Так званий мораторій не продлили. Але у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомили, що навіть попри те, що депутати не проголосували продовження мораторію на продаж землі, він діятиме з 1 січня 2020 року.
Якийсь “совок” у виконанні “Слуг”: Ленін помер, але він живіше всіх живих. Повна нісенітниця – мораторій не продовжуємо, але він продовжується.
Відповідно до ч. 15 розділу Х (перехідні положення) Земельного кодексу, “до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається”.
Закон повинен бути законом, а не здогадками якогось таємного послання. Закон повинен визначати чітко норми права, унеможливлюючи подвійне чи неоднозначне тлумачення положень нормативного акту. Втім, що мається на увазі під поняттям “закон про обіг землі” – незрозуміло.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
По-перше, поняття “обіг землі” є ірраціональним. Економічно, фізично і навіть віртуально неможливе існування такого терміну. Земля, як засіб виробництва, є не обіговим активом. Земля та землі, як дещо фізичне, не має обігу відносно людей. Але Земля обертається навколо своєї вісі, Земля обертається навколо Сонця – і ми разом з нею. Можливо, мова йде про якесь міжгалактичне законодавство?
На сьогодні земельні відносини регулюються Цивільним і Земельним кодексами, законом “Про оренду землі” та іншими підзаконними нормативними актами. Фактично, якщо упустити неграмотність законотворців, то саме таке законодавство і є тим, що визначається як “закон про обіг землі”. На користь такого ствердження і прийняття в першому читанні двох зрадницьких законопроектів щодо регулювання земельних відносин, які вже пройшли перше читання й готуються до другого:
№2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” (прийнятий 13 листопада 2019 року);
№2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” (прийнятий 14 листопада 2019 року).
Обидва законопроекти належать “Слугам народу”. Вони нібито є альтернативними друг другу. І можуть діяти як разом, так і підмінюючи один одного в розпродажу української землі.
Читайте:
Земельні поправки Головіна до законопроекту №2178-10: земля українцям
Кріпаки 21 сторіччя – земельний жах законопроекту №2194. Поправки Головіна
Але, як бачимо, це не закони про обіг землі чи земель. Це закони про внесення законодавчих змін до тих же Цивільного і Земельного кодексів та закону “Про оренду землі”.
Таким чином, відкладальна умова зняття так званого мораторію на продаж земель, яка визначена в ч. 15 розділу Х (перехідні положення) земельного кодексу у вигляді ірраціонального поняття “.. до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення...”, вже виконана. Часове обмеження ч.15 “… але не раніше 1 січня 2020 року...” не змінено. Це означає, що з 2 січня 2020 року землі можна набувати і відчужувати будь-кому і будь-як. Безумовно, якщо мова в ч. 15 розділу Х (перехідні положення) Земельного кодексу, все ж таки, не йде про галактичне законодавство з обігу Землі та інших планет.
Можна передбачати, що з 2 січня 2020 року мільйони гектарів віджатої орендарями у селян землі почнуть переписувати на орендарів чи афільованих з ними фізичних і юридичних осіб.
Всі договори довгострокової оренди і емфітевзису підписувалися власниками землі з усвідомленням того, що земля фактично продана ними і за цю продаж отримано гроші в повному обсязі. Тому супроводжувалися угодами (комплектом договорів, довіреностей), які передбачають можливості оформлення права власності на землю, що є в користуванні, на потрібних осіб після припинення дії заборони. Ці мільйони гектарів, які під довготривалою орендою і емфітевзисом, і почнуть переходити орендарям, а “ручні” нотаріуси та реєстратори будуть робити відчуження-набуття з задоволенням. Тим більш, хто на них подасть до суду? Чи Мінюст поставить заборону на такі операції в реєстрах і як надовго?
Така ситуація вигідна орендарям, латифундистам, керівництву аграрного комітету Верховної Ради та “слугам народу” – членам цього комітету, які були і є орендарями. Але ця ситуація не є вигідною для президента Володимира Зеленського.
Така ситуація породжує потребу замислитися у розробці декларативного законодавства про націоналізацію, важливою частиною якого має стати визначення нелегітимності прийнятих не в інтересах українців законів та наслідків їх виконання та застосування. Тобто, вся скуплена і сконцентрована земля має бути націоналізована чи повернута її власникам, у відповідності до ст. 14 Конституції.
Отже, закон про продовження т. зв. “мораторію на продаж земель” необхідний щоб уникнути колапсу. Але не як системний, а як тимчасовий запобіжник до прийняття законодавства з становлення та розвитку національно-орієнтованих прогресивних земельних відносин. А непотріб, який закладений в законопроектах №2178-10 та №2194 повинен залишитися тільки в проектах невдалої зради України.
Чекаємо національно-орієнтованого законодавства з ефективних земельних відносин. Ефективна земля – народу України!
Читайте: Як ошукали нардепів та зрадили власників землі
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
Минулого четверга Верховна Рада нарешті прийняла у другому читанні законопроект №2457, який повинен запустити процес створення ефективної системи трансплантації в Україні. Він вносить зміни у Закон, який Рада прийняла ще у травні минулого року, та через недієздатність попереднього керівництва МОЗу і попереднього складу парламенту, його положення були недопрацьовані, а робота із запровадження повноцінної системи трансплантології в Україні перетворилася на перекидання і розбазарювання коштів. Запуск трансплантації відкладався, а разом із ним – і шанс на одужання, до якого деякі пацієнти, на жаль, не дожили.
Цифри на тлі байдужості колишнього керівництва жахають: за всю новітню історію незалежної України кількість виконаних трансплантацій не перевищує половину від річної потреби у даних операціях! Якщо на рік за життєвими показаннями потрібна трансплантація органів приблизно 5000 українців, то за період з 1996 по 2019 роки виконано 2258 трансплантацій нирки, 209 трансплантацій печінки, 8 трансплантацій серця та 1 трансплантація легень. І в останні роки цифри зменшуються – з 135 у 2015 році до менше ніж 50 у 2019! Ось – реальні показники роботи попередньої команди МОЗу!
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Ми б і раніше могли замість витрачати колосальні кошти на лікування наших пацієнтів за кордоном – розвинути трансплантацію в Україну і пролікувати в рази більше важкохворих. Та не було політичної волі.
А за останні 10 років з держбюджету Україна витратила на лікування громадян за кордоном майже 2,2 млрд грн. При тому, що у нас проведення трансплантації майже втричі дешевше, ніж за кордоном, і можна було б врятувати на декілька тисяч пацієнтів більше за умов належної роботи системи трансплантації!
Як вже говорив, нарешті у 2018-му прийнятий Закон, який вперше сформував в Україні чіткий порядок взаємовідносин при проведенні трансплантації анатомічних матеріалів людині. Він ввів поняття трансплант-координатора – спеціаліста, який має не допустити зловживання з неоправданим вилученням органів і забезпечити координацію між реанімаційними відділеннями (де встановлюється факт смерті мозку пацієнта та вилучається орган) та центрами трансплантації. Крім того, Закон визначав, де мала будуватися і управлятися система трансплантації – у спеціалізованому органі центральної виконавчої влади. А ще він мав створити єдину інформаційну систему, в яку мали вноситися і донор, і реципієнт. Та тоді МОЗ не зміг (хоча заступники Супрун обіцяли встигнути!). І через це з 1 січня 2019 року взагалі могли зупинитися всі трансплантації! Тому ми, депутати, мусили відстрочити його дію. Це ми зробили й цього разу, коли минулого четверга проголосували за Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, що регулюють питання трансплантації анатомічних матеріалів людині”.
Загалом, прийнявши цей законопроект, Рада тільки відкрила можливість розвитку трансплантології, усунувши всі законодавчі перепони. Тепер все залежить від виконавчої влади та місцевих адміністрацій, адже прийняття закону – це тільки початок великого шляху з розвитку трансплантації. А на ньому потрібно зробити багато.
Потрібно не просто створити єдину інформаційну систему. Потрібно зробити її функціональною – наповнити її інформацією про донорів та реципієнтів та надати всім медичним закладам можливість доступу до неї. Потрібно вивчити та забезпечити місцем роботи трансплант-координаторів – основних “супервайзерів” процесу трансплантації. Потрібно створити та забезпечити можливість роботи бригад з вилучення донорських органів та визначити організації, які забезпечать їхнє транспортування з місць вилучення до трансплантаційних центрів. У реанімаційних відділеннях потрібно забезпечити можливість встановлення факту смерті мозку – встановивши відповідне обладнання та вивчити персонал. І головне. Необхідно забезпечити фінансування проведення трансплантації за схемою “гроші йдуть за пацієнтом”. І ще багато і багато іншого, без чого неможливе функціонування та розвиток системи трансплантації у країні. Все це потребує значних фінансів, значного часу та інтенсивної скоординованої праці багатьох спеціалісті у МОЗі, місцевих адміністраціях та медичних закладах.
Але я впевнений, що ми зможемо пройти цей шлях, адже ми маємо вищу ціль – збереження життя та здоров’я тяжкохворих.
Читайте: Лікарі вимагають від влади підвищення умов праці, а пацієнти – якості лікування
Валерий Дубиль, народный депутат Украины, фракция “Батькивщина”КиевVласть
Київ – столиця. Київ концентрує Україну в усьому. Тому питання стратегії соціально-економічної стабілізації і розвитку Києва стоїть особливо гостро. І саме з такими програмами повинні йти особистості і партії приходити до управління столицею України.
Бо проблема управління Києвом вже критична і відчутна: у міста немає керівництва, а, головне, взагалі ні у кого немає стратегії успішності міста, столиця все більше відстає у розвитку – і абсолютно, і відносно... Київ “тупо” віддано на (напів)кримінальний та лихварський аутсорсинг: від доріг – до зупинок, від комунальних підприємств – до водія трамваю.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Головна необхідність для розвитку міста – достатні доходи. І не менш головна – ефективність витрат. Бюджет визначає життя міста. На бюджет у різних міст різні погляди і різна його реалізація. Наведу видатки деяких бюджетів міст за 2019 рік (наближені дані).
Міста України
Столиця
Видатки бюджету 2019 року, млрд гривень
Населення, млн містян
Видатків на одного містянина, гривень
Київ
62,23
2,951
21087,8
Черкаси
3,566
0,279
12781,4
Львів
8,092
0,721
11223,3
Золотоноша
0,299
0,028
10751,5
Харків
13,8
1,419
9725,2
Деякі столиці колишніх республік СРСР
Столиця
Видатки бюджету 2019 року, млрд гривень
Населення, млн містян
Видатків на одного містянина, гривень
Москва
1011,69
12,63
80102,1
Рига
27,92
0,632
44176,8
Баку
90,288
2,236
40379,2
Вильнюс
17,518
0,544
32201,3
Мінськ
58,14
1,992
29186,7
Нур Султан
28,19
1,022
27582,9
Тбілісі
7,828
1,158
6759,9
Деякі столиці Європи
Столиця
Видатки бюджету 2019 року, млрд гривень
Населення, млн містян
Видатків на одного містянина, гривень
Берлін
936,23
3,421
273671,4
Париж
271,2
2,21
122714,9
Лондон
494,4
7,83
63141,8
Варшава
101,331
1,708
59327,3
Мадрид
141,600
3,270
43302,8
Причин для різниці між доходами та видатками в різних містах/столицях дуже багато: починаючи від індустріалізації міста і рівня доходів громадян – до рівня розвиненості самоврядування та взятих столицею на себе соціально-економічних функцій, закінчуючи неефективним та безгосподарним управлінням бюджетом та комунальною власністю містян.
Харків і Львів відверто гірше забезпечені бюджетом, ніж Київ. При цьому така “гіршість” в два рази не відчувається, як то кажуть в народі, “крадуть, мабуть, менше”.
Київ в бюджетному плані гірше за Мінськ, Варшаву та Москву, а з Берліном і порівнювати важко. Якщо Варшава і Берлін – європейські міста з відповідним рівнем оплати праці, рівень якої є визначальним у розмірі бюджету, то Мінськ співставний з Києвом, а, навіть, мав би бути десь між Києвом та Харковом.
Якщо взяти до уваги рівень інфраструктурного розвитку столиць сусідніх країн, то і тут Київ не те що у відставанні, а у повному застої – це відчувають кияни кожного дня, їдучи на роботи чи в метро чи автобусі чи у власному авто.
В Києві зникає промислове виробництво – і замість підприємств виникають житлові забудови. Заміна промисловості на житло – це теж причина слабкого бюджету в порівнянні з іншими містами, де промисловість збереглася і розвивається. Це пояснює дуже малу частку (10%) надходжень до бюджету, сформованих оподаткуванням прибутку підприємств.
Порушено в київському бюджеті і ефективність розподілу видатків за бюджетними програмами. Так, видатки на реалізацію національної програми інформатизації в 2019 році стали бюджету киян майже 0,9 млрд гривень. За ці гроші могли б добре оплачувати працю 5000 лікарів цілий рік чи відремонтувати, матеріально забезпечити не одну лікарню, і почати можна було б з Олександрівської лікарні.
Нераціональним виглядає і бажання вирішити запущеність в інфраструктурі транспортній галузі за рахунок бюджетних програм, “зливаючи гроші” на своїх підрядників.
Оптимально оцінюючи, Київ гірший за інших. І, як наслідок, Київ стає не комфортним. Київ відданий на зовнішнє управління – в аутсорсинг. Де кожен аутсорсер є окремою історією пограбування Києва.
Аутсорсинг, який представляє приватний власник, довів свою неефективність: не може приватний власник вчасно і ефективно побудувати шляхопровід або нові станції метро. А вже певним брехунам з Київської міськдержадміністрації (КМДА), які обіцяли все до “нового року”, з Нового року можуть на роботу не виходити – в КМДА потрібна ефективна прискорена ротація кадрів. Інакше все коштує напрочуд дорого для киян.
Майно киян не потрібно роздавати, комунальна власність, в тому числі, комунальні монополії – це джерело не тільки збільшення доходів бюджету, а і основа розвитку міста.
Вагому частку (до 20%) доходів бюджетів міст в тій же Польщі становлять власні доходи, сформовані від комунальної власності та участі комунальної власності у виробничій діяльності. Бо в Польщі очільник міста не говорить, що держава неефективний власник. І Варшава не єдине місто, де до комунальної власності, власності містян відносяться відповідально – самостійно і ефективно керують нею, примножують і розвивають. Це – наслідок розуміння, що тільки в такий спосіб організація самоврядування буде давати результати та зробить можливим досягнення стратегічних цілей в розвитку міста.
Відсталий Київ не може формувати співставні доходи міського бюджету. Соціально-економічний механізм Києва порушено та розбалансовано, що призводить до негативних наслідків. Відсутність професійного стратегічного управління містом, його життєдіяльністю проявляється і усьому.
Наприклад, за останні шість років в Мінську побудовано 14 станцій метро, які з’єднується 17 кілометрами колій. В Москві побудована 41 станція метро, які з’єднуються 71 кілометром колій. В Києві – жодної станції.
За останні шість років в Києві не побудовано жодної транспортної “розв’язки”, не говорячи вже про сучасні підземні переходи замість лежачих поліцейських та “острівців” безпеки. В Києві відсутній розвинений громадський транспорт, чому доказ - черги в метро за “одним жетоном в одні руки”.
За шість років нічого не вирішено з паркувальним простором, окрім карманів для паркування на вул. Богдана Хмельницького.
Управлінці Києва не спромоглися зробити зупинки і віддали їх на аутсорсинг для торгівлі цигарками. Хоча є спеціалізовані комунальні підприємства з торгівлі, і вони могли б розвинути економічну монополію зупинок – в інтересах громади Києва.
Читайте: Табачный квест: “слуга народа” Холодов обещает засудить всех, кто связывает его с продажей сигарет
За останні два роки повністю скорумпована під “Прайм” зовнішня реклама в Києві. Кияни мали б бути власниками цієї монополії, а зараз недоотримують сотні мільйонів гривень.
Сотні мільйонів гривень недоотримує і паркувальний простір Києва. Цей простір не тільки не управляється, але й віддається в аутсорсинг – і вже нові не комунальні паркувальники на віджатій у киян парковці виставляють трикратну ціну, беручи “налом”, проти чого так “успішно” боровся Віталій Кличко. Цю економічну монополію теж необхідно повертати, припиняючи передачу паркувального простору в приватні корумповані руки і не боятися “живих” грошей в бюджет киян.
Таких сотен мільйонів втрат можна перераховувати ще багато. Як і багато “розбазарених” грошей, втрат і втрачених можливостей.
Безумовною загальною причиною застою Києва є відсутність “царя в голові” – неспроможність і небажання управлінців Києва вибудовувати ефективні стратегії і реалізовувати їх. Повернути “царя” можливо через комунальну стратегію – стратегію для киян і Києва.
Києву потрібна комуналізація – консолідація власності киян. Києву необхідна Нова комунальна стратегія.
Нова комунальна стратегія Києва виходить з логіки вирішення накопичених проблем, існуючих викликів та викликів майбутніх. Головною проблемою і головним викликом для Києва є втрата цілісності управління і контролю в місті, як агломерації.
Перш за все, Нова комунальна стратегія Києва це:
нова якість суспільного (комунального) управління: міський голова – ефективний управлінець, а не аутсорсер, як і всі виконавчі органи;
зосередження процесів розвитку інфраструктури Києва під контролем і оперативним управлінням громади;
зосередження природних та економічних монополій на рівні Києва під контролем і оперативним управлінні громади;
реалізація самостійного оперативного управління власністю громади, особливо стратегічних її напрямів, через комунальні підприємства.
Комунальна стратегія Києва повинна сформувати у киян бачення плану позитивних структурних змін в управлінні столицею за рахунок формування потужної комунальної матеріальної бази для прискореного самостійного забезпечення будівництва, утримання та обслуговування міської інфраструктури інших об’єктів комунальної власності в інтересах громади.
Ті, хто хочуть замінити діючого голову і його команду, повинні ставити за мету не заміну в кріслі, а заміну в управлінні, вірніше його відновлення і розвиток. Діючому міському голові необхідно терміново змінити і тактику і стратегію не тільки управління Києвом, а і почати виправляти помилки.
Будь-якій особі, яка вирішить боротися за право отримати довіру громади, буде необхідно сформувати та подати на розгляд громаді бачення щодо самостійного оптимально ефективного управління головним об’єднуючим фактором громади – її майном, коштами, природними та економічними монополіями в інтересах киян. Це, в першу чергу, комуналізація Києва, його об’єднання в управлінні і життєдіяльності.
За рахунок нової комунальної стратегії не тільки можливе, а і необхідне вирішення існуючих проблем, в тому числі інфраструктурних, більшість з яких може бути переведена з соціальної категорії в економічну.
Києву необхідна свобода – звільнення від некомпетентного управління аутсорсерів.
Читайте: Нова комунальна стратегія Києва
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
Киевсовет передал ООО “Диосестейт” в аренду два земельных участка бывшего завода “АТЕК” общей площадью около 30 га на проспекте Победы, 83 и ул. Чистяковская, 20 в Киеве. Соответствующие решения были приняты на пленарном заседании вчера, 19 декабря.
Об этом Кв стало известно из сообщения издания “Наші гроші”.
Согласно первому решению Киевсовета, фирма получила в аренду на 5 лет участок площадью 23,57 га на проспекте Победы, 83 для реконструкции и обслуживания логистически-административного центра.
Согласно второму решению, “Диосестейт” получило в аренду на 10 лет три участка общей площадью 6,31 га на ул. Победы, 83 и ул. Чистяковская, 20 (б. К, Г, З, И, Й, Н, О, Р, С) для строительства зданий общественной застройки.
Эти участки “Диосестейт” получил в связи с приобретением права собственности на здания, расположенные на них. Отмечается, что большинство зданий бывшего завода “АТЕК” разрушены.
Фирма купила здания 6 и 7 февраля 2019 года у ООО “ПАО Инвестмент лимитед Украина”. Вместе с тем, как свидетельствуют данные госреестра судебных решений, 7 февраля на указанные здания был наложен арест.
Отмечается, что арест был наложен в рамках уголовного производства, которое расследует Главное следственное управление Нацполиции Украины по факту незаконного завладения имуществом ПАО “АТЭК”. Это имущество арестовывалось как собственность “ПАО Инвестмент лимитед Украина”. И уже 27 февраля арест был отменен.
Известно, что ООО “Диосестейт” было создано в сентябре 2016 года. В 2017 году основателем и директором фирмы стал Алексей Литвишко, бывший заместитель начальника УМВД в Черниговской области.
В мая 2018 года учредителем “Диосестейту” стал Анатолий Новиков, который пробыл им ориентировочно до 11 февраля 2019 года. После чего его заменил Игорь Мусиев. А директором фирмы до сих пор остается Литвишко.
С 2006 года Анатолий Новиков является соучредителем ООО “Промышленно-коммерческая фирма “Екоэнерджи”, руководителем которого в 2007-2010 годах был председатель СБУ Иван Баканов. До 2002 года основателем “Екоэнерджи” был муж сестры жены Баканова Александр Беляев.
Между тем, еще одним учредителем “Екоэнерджи” с 2008 года является виргинская компания “Карат Консалтинг Трейдинг Лимитед”. Эта же виргинская компания является учредителем ООО “Экоинвест”, руководителем которого является Светлана Беляева, сестра жены Ивана Баканова. В середине 2000-х годов соучредителем “Экоинвест” была жена Баканова – Оксана Лазаренко.
Напомним, что в 2014 году акционерами ПАО “АТЭК” стали Алексей Дмитриенко (34%), Андрей Нагребельный (14%) и Марина Шейгас (36%).
Сообщается, что Дмитриенко называют человеком скандального судьи Артура Емельянова. Эта связь подтверждается через ООО “Муллан”, учредителем которого вместе с Дмитриенко является Павел Малик из Вены – это бизнес-партнер супруги Емельяновых. К слову, Емельянов и Дмитриенко – оба из Донецка.
Марина Шейгас является адвокатом и бизнес-партнером Андрея Нагребельного, в частности, по ООО “Финансово-правовая группа “Лад”.
В свою очередь Нагребельный, который с апреля 2014 был председателем наблюдательного совета “АТЕК”, является учредителем ряда компаний. В июле-декабря 2019 года он возглавлял Киево-Святошинский райорганизацию ВО “Батькивщина”. От этой партии Нагребельный летом этого года баллотировался в Верховную Раду по округу №95.
Лариса Ильенко (слева) и Марина Шейгас (справа)
По соседнему округу №94 тоже от “Батькивщины” баллотировалась Лариса Ильенко, которая в 2016-2019 гг была директором ПАО “АТЭК”. Сейчас она является председателем Обуховского райсовета.
Именно при руководстве Ильенко, а также Нагребельного и Шейгас указанные выше здания на ул. Победы, 83 и ул. Чистяковская, 20 в январе 2017 года были проданы “АТЕКом” в пользу ООО “ПАО Инвестмент лимитед Украина”. Нацполиция проверяет, была ли эта продажа формальной и не нанесены ли “АТЕКу” убытки на 55 млн гривен.
С 22 октября руководителем “АТЕК” является Виталий Маковецкий. Он возглавляет благотворительный фонд Ларисы Ильенко “Киевская Русь”. Маковецкий, известный как экс-вице-президент Федерации конькобежного спорта Украины, в 2010 году был осужден за разбойное нападение на бизнесмена.
Учредителем ООО “ПАО Инвестмент лимитед Украина” была компания “Нао Инвестмент Инкорпорейтед” из ОАЭ, конечным владельцем которой значилась киприотка Ольга Леонидоу. В сентябре этого года “ПАО Инвестмент лимитед Украина” было ликвидировано.
Стоит добавить, что в 2016 году ООО “Инжереная группа “Азов” (далее – “Арей”) получила на территории “АТЕК” в аренду на несколько лет помещения для производства и ремонта военной техники для нужд АТО. Однако, работа на территории завода закончилась скандалом.
Кроме того, на территории “АТЕКа” с 2014 года базируются “корпуса” “Азова”, который с 2016 года оформился в политическую партию “Национальный корпус”.
Как сообщает KV, депутатами был утвержден проект решения Киевсовета “О передаче ООО “Диосестейт” в аренду земельные участки для размещения и эксплуатации основных, подсобных и вспомогательных зданий и сооружений предприятий перерабатывающей, машиностроительной и другой промышленности (для эксплуатации и обслуживания нежилых зданий) на ул. Победы, 83 (б. Г, Ж, З, И, Й, М, Н, Р), для строительства и обслуживания других зданий общественной застройки (для эксплуатации и обслуживания нежилого здания) на ул. Чистяковская, 20 (буква К), для строительства и обслуживания других зданий общественной застройки (для эксплуатации и обслуживания имущественного комплекса) на ул. Чистяковская, 20 (б. Г, С, И, Й, Н, О, Р, С) в Святошинском районе. Киева (243754966, 584943420, 666444364) (от 09.12.2019 № 08/231-3748/ПР), а также проект решения тт 14.11.2019 года № 08/231-3307/ПР) “О передаче ООО “Диосестейт” в аренду земельного участка для реконструкции, эксплуатации и обслуживания логистически-административного центра на ул. Победы, 83 в Святошинском районе Киева.
Напомним, что в марте 2018 года сотрудники Нацполиции проводили следственные действия на территории завода “АТЕК” в Святошинском районе Киева, где расположена база партии "Национальный корпус". В знак протеста активисты “Нацкорпуса” почти на полчаса перекрывали проспект Победы.
Читайте: Обуховский райсовет продолжает трясти от громких скандалов
Ранее KV сообщала, что в декабре 2017 года Киевсовет утвердил Детальный план территории (ДПТ) в границах проспекта Победы и железнодорожных путей в Святошинском районе Киева. ДПТ дал зеленый свет продолжению массового строительства нового жилья в промышленном районе столицы. На заседании Киевсовета ряд депутатов был против, мотивируя это тем, что ДПТ фактически узакаемвает незаконное строительство экс-регионала Владимира Зубика.
Читайте: Киевсовет утвердил ДПТ включающий земли завода “АТЕК”
Фото: Наші гроші
КиевVласть
На грядущей сессии Киевоблсовет рассмотрит проекты решений о передаче в пользование охотничьих угодий столичного региона. Среди предполагаемых получателей земель – госпредприятия, фирмы из орбит экс-нардепов, “Слуг народа”, а также компания друга экс-генпрокурора Луценко Буткевича. В КОС проекты уже сегодня вызывают споры. Кроме того, далеко не все депутаты ознакомились с тем, за что уже в ближайшее время должны будут голосовать.
Как стало известно KV, в преддверии сессии Киевоблсовет (КОС) подготовил несколько проектов решений, касающихся выделения охотничьих угодий.
Речь идет как о предоставлении их тем или иным организациям в пользование, так и о закреплении угодий за ними.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Два проекта решения КОС от 28 ноября 2019 года предоставляют угодья в пользование двум дочерним предприятиям Киевского областного охотничье-рыболовного производственного объединения КОС УООР (Украинского общества охотников и рыболовов): Фастовскому и Киево-Святошинскому районным охотничье-рыболовным хозяйствам.
Согласно этим документам, Фастовскому хозяйству в пользование предоставляют два участка суммарной площадью 19 217,31 га на 15 лет — первый на границе Макаровского района, второй — фактически вокруг Фастова. Киево-Святошинскому хозяйству в пользование дается 8 311,3 га, на такой же срок, на территории Белогородского, Бобрицкого, Музчинского, Гореницкого и еще ряда сельских советов и Боярского горсовета.
Еще за шестью организациями и предприятиями угодья закрепляются. Среди таковых:
общественная организация (ОО) “Фастовское общество охотников и рыболовов” (решения от 27 ноября 2019 года и от 6 декабря 2019 года) — 20 105 га, расположен участок между границами Житомирской области, Белоцерковского, Сквирского и Васильковского районов, согласно дополнению;
общество с ограниченной ответственностью (ООО) “Дружба” (решение от 27 ноября 2019 года) угодья в государственном охотничьем резерве ГП “Полесское лесное хозяйство” на территории Красятицкого (1411 га) и Зеленополянского (1 613 га) лесничеств общей площадью 3 024 га.
ОО “Трофей” (решение от 27 ноября 2019 года) — 6 815 га “исключительно государственных угодий” на границе трех районов: Иванковского, Вышгородского и Броварского;
ООО “Хозяйство “Зеленая роща” (“Господарство “Зелений Гай”, решение от 27 ноября 2019 года) — 17 315 га, которые находятся в Белоцерковском и Сквирском районах;
ОО “Ассоциация участников боевых действий и участников АТО” (решение от 28 ноября 2019 года) — угодья в Таращанском районе Киевской области площадью 4 426 га
ОО “Клуб охотников и рыболовов “Здвиж” площадью 9373,5 га.
Кроме того, в повестку дня очередного заседания КОС 19 декабря выносится еще несколько проектов решений по закреплению охотничьих угодий.
В частности, закрепление угодий в Иванковском районе за ООО “Союз охотников “Фауна” (8,9 тыс. га), за Киевским областным охотничье-рыболовным производственным объединением КОС УООР — в Фастовском районе (39 622,31 га), Таращанском районе (4 622 га).
Этих проектов нет на сайте облсовета, однако они выносились на заседания земельной комиссии КОС. В частности, еще на заседание 25 октября 2019 года. В повестке дня также в случае Фастовского и Киево-Святошинского хозяйств — вопросы именно о закреплении угодий за ними, а не о предоставлении их в пользование, при том что земкомиссия рассматривала именно последнее.
Кто такие
По данным аналитической системы YouControl, госпредприятие “Дочернее предприятие “Фастовское районное охотничье-рыболовное хозяйство Киевского областного охотничье-рыболовного производственного объединения Киевского областного совета УООР” (*) создано в июне 2012 года, руководитель — Сергей Гернат.
Киево-Святошинское (**) создано в 2013 году и им руководит Иван Оксютович. Последний входил в Киево-Святошинский районный штаб по содействию обороне и правопорядку в 2014 году. Основной профиль деятельности обоих хозяйств — охота, отлов животных и предоставление связанных с ними услуг.
ОО “Фастовское общество охотников и рыболовов” (***) основано в 2017 году, его руководителем значится житель Фастова Владимир Зубченко, основателями — еще четверо фастовчан: Леонид Крыжановский, Ирина Куценко, Николай Ночник, Артем Руденко. Человек с такими же ФИО, как у Зубченко, подал декларацию о доходах как инспектор патрульной полиции Киева, и сам родом из Фастова.
ООО “Дружба” (****) создано в 2013 году, руководитель и бенефициар — Светлана Лесовая (Світлана Лісова), второй выгодополучатель — уроженец Винницкой области, сотрудник полиции Винницкой области Виталий Бондарук, ранее на его месте значилась Таиса Науменко; деятельность также посвящена охоте и отлову животных. В 2017 году Броварская местная прокуратура обратилась в суд с требованием признать договор между предприятием и КОС о предоставлении охотничьих угодий общей площадью 19 796 га недействительным и добилась своего.
ОО “Трофей” (*****) создана в 2015 году, руководит ей Василий Николаевич Палийчук. Он или его полный тезка также значится или значился ранее руководителем ряда организаций, среди которых “Угольпоставсбыт”, производственно-коммерческая фирма “Лига”, “Авенсис-Будсервис” и много других.
По данным сайта "Посипаки", человек по имени Василий Палийчук был помощником народного депутата 7 и 8 созывов Андрея Владимировича Иванчука от политической партии "Народный фронт". “Наші гроші” сообщали, что ранее Василий Палийчук был директором биоэтанольной компании. В 2004 году он стал директором крупнейшего производителя сахара Украины – ОАО “Владимир-Волынский сахарный завод”, который до него три года возглавлял сам Иванчук.
Тесную связь между Палийчуком и Иванчуком подтвердили и журналисты программы "Схемы". Так, когда в сентябре 2016 заместитель председателя депутатской фракции “Народный фронт” Андрей Иванчук прилетел в Киев из Ниццы на частном самолете Gulfstream-200 зарегистрированным на австрийскую компанию MJet GmbH, то у выхода из аэропорта его ожидала машина “Мерседес”, владельцем которой является Василий Николаевич Палийчук.
ООО “Хозяйство “Зеленая роща” (“Господарство “Зелений Гай”) (******) создано в апреле 2018 года, основной профиль деятельности — лесничество, уставной капитал — 10 тыс. гривен, его руководитель и один из основателей — Станислав Станиславович Полищук, уроженец села Буки Сквирского района. Полищук также зарегистрирован как физлицо-предприниматель, профиль деятельности которого — оптовая торговля древесиной и строительными материалами и санитарно-техническим оборудованием.
Второй основатель предприятия — Анатолий Обухов, уроженец Белой Церкви, участник и руководитель ряда частных торговых предприятий.
ОО “Ассоциация участников боевых действий и участников АТО” (*******) зарегистрирована в 2014 году, ее возглавляет Николай Гнушевич. Он также среди ее основателей, которых кроме него пятеро: уроженцы Киевской области Ярослав Яременко, Василий Антонюк, Марина Борозенец и Владимир Фиалковский, а также уроженка Николаевской области Алена Дорошенко.
Ярослав Яременко, в частности — уроженец Белой Церкви, бывший руководитель КП БМС “Горреклама”, нынче руководит партийной региональной организацией “Партии зеленых” и ООО “Слуга народа”, причем первая существует с 2002 года, а вторая создана в июне 2019 года и зарегистрирована как общество с ограниченной ответственностью, занимающееся изготовлением и распространением рекламы.
С Ярославом связана забавная предвыборная история: в интернете и соцсетях говорили, что он проходит кандидатом в депутаты горсовета БЦ на местные выборы от “Слуги Народа” — такую информацию в Facebook распространял его брат Богдан Яременко. По городу были развешаны билборды с лицом Ярослава как кандидата от “Слуги народа” — причем свою рекламу на билбордах Белой Церкви он повесил еще задолго до официального объявления команды мажоритарщиков Зеленского, чем вызвал массу негатива в свою сторону.
А позже выяснилось, что никаким таким кандидатом он даже не числится. Хотя на сайте “Честно” указано, что он баллотировался в Киевский областной совет 7-го созыва от Блока Петра Порошенко. А на ЦВК по состоянию на июнь 2019 года он числился как самовыдвиженец.
ОО “Клуб охотников и рыболовов “Здвиж” (********) зарегистрирована в 2009 году в Бородянском районе, с 2016 года ее руководитель — Анатолий Дедковский. Кроме него, в составе основателей ГО еще пятеро человек. Все они — выходцы из Бородянского района. Сам Дедковский возглавляет еще две организации — Бородянское районное казачье общество “Украинское реестровое казачество” и фермерское хозяйство “Застава”, в сферу деятельности которого входит и рыболовля. В 2015 году он был избран заместителем поселкового головы пгт. Бабинцы в Бородянском районе, и уже в январе 2016 года просил у поссовета продлить сроки договора аренды земучастка размером 0,10 га в аренду сроком на 5 лет для промышленного производства.
ООО “Союз охотников “Фауна” (*********) основано в 2002 году в селе Белый Берег Иванковского района с уставным капиталом в 16,5 тыс. гривен. Его руководитель — Денис Беляев, основатель — уроженец Днепра Геннадий Буткевич.
Последний отметился тем, что в 2018 году его безналичные счета, ценные бумаги и имущество на территории Российской Федерации были заблокированы/заморожены.
Буткевич — совладелец сети магазинов АТБ, его также называют лучшим другом бывшего генпрокурора Юрия Луценко. Кроме того, у Буткевича в собственности конно-спортивный клуб “Eguides”. Выбор развлечений там достаточный: гольф, спа, верховая езда, гостиничный номер от 2 тыс. гривен за ночь с человека, ресторан. Это место встреч и празднований. Например, в сентябре 2018 года именно это место для корпоратива за более чем 8 млн гривен выбрала корпорация Roshen. Кроме того, “Фауна” арендует у Лесниковского сельсовета почти 10 га, на которых, собственно, располагается конно-спортивный клуб “Equides”.
Как сообщали "Наші гроші", семья Юрия Луценко имеет непосредственное отношение к лесному бизнесу. Сын генпрокурора Александр Луценко (тот самый, который ранее работал в сигаретном монополисте “Тедис Украина”) является совладельцем ООО “Грин вейв” (Киев) и ООО “Грандвуд груп” (Белая Церковь), видами деятельности которых значатся лесозаготовка и лесопильное производство.
В “Грандвуд груп” партнерами генпрокурорского сына являются Юрий Соколов, Андрей Горбатюк и Александр Наумик. И все они вместе с Луценко-младшим являются владельцами еще одной лесопилки в Ракитном Ровенской области – ООО “Веар”.
Наумик известен как юрист влдельца сети супермаркетов “АТБ” Геннадия Буткевича. На Наумика зарегистрированы доли в ООО “Украинская снабжающая группа” и ООО “БР “Логистикс”, он является членом попечительского совета в детской общественной организации “Футбольный клуб “Юбилейный”, основанной совладельцем “АТБ” Евгением Ермаковым.
Наумик также имел дело с женой генпрокурора Ириной Луценко, которая год назад продала Наумику какое-то движимое имущество за 1,89 миллиона гривен (возможно старую машину, так как после этого она сразу купила новый Mercedes Benz GLS 350D стоимостью 2,43 миллиона гривен).
Мнения
Депутаты еще либо не видели этих проектов решения, либо успели забыть их содержание. Хотя член земельной комиссии КОС Евгений Чубук говорит, что в случае с ассоциацией участников АТО произошел казус — они не единственные, кто подавал документы на желаемые угодья.
“Если я правильно помню, то на одном из заседаний комиссии поднимался вопрос по угодьям в Таращанском районе, на них претендовали не только атошники, но еще две организации. Я тогда воздержался от голосования за то, чтобы одобрять эти проекты. Но голосов членов комиссии хватило без меня, чтобы одобрить все три. Не знаю, как дело обстоит с остальными, однако я вижу так: если есть участок, и на него есть более одного претендента, должен проводиться конкурс. Есть у меня вопросы к текущей процедуре, если честно”, – говорит Чубук.
Глава Киевоблсовета Николай Стариченко комментировать данную ситуацию отказался, отметив, что есть определенная процедура прохождения документов от организаций и предприятий на выделение земли прежде, чем оформляется проект решения и выносится на заседание комиссии.
Не в первый раз
Как ранее сообщала KV, вокруг вопроса выделения угодий на Киевщине всегда ломались мечи и копья.
Так, в 2016 году в центре скандала оказались угодья в Киево-Святошинском районе, отданные в 2011 году в Киевским областным советом ООО “Укрмистобудпроект”, записанной на помощников нардепа-регионала и сына экс-генпрокурора Артема Пшонку.
Читайте: Пшонка и Арбузов сохранили свои лесные угодья на Киевщине
В 2014 году Киевская областная прокуратура требовала изъять у охотничьего клуба “Ярик” охотничьи угодья в Макаровском районе. Руководителями клуба на тот момент являлись бизнес-партнер Лозинского, бывший чиновник-“регионал” и завхоз охотничьего клуба Виктора Януковича “Кедр”.
Читайте: Суд оставил окружению Януковича 31 тыс. га охотничьих угодий в Киевской области
В 2012 году Управление лесного и охотничьего хозяйства Киева и Киевской области заключило договор, по которому клуб “Ярик” получил в пользование до 2061 года 30,8 тыс. гектаров угодий в пределах Макаровского и Бородянского районов Киевской области. Поводом для этого стало решение Киевоблсовета о передаче земель “Урочища Бабака” между Макаровским и Бородянским районами из ведения Дубраво-Ленинского охотничьего хозяйства Центрального совета общества военных охотников и рыбаков Вооруженных сил Украины.
Подробнее: На Киевщине новые-старые руководители не хотят рассчитаться за отжатые при Януковиче земли
Военные от пользования участком отказались, Киевоблсовет не медлил с решением о новой передаче.
В марте 2015 года, как сообщает портал “Наші гроші”, суд первой инстанции постановил, что соответствующее решение Киевсовета было принято с нарушениями, а именно: без согласия большинства местных советов, расположенных в пределах угодий. Суд первой инстанции иск прокуратуры удовлетворил.
Также в 2015 году пользователем угодий в Полесском районе площадью 7 789,38 гектаров на период 15 лет стала Полесская районная организация охотников и рыбаков “Поляна”. В Киевском областном совете без обсуждений приняли решение о передаче угодий организации, руководителем которой являлся кандидат в депутаты Полесского райсовета от БПП.
Также в 2017 году общество, которое связывают с сыном экс-генпрокурора Виктора Пшонки, суд обязал вернуть 15 тыс. га земли в Фастовском районе Киевской области в государственную собственность. В суде прокуратура доказала, что охотничьи угодья были незаконно отчуждены у ГП “Фастовский лесхоз”, без согласования со всеми землепользователями. Госисполнители отрапортовали, что земли в госсобственность возвращены полностью.
Читайте: У сына Пшонки окончательно забрали охотничьи угодья в Фастовском районе
* Державне підприємство “Дочірнє підприємство “Фастівське районне мисливсько-рибальське господарство Київського обласного мисливсько-рибальського виробничого об'єднання Київської обласної ради УТМР”, код ЄДРПОУ: 38036740
** Державне підприємство “Дочірнє підприємство “Києво-Святошинське районне мисливсько-рибальське господарство Київського обласного мисливсько-рибальського виробничого об'єднання Київської обласної ради УТМР”, код ЄДРПОУ: 38966436
*** ГО “Фастівське товариство мисливців і рибалок”, код ЄДРПОУ: 41183698
**** Товариство з обмеженою відповідальністю “Дружба”, код ЄДРПОУ: 38727503
***** Громадське об’єднання “Трофей”, код ЄДРПОУ: 40173390
****** Товариство з обмеженою відповідальністю “Господарство “Зелений Гай”, код ЄДРПОУ: 42091781
******* ГО “Асоціація учасників бойових дій та учасників АТО”, код ЄДРПОУ: 39387283
******** ГО “Клуб мисливців і рибалок “Здвиж”, код ЄДРПОУ: 36315991
********* Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз мисливців" Фауна”, код ЄДРПОУ: 31936714
Фото: коллаж KVКиевVласть
КП “Автотранспортное предприятие исполнительного органа Киевского городского совета (Киевской городской государственной администрации)” (*) 9 декабря по результатам тендера заказало ООО “ВиДи Автострада” легковые автомобили на общую сумму 11 млн гривен. Об этом KV стало известно из сообщения издания “Наші гроші” со ссылкой на результаты аукциона в системе “Прозорро”.Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
“Фирма поставит два полноприводных 7-местных автомобиля Toyota Highlander 3,5 AWD 8A / T Prestige-2019 цвета “серый металлик” на общую сумму 2,49 млн гривен (по 1,25 млн гривен). Каждая машина будет иметь передние сиденья с механизмом уменьшения риска хлыстовой травмы шеи, сиденья – комбинированная кожа с перфорацией, отделка салона декоративными вставками, имитирующими дерево, отделка дверных карт синтетической кожей, круиз-контроль, подогрев сидений, климат-контроль, аудиосистему (радио, СD/MP3/WMA) с цветным многофункциональным сенсорным дисплеем 8.0" и навигационной системой, подушками безопасности”, – говорится в сообщении.
Отмечается, что в автосалонах Toyota Highlander Prestige продают за 1,22 млн гривен.
Также сообщается, что “ВиДи Автострада” поставит 12 автомобилей Toyota Camry Comfort (2019) на общую сумму 8,58 млн гривен (по 715 тыс. гривен). “Авто будет с мультифункциональным рулем, передними и задними датчиками парковки, подушками безопасности, подогревом передних сидений, климат-контролем и тому подобным”, – говорится в их описании.
В официальном автосалоне Киева Toyota Camry Comfort можно приобрести за 671 тыс. гривен.
Известно, что на торгах конкурентом “ВиДи Автострада” было ООО “Гранд Мотор” Татьяны Дерешук и Марии Гвоздевой, чье предложение было выше и составило 11,92 млн гривен. В аукционе также хотело принять участие ООО “Артсити” Александра Лалаяна, но его предложение было отклонено, поскольку фирма не предоставила часть документов.
Напомним, что до конца года автопарк Верховной Рады пополнится новыми авто. За три автомобиля Toyota Camry отдадут 2,5 млн гривен. После поставки этих авто на балансе парламентской автобазы будет насчитываться 189 единиц техники, из которых 147 – легковые автомобили.
Читайте: В автопарк КГГА планируется закупить 15 автомобилей Toyota для перевозки столичных чиновников
Отметим, что с 2013 года КП “Автотранспортное предприятие КГГА” руководит Виктор Власов. Предприятие подчинено аппарату КГГА, которым с 9 октября 2018 года руководит Дмитрий Загуменный. * Комунальне підприємство ''Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації)'' (Код ЄДРПОУ: 04012460)
Фото: Тойота Центр
КиевVласть
Мешканці житлового будинку за адресою Михайла Донця 2а нещодавно вчергове були поінформовані про те, що найближчим часом ДТЕК вимкне електричне живлення місць загального користування (МЗК) будинку за борги обслуговуючої організації ТОВ “Авіатор-сервіс 24”. Зауважимо, раніше ДТЕК вже відключив від електрики по одному з трьох ліфтів у кожному з 8 під’їздів будинку, а також обмежив освітлення коридорів та сходових клітин.
Незважаючи на те, що в інформації ДТЕК йдеться про відключення від електрики тільки МЗК і ліфтів, проблема є більш глобальною. Адже при відключенні МЗК не працюватимуть насоси, що підкачують питну воду на верхні поверхи, а також теплоносій в системи централізованого опалення. Таким чином, борги обслуговуючої організації “Авіатор-Сервіс 24” можуть призвести до катастрофічних і непередбачуваних наслідків для житлового будинку на більше ніж тисячу квартир — у 25-типоверховому будинку на 8 під’їздів не працюватиме жоден ліфт, не буде холодної і гарячої води, через низьку температуру вийде з ладу система опалення…
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Для інформації: за електричну енергію, що подається в квартири, їх власники сплачують кошти напряму ДТЕК згідно особистих договорів. За електроенергію, що використовується для систем функціонування будинку, мешканці сплачують в рамках тарифу за обслуговування будинку і прибудинкової території ЖЕКом. Наразі борги ТОВ “Авіатор-сервіс 24” різним постачальникам тільки за електрику складають більше 3 млн грн. В той же час борги мешканців перед ТОВ “Авіатор-сервіс 24” непорівнювальні з цими сумами — це свідчить про те, що мешканці за електрику для будинку сплачували, а ЖЕК ці гроші ДТЕК не перераховував, тобто банально крав.
Також зауважимо наступне: ТОВ “Авіатор-сервіс 24” було нав’язано інвесторам будинку забудовником в якості безальтернативного ЖЕКу одразу ж після здачі будинку в експлуатацію наприкінці 2015 року. Засновниками цього ТОВ початково були особи, наближені до колишнього проректора Національного авіаційного університету (НАУ) Максима Луцького, а директором був і є нещодавній студент цього вишу Іван Бабичев (кілька місяців тому він залишився єдиним засновником ТОВ “Авіатор-сервіс 24”). Також нагадаємо, що замовником будівництва комплексу формально виступив Національний авіаційний університет, що пояснює роль Максима Луцького в процесах навколо будинку.
Протягом чотирьох років обслуговування будинку ТОВ “Авіатор-сервіс 24” став фігурантом численних скандалів і, мабуть, одним із лідерів серед київських ЖЕКів за кількістю скарг. Через вкрай незадовільну роботу, тотальне ігнорування вимог та пропозицій мешканців, допомогу в захопленні невідомими особами технічних поверхів будинку, невтручання в знищення несучих конструкцій та ін., мешканці створили ОСББ “Донця 2а Ініціатива”, яке кілька днів тому було офіційно зареєстроване, і планує взяти будинок на свій баланс з 1 січня 2020 року. В цьому контексті зауважимо, що згадуваний вище Максим Луцький перед голосуванням за ОСББ кілька разів зустрічався з ініціативною групою, а також публічно виступав перед мешканцями, де заявляв, що у ОСББ в разі його створення будуть великі проблеми з боргами ТОВ “Авіатор-сервіс 24”, а також із укладанням договору на постачання електроенергії для потреб будинку. Як бачимо, так і сталося: наразі борги приватної структури намагаються повісити на мешканців будинку, шантажуючи їх відключенням ліфтів і всіх інших систем життєзабезпечення, а винні в розкраданні коштів з приватного ТОВ – намагаються уникнути відповідальності.
Олена Дьомкіна, голова правління ОСББ КиевVласть
Абсолютно не помітно був прийнятий проект закону №2194, який забороняє власникам землі продавати землю без згоди орендаря.
Напрочуд "цікава" складається ситуація. Усю силу громадського спротиву було спрямовано на законопроєкт №2178-10: і трибуну блокували, і мертву свиню "випасали" біля парламенту. А наступного дня, абсолютно непомітно був прийнятий більш суперечливий для українців проєкт закону №2194, який забороняє власникам землі продавати землю без згоди орендаря. Ніхто і не здригнувся від перспектив кріпацтва у XXI ст.!
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Проєкт закону №2194 ніде не обговорювався. На відміну від №2178-10, за нього проголосувала і фракція "Голосу", яка при обговоренні законопроєкту №2178-10 чітко озвучила, що ринок земель не на часі, а також більшість депутатів інших фракцій, які теж не голосували за проект закону №2178-10. Складається таке враження, що народні обранці взагалі не знали про що цей проєкт.
Найцікавіше — далі, коли до законопроєктів почнуть вносити одні поправки для поліпшення ситуації в країні, а інші — у власних інтересах. Зважаючи, що навіть редакції до першого читання є дуже суперечливими, від лиха нас убереже тільки диво.
Вважається, що проєкт закону №2178-10 є головною загрозою, і саме навколо нього було найбільше галасу. Проєкт закону №2178 було подано 25 вересня 2019 р. урядом, а законопроєкти №2194 і №2195 — депутатами з фракції "Слуга народу", в основному з аграрного комітету. І перше, що дивує: законопроєкт уряду і законопроєкт "слуг" — два конкуруючі документи різних законодавчих ініціатив начебто однієї політичної монокультури.
Після заяви президента, що до 2024 р. іноземці не зможуть купувати землю, проект №2178 став неконкурентним. Під президентське "послання-2024" для іноземців швидко відреагували депутати — ініціатори проєкту закону №2194, видавши альтернативний №2178-10 від 10 жовтня 2019-го, додавши до нього обмеження іноземцям купувати сільськогосподарську землю до 2024 р., тим самим ситуацію конкуренції звели до випадкової неузгодженості.
Як проєктом закону №2178-10, так і проєктом закону №2194 пропонується внести зміни до розділу X перехідних положень.
Виникає запитання: навіщо так робити? Неузгодженість? Неузгодженості насправді немає, адже положення розділу Х у проєктах №2178-10 і 2194 не суперечать одне одному, і обидва законопроєкти можуть бути без конфлікту в майбутньому ухвалені. Хоч би яка з цих двох рушниць вистрелила, у ціль буде влучено.
Так, відповідно до змін законопроєкту №2178-10 у частині 1 статті 130 з'являється абзац, який є нічим іншим, як повторенням частин 2 і 4 статті 81 Кодексу шляхом фактичного їх об'єднання. Мова йде про зобов'язання іноземців відчуження протягом одного року з дня набуття земельної ділянки сільськогосподарського призначення, отриманої у спадок.
Проєктом закону №2194 вносяться зміни до статей 81 і 82, при цьому статтю 82 "обрізають" до однієї "лінивої" частини, але якої. Законопроєкт №2194 прибирає будь-які обмеження для іноземців та іноземних юридичних осіб у випадках набуття ними прав власності на землі. Хоча доцільніше було б визначити, що тільки юридичних осіб-резидентів.
Обома законопроєктами вносяться зміни до статті 130 Земельного кодексу України. При цьому законопроєкт №2194 не вносить зміни до частини першої статті 130, залишаючи редакцію діючого Кодексу, яка надає право іноземцям бути учасниками юридичних осіб України і фактично бути набувачами українських земель (див. табл. 1).
Зміни, які пропонується внести законопроєктом №2194 до статті 130, а саме — зміни частини другої та доповнення частиною третьою, відверто насторожують (див. табл. 2). Йдеться про заборону власникам землі продавати землю без згоди орендаря. Це і є те обіцяне президентом право розпоряджатися землею та визволення від "совка"?
При умові, що практично всі землі селяни були змушені передати в оренду на довгі роки, то не бачити селянам можливості ні продажу землі за європейськими цінами, ні переходу до самостійного господарювання. Закон не звільняє селян з кріпацтва, не надає їм права розпоряджатися землею, він, навпаки, посилює обмеження прав селян-власників землі, ще більше закріпачує, змушуючи їх продавати землю якомога скоріше за бодай якісь гроші своєму орендареві.
Законопроєкти №2178-10 і 2194 своїми змінами та доповненнями до статті 130 Земельного кодексу надають, окрім українців, право купувати землю юридичним особам, що відкриває всі можливості, в тому числі і іноземцям, скуповувати українську землю і концентрувати її.
Не важливо, хто сконцентрує землю, іноземець чи українець, — у капіталу не має національності і громадянства, як і совісті у монополій. Концентрація земель — це монополізація і головна перепона для розвитку аграрної галузі, суспільно-економічного розвитку країни. Проти концентрацій і монополій борються всі економічно і соціально розвинені країни світу. Не має бути концентрацій ні в межах громади, ні в межах держави.
На підтвердження того, що законопроєкти націлені сформувати преференції великим і малим орендарям та іноземному капіталу, наведемо той факт, що проєктом №2178 пропонується до 2024 р. не обмежувати юридичних осіб України, учасниками (власниками) яких є іноземці, в праві купувати земельні ділянки, які перебувають у користуванні таких юридичних осіб "на правах оренди, емфітевзису, за умови, якщо: з часу державної реєстрації юридичної особи — набувача права власності пройшло не менше 3 років", — це зміни до п. 14 розділу Х, другий абзац.
Фактично з прийняттям цього законопроєкту, за попередніми оцінками, до 80% селян втратять землю остаточно. Відсторонення селянина від землі через неефективні орендні відносини, неусвідомлення можливості стати власником власного аграрного виробництва спричиняє бажання продати землю, отримати гроші і вирішити свої нагальні проблеми. Ситуація настільки критична, що зняття заборони на відчуження земель стане причиною її стрімкого дорозпродажу.
Виходячи з цього, єдина можливість запобігти негативам від таких законодавчих змін є внесення національно-орієнтованих пропозицій і поправок до законопроектів №2178-10 і 2194.
Головною ідеєю пропозицій і поправок має стати формування можливостей для відновлення розвитку аграрної галузі за участі виключно українців.
Метою зняття заборони на відчуження землі повинен стати ефективний обмін прав власності на землю, коли земля від громадянина, який бажає її продати, переходить до громадянина, який хоче бути власником землі і самостійно господарювати на ній.
Під самостійним господарюванням слід розуміти одноосібне (сімейне) господарювання чи господарювання через участь власника землі в господарському товаристві, в яке передається земля на правах користування.
Запит на купівлю землі серед українців є. Він комплексний, сформований економічними та світоглядними, патріотичними та культурними чинниками, — цей запит позитивно впливатиме на зростання цінності української землі. Тоді як економічне формування ціни на землю, за логікою транснаціонального капіталу, латифундистів-орендарів і просто іноземців-фермерів визначатиметься безпосередньо прибутковістю землі, що означатиме відсутність зростання ціни на землю, яке так рекламують, аби лише відкрити ринок земель.
Тому формування конкурентних пропозицій "від українців українцям" є раціональними, національно-орієнтованими, і саме такому обміну прав на землю потрібно віддати перевагу, а не ставити в пріоритет латифундистів-орендарів, фермерів, надаючи їм законодавчі преференції та обмежуючи в правах селян-власників землі та безземельних українців. Саме за таким ціннісним принципом сформувалися захмарні для нашої уяви ціни на землі в тих же Нідерландах чи Данії, де земля може належати тільки громадянам країни.
Формування національно-орієнтованої аграрної політики через механізми державного управління сприятиме зростанню прибутку від землі, що матиме вплив на збільшення цінності землі та приведе до падіння схильності продавати землю у нинішніх її власників, а ефективний обмін землею зводитиметься до переходу землі у власність по родинних зв'язках, від старшого покоління до молодшого, яке більш активне в бажаннях до самостійного обробітку власної землі.
Крім норм щодо права розпоряджатися землею, мають бути визначені норми до набуття землі, які унеможливлювали би будь-яку її концентрацію, забезпечували б усуспільнення прибутку від землі, що відповідало б сучасним світовим тенденціям економічно розвинених країн із соціально-орієнтованою економікою.
Тому правило просте: громадянин України має право набувати одну земельну ділянку з обмеженням по площі, яке відповідає максимально сформованому розміру земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Це відповідає конституційним засадам з прав і свобод громадян.
Такий самий принцип був застосований при розпаюванні колективних сільськогосподарських підприємств — вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних паїв усіх членів підприємства були рівними.
Запропоновані поправки і зміни сприятимуть розвитку самостійного аграрного виробництва, а саме — переходу від користувальної моделі (оренда землі, емфітевзис) до самостійного обробітку землі її власниками. Консолідація земель через об'єднання українців-власників землі — найбільш короткий та надефективний шлях для відновлення й розвитку сільського господарства. Організаційною формою такої консолідації мають стати товариства власників землі. Влада, у свою чергу, повинна сприяти формуванню та розвитку самостійного господарювання, а результати цього сприяння визначатимуть спроможність влади.
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиИсточник публикации: Зеркало неделиКиевVласть
Законопроект №2194 робить українців-власників землі кріпаками в 21 сторіччі. Він забороняє власникам землі продавати землю без згоди орендаря.
№2194 ніде не обговорювався. На відміну від проекту закону №2178-10, за нього проголосувала фракція "Голосу", яка при обговоренні №2178-10 чітко озвучила, що ринок земель "не на часі”. Багато депутатів, які теж не голосували за №2178-10, проголосовали за №2194.
Таке враження, що народні депутати взагалі не знають, чи існує законопроект №2194 та про що в ньому йде мова.
Тому розкажемо, що "Слуги народу" та інші нардепи із широко заплющеними очима можуть прийняти в другому читанні.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
Законопроект №2194 “Про внесення змін до Земельного кодексу України (ЗКУ) та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” пропонує внести зміни до ст. 130 ЗКУ, доповнивши її частиною третьою такого змісту:
- земельні ділянки, визначені у абзаці першому цієї частини (земельні ділянки сільськогосподарського призначення, власниками яких є громадяни України) та які перебувають в оренді: можуть бути відчужені за договором дарування лише на користь дружини (чоловіка), батьків, дітей, баби, діда, прабаби, прадіда, внуків, правнуків, тітки (дядька).
Практично всі землі селяни були змушені передати в оренду на довгі роки. І така норма закону означає, що не бачити їм на довгі роки жодної можливості ані "продажу землі за європейськими цінами", ані можливості перейти до самостійного господарювання.
Законопроект "слуг народу" №2194 не звільняє селян з кріпацтва, не надає їм права розпоряджатися землею, як про це наголошував президент Володимир Зеленський. №2194 посилює обмеження прав селян-власників землі, вимушуючи їх продавати землю Українського народу якомога скоріше за хоч якісь гроші своєму орендареві.
Хоча навіщо взагалі в такій ситуації купувати землю у кріпака?
Фактично з прийняттям законопроекту №2194, за попередніми оцінками, до 80% селян фактично втратять землю остаточно.
Напрочуд цікава складається ситуація. Поки всі галасували навколо законопроекту №2178-10 - блокували трибуну і пасли мертву свиню біля Верховної Ради – на наступний день після його гучного прийняття в першому читанні абсолютно непомітно було прийнято більш жахливий для українців законопроект №2194.
Законопроектом №2194 вносяться зміни до ст. 81 та 82 ЗКУ. При цьому ст. 82 обрізають до однієї “лінивої” частини, але якої:
Діюча редакція Земельного Кодексу
Пропонуємі проектом закону №2194 зміни
Пропозиції і поправки Головіна
Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
1. Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
….
Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
1. Юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки за цивільно-правовими договорами та на інших підставах, передбачених законом.
Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб
1. Юридичні особи (учасниками яких є виключно громадянами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
….
Саме так – законопроект №2194 прибирає обмеження щодо іноземців та іноземних юридичних осіб! Я пропоную поправити зміни проекту №2194, визначивши, що тільки юридичні особи України, учасниками яких є виключно громадяни України.
Законопроект №2194 не вносить зміни до ч. 1 ст. 130, залишаючи редакцію діючого ЗКУ, яка надає право іноземцям бути учасниками юридичних осіб України і фактично бути набувачами Українських земель.
Порівняння ч. 1ст. 130 ЗКУ
1.
Діюча редакція Земельного Кодексу України
Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення
1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:
а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;
б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.
….
2.
Зміни, які пропонуються проектом закону №2178-10
Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть:
а) громадяни України;
б) юридичні особи України, створені за законодавством України;
в) територіальні громади;
г) держава.
….
3.
Зміни, які пропонуються проектом закону №2194
Відсутні пропозиції щодо змін
4.
Пропозиції і поправки Головіна
Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
а) громадяни України;
б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України
....
Зміни, які пропонуються внести законопроектом №2194 до ст. 130 (зміни ч. 2 та доповнення ч. 3) , жахають: зухвалість, тупість чи справжня віра, що заборона власникам землі продавати землю без згоди орендаря і є те обіцяна президентом свобода та визволення від “совка”.
Порівняння ч. 2 та доповнення ч. 3 ст. 130 ЗКУ
1.
Діюча редакція Земельного Кодексу України
Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення
….
2. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування.
3. Відсутня.
2.
Зміни, які пропонуються проектом закону №2178-10
Стаття 130. Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
….
2. Частина визначає обмеження права власності щодо площ сільськогосподарських земель.
3. Частина 3 (доповнення) визначає переважне право орендаря на купівлю земель, які він орендує у разі їх продажу.
3.
Зміни, які пропонуються проектом закону №2194
….
2. Частина 3 визначає переважне право орендаря на купівлю земель, які він орендує у разі їх продажу.
3. Земельні ділянки приватної власності сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, можуть бути відчужені лише за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, внесення до складеного капіталу чи шляхом звернення стягнення на них.
Земельні ділянки, визначені у абзаці першому цієї частини та які перебувають в оренді:
можуть бути відчужені за договором дарування лише на користь дружини (чоловіка), батьків, дітей, баби, діда, прабаби, прадіда, внуків, правнуків, тітки (дядька);
без згоди орендаря бути обміняні лише на земельні ділянки, розташовані у тому ж масиві земель сільськогосподарського призначення;
не можуть бути внесені без згоди орендаря внесені до статутного капіталу.
4.
Пропозиції і поправки Головіна
Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи.
Громадяни України не мають права бути набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення.
У разі відсутності у власності громадянина України земельної ділянки сільськогосподарського призначення внаслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
3. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад.
Виходячи з цього, єдина можливість запобігти негативам від таких запропонованих Сдугами законодавчих змін є внесення національно-орієнтованих пропозицій і поправок до законопроекту №2194.
Пропоноване мною подання для внесення пропозицій і поправок:
Голові Комітету
Верховної ради України
з Комітет з питань аграрної та земельної політики
Сольському М. Т.
Щодо проекту закону № 2194 від 01.10.2019 р.
Шановний Микола Тарасович!
Нами було проведено детальний аналіз проекту Закону України “Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” 2194 від 01.10.2019 р., який було прийнято в першому читанні 14.11.2019 р. із скороченою процедурою розгляду.
Маємо зазначити, що прийнятий вищезазначений Проект Закону не відповідає нормам Конституції України, зокрема статтям 13 та 14.
Проектом Закону не відповідає віковому запиту українців самостійно господарювати на власній землі. Державні землі потрібні країні не для того, щоб бути проданими в угоду і збагаченню невігласів, які вирішили, що земля це товар. Українська земля потребує ефективного власника з числа українських громадян, Україна потребує нової якості державного управління, як в користування державною землею, так в організації ефективних національно-орієнтованих земельних відносин.
Керуючись вищезазначеним, надаємо пропозиції і поправки для врахування у другому читанні проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення” №2194 від 01.10.2019 року.
1. Частини 1-13 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити.
2. Частину 17 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити.
3. Внести поправки до частини 18 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши в такій редакції:
“18) статтю 81 викласти у такій редакції: “Стаття 81. Право власності на землю громадян
1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
2. Іноземці та особи без громадянства не можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення.
4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
4. Внести поправки до частини 1 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши в такій редакції:
“19) статтю 82 викласти у такій редакції:
“Стаття 82 Право власності на землю юридичних осіб
1. Юридичні особи (засновані виключно громадянами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу;
в) прийняття спадщини;
г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
4. Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року.
5. Частину 20 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити.
6. Внести поправки до частини 21 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши в такій редакції:
“21) частину другу статті 93 викласти в такій редакціїї:
“Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам України та юридичним особам України, заснованим виключно громадянами України.”
7. Частину 22 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити
8. Частину 25 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити
9. Частину 26 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити
10. Внести поправки до частини 29 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши її в такій редакції:
“29) Статтю 130 викласти в такій редакції:
“Стаття 130. Набувачі права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення
1. Набувачами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути:
а) громадяни України;
б) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України
2. Громадяни України мають право бути набувачем тільки однієї земельну ділянки сільськогосподарського призначення площею не більше 10 гектар, що відповідає граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи.
Громадяни України не мають права бути набувачами земель понад граничні обсяги права власності на землі сільськогосподарського призначення.
У разі відсутності у власності громадянина України земельної ділянки сільськогосподарського призначення в наслідок її відчуження, громадянин України має право знову бути набувачем однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
3. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної територіальної громади, в адміністративних межах якої відчужується земельна ділянка, а також відповідні органи місцевого самоврядування.
4. Територіальні громади мають право набувати земельні ділянки тільки на території відповідних територіальних громад.”.
11. Внести поправки до частини 30 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши її в такій редакції:
“30) статтю 131 викласти в такій редакції:
Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки
1. Набуття земельних ділянок відбувається на підставі договорів купівлі-продажу, міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, а також на підставі рішень суду, рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України та на інших підставах, передбачених законом.”.
12. Частину 34 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити.
13. Частину 35 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити
14. Внести поправки до частини 38 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виклавши її в такій редакції:
“38) статтю 145 викласти в такій редакції:
“Стаття 145. Припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності, а також у випадку порушення вимог щодо граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності однієї особи.
1. Якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
2. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Позов про примусове відчуження земельної ділянки подається до суду органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.
3. У разі порушення вимог статті 130 цього Кодексу щодо граничного обсягу права власності на землі сільськогосподарського призначення, що можуть перебувати у власності, земельні ділянки, площа яких перевищує зазначені граничні розміри, примусово відчужуються за рішенням суду на земельних торгах. Позов про примусове відчуження земельної ділянки подається до суду Антимонопольним комітетом України.
4. Земельна ділянка щодо якої судом прийнято рішення про її примусове відчуження продається на земельних торгах. Кошти отримані від її продажу сплачуються попередньому власнику земельної ділянки за вирахуванням витрат, пов’язаних з проведенням земельних торгів.”
15. Частини 39-55 статті 1 розділу І проекту Закону №2194 від 01.10.2019 р. виключити.
Читайте: Земельні поправки Головіна до законопроекту №2178-10: земля українцям
Роман Головін, розробник і втілювач Народної земельної реформиКиевVласть
Відсутність закону про обіг зброї серед цивільного населення несе в собі шалені ризики. По-перше, це стимулює корупцію в МВС. По-друге, десятки тисяч людей були незаконно засуджені до різних термінів позбавленні волі. По-третє, Україна втрачає великі кошти через відсутність легального ринку зброї для громадян. Про це в інтерв`ю КиевVласть розповів голова наглядової ради Української асоціації власників зброї (УАВЗ) Георгій Учайкін (на фото).
УАВЗ (*), за словами Георгія Учайкіна, сьогодні нараховує близько 20 тис. членів. “Я не буду приховувати, серед членів УАВЗ є представники не тільки МВС, а й інших силових структур. В кожній з них є нормальні люди, котрі розуміють, для чого ми це робимо”, – каже голова наглядової ради УАВЗ.
УАВЗ проводить багато заходів – навчальних та об`єднуючих, на кшталт “Gun open day”. Члени асоціації мають певні бенефіти при купівлі зброї – знижки та дисконти. Крім того, УАВЗ свого часу виступила засновником “Українського легіону”, через який пройшли тисячі громадян України.
Але головне завдання УАВЗ сьогодні – це захист своїх членів від свавілля з боку правоохоронних органів. І асоціації є що розповісти про спротив нахабству, корупції та відвертому беззаконню, який системно чинять і силові, і судові органи влади.
Проте головною метою УАВЗ останні роки є прийняття закону про зброю для цивільних осіб, який наведе лад в цій сфері та надасть громадянам України право на збройний захист свого життя та майна, а також життя своїх рідних та близьких.
В розмові з KV Георгій Учайкін роз'яснив, чому законопроект “Про зброю” (№1222) є правильним та чим шкідливий альтернативний законопроект (№1222-1). Крім того, голова наглядової ради УАВЗ розповів про економічні та безпекові перспективи від прийняття законопроекту №1222 й наголосив, що його відсутність рано чи пізно призведе до шаленого валу справ проти України в Європейському суді з прав людини.
Подписывайтесь на новости “КиевVласть”
KV: Більшість людей вважають, що у нас є закон про зброю. Чим насправді зараз врегульовано для громадян обіг зброї, її придбання, використання?
Георгій Учайкін: Весь обіг зброї серед цивільного населення наразі регулюється внутрішнім наказом МВС №622 від 21 серпня 1998 року. Цей документ застарів з усіх точок зору. І це визнають навіть в МВС.
Наказ грубо порушує вимоги Конституції, а свіже рішення суду від жовтня 2019 року (про скасування одного з пунктів наказу МВС №622, – KV) по справі члена УАВЗ Кирила Сударикова (йому було анульовано дозвіл на зброю на підставі того, що він не пустив правоохоронців о 22 годині до себе додому, – KV) додатково переконало нас, що є судді, котрі розуміють, про що йдеться.
Ч. 7 ст. 92 Конституції, основного закону прямої дії, визначає правовий режим власності: вся власність має регулюватись виключно законом. В той же час, якщо людина за власний кошт хоче придбати/набути у власність мисливську зброю, то процес придбання регулюється не законом, а наказом МВС!
Про це знав і міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, і його міністр юстиції Павло Петренко. Ми втомились судитись із Мінюстом через те, що вони не визнають незаконним наказ №622. Вони (МВС, – KV) напишуть за 15 хвилин нісенітницю, а ти потім роками це в судах оскаржуй. Ми в деяких справах вже дійшли навіть до Верховного суду – ці справи тривали три, чотири роки.
Зараз закону не існує, існує наказ. І ми сподіваємось, що закон врешті-решт з’явиться. Тим більше, що зараз відверто непоганий законопроект вже зареєстровано у ВРУ. Проте, навіть за сприятливих умов, цей процес займе не менше року. А за несприятливих – може розтягнутись.
KV: В минулому скликанні Ради був негативний досвід з законопроектом №1135-1 про зброю, котрий подали ще наприкінці 2014 року. Серед його авторів було, мабуть, 30 депутатів різних фракцій. Але не було навіть розгляду в комітетах.
Георгій Учайкін: Не було, бо гальмували як могли.
KV: А для чого тоді реєстрували? Для хайпу?
Георгій Учайкін: Ні. Була домовленість, щоб ухвалити цей закон, але його за формальними причинами не реєстрували 10 місяців. Ходили і до Олександра Турчинова із тим законом, коли він ще був в.о. президента, ми чудом його зареєстрували, як альтернативний, 10 грудня 2014 року. До нас нісенітницю зареєстрував Сергій Каплін.
KV: Чи була хоч одна фракція у минулому складі парламенту, котра чітко казала, що вона за законопроект №1135-1?
Георгій Учайкін: Ні. За законопроект були “свободівці”, але в них не було фракції. Була ситуативна підтримка окремими народними депутатами від “Народного фронту”, “Радикальної партії” та “Блоку Петра Порошенка”. Більш того, Петро Порошенко тоді так вперся – і я не вірю, що через якийсь тиск з боку МВС, хоча не виключаю і певний тиск з їх боку.
KV: Можливо, Порошенко вперся через те, що лише 11% підтримували так звану легалізацію зброї й боявся електоральних втрат?
Георгій Учайкін: Вони завжди бояться електоральних втрат, але треба ж розуміти, що власники зброї – фундамент та запорука спокою в суспільстві, тільки вони здатні зупинити будь-яке свавілля. Звісно, що ще за часів Порошенка треба було створити робочу групу з фахівців і працювати в комітетах, але сталося, як сталося.
Проте локомотивом в таких питаннях має виступати суспільство. Воно має тиснути – через петиції, суди, законопроекти, обговорення. І головне – не давати, щоб все проходило кулуарно, журналісти мають висвітлювати аргументи. Тому що під наглядом преси багато речей політики змушені робити чесно.
Втім, тепер ситуація інша. Наш законопроект №1222 є вже основним. І подано ще альтернативний №1222-1.
За великим рахунком в цьому парламенті ми вже просунулись далі, ніж в попередньому – тоді ми не переконали навіть щось розглядати в комітеті, а зараз вже маємо цілу низку позитивних експертних висновків та пройшли Антикорупційний комітет ВРУ без зауважень. Створена і працює робоча група при правоохоронному комітеті, хоч щось почалось.
KV: В минулому під ВР проходили мітинги, коли законодавцям натякали, що слід розглянути законопроект. Найближчим часом плануються якісь подібні заходи?
Георгій Учайкін: Важливо розуміти, з чим ми маємо справу. ВР – це такий окремий організм, який живе за власними правилами . Принаймні та, під якою ми мітингували в 2015 році. Ми тоді вийшли тому, що вони (парламентарії, – KV) хотіли внести зміни в Конституцію не через референдум, як того вимагає законодавство, а самостійно.
І ми вийшли із пропозицією внести до Конституції право громадян на збройний захист себе і своєї країни – на кшталт Другої поправки до Конституції США, бо в той час наша перша петиція вже була майже підписана. Ми оголосили про свою акцію першими, але потім низка політичних сил вирішили також вийти зі своїми вимогами.
Ми дізнались, через свою службу безпеки, що під Радою може бути спекотно, і завчасно вивели своїх людей за півгодини до вибухів. Ми встигли передати свою вимогу офіційно через когось з депутатів – і пішли звідти. Але після того ми стали більш обережно ставитись до таких акцій, тому що провокації із власниками зброї просто робити. Хтось щось кине, щось вибухне, а звинувачувати будуть не тільки УАВЗ, а і всіх власників зброї.
У нас були акції під Вищою радою правосуддя, судами, Генеральною прокуратурою, Кабміном, ми постійно щось таке проводимо, щоб не давати їм спати. Але такі масштабні, як у 2015 році, ми робити не хотіли.
Сьогодні ВРУ трошки інша, до неї потрапили дві політичні сили, котрі у своїх програмах офіційно задекларували, що зобов’язуються законодавчо врегулювати обіг зброї в Україні – “Слуга народу” та “Голос”. Суто теоретично, вони здатні створити необхідну кількість голосів для ухвалення закону. Тому сьогодні шанс з’явився. І навіть, якщо цього разу не вдасться зламати опір, ми вже просунулись далі і зупинятись не збираємось.
KV: Якщо уявити собі, що в 2020 році Рада прийме законопроект №1222, що зміниться для простих громадян?
Георгій Учайкін: Протягом першого півріччя після прийняття цього закону знизиться рівень вуличної злочинності, щонайменше на 50%, і стане спокійніше. Бо закон про зброю спрямований не лише на врегулювання обігу зброю.
Це – ключовий інструмент, необхідний для підвищення рівня громадської безпеки, і в боротьбі з “чорним ринком” зброї. Він передбачає не тільки право громадян на збройний захист, а і врегулювання діяльності приватних охоронних компаній, в ньому величезна низка пов’язаних питань, які абсолютно прогнозовано зміцнять громадську безпеку.
Тому цей закон жодним чином не можна називати спрощено “про легалізацію зброї”.
KV: Чи “вільний обіг зброї”.
Георгій Учайкін: Термін “вільний обіг зброї” використовують лише хлопці в погонах, щоб навмисно лякати людей.
Законопроект №1222 регламентує абсолютно всі процеси, пов’язані з обігом зброї серед цивільного населення. Наприклад – в Кабміні не знають, як обкласти населення податками, на ФОПів тиснуть, а в той же час на підлозі лежить фактично бюджетоформуюча галузь. Уявіть – в країні немає жодного патронного заводу, не вистачає курсів з навчання власників зброї, стрілецьких комплексів, а в усіх країнах світу – це створення робочих місць та наповнення бюджету. Так створіть чіткі, зрозумілі, а головне законні правила і дайте бізнесу можливість цим зайнятись!
Відрегулюйте на рівні законів, ліцензій – і ви побачите, як підуть інвестиції, бо всі зацікавлені! Наведу приклад. Тільки в одному калібрі 9х19, найпопулярнішому пістолетному в Америці, цивільні на рік вистрілюють 2 млрд патронів. Заводи з виробництва боєприпасів в США працюють в три зміни, щоб задовольнити ринок. У нас було б аналогічно, хай і в 10, 20, 30 разів менше, бо Україна сама по собі менша.
Впевнено можу сказати, що тільки на роботі курсів з підготовки власників зброї роботу могли б отримати декілька десятків тисяч людей по всіх регіонах країни. А це – не тільки створення робочих місць, але і наповнення місцевих бюджетів.
Виникне потреба десь у 10 тис. інструкторів. А ще будуть задіяні й інші люди – юристи, медики, бухгалтера тощо. Так, ніхто одразу не відкриє 2 тис. курсів, але треба створити умови – і за 5 років ці курси відкриються.
Уявляєте собі масштаб антизброярського лобі, якщо, всупереч здоровому глузду, люди не йдуть на те, щоб підняти гроші, котрі лежать на підлозі? Напевно хтось від цього отримує такий зиск, який перекреслює всю логіку.
KV: Антизброярське лобі – це хто?
Георгій Учайкін: Насамперед МВС і афільована з ним одна зброярська мережа. Це дві руки антизброярського лобі.
KV: Інші гравці зброярського ринку?
Георгій Учайкін: Вони не такі потужні і знаходяться в залежному становищі. Хто видає ліцензії магазину? МВС. Хто видає ліцензії охоронній компанії? МВС. Однією рукою видають ліцензію, іншою тримають за горлянку. Це неправильно, це треба розносити по різних відомствах і ламати корупційну схему.
Наведу простий приклад. У вас є посвідчення водія. Це ж не право на автомобіль. Що обмежує вас від придбання будь-якої кількості автомобілів тієї категорії, котра зазначена у вас в правах? Виключно ваш гаманець.От і ми пропонуємо вчинити так само із власниками зброї.
У вас є посвідчення власника зброї певної категорії. І ви можете придбавати зброю, а не ходити кожного разу за дозволом. Чому ви маєте ходити за зеленим папірцем (дозвіл на придбання зброї, т.зв. “зеленка”, має зелений колір, – KV) кожного разу, коли побажали щось собі придбати? У вас така ж відповідальність, як за одну, так і за десять одиниць зброї. Але щоразу ви маєте приходити на уклін – і так кожні три роки.
Що відбувається насправді: людина думає, чи може вона не ходити кожні три роки через брак часу, щоб за неї це хтось зробив? Можна – за 200 баксів. Це корупція, яка продовжує зростати.
А треба зробити ясно й прозоро. Отримуєш посвідчення власника зброї з певною категорією. Іди й купуй, скільки тобі треба зброї, на яку видано дозвіл.
То чому держава у вигляді МВС тебе обмежує? Ти ж все одно пройшов навчання, заліки здав, був представник правоохоронних органів на іспиті, була відеофіксація. Чого ще треба?
KV: Це радянський рудимент.
Георгій Учайкін: Так, рудимент, котрий псує життя всій Україні. Це ж базовий інстинкт – інстинкт самозбереження. Щоб задовольнити цей інстинкт в 21 сторіччі – людям потрібна зручна вогнепальна зброя самозахисту, яку можна носити з собою, як колись носили сокири, ножі, шпаги.
Ще 200-300 років тому людину без зброї на вулиці вважали б самогубцем. А у нас зараз мільйони таких самогубців навколо ходять. За статистикою ГПУ з початку року до початку вересня в 2019 році в Україні було 5576 випадків умисного вбивства. Розбій – 1296 випадків. Умисне тяжке тілесне ушкодження – 1372 випадки, середньої тяжкості – 2003. До кінця року буде 8000 вбивств. Додайте тих, хто загинув від тяжких ушкоджень – 10000 людей в Україні вбивають щороку. За 28 років – 280 тисяч вбитих!
KV: Це, умовно кажучи, населення обласного центру – Чернігова чи Сум.
Георгій Учайкін: Якби за кожного вбитого віночки ставили обабіч дороги, як у випадках із загиблими в ДТП, то, напевно, якось наочно було б. А так – якась статистика.
KV: Отже, коли ВР прийме закон про зброю, а президент Володимир Зеленський підпише його, ми отримаємо безпеку?
Георгій Учайкін: Ну давайте поміркуємо. Ми отримаємо серйозну комбінацію: систему, яка готує майбутнього власника зброї, відповідального власника зброї (бо методологією все прораховано), зміни у діяльності приватних охоронних компаній, які мають право на зброю, причому ліцензію видає не МВС. Вони мають бути на зв’язку з Нацполіцією, і стають елементами громадської безпеки, як в Ізраїлі, коли охоронець знешкоджує терориста.
Це зменшує і навантаження на бюджет, бо частину хлопців у формі можна буде скоротити. І, відповідно, за півроку відсотків на 50 отримаємо зменшення вуличної злочинності. І цифри статистики від ГПУ можуть зменшитись вдвічі.
KV: Економічний ефект, про який говорили раніше, ви якось рахували?
Георгій Учайкін: Ні, бо ми не в бізнесі, хоча нас вперто намагаються в цьому звинуватити. Ми робимо це з інших міркувань. В нас є серйозні перестороги з питань майбутнього нашої країни, дітей, онуків.
Проте, ми можемо очікувати на відкриття близько 2 тис. закладів з підготовки власників зброї – за аналогією з учбовими закладами з підготовки водїів, яких зараз десь 2,5 тис. Відповідно, буде потрібна велика кількість тирів, стрілецьких комплексів. Навколо Києва має бути з десяток великих стрілецьких комплексів і ще, щонайменше, 30 тирів в столиці. Помножте це на всю країну.
Читайте: На 3 миллиона жителей в Киеве работают 12 тиров
З’явиться потреба в боєприпасах, в тюнінгу, в тому, щоб зброя потрапила в країну не на монопольних засадах, а на конкурентних. Швидше за все будуть побудовані заводи з виробництва боєприпасів та стрілецької зброї. Виникне ціла галузь, якої сьогодні фактично не існує.
Коли ми це зробимо, з`явиться наступне завдання – зміни до Конституції.
KV: Українська Друга поправка до Конституції за аналогією за американською: “Через те, що для безпеки вільної держави необхідне добре організоване ополчення, право народу мати і носити зброю не повинне обмежуватися”?
Георгій Учайкін: Так. Це – надмета і ми це мусимо зробити.
KV: Як ви думаєте, коли суспільство при згадці про збройний захист не буде затуляти вуха, очі?
Георгій Учайкін: Ті, хто виступають проти, просто не потрапляли до ситуації, коли потрібен не те що пістолет, а хоча б газовий балончик. Але давайте розмірковувати логічно.
Через АТО за ці роки пройшли близько 500 тис. людей. Як думаєте, ці люди за право на збройний захист? Думаю, що так. А ще є просто власники зброї, мисливці, яких в Україні сотні тисяч. І це не рахуючи членів сімей всіх згаданих.
Думаю, що показник про 11% створено штучно і він не відповідає дійсності. Все залежить від того, як ставити питання: вільний обіг зброї, легалізація... Давайте запитаємо: чи хочете ви на законних правах придбати зброю самозахисту, чи довіряєте свій захист поліції? І одразу все зміниться, бо людина зрозуміє, що треба обирати: захищати себе законно але самостійно чи довіряти поліції.
Читайте: Задержаны полицейские, подозреваемые в пьяной стрельбе по ребенку в Переяслав-Хмельницком
Тому, на мою думку, сьогодні підтримка законопроекту №1222 набагато більша.
KV: А що скажете про альтернативний законопроект №1222-1, який теж подали народні депутати від “Слуги народу”?
Георгій Учайкін: Він має іншу філософію. Це за суттю – наказ МВС №622 у вигляді закону, яким пропонується дозволити громадянам володіти травматичною зброєю для громадян та приватних охоронних компаній і не більше.
Законопроект №1222-1 відкриває “скриньку Пандори”, бо травматична зброя не ідентифікується - і її масовий продаж призведе до шаленого сплеску злочинності.
KV: Хіба що гільзотека.
Георгій Учайкін: Щоб гарантовано ідентифікувати ствол, нам потрібні два елементи – гільза та куля, яка пройшла канал ствола і має відбитки. Ми можемо ідентифікувати ствол, якщо його продано офіційно. У випадку з травматичною зброєю одного елементу немає, бо на шматочку гуми ніяких відбитків не залишається. Якщо ж до того стріляють з револьверу і гільза залишається у каморі барабану, тоді взагалі нічого немає.
А що робити із тим, що в уяві людей травматична зброя не вбиває? Вбиває! Постріл впритул майже дорівнює пострілу з бойової, постріл в око чи скроню - смерть, кулі знаходять в легенях, в печінці. І це – травматична зброя. Так навіщо нам це потрібно? Що вони нам пропонують?
Якщо підходити фахово, вони не мають право нам пропонувати травматичну зброю, яка у всьому світі зветься less-lethal, тобто – менш летальна. Це має використовуватись виключно спецпідрозділами, і ми бачили, як вони із нею поводились під час масових заворушень.
Тоді що – знову нічого не пропонуємо людям, знову люди залишаються беззахисними? Врешті-решт, 5,5 тис. осіб загинуло від рук злочинців на вулицях. А скільки працівників правоохоронних органів загинуло за цей час при виконанні службових обов”язків?
KV: Можливо, людей 30?
Георгій Учайкін: Не знаю і не хочу на цьому спекулювати. Але правоохоронців з бойовою зброєю вбивають менше в сотні разів, ніж людей на вулицях. Чому нам, а не правоохоронцям пропонують травматичну зброю? Чи може люди зустрічають якихось інших злочинців? Нехай правоохоронці ходять із травматичною зброєю, щоб не вбивати злочинця, а судити його потім. Чому МВС такий варіант не влаштовує?
Законопроект №1222-1 концептуально не відповідає ані здоровому глузду, ані вимогам українських реалій.
Крім того, що робити із необлікованою зброєю, котру люди понакуповували на чорному ринку? В законопроекті №1222 ми передбачаємо механізм часткової постановки на облік того, що буде дозволено законом – через складну процедуру балістичної експертизи та проходження відповідних курсів.
А за законопроектом №1222-1 – хто відмовиться від свого бойового ствола на користь травматичного? Через це знову буде квітнути чорний ринок, знову МВС буде імітувати боротьбу із незаконним обігом зброї, а насправді – буде просто пиляти бюджет та заробляти на потоках.
Але ж і діти тих, хто сьогодні просуває законопроект №1222-1 можуть зустріти таких самих злочинців, як і інші! Може час це вже усвідомити?
KV: Ну, їх діти будуть мати зброю. Ще й нагородну, можливо.
Георгій Учайкін: Це неправильно, суспільство так не може розвиватись. Люди бачать рівень злочинності та Пашинського, який стріляє з нагородного пістолета, незрозуміло на яких підставах ним отриманого, а зараз ще намагається надати цьому ганебному вчинку політичне забарвлення. Аж соромно.
На мою думку, право нагороджувати зброєю будь-кого може бути лише у Президента України, решта силових відомств повинні мати право нагороджувати лише тих, хто офіційно працює в цих структурах.
Чому так? Тому що 50 тис. нагородних стволів вже по країні гуляє. Повірте, більшість з них вони тупо продали або роздали “своїм” за послуги.
Читайте: “Дело Пашинского“: прокуратура уверяет, что водитель ”заглохшего” микроавтобуса имеет статус свидетеля
KV: Тобто, статистика про 50 тис. нагородних стволів є?
Георгій Учайкін: Вони (МВС, – KV) всупереч навіть рішенням суду відмовляються повідомити, кого вони нібито “нагородили”, але ми вирахували, що вони видають щонайменше 2,5 тис. на рік, всі загалом. Тепер порахуйте, за 28 років незалежності, ще цифра буде більша.
KV: У когось їх два, п”ять, вісім...
Георгій Учайкін: Не будемо вказувати пальцем, але деякі з них отримували навіть автомат Томпсона, кулемет “Максим” та автоматичну зброю. В будь-якій країні світу за це би вже всі причетні до таких зловживань посадовці сиділи.
KV: Тобто, уточнюю, в законопроекті № 1222-1 є корупційні ризики?
Георгій Учайкін: Корупційні ризики там шалені.
KV: Крім прийняття закону, ще треба буде приймати зміни до Кримінального кодексу (КК)?
Георгій Учайкін: На цей час ст. 36 стаття КК вже гарантує нам право використовувати зброю для самозахисту в трьох випадках: коли вдираються до помешкання, коли нападає група осіб (два – це вже група) і коли на вас здійснюється озброєний напад.
Проте ми в своєму законопроекті 1222 теж запропонували деякі зміни до ст. 36, які на нашу думку покращать ситуацію.
Але у нас є окремий напрацьований законопроект по докорінних змінах до ст. 36, який ми намагались подати ще за часів Порошенка. Після ухвалення 1222 будемо намагатися і його зареєструвати. Проте, наголошую, і зараз є всі підстави сказати, що існуючої ст. 36 загалом буде достатньо. Якщо мені кажуть “посадять”, я згадую приклад з Антоном Фарбом: він захистив себе хоч і без пістолета, але з ножем від трьох нападників, його спробували посадити – і нічого з того не вийшло.
KV: З іншого боку, якщо пам’ятаєте справу Грациотова в Одесі, то його ледве витягнули.
Георгій Учайкін: Так, в той час судова практика часто ставала на бік нібито “постраждалого”. Але останнім часом все змінюється, згадайте хоча б випадок у Сухолуччі. Якщо хоч одна з трьох ознак, які я згадав раніше присутня, можна застосовувати зброю.
Читайте: Полиция “оправдала” предпринимателя из Киевщины, застрелившего грабителя из карабина
KV: Коли закон приймуть, ст. 263 КК (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) почне працювати на законних підставах?
Георгій Учайкін: Саме так. З’являється закон – і ст. 263 КК починає працювати так, як вона має працювати. Бо в ній сказано “без передбаченого законом дозволу”, а закону зараз немає.
KV: А скільки людей зараз вже засуджено за цією статтею?
Георгій Учайкін: З 2007 по 2018 роки – 52 тис. вироків. Але не всі сіли – хтось пішов на угоду зі слідством, хтось отримав умовне.
Та важливо розуміти, що всі ци вироки – антизаконні, бо не спираються на закон. Це окрема тема, бо це треба передавати до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) – і займатись тими прокурорами і суддями, котрі свідомо розуміли, що людину не можна карати за порушення неіснуючого закону, але все одно карали.
Хоча набагато простіше силовикам було б поставити в ультимативній формі вимогу ВР ухвалити закон, як необхідний інструмент в цій боротьбі.
KV: Звернення до ЄСПЛ були з цього приводу?
Георгій Учайкін: Не можу точно сказати. Здається, щось було, але не під нашим контролем. Були наші звернення на генпрокурора Юрія Луценка, які прогнозовано залишились без належної реакції
KV: ЄСПЛ зазвичай призначає від 3-5 тисяч євро компенсації. Якщо помножити на 50 тисяч...
Георгій Учайкін: Не всі 50 тисяч, звісно, звернуться. Але все одно ганебно: чому ми, як платники податків, маємо відшкодовувати злочинну діяльність прокурорів чи суддів? Все це б’є по кишені платників податків, тобто по нашій кишені.
KV: Як ви зараз оцінюєте кількість легальної та нелегальної зброї в Україні?
Георгій Учайкін: Якщо казати про стрілецьку, то кількість легальної – 2,5 млн одиниць, нелегальної – до 5 млн. Може цифра буде і більшою, але мене постійно критикують, що я лякаю захмарними цифрами, тому обмежимося тим, що кажуть міжнародні експерти.
Ніхто не хоче зрозуміти, що газовий або стартовий пістолет, який ввозиться сюди без ліцензії, за лічені хвилини переробляють на бойовий чи травматичний. Станом на 2013 рік мені один з дотичних до теми людей казав, що в Україну було завезено до 400 тис. стартових пістолетів Zoraki. Тобто, сотнями тисяч завозять стартові пістолети, які потім переробляють в травмат, або в бойовий. І це фактично так само необлікована зброя.
Читайте: С начала года в Киеве изъято более 50 переделанных под стрельбу боевыми патронами пистолетов
KV: МВС давала інформацію про обліковану зброю на рівні 800 тисяч.
Георгій Учайкін: Вони не володіють інформацією. Вони до 2004 року не мають статистики, бо фактично до цього року немає бази даних. Люди не продовжують дозвіл по 20 років – і ніхто до них не приходить. Взагалі, питанню обліку зареєстрованої зброї в нашому законопроекті приділена окрема увага.
Ще в МВС говорять, що крадуть травматичні пістолети у власників. Але насправді людина просто пише заяву, що пістолет загубив чи вкрали – і продовжує ним користуватись, щоб не платити хабарі. За травматичну зброю у нас тільки адміністративна відповідальність, якщо знайшли у вас без використання.
KV: В законопроекті №1222 холодну зброю виводять в принципі з класу зброї?
Георгій Учайкін: В цьому законопроекті немає поняття “холодна зброя”. Я взагалі не розумію, що таке холодна зброя. От виделка – холодна зброя? А столовий ніж? Як тільки я застосую його проти когось, він стає знаряддям злочину. У нас з вилами по парламенту бігали! Треба припиняти цю тему, бо потім починають хапати реконструкторів з їх незагостреними мечами.
KV: Часто наводять приклад закону про зброю у Молдові.
Георгій Учайкін: Молдова – це показник, хоч вона і маленька. Молдова також є красномовним показником в іншому. З 1994 року ухвалений закон про зброю (втратив чинність в 2013 році у зв`язку з прийняттям в 2012 році нового профільного закону, – KV). Їх раніше ніж нас почали без віз пускати до Європи. За вживанням алкоголю на душу населення вони випереджають Україну. При цьому нікого не вбивають, себе захищають. Чому молдавани не напилися і не перестріляли один одного, і чому українці так мають вчинити?
Приїхав до нас заступник міністра МВС Молдови, був круглий стіл. Він говорить: “Вам треба обов’язково в законі про зброю зазначити такий момент”. Я кажу, що у нас немає закону про зброю. Він не повірив! Запитує – як ми живемо?
Ще можна подивитись на Чехію. Там міністр внутрішніх справ став ініціатором поправки до Конституції, яка б надавала громадянам право на захист себе і країни від тероризму і зовнішньої агресії. Причому нижня палата парламенту вже ухвалила цю правку. Так це ж “міністр МВС здорової людини”!
Уявити собі, що у нас міністр внутрішніх справ виходить з такою ініціативою, я не можу. Хоча загрози для нас і загрози для Чехії порівнювати не можна.
Варто також подивитись на відповідні закони країн Балтії.
KV: Скільки країн в Європі, котрі не мають закону про зброю?
Георгій Учайкін: Україна – це Європа? Тоді одна. Більше нема. Всі мають закони. Жорсткіші, не жорсткіші, але мають. Наші громадяни живуть в тих країнах і із задоволенням виконують їх закони.
KV: В мене останнім часом часто відбувається ламання списів зі знайомими, пересічними громадянами, з приводу збройного самозахисту.
Георгій Учайкін: Завжди ставте своїм співрозмовникам одне питання: чи хотів би ти на законних підставах володіти зброєю самозахисту або ти цілковито довіряєш свій захист поліції? Ми свого часу навіть проводили опитування – 97% на 3%. У нас є підозра, що 3% – це співробітники поліції. Бо ніколи людина при своєму розумі не скаже, що вона довіряє поліції настільки, щоб довірити своє життя.
Можна провести ще одне порівняння. Нехай в Україні 10 чи 20 млн автомобілів і 2,5 млн зареєстрованої зброї. Із зареєстрованою зброєю трапляється може 100 випадків на рік. А з автомобілями? Ми бачимо, як напиваються і давлять – і автомобілі не вилучають і не забороняють. Людям такі речі треба пояснювати.
Люди не приміряють на себе ситуацію, коли їх за мобільний телефон перестріли і вдарили ножем чи арматурою. І тоді їх рідні спочатку збирають гроші на похорон, а потім не вистачає грошей, щоб утримувати дітей, навчати їх. І все це тому що люди не усвідомлюють, що їх безпека залежить в першу чергу від їх можливостей захистити себе саме під час нападу, а не чекати коли приїде поліція, щоб обмалювати крейдою їх тіло.
KV: І при цьому ми часто бачимо якесь таке зневажливе ставлення з боку МВС до цивільних зі зброєю. Мовляв, та що вони вміють?
Георгій Учайкін: Ми їх ще повчимо. Професіонали перестріляли один одного в Княжичах. А любителі врятували схід країни від захоплення російськими військами. І я скажу, що загальний рівень підготовки цивільного власника зброї кращий, ніж поліцейського.
Читайте:
Под Киевом правоохранители перестреляли друг друга: 5 полицейских погибли (фото)
Генпрокуратура сообщила о подозрении трем должностным лицам Нацполиции по делу перестрелки в Княжичах
KV: До речі, ваша петиція на сайті президента від травня цього року досить швидко набрала необхідні 25 тис. підписів. Але ж була перша петиція від 2015 року, яка також перетнула рубіж в 25 тис. підписів.
Георгій Учайкін: Перша Петиція тоді за 4 чи 5 днів зібрала 25 тис. голосів. Потім ще 5 днів вона висіла – і ми зібрали ще 11 тис. Ми б зібрали напевно і 360 тис. за 90 днів. Ще враховуйте, що тоді люди чекали днями підтвердження, щоб проголосувати, бо ресурс подання електронних петицій був дуже сирий.
Другу петицію, відповідно до нашого аналізу, підписали максимально 5% тих, хто поставив свій підпис під першою петицією. Це, з одного боку, свідчить про розчарування людей в механізми петицій. Але, з іншого боку, це говорить про те, що за цей час з’явились нові люди, котрі так само вимагають прав і свобод. Тобто 60 тис. підписантів петицій на одну тему – це дуже показово.
З цього моменту я вважаю, що питання, чи потребують українці права на володіння і захист зі зброєю, взагалі треба зняти з порядку денного.
KV: Але реакція Зеленського на другу петицію була досить однозначною.
Георгій Учайкін: Ми аналізували відповідь Зеленського. І думаємо, що він навіть не читав петицію.
KV: Відповідно, він навіть не писав відповідь?
Георгій Учайкін: Так він і не пише відповідей на жодні петиції. Для цього в нього мають бути спеціально навчені люди. Але у мене особисто склалось враження, що відповідь на нашу петицію писали на Богомольця (у МВС, – KV). Саме там використовується звична для них лексика – якась легалізація.
Тобто ми їм про Фому, а вони нам про Ярему. Ми кажемо про законодавче врегулювання, посилаємось на вимоги Конституції, а вони – про легалізацію.
Це дуже непрофесійна відповідь, але ми не полишаємо надії, бо в нас є парламент, куди потрапили депутати, за яких голосували власники зброї також. Ми будемо нагадувати їм про це постійно.
Давайте спочатку дійдемо до сесійної зали – через комітети, слухання. Потім перше читання, доопрацювання, друге читання. А коли справа дійде до підпису президента, ми сподіваємось, що нам вдасться переконати Володимира Олександровича у необхідності такого закону.
KV: У вас була надія, що відповідь Зеленського буде більш позитивною?
Георгій Учайкін: Чесно кажучи – ні, бо ми не віримо у швидкі перемоги. Це системна багаторічна робота, яку треба робити незважаючи на те, що люди кажуть “ці петиції не працюють”. Можливо, самі по собі вони і не працюють, але в комплексі із судовими рішеннями, інформаційними приводами – працюють. Це як в боксі – одним ударом навряд чи переможеш.
KV: Попередня петиція, адресована Петру Порошенку, отримала непереконливу відповідь, але там було написано про створення робочої групи. Чим це закінчилось?
Георгій Учайкін: Традиційно – нічим. Була створена робоча група в Конституційній комісії, ми увійшли до неї, відбулась низка засідань за участі академічної спільноти, професури, колишніх суддів Конституційного суду, представників Гельсінської групи, навіть іноземних представників, таких, як колишній федеральний суддя з США пан Богдан Футей.
Всі в один голос казали, що ми праві.
Але, як вміють в нас, забовтали. Пройшли три чи чотири засідання – і все зійшло нанівець. Але досвід ми отримали, отримали підтримку академічної спільноти. Це важливо, коли правники стоять на нашому боці. Тоді нам активно сприяли і професор Павло Фріс (український правознавець-криміналіст, – KV), і Віктор Шишкін (Віктор Шишкін, екс-суддя Конституційного суду, – KV), і Всеволод Речицький (член ініціативної групи “Першого грудня”, Конституційної Комісії України, з 7 серпня 2019 року член комісії з питань правової реформи, – KV), і Володимир Сущенко (заслужений юрист України, – KV).
Чесно кажучи, вже наприкінці 2015 року я розумів, що той склад парламенту закон не ухвалить. Але нам все одно треба було працювати – проводити освітню діяльність, вести юридичну боротьбу тощо. Ми ж не можемо просто зупинити діяльність на три роки і чекати нового парламенту.
І насправді, нам багато чого вдалося зробити, ось наприклад: - колись Порошенко зазіхнув на те, щоб під час надзвичайного і воєнного стану вилучати у громадян зброю. Ми оперативно зреагували і технічно через депутатів прибрали цю норму. І тепер під час воєнного стану ніхто вилучати зброю в громадян України не має права.
Читайте: Вибори президента України: закон про зброю
* Всеукраїнська громадська організація “Українська асоціація власників зброї” (код ЄДРПОУ: 36845014)
КиевVласть
Фото: Facebook Георгія Учайкіна
SELECT `id`, `uri`, `meta_title`, `meta_description`, `meta_keywords`, `title`, `text`
FROM `pages`
WHERE `uri` = 'search'
LIMIT 1
0.0006
SELECT `articles`.`id`, `articles`.`title`, `articles`.`uri`, `articles`.`image`, `articles_categories`.`uri` AS `category`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 05:26:00'
AND `articles`.`slider_position` >0
ORDER BY `articles`.`slider_position`
0.0003
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 7
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 05:26:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 3
0.0004
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.short_text AS short_text, articles.image AS image, articles_categories.uri as category, articles_categories.common_uri as common_uri
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145050', '144900', '144903')
ORDER BY `published` DESC
0.0004
SELECT `id`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`category_id` = 1
AND `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 05:26:00'
ORDER BY `published` DESC
LIMIT 50
0.0006
SELECT articles.id AS id, articles.title AS title, articles.uri AS uri, articles.published AS published, articles.published_date as date_only, articles.is_bold AS is_bold, articles.is_red AS is_red, articles.is_important AS is_important, articles_categories.uri as category
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('145275', '145273', '145272', '145270', '145265', '145269', '145268', '145271', '145267', '145266', '145264', '145261', '145263', '145262', '145260', '145256', '145257', '145259', '145258', '145254', '145255', '145253', '145252', '145251', '145249', '145250', '145247', '145246', '145245', '145244', '145238', '145241', '145236', '145243', '145240', '145242', '145239', '145237', '145234', '145235', '145233', '145224', '145232', '145231', '145230', '145229', '145228', '145227', '145226', '145220')
0.4265
SELECT `articles`.`id` AS `id`, MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)AS rel
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 05:26:00'
AND `articles`.`category_id` != 9
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
ORDER BY `articles`.`published` DESC, `rel` DESC
LIMIT 1690, 10
0.0031
SELECT `articles`.`id` AS `id`, `articles`.`title` AS `title`, `articles`.`uri` AS `uri`, `articles`.`published` AS `published`, `articles`.`text` AS `text`, `articles_categories`.`uri` AS `category`, `articles_categories`.`name` AS `category_name`, `articles_categories`.`common_uri` AS `common_uri`
FROM `articles`
LEFT JOIN `articles_categories` ON `articles`.`category_id` = `articles_categories`.`id`
WHERE `articles`.`id` IN('86314', '86292', '86280', '86139', '85973', '85805', '85716', '85494', '85240', '85216')
0.4809
SELECTCOUNT(*)AS `numrows`
FROM `articles`
WHERE `articles`.`status` = 'published'
AND `articles`.`is_deleted` =0
AND `articles`.`published` <= '2024-07-07 05:26:00'
AND MATCH(articles.title, articles.text) AGAINST('+"гроші"' IN BOOLEAN MODE)
Array
(
[meta_title] => КиївВлада
[meta_description] => КиївВлада - інформаційно-аналітичний портал, присвячений проблемам влади у Києві та столичному регіоні.
)