Голос для політтехнологів - це товар, а народ ним торгує від зубожіння та втрати віри у світле майбутнє.
Україна – молода держава, з багатовіковим досвідом боротьби за незалежність, що не знала нормальних виборів. Наша держава зароджувалась на розвалинах радянщини, те що відбувалось далі можна умовно поділити на наступні виборчі етапи:
1991 - Леонід І - явка 84,32%
1994 - Леонід ІІ - дострокові вибори, явка 71,74%
1999 - Леонід ІІ - перші регулярні вибори, явка 74,92%
2004 - Віктор І - революція (помаранчева), явка 77,32%
2010 - Віктор ІІ - явка 69,15%
2014 - Петр І - позачергові вибори, революція гідності, явка 59,5%.
Основна причина “передвиборчих землетрусів” в Україні, революцій та скандалів - це недосконалість законодавства, насамперед виборчого.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Україну перетворили в експериментальний майданчик. Для того, щоб втримати владу в своїх руках, відбувається постійна маніпуляція електоратом - перед кожними виборами, вносятся зміни до законів про вибори – що розбалансовує розуміння самого процесу виборів у громадян. Закон про вибори має бути таким же сталим, як і конституція, тому що це гарант одного з основних прав громадянина – права на голос. В США виборча процедура закріплена в Конституції 1787 року і 12 поправка, що вносила зміни до процедури виборів ратифікована ще у 1804 році. Перш за все виборче законодавство має бути стабільним.
Іншим елементом якості виборів – явка виборців. Близько у 30 країнах світу для забезпечення високої явки застосовують обов’язкове голосування. Обов’язкове голосування під загрозою санкцій передбачено зокрема в Аргентині, Австралії, Бельгії, на Кіпрі, Лихтенштейні, Люксенурзі, Сингапурі, Швейцарії. Цей метод країни почали застосовувати з початку ХХ ст. Результат досить ефективний – після введення штрафу явка підвищується приблизно на 50 %. Виборче право Австралії - це результат 150 літнього безперервного розвитку, вважається одним з найдемократичнішим у світі, – застосовує санкції за невикористане право голосу у вигляді штрафу до 110 австрал. дол., в Бельгії – 300 євро.
Для посилення свідомості застосовують і кримінальну відповідальність у виборчому праві у вигляді позбавлення волі. За підробку реєстраційної заяви - 10 років або за надання недостовірної або хибної інформації в реєстраційній заяві – 12 місяців в Австралії. За агітацію до 2 років позбавлення волі в Данії.
Крім цього, іноземець ніколи не отримає право голосу в ОАЄ. Досі обмежене право голосу у жінок в Лівані, Саудівській Аравії. В США темношкірі 260 років виборювали право голосувати поки конгрес не прийняв 15 поправку до Конституції у 1870 році, яка прямо забороняла обмеження активного виборчого права за ознакою раси, кольору шкіри або у зв'язку з колишнім положенням раба.
Ми бачимо, що міжнародне виборче право не має єдиних умов і не має ідеальної виборчої норми. Кожна країна, враховуючи власні історичні особливості, формує свій виборчий закон.
Крім вище зазначеного, важливою умовою законних виборів є не список кандидатів, а списки виборців. До речі, лише в Північній Кореї в списках 1 кандидат, а вибори проводять для того, щоб перевірити хто знаходиться в країні.
Для достовірного забезпечення цих списків в країні має проводитись періодичний, офіційний облік населення. За майже 30 років незалежності України був проведений єдиний Всеукраїнський перепис населення у 2001 році і становив 48 млн 457 тис. осіб.
За цей час відбулись зміни в країні, що істотно вплинули на її чисельність: втрата 3 територіальних одиниць, втрати в АТО, вимушені переселення, трудова міграція, висока сметність у ДТП, слабка медицина, відсутній приріст населення – це основні чинники, що дають можливість маніпулювати результатами виборів 2019.
Країна не може бути чорною дірою чи рукавичкою з прихованою кількістю громадян. Україна – це не Придністров’я. Сьогодні Україна – це Європа, впевнена, не лише географічно. Крім того, перепис населення вбереже країну від “мертвих душ” - додаткового шматочка електорального пирога, на який розраховують кандидати.
Громадянин, реалізовуючи надане державою право голосу, засвідчує свою особу та ставить підпис, тим самим – підписує символічну угоду з державою, де віддає свій голос за кандидата, а держава в обличчі переможця - забезпечує конституційні гарантії громадянам.
Державі було б доцільно впровадити оплачуване голосування для громадян. Голос буде складніше перекупити корупціонеру витративши за один голос, наприклад більше ніж мінімальну заробітну плату (3723 грн). Казначейство, відправляючи кошти на особистий рахунок кожного проголосувавшого громадянина, по закінченню виборів буде знати точну кількість громадян, які проголосували. Це унеможливить підробку результатів голосування на рівні окружних виборчих дільниць. Таким чином, держава знизить можливість впливу корупційних схем, максимально підвищить явку і найголовніше, країна проведе законні вибори, де переможець дійсно буде обраний більшістю голосів.
Читайте: Помилка пенсійного оподаткування
Ольга Терещенко, юрист-міжнародник, заступник директора коледжу ПНЗ “Університет Сучасних знань”
KиевVласть
Кандидат в президенти від об'єднаних сил націоналістів Руслан Кошулинський виступає за знищення олігархічної системи, що склалася в Україні, та підготовку до протистояння Росії на всіх рівнях. Він пропонує розірвати усі зв'язки із Росією та залучити до перемовин з агресором британських та американських партнерів. Про перші укази президента Кошулинського та стратегічне бачення розвитку України читайте в ексклюзивному інтерв'ю кандидата нашому виданню.
KV: 24 лютого націоналісти організували на Майдані віче "За чисті вибори". На Вашу думку, коли українські політики почнуть мірятися ідеями або ідеологіями, а не ресурсами та мережами?
Руслан Кошулинський (РК).: Я вірю, що це обов'язково станеться. Але сьогодні, дійсно, мусимо констатувати, що немає змагальності програм, а політичні гравці змагаються ресурсами. Сьогодні у нас діє олігархічна система, де роль грає вклад у свій ресурс, - починаючи від медійних і закінчуючи фінансовими можливостями. Точно так само олігархи правлять і в політиці, і в економіці. У нас сировинно-експортна економіка, із копійчаною робочою силою. Сировина продається за кордон, а працівникові потім утридорога продаються енергоносії. Те саме відбувається і з кишеньковими олігархічними політиками - їх намагаються продати виборцеві.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Але люди не хочуть, щоб їх обманювали. Наше віче і було якраз присвячене порушенню цього питання. Ми хотіли дати людям зрозуміти, що можна збиратися разом і показати силу, щоби людина зрозуміла - в тому-таки суспільстві є такі самі люди, які думають так само, які не хочуть, щоб їх обманювали, які хочуть чистих виборів, докорінних змін і гідного майбутнього.
KV: Як ви ставитеся до тези, яку просувають деякі політики: “Дають - бери, але голосуй серцем”?
РК.: Це - спонука до гріха. Це - та сама ж технологія, що і "гречка". Але, на жаль, багато людей цього не розуміють. Чим відрізняється середньостатистичний виборець Європи? Він ідеологічний, він голосує за свого, якого він визнає. Баварець за цим принципом голосуватиме за ХДС/ХСС ("Християнсько-демократичний союз”/”Християнсько-соціальний союз в Баварії" - прим. KV) і це показує - такою Баварія бачить Німеччину. В нас такої культури немає - даються взнаки медійні, фінансові чинники. І, звичайно, держава не робить нічого, аби брудні передвиборчі схеми поруйнувати. Наприклад, нехай Рада ухвалить свободівський Закон про заборону політичної реклами на телебаченні за три місяці до виборів і під час виборів. Тоді автоматично і змагальність програм та ідеологій прийде, і гречка знівелюється…
KV: Як ви ставитеся до ідеї внести в законодавство зміни, які зроблять голосування не правом, а обов'язком громадянина?
РК.: Такі моделі є, зокрема в Австрії, де за неучасть у виборах громадянин повинен сплатити штраф. Це не є загальною нормою всіх європейських країн, лише деяких. "Якщо ви не хочете голосувати - держава купить ваш голос". Є і така модель. Чи можна зробити це сьогодні? Щоб знати напевне, потрібна широка суспільна дискусія, яку повинні ініціювати еліти, якщо вони хочуть зростання своєї нації. Але якщо вони просто знову хочуть отримати владу за будь-яку ціну, вони цю дискусію не ініціюватимуть.
KV: Виборча кампанія-2019 чимось відрізняється від попередніх?
РК.: Влада застосує ті самі технологічні прийоми, які існували усі 28 років Незалежності. Ця кампанія так само олігархічна. Бачимо все те ж фінансове, структурне та медійне забезпечення. Єдина особливість цієї кампанії - олігархи не мають єдиного кандидата - кожний з них висуває свого.
А щодо технологій, то вони не змінюються роками. У нас уже було Якщо не Кучма - то Симоненко. Вже розкручували механізм страху, протиставлення меншого лиха більшому.
KV: Чому українці продовжують на це "вестись"?
РК.: Без стрижня нація буде залежна від свого сильнішого сусіда. А нашому сусідові вигідно, щоб Україна - найпотужніша за своїми ресурсами країна Європи, була слабкою і керованою. Звідси атаки в медіа, промивки мізків, нав'язування. З іншого боку - влада не зацікавлена у змінах, адже бажає довго залишатися владою. Тож маємо, принаймні два потужних чинники, які зацікавленні вкладати шалені ресурси у те, щоб українці “велися” на всі маніпуляції.
KV: Тобто 28 років намагаються консервувати технології? Але ж портрет виборця з пострадянських часів змінився?
РК.: Так, змінився, але порахуйте, скільки нас залишилося і скільки виїхало. Полишає країну працездатне населення, яке готове реалізувати і реалізує себе в інших умовах, але не тут. І такі люди не можуть брати участь в кампанії, бо за кордоном не будуть створені умови для того, щоб вони проголосували. Залишаються ті, хто залежить від влади і ті, хто ще може голосувати свідомо і не піддається впливу. Кого більше, кого менше - не будемо робити акцент. Головне тут працювати на зміну свідомості виборця і попри опір влади, доводити йому, що від нього залежить доля держави.
KV: Ви проїхали багато населених пунктів під час своєї передвиборчої кампанії. Чи є регіональні відмінності? Про що частіше за все запитують люди?
РК.: Війна залишається питанням номер один з огляду на те, що на час війни Президент є головнокомандувачем. Якщо ти їздиш і представляєш свою програму, люди будуть запитувати: як закінчити війну, як швидко це можна зробити, яка формула, яким чином? Далі - тарифи, реформи - пенсійна, медична, базові питання виживання.
KV: Продаж землі?
РК.: Так. Кому продавати, скільки продавати, яка величина - дуже багато запитань. Фермери у сільськогосподарських регіонах навіть пропонують свої моделі. Це питання частіше лунає там, де аграріїв більше, де фермерство більш поширене або розвинене. До речі, дуже активно наші фермери цікавляться, чи зможуть вони конкурувати після продажу землі з іноземним агрохолдингами?
KV: До Конституції внесли зміни стосовно шляху України, вписавши, що Україна прямує до ЄС та НАТО. Чи задають питання Вам на зустрічах стосовно місця України у світі у цьому контексті?
РК.: Запитують, чи треба нам це, наскільки швидко ми зможемо туди прийти, але негативу немає.
KV: А чи варто було закріплювати ці засади на рівні Конституції, як вважаєте?
РК.: Це суто декларативне закріплення. І, на превеликий жаль, воно не підкріплене жодними зобов'язальними механізмами. Яке наше сьогоднішнє політичне становище? 2200 км кордону із Росією. 1084 із Білоруссю. Через Керченський міст Азовське море практично анексоване. Крим анексовано. Позаду нас - Придністров'я. Ми в напівоточенні.
Бюджет Збройних сил України - 3 млрд доларів США. Бюджет збройних сил Московії- понад 70 млрд доларів США. Це країна із ядерною зброєю та космічними військами, яка всю державну машину запускає на військову агресію, тому що вона не хоче конкурувати технологіями, грошима, економікою - у неї найкраще виходить торгувати війною. За цих умов сьогоднішній стан України з її 30 млн населення проти 150 млн у РФ та величезної ресурсної бази незаздрісний.
Економічні санкції проти РФ, які включали наші європейські партнери, діють з літа 2014 року і вже давно не працюють. Московські фірми, що потрапили під санкції, вже перереєстровано у Білорусі, і всі це знають. Для відтворення своїх внутрішніх та геополітичних амбіцій Московія прагне відновити кордони, що були за часів Радянського союзу. Це потрібно для того, щоб стояти на кордоні з країнами НАТО. Тож або ми залучаємо допомогу країн НАТО і стаємо їх гравцем, щоб мати можливість долучення до технологій, швидких грошей для закупівлі зброї, для реорганізації збройних сил.
Ми не позбулися досі радянських штампів, починаючи від взаємин і закінчуючи технікою. Не було кардинальних змін за 5 років. Поки ще є парадна армія. Але нам вкрай потрібен зовнішній чинник, аби ми мали час, щоб була змога хоча б зупинити ворога, бо подолати його військово ми поки не в змозі. Але для того потрібні техніка, вишколені війська та бажання влади.
KV: Яка ваша думка стосовно військового призову?
РК.: Ми хочемо впровадити швейцарську модель, аби мати професійну оснащену армію та народне ополчення.
KV: Швейцарська модель має на увазі обов’язковий призов та тримання зброї удома.
РК.: Так. Тому в моїй програмі - Плані докорінних перетворень - є окремий пункт про цивільну зброю, адже кожен має право та обов’язок захищати свою країну. Ми вимушені всіх гуртувати, бо ми проти того звіра надто маленькі, щоб дозволити нас захищати виключно Збройним силам. Нам потрібно мобілізовувати всіх, щоб ворог розумів: тільки він пробує просунутися далі, все суспільство стає і розуміє, що робити. Так зробила Швейцарія, так зробив Ізраїль.
KV: За швейцарською моделлю для усіх чоловіків обов’язкова військова підготовка, але при цьому є професійна армія.
РК.: До війни є професійна армія. Але якщо починається наступ, кожен чоловік має розуміння, що робити і куди йти. Він знає, що він матиме зняти вказівну табличку із назвою населеного пункту, знає, де мобілізаційний пункт, хто його командир і яке буде його завдання. У нас неодноразово були випадки, навіть не за першої хвилі мобілізації, коли взагалі чоловіки боялися підходити до автомата, бо ніхто цьому ані в школі, ані поза нею не навчав. На моїй практиці боялися підходити до гранатомета, а гармату дорослі чоловіки взагалі ніколи в житті не бачили.
Швейцарська модель одним з чинників має спільну ідею, коли кожен знає, як він буде захищати свою країну. Тобто, єдність суспільства. Але суспільство треба підготувати до цього. У Швейцарії чоловіки раз на рік збираються і протягом двох тижнів проходять підготовку. І це обов’язково - де б ти не перебував, ти маєш долучитися і довести, що ти спроможний виконувати завдання і тримати зброю.
Я мав на цю тему розмову із головою парламенту Швейцарії, - який сам, до речі, був командиром взводу, і це вважається нормальним. Він розповідав: мовляв, я маю підприємців, банкірів, працівників офісів. У мене вдома пістолет, у них вдома автомати. Ми збираємося кожного року на збори.
KV: Чи готова Україна до такої реформи?
РК.: У нас немає іншого варіанту. Маленька чисельність населення, маленька відносно до ворожої території. Ми у порівнянні із Росією програємо ресурсно, військово та фінансово, тож щоби відстояти себе, маємо мобілізувати усіх. Війна - це також і мистецтво прорахунку. Ворог прораховує, скільки він може водночас підняти одиниць техніки, піхоти, авіації, наскільки він може просунутися уперед та які понесе втрати.
KV: А що стосовно реформи військової освіти? Наприклад, чи варто по справжньому, а не для галочки, відновити допризовну підготовку у школах?
РК.: Так, але спочатку відновити матеріально-технічну базу. Не у всіх школах є навіть муляжі автомату Калашникова.
KV: Про це і питання, на чому навчати - на сучасній зброї чи на тій, яка є?
РК.: Що є на озброєнні - на цьому і вчити.
А якщо мова йде про вищу військову освіту, то тут роботи набагато більше. Ми технологічно відстаємо. Дуже відстаємо. Наприклад, сьогодні тільки Житомирський військовий інститут має змогу випускати фахівців, знаних на безпілотних літальних апаратах.
Йдемо далі. На сьогодні в України немає жодного свого супутника. Немає навіть Закону про дистанційне зондування землі. Ми купуємо фотографії за кордоном. І це за часу, коли ані сільське господарство, ані рибна промисловість, ані будь-що без даних супутників не може обходитися. Але супутники країна не запускає. Не вкладають сьогодні гроші та ресурси у космічну галузь.
Минулого року бюджет космічної агенції складав приблизно 87 млн гривень - це суто заробітні плати. Просто підтримання життєдіяльності. Але я проглядав кооперацію космічної галузі, яка простягається від міста Дніпро до Львова. Сюди можна було б залучати науково-виробничі потужності країни, розвивати потенціал. Наші фахівці виграють тендери в НАСА на запуски ракет. Наші фахівці із такими знаннями працюють за кордоном, бо олігархічна влада витискає їх за межі держави.
Сьогодні хлопці-добровольці самотужки, за приватні кошти, знаходять вдосконалення техніки для ближнього бою. Зараз тільки-но започатковано розширення мережі військових навчальних закладів в кожній області, але цей процес дуже повільний. Сьогодні нам дуже потрібен молодший офіцерський склад, його немає. Командир взводу як такий відсутній, його обов’язки виконує сержантський склад.
KV: Чи потрібно залишати військову кафедру при вищих навчальних закладах?
РК.: Треба. Іншого варіанту в нас немає. Ми повинні підготувати людей, які хоча б частково мають знати цю справу на власному досвіді. До армії приходить молодший офіцер - "піджак" - і він не розуміє нічого. Йому відповідати за життя, за цілий взвод, одне його неправильне рішення - це чиясь загибель. Я пам’ятаю випадок, коли одного військового, моряка флоту, поставили вчитися на артилериста. Він казав: "Навіщо, якщо я належу до флоту?"
KV: Ви кажете, що нам не вистачає молодшого офіцерського складу. А де брати чесних генералів?
РК.: Звісна річ, занадто багато вже людей із великими погонами. Але тому виною позиція, коли роздають посади одразу із нагородами. Нагороджувати та робити героїв будемо вже після перемоги.
KV: Міністр оборони - це цивільна людина чи винятково військова?
РК.: Це може бути цивільна людина, якщо вона в цьому орієнтується. А вона має для цього відслужити в армії. Бо інакше буде те ж саме, що міністр охорони здоров’я без медичної освіти або прокурор без юридичної. В обов’язках міністра немає багато мілітарного. Воювати - справа Генштабу. Міністр повинен забезпечити.
Отже, міністр оборони - посада політична, але вона мала би бути із умовою хоча б елементарного знання військової справи. Він забезпечує військо, він повинен мати уявлення. Вчитися йому на цій посаді нема часу. Він повинен мати досвід.
KV: Військовий досвід міністра потрібно закріплювати законодавчо?
РК.: В сьогоднішніх умовах - певно, що так. За приклад маємо Ізраїль, де всі найвищі посадовці - колишні військові, які пройшли горнило війни. Вони під себе підігнали швейцарську модель і вдосконалили її. Не служиш в армії - сплачуй більший податок, не май змоги обіймати державні посади.
KV: Як Ви вважаєте, чи готова Україна до впровадження посади віце-президента, як це діє у США?
РК.: На мій погляд, за сьогоднішніх умов це було б сучасно і до потреби. Ідеальної моделі не існує, слід розуміти, кожна країна підбирає модель для себе. У нас модель змішана, вона не пристосована до сьогоднішніх викликів, одним з яких є, безумовно, війна.
Яскравим прикладом, до речі, можна назвати збори парламенту для оголошення воєнного стану. Добре, що не було подальшого розвитку ситуації. Але якщо загроза була б реальною? По-друге, люди хочуть бачити одного відповідального і за економіку, і за зовнішню політику, так і за оборону. В США є віце-президент, але відповідальність все одно на самому президентові.
KV: “Свобода” готова впроваджувати таку реформу?
РК.: Так, це наші програмові засади.
KV: Поговоримо про скасування пенсійної реформи. Це - один з пунктів вашого плану докорінних перетворень. Чим заміняти?
РК.: Перше питання до принципів нарахування пенсії: чому вона нараховується з пенсійного фонду, а не з бюджету? Ми вимушені чекати наповнення фонду, але ж пенсії - це така ж стаття видатків, як і заробітні плати. То чому б не перекинути це до бюджету і тим самим "викинути" ще одну посередницьку ланку.
KV: А хто буде за це відповідати?
РК.: Міністр соціальної політики. По-друге, це принцип формування, який виходить за межі нашого бачення: сьогодні рівень пенсійного забезпечення нижчий за рівень прожиткового мінімуму, який не відповідає нормам. Апріорі не можна ставити пенсію нижчою за прожитковий мінімум.
По-третє, сьогодні стаж не враховується до пенсії у логічний спосіб: чим вищий стаж, тим вища пенсія. Сьогодні так: скільки би ти не пропрацював, тобі будуть нараховувати пенсію згідно усталеній нормі. Дуже значна різниця в пенсіях, до декількох десятків разів максимум більший за мінімум. Кардинальне відчуття несправедливості. Держслужбовець або правоохоронець радянського ще рангу може отримувати неймовірну пенсію, а інша людина могла пропрацювати все життя на заводі чи у колгоспі і отримувати мінімальну пенсію.
А ще ми за те, аби імплементувати систему накопичувальної пенсії через приватні пенсійні фонди, тобто дати право людям відраховувати в пенсійні фонди свої кошти.
KV: Для цього потрібно відродити у людей довіру до банків.
РК.: Так, тому держава має виступати гарантом.
KV: Чи готові українці зараз до пенсійної реформи? Людям, наприклад, не подобається підвищений пенсійний вік…
РК.: Аналогічно, пенсійний вік має бути прирівняний до середньої тривалості життя. Кажу з власного досвіду: мій батько прожив лише до 63 років, і якщо би він не мав пришвидшеної пенсії, як працівник хімічного виробництва, до пенсії він би не дожив.
Тривалість життя українців низька, ми маємо від цього відштовхуватися.
KV: Чи можливо відмовитися від пенсії взагалі на державному рівні, аби люди самі відкривали собі пенсійні рахунки і вкладали туди за змогою, а держава виступала лише регулятором і гарантом?
РК.: Сьогодні суспільство не готове до цих речей. Можливо, колись, але точно не сьогодні. Нині людина переконана: я відпрацював, я заслуговую на пенсію, яка за розміром була б достатньою, щоб купляти ліки, продукти харчування, щоб не боятися тарифів. Люди хочуть спокою і впевненості, що держава їх не покине.
Сьогодні сподівання на державу у старшого покоління достатньо велике, тому якщо й ламати це, то, можливо, у майбутньому, кілька поколінь потому, але не зараз.
KV: Чому не приймається Закон "Про цивільну зброю", який лежить з 2014 року?
РК.: Чиста математика. Хто сидить на потоках, хто видає зброю? Якщо травматичну зброю можна без проблем придбати, то ця лінія вже приносить комусь прибуток. Якщо почати продаж нарізної зброї, то той, хто отримує прибуток з продажу травматичної зброї, цього прибутку не матиме. Сьогодні напрямок травматичної зброї тримає МВС, тому воно до останнього не буде давати можливості прийняти цей Закон.
KV: Тобто, справа виключно у грошах, а не у страху?
РК.: Виключно так. Страх втрати монополії хіба що, тобто суто фінансова частина.
KV: Чи потрібен взагалі Україні цей закон?
РК.: А це неминуче. Кількість зброї на руках з початку війни величезна. Сьогодні змінилася культура поведінки зі зброєю, на сьогодні значно більше стало людей, які звикли до зброї і поважають її.
KV: Ви не боїтеся того, що якщо Закон буде прийнято, то доступ до зброї призведе до більшої кількості правопорушень із її використанням, включаючи самосуд?
РК.: Увесь світ задає таке питання: боятися чи не боятися. Країни по всьому світу в тій чи іншій мірі дозволяють носіння зброї. Є навіть країни, в яких це повністю заборонено, але це їхній історичний досвід. Порівнювати себе з іншими, згідно християнської мудрості - це або зневіритися, або загордитися. Треба порівнювати себе сьогоднішнього та вчорашнього.
Отже, чи треба це сьогодні? Треба, адже велика є кількість зброї на руках, і не завжди в порядних людей. Але чи можемо ми забирати право на свій захист? Треба дати усвідомити людям, що вони мають право захистити себе, бо інакше люди все одно будуть застосовувати зброю, але у незаконний спосіб.
KV: На зустрічі з жителями Згурівки ви сказали, що освіта в Україні повинна бути менш громадянською і більш національною. Поясніть, будь-ласка, цю тезу.
РК.: Сьогодні в країні освіта громадянська. Одним із спонсорів написання закону про освіту є фонд "Відродження" Сороса, який офіційно проплачував промоції і таке інше. Сьогоднішня громадянська освіта дозволяє виховувати дешеву робочу силу, яка не прив’язана корінням патріотизму до своєї землі і може вільно мігрувати світом у пошуках кращого життя. Національна освіта ж була ініційована Софією Русовою. Її позиція була у тому, що коли національна складова втрачається, ми втрачаємо тоді і патріотичних людей. Виникає прагматичне доволі запитання: в кого ми вкладаємо кошти? Якщо ми хочемо, щоб наступні покоління збагачували матеріальні та духовні ресурси країни, то навіщо ми вкладаємо в тих, хто цю країну готовий покинути?
У тих, хто мігрує, немає патріотичного стрижня. Світогляд, як відомо, формують дві базові науки - історія та література. Сьогодні українська література злилася із зарубіжною і практично нею нівельована, і історія України - наше бачення і наша оцінка подій минулого - об’єднана із світовою. Ще слід додати нівелювання традиційних цінностей.
Ось вам приклад: в одній зі шкіл зайшов до аудиторії, де сидів третій клас, вчителька на дошці написала слово "Лайфхак" кирилицею. Я англійською запитав у неї, мовляв, а що таке "лайфхак"? Пояснити не змогла. Не знає в повному обсязі англійської, але оперує словами, які є модними. Ніби якщо дитина буде знати, що таке "лайфхак", вона буде щаслива, не буде почуватися вторинною. Ця вторинність денаціоналізує, я проти цього. Перш за все треба давати своє бачення. Треба закладати любов до свого, бо якщо цього немає - людині це не буде потрібно, вона не буде вважати це своїм.
Громадянська освіта відриває від традиційних цінностей, закладає кардинально інші ментальні установки, ніж ті, які існують в українців.
KV: Повернемося до політики. Відкриті списки чи мажоритарна система?
РК.: Відкриті списки, адже вони дають, по-перше, змогу відкликати народного депутата, по-друге, дають змогу політичним партіям змагатися з великою кількістю потужних популярних людей. Мажоритарка - це скуповування голосів.
KV: Який відсотковий поріг слід встановлювати для входження політсили у парламент?
РК.: Я б взагалі мінімізував відсотки…
KV: Це ж буде парламентський вінегрет.
РК.: Хіба його немає зараз? Було б чесно, якби мінімізувати відсоток. Скільки отримав прихильників, стільки й маєш.
KV: Але ж має бути певний ценз для проходження у парламент…
РК.: А навіщо? Люди своїм вибором самі роблять математику. Ти набрав 80 голосів, інший набере 8000.
KV: Тобто які партії є - усі повинні бути в бюлетені?
РК.: Так. Я розумію, що у подальшому ценз буде, буде механізм підняття, об’єднання партій. Відсоток - це укрупнення партій, але ж він не працює. Для чого це було зроблено? Для створення партійної структурованості суспільства - але зараз це не допрацьоване. Механізм більших чи менших партій не працює. Можна говорити і про 5%, и про 10%, але це не аксіома. Це не є стала норма країн. Варіацій безліч.
Проблема в тому, що зараз ми не маємо партійної культури. Найбільшим питанням є так зване тушкування - перехід з однієї фракції в іншу. Цю проблему треба вирішувати і на морально-етичному, і на законодавчому рівнях, - заборонити хоча б на цій каденції такий перехід. А також загальний договір між політичними партіями не приймати "перебіжчиків".
Сьогодні політика в Україні - це хто кого більше обіллє брудом. І на це є запит, але що нам потрібно - задовольняти цей запит чи формувати політичну культуру? Давайте ухвалювати морально-етичний кодекс поведінки політичних партій, у якому прописано норми поведінки. Я сподіваюся, що ми поговоримо зі всіма політичними гравцями в Україні і домовимося хоча про те, щоб не приймати "перебіжчиків". Це порушення права виборця.
KV: Ця розмова йшла ще в парламенті за вашої каденції, разом із питаннями зняття недоторканності…
РК.: Ухвалили вже закон - зняли недоторканність, але не для себе, а для наступних каденцій. Не дослухалися до "Свободи", не ввели це до Конституції - тільки простим законом.
KV: Якщо сприймати політику як війну, де перемога виправдовує всі засоби, то чи є межа, яку політик не має права перетинати?
РК.: Межа - це інтереси держави. Коли ти служиш в армії, ти стикаєшся з людьми різних абсолютно поглядів. Але у нас є спільний ворог, з яким ми ведемо війну. Утім, ми можемо тут сісти і порадитися, як ми будемо "в хаті нашій господарювати". Ідемо до працедавця - до людей - і з ним домовляємося: "У мене ось такий є проект, а у товариша - такий. Але воювали ми з ним разом".
Межа нашої боротьби між собою не може перетинати межу державних інтересів. Ми не можемо бути ворогами. У нас є конкуренція, так, і саме тому ми не вороги - у нас просто різні проекти і різне бачення.
KV: Три перші кроки Кошулинського на посаді Президента?
РК.: Перше - указ Президента про правонаступництво України від УНР. Це не просто зміна гуманітарної опції суспільства, але й зміна засадничої парадигми, із включенням територій і вимог щодо окупантів. Так зараз роблять країни Балтики.
Друге - активна розмова з підписантами Будапештського меморандуму і залучення їх до нашої боротьби, а саме Великобританії та Сполучених Штатів Америки. А також Указ про закриття кордону з країною-агресором, заборона її бізнесу на території України та розірвання дипломатичних стосунків, аби дати нашим партнерам почуття впевненості у тому, що ми дійсно будемо перемагати Московію. Бо перше питання, які вони задають уже прямим текстом - у вас війна гібридна чи гешефтна?
Кількість економічних санкцій, які вони застосовують проти московських олігархів, які фінансують війну, не співмірна з тим, скільки ті олігархи заробляють тут.
Далі - зміна Закону "Про державний бюджет". На Збройні сили має реально витрачатися 5%, а не 2,5%, як зараз, ще й з перевагою на користь силових структур у розмірі 1,5 млрд грн. На сьогодні є величезний запит на переозброєння ЗСУ. Якщо подивитися структуру бюджетування Збройних сил, лишень 16% від цієї суми заплановано на переозброєння. Це неймовірно мало, якщо враховувати ціни: наприклад, вартість одного танку "Оплот", харківського виробництва - близько 3 млн доларів США. І це я не кажу про програму військового кораблебудування чи проектування ракетоносіїв дальністю 500-600 км.
KV: Які основні законопроекти Ви маєте намір внести протягом перших 100 днів президентства?
РК.: Свободівський Антиолігархічний пакет докорінних перетворень. Уже 250 місцевих рад підтримали його - а це практично половина виборців України. Цей пакет законопроектів є частиною мого Плану докорінних перетворень. Він, зокрема, передбачає заборону виведення коштів в офшори та повернення коштів з офшорів, ліквідацію приватних монополій та олігополій, заборону приватизації стратегічних підприємств, націоналізацію електро- та енергогенерації, заборону торгівлі землею с/г призначення. Також ми говоримо про необхідність впровадження процедури імпічменту Президента, ухвалення закону про відкликання депутатів, суддів та посадовців всіх рівнів.
KV: До кого президент Кошулинський зробить перший міжнародний візит?
РК.: Це або Сполучені Штати Америки, або Польща, або країни Балтії. В залежності від обставин.
KV: Коли президент Кошулинський сяде за стіл перемовин з українськими олігархами? Ви плануєте зібрати їх до, під час чи після прийняття антиолігархічного пакету?
РК.: А нащо їх збирати? Вони самі прийдуть. Ми прагматики. Якщо Кошулинський приходить до влади, парламент лишиться той самий. І тоді так: покажіть, шановні члени парламенту, хто ви - слуги олігархів чи представники українського народу? Якщо друге - натисніть кнопку і проголосуйте за ухвалення Антиолігархічного пакету. Ні? Тоді "працедавець" у жовтні буде дивитися з огляду на таке рішення, чи підтримувати цей парламент.
Сьогодні немає сенсу про це розмовляти, бо парламент не має у складі фракції націоналістів. Якщо з ними розмовляти, то лише якщо на руках є козирі, а їх до жовтня не буде. Будуть тільки президентські повноваження - укази, вето. Протистояння з цим парламентом буде серйозним. Але недовгим, якщо врахувати, що влітку парламент іде у відпустку, а у серпні починається передвиборча кампанія.
KV: Президент Кошулинський пропонуватиме зміни до Конституції?
РК.: Ніколи не кажи ніколи, як то кажуть. Вочевидь, є механізми, які я хотів би запровадити на рівні Конституції, але робити різкі кроки під час війни - не найкраще рішення. Бажано це було б вирішувати за допомогою референдуму. Але немає закону про референдум. Тому чи до потреби сьогодні витрачати кошти на це? Тебе найняли на роботу, ти бачив посадові інструкції - працюй, а не змінюй речі під себе.
KV: Президент Кошулинський внесе законопроект про імпічмент Президента?
РК.: Так. Ще жодна дитина не народилася із татуюванням "Я вічний президент" або "Я вічний депутат". Треба дати можливість людям відчути, що вони мають вплив. Бо найбільша проблема, яка турбує суспільство - це почуття, що від людей нічого не залежить. Де б я не був, мені люди скаржаться: ми голосуємо, вибираємо, але все залишається як було.
Тому два базових кроки - це законопроект "Про імпічмент Президента" і зміни до Закону "Про вибори народних депутатів", де передбачено змогу відкликати депутатів і президента. Щоб люди відчули: вони можуть вплинути, депутати працюють на них, а не на олігархів.KиевVласть
Однією з умов скасування мораторію є ухвалення закону про обіг земель, який має створити в державі земельний ринок. Попри значну кількість як прихильників, так і противників мораторію, немає охочих працювати над створенням земельного ринку і прийняттям закону про земельний обіг.
На офіційному сайті Верховної Ради з пропозицій щодо нового законодавства про обіг землі є тільки дві не такі вже й нові — проект №5535 від 13 грудня 2016 року і альтернативний №5535-1 від 28 грудня 2016 р. (див. рис. 1).
Крім цього, зараз у роботі перебувають ще два проекти — втаємничений міністерський і лобістський депутатський. До кінця цього року закон про обіг земель має побачити світ, і той факт, що громадське обговорення тих положень, які у нього закладатимуться, й досі не розпочате, викликає подив.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Головними положеннями проекту закону №5535 є відчужуваність землі з певними обмеженнями щодо її кількості, яка перебуватиме у власності:
— фізичній особі — до 500 га;
— юридичні особи можуть мати 33% земель на певній території територіальної громади чи району.
Законотворці могли б уже й не прописувати цих 33% для юридичних осіб, бо за українським законодавством монопольне становище починається з 35-відсоткової частки на ринку товару, — 2% ролі не відіграватимуть.
Фактично три юридичні особи можуть купити 99% землі сільськогосподарського призначення в Україні. Звісно, що той, хто планує за цим законопроектом стати монопольним власником землі в Україні, в схемі зі скуповування землі задіє не менш як сто юридичних осіб — по кілька на область.
Положення проекту №5535-1 не мають обмежень по кількості земель, що перебувають у власності. Назвати такий законопроект альтернативним дуже важко, це розширена версія основного проекту, вибудувана за тією ж логікою — "розпродати".
Проект №5535 не обмежує іноземців у набутті права власності на землі сільськогосподарського призначення в Україні. Іноземці як учасники юридичних осіб одразу з ухваленням закону можуть без обмежень ставати власниками багатства всього українського народу. Як фізичні особи, іноземці матимуть право набуття власності з 2030 р., — це нікчемні деталі, погодьтеся. Взагалі за законопроектом №5535 набувачами земель можуть бути фізичні особи, юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, — реєструйся і володій.
Читайте: Заобігована земля. Спасти Україну від люмпенізму
У свою чергу, проект №5535-1 передбачає, що іноземець не може бути власником земель як фізична особа, але може як учасник юридичної особи за умови участі в ній не більш як 49%. При діючому законодавстві це не обмеження.
Фактично обидва законопроекти передбачають вільний продаж землі і не обмежувану її концентрацію в одних руках, просто можуть бути застосовані різні методи привласнення і концентрації.
Наприкінці 2018 року питання заборони відчуження земель, їх обігу, ринку земель постало досить гостро. Парламентський комітет з питань аграрної політики та земельних відносин самостійно, не очікуючи пропозицій від уряду, розглянув пропозиції до законодавчих змін для нормативно-правового регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення.
Так, на розгляді в комітеті перебуває проект закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення" (див. рис. 2).
Звісно, запропоновані всередині комітету зміни далеко не остаточні і можуть узагалі не бути прийняті чи навіть розглянуті. І дуже багато в проекті залежатиме від результатів виборів 2019-го.
Так, основним положенням комітетського проекту закону стало таке ж, як і в проекті закону №5535: земля вільно продаватиметься. Просто комітетська пропозиція торгувати землею є більш завуальованою низкою якихось недієвих обмежень. Ми ж розуміємо, що для капіталу не істотно — скупити землю зараз чи через три роки, головне — невідворотність цієї події для існування й успішної роботи фінансових механізмів.
Згідно з комітетськими положеннями іноземці та особи без громадянства не можуть бути власниками земель сільськогосподарського призначення. При цьому юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, можуть бути власниками землі за умови трирічної сільськогосподарської діяльності та лише у випадку, якщо участь іноземців в юридичній особі буде меншою за 50%. Фактично іноземцям залишають варіант скупити українську землю через юридичних осіб-посередників, але через три роки.
Так, за законодавством України, в товаристві з обмеженою відповідальністю рішення приймають 75% учасників, — у сукупності з корпоративним договором іноземець отримає 100% управління юридичною особою. Що це — завуальованість, саботаж чи невігластво законотворців?
Читайте: Монополія на землю. Ризики припинення існування аграрних монополій в Україні
Комітетськими положеннями пропонується встановити, що загальний розмір земельних ділянок, які перебувають у власності фізичної особи — громадянина України, не може перевищувати 200 га. Але якщо фізична особа займається веденням фермерського господарства, то через п'ять років вона має право на загальний розмір земельних ділянок до 500 га, а через десять років — до 2000 га. Тобто це ще краща норма для люмпенізації країни, ніж норма проекту №5535.
А от ста юридичних осіб достатньо для того, щоб скупити 100% земель сільськогосподарського призначення в Україні і покласти їх в одні руки. Саме таким є висновок з комітетських пропозицій, якими пропонується встановити, що загальний розмір земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у власності юридичної особи, не може перевищувати 30% земель сільськогосподарського призначення району, 15% — області та 0,5% земель сільгосппризначення України.
Міністерство аграрної політики та продовольства України не спромоглося подати свій проект закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, хоча встановлені терміни на його подачу давно минули. Думаю, що коли побачимо положення законодавства, яке регулює обіг землі, авторства МінАПК, то зрозуміємо, чому там так довго народжували їх, і чому ще до народження вони пережили клінічну смерть і звільнення кількох очільників міністерства.
Не можна не звернути уваги і на те, що комітетські положення містять цифри і певні ідеї, які з'являються останнім часом у пресі від діючого прем'єр-міністра чи очільника міністерства АПК. Це ті ж 200 га, ті ж фермери, які законодавчо не визначені.
Неприємно бачити і заяви в пресі очільників профільного міністерства про те, що спочатку продаж землі юрособам не планувався, і ця норма з'явилася в результаті широких дискусій з аграрними асоціаціями. Бо дивно, яким боком до землі підприємства-винаймачі землі? А з селянами радитися не потрібно?
Те, що законопроекти нелогічні в деталях, і так видно. Хочеться запитати, а звідки цифри 200, 500 чи 2000 га? Або 30, 15 чи 0,5%? Це зовсім не схоже навіть на рекурентне співвідношення хоча б такої всеприродної послідовності Фібоначчі. Чому права фізичних і юридичних осіб різні? Особисто мене не цікавлять відповіді на ці запитання, просто стає зрозуміло, що законопроекти не мають логіки, а цифри зі стелі — тому доказ.
Будь-яка система має свій механізм, деталі повинні мати свої взаємопов'язані розміри, інакше механізму просто не скласти або він не запрацює належним чином, — механіки мене зрозуміють. І розміри — це лише деталі. А головне правило — не нашкодити. Не нашкодити українцям.
Читайте: Прихована небезпека для України. Втрата землі
Ці законопроекти для українського народу не можуть бути ні системою, ні окремим механізмом у прагненні бути господарями на своїй землі. Вони — яскравий приклад того, як "красиво" відібрати землю у українців, чітка програма з розписаними кроками, і ті обмеження які в них є, скоріше співпадають з кроками розлучення українців і землі. Земля — товар. Українці — люмпени.
Фактично українському селянину — власнику землі за весь час з моменту, як його наділили землею, шансу стати господарем на ній так і не дали. Такі положення законопроектів допоможуть втратити цей шанс назавжди.
Ще складається враження, що є певна змова прибічників скуповування українських земель з представниками фракцій захисників земель, і подані для розгляду в комітеті пропозиції є нічим іншим, як "народно-захисницьким" прикриттям-кришуванням скуповування землі. І весь цей спектакль для цього, — чого не зробиш заради припинення мораторію, бо земля для селянина важча за нашийник раба.
Усе ж таки яким має бути законодавство про обіг землі? Якої мети треба досягнути? Що потрібно зберегти і що розвинути?
Перед тим, як народиться ідеально просте, воно переживає багато чудернацьких втілень. Головне — пережити ці нераціональні пропозиції інквізиції українського народу.
Перш за все для відповіді на ці запитання необхідно виходити з критеріїв оптимальності земельних відносини, якими буде забезпечено:
— національну і продовольчу безпеку країни;
— оптимальні розміри площ землі в обробітку і ефективність організації рослинництва;
— збереження власності на землю за українським селянином, фактично за українським народом як єдиним власником землі як надбання;
— формування бази для розвитку тваринництва та переробки сільськогосподарської продукції і, відповідно, розвитку сільських територій;
— швидку реалізацію програм агропромислового розвитку.
Читайте: Українці зачекались на державу. Механізми державного управління в новій аграрній політиці
Запропоновані положення законопроектів не забезпечують оптимальності земельних відносин як за якісними, так і за часовими критеріями. Крім того, вони мають антисоціальну складову, спрямовану на глибоке соціально-економічне розшарування, і заперечують усі принципові бачення українців про свою державу.
Через відсутність в українському ефірі бачення чи висвітлення формування законодавства з обігу земель в інтересах українців необхідно запропонувати справді практичну альтернативу існуючим пропозиціям прихильників геноциду українського селянства.
Законодавство про обіг земель потрібне. І не тому, що це чиясь вимога або ж хтось вбачає в ньому систему монополізації власності на землю, а для того, щоб припинити сотні тисяч незаконних оборудок з позбавлення селян землі на тлі їх безгрошів'я, зупинити загрозливий неконтрольований процес проїдання землі.
А головне, країні не потрібен переділ власності, завдання якого — забрати суспільно значуще в українців і перетворити їх на кочову націю, котра з часом перестане існувати як така. Країні потрібні економічне відтворення і зростання як в усій економіці, так і безпосередньо в аграрній галузі. Це можна забезпечити тільки при оптимальних земельних відносинах.
Необхідно діяти для виправлення ситуації — пропонувати назустріч національно-практичні базові положення законодавчих ініціатив з обігу земель сільськогосподарського призначення.
У пріоритеті національно орієнтованого закону має бути розбудова соціально орієнтованої країни. Збільшення зайнятості та доходів населення, забезпечення соціальних гарантій і соціально-економічного рівня життя можливі тільки в немонополізованій економіці, де кожен селянин не лише буде власником землі, а й матиме прямий стосунок до господарювання на землі як власник аграрного бізнесу та, за можливості і бажання, безпосередній учасник виробничого процесу.
Читайте: Обіг землі і нова аграрна політика. Пропозиції щодо нових основних законодавчих змін
В України немає часу підставлятися під експерименти різних капіталів, на сьогодні в української землі є власник — українець, і його необхідно зробити ефективним і успішним.
Відомо, що перехід від користувальної (оренда, емфітевзис) форми земельних відносин до самостійного обробітку землі не лише можливий, а й забезпечить оптимальність земельних відносин. І головним чинником такого переходу буде формування товариств (об'єднань) власників землі, а не її розпродаж. Такі товариства забезпечують дотримання всіх основних запропонованих критеріїв оптимальності земельних відносин.
Саме в цьому контексті і необхідно розробляти положення закону про обіг земель. Тим більше такий підхід відповідає і пошуковим тенденціям більшості парламентаріїв упродовж багатьох років, — інакше в країні уже давно землю було б скуплено і сконцентровано в монополіях.
Формування та розвиток товариств власників землі, одноосібного чи сімейного господарювання, впровадження дієвих державних механізмів розвитку аграрного виробництва, запуск механізмів нової кредитної політики, спрямованої на розвиток первинного виробника та споживчого кредитування, — це основне, що не тільки забезпечить економічне зростання аграрної галузі, але й стане підґрунтям для формування якісних положень для абсолютно нового закону України про обіг земель сільськогосподарського призначення та змін до інших законів і нормативних актів.
Наведені тези підтверджують розуміння сьогодення, що потреба у ринку землі, яку вимальовують і нав'язують ті, хто хоче стати аграрним монополістом, насправді відсутня, як і будь-яка інша. Деталі можуть бути обговорені, але суть матиме свою підтримку.
Читайте: Як практично реформувати земельні відносини. Народна земельна реформа
Основні прямі положення законодавчих змін повинні:
визначити:
— поняття належного набувача землі. Це фізична особа — громадянин України або держава чи територіальна громада. Фізична особа має проживати на території перебування земельної ділянки і підтвердити бажання самостійно обробляти землю. Інші особи не можуть бути набувачами землі у власність;
— нормативно-правові механізми із забезпечення передчасного виходу власника землі з відносин за договорами оренди та емфітевзису для самостійного обробітку землі в товариствах власників землі, одноосібного чи сімейного господарювання;
— нормативно-правові та фінансові механізми щодо повернення землі її власникам, які втратили її за незаконними угодами через скрутне матеріальне становище чи з інших причин нагальної потреби в грошах;
встановити:
— обсяг землі для набуття права власності фізичною особою. Обсяг — одна земельна ділянка фізичній особі — належному набувачу землі;
— обсяг земель для набуття власності державою чи територіальною громадою. Обсяг — без обмежень;
— порядок спадковості землі. Спадковість землі можлива лише у разі відсутності у потенційного спадкоємця власної земельної ділянки та перебування його в ступені родинного зв'язку, визначеному законодавством. В іншому разі земельна ділянка підлягає викупу державою чи територіальною громадою;
— порядок передачі землі державою чи територіальною громадою у користування. Зосереджена у власності держави чи територіальних громад земля має передаватися для користування товариствам власників землі за територіальним принципом.
Отримані доходи на частку такої землі, переданої в користування, зараховуються до відповідних бюджетів і використовуються для вирішення інфраструктурних і соціально-економічних завдань розвитку територіальної громади;
— порядок ціноутворення. Ціноутворення формується на засадах експертних оцінок і запитів потенційних покупців землі.
Читайте: Нова аграрна політика. Формування земельних відносин в Україні
Інші (непрямі) положення законодавчих змін повинні:
— синхронізувати запропоновані положення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення з діючим законодавством;
— забезпечити механізмами прямого державного кредитування товариств власників землі;
— забезпечити механізмами прямого державного кредитування купівлі землі громадянином, який є належним набувачем землі;
— забезпечити механізмами прямого державного кредитування викупу землі державою чи територіальною громадою;
— забезпечити механізмами для формування засад ефективного використання земель;
— недопущення спекулятивних операцій із землями сільськогосподарського призначення.
Прийняття та застосування запропонованих основних положень законодавчого регулювання обігу земель забезпечить можливість:
— формування реального аграрія — первинного сільгосптоваровиробника у вигляді товариств (об'єднань) власників землі, одноосібних чи сімейних товаровиробників;
— збільшення в короткостроковій перспективі доходів власників землі в 2–4 рази;
— створення в селах і селищах тваринницьких комплексів на базі первинних сільгосптоваровиробників;
— створення в селах і селищах переробних підприємств на базі первинних сільгосптоваровиробників;
— створення практичної кооперації в аграрному секторі, де власники землі матимуть унікальну можливість засновувати кооперативні банки, кооперативні підприємства з переробки та виробництва продукції;
— практичного розвитку соціально-економічної інфраструктури сіл;
— створення високооплачуваних робочих місць для власників землі, членів їх родин та інших громадян України.
Фактично ми розглянули всі варіанти обігу землі — від вільного продажу до створення обігу в інтересах існуючих власників землі та українського народу — як власну пропозицію. Але чи достатньо цього для вироблення найоптимальнішого варіанта вирішення проблеми мораторію. Напевно, що ні, дискусія має тривати, і вона точно повинна вийти за межі профільних комітету та міністерства.
Читайте: Втрати від інвестицій: нова грошово-кредитна політика України
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
Источник публикации
KиевVласть
Юні журналісти ІТА “ЮН-ПРЕС” КПДЮ взяли участь у відкритті фотовиставки Руслана Боровика - захисника Донецького аеропорту, члена асоціації ветеранів АТО України "Спогади солдата". Фотограф і кіборг Руслан Боровик розповів про найтрагічніші години оборони ДАП, про те, як іще починаючи з миротворчої місії в Іраку, він відкладав автомат, щоб зробити знімок, і нерідко отримував за це "наганяй" від командирів.
В Національному історико-архітектурному музеї “Київська фортеця” - два зали світлин з війни і два відеоряди світлин з Революції гідності! Кожне фото - історія, яка назавжди закарбовується у пам’яті. Це наша з вами історія, яку вже ніхто не зможе переписати, бо вона увічнена у світлинах і у наших серцях. Це ексклюзивні знімки, яких у жодного фотографа, що заїжджав у ДАП, немає.
Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV”
У заході, присвяченому пам’яті Героїв Небесної Сотні та четвертої річниці завершення битви за Дебальцеве, взяли участь учасники АТО, молодь, творчі колективи Київського міського будинку вчителя.
Руслан Боровик намагається приховати хвилювання. Розуміє, що виступає перед дітьми з недитячою темою. Хоча про Аеропорт чоловік розповідає не вперше, зізнається, щоразу немов переживає усі події заново.
"Був такий репортаж, що ми відступили зі старого терміналу, залишили хлопців. Ми не залишили, ми не могли забрати, тому що вони були під завалами. Потрібний був певний час відкопати, дістати, але коли йде бій... На наступний день почалися втрати. Позивний "Рембо". Він перший загинув з нашого батальйону", – каже військовослужбовець 90-го батальйону 81-ї аеромобільної бригади ЗСУ Руслан.
Донецький аеропорт Руслан Боровик пам'ятає новим і блискучим, колись прилітав у нього на футбольний матч. І не міг уявити, що сучасні термінали стануть місцем запеклих боїв. Наступного разу він потрапив у ДАП у розпал героїчної оборони.
Завдяки Боровику світ дізнався не лише про бої, але і про будні кіборгів. Щоразу, коли була можливість, він відкладав автомат і брав у руки фотокамеру.
Так і з’явилася виставка фотографій, які доброволець зробив безпосередньо в Донецькому аеропорту в 2014 році, коли він там воював.
"Уламками снаряду посікло лінзу, втрачено декілька кнопок, але я продовжую користуватися саме нею до цих пір", - розповідає гранатометник 90-го батальйону Руслан Боровик з позивним “Багдад”.
- Поранення, яке я отримав 16 січня під час штурму церкви, яка знаходиться на території Донецького аеропорту, примусило мене залишити свою роботу й відкласти і походи в гори. Я не можу довго ходити, тим більше з навантаженням. Але продовжую займатися своїми хобі: збираю та висаджую у батьків за містом квіти, готую цікаві страви різних кухонь світу, вивчаю історію України. Минулого року мені трапилася книга Миколи Аркаса видання 1912 року "Історія України-Русі", в якій детально в тому числі розповідається саме про захват нашої митрополії Росією. На жаль, люди не знають історії власної країни, тому і стаються такі події, як у нас на сході. На тих, хто не знає свого коріння, легко діяти за допомогою пропаганди, підтасовуючи та пересмикуючи факти, - розповідає Руслан Боровик.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
- Руслане, розкажіть свою історію, а саме, як Ви потрапили на схід.
- Нічого особливого. Пішов у військкомат і записався, пройшов усі процедури, медогляд…
- Була повістка?
- Ні, я її трохи випередив. Коли почалася війна на Донбасі, я ніяк не міг зрозуміти, чому не приходить повістка мені, людині з досвідом. Ходив у військкомат, питав, а там лише знизували плечима. При цьому я бачив, що призивали поварів, через два тижні навчань призначаючи їх снайперами. Та неможливо, щоб за такий термін людина, яка не мала військового досвіду, ставала снайпером... Вже почав думати записатися в батальйон "Донбас", хоча я не до кінця розумів їх суть, бо було не багато інформації. Тому надавав перевагу офіційним підрозділам. Тоді саме почався набір у 95-ту Житомирську аеромобільну бригаду. Навчання, полігони і на схід. Коли нарешті я потрапив у 90-ий батальйон, який тільки почали формувати на базі 95-ої десантної бригади, виявилося, що відсотків 70 тих, хто туди потрапив, так само як і я, місяцями оббивали пороги військкоматів. Більша частина служби пройшла у Донецьку, аеропорт “ Донецьк ”, територія біля Донецьку, Водяному, Опитному – нічого особливого.
- Чому ви почали фотографувати?
- Я фотографією захопився ще з Іраку, куди я вперше потрапив у 2004 році - після строкової служби в армії підписав контракт. У той час американці якраз зменшували чисельність своїх військових в Іраку, бо зазнавали втрат. І в цю країну увійшла ціла бригада української армії, яка контролювала ірано-іракський кордон. До цього я любив малювати, але коли потрапив в Ірак – усе, що я там бачив, мене вражало: це зовсім інша культура, флора, фауна, архітектура зовсім інше життя. І хотілось це все десь зобразити, щоб лишилось не тільки в пам’яті. Але коли рухаєшся на БТРі, при температурі повітря +50, то не дуже зручно малювати… Тому замінив олівець на фотоапарат і так з часом це стало таким серйозним хобі. Я знайшов вихід – фотографувати. Купив "мильницю" і почав робити знімки. Через рік я потрапив в Ірак ще раз, у другу ротацію. Тоді зі мною вже була цифрова камера. А дзеркальна, яку мені на 30-річчя подарувала дружина, я вже використовував на нашій війні. Вона, правда, постраждала. Уламками снаряду посікло лінзу, втрачено декілька кнопок, але я продовжую користуватися саме нею до цих пір.
- Що вас надихало?
- Фотографії для мене - не так натхнення як емоційна розрядка, так фотографуючи я намагався привести свої нерви в нормальний стан, тому що війна багато точок. Фотографував більше для себе: де міг, що вдавалось. Нічого особливого не планував. Так як із часів Іраку: там з друзями дивились та сміялись, як приїхали додому багато хто просив показати і дивувались. То тут я вже знав, що це потрібно: війна закінчиться, а історія у цих кадрах має лишитися про ті місця, про тих героїв, багато з яких уже нема в живих вони повинні залишитись, щоб про них знали, пам’ятали та не забували.
Розповідав Руслан і про свої враження від подій на Майдані в 2014 році: “На Майдан я приходив після роботи – тоді вже працював інкасатором. Бував там до другої-третьої ночі. Не приставав ні до жодної сотні чи організації. Допомагав чим міг. Треба було – будував барикади, жбурляв каміння, чинив спротив разом з усіма... Коли країна віддала Крим, я цього ніяк не міг збагнути. У військових є бойовий статут, його вони мали дотримуватися. Так, ситуація була непростою і делікатною, але ж можна було навіть завалити перевал з Сімферополя до південної частини півострова, і вже були б перешкоди ворогу... Легко віддали...
Йдучи в армію, я відразу взяв з собою фотоапарат. Дружина казала, що шкода буде, якщо його пошкоджу. Але я відповів так: повернуся або з ним, або вдвох не повернемося...
Коли я починав фотографувати, хлопці не хотіли показувати свої обличчя, відразу вдягали балаклави. Максим Ридзанич, позивний Адам, який пройшов аеропорт і загинув через місяць після його падіння, відразу попросив його не знімати, тому, на жаль, у мене немає його портрета. Перші знімки в аеропорту я зробив, коли ми приїхали туди за пораненими. Коли ми залетіли в термінал, стрільба була активна. Але бійців було достатньо, щоб вести бій. І тому я відклав свій автомат і дістав камеру. Зробив перший кадр, як хтось вхопив мене за плече: ти хто такий? Журналіст? Я показав свій гранатомет. І відразу стало простіше – ти один із нас, роби, що хочеш. Просто крім гранатомета та автомата у мене є ще й фотоапарат. Ще одна зброя.
Війна в Україні зовсім інша, ніж те, що я бачив в Іраку. Там не використовували артилерію, там не було тривалих боїв. Головне, що там робили найманці-араби, - закладали фугаси на дорогах, по яких могли проїхати колони техніки. Причому підривали, як правило, останній БТР. І коли ми починали відстрілюватися, ворог тікав, кидаючи свою зброю. Там не було лінії фронту, тому ніколи не було зрозуміло, де може вибухнути. Там за два з половиною роки українська армія втратила двадцять бійців.
Що таке війна? Це запах крові і смерті. Це коли з БТРа випадає людина без рук, без ніг. А ще кумулятивний струмінь пропалює наскрізь броню, бронежилет. Я бачив це на власні очі.
- Які фотографії для Вас – найдорожчі?
- Мабуть, усі, бо все це – пам'ять. Дуже дорога для мене фотографія - це портрет Жені Яцини. 1 січня був такий гарний ранок: морозно, засніжено. Ми змінилися після наряду. Я навіщось взяв з собою підсумок з фотоапаратом. Що мав знімати вночі - незрозуміло. Женя задумався, і в цей момент я й клацнув. Через два тижні він загинув... Найбільше мені шкода, що багатьох бійців не сфотографував. Звичайно, що найбільш дорожчі мені знімки тих, хто загинув. Цього пса також немає в живих. Тайсон був унікальним собакою. Він не боявся пострілів. Більше того, якщо біля нього хтось стріляв, кидався на дуло автомата. Особливо не любив п‘яних.
Матеріал створено в рамках Проекту "Юн-Пресс-KV”
Після поранення Руслан повернувся на фронт на милицях.
- Як я міг їхати на реабілітацію, коли багато наших хлопців залишалися в полоні, доля деяких була не відома?, - каже колишній гранатометник, - Після демобілізації я лише один раз з‘їздив на фронт, бо журналісти попросили показати місця, де ми воювали.
Він мріє колись приїхати на руїни Донецького аеропорту й пофотографувати там. Вірить, що після нашої перемоги в аеропорту буде створено меморіал.
Фотовиставка буде експонуватися до 28 лютого включно за адресою: вул. Госпітальна, 24А, у приміщенні Музею "Київська Фортеця".KиевVласть
На початку 90-х в країні відбулися кардинальні зміни: загальний економічний спад; приватизація підприємств; майже відмова держави від участі в економіці країни і заміна функцій державного управління на самоорганізацію ринкової економіки.
Все відбувалося з явним негативним перебільшенням: занадто багато ринкової свободи, занадто багато приватизації, занадто мало державної підтримки і управління та формуванням прихованих загроз для економічної безпеки держави. Економіка держави отримала багатовекторність, яка з самого започаткування несла в собі суперечливість і приводила до занепаду промисловість країни. Втрачено час і втрачено можливості. Багато напрямків галузі перестало існувати, а на їх місце прийшов імпорт, за який приходиться розраховуватися надрами, лісом, негативними змінами в навколишньому середовищі та трудовими ресурсами країни.
Порівнюючи стан промисловості за статистичними даними необхідно враховувати те, що відбулися структурні зміни в споживанні товарів, поява нових товарів, заміна певних груп товарів на інші товари.
Також розглядати втрати необхідно не тільки з точки зору зменшення виробництва, а і з точки зору збільшення імпорту промислових товарів і продуктів. Візьмемо для приклада більш показові товари чи продукцію.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Незаперечним є той факт, що загальною характеристикою динаміки виробництва і споживання є виробництво електроенергії. З 1991 року воно скоротилося з 298 до 189 млрд*кВт*год.
Скоротилося виробництво легкових автомобілів з 196 до 8 тисяч. В грошовому еквіваленті таке скорочення можна оцінити в 50-70 млрд гривень.
Виробництво тваринного масла скоротилося з 444 до 100 тис. тон, при цьому ні в кого не має впевненості, що в маслі зараз саме тваринний жир. Виробництво ковбасних виробів скоротилося з 900 до 247 тис. тон.
Скоротилося більше ніж в 10 разів виробництво тканин та взуття. Майже вдвічі скоротилося виробництво добрив та цементу.
Отже промислове виробництво в Україні з 1991 року зазнало колосального зменшення. Говорити, що причиною такого зменшення було розірвання економічних та виробничих зв’язків, які існували до цього, які створювалися не на базі єдиного промислового комплексу України, а як частина народного господарського комплексу колишнього СРСР абсолютно безпідставно. І це підтверджують дані статистики - спад відбувався поступово. Відбувалося імпортозаміщення, знижувався експорт. Відсутня державна політика в промисловому виробництві, хибні уяви про ринкову економіку і вже налагоджений імпорт і скорочений експорт формують умови для спаду виробництва. Перехідними процесами потрібно було управляти. Це не було зроблено, і тому маємо негативні наслідки.
Спроби почати відновлення промисловості несли декларативний характер у вигляді державних програм її розвитку, які мали слабке формулювання завдань, відсутність заходів та механізмів для їх реалізації з метою відновлення та розвитку промисловості в країні. А головне - не визначалися суб’єкти та ресурси для виконання цих програм. Фактично Україна живе з відсутністю промислової політики.
Врешті-решт, до чого спромігся передостанній уряд, в черговий раз ліквідувати Міністерство промислової політики шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі, відповідно до постанови КМУ від 23 березня 2014 р. № 94. А діючий уряд має в активі несхвалену стратегію розвитку промислового комплексу, яка запропонована Міністерством економічного розвитку і не містить пропозицій, які б кардинально могли змінити ситуацію в промисловості з негативної в позитивну. Такі пропозиції повинні були б містити реформаторські ідеї, які запроваджували б зміни підходів в організації виробництв, форм відносин власності при створенні нових виробництв та реанімації чи модернізації діючих.
Чекати відновлення промислового виробництво на засадах тих ринкових механізмів які є зараз – втрачати час, економіку країни і, врешті-решт, саму країну в абсолютному і відносному відставанні. За десятки років очікувань технологічний рівень виробництва не зріс. Іноземні інвестиції в технологічне виробництво не прийшли. Іноземному капіталу не вигідно інвестувати в нові виробничі технології, виробництво нових товарів та загальне збільшення виробництва промислових товарів – йому не вигідно породжувати конкуренцію самому собі.
Інвестувати іноземцям в таку промисловість – значить створювати зайву конкуренцію не тільки безпосередньо виробникам промислової продукції в своїй країні, а і капіталу взагалі. Світовий капітал, не говорячи вже про капітал в певній країні, дуже пов’язаний між собою і навряд чи готовий до створення ризиків самому собі такими інвестиціями.
Зате, іноземний капітал завжди буде зацікавлений в інвестування в природні ресурси – вивезення лісових ресурсів, надр та забруднення нашого довкілля.
Ті поодинокі приклади відкриття нових підприємств формуються на сировинній основі чи дешевому трудовому ресурсу.
Незаперечно негативним фактом є абсолютна відсутність зі сторони держави кредитної політики, направленої на кредитування промисловості, особливо нових напрямків виробництв з високою технологічністю. На фоні цього негативно впливають на економіку країни і іноземні кредити, які заміщають природну монополію національною валютою на кредитування і направлені на розвиток сировинних галузей, ще більше послаблюючи національну валюту.
Не на користь розвитку промисловості є і недержавна монополізація важливих галузей промисловості, які є ресурсними для виробництва промислових товарів. Це паливно-енергетичні галузі, хімічна промисловість, аграрна промисловість.
Також, дуже негативним є те, що одиничні виробництва важливі для впровадження політики імпортозаміщення, перебувають у приватній власності і за рядом причин зупинили виробничу діяльність або вона знаходиться в незадовільному стані і не задовольняє внутрішні потреби.
Не сприяють розвитку і відносини щодо форми чи структури власності виробництв. Часто форма власності виробництва не дає можливості державі ефективно втрутиться в процес виробництва, підтримати його на державному рівні. Причиною цьому є закладене в основу суто ринкове бачення економічних процесів, а не соціально (суспільно) - ринкове, корупційна складова, яка стоїть як перепона з обох сторін. В результаті втрачає держава і втрачає власник підприємства.
Звісно, держава не може як формування в суспільних інтересах, займатися допомогою і організацією отримання прибутку в інтересах власника виробництва чи кількох власників. Навіть таке “прикриття”, як створення робочих місць, сплата податків, не визнають за власником підприємства ні за самим підприємством соціальної функції окрім отримання прибутку.
Отже, для підтримки будь-якого виробництва державою – воно повинно мати усуспільнений характер діяльності, який буде виражений чи колективною формою власності підприємства, сформованою за певним принципом, чи масовим видом діяльності або масовою участю в ній громадян України, чи буде державним виробничим підприємством. Державі необхідно бачити об’єкт фінансування інвестицій і що від цього отримає держава і суспільство, в тому числі можливі негативні наслідки.
Питання розвитку промислового виробництва, розширення його асортименту – це питання національного інтересу, в якому можуть бути зацікавлені тільки українське суспільство та держава, як суверенна політико-територіальна організація суспільства.
Падіння економіки, збільшення її сировинної складової, неуспішні спроби відновлення виробництва формує усвідомлення того, що державі необхідна дієва промислова політика – Нова промислова політика.
Завдання Нової промислової політики
Нова промислова політика передбачає впровадження сукупності механізмів та заходів, направлених на зміну форм відносин власності у створенні чи реорганізації виробництв, зміни ставлення держави до управління її власністю, зміни відношення до монополії та, головне, зміни кредитної політики як джерела фінансування реформи структури та відносин в промисловості.
Нова промислова політика має потенційно високий інтерес, який пов'язаний з можливістю здійснення конкретних змін в структурі економіки, включаючи компенсацію “провалів ринку” - там де не можуть бути застосовані ринкові механізми.
Формування Нової промислової політики не простий процес, що обумовлюється складністю, яка виникає у зв’язку з координацією спільної дії різних державних механізмів та інструментів і тих позитивних результатів, які потенційно вона може принести.
В сучасних умовах промислову політику необхідно розглядати як діяльність, направлену на компенсацію “провалів ринку”, формування сприятливого середовища, яке приведе до трансформації структури економіки та формування передумов економічного зростання.
Для впровадження Нової промислової політики необхідне принципове розуміння учасників політики – її об’єктів і суб’єктів, джерел фінансування розвитку, механізмів конкуренції та протекціонізму, напрямків розширення виробництва.
Об’єктом політики повинно стати збільшення промислового виробництва, завдяки створенню нових напрямків промислового виробництва, модернізації та розширенню діючих напрямків, відновлення виробництва певних груп товарів. Створення нових виробництв повинно базуватися в першу чергу на імпортозаміщенні, експортній орієнтації та збільшенні внутрішнього попиту.
Ініціатором, суб’єктом розвитку промисловості повинна стати держава та її громадяни. Держава повинна визначати пріоритетні напрямки для нового промислового виробництва, за ініціативи спеціальних державних органів чи громадян та їх господарських об’єднань. Власниками нових виробництв можуть ставати громадяни, як члени трудового колективу, держава як тимчасовий власник, співвласник.
Реалізація Нової промислової політики повинна базуватися на сукупності скоординованих спільних дій різних державних механізмів та інструментів.
Отже, метою Нової промислової політики повинно стати формування оптимального промислового виробництва, направленого на розвиток чи збільшення імпортозаміщення, експорт та максимальне забезпечення внутрішніх виробничих чи споживчих потреб в інтересах соціально-економічного розвитку.
Досягнення мети передбачатиме виконання певних завдань, головними з яких є:
- визначення пріоритетних напрямків промислового виробництва відповідно до мети Нової промислової політики для створення нових виробництв промислової продукції;
- відновлення державних монополій, вплив і регулювання діяльності існуючих монополій для зосередженого розвитку галузей промисловості;
- створення держаних механізмів формування умов і засад колективного господарювання та колективної власності при створенні нових підприємств з виробництва промислової продукції за ініціативу колективу, яке відповідає меті Нової промислової політики;
- створення державних механізмів організації, підтримки та захисту нових напрямків промислового виробництва;
- створення державних механізмів організації та підтримки відновлення чи модернізації промислового виробництва;
- створення механізмів державної кредитної політики, направленої на забезпечення реалізації Нової промислової політики;
- створення галузевої та міжгалузевої кооперації;
- взяття під державний контроль чи управління важливих чи одиничних напрямків промислового виробництва;
- створення господарюючих суб’єктів державної власності для формування виробництв, діяльність яких буде направлена на досягнення мети Нової промислової політики;
- впровадження нової якості управління державною власністю через інститут управлінців нової формації.
Результатами впровадження Нової промислової політики буде:
- сформовані (повернені) і діючі в інтересах суспільства державні монополії;
- мінімізація впливу монополій на розвиток промисловості і економіки в цілому;
- організовані і працюючі нові промислові виробництва з приорітетних груп товарів відповідно до оптимальності виробництва;
- усуспільнення прибутку від виробничої діяльності;
- модернізації існуючого промислового виробництва для підвищення якості та зниження собівартості технологічних процесів;
- відновлення і модернізація промислового виробництва;
- створення високооплачуваних робочих місць.
Читайте: Обіг землі і нова аграрна політика. Пропозиції щодо нових основних законодавчих змін
Роман Головін, кандидат наук з державного управлінняKиевVласть
Чи не найбільшим стимулом до створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) для його мешканців є можливість самостійного управління спільною власністю – сходовими клітинами, горищами, підвалами, підсобними приміщеннями, прилеглою до будинку територією тощо. Така система стовідсотково працює в країнах Прибалтики та в Польщі й вже давно показала свою високу ефективність. Втім, українці не дуже поспішають об’єднуватися задля власного “комунального” блага.
“Жеківська” система досі превалює
Cьогодні такі об’єднання створені лише в 16% багатоквартирних житлових будівель в усій Україні, і це – за 27 років Незалежності. Якщо такі темпи зберігатимуться і надалі, то до ефективного управління житлом нам треба бути рухатися ще десятки років. Фактично, державні та місцеві органи влади не приділяють належної уваги інформуванню наших громадян про дійсні переваги ОСББ перед старою “жеківською” системою.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Інститут приватних управителів багатоквартирних будинків, який незабаром буде введений, не вирішує всього комплексу проблем, що роками накопичувалися в житлово-комунальній сфері. До речі, створення такої форми управління означає констатацію провальної державної політики у сфері створення ОСББ. Можна передбачити, що із-за пасивності громадян, місцеві органи влади призначатимуть “кишенькових” управителів - для прихованого набуття корупційних “гешефтів”.
Передбачаю, що сьогодні ставлення українців до ОСББ змінилося несуттєво, якщо порівнювати з 2012 роком. Саме тоді проводилося соціологічне опитування на тему “Хто і чому боїться ОСББ?”, організоване Центром Разумкова та Фондом “Демократичні ініціативи”. Згідно з цим дослідженням, на запитання “Чи знаєте ви про створення ОСББ як частину житлово-комунальної реформи?” 41,1 % опитаних відповіли, що їм про це нічого не відомо. 29,2 % “щось чули” про ОСББ і лише 29 % знали про це. Коментарі тут зайві. На жаль, більш актуальних досліджень знайти не вдалося. Чому б тоді Мінрегіонбуду – у цьому контексті – не ініціювати подібне опитування сьогодні, адже тоді можна було провести “роботу над помилками” і скоригувати політику щодо створення об’єднань співвласників – відповідно до реальних цифр і тенденцій?
Переваги ОСББ, які варто знати кожному
Відтак, є сенс розглянути основні стимули і переваги, що виникають для домогосподарств – у разі створення об’єднань співвласників багатоквартирного житла.
По-перше, у мешканців виникає можливість розпоряджатися не тільки власним житлом, а й спільною власністю. Це означає, що створюються передумови для якісного господарювання в своєму будинку. Кожен мешканець може вирішувати, як вигідніше ефективніше розпоряджатися колективною власністю. Назагал, створення такого об’єднання забезпечує повний контроль над всіма процесами покращення спільного благоустрою. Наведу приклад одного з об’єднань у місті Суми. В будинку по вулиці Прокоф’єва, 25/2 чотири під’їзди протягом 17 років були під крилом ОСББ, решта два залишалися з ЖЕКом. Поки “об’єднані” під’їзди процвітали, інші два перебували в ганебному стані. Там протікав дах, тріскалися стіни, вікна й двері під’їздів були зношені й потребували заміни, мали місце величезні втрати тепла, все це потребувало термінового ремонту й утеплення. Мешканці жалілися на комунальників, неодноразово писали скарги, повідомляли про проблеми будинку, але допомоги від ЖЕКу так і не дочекалися. Врешті-решт, люди з “критичних” під’їздів провели збори й прийняли рішення приєднатися до ОСББ. За нетривалий період більшість проблем було вирішено, увесь будинок долучився до місцевої програми з енергоефективності. До того ж з’ясувалося, що комунальники за своє незадовільне обслуговування виставляли більший тариф, ніж об’єднання співвласників. Тобто, жителі перших двох під’їздів після переходу до ОСББ отримали не лише якісний сервіс, а й відчутну економію.
По-друге, у вдало організованому ОСББ, де мешканці ретельно контролюють правління на предмет всіх спільних витрат і тарифів, створюється можливість суттєво знизити житлово-комунальні платежі, підвищивши при цьому якість надання послуг. Запорукою цього є те, що об’єднання на власний розсуд обирає надавачів послуг. Наприклад, вінницьке ОСББ “Червоноармійська-2” , створене 2010-го року, за час свого існування підвищило плату за отримання будинку лише на 26 копійок. До речі, за даними Центру громадського моніторингу та контролю, завдяки ОСББ, досягається економія у комунальних платіжках до 20 %, в тому числі –завдяки наявності лічильників. Натомість, будинкам без об’єднань співвласників місцева влада нав’язує керуючу компанію, постачальників різноманітних житлово-комунальних послуг “за замовчуванням”. Звідси – постійне й нескінченне підвищення тарифів на всі ЖК-статті. При цьому, процедура оскарження бездіяльності “жеківської” структури, чи надання нею неякісних послуг надзвичайно ускладнена й забюрократизована, що породжує безкарність і свавілля муніципальних ЖК-монополістів. Водночас, у ОСББ, наприклад, практично не буває такого, щоб двірник не прибрав територію або не розчистив сніг, а прибиральниця не навела лад на сходових клітинах. Оскільки працівника наймає не ЖЕК, а об’єднання співвласників, відповідно воно і контролює якість роботи. До речі, на оплату праці в рамках ОСББ не нараховується ПДВ, і це теж – стаття економії.
По-третє, співвласники багатоквартирного будинку мають змогу заробляти кошти на спільній власності – наприклад, за рахунок оренди підсобних приміщень – під магазин, перукарню, чи хімчистку; підвал можна зробити складським приміщенням і також здати в оренду. Такі ж можливості існують і щодо отримання коштів від прибудинкової території. А фасад будинку можна здавати в оренду під рекламні площі. Наприклад, ОСББ на столичних Позняках постійно отримує гроші від реклами. Нещодавно ж збори співвласників прийняли рішення про зміну рекламодавця із-за більш вигідних фінансових умов. Так само деякі об’єднання заробляють на роздільному зборі сміття, продаючи державі чи приватним компаніям вторсировину. Всі ці кошти ОСББ може використати на ремонт будинку, благоустрій території, контроль безпеки, на побудову дитячого майданчику, встановлення лічильників, на будь-яку господарську діяльність, спрямовану на ефективну експлуатацію будинку та прибудинкової території.
По-четверте, об’єднанню співвласників набагато простіше провести енергетичну модернізацію будинку, щоби зменшити суми оплати за житлово-комунальні послуги. Донедавна лише ОСББ могли подавати заявку на державні чи муніципальні програми з енергозбереження за принципом 70/30 (водночас, отримати грант набагато простіше організованій юридичній особі, аніж “незареєстрованому” колективу мешканців). Ці капіталовкладення дуже швидко окупаються за рахунок економії теплоенергії. В тому числі, це може досягатися за рахунок побудови теплопункту і встановлення індивідуальних лічильників тепла, енергоефективних світлодіодних ламп, зовнішнього і внутрішнього утеплення будинку тощо. А найбільш прогресивні ОСББ навіть розміщують на дахах своїх будинків сонячні панелі. Таких випадків наразі небагато, проте вони зафіксовані, наприклад, в Херсоні і Житомирі. Втім, як на мене, продукування “зеленого тарифу” – доволі перспективний спосіб для ОСББ у контексті економії енергоресурсів. До слова, нещодавно Європейський Союз та Програма розвитку ООН (ПРОООН) спільно започаткували дворічний проект “Об’єднання співвласників будинків для впровадження сталих енергоефективних рішень”, в рамках якого буде надано 4 мільйони євро на створення ОСББ в Україні. Метою є стимулювання та підтримка об’єднань співвласників у 24 областях нашої країни. Йдеться про те, що завдяки проекту буде створено 32 тисячі нових ОСББ, та представники 4 тисяч таких структур пройдуть навчання з управління енергоефективними проектами. Назагал, вигоду від проекту отримають 1 млн 480 тис. українців. Відтак, ОСББ мають ще й ту перевагу, що вони можуть брати участь як у державних і муніципальних програмах з енергозбереження, так і в зарубіжних донорських проектах, спрямованих на підтримку й розвиток об’єднань.
Політика щодо об’єднань: які точки фокусу?
І останнє, проте не менш важливе. Для того, щоб питома частка ОСББ невпинно збільшувалася, державним та місцевим органам влади недостатньо лише декларувати цю важливу реформу й покладатися винятково на гранти зарубіжних партнерів з ЄС чи США. Найперше, необхідно розробити державну програму розвитку ОСББ, а місцевим органам влади не обмежуватися лишень інкорпорацією цього важливого напрямку в муніципальні програми соціально-економічного розвитку. Все це повинно бути фінансово підкріплено у відповідних статтях державного й місцевих бюджетів.
По всій Україні необхідно започаткувати мережу консультативно-операційних центрів, де надавалися б “під ключ” юридичні послуги для створення та реєстрації нових об’єднань співвласників, а також – забезпечувалася б інституційно-правова підтримка вже існуючих. Потрібно проводити широкі інформаційні і роз’яснювальні кампанії, поширювати соціальну рекламу – в тому числі, залучаючи громадські організації.
Водночас, реформування ЖК-сфери в контексті ОСББ впирається в нестачу відповідних фахівців – керівників об’єднань. Наприклад, в країнах ЄС такі спеціалісти мають відповідну освіту - на стикові будівельної, економічної й правової. Щоб виправити кадровий дефіцит у цій царині, потрібно на рівні областей організувати навчання для керівників ОСББ, а також впровадити регіональні освітні програми на базі муніципальних вишів. Фінансування підготовки фахівців мало би здійснюватися за рахунок місцевих бюджетів.
І чи не найголовніше – необхідно змінити чинну практику, за якої в застарілих будинках, після створення об’єднань співвласників, не проводиться ремонт за рахунок місцевих бюджетів. Також потрібно на правовому рівні максимально спростити процедуру отримання на баланс ОСББ прибудинкової території і території під будинком. Адже на сьогодні цей процес нерідко гальмується місцевими органами управління у галузі земельних відносин. А відтак, поширеною є ситуація, коли члени ОСББ фактично не мають права на територію навколо будинку.
Читайте: Комунальні “сюрпризи” у 2019 році
Олег Тітамир, президент ГО “Українська організація захисту споживачів послуг”
KиевVласть
Заборону (мораторій) на відчуження землі продовжили на 2019 рік. Наступним кроком повинен бути початок кардинальних змін в земельних відносинах. Без цього кроку продовжувати знову заборону на відчуження землі в майбутньому буде важко, як і важко очікувати без реформування земельних відносин позитивних політико-економічних наслідків. Реформування земельних відносин може завдати “смертельного” удару по аграрним монополіям – вони можуть припинити своє існування.
На сьогодні аграрні холдинги з десятками і сотнями тисяч гектар землі в користування монополізували обробіток землі. Вони діють у зговорі, об’єднуються в різні асоціації з єдиною метою – отримувати якомога більше прибутків.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Формування аграрних монополій стало можливим тільки з причин державного управління аграрною галуззю не в інтересах суспільного розвитку та ринкових перетворень, а також, відсутності у селян, власників землі, на початку розпаювання колгоспів, готовності стати справжніми власниками отриманого майна і землі.
Ставлення населення до аграрних монополій, аграрних холдингів і орендарів, об’єктивно кажучи, негативне. Воно спричинене певними не ринковими механізмами спілкування з власниками землі, низькою платою за користування землею, втратою селянами роботи та багатьма іншими причинами.
Логічним є те, що власники землі повинні бути власниками і аграрних підприємств, які оброблятимуть їхню ж землю. Селяни повинні самі вирішувати питання організації робочих місць та розподілу прибутку від власної землі. В цьому суть народної земельної реформи. При такому реформуванні, власники землі не захочуть продовжувати відносини з представниками аграрних монополій, а захочуть повернути свою землю, незаконно відчужену у них, або захочуть вийти передчасно з кабальних угод (оренда, емфітевзис) користування землею. Аграрні монополісти втрачатимуть землю як засіб виробництва. На сьогодні, доходи від рослинництва в аграрних монополіях становлять від 60% до 100%. Отже, втрата землі для монополістів – це втрата основних доходів і прибутків.
Агрохолдинги стали монополістами не тільки в обробітку землі. Вони стали монополістами і як споживачі кредитних ресурсів, отриманими у різний спосіб і з рідних джерел. Це банківське та приватне кредитування через цінні папери та інші фінансові інструменти. Також, до такого споживання кредитного ресурсу слід віднести заборгованості за поставлені техніку і обладнання, добрива, насіння та інші матеріали і товари.
Отже, припинення монополій може мати наслідки:
- економічні;
- соціальні;
- політичні.
Економічні наслідки будуть спричинені, в перш за все, в небажанні власників землі з економічних та морально-етичних міркувань працювати з монополіями. Беручи до уваги існуючу кредитну структуру капіталу аграрних монополій, у разі втрати монополіями доходів і прибутків, вони будуть вимушені зменшити обсяги виробництва або взагалі припинити активну господарську діяльність на землі. В такій ситуації монополістам необхідно буде зменшити виробничий капітал шляхом продажу вже непотрібних активів і, цим самим, забезпечити розрахунок з кредиторами. Небажання монополій забезпечити розрахунки за заборгованістю, може стати причиною певних негативних наслідків у вигляді породження передачі заборгованості по ланцюгу економічних зв'язків, що на певний час уповільнить економічні процеси у контрагентів монополій або завдасть їм шкоди. Для запобігання ризику нерозрахунків, необхідно проінформувати завчасно, через загал, контрагентів та кредиторів монополістів про можливі наслідки і тим самим не дати власникам монополій вивести активи які повинні будуть використані для розрахунку з кредиторами. Активи які знаходяться в заставі, досить ліквідні і можуть зацікавити нові товариства власників землі. При навіть настанні цих економічних ризиків значимого впливу на економіку держави та розвиток реформування аграрної галузі не буде - це питання, в основному іноземного капіталу, який має високий рівень захищеності. Також звільнена від монопольного користування земля швидко перейде в обіг товариств власників землі, що не дасть можливості завдати шкоди економічним процесам в державі, у тому числі наповнюваності бюджету країни.
Соціальні наслідки можуть бути виражені у втраті робочих місць. Але така втрата буде тимчасовою, а вчасне інформування про реформування аграрної галузі спричинить безпроблемний перетік трудових ресурсів в нові виробничі утворення у вигляді товариств власників землі, де, не виключено, самі ж колишні працівники монополій будуть власниками і працівниками одночасно.
Політичний ризик може бути тільки в тому, що власники монополій втратять свій політичний вплив і не будуть в змозі маніпулювати ні громадянами як виборцями ні політиками. Скоріше, це буде позитивне надбання від припинення існування аграрних монополій.
Взагалі, можливі ризики та їх наслідки від припинення існування монополій - ніщо в порівнянні з щоденним нищімними втратами суспільства і економіки країни від існування і діяльності таких аграрних монополій. Тим більше, коли в пріоритеті стають люди і їх економічний та соціально-культурний рівень життя.
Монополія - ознака бідності. Монополії перешкоджають і стримують розвиток ринкових відносин в країні. Монополії – це те, з чим бореться весь розвинутий світ. Право на монополію має тільки держава в інтересах своїх громадян.
Аграрні монополії повинні припинити своє існування в Україні.
Читайте: Прихована небезпека для України. Втрата землі
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
KиевVласть
Україна стиснута між загрозами, явними і прихованими.
Від спотворених земельних відносин загроза все більш зростає і скоро почне бути відчутною, і з прихованої перейде до явної. Штучне створення ринку землі за тими правилами, які зараз нав’язуються і, як це не дивно, підтримується псевдо-патріотами та псевдо-економістами, які бачать в позбавленні селянином так йому "ненависної" землі, різке економічне зростання від іноземних інвестицій. Ще ніколи продаж власником свого майна не було ознакою позитивного економічного процесу.
Формулювання "нам потрібен ринок землі" звучить як більш схоже на те, що "нам потрібно скупити землю". І, було б дивним, якби селянин хотів сказати, що хоче продати землю, здихатися від неї, бо вона чорна липка смердюча багнюка, яка утримує його в Україні від чиїхось абсолютно справжніх цінностей чи мрій.
Таке однобоке бажання щодо ринку землі вимальовує незбалансовану перспективу, в якій перевага буде на стороні тих, хто хоче скупити землю.
Раніше, втрата плем’ям чи народом – та любою спільнотою людей землі, значило смерть або асиміляцію або скитання в інші несприятливі умови. За цей час нічого не змінилося.
Любе штучне формування соціально-економічних процесів призводить до швидкого порушення рівноваги, яка склалася і супроводжується певними наслідками. Штучне формування ринку землі дасть негативні наслідки.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
При відкритті такого "дикого" ринку землі, незаперечним буде те, що появляться загрози підвищення мотиваційного впливу на селянина, як законними так незаконними методами, з метою примусити продати землю. Фактично з’явиться новий об’єкт для шахрайства, "вмовляння", шантажу, тиску, персонального "рейдерства" та інших кримінальних правопорушень. В умовах існуючої правової незахищеності громадян - це матиме шалені оберти і великі негативні наслідки. В підтвердження цьому може бути те, що робиться на прикладі тільки оренди землі: земля захоплюється, угоди підробляються, нотаріуси масово вчиняють нотаріальні дії з грубими і кримінальними порушеннями, переступаючи всі нормативно-правові норми і норми моралі.
Отже, можна незаперечно говорити про те, що вже під загрозою опинилося життя і гідність, конституційні права і свободи та безпека умов життєдіяльності громадян України.
Монопольне або олігопольне захоплення землі ставить під загрозу продовольчу безпеку країни. Наслідком такого захоплення землі становиться також, і монополізація ринку продукції рослинництва та їх безконтрольний експорт. Це може спричинити неконтрольоване зростання цін на продовольство та втрати можливості розвитку тваринництва та переробної галузі. Також можливе неконтрольоване виснаження ґрунтів та негативний вплив на природне середовище. Врешті-решт, монополізація землі, монополізація виробництва та ринку рослинницької продукції, поставить під загрозу демократичні цінності, добробут, умови для сталого розвитку, конституційний лад, суверенітет та територіальну цілісність держави. Фактично, це загроза для національній безпеці - земля є сфера державної політики у сферах національної безпеки і оборони України і потребує захисту.
Відсутність захисту національних інтересів в сфері земельних відносин унеможливлює реалізацію національних інтересів та збереження національних цінностей України.
Втім, ситуація з земельними відносинами, в певній мірі, вже ускладнена. На сьогодні існує монополізація та олігополізація ринку землі через масову, з об’єктивних причин, передачу землі її власниками, селянами, у користування за договорами оренди чи емфітевзису. Передача землі в таке користування, а також, продаж права користування нею, через продаж корпоративних прав підприємств-користувачів землею особам, не веріфікованим з точку зору національної безпеки, у тому числі іноземним особам, фактично, створює умови при яких земля може попасти і попадає у володіння і користування явно не друзів України. Які, як мінімум, таким чином хочуть забезпечити продовольчу безпеку власної країни і, як, максимум, сплановані дії на подальше "захоплення" країни через "захоплення" землю з усіма наслідками, які нестимуть загрозу національній безпеці України.
Тому, Україні необхідно як можна швидше вириватися з цих жорстких лещат. Єдина можливість – спільні дії, направлені на повернення землі селянину, повернення його до землі як власника підприємства, як працівника на своїй землі і, головне, допомога йому у цьому у вигляді від формування суспільної позитивної думки до створення державних механізмів не тільки підтримки прямого товарного виробництва, а і створення організаційних механізмів.
Нова аграрна політики, народна земельна реформа - закладають всі необхідні принципи та положення для забезпечення національної безпеки України.
Читайте: Українці зачекались на державу. Механізми державного управління в новій аграрній політиці
Роман Головін, кандидат наук з державного управління
KиевVласть
Сьогодні все більшої популярності набуває купівля різноманітних товарів і послуг через мережу інтернет. У цьому, безумовно, велика кількість плюсів: швидке замовлення, зручний сервіс, онлайн-робота магазинів. Тепер обрати потрібний товар стало можливим за лічені хвилини, що не тільки економить час, але й несе за собою безліч переваг, які створюють комфорт сучасного життя.
На жаль, мільйонний сервіс став одним із середовищ шахраїв. Інтернет-магазини, спам, спеціально встановлені боти роблять із користувачів інтернету жертв, які, самі цього не усвідомлюючи, потрапляють на наживку.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Часто в новинах чи на форумах вражають жахливі ситуації, коли жінки звертаються на одну зі сторінок так званого магазину в Instagram або “Фейсбук”, куди внесли передплату (а в деяких випадках і повну суму), а товар не було відправлено. Мало того, псевдовласник взагалі видалив сторінку разом із компромативним спілкуванням. Таких ситуацій налічується понад тисячі. Шахраї проникли в усі сфери людської довіри, тож як уникнути такої неприємної втрати часу та грошей?
Насамперед завжди будьте пильними при здійсненні покупок через інтернет-ресурси (магазини, аукціони, дошки оголошень, соціальні мережі тощо). Навіть якщо ви досвідчений покупець, при кожній новій покупці чітко дотримуйтесь правил безпеки.
Будьте особливо пильними з такими методами шахрайства, як:
Легкий заробіток. Заходячи на будь-який сайт можна побачити багато пропозицій заробити чималі гроші без усяких знань і умінь, досить тільки вкласти 10 доларів, а через кілька тижнів отримаєш 1000. Так, може ці “генії в економіці” і заробляють купу грошей, але це завдяки наївним та недосвідченим особам, які вірять в те, що саме їх 10 доларів повернуться назад. Зазвичай такі “вкладники” залишаються ні з чим.
Блокування облікового запису. У соціальних мережах (Twitter, “Однокласники”, “Фейсбук”, “Мой Мир”, “Вконтакте” та ін.) зареєстрована величезна кількість людей. Дії хакерів у соцмережах: при вході у свій акаунт висвічується інформація, що на вашу сторінку неможливо зайти, тому що вона заблокована і для її розблокування необхідно відправити повідомлення на відповідний номер. Та при його відправленні з вашого рахунку знімуть непогану суму. А потрібно всього-на-всього звернутися до служби підтримки, де вам безкоштовно нададуть дані для входу на свою сторінку.
Блокування електронних гаманців. Багато користувачів мережі мають електронні гаманці на таких електронних сервісах, як “Яндекс Гроші”, “Рапіда”, Webmoney, “КредитПілот”, E-gold. Одного разу в електронній пошті ви виявляєте повідомлення, в якому йдеться про те, що ваш електронний гаманець заблокований. Для відновлення його роботи потрібно перейти за посиланням, зазначеним нижче, і ввести персональні дані. Пам’ятайте: питання, що стосуються систем електронних грошей, потрібно вирішувати в службі підтримки цієї системи.
Лотерея. Вам прийшло повідомлення, що ви – щасливчик, який виграв приз, і щоб його отримати, вам треба спочатку відправити безкоштовне повідомлення на вказаний короткий номер. Після цього з рахунку вашого телефону знімається велика сума. Заздалегідь перевірте вартість відправлення повідомлення шляхом введення в пошукову систему відповідного запиту.
Віруси. Через інтернет ваша операційна система може підхопити вірус, наприклад, блокувальника Windows. Найчастіше цей процес відбувається непомітно. А після того як комп’ютер перезавантажили, система Windows блокується і на екрані монітора з’являється повідомлення: “терміново відправте смс на відповідний номер, інакше всі дані будуть знищені”. Це шахрайство. Код розблокування можна відшукати в пошукових системах або у виробників антивірусів на сайті, а також можна звернутися до спеціаліста з програмного забезпечення.
Сайти знайомств. У всесвітній павутині ви познайомилися з цікавою людиною, яка в процесі спілкування просить перерахувати гроші на оплату рахунку на телефон, поповнити інтернет або приїхати до вас. Після цього, наімовірніше, ніхто не приїде і не подзвонить.
Частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України “Шахрайство” передбачено, що заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Що ж робити у випадку, коли ви потрапили у пастку злодія, але не знаєте його особистих даних?
Для початку потрібно повідомити до найближчого відділення поліції, написати заяву. Далі уповноважені органи будуть проводити слідчі дії і шукати аферистів.
Читайте інформацію про даний інтернет-сервіс на форумах.
Будьте пильні: не варто робити інвестиції в сумнівні проекти і відправляти повідомлення на сумнівні номери.
Також якщо ви стали жертвою інтернет-шахраїв, то через форму зворотного зв'язку надайте інформацію до Департаменту кіберполіції.
Будьте пильними, користуючись інтернет-просторами. Слідкуйте за своїми діями та діями свого співрозмовника. В свою чергу представники державної служби забезпечать вам невідкладну допомогу у разі виникнення проблеми.
Будь-які ваші дії несуть за собою відповідальність. Уникайте підозрілих або невідомих посилань. Уважність і пильність – запорука стабільно спокійного життя в режимі онлайн.
Читайте:
Життя на колії. Чи можна бути впевненим у своїй безпеці під час подорожі залізничним транспортом
Радники у домашніх конфліктах
Відповідальність батьків за безпеку дитини
Батькам на замітку
Що робити, якщо у вашому багатоповерховому будинку вимкнули опалення
Увага! Викрали дитину!
А кредит не справжній...
“Недоторкані” чи “безкарні”?
Трудові права неповнолітніх. Поради юриста
“Ні” дискримінації для осіб з інвалідністю
Станіслав Куценко, експерт-юрист, начальник Головного територіального управління юстиції у м. Києві
KиевVласть
Період з 2014 по 2018 рік Олександр Третьяков називає найскладнішим за всю історію країни. Сьогодні війна для нас — повсякденна реальність. Україна не була готова до неї, проте ми змогли згуртуватися і стримати надзвичайно сильного та небезпечного супротивника, який до війни добре підготувався. Тримаючи оборону на Сході, українська держава зуміла провести цілу низку важливих реформ, які визначили майбутнє України на багато років та навіть десятиліть. Все це попри постійну протидію з боку Росії не лише на військовому, а й на дипломатичному, інформаційному, політичному фронтах. Про те, що вдалося зробити за чотири роки роботи в парламенті, які ще завдання стоять перед країною і про шляхи їх вирішення – в інтерв’ю з головою парламентського Комітету у справах ветеранів та осіб з інвалідністю Олександром Третьяковим.
KV: Громадська мережа “Опора” назвала вас одним з найбільш ефективних голів Комітетів Верховної Ради – понад третину з поданих вами законопроектів було прийнято парламентом.
Олександр Третьяков: Рішення балотуватись до Верховної Ради в 2014 році для мене стало своєрідним іспитом, який я вирішив влаштувати сам собі. Адже пішов на вибори по мажоритарному виборчому округу, де люди голосували безпосередньо за кандидата, а не за партію. Перед цим радився з багатьма мешканцями Святошинського району, вивчав існуючі проблеми, зважував власний досвід і знання. Я знав, що для мене це буде непростий іспит, але зважився на нього. І дуже вдячний мешканцям Святошинського району, які віддали за мене свій голос.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Також вдячний і тим, хто за мене не голосував. Рішення цих виборців також стало для мене величезним стимулом і мотивацією працювати більше. Вважаю, що результати є, їх можна побачити у тому числі в згаданому вами рейтингу. Але найважливіше, що за прийнятими законопроектами стоять реальні люди, реальні ветерани, члени їхніх сімей, яким були дуже потрібні ці законопроекти.
Україна - це Європа
KV: Ви завжди виступали з патріотичних та проєвропейських позицій. Однак, чи вважаєте правильним фіксувати рух до Європи та НАТО у Конституцію?
Олександр Третьяков: Рух до Європи для оновленої України розпочався з підписання Угоди про асоціацію. Пам’ятаю, як восени 2013 року у складі Громадянської ініціативи “Третя Українська Республіка” ми одними з перших розпочали просвітницьку кампанію на тему переваг асоціації з ЄС. А коли Янукович відмовився підписувати угоду, відстояли наші переконання на Євромайдані. Починаючи з осені 2014 року, вже після підписання і політичної, і економічної частин Угоди про асоціацію, перед українським парламентом постало головне завдання - приведення українського законодавства у відповідність до європейських норм. Одним з результатів цієї роботи є в тому числі надання Україні безвізового режиму, завдяки якому українці змогли відчути зближення з Європою на власному досвіді. Станом на початок вересня цього року, 1 мільйон 290 тисяч українців змогли відвідати Європу без віз. Заради отримання позитивного рішення Європейського парламенту щодо безвізу Україна ухвалила низку законів, зокрема, щодо електронного декларування чиновниками їхніх статків.
Олександр Третьяков під час акції Громадянської ініціативи “Третя українська республіка” на підтримку євроасоціації України. Осінь 2013-го
Безумовно, одним із найважливіших завдань в контексті євроінтеграції має стати закріплення прагнення нашої держави до ЄС та НАТО в Основному Законі України. Ми маємо зафіксувати ці стратегічні напрямки у преамбулі до Конституції. Це стане своєрідною страховкою від зміни зовнішньополітичного курсу майбутніми керманичами держави. Перший крок ми вже зробили — парламент ухвалив рішення про включення відповідного законопроекту до порядку денного 9-ї сесії та передачі проекту закону до Конституційного Суду. За це проголосував 321 народний депутат. Відповідні зміни до Конституції Верховна Рада планує ухвалити на початку 2019 року.
Соціальний захист ветеранів - справа честі для держави
KV: Як ви обирали напрямок роботи в парламенті? Чому саме Комітет у справах ветеранів та осіб з інвалідністю?
Олександр Третьяков: Відповідь на це питання я дав собі ще до того, як восени 2014 року дізнався результати виборів. Один з моїх життєвих принципів — працювати там, де можу бути корисним, де можу реалізувати найбільшу кількість ініціатив, необхідних державі та співгромадянам. Україна у стані війни, а сам я за професією військовий. Тому для мене було логічним взятися за цю ланку роботи та очолити Комітет у справах ветеранів та осіб з інвалідністю. З перших днів роботи одним з ключових завдань нашого Комітету стало законодавче регулювання системи соціального захисту учасників війни на сході України та постраждалих учасників Революції Гідності. У 2014-2015 роках нам з колегами по комітету довелося створювати цю систему фактично з нуля. Тепер ми постійно працюємо над її удосконаленням. За чотири роки ми розробили та провели через парламент десятки необхідних законодавчих ініціатив, які забезпечують дотримання соціальної справедливості та надають людям відповідні державні соціальні гарантії.
Сьогодні обов’язок держави — захистити наших захисників. І так само — рідних тих, хто не повернувся.
KV: Які свої законодавчі ініціативи ви вважаєте ключовими?
Олександр Третьяков: На сьогодні можу говорити про декілька законопроектів, які стали законами і вже працюють. По-перше, вже повністю врегульовано надання статусу учасника бойових дій учасникам АТО. Особливо відзначу той факт, що надано право на отримання статусу учасника бойових дій добровольцям. Тепер всі постраждалі добровольці, навіть з нелегалізованих батальйонів, отримають статус інваліда війни, а на сім’ї загиблих будуть поширюватися належні державні послуги та пільги.
Також передбачено, що цивільні особи, які брали участь в АТО, мають право на встановлення статусу учасника війни, а не статусу учасника бойових дій, як було раніше. Це справедливе і логічне рішення, адже дозволяє диференціювати і не змішувати учасників бойових дій та цивільних осіб, які безпосередньо до бойових дій не мали жодного відношення. Це викорінить зловживання та дозволить зменшити навантаження на бюджет та не дозволить звертатися за пільгами тим, для кого вони не передбачені законодавством.
Додам, що у разі загибелі під час участі в АТО сім’ям цих осіб надано право отримати відповідний статус сім’ї загиблого ветерана. До речі, постраждалі волонтери також отримають статус інваліда війни. За ці ініціативи я хотів би окремо подякувати громадським організаціям, волонтерам, добровольцям, депутатам, які брали участь в розробці цього надважливого закону.
KV: Чи вдалося вирішити питання з “повторним” медоглядом, коли ветерани без кінцівок змушені були періодично підтверджувати свою інвалідність?
Олександр Третьяков: Це була принизлива процедура і абсолютний нонсенс. Ми врегулювали це питання законодавчо. Тепер особам, які внаслідок поранення або захворювання, отриманих під час участі в антитерористичній операції, дістали ушкодження, які призвели до необоротної втрати кінцівок, іншого органу або повної втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється безстроково. На цей закон чекали тисячі військових та їхніх сімей.
KV: Чи правильно буде сказати, що робота Комітету здебільшого зосереджена на проблемах ветеранів АТО?
Олександр Третьяков: Робота з ветеранами АТО і законодавче забезпечення цього напрямку – дуже важливі, але ми не забуваємо і про інші категорії населення. Ще один важливий законодавчий крок - врегулювання виплат допомоги людям з інвалідністю з дитинства. Ми усунули несправедливість та передбачили, що розмір соціальної допомоги людям з інвалідністю найтяжчої категорії (з дитинства І групи підгрупи А) не буде урізатися після досягнення ними 18 років.
Важливо і те, що ми надали соціальні гарантії родинам Небесної Сотні, встановивши, що на сім’ї осіб, які загинули або померли внаслідок участі у Революції Гідності, поширюються норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що надає право на відповідні соціальні гарантії.
Загалом ми опікуємось усіма категоріями учасників бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни та їхніми дітьми. Постановами, розробленими нашим Комітетом, надано право на державну підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах усім категоріям учасників бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та їхнім дітям, які не досягли 23-річного віку. Підтримка надається у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, пільгових кредитів для здобуття освіти, соціальної стипендії, безоплатного забезпечення підручниками, безоплатного доступу до мережі Інтернет, а також безоплатного проживання в гуртожитку.
Мінветеранів - приклад успішної співпраці держави й громадського суспільства
KV: Напевне, найважливішою вашою ініціативою і головним проектом стало створення Міністерства у справах ветеранів?
Олександр Третьяков: Ідея створення такого міністерства виникла у мене під час парламентських слухань на тему “Державні гарантії соціального захисту учасників антитерористичної операції, Революції Гідності та членів їхніх родин: стан і перспективи” восени 2016 року. Ми довго працювали над моделлю майбутнього міністерства: вивчали закордонний досвід, консультувалися з юристами, волонтерами, ветеранами. Я твердо переконаний, що ми маємо створити не чергового бюрократичного монстра, а державну установу нового типу, у якій будуть повноваження та можливості для комплексного вирішення всіх проблем ветеранів. Адже більшість проблем виникають через відсутність розумної системи управління та інформування. Люди часто просто не знають, у яку з понад 20 інстанцій звернутися, щоб отримати належні послуги. Отже, наявність відповідального державного органу, який має забезпечити роботу з ветеранами за принципом “єдиного вікна”, має вирішити більшість існуючих проблем.
Олександр Третьяков під час парламентських слухань “Державні гарантії соціального захисту учасників антитерористичної операції, Революції Гідності та членів їхніх родин: стан і перспективи”
Ми довго йшли до цього і можу з гордістю повідомити, що нарешті ми маємо Міністра у справах ветеранів. 22 листопада Верховна Рада погодила на цю посаду Ірину Фріз. До початку роботи Мінветеранів ще треба пройти певний шлях. Але призначення міністра означає, що вже має стартувати процес створення майбутнього держоргану, який вирішуватиме проблеми ветеранів. Всі напрацювання для цього є.
До речі, протягом року не раз доводилось чути інсинуації, що, мовляв, Третьяков створює міністерство “під себе”. Я не звертав на це уваги, бо моя мотивація у тому, щоб наші ветерани, наші захисники отримали ту увагу з боку держави, на яку вони заслуговують, проливаючи кров та ризикуючи життям на фронті. Я і надалі допомагатиму створенню ефективної, за кращими міжнародними зразками, системи соцзахисту наших ветеранів. Вважаю це своїм обов'язком, як політика та громадянина.
KV: Багато експертів та наших закордонних партнерів називали створення міністерства найуспішнішим прикладом співпраці держави і громадянського суспільства.
Олександр Третьяков: З самого початку я розумів, що створення Міністерства у справах ветеранів неможливе без залучення самих ветеранів та представників громадськості — у першу чергу правозахисників, які опікуються питаннями юридичного захисту ветеранів. Саме тому у березні цього року на базі комітету було утворено Робочу групу зі створення Міністерства у справах ветеранів. До складу робочої групи було залучено представників громадських організацій. Понад 100 людей висловили намір долучитися до роботи. Я впевнений, що це буде ефективне міністерство лише в тому випадку, якщо там будуть працювати самі ветерани АТО. І щоб реалізувати цю ідею, ми ініціювали створення курсів підвищення кваліфікації та підготовки ветеранів війни та учасників АТО до державної служби “З фронту до міністерства”. Курси пройшли у Національній академії державного управління при Президентові України, і навчанням ветеранів опікувалися найкращі викладачі академії. Станом на 1 жовтня 2018 року сертифікати отримали 100 ветеранів з 11 областей України, які, повернувшись до мирного життя, вирішили присвятити себе держслужбі, в тому числі у Міністерстві у справах ветеранів. Ветерани сплачували лише 30% вартості навчання. Решту 70% профінансовано коштами донорської допомоги благодійної організації “Фонд Олександра Третьякова”.
Парламентські пріоритети
KV: Які напрямки роботи Верховної Ради на сьогодні вважаєте головними?
Олександр Третьяков: Держава в стані війни, отже, вважаю, що нашим пріоритетом має бути модернізація збройних сил. Для успішної протидії викликам сучасного світу Україна має бути здатною подбати про власну безпеку. За ці чотири роки ми фактично підняли армію з руїн та впевнено крокуємо до побудови професійної сучасної армії. Хоча сьогодні ще немає можливості повністю відмовитися від призову, прийнято закон, який робить його більш цивілізованим. Щороку збільшується військовий бюджет. Збройні сили отримують сучасне озброєння не лише завдяки міжнародним партнерам, а й виготовлене на вітчизняних підприємствах. Завдяки військовому замовленню в державі розпочалося відновлення високотехнологічного виробництва.
Другий пріоритет - сучасна освіта. Протягом років незалежності Україна дотримувалася старої радянської моделі освіти. Поодинокі реформи не встигали за вимогами світу, який стрімко змінюється. Розпочата у 2017 році реформа ставить перед державною системою освіти ключову мету — навчати людей знань та компетенцій, які дійсно стануть їм у пригоді в майбутньому.
Ну, і нарешті я вважаю, що успіх країни неможливий без сильного місцевого самоврядування. Адже рішення щодо розбудови інфраструктури, підтримки місцевих виробників, забезпечення матеріально-технічної бази закладів освіти та медицини мають ухвалюватися на місцях із глибоким розумінням проблематики. Для забезпечення можливостей розвитку регіонів було зроблено логічний крок — повноваження та ресурси були передані тим, хто найкраще може їх застосувати — місцевим громадам. І за останніми даними, 37% мешканців об’єднаних територіальних громад вже відчули підвищення якості життя. Завдяки цій реформі Київ також отримав нові можливості для розвитку. Завдяки бюджетній децентралізації 60% податку на доходи фізичних осіб залишаються в Києві. З самого початку цієї каденції у парламенті я послідовно відстоював позицію щодо того, що 3/4 надходжень від податку з доходів фізичних осіб мають залишатися у бюджеті Києва. У 2016 році такі норми було впроваджено урядом. Вважаю, що мету щодо розширення фінансової самостійності столиці було досягнуто.
Благодійність
KV: Відомо, що ви також займаєтеся благодійністю. В яких напрямках скеровуєте допомогу?
Олександр Третьяков: Як голова Комітету у справах ветеранів та осіб з інвалідністю, у своїй практиці я неодноразово стикався з випадками, коли державні інститути або не здатні вирішити проблему людини, або свідомо саботують її вирішення. Зміна системи потребує часу, а допомогти людині потрібно вже сьогодні. Для таких випадків ми з командою створили Фонд Олександра Третьякова.
Основні пріоритети роботи фонду — допомога ветеранам та членам їхніх родин, людям з інвалідністю та киянам, які проживають у Святошинському районі, в якому знаходиться мій виборчий округ.
Серед проектів фонду — освітні програми для учасників війни на сході України, конференції та інші заходи для ветеранів та їх громадських організацій, забезпечення людей з інвалідністю необхідними медикаментами та засобами реабілітації, матеріально-технічне забезпечення закладів освіти Святошинського району, допомога у реалізації культурних ініціатив тощо. Так, наприклад, за сприяння Фонду Олександра Третьякова 22-23 серпня 2018 року в Києві у “Мистецькому арсеналі” відбувся міжнародний форум волонтерів і ветеранів “Там, де ми — там Україна”, який зібрав представників більше 100 українських волонтерських організацій та спілок ветеранів. У форумі також взяли участь Президент України Петро Порошенко, посол США в Україні Марі Йованович, представники міжнародних організацій. Основною метою заходу стало налагодження стосунків між громадськими організаціями та державою в питаннях соціального захисту ветеранів та членів їхніх родин.
Розвиток Святошинського району
KV: Давайте поговоримо про Святошинський район, від якого ви обрані до парламенту. Що вдалося зробити і що не вдалося?
Олександр Третьяков: Коли я говорю про результати децентралізації, я в першу чергу спираюся на досвід столиці і свого округу. Як народний депутат докладаю усіх зусиль, щоб домогтися необхідних обсягів фінансування розвитку Святошинського району з державного та міського бюджетів. Найактуальніші проекти ми визначаємо у тісній співпраці з районною адміністрацією та завдяки постійному діалогу з мешканцями через громадські приймальні.
Завдяки злагодженій та системній роботі в районі вже понад три роки зберігається тенденція сталого зростання. Святошин — один з лідерів розвитку серед районів столиці. За оцінкою Київської міської державної адміністрації, він посів 4-те місце за успішністю роботи за результатами 2017-го року.
З 2015 по 2017 рік щорічно збільшувалося фінансування з міського бюджету. Окремі важливі проекти та програми, не передбачені у міському бюджеті, фінансуються за рахунок додаткового фінансування (субвенції) з державного та міського бюджетів, яке може надаватися на запит депутата від відповідного мажоритарного округу. У 2015 році з державного бюджету було виділено 5 млн. грн. У 2016 році — 17 млн. грн. цільової субвенції, у 2017-му - 20 млн. грн. Цього року з державного бюджету було виділено 10 млн. грн.. та, за моїм зверненням до Київського міського голови Віталія Кличка, збільшено фінансування району з міського бюджету ще більше ніж на 40 млн. грн. Завдяки цьому ми змогли зберегти темпи розвитку і розбудови інфраструктури району.
KV: Як конкретно витрачаються гроші, що виділяються району через субвенції?
Олександр Третьяков: Для прикладу, цього року для початкових класів шкіл були придбані мультимедійні дошки, обладнано комп’ютерні класи, зроблено капітальні ремонти в школах та садочках, придбано снігоприбиральну техніку. Окремо можу виділити заходи з енергоефективності. Цей напрямок в районі реалізується вже третій рік поспіль. Утеплюються заклади освіти, заклади охорони здоров’я. На ремонти останніх, до речі, також було витрачено гроші з цільової субвенції. Також цьогоріч після реконструкції було відкрито кінотеатр “Лейпциг”. Це, до речі, один з найстаріших комунальних кінотеатрів. Завдяки його реконструкції нам вдалося відродити осередок культури в районі.
Святошин - лідер з розвитку освітньої інфраструктури
KV: Якщо говорити про освітню інфраструктуру, то як змінилась ситуація з чергами в дитсадочки та перші класи шкіл?
Олександр Третьяков: З 2015 року вдвічі скоротилася черга до дитячих садочків. За підсумками 2017 року, створено 450 місць для дітей від 2 до 6 років у дитячих навчальних закладах. Це найбільший показник за останні 5 років. Відновлено роботу двох садочків: ДНЗ №179 та №266 “Бджілка”, які не працювали або приміщення яких використовувались не за призначенням. Відновлено або створено додаткові групи у низці закладів.
Цього року Святошинський район посів друге місце у Києві за темпами розбудови освітньої інфраструктури. За останні чотири роки в освітню галузь району інвестовано понад 300 млн. грн. Район посідає друге місце за темпами впровадження програми “Нова українська школа”.
Не відстає і позашкільна освіта. Протягом останніх 2-х років створено 1000 нових місць в підліткових клубах району. Розвивається мистецька освіта: художня школа №5 та музична школа №22 отримали нові сучасні приміщення. Третій рік поспіль музичні школи району забезпечуються новими інструментами.
Спорт, доступний кожному
KV: Мешканці району кажуть про помітне зростання кількості спортивних майданчиків та стадіонів.
Олександр Третьяков: Сьогодні в результаті нашої спільної роботи оновлено спортивну інфраструктуру у кожній другій школі. Лише у цьому році споруджуються 7 футбольних майданчиків зі штучним покриттям, яке відповідає професійним футбольним стандартам. 1 вересня 2018 відкрито найбільший у Києві пришкільний стадіон біля шкіл №254 та №223. Триває реконструкція стадіону “Темп”.
Усього в районі — 22 сучасних футбольних поля. У 8 школах у 2018 році ремонтуються спортивні зали. Окрім цього, в рамках програми Київського міського голови встановлено 55 майданчиків Street Workout. Завдяки цьому мешканці усіх мікрорайонів Святошина мають змогу безкоштовно займатися спортом неподалік від дому. У рамках проектів Громадського бюджету, ініційованих активістами моєї команди, на території 69 дитячих садочків та шкіл району встановлено сучасні спортивні майданчики.
Надсучасний центр соціальних служб
KV: Не можемо оминути увагою ще один важливий аспект для життя святошинців – соціальний захист. Ті, хто вже відвідав Центр соціальних служб, залишаються просто в захваті від рівня сервісу.
Олександр Третьяков: Аналогів Центру соціальних служб Святошинського району, який діє з червня 2017 року, немає ані в Києві, ані загалом в Україні. Тут кияни мають можливість отримати близько 100 соціальних послуг в одній установі. При цьому — за європейськими стандартами. Це — оформлення субсидій, пільг, соціальних виплат, пенсій, забезпечення засобами реабілітації, санаторно–курортним лікуванням, заходи із соціального захисту від безробіття тощо.
Центр надання соціальних послуг Святошинського району
Середній час очікування в черзі становить 10–12 хвилин, середній час обслуговування одного відвідувача — 10–15 хвилин. За 2017 рік та дев’ять місяців 2018 року соціальні послуги у Центрі отримали понад 400 тисячі осіб.
Програма енергоефективності
KV: Болюче питання: стан житлового фонду. Чи можна його покращити?
Олександр Третьяков: Питання, дійсно непросте. Нам дісталася спадщина масової радянської житлової забудови з усіма наслідками. Більшість будинків споруджено без урахування вимог щодо енергоефективності та комфорту повсякденного життя людини.
У Святошині високий відсоток зношеності житлового фонду, порівняно з іншими районами. Два будинки з трьох потребують капітального ремонту. Втім, практика доводить, що сумлінна праця дозволяє зробити кожен куточок рідного міста затишним та зручним для життя.
З 2015 року в районі відремонтовано майже 1000 об’єктів житлово-комунального господарства. Це — полагоджені дахи, комунікації та електричні мережі, замінені вікна, утеплені фасади та багато іншого. У районі з 2016 року реалізується програма з енергоефективності. У місцях загального користування встановлюється LED-освітлення та сутінкові реле. Завдяки програмі у 2017 році вдалося зменшити споживання та оплату електроенергії у 2,7 рази. Загалом 200 будинків району охоплено програмами з енергозбереження.
KV: Що ще можна зробити, щоб життя мешканців району стало більш комфортним?
Олександр Третьяков: У Святошинському районі сьогодні налічується понад 50 парків та скверів. Станом на 2018 рік, десята частина з них ремонтується та оновлюється. Відновлюється робота бюветів з питною водою. Станом на жовтень 2018 року, відновлено 4 бювети за адресами: вул. Наумова, 27, б-р Вернадського, 85, просп. Леся Курбаса, 6 (у парку “Інтернаціональний”), пров. Червонозаводський, 2/13 (проводяться планові ремонтні роботи). Триває будівництво нового бювету на вул. Бахмацькій та реконструкція бювету на розі б-ру Ромена Роллана та вул. Тулузи.
Мешканці Святошинського району під час толоки у парку “Совки”
Цього року розпочато реконструкцію найбільшого парку району — “Совки”. Перша черга робіт передбачає спорудження нової вхідної групи, будівництво нових дитячих ігрових зон, заміну лавок, покриття доріжок тощо. Загальна площа благоустрою становить 2,2 га. Роботи будуть завершені у 2019 році.
KV: Яким чином ви визначаєте пріоритетність питань, які потребують вирішення?
Олександр Третьяков: Усі ключові інфраструктурні проекти визначаються в діалозі з громадою. У Святошинському районі на постійній основі працюють 5 громадських приймалень.
П’яту було відкрито у 2018 році за адресою вул. Кільцева дорога, 5-б. У приймальнях кияни можуть надати інформацію щодо проблем та потреб району — наприклад, які об’єкти потребуються негайного ремонту. Також, кожен, хто цього потребує, може записатися на прийом та проконсультуватися у юриста. Серед проблем, які турбують громадян, — оформлення спадщини, житлові питання, пенсії та соціальні виплати, земельні питання, призначення аліментів та багато інших. Окрім цього, регулярно проводжу прийоми громадян у Комітеті у справах ветеранів та осіб з інвалідністю як голова цього Комітету. За період VIII скликання Верховної Ради я отримав звернення від 35 000 осіб. Провів 188 особистих прийомів, під час яких поспілкувався з 920 громадянами.
Фото: прес-служба Олександра Третьякова
KиевVласть
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0005
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 12:25:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 2
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 12:25:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0004
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145248', '145190', '145142')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 12:25:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0005
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.2462
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"втрати"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 12:25:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"втрати"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 1700, 10
0.0018
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('74929', '74738', '74432', '74127', '72657', '72071', '72054', '71880', '71804', '71587')
0.2259
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-11-27 12:25:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"втрати"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)