Відомий київський фуд-блогер Інна Гордієнко продовжує дивувати читачів КиевVласти своїми гастрономічними турами. Цього разу Інна, відвідуючи Leopolis Jazz Fest, відкрила три нових ресторани, надзвичайно смачних та гарних, та завітала до парочки старих і легендарних закладів. Традиційне перебування на Львівському джаз-фесті не обійшлося без відвідування нових смачних місць столиці Галичини. Цього разу я побувала аж в трьох нових закладах, які відкрилися зовсім нещодавно, а також завітала до улюблених вже багато років ресторацій.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Отже додавайте до своїх нотаток п`ять смачних гастрономічних місць міста Лева! Grand Café Leopolis, площа Ринок, 1 Як завжди порадував Холдинг емоцій “!Fest”. Цього року вони запустили декілька нових проектів – один з них просто в серці міста на площі ринок в приміщенні Ратуші.  Grand Café Leopolis, як мінімум, відповідає своїй назві за зовнішнім виглядом. Інтер’єр та екстер`єр заворожують – декілька просторих залів з височенними стелями та літня тераса з червоними доріжками, білими скатертинами та величезними арочними вікнами. Сюди раджу прийти поснідати, з`їсти солоденького або просто випити коктейль. Але, перш за все, мусите спробувати тут чотири фірмових страви: десерт “Леополі” (кремове тістечко щось на кшталт “Наполеону”) – 90 гривень; каву “Леополіс”, зварену на піску на трояндовій воді – 35 гривень; коктейль “Леополіс” на трояндовій воді з пелюстками троянд та просекко – 60 гривень; “Леополіс до спеки” з цитриновим фрешем та трояндовим сиропом – 25 гривень. Якщо хочете поїсти більш фундаментально – приходьте сюди на сніданки та тістечка. Вони феєричні! На сніданок пропонують цілу вежу: три таці їжі всього за 109 гривень. Першу тарілку можна вибрати за бажанням:  яйце пашот з квасолею у соусі софріто із зелениною; грінку з лососем, яйцем пашот під голландським соусом; яйце пашот зі смаженим беконом на голландському пухкому млинці. Друга та третя таця подаються з паштетами та намазанками, грінками до них та бріошем із корицею та маслом. На десерт – величезний вибір, більше 20 видів тістечок, серед яких важко зупинитися на одному. Ми взяли: роляду сезонну (меренговий рулет з сезонними ягодами та кремом маскарпоне) – 60 гривень; львівський сирник (як записано в меню – той самий найліпший і найсмачніший, який готує кожна львівська господиня і рецепт якого вона ніколи і нікому не повість) – 58 гривень; фірмовий “Леополіс”, який  випікається щодня, ви навіть матимете сертифікат з датою випічки та підписом майстра, який його готував, зі спеціальною поливкою – 90 гривень. Кожне тістечко можна взяти із собою, його запакують у фірмову червону коробочку. Дуже дуже раджу – вдягайте красиву сукню, всідайтеся на терасі, слухайте вуличних музиків і насолоджуйтесь атмосферою площі ринок та дзвоном 65-метрової вежі. Дуже Висока кухня/Pretty High Kitchen, площа Ринок, 14 Ще один новий заклад у столиці Галичини, який започаткували власники мережі Local Fest, суттєво відрізняється від усіх інших львівських ресторацій. Тут немає меню, лише цінники на напої. Спитаєте як так може бути? А може! В ресторані “Дуже Висока кухня” – все дуже незвично. Перш за все – знайдіть ресторан “Криївка” на площі Ринок. Потім підіймайтесь сходами на самий верхній поверх, минаючи найдорожчу ресторацію Галичини “Масони”. Всідайтеся на терасі або в залі і чекайте, поки до вас не підійде кухар. Ось тут починається саме цікаве: ви можете замовити будь-яку страву, яку забажаєте і вам її приготують в певній інтерпретації. Це може бути страва з птиці, м’яса чи риби, овочів і звичайно – десерт. Щоправда, не за всі страви, які ми озвучили змогли взятися. Наприклад, вам не зможуть приготувати деруни, або борщ або суші. Є певні страви, які чомусь не підлягають виконанню. Але ми все ж таки знайшли ті позиції, які влаштували і нас, і кухара. Ще один момент: кухар запитає вас, яку за об’ємом порцію ви бажаєте і відповідно до цього озвучить вартість страви. Тобто ціну ви знатимете наперед. Отже, що ми замовили: голубці. Мені приготували їх з м’ясом індички, в молодій ледь припущеній капусті в ніжному соєво-молочному соусі – 250 гривень; олів’є. Замовляли 2 порції – тому було 2 різних подачі: одна більш класична, інша – з чорнилами каракатиці у вигляді ролу – 150 гривень;.  салат з лососем, сиром філадельфія, свіжими овочами та брусничною поливкою – 250 гривень; свинина смажена з овочами гриль – 300 гривень; десерт “Брауні” з кулькою морозива, кедровими горішками та ягідною поливкою – 150 гривень; десерт “Бананові хлібці” з кулькою морозива, смаженим бананом та ягідною поливкою – 150 гривень.  Плюси ресторації: якщо хочете поекспериментувати і з’їсти незвичну вечерю чи обід – чимчикуйте до “Дуже вискої кухні; тераса на даху: якщо розташуєтесь там, перед вами відкриється чудова панорама на сусідні дахі та будинки, особливо раджу сісти тут на заході сонця; дуже смачні коктейлі – всі в одну вартість 125 гривень. Мінуси ресторації: доведеться чекати – наші замовлення готували близько години; ви не можете бути впевнені, що ваша улюблена страва прийдеться вам до смаку – певний соус чи інгредієнт можуть зіпсувати перевірений роками смак. Проте, ви точно отримаєте фан! Ресторація Бачевських/ Baczewski Restauracja, вул. Шевська, 8 Впевнена, кожен, хто хоч раз побував у Львові, відвідав цю ресторацію. Тому не написати про неї не можу, хоча, з моменту її відкриття, вона все менше вражає мій шлунок – чотири роки тому я просто обожнювала цей заклад. Тут завжди черга, і потрапити до “Ресторації Бачевських” зовсім непросто. Краще приходити між сніданком та обідом, або між обідом та вечерею. Так більше шансів, що не будете стояти в черзі. Те, що дійсно тут вражає – атмосфера та вишуканість інтер’єру. Живі рослини, клітини з птахами, квітчасті скатертини на столиках, старовинні комоди (креденси) для посуду, фортепіано – таке враження, що ви знаходитесь у вітальні будинку початку XX століття. Тому, насолоджуватись їжею в Бачевських неймовірно приємно! Отже, чим нас тут частували. Почнемо з закусок: москалик ( оселедець з грінками та картоплею) – 84 гривні; канапки руська трійця (3 види паштету) – 125 гривень; канапка з форшмаком – 26 гривень. Потім були перші страви: холодник з буряка – 95 гривень; борщок з яськами – 75 гривень. Основні страви: банош з бринзою та білими грибами – 120 гривень; пироги з м’ясом (вареники) – 105 гривень; теляча ніжка з бринзою та молодою картоплею – 158 гривень. Фішка закладу – подача страв. Майже кожна з них має свій унікальний посуд, або форму сервировки. Наприклад, холодник подається в тарілці з льоду, банош в старовинній прасці, оселедець в розрізаній навпіл пляшці. Під страви ми замовляли настоянки власного виробництва – динєву, агрусову та айвову (25 гривень за 50 грамів). Взагалі-то на вході або виході з ресторації не забудьте відвідати крамницю Бачевських! Там ви знайдете нескінченний вибір настоянок та наливок, які вже стало традицією привозити зі Львова. Кафе “Ностальгія”, вул. Сербська, 6 Заклад, на який натрапила абсолютно випадково, і на який ніколи не звертала уваги, хоча знаходиться він в самому центрі – просто за кутом від міської Ратуші. Це навіть не ресторан, а кафе, але тут завжди дуже людно. І неспроста! Їжа проста – звичайні деруни, олів’є, котлетки, млинці, окрошка – але смачно, як в дитинстві, та й ціни такі, які навряд чи ви знайдете в центрі Львова. Тут реально все дуже просто, без зайвого пафосу, але пречудова тераса на вулиці та гарне обслуговування. Якщо раптом хочете дуже ситно та смачно поїсти, збилися з ніг шукати вільний столик біля площі Ринок – завітайте сюди. Отже, чим нас тут годували і що я рекомендую: деруни зі сметаною – 80 гривень; телячі медальйони у винно-солодкому соусі – 130 гривень; млинці з сиром і родзинками – 47 гривень; млинці з червоною ікрою – 120 гривень; окрошка – 60 гривень; олів’є – 68 гривень; печінка по-берлінськи – 75 гривень; салат з буряка та чорнослива – 50 гривень. За дерунами та олів’є я точно буду ностальгувати! Opera Underground, проспект Свободи, 28 Ще один заклад з мережі Local Fest і найкращий коктейль-бар у Львові. Відкрили його на місці закладу “Лівий берег”, який декілька років привертав увагу відвідувачів Львівської Опери та звичайних туристів, які з великим задоволенням потрапляли в лабіринти оперного театру. Тепер це не просто ресторан, а справжній рай для поціновувачів коктейльної історії. В меню закладу більш ніж 200 видів коктейлів, з них – 20 авторських з оригінальною подачею. Ми звичайно вирішили спробувати саме ці варіанти і точно не пошкодували. Отже, почніть з фішки закладу – VR-коктейлю. Вам на очі одягають окуляри віртуальної реальності і ви спостерігаєте приготування вашого коктейлю, а також його подачу саме в них.  Що ви побачите? Збережу інтригу, аби вам було цікаво спробувати цей коктейль і насолодитися процесом. Також не пошкодуєте, якщо замовите “Ван Гог”. Можна звичайно трішки здогадатися, як може виглядати подача напою від знаменитого майстра, але ніколи не здогадаєтесь, що пити свій коктейль, ви будете після того, як розфарбуєте його буряковим шрабом та апельсиновим сиропом. Вам приносять палітру з фарбами – і ви на пару хвилин становитесь і художником і барменом, тобто творцем. Менш ординарний, але теж незвичний –  коктейль “Офіс”. Вам подають настільний світильник і ви потягуєте коктейль просто через трубочку його верхньої частини, а вашим келихом є звичайна лампочка всередині. Наші коктейлі того вечора: VR коктейль (ямайський ром, кокосовий лікер, пюре маракуї, молоко) – 150 гривень; “Ван Гог” (бурбон, лимонний фреш, апельсиновий сироп, буряковий шраб, яблучний сидр) – 115 гривень; “Офіс” (джин, лимонний фреш, сироп з меду та абсент) – 85 гривень. Тож, хочете дійства і яскравого нічного життя – мерщій до Opera Underground! А незабаром читайте ще один гастрономічний огляд з іншого фестивалю – Одеського. Буде також декілька нових та безліч улюблених барів та ресторанів до вашої уваги! Тому не забувайте стежити за моєю сторінкою. Читайте та смакуйте: Ресторанний гід: Львів, Івано-Франківськ, Ужгород (фото, відео, ціни, меню) Фото та відео автораКиевVласть

В Киевской горгосадминистрации (КГГА) решили закрепить электроэнергетическое имущество киевлян, которым с 2001 года владело и пользовалось ЧАО “Киевэнерго”, за СВКП “Киевводфонд”. Это очень похоже на саботаж: известно, что данное предприятие занимается в Киеве бюветами и общественными туалетами (вовсе не специализируется на поставках электроэнергии), а потому вряд ли получит от НКРЭКУ все необходимые благословения. Как стало известно KV, в КГГА решили распределить теплоэнергетическое и электроэнергетическое имущество киевлян между двумя столичными КП. Об этом идет речь в распоряжении КГГА № 971 от 29.05.2019 года, которое внесло изменения в распоряжение КГГА  № 1693 от 27.12.2017 года “О некоторых вопросах прекращения Соглашения по реализации проекта управления и реформирования энергетического комплекса Киева от 27 сентября 2001 года, заключенного между КГГА и акционерной энергоснабжающей компанией "Киевэнерго". КП “Киевтеплоэнерго” (*), как и ранее, определено предприятием, за которым должно быть закреплено теплоэнергетическое имущество коммунальной формы собственности (ТЭЦ, тепловые сети и пр.). А вот электроэнергетическое имущество киевлян (кабельные и воздушные линии электропередач, трансформаторные подстанции и пр. - KV), “необходимое для передачи и поставки электрической энергии”, теперь решили закрепить за СВКП "Киевводфонд" (**). Этому КП поручено обеспечить и осуществить все необходимые мероприятия, связанных с приемом-передачей электроэнергетического имущества киевлян от ПАО “Киевэнерго” (***).Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Наряду с этим, с Департамента жилищно-коммунальной инфраструктуры КГГА сняли задание по разработке проекта договора об определении процедуры и условий возврата имущества коммунальной собственности теробщины Киева, ранее переданного ПАО "Киевэнерго". А также по подаче бюджетного запроса в Департамент финансов КГГА о выделении возможных бюджетных расходов на указанный процесс. Отметим, согласно ряду положений Закона “О рынке электрической энергии”, поставкой электричества в Украине может заниматься лишь отдельное специализированное предприятие. Таковое в Киеве имеется - принадлежащее Ринату Ахметову ЧАО "ДТЭК Киевские электросети". Читайте: “ДТЭК Киевские Электросети” возглавил латвийский специалист Марис Куницкис При этом, ранее чиновники КГГА заявляли, что такое специализированное коммунальное предприятие тоже теоретически создать в Киеве можно. Но оно, дескать, будет очень долго (до трех лет) получать соответствующие лицензии, да и ежегодные расходы на обслуживание коммунальных электросетей составят ориентировочно аж 75 млн гривен. Вероятно, в связи с этим, подчиненные Виталия Кличко и решили сходу продать владельцу ЧАО "ДТЭК Киевские электросети" Ринату Ахметову электросети, которые принадлежат столичной общине, всего за 444,4 млн гривен. При этом, без всяких подтверждений утверждалось, что в общем объеме теплосетей Киева столичной общине принадлежит только 15%. Остальные, дескать, и так давно уже у “Киевэнерго” (ЧАО "ДТЭК Киевские электросети"). Этим же проектом решения, напомним, предлагалось “задним числом” легализовать выход на рынок торговли электричеством ЧАО "ДТЭК Киевские электросети" и почти на год продлить договор с ПАО “Киевэнерго” в части электрогенерации. Читайте: Администрация Кличко решила сделать Ахметова монопольным владельцем столичных электросетей Указанный проект решения зашел в столичный горсовет летом 2018 года. Категорически против такой инициативы КГГА тогда выступил член бюджетной комиссии Киевсовета Владимир Левин. По мнению депутата, данное имущество имеет гораздо больший объем, чем 15% разрозненных электросетей, и может приносить городу существенную прибыль. Левин предложил наложить мораторий на такую продажу (проект решения Киевсовета №08/231-2302/ПР от 18.07.2018 года) до проведения полного аудита, приема имущества на баланс специального городского КП, установления точек размежевания и пр. Такой подход, напомним, в Киеве тогда поддержало немало народных избранников.   Читайте: В Киевсовете началось разбирательство по вопросу продажи Ахметову коммунальных электросетей При этом, соответствующий проект решения Киевсовета проработанный на специально созданной рабочей группе (протокол заседания рабочей группы от 25.02.2019 года) и с правками замглавы бюджетной комиссии Киевсовета Владимира Ялового (фракция “Единство”) не был согласован на бюджетной комиссии Киевсовета 13 мая 2019 года провластным большинством. Читайте: Столичная “Солидарность” настаивает на продаже Ахметову коммунальных электросетей “за бесценок” Во всей этой истории сейчас самым курьезным выглядит то, что закрепить электроэнергетического имущества киевлян в КГГА в итоге решили за СВКП “Киевводфонд”. По данным аналитической системы YouControl, основным видом деятельности данного СВКП является “сбор неопасных отходов”. Другие виды деятельности: “аренда и управление собственной или арендуемой недвижимостью”; “сбор, обработка и распределение воды”; “канализационная система”. Широко известно, что, по сути, “Киевводфонд” занимается в Киеве лишь бюветными комплексами и общественными туалетами. Владимир Левин уверен, что СВКП “Киевводфонд” точно не сможет заниматься в столице деятельностью в сфере энергетики и в КГГА не понимать этого не могут. “Это (распоряжение КГГА №971.- KV) явно сделано для того, чтобы “Киевводфонд” не смогло попасть в Национальную комиссию, осуществляющую регулирование в сферах энергетики и коммунальных услуг (НКРЭКУ) и урегулировать вопрос точек балансового разграничения. Иными словами, разделить электроэнергетическое имущество между владельцами: ЧАО "ДТЭК Киевские электросети" и киевлянами”,- заявил KV Владимир Левин. По его словам, все это похоже на саботаж - нежелание чиновников КГГА оставлять в собственности города электротехническое имущество, которое способно в перспективе обеспечить столице энергетическую безопасность и приносить очень неплохой доход в городской бюджет. Читайте: Чи потрібні киянам власні електричні мережі Напомним, по предварительным подсчетам Левина, с электросетей, которые пока еще принадлежат киевлянам город может зарабатывать минимум 700 млн гривен в год. Сферу ЖКХ в Киеве с 1 сентября 2014 года курирует замглавы КГГА Петр Пантелеев (на фото справа). Департамент ЖКИ КГГА с 17 июля 2017 года возглавляет Дмитрий Науменко. КП “Киевтеплоэнерго” с 22 декабря 2018 года руководит Вячеслав Бинд. Светлана Козловская (на фото слева) возглавляет СВКП “Киевводфонд” с 21 сентября 2015 года. * КП “Київтеплоенерго” (код ЄДРПОУ: 40538421) ** СВКП “Київводфонд” (код ЄДРПОУ 37292855) *** АТ “Київерего” (код ЄДРПОУ: 00131305) Фото: коллаж KV КиевVласть

На парламентських виборах на мажоритарних округах політичним силам краще не робити ставку на “місцевих князьків” із зіпсованою репутацією, вважає політичний експерт Олексій Голобуцький. Про це KV стало відомо з публікації Олексія Голобуцького на його сторінці в соціальній мережі Facebook. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  “На цих парламентських виборах чи не в усіх учасників одна й та сама проблема: кадри. І, хоча значна кількість партій іде під гаслом “Обирайте нові обличчя”, нових облич насправді дуже мало. Скажімо, в того ж “Слуги народу” просто немає вибору, бо геть порожній кадровий резерв — тож там підхід до формування списку суто бізнесовий і список наповнюється не просто “старими обличчями”, а геть давніми і майже забутими. Інші партії просто розраховують на “перевірені кадри” — переважно чиновників і мерів на місцях. Загалом, це цілком логічно: працює сподівання, що ті досить добре “засіяли” свої округи, щоби на цьому ресурсі здобути перемогу. Але це — фатальна помилка”, — впевнений політтехнолог. На його думку, виборець не підтримуватиме “досвідчених”, бо вони “персоніфікуються із конкретними невиконаними обіцянками, із корупцією та кримінальними справами, до яких догосподарювалися у післямайданний період”. “Далеко ходити не треба. Хто, наприклад, готується йти у Верховну Раду по мажоритарці у Білій Церкві? Як я розумію, одна з крупних партій планує зробити ставку на міського голову Геннадія Дикого (на фото). Але хтось реально оцінював негативний шлейф, який є у Дикого? Діяльністю міського голови зацікавилося НАБУ, провели обшуки, порушені кілька кримінальних проваджень. Бо якось дуже синхронно почали розквітати компанії з орбіти Дикого, тільки-но виконком міськради підняв тарифи на опалення, проїзд в автотранспорті чи комунальні послуги”, — написав Олексій Голобуцький. Він додав, що “висновки щодо обґрунтованості підозр Геннадію Дикому у дерибані міського бюджету ще попереду”. “У мережі вже з’явилися промовисті відеоролики про діяльність білоцерківського міського голови далеко за межами законності. І далі кампанія проти нього буде лише набирати обертів. І це не чорнуха, на яку можна не звертати уваги. Місцеві ЗМІ про всі ці факти пишуть давно та досить відверто”, — зазначив експерт. За його словами, “рейтинг Дикого поки реальний, але він існує лише “по інерції”, поки немає сильних суперників”. “Скажімо, досі нічого не чути про висуванців по Білій Церкві від новообраного президента чи від партії “Сила і честь” Ігоря Смешка, котрий у першому турі президентських виборів посів по білоцерковському округу третє місце. Очевидно, що кандидати, які підуть на вибори під прапорами Смешка чи Зеленського, доволі легко обіграють Дикого. Адже за мером тягнеться шлейф корупційних скандалів, його активно знищуватимуть з усіх боків, відтак підтримка постійно знижуватиметься. Тому й дивно, що хтось ще робить ставку на кандидата без реальних шансів на перемогу”, — констатував Голобуцький. Він вважає, що власне для Дикого цей програш не буде фатальним,бо він залишиться мером, “а ось для партії, котра зробить на нього ставку, це мінус один багнет у парламенті”. “При тому кожний такий “мінус один” може мати вирішальне значення. Кілька таких ставок на “Диких”, як в Білій Церкві, — і Зеленський точно отримає повністю підконтрольний парламент. Просто тому, що люди критично не хочуть голосувати за старих, дискредитованих вздовж і поперек корупціонерів”, — резюмував Олексій Голобуцький. Читайте: В Раду могут пройти пять партий - результаты соцопроса Фото: World News КиевVласть

В інтернеті можна віднайти багато цікавих статей про те, що робить кожне окреме місто на планеті, щоб стати розумним. Можна ознайомитись зі сміливими планами, інноваційними ідеями, планами розвитку, баченнями та цілями. Але ви не знайдете інформації про синергію міст, які об'єднали зусилля для розвитку. Чому так? Напевно так вже історично склалось, що кожен з нас має своє бачення, завдання та цілі для досягнення. Саме тому розумні міста прагнуть досягнути успіху знаходячись майже в повній ізоляції, що може бути згубним для майбутнього таких міст. Згідно з загальноприйнятим тлумаченням інформаційно-комунікаційні технології мають сприяти росту ефективності та якості надання послуг. При чому мова йде виключно про розгортання такої мережі на рівні одного населеного пункту, що обумовлено не тільки технічною спроможністю але й юридичними умовами. Як правило міста не просто впроваджують децентралізовані технологічні рішення але й приймають ряд постанов та рішень, які визначають порядок функціонування таких систем. Обмежені юридично, відокремлені, фактично заблоковані технологічні рішення, призводять до знищення міжміських зв'язків, перетворюючи міста на технологічні острови. Це призводить або до унеможливлення користування послугами мешканцями інших міст, або до вкрай незручного їх використання. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Так, наприклад, в Україні розвивається система електронного квитка. Порядок та оплата користування громадським транспортом керуються місцевими законами, а для користування послугою громадянам необхідно використовувати технологічний засіб який притаманний виключно цій території і не може бути використаний в інших локаціях. Це звичайно створює великі незручності для користувачів. Цю проблему у нас майже не помічають, але вона є. Як же вирішити проблему розумних міст, які відокремились одне від іншого кордонами технологій? Як допомогти людям, які постійно подорожують з одного міста до іншого? Враховуючи, що розвиток міста - це постійний процес, часові рамки якого неможливо визначити, та важливість міжміської співпраці на багатьох рівнях, включаючи політичні, ділові та технологічні, експерти двох розумних міст - Таллінна та Гельсінкі вирішили об'єднати свої зусилля, створивши нову концепцію яка отримала назву “транскордонний підхід”. Експерти сходяться на думці, що міста можуть стати справді розумними лише тоді, коли вони знищать перешкоди, що заважають побудувати систему обміну даними між містами, і створять систему яка дозволить їх мешканцям безперешкодно користуватися сервісами та послугами розумних міст. Проблема яку намагаються вирішити Таллінн та Гельсінкі зовсім не вигадана. Два розумних міста мають високу частоту комунікацій. Мільйони людей, які подорожують між Талліном і Гельсінкі, що вимагає наявності  транскордонних послуг, якими існуючі зараз вважатись не можуть. Це типовий приклад того, як розвиток розумного міста в ізоляції призвів до негативних наслідків в сфері мобільності. Міста не мають можливості створити єдиний розумний простір громадян тому, що їх система розвиваються в ізоляції. Для створення комфортних умов для вільного переміщення людей і товарів містам необхідно дотримуватися нової концепції мобільності. Цифрові послуги міста можна вважати вдало побудованими, коли їх можна без перешкод масштабувати, обєднуючи міста та села країни в єдину систему обміну даних. Згідно з таким визначенням, можна сказати, що сьогодні в світі такого рішення не існує, а тому, по суті, це міжнародна проблема. Так, звичайно в світі є низка популярних рішень, які отримали поширення за межами своїх країн, але вони не є фундаментальними, і представляють скоріше окремі сервіси, які так чи інакше інтегруються в сайт міста. Спроби зробити інтегральне рішення звичайно теж є. Зокрема в Україні є кілька проектів які позиціонуються як універсальні, але це не зовсім так. Єдиним по справжньому готовим до масштабування можна назвати тільки український проект Платформи громадської участі “Спільно”, архітектура якого була спеціально спроектована таким чином, щоб об'єднати міста для плідної співпраці та взаємодії. Але давайте повернемось до теми статті та подивимося, як міста Таллінн та Гельсінкі планують реалізувати транскордонний підхід! Два провідні університети Таллінна та Гельсінкі, у тісній співпраці з Forum Virium Helsinki, та інноваційним підрозділом та Міністерством економіки та зв'язку Естонії, розпочали розробку пілотного проекту “Finest Twins”. На реалізацію проекту Tallinn University of Technology (TalTech) і Aalto University отримали грант 32 млн. євро, з яких 15 мільйонів євро фінансуються за програмою “Горизонт 2020”, а 17 мільйонів євро з боку уряду Естонії. На отримані кошти заплановане створення “Центру передового досвіду розумних міст у Таллінні”. Проект триватиме протягом 7 років і результатом його роботи повинні стати транскордонні інноваційні мережі які об'єднують 5 сфер: дані, управління, мобільність, енергоефективність та міське середовище. Окрему увагу в рамках проекту буде приділено питанню покращенню електронних послуг міста, які стануть універсальними для міст учасників. Зрештою, метою Центру є створення відкритої екосистеми досліджень і розробок, яка включає дослідження та розробку послуг та продуктів для громадян, муніципалітету та бізнесу. Це буде перший глобальний центр передового досвіду, який буде працюватиме над розробкою інноваційних рішень для транскордонних розумних міст. Розроблені інноваційні концепції будуть спочатку впроваджені в Таллінні і Гельсінкі, а потім масштабовані по всьому світу. Розробники сподіваються, що проект який вони називають: Talsinki, стане еталоном розумного міста. Читайте: Цифрова ідентичність Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа” КиевVласть

Україна й українці б’ють на сполох і мало не в набат: “Газ і електроенергія стрімко дорожчають! Вугілля купуємо в сусідній країні за скажені кошти! Ми - за крок від енергозалежності й мало не “енергокабали!”. А, може,  варто спробувати шукати якісь альтернативні види енергетики, наприклад, використовуючи енергію вітра, сонця, води, а то й рослин?  Поодинокі спроби є. І в Миколаєві, і в Житомирі, й іще в чотирьох містах  України. До речі, 55 країн світу офіційно заявили про  цілі повного заміщення вугільної та атомної енергетики. Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”  Команда Української Кліматичної Мережі та 350.org-Україна разом із журналістами відправилися у тур до Житомира — першого українського міста, що офіційно планує перейти на 100 % відновлюваної енергії до 2050 року.  Керівництво міста публічно заявило про це майже рік тому. - Шлях до модернізації міста і його енергосистеми почався з Плану Дій Сталого енергетичного розвитку (ПДСЕР), -  розповідає міський голова  Житомира Сергій Сухомлин, - Тоді аби обліковувати кількість енергії, що споживає місто, запровадили одну із перших систем енергомоніторингу в комунальних закладах. І в усіх дитячих садочках і школах міста проводять комплексну модернізацію, переважно за рахунок грантових та кредитних коштів. Паралельно вже проходять перемовини з німецьким банком про залучення 12,5 млн євро додаткового фінансування для завершення комплексного утеплення всіх будівель шкіл і дитсадків Житомира. А при плануванні бюджету міської ради на наступний рік, враховуємо температурний режим закладів освіти й медицини. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Сергій Сухомлин зазначив, що місто взяло зобов’язання по скороченню викидів СО2.  Тому тут активно  розвивається електротранспорт. Вже зараз відкривається тендер на закупівлю 49 нових тролейбусів, адже кожен новий такий засіб споживає на 30—40 % менше електроенергії.  Цього року відкрили 2 додаткових тролейбусних маршрутів і ще дві лінії плануються, аби поступово заміщувати транспорт на бензині. “Це ефективно, безпечно, зручно й екологічно Ми добре розуміємо, що екологія – важлива економія коштів міста й  людей. Які в ньому мешкають”, - зазначає Сухомлин. Від  модернізації міського підприємства водоканалу прогнозують через 2 роки  споживання електроенергії на 30% менше, ніж зараз. За словами пана Сергія, через зношене старе обладнання очисних споруд  в Україні втрачається в середньому до 30% питної води. В Житомирі ж ці втрати  сягали 55% . За словами очільника міста, одна  з найбільших “родзинок” в енергетичній  модернізації міста —будівництво нової ТЕС на альтернативному паливі, що починається з вересня 2019-го. Очікується, що ТЕС вироблятиме теплову енергію за рахунок ВДЕ, і це зменшить тариф на тепло для житомирян. Це має бути дешевше, ніж використання імпортованого газу. “Це дозволить зменшити споживання газу в енергобалансі міста приблизно на 40 %”, - стверджує міський голова. Центр Полісся може похвалитися й  активним будівництвом сонячних  електростанцій (як малих, приватних, так і великих). Одна з них, потужністю 11 МВт електричної енергії,  яку буде зведено на комунальній установі, зможе повністю задовольнити потреби в електроенергії “Теплокомуненерго” та  “Міськводоканал”. Для її будівництва місто виграло  грант 3 млн євро від Республіки Словенія. Крім того місто виграло міжнародний тендер на заміну вуличного освітлення – вже майже всі ліхтарі перейшли на світлодіоди. На полігоні відходів вже кілька років спалюють метан, виробляючи біогаз, який трансформують в електроенергію й навіть  продають. До того ж, це дозволило на 50 % зменшити кількість викидів  метану на полігоні. Але все ж таки частка відновлюваної енергії у галузі електроенергетики Житомира все ще зовсім невелика, менше ніж 0,5 %.  Та  міський голова переконує: про 100 % ВДЕ зарано говорити зараз, попереду ще велика робота зі зменшення споживання електроенергії великими промисловими підприємствами. Коли значної економії енергоресурсів буде досягнуто, Житомир почне стрімко нарощувати кількість об’єктів ВДЕ в балансі міста. Навчальні заклади Житомира використовують біопаливо для опалення Ще одним кроком для переходу міста на відновлювану енергетику є розвиток потенціалу біопалива. Кілька навчальних закладів міста вже 4 роки використовують замість газу солом’яні пелети у твердопаливних котельнях. Прикладом є загальноосвітня школа №1. У 2015 році в рамках проекту “Розвиток та комерціалізація біоенергетичних технологій у муніципальному секторі в Україні” в ЗОШ №1 Житомира було встановлено два твердопаливні котли, що працюють на альтернативному виді палива. Ще 2 такі твердопаливні котли у ДНЗ №10 та в агроекологічному коледжі. Сировину для котельні закуповують аж в сусідній області. Щоправда, постачає її та ж компанія, що й збудувала котельню. Як то кажуть — послуга “під ключ”. Директор школи, Микола Мельник згадує, що коли прийшов на посаду ще до модернізації, траплялися випадки замерзання води у трубах. Зараз котли гріють не лише батареї, а й воду для побутових потреб. Головне, як зазначає керівник закладу, є суттєва економія на платіжках, та незалежність від викопного палива. Щорічно заміщується  138,9 тис. м³ природного газу.  Котельне обладнання надане місту Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні (ПРООН) як технічну допомогу (вартість котлів 450,0 тис. дол. США). Частка місцевого співфінансування – 500,0 тис. грн була спрямована на підготовку відповідних будівельних майданчиків та оплату будівельно-монтажних робіт. Микола Васильович запевняє, перехід від газу на пелети — це надійно, вигідно і комфортно. На Житомирщині встановлюють домашні станції за підтримки обласної влади Тренди відновлюваної енергетики підхоплює обласна влада. В Житомирській області діє друга в Україні обласна програма підтримки домашніх сонячних станцій, за якою господарство, що встановило собі СЕС, може компенсувати до 30 % її вартості з обласного бюджету. Компенсація діє як на кредитні кошти, так і на власні вкладення. Ідея  цієї програми належить місцевому підприємцю Андрію Карташову.  На сьогодні можливостями Програми скористалися близько 100 господарств в області, з них до 45 - у Житомирі. Подібна програма вже працює на  Вінничині, Рівненщині, Херсонщині. “Раніше я вивчав інвестування в відновлювану енергетику, розраховуючи можливий бізнес для себе, - розповідає власник 30-ти кіловатної домашньої станції та ініціатор програми  Андрій Карташов, -  подивившись на ці батареї в Європі, я порахував і зрозумів, що встановлення домашньої СЕС для майбутнього прибутку поки дорого навіть для мене,  доволі таки не бідної людини, а тим паче  для українця середнього достатку. Я пішов до губернатора області з аргументами, що Житомирська область у цьому питанні “пасе задніх”. Зараз область одна із перших за кількістю малих сонячних станцій в країні. За цей рік було встановлено 39 СЕС , - розповідає підприємець. Андрій зазначає, механізм дії Програми майже універсальний для будь-якої області України. Головне — мотивація місцевих депутатів та їх готовність проголосувати за виділення коштів на Програму з обласного бюджету. Зараз бізнесмен сам встановлює сонячні станції по області та Україні, і запевняє, що зі здешевленням обладнання дешевшає і вартість встановлення.  “Якщо ми хочемо в економічному й, насамперед, в енергетичному плані відійти від Росії, то ми маємо розвивати альтернативну енергетику”, - переконаний  місцевий капіталіст (так він сам себе називає). Міскантус як замінник газу? У Житомирському інституті сільського господарства Полісся збереглася одна з небагатьох ділянок енергетичної культури — міскантусу гігантського. Ще у 2004 році український науковець, доцент Житомирського агроекологічного університету Олександр Зінченко, відкрив потенціал цієї культури в Україні. Зараз міскантус вважається однією із найефективніших енергетичних культур, що може заміщувати газ. Але, попри це, науковець зазначає, для подальшого розвитку енергетичних культур не вистачає інвестицій та державної підтримки. Наукові та експериментальні розробки припинено, вирощуванням міскантусу займаються лише приватні господарства. За словами науковця, в Україні 4 млн га малородючих земель. Вони не придатні для землеробства – деградовані, надто кислі, заболочені чи забруднені.  Але на них можуть рости так звані енергетичні культури. Потенційно такі рослини в Україні можуть замінити близько 20 млрд куб. м природного газу, це дві третини потреб українців. Вартість їхнього вирощування в кілька разів нижча, ніж купівля традиційного пального. Олександр Зінченко зазначив, що біогаз можна добувати з соломи зернових культур, стебела кукурудзи, навіть з навозу, стічних вод і побутових відходів. А також із енергетичних культур: верби, тополі й міскантуса, який попри своє афро-азіатське походження, добре акліматизувався в Україні.  Корені рослини сягають глибини понад 2 м – тобто вона може добувати воду з глибоких шарів і рости навіть у посушливих регіонах. У біоенергетиці використовують гібриди, які дають велику кількість біомаси. Розмножуються вони частинами кореневищ – ризомами. Механізувати посадку нескладно – для цього пристосовують картоплесаджалки. Росте міскантус на будь-яких ґрунтах, навіть дуже бідних. Єдине серйозне випробування – безсніжна холодна зима. Особливо небезпечні перші два роки, а далі рослина досить непогано переносить навіть двадцятиградусні морози. Вже з другого року починають отримувати промисловий урожай: 12–17 т/га, на третій рік – 25 т/га. Перероблений силосними комбайнами на щепу, міскантус є вже готовим паливом для промислових котелень. При спалюванні врожаю з одного гектара виділяється стільки ж тепла, скільки б дали 15-22 тис. кубометрів газу або 18- 28 т вугілля. Якщо порівнювати з лісом, то енергетична цінність приблизно однакова. Але ліс потрібно вирощувати щонайменше 80 років, вихід деревини – 400 т з га. А ось з одного гектара міскантуса через 80 років буде близько 2000 т. Тобто, продуктивність цієї трави вища у чотири-п’ять разів. Міскантус має ще одну, надзвичайно корисну властивість - рослина здатна зменшувати радіаційне забруднення ґрунту. Він забирає з грунту цезій і стронцій. Із землі радіація зникає, а в рослині не накопичується. Але тут виникає інша проблема: куди потім подіти такі активні маси сировини? Так що вченим ще є над чим працювати! Це має величезне значення, якщо враховувати, що Житомирщина – найбільш забруднений від радіації регіон України. На жаль, проект з висадженням міскантусу в промислових масштабах поки що терпить поразку. Хоча його активно культивують в Шепетівці й на Київщині. За словами Олександра Зінченка, “це значна капіталізація коштів! А повернути вкладені кошти можна буде лише на 6-й рік. Який бізнесмен на таке піде, тим паче у державі з нестабільною економічною й політичною ситуацією?” . Та головне – почати діяти, й бажано, за підтримки держави! Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”   КиевVласть

Так чи інакше нам доводиться кожного дня прокладати шлях через десятки вимірів, світів, сфер, прошарків. Ми, немов перегортаючи сторінки книги, переносимося зі світу у світ підлаштовуючись, мімікруючи під його стандарти, традиції, умови. Звичайно не всім така ситуація, такий стан речей подобається, бо люди за більшістю своєю дуже консервативні і насправді до змін ставляться з великим острахом. Намагаючись немов валізу без ручки перенести тягар своїх звичок у світи, де увесь цей багаж виглядає і не відповідно, і безглуздо, і смішно. Так і сьогодні, у той час коли хвиля, дев'ятий вал  цифрових технології увірвався в наше життя, вимагаючи перехід на цифрові стандарти, ми все намагаємось втекти від необхідності створення своєї цифрової ідентичності. Так. Нам сьогодні нагально потрібна цифрова ідентичність для органічного входження у цифровий світ, комфортного доступу до цифрових продуктів та сервісів. Нам вкрай необхідна цифрова ідентичність для повносяжного поширення можливостей розумних міст. Звичайно центральним елементом трансформуючим звичайне місто у розумне є розумні люди, розумна громада міста і вже потім технології. Але необхідність створення свого цифрового аватара, цифрового двійника для повноцінного, безобмежного користування цифровими сервісами є проблемою, яку потрібно вирішити перш за все. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Завдяки рекламним компаніям виробників високотехнологічних приладів ми всі сьогодні знаємо що розумні міста неможливі без: ● Безкоштовного покриття Wi-Fi, ● 4G - 5G мережі, ● Використання автоматичних датчиків для контролю дорожнього руху, ● Датчиків які збирають інформацію про забруднення повітря, ● Застосування сонячних батарей, ● Розумних лічильників які допоможуть виявити нераціональне використання ресурсів. Але розумне місто — це все ж більше, ніж транспорт і комунальні послуги. Міста повинні проектуватися з урахуванням інтересів людей, які в них живуть. Славетний французький архітектор Ле Корбюзьє, писав, що міста повинні бути “машинами для життя”. Покриття міста датчиками й можливістю підключення  до них для керування не зробить місто більш розумним. Використання розумних технологічних приладів зробить його більш цифровим. Цифрові прилади на цифрових протоколах вже об'єднані в єдину мережу, а люди? Люди зі своїми архаїчними протоколами доступу, з паперовими та пластиковими ідентифікаторами, все ще знаходяться поза межами більшості її можливостей. Саме для більш плідної та комфортної співпраці сервісів та приладів розумного міста нам сьогодні просто необхідно впровадити цифрову ідентифікація для всіх. Які переваги надасть цифрова ідентифікація мешканцям розумного міста? Багато послуг, які ми сьогодні використовуємо в повсякденному житті, насправді вже є цифровими: ● перевірка балансу в банку, ● покупка товарів в інтернет магазині, ● покупка квитків на потяг, літак. Все це цифрові послуги, доступ до яких ми отримуємо через свої стаціонарні або мобільні пристрої. Отримуємо, кожного разу вбиваючи певну кількість часу на підтвердження нашої ідентичності. Банківські послуги Банки, звичайно для нашої з вами безпеки, кожного разу вимагають нам підтвердити свою особистість. Використовуючи цифрову ідентифікацію ви економите масу часу просто не помічаючи ту кількість етапів перевірки які проходять на програмному рівні. Медичні послуги Паперові медичні картки, безкінечні черги, посвідчення особи, щоб підтвердити право на отримання послуг- це все спадки недалекого минулого, від яких ми ніяк не бажаємо відмовитись. Використання цифрової ідентифікація значно поліпшить взаємодію лікарів та пацієнтів. Лікарі зможуть отримати доступ до цифрової хмарної бази медичних записів, коли це необхідно, з будь-якого місця. Пацієнти зможуть дізнатися більше про лікаря, отримати онлайн консультацію, записатися до лікаря в зручний для них час. Цифрове врядування Важлива частина майбутнього розумного міста — це цифрове або електронне врядування. Для багатьох розуміння цифрового врядування починається і закінчується на  онлайн-голосуванні. Але це тільки один з механізмів, інструментів, завдяки яким громадськість може впливати на прийняття рішень. Завдяки цифровій ідентифікації громадяни отримають можливість: ● отримувати всі пов'язані публічні послуги; ● спілкувалися з органами місцевого самоврядування; ● долучатися до публічних консультацій; ● ініціювати розгляд суспільноважливих питань. Керування розумними приладами Цифрова ідентифікація також була б неймовірно корисна для управління пристроями інтернету речей, які вже стали масовими. Користувачам було б в рази легше управляти пристроями, якщо б відпала необхідність кожного разу підтверджувати право власності на пристрії для того щоб наприклад відрегулювати налаштування термостату. Аналогічно наявність цифрового ID сприяла би тому, щоб регулювати налаштування могли тільки вони. Сьогодні ж при управлінні кожним окремим пристроєм кожного разу дані передаються виробнику, а пристрой управляються через портал і додаток виробника. Фактично це призводить до того, що кожна служба контролю пристроєм вимагає своє ім'я користувача та пароль. Цифрові адміністративні, комунальні та інші сервісні послуги Цифрова ідентифікація з'єднає мешканців з сервісними послугами розумного міста, перетворивши його в Інтернет речей і людей. Для отримання довідок, виписок, документів, замовлення платних послуг та сплати за них не треба буде більше стояти в чергах або постійно, на кожному кроку, у кожному кабінеті підтверджувати свою особу. Єдиний сервіс цифрової ідентифікації подолає і цю низку проблем. Захист даних Саме на державу повинен лягти тягар по забезпеченню захищеного цифрового каналу який дозволив би здійснювати двосторонній зв'язок. Канал до якого можна було б, використовуючи цифрову ідентифікацію, отримати доступ, як громадянам так представникам комерційних сервісів та державних служб, що зробило би користування цифровими сервісами набагато простішим. Безпека, безумовно, є запорукою успішної програми цифрової ідентифікації. Але безпека, відношення до неї, повинна розвиватися нарівні зі зручністю користувача. Стан цифрової ідентичності На жаль, впровадження ідеї цифрової ідентичності розвивається сьогодні з недостатньою швидкістю, і багато людей говорять про неї як про щось нереальне, фантастичне, футуристичне. Але, все ж таки, певні кроки є: В Європі, існує узгоджений стандарт eIDAS (electronic identification and trust services), але фактично впроваджують його лише 2 країни: Норвегія і Бельгія. Британська ініціатива цифрової ідентифікації Gov.Verify застопорилась, тому, що уряд сподівався на більшу увагу до нього від приватного сектора. Індійський “Aadhar” також у ступорі, зокрема через проблеми захисту інформації. Навіть Естонія, яку багато хто вважає еталоном для прикладу, має проблеми з впровадженням через нещодавно встановлений факт дефекту безпеки ID-карт. Цифрова ідентичність в Україні В Україні ситуація теж не достатньо втішна. Відсутність у громадян унікального номеру громадянина завжди була головним бар'єром розвитку цифрових послуг. Тільки в 2014 році в Україні нарешті було розпочато створення демографічного реєстру. Сьогодні в реєстрі вже понад 13 млн українців, видано понад 3 млн ID-карток. До того ж українська ID-карта не містить електронний підпис. Який звичайно можна додати пізніше, але… Це теж певна незручність. До того ж використання ID-карт неможливо без спеціального апаратного рідера. Звичайно можна сказати, що є технологія MobileID, яка дозволяє записати електронний підпис на SIM-карту, і 2 з 3 мобільних операторів України вже активно надають таку послугу, але… Послуга MobileID не безкоштовна. Перспективи цифрової ідентичності На жаль результатом відсутність єдиного законодавства та стратегії в світі призвела до низки експериментальних впроваджень, розрізнених успіхів, невдалих спроб і як наслідок майже нульовій увазі до цифрової ідентичності урядів більшості країн. Відсутність єдиної стратегії переходу до цифрової ідентифікації робить складним планування для тих, хто створює розумну міську інфраструктуру сьогодні, і майже унеможливлює її перехід на загальноприйняті стандарти у майбутньому. Саме тому одним з потенційних переможцем у впровадженні цифрової ідентифікації мають стати самі міста. У той час, поки національні уряди вирішують питання глобального масштабу, місто, за допомогою приватного сектору, може на рівні муніципалітету ініціювати створення власної екосистеми цифрової ідентифікації. Єдине, що тут необхідно врахувати, що запорукою успішного впровадження системи цифрової ідентифікації повинна стати надійна система її захисту та безпеки.  Читайте: Онлайн-інструменти залучення громадськості до участі Олег Чеславський, голова ГО “Укрмедіа” КиевVласть

Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуватимемось із головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Миронівської об'єднаної громади Віталієм Савенко. KV: Розкажіть про історію створення об'єднаної громади. Які труднощі виникали? Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Віталій Савенко: У березні 2015 року було прийнято закон про добровільне об'єднання. Ми вивчили цей процесс, трохи почекали і почали діяти згідно процедури десь з середини року. Як міський голова я проявив ініціативу, ми провели спільну зустріч із сільськими головами. Було багато дискусій, усі села хотіли бути центром майбутньої громади. Вже у 2016 році ми офіційно направили пропозиції усім сільським головам, прийняли на сесії відповідне рішення, тоді вже у області було затверджено перспективний план. Оскільки це було щось нове, жителі поставились скептично. Тільки три сільради дали нам позитивну відповідь - Яхнівська, Центральненська і Пустовітівська. Тоді ми подали проекти рішень на затвердження в КОДА, але нам відповіли через відсутність спільних меж із Пустовітами. У 2017 ми розпочали процесс знову, але він був неактивним. Наступного року нам вже вдалось завершити процедуру із Яхнівською та Центральненською сільрадами. Але майже рік документи, які КОДА мала передати у ЦВК для призначення виборів, залишались в адміністрації. Супротив щодо створення ОТО чинили районні рада та адміністрація через те, що місто надавало 85% надходжень до районного бюджету. Так історично склалось, що уся промисловість знаходиться в Миронівці, в нас є багато робочих місць. Ніхто не хоче втрачати фінансові потоки. Тому вони стверджували, що створення громади розвалить район, села стануть депресивними. До того ж у області не було стабільності - губернатори постійно змінювались. Але я заручився підтримкою усіх бюджетоутворюючих підприємств, зокрема вплинути на пришвидшення процесу призначення виборів допомогли директор Миронівського ЗВКК Олександр Жукотанський та керівник холдингу “Миронівський хлібопродукт” Юрій Косюк. Була розмова із губернатором Олександром Горганом, потім із наразі переобраним Президентом України. Завдяки його вольовому рішенню наша громада відбулася. KV: Який вплив підприємства “Миронівський хлібопродукт” на діяльність громади? Віталій Савенко: Це підприємство формує 85% нашого бюджету. Воно також допомагає із розвитком громади. KV: З чого розпочали роботу? Чи можете вже відмітити якісь зміни для міста та сіл? Віталій Савенко: Наша громада почала роботу 10 січня через судові процеси. Одна із партій подавала позов через результати по їхнім кандидатам. На першій сесії ми створили усі необхідні органи для діяльності громади, прийняли кадрові рішення. Загалом у січні ми провели чотири засідання. Прийняли бюджет, забезпечили бюджетників зарплатою, надали району субвенцію на школи та садочки. Вже маємо перевиконання бюджету, виділили кошти на капітальні видатки. Ще під час передвиборчої кампанії ми ознайомились із проблемами населених пунктів. Наразі вже визначили стратегію, після цього - затвердили проектно-кошторисну документацію. Також ми найняли працівників у сферу благоустрою, адже раніше у селах комунальних служб не було, через що багато дерев аварійні, за порядком на вулицях не стежили. Київська міська рада допомогла нам із технікою. Ще взимку ми вирішили проблему стихійних сміттєзвалищ. KV: Які стосунки з районом? Чи вирішили ситуацію щодо харчування дітей? Через що був конфлікт? Віталій Савенко: У нас завжди були складні стосунки. В 2010 році мене було обрано мером від партії “Удар” і я став для партії районного керівництва більмом. Причина конфліктів частіше за все через політику. Щодо харчування дітей - ми вже утворили комісію для передачі шкіл та садочків на наш баланс і у кінці травня питання вирішимо. Розуміємо, що їх потрібно забирати, адже зараз район їх фінансує, але вже із розумінням того, що це не їхнє. Містам районного значення складніше, ніж обласним, - у нас немає власного відділу освіти, це потрібно створювати з нуля. А серед навчального року ми ніяк не могли зайнятись цим питанням. У січні був опалювальний сезон, якби ми почали забирати заклади освіти, виникла б проблема із закупівлею газу для постачання тепла, проводились би нові тендери. Часу на це не було. Ми обговорювали це все із районом, надали їм субвенцію. Але ж це шлюборозлучний процес - не завжди буває мирно. Та я не думаю, що дійде до війни. Все одно в подальшому усі сільради стануть частиною нашої громади. KV: Села не скаржаться, що місто їх поглинає? Які стосунки із старостами? Віталій Савенко: Наразі в нас усі старости виконуючі обов'язки, офіційно займуть посади вони тільки після місцевих виборів у 2020 році. Ми не стали їх проводити за рахунок місцевого самоврядування. Наразі ми з усіма співпрацюємо, вони дякують за той благоустрій, який нам вже вдалося зробити. Раніше у них не було коштів на облаштування. Деякі депутати громади не розуміють, чому ми ділимо усе порівну. Вважають, що ми маємо вираховувати дохідну частину сіл і віддавати їм ті заробітки. Але я пояснюю - ми тепер одна громада і не можна ділити. Якби ті села не дали згоди і ми б не створили громаду, то не мали зараз таких фінансів. Звісно є різні депутати, але їх меншість, ми працюємо із більшістю. KV: Чи отримали обіцяну державою інфраструктурну субвенцію? Віталій Савенко: Обіцяють, що отримаємо її у липні. Вона не буде великою, близько 2 млн, оскільки розраховується тільки на сільське населення, а у нас небагато жителів. І виплачується вона поетапно - за декілька років. Плануємо за ці кошти закупити техніку для очищення снігу у селах. KV: Інші сільради не заявляли про бажання доєднатись до Миронівської ОТГ? Віталій Савенко: Наша громада існує трохи більше ста днів. Поки інші сільради спостерігають, як буде далі. Але сільські голови вже запитують у старост, чи є зміни. І деякі населенні пункти замислюються щодо приєднання. KV: Як покращуєте інвестиційний клімат? Віталій Савенко: Плануємо найняти економіста, який буде займатись інвестиційним кліматом і залучати інвесторів. У нас чудова логістика - залізниця, траса державного значення. І для громади надзвичайно важливо створювати робочі місця. Вже зараз у нас дуже багато підприємств. І вони також розширюються. Ми проводили нараду із керівниками підприємств щодо їх можливостей. На території міста є зруйнований цукровий завод, а це 36 га землі. Наразі ми через суд намагаємось скасувати державний акт, виданий підприємству “Кристал-М” на цю ділянку. Це стане гарною інвестиційною пропозицією. Вже один інвестор зацікавився ділянкою, хотів встановити сонячні батареї. Але ми йому запропонуємо іншу територію, адже таку велику площу краще віддати під промисловість. Із існуючих компаній постійно розширюється “Миронівський хлібопродукт”, “Атлантік”, “Омега мінералз”. І ще цього року ми створимо близько 50 робочих місць. KV: Чи влаштовують громаду тарифи? Яка кількість населення отримує субсидії? Віталій Савенко: У лютому до нас звернулось наше КП “Миронівкаводоканал” і заявило, що тарифи вже не відповідають їх складовій. За їхніми розрахункам ми мали підвищити плату на 40%. Інші міста це давно зробили, а ми постійно намагались відкласти це питання. Але якщо міська рада не приймає економічно обгрунтовані тарифи, то має компенсувати різницю. Тому ми підвищили тариф на 5 гривень і 700 тис. гривень вирішили компенсувати цього року із бюджету. Сподіваємось, що вартість енергоносіїв зменшиться і ми зможемо ці кошти у подальшому виділяти на розвиток. А субсидії отримують приблизно 20% наших жителів. KV: Чи є співпраця із областю? Які надії покладаєте на нового губернатора? Віталій Савенко: У нас гарні стосунки, ми співпрацюємо. Я вже маю досвід роботи, знаю багатьох голів управлінь та департаментів. У минулого губернатора не було стільки досвіду, як у Олександра Терещука. Але й Олександр Горган був демократичним керівником, завжди йшов на контакт. Це раніше у КОДА про міських голів згадували лише перед виборами. KV: Які проблеми із передачею громаді КП “Миронівкатепломережа”? Віталій Савенко: Усі комунальні підприємства, які знаходяться у місті, будуть передаватись із району на баланс громади. Тут проблема полягає в тому, что на КП незаконно запустили інвестора, без рішення сесії. Рішення було підписано одноособово керівником тепломережі і заступником голови ради. У підприємства є велика заборгованість - 10 млн гривень. Протягом 9 місяців працівники не отримують заробітну плату, вони бунтували, їх годували обіцянками, але нічого не виконували. А це КП, яке раніше було на третьому місці в області. Складається враження, що район навмисно планував довести його до банкрутства. І тепер у нас два виходи - або ми приймаємо КП із умовою, що вони частково гасять борги, або будемо самостійно будувати котельню для забезпечення опалення. Але немає сенсу витрачати на це кошти, тому я сподіваюсь, що ми домовимось. KV: Очисні споруди - чи є проблема у місті? А у громаді загалом? Віталій Савенко: У Миронівці ситуація із очисними спорудами нормальна. А у Центральненській сільраді мережі потребують модернізації. Вирішувати цю проблему будемо вже у наступному році. KV: Чи є сміттєва проблема? Віталій Савенко: Ми розробили проектно-кошторисну документацію з реконструкції нашого полігону, він майже вичерпав свої ресурси. У 2017 році ми проводили там рекультивацію, у минулому - коштів на це не виділили, адже райрада не прийняла рішення про співфінансування. Також ми плануємо на полігоні встановити сортувальну лінію і вивозити туди сміття усієї громади. Ще співпрацюємо із інвесторами щодо будівництва сміттєпереробного заводу. Сміття - це проблема, яка є всюди. KV: У 2017 році з'явилася інформація, що прокуратура Київської області відкрила кримінальну справу за фактом розтрати вами бюджетних коштів, виділених на ремонт доріг. Чи було розслідування? Чим закінчилось? Віталій Савенко: Була фактова справа, але не відносно мене. Коли до поліції поступає заява, її вносять до ЄДРПОУ. Таких справ було 6 чи 7. Є “доброзичливці”, які ходять і пишуть. Але за результатами розслідувань жодна заява не підтвердилась. А спіймати міського голову на розкраданні - це завжди сенсація. Та особисто мені ніяких підроз не оголошували. Я не спеціаліст у будівництві доріг, для цього міськрада наймає спеціальну людину. Він має відповідні документи, ми заключаємо договір і він несе кримінальну відповідальність за кошторис, якість робіт, об'єми. Як міський голова я підписую акти прийому робіт після того, як технагляд приймає роботи. І кожен розуміє свою відповідальність. KV: Які амбіції маєте щодо кар'єрного зростання? Віталій Савенко: Я не маю особливих амбіцій, люблю стабільність, хоча і пропонували підвищення. Я маю певний досвід, відчуваю сили, тому ще попрацюю у своїй громаді. Планую підготувати собі гарну заміну. У Миронівці живуть мої діти, онука і я щиро бажаю місту розвитку.   Читайте: Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало” Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати” Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом” Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду” Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів” Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники” Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів” Олександр Зарубін: “Управління містом передам винятково його жителям” Забудови набережної міста Українка не буде, - в.о. мера Тетяна Кучер Христина Чорненька: “Ми на шляху перетворення Ржищева у туристичний центр” Бородянська ОТГ очікує на обіцяну державою інфраструктурну субвенцію, - Олександр Сахарук Юрій Фомічев: “Громада Славутича нормально сприйняла будівництво ядерного сховища” Ірпінь матиме в парламенті потужного лобіста інтересів громади, - в.о. мера Анастасія Попсуй Фото: KVКиевVласть

В основе философии Советского Союза изначально был заложен труд Карла Маркса “Капитал”, и его основными ценностными постулатами являются Земля, Капитал и Труд. Время прошло, и это общество прекратило своё существование в 1991 году, столкнув нас с необходимостью поиска своего национального пути в индустриальном обществе. Самым вероятным сценарием развития можно назвать концепцию “Индустрия 4.0” (или иначе – Четвертая промышленная революция). Она была предложена основателем Всемирного Экономического Форума Клаусом Швабом. Основная идея Индустрии 4.0 заключается в том, что если раньше для производства нужен был человеческий труд, то сейчас на первое место вышел – человеческий интеллект. То, что данная концепция всё более вероятно будет воплощена в жизнь подтверждается ещё тем, что взаимосвязи между людьми определяются другой современной концепцией – сетевого общества, доработанной Мануэлем Кастельсом. Она подразумевает то, что в информационном обществе не только информация генерируется и передаётся мгновенно и повсеместно, но само цифровое пространство используется обществом для совместного создания ценности. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”   Исходя из вышеизложенного, сегодня вектор развития экономики и государства должен быть кардинально изменён как с точки зрения человеческого интеллектуального капитала, так и опираясь на концепцию сетевого общества. Как было приведено выше, капитал нашей эпохи включает в себя не столь физический капитал - производственный ресурс, созданный человеком, и природный или естественный капитал - минеральные, растительные и животные ресурсы, компоненты биосферы. Но и человеческий капитал как совокупность знаний, умений, навыков, использующихся для удовлетворения многообразных потребностей человека и общества в целом. Читайте: Чи потрібні киянам власні електричні мережі Сегодня мы видим ярко выраженное изменение общества в категориях его сознания, которое прошло через ЕвроМайдан. Даже сама революция имела все составляющие сетевого цифрового общества, так как коммуникация огромного количества людей и их кооперация происходила с использованием Facebook, Twitter и других информационных ресурсов, которые оказали немыслимое влияние на ход событий. Евромайдан как феномен показал не только изменение способов коммуникации огромного количества людей посредством социального общества, но и кардинальное изменение гражданского сознания с позиции преобразования социальной мотивации и её выражение в желании кардинальных изменений старой системы.  Как показало время, изменения не произошли. Возникло перераспределение физического и природного капитала в обществе между отдельными группами без параллельного решения проблем всех участников данного процесса. Граждане остались в стороне. Квинтэссенция гражданского недовольства вылилась в последних президентских выборах. Те проблемы, которые должны были быть решены после ЕвроМайдана – решены не были. Именно поэтому общество выступило за новый вектор социально-экономического развития, за изменения в текущем экономическом и социальном устоях. Вот яркий пример того, что сегодня мы находимся в новом историческом цивилизационном периоде, когда государство должно не только пересмотреть, но и начать менять свой вектор развития в сторону построения социально-ориентированного справедливого цифрового сетевого общества. Сетевое общество, в данном случае, это такое общество, в котором ключевые социальные структуры и деятельность его членов организованы вокруг сетей электронных коммуникаций. Простыми словами: доступ к информации и управление ею должно происходить в открытом для общества пространстве (в том числе, для усиления гражданского контроля и снижения коррупционных рисков). В этой системе удовлетворение колоссальных потребностей человека, в первую очередь, связано с развитием интеллектуально-коммуникационных технологий, целью которых является предоставление необходимой человеку информации, а также решение проблем в построении системы контакта правительства с обществом и предоставление обществу полного объёма услуг. Одним из инструментов этих коммуникаций является, например, концепция Smart City. Новая система должна включать также медицину, построенную на принципах информационной сети (электронная медицина), ЖКХ (электронное ЖКХ, диспетчеризация и автоматизация и т.п.), систему образования (электронный дневник, электронная библиотека, журнал, дистанционное обучение), буквально все системы общественной жизни человека. Основной проблемой, ориентированной на рост государственной политики, является склонность к пренебрежению удовлетворения потребностей самых незащищённых слоёв населения. Пути её решения находятся в очень опасной плоскости, в которой при чрезмерной опеке со стороны государства, оно непременно натолкнётся на иждивенческие настроения со стороны не только социально незащищённых слоёв, но и части не самых сознательных граждан. Поэтому, во избежание реализации этого риска, государство должно создавать не равное удовлетворение потребностей, а равную возможность их удовлетворения. Особенно, касательно сфер медицины, образования, безопасности, защиты прав. Сегодня в Украине существует прочный фундамент для реализации данной социально-справедливой концепции. Уже сейчас формирование государственного и местных бюджетов основано на проблемно-ориентированном подходе (от получения общественного запроса к его реализации). В рамках этого принципа формирования государственно-муниципального бюджета, информация должна постоянно создаваться в единой общегосударственной информационной системе, обновляться и доходить до конечного потребителя и распорядителя информации для решения конкретных проблем каждого участника системы в рамках удовлетворения его ключевых потребностей. Простыми словами – чем быстрее и проще государство сможет получать информацию о проблемах людей, тем быстрее оно сможет через свои функции и бюджет их решать.   Читайте: Коммунальные услуги “по-новому” или реформа ЖКХ 2018 В рамках существующего развития государственных и муниципальных информационных ресурсов – данная информация до исполнителей попросту не доходит, а процессы её создания и обновления оставляют желать лучшего как по технологическим причинам (отсутствует надлежащая система сбора и передачи информации, а также её обработка и аналитика ПО достаточного качества), так и из-за недостатка квалификации сотрудников систем государственно-муниципального управления (далее, - ГМУ) (проблема лежит гораздо глубже, чем просто отсутствие определённого набора навыков, она находится в самой системе – само наше государство не то, что не способно правильно провести процесс цифровой трансформации, но и не имеет надлежащего представления о том, что вообще это такое и зачем оно нужно). Вернёмся к основным элементам и потребностям постиндустриального общества и разберём три основные составляющие государственного богатства: человеческий, физический и природный капиталы. Отличным отрицательным примером адекватного использования национального богатства является Украина: ситуация с вырубкой лесов, продажей электро- и теплосетей, объектов промышленности, и повсеместной продажи всего, что принадлежит государству и должно находиться в его эффективном управлении. Дальнейшее развитие государства просто невозможно при данном подходе и существующем понятии “собственности”. Правильным является обеспечение доступа к ресурсам через сетевое понятие “временного доступа” для их эффективного использования посредством модели государственно-частного партнёрства. В этом случае, возникают такие понятия как наличие доступа к физическому и природному капиталу и эффективность его использования, а также возникает система оценки экономических предложений по использованию тех или иных ресурсов, которые накапливаются в единую базу знаний (информационную систему, которая позволяет проследить и оценить ту или иную информацию, в нашем случае – предложения по использованию национальных ресурсов и отслеживание экономических результатов этого использования). В США индустриальный капитализм неразрывно связан с информационной экономикой, основанной на теории знаний. Ярким примером этого являются компании Microsoft (789 млрд. $), Apple (720 млрд. $), Amazon (802 млрд. $), Alphabet (737 млрд. $), которые в основу своей капитализации положили понятие человеческих знаний, а они же, в свою очередь, являются основоположным элементом развития человеческого капитала через правильную систему ценностей и мотивации. Данная модель была достигнута в коммерческих организациях. Следующим этапом является достижение того же и в обществе. Проблема человеческого капитала очень остро стоит для Украины и, в свою очередь, тесно связана с Индексом Человеческого Развития (ИЧР). Одним из эффективных решений является пример “феномена Японии 90-х”. “Феномен Японии” 1990-х годов характеризовался высоким уровнем государственных затрат в систему образования и культурного развития (как ответ на эпоху застоя 90-х в Японии), с одновременным осознанием того, что результирующий эффект будет иметь вполне существенный временной лаг. И это сработало: в начале 2010-х годов, Япония продемонстрировала резкий рост ВВП и показателей ИЧР. Новый подход к проведению избирательной компании, которая сегодня была предложена во время президентских выборов – была основана на мультимедийном ядре и сетевом контенте, который необходимо перенести на новую социально-экономическую модель в создаваемом сетевом обществе нашего государства. Это позволит не просто увеличить степень демократизации общества, но и предполагает действенные инструменты достучаться до потребностей каждого отдельного индивида, что позволит в будущем максимально быстро их удовлетворять, что однозначно приведёт как к росту ИЧР, так и к росту экономических показателей. В итоге, в нашем государстве можно видеть воплощение экономической теории глобального сетевого общества ученого-теоретика Мануэля Кастельса, которое дает возможность увеличить капитал страны через эффективное использование человеческого потенциала, в том числе, потенциала, который будет возвращён в виде притока интеллектуального имущества в нашу страну (интеллектуальное возвращение наших сограждан, которые кроме системы знаний имеют огромное преимущество перед остальными людьми – врождённую мотивацию быть верным своей стране и развивать её). Данная идея образует новую концепцию объединения индустриального капитализма и глобального сетевого общества, в котором каждый человек будет участником создания комфортного ему информационного поля, с одной стороны – как потребитель, с другой стороны – как производитель или носитель знаний. Также, необходимо предусмотреть возможность государственно-частного партнёрства между государством, городами и представителями бизнеса. Это должно быть выражено в виде построения глобальной социальной экономики, которая даёт возможность объединить всех вокруг идеи социальной справедливости. Ведь каждому гражданину Украины принадлежит доля национального богатства, которое должно максимально эффективно использоваться. Для справедливого распределение общего блага нужно создание программы базового безусловного дохода (ББД) Украины. А сетевое общество позволяет контролировать каждым гражданином прозрачное выполнение этой социальной функции государства. Со стороны экономической эффективности нужно совершить переход от системы финансовых нагрузок, которые возникают в следствии привлечения заимствованных средств, к системе производства в т.ч. наукоёмких товаров и предоставления (экспорта) квалифицированных услуг, а через них создание в государстве открытой “Базы знаний” включающей проекты, разработки, технологии и т.д. Таким образом, государство сможет решить сразу несколько проблем: экономической независимости каждого гражданина, ликвидации социального неравенства общества и проблемы экономической и научной отсталости на макроэкономическом уровне. Важным в этой системе является контроль за внедрением данных инноваций и пересмотра государственных процессов с помощью системы прозрачного ГМУ, рынка и единой информационной системы (базы знаний). Данный вектор развития даст государству: 1) резко увеличить экономические показатели страны в виде дохода на душу населения; 2) ввести понятие базового безусловного дохода как механизма восстановления социальной справедливости; 3) сократить экономическое и социальное отставание между Украиной и передовыми мировыми экономиками. Владимир Левин, депутат Киевсовета VIII созыва, фракция "Солидарность"КиевVласть

За даними Інституту освітньої аналітики, 50 % міських шкіл в Україні – переповнені: діти навчаються у дві або навіть у три зміни, часто в одному класі перебувають 27 і більше учнів. Найгірша ситуація, згідно з дослідженням, – у Рівному, Чернігові, Луцьку, Тернополі та Києві. В Ірпені ми також маємо таку проблему. Особливо вона загострилася з початком військового конфлікту на Донбасі. З 2014 року розпочалася велика хвиля переселень людей з зони бойових дій та з дотичних до лінії розмежування територій. Ірпінь прийняв рекордну кількість внутрішньо-переміщених осіб: до наших шкіл пішло більше 800 дітей, які переїхали зі східних областей. Фактично, це ще одна повноцінна школа. Звісно, наші навчальні заклади почали працювати у дві зміни, щоб забезпечити усіх дітей освітою. Але ми вважаємо, що це лише тимчасовий захід, проблему потрібно вирішувати системно. І ми це успішно робимо.  Хочу наголосити, що Ірпінь не просто розширює мережу освітніх закладів. Ми йдемо на крок далі – разом зі збільшенням місць за партами ми підвищуємо якість середньої освіти у нашому місті. Найсвіжіший приклад – відкриття академічного муніципального ліцею на базі окремого корпусу економічного коледжу Національного університету біоресурів та природокористування, який працює в Ірпені. Ірпінська міська рада мала перемовини з керівництвом НУБіП і дійшла згоди: місто орендує в Університету корпус на вулиці Гагаріна на вигідних умовах. Тому хочу усіх привітати – першого вересня цього року починає роботу Ірпінський академічний ліцей. Це освітній заклад середньої та профільної освіти для учнів 9-11 класів. Але якщо буде запит, то є можливість набрати також 7-8 класи. Загалом ліцей розрахований на 600 місць. Ліцей – муніципальний. А отже, навчання у ньому безкоштовне, як і у звичайній школі. Учні ліцею, крім загальної освіти, зможуть обрати для поглибленого вивчення один з кількох профілів: біолого-хімічний, фізико-математичний, гуманітарний та інформаційно-технологічний. Подписывайтесь на новости “КиевVласть”  Крім, власне, приміщення, Університет поділився з нами матеріально-технічною базою та викладачами профільних дисциплін: з фізики, хімії та інших предметів. Як бачите, таким чином ми підвищуємо рівень освіти, даємо можливість дітям ще зі школи обрати майбутню професію і підготуватися до вступу у вищий навчальний заклад за бажаною спеціальністю. Заклад знаходиться в самому центрі міста, це дозволяє створити умови для багатьох учнів, які навчаються зараз у різних школах. Але акцент робимо на 17-ту, бо вона наразі одна з найбільш завантажених. Сподіваємося, що новий заклад дасть можливість скасувати  навчання у другу зміну в 17-тій школі. Уточню, що Ірпінь став першим містом в Україні, з яким Національний університет біоресурсів та природного користування спільно створив ліцей для старшокласників. Ми хочемо, щоб якнайбільше міст дізналися про наш досвід і скористалися нашою практикою для розширення мережі освітніх закладів середньої освіти. Нагадаю, що минулого року в Ірпені був відкритий фізико-математичний ліцей ІЛІТ, аналогів якому в Україні немає. Навчання в ІЛІТ відбувається за Оксфордською методикою. У ліцеї викладають біотехнології, хімію, фізику, програмування, робототехніку, астрономію тощо. Також деякі предмети ведуться  англійською мовою, учні створюють власні проекти, опановують акторську майстерність, вчаться працювати в команді та на результат, вести перемовини і шукати творчі рішення для складних завдань Крім створення нових навчальних закладів, в Ірпені розширюються діючі школи. Зокрема, у школі №17 добудовано трьохповерховий корпус, школі №2 надбудовано третій поверх. Для дошкільнят в Ірпені збудовано два нових дитячих садки, третій заклад знаходиться у процесі будівництва. За тиждень стартує будівництво ще одного дошкільного закладу на мікрорайоні Стоянка. Для нашої команди в Ірпені освіта – це один з головних пріоритетів. Ми й самі, вже дорослі люди, постійно вчимося, бо новий світ вимагає нових знань. Для наших пожежників, учителів, працівників водоканалу та інших співробітників комунальних закладів ми організовуємо навчання в Європі. А також запрошуємо до Ірпеня експертів та волонтерів з різних країн, щоб перейняти світовий досвід для розвитку громади. Освіта – це найпотужніше і наймилосердніша зброя, щоб змінювати на краще наші села, міста, нашу країну й увесь світ. Я щиро вірю, що школярі Ірпеня стануть частиною цих позитивних змін. Читайте: Жители Ирпеня во главе с Карплюком организовали велопробег до Киева Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"КиевVласть

Я, Володимир Левін, екс співголова Координаційної ради з питань розвитку малого та середнього бізнесу (МСБ) при Кабміні, розробник торгового кадастру Києва в електронній формі. Саме в цей кадастр ще у 2014 році була внесена вся інформація про МАФи в Києві через механізм QR-кодів, а також була можливість відстеження їх геолокації, онлайн РМ, подача звітності, електронний РКО. І це все в мобільному телефоні. Маю такий досвід та хочу вас застережити проти прийняття проекту рішення № 4169 від 19.11.2018 року (проект рішення Київради, який має встановити в столиці нові правила розміщення тимчасових споруд - KV) з причини протиріччя Європейським нормам розвитку МСБ та, в цілому, європейському вектору розвитку. Читайте: Из киевских киосков собираются вытеснить малый бизнес В нас вже є досвід передачі всіх торгових точок на зупинках в одні руки, тобто - створення монополії, через яку були знищені сотні підприємців. Тому і зараз не потрібно робити жодних дій в підтримку монополізації МАФів під торговельні мережі. Спочатку потрібно зробити розрахунки на кількість мешканців, потім розробити прив’язки необхідності торгівельних точок та їх розташування за архетипом, і вже лиш потім приймати рішення, які можуть знищити малий та середній бізнес через непрозору Прозорро, як це сталося з зупинками. Читайте: У Кличко собрались отдать остановки богатым инвесторам и “придушить” малый бизнес Але ж, якщо в нас не європейський напрямок розвитку столиці в контексті МСБ, прошу перед прийняттям даного рішення проінформувати про це громаду нашого міста. Читайте: Киевские киоскеры пригласили Кличко к диалогу Володимир Левін, депутат Київради VIII скликання, фракція "Солідарність"КиевVласть