Доки два кандидати на посаду Президента вирішують де їм помірятися здоров’ям, українці можуть залишитися без повноцінної діагностики туберкульозу і закладів, де його лікують. У країні, другій у світі за поширеністю цієї недуги.
Нині в Україні 34 тис. хворих на туберкульоз. 11 людей в день від хвороби помирають. Замість зупинити її, чиновники, здається, роблять все, щоб вона ширилась – то провалюють міжнародні закупівлі ліків (у результаті – стрибок захворюваності у 2016 році), то майже 82% коштів, призначених для боротьби з туберкульозом, а це - 3,2 млрд грн, чиновники витрачають неефективно (згідно з аудитом Рахункової палати). Тепер ще й три роки державну програму з боротьби з загрозою не можуть прийняти. Та, мабуть, ключове – не можуть (чи не хочуть?) побороти бідність. А більша частина хворих на туберкульоз – люди зі скрутним матеріальним становищем.
Тепер ще й інша проблема з’явилася – влада хоче ліквідувати противотуберкульозні диспансери і лікувати хворих вдома. Саме про це нещодавно заявила т.в.о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун. А внесений нещодавно до Верховної Ради Урядом проект нової Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018-2021 роки прямо вказує, що влада хоче зробити акцент на амбулаторне лікування.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Що пропонують? Дефіцит фінансування вузькопрофільних медзакладів (у т.ч. диспансерів) через “медреформу” і перекидання відповідальності за хворих на сімейних лікарів – спеціалістів просто скоротять, ресурсу ж відвідувати пацієнтів вдома у них немає. А у сімейних лікарів немає необхідних знань і часу, бо їх у країні не вистачає.
І ще – замість повноцінного обстеження українців пропонують анкетувати! Знову ж, лікарів у нас не вистачає, часу в них немає. Чи буде це анкетування якісним? Адже на обстеження пацієнта може направити тільки лікар. Зараз кожен четвертий випадок захворювання на туберкульоз у нас не діагностований – статистика може погіршитися після таких нововведень.
Що отримаємо? Хворі спокійно їздитимуть у громадському транспорті, ходитимуть у магазини, сидітимуть у черзі в лікарні – хвороба ширитиметься. А ще у них може сформуватися ультрарезистентна форма туберкульозу – через невчасне чи неправильне лікування, що означає у більшості випадків смерть.
Амбулаторне лікування можливе, та тільки коли на це є ресурс. МОЗ його передбачив? Ні. Навіть на реалізацію програми на 2018-2021 роки, яка, нагадаю, ще не затверджена, на 2019 рік коштів у бюджеті немає.
Невже влада думає, що вилікує людей одними гарними словами? Не факт, що й наступного року гроші на програму будуть. Є велика вірогідність того, що новий склад парламенту проаналізує проект і визначить його недосконалим, поверхневим, застарілим (який він і є) й просто розробить новий, дієвий. Тому поданий проект можна сміливо назвати популістичним, зробленим для відводу очей. Не дарма нещодавно українці вийшли мітингувати під МОЗ проти такої сліпої політики чиновників.
Для успішної боротьби з епідемією туберкульозу в нашій країні потрібно не на папері, а реально об’єднати зусилля всіх сторін. Наша Нацплатформа охорони здоров’я розробить проект реальних змін до Програми - щоб її реалізація стала ефективною. Прийняти їх можна буде вже після переформатування влади під час парламентських виборів. А доти ми вимагаємо від Уряду найшвидше затвердити нову дієву Загальнодержавну цільову програму протидії захворюванню на туберкульоз та забезпечити її фінансування вже з цього року – ми не можемо втрачати час!
Обов’язково – спланувати як розвиватиметься фтизіатрична служба та мережа протитуберкульозних закладів та припинити перекладати їхнє фінансування на органи місцевого самоврядування. За державний кошт впроваджувати нові сучасні методи, технології та лікарські засоби для діагностування та лікування туберкульозу.
Всі рішення зі зміни лікування необхідно приймати виключно разом із провідними фахівцями!
Ми готові допомогти це все зробити. У боротьбі з туберкульозом немає місця поверхневим та недолугим рішенням, некомпетентності та бездіяльності. Це не жарти, а життя та здоров’я мільйонів громадян, національна безпека нашої країни!
Читайте: Реформована” зарплата лікарів - мильна бульбашка
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”
КиевVласть
Хто володіє інформацією – той володіє світом. Цей сталий вираз можна коментувати по різному. В буквальному розумінні – хто володіє джерелами медіа, той і олігарх. Через медіа формується громадська думка, лобіюються закони, скеровується напрямок політики держави і т.д.
В іншому розумінні інформація – це все: ідеї, таємниці, бізнес, рахунки, стосунки, успіх, війни, перемир'я … це гроші, на які можна будь-що купити та продати.
Чим цінніша інформація – тим менша кількість людей її знає. Аксіома, символом якої часто використовують піраміду з всебачущим оком (на грошових купюрах). В народі навіть виникло таке повір’я – що до реалізації планів слід нікому не розповідати про задумане або ж не збудеться, в яке більшість людей сумлінно вірує і слідує.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Захист інформації – одне з основних питань служб безпеки. Це і безпека держави, безпека корпоративних інтересів, індивідуальна безпека. Тому людям часто доводиться підписувати договори про конфіденційність, нерозголошення державної та корпоративної таємниці.
Наприклад в часи СССР в КДБ застосовували різні рівні секретності, що покликані були забезпечувати безпеку державі. Розсекречування багатьох державних документів можливе через 75 років. Ця цифра пов'язана з декількома факторами. Через 75 років авторське право переходить від автора в загальне користування безпідставно. За 75 років проходить декілька поколінь, втрачається актуальність, цінність події, інформації, відповідальність.
Закон України “Про державну таємницю” 1994 року передбачає категорію, яка характеризує важливість секретної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони державою - “особливої важливості”, “цілком таємно”, “таємно”. Крім цього може бути встановлено термін розсекречування. Критерії визначення ступеня секретності інформації встановлює Державний комітет України з питань державних секретів.
Ми живемо в часи, коли носіями інформації стали технології. Їх розвиток відбувається набагато швидше ніж реалізовуються способи контролю та захисту від їх втручання у приватне життя, що тісно пов’язане з технологіями. Такими факторами можуть бути:
- камери відеоспостереження, у тому числі з розпізнаванням обличчя, що знаходяться на вулиці, в офісах, магазинах, посольствах, аеропортах. Тільки в Києві розташовано близько 6000 камер за державною програмою і це не враховуючи приватних камер відеоспостереження. У чиїх інтересах вони працюють, коли звичайний громадянин за певних обставин не може отримати записів з них. Чи мають право ці камери знімати людей без їх згоди на це?
- біометричні данні – відбиток пальця, сканування сітчатки ока;
- цифрові медичні картки - аналізи, ДНК, операції, діагнози;
- банківська інформація – фінансовий стан людини;
- мобільний телефон – ідентифікація людини за номером телефону, по голосу, IMEI, відслідковування геолокації особи, запис телефонних розмов, смс, різних месенджерів, доступ до камер телефону;
- соціальні мережі – добровільна, не завжди свідома згода на доступ до власного життя та друзів, яких можна відслідкувати за історією лайків чи коментарів, навіть якщо вони і приховані чи видалені;
- відкриті державні реєстри – боржників, ПДВ, судовий, декларацій і т.д.;
- існування ресурсу OPENDATA – сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру з прізвищами та назвами;
- пошукові системи – проводять аналіз запитів, спрогнозовують події. Китай має свою власну пошукову систему. У Північній Кореї з 2001 року заборонено використання інтернету.
- чіпування людей - відбувається в розвинутих країнах. В Швеції чіповано більше ніж 3000 людей. В Україні першу людину чіповано у 2016 році.
Створення паспорту та ІНН було початком на шляху ідентифікації особи, досі існує категорія людей, які проти мати ІНН – тавро.
Щоб провести оплату через інтернет, приймаючи смс, підтверджуючи оновлення в гаджеті – ми даємо згоду на обробку персональних данних, не маючи альтернативного вибору у користуванні послугою чим порушуються права людини.
Санкціонований доступ чи ні – майже не важливо, оскільки з моменту дізнавання про таємницю – інформація вже може діяти проти джерела. Громадяни досить вяло реалізовують своє право захисту персональних даних. Гаджет має властивості оновлюватись частіше ніж ми його купуємо, Закон же не удосконалюється разом з надходженням нових технологічних обновлень.
Держава має повноваження обмежити дозвіл на обробку персональних даних приватних технологічних компаній, бюджет котрих вже давно перевищив бюджет багатьох країн. Наприклад команія Apple має 375 млрд $ активів, кількість співробітників - 80 000 – це кількість населення таких українських міст, як Єнакієво чи Бердичів. Samsung Group має 343. 7 млрд $ активів, співробітників 344 000 - населення Севастополя. Якщоб Самсунг Груп був країною – то його ВВП займав би 35 місце в світі. Зараз Україна займає 47 місце у світі за рівнем ВВП.
Персональні дані в епоху швидко розвиваючих інфорформаційних технологій в тому числі появи штучного інтелекту, клонування, роботобудівництва потребують особливої уваги і не менш стрімкого захисту корпоративної таємниці, персональних данних.
Суспільство може захистити себе та свої права забороняючи зйомку себе, посилаючись на Закон України “Про зихист персональних данних”, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, а саме п. 1. ст. 8 передбачає, що “кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції”. І таким чином частково стримати розвиток цивілізації доки його не дожене розум та усвідомлення.
Аналогією негативного впливу науки на людство є винахід зброї, в т.ч. атомної – Хіросима і Нагасакі, вибух Чорнобилю – ціна людської помилки, створення та використання біологічної зброї – підрахувати збитки взагалі не можливо хоча існує Конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення, що вступила в силу в 1975 році. Форма новітньої війни – інформаційна та кібер – вірус Petya, напади компаній на країни.
Оскільки людство не має досвіду явного негативного впливу технологій - в будь-який момент ситуація може вийти з під контролю людини і ціна такої помилка буде глобальна і висока.
Читайте: Кадри вирішують всеКонституційний суд дозволив не звітувати про свій перший мільйонДержавна закупівля голосівЧи потрібен сектам томосПомилка пенсійного оподаткуванняШлюбний договір заради майбутньогоЮриспруденція – терновий чи лавровий вінок для України?
Ольга Терещенко, юрист-міжнародник, заступник директора коледжу ПНЗ “Університет сучасних знань”
КиевVласть
В течение трех лет разработчики песчаного карьера на Бориспольщине борются за получение горного отвода на свою деятельность. За это время предприятие успело оказаться фигурантом расследования, на карьере проводились обыски, в офисах - выемки, дошло до судов. Возмущенный пескодобытчик обратился с просьбой приструнить силовиков и выдать-таки бумагу в Киевоблсовет. Заверяет: все его проблемы только из-за того, что он отказывается платить мзду людям в погонах. Депутаты и силовики отмечают, что и к самому предпринимателю имеются вопросы.
Об этом KV стало известно по итогам заседания постоянной комиссии Киевоблсовета (КОС) по вопросам регламента, депутатской деятельности, законности, правопорядка, взаимодействия с правоохранительными органами и предотвращения коррупции.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
В ходе заседания депутаты рассмотрели обращение руководителя общества с ограниченной ответственностью “Торгово-производственная фирма “Г.Арт” (ООО “ТПФ “Г.Арт”) (*) Сергея Ермакова.
Предприниматель настоятельно просит КОС повлиять на служебных лиц Главного следственного управления Нацполиции в Киевской области с целью скорейшего решения вопроса о предоставлении предприятию горного отвода.
Комиссия решила рекомендовать главе областного совета включить вопрос о рассмотрении этого обращения в повестку дня сессии.
Конфликт
В обращении на имя главы комиссии Романа Тытыкало говорится, что предприятию “ТПФ Г.Арт”, которое в течение 15 лет на территории Глибоцкого сельсовета (Бориспольский район) занимается добычей песка Гартовского месторождения площадью 27,3 га, создают препятствия в получении отвода.
Ермаков в своем обращении утверждает, что служащие Управления защиты экономики в Киевской области Департамента защиты экономики Национальной полиции Украины (ДЗЭ НПУ) угрожают должностным лицам предприятия, требуют взяток. Кроме того, по его словам осуществляется и давление на главу комиссии КОС по вопросам экологии Максима Запаскина и главу КОС Анну Старикову. Цель этих мероприятий, по словам предпринимателя, - дабы “Г.Арт” не получил горный отвод для добычи песка.
Глава регламентной комиссии Роман Тытыкало отметил, что представитель ДЗЭ НПУ присутствовал на заседании комиссии и отличился эмоциональным выступлением:
“Владимир Недзельский выступил, принялся рассказывать историю, как должностные лица предприятия, мол, всех записали в виновных: “Наша Конституция гласит, что человек невиновен, пока не будет оглашен приговор, а эти уже всех зачислили в преступники”. Интересно наблюдать за тем, как начальник ДЭП (департамент экономической полиции, - прим. KV) приходит и поднимает такие темы”.
Глава комиссии КОС по вопросам экологии Максим Запаскин отрицает оказание на себя или членов комиссии какого-либо давления со стороны Нидзельского или подконтрольного ему ведомства. Но упомянул, что давление может оказываться в другом ключе - есть те, кому нужно “протолкнуть” решение для принятия на сессии.
“Это не соответствует действительности, никакого давления на меня со стороны правоохранительных органов в ключе принятия или непринятия решений вообще не оказывалось - в частности, со стороны управления защиты экономики. Давления не могло быть потому, что тогда пришлось бы его оказывать на всех членов комиссии. Кроме того, мои контакты с правоохранителями в принципе крайне редки.
Что касается вопроса о предоставлении этой фирме отвода, он был поднят еще до нашей каденции. Сейчас комиссия действительно не находит повода одобрить вынесение его на сессию. Они обращались к нам, но дело в том, что они не успели в срок подать заявку на продление горного отвода и, как итог, после проверки лицензионных условий, включающих наличие отвода, им приостановили действие лицензии на добычу ископаемых. Но “Г.Арт” продолжали использование недр. Правоохранители насчитали им нанесение нескольких миллионов гривен убытка.
Вопрос рассматривался нами трижды. Комиссия отказывалась давать свои рекомендации и выносить вопрос на заседание совета. Впрочем, осуществляется давление со стороны депутатов-представителей от фракции “Блок Петра Порошенко”. Показательным стало последнее заседание, когда несколько депутатов от этой фракции пришли к нам, заставили внести вопрос в повестку дня, но даже тогда мы не одобрили вынесения его на сессию”, - рассказал Запаскин.
Нидзельский в своем письме от имени Департамента защиты экономики ГУНП в Киевской области на имя главы Киевоблсовета Анны Стариковой указывает, что предприятию “Г.Арт” действительно приостанавливали разрешение на разработку недр.
“Установлено, что в октябре 2015 года проведена плановая проверка Государственной службой геологии и недр ООО “ТПФ “Г.Арт””, во время которой было выявлено ряд нарушений, включая отсутствие горного отвода. Приказом Госслужбы геологии и недр действие спецразрешения было остановлено, однако в течение 2016-2017 годов служащими предприятия регулярно осуществлялась и осуществляется добыча песка, что нарушает установленные правила охраны недр и может угрожать окружающей среде”, - говорится в письме.
Читайте: Активисты требуют остановить незаконную добычу песка на Киевщине (видео)
Дело темное
Из материалов решения Шевченковского районного суда Киева №73951570 от 14 мая 2018 года (дело № 761/16930/18), следует, что в сентябре 2017 года в офисных помещениях ООО “ТПФ “Г.Арт” следователями нацполиции проводились обыски и выемка документов. Было установлено, что предприятие производило добычу песка, не имея отвода, и реализовывало его через другие фирмы.
“При проведении обыска были обнаружены учредительные документы, товарно-транспортные накладные и другие документы ООО “Транс Колос” (**) и ООО “Тайтрейдхолдин” (***), подтверждающие взаимоотношения указанных обществ с ООО “ТПФ “Г.Арт” по факту реализации песка в течение 2016-2017 годов. Не исключается что, поскольку горный отвод ООО “ТПФ “Г.Арт” 02.12.2015 был остановлен, должностные лица указанного общества, осуществляя незаконную добычу песка, реализуют его через ООО “Транс Колос” и ООО “Тайтрейдхолдин”, которые также принадлежат семье Каганковых и зарегистрированы на других лиц”, - говорится в решении.
Однако, данное уголовное производство открыто по ч.2 ст.364-1 УК “Злоупотребление полномочиями служебным лицом юридического лица…” и ч.1 ст. 263 УК “Незаконное обращение с оружием, боевыми припасами или взрывчатыми веществами”. Согласно сообщению прокуратуры Киевской области, в ходе следственных действий на карьере обнаружено и изъято 2 автомобиля с песком, экскаватор, а также документация о деятельности указанного предприятия. По месту жительства главного бухгалтера предприятия [“Г.Арт”] во время обысков обнаружены и изъяты пистолеты, автоматы, большое количество патронов.
“Правовая квалификация правонарушения не согласовывается с данными, содержащимися в изложении обстоятельств, по которым совершается досудебное расследование”, - указывал в свою защиту Ермаков.
Кто есть кто
Согласно данным аналитической системы YouControl, ООО “ТПФ “Г.Арт” зарегистрировано 25 июня 2006 года в жилом доме по адресу г. Киев, просп. Правды, 9-Б. Профиль деятельности предприятия - разработка гравийных и песчаных карьеров, добыча глины и каолина. Размер уставного капитала ООО - 46 000 гривен.
Учредителями и конечными бенефициарами являются Тамара Коганкова и Маргарита Чайка. Первая числилась также среди учредителей ООО “Темп”, которое производит ремонт, техническое обслуживание кораблей и лодок.
“Г.Арт” осуществляет добычу песка на Гартовском месторождении в Бориспольском районе с 2003 года. Но фирма еще в 2015 году через суд добилась отмены плановых проверок Госслужбы геологии и недр Украины. Вынуждена была снова судиться в 2018 году. Однако Госслужбу это не останавливает. Что касается налоговых дел, то “Г.Арт” фигурирует в уголовном производстве за уклонение от уплаты налогов на сумму 1,64 млн гривен.
Интересно также, что, по сообщению издания “Наші гроші”, “Г.Арт” должно было опосредованно участвовать в реконструкции дамб иловых полей №1-2 Бортнической станции аэрации сроком до конца 2020 года. Указывается, что среди закупленных дополнительных работ предусматривалось использование минерального грунта с Гартовского месторождения. Однако к началу строительства специальное разрешение на пользование недрами ООО “ТПФ “Г.Арт” было приостановлено.
Читайте: Реконструкцию Бортнической станции аэрации планируют начать в конце 2019 года (видео)
Что касается Владимира Нидзельского, он до перевода в Киевскую область занимал должности заместителя, а потом начальника управления защиты экономики Нацполиции в Черниговской области.
Согласно его декларации о доходах по состоянию на 2018 год, в июле 2010 года Нидзельский стал владельцем квартиры в Киеве площадью выше 100 м2. Интересен тот факт, что, находясь на должности в Черниговской области, он не указывал эту информацию в годовой декларации за 2015 и 2016 годы. Но в 2017 году квартира снова появилась в декларации Нидзельского.
26 июля 2016 года Нидзельский приобрел автомобиль Mercedes-Benz ML 350 2010 г.в. за 500 тыс. гривен (около $20 тыс.).
Годовой доход (зарплата) декларанта составила чуть выше 111 тыс. гривен. Его жены - чуть выше 144 тыс. гривен. В общей сложности, в 2015-2018 годах семья Нидзельских поменяла около 8 автомобилей класса люкс.
Согласно данным из декларации о доходах, жена Владимира Нидзельского Леся Нидзельская работает в прокуратуре Киева прокурором отдела надзора за соблюдением законов при исполнении судебных решений по уголовным производствам. Являясь государственным служащим, Недзельская имеет долю (25%) в торговом комплексе в городе Крестовка Донецкой области на неподконтрольной Украине территории.
В июле 2013 года Леся Нидзельская приобрела земельный участок с дачей в селе Зазимье Броварского района Киевской области площадью 1000 кв.м. В 2016 году Леся Нидзельская подарила своему мужу недвижимость, которую супруг продал за 870 тыс. гривен. (около $35 тыс.).
Напомним, ранее в СМИ уже писали, что в Киевской области ежегодно нелегально намывается около 7 млн тонн песка. Это бизнес покрывают прокуроры, силовики и криминалитет. И хоть только в 2016 году полиция открыла 29 уголовных производств, а несколько дел открыли прокуроры, шансов на их завершение практически никаких.
Главы сельсоветов, на чьих территориях добывают песок, жалуются, что прокуроры сознательно "сливают" дела в суде, забывая даже явиться на процесс. А во многих случаях являются и реальными владельцами этого бизнеса.
По информации источников "Страны", песчаные карьеры на Киевщине крышуют люди в погонах, и криминалитет. Цена вопроса — не меньше 14 млн долларов в год. И это только по Киевской области.
Читайте: Золотой песок Киевщины: тайны нелегальной добычи
* ТОВ “Торгівельно-виробнича фірма “Г.Арт” (код ЕГРПОУ: 31722996)
** ТОВ “Транс Колос” (код ЕГРПОУ: 38660926)
*** ТОВ “Тайтрейдхолдин” (код ЕГРПОУ: 39014733)
Фото: коллаж KVКиевVласть
Зима, 2023 рік. На вулиці сильний мороз, однак саме тут це звичне явище, що відбувається протягом одинадцяти календарних місяців. Людям не холодно: у них занадто крижані серця, вони не носять рукавиць, бо мають захисний крем, що утворює навколо долоні оболонку, а та захищає від будь-якого негативного впливу. Шапка теж є непотрібна - замість цього люди одягають спеціальні обручі, що при натисканні на кнопку дають можливість покрити не лише голову, а й прозорою плівкою обличчя, яка , безумовно, виконує захисну функцію у разі будь-якої небезпеки. І байдуже, якої саме: навіть якщо погодної.
Єдине, що схоже, - куртка, хоча це лише назва, а насправді вона може світитися різними кольорами і бути далекою від нашого поняття “одяг”. До всього цього обов’язковим є зарядний пристрій, відсутність якого може призвести до справжнісінької халепи – людина може змерзнути.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Як відомо, з 2018-го температура почала знижуватися і зараз досягає -50 градусів. В таких умовах штани також важливий атрибут. Тут це все однакове і має різницю лише в розмірі. Це штучна тканина, що потребує підзарядки кожного тижня, що залежить від частоти їх носіння. Взуття, взагалі, - ідентичне. На його підошвах встановлені спеціальні сенсори, що містять у собі GPS-навігатор, який вказує потрібний напрямок, а потім передає сигнал у систему, що допомагає легко віднайти особу. Тепер люди не поділяються на хороших чи поганих, на багатих чи бідних, на представників романтизму чи класицизму, на тих, хто любить собак чи котів, на тих, кому подобаються блондинки чи брюнетки… Вони втратили індивідуалізм. Мають однакові інтереси, захоплення, цілі, однаково одягаються, однаково думають і мають однакову відсутність почуттів та емоцій. А щодо одягу, то більше не виміряються, в кого краще, типу: “ дивись: ось у мене на світері емблема найкращого бренду”, “дивись: я в “топових шмотках”, “ дивись: сукня від фешин дизайнера”, “дивись – це куплено за “штуку баксів”. Ні, такого взагалі немає. Виміри статками зникли, а гроші втратили владу. Всі рівні і їздять на однакових автоматизованих авто на невеликій швидкості, не створюючі ДТП, бо спеціальні програми є занадто пристосованими для цього і кмітливішими за самого водія.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Людська пристрасть до грошей зникла останньою. Вона сильно вчепилася у нас, але вірус вбив її рік тому. До цього постраждало кохання, не тільки між хлопцем і дівчиною, а точніше вся любов, що об’єднувала великі й дружні стосунки. Відносини стали крижаними. Наслідком можна назвати байдужість один до одного, що виникла після цього. Їх серця більше не киплять почуттями до коханих, близьких, друзів. Вони більше не спілкуються про щось вічне й таємниче. Теми їх розмов: побут і наука, що створює все нових і нових помічників. Нікчемне становище було всюди. Навіть гроші виявилися не таким вже й страшним монстром, ніж здавалося. Це був жахливий вірус, що проникає в організм і знищує усе, що ми не цінуємо…
Закохані вже не ходили на побачення, друзі не збиралися на вечірках, діти не бешкетували і не зривали уроків, а в допитливих жінок літнього віку, що сиділи під під’їздами, вкотре “перемиваючи кістки” перехожим, зникли теми для розмов, як і вони самі… зникли… Навіть приріст людства віддали лабораторіям, завдяки прогресивним технологіям, і немовлята, що народжувалися, ставали підтвердженням вдалого експерименту.
Перед знищенням кохання у людей вкрали емоції: і хороші, і погані. Ніхто не “гундосить”, але й приємного не скаже, ніхто не кричить, але й не похвалить, та й в цілому картина сіра… беземоційна… глуха... Що вже говорити про найпершу стадію, коли зникла унікальність, а разом з нею й творчість, тоді логічно, що поети, співаки, танцюристи, драматурги, художники і ще багато видатних особистостей та майстрів своєї справи “вигоріли”. Людство перетворилося на роботів, а світ втратив гармонію.
Наша планета помирає. Люди не знають, де відшукати ліки проти отрути. Перед нами повна безвихідь…
У суботу Х’юмен традиційно прийшов на кладовище, облаштоване різними пристроями, що стало для нього звичним і єдиним місцем, де він міг поговорити про своє життя, сидячи над могилою батька.
- Тату, але в мене вже п’ятий рік нічого не виходить. Ми скоро загинемо, - слова з його вуст пролунали не випадково, бо саме п’ять років тому його батько, який теж був науковцем, поспішив врятувати свого сина, створивши за допомогою спеціальних технологій імунітет, який виявився корисним під час страшного затемнення 19 липня 2018 року. Неочікуваний вірус вдарив усією своєю силою. Та як виявилося, літо, що перетворилося на вічну мерзлоту, було мінімальним погромом, підвладним цьому страховиську, - Тату, мені було так страшно, коли я бачив, що відбувається, а після того, як ти залишив мене, я хотів піти за тобою. Проте, зрозумівши, що скою помилку не врятувавши людства, що стоїть на межі вимирання…,- він говорив, а його голос тремтів від пережитого, наче вперше, - Добре, щось я розхвилювався, тож мені вже час іти. Я повинен триматися заради тебе, заради… неї.
Він щойно повернувся до свого кабінету, де все нагадувало про космос, його величність, його красу. Тут він і шукав відповіді. Багато невідомого, безмежного, захоплюючого, страшно-цікавого і прекрасного ховалося у сюжетах його картин, зображених у фіолетово-рожевих тонах. А на столі лежав невтішний висновок: залишився лише один місяць аби врятувати нашу планету.
Під час всесвітнього затемнення з’явився вірус, що вбиває людей, забираючи почуття, емоції, бажання, мрії, але натомість з’являється величезний прогрес науки, що досі не може захистити від цього. Найжахливішим є те, що стрімко втрачає портал у вигляді ниток, які з’єднуються із космосом завдяки думкам. Та цього не відбувається і планета згасає з кожним роком, місяцем, днем, годиною, хвилиною, секундою. “У мене залишився місяць, лише один місяць”.
У голові Х’юмена спалахує думка , що протистояти одному неможливо. Його думки не зможуть втримати усю планету. Тому давно закоханий у зеленооку красуню юнак, занепокоєний становищем, вирішує діяти і спершу вилікувати кохану, яка стане його союзником. Хоча й залишився місяць, та ризик його не бентежив…
Ще вчора він знайшов величезний батьків записник у якому було сказано, що тимчасовими ліками є червоний порох, який може на невеликий період повернути людину до нормального стану, що утворюється на планеті Марс. Не вагаючись, Х’юмен вирушив у дорогу, але завдання було не з легких. Для цього необхідно було відкрити портал за допомогою думки, яка мала бути якоюсь світлою, доброю. Та для людства, де легше напружувати мозок вирішенням математичних задач та рівнянь,- це було досить складно. Тому вже скоро він занурився у полон згадки про зеленооку дівчину і опинився в порталі. У голові паморочилося і всередині нудило. Хлопцю було не по собі: “А що якщо в мене нічого не вийде?”, – хвилювався, бо знав, що часу обмаль: одна хвилина-один день земного життя.
Рятівник вже наближався до вічного й незвіданого простору. Перед ним відкривалася безмежність, від якої перехоплювало дух. На якусь мить він геть забув про своє призначення. Зірковий блиск вражав, так і хотілося літати і мріяти, хотілося жити.
Кинувши свій погляд ширше, Х’юмен побачив сонячну систему і планети: Меркурій, Венера, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, нашу Землю і потрібний йому Марс. Уся ця краса заворожувала, проте, водночас, лякала і гіпнотизувала.
Але раптом його годинник почав тікати, показуючи, що він вже витратив 15 хвилин, що означало 15 земних днів. Занепокоєний цим, Х’юмен почав поспішати, аби якомога скоріше дібратися Марсу. Його “мозок кипів”, здавалось, ось-ось вибухне. Думки роїлися одна за одною, створюючи шлях, який проходив між планетами, вказуючи на потрібну. Через три хвилини він опинився на місці і почав стрімко шукати порох.
Навіть не помітив, як за ним йшов старий приблуда-вовк. Більше схожий на кота, його видали зуби. Принюхуючись до вітру, він почув на стежці людину і подумав собі: “Прийшли за порятунком? Не вийде”.
Старий Марсело спостерігав за людьми і знав, що порятунок під його боком, от лише ніхто не хотів приходити і домовлятись: “Дивні люди – прийди і візьми. А то все “Геть!”, “Фу!”.
Свого часу він постраждав від людини. За свою любов до чужих вівць, йому відтяли голову, натомість – приставили тіло кота. Вимушений переховуватись від зловмисників, він обрав Марс – єдину планету, де є чого поїсти і найголовніше – немає людини.
Х’юмен збентежив Марсело і викликав масу запитань.
- Гав, ти що тут забув?
- Прийшов рятувати кохану.
Вовк вирячив очі:
- А мені що до того? Знаю, що ти шукаєш, порох. Через 3 роки він поверне мені моє тіло.
Х’юмен того не слухав – він зацікавлено вдивлявся у дивне створіння.
- Та вовк я, вовк. Це все люди познущались.
Герою доводилося чути історію про цього вовка. Однак він був переконаний, що це вигадки про тіло кота.
- Вибачте, але я прийшов врятувати кохану.
- Він прийшов. А що, до мене приходити не варто?
В очах місцевого злодія Х’юмен побачив печаль. Попри дивну зовнішність, Марсело був добрим, однак самотнім.
- Людина прирекла мене жити тут, щоправда – це ненадовго, завдяки пороху. А сама…потрапила в капкан.
- Я прийшов врятувати кохану, - вкотре торочив юнак.
- Впертий – я таких люблю. І що мені з тобою робити? Слухай, я віддам тобі порох, лишень… повернися по мене через три роки і забери до себе. Я не буду красти чужі вівці. Обіцяю. Хлопець ти на вигляд порядний.
- Домовились.
Х’юмен перестав посилати імпульси у вигляді думок і завдяки цьому повернувся на землю. Весь час йому не давала спокій згадка про Марсело: “Може, і правду батько казав – на помилках вчаться? Адже цей вовк не такий вже і злий”.
Бліда, сіра, тоненька рука відчинила двері після декількох легеньких стуків. Перед ним постала знесилена, скляна вона зі зеленими, але порожніми очима – кохана Лунарія.
- Що нового? – обережно запитував юнак, ніби чекаючи особливої відповіді.
- Усе добре, - тихо й спокійно відповідала дівчина.
Недаремно Лунарія говорила про успішні досліди, бо до затемнення вчилася разом з Х’юменом і часто проводила з ним звичайні студентські дні. Юнак,звісно ж, вже звик чути таку відповідь, бо всі лишень і розмовляли про ідеальне життя (а яким воно могло бути без емоцій і почуттів – навіть не думали). У школах діти прагнули постійного самовдосконалення, не бешкетували, чудово розумілися у галузях фізики, хімії, математики, інформатики. А все інше було другорядним і майже зникло.
Невеликий пакетик із дивним порошком вже лежав на столі і чекав, доки закипить чайник (якому було достатньо декількох хвилин, аби вода почала “бурлити”).
- Усе готово, я заварю нам чай, - пролунало із вуст красуні.
- Без цукру,- відповіла дівчина.
- Угу. Я знаю, ви всі тепер такі нудні і занадто правильні й харчуєтесь правильною їжею, не підозрюючи про те, що скоро можете померти.
Ця фраза, промовлена із сарказмом, і не мала на меті викликати бодай якусь відповідь, однак Х’юмену стало легше.
- Незвичайний смак,- пролунало із вуст красуні.
Вже за півгодини напій дав результат. Її очі жадібно поїдали світло, губи набирали червоний колір, волосся забарвлювалося у каштановий відтінок, під шкірою переливалася гаряча кров. Руки затремтіли і вона кинулася на шию хлопцю.
- Я так рада тебе бачити, коханий мій! Зі мною коїлося щось страшне, я не могла сказати те, що хочу, не могла сміятися, плакати, кричати. Я не була у своєму тілі. Це був найдовший сон у моєму житті.
Він нічого не хотів говорити, йому було добре. Та все ж місія – врятувати людство, не давала спокою.
- Іди сюди,- він взяв, ніби новонароджену, Луну за руку, повів на вулицю, де саме зараз наближалася глибока ніч. – Дивись, зорі…їх більше немає, вони зникли, а ми перестали загадувати бажання і вже зовсім скоро…, - зупинився молодий вчений, аби перевести подих і сказати “загинемо”.
- Загинемо? Ні! Як це? Не може бути? Що робити? – на ще зовсім нещодавно скляні очі навернулися сльози, але Лунарія швидко заспокоїлася і зрозуміла, що саме вони мають врятувати цей світ. І тоді в обох постало питання: “Як?”.
Луні було складно повірити в те, що сталось на землі, про знайомство з Марсело, адже вона була переконана – це вигадка про вовка з тілом кота, яку поширили самі люди.
Часу залишалося обмаль. Тому рішення мало бути миттєвим:
- Я з тобою. У нас все вийде, - сказала Лунарія. Після їхні серця забилися дужче і відчули, що портал стрімко ніс їх прямо на Марс. Їх рухи були швидкими, на роздуми не було часу.
Марсело, зустрівши свого друга, зрадів:
- Я знав, що ти по мене повернешся, але щоб так скоро, та й до вовка мені ще три роки.
- Про це ми говоритимемо пізніше, а зараз нам потрібен порох.
- Ти що, здурів, а як же я? Мені потрібне все, аби повернутися до своєї подоби.
- Послухай, людство у небезпеці.
- А що мені до того людства, коли я завдяки йому кіт.
- Обіцяю тобі, що ніхто і пальцем на тебе не вкаже, що ти такий…
- Унікальний! Ти – унікальний, - втрутилася Лунарія. – ти ж врятував усіх нас. Я навіть уявляю, як напишуть газети.
Вже через п’ять хвилин три великі пакети були набрані червоним порохом, що мав би зцілити людство. І хоча цієї кількості могло б не вистачити на всіх, та закохані йшли на ризик. Вони не відчували болю і прагнули одного. Та раптом прозвучав сильний удар, від якого позакладало вуха. Вони потрапили під метеоритний дощ і один з каменів поранив Х’юмена.
- Не хвилюйтеся, красуне. Він у тебе сильний, - заспокоював Марсело.
Час швидко плинув, і на порятунок залишалося три дні ( три космічні хвилини). Зеленоока зібрала усю свою силу та енергію, аби запустити у портал трьох думками одного. І вже через хвилину їх несло у бурхливому вирії.
Світанок. Двоє зігрітих почуттями бажають жити і житимуть.
- Води! – почулося крізь сон, -води! – просив Х’юмен.
- Так, зараз принесу, - зраділа Лунарія. – нарешті ти розплющив очі, - кричала вона. – Чесно, надія зникала, однак зараз з’явилася знову, ніби ще сильнішою і витривалішою.
- Люба, де ми і скільки тут? – збентежено запитав Х’юмен.
- День, - тихо відповіла зблідніла дівчина. – Ми вдома.
Накинувши оком по кімнаті, молодий чоловік схопився з ліжка, біля якого знаходилися лікар і сусіди.
- Ти головне відпочивай, зараз тобі це потрібно.
- Така турбота… хм… дивно.
- Ти хоч щось пам’ятаєш? Лунарія сказала, що ти сильно забився головою, коли падав із даху сараю.
- Якого сараю? А як же … Марс, Марсело, політ і червоний порох?
- Він марить. Х’юмене, все добре. Це земля і прибульців тут немає.
- До чого тут прибульці? Ви думаєте, що я божевільний?
- Ніхто нічого не думає. Посто відпочивай.
Коли всі пішли, Х’юмен продовжував вдивлятися в очі коханої дівчини, шукаючи відповідей: а може й правда сон.
- Як добре,що ти зі мною.
- Невже наснилось?
- Ти мій герой!
- Геройство – впасти із даху сараю, та ще й вниз головою?
- У цьому сараї на тебе чекає подарунок.
- Який?
- Давай я допоможу тобі піднятися і ти сам усе побачиш.
Х’юмен не поспішав штовхати великі дерев’яні двері, не оговтавшись після свого падіння.
- А я думав, що про мене вже й забули.
Серед залишків воза, старих велосипедів і купи сіна юнак впізнав Марсело.
- Марсело, друже, це ти?
- А хто ж іще?
- Але… як? – Х’юмен розгублено переводив погляд то з Лунарії на Марсело, то навпаки.
- Ти ж у нас герой! – щасливо вигукнув вовк.
- Хто мені пояснить, що трапилось?
Лунарія не знала, як саме розповісти. Там, між Марсом і землею, Х’юмен боровся із своїм батьком. Саме він і створив той вірус, який навів на усіх ману. В бажанні відібрати мішки з порохом, він вистрелив, однак куля лишень зачепила голову сина.
- Цього не може бути.
- Може. Твоя краля правду каже. Це він посадив мене на ціп і дав тіло кота, за вівць, яких розводила твоя мати. Жорстокий, він хотів помститися світові за нелюбов до себе.
- Але за що?
- Це вже йому відомо.
- На жаль, це правда, - зауважила Лунарія. – Мій милий, не картай себе.
Ти інший: ти добрий, ти мужній, хоробрий…
- Я зараз заплачу, - іронізував Марсело.
- Ще одне “мяу”, і хтось отримає тіло курки.
- Все, мовчу, мовчу.
Таємницю, в ім’я свого спасіння від “злих язиків”, Х’юмен та Лунарія пронесли через усе життя. Щоправда, досить складно було пояснювати, хто такий Марсело: вовк із тілом кота.
Закохані знали єдине: особливо гарно починається день, коли встає гаряче сонце. А з ним усе нове: новий день, нові враження, нові ми.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV” KиевVласть
Осягати науки і вивчати життя краще не через нудне менторство, а у формі гри. І це один із базових підходів Нової української школи (НУШ), яка запроваджується зараз по всій Україні, зокрема і в Ірпені.
Настільна гра-трансформація під назвою “Пан Економ” цікаво й захопливо навчає практичних речей: розумно витрачати гроші та робити непрості математичні обрахунки. Грати в неї можна з дев’яти років і до глибокої старості. У цьому ненав’язливому педагогічному процесі може брати участь уся родина! Створила гру директор ірпінського ліцею Інноваційних технологій “ІЛІТ-МАН” Леся Харітоненко.
“Пан Економ” – не єдина гра в доробку вчителя. Ще одна – “Стежинками до школи” – призначена для ефективного й безстресового тестування дітей перед вступом до першого класу. Дві гри пані Лесі зараз проходять патентування в Українському інституті інтелектуальної власності “Укрпатент”. Їх уже замовляють батьки, навчальні заклади й інтернет-магазини. На підході – нові ігри для старшокласників.
З допомогою такої розваги, крім засвоєння знань, діти вчаться працювати в команді, будувати і підтримувати комунікацію. Тобто розвивають саме ті навички, що дуже знадобиться в реальному житті для досягнення успіху. І це одна з провідних компетенцій, які впроваджуються в Новій українській школі.
Директор ірпінського ліцею Інноваційних технологій “ІЛІТ-МАН” Леся Харітоненко створює для учнів розвиваючі ігри
Пані Леся – не єдиний учитель-інноватор у нашому місті. Цього року вчителька фізкультури зі школи №2, майстер спорту Олена Федорова перемогла у фіналі обласного етапу конкурсу “Інноваційний урок фізичної культури”. Вона залишила позаду 14 суперників!
У фіналі змагання, який відбувався в Ірпені, Олена Федорова представила два відкриті уроки. Перший був тематично-футбольним, а другий – цілком авторським. Ця вчителька підходить до викладання нешаблонно, вона вміє так зацікавити дітей, що ті займаються спортом не лише на уроках, а й у позаурочний час. Тепер пані Олена представлятиме Київську область на всеукраїнському етапі конкурсу.
Майстер спорту Олена Федорова перемогла у фіналі обласного етапу конкурсу “Інноваційний урок фізичної культури”
А два місяці тому “Учителем року” на Київщині став молодий педагог із ірпінської школи №12 Олег Горовий. Він переміг завдяки креативному інноваційному підходу. Для Олега не є дивиною, наприклад, використовувати на своєму уроці географії математичні формули або читати вірші. У термінології НУШ це називається використанням міжпредметних зв’язків. І знову ж – на уроках цього вчителя застосовуються навчальні ігри. А також інтерактиви із використанням смартфонів, без яких сучасні підлітки уже не уявляють свого життя. Тепер Олег Горовий побореться за титул “Учителя року” на національному рівні. До речі, минулого тижня вихованець Олега Горового, учень 9-го класу Дмитро Тарасьонок переміг у Всеукраїнській олімпіаді з географії.
“Учителем року” на Київщині став молодий педагог із ірпінської школи №12 Олег Горовий
Я вже не раз згадав про Нову українську школу. Якщо хто не знає – це концепція освітньої реформи. Її мета –створити таку школу, яка не просто транслює інформацію, що швидко стає неактуальною, а навчає використовувати знання в житті, формує практичні навички – компетенції. Інакше кажучи, виховує покоління, здатне жити в сучасному світі і бути успішним.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Зрозуміло, що самих лише новаторських проривів для втілення такої реформи замало – потрібно системно впроваджувати новації, готувати вчителів, забезпечувати школи потрібним обладнанням.
Три загальноосвітні ірпінські школи стали учасницями апробації нових державних освітніх стандартів – вони включилися в дослідно-експериментальні роботи всеукраїнського і регіонального рівнів, тут діють проектні класи. У місті проводяться семінари, круглі столи, майстер-класи на “НУШівську” тематику. Влітку минулого року в Ірпені відбулася Стратегічна сесія “Нова українська школа – школа успіху”, де концепцію НУШ розбирали на цеглинки.
У Приірпінні 118 педагогів пройшли підготовку до реалізації концепції НУШ і отримали відповідні сертифікати. Це вчителі початкової школи, образотворчого і музичного мистецтва, іноземної мови, фізкультури. Ще багато вчителів продовжують навчання. До слова, Леся Харітоненко – регіональний тренер НУШ.
Міська влада допомагає створювати в Ірпені нове освітнє середовище: закуповуються сучасні комп’ютери, мультимедійне обладнання, меблі, дидактичні матеріали, необхідні для ефективного сучасного навчання.
У різних навчальних закладах створюються умови для розвитку компетенцій. Наприклад, на подвір’ї 12-ї школи в Ірпені працює майданчик для практичного вивчення Правил дорожнього руху. У гостомельській школі №13 (територія Ірпінської міської ради) є комфортне творче середовище, тут діти розмальовують шкільні коридори.
Щоб мотивувати учнів до навчання і особистісного зростання, ми запровадили в Приірпінні дві стипендіальні програми: спонсорська та муніципальна. З листопада 2016 року дві сотні учнів 7–11-х класів отримують щомісячні грошові стипендії. Це відмінники навчання, діти, які досягли успіхів у спорті, є учасниками командної роботи в класі. У рамках муніципальної програми одноразові стипендії отримують переможці конкурсів і олімпіад.
Завдання кожного покоління – зробити світ кращим і передати естафету дітям. Величезний стрибок в галузі науки, техніки та медицини за останні десятиліття стався саме тому, що ми стоїмо на плечах попередніх поколінь, опираємося на їхні знання, досягнення і відкриття. Можливо, наше покоління не зможе винайти ліки від раку чи зупинити кліматичні катастрофи. Але якщо ми сьогодні будемо інвестувати в нове покоління, я вірю – такі революційні відкриття обов’язково стануться.
Читайте: Ірпінь – місто чемпіонів: коротко про їхню силлу, працьовитість і відвагу
Володимир Карплюк, лідер партії "Нові обличчя"KиевVласть
Наразі Україна протистоїть Росії - державі із значно потужнішою військовою силою, але не має достатньо озброєння та професійних військових кадрів. На думку кандидата на пост Президента від об'єднаних сил націоналістів Руслана Кошулинського, саме тому потрібно впроваджувати зміни до військового навчання та призову до армії.
Про це KV стало відомо з інтерв'ю кандидата в президенти України Руслана Кошулинського.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Зокрема, він поділився із KV своїми думками стосовно змін у моделі військового призову.
“Ми хочемо впровадити швейцарську модель, аби мати професійну оснащену армію та народне ополчення. Швейцарська модель має на увазі обов’язковий призов та тримання зброї удома. Тому в моїй програмі - “Плані докорінних перетворень” - є окремий пункт про цивільну зброю, адже кожен має право та обов’язок захищати свою країну.
Ми вимушені всіх гуртувати, бо ми проти того звіра надто маленькі, щоб дозволити нас захищати виключно Збройним силам. Нам потрібно мобілізовувати всіх, щоб ворог розумів: тільки він пробує просунутися далі, все суспільство стає і розуміє, що робити. Так зробила Швейцарія, так зробив Ізраїль.
За швейцарською моделлю для усіх чоловіків обов’язкова військова підготовка, але при цьому є професійна армія. Якщо починається наступ, кожен чоловік має розуміння, що робити і куди йти. Він знає, що він матиме зняти вказівну табличку із назвою населеного пункту, знає, де мобілізаційний пункт, хто його командир і яке буде його завдання.
У нас неодноразово були випадки, навіть не за першої хвилі мобілізації, коли взагалі чоловіки боялися підходити до автомата, бо ніхто цьому ані в школі, ані поза нею не навчав. На моїй практиці боялися підходити до гранатомета, а гармату дорослі чоловіки взагалі ніколи в житті не бачили”.
За словами Кошулинського, швейцарська модель одним з чинників має спільну ідею, коли кожен знає, як він буде захищати свою країну. Але суспільство треба підготувати до цього.
“У Швейцарії чоловіки раз на рік збираються і протягом двох тижнів проходять підготовку. І це обов’язково - де б ти не перебував, ти маєш долучитися і довести, що ти спроможний виконувати завдання і тримати зброю. Я мав на цю тему розмову із головою парламенту Швейцарії, - який сам, до речі, був командиром взводу, і це вважається нормальним. Він розповідав: мовляв, я маю підприємців, банкірів, працівників офісів. У мене вдома пістолет, у них вдома автомати. Ми збираємося кожного року на збори.
Кошулинський вважає, що готова чи не готова Україна до такої реформи, впроваджувати її необхідно.
“У нас немає іншого варіанту. Маленька чисельність населення, маленька відносно до ворожої території. Ми у порівнянні із Росією програємо ресурсно, військово та фінансово, тож щоби відстояти себе, маємо мобілізувати усіх. Війна - це також і мистецтво прорахунку. Ворог прораховує, скільки він може водночас підняти одиниць техніки, піхоти, авіації, наскільки він може просунутися уперед та які понесе втрати.
“Варто відновити допризовну підготовку у школах, але спочатку відновити матеріально-технічну базу. Не у всіх школах є навіть муляжі автомату Калашникова. А якщо мова йде про вищу військову освіту, то тут роботи набагато більше. Ми технологічно відстаємо. Дуже відстаємо. Наприклад, сьогодні тільки Житомирський військовий інститут має змогу випускати фахівців, знаних на безпілотних літальних апаратах.
Йдемо далі. На сьогодні в України немає жодного свого супутника. Немає навіть Закону про дистанційне зондування землі. Ми купуємо фотографії за кордоном. І це за часу, коли ані сільське господарство, ані рибна промисловість, ані будь-що без даних супутників не може обходитися. Але супутники країна не запускає. Не вкладають сьогодні гроші та ресурси у космічну галузь.
Минулого року бюджет космічної агенції складав приблизно 87 млн гривень - це суто заробітні плати. Просто підтримання життєдіяльності. Але я проглядав кооперацію космічної галузі, яка простягається від міста Дніпро до Львова. Сюди можна було б залучати науково-виробничі потужності країни, розвивати потенціал. Наші фахівці виграють тендери в НАСА на запуски ракет. Наші фахівці із такими знаннями працюють за кордоном, бо олігархічна влада витискає їх за межі держави.
Сьогодні хлопці-добровольці самотужки, за приватні кошти, знаходять вдосконалення техніки для ближнього бою. Зараз тільки-но започатковано розширення мережі військових навчальних закладів в кожній області, але цей процес дуже повільний. Сьогодні нам дуже потрібен молодший офіцерський склад, його немає. Командир взводу як такий відсутній, його обов’язки виконує сержантський склад.
Ми повинні підготувати людей, які хоча б частково мають знати цю справу на власному досвіді. До армії приходить молодший офіцер - "піджак" - і він не розуміє нічого. Йому відповідати за життя, за цілий взвод, одне його неправильне рішення - це чиясь загибель. Занадто багато вже людей із великими погонами. Але тому виною позиція, коли роздають посади одразу із нагородами. Нагороджувати та робити героїв будемо вже після перемоги”.
Читайте: Руслан Кошулинський: “ОТГ зробили під ”голоси“ і загнали туди людей насильно”
Фото: KV
KиевVласть
ТМО “Психиатрия” заключило с ЧП “Атлант” договор стоимостью 2,6 млн гривен на предоставление охранных услуг. За эти деньги подрядчик до конца текущего года должен будет обеспечить охрану на пяти постах, размещенных на территории больницы на ул. Кирилловская, 103. В обязанности охранников будет входить задержание правонарушителей до приезда полиции. Также подрядчик должен не допустить разглашения информации, которая связана с деятельностью лечебного заведения.
Как KV стало известно из объявления электронной системы публичных закупок ProZorro, 11 марта 2019 года ТМО “Психиатрия” (ТМО “Психіатрія”) (*) заключило договор с ЧП “Атлант” (ПП “Атлант”) (**) на закупку услуг по охране территории лечебного заведения, площадью в 16 га. Сумма сделки составила 2,59 млн гривен.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Согласно договору, подрядчик должен круглосуточно охранять здания, обособленные помещения и материальные ценности, которые размещены на территории лечебного заведения по адресу ул. Кирилловская, 103. На территории должно быть размещено 5 постов по одному охраннику в каждом.
Соглашение регламентирует, что охранная организация круглосуточно должна обеспечивать вызов групп быстрого реагирования. Кроме этого, при выявлении признаков проникновения посторонних лиц охрана обязана провести задержание, обеспечить неприкосновенность места, где была совершена преступная деятельность, до приезда правоохранителей. Также, согласно договору, подрядчик должен не допустить разглашения информации, которая связана с деятельностью лечебного заведения.
Срок предоставления услуг - с 11 марта по 31 декабря 2019 года.
Помимо ЧП “Атлант” в торгах участвовало ЧП “Консалт СВ” (ПП “Консалт СВ”) (***), предложение которого оказалось дороже на 1836 гривен, чем у конкурента.
Согласно данным аналитической системы Youcontrol, компания ЧП “Атлант” было зарегистрировано 29 декабря 1998 года. Ее директор - Геннадий Насонов. Учредитель и конечный бенефициарный собственник - Елена Насонова. Размер уставного капитала - 250,1 тыс. гривен.
По информации “Наші гроші”, семья Насонова в 2014 году контролировала ряд фирм, которые часто принимали участие в тендерах. В частности, группу компаний “Атлант”, ЧП “Сапсан-1” (ПП “Сапсан-1”) (****), ДП “Агентство профессиональной безопасности “Сокол” (сейчас переименовано на ДП “Легион-Безопасность” (ДП “Легіон-Безпека”) (*****)), ДП “Агентство профессиональной безопасности “Беркут” (переименовано на ДП “Дельта Сервис” (ДП “Дельта Сервіс”) (******)) и др. Отметим, что в 2009-2015 годах у ДП “Агентство профессиональной безопасности “Сокол” охранные услуги регулярно заказывало ГО “Автобаза Государственного управления делами” (ДО “Автобаза Державного управління справами”).
Стоит отметить, что Елена Насонова также владеет ДП АПБ "Атлант" (ДП АПБ "Атлант"), которое учредило ЧП “Атлант”. У ДП АПБ "Атлант" в марте текущего года Департамент коммунальной собственности Киевской горгосадминистрации (КГГА) заказал предоставление услуг по охране своих офисов на сумму 378,7 тыс. гривен. Примечательно, что данный Департамент уже нанимал охрану у этой же компании, а три года до этого - у ЧП “Атлант”, о котором шла речь выше.
Согласно данным Zакупівлі, ЧП “Атлант” с 2008 года в результате участия в публичных закупках получило 37 подрядов на общую сумму 16,5 млн гривен (без учета нынешнего договора). Самым крупным заказчиком компании является КП “Киевпастранс” (КП “Київпастранс”).
Читайте: Департамент коммунальной собственности КГГА нанял бойцов для охраны своих офисов
Отметим, что в сентябре 2017 года для охраны объектов коммунальной собственности города было создано КП “Муниципальная охрана”. Предприятие создали несмотря на несогласие антикоррупционной комиссии Киевсовета, отсутствие экономического обоснования и негативный вывод управления правового обеспечения горсовета.
Читайте: Кличко за деньги киевлян обзавелся охранной фирмой
20 декабря 2018 года депутаты Киевсовета приняли решение о передаче под охрану КП “Муниципальная охрана” большинства объектов коммунальной собственности. Также народные избранники решили финансировать деятельность этого предприятия из городского бюджета. В начале 2019 года депутат Киевсовета Дмитрий Стрижов (фракция “Объединение “Самопомощь”) призвал Киевского городского голову Виталия Кличко остановить решение Киевсовета о предоставлении КП “Муниципальная охрана” монополии на охрану коммунальных объектов. По его словам, указанное КП не имеет в штате охранников, а, значит, всю работу будут выполнять субподрядчики, которые и сейчас охраняют коммунальные предприятия, но уже – за откаты.
Но наряду с этим подразделение КГГА, РГА и коммунальные предприятия столицы продолжают закупать услуги охраны на тендерах. В частности, в ответ на критику Стрижова, феврале 2019 года КП “Киевтеплоэнерго” заключило три договора на охрану своих объектов с ЧП “Региональный охранный союз”, которое связано со Стрижовым. В то же время убыточное КП “Муниципальная охрана” участвовать в торгах, чтобы заработать денег, не изъявило желания.
Читайте: “Киевтеплоэнерго” отдаст 74 млн гривен за охранные услуги фирме, связанной с депутатом Киевсовета Дмитрием Стрижовым
На сегодняшний день ТМО “Психиатрия” руководит Вячеслав Мишиев. Объединение подчинено Департаменту здравоохранения КГГА, руководитель которого - Валентина Гинзбург. Курирует это направления замглавы КГГА Николай Поворозник.
* ТМО “Психіатрія” (код ЄДРПОУ: 01994072)
** ПП “Атлант” (код ЄДРПОУ: 30223167)
*** ПП “Консалт СВ” (код ЄДРПОУ: 34538229)
**** ПП “Сапсан-1” (код ЄДРПОУ: 30207234)
***** ДП “Легіон-Безпека” (код ЄДРПОУ: 31507838)
****** ДП “Дельта Сервіс” (код ЄДРПОУ: 31507801)
Фото: UBR
KиевVласть
Вже наступного року Київщина готуватиметься до виборів міських голів та депутатів. За свою каденцію міські голови встигли наробити багато чого. Час від часу вони жаліються, що їхньої кропіткої праці не помічають, а вони працюють, не покладаючи рук. Вивчити ситуацію кожного міста, а тепер ще й об'єднаних громад, вирішила KV. Протягом майже 8-ми місяців ми спілкуємося з головами про їхні проблеми і досягнення. Продовжує цикл матеріалів інтерв'ю розмова із головою Боярської міськради Києво-Святошинського району Олександром Зарубіним.
KV: Приєднання Забір'я - суд продовжується? Чому добровільна реформа перетворилась на примусову?
Олександр Зарубін: Юридично Боярська об'єднана громада вже створена у складі міста та Забірської сільради. Ми прийняли остаточні рішення та отримали позитивний висновок КОДА. Ще навесні ми подали документи для призначення виборів, але через політичний аспект до ЦВК вони не потрапили. Причиною став позив до суду депутатами Києво-Святошинської райради.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Наразі ми програли дві інстанції і зараз справу розглядає касаційний суд. Району не вигідно випускати на вибори громаду у такому складі, тому вони усіляко намагаються цьому перешкоджати. Але ми віримо, що правда буде на нашому боці, адже за процедурою ми зробили все правильно і причина тут тільки в тому, що більшість матеріалів, які ми подавали у справі, суд взагалі не прийняв.
KV: З іншими сільрадами проводилась робота щодо об'єднання?
Олександр Зарубін: Так, ми працювали у цьому напрямку із Малютянською сільрадою. Спочатку голова таку ідею підтримував, але депутатський корпус, виявилось, налаштований негативно. Також подавали пропозиції іншим сусіднім населеним пунктам. Вони сказали, що об’єднання “не на часі”.
Хоча громади Малютянки і Забір'я вже налаштовані позитивно. Вони побачили, що обіцянки, дані депутатами райради про створення сільської громади, ніхто не планує виконувати. У РДА та райраді вирішили зробити із району дві ОТГ - Боярську і Вишнівську. При такому варіанті об'єднання Боярська громада буде величезною - 28 сіл і місто.
KV: Які стосунки з районом?
Олександр Зарубін: Я б не сказав, що стосунки із районом складні, їх просто немає. Правда, район всіляко намагався зупинити процес нашого обєднання із Забір'ям, депутати привозили на сесії провокаторів. Але зірвати процес їм не вдалось. Після цього стосунки із районною владою обірвались повністю.
KV: Кошти на очисні споруди використали чи були вимушені повернути до району? Чи гостро стоїть ця проблема для міста?
Олександр Зарубін: У минулому році нам виділили 3 млн гривень на проект очисних споруд. РДА видала розпорядження, щоб ми розробили проект землеустрою на оформлення землі під ці споруди. Досі ми не можемо завершити цей процес. Постійно не вистачає то довідки, то документу. Не можу сказати, чи впливає хтось на цей процес. Тому кошти були переведені на міську программу компенсації переселенцям.
Сьогодні проблема із очисними спорудами не стоїть гостро. Вони нормально працюють. Але ми розуміємо, що Боярка має розвиватись, розбудовуватись. Так само і навколишні села, де процес забудови йде ще активніше. А реформа децентралізації незворотня, тому це, можна сказати, потенційна Боярська ОТГ. І цю проблему потрібно вирішувати зараз, або доведеться це робити потім.
KV: Як справи із інвесторами?
Олександр Зарубін: У комунальній власності міста немає вільних земельних ділянок. Є пусті ділянки, але у них є розпорядники. Коли у Києво-Святошинському районі почалась масова житлова забудова, у Боярці побудували майже нічого. І зараз ми намагаємось шукати інвесторів для реконструкції старого житлового фонду, але до нас мало хто хоче йти. Поряд є села, де можна будуватись без проблем із громадою. Поки ми розглядаємо питання будівництва скандального будинку по вул. Соборності.
KV: Чому будівництво стало скандальним? Чоловік Оксани Алімової, що фігурує у скандалі, Вадим, дійсно ваш кум та бізнес-партнер? Звідки там палатка АТОвців?
Олександр Зарубін: Це перша масштабна інвестиція у місто. Почали ширитись чутки, що там має будуватись Вадим Алімов, який дійсно є моїм кумом та бувшим бізнес-партнером. Власником ділянки є Боярська міська рада. Ця земельна ділянка ще з 1971 належала заводу “Арксі”, влітку ми почали процес переведення її на договір оренди тому ж підприємству, щоб вони почали платити гроші за аренду і почали готувати будівельну документацію. Я і Алімов вже 14 років знайомі із керівником заводу, адже починали у тій будівлі працювати, орендували офіс. Вадим Алімов і директор заводу Костянтин Баранов вирішили, що до початку будівництва фінансово і юридично буде допомагати Алімов. Рішенням сесії ми надали дружині Алімова містобудівні умови і обмеження, щоб вони виготовили необхідні документи. Ні в якому разі вони не будуть там будуватись. Інвестором був і залишається Костянтин Баранов. Наразі документи виготовлені, йде процес виготовлення дозволу для будівництва. Алімови вже не мають до цього відношення, свою функцію вони виконали. Тепер, сподіваюсь, ДАБІ надасть дозвіл, адже там усе законно.
А оскільки у нас війна із районом, вони почали спонсорувати людей, бійців АТО, які сиділи у палатці. Зараз там чергує одна людина. Після початку будівництва я офіційно розповім боярчанам, хто мене обливав брудом і навіщо це робили. І подібне буде продовжуватись до 2020 року, до виборів. Уже почали розносити по району сумнівні агітаційні матеріали, які навіть не мають тиражу та офіційних даних. Хочу, щоб місцеві жителі сприймали подібне із посмішкою, але розуміли, що таким чином витрачаються їхні, вкрадені десятки мільйонів гривень.
KV: Чи є "сміттєва" проблема?
Олександр Зарубін: Звичайно, як і в кожному місті поблизу Києва, є величезна проблема зі сміттям. Два роки тому закрили полігон у Тарасівці. Зараз ми возимо сміття під Васильків на приватний полігон. Це майже 30 кілометрів, величезні кошти. Були змушені підняти тарифи на вивіз сміття. На полігоні бувають проблеми, наші машини по 4-5 годин стоять у черзі. Тоді вони встигають лише двічі за день вивезти сміття із міста. Нещодавно була ситуація, коли полігон не працював три дні. Намагались домовлятись із іншими полігонами, частково вирішували ситуацію, але баки все одно були переповнені.
Поки це питання не буде вирішено глобально, нічого не зміниться. Навколо Києва потрібно будувати сміттєпереробні заводи і відходити від практики захоронення. З кожним роком ця проблема стає гострішою. І якщо завтра полігон, на який ми возимо, закриється або відмовиться нас приймати, у місті буде сміттєва катастрофа. Інший найближчий полігон за 50 кілометрів і не факт, що туди візьмуть наше сміття.
KV: Народні бунти - чи влаштовують громаду тарифи?
Олександр Зарубін: Не влаштовують. Через здорощення енергоносіїв та підвищення мінімальної заробітної плати ми були змушені підвищувати тарифи. Мешканцям це не подобається, були масові невдоволення. Ми створювати комісії, які перевіряли обґрунтованість тарифів. На жаль, нічого змінити ми не можемо. Або так, або комунальні підприємства припинять роботу.
KV: Київська агломерація - за чи проти?
Олександр Зарубін: Це цікавий процесс. Нещодавно міські та сільські голови, що розташовані навколо Києва, збирались у КМДА. Сказати за чи проти - я зараз не можу. Ніхто не розуміє, що це таке. Поки ми домовились, що буде створено так звану Асоціацію Київської агломерації на майданчику Асоціації міст і сіл Київської області. Там буде створена робоча група, яка буде вивчати побажання області та столиці. Тільки після того, коли ми конкретно зрозуміємо вимоги та очікування Києва, будемо приймати рішення. Той законопроект, який є у КМДА, майже ніхто не підтримав.
KV: Зміни до генплану - на якій стадії? Які проблеми?
Олександр Зарубін: Ми повністю завершили усі процедури та обговорення. Ще у серпні минулого року подали його на затвердження до містобудівної ради Київської області. Але 1 вересня заявили про зміну Державних будівельних норм і у раді відмовились розглядати наш генплан. Офіційно відповіли, що його потрібно переробляти і повернули для опрацювання за новими ДБН. Ми знову звернулись до інституту з проектування і розраховували, що до кінця 2018 року новий план буде готовий. Виявилось, що вони навіть не розпочали його робити. Зараз змінюємо проектанта і протягом 3-4 місяців він має бути готовий. Потім ми знову його затвердимо і подамо на розгляд в область.
KV: Постійні підпали - приймальня АТОвців, кінотеатр Островського, КП “Шкільні їдальні”. Навіщо? Кому це потрібно?
Олександр Зарубін: Приймальня АТОвців - це не підпал, про це знають усі боярчани. Сусіднім приміщенням із приймальнею була майстерня, де ремонтували техніку. Ремонтники там любили випивати і по їхній необережності дерев'яне приміщення спалахнуло. У АТОвців згоріло лише горище і стеля. Звісно, коли тушили, все залили піною. Також поруч було дерев’яне кафе, яке теж частково згоріло.
Горів недіючий кінотеатр “Космос”, який знаходиться на балансі районної ради. Там жили безхатченки, які скоріше за все розпалювали вогнище, щоб зігрітись, пішли і не загасили. Вогонь пішов на дерев'яну підлогу. Кінотеатр Островського також не діє і там така сама історія.
З приводу “Шкільних їдалень” краще запитувати у району. Можу тільки сказати, що пожежа сталась після того, як громадськість вирішила перевірити роботу шкільних їдалень. Але пожежники гарно спрацювали і документи вдалось врятувати.
KV: На якій стадії будівництво шляхопроводу через залізничний переїзд станції Боярка?
Олександр Зарубін: Складно говорити про якісь терміни. Ми розпочали процес у минулому році, декілька разів зустрічались із представниками “Укрзалізниці”. Вони пообіцяли, що на найвищому рівні створять робочу групу. Чекаємо вже два місяці. Постійно телефонуємо, але процес не прискорюється. Я так розумію, що усі залучені у процес виборів, тому вирішувати такі питання не мають часу.
Взагалі після створення робочої групи ми маємо розпочати процес проектування. До нас приїздили проектанти, які завершили роботу у місті Вишневому, надали свої пропозиції. Але поки ми у цьому питанні рухатись не можемо, чекаємо.
KV: Чи змінилось щось для міста із приходом нового губернатора? Які надії на нього покладаєте?
Олександр Зарубін: Я намагався особисто зустрітись із новим губернатором, але через його щільний графік цього поки зробити не вдалось. У мене є багато пропозицій щодо фінансування програм. Поки бачу, що він дуже активний та дієвий і потроху наводить лад в області.
KV: Яка ситуація в міській раді? Як миритесь із депутатами?
Олександр Зарубін: Є порозуміння із депутатським складом. Людський фактор присутній, інколи сперечаємось. Але завжди знаходимо компроміс.
KV: Як можете прокоментувати політичний скандал через проект безкоштовної маршрутки для соціально незабезпечених верств населення, який ви начебто започаткували разом із БПП, а потім використали у передвиборчих роликах "Нових облич" під брендом “Молодь Боярки”?
Олександр Зарубін: Я розпочинав цей проект за власні кошти, але на той час очолював міський осередок БПП. Жодного фінансування із партії чи від кандидатів я не отримував. Це винятково моя ініціатива, мої кошти і моя домовленість із перевізником. Після того, як я став міським головою, перевізник відмовився безкоштовно возити людей і наразі ми виготовили проект, щоб запустити комунальний транспорт за тим маршрутом. Ми хочемо відійти від домовленостей із підприємцями. Вже навіть кошти виділили. Якщо у другому півріччі ми матимемо перевиконання бюджету, то закупимо безкоштовні автобуси для незахищених верств населення.
KV: Які стосунки із Анатолієм Федоруком та Володимиром Карплюком? Дослуховуєтесь до їхніх порад стосовно управління містом?
Олександр Зарубін: Абсолютно робочі стосунки. У 2012 році я вів передвиборчу кампанію Анатолія Федорука. З того часу не сварилися. Ніколи ні Федорук, ні Карплюк не давали поради і не просили про прийняття якихось рішень.
KV: Йдете на наступну каденцію?
Олександр Зарубін: Перед тим, як я балотувався на міського голову, бачив процес управління очима активіста і бізнесмена. Коли я побачив цю систему зсередини, то мої погляди змінились. В першу чергу через усю державну структуру і управління, яке, на жаль, далеке від нормального функціонування, яким я його бачив.
Я зроблю все, щоб в наше місто на наступних виборах не прийшов якийсь пройдисвіт. Зможу знайти підтримку політичних сил, щоб не пустити сюди чужинців. Але якщо я буду розуміти, що балотуватимуться місцеві жителі, які зможуть розвивати місто, передам зі спокійною душею кермо. Навіть не піду кандидатом.
Читайте:
Наталія Дзюба: “За час функціонування пункту біженців конфліктів із громадою не виникало”
Михайло Нетяжук: “Порядну людину треба дуже довго вмовляти, щоб вона пішла в депутати”
Тарас Костін: “Радимось із Віталієм Кличко в питаннях управління містом”
Олексій Момот: “Сподіваюсь, новий губернатор не зупинить переїзд КОДА до Вишгороду”
Анатолій Федорчук: “Аеропортом мене шантажують постійно - ще з часів, коли не хотів вступати в Партію Регіонів”
Володимир Сабадаш: “Із інвесторів до Василькова найбільше йдуть забудовники”
Ігор Сапожко: “Нинішня модель агломерації з Києвом несе певні перестороги для Броварів”KиевVласть
Центральная избирательная комиссия (ЦИК) 7 марта заключила договор с госпредприятием (ГП) “Полиграфический комбинат “Украина” по изготовлению ценных бумаг” о печати бюллетеней на сумму более 166 млн гривен, и почти сразу изменила распределение бюллетеней между первыми и вторым турами выборов в пределе четверти миллиона штук. Хотя радикальных изменений количества избирателей между первым туром 31 марта и вторым туром 21 апреля на момент печати бюллетеней не предполагалось.
Об этом KV стало известно из сообщения портала “Наші гроші”.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Говоря об изменениях в распределении количества бюллетеней, журналисты ссылаются на данные системы “Прозорро”.
Для голосования на выборах президента Украины было заказано изготовление и упаковку 60 млн 360 тыс. избирательных бюллетеней на оба тура. Сначала бюллетени распределялись поровну: по 30 млн 180 тыс. штук на первый и второй туры.
Однако 12 марта с.г. ЦИК уменьшил стоимость услуг дополнительным соглашением с ГП до 165 млн 590 тыс. гривен, а также изменил само распределение бюллетеней. Для первого тура их количество увеличили до 30 млн 440 тыс. штук по цене 4,26 гривен, для второго - уменьшили до 29 млн 920 тыс. штук по цене 1,20 гривен. Общее количество бюллетеней не изменилась, но ЦИК перенесла 263 тыс. бюллетеней со второго на первый тур.
“Хотя никаких радикальных изменений с количеством избирателей за три недели между первым туром 31 марта и вторым туром 21 апреля происходить не должно”, - акцентируют журналисты портала “Наші гроші”.
Напомним, ЦИК утвердила форму и текст избирательного бюллетеня на первый тур выборов президента Украины, который пройдет 31 марта. В бюллетене длиной 80 сантиметров будут 39 кандидатов и краткие сведения о них.
За две недели до дня голосования в первом туре президентских выборов в ЦИК заявили, что озабочены тем, что кандидаты в президенты часто меняют своих представителей в окружных избирательных комиссиях (ОИК). Также было оглашено, что в участковых избирательный комиссиях (УИК) по всей Украине задействованы около 500 тыс. человек, по открепительным талонам будут голосовать около 100 тыс. избирателей, и на участках не будет видеонаблюдения.
По данным аналитической системы Youcontrol, “Полиграфический комбинат “Украина” по изготовлению ценных бумаг” (*) является государственным предприятием. Его учредителем является Кабинет министров Украины, а руководителем (с 2017 г.) - Юрий Петрович Онищенко.
Читайте: ЦИК зарегистрировала почти тысячу иностранных наблюдателей на выборах президента Украины
Первый тур выборов президента состоится 31 марта. В избирательном бюллетене будут 39 кандидатов. Если в первом туре никто из кандидатов не наберет более 50% голосов, второй тур выборов пройдет 21 апреля.
До 1 мая Центральная избирательная комиссия (ЦИК) должна установить официальные результаты второго тура и составить протокол. Официальное объявление итогов президентских выборов в Украине должно состояться до 4 мая. До 3 июня новый президент должен принести присягу народу на заседании ВР, после чего он официально вступит в полномочия главы государства.
Выборы президента обойдутся налогоплательщикам в 2 млрд 354 млн 880 тыс. гривен.
Согласно последним социологическим опросам, лидерами гонки являются артист Владимир Зеленский (выдвинут партией “Слуга народа”), действующий президент Петр Порошенко (самовыдвиженец) и Юлия Тимошенко (выдвинута ВО “Батькивщина”).
Читайте: Послов “Большой семерки” беспокоит вероятность срыва выборов
(*) “Державне підприємство поліграфічний комбінат “Україна” по виготовленню цінних паперів” (код ЄДРПОУ 16286441)
Фото: 24tv.ua
KиевVласть
Оленці 16 років. Вона іде по вулиці і посміхається дворічному сину. Сама ще дитина, Оленка дуже рано відчула на собі всі “переваги” дорослого життя.
Доля цієї дівчинки, позбавленої батьківського піклування, не виняток, а скоріш один з багатьох прикладів, з якими повсякденно стикаються у своїй роботі працівники Центрів соціальних служб столиці.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
Оленка жила у квартирі з бабусею та дідусем, що хворіли на туберкульоз. Батьки дівчини розлучені, проживають окремо. Мати сама потребувала допомоги, бо мала схильність до алкоголізму. Оленка постійно тікала з дому, тому і потрапила на облік до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Шевченківського району столиці та Служби у справах неповнолітніх.
На той час їй було 14 років, дівчисько шукала на вулиці любові, піклування та підтримки - всього, чого так бракувало вдома. Згодом Олена познайомилась з хлопцем, якому було 21 рік, і незабаром зрозуміла, що вагітна.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Злякалась? Звісно ж, до безтями. Але їй на допомогу прийшли соціальні працівники. Зустрічі з ними, особливою з Мариною, стали якорем, який допомагав триматися. Дівчинка прислухалась до їх порад, на відміну від своєї матері. Остання зовсім не йшла на контакт з фахівцями, вважаючи, що в її житті немає жодних проблем.
Звісно ж фахівці із соціальної роботи зустрічались і з батьком майбутньої дитини, але він не бажав брати відповідальність ані за свою дитину, ані за її неповнолітню матір. Іноді допомагав батько дівчинки, але це траплялось вкрай рідко. Незабаром, бабуся з дідусем померли, а в хаті сталася пожежа.
Марина відшукала спонсорів, підключила благодійні фонди та організації, які допомогли Оленці з дитиною зробити ремонт, купити необхідні меблі; також обладнали дитячу кімнату та вставили вікна, які побив батько майбутньої дитини, намагаючись з’ясувати стосунки.
Працівники Соціальної служби огорнули дівчинку любов’ю і піклуванням, якого так вона не мала і шукала на вулиці. Марина оформила Оленку до вечірньої школи, возили її туди на заняття, домовлялись про перездачу заліків та іспитів.
Але, на жаль, дівчинка, залишила вечірню школу. Вона безтямно любить свою дитинку, але навіть після всього пережитого мріє про легкі гроші та веселе, безтурботне життя.
Саме тому фахівці соціальної служби і надалі допомагають їй, сподіваючись, що врешті-решт дівчинка, яка у свої 16 років, завдяки увазі і турботі соціальних працівників, вже стала люблячою та турботливою матір’ю, подорослішає і в неї з’явиться бажання вчитися та працювати.
Згодом вона зможе не тільки просто любити дитину, але й брати на себе відповідальність за неї. І саме це стане головною перемогою соціальних працівників, які протягом трьох років, залишаються поруч. Вони продовжують підтримувати дівчинку, приділяючи їй безліч часу, надихаючи її на вдосконалення.
Чудова усміхнена матір, яка турботливо бере на руки свого сина, це їх перша, але не остання перемога.
Матеріал створено в рамках Проекту “Юн-Пресс-KV”
KиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0008
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 09:31:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0007
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 6
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 09:31:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0007
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145123', '144431', '144353')
ORDER BY `published` DESC
0.0005
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 09:31:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0009
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.5131
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 09:31:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 1800, 10
0.0043
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('75841', '75830', '75817', '75558', '75321', '75195', '75179', '75159', '75077', '74971')
0.4688
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 09:31:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)