався в університеті “Україна” та Міжнародному класичному університеті Пилипа Орлика. Волонтер.  Також балотується депутат Обухівської райради Агнеса Вячеславівна Олкова-Михницька (“Наш край”). Народилась 15 червня 1976 року в місті Сквира, проживає в Українці. На вибори йде від політичної партії “Сила і честь”.  Є начальником організаційного відділу роботи президії Національної академії державного управління при Президентові України. Голова ГО "Успіх Української громади" та ГО “Спортивний клуб “Трипільський”. Також є керівником комунального театрально-видовищного закладу культури “Театр “Вільний простір”.  За інформацією, яку можна знайти у мережі, Агнеса Олкова-Михницька є давньою подругою екс-мера Українки Павла Козирева. Ще у минулому році повідомлялось, що  її готуватимуть до виборів на посаду міського голови або голови ОТГ. Став кандидатом ще один депутат райради – Юрій Олександрович Тимченко. Став депутатом від “Сили людей" Народився 12 квітня 1965 року в місті Буринь Сумської області. Проживає в Українці. Балотується від ВО “Батьківщина”. Працює директором комунального некомерційного підприємства Обухівської районної ради "Обухівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги". Член госпітальної ради Васильківського округу та член колегії Департаменту охорони здоров’я КОДА. Також балотується екс-голова Обухівської РДА Михайло Іванович Письменний. Народився 20 липня 1968 року в селі Долина Обухівського району. На вибори йде від політичної партії “За майбутнє”.  Працює спеціалістом з юридичних питань в Козинській селищній раді. З 1991 по 2000 рік працював в органах внутрішніх справ Київської області З 2000 по 2001 рік – юрисконсульт в ЗАТ "Фармація-2000" (Київ). З 2001 по 2006 рік – юрисконсульт в ТОВ фірма "Лезіс" (Обухів). З 2006 по 2015 рік займався індивідуальною адвокатською діяльністю. Відомо, що Письменний був членом виконавчого комітету Обухівської міської ради VI скликання. З 13 листопада 2015 по 3 грудня 2018 року – Долинський сільський голова. Був обраний як безпартійний самовисуванець. З 3 грудня 2018 року – голова Обухівської районної державної адміністрації (РДА) Київської області (до нього цю посаду обіймав Іван Рудяк). 1 липня 2019 року Михайло Письменний був звільнений з посади голови Обухівської РДА розпорядженням президента Володимира Зеленського. З 2010 до 2017 року був головою Обухівської міської партійної організації ВО "Батьківщина". Оксана Олександрівна Кирилюк народилась 16 жовтня 1967 року в селищі Жовтневому, проживає в Українці. Балотується від політичної партії “Слуга народу”. Була членом виконавчого комітету Української міської ради – заступником міського голови з виконавчої роботи, коли після відставки Козирєва його очолила Катерина Проценко. Пішла у відставку разом з Проценко та іншими членами виконкому у 2018 році.  Є директором ТОВ “Дніпро” (видання газет). Сама Кирилюк вказує, що працює в “Асоціації малих міст України”.  Читайте: Безвластие: горсовет Украинки остался без исполкома Помічники нардепів Кандидат Алевтина Павлівна Шмагель народилась 11 серпня 1986 року в місті Гола Пристань Херсонської області. Балотується від політичної партії “Голос”.  Працює юристкою в групі компаній “МУК”, ТОВ “ІТ Дістрібьюшн”. Була помічницею народного депутата Віктора Романюка (“Народний фронт”) на громадських засадах.  Партій паблік “Голосу” стверджує, що Шмагель активно боролася із забудовою міста та допомогла залучити мільйони гривень на розвиток громади. Євгеній Михайлович Свояченко народився 3 грудня 1973 року в місті Українка. Балотується як самовисуванець. Голова правління ГО “Громада Українки”. Був керівником державного підприємства “Дослідне господарство “Бобрівське” Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України.  Був помічником нардепа 4-6 скликань Михайла Зубця (“За єдину Україну”, Блок Юлії Тимошенко, “Партія Регіонів”) та нардепа 5-го скликання Анатолія Антемюка (“Партія Регіонів”) на громадських засадах. Інші  Олег Григорович Берлінський народився 20 лютого 1967 року в місті Обухів, проживає в Українці. Балотується як самовисуванець. У 1996 році здобув вищу військову освіту. Тривалий час працював в структурах МВС України. З 2005 по 2007 рік обіймав посаду начальника режимно-секретного відділу Трипільської ТЕС. Останні Працює директором ТОВ “Еліт-авто” (надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна). Компанія належить Олексію Завадько та Олегу Таращуку. Останній є бізнес-партнером одного з найвідоміших бізнесменів Обухівщини Максима Мостового (будівництво, риба, логістика, готельний бізнес). Андрій Геннадійович Цибка народився 6 травня 1981 року в місті Надим, Росія. Проживає в Українці. Балотується від політичної партії “Разом сила”. Працює технічним директором в ТОВ "АБС Авто Сервіс" Власник нині ліквідованого ТОВ “Овручм’ясо”. Член місцевої громадської організації “Ефективна громада”. Опікується проблемами міського благоустрою, транспорту, ЖКГ та соціально-гуманітарної інфраструктури. Нагадаємо, як раніше писала KV, Центральна виборча комісія (ЦВК) оприлюднила затверджені списки обласних багатомандатних та одномандатних виборчих округів, за якими обиратимуться депутати Київської облради, а також депутати і голови міських, селищних та сільських рад на чергових місцевих виборах 25 жовтня. Загалом на Київщини сформовано 460 округів, найбільше – для виборів сільських та селищних депутатів.  Читайте: Хочуть у владу: список кандидатів на голову Тетіївської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Бориспільської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Богуславської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Фастівської ОТГ Хочуть у владу: список кандидатів на голову Переяславської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Обухівської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Яготинської ОТГ на місцевих виборах 2020 Хочуть у владу: список кандидатів на голову Березанської ОТГ на місцевих виборах 2020 КиевVласть

Киевский осередок політичної партії “За майбутнє” презентував команду, яка братиме участь у виборах до столичної міської ради 25 жовтня 2020 року. У команді як відомі діячі столичного міського самоврядування, так і нові обличчя. Об'єднує їх спільна мета – бажання змінити Київ, зробити з міста столицю європейського рівня, де немає корупції, а є сильна економіка та комфортне життя. Про це стало KV стало відомо з повідомлень на сторінці політсили у Фейсбук. Сергій Гусовський – не нова людина в міському самоврядуванні. З 2014 року він є депутатом Київської міської ради, де останні два роки очолює депутатську групу "Київська команда".  На місцевих виборах 25 жовтня 2020 року Гусовський балотується в мери й очолює список кандидатів до Київради від партії "За майбутнє".  Головні тези команди Гусовського – пріоритет економіки, децентралізація та акцент на стратегічних рішеннях. Гусовський наголошує: Київ як столиця України має давати приклад іншим містам, насамперед у ефективності використання коштів, розвиткові, вирішенні екологічних проблем. Але наразі так не є.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Денис Борисенко – фахівець у сфері фінансів, депутат Київської обласної ради VII скликання. Народився 1979 року у місті Павлоград Дніпропетровської області та здобув вищу освіту в Національному гірничому університеті. Згодом завершив курс політичного лідерства в Академії ім. Теодора Гойсса в Німеччині. Денис Борисенко вже має досвід державного управління на різних посадах. Так, з 2002 по 2006 роки був головним державним інспектором з питань інтелектуальної власності в Міністерстві освіти та науки, а в 2014 керував відділом комунікацій в Державному агентстві земельних ресурсів. Денис Борисенко балотується до Київради у 4-му окрузі в Деснянському районі. Максим Борозенець – приватний підприємець, депутат Київської міської ради VIIІ скликання. З 2014 по 2015 рік Максим був учасником бойових дій на Сході України. Народився 1965 року в селі Дубина Вінницької області. Отримав освіту в Харківському авіаційному інституті, а з 2017 року став аспірантом кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом Національної академії державного управління при Президентові України. Максим Борозенець балотується до Київради в 11-му окрузі у Святошинському районі. Він вважає, що його завдання на посаді депутата – позбутися застарілих хабарницьких схем та відкрити Києву шлях до вільного підприємництва та чесної конкуренції. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Олексія Ботнаренко – кандидат юридичних наук, підполковник поліції та учасник бойових дій. Народився 1983 року у місті Новомиргород Кіровоградської області. Після навчання в Національній академії внутрішніх справ України він розпочав кар’єру в МВС на позиції слідчого. За роки служби неодноразово проявив себе на різних посадах: у 2013 очолював один із підрозділів Спеціального миротворчого центру МВС Національної академії внутрішніх справ, а останні два роки був начальником управління у справах учасників антитерористичної операції МВС України. Наразі Олексій керує управлінням у справах ветеранів війни Департаменту персоналу МВС України. Олексій Ботнаренко балотується до Київради у 6-му окрузі Дніпровському районі Євген Васілі – приватний підприємець, який народився 1980 року в місті Єнакієво Донецької області. Після навчання в Донецькому національному технічному університеті займався підприємництвом. Через війну на Сході України вимушено переїхав до Києва. Тут він успішно веде ресторанний бізнес. Євген Васілі балотується до Київради у 13-му окрузі в Шевченківському районі. Мар’яна Двуліт -практикуючий лікар, акушер-гінеколог. Народилася в 1970 році у Львові. Отримала освіту хіміка-біолога у Львівському державному університеті ім. Івана Франка та медичну освіту у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького. Окрім цього, вона здобула ступінь магістра державного управління охорони здоров’я в Державній академії управління при Президентові України. Мар’яна Двуліт займається не лише медичною практикою і науковою роботою, а й активною громадською діяльністю. Зокрема, вона є віце-президентом Всеукраїнського громадського об’єднання “Асоціація – Моя родина”, яке захищає права дітей-сиріт. Мар’яна Двуліт балотується до Київради в 12-му окрузі в Солом’янському районі. Олександр Дикий – спеціаліст з правоохоронної діяльності, депутат Київської обласної ради VI скликання. Народився 1983 року в місті Київ. Отримав освіту в Київському національному університеті внутрішніх справ України та Національному університеті державної податкової служби України. Наразі Олександр очолює Товариство Червоного Хреста України у Святошинському районі, а також здобуває ступінь з міжнародних відносин в Східноукраїнському національному університеті ім. В. Даля. Олександр Дикий балотується до Київради в 10-му окрузі у Святошинському районі. Олег Калініченко – приватний підприємець, депутат Київської міської ради VII скликання. Народився 1975 року в Києві, здобув освіту інженера в Національному технічному університеті України “КПІ ім. І.Сікорського”. Більше 20 років Олег працює у сфері реклами. Він побудував успішний бізнес і створив три сотні робочих місць. Олег Калініченко балотується до Київради у 1-му окрузі в Голосіївському районі. В'ячеслав Камінський – заслужений лікар України, акушер-гінеколог, директор Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини. Народився 1963 року в селі Яришів Вінницької області. Отримав освіту у Вінницькому медичному інституті ім. М. І. Пирогова, здобув ступінь доктора медичних наук. В'ячеслав Камінський поєднує медичну практику і наукові дослідження. Він є членом-кореспондентом Національної академії медичних наук України та завідувачем кафедри акушерства, гінекології та репродуктології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика. З 2005 по 2018 рік В'ячеслав Володимирович був головним позаштатним спеціалістом з акушерства і гінекології в Міністерстві охорони здоров’я України. В'ячеслав Камінський балотується до Київради в 3 окрузі в Деснянському районі. Сергій Конюшок – чемпіон та рекордсмен світу зі стронгмену. Народився 1983 року в місті Київ.Отримав фахову освіту з фізіології спорту в Національному університеті фізичного виховання і спорту України.  Сергій очолює громадську організацію “Федерація стронгмену України”. Сергій Конюшок балотується до Київради в 5-му окрузі у Дніпровському районі. Геннадій Кривошея багато років займається проблемами місцевого самоврядування. Він – приватний підприємець, громадський діяч, депутат Верховної Ради України VIIІ скликання. Народився 1977 року в місті Богуслав Київської області. Вивчав історію і правознавство в Національному Педагогічному Університеті ім. М. П. Драгоманова. Геннадій Кривошея очолює громадську організацію “Київська обласна федерація фігурного катання на ковзанах”. У 2014 він обіймав посаду голови Печерської районної у місті Києві державної адміністрації. Геннадій Кривошея балотується до Київради у 8-му окрузі в Печерському районі. Ігор Іванов – приватний підприємець, колишній капітан військово-повітряних сил. Народився у місті Ліда, Білорусь. Навчався у Київському вищому воєнному авіаційному інженерному училищі. Отримав ступінь магістра бізнес-адміністрування в East Carolina University в Сполучених Штатах Америки. Ігор прожив велику частину життя в Україні та зробив великий внесок у її розвиток як підприємець та державний управлінець. Зокрема, з 2004 по 2008 роки він був виконавчим директором Українського центру реструктуризації підприємств та розвитку приватного сектору. Ігор Іванов балотується до Київради в 9-му окрузі Подільського району. Юлія Лобан – юрист, економіст, депутат Київської міської ради VIIІ скликання. Народилася 1984 року в Києві. Вивчала економіку і менеджмент в Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана. Отримала ступінь з державного управління в Національній академії державного управління при Президентові України. Юлія займається приватним підприємництвом та очолює громадську організацію “Учбовий центр порятунку життя”. Вона є авторкою міських програм з соціального захисту та охорони здоров'я. Юлія Лобан балотується до Київради в 2-му окрузі Дарницького району Денис Силантьєв – спортсмен, чемпіон світу та Європи з плавання, призер Олімпійських ігор, депутат Верховної Ради України VIII скликання. Народився 1976 року в Запоріжжі. Здобув ступінь кандидата педагогічних наук на факультеті фізичного виховання Запорізького державного університету, а також ступінь магістра права в Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана. Денис активно підтримує розвиток спорту в Україні. В VIII скликанні ВР він очолював підкомітет з питань фізичної культури і спорту та був заступником голови Комітету в справах сім'ї, молоді та спорту. В 2019 році він домігся виділення 200 млн гривень на реконструкцію та побудову басейнів в 7 регіонах України. Денис Силантьєв балотується до Київради в 7-му окрузі Оболонського району. На форумі “Київ майбутнього” Сергій Гусовський обґрунтував основні завдання, що ставить перед собою він і його однодумці: “Ми йдемо до Київради, бо добре розуміємо, що потрібно зробити в місті. Ми проти точкових ініціатив, і вирішення проблем по мірі їх надходження. Це ніде не працювало і не працює! Київ це більше ніж місто і навіть більше ніж столиця! Це місце сили для багатьох людей в усьому світі! Останні 30 років жодна влада Києва не поважала столицю та киян, але ми змінимо це. Ми будемо відстоювати ухвалення якісного Закону про столицю, відновлення районних рад, щоб вирішувати нагальні проблеми жителів районів. Ми прагнемо зробити владу в Києві справді незалежною від настроїв Банкової і того, хто перемагає на будь-яких виборах і тому наполягаємо на скасуванні норм, що були ухвалені за часів Януковича і позбавили столицю реального самоврядування, а міського голову Києва — повноважень. Ми наполягаємо на ухваленні якісної Стратегії розвитку міста, яка пишеться на 20-30 років. Бо спершу потрібен аналіз, ранжування проблем і вже тоді — напрямок, куди рухатись. Цей шлях називається і стратегією. Зараз в Києві діє застарілий Генплан, а хаос виникає завдяки прийняттю детальних планів територій, які нічим між собою не пов’язані. Тому Київ забудовується хаотично і кияни стоять в заторах по 300 годин на рік. Ми підтримуємо ідеї нового урбанізму і виступаємо за створення агломерації. Бо розвиток Києва неможливий без координації з розвитком міст-сателітів. Для того щоб все це юридично гармонізувати потрібен Закон про агломерацію. Спальні райони – це застаріле поняття, їх треба перетворювати у самодостатні міста в місті. Наприклад, Троєщина може стати розумною територією з концерт-холами, стадіонами, лікарнею і якісною інфраструктурою. Ми за здорові стосунки міста і бізнесу з прозорими тендерами і довірою. Києву не потрібні 2000 неефективних комунальних підприємств, якщо ці послуги може надавати приватний бізнес. Успішну економіку формує середній класс — малий і середній бізнес. В Києві ця цифра 15 – 18%, а має бути 50%. Ми не вигадуємо велосипед, ми переконані, що наша сила в розумі. Коли міський голова і колеги-депутати мають стратегічне бачення розвитку Києва і розуміють, як це бачення втілити, тоді й місто розвивається й стає успішним і комфортним для життя”, – наголосив політик. ФОТО: сторінка політсили у ФейсбукКиевVласть

Днями обласна ланка всеукраїнського об’єднання “Свобода” представила частину кандидатів на голів об’єднаних тергромад Київщини, а також кандидатів у депутати обласної ради. Про те, що це за люди, із якими цінностями йдуть на вибори, а також про нинішній стан реформ у країні, про зміни, які чекають на місцеве самоврядування та завдання “Свободи” в колегіальних органах столичного регіону в інтерв’ю KV розповів голова Київської обласної парторганізації ВО “Свобода” Ігор Сабій. КиевVласть: Днями було представлено частину кандидатів на голів ОТГ. Охарактеризуйте двома-трьома словами кожного кандидата? Ігор Сабій: Конференцією Київської обласної організації ВО "Свобода" 19 вересня було висунуто кандидатів на посаду міських, селищних та сільських голів. Зокрема, до Білоцерківської міської ради висунуто Вадима Кошеля, який більше року обіймав посаду секретаря ради, і саме за його принципову позицію – відмову підписувати рішення про дерибан білоцерківської землі – його лишили посади. Ми виграли у суді, суд постановив відновити його на посаді, але депутати почувають таку відразу до його принципової позиції, що навіть ще раз проголосували про його зняття з посади секретаря, без виконання рішення суду. Вадим користується авторитетом у Білій Церкві, він є молодим, грамотним, досвідченим, і достойним кандидатом. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Ми висунули Надію Ямкову на посаду Таращанського міського голови. Надія вже 10 років є частиною "Свободи", наразі вона – депутат Таращанської районної ради та голова районної організації "Свобода". Відзначається принциповою позицією з таких питань, як розподіл бюджету, земельні – вона не давала депутатам протягом усієї своєї каденції зловживати своїм службовим становищем, займала принципову позицію з усіх питань; твердий "свободівець", який стоїть на захисті громади Таращанського району.  Кандидат на посаду Бориспільського міського голови Олег Верес – депутат Бориспільської міської ради, який протягом п'яти років займав принципову позицію щодо недопущення знищення зелених зон, незаконного будівництва. Читайте: Олег Верес: “Свобода” – це не тільки про мову і націоналізм, а ще й про захист українців”  Віктор Бархоленко — не нова людина, він ще у 2010 році балотувався від "Свободи" на посаду Бучанського міського голови. Певний період він був більш активний як громадський діяч, але з командою "Свободи" він уже давно. Бархоленко відрізняється тим, що не дозволяє дерибанити бучанський бюджет, бучанську землю, робить все для того, аби забудовників змусити кошти на розвиток інфраструктури вносити живими грошима на рахунок міської ради, а не взаємозаліками, як це робиться – адже забудовники ведуть до своїх об'єктів мережі, які і так мають проводити, але потім разом з міським головою зараховують ці мережі як пайову участь, а це незаконно. Вони мали би вносити гроші безпосередньо на рахунок міської ради, тоді у Бучі було б за що будувати школи, дитсадки, організовувати водовідведення та водопостачання – одні з найболючіших нині проблем у Бучі.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Олександр Головня також давно є членом свободівської команди, він є головою нашої фракції у Вишнівській міськраді, також протягом п'яти років стояв на захисті Вишнівської громади і мав принципову позицію. Читайте: Олександр Головня: ВО “Свобода” гарантує жителям Вишневої ОТГ прозорість використання бюджету” Ігор Домбровський – його навіть не треба представляти, адже всі знають його позицію щодо Приірпіння, він на кожній сесії обласної ради робив відповідні заяви проти незаконних забудов, знищення пойми річки Ірпінь, дерибану бюджету. Домбровський є давнім борцем та активістом, який виступає проти незаконного будівництва та за те, щоб із будівництвом житла розбудовувалась інфраструктура. Валерій Воробець – голова нашої фракції в Обухівській міськраді, протягом п'яти років займає активну позицію. У всіх цих містах ми були в опозиції до діючої влади, і Обухів має аналогічні проблеми до таких, що є у Бучі, Ірпені, тощо – незаконні забудови, дерибан землі, бюджету. Валерій Воробець довгий період боровся проти вирубки лісу у межах містах, і вигравав відповідні суди. Олег Береговий – голова громадської ради при Управлінні лісового господарства області, і є головою нашої фракції у Іванківській райраді; його знають, адже протягом каденції він боровся за інтереси іванківської громади, зокрема, був позивачем до обласної ради щодо незаконного спрямування 85 млн гривень з коштів на будівництва ЦХОЯТ, які мали піти на інфраструктуру Іванкова, Полісся та Славутича, на будівництво мостів у Зоні Відчуження. Це мало бути частиною технологічного процесу з будівництва самого сховища і ніякого стосунку до інфраструктури мости не мають. Але замість спрямувати кошти на дороги, школи, лікарні або сміттєзвалище, якого у районі немає, гроші пішли на мости. Суд був виграний, але рішення не виконане.  Читайте: Олег Береговий: “У “Свободи” є головне – послідовність у боротьбі за права громад” Олександр Кириченко є головою нашої Києво-Святошинської районної організації, депутатом райради, і як в Софіївській, так і в Петропавлівській Борщагівках, що утворюють Борщагівську ОТГ, він знаний боротьбою проти незаконних забудов. Він також є президентом футбольного клубу ветеранів, який сам організував, розвиває спорт. Читайте: Олександр Кириченко: “За підтримки “Свободи” змагатимусь на виборах голови Борщагівської ОТГ” Олександр Сингаєвський є депутатом Бориспільської районної ради, і також протягом своєї каденції займався проблемами сіл, які нині входять до Пристоличної ОТГ – екологія, відсутність розвитку та інфраструктури мікрорайонів. Водовідведення є найбільш болючою проблемою. Ольга Нерубайська – член ВО "Свобода", балотувалася від партії на посаду Узинського міського голови тоді, коли була створена Узинська ОТГ, зайняла третє місце. Сьогодні ми знову її пропонуємо. На перших виборах ми не дотягнули – було розпорошення голосів, 4,5%. Читайте: “Свобода” Київщини оголосила список кандидатів на голів ОТГ та до облради  KV: Представьте, будь ласка, першу десятку списку до КОР, окресліть фаховий рівень кандидатів? ІС: — Що стосується мене, я політикою займаюся 24 роки, і з 1996 року ж я член ВО "Свобода". Це вже моя професія. Безперечно, я згодився балотуватися, адже розумів, що на мої плечі падає тягар організації виборів у всій області, а вона є одна з найбільших в Україні.  В'ячеслав Хмельницький – депутат КОР, був головою комісії КОР з питань комунальної власності, має досвід та повагу серед жителів Білої Церкви, де він і балотувався у 2015 році. Він мій заступник і тому зрозуміло, що він №2 у списку. Олександр Однороманенко – заступник голови Києво-Святошинської райради, також мій заступник. Хоча він молодий, але він у свої 34 роки має гарний управлінський досвід, у нього математична освіта і він дуже добре уміє рахувати бюджетні кошти, адже у нас недопущення неефективного використання бюджетних коштів – один з пунктів програми. На превеликий жаль, ми бачимо, що виконання програм обласної ради щороку є вкрай малим через те, що немає прогнозування ефективності використання коштів. Ірина Гайдамачук – нова людина. Вона є приватним підприємцем, проживає на території Києво-Святошинського району, разом із чоловіком займається виготовленням меблів та устаткування для шкіл.  Людмила Байло – керівник центрального офісу ВО "Свобода", свого часу працювала у Мінекології, до того – у КМДА, у комітеті з питань релігій та міграції національних меншин. Має добрий управлінський досвід і цей досвід нам знадобиться в обласній раді. Олександр Кириченко – згадував про нього вище.  Олексій Кайда – народний депутат України 7 скликання, разом із ним були у ВР, до того – голова Тернопільської обласної ради, до того – Львівської облради. Він родом з Бердянська Запорізької області, але так сталася доля, що зараз він проживає у Києві. Його досвід нам дуже потрібний. Він член партії з 1993 року.  Читайте: “Свобода” не змінює своїх поглядів, – Олексій Кайда Наталя Музиченко – колега по фракції в обласній раді, проявила себе як активна та дисциплінована людина. Віталій Гордієнко – голова фракції у Бориспільській районній раді, у 2014 році – голова Бориспільської РДА. Фермер, знається на сільському господарстві, має агрономічну освіту.  Читайте: Віталій Гордієнко: “Свобода” має чітке бачення взаємодії громад з фермерами” Світлана Кошель – керівник партійної служби цифрових технологій, дружина Вадима Кошеля. Займається нашими соціальними мережами.  Зараз система виборів буде цікавою – роль гратиме не перша десятка, як перші номери на регіональних округах: Білоцерківський округ – В'ячеслав Хмельницький;  другий Білоцерківський округ – Василь Хрик, голова нашої Білоцерківської районної організації, викладач в Білоцерківському аграрному університеті, який у 2014 році був головою Білоцерківської РДА;  Бориспільський – Віталій Гордієнко;  Броварський – Євген Чубук;  Бучанський – Олег Кривенко, мій заступник та голова фракції у Вишгородській районній раді;  Бучанський – Олександр Однороманенко;  Вишгородський – Олег Береговий;  Обухівський – Олексій Кайда;  Фастівський – Ірина Гайдамачук, №4 в загальному списку. Читайте: ВО “Свобода” має потужний досвід із захисту прав аграріїв, – свободівець Чубук KV: Які діяли принципи по відбору кандидатів?  ІС: Крім того, що вони мають бути націоналістами, ще вони мають бути професіоналами, мати управлінський досвід, бути фахівцями у тих чи інших галузях. Зрозуміло, що той же Хмельницький за час, що він є депутатом та перебуває на посаді голови комісії з питань комунальної власності, став фахівцем у цій галузі. Людина має бути ідейна та фахова. Я не підраховував, скільки в облраді кого: медиків, аграріїв, юристів – це радянські методи. KV: Якщо не брати унікальні проблеми кожної ОТГ, із чим "Свобода" йде до виборців у громади? ІС: Перш за все — упорядкування будівництва, недопущення незаконних забудов, вирубки зелених зон. Вирішення питання водовідведення: необхідно спрямовувати кошти на будівництво мереж водопостачання та водовідведення. Спільним є те, що "Свобода" є проти приватизації або концесії комунальних мереж – водоканалів, тепломереж. Є досвід того, як концесіонер приходить, збирає гроші з людей, а за газ не розраховується. Подібна проблема була у Шепетівці Хмельницької області. Концесіонер так само зібрав плату, не розрахувався перед "Нафтогазом", і увесь міський бюджет мав піти на розрахунки по газовим боргам. Тим часом у Білій Церкві нашого регіону – одні з найвищих тарифів на воду.  Ми вважаємо, що стратегічні підприємства мають бути власністю громади. Не може від волі однієї людини залежати все місто. Ще одна спільна програмна позиція – створення обласного комунального автотранспортного підприємства. На превеликий жаль, величезна проблема доїхати з усіх пристоличних ОТГ до Києва. Вирішенням ми бачимо створення КП, яке здатне закупити великогабаритні автобуси і здійснювати перевезення. Це працює у Києві, це працює ще краще у Івано-Франківську, де взагалі водії, якщо раніше тікали з КП до приватників, зараз тікають навпаки до комунальних підприємств, адже там зручніше і приємніше працювати. КП може вирішити питання безпеки та комфорту перевезення людей. KV: Як "Свобода" оцінює проміжні результати децентралізації на Київщині? ІС: Проміжні результати є жахливими з однієї простої причини: коли на першому етапі були громадські слухання, обговорення, то на другому етапі людей вже ніхто не слухав. Громади були повністю усунені від прийняття рішень. Кабмін ухвалював рішення своєю постановою, незважаючи на те, чи є бажання людей, історичні зв'язки, подекуди у розрахунок навіть не брали спроможність ОТГ. Все робилося кулуарно, і яка була мотивація створення деяких ОТГ, невідомо. На Київщині більшість сіл, селищ були самодостатніми і без об'єднання.  Перш за все, зараз цей процес утруднить надання адмінпослуг. Це знову є перекладанням на громаду відповідальності, яку має нести держава: за рішення закривати школу, дитсадочок, ФАП, тощо, через відсутність бюджету буде нести відповідальність не уряд, а громада. Також не раз казали про фінансову децентралізацію – що, нібито, кошти будуть лишатися більше у місцевих бюджетах. Але ми спостерігаємо якраз фінансову централізацію. Є дивним, хоча й зрозумілим, чому міста обласного підпорядкування, яких було 12, стали підпорядкування районного. KV: Окрім тих, які стали центрами ОТГ? ІС: Ні. Всі громади без виключення є районного підпорядкування. Первинна ідея якраз полягала в тому, що громада при створенні набуває статус міста обласного підпорядкування, стаючи на перший з трьох рівнів: громада — область — держава. Натомість нам ухвалили рішення про те, що має бути проміжна ланка у вигляді районної ради. Наразі взагалі немає жодного міста обласного підпорядкування.  KV: Тобто центром умовного Білоцерківського району є Білоцерківська ОТГ районного підпорядкування? ІС: Цілком правильно. Біла Церква, яка разом із усіма приєднаними до неї населеними пунктами має десь 200 тис. населення, є містом районного підпорядкування; і найгірше у цьому те, що ніхто не розуміє – які будуть повноваження у районних рад, префектів, голів адміністрацій, як буде здійснюватися управління і, що найголовніше, фінансове управління? Раніше на сесії обласна рада розподіляла субвенцію безпосередньо на міста. А зараз? Обласна рада скидає на район, а він буде ділити? А для чого тоді район?  KV: Постає головне питання: як буде проходити ліквідація 18 районів і як вони будуть ділити майно? ІС: Власне, нібито майно у власності районів має переходити до новостворених районів, але у який спосіб це майно буде ефективно управлятися – питання. Питання також у тому, що дуже багато людей у державному секторі втратить роботу, адже у кожній РДА працює багато фахівців, які справно виконують свою роботу. Зрозуміло, що місцеві депутати не отримують зарплати так чи інакше, але що робити державним службовцям, службовцям місцевих рад та адміністрацій? Якщо ми беремо Миронівський район, який зараз входить до Обухівського, то люди, які працювали у Миронівській РДА, точно не стануть їздити на роботу до Обухова. Це врятує лише обухівчан, які працювали у Обухівській РДА, у той час як у Миронівській ОТГ вистачатиме людей і без того.  Після Нового року, коли будуть утворені нові ради, ми побачимо великий сплеск безробіття у державному секторі. Ми як завгодно можемо ставитися до службовців держсектору та місцевого самоврядування, але без них державна машина не діє. На сьогодні ми бачимо повне руйнування цієї машини. Реформа місцевого самоврядування не була продумана від початку і до кінця. На початку виглядало оптимістично, але "в дорозі плани помінялися". Тому ми негативно оцінюємо цю реформу. Вона, можливо, і була потрібною, але точно не в такому вигляді і не настільки швидко. Польща проводила подібну реформу 10-12 років, але як: спочатку зробили інфраструктуру – дороги, школи, лікарні, тощо, – а потім запропонували об'єднуватися, ввели реальне електронне управління та електронний документообіг. У нас його також вводять, але паперового ніхто не скасовував, і тим самим замість спростити роботу подвоїли її.  На превеликий жаль, реформа децентралізації передбачала ліквідування адміністрацій і утворення виконкомів рад. А на сьогодні це загальмувало. Обласна рада тільки ухвалює бюджет, не маючи навіть впливу на його формування – адже все це формує адміністрація. На початку каденції облради ми не делегували КОДА повноваження по управлінню комунальними підприємствами, але всі інші функції ми не можемо не передати, бо є закон. Ми не можемо самі собі сформувати департаменти освіти, охорони здоров'я і тому подібне. Зважаючи на плинність кадрів у нашій КОДА, – а за 5 років у нас, враховуючи тимчасово виконуючих обов'язки, вже восьмий голова адміністрації, – нормальне управління неможливо, а до того обласна рада не має впливу на адміністрацію. Колись давно, в середині 90-х, був пункт закону стосовно можливості облради винести недовіру голові адміністрації і президент мусив розглянути це питання і ухвалити рішення. Як правило, тоді президент прислухався. Зараз ми можемо висловлювати недовіру, або не висловлювати, але це не впливає. Сьогодні президент їх навіть не розглядає, усі ці рішення залишаються криком волаючого в пустелі.  Читайте: Зеленский назначил полноправным губернатором Киевщины Василия Володина  KV: Навіщо така недолуга модель владі? Це непрофесійність чи злий умисел? ІС: Я думаю, що й те, й інше. У першу чергу непрофесійність: це намагання показати видимість бурхливої діяльності, хоча розуміння того, як це має бути, ніхто не має і не мав. У другу чергу, і ця традиція продовжується ще з Азарова – скидання з уряду відповідальності на місця, і ця "традиція" незмінна. Ми пригадуємо, коли Яценюк вирішив перекласти на плечі місцевих бюджетів фінансування профтехосвіти. 12 січня 2017 року "Свобода" почала кричати про те, що у нас біда всеукраїнського масштабу: наші бюджети повністю підуть на утримання профтехосвіти. Дякуючи депутатам КОР, які підтримали нашу позицію, ми зробили звернення до Яценюка та до всіх обласних рад. Коли всі ці ради зрозуміли, що їх чекає, і почалося масове ухвалення звернень до Яценюка, громадсько-політичний тиск "знизу" змусив його виділити тоді 600 млн на профтехосвіту та розвантажити місцеві бюджети, бо інакше нас чекав колапс.  Зараз традиція продовжується: на початку адмінтерреформи місцевим бюджетам залишили грошей, а зараз забирають – акцизи, відсоток ПДФО зменшується. Тепер ми розуміємо, для чого їм районні ради: якщо вони зконцентрують у себе всі гроші, громади замість самодостатніми стануть знов дотаційними. А дотація у вигляді субвенції буде йти через голову РДА. Слухняний – отримав гроші на громаду, маєш власну думку – успіхів тобі пояснити людям, чому немає грошей на школи, садочки, дороги, лікарні. Це практика регіоналів – за моєї каденції у ВР був створений Фонд регіонального будівництва, через який на округ кожного слухняного депутата виділялися кошти. Серед семи округів в області гроші йшли на всі, крім мого, і я розповідав, як ми боремося з "регіоналами", з Януковичем та Азаровим, і отримував відповідь, мовляв, це все класно, але на сусідньому окрузі нардеп виділив гроші на те й на се. Хоча це навіть не його гроші, а податки людей. І що при Порошенкові, що зараз при Зеленському практика ця лишається, і вона буде ще жорсткішою, адже великі міста типу Білої Церкви змушені будуть йти на уклін до голови РДА, аби цей "князь" зжалився і виділив субвенцію. KV: Чому влада боїться проводити фінансову децентралізацію? ІС: Тому що вона втратить механізми управління. Управляти можна двома способами: через повагу, або через примус.  KV: Але ж на початку була правильна ідея: децентралізація, фінансово спроможні громади. Зараз перелякалися? ІС: Знову-таки, багато реформ каже про правильну ідею, а закінчується усе руйнуванням системи. Так само і з реформуванням медицини: нібито правильна ідея, але закінчили руйнуванням системи охорони здоров'я, і держава не може ефективно реагувати на виклики, пов'язані із тим же коронавірусом. Або реформування органів МВС – нібито класна ідея, а врешті-решт систему захисту було зруйновано, досвідчені кадри звільнилися, а набрали таких, що закінчили 3-місячні курси, і є велика проблема із розкриттям злочинів та їх запобіганню. KV: Охарактеризуйте основні пункти програми, із якою "Свобода" йде в КОР? ІС: Перший пункт, про який я казав – ефективне використання обласного бюджету, але окрім цього також і сприяння його наповненню. Ми вважаємо, що потрібно робити – не на словах, як це було із управлінням інвестицій – управлінські рішення, які стосуються місцевих податків. Обласна рада має стимулювати громаду для покращення інвестиційного клімату, наприклад, усунення бюрократичних перешкод. На те, що придумує держава, у нас немає впливу, але на місцевому рівні ми можемо приймати рішення, які стосується місцевого самоврядування.  Але обласна рада може направляти звернення – практика показує, що вони часто дають результат. І ми будемо їх ініціювати, зокрема, у частині змін до законодавства якраз для усунення згаданих перешкод для бізнесу. Не забуваємо про підтримку малого і середнього агробізнесу, сільськогосподарського виробництва. У нас протягом 5 років приймалася програма підтримку агропромсектору, але жодного року не фінансувалася.  KV: Вона фінансувалася, але кволо, а фермери не хотіли брати ці кошти. ІС: Звісна річ, бо адміністрування цих коштів було вкрай складне. Це і є бюрократичні проблеми, про які я говорю. У нас так само на державному рівні існує програма кредитування приватних підприємців, відома як "5-7-9", але насправді там не 5, не 7 і не 9 – 36% річних, і такий кредит узяти рівнозначно смерті. Поводження з твердими побутовими відходами: ми маємо домогтися того, аби в області існуючі сміттєзвалища були легалізовані, не заважати приватникам ставити сортувальні лінії, підприємства з екологічно чистої переробки сміття, і недопущення ввезення сміття з інших регіонів. Ми пам'ятаємо, скільки з Львівської області до нас привезли сміття і скидали його десь на лісосмугах. Має бути співпраця з правоохоронними та внутрішніми органами.  Я вже казав про те, що ми мусимо допомогти коштом обласного бюджету, але потрібно також стимулювати громади, аби вони також вкладали гроші у будівництво систем водопостачання та водовідведення. Інфраструктура – зокрема, дороги. Ефективне використання коштів, які виділяються на ремонти. Аби кожен виконавець робіт давав гарантію на свої роботи, бо, на жаль, стається так, що асфальт, який поклали одного року, сходить зі снігом уже наступного.  KV: План максимум "Свободи" в Київській обласній раді цього скликання (2015-2020), чи він виконаний? ІС: Ми розуміли, що не матимемо необхідних 43 голосів з 84, аби повністю втілити нашу програму в життя. Наше завдання, як опозиційної політсили – не допустити негативного, ухвалення позитивного. Але така вже доля опозиційних партій – до того часу, що ми не матимемо більшості самі чи у коаліції, ми не можемо повністю реалізувати своїх програм. Багато чого нам протягом цієї каденції не вдалося втілити, так, але потенціал і голоси, які нам довірила громада, ми використовували на повну.  KV: Перші кроки "свободівців" в облраді, в яких комісіях воліли б працювати?  ІС: Фахівців на всі комісії вистачить, безперечно, що своїх представників ми скеровуватимемо до всіх комісій, бо всі комісії є однаково важливими. А якщо ми доживемо до створення виконкомів, то просуватимемо своїх представників і до виконавчого комітету облради. Тоді, ми віримо, це дійсно буде "місцеве самоврядування". KV: Які перші звернення, які ви після виборів прийматимете негайно, до кого? ІС: Ще не закінчена ця каденція. Ми очікуємо сесію облради найближчим часом, і до неї ми підготували проєкт рішення, згідно до якого в усіх обласних закладах освіти рекомендується кожний навчальний день починати з українського славню. Адже "Свобода" захищає не тільки соціальні, але й національні інтереси українців. Дуже багато наших звернень носить саме націєзахисний характер – захист мови, українського інформаційного простору, патріотичне виховання молоді. KV: Чи готова "Свобода" вступати в коаліції з іншими політсилами, які увійдуть до КОР? ІС: Безперечно. Ми для себе розглядаємо перспективу боротися за посаду голови обласної ради, адже саме він значною мірою визначає її політику, формує порядок денний ради. Ми розуміємо, що для цього нам доведеться утворити коаліцію. З ким саме – побачимо. Звісна річ, це не буде коаліція з антиукраїнськими партіями. KV: Ставлення "Свободи" до ринку землі? ІС: Ми проти і вважаємо, що якщо власник паю бажає продати його, то мусить продавати його виключно державі або громаді за ринковою ціною. Завданням обласної ради має бути створення консультативного центру, який безкоштовно надавав би фахові юридичні консультації власникам паїв щодо продажу землі. Ми передбачаємо, що на старті ринку землі багато людей опиняться ошуканими через незнання законів. Такі центри мають бути запроваджені у кожній громаді для надання консультацій, вчити людей і звертати їх увагу на шахрайські методи. Задля ефективності це має бути не ініціатива певної партії, а це повинне бути створене комунально за рахунок коштів обласного бюджету. KV: І традиційне питання – чому Київщина має голосувати за націоналістів на місцевих виборах? ІС: Перш за все, ми – українці. "Свій як не заплаче, то хоч скривиться, а чужий лиш посміється", як каже приказка. Протягом 29 років ми, свободівці, тримаємо слово, не перебігаємо з табору в табір, не змінюємо кольорів. Я, наприклад, з 2006 року був депутатом різних рад – але завжди від ВО "Свобода". Як можна довіряти тим, хто перебігає з партії до партії перед кожною каденцією? Одні й ті ж самі люди міняють партію і роблять вигляд "нових облич". На жаль, люди не звертають увагу на персоналії. А треба. Читати біографії, цікавитися, у яких партіях була людина. Українці не навчилися ще притягувати своїх обранців до політичної відповідальності: як зрадив виборця раз, другого разу тебе не оберуть. Ми, свободівці, є такі, як є. Спочатку нас ненавиділи, потім з нас глузували, потім ігнорували. Але ми завжди стояли на захисті соціальних, національних та історичних інтересів українців і завжди будемо. Ми прогнозовані, люди знають, чого від нас чекати. І ми дуже негативно ставимося до української "традиції" "нових списків зі старими писками".  Ми об'єднані навколо ідеї українського націоналізму, тобто любові – до своєї, Богом даної землі, матері, мови. Нам чужого не треба. Українці мають нарешті вибрати свою еліту, яка зможе привести націю до того, аби та була успішною і щасливою, не забуваючи свого коріння. Ми не маємо побиратися по світах, коли ми – найбагатша нація Європи.  Читайте: Керівник обласної “Свободи” Ігор Сабій: “Влада боїться двох речей – преси і людей на вулицях”  Фото: KVКиевVласть

Незважаючи на плітки про перенос місцевої кампанії, Київська область активно готується до жовтневих виборів. Одну з найзнаковіших та ідеологічно-забарвлених кампаній в столичному регіоні розпочала ВО “Свобода”. Чому владі напередодні голосування вигідно вводити “червоні” ковідні зони на окремих територіях, а також про можливі фальсифікації, “Велике будівництво” та ціну, яку місцеве самоврядування платить за карантин, в інтерв'ю KV розповів народний депутат VII скликання від ВО “Свобода”, кандидат до Київської обласної ради Олексій Кайда. KV: Чи плануєте брати участь у місцевих виборах 2020? Чому прийняли таке рішення?  Олексій Кайда: Варто почати з того, що свого часу ВО “Свобода” ухвалила рішення про участь у всіх без винятку виборах: чи то місцевих, парламентських або президентських. Цього принципу ми і дотримуємося, адже вибори – це механізм здобуття влади, хто б що не казав. Влада в нашому розумінні – це лише інструмент побудови великої демократичної і могутньої України. На жаль, в нашій державі протягом всієї її незалежності роками плодилися різного роду політпроєкти – газової труби, нафтової труби, одним словом партії, кінцевими бенефіціарними власниками яких були і є олігархи.  Україну вони розглядають лише як джерело власного збагачення, їх майбутнє наших дітей і внуків не цікавить. І прикро, що більшість громадян цього або не розуміє, або одномоментно хоче отримати свою гречку чи 30 срібників.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  На відміну від таких проєктів одноденок чи однорічок, “Свобода” вже 29 років веде свою діяльність. Я в партії вже 27 років. Ми є націоналістичною партією, яка не змінює своїх поглядів. Багато хто каже – Україна має стати європейською країною. Але ми й так європейська країна, ми у центрі Європи. І наше завдання – наповнити Україну українським змістом. Щоб українці почувались господарями на своїй землі та не виїздили за кордон. Щодо місцевих виборів – я буду балотуватись до Київської обласної ради. Обрав обласну раду, оскільки свого часу був головою Тернопільської обласної ради і знаю роботу ради якнайкраще, знаю як зробити з обласної ради дійсно дієвий потужний представницький орган, який є виразником думки громад області, а не думки і волі одного голови адміністрації. Саме рада повинна вирішувати питання бюджетування, творення і контролю за виконанням програми соціально-економічного розвитку області. Адже депутатський корпус як ніхто знає проблематику і специфіку регіону, знає куди найперше необхідно скеровувати кошти платників податків. Всі повинні розуміти, що обласна рада – це не філіал облдержадміністрації, а найвищий орган місцевого самоврядування в регіоні. KV: Що думаєте з приводу нового виборчого законодавства? Олексій Кайда: Я б не сказав, що закон, за яким обиралися представники місцевого самоврядування на минулих виборах, був поганим. Тоді були вибори за відкритими списками і громада знала, кого обирає. Теперішній Виборчий Кодекс настільки складно виписаний, що я не виключаю величезного рівня фальсифікацій на виборах. Досвідченим юристам не завжди легко розібратись у всіх нюансах, не говорячи вже про членів комісій. На минулих виборах підрахунок голосів відбувався один-два дні. Тепер уявімо – потрібно буде відсортувати бюлетені в обласну раду, районну та депутатів і голів ОТГ. Кожну купку потрібно відсортувати по партіях, а потім – розподілити по прізвищах. Це величезний обсяг роботи, на підрахунок потрібно буде близько тижня. Звісно, що політпроєкти наймають спостерігачів і членів комісій за кошти, щоб отримати бажаний результат. Вони будуть сидіти на дільницях до останнього. А на скільки терпіння вистачить волонтерам, представникам громадських організацій? У результаті людей будуть вимотувати і, коли залишаться фінансово заангажовані спостерігачі, будуть “корегуватись” результати виборів.  Також нікуди не поділось поняття “уточнення списків”, коли “на коліні” вносять зміни в протоколи комісій і “малюють” потрібний результат. А це все є наслідком складності Виборчого Кодексу. Чим він складніший, тим простіше фальсифікувати результати виборів. KV: Як пандемія може вплинути на виборців та результати виборів? Олексій Кайда: Перш за все пандемія може вплинути на явку. Є категорія людей, які бояться коронавірусу, і просто не прийдуть на вибори. Інша частина прийде, побачить великі черги з визначеною соціальною дистанцією, не захоче чекати і піде. Щодо дій влади – то ми вже бачимо, як окремі території зараховують до “червоних” зон. Лунають певні посили від представників влади щодо можливого перенесення або скасування виборів. Але ми повинні чітко розуміти – у Конституції України та у Виборчому Кодексі вказано лише дві причини, через які можуть не відбутись вибори. Це або воєнний стан, або надзвичайний стан. Для цього має бути рішення РНБО, указ Президента і 226 голосів у Верховній Раді. Я думаю, цих голосів не набереться, тому що олігархічні політпроєкти, які є у Раді, вже фінансово вклались у вибори. Влада намагається зондувати грунт для відміни виборів через те, що у них падає рейтинг. Вони бачать, що минулорічного бліц-кригу їм не вдасться досягти. KV: Нещодавно ви заявляли у прямому ефірі, що ремонт доріг – це лише піар-хід від влади. Чому маєте таку думку? Олексій Кайда: 35 млрд гривень, які надійшли та надходять на ремонт доріг, – це кошти з фонду боротьби з пандемією. По перше: влада кричить про другу хвилю коронавірусу, вводить “червоні” зони. Виникає питання – якщо ви так занепокоєні, то що зробили для мінімізації наслідків? Нічого.  Фонд боротьби із коронавірусом був створений за рахунок того, що урізали деякі статті державного бюджету, в тому числі і соціальну складову. Частина коштів забрана у органів місцевого самоврядування. Тепер у ручному режимі, навіть без рішення Верховної Ради, а рішенням Уряду, ці кошти можуть розподіляти будь-куди. У “червоних” зонах забороняється або обмежується робота шкіл, садочків, ринків, громадського транспорту. Знову ж питання – скільки коштів держава виділила на забезпечення вчителів засобами індивідуального захисту? Я вже не кажу про лікарів. Їх мали підтримати позачергово. Чи дала держава хоч копійку на індивідуальний захист дітей? Ні. Це переклали на батьків та місцеві громади, які фактично платять на коронавірус двічі. По друге, щодо доріг. Загальна кількість коштів, виділених на дороги по Україні, близько 100 млрд гривень. У багатьох ЗМІ повідомляли про “відкати” з цієї суми у розмірі 30-40%, а це майже 1,2 млрд євро. Одночасно саме таку суму позики ми беремо у Євросоюзу. Це казнокрадство і корупція. А Президент разом з командою їздить Україною та відкриває об'єкти так званого “Великого будівництва”, побудовані за рахунок коштів на боротьбу з коронавірусом. Дороги однозначно робити потрібно, але не у такий спосіб і не за рахунок здоров’я українців. KV: Назвіть ваші основні досягнення у Верховній Раді. Олексій Кайда: За два роки я став автором або співавтором 85 законопроєктів. Загалом же фракція “Свободи” за два роки подала понад 600 проєктів законів і постанов. Нас було 37 народних депутатів. Якщо говорити про початок роботи, то нам фактично вдалось зупинити тушкування в опозиційному таборі. Були такі випадки в “Батьківщині”, яка на той час була нашим партнером. Але найголовніше – це наша діяльність під час кризових моментів, під час Революції Гідності. Тяжко згадувати ті дні. Уся наша фракція стояла на Майдані. Як заступник голови фракції я курував депутатів. У мене досі є листочок, де я записував по годинам, хто де знаходиться – у Київраді, Палаці Свободи (Жовтневому), в Будинку Профспілок, безпосередньо на Майдані. Це було 24 години на добу: хто веде колону на пікетування судів, прокуратури, МВС і так далі. Найголовнішим завданням, яке ми виконали з честю, – не дали похитнутись опозиції. Ми були стрижнем опозиції. І коли верхівка держави “розбіглась”, найвищою легітимною посадовою особою залишився віце-спікер “свободівець” Руслан Кошулинський. Він ставив на голосування питання відводу силовиків з Києва, переобрання голови Ради і інші не менш важливі державницькі питання. Ми не здригнулися і не побоялись взяти відповідальність на себе в ті складні часи. Так, потім це вдарило по нашому рейтингу. Але як сказав видатний драматург Бернард Шоу – “Свобода – це відповідальність. Тому більшість її боїться”. Ми не боялись! “Свободи” немає у парламенті зараз, не було у 8 скликанні крім декількох народних депутатів. І усі бачать, що відбувається. Багато розмов точиться щодо подачі води в Крим. Але мало хто згадує, що вольове і політичне рішення перекрити воду у Крим в 2014 році ухвалив “свободівець”, міністр екології Андрій Мохник. Колишні союзники доклали максимум зусиль, щоб очорнити і “прибрати” “Свободу” з Верховної Ради. А це все через нашу принципову державницьку позицію. Ми не торгуємо національними інтересами. Ще раз наголошу – для нас влада – це інструмент побудови великої української держави, а не вирішення “кишенькових” питань. Якщо народ хоче чесної влади – він обирає “Свободу”. KV: Чого, на вашу думку, не вистачає Київській області для покращення рівню життя населення? Олексій Кайда: Не вистачає голови обласної ради “свободівця” (посміхається). В першу чергу, не вистачає професійної команди в керівництві області. Від капітана корабля залежить, як і куди це судно рушає. У Київській області, як і в Україні загалом, проблеми спільні. Якщо конкретизувати, то це відсутність робочих місць, нормальної інфраструктури, це і дороги, і водопостачання, і екологічні проблеми, які пов’язані в тому числі з переробкою твердих побутових відходів. Проблем є багато, але їх можна вирішувати крок за кроком. Якщо хтось говорить, що за рік тут буде область-сад – вони завідомо брешуть. Все потрібно робити професійно, планомірно і відповідально. KV: Ваше ставлення до нового адміністративного поділу – районування Київщини? Олексій Кайда: Діючий адміністративно-територіальний устрій України – це стара радянська система. Села, селища, міста, райони, області – все це прописано в Конституції. Утворення ОТГ – потрібний, але на сьогодні не конституційний процес. В основному законі немає такого поняття, як ОТГ. Попередня влада, коли розпочала реформу децентралізації, зобов’язана була внести зміни до Конституції. “Народний фронт” і БПП мали більше 300 голосів, чому вони цього не зробили? Чому так само “Слуга народу”, маючи більшість, цього не робить? Нам однозначно потрібно відходити від радянських атавізмів. Але коли утворювались ОТГ, проводились громадські слухання. Не всюди дослуховувались до думки громад, але сам процес відбувався. Коли утворили нові райони – ніхто нікого не слухав і не питав. А чому саме такий поділ? Чому не більше районів? Чи чому не менше? Де концепція, де врахування економічної, політичної, історичної складової? Але найголовніше – де думка громади?  В той же час ніде не прописані повноваження районів. Виникає підозра, що теперішня влада просто чекає результатів виборів. Я впевнений, що жодного голову ОТГ обласного центру “Слуга народу” не візьме. А обласні центри включені в райони. Відповідно, коли влада побачить, що не мають голів обласних міст, які є центрами впливу та формування громадської думки, наділять райони надзвичайними повноваженнями і намагатимуться тиснути на них. Саме тому не прописані повноваження районів.  KV: Чи необхідний такий адміністративний орган, як районні ради, у майбутньому устрої держави? Олексій Кайда: Я переконаний, що мають бути ради. У якому вигляді – інше питання. В цивілізованому світі є таке поняття, як референдум. У нас кожна влада розповідає, що ухвалить закон про загальноукраїнський та місцеві референдуми. “Свобода” у свій час подала такий законопроєкт. Але владі не вигідно слухати громади.  Українці мали б сказати хочуть вони райони, чи ні. І в якому вигляді, і з якими функціями та повноваженнями. KV: Якими повноваженнями мають бути наділені громади, райони та область? Олексій Кайда: Громада має вирішувати усі питання, пов'язані з буденним життям – дороги, садочки, школи. І якраз шляхом референдумів, плебісцитів та опитувань мали б вирішуватись питання, куди в першу чергу спрямувати кошти – на дорогу чи лікарню. Обласна рада – це більш політичний орган. У час Революції Гідності, обласні ради, де головами були “свободівці” (Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька, Львівська) першими почали ухвалювати рішення про створення виконкомів і забирали делеговані повноваження від обласних адміністрацій. І було б логічно, аби обласна рада мала виконавчий комітет. Натомість, саме адміністрація, куди садять “царьків”, які одноосібно підкоряються Президенту, розподіляє кошти. Адміністрації мали б носити наглядові функції.  Кожен державних орган чи орган місцевого самоврядування має займатись властивими йому повноваженнями. Тоді буде порядок.  KV: Що “Свобода” думає з приводу відкриття ринку землі? Олексій Кайда: Ми маємо принципову позицію з цього питання. “Свобода” внесла до Ради альтернативний законопроєкт щодо обігу землі. Ми не проти приватної власності на землю. Якщо людина має присадибну ділянку, нехай продає, записує у спадщину. Якщо людина має пай і хоче його продати, то виключно державі у державний земельний банк за ринковою ціною, а держава нехай передає в довгострокову оренду. Єдиним джерелом влади, згідно Конституції, є народ. Земля – це народне багатство. І не в праві якісь латифундисти чи спекулянти торгувати нашою землею. Дехто наводить як приклад приватизацію квартир, заводів. Але квартиру та завод можна ще побудувати. Земля ж не збільшується. Її скільки було, стільки й буде. Також непрепустимим є те, що з а діючим законом через фінансові установи та банки іноземці можуть купувати українську землю. І вони будуть це робити. “Свобода” категорично проти цього. В інших країнах, навпаки, викуповують приватну землю у державну власність. Тому що думають наперед. Кліматична ситуація у світі змінюється. Зменшується кількість прісної води. Потрібно думати не тільки за себе, а за онуків та правнуків. Може статись катастрофа, коли не вистачатиме їжі. Так, зараз у нас багаті землі. Але насуваються субтропікі і невідомо, до чого це призведе. Кожна влада в України думала і думає лише за “сьогодні”, а що буде після них – та хоч потоп. Тому “Свобода” завжди мислить стратегічно і на покоління вперед. KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори? Олексій Кайда: Наступного року “Свободі” буде 30 років. Подивіться, коли створені інші партії. Багато політологів визнають, що ми є єдиною ідеологічною партією в Україні. Ми працюємо на основі ідеології українського націоналізму. А це любов до своєї нації, землі, країни. Ми ті, хто захистить українців на своїй, Богом даній землі. Не можу не згадати наших господарників – успішних міських голів Тернополя Сергія Надала, Івано-Франківська Руслана Марцінківа, Хмельницького Олександра Симчишина, рівень підтримки яких сягає 75-90%! Чому така підтримка? Тому що це міські голови-свободівці, які щоденною працею довели, що можна управляти ефективно, професійно, прислуховуватись до думки громади і працювати заради українців. І найголовніше – вони як і вся “Свобода” – це ті, хто тримають слово! Читайте: Керівник обласної “Свободи” Ігор Сабій: “Влада боїться двох речей – преси і людей на вулицях”  Фото: KV и из открытых источниковКиевVласть

Одним із найбільш віддалених та проблемних районів Київщини є Іванківський. Свавілля чиновників, відсутність бюджетних надходжень, жахливий стан екології через діяльність шкідливих підприємств – з цими та іншими проблемами продовжують боротися активні представники ВО “Свобода”. Про майбутнє району та боротьбу із застарілою системою в інтерв'ю KV розповів депутат Іванківської районної ради Олег Береговий.  KV: З якими проблемами до вас, як депутата райради, найчастіше звертаються мешканці? Олег Береговий: За майже п'ять років моєї каденції мешканці звертаються з різними питаннями. Найчастіше – через свавілля чиновників. Просили не дати “зам'яти” кримінальні справи щодо рейдерських захоплень лісів, земель. Часто в таких ситуаціях люди розуміють, що самостійно не зможуть домогтись справедливості. А депутати від “Свободи” нікого не бояться і завжди йдуть до перемоги. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  KV: Чи вистачає депутатських повноважень для вирішення проблем мешканців? Олег Береговий: Не можу сказати, що повноважень не вистачає. Питання в іншому. Вже більше 30 років на місцях та у державі існує певна система, проти якої важко боротися, навіть маючи безліч повноважень. Цю ситуацію можуть змінити тільки виборці, якщо оберуть більшу кількість активних депутатів, які будуть прагнути змін.  KV: Які основні проблеми є в районі? Як їх вирішити? Олег Береговий: Основна проблема – це результат “господарювання” місцевої влади за останні шість років. Ми маємо низький рівень оснащення у центральній районній лікарні, відсутність необхідного обладнання. Відсутні джерела надходжень до бюджету, район інвестиційно не привабливий. Комунальна сфера фактично поставлена “на коліна” – районні підприємства мають мільйонні борги.  Проблемою є наявність екологічно небезпечних, радіаційних підприємств – ТЕС, сховище відходів ядерного палива. Подекуди складається враження, що Іванківський район хочуть перетворити у промисловий центр Київської області.  Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Є багато втрачених джерел фінансування, які потрібно відновлювати. До цього часу діють схеми, які потрібно припинити. Тоді знайдуться кошти. Звісно, якщо виборці обирають тих людей, які декілька років будували злочинні схеми, то нічого не зміниться. Не знаю, за рахунок чого у такому разі громада існуватиме.  KV: За рахунок чого відбувається основне наповнення бюджету? Карантинні заходи дуже вплинули на розмір надходжень? Олег Береговий: Майже 70% надходжень до бюджету складає ПДФО із підприємств Зони відчуження. Карантин звичайно вніс корективи у розмір надходжень. З початку карантину до липня район не отримав 2,8 млн гривень. Були проблеми із виплатою зарплат, які досі вирішуються.  KV: Чи підтримує “Свобода” запровадження ринку землі? Аргументуйте. Олег Береговий: “Свобода” за продаж землі сільськогосподарського призначення, але єдиним покупцем її має бути держава Україна і за ціною, не менше середньоєвропейської. Якщо, наприклад, заможна громада захоче придбати землю у комунальну власність, це також не погано. Але ця земля має залишатись українською. За Конституцією, кожен громадянин має право отримати сільськогосподарську землю. Чи залишиться це право у майбутніх поколінь українців, якщо іноземці чи олігархічні клани і групи, які зараз в умовах важкого економічного і фінансового стану українців, масово скуплять землю за безцінь? Звісно, що ні.  Особисто я навіть не розумію моральної сторони цього питання – як можна продавати землю, кожен сантиметр якої рясно окроплено кров’ю попередніх поколінь українців, які захищали її для нас. Чому саме наше, теперішнє, покоління, має її продати? Чи залишиться наступне покоління українців господарями на своїй землі? Звісно, що ні. Саме таким чином знищували нації. Забирали мову, землю.  KV: Як відкриття ринку землі вплине на аграріїв? Олег Береговий: В Іванківському районі є як дрібні аграрії, так і потужні підприємства. Якщо українську землю почнуть скуповувати іноземці та грошовиті гравці всередині держави, то наші фермери та аграрії опиняться в неконкурентних умовах.  KV: Як оцінюєте ефективність реформи децентралізації? Олег Береговий: В цілому за п'ять років проведення реформи можу оцінити її позитивно. Раніше бюджету Іванківського району не вистачало навіть на виплату зарплат. Наразі надходження збільшились. Більш того – з'явилися можливості створювати підприємства, які б могли додатково заробляти кошти в бюджет. Проблема у тому, що цього ніхто не робив. Керівники просто витрачали кошти, не думаючи про майбутнє району. KV: За затвердженим адміністративно-територіальним устроєм Київщини, Іванківський район зникне з мапи області. Що думаєте з цього приводу? Чи претендував Іванків на звання адмінцентру? Олег Береговий: Процес стирання Іванківського району з мапи області продовжується не перший рік. Спочатку Іванківську прокуратуру перенесли до Броварів, поліцію та сервісний центр МВС – у Вишгород, архів – у Києво-Святошинський район і так далі. Дуже прикро, що Іванківська районна влада протягом останніх років абсолютно не переймалась питанням збереження району. Хоча мала таку можливість, спілкуючись із представниками ОДА, Уряду.  Оскільки район доволі віддалений від столиці, на мою думку, було б правильно створити окремий район у складі Іванківського і Поліського з центром у Іванкові. Фактично ми живемо, як одна громада. І було б непогано, якби це затвердили на адміністративному рівні. Але ніхто цим не займався. Іванків не претендував на звання райцентру. Мабуть районна влада займалась більш важливими питаннями.  KV: Жителям Іванківщини буде зручно доїжджати до адмінцентру у Вишгороді? Олег Береговий: Прямого сполучення між селами Іванківського району і містом Вишгород немає. У людей не буде можливості їхати у Вишгород щоразу, маючи потребу у вирішенні питань, тим паче літнім людям. З Іванкова до Вишгорода 70 кілометрів, а з Кухарів, Страхолісся, Олізарівки – більше ста кілометрів. Більше того – не з кожного села району можна доїхати в Іванків, перевізник не здійснює маршрути. Люди змушені пішки долати кілометри, щоб потрапити на трасу. Були численні звернення до КОДА, Іванківської РДА. У результаті обласна адміністрація перекладає відповідальність на районну адміністрацію і навпаки.  KV: Чи вірним на вашу думку є рішення уряду щодо об'єднання усього району в єдину Іванківську громаду? Олег Береговий: Теоретично таке рішення єдине є правильним. У районі немає сіл, які б могли стати центром об'єднаної громади. Єдине основне джерело наповнення бюджетів – здача в оренду невитребуваних паїв аграрним компаніям. Проблема в тому, що попередні голови РДА своїми розпорядженнями здали паї в оренду за безцінь. Якщо зараз аграрій готовий платити селянину 8-10% від нормативно-грошової оцінки, то по сільрадам договори заключені під 3-5%. І тоді голови РДА мали право підписувати такі розпорядження. А села втрачають мільйони гривень.  Перед місцевим самоврядуванням наступного скликання стоятиме складне завдання, оскільки ці договори заключені на 8-10 років. Та незважаючи на відсутність коштів, сільради мали амбіції щодо створення окремих громад. Але усі розуміли, що це неможливо.  KV: Після завершення реформи децентралізації податки з Зони відчуження залишаться у громаді? Олег Береговий: Це дуже болюче питання для громади, оскільки саме ці податки є основним наповненням бюджету. Статтею 67 пунктом 3 Бюджетного кодексу затверджено, що ці податки зараховуються до Іванківського районного бюджету. І Зона відчуження адміністративно входила до Іванківського району. Але район перестане існувати.  При формуванні перспективного плану об'єднання громад ще у 2014 році, таке важливе питання не було враховано. Районне керівництво мало боротись за те, аби Зону відчуження включили в Іванківську об'єднану громаду. Більш того – за останні роки багато підприємств перереєструвались у Славутич і сплачують туди податки. І ніхто не вжив жодних заходів, аби цього не допустити. По відношенню до громади це дуже несправедливо.  Було масса звернень до області, кожен голова облдержадміністрації обіцяв, що все буде добре. Однак, конкретних результатів досі немає. Тому вирішення цього питання, скоріш за все, також ляже на плечі майбутнього керівництва громади. “Свобода” йде на вибори якраз для того, аби нейтралізувати усі негативні наслідки діяльності районного керівництва. У будь-якому разі дорога до Зони відчуження пролягає через Іванківський район, тому з нами муситимуть рахуватися.  KV: Свого часу рішення про будівництво ЦСВЯП дуже обурило мешканців району. Які настрої на Іванківщині зараз? Олег Береговий: Враховуючи наслідки аварії на ЧАЕС, які ми відчуваємо і сьогодні, це рішення ніколи не перестане обурювати громаду. Ми й так маємо високий рівень онкології, смертності, ненароджуваності. Нас не почули, прийняли рішення про будівництво. В кінці цього року вже буде завершено будівництво першої черги сховища.  KV: Які проєкти вже були профінансовані за рахунок коштів від будівництва? Чи задоволені кількістю затверджених проєктів? Олег Береговий: Іванківський район не отримав жодної копійки на реалізацію проєктів. Це ще більше обурює громаду. Мешканці побоюються, що ми взагалі можемо нічого не отримати. Причина у тому, що попередні керівники обласної і районної адміністрацій не змогли знайти спільної мови. Основне питання було в тому, хто обиратиме підрядників. Був варіант, аби цим займалось управління капітального будівництва КОДА, що не влаштувало РДА. А обласна адміністрація не погодилась, аби підрядників обирав район.  Раніше ми подавали об'єкти на фінансування. Однак і на цьому етапі виникали проблеми. Хоч попереднє керівництво РДА й знало, що кошти можуть бути виділені лише на реконструкцію чи будівництво, проєкти вони виготовили на ремонт. Громада втратила безліч коштів, це близько 10 проєктів. Деякі проєкти були перероблені, деякі – перероблюють до цього часу. Наразі маю сумніви, що до виборів ми отримаємо якесь фінансування.  Крім того, закон про розподіл коштів від будівництва є неточним. У ньому зазначено, що 10% від кошторисної вартості будівництва об'єкта мають бути розподілені на три прилеглі території – Іванківському, Поліському районам та місту Славутич, але не вказано, за якими критеріями. В цьому році ми звернулись до народного депутата від ВО “Свобода” Оксани Савчук з проханням внести зміни до закону і конкретно прописати – скільки коштів має отримати кожна територія, а також видалити посередника – КОДА, аби кошти громади отримували напряму.  KV: За ці кошти також мали побудувати сміттєвий полігон в Іванкові. На якому етапі проведення робіт? Олег Береговий: Проєкт будівництва мали фінансувати за кошти від будівництва ЦСВЯП, але потім його включили до обласної програми поводження з твердими побутовими відходами. Але жодних робіт щодо будівництва не було розпочато.  Крім того, основна вимога будівництва полігону від інвесторів – великий об'єм сміття. Більший, ніж продукує наш район. Я розумію, що тільки так інвесторам цей бізнес буде вигідним. Але звозити сміття з інших районів в Іванківський – невигідно громаді. Таким чином ми позбавимо район перспективи стати туристичним. Жоден іноземець не захоче їхати навіть у Зону відчуження через Іванківщину, знаючи, що сюди фурами вивозиться сміття.  В Іванкові є полігон, та лише декілька сільрад мають договори на вивезення сміття. На жаль, сміття інших сіл вивозиться у лісосмуги.  KV: Як “Свобода” розцінює хід терреформи та осінні вибори, які мають відбутися вже за новою адмінсистемою? Олег Береговий: “Свобода” готова змагатися у будь-якій конфігурації виборів. Ми маємо постійно діючі активні осередки та реальних членів партії і ми чудово розуміємо, що маємо йти на вибори, перемагати і не просто критикувати, а брати на себе відповідальність.  KV: Що думаєте з приводу нового виборчого законодавства? Якими, на вашу думку, повноваженнями мають бути наділені депутати місцевих та обласної рад? Олег Береговий: У законі про вибори вважаю неправильним пункт щодо грошової застави, який значно обмежує можливості партій, які не працюють на серйозні фінансові групи. Також вважаю, що 3% бар'єр був би більш справедливим, оскільки при такій конфігурації і з такими суперниками, 5% для деяких партій є неможливим.  Наразі депутатських повноважень вистачає. Проблема в тому, що далеко не всі депутати їх знають та використовують. Якщо депутат активний та сумлінно виконує свої обов'язки, то механізмів для дій більше, ніж достатньо.  KV: Як “Свобода” сприйняла перегляд закону про державну мову? Які можуть бути наслідки через внесення змін до закону? Олег Береговий: “Свобода” завжди стояла на захисті державної української мови і за необхідності ми будемо надалі за неї боротися. Внесення змін до закону тільки посилює протистояння у суспільстві. Це питання постійно будуть “підігрівати” – під вибори чи складну економічну ситуацію, щоб відвернути увагу громадян.  Там, де є українська державна мова, де її вивчають і поважають, там не буде російських градів і не будуть кликати на допомогу Путіна. Я не розумію, чому українці, які все життя спілкувалися російською, не можуть вивчити українську. Ми вивчаємо англійську, французьку, китайську, але не українську. Якщо для когось це принципово, то я вважаю, для держави це також має бути принципово і таких громадян мають змусити вивчити державну мову.  KV: Чому на майбутніх місцевих виборах люди мають голосувати за “Свободу”, з чим партія йде на ці вибори? Олег Береговий: Люди мають голосувати за “Свободу”, тому що об'єктивно інших кандидатів я не бачу. На місцеві вибори будуть йти нові проєкти та партії, у чиїх рядах будуть ті, хто керував районом 5, 10, 15 років. Вони мали владу, усі важелі впливу для змін, але зараз кожен може оцінити результат їхньої роботи. Під кожні вибори вони змінювали політичне забарвлення і виконували завдання своїх спонсорів і покровителів.  У “Свободи” немає спонсорів, телеканалів чи олігархічних груп, які стоять за партією і потім будуть давати депутатам вказівки. У “Свободи” є головне – послідовність у боротьбі за права громад. Ми не відмовляємо у допомозі, для нас немає “незручних” чи небезпечних питань. Ми завжди йдемо до перемоги і будемо боротися за кожного.  Читайте: Керівник обласної “Свободи” Ігор Сабій: “Влада боїться двох речей – преси і людей на вулицях”КиевVласть

Минулого тижня Комітет Верховної Ради з питань організації державної влади щодо адміністративно-територіального устрою затвердив замість Переяславського району – Бориспільський. Переяславська міська рада вже звернулась до Президента, голови та депутатів Верховної Ради, Міністра розвитку громад та територій щодо збереження Переяслава районним центром. Аргументують це тим, що місто має ряд переваг перед Борисполем. У Борисполі ж вважають, що ідеальним варіантом було б залишити усі три райони – Бориспільський, Броварський та Переяславський. Звернення Як стало відомо KV, 2 липня депутати Переяславської міської ради прийняли рішення “Про звернення до Президента України, Голови Верховної Ради України, депутатів Верховної Ради України, Міністра розвитку громад та територій, голови комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Верховної ради України щодо створення Переяславського району”.  Там зазначається, що Міністерством розвитку громад та територій розроблено та оприлюднено проєкт адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня Київської області на основі пропозицій обласних державних адміністрацій та тривалих консультацій з асоціаціями і експертним середовищем, яким запропоновано створення 6-ти одиниць субрегіонального рівня, в тому числі і з адміністративним центром у місті Переяслав.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “З метою проведення комплексної реформи децентралізації, сприяння місцевому та регіональному розвитку, збалансуванню загальнодержавних потреб з інтересами територіальних громад, Переяславська міська рада звертається до вас із проханням підтримати створення 6-ти одиниць субрегіонального рівня, в тому числі і з адміністративним центром у місті Переяславі. Такий варіант поділу на райони відповідає методичним рекомендаціям щодо критеріїв формування адміністративно-територіальних одиниць субрегіонального (районного) рівня та враховує інтереси мешканців віддалених сіл Київщини”, – йдеться у зверненні. Подписывайтесь на новости “КиевVласть” в Телеграм Подписаться Альтернативний законопроєкт, який був затверджений 30 червня на засіданні комітету Верховної Ради України, передбачає замість адмінцентрів у Переяславі та Борисполі, адмінцентри у Борисполі та Броварах.  Читайте: В комитете ВР изменили кабминовское районирование Киевщины по решению лидеров местных общин Аргументи У зверненні депутати наполягають, що Переяслав має статус міста обласного значення, розташований рівновіддалено від населених пунктів району та має всю необхідну інфраструктуру.  Зокрема – якісну медичну інфраструктуру, оскільки Переяслав-Хмельницьку ЦРЛ включено до закладів охорони здоров’я Київської області, які перепрофільовані для надання медичної допомоги пацієнтам з коронавірусною хворобою. Хворі мешканці з Березані, Баришівки, Яготина та Борисполя лікуються від COVID-19 саме в Переяславі.  Освітню інфраструктуру – університет Григорія Сковороди, Державний професійно-технічний навчальний заклад “Центр професійно-технічної освіти”, гімназію, 7 шкіл, 5 садочків та Комунальний заклад Київської обласної ради ліцей-інтернат “Патріот” з посиленою військово-патріотичною підготовкою, дитячу музичну школу імені Павла Сениці і дитячу художню школу.  У Переяславі є міськрайонний суд, прокуратура, служба безпеки України, міськрайонне відділення поліції, що обслуговує Баришівку, Згурівку, Березань, Яготин, Переяслав та Переяслав-Хмельницький район, податкова інспекція, пенсійний фонд, казначейська служба, сервісний центр МВС України, філія газового господарства, відділення “Укртелекому”, Центр надання адміністративних послуг. Через місто проходить автомагістраль Бориспіль-Дніпро Н 08. За 27 кілометрів від Переяслава є залізнична станція. Місцева влада Мер Переяслава Тарас Костін розповів, що вони сподіваються на перегляд рішення комітету Верховної Ради. “На наше звернення поки ніхто не відреагував, чекаємо відповіді. Таке рішення комітету Верховної Ради стало для нас неочікуваним. До засідання і Міністр громад, і КОДА висловлювались за Переяславський район. Голова підкомітету аргументував рішення тим, що ніби-то на зустрічі громад голосування було проти Переяслава. Але ми вважаємо те голосування нерепрезентативним, воно не відображає реальної ситуації. І вважаємо це порушенням. Зараз спілкуємось з головою комітету і від нього залежить, чи буде перегляд рішення”, – каже він.  У районі позицію міста підтримують і також мають намір обстоювати збереження історичного Переяславського краю.  Як розповів KV заступник голови Переяслав-Хмельницької районної ради Іван Бугаєнко, депутати минулого тижня збиралися на позачергову сесію і обговорювали ситуацію, що виникла. Район дуже негативно сприйняв цю новину. У результаті були підготовлені звернення до голови Верховної Ради та відповідного комітету, Президента.  “У листах  наголошується, що з історичної точки зору, розташування та всіх параметрів визначеної методики Мінрозвитку громад, Переяслав якнайкраще підходить під визначення адмінцентру нового районування. Але це питання було вирішено, скоріш за все, кулуарно. Зауважу, що саме Мінрозвитку громад запропонувало створення Переяславського району і цю позицію підтримав Кабмін відповідним розпорядженням. Верховна ж Рада спирається на те, що на зібранні у КОДА сільські голови Згурівки, Березані, Баришівки, Яготина висловили думку щодо приєднання до Борисполя та Броварів. Голова підкомітету зауважив, що лише двоє висловилися “за” Переяслав. Проте це неправда, Переяслав підтримали шість осіб – чотири голови ОТГ нашого району і мер Переяслава разом із заступником. Зустрічалися ми і з головою комітету місцевого самоврядування Андрієм Клочко, який зауважив, що консультації з приводу визначення Переяслава адмінцентром ще тривають”, – говорить він.  Позиція Борисполя У коментарі KV голова Бориспільської міської ради Анатолій Федорчук розповів, що вони однозначно “за” створення Бориспільського району. У цьому питанні з містом  солідарне і керівництво районної ради, яке також обстоює принципову позицію – зберегти Бориспільщину.  “Все ж таки на території Борисполю розташований міжнародний аеропорт, це пристоличний регіон. Те, що це не буде зручно переяславцям – це факт, але нерозумно і Борисполю йти до Переяслава. Не хотів би вдаватися у коріння цього питання, тому що кожне з міст було засноване у різні часи. Це все неправильний підхід. Методику розробив Кабмін, Мінрозвитку громад, згідно якої було спочатку утворено Бориспільський та Переяславський райони. Згодом громада Броварів постала проти такого розподілу, що і призвело до розгляду на карті Київщини вже Броварького та Бориспільського районів. Кожен буде обстоювати свій район – і це зрозуміло. Та найголовніша проблема у цій ситуації – це те, що ми досі не знаємо, які функції виконуватимуть райони і які вони матимуть повноваження. Можливо, ми даремно боремося? Ідеальний варіант, якщо суспільство настільки вже розбурхане, це залишити всі три райони”, – додав мер.  Думка У коментарі KV керівник Офісу реформ в Київській області Володимир Удовиченко зауважив, що області з Мінрозвитком громад практично вдалося погодити варіант розподілу області за районами. Наразі же спостерігаються кардинальні зміни щодо адмінцентрів.  За його словами, Ірпінський район таки замінено на Бучанський, що попередньо викликало низку невдоволень з боку місцевої влади Ірпеня. Разом з тим буде створено Обухівський район і частина Васильківського району увійде до нього, а решта – до Фастівського району. Проте активісти і влада Васильківського району також розпочали боротьбу й обстоюють збереження свого району.  І на Лівобережжі Київщини у результаті виникла проблема щодо розподілу між Броварським, Бориспільським та Переяславським районами.  “Є відпрацьований проєкт постанови Кабміном, у якому була врахована думка саме Київської області щодо утворення Переяславського району. У форматі, який пропонувало міністерство розвитку громад також передбачався Броварський та Переяславський райони. На превеликий жаль, наразі цей район виключили із переліку шести районів субрегіонального рівня. З урахуванням усіх розглядів, враховуючи методичні рекомендації і думки влади Бориспільського району, об’єднаних громад, комітет прийняв рішення щодо утворення Бориспільського та Броварського районів. Зауважу, це лише проєкт, який має ще підтримати Верховна Рада. Депутати ж та влада Переяславської міської ради наразі ведуть переговори, готують свої аргументи із врахуванням історичної цінності Переяславщини. Для того, щоб все-таки комітет розглянув ще раз додатково питання збереження Переяславського району. Дебати продовжуються. За планом, узгодити новий адмінтерподіл країни мають встигнути до середини липня”, – каже він.  Нагадаємо, як раніше писала KV, затверджений Кабміном проєкт адміністративно-територіального устрою Київської області передбачав шість районів – Білоцерківський, Бориспільський, Бучанський, Обухівський, Переяславський, Фастівський. Спочатку районування виглядало так: Таке районування області спричинило мітинги, розбірки у соціальних мережах та звернення місцевих рад до уряду. Тому були проведені додаткові обговорення із громадами у Київській ОДА та на засіданнях комітету Верховної Ради. Остаточний варіант районування області мають затвердити депутати Верховної Ради. Читайте: Громади Київщини пікетують Кабмін із вимогою визнати Ірпінь адмінцентром Фото: коллаж KV КиевVласть

З 2 червня у Київській області дозволена робота спортзалів та басейнів, відвідування освітніх занять у групах до 10-ти людей, в тому числі автошколи. Відновлено рух залізничного транспорту і міжобласних автотранспортних перевезень. Під забороною залишаються дитячі табори, санаторії та зелений туризм. Про це KV стало відомо у ході онлайн-брифінгу в.о. голови КОДА Василя Володіна щодо ситуації у Київській області 2 червня. За інформацією Київського обласного лабораторного центру, станом на 2 червня в Київській області підтверджено 1623 випадки захворювання на коронавірус. З них 124 – діти та 300 – медпрацівники. На стаціонарному лікуванні перебуває 223 особи, на амбулаторному у самоізоляції – 1400 осіб. Медичне спостереження встановлено за 6 952 особами. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Одужало 400 пацієнтів. Зафіксовано 36 летальних випадків, останні 6 – за минулий тиждень. Переважно це літні люди із важкими супутніми хворобами.  Чергове послаблення карантину У Київській області запущено третій етап виходу з карантину. Це зроблено з огляду на поліпшення одночасної наявності трьох медичних показників. Йдеться про інцидентність (коли загальна кількість нових випадків захворювань за останні 7 днів на 100 тис. населення має бути менше 12%, наразі це 9,14%), завантаженість ліжок у закладах охорони здоров'я, визначених для госпіталізації хворих на коронавірус, має становити менше 50% (в області 21,2%) та середня кількість протестованих за методом ПЛР понад 12% на 100 тис. населення протягом останніх 7 днів (показник Київщини – 25,35%).  Відтепер дозволена робота басейнів та спортзалів, відвідування освітніх занять у групах до 10-ти людей, в тому числі автошколи. Відновлено рух залізничного транспорту і міжобласних автотранспортних перевезень.  Без таборів При цьому відкриття дитячих оздоровчих таборів, санаторіїв, тощо та зеленого туризму можливо лише на останньому етапі виходу з карантину та за умови дотримання протиепідеміологічних рекомендацій. На фото: очільник Києва Віталій Кличко у дитячому таборі “Джерело” м.Буча Дитячі садочки Дитячі садочки відновили роботу. Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій затвердила заходи щодо організації їх роботи на період карантину. Заклади повинні мати 5-ти денний запас дезінфікуючих засобів, засобів індивідуального захисту, антисептиків та прилади температурного скринінгу. Станом на сьогодні на Київщині відкрили 114 закладів дошкільної освіти, до яких прийнято 2589 дітей. Поетапне відкриття садочків триває. За оперативною інформацією місцевих органів управління освітою 01 червня 2020 року в Київській області відкрилися заклади дошкільної освіти в Васильківському, Вишгородському, Кагарлицькому, Києво-Святошинському, Ставищенському районах, містах Борисполі, Броварах, Василькові, Ірпені, Бучі, Обухові, Славутичі, Пісківській ОТГ.  Прийом дітей організовано з дотриманням вимог постанови Головного санітарного лікаря України, а також організовано роботу закладів дошкільної освіти згідно з рекомендацій Міністерства освіти і науки України. “Велике будівництво” Київщина продовжує виконувати программу Президента “Велике будівництво”. Це 5 лікарень, 5 шкіл, 5 амбулаторій за рік.  1 червня відкрили одразу кілька спортивних об'єктів. Зокрема, на Згурівщини відкрили два міні-футбольних поля зі штучним покриттям – у селищі Згурівка та селі Нова Олександрівка. Також у Згурівці зробили майданчик з вуличними тренажерами. Для їхнього відкриття залучили як обласний, так і місцеві бюджети. На фото: відкриття футбольного поля на Згурівщині Робочі поїздки Завдяки послабленню карантину, Василь Володін зміг розпочати робочі поїздки по області. Їхня мета – перевірити роботу райдержадміністрацій, скоригувати програми розвитку районів, проконтролювати виконання “великого будівництва”, своєчасну виплату соціальної допомоги мешканцям.  На фото: 28 травня Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль і Міністр охорони здоров‘я Максим Степанов в рамках робочої поїздки до Київщини відвідали м. Біла Церква. Під час візиту їх супроводжували очільник Київської облдержадміністрації Василь Володін та Білоцерківський міський голова Геннадій Дикий. “Я твердо переконаний – лише коли будемо працювати у щільній зв’язці, область отримає відчутний економічний результат. Найбільше цікавлять інвестиції та створення нових робочих місць”, – зазначив він.  До уваги водіїв 1 червня на дорогах Київської області та міста Києва запрацювала система автоматичної фото- відео-фіксації перевищення швидкісного режиму.  “Фіксацію впроваджено, щоб зменшити кількість аварій та загибелі людей. Проєкт зініціював Президент Зеленський, а втілили у життя фахівці Міністерства внутрішніх справ”, – розповів Василь Володін. У місцях, де за статистикою, найбільше гине та травмувалося в ДТП людей встановлені камери. Карта їхнього розташування є на сайті МВС. Очільник КОДА також додав, що тепер, коли поліцейський фіксує порушення, він одразу отримує й всю інформацію про відповідальну особу та сам транспортний засіб. Після перевірки всіх даних поліцейський підписує постанову про адміністративне порушення, яку через “Укрпошту” надсилають відповідальній особі. З детальною інформацією про інцидент можна ознайомитись на ресурсах МВС. Нагадаємо, як раніше писала KV, з 26 травня в Київській області було запроваджено послаблення протиепідемічних заходів за умови дотримання протиепідемічних вимог, встановлених постановами Головного державного санітарного лікаря України. Рішення про це було прийнято на засіданні Київської обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.  Читайте: Хроники коронавируса в Украине: обновляется КиевVласть

Боротьба з корупцією є наріжним каменем майбутнього економіко-соціологічного розвитку України. Такого висновку можна дійти за результата міжнародного  форуму “Україна – США: діалог про майбутнє”, організованого у березні 2020 року Інститутом демократії та розвитку “PolitA”, президентом якого є Катерина Одарченко. Сенатори, конгресмени та їх офіси на усіх зустрічах зазначали, що нашій країні та суспільству необхідно виробити нульову терпимість до корупції  у всіх її проявах. Після Революції гідності Україна проголосила курс на її подолання, створення антикорунційних органів, реформування прокуратури та судової системи. У 2014 році наша країна самостійно цього реалізувати не могла, в силу суб’єктивно-об’єктивних причин: збройна агресія Росії в Криму та на Донбасі, втрата частини економічного потенціалу, порожня казна та ін. Однак, натомість, ми мали надзвичайно вмотивоване суспільство, яке було готове до рішучих змін на краще. Прийнявши закон про люстрацію, та частково очистивши всю владну вертикаль, керівництво країни “дозріло” до реформування всієї правоохоронної системи.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Найвагомішу фінансову та організаційну допомогу для реформування правоохоронної та судової систем, а також створення нових антикорупційних органів доклали Сполучені Штати Америки, покривши 90% від всієї донорської допомоги у цій галузі. За останні 5 з лишком років Сполучені Штати в размах різних програм міжнародної технічної допомоги виділили Україні близько 10 мільярдів доларів, якщо вірити офіційній статистиці Мінекономрозвитку відповідно за кожен з років. Левова частка цих коштів пішла на реформування силового правоохоронного блоку. Під оновлення та очищення підпали МВС, СБУ, Прокуратура та судова система. Головною задачею, яку ставило перед собою керівництво держави та міжнародні партнери – це їх перезавантаження, що мало привести до підвищення рівня прозорості та зменшення можливостей для неналежного використання адміністративного ресурсу, і вилучення не властивих функцій певних органів, з відповідною передачею їх іншим структурам, в тому числі новим антикорупційним органам. З 2014 року створено так званий “пул” антикорупційних структур: Державне бюро розслідувань, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції,  Вищий антикорупційний суд, Спеціальна антикорупційна прокуратура та АРМА (Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів/Агентство з розшуку та менеджменту активів). На забезпечення їх діяльності держава витратила вже понад 10 мільярдів гривень.   За 6 років на 6 антикорупційних органів витрати держбюджету складуть 10,7 млрд грн. Витрати на “Антикорупцію” з 2015 року збільшилися у 20,5 разів (!): – зі 178 млн грн в 2015 до 3,7 млрд грн в 2020. Цифри вражають, але мало того скажу, що їх виділення – правильний хід, адже корупцію у воюючій державі потрібно викорінювати ледь не “по законах військового часу”, бо ми розуміємо, що “кому війна, а кому мати рідна”. В той час, коли більша частина свідомого українського суспільства допомагає нашій армії, знаходяться такі чиновники, які не проти скористатися своїми посадами заради власного збагачення. Однак, “рясних посадок” ТОП-корупціонерів, та й рангом понижче ми не побачили, а станом на перший квартал 2020 року до державного бюджету було повернуто 14 284,45 грн – і це на 6 (!!!) антикорупційних органів. Натомість вони самі “загрузли” у цілому ряді корупційних справ з проведенням неправомірних слідчих  дій, політичними переслідуваннями, “посадкою на гачок” ТОП-чиновників в тому числі суддів, депутатів та ін. І все це відбувається як при попередньому президенту, так і при нинішньому. Не кращі справи і в недореформованих судах та прокуратурі. Суспільство у більшості своїй не довіряє цим органам чи не найбільше. Згідно опитуванню Центру Разумкова, судовій системі не довіряють 75,6%, а прокуратурі – 67,7% опитаних респондентів. Це, відверто кажучи, – “дно”, нижче опуститися важко. Їм не довіряє кожен 4-й українець, вважаючи “нечесними на руку”. Інституційно-функціональні проблеми діяльності прокуратури, які штучно принесені безсистемними змінами до законодавства, у тому числі до Конституції України, доповнюються не менш безсистемними і такими, що не відповідають завданням підвищення якості діяльності прокуратури, змінам структури, кадрового наповнення прокуратури. У її реформі вже здійснено переатестацію частини системи, у тому числі із залученням міжнародних експертів у галузі,  і таким чином вважається, що це має привести до очищення цієї структури від “елементів”, що кидають тінь на добропорядних колег. Загальна кількість прокурорів скоротиться з 15 до 10 тисяч.  Екс-генпрокурор Руслан Рябошапка зазначав, що до вересня 2020 року буде закінчена переатестація усіх прокуратур в Україні. Це близько 7500 прокурорів, величезна кількість. І на вересень ми плануємо вийти на показник, що означає повне оновлення кадрового складу. Паралельно будуть проходити процеси донабору прокурорів як у центральний офіс, так і в обласні й окружні прокуратури. Що ж до судової системи, то перші кроки у цьому напрямку зробив ще п’ятий президент Петро Порошенко, однак реформа так і залишилась у напівреалізованому стані. Неприємні новини полягають в тому, що ми досі "будуємо" правову державу, яку не спромоглися "вибудувати" за часи незалежності. А динамічний характер суспільних відносин та проблеми з порядку денного все ще обумовлюють те, що об'єктивно неможливо сформувати абсолютно стабільну судову систему. Реформа не вирішує частину нагальних питань, з якими щодня стикається судова система. Зокрема, ідеться про проблему нестачі кадрів у судах, яка вже сьогодні згубно впливає на строки розгляду справ. А за рахунок звуження повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) та посилення домінантної ролі Вищої ради правосуддя (ВРП) виникає ризик цілковитого зміщення балансу у реалізації права на суддівське врядування, що робить неможливою реальну реформу, адже суддівська гілка влади знаходитиметься під тиском різних центрів впливу. До честі хотілося б сказати, що все ж відбулося перезавантаження судів, впроваджені нові важелі боротьби з проявами корупції у судах, оцінювання суддів відбувалося за критеріями компетентності, доброчесності й етики,  а також відбулося удосконалення процесуального законодавства у напрямку гарантування права на справедливий суд та доступу до правосуддя. На наступному етапі логічним було б забезпечення перезавантаження судів першої інстанції, оновлення процесуального законодавства у відповідь на виклики сьогодення та системне подолання раніше невирішених проблем (“спамування” судів позовами, мала забезпеченість кадрами тощо). Вцілому нам необхідно послідовно відстоювати суддівське самоврядування задля забезпечення системи стримувань і противаг у функціонуванні трьох гілок влади відповідно до Конституції України. Наразі діяльність судової влади, її ефективність є фундаментальним завданням сталого демократичного розвитку держави та побудови справедливого громадянського суспільства. Всі процеси державного регулювання певною мірою знаходяться в постійній взаємодії із суддівським корпусом. Однак, ми наближаємось ще до однієї проблеми, як-от – невтішний відсоток рівня виконання судових рішень (18-40%), що підриває суспільну повагу до цієї інституції і провокує відчуття безвідповідальності у певних “несвідомих елементів”, а це вже взаємозалежність та синхронізація дій і процесів судової та правоохоронної системи країни. Підсумовуючи роботу по створенню та функціонуванню антикорупційних органів у країні, та реформування правоохоронної і судової систем, а також прокуратури можна зазначити, що хоч часу і ресурсів у цей процес вкладено надзвичайно багато – результат залежить в тому числі і від політичної волі в країні. Кожна нова влада прагне зберегти свій вплив на всі ці органи, роблячи їх тим самим заручниками політичних процесів в країні. “Телефонне право”, “підсажка на гачок”, незаконні переслідування та неправомірний тиск – це те, про що Україна повинна забути назавжди. Ми визначили свій курс на побудову правової та європейської держави, де поважають людину і громадянина, а також всі дотримуються “букви закону” і рівні перед ним. Не дивлячись на неефективність реформ і роботи антикорупційних органів, правоохоронної системи і судів, а також прокуратури Україна все ж здійснює поступальний рух у цьому напрямку, і я впевнена, що “дорогу осилить той, хто йде”, а ми – проактивна частина населення, молоді політики, і загалом Народ України, в свою чергу намагатимемось стати кращою версією самих себе й розвиватимемо реальне громадянське суспільство в державі. Катерина Одарченко, партнер SIC Group UkraineКиевVласть

Центр обслуживания подразделений Национальной полиции заказал 200 тысяч масок, 954 тысяч пар перчаток, 250 тысяч защитных костюмов и 1 тысячу приборов для бесконтактного измерения температуры (пирометров). Поставщиком выбрали Казенное научно-производственного объединения “Форт” Министерства внутренних дел. Указанный товар Нацполиция должна получить до 24 апреля 2020 года. Как стало известно KV, 27 марта 2020 года по результатам трех тендеров (1, 2, 3) Центр обслуживания подразделений Национальной полиции Украины заключил договор с Казенным научно-производственным объединением “Форт” МВД (*) на поставку медицинских перчаток, масок, костюмов биологической защиты и пирометров. По договору за товары должны заплатить 132,69 млн гривен.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Подрядчик до 24 апреля 2020 года должен поставить на ул. Святошинская, 27 (адрес Центра обслуживания подразделений Нацполиции): 200 тыс. хирургических перчаток (стоимость – 4,2 млн гривен, цена за 1 шт. – 21 гривен); 954 тыс. медицинских масок KN95 (стоимость – 57,24 млн гривен, цена за 1 шт. – 60 гривен); 250 тыс. костюмов биологической защиты (стоимость – 69,75 млн гривен, цена за 1 шт. – 279 гривен); 1 тыс. пирометров (стоимость – 1,5 млн гривен, цена за 1 шт.- 1,5 тыс. гривен). Для нужд каких именно подразделений Нацполиции поставят указанные средства защиты и пирометры, в опубликованной документации не указано. В договоре отмечено, что закупленные товары относятся к перечню товаров, необходимых для противодействия коронавирусной болезни (COVID-19) в Украине (постановление Кабмина от 20 марта 2020 года №225). Указанным постановлением №225 Кабмин также упростил порядок закупок товаров, работ и услуг, необходимых для предотвращения распространения коронавируса в Украине. Документом определено, что закупки, необходимые для борьбы со вспышками COVID-19 в условиях неотложности, осуществляются без проведения тендеров, с обязательным обнародованием в электронной системе всей информации о проведенной закупке. Напомним, чтобы обезопасить жителей столицы и предотвратить ситуацию с возможным распространением коронавируса, с 17 марта в Киеве закрыли торгово-развлекательные центры, заведения общественного питания, заведения бытового обслуживания и развлекательные заведения. Работают только продуктовые и хозяйственные магазины, аптеки, АЗС и банки. 20 марта Кабмин установил режим чрезвычайной ситуации (ЧС) в Киеве, а также Днепропетровской и Ивано-Франковской областях. Ранее ЧС была объявлена в Киевской области. 25 марта Кабинет министров ввел режим чрезвычайной ситуации по территории Украины до 24 апреля. Режим ЧС может быть сокращен, в случае прекращения эпидемии COVID-19, или продолжен, если эпидемия не прекратится. На 31 марта количество киевлян, заболевших COVID-19, составляет 107 человек. Читайте: Кабмин ввел режим ЧС по всей Украине до 24 апреля Согласно данным аналитической системы Youcontrol, Казенное научно-производственное объединение “Форт” МВД основано в 1999 году. Основной вид деятельности – производство оружия и боеприпасов. Уставный капитал составляет 34,56 млн гривен. Предприятие подчинено Кабинету министров. Возглавляет его Вадим Рудницкий.  По результатам участия в публичных закупках Казенное научно-производственное объединение “Форт” МВД заключило 199 договоров на общую сумму 675,2 млн гривен (с учетом нынешнего). Самый крупный заказчик предприятия – Министерство внутренних дел, которое отдало предприятию подрядов на 384,9 млн гривен (данные Zакупівлі). Центром обслуживания подразделений Нацполиции руководит Сергей Валигура. Глава Национальной полиции – Игорь Клименко. Киевскую полицию возглавляет Андрей Крищенко, который, как стало известно 27 марта 2020 года, заболел коронавирусом. Министр внутренних дел – Арсен Аваков. * Казенне науково-виробниче об’єднання “Форт” МВС (код ЄДРПОУ: 01199251) Фото: Слово і діло КиевVласть